Українське мистецтво

ХІХ-ХХ ст.
«Український живопис першої
половини ХІХ ст.»

Виконала: Івановська Тетяна

група ГД-1, 2 курс, ЗФН
ХІХ – початок ХХ сторіччя – час, за світовими вимірами не вельми великий,
проте в історії українського мистецтва, він позначений таким розмаїттям
високих художніх досягнень та видатних імен, що по праву може вважатися
його „золотою добою”.

Багатовікові художні традиції народу формували національну самобутність

українського живопису тієї епохи, оволодіння надбаннями інших культур
сучасності – визначали його адекватність загальномистецьким процесам.
Українському малярству, як і російському та європейському, притаманна
відповідність часові з його політичними та соціальними зрушеннями, із
здобутками науково-технічного прогресу та еволюцією естетичних ідеалів,
що й обумовило таку велику полярність між мистецтвом початку та кінця
доби. ХІХ сторіччя в Україні зачиналося прагненням художників осягнути
реальність навколишнього світу. І хоч би як не оцінювали український
класичний живопис, його стилістику, художню мову, слід відзначити
найголовніше – його гуманістичну спрямованість, високу духовність,
поетичність, цілісність світосприйняття. Це і є та першооснова, що йде від
витоків народного менталітету.
Кінець XVIII–початок XIX сторіччя в Україні – межа, що відрізнила мистецтво
попередніх часів, яке ґрунтувалося на релігійних засадах, від нового,
світського. Естетичні настанови його були пов’язані вже з реальним,
позбавленим схоластичних догм сприйняттям людини і навколишнього
середовища.

У першій половині XIX ст. процес взаємодії української та російської культур

мав обопільний характер. Цьому сприяла петербурзька Академія мистецтв, що,
по суті, монополізувала всі художні процеси Російської імперії. Вона
формувала її офіційний мистецький стиль – академізм, основу якого складали
естетичні засади класицизму. Академія була тим єдиним навчальним
закладом, що виховував професійних майстрів. Саме до Петербурга
оволодівати малярською наукою відправлялися талановиті сини України.
Творчість їх, а також тих академістів, котрі приїздили в українські землі
працювати, полишила яскравий слід в національному образотворчому
мистецтві.

Розвиток малярства початку ХІХ століття пов’язаний із дворянськими

родинами, які виступали замовниками і головними героями мистецьких
творів. На ті часи серед заїжджих в Україну майстрів було чимало іноземців,
що їх запрошували багаті пани до своїх маєтків. 
Окрім створення родинних портретних галерей панство прагнуло зафіксувати
на малюнках види своїх маєтків – палаців, парків.

Чимала колекція живописних портретів першої половини ХІХ сторіччя дає

змогу побачити той складний шлях, який долали митці, прагнучи до
реалістичного, психологічно виповненого трактування образу людини. 
Тарас Шевченко

Циганка-ворожка,
1843 р.
Штернберг
Василь Іванович

"Садиба Г.
Тарновського в
Качанівці"
Василь Тропінін

Дівчина з Поділля.
До 1821 року
Аполлон
Мокрицький

«Портрет
дружини». 1835 р.
Сажин Михайло
Макарович

Вид на Київ (40 рр.

XIX ст)
Боровиковський
Володимир Лукич

Портрет Є.А.
Архарової, 1820 р.
Жемчужников
Лев
Михайлович

«Кобзар на шляху»,
1854
Сошенко Іван
Максимович

Пейзаж
Янош Ромбауер

Портрет А. А.
Бобринского. 1821 г
Соколов Іван
Іванович

«Ніч на Івана
Купала», 1856 р.
Безперчий
Дмитро
Іванович

Кобзар