Professional Documents
Culture Documents
Побічна дія ліків Всяка речовина, яка може проявити терапевтичну
Побічна дія ліків Всяка речовина, яка може проявити терапевтичну
• Ембріотоксична дія
• Тератогенна дія
• Фетотоксична дія
• Мутагенна дія
• Канцерогенна дія
• Ембріотоксична дія розвивається у перші дні і тижні
від початку запліднення. Вона полягає у негативній дії
речовин на зиготу і бластоцисту, які знаходяться у
просвіті фалопієвих труб або у порожнині матки, є
наслідком загальнопротоплазматичного токсичного
впливу ліків. У результаті розвиток ембріона, процеси
його прикріплення до стінки матки (імплантації) та
плацентації порушуються. При цьому вагітність або
зовсім не розвивається або відбувається
мимовільний викидень на її ранній стадії.
Ембріотоксичну дію мають естрогени, гестагени,
анаболічні стероїди, фторотан, аспірин, бісептол,
тетрацикліни, цитостатики, антиметаболіти, ізоніазид,
барбітурати, етиловий спирт, нікотин, кофеїн
• Тератогенна дія – це здатність ліків порушувати
нормальний розвиток ембріона і викликати вади розвитку
в плода.
- спостерігається при дії ліків у період 3 тижнів – 3-4 місяців
внутрішньоутробного розвитку
- спричинена безпосередньою пошкоджуючою дією
лікарського препарату або його метаболітів
- ноді аномалії розвиваються внаслідок порушення
фетоплацентарного кровотоку, структури плаценти,
гормонального, водно-сольового, вітамінного дисбалансу
в організмі жінки
- часто у виникненні вад розвитку відіграє роль комбінація
декількох перелічених факторів.
Тератогенну дію мають вищезгадані препарати,
протиепілептичні, протитуберкульозні, таблетовані
протидіабетичні засоби, великі дози вітамінів А і Д,
етиловий спирт та багато інших речовин
• Фетотоксична дія розвивається в результаті
впливу ліків на плід.
• Призначення аспірину та інших нестероїдних
протизапальних засобів у кінці вагітності
викликає передчасне зарощення артеріальної
(боталової) протоки.
• Призначення резерпіну може спричинити
пригнічення дихання, порушення смоктання в
новонародженої дитини.
• Якщо майбутня мати наркоманка, алкоголічка,
в новородженої дитини може розвиватися
тяжкий синдром абстиненції, зупинка дихання,
підвищується ризик раптової смерті.
Мутагенна дія виникає внаслідок впливу ліків
на статеві клітини і в період розвитку
ембріона. Вона, на відміну від тератогенної,
успадковується.
Зовнішньо це проявляється вадами розвитку,
які передаються наступним поколінням.
Мутагенну дію мають цитостатики та деякі інші
речовини.
• Канцерогенна дія – це здатність
речовин викликати розвиток
злоякісних пухлин. Усі
лікарські препарати ретельно
перевіряються на відсутність
канцерогенної дії. Можна
стверджувати, що застосовувані
у клініці засоби її не мають.
Негативні ефекти, які
зумовлені повторним
введенням ліків
• Толерантність
• Тахіфілаксія
• Лікарська залежність
• Пригнічення імунітету
• Дисбактеріоз
• Хіміорезистентність
Толерантність (звикання, резистентність, стійкість)
явище, коли при повторному застосуванні лікарсько
речовини фармакологічний ефект зменшується і зник
При цьому підвищення дози ліків відновлює їх дію.
Розвиток толерантності характерний для барбітурат
наркотичних анальгетиків, транквілізаторів, етилово
спирту, фенаміну, кофеїну тощо.
У деяких випадках при частому повторному введен
ліків відбувається зникнення їх фармакологічних
ефектів, які не вдається поновити введенням
підвищених доз речовин. Таке явище отримало назв
тахіфілаксії і характерне для ефедрину, нафтизину
Тривале повторне (навіть нерегулярне!) введення ліків, які
змінюють психічні функції (стимулюючих, знеболювальних,
пригнічуючих), може спричинити розвиток лікарської
залежності. Особливо небезпечними є речовини, які
викликають ейфорію): морфін, кокаїн, маріхуана, алкоголь,
фенамін та ін.
Лікарська залежність може бути психічною, коли після
припинення прийому речовини хворий відчуває нестримний
потяг до неї, порушення психічних функцій, і фізичною, коли
розвиваються тяжкі порушення функцій внутрішніх органів і
систем організму.
Якщо людині, в якої виникла лікарська залежність до
речовини, вчасно не ввести чергову дозу наркотику, в неї
розвивається стан, який називається абстиненцією. Він
проявляється психічними і фізичними розладами, іноді
надзвичайно тяжкими, і є наслідком психічної і фізичної
залежності від препарату. Лікарська залежність часто
супроводжується розвитком толерантності.
Синдром відміни – це комплекс змін, що можуть
розвиватися після раптової відміни препаратів, які
до того призначали хворому тривалий час.
Клінічна картина синдрому відміни залежить від
того, який препарат і з приводу якого захворювання
отримував пацієнт.
При застосуванні глюкокортикостероїдів проявами
синдрому відміни можуть бути надниркова
недостатність і загострення перебігу хвороби
(ревматоїдного поліартриту, бронхіальної астми
тощо).
При застосуванні анаприліну синдром відміни
характеризується розвитком гіпертензивної кризи,
нападу стенокардії тощо.
Одним із заходів попередження синдрому відміни є
поступове зниження дози перед відміною препарату.
Пригнічення імунітету спостерігається при застосуванні
імунодепресантів, цитостатиків, глюкокортикостероїдів. У
таких хворих будь-яка інфекція (бактеріальна, вірусна) може
набувати генералізованого характеру.
Дисбактеріоз – це стан, який супроводжується порушенням
природного складу мікрофлори шкіри і слизових оболонок.
Він розвивається внаслідок застосування антибіотиків
широкого спектра дії і досить часто супроводжується
виникненням суперінфекції. Остання характеризується
заселенням шкіри і слизових оболонок мікроорганізмами, що
не чутливі до антибіотика, який застосовувався. Це бувають
гриби роду кандида, синьогнійна паличка,
метицилінорезистентні штами стафілококів.
Хіміорезистентність мікроорганізмів є проявом
загальнобіологічної реакції пристосування живих істот до
змінених умов існування. У результаті бактерії стають
нечутливими до антибіотиків. Для відновлення впливу на них
необхідно синтезувати нові антибактеріальні засоби.
Медикаментозна алергія
Алергічні реакції у відповідь на призначення
ліків можуть розвиватися у таких випадках:
• 1) через 7-12 днів після початку
застосування препарату;
• 2) при повторному лікуванні препаратом
алергічна реакція може виникати вже після
першого його призначення;
• 3) іноді – після введення засобу перший
раз, за умови, що хворий мав контакт із
цією речовиною раніше (повітряний,
харчовий, професійний)
Ідіосинкразія
• Медикаментозною ідіосинкразією називається
спотворена (idios – інший) чутливість організму
до лікарських речовин. В основі цієї негативної
дії ліків лежать генетичні порушення, які можна
розділити на 3 групи:
1. Генетичні порушення, при яких різко зростає фармакологічна дія ліків.
Наприклад, при недостатності бутирилхолінестерази дитилін, замість 5-10
хв, діє годинами.
2. Генетичні порушення, при яких дія ліків різко послаблюється або зовсім
не проявляється. Зокрема, при акаталазії не діє перекис водню, при
фосфат-діабеті різко зменшується активність препаратів вітаміну Д.
3. Спадкові захворювання (синдроми Криглера-Наджара, Жильбера, Дабіна-
Джонсона, Ротора), при яких проявляється провокуюча дія ліків. Наприклад,
при застосуванні сульфаніламідів, жарознижувальних, анальгезуючих
засобів, вікасолу, барбітуратів у таких хворих з’являється або посилюється
жовтяниця.