Виконали:

Студентки 3 курсу, 3 групи

Гохман Маргарита
Ричакова Марія

Видовищна культура Середньовіччя:

театр, карнавали.
У розвитку західноєвропейського
середньовічного театру, що
охоплюватиме десять століть,
виділяються два періоди: ранній (V-XI
ст.) і зрілий (XII-XIV ст.). 
Культура Середньовіччя формувалася
в нових умовах, тому театру, як і
іншим видам мистецтва, довелося
починати все заново.
Середньовічний театр
зароджувався в обрядових
іграх. Участь могли приймати і
глядачі, все це дійство
закінчувалося грандіозною
ходою. Пожвавлення
театрального життя настало до
X ст., оскільки розвивається
лицарська культура, яка формує
нові літературні та драматичні
жанри.
Гістріони - бродячі "народні" артисти: акробати,
жонглери, дресирувальники, декламатори і
оповідачі, музиканти й співаки - диференціюються
за видами. Гістріони піддавалися гонінням за
притаманну їх виступам сатиричну спрямованість,
але ними був накопичений великий багаж
акторської майстерності, тому поява фарсових
акторів, драми і світської драматургії пов'язують з
гістрионами.
Виділяють літургійну і полулітургічну драму. Перші
літургійні драми складалися з інсценування окремих
епізодів Євангелія. Ускладнювалися і
удосконалювалися костюми, текст, руху. Вистави
проходили під склепінням храму, але з часом
полулітургічна драма вийшла з храму, перемістилася
на паперть, так збільшилася кількість місць дії. До
організації та участі в дії залучалися миряни - їм
відводилися ролі чортів чи побутових персонажів.
Іноді паперть вже не могла
вмістити всіх бажаючих. Так
з'явилася нова форма
- містерія, яка отримала розвиток
у всіх європейських країнах. 

Сцена из 'Мистерии о святой Аполлонии'. XV в.

Драматургія до появи містерій поділялася на три
цикли: старозавітний (біблійні
легенди), новозавітний(оповідає про народження і
воскресіння Христа), апостольський (житія святих).
Містерія істотно розсунула діапазон тематики творів.
Уявлення організовувалися самими різними способами.
Іноді все відбувалося на рухомій возі, десь це були
стаціонарні місця на міських площах і вулицях.
Іншою формою середньовічних видовищ
став міракль (від латинського - "диво"). У новій
формі втілилися релігійні погляди суспільства.
Головною ідеєю всіх подібних театральних вистав
був дозвіл будь-яких конфліктів чудесним чином, за
допомогою втручання надприродних сил. 
Право на життя в XIII в. отримала і світська
драматургія. Трубадур Адам де Ла
Аль вважається першим середньовічним
драматургом, але в його творах вже з'являються
перші зачатки театру Відродження. З'явилися
перші світські гуртки, на зборах яких писалися
світські п'єси, але написано їх було небагато і
вони не набули широкого поширення у зв'язку з
укоріненим в суспільстві релігійним світоглядом.
Ще однією формою розвитку театру в середні століття
стало мораліте, у назві напрямки відображена суть
п'єс, в яких мораль стала основною рушійною силою і
зброєю боротьби з феодалами. Мораліте намагалося
звільнитися від релігійних сюжетів, основним
характерним елементом став аллегорізм: вади
відображалися (і засуджувалися) в персонажах. 
Одним з найпопулярніших видовищ
став фарс (від лат. Farsa - начинка), який
виник, як вважають дослідники, з
французьких ігр (jeux), відомих ще в XII ст.,
Остаточно сформувався в XV ст. в Італії і
поширився по всій Європі. Фарс ввібрав в
себе елементи попередніх форм видовищ, але
його відрізняло від них зміст - звичайно це
були побутові сценки з суперечками та
бійками, які висміювали сімейні зради, плутня
слуг і торгового люду, неправедних суддів і
т.п.