Лекція № 3

Тема. «Під знаком Софії»: художня спадщина домонгольської України

Будзар Марина Михайлівна, к.і.н., доцент,

кафедра історії України
 План

1.Культурна стратифікація суспільства.

2.Естетично-філософська основа художньої
культури домонгольської України.
3.Архітектура у колі мистецтв.

Основні поняття теми: культурна

стратифікація, естетичний ідеал, художньо-
символічна схема, храм як символ, мозаїка, фреска,
канон художній, книжкова мініатюра.
 Християнізація у певний спосіб вплинула на соціальний устрій
давньоруського суспільства, прискорила його диференціацію та
виокремлення продуктів культури, що вироблялась кожною верствою
суспільства
Люди церкви – духовенство – за часів Київської Русі найпомітнішу роль
відіграли у розвитку освіти та духовної культури, очолили процес
шкільництва, постачали із свого кола видатних митців

Осередками культури стають монастирі, засновані або чернечою громадою,

або коштом князя.
Монастирі виступали й базою для вдосконалення матеріальної культури:
способів обробки землі, продукування сільськогосподарських товарів,
застосування нових механізмів.
Визначився релігійно-культурний центр – митрополія – у Києві, духовну
владу реалізували ті, за котрими ця влада було закріплена: архімандрити,
єпископи, митрополити тощо.
Печерський монастир, заснований у Києві біля 1051 року, вже у «Житії
Феодосія Печерського» позиціонується як значимий духовний центр

Печери Антонія та Феодосія.

Гравюра XVIII ст. Дальні печери. Гравюра XVIII ст.
Заснування Успенського монастиря в Чернігові в середині XI століття
князем Святославом Ярославичем пов'язують з появою 3 лютого (або 6
листопада) 1060 на одній з ялин в цій місцевості ікони Божої Матері
 Видубицький монастир

у Києві засновано в другій половині XI в. князем

Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, поблизу
його заміської резиденції - Красного двору.
У 1116 ігумен цього монастиря Сильвестр
створив одну з редакцій «Повісті временних
літ», одночасно тут велася Київський літопис.
Літописи пов'язують з Видубичами імена
відомих діячів середньовіччя, серед яких князь
Ігор Ольгович, Володимир Мономах, Данило
Галицький (зупинявся тут в 1250 г.)
Впливовою верствою у суспільстві доби Київської Русі
був княжо-боярський прошарок та військові
Провідна функція князя – військова, його обов'язки
ще в дохристиянській період визначалися тим, що він
очолював військо у поході та міг бути обраний
військом.
Привілейовані прошарки суспільства володіли
значними матеріальними цінностями, про що свідчать
як численні клади дорогоцінностей та монет, так і
поховання, в яких збереглися атрибути влади чи
високого сану.
Еволюцію форм соціального життя Русі княжої доби
засвідчила «Руська правда» - збірка стародавнього
руського права, складена в у XI–XII ст. на базі
звичаєвого права. Головні завдання «Руської правди»
- давати можливість сторонам у судовому процесі
боронити свої права на життя, здоров'я і майно, а
судові — підставу до справедливого вироку.
 Доволі значною була міська частина населення – ремісники, купці

Показником процесу соціального

розшарування суспільства стала поява
міст, в яких було визначено три
композиційних частини:

дитинець (вишгород») резиденція князя;

«окольний град» чи посад – власне
місто, де жили купці, ремісники тощо;
«сторони» – місце проживання окремих
груп ремісників чи представників певних
етнічних груп.

Центром торгівельно-ремісничого життя

міста був «торг»
 Міська громада мала піклуватися про «городні» – дерев'яні
укріплення, що складалися с окремих «зрубів» – приміщень, в
середині заповнених землею
 Селяни (смерди, закупи, холопи) були тією групою населення Русі,
яку дослідники середньовічної культури називають «мовчазною
більшістю». Позбавлені писемної традиції, вони створили ту частину
культури Давньої Русі-України, що стала основою національної
спадщини
Обрядова пісенна традиція;
Героїчний епос (билини, сказання);
Традиції народної архітектури;
Традиції народного одягу;
Традиції народних ремесел
(гончарство, ковальство, килимарство,
ткацтво, вишивка, обробка деревини);
Традиції родинно-сімейні, побутові
тощо
 Основні канонічні схеми, презентовані у
малярстві доби Київської Русі

Для Божої матері

Елеуса (Замилування)
Оранта (Заступниця)
Одигітрія
(«Провідниця»)

Для Ісуса Христа

Спас Нерукотворний
Спас Вседержитель
Спас В Силах
Спас Еммануїл

Багатофігурні
композиції:  Деісус - зображення Богоматері, Христа й Іоанна Хрестителя. XI ст.
Деісус
Деісусний чин
В образі Марії-Оранти та сцені Причащання в апсиді Софійського
собору поєдналися культурні архетипи Матері-заступниці та
Божественної мудрості
«Він храм великий святий
Божій Премудрості воздвиг на
святість і освячення городу
твоєму і всілякою красою його
прикрасив, золотом, і сріблом,
і камінням дорогим, і
потирами та дискосами
дорогоцінними, так що церква
та стала дивом і славою на всі
навколишні країни, бо іншої Основним витвором християнської
такої не знайдеться по всій культури «княжої доби» стає ХРАМ –
півночі земній од сходу до образ неба на землі.
заходу…» Провідна конструкція давньоруського
Про Ярослава Мудрого зі «Слова про собору – хрестово-купольна
Закон і Благодать»
Софія Київська XI ст. (близько 1037) - «Митрополія руська», втілення
ідеї «софійності» – Божої мудрості, що об'єднує небесне і земне

1. Схема побудови православного храму.

2. Софійський собор у Києві – об'ємна схема
 Розквіт культової та цивільної архітектури
припадає на період з кінця X до середини XI ст. –
добу правління Володимира Великого й
Ярослава Мудрого

Собор Спаса в
Чернігові
(близько 1036 року)
 У 2-й половині XI століття форми соборів попереднього етапу
використовувалися, коли в трьох монастирях Києва - Михайлівському
Золотоверхому, Видубецькому, Печерському - були зведені собори складної
композиції із багатьма банями

1. Михайлівський Золотоверхий собор.

2. Успенський собор Києво-Печерської Лаври.
У першій третині XII століття формуються регіональні архітектурні
школи і виник тип одноглавого храму - «князівського» храму або
«вуличної церкви»

1. Собор Бориса та Гліба в Черніговы (поч. XII ст.).

2. П'ятницька церква в Чернігові (кін. XII ст.).
Успенський собор (храм Церква святого Пантелеймона в околицях Галича.
Мстислава) у Володимирі- 1194 р. Зведена за часів Романа Мстиславовича
Волинському. 1160 р. Зведений за
часів Мстислава Ізяславовича
«Не ми дивимося на ікону,
а ікона дивиться на нас!
Звідси зовсім інший підхід
до простору ікони.
Перспектива ікони не
відповідає перспективі
нашого зорового
сприйняття, простір
ікони відкривається, а не
закривається…»

«Георгій-воїн». Кін. XI ст.

М. Попович
 Найбільш ранні ікони (XI - початку XII століть) зберігають вплив
античної традиції, їх атрибуція (візантійська, київська, новгородська
школи іконопису) є досить складною

1. «Святий Георгій з
житієм» (поч. XI ст.).
2. Богоматір «Велика
Панагія»(кін. XII ст.).
 Дмитро Солунський. Мозаїка з Михайлівського
Золотоверхого собору в Києві. Початок XII ст.
Державна Третьяковська галерея (Москва).

Тема святого воїна в

малярстві XII - першої
половини XIII ст. є
виявом великокняжого
аристократичного
культу і, водночас,
продовженням
«воїнського культу»
дохристиянських часів
Шиферна плита з Михайлівського золотоверхого монастиря
1-2. Наріжні камери зі стін Борисоглібського
собору в Чернігові.
3. Плита із зображенням дракону з декору
інтер'єру Успенського собору в Галичі.
Ілюстрація з перекладу Євангелія, зробленого в Києві для новгородського посадника
Остромира - «Остромирове Євангеліє» (1056-1057)
Князь Святослав з родиною. Лист, доданий до «Ізборнику» 1073 р., - перший груповий
портрет в давньоруської мініатюрі.
 Різновиди ювелірних
виробів:

корони, діадеми, колти

(скроневі прикраси), сережки,
браслети, медальйони,
пряжки, ікони-складні, оклади
книг

Техніки ювелірної справи:

Філігрань (італійське filigrana, від латинського filum - нитка і granum - зерно)
або скань (від давньоруського - звивати) - виконання візерунків з тонкої золотої,
срібної або мідного дроту.
Зернь - дрібні золоті або срібні кульки, які накладаються на орнамент з скані.
Чернь або ніелло (італ. Niello - чорний) - сплав срібла, свинцю, сірки, інших
компонентів, за допомогою затемнювали вироби з срібла
 Література до теми

1.Історія української культури : у 5 т. / Б. Є. Патон (голов. ред.) ; НАН України. –

К. : Наукова думка, 2001. - Т. 1. : Історія культури давнього населення України /
Ред. П. П. Толочко. – 2001. – 1135 с.; Т. 2. Українська культура ХІІІ – першої
половини ХVІІ століть / Ред. Я. Д. Ісаєвич. – 2001. – 845 с. – Режим доступу:
http://litopys.org.ua/istkult2/ikult2.htm
2.ІКалакура Я. С. Українська культура: цивілізаційний вимір / Я. С. Калакура,
О. О. Рафальський, М. Ф. Юрій. – К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2015.
– 496 с.
3.Лекції з історії світової та вітчизняної культури: навч. посібник / за ред.
А. В. Яртися. – Львів : Світ, 2005. – 568 с.
4.Шейко В. М. Історія української культури: навчальний посібник / В. М. Шейко,
Л. Г. Тишевська. – К. : Кондор, 2006. – 264 с.