МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА
2020

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВА

Презентація
з дисципліни: «Міжнародне публічне право»
на тему:

«Європейський Союз: особливі риси

в структурі та повноваженнях»

Виконала: студентка ІІІ курсу

юридичного факультету
групи ЮМП-31
Чмихало Анастасія
Перевірив: викладач кафедри
міжнародного та європейського права
 1. Поняття Європейського Союзу
• Європе́йський Сою́з — союз держав-членів Європейських
Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз,
підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.
Сьогодні в об'єднання входять 28 європейських держав з
населенням понад 507 млн людей. Загальний Валовий внутрішній
продукт Європейського Союзу становить понад 17,5 трлн. $. (1-ше
місце в світі). В ЄС запроваджується єдина валюта — євро. Де-
факто столицею Європейського Союзу є Брюссель.Європейський
Союз є повноправним членом Організації Об'єднаних Націй,
Світової організації торгівлі та має представництва у «Великій
Вісімці» та «Великій двадцятці».Європейський Союз розглядають
в майбутньому потенційною наддержавою.
• До складу ЄС входить 27
країн-учасниць, а саме:
Австрія, Бельгія, Болгарія,
Венгрія, Греція, Данія,
Естонія, Ірландія, Іспанія,
Італія, Кіпр, Латвія, Литва,
Люксембург, Мальта,
Нідерланди, Німеччина,
Польща, Португалія,
Румунія, Словаччина,
Словенія, Угорщина,
Фінляндія, Франція,
Хорватія, Чехія та Швеція.
 2. Особливості права Європейського
Союзу - обмеження суверенних прав держав-членів
на користь органів ЄС. Європейський Союз не
є класичною міжнародною організацією в
повному розумінні цього слова. Він поєднує
в собі риси міжнародної організації,
конфедерації та федерації;
- ПЄС поєднує в собі риси Романо-
германської та Англо-саксонської правових
систем. Незважаючи на великий «тиск»
- ПЄС має пряму дію (і ознаку, і принцип - принцип прямої дії). Романо-германської системи, має місце
Пряма дія ПЄС означає, що його норми встановлюють прецедентне право на території ЄС;
суб'єктивні права і обов'язки безпосередньо для фізичних та
юридичних осіб;
- Верховенство по відношенню до національного права держав-
членів. Принцип верховенства ПЄС. Верховенство ПЄС означає,
що його джерела мають більшу юридичну силу, ніж джерела
права, що приймаються в рамках окремих держав-членів.
- ПЄС займає проміжне положення між національним
(внутрішньодержавним) і міжнародним правами.
 • Право Європейського Союзу
• = 
• наднаціональне (наддержавне) право
• =
• транснаціональне право
 3. Організаційна структура Європейського Союзу
•    Традиційно організаційну структуру ЄС описують як сукупність трьох “опор”, що
охоплюють інтеграційні процеси, відповідно, в соціально-економічній, зовнішньополітичній
і військовій, правоохоронній сферах. Лісабонський договір нівелював так звані три опори
ЄС, закріпивши у статті 47 Договору про ЄС правосуб'єктність Європейського Союзу.

• Але набуття ЄС єдиної правосуб’єктності

• призвело до скасування еволюційно
• обумовленої структури трьох опор ЄС, у тому
• числі припинення існування Європейських
• Співтовариств, з яких продовжує існувати
• лише Євратом, договір про застосування якого має безстроковий характер.
•   
 •
ЄС як єдина організація, забезпечується єдиним складом держав-членів та єдиною
інституційною структурою, які одночасно обслуговують Співтовариства та Союз. Договір
про ЄС встановлює, що “Союз обслуговується єдиною інституційною структурою, яка
забезпечує узгодженість і наступництво діяльності, що здійснюється з метою досягнення
цілей Союзу” (ч. 1 ст. 3).

•   
 4. ІНСТИТУЦІЙНА СТРУКТУРА ЄВРОПЕЙСЬКОГО
СОЮЗУ
• ЄС має систему інституцій з різними функціями, які діють відповідно до принципів,
визначених в установчих договорах Європейського Співтовариства. Інституції
Євросоюзу завжди утворювали динамічну систему, яка підлягала безперервним змінам,
зумовленими, насамперед, напрямками європейської інтеграції.
• Інституційна структура, спрямована на те, щоб поширювати цінності Союзу,
реалізовувати цілі Союзу, служити інтересам Союзу, його громадян та держав-членів та
гарантувати узгодженість, ефективність та послідовність політик та дій Союзу.
• В вузькому значенні – відносять тільки 7 інститутів ЄС.
• В широкому значенні – коли до інститутів включається система ін. органів ЄС.
• Інституційна структура Європейського Союзу - складна і розгалужена, спрямована на
те, щоб поширювати цінності та реалізовувати цілі ЄС, забезпечувати інтереси громадян
ЄС та країн-членів, гарантувати узгодженість, ефективність і послідовність політик та дій
ЄС. У процесі європейської економічної інтеграції сформувалося сім основних інституцій,
які мають статус органу і відображені в установчих документах ЄС:
 5. Компетенція ЄС. Розмежування повноважень
•
ЄС та держав-членів
Компетенція ЄС – сукупність прав і повноважень, необхідних для реалізації мети, завдань і цілей
Європейського Союзу.
• Держави-члени делегували значну частину своїх повноважень  Європейському Союзу, закріпивши
це в установчих договорах (Договорі про ЄС та Договорі про функціонування ЄС).  Таке
делегування відбулося у багатьох сферах, починаючи з комерційних питань та закінчуючи
соціальним захистом або правами споживачів. Водночас залишаються сфери, віднесені до
компетенції держав-членів.
• Розмежування повноважень ЄС та держав-членів відбувається згідно з принципами надання
повноважень та принципом субсидіарності. Відповідно до принципу надання повноважень (ч. 1
та 2 ст. 5 Договору про ЄС) Союз діє лише в межах тих повноважень, які надані державами-
членами та закріплені в його установчих договорах. Отже, повноваження, яких не надано
Союзові, залишаються за державами-членами. Відповідно до принципу субсидіарності (ч. 2 ст. 2
Договору про функціонування ЄС) здійснювати законодавчу діяльність і ухвалювати юридично
обов’язкові акти можуть або ЄС, або держави-члени залежно від того, хто більш ефективно буде її
здійснювати. При цьому держави-члени здійснюють свої повноваження лише в обсязі, в якому
Союз не застосовує свої повноваження.
 6. Правова природа Європейського Союзу
•  3 основні теорії пояснення правової природи ЄС, за якими Союз — це: 1.особливий
різновид міжнародної міждержавної організації; 2.специфічне державне утворення,
різновид конфедерації або федерації; 3.новий тип політико-правового утворення.

  ЄС є міжнародною міждержавною організацією, хоча і досить специфічною. Це

об’єднання міжнародно-правове, бо створене шляхом укладання державами міжнародних
договорів, що регулюються міжнародним публічним правом; ці договори становлять
основу, на якій ґрунтуються інституційна структура та внутрішнє право Союзу.
• ЄС має риси міжнародної організації:
• 1) ЄС наділений міжнародною правосуб’єктністю;
• 2) членами ЄС є суверенні держави;
• 3) акти, що конституюють ЄС (установчі документи), за своєю формою є міжнародними
договорами;
• 4) найважливіші рішення в рамках ЄС приймаються на основі принципу одностайності (тобто за
державами-членами з деяких питань зберігається право вето);
• 5) у певних сферах співробітництво здійснюється переважно на міждержавному рівні за
допомогою міжнародно-правових механізмів і засобів правового регулювання. Так, у сфері
Спільної зовнішньої політики та політики безпеки (СЗППБ – колишня друга опора ЄС) суверенітет
держав-членів обмежений незначною мірою; ключове місце при прийнятті рішень посідають
міжурядові органи – Європейська рада і Рада ЄС, натомість повноваження наднаціональних
інститутів – Європейського парламенту, Європейської комісії та Суду ЄС – або обмежені, або
повністю відсутні (наприклад, питання СЗППБ вилучені з-під юрисдикції Суду ЄС);
• 6) на рівні установчих договорів за державами-членами визнається право на добровільний вихід
зі складу ЄС тощо;
• 7) цілі ЄС також закріплено в Маастрихтському договорі. Але вони дещо відрізняються від цілей
міжнародної організації
•У правовій природі ЄС є риси федерації :
•1) ЄС має власну територію, якою є сукупна територія держав-членів з єдиним кордоном,

спільним візовим і митним режимами; на території ЄС функціонує внутрішній ринок, у рамках

якого забезпечена свобода руху товарів, осіб, послуг і капіталу; внутрішній ринок ЄС
обслуговується загальносоюзною грошовою одиницею – євро;
•2) розподіл компетенції між ЄС і державами-членами подібний до федеративного зразка (ЄС має

виключну компетенцію, до якої належать питання, вилучені з відання держав-членів, та є спільна

компетенція ЄС і держав-членів);
•3) управління ЄС здійснюється єдиною системою інститутів, органів і установ; депутати

представницького інституту ЄС – Європейського парламенту – обираються прямими загальними

виборами (на відміну від Парламентських асамблей міжнародних міжурядових організацій, члени
яких призначаються зі складу депутатів національних парламентів);
•4) ЄС має скоординовану правоохоронну систему, яка включає наднаціональну судову систему

(Суд ЄС, Трибунал, спеціалізовані трибунали), Європол як координуючий поліцейський орган,

Євроюст як спільний орган з функціями прокуратури);
•5) в ЄС створено систему органів зовнішніх відносин, до якої входять Високий представник ЄС із

закордонних справ і політики безпеки (в проекті Конституції ЄС ця посада іменувалася Міністр

закордонних справ ЄС), Європейська служба зовнішньополітичної діяльності (дипломатична
служба ЄС) та делегації ЄС в третіх країнах і при міжнародних організаціях;
•6) спільний бюджет ЄС формується переважно з власних джерел (наприклад із відрахувань з

податку на додану вартість);

•7) з точки зору змісту і значення для правової системи ЄС, установчі договори ЄС відіграють роль

Конституції. Так, Суд ЄС, оцінюючи значення установчих актів для правової системи ЄС, визнав,
що Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (нині – Договір про
функціонування ЄС), хоч і укладений у формі міжнародної угоди, є конституційною хартією цього
об’єднання;
•8) поряд із національним громадянством держав-членів у

рамках ЄС введене єдине громадянство, а громадяни

мають спільний правовий статус, закріплений як в
установчих договорах, так і в Хартії ЄС про основні права
2000 року;
•9) суб’єктами права ЄС виступають як держави та їх

органи, так і фізичні й юридичні особи тощо. Наведене

свідчить про те, що ЄС є об’єднанням особливого
характеру, в якому суверенітет його держав-членів суттєво
обмежений, а його правова природа носить змішаний,
комплексний характер.
• Отже, на сьогодні Союз є регіональною міжнародною
організацією інтеграційного й наднаціонального типу із
сильним федеративним потенціалом, членами якої є
суверенні держави.
•
7. Погляд у майбутнє ЄС
Соціальні та економічні проблеми, міграція та біженці, Brexit та відсутність єдиної позиції країн-членів
щодо ряду важливих питань внутрішньої та зовнішньої політики – все це, безперечно, впливає на стабільність та
успішність існування ЄС. Унікальність проекту єдиної європейської спільноти не можна заперечувати, але
сьогодні ЄС представляє скоріше економічну силу, завдяки широкому спільному ринку, аніж політичну. Звичайно,
що послаблення Європейського Союзу як політичного утворення турбує і його лідерів.
• Світ відходить від ідеї беззаперечного миру, перемоги західних демократичних та гуманістичних цінностей,
відкритих кордонів та лібералізації торгівлі. США повільно покидають позицію «світового поліцейського»,
«старшого брата Європи» та гаранта вищезгаданих цінностей. Міжнародні відносини набувають нових рис, у
рамках яких Європа ризикує втратити свою силу.
• Для того, щоб підготуватися до майбутнього, Європейському Союзу потрібно грати рішучіше та серйозніше, за
правилами нової реальності – залучати більше ресурсів у нові сфери, бути солідарними у питаннях внутрішньої
політики та прагматичними у своїй зовнішній політиці.
Висновки
• В даний час ЄС активно проводить свій моніторинг відносно інтеграційних процесів, що
відбуваються на теренах Європи, співробітничає з країнами СНД та центрально-східної Європи,
укладає угоди про партнерство і співпрацю, про торгівлю товарами і т.д. Наша держава, що є
членом СНД, також бере участь в багатьох розробках і проектах ЄС.
• Що стосується прогнозу політичного розвитку ЄС, то в ІНДЗ розглядалося питання майбутнього
розширення європейського союзу, на схід, оскільки на одностайну думку політиків і експертів - це
розширення має суто політичного значення, у зв'язку з цим виникла ціла хвиля суперечок і дискусій
про доцільність цієї ідеї. Безумовно, розширення внесе істотні зміни в структуру ЄС, багато
євроскептиків вважають, що таке "розтікання" Союзу, вшир може відобразитися на якісному рівні
ЄС. І ці побоювання безпідставні, оскільки збільшуючись в територіальному і демографічному плані,
економічно воно не принесе суттєвих внесків, швидше воно зажадає нових значних дотацій.
 Список використаної літератури
• 1. Цінності об’єднаної Європи [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://
parlament.org.ua/upload/docs/European_Values.pdf.
• 2. Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору)
[Текст] / за заг. ред. Геннадія Друзенка. — К. : К.І.С., 2010. — С. 66.
• 3. Кошкин С. Ю. Комментарий к основополагающим актам Европейского Союза
в редакции Лиссабонского договора [Електронний ресурс] / С. Кошкин, А. Четвериков. —
Режим доступу : http://www.twirpx.com/ file/296295. — С. 37, 38.
• 4. European Commission. Euorotat: European Social Statistics. http: // epp. eurostat. ec. europa. eu/portal/page?
_pageid=1090,1&_dad=portal&_schema=PORTAL
• 5. Муравйов  В.  Види  компетенції  реформованого  Європейського  Союзу  /
В. Муравйов, І. Березовська // Вісник Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Міжнародні відносини [Текст]. — 2009. — № 37. — С. 54.
• 6.  Європейське врядування. Біла книга [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www/pravo.org.ua/files/konstutyc/WHITE_BOOK_UKR_ REV.pdf.
• 7. Потєхін О.В. "Європейський союз – соціальний вимір" // Економіка та держава. - №6. – 2007. – с.62-64.