ПРИНЦИПИ ВІДКРИТОГО МОРЯ

КРАВЧЕНКО ДЕМЬЯН ВЛАДИМИРОВИЧ 111СП

Зміст: Розібрати та вивчити основні поннятя про відкрите

море.

Висновок: Морські простори, розташовані за зовнішньою

межею територіального моря, йменуються відкритим
морем. Це морські простори, котрі не підпадають під
суверенітет якої-небудь держави, що є політичним правовим
критерієм.
 ЩО ТАКЄ ВІДКРИТЕ МОРЕ?
Морські простори, розташовані за зовнішньою межею територіального моря, йменуються відкритим морем. Відкрите
море характеризується не тільки географічним критерієм. Це морські простори, котрі не підпадають під суверенітет
якої-небудь держави, що є політичним правовим критерієм. Цими двома факторами визначається поняття "відкрите
море". Визначен­ня відкритого моря дане в Конвенції 1982 р., згідно з якою під відкритим морем слід розуміти ту частина
моря, яка не входить ані у виняткову економічну зону, ані в територіальні, ані у внутрішні води будь-якої держави (ст. 86).
Міжнародне право не допускає присвоєння суб'єктом міжнарод­ного права якої-небудь частини відкритого моря.
 СВОБОДА ВІДКРИТОГО МОРЯ ТА
СУДНОПЛАВСТВА

Свободу відкритого моря, згідно зі ст. 87 Конвенції 1982 р., слід розумі­ти як
свободу судноплавства, свободу риболовства, свободу прокладення
кабелів і трубопроводів, свободу наукових досліджень, свободу споруджу­
вати штучні острови та ін., свободу польотів над відкритим морем. Іноді
замість перелічення йдеться про шість свобод відкритого моря. Ці свободи
надані всім державам світу як прибережним, так і тим, що не мають вихо­
ду до моря, але всі держави мають користуватися ними з урахуванням
інтересів всіх інших держав.
+Свобода судноплавства означає, що кожна держава, незалежно від того,
чи є вона прибережною, чи не має виходу до моря, має право на те, щоб
судна під її прапором плавали у відкритому морі. і всі прапори у відкрито­
му морі рівноправні. Неповага до прапора іншої держави вважається не­
дружнім актом. У свій час Великобританія, претендуючи на особливі права
на морях, наполегливо вимагала від кораблів інших країн вітання своєму
прапору, й іноземні кораблі, у тому числі й військові, змушені були йому
салютувати навіть тоді, коли на борту іноземного корабля перебував глава
держави. Сьогодні салют зустрічному прапору — це лише визнання
рівності.
 ПІРАТИ У ВІДКРИТОМУ МОРІ
Всі держави зобов'язані співробітничати з метою боротьби з пірат­ством у відкритому морі. Під піратством слід розуміти будь-який неправо­
мірний акт насилля, затримки чи грабування, що коїться з особистих цілей екіпажем або пасажирами будь-якого приватновласницького
судна або приватно-власницького літального апарата і направлений: 1) у відкритому морі проти іншого судна або літального апарата,
проти осіб чи майна на його борту. 2) проти тих самих об'єктів у місці поза юрисдикцією будь-якої держави. Піратські дії, що скоєні
військовим судном або державним кораблем, екіпаж якого підняв заколот і захопив судно, прирівнюються до дій приватних суден. Будь-
яка держава має право захопити у відкритом морі або в іншому місці поза юрисдикцією будь-якої держави піратське судно чи літальний
апарат, арештувати осіб, які перебувають у ньому, і захопити майно, яке там знаходиться. Захват за піратство мають право здійсняти
військові кораблі або інші судна, що мають очевидні ознаки того, що судно чи літальний апарат перебуває на державній службі.
 ПРАВОВИЙ РЕЖИМ
Правовий статус і правовий режим відкритого моря визначаються міжнародним морським правом у вигляді такого універсального та всеохоплюючого
міжнародно-правового акта, як  Конвенція ООН з морського права 1982 р. Зазначений акт не містить визначення поняття , проте вказує, що положення
даної Конвенції про відкрите море застосовуються до всіх частин моря, що не входять ні у виключну економічну зону, ні в територіальне море або
внутрішні води якої-небудь держави, ні в архіпелажні води [1].

Для характеристики відкритого моря необхідно виділити два критерії, що визначають його статус: — географічний — який характеризує відкрите море як
частину просторів Світового океану, що не утворюють територію прибережної держави; — політичний — полягає в тому, що відкрите море не знаходиться
під суверенітетом жодної з держав, усі держави мають право користуватися на засадах рівності відкритим морем у мирних цілях (свобода мореплавання,
польотів, наукових досліджень і т. д.) [4] . Сама поява терміну "відкрите море" прямо і безпосередньо пов'язана з виникненням і затвердженням у
міжнародному праві принципу свободи відкритого моря.
 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПУ СВОБОДИ ВІДКРИТОГО МОРЯ
Найбільш важливим і загально визнаним є принцип свободи відкритого моря. Ще наприкінці ХГХ ст. Отфейл відзначав, що море вільно в тому сенсі, що
воно не може бути підпорядковано під владу (суверенітет) ніякого народу; що ніякої володар, як би він не був могутній, не може мати претензії
диктувати закони,навіть самої слабшає нації, на цьому великому просторі морей5.
+Даний принцип закріплений у ст. 87 Конвенції ООН з морського права 1982 р. Він означає, що відкрите море відкрите для всіх держав, як
прибережних, так і не мають виходу до моря. Свобода відкритого моря визначається відповідно до умов, регламентованими Конвенцією 1982 р. і
іншими нормами міжнародного права. Вона включає, зокрема, як для прибережних держав, так і для держав, що не мають виходу до моря: а) свободу
судноплавства; б) свободу польотів; в) свободу прокладати підводні кабелі і трубопроводи; г) свободу зводити штучні острови та інші установки, що
допускаються відповідно до міжнародного права; д) свободу рибальства; е) свободу наукових досліджень.
Всі держави здійснюють ці свободи, належним чином враховуючи зацікавленість інших держав у користуванні свободою відкритого моря. На думку А.
Л. Колодкін, «принцип свободи відкритого моря є принцип імперативний, вищий принцип jus cogens».
 КОРИСТУВАННЯ ВІДКРИТИМ МОРЕМ
Користування водами відкритого моря здійснюється на основі загальновизнаного в міжнародному праві принципу вільного статусу Відкритого моря, який
встановлює, що ніяка держава не в праві розповсюджувати свою владу на Відкрите море та повітряний простір над ним. Цей принцип закріплено та
конкретизовано Женевською конвенцією про Відкрите море, прийнятою в 1958 році.
Згідно з конвенцією про Відкрите море, всі держави мають право на торговельне та військове судноплавство у Відкритому морі, на рибальство, морський
промисел, прокладку кабелів та трубопроводів, проведення наукових досліджень. Літаки та інші повітряні судна всіх держав можуть вільно пересуватись
над Відкритим морем, і таке інше.
Будь-яке судно, що знаходиться у Відкритому морі, підлягає владі тільки тієї держави, під чиїм прапором воно плаває (так звана «юрисдикція прапора»).
Винятком з цього правила є право іноземного військового корабля при наявності деяких окремо визначених обґрунтувань зупинити та оглянути судно.
Під час військових дій Відкрите море може бути театром військових дій без додаткового оголошення війни.
 РИБОЛОВСТВО

Свобода риболовства - це найдавніша та загальновизнана свобода відкритого моря. Масова експлуатація морських живих
ресурсів привела до необхідності встановлення з початку ХХ ст. міжнародно-правових обмежень у галузі риболовства. Ці ж
питання знайшли відображення під час кодифікації міжнародного морського права в 1958 і 1982 роках. Свобода риболовства
означає, що всі живі ресурси відкритого моря знаходяться в загальному та рівному користуванні всіх держав світу. Міжнародні
договори, що укладаються в галузі користування такими ресурсами, не можуть завдавати жодним чином збитків державам, що не
беруть у них участь. Але у випадках встановлення в міжнародних договорах обмежень із метою збереження ресурсів держави
повинні дотримуватися цих обмежень. Свобода риболовства не торкається особливого режиму риболовства у виключній
економічній зоні.
 КОНВЕНЦІЯ ПРО ВІДКРИТЕ МОРЕ 1958
- міжнар.-правовий документ, прийнятий на першій Конференції ООН з морського права 29.IV 1958 у м. Женеві (Швейцарія). Набула чинності 30.IX 1962.
Складається з преамбули та 37 статей. Містить положення, що мають «загальний характер декларації встановлених принципів міжнародного права». Ін. словами,
у документ включено звичаєві норми міжнар. права щодо режиму відкритого моря, які діяли на момент прийняття Конвенції. Відповідно до ст. 1 Конвенції,
терміном «відкрите море» позначають усі частини моря, які не входять ні в тер. море, ні у внутр. води будь-якої д-ви. Відкрите море доступне для всіх народів, і
жодна д-ва не може претендувати на підпорядкування якоїсь його частини своєму суверенітету. Свобода відкритого моря включає для прибережних та
неприбережних держав свободу судноплавства, рибальства, свободу прокладати підводні кабелі та трубопроводи, здійснювати польоти над відкритим морем
(ст. 2). У Конвенції вирішено питання, пов'язані з юрисдикцією над членами екіпажу в разі зіткнення судна чи ін. інциденту у відкритому морі, боротьбою з
работоргівлею та піратством. Усі д-ви, за ст. 14, зобов'язані сприяти повною мірою знищенню піратства у відкритому морі та в ін. місцях, що знаходяться за
межами юрисдикції будь-якої д-ви. Ст. 15 до піратства відносить: будь-який неправомірний акт насильства, затримання та пограбування, співучасть у ньому,
підбурювання та сприяння цим актам, що здійснюються з особистими цілями екіпажем чи пасажирами якогось приват, судна проти ін. судна чи літака або проти
осіб чи майна, які знаходяться на їхньому борту у відкритому морі чи за межами юрисдикції будь-якої д-ви. Ст. 16 прирівнює до піратства дії військового чи держ.
судна або держ. літака (військ, чи невійськового), екіпаж якого підняв повстання та захопив це судно чи літак. Встановлено (ст. 22), що військ, корабель, який
зустрів іноз. торг, судно у відкритому морі, не має права піддавати його огляду, за винятком випадків, коли акти втручання грунтуються на правах, встановлених
міжнар. договорами, або коли є достатні підстави підозрювати, що це судно займається піратством або работоргівлею, або (хоча на ньому піднято іноз. прапор
чи воно відмовляється підняти прапор) це судно насправді має ту саму національність, що і даний військ, корабель.
 ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

• Використана література та посилання:

• В.С. Ржевська. Відкрите море // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-
х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К:Знання України, 2004 — Т.1 —
760с. ISBN 966-316-039-X
• Відкрите море // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. 
Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : 
Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1
.
• Конвенція про відкрите море 1958 // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред.
кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : 
Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — 
ISBN 966-7492-03-6.
• Рес комуніс // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко
 (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. —
Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.