1.

ВІРУСИ: БУДОВА, ОСОБЛИВОСТІ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
2. ВІРОЇДИ І ПРІОНИ
3. ЗНАЧЕННЯ ВІРУСІВ

РОГАТИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ КОЛЕДЖ © 2018

ВІРУСИ (лат. Virus – отрута) – неклітинні біологічні системи
(форми життя), внутрішньоклітинні паразити

ВІДКРИВ ЗАПРОПОНУВАВ
ВІРУСИ ТЕРМІН ВІРУС
 ФОРМИ ФІРУСІВ
 Позаклітинна (віріони) – частинки, що мають
постійну форму і достатньо просту будову, не
можуть здійснювати процеси самовідтворення та
обміну речовин. Основне завдання – знайти нову
клітину-хазяїна та проникнути в неї.
 Клітинна – здійснюють процес самовідтворення,
використовуючи ресурси й компоненти клітини-
хазяїна
Віруси складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки,
зрідка включаючи інші компоненти (ферменти, ліпідні оболонки тощо) і займають
екологічну нішу облігатних внутрішньоклітинних паразитів, розмножуючись тільки
в живих клітинах та використовуючи їхній ферментативний апарат і переключають
клітину на синтез зрілих вірусних часток – віріонів

БУДОВА ВІРУСУ:
А. Простий вірус, що не має додаткової оболонки;
B. Складний вірус з додатковою оболонкою;
Цифрами позначені:
1 – капсид (білкова оболонка),
2 – нуклеїнова кислота, 3 – капсомер,
4 – нуклеокапсид, 5 – віріон,
6 – ліпідна оболонка,
7 – мембранні білки оболонки
1) Виникли з бактерій, які перейшли до внутрішньоклітинного
паразитизму і втратили більшість своїх генів (гігантські
мімівіруси).
2) Є колишніми генами, які перейшли до паразитичного способу
існування і набули здатності переміщатися між клітинами.
3) Походять від плазмід – коротких кільцевих молекул ДНК, якими
можуть обмінюватися бактерії.
4) Походять від доклітинних форм життя, які збереглися з тих
часів, коли клітин іще не існувало
 ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ
 Розпізнавання клітини-хазяїна і
проникнення в неї
 Уведення нуклеїнової кислоти в
цитоплазму клітини-хазяїна.
 Взаємодія вірусу з генетичним
апаратом клітини.
 Синтез білків і нуклеїнових кислот
вірусу
 Вихід вірусів із клітини
Більшість вірусів специфічні – вражають лише певні типи клітин;
Проникнення починається із взаємодії вірусної частинки з особливими
рецепторними ділянками, які впізнають особливі білки оболонки вірусу:
- мембрани клітини і вірусу зливаються (складні віруси)
- шляхом ендоцитозу (І); - через пошкодження; - проникнення бактеріофагів (ІІ)

І ІІ
Вірусна Білкова
ДНК капсула
Потрапивши в клітину вірусна ДНК (РНК) передає спадкову інформацію в різні
ділянки синтетичного апарату клітини:
- і-РНК вірусу сполучається з рибосомами клітини, які починають синтезувати його білки;
- РНК вірусу проникає в ядро де синтезує ДНК, яка містить його спадкову інформацію;
- ДНК вірусу вбудовується в ДНК клітини

прикріплення

ендомітоз

ендоплаз-
матична
сітка
синтез
білків

ядро вихід
Взаємодія вірусу з генетичним
апаратом клітини
 сполучення і-РНК вірусу з рибосомами клітини
хазяїна і спричиняє синтез вірусних білків
 РНК вірусу викликає синтез ДНК (зворотна
реплікація), а остання, в свою синтезує вірусну
і-РНК
 вбудова вірусної ДНК у ДНК клітини хазяїна
(бактеріофаг)
 Потрапивши в клітину організму людини вірус спричиняє інфекційні процеси
(гострі та приховані), тварин – інвазію:
1. Повітряно-крапельний
(грип, кір, віспа);
2. З їжею (ящур);
3. Через пошкодження
(сказ, віспа, герпес, у рослин);
4. Статевий (ВІЛ, герпес);
5. Фекально-оральний
6. Трансмісивний (комахами – жовта пропасниця, енцефаліт, у рослин)
7. Укусами тварин (сказ)
ВИДИ ВІРУСІВ ЗА ФОРМОЮ ТА НАЯВНІСТЮ СИМЕТРІЇ
 дволанцюгові ДНК-віруси

вірус герпесу, віспи

одноланцюгові
ДНК-віруси

бактеріофаги

дволанцюгові РНК-віруси

ротавірус діареї

позитивно спрямовані
одноланцюгові
РНК-віруси

вірус гепатиту А,С

і-РНК
негативно спрямовані
одноланцюгові
РНК-віруси

вірус грипу, сказу, кору

Одноланцюгові зворотньо-
транскрипційні РНК-віруси
КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ ЗА ТИПОМ ГЕНОМУ

ВІЛ

дволанцюгові зворотньо-
транскрипційні РНК-віруси

вірус гепатиту B
 ВІРОЇДИ
 Кільцеві молекули РНК без білків, що
розміщуються в ядрах або хлоропластах
клітин рослин і використовують їхні
ферментні системи для власного
розмноження.

Веретеноподібність — захворювання бульб

картоплі, збудником якого є віроїд PSTVd
ПРІОНИ – особливий клас інфекційних агентів, чисто білкових, ще дрібніших
ніж віруси та викликають важкі захворювання центральної нервової системи
у людини і ряду вищих тварин (так звані, «повільні інфекції»)
Відкриті в 1982 році американським лікарем
Стенлі Прузінером
Пріонний білок, потрапивши у травний канал,
не руйнується і проникає у кров, стаючи
збудником хвороб (куру, синдром Кройцфельда-Якоба,
родинне смертельне безсоння, у тварин –
скрейпи овець, коров'ячий сказ тощо)

Пріони, які є в організмі кожної людини,

(лімфоцитах, на поверхні нервових клітин),
стають патогенними при мутації гена, що їх
кодує – утворюється білок з інфекційними
властивостями і починається ланцюгова реакція
перетворення нормального білка на стійкішу
патогенну форму; під час інкубаційного
періоду відбувається накопичення
“хворих” пріонів у нервовій системі, які згодом
починають руйнувати нейрони
1. Регулюють чисельність хазяїв в природі
2. Бактеріофагів використовували для лікування деяких бактеріальних
хвороб
3. Біологічний спосіб боротьби з комахами (кровососні комарі, непарний
шовкопряд тощо)
4. Штучний синтез генів за допомогою вірусних ДНК (РНК) для створення
біологічно активних речовин, медичних препаратів тощо
5. Інструмнт еволюції.
ВІРУСИ СПРИЧИНЯЮТЬ ХВОРОБИ
ГРИП ВІТРЯНА І СПРАВЖНЯ ВІСПА

КІР ГЕРПЕС ГЕПАТИТ

ПОЛІОМІЄЛІТ СНІД
 ВІСПА СЛИВИ НЕКРОЗ ЛИСТКІВ І СТОВБУРА МОЗАЇКА

ПЛЯМИСТІСТЬ ТОМАТІВ КІЛЬЦЕВА ПЛЯМИСТІСТЬ КАРТОПЛІ І МАЛИНИ

РАШПІЛЕПОДІБНІСТЬ ЧЕРЕШНІ КІЛЬЦЕВА ПЛЯМИСТІСТЬ ТОМАТІВ МОЗАЇКА

 ВРУСИ ЯК ІНСТРУМЕНТ
ЕВОЛЮЦІЇ
 Віруси, які не мають чіткої спеціалізації, можуть заражати
різні види організмів і переносити гени від одних видів
організмів до інших, здійснюючи так званий
горизонтальний перенос генів. Саме таким чином предки
еукаріотів отримали від бактерій ген для синтезу
ферментів гліколізу.
 «Одомашнення» вірусів – плацентарні ссавці отримали
від ретровірусів гени, які дозволяють їхній плаценті
маскувати зародок від імунної системи організму матері.
 Відбір організмів на стійкість до захворювань. Так, завдяки
відбору і загибелі частини населення Європи сучасні
європейці набули достатньої стійкості до дії вірусів кору та
вітряної віспи.
https://www.youtube.com/watch?v=i9jjz24SXf4
WWW.RODAK.IF.UA