ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про інформацію»
 Загальні визначення 2

 ЗАХИСТ ІНФОРМАЦІЇ- сукупність правових,

адміністративних, організаційних, технічних та інших
заходів, що забезпечують збереження, цілісність
інформації та належний порядок доступу до неї.

 ІНФОРМАЦІЯ - будь-які відомості та/або дані, які

можуть бути збережені на матеріальних носіях або
відображені в електронному вигляді.
Основними принципами інформаційних відносин є: 3

 гарантованість права на інформацію;

 відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією;
 достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і
переконань;
 правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та
захисту інформації;
 захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Основними напрямами державної інформаційної політики є:
4
 забезпечення доступу кожного до інформації;
 забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання,
зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
 створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
 забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних
повноважень;
 створення інформаційних систем і мереж, розвиток електронного урядування;
 постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних
ресурсів;
 забезпечення інформаційної безпеки України;
 сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України
до світового інформаційного простору.
 Суб'єкти і об'єкти інформаційних відносин: 5

1. Суб'єкти і об'єкт інформаційних відносин є:

фізичні особи;
юридичні особи;
об'єднання громадян;
суб'єкти владних повноважень.

2. Об'єктом інформаційних відносин є інформація.

 Право на інформацію 6

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного

одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації,
необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські,
політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права,
свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси
юридичних осіб.
 Право на інформацію забезпечується: 7
 створенням механізму реалізації права на інформацію;
 створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних,
архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків,
баз даних, інформаційних ресурсів;
 обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та
засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення;
 обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи
або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до
інформації;
 здійсненням державного і громадського контролю за додержанням
законодавства про інформацію;
 встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
 Охорона права на інформацію 8
1. Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам
інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
2. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання
інформації, за винятком випадків, передбачених Законом. Суб'єкт
інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його
права на інформацію.
3. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів,
інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів,
крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду.
4. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної
особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної
особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в
порядку, визначеному законом.
 За змістом інформація поділяється на такі види: 9
 інформація про фізичну особу;  податкова інформація;
 інформація довідково-  правова інформація;
енциклопедичного характеру;  статистична інформація;
 інформація про стан довкілля  соціологічна інформація;
(екологічна інформація);
 інші види інформації.
 інформація про товар (роботу,
послугу);
 науково-технічна інформація;
 Інформація про фізичну особу
10

1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність

відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно
ідентифікована.
2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення
конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених
законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту
та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу
належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан,
релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце
народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується
його особисто, крім випадків, передбачених законом.
 Науково-технічна інформація
11
1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про
вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва,
одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської,
проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які
можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в
електронному вигляді.
2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається
Законом України "Про науково-технічну інформацію”, іншими
законами та міжнародними договорами України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо
інше не встановлено законами України.
 Доступ до інформації
12
1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту
інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом
до інформації з обмеженим доступом.
Відкрита інформація - це інформація, яка належить до державних
інформаційних ресурсів, а також про діяльність суб'єктів владних
повноважень, військових формувань, яка оприлюднюється в
Інтернеті, інших глобальних інформаційних мережах і системах або
передається телекомунікаційними мережами. (П о с т а н о в а
КМУ від 29 березня 2006 р. № 373)
 ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ
13
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова
інформація.
Конфіденційною є інформація (КІ) про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено
фізичною або юридичною особою. КІ може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у
визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов.
Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються
законами.
До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:
 1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
 2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або
можуть статися і загрожують безпеці людей;
 3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування
та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури
населення;
 4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
 5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
 ВИДИ ТАЄМНОЇ ІНФОРМАЦІЇ 14
 державна таємниця;
 медична таємниця;
 таємниця попереднього слідства;
 банківська таємниця;
 комерційна таємниця;
 таємниця всиновлення;
 адвокатська таємниця;
 таємниця особистого життя, переписки, телефонних переговорів,
телеграфної й ін. кореспонденції, а також інформація про
особистість.
 ПРАВОВІ АСПЕКТИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
15
Комерційна таємниця - це інформація, яка с секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній
формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають
справу з видом інформації, до якого вона належить, і у зв'язку з цим має комерційну цінність та була
предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою,
яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 Цивільного кодексу України).

Ст. 420 ЦКУ визначено, що комерційна таємниця є об'єктом інтелектуальної власності. Майнові
права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно
визнала інформацію комерційною таємницею.
Зокрема, до майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать:
‑ право на використання комерційної таємниці;
‑ виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
‑ виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної
таємниці.

Ст. 162 Господарського кодексу України (ГКУ) визначає, що суб'єкт господарювання, який є
власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від
незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має
комерційну цінність .
 ПРАВОВІ АСПЕКТИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
 Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх16захисту
визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням чинного
законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний
розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.
 Підприємство як власник відомостей, які є комерційною таємницею, має право призначати особу
(осіб), яка буде володіти, користуватися і розпоряджатися такою інформацією, визначати правила
обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо комерційної
таємниці.
 У ч. 2 ст. 505 ЦКУ визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Зокрема, нею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого
та іншого характеру:
 ‑ незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп'ютерні програми, створені
підприємством;
 - усі види "ноу-хау", технічні проекти, промислові зразки,
‑ умови контрактів, дані про постачальників і покупців, інформацію про переговори, маркетингові
дослідження, дані про розрахунок відпускних цін, розміри знижок тощо,
 за винятком тих, які, відповідно до закону, не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
 ПРАВОВІ АСПЕКТИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ
17
Склад і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю (КТ) підприємства, визначаються його
керівником (у вигляді наказу керівника) з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік
відомостей, що не становлять комерційної таємниці" від 9.08.1993 р. № 611.

КТ не становлять:
 установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою або господарською діяльністю і
її окремими видами;
 інформація із всіх установлених форм державної звітності;
 дані, необхідні для перевірки нарахування й сплати податків й інших обов'язкових платежів;
 відомості про чисельність і склад працюючій, їхній заробітній платі в цілому й по професіях і посадам, а
також про наявність вільних робочих місць;
 документи про сплату податків й обов'язкових платежів;
 інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці,
реалізації продукції, що наносить шкоду здоров'ю, а також про інші порушення законодавства України й
розмірах, нанесених при цьому збитках;
 документи про платоспроможність.