Виконав студент

Добош Анатолій
Астроно́мія — як наука

Астроно́мія  — наука про Всесвіт, що

вивчає рух, будову, походження та
розвиток небесних тіл та їхніх систем.
Астрономію поділяють на сферичну
астрономію, практичну астрономію,
астрофізику, небесну механіку, зоряну
астрономію, позагалактичну
астрономію, космогонію, космологію і
ряд інших розділів.
 Історія

 Астрономія — одна з найстарших наук, яка

виникла з практичних потреб людства
(передбачення періодичних явищ, відлік
часу, визначення місця розташування на
поверхні Землі тощо).
 Є докази, що ще доісторичні люди знали
про основні явища, пов'язані зі сходом і
заходом Сонця, Місяця і деяких зірок.
 
 Серед СРЕДНЬОВІЧНИЙ
найдавніших письмових джерел
КАЛЕНДАР
зустрічаються описи  ФІНО-
астрономічних явищ,
а такожУГРОВ. 
примітивні розрахункові схеми для
передбачення часу сходу і заходу
найяскравіших небесних тіл і методи
відліку часу і ведення календаря.
Сучасна
астрономія
 Народження сучасної
астрономії пов'язують з
відмовою від
геоцентричної
системи світу Птолемея і
заміною її
геліоцентричною
системою Ніколая
Коперніка , з початком
досліджень небесних тіл
за допомогою телескопа і
відкриттям закону
всесвітнього тяжіння.
 XVIII—IXX століття були для астрономії
періодом збільшості кількості даних про Сонячну
систему, нашу Галактику і фізичну природу зірок,
Сонця, планет і інших космічних тіл.
 Поява великих телескопів і проведення
систематичних спостережень привели до
відкриття того, що Сонце входить у
величезну дископодібну систему з
багатьох мільярдів зірок — галактику.
Основні розділи астрономії:
Астрометрія — підрозділ науки астрономії, що вивчає небесні тіла в
конкретні моменти часу.
Небесна механіка — вивчає рух небесних тіл під впливом сили
тяжіння та фігури рівноваги небесних тіл, що визначається силою
гравітації та обертання. З'явилася небесна механіка лише у XVII
столітті, коли стало можливим вивчення сил, що керують рухом
небесних тіл.
Астрофізика — вивчає фізичну природу небесних тіл, тобто
фізичний стан і хімічний склад небесних тіл, а також досліджує
питання про джерела енергії, випромінюваної Сонцем і зорями.
Зоряна астрономія — вивчає будову, походження і розвиток
зоряних систем і міжзоряної матерії.
Фізична космологія — досліджує будову та еволюцію Всесвіту у
найбільших масштабах, розглядає питання про утворення і розвиток
систем небесних тіл, зокрема нашої Галактики та Сонячної системи.
 Астрономічні спостереження
 В астрономії, інформація в основному
отримується від виявлення та аналізу
видимого світла та інших спектрів
електромагнітного випромінювання в космосі.
Астрономічні спостереження можуть бути
розділені відповідно до спостерігаємої
області електромагнітного спектру. Деякі
частини спектра можна спостерігати з Землі
(тобто її поверхні), а інші спостереження
ведуться тільки на великих висотах або в
космосі (в космічних апаратах на орбіті Землі).
Докладні відомості про ці групи досліджень
наводяться нижче.
Радіоастрономія

 Радіоастрономія — це дослідження
випромінювання з довжиною хвилі, більшою
за один міліметр (приблизно).
Радіоастрономія відрізняється від більшості
інших видів астрономічних спостережень тим,
що досліджувані радіохвилі можна
розглядати саме як хвилі, а не як окремі
фотони. Отже, порівняно легко виміряти як
амплітуду, так і фазу радіохвилі, а це не так
легко зробити на діапазонах коротших хвиль.
Інфрачервона астрономія

 Інфрачервона астрономія стосується

досліджень, виявлення та аналізу
інфрачервоного випромінювання в
космосі. Обсерваторії для вивчення
інфрачервоного випромінення повинні
бути розташовані у високих та сухих місцях
або в космосі.
Інфрачервони
й космічний
телескоп
«Гершель»
Оптична астрономія

 Історично оптична астрономія, (яку ще

називають астрономією видимого світла) є
найдавнішою формою дослідження
космосу — астрономії. Оптичні зображення
спочатку були намальовані від руки.
Наприкінці ХІХ століття і більшої частини ХХ
століття, дослідження проводилися на
основі зображень, які здобувалися за
допомогою фотографій зроблених на
фотографічному устаткуванні.
Найбільший космічний
телескоп
Будова телескопа “ХАББЛ”
Ультрафіолетова астрономія

 Ультрафіолетова астрономія, як правило,

використовується для детального
спостереження в ультрафіолетових
довжинах хвиль приблизно від 100 до 3200
Ангстрем (від 10 до 320 нанометрів). Світло
на цих довжинах хвиль поглинається
атмосферою Землі, тому дослідження на
цих довжинах хвиль має бути виконане з
верхніх шарах атмосфери або з космосу.
Ультрафіолетовий телескоп
Galaxy
Ультрафіолетове фото СОНЦЯ
Рентгенівська астрономія

 Рентгенівська астрономія проводить вивчення

астрономічних об'єктів в рентгенівському діапазоні.
Зазвичай об'єкти випромінюють рентгенівське
випромінювання завдяки:
 синхротронному механізму (релятивіські електрони, що
рухаються у магнітних полях)
 теплове випромінювання від тонких шарів газу, нагрітих
вище 107 K (10 мільйонів градусів Кельвіна — так зване
гальмівне випромінювання);
 теплове випромінювання массивних газових тіл,
нагрітих вище 107 K (так зване випромінювання
абсолютно чорного тіла).
Гамма-астрономія

 Астрономічні гамма-промені є дослідження

астрономічних об'єктів в найкоротшою довжиною
хвиль електромагнітного спектру. Гамма-промені
можуть спостерігатися безпосередньо з таких
супутників, як Комптон гамма-обсерваторія або
спеціалізовані телескопи, які називаються атмосферні
телескопи Черенкова. Ці телескопи фактично не
виявляють гамма-промені, безпосередньо, а
виявляють спалахи видимого світла яке викидує
гамма-опромінення й поглинається атмосферою
Землі.
 Позагалактична астрономія: гравітаційне лінзування.
Це зображення показує кілька блакитних
петлеподібних об'єктів, які є численними
зображеннями однієї галактики, розмноженими через
ефект гравітаційної лінзи від скупчення жовтих
галактик у центрі фотографії. Лінзу утворено
гравітаційним полем скупчення, яке відхиляє світлові
промені, що призводить до збільшення і викривлення
зображення віддаленішого об'єкта
 Астрономія в Україні
 Першу в Україні астрономічну обсерваторію
засновано у 1821 адміралом А. С. Грейсом.
Обсерваторія була збудована у Миколаєві та
мала призначення обслуговувати
Чорноморський флот. Другою в Україні була
обсерваторія Київського Університету,
будівництво якої було закінчено у 1845 році.
Потім було відкрито обсерваторії в Одесі
(1871) та Харкові (1888), у 1900 створено
обсерваторію Львівського Університету. У
Сімеїзі (Крим) в 1908 році було організовано
астрофізичний відділ Пулковської
обсерваторії, який в радянські часи входив
до складу Кримської астрофізичної
обсерваторії АН СРСР. У Полтаві 1926 року
створено гравіметричну обсерваторію,
основним завданням якої є вивчення рухів
земних полюсів і припливів у земній корі. У
1945 році в Голосієві, під Києвом, створено
астрономічну обсерваторію АН УРСР.
Великий вибух

 Вели́кий ви́бух— фізико-космологічна

теорія, згідно з якою Всесвіт виник із
надзвичайно щільного та гарячого
стану приблизно 13,7 мільярдів років
тому. Вона ґрунтується на екстраполяції
в минуле факту розбігання небесних тіл
за законом Хаббла та на моделі
Всесвіту, запропонованій Олексанром
Фрідманом.
 Великий Вибух та поступове розширення
простору
Теоретичні положення й імплікації

 Екстрапольовані у минуле астрономічні спостереження вказують на те, що Всесвіт

розширився з початкового стану, в якому вся матерія та енергія були сконцентровані, маючи
величезну температуру та густину. Фізики не мають єдиної точки зору на те, що саме
передувало початковому станові, хоча загальна теорія відносності завбачає гравітаційну
сингулярність.
 Термін «великий вибух» у вузькому сенсі вживається для позначення точки у часі, коли
почалося розширення відомого нам Всесвіту, — за підрахунками близько 13,7 мільярдів років
тому. У ширшому сенсі «великим вибухом» називають космологічну парадигму, що пояснює
як і розширення Всесвіту, так і склад та композицію первісної матерії за допомогою
нуклеосинтезу.
 Одним з наслідків «великого вибуху» є те, що умови сьогоднішнього Всесвіту відрізняються
від умов у минулому і майбутньому. Виходячи з цієї моделі, у 1948 році Джордж Гамов
якісно спрогнозував існування космічної мікрохвильової фонової радіації, яка невдовзі була
відкрита у шістдесятих роках і стала підтвердженням теорії «Великого вибуху» на противагу
теорії стаціонарного всесвіту.
 Пояснюючи чимало результатів астрономічних спостережень, теорія «великого вибуху» не
дає відповіді на всі запитання, пов'язані з еволюцією Всесвіту: вона незакінчена — і,
безумовно, буде розвиватися надалі.
Майбутнє
 Існує кілька різних сценаріїв еволюції Всесвіту в майбутньому, в
залежності від його параметрів, зокрема густини. Проблема
передбачення майбутнього ускладнюється тим, що результати
спостережень останніх десятиліть не зовсім вкладаються в стандартну
модель Великого вибуху. Пояснення цих явищ, зокрема плоскої форми
Всесвіту, прискорення його розширення тощо, можна дати, ввівши
додаткові параметри в теорію, припустивши, що у Всесвіті крім
звичайної матерії частинок та античастинок існує так звана темна
матерія, причому її навіть більше ніж звичайної, а також, що існує так
звана темна енергія.
 До цих модифікацій вважалося, що при достатній густині речовини у
Всесвіті розширення припиниться, і він почне стискатися й розігріватися
- процес піде у зворотньому напрямку. При недостатній густині Всесвіт
продовжуватиме розширюватися із дедалі меншою швидкістю.
Сонячна система
Будова сонячної системи
Сонце
 Сонце — центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи.
Його маса приблизно в 333 000 раз більша за масу Землі та у
750 разів перевищує масу всіх інших планет, разом узятих.
Сонце — могутнє джерело енергії, яку воно постійно
випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних
хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до
радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла
Сонячної системи: нагріває їх, позначається на атмосферах
планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі.
Будова
сонця
 Порівняльна таблиця планет Сонячної
Планетасистеми
Відстань Період Період Діаметр Маса Кількість Густина
від сонця супутників
оберту оберту (км) г/см3
навколо
(кг)
Сонця

Мркурій 0,387 88 58,6 діб. 4878 3,3×1023 - 5,44

Венера 0,72 224,7 243 діб. 6050 4,9×1024 - 5,5
Земля 5,98×102
1 365,24 24 діб. 12756,3 4
1 5,52

Марс 6,44×102
1,52 687 24,5 год. 6780 3
2 3,95

Юпитер 11,9
5,2 10 год. 142600 1,9×1027 16 1,33
року.
Сатурн 29,5 5,68×102
9,54 10,2 год. 120660 30 0,68
року. 6

Уран 19,18 84 року. 17 год. 51200 8,7×1025 15 1,26

Нептун 164,8рок
30,06 17,8 год. 49500 1,03×1026 6 1,67
у.
Плутон 224,7
(вже не 39,44 6,4 діб. 3000 1,79×1022 1 0,17
планета ) року.
…позбавив Плутон статусу планети…

 Міжнародний астрономічний
союз позбавив Плутон статусу
планети в 2006 році. До цього
часу були виявлені десятки
об'єктів, що також обертаються
навколо Сонця, і розмір яких
значно перевершує розмір
Плутона. Щоб не зараховувати їх
всіх до планет, астрономи
вирішили залишити в Сонячній
системі вісім "справжніх" планет, а
Плутон вважати карликовою
планетою. Влітку 2008 на з'їзді в
Осло Міжнародний
астрономічний союз Плутон
вирішено віднести до категорії
плутоїдів .
Плутоїди

 Плутоїдами вирішено називати небесні тіла, що

обертаються навколо сонця по орбіті, радіус якої
більше радіуса орбіти Нептуна, маса яких достатня,
щоб гравітаційні сили придавали їм майже сферичну
форму, та які не розчищають простір навколо своєї
орбіти (тобто, навколо них обертається велика
кількість дрібних об'єктів).
 Крім Плутона до плутоїдів були віднесені Макемаке
та Ерида, що розташовані далі від Сонця, ніж
колишня дев'ята планета Сонячної системи.