ІМУНІТЕТ

ТАРАН ІВАН
ЄРМОШИН НІКІТА
Імунітет — сукупність захисних механізмів, які
допомагають організму боротися з чужорідними
чинниками: бактеріями, вірусами, найпростішими, гельмінтами,
їхніми токсинами, різноманітними хімічними речовинами, тощо.
У вузькому значенні імунітет — несприйнятливість організму
до інфекційних та неінфекційних агентів та речовин: бактерій, вірусів,
найпростіших, гельмінтів, токсинів, отрут та інших факторів, які чужі для
організму. Загалом імунітет — здатність організму підтримувати
нормальне функціювання під впливом зовнішніх факторів.
Імунітет — також здатність живих організмів протистояти дії агресивних агентів, зберігаючи свою
цілісність і біологічну індивідуальність. Спадкоємний імунітет обумовлений вродженими
здібностями організму. У хребетних і людини є здатність набувати активний імунітет як відповідь на
інфекцію, або введення вакцин. Він обумовлений функцією клітин імунної системи, центральне
місце серед яких займають лімфоцити, антитіла, тощо. Набутий пасивний імунітет передається
дитині з молоком матері або при штучному введенні антитіл.
Історія
Основоположником вчення про імунітет є Е. Дженнер. Він у
1796 році винайшов спосіб, як запобігти натуральній віспі:
для цього він зробив надріз елемента висипу коров'ячої
віспи, вийняв її вміст і через надріз ввів хворому
восьмирічному Джеймсу Фіппсу. У 1798 році, Дженнер
опублікував свої дослідження із профілактики натуральної
віспи, і ввів новий термін «вакцинація», що походить від
лат. Vacca — корова. І. Мечников сформулював клітинну
теорію імунітету і відкрив фагоцитоз.

Із винайденням Левенгуком мікроскопа, завдяки якому,

людство побачила мікроскопічних організмів, невидимих
неозброєним оком. Але все-ще не було доведено, що ці
мікроорганізми можуть бути причиною захворювання. Так
тривало, допоки Луї Пастер не розвинув мікробну теорії
захворювання[1]. Також Пастер винайшов спосіб
стерилізації, який називають пастерізацією.

З середини 20-х років почалося самостійне розвиток

ВИДИ
Розрізняють природжений і набутий імунітет. Вроджений
імунітет передається спадково, як й інші генетичні ознаки.
Набутий імунітет (може бути активно або пасивно набутим)
виникає внаслідок перенесеної інфекційної хвороби або
вакцинації і спадково не передається.

Природжений (видовий, вроджений, спадковий) імунітет —

це неспецифічна резистентність, що властива тому чи
іншому виду тварин або людині і передається спадково з
покоління в покоління[5]. Видовий імунітет проявляється в
тому, що людина не хворіє на чуму собак, інфекційну
анемію коней, чуму рогатої худоби або холеру курей, а
тварини не хворіють на шигельоз, черевний тиф, сифіліс,
кір, гонорею тощо. Збудники інфекцій потрапляючи у
чужий організм не витримують його умов (температура, pH
середовища, біохімічні процеси) або не мають рецепторів
до клітин цього організму. Внаслідок цього, мікроби
виводяться із організму в тому ж вигляді, в якому вони
потрапили, не завдаючи організмові ніякої шкоди.
 СПАСИБО
ЗА
ВНИМАНИ
Е!