ПАВЛО РУСИН

Про можливості людини та її гідність

• Павло Русин належить до того кола діячів
європейської культури, які, будучи
народжені в Україні, прилучалися до
латиномовної освіти й літератури в
університетах Західної Європи. Саме з XV–
XVI ст. у списках цих університетів
з’явилися імена юнаків з «Рутенії» — за
тодішньою назвою Русі-України.
• Павло Русин народився в м. Кросно (тепер Польща), близько 1470, на території, заселеній
українцями-лемками. Навчання він розпочав у Краківському університеті, а продовжив у
Німеччині. В реєстрі бакалаврів Грейфсвальдського університету він з 1499 р. записаний під
прізвищем Русин. Завжди своє українське походження підкреслював на власних інкунабулах
(книги, видрукувані власноруч наборними літерами на початку книгодрукування в Західній Європі
до 1501 р.), тринадцять з яких збереглися в бібліотеці Краківського університету . Ступінь
магістра здобув у Кракові в 1506 р. і відтоді працював викладачем латинскьої в Краківському
університеті.
• Російський славіст І. Голенищев-Кутузов підтвердив, що «у своїх книгах магістр Павло незмінно
називав себе русином» (Славянские литературы, Москва, 1973). Польська дослідниця А. Єліч
писала, що «вважав себе за русина і підписувався „Паулюс Рутенус“» (Антологія польсько-
латинської поезії, Щецін, 1985). Любов талановитого поета і вченого до рідного краю відзначили
поети Роман Лубківський (Львів), Петро Мурянка (Польща).
• Павло Русин був також видавцем, виховував відомих слов'янських поетів Яна з Віслиці, Яна
Дантишенка, навчав Миколая Коперника. Літературознавці вважають його першим гуманістичним
поетом України.
• За даними польської дослідниці Марії Цитовської, правдоподібно, покинув Краків восени 1517
через спалах епідемії. Помер в Старому Сончі в листопаді 1517 під час дороги до Угорщини. За
свідченням інших дослідників, помер на Лемківщині (в Сяноці або Новому Сончі).
Твори
• Залишив близько 4 тисяч віршів. У 1509 році він видав книгу своїх поезій «Пісні Павла Русина з
Кросна».
• Всю творчість можна розділити на:
• Духовна поезія («Пісня Павла Кроснянина до всіх святих», «Інша інвокація до всіх святих», «Пісня до
божественного Севастяна, мученика і найславнішого воїна»). До цієї групи варто віднести панегірики
релігійного змісту до святих Станіслава й Владислава.
• Панегіричні твори, присвячені тогочасній світській і духовній знаті, а також поезія на злобу дня («Елегія
до благородного і шановного пана Стефана Баторія», «Ода до благородного пана Габріеля Переньї»).
• Морально-дидактична поезія, пов'язана з поетичною творчістю й педагогічною діяльністю магістра
Павла («Ода Павла Русина з Кросна до Аполлона», «До Талії», «До читача», «До книжечки», «Похвала
Валерію Максиму», «Пісня, яка містить похвали поетичному мистецтву…», «Пісня, яка в загальних
рисах охоплює життя поета Горація»).
• Під його впливом перебувала ціла плеяда
поетів доби Ренесансу. У 1508 р. Павло
Русин здійснив редакцію для видання
друком збірки сатир латинського поета
Персія (Відень, 1509). Відвідуючи з 1508 р.
Угорщину, він підтримував близькі
взаємини з тамтешніми гуманістами, був
видавцем — редактором двох комедій
Сенеки (Відень, 1513). Помер Павло Русин
близько 1517 р.
Дякую за увагу!

Підготувала
Студентка групи 2АА
Квасюк Марина