Проект «Життя»

Учениці 10-А класу

Ошурко Дарини
Створення Землі
• Земля утворилася близько 4,60 млрд років тому шляхом акреції (Акреція в астрофізиці — процес
падіння речовини на масивне космічне тіло з навколишнього середовища під дією сили тяжіння. Акреція є
обов'язковою стадією формування зір, планет та інших небесних тіл.) з протопланетного диску,
дископодібної маси газу, пилу, які залишились від утворення Сонця, яка і дала початок 
Сонячній системі. Вулканічна дегазація створила первинну атмосферу, але в ній майже не
було кисню і вона була б токсичною для людей і сучасного життя в цілому. Більша частина
Землі була розплавленою через активний вулканізм та часті зіткнення з іншими космічними
об'єктами. Одне з таких великих зіткнень, згідно з припущеннями, призвело до нахилу земної
осі й формуванню Місяця. Згодом такі космічні бомбардування припинилися, що й дало змогу
планеті охолонути й утворити тверду кору. Доставлена на планету кометами й астероїдами
 вода сконденсувалась у хмари та океани. Земля стала придатною для життя,а найбільш
ранні його форми збагатили атмосферу киснем. Принаймні перший мільярд років життя на
Землі існувало в малих і мікроскопічних формах. Приблизно 580 млн років тому виникло
складне багатоклітинне життя, а під час кембрійського періоду воно пережило процес швидкої
диверсифікації в більшість основних типів. Майже 6 млн років тому від гомінід відділилась
лінія гомініні, що привело до появи шимпанзе (наших найближчих родичів) і згодом — 
сучасної людини.
 Шимпанзе́ (Pan) — рід родини 
гомінідів ряду приматів.

Гомініди, або
людиноподібні
(Hominidae) —
родина ряду
приматів, включає
як викопних (
пітекантропа, 
неандертальця та
ін.), так і сучасних
людей.
Від часу формування планети на ній
безперервно відбуваються біологічні й
геологічні зміни. Організми розвиваються,
набувають нові форми або вимирають.
Процес тектоніки плит відіграє важливу
роль у формуванні океанів і континентів
Землі, а також життя, якому вони дають
притулок. Біосфера, в свою чергу, істотно
вплинула на атмосферу та інші абіотичні
умови на планеті, такі, як утворення 
озонового шару, поширення кисню, а також
створення ґрунту. Хоча люди не здатні
сприймати це через відносно короткий
період їхнього життя, зміни тривають і
триватимуть упродовж наступних мільярдів
років.
 Більшість учених дотримуються думки, що людина походить
від деревної мавпи – дріопітека. Дріопітек з'явився близько
18 млн. років тому в Африці й поступово розселився по інших
континентах. Він рухався на чотирьох кінцівках. Його дії, як і дії
багатьох інших тварин, зумовлювалися потребами
пристосовуватися до природи, яка постійно змінювалася. Але, на
відміну, скажімо, від терміта, який будує лише термітник і за
жодних умов не збудує пташине гніздо, праця дріопітека була
творчою. Щоб досягти бажаного, він міг використати різні
способи та предмети, щоразу досягаючи різного результату.
Крім дріопітека, серед пращурів людини вчені називають
південну мавпу – австралопітека, який з'явився понад 4 млн.
років тому. На відміну від дріопітека, він інколи пересувався на
двох кінцівках, тобто ходив випроставшись. Безмежними
просторами Африки, яку вважають колискою людства,
австралопітеки пересувалися невеликими групами, збираючи
рослини й поїдаючи м'ясо впольованих хижаками тварин. Інколи
австралопітеки намагалися полювати. Вони не були ні
сильнішими, ні прудкішими за своїх жертв або ворогів, та під час
полювання чи для захисту застосовували камені, палиці тощо.
Це сприяло розвиткові рук, які ставали вправнішими, а також
мозку й мислення.