1.

Консультування як метод допомоги у

соціальній роботі, його призначення і сутність.
Види соціально-педагогічного консультування.

Підготувала студентка групи СР-43 Воробей Анастасія

 Консультування клієнта є
одним з видів допомоги в
психосоціальної роботі.

На практиці консультування
проводить практично кожен
фахівець соціальної сфери,
працюючи з людьми, що
знаходяться в кризовій
ситуації, в умовах стресу.
Надання допомоги клієнту у важкій життєвій
ситуації включає:

допомогу в
інформування аналізі
проблем

пошук шляхів
прояснення
вирішення
конфліктних
проблемної
зон
ситуації
Для того щоб така робота проводилася професійно, необхідне
освоєння основ консультування, що стає важливою
складовою навчання фахівця з соціальної роботи.
 У професійній діяльності соціального педагога консультування є одним із
провідних напрямів. Якщо говорити про консультування як процес допомоги
один одному, то історично він виник давно.

Історія розвитку консультативної практики починається значно раніше від

того часу, коли вона виокремилась у самостійну галузь діяльності.

Цей період не входить у галузь наукового знання, але діапазон засобів впливу і
здійснення допомоги у практиці повсякденного життя був досить широким і
різноманітним. Консультантами-проповідниками називалися лікарі, вихователі,
знахарі, що переймалися пошуком життєвої мудрості, інтерпретацією настроїв і
почуттів, релігійними сповідями тощо
 Наразі «консультування» не має
єдиного визначення.
Це пов’язано здебільшого з
широким використанням термінів
«консультація» і «консультування»
в різних галузях і сферах людської
діяльності.

В енциклопедичному словнику за редакцією А. М. Прохорова,

консультація (від лат. consultatio — порада) визначається як вид
навчального заняття, тобто як додаткова допомога викладача учням у
засвоєнні предмета і як порада фахівця з будь-якого питання відповідно до
назви установ, що надають допомогу населенню (психологічна
консультація, профконсультація, юридична консультація)
• У якій би формі не здійснювалася
консультативна допомога, їй притаманна
одна загальна характеристика —
спрямованість на індивіда.
• Вивчення консультування як напряму
професійної діяльності соціального
педагога вимагає звернення до науково-
теоретичних джерел тих галузей знань,
де це явище стало традиційним і має
наукове обґрунтування.
• Уперше за консультативною практикою
був закріплений офіційний статус у
межах психотерапії, а потім і психології.
 Призначення консультування:

консультування спрямоване на аналіз проблеми клієнта, що

безпосередньо пов'язано з почуттями, думками і діями, що сприяють
зміни ситуації;

процес консультування носить психологічний характер: отримана при

консультації інформація проявляється у свідомості клієнта безпосередньо в
момент консультації, в періоди між зустрічами з консультантом, а також
після того, як консультування закінчено і клієнт починає допомагати собі
сам;

Незважаючи на широкий зміст терміну "консультування", його

основне значення полягає в тому, щоб допомогти клієнту управляти
власним життям завдяки реалістичною оцінки і розуміння своїх
переживань.
Складові консультування:

особистість клієнта і його переживання;

особистість консультанта;

взаємовідносини між клієнтом і консультантом;

процедури (методи, техніки) консультування,

спрямовані на вирішення проблем клієнта.
 Сьогодні є різні класифікації видів
консультативної діяльності соціального педагога.

Н.Нікітіна і М.Глухова виділяють такі види консультування:

 за об'єктом консультування (індивідуальне, групове, сімейне);

 за віковими показниками (консультування дітей і дорослих);
 за критерієм контакту з клієнтом (очне, заочне);
 за змістом запиту клієнта (сімейне, інтимно-особистісне, психологічне,
юридичне, медичне, ділове, соціально-педагогічне).

Крім того предметом соціально-педагогічного консультування

визначено: вирішення проблем шкільної дезадаптації; діагностика і
корекція відхилень у поведінці; сприяння у працевлаштуванні, оформленні
пільг, субсидій, матеріальної допомоги; сприяння в наркологічній допомозі
дітям, підліткам, молоді, членам їх сім'ї 
 У свою чергу В.Сорочинська в професійній діяльності
соціального працівника визначає такі види консультування,
як:

• інтимно-особистісне (взаємини з близькими, особистісні

проблеми, статеві тощо);
• сімейне (з проблем сімейного неблагополуччя);
• психолого-педагогічне (з проблем навчання і виховання дітей,
взаємостосунків з учителями, професійного вибору);
• ділове (з питань професійного становлення, взаємин у трудовому
колективі). 
 Отже, сутність консультування як одного із напрямів професійної
Отже, сутність консультування як одного із напрямів професійної
діяльності соціального педагога полягає у наданні допомоги особам, які
діяльності соціального педагога полягає у наданні допомоги особам, які
мають різні проблеми, задля їхньої соціалізації, встановлення і
мають різні проблеми, задля їхньої соціалізації, встановлення і
оптимізації їх соціальних функцій, вирішення конфліктів і засвоєння
оптимізації їх соціальних функцій, вирішення конфліктів і засвоєння
соціальних норм спілкування.
соціальних норм спілкування.
Зміст консультативної діяльності досить широкий. Він охоплює
Зміст консультативної діяльності досить широкий. Він охоплює
соціально-інформаційну, соціально-правову, соціально-психологічну,
соціально-інформаційну, соціально-правову, соціально-психологічну,
соціально-профілактичну консультативну допомогу різним категоріям
соціально-профілактичну консультативну допомогу різним категоріям
населення. Соціально-педагогічне консультування може здійснюватись у
населення. Соціально-педагогічне консультування може здійснюватись у
формі листування, консультування по телефону, безпосередньої бесіди з
формі листування, консультування по телефону, безпосередньої бесіди з
клієнтами.
клієнтами.
Професійність соціального педагога у здійсненні консультативної
Професійність соціального педагога у здійсненні консультативної
діяльності передбачає розуміння проблеми клієнтів, вивчення і
діяльності передбачає розуміння проблеми клієнтів, вивчення і
діагностування рівня їх проблем, надання соціальної підтримки.
діагностування рівня їх проблем, надання соціальної підтримки.
 Література

1.Васьківська С. В. Підвищення професійної компетентності психолога-

консультанта програми ССМ Громадська приймальня: Методичні матеріали.—
К., 1999.
2.Климов Е. А. Гипотеза «метелок» и развитие профессии психолога // Весник
МГУ.— Сер. 14. Психология.— 1992.— № 3.
3.Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка: Навч. посіб.— К.: Кондор, 2005.
 5. Шляхи уникнення соціальним
педагогом/працівником непродуктивного
спілкування з клієнтом в ході консультації.

Воробей А. Ср-43
Як треба уникати
непродуктивного спілкування?

Перш за все необхідно навчитись

контролювати невербальну
поведінку, яка разом зі словами
повинна транслювати емнатійну
налаштовашсть соціального
педагога. У недосвідченості
людини невербальш і вербальні
сигнали можуть розходитися,
суперечити один одному
 Невербальними ознаками відсутності належної уваги до клієнта
можуть бути такі прояви: консультант поглядає на годинник,
дивиться не в очі клієнту, а немовби крізь нього; позіхає, грає з
предметами, у нього скута поза, міцно стиснені руки, тіло відхилено
від клієнта, занадто рухливі руки, він обертається на стільці, затуляє
рої руками, критично піднімає брови, кусає губи або стискує їх,
занадто хитає головою, має суворий вираз обличчя, дивиться вище або
нижче клієнта, стоїть дапеко від нього.
 Технічні характеристики мовлення мають також
важливе значення для продуктивного
спілкування. Тут небажаним є нечітке
вимовляння слів, словосполучень, монотонність,
часті помилки, довге мовчання перед
відповіддю, занадто жваве мовлення, нервовий
сміх, занадто гучний голос тощо.

Більшість сучасних проявів непродуктивного

спілкування - це не прямі образи, а різні приховані
форми критики і навіть звернення, які на перший
погляд здаються досить конструктивними. Вкажемо на
найбільш поширені з них.
 Моралізування

Воно полягає у тому, що клієнта інформують про те,

як треба поводити себе з точки зору високої моралі,
з позиції зразка, при цьому часто використовуються
звороти типу "Ви повинні так робити"' чи "'Ви не
повинні так робити". Такі звернення викликають у
клієнта почуття провини і бажання захиститися.
 Іронія і сарказм

спостерігаються у таких випадках, коли консультант

не може стримати своє критичне ставлення до
поведінки клієнта або взагалі має іронічний склад
розуму. Це, звичайно, не збільшує довіри і симпатії
клієнта, бо ніхто не бажає бути об'єктом глузування
 Пригнічення клієнта

здійснюється за допомогою переривання

клієнта, частої суперечки з ним,
повчального тону, створення враження
власної всемогутності, переважної мовної
активності. Важливо, щоб клієнт говорив
більше, ніж консультант.
 Перестороги

В них проявляється погроза, яка навіть

адекватно відбиваючи наслідки певної
поведінки клієнта, викликає у нього
враження агресивності з боку
консультанта. У пересторогах
використовуються формули типу "Якщо ви
не зробите так, то. "Вам краще робити так,
інакше...".
Критика і звинувачення на
адресу клієнта.

Хоча поведінка клієнта часго, на думку

консультанта, є помилковою, специфіка
психотерапевтичного спілкування не
дозволяє робити критичні оцінки. Критика
порушує один з основних принципів
соціальної роботи - безоцінкове ставлення
до клієнта
Отже, загальні, найбільш істотні правила психологічного
консультування полягають в тому, що:

• Консультант не повинен висувати ніяких гіпотез відносно проблеми

клієнта, доки не отримає достатньої інформації про нього.
• Практичні рекомендації можна давати лише тоді, коли буде
впевненість в тому, що клієнт спроможний їх виконати.
• Не можна розглядати клієнта як об'єкт вивчення і намагатися
маніпулювати ним або експериментувати з ним.
• Треба бути відвертим з клієнтом, не намагатися його "переграти",
"розколоти", як це міг би зробити слідчий.
• Консультант не повинен зловживати саморозкриттям і мінятися з
клієнтом ролями. Це може бути корисним лише у виключних
випадках.
• Клієнта не завжди можна зрозуміти за аналогією з собою, він с
принципово іншою людиною.
• Судження про клієнта треба формулювати і висловлювати у формі
гіпотези, а не безапеляційно.
 Література:

Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За

заг. ред. проф. А.Й. Капської. -К.,2000.