ГЕТЬМАН БОГДАН

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ЛЮДИНА, ЩО
СТВОРИЛА ЕПОХУ.

Підготував презентацію
Федосієнко Дмитро
ДУШЕЮ КОЗАЦЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА ЇЇ ГОЛОВНИМ
СТРАТЕГОМ БУВ ГЕТЬМАН ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО
БОГДАН ЗИНОВІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. ЙОГО ЗВИВИСТИЙ
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ УВІНЧАВСЯ ЦІЛКОМ ВДАЛОЮ ДЛЯ 50-
РІЧНОГО ШЛЯХТИЧА КАР'ЄРОЮ ЧИГИРИНСЬКОГО
СТАРОСТИ.
 Богдан
Хмельницький
народився 27
грудня 1595 року
в Суботові.

ГЕРБ «АБДАНК» БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦКОГО

СОМКІВНА - СЕСТРА МАЙБУТНЬОГО НАКАЗНОГО
ГЕТЬМАНА ЯКИМА СОМКА. САМЕ З НЕЮ
БОГДАН ПРОЖИВ БІЛЬШУ ЧАСТИНУ СВОЇХ
ЗРІЛИХ РОКІВ, ВИРОСТИВШИ ТРЬОХ СИНІВ І
ЧОТИРЬОХ ДОЧОК, АЛЕ, ОЧЕВИДНО, ТАК І НЕ
ПІЗНАВШИ ЩАСТЯ. ПІСЛЯ РОКУ ВДІВСТВА ВІН
НАГЛЕДІВ СОБІ ГАРНЕНЬКУ ДІВКУ МОТРОНУ,
ВИХОВАНКУ СВОЄЇ ПОКІЙНОЇ ДРУЖИНИ. ПРОТЕ
НАПЕРЕДОДНІ ВІНЧАННЯ ДАВНІЙ ВОРОГ
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ЧИГИРИНСЬКИЙ
ПІДСТАРОСТА ДАНИЛО ЧАПЛИНСЬКИЙ
ЗДІЙСНИВ ЗІ СВОЇМИ ГАЙДУКАМИ ЗБРОЙНИЙ
НАЇЗД НА СУБОТІВ (ГОСПОДАР БУВ ВІДСУТНІЙ),
ВИКРАВ КРАСУНЮ МОТРОНУ Й НЕГАЙНО
ОБВІНЧАВСЯ З НЕЮ. МОЛОДШИЙ СИН
ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОСТАП НАМАГАВСЯ ТОМУ
ПЕРЕШКОДИТИ, АЛЕ БУВ ЖОРСТОКО ПОБИТИЙ
КАНЧУКАМИ.
Відбивши наречену тим же способом, що й Чаплинський,
Богдан був змушений домагатися повторного церковного
шлюбу, фактично за живого чоловіка. На такий винятковий
крок могла лише верховна особа церкви. Хмельницькому, тоді
вже гетьманові Війська Запорозького, не треба було
намовляти церковних владик, за нього це зробили його гучні
військові перемоги - розбите коронне військо під Пилявцями,
взяття Львова і, нарешті, тріумфальний в'їзд до Києва. На
початку 1649 р. шлюб Богдана і Мотрони освятив сам
патріарх Єрусалимський Паїсій, який перебував у той час в
Україну.
Втім, щастя «молодих» було нетривале. Улітку 1651
р. старший син Хмельницького Тиміш,
розлютившись, наказав повісити «мачуху» на
воротах батьківського двору в Чигирині, мовляв,
за подружню зраду. Жалоба гетьмана була не менш
швидкоплинна. Незабаром він одружився втретє -
із сестрою ніжинського полковника Івана
Золотаренка Ганною. Відомо, що ця доброчесна
жінка була вдовою одного з козацьких полковників
і користувалася великою повагою серед старшини.
Після смерті Богдана вона постриглася в одному з
київських жіночих монастирів на Печерську, де й
померла в 1667 році.
УЧАСТИЕ В СЛАВНЫХ МОРСКИХ ЭКСПЕДИЦИЯХ К ТУРЕЦКИМ
БЕРЕГАМ, ОТМЕТИЛСЯ В СМОЛЕНСКОЙ КАМПАНИИ 1633 Г., ГДЕ
ВОЕВАЛ С МОСКОВИТАМИ, ЗА ЧТО КОРОЛЬ НАГРАДИЛ ЕГО
САБЛЕЙ. НЕ ОСТАЛСЯ БОГДАН РАВНОДУШНЫМ И ВО ВРЕМЯ
КАЗАЦКОГО ВОССТАНИЯ ПАВЛЮКА (1637 Г.), ХОТЯ УЧАСТИЕ В
АНТИПОЛЬСКОМ ВЫСТУПЛЕНИИ МОГЛО ОТРИЦАТЕЛЬНО
СКАЗАТЬСЯ НА КАРЬЕРЕ ШЛЯХТИЧА. ЗАТЕМ БОГДАН ВОШЕЛ В
СОСТАВ ЗАПОРОЖСКОГО ПОСОЛЬСТВА К КОРОЛЮ ВЛАДИСЛАВУ
IV. ПОСЛЕ ХМЕЛЬНИЦКИЙ ПОЛУЧИЛ ВЗАМЕН ПОЛНОМОЧИЯ
СОТНИКА ЧИГИРИНСКОГО, СОХРАНИВ СВОЕ ВЛИЯНИЕ НА
КАЗАЦКИЕ ДЕЛА В ЗАПОРОЖЬЕ
ЗРОСТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В
XVII СТОЛІТТІ.
ПОВСТАННЯ БІЛОРУСІВ
І УКРАЇНЦІВ ПРОТИ
ПОЛЬЩІ І
ВОЗЗ'ЄДНАННЯ
УКРАЇНИ З РОСІЄЮ
(1648-1654 РР.).
ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ. 1648-1654. У
1648 Р. ПОЧАЛОСЯ ПОВСТАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
ПРОТИ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ, ОЧОЛЮВАНЕ БОГДАНОМ
МИХАЙЛОВИЧЕМ ХМЕЛЬНИЦЬКИМ.
БИТВА ПРИ ЗБОРОВІ. 5-6 СЕРПНЯ 1649. БИТВА ПОБЛИЗУ
УКРАЇНСЬКОГО МІСТА ЗБОРОВА ВІДБУВАЛОСЯ МІЖ
СОЮЗНИМИ ВІЙСЬКАМИ ПОВСТАНЦІВ, ОЧОЛЮВАНИХ
БОГДАНОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, І КРИМСЬКИХ ТАТАР ТА
ПОЛЬСЬКИМИ ВІЙСЬКАМИ.
 8 січня 1654 в Переяславі
була зібрана рада, на якій
після промови
Хмельницького, що
указував на необхідність
для України вибрати
кого-небудь з чотирьох
государів: султана
турецького, хана
кримського, короля
польського чи царя
московського і віддатися
в його підданство, народ
закричав: «Волимо
(тобто бажаємо) під царя
московського»!

ГРАМОТА ОЛЕКСІЯ MІХАЙЛОВІЧА

ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ НА ВОЛОДІННЯ МІСТОМ
ГАДЯЧЕМ (1654).
Переяславська рада. 1654.
ХИТРІСТЬ БУЛА МИСТЕЦТВОМ, РАЗ РУЙНУВАЛО ПЛАНИ
ЙОГО ПОЛІТИЧНИХ ОПОНЕНТІВ. БУВ ЛИШЕ ЄДИНИЙ
ВИНЯТОК: НА ПЕРЕЯСЛАВСЬКИХ ПЕРЕГОВОРАХ ЙОГО
ХИТРОЩІ НЕ СПРАЦЮВАЛИ ПРОТИ МОСКОВСЬКИХ
ДИПЛОМАТІВ. ВОНИ ВІДРАЗУ ВИСУНУЛИ СВОЇ УМОВИ, ЩО
СУПЕРЕЧИЛИ СТРАТЕГІЧНИМ НАМІРАМ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, А
В ОЧАХ СТАРШИНИ ВЗАГАЛІ ВИХОДИЛИ ЗА РАМКИ
ЗДОРОВОГО ПОЛІТИЧНОГО ГЛУЗДУ. КОЗАКИ НАПОЛЯГАЛИ
НА ПІДПИСАННІ ОБОПІЛЬНОЇ ПРИСЯГИ ЩОДО ДОТРИМАННЯ
ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНОГО СОЮЗУ, ЯК ЦЕ БУЛО ПРИЙНЯТО У
ВІДНОСИНАХ МІЖ КОРОЛЕМ І ШЛЯХТОЮ, В ТОЙ ЖЕ ЧАС
МОСКОВСЬКІ БОЯРИ НЕ БАЧИЛИ БІЛЬШОЇ КРАМОЛИ, НІЖ
ВИМАГАТИ ПРИСЯГАТИ ВІД САМОГО ЦАРЯ, І ВІДМОВЛЯЛИСЯ
ЦЕ РОБИТИ ВІД ЙОГО ІМЕНІ.
УЗГОДЖЕННЯ. ПРИНАЙМНІ ДО ЦЬОГО ЧАСУ
ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ ХАРТІЇ 1654 Р. НІХТО НЕ БАЧИВ! І ЯКЕ
САМЕ РІШЕННЯ ТОДІ УХВАЛИЛИ, ВІДОМО ЛИШЕ З
ОПОЕТИЗОВАНОГО «РАПОРТУ» МОСКОВСЬКИХ ДЯКІВ,
РОЗРАХОВАНОГО НА СЕНТИМЕНТАЛЬНІСТЬ МОЛОДОГО
ЦАРЯ ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛОВИЧА: «БАЖАЄМО ПІД ЦАРЯ
СХІДНОГО, ПРАВОСЛАВНОГО». З ЧАСОМ ЦЯ
НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ ПРИЗВЕЛА ДО РОЗРИВУ СОЮЗНИЦЬКИХ
ОБОВ'ЯЗКІВ І, НАРЕШТІ, ДО КОНОТОПСЬКОЇ БИТВИ 1659
РОКУ, КОЛИ ВЧОРАШНІ ПОБРАТИМИ - УКРАЇНСЬКІ КОЗАКИ
ТА МОСКОВСЬКІ РАТНИКИ ЗІЙШЛИСЯ У КРИВАВІЙ СІЧІ,
НЕЩАСЛИВОЇ САМЕ ДЛЯ ОСТАННІХ. АЛЕ ЦЕ БУЛО ВЖЕ
ПІСЛЯ БОГДАНА.
 У 1644 р. де Брежі писав
кардиналові Мазаріні:
«Серед козаків є
непересічний полководець
Богдан Хмельницький, з
котрим рахуються навіть
при дворі». Згодом, після
особистого знайомства з
Хмельницьким, де Брежі
також підкреслив його
майстерне володіння
латиною та неабиякі
організаторські здібності.

ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ІЗ

ЗОБРАЖЕННЯМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.
ІКОНА XVII СТ.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, ПОЗА СУМНІВОМ, МАВ
ХАРИЗМУ ЛІДЕРА, А ЗАВДЯКИ СВОЄМУ
АВТОРИТЕТОВІ В КОЗАЦЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ
ПОЧУВАВСЯ ПРОСТО-ТАКИ ДИКТАТОРОМ.
ЛИТОВСЬКИЙ КАНЦЛЕР АЛЬБРЕХТ РАДЗИВІЛЛ:
«ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТРИМАВ РУСИНІВ У ТАКОМУ
ПОСЛУХУ, ЩО ВОНИ БУЛИ ЗДАТНІ НА ВСЕ
ЗМАХНИ ТІЛЬКИ ВІН РУКОЮ».
НЕЗАПЕРЕЧНИМ Є ОДНЕ: У ЗОВНІШНІЙ
ПОЛІТИЦІ ЛЕГЕНДАРНОГО ГЕТЬМАНА НЕ БУЛО
ЧІТКО ВИРАЖЕНИХ ПРІОРИТЕТІВ, ТОЧНІШЕ -
ПРІОРИТЕТОМ БУЛА САМА УКРАЇНА.
ГЕТЬМАНА СТАВСЯ
КРОВОВИЛИВ У МОЗОК. 6
СЕРПНЯ 1657 ВІН ПОМЕР У
СВОЇЙ РЕЗИДЕНЦІЇ В
ЧИГИРИНІ. ТІЛО
ВЕЛИКОГО СТРАТЕГА
КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ
ПОХОВАЛИ В СУБОТОВІ В
ЗАКЛАДЕНІЙ НИМ
ІЛЛІНСЬКІЙ ЦЕРКВІ
ЛИШЕ ЧЕРЕЗ МІСЯЦЬ.
ВИЗНАЧЕННЯ ДНЯ СМЕРТІ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ДОВГО ВИКЛИКАЛО
РОЗБІЖНІСТЬ. НАРАЗІ ВСТАНОВЛЕНО, ЩО ВІН ПОМЕР 27 ЛИПНЯ 1657 ВІД
АПОПЛЕКСІЇ, ПОХОВАНИЙ У СЕЛІ СУБОТОВІ, В ПОБУДОВАНІЙ НИМ САМИМ
КАМ'ЯНОЇ ЦЕРКВИ, ЯКА ІСНУЄ ДО ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ. 1664 РОКУ
ПОЛЬСЬКІ ВОЄВОДА ЧАРНЕЦЬКИЙ СПАЛИВ СУБОТОВІ І ВЕЛІВ ВИКОПАТИ
ПРАХ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО І ЙОГО СИНА ТИМОША І ВИКИНУТИ ТІЛА НА
«НАРУГУ» З МОГИЛИ.
ЦЕ БУВ НЕПЕРЕСІЧНИЙ ДЕРЖАВНИЙ МУЖ І
БЕЗСТРАШНИЙ ПАТРІОТ, ЯКОМУ УКРАЇНА ЗОБОВ'ЯЗАНА
НЕ ІНАКШЕ, ЯК СВОЇМ ПОЛІТИЧНИМ НАРОДЖЕННЯМ НА
СВІТ ІСТОРІЇ - НАРОДЖЕННЯМ БОЛІСНИМ, ПРОТЕ
НЕЗАПЕРЕЧНИМ.