Політична свідомість та

політична культура
 Політична свідомість і політична культура як важливі поняття політологічної
науки характеризують суб'єктивні аспекти політики. Вони охоплюють чуттєві
й теоретичні, ціннісні й нормативні, раціональні й підсвідомі уявлення
громадян. Ці поняття допомагають усвідомити й наповнити життям усебічні
зв'язки людей з інститутами влади й між собою щодо участі у справах
управління суспільством і державою. В умовах утвердження в Україні
демократії політична свідомість і політична культура мають поступово вийти
за межі звичайної сукупності офіційних норм і прикладів лояльного
ставлення до влади, властивих тоталітаризмові. Досягти цього неможливо
без усвідомлення особливостей функціонування вказаних соціально-
політичних феноменів людського буття.
Політична свідомість

 Згідно з визначенням, наведеним у політологічному словнику, політична

свідомість — це опосередковані відображення політичного життя суспільства,
суттю яких є проблема влади, розвиток і задоволення інтересів та потреб
політичних суб'єктів; сукупність поглядів, оцінок, установок, які,
відображаючи політико-владні відносини, набувають відносної
самостійності.
 Політична свідомість тісно пов'язана з розвитком продуктивних сил, з
особливостями політичної системи суспільства та суспільно-політичними
відносинами, що наявні в цій системі, станом освіти, культури. Сутність та
зміст політичної свідомості відображено на схемах (рис. 6.1, а і б).
 Як важлива характеристика політичного життя суспільства, політична
свідомість має певні особливості, умови виникнення та шляхи формування.
Передумовою формування такої свідомості є те, що людина починає
усвідомлювати свою групову належність, групову ідентичність і водночас те,
що вона неспроможна реалізувати власні групові інтереси без вступу в певні
відносини з політичною владою. Політична свідомість притаманна
конкретній людині вже тоді, коли вона усвідомлює свої громадянські статус,
позицію, а водночас — і реальну потребу, ба й необхідність впливати на
владу. Основні етапи політичної свідомості зображено на схемі (рис. 6.2).
 Однак, якби не відбувалося формування політичної свідомості, жодний із цих
шляхів не гарантує того, що в людини сформуються суто політичні погляди.
Навіть будучи активним суб'єктом політичних відносин, індивід може
спиратися не на політичну, а на так звану потестарну або протополітичну
свідомість. Засадами потестарної свідомості можна визначити соціальну
залежність та інтелектуальну нерозвиненість, відсутність особистої гідності,
спрощені уявлення про сутність політичних процесів, нездатність оцінити
значення особистих прав і свобод. Особи з потестарною свідомістю є
найкращим ґрунтом для утвердження недемократичних політичних
режимів.
 Найважливішими ознаками потестарної свідомості є:
 — ірраціональні принципи політичної поведінки;
 — постійне звертання до суто емоційного сприйняття політичного життя;
 — ставлення до власних політичних прав як до обов'язку перед суспільством;
 — нетерплячість до урізноманітнення політичного життя;
 — відсутність солідарності;
 — нездатність до політичної організації.
 Тому для формування політичної свідомості вкрай необхідні аналітико-
критичне ставлення до навколишнього середовища, дійсності та осмислення їх,
наявність у людини конкретних норм, цінностей, ідеалів, чітке усвідомлення
власної мети та мети політичної сили, до якої людина належить. Важливу роль у
цьому процесі мають відігравати владні структури, які повинні аналізувати стан
політичної свідомості суспільства та формувати таку свідомість, яка б
підтримувала соціально-політичну рівновагу та сприяла соціальному прогресові.
 Політична свідомість виконує низку функцій, які описано на рис. 6.3.
 Ступінь і спосіб реалізації політичною свідомістю вказаних функцій залежать
від багатьох чинників, зокрема від того, в яких суспільних умовах вони
реалізуються. Виконуючи ці функції, політична свідомість стає основним
чинником мотивації поведінки групових та індивідуальних суб'єктів політики.
 Політична свідомість є багатовимірним системним утворенням. Його
багатоаспектність спричиняється до того, що в сучасній політологічній
літературі це духовне явище називають по-різному: "переконання", "віра",
"менталітет", "ідеологія", соціальна психологія. Якщо ми хочемо зрозуміти
політичну свідомість як цілісність, необхідно розглядати її як відносно
стійкий спектр рівнів, станів, типів свідомості, що зображено на рис. 6.4.
 За ступенем відображення закономірностей політичної сфери в структурі
політичної свідомості розрізняють теоретичний та емпіричний рівні.
 Ідеологія тісно пов'язана з політикою, однак це самостійні суспільні явища. Утвердження
в політиці однієї ідеології означає заперечення різноманітності політичних та інших
інтересів у суспільстві, що не може не призвести до посилення політичної напруги,
нестабільності. Перехід від тоталітаризму до демократії передбачає відхід від монополії
однієї ідеології в напрямі широкого розвитку ідейного і політичного плюралізму.
 Підґрунтям емпіричного рівня політичної свідомості є повсякденний практичний досвід
соціальних спільнот та окремих людей. Цей рівень відображає політичну дійсність у
формі спостережень, уявлень, ілюзій, переживань. З емпіричним рівнем пов'язана
буденна політична свідомість. Її часто ототожнюють із буденною свідомістю, але це —
різні поняття. Буденна свідомість не є емпіричною, бо містить ідеологічні та теоретичні
елементи. Буденна політична свідомість — сукупність ідей, уявлень, поглядів, які
виникають безпосередньо з буденної практики. Це надає їй особливої динамічності,
гнучкості, здатності чуттєво реагувати на зміну політичних умов. Унаслідок цього буденна
свідомість має помітний, а інколи й вирішальний, вплив на політичне життя суспільства.
 Політична ідеологія, яку можна визначити як цілісну систему ідей, що
виражають інтереси, ідеали, світогляд групових соціальних суб'єктів
політики, обґрунтовує їхні скарги на політичну владу або на її використання.
Для засвоєння змісту цього визначення пропонується схема (рис. 6.5).
 Політичні ідеї — не реальність, а уявне бачення людьми тих чи інших явищ,
станів, тобто ідеї завжди відрізняються від реальності, вони лише
окреслюють бажання людини, спонукають її до дії з метою реалізації ідей, їх
перетворення на реальні цінності.
 Складова політичної свідомості — політична психологія, яка є відображенням
конкретних, чуттєво зафіксованих фактів політичного життя та їх оцінки
людьми на основі власного безпосереднього життєвого досвіду і своєї
практичної вигоди.
 Найчастіше політична психологія виявляється у політичних настроях.
Реальний зміст політичних настроїв, емоційно забарвлених ставлень та
оцінок громадян є радше відображенням духовної консолідації класу, нації,
держави як суб'єктів політики, їх спроможності виконувати ті чи інші
політичні функції, ніж наслідком ідеологічних впливів.
 Поітична культура

 Вперше термін «політична культура» вжив в ХVIII столітті І.Гердер. Політична

культура є сукупністю цінностей, установок, переконань, орієнтацій, які є
загальноприйнятими і служать впорядкуванню політичного досвіду і регулюванню
політичної поведінки всіх членів суспільства. Вона включає не тільки політичні
ідеали, цінності і установки, але і діючі норми політичного життя.
 Політична культура служить каналом взаємодії особи і політичної влади. Її основне
призначення полягає в здійсненні не відчуження, а приєднання людей до
політичної системи і політичної діяльності.
 Політична культура є сукупністю позицій, цінностей і кодексу поведінки, що
стосується взаємних відносин між владою і громадянами.
 Отже, до політичної культури можна віднести:
 - знання політики, фактів, зацікавленість ними;
 - оцінку політичних явищ, оцінні думки, що стосуються того, як повинна
здійснюватися влада;
 - емоційну сторони політичних позицій, наприклад, любов до батьківщини,
ненависть до ворогів;
 - визнання в даному суспільстві зразків політичної поведінки, які визначають,
якомога і слід поступати.
 Політична культура — типова, інтегральна характеристика індивідуального
чи колективного соціального суб'єкта та соціальних інститутів, суспільства в
цілому, що фіксує рівень розвитку ix політичної свідомості, політичної
діяльності та поведінки.
 Критерієм, своєрідним дзеркалом політичної культури соціального суб'єкта є
його реальна політична практика. Оцінюючи зміст, характер політичної
діяльності та поведінки, можна визначити якість і рівень політичної культури, її
носія (індивідуального чи колективного).
 Зміст політичної культури різних соціальних суб'єктів неоднаковий за
обсягом, структурою тощо. Політична культура суспільства є синтезом відповідних
культур усіх існуючих у ньому соціальних спільнот і політичних інститутів. Але це не
механічний конгломерат. У царині означених культур виробляється нова якісна
субстанція — культура, яка фіксує суттєві ознаки та рівень суспільної політичної
свідомості й поведінки суспільства загалом, У Цій новій, інтегрованій політичній
культурі можуть переважати демократичні чи авторитарні риси, переплітатись різні
рівні й характер політичних ознак носіїв культури.
 Але головне, що ця політична культура дає змогу побачити якісний рівень
політичного життя суспільства. Те саме стосується і політичної культури окремої
особи як сукупності елементів її політичної свідомості й поведінки. Їх характер і
якість, самобутній зміст, взаємодія та обумовленість дають змогу оцінювати рівень
політичної зрілості людини, її політичну культуру.
 Дякую за увагу!

 Виконала :
 Студентка Іна-43
 Панас Михайлина-Ярина