МИКОЛ

А
ВОРОНИ
Й
(1871 – 1938)
 Мико́ла Кіндра́тович
Ворони́й— український
письменник, перекладач,
режисер, актор,
громадсько-політичний
діяч, театрознавець.

Один із засновників Української Центральної Ради.

Один із засновників і режисерів Національного
театру.
Був одружений з донькою Миколи Вербицького
Вірою Миколаївною Вербицькою. Батько поета
Марка Вороного.
Портфоліо
письменника:
Псевдоніми, криптоніми Арлекін, Віщий Олег,
Кондратович, Микольчик,
Сірюк та ін.
Дата народження 24 листопада (6 грудня) 1871

Дата смерті 7 червня 1938 (66 років)
Громадянство  Російська
імперія —  УНР —  УРСР
Мова творів українська
Рід діяльності письменництво, театр
Роки активності: 1893—1926
Літературний напрям Модернізм (символізм)
Жанр поема, вірш
Magnum opus: «Євшан-зілля»
 Вивчаючи найкращі зразки світової
літератури, М. Вороний прагнув вивести
українську літературу на європейський
рівень.

Декларуючи власні думки у зверненнях до визначних

митців того часу, листуючись із ними, поет виступав проти
шаблону в літературі, проти обмеженості в проблематиці,
жанрах, художніх засобах, грубого натуралізму,
обстоював посилення ліризації викладу, зображення
внутрішнього світу людини.
Саме тому М. Вороного часто називають
«ідеологом» модернізації української
літератури.
 У 1901 р. в «Літературно-науковому вістнику»
Микола Вороний опублікував відкритий лист програмного
характеру, де закликав письменників до участі в
альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи
наблизитись до нових течій і напрямів сучасних
літератур».
У виданому ним альманасі «З-над хмар і з долин»
(Одеса, 1903) поряд з модерними поезіями були
представлені твори поетів, що гостро виступали проти
декадансу, «чистого мистецтва» та інших течій у
літературі і мистецтві, — І. Франка, П. Грабовського, Лесі
Українки, М. Старицького, В. Самійленка та інших.
 ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ:
Символізм - літературний напрям кінця XIX — початку
XX століття. Одна зі стильових течій модернізму, що
виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській
літературі поширилася на початку XX ст.
Основною рисою символізму є те, що
конкретний художній образ перетворюється на багато-
значний символ.
Засновником символізму вважають французького
поета Шарля Бодлера.
Послідовники символізму: Поль Верлен, Артюр
Рембо, Олександр Блок, Олександр Олесь, Микола
Вороний, Павло Тичина та інші.
Характерними рисами українського символізму є
підкреслена музичність та естетизм
 ІЗ ЛИСТА М. ВОРОНОГО ДО І. ФРАНКА:

“Люблю навіть щирий гарний

сімболізм, який хоч часом не має
певного змісту, але дає певний настрій.
Суть (є) річи, котрі тяжко зрозуміти,
але відчути їх можна. Адже ж по езія
римами, ритмами, зворотами
милозвучної мови близько стосується
до музики, а музика раз у раз дає нам
такі зразки. І коли се вільно допускати в
одній сф ері штуки, то чому ж не вільно
допускати в другій?”
Моя д евiза: йти за віком
I бути цiлим чоловiком!
М. Вороний
«БЛАКИТНА ПАННА»
Рік створення: 1912.
Напрям: модернізм.
Течія: символізм.
Збірка: «Гротески».

Рід: лірика.
Жанр: вірш.
Тематичний різновид: пейзажна лірика.
Віршовий розмір: нерівностопний хорей.
Строфа: восьмивірш (октава).
Римування: паралельне й перехресне
(ааббвгвг).
ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ:
Нове XX століття ознаменувалося
зростанням напруження в
суспільному, політичному житті.

У цій ситуації митці-модерністи намагаються

осмислити епоху шляхом пізнання метафізичних
(духовних) процесів і зламів, що спричиняють появу
хаосу. Микола Вороний як яскравий представник
символізму також у пошуках вічних цінностей — однією
з яких є мистецтво, народжене з гармонії краси.
НОВАТОРСТВО МИКОЛИ ВОРОНОГО:

• Виявилося в розширенні музичних можливостей українського

вірша. «Я писав не так од образу, як од звуку», – зазначав він.
• Джерелом його поезії є мелос, мелодія. Звук для символістів –
понад усе.
• Специфічним є розміщення рядків у строфах «Блакитної панни»:
вони – ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою
сонячного проміння. Таке розміщення рядків поезії будить
особливий темпоритм.
 СЛОВНИКОВА
РОБОТА:
Серпáнок — легка поволока, легкий
прозорий туман.
Блават – волошка; шовкова тканина.
Осанна – хвала.
Арабески - орнаменти
Камея – ювелірна прикраса
Фреска – один із видів настінного
живопису
 Гротеск – химера, вид комічного
Аналіз поезії з точки
зору стильових течій:
Символізм Неоромантизм Реалізм

Весна —
символ «Емблематичність» Краса весни як
пробудження, весна — панна явища
молодості, (дівчина природи;
кохання. красна). Зв’язок піднесення
Легкість, із фольклором душі під
витонченість (постійні впливом краси
форми. Не епітети, природи.
зовсім поетичний Єдність краси
зрозумілі, паралелізм). природи і
туманні Пісенність мистецтва
асоціації
ТЕМА:
Зображення
приходу на землю
весни, показ
 гармонії природи
й мистецтва.
ІДЕЯ:
возвеличення краси
природи і єдність її
з мистецтвом,
уславлення життя
як джерела творчої
енергії.
ОБРАЗИ ВІРША:
Образи: 
людей:
ліричний герой — митець;
природи: Блакитна
Панна-Весна; хмариу гори,
гай, луги, поля, земля,
Символічні образи: 
пелюстки, роса, квітки;
Блакитна Панна-
предметів і явищ:
символ життя, весни,
крила, шати, серпанки,
божественної присутності,
блавати, усміх, блакить,
краси й гармонії;
«Осанна!», мрія сну,
Блакить - символ мрії,
врода, чистота, душі,
джерела духу;
сяйво мрій, арабески,
«Осанна!» - символ
камеї, фрески, пісні,
вітання Бога
гротески.
КОМПОЗИЦІЯ:
 
Твір має чотири строфи,
кожна з яких — це сім
рядків-сходинок, по яких
капає весняний талий сніг.
Ці краплі виблискують у
сонячних променях,
створюючи радісний,
піднесений настрій.
І октава - має крилами усміхнена
примарами хмар Весна
II октава - Весна — Блакитна
Панна з’являється, їй хвала
III октава - опис краси Панни
IV октава - у душі ліричного
героя радість: «в’ються хмелем
арабески, миготять камеї,
фрески, гомонять-бринять пісні і
сплітаються в гротески голосні».
 ОБРАЗ
БЛАКИТНОЇ ПАННИ

Блакитна Панна —
це образ Весни
«у серпанках і
блаватах», якій уся
земля виспівує
«Осанна!» і яка
тривожить душу
ліричного героя.
ХУДОЖНІ ЗАСОБИ: 

Епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою,

неземною чистотою, променистою росою

Метафори: сміючись на пелюстках, на квітках

Порівняння: а вона, як мрія сна чарівна

Уособлення: має крилами Весна запашна

Риторичні оклики: ось вона — Блакитна Панна! Їй

виспівує: «Осанна!»

Інверсія: лине все, крізь блакить майорить, вродою

святою
ПОЕТИКА СИМВОЛІЗМУ
У ТВОРЧОСТІ М. ВОРОНОГО:
Утвердження ідеї добра, краси.
Інтуїтивне сприйняття

світу, довкілля.
Наявність незвичайного,
таємничого.
Повага до жінки.
ПРО МИКОЛУ ВОРОНОГО:

Він дійсно
піонер,
прокладач
нових шляхів...

О. Білецький
ВОРОНИЙ, ОЛЕСЬ. СИМВОЛІЗМ
 https://www.youtube.com/watch?v=mQ9640s9wUo