Українська лірична симфонія

70 – 80-х років
Зразки української ліричної симфонії

 Sinfonia Lirica (№ 4) Станковича (1977);

 Третя симфонія І. Карабиця ( 1978);
 Камерна симфонія № 2 Є. Станковича (1980);
 Четверта симфонія В. Бібіка (1976);
 Сьома симфонія В. Бібіка (1982);
 П’ята симфонія В. Сильвестрова (1980-82).
Особливості П’ятої симфонії В.Сильвестрова

 авторське визначення postsimfonia (відгомін нормативного симфонічного циклу).

 За інтонаційністю близька «Тихим пісням», зокрема пісні «Болящий дух врачует песнопенье»
(ц. 34).
 Загальне розгортання відбувається за віршовими принципами. Зміни розділів симфонії
нагадують строфічну організацію. Перша строфа – до ц. 7, ІІ строфа – від ц.7; ІІІ – ц.2 ;
четверта – ц. 34; п’ята – 45; шоста – ц. 61; сьома- ц 67; восьма – ц. 75; ІХ – ц. 85; Х- ц. 95.
 Зберігаються риси сонатності. Умовно розробковий розділ (ц. 45-61).
Спільні риси української ліричної симфонії
(за О. Зінкевич):
 1. Тяжіння до камерного симфонізму.
 2. Домінування одночастинних композицій.
 3. Прихована форма конфлікту.
 4. Опора на безсонатні структури.
 5. Зовнішня свобода композиції, та внутрішня віршова організація.
 6. Часова організація підпорядкована не лінійному, а психологічного часу з його характерною
особливістю стискатися або розтягуватися.
 7. Медитативність.
 8. Тематизм втрачає зв'язок з народно-пісенним мелосом.
 9. Варіантність в розгортанні тематизму.
 10. Відсутність драматургічного кліше. Опора на індивідуальні схеми.