ФЛАВАНОЇДИ

Флавоноїди – фенольні сполуки (від латин. Flavus – жовтий), в основі

яких лежить структура дифенілпропану С15 H16 O2

Розповсюдження. Локалізація. Флавоноїди містяться в багатьох рослинах,

рідше в мікроорганізмах та комах. Найчастіше зустрічаються у формі
глікозидів. Багаті флавоноїдами рослини сімейств гречкові, бобові,
айстрові, рожеві.
Локалізуються переважно у листі, квітках, плодах, рідше в стеблах та
підземних органах (у розчиненому вигляді у клітинному соку).

Значення для рослин. Флавоноїди є типовими рослинними барвниками, які

відіграють роль фільтрів та захищають тканини рослини від УФ-променів,
запобігають руйнуванню хлорофілу. Беруть участь у процесах дихання та
запліднення рослин, впливають на їх зростання та розвиток.
Класифікація. Розрізняють три групи флавоноїдів: еуфлавоноїди, ізофлавоноїди,
неофлавоноїди.
І група. Еуфлавоноїди (власне флавоноїди) - це похідні флавану та флавону:

Флаван (2-фенілбензопірон, Флавон (2-фенілбензо-у-пірон, 2-фенілхромон )

2-фенілхроман)

Похідні флавану
1. Катехіни (флаван-3-оли) - безбарвні сполуки, відновлені форми, які легко
окислюються і набувають фарбування (чай):
2. Лейкоантоціанідини (флаван-3,4-діолі) - сполуки, близькі до катехінів,
безбарвні, але при нагріванні з кислотами перетворюються на антоціанідини,
стають забарвленими. Найчастіше існують у вільному вигляді:

3. Антоціанідини:

Завдяки позитивному заряду антоціанідину в кислому розчині катіони, утворюють солі з

кислотами, в лужній - аніони, утворюють солі з основами. Залежно від pH середовища
змінюється фарбування антоціанідинів. Солі катіонів забарвлюються в червоний колір з
різним відтінком: жовтуватим (неларгонідин), фіолетовим (ціанідин), синюватим
(дильфенідин). Лужні солі забарвлюються у синій колір. У природі існує близько 22
антоціанідинів, які, поєднуючись, зумовлюють усю різноманітність забарвлення квіток,
листя, плодів.
Похідні флавону:
1. Флаванони:

Ця група має нестійке дигідро-у-піронове

кільце, яке легко розкривається і
перетворює флаванони на халкони. Існує
небагато флаванонів (25-30) та їх глікозидів.

2. Флаваноноли-3: накопичуються в рослинах у невеликих кількостях. Найчастіше

зустрічаються у вільному стані (таксифолін): флаванонам характерна наявність
ОН - групи в положенні С3.
 Халкони та дигідрохалкони з'єднання з відкритим пірановим кільцем. У кислому
середовищі перетворюються на флаванони. До халконів належить ізоліквіритин
(солодка гола):

Аурони мають п'ятичленний гетеро цикл.

Аурони - жовті, оранжеві або оранжево-червоні пігменти
рослин. Трапляються рідко у вигляді глікозидів.

ІІ група. Ізофлавоноїди. Виділяють прості та конденсовані

ізофлавоноїди.
Прості: ізофлавани, ізофлаванони, ізофлавони, ізохалкони.
Конденсовані: куместан, птерокарпаї, ротеноїди.
Флавоноїди містяться в рослинах як у вільному стані, так і у вигляді глікозидів
(глікозидів не утворюють лише халкони).

Вуглеводною частиною глікозидів можуть бути як звичайні цукри: D-глюкоза,

D-галактоза, D-ксилоза, L-рамноза, L-арабіноза. З дисахаридів – рутинозу,
софорозу, самбубіозу, також є трисахариди.

Фізичні та хімічні властивості. Флавоноїди – кристалічні сполуки. Катехіни,

лейкоантоціанідіни, флавани, ізофлавани, флаванони, флаванололи - безбарвні;
флавони, флаванолі, халкони, ауроні жовті чи оранжеві. Антоціани змінюють
колір, залежно від pH середовища.

Аглікони флавоноїдів розчинюються в органічних розчинниках (ацетоні, спирті,

діетиловому ефірі), які не розчиняються у воді. Глікозиди розчинюються у
гарячій воді, розведених спиртах.

Катехіни оптично активні. Флаванони та флаваноли - лабільні сполуки. Під дією

реагентів, які мають окислювальні властивості, вони можуть переходити
відповідно до халконів та лейкоантоціанідинів.
Реакція на БАР. Цианідінова проба.
Флавоноїди відновлюються воднем при виділенні його в процесі взаємодії
металевого магнію з концентрованою хлоридною кислотою, внаслідок чого
утворюються забарвлені антоціаніни. Ізофлавоноїди, флавани дають жовте
або червоне забарвлення, флавоноли - від малинового до яскраво-
червоного.

Халкони та аурони ціанідинової реакції не дають, але з концентрованою

хлоридною кислотою утворюють червоне фарбування. Антоціанідини
дають від помаранчевого до яскраво-червоного, синьо-червоного кольору.
Реакції із розчинами основ.
Практично всі флавоноїди дають забарвлені розчини з основами, але не
відразу (для вторинного перетворення для них потрібний тривалий час).
Специфічна реакція з основами для халконів та ауронів, які відразу
забарвлюються ними у червоний та пурпуровий кольори.
Реакція з концентрованою сірчаною кислотою.
Багато кристалічних флавоноїдів розчиняються у сульфатній кислоті та
утворюють пофарбовані розчини, флаванони - яскраво-оранжевий, халкони
та аурони - від червоного до малинового.
Особливості заготівлі, сушіння, зберігання лікарської рослинної сировини.
Сировину заготовляють під час найбільшого накопичення флавоноїдів у
рослинах, у суху погоду, після спаду роси. Сушіння швидке (за правилами
сушіння сировини, що містить глікозиди), сировину розкладають тонким
шаром (1 -5 см), у штучних умовах сушать при температурі 50-60 °С.
Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.
Фармакологічна дія та застосування. Флавоноїди мають широкий спектр
фармакологічної дії: кардіотонічну, гіпотензивну, спазмолітичну, діуретичну,
антимікробну, протипухлинну, Р-вітамінну (зміцнюють капіляри, збільшують
еластичність судин та їх пропускну спроможність), жовчогінну,
радіопротекторну, тому подібне.
 Чай китайський
(Camellia sinensis)
В культурі не перевищує 0,5-1,5 м заввишки, але • Вічнозелений, галузистий, до 150
у дикому стані може сягнути 10 метрів та більше. см заввишки кущ, родини
Листки чергові, видовжено овальні, цілісні, 6-7 см Камелія.
завдовжки, 3,5-4 см завширшки, госторозубчасті,
зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені з
короткою топою, іноді з роздвоєною верхівкою та
ширококлиновидною основою. Квіти правильні,
поодинокі або по 2-5 в пазухах листків; пелюстки
білі, рідше бувають рожеві. Плід — коробочка.
Цвіте у червні — липні.

У листі китайського чаю є дубильні

речовини (до 35%), до 5% алкалоїдів (кофеїн,
теофілін, теобромін, ксантин, аденін, гіпоксантин,
ізатин, та інші), флавоноїди, ефірна олія,
аскорбінова кислота (до 250 мг %), вітаміни B1,
B2, K1, P, PP, мінеральні солі.
Настій із зеленого чаю стимулює
кровотворення, сприяє утворенню протромбіну в
печінці, активізує окислювально-відновлювальні
процеси, нормалізує водно-сольовий обмін,
тонізує серцевий м'яз, підвищує пружність і
зменшує проникність стінок кровоносних судин,
знижує артеріальний тиск і кількість холестерину
в крові.
 ВОЛОШКА СИНЯ
(Василёк синий)
(Centaurea
Волошка має прямостояче гіллясте стебло, що •
cyanus)
трав'яниста рослина роду Волошка
досягає приблизно 30-50 см у висоту. На родини Айстрових.
шерстисто-опушених кінцях стебел одиночні
кошики з небесно-голубих квіток. Внутрішні
квітки трубчасті – плодоносні, тоді як крайові –
воронкоподібні, з 8-лопатевою облямівкою –
безплідні. Ланцетні листи також войлочно-
опушені, у нижній частині рослини
перисторозсічені, із черешками, у верхній –
сидячі й нерозсічені. Квітне із червня до
вересня.

У сировині знайдено антоціани, флавони,

флавоноли. Флавонова група глікозидів рослин
є похідними апігеніну, лютеоліну та їхніми
метокислюваними похідними. Окрім того, в
рослині виявлено рутин, дубильні речовини,
органічні кислоти, смоли, мінеральні солі

Крайові лійковидні квітки кошика

використовують у науковій і народній медицині
як сечогінний засіб, як слабкий жовчогінний
чинник у поєднанні з іншими рослинами; має
спазмалгічні властивосі.
 Фіа́лка польова́
(Víola arvénsis)
Стебло пряме, висотою 10-40 см, розгалужене. • Однорічні або дворічні темно-зелені
Листки чергові, городчасто-зубчасті, дрібно рослини родини фіалкових.
опушені, нижні - коротко-яйцевидні, майже
округлі, черешкові, середні й верхні -
широколанцетні, сидячі, з перистороздільними
прилистками. Корінь стрижневий. Суцвіття-
квітки 15-30 мм, поодинокі, пазушні, на довгих
квітконіжках, неправильні. Віночок 5-
пелюстковий, довший за чашечку, жовтий.
Нижня пелюстка разом із шпоркою довжиною
6-14 мм (шпорка 4 мм).

Препарати з неї використовуються як

відкашлювалъний засіб при захворюваннях
верхніх дихальних шляхів. Трава містить
сапоніни, глікозид рутин, алкалоїд віолін,
ефірну олію (до 0,008%), саліцилову кислоту,
цукор, вітамін С, каротин, а квітки — антоціан
віоланін.

Фармакологічні властивості: підсилює секрецію

бронхіальних залоз, збільшує сечо- і
потовиділення, покращує обмін речовин при
шкірних захворюваннях і має протизапальну
дію.
 Цмин пісковий
(Helichrysum arenarium)
Багаторічна трав'яниста рослина 15—30 см • Багаторічна трав'яниста рослина
заввишки. Кореневище просте, піднімається вгору; з родини складноцвітих.
нього виростає одне або й кілька стебел
(плодоносить лише одне), шерстисто-повстистих від
волосків, які густо покривають усю рослину,
рятуючи її від загибелі у випадку засухи. Листки
прикореневі довгасто-обернено-яйцевидні, тупуваті,
верхні ж — лінійно-ланцетиі, гострі. Кошики
цитриново-жовті, іноді оранжеві, трапляються і
цеглястого кольору. Цвіте у червні — серпні.

Квітки цмину містять ефірну олію (0,05 %), вітаміни

С і К, каротин, гіркі, дубильні і фарбувальні
речовини, флавони і сапоніни, мікроелементи (залізо,
мідь, алюміній, хром, манган).
У науковій медицині використовуються кошики
цмину — Flores Helichrysi arenarii як жовчогінний
засіб при хворобах печінки і жовчного міхура. У
народній медицині цмин використовують при
жовтяниці, водянці, цирозі печінки, жовчнокам'яній і
нирковокам'яній хворобах, при простуді, хворобах
шкіри, туберкульозі легень, післяпологових
кровотечах, жіночих хворобах, ревматизмі і, крім
того, як глистогінний засіб.
 Сухоцвіт багновий
(Gnaphalium uliginosum)
Рослина зеленувато-сіруватого кольору із • Сухоцвіт багновий (сушеница
сірим опушенням, 10-25 см заввишки. топяная – рос.) - невеличка
Квіти дрібні, зібрані в головки жовтих рослина родини айстрових.
кошиків. Росте як бур’ян, найчастіше у
вологій місцевості. Цвіте в червні-серпні,
власне, тоді й збирають траву рослини
(наземну частину).

Трава сухоцвіту багнового містить

флавоноїди, які, зокрема, й зумовлюють
терапевтичну дію рослини. Також у
рослини є невелика кількість ефірних олій,
смолисті та дубильні речовини, алкалоїди,
каротин і вітаміни: тіамін та аскорбінова
кислота.

Препарати із сухоцвіту багнового

розширюють судини, знижуючи
артеріальний тиск і уповільнюють
серцевий ритм за тахікардії.
 Пижмо звичайне
(Tanacetum vulgare)
Стебло пряме, заввишки до 1-1,5 м, у верхній • Багаторічна запашна трав'яниста
частині розгалужене. Листки чергові, рослина з родини складноцвітих.
перисторозсічені, з довгастими ланцетними
пилчастими частками. Квітки яскраво-жовті,
трубчасті, зібрані у півкулястий кошичок, на
верхівках стебла утворюють велике щитковидне
суцвіття. Цвіте́ рослина в червні — вересні.

У квітках містяться ефірна олія (до 0,8%),

алкалоїди, гіркі й дубильні речовини, органічні
кислоти, смола, вітамін С, каротин.

У науковій медицині використовують кошики

пижма — Flores Tanaceti. Препарати з них
застосовують я для збудження апетиту,
поліпшення травлення, при хворобах печінки і
кишечника, при бронхіальній астмі, ревматизмі,
як глистогінний засіб і засіб, що підвищує
кислотність шлункового соку, при запорах.
 Глід колючий(Боярышник)
(Crataegus oxyacantha)
кущ, або невелике дерево заввишки 5-6 м. Гілки • Чагарник або деревце сімейство
рослини мають гострі і міцні (розміром 2 см і розоцвітних.
більше) колючки. Листки широкоромбічні, з голими
черешками. Квітки двостатеві, п'ятипелюсткові, з
білими або рожевими пелюстками. Плоди світло-
або криваво-червоні. Цвіте глід у кінці травня,
плодоносить - у серпні, на початку вересня.

Для медичного використання заготовлюють квітки,

листки та плоди глоду колючого. У квітках глоду
колючого знайдено флавоноїдні сполуки: гіперозид,
кверцетин. Вияалено оксикоричні кислоти -
хлорогенову і кавову - та аміни: триметиамін, холін,
ацетилхолін. У листках виявлено кислоти:
кратеголову, урсолову, акантолову і неотоголову,
флавоноїди, летку олію. В плодах наявні
аскорбінова кислота, ретинол, сапоніни, ненасичені
жирні кислоти (масляна і лінолева), цукри, дубильні
і фітостеринові речовини, білки.

Препарати тонізують серцевий м'яз, знижують

збудливість центральної нервової системи,
посилюють кровопостачання коронарних судин
серця і судин мозку, усувають тахікардію та
аритмію, поліпшують сон, самопочуття.
Нормалізують артеріальний тиск.
 Софора японська
( Styphnolóbium japónicum)
широкою кулястої кроною. Кора на старих стовбурах • листопадне дерево;
темно-сіра з тріщинами. Молоді гілки зелені, без вид рода: Стифнолобій (Styphnolobium)
колючок. Листя непарноперістосложние, довжиною сімейства: Бобові.
11-25 см, листочки - їх 9-17, довгасто-яйцеподібні,
довжиною 2-5 см. Квітки жовтувато-білі, ароматні,
зібрані в пухкі волоті, що досягають в довжину 35 см.
Цвіте раз на два роки в липні - серпні.Плід -
соковитий невскривающійся циліндричний боб з
чётковіднимі потовщеннями, спочатку зеленувато-
бурий, а при дозріванні червонуватий, 3-8 см
довжини. Плоди дозрівають у вересні - жовтні і
тримаються на дереві всю зиму.
Все надземні частини цієї рослини містять
рутин. Максимальна кількість рутина містять бутони і
квітки софори японської (до 30%). Листя софори
японської глікозиди, дубильні речовини, вітамін С,
алкалоїди та смоли.У насінні софори виявлені жирні
олії.
Лікарською сировиною є бутони і плід софори
японської. З бутонів отримують препарат «Рутин»,
який застосовується для профілактики та лікування
гіпо- та авітамінозу P , порушеннях проникності
судин, для лікування уражень капілярів. З плодів
отримують настоянку, використовувану як
ранозагоювальний засіб для промивання, зрошення,
вологих пов'язок при гнійних запальних процесах -
ранах, опіках, трофічних виразках.
 Собача кропива п'ятилопатева
(Leonurus quinquelobatus Gilib )
Рослина (25-100 см заввишки). Стебло • Багаторічна трав'яниста рослина
прямостояче, розгалужене, чотиригранне, як і родини губоцвітих.
вся рослина опушене короткими або довгими
відстовбурченими волосками. Листки
супротивні, черешкові, в обрисі округло-
яйцеподібні, яйцеподібні або ланцетні, майже.
Квітки неправильні, зрослопелюсткові у
пазушних кільцях; зібрані на верхівках
пагонів. Тичинок чотири, маточка одна з
верхньою зав'яззю. Плід — розпадний
чотиригорішок.

У траві собачої кропиви містяться

алкалоїди, сапоніни, органічні кислоти, ефірна
олія, флавонові, дубильні та інші речовини.

У науковій медицині використовують

верхівки квітучої рослини — Herba Leonuri.
Настій собачої кропиви використовується при
серцево-судинних неврозах, кардіосклерозі,
стенокардії, міокардиті, склерозі мозкових
судин, початковій стадії гіпертонії, легких
формах базедової хвороби, при епілепсії.
 Гірчак перцевий
(Горец почечуйный)
(Polygonum hydropiper )
трав'яниста рослина (20-70 см заввишки) з • Однорічна трав'яниста рослина З
слаборозвинутим стрижневим коренем. Стебло родини гречкових —
пряме, вгорі трохи розгалужене, піхви майже голі, Polygonaceae.
циліндричні, більш-менш цілісні. Листки чергові,
ланцетні, з хвилястим цілісним краєм. Суцвіття —
рідка довга переривчаста китиця. Оцвітина проста,
віночкоподібна, рясно вкрита крапчастими
залозками, зеленувато-рожева або білувато-рожева з
короткими квітконіжками, 4- 5-роздільна.

Препарати з нього рекомендують як кровоспинний

засіб при геморої та маткових кровотечах. Діючим
чинником гірчака перцевого є глюкозид
полігопіперин, вітаміни К, А, і С, рутин, флавоноїди,
дубильні речовини, органічні кислоти.

У народній медицині гірчак перцевий здавна

використовують як засіб, що очищає рани і руйнує
пухлини, тамує біль. Його рекомендують при
хворобах шкіри, базедовій хворобі, геморої,
хворобах сечового міхура, при проносах, водянці, як
кровоспинне.
Зовнішньо застосовують замість гірчичників і як
болезаспокійливий засіб при пухлинах.
 Спориш звичайний
(Polygonum aviculare)
Стебло здебільшого лежаче, розгалужене, 10–25 • Однорічна рослина родини
см завдовжки. Листки чергові, еліптичні або гречкових.
видовженоланцетні, цілокраї, з коротким
черешком . Квітки дрібні, правильні, двостатеві,
по 2–5 у пазухах листків, з простою
п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою
або білою оцвітиною. Плід – горішок.
Для медичних потреб використовують траву
споришу (Herba Polygoni avicularis).
Трава споришу звичайного містить дубильні
речовини (0,19%), флавоноїди (авікулярин,
ізорамнетин, кверцетин, кемпферол, кверцетин-
3-арабіно-зид, лютеолін, мірицетин), ефірну олію
(сліди), кумарини (скополетин, умбеліферон),
сапоніни, леткий алкалоїд, вітамін С (57– 450 мг
% ), каротин, пектин, сполуки кремнієвої
кислоти, органічні кислоти, полісахаридний
комплекс, залізо та інші речовини.
Препарати рослини викликають скорочення
матки, підвищують швидкість згортання крові,
мають протизапальну, антимікробну,
протигнильним і сечогінною властивостями,
помірно знижують кров'яний тиск, прискорюють
загоєння ран, підвищують імунітет.
 Бузина чорна
(Sambucus nigra )
Рослина (5-5,5 м заввишки) з світло-бурою • Гіллястий кущ або невелике деревце
тріщинуватою корою. Пагони буруваті, засіяні родини адоксових
коричневими сочевичками, всередині містять
широку, білу, м'яку серцевину. Листки 35 см
завдовжки, супротивні, непарноперисті.
Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-
довгасті, гостропилчасті, з косовитягнутою
вершиною, по жилках опушені. Квітки дрібні,
жовтувато-білі, зібрані в щиткоподібні волоті з
п'ятьма головними гілочками. Віночок
п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі),
тичинок 4-5, маточка одна, зав'язь нижня.
Плід - тринасінна кістянка, чорно-ліловий.

Листки містять алкалоїд самбунігрин,

альдегіди, ефірну олію, вітамін С (близько 280
мг%), каротин (14-50 мг %) . У корі містяться
ефірні олії, холін, фітостерин, цукри, кислоти,
пектинові й дубильні речовини.

У науковій медицині застосовують квітки,

квіткові бруньки й листки. Їх використовують
як потогінний і сечогінний засіб, при простуді,
кашлі, для інгаляції та полоскань, а препарати
з них - при ларингітах, бронхітах, грипі,
захворюванні нирок і сечового міхура, при
невралгіях
 Липа серцелиста
(Tilia cordata Mill.)
Дерево до 25 м заввишки з густою, розлогою • Дерево родини липових .
кроною. Стовбур могутній з темною поздовжньо-
борозенчастою корою. Молоді гілки жовтувато-
коричневі, звичайно голі. Листки (5-10 см
завдовжки) чергові. Пластинка листка округла або
трохи видовжена. Зверху листка ясно-зелені,
зісподу сизі з борідками рудих волосків у кутках
жилок. Квітки правильні, розміщені в пазушних 3-
11-квіткових щіткоподібних напівзонтиках.
Оцвітина подвійна, чашолистків п'ять (4-5 мм
завдовжки) жовтувато-білі. Плід — яйцеподібно-
кулястий горішок (5-7 мм завдовжки), невиразно
гранчастий, опушений, з крихким оплоднем.

Квітки липи містять 0,04-0,05% ефірної олії,

глюкозиди, сапоніни, дубильні речовини, цукор,
каротин, вітамін С. Їх використовують у лікеро-
горілчаній промисловості, а ефірну олію — в
парфумерії.У листках липи містяться вітамін С
(118—245 мг%), каротин (до 21,2 мг%) і таніди.
У науковій медицині використовують висушені
суцвіття липи — Floies Ti1ia як потогінний і
бактерицидний засіб для полоскання рота. У
народній медицині застосовують у сумішах з
іншими рослинами при захворюваннях шлунка,
печінки, кишечника, нирок.
 Гірчак Печечуйний
(Polygonum persicaria)
Стебло пряме, червонуватого відтінку, • Однорічна трав'яниста рослина
заввишки 30—100 см. Листки ланцетовидні, родини гречкових.
чергові, яскраво-зелені, нижні — на
черешках, довгастозагострені, з верхнього
боку — з червоно-бурою плямою. Квітки
дрібні, рожеві, зібрані на верхівці стебла і
гілок у густі колосовидні суцвіття. Плід —
чорний блискучий горішок.. Цвіте у червні-
серпні.

Трава рослини містить флавоноїди, дубильні

речовини, антраглікозиди, вітаміни (рутин,
аскорбінову кислоту), органічні кислоти,
слиз, β-ситостерин, флобафени, ефірну олію,
цукри тощо.

Для виготовлення ліків використовують

траву гірчака почечуйного (Herba Polygoni
persicariae). Рослина виявляє ніжну
послаблюючу, кровоспинну , сечогінну,
протизапальну, болетамувальну та
судиннозвужувальну дію, тонізує м'язи матки,
посилює діяльність серця, виявляє
гіпотензивний ефект.
 Гінкго дволопатеве
(Гинкго)
(Ginkgo biloba)
• реліктова рослина і єдиний вид
Дерево має конусоподібний брунатно- роду Гінкго,
сірий стовбур, довгі вигнуті гілки. Стовбур
гінкго в основному складається з
деревини і нагадує за будовою стовбури
сучасних хвойних, але, на відміну від них,
не має смоляних ходів у деревині і не
утворює смоли.

Препарати з гінкго відновлюють

погіршені в результаті вікових змін
пам'ять, слух, зір, мовні й рухові функції,
усувають циркуляторну недостатність
(включаючи атеросклеротичне й вікове
походження), відновлюють еластичність і
міцність судин, запобігає тромбозам
мозкових і коронарних судин, сприяють
нормалізації метаболізму тканин мозку,
поліпшують живлення серцевого м'яза,
допомагають зберегти цілісність і
проникність клітинної стінки, запобігти
приступам астми, мають заспокійливу й
антиспазматичну дії.
 Ерва шерстиста
Пол-пала
(лат. Aerva lanata)
Дворічна трав'яниста рослина, що досягає у висоту • трав'яниста рослина сімейства
140 сантиметрів. Має стрижневий корінь сірого- Амарантові, вид роду ЕРВА.
білого кольору з нечисленних бічними
відгалуженнями. Довжина кореня до 18
сантиметрів, діаметр до 7 міліметрів.
Стебла зеленого кольору, сильно гілкуються,
можуть бути і прямостоящими, і сланкими. Листки
чергові, коротко-черешкові, мають еліптичну або
майже круглу форму, цельнокрайниє, опушені.
Довжина листя до 2 сантиметрів, ширина до 1,5
сантиметрів.Квіти П'ятичленні, дрібні і непоказні,
з простим кремовим або білувато-зеленим
оцвітиною.Плід округлий, невеликих розмірів,
коробочкообразний з подовженим носиком.

Трава ерви шерстистої містить індольні алкалоїди

Ервін, метілервін, ервозід, ерволанін,
ферулоіламіди, фенольні кислоти, флавоноїди:
ацілглікозіди тілірозід, кумароіл-тілірозід, ервітрін,
нарціссін, трітерпеноїди, пектинові речовини,
похідні лупеола і олеановую кислоти.
Використовується як гіпоазотеміческое і
діуретичний засіб при захворюваннях
сечовидільної системи: пиелонефритах, циститах,
уретритах, сечокам'яній хворобі, подагрі,
спондилоз. Так як в траві міститься велика
кількість нітрату калію, це робить ерву
калійзберігаючимидіуретиками.
 Хвощ польовий
(Equisetum arvense)
Рослини 15-40 см заввишки з бурувато-чорним, • Багаторічна трав'яниста рослина
розгалуженим кореневищем. Стебла двох родини хвощових (Equisetaceae).
типів: спороносні і безплідні. Спороносні
пагони рожевобурі, соковиті, нерозгалужені,
членисті, листки розміщені кільцями,
зростаються між собою. Безплідні пагони
прості або розгалужені, з 6-12 ребрами і косо
догори спрямованимигілочками. Верхівки
стебел без гілочок. Піхви вузькодзвоникуваті,
знизу ясно-зелені, зверху з темно-бурими
трикутноланцетними зубцями і білою
облямівкою на них.

Галенові препарати хвоща польового виявляють

багатобічну терапевтичну дію: сечогінну,
кровоспинну, протизапальну та
ремінералізуючу. Завдяки великій кількості
силікатів у хвощі польовому він викликає
активну проліферацію сполучної тканини,
стимулює процеси петрифікації туберкульозних
вогнищ, особливо у легеневій та нирковій
тканинах, утримує в сечі рівновагу між
колоїдами та кристалоїдами і тим самим заважає
утворенню сечових каменів.
 Золотушник звичайний
Золота́я ро́зга
(Solidago virgaurea)
•
Багаторічну трав’янисту рослину, до 60 см багаторічна трав'яниста рослина
заввишки. Кореневище повзуче. Стебло родини айстрових (Asteraceae).
пряме, тонке, майже голе, гіллясте вгорі.
Прикореневі листя овальні, пилчасті, звужені
в довгий черешок. Нижні стеблові листя
довгасто-овальні, черешкові; верхні листки
ланцетні, сидячі. Квітки жовті, зібрані в
кошики і утворюють суцвіття – метілку.
Крайові квітки язичкові, нечисленні; середні –
трубчасті. Плід з чубком. Цвіте влітку.

У народній медицині використовують траву

золотушника, зібрану разом з квітками, при
жовчнокам'яній хворобі, запаленні нирок,
проносах, цинзі (в листках міститься 40-70 мг
% вітаміну С) і як сечогінний засіб. Свіжі
листки прикладають до ран.

У листках містяться сапоніни, сліди

алкалоїдів, дубильні речовини, ефірна олія, а
у коренях — інулін.
 Робінія звичайна
Бе́лая ака́ция
(Robinia pseudoacacia)
світлолюбне, до 35 м заввишки, проріджене • дерево родини бобових.
дерево, що пізно розпускається, з коричневою
корою з глибокими тріщинами. Крона велика,
розлога. Кора сіра, темно-сіра або ж
коричневувата, вподовж стовбурів і старих гілок
вона потріскана. Листки 18-20 см завдовжки,
чергові, непарноперисті з 4-10 парами довгастих,
довгасто-овальних або овальних листочків від 2
до 4 (6) см завдовжки. Квітне в травні-червні.
Квітки білі, 2 см в довжину, в густих китицях
завдовжки 10-20 см, дуже запашні. Плід —
довгасто-лінійний біб (4-8 см завдовжки),
насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або
темно-бурі, матові.

З квіток робінії шляхом екстрагування

петролейним ефіром одержують ефірну олію (від
0,08 до 0,12 %а) .
У корі і в деревині містяться таніди: відповідно
2,2 — 7,2 і 3,4 — 4 % .
У науковій медицині використовують квітки
робінії при лікуванні захворювань нирок,
сечового міхура і нирковокам'яної хвороби. У
квітках робінії містяться глікозид робінін, ефірна
олія.
 Череда трироздільна
(Bidens tripartita)
Росте 50-60 см заввишки з веретеноподібним • Однорічна трав'яниста
коренем. Стебло прямостояче, гіллясте, з рідкими рослина родини Айстрових
волосками. Листки й гілки супротивні.Листки
темно-зелені, звичайно глибокотрироздільні, з (Asteraceae).
великою кінцевою часткою, рідше цілісні, голі або
слабоволосисті, з короткими крилатими
черешками. Частки листка ланцетні, пилчасті.
Квітки дрібні, зібрані у кошики. Кошики (до 15
мм у діаметрі) поодинокі, або по два-три на кінцях
гілочок. Плід — клиноподібна, майже плоска
сім'янка (б-8 мм завдовжки), зеленувато-коричнева,
з двома-трьома щетинками на верхівці.

У науковій медицині використовують суміш

листків і облистнених верхівок череди під назвою
«трава череди» — Herba Bidentis. Її рекомендують
як протизолотушний, сечогінний, жовчогінний,
потогінний засіб, а також для поліпшення
травлення. Череда поникла лікарського значення не
має.
До складу трави череди входить ефірна олія,
дубильні і флавонові речовини, слиз, вітамін С,
каротин і мікроелементи.
 Вовчуг польовий
(Ononis arvensis)
Стебла висхідні, прямі, опушені. Листки • багаторічна трав'яниста родини
трійчасті, з великими прилистками. Квітки бобових.
пазушні, метеликові, рожеві, на коротких
квітконіжках, на кінці стебла утворюють
колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні —
липні. Запах неприємний. Плід — біб.
Підземна частина складається з темно-
бурого, багатоголового кореневища і
стрижневого, в нижній частині галузистого
кореня.

Корені містять ізофлавоновий глікозид,

солодкий глікозид не встановленої
будови, тритерпеновий сапонін і трохи
ефірної олії, яка осмолюється при
зберіганні.

Використовують відвар коренів вовчуга і

20%-ну настойку на 70%-ному спирті як
кровоспинний, проносний, сечогінний і
протигеморойний засіб, а також при
лікуванні подагри, епілепсії, запаленні
сечового міхура і нирок, каменях у нирках.
Ванни із відвару трави призначають при
лікуванні екземи.
 Горобина чорноплідна
Аро́ния чернопло́дная или Черноплодная ряби́на
(Aronia melanocarpa Elliot.)
Листки прості, цілокраї, блискучі, чергові, • кущ родини розових (Rosaceae).
черешкові, еліптичні або оберненояйцевидні,
загострені, по краю пилчасті, зверху темно-
зелені, зісподу — світліші; черешки короткі з
широкими прилистками, що не обпадають.
Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі
або рожеві, в щитковидних суцвіттях.. Плоди
достигають у серпні-вересні.

У плодах горобини чорноплодої знайдено

рутин, біофлавоноїди (близько 500 мг/100 г), які
ущільнюють ендотелій кровоносних судин та
зменшують їх крихкість; органічні кислоти,
каротин, тіамін, дубильні речовини,
фенолкарбонові кислоти, фолієву кислоту,
рибофлавін, нікотинову кислоту, токоферол,
аскорбінову кислоту фосфор, мідь, марганець,
залізо, молібден, магній, бор, кобальт, йод.

Плоди горобини чорноплідної використовують у

науковій медицині як гіпотензивний,
капілярозміцнюючий, сечогінний й жовчогінний,
полівітамінний засіб, зокрема для профілактики
Р-вітамінозної недостатності.