Релігійно-культурне життя в

українських землях у другій

половині XVII - на початку
XVIII
 Бароко стиль у європейському мистецтві, для якого
характерні масштабність, зовнішній блиск, парадність,
декоративність, емоційність Європейську архітектуру
Георгіївська церква другої половини XVII - XVIII ст. визначають як
архітектуру бароко. Найбільше українських барокових
споруд збудовано за правління гетьмана І. Мазепи
Частина східного фасаду Троїцької надбрамної церкви
Києво-Печерської лаври. Кінець XVII - початок XVIII
ст. Георгіївська церква Видубицького монастиря. 1696-
надбрама 1701 рр. Споруджена коштом стародубського
церкви полковника М. Миклашевського, є хрестоматійним
Києво- прикладом пам'яток архітектури українського бароко
Печерської
лаври

М. Миклашевського
Як і раніше, на теренах України
більшість церков будували з дерева.
Проте у XVII-XVIII ст. дерев’яне
будівництво розвивалося в тісному
взаємозв’язку з мурованим. І
муровані, і дерев’яні храми зводили
за тими самими традиціями, в
основі яких лежало тридільне
планування. Українську традицію
барокових мурованих хрещатих
п’ятидільних храмів розпочала
Миколаївська соборна церква в
Ніжині. Видатними взірцями цієї
планувальної структури є Троїцька
соборна церква Густинського
монастиря та Георгіївська церква
Видубицького монастиря в Києві.
Історичні події останньої чверті XVII ст.
негативно вплинули на деякі види мистецтва.
Занепад книговидання уповільнив розвиток
гравюри, відродження якої розпочалося лише
наприкінці століття. Прикметно, що почала
розвиватися гравюра на металі. Засновниками
київської школи гравюри є Олександр і Леонтій
Тарасевичі та їхній учень Інокентій (Іван)
Щирський. Вони не лише започаткували в Україні
школу гравюри на металі, а й піднесли її до
європейського професійного рівня. Славетні
гравери працювали насамперед для друкарень
Києва та Чернігова. У гравюрах І. Щирського
химерні сплетіння рослинних орнаментів
поєднуються з античними, глибоко символічними
сюжетами й реалістичними зображеннями. Такі
ознаки властиві й іншим графічним пам’яткам
доби бароко. У 1702 р. в Києвш друком «Києво-
Печерський патерик» із 45 гравюрами Л.
Тарасевича.
Здібні та охочі до науки діти мали змогу продовжити освіту в
колегіумах, які створювали за зразком Києво-Могилянської
академії. До першої половини XVIII ст. на землях Лівобережної
Гетьманщини й Слобожанщини діяли колегіуми - Чернігівський
(1700), Харківський (1726) та Переяславський (1738). В українських
колегіумах навчалися не лише діти священників, козацької
старшини й шляхтичів, а й вихідці із селян і міщан. Кількість
студентів у колегіумах була значною: приміром, у Чернігові щороку
навчалися 700-800 осіб.

Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки

й мистецтва залишалася Києво-Могилянська академія. Вона була
одним із найавторитетніших вищих навчальних закладів у Східній
Європі. В академії навчалися студенти з Білорусі, Московії,
Молдови, південнослов’янських країн. Після Полтавської битви
справи української освіти підпали під контроль царського уряду: за
царським указом було скорочено кількість студентів , від
викладання усунули осіб, які, на думку чиновників, були
недостатньо відданими цареві.