ДОСЛІДЖЕННЯ

«УНІКАЛЬНІСТЬ
ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ
К И ТА Ю »

Величко Ілля 10В

ДО СЛІДЖЕННЯ УНІКАЛЬНО СТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ КИТАЮ
ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ РЕТЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ РІЗНОМАНІТНИХ АСПЕКТІВ
К И Т А Й С Ь К О Ї Е К О Н О М І К И , Я К А В І Д Р І З Н Я Є Т Ь С Я В І Д Т РА Д И Ц І Й Н И Х
М О Д Е Л Е Й І Н Ш И Х К РА Ї Н . О С Ь К І Л Ь К А К Л Ю Ч О В И Х А С П Е К Т І В , Я К І
С Л І Д В РА Х У В А Т И П Р И Т А К О М У Д О С Л І Д Ж Е Н Н І :
 Як вже зазначалося, в число нових індустріальних країн
входить Китайська Народна Республіка Світ змушений
говорити про "китайське економічне чудо", і, як це робиться
завжди, шукати причини його появи. Зміст "чуда" полягає в
тому, що КНР, починаючи з кінця 70-х років, демонструє
надзвичайно високі темпи розвитку економіки, які у 2А рази
переважають темпи промислово розвинутих країн. Причому
темпи економічного розвитку були не тільки високими, а й
стабільно зростаючими. Наприклад, якщо 1980-1990 роках
середньорічний приріст ВВП становив 9%, то 1990-2000
роках цей показник зріс ще на три пункти. Протягом 1980-
2000 року ВВП зріс у чотири рази і в 2000 році перевищив
один трильйон доларів США. За оцінками міжнародних
експертів, до 2025 року виробництво ВВП в Китаї
становитиме 6-7 трильйонів доларів. Для порівняння: Росія у
період розвитку по шляху соціалізму була більш розвинена,
ніж КНР, і мала всі шанси й надалі нарощувати свою
економічну могутність. Проте, ставши на шлях ринкових
перетворень, тобто відновлення капіталізму, вона в 2000 році
мала ВВП менше 300 мільярдів доларів.
 Серед факторів, що зумовили швидке економічне
зростання КНР, китайські вчені та політики виокремлюють
передусім наступні. По-перше, економічну систему
соціалізму, в к термінології "соціалізм з китайською
специфікою". В основі економічної системи КНР лежить
державна, колективна, приватна та індивідуальна власність
на засоби виробництва Іншими словами, тут має місце
багатоукладність, яка, як відомо, властива кожній країні,
що здійснює перехід від капіталізму до соціалізму.
Державі власність представлена великими та середніми
підприємствами промисловості, транспорту, зв'язку,
сільського господарства, а також фінансовими установами.
Ці підприємства утримують лідерство за такими
показниками, як частка у валовій продукції промисловості,
роздрібний товарооборот, чисельність зайнятих. Зокрема у
державному секторі виробляється понад 50 % ВВП, в
ньому зайнято більше третини міського населення і
створюється близько 70% фінансових доходів країни.
По-друге, фактором, що зумовив швидкий економічний
розвиток КНР, виступає ефективна економічна політика
держави. Виходячи з врахування багатоукладності
економіки в перехідний період від капіталізму до
соціалізму, китайське керівництво подбало про
оптимальне поєднання централізованого планового
керівництва економікою і ринкових механізмів. Не менш
ефективною в умовах перехідного періоду від капіталізму
до соціалізму є зовнішньоекономічна політика
китайського керівництва. Поетапно делегуючи право
займатися зовнішньоекономічною діяльністю
територіальним державним органам, галузевим і
місцевим зовнішньоторговельним компаніям, створюючи
спеціальні економічні зони тощо, держава не віддала
означену сферу діяльності на відкуп приватному сектору.
Іншими словами, китайська модель
зовнішньоекономічної відкритості є відкритою настільки,
наскільки це вигідно для національної економіки, для її
швидкого стабільного зростання.
 По-третє, швидкому економічному зростанню сприяли також такі фактори, як відносно
висока політико-економічна стабільність суспільства, така ж висока виконавська
дисципліна виробничого персоналу, розміри та можливості національної економіки,
залучення політико-економічного потенціалу китайської діаспори для розвитку країни,
створення привабливого клімату для іноземних інвестицій, невходження до двосторонніх
чи багатосторонніх структур, які потенційно могли б негативно позначишся на
економічних інтересах та економічній безпеці країни. Можна було б виокремити й інші
фактори, що забезпечили і продовжують забезпечувати високі темпи економічного
зростання. Проте навіть згаданих нами цілком достатню, щоб зробити висновок про те, що
досвід КНР переконливо демонструє великі потенційні можливості економіки перехідного
періоду від капіталізму до соціалізму. Цей досвід нічого спільного немає з тим досвідом,
якого набули в останні 15 років країни, котрі здійснюють перехід від недобудованого
соціалізму до капіталізму. Досвід КНР - здебільшого позитивний, досвід
постсоціалістичних країн - в основному негативний.