Архетип, міф і кінематограф

«Фильм —
возможность
посмотреть один
и тот же сон
одновременно
большому
количеству
людей»

Жан Кокто
Кінематограф як
мистецтво
«світлопису» (light-
painting) апелює до
архетипного рівня
сприйняття його
образів і
кінореальності в
цілому. Тому
невипадковим є
постійне в
кінознавстві
порівняння
кінопроекції на
екрані
пзлатонівською
печерою
Відтворення в кіно базових елементів міфологічної
картини світу
1. Циклічна модель часу («вічне повернення»)

Кадр із фильму
Жана Кокто
«Вічне повернення»
(за мотивами роману
«Тристан та Ізольда»)
2. Втілення в міфі базових ціннісних смислів у образній формі. Аналогічне
оформлення міфології сучасності в кіно.
«Право же, есть мифотворчество в
синематографе…» (Андрей Белый)

Переосмислення
мифу творіння в
фильмі Ф. Ланга
«Метрополіс» (1927)
Міфологія жіночності в інтерпретації Ф. Ланга:
опозиція «Діва» – «Блудниця» в фільмі «Метрополіс»
 Місто як втілення сучасного
мифу про світ у літературі
Ф. Ланг «Метрополіс»:
початку ХХ ст. і в завод як
кінематографі кровожерливе
божество Молох, що
поїдає людей (пор.:
повість
О. І. Купріна «Молох»
(1896 р.).
Кінематограф
дозволяє
матеріалізувати
метафору та
візуалізувати
приховану сутність
будь-якого явища
Ф. Ланг «Метрополіс»:
Місто майбутнього
як новий Вавілон
3. Міфологічна картина світу як система опозицій (бінарних
протиставлень), яким надано ціннісну забарвленість
Кадр із фильму
Б. Бертолуччи
«Маленький Будда»
(1993 р.).
Оператор –
Вітторіо Стораро.
Картина світу
міфологізується за
допомогою
кінематографічних
засобів (колір,
композиція кадру,
семіотика тіла)