Professional Documents
Culture Documents
Biologia - 10 kl - Соболь PDF
Biologia - 10 kl - Соболь PDF
Соболь
БІОЛОГІЯ І ЕКОЛОГІЯ
РІВЕНЬ СТАНДАРТУ
Кам’янець-Подільський
«Абетка»
2018
Соболь В. І.
С54 Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл.
закл. заг. серед. освіти / В. І. Соболь. – Кам’янець-Поділь-
ський : Абетка, 2018. – 272 с. : іл.
ISBN 978-966-682-401-4.
УДК 573
ТзОВ «АБЕТКА». Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців,
виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції від 19.06.2001 р. Серія ДК № 495.
32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 9а;
Тел.: 0984253404, 0501931724, 0673808375; e-mail: abetka2017@ukr.net, http://abetka.in.ua
© В. І. Соболь, 2018
© ТзОВ «Абетка», 2018
ISBN 978-966-682-401-4 © ТзОВ «Абетка», оригінал-макет, 2018
Поміркуйте!
Проблема – це складне завдання, що потребує
розв’язування, але його способи і можливий результат невідо-
мі. Розв’язування наукових проблем приводить до наукових
відкриттів. Які ж проблеми людини можуть бути розв’язані за
допомогою біологічних знань?
ЗМІСТ
Чому XXI століття є століттям біології?
Двадцять перше століття – це століття біології, що прийшло на зміну сто-
літтю фізики. БІОЛОГІЯ стала не лише фундаментальною наукою про життя в
усіх його проявах, а й частиною людської культури й духовності суспільства, що
суттєво впливає на всі галузі діяльності людини. Сучасна біологія – це система
наук про життя, про БІОСИСТЕМИ. Біологічні відкриття генетичного коду, меха-
нізмів штучного синтезу, рекомбінації й перенесення генів, біосинтезу білків,
стовбурових клітин здатні змінити медицину, сільське господарство, промис-
ловість й охорону природи та забезпечити розв’язування глобальних проблем
людства.
Основними напрямами сучасних біологічних досліджень є:
1) вивчення механізмів регуляції процесів на всіх рівнях організації живого з
метою пізнання закономірностей життя;
2) вивчення законів існування та розвитку
біосфери з метою встановлення гармо- Основні глобальні проблеми
нійних відносин між природою та су людства
спільством; 1. Геополітичні (проблеми війни і
ВСТУП
ВСТУП
РЕЗУЛЬТАТ
Знайомтеся!
Карл Людвіг фон Берталанфі (1901–1972) –
австрійський біолог, засновник узагальненої систем-
ної концепції, що отримала назву «Загальна теорія
систем». Основна ідея запропонованої теорії: закони,
що керують системами, – єдині для різних систем. Та-
кими закономірностями є принципи зворотного зв’яз-
ку, єдності, ієрархії, емерджентності (раптової появи),
закон мінімуму та інші.
ЗМІСТ
Якими є основні біосистеми?
Сучасне розуміння організації життя ґрунтується на системному підході, згід-
но з яким жива природа існує у формі біосистем. Будь-яка із живих природних
систем є цілісною сукупністю взаємопов’язаних компонентів, що виконують
особливі функції і забезпечують їхню єдність. Усі біосистеми є перервними й
відокремленими одна від одної, мають певні розміри й структуру, тривалість
існування й специфічні ознаки. Основними типами біосистем є клітина, організм,
популяція, вид, екосистема та біосфера.
Клітина – біологічна система з найменшими розмірами й найпростішою
структурою. Основними компонентами клітини є поверхневий апарат, цито
плазма і ядро (нуклеоїд), що побудовані із молекул хімічних речовин та їхніх
комплексів. Клітини є основними елементами будови й життєдіяльності всіх
організмів нашої планети.
Організм – біологічна система, яка побудована із клітин і завдяки систе-
мам регуляції та пристосувальним механізмам може відносно самостійно існу-
вати в певному середовищі. Організми поділяють на одноклітинні, колоніальні
й багатоклітинні. Саме ці біосистеми є найрізноманітнішими формами живої
ВСТУП
природи.
Популяція – біологічна система із вільносхрещуваних між собою організмів
одного виду, які проживають тривалий час на певній території й відносно ізо-
льовані від інших таких самих груп. Компонентами популяцій є організми, а самі
популяції є структурною одиницею видів. На рівні популяцій починаються ево-
люційні процеси, тому популяції є елементарними одиницями еволюції.
Вид – біологічна система із сукупності популяцій, яким властиві:
а) морфофізіологічна подібність; б) вільне внутрішньовидове схрещування;
8
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з ілюстраціями. Характеристика біосистем
ВСТУП
10
РЕЗУЛЬТАТ
11
§ 3. ВЛАСТИВОСТІ ЖИВОГО
Основні поняття й ключові терміни: ЖИТТЯ. Саморегуляція. Само
оновлення. Самовідтворення.
Пригадайте! Що таке біосистеми?
Поміркуйте!
«Папороть, що росте в лісі, – жива система?
Безперечно. А морозяні візерунки на шибці? Певно, ви здо-
гадаєтесь, що ні, хоча зовні вони бувають схожі на листки
папороті. Яка ж відмінність між першим і другим? Якщо на
замерзлу шибку впаде сонячний промінь, то крижана папо-
роть розтане, а справжня саме завдяки сонячному світлу
ростиме й розвиватиметься, бо поглинає його енергію».
Які особливості біосистем відрізняють їх від фізичних чи
хімічних систем?
ЗМІСТ
У чому суть визначальних ознак біосистем?
Організація біосистем пов’язана з внутрішньою впорядкованістю структу-
ри й процесів, для підтримання якої усі живі системи можуть вивільняти, пере-
творювати й використовувати енергію ззовні. Крім того, живе здатне не лише
підтримувати, а й збільшувати свої енергетичні запаси. Як відзначав відомий
біохімік В. О. Енгельгардт (1894–1984), саме «у здатності живого створювати
порядок із хаотичного теплового руху молекул полягає найглибша, корінна від-
мінність живого від неживого». Проявами цієї найзагальнішої властивості живого
є всі інші ознаки біосистем, що відрізняють їх від фізичних чи хімічних систем.
Усі біосистеми є відкритими, тому що постійно обмінюються із середови-
щем речовинами, енергією та інформацією, а в закритих неживих систем такого
обміну не відбувається. Так, рослинний організм отримує із середовища світло-
ву, звукову, хімічну інформацію, поживні речовини, сонячну енергію, а віддає в
середовище кисень, воду, тепло.
Будь-якій біосистемі властиві механізми саморегуляції, що забезпечує їхню
впорядкованість й стійкість у часі. Саморегуляція біосистем виявляється у здат-
ності підтримувати динамічну сталість свого внутрішнього стану (гомеостаз).
ВСТУП
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
Визначте прояви життя, що їх вивчають за допомогою вказаних наук. Запов-
ніть у робочому зошиті таблицю та зробіть висновок про значення інтегрованого
підходу для пізнання суті життя.
14
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
У 1973 р. Генеральною Асамблеєю ООН було за-
сновано Всесвітній день охорони довкілля, який відзна-
чають 5 червня. Щороку цього дня відбуваються заходи,
присвячені певній темі. Тему 2018 р. сформульовано так:
«Бій забрудненню пластиком!». Яка ж мета Всесвітнього
дня охорони довкілля?
ЗМІСТ
Якою є структура навколишнього середовища?
Навколишнє середовище, або довкілля, – це частина природи, що ото-
чує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності й суспільних
відносин, безпосередньо впливає на її життя і здоров'я. Поняття «природа» і
«навколишнє середовище» дуже подібні, але перше є значно ширшим. Навко-
лишнім середовищем називають ту частину природи, з якою людина взаємодіє
у своєму житті й виробничій діяльності. Навколишнє середовище складається з
двох взаємозалежних частин: природної і штучної. Природним компонентом є
планета Земля з її різноманітними оболонками – атмосферою, гідросферою, літо-
сферою та біосферою. Суспільну частину середовища життя людини становлять
суспільство і суспільні відносини, що утворюють штучний компонент довкілля.
Науковці виокремлюють два основні аспекти у вивченні відносин людини
з навколишнім середовищем. По-перше, досліджують всю сукупність впливів,
що чинять на людину середовище і різні чинники довкілля. По-друге, вивчають
адаптації людини і людських спільнот до навколишнього середовища.
Сьогодні всі проблеми навколишнього середовища є предметом нової
науки під назвою енвайронментологія (від англ. environment – навколишнє
середовище, довкілля). Ця наука має виражений прикладний (практичний)
характер, а традиційна екологія є її теоретичною основою. Методологічними
засадами енвайронментології слугують наукова теорія природокористування,
ВСТУП
18
РЕЗУЛЬТАТ
§ 5. БІОРІЗНОМАНІТТЯ. БІОСИСТЕМАТИКА
Основні поняття й ключові терміни: БІОРІЗНОМАНІТТЯ. БІОСИСТЕМА
ТИКА. Філогенетична систематика. Класифікація.
Пригадайте! Що таке біорізноманіття й систематика?
Поміркуйте!
Міжнародний день біологічного різноманіття
(англ. International Day for Biological Diversity, IDB) – міжнарод-
ний день, який оголосила Генеральна Асамблея ООН для за-
лучення уваги до проблем біорізноманіття, що є основною
умовою існування біосфери. Цей день весь світ відзначає
22 травня, починаючи з 2000 р. А що таке біорізноманіття?
ЗМІСТ
Які чинники впливають на формування та розвиток біорізно
маніття нашої Землі?
БІОРІЗНОМАНІТТЯ – це мінливість живої природи всередині видів, між видами
та між екосистемами. Біологічне розмаїття, що відображає кількість, різноманіт-
ність і мінливість живої природи, існує скрізь – як у воді, так і на суходолі. Воно
складається з усіх форм життя та організмів: від пріонів, віроїдів і вірусів, бактерій
§ 5. Біорізноманіття. Систематика
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
З колись численного ряду
хоботних нині залишилося всього два
роди – африканський та індійський
слони. Африканські слони об’єднують
два види – слон саванний (Loxodonta
africana) та слон лісовий (Loxodonta
cyclotis). Індійські (азійські) слони у су- Африканський слон Індійський слон
часній фауні представлені лише одним видом – Elephas maximus, назва якого
українською морвою збігається з назвою роду. Чому це різні види?
ЗМІСТ
Якими є критерії виду?
Критерії виду (від грец. критеріон – засіб для суджень) – ознаки подібності
між особинами одного виду, а також ознаки, за допомогою яких один вид відріз-
няють від іншого. Видову самостійність певної групи особин установлюють за
такими критеріями, як морфологічний, каріотипічний, фізіологічний, репродук-
тивний, біохімічний, географічний, екологічний.
Морфологічний критерій передбачає виді- 1 2
лення та опис зовнішніх ознак у особин одного
виду. Так, за розмірами, забарвленням пір’я можна
розрізнити зеленого й чорного дятлів (іл. 8). Цей
критерій є найзручнішим і тому широко застосову-
ється в систематиці. Проте в природі трапляються
види, що їх неможливо розрізняти за зовнішніми
§ 6. Сучасні критерії виду
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
На Землі є такі макромолекули й системи моле-
кул, що перебувають на межі між неживою й живою при-
родою. Вони, як і всі інші тіла неживої природи, утворені
з атомів й простих молекул. А які ж ознаки поєднують їх із
живою природою?
ЗМІСТ
Які особливості організації та функціонування неклітинних
форм життя?
Неклітинні форми життя – це автономні структури на молекулярному
рівні організації життя, до яких відносять віроїди, пріони та віруси. Спільними
ознаками цих форм життя є: а) субмікроскопічні розміри; б) відсутність клітинної
будови; в) внутрішньоклітинний паразитизм; в) здатність зберігати свої ознаки та
змінюватися під упливом умов; г) здатність до самовідтворення.
Віроїди – неклітинні форми життя у вигляді одноланцюгової кільцеподібної
РНК, що не кодує білків. Віроїди було відкрито в 1971 р. американським біологом
Т. О. Дінером. Ці субмікроскопічні частинки захисної білкової оболонки не мають,
їхня РНК містить 250 – 375 нуклеотидів і має масу від 86 – 130 кДа. Віроїди потра-
пляють у клітини організму хазяїна під час його вегетативного розмноження, за
допомогою комах або механічним шляхом у разі пошкодження. Віроїди можуть
завдавати значних збитків рослинництву, оскільки спричиняють віроїдні захво- § 7. Неклітинні форми життя. Віруси
рювання рослин (веретеноподібність бульб картоплі, карликовість хризантем,
каданг-каданг кокосових пальм, хвороба жовтих плям рису та ін.).
Пріони – неклітинні форми життя, 1 2
що є білковими частинками без нуклеї
нової кислоти. Пріони складаються із
особливого білка, який існує у вигляді
двох форм: нормальний білок масою
близько 25 400 а. о. м. та аномальний, що
відрізняється вторинною структурою
і здатний перетворювати нормальний
Іл. 10. Форма пріонів: 1 – нормальна фор-
білок на собі подібний (іл. 10). Особли- ма білка; 2 – аномальна форма білка
востями пріонів є відсутність власного
геному, висока стійкість до температури, ультрафіолету, радіації. Пріони не роз-
пізнаються імунною системою як чужорідні білки й не провокують імунної від-
повіді. Відкрив пріони в 1982 р. американський біохімік С. Прузінер. На сьогодні
пріони знайдено в клітинах бактерій, дріжджів й ссавців. Описано понад 10 не-
29
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Геометрія. Ікосаедрична форма
У багатьох видів вірусів (аденовіруси, віруси поліо-
мієліту, герпесу, папіломи) віріони мають правильний
багатогранний капсид у вигляді ікосаедра, всередині
якого міститься нуклеїнова кислота. Що таке ікосаедр?
Чому ікосаедрична форма є «вигідною» природною
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
структурою?
РЕЗУЛЬТАТ
36
Знайомтеся!
Карл Воуз (1928–2012) – американський
біолог, поділив всі організми на домени Бактерії, Ар-
хеї та Еукаріоти. До його досліджень живу природу
поділяли на два надцарства – Прокаріоти та Еукаріо
ти. Філогенетичне дерево життя, збудоване Воузом,
показує значну різноманітність світу мікроорганізмів.
ЗМІСТ
Які особливості відрізняють архей від бактерій та еукаріотів?
АРХЕЇ (Archaea) – прокаріотичні одноклітинні мікроорганізми з біохімічними
особливостями, що відрізняють їх від бактерій та еукаріотів. Це найдавніші ор-
ганізми, предки яких з’явилися на Землі близько 3,8 млрд років тому. Разміри ар-
хей – від 0,4 до 15 мкм у діаметрі. Найменшими серед археїв є наноархеї (0,4 мкм),
які паразитують у клітинах інших архей (іл. 16).
Археї були відкриті у 1977 р. К. Воузом,
який разом із своїм аспірантом Дж. Фоксом
порівнював послідовності нуклеотидів у генах
16S-рРНК різних організмів. Одного разу вони
виявили мікроорганізми, в яких нуклеотидні
послідовності рРНК відрізнялися від рРНК
бактерій і еукаріотів. Це стало однією із най-
важливіших наукових подій ХХ ст. Нова група § 9. Прокаріотичні організми: археї
отримала назву АРХЕЇ (від грец. археос – дуже Іл. 16. Наноархея
давній) і новий таксономічний ранг – домен. Це (Nanoarchaeum equitans) і біль-
ша клітина-хазяїн археї ігнікокус
відкриття стало основою для створення К. Воу- (Ignicoccus hopitalis)
зом системи трьох доменів (1985), що була пер-
шою молекулярно-філогенетичною системою живої природи. У ній виокремлюють
домени Археї, Бактерії та Еукаріоти. Відкриттю архей сприяв вдалий вибір об’єктів
для молекулярно-філогенетичних досліджень. Гени рРНК є дуже консервативною
частиною геному, вони не змінювали свою функцію понад 3 млрд років і наявні в
усіх клітинних істот. Все це зробило їх чудовим маркером філогенетичних подій.
Археї мають свою незалежну еволюційну історію і характеризуються багать-
ма рідкісними властивостями, що відрізняють їх від бактерій та еукаріотів. Які ж
це особливості?
1. Геном археїв представлений дволанцюговою ДНК у нуклеоїді та кільцевими
плазмідами. Містить білки-гістони, унікальні інтрони, що відрізняються від
еукаріотичних. Гени тРНК та рРНК археїв різняться між собою специфічним
складом й послідовністю нуклеотидів. 37
39
РЕЗУЛЬТАТ
Новини науки
У зразках води й ґрунту, взятих на терито-
рії заводу з переробки пластикових пляшок, було
знайдено бактерії невідомого раніше виду ідеоне-
ла (Ideonella sakaiensis). Ці бактерії для свого жив-
лення використовують пластик, розкладаючи його
на безпечні для природи компоненти. Науковці
підрахували, що бактерії здатні розкласти плас-
тиковий пакет із найпоширенішого пластику поліетилентерефталату всього за 6
тижнів. Таку властивість бактерії розвинули упродовж останнього десятиліття –
це їхня відповідь на велику кількість їжі нового типу. Як зазначають мікробіологи,
бактерії мають вражаючу здатність адаптуватися до навколишнього середовища.
ЗМІСТ
Чим бактерії відрізняються від архей?
БАКТЕРІЇ (Bacteria) – прокаріотичні одноклітинні мікроорганізми. У проце-
сі еволюції бактерії адаптувались до життя у ґрунті, воді, повітрі, на поверхні й
всередині живих організмів. Основними групами бактерій є спірохети, прото-
бактерії, актинобактерії, мікоплазми та ін. Бактерії є найчисленнішими й най-
поширенішими організмами нашої планети. У них проста будова клітини, високі
темпи розмноження, велика різноманітність типів й способів живлення, висока
мінливість завдяки мобільним генетичним елементам та горизонтальному пе- § 10. Прокаріотичні організми: бактерії
ренесенню генів, наявність механізмів захисту від вірусів, вони мають здатність
впадати в анабіоз й утворювати спори для витримування несприятливих умов.
На сучасному етапі відбувається переважно біохімічна еволюція, завдяки чому
вони можуть опановувати нові екологічні ніші, виробляючи нові ферменти для
засвоєння нових поживних речовин.
У сучасній системі органічного світу ці організми об’єднано в домен Бактерії.
Які ж найзагальніші особливості будови та життєдіяльності бактерій відрізняють
їх від архей?
1. Клітинна оболонка бактеріальних 1 грамнегативна Ліпополі- 2 грампозитивна
сахариди
клітин містить пептидоглікан (муре- Зовнішня
мембрана
їн), що утворює жорстку решітку для
Пептидоглікан
захисту й опори, бере активну участь
Цитоплазматич-
в обміні речовин, рості, розмноженні. на мембрана
За особливостями будови клітинної
Іл. 19. Схема будови клітинної
стінки бактерії поділяють на грамне- оболонки грамнегативних (1)
гативні та грампозитивні (іл. 19). та грампозитивних (2) бактерій
41
43
РЕЗУЛЬТАТ
44
§ 11. ЕУКАРІОТИ
Основні поняття й ключові терміни: ЕУКАРІОТИ. Система еукаріотич
них організмів.
Пригадайте! Хто такі еукаріоти?
Новини науки
Нещодавно на глибині близько 3 км непода-
лік від гідротермального курця «Замок Локі» відкрито
новий тип архей, названих на честь скандинавського
бога бешкету й обману. У геномі Lokiarchaeum є подібні
до еукаріотичних гени, що кодують білки, відповідальні
за зміну форми клітини, везикулярне транспортуван-
ня, діяльність цитоскелета тощо. Таким чином, локіар-
хеоти виявилися найбільш вірогідними кандидатами
на роль предків еукаріотичних організмів.
ЗМІСТ
Які ознаки еукаріотів відрізняють їх від архей та бактерій?
ЕУКАРІОТИ (від грец. еу – добре, каріон – ядро) – домен одноклітинних, коло-
ніальних і багатоклітинних організмів, що характеризуються наявністю ядра
та мембранних органел. Це найрізноманітніша група організмів, яка домінує в
більшості сучасних екосистем, за винятком анаеробних зон. Загальними ознака-
ми еукаріотів є:
• наявність ядра й досконалішої системи регуляції геному. Цитоплазма із про-
цесами активного метаболізму відокремилась від ділянки збереження й пе-
реписування спадкової інформації. Завдяки цьому різко зросла адаптивність
еукаріотів до змінних умов середовища без внесення спадкових змін у геном;
• наявність хромосом, що складаються з лінійної макромолекули ДНК та біл-
ків-гістонів. З появою хромосом у еукаріотів пов’язане виникнення статево-
го розмноження з його можливостями комбінаційної мінливості;
• мозаїчний принцип організації білкових генів. Власне кодувальна частина
таких генів представлена послідовністю окремих «змістовних» ділянок –
екзонів, розділених «беззмістовними» інтронами;
§ 11. Еукаріоти
Гриб
и Тва
рин
Червоні водорості
Інфузорії,
ітові вод
и
споро-
в і ,
вики
о мо
т і і
Діа бур ост
р
до
§ 11. Еукаріоти
во
Фо
ра
ме и, еби
ніф ' еб
ер R ам ві ам
Три
Евг
лен и 'SA і
Гол шко
хон и ДІАФОРЕТИКИ па
імф ре
и че
ЕКСКАВАТИ
АМОРФЕЇ
АРХЕЇ
БАКТЕРІЇ
ЕУКАРІОТИ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею Ознака Прокаріоти Еукаріоти
Організми
За допомогою таблиці порівняйте про-
Генетичний
каріотів з еукаріотами. Зробіть висновок матеріал
про причини подібності й відмінностей. Органели
Самостійна робота з ілюстрацією Цитоскелет
Розпізнайте та зіставте назви структур Ендоцитоз
еукаріотичної клітини з їхніми позначення- Структура
джгутиків
ми на ілюстрації. Правильна відповідність
Поділ клітин
дасть назву методу визначення послідов-
ностей нуклеотидів у геномі організмів, 10 11 12 1
що її розробив двократний лауреат Нобе- 2 3
9 4
лівської премії Ф. Сенгер (1918–2013).
Структури еукаріотичної клітини:
5
А – мітохондрії; В1 – міхурець-везикула;
В2 – гладка ЕПС; Е1 – ядро; Е2 – шорстка 6
ЕПС; К – рибосома; Н1 – комплекс Гольджі;
Н2 – вакуоля; Н3 – гіалоплазма; С – ядерце; 8 7
У – клітинна мембрана; Я – лізосома.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Геометрія. Закон квадрата-куба
Об’єм і поверхня еукаріотичних клітин у десятки й сотні разів
перевищують об’єми й площу клітин прокаріотів. А більший об’єм
еукаріотичних клітин, згідно із законами геометрії, вимагає знач-
ного збільшення поверхні їхніх мембран. У чому суть закону ква-
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
РЕЗУЛЬТАТ
§ 12. ГРИБИ
Основні поняття й ключові терміни: ГРИБИ. Осмогетеротрофне
живлення.
Пригадайте! Хто такі гетеротрофи?
Поміркуйте!
Перед вами чудернацький гриб гіднелум
Пека (Hydnellum peckii), або «кровоточивий зуб», що
трапляється у хвойних лісах Європи й Північної Аме-
рики. Його тіло виділяє рідину червоного кольору
для приваблювання комах, яких організм використо-
вує для живлення. Чому це гриб, а не рослина чи тва-
рина?
ЗМІСТ
Які особливості організації та функціонування грибів?
Термін «гриби» (так само як і «рослини» або «тварини») описує певний спосіб
життя й зумовлені ним особливості будови й життєдіяльності (іл. 24).
Гриби є еукаріотичними організмами, клітини яких мають такі особливості:
1) структурним компонентом каркаса клітинних оболонок є полісахарид глюкан,
а поперечні містки між його молекулами утворює хітин (переважно у справжніх
грибів) або целюлоза (переважно у несправжніх грибів); 2) органелами руху гри-
бів можуть бути джгутики (справжні гриби) або псевдоподії (слизовики); 3) кліти-
ни багатьох грибів містять невеликі вакуолі, які є вмістищем запасних поживних
речовин і шкідливих продуктів метаболізму; 4) у грибів розвинуті секреторні
міхурці (везикули), що відповідають за транспортування та виділення за межі ци-
1 2 3
§ 12. Гриби
4 5 6
Іл. 24. Незвичні види грибів: 1 – фуліго гнильний; 2 – герацій гребінчастий; 3 – клаварія
блідо-бура; 4 – решіточник червоний; 5 – ентомола блакитна; 6 – ганодерма блискуча 49
51
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
У чому полягає подібність між отруйним червоним мухомором (1), зе-
леною пліснявою на хлібі (2), пекарськими дріжджами (3) і трутовиком справж-
нім на дереві (4)?
1 2 3 4
ЗМІСТ
Які організми належать до грибоподібних?
На Землі існує понад 1 500 000 видів грибів, проте лише 5 % з них описа-
но вченими. Щороку відкривають сотні нових видів. Як показали молекулярно-
філогенетичні дослідження початку XXI ст., різні групи грибів мають різне
походження, й систематизувати їхнє різноманіття складно. В наукових колах
пропонують різні підходи до класифікації організмів цієї групи. У традиційному,
або широкому, розумінні (Fungi sensu lato) група ГРИБИ поєднує справжні гриби,
несправжні гриби й слизовики. Досить часто несправжні гриби й слизовики роз-
глядають як грибоподібні організми.
Несправжні гриби – це група грибів, у 1 2
яких клітинна оболонка з целюлози; запа-
сають міколамінарин, джгутикові стадії
мають один або два джгутики, мітохондрії
з трубчастими кристами. За новітньою
§ 13. Різноманітність грибів
вих утворів, якими є вирости на тілі або всередині нього. Ще однією особливістю
лишайників є утворення особливих лишайникових речовин, що захищають від
поїдання та мікроорганізмів, надають забарвлення та контролюють світловий
вплив, регулюють взаємовідносини з рослинами тощо.
Отже, ліхенізовані гриби – це симбіотичне об’єднання (асоціація)
справжніх грибів з одним або декількома видами
фотосинтезуючих організмів.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота
Розпізнавання різних представників грибів і складання схем класифікації
Вправа 1. Розгляньте плодові тіла печериці двоспорової (Agaricus bisporus).
Знайдіть і позначте на малюнку в робочому зошиті: 1 – шапинка; 2 – ніжка; 3 – гіфи
міцелію; 4 – покривало; 5 – пластинчастий спороутворювальний шар (гіменофор). 55
РЕЗУЛЬТАТ
56
Іл. 31. Шапинкові гриби, що їх вирощують Іл. 32. Хижі гриби: 1 – кордицепс на
у культурі: 1 – печериці (шампіньйони); мурасі; 2 – хижий нематодоїдний
§ 13. Різноманітність грибів
1 2 3 4 5 6
Іл. 34. Ліхенізовані гриби: 1 – золотянка стінна (ксанторія настінна); 2 – кладонія оленяча
(«оленячий мох», або ягель); 3 – цетрарія ісландська («ісландський мох»);
4 – евернія сливова («дубовий мох»); 5 – уснея («бородатий мох»); 6 – графіс письмовий 57
Поміркуйте!
Міжнародний день рослин (Fasci
nation of Plants Day) відбувається під егідою Єв-
ропейської організації біології рослин (EPSO)
і відзначається у 39 країнах світу, 29 з яких –
країни Європи, а інші – Південної та Північної
Америки, Азії, Австралії та Африки. Пoнад 450 установ беруть участь у заходах з
метою поширення в суспільстві наукових знань про рослини. А які еукаріотичні
організми називають у сучасній біології рослинами?
ЗМІСТ
Які особливості рослин відрізняють їх від інших фотоавтотрофів?
У сучасній філогенетичній системі еукаріотичних організмів до групи
РОСЛИНИ в широкому розумінні цього поняття (Plantae sensu lato, або Архепла
стиди) відносять Глаукофітові водорості, Червоні водорості та Зелені рос-
лини (Plantae sensu stricto, або рослини у вузькому розумінні). До Зелених рослин
(Viridiplantae) належать Хлорофіти із зеленими водоростями та Стрептофіти,
до яких належать харові водорості та вищі рослини. Саме ці групи мають спіль-
ність походження, що доведено шляхом секвенування ДНК та ознаками клітин-
ної будови. Які ж найзагальніші ознаки збірної групи РОСЛИНИ?
Рослини – це еукаріотичні фотосинтезуючі одноклітинні, колоніальні та ба-
гатоклітинні організми, в яких клітини тригеномні – з ядерним, мітохондріаль-
ним та хлоропластним геномами. Рослини характеризуються значною змінністю
розмірів геному, кількості й морфології ПЕРВИННИЙ Глаукофітові водорості
хромосом. Кількість хромосом зміню- ЕНДОСИМБІОЗ
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
ростей і вищих рослин. Ззовні ці водорості схожі на хвощі. Ознаками харових во-
доростей є особливий верхівковий ріст, наявність вузлів і різних клітин у вузлах,
багатоклітинні органи для статевого й вегетативного розмноження. Найвищого
розвитку досягають статеві органи – антеридії й архегонії (іл. 39). Вони багато-
клітинні, у більшості видів розвиваються на одній рослині. Для вегетативного
розмноження на ризоїдах утворюються бульбочки, а на вузлах талому – зірчасті
скупчення клітин. До харових водоростей належать представники таких родів,
як хара, нітела, толіпела.
Отже, водорості – це поліфілетична різнорідна
група організмів, які належать до віддалених
гілок філогенетичного дерева еукаріотів.
60
РЕЗУЛЬТАТ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота
Розпізнавання різних представників рослин і складання схем класифікації
Вправа 1. Розгляньте запропоновані види рослин. Зіставте ілюстрації з від-
повідними назвами видів. Укажіть ознаки, за якими ви розпізнавали запропоно-
вані види рослин.
Види вищих рослин: 1 – калина звичайна; 2 – плаун-баранець; 3 – сосна сибір-
ська; 4 – хвощ польовий; 5 – зозулин льон волосконосний; 6 – орляк звичайний.
А Б В Г Д Е
64
СТАВЛЕННЯ
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Одноклітинний амебоїдний організм хриза-
меба промениста (Chrysamoeba radians) має джгутик
й утворює псевдоніжки, здатна до фагоцитозу й гете-
ротрофного живлення, але її не відносять до справжніх
тварин. Чому?
ЗМІСТ
Яке місце тварин у системі еукаріотичних організмів?
Найбільш інформативними для науковців щодо визначення місця справжніх
тварин у системі еукаріотів виявилися не гетеротрофне живлення і наявність
глікокаліксу, а такі цитологічні критерії, як кількість й розташування джгутиків,
форма мітохондріальних крист. У сучасній системі органічного світу (С. Едл із спі-
вавторами, 2012) для справжніх тварин визначили місце в групі Задньоджгути-
кові (Опістоконта). Ця назва позначає заднє розташування джгутика в рухомій
клітині (як у сперматозоонів більшості тварин), тоді як інші еукаріоти здебільшо-
го мають передній джгутик.
Мітохондрії еукаріотів належать до найбільш консервативних органел, особ
ливості яких не змінюються в ході адаптивної еволюції, тому будова мітохондрій
вказує на походження певної еукаріотичної
групи надійніше, ніж анатомічні чи фізіологічні
ознаки. У справжніх тварин мітохондрії мають
пластинчасті кристи, що є важливою відмін-
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
1 2 3 4 5 8
§ 16. Тварини
5 6
9
6 7
мальвеоляти.
Отже, твариноподібні організми –
збірна група неспоріднених одноклітинних організмів,
об’єднаних такими морфофізіологічними ознаками,
як відсутність клітинної стінки, гетеротрофне живлення та активний
амебоїдний, джгутиковий або війковий рух.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
Заповніть таблицю та зробіть висновок про походження зелених рослин,
справжніх грибів і справжніх тварин.
68
4 5 4
3 3
2
1
6
6
7
2 8
10 9
1
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Фізика. Електронний мікроскоп
Ернст Август Руска (1906–1988) – винахідник
електронного мікроскопа, лауреат Нобелівської
премії у галузі фізики (1986 р.). Прототип першо-
го електронного мікроскопа, що складався з двох
послідовно розташованих магнітних лінз, був
представлений науковцем 9 березня 1931 р. Який
принцип дії електронного мікроскопа? Чому винай-
Іл. 49. Тромб з ниток
дення електронного мікроскопа належить до най- фібрину під електронним
більших відкриттів, що вплинули на життя всіх нас? мікроскопом
РЕЗУЛЬТАТ
§ 16. Тварини
69
Поміркуйте!
Гідра зелена (Hydra viridissima) (1), плоский
черв’як конволюта (Convoluta roskoffensis) (2), молюск
елізія зеленовуха (Elysia chlorotica) (3) мають зелене за- 2
барвлення і здатні до фотосинтезу, але їх відносять до
багатоклітинних тварин. Чому?
ЗМІСТ
Які особливості багатоклітинних тварин?
Багатоклітинні тварини є найбільшою й найсклад- Багатоклітинні тварини
нішою групою живих організмів. За особливостями (Metazoa)
організації розрізняють первинні багатоклітинні та Первинні
справжні багатоклітинні. багатоклітинні
До первинних багатоклітинних належать тва- Тип Пластинчасті
Тип Губки
ринні істоти, в яких немає симетрії, тканин та органів.
Справжні
Справжні багатоклітинні характеризуються наяв- багатоклітинні
ністю симетрії, появою справжніх тканин, органів і Розділ Радіальні
систем органів. У справжніх багатоклітинних тварин Тип Реброплави
з'являються травна, нервова, статева системи, орга- Тип Жалкі, або Кнідарії
ни чуття. Більшість істот цієї групи вже має видільну Розділ Білатеральні
систему, а вищі тварини – ще й кровоносну та ди- Група Первиннороті
Тип Плоскі черви
хальну системи. У процесі ембріогенезу в справжніх
Тип Молюски
багатоклітинних утворюються зародкові листки, з Тип Кільчасті черви
яких розвиваються тканини та органи дорослих тва- Тип Круглі черви
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
Хордові
Плоскі черви
Коловертки
Молюски
Кільчасті черви
Круглі черви
Голкошкірі
Членистоногі
ними ознаками є кутикула та линяння).
Раніше плоскі черви вважалися пред-
ками круглих червів, а кільчасті – пред-
ками членистоногих. Особливе місце в
системі тварин посідає група Вторин-
нороті, у яких в ембріогенезі на місці Первиннороті Вториннороті
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
4. Підсумок роботи.
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Етологія. Поведінка тварин
Поведінка – це пристосувальні дії, спрямовані на вста-
новлення життєво необхідних зв’язків організмів із се-
§ 17. Багатоклітинні тварини
РЕЗУЛЬТАТ
БІОРІЗНОМАНІТТЯ –
це мінливість живої природи всередині видів, між видами та між екосистемами.
74
75
Поміркуйте!
Система – це множина ієрархіч-
но організованих взаємодіючих елементів.
Системи можуть бути закритими (у них
можливий лише обмін енергією) й відкри-
тими (наявний обмін речовин й енергії),
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
ЗМІСТ
Чому обмін речовин та енергії є основою функціонування
біологічних систем?
Біологічні системи є відкритими системами, які можуть існувати лише за умови
постійного зовнішнього обміну речовинами, енергією та інформацією з навколиш-
нім середовищем. Окрім того, всередині живих систем також відбувається інтен-
сивний внутрішній обмін речовин, енергії та інформації між окремими частинами
біосистеми (органелами клітин, органами організму, організмами в екосистемі).
ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ – сукупність процесів, що за-
безпечують надходження речовин й енергії із середовища, їхнє перетворення у
біологічних системах та видалення продуктів життєдіяльності й енергії у се-
редовище. Обмін речовин і перетворення енергії характерні для всіх біосистем
і відбуваються на усіх рівнях їхньої організації. Так, на молекулярному рівні в
обміні речовин беруть участь біоелементи, біонеорганічні та біоорганічні ре-
човини, у клітинах обмін речовин та енергії здійснюється за участі ферментів,
76 в організмі відбуваються процеси взаємоперетворення речовин. У екосистемах
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
У складі живого є майже всі хімічні елементи Періо-
дичної системи Д. І. Менделєєва, але основні ознаки живого
визначаються властивостями й функціями лише приблизно
30 біоелементів. Які функції біоелементів в обміні речовин?
ЗМІСТ
Яка роль біоелементів в обміні речовин та перетворенні
енергії?
БІОГЕННІ ЕЛЕМЕНТИ (біоелементи) – це хімічні елементи, що входять до
складу живої матерії, виявляють певні властивості та відіграють важливу
роль у процесах життєдіяльності. Найбільший вміст у живій природі припадає
на елементи-органогени (Гідроген, Оксиген, Карбон, Нітроген), що є типовими
неметалами. Біологічне значення органогенів зумовлене такими властивостями:
1) атоми органогенів легко сполучаються між собою, утворюючи міцні ковалент-
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Органічні речовини – речови- БІООРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ
ни, що мають ковалентно зв’язані лан- Малі молекули Макромолекули
цюжки з Карбону. Сьогодні відомо понад Мономери біополі- Біополімери:
20 мільйонів органічних речовин, серед мерів: моносахари- полісахариди,
ди, амінокислоти, білки, нуклеїнові
яких є природні й штучні. Цікаво, а чим нуклеотиди. Вищі кислоти.
біоорганічні речовини відрізняються від жирні кислоти Ліпідні комплекси
інших органічних?
ЗМІСТ
Які особливості та роль біомолекул в обміні речовин й енергії?
БІООРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ – речовини, що входять до складу живої природи
та беруть участь у перетвореннях речовин, енергії та інформації. Ці органіч-
ні речовини живого мають певні особливості, що тісно пов’язані із їхніми функ-
ціями. Біомолекули мають високу енергоємність завдяки численним зв’язкам,
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
§ 20. Біоорганічні речовини. Білки, нуклеїнові кислоти: огляд будови й біологічної ролі
третинну й четвертинну.
Більшість білків набуває правильної
структури лише в певних умовах сере-
довища. Зі зміною цих умов білок змінює
свою структуру, або денатурує. Дена-
турація – процес порушення природної
структури білків із збереженням первин- Іл. 56. Структурна організація білків:
ної. Чинниками, що спричиняють зміну 1 – первинна структура (ланцюг);
конформації білків, є: нагрівання, випро- 2 – вторинна структура (спіраль);
мінювання, сильні кислоти, сильні ос- 3 – третинна структура (глобула);
нови, концентровані солі, важкі метали, 4 – четвертинна структура (мультимер)
органічні розчинники тощо. За умови збереження первинної структури відбу-
вається ренатурація – відновлення втраченої природної структури білків. Та-
ким чином, особливості білка визначаються його первинною структурою. А ось
процес руйнування первинної структури білків завжди є необоротним. Це вже
деструкція.
Біологічна роль білків виявляється на кожному з етапів метаболізму. Надхо-
дження речовин, енергії та інформації у біосистеми забезпечується білками, що
здійснюють транспортну, рухову, захисну, поживну функції. Анаболічні й ка-
таболічні перетворення всередині біосистем реалізуються завдяки пластичній,
енергетичній, каталітичній, резервній, регуляторній функціям білків. У ви-
даленні й знешкодженні продуктів обміну беруть участь захисні білки.
Отже, обмін білків посідає центральне місце
у всьому різноманітті обмінних процесів біосистем.
Яка біологічна роль нуклеїнових кислот у метаболізмі?
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ – складні високомолекулярні біополімери, побудовані
з нуклеотидів. У всіх живих організмах нуклеїнові кислоти виконують роль збе-
реження, передачі й реалізації спадкової інформації. Вперше їх виявлено в ядрі
клітини, звідки й походить назва цих сполук (від лат. nucleos – ядро). Це інфор-
маційні «молекули життя»: ДНК зберігає генетичну інформацію, а різні типи РНК
сприяють її реалізації. Нуклеїновим кислотам, як і білкам, притаманна первинна
85
§ 20. Біоорганічні речовини. Білки, нуклеїнові кислоти: огляд будови й біологічної ролі
at the fundamental, cellular level. They carry packets of chemical energy – in the form of
the nucleoside triphosphates ATP, GTP, CTP and UTP – throughout the cell to the many
cellular functions that demand energy, which include synthesizing amino acids, proteins
and cell membranes and parts; moving the cell and moving cell parts, both internally and
intercellularly; dividing the cell, etc. In addition, nucleotides participate in cell signaling
(cGMP and cAMP), and are incorporated into important cofactors of enzymatic reactions
(e.g. coenzyme A, FAD, NAD, NADP).
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Хімія.
Кріоелектронна мікроскопія
Нобелівську премію в галузі хімії у
2017 р. отримали науковці Ж. Дюбоше,
Й. Франк і Р. Хендерсон, яких відзначено
за «розвиток кріоелектронної мікроско-
пії, яка спрощує та поліпшує визначення Ж. Дюбоше Й. Франк Р. Хендерсон
структури біомолекул». Кріоелектро-
нна мікроскопія дає змогу заморозити біомолекули під час руху та візуалізувати
процеси, що є вирішальними для розуміння хімії життя. Що таке кріоелектронна
мікроскопія? Яке значення може мати цей метод досліджень для розв’язування
проблем збереження здоров’я людини?
РЕЗУЛЬТАТ
87
Вступна вправа
Перед вами структурні формули аланіну, рибози, жиру й аденілового
нуклеотиду. Яка із цих формул ілюструє групу вуглеводів? Поясніть свій вибір.
5 O H2N
СH2 – O – CO – R H2COH Н NH2
O N
N
4 Н Н 1 СH3 C COOH
СH2 – O – CO – R` HO P O N N
3 2 O
Н OН H
O
СH2 – O – CO – R`` OН Н OН OН
ЗМІСТ
Яке значення вуглеводів для обміну речовин і перетворення
енергії?
ВУГЛЕВОДИ (цукри) – органічні сполуки, до Найпоширеніші вуглеводи
складу яких входять Карбон, Гідроген та Окси- організмів
ген. Їхня загальна формула – Сn(Н2nО)n, звідки й І. Моносахариди:
вихідна назва вуглеводів (вуглець і вода). Струк- А. Пентози: рибоза, дезокси-
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
РЕЗУЛЬТАТ
91
Поміркуйте!
Гепатоцити (від грец. гепар – печінка, цитос – клі-
тина) – клітини печінки, які секретують жовч і беруть активну
участь в обміні речовин організму й знешкодженні токсинів.
У гепатоцитів є свої способи мембранного транспортування,
інтенсивний метаболізм, вони містять ферменти, яких немає
в усіх інших клітинах організму. Як у цих клітинах відбуваєть-
ся обмін речовин та енергії?
ЗМІСТ
Як відбувається транспортування речовин крізь плазматич
ну мембрану?
Обмін речовин, енергії та інформації на рівні клітин відбувається внаслідок:
1) надходження речовин й енергії у клітину; 2) метаболізму; 3) видалення із клі-
тин. Які структури клітин забезпечують ці процеси?
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
Мембранні
вип’ячування
Клітинна мембрана
Лізосома
Пероксисома
Десмосома
Щілинний контакт
Щільний контакт Вакуоля
Ядерце
Жовчний каналець
Хроматин
Комплекс Гольджі
Жирові краплини
Шорстка ендо
Мітохондрія плазматична сітка
Гладка ендоплаз-
Зерна глікогену матична сітка
виводяться з клітин.
Знешкодження токсичних сполук у клітинах забезпечується ферментами
оксидоредуктазами, гідролазами, пероксидазами та відбувається в цитоплазмі,
ЕПС, мікротільцях, мітохондріях, лізосомах. Так, за допомогою ферментів ЕПС від-
бувається детоксикація алкоголю, пероксидаза мікротілець розщеплює гідроген
пероксид на воду й кисень. У гепатоцитах отруйний амоніак знешкоджується в
процесі перетворення на сечовину.
Основними процесами клітинного виділення є: а) розчинення продуктів
обміну речовин й видалення їх з клітин за участі вакуолей, залишкових тілець;
б) ізолювання продуктів обміну у вигляді клітинних включень.
Отже, у клітинах відбуваються процеси, під час яких знешкоджуються,
перетворюються й видаляються назовні шкідливі речовини
та підтримується клітинний гомеостаз.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з ілюстрацією
Розгляньте ілюстрацію клітини людини із позначеними структурами:
1 – клітинна мембрана; 2 – піноцитозний міхурець; 3 – клітинний центр; 4 – гіа-
лоплазма; 5 – зерниста ЕПС; 6 – незерниста ЕПС; 7 – ядерні пори; 8 – секреторні
міхурці; 9 – комплекс Гольджі; 10 – мітохондрія; 11 – ядро; 12 – ядерце; 13 – лізо-
94 соми; 14 – фагоцитозні міхурці.
7
Назва структури Роль в обміні речовин, енергії та інформації
РЕЗУЛЬТАТ
Знайомтеся!
Рід Пеларгонія (від грец. пеларгос – лелека)
має велику кількість видів й сортів із чудовими різно-
барвними суцвіттями – білими, червоними, рожевими,
фіолетовими, двоцвітними квітками, з візерунками на
пелюстках. За гарного догляду ці невибагливі росли-
ни цвітуть до пізньої осені. Які ж умови необхідні для
пеларгонії зональної садової (Pelargonium zonale
hortorum)?
ЗМІСТ
Які особливості живлення зелених рослин як автотрофних
організмів?
АВТОТРОФНЕ ЖИВЛЕННЯ (від грец. аутос – сам і трофос – їжа) – це над-
ходження в організм неорганічних речовин, необхідних для синтезу власних ор-
ганічних сполук. Залежно від джерел енергії, що використовується при цьому,
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
РЕЗУЛЬТАТ
Вступна вправа
Поділіть наведені організми на дві гру-
Автотрофи
пи і заповніть табличку: 1 – білий гриб; 2 – клен
Гетеротрофи
гостролистий; 3 – молочнокислі бактерії; 4 – уло
трикс; 5 – бульбочкові бактерії; 6 – трутовики; 7 – аурелія; 8 – магнолія; 9 – навіку-
ла; 10 – ламінарія. Що було критерієм для розподілу організмів на групи?
ЗМІСТ
Чому розрізняють різні типи й види гетеротрофного живлення?
ГЕТЕРОТРОФНЕ ЖИВЛЕННЯ (від грец. гетерос – різний і трофос – їжа) –
це процес надходження в організм готових органічних речовин, що слугують дже-
релом Карбону. Залежно від джерел енергії розрізняють фотогетеротрофне
живлення (пурпурні несірчані бактерії, геліобактерії мають бактеріохлорофіли,
що використовують зовнішню світлову енергію) та хемогетеротрофне живлен
ня (археї, більшість бактерій, тварини, гриби, що використовують внутрішню
хімічну енергію органічних сполук). У живій природі виокремлюють ще один тип
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
тіла комах).
Нирки
Для гетеротрофів важливим видом
Ссавці
обміну речовин є обмін білків. У ньому
кінцевими продуктами є нітрогеновміс-
ні сполуки – амоніак, сечовина, сечова
кислота, що швидко видаляються з орга-
нізму. Досить часто у зв’язку з потребами Іл. 66. Органи виділення представників
економії води легкорозчинні амоніак і різних груп тварин
сечовина замінюються на важкорозчинні речовини, якими є гуанін (наприклад, у
павуків) або сечова кислота (наприклад, у комах, плазунів, птахів).
Отже, завершальний етап обміну речовин й енергії у гетеротрофів
також має свої особливості, якими є наявність нітрогеновмісних
кінцевих продуктів і спеціалізованих органів виділення.
ОБМІН РЕЧОВИН У ГЕТЕРОТРОФНИХ ОРГАНІЗМІВ – це обмін,
що характеризується надходженням готових органічних речовин,
які є джерелом вільної хімічної енергії, Карбону, Гідрогену й Нітрогену,
переважанням у клітинах катаболічних реакцій розщеплення цих
речовин, вторинним синтезом власних органічних сполук
і видаленням із клітин кінцевих продуктів обміну, зокрема амоніаку.
102
РЕЗУЛЬТАТ
Знайомтеся!
Одного разу Александр Флемінг (1881–
1955) випадково чхнув у чашку Петрі, в якій перебу-
вали бактерії, і через декілька днів виявив, що в тих
місцях, куди потрапили краплини слини, бактерії
було знищено. В результаті був відкритий захисний
фермент лізоцим, що є найпоширенішим природ-
ним антибіотиком. Першу статтю про це відкриття
було опубліковано в 1922 р.
ЗМІСТ
Які особливості ферментів зумовлюють їхнє значення?
ФЕРМЕНТИ (від лат. fermentum – за-
кваска), або ензими, – високоспецифічні 1
білкові молекули, або РНК-молекули, які є
біологічними каталізаторами процесів
обміну речовин і перетворення енергії у
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
2
клітинах та організмі. Термін «фермент»
запропонував ще в XVII ст. нідерландський
хімік і фізіолог Я. ван Гельмонт (1580–1644).
Наука про ферменти виокремилася в 1
окрему галузь біохімічної науки – фермен-
тологію (ензимологію), що інтенсивно Іл. 67. Каталітичні (1) та регуляторні (2)
розвивається в тісному зв'язку з хімією, фі- центри ферменту
зіологією, токсикологією, мікробіологією,
генетикою, фармакологією та ін.
Загальними особливостями усіх ферментів є:
• наявність активних (каталітичних) центрів (іл. 67) – ділянок, до яких
приєднуються молекули субстрату. Ці ділянки у простих ферментах утво-
рюють амінокислоти, а у складних – небілкові частини-кофактори (вітаміни,
йони Купруму, Феруму, Магнію);
• наявність регуляторних центрів (іл. 67), до яких можуть приєднуватися
різні молекули й спричиняти збільшення або зменшення каталітичної актив-
ності. Через ці центри на активність ферментів впливають такі регуляторні
чинники, як продукти реакцій, гормони, нейромедіатори та ін. Регуляторні
чинники, що підвищують активність ферментів, називають активаторами
(йони кислот, жовчні кислоти для ліпаз), а ті, що зменшують, – інгібіторами
(наприклад, катіони важких металів);
104
106
РЕЗУЛЬТАТ
107
Новини науки
Всесвітня організація охорони здо-
ров’я (ВООЗ) вирішила дослідити стан справ
щодо використання вітамінних препаратів у
світі. Результат досліджень був таким: свіжі
овочі та фрукти набагато корисніші, аніж віта-
мінні препарати. Що краще: фрукти чи пігул-
ки аскорбінової кислоти? Чому?
ЗМІСТ
Які особливості вітамінів визначають їхнє значення?
ВІТАМІНИ ( від лат. vitae – життя та amin – амін) – біологічно активні речовини
різної хімічної природи, необхідні в невеликих кількостях для нормального обміну
речовин і життєдіяльності живих організмів. Вітаміни не виконують в організмі
ані енергетичної, ані структурної функції, але є необхідними для обміну речовин
і перетворення енергії (іл. 70).
Існування і значення вітамінів для життя наприкінці минулого століття вста-
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
новив М. І. Лунін (1881). Пізніше польський хімік К. Функ (1912) назвав речови-
ну, що виділили з висівок, «вітаміном», оскільки її молекула містила аміногрупу.
Ця назва збережена до цього часу, хоча Нітроген є не в усіх вітамінах. У 1913 р.
американський біохімік Е. В. Макколлум запропонував називати вітаміни літе-
рами латинської абетки. Нідерландський лікар К. Ейкман довів, що захворюван-
ня бері-бері спричиняє нестача важливих для організму речовин. Нині відомо
близько 50 вітамінів, що їх вивчає наука
вітамінологія.
За властивостями вітаміни поділяють
на водо- та жиророзчинні. Розчинність
впливає на всмоктування, транспорту-
вання, зберігання та екскрецію вітамінів.
Так, гідрофільні вітаміни містяться у со-
ковитих складниках їжі, а гідрофобні –
в жирах і оліях. Водорозчинні вітаміни
всмоктуються безпосередньо в кров,
жиророзчинні потрапляють спочатку
в лімфу, а потім у кров і переносяться
транспортними білками. У клітинах во-
дорозчинні вітаміни вільно циркулюють
Іл. 70. Вітаміни в харчових продуктах
у цитоплазмі, в той час як жиророзчинні людини
108
остеопорозу.
Вітамін Е (токоферол, антистерильний) міститься в рослинних оліях й чи-
нить антиоксидантний вплив. Відсутність цих вітамінів у їжі негативно позна-
чається на здатності організму до розмноження. Через те вітамін Е називають
також вітаміном розмноження. Авітаміноз Е порушує обмін речовин.
Вітамін К (філохінон, антигеморагічний) називають вітаміном коагуляції,
оскільки підвищує зсідання крові. Крім того, він прискорює загоювання ран і ре-
генерацію тканин після опіків. У людей авітаміноз К трапляється дуже рідко, його
синтезують організми кишкової мікрофлори.
Отже, жиророзчинні вітаміни визначають здатність організму
до розмноження, забезпечують зсідання крові, регулюють обмін солей,
впливають на функцію зору та ін.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
Різноманітність та значення вітамінів для організму людини»
На 2012 р. 13 речовин в науці визнано вітамінами. Заповніть у робочому зо-
шиті таблицю та зробіть узагальнення щодо ролі вітамінів у метаболізмі клітин та
обміні речовин організму людини.
110
РЕЗУЛЬТАТ
111
Поміркуйте! Автотрофи
ЗМІСТ
Яка роль АТФ у забезпеченні процесів метаболізму?
ОБМІН ЕНЕРГІЇ – це сукупність процесів, що забезпечують надходження, пе-
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
Глюкоза
(С6Н12О6) НАДН(Н+)
2е–
ІІ. Цикл 2е– Н+
ланцюг
Гліколіз Кребса
(анаеробне дихання) Н+
Ацетил-КоА
ФАДН2
ІІІ. Окисню Н+
фосфорилювання
(С3Н4О3) декарбокси
лювання АДФ
Фн
Н+
Загальний вихід
АТФ 38 молекул АТФ АТФ АТФ
0,2 – 0,8 % енергії)
РЕЗУЛЬТАТ
Вступна вправа
Розгляньте схему «Етапи обміну речовин і перетворення енергії» та ви-
значте значення обміну речовин й енергії.
І. Надходження речовин ІІ. Перетворення ІІІ. Видалення речо
та енергії речовин та енергії вин та енергії
Анаболізм
Живлення. Травлення. Виділення.
↑↓
Дихання. Теплоутворення Тепловіддача
Катаболізм
ЗМІСТ
Які системи органів забезпечують обмін речовин в організмі
людини?
Системний рівень організації утворений органами, поєднаними в системи ви-
конанням спільної функції. В організмі людини виокремлюють травну, дихальну,
кровоносну, видільну, опорно-рухову, нервову, ендокринну, покривну, сенсорні
та інші системи. В обміні речовин, енергії та інформації беруть пряму або опосе-
редковану участь усі системи органів, але найважливіша роль належить системам,
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
Піт
нє сер
Травна Шкіра
купністю органів, що здійснюють утво- система
ли
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
В одному з найвідоміших романів А. Дюма
«Граф Монте-Крісто» автор вкладає у вуста головного
героя такі слова: «Перш за все встановимо, що от-
рут самих по собі не існує: медицина користується
найсильнішими отрутами, але, якщо уміло застосо-
вувати, вони перетворюються на рятівні ліки. Про-
те пам'ятайте: у маленькій дозі – це ліки, у великій
дозі – отрута». Чому порушуються процеси обміну
речовин і перетворення енергії?
ЗМІСТ
Які хвороби пов’язані з порушенням вмісту хімічних елемен
тів в організмі людини?
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
§ 29. Порушення обміну біоелементів і біонеорганічних речовин, пов’язані з їх нестачею або надлишком
трансгресивні хвороби. Цим терміном позначають біоелементози, що виникають
на значній відстані від виробництва в результаті атмосферного чи водного пере-
несення забрудників, якими є сполуки важких металів, радіонукліди, чужорідні
речовини-ксенобіотики тощо. За мірою токсичності елементи можна розмісти-
ти в такій послідовності: Hg, Pb, Zn, Cd, Ni, Cu та
ін. Прикладами трансгресивних хвороб можуть
бути меркуріалізм (за надлишку сполук ртуті),
сатурнізм (за надлишку сполук Плюмбуму),
сидероз (за надлишку сполук Феруму) та ін.
Ятрогенні біоелементози пов’язані з інтен-
сивним або тривалим лікуванням різних хво-
роб препаратами, що містять мікроелементи
(наприклад, аргіроз) (іл. 75). Іл. 75. Людина, в якої розвинув-
Профілактику біоелементозів проводять в ся аргіроз унаслідок тривалого
різні способи, серед яких: вживання харчових вживання препаратів Аргентуму
продуктів, що містять той чи інший біоелемент
(наприклад, йодовану сіль, селянський сир, що багатий на Кальцій, родзинки
винограду, що містять багато Калію), використання спеціальних засобів осо-
бистої гігієни (наприклад, флуоровмісні зубні пасти), раціональне збалансо-
ване харчування з використанням рослинних продуктів, вживання біологічно
активних добавок до їжі, комплексних препаратів тощо.
Отже, надлишок, нестача або дисбаланс біоелементів можуть стати
причиною захворювань, що називають біоелементозами
(мікроелементозами).
Які хвороби людини пов’язані з нестачею чи надлишком неорганіч
них сполук?
На відміну від органічних речовин, що в
переважній більшості утворюються в клітинах,
неорганічні надходять до організмів із навко-
лишнього середовища. Очевидно, що у цьому
випадку має бути баланс між кількістю речовин,
що надходять і що видаляються. Порушення
цього балансу можуть призводити до захворю-
вань.
Хвороби, пов’язані з надлишком біонеорганіч-
них речовин. Через порушення обміну речовин Іл. 76. Подагра 121
122
§ 29. Порушення обміну біоелементів і біонеорганічних речовин, пов’язані з їх нестачею або надлишком
Хвороба Мінамату
Аргіроз
Остеохондроз
Подагра
Сечокам'яна хвороба
Остеопороз
Залізодефіцитна анемія
Біологія + Екологія. Якість води
Характерними ознаками низької якості води є за-
пах хлору, жовтуватий колір, «металевий» присмак,
утворення плівок на поверхні, зміна кольору овочів
і фруктів під час відварювання. Якими є способи очи-
щення води в домашніх умовах?
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Історія. Падіння Риму й сатурнізм
Упродовж багатьох століть історики вивчають при-
чини занепаду Римської імперії. Зрозуміло, що не має
простої й однозначної відповіді на те, що трапилося з
могутньою в минулому цивілізацією. Однак є гіпотези,
що отруєння сполуками Плюмбуму відіграло далеко не
останню роль у занепаді Риму. Що таке сатурнізм? Як
відбувалось отруєння сполуками Плюмбуму в старо-
давніх римлян?
РЕЗУЛЬТАТ
Знайомтеся!
Один із засновників гігієни харчування, відомий
арабський лікар Авіценна (Абу Алі Хусейн Ібн Абдаллах Ібн Сіна)
(бл. 980–1037) перший розробив правила раціонального хар-
чування. Його рекомендації щодо різноманітності їжі та помір-
ної кількості її споживання важливі й тепер. Наведіть приклади
рекомендацій раціонального харчування.
ЗМІСТ
Чому раціональне харчування є основою нормального обмі
ну речовин?
РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ (від грец. раціо – розум) – це харчування,
за якого до організму з харчовими продуктами надходять усі поживні речовини,
вітаміни та мінеральні солі в кількостях, необхідних для нормальної життє
діяльності. Таким чином, раціональне харчування – це розумне, розраховане
забезпечення людини їжею.
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
РЕЗУЛЬТАТ
127
Знайомтеся!
Мабуть, всі ви чули термін «органічні про-
дукти». Він асоціюється з чимось безпечним та еко-
логічним. Принаймні, безпечнішим та екологічнішим,
ніж те, що ми щодня вживаємо в їжу. І це дійсно так,
адже органічні продукти (біопродукти, organic food
англійською) – це продукти, виготовлення яких пе-
редбачає мінімальне використання пестицидів, син-
тетичних мінеральних добрив, регуляторів росту, штучних харчових добавок.
Це продукти без ксенобіотиків (від грец. ксенос – чужий, біос – життя).
ЗМІСТ
У чому полягає негативний вплив ксенобіотиків на організм
людини?
Крім поживних речовин в організм людини з харчовими продуктами, пові-
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
трям, питною водою або крізь шкіру можуть потрапити й чужорідні хімічні ре-
човини, що їх називають ксенобіотиками. Ці речовини не використовуються в
організмі ні як пластичний, ні як енергетичний матеріал. До ксенобіотиків нале-
жать діоксини, ліки, наркотичні речовини, пестициди, мінеральні добрива, мийні
засоби, радіонукліди, синтетичні барвники та інші. Найнебезпечнішими у цій
групі є діоксини, пестициди, сполуки важких металів, нітрати.
Діоксини – група хлоровмісних вуглеводнів із потужною токсичною дією на
організм. Найнебезпечнішими джерелами діоксинів є підприємства з хлоровміс-
ними технологічними процесами (хімічні, целюлозно-паперові, металургійні),
сміттєспалювальні заводи та звалища хімічних відходів. Спалювання будь-яких
хлорованих вуглеводнів (гуми, поролону, лінолеуму, поліетилену, пластику) су-
проводжується викидом цих сполук в атмосферу. Діоксини добре розчиняються
в жирах і тому в організм надходять головним чином із м’ясом, рибою та молоком.
Пестициди – хімікати, що використовуються для боротьби зі шкідниками та
для захисту рослин. Особливо небезпечними є хлороорганічні пестициди (гек-
сахлоран, поліхлоропінен), фосфороорганічні інсектициди (дихлофос, карбо-
фос, хлорофос), ртутьорганічні речовини (гранозан). Усі без винятку пестициди
за ретельного вивчення виявляли або мутагенну, або іншу негативну дію на живу
природу і людину. Близько 90 % усіх фунгіцидів, 60 % гербіцидів і 30 % інсектици-
дів є канцерогенними сполуками.
У зв’язку з антропогенним впливом значно зріс рівень забруднення довкілля
128 сполуками важких металів (Cu, Ni, Cd, Zn, Pb, Hq). Висока потенційна набезпе-
§ 31. Негативний вплив на обмін речовин чужорідних сполук та їх знешкодження в організмі людини
Отже, ксенобіотики – чужорідні речовини, що не синтезуються в організмі
людини, але потрапляючи всередину або на покриви тіла, можуть спричиняти
алергічні реакції, мутації, хвороби, послаблювати імунітет, порушувати обмін
речовин тощо.
У чому полягає негативний вплив психоактивних речовин на обмін
речовин?
Психоактивні речовини – речовини, що спричиняють звикання та залеж-
ність за умов систематичного їх вживання, внаслідок чого змінюється поведінка
людини. До цієї групи речовин належать алкоголь, нікотиновмісні, опіоїди, кока-
їн, снотворні, барбітурати та ін.
Всі психоактивні речовини впливають на роботу головного мозку людини:
прискорюють передачу сенсорних сигналів або перешкоджають нервовим цен-
трам виконувати свої функції. В основі ефектів, зумовлених дією психотропних
речовин, – їх вплив на нейромедіатори (речовини, що передають сигнали від
одного нейрона до іншого). Найпоширенішими речовинами цієї групи є етанол,
нікотиновмісні (іл. 78) й наркотичні речовини.
Етанол (етиловий спирт) у клітинах постійно
утворюється на етапах обміну вуглеводів. У нормі
у крові людини завжди міститься близько 0,001–
0,015 г/л спирту. Невелика кількість етанолу не є
небезпечною, оскільки швидко знешкоджується
ферментами печінки. Вплив алкоголю на проце-
си обміну в організмі, на структуру клітин скла-
дається з дії двох речовин – етилового спирту та
Іл. 78. Тютюн справжній
похідного ацетальдегіду, що спричиняє різно- (Nicotiana tabacum) – рослина
манітні розлади внутрішньоклітинного обміну. родини Пасльонові
Найважливішими з них є ушкодження мембран,
порушення окисно-відновних реакцій, нестача поживних речовин, зниження
швидкості синтезу білків, зміни в обміні нейромедіаторів, порушення механізмів
регуляції функцій організму. Збільшення кількості етанолу в організмі призводить
до виникнення метаболічної залежності від нього.
У тютюновому димі шкідливих сполук багато (чадний газ, бензпірен, фор-
мальдегід, ацетальдегід, бензен тощо), але найнебезпечнішим є нікотин. Це
алкалоїд, що в організмі виявляє нейротоксичну отруйну дію. Йдеться про ек-
зогенний нікотин. У самому організмі міститься власний природний ендогенний
нікотин, що синтезується клітинами печінки в невеликих кількостях і входить до
129
§ 31. Негативний вплив на обмін речовин чужорідних сполук та їх знешкодження в організмі людини
Імунна
Біологія + Медицина. Вітамін РР
Нікотинова кислота (ніацин, вітамін B3, вітамін PP, антипелагрічний віта-
мін) – водорозчинний вітамін, який має настільки корисні властивості, що офіцій-
на медицина прирівнює його до ліків. Яке значення вітаміна РР в обміні речовин?
Назвіть харчові продукти, що містять вітамін РР.
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Дієтологія. Житній хліб
Хліб у харчовому раціоні людини посідає особ
ливе місце. Дієтологи радять дорослій людині упро-
довж дня з’їдати близько 150 – 200 г житнього й
150 – 200 г пшеничного хліба. Визначте переваги і не-
доліки вживання житнього хліба та обґрунтуйте зна-
чення цього хліба для нормального обміну речовин.
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Хто по-справжньому щирий з нами, відда-
ний нам і любить нас, хто приносить радість і дарує
теплоту, рятує від самотності і заліковує душевні
рани? Ну, звичайно ж, наші тварини, наші вдячні й
вірні друзі, у яких всім нам варто багато чого по
вчитися. Ось лише декілька наукових фактів про
позитивний вплив домашніх тварин на людину: зни-
жують вірогідність проявів алергії, підвищують са-
мооцінку, зміцнюють імунітет, позбавляють від негативних емоцій тощо. А ще які
чинники впливають на організм людини та її обмін речовин?
ЗМІСТ
Які чинники впливають на процеси метаболізму в організмі
людини?
Чинники регуляції метаболізму визначають ЧИННИКИ РЕГУЛЯЦІЇ
Тема 2. ОБМІН РЕЧОВИН І ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ
(ЛГ, ФСГ)
Кістки
ленням нейромедіаторів – біологічно (гормон
активних речовини, за допомогою яких росту)
передаються імпульси з нейронів через Іл. 79. Гіпоталамо-гіпофізарна
синапси (наприклад, серотонін, адре- система регуляції
налін, гістамін, ацетилхолін); 2) зміною Умовні позначки гормонів гіпофіза:
концентрації йонів, що активують або АКТГ – адренокортикотропний гормон
сповільнюють дію ферментів; 3) за допо- ТТГ – тиреотропний гормон
АДГ – антидіуретичний гормон
могою впливів на ендокринні залози (на- ЛГ – лютеїнізуючий гормон
приклад, дія гіпоталамаса через гіпофіз ФСГ – фолікостимулюючий гормон
на ендокринні залози) (іл. 79).
Отже, регуляція обміну речовин в організмі людини здійснюється на
різних рівнях його організації.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
Регуляція обміну речовин в організмі людини
Організм людини має такі рівні організації, як молекулярний, клітинний, рі-
вень органів, системний, організмовий. Наведіть приклади фізичних, хімічних чи
фізіологічних процесів обміну речовин, що відбуваються на кожному із цих рівнів
134
РЕЗУЛЬТАТ
135
Новини науки
Аналіз фрагментів ДНК давніх кішок, чиї за-
лишки знаходили в єгипетських пірамідах, підтвердив,
що сучасні породи домашніх кішок походять від одного
з підвидів кішки дикої (Felis silvestris), а саме від дикої лі-
війської кішки (Felis silvestris lybica), ареал якої охоплює
північну Африку й південно-західну Азію. Одомашнення
почалося ще в неоліті. У такий спосіб палеогенетика
допомагає зрозуміти еволюцію органічного світу. А яке
значення інших розділів сучасної генетики?
ЗМІСТ
Які основні розділи сучасної генетики?
ГЕНЕТИКА (від грец. geneticos – походження) – наука
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
7. Домінантний алель
передавати свої ознаки й особливості індивідуаль-
8. Рецесивний алель
ного розвитку нащадкам. Розрізняють два види 9. Гомозигота
спадковості: ядерну й цитоплазматичну. Матері- 10. Гетерозигота
альними носіями спадковості є хромосоми, до
складу яких входить ДНК. Передачу спадкової інформації наступному поколінню
здійснюють статеві клітини за статевого розмноження і соматичні клітини у
випадку нестатевого відтворення. При цьому передаються не ознаки й властиво-
сті майбутнього організму, а спадкові задатки, що їх називають генами.
Ген – ділянка молекули нуклеїнової кислоти, що кодує інформацію про білок
або РНК та визначає ознаки організмів. Кожний ген розташований у певній хро-
мосомі, де займає визначене місце – локус. Кожна соматична клітина містить ди-
плоїдний набір гомологічних хромосом, що мають у своїх локусах різні форми
одного гена. Алелі – стани гена, що визначають прояви ознаки й розташова-
ні в однакових ділянках гомологічних хромосом. Алелі одного гена визначають
різні прояви ознаки (наприклад, жовте й зелене забарвлення гороху). Одна з 139
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота із символами
Визначте основні символи генетики і запишіть у робочі зошити. Поясніть
символи, що їх використано на ілюстрації схеми моногібридного схрещування.
140
Перед вами чотири ілюстрації. Знайдіть між ними зв’язок, визначте тему та
підготуйте твір-мініатюру в такому жанрі сучасної літератури, як оповідання.
§ 33. Основні поняття генетики
РЕЗУЛЬТАТ
том досліджень. Порівняно з іншими видами горох має низку переваг: 1) різно-
маніття сортів, що різняться контрастними (альтернативними) проявами ознак
(наприклад, жовте й зелене забарвлення насінин); 2) нескладне вирощування;
3) самозапилення та перехресне запилення, що зумовлюють можливість штучного
схрещування; 4) чітке успадкування ознак. Г. Мендель для досліджень виділив у
гороху посівного серед різноманіття його
ознак й їхніх проявів лише сім головних:
1 – поверхню насіння; 2 – забарвлення
насіння; 3 – забарвлення квіток; 4 – роз-
ташування квіток на пагоні; 5 – довжину
стебла; 6 – форму бобів; 7 – забарвлення
бобів (іл. 82).
Другою особливістю досліджень
Г. Менделя було те, що він обирав для
дослідів організми, які належали до чи-
Іл. 82. Ознаки гороху посівного,
стих ліній, тобто організми, в яких у ряді що їх було виділено Г. Менделем для
142 поколінь не спостерігалось розщеплення досліджень спадковості
ДІЯЛЬНІСТЬ
Практична робота 2 (А)
Розв’язування типових вправ з генетики. Моногібридне схрещування
Мета: закріпити знання І та ІІ законів Менделя; формувати уміння розв’язу-
вати вправи з генетики на моногібридне схрещування з повним домінуванням,
144 неповним домінуванням та явищем множинного алелізму.
РЕЗУЛЬТАТ
Вступна вправа
Перекладіть з англійської мови, зіставте поняття генетики з визначен-
нями та отримайте назву міста, в якому на посаді абата Августинського монасти-
ря працював Г. Мендель.
1 Genotype B A system of interacting genes in an organism
O The phenomenon, in which one of the allelic genes completely
2 Phenotype
suppresses activity of the other one
3 Splitting N Different development of one feature in posterity of an organism
4 Dominance R The whole complex of signs and properties of the organism
ЗМІСТ
У чому полягає значення закону чистоти гамет?
Поява серед нащадків особин з рецесивним проявом ознак дала змогу
Менделю дійти висновку, що «спадкові задатки» можуть пригнічуватись, але
не зникати. Оскільки передача станів ознак здійснюється через гамети, то було
сформульовано гіпотезу чистоти гамет. Пізніше ця гіпотеза отримала цитоло-
гічне пояснення і в сучасній генетиці формулюється як закон чистоти гамет, що
має найзагальніший характер, тобто виконується за багатьох умов.
ЗАКОН ЧИСТОТИ ГАМЕТ: під час утворення
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Практична робота 2 (Б)
Розв’язування типових вправ з генетики. Дигібридне схрещування
Мета: закріпити знання ІІІ закону Менделя; формувати уміння розв’язувати
вправи з генетики на дигібридне схрещування.
Вправи з генетики для самостійного розв’язування
Вправа 1. У людини ген кароокості домінує над геном блакитноокості, а
вміння володіти правою рукою – над ліворукістю. Ці пари генів розміщені в різ-
них хромосомах. Якими будуть діти, якщо: 1) мати гетерозиготна за обома озна-
ками, а батько – блакитноокий лівша; 2) мати блакитноока й гетерозиготна за
праворукістю, а батько – лівша й гетерозиготний за кольором очей?
148
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Аналіз – вивчення об'єкта дослідження як сукупно
сті елементів, що утворюють систему. У наукових досліджен-
нях він передбачає оцінювання поведінки об'єкта як системи з
усіма чинниками, що впливають на його функціонування. Цей
метод широко застосовується в економіці, психології, меди-
цині, біохімії, математиці тощо і навіть у журналістиці. Що ж
таке гібридологічний аналіз?
ЗМІСТ
Які принципи й значення гібридологічного аналізу?
ГІБРИДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ – це дослідження характеру успадкування
ознак за допомогою системи схрещувань. Для здійснення цього аналізу отриму-
ють гібриди і вивчають результати успадкування їхніх ознак у ряді поколінь. При
цьому потрібно враховувати взаємодії генів між собою, вплив умов середовища,
внутрішні механізми мінливості тощо. Гібридологічний аналіз разом із молеку-
лярно-генетичним та хромосомним є основними видами генетичного аналізу.
Основні принципи проведення гібридологічного аналізу сформулював ще
Г. Мендель. Це: 1) добір матеріалу для отримання гібридів (отримання особин з
чистих ліній, виділення ознаки чи декількох ознак для дослідження; 2) отримання
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
Батьки (P)
X X
а а
Аа Аа Аа аа
Гібриди (F1) а а
Аа Аа Аа аа
Усі гібриди з пурпуровими Половина гібридів з пурпуровими
пелюстками пелюстками, а половина – з білими
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
Проаналізуйте закономірності моногібридного схрещування і заповніть таб
лицю кількісної характеристики ди-, три- і полігібридних схрещувань.
Таблиця. КІЛЬКІСНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЗА РІЗНИХ ТИПІВ СХРЕЩУВАННЯ
Параметр Моногібридне Дигібридне Тригібридне Полігібридне
Число типів гамет, утворених F1 2
Число комбінацій гамет у F2 4
Розщеплення за фенотипом у F2 (3 : 1)
Розщеплення за генотипом у F2 (1 : 2 : 1)
Число фенотипових класів 2
Кількість генотипових класів 3
152
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Елементом сучасного дизайну житла до-
сить часто стають генопортрети (зображення ДНК)
мешканців, за допомогою яких підкреслюють особ
ливості стилю оформлення. Що є основою непов-
торності таких портретів і чому вони індивідуальні?
ЗМІСТ
Що є предметом досліджень молекулярної генетики?
МОЛЕКУЛЯРНА ГЕНЕТИКА – це розділ генетики Функції
й молекулярної біології, що вивчає молекулярні основи
Ген
ія
спадковості й мінливості живих організмів і вірусів. Як са-
хім
ети
Біо
мостійний напрям молекулярна генетика виокремилась
ка
в 40-х рр. XX ст. у зв'язку із упровадженням у біологію Білки Гени
нових методів, що дали змогу глибше й точніше досліди- Молекулярна
ти будову й функції генетичного апарата вірусів і клітин. біологія
біосинтезу білків. Основою цієї науки є концепція генетичного коду, який первин-
но зумовлює такі ознаки живої матерії, як спадковість і мінливість. За допомогою
методів молекулярної генетики поглиблено розуміння мутаційного процесу, з'ясо-
вано механізми кросинговеру. Молекулярна генетика стала підґрунтям, на якому
сформувалась молекулярна біологія, сприяла розвитку біохімії, біофізики, цитоло-
гії, мікробіології, вірусології, біології розвитку, відкрила нові підходи до розуміння
еволюції життя на Землі. Досягнення молекулярної генетики уже реалізуються в
селекції, біотехнології, медицині, спорті, криміналістиці, антропології (іл. 89).
Отже, молекулярна генетика вивчає структури, що зберігають й
формують генетичну інформацію, та їх функціональні властивості.
Які особливості організації молекулярно-генетичних досліджень
спадковості?
Молекулярно-генетичні методи – це методи дослідження структури й мін-
ливості генетичного апарату, з яким пов’язані процеси збереження й реалізації
спадкової інформації. За їх допомогою науковці можуть визначати подібність та
відмінності геномів різних організмів, виявляти ушкодження структури ДНК, вста-
154 новлювати нуклеотидні послідовності генів у нормі й у разі захворювань тощо.
156
РЕЗУЛЬТАТ
157
е е е Вирізання інтронів
Зріла іРНК
Цитоплазма
Ядро Рибосоми
4
ДНК
1 2 3
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
мРНК
5
РНК
Білок
РЕЗУЛЬТАТ
161
Новини науки
Група науковців довела, що восьмино-
ги та інші головоногі молюски здатні редагувати
власну іРНК для регуляції синтезу білків, не змі-
нюючи самих генів. У такий спосіб відбуваються
швидка модифікація білків і зміна їхніх функцій, що
забезпечує пластичність поведінки. А що таке гени
і як регулюється їхня активність?
ЗМІСТ
Як організована діяльність генів?
ГЕН (від грец. genos – рід, походження) – це ділянка ДНК, що містить
інформацію про первинну структуру молекули білка або РНК. Зазначимо, що є
група неклітинних форм життя, в яких генетична інформація записана на РНК. Це
РНК-вмісні віруси й віроїди.
Кожен ген містить кодувальну послідовність, де записана інформація про
продукт, та певний набір регуляторних елементів, що контролюють його ді-
яльність. Регуляторні послідовності можуть перебувати як у безпосередній
близькості від кодувальної послідовності нуклеотидів (наприклад, промотори –
ділянки, з яких починається транскрипція), так і на відстані (наприклад, енхансе-
ри – ділянки, що посилюють транскрипцію).
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
+
Неактивний Активний
Білок Z Білок Y Білок A
репресор репресор
165
ЗМІСТ
Які особливості каріотипу людини?
Каріотип людини характеризується за тими самими правилами, що й каріо-
типи еукаріотичних організмів. Це специфічність, стабільність, парність, інди-
відуальність та наступність. Для дослідження особливостей каріотипу людини
її хромосоми розташовують у вигляді ідіограми (від грец. ідіос – своєрідний, гра-
ма – напис). Складання ідіограми, як і сам термін, запропоновано українським
цитологом С. Г. Навашиним.
У 1960 р. було розроблено першу Денверську міжнародну класифікацію хро-
мосом людини. У основу ї ї було покладено особливості розмірів хромосоми та
розташування центромери. В ідіограмі хромосоми розташовуються попарно у
порядку зменшення розмірів (крім статевих хромосом). З цією метою вимірюють
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
1 2
й порівнює, чи всі смужки на місці, чи немає зайвих або відсутніх ділянок (іл. 97).
Метод спектрального каріотипування дає змогу маркувати кожну із хромосом і
водночас досліджувати увесь каріотип. Останнім часом у хромосомному аналізі
для виявлення хромосомних мутацій використовують метод флуоресцентної гі-
бридизації, який полягає у фарбуванні хромосом флуоресцентними барвниками,
що зв’язуються зі специфічними ділянками хромосом.
За допомогою хромосомного аналізу в медичній генетиці досліджують каріо
тип людини в нормі й у разі патології, у філогенетиці вивчають деякі закономір-
ності мутаційного та еволюційного процесів. Вимірювання довжини теломер
на кінцевих ділянках хромосоми дає змогу спеціалістам-геронтологам оцінити
швидкість процесу старіння організму людини, оскільки теломери зменшуються
з кожним поділом клітин. У судовій медицині хромосомний аналіз застосовують
для визначення статевої належності крові.
Отже, виявлення порушень у структурі каріотипу засноване
на вивченні хромосом людини в нормі й у разі патології.
168
Біологія + Антропогенез
Шимпанзе карликовий, або бонобо (Pan paniscus), –
вид людиноподібних мавп з родини гомінідів. Живуть бо-
нобо в тропічних лісах Центральної Африки на невеликій
території між річками Конго і Луалаба. Чисельність стано-
вить лише близько 10 тисяч особин. Бонобо став широко
відомим науці в 1960-х роках і поки залишається малови-
вченим видом. Доведіть за допомогою цитогенетичного методу, що шимпанзе
карликовий є найближчим до Людини розумної з нині існуючих видів тварин.
СТАВЛЕННЯ
Біологія + Медицина. Хромосомний паспорт
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Міжнародний документ «Загальна де
кларація про геном людини і права людини» од-
ноголосно прийнято Генеральною конфе ренцією
ЮНЕСКО на її 29-й сесії 11 листопада 1997 р.
У вступній частині документа зазначається:
«…Наукові дослідження щодо геному людини і практич-
не застосування їхніх результатів відкривають без-
межні перспективи для поліпшення здоров’я окремих людей і всього людства…».
Що таке геном людини і яке значення мають його дослідженя?
ЗМІСТ
Які найзагальніші особливості геному людини?
ГЕНОМ ЛЮДИНИ – сукупність усіх генів і міжгенних проміжків молекул ДНК
людини, що містяться в ядрі й мітохондріях клітини. Геном людини має значну
подібність до інших еукаріотичних геномів,
а саме: мозаїчний принцип будови кодуваль-
ної частини, наявність функціональних та
нефункціональних послідовностей ДНК, над-
лишковість нефункціональних послідовно-
стей ДНК та ін. У той же час геном людини 1 2 3 4 5 6 7 8 9
має низку особливостей (іл. 98).
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
170
172
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Середня тривалість активного життя людини
безперервно зростає. Наприклад, в багатьох країнах Єв-
ропи середня тривалість життя становить 76 років для
чоловіків і 81 рік – для жінок. Це на 30 років більше, ніж
століття тому. Якщо нинішня тенденція збережеться, по-
ловина дітей, народжених після 2000 р., доживе до ста, а окремі і й до ста п`ятде-
сяти років. А яку роль у цій тенденції відіграє генетика людини як наука?
ЗМІСТ
Яке значення має генетика людини як наука?
ГЕНЕТИКА ЛЮДИНИ – біологічна наука, що досліджує особливості спадко-
вості й мінливості людини. Усі основні загальні закономірності спадковості, що
їх установлено для тварин і рослин, справедливі й для людини. Однак у Людини
розумної є соціальні й біологічні особливості, що зумовили виокремлення гене-
тики людини як самостійної науки.
Вагомий внесок у розвиток генетики людини зробив
англійський біолог Ф. Ґальтон (іл. 100). Аналізуючи спадко-
вість ряду сімей, учений дійшов висновку, що особливості
людини зумовлені не лише умовами середовища, а й спадко-
вістю. Сучасний етап розвитку антропогенетики характери-
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
ряд важливих переваг: існує великий масив даних щодо анатомії, фізіології та
біохімії людини; існує можливість спілкування з об'єктом дослідження, що полег-
шує отримання інформації про його родичів і допомагає досліджувати ознаки,
пов'язані з відчуттями, емоціями, інтелектом; практично повністю встановлено
геном людини.
Отже, генетичні дослідження людини пов’язані з низкою труднощів
й переваг, зумовлених її біосоціальною природою.
Якими є зв’язки та основні методи досліджень у генетиці людини?
Генетика людини тісно співпрацює з іншими біологічними (еволюційна біо-
логія, антропологія, геронтологія, біохімія, цитологія, молекулярна біологія) й
небіологічними (фізика, хімія, географія, математика) науками. Результати дослі-
джень генетики людини застосовуються у медицині, екології, психології, спорті,
175
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
У народі ямочки на щоках називають «міткою
щастя» і «поцілунком ангела». Зазвичай ямочки з’явля-
ються на обох щоках, але в деяких випадках западинка
виникає тільки з одного боку. Вони можуть бути різної
форми, розміру і глибини. Вчені стверджують, що це
генетична особливість, як і колір очей чи форма рота.
А як успадковуються ямки на щічках?
ЗМІСТ
Чим розрізняються моногенне й полігенне успадкування
ознак людини?
УСПАДКУВАННЯ ОЗНАК – це передача генетичної інформації на рівні клі-
тин чи цілісного організму від батьків дітям або від предків нащадкам. Всі озна-
ки організму людини проявляються під дією одного або багатьох генів.
Моногенне успадкування – це успадкуван-
ня ознак, що контролюються алелями одного
гена. Так успадковуються якісні ознаки, що чітко
виявляються у фенотипі й мають контрастні (аль-
тернативні) прояви, що їх легко відрізнити. На-
приклад, у людини моногенно успадковуються
ямки на щічках або ямка на підборідді. Феноти-
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
179
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
За допомогою таблиці порівняйте моногенне та полігенне успадкування оз-
нак у людини. Зробіть висновок про подібність та відмінності цих видів успадку-
вання ознак.
180
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Т. Х. Морган схрещував дрозофіл і спостерігав
за успадкуванням великої кількості їхніх ознак. Аналіз
результатів допоміг дійти висновку, що деякі ознаки
передаються нащадкам разом. Через те Морган припу-
стив, що гени, які визначають ці «поєднані» ознаки, не
розкидано по всій клітині, а зібрано в особливих острів-
цях. Через те виходило, що всі спадкові ознаки дрозо-
філ поділяються на чотири групи. Поясніть, чому.
ЗМІСТ
Скільки груп зчеплення є в людини?
ЗЧЕПЛЕНЕ УСПАДКУВАННЯ – спадкування генів, що містяться в одній хро-
мосомі. А саме явище розташування генів в одній хромосомі назвали зчепленням
генів. Усі гени однієї хромосоми передаються спадково разом й утворюють одну
групу зчеплення. Оскільки в гомологічних хромосомах розташовуються однако-
ві гени, групу зчеплення утворюють дві гомологічні хромосоми. Тому кількість
груп зчеплення відповідає кількості пар гомологічних хромосом, або кількості
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
міопатії та енцефалопатії.
Останнім часом мітохондріальну ДНК використовують в популяційних дослі-
дженнях, вирішенні питання поширення Homo sapiens на планеті та походження
людських рас, походження і генетичної структури окремих етносів і популяцій.
Отже, цитоплазматичне (позаядерне, позахромосомне)
успадкування – це успадкування генів, що визначається їхнім
розташуванням у цитоплазматичних структурах.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота
Розв’язування типових вправ з генетики. Успадкування, зчеплене зі статтю
Вправа 1. Дальтонізм – рецесивний прояв ознаки, ген якої розташований
в Х-хромосомі. Яких дітей можна очікувати від шлюбу: а) чоловік з нормальним
колірним зором, жінка з геном дальтонізму в генотипі; б) чоловік з дальтонізмом,
жінка з нормальним кольоровим зором; в) чоловік з дальтонізмом, жінка з геном
дальтонізму в генотипі.
184
Леопольд,
герцог Олбані
Лорд Леопольд
Фрідріх Маунтбаттен
Аліса, графиня
Атлонська
Олександра Микола ІІ, Ірена, принцеса Альфонс XII, Вікторія Євгенія
Федорівна Імператор Росії Гессен-Дармштадтська Генріх король Іспанії Батенберзька
Руперт
Кембридж
Олексій Вальдемар Альфонсо,
Миколайович принц Астурійський
ПОЗНАЧЕННЯ:
жінка без гемофілії, жінка, в генотипі жінка з гемофілією предки сучасної британ
чоловік без гемофілії якої є ген гемофілії чоловік з гемофілією ської королівської сім’ї
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Однояйцеві близнята є генетично однорід-
ними, у них подібна й життєва програма. Навіть якщо
діти були розлучені відразу після народження, зго-
дом виявляється, що в них однакові смаки й захоплен-
ня, вони приблизно в тому самому віці одружуються,
у них народжуються діти однієї статі (наприк лад,
сини), і вони дають їм близькі за звучанням імена.
А як між ними виникають відмінності?
ЗМІСТ
Які молекулярні механізми мінливості?
МІНЛИВІСТЬ – здатність організмів набувати нових ознак, що спричиня-
ють відмінності між особинами в межах виду. Розрізняють дві основні форми
мінливості – спадкову й неспадкову. Причинами спадкової мінливості є зміни
структури або діяльності генетичного апарату, а причинами неспадкової – вплив
умов середовища.
Таблиця 5. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ МІНЛИВОСТІ
Ознака Неспадкова Спадкова
Виникнення Зміни фенотипу Пов’язана зі зміною генотипу
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
РЕЗУЛЬТАТ
189
Знайомтеся!
Гуго де Фріз (1848–1935) – нідерланд-
ський ботанік, генетик. Перевідкрив і підтвердив
у 1900 р. одночасно з К. Корренсом та Е. Черма-
ком закони Г. Менделя. Ввів у науку поняття про
мутації та розробив мутаційну теорію. Модель-
ним організмом для його досліджень стала рос-
лина енотера Ламарка (Oenothera lamarckiana).
ЗМІСТ
Як класифікують мутації?
МУТАЦІЇ (від лат. mutation – зміна) – стійкі зміни генетичного апарату,
що виникають раптово і призводять до змін тих або інших спадкових ознак й
функцій організму. Мутації можна класифікувати за характером прояву, за місцем
виникнення, за характером змін спадкового апарату, за походженням тощо.
За характером прояву мутації поділяють на домінантні й рецесивні. Більшість
з них є рецесивними й не проявляються в гетерозигот. Домінантні мутації – це
мутації, що проявляються у гомо- і гетерозиготного організму та з'являються вже
в першому поколінні. Наприклад, полідактилія, або багатопалість, є мутацією, що
успадковується за аутосомно-домінантним типом. Рецесивні мутації – це мута-
ції, що не проявляються у гетерозигот і з’являються тільки в другому і наступних
поколіннях. Так, у людини рецесивний характер має така мутація, як альбінізм.
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
191
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота 7
Розв’язування вправ на мутації
Вправа 1. Визначте, які з наведених змін є в людини мутаціями (А), а які –
модифікаціями (Б): а) рахіт; б) засмага на сонці; в) альбінізм; г) підвищення кількості
еритроцитів у крові людини у високогірних умовах; д) гемофілія; е) фенілкетонурія.
Вправа 2. В одній із популяцій тварин кількість хромосомних мутацій ста-
новить близько 7 на 1 000 новонароджених. Обчисліть частоту виникнення
хромосомних мутацій у даній популяції. (Частоту мутацій можна обчислити за
формулою: Pm = M / 2N, де Pm – частота появи мутацій; M – кількість виявлених
192 мутантних фенотипів; N – загальна кількість обстежених організмів.
Полоній Метанол
РЕЗУЛЬТАТ
193
Знайомтеся!
Сергій Михайлович Гершензон (1906 – 1998) – ви-
датний український учений у галузі молекулярної біології та
генетики, академік АН УРСР, один із засновників Інституту
молекулярної біології і генетики НАН України, автор гіпо-
тези мутагенної дії екзогенної ДНК як потужного чинника
впливу на мінливість та адаптацію живих систем.
ЗМІСТ
Які механізми шкідливого впливу мутацій?
МУТАГЕНИ – це чинники, які можуть спричиняти мутації. Для того щоб чин-
ник був мутагеном, він має легко проникати в клітини, зберігати їхнє життя та
впливати на гени й хромосоми. За природою цих впливів мутагени поділяють на
фізичні, хімічні й біологічні.
Серед фізичних мутагенів найбільше значення має йонізуюче випроміню-
вання (рентгенівське, ультрафіолетове, гамма-промені). Проникаючи в клітини,
промені руйнують водневі зв’язки між нуклеотидами, вибивають електрони із
зовнішньої оболонки атомів або молекул, унаслідок чого виникають високо-
активні вільні радикали. Це атоми чи молекули з неспареним електроном на
орбіталях, що мають високу хімічну активність, зумовлену наявністю вільних ва-
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
196
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Слово «моніторинг» запозичене з англійської
мови. Його значення – це відслідковування, постійне
спостереження. Термін означає системи чи методи ор-
ганізації досліджень з метою визначення динаміки в
різних галузях діяльності людини. Так, є екологічний мо-
ніторинг, фінансовий моніторинг, освітній моніторинг.
А що таке генетичний моніторинг?
ЗМІСТ
Яка мета й напрями генетичного моніторингу?
ГЕНЕТИЧНИЙ МОНІТОРИНГ – це систематичне спостереження за станом
генофонду популяції, що дає змогу оцінювати наявний мутаційний процес та
прогнозувати його зміни. Цей вид спостереження передбачає збирання, оброб-
ку, аналіз, збереження інформації про виникнення захворювань, зумовлених му-
тагенним впливом середовища.
Основною метою генетичного моніторингу є контроль та попередження
спадкових шкідливих порушень. Окрім того, за допомогою моніторингу можна:
а) визначати спрямованість спадкової мінливості в популяціях людини;
б) визначати частоту деяких мутацій та інтенсивність мутаційного процесу;
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
199
200
РЕЗУЛЬТАТ
201
Поміркуйте!
Національна бібліотека України імені В. І. Вер-
надського – найбільша за обсягом фонду та площею
приміщень бібліотека України. Її бібліотечний фонд як
головного науково-інформаційного центра держави
становить близько 15 млн одиниць зберігання. А що таке
генофонд людських популяцій?
ЗМІСТ
Що вирізняє популяції людини?
Термін «популяція» в біології привнесено із людських спільнот. Він походить
від латинського слова populus, що його в Давньому Римі вживали стосовно су-
спільства в значенні «народ», «група людей».
ПОПУЛЯЦІЯ ЛЮДИНИ (людське угруповання) – це відносно стабільна й від-
носно ізольована група особин виду Людина розумна, які мешкають на спільній
території, вільно вступають у шлюб й мають спільний генофонд. Основною
умовою існування людських популяцій є вільний шлюб, у той час як у тварин – це
вільне схрещування (панміксія). Зазвичай прикладом людських популяцій є на-
селення міста, села чи певної місцевості. За критерієм чисельності розрізняють
великі популяції (людські раси) та малі популяції (деми, ізоляти). Деми – малі по-
пуляції чисельністю 1 500 – 4 000 осіб, а ізоляти – до 1 500 осіб. У таких популяці-
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
204
РЕЗУЛЬТАТ
205
Знайомтеся!
Луїджі Лука Каваллі-Сфорца (нар. 1922) – італійський
генетик, один із найвідоміших у світі сучасної популяційної ге-
нетики. Узагальнивши різну генетичну, археологічну й лінгві
стичну інформацію, створив теорію походження рас й народів.
Результати його праці зібрано в книжках «Історія й географія
генів людини» та «Гени, народи й мови». А для яких іще галузей
мають значення дослідження генетики популяцій?
ЗМІСТ
Яке значення має генетика популяцій?
ГЕНЕТИКА ПОПУЛЯЦІЙ – наука, що вивчає генетичну структуру природних
популяцій, а також генетичні процеси, що в них відбуваються. Засновниками
науки є Р. Фішер, Дж. Холдейн, С. Райт, С. С. Четвериков, С. М. Гершензон та ін.
Основною метою досліджень популяційної генетики є пізнання законів, що пояс-
нюють залежності між генотипами та фенотипами особин на популяційно-видо-
вому рівні популяцій.
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
Генетика популяцій має значення для розвитку еволюційної теорії. Так, зав-
дяки її досягненням встановлено, що елементарною одиницею еволюції є по-
пуляція, а не окрема особина, що природні популяції насичені різноманітними
рецесивними мутаціями, які є «резервом спадкової мінливості» та ін. (іл. 115).
206
208
РЕЗУЛЬТАТ
209
Новини науки
У 2013 р. Європейська комісія затвердила мож-
ливість застосування продукта генної терапії Glybera для
виліковування від рідкісної спадкової хвороби, що спри-
чиняє смертельно небезпечний панкреатит. Glybera за
допомогою вірусу доставляє в клітини потрібний ген, і
вже через декілька тижнів клітини починають нормально функціонувати. Це був
перший генотерапевтичний продукт, схвалений у західному світі.
ЗМІСТ
Які сучасні завдання медичної генетики?
МЕДИЧНА ГЕНЕТИКА – це розділ генетики людини, що вивчає роль спад-
кових чинників у розвитку захворювань. Бурхливий розвиток молекулярної ге-
нетики, біології клітини, молекулярної біології розширив можливості медичної
генетики щодо розуміння біохімічних та молекулярно-генетичних процесів –
основи спадкових захворювань. Сучасні медико-генетичні дослідження особ
ливо інтенсивно здійснюються на молекулярному, клітинному, організмовому,
популяційно-видовому рівнях за допомогою таких методів, як цитогенетичний,
метод гібридизації ДНК, метод полімеразних ланцюгових реакцій, моделювання
та ін.
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота 9
Розв’язування вправ з медичної генетики
Вправа 1. На схемі зображено родовід сім’ї з оз- І 1 2
накою сивого пасма волосся. Визначте тип успадку-
ІІ
вання цієї ознаки і генотипи осіб: І – 1, ІІ – 2, 3 і 4; ІІІ – 2, 1 2 3 4 5 6
3 та IV – 1, 2. ІІІ
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Вправа 2. Одна з форм шизофренії успадкову-
ІV
ється як рецесивна ознака. Визначте ймовірність на- 1 2 3
212
СТАВЛЕННЯ
Завдання на зіставлення «Види терапії»
Терапія – це комплекс заходів, спря- 1 Апітерапія А1 Медичні п’явки
мованих на усунення якого-небудь
2 Гірудотерапія А2 Лікарські рослини
захворювання, полегшення його симп-
І Холодні й гарячі
томів або відновлення після травми.
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Спадкові хвороби відомі здавна. Так,
арахнодактилія («павучі пальці») зображена на
картині С. Боттічеллі «Портрет юнака», ахондро-
плазія («карликовість») – на картині Д. Веласкеса
«Дон Себастьяно дель Морра». Які ж особливості
та причини цих захворювань і чому вони вини-
кають знову й знову?
ЗМІСТ
Які хвороби вивчає сучасна медична генетика?
Сучасна медична генетика вивчає роль спадковості в розвитку патологічних
станів або захворювань. Залежно від внеску спадковості й чинників середовища
усі хвороби поділяють на: 1) спадкові (визначальна роль спадковості); 2) хворо-
би із спадковою схильністю (розвиток захворювання зумовлений взаємодією
генотипу й середовища); 3) вроджені вади людини (хвороби, спричинені вну-
трішніми чи зовнішніми чинниками середовища, що виникають до народження).
Зазначимо, що межа між цими групами є дуже умовною. Практично всі хвороби
людини мають генетичну складову і певною мірою залежать від зовнішнього се-
редовища. Досить часто ознаки захворювань є кінцевими варіантами проявів у
Тема 3. СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота 10
Застосування знань
Вправа 1. До якого типу мутацій (А – генні, Б – хромосомні, В – геномні) нале-
жать такі хвороби: 1) синдром Дауна; 2) синдром Патау; 3) короткозорість; 4) аль-
бінізм; 5) синдром «котячого крику»; 6) синдром Едвардса; 7) «філадельфійська»
хромосома; 8) муковісцидоз.
Вправа 2. У людини дальтонізм (порушення колірного зору) кодується ре-
цесивним геном, локалізованим у Х-хромосомі. Чоловік з нормальним колірним
216
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Розгляньте ілюстрації та запропонуйте пояснення.
1 2 3 4 5
ЗМІСТ
Як забезпечується безперервність існування видів у часі?
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Губки за своєю здатністю до регенерації пе-
ревершують усі відомі багатоклітинні тваринні орга-
нізми. Проведені досліди показали, що навіть протерті
крізь сито окремі клітини губок здатні у воді збирати-
ся в скупчення й утворювати повноцінні особини. Яка
властивість живого є основою цієї здатності?
ЗМІСТ
Які механізми регенерації?
РЕГЕНЕРАЦІЯ (від лат. regeneration – відновлення) – це процеси відновлення
організмом утрачених або пошкоджених частин, а також відтворення цілісно-
го організму з певної його частини. Термін «регенерація» запропонував у 1712 р.
французький учений Р. Реомюр (1683–1757), який вивчав регенерацію кінцівок
річкового рака.
Регенерація є загальнобіологічним явищем і відбувається на усіх рівнях ор-
ганізації живих істот в усіх організмів. На молекулярному рівні відбуваються
відновлення молекул, синтез регуляторних білків (наприклад, кейлонів, що галь-
мують мітоз), діяльність генів регенерації тощо (наприклад, у відновленні хво
ста у ящірки задіяно 326 генів). На клітинному рівні здійснюється регенерація
внутрішньоклітинної та клітинної форми. Для внутрішньоклітинної регенерації
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
226
РЕЗУЛЬТАТ
Знайомтеся!
Наукову трансплантологію започаткував метод су-
динних швів, який розробив у 1902 р. французький хірург
Алексіс Каррель (1873–1944). Цей метод уможливив транс
плантацію органів із збереженням кровообігу. Науковець
став засновником експериментальної трансплантації життє-
во важливих органів й отримав Нобелівську премію з фізіо-
логії і медицини (1912). А що таке трансплантація?
ЗМІСТ
Які досягнення сучасної трансплантології?
ТРАНСПЛАНТАЦІЯ (від лат. transplantatio – пересаджування) – це заміщен-
ня пошкоджених чи відсутніх тканин або органів власними тканинами або
тканинами й органами, що їх взято від іншого організму. Пересадку органів
і тканин називають трансплантацією, а науку, що займається вивченням цього
процесу, – трансплантологією. Ділянка органа, що пересаджують, називається
трансплантатом. Організм, від якого одержують матеріал для трансплантації, на-
зивається донором; організм, якому пересаджують трансплантат, – реципієнтом
(іл. 123).
Першу у світі трансплантацію нирки від померлої людини здійснив україн-
ський лікар Ю. Ю. Вороний (1895–1961). Відбулася ця подія 3 квітня 1933 р.
Пересадка органів і тканин може відбуватися в межах того самого організму
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
Серце
Панкреатичні
острівці
Нирка
Клітини
мозку
Печінка
Червоні
кров’яні
тільця
Тонка
кишка
Тканини
ока Легені
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Організм людини, за оцінками науковців, скла-
дається зі 100 000 (1014) млрд клітин. І більшість із цієї
кількості клітин тіла замінюються новими кожні 7–10 ро-
ків. Процес оновлення клітин відбувається по-різному в
різних частинах тіла, але повне омолодження «з ніг до
голови» триває близько 10 років. Завдяки чому відбува-
ється «омолодження» організму людини?
ЗМІСТ
Яке значення репродукції клітин?
Термін «репродукція» є загальнобіологічним поняттям, що характеризує від-
творення на різних рівнях. Так, репродукція ДНК відбувається на молекулярному
рівні, репродукція вірусів – на субклітинному, репродукція клітин – на клітинно-
му, репродукція організмів – на організмовому.
РЕПРОДУКЦІЯ КЛІТИН – відтворення нових клітин шляхом поділу вихідної
клітини. Відтворення клітин – це не просто виникнення двох клітин з однієї, а
утворення двох клітин, які містять однакову спадкову інформацію, та ще й подібну
до інформації батьківської вихідної клітини (іл. 126). За здатністю до репродукції
клітини тваринного організму поділяють на чотири категорії: 1) високоспеціалі-
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
Міт
еукаріотичних клітин, внаслідок якого утво- р
П афаза
Метафаза
(синтез ДНК)
оз
рюються 2 дочірні клітини з таким самим Ан
S-фаза
Телофаза
набором хромосом, що й у материнської клі- Інтерфаза
тини. Мітоз у клітинному циклі відбувається
після інтерфази, під час якої клітина росте, G1-фаза
синтезує органічні сполуки, подвоює спадко-
ву інформацію, запасає енергію та готується
до мітозу. Мітоз умовно поділяють на 4 фази:
профазу, метафазу, анафазу і телофазу (іл. 126). Іл. 126. Клітинний цикл
Профаза – фаза конденсації хромосом.
Основними процесами профази є: 1) конденсація (ущільнення) двохроматидних
хромосом; 2) розходження центріолей до полюсів; 3) зникнення ядерця; 4) роз-
пад ядерної оболонки; 5) формування веретена поділу.
Метафаза – фаза розташування хромосом на екваторі клітини. Спостеріга-
ється прикріплення коротких ниток веретена поділу до центромер і розташуван-
ня двохроматидних хромосом на екваторі клітини в один ряд.
Анафаза – фаза розходження хромосом. В анафазі відбуваються скорочення
ниток веретена поділу та розходження однохроматидних хромосом до полюсів.
Телофаза – фаза деконденсації хромосом. Це свого роду «профаза навпаки»,
в якій відбуваються: 1) деконденсація однохроматидних хромосом; 2) розташу-
вання центріолей біля ядра; 3) формування ядерець; 4) утворення ядерної обо-
лонки; 5) руйнування веретена поділу.
Профаза Метафаза Анафаза Телофаза
Веретено Руйнування ядерної Метафазна Утворення Утворення
поділу оболонки пластинка перетяжки ядерця § 56. Репродукція клітин
ної і статевих залоз. Так, для активації клітинного циклу потрібний прогестерон,
що є чинником росту. Мітоз жорстко регулюється як самою клітиною (наприклад,
зміною синтезу циклінів й циклін-залежних ферментів), так і її оточенням (напри-
клад, відсутністю контактів з подібними клітинами або впливом гормонів). Ще
одним чинником регуляції є послідовність здійснення стадій мітозу. Крім того,
встановлено, що після певної кількості поділів вмикається генетична програма,
що не допускає розмноження нащадків цієї клітини.
Отже, на початок, перебіг і завершення мітозу впливають різні
зовнішні та внутрішні чинники.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з таблицею
Розгляньте схему амітозу. Порівняйте цей поділ соматичних клітин із міто-
зом. Заповніть у робочому зошиті таблицю «Порівняльна характеристика мітозу
й амітозу» та сформулюйте висновок про їхню подібність й відмінності.
234
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
Закон взаємного переходу кількісних змін в
якісні – це загальний закон розвитку: кількісні зміни посту-
пово накопичуються й спричиняють зміну якості об’єкта
або явища, що здійснюється стрибкоподібно. Будь-який
предмет або явище має певну якість, що відрізняє його від
інших предметів та явищ, і певну кількість, що характеризує
їх щодо розмірів, об’єму, маси тощо. Чи справедливий цей
закон для життя клітин?
ЗМІСТ
Які відбуваються ріст і розвиток клітин?
ЦИТОГЕНЕЗ – це ріст й розвиток клітин, що супроводжуються взаємопов’я-
заними кількісними й якісними перетвореннями. Після свого утворення клітини
починають «кількісно» рости й «якісно» розвиватися. Прикладом цитогенетич-
них перетворень є утворення клітин крові, сперматогенез, овогенез тощо.
Ріст клітин – це сукупність кількісних
змін, що зумовлюють збільшення розмі-
рів, маси та об’єму клітин. Ріст клітин
визначається переважанням анаболіч-
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
Поміркуйте!
У світлі сучасних гіпотез старіння організ-
мів, яких налічують понад 200, науковці виокрем-
люють найчастіше 9 ключових ознак: геномну
нестабільність, теломерні скорочення, мітохондрі-
альну дисфункцію, епігенетичні зміни, втрату білко-
вого гомеостазу, нестачу й порушення надходження
поживних речовин – нутрієнтів, виснаження стов-
бурових клітин, зміни міжклітинної комунікації та
клітинне старіння. А що таке старіння клітин (англій-
ською мовою – cellular senescence)?
ЗМІСТ
Які ознаки старіння клітин?
Уперше клітинне старіння описав в 1965 р. Л. Гейфлік (нар. 1928). Було вста-
новлено, що нормальні клітини втрачають здатність до репродукції після певної
кількості поділів. Подальші дослідження у цьому напрямі виявили, що в проце-
сі старіння клітин змінюється не лише їхня здатність до поділу, а й структура та
функціонування усіх її складників.
Поверхневий апарат. У клітинній мембрані спостерігаються ущільнення і
потовщення, зменшення інтенсивності транспортування речовин, кількості між-
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
клітинних контактів
Цитоплазма. Змінюється щільність гіалоплазми, що позначається на інтен-
сивності біохімічних реакцій й біофізичних процесів. Однією зі сталих ознак
старіння клітин є морфологічні й функціональні зміни мітохондрій. Коли старі-
юча клітина виявляє значне ушкодження своєї ДНК, вона продукує сигнали, що
спонукають мітохондрії до утворення вільних радикалів, які «змушують» клітину
гинути або припинити процес поділу. Ще однією з вікових змін клітини є збіль-
шення кількості лізосом, їх руйнування й вивільнення ферментів, що спричиняє
пошкодження органел і мембрани. Ознаками клітинного старіння є й накопичен-
ня в залишкових тільцях пігменту старіння (ліпофусцину), зміна відповіді на дію
чинників росту.
Генетичний апарат. З віком клітин змінюється структура хроматину, змен-
шується транскрипційна активність еухроматину та швидкість реплікації ДНК,
втрачає ефективність система репарації ДНК. Потужними активаторами старіння
є двониткові розриви ДНК, що виникають внаслідок дії йонізуючої радіації (аль-
фа-, бета-, гамма- й рентген-промені).
240
G E N E TI
Social PI Disease
C
Interactions
E
E
EN T exposure
IC
G
Alternative
medicine Toxic
Chimicals
NC
Therapeutic OD
N
O
Drugs U L AT I O
M Drugs
NMe2 OD N
U L AT I O of Abuse
F
Exercise
Microbioma Financial
Status
РЕЗУЛЬТАТ
243
Новини науки
У живій природі є тварини, які майже не хво-
ріють на рак. Для прикладу досить часто називають
слонів. Чому ж слони не вразливі до онкологічних за-
хворювань? В їхньому геномі наявні гени, що виявляють
ушкодження і вмикають механізми апоптозу. У людини
цей ген наявний в єдиному екземплярі, в той час як у
слонів їх є 20 копій. Що таке онкологічні захворювання
та яка роль генів у їх виникненні?
ЗМІСТ
Яка роль генів у виникненні онкологічних захворювань?
ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ (від грец. онкос – пухлина і логос – наука) –
це спадкові порушення, що зумовлені появою в організмі змінених (трансформо-
ваних) соматичних клітин. Ці хвороби супроводжуються утворенням пухлин
доброякісного (аденома, папілома, ліпома) або злоякісного (рак, саркома, аде-
нокарцинома, лімфома) характеру. Онкозахворювання – це друга з основних
причин смертності у світі після серцево-судинних. Найпоширенішими онколо-
гічними захворюваннями є рак легень, молочних залоз, передміхурової залози,
товстої кишки, шкіри, лейкоз.
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
РЕЗУЛЬТАТ
247
Знайомтеся!
Одним із загальних законів розвитку є закон єдно-
сті та боротьби протилежностей: кожний предмет, явище,
процес є суперечливою єдністю протилежностей, що взаємо-
проникають, переходять одна в одну, перебувають у стані
єдності й боротьби. Чи справедливий закон для мейозу та га-
метогенезу?
ЗМІСТ
Яке значення мейозу в збільшенні біорізноманіття організмів?
МЕЙОЗ (від грец. мейозіз – змен- 1
шення) – це поділ еукаріотичних клітин,
внаслідок якого утворюються дочірні клі-
тини з удвічі меншим набором хромосом. 2
Значення мейозу полягає у підтримці ста-
більності хромосомних наборів, що забез-
печує спадковість, та в створенні нових
сполучень батьківських й материнських
генів, що сприяє мінливості. Мейоз має
низку особливостей, що відрізняють його Іл. 134. Схема мейозу:
від інших способів поділу клітин, а саме: мейоз І (1) і мейоз ІІ (2)
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
РЕЗУЛЬТАТ
Знайомтеся!
«Перш аніж буде чоловік, має бути хлопчик. Перш ніж
хлопчик – була дитина, а перед нею – зародок. Варто запита-
ти й далі, а що ж було перед зародком? Перші нитки природи
майже завжди приховані, ніби в нічній темряві, й через свою
тонкість так само не підкоряються гостроті розуму, як і го-
строті ока». Тим не менш, опираючись на результати своїх
досліджень, видатний лікар і природознавець Вільям Гарвей
(1578–1657) сформулював свій відомий принцип Omne vivum
ex ovo («Все живе з яйця»).
ЗМІСТ
В чому суть та біологічне значення запліднення?
ЗАПЛІДНЕННЯ – процес злиття чоло-
1 2
вічої гамети з яйцеклітиною з утворенням
диплоїдної зиготи, яка дає початок новому 3
4
організму. В основі запліднення, злиття ядер
жіночої й чоловічої статевих клітин, що довів
ще в 1875 р. німецький зоолог Оскар Гертвіг
(1849–1922) на основі досліджень запліднен-
ня в морського їжака.
Запліднення характеризується значною
різноманітністю різновидів. Так, у справжніх 5
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
РЕЗУЛЬТАТ
255
Знайомтеся!
Яйцеклітину під мікроскопом першим побачив Карл
Бер (1792–1876). Сталося це в далекому 1827 р. За наукові за-
слуги був нагороджений золотою медаллю, на якій викарбу-
вано латинський вислів: Оrsus ab оvo hominem homini ostendit
(«Почавши з яйця, він показав людині людину»).
ЗМІСТ
У чому біосоціальна сутність репродукції людини?
Біологічними особливостями репродукції людини є
роздільностатевість з високим ступенем статевого димор-
фізму (іл. 139). Крім різниці у репродуктивній системі та
первинних статевих ознаках є відмінності й у вторинних
статевих ознаках і поведінці. У людському суспільстві поши-
реними є соціальні погляди про гендерну рівність чоловічої
й жіночої статей. Гендер (англ. gender – стать, від лат. genus –
рід) – соціально-біологічна характеристика, через яку ви-
значаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальна,
соціокультурна роль чоловіка і жінки як особистостей, на
відміну від статі, що позначає біологічні відмінності.
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
Отримання
яйцеклітин
Перенесення ембріона на
стадії 2–4–8 бластомерів
у матку
Донорська
сперма
Запліднення
«в пробірці»
Стадія
злиття гамет
(запліднення)
Іл. 140. Схема штучного запліднення
РЕЗУЛЬТАТ
Поміркуйте!
«Запліднена яйцеклітина – це не просто клітинна
маса без особливих власних характеристик. Вона на цій ста-
дії відрізняється від пуп’янка квітки чи зародка тварин. Вона
повністю й абсолютно є ЖИТТЯМ людської істоти, і вона
має те саме життя, що й новонароджений малюк, дитина,
підліток або зріла людина», – так писав американський лікар
Е. Хант. А якою є ваша думка щодо права зародка на життя?
Зародок – це вже новий і неповторний організм чи лише частина організму ма-
тері, що повністю залежить від неї?
ЗМІСТ
Які періоди ембріогенезу людини?
ЕМБРІОГЕНЕЗ ЛЮДИНИ – розвиток організму людини від зиготи до народ-
ження. Він триває 40 тижнів, і за цей час з однієї клітини виростає організм, який
складається з мільярдів спеціалізованих клітин. Ембріогенез людини під час ва-
гітності поділяють на три періоди: передзародковий (1 тиждень), зародковий
(перші 2 – 8 тижні) і плідний (9 – 40 тижні).
Передзародковий період – це період від зиготи до формування імпланто-
ваного зародка. Після запліднення зигота активно ділиться шляхом мітозу і пере-
міщується по матковій трубі до матки. Через три доби формується скупчення із
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
12 – 16 клітин, яке називається морула (від лат. morula – ягідка шовковиці). Поділи
клітин продовжуються і через 5–6 діб після запліднення виникає стадія (близько
100 клітин), всередині якої є порожнина. Тепер це одношарова багатоклітинна
стадія-бластула, яка у людини має назву бластоциста (іл. 141).
Дроблення
Зигота Ядро
яйцеклітини
Морула
Ядро
сперматозоона
Запліднення
Яєчник
Овуляція Сперма-
тозоони
Зрілий
Бластоциста фолікул Вторинний
Імплантована Жовте
бластоциста тіло ооцит
5 – амніотична рідина;
перешкоджає проникненню шкідливих речовин з
6 – пупковий канатик;
плаценти до ембріона, виконуючи в такий спосіб за- 7 – плацента
хисну функцію.
Отже, в ембріональному розвитку людини важливу роль
відіграють тимчасові провізорні органи, які утворюються
й функціонують у зародка і яких немає в дорослому стані.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Лабораторна робота 4
Вивчення етапів ембріогенезу 1 2 3
Мета: закріпити знання про періоди
та основні процеси ембріогенезу людини;
розпізнавати на ілюстраціях основні стадії 4 5 6
ембріогенезу, зародкові листки та зародкові
оболонки плоду.
Обладнання: ілюстрації, таблиці.
262
РЕЗУЛЬТАТ
263
Поміркуйте!
Що є спільного й відмінного між
постембріогенезом людини і метеликів?
ЗМІСТ
Які біологічні й соціальні особливості постембріогенезу
людини?
ПОСТЕМБРІОГЕНЕЗ ЛЮДИНИ – це роз- ОНТОГЕНЕЗ
виток від народження до смерті організму, Ембріогенез
який внаслідок біосоціальної природи людини
1. Передзародковий період
має особливості. Однією з основних подій по- 2. Зародковий період
стембріогенезу є статеве дозрівання, за настан- 3. Плідний період
ням якої у ньому виокремлюють три періоди: Постембріогенез
передрепродуктивний, репродуктивний та піс- 1. Передрепродуктивний період
лярепродуктивний. 2. Репродуктивний період
Передрепродуктивний період – це період 3. Післярепродуктивний період
життя організму від народження до настан-
ня статевої зрілості. Порівняно з тваринами
статеве дозрівання людини відбувається доволі пізно, і сам період відрізняється
відносно більшою тривалістю, оскільки окрім фізіологічного й фізичного розвит-
ку відбуваються психічний розвиток й формування ВНД, мислення, розумової
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
266
РЕЗУЛЬТАТ
269
Як працювати з підручником?.................................................................................................... 3
ВСТУП
§ 1. МІЖДИСЦИПЛІНАРНІ ЗВ’ЯЗКИ БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ............................................. 4
§ 2. РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ БІОСИСТЕМ ТА ЇХНІЙ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК................................... 8
§ 3. ВЛАСТИВОСТІ ЖИВОГО.................................................................................................... 12
§ 4. СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРИРОДИ Й СУСПІЛЬСТВА.............................. 16
Самоконтроль знань....................................................................................................... 20
Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ
§ 5. БІОРІЗНОМАНІТТЯ. БІОСИСТЕМАТИКА...................................................................... 21
§ 6. СУЧАСНІ КРИТЕРІЇ ВИДУ.................................................................................................. 25
§ 7. НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ. ВІРУСИ.......................................................................... 29
§ 8. РОЛЬ ВІРУСІВ У ПРИРОДІ Й ЖИТТІ ЛЮДИНИ........................................................... 33
§ 9. ПРОКАРІОТИЧНІ ОРГАНІЗМИ: АРХЕЇ........................................................................... 37
§ 10. ПРОКАРІОТИЧНІ ОРГАНІЗМИ: БАКТЕРІЇ..................................................................... 41
§ 11. ЕУКАРІОТИ............................................................................................................................ 45
§ 12. ГРИБИ..................................................................................................................................... 49
§ 13. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ГРИБІВ............................................................................................... 53
§ 14. РОСЛИНИ. ВОДОРОСТІ.................................................................................................... 58
§ 15. ВИЩІ РОСЛИНИ.................................................................................................................. 62
§ 16. СПРАВЖНІ ТВАРИНИ......................................................................................................... 66
§ 17. БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ............................................................................................ 70
Узагальнення теми 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ................................................................. 74
Тема 4. РЕПРОДУКЦІЯ ТА РОЗВИТОК
Самоконтроль знань....................................................................................................... 75
272