1 Фразеологія (від грецького phrasis - вираження, logos - вчення) — розділ

мовознавства, який вивчає лексичне значення, походження і вживання

фразеологізмів.
Фразеологізм — стислий зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний,
неподільний за значенням вислів. Наприклад: забрити лоб (лоба, чуба) — узяти в
рекрути, в солдати, мухи не зобидив — дуже спокійний, їсти очима — невідривно,
пильно дивитися на кого-небудь.
З-поміж фразеологізмів виокремлюють також:
1) прислів 'я — це виражений структурою речення народний вислів повчального
змісту, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким
узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду.
Наприклад: Добрий початок — половина справи; громада — великий чоловік;
2) приказка — народний вислів, близький до прислів'я, але позбавлений
узагальнювального, повчального характеру, наприклад: Проти віку нема ліку; шкода,
та невигода;
3) народні примовки — жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в
розмову відповідно до ситуації або у відповідний контекст, наприклад: Здорові
будьте! Яким вітром? Хліб та сіль!
4) крилаті вислови — влучні вислови видатних людей: письменників, учених,
державних і політичних діячів: В сім "ї вольній, новій; борітеся — поборете!; і чужому
научайтесь, й свого не цурайтесь \ Т. Шевченко).

2 Народна мова та усна народна творчiсть:

заварити кашу – брехати, дати гарбуза – вiдмовити, пасти заднiх –
вiдставати.
Антична мiфологiя:
дамоклiв меч – нависла загроза, ахiллесова п’ята – вразливе мiсце, сiзiфова
праця – даремна i важка праця, троянський кiнь – прихована загроза.
Бiблiйнi вислови:
альфа i омега – початок i кiнець, вавилонське стовпотворiння – велелюдне
мiсце.