Головні принципи навчання

Дидактичні принципи (від лат. слова принципіум - основа, першоначало) –

основні вихідні положення теорії навчання. Це керівні ідеї, нормативні вимоги до
організації та проведення дидактичного процесу. Вони носять характер
найзагальніших вказівок, норм, що регулюють процес навчання. Дидактичні
принципи реалізують через розгалужену систему дидактичних правил, тобто
конкретних вказівок щодо того, як діяти в тій або іншій педагогічній ситуації.
1. Принцип науковості. Сутність цього принципу полягає в тому, що
навчальний матеріал, який складає зміст шкільного навчання, повинен
відповідати рівню сучасної науки.
2. Принцип свідомості та активності навчання. Навчання є ефективним
тоді, коли знання усвідомлені, глибоко і самостійно осмислені.
З часів Коменського утвердилася вимога - нічого не засвоювати без розуміння.
Не зрозуміти матеріал означає його зазубрити.
3. Принцип систематичності та послідовності. Людина лише тоді оволодіває
справжніми і дієвими знаннями, коли в її мозку відбивається чітка картина
навколишнього світу. Вимога принципу - дотримання логічної послідовності як
змісту, так і процесу навчання. Шляхи реалізації принципу:
• Поділ матеріалу на логічні розділи, теми, параграфи, підпараграфи.
• Виділення в кожній темі головних ідей, понять, структурування матеріалу.

• Застосування у навчанні найновіших методик: складання опорних

конспектів, структурно-логічних схем, алгоритмів тощо.

• Опора на вивчене і введення його у нові системи зв’язків.

4. Принцип міцності знань. Знання повинні міцно закріпитися у

пам’яті учнів, стати частиною їхньої свідомості, основою поведінки.
Умови дотримання принципу:

• Сформоване з боку учня позитивне ставлення, інтерес до предмета.

• Активна пізнавальна діяльність учнів.

 • Вміло організоване повторення.
• Своєчасний контроль.
• Виконання різних видів самостійної роботи.
5. Принцип доступності навчання. Зміст і побудова навчального
процесу повинні відповідати віковим можливостям учнів, рівню їхньої
підготовки і загального розвитку. Під час вивчення матеріалу слід використовувати
послідовний перехід від простого до складного, від часткового до загального, від
уявлень до понять, від невідомого до відомого. Доступність не означає легкість,
необхідно пропонувати учням завдання на межі їхніх можливостей.
6. Принцип наочності. Вимагає залучення до процесу сприймання і
аналізу навчальної інформації різних органів відчуття. Краще один раз
побачити, ніж сто разів почути - цей афоризм спирається на провідну роль зорових
аналізаторів у сприйманні зовнішнього світу. Органи зору пропускають у мозок
майже у 5 разів більше інформації, ніж органи слуху, у 13 разів більше, ніж органи
дотику.
“Нехай буде золотим правилом для тих, хто навчає: все, що тільки можна,
надавати для сприймання чуттями: видиме – зором, чутне – слухом, запахи –
нюхом, доступне смакові – смаком, доступне дотикові – дотиком. Якщо якісь
предмети можна сприйняти одразу кількома чуттями, нехай вони зразу ж і
відчуваються кількома чуттями” (Я.-А. Коменський).
7. Принцип зв’язку навчання із життям (вимагає гармонійного зв’язку
наукових знань із практикою повсякденного життя).
8. Принцип емоційності. Він випливає з природи розвитку й діяльності учня.
Позитивні емоції народжують такий стан його душі, коли думка стає особливо
яскравою, навчання відбувається легко, швидко і приємно. Без позитивного
ставлення навчання втрачає чи не половину своєї сили. З огляду на це, слід дбати
про привабливість школи, навчання, знань.
9. Принципи демократизації і гуманізації. Демократизація є
передумовою вивільнення творчого потенціалу учня, оскільки умови
авторитаризму та командного тиску руйнують творчу і духовну сферу людини та
ведуть до її деградації. Демократичне бачення освітнього процесу передбачає
задоволення моральних і світоглядних потреб учня, гуманізації та духовності.
Гуманізація ґрунтується на визначенні таких загальнолюдських
гуманістичних цінностей, як доброта, любов, совість, справедливість, милосердя,
чесність, гідність, сумління, співчуття тощо.