ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

САВЕНКО АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 94(477):327.82 «1939/1945»

УКРАЇНА В ПОЛІТИЦІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

ПЕРІОДУ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
(1939-1945 рр.)

07.00.01. – історія України

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Донецьк-2010
Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі історії України Донецького національного

університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

заслужений працівник освіти України
Добров Петро Васильович,
завідувач кафедри історії України
Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України
Солдатенко Валерій Федорович,
завідувач відділу соціально-політичної історії
Інституту політичних та етнонаціональних
досліджень ім. І.Кураса НАН України

доктор історичних наук, професор

Саржан Анатолій Опанасович,
завідувач кафедри історії та права
Донецького національного технічного університету

Захист відбудеться «21» травня 2010 року о 14.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному
університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24,
ІІ корпус, ауд. 38.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького

національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул.
Університетська, 24.

Автореферат розіслано « 15 » квітня 2010 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Крапівін О.В.
 1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Уже більше як 65 років тому

територія всієї України була звільнена від німецько-фашистських загарбників
та їхніх союзників, але роль і місце подій Другої світової та Великої
Вітчизняної війни у плані впливу на свідомість українців і досі є болючими
питаннями для нашого народу. Тож актуальною залишається проблема
історичної проекції геополітичного становища України в роки війни на
сучасні міжнародні відносини та місце в них нашої держави. Крім того, плани
іноземних держав щодо України в їх сукупності та реальному втіленні у
зазначений хронологічний період, а також їх порівняння з політикою та діями
керівництва СРСР, до складу якого входила більшість українських територій,
ще не були предметом окремого комплексного самостійного вивчення, а тому
не висвітлені як окреме цілісне історичне дослідження. Врахування уроків
геополітичного становища України протягом років Другої світової війни
сприятиме розробці владними структурами більш раціональної сучасної
зовнішньої політики. У цьому контексті значний науковий інтерес становить
комплексний аналіз політики урядів держав Європи щодо українського
питання напередодні та в роки Другої світової війни, коли Україна опинилася
у вирі боротьби між державами гітлерівського блоку та антигітлерівської
коаліції. Не менш важливим було місце України і в політиці її найближчих
сусідів. Аналіз планів іноземних держав, реакція на них з боку
західноукраїнського політикуму та радянського керівництва допоможе
уникнути політичних помилок у політиці сучасного керівництва України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження пов’язане із реалізацією кафедрою історії
України Донецького національного університету науково-дослідної теми
«Історія Донбасу в контексті загальноукраїнської історії: нові підходи та
оцінки» (номер державної реєстрації 0108U006412).
Об’єктом дисертаційного дослідження є політика щодо України з боку
держав-учасниць Другої світової війни, геополітичні протиріччя між ними, які
були обумовлені впливом «українського фактора».
Предмет дослідження – місце України у геополітичних планах держав-
учасниць Другої світової війни, а також реалізація таких планів під час
окупації.
Хронологічні межі (1939-1945 рр.) зумовлюються початковою та
кінцевою датою Другої світової війни – періоду, коли формувались та
реалізовувались плани стосовно України з боку країн-учасниць війни.
Географічні межі дослідження охоплюють всі землі, які входять до
кордонів сучасної України.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні політики іноземних держав-
учасниць Другої світової війни щодо України та визначенні протиріч між
ними, які з’явилися при реалізації цих планів.
 2
Для досягнення зазначеної мети передбачається розв’язати такі
завдання:
- визначити ступінь наукової розробки теми; виявити інформативні
можливості джерел та ступінь їх достовірності; обґрунтувати методологію
дослідження;
- розкрити історичні витоки, особливості формування та зміст політичних
планів держав-учасниць німецько-фашистського військового блоку щодо України;
- показати сутність протиріч між політикою держав гітлерівської
коаліції, антигітлерівського блоку та СРСР як окремого суб’єкта міжнародних
відносин, до складу якого входила основна частина українських земель;
- з’ясувати ступінь впливу на націоналістичний рух Західної України з
боку урядів та спецслужб держав-учасниць Другої світової війни;
- проаналізувати історичне походження, формування та особливості
змісту політичних планів держав антигітлерівської коаліції щодо України.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній:
 зроблено одну з перших спроб в українській історіографії розглянути
місце України в політиці іноземних держав в якості комплексного
об’єктивного дослідження;
 з’ясовано та зведено у цілісну картину політичні плани країн-
учасниць Другої світової війни стосовно України на базі досягнень
вітчизняної та зарубіжної історіографії, аналізу раніше опублікованих
матеріалів і нових документів фондів, архівів України, у т. ч. відомчих з
грифом «таємно», (довідки партійних органів, листування їх керівників,
доповідні записки агентів НКВС тощо), які стали доступні автору дисертації,
без застосування ідеологічних догм та політичних замовлень;
 запропоновано ретельний комплексний аналіз специфіки міжнародної
політичної ситуації, центром якої стали українські землі напередодні та під
час Другої світової війни;
 розкрито особливості відносин спецслужб фашистської Німеччини та
інших країн із західноукраїнськими націоналістичними організаціями;
 висвітлено напрямки співпраці зовнішніх розвідок держав анти-
гітлерівської коаліції з представниками ОУН-УПА в роки Другої світової війни;
 зроблено порівняльний аналіз протиріч між реалізацією політичних
планів держав-агресорів та позицією держав антигітлерівської коаліції на
завершальному етапі війни, які були пов’язані зі зміною у політичному та
міжнародному статусі УРСР.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що основні її
положення, висновки, а також запроваджені до наукового обігу документи і
матеріали можуть бути використані під час підготовки узагальнюючих праць з
історії України. Дисертаційне дослідження може стати підґрунтям для створення
таких спецкурсів, як «Україна у геополітичних планах країн-учасниць Другої
світової війни», «Колоніальні плани фашистської Німеччини щодо України»,
розрахованих на студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів.
 3
Наведений матеріал може бути використаний державними установами у питанні
оптимізації зовнішньополітичного курсу України.
Особистий внесок здобувача полягає у постановці наукової проблеми,
самостійному її вирішенні, що дозволяє комплексно розглянути політичні
плани іноземних держав стосовно України та особливості їх реалізації в ході
Другої світової війни, висвітлити ті протиріччя між державами, що виникли
через українське питання в Європі. Результати, викладені в дисертаційній
роботі, отримані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного
дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії України Донецького
національного університету. Загальна концепція та окремі аспекти дослідження
знайшли своє відображення в тезах доповідей та особистих виступах на Першій
всеукраїнській студентській науковій конференції «Аркасiвськi читання»
(Миколаїв, 1993 р.); Третій регіональній науково-практичній конференції
«Донбас: минуле, сучасне, майбутнє. До 160-річчя видатного педагога та
просвітника Н.А.Корфа (Донецьк, 1994 р.)»; регіональній науково-практичній
конференції «Вивчення історії України у навчальних закладах» (Донецьк,
1995 р.); відкритій регіональній студентській науковій конференції «Економіка
та політика: історія та сучасність, перспективи» (Донецьк, 1996 р.); науковій
конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників і
аспірантів Донецького національного університету за підсумками науково-
дослідної роботи за період 2007-2008 рр. (Донецьк, 2009 р.); ІІІ Міжнародній
науково-практичній конференції аспірантів та студентів «Волинь очима молодих
науковців: минуле, сучасне, майбутнє» (Луцьк, 2009 р.); Міжнародній науково-
практичній конференції «Україна у Великій Вітчизняній війні: осмислення
минулого – погляд у майбутнє» (Донецьк, 2009 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації було підготовлено та
опубліковано 12 наукових праць (із них 6 – у фахових виданнях, затверджених
переліком ВАК України).
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
переліку умовних скорочень, 4 розділів, 14 підрозділів, які підпорядковані
меті та завданням дослідження, загальних висновків, посилань, списку
джерел та літератури, додатків. Повний текст дисертації становить
245 сторінок, з них основна частина – 171 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи,

визначено мету та завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено його
хронологічні та географічні межі, доведено наукову новизну та практичне
значення запропонованого дослідження, представлено апробацію отриманих
результатів.
Перший розділ «Історіографія проблеми, джерельна база та
методологія дослідження» складається з трьох підрозділів і присвячений
 4
аналізу ступеня наукової розробки теми, характеристиці джерел та
обґрунтуванню методологічних засад наукового дослідження.
З’ясовано, що сторіографія даної проблеми багатоаспектна, тому її
згруповано за проблемно-хронологічним методом, використання якого
дозволило виділити у вітчизняній історіографії кілька етапів дослідження.
Так, до першого етапу ми віднесемо радянську історіографію другої
половини 40-х – 50-ті рр. ХХ ст. Про українське питання говорилося тільки як
«так зване». Окремим аспектом цієї проблеми були події на Закарпатті
1938-1939 рр. у зв'язку з проголошенням автономії краю та актуалізацією
українського питання в політиці країн Центральної та Західної Європи. У
цьому контексті варто виділити монографії А. Шлепакова1, Ю. Сливки2,
А. Пушкаша3. Методологічні та ідеологічні штампи в цих роботах
позначались, передусім, на оцінці діяльності українських політичних партій в
тогочасній ситуації. Політика СРСР трактувалися як визвольна місія.
Водночас, замовчувалася роль Радянського Союзу в поділі сфер впливу в
Європі, планів Німеччини щодо західних земель України. Але чимало сюжетів
цієї проблеми були відтворені в публікаціях досить ґрунтовно і переконливо.
Згадані автори вперше залучили до наукового обігу документи і матеріали
зовнішньополітичних відомств західноєвропейських країн.
У роботі О. Леонтьєва «Зелена папка» Геринга»4 викладено фашистські
плани щодо колонізації і пограбування окупованих територій СРСР. Вона мала
джерелознавчий характер, але з іншого боку була корисним посібником для
радянських пропагандистів. У кінці 40-х рр. видається низка великих наукових
праць, у яких робляться спроби висвітлити історію Великої Вітчизняної війни в
цілому. Привертають увагу дослідження І. Мінца, М. Вознесенського, І.
Анісімова та Г. Кузьміна5. Виділимо видані до 10-річчя закінчення Великої
Вітчизняної війни «Очерки истории Великой Отечественной войны. 1941-
1
Шлепаков А. Україна в планах міжнародної реакції напередодні Другої світової війни /
Шлепеков А. – К.: Вид-во політичної літератури, 1959. – 64 с.; Його ж. В роки зростання
воєнної небезпеки. – К.: Вид-во політичної літератури, 1963. – 52 с.
2
 Сливка Ю. Ю. Підступи міжнародної політики на Закарпатті / Сливка Ю. Ю. – Львів:
Видавництво Львівського університету,1966. – 70 с.; Його ж. Західна Україна в реакційній
політиці польської та української буржуазії (1920-1939) / Сливка Ю. Ю. – К.: Наукова
думка, 1985. – 271 с.
3
 Пушкаш А. Венгрия во Второй мировой войне / Пушкаш А. – М.: Издательство института
международных отношений, 1963. – 214 с.
4
 Леонтьев А. «Зеленая папка» Геринга / Леонтьев А. – М.: Госполитиздат, 1942. – 42 с.
5
Минц И. Великая Отечественная война Советского Союза / Минц И. – 2-е изд. испр. – М.:
Госполитиздат, 1947. – 72 с.; Вознесенский Н. А. Военная экономика СССР в период
Отечественной войны / Вознесенский Н. А. – М.: Госполитиздат, 1948. – 191 с.; Анисимов
И. В. Великая Отечественная война Советского Союза, 1941-1945 / Анисимов И. В.,
Кузьмин Г.В. – М.: Воениздат, 1952. – 190 с.
 5

1945», підготовлені російськими дослідниками6. Вадою таких видань є

відсутність відображення дій окупаційної влади, спрямованих на реалізацію
колоніальної політики гітлерівських загарбників. Цікавий матеріал про
історичну та міжнародну ситуацію, що склалася навколо України, містять праці
Р. Ільницького, М. Супруненка, І. Каменецького7 та ін. Але вищезгадані наукові
розвідки повною мірою відповідали політичному замовленню.
Другий етап розвитку радянської історіографії (від початку 60-х років
ХХ ст.) позначається появою численних праць, передусім багатотомних. У
них висвітлені економічні, дипломатичні та інші причини початку Другої
світової та Великої Вітчизняної війн, основні військові та міжнародні події та
підсумки війни, діяльність окупаційної фашистської адміністрації щодо
втілення в життя колоніальних планів в Україні. У цілому автори переходили
до аналітичного, узагальнюючого розгляду подій і закономірностей розвитку
міжнародної ситуації навколо України. З’являється низка великих воєнно-
історичних праць. Серед них «Великая Отечественная война Советского
Союза. 1941-1945.: Краткая история» та інші багатотомні дослідження 8. Але
головна увага зосереджена на діяльності Державного комітету оборони (ДКО)
та інших органів військової державної влади СРСР. Певна інформація
міститься у багатотомних колективних працях з історії України 9, проте вони
використовують відомий фактичний матеріал. Особливості політики та
діяльність окупаційних органів влади не знайшли свого відображення у цих
роботах. У зазначений період виходить значна кількість монографій, у яких
висвітлюються плани фашистської Німеччини та її сателітів щодо територій
України в Другій світовій війні. Показовими є праці В. Коваля 10. Цей історик,
6
Очерки истории Великой Отечественной войны. 1941-1945. – М.: АН СССР, 1955. – 534 с.
7
Ільницький Р. Німеччина та Україна. 1939-1945 рр. / Ільницький Р. – Мюнхен, 1955. – 248 с.;
Супруненко Н. И. Украина в Великой Отечественной войне Советского Союза (1941-
1945 гг.) / Супруненко Н. И. – К.: Госполитиздат УССР, 1956. – 472 c.; Каменецький І.
Гітлерівська окупація України (1941-1944 рр.). Дослідження тоталітарного імперіалізму /
Каменецький І. – Мілуоки, 1956. – 272 с. та інші.
8
Великая Отечественная война Советского Союза. 1941-1945.: Краткая история / Пред. ред.
ком. П.Н. Поспелов. – М.: Воениздат, 1965. – 621с.; Советский Союз в годы Великой
Отечественной войны. 1941-1945. – М.: Наука, 1976. – 727 с.; Великая Отечественная
война, 1941-1945: Энциклопедия / Гл. ред.: ген. армии, проф. М. М.Козлов. – М.: Сов.
энциклопедия, 1985. – 832 с.; История Великой Отечественной войны Советского Союза
1941-1945. В 6 т. – М.: Воениздат, 1960-1965; История второй мировой войны 1939-1945: В
12 т. – М.: Воениздат, 1973-1982.
9
Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 р.: В 3 т. – К.:
Вид-во політичної літератури України, 1967-1969; История Украинской ССР: В 10 т. – К.:
Наук. думка, 1984. – Т.8: Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского
Союза (1941-1945). – 639 с.
10
Коваль В. С. Міжнародний імперіалізм і Україна, 1941-1945. / Коваль В. С. – К.: Наук. думка,
1966. – 268 с.; Його ж. Радянсько-німецький пакт 1939 р. / Коваль В. С. – К.: Інститут історії
АН УРСР, 1989. – 48 с.; Його ж. Довкола радянсько-польської війни 1939 р. / Коваль В. С. //
 6
уже відійшовши від стереотипів радянської історіографії, висвітлює питання
спланованості фашистської окупаційної політики у контексті перетворення
України на колонію рейху. Також вивченням особливостей окупаційної
політики гітлерівців в Україні займалися історики Л. Безименський,
М. Загорулько, А. Юденков, Т. Першина11 та ін. Названі автори широко
залучають матеріали багатьох центральних (у т.ч. партійних) і обласних
державних архівів, що надає наукової цінності даним працям. Питання місця
України в чехословацько-угорській політиці з’ясовувалось І. Попом12. Різні
аспекти політики держав Європи відносно України висвітлювались у
дослідженнях М. Швагуляка13, П. Сардачука14, В. Коваля15.
Від кінця 80-х – початку 90-х років ХХ ст. почався третій, якісно новий
етап дослідження ролі України в політиці іноземних держав. Виходить низка
монографій, збірників і статей, серед яких праці В. Сергійчука 16, що розглядає
аспекти повоєнного життя українського населення під владою різних
політичних режимів того часу. Історична школа з питань Великої Вітчизняної
війни існує в Донецькому національному університеті 17. Неупередженим
аналізом подій передодня та початку Другої світової війни виділяються також
праці відомого українського історика В. Кульчицького18.
Історичні зошити АН України. Інститут історії України. – 1991. – №1. – 77 с.; Його ж. В роки
фашистської неволі: (Україна в міжнародних відносинах у період Великої Вітчизняної війни) /
Коваль В. С. – К.: Політвидав України, 1963; Його ж. Подвиг народний. Україна у Великій
Вітчизняній війні / Коваль В. С. – К.: Політвидав України, 1970. – 135 с.; Його ж.
«Барбаросса»: истоки и история величайшего преступления империализма / Коваль В. С. / АН
УССР, Ин-т истории. – 2-е изд. доп. – К.: Наук. думка, 1989. – 622 с.
11
Безыменский Л. Особая папка «Барбаросса» / Безыменский Л. – М.: Изд-во АПН, 1972. – 342
с.; Загорулько М.М. Крах плана «Ольденбург»: (о срыве экономических планов фашистской
Германии на временно оккупированной территории СССР) / Загорулько М. М., Юденков А. Ф.
– 3-е изд., доп. – М.: Экономика, 1980. – 376 с.; Першина Т.С. Фашистский геноцид на
Украине 1941 - 1944. / Першина Т. С. – К.: Наук. думка, 1985. – 170 с.
12
Поп И. Чехословацко-венгерские отношения 1935-1939 р. / Поп И. – М.: Наука, 1972. – 247 с.
13
Швягуляк М. И. Украина в экспансионистских планах германского фашизма (1933-
1939 р.) / Швагуляк М. И. – К.: Наук. думка, 1983. – 245 с.
14
Сардачук П. Д. Насувалась воєнна загроза / Сардачук П. Д., Швагуляк М. М. – Ужгород:
Карпати, 1984. – 207 с.
15
Коваль В.С. Возз’єднання західноукраїнських земель та міжнародні відносини 1939-1941
/ Коваль В. С. – К.: Наук. думка, 1979. – 268 с.
16
Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни: Нові документи і матеріали / Сергійчук В. – К.:
Либідь, 1996. – 314 с.; Його ж. Трагедія Волині. Причини і перебіг польсько-українського
конфлікту в роки Другої світової війни. – К.: Українська Видавнича спілка, 2003. – 239 с.
17
Добров П. В. Донбасс никто не ставил на колени / Добров П.В., Мотренко В.Г.,
Омельяненко И. // Страною возвеличенный Донбасс: Очерки. – Донецк, 1987. – С.73-91.;
Народное ополчение защищает Родину / Добров П. В., Колесник А. Д., Куманев Г. А.,
Пашко Е. Я. – М., 1990. – С.190-288; Добров П.В. Народное ополчение в годы Великой
Отечественной войны: В 2 т. – Донецк, 1994; Михненко А.М. Донбас в роки Великої
Вітчизняної війни (1941-1945): Монографія / А.М. Міхненко. – Донецк: Юго-Восток, 2000.
– 153 с. та ін.
18
 Кульчицький С. В. Лінія Керзона в історичній долі українського народу /
Кульчицький С. В. // Наука і суспільство. – 1991. – №11. – С.6-13; Його ж. Як вирішувалося
 7
Вчені-історики також формують нове наукове бачення подій 1939-
1945 років з погляду українських національних інтересів. Значна заслуга в
цьому належить публікаціям М. Гетьманчука, М. Коваля 19. Оцінку радянсько-
німецьким відносинам літа-осені 1939 р. дає київський історик А.Трубайчук 20.
На сучасному етапі українському питанню в політиці іноземних держав
присвячена низка дисертацій. Варто визначити дослідження М. Вегеша,
І. Ветрова, І. Гапоненко, М. Головко, Н. Свідерської21 та ін.
Окрему групу літератури становлять роботи іноземних авторів, серед
яких є розвідки вчених української діаспори. Так, П. Стерчо оцінював статус
Карпатської України напередодні Другої світової війни22. М. Прокоп аналізує
політику керівництва СРСР щодо України крізь призму подій у Європі 23.
Публікація Д. Зленка24 ґрунтується на маловідомих в українській науці
документах МВС Німеччини. Фундаментальним є дослідження професора
В. Косика25, який визначає концепцію урядів Франції та Англії щодо
українського питання. Автор підкреслює, що німецький уряд не мав ні

«українське питання» / Кульчицький С. В. // Політика і час. – 1994. – № 9-12. – С.64-70;

Його ж. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.) / Кульчицький С. В. – К.: Альтернативи,
1999. – 336 с.
19
Гетьманчук М.П. «Українське питання» в радянсько-польських відносинах 1920-1939 рр.
– Львів: Світ, 1998. – 428 с.; Коваль М.В. Україна у Другій світовій та Великій Вітчизняній
війнах (1939-1945 рр.). – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.
20
Трубайчук А. Брудершафт двох диктаторів / А. Трубайчук. – К.: Істина, 1993. – 336 с.;
Його ж. К истории советско-германского сговора. – К.: Истина, 1994. – 136 с.
21
 Вегеш М.М. Закарпаття в контексті центральноєвропейської політичної кризи
напередодні Другої світової війни: дис... д-ра іст. наук: 07.00.02 / Вегеш М. М. / НАН
України. – К., 1998. – 379 с.; Ветров І.Г. Економічна експансія «третього рейху» та
промисловість України в роки Другої світової війни: дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / І. Г.
Ветров / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. – К., 1999. – 243 с.;
Головко М.Л. Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової
війни. 1939-1945 рр.: дис... д-ра іст. наук: 07.00.01 / М. Л. Головко / Інститут історії України
НАН України. – К., 2005. – 499 с.; Свідерська Н.Ю. Українське питання в політиці держав
Європи напередодні Другої світової війни (вересень 1938 - вересень 1939 рр.): дис... канд.
іст. наук: 07.00.01 / Н. Ю. Свідерська / Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН
України. – Львів, 2001. – 221 с.
22
Стерчо П. Карпато-Українська держава / Стерчо П. – Львів: За вільну Україну, 1994. – 288 с.
23
Прокоп М. Україна і українська політика Москви / Прокоп М. – Мюнхен: Сучасна
Україна, 1956. – 176 с.
24
Зленко Д. Українське питання в 1938-1939 рр. і Третій рейх / Зленко Д. // Записки НТШ. –
том ССХХVIII. – Львів, 1994. – С.249-308.
25
Косик В. Україна під час Другої світової війни 1939-1945: [пер. з фр.] / Косик В. – Київ –
Париж – Нью-Йорк – Торонто, 1992. – 729 с.; Його ж. Україна і Німеччина у Другій
світовій війні: [пер. з фр.] / Косик В. – Львів: НТШ, 1993. – 659 с.
 8

точного плану щодо українського питання, ні послідовної політики щодо

українських політичних сил, діяв ситуативно. Окрема увага приділяється
використанню спецслужбами нацистської Німеччини діячів ОУН-УПА. У
цьому напрямі вели історичний пошук історики діаспори П. Мирчук,
К. Панківський26. Важливою є робота англійського історика А.-Дж. Тейлора,
автора першого ревізіоністського тлумачення причин Другої світової війни.
Вважав, що українські території були предметом геополітичного інтересу
саме західноєвропейських держав у якості плацдарму для засвоєння
прикаспійських територій.
Польські історики визнавали факт існування у передвоєнний період та
протягом Другої світової війни українського питання, але розглядали його
крізь призму польсько-українського протистояння в межах Другої Речі
Посполитої (праці Р. Тожецького27). Історики Г. Халупчак та Т. Броварек 28
твердять, що польсько-українське порозуміння було неможливе, бо поляки
намагалися втримати українські землі в межах Другої Речі Посполитої, а
українці прагнули власної незалежної держави.
Німецький історик І. Фляйшхауер29 з'ясовує характер особливостей
німецько-радянського зближення. Ця робота дозволяє по-новому глянути на
домовленості між СРСР та гітлерівською Німеччиною.
Отже, на основі аналізу історіографії проблеми робимо висновок про те,
що окреслена проблематика від самого початку зробила вагомий внесок у
вивчення історії України в період Другої світової війни з боку радянських,
сучасних українських та зарубіжних дослідників. Але досі немає цілісного

26
Мирчук П. Українська повстанська армія. 1942-1952. / Мирчук П. – Мюнхен: Б.И., 1952. –
318 с.; Панківський К. Роки німецької окупації / Панківський К. – Нью-Йорк; Торонто,
1965. – 312 с.
27
 Torzecki R. Kwestia ukrainska w politice II Rzeszy (1933-1945) / Torzecki R. – Warszawa:
Ksiazka I Wiedza, 1972. – 355s.; Його ж. Polacy і ukraincy. Sprawa ukrainska w czasie II wojny
swiatowej na terenie II Rzeczy Pospolitej / Torzecki R. – Warszawa: PAN, 1993. – 435 s.
28
Chalupczak H. Mniejszosci narodowe w Polsce. 1918-1995 / Chalupczak H., Browarek T.. –
Lublin: W-wo Uniwersytetu im. M. Curie – Sklodowskiej, 1998. – 323 s.
29
Фляйшхауэр И. Пакт. Гитлер, Сталин и инициативы германской дипломатии. 1938-1939. /
Фляйшхауэр И. – М.: Прогресс, 1991. – 480 с.
 9

дослідження щодо висвітлення питання комплексного впливу тогочасної

міжнародної політики, планів провідних держав-учасниць Другої світової
війни на українські землі в цілому та український народ зокрема.
Основу дисертаційного дослідження складає широка джерельна база,
яка становить комплекс друкованих та архівних матеріалів, як уже
опублікованих, так і тих, що вводяться у науковий обіг уперше. До останніх
належать, перш за все, документи, які зберігаються у фондах Центрального
державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО
України), Центрального державного архіву громадських об’єднань України
(ЦДАГО України), Державного архіву Служби безпеки України (ДА СБУ),
Центрального державного історичного архіву м. Львова. Фонди державних
архівів Львівської та Волинської областей висвітлюють особливості
політичної ситуації в Західній Україні, а матеріали Донецького державного
архіву надають інформацію щодо особливостей проведення окупаційних
заходів у Донбасі.
Для класифікації комплексу джерел, які є різними за змістом,
характером та походженням, застосований принцип розподілу їх за видовою
ознакою. Так, до першої групи належать законодавчі акти – це, перш за все,
Конституція СРСР 1936 р. та Конституція УРСР 1937 р., що діяли на території
Радянської України під час досліджуваного періоду, закони Радянського
Союзу та УРСР, укази Президій Верховних Рад СРСР та УРСР, Державного
комітету оборони (ДКО), що були опубліковані у відповідних офіційних
збірках законів.
Другу групу джерел становлять нормативні документи виконавчих
органів влади всіх рівнів – урядів СРСР та УРСР, місцевих органів влади.
Вони надають інформацію про становище у різних місцевостях України як на
початку, так і протягом Другої світової війни. Це, перш за все, документи
фондів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління
України, що містять колекцію документів з історії Великої Вітчизняної війни
(Фонд Р-4620): акти про матеріальні збитки, нанесені загарбниками
економічному потенціалу України, злочини окупантів, матеріали НКВС тощо.
Документи фонду КМФ-8 ілюструють заходи окупаційної політики у
рейхскомісаріаті «Україна», в Трансністрії, аспекти діяльності німецької
контррозвідки. У фондах № 3538 та 3833 містяться зведені дані про збитки
народного господарства УРСР, злодіяння окупаційної влади тощо;
висвітлюється листування керівництва ОУН, відозви та звернення проводу
цієї організації. Фонд Р-2 містить документи Головного розвідуправління
СРСР (ГРУ), що розкривають реальну картину відносин націоналістичного
підпілля Західної України з СРСР, зарубіжним політикумом, дії радянських
силових структур на приєднаних територіях Західної України. Суттєво
доповнюють інформаційну цінність документів структур виконавчої влади
документи і матеріали КПРС, її обласних в УРСР осередків, що складають
третю групу джерел. Це документи фондів Центрального державного архіву
 10
громадських об’єднань України (ф.1 «ЦК КП України»). Матеріали фонду
фпі-485 Державного архіву Служби безпеки України надають змогу
проаналізувати політику та дії іноземних спецслужб щодо використання
націоналістичного руху Західної України у протистоянні з СРСР та в процесі
реалізації геополітичних інтересів іноземних держав. Документи громадських
об’єднань, важливі для розкриття проблематики нашого дослідження,
містяться у фондах обласних архівів і характеризують ситуацію на місцях в
контексті реалізації державами-окупантами своїх політичних планів щодо
регіонів України (Державний архів Волинської області – ф.1; Державний архів
Львівської області – ф.1). Інформацію такого ж напрямку містить і фонд №359
Центрального державного історичного архіву у м. Львові.
Четверту групу джерел складають міжнародні документи, серед яких:
збірники документів і матеріалів дипломатичних установ і керівництва країн-
учасниць антигітлерівської коаліції. Особливе місце займають збірники
документів щодо зовнішньої політики Німеччини, Польщі, Румунії,
Угорщини, Італії, які містять директиви, розпорядження, накази вищих
керівників Третього рейху та країн-сателітів, що розкривають їх плани щодо
окупованої України. Крім того, сюди входить документація військового
командування та опубліковані трофейні документи німецько-фашистських
загарбників. На початку 90-х років були опубліковані нові дані про радянсько-
німецькі відносини на початковому етапі Другої світової війни. Зокрема,
розкриті злочини, які раніше не афішувалися, скоєні радянською владою
проти українців, поляків та інших народів, що населяли Західну Україну під
час приєднання західних областей до УРСР.
Джерельну базу дисертації суттєво доповнили матеріали періодики, які
склали п’яту групу джерел. До неї віднесемо періодику СРСР («Известия»
(Москва), «Більшовик України» (Київ), «Донецкий вестник», «Голос
Донбасса» (Донецьк) та ін., пресу окупаційної влади в Україні («Новое
время» (Луганськ), європейських держав (Der Wirtschaftsring, Glasgow Harald,

La Temps, тощо), видання громадських організацій Західної України

(«Українські вісті» та «Діло» (Львів), а також видання української діаспори за
кордоном («Нова свобода», «Батьківщина» та ін.). Вони містять певну
інформацію щодо формування та еволюції політичних планів держав-
загарбників України, а також діяльності західноукраїнського політикуму.
Шосту групу становлять джерела особистого походження, представлені
мемуарами безпосередніх учасників радянсько-німецьких переговорів 1939 р.
(Й. фон Ріббентропа, А. Штефана (голови Сейму Карпатської України), членів
її уряду Ю. Химинца, І. Кедрина-Рудницького, О. Назарука та ін.). Позиція
протилежного боку розкривається, наприклад, у спогадах радянського посла І.
Майського.
Таким чином, джерельна база дисертаційного дослідження
представлена різноманітними джерелами. Вони є достатніми для вирішення
завдань, поставлених у роботі.
 11
Теоретико-методологічну основу дослідження складає система
наукових принципів і методів пізнання. Автор виходить з об’єктивної оцінки
планів іноземних держав щодо України та адекватного аналізу реакції СРСР
на такі дії. Застосування принципу всебічності допомогло широко розглянути
процес реалізації окупаційних планів держав щодо українських земель.
Завдяки системному підходу складний об’єкт (окупаційний режим)
розглядається як цілісність із багатьма елементами у сукупності відносин та
зв’язку між ними. Відповідно до принципу історизму у дисертаційному
дослідженні всі явища розглядалися в їх поступовому історичному розвитку, у
зв’язку з конкретними умовами існування.
Другий розділ «Україна в політичних планах держав фашистського
блоку» складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1. «Актуалізація
інтересу до українського питання з боку держав гітлерівської коаліції
напередодні Другої світової війни» проаналізовано історичні витоки причин
актуалізації інтересу до українського питання з боку держав гітлерівської
коаліції напередодні Другої світової війни. Історичними витоками
формування планів цих держав були підсумки Версальсько-Вашингтонської
системи міжнародних відносин, в ході якої землі України були розподілені
між Польщею, Угорщиною, Румунією. Таким чином, українські території
стали «санітарним кордоном» між більшовицькою Росією та Європою. Такий
стан речей зберігався до 1939 р. У цей період українське питання відіграло
значну роль у процесі німецько-радянського зближення в ході підписання
відповідних угод серпня-вересня 1939 р. У розділі звертається увага на те, що
в радянській історіографії термін «українське питання» мав більш негативний
характер, його намагалися не застосовувати, тому що використання
зазначеного терміна вважалося проявом антирадянщини в контексті
«національного питання». Проте, на рубежі 30-40-х рр. ХХ ст. значення
українського чинника в міжнародних відносинах посилюється. Прагнення
українців реалізувати бажання створити власну соборну державу стало
спекулятивним фактором для держав гітлерівського блоку. У другому
підрозділі «Україна в стратегічних планах Німеччини» розкривається
сутність прагнень Німеччини напередодні війни обміняти свою згоду на
польську експансію українських земель на відчуження від Польщі втраченого
раніше Данцига та земель «польського коридору». Показано прагнення до
східної експансії, воєнний розгром і розчленування СРСР, поневолення та
колонізацію народів усіх країн, що лежать на схід від Німеччини. Німецькі
геополітики вважали, що для послаблення Радянського Союзу від нього слід
відірвати Україну. Для реалізації цієї концепції гітлерівці спочатку
підтримували Карпатську Україну, але згодом втратили будь-який інтерес до
незалежницьких прагнень українців західних земель. Проти німецької
військової сили не виступили ані Англія, ані Франція. У дисертації з’ясовано,
що гітлерівці намагалися використати глибоке внутрішнє розбиття
українського народу, частина якого не бажала об'єднуватися з радянською
Росією, надаючи перевагу польському суспільному ладу. І саме тому німецькі
 12
урядові кола зосередили основну увагу на організації масового виступу
українців Польщі за свою національну незалежність у слушний для Берліна
момент. Це було необхідно Гітлеру спочатку для порозуміння з Росією, щоб
потім розбити її. Завдяки Україні рейх прагнув позбутися такого голоду, який
мав місце під час Першої світової війни, отримати також і руду з вугіллям. На
основі аналізу історичних джерел дисертант стверджує, що подальша
еволюція планів нацистів датується квітнем 1941 р. Україна мала отримати
«власне національне життя» аж до можливого створення політичної формації,
що у поєднанні з районами Дону та Кавказу постійно б протистояла Москві та
оберігала німецький життєвий простір на Сході. У дослідженні визначено, що
на початок 1941 р. планувалося створення вільної Української держави, тісно
пов’язаної з Німеччиною. Проект з перевлаштування України був
підготовлений німецькими аналітиками - докторами Гуіллєіне та Лабсом. Усіх
неукраїнців мали виселити до інших регіонів, а Україну залишити тільки для
українців. Крім того, існував план адміністративного відторгнення
Кримського півострова від України, а замість цього – компенсація у вигляді
поширення її кордонів на Схід до Саратова за рахунок Ростовської області та
Поволжя. Таким чином Німеччина позбувалася морської блокади та назавжди
забезпечувала себе українським продовольством та сировиною. У дисертації
висвітлюються різні напрямки процесу втілення в життя експансіоністських
планів з онімечення території України. Розкрито функціонування системи
адміністративного самоврядування окупованої України, що ґрунтувалася на
базі «історичного досвіду відношень колоній з метрополіями» у вигляді
рейхскомісаріатів та генерал-губернаторств та місцевих органів влади
(гебітскомісаріатів та комендатур). Висвітлено діяльність окупаційних
підрозділів під час боротьби з проявами внутрішнього опору. В дисертації
проаналізовані наслідки окупаційної політики у сфері організації робочої
сили, у сільськогосподарському виробництві, промисловості, податковій
політиці, товарно-грошових та соціальних відносинах.
У підрозділі 2.3. «Плани Румунії щодо українських земель»
визначаються геополітичні фактори зацікавлення Румунією прикордонними
українськими територіями, адже 400 тисяч українців мешкали на
прикордонній з Угорщиною смузі. Тому румунський уряд не бажав, щоб
Карпатську Україну анексувала Угорщина. Румунія побоювалась, що
Карпатська Україна, підпавши під вплив Німеччини, дійсно може стати
зародком Великої України, до якої німці захочуть приєднати й українські землі
Румунії. Визначено, що окупаційний режим мав жорсткий характер. У
подальшому румунський уряд мав план повної «асиміляції» прикордонних
українських територій. Тут було впроваджено адміністративні системи
губернаторств «Бесарабія», «Буковина», «Трансністрія», які було поділено на
повіти, волості та сільські громади. Заборонене будь-яке українське суспільне
життя. Проте, в дисертації виявлено, що за даними радянської розвідки
паспортний режим та пропускна система на території Трансністрії були
значно слабшими, ніж у рейхскомісаріаті «Україна». Легітимними вважалися
 13
радянські паспорти з пропискою румунської окупаційної влади. В окупованих
румунами селах населення приймало пожильців на нічліг без дозволу
місцевої адміністрації. Дуже слабко було організовано охорону шляхів.
У четвертому підрозділі «Угорське бачення українського питання»
дисертант доводить, що Угорщина стосовно українських земель
розраховувала на підтримку Німеччини. Політики Угорщини розробили новий
план інкорпорації Карпатської України до складу цієї держави,
використовуючи принцип національно-територіальної автономії. Ця ідея була
запропонована керівникові Карпатської України, але останній її відхилив. До
того ж Закарпаття з'єднувало територію Угорщини транспортними шляхами з
Центральною Європою. Угорський уряд у Закарпатті, намагаючись на перших
порах справляти добре враження на населення, пообіцяв надати краю
автономію. Але доволі скоро стало зрозуміло, що цього не буде, натомість на
Закарпатський край чекала поступова мадяризація. Угорська влада під час
окупації не тільки гнобила українців політично, а й призвела до занепаду
освіти й посилення економічної експлуатації краю, що було реалізацією
експансивних планів угорського уряду. Єдиним позитивним аспектом
угорської окупації Закарпаття було те, що вона вберегла край від страшних
наслідків нацистської навали.
Третій розділ дисертації «Проблема України як фактор політичних
протиріч між державами антигітлерівської коаліції» складається з п’ятьох
структурних підрозділів. У підрозділі 3.1. «Українські землі у політиці
Великобританії та Франції напередодні та в роки Другої світової війни»
розкриваються особливості місця українських земель у політиці зазначених
держав. З’ясовано, що вони ґрунтуються на геополітичному розташуванні
України: за визначенням англійських політиків, через Україну проходив
найкоротший сухопутний шлях до західної Персії та Індії. Тому можлива
незалежність України від Радянської Росії була вигідною для Великобританії.
У дисертації на основі аналізу європейської преси стверджується, що Франція
в 1938-1939 рр. також підтримувала прагнення західноукраїнського та
закарпатського населення до незалежності. Мотивацією було отримання
Францією козиря у питанні противаги німецьким впливам у Східній Європі,
хоча Франція не чинила прямого опору німецьким експансіоністським
прагненням. Автор також доводить, що від березня 1939 р. для
Великобританії та Франції стало очевидним, що Гітлер розглядає українську
проблему тільки в контексті можливого порозуміння з СРСР у питанні
розподілу Польщі. Військова потужність німецько-радянського блоку
спонукала б у такому разі Великобританію до використання усіх можливих
союзників, одним з яких могла стати Україна.
У підрозділі 3.2. «Західноукраїнські землі як фактор протиріч у
стосунках між СРСР та іншими членами антигітлерівського блоку»
автором розкривається зміна у ставленні радянського керівництва до
українського питання. Політбюро ЦК ВКП(б) у серпні 1939 р. остаточно віддає
перевагу тіснішим політичним та економічним відносинам із фашистською
 14
Німеччиною, що негативно впливає на розвиток подальших стосунків з Англією
та Францією. Компроміс між двома країнами визначив подальшу долю Західної
України. Ці землі стають об’єктом політичного торгу між двома державами у
питанні перерозподілу сфер впливу, з якого автоматично виключалися інші
великі європейські держави, які мали свої геополітичні плани стосовно України.
Взаємною згодою на приєднання західноукраїнських земель УРСР німці
примусили Радянський Союз швидше вступити до Польщі, щоб виконати умови
договору. Москва, наголошуючи на визволенні Західної України з польського
гніту, прагнула спровокувати в перші тижні війни масові антипольські виступи
українського населення. На основі аналізу історичних джерел в дисертації
доводиться, що будь-який виступ українців проти поляків завдав би шкоди
представникам нашого народу. Незважаючи на утиски з боку поляків, українці
не піддалося на цю провокацію. Тож приєднання західноукраїнських земель до
СРСР викликало загострення протиріч між Москвою та членами майбутньої
антигітлерівської коаліції.
Підрозділ 3.3. «Український фактор у політиці Польщі» є логічним
продовженням попереднього. Дисертантом вивчено прикордонні суперечки
стосовно Польщі між СРСР та Німеччиною, які мали місце на початку Другої
світової війни, здійснену в жовтні 1939 р. демаркацію кордонів та її наслідки.
У дисертації підкреслено: проблемою польських стосунків із СРСР стала
впевненість польських лідерів у відсутності права України на будь-яку
польську територію. Польський уряд в еміграції претендував на володіння
прикарпатськими землями, що реалізовувалось шляхом діяльності польського
бойового підпілля, яке постійно діяло в Галичині та на Волині протягом
Другої світової війни. Парадоксальним дипломатичним явищем був той факт,
що де-юре війна Радянському Союзу не була оголошена «урядом національної
єдності», сформованим 30 вересня 1939 p. у Парижі Сікорським. Показано хід
вирішення територіальних претензій Польщі щодо України, питання
належності Львова (Сталін був особисто проти залишення Львова під
юрисдикцією Польщі), громадянства українців у Польщі. На кінцевому етапі
війни обговорення кордонів Польщі було покладено в листі Черчилля Сталіну
від 1 лютого 1944 р. У цей же період польські спецслужби активізували
використання іноземних агентів у роботі проти УРСР. Таким чином, протягом
Другої світової війни поляки вели територіальні змагання з СРСР, але
вирішені вони були не на їх користь.
Підрозділ 3.4. «Використання західноукраїнського націоналістичного
руху в питанні реалізації іноземними державами планів щодо України»
простежує структуру політичних сил Західної України на початку Другої
світової війни. Визначені причини початкової співпраці з гітлерівцями:
прагнення отримати їхню допомогу у питанні обстоювання самостійності
українських земель. У дисертації показано безуспішну спробу гітлерівців
провести за допомогою ОУН у Західній Україні польські та єврейські погроми.
Також представники ОУН залучалися німецькою розвідкою до виконання
диверсійних завдань у радянському тилу та у боротьбі з партизанським рухом.
 15
Служба безпеки УПА постійно викривала серед членів органiзацiї фашистських
агентів та нещадно карала їх. Румунська спецслужба Сiгуранца вважала членів
ОУН одними з головних своїх ворогів. З гітлерівцями намагалися співпрацювати
лідери Форуму національної єдності (ФНЄ) та Українського національно-
демократичного об’єднання (УНДО). Але їхні надії на дієву підтримку з боку
гітлерівців виявилися марними.
На основі аналізу фондів архівів у дисертаційному дослідженні
показано, що від 1943 р. керівництво ОУН(б) завершило переорієнтацію на
політичні сили США й Англії. На початку 1943 р. члени урядів та міністерств
закордонних справ, іноземні розвідки починають встановлювати контакти з
керівництвом ОУН та УПА. Так, Великобританія стала надавати зброю
українським повстанцям. Наприкінці Другої світової війни британці з’ясували
можливість використання «українського чинника» у боротьбі проти СРСР, що
виявилось, зокрема, у відмові командуванням 5-го англійського корпусу в
травні 1945 р. видати радянським військам 10 тис. військовополонених
українців з дивізії СС «Галичина».
У підрозділі 3.5. «Політичні протиріччя, що виникли у зв’язку зі
зміною правового статусу УРСР на завершальному етапі війни» показано
складний процес розвитку політичних протиріч між державами
антигітлерівської коаліції та США, які були закладені ще восени 1939 р. під
час юридичного приєднання західноукраїнських областей до складу УРСР.
Радянізація західноукраїнських областей, що відбувалася і на завершальному
етапі війни, показала світу небезпеку подальшого розповсюдження
більшовизму, що стало чинником дипломатичного опору введення України до
складу ООН. Ще в 1943 р. Сталін доводив, що радянські республіки мають
більше політичних прав, аніж британські домініони, а тому мають право на
окреме представництво в міжнародних організаціях. Розширення політичних
прав України на світовій арені радянське керівництво використало для
посилення свого впливу в ООН та східноєвропейській політиці ще до того, як
Болгарія, Чехословаччина та Угорщина стали слухняними сателітами СРСР
внаслідок створення блоку Варшавського договору.
Розв’язуючи поставлені у дисертаційному дослідженні завдання, автор
дійшов певних висновків, що виносяться на захист.
1. Історичними витоками формування планів європейських держав були
підсумки Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин, в ході
якої землі України були розподілені між її географічними сусідами. Українські
території стали «санітарним кордоном» між більшовицькою Росією та
Європою. Такий стан речей зберігався до 1939 р. У цей період українське
питання відіграло значну роль у процесі німецько-радянського зближення в
ході підписання відповідних угод. Великобританія та Франція використали
українське питання для спрямування нацизму на схід. Німеччина прагнула
обміняти свою згоду щодо польської експансії на західні українські землі на
відчуження від Польщі втраченого раніше Данцига та земель «польського
 16
коридору». Італія вбачала в Україні фактор свого економічного зміцнення у
середземноморському басейні.
2. У планах Німеччини на уроках Першої світової війни Україна мала
стати сировинним та територіальним придатком цієї держави з максимальним
використанням її людського потенціалу. Засади окупації України були
розроблені особисто А. Гітлером та А. Розенбергом. Питання незалежності
Карпатської України було лише чинником у дипломатичній грі з країнами
Європи. Організація українського повстання у Польщі обґрунтовувала б
вторгнення Німеччини до Польщі. У контексті реалізації власних політичних
планів фашистське керівництво створило спеціальні адміністративні одиниці
та відповідну систему управління землями України. Управління Україною
мало колоніальний експлуататорський характер. Але бажаних результатів
щодо викачування ресурсів з України окупаційній владі досягти не вдалося.
3. Експансіоністські плани Румунії були пов’язані з політикою
гітлерівської Німеччини. Хоча окупаційний режим і мав жорсткий характер,
румуни були змушені зробити певні правові поступки українцям, бо у
майбутньому Румунія прагнула повністю «асимілювати» прикордонні
українські території. Об’єктом інтересів Угорщини були, в основному,
закарпатські землі. Цей регіон був необхідний угорцям для створення
«буферної» прикордонної зони між нею самою та її географічними сусідами.
4. Великобританія, Франція, Італія у роки війни вже не підтримували
незалежності України з різних мотивів. У планах Англії Україна була об’єктом
на шляху з Європи до Персії та Індії. Великобританія спочатку виступала за
повернення Польщі усіх територій, які належали їй до 1939 р., але з початком
війни вимушена підтримувати СРСР, а відповідно, і радянський режим в
Україні. З 1943 р. політикум цієї держави силами власних спецслужб починає
підтримувати рух ОУН-УПА з метою протистояння посиленню СРСР.
5. Західноукраїнські території протягом 1939 р. були чинником
політичного торгу та протиріч між гітлерівською Німеччиною та СРСР у
питанні розподілу Польщі. Цей регіон під егідою Німеччини мав стати
засобом потужного політичного пресингу на СРСР. Визволення ж Західної
України від гніту Польщі давало мотивацію вторгнення радянських військ до
цієї держави. Питання кордону між Німеччиною та СРСР шляхом окупації
Польщі вирішувалося на рівні вищого керівництва цих держав.
6. Польща не визнала автономії Карпатської України, вважаючи цей
фактор небезпечним для свого впливу на Волині, де проводилася релігійна та
мовна дискримінація українців протягом 1938-1939 рр. Діям поляків
протистояли загони УПА. Протягом війни поляки вели територіальні змагання
з СРСР, але вирішені вони були не на їх користь.
7. Західноукраїнський політичний рух не був однорідним. Більшість
його представників від початку війни спиралися на Німеччину, сподіваючись,
що вона захистить самостійницькі прагнення українців. З кінця 1939 р. ці
ілюзії розвіялись. У зв’язку з цим стався розкол в ОУН. І тому
 17
Р. Шухевич вивів підрозділ «Нахтігаль» зі складу вермахту. Кінцевої мети -
незалежності України - західноукраїнські патріотичні сили не досягли.
8. Протягом 1942-1943 р., згідно з даними НКВС, гітлерівська зовнішня
розвідка використовувала агентуру ОУН для діяльності у радянському тилу та
боротьбі з партизанським рухом. При цьому служба безпеки УПА викривала і
карала таких агентів. З кінця 1943 р. оунівці посилили співпрацю з США,
Англією та деякими іншими державами. Ці держави бачили перспективу у
співробітництві із країнами-безпосередніми сусідами СРСР у контексті
послаблення на них впливу Радянського Союзу. Засобом реалізації такої мети
мали стати силові підрозділи УПА.
9. Навіть у післявоєнний період великі світові держави були проти
отримання УРСР статусу суб’єкта міжнародних відносин, зокрема членства в
ООН, бо це суперечило стратегічним політичним планам щодо України з боку
провідних європейських держав та США.
Аналіз політичних планів іноземних держав щодо України в роки
Другої світової війни може бути корисним під час формування оптимальної
зовнішньої політики України на сучасному етапі.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Савенко А. В. Провал фашистської політики щодо створення системи

адміністративного управління окупованою Україною в 1941-1943 рр. / А. В.
Савенко // Вісник Донецького університету. Серія «Б»: Гуманітарні науки / [під
ред. Є. С. Отіна]. – Донецьк: Вид-во ДонДУ, 1998. – Вип.2. – С. 55-59.
2. Савенко А. В. Українські землі як фактор протиріч у стосунках
СРСР та Німеччини у період до підписання радянсько-німецького пакту про
ненапад // Історичні і політологічні дослідження: Науковий журнал. Видання
Донецького національного університету. Історичний факультет / Гол. ред.
П. В. Добров. – Донецьк. – 2008. – №3-4. – С. 84-91.
3. Савенко А. В. Геополітичне становище України напередодні та
початку Другої світової війни згідно з концепцією Альфреда Розенберга /
А. В. Савенко // Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Т. 94. Вип. 81.
Історичні науки. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – С. 52-56.
4. Савенко А. В. Позиція Угорщини щодо українських земель в роки
Другої світової війни (1939 – 1945 рр.) // Історичні і політологічні
дослідження: Науковий журнал. Видання Донецького національного
університету. Історичний факультет / Гол. ред. П. В. Добров. – Донецьк. –
2009. – №1. – С. 204-209.
5. Савенко А.В. Плани Румунії щодо українських земель в роки Другої
світової війни (1939 – 1945 рр.) // Наукові праці: Науково-методичний журнал.
– Т. 115. Вип. 102. Історичні науки. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ
ім. Петра Могили, 2009. – С. 75-79.
6. Савенко. А. В. До питання реалізації українського фактору в
політичних планах Польщі в 1939 – 1945 рр. / А. В. Савенко // Історичні і
 18
політологічні дослідження: Науковий журнал. Видання Донецького
національного університету. Історичний факультет / Гол. ред. П. В. Добров. –
Донецьк. – 2009. – №2. – С. 290-294.
7. Савенко А. В. До питання про геноцид фашистської Німеччини
стосовно молоді південних регiонiв України / А. В. Савенко // Матеріали
Першої всеукраїнської студентської наукової конференції [«Аркасiвськi
читання»] (20-21 грудня 1993 р.). – Миколаїв, 1993. – С. 39-41.
8. Савенко А. В. Політика освітянського геноциду в період окупації
Донбасу фашистською Німеччиною / В. І. Масальський, А. В. Савенко //
Матеріали Третьої регіональної науково-практичної конференції [«Донбас:
минуле, сучасне, майбутнє. До 160-річчя видатного педагога та просвітника
Н. А.Корфа»] (22 грудня 1994 р.). – Донецьк: ДонДУ, 1994. – С. 109-110.
9. Савенко А. В. Про деякі аспекти висвітлення у вузівському курсі
історії геноциду фашистської Німеччини проти молоді південних регіонів
України / Масальський В. І., А. В. Савенко // Матеріали регіональної науково-
практичної конференції [«Вивчення історії України у навчальних закладах»]
(м. Донецьк, 1995 р.). – Донецьк, 1995. – С. 53-54.
10. Савенко А. В. Україна в експансіоністських планах Третього рейху /
А. В. Савенко // Матеріали відкритої регіональної студентської наукової
конференції [«Економіка та політика: історія та сучасність, перспективи»]
(м. Донецьк, 16-17 квітня 1996 р.). – Донецьк, 1996. – С. 18-19.
11. Савенко А. В. До питання щодо місця України в політиці
європейських держав на початковому етапі Другої світової війни /
А. В. Савенко // Матеріали наукової конференції професорсько-викладацького
складу, наукових співробітників і аспірантів Донецького національного
університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 2007-2008 рр.
(6 квітня-14 травня 2009 р., м. Донецьк, ДонНУ). Т.2 Суспільно-гуманітарні
науки / [Під ред. В. П. Шевченка, С. В. Беспалової]. – Донецьк: Цифрова
типографія, 2009. – С. 128-129.
12. Савенко А. В. Волинь як чинник агресивних планів Польщі щодо
українських земель напередодні та в роки Другої світової війни /
А. В. Савенко // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції
аспірантів та студентів [«Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне,
майбутнє»] (13-14 травня 2009 р.): У 3-х т. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського
національного університету ім. Лесі Українки, 2009. – Т. 1. – С. 40-42.

АНОТАЦІЇ

Савенко А.В. Україна в політиці іноземних держав періоду Другої

світової війни (1939-1945 рр.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Донецький національний
університет. – Донецьк, 2010.
 19
У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз планів
іноземних держав щодо України протягом років Другої світової війни 1939-
1945 рр. Автором визначені причини актуалізації українського питання в
Європі напередодні Другої світової війни. Визначені напрямки стратегічних
планів Німеччини, Румунії, Угорщини та засоби їх реалізації. У
дисертаційному дослідженні проаналізовано місце українських земель у
геополітичній ситуації, що склалася у Європі напередодні та у ході Другої
світової війни, особливості політики у західноєвропейському регіоні. На
матеріалі таємних раніше джерел розкрито ситуацію із використанням
західноукраїнського політикуму та руху ОУН-УПА спецслужбами інших
європейських держав у контексті вирішення власних політичних планів. У
дослідженні визначені засоби та наслідки впровадження гітлерівського
окупаційного режиму в Україні та радянізації західноукраїнських земель.
Напрямки дисертаційного дослідження досі не знайшли належного
висвітлення у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі.
Ключові слова: українське питання, експансіоністські плани,
західноукраїнський політикум, геополітичні інтереси, окупаційний режим,
радянізація, іноземні розвідки.

Савенко А. В. Украина в политике иностранных государств периода

Второй мировой войны (1939-1945 гг.). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических
наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Донецкий
национальный университет. – Донецк, 2010.
В диссертационном исследовании осуществлен комплексный анализ
планов иностранных государств относительно Украины в годы Второй
мировой войны 1939-1945 гг. Автором определены причины актуализации
украинского вопроса в Европе в канун Второй мировой войны, направления
стратегических планов Германии, Румынии, Венгрии относительно
украинских земель, а также методы их реализации. В свою очередь Украина
являлась фактором политических противоречий между государствами-
участниками Второй мировой войны, поэтому в диссертационном
исследовании проанализировано место украинских земель в геополитической
ситуации, которая сложилась в Европе как накануне, так и в ходе Второй
мировой войны. Рассмотрены особенности политики в западноевропейском
регионе. На материале недоступных ранее источников раскрыта ситуация с
использованием западноукраинского политикума и движения ОУН-УПА
спецслужбами других европейских государств в контексте решения
собственных политических планов. Выяснено, что лидеры западноукраинских
политических сил сначала опирались на поддержку немецких политиков, а
после начала полной оккупации Украины переориентировались на поддержку
стран Западной Европы и США.
В исследовании определены средства и последствия внедрения
гитлеровского оккупационного режима в Украине и советизации
 20
западноукраинских земель. Показана эволюция польско-украинских
политических отношений, решение вопроса приграничных территорий.
Освещены особенности советизации западных областей Украины, а также
место УССР в европейской политике по окончании Второй мировой войны.
Украинский вопрос сыграл значительную роль в процессе распада
Версальско-Вашингтонской системы международных отношений, немецко-
советском сближении накануне Второй мировой войны. В свою очередь,
Советский Союз использовал украинский вопрос для объяснения миру своего
вторжения на территорию Польши. При этом украинская проблема осталась
нерешенной, а западноукраинские земли стали фактором серьезных
противоречий между Германией, СССР, Польшей, Венгрией, Чехословакией и
Румынией. Нацистские политики поддерживали определенные отношения с
украинским националистическим движением в контексте его
противопоставления целостности территории Советского государства.
Экспансионистские планы Румынии были связаны с политикой
гитлеровской Германии. Румынское руководство стремилось максимально
реализовать собственные интересы на оккупированных украинских землях.
Объектом интересов Венгрии были, в основном, закарпатские земли. Англия
не поддерживала независимости Украины, выступала за возвращение Польши
всех территорий, которые принадлежали ей до 1939 г. Польша не признала
автономии Карпатской Украины, считая этот фактор опасным для своего
влияния на Волыни, где проводилась религиозная и языковая дискриминация
украинцев на протяжении 1938-1939 гг. Фашистское руководство внедряло
экспансионистские планы на территории Украины по превращению ее в
колониальное сырьевое дополнение. Создано специальные административные
единицы и соответствующую систему управления землями Украины.
Присоединение западноукраинских земель повлекло за собой мгновенное
внедрение советского политического и экономического строя. Чрезвычайно
быстрая индустриализация Западной Украины преследовала цель как
создания нового индустриального узла, так и изменения традиционной
структуры населения края. В послевоенный период крупные мировые
государства были против получения УССР статуса субъекта международных
отношений, в частности, членства в ООН.
Направления диссертационного исследования до сих пор не нашли
надлежащего освещения в отечественной и зарубежной научной литературе.
Ключевые слова: украинский вопрос, экспансионистские планы,
западноукраинский политикум, геополитические интересы, оккупационный
режим, советизация, иностранные разведки.

Savenko A. Ukraine in the policy of the foreign states of period of

Second World War (1939-1945). – The manuscript.
The dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of history
sciences on specialty 07.00.01 – The history of Ukraine. – Donetsk national
university. – Donetsk, 2010.
 21
In dissertation research the complex analysis of plans of the foreign states is
carried out in relation to Ukraine for years Second World War 1939-1945. By an
author certain reasons of actualization of the Ukrainian question in Europe in eve
Second World War. Certain directions of strategic plans of Germany, Romania,
Hungary and tools of their realization. Of dissertation research the place of
Ukrainian lands is analyzed in a geopolitical situation that was folded in Europe the
day before and during Second World War, feature of policy in a West- Ukrainian
region. On material of the sources closed earlier a situation is exposed with the use
of West-Ukrainian politics and motion by the ОUN-UPA special services of other
European states in the context of decision of own political plans. In research there
are certain tools and consequences of introduction of the Hitler of occupation mode
in Ukraine and soviet policy on the West-Ukrainian lands. Directions of dissertation
research did not find the proper illumination in domestic and foreign scientific
literature.
Keywords: Ukrainian question, expansionist plans, West-Ukrainian politics,
geopolitical interests, of occupation mode, soviet policy, foreign secret services.