ЛЮДШШ ІДГНЛШИНСІЖД

укгдінш і

смолоскип
 ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ
ІМЕНІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА НАН УКРАЇНИ

Л ю дм ила Тарнаш инська

УКРАЇНСЬКЕ
ШІСТДЕСЯТНИЦТВО:
профілі на тлі покоління
(Історико-літературний
та поетикальний аспекти)

НБПНУС

764202

Київ
«СМ ОЛОСКИП»
2010
ББК 83.34УКР6
Т21

У монографії досліджуються історико-літературний П а м ’ят і т их з-пом іж шістдесятників,

та поетикальний аспекти українського шістдесятниц­
тва в іменах. Такий персоналістський вимір (окремі кого вже нем ає серед нас...
профілі на тлі покоління) дозволяє читачеві побачити
епоху і в постатях, і через призму творчості, а також
скласти уявлення про «зоряний інтеграл» того поко­
ління, яке залиш ило такий значний слід у свідомості
українства. У кожного Я є своє ім ’я,
Видання розраховане на науковців, викладачів, сту­ На всіх не нагримаєш грізно.
дентів, аспіратнів, широке коло тих, кого цікавить
історія та проблематика українського шістдесятництва.
М и - ц е не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.

Н ауковий редактор: В. Симоненко

академік Н А Н У кр а їн и М . Г. Жулинський

Рецензенти:
член-кореспондент Н А Н У кр а їн и М . М . Судима
доктор ф ілологіч н и х наук,
професор Н . І. Заверталюк
(Д ніпропетровський державний університет)

Рекомендовано до друку ухвалою

Вченої ради Інст ит ут у літератури
їм. Т. Г. Ш евченка Н А Н України
(протокол № 5 від 13 березня 2008 р .)

В оформленні обкладинки використано роботу

Гали н и Севрук та шрифти Генадія Заречнюка

Видання здійснено завдяки фінансовій підтримці

Видавничого Фонду Ірини Турченюк
(нар. 1926 р. на Х о л м ш и н і-ц а ч и ^Ш & уРЬ^Ш анаді)

Ш Й & а Т а и и я .ц и « с ь к а . 2 0 1 0
І8ВК
 ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ
ЗНАКОВОГО ПОКОЛІННЯ:
персоналістський вимір

Я - тридцять перша літера українського

алфавіту. Є в багатьох алфавітах, ство­
рених на слов’ яно-кириличній графіч­
ній основі. За формою накреслення -
видозмінена кирилична літера.
УРЕС. - Т . 3 .-1 9 8 7

« Я » - це власне ім ’ я, те, що не має мно­

жини і не може бути відчуженим від од-
нієї-єдиної незамінимої людської особи­
стості.

Ж.-Ж. Руссо, «Сповідь»

А ль б ер Камю твердить:
Кажуть, великі ідеї прилітають у світ на лапках голуб­
ки. Тож напружмо слух, і, можливо, посеред гуркоту ім ­
перій та націй ми почуємо ніби тихе шелестіння крил,
слабкий ш урхіт життя і надії. Одні скажуть, що цю на­
дію несе народ, інш і - що її несе людина. А я вірю, що
вона народжується, живе й дихає завдяки зусиллям м і­
льйонів одинаків, чиї дії і чиї твори повсякденно дола­
ють кордони та інш і грубі видимості історії, щоб яскра­
віше палахкотіла істина, яку завжди вистежують і якій
вічно загрожує небезпека, істина, яку кожен індивід че­
рез свої страждання і радощі звеличує для всіх нас 1.

Ц ей панорамно-образний погляд відомого письменни­

ка і філософа м іг би стати щ е одним, розлогим , епігра-
1 Камю А . Ш ведські бесіди // Камю А . Вибрані твори: У 3 і , -
Т. 3: Есе. - X .: Ф оліо, 1997. - С. 553.
8 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
фом до теми українського ш істдесятництва, оскільки ,
зважений на терезах розум у й ін туїц ії, висловлений
зовсім з інш ого приводу, він, проте, узагальню є й від­
дзеркалю є одну із закономірностей історичного роз­
витку суспільства, в основі якого завжди леж и ть ш ля х
до істини.
У назву перш ої частини ц ієї монографії ( « Я - оберне­
не св іт о в і»), що належ ить до корпусу дослідж ень так
званого персоналістського ш іст десят ницт ва, свідомо
винесено займенник « Я » . За Ю. Лотманом, структура
« Я » - один з основних показників к ультур и ; « Я » як за­
йменник значно простіше за своєю структурою, ніж « Я »
як власне ім ’ я; останнє ж не являє собою твердо окрес­
лен ого мовного знака 1.
Без перебільш ення можна сказати, щ о саме індивіду­
альне « Я » , відкрито й голосно заявлене м олодими укра­
їнським и поетами у 60-х роках м инулого століття, не т і­
л ь к и стало своєрідним антрополого-персоналіст ським
маркером літературного покоління, а й значною мірою
визначило його худож ньо-стильові пош уки. У ті ро­
ки таку акцентацію на персональному, вирізненому
♦ з-поміж у с іх » « Я » ідеологи від мистецтва трактували
як справжній ви клик суспільним приписам з їхньою
догмою тотального масовізму, стандартизації, усталено­
го й усіля к о підтримуваного інститутами влади знеособ­
лен ого колективного «м и ».
І не дивно. А дж е, за визначенням класи чної п си холо­
гії, субстанція « Я » тісно пов’ язана з поняттям самосві­
домості - як суб’єкт ивне психічн е явищ е, щ о визнача­
ється пам’ яттю і, відповідно, спадковістю свідомості та
яке виявляється як протиставлення себе всьому інш ом у
(«н е - Я » ).
Отже, це коротке слово-поняття виходить далеко за
м еж і займ енникового сенсу і насправді м істить у собі
потуж ну суґестивну си л у спадковості, ж ивлену й ак­
тивовану пам’ яттю як запорукою тяглості історичних
та культур н и х процесів і традицій, і водночас - потен­
цію самоусвідомлення як самовирізнення персонального
1 Лот м ан Ю . К ультура и взрьів // Семиосфера. - СПб., 2004. -
С. 127.
Персоналістський вимір 9
буття: саме самоусвідомлення стає руш ійною силою по­
дальш ого розгортання як особистості, так і нації та на­
роду. А ктуалізован е « Я » , по суті, є носієм к онцепції
оприЯ влення себе у світі й пізнання цього світу через
структури « Я » як цілісн ого, інтегрального поняття-кон-
цепту. У контексті тоталітарного реж им у - також носієм
реальної загрози тим ш тучно сконструйованим «ц ін ­
ностям » колективістської безособовості, уніф ікації, н і­
веляц ії, розчинення в олі особистості у колективном у
гіпнозі «одностайного схвален ня» та «б у р х ли в и х оп лес­
к ів », щ о їх усіляк и м и методами насадж увала ком уніс­
тична ідеологія.
Однак саме у 60-ті роки X X ст. прозвучала афористич­
но містка, безапеляційно заявлена, виклично проголо­
шена формула поколін ня, сконденсована у відомих ряд­
ках В. Симоненка:
У кожного Я є своє ім ’ я,
На всіх не нагримаєш грізно.
Ми - це не безліч стандартних « я » ,
А безліч всесвітів різних *.
( «Я ...» )
До його ствердного « Я » ( « Я не м ож у м овчати і») орга­
нічно й впевнено долучали ся й інш і, ц ілк ом самодостат­
ні « Я » : від роздум у-виклику до духовної «вн утріш ньої
р е в ізії» «Н а в іщ о я? К уди моя дорога?!» (І. Драч), до тр і­
умф ального відчуття власної самосвідомості й духовної
си ли М . Вінграновського: « Я встав з к о лін і небо взяв за
з о р і», що прозвучало хай і романтично-образно, проте
досить розкотисто-переконливо - як заявлений виклик
звичному станові речей, до якого всі давно звикли і з
яким безнадійно змирилися. І навіть тоді, коли шіст-
десятницьке коло було розсічене масовими утисками,
цензурами, репресіями й арештами, це персональне « Я »
не зігн улося, не зм а ліло, оск ільк и в основі його оприЯв­
лен ня леж ав імператив вільного вибору: від усвідом лен­
1 Симоненко В. Твори: У 2-х т. - Т. 1: П оезії. Казки. Байки. З не-
опублікованого. Літературні статті. Сторінки щоденника. Листи /
Упоряд. Г. П. Б ілоус, О. К. Лищ енко. - Черкаси: Брама-Україна,
2004. - С. 206.
10 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ня самого цього вибору ( « Я вибрала Д олю собі са­
м а» - зринуло з уст Л . Костенко) до усвідом лення і своєї
власної відповідальності перед цим вибором і цією до­
лею «...І що зі мною не станеться, - / / у мене ж одних
претензій нема // до Д о л і - м оєї обраниці» - теж у
Л . Костенко чи « Я не к лен у своєї д о л і . . . » - у І. Світ-
л и ч н о го )1. А д ж е вже тоді самосвідомість покоління,
уявно-провіденційно окресливш и к оло земного буття,
зм огла дістати відчуття із майбутнього: « Я поза колом
ч а су» (Є. Сверстюк). Зрештою, саме це самоусвідомлене
« Я » й дало право по д есятиліттях н елегк и х випробувань
підсумувати: « Я народився під щ асливою зіркою ...»
(Є. Сверстюк); «...П опри все я вдячна д о л і» (М . К оцю ­
бинська). Том у що над усім, хай і важким, несправедли­
вим, та все ж проминальним, торж ествувало вітаїстич-
не: « Я так лю блю ж иття зем не!» (І. Ж и лен к о).
П ерсональне « Я » завжди має свій власний аксіоло-
гічний вимір: право, потребу й мотивацію залиш атися
собою. Тим-то стверджене В ал. Ш евчуком «М ав дерзно-
вення бути самим собою » - поза всіма к он ’ ю нктурами й
випробуваннями д олі: воно як своєрідний пароль неско­
рених, тих, хто чесно йшов дорогою свого призначення.
Однак саме із суми інди відуальн их « Я » складається
п околін ня —надто те, щ о його ми звемо ш істдесятника­
ми. У н ік а льн ість його визначається переважно тією
обставиною (у контексті відповідної суспільно-історич­
ної си туац ії), що воно було насичене, як повітря киснем,
неповторними яскравими особистостями - і це годі за­
перечити.
За психологічною персоналістською теорією В. Ш тер-
на (а їй передувала персоналістсько-психологічна ш ко­
ла, щ о постала із «р озум ію чої п с и х о л о гії» Д ільтея ,
вчення про ідеограф ічні науки Віндельбандта й теорії ін-
тенціональності Брентана - усі ці складові комбіновано
синтезувала персоналістська теорія Е. Ш пранґера) осо­
бистість постає як тотальність, єдність багатоманітнос-
1 Див. зокрема: Тарнашинська Л . Концепт д о лі у творчості Олени
Т е ліги та поетів-шістдесятників // Тарнашинська Л . Презумпція
доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології. - К.:
Видавничий дім «Києво-М огилянська академія», 2008. - С. 201-210.
Персоналістський вимір 11
тей, де по-різному організовані характеристичні риси
визначають її унікальн ість.
З-поміж персоналістських психологічних теорій штер-
нівська є найбільш визначальною д ля п околін н я укр аїн ­
ських ш істдесятників, оск ільк и проголош ує сам одост а­
т ніст ь особист ост і і - водночас - її відкрит іст ь назо­
вн і, де індивідуальне « Я » постає як Я влене світ ові і
Я - обернене світові. Сутнісною характеристикою осо­
бистості є при цьому її здатність мат и досвід, щ о й роз­
гортається у цій її відкритості зовніш ньому світові й пе­
реживається внутріш ньо, на рівні реф лексій, осмислен­
ня та усвідомлення.
М одальність лю дського ж иття, щ о розгортає себе
на трьох рівнях (як-от біосфера особистості, світ об’ єктів
та світ цінностей)1, передбачає активність самовиявлен­
ня, напрям сам ореалізації, щ о у світі цінностей виявляє
себе як інтроцепція, специфічними формами я к ої є
любов, розум іння, творчість, посвята та ін ш і клю чові
поняття в етико-аксіологічном у п о лі українського ш іст­
десятництва.
Так, П. Рікер саме ідею особист ост і вважав найбільш
плідною з-поміж у сіх ідей персоналізм у і найперспек-
тивніш ою д ля ф ілософ ських дослідж ень. О собист іст ь є
синтезом (єдністю, своєрідною тотальністю ) багатома­
нітного, останнє ж постає інт егральним понят т ям .
Цей інтеграл є співзвучністю багатоманітності з особис-
тісним цілим і особистості зі світом, який робить людсь­
ке життя можливим 2.
Так само має свій інт еграл і поколін ня ш істдесятни­
ків - я к сума окремих особист ост ей, ядром якої, безпе­
речно, є неповторна індивідуальність. Ум овно його м ож ­
на назвати зоряним: по-перше, саме воно показало себе
небуденним, мегазірковим, якщ о говорити в термінах
поколін ня, оск ільк и «в и с в іт л и л о » ц іле су зір ’ я яскра­
вих, зіркових особистостей; по-друге, на долю саме цьо­
го поколін ня випало свідомісно «п р и й н яти » та засвої­
ти «з о р я н у » (косм іч н у) тематику у її, так би мовити,
1 Роменець В., М а н оха І. Історія пси хології X X століття. - К.:
Либідь, 1998. - 989 с.
2 Там само. - С. 535.
12 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
дебю тному оприявленні, що пов’ язано з підкоренням
лю диною космосу й актуалізацією «к о см іч н о ї» про­
блем атики (недаремно й розсипана у верстці книж ка
Л . Костенко називалася «Зоряний ін т е гр а л »). Проте, не
відкидаючи всього вищесказаного, * зоряний інт егра л »
поколін ня шістдесятників радше можна трактувати сутні-
сною квінт есенцією, «ви добутою » із суми (багатома-
нітностей), ц ілою величиною яскравих індивідуальних
« Я » , кож не з як и х є і «зо р я н о » самодостатнім і, водно­
час, вклю ченим у пасіонарне силове поле покоління як
«...б е зл іч всесвіт ів р із н и х * (В. Симоненко), а отже, пе­
рейнятим його світоглядно-аксіологічним и домінанта­
ми. Власне, саме тому можна говорити про інтеграл
п околін ня, щ о становили його особистості гранично
індивідуалізовані, самобутні, неповторні у своєму хисті
й творчому самовияві.
Ант ропоцент ризм ш іст десят ників - та підвалина,
на я к ій формувалися їх н і світоглядні координати, - по­
чинався, безперечно, із Я-центризму (інш им и словами -
з е ^ о - ц е н т р и з м у ) 1, на щ о незаперечно вказує досить екс­
пресивна персоналіст ична рит орика їх н іх творів. Тобто
осердям їхн ього антропоцентризму є їхн є власне « Я » -
як індивідуальна призма, крізь я к у віддзеркалюю ться
проблеми лю дини (звідси - максимально персоналістсь-
ке, афористичне Тю тю нникове: « Я відчуваю лю дину, як
рана - с іл ь »), а через цю оптику сприйняття - й пробле­
ми ц ілого світу.
За Е. М уньє, персоналізм жодною мірою не пов’ яза­
ний з індивідуалізм ом , який розглядає « Я » як ізольова­
ну реальність, перш опочатково відокрем лену від світу і
від інш их « Я » 2. З цього п огляду персоналізм українсь­
ки х ш істдесятників не є ані абстрактним, ані анти- чи
позаісторичним.
Якщ о суттю свого вчення персоналізм вважає ідею осо­
бистості і її присутності в бутті, то він не може утвер-
1 Див.: Тарнашинська Л . Свобода вибору - єдина форма індивідуа­
ліза ц ії особистості // Тарнашинська Л . Презумпція доцільності.
Абрис сучасної літературознавчої концептології. - С. 226-233.
2 Мунье 9. Что такое персонализм? - М .: Изд-во гуманитарной
лит-рьі, 1994. - С. 55.
Персоналістський вимір 13
джувати себе інакше, як у конкретно історичному кон­
тексті *.
Отже, персоналізм, що дає м ож ливість саморозвит­
ку - а саме у такому варіанті він був основним принци­
пом духовного утвердження ш істдесятників, - доцільно
розглядати як ідею особист ост і в конкрет но іст орично­
му конт екст і X X століття. Й деться про конкретно-істо­
ричну ситуацію хрущ овської «в ід л и ги » та вивільнення
творчої потенції із пут заборон, утисків і табу, про спро­
бу цього покоління надати історичним процесам (а саме:
побудові проголош еного соц іалізм у) «лю д ське обли ч ч я»
та національне підґрунтя, де потреби й вільний розвиток
особистості були б гарантовані на найвищ ому (держ авно­
м у) рівні. А дж е, по суті, персоналізм - як проект, метод
і соціальна вимога - зродився на Заході як заперечення
капіталістичного способу виробництва, де кап італісти ч­
ні структури переш кодж али вільном у розвиткові особис­
тості, й значною мірою апологетизував до соціалістично­
го способу виробництва й споживання - як уявної, до­
сить ідеалістичної альтернативи. І це - той найширший
історично конкретний контекст, у яком у особистість
другої половини X X століття ш укала ш ля х ів виходу із
ситуації духовного поневолення. П о суті, мож емо вести
мову про персоналізацію колективних форм ж иття, на­
повнення їх особистісним виміром.
Проте не все так просто й примітивно протиставле­
но, як може видаватися на перший погляд. Зазнавши
впливу марксизму, екзистенціалізм у, неотом ізм у (надто
коли йдеться про його французьку г іл к у ), а також
релігійно-м істичної ф ілософ ії (переважно це віяння ро­
сійських персоналістів), персоналізм як філософська
течія насправді не був аж настільки заідеологізова­
ним, оск ільк и намагався проникати у засадничі основи
лю дського існування й визначив свої світоглядні пріо­
ритети як такі, щ о мають за домінантну мету «утвер­
дження ц ілісн ого характеру індивідуального буття в йо­
го істи н н ост і»2.
1 Роменець В., М а н оха І . Історія психології X X століття. - С. 47.
2 Современньїй философский словарь / Под общ. ред. В. Кемеро­
ва. - М.: Академический Проект, 2004. - С. 515.
14 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Власне, так само можна говорити й про те, щ о укр аїн ­
ське шістдесятництво бодай опосередковано оберталося і
в силовом у п о лі українського філософа О. К ульчи цько-
го, який, залиш аю чись на пози ціях етн оп си хології як
основи д ля кристалізац ії ф ілософ ських узагальнень,
своєю чергою, перебував під значним впливом М . Ш ел-
лера, А . Берґсона, М . Гартмана і, зокрема, Е. М уньє та
сповідував «переконання у персоналістській доцільності
ж иття о с о б и »1.
Інш а річ, що україн ські ш істдесятники потрапили у
складну, так би мовити, серединну сит уацію : вони були
затиснуті, з одного боку, переконанням, щ о саме ка­
піталістичний світ несе кризу духовному здоров’ ю лю д и ­
ни (і, як показує стан української культур и на ниніш ­
ньому етапі к ап італізац ії нашого суспільства, це було
зовсім не безпідставним), а з другого - тоталітарною су­
ттю переродженого, як вони вважали, соц іалізм у, який
спрямовував свою потуж ну ід еологічн у маш ину проти
того ж таки вільного розвитку особистості, позбавляю чи
лю дин у вільного вибору й перетворюючи її на без­
правний «гв и н т и к ».
Тим-то саме національне - як самобутнє, непромина-
льн е - бачилося їм тим фундаментом, на яком у можна
бу ло зводити «новий с в іт », наближ ений до ідеального,
де лю дині гарантовано буде збереження своєї індивідуа­
льн ості й вільн ої самореалізації.
У становленні персоналістських теорій визрівало
полож ення, згідно з яким специфічною рисою особис­
тості
є не сприйняття себе як ізольованого Со£ііо, не егоцент­
рична турбота про власне « Я » , а комунікація свідомос­
тей [...], комунікація існувань, існування з «ін ш и м »,
співіснування (М іізеіп )2.
А д ж е ш істдесятники не перебували поза соціумом,
вони ж и ли його проблемами й потребами, б ули вклю че­
ні в нього всією мірою екзистенційного переж иття. Інш а
1 Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. - М юн­
хен, Український В ільний Університет, 1995. - С. 10.
2 М унье 9. Что такое персонализм? - С. 56.
Персоналістський вимір 15
річ, щ о через свою н елояльн ість до тоталітарного реж и­
му вони не мали адекватного їхн ьом у ін телектуальн ом у
й фаховому рівневі соціального статусу, щ о ви ли лося
згодом у демонстративне відчуж ення окрем их з-поміж
них від його інституцій (а ле не самого соціум у як най-
ш ирш ої сфери буття). Однак системою мислення, спря­
муванням творчих інтенцій, заангаж уванням у його
проблематику, активним бажанням «зм ін и ти св іт» ви­
я в ля ли своє соціумне «н ап овненн я».
Гурт ова сила окремих яскравих особистостей утвер­
дж увала себе через ком унікацію свідом ост ей (щ о особ­
ливо розкриває епістолярний дискурс ш істдесятників) і
ск ла ла ядро того явища, щ о його ми звемо українським
ш істдесятництвом. Б ільш е того, саме це літературне
п околін ня - попри всі домисли й інсин уації довкола
нього - залиш и ло нам незаперечний зразок ком унікац ії
окрем іш ніх існувань, об’ єднаних спільним и устр ем лін ­
нями, й ідеалами співіснування яскравих творчих осо­
бистостей, як і кож на у свій спосіб і кож на « у л о н і» по-
к ол ін н євої солідаризованост і протистояли тоталітарній
системі й духовній нівеляції.
Свідома своєї самодостатності й неповторності, нама­
гаючись пізнати закони, за якими історія - «н ай ск ла д н і­
ша з наук - // обчислю є З О Р Я Н И Й І Н Т Е Г Р А Л » , керую ­
чись незаперечною настановою інтеграції м алих вели­
чин: «Ж и т т я оперує безконечно м алими. // М и всі
поодинці - також м а л і», Л . Костенко, по суті, виводить
не лиш е ф орм улу поколіннєвої солідаризованості, а й
ф орм улу неперемож ності д ух у нації:
Із найдрібніших зоряних крихт!
Вища математика віку:
З суми безконечно малих
Виникає безконечно велике 1.
Т ут доречним бачиться одне суттєве уточнення: аби
повною мірою спростувати пош ирені к ліш е, згідно з
якими кож ний із репрезентантів шістдесятництва вико­
нував почесну м ісію - своїм індивідуальним « Я » проти-
1 Кост енко Л . Зоряний інтеграл (Уривки з поеми) // Костенко Л.
Вибране. - К.: Дніпро, 1989. - С. 157.
16 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
стояти деперсоналізованому «м и ». Ц е правильно лиш е
до певної міри: якщ о йдеться про колективне «м и » як
«єдиний радянський н арод», «м и », позбавлене будь-якої
критичної реф лексії та індивідуальної самосвідомості,
гноблене духовно й морально, інфіковане страхом репре­
сій, цензурних утисків та заборон.
Згідно з теоріями персоналізму, особистість фактично
протистоїть не «М и », яке її обґрунтовує і дає їй живиль­
ні соки, а «о п » (оп - у фр. мові безособовий «займен­
ник» (пор. з нім. шап) - світові безвідповідальності і
тиранії [...]; вона - єдина у Всесвіті реальність, здатна на
істинну комунікацію, вона живе своєю відкритістю
«іншому» (і це годі заперечити з огляду на новітні теорії
соціальної та персональної комунікації - Л. Т.) і навіть
«в іншому», вона одна спрямована до світу й існує в
с в іт і х.
Яскравою ілю страцією ц ієї тези і є побутування - як
ж иттєве, так і творче - українських ш істдесятників: ї х ­
ня відкритість лю дин і й світові знайш ла своє відобра­
ж ення насамперед у тематиці та худож ньо-поетикаль-
них структурах і засобах, щ о їх вони культи вували у
своїй творчості. Звісно, тут йдеться насамперед про сві­
товідчуття й громадянську позицію цього покоління,
яка, як і кож на позиція, мусить ґрунтуватися (бодай ін ­
туїтивно) на тих чи ти х ф ілософ ських узагальненнях і,
відповідно, віддзеркалюватися у творчості.
Ш істдесятники намагалися «р о зім к н у ти » цей свій
«гуртовий с в іт », де панували взаєморозуміння, взаємо­
допомога й сп ільн і пош уки ідеалів, у світ великий, у со­
ц іум - переважно через наснажене Слово.
Саме такий вектор давав перспект иву, інди відуаль­
ного саморозвитку, духовної еволю ції, творчого поступу,
адже ш істдесятниками переважно рухало максима­
лістсько-вим огливе Дзюбине зізнання: « Я завжди собою
невдоволений...», щ о прозвучало уж е з висоти усього
зробленого і що м огли би повторити й ін ш і його духовні
побратими.
В загалі важко говорити про «п р и сутн ість» у ж итті й
творчості українських ш істдесятників ф ілософ ії як одні­
1 М унье 3. Что такое персонализм? - С. 56.
Персоналістський вимір 17
єї стрункої теоретичної системи *, щ о опановувалася б
ними системно й цілеспрямовано: на це є певні причини.
За плечим а в кож ного з них був радянський вищий на­
вчальний заклад (переважно філфак університету або
педінституту, лиш е Вал. Ш евчук закінчив історико-
ф ілологічни й ф акультет), який залиш ав молодий допит­
ливий розум у меж ах і на роздоріж ж ях марксистсь­
ко-ленін ської теорії, добра філософська лек тур а світово­
го рівня потрапляла до українського читача спорадич­
но - переважно в російських чи п ольськи х перекладах,
а сама вітчизняна філософська наука перебувала у л е ­
щ атах табу й стереотипів. Тож недаремно той-таки екзи­
стенціалізм , що ним на сьогодні найчастіше обґрунтову­
ють ф ілософ сько-світоглядні засади шістдесятництва 2 і
який здобувався ними здебільш ого на рівні чину, прак­
тичного переж иття, або ж кордоцентризм 3 і з погляду
ш ирш ої аналітики не вичерпують усіє ї сукупності ф іло­
софських підвалин цього явища.
Те саме стосується й персоналізм у, спроба обґрун ту­
вати який нині є першою: загалом тема філософського
підґрунтя ш істдесятницького творчого пориву потребує
ґрунтовного інтегрального дослідж ення.
1 Див. зокрема: Тарнашинська Л . Ф ілософ ія покоління як «п у б ­
лічна свідомість*: пролегомени до філософського дискурсу // Тарна­
шинська Л . Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературознав­
чої концептології. - С. 175-189; П ахльовська О. Українські шістде­
сятники: філософія бунту // Сучасність. - 2000. - № 4. - С. 65-84
та ін.
2 Див.: Тарнашинська Л . Свобода вибору - єдина форма самореа­
ліза ц ії в абсурдному світі (Проза Валерія Ш евчука як віддзеркалення
екзистенціалізму) // Сучасність. - 1995. - № 3. - С. 117-128: Те са­
ме: Сезон вічності. Літературно-критичні тексти. - Л ьв ів -П а р и ж -
Ц віккау. - 2001. - С. 23-42; Тарнашинська Л . Х удож ня галактика
Валерія Ш евчука. Постать сучасного українського письменника на тлі
західноєвропейської літератури. - К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2001. -
224 с.; П ахльовська О. Українські шістдесятники: філософія бунту
// Сучасність. - 2000. - № 4. - С. 65-84; Дроздовський Д . Код май­
бутнього. - К .: Видавничий дім «В сесвіт*, 2 0 0 6 .- 189 с. та ін.
3 Див.: Тарнашинська Л . Кордоцентрична концепція Григорія
Сковороди та Памфіла Юркевича як філософська й етична основа топо­
л о гії ш ля ху в творчості українських шістдесятників // Григорій
Сковорода - духовний 1орієнтир * * * лі*аапг.“ Н кш> чатеріа-
ли X II I Сковородинівських читяод* , 20б7. -
С. 233-247. КОД 0 2 1 3 5 2 8 6
Н А УКО В А Б ІБ Л ІО Т Е К А
76 и2 02
18 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Однак, очевидно, саме персоналіст ська орієнт ація
сковородинівського наповнення стала тією усвідомленою
внутріш ньою настановою, яка освітлю вала життєвий і
творчий ш л я х україн ських ш істдесятників і яка допомо­
гл а їм здобутися на індивідуальний голос. Зрештою, той
« г е н » Я-цент ризм у, щ о передбачає відповідальніст ь не
ли ш е перед Ін ш и м , а й перед світом загалом, передався
їх н ім наступникам і дав змогу, скаж ім о, І. Калинцю за­
явити про це з повним усвідом ленням своєї «гл о б а л ь н о ї»
персоналістської суті:
Я був усім на всіх і вся:
Величчям, вірою і болем г.
Саме персоналізм із його контрапунктом «п ерсон и»
(я к особистості) став, по суті, тим головним фокусом, з
допомогою якого ш істдесятники намагалися подолати
ситуацію розірваності національної культури , соціоку-
льтур н ої упослідж еності й неповноти буття, підпорядко­
ваність лю дини тотальності зовніш ніх чинників, зокре­
ма, ідеологічн их, соціальн их, насаджуваної деформова­
ної, «п ід ігн а н о ї» під потреби догм ф альш иво-лицемірної
м оралі згідно з кодексом «будівника к о м у н ізм у ». Ц е
особливо гостро відчувалося всередині переж иття есха­
тологічн ої драматургії X X століття, тієї антрополого-гу-
манітарної катастрофічності, що її несла з собою концеп­
ція формування Ното зоиеіісиз.
Така персонально загострена позиція причетності й
відповідальності є альфою та омегою поетичної, публіци с­
тичної та літературно-критичної риторики ш істдесят­
ників (згадаймо Драчеве: «Т ри воги лю дства - це мої
три воги », проголош ене п ісля не менш категоричного:
«П а л а ю - значить, я ж и в у !»); із цього глибоко персона­
лізованого світу поставала й цілком інш а, рефлекторна,
психологічно «зак роєн а» проза 2.
1 Калинець І . Пробуджена муза. П оезії. - Варшава: Об’єднання
українців у П ольщ і; вид-во Канадського інституту українських студій,
1991. - С . 42.
2 Див. зокрема: Тарнашинська Л . Новелістичне входження в літ е ­
ратуру шістдесятників: орієнтація на західне модерне письменство? //
Тарнашинська Л . Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературо­
знавчої концептології. - С 190-200.
Персоналістський вимір 19
Однак, к оли йдеться про сам творчий процес як сфе­
ру творчо-особистісної реалізац ії, то тут, ясна річ, на
перше місце виступає умова «сам отн ості». Однак це
«така самотність, в якій присутній весь с в іт »1, що її те­
матично віддзеркалює творчість ш істдесятників, особли­
во поетична.
Метою ц ієї монографії є - через яскраві постаті - від­
чути д ух того часу, з ’ ясувати місце кож ного митця у си­
стемі худож ньо-естетичних координат другої половини
X X століття з проекцією на сучасність. Саме окрем і про­
ф ілі на т л і покоління ш істдесятників - як ти х, що про­
несли із собою статус «д и си д ен тів », зазнавши тюрем, ре­
пресій і таборів, так і «т и х и х к н и ж н и к ів », я к і чинили
системі внутріш ній опір, відбувши у тривалу творчу «са-
м оем іграц ію », - здатні витворити ц ілок уп ни й портрет
епохи в у сіх її розм аїтих виявах. В ідсутність у цьому ви­
данні з певних причин окремих імен, як-от В. Дрозда чи
Є. Гуц ала (щ о певною мірою поруш ує усталений «к а ­
нон » ш істдесятництва)2, спонукатиме читача до пош уку
інш их дж ерел, а перед автором розгортатиме нові до­
слід н и ц ькі перспективи: адже сказати все і відразу -
значить позбавити себе творчого сти м улу.
Так само пропонований тут розділ «З дослідницького
а р хів у » допоможе краще відтворити атмосферу, що її
принесли із собою в українське суспільство і в його к у ­
льт у р у ш істдесятники.
Народж енням ц ієї монографії значною мірою за­
вдячую особистому знайомству й плідном у творчому
спілкуванню з В ал. Ш евчуком, Є. Сверстюком, І. Дзю-
бою, Л . Костенко, М. Коцю бинською , І. Ж и лен к о,
М . Вінграновським, П. Загребельним, а також Леонідою
та Надією С вітличними (друж иною і сестрою І. Світлич-
1 Мунье 9. Персонализм // Французская философия и зстетика
X X века. - М .: Искусство, 1995. - С. 211.
2 Проблеми канону шістдесятництва, так само як і ниніш ній стан
вивчення цієї широкої проблематики, авторка розглядає, пропонуючи
власні методологічні підходи, у такій аналітичній студії: Тарнашинсь­
ка Л . Аберація явища у постмодерному прочитанні // Тарнашинсь­
ка Л . Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої
концептології. - С. 154-174; див. також: Її ж. Українське шістдесят­
ництво: аберація явища у постмодерному прочитанні // Слово і
час. - 2006. - № 3. - С. 59-71.
20 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ного), О. Ф . Черненко (друж иною Григорія Тю тю нника і
духовним побратимом Григора Тю тю нника), а ще - з
І. М . К ош елівцем . Саме тому, вважаю, вона не є холод ­
ним і сухим академічним дослідж енням , а спробою поді­
лити ся з читачем своїм відчуттям і осмисленням (яке,
зізнаю ся, щ е триває) творчості окремих репрезентантів
цього явищ а - тих, хто найближ чий мені за духом і спо­
собом світовідчуття.
Власне, через те українське шістдесятництво має
д ля мене й інш ий - особист існо-персональний вимір і
постає певною мірою у такому забарвленні: ш іст десят ­
ницт во як сент имент .
Так уж е ск лалося, що в мою долю літературного кри­
тика в добу роботи у «Л ітер атур н ій У к р а їн і» щ асливо
ввійш ли ті, кого ми звемо ш істдесятниками, визначив­
ши згодом і мій стабільний науковий інтерес. Інтуїтивно
відчувала, що це той айсберг, верхівку якого видно всім,
але «р озкоп увати » його вглиб наважиться далеко не
кож ний: надто складною є та нібито проста риторика
пасіонарного поколін ня в координатах його неодно­
значної епохи.
Тим-то всі мої попередні дослідж ення (як-от книж ки
«Закон піраміди. Д іа логи про літературу та соціокуль-
турний клім ат довкола н е ї», «Сезон вічності. Л ітератур­
но-критичні тек сти », як і значною мірою віддзеркалю ­
ють процес «у в іход ж ен н я » в ш істдесятницьку тему,
рівно як і монографії «Х у д о ж н я галактика В алерія Ш ев­
чука. Постать сучасного українського письм енника» та
«П р езум п ц ія доцільності. А брис сучасної літературо­
знавчої к о н ц еп то логії», де зроблено спробу теоретичного
обґрунтування окрем их аспектів цього явищ а) не вичер­
пую ть ц ієї ш ирокої теми, а лиш е спонукаю ть до подаль­
ш их дослідж ень та узагальнень.
Звісно, жодне, навіть найширше, видання не може
претендувати на вичерпність - так само і в цій кни­
зі бракує окремих постатей, зокрема таких яскравих,
як В. Дрозд, Є. Гуц ало, Р . А ндріяш и к чи В. Стус, без
я к и х годі уявити літер атур у 60-х. А л е кож ен дослідник
окреслю є власне поле худож ньо-естетичних зацікав­
лен ь, власний д іалог із тими концептуальним и засада­
ми, я к і найглибш е врізалися йому в душ у.
Персоналістський вимір 21
«У к р а їн ськ е ш істдесятництво» (сукупно з усім а по­
передніми книгами й п ублік ац ія м и ) виросло із м оїх
власних творчих зацікавлень, спілкувань і запитань до
м инулого, на я к і конче хотілося знайти відповіді. Проте
воно жодною мірою не закриває ш л я х подальш им за­
цікавленням і подальш им запитанням, на я к і все ще
хочеться знайти відповіді...
і і і
Н аразі хочеться висловити подяку рецензентам цього
видання: члену-кореспондентові Н аціональної академії
наук У к раїни , доктору ф ілологіч н и х наук, заступникові
директора Інституту літератури ім . Т. Г. Ш евченка
Н А Н У к раїни М . М . С ули м і та доктору ф ілологіч н и х на­
ук , професору Дніпропетровського національного уніве­
рситету Н. І. Заверталюк, науковому редакторові дирек­
тору Інституту літератури ім. Т. Г. Ш евченка Н А Н
У к раїни академіку Н аціональної академії наук України
М . Г. Ж ули н ськ ом у, а також моїм колегам по інституту,
зокрема А . Кравченку та Н . Л исенко-Є рж иківській, за
підтрим ку ідеї цього видання. Так само висловлю ю
подяку працівникам Н аціональної парламентської б іб л і­
отеки України , зокрема В. Патоці та В. Кононенко, де
під грифом запропонованої мною авторської ідеї серії
«Ш істдесятництво: проф ілі на т л і п о к олін н я » пройш ла
апробацію (у форматі біобібліограф ічних видань) б іл ь ­
ш ість із поданих тут текстів (літературознавчі розвідки
у цих виданнях доповнено вичерпним корпусом б іб л іо ­
графії, підготовленої професійними бібліографами цієї
установи).
Так само висловлю ю подяку видавництву «С м о ло­
ск и п », зокрема панові О. Зінкевичу, за взаєморозуміння
та видання ц ієї книги.
Частина

Я -О Б ЕРНЕНЕ
СВІТОВІ
 ХУДОЖНІЙ ЧАС
ЯК КАТЕГОРІЯ
ІНДИВІДУАЛЬНОГО «Я»:
творчість Ліни Костенко

Я бунтую, отже, я існую.

А. Камю
Моя свобода завжди при мені.
Л. Костенко

Воістину: слава, як і мовчання, - все це випробу­

вання. Н а долю Л ін и Костенко випали як гучна слава,
так і не менш гучне мовчання. І лиш е деякі зболені - аж
до надриву! - рядки м ож уть передати душ евний стан
лю дини, закутої в гранітні береги самотності тривалим
вимуш еним мовчанням. І тільк и ледь притлум лена іро­
нія, «вбрана» у риму, виказує ставлення поетеси до того,
щ о ми, сущ і на цій зем лі, звемо славою.
Ось уж е понад піввіку тріумф ально йде вона тією до­
рогою, щ о ї ї звуть Поезією , усім стилем свого ж иття й
творчості заслуж ивш и на всенародну любов і повагу.
Її М уза, строга й вишукана, повсякчас нагадує нам, що
Л ін а Костенко - одна з-поміж небагатьох, кого ми звемо
аристократами д ух у, як і протягом усього ж иття зберіга­
ють горду поставу й не хи ля ться під нещ адними вітрами
історичних злам ів та кон’ ю нктури, хай би в я к і шати во­
на, та кон’ юнктура, вбиралася б.
Л ін і Костенко судилося стати предтечею ц іл о ї когор­
ти ш істдесятників, того поколін ня української творчої
інтеліген ц ії, яке в період десталінізації суспільства й
26 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
«п о т еп л ін н я » радянського реж им у у своєму спраглом у
пориванні до перемін намагалося порвати ід еологіч н і
ланцю ги, вирватися з-під гн іту соцреалістичної опіки й
повернути україн ськом у мистецтву, зокрема літературі,
його худож ньо-естетичний вимір.
І голос Л ін и Костенко завжди вирізнявся з-поміж
усіх : не зм ін и ли його тональності ні роки репресій, що
настали невдовзі п ісля хрущ овської відлиги, ні цензурні
заборони, ні гір к і розчарування. Вона завжди зали ш ала­
ся сама собою: безкомпромісною, послідовною , муж ньою
і гострою на слово.
Д уж е рано усвідомивш и свою високу й трудну місію
( « Я —ж ниця п од ен н а *), Л ін а Костенко чесно й гідно йде
обраною дорогою, не зрадивши себе ні на грамину, оск і­
ль к и почуття самоповаги н ік оли не дозв оляло їй розм і­
нюватися на марнотності сього світу.
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться-
у мене жодних претензій нема
до Д олі - моєї обраниці1, -
( «Д оля» )
сказала поетеса щ е на початку 60-х, свідома свого ви­
бору, д ля я к ої « поезія — це свят о, я к л ю б о в !*. А л е не т і­
л ьк и : це щ е й висока відповідальність і самозречення.
Щ оправда, тоді, в молодості, к о ли писалися ці слова, во­
на навряд чи знала, на що приречений поет недержавної
нації. Ц е вже пізніш е, багато чого переживш и й переду­
мавши, вона зізнається:
Український письменник, приходячи в літературу, спер­
шу й не знає, в зону якої біди він вступив. Потім прихо­
дить здогад і протест: такого не може бутиі А потім спо­
кійне усвідомлення: так є. А л е муш у працювати. Це до­
ля мого народу, отже —і моя доля 2.
1 Костенко Л . Вибране. - К.: Дніпро, 1989. - С. 35. Д алі, посила­
ючись на це видання, сторінки позначатимемо в тексті.
2 Костенко Л . Геній в умовах заблокованої культури // Л іт.
Україна. - 1991. - 26 верес.
Творчість Ліни Костенко 27
М орально-етичні та естетичні пош уки Л ін и Костенко
у царині худож нього слова міцно заґрунтовані у націо­
нальний «ч ор н о зем », який ж ивить її соками рідної зем ­
л і. У с і її думи й помисли —про долю народу, яком у ви­
пало перейти важ кі визвольні історичні гони й залиш и­
тися при цьому духовно незнищ енним. І водночас вона
надзвичайно вимоглива до свого народу, бачить його х и ­
би й недуги і —попри все! —бентежно й віддано лю бить
його:
А л е ж, але ж, але ж!.. Народ не вибирають.
І сам ти - тільки брунька у нього на г іл л і.
Д ля нього і живуть, за нього і вмирають,
ох, не тому, що він - найкращий на землі!
(«Ц и га н с ь к а м у з а » , С. 4 0 6 )
« Я в людей не проситиму сили, [ . . . ] I I Я в людей по­
прошу т ільки в ір и *, —звірялася читачеві юна Л ін а К о с­
тенко, мудро прозираючи крізь майбуття, щ о * щас­
тя треба — на всякий випадок. Сили треба — на цілий
в ік * , -н е м о в передбачила й довгі роки вимуш еного
мовчання, тобто неоприлю днення своїх вистражданих
рядків, і різні ж итейські випробування, й неминучі
розчарування. А л е та віра у власні си ли н ік оли її не
покидала, вибудовуючи її творчу індивідуальність, до­
помагаючи летіти й «н а перебитому к р и л і», аби зреш ­
тою дійти неспростовної істини: «Щ о доля нелегка - в
цім користь і своя є // Блаж енний сон душ і мистецтву
не сп р ияє*.
Така вічна невтоленість продиктована не тільк и висо­
кою самовимогливістю митця, глибокою совісністю, а й,
не менш ою мірою , її вдачею, внутріш ньою ї ї суттю не­
скореності перед жодними обставинами, «вбраною * в ось
такі афористичні рядки: « Я к ж ит и, зачепивш ись на
мілкому, то краще пот онут ь на гл и б и н і».
Тепер, із відстані років і з висоти найвищого суд­
ді — Ч асу видно, наскільки виправданими і наскільки
продуктивними б у ли як оте тривале мовчання, так і по­
дальш е усамітнення у творчій робітні. Час, щ о у д олі пе­
ресічної лю дини є здебільш ого категорією лін ій н ою —
ли ш як послідовність зміни подій та їх н я тривалість,
28 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
у справжнього митця перетворюється на «час вну­
т р іш н ій », на категорію нагромадження якості, концент­
рації й виверження духу.
Трагічне для інш их «поетичне підп ілля д уш і» (Ю . Лав-
ріненко) д ля душ і поетеси стало «тр ан сем ігр ацією », яка
дала їй зм огу не замкнутися в лок а льн ом у часопросторі:
своїми думкою й словом розсуваючи щ ільн и к и часу, во­
на д олала кордони й поруш увала хр он ологічн і меж і, на­
магаючись розірвати подвійне замкнуте коло, протягом
тривалого часу витворюване як довкола України, так і
довкола митця, у ній народженого.
« Ком плекс зап ряж ен ост і» (за власним означенням
Л ін и Костенко) у національні проблеми, щ о автоматич­
но дістаються у спадок українськом у митцеві, не звузив
горизонту бачення - вона завжди дивилася д алі й бачила
глибш е, аніж її сучасники, мудро прозираючи за конф­
ліктам и особистостей, поколін ь, ідей та сусп ільн и х фор­
мацій конф лікт часу і лю дської природи у його філософ-
сько-буттєвому вимірі.
...Ш істнадцятирічною ввійш ла Л ін а Костенко в по­
езію : перш і її п у б лік а ц ії з ’ явилися 1946 р. Народилася
вона 19 березня 1930 р. на К иївщ ин і, в м істечку Рж ищ е-
ві. З 1936 р. - киянка. У столи ці закінчи ла середню
ш колу, вчилася в педагогічному інституті. Літературне
обдаровання привело ї ї до М осковського літературного
інституту ім. О. М . Горького, який закінчи ла 1956 р. з
відзнакою.
Отже, к ільк а ш трихів до портрета поетеси тих років.
Відтак шістдесятники кидали не гранати, а квіти під­
судним чи шоколад (як Ліна Костенко на львівських су­
дах). А л е Система з люттю топтала той шоколад, мож­
ливо, відчуваючи, що його вибухова сила чи не страшні­
ша. Т і квіти й той шоколад не підривали стін. Вони при­
мушували вибухати душі, -
дуж е точно скаж е про вимір її особистого вибору
О. П а х л ь о в с ь к а 1.
Щ об передати атмосферу тих днів, знову посилатим у­
ся на статтю О. П ахльовської:
1 Пахльовська О. Українські шістдесятники: філософія бунту //
Сучасність. - 2000. - № 4. - С. 71.
Творчість Ліни Костенко 29
Як відомо, у той час засідання секретаріату Спілки пи­
сьменників ставали судилищами для молодих ш іст­
десятників (так часто створювалися передумови для
арешту через виключення зі Спілки). Власне, на одній з
таких розправ Л іна Костенко пояснила вибір свій і своїх
друзів словами А . Камю. Світ ділиться на чуму і її
жертв. І людина мусить зробити єдино чесний вибір: не
стати на бік чуми. А якого кольору чума, коричнева чи
червона, це вже питання другорядне
Ц е її см іливе як на той час слово п ролунало в тій
С п ілц і, я к у вона пізніш е, вже в роки незалеж ності, тихо
покине, відчувши, що 'її ім ’ ям дозволяю ть спекулю вати,
розміню ючи його на кон’ ю нктурні потреби.
«Альтернативою барикад» Л ін а Костенко обрала слово
й плекала його в лун к ій тиш і самоти, пильно оберігаючи
од суєти й трибунної риторики, дбаючи насамперед про
глибину того слова та його образність, інтелектуально-
мислительну, психологічну та емоційну наповненість:
протягом 16 років (1961-1977) вона була позбавлена пра­
ва друкуватися в Україні («...А на шляху - то прірва, то
с т ін а *), без якої не м ислила свого ж иття і творчості й
лю бов’ ю до якої те її слово було освячене. І в тій високій
лю бові намагалася залиш атися поза будь-якою модою і
кон’ юнктурою, зберігаючи суверенність свого « Я » . У зя в ­
ш и за внутрішню настанову уникання ш аблонності й
схематизму, вона сповідувала в поезії граничний інди­
відуалізм , самобутність і неповторність худож нього са­
мовираження: « І хай Бог м илує від якогось еталонного
ідеалу. В неповторностях, по-моєму, більш е краси, ніж в
уніф ікації до одного ід е а л у »2. Залишаючись вірною тра­
диційній класичній поезії, розвиваючи стильові тенденції
неоромантизму, Л ін а Костенко водночас прагнула того,
щоб наша література у кращ их її зразках сягнула єв­
ропейського рівня й здобулася на всесвітнє визнання.
«Є ст рога радіст ь - взят ь т рам плін рекордний. //
Б ез публіки. Без премій. Без ж у р і * , - ц е рядки про
пережите й виважене на терезах власного болю й су­
м ління.
1 Там само.
2 Кост енко Л . Немає еталонних ідеалів // М олодь України. -
1964. - 24 жовт.
ЗО Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Досить лиш е згадати розсипану верстку її збірки по­
езій «Зорян ий ін т егр а л» чи драматичну історію виходу,
а точніш е, невиходу її книж ки «К н я ж а го р а », яка при­
пала на ли ховісн і 1970-1972 застійні роки. Попри те,
щ о у видавничій рецензії Л еон ід Первомайський писав,
щ о враження від цих вірш ів він може порівняти «х іб а
щ о з тим потрясінням, яке пережив понад сорок років
тому, вперше відкривш и д ля себе П авла Т и ч и н у...»,
збірк у все ж було «за р іза н о » —з допомогою замовних ре­
цензій, ш аленого тиску на авторку, яка всі пропоновані
правки та текстові вилучення назвала необ’ єктивними,
надуманими, неаргументованими, не погодивш ись на
ж одні компроміси. (А ж тільк и 1989 р. майже всі поезії з
ц ієї невиданої книж ки вийш ли під обкладинкою «В и ­
б р а н ого».)
Ц и тую фрагменти з «доповідної зап и ск и », а точніш е,
політичного доносу тодіш нього директора видавниц­
тва «Рад ян ськ и й письм енник» А . Стася до в ід ділу к у л ь ­
тури Ц К К П У к раїни про збірку поезій Л ін и Костенко
«К н я ж а гора» та про рукопис роману у вірш ах «М аруся
Ч у р а й »:
Л . Костенко запропонувала до видання велику кількість
віршів, більш ість із них мали відверто антирадянський
та пронаціоналістичний характер. [...] Прочитавши вер­
стку, я відмовився підписувати збірку до друку, мотиву­
ючи свою відмову негативними ідейними якостями пе­
реважної більш ості поезій.
Д а л і директор видавництва переповідає, щ о редакція
поезії запропонувала авторці «докорінно переробити
з б ір к у », однак вона нічого суттєвого у верстку не внес­
ла, а «р озгор н ула активну кампанію проти видавниц­
тв а », яка п оля га ла ли ш у тому, що Л ін а Костенко гово­
рила своїм знайомим про те, що видавництво нічого
самостійно не виріш ує, а тільк и виконує «вказівки зго ­
р и ». Тож видавництво змуш ене бу ло звернутися з л и с ­
том до керівництва С пілки письменників У к раїни , аби
воно висловило «св ої реком ен дац ії». Реакцією на те про­
хання було виникнення двох дум ок, одна - відхилити
рукопис, друга - надрукувати, організувавш и при цьому
в пресі критичну п ублік ацію . Автор цього «звинувачу-
Тяорчість Ліни Костенко 31
пильного докум ен та», обурюючись такою «авантю рою »
(Оп тоді вся провина лягатим е на видавництво) «я к
пилком елементарної безпринципності, неприпустимої
політичної гри з неминучим негативним р езульта том »,
підстоює свою непохитну позицію: не друкувати!
Щоб до кінця з ’ ясувати позицію Л . Костенко та остаточ­
но вирішити питання про її збірку, я запросив поетесу
ип розмову. Бесіда тривала понад три години. Не хочу
ндн матися у подробиці - розмова ні до чого не привела.
.11. Костенко заявила про те, що її поетичні концеп­
ті то її смідомі переконання, і жодних поступок кому­
..... ницій ід іч і погії нона робити не збирається. Із нашої
ііугф і'іі м лробии нисновок: низький рівень культури
,11. ІСін-генко ииключав можливість вести з нею справді
і-порчу розмову. Її дивовижна неграмотність, неприхова­
нії шчіаііисть до всього, що нам найдорожче, це - не
артистизм, а результат впливу певного середовища. Ра­
зом з тим Костенко в душі відчуває фальш штучно ство­
реного навколо неї німбу «небезпечного таланту», вона
розуміє (хоч і не схильна це визнавати), що її поетичне
вміння не сягає далі антигромадянських, привабливих
для міщанина, викрутасів, що справжні її творчі мож­
ливості досить посередні. На утвердження світлого, по-
етично-піднесеного, у повному розумінні слова нашого
Л . Костенко просто не здатна, бо тут потрібен талант
справжній, а не дешево роздутий.
До речі, наведена тут цитата —це, так би мовити,
«чистовий варіант», а є щ е оприлю днений тепер і варі­
ант попередній, де автор зовсім не добирав слів, вклада­
ючи у свій «п р и су д » всю свою неприязнь до ти х, хто не
здатен на утвердж ення «н а ш ого » способу ж иття. Додам
один лиш е ш трих із того «п ідготовчого» варіанта:
Л . Костенко добре розуміє, що її роман у віршах ідейно
плутаний, ніхто його друкувати не буде, а тому і роз­
силає заяви «авансом». А роман вже прочитано. Саме
така думка про нього склалася в видавництві: знову
ідеалізація козацтва, давнини, знову безкласове, со­
лодке, як мед, суспільство на Україні-неньці, знову за­
милування тими часами, коли «навіть глина була кра­
ща...» Н і, «М аруся Ч урай» нічим не заслуговує на появу
серед читачів 1.
1 За матеріалами газети «М олод ь Україн и *. - 1995. - 29 черв.
32 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
І це про роман у вірш ах «М ар уся Ч у р а й », вихід якого
1979 р. окремою книж кою став темою численних об­
говорень, дискусій і виступів у пресі, про який крити­
ка писала як про досягнення сучасної епічної поезії.
М . Бажан, зокрема, наголош ував на см іливості, з якою
Л ін а Костенко зваж илася обрати стару баладу д ля «р о з ­
гортання її в ш ирокосяж ну ліри ко-епічн у поему так, що
по-новому, по-нечуваному зазвучав її м оти в », підкрес­
лював неперевершене її вміння «та к розкрити сюжет,
начебто уж е вичерпаний, щ о з новою силою виявив він
свою причаєну наснаженість, щ о став розкопаний до не­
займаних глибин , приснувши скритими в ньому струме­
нями ж ивої в о д и »1.
Ц я «ж и ва вода» «М ар усі Ч у р а й » постала з розум іння
поетесою історичного факту, через який можна розкри­
ти глибин ну суть народу, з ї ї м истецької настанови, афо­
ристично ви словлених у коротких рядках:
Це дівчина не просто так - Маруся.
Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа 2.
Тепер важко навіть уявити наш у літературу без цього
вершинного твору Л ін и Костенко, де на повну си лу ви­
явився її талант ліро-епічн ої поетеси, котра вміє концен­
трувати в слові духовну м іц ь і велич свого народу, пе­
редати в образах одвічні пош уки людиною свого щастя,
усвідом лення власного призначення на зем лі. М аруся
Чурай - це, безперечно, особистість національного мас­
штабу, і щ об інтерпретувати цей образ саме так, розш и­
ривши його до значущ их сусп ільн и х проблем, авторці
довелося полемізувати з народними переказами, напо­
внювати відомі к о л із ії морально-етичними, історичними
та філософськими розмислами, дош укуватися дж ерел
незламності лю дського д уху: «Щ о помагає не вгаш ат и
духа, // я к не співцям и ст ворені п іс н і? »
Водночас д оля ц ієї неординарної «дівчини з леген ­
д и » - з періоду повстань козацтва проти ш ляхти й вели-
1 Бажан М . Поема про кохання і безсмертя // Л іт. Україна. -
1980. - 4 бер.
2 Костенко Л . Маруся Чурай. Історичний роман у віршах (Серія
«Романи й повісті*, 1982, № 2). — К .: Дніпро, 1982. — С. 23.
Творчість Ліни Костенко 33
кої визвольної війни 1648—1654 рр., —свідомої своєї м і­
сії, проектується на одну з доміную чих у творчості Л ін и
Костенко тем —місце й роль поета в суспільстві, зокрема
і в сучасній добі, я к у можна схарактеризувати її ж емо­
ційними словами: « Я к важ ко бут и в наші дн і митцем! »
Спасибі вам за побажання злетів.
Л ечу на перебитому крилі, -
(С . 2 6 4 )
ці рядки, написані у час нелегк их випробувань, коли
боліла «душ а слов ам и », власне, не втратили свого дра­
матичного наповнення й понині. Ї ї творчий лет, спону­
куваний прагненням досконалості, довершеності поезії
як найвищого самовияву, здається, не знає самозаспоко­
єння. Навряд чи поетесі знайомі такі моменти. Навіть
тоді, як по тривалій праці приходить переможне відчут­
тя, що таки взято «тр ам п лін рекордний», як «притихне,
бодай на хви ли ну, солодка гіркота душ евної сп раги »,
чого, як і радості «з того, щ о створене Вами і щ о радує,
збагачує, хвилю є нас, Ваш их ч и тач ів », так бажав їй
М. Бажан, творячи свою оду поемі «М ар уся Ч у р а й »1.
Простеж ую чи перегуки «М ар усі Ч у р а й » із сучасніс­
тю, важко не помітити в поемі «в н утр іш н ій » автобіогра-
фізм, відчути ту «високовольт ну л ін ію Г ол гоф » власного
« я » поетеси, яке й витворило її мистецький феномен.
Проектую чи цю «сам онаповненість» тексту на кінцевий
емоційний ефект, мож емо пересвідчитися в конструк­
тивності драматичного таланту як однієї з продуктивних
запорук літературного поступу:
Сама поезія Л іни Костенко —це теж драма і стогін, бо,
якщо й не можна порівнювати долі й болі людини
X V II століття і нашого сучасника, то не можна й забува­
ти, що кожна доба має свої драматизм, свої терни й му­
ки, а отже, й поетів, цінних для нас тим, що дисгармо­
нія життя надихає їх на творчість сильніше, ніж його
радості й гармонія. Це поети дисонансів, шукачі елікси­
рів, що зціляють духовні хвороби 2.
1 Бажан М . Поема про кохання і безсмертя // Л іт . Україна. -
1 9 8 0 . - 4 бер.
2 М акаров А . Від імені болю '/ Л іт. Україна. - 1987. - 29 січ.
2 10-125
34 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Д ум ається, якби Л ін і Костенко випало ж ити за рай­
ських умов не в стражденній У к раїн і, а десь у бла ­
годатній та замож ній країні, яка не знає історичних
глу х и х кутів, катаклізм ів та криз, вона ті умови просто
вифантазувала б - аби випробувати себе на м іцність екс-
тремами та драматичною напругою пережиття. А б о рад­
ше просто би не народилася б у том у періоді - почекала
би інш их, складніш и х часів. Її вдача суголосна ли ш та­
ком у часові, який потребує постійного опору й спротиву.
Бо тільк и такий час і гартує вдачу, а така вдача, відпо­
відно, ош ляхетню є цей час, одухотворює його високим
служ ін н ям ідеалам, убезпечуючи д ов к ілля від стагнації
та духовного змертвіння. Н е випадково їй близька ф іло­
софія бунту, принесена європейським екзи стенціаліз­
мом, поглиблен а й збагачена досвідом бунту ш евченків­
ського та сковородинівським кордоцентризмом і «ф іл о ­
софією серця» П . Ю р к еви ча 1.
По роках вимуш еного мовчання в епоху застою ви­
хід книж ки «Н ад берегами вічної р ік и » (1977) і справ­
ді став, як це зазначається в «Іс т о р ії української літер а ­
тури X X сто літт я » (1995) за редакцією В. Дончика,
справжньою літературною сенсацією. По-перш е, п р олу­
нав голос, який засвідчив, що ж одні випробування не
м ож уть поменшити си ли таланту, якщ о це талант справ­
ж ній і ж ивиться соками рідної зем лі; по-друге, голос
цей був настільки глибоким і виразно інди відуаль­
ним, що спонукав читача до активного співпереживання
тим темам і проблемам, я к і найбільш е б о л іл и поетесі;
по-третє, цей поетичний голос давав перспективу, мас­
ш табність бачення ж иття —як через ретроспекцію, по­
вернення історичної пам’ яті, так і через прозирання в
майбутнє.
Однак не меншою подією літературного ж иття в
У к р а їн і став і вихід збірки Л ін и Костенко «Н еповтор­
ність» (1980), ш л я х я к ої до читача також не був простим
і безхмарним.
...Тепер я можу сказати вам, що моя книжка «Н е ­
повторність» була опублікована лиш е в результаті мого
голодування... Чому протягом всього мого життя жодна
1 Див. про де, зокрема, у кн.: Ковалевський О. Л ін а Костенко:
філософія бунту й «філософія серця». - X .: Прапор, 2001. - 176 с.
Творчість Ліни Костенко 35
з моїх книжок не вийшла в тому вигляді, як я пропо­
нувала... або у притаманній мені манері?.. Лиш е остан­
ній том, «Вибране»... з ’ явився у своєму первісному ви­
гляді, -
зізналася Л ін а Костенко, відповідаючи на одне з
поставлених їй запитань на літературних читаннях під
инзвою «Л ін а Костенко: худож ник і м и с л и т е л ь », як і
иідбувалися 10 лю того 1990 р. у М ічиганськом у уні-
нсфситеті1.
І «Сад нетанучих ск у льп ту р » (1987), що з ’ явився аж
чі'рез сім років п ісля попередньої збірки, засвідчив висо­
ку гпмовимогливість поетеси до народженого нею слова,
іі побажання тримати інтерес до самої себе уж е здобу­
тим: кожний новий «в и хід на читача» сприймався нею
як новий іспит, нове випробування, нова висота, нове
доростання до самої себе.
І справді, бути «ш укачем елік си р ів » - нелегке п ок ли ­
кання: це означає не тільк и прислухатися до власних
дисонансів, а й резонувати світові великом у, перемінам
суспільної погоди, перепускати через своє серце всі ди­
сонанси та болі соціум у, навіть тоді, коли сам цей соц і­
ум, здавалося б, залиш ається глу хи м до своїх бід та при­
нижень.
■ Ті*рпко-іронічна, дещо раціональна поезія Л ін и Кос-
т іч ік о нинвляє вели ку напругу, метафоричне „переса-
дж сміїн" іш нколиш нього світу в душ у поетеси...»2, - під-
іф іч ли ть М. Коцюбинська, дослідж ую чи багату образот-
ішрчу систему поетеси.
Вирізняючись особливою експресивністю, пластич­
ністю, виваженістю як дум ки, так і слова, її поезія, як
правило, несе потуж ний полемічний та емоційний за­
ряд, нерідко врівноважуваний виразною афористичніс­
тю, яка йде не тіль к и від к ультур о логіч н и х напрацю-
вань, а й не меншою мірою від пережитого, відчутого,
осмисленого. П ричом у саме тоді, коли крилата фраза
«ви кр еш ується» з глибин власного переж иття, її макси­
1 Цит за кн.: Кошарська Г. Творчість Л ін и Костенко з погляду
поетики експресивності / П ерекл. з англ. А . Чердаклі. - К.: Видавни­
чий дім «К М А с а г їе т іа », 1994. - С. 23.
2 Коцюбинська М . Про поезію поезії: Метафора в сучасній україн­
ській поезії // Дніпро. - 1967. - № 3. - С. 156.
36 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
м алізм нерідко «п ри труш ується» іронією , тим саморяті-
вним еліксиром , який хоч і не є панацеєю від усіх хво­
роб, та допомагає дещ о «згл а д и т и » кут бачення - не на
догоду компромісові, а як м ож ливість притлум ити свою
власну значущ ість, не втрачаючи при цьому почуття
власної гідності й самоповаги.
А ще її душ а по вінця виповнена ф ольклорним и наро­
днопісенними мотивами й образами. І з того глибинного
дж ерела вона черпає спрагло й неформально, надаючи
таким органічним д ля неоромантичної традиції «зап ози ­
чен ням » власного свіж ого забарвлення, творячи свої м і­
сткі образи, - вони несуть потуж ну суґестивну енергети­
к у питомо української ментальності й к ультур ологіч н ої
широти. П ричом у внутріш ня худож ня л огік а її поезії,
я к підкреслю є В. М оренець, зумовлена
національною ментальністю навіть тоді, коли її вірш
формально унезалежнюється від рідного неоромантич­
ного (й неокласицистичного - чи не найзначимішого для
української літератури X X ст.) канону, навіть тоді, коли
він зберігає органічну єдність з народнопісенною тради­
цією, підставою для розвитку всіх сучасних стилів *.
Історичні в ізії та авторські інтерпретації давно м ину­
л и х подій бачаться не просто звичайним пошуком ефект­
них тем чи, швидше, однієї, домінантної теми, довкола
як ої, наче довкола осі, обертається поетичний світ Л ін и
Костенко з усім його розмаїттям характеро- та образо-
творення, широтою інтонаційного діапазону, а справді
осяянням, мудрим і послідовним віднаходж енням влас­
ної дороги в П оезії, яка виявилася ширшою, аніж , м о­
ж е, сподівалося, бо вивела авторку в безмеж ж я Часу,
який один і може бути гідним опонентом справжньому
талантові. Ц я тема-максима, незглибим ість як ої важко
осягнути навіть упродовж ц ілого ж иття, вабила її від
ранніх л іт , даруючи прозріння й одкровення, а водночас
випробовуючи на високість д ух у й слова 2.
1 Моренець В. Стильові напрями поезії (I I половина X X століття:
спроба типізації). - Рукопис.
2 Див.: Тарнашинська Л . Час у творчості Л ін и Костенко як
темпоральний код структури людського досвіду // Тарнашинська Л .
Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концеп­
тології. - С. 234-249.
Творчість Ліни Костенко 37
Л ін а Костенко м айж е свавільним зу си лля м поетичного
одкровення погли би ла відчуття часу в ук раїн ськ ій пое­
зії. «С в ав іл ь н и м », бо сама історична п ам ’ять у 70-ті ро­
ки свідомо зам улю валася, і треба було виявити неаби­
яку громадянську мужність, щоб підірвати стереотип
безкрило-вибіркової ілюстративності подій м инулого.
С лід сказати й те, що корені ху д о ж н іх ідей «М а р у с і Ч у ­
р ай » можна завваж ити ще в поезії Л ін и Костенко
(10 х років звичайно, в зародковій формі, я к проблис­
ки, як протуберанці душ і. Її ровесники і трохи молодш і
пости її ін'іюіиіому спрагло поривалися в космічну вись,
її .111ції ІСпгтічіко ижо тоді якимось нерозгадуваним пору-
кмм т и ч ичио ґо сгтіш прозирала майбутні тривоги лю д ­
і піп, мін і' іім і ' г і .огодііі чітко визначилися й полягаю ть в
ді'грмдмцП історичної п ам ’яті, екологічної свідомості
І т. Ін.,1
так трактував історичну «зак орін ен ість» її слова
І). Прюховецький.
Такий вектор «нац іонального істори зм у» (Г . Сиво-
кіпь) Л ін и Костенко, як історична пам’ ять та прозиран­
ня у день, коли таки ж знайдемо «У к р а їн у в У к р а їн і»,
бачиться як виразна «крива напруги» національного
болю - від «Д рам и про братів неазовськи х», «Гори-
слави -Р огн іди », «Д ревлян ського тр и п ти ха», «К н я з я Ва­
си л ь к а », «Л ю т іж а », «Ч игири нського к о л о д я зя », «Ч а д ­
ри М арусі Б огуславки » - до верш инних епічних творів
«М аруся Ч у р а й » та «Б ерестечко*.
Однак ця драматична вісь м инуле - майбутнє, до як о­
го й звернений поетичний погляд Л ін и Костенко, звісно
ж, «гарячою л ін іє ю » проходить через сьогодення, торка­
ючись його найболю чіш их точок - як безпосередньо, так
і опосередковано, через історичні та к у льту р о логіч н і па­
ралелі, рем інісценції, алю зії.
Намагання Л ін и Костенко думкою вхопити «бли ск
завжди непоруш ної вічності» (Св. А в гу сти н )2 та блиска­
вичну пром инальність однієї піщ инки Всесвіту - м иті -
це більш ніж зухвалий намір осягнути сутність вічно не­
1 Брюховецький В. Л ін а Костенко: Нарис творчості. - К.: Дніпро,
1990. - С. 158-159.
2 Святий Август ин. Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. - К.:
Основи, 1999. - С. 220.
38 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сталого, плинного часу. Бо що є найбільш невловимим
та незбагненним? Казав-бо Святий Августин:
Отже, що ж таке час? Коли ніхто не питає мене про це, я
знаю, але як тільки йдеться про пояснення, я вже не
знаю 1.
Та покликання поета —не тлумачити, не вияснювати,
а передавати у слові своє відчуття часу («Н е м а є моря
глибш ого, ніж Ч а с »), його буттєтривання, ритм, а рад­
ше - ритми, його аромат, так само, як неміреність й
взаємообумовленість того, щ о ми звемо м инули м , тепе­
ріш нім та майбутнім. Тобто часотривання поета не обме­
ж ується ли ш е земним його виміром - воно неминуче
розпросторюється за м еж і фізичного існування, «десан­
тую чи сь» і в «чорн и й сон в ік ів » («Л и ш е прапам’ять до­
літ ає звідт и , // перемиває золот ий пісок. // Б агат о м іг
би розказат и віт ер, // але у віт ру голос пересох...»), і в
те витворене ли ш проекцією м и слі прийдешнє, щ о вже
сьогодні «новітню створює к р а су ». Критика не раз від­
значала, що в поезії Л ін и Костенко чується «г о л о с » п у ­
щ еного хронометра. Вж е сама назва книж ки «Н ад бере­
гами вічної р ік и », що, здається, якнайкращ е концент­
рує в собі світовідчуття авторки, передає як вічність
ж иттєтривання, так і його плинність, проминальність.
І ця дихотомічна сув’ язь —сталість як якісна характери­
стика вічності й динамічність, р ухли в ість ріки - захоп­
лю є у свою орбіту всю різнотемність, підпорядковуючи її
одній темі-максимі.
Через те, мабуть, у рядках Л ін и Костенко перебіг ча­
су, його невблаганну пром инальність відчуваєш до болю
пронизливо, майж е фізично. Н езрідка ж «х о д а » часу в
неї неквапно-розмислива - як у вірш і «У к р а їн ськ е аль-
ф реско», а то й важка, як і сама вічність («...дивлю сь:
м ій прадід, і пра-пра, пра-пра - // усі ідут ь за часом, як
за п л у го м »), щ о передається звертанням до колективно­
го образу поколін ь, як і змінюю ть одне одне, і до зримого
архетипу п луга, щ о асоціюється з тяж кою хлібор обсь­
кою працею в поті чола, або ж поривчаста, рвійно-не­
стримна. Й отой «образ п о сп іх у », щ о виникає в уяві
через образно-асоціативну систему, «зм и к а ється » з по-
1 Там само. - С. 222.
Тяорчість Ліни Костенко 39
відчуттям самою поетесою часу як ш аленого
■ п і і і і и м
пі и цю на карнавалі ж иття або радше вічною боротьбою
І:і сммою собою, невтоленним бажанням встигнути зро-
Лити якомога більш е:
Здається, часу і не гаю,
а не встигаю, не встигаю!
Щодня себе перемагаю,
від суєти застерігаю
і знов до стрічки добігаю,
І ііііом себе перемагаю,
І мі' игтигати не встигаю,
І пі хіімлимочки ж не гаю!
(«ІМ ш т ь с я , часу і не га ю ...», С. 1 1 1 )
Ми і. мнтитозм мить і вічніст ь - проходить через усю
піорчігть Л ін и Костенко. Осмислення себе як самоцін-
мпгті у вимірах вічності й водночас відчуття неповтор­
имі ті кож ної прож итої м иті - так можна окреслити її
поетичне світовідчуття й парадигму художньо-філософ-
г і . і с и х ш укань - центральну взагалі д ля літератури всіх
часів і континентів. У них віддзеркалився і ви клик ча­
го ні - як одвічна лю дська потреба самоствердження й
заперечення своєї проминальності, і схи лян н я перед йо­
го невблаганністю, коли гординя зреш тою впокорюється
мудрою розваж ливістю й худож ньою прозірливістю .
Глибоко національна поетеса, Л ін а Костенко вільно
почувається в різни х епохах і в різни х країнах, ш у­
каючи постійних паралелей та асоціацій, щ о робить
її поезію (зокрема й низку драматичних поем - «С к іф ­
ська од іссея», «С н іг у Ф л о р е н ц ії») закоріненою у г л и ­
бину віків й у світовий контекст і водночас напрочуд
свіжою, неповторною, сучасною. Її поетичний голос має
лиш е їй одній притаманний тембр та інтонації, у як их
не знайдеш і натяку на фальш , ш тучність, солодкавість
чи позу.
Поетеса начебто поставила перед собою глобальне
надзавдання: «П р о ч и т а й золот і м анускрипт и, подиви
ся у віч і в ік а м ». А л е що вже казати про розгадку три­
вання вічності чи хоч би ту мить у ній, що зветься лю д ­
ським ж иттям, якщ о навіть «х р о н о ло гіч н у мить* - як
блискавичний спалах у безм еж ж і Всесвіту - нам не дано
40 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
осягнути за одне фізичне перебування на цій зем лі. Н ад­
то як щ о то « мить якогось пот рясіння: // П обачиш світ ,
я к вперше у ж и т т і...»
Однак попри всю м інливість і перебутність, іманентно
властиві часові, сталими залиш аю ться онтологічна са­
м отність лю дини, екзистенційний трагізм її буття, ро-
зіпнутого м іж отією віссю - вічність і мить, - й ця тема
надзвичайно гостро звучить зі сторінок збірок Л ін и
Костенко.
Проте поетеса благословляє кож ну мить ж иття «н а
цих все світ н іх косовицях см ерт і» - не тільк и високу
мить осяяння, бо й звичайна, вона водночас є незвичай­
ною, невипадковою, неповторною - вона, мінливо-зни-
каюча, щораз інакш а, і з суми оцих «ін ак ш остей » і ви­
творюється те, щ о ми звемо індивідуальним пережит-
тям, досвідом, духовним мікрокосмом.
Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином.
На росах і дощах настояний бузок.
Оця реальна мить вже завтра буде спомином,
а післязавтра - казкою казок.
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
( «Звичайна собі мить.
Звичайна хата з комином», С. 306)
У вірш ованому епосі та у драматичних поемах Л ін и
Костенко час набирає інш ого - сказати б, епічного ви­
м іру, він наче уповільню є свій пли н, змінює оптичний
кут бачення, аби м огли ми пильніш е роздивитися істо­
рично значущ і події, знайти історичні паралелі, осмис­
ли ти їх. Т ут, окрім цього, відбувається ще й реконструк­
ц ія часу, відтворення його колиш нього виміру у вимірі
теперіш ньому - власне, те, що є відновленням, реставра­
цією м инулого, або, як його щ е мож на назвати, - «е к с ­
траполяцією лю дини в м айбутнє» (В. П анченко), як це
бачимо у вірш і «Затін ок, сутінок, день з о л о ти й ». Тобто
поетові вільно ш иряти в часопросторі так, як ведуть
його худож ня ін т уїц ія й слово. А все - заради перегуку
поколінь, заради пош уку власного коріння: « І хт о вони?
Т вор чіст ь Л ін и Кост енко 41
.4 ми хто? Х т о ми? Х т о м и ? !» (поема-балада «С кіф ська
пдістіш*).
Л іричний герой Л ін и Костенко присутній одночасно в
ріпних століттях, поетеса вдається до зближ ення, ба на-
шп. «ім ітуван ня ( « в с і віки ж или вже без а д р е с») мину-
риігп II теперіш нього (« Б ід н і свящ енні бики бога Геліо-
і'ц і і і)с ж їм тепер паст ися - 11 на р акет ній б а з і? !»).
Тпии гусідіупю й співіснування різних історичних епох,
що п>к ііііік не ішднються нам неорганічними, допомагає
нигчрці сі і риск іуиити й майбутнє, яке завжди ли ш сума
піні, щм Пупи, є І) Луді1, а через те, на її переконання,
• її нііііПі/шнічі.чі і і//х а б со л ю т н и й ». При цьому, як спо-
гікрі'І і|II Г. ІСопшрі'і.КІІ,
її гі>|ні’■т і дітмль разом з вигадкою становлять необхідні
піфіїмі-трм тексту, а повторювані непрямі посилання на
млишіу природу часу через авторський голос і коментар
;ш0о;шочують зв’ язок минулого з сьогоденням *.
Конф лікт начебто часу м инулого й часу теперіш нього,
.нікодований в образах Ф лорен тій ц я і Старого, що, по су-
і і, і однією й тією ж особою (драматична поема «С н іг у
Ф л о р е н ц ії»), насправді є конф ліктом часу й лю дської
природи; у даному випадку він виведений на проблему
митця, зокрема й митця і влади - однієї із провідних
гпм у творчості поетеси. Інтерпретована через ц іл у низ­
ку творів («Ц и га н с ь к а м у з а », «М ар уся Ч у р а й », «С н іг у
Ф л о р е н ц ії» та ін .), ця тема віддзеркалює - через духов­
ну біографію самої поетеси, яка усім своїм безкомпро­
місним ж иттям послідовно засвідчує власну незламну
позицію митця - опозиціонера існую чій владі, - долю
митця трагічного X X століття.
Вона на власному ж итті спізнала таку неспростовну
істину: «...хт о не має власного таланту, // т ого прису­
тніст ь генія г н іт и т ь », однак драматичну долю митця у
суспільстві розглядає насамперед не як драму к о лізій , а
як драму ідей доби, бо ж поет завжди виходить за рамки
звичного, руйнує стереотипи, намагаючись «бу ди т и
мисль зат уркану і к в о л у », прозираючи не тільк и угли б
1 Кошарська Г. Творчість Л ін и Костенко з погляду поетики експре­
сивності. - С. 123.
42 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
століть, а й у майбутнє, провіщ аючи його якщ о не на
рівні реалій, то бодай ідеалів, бо ж воістину:
...ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!
(«Кобзарю...», С. 100)
У це поняття «п о е т » Л ін а Костенко вкладає глибоко
драматичний, провидницький зміст.
Мені довелося бачити
найвидатніших поетів світу -
всі вони були не естрадники, а страдники, -
(«П о е зія і популярність», С. 543)
так одним словом визначить вона долю митця, п о к ли ­
каного служ ити своєму народові. Ц ю «страдн иц ьку»
сутність поета вона поглиблю є розум інням його драми
як митця бездерж авницької нації. Так, героїня « Ц и ­
ганської м узи » Папуш а приречена на нерозуміння, бо є
дочкою народу, в якого немає вітчизни, « тому й поет ів
зроду // немає, не було і не повинно бут ь*.
Усвідом лю ю чи ун ік альн ість покликання й високу м і­
сію поета, Л ін а Костенко, проте, залиш ається до нього,
й до себе зокрема, дуж е вимогливою, пронісш и ту рису
через усе своє ж иття.
...Тяжкий був час. Тепер кого не стр ів -
усі митці, художники й поети.
Всі генії.
На вічні терези
кладуть шедеври у своїй щедроті.
Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,
був М ікеланджело Буонарроті.
(«Ч екаю дня, коли собі скажу...», С. 226)
Т ут доцільно зацитувати її слова, відомі як відповідь
на одне із запитань редакції ж урн алу «Р ад ян ськ е літер а ­
турознавство» (н и н і - «С лово і ч а с »):
Творчість Ліни Костенко 43
З грецької міфології відомо, шо коли музи заспівали на
горі Гелікон, то ця гора від захвату виросла. А л е Пегас
тупнув копитом, і гора знову стала на своє місце.
У нас в українській поезії наша гора Гелікон не­
помірно виросла. Вона вже сягає неба. Над нею сяють
лише зірки першої величини, засвічені запопадливими
критиками. Там живуть самі тільки митці, вони пишуть
«вогнем душі і слова», дивляться «очима совісті й
добра», стоять «при м ечі» і т. ін. Треба, щоб тупнув
Пегас. Гора стане на місце та й видно буде, яким бур’ ­
яном вона заросла. І що до шедеврів там ще далеко. Щ о
декотрі музи дуже метиковані на кон’ юнктуру. І що б’ є
там часто не кастальське джерело, а фонтанують гей­
зери патетичного багатослів’ я *.
Ї ї поетична біографія якраз і є подвиж ницькою спро-
Гнио черпати тільк и з кастальського дж ерела, займаючи
ш їм конформістську позицію м итця-некон’ ю нктурника,
постійно пам’ ятаючи, що « у майбут нього слу х абсолю т ­
н и й ». Д л я неї «п оезія - теж висота»:
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
(«Страшні слова, коли вони мовчать», С. 138)
Ції пічно загадкова неповторність поезії («С л ів ще пе­
чи ііо г.ііл вже є » ) й поета як її репрезентанта важко
міл л і" п .оі логічн ом у витлумаченню, й тут Л ін а К остен­
ки чигтп піддшться на волю інтуїтивному відчуттю:
...то не є дзвінкий асортимент
метафор, слів, - на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
в якому плачуть сни мого народу.
(«Я к а різниця, хто куди пішов?», С. 93)
Слово Л ін и Костенко постійно заакцентовується на
двох константах буття - лю бові й ненависті, у як и х т іл ь ­
ки й розкривається лю дина - у величі своїй чи мізернос­
ті, піднесенності д у х у чи ницості, - у розрізі часу зверта-
1 Костенко Л . Якість - норма // Рад. літературознавство. - 1987. -
№ 6. -С . 6.
44 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ю чись до різних епох та різних історичних постатей
(«М а р у с я Ч у р а й », «Д у м а про братів неазовськи х», «Б е ­
р естечко»).
П оетесу більш е цікавить універсум, та універсальна
картина світу, переломлена в епохах і народах, що й на­
ближ ає до розгадки сенсу буття, аніж конкретика р еаль­
ного. А л е універсальне завжди пізнається через с л у х і
зір, щ о вбирають у себе теперіш нє ж иття, а вже за­
тим - через його переосмислення.
Проте вона не тільк и осмислю є час як категорію на­
самперед ф ілософ ську - її над усе цікавить, як він пе­
релом лю ється у д о ля х епох, поколін ь та в д олі окремо
взятої особистості. І як ті покоління й особистості м і­
няються, трансформуються під впливом, тиском часу.
Попри гостре відчуття минущ ості часу, в якій, безпе­
речно, присутній ефект саморуйнації, вона осмислює
часобуття як життєтворчу, активно-формуючу, полі-
ф ункціональну енергію. І хоч проминання - це завжди
гіркота втрати, прощ ання з тим, щ о є звичним у сього­
денному п ли ні, воно має будівниче прямування - як
прообраз майбутнього.
Свою *вічну т еперіш ніст ь» - те, що вже «за вт р а
ст ане сп о га до м *, Л ін а Костенко бачить як час, що «п р о ­
літ ає з реакт ивним сви ст ом * повз наш і д олі, ще й ще
раз нагадуючи: «Ч а с не наша в л а сн іст ь ».
«Т а к е ст оліт т я - навіт ь зрячі йдуть н а о с л іп »... І на
рубеж і ти сячоліть час у її поезії то мчить із ш аленою
ш видкістю ( « Ш а л е н і т емпи...» —ти хо зітхає поетеса із
справдешнього болю за цю розш арпану, загнану поспі­
хом лю дин у), то наче стиш ує ходу, прислухаю чись до
відлун ня своїх кроків серед апокаліптичних історичних
перегонів.
К о ли ж драма народу, драма ц іл о ї нації накладаєть­
ся на драму всепланетарну - це встократ помножена
драма лю дської душ і. Йдеться про реальність кінця
ти сячоліття з її виразними апокаліптичним и перед­
чуттями, що проростають крізь відчуж ення м іж л ю ­
диною і природою, крізь недовіру лю дини до природи
і природи до лю дини, апофеозом чого й став Чор­
нобиль - одна з провідних тем Л ін и Костенко, бо, зреш ­
Творчість Ліни Костенко 45
тою, в ньому « всі парадокси і всі т рагедії в с іх ст оліт ь
лалишили свій с л ід ».
Тема, яка, на ж аль, уж е давно почала пригасати в
українській свідомості, певно, в си лу наш ої до неї адап­
тованості, і яка, може, чи не найбільш е боли ть у дні те­
періш ньому тільк и Л ін і Костенко (і в цьому наша біда й
наше щастя водночас) —том у так багато в неї наскрізь
«стронцієвих» рядків, том у так багато розпачливих нот,
тому така зранена й притомлена в її творах природа
(як і душ а), щ о той - з погляд у вічності - урок ми не по­
спішаємо засвоїти.
Не забувається її гостра доповідь на другом у М іж ­
народному конгресі україністів у Л ьвові *, де говорила
нона про необхідність «ви робляти як ісь м еханізми гум а­
нітарного протистояння» усім майбутнім м ож ливим ну-
клеарним катастрофам, при цьому особливу увагу звер­
таючи на ц іли й комплекс проблем, щ о постали разом з
«ерою саркоф ага». Т іл ь к и ж чи д ійш ли вони до чинов­
ницької свідомості тим болем, що його вклала поетеса у
кожне своє виважене слово?
Однак на злам і часу старе, відж иле, хоч і цупко три­
мається щ е за ж иття, у тому відчайдуш ному супротиві
все ж трансформується зрештою в паростки нового, ж ит­
тєздатного. Й ого ли ш треба вчасно помітити й підтрима­
ти, культивую чи в масовій свідомості.
Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки.
(«М е н і відкрилась істина печальна...», С. 77)
Щ об оцей «спогад р ік и », коли « вже почалось, ма­
буть, м а й бу т н є» («А л е м айбут нє тому і м айбут нє //
що має бут и, що б не бу л ої» ; « М и є тому, що нас не мо­
же б у т и »), ніс у собі не лиш е відж иле, віддзеркалював
не лиш е спотворені болем обличчя, але й ніс світлонос­
не, тяж ко й напруж ено працює поетова душ а ( « Блаж ен­
1 Костенко Л . Чорнобиль в дозах історичної свідомості: Доповідь
на II Міжнародному конгресі україністів у Львові // Л іт . Україна. -
1993. - 2 верес.
46 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ний сон душ і м ист ецт ву не с п р и я є »). Вона завжди ви­
ривається за часові рамки, ламає стереотипи й приписи
епохи, « трансем ігрую чи» й угли б століть, й у майбутнє,
прозираючи його не стільк и на рівні реалій, ск ільк и на
рівні д ух у та ідеалів. Т іл ь к и усвідомивш и це, можна
зрозуміти, який ж е насправді глибокий смисл криється
у словах: «Т о небезпечно - генія цькувати. // В ін у без­
смерті страш но вам воздаст ь»*.
А щ е це постійне нагадування нам, що талант - це
завжди ш ля х, «обраний у відчайдуш них обставинах»
(Сартр), коли: « І сум, // і жаль, // і висновки повчальні.
// І слово, непосильне для пера. // Душ а пройшла всі
с т а д ії печальні. // Тепер уже см іят ися п о р а ».
Останніми роками М уза Л ін и Костенко, здається,
стала іщ е трагічніш ою . Т іл ь к и трагізм той - без к о ли ш ­
нього надриву, без оголеного нерву: він ховається усере­
дину власного зболеного « Я » - я к у м уш лю , нерідко
втрачаючи ем оційну безпосередність та лір и ч н у забарв­
лен ість. Він більш е притрушений якоюсь сумнуватою
мудрістю, прогірчений іронією , приправлений скепси­
сом. Х оча часто й іронія не здатна вирятувати душ у й
освітити її прозрінням. «Н е бачу обличчя іст ини - воно
спотворене б о л е м », - звучать її гір к і слова як визнання
власного безси лля перед часом, що приніс усвідомлення:
« М и поранені люди, ми дуже поранені л ю д и », побиваю­
чи власне ж переконання: «Ір о н ія - це блискавка ума,
котра освіт ит ь всі гли би ни см и сл у ».
«Н е хочу грат и ж одн ої з ролей у цьому сат анинсько­
му с п е к т а к л і», - звучить безапеляційно й переконли­
во - як вирок. Її безж альний діагноз: « У с і у с іх не лю б­
лять. Ц е біда. I I Ц е чорний дим невидимого пекла* -
страшний і категорично-незаперечний «р а х у н о к », пред’ ­
явлений часові, з якого навіть «іс то р ія см іється сардо­
н іч н о ». «Л ю д и н а знівельована ю рбою *, втрачає саму
себе, відтак зона відчуж ення переростає зону чорнобиль­
ську, вона проходить вже через душ і лю дей. Ц е борсан­
ня беззахисної д уш і у «к о л е к т и в н и х нет рях сам от и* -
1 Костенко Л . В іяло мадам Полетики // Кост енко Л . Сад нета­
нучих скульптур: вірші, поема-балада, драматичні поеми. - К.: Рад.
письменник, 1987. - С. 41.
Творчість Ліни Костенко 47
чим його пояснити: переломом віків, зламом свідомості
чи просто настанням якогось безчасся?
Її непокоїть болю че питання - хто винен: час, оте ми-
мііюче століття, коли «з н о в ліпит ь душ і к он ’ю н к т у р а *,
чи винні ми самі, нездатні позбутися отого «ц у п к о го
коріння несвободи»? Ч ас у його ниніш ньому вимірі - су ­
цільна перевтома, апатія, розчарування, скепсис - як
закономірний психологічний стан п ісля недавнього над­
мірного суспільно-політичного збудж ення й масової ей ­
форії. Я к же продиратися нам його гонами до істини
крізь хащ і національних комплексів, стереотипів, по­
милок, розчарувань і зневіри? І щ о воно таке - істина в
пінному часі? Де виміри? Де критерії? Де, зрештою, та
людська гідність, яка ли ш е й здатна ту істи ну осягнути?
І звучить її категоричне й безкомпромісне: « Н е м ож ­
на брат и іст ини в оренду // і сіят и на ній чорт опо­
л о х ». Воно лиш е поглиблю є її колиш нє переконання:
«А л е не б ій ся прикрого рядка. // П розрінь не бійся, бо в о ­
ни як ліки. I I Н е б ій ся правди, хоч яка гірка, // не бій ся
смутку, хоч вони я к р ік и ». Н айголовніш е кредо поетеси
сформульоване в коротких рядках: «Л ю д и н і б ій ся душу
ошукать, // бо в цьому с х и б и ш - т о уже н а в ік и ».
Н ік о ли не поли ш ала поетеса свою у лю блен у історич­
ну тематику, бо перед нею постійно стояло запитання:
«А хт о напише, або написав // Велику книгу нашого
народу?!* Так, протягом багатьох років вона дописувала
й переписувала створений щ е у 1966-1967 рр. істо­
ричний роман «Б ер естеч к о», який прийшов до читача
окремою книгою 1990-го, явивши нам згусток болю й
глибоких роздумів про трагічні віхи української історії,
а саме: про поразку під Берестечком. Від зображення
цілком конкретної історичної події ( «У с е ж було за нас.
Чому ж програли м и ? !*) Л ін а Костенко прийш ла до роз­
криття ф ілософ ії поразки як науки: «н ія к а перемога
так не в ч и т ь », вкладаючи в ту гір к у істину вели ку кон­
структивну енергію, яка спонукає до праці, до нових пе­
ремог на ниві державотворення, бо вже «нем ає часу на
п ор а зк у ».
Ц е інтерпретація в нових історичних обставинах ви­
значальних д ля Л ін и Костенко тем - зради і вірност і,
відступництва й мудрої несхитності, що м али своє відо-
48 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
враження і в «Д у м і про братів неазовськи х», драматич­
ній поемі «С н іг у Ф л о р е н ц ії» та інш их творах, написа­
них до «Б ерестечка*. Тем, щ о завжди поляризую ть
суспільство, творячи нові й новітні трагедії, а митця
спонукають до переосмислення історичних сюжетів, фак­
тів, імен, до пош уку відповіді на, здавалося б, вічне д ля
нас, українців, запитання: «Ц е що, на в с іх поділене
сум л іння?» й таку ж, поки що, на ж аль, теж вічну від­
повідь: « Н і, це на в с іх помножена ви н а *.
Роздуми... пошуки... сумніви... І знову вивіряння
власних дум ок у мудрості століть: «Н е бачу обличчя
іст ини, воно спотворене болем...* « Д еся т к и л іт неміря­
н о ї втоми, абсурдами примучена душ а* все щ е стоїть «у
пам ’ят і, я к в п о ве н і*, ш укаючи все тих ж е історичних
паралелей («Б е р е с т е ч к о »), все тих ж е вічних цінностей,
сподіваючись, щ о ми «іщ е раз відродим ось» - коли «в с і
ц и віл іза ц ії будуть вже ст а р і*, бо ж : « Все лю дст во вже
збулось. Л и ш ми іще на ст а р т і*. А б и ті сподівання не
залиш и ли ся ли ш вічним поривом у немож ливе, а ми не
застигли на вічному «ста р ті» ( « Я к е глибоке і цупке ко­
р ін н я несвободи!» ), і прозвучав її виважений голос, що
змуш ує вибратися з нетрів безплідних рефлексій і р уй ­
нівних самокатувань, рівно як і з солодкавого само­
замилування й розм аніж еної сентиментальності і, пере­
дихнувш и, помовчавши на самоті й набравши повітря,
видихнути на повні груди: але попри все ми єі Є як на­
ція. Я к народ. Я к держава.
Будь-яка будівнича праця - якщ о метою її ставити
конкретний результат, а не ефемерні віддалені перспек­
тиви - сперш у вимагає оцінити ситуацію. Тверезо, об’ ­
єктивно й безж ально, без отих «о п ти ч н и х » викривлень,
щ о ними гріш ать як більш і, так і м енш і політи ки , п о л і­
тологи і в сіляк і п уб ліч н і «п атр іоти » з чи сла тих, хто н і­
ким інш им і бути не здатний, обравши собі цей образ
єдино як «ф а х ». А л е д ля цього слід розміф ологізувати
національну свідомість, заш орену новітніми стереотипа­
ми, витвореними вже в теперіш ньому посттоталітарному
часі, що й зробила Л ін а Костенко у своїй лек ц ії, прочи­
таній перед молоддю в Н аціональном у університеті «К и -
єво-М огилянська академ ія» 1 вересня 1999 р. (к о ли , до
речі, їй і було вручено диплом та мантію почесного про-
1яоочість Ліни Костенко 49
фпгора Н а У К М А ), яка з ’ явилася окремою книж ечкою
• Гумннітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала».
Під час тієї першої л е к ц ії контакт м іж Поетом і мо-
іоддю був взаємним: юні києвомогилянці почули ж и ­
т і й , нофнльшивий, пристрасний голос, а Л ін а Василівна
і і о Пн ч і і л п щире зацікавлення в очах юнаків та дівчат,
мідчулн свою потрібність у студентських аудиторіях.
І ііг индихнуло її на ц и кл лек ц ій д ля києвомогилянців,
пні, хочеться сподіватися, збагатили духовність ц ілого
ПО К О ЛІН Н Я .
11пик мутно, що з ’ явилася ця книж ечка одразу ж піс-
<•н • І и ........ на улам ках наш их ілю зій , гір ки х роз-
•ін|іуппиі., шклинань і зітхань, на руїнах несправджених
іш дій ііролвучав достоту оптимістичний голос.
(!.ііоііо Л ін и Костенко, націлене в майбутнє, заперечує
мшіохіям як національну рису, застерігає проти пош уку
дпгтпуктивного негативу в ментальності української на­
ції. її тривожить рецепція У к раїни в світі: яким чином
■суспільство може мати об’ єктивну картину самого себе
і дннати на світ невикривлену інформацію про себе, сфо­
кусовану в головном у д зе р к а лі», бо маємо «бути від­
криттям д ля світу, а не морально ущ ербним народом в
абераціях чуж их в ід дзер кален ь»1.
А л е насамперед треба налаш тувати себе самих на
сприйняття власного неспотвореного відображення, в і­
льного як від ком плексу меншовартості, щ о неминуче
схиляє до національного самомазохізму, так і від манії
величі, що, власне, також породжена комплексом друго­
сортності.
Однак, вказуючи на «деф ект головного д зер к ала», Л і ­
на Костенко зовсім не закликає нас стати перед єдиним
«д зер к а лом », створеним «керівною в олею » власть ім у ­
щ их чи інш их «п р о р о к ів », а ли ш наголош ує, що «н е
треба чекати, щоб хтось вам зробив ваше власне індиві­
дуальне дзеркало і вмонтував його в систему суспільни х
д зе р к а л »2, бо кож ен має зробити це сам.
1 Кост енко Л . Гуманітарна аура нації, еЛо Дефект головного
дзеркала. - К .: Видавничий дім «К М А сасіетіа*, 1999. - С. 13.
2 Костенко Л . Чорнобиль в дозах історичної свідомості. Доповідь
на II Міжнародному конгресі україністів у Львові // Л іт. Україна.
1993. - 2 верес.

50 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Основним ж е «те ле ск о п о м », щ о має відповідну оптич­
ну систему вклю чно з головним дзеркалом, авторка вва­
жає - д ля будь-якої нації - весь комплекс гуманітарних
наук, з літературою , освітою, мистецтвом вклю чно:
і в складному спектрі цих дзеркал і віддзеркалень суспі­
льство може мати об’ єктивну картину самого себе і дава­
ти на світ невикривлену інформацію про себе, сфокусо­
вану в головному д зе р к а лі1.
Л ін у Костенко, здається, найбільш е непокоїть саме
та обставина, щ о стала м ало не правилом доброго то­
ну вишуковувати деструктивний негатив у м ентальності
україн ської нації, як-от новітній стереотип — « дуже не­
сим пат ичний силует * - націю на к олін ах і, відповідно,
постійні закли ки підвестися з к о лін , чи інш ий ново-
витворений міф, начебто нація наша спить, що його
не може сприйняти лю дина м исляча й об’ єктивна. Т р е­
тім лейтмотивом наш ої незалеж ності, як небезпідставно
спостерегла Л ін а Костенко, стали кинуті коли сь зопалу
Винниченком, а тепер надміру тиражовані слова про те,
що історію наш у нібито не можна читати без брому,
заганяючи «с п ів в іт ч и зн и к ів у ком плекс причет ност і до
екскл ю зивни х ж а хіт ь наш ої іст о р ії*, яка насправді є
нітрохи не гірш ою від історій інш и х народів.
Н а таких «тр ьох к и т а х », зрештою, і вибудовуєть­
ся почуття гідності - як власне лю дської, особистісної,
так і гідності ц іл о ї нації. І ці симптоматичні міфи, ви­
творені аж ніяк не з надмірної лю бові до України, - не
причина, а наслідок саме відсутності цього почуття
самоповаги, такого необхідного в період становлення
державності.
Н е можна не перейнятися й тривогою Л ін и Костенко
з приводу адаптованого розум у україн ської нації, який
«зб л я к , призвичаївся, вт рат ив свою енергет и ку*. І в
цьому, очевидно, найбільш а наша біда: переставши бути
у в ’ язненим, поневоленим, як це означує авторка, він,
цей адаптований розум, і вводить суспільство в ту небез­
печну «лета р гіч н у м ля в іс т ь », що призводить до послаб­
лен ня енергетики гум анітарної аури нації та до дефекту
1 Костенко Л . Гуманітарна аура нації, або Дефект головного
дзеркала. - С. 12-13.
Творчість Ліни Костенко 51
головного дзеркала. Власне, йдеться також про ту про­
блему системної кризи гуманітарної сфери, духовного
занепаду, щ о на неї вказувала Л ін а Костенко у своєму
виступі у Київськом у будинку вчителя на тем у «Ч о р н о ­
бильська катастрофа і збереження к ультур н ої спадщини
народу»:
Криза не через те, що ніхто нічого не робить. Н і, робить­
ся багато. А л е справа іщ е й у рецепціях: суспільство не
сприймає наших зусиль. Ми переживаємо кризу сприй­
няття. Останнім часом по телебаченню український на­
род почали називати «вєлік ій нємой». Я боюся, що так
оглуш или цей народ, що він скоро стане «вєлікий глу-
х ой ». Він уже не чує життєво важливих проблем .
Без ц ієї м аленької кн иж ечки -лекції, рівно як і без
усіх попередніх її поетичних книж ок — від перш ої «П р о ­
міння з е м л і» (1957), і далі - «В іт р и л а » (1958), «М а н ­
дрівки серц я» (1961), «Н ад берегами вічної р ік и » (1977),
«М аруся Ч у р а й » (1979), «Н еповторність» (1980), «Сад
нетанучих ск у льп ту р » (1987), «В ибране» (1989), й аж до
♦ Берестечка» (1999) гуманітарна аура української ^нації
уж е немож лива —бо її енергетика ж ивить духовний все­
світ У к раїни , несе нам усвідомлення власної гіднос­
ті —того, без чого немож ливе усвідом лення себе нацією,
без чого не може постати держава такою, якою ми її собі
вимріяли.
І в час, коли « м іняєт ься стереотип. 11 Знов ліпит ь
душі кон’ю нкт ура*, коли « людина знівельована юр­
бою *, коли * усі у с іх не л ю б л я т ь*, Л ін і Костенко болить
наша незсолідаризованість, невміння вивищ итися ^наД
власними амбіціями заради сп ільн ої мети, наша байду­
ж ість до самих себе, до д олі власної і д олі своїх дітей.
Саме тому дедалі пристрасніше й публіцистичніш е зву­
чить її слово («К у д и подіт ись від політ ики? // Залізла в
душу нам по л ік т и к и *) - правдиве й щ ире, глибинне й
зболене, м уж нє й ж іночне водночас. їй не треба бути ані
політиком , ані державним муж ем, щоб навіть у «к о л е к ­
т ивних нет рях сам от и* бачити правду, відчувати її
1 Костенко Л . Чорнобильська катастрофа і збереження культурної
спадщини народу // Укр. слово. - 1999. - 11 лист.

52 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
серцем і доносити до нас. Бо вона - Поет, і цим так
багато сказано.
А щ е голос її, тверезий й вимогливий водночас, на­
лаш товує нас на працю. Повсякденну планомірну пра­
цю - таку, скаж ім о, що її ведуть у зоні відчуж ення спів­
робітники історико-культурної експедиції Міністерства
з надзвичайних ситуацій - музейники, ф ілологи, науков­
ці інш и х спеціальностей. їх н ім духовним наставником
та наснажувачем і стала Л ін а Костенко, котра працює в
зоні нарівні з усіма. Ж ін ка, яка здобула право на такий
високий регістр вимогливості не тіл ь к и своїм подвиж ни­
цьким трудом М итця, а й не менш подвижницькою пра­
цею у Ч орн оби льській зоні - поза будь-якою суспільною
погодою та політичною кон’ юнктурою. Ц е її ж иття «п о ­
за рим ою » є не менш наповненим і драматичним - і саме
воно зроджує всуц іль «стр он ц ієві» рядки печальних
постчорнобильських вірш ів, а також сторінки прози,
яка, очевидно, є нині д ля неї адекватнішою жанровою
формою д ля «ви верж енн я» того чорнобильського болю ,
щ о, наче стронцій, накопичується у свідомості й п ід ­
свідомості митця. П роза досі не видана (хіба дещо з
написаного перекладала А н н а-Г аля Горбач німецькою
мовою), на я к у так чекає читач, як і на її осягнення в
прозі наш ої реальності.
«К р із ь роки і п е ч а лі» муж нів і м іцнів тремткий голос
поетеси, набирав усе виразніш их інтонацій, безкомпро-
місніш ого звучання. Її тверезі й водночас надзвичайно
образні поетичні реф лексії з поетичного ц и к лу «Ін к р у с ­
т а ц ії» (зб. «В и б р а н е »), апелю ючи до наш их розум у й
серця наприкінці 1980-х, і справді б ули короткими й
точними, як діагноз: вони повертали нас до наш ої істо­
ричної пам’ яті, нагадували про втрачене почуття націо­
нальної гідності, наш у готовність (і неготовність!) до сво­
боди, спонукали замислитися над одвічними пробле­
мами вічного й тлінн ого, сущ ого й минущого...
Л іри чний герой Л ін и Костенко - попри весь трагізм
світовідчуття - надзвичайно д іяльн и й , окрилений праг­
ненням до вдосконалення себе самого й довколиш ньо­
го світу, він відкидає пасивність як спосіб ж иття,
ш укає й знаходить мож ливості д ля самовираження,
самореалізації, бо ним керує вічна спрага перемін:
53
Творчість Ліни Костенко
Криши,
ламай,
трощи стереотипні
Вони кричать, пручаються, - ламай!
Хоч давня звичка з профілем Ксантиппи
благає, плаче, просить: «Н е займай!»
Відкинь її в м ’ яку дрімоту спалень.
Вона тобі нелюба. Ти болиш.
Гори. Щ езай в пожежах самоспалень,
в гірких руїнах власних попелищ!
(«Криш и, ламай, трощи стереотипи!», С. 11)
Громадянська напруга, властива віршам Л ін и К остен­
ко, «ф ірмовим знаком » як и х є «концентраці м ис­
л і » - я к «натурф ілософ ський перш оелем ент», у яких
лун к о б’ ється нерв нашого складного сьогодення, про­
будж ує в читачеві почуття самоповаги, здатність до са­
мооновлення й переоцінки пережитого й відчутого. Ц е
вона сказала нам про те, щ о «гр я де н ео ц и н ізм », це вона
усім своїм способом ж иття заперечує те, щ о влучно на­
звано нею політичною біж утерією . ^
Душ а ж самої поетеси, надзвичайно вразлива, ч у т­
л и в а - у вічній роботі, у вічній тривозі, у вічному
прагненні гарм онії - тієї, щ о врівноважує духовні ш у­
кання й неминучі розчарування на тернистому ш ля х у
ДО істини, вивищ уючи лю дський дух. Душ а, здатна
благословити кож ну *мить ж ит т я // на цих всесвіт
н іх косовицях см е р т і!» й донести нам її красу й не­
повторність.
« Звикли до правди м ої вуста, 11 Н ащ о їм чорне вино
л укавст ва?» - у цих словах уся Л ін а Костенко, без
будь-якого натяку на позірний пафос чи позу.
І крізь ті драматично-напружені експресивні рядки
раптом проривається щ емким ностальгійним настроєм
неперевершене у своїй геніальн ій простоті.
Осінній день, осінній день, осінній!^
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о ! - т а сама.
Останні айстри горілиць зайшлися болем.
Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.
 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.
І плаче коник серед трав - нема мелодій.
( «Осінній день, осінній день, осінній!», С. 321)
ї ї пейзажна й інтимна поезія —то справді «л ет ю ч і ка­
тр ен и », лір и к а найвищ ої проби, високий лет відчуття й
емоцій, де тонке психологічне нюансування настрою
органічно поглиблен е динамізмом дум ки, перейнятістю
тими вічними проблемами лю дського буття, щ о їх поете­
са прозирає глибш е й сприймає болю чіш е, ніж усі ми,
сущ і на цій зем лі, сповна реалізовую чи право, дане при­
родою ли ш е поетові.
В слухайм ось у зачаровуючу м узи к у хоч би таких
рядків:
А через півжиття, коли ти вже здорожений,
ця нереальна мить - як сон серед садів!
Ц я тиша, це вікно, цей погляд заворожений,
і навіть той їжак, що в листі шарудів.
( «Звичайна собі мить.
Звичайна хата з комином», С. 306)
Ч и проймімось її побожною лю бов ’ ю до природи:
Ц ілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.
( «Послухаю цей дощ.
Підкрався і шумить», С. 10)
Ц я «с у т н іст ь » і диктує їй ті зболен і післячорнобиль-
ськ і рядки, я к і не м огли не зродитися в ї ї небайдужій
душ і:
Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку в лугах...
(«Я вам цей борг ніколи не залишу», С. 537)
І водночас поезія Л ін и Костенко надзвичайно ж ін оч ­
на. Пригадаймо ли ш ен ь її рядки: « Ч и й справді необхід­
но, // щоб ж інка була м уж ня?* Ч и оце іронічне, трем­
Тяорчість Ліни Костенко 55
тке й по-ж іночому беззахисне: «О ц е дож илася з бурі та
клекоту. Ц Оце дож илася до сліз, до лепету. // Всесвіт .
Проблеми. Трагедій поденщина. // А я закохалася, ск а­
зано - ж ен щ и н а ».
А бо її тихе, таке доречне нині зітхання: « Ж ін к и вт о­
мились бут и непрекрасними...»
В моїх садах мелодії Провансу,
і жінка, жінка, жінка всіх віків! -
(«А пологія лицарства», С. 80)
скаже вона, «д ек ла р ую ч и » одну з провідних тем своєї
творчості, яка набирає особливого інтонаційного забарв­
лення, оск ільк и розпош ирюється від глибини віків до
сьогодення, і в такій ш ирокій часовій а м п літуд і поетесі
вдається глибш е розкрити гли б ок у ж іночу душ у, її внут­
рішню красу й одухотвореність.
Ї ї вірш і з розд ілу «Безсмертним рухом ск р и п а ля» (зб.
«В и б р а н е») по праву належ ать до верш инної лю бовної
ліри ки X X століття - їх читатимуть наш і онуки й пра­
внуки, щ оразу переконуючись у тому, щ о кохання, щ ас­
тя, в ір н іс т ь —категорії вічні й однаково нерозгадувані
для всіх, хто будь-коли приходить у цей світ, бо одна­
к о в о - у всі віки «С а хаєт ься розгублена душа, // почув­
ши рапт ом т ихі кроки щ а ст я ». Тож , мовить поетеса,
«ш укайт е усміш ку Д ж ок он ди , // вона ніколи не м ине*.
І водночас ім ’ я Л ін и Костенко настільки унікальн е,
що його аж ніяк не можна «вп исати » у явищ е укр а­
їнської ж іночої поезії, яка веде активний і ш ляхетний
д іалог зі світом зовні й зі світом у собі (і ці світи у
сприйнятті й худож ній інтерпретації ж інки завжди є
рівновеликими й повновартісними), оск ільк и і в такому
контексті ім ’ я цієї поетеси стоїть осібно. І то не тільк и
тому, щ о м ало який ч оловік зрівняється з нею у вива­
ж еності дум ки й точності вислову, у ф ілософ ській на­
сиченості й гли би н і поетичного рядка - рівно як у си лі й
послідовності характеру, а насамперед тому, що вона
зберігає почуття власної гідності і у вчинках, і в слові,
самостверджуючись тільк и через самооприявлення, че­
рез власний б іл ь і самостійне подолання умов «з а б л о ­
кованої к у л ь т у р и » й заблокованої совісті, коли точкою

Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
опертя залиш ається хіба власне духовне прозріння й
становлення.
...Духовне подвижництво Л ін и К о с т е н к о - у повсяк­
денній копіткій праці, без розрахунку на славу й винаго­
роду! «У с е ж ит т я на р ів н і вит ривань*. Вона зробила
власний вибір і сповна усвідомлю є свою високу місію
на цій зем лі:
Хтось там галасує, голосує.
Хтось танцює ритуальний танець.
Час -- він мудрий, фікції скасує,
а, між іншим, я таки зостанусь, -
( «День за днем, вони
вже звуться - дат и», С. 172)
у цих словах —не поза, а позиція. П ози ц ія людини,
яка прийш ла « у світ не для корид*, налаш тованої на
постійний труд. « Сізіф , а л хім ік і мурах* водночас, Л і ­
на Костенко мудро й нелегко творить кож ний свій
д е н ь - д е н ь , як « нот ну ст орінку в іч н о ст і*.
Державна премія ім ені Т. Ш евченка, якою вона була
відзначена 1987 року за історичний роман у вірш ах
«М ар уся Ч у р а й » та кн иж к у поезій «Н еп овторн ість»,
(я к і п ізн іш і прем ії ім ені Олени Т е л іги та ім ені Фран-
ческо Петрарки (Іт а л ія )) - це лиш вияв офіційного ви­
знання, яке прийш ло до неї значно раніше. П рийш ло з
народу, від нас із вами, бо Л ін а Костенко, як і М аруся
Чурай, якраз і стала голосом цього народу, його піснею,
його душ ею, усвідомивш и своє високе покликання с л у ­
ж ити рідному народові:
Митцю не треба нагород,
його судьба нагородила.
Коли в людини є народ,
тоді вона уже людина.
(«Н е треба думати мізерно», С. 38)
«В пош уках вт раченого часу я знаходж у лише безви ­
хідь...» - є й такі у неї рядки. А л е не вірте їм - то хви ­
линне, настроєве, проминальне. Ї ї суть - швидше в ін ­
ш их, відомих усім нам словах:
Творчість Ліни Костенко 57
Минає день, минає день, минає день!
А де ж мій сад божественних пісень?
(С. 5 )
У них - і гостре відчуття м инущ ості усього сущ ого,
властиве найперше митцям, і сувора самовимогливість,
[ЦО межує м ало не зі самознищ енням. І в цьом у вічному
невдоволенні звершеним - висока суть таланту. І високе
усвідомлення: *Б агат о справ ще у м оєї долі...*
Бо й справді:
А поки що - ні просвітку, ні дня.
Світ мене ловить, ловить... доганя!
(«О й ні, ще рано думати про все», С. 5 )
В елика Трудівниця на ниві духовній, яка жодного ра­
зу на тій дорозі —хоч як би важко було («...Ст раж даю ,
мучусь, гину, а ж и в у ! * )- н е схибила, перебуває вона у
вічній тривозі, вічній турботі про день завтрашній свого
народу, у повсякденній праці - заради його майбуття.
У часопросторі, окресленому берегами вічної ріки, де
« душа т исячоліт ь шукає себе в сл о в і*, під високим не­
бом духовності й творить Л ін а Костенко свій « сад не­
т анучих скульпт ур* —її однойменна книж ка воістину
має право бути названою «конденсатом духовної моці і
чистоти, фортецею д у х у » 1.
У сім своїм безкомпромісним ж иттєдіянням та по­
движницьким трудом Л ін а Костенко по праву заслуж и ­
ла достоту особливе місце в українській літературі
X X століття:
В її поезіях вичитуємо не тільки людську самонастанову
обрати гідну в житті поведінку, не спокушатися суєтни­
ми марнотами, а й самозахист в ім ’ я вірності саме сво­
єму мистецтву, і захист власного мистецтва від тієї де­
градації, яка підступно стереже його, якщо воно почи­
нає надмірно залежати від звичайних людських амбіцій
творця і кон’ юнктури його дня. Л іна Костенко завжди
майже інстинктивно відсторонювалася від усього цього,
тікала од літературного колгоспу в добровільне саміт­
ництво, в загадкове затворництво, у добровільне чи
1 Панченко В. Нетанучі скульптури Л ін и Костенко 11 Вітчизна. -
1988. - № 8. - С. 185.
 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
вимушене мовчання, яке часто народжувало чутки,
сенсації чи навіть легенди (не випадково одна з публіка­
цій, присвячених 70-річчю поетеси, мала назву «Л е ген ­
да» - Л. Т.).
Певно, саме тому й стало ім ’ я видатної поетеси сино­
німом унікальної творчої біографії, прикладом стоїчного
відсторонення од літературних буднів і свят чи - різкі­
ше, але точніше це можна назвати —від щоденного яр­
марку творчих амбіцій *.
І через те високе небо Л ін и Костенко стає вищим і для
всіх, хто ш укає й знаходить у ньом у суголосся своїм д у ­
мам, тривогам і болям .
1 Історія української літератури X X століття. - Кн. друга. Ч. друга
К .: Либідь, 1996. - С. 106.
ПИСЬМЕННИК
ЯК «ВІДКРИТА СИСТЕМА»:
домінанта
художнього бачення
Івана Світличного
«Ти сам - свобода»...
Творча інтеліген ц ія, щ о стала ядром українського
шістдесятництва, м ала у н ік а льн у м ож ливість заговори­
ти до свого народу промовистим Словом, яке «вби рало­
ся » в нові зміст і форму, - і вже цим, а щ е щ ирістю , про­
никливістю , незвичною доти драж ливістю , ба навіть
викличністю приваблювало звичного до «соцреалістич-
ного» ш ирвж итку читача.
Іван Світличний виводив соцреалізм на загальнолюдсь­
кий простір і демонтував теорію партійної літератури.
Іван Драч приніс перші вірші, незручні і незрозумілі,
так, наче його ніколи не вчили, про що і як треба писа­
ти...
Микола Вінграновський тривожно заговорив про свій
народ, і метафори його зазвучали апокаліптично.
Василь Симоненко заговорив з Україною в тоні недо-
зволеної щирості й одвертості.
Л ін а Костенко зрідка виступала з віршами, але то бу­
ли вірші такого звучання, наче вся радянська поезія для
неї неістотна...
Валерій Ш евчук писав блискучі психологічні новели
«н і про щ о».
Євген Гуцало естетично животворив образи поза ме­
жами «соціяльної дійсності», а Володимир Дрозд від­
крив цю «соц іяльну дійсність» з недозволеного боку.
- Зовсім не те і зовсім не так, як того навчали в інсти­
туті, малювали Віктор Зарецький, А л л а Горська, Люда
60 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Семикіна, Галина Севрук, Панас Заливаха, Веньямін
Кушнір *.
Іван С вітличний не випадково першим називається у
цьому далеко не повному ряду імен. Поет, перекладач,
літературний критик, громадський діяч, правозахис­
ник, багаторічний п о літв ’ язень —він був душ ею україн­
ського ш істдесятництва, його натхненником, совістю і
надією. Ц е його названо «архітектором ш істдесятниць-
кого р у х у » (М . Горинь), «двигуном р уху ш істдесятни­
к ів » (Б. Горинь), «лиц арем Д у х у » (Г . Севрук), «с а ­
дівни ком » (Р . К орогодський), «доброоким » (В. Стус),
«світлом у тем ряві» (В. Вовк), «Й о го С вітлістю » (М . Ко-
сів), «тр уд івн и к ом » (Є. Сверстюк), «носієм лю бов і»
(І. К алин ець), «володарем д ух у і королем спокою »
(М . Горбаль), «поетом і ли ц арем » (Л . К опелєв). У ж е са­
мі тільк и ці означення-метафори характеризую ть Івана
Світличного як лю дин у неабиякої си ли д уху, душ евної
чистоти й доброчесності, свідому високої м ісії й готову
пройти свій земний ш л я х до кінця - хоч би яким терни­
стим він був - чесно і з почуттям гідності.
Коли на початку шістдесятих почало витворюватись си­
лове поле притягання, пульсом того поля були такі по­
статі, як А л л а Горська й Іван Світличний. У них майже
не лиш алося часу для творчості - вони творили щось б і­
льш е за власний твір - вони творили клімат. І до них по­
тягнулися художники, поети, музики...2
Ц ей рідкісний талант організатора культурн ого сере­
довища, вогнища, як зазначає Є. Сверстюк, та ще й в
умовах зруйнованої традиції та ф ормальної освіти, що
♦ не дає сп ільн и х знакових систем і елементарної пра­
вдивої інф ор м ац ії», й відіграв ту особливу роль у русі
ш істдесятництва, я к у нині, з висоти м и н ули х десяти­
л іт ь , годі переоцінити.
Тож недаремно з іменем Івана С вітличного пов’ я з у ­
ється ідеологічне спрямування ш істдесятницького руху,
в якому, звичайно, переважав м олодечий м аксим алізм,
1 Сверстюк Є. Ш істдесятники і Захід // Сверстюк Є. Блудні сини
України. - К ., 1993. - С. 26.
2 Сверстюк Є. Трудівник // Доброокий: Спогади про Івана Світлич­
ного. - К.: Ч А С , 1 9 9 8 .- С . 181.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 61
часто наївний романтизм, точніш е, свідоме дон-кіхот-
ство. Показово, що одним із зацікавлень І. С вітличного
та Є. Сверстюка того періоду стала творчість Серванте-
са. Сам Іван Олексійович пізніш е з іронією згадував:
У багатьох із нас одразу після X X з’їзду було багато на­
ївного, рожевощокого оптимізму, телячого ентузіазму,
багато було ілю зій, побудованих на піску; багатьом
здавалося, що всі проблеми народного життя вирішу­
ються одним махом, і нам нічого не лишається, як з
високо піднятими прапорами урочисто марширувати
до комунізму 1.
Н ині, коли назріла потреба проаналізувати явище,
яке ми звемо ш істдесятництвом, варто звернути увагу
на всі деф ініції цього явищ а, а надто важ ливими є для
нас визначення, що належ ать лю дям , повного мірою
причетним до тих подій. Тож процитуємо тут М . К о ­
цюбинську, одного зі співавторів книж ки спогадів про
Івана Світличного «Д о бр оо к и й », —цитата передає як са­
му атмосферу 60-х років X X століття, так і віддзеркалює
тверезий погляд науковця-дослідника:
Шістдесятники - спонтанний вияв духовного дозріван­
ня, нового мислення, нової системи цінностей, нового
осмислення національного досвіду в надрах тоталітарної
системи. Вони виховувалися саме в ній, у цій системі,
нісши на собі родимі плями середовища, яке їх породи­
ло, перейшовши різні стадії його усвідомлення. Багато
хто з них на початку були щиро перейняті тими ідеоло­
гічними міфами, які потім самі ж відкинули, як облу­
ду й гальмо. Причому, підкреслюю, щиро перейняті -
фальш, пристосовництво, цинізм були їм чуж і завжди.
Коли ж на хвилі післякультівського оновлення відкрив­
ся колосальний масив нових відомостей, відкрилася
прихована Правда, мали мужність з піднятим заборолом
піти їй назустріч - і будувати своє життя вже за новими
критеріями, згідно з велінням цієї Правди. Навіть якщо
заради цього довелося відкинути зручний стереотип «як
у с і» і в своїх життєвих палімпсестах стерти голубу й
асфальтовану дорогу дозволеного, яка стелилася перед
1 Виступ Івана Світличного на вечорі пам’ яті Василя Симоненка в
Київському медінституті у грудні 1963 р. // Укр. вісник (Лондон). -
1971. - Вип. 4. - С. 76.
 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ними, та «написати» для себе нову, ту, яку Стус назвав
«дорога долі, дорога б о л ю »1.
Ідеологічн і пріоритети Івана Світличного вже в ни­
ніш ньому часі досить вичерпно визначив І. Дзюба:
Ідеологічне кредо своє ідентифікував як демократичний
соціалізм. І до українського патріотизму йшов не від на­
ціонального сентименту та емоцій, а від загальнолюдсь­
ких гуманістичних понять і цінностей, від почуття спра
ведливості. Казав: буде демократія - буде й Україна, не
буде демократії - не буде й України 2.
По цей бік, де Світличний
Народився Іван Олексійович С вітличний 20 верес­
ня 1929 р. на Л уган щ и н і, в селі П оловинкине Старобіль-
ського району, в родині колгоспників. Ж и ло ся Світлич-
ним сутуж но, а в роки голодом ору (1 9 3 2 -193 3) мати,
аби врятувати дітей від голод у (а в с ім ’ї, крім Івана, бу ­
л и щ е сестри М арія та Н адія), тяж ко наймитувала у
Донбасі. До ш коли пішов у своєму селі голодного 1937 р.
Війна зали ш и ла не тільк и гір к і спогади в його серці,
а й значно важчий слід : намагаючись підірвати фашист­
ські машини, хлоп ец ь позбувся пальців на обох р у­
ках - це було 1943 р. А проте навчився писати, викону­
вати будь-яку господарську роботу.
У 1947-му Іван С вітличний разом із атестатом про за­
кінчення С таробільської середньої ш коли № 1 отримав
золоту медаль і того ж року вступив на ф акультет укра­
їнської ф іл о л о гії Харківського державного університету,
який закінчив з відзнакою 1952 р. І хоча у студентські
роки зарекомендував себе як перспективний і сум лінний
науковець, залиш итися на кафедрі не мав ж одних ш ан­
сів через свій незалеж ний характер, самостійність по­
гляд ів та суджень. Отже, дорога слалася тільк и до серед­
ньої ш коли. Однак через загострення тубер кульозу зм у ­
ш ений був скоро залиш ити викладацьку роботу.
' Коцюбинська М . Доброокий // Доброокий: Спогади про Іва­
на Світличного. - С. 106.
2 Д зю ба І . «Д уш а, розпластана на п ла сі...» // Світличний І . Серце
д ля к уль і для рим. - К.: Рад. письменник, 1990. - С. 17.
Димінанта художнього бачення Івана Світличного 63
Того ж 1952-го р. Іван С вітличний вступив до аспі-
іти тури академічного Інституту літератури ім. Т . Г. Ш е-
нченка, де, здавалося, на нього чекала успіш на кар єра
иченого - тим більш е, що науковим керівником його
дисертаційного дослідж ення «Т ео р ія літературного обра­
ну» був академік О. Б ілецький , який шанував м олодого
нспіранта за гострий розум, доскіпливість, ерудицію.
Однак їх н і добрі стосунки не завадили видатному вче­
ному дуж е вимогливо оцінити перший варіант дисерта­
ційної роботи, на змісті як ої певною мірою позначився
нплив такого поширеного тоді в науці діалектико-мате-
ріалістичного теоретизування. П іс ля певного доопрацю­
вання Олександр Іванович дуж е схвально поставився до
нового тексту дисертації, вважаючи, щ о «з незначними
доробками її можна захищ ати як док тор ськ у». Однак
сам Іван Світличний виявив настільки високу само-
вимогливість, що вирішив не подавати до захисту майже
завершене наукове дослідж ення.
Про цей етап свого ж иття сам письменник пізніш е
напише:
Відгук той був для мене зовсім не з приємних. Я був тоді
сумлінний профан, начинений всілякими догмами, і вся
моя «оригінальність» виявилася в тому, що я пробував
ті догми звести в якусь логічну систему. Нічого, крім
схоластики, в моїй дисертації не було 1.
І все ж п ісля напруж еної та вдумливої переробки його
наукова праця набула зовсім інш ого зм істу, самостійних
судж ень і висновків, й Іван С вітличний мав намір вида­
ти її згодом окремою книж кою «Р у х о м а естетика» у ви­
давництві «Н ауков а д ум к а ». А л е цей задум не здійснив­
ся, на ж аль, уж е з причин, що не залеж али від самого
автора: п ісля короткої відлиги розпочалися нагінки на
ш істдесятників, а відтак 1965-го й масові арешти, і Світ­
личний, як і багато інш их, дістав заборону на професій­
ну д іяльн ість та п ублік ац ію своїх творів.
Та висока мірка, якою Іван Олексійович міряв най­
перше себе самого, і взята ним висока «п л а н к а » ви­
значили всю подальш у долю письменника — прохідних
1 Світличка Н . Родинний спогад // Доброокий: Спогади про Івана
Світличного. - С. 19.
64 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
речей він собі не дозволяв. Щ е один показовий факт:
коли на повний голос зазвучали поезії Л Костенко,
М . Вінграновського, І. Драча, В. Симоненка, В. Сту-
са, І. С вітличний відмовився від наміру надрукувати
підготовлену збірк у власних віршів «Р ід н и й к о р ін ь»,
вважаючи ці поетичні спроби не настільки помітним
явищ ем, як твори своїх побратимів. У ж е навіть цим ви­
кликав він повагу до себе.
П о закінченні аспірантури - від 1955-го - С вітлич­
ний працював завідувачем від ділу редакції ж урн алу
♦Д н іп р о». Ц ього ж року з ’ явилася і його перша п у б л і­
кація у пресі.
Та вже через два роки доля знову привела Івана Світ­
личного у стіни академічного Інституту літератури на
посаду м олодш ого наукового співробітника від д ілу тео­
р ії та відповідального секретаря ж урн алу ♦Радянське л і ­
тературознавство» (ни ні ♦Слово і ч а с »), головним редак­
тором якого був тоді академік О. Б ілецький , а заступни­
ком - Л . Коваленко.
То був час входж ення в україн ську літературу поетів
Д. П авличка та Л . Костенко, час, сповнений перед­
чуттям перемін, щ о їх принесла хрущ овська ♦в ід ли га ».
С успільна атмосфера, здавалося, вбирала в себе ф лю їди
м олодих сердець, сповнених ж агою оновлення, їхн ім
прагненням мати однодумців, цікавих співрозмовників
і, зрештою, співтворців нової доби.
М олодеча зухвалість і рвійність м олодих та обдарова­
них представників української ін теліген ц ії (зчаста - у
перш ому пок олін н і), безперечно, потребували не тільк и
прикладу офіри та незламності, який подавали І. Світ­
личний, В. Стус, І. Калинець, В. Ч орн овіл, брати Г о ­
рині, Є. Сверстюк, а й духовного наставництва. Й саме
ця роль судилася Іванові Світличному: трохи старший
за віком, життєвим досвідом, він створював атмосферу
щ ирої товариськості, де панувала ж ага пош уку й пізнан­
ня, народжувалися нові творчі ідеї, викристалізовували­
ся душ і.
Згадуючи свій приїзд із Сум до Києва 1 березня
1960 р., А . Перепадя вклю чає в той «спогадувальний
процес» і тогочасні висловлювання свого колеги Є. П о ­
повича, не без легк ого гум ору, ж иво й безпосередньо ха­
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 65
рактеризує тогочасне худож ньо-літературне середовище,
де з-поміж критиків перш і р о лі відіграють нібито ♦недо­
ступний» І. Дзюба, трибун, щ о ♦виступає з темперамен­
том п оета», ♦не в м іру прискіп ли вий » Євген Сверстюк та
♦ третій к и т» - Іван Світличний... Зваживши ♦свої ш ан­
с и », провінційний неофіт, а в майбутньому відомий пе­
рекладач та прозаїк, лауреат премій ім. М. Зерова та ім.
В. Стуса, А . Перепадя вирішив ♦піти у бік, де Іван Світ­
л и ч н и й ...»1.
Та й не він один, бо цей скромний чоловік із непо­
вторною усм іш кою , ♦вусате сон еч ко», як називав Світ­
личного В. Стус, магнетично притягував кож ного, хто
мав щ астя з ним запізнатися, об’ єднуючи довкола себе
таких різних, часом доволі складних і нібито ♦недоступ­
н и х » та занадто прискіпливих, а насправді товариських
і щ ирих людей.
Отже, по ♦цей бік, де С в ітли ч н и й », перед кож ним,
хто переступав ♦поріг високий» (В. Стус) його невелич­
кої квартири на Ум ан ській, відкривалися не тіль к и д у­
ховні й душ евні щедроти Івана Олексійовича, а й інте­
лект, ш ирокий кругозір, глибина наукових пош уків та
літературно-критичних поглядів ц ієї непересічної лю д и ­
ни. Рівно як і перед тим, хто знайомився з публік ац іям и
письменника, торкався душ ею й розумом його роздумів,
висновків, суджень...
Тут, в оселі С вітличних, по суті, була своєрідна ф ілія
К л у б у творчої м олоді, створеного на початку 60-х років,
довкола якого гуртувалися спраглі істини й оновлення.
Очолюваний Л . Таню ком, цей к луб притягував до себе
всіх, хто прагнув пізнати своє коріння, збагнути, хто
ми, звідки й куди йдемо, чия душа потребувала нового
самовияву - розкутіш ого, не обмеженого догмами, схе­
мами, канонами, заборонами.
П ерш ою , ясна річ, була к ультурологіч н а спонука: мо­
лод і, особливо ті, хто шукав себе в поезії, прозі, м аляр­
стві, прагли неоф іційного спілкування, гарячих диску­
сій - тим-то форма поетичних вечорів, виступів у різних
аудиторіях, а ще час від часу лек ц ій , була д ля них най-
прийнятніш ою . Так, від співання колядок (а саме з цьо­
1 Перепадя А. У той бік, де Світличний // Доброокий: Спогади про
Івана Світличного. - С. 137.
З 10-125
 66 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
го розпочалася «біо гр а ф ія » к лубу, коли восени 1959 р.
студенти київських Театрального інституту та Консерва­
торії зорганізувалися у своєрідні ф ольклорно-співочі
групи) м олодь прийш ла до потреби створення секцій за
інтересами, як-от театральної, кіном истецької, м аляр ­
ської, письменницької, м узичної, а відтак і до уви­
разнення національного спрямування, посилення гро­
мадянського звучання, соціальної загостреності. Саме
такі тенденції в роботі тепер уж е національн о-культур­
ницького центру української творчої м олоді, до як ої
приєднувалися й представники технічної інтеліген ц ії,
робітники, підтрим ували і розвивали І. Світличний,
І. Дзюба, Л . Таню к, В. Симоненко, Є. Сверстюк, А . Гор­
ська, В. Зарецький, Гр. Л огвин та інш і ентузіасти.
К и ївськ і ін телек туа ли підтримували тісні зв’ язки
зі своїми однодумцями із західних областей України,
зокрема членам и подібного львівського к л у б у твор­
чої м олоді «П р о л іс о к ». Г. Касьянов у відомій к н и ж ­
ці «Н езгодн і: українська ін теліген ц ія в русі опору
1960-х-80-х ро к ів » зазначає, щ о відразу була помітна
диференціація їх н іх намірів: так, «п оліти ч н и й генотип»
західноукраїнських активістів спрямовував їх у той ка­
нал культурництва, який бачився зручним д ля ф орму­
вання політи чни х вимог, зокрема брати Горині пропону­
вали скористатися досвідом оунівського п ід п ілл я , тоді
як кияни, і серед них І. С вітличний та І. Дзюба, пропо­
нували розвивати саме «к ультур н и ц тво як більш р еаль­
ний і безпечний ш л я х » 1.
Однак і кияни не зм огли обмеж итися самими тільк и
літературно-худож нім и вечорами чи диспутами. Я к щ о
на їх н ій лист, переданий до Ц К разом із списком церков
та інш их пам ’ яток історії та мистецтва, щ о опинилися
під загрозою знищ ення, «в е р х и » щ е подивилися по­
блаж ливо, як на витівки «зел ен о ї м о л о д і», то меморан­
дум до м іської ради з вимогою створити державну к о м і­
сію д ля розслідування подій у Б иківні у 30-ті роки
X X століття викликав справжній переполох у партійних
органах і спричинив низку репресивних заходів. Від осе­
ні 1962 р. розпочалися ідеологічн ий тиск та гоніння на
1 Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору
1960-х-80-х років. - К ., 1995. - С. 23.
Дпмінанта художнього бачення Івана Світличного 67
найбільш яскравих представників ш істдесятницького
руху, а 1964 р. К л у б творчої м олоді був розігнаний. П о ­
силилися заборони на постановку вистав, публік ац ію
творів, а відтак згодом відбулися й арешти.
Значною мірою причиною цього став також самвидав-
ний памфлет «З приводу процесу над П о гр у ж а ль ськ и м »,
поштовхом до написання якого Є. Сверстюком та І. Світ-
личним став акт вандалізму - пож еж а 24 травня 1964 р.
в Київській центральній науковій бібліотец і (ни ні - Н а ­
ціональна бібліотека України ім ені В. Вернадського
Н А Н Ук раїни ), внаслідок я к ої було втрачено вели ку
к ільк ість українознавчих видань та архівних докум ен­
тів. Досить процитувати ли ш е к іль к а рядків, щоб поба­
чити всю м іру відповідальності, якою перейнялися ш іст­
десятники за історичну правду та долю рідного народу:
Виморивши голодом мільйони українців у 1933 р., зака­
тувавши кращих представників нашої інтелігенції, ду­
шачи найменшу спробу мислити, із нас зробили покір­
них рабів [...] Нам вже не раз плювали в обличчя. В цьо­
му ж році плю нули особливо нахабно. Спалили найбіль­
шу українську бібліотеку. Зірвали місток між нашим
минулим і сучасним 1.
Свідомі того, що зайве втішати себе вічною істиною
про безсмертя народу — «й ого ж иття залеж ить від нашої
готовності постояти за себе», ш істдесятники у найнепри-
м иренніш ій і найпослідовніш ій своїй частині перетвори­
лися на дисидентів —і з-поміж них одним із найперших
називаємо Івана С вітличного, яком у випало провести у
слідчом у ізолятор і, в тюрмі та на засланні загалом три­
валих 12 років.
Задовго до першого арешту Івана Світличного (ЗО серп­
ня 1965 р.), а особливо п ісля того, як К л у б творчої
м олоді було розігнано, скромні оселі А . Горської - В. За-
рецького та Івана й Л еон іди С вітличних стали, по суті,
його своєрідними ф іліям и - з тією хіба різницею, що у
С вітличних численні гості знаходили не тільк и розум ін­
ня й слово підтримки, а й шматок х л іб а і нерідко м ож ­
1 З приводу процесу над Погруж альським // Сучасність. - 1965. -
№ 2. - С. 81.
68 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ливість переночувати, що д ля багатьох безквартирно-
безпритульних поетів було справжнім порятунком.
З-поміж завсідників були Є. Сверстюк і М . К оцю ­
бинська, В. Симоненко та В. Стус, Л . Костенко і М. Він-
грановський, І. Драч і А . Горська, В. Ш евчук і В. Дрозд,
І. Ж и лен к о і Л . Семикіна, Г. Севрук і М. П лахотн ю к,
О. Заливаха й І. Калинець, Ю. Бадзьо, а ще Б. Ма-
майсур, М . Воробйов, В. Голобородько, В. Рубан, М. Х о ­
лодний, на як и х, за словами Ю. Ткаченка, падав ♦ посвіт
С вітли чн ого». Всі ці імена ш істдесятників ш ироко в і­
домі. А л е не менш відомі й імена Л . Танюка, Ю. Іл-
лєнка, Б. М озолевського, Г. Осики, Г. Ч убая, старших за
віком - Б. Антоненка-Давидовича, М . Руденка, М. Л у-
каша, Г. Кочура. П о праву вважали себе приналеж ними
до цього р у х у й історики О. Апанович та М . Брайчев-
ський, чи ї л е к ц ії з історії Ук раїни збирали численні
аудиторії...
Світличні —імення, багате алюзіями. Світлиця, гостин­
но відчинена для людей доброго серця і доброї волі.
Завжди відчинена. Це важливо —знати, що десь є двері,
завжди відчинені, особливо важливо людям обдарова­
ним і безпритульним, відштовхнутим і зраненим 1, -
напише згодом Є. Сверстюк.
У С вітличних, в тісному гурті однодумців, йш лося не
тільк и про щойно написані твори, нові видання, самви-
давні матеріали, до розмнож ення й поширення як их
Іван Олексійович мав найбезпосередніший стосунок, п у­
б л ік а ц ії в ж урн алах ♦ Д у к л я » (Ч ехо-С ловаччина) чи
♦ Наше слово» (П о л ьщ а ), бо вже в 1963-1965 рр. вітчиз­
няні часописи перестали друкувати ш істдесятників і л и ­
ше іноді вдавалося щ ось ♦прош товхнути» під псевдоні­
мом чи чуж им прізвищ ем. Обговорювалися і суспільно
значущ і події, зокрема такі, як сумнозвісні зустрічі
М. Хрущ ова з інтеліген цією 17 грудня 1962-го та 8 бе­
резня 1963 р., що стали початком нагінок на ♦ зу х в а лу »
творчу молодь; нарада активу творчої ін т еліген ц ії та
ід еологічн и х працівників України в Києві 8 квітня
1963 р., де з уст провідних ідеологів п р олунала нищівна
1 Сверстюк Є. Трудівник // Доброокий: Спогади про Івана Світлич­
ного. - С. 177.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 69
критика на адресу І. Драча, І. Дзюби, Л . Костенко,
І. Світличного, М. Вінграновського, Є. Сверстюка... І,
.і пісно ж , йш лося про доповідну записку до Ц К К П У
стосовно роботи С пілки письменників У к раїни з м олоди­
ми літераторами від 9 серпня 1965 р., в як ій таврували­
ся й імена ідеологів ш істдесятницького р у х у - 1. Світ­
личного та І. Дзюби, в ч и їх творах нібито однобічно, а то
й політично ♦неправильно» трактувалися літературні та
Історико-суспільні явищ а, виявлялася ідейна нечіткість,
схиляння перед бурж уазним мистецтвом, пош уки зв’ я з­
ків ♦із закордоном». Також у цій записці звучали недво­
значні звинувачення в написанні листів про русиф іка­
цію, розцінених партійними верхами як ♦демагогічні за
формою і провокаційні за зм істом ».
Н араж алися на небезпеку і ті, хто перевозив твори
ш істдесятників за кордон, аби дати м ож ливість їхн ьом у
слову бути почутим бодай у такий спосіб. Так, М . Коцю ­
бинська згадує, що 3. ґеник-Березовську під час черго­
вої поїздки до Києва (а протягом 60-х вона, ♦золота
б д ж іл к а », як ніж но називав її Іван С вітличний, щ ороку
бувала у творчому столичном у середовищі як повноправ­
на учасниця ш істдесятницького р у х у ) було затримано,
обш укано і вилучено чим ало матеріалів, зокрема інтер­
в’ ю зі Світличним д ля ♦ Д у к л і» про стан та перспективи
розвитку м олодої української п о е з ії1.
Іван Олексійович надзвичайно цінував у лю дині та­
лант, її потяг до саморозвитку, що виявилося не тільк и
в його літературно-критичних статтях, а й в особистому
спілкуванні. Він підтримував творчість І. Ж и лен к о,
В. Голобородька, М . Воробйова...
Особливі стосунки ск лали ся у С вітличного з В. Симо-
ненком: відразу відчувши непересічний хист молодого
митця, його справжній поетичний темперамент, суголос­
ний часові, Іван Олексійович у сіля к о заохочував його до
літературної праці. Н еабиякою заслугою Світличного
стало й те, що він записав на п лів к у (магнітофон ♦Вес­
на» було придбано на останні грош і) поезії В. Симоненка
в його власному виконанні, а також В. Стуса, Б. Мамай-
сура. Ц і записи стали унікальним документом тієї доби.
1 Коцюбинська М . Зіна ґеник-Березовська знайома й незнайома //
ґеник-Березовська 3. Грані культур. - К.: Гелікон, 2002. - С. 368.
 70 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Взаємна приязнь і зворуш лива любов єднала Івана
Світличного та В асиля Стуса. Про це свідчить написа­
ний В. Стусом у грудні 1965 р. відомий вірш «Н е м ож у я
без посміш ки Іван а».
Не можу я без посмішки Івана
Оцю сльотаву зиму пережить.
В проваллях ночі, коли Київ спить,
А друга десь оббріхують старанно,
Склепить очей не можу ні на мить,
Він як зоря проміниться з туману,
А л е мовчить, мовчить, мовчить, мовчить...1
Зовні м ’ який, надзвичайно делікатний, усм іхнений,
Іван С вітличний був твердим і непоступливим у своїх су­
дж еннях і переконаннях. Пройш овш и тюрми, табори,
зазнавши душ евних терзань, він не зломився під пресом
тоталітарної системи.
Дванадцять «ґратован и х» років - це ц іла епоха в
ж итті С вітличного. Епоха, яка стала справжньою про­
бою на м уж ність, послідовність, вірність самому собі.
Розповідаю чи у спогадах про безкомпромісність Івана
Олексійовича у стосунках з табірним начальством, Л е о ­
ніда Світлична розмірковує:
Звідки в Івана така поведінка? Риса характеру? Може, й
так, але не тільки. Багатьох подібні риси привели до
егоцентризму, до генеральства чи апостольства. У Івана
нічого такого не було. Лиш е відчуття людської гідності.
Як на мене - найперше вплинув на нього, може, й не-
усвідомлено, голод 33-го року 2.
Д алі вона називає щ е війну, зокрема читання « Щ о ­
ден ни ків» О. Довженка, знайомство з коли ш нім и п о літ ­
в’ язнями сталінськи х концтаборів, особливо Б. Анто-
ненком-Давидовичем, Н. Суровцовою...
У спогадах Л еон іди С вітличної виразно постає атмос­
фера 1965 р., на який припадає перш ий арешт Івана
1 Стус В. Дорога болю. П оезії / Упоряд. та післямова М . Коцю­
бинської. - К.: Рад. письменник, 1990. - С. ЗО.
^ Світлична Л . П оруч з Іваном // Доброокий: Спогади про Івана
Світличного. - С. 26.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 71
О лексійовича та його перебування у слідчом у ізолятор і
ІСДБ. У той час Світличний вже був без роботи. Спроби
мрацевлаштуватися усп іху не приносили. Телеф он Світ­
личних прослуховувався, а самі вони постійно відчува­
ли, що за ними стежать.
31 серпня, коли Л еон іда П авлівна повернулася додо­
му з відпустки (Іван Олексійович був відсутній у К и єві),
у їхн ьом у помеш канні відбувся цілодобовий обш ук -
з усього було видно, щ о кадебісти перед тим вже побува­
ли у квартирі. Б у ло вилучено самвидав, рукописи, окре­
мі книж ки, навіть Святе Письмо, нотатки письменника
з розміченими наголош еними і ненаголош еними склада­
ми д ля перекладу якогось вірша, щ о прийняли за шифр.
Через к іл ь к а днів обш ук повторився, тимчасом як Л е о ­
ніда Павлівна з тривогою очікувала на повернення ч о л о ­
віка, від якого не було ж одних вістей. Т іл ь к и через ти ж ­
день, п ісля офіційного звернення до К Д Б , їй повідомили
про арешт Івана Олексійовича. Одночасно з ним тоді
ув ’ язни ли братів Горинів, М . Косіва, О. Заливаху та
інш их. У с іх звинуватили за ст. 62 ч. 1 К К У Р С Р : анти-
радянська агітація і пропаганда.
Х в и ля арештів, щ о прокотилася містами України
1965-го, не залиш и ла байдужою громадськість Заходу.
Так, наступного року на світовому Конгресі письменни­
ків у Н ью -Й орку англійськи й літератор, голова ком ісії
для оборони у в ’ язнених письменників при ПЕН-Інтер-
нейш нл П о л Таборі підтримав клопотання Об’ єднання
українських письменників «С л о в о » винести на загальну
сесію питання про звільнення Івана С вітличного. К он г­
рес прийняв відповідну у хв а лу, в як ій засудив насильст­
во над українським и письменниками в С РС Р.
ЗО квітня 1966 р. Івана С вітличного звільн и ли «я к со­
ціально безп ечн ого», та на волі йому судилося бути т іл ь ­
ки ш ість років. Увесь цей період був заповнений напо­
легли вою працею: з огляд у на немож ливість друкувати­
ся він багато перекладав, захопився мовознавством,
зокрема укладанням словника синонімів, і продовжував
цю роботу й під час другого «т е р м ін у » - тисячі карток,
заповнені рукою Світличного, зберігалися у його домаш ­
ньому архіві, однак сестрі Івана Олексійовича, Надійці
72 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Світличній, також не вдалося завершити цю працю - во­
на померла у серпні 2006 р.
Я к і раніше, до нього тягнулася молодь, хоча м іж
ш істдесятниками на той час уж е відбувся помітний во-
дорозділ: багато щ о й багато кого довелося переоцінити.
То був час численних розчарувань. Зокрема, не вда­
лося видати антологію новітньої французької поезії,
над перекладами до як ої Іван Олексійович працював
разом з Г. К очуром та Е. Крюбе, і дек ільк а збірок пе­
рекладів поетів П аризької комуни, Беранже, Ронсара,
не судилося здійснитися м рії й про самвидавний худ ож ­
ній альманах...
Зате були стеж ення й провокації КД Б, обш уки і зре­
ш тою - другий арешт 12 січня 1972 р. Серед вилученого
під час обш уку - український та російський самвидав,
зокрема твори І. Дзю би, Є. Сверстюка, В. Стуса, І. Ка-
ли н ц я, М. Х олодн ого, «С ловни к р и м » С. Караванського,
а також друкарська машинка, магнітофонні стрічки із
записами поезії, зібрані Світличним матеріали до розвід­
ки «Д и нам іка преси в У Р С Р », навіть документи...
27 -2 9 квітня 1973 р. відбувся судовий процес, на
засідання якого ні Іванову матір, ні друж ину не пусти­
ли . Л еон іда П авлівна зм огла його побачити тільк и через
ш істнадцять місяців п ісля виголош ення вироку, який
звучав так: 7 років таборів суворого реж им у та 5 років
заслання.
Н айганебніш им в історії цього ареш ту було викраден­
ня м аленького сина Іванової сестри —Яреми як «з а с іб »
спонукати матір до «зізн а н н я ». Н адій ку С вітличну май­
ж е щодня безрезультатно ви кликали на допити й зреш ­
тою також відправили відбувати покарання. І тільк и
завдяки наполегливості й безстраш ності Л еон іди П ав­
лівн и та матері С вітличних дитину вдалося розш укати й
передати на опікунство родичам
1 Про життєвий і творчий ш лях брата і сестри Івана та Н а­
д ії Світличних, відзначених 1994 р. Державною премією України
ім. Т. Г. Шевченка, а також про їхній творчий спадок див. у виданні:
Іван Світличний, Надія Світлична. З живучого племені Дон К іхотів /
Упорядкув. М . X . Коцю бинської і О. І. Н еж ивого, передмова, примітки
і бібліографія М. X . Коцюбинської (Бібліотека Ш евченківського ко­
м ітету). - К.: Грамота, 2008.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 73
Термін Іван Світличний відбував у таборах ВС 389/35,
36 П ермської області. Про той період ж иття розповідає
переважно епістолярний спадок письменника. Перш а
книга «Г о л о с доби. Л и сти з „П а р н а с у "» (2001), впо­
рядкована його друж иною , містить 115 листів. Ц е сво­
єрідна рентгенограма у в ’ язненої душ і, яка продовжує
трудитися і в тих нелю дських умовах. Окрім табору,
здоров’ я С вітличного підривала й несприятлива для
нього м інлива погода. Незважаючи на поганий стан,
він працював нарівні з усіма, хоча час від часу йому да­
вали інвалідність другої, потім третьої групи, а згодом
самовільно позбавляли її - за винятком ти х днів, коли
лежав у лік арн і, де його до всього щ е й інф ікували хво­
робою Боткіна.
Невимовно важко було за колю чим дротом усім , але
Світличному - подвійно, адже він здавна страждав на
хворобу нирок, облітерую чий ендартеріїт, потерпав від
постійного головного болю , носових кровотеч, мав у сво­
єму «а к ти в і» й туберкульоз легень. І все це в табірних
умовах прогресувало, щ о й призвело зрештою до ін с у л ь ­
ту у серпні 1981 р., під час заслання на А л т а ї. Недарем­
но Леоніда Світлична датою загибелі Івана Олексійовича
як творчої лю дини вважала саме цю дату.
Н епосильна робота, виснаж ливі голодування, нечасті
побачення з друж иною й рідними - все це сум ні ш трихи
до біограф ії Івана С вітличного. Досить згадати 1974 рік,
коли на 56-й день голодування письменника відправили
етапом «н а проф ілакти ку» до Києва, а звідти, так нічого
й не добившись од нього, назад до табору.
Всі подробиці табірного ж иття, коротких побачень,
цинічних «л ік у в а н ь », епістолярні перипетії читач знай­
де на сторінках книж ки спогадів «Д о б р о о к и й », де є роз­
повідь Л еон іди С вітличної, а також його співтабірни-
ків-п олітв’ язнів, як і визнали Івана С вітличного лідером
табірного р уху опору й незмінно називали його «та бір ­
ною совістю ».
У н ік а льн и м документом епохи стала книж ка трьох
авторів - М. Мариновича, С. Ґлузм ан а та 3. Антоню-
к а - «Л и с т и з в о л і» (К ., 1999), на сторінках як ої зібрано
заяви правозахисників, їх н і листи-звернення до найви­
щ их державних інстанцій з місць відбування заслання,
74 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
виступи, газетні п уб лік ац ії, світлі спогади про тих,
«х т о не д ій ш ов »: І. С вітличного, В. Стуса, В. Мар-
ченка. «У р о к и С вітличн ого» - так назвав свої нотатки
С. Ґлузм а н , задекларувавш и захоплення стійкістю та
послідовністю «духовн ого наставника ш істдесятн иків»,
девізом якого було: «К ож ен день - В ели к ден ь» - як від­
чайдуш на спроба протиставитися аморальності су с п іль ­
ства зуси лля м и Д у ху .
Однак усупереч всьому Іван Олексійович намагався
працювати над словником синонімів, перекладами, іноді
писав ор игін альн і вірш і, читав, виписував (рідн і надси­
л а л и йому книж ки з мовознавства, літературознавства,
ф ілософ ії). З-поміж тодіш ніх задумів митця - розвідка
про М. Черниш евського, порівняльне дослідж ення укр а­
їнськи х та російських так званих селянськи х письмен­
ників, статті про І. К отляревського, поезію М. Бажана,
Б. О лійника. Та на переш коді ставали як брак необхід­
ної літератури, так і слабке здоров’ я.
М айж е увесь останній табірний рік Світличний пере­
бував у лік арн і. А 27 червня 1978 р., по закінченні тер­
м ін у у в ’ язнення, він прибув на місце заслання - у се­
л о Усть-Кан Горн о-А лтайської області - місце покаран­
ня алк оголік ів та злісн и х алім ентників. За спогадами
С. Ґлузм ана, вперше в історії табору речі п о літв ’ язня
довелося вивозити конем, оск ільк и Іван О лексійович,
працюючи над словником синонімів, назбирав масу
різних матеріалів, вирізок, не каж учи вже про книж ки,
частину як их - понад 200 кілограм ів - йому перед тим
вдалося відправити до Києва.
Працюючи сторожем пересувної механізованої к о ло ­
ни у високогірному районі з низьким атмосферним тис­
ком і кисневою недостатністю, Іван С вітличний втрачав
реш тки свого здоров’ я: скаржився на головн і болі, втра­
ту пам’ яті, геть погане самопочуття. Я к згадує Леоніда
Світлична, саме тоді з ’ яви лися в його листах незвичні
доти песимістичні нотки.
Від червня 1979 р. й до останніх днів заслання вона
перебувала разом з Іваном Олексійовичем на А л т а ї -
спочатку в Усть-К ані, а потім у М айм і, куди їм дозволи­
л и перебратися в лю том у 1980 р. з о гля д у на погірш ення
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 75
здоров’ я. І тільк и єдиний раз за час «т е р м ін у » письмен­
никові вдалося відвідати Київ.
20 серпня 1981 р. в Івана С вітличного стався інсульт.
Йому довелося пережити к л ін іч н у смерть, нейрохірур­
гічну операцію в ж ахли в и х, зовсім непристосованих
до того умовах, багаторазову пункцію , післяопераційні
ускладнення, підозри на рак м озку, а потім хребта,
гіпсове л іж к о , а відтак - частковий параліч...
На своє клопотання про виїзд на лікуванн я до Києва
Л еоніда Світлична отримала відповідь із П р езидії В ер­
ховної Ради У Р С Р такого змісту: «П ом и лован ию не
подлеж и т» (я к тут не згадати цинізм влади і щодо
так само хворого п о літв ’ язня В. Марченка, яком у та­
кож не дозволено було лікуватися вдома - смерть цього
молодого патріота тяж кою провиною леж и ть на спец-
служ бах). П іс ля втручання Ц ентрального секретаріату
М іж народної ам ністії з ’ явилася домовленість куратора
із Москвою про комісування Світличного, однак її бу­
л о анульовано ріш енням голови К ом ітету держбезпеки
С РС Р Ф едорчука.
Т іл ь к и через 9 місяців тривож них очікувань бу ­
л о призначено комісію , та ріш ення головного москов­
ського «реж исера» подібних акцій залиш и лося в си­
л і - напівпаралізованому С вітличному, майже нерухо­
мому, інвалідові І групи, довелося «в ід був ати » термін
ще довгих і виснаж ливих сім місяців. З в ільн и ли його
23 січня 1983 р.
Загалом Іван С вітличний перебував у спецізоляторі
КД Б (тю рм і) 2 роки 2 м ісяці, в таборі - 4 роки 10 м іся­
ців, на засланні - 5 років; усього 12 років.
Останній період свого ж иття - від зими 1983-го до
25 жовтня 1992 р. - Іван Олексійович повністю був на
руках своєї героїчної друж ини. Н адії на поліпш ення
здоров’ я дуж е швидко розтанули, як «р о зта н ули » в с у ­
єті суєт і коли ш ні друзі-ш істдесятники - за винятком
М. Коцю бинської, Г. Севрук, Є. Сверстюка, С. Ґлузм ана
та небагатьох інш их.
Три останні «н е р у х о м і» роки Світличного - це роки
беззавітної самопожертви Л еоніди П авлівни, як ій ще
1966 р. з нагоди десятиріччя їхн ього ш лю бу Іван О лек сі­
йович написав із табору такі рядки:
 --------------------------------------------------------------
76 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
...Тільки все думаю, що за десять років радості було
більше в мене, а в тебе - більше клопоту. Ну, та буде­
мо сподіватися, що в наступну десятирічку все буде
навпаки - я готовий зробити перерозподіл радощів і
К Л О П О ТІ В ! .
«П ер ер озп о д іл» зробила невблаганна доля.
...Якась особлива знаковість є в тому факті, щ о Л е о ­
ніда Павлівна Світлична, або Л ь о л я , як її з лю бов’ ю
називали до останніх днів її ж иття 2, викладала в К и їв ­
ськом у інж енерно-будівельном у інституті опір мат еріа­
л ів - той опір ж орстокій реальності, якою була радян­
ська система з її тотальним контролем за «ін ак ом и с­
л я ч и м и », стеж енням, обш уками, допитами, тюрмами,
засланнями, вони разом з Іваном Олексійовичем чи нили
якось, сказати б, ш ляхетно, без озлобленості, агресив­
ності, з почуттям власної гідності й усвідомленням своєї
лю дської вищ ості над усією мізерією тлінн ого й про-
минального.
Міряти високою мірою
Ц і слова, винесені в назву однієї з статей Іва­
на С вітличного, надрукованої 24 листопада 1961 р.
в «Л ітер атур н ій га зеті» (ни ні - «Л ітер атур н а У к р а їн а »),
безперечно, декларую ть максим алістське творче кредо
письменника, яке він визначив д ля себе раз і назавжди і
яком у нік оли не зраджував.
Літературознавець і літературний критик, поет, пере­
кладач - у таких іпостасях відомий нам Іван С вітлич­
ний. Чесна й м уж ня громадянська позиція, а щ е профе­
сіоналізм , ерудиція, принциповість у поєднанні із роз­
важливістю й повагою до талановитого слова, - саме
такими своїми рисами здобувся Іван Олексійович на
авторитет серед своїх к о лег та однодумців у літер атур­
но-мистецьких колах.
Уявлен н я про поетичну та літературно-критичну д і­
яльн ість С вітличного дає випущ ена 1990 р. книж ка
«Серце д ля к у л ь і д ля р и м » з передмовою І. Дзюби «Д у -
1 Світличний І . Голос Доби. Листи з «П ар н асу». - Кн. 1. / Упоряд.
Л . Світлична. - К.: Сфера, 2001. - С. 15.
2 Л . Світлична померла 2003 р.
_
Д ом іна нт а худож н ього бачення Іва н а С віт л ичного 77
ша, розпластана на п л а с і...», що вперше репрезентувала
й певною мірою підсум увала творчий доробок письмен­
ника: це ор игінальні поезії, поетичні переклади (пере­
важно з ф ранцузької), що з ’ явилися з-під його пера до
арешту і в неволі, а також літературно-критичні статті,
окремі з як их п ублік ували ся в українських часописах
ще на початку 60-х років.
«П ерш опочаток чину - с л о в о »1, - вважав Іван Світ­
личний й ставився до того слова з особливою відпові­
дальністю . І не тіль к и тому, що взірцем д ля нього завж ­
ди сл у ж и л и поети світової слави, а й тому, щ о у країні,
де було підрубано родове коріння, відібрано право бути
самим собою, воно залиш алося носієм пам’ яті, генетич­
ним кодом, який крізь віки ніс українськість.
Слово стало д ля Івана Світличного надією та опорою:
і тоді, к о ли дош укувався відповідей на сакраментальні
запитання, й коли бачив сенс свого ж иття у сподіванні
«п ереінакш енн я» світу, й коли відчув, як « кругом неза-
х и щ е н о -го л о»...
«С м іш на чи хим ерна» його душ а («В с е б їй музика, //
все б їй в ір ш і...»2) випростувалася з куц и х радощів буд­
нів - через творче осяяння. І в тому самовираженні че­
рез слово знаходив поет свою свободу:
Поезія - свобода серця.
Вона ламає сков і стрим.
( «П оезія », С. 54)
І водночас він усвідомлю є, що м ісія, покладена на м и­
тця, надзвичайно важка, вона визначає весь його ж ит­
тєвий ш лях:
Найдеспотичніший володар -
Поезія, твоя свобода.
Де ж визволення? Спокій де?
1 Світличний І . Серце для к уль і для рим. П оезії. Поетич­
ні переклади. Літературно-критичні статті. - К.: Рад. письменник,
1990. - С. 57. Д алі, цитуючи поезії, посилаємося на це видання,
позначаючи сторінки в тексті в дужках.
2 Світличний І . Архім ед (За Плужниковим «Г а л іл е е м ») // Світлич­
ний І . У мене - тільк и слово. Поезії. Поеми. Переклади (Серія:
«Українська література X X століття *). - X .: Ф оліо, 1994. - С. 143.
78 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Нема й не буде. Дурень-розум
Щ е гне в спасенно-тиху прозу.
А ти ідеш, ідеш, ідеш...
( «П о е з ія », С. 54)
Ц и к л вірш ів Івана Світличного «М истецтво поетичне,
мистецтво в іч н е», де сп лелися воєдино дум ка ф ілолога й
чуття поета, явив нам його розум іння не тільк и мистецт­
ва як «талан -н атхн ен н я», «бож ого д а р у », а й власне
ж ит т я я к м ист ецт ва, коли лю дина й Бог єдині в пори­
ві творити мить:
Мізерна мить! А л е зі всіх мистецтв
Се - витвір дивугідний, се - магічний
Шедевр, і ти, ти сам - його творець.
( «Життя коротке,
а мистецтво вічне», С. 53)
Однак душ а страждала від усвідом лення протиріччя
вели чі лю дини та її мізерності перед лицем світової без­
одні, бо поет почувався, з одного боку, глиною « в ру к ах
Всевиш нього Т в о р ц я », а з другого - відчував свою «б о -
ж ист у вдачу високосно ж и т и ». Попри « зрежисуроване
ж и т т я », «с л іп о ї д о л і» повороти («Ж и т т я т воє обчисле­
не, м ит ець» ) Іван Світличний залиш ав за собою право
на « ст и хій н и й рит м серцебиття, // Р а п т ові зуст річі і
вт ра т и» (С. 62)...
Саме в цій п лощ и н і - подоланні «м ертвої зо н и », «щ о
ділит ь в с іх на два с в і т и - н а зал і сц е н у », й бачиться
мені найбільш а душ евна драма письменника, загострена
стражданнями фізичними, виживанням на грані м ож ли ­
вого. «Р у х сценічного за к о н у » - це той найвищий закон
співдії Л ю дини й Творця, який так важко осягнути на­
віть чутливій поетичній душ і, «п о к ла д ен ій » на матеріа­
лісти чн у матрицю «соц реалісти чн ої» доби.
Звідси - те болю че роздвоєння: м іж приреченістю на
«см ер тн ість» і відчуттям, щ о тебе таки «н е погли­
не чорне з а б у т т я », м іж розум інням найвищого зако­
ну й бажанням віддатися йому «д о краплини // Д о реш ­
ти, хай він, Бож ий дар, // Ш едевр із тебе, з глини,
зл іп и т ь » (С. 58).
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 79
Душ а Івана С вітличного поривалася до неба, і тільк и
внутріш ня стриманість та щ е, може, ота звична «затис-
н утість» не дозв оляли надуживати іменем Господнім.
А л е воно дедалі частіш е зривалося з його уст у зам кне­
ному просторі заґратованої камери.
Ц и к л поета «Ґратован і сонети» (у збірнику « У мене -
тільк и слов о » - «К ам ер н і м оти в и »), певною мірою на­
снажений Ф ранковими «Тю рем ним и сонетам и» , - то
своєрідні палімпсести, писані по «к а н в і» д о л і С вітлич­
ного - як переосмислення власних думок, відчуттів, суд­
жень - на рівні нового переживання, розум іння, досвіду.
Видані спершу в М ю нхені стараннями й з передмовою
незабутнього І. К ош елівця, на батьківщ ині вони пош и­
рювалися в самвидаві. Здебільш ого це уявні діалоги з
ідеологічним и супротивниками, доста ем оційно-звину­
вачувальне слово, або ж ти хі розмови з тими, з ким на
початку 60-х діли в сподівання на оновлення й від­
родження українського соціокультурн ого всесвіту.
Гнітю чі тюремні будні принесли Іванові О лексійовичу
не тіль к и гостре переж иття самотності ( « Т и —сам. Т и ­
сам, ти сам з со б о ю !» (С. 35)), а й поступове входж ення
в ту чорну самоту з християнським смиренням, яке зву­
чить щонайперше в «С онеті вдячності»:
Я не клену своєї долі,
Хоч кожен день мені взнаки...
І слава Богу, що сподобив
Мене для гарту і для проби
На згин, на спротив і на злам.
(«Сонет вдячності», С. 37)
А бо більш камерно, приглуш ено - у вірш і «П а р н а с»:
Парнас! І що ті шмони й допит?
Не вірю в будень, побут, клопіт -
В мізерію, дрібнішу тлі.
Вщухає суєтна тривога.
І в небесах я бачу Бога,
І Боже слово на землі.
(«П а р н а с», С. 29)
80 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Та найперше те Боже слово м ало зазвучати в нім
самім - «н а рівні Б ож их партитур» (І. Д р а ч ) - я к спро­
ба осягнути вічність і своє коротке ж иття в ній; во­
на - «...зоряна, незрима — І / П ливе, і мить ї ї —т во я »
(«В ід б ій », С. 27).
В ізійність тю ремної поезії Світличного - надзвичай­
но контрастна. Вона служ ить тим випробуваним за­
собом, що увиразнює «зоровий р я д » та психологічне
наповнення м ало не кож ного вірша, як ось у «В ечір ній
м іс тер ії»:
Обсіли мороки-химери,
Снується сутінь спроквола...
Тужавіє драглиста мла.
Принишкли камери-печери.
І раптом - вічність ожила!
Здригнулися небесні сфери,
Й зоря достотністю Венери
Над телевежею зійшла.
А потім - друга... П ’ ята... Сота...
Хорали Баха! На висотах,
На рівні Божих партитурі
А поміж нами л іг облогом
Забутий сферами і Богом
Облуплений тюремний мур.
(«В ечірня містерія», С. 26)
Т ут велично-трагічне наповнення органно-сонетарно-
го гім н у вічності заверш ується воістину ш евченківсько­
го звучання акордом-дисонансом —відчуттям своєї поки-
нутості, безмеж ної туги й самотності.
В загалі « математичний жанр —с о н е т », облюбований
Іваном С вітличним , засвідчує не ли ш е високу поетичну
к у льту р у автора, а й щ онайбільш е відповідає його стри­
маній дисциплінарності «вбраного» в риму почуття.
Зразків справжньої «р озк у тості» з позитивним ем о­
ційним переживанням знайдемо у творчості письмен­
ника не так уж е й багато. Д л я прикладу можна на­
звати хіба щ о сповнений вітальн ої язичницької енергії
вірш «П о з а я к ».
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 81
З оригінальних сонетів С вітличний постає і як майс­
тер цього складного канонічного вірша, і як учений-фі-
лолог, яком у під си лу розгадати «м атем атичн у» таємни­
цю цього жанру.
У «заґратованому ж иттєтриванні» поета, окрім Бога
та власної душ і, була ще одна співрозмовниця, з якою
він водночас і на рівних, і на Ви - це її величність М уза.
З нею він веде нескінченні діалоги, звіряє свої думки
про стихію поетичної творчості, місію поета, його «з а ­
програмованість» на страдницьку долю ...
І можна лиш е здогадуватися, в я к і цікаві й гли бокі
статті м огли б вилитися ті поетичні розмови-розмисли,
як і часом видаються тезами м айбутніх наукових розві­
док, щ о їм не судилося народитися з-під пера Івана О ле­
ксійовича через арешти й тюрми..
Окремі літературознавці (І. Дзюба, М . Коцюбинська,
Е. Соловей) не раз відзначали, що вірш і, писані Іваном
С вітличним на волі, видаються сухуватими й дещо ди­
дактичними. Тож є підстави говорити про те, щ о в дано­
му разі саме обставини меж ової ситуації загострили його
поетичне світовідчуття, заглибивш и мистецький зір як у
глибоку екзистенційність, так і в таємниці трансценден­
тного, збагнути як і прагла душа митця.
Однак це явищ а взаємозалеж ні: обставини творять
поета, а поет тоді, по суті, витворює нові обставини - не
на рівні реалій, а на рівні переживання. Тобто, пере­
фразовуючи Е. Соловей, можна сказати, щ о тоді саме
ж иття поета стає не стільк и особливо значним кон­
текстом, ск ільк и щ е одним твором, який кидає на всі
ін ш і особливе світло 1.
Іван С вітличний кинув виклик самій системі - чи не
від цього усвідомлення своєї внутріш ньої сили та незлам­
ності його поетичні рядки були такими суворо-готични­
ми. Однак вони несли й сяйво його ніж ної, притіненої
почуттям легк о ї сором’ язливості душ і: через те час від
часу крізь чорно-білу граф іку віршів поета пробивається
то сонячний усм іх, то відсвіт пр и тлум лен ої любові, то
трепет живого листу, то щ емливий спогад...
1 Соловей Е. Поет // Слово і час. - 1992. - № 3. - С. 72.
82 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво Домінанта художнього бачення Івана Світличного 83

Варто відзначити своєрідну «ф іло ло гіч н іс т ь » пое­ І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі.
тичного доробку Івана С вітличного: це численні рем і­ Хтось невидимий ізбудив
Світ Калинцевих візій-див,
нісценції «н а т е м у », алю зії, а також особлива його
Драчеві клекоти і хмелі,
лю бов до епіграфів, щ о ними супроводж ується чимало
вірш ів, увиразнюючи авторський намір та надаючи Рій Вінграновських інвектив,
поезії особливого, «адр есн ого», звучання, інтертексту- Чаклунство Л іни, невеселі
ального виміру. Голобородькові пастелі
Знаменно й те, щ о поезія Івана С вітличного має чима­ І Стусів бас-речитатив.
л о персоналій і присвят, я к і витворюють ц ілком своєрід­ ( «П арнас», С. 29)
ний візійний світ його лю дських пристрастей та симпа­
тій, прихильностей та негацій і водночас віддзеркалю ­ У поетичній портретній галереї Івана С вітличного є
ють еволю цію власної душ і поета, все те, чим він ще один особливо дорогий йому образ - його друж ини
переймається у своєму духовному сходж енні, прагненні Л еоніди. К р ізь чоловічу стриманість прозирає глибоке
« світ у гарм онії і с віт л а ». почуття поваги й лю бові до ж інки, яка своєю самопо­
Ц іл и й «поетичний іконостас» ч іль н и х ш істдесятни­ жертвою осяяла його страдницьке ж иття.
ків - то не просто вражаюча сила лю бові, зафіксована в
портретах відомих лю дей ( « Л . С в ітли ч н ій », «Н . Світлич-
Ти всім, чим лиш могла, була мені:
н ій », «В . С им оненкові», «В . С тусов і», «Є . Сверстю кові», Була Великоднем і буднем, -
«П а м ’ яті С. М а м чур а», «Г . С евр ук », «М . Коцю бин­
с ь к ій », «П анасові Заливасі» та ін .), а й посвіт провид- ( «Т и всім, чим лиш могла,
ницьких візій, як-от щодо В. Стуса: була мені», С. 75)

Крізь всі Мордовії й сибіри звертався до неї поет, будучи певним, що навіть коли
Нестимеш гордо світло віри він буде « полишений ост аннім б о го м » перед лицем
В свою незраджену любов. «неп ога м овн ої печалі, невикрут ної сам от и»:
(«В . Стусові», С. 64)
Єдиносущою у світі,
Надзвичайне враження справляє справжній гім н кра­ В моєму небі, у зеніті
сі ж иття й красі лю дської праці - вірш-присвята Л . Се- Зорітимеш, як перше, Ти.
м икіній, крізь сю ж ет якого проходить найвище розум ін­
(«К о л и померкнуть зорі строгі», С. 74)
ня Світличним лю дського щастя як здатності залиш ати­
ся самим собою. Й ого філософське побажання майстрині
Поетове схи лян н я перед пречистістю Ж ін к и , якій
звучить так: « О дягн и їх у себе с а м и х ».
« долю Б ог послав: // мов на Голгофу...» — * крізь гвалт
«О присутненість» поезії Івана С вітличного бли зьк и ­
ганьби, крізь глум осл а в» - особливо виразно звучить у
ми чи цікавими йому лю дьм и особливо помітна в табір­
них творах - і це зрозум іло з огляд у на той замкнутий вірш і « Ярославна »:
простір, де у в ’ язненом у даровано право хіба уявного
спілкування - найперше з Богом, а також із тими, з ким ...Хто ми без них? Чи ми змогли б
розділяв радощ і й тривоги київського «П а р н а су» 60-х. Себе на розтерзання будням
Так, як вони, віддати? Будьмо
Така своєрідна «а льб о м н ість» табірної поезії допомагала
Достоту гідними княгинь.
авторові створювати «ефект присутності» (М . Коцю бин­
ська) споріднених душ: («Я рославна», С. 72)
84 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Й ого елегій н і рядки часто контрастують із саркастич­
ними інвективами: у змалю ванні табірного ж иття - як
поменш еної, загострено-гротескової м оделі ж иття реаль­
ного, де * підла наволоч [...] бо гу є*. А втор не добирає
♦ ш ля х етн и х » слів - він звинувачує на повну си лу лю д ­
ського болю й обурення.
Гостро звучить ц и кл Світличного «П о с п о л и т і» - як
виступ проти яничарства, м оральної корозії, « дикт ат у­
ри ст ра ху*, *рабст ва м онум ент ал ьн ост і», куп лен ої за
Іуди н і ср ібляки ситості, проти тих, що « серцем голі, кри­
чать, а мова в н и х нім а* («Д у ш а розпластана на п л а с і»,
«Х іб а не можна без В ан д еї?», «Д уш евний сон ет», «В с е ­
ленська робінзонада» та ін .):
Тріщать хребти, і гнуться спини...
Ніхто, ніяк, нічим не спинить
Людьми угноєний прогрес.
(«П осп ол и т і», С. 45)
Справжнім звинуваченням системі, яка винищ и­
л а сотні талантів, стала поема «К у р б а с ». Спалахами
блискавиць з ’ являю ться в ній імена розстріляних, за­
мучених:
Мерзне маестро Курбас, Зеров-професор мерзне.
Вітер! Навала диких ордищ! Орда навал!
Кайлами веселіше, професори-маестри!
Буде - (могила братня? Чи оборонний вал?).
( « К у р б а с » , С. 8 6 )
Я к грозові розряди, звучать щ ораз нові й нові ряд-
ки-інвективи:
Невже ви нас, побратимів, -
без жалю, гризот і мук -
Величності пані Вічності,
вшанованій пані Смерті -
Ш лете, як листи в конверті,
до їхн іх кістлявих рук?
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 85
І вас не приходять мучити -
не плоскі, тупі пророки ті,
Не Гамлети роздвоєнські,
що в них і серця гноять, -
А ми, вами оптом продані,
а ми, вами смертно прокляті,
Розстріляні й перевішені частки вашого Я?
( «Курбас», С. 87)
У такому ш аленом у темпі передано всю цю трагічну
містерію - «відьом ський ш абаш -спект акль*. Пристрас­
не поетичне слово виривається мовби з прострелених
правдою грудей автора, й відчуття якоїсь ірреальності
того, що все відбувається на наш их очах, настільки
сильне, щ о цей твір можна віднести до кращ их поетич­
них набутків Світличного.
Думається, що публіцистична загостреність, властива
поезії Івана Світличного, - то данина часові й обста­
винам, вияв опірності й гідної непокори, бо насправді
його лапідарна душ а була схильна до медитативного,
ф ілософ ічного вірш ування, де доміную ть розмисел, за­
гли блен н я у світ речей, пош уки перш опричини й доріг
до істини...
Ч утли ва, лірична душ а поета прозирає і з пейзаж ­
них замальовок: у тонких, настроєвих акварелях, часто
окреслених чітко, з переважанням у колористиці чор­
но-білої графіки, здається, найбільш е розкривається
його справжнє, глибинне « Я » . І водночас пейзаж і є
дуж е динамічними: у них нуртуюча сила природи,
«зорганізована» в елегантні рими, виявляє себе в стрім ­
ком у ш аленстві («Я зи ч н и ц ь к а весна»), щоб згодом, уж е
в новому вірш і, ця динаміка стиш ила свої ритми,
й перед нами розгорталося сезонне дійство природи наче
в уповільненій кінозйом ці, скаж імо, як ось у вірш і
«Б ер ези »:
Щ е паморозь терпка, шпичаста,
Мов бите шкло, іскриться скрізь,
Та світ гойднувся - і почався
Стриптиз осяяних беріз.
 86 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
На тлі небес, мов на екрані,
В рясній траві, як на воді,
Берези!.. Молоді та ранні,
До щему в серці - молоді.
За листом листик елегантно
Під ноги ронять? Впав? Не впав?
І вигинаються... Погляньте
На віртуозно плавні па!
А шиї гнуться лебедино,
Під струмом віт пружинить стан...
Божисто витончене диво,
І диву гідний маєстат!
І незбагненно, як це поруч
З магічним таїнством беріз
Дуб-нелинь, товстокора покруч,
Іржавим панцерем обріс.
(С. 98)
А бо згадаймо неперевершений «Р о н д е л ь » - поєднан­
ня форм сонета й ронделі, який несе прозоро-чистий на­
стрій осіннього см утку, зачудування сяйнистою красою,
блиском пож овклих березових кіс, розтріпаних пустот­
ливим вітром, який уявляється поетові «хи три м К а ї­
ном » і хитрим лисом , а щ е гріш ником, у якого немає
розкаянь... А л ю з ія до Святого Письма наповнює цю е л е ­
гію відчуттям проминальності, й водночас прочитується
в тому глибоко прихований б іль від власного «п р ом и ­
н ан ня» й м им овільне очікування бли зьк ої весни - як
сподівання на невмирущ ість усього живого.
І, здається, замало ш укати в пейзаж ній лір и ц і Івана
Світличного лиш е соціальн о-політи чни х покликань та
прозорих натяків-паралелей. М ені вона видається б іл ь ­
ше з філософ ічним, аніж публіцистичним підтекстом: це
саме та поетична царина, де він м іг залиш атися сам
собою, сам на сам із своєю душ ею й тим розсипом
довколиш ньої краси, яка не м огла не розчулю вати його
д іткли ву душ у.
...Є в поетичній спадщ ині Івана С вітличного вірш і,
я к і пройш ли нелегкий і довгий ш л я х від тю ремної ка­
мери чи зони до батьківщ ини чи закордонних д ру­
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 87
зів - щ асливо в ц іл іл і, не ви лучен і спецслуж бами в л и с ­
тах, чудом «ви везен і» друж иною чи сестрою на волю ; є й
вірші, н ік оли не друковані: він заборонив їх оприлю д­
нювати навіть п ісля своєї смерті, вважаючи не досить
досконалими.
Я - випадок. Я із закону випав
І впав у винятковість, як у сон.
А л е не любить винятків закон.
Хоча - хіба це вибрик? Виклик? Випад?
...І все ж я - випадок. Сам по собі, -
(С. 22)
напише Іван С вітличний у «В ипадковом у со н еті»,
підтверджуючи свою суверенність, своє право «б у т и все
ж самим собою » (С. 32).
Таким незалеж ним залиш ався він і в своїй літер а ­
турно-критичній та літературознавчій творчості. І міряв
її за тими ж високими м ірками вимогливості, щ о й с л о ­
во поетичне. Згадуючи визначальний д ля всього свого
ж иття випадок суворого поцінування академіком О. Бі-
лецьким його дисертаційного дослідж ення, Іван О лек сі­
йович зізнавався:
...Та з того часу я зрозумів, що тільки так і слід поводи­
тися в науці та літературі (власне, і загалом у житті),
якщо вони тобі - не засіб здобуття матеріальних вигод.
Пізніш е, познайомившись із молодими тоді поетами
В. Симоненком, І. Драчем, М. Вінграновським та ін. і
виступаючи вже в ролі судді їхн іх творів, я завжди мав
за зразок поведінку незабутнього О. І., і якщо мені це не
вдавалося так, як йому, то винен у цьому не вчитель, а
учень *.
У ж е перш і статті Івана С вітличного, друковані на­
прикінці 5 0 - х —на початку 60-х років X X столітття,
привернули увагу своїми проблемністю, безкомпроміс­
ністю, високим проф есіоналізмом, ерудицією . Ц ілісн а
натура письменника противилася загальноприйнятим
тоді в літер атур і та літературознавстві канонам і припи­
1 Світлична Н . Родинний спогад // Доброокий: Спогади про Івана
Світличного. -- С. 19.

88 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сам, і з-під його пера з ’ яв ляли ся все нові й нові гострі,
блискуче написані статті.
Ясна річ, здатність Івана Олексійовича завжди за ли ­
ш атися самим собою й відстоювати безкомпромісну й
чесну позицію не тільк и в літературі, а й у ж итті при­
носила йому повагу серед м олодих і зухв али х ш істдесят­
ників. А л е водночас наростало й невдоволення літер ату­
рних генералів, проти як их те його непоступливе й вива­
ж ене слово часто й було спрямоване. Досить сказати, що
вже в ті роки він намагався очистити творчу спадщину
Т. Ш евченка, І. Франка, Л есі Українки, М. Коцю бинсь­
кого, Панаса М ирного, П . Грабовського від ідеологічного
та спрощ ено-вульгаризованого теоретичного трактуван­
ня й соцреалістичного нам улу.
Показовою в цьом у плані є ґрунтовна й гострополемі-
чна розвідка «Гар м он ія і алгебр а» (Дніпро. - 1 9 6 5 . -
№ 3), де він аргументовано виступає проти вульгарно-
соц іологічн и х методів дослідж ення творчої спадщини
Т. Ш евченка у наукових працях П. Петрової «Ш евчен-
кове слово та поетичний контекст. Використання за­
йменників у поезіях Т. Г. Ш евченка» (X ., 1960), В. Ва-
щ енка «М ова Тараса Ш евченка» (X ., 1963), І. Б ілодіда
«Т . Г. Ш евченко в історії української літературної мо­
ви » (К ., 1964) та ін.
Відтак «...д р у ж н я сім ’ я революційно-демократичних
займенників на ч о л і з мудрим і випробуваним я » 1, що
♦ спричинила» ген іальн і твори Ш евченка, вознесена на
ко н ’ ю нктурний п ’ єдестал цими мовознавцями, особли­
во гостро висміюється Іваном Світличним - так само, як
і суто технічна «поетична б у х га л т е р ія », мета я к ої -
звести хибні наукові концепції на частоті вживаності
Ш евченком тих чи ти х слів, або м еханічне прочитання й
засвоєння його творчості на рівні «в и рв ан и х» із тексту
цитат. Йдеться, власне, про суто математичний аналіз, а
каж учи ширше - сп екуляцію від науки на ім ені україн­
ського поета-пророка, щ о С вітличний називає «х о л о д ­
ною обробкою » вогню Ш евченкової поезії, вважаючи це
святотатством.
1 Цит. за: Світличний І . Гармонія і алгебра // Світличний І .
Серце для к уль і для рим. - К ., 1990. - С. 541.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 89
Н аукові зацікавлення Івана Світличного віддзерка­
лю є його праця «П и танн я теорії худож нього образу»
(Вітчизна. - 1957. - № 6), де він намагається з ’ ясува­
ти, як виріш ується в тогочасній естетиці проблема
критерію індивідуального й типового у мистецтві, ро­
бить спробу окреслити ш ля хи подальш ої розробки теорії
худож нього образу, вбачаючи їх у дослідж енні *специфі-
ки саме мистецьких категорій, їхн ьої відм ін н ост і від
категорій філософ ських, політи чни х та і н . » 1, даючи
право митцеві обстоювати найперше високу худож ність
літератури. Ц і теми він продовжує й розвиває в наступ­
них працях, зокрема, у статті «З досвіду Добролюбова.
Д ум ки над статтею „Щ о таке облом овщ и н а?"» (Д н іп ­
р о .- 1 9 6 1 . - № 11).
У дослідж енні «П о езія і ф ілософ ія» (Л іт . газета. -
1958. - 19 верес.) С вітличний розглядає специф іку худ о­
ж ньої творчості, яка, на його переконання, полягає в то­
м у, що особливими тут є «н е лиш е ф ілософ ські ідеї, а й
саме коло цих ід е й »2, тобто в тому контексті, в яком у во­
ни не просто діють, а взаємодіють. Відстоюючи власне
розум іння незалеж ності творця, він вступає в полем іку
зі своїми опонентами й веде її аргументовано, перекон­
ливо, з почуттям стриманості й такту.
М етодологічні засади академіка О. Б ілец ьк ого щодо
його наукової концепції історії літератури Світличний
простежує в статті «Б ез зниж ки на бід н ість» (1961).
Ц е, по суті, розгорнута рецензія на збірник праць вчено­
го з питань української літератури «В ід давнини до с у ­
часн ості», яка вийш ла друком у Держ літвидаві 1960 р.
Світличному особливо імпонує широта п огляду авто­
ра, який, обстоюючи дум ку, згідно з якою уявлен ня про
рідне письменство можна отримати, лиш е розглядаючи
проблему в між народному масштабі, виводить його на
світові обшири. Власне, це той погляд на літературу як
явище світового порядку, щ о його взяв на озброєння й
сам Іван Світличний.
1 Світличний І . Питання теорії художнього образу // С віт лич­
ний І . Серце для к уль і для рим. - С. 270.
2 Цит. за: Світличний І . Поезія і філософія // С віт личний І . Серце
для к уль і для рим. - С. 272.
90 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Високо оцінюю чи саму постать О. Б ілец ьк ого і його
внесок у вітчизняне літературознавство, письменник
особливо вирізняє судж ення вченого, що тільк и «р и си
яскра вої сво єр ід н о ст і» україн ської літератури порівня­
но з інш ими роблять її «ф актором між народного значен­
н я » 1, а не взаємини й вплив однієї літератури на ін ш у й
тим більш е не «р и си сп ільн о с ті». А втор статті ш кодує з
приводу того, щ о не все, написане О. Б ілецьким , видано.
Д ослідж енн я «Х у д о ж н і скарби „В ели к ого л ь о х у “ »
(1962), «К ом ентар критичний до коментаря науково­
г о » (Дніпро. - 1965. - № 1), «Д ухо в н а драма Ш евченка»
(1976) свідчать про тривалу зацікавленість Івана О лек сі­
йовича ш евченківською тематикою. Здійснений у цих
працях аналіз творчих надбань Кобзаря розкриває ш и­
року ерудицію автора, його обізнаність з оцінками твор­
чості Т. Ш евченка різними дослідниками, намагання по­
дати її під власним кутом зору. Так, простеж уючи д ух о­
вну драму поета в ї ї ам п літуд і - від тяж к и х розчарувань
і безсилих пр ок лять - до м уж нього смирення, найперше
через образи героїв, а вже затим через події його ж иття,
С вітличний показує послідовність духовних ш укань Т а ­
раса Ш евченка.
П олем ізую чи з Ю. Івакіним з приводу аргументовано-
сті його м етодологічних засад, оприявнених у книж ці
«К ом ентар до „К о бза р я " Ш евченка. П о езії до засланн я»
(К .: Наукова думка, 1964), дослідник переводить диску­
сію у п лощ и н у конструктивну, особливо наголош ую чи
на тому, щ о спірні погляди цього вченого служ ити м уть
каталізатором дослідни цької думки.
У своїх літературознавчих судж еннях та оцінках Іван
Світличний виходить із ц ілк ом обґрунтованих засад:
Художній твір - не таблиця множення, не всяку гармо­
нію можна перевірити алгеброю; навпаки, багатство зм і­
сту справді художнього твору не тільки дозволяє, але й
передбачає можливість різного його сприймання 2.
1 Світличний І . Без знижки на бідність // С віт личний І . Серце для
к уль і для рим. - С. 298.
2 Світличний І . Коментар критичний до коментаря наукового //
Світличний І . Серце для к уль і для рим. - С. 320.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 91
Перейнятість Івана Світличного станом літер атур о­
знавчої дум ки в У к р а їн і засвідчила і його розвідка
«Напередодні історико-літературного синтезу» (Дніпро. -
1964. - № 12). Йдеться про загальний стан літер атур­
но-критичної думки початку 60-х років X X століття,
коли під час хрущ овської відли ги почали частково по­
вертатися в літературний обіг замовчувані імена й нам і­
тилися тенденції переосмислення україн ської духовної
культури 20 -х-30 -х років. Рецензую чи двотомну працю
Н. К узя к ін о ї «Н ариси української радянської драматур­
г ії» (К .: Рад. письменник, т. 1. — 1958, т. 2. - 1963),
Світличний робить «в и х о д и » на різні аспекти тодіш ньої
літературно-критичної ситуац ії в У к раїн і.
О собливу увагу звертає він на важ ливість вироблення
оптим альних м етодологічних підходів до періодизації іс-
торико-літературного процесу, на значущ ість того, щоб
при дослідж енні ц ілісн ої картини «перш ий план не зм іс­
тився на задній, а тло не забило самих об р а зів »1, на «в и ­
соту естетичних критеріїв» тощо:
...Високі й безкомпромісні критерії, самий лиш е відбір і
осмислення художнього матеріалу ще не дають справж­
ньої історії. Найкваліфікованіший розгляд окремих тво­
рів може перетворитися на суму більш-менш вдало ско­
мпонованих рецензій, і тільки. Д ля історії необхідно за
окремими художніми явищами відкрити закони й тен­
денції літературного процесу, побачити суспільні причи­
ни літературного розвитку, усвідомити особливості, ха­
рактерні для ц ілих історичних періодів і епох. Тут вирі­
шуються питання самих принципів суспільно-економіч­
ної характеристики тієї чи іншої епохи, питання періо­
дизації історико-літературного процесу, принципів гру­
пування матеріалу, художніх критеріїв - усе те, що ко­
лись називали методологією історії літератури 2.
З огля д у на важ ливість ц ієї проблеми, яка розгляда­
ється тут на прикладі академічної двотомної «Іст о р ії
української літер атур и » з усім а її плю сами й мінусами,
Іван С вітличний виступає проти кулуарності її обгово­
рення. Обстоюючи в цьому питанні основні засади акаде­
1 Світличний І. Напередодні історико-літературного синтезу //
Світличний І . Серце д ля к уль і для рим. - С. 335.
2 Там само. - С. 338-339.
92 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
м іка О. Б ілец ьк ого, зокрема його відмову од історіо-
графічності у написанні історій літератури та перехід
до жанрового принципу історико-літературного синтезу,
автор розвідки дає чітке бачення розв’ язання даної
проблеми: справжній синтез стане м ож ливим тільк и піс­
л я того, як в українськом у літературознавстві з ’ я в ля ть­
ся «гл и б и н н і праці найрізноманітніш их родів і в и д ів »1,
зокрема й портретного ж анру, дослідж ення, синтетичні
за тематикою й літературним и жанрами тощо.
І. Дзюба в передмові до книж ки «Серце д ля к у л ь і д ля
р и м » підкреслював:
Одним із лейтмотивів теоретичних публікацій І. Світли­
чного була думка про неправомірність перенесення в ес­
тетику філософських категорій, неправомірність зміш у­
вання категорій естетики і категорій філософії. Це важ­
лива думка, тому що таке перенесення і змішування
було «теоретичною» основою вульгарного соціологізму і
різного роду політизації та ідеологізації художньої твор­
чості, що завдало стільки шкоди нашим мистецтву й
культурі 2.
Однак найперше літературно-критична д іяльність
Івана С вітличного, як і І. Дзюби та Є. Сверстюка, була
тим камертоном ш істдесятницького руху, без якого важ ­
ко уявити собі літературний поступ м олодого покоління
зухвальців. Право на цю «кам ертонн ість» він здобув сво­
їм авторитетом серед м олодш их і старш их сучасників,
послідовно відстоюючи своє переконання, щ о письмен­
ник і крит ик є більш -менш рівновеликими супутника­
ми єдиної і сп ільн ої планети - читача, адже був усерйоз
занепокоєний тим, щ о побутує дум ка про критику як
про залеж н у величину, котра, наче місяць, світить лиш е
відбитим світлом . «Г іп н оз дум ки про другорядність і
служ бовість критики перед літературою настільки вели­
кий, що йому піддаються часто й самі к р и т и к и »3, - пи­
сав Іван С вітличний у статті «П исьм енник і критик... А
чи тач?» (1962), навіч показую чи свою непідвладність та­
1 Там само. - С. 341.
2 Д зю ба І . «Д уш а, розпластана на п ла сі...» // Світличний І . Серце
для к уль і для рим. - С. 8.
3 Світличний І . Письменник і критик... А читач? // Світличний І.
Серце для к уль і для рим. - С. 327.
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 93
кому гіп нозу й офіційним приписам, я к і позбавляю ть
критика права на об’ єктивність, власну позицію, само­
достатність.
Х оч би як ої теми торкався Іван О лексійович, у всіх
його статтях проводиться основна думка про те, щ о не
може бути закритих д ля критики ані тем, ані імен - хай
би якими сановними чи канонізованими вони були - й
сам він н ік оли не уникав конкретних прізвищ . Ц ей де­
мократизм літературно-критичного погляду, до якого
письменник «запрош ував» і своїх колег, звичайно ж , до­
рого йому коштував. Проте Іван Олексійович був у своїх
переконаннях надзвичайно послідовним і несхибним.
Заперечуючи схематизм, композиційну заданість, кано­
нічність й к у л ь т керівника, він дотримувався т ієї «ви со­
т и » кр и тер іїв », щ о їх прагнув упродовж усієї своєї л іт е ­
ратурно-критичної діяльності, як, скаж імо, в огляд і
«Л ю д и н а приїздить на с е л о ...» (Вітчизна. - 1961. - № 4).
Й ого стаття «П исьм енник і критик... А ч и тач ?» є сво­
го роду програмною. Вона узагальню є думки С вітлично­
го, «р озк и д а н і» по сторінках попередніх матеріалів, з
приводу того, якою насправді має бути літер атур но-ху­
дож ня критика. Заперечуючи орієнтацію останньої « го­
ловно на особу письм енника» , автор виступає проти то­
го, що з * певної групи письм енників» створено, як він
висловлю ється, « своєрідну касту недот орканих*, вба­
чаючи причину такої ситуації не тільк и в амбітності й
неадекватності самооцінки поетів і прозаїків, а й у пере­
страховуванні й небажанні псувати стосунки самими
працівниками видавництв, редакцій часописів. Д уж е
слуш но й, мабуть, першим вказував він і на проблему
спекулю вання авторитетами, що не робить честі ж одній
літературі.
П ро ті задавнені й непроминальні «б о льо в і точ к и » л і ­
тературно-критичної ситуації Іван С вітличний завжди
писав прямо, чесно й відверто, як-от щ е в одній із пер­
ш их своїх статей - «Своєрідні взаємофактори, або В и­
східний кінець фантазії М. Р а в лю к а» (Прапор. - 1959. -
№ 5), що, звичайно, не додавало йому прихильників.
Однак цій л ін ії поведінки він залиш ався вірним протя­
гом усього свого ж иття.
94 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
В загалі С вітличному завжди цікавіш е бу ло працюва­
ти на «р ів н і тен д ен ц ій », а не окрем их імен, тим-то таки­
ми цікавими є його огляд ові статті, як, приміром, «Б оги
і н аволоч» (Вітчизна. - 1961. - № 12), «В се є, і нічого
зайвого. Про деяк і здобутки тогорічної ж урн альн ої про­
з и » (Прапор. - 1962. - № 5). У перш ій він звертається до
творчості О. Довж енка («П о е м а про м ор е», «Зачарована
Д есн а », «П о в ість п о лу м ’ яних л і т » ) та М . Стельм аха
(«П р ав д а і кр и вд а»), простеж уючи подібні й відмінні ри­
си їхн ьо ї поетики, як-от виправдану в кінематографіч­
ній довж енкіані й не зовсім умотивовану в романній
прозі Стельм аха в ели ку м іру худож ньої умовності, над­
м ірну ідеалізацію в останнього, надуживання ним тема­
ми «бо ги і л ю д и », «правда і кривда», різке розмеж уван­
ня героїв за принципом «п ози ти в н и х » і «н егативн их»
тощ о. Однак про все це йдеться лиш е п ісля того, як
автор визначає сусп ільн у концепцію роману, вбачаючи
її передусім у гостроті поруш ених тем.
Така ж рівновага об’ єктивності притаманна і другій,
оглядовій статті, де в поле зору літературного критика
потрапляю ть високо оцінені ним романи «В и р » Г. Т ю ­
тю нника та «З а ш ирм ою » Б. Антоненка-Давидовича,
проза Ю. М уш кетика, Л . Серпіліна, І. Муратова та ін.
Основне своє завдання Іван Світличний як критик
вбачає в тому, щ об допомогти літер атур і «засв оїти » той
худож ній досвід, щ о його привнесли в романістику ці
прозаїки. Не претендуючи на вичерпність та остаточ-
ність судж ень, він залиш ає простір д ля інш их інтерпре­
таторів, однак к о ли йдеться про худож ню вартість тво­
ру, залиш ається вимогливим і прям олінійним .
Літературно-критичну «м а п у » шістдесятництва важ ­
ко уявити без статті Івана Світличного « У поетичнім к о­
смосі. П о лем іч н і нотатки про поезію м оло д и х» (Д н іп ­
ро. - 1962. - № 4), де розглядається своєрідність худ ож ­
ньо-образних засобів поезії І. Драча, М. Вінграновсько-
го, Л . Костенко та ін. «П оети чни й косм ос» початку 60-х
бачиться Івану С вітличном у наповненим новим способом
м ислення, що відповідає самій епосі освоєння космосу.
Воно ц ілк ом протилеж не тому, щ о передувало явищ у
літературного ш істдесятництва й котре автор характери­
зує найперше як цілковито лін ій н о-логіч н е й беземоцій-
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 95
не - й саме через це воно м ало поступитися місцем
поезії, я к ій властиві «вн утріш ня ц ілість і злагодж е­
ність, внутріш ня єдність почуття... [...] худож ня при­
родність», щ о тяж іє до «вн утріш н ьої худож ньої вмо­
ти вован ості»1.
В загалі розмова про поезію виходить за м еж і окре­
мих імен - вона сягає актуальн ої д ля того часу дискусії
щодо перш ості «л ір и к ів » чи «ф ізи к ів ». У цьом у контек­
сті І. С вітличний бере під свій захист модерну поезію
М. Вінграновського, й особливо І. Драча, яка здобула і
противників, і прихильників. Залиш аю чи за цими нео­
фітами право як на худож ні відкриття, так і на поетичні
«п еревитрати», Іван Олексійович жодною мірою їх не
драматизує, а спокійно й детально аналізує.
П ізніш а його стаття «Н а калин і клином світ зійш ов­
ся » (1968) виявила щ е одне поетичне зацікавлення Івана
Світличного - це творчість І. К алин ця, в як ій він знахо­
дить те, чого немає в ц ілком відмінній поезії І. Драча чи
М. Вінграновського, - огром міфопоетичного світу, що в
ньому розкош ує Калинцеве слово.
І кож ний худож ній обшир, витворений уявою будь-
якого талановитого поета чи прозаїка, Іван Світличний
сприймає чутливо, всотуючи в себе всі добротворчі ім п у ­
льси , щ о йдуть від ти х жанрових надбань. Таким чином
він сам наснажувався від своїх побратимів, чию поезію
часто оцінював вище, ніж власну.
До перекладацької справи Івана С вітличного п р и лу­
чив Г. К очур і своїм постійним зацікавленням заохочу­
вав його до систематичної роботи.
К ниж ка «Серце д ля к у л ь і д ля р и м », а пізніш е й
книж ка « У м е н е - т іл ь к и слов о» (X ., 1994), по суті,
вперше репрезентують ц ілісн и й перекладацький доро­
бок Івана Світличного, являю чи нам обшири його м и­
стецьких зацікавлень та уподобань.
К ращ і зразки поезії - ф ранцузької (П . Ронсар, Ж . Ла-
фонтен, П .-Ж . Беранже, Ш . Л . де Л іл ь , ПІ. Бодлер,
П. Верлен, П. Елю ар, Л . А раґон , Ж . Сюперв’ є л ь ), п о ль ­
ської (Ю. С ловацький, Ц . Норвід), сербської (Д . М акси­
мович), турецької (О. В ел і) та ін. в інтерпретації україн­
1 Світличний І . У поетичнім космосі. П олем ічні нотатки про
поезію молодих // Світ личний І . Серце для к уль і для рим. - С. 510.
96 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ського поета звучали особливо природно й вишукано.
П еру Світличного належ ить і власний переспів з давньо­
руської «С лова про Ігорів п о х ід » - «С лово про Ігореву
с іч », роботу над яким він розпочав 1978 р. в концтаборі,
а закінчив 1981 р. на засланні. Даючи свою оц ін ку цій
худож ній версії, І. Дзюба особливо наголош ує на тій об­
ставині, що тут зроблено спробу оригінально ви тлум ачи­
ти «т е м н і» та спірні місця й водночас м аксимально точ­
но відтворити оригінал.
Душ а Світличного втіш алася також перекладами про­
зових творів Ґ. де Мопассана. Зокрема, він переклав в і­
сім оповідань французького письменника, щ о ввійш ли
до п ’ ятого том у восьмитомника, випущ еного видавницт­
вом «Д н іп р о », і там було вказано прізвищ е перекладача.
В ірш і та поеми, вклю чені до восьмого тому, також пере­
кладені Світличним, через заборону цензури вже було
підписано прізвищ ем Дмитра П алам арчука. Позбавляю-
чи письменника права на власне ім ’ я, тоталітарна систе­
ма ставила його «н а м ісце» за крам ольні погляди.
Відома також історія перекладів Іваном Світличним
творів П. Беранже. П ідготовлені до друку в його поетич­
ній інтерпретації та з його передмовою та примітками,
вони м али вийти окремою книж кою у видавництві
«Д н іп р о ». Такий том творів ф ранцузького поета Беран­
же й справді з ’ явився 1970 р. в серії «П ер ли н и світової
л ір и к и », однак це видання доповнили текстами інш их
перекладачів (м овляв, як це так, віддати весь обсяг тому
тільк и одному перекладачеві!), і з нього було вилучено
передмову Світличного.
Помітне місце в перекладацькому доробку Івана О лек­
сійовича займають слов ’ янські літератури. Перекладав
він і з литовської.
Відомо також , що в таборі Іван С вітличний звернувся
до перекладів-переспівів гім нів богам ( Х Х І І - Х Х У І І ) із
трактату «З а к о н и », щ о належ ать перу візантійського ф і­
лософа, вченого й політичного діяча Георгія Геміста
П ліф она (б л. 1355-1452). Очевидно, до цього спричини­
лася не тільк и та обставина, щ о він уж е мав на своєму
творчому рахун ку переклад п ’ яти октав із сьомої пісні
«Н есамовитого О рландо» італій ськ ого поета Л уд ов ік о
Домінанта художнього бачення Івана Світличного 97
А ріосто, а й певною мірою ідеологічн а настанова Івана
Олексійовича.
Ось як пояснював це зацікавлення такою трохи
нібито й незвичною д ля нього лектурою перекладач
М. М оскаленко:
Чому ж Іван Світличний, чоловік стоїчної і веселої вда­
чі, кришталево-чистий і щиросердний нащадок славних
традицій європейського вільнодумства, «вусате сонеч­
к о », якщо згадати вислів Василя Стуса, чому серед відо­
мих обставин звернувся він до майстерно різьблених
гекзаметрів такого, здавлося б, несподіваного, як на
наш культурний контекст, автора? А , мабуть, тому, що
Пліфон не лише намагався вибудувати власну релігійну
систему, яка мала б протистояти моноїстичним віро­
вченням, передусім християнству (філософ пропонував,
зокрема, ввести богослужіння Зевсові та іншим грець­
ким богам), не лиш е пропагував учення Платона і в
духовних шуканнях своїх наближався до італійських
гуманістів, а й розробляв проекти політичних реформ,
метою яких було вивести Грецію з кризи візантійської
імперської державності 1.
Творчу спадщ ину Івана Світличного немож ливо у я ­
вити без його епістолярію . Перш а книга листів «Г о ло с
доби. Л и сти з „П арнасу4*» (К ., 2001) —це тільк и частина
з упорядкованого й опублікованого вже покійною Л е-
онідою Світличною. С тиль листування —дещо стрима­
ний, однак він висвічує душ у Івана О лексійовича з
різних ракурсів: у ставленні до рідних і товаришів,
поцінуванні літературних з ’ яв, а надто показує, як у
нелю дських тюремних умовах вдавалося зберегти гід ­
ність і честь, не втрачати віри, надії, любові. Без перебі­
льш ення, не справжня книга ж иття - трудного, страж­
денного, але осмисленого, свідомого своїм вибором: слів,
вчинків, друзів, ш л я х у , Д о лі. Ц е видання значно допо­
внила наступна, друга книга «Г о л о с доби* (2008), упоря­
дкована Леонідою та Надією Світличними, де вміщено
епістолярій 50-х-70 -х рр. м инулого століття, щ о роз­
криває внутріш ній світ лю дини послідовної, виваженої,
незламної.
1 М оскаленко М . Перекладач // Слово 1 час. - 1992. - № 3. - С. 75.
4 10-125
98 Л . Тарнаш инська. У країнське ш іст десят ницт во Д ом інант а худож н ього бачення Іва н а С віт л ичного 99

...К оли сь учень видатного вченого, Іван Світличний і російським холопством... Сьогодні трагічну відсутність
сам здобувся на право бути В чителем з вели кої літери, І. Світличного лише якоюсь мірою виповнюють уже на­
як часто називали й називають його сучасники. друковані вірші, статті, переклади.
Ц е - з листа М. М оскаленка до К о м ісії із державних
премій Ук раїни ім. Т. Г. Ш евченка від 16.02.1994 *.
ПІСЛЯСЛОВО Держ авну Ш евченківську премію Іванові С вітлично­
му було присуджено посмертно, 1994 р., за збірник по­
З-поміж поетичних переспівів, щ о належ ать перу
езій, поетичних перекладів та літературно-критичних
Івана Світличного, увагу привертають такі динам іч­
статей «С ерце д ля к у л ь і д ля р и м ».
но-афористичні рядки, суголосні світовідчуттю й пере­
Щ е він був членом М іж народного П Е Н -к лу б у (з
конанням самого Івана Олексійовича:
1978 р.), С пілки письменників Ук раїни (з 1990 р.), л а у ­
реатом прем ії ім. В. Стуса (1989), прем ії Українського
...Та над прірвою
П Е Н -к лубу (1990).
Зла і глупоти, що пруть напролом,
Та найвище визнання, яке тіль к и може заслуж ити
Знаю, бо спраглий, шукаю, бо вірую
В однокорінність свободи з офірою, лю дина земним своїм ш ляхом , можна знайти у спогадах
Мудрості з мужністю, серця з добром г. тих, хто близько знав Івана Олексійовича, хто діли в ра­
зом з ним його будні, кож ен з як их - хоч би щ о там було
( «А гз роеііса». З Горація)
і хоч би де він його зустрічав! —письменник називав В е­
Саме тому, щ о вели письменника ж ага пош уків та ви­ ликоднем (і в цьому також виявлялася його «с в іт л іс т ь »).
сока віра, він і відбувся як «го ло с д у х у », як лю дина сво­ Свідченням цього є й м істкі слова ще одного правозахис­
єї доби, її жертва, її сум лін н я (М . Коцю бинська) і мав ника, побратима по табору С. Ґлузм ана: «Ж и т и поряд
право на слова: « Т и сам - с в о б о д а ». із ним бу ло великою радістю. Щ ем кою радістю знати
М удрого, У ч и т е л я ...»
Те, що сьогодні Івана Світличного серед нас нема - тра­ «П ек у ч и й моральний м ак сим алізм » (І. Д зю ба) Івана
гічна обставина для України. Адж е він належав до того Світличного вивищував душ і тих, хто мав щ астя знати
вкрай нечисленного у нас типу людей, які здатні актив­
його особисто, а д ля тих, кого таке щастя обійш ло, -
но формувати історичний процес, й імперія, як бачимо,
непогано була зорієнтована в питаннях, кого знищувати
залиш ається високою максимою у повсякчассі м ораль­
в першу чергу. Йому б не довелося сьогодні відмовля­ ного вибору.
тись від свого комуністичного минулого, каятись у грі­
хах вимушеного пристосуванства, ламати списи в нерід­
ко бутафорських парламентських баталіях, або, на дого­
ду власним амбіціям, змагатися за високі посади. Він
без великого труда м іг би пояснити «лю дині з вулиці»
те, чого вже не здатні їй сказати вчорашні «націонал-де­
мократи», покликані на служ бу до «високих хат» таким
обачним у кадрових питаннях суверен-істеблішментом.
Він, уродженець степової Луганщини, зумів би донести
слова правди, докричатися до умів і сердець своїх зем ля­
ків, які нині одурманені неоімперською демагогією,
«московською блекотою » вкупі з доморощеним мало-

1 Світличний І . У мене - тільк и слово. П оезії. Поеми. П ерекла­ 1 Цит. за: Ш евченківські лауреати, 1962-2001. - К ., 2001. -
ди. - С. 118. С. 474.

«ПОЕТИКА ПОРИВАНЬ»
ЯК ЕСТЕТИЧНА НОРМА:
Василь Симоненко
...Ти не уник свого хреста?
І. Світличний
Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі...
М . Вінграновський
«Симоненко - ідея»
Ц я містка крилата фраза Є. Сверстюка за наз­
вою його с т а т т і1 концептуально щ онайпосутніш е вира­
жає творчу спрямованість В асиля Симоненка, чиє ім ’ я
утвердилось як символ українського ш істдесятництва
X X століття.
Витязем української поезії назвав його О. Гончар.
Ю нацький м аксим алізм В асиля Симоненка, «п ок ла д е­
н и й » на палітру українського Слова, служ ив камерто­
ном взаємин ц ієї «ш о п ти » (В. Стус) см іливців із сусп і­
льством, яке випробовувало їх на громадянську м уж ­
ність, стійкість і послідовність у відстоюванні поглядів
та ідей.
Василь Симоненко - знакова постать другої половини
м инулого століття - і то не тільк и в розрізі мистецько­
му, літературном у, а й у контексті суспільном у, о с к іл ь ­
ки його поезія перейнята таким потуж ним громадянсь-
1 Уперше надруковано без підпису автора у кн.: Симоненко В.
Берег чекань. - Сучасність, 1973; Сверстюк Є. На святі надій: Ви­
бране. - К ., 1999. - С. 443-447.
Василь Симоненко 101
ким пафосом, що його зм огли почути не тіл ь к и друзі та
вороги, а й пересічні українці.
Є. Сверстюк якось слуш но зазначив, щ о В асиль Симо­
ненко належ ить до тих лю дей, чиї біографії треба вивча­
ти як частку історії України.
...Народився поет 8 січня, на другий день Р ізд в я ­
них свят (завважмо: В. Стус з ’ явився на світ у перед-Різ-
дво - 6 січня!) 1935 р. у селі Б іївцях, тепер Л убен ського
району П олтавської області. Закінчив 1957 р. Київський
державний університет ім . Т. Г. Ш евченка. Працював у
редакціях газет «Ч ер каськ а правда» (19 5 7 -1 9 5 9 ), «М о ­
лодь Ч ер кащ и ни » (19 60 -196 3), власним кореспонден­
том «Р обітн и ч ої газети ».
Новий акцент у не вельми щедрий на факти життєпис
В асиля Симоненка вніс П . Ж аботинський з П олтавщ ини
своєю публікацією в «Л ітер атур н ій У к р а їн і» - «В а си ль
Симоненко - з козацького р о д у »1. Автор, зокрема, за­
значає: троюрідна сестра поета Лю бов Сердюк-Баран
«в ід к о п а ла », що їх н ій рід - козацький. Н а підтвердж ен­
ня цього Симоненків зем ляк наводить такі дані: Василе-
ва прабабуся Варвара Остапенко-Щ ербань тривалий час
зберігала «отрим ану у спадок від свого батька дворянсь­
к у гр ам оту», одержану за військові заслуги. Засновни­
ком роду вважається прадід Василя Симоненка - Панас
Щ ербань, який працював волосним писарем у Тарандин-
ц ях - за дев’ ять кілом етрів од Біївців; саме туди ходив
піш ки до ш коли Василь. Онук Панаса Щ ербаня, Ф едір,
«започаткував відгалуж ення родини в Б іївцях, пристав­
ши в прийми до Ганни Сизьонки (С и зон ен к о)». Рідний
дід В асиля, Ф едір, як і онук Федора Григоровича, П ет­
ро, «славився тим, щ о майстерно вишивав руш ники і со­
рочки, полю бляв читати книги, був прекрасним оповіда­
ч ем » - ось яке генетичне коріння ж ивило талант визнач­
ного поета. Василева мати Ганна Трохимівна «зам олоду
була вродливою, тямовитою, м ала чудовий голос, часто
виступала на сільськ ій сц ен і». М рія стати вчителькою
привела ї ї до Л убен ського педагогічного інституту, од­
нак у си лу ж иттєвих обставин провчилася там недовго.
Зрадлива доля звела її із «зальотн и к ом » А ндрієм Симо-
1 Жаботинський П . Василь Симоненко - з козацького роду // Л іт.
Україна. - 2005. - 28 лип. - С. 7.
102 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ненком - сам одіяльним актором, учителем і худ ож н и ­
ком. А л е ненадовго - недарма В асиль називав його «п о ­
шти батьком ». Все недовге ж иття б о л іл о Василеві те, що
невдовзі по його народженні батько «зн и к і провідав си­
на тільк и по закінченні війн и» - у погонах капітана.
«К а ж у ть, подався потім у північні краї, і слід його про­
х о л о н у в », —поділився автор кореспонденції своїми знан­
нями про Симоненків рід.
Ф еном ен В асиля Симоненка - а саме так можна ви­
значити загальнонаціональне місце черкаського поета в
українській поезії другої половини м инулого ст о літ ­
тя - залиш ається феноменом навіть серед яскраво обда­
рованого грона столи чни х ш істдесятників, серед поетів,
я к і не поступалися Василеві ані талантом, ані славою,
однак не зм огли заступити його болідного сп алаху на го ­
ризонті оновленого українського суспільства т ієї доби.
Прикметним є й те, щ о п ісля ранньої смерті образ поета
ще більш е усталився у свідомості й ментальності укра­
їнського громадянства, наводячи страх на ном енкла­
турну верхівку, яка завжди панічно боялася правдивого
й чесного слова.
У Черкасах добре знали цього худорлявого скромного
юнака, адже працював він в обласній пресі, часто бував
у трудових колективах області. В дум ливий, спостереж ­
ливий, серйозний, він ставився до своєї роботи з особли ­
вою відповідальністю , бо розумів, щ о стоїть б іл я дж ерел
формування світогляду української м олоді, зам уленого
роками неправди й ошуканства. Часто замислювався
над «больовим и точкам и» суспільства, розмірковував,
яким чином можна подолати культивовану байдуж ість у
лю дських серцях - так п роявлялося почуття його грома­
дянської відповідальності.
Опубліковані 2002 р. записи в редакційному ж урн алі
проведених нарад, «л е т у ч о к » і засідань р ед колегії облас­
ної газети «М о л о д ь Ч ер кащ и н и » за 1960-1963 рр. дають
уявлення про ту внутріш ню роботу, яка супроводж увала
Василя впродовж ж урн алістської праці, що, розумів він,
зобов’ язувала його до активної громадянської позиції.
Ось д ек ільк а цитат, як і увиразнюють хід думок м олодо­
го ж урналіста:
Василь Симоненко 103
Нам треба вище піднімати голос проти байдужості,
в якій би формі вона не проявлялася... (18 квітня
1960 р.).
Всі промовці говорили якось приземлено, без мрій,
без польоту думок, хоч усе правильно, накатано. К оли
торкалися своєї безпосередньої роботи, то складалося
враження, що в них немає бажання піднятися вище, хоч
частина їх навчається заочно. Ніби до кінця днів своїх
вони залишатимуться той електриком, той бригадиром
і т. д. А це ж - юність, їй притаманні замисли, неспокій,
бажання досягти більшого, вищого, цікавішого. Розбу­
джувати в молоді таке прагнення - значить думати про
майбутнє свого народу (6 червня 1960 р.).
Скільки нашого українського лю ду з різних причин
розкидано по світу, напевне, ніхто не знає. А л е вісті, які
доходять звідти, переконують, що наші земляки почува­
ють себе там кепсько... Адж е вибирати собі вітчизну не
можна, як, до речі, й матір. А державі має бути соромно
за тих своїх громадян, які змушені поневірятися по чу­
жині (18 липня 1960 р.).
Моральне падіння людини - це велика суспільна тра­
гедія (24 жовтня 1960 р.).
Так писати про людину не можна, бо вона по-своєму
єдина, неповторна, тільки їй властиве те, що вона ро­
бить. Щ об написати про неї гарно, то треба побачити цю
неповторність (10 квітня 1961 р.).
...Є таке священне для всіх нас поняття, як людська
праця. Вона потрібна суспільству й має свій внутрішній
зміст. У наших же «трудових» темах здебільшого праця
відокремлена від людини як особистості. Про всіх труда­
рів одне й те ж: перевиконує норми, любить свою спра­
ву, користується повагою і т. п.
Побачити ж, що стоїть за людською працею, складні­
ше... (9 жовтня 1961 р .)1.
Романтик, мораліст, максималіст, він виступав проти
ш аблонів, схематизму, м іряння всіх на один копил,
розум ію чи, що д ля того, аби змінити щ ось в ум ах і сер­
ц ях лю дей, треба передусім здолати їхн ю байдуж ість.
І ця лю дська вада найбільш е йому пече: змиритися з
нею він не в си лах, а тому раз по раз наголош ує на цьому
у своїх поетичних рядках.
1 Василь Симоненко як ж урналіст [Виступи В. Симоненка на ред.
летучках (1960-1962)] / Упоряд. Г. Суховершко // Л іт. Україна. -
2002. - 10 жовт. - С. 3.
104 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
В ідкритість ж иттю Василя Симоненка, по-юнацькому
максим алістська, романтична, визначила й наснаже­
ність його поетичного вітаїстично піднесеного слова:
Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!
Здрастуй, свіжосте нив!
Я воскрес, щоб із вами жити
Під шаленством весняних злив 1.
(«Т и ш а і грім», С. 72)
Працюю чи в Черкасах, Василь Симоненко часто на­
їж дж ав до Києва, де завжди був «с в о їм » серед мит-
ців-ш істдесятників. Разом з А . Горською , І. Світличним,
Є. Сверстюком, Л . Костенко, І. Драчем та інш ими від­
відував відомий К л у б творчої м олоді. А л е не пасивним
слухачем - він сам активно виступав на літературних
вечорах, брав участь у творчих дискусіях, виїздив на
зустрічі із робітничою і сільською молоддю, мав свідому
просвітницьку настанову: розбудити в своїх сучасниках
почуття національної гідності, запалити їх прагненням
національного відродження.
Однак Василеві цього було замало. Й ого д іяльн а нату­
ра потребувала конкретних результативних справ. Тим-
то з таким ентузіазмом вклю чився в роботу ком ісії, м е­
тою як ої було перевірити чутки про масові розстріли в
енкаведистських катівнях і відш укати місця таємного
поховання жертв сталінськи х репресій. Василь Симоне­
нко і А л л а Горська обійш ли десятки побіляки ївських
с іл , опитали сотні лю дей і з допомогою своїх добровіль­
них помічників з чи сла тамтеш ніх ж ителів виявили ур о­
чищ а, де ревні сл у ж и телі більш овицького реж иму хова­
л и сліди своїх ж ахли ви х злочинів.
Відомо, що саме за участю В асиля Симоненка були
відкриті таємні братські м огили жертв сталін ізм у на
Л у к ’ янівському, В асильківськом у кладовищ ах, у Биків-
нянськом у л іс і. Ц і «речові д ок а зи », щ о п ослуж и ли не­
заперечним аргументом геноциду, - хіба м огли вони не
1 Цитати подано за виданням: Симоненко В . Твори: У 2-х т. - Т. 1:
П оезії. Казки. Байки. З неопублікованого. Проза. Літературні статті.
Сторінки щоденника. Листи / Упоряд. Г. П . Білоус, О. К. Лищ енко. -
Черкаси: Брама-Україна, 2004. - 424 с.
Василь Симоненко 105
сколихнути ніж ну душ у поета, спричинитися до справ­
жнього вибуху звинувачень тій системі, яка не тільк и
вбивала в лю дині лю дське, а й планомірно винищ увала
цвіт українського суспільства?! Василеві почуття, що
залиш и ли ся поза конкретикою написаного ним із това­
ришами меморандуму з вимогою оприлю днити ці місця
й перетворити їх у національні меморіали, який вони
відправили на адресу К и ївської міськради, л я га л и у збо­
лен і поетичні рядки.
Хтозна, чи розумів тоді Василь, що чинить, по суті,
громадянський подвиг, однак він не м іг не розум іти, що
підписує собі смертний вирок. Недаремно ж І. Світ­
личний риторично запитував: «Н а Тебе теж відкрили
справу?..»
А щ е вірш і - см іливі, гучн і, викличні, нефальш иві
(ф альш Симоненко не сприймав усім своїм єством - не­
даремно ж одна з його публіцистичних п ублік ац ій несла
програмну д ля всієї творчості поета назву - «Д ек ор ац ії і
ж иві д ер ев а»)... В ірш і, народжені з переконання: «...М о ­
ж на прострелити мозок, // що думку народить, // дум­
ки ж не вбит ь!* ( « Я к не к р у т и ...», С. 1 1 4 »).
Вірш і, позбавлені езопівської конспірації, де все і всі
названі своїми іменами, над якими не нависав інстинкт
самозбереження, бо автор не здатний був плекати « цен­
зора в с о б і* . Ц я відсутність «сам собіцензора» - й від чес­
ної вдачі, від невміння одягати маски й притлум лю вати
почуття, коли душ у рвав б іл ь за всіх покривдж ених, к о­
ли серце наказувало - за найвищим рахунком «з а в сіх
сказат и, за в с іх переболіт и *...
Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє,
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
(«Д е зараз ви, кати мого народу?», С. 101)
106 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
А б о співзвучна Ш евченковому «К а в к а зу » поезія Ва­
си ля Симоненка під назвою «К ур д ськом у бр атові», у
зм істі я к ої без особливих зуси ль можна відчути й багато­
страж дальну долю українського народу:
Вони прийшли не тільки за добром,
Прийшли забрати ім ’ я твоє, мову,
Пустити твого сина байстрюком.
З гнобителем не житимеш у згоді:
Йому «п ан ять», тобі тягнути віз.
Ж иріє з крові змучених народів
Наш ворог найлютіший - шовінізм.
Він віроломство заручив з ганьбою,
Він зробить все, щоби скорився ти.
О курде! Бережи свої набої -
Без них тобі свій рід не вберегти.
Не заколисуй ненависті силу,
Тоді привітність візьмеш за девіз,
Я к упаде в роззявлену могилу
Останній на планеті шовініст.
(«Курдському братові», С. 221)
Він завжди йшов із відкритим заборолом, не крию ­
чись і не маскуючись у своїх дум ках і почуттях:
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Ж иття не наліза на ваш копил.
Ви чуєте?..
(«Н а цвинтарі розстріляних ілюзій», С. 99)
Василь Симоненко наче відчув у своїх ж и ла х кров
у с іх попередніх поколін ь, яким не дали права сказати,
виспівати і я к і начебто переклали на нього цю неуникну
й многотрудну м ісію . Слово його мовлене не тільк и від
власного імені, том у воно сконденсувало в собі таку по­
туж н у енергію лю бові й ненависті.
Тож трагічна смерть двадцятивосьмирічного поета б у ­
л а закономірністю радянської системи, яка, побавив­
шись трохи у демократію , зля к а ла ся вільнодумства мо­
лод ої генерації і всіляк о —аж до фізичного знищ ен­
ня —зм уш увала її замовчати. К о ли —застосуванням по­
ж еж них машин і водометів, як це бу ло під час мирного
зібрання київської м олоді б іл я пам’ ятника Ш евченку на
Василь Симоненко 107
знак сотих роковин прибуття праху Кобзаря з П етербур­
га до У к раїни д ля перепоховання його на Ч ернечій горі;
чи сокирою, якою було підступно вбито А . Горську; цен­
зорським пером, щ о безж ально ш матувало кров’ ю писа­
ні твори; чи залякуванням и й арештами, усіляк и м и
інсинуаціями. А коли й ж орстоким побиттям, як це фа­
тально сталося з Василем Симоненком, п ісля чого його
ж иття згасло, немов тремтлива свічечка на вітрі.
К ож ен по-своєму реагував на ту атмосферу дедалі
си льн іш и х заморозків оп ісля такої короткої відлиги.
В ільнодум ний козацький Василів д ух бунтував проти
наруги над особистістю, повзучого репресивного свавіл­
л я мож новладців. Він не втомлювався (і не боявся)
звірятися у лю бові до Ук раїни - маю на увазі як страх
бути покараним, так і притаманний поетові острах
см ислових повторів:
Україно! Ти - моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
(«Задивляюсь у твої зіниці», С. 129)
П ід озр іле ставлення владців до Василя Симоненка
спричинили не т іл ь к и його чесна громадянська позиція
та см іливі трибунні вірш і, а ще й той факт, що твори по­
ета побачили світ на Заході: у м ю нхенській «С учаснос­
т і» було опубліковано щ оденникові «О крайці д ум ок » та
не друковані в У к р а їн і вірш і.
У щ оденнику В асиля Симоненка залиш ився запис від
З вересня 1963 р.:
Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друко­
вані органи стали ще бездарнішими й зухвалішими.
«Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна»
знущається над віршами. Кожен лакей робить, що йому
заманеться... До цього ще можна додати, що в квітні бу­
ли зняті мої вірші у «З м ін і», зарізані в «Ж о в тн і», потім
надійшли гарбузи з «Дніпра» й «В ітчи зн и *...1
1 Симоненко В. Сторінки щоденника: Окрайці думок // Симо­
ненко В. Твори. - Т. 1: П оезії. Проза. - С. 365.
108 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ц е В асиль писав уж е через рік п ісля звірячого його
побиття, к оли остаточно стало зрозум ілим , щ о система
відверто демонструє свою си лу, вказую чи українській
ін т еліген ц ії місце «н а задвірк ах», а то й у тюрмах, і не­
давній юнацький наїв розтанув, як дим. Н атомість при­
йш ли гіркота й усвідом лення своєї трагічної долі. У с в і­
домлення, бо до того було тільк и інтуїтивне відчуття,
про щ о свідчать написані поетом за вісім років до смерті
рядки: «...в т ридцять смерті в очі подивл ю сь».
І як сумний підсумок: «Н а цвинт арі р озст р іл яни х
ілю зій // Уж е немає м ісця для м о ги л » (С. 99).
Я к згадують очевидці, в літк у 1962 р. на залізничном у
вокзалі в Черкасах м іж буфетницею ресторану і Василем
Симоненком сталася суперечка, причиною я к ої п о слу­
ж и ло те, щ о за кільканадцять хви ли н до обідньої пере­
рви вона відмовилася продати йому пачку цигарок. Ш ум
привернув увагу двох м іліціонерів, я к і вимогливо по­
просили пред’ явити документи. їх н я реакція на редак­
ційне Василеве посвідчення була неадекватною: на очах
у здивованої п у б лік и вони скрутили поетові руки й по­
тя гли до вокзальної кімнати м іл іц ії.
Тепер важко сказати, наскільки спланованою була ця
«а к ц ія ». Ч и , може, вона планувалася спонтанно по то­
му, як Василя було затримано (а ле ж , мабуть, не випад­
ково на вокзалі: мовляв, менше навідуйся до столи ці та
менш е намотуй кілом етрів по У к р а їн і), однак тієї ночі
Симоненко невідомо чому (черкаська м іл іц ія зап лутува­
л а сліди? Ч и х о тіла вчинити розправу чуж им и руками
провінціалів - своїх п ід легли х ? ) опинився в камері за­
триманих лін ій н ого відділення м іл іц ії аж за тридцять
кілом етрів від обласного центру - у м істечку Сміла.
Василя забрали звідтіля наступного ранку колеги-
ж урналісти П. Ж у к , В. Онойко та поет М. Негода.
Ось як згадували його «в и зв о ли т е л і» те повернення
із С м іли до Черкас:
Коли Василь сів на переднє сидіння поруч із шофером,
повернувся до нас і закотив рукава сорочки:
- Ось подивіться...
Ми жахнулися: всі руки були в синцях.
- А на тілі, здається, жодних слідів. Хоч били. Чим
били, не знаю. Якісь товсті палиці, шкіряні і з піском
Василь Симоненко 109
чи що. Обробили професійно. І ц ілили не по м’ якому
місцю, а по спині, попереку.
- За що? - вихопилося в нас.
- Я, бачте, їм не сподобався. Коли везли туди,
погрожували: ну, почекай, ти ще будеш проситися,
на колінах повзатимеш. Я ж їх поліцаями обізвав
і ще... Вони затятими виявилися. Як же, потрапила
до рук така птиця. Та, мабуть, і звикли ставити­
ся до людей, як до бидла... - Василь вилаявся і по­
тім додав:
- У тому казематі мене зачинили. Я почав грюкати в
двері. Довго не відчиняли. Я ще дужче. З’ явився один
здоровило, як лещатами, скрутив за спину руки, на за­
п’ ястя наче зашморг накинув, штовхнув донизу, на
дерев’ яний лежак і прив’ язав до нього поясами, що там
були. Тепер я вже не міг і ворухнутися. Руки пекло, як
у вогні. Кажу: що ж ти робиш, гад? Отоді він і почав ме­
не лупцювати. І зараз відчуваю, ніби щось обірвалось
усередині...1
Те побиття стало фатальним. Приречений на повільне
м ученицьке вмирання (медицина була безсилою погаму­
вати постійні болі в попереку), Василь Симоненко все ж
намагався бути у вирі літературно-мистецького ж иття,
спілкуватися з друзями, м уж ньо сприймати цензорські
загати. А д ж е за поетового ж иття побачила світ лиш е од­
на його збірка - «Т и ш а і гр ім » (1962). Реш ту Василевих
збірок його друзям доводилося «пробивати» у друк не­
ймовірними зуси ллям и вже по його смерті.
Так, фактично вже самостійним ж иттям заж и ли (хоч
і понівечені цензурою, спотворені, порізані живцем)
Симоненкові книж ки: «Земне тя ж ін н я » (1964), збірка
новел і оповідань «В ин о з троянд» (1965), «Б ер ег ч е­
к ан ь» (вибір і коментар І. К ош елівця, Н ью -Йорк, 1965),
«П о е з ії» (1966), «И збранная ли р и к а» (1968), далі, аж
через п ’ ятнадцять л і т - « Л е б е д і материнства» (1981),
том вибраних поезій (1984), книж ечки д ля дітей, творя­
чи в атмосфері українського культурн ого космосу фено­
мен Симоненка. Й ого досі намагаються збагнути навіть
самі представники когорти ш істдесятників: «...м и відчу­
вали щось вище в ньому: він був на висоті л ет у в невідо­
1 Онойко В . Чи били Василя Симоненка? // Л іт. Україна. -
1992. - 27 лют.
110 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
м е » . Ц і тодіш ні відчуття пояснюють теперіш нє переко­
нання автора цих слів Є. Сверстюка:
Шевченко розмовляв з Богом, присутність якого відчу­
вав постійно. Симоненко навчився говорити, як перед
Богом '.
Патріотизм його не силуваний, не показний - він
органічний, глибинний, на генетичному рівні, загостре­
ний межовою ситуацією українського суспільства, яке в
черговий раз стало перед вибором: гнути спину й д алі чи
розправити нареш ті згорблені утисками й важкою пра­
цею плечі.
...Я кось тихо, ніби непомітно йдуть із ж иття ті, кого
ми звемо ш істдесятниками: услід за Є. Гуц алом в і­
д ій ш ли у В ічність В. Дрозд, М. Вінграновський, Н. Світ­
лична, Р . К орогодський... Д едалі менше залиш ається
ти х, хто пам’ ятає В асиля Симоненка ж ивим, хто с п іл к у ­
вався з ним у н елегк и х буднях та коротких святах ш іст­
десятих років м и н улого століття, хто розділяв із ним і
погляди, й переживання, хто знав його у хвилини скру­
ти й радості. Тим-то такими цінними є д ля нас свідчення
та спостереження В асилевих сучасників, їх н і спогади й
«зам альовки з н а тур и ». Саме з цієї мозаїки спогадів і
можна відтворити характер та ж иттєпис В асиля Симо­
ненка, який сам зовсім не дбав про те, аби залиш ити на­
щадкам міф свого імені: він жив як жив - без ф альш у,
без пози, без хизування а чи зазирання в той час, коли
про нього писатимуть нащадки. В ін жив як жив - про­
сто, чесно, ж ертовно... Вперто йшов своєю дорогою, по­
при всі перешкоди й випробування.
Василь був худющий і кострубатий... Він уперто, на­
суплено дивився в корінь. Сам він, наче корінь, вийшов
з землі, з органічною любов’ ю до неї і свого селянсь­
кого роду, -
так змальовує візуально-п си хологічн ий портрет поета
Є. Сверстюк 2.
1 Сверстюк Є. « Я для тебе горів»: Повернення Василя Симо­
ненка // Л іт. Україна. - 2005. - 19 трав.
2 Сверстюк Є. Симоненко - ідея // Сверстюк Є. На святі надій:
Вибране. - С. 444.
Василь Симоненко 111
А Б. О лійник додає: худорлявий, середнього зрос­
ту, з помірною засмагою та по-сільськом у зачесаною
чуприною.
Коли щось і виділяло його з-поміж інших, то хіба харак­
терне полтавське «е л ь » та ще іронічність (найперше сто­
совно себе). І прихована за цією іронічністю схильність
до самоаналізу 1.
А ще, за його спогадами, В асиль закохувався щедро,
але якось так сором’ язливо, щ о часто зупинявся перед
порогом освідчення.
Мовчазним і водночас іронічно-колю чим називав йо­
го О. Дмитренко, додаючи до портрета такі деталі:
«...ху д ор ля в и й , у благеньком у й вицвілому, немов роз­
чиненому в кором ислах диму, сіро-білом у п лащ и ку чор-
ночуб В а с и л ь », мав він «п о-чоловічом у чоласте обличчя
з гострими, випуклим и крізь зем листо-зж овклу ш кіру
ж ов н ам и »2.
...Василь Симоненко писав просто і чесно, він тільки ви­
писувався, тільки починався. Йому, відірваному від сто­
лиці і її новацій, було найтяжче. Симоненкові судився
найдовший ш лях у поезію і - на пекучий сум - най-
коротше життя, -
таким особистісним переживанням забарвила свої
спогади І. Ж и лен к о на сторінках «Н ош о їе г іе п з »3.
Д уж е о п у к лу характеристику Симоненкові-поетові,
щ о «викристалізувався в провінції і вніс свій струмінь у
поезію - струмінь оголеної правди і непідкупної ч ес т і»,
дав Є. Сверстюк:
З ним не можна було сперечатися - він не висловлював
квапливих напівдумок, він про все подумав і там, де
інш і багато й неясно балакають, - мовчав. Уся наша
втіха, що цей його стиль відбився в тому, що він за­
лишив нам 4.
1 Олійник Б. Ми були романтиками: Слово про Василя Симо­
ненка // Л іт . Україна. - 2005. - 24 лю т. - С. 2.
2 Дмитренко О. Згадуй зрідка черкаську осінь: Есе // Л іт. Укра­
їна. - 1994. - 20 жовт.
3 Ж иленко І . Н о т о їегіепз // Сучасність. - 1997. - № 9. - С. 18.
4 Сверстюк Є. Симоненко - ідея // Сверстюк Є. На святі надій:
Вибране. - С. 444-445.
112 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Однак ота «к р и сталізац ія в пр овін ц ії» була досить не­
простою й болю чою . В загалі тема «п ровін ція і поет» д ля
В асиля Симоненка м ала своє, особливе смислове на­
повнення: він відчував, з одного боку, певні пере­
ваги «н есуєтн ості», а з другого - обмеж еність і духов­
ну задуху від браку середовища. Том у на початку 60-х
раз по раз звірявся друзям у листах, зокрема А . П ере­
паді та І. С вітличному: «Н а вк оло мене тупцює нуд ьга»
або « . . . і до Києва хочеться, аж ж иж ки тр усяться », «...б о
аз відірваний від с в іт у »1. Б оляче, хворобливо сприй­
мав «е п істо ля р н е» мовчання київських побратимів -
мав, очевидно, здатність «приростати» душ ею до лю дей,
бли зьк и х за духом і споріднених ремеслом. А . Перепаді
він писав:
Дуже вдячний тобі за листа. Я одержую їх так рідко
(не лише від тебе), що кожен з них ніби пучок світла в
мою печеру. Звичайно, я зворушений твоїми запросина­
ми до столиці, але про це годі й мріяти. Доживатиму я
свій вік у провінції, бо не володію спритністю влаштову­
ватися, а на моїй тонкій шиї багато всіляких моральних
та неморальних обов’ язків 2.
Ц і рядки написано в березні 1962-го, а вже у листопа­
ді того ж року на адресу І. С вітличного полинув лист ін ­
ш ого змісту:
Іване, маю до тебе маленьке прохання. Дізнайся, будь
ласка, які екзамени і в якому обсязі треба скласти, щоб
доскочити звання аспіранта вашого інституту. У наступ­
ному році я хочу спробувати свої сили. Певна річ, мене
штовхає на цей крок не жадоба знань чи патріотич­
не бажання безкорисливо і самовіддано прислужитися
дмитеркознавству. Просто чую, як щоденно тупію і ви­
сихаю під гарячим черкаським сонцем. Душа м іліє, а це
вже являє певну небезпеку навіть для моєї поетичної
довбанки 3.
Й ш лося про вступ до аспірантури академічного Інсти­
туту літератури ім. Т . Г. Ш евченка.
1 Симоненко В . Листи Анатолію Перепаді та Іванові Світлич­
ному // Сучасність. - 1992. - № 7. - С. 109, 111.
2 Там само. - С. 107.
3 Там само. - С. 110-111.
Василь Симоненко 113
Власне, це було логічн е ріш ення, адже прийш ло не­
просте, іронічно прокоментоване усвідом лення:
Кореспондентська кар’ єра моя вже видерлася на стрімку
кручу і, очевидно, перегодом шелесне у прірву: маю по­
передження, що не можна так безбожно байдикувати і
«розкачуватися». А л е я продовжую гойдатися на рипу­
чім г іл л і газетного красномовства, як наші далекі пред­
ки гойдались на тропічних деревах. З них все-таки ви­
йшли люди, то, може, й з мене щось вийде. Благосло-
вен, хто вірує!1.
В асиль Симоненко мав досить точне відчуття ситуації
й особливе відчуття індивідуального часу, яке в си лу об­
ставин підганяло його, зм уш увало до м аксимального на­
пруж ення всіх творчих сил.
Так, О. Дмитренко, через три д есятиліття після
спілкування з Василем Симоненком, подаючи у своїх
спогадах його «словесн і каскади* не як «бук в у, а як тво­
ріння пам’ я т і», наводить їхн ю розмову п ісля п ублік ац ії
в «Л ітер атур н ій У к р а їн і» від 5 жовтня 1962 р. статті
А . Макарова «В атмосфері вели ки х сподівань». П р о­
читавши її вголос, Василь зупинився на таких рядках:
« Я хочу сказати, що українська поезія живе в чеканні
нового великого ім ені п оета ...» і, за свідченням співроз­
мовника, прокоментував:
Тяжко вибиватися в літературу з периферії. Запам’ я ­
тай... Варишся в своєму соку, переварюєшся, відстаєш.
Не встигнеш - ніким не помічений і не знаний - у своїх
терзаннях і сумнівах написати пекучий рядок, а літера­
турні клю чі вже аж ген-ген за обрієм даленіють. Спро­
буй - наздожени! То правда, що реклама - найперший
рушій прогресу. Й не тільки в техніці, а й у літературі.
От і Анатолій Макаров, мабуть, найерудованіший із мо­
лодих критиків, нанизує легіон новобранців: Ліна Кос­
тенко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Віталій Ко-
ротич, Микола Сингаївський... Справедливо? Мабуть...
Тільки де ж - Борис Олійник, Володимир Підпалий,
Петро Скунць, Петро Засенко?2.
1 Там само. - С. 113.
2 Дмитренко О. Згадуй зрідка черкаську осінь // Л іт. Укра­
їна. - 1994. - 1 груд.
114 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
В огля д і, де також «з в у ч а л и » імена Г. Кириченка,
Р . Третьякова, М . Сіренка, В. Діденка, ім ені Василя Си­
моненка чомусь не було. М ож ливо, випадковість, однак
те йому, вразливому, як і кож на творча особистість, без­
перечно, б о л іл о й ятр и ло груди.
Однак В асиль уважно прислухався до поезії своїх по­
братимів, радів їх н ім успіхам , не пропускаючи нагоди
публічн о похвалити, підтримати. Все прочитане, осмис­
лене, ясна річ, давало йом у самому нові ім п ульси д ля
власних творчих пош уків.
Так, скаж ім о, у газеті «М о ло д ь Ч ер к а щ и н и », де Ва­
си ль Симоненко тоді працював, бу ло надруковано його
рецензію «К раса без красивостей» на збірку Л . Костенко
«М андрівки сер ц я ». В цій статті, зокрема, знайдемо д у ­
мки, котрі вияскравлю ю ть самого автора, який, до речі,
декларує тут себе не критиком, а ли ш е читачем:
Хтось говорив, що рецензувати поезію - значить цитува­
ти її. В цьому багато правди. Н іякий переказ, ніякі гли-
бокомудрі коментарі не в силі відбити всі барви, тони й
півтони, настрої і найтонші порухи душі художника.
У всякому разі: чим більш е припаде тобі до серця кни­
га, тим більш е витягів з неї самі просяться на папір.
[...] Третя книга Л ін и Костенко на диво рівна. Тут
немає слабких віршів. Є прекрасні і хороші поезії.
Найслабші з них могли б стати окрасою багатьох поети­
чних збірок 1.
Є. Сверстюк згадує вечір у Ч еркаськом у педагогічно­
м у інституті, на як ом у виступали яскравий столичний
гість М . Вінграновський та «т у т е ш н ій » В. Симоненко.
З усього відчувалося, щ о Василя л ю б л я т ь зем ляки - вже
навіть саме його ім ’ я ви кликало хви лю оплесків. Однак
п и льн у увагу до його творчості засвідчило не тільк и це,
а й записка такого зм істу: «Я к у це Ви самостійну У к р а ї­
ну маєте на увазі, к о ли пишете -
Хай мовчать Америки й Росії...
Маю я святе синівське право
З матір’ ю побуть на самоті».
Ц іл к о м знаючи адресну провокативність такого «з а ц і­
к а в лен н я », В асиль спокійно й зумисне недбало прочитав
1 М олодь Черкащини. - 1962. - 23 берез.
Василь Симоненко 115
написане й відповів так, щ о будь-які контраргументи
вже були безсилі: « У мене У країна одна. Я к щ о авт ор за ­
пит ання знає другу —хай скаже. Будемо виби р ат и».
Про те, як емоційно сприймали поета слуха ч і, за л и ­
шив нам спогади О лексій Дмитренко. П іс л я прочитання
Василем у санаторії, де він виступав, творів «Ж о р н а »
«Н ек р о ло г кукурудзян ом у качанові, щ о згинув на загот-
п у н к т і», «З л о д ій », «Т и знаєш, що т и - л ю д и н а ? » , «С віт
який - мереживо казкове!», «Г ер остр ат», «С инові, або
Л ебеді материнства», епітафії з «М андрівки по цвинта­
р ю », «Заячий д ріб» відпочивальники буквально внесли
його до їд альн і на руках.
Тоді, в ш істдесяті роки, м олоді неофіти спрагло вби­
рали в себе все нове, що з ’ яв ля лося в довколиш ньом у
культурн ом у просторі —і не тіль к и на українських,
зокрема столичних, теренах, а й серед російських ін т е л і­
гентів, як і також під час хрущ овської «в ід л и ги » пере­
ж ивали духовне піднесення. В асиль Симоненко, за свід­
ченням Є. Сверстюка, особливо прислухався до поезії
Є. Євтуш енка, яка була тоді в апофеозі всезагальної ц і­
кавості. Він часто в розмовах з інш ими звіряв свої від­
чуття стосовно того, чи має цей поет справжній, «невда-
ваний» глибокий хист, адже бути «м о д н и м »—ще не
означає бути істинно талановитим. І схилявся до думки,
що цей модний московський поет усе ж таки не має того
стриж ня, яким визначається справжній, «правдивий»
талант, однак в си лу своєї обдарованості, незалеж ності й
опозиційності за сприятливої сусп ільн ої ситуації в Р о сії
має м ож ливість публікувати твори, я к і здатні пробу­
дж увати інш их. Отже, вже в цьому В асиль мав поживу
д ля порівняння: «т а м » друкую ть те, щ о в нас, в Ук раїні,
стає приводом д ля пильного н агляду й цензури...
Д якую чи товаришам за зауваги до його вірш ів, він,
однак, вважав за потрібне уточнити:
...Мабуть, тільки причину тих вад не вірно розумієте ви.
Справа не в провінції. Справа в тому, що зараз я перево­
джу свій поетичний тепловоз на рейки сюжетності. І від­
верто зізнаюся, що ще не вмію рухати події лаконічно.
Може, й не зумію - адже одного хотіння тут замало.
Окрім того, є товариші, яких можна «провести» тільки
словесним туманом. Це, між іншим, зробив талановито
116 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Іван Драч у своєму «Н о ж і». Я зробив це в «Голодній
симфонії». Цю поему я дуже лю блю , бо, можливо, нічо­
го кращого й не напишу. Тож пробач мені чванство 1.
Про коло читацьких інтересів В асиля Симоненка сві­
дчить Є. Сверстюк: у партком університету було донесе­
но, щ о нібито студент В асиль Симоненко десь казав, що
Д ж . Лондон «к ращ и й за С. Б абаєвського»; «З е м л я л ю ­
д ей » Сент-Екзюпері потрапила йом у до рук вже в л ік а р ­
няній палаті восени 1963 р., от хіба щ о тонесенька кни­
ж ечка поезії А . Рембо чи «В ибране» О. Б лока ж ивили
його худож ню уяву раніше.
Читав, міркував, порівнював... Робив свої висновки...
І часто говорив та писав про те дош кульно, з іронією.
Муза моя дрімає, сердешна, але зрідка нашіптує мені
всяку всячину. Зараз ми з нею сперечаємося про Ге-
рострата. Вона каже, що він покійник, а мені ввижаєть­
ся він майже з кожної трибуни.
І далі:
До Черкас нарешті докотилася хвиля євтушенківщини.
20-тонні молодиці за добу втрачають по центнеру ваги
від суперечок. Начальники ховають вкладиші «Правдьі»
в сейфі і мовчать 2.
Іронізував і над собою, ховаючи за іронією свою
непримиренну позицію:
Конкурс - то заманлива річ, але, наскільки пам’ ятаю,
його умови передбачають мобілізаційний характер тво­
рів. І до того ж вони повинні відображати цікаве життя
піонерів - збір металобрухту, вирощування кролів і т. п.
Я ще не почуваю за собою такої сили і хисту, щоб взяти­
ся за ці теми 3.
Високо цінував Василя Симоненка І. Світличний,
особливо його пізню творчість, був автором рецензії
на В асилеву кн иж к у «Т и ш а і г р ім », виступав на
його творчому вечорі. К ож на їх н я зустріч (а Василь
Симоненко під час приїздів до Києва завжди гостював
1 Симоненко В. Листи Анатолію Перепаді та Іванові Світлич­
ному // Сучасність. - 1992. - № 7. - С. 107.
2 Там само. - С. 109.
3 Там само.
Василь Симоненко 117
в оселі Світличних, на Ум ан ській, де почувався як
удома) перетворювалася на свято. Говорячи про Си­
моненка, І. Світличний аж світився, згадував Р . Ко-
рогодський.
Лю бив Іван О лексійович влаш товувати свято й своїм
друзям - д ля цього він вмикав старенький магнітофон
«В есн а» з записами «ж и в ого го л о с у » ш істдесятників і
особливо пишався тим, що має, з-поміж інш их, записи
В асиля Симоненка. Думається, він наче провідчував
бли зьк у поетову смерть. Тож кожен, хто приходив до
оселі С вітличних, м іг почути тоді щ е не друковані вірш і:
«У к р а їн і» («З а д и в ляю сь у твої з ін и ц і»), «З л о д ій », «П р о ­
роцтво 17-го р о к у », «Д е зараз ви, кати мого народу?»,
«Л еб е д і м атеринства»... Н а ж аль, записи було вилучено
К Д Б при обш уку у С вітличних 12 січня 1972 р. А л е такі
касети з «ж и вим голосом » поетів розходилися по домів­
ках й інш и х ш істдесятників (Іван Олексійович тираж у­
вав касети й роздаровував друзям ). Зокрема, про це зга­
дує й О. Заливаха - пізніш е їх у нього також ви лучи ли
як доказ «зберігання і розповсю дж ення».
Іронічний «епістолярн ий тон » зберігав В асиль Симо­
ненко і в листах до І. С вітличного стосовно своїх
товаришів:
...Незрозумілим лишається і той обурливий факт, що ес-
тет-рецидивіст Ів. Дзюба досі не виключений з Спілки
або спеціальним рішенням президії не перейменований
в Ів. Зуба. Це просто не вкладається у мій провінцій­
но-лояльний мозочок. А як там Євг. Сверстюк: чи вже
доскочив класового самоусвідомлення, чи ще досі хибно
вважає, що Шевченко був українцем?
До речі, недавно був у Моринцях та Кирилівці. Об­
шарпані Моринці спішно припудрюють до 150-річчя Та­
раса, бо інакше туристам не буде що показувати. Оформ­
ляю ть державним (!) коштом центр села. Не вирішено т і­
льки, кому б іля клубу ставити монумент - незабутньому
Потьомкіну чи Шевченкові. А люди кажуть приблизно
таке:
- Щ о воно за людина отой Тарас?! Навіть мертвий
добро нам робить *.
1 Там само. - С. 111.
 118 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
І. С вітличний залиш ив у своєму творчому спадку
вірш «В . С им оненкові», написаний 1972 р.:
На Тебе теж відкрили справу?
Ти не уник свого хреста?
Терпкі згорьовані уста
Не слинили каправу славу
Д ля всевказівного перста.
Щ одня конвоєм на криваву
Безлюдну, юдину розправу
Іде мужича правда-мста.
Щ одня таврує - дітись нідеї -
Ж ерців осліп лої Феміди
Твій гнів, Твій суд, Твоє ім ’я.
Ти тут? Я стукаю. Н і звуку.
Ти — тут? Хіба не чуєш стуку?
...Самотня камера Твоя 1.
Вал. Ш евчук у своїх спогадах про І. С вітличного
згадує також В асиля Симоненка: «В а си ль тоді вислов­
лювався різко й уїдли во щодо си льни х світу цього, роз­
повідав курйозні іс т о р ії...»2.
Щ ира дружба і, сказати б, якась взаємна закоханість
лучила Івана Світличного і Василя Симоненка, який
зупинявся в нього під час своїх приїздів до Києва, д і­
лився своїми творчими задумами, «начитував» на Іва­
нів магнітофон нові поезії. Саме завдяки Світличному
було збережено багато неопублікованих тоді (та й довго
ще після того) творів Симоненка; саме завдяки Світлич­
ному вони знайшли ш лях до «самвидаву», а потім і
на Захід, -
д іли ться своїми спогадами І. Д з ю б а 3.
Щ е одна цікава подробиця: в тій пачці листів Симоне­
нка, щ о зберігалися у С вітличних, на кож ном у ли сті л і ­
1 Світличний І. В . Симоненкові // Світ личний І . У мене - тільки
слово: Поезії. Поеми. Переклади. - X .: Ф о л іо , 1994. - С. 56 (Сер.:
«У к р . л-ра X X ст.*).
2 Ш евчук Вал. «В ін світильником був, що горів і світив...* //
Доброокий: Спогади про Івана Світличного. - С. 228.
3 Д зю ба І . П ам’ ять вдячності й боргу // Там само. - С. 116.
Василь Симоненко 119
воруч зверху каліграф ічним почерком поета виведено:
«С Л А В А У К Р А Ї Н І » (з і спогадів М . Осадчого та з п у б л і­
кації листів В. Симоненка в «С уч а сн ості»).
У цьому тексті часто згадується ім ’ я І. С вітличного —
і це не випадково, адже, як вважав Р. Корогодський,
Симоненко і Світличний - це тема окремого роману.
З трагічним фіналом.
Ц я духовна спорідненість двох поетів, безперечно, ма­
ла взаємний вплив. І то не тільк и на ж иттєстояння або,
інш ими словами, на вироблення ім ун ітету проти будь-
як и х невдач та випробувань, а й безпосередньо на по­
езію , яка живе за своїми особливими саморуш ійними за­
конами.
«Б езум овний відблиск поезії С вітличного і його особи
на творах В асиля Стуса і В асиля С им оненка», - вважає
Л . Таню к *. А . Перепадя зізнавався:
Я к я радів, як святкував у душі, коли сходилися при
мені Світличний і Симоненко, друзі-нерозлийвода, і як
померкло морозне сяйво грудневого ранку, коли я зняв
телефонну трубку в редакційній кімнаті і трубка го­
лосом Івана Світличного, —не його звичним лагідним,
а якимсь відстороненим, здавалося, навіть байдужим,
сказала: «Помер Василь Симоненко»2.
А. Перепадя згадував, як перед тим к іль к а тиж нів по­
сп іль щ оп ’ ятниці збирав своїх друзів І. С вітличний, і
всі вони їх а л и нічним потягом до Черкас, аби провідати
Василя в лікарн і, де доводилося себе «брати в р у к и », аби
не видавали емоції.
...Усю розмову вів сам Василь, не втративши в своїй
хворобі ні властивої йому дотепності, ні невситимої ц і­
кавості до всього, що відбувається за стінами лікарні. От
тільки подих у нього був частий. [...] Світличний привіз,
пам’ ятаю, якісь останні лік и проти раку, попросив сест­
ру, щоб вона робила уколи. А л е найважливіше, чого то­
ді потребував хворий, - це присутність друзів (ми це
добре розуміли). Це була козацька смерть (13 грудня
1963 р. - Л. Т .), і мені, авторові цих рядків, і Світлично­
му, як він потім згадував про це не раз, відпечаталася в
пам’ яті Симоненкова приказка на переказувані йому в
1 Танюк Л . З Іваном і без Івана // Там само. - С. 155.
2 Перепадя А . У той бік, де Світличний // Там само. - С. 141.

120 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
палаті літературні й політичні події: це фашизм, фа­
ш изм...1.
Із Симоненковими рукописами, поскладуваними до
портфеля А . Перепаді, поверталися вони з І. С вітлич­
ним холодного грудневого дня 1963 р. з Черкас до К и ­
єва, поховавши черкаського друга, «оси р отілі невтіш но і
назавш е».
Я к згадує М. П лахотн ю к, 13 грудня 1963 р. в акто­
вому за лі К и ївського університету мав відбутися виступ
хору «Ж а й в о р о н о к », а перед початком виступів студент
університету Г. Халим оненко повідомив: «С ьогодні
рано-вранці в Черкасах помер український поет Ва­
си ль С им оненко». Тоді ж у залі й підібралася група
тих, хто вирушив до Черкас на похорон: А . Горська,
М . Коцюбинська, І. Світличний, Є. Сверстюк, Л . Семи-
кіна й Г. Халим оненко. Б ули також оф іційні пред­
ставники від С пілки письменників - М . Вінграновський
та В. П ’ янов.
Тоді, п ісля похорону, щ е в потягу м іж Є. Сверстюком
та І. Світличним виникла розмова —про Василеву творчу
спадщ ину. Сверстюк стояв на тому, що вірш і —гр іхи
ком сом ольської юності, тобто політи чні, щ о їх автор не
хотів друкувати, не варті того, аби їх зберігати, С вітлич­
ний ж е повторював: треба зберегти все.
У середовищі київської ін теліген ц ії І. С вітличний по­
ширив ідею зібрати кош ти на спорудж ення пам’ ятника
Василеві, було задумано й мистецьку лотерею , аби виру­
чені грош і залучити на цю справу, я к у підхопи ли в бага­
тьох гуртах. Однак здійснити цей намір завадили оф і­
цій ні кола, я к і почали посмертне ш ельм ування доброго
ім ені поета (стаття «Еверест п ід ло ст і» в «Р ад ян ськ ій
У к р а їн і») й спіш или, залякую чи Василеву матір, поста­
вити на його м оги лі такий, що був на догоду їм. Н ато­
м ість зібрані кош ти було просто передано матері поета.
В ідкриття ж пам’ ятника на м оги лі Симоненка відбу­
лося у грудні 1967 р. З цієї нагоди в Черкасах знову зіб­
ралися його однодумці, щоправда, їх н і лави поріді­
л и - то був час «п ри м ор озків» і нагінок.
1 Там само.
Василь Симоненко 121
Процитую , як М. П лахотн ю к описує вечір пам ’ яті по­
ета 22 грудня 1963 р.:
На сцені - великий графічний портрет Василя Симонен­
ка роботи А л л и Горської. На столі в глечику кетяги чер­
воної калини. Заля переповнена. З магнітофонної стріч­
ки лине голос Василя Симоненка (це Іван Світличний
записав його для нащадків): «Задивляюсь у твої зіни­
ц і...» Стихає голос поета, на освітлений кін виходить
Іван Світличний. Він пристрасно, дещо схвильовано і
неголосно, але чітко виголошує своє слово про Симонен­
ка і зачитує Василеву передсмертну записку. Текст того
слова згодом увійде до самвидавної збірки поезій Василя
Симоненка, де вперше вміщено фрагменти його щоден­
ника 1.
Про ситуацію п ісля короткої хрущ овської «в ід л и г и »,
к оли цензори з подвоєною енергією відновили своє п и ль ­
нування «м орального обличчя будівника к о м у н ізм у »,
свідчить і такий факт: на нараді м олодих письменників
М. Рачукові було запропоновано написати спогади про
Василя Симоненка «в потрібному д ля оф іціозу р а к ур сі»,
однак той не «к уп и в с я » на обіцянку посприяти в отри­
манні членського квитка С пілки письменників України
та інш их письменницьких зваб.
...Розм ірковую чи про феномен Василя Симоненка,
його «д ухов н і острови», дослідники, як правило, мають
у підтексті його географічну провінційність, віддале­
ність від осердя столичного мистецького ж иття (за ви­
нятками приїздів до Києва, листування з товаришами
тощ о), як і він, по суті, зм іг здолати своїм наснаженим
Словом. Те палке Симоненкове Слово було присутнім і
ф ункціонувало у столичній атмосфері не епізодично, а
постійно: завдяки своїй винятковій суґестивності, наси­
ченню почуттями, тій високовольтній напрузі, щ ирості
й правдивості, що здатні витворювати постійне та при­
тягальне силове поле. І саме в цьому бачиться Симонен-
ків феномен, дж ерела якого, здається, він сам найкраще
і пояснив:
Нам слід завжди пам’ ятати про те, що на Черкащині є
три священні вершини й усіляко охороняти їх. Пер­
ша - це Тарасова гора в Каневі, де покоїться прах Кобза-
1 П лахот ню к М . Про Івана Світличного // Там само. - С. 242.
122 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ря; друга - Богданова гора в Чигирині, звідки пішла
слава козацька; третя - Михайлова гора в Тимківщині
під Каневом, на батьківщині М ихайла Олександрови­
ча Максимовича, першого ректора Київського універ­
ситету, великого вченого й мислителя (19 листопада
1962 р. - із цитованих вище записів редакційних «лету-
чок» - Л. Т.).
Ч и ж не ці «свящ енн і верш ини» й ж ивили енергетич­
но поетичний талант В асиля Симоненка, давали йому те
духовне опертя, щ о й визначило феномен, сф ормульова­
ний Є. Сверстюком як «Симоненко - ід е я »?
До цього годилося б додати хіба щ о власні поетові
рядки:
Скромна праця моя -
То не пишна окраса,
А л е в тому, їй-богу,
Не бачу біди -
Щ ось у мене було
І від діда Тараса,
І від прадіда - Сковороди.
(«Ст ільки в тебе очей», С. 197)
Високі регістри слова
як потреба часу
«Х р естом атій н и й » В асиль Симоненко легк о в к ла ­
дається в узвичаєні схеми, дозволяю чи бачити в його
творчості ли ш певні домінанти й, відповідно, певні су­
перечності, як і, проте, досі не аргументовані літературо­
знавцями. Однак, як це буває, найлегш е пояснити речі,
здавалося б, непояснювані. А дж е все має свої причини й
підспудну, здебільш ого не усвідом лю вану письменником
мету —як у контексті власної творчості, так і в контексті
ц іл о ї національної літератури. І на прикладі творчості
Василя Симоненка - саме в си лу її суперечливості - це
найлегш е збагнути.
Я к на мене, саме цей поет, один із «перш отрибунів»
ш істдесятництва, узявш и на себе Ш евченкову роль «бу-
дителя С лов ом », інтуїтивно (і, по суті, єдиний з-поміж
н и х) став добровільною «сам оілю страц ією » того меж ово­
Василь Симоненко 123
го д ля тодіш ньої літературної ситуації стану, к оли від­
бувався потуж ний злам свідомості, перелом у пош уках
виразних худож ньо-естетичних засобів д ля відображ ен­
ня нового світовідчуття, нового самооприявнення у С ло­
ві, супроводжуваний як інерцією старого м ислення, так
і навалою нових інтенцій, алю зій, аналогій тощ о. Пев-
ною мірою він свідомо приніс себе у ж ертву, адже не м іг
не відчувати того, що цим самим дає привід д ля критич­
ного потрактування власного творчого набутку. Однак
якщ о виходити з того, що кож ний митець має свою, по­
кладену ли ш е на нього, м ісію , певну см ислову запрогра­
мованість, то ця Симоненкова контроверсійність набуває
певного ідейного сенсу, глибина якого «перекриває» ті
худож ньо-естетичні втрати, як и х він зазнав на своєму
непростому творчому ш ля ху.
Отже, йдеться не про зняття глян цю з постаті всена­
родного улю блен ц я (одна з перевитратних наш их соцре-
алістичн их «х в о р о б », щ о давно зайш ла в «х р о н ік у »),
не про безпідставне виправдання постійного гойдання
м іж поетичними «верш ин ам и» й «н и зи н ам и » (щ о було
«н а р у к у » його недругам і недоброзичливцям), а про
намагання зрозум іт и - чому.
В асиль Симоненко, як і кож ен із його побратимів-
ш істдесятників, був «в п исан ий » як у свій соціальний
час, так і в час своєї генерації. І цей час, один і другий,
коригувався його індивідуальним , зокрема й б іо л о гіч ­
ним, часом, відпущ еним йому Богом на дуж е інтенсив­
не, а відтак і надміру емоційне проживання ж иття. В
цьом у ракурсі мож емо говорити про стиснутий до не­
ймовірності індивідуальний час поета, коли треба було
за короткий період ж иття сказати багато, «виговорити­
с я » нібито наперед, втиснути в рядок багато емоцій та
думок. І не провина поета, що йому не дано бу ло піти
«в ер хов іттям » ф ілософ ічної афористичності та метафо­
ричної глибини, а переважно «н и зи н ам и » національно
наснажених ідеологем та ж итейських сентенцій - він
мав власний ш ля х до духовних вершин. А д ж е тут треба
ще брати до уваги й фактор рецепції, готовність чи, ін ­
ш ими словами, налаш тованість читача на сприйняття
певних істин у поетичній формі. І Василь Симоненко
«ч у в » серцем потреби свого часу та своїх сучасників.
124 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Про це чи не найкраще сказала щ е одна ш істдесятни­
ця І. Ж и лен к о:
Кінець 50-х - початок 60-х - це були не просто роки. Це
була Країна поезія. Не лише Київ (і Україна), але й весь
Радянський Союз раптово вибухнув поезією. Не буду по­
яснювати це божественним промислом (чи космічним).
Не буду розводитися про політично-державні причи­
ни цього феномену. Вони-бо загальновідомі: «в ідли га »,
«критика культу особи» і пов’ язані з цим великі надії
нашого покоління. Відома також думка про те, що по­
езія була єдиною формою протесту. Вона заповнювала
собою порожню ніш у душі радянської людини, спраглої
інформації і правди, тієї «правди», яка, як нам здава­
лось, є десь.
...Шістдесятникам пощастило увійти в літературу в
час найвищоі потреби суспільства в поезії (курсив
мій - Л. Т.). В цьому наше величезне везіння і щастя.
61-Й-62-Й роки винагородили нас (наперед?) на всі на­
ступні лихоліття. За ці три роки сонця ми зросли (і п олі­
тично, і культурно), зміцніли й загартувались
Я не випадково вживаю тут слово «ви говор и ти ся», а
не «ви п и сати ся»: на це є к ільк а причин. По-перш е, не
забуваймо про налаш тованість ш істдесятників на три-
бунність їхн ього слова - і тут годі відкинути зага ль­
ну атмосферу трибунності сп ільного тоді культурн ого
радянського простору періоду хрущ овської «в ід л и ги »
(а озиратися, чи то пак, рівнятися «н а М оскв у» було у ті
роки звичною справою). І не м ало особливого значення,
читалися чи ні ті поезії на ш ироку стадіонну аудиторію
чи на камерний зал. М ало значення прагнення «ви гово­
р и ти ся », «д окр и чати ся», «д о гу к а ти ся », відчути резону­
вання слова, його пруж ність - не внутріш ню, худ ож ­
ньо-естетичну, а зовніш ню: як воно пруж инить «н а л ю ­
д я х », в ум ах і серцях сучасників. І В асиль Симоненко
наче носив у своєму серці оте відоме поетове: «З а в с іх
скажу. За в с іх переболію *, й воно вирувало у ньому по­
туж ними громадянськими турбулентними потоками.
Така «трибунна си туац ія» в літер атур і постсталінсь-
кої епохи має своє психологічне пояснення - як норма-
1 Ж иленко І. Н ото їегіепз // Сучасність. - 1997. - №
С. 16, 18.
Василь Симоненко 125
льна реакція лю дської психіки «в и к р и ч а ти », «ви говори­
ти » довго тамовані (й на генетичному рівні теж ) б іль
(згадаймо Симоненкове: « Я горя на с в іт і заст ав ба га ­
т о...*), стрес, накопичене нервове напруж ення, «відпру-
ж итися в голос» - тобто мати свого вдячного слухача
(подібні ситуації зняття «п си хологіч н ої в том и », «р о з­
говорю вання», а відтак «розсію ванн я» кож ний з нас
переживає повсякчас на ниж чом у рівні у буденному
ж итті; література ж віддзеркалює більш узагальнені
речі суспільства).
Стиснута лещ атами заборон і утисків пруж ина народ­
ного болю м ала вибухнути голосом молодим, чесним і
см іливим:
Я не можу мовчати.
Прощай, мовчання!
Говоріть, мої очі!
І серце моє, говори!1
Звідси - форма віртуального діалогу, звертання «н а
т и » до уявного співрозмовника, слухача як конкретного
адресата ( « т и » - кож ен із сучасниківі), «займенниковий
ак ц ен т», чітка, сконденсована форма вислову, адаптова­
ність поетових почувань до сприйняття пересічного гро­
мадянина.
Тож як можна було викричатися, догукатися без па­
тетики, без риторики, без пафосу, без надривної часом
емоційності, якщ о сама «з е м л я к р и ч и ть», а « українська
м елодія*, за Симоненком, «н е мелодія - збурена р ан а*11
Згадаймо рядки з його вірша, який так і називаєть­
с я - « К р и к X X в ік у »:
У небі тішились хмари,
У небі сонце пливло,
П ід небом кривавіли чвари
І лютувало зло.
Земля, вагітна скорботою,
(Відчай у груди тне),
Над кривдою і підлотою
Народила в муках мене.
10. - 1 Симоненко В. Травневий акорд // Симоненко В. Лебеді ма­
теринства. - К .: М олодь, 1981. - С. 60.
126 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Народила, немов надію,
Колисала ночами без сну:
- Може, від тебе помолодію,
Може, побачу весну...
- Може, твій струм і атом
Вгамують нестерпний біль, -
Голосила над віком двадцятим
Найгеніальніша з породіль.
(С. 104)
Ридаю і кричу, гилю себе у груди,
Волосся патраю з сідої голови:
Щ о можу я, коли дрімають люди?
Щ о можу я, коли заснули ви?
(«К р и к X X віку», С. 105)
Однак був це також і внутріш ній бунт. Проти за-
скорузлості. Застою. Схематизму. Бунт словом. Звідси
окличніст ь - щоб почули . Звідси й коротка, спресована
фраза як викристалізуване кредо. Спроба говорити сен­
тенціям и —аби врізалося в пам’ ять. Загострило увагу.
Спонукало до дум ки...
В. Пахаренко, як, власне, й ін ш і дослідники, акцен­
тую чи на таких концептах Симоненкової натури, як
щ ирість, талановитість, народність, патріотизм, грома­
дянська м уж ність, одним із парадоксів називає те, що у
його збірках «сусід я ть дуж е різні вірш і і за рівнем ху д о­
ж ності, і за ідейним змістом - від явно слабки х до про­
сто віртуозних, від типово соцреалістичних до різко ан­
тиком уністичних. . . » 1.
Отже, цей, здавалося б, парадокс є невипадковим,
адже за великим рахунком ніщ о - навіть у літер ату­
рі —не буває випадковим: він постає як неувиразнений
поетом худож ній прийом: на т л і слабкого, спонтанно
скориставшись методом контрасту, увиразнити посутні
інтуїти вні поетичні прозріння. Привернути увагу —не
просто антикомуністичними закликам и чи україноцент-
ричними мотивами, а їхн ьою ви пуклістю на т л і профан-
1 Пахаренко В. Я к він іш ов...: Духовний профіль Василя Симонен­
ка на тлі його доби. - Черкаси, 2004. - С. 12.
Василь Симоненко 127
них, тих, щ о мають зазнати краху, відійти у м и н уле й
тим самим прискорити цей процес оновлення.
Домінантою неоромантичності завше виступає в поета
одухотвореність.
П о суті, поетика В асиля Симоненка розгортає два
дискурсивні дисонансні п оля , постійно зіш товхую чи,
протиставляючи естетичні критерії. Так із контрасту,
самозаперечення народж ується істина - та, щ о йде од
відчуття, зі споду душ і, невідфільтрована ж одними за­
стереженнями чи побоюваннями.
П оетика неоромантизму, значною мірою властива
ш істдесятникам, «д и к ту в а ла » й неоромантичну «п р озо­
р ість» ідеалу, прагнень, у гли блен у виразним національ­
ним світовідчуттям, а те, своєю чергою, викристалізува-
ло ліри чного героя лицарсько-героїчного типу, здатного
на високі поривання й м оральні принципи. Н аціональна
самосвідомість, утвердж ую чи себе через автономне інди­
відуальне « Я » , коли лю дська гідність ар гіогі підносить­
ся до аксіологічного рівня, розш ирює «в н утріш н і гори­
зон ти » лю дини, оновлює й поглиблю є її світосприйнят­
тя, надає відчуття тривкості на цій зем лі.
Л іри чн и й герой В асиля Симоненка, котрий у своїй
поезії утвердж ує «ід ею нової лю д и н и » (В. М оренець), пе­
ребуває в п о лі задекларованої генерацією ш істдесятни­
ків виняткової, індивідуалізованої «лю д и н и серед л ю ­
д е й », «лю д и н и серед т и ж н я », серед будня. І водночас він
космічно «увисотн ен ий» - із рвійним пориванням увись,
яке в 60-х роках X X століття набуває косм ічної роман­
тики, косм ічної незглибинності й таємничості. Ц е та
високість духу, скерована саморухом поезії у готич­
но-стрімку поетичну вертикаль, я к у Василь Симоненко
розгортав водночас із І. Драчем та М. Вінграновським. І
їм судилося зафіксувати, «зупи ни ти в С ло в і» ш алений
ритм косм ічної доби, передати емоційні почуття лю д и ­
ни, чия свідомість призвичаювалася мислити інш ими,
космічними, хай і досить поверховими, як на сьогодні,
категоріями.
З п огляд у ід ео ло гії, соц іології, п си х ології це можна
розглядати як перехід лю дської свідомості у нову «ге р о ­
їч н у к атегорію », к о ли звичний буденний плин ж иття
розітн уло усвідом лення того, що лю дина зробила прорив

128 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
у космос, вирвалася за земну поверхню, а отже, вчи­
нила нечуваний героїчний вчинок і відтепер постає у са­
мосвідомості як герой, підкорювач, надлюдина, якій
підвладно все.
Однак усе це входило в певний дисонанс із реальними
земними мож ливостями стосовно самореалізації у дисгар­
монійном у соціальном у світі, з відчуттям своєї націона­
ль н о ї проскрибованості, невідповідністю мож ливостей,
закладених у самій природі лю дини, та їхньою реаліза­
цією на ш ирш ому, громадянському, мистецькому полі.
І з цього вельм и потуж ного психологічного дисонансу,
який досі ніхто з дослідників шістдесятництва особливо
не брав до уваги, і зродж увалася потужна енергія само­
вияву, яка р ухала представниками ц ієї генерації.
Т ом у так часто В асиль Симоненко «оп уск ається» на
гріш н у зем лю , де ж ивуть і трудяться його стражденні
зем ляки, виявляю чи справжній героїзм у такій спокон­
вічній та буденній справі, як, скаж імо, вирощування
хліба. Ц іл а поетична галерея простих трударів - це гімн
тій праці, котру письменник умів не відокремлювати від
лю дини як особистості, а розглядав її як сутнісний вияв,
спосіб сам ореалізації у світі.
Однак той високий м оральнісний імператив, щ о був
д ля поета над усе, і вирізняв його з-поміж інш их. І в
цьому полягав феномен Василя Симоненка, який утвер­
джував словом кодекс честі українського родоводу. І по­
езія його була способом переконання інш их у тому, у що
сам беззастережно вірив, більш е того - у що сам був
укорінений усім своїм естетичним чуттям , способом
мислення, світовідчуття й світопереживання. А щ е - й
способом самого свого існування, де не було м ісця м ало­
душ ності, підлості, зраді. Недаремно ж В. М оренець за­
значав, що надмір у Василя Симоненка є естетичною (і
додамо - етичною) нормою.
Д л я культивування - у хорош ом у значенні цього сло ­
ва - такої лю дини створювалося своєрідне худож ньо-по­
етичне енергетичне поле, в яком у й самооприявнюється
діяльни й, пристрасний, нефальш ивий ліри чни й герой.
Саме звідси декларативність, баладність, притчевість
поезії Василя Симоненка, де окличніст ь - як конден­
сація надміру пристрастей та емоцій. П ричом у над­
----------------------------
І Василь Симоненко 129
мір пристрасті - не фальш ивий прийом, яким вказував
ш л я х поет, не позірний, а вистражданий, але «н е ви­
говорений» попередніми поколінням и, від природної на­
родної інтуїтивної м оралі.
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім ’ ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім ’ ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім ’ ям вмираю
І в твоєму імені живу!
(«У к р а їн і», С. 98)
Так звірявся поет у своїй лю бові до України. О рганіч­
ний - від зем лі й лю дського незламного д ух у - Симонен-
ків патріотизм був надзвичайно щирим, адже містив
у собі весь спектр почуттів - від синівської лю бові до рід­
ної зем лі - до ненависті, адресованої її ворогам. Однак,
розпинаючи себе почуттям синівської відповідальності
за її долю м іж цими Ш евченковими домінантами - лю бо­
в’ ю й ненавистю, В асиль Симоненко твердо перекона­
ний: « Л е гк о ніж н іст ь мою голубину збагнут и...*
Україна як образ д ля нього - багатомістке поняття,
що тримається на вертикалі ж ит т я—смерть, де ці екзис-
тенціали становлять опозиційну пару з їхн ім и крайніми,
максим алістським и виявами лю дських емоцій.
Образно ідентиф ікуючи себе з Україною , поет гово­
рить від її ім ені по праву своєї національної приналеж ­
ності, змінюю чи тональність залеж но від змодельованих
його уявою ситуацій. І здається, щ о його устами гово­
рить сама У країна —з почуттям власної гідності, величі
й відповідальності за д олі своїх громадян.
Образ України в поезії Василя Симоненка - м іст­
кий, динамічний, персоніфікований, ідейно наснажений,
5 10-125
130 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
по-ш евченківськи піднесений до рівня найбільш ої свято­
сті, « вселенської с о в іс т і» , молитви, матері, опоетизова­
ний на найвищ их ем оційних регістрах лю дської душ і:
Україно! Ти для мене - диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе чудуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір’ ю побуть на самоті.
(«Задивляюсь у твої зіниці», С. 129)
В ідчуття дива поетом —у звичному, в тому, щ о ми
всотали з м олоком матері й навіть не замислю ємося над
його «очуд н ен н ям » й неповторністю.
Б. О лійн ик писав:
Така жива спорідненість (з матір’ ю, батьківщиною -
Л. Т.), невід’ ємність і нерозривність не відбувається, а
дарується небесами. І її годі передати словами, а можна
тільки відчути з глибин підсвідомого. Українці, започа­
тковані на пісенному коді, відчули цю магію ще за жит­
тя поета *.
Часто поезія В асиля Симоненка «тр и м ає» імператив
моральнісного пафосу на загальниках-м аксим ах. Однак
за ними - не бідність мислення, а намагання зосередити
читацьку увагу саме на том у чи том у постулаті, си ­
туативна універсальність, до я к ої лю дська свідомість
звикла настільки, щ о вже й не заакцентовується на цьо­
м у, а то й не помічає, ж ивучи у ш тучно сконструйова­
н и х схемах.
Т іл ь к и екстремальне слово здатне переступити той
поріг «о с ід л о с т і» лю д ськ ої свідомості, подолати уста ле­
ну «зв и ч н ість», «д окр и чати ся». Тим-то воно у Василя
1 Олійник Б. Ми були романтиками: Слово про Василя Симоненка //
Л іт . Україна. - 2005. - 24 лют. - С. 2.
Василь Симоненко 131
Симоненка виправдане, адже про ті речі так, як він,
більш е ніхто не здатний (не покликаний!) був говорити.
Слово В асиля Симоненка трибунне - він глаш атай по­
сутніх глибинних м оральних постулатів —і водночас д у­
же камерне, інтимне, адже апелю є до найтонш их пору­
хів лю дської душ і, кордоцентричного коду української
людини.
П о езії Василя Симоненка притаманна подієвість, кон­
кретика, олю дненість реальними, не засхематизованими
героями з реальними долям и, ж ивими ем оціями, у його
сю ж етних вірш ах - долепрож ивання цих героїв, підкре­
слено звичайних трудівників ( « Б езім ен н і, // свят і, //
незрівняно ч у д е с н і») в як их - доля самої країни, напо­
вненість їх н іх буднів конкретикою буття, де буття —це
не тіль к и лін ій н а канва подій, а й ріст душ і, доростання
її до інш их, вищих вимірів («Д ід у м е р », «П р ощ ан ня Ф е ­
дора Кравчука, колгоспного конюха, з старою ха тою »,
«Баба О нися» та ін .). Поет, здавалося, свято вірив у те,
щ о на «в у т л і п л е ч і» нуж денних селян л я г л и всі ж итей­
ськ і випробування й щ о їм , м олодим, дістанеться менше
гіркоти, але - не менше відповідальності за цей недоско­
налий світ.
Я із древнішого роду,
Бо я - полтавський мужик, —
(« М ій родовід», С. 47)
зізнавався Василь Симоненко, декларую чи свою при­
належ ність до хліборобського (а значить, працьовитого,
чесного, як х л іб ) родоводу. Тема глибин ної сув’ язі поко­
л ін ь , і в цьому контексті —тяглості й відповідальності
(«Ж и в у не лише за себе, // Я мушу ж ит и й за н и х »;
«У с е , що вони любили, // В іддай долюбить м е н і!»), про­
ходить червоною ниткою через усю поезію Василя Симо­
ненка (саме тому в нього дід «увесь не у м р е »). Він дозем­
но вклоняється «безсм ерт ним предкам » (вірш «Б е з ­
смертні п р ед к и ») і перебирає на себе властиве поколінню
ш істдесятників почуття «б е зн е в и н н о ї в и н и » за дисгар­
м онійність світу:
Зі мною говорять могили
Устами колиш ніх людей,
132 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.
Усе, що вони недомріяли
У чорному ґвалті боїв,
Хай клекотом і завіями
Ввірветься в думки мої!
(«Я чую у ночі осінні», С. 97)
Саме у контексті ц ієї теми автор вибудовує поетичну
м одель світового дерева, відчуваючи душ ею й серцем і
« туге к ор ін н я» своїх древніх предків, і себе та своїх с у ­
часників — «в іт т я м » —з « верховіт т ям ч о л а ». А вростан­
ня « у небо високе» майбуття мож ливе лиш е за умови,
к о ли « пульсують соки //У т іло моє з з е м л і».
Неоромантична поетика В асиля Симоненка - це по­
етика поривань, ж агучої віри в м ож ли ву досконалість
лю дини, прагнення ід еа лу в його національном у огра-
ненні, звідси - м іф ологеми ш ляху / ст еж ки лю дини до
самої себе - досконалої, довершеної; моря / віт рил / по­
пут ного віт ру (вітру перемін). М іф ологем и, як і м али в
своєму осерді ту « ст рілу ч а с у », щ о націлю вала вперед, і
тільк и вперед - до Краси, Добра і вселю дської Лю бові.
Симоненківська ж агучість - і в цьом у притягальність
його поезії - це не прагнення приручити блискавку, а
намагання бути самому подібним до неї.
М оральні доктрини, імперативи вимагали віри й на­
снаженості, а ще - несхибності й звіряння тих максимів
перед власного совістю.
Я кщ о високість асоціюється в поета з космічними
далям и, ш ляхом і вітром, то совіст ь завжди закорінена
в зем лю , випоюється її ж иттєдайними соками справ­
ж ності й родючості.
Земля (я к правило, глевк а) - це коріння, борозна,
колос, але й також крона, плоди. А щ е - хліборобські
руки як символ справжності, бо й у втомі вони - справ­
ж ні, оск ільк и дають ж иття хлібов і, продовжують бу т­
тя людське.
Образ віт ру - це не тільк и символ поривання, р у х у
вперед, це ще й намагання, ба навіть потреба спіш ити
«робит и с е б е », адже творчість В асиля Симоненка пе­
Василь Симоненко 133
рейнята загостреним відчуттям індивідуального часу.
І це - теж одна з причин його «р в ій н о ї», емоційно
максимально напруж еної поетики («в іт р и т у ж а в і»).
Справжність, сум лін н я у Василя Симоненка наповне­
ні істинним змістом, д ля нього ці поняття основополож ­
ні. В цьому енергетичному п о лі перебуває і він сам, бо
родом звідти, з тих борозен, прокладених матерями по
загибелі на фронтах чоловіків.
Василь Симоненко не сприймає лакованості, ерзаців,
його образні слова - щ ирі тією високою щ ирістю власної
переконливості, що інтуїтивно підказує: так треба і так
мож ливо.
П оет бачив резерви потенційного духовного росту,
відчував його в собі та інш их, учив лю дей - таким бачив
своє покликання - доростати до самих себе, вивищувати
власний д ух, аби зміцнів, вивищився й д ух нації, всього
українства.
М аксим альні вимоги до «я к о с т і» лю дини, що їх по­
всякчас висував Василь Симоненко, залиш аю ться таки­
ми ж високими й до самого себе. Й ого н ік оли не задово­
льн я є «середи на», і це теж одна з причин естетичного
м аксим алізму: середина д ля нього - це гойдання маят­
ника вперед-назад.
Найвищ ий судія д ля Василя Симоненка - совість, але
незамулена, а очищена від накипу соціалістичної ер-
зац-моралі. Щ об її пробудити, спонукати до катарсису
(хоч саме це поняття й не «ф ігу р у є» в худож ній естетиці
поета), він вдається до екстрем альних, гучн их, часто з
надривом, з обвинувачувальним максим алізмом межово
насичених ем оційних виразів-закликів.
Такий же суд совісті чинив поет і над самим со­
бою - безпощадно, вимогливо ( « І знову сам воюю проти
себе...»). Ш алени й ритм, несамовито насичена фраза,
проте, не п оглин али глибин ної прозірливості поета: за
пафосом, хоч як це дивно, не губилася глибина проник­
нення в суть речей. О кличні речення не ховали за собою
глибокий - часом виважений, а часом і спонтанний ви­
буховий роздум-імператив, притаманний високому та­
ланту. В асиль Симоненко «в и буха в » щораз по-новому,
аби сказати те «га р я ч е» по-молодечому рвійно, але щ о­
раз із новим ракурсом бачення теми.
134 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
У се це наводить на дум ку про поетову безстраш ність у
слові: розум ію чи свої часто «хр естом а тій н і» постулати
та імперативи, він не боїться повторювати їх , сповіду­
ючи граничну простоту і виразність вислову. Здається,
він боїться інш ого: ввести себе в непролазні хащ і ш туч­
но сконструйованих, метафорично ускладнених образів,
ф ормалістичних надмірностей, верлібрових недомовле-
ностей тощ о.
Тим-то й назва його перш ої книж ки «Т и ш а і гр ім » -
концептуальна, адже поет свідомо декларує принцип
контрастів, щ о л у н к іш е «вдаряю ть» (б ’ ю ть) у набати
пам ’ яті родоводу: серед тиш і гучніш е гримить грім, а
п ісля гром у залягає «гол осн іш а т и ш а ».
Здається, й уся його поетика побудована на вертикалі
громадянське / інт им не, тиша / грім , на контрастах:
к о ли в громадянському, часто патетичному, лун к іш е
віддзвонює інтимне переживання лю диною найсокро-
венніш ого, того, про щ о можна говорити, а то й просто
думати й мовчати « з м ат ір’ю на сам от і».
Поетичний світ В асиля Симоненка, попри все інш е,
м істить неповторний, неперебутній, достоту симоненків-
ський символ, «вбр ан ий » у відомі нам слова - «л ебеді
м ат еринст ва». Ц я глибоко національна, українська м е­
тафора несе у собі подвійний знак чистоти: образ лебедя
як чистої вірності, незрадливості і збірний образ мате­
ринства - як апогей чистої материнської лю бові й ж ер­
товності, націлен ої в майбуття. Автор надзвичайно щ и ­
рий, коли сповідується:
...І сьогодні вклоняється серце моє
Тій земній, соромливій, жагучій жіночості,
Щ о красою життя - материнством - стає.
(«Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної», С. 135)
Здається, сам В асиль Симоненко, «п оет складної про­
стоти» (В ал. Ш евчук ), вдаючись до сам оаналізу психо­
л о г ії творчості, намагався віднайти причини власної
поетики, яка не перебувала у п лощ и н і звичної образнос­
ті, спонукуваної до ж иття чуттєвою сферою. Він ц ілком
усвідомлю вав свій «трибунний п о тен ц іа л», свою наста­
Василь Симоненко 135
нову на «в и сок і регістри» почуття й Слова, а не на пси­
хологіч н е чи пейзажне нюансування.
Підтвердженням цьому мож е служ ити й такий за­
пис - з пози ції м аксим алізм у й граничної відповідаль­
ності - у щ оденнику від 18 вересня 1962 р.:
Я м іг би прислужитися літературі більше, якби природа
не обділила мене слухом і очима. Я не бачу всіх відтін­
ків і не чую всіх звуків. Музика - моя мука. Н іколи не
доросту до того, щоб глибинно розуміти її. Н іколи я не
побуваю на такому святі барв, з якого не повертається
щасливий Сар’ ян. Я не можу навіть по-справжньому за­
здрити Сар’ янам і Шостаковичам, бо ж неписьменний
не може заздрити Л ьву Толстому. Він заздрить сусідові,
який уміє розписатися *.
(Однак, до слова, Симоненко трепетно зберігав у своїй
течці репродукції картин відомих живописців - тих,
чию таїну, очевидно, таки прагнув розгадати або при­
наймні увібрати в себе колористику, гармонію й пласти­
к у їхн ього мистецького світу.)
Так само намагався він пізнати, «п о ч у т и » і не знаного
тоді глибинно П. Ти чин у з його гостромузичними «с о ­
нячними кларнетам и» - том у й зберігав у себе пере-
друки його віршів.
Свято Василя Симоненка було ц ілковито інш им - у
розкутості думки, вільном у її оприявненні, у трибунній,
однак цілковито питомій, у підтексті дещо сором ’ я з л и ­
вій (а чи не занадто емоційно, надривно?) українській
патетиці, у проголош енні ти х лю дських цінностей, я к і
можна бу ло піднести лиш е словом гучним і хоробрим.
Просто він щ е тоді не знав, щ о його душ а, по суті, витво­
рює інш е свято - свято розкрилення лю дського духу, ще
не відчував цього свята, яке вже бриніло, існувало у йо­
го см іливи х, нічим не скутих строфах і яке своїми емо­
ційними, максимально щ ирими барвами затоплю вало
серця читачів.
Однак і Симоненкова поезія, знаючи те вище натх­
нення « з небесних о к т а в », містить справжні перлини
худож ньої образності, що приходять до нього «п ід купол
с віт а н ь » « з прибоєм у я в и », « за п л ід н ен і» від чистоти й
1 Симоненко В. Сторінки щоденника: Окрайці думок // Симонен­
ко В . Твори. - Т. 1: П оезії. Проза. - С. 360-361.
136 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
світлості його душ і. Скаж імо, зорі у нього - це « ж овт і
дж м ел і» , чи, в інш ом у випадку, поет зримо показує, як
« з т іт ки полум’я сон з л и з а л о »... А мріючи « уст ат ь, н і­
би зірка, сіянням о к у т а », поет сполучає, здавалося б,
несполучні речі, цим самим ще більш е увиразнюючи
свою інди відуальн у мистецьку палітру, де зворуш ливо
поєдную ться пафос «вибуховості* почуття з тонким по­
етичним відчуттям того, щ о наповнює цей світ красою й
лю бов’ ю, забарвлює речі неповторністю.
...Здається, ніком у не вдалося в ті роки так індивідуа­
лізувати (і персоналізувати, і персоніфікувати!) та екзи-
стенціювати в поезії простір українства, як Василеві Си-
моненку: «Л ю д и - прекрасні...», « М и усі по характеру
р ізн і...» тощо. Сонет « Я » , написаний 1955-го, задовго до
однойменного вірша « Я » , свідчить про органічність вро­
стання поета в антропоцентричну проблематику, я к у він
афористично виокреслив нібито звичайними словами,
мудрими у своїй простоті:
Ми - це не безліч стандартних « я » ,
А безліч всесвітів різних.
(«Я ...», С. 206)
«Екзистенційний вимір Симоненкової лю д и н и » - так
можна окреслити філософсько-естетичну домінанту х у ­
дож нього світу поета. І то не випадково: саме відчуття
неповторності буттєтривання лю дини на цій зем лі особ­
ливо гостро звучить у його творчості - наскрізно й ви­
значально, хоч би до як ої теми він звертався.
« Є т исячі ланів, але один лиш м і й » - це не лиш е
освідчення в лю бові до рідної зем лі, а щ е й усвідомлення
неповторності своєї ж иттєвої дороги, Д о л і, унікальн ості
власного вибору.
Скаж імо, автор книж ки « У пош уках невтраченого ча­
су. Нариси про творчу спадщ ину україн ських філосо-
ф ів-ш істдесятників» В. Табачковський згадує, як його
вразили «си лою екзистенціального прозрін ня» рядки
В асиля Симоненка: «Т и знаєш, що ти - л ю д и н а ...»1. Ц е
1 Табачковський В. У пошуках невтраченого часу: Нариси
про творчу спадщину українських філософів-шістдесятників. - К.,
2002. - С. 122.
Василь Симоненко 137
яскрава ілю страція до дум ки Ю. Лавріненка, щ о поети
не раз перш ими відчувають те, «щ о з нами відбуваєть­
с я », рівно й як приклад того, що засобами худож нього
слова можна коротко і влучно сформулювати ц іли й фі­
лософський постулат. Особливо за умов, коли національ­
на філософська дисциплінарна га лузь у си лу ід еологіч ­
них та політичних причин не м ала ані м ож ливості, ані
потенції здобутися на власні ф ілософ ські реф лексії.
Звісно, В асиль Симоненко не мав доступу до дж ерел
західної ф ілософ ської думки. Н е м іг знати він і роз­
м и слу В. Вернадського про те, що кож на лю дина є не-
випадковим явищем у світобудові. Й ого гостре відчуття
неповторності кож ної особистості йш ло від екзистенцій-
них первнів язичницької вітальної епохи, яка сповідува­
л а радість самооприявнення лю дини в ж итті.
Через те його екзистенціалізм не заґрунтований у тра­
дицію західноєвропейської ф ілософ ської реф лексії. Він
питомо український, закорінений у язичницьке, а від­
так - у барокове відчуття світу.
Ц е був артикульований небайдужим, пристрасним
голосом бунтівливо ствердний, стихійний інтуїтивний
український екзистенціалізм , переданий козацькими ге­
нами ще від три пільської ц и в ілізац ії, бо саме на такий
його вияв - поетичний! - настав час, коли суспільство
вже задихалося у безликості колективістського «м и * .
І розбурхати його свідомість м огли не ф ілософ ські посту­
лати, що апелю ють до ін телектуальн и х ум ів, а коротка,
містка, влучна, як постріл, поетична фраза, мовлена без
закучерявлених образів чи ф ормалістичних вивертів.
Фраза, яка одразу потрапляла у ц іль.
Те, про що пастельно й півтонами писали проза-
їки-ш істдесятники, утвердж уючи безперечну для них
індивідуальність звичайної лю дини «серед ти ж н я » - з
ц іли м огромом внутріш нього психічного ж иття, або про­
голош ували інш і поети, скаж імо, ті ж І. Драч чи М. Він-
грановський - у властивий їм метафоричний спосіб, Ва­
си ль Симоненко оголював до незаперечних сентенцій,
вкладаючи у них усю пристрасність своєї натури. Й ті,
здавалося б, банальні, сам озрозум ілі речі, зам улені ідео­
логічн им и постулатами тоталітарної системи, запалю ю ­
чись голосом чесним і м уж нім , поверталися до людей
138 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Василь Симоненко 139

своїм сяєвом первозданності, пробудж уючи в їх н іх д у ­ ні фрази, підняті до рівня життєствердного почуття са­
ш ах давно приспане чи й атрофоване. А п елю ю чи до са­ моповаги й розум іння унік альн ості кож ного дарованого
м ої екзистенційної суті лю дини, до її генної пам ’ яті, по­ Богом ж иття, сягали глибини лю дських сердець і - що
ет часто писав свої інвективні вірш і у формі звертань, особливо важливо! - не забувалися, осідали в пам ’ яті на­
адресуючи їх своєму сучасникові - так, аби він м іг їх не завжди.
тільк и почути, а й відчути. Вірш , щ о звучить як справжній гім н лю дськ ій гіднос­
М еж ові, екстрем альні стани вибору потребували й ті, як хвала життю, очевидно, н ік оли не втратить своєї
м аксим альної експресивності, «зам и к аю ч и » почуття у актуальності, кож не наступне поколін ня буде прочиту­
дві крайні максими - любов і ненависть: вати його на новому рівні самоусвідомлення. Ф раза - к о­
ротка, рвійна, смислово «л а м а н а », несе динам іку, рух.
Я хотів би, як ти, прожити, Вона побудована таким чином, що наголос робиться на
Щ об не тліти, а завжди горіть, другій її частині, де стверджується ун ік альн ість лю д и ­
Щ об уміти, як ти, любити, ни, її екзистенційний індивідуальний космос, щ о відби­
Ненавидіть, як ти, уміть. вається у ти х «є д и н и х » її очах. В загалі, велике смислове
(«М а т е р і», С. 172) навантаження, хотів того автор чи ні, ляга є на образ
очей - як віддзеркалення лю дської душ і, щ о в кож ного
Ти знаєш, що ти - людина? своя, неповторна. Н еабияке значення мають і розділові
Ти знаєш про це чи ні? знаки, зокрема тире, простір як их заповнений невимов-
Усміш ка твоя - єдина, леним уголос життєствердним «є с т ь ».
Мука твоя - єдина, Знаки ж запитання мають радше ствердний, а не за­
Очі твої - одні. питальний характер - навіть у тому разі, к оли йдеться
про альтернативну відповідь: « Т и знаєш про це чи н і? ».
Більш е тебе не буде
П араболічний повтор служ и ть не тільк и смисловим об­
Завтра на цій землі.
Інш і ходитимуть люди, рамленням, намаганням наголосити на найпосутнішо-
Інш і кохатимуть люди - му, «зак р іп и ти » його в рецепції читача чи слухача - він
Добрі, ласкаві й злі. нібито замикає життєвий ц и к л лю дини: її народження й
смерть, наповнюючи простір м іж ними відчуттям не­
Сьогодні усе для тебе - повторності ж иття. Смислова акцентація - з натяком,
Озера, гаї, степи. напругою - увиразнює авторський намір показати лю д и ­
І жити спішити треба, ні лю дин у в її ун ік альн ості - просто й дохідливо, але
Кохати спішити треба - так, щоб вона зм огла зам ислитися над справжніми й
Гляди ж не проспи!
ілю зорним и, а точніш е, насаджуваними їй цінностями.
Бо ти на зем лі - людина, Саме у парадигмальному просторі екзистенціалів лю-
І хочеш того чи ні - бові-ненависті викристалізовується в Симоненка, через
Усміш ка твоя - єдина, важке долання в собі гнівливих, Ш евченкового звучан­
М ука твоя - єдина, ня, інвектив, домінантний екзистенціал лю бові, яка од­
Очі твої - одні. на й здатна розтопити світ збай дуж іли х, черствих сер­
(« Т и знаєш, що ти людина?», С. 96) дець. Бо ск ільк и б не кидав обурливих слів в обличчя
тих, кого він зве байдуж ими (а байдуж ість розглядає як
У цьому програмному д ля творчості В асиля Симонен­ одне з най більш и х л и х ), однак зреш тою приходить до
ка, хрестоматійному д ля нас вірш і, здавалося б, баналь­ розум іння, що т іл ь к и сила такого почуття, як любов,
140 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
здатна здолати застиглість кам іння - «к ам ін н я д у ш і»,
воскресити «к а м ін н і д у ш і»:
І хочеться так любить,
Щ об навіть каміння байдуже
Захотіло ожити
І житьі
( « Л ю д и — п р е к р а с н і», С. 2 1 4 )
Д овколиш н ій світ віддзеркалюється в коханом у об­
л и ч ч і, і через « м агію коханого л и ц я » поет пізнає й ося­
гає його розмаїття. В ін бачиться йому як « гу чн ий, міль-
йонноокий, // прист расний, збурунений, німий, // н іж ­
ний і ласкавий, і ж ор ст ок и й ».
К ом ун ік ац ія м іж поетом і світом (і цей процес триває
безупинно, адже поет самоздійснюється у площ ині аксіо­
л о г ії - ти х загальнолю дськи х м оральних цінностей, як і
надають його існуванню осмисленості й доцільності) по­
стійно відбувається в зустрічном у реж имі: Симоненко не
тільк и апелю є до ж иття, очікую чи від світу добра, а й
щ иро маніфестує свою готовність віддавати себе світові:
Не шкодуй добра мені, людині,
Щ астя не ж алій моїм літам -
Все одно ті скарби по краплині
Я тобі закохано віддам.
(«С в іт я к и й - м е р е ж и во к а з к о в е !..», С. 9 2 )
Зумисно підкреслю ю чи «м ен і, л ю д и н і», поет акцен­
тує на ін д и відуалізац ії світосприйняття, на особливос­
тях індивідуальної рецептивної естетики, цим самим
утвердж ую чи почуття своєї лю дської гідності, д о ц іль ­
ності, готовності до самопізнання й досконалості.
Поетика «серй озн ості» сусідить у нього з поетикою
карнавалізації, де право на особливу серйозність на­
дається іронії, кпину, гум ору, а то й сатирі. Вбраний у
шати Симоненкової ір он ії соціальний контекст ж иття
середини м инулого століття з пориванням у «к ом ун істи ­
ч н у радість» ще більш е увиразнює потребу його сучасни­
ків в оновленні, відстоюванні загальнолю дських ідеалів
добра, справедливості, душ евної краси.
Василь Симоненко 141
Василь Симоненко - різножанровий літератор. Окрім
віршів, балад, поем, вірш ованих казок («Ц а р П ла к сій та
Л о ск о то н », «П одорож у країну Н авп аки », щ о несли ви­
разне соціальне звучання, а тому також насторожено бу ­
л и сприйняті офіційними колам и ), гострих епітафій
(«М ан д р ів к а по цви нтарю »), у його творчому дороб­
к у - публіцистика, літературно-мистецька критика, дра-
м атургійні спроби.
Письменник не тільк и поспішав сказати головне,
найпосутніш е д ля нього (й д ля п околін н я) у поезії, а й
см іливо освоював ін ш у худож ню фактуру - прозу. Збір­
ка оповідань із символічною , досить-таки романтичною
назвою «В ин о з троянд» (побачила світ у Л ьвові 1965 р.)
репрезентує твори ще студентського періоду, а також ті,
щ о були написані впродовж чотирьох місяців 1962-го.
Т у т автор звертається до цікавих ж итейських к о лізій із
ж иття м олоді, сільськ ої ін теліген ц ії, своїх колег-літера-
торів, до теми подруж ніх стосунків, добиваючись психо­
л огіч н ої вмотивованості перебігу подій, розвитку вза­
ємин, зіш товхування позицій, конф ліктних ситуацій.
Л іри ч н ість, «п си хологіч н и й п ей заж », як правило, «п р а ­
цю ю ть» на м оральну домінанту, ту підспудну ідею, яка
завжди супроводжує твори Василя Симоненка будь-
якого жанру.
...Окрема сторінка творчої біографії поета - текстоло­
гічна. Здається, м ало чия творчість може служ ити та­
ким виразним прикладом текстологічни х невідповіднос­
тей перш одж ерела з друкованими варіантами. А д ж е за
часів радянської влади його поезії зазнавали брутальних
цензорських втручань: їх різали «за ж и в о », ш матували,
виправляли, згладж ували «го стр і к у т и », замінювали
«к р а м о л ь н і» рядки вірнопідданицькими, щ о викривлю ­
вало уявлення про істинне світовідчуття автора. Окремі
дослідники досить успіш но намагалися й намагають­
ся встановити текстологічну достовірність, простежити
процес «п ереін акш ен н я», часто полярне, зм істу, відно­
вити первозданність тексту. Ц я благородна справа від­
криває нам Симоненка істинного, неспотвореного - та­
кого, яким зробили його совість і час, а щ е - голос пред­
ків, до якого він чутливо прислухався.
142 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Так, І. К ош елівець, який на Заході пильно стежив за
літературним процесом в У к р а їн і й усім а силами підтри­
мував паростки нового, ж иттєдайного й творчо перспек­
тивного і який надав резонансної «п у б ліч н о с т і» явищ у
шістдесятництва, вже по смерті поета впорядкував (з до­
кладним текстологічни м аналізом забороненого й сфаль-
шованого у радянських виданнях) збірк у поезій Василя
Симоненка «Б ер ег чекань. Вибрані твори» (1965, друге
видання з додатком оповідань - 1973) зі своєю перед­
мовою « У хорош ий Ш евченків слід ступ аю чи».
Ч и м ало зуси ль доклав до встановлення автентичності
текстів В асиля Симоненка дослідник його творчості
А . Ткаченко. Працюю чи над архівом поета у В ід д ілі
рукописів Інституту літератури ім . Т. Г. Ш евченка
Н А Н У к раїн и (ф. 102), літературознавець звірив чи слен­
н і друковані тексти з недрукованими варіантами і з тих
«б іл и х п л я м » окреслив творчі пош уки й надбання по-
ета-ш істдесятника. П ро текстологічні «ути н а н н я» й к о­
ригування, а відтак певні к о л із ії встановлення «п оети ч­
ної істи н и », можна дізнатися зі спеціальних публік ац ій
на цю тем у *.
...А л е повернімося щ е до двох знакових імен - В. Сту-
са та Василя Симоненка, народж ених з в олі Господа са­
ме на Р ізд вян і свята: вже таким біографічним фактом
вони привертають увагу як особистості неординарні, сві­
домі своєї м ісії на Зем лі.
Досить вимогливо ставлячись до поетичних з ’ яв
ш істдесятників, В. Стус знаходить «збунтовану іп о­
стась» внутріш нього авторського « Я » , врівноважену йо­
го посутньою естетичною енергією та почуттям міри,
в здоровій п лоті збірки поезій «Зем не тя ж ін н я » Васи­
л я Симоненка - «н ай більш ого ш істдесятника з ш іст­
д еся тн и ків». На відм іну од його перш ої книж ки «Т и ш а
і г р ім », де, на переконання В. Стуса, «забагато висто­
ян ої т и ш і», друга книж ка видається йому «громовою
територією ».
1 Див., зокрема: Ткаченко А . Стило Симоненка // Стильові тенден­
ц ії української літератури X X століття. - К ., 2004. - С. 254-270;
Костюченко В. Тяж іння правди і «плавк і повороти» // Л іт. Укра­
їна. - 1990. - 6 груд.
Василь Симоненко 143
Так, аналізую чи Симоненкові вірш і про ц ілк о м конк­
ретних трударів, їх н і важ кі лю д ськ і д олі (ти х славно­
звісних дядьків і тіток, без як и х годі уявити поезію
60-х), В. Стус дош укується воскреслої в рядках поета
«найпервісніш ої у світі істини нашого ж и т т я », тієї суті,
в я к у В асиль Симоненко щ е нібито боїться глян ути , бо
«ц я суть його осліп лю є, як сяйво електрозварки, вона
його щ е відстраш ує», та все ж , як наголош ує дослідник,
«п оет уж е дивиться в цю с у т ь »1.
Саме погляд автора у «с у т ь », долаю чи позірне м ор а лі­
заторство, творить ту особливу симоненківську поезію,
яка, зберігаю чи в собі нерозщ еплену конкретність на­
вколи ш ньої реальності, каж учи стусівськими словами,
вносить у к ультур н у парадигму 60-х нову л ін ію «п о д іл у
та розщ еп ленн я» реального й естетичного і є, власне, т і­
єю «критикою ж и т т я », яка співвідноситься із худ ож ­
ньо-естетичними сподіваннями В. Стуса.
Означуючи просторову парадигму «авторового існ у­
вання» м істкими образами гром у й тиш і, замикаючи ни ­
ми худож ній простір, наповнюваність якого передає ви-
будуваний ним синонімічний ряд: доброта - мистецька
щ ирість - індивідуальне « Я » - в і д ч у т т я повноти світу,
B. Стус не т ільк и соц іологізує їх , а й проектує на внутрі­
ш ні стани поета. А б и відповідати своєму найвищ ому
призначенню, митець повинен досягти рівноваги двох
станів: офіри «д л я загальн ого» та потреби підноситися
«д о почуття власної лю дської значеннєвості й немину-
щ ості, до усвідом лення цінності лю дського ж иття, до
власної самодостатності й т и х о с т і»2. Т іл ь к и тоді, як у
випадку В асиля Симоненка, його розповнене « Я » зможе
«обр ости » «гли бам и рідної зем лі, народу та його істо­
р ії» , набути глибин ної наповнюваності, що в результаті
й може дати стереоскопічний портрет доби.
Саме В. Стус, який розуміє, щ о « і м ’ я автора - це
не просто власне ім ’ я, що подібне до багатьох ін ш и х »,
та цілком усвідомлю є, що власне ім ’ я, поруш уючи пе­
редусім проблеми, «притам анні всім власним ім ен а м »,
усе ж має «н е одне значен ня», відкриваючи і вста­
1 Стус В. Серед грому і тиші // Сучасність. - 1995. - № 1. -
C. 141.
2 Там само. - С. 144.
144 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
новлю ючи простір д ля нових дискурсів та вказуючи
«статус цього дискурсу в к у льту р і і су с п іл ьств і», наголо­
ш ує на тому, що «Сим оненко став явищ ем, більш им за
його власний д ор о бок »1, тобто за простір, означений йо­
го власним ім ’ ям.
За прізвищ ем «С им он енк о» стоїть ц іли й світ, котрий
вклю чає як індивідуальний життєвий ш ля х, індивідуа­
льн и й досвід переживань, так і суто матеріальний, тобто
творчий його набуток. Скаж імо, к оли ми кажемо «той ,
хто прилетів на б ілом у к о н і» (слова Є. Сверстюка за на­
звою його статті про Василя Симоненка) або згадуємо
автора рядків: *В се на світ і можна вибират и, сину, //
В ибрат и не можна т ільки Б а т ьківщ и ну» , відпадає
потреба називати конкретне ім ’ я автора, тому що за
сказаним в уяві одразу постає образ Василя Симоненка -
і нічий інш ий.
З погляд у сьогодніш нього розум іння творчості й д у ­
ховного феномена письменника дивним видається той
факт, щ о у «П ан орам і найновіш ої літератури в У Р С Р »
(перш е ви дан н я- 1 9 6 3 р., друге, ґрунтовно переробле­
не, - вже 1974) і навіть у книж ці «С учасна література
в У Р С Р » (1964), упорядкованих та прокоментованих
І. Кош елівцем , серед оригінальних творів плеяди ш іст­
десятників не бачимо поезій Василя Симоненка. Х оча
вже кільк ом а роками пізніш е саме він упорядкував і ви­
дав на Заході Симоненкове вибране «Б ер ег ч ек ан ь».
І. К ош елівець не м іг не розуміти й не оцінити гро­
мадянської позиції та муж ності й цього «новобранця
п о е з ії», однак він, очевидно, сперш у орієнтувався лиш е
на модерні зразки, я к і вносили новий струмінь саме
у худож ньо-стильові пош уки, тоді як поезія Василя
Симоненка су ц іл ь н алеж ала ш евченківській традиції
«о го л ен о ї правди», до того ж м овленої, а то й «в и ­
кричаної» на повен голос. І вже навіть із цього погляду
творчий набуток цього ш істдесятника стоїть осібно у
худож ньом у масиві 60-х років X X століття, наче спо­
лучаю чи традицію та модерність «поетикою поривань»
та екзистенційним виміром сучасної йом у української
лю дини, яка, перетривавши «м еж ові стани» своєї сві­
1 Там само. - С. 148.
Василь Симоненко 145
домості, м усила задекларувати і свій аксіологічний мен­
тальний стрижень.
Творчість Василя Симоненка живе у серцях нащадків
і завдяки композиторам. А дж е, попри сти лісти чні особ­
ливості, його поезія дуж е мелодійна. Саме тому на вірш і
поета написали м узику О. Б ілаш («М и н у л е не в ер н уть»),
Б. Буєвський («М и дум али про в а с»), М . Л итви н («Т а м ,
у степу, схрестилися д о р о ги »), Г. М енкуш («О й , м айну­
ли б іл і н о ч і»), Г. Гаврилець («У к р а їн ц і» ), О. Левкович
(«У к р а їн о м о я »), П. Майборода (« Я к мені даровано бага­
т о »), В. Морозов (« Т и на зем лі лю д и н а »), А . Паш кевич
(«С и н о в і»), В. Ш ум ій ко («С он ети м уж н о ст і»), а також
композитори українського зарубіж ж я - Р . Савицький та
Я. Л ісовськи й (С ІЛ А ), С. Яременко (Канада).
Н а сцені Черкаського українського музично-драмати­
чного театру йде п ’ єса С. Носаня про Василя Симоненка
«Остання м и т ь».
У селі Б іївцях на П олтавщ ині відкрито меморіальний
м узей В асиля Симоненка. Н а його м оги лі в Черкасах
1967 р. споруджено пам’ ятник (скульп тор С. Грабов-
ський, архітектор М . Ки ри ленко).
У 1995 р. В асиль Симоненко посмертно удостоєний
найвищ ої державної відзнаки - Ш евченківської премії
за збірки поезій та прози «Л е б е д і материнства», « У тво­
єм у імені ж и в у », «Н арод мій завжди буд е».
Василь Симоненко, «б іль ш и й за самого себе» (І. Д зю ­
ба), - один із ч ільн и х представників українського ш іст­
десятництва X X століття - навічно залиш ився в нашій
пам’ яті молодим. І то не тільк и тому, що відійш ов у В іч ­
ність у молодому віці, а щ е й тому, що його юнацький
м аксим алізм, дух поривань запалював побратимів по пе­
ру, енергетично живив усе це худож ньо-естетичне яви­
ще, щ о ми його звемо українським ш істдесятництвом.
Б ільш е того, потуж ні енергетичні потоки Симоненкової
лір и к и , стоячи в обороні українського Слова, ж ивлять і
всі наступні покоління українських поетів.

САМОДОСТАТНІСТЬ
КОЖНОГО «Я»-ПРИНЦИП
ТВОРЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО
СВІТУ ГЕРОЯ:
Валерій Шевчук
Його Кастальське джерело
С успільн о-політи чні умови початку 60-х років
X X століття, позначені хрущ овською «в ід л и го ю », зокре­
ма помітною десталінізацією , щ асливо поєднавшись із
пориванням м олодого поколін ня до естетизації мистецт­
ва, пош уку нових форм худож нього самовираження,
спричинили м огутній вибух творчої енергії, щ о в тіли ла ­
ся —через ц іл у ни зку імен —у твори, що вийш ли поза
м еж і соцреалістичної апологетики.
Одним з найпом ітніш их репрезентантів того феноме­
нального явищ а, щ о ми його звемо ш істдесятництвом, є
В алерій Ш евчук - чи не найпродуктивніш ий та найори-
гін альн іш и й український письменник. Особливості того
періоду, в яком у він виробляв свою творчу позицію, не­
минуче впливали на його біографію, а біографія, відпо­
відно, - на саму творчість.
Історія української літератури, за словами О. За-
буж ко, м огла б слугувати найвдячніш им матеріалом
д ля розум іння духовного, лю дського виміру ц ієї епохи,
оск ільк и мистецтво являє собою
продукт абсолютно суверенного індивідуального духу, а
якраз на розмивання меж останнього, на цілковиту й
безоглядну інтеграцію індивіда в колектив і працює то­
талітарна держава, тож історія поразок і зваг, розпаду й
самопереродження художньої культури навіч демонст­
рує «історію хвороби» суспільства в цілом у і кожного з
його членів *.
1 Забужко О. Література і тоталітаризм, або Щ е раз про музику
п ісля Освенціма // Л іт . Україна. - 1990. - 23 серп.
Валерій Ш евчук 147
Три поколін ня в умовах такого історичного експери­
менту, щ о його і справді мож на назвати воістину орвел-
лівським , - не м огли не позначитися на генному рівні
кож ного, хто народився в надрах цієї системи, і навіть
п ісля її краху й неминучої обвальної руйнації устален их
світоглядних засад на подолання їх потрібно витратити
роки й роки.
У ся історія української радянської літератури (за
окремими винятками) - свідчення того, що містко й
вичерпно сформулював М. Кундера, чий талант також
розвивався в ж орстких тоталітарних умовах:
У світі, заснованому на аксіомах, що вважаються свя­
щенними, роман мертвий. Тоталітарний світ, заснова­
ний на марксизмі, ісламі чи будь-чому іншому, є світом
відповідей, а не запитань. Там нема місця д ля роману 1.
Тепер навряд чи в когось ви кличуть заперечення й та­
кі, раніш е крам ольні в У к р а їн і слова літературознавця
І. К ош елівця:
...перша й вирішальна умова існування роману - свобо­
да індивіда, вільне суспільство, з перших кроків погноб-
лення якого тоталітаризмом роман умирає. Атмосфера
совєтчини для нього смертельна, і все те, що визнане
там за зразки літератури соціалістичного реалізму, схо­
же на роман тільки зовнішнім виглядом, а не внутрі­
шньою істотою 2.
Х уд ож н ій доробок В алерія Ш евчука якраз і є свідчен­
ням того, як усупереч мертвотній тоталітарній атмосфе­
рі, в як ій нищ иться усе життєдайне (бо ж період хрущ о-
вської «в ід л и ги » був дуж е коротким, і суспільне потеп­
лін н я невдовзі зм ін и ли заморозки), може творитися
проза, вільна од ід еологічн ої к он ’ ю нктури, схематизму,
стереотипів, описовості. Й ого творчість, власне, запере­
чує ту істину, щ о в умовах замкнутого тоталітарного
простору існування суверенного таланту виклю чене - то­
го таланту, який, на переконання О. Забуж ко, знищити
практично немож ливо - «він-бо завжди є щ ось більш е за
1 Інтерв’ ю Ф іліп а Рота з М іланом Кундерою // Сучасність. -
1986. - № 10. - С. 15.
2 Кошелівець І. Роман як жанр 11 Сучасність. - 1981. - № 11. -
С. 101.
 148 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
конкретну особу свого носія. Єдине, що можна, - це зм у ­
сити його сам озн и щ и ти ся»1.
Ясна річ, збереження таланту відбувається за умови,
к оли його носій є лю диною внутріш ньо вільною , неза­
леж ною від влади й оф іційних приписів - завдяки чому,
як зазначає І. К ош елівець, автоматично стає дисиден­
том. (Х о ч а саме явищ е дисидентства в українській л іт е ­
ратурі остаточно не прояснене й дає різні приклади міри
внутріш ньої свободи митця, його готовності зректися
звичних стереотипів ж иття й не покладати сподівань на
славу й визнання.) В такому разі мова може йти лиш е
про лю дину, котра, маючи м іцні й ґрунтовні світоглядні
засади, точку опертя, не орієнтовану на існую чі зага ль­
ноприйняті сусп ільн і й м оральні вартості, робить сві­
домий вибір, абстрагуючись від зовніш нього світу, зна­
ходячи в тіху у самозреченні в ім ’ я свого мистецького
покликання.
Н аголош ую чи на немож ливості повної сам ореалізації
генія в умовах бездержавної нації, оск ільк и він «з а б л о ­
кований звідусіль - державою, трагізмом сф альсиф іко­
ваної історії, консерватизмом см а к ів », Л . Костенко п ід­
креслю вала, що хоч геній і «м ає б ільш у відпорність, зда­
тен до більш ого протистояння», однак «відкоригований
епохою, обставинами, причетний до нації та її тяж ких,
вже генетично запрограмованих п р о б л ем »2, а отже, й
підлягає деформаціям, часом і непоправним.
Оту відпірність, здатність до протистояння Валерій
Ш евчук якраз мав. Ц е й допомогло йому не заблокувати
свою свідомість орієнтацією на «к о н ’ ю нктуру сучасно­
го м ом енту» чи «консерватизм см аків» (Л . Костенко).
Перш е вважав ганебним пристосуванством, конф орміз­
мом, втратою самого себе, свобода ж від другого спону­
кала од переконання, щ о треба зруйнувати уявлення,
нібито українська література має залиш атися су ц іль
простацькою, орієнтованою на невибагливого, несформо-
ваного читача.
1 Забужко О. Література і тоталітаризм, або Щ е раз про музику
після Освенціма // Л іт . Україна. - 1990. - 23 серп.
2 Костенко Л . Геній в умовах заблокованої культури // Л іт.
Україна. - 1991. - 26 верес.
Валерій Шевчук 149
Звісно, годі заперечити Л . Костенко, щ о письменник
бездержавної нації, заблокованої культури , «х о ч якого б
масштабу він був... насамперед мусив бути просвітите­
л е м », щ о в таких умовах до «цензури державної дода­
ється ще й власна: письменник повинен писати тільк и
те, що потрібно н ар одові»1.
Однак В алерій Ш евчук загалом «випадає» із цієї
«с х е м и »: він був настільки не обтяж ений суспільною
заангажованістю, настільки внутріш ньо вільний, що
дозволив собі, знехтувавш и обов’ язком письменника -
захисника поневоленої нації - покласти свій талант на
вівтар свободи, ставши ще одним трагічно-зреченим пи-
сьменником-дисидентом. Ч и не єдиний із когорти ш іст­
десятників (тут принагідно згадується хіба щ о І. Ж и л е н ­
ко) зважився на прорив за м еж і розум іння ф ункції л іт е ­
ратури недержавної нації, письменницької праці як
просвітницького служ ін н я упослідж еном у народові, від­
стоюючи своєю творчістю право митця залиш атися са­
мим собою, творити так, як підказує худож ня ін туїц ія,
освоювати нові естетичні площ ини.
Ми звикли, але факт, що розчин, в який занурені наші
душі, для життя непридатний. Це така густа, екологіч­
но вбивча ідеологічно інтоксикована суміш, де душа ви­
живає тільки ш ляхом несподіваних мутацій, переро­
джень і відроджень. Потрібен якийсь новий Фройд, щоб
розібратися у суспільній психології народу, коли вже
просто йшов над людьми фашистський експеримент 2 —
таке образне визначення того середовища, в якому
випало ж ити к ільк ом поколінням радянських людей,
належ ить Л . Костенко.
Тож , здається, Валерій Ш евчук швидше мав п ок ли ­
кання не до р о лі Кассандри, а до ролі своєрідного Фрой-
да, бо розібратися у деформованій тоталітарним дикта­
том сусп ільн ій свідомості й п си х ології йому бу ло важ ли­
віш е, аніж будити в народі його національну свідомість
палким закличним словом. І якщ о та, перша роль упо­
слідж еном у народові зрозум іліш а, то розум іння другої
досягається через літературознавчі студії, наукові праці.
1 Там само.
2 Там само.
 150 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
«В ідкоригованість епохою, обставинами» та причетність
письменника до нації виявляється насамперед у ц и к лі
його історичних творів, антитоталітарних за своїм ідей­
ним спрямуванням, де простежується історія душ і укра­
їнської лю дини; твори ж на сучасну тематику якраз і за­
нурюю ть нас у той убивчий д ля лю дського д ух у розчин
суспільного буття й дають зразки виживання д уш і ш л я ­
хом тих несподіваних мутацій, перероджень і від­
роджень, щ о їх м ала на увазі Л . Костенко.
Сам В алерій Ш евчук так тлум ачить свою письменни­
ц ьк у позицію:
Я належу, здається, до того рідкісного в українській л і ­
тературі типу письменників, для яких головним у творі
є його естетичний, мистецький рівень... Мистецтво й по­
літика, хоч як часто переплітаються, перебувають на­
справді одне до одного в антагонізмі. Там, де до мистец­
тва домішується політика, починається його поступовий
занепад (те, що ми бачимо на прикладі творів т. зв. соц-
реалізму - Л. Т.)... Справжнє мистецтво завжди мусить
витримувати щодо політики певну дистанцію...1
Тобто завдяки своїй внутріш ній свободі письменник
ступив крок уперед, орієнтую чись на читача неш ироко­
го, навіть обраного, з яким можна вести мову в зовсім
інш ій естетичній площ и ні.
Як письменник, я малочитабельний: не можу, та й не
вмію бути популярним, інтерес до моїх творів може бути
тільки локальний - пишу заскладно, важко, очевидно,
так само й читаюся. Числю себе за елітарного, але хто-
зна, чи так воно є...2, -
зізнавався В алерій Ш евчук. Творив елітарн у літер а ­
туру» вірячи, що прийде час і на неї, щ о насамперед така
проза - психологічно-лю динознавча - мож е бути зрозу­
м ілою в світі, вивести українську літер атур у на світові
обшири. Користую чись терм інологією Л . Костенко, кот­
ра визначає рівні заблокованості україн ської культури ,
можна резюмувати: В алерієві Ш евчукові якраз вдалося
1 Пивоварська А. «Д ім на го р і»: Розмова з Валерієм Ш евчуком //
Сучасність. - 1992. - № 3. - С. 54.
2 Тарнашинська Л . Л іпш е бути ніким, ніж рабом: Бесіда з В але­
рієм Ш евчуком // Дніпро. - 1991. - № 10. - С. 79.
Валерій Шевчук 151
не заблокувати свою свідомість побоюванням, щ о його
не зрозумію ть, а відтак не славитимуть ні в еш елонах
влади, ні «в нар оді»; працювати з розрахунком не на
славу й винагороду, а ли ш на авторитет україн ської л і ­
тератури.
У творчості цього митця умовно можна було б ви діли ­
ти три основні напрямки: іст орична проза, я к у сам
автор називає історичною фантастикою; твори сучасної
тематики-, літ ерат урознавчі р озвід к и . Зрештою, такі
три свої творчі ш ля хи визначає і сам письменник. І ці
тематичні структури сукупно з історіософськими розвід­
ками ц ілк ом органічно з ’ єдную ться в одну ц іл у творчу
будову, яка й охоплю є витворену уявою митця худож ню
галактику, його своєрідну візію України, що, очевидно
ж , немож лива як без ретроспективного п огляд у вглиб
століть, так і без худож нього віддзеркалення сучасного
українського ж иття, оск ільк и дуж е помітний вплив на
його худож ню творчість давньої української літератури,
так само як і ф ілософ ської системи Г. Сковороди.
Маю чи ґрунтовну самоосвіту, вироблену к ультур у
мислення, багату творчу уяву, Валерій Ш евчук шукав
собі точку опертя в ти х ідеалах, як і зали ш и ли попередні
епохи. Так, саме Г. Сковорода навчив задовольнятися
тим, щ о дано, й «копати криницю в собі са м ом у», тобто
науці святої самоти; С. В еличко навчив «безум ств у»
(вважає, також святому) творчої праці, к оли працюєш
без розрахунку на славу й винагороду; І. Ф ранко, третій
уч и тель його ж иття, навчив працювати «б іл я найрізно­
м анітніш их пластів нашої літератури і рівняти свою
працю до світових стандартів, узгодж увати її зі світовим
літературним п р оц есом »1.
Тож В алерій Ш евчук якраз і втілив отих три вимоги,
щ о на них наголош ував М . Зеров По-перш е, засвоював
українську традицію, переоцінюючи водночас наше л і ­
тературне надбання; по-друге, здобував добру літер атур­
ну освіту, засвоюючи досвід світового письменства і
працюючи над перекладами і, вже по-третє, дбав про
м истецьку вибагливість, а саме: пош уки відповідної
1 Там само. - С. 78.
2 Зеров М . А й їоп іез. (До дж ерел). Твори: У 2 т. Т. II. - К.:
Дніпро, 1990. - С. 580.
 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
Т ------------------------------------------------------------------
форми, уникаючи як наслідування, так і ш тучного моде­
лю вання дійсності, творення за заданим ш аблоном. Т о б­
то уникаючи поклоніння методові соцреалізму, який
сковує творчу природу митця, губить у ньому те первіс­
не, що від Бога, ту вищ у ірраціональну си лу, яка водить
його пером.
А щ е письменник «вибудовував» свою творчість на
двох підвалинах: національній традиції та набутках
західноєвропейської модерної літератури. Тобто в осо­
бі цього митця реалізовано умову, на я к у вказував
Д. Антонович стосовно к ультури загалом:
...здібність сприйнятий культурний матеріал пристосу­
вати до свого вжитку і в той спосіб дати йому своє влас­
не оригінальне, національне забарвлення і в той спосіб
світовий культурний чинник обернути у чинник націо­
нальної культури.
А що кож ний народ загалом і кож ний письменник зо­
крема по-різному сприймають, розвивають ті самі в п ли ­
ви, то, зрештою, як зазначає Д. Антонович, дають і «р із ­
ну к у льту р у національного в ід м ін к у »1, чим зум овлю ю ть
розмаїття й багатоликість творів мистецтва, зосібна й
самобутність літературних творів. Ц е органічне поєднан­
ня, переплавлене щ е й у гор ни лі худож нього світобачен­
ня письменника, і дає ту особливу манеру письма, влас­
тиву тільк и В алерієві Ш евчук у - і ніком у більш е.
...Народився В алерій Ш евчук 20 серпня 1939 р. в
родині ш евця (отж е, як сам каже, він натуральний
Ш евчук ) у м істі Ж и том и рі. Охрещ ений в католицьком у
костьолі. В автобіографічних з а м іт к а х 2 він зазначає,
щ о про свій рід знає небагато, але дещ о таки знає. І див­
но було б, якби такий допитливий дослідник, яким є
Валерій Ш евчук, не вивчав свого генеалогічного древа.
Біографічні зам ітки, як і пізніш і спогади «Н а березі
ч а с у » - т о неоціненне дж ерело д ля дослідників його
творчості, оск ільк и письменник, простеж уючи родовід,
вказує й на прототипів своїх героїв.
1 Українська культура: Л е к ц ії / За ред. Дмитра Антоновича. - К.:
Либідь, 1993. - С. 22-23.
2 Ш евчук Вал. Стежка в траві. Житомирська сага. У двох томах. -
Т. 1. — Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні
з а м іт к и .- X .: Ф оліо, 1994. - С. 49-76.
Валерій Ш евчук__________________________________________ 153
Ж и ла с ім ’ я бідно, з батькового шевства. З особливою
повагою згадує письменник свою матір, котра за паспор­
том значилася полькою , проте мала українську самосві­
домість, вищ у од батькової —була розумною, вольовою і
гоноровою, гарною господинею і дбала, аби дати освіту
двом своїм синам.
Інтерес до літературної творчості виник сперш у в йо­
го старшого брата А н а то лія , а сам Валерій наважився
спробувати писати в десятому класі (це були оповідання
і навіть початок історичного роману з м и н улого Ж и т о ­
мира, вірш і у прозі). П о закінченні середньої ш коли за
порадою брата, котрий закінчив технічне учили щ е,
вступив туди ж.
А л е вже тоді він почав усвідомлю вати, що найбільш е
його вабить українська ф ілологія , а саме - літературо­
знавство. Ж адібно перечитав статті І. Ф ранка про л іт е ­
ратуру, Д. Б агалія «Г р и гор ій Сковорода - український
мандрований ф ілософ », щ о справило друге (п іс л я книж ­
ки В. Ч ум ака) «вибухове враж ення» і значною мірою
вп ли н уло на його долю . Звідтоді Ш евчукове ж иття при­
брало ц ілк ом конкретного спрямування. Він ц ілесп р я­
мовано вивчає українську літературу - за методологією
І. Франка. А л е саме Г. Сковорода став д ля нього дорого­
вказом на ц іле ж иття. В еликий вплив справила зустріч
із Б. Теном, котрий познайомив його із Є. Концевичем.
У л іт к у 1958 р. В алерій Ш евчук став студентом істо-
рико-філософського ф акультету Київського державного
університету, витримавши конкурс із 12 осіб на місце.
Н овий етап у своєму ж итті почав з того, що переглянув
каталоги університетської бібліотеки —саме в сусп ільст­
ві розпочиналася «л іб е р а л із а ц ія », й фонди україністики
ставали доступніш ими. Побачивш и, що освіта його поки
що «ц іл к о м м ізер н а », Валерій Ш евчук із закладеною
в його генах працездатністю пращ урів-ремісників за­
ходився ш турмувати ті висоти. Переконавш ись, що у н і­
верситетський навчальний процес досить схоластизова-
ний, усі свої зу с и л л я спрямував на самоосвіту, проводя­
чи в бібліотец і б іль ш у частину свого часу. Прочитавш и
уперш е Є. П лу ж н и к а і В. П ідм огильн ого, я к і справили
на нього великий вплив, захопився прозою й поезією
А . Кримського, познайомився з творчістю К . П о ліщ ук а ,

154 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
М . Зерова, М . Груш евського, В. Антоновича, О. Єфимен-
ко, В. Винниченка, прозою К . Гамсуна, студіював ф іло ­
софську літературу, зокрема Ш опенгауера, Брандеса,
Спенсера і т. д.
Ж и в надголодь (грош ей з дому не м огли присилати),
зате відсутність х л іб а компенсував поживою духовною.
Увійш ов до університетської літературної студії «С іч »
(студія ім. В. Ч ум ака), Б. Тен порекомендував його
В. З ем ляк у, який залучив літератора-початківця до
студ ії « М олодь ».
Л іт о 1961-го —початок увіходж ення в літературу по-
етів-ш істдесятників: І. Драча, М . Сингаївського, М. В ін ­
грановського, В. Коротича. Восени в «Л ітер атур н ій газе­
т і» (тодіш ня назва «Л ітер атур н ої У к р а їн и ») готувався
розворот на дві сторінки: «П р оза братів Ш ев ч у к ів », але
замість того побачили світ «зв ед ен і» сторінки, де, крім
Ш евчукових, були п у б лік а ц ії Є. Гуц ала та В. Дрозда,
я к і щ ойно з ’ явилися в Києві, Ф . Бойка та І. Драча.
У в ели ку літер атур у В алерій Ш евчук увійш ов фак­
тично 1962 р. завдяки публік ац іям у ж урн алі «В іт ч и з­
н а » та в «Л ітер атур н ій га зе т і», де 20 лю того 1962-го бу ­
л о вміщ ено окрем у сторінку Ш евчукової прози, одразу
засвідчивши свою неподібність до інш и х українських
радянських письменників, «п о к л и к а н и х » оспівувати со­
ціалістичн у дійсність.
...якби я хотів назвати щось найбільш оригінальне в су­
часній радянській прозі, то мусив би вказати на почат­
кові кроки в прозі ще зовсім молодого Валерія Шевчука.
Перші кілька його новельок[...] явище в українській л і ­
тературі безпрецедентне тим, що вони зовсім, сказати б,
безтрадиційні. В них нічогісінько немає ні від українсь­
кої клясики, ні від сучасних «м етрів» прози, у яких
учитися - є обов’ язком молодих авторів (маю на ува­
зі - обов’ язком приписаним)...1
Такої високої оцінки удостоївся м олодий початківець
з уст літературознавця І. К ош елівц я, котрий в ем іграції
пильно стежив за літературним процесом в У к р а їн і й
відзначив, щ о проза м олодого прозаїка нагадує модерні
зразки західних авторів.
1 Кошелівець І . Сучасна література в У Р С Р . - Мюнхен: Пролог,
1964. - С. 318-321.
155
Валерій Шевчук
П ерш і п уб лік ац ії п ослуж и ли Ш евчукові добрим твор­
чим ім п ульсом . Невдовзі він зібрав свої оповідання й
подав рукопис (за сприяння В. З ем ляк а) до видавництва
«Р ад ян ськ и й пи сьм ен ни к», проте кн иж к у «з а р із а л и ».
Однак у пресі того ж таки 1962-го було опубліковано
загалом 13 оповідань.
П іс л я університету В алерія Ш евчука направили на
роботу до Ж итомира кореспондентом газети «М олод а
гв а р д ія », де він зрозумів, щ о література й ж ур н алісти ­
ка - речі різн і і що до останньої він таки нездатний.
Восени його призвали до армії - служ и ти довелося аж
у М урманську, відчувалося, щ о з метою «перевихован­
н я ». Тоді ж відчув, щ о ставлення до нього різко зм іни­
лося : за 1963 р. не з ’ явилося ж одної п у б лік а ц ії у пресі,
не вийш ла книж ка, запланована у видавництві «М о ­
л о д ь ». Ф актично м олодого письменника було усунуто
від літературного процесу. Однак з-під його пера наро­
дж ується низка оповідань, починається робота над рома­
ном «Н абереж на, 1 2 », який і було завершено на служ бі.
Там же, на посту, писав серію ж итомирських типів
«В у л и ц я », частково надрукованих. Ц е стало поштовхом
до задуму великого роману в новелах про вулицю , на
як ій виріс: «Р ом ан юрби. Х рон іка „безперспективної
в у л и ц і», який щ ойно тепер приходить до читача як здій­
снення найзаповітніш ої мрії.
Т ут варто зазначити, що з цих перш их ж итомирських
новел, я к і й ск лали роман, і почалося народження чи
витворення худож ньої м ікрогалактики В алерія Ш евчу­
ка, щ о ї ї він за прикладом чи під впливом В. Ф олкн ера,
а радше за покликом душ і, почав створювати на рідній
йому ж итомирській території, «за с еля ю ч и » її своїми
героями - прототипізованими й вигаданими.
Повернення до Києва збіглося з масовими п оліти чни­
ми арештами серед української інтеліген ц ії. Валерій
Ш евчук також був з-поміж ти х, хто в кінотеатрі «У к р а ї­
н а » підвівся на зак ли к В. Ч орновола «Х т о проти аре­
штів, встаньте!», протестуючи проти цього свавілля
(описав це у романі «Ю наки з огненної п е ч і», якии ви­
йшов 1999-го в «У к р а їн ськ ом у п и сьм ен н и к у»). В лаш ту­
вався на роботу в науково-методичний відділ музеєзнав­
ства Історичного м узею - містився відділ у Києво-Печер-
 156 Л . Тарнашинська,. Українське ш іст десят ницт во
ській лаврі, і його атмосферу відображено у повісті
«Г о л у б и під дзвіницею ».
У грудні 1965 —січні 1966 рр. письменник працював
над повістю із студентського ж иття «С ередохрестя». А л е
п ісля братового ареш ту (обш уки проводились і вдома, та
й на роботі В алерія, де було вилучено листи, а також у
батьків; були , звичайно ж, і виклики до К Д Б ) з роботи
довелося піти.
1967-й В алерій Ш евчук називає своїм вершинним ро­
ком 60-х. В ийш ла книж ка «Серед ти ж н я », на я к у тепло
відгукнувся І. Сенченко. Написав повість «Г н із д о », я к у
обіцяв надрукувати ж урн ал «Ж о в т е н ь », але її зняла
цензура —пізніш е цей твір став першою частиною рома­
ну « П ’ ятий н ом ер », що входить тепер до ж итомирської
саги «С теж ка в тр а в і». З ’ явилися нові оповідання, пере­
клади творів Г . Сковороди —звідтоді почалося захоплен­
ня поезією українського бароко; писав також статті, пе­
рекладав вірш і К .-І. Галчинського. Ш евчукові оповідан­
ня переклали у Варшаві, М оскві, Париж і.
Певний час працював у видавництві «М о л о д ь », яке
мусив залиш ити через свою незалеж ну вдачу. П рий няли
до С П У , і відтоді В алерій Ш евчук оминав оф іційну
служ бу, ставши професійним літератором, хоча заробля­
ти на прожиття письменницькою працею було непросто.
Наступний, 1968-й, рік пам’ ятний тим, щ о тоді вийш ла
з-під пера В алерія Ш евчука «П ан на сотниківна» (п із н і­
ше режисер А . Степаненко зняв ф ільм «П овни й міг
с я ц ь ») - як перша спроба відходу од реалізм у, звертання
до умовних форм. Саме з їх застосування і розпочав
В алерій Ш евчук писати свою перш у історико-філософсь-
к у повість « І л л я Т ур чин овськ ий », я к у згодом щ е пере­
писував. Вийшов «Сад пісень: Вибрані твори» Г. Сково­
роди (у перекладі М . Зерова, П. П елеха і Вал. Ш евчука),
переклав «М а к ле н у Г р а су» М. К уліш а . П іс л я перегово­
рів з видавництвом «Д н іп р о » весь 1969-й перекладав на
сучасну мову перш ий том літоп и су С. В еличка (вийшов
друком аж 1991-го), писав повість «З о ло та трава» (над­
рукована 1984-го), перший варіант повісті «М о р », до
як ої повернувся вже 1980-го, а остаточну редакцію зро­
бив 1983 р. П обачили світ «Н абереж на, 12» (1968), «В е ­
Валерій Ш евчук 157
чір святої осен і» (1 9 8 9 )- н е ю фактично заверш илися
книж кові видання 60-х років.
Із закінченням короткочасної хрущ овської «в ід л и ги »
розпочався чи не найважчий етап у ж итті ш істдесятни­
ків, зокрема й В алерія Ш евчука. По-перш е, він зазнав
«п рор обк и » у С пілці письменників за те, що поставив
свій підпис під листом-протестом української ін т еліген ­
ц ії проти у в ’ язнення —без суду і слідства —С. Каравансь-
кого. По-друге, поява одного з недрукованих в У к р а їн і
його оповідань («М іс т у т е » ) в антології української
прози, випущ еної у Ф Р Н стараннями і в перекладі
А .-Г . Горбач, спричинилася до гострого випаду проти
письменника в ж урн алі «Радян ське літературознавство»
( 1 9 7 1 .- № 2; а в т о р - В . Л у к ’ янова). П исьменника зви­
нуватили у пропаганді національних україн ських сим­
волів лиш е на тій підставі, що його героїня, стара
ж інка, ніяк не може пригадати, в як ій - синій чи
ж овтій - кофті була її дочка, котру вивезли під час вій­
ни до Н імеччини (не бралося до уваги навіть те, що ні-
мецькомовному читачеві поєднання цих кольорів ні про
щ о не говорило). Н а підставі лиш е цього В алерія Ш ев ч у­
ка ввели до так званих «чор ни х сп и ск ів », як і ск лад али ­
ся під пильним наглядом сумнозвісного В. М аланчука.
С оцреалістичні твори, я к і заполонили тодіш ній л іт е ­
ратурний простір, б у ли виразним тлом д ля непересічної
з ’ яви, а україн ські критики здебільш ого орієнтувалися
на ід еологіч н і, абсурдні за своєю суттю постулати. Тож
В алерія Ш евчука пом іти ли і... перестали друкувати. Ц е
вже у 70-ті роки. Й ого доволі - і навіть у пізніш ий
час —звинувачували в тому, що внаслідок орієнтації на
«к уто ч к и ж и ття » він не розкриває драматизму соц іаль­
них пристрастей, його начебто влаш товую ть м ін ім альні
д уховні потреби героїв та їх н і «м ін і-в ч и н к и », а б іл ь ­
ш ість його персонажів однотипні - «м ел а н х о л ій н і рома­
нтики, безвільні вигадники», позбавлені си льни х соціа­
льн и х, та й лю бовних чи родинних пристрастей. Т о та л і­
тарна система навіть у періоди послаблень чи так званих
відли г не м огла дозволити, аби бодай одне «к о л іщ а т к о »
рухалося не в унісон з рештою, тим паче, якщ о це «к о л і­
щ атк о» м ало виразні ознаки таланту.
 158 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Вдалося надрукувати ще к ільк а оповідань 1971-го, а
наступного року - к ільк а статей до ю вілею Г. Сковороди
та п ’ єсу про нього «С а д ». І д алі —відлучення письменни­
ка від літературного процесу, коли відвернулися най­
бли ж ч і друзі, зберігали вірність ли ш е Є. Попович,
Р . Корогодський та В. Яременко.
То був період ескапізму, свідомої внутріш ньої ем ігра­
ц ії письменника, са м оізоля ц ії від вороже настроєного до
нього суспільства. Проте період надзвичайно плідний у
творчому плані, оскільки , зачинившись у своїй скром ­
ній к е л ії або, як часом велемовно-іронічно каж е сам Ва­
лер ій Ш евчук, у баш ті слонової кості, він напружено
працював. Працював без озирання на цензуру, к о н ’ ю н­
ктуру, оф іційні приписи, устален і стереотипи. Писав,
як підказувала йом у творча ін туїц ія —без ж одних надій
будь-щ о надрукувати.
М ож на твердити, що В алерій Ш евчук займає особли­
ве місце з-поміж ш істдесятників, якщ о брати до ува­
ги період поляри зац ії їх м іж офіційною літературою і
дисидентством (І. С вітличний, Є. Сверстюк, В. Стус
та ін .). Офіційній літер атур і н ік оли не служ ив, відкида-
ючи геть облуд у соцреалізму, а трагічної дисидентської
д олі щ асливо уникнув (на відміну од брата, який відси­
дів у таборах і лиш е у дев’ яності роки повернувся в л іт е ­
ратуру) в си лу своєї вдачі, обравши за метод протидії си­
стемі не п уб ліч н і виступи, а тихе «к н и ж н е п ід п іл л я »,
часто голодне й холодне, творче - і як тепер бачимо, п л і­
дне - усамітнення. П исьм енник свідомо прирік себе на
довгі роки самоізольованого, позалітературного існуван­
ня, бо будь-які компроміси були д ля нього неприйнятні,
адже кож ен з них він розцінював як втрату себе, зраду
своїх творчих і лю дських принципів.
Така позиція «ти х о го протистояння» ви кликала ц іл ­
ком зрозуміле ставлення до Валерія Ш евчука. Т і письмен­
ники, як і сл у ж и л и системі, ц ілком його ігнорували, рів­
но як не сприймали його і письменники-опозиціонери,
хоча він дружив з І. С вітличним , був у приязних стосун­
ках з Є. Сверстюком, братами Гориням и, А . Горською,
Г. Севрук та інш ими дисидентами. Водночас як ц ілком
пояснюване сприймається у цьому контексті негатив­
не висловлювання про Ш евчукову прозу В. Стуса чи
Валерій Шевчук 159
П. Скочка. Певною мірою пр ихильно ставилися до нього
«о ф іц ій н і» І. Драч та П. Загребельний, але більш ою м і­
рою - Д. П авличко та Р. Іваничук у Л ьвові.
У ті скрутні часи, коли лю дин і з «чор ни х сп исків» го ­
ді було й думати про роботу чи літературні п у б лік а ц ії
(до зарплатні друж ини, яка самозречено ш анувала Вале-
рієву пристрасть до літератури, додавалися вряди-годи
хіба що як ісь зарібки за кіносценарії, рятували цю
вкрай складну м атеріальну ситуацію родини Ш евчуків
щ е й їх н і досить скромні побутові запити), саме Д. П ав­
ли чк о, який редагував «В се св іт », надрукував - у роз­
пал м аланчукізм у! - вели ку добірку його перекладів з
К .-І. Галчинського (1973), наступного р о к у - А . Єртенес
Андерсен (за підрядниками О. Сенюк), 1977-го - повість
Я. Іваш кевича «З а р у д д я », д алі вже й редактор часопису
втрапив у немилість. Р . Іваничук надрукував Ш ев ч ук о­
ву п ’ єсу про Сковороду «С а д » (1972), «п роби в» у ж урна­
л і «Ж о в т ен ь » публікацію оповідання про Ю. Федькови-
ча «М андрівка в гор и » (1977).
« Л іп ш е бут и ніким , ніж рабом, адже згодит ися бути
н ік и м - т е ж позиція, не вваж аєт е? » - відповідав В але­
рій Ш евчук на одне із запитань під час мого з ним інтер­
в’ ю. І так пояснював свою позицію:
Я мав дерзновення бути самим собою в будь-який час і
ніколи не ганявся за марнотностями цього світу, бо сла­
ва світу минає, а любов після всього зостається (Сково­
рода). Мені завжди було глибоко байдуже: відомий я у
цьому світі чи не відомий, бо всі ступені відомості від­
носні й ненадійні. Окрім того, я свідомо прирік своє
життя народові упослідженому і завжди знав про це, а в
самому народі адресував свої писання читачеві високо-
розвиненому - якої тут слави сподіватися?.. Окрім того,
я завжди знав, що меценатам потрібні панегіристи, а не
незалежні митці, через це від суспільства чекав непри­
ємностей та неприйняття, а не сприяння, бо це нормаль­
на реакція тоталітарного режиму супроти тих, хто
бажає бути собою 1.
Я к згадує сам письменник, позаду залиш и ли ся л іт е ­
ратурна м етуш ня, змагання, стосунки з видавництвами
1 Тарнашинська Л . Л іп ш е бути ніким, ніж рабом: Бесіда з Вале-
рієм Ш евчуком // Дніпро. - 1991. - № 10. - С. 78.
160 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
й періодикою, нервування, захоплення, натомість піді
йш ла врівноважена дорослість. Він знав лиш е щ оденну
працю - без вихідних та відпусток; днями, тиж ням и, м і­
сяцями й роками пропадав у бібліотеках, просиджував у
від д ілі рукописів Ц Н Б ; відбув к ільк а археограф ічних
поїздок.
Саме тоді у В алерія Ш евчука та В. Яременка виник­
л а спільна ідея: підготувати д ля ш колярів переклад­
ну антологію давньої української поезії —ідея, до як ої
спричинилася Ш евчукова робота над перекладом л і ­
топису С. Величка. Звідтоді почалося нестримне за­
хоплення давньоукраїнською літературою , що бачилася
письменникові ц іли м материком загубленої к ультур и , і
нею він «го р ів » упродовж у сіх 70-х років.
Прикметно, щ о, зацікавивш ись давнім українським
письменством, В алерій Ш евчук невдовзі відчув, як те
захоплення починає впливати на його творчий стиль.
Я кщ о на початку 70-х він ще писав фольклорно-фантас­
тичні повісті та оповідання з елементами готики (данина
попередньому захопленню ф ольклорною прозою), як-от
написані в таком у к лю ч і «П т а х и з невидимого острова»,
то пізніш е відчув вичерпаність ц ієї ж и ли і ц ілком при­
родно вдався до поєднання поетики неореалізму, готики
з поетикою бароко. Ш евчуків легк и й сти ль почав зни­
кати, натомість з ’ явилися барокові прикмети: монумен­
тальність, р озлогі епітети, «вбудовані» у складні синта­
ксичні конструкції. Й ого, як він сам зазначає, почали
вабити виш укані, ускладнені сю ж етні конструкції й ве­
л и к і епічні форми, але не як хронікально-описові полот­
на, а як структури образні, подібні до вибагливих баро­
кових структур та споруд.
А щ о у творчому доробку письменника вже бу ло чи­
мало творів, то й вибудовувати ті сю ж етні «сп ор уд и » м о­
жна було не на порож ньому місці. Сперш у він хотів з ’ єд­
нати свої ф ольклорно-готичні повісті у ц и кл «В ода із
кінського ко п и та», до якого 1977-го дописав повість-
преамбулу «Д ім на г о р і», але несподівано д ля нього са­
мого ця преамбула з ’ єдналася з ц и клом ф ольклорно-ф а­
нтастичних оповідань «Г о л о с трави» (на початку 70-х ці
оповідання за сприяння І. Драча, П . Загребельного та
Ю. Івакіна лед ь не вийш ли окремою книж кою у ви­
Валерій Шевчук 161
давництві «М о л о д ь », але заш кодила та обставина, що
письменникове прізвищ е потрапило до «ч ор н и х спис­
к ів »). А ось « І л л я Турчин овський », створений 1968-го,
випав із згаданого ц и клу, хоч знайшов своє продовжен­
ня у «П е т р і у т е к л о м у », написаному 1979-го; завершення
«зн а й ш ло с я » аж 1981-го у « Л іс і лю д ей ». Оці три твори
й ск лали роман-триптих «Т р и листки за вік н ом » (н а ­
друкований 1986-го).
Третя епічна річ В алерія Ш евчука « П ’ ятий номер»
(ув ій ш ла пізніш е у ж итомирську сагу «С теж ка в тра­
в і » ) - в ж е на сучасну тематику - розпочалася повістю
«В о го н ь » (1971), але тимчасово роботу було припи­
нено, - аж поки написана 1974-го повість «К р и к пів­
ня на світан ку» не стала новим ім п ульсом до подаль­
ш ої праці. Проте «зав ісу м овчання» не вдавалося про­
рвати - навіть публікацією в «Л ітер атур н ій У к р а їн і»
восени 1974-го одного з оповідань. І все ж п ісля того,
як у «Ж о в т н і» стараннями Р . Іваничука було надрукова­
но згадуване вже оповідання про Ю. Ф едьковича, поча­
л и з являтися в пресі відгуки на Ш евчукову творчість,
а 1978-го та ж таки «Л ітер атур н а У к р а їн а » вмістила
його оповідання, присвячене Т. Ш евченку. З 1979-го
письменник нареш ті почав друкуватися, як він сам за­
значає, нормально.
Н а 70-ті роки припадає багато перекладів Ш евчу-
кових творів на мови інш их країн (вірм енську, грузин­
ську, казахську, м олдавську). У 1980-му у М оскві поба­
чи ла світ його перша книга в російському перекладі
Н. Д ан гулової (а всього їх бу ло три, зокрема «Н а поле
см иренном », «К ам енное з х о »), переклали його твори б і­
лоруською , литовською мовами.
Нареш ті у 8 0 -ті-90 -ті роки в ж итті В алерія Ш ев­
чука настав «зоряни й ч а с», коли його почали актив­
но, без редакторських правок друкувати. І виявилось,
що його творчий доробок за попередні два д есяти літ­
тя, надто за роки сімдесяті, коли , перебуваючи у сво­
їй внутріш ній ем іграції, напружено працював, - подиву
гідний. Так, 1982 р. побачив світ упорядкований Валері-
єм Ш евчуком томик давньої української поезії «А п о л л о -
нова л ю т н я », а 1 9 8 4 -го - «П іс н і Купідона. Любовна по­
езія на У к р а їн і в X V I —поч. X I X с т .», потім — «А н то ло -
6 10-125
162 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
гія україн ської поезії Х І - Х У І І І с т .», у 1988-1989 рр. -
двотомна антологія «М арсове поле. Героїчна поезія на
У к р а їн і в X - поч. X I X с т .». Ц е - з доробку дослідни ць­
кого, архівного.
Н а початку 1980-го вийш ла книж ка повістей «К р и к
півня на світа н к у», 1981-го - збірник оповідань «Д о ли н а
д ж е р е л ». Наступного року ж урнал «Д н іп р о » надрукував
роман «Н а п о лі см ирен ном у», а ж урн ал «Ж о в т ен ь » - ро-
ман-баладу «Д ім на г о р і». Того ж 1982-го газета «М о л о ­
да гвардія» у чотирьох числах подала газетний варіант
«М ісяч н ого б о л ю », а наступного року у семи числах -
сатиричну повість « П у х » (написану 1971-го), 1987-го
почала друкувати повість «М о р », написану 1969-го р.
Однак в умовах оф іційного замовчування масштабів чор­
нобильської катастрофи це звучало своєрідним викли-
ком-нагадуванням про недавню сумнозвісну подію, і
друк вдалося здійснити тоді лиш е у скороченому варіан­
ті. У 1984-му бу ло написано роман «Д зи гар одвічний»
(1987-го надрукований ж урналом «Д н іп р о », а 1 9 9 0 -го -
окремою книж кою ). Через два роки з ’ явилися «Т р и ли ст­
ки за вікн ом » - саме за цей роман письменник здобув
Держ авну премію України імені Т. Г. Ш евченка і пре­
мію Ф он ду Тетяни та Омеляна Антоновичів.
У 80-ті В алерій Ш евчук повертається до задуму заве­
рш ити свою епопею з ж иття ж итомирської околиці.
1985-го написано « Б іл і палаци х м а р », 1986-го - «Ж и т т я
та пригоди В іта лія Волош инського, писані ним сам и м »,
1987-го — «В ід ом ста» й «О д к р и ття ». Так, д олучен і до
« П ’ ятого номера» та «В о гн ю », ці твори й ск лали тре­
тю епічну річ письменника «С теж ка в тр а в і», яка
має промовистий підзаголовок: «Ж и том и рська са га ». У
1985-1986 рр. було написано перш у частину роману-есе
про Київ «М и слен н е дерево», надруковано ж її в ж урна­
л і «Ж о в т ен ь » восени того ж таки 1986 р. (окремим ви­
данням твір побачив світ 1989 р.). Тоді ж таки ж урнал
«К и їв » почав друкувати перекладений письменником
літопи с Сам ійла В еличка, який чекав свого часу в авто­
ровому архіві (б у ло опубліковано перш ий його том).
Н а пропозицію видавництва «Д н іп р о » В алерій Ш евчук
перекладає на сучасну мову твори І. Виш енського,
повне видання якого побачило світ 1986-го. Поява
Валерій Ш евчук 163
«Д о м у на го р і» припала на 1984-й (з вилученням
к іл ьк о х оповідань), книж ка «М ален ьк е вечірнє інтер-
м еццо» вийш ла того ж року, а «К ам ін н а л у н а » -
1987-го. Окрім того, стараннями В алерія Ш евчука було
видано поезію М. Ф іля н ськ о го (1988), твори В. Під-
м огильн ого (1989), антологію поезії ж ур н алу «У к р а ­
їнська хата» (1990).
Ц і роки - 1989-1990 - В алерій Ш евчук називає апо-
гейними: 1989-го побачили світ вісім його книж ок, зо­
крема і «В ибрані твори» у видавництві «Д н іп р о », а на­
ступного року - сім. Н айваж ливіш им було д ля нього ви­
дання книж ки «П т а х и з невидимого острова», до якої
ввійш ли роман «Н а п о лі см иренном у» і три ф ольклор­
но-готичні повісті, написані ще у 70-х роках («М о р » ,
«С п ов ід ь» і «П т а х и з невидимого острова»). З ’ явилися
друком також збірник літературознавчих розвідок «Д о ­
рога в тисячу років», видання «З вершин та низин. К ниж ­
ка цікавих фактів із історії української літер а ту р и ».
Л ітоп и с С. В еличка - результат величезної праці - ви­
йшов двома великими томами 1991 р. П омітний слід у
творчій біограф ії письменника залиш ать щ е два в и д а »
ня - чотиритомна антологія українського історичного
оповідання «Дерево пам’ я т і», впорядкована частково у
співавторстві, та чудове видання «Д о л я . Книга про Тара­
са Ш евченка в образах та ф актах», над якою Валерій
Ш евчук працював з колегами сім років.
Значною віхою став вихід у світ 1994 р. двотомного
видання «С теж ка в траві. Ж итом ирська сага» (видавни­
цтво « Ф о л іо » ) - підсум ок багаторічної авторової праці.
Наступного, 1995-го, побачив світ збірник історичних
повістей та оповідань « У череві апокаліптичного зв ір а »,
до якого ввійш ли «Дерево пам’ я т і», «Д и я в ол, який
є (Сота в ід ьм а )», «М іс ія », «О станній д ен ь », «П очаток
ж а х у » (за два роки до того опублікований «С учасніс­
т ю »), «О світлена сонцем кім ната».
1994-го ж урнал «С учасн ість» надрукував повість
В алерія Ш евчука « У пащ у Д р ак он а», 1996-го ж ур ­
нал «Б е р е з іл ь » подав його повість «С ім тітоньок велико­
го м узи к ан та», «Д з в ін » - «Ю наків з вогненної п е ч і»,
а «Д н іп р о » - мікророман «Зачинені двері нашого „ Я “
(Істор ії зі с н у )» та ін. Помітною подією став і вихід по­
164 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
вісті «О к о прірви» («У к р а їн с ьк и й пи сьм ен ни к», 1 9 9 6 )-
щ е одна сторінка з ж иття українського середньовіччя,
де є ф ілософ ські, теологічн і «в и х о д и » на внутріш ні
суперечності християнського вчення. 1998-го у Л ьвові
побачила світ книж ка повістей «Ж ін к а -з м ія », а 1999-го
ж урн ал «Д н іп р о » опублікував його інтелектуальни й де­
тектив «Закон зла (Загублена в ч а с і)»; 2002-го з ’ я ­
вився роман «С рібне м о л о к о »1 та роман (сім ейна хр о­
н ік а) «Т ін і з н и к о м і», 2009-го - «К н и га історій. Син
Ю ди» та ін.
Так само продуктивними були й наступні роки. П ев­
ним підсумком ц ієї видавничої продуктивності став ро-
ман-квінтет (на п ’ ять голосів) «П ривид мертвого д о м у »,
який становлять публікован і раніш е в часописах «П р и ­
вид мертвого д о м у », «Зачинені двері нашого ,,Я“ » , «С ім
тітоньок великого м узи к ан та», «П ридивися до с в іт у »,
«К о л а п с о їд »2.
Варто відзначити, що 1995-й - це рік видання фун­
даментальної праці «К озац ьк а держ ава», де розглян уто
історичне тло, на яком у постала література тієї доби,
літературознавчі аспекти, зокрема поезію та літописи
як чинники нашого державотворення тощо; публікації
ж урналом «Д з в ін » історичної повісті з любовним сю ­
ж етом «Р озсічен е к о л о », уперш е побудованої на істо­
ричному ж итомирськом у м атеріалі. А щ е у перспек­
тиві - видання ґрунтовної праці «К и їв ськ и й Атеней.
М истецьке ж иття в Києві в Х У І І - Х У П І століттях. П о ­
езія. Проза. Драм атургія. Графіка. Ж ивопис. А р х іт е к т у ­
р а » - про найменше знаний і найбільш масштабний м ис­
тецький період української історії. А д ж е п ісля видання
«А п о лло н о в а лю тня. К и ївськ і поети Х У І І - Х У П І сто­
л іт ь » , підготовленого до д руку у співавторстві з В. М ас­
лю к ом та В. Яременком, у В алерія Ш евчука з ’ яви ла­
ся потреба п оглянути на це мистецьке явищ е гл и б ­
1 Див.: Тарнашинська Л . Ш евчук, ще раз Ш евчук, і знову Ш евчук,
або Щ е один кросворд із колапсоїдом // Тарнашинська Л . Презумпція
доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології. - К.:
Видавничий дім «Києво-М огилянська академія», 2008. - С. 502-507.
2 Про цей роман, зокрема, див.: М овчан Р . Світ ніколи не впіймає
його // Ш евчук В. Привид мертвого дому. - К.: Університетське вид-во
«П у льс а р и », 2005. - С. 5-26.
Валерій Шевчук 165
ше й ширше, застосувавши увесь багаторічний багаж
письменника, перекладача, історика, медієвіста, знав­
ця епох ренесансу та бароко, потреба, яка й зр еа лізу­
валася в новому ґрунтовному дослідж енні, підготов­
лен ом у до друку.
Солідним підсумком багаторічної архівно-пош укової
й дослідницької роботи В алерія Ш евчука п ісля впоряд­
кування тому «Д о л я . К нига про Тараса Ш евченка в
образах та ф актах» (1993), книги про М азепу, стало
завершення ним величезної праці у трьох томах обсягом
півтори тисячі маш инописних сторінок «М у з а роксо-
ланська. Українська література Х У І - Х У І І І століть. Р е ­
несанс і Б ароко» (ш пальти д ля її п у б лік а ц ії надав
ж урнал «В іт ч и зн а », а згодом видавництво «Л и б ід ь » ви­
пустило окремим виданням), де автор простеж ує літер а ­
турний процес в історичному розрізі, дотримуючись ско-
вородинівського принципу «с е л е н и » та універсальності
бачення літературного ж иття м и н ули х епох. І «К и їв ­
ський А т е н е й », і «М у з а роксоланська» є начебто про­
довженням «К оза ц ьк ої держ ави» (1995). Так само по­
важною віхою став вихід у світ ґрунтовних дослідж ень
«П ізн ан и й і непізнаний Сфінкс. Григорій Сковорода
сучасними очим а» (2008), щ о певною мірою підсум у­
вав працю письменника у царині сковородинознавства,
«С усп ільн о-п олітичн а дум ка в У к р а їн і в X V I - першій
половині X V I I сто літ ь » та ін. видання.
Т ут слід наголосити на вельм и вагомому внеску В але­
рія Ш евчука у дослідж ення м инулого нашого народу;
письменник планомірно і на високому науковому рівні
заповнює лакуни літературного й мистецького ж иття
Ук раїни м и н ули х епох, аби показати високу духовну
сутність і масштабність давньої української літератури,
набутки як ої, як це ми побачимо д алі, ж и влять і прозу
самого дослідника. Робота ця вельми напружена й копіт­
ка, потребує як значної фахової підготовки, так і особ­
ливого терпіння й працездатності. Н а його переконання,
письменник має на професійному рівні знати історію
своєї літератури всіх часів та епох, а оск ільк и доба
Х У І - Х У І І І століть була найменше дослідж ена, саме на
ній він і зосередив найбільш е уваги.
166 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Т ож письменник, створюючи свою худож ню га лак ­
тику, щ о захоплю вала у свій радіус дедалі більш е
тем, часових пластів, типажів, писав к іл ь к а епосів:
«Д ім на г о р і», «Т р и листки за в ік н ом », а щ е - серію
фантастичних повістей, як і, проте, не переросли в еп іч­
ну ц ілість, хоча такий задум автор і виношував, і він
мав би втілитися в епос «Д орогою в тисячу ро к ів » (п із н і­
ше під такою назвою вийш ла Ш евчукова книж ка л іт е ­
ратурознавчих розвідок). Передбачалося, щ о першою
книгою ц и к лу стане роман «Н а п о лі см иренном у» (напи­
саний за «К иєво-П ечерським патериком » як травестія),
над яким автор працював у л іт к у 1978 р. А щ о у твор­
чом у активі письменника вже були повість про події
X V I ст. «М іся ч н и й б іл ь », к ільк а творів, дія в як их
відбувається у X V I I ст. - «П т а х и з невидимого острова»,
«М о р », « І л л я Тур чи н овськ и й », 1979 р. він «освою вав»
X V I I I ст., а 1 9 8 1 - г о - X I X ст., то така перспектива ба­
чи лася ц ілк ом реальною.
Поетика повсякдення:
філософсько-естетичний зріз
Неваж ко помітити, щ о майже в у с іх творах В але­
рія Ш евчука на сучасну тематику відтворено атмосферу
ок оли ц і міста середньої величини, а каж учи конкрет­
но - Ж итомира, де народився і виріс письменник. В од­
ному з інтерв’ ю він зізнавався:
Житомир для мене - місто, де тече моє Кастальське
джерело. До речі, одна з моїх книг так і звалася: «Д о ли ­
на дж ерел». У тій долині, біля річок Тетерева та Кам’ ян­
ки, стоїть моя батьківська хата, де й написано більшість
моїх творів. Там я будував свій «Д ім на горі» - обитель
свого духу, звідти взято багато тем для худож ніх творів.
Буваю там часто, проводжу, здебільшого, літо. Ж итоми­
ряни, на щастя, не впізнають мене в обличчя, більшість
із них і не відає про моє існування, бо коли було б не
так, то й незатишно мені там було б 1.
1 Таран Л . Будні та свята літописця: Розмова з Валерієм Ш ев­
чуком // Гороскоп на вчора і на завтра. - К . : Рада, 1995. - С. 47.
Валерій Шевчук 167
Герої його творів - і віковічні меш канці ц ієї ок оли ц і,
й недавні переселенці з села, а саме: лю ди, я к і вже від­
живають своє (оповідання «Д ім » , « Х м іл ь » ), ін теліген ти
трьох п околін ь (герої повісті-балади «Д ім на г о р і», М и ­
рослава з «К р и к у півня на св іт а н к у »), ін теліген ти в пер­
ш ом у поколін н і (В іктор з «К р и к у півня на св іта н к у »),
робітники, я к і працюють на підприємствах у м істі, але
ж ивуть у передмісті у так званому приватному секторі, а
також лю м пени м іської ок оли ц і ( « П ’ ятий ном ер» з ж и ­
том ирської саги «С теж ка в тр а в і»). А л е звертання пись­
менника до ц ієї лак ун и пояснюється не тіль к и тим, що
він «р од о м » з отакої ок олиц і, з роду шевців та столярів,
засадничо постановив писати про те, щ о достеменно знає
(і в цьому вбачає свою естетичну настанову), а щ е й
тим - і це, підкреслю є він, основна причина, — що про
таке коло лю дей, живе, реальне коло, в сучасній укр аїн ­
ській літер атур і не пише ніхто.
Тобто це той материк, який належ ить ли ш е Валерієві
Ш евчукові і який він - від книж ки до книж ки —посту­
пово й наполегливо обживає, заселяю чи його все новими
й новими героями, розпросторюючи дедалі більш е його
духовний простір, дедалі щ ільн іш е заповнюючи його по­
бутовими реаліям и.
Творчість В алерія Ш евчука, щ о розгортається на
продуктивному щ ільн ом у зближ ен ні різних естетичних
площ ин (як-то сувора реальність докум ентальних дж е­
рел та «ід е о л о г ії» й поетика бароко в їх модерному за­
своєнні й сучасних інтерпретаціях та конотаціях, кон­
кретна зовніш ня й внутріш ня портретність прототипів
і авторська інтерпретація психологічно мотиваційних
чинників тощ о), відповідно, ґрунтується на «реальн ості
ф акту» (подієвого, колізій н ого, психологічно-ем оційно­
го), щ о вирізняється особливою Ш евчуковою поетикою
повсякдення. Є всі підстави означити її «гот и чн и м реа­
л ізм ом » 1. У цій п лощ и н і апробованою оптикою бачення
пластики повсякдення постає улю блен и й письменником
прийом - грот еск - з його поетикою потворного, моторо­
1 Б ахт ин М . Рабле в истории реализма. Диссертация // Отдел
рукописей Института мировой литературьі Р А Н . Ф . 427. Оп. 1. Д. 19.
Цит. за: П аньков Н . Смьісл и происхождение термина «готичес-
кий реализм» // Вопросьі литературьі. - 2008. - Янв.-ф евр. - С. 229.
168 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ш ного, помисливого - як засіб найбільш ого емоційного
впливу на читача. Ц е досягається за допомогою згущ ен­
ня, ущ ільн ен н я банального, асиметрії портретування ге­
роїв, ап еля ц ії до «п си хологіч н ої готи к и » тощо.
П исьменник випробовує буденністю не тіль к и своїх
героїв, а й читача, мудро вважаючи, щ о саме повсякден­
ня - найкреативніш а іпостась лю дського буття: воно « л і ­
п и ть» із лю дини те, чим вона є насправді, чим може ви­
явити себе в кризовій чи межовій ситуації вибору або,
принаймні, дозволяє їй побачити свою м алість, захла н ­
ність, духовну ницість.
У пізн іш и х, вели ки х за розміром, барокової структу­
ри творах В алерія Ш евчука, таких, як «С теж ка в тра­
в і» , «П риви д мертвого д о м у », «Р ом а н ю р б и »1 фактура
повсякдення значно ущ ільн ю ється, не залиш аю чи іл ю ­
зій щодо того, щ о деструктивну його природу важко по­
долати: це зазвичай не вдається лю дині слабкій, не здат­
ній до внутріш нього зу с и л л я над собою. Саме у цьому
м аргіналізованому просторі повсякдення «м ом ент абст­
рактного узагальнення, номінальності й ти пізації зведе­
но до м ін ім у м у »2. Власне, це та рабліанська ситуа­
ція максимально персоналізованого повсякдення, що її
М . Б ахтін означив як дійсність, щ о має «реальн ий ін д и ­
відуальний і, так би мовити, іменний характер - це світ
одиничних знайом их речей і знайом их л ю д е й »3. І В але­
рій Ш евчук прагне м аксимально персоналізуват и повся­
кдення, щ о виявляється у вели кій к ільк ості персонажів
його вели ки х за обсягом творів (зокрема, в «Р ом а н і ю р­
б и » діє понад вісімдесят персонажів, я к і зв’ язані м іж со­
бою не тільк и перехресними нитями співбуття в єдино­
1 Ш евчук Вал. Стежка в траві. Ж итомирська сага. У двох томах. -
X .: Ф оліо, 1994: Т. 1. - 494 с.; Т. 2. - 526 с.; Ш евчук Вал. Привид
мертвого дому. Роман-квінтет. - К .: Університетське вид-во «П у л ь ­
сари», 2005. - 600 с.; Ш евчук Вал. Роман юрби. Хроніка «безперспек­
тивної» вулиці / Передм. Л . Тарнашинської / Бібліотека Ш евчен­
ківського комітету. - К.: Університетське вим-во «П у льс а р и », 2009. -
624 с.; 2-е вид. - 2009. - 736 с.
2 В ахт ин М . Рабле в истории реализма. Диссертация // Отдел
рукописей Института мировой литературьі Р А Н . Ф . 427. Оп. 1. Д. 19.
Цит. за: П аньков Н . Смьісл и происхождение термина «готичес-
кий реализм » // Вопросьі литературьі. - 2008. - Янв.-февр. - С. 488.
3 Там само.
Валерій Шевчук 169
му часопросторі, а й перехресною оптикою бачення й ін ­
терпретації тих самих подій), показати, щ о лиш е за
допомогою рефлексування (часто - лиш е потуги на ре-
флексування у звичному розум інні цього слова), навіть
якщ о воно не «переступає» порогу буденної свідом ост і,
окресленої рутиною й безпросвітністю існування, можна
зреш тою зробити спробу вийти за м еж і знечуленого ін ­
диферентного буття. Ц ей процес пробудж ення самоіден-
тиф ікації лиш е прокреслюється Валерієм Ш евчуком
як інтуїтивне відчуття персонажем ймовірності інш ого
способу ж ит т я, неусвідомлений потяг до відчуття се-
бе-інш им (вищ им духовно, кращ им) - те розум іння, яке
раптом приходить, скаж імо, до героїні оповідки «Сонце
в т у м а н і», яка лиш е краєчком душ і діткн улася до ін ш о­
го ж иття («Р о м а н ю р би »).
Безперечно, повсякдення має здатність уніф ікувати,
стирати розрізнення м іж лю дьм и, стилем їх поведінки.
П ри цьому «обм ін експресивностями», властивий суб’ ­
єктам повсякдення, характеризується переважно відсут­
ністю гли бокої усвідом леної саморефлексії. За такої
умови власне « Я » сприймається й осмислю ється хіба
опосередковано у дзеркалі Ін ш о го 1. Саме тому повсяк­
дення й характеризується великою кільк істю більш и х,
менш их і дрібних к о лізій , банальних м іж особистісних
конф ліктів на рівні побутових сварок, пересудів, плітку-
вання, пащ екування тощ о (див., зокрема, «С теж к у в
тр а в і»2) і сприймається самими суб’ єктами цього буття
не просто як канва ж иття, а як неодмінна, невідворотна
мова середовища, в яком у приречена перебувати впро­
довж ц ілого ж иття лю дина, я к у ми, як правило, назива­
ємо звичайною (чи простолюдином), або, як наголош ує
В алерій Ш евчук, « людиною м алою *. М о в а буденност і,
актуалізована письменником, це, безперечно, мова сере­
довища, яка має свою семантичну специф іку й певний
емоційний колорит, а також фактор упізна ваност і - са­
ме через те, незважаючи на інтим н о-локальну топогра­
фію повсякдення, щ о зазвичай обмеж ується у Вале-
1 Современньїй философский словарь / Под общ. ред. В. Кеме­
рова. - С. 519.
2 Ш евчук Вал. Стежка в траві. Житомирська сага. У двох томах. -
X .: Ф оліо. - 1994: Т. 1. - 494 с.; Т. 2. - 526 с.
170 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
р ія Ш евчука передмістям Ж итомира, а то й однією його
вулицею , є всі підстави говорити про худож ню візію ма­
ргінального, проте насправді досить типового д ля н и н і­
ш ньої У к раїн и її психологічного «о б л и ч ч я », гримаси
якого часто недоступні дешифруванню худож ньою свідо­
містю інш и х письменників.
Постульована письменником «в ід кр и та» повсякден­
ність його худож ньої галактики передбачає розім кнену
буденність пересічної, звичайної лю дини. П розаїк нама­
гається зірвати м аску з ц ієї профанної іпостасі буття,
охудож нити її, естетизувати її «в е р ти к а лі» й «го р и зон ­
т а л і» , аби лю дина, піднята у своїй буденності до рівня
худож ньої репрезентації, м огла кращ е усвідомити сенс
свого існування, знайти приховані см исли в тому, що
здається звичайним, сірим, а часто й непривабливим і
безперспективним.
Так з ’ яви лися відомі вже читачам «С теж ка в траві.
Ж итом ирська сага» (1994) та «П ривид мертвого д ом у»
(2005) - обидва на сучасну тематику. Мені не раз доводило­
ся чути з уст самого письменника про най більш у справу
його ж иття - створення «Р ом а н у ю р би », щ о його автор
нині окреслю є як «Х р о н ік у „безперспективної" в у л и ц і»,
який писався (кращ е сказати - творився) упродовж к і­
л ь к о х десятиліть. Винош ений в уяві, втілений в окремі
«іс т о р ії», що друкувалися спорадично в українських часо­
писах, він розростався кільк істю сторінок, творячи єдину
ц ілісн ість, чекаючи свого благословенного часу у ш у х л я ­
ді: у тому потаємному м ісці, де чекали слуш н ої нагоди
(часом д есятиліттям и) й інш і, тепер відомі й популярні
твори письменника. І ось нареш ті ця конкретизована
письменницька м рія постає перед читачем у ви гляді
окремого ваговитого тому. Добре обізнана із законами
структурування Ш евчукової прози, яка укладається по­
ступово, як, скаж ім о, з розрізнено друкованих свого ча­
су в часописах творів постала 1994 р. його ж итомирська
сага «С теж ка в траві» чи виданий пізн іш е роман-квінтет
«П ривид мертвого д ом у » (2005), очікувала на подібний
«с т р ій » і цього разу. Однак «Р ом ан ю р би », багатообсяго-
вий, багатоплановий, стереоскопічний, перевершив усі
сподівання: це наш український варіант бальзаківської
«к о м е д ії ж и т т я ». Він, зрештою, як і попередні прозові
Валерій Шевчук 171
«ск ла д н і к о н струкц ії» В алерія Ш евчука, щ е раз потвер­
див у н ік альн у здатність письменника зусібіч «в ід ч и ту ­
вати» наше повсякдення, яке насправді є д ля митця не­
вичерпним: саме це й допомагає йому творити худож ню
«ж и том и рську га л а к ти к у », сконцентровану на л о к а л ь ­
ній території, але безмежно розш ирену за рахунок геро­
їв, щ о її «н а селя ю ть» - різнопроблєм них, різнохарактер­
них. Саме у цій, наближ еній за часом подій до нашого
сучасника прозі, найчіткіш е й найскрупульозніш е про­
стеж ується опозиція людина / суспільст во, худож ньо
дослідж ена митцем на м атеріалі епохи тоталітаризму.
Ч ом у, зрештою, «Ром ан ю рби»? Побудований за прин­
ципом своєрідної саги, події я к ої локалізован і в просторі
однієї вули ц і (в даному випадку напрош ується означен­
ня, ц ілк ом нове д ля української літератури, - вуличної
са ги ), де все пов’ язано м іж собою видимими й невидими­
ми нитями, все взаємозалеж не й взаємоопромінене емо­
ціям и, різними енергетиками чуж их душ , ч уж и х думок
і ч уж и х вчинків, я к і найповніше відлуню ю ть саме у
цьому просторі, цей роман із його концептуальною
назвою несе потужне смислове навантаження. Згадаймо:
у своєму автобіографічному творі «Н а березі ч а с у », в тій
його частині, яка має назву «М ій Київ. В ход и н и »,
письменник, зокрема, зазначав, що велика література
твориться не д ля багатьох і, відповідно, ним ставиться
проблема: юрба - індивідуальніст ь, яка здавна його хви­
лю вала: у цьому контексті він і декларує любов до «с ір о ї
істоти » з цієї юрби, тобто ш укання в ній «хорош ого і
к р аси в ого»1. Саме окреслення геоперсонального просто­
ру худож ньо-концептуальним терміном «ю р б а » (слово,
щ о в українській літературній мові веде свій «родовід»
ще від «Е н е їд и » П . К отляревського, а самого В але­
р ія Ш евчука вразило тією сугестивною силою , щ о її
вклала в нього Л еся Українка при а н алізі творів В. Сте-
фаника) вказує на співіснування в одному просторі бага­
тьох « Я » . Власне, воно й окреслює простір і велелю д­
ність, у яком у мож на розгледіти різні обличчя, почути
різні голоси... Ю рба у В алерія Ш евчука - не натовп,
1 Ш евчук Вал. На березі часу. М ій Київ. Входини // К ур ’єр
Кривбасу. - 2003. - № 166-169. - С. 152.
172 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
який сприймає реальність на рівні масової свідомості,
інф ікованої вождизмом і фанатизмом, а швидше - юрма:
як багатолюддя, багатоголосся (та поліф онія, що її
М . Б ахтін називає характерологічною ознакою роману),
де попри гамір, ш ум і монотонність ж иття все ж
вирізняється окремий індивідуальний голос, який ре­
презентує хай і буденну, та все ж власну, окреміш ню
свідомість, здатну бодай якоюсь мірою до рефлексій. Т е ­
риторіальна «в у з ь к іс т ь », географічне обмеження тут
компенсується ш ирокими часовими рамками, що охоп­
лю ю ть д олі меш канців нібито безперспективної вулиці;
великою к ільк істю персонажів, кож ен з-поміж як и х - за
всієї нібито їх однорідності й подібності - окремий світ.
Попри те навіть, щ о майже кож ен персонаж - це «справ­
ді сіра лю дин ка» цього світу (В алер ій Ш ев ч ук ) - як, ска­
ж ім о, головні персонажі оповідок «Ч о р т и ц я » чи «М іс я ­
цева З озулька із Л а с тів ’ ячого Г н ізд а ».
Такий темпоральний принцип Ш евчукової праці за­
свідчує не тільк и його у н ік альн у працьовитість, тер пля­
чість, а й мудру далекоглядність, доступність худож ньо­
му баченню віддаленої творчої перспективи. Х оча, м ож ­
ливо, у г л у х і 70-ті роки м инулого століття він навряд чи
й уявляв собі такий грандіозний прозовий «к он стр ук т»
із багатьох цеглинок-розділів (оповідок) публікованих
час від часу фрагментарно в часописах. Очевидно, пись­
менника у його великом у задумі вела не просто письмен­
ницька ін туїц ія , як ій варто довіритися, аби коли сь та
бути на б ілом у коні, а й тверезий розрахунок на бачення
віддаленої перспективи. Та ще вміння тією перспекти­
вою творчо скористатися.
Вірний раз і назавжди обраній антропоцентричній
концепції власної творчості, письменник обстоює право
на приват ніст ь, заявлене персонажами роману, - а са­
ме воно «виростає» з поетики будня, постає як ви­
окрем лення з натовпу, безли к ої маси, як територія
сам одост ат ност і індивідуума, хай навіть на «н и з ь ­
к о м у », профанному рівні.
У буденності все, зрештою, «накриває н у д ь га »1, тото­
ж на відчуттю сірості й приреченості. Саме у буденності
1 Х ам іт ов Н . Самотність у людському бутті. Досвід метаантро-
пології. - К., 2000. - С. 157.
Валерій Шевчук 173
дають про себе знати к о л із ії внутріш ньої самотності,
а також , за Н. Хам ітовим , нудьга в т урбот і та навіть
у свят ковост і. І водночас крізь кож ен день прози­
рає «спрямованість звільнитися від нудьги буденності,
безмеж ний страх безм еж ної бу ден н ост і» 1. Проте одне
залеж ить від інш ого, випливає з цього інш ого —так і
твориться зачароване коло буденност і як знецінення
особистості, втрати (або нездатності віднайти) своєї іден­
тичності. Тим-то постульовані В алерієм Ш евчуком ек-
зистенціали «н у д ь ги », «абсур дн ості», «незбагненної т у ­
г и » тощ о зрештою «розм иваю ться» концептом свободи
вибору, що, безперечно, леж ить уж е поза межами повсяк­
дення як «м ети без м ети ». О скільки саме нудьга пере­
криває ш л я х досягненню свободи, можемо говорити про
творення письменником креат ивного простору повсяк­
дення, де лю дина через випробування буденністю зреш ­
тою набуває (або й не набуває) саму себе.
Однак, як і зворотній бік М ісяця, повсякдення має
не тіль к и аспекти нудьги, а й * насолоду в ід відсу т ­
ност і в ід п о в ід а л ь н о ст і»2, оск ільк и сама відповідаль­
ність перекладена на сп ільноту, тим-то специфікою
буденного виступає «дом інанта інституційно-колектив-
ного над особистісним »3. Попри те ш істдесятники, зо­
крема (і особливо) Валерій Ш евчук ставили перед собою
худож нє надзавдання: «р озір в ати » м еж і повсякдення
як «ч и стого» філософського феномена, «ох уд ож н и ти »
його, актуалізую чи почут т я відповідальност і (за влас­
ну долю , долю країни, нації тощ о); намагалися «оч и с­
ти ти » буденність від тотальної безликості, вивільнити
пересічну лю дину із пут опідкореност і Інш ом у та
ін ш и м », надати право насолоди саме від вибору та від­
повідальності.
Інш а опозиція проходить по л ін ії емоційного «з а ­
своєння» ж иття: будень / свят о, де нового зм істу набу­
ває орадіснений будень. Саме на зла м і ідеологізованого
ри туалу свята як оф іційної обов’ язковості та зафіксова­
ної у підсвідомості, сповненої сакральних сенсів риту-
1 Там само.
2 Там само. - С. 155.
3 Там само. - С. 157.
 174 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
алістики народного буття як святкування природи й
лю дського д ух у ш істдесятники розгортали власне семан­
тичне наповнення хронот опів будня і свят а. У Ва­
лер ія Ш евчука свято постає як подолання буден нос­
т і —більш е аніж розвага чи розрада: воно набуває д у­
ховного виміру, закоріненого у традицію родоводу, що
дає відчуття тяглості традицій та загальнолю дських ц ін ­
ностей (див., зокрема, «Барви осіннього са д у», «С теж ка
в траві» та ін .).
Щ об перетворити повсякдення з об’ єкта обсервації на
об’ єкт інтерпретації, письменник мусить виробити свій
концептуальний підхід, що полягає насамперед в акту­
а ліза ц ії ідеї (ідейного задум у), зрозум ілій читачеві.
З цією метою В алерій Ш евчук часто використовує в и д і­
ння як своєрідний «вк лю чен ий ж а н р », щ о набуває ста­
тусу «екстатичної подорожі в душ у г е р о я »1, інтенсивно
«п рацю ю чи» нібито зсередини п си х ології свого персона­
жа на власну концептуальну ідею. Саме видін ня / марен­
ня / сновидін ня (скаж ім о, це У О Х другий: «Зачинені
двері наш ого „ я “ . Істор ії зі с н у » у романі-квінтеті «П р и ­
вид мертвого д ом у» та ін.), окреслюючи своєрідне есхато­
логіч н е світовідчуття, за задумом автора, дозволяю ть до­
сягти рівня «всезагальності й позачасовості»2. У «Р о м а ­
ні ю рби» таку концептуальну роль відіграють наскрізно
вмонтовані у тканину тексту «Ін т е р п о л я ц ії» (вставні ви­
діння, що нібито являю ться оповідачеві), я к і претенду­
ють на статус причетності. Я к прикінцеві (до кож ної з
трьох частин роману) «застав к и », вони вивершують х у ­
дож ній задум, урівноважую чи - з одного боку, профанне
монотонне буття, а з другого - сакральну позачасовість
ціннісних домінант, загальнолю дських пріоритетів, за­
кодованих у хронот опі будня. Замикаючи в своєрідне
к ільц е інтерпретованого см ислу (тобто такого, що несе
а ксіологічне, до певної міри м оралізаторське наповнен­
н я) весь пласт повсякдення, щ о його подужав худож ньо
«о с в о їт и », естетизувати автор, ці м іж текстові «с т я ж к и »
не тільк и виступають «к лей к ою речовиною » тканини
1 Бовсунівська Н . Основи теорії літературних жанрів. - К.: Видав­
ничо-поліграфічний центр «К иївський університет», 2008. - С. 455.
2 Там само.
Валерій Шевчук 175
тексту, а й несуть виразне духовне навантаження: нада­
ють призем леному побутуванню героїв шанс побачити
сенс у власному існуванні, щ о його, зреш тою, «ви во­
д и ть» із природи повсякдення ф ілософ ія, а на рівні
повсякденної свідомості - лю дська ін т уїц ія (навіть якщ о
ця проблема залиш ається не осмисленою, а «засвоєною »
на рівні внутріш нього відчуття); більш е того, перейма­
ють на себе ідеалістичну роль, розгортаючи картину гло-
балістичної утоп ії вселенської гарм онії 1.
«Р о зк о п ую ч и » пласти буденності, часто неприваб­
ливої, небогонатхненної, Валерій Ш евчук наче зриває
маску з самого повсякдення, розтаємничує його сакраль­
ні й профанні первні, проникає у кож ну кліти н оч к у
будня, в яком у фактично формується осердя лю дини,
відбуваються видимі й невидимі метаморфози, щ о їх
здатне помітити не кож не око —хіба пильний погляд
письменника. Автор «перевертає» обсервований ним
будень із різних боків, мов магічний кристал, складає
його м ікроцеглинки, як дивовижну м озаїку буття - і всі
пазли майстерно зістиковую ться не тіль к и ком позицій­
но (і це заслуга автора), а й психологічно, коли ми
з ’ єднуємо у своїй уяві всі взаємообернені Я -оцінки і
Я -п огляди у ф окусі власного сприйняття (і це вже за­
слуга читача).
Маю чи у своєму творчому доробку понад сто тридцять
п ’ ять книж ок, В алерій Ш евчук, проте, застерігає, що не
треба вражатися такою їх кільк істю , бо є з-поміж них і
перевидання, й переклади на інш і мови, а також пере­
клади, здійснені самим письменником (не рахую чи тих
видань, до як их він писав передмови, я к і, до речі, також
є значними літературознавчими розвідками, як-от до ви­
дання творів Г. Сковороди, М . Коцю бинського, В. Під-
м огильн ого). «О тж е, —резю мує письменник, —оригіна­
льн и х книж ок у мене не так і багато: к ільк а десятків,
у той час, як у світовій літер атур і є лю ди, щ о видавали
сотні своїх к н и ж о к ». І так пояснює результативність
своєї праці:
1 Ш евчук Вал. Роман юрби. Хроніка 'безперспективної* вулиці. /
Передм. Л . Тарнашинської / Бібліотека Ш евченківського комітету. -
К .: Університетське вид-во «П у льс а р и », 2009. - 624 с.; 2-е вид. -
2009. - 736 с.
 176 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
...найбільша мені утіха - якесь відкриття. Праця тоді
солодка, коли нею захоплений, а я не роблю нічого без
захоплення, притому - до глибини душі. Все інше при­
ходить саме. Коли ж щось зробиш достойне, від чого д і­
стаєш душевну сатисфакцію, - оце і є справжня винаго­
рода. Користуюся приписом: «бери вершину, матимеш
середину», отож середину я, на мій погляд, і маю - це
мене цілком задовольняє *.
У с і названі тут твори, щ о прийш ли до читача у
різні роки, найчастіше —з великим запізненням у ча­
сі, вибудовують ц іл існ у систему філософського осяг­
нення буття української лю дини, пізнання її м енталь­
ності крізь епохи й часи - на її ти сячолітн ьом у ш ля ху.
М ож ливо, до того спричинилося певною мірою те,
щ о письменник і справді п ісля довгого мовчання по­
чав паралельно публікувати свої твори як історич­
ної, так і сучасної тематики, начебто перекидаючи умов­
ні містки через епохи, створюючи певні перегуки й
асоціації, ведучи тим самим своєрідний д іалог епох,
у центрі якого - завше лю дина рефлексуюча, бита сум ні­
вами м іж моральними максимами та поняттям гріха,
лю дина, котра через болю чі пош уки сенсу буття йде до
самої себе.
Тож попри всі закономірності поглинання тоталітар­
ною системою творчих індивідуальностей, В алерій Ш ев­
чук став тим винятком, який довів, щ о і в мертвотному
середовищі м ож ли ві оази вільного творення худож ньої
прози, базованої не на ідеологічн их, а на естетичних
засадах.
Візія України Валерія Шевчука
Масив худ ож н іх творів В алерія Ш евчука являє
нам вироблену систему худож нього бачення світу, ц і­
лісн ого філософського погляд у на світобудову як кос­
м ічний універсум та лю дин у в світі, зокрема її душ у
1 Корнійчук В. Праця тоді солодка, коли нею захоплений до
глибини душі... Інтерв’ ю з Валерієм Ш евчуком // Л іт . Україна. -
1997. - 17 квіт.
Валерій Шевчук 177
як м ікрокосм з векторним протиборством добра і зла,
осягненням сенсу буття. Й ого кількавим ірна різно­
жанрова проза, у як ій простежено 300-літній розви­
ток духовності українського народу, д іалек ти к у лю д ­
ської, а саме української д уш і, від дохристиянських
часів до новітніх, тоталітарних і п остколоніальни х, про­
за ц ілк ом модерна за своїми худож ньо-стильовим и озна­
ками, дає панорамне уявлен н я про україн ську лю д и ­
ну як продукт специфічних історичних, національних,
етнопсихологічних та соціально-політичних умов і її,
ц ієї лю дини, власні потуги - вдалі чи невдалі —вирвати­
ся за меж і екзистенційної буденної одноманітності та
духовної убогості.
У худож ньо-жанровому коді прози В алерія Ш евчука
завжди запрограмована значущ а проблематика з її зага­
льнолю дським и цінностями й орієнтаціями, цікавими
ц іло м у світові.
О смислення історії відбувається таким чином у про­
ек ц ії на вічні загальнолю дські цінності й проблеми, бо
автор ставить собі за мету досягти не повної ідентичності
у відображенні тієї чи тієї епохи на етнографічному рів­
ні, а якомога повніше, ц ілісн іш е й глибш е змоделюва-
ти - і то неодмінно в динаміці - спосіб та рівень м ислен­
ня лю дей з їхн ім и тогочасними уявленням и про світобу­
дову та її закони, мораль та етику, пош уки сенсу буття,
добро і зло, простежити систему їхн ьо ї ціннісної орієн­
тації, зростання (чи й занепад) духовності в координатах
певного історичного часу. Тобто відтворити - чи вибуду­
вати - своєрідну «м и слен н у атмосф еру», або, інш ими
словами, витворити «н ов у р еа льн ість», де можна якнай­
повніше реконструювати лю дину м и н ули х епох, просте­
ж ити її світовідчування, тривоги, болі, сумніви, боріння
й прагнення. Оперуючи категоріями лю дського духу,
письменник худож ньо-виразними засобами надає тій
мисленній атмосфері епохи щ іль н о ї духовної фактури,
динаміки, стереоскопічності.
Лю дина у творах В алерія Ш евчука - завжди в до­
розі (дорога - як символ, наскрізна метафора), завжди
у пош уку: себе, істини, сенсу буття, ш л я х до чого не­
простий і звивистий - через самопізнання, осягнення
добра і зла, розчарування, тобто постійну й велику
 Валерій Шевчук 179
178 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво

належ ністю до культури , а щ е більш е книж ної твор­

роботу душ і. І як результат - маємо м ож ливість не т іл ь ­
чості —таким чином він має необмеж ені м ож ливості
ки відчути аромат давньом инулої епохи, а й те, як його
обсервувати у сфері лю дського д уху, а не конкрет­
герої «переж иваю ть» свій час. Письменник не просто
ної історичної атрибутики, простежувати зростання
механічно « вмонтовує» їх в атрибутику тієї чи тієї епохи
лю дини духовно. Т а к і герої не тіль к и є носіями к у л ь ­
як носіїв тогочасної ід ео ло гії та м оралі, а «п о с е ля є »
турного коду свого народу, оск ільк и акум улю ю ть к у л ь ­
у ту «ок р ем у д ій сн ість», де мисленна атмосфера, сте­
туру своєї епохи, - вони м ислять її категоріями і сприй­
реоскопічність, багатовимірність створюються засобами
мають світ крізь призму своєї освіченості, ін теліген т­
міфу, притчі, символу, образу-алегорії, фантастичної
ності, прагнення до самопізнання й саморозвитку. Щ е
трансформації об’ єктивної дійсності та її гротескової
одна прикметна особливість: закорінені у соціокуль-
деформації. Т а к і два виміри худож нього бачення сві­
турну дійсність своєї епохи, вони перебувають не т іл ь ­
ту - реальний та фантастичний - і допомагають витво­
ки на марґінесі суспільного ж иття, а й у своєрідній
рити мікрокосм лю д ськ ої душ і, яка завжди зостаєть­
опозиції, чим, власне, та їх н я периферійність, мар-
ся найголовніш им об’ єктом худож нього дослідж ення
ґін альн ість і зум овлю ється. Тож найчастіше Ш евчук о­
письменника.
ві герої виступають не руш іям и подій, каталізаторами
Творчість В алерія Ш евчука, за його ж визначен­
певних сусп ільн и х перемін, а вдумливими, мудрими
ням (щ о потверджують і окремі дослідники, зокрема
спостерігачами, самовидцями, філософами й літоп и сц я­
М . П авлиш ин), є антигоголівською , або, інш ими с л о ­
вами, антитезою до гоголівського позірного українст­ ми своєї доби.
П ослідовний сковородинівець, котрий сповідує ф іло­
ва, запереченням етнографізму. Вона проникає в архе-
софські й м оральні принципи цього філософа як у твор­
типи українського історично сформованого характеру,
чості, так і в ж итті, В алерій Ш евчук і вибудовує свої
сутність і специф іку національного мислення. Звід­
твори на сковородинівській основі: його герої у розрізі
си - незрідка відмова од традиційної манери письма
певного історичного часу завше націлені на пош уки іс­
(зокрема історична фантастика) і звертання до міфо-
тини, осягнення сенсу буття, на досягнення гарм онії із
логем як худож ньо безпомильного способу проникнення
в надра п си х ології українського етносу, зам кнутість собою та світом —через добро та красу.
його історичної прози на м оделі універсальної кар­ Н аскрізна л ін ія творчих ш укань В алерія Ш ев ч у­
тини світу, щ о прийш ла, зокрема, з барокових мистець­ ка —протиборство добра і зла. Ц ю тем у він розробляє у
ки х структур. різних ракурсах і часових вимірах. З твору у твір пись­
менник проводить дум ку про те, що добро і зло зосере­
Ш евчукова візія У к раїн и засадничо заґрунтована у
бачення світу як косм ічної світобудови, його універ­ дж ені у самій лю дині, щ о вони іманентно властиві лю д ­
ськом у буттю, і той ВІЧНИЙ ПОЄДИНОК М ІЖ НИМИ У ЛЮДСЬ­
сальності і викликана настановою письменника про­
КІЙ душ і здатний або зруйнувати лю дину, вбивши у ній
стеж ити історію душ і українця, котрий віками вибу­
усе добротворче, або ж вивищити її над марнотностями
довував своє « Я » , здобуваючись у кінцевому підсум ку
на історичне зростання духовності - уж е на рівні ц і­ цього світу. І тільк и від самої лю дини, міри її м ораль­
л о ї нації. ності залеж ить, на користь перш ого чи другого буде
зроблено той вибір. Свобода вибору і вибір свободи - ще
У центрі більш ості творів цього письменника - л ю ­
одна наскрізна тема творчості В алерія Ш евчука (в т і­
дина інтелігентна, високоінтелектуальна, точніш е, зде­
лена, так би мовити, концентровано, зокрема, в повісті
більш ого - це книж ник, той тип українця, який тя ­
«П т а хи з невидимого острова*).
ж іє до культурн и х, духовних сфер ж иття (« Н а п олі
Тобто письменник поставив собі за мету простежити
см иренном у», «Д ім на г о р і», «Т р и ли стки за вікном »
зростання духовності свого народу історично, розібрати­
та ін .). І не випадково автор наділяє своїх героїв при­
 180 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ся в еволю ції його духовної структури. Причом у, це
навіть не завдання - відтворити ту чи ту епоху, а над­
завдання - стилізувати м ислення лю дини, її м ислитель-
но-інтелектуальн і потуги в контексті тієї епохи, як у він
дослідж ує. І як наслідок - у його прозі простежено ста­
новлення ц іл о ї естетичної системи цінностей, духовної
еволю ції українця в історичній перспективі.
Специфікою дослідж уваного м атеріалу та особливос­
тями письменницького хи сту зумовлене тяж іння В але­
рія Ш евчука до сим воліки, притчевості, алегорій, а фан­
тастична трансформація об’ єктивної дійсності потребує
синтезу реального, романтичного та умовного ракурсів,
щ о й допомагає йом у органічніш е відтворювати обшири
лю дського духу, його трансформації та деформації, над­
то зум овлені деструктивною суттю тоталітарного реж и­
му. Образи, витворені уявою письменника у його творах
на історичну тематику, що концентрують у собі певну
ф ілософ ську си м воліку, співвідносячись із фактами ре­
альн ої історії, підносять до рівня сим волу й факти ц ієї
історії, а також кидають відсвіт і на події сьогодення,
витворюючи відповідні паралелі.
Письменник також обсервує душ у свого сучасника,
щ о на ньом у повною мірою позначилася деструктивна
суть тоталітарного реж иму, за якого було поруйновано з
таким трудом вибудувані століттям и духовні структу­
ри й засади морально-етичного кодексу вільнодумного
українського народу. Саме з творів на сучасну тематику
постає панорама українського ж иття другої половини
X X століття з наскрізною апологетикою дому, екзистен-
ційною свободою вибору - навіть в умовах несвободи, з
його, без перебільш ення каж учи, ш експірівськими при­
страстями, новітніми ш експірівськими трагедіями, як і,
проте, виявляю ться швидше у сфері д ух у, з екзистенцій-
ним відчуттям самотності й прагненням вирватися з
капсули власного « Я » .
Роблячи безж альний розтин цього розгармонізова-
ного світу, автор прагне подати максим ально адекват­
ну картину розладнаної реальності. Ц я його орієн­
тація на осмислення кож ної к літи н к и наш ого перевер­
нутого, спотвореного, абсурдного у своїй суті ж иття,
кож ного поруху враженої й ураж еної злом , безсиллям ,
Валерій Шевчук 181
зневірою, а зрештою - і бездуховністю , душ і, яка усе
ж прагне наповнення існування бодай яким ось сенсом
і добром, викликана бажанням побачити в лю д и н і л ю ­
дину - попри все. П исьменникові близька та екзистен-
ційна м одель світу, за якою кож на лю дина —ц іли й світ,
кож на лю дина —самодостатня, і таку лю дину він нама­
гається зрозуміти, вважаючи найвищою місією літер ату­
ри людинознавство.
Т у т уповні розкрився хист В алерія Ш евчука як
синтезатора традиційних худ ож н іх набутків зі сти­
льовим и пош уками прозаїків європейської ш коли , як-
от засад французьких екзистенціалістів, ґолдінґівсь-
кої манери письма в сти лі ан глій ськи х притч, знайш ли
свій вияв засвоєння ним ф олкнерівських прийомів тво­
рення власної худож ньої галактики, тяж ін ня до «м а ­
гічн ого р е а л із м у », химерної прози, щ о визначає ча­
сово-просторові структури латиноамериканського рома­
ну тощо.
Реальн ість слугує д ля письменника лиш е тим ґр ун ­
том, на яком у вибудовується «друга дій сн ість» або, ін ­
ш ими словами, «нова р еальн ість» (Б .-І. А нтон ич). Тобто
він народжує свою власну, або «н ов у р еальн ість» - ви­
твір його системи худож нього бачення світу й творчої
уяви, фантазії. Ц е той худож ній мікросвіт, та га лак ­
тика, що може зродитися лиш е в його уяві - і нічиїй
більш е. Й дучи за ірраціональним у акті творення *, про­
заїк витворює нову дійсність або, як це він сам називає,
естетичний надсвіт. Тож якраз у «с у т и ч ц і» реального
й вигаданого (за Райсом ) і відбувається «в ід кр и ття »
письменником нових естетичних площ ин, наюодження
т ієї ж ивої реальності, «н ової реальн ості» В алерія Ш ев­
чука, яка - через образну трансформацію м ислення, м е­
тафоричне, притчеве бачення світу в його складності
й універсальності —і дає нам зразки творів глибокого
філософ ського насичення, ш ирокого духовного просто­
ру, різних буттєво-часових вимірів.
1 Див.: Тарнашинська Л . Прояви ірраціонального та інобуття в
прозі Валерія Ш евчука // Тарнашинська Л . Презумпція доцільності.
Абрис сучасної літературознавчої концептології. - С. 292-303.
182 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Філософські універсалі!:
компаративний вимір
Я к щ о Йокнапатофська сага В. Ф олкн ера - це по­
бут м аленького ок ругу Йокнапатофа, створеного твор­
чою уявою письменника на американському півдні в
ш таті М іссісіп і, недалеко від тих місць, де народився
і виріс Ф олкн ер , то Ш евчукове захоплення фолкне-
рівською манерою творення худож ньої галактики мето­
дом «п о селен н я » своїх героїв в одну місцевість з часом
зреалізувалося композиційним об’ єднанням раніш е на­
писаних ним повістей в один сюжетно розгалуж ений
твір, де розкриваються д олі лю дей, об’ єднаних як с п іл ь ­
ною територією, так і певним буттєвим укладом з усім
комплексом традицій, звичаїв, морально-етичних норм,
п си хологічн и х порухів тощ о. Тобто худож ня галактика,
витворена уявою письменника, - це не тільк и якась реа­
льн а чи змодельована, досить локальна, умовно каж учи,
географічна територія, заселена тими чи тими вигадани­
ми чи прототипізованими героями з їх н ім ж итейським
досвідом і к о лізія м и , а універсальна територіально-
духовна галактика, своєрідний просторово-ментальний
універсум, що є своє- рідною м оделлю реального ж иття у
його м истецьких образно-пластичних формах.
Своєрідність такого творчого методу полягає в тому,
щ о знайомство з одним твором передбачає знайомство
з рештою творів ц и к лу, принаймні з частиною його.
А щ о письменника тривалий час не друкували, і твори
його роками леж а ли «в ш у х л я д і» або п ублік ували ся у
часописах лиш е частково, то згодом й «у к л а д а л и с я » в
своєрідні ци кли, як-то ц и кл фольклорно-фантастичних
оповідань з преамбулою , щ о витворили роман-баладу
«Д ім на г о р і»; диптих «Д воє на б ер езі»; видрукуваний
1986 р. роман-триптих «Т р и листки за в ік н о м », який
становлять написана щ е 1968-го повість « І л л я Турчи-
н овськ ий », створена 1979-го повість «П етр о у т е к ли й » та
повість «Л іс л ю д е й », щ о стала завершенням задуму аж у
1981 р., оск ільк и історичні Ш евчукові романи «о б ­
ж и ва ли » не так одну певну територію, як певний д у­
ховний простір українства, розтягнений у часі протягом
Валерій Шевчук 183
к іл ь к о х століть, - і в цьому специфіка творчості цього
письменника.
Та найпоказовіш ою щодо використання фолкнерівсь-
кого методу творення худож ньої галактики стала саме
ж итомирська сага «С теж ка в тр а в і», яка творилася з
1967 р. по 1990-ті, приносячи її авторові справжнє щ ас­
тя тим, щ о раптом герої з досі юозрізнених повістей, пе­
ретинаючись стежками, інтересами, подіями, долям и,
ск лали одну книгу, книга ця - саме та, про я к у Валерій
Ш евчук мріяв у юності разом з братом —ті м рії письмен­
ник відносить до кінця 50-х чи початку 60-х років
(метод, пізніш е використаний і в «Р ом а н і ю р би »). П ро­
заїк, сам того, мож ливо, не усвідомлю ю чи, поступово
писав одну вели ку кн игу - писав фрагментами («в о н и
виникали в мені спонт анно, приходили, я к вода, погли­
нали м ене...»). Передруковані, вони або частково п у­
блік ув а ли ся у часописах, або здебільш ого заляга ли в
ш ухляд ах. Та письменник був певен, що ніщ о не є
марною працею:
Я зрозумів: великі розміром твори, можливо, й повинні
отак складатися - як гора із вулкану, котра стає горою
після цілого ряду різночасових вивержень. Треба тільки
дочекатися святого моменту, коли якийсь стрес (яким
у першому випадку стала чорнобильська катастрофа -
Л. Т.) примусить весь цей розрізнений і спонтанно видо­
бутий матеріал злитися в єдину художню форму, в єди­
ний сплав *.
Я к щ о американський прозаїк, не маючи глибинного
історичного кореня, не будучи закоріненим у традиції,
змуш ений був творити власну —вигадану —худож ню м о­
дель, виходячи з гли бок и х аналітично-філософських
роздумів (його концепція ґрунтується передусім на раці­
он альн их узагальненнях), то худож ній хист Валерія
Ш евчука ж ивиться насамперед соками рідної зем лі та
реаліям и довколиш нього буття. Така паралель, очевид­
но, є правомірною з о гля д у на те, що творчість обох
письменників має певну подібність як за філософським
насиченням, ш ляхам и розв’ язання ком плексу м ораль­
1 Ш евчук Вал. Стежка в траві. Житомирська сага: У 2 т. - Т. 1.
Сад житейський думок, трудів та почуттів. Автобіографічні заміт1
ки. — X .: Ф оліо, 1994. - С. 80-81.

184 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
но-етичних проблем, так і за композиційними прийома­
ми організації м атеріалу, архітектонікою твору і, відпо­
відно, за стилістичною манерою письма, зокрема образ­
но-пластичними засобами творення отієї паралельної
м истецької дійсності.
Й деться також про сповідування обома прозаїками
подібної концепції часу, створення худож ньо-образними
засобами схож ої «ф актури ч а с у », яка й робить оту «н ову
р еальн ість» об’ ємною, стереоскопічною. Ф олкн ер твер­
див, що д ля нього не існує лю дини, яка була б сама по
собі, д ля нього лю дина завжди деяка сума її м инулого й
сучасного з проекцією на майбутнє. Користую чись та­
кою, умовно каж учи, фолкнерівською концепцією часу,
а вірогідніш е, паралельно «ви йш овш и» на таке саме від­
чуття ц ієї ф ілософ ської категорії, В алерій Ш евчук, як і
його американський попередник, у м іл о створює відчут­
тя неперервності та об’ ємності процесу ж иття: він розби­
ває хронологію часу, переміш уючи м инуле з сучасним,
щ о допомагає показати вплив м инулого на сучасне, на
відміну од, скаж імо, К . Гамсуна, хронологічно послідов­
ного у розвитку сю ж етної л ін ії. Такі часові зміщ ення,
висвітлення тих самих явищ і подій у різних ракурсах
викликаю ть, ясна річ, і ускладнену сти лісти ку (щ о та­
кож певною мірою споріднює творчу манеру Ш евчука із
манерою письма Ф олкн ера, котрий, показую чи одну й
ту саму подію у сприйнятті різних героїв, прагнучи охо­
пити однією фразою м инуле і теперіш нє, вдається до
складних синтаксичних конструкцій), п окликан у ство­
рити внутріш ній, напруж ений рух у творі. Тож обом
прозаїкам властиве прагнення творити таку худож ню
структуру, яка жодною мірою не давала б відчуття
простоти, щ о її не дає і саме ж иття. І якраз через ф іло­
софську категорію часу це і найцікавіш е (хоч , може,
не найлегш е) зробити.
Я к уж е зазначалося, свої твори на історичну темати­
к у В алерій Ш евчук називає історичною фантастикою -
незважаючи на витворювану ним щ іль н у ф актуру реалій
тієї чи тієї епохи, згущ ену, фізично відчутну духовну
атмосферу м инулого. І в цьому він бли зьк и й до В. Ґол-
дінґа, котрий також заперечує приналеж ність своєї по­
вісті «Ш п и л ь » до історичного ж анру, вважаючи основ­
Валерій Шевчук 185
ними не часові, а ф ілософ ські її координати. Власне, на
тому наголош ує і Валерій Ш евчук; для нього історична
епоха є не об’ єктом худож нього дослідж ення, а тільк и
тим історичним тлом , на як ом у розгортається не стільк и
зовніш ня, ск ільк и внутріш ня «д ія » - пош уку сенсу бут­
тя, свого істинного « Я » у системі морально-етичних,
ф ілософ ських координат.
Тож дослідж увати «н ову р еальн ість» В алерія Ш евчу­
ка, а на її основі - вибудовану ним засобом творення у н і­
версальної картини світу худож ню галактику, розді­
ляю ч и його прозу на історичну та сучасну, ясна річ,
неправомірно, бо подібне дослідж ення можна прово­
дити ли ш е у всіх взаємозв’ язках створених ним текстів
і підтекстів, оск ільк и одне органічно «ви ростає» з ін ­
ш ого, становлячи єдиний світоглядний масив та від­
биваючи Ш евчукову концепцію бачення світу й лю дини
в ньому.
На В алерія Ш евчука як дослідника й глибокого
знавця к ультури епохи бароко 1 не м огли не вплинути
барокові мистецькі структури, зокрема така, як універ­
сальна картина світу (письменник присвятив цій темі
окрему статтю). Основний принцип, на яком у вона базу­
ється, - це принцип висхідної л ін ії, коли ц іле твориться
через часткове. З цього п огляд у можемо розглядати ес­
тетичну структуру, скаж імо, тієї ж «С теж ки в тр а в і», як
таку, що «тр и м ається», за спостереженням Р . Корогод-
ського, на трьох «поверхах б у т т я », а саме: екзистенцій-
ній сірості, з як ої намагаються втекти батько і син Воло-
ш инські («Ж и т т я та пригоди В італія В олош инського,
писані ним са м и м »), кризі ін т еліген ц ії в умовах тота лі­
тарного реж им у (« Б іл е ц ь к і»), «р о зк в іт і» люмпенства,
культивованого учораш німи селянами на ґрун ті чуж ого
їм за духом м іського середовища з його розмитими мора­
льно-етичними нормами, щ о неминуче відчуж ує лю дину
од предковічної природної сутності ( « П ’ ятий н ом ер»).
«З а м и к а є» все те - сам автор з його образно-метафо­
ричною системою та філософськими вислідами.
1 Див. зокрема: Солецький О. Валерій Ш евчук - дослідник та
інтерпретатор українського літературного бароко: Автореф. ... дис.
канд. ф ілол. наук. - Івано-Франківськ, 2008.
 186 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
З ц и х т ем а т и ч н и х б л о к ів або «ч а с т к о в о с т е й », я к ,
в ласн е, і з о к р е м и х , н а зв ан и х в и щ е твор ів, з ’ єд н а н и х
єд и н ою авторськ ою к о н ц е п ц ією сам е з д оп о м ого ю т и х
о бр а зн и х с т р у к т у р та у з а г а л ь н е н ь , і в и б уд ов у ється а р х і­
т е к т о н ік а ж и т о м и р с ь к о ї саги , та ром ан н а ц іл іс т ь , є д и ­
ний е п іч н и й у н ів е р су м , п о к л и к а н и й яв и ти си ст ем у х у ­
д о ж н ь о го св іто ба ч ен н я п и сьм ен н и к а у в сіх ї ї е ст ет и ч ­
н и х , ф іл о со ф сь к и х та ст и л ь о в и х з в ’ я зк а х .
Я ск р а в и м п р и к л а д о м тв ор ен н я ц іл іс н о г о , у н ів е р с а л ь ­
н о го ч ер ез ч астков е є в п л ет ен н я в х у д о ж н ю т к а н и н у
п о в іст і « І л л я Т у р ч и н о в с ь к и й » с е р ії о к р ем и х оп овідей -
п р и тч, об єд н а н и х с п іл ь н о ю назвою «М у д р іс т ь п ред ко­
в іч н а » ( « Р о з у м » , « В о л я » , «Г о р д и н я », «З а з д р іс т ь », «О т а ­
р а » , «П о в с т р и м н іс т ь »), я к і у с у к у п н о с т і й утв ор ю ю ть
т у м и сл ен н о -ф іло со ф сь к у к о н с т р у к ц ію , на я к ій тр и м а ­
є т ь ся ід ей н и й ст р и ж е н ь тв ор у, - тв ор у, я к и й і сам є о д ­
н ією з Ш е в ч у к о в и х п р и тч . Т о б т о о к р е м і п р и т ч і про п евн і
ри си л ю д с ь к о ї вдачі в и б уд ов ую ть п о в іст ь-п р и т ч у про п о ­
к л и к а н н я л ю д и н и у ц ь о м у св іт і, а п о в іст і « І л л я Т у р ч и ­
н о в с ь к и й », «П е т р о у т е к л и й » та « Л і с л ю д е й , або „Ч о р н а
к н и г а “ К и р ія к а А в т о м о н о в и ч а С а т а н о в с ь к о го », с к л а д а ­
ю чи тр и п т и х « Т р и л и с т к и за в ік н о м », у свою ч ер гу,
ви твор ю ю ть р о м а н -п р и тч у про в іч н і п о ш у к и л ю д и н о ю
іст и н и та сен су б ут т я .
Ж и т о м и р с ь к у са гу «С т е ж к а в т р а в і» х о ч і нап и сан о за
за к он а м и еп іч н о го ж а н р у в о п о в ід н ій м а н ер і, одн ак н е ­
в а ж к о п о м іти т и , щ о ї ї створено за п р и н ц и п ом м о н та ж у :
з о к р ем и х с ю ж е тн и х б л о к ів , еп ізо д ів , сц ен т ощ о в и м а­
л ь о в у є т ь с я б уттєв е т л о т іє ї «н о в о ї р е а л ь н о с т і», зм од ель о-
в а н ої уя в ою автора. Т а к и й п р и й ом н а си ч ен н я х у д о ж н ь о ї
ф а к тур и м етодом к о л а ж у , ясн а р іч , повн ою м ір о ю н а ­
к л а д а є т ь с я на м а тр и ц ю у н ів е р с а л ь н о ї к а р ти н и св іт у з ї ї
за к он а м и « р у х у » від ч а стк о в ого до ц іл о г о , від ок р ем о го
до у за га л ь н ю ю ч о го .
Т а к сам о «п р а ц ю є » на тв ор ен н я у н ів е р с а л ь н о ї к а р т и ­
ни св іт у й у н ів е р с а л із а ц ія си т у а ц ій : тобто те, щ о в ід б у ­
в а ється у л о к а л ь н ій м ісц ев о ст і ж и т о м и р с ь к о ї о к о л и ц і,
п р о ек т у є ть ся в ц іл о м у на у к р а їн с ь к е с у с п іл ь с т в о ; зн ов у
ж та к и - у н ів е р с а л із а ц ія Ш е в ч у к о в и х гер о їв , — і то м а ­
є т ь ся на у в а зі не т іл ь к и те, щ о часом о ди н герой о б ’ єд ­
н ує к іл ь к а творів, ск а ж ім о , той ж е В іт а л ій В о ло ш и н сь -
Валерій Шевчук 187
к и й , к о тр и й зц ем ен тував а в тор ськ у ід ею у «С т е ж ц і в
т р а в і», а й, зок р ем а , та обставина, щ о п и сьм ен н и к незрі-
дка дає св оїм гер о ям с и м в о л іч н і, у н ів е р с а л ь н і п р ізв и щ а ,
як -о т С атан овськ и й чи П уст о в о й т ен к о . Т а к сам о н а бува ­
ю ть ун ів е р са ль н о ст і о бр а зн о -а л его р и ч н і назви твор ів, а
п очасти в н и х назви р о з д іл ів тощ о.
Т а це, та к би м ови ти , зо в н іш н ій , а р х іт е к т о н іч н и й (за
в и н я т к о м , з р о з у м іл о , м етаф ор и ч н ості п р із в и щ ) вияв п о ­
буд ов и х у д о ж н ь о го т в ор у за п р и н ц и п ом у н ів е р с а л ь н о ї
ка р ти н и св іт у. Я к щ о ж з а м и с л и т и с я про в н у т р іш н ю в ід ­
п о в ід н іст ь ч и с п ів зв уч н іс ть ї ї к о м п он ен та м с к л а д о в и х
Ш е в ч у к о в о ї х у д о ж н ь о ї га л а к т и к и , то варто н а го л о си т и
й на д в ох д у х о в н и х п а р а д и гм а х або «п о в е р х а х » ж и т о ­
м и р сь к о ї са ги В а л е р ія Ш е в ч у к а , щ о їх Р . К о р о го д с ьк и й
образн о н азиває небом та з е м л е ю , — я к т и п ов о м у п р и к л а ­
д і б ар ок о в о ї п о ети к и : поєдн ан н я в и сок ого й н и зь к о го .
А л е це не просто ум о в н и й п о д іл св іт у на дві р ів н о в е л и к і
п л о щ и н и . В ід п о в ід н о до Ш е в ч у к о в о ї с в іт о гл я д н о -е с т е ­
т и ч н о ї си стем и небо т у т у о с о б л ю є пори ван н я л ю д и н и ,
п ев н ого т и п у Ш е в ч у к о в о го гер о я до в и со к о го , д у х о в ­
н ого - я к н а м а га н н я вирватися з л е щ а т ек зи ст ен ц ій н о ї
сір о с т і та в богості й у т е к т и з п о р о ж н еч і са м о тн о сті в
естети ч н и й н адсвіт, а з е м л я — т у са м у ек зи ст ен ц ій н у
п р и з е м л е н іс т ь , з а м к н у т іс т ь л ю д и н и в о б о л о н ц і своєї
ін д и в ід у а л ь н о с т і, з а ц и к л е н іс т ь на е к з и с т е н ц ій н и х п о ­
тр еб а х в ла сн ого « Я » , б іл ь ш е того , в и р о д ж ен ість у л ю ­
д и н і л ю д с ь к о го , д о м ін у в а н н я у н ій н и з ь к и х , тва р и н н и х
ін ст и н к т ів , н ер ід к о «о с в я ч е н и х » п о р у х о м зн ен ави сті.
Ц е й д у а л із м , у р ів н ов а ж у в а н и й п и сьм ен н и к о в о ю си с­
тем ою п о ш у к у сен су ж и т т я й п о к л и к а н н я л ю д и н и —у ж е
на р ів н і «н е б а » й « з е м л і» або, радш е, « р а ю » та « п е к л а »
в д у ш і са м о ї л ю д и н и , - і витворю є у св о їй д іа л е к т и ч н ій
єд н ості т у в н ут р іш н ю , д у х о в н у ц іл іс т ь , щ о й визначає
ф іл о со ф сь к у п о ліф о н ію не л и ш е ц ьо го , а за га л о м к о ж ­
н ого Ш е в ч у к о в о го твор у.
О с к іл ь к и В а л е р ій Ш е в ч у к п о р уш ує у св оїй твор чості
з н а ч у щ і з а га л ь н о л ю д с ь к і, з а га л ь н о м о р а л ь н і п р о б лем и , а
гер о й й о го у б о л іс н и х ш у к а н н я х іст и н и й свого л ю д с ь к о ­
го п р и зн а ч ен н я п р о ек т у є ть ся на « в іч н і» ін т ер л іт ер а т у р -
н і тем и , то, оч еви дн о, м о ж ем о тверд и ти , щ о таким
ч и н о м ч ер ез га л е р е ю с в о їх п ер сон а ж ів, я к і є н о сія м и
 188 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
певних характеротворчих «к ом п он ен тів », автор про­
понує власну м ентальну візію України, а через низку
подій і лан цю г окрем их к о лізій на т л і тих чи тих істо­
ричних епох - свій цілісн ий , універсальний образ У к р а ­
їни, а д алі, за цим ж е бароковим принципом творен­
ня ц ілого через часткове, і моделю ється універсальна
картина світу.
П ричом у, навіть якщ о письменник беззастережно
«в буд овує» свого героя в конкретний історичний пласт,
як то бачимо у романі-триптиху «Т р и листки за в ік ­
н о м », основним д ля нього є духовний простір, у яком у
напруж еніш е розвивається внутріш ній, аніж зовніш ній
сюжет, його більш е цікавлять м ислительно-інтелектуа-
л ь н і потуги героя, аніж хронологічний перебіг конкрет­
них історичних реалій. Те саме бачимо і в творах сучас­
н ої тематики, позбавлених суспільно-політичного тла,
де соціальне подається лиш е через переломлення у пси­
х о л о г ії персонажів.
Тож уникаючи прямих «в и ход ів » на як ісь сусп іль­
но-історичні процеси, В алерій Ш евчук
шукає неторовані шляхи для виявлення розмаїття склад­
них історико-суспільних процесів через крайні кри­
зи особистості, коли викреслюються найпотаємніші мо­
тиви людської поведінки. Вчинки, тільки вчинки ста­
ють об’єктивізацією реальності, а словами тчеться тло,
атмосфера, за яких проявляються ті чи ті параметри
людини
Тобто лю дська поведінка, всі лю д ськ і вчинки та
душ евні порухи так чи інакш е детерміновані тими істо­
ричними й суспільни м и процесами, на т л і як и х і вияс-
кравлю ється окремо взяте лю дське ж иття у всьому ком ­
плек сі його морально-етичних, п си хологічн и х чинників.
Так, за к о лізіям и , щ о розгортаються в родині Б ілец ьк и х
та В олош инських, за складним плетивом стосунків, а
надто - рефлексій, в їх н ій універсальній поєднаності по­
стає панорама повоєнної У к раїни у її худож ній інтерпре­
тації, вільній од ідеологічн ого «к а р к а су », властивого пе­
реважній більш ості літературних творів.
1 Корогодський Р. Втеча від самотності, або А п о логія рідного дому:
Вступ, слово // Ш евчук Вал. Стежка в траві. Ж итомирська сага: У
2 т. - Т. 1. - С. 13.
Валерій Шевчук 189
Отже, історія України в худож ній інтерпретації В але­
рія Ш евчука також викладається методом універсальної
картини світу: від часткового - до ц ілого. Ось я к у «іс т о ­
ричну ф ор м улу» виводить ш істнадцятирічний В італій
В ол ош инський:
Наша історія - це не хроніки війни одне з одним, не ви­
клад наших незлагод, це історія будівництва одного з
мільярдів мікросвітів. А будівником його є не тільки ма­
ти, як здавалося мені раніше, а всі ми, бо ми будуємо не
тільки дім, у якому нам жити, а передусім самих себе.
Будуємо самих себе у злагоді чи не в злагоді з тими, хто
живе поруч, і тим самим будуємо нас, як спільність, ко­
тра також є раз назавжди дана
Й ого ж устами письменник стверджує й те, щ о немає
великого без малого, що всі м алі історії —це тін і історій
великих, а найбільш а з вели ки х історій - це історія лю д ­
ської душ і.
А далі, якщ о йти за цією м оделлю , - українська істо­
рія у всіх її ф ілософ ських вимірах, морально-етичних
екстремах постає на загальноєвропейському т л і, тобто
національне переростає у світове, а наш і суто українські
проблеми з огляд у на універсальність ф ілософ ських, мо­
рально-етичних проблем виростають до значущ ості зага­
льнолю дськи х.
Із середньовічних часів в українській, та й загалом
світовій літературі (зокрема, це бачимо на прикладі спі-
льноєвропейських «Л ю ц и д а р іїв ») універсальна картина
світу нерідко вибудовувалася у формі уявлен ь про землю
загалом та ж иття на ній. І наш сучасник Валерій Ш ев­
чук не цурається, к о ли то виправдано худож нім за­
думом, описів рідної зем лі, надто того куточка її, який
є його батьківщ иною - через те на сторінках його тво­
рів, особливо сучасної тематики знаходимо ж итомир­
ськ і пейзаж і, фантастичні народні оповідки, легенди
тощ о про тварин, казкові неймовірні перевтілення, а
також сьогоденні побутові реалії, що дають уявлен ­
ня про специфіку та усталений уклад ж иття. У н івер­
салізац ія описів природи, яка в письменника не має
1 Ш евчук Вал. Стежка в траві. Ж итомирська сага: У 2 т. Ж иття
та пригоди В італія Волошинського, писані ним самим. - Т. 1. -
С. 393-394.
 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
конкретних, виразно-неповторних прикмет, виправда­
на авторським намаганням піднести її до рівня філософ ­
ської категорії, метафори, тобто універсального, син­
тетичного образу.
П ослуговую чись бароковим інструментарієм творен­
ня універсальної картини світу, В алерій Ш евчук, як
правило, іде від часткового до образу ц ілого (й навпаки:
знаходить часткове в ц ілом у), прикладом чого є зобра­
ж ення отієї худож ньої м ікрогалактики, ло к а ль н о ї м іс­
цевості, а саме —ж итомирської ок олиц і, яка й витворює
Ш евчукову візію У к раїни , тобто цілісн и й образ через ча­
сткове, свідомо локалізоване. Так само, м іф ологізую чи
свого провінційного героя, письменник, власне, витво­
рює образ того типу українця, який він найглибш е знає і
який, на його дум ку, віддзеркалює ментальність значно­
го прош арку українського суспільства, скаж імо, тенден­
ц ії його лю м пенізац ії, що виразно простеж ується в
« П ’ ятом у ном ері» (сага «С теж ка в тр а в і»), тобто спосте­
рігаємо ту ж таки універсалізацію образу.
А вже від моделювання часткового (лок а льн а терито­
рія, м еж і я к ої окреслені худож ньою уявою письменни­
ка) автор іде до осягнення ц ілого, тобто сво єї в ізії У к р а ї­
ни. В описах тих ж итомирських околиць, чи то берегів
ріки, чи то вуличок та прим іських кварталів, вгадується
загальне «о б л и ч ч я » т іє ї України, я к у охоплю ю ть пись-
менникове око й душа.
Д уалістичн е поєднання полярних понять «н еба » й
« з е м л і » - ц е ще й бачення світобудови як космічного
універсуму, з єднаного парадигмою лю дської душ і з її
«р а є м » та «п е к л о м », - що його письменник прагне зу с і­
біч дослідити засобами худож ньої прози, виробивши
власну систему світоглядного узагальнення. Оте бароко­
ве усвідом лення лю диною своєї м алості й безпорадності
у безм еж ж і всесвіту, космізм світовідчуття, перейня­
тість трагічною неспівмірністю вселенського макрокос-
м осу й мікрокосмосу лю дської душ і знайоме більш ості
героїв В алерія Ш евчука.
У ж е в перш их своїх творах Валерій Ш евчук вдається
і до такого «наповнення» універсальної картини сві­
ту компонентом косм ізм у, як, сказати б, сферичність,
ок р углість світу, щ о виразно засвідчує, скаж ім о, повість
Валерій Шевчук 191
«С ередохрестя». Мотив безконечності виразно звучить і
в романі-баладі «Д ім на г о р і». А втор подає картину світу
як певної округлості, к у л і, всередині як ої тече розмірене
вічне ж иття - без початку і без кінця, - через транс­
формоване сновидінням почування одного із своїх геро­
їв. Таке ж космогонічне відчуття світобудови як певного
кола без початку й кінця письменник потверджує і варі­
ативними розмислами у своїх наступних творах, як це
бачимо, скаж імо, у романі-триптиху «Т р и ли стки за в ік ­
н о м », зокрема в перш ій повісті « І л л я Турчин овський ».
П исьм енник устами своїх героїв утвердж ує дум ку,
яка від твору до твору розвивається й розгалуж ується,
трансформуючись у образи-символи, наскрізні метафо­
ри, а саме: що все сущ е на зем лі замикається у коло.
І, як спостерегла дослідниця С. А ндрусів, картина сві­
ту (додамо - світу універсального) на сторінках повісті
« І л л я Т ур чин овськ ий », щ о побудований як «роман ве­
ли к о ї д ороги », початок якої неминуче зливається з к ін ­
цем, - це поєднання ок р у гли х замкнених площ ин - від
голу бої «м иси неба» до замкненої сим воліки дороги, і
від неї - до кола як замкнутості пош уків істини (н а­
приклад, у юнакові, котрий вирушає у мандри, узявш и
з собою книж ку, І л л я впізнає самого себе)1.
Тобто подорож, дорога героя звичайно має «у н і­
версальне значення ж иття і пізнавання себе» (Л . За-
леська-Ониш кевич). І оте Олізарове відчуття « зам кну­
т ост і в я й ц е », і вимовлена старим Розенрохом фра­
за про те, що все треба починати спочатку (повість
«П т а х и з невидимого острова»), і ок р углість самого ост­
рова, замкненого ок руглістю води, і порівняння цього
острова з пеклом , яке, в свою чергу, має сім к іл , і навіть
колоподібне плетиво павутиння - усе це той набір за­
собів, з допомогою як их твориться такий компонент
вибудовування універсальної картини світу, як ок руг­
л іст ь світу, безмеж ність та ц и клічність, універсальність
світобудови.
Розли та в просторі худож ньої м ікрогалактики потуж ­
на «сонячна ен ер гія» та космізм світовідчуття людини
спостереж ливої, якою і є герой Ш евчука, —все це й ви­
1Андрусів С. У л іс і лю дської душ і // Ж овтень. - 1988. - № 1. -
С. 108.
192 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
творює вселенський безмір космосу, перед лицем якого
цей герой (я к і, до речі, герой Т. Осьмачки) екзистенцій-
но відчуває свою м алість й гостро переймається трагіч­
ним усвідом ленням своєї беззахисності.
Згадувана вже парадигма лю дської душ і з її різнопо-
люсовими мікрокосмічним и «н ебом » і «з е м л е ю » як
віддзеркаленням макрокосмосу - найблагодатніш е поле
д ля худож ньої обсервації лю дських характерів таким
знавцем лю дської п си хології, яким є В алерій Ш евчук.
Тож дуж е характерним є д ля нього використання у н і­
версальної картини світу у м ікрокосмічному вимірі, а
саме: звертання до раю й пекла в лю дській душ і. Щ о ­
правда, конкретним уособленням образу останнього є
невидимий острів у повісті «П т а х и з невидимого остро­
в а ». Відповідно до того, як у Данте Бог існує в трьох
іпостасях - си ли, розум у й лю бові, у цьому витвореному
уявою письменника п ек лі існує трійця демонів в особі
Б ілинського, Розенроха і П авучихи, що виконую ть по­
дібні ф ункції.
Проте насамперед письменник бачить оті рай і пекло,
«н е б о » й «з е м л ю » у лю дській душ і; звідси - векторне до­
слідж ення лю дських вад і чеснот, щ о поділяю ть лю дей
на вірних і праведних, ідеальн их і неправедних. Та, як
правило, він не вдається до такої чорно-білої одно­
значності, а завше бачить лю д ськ у душ у як арену
боротьби м іж добром і злом , у як ій і відбуваються як
самопізнання, так і самодоростання, духовне еволю ц і­
онування, саморозвиток. Інш ими словами, об’ єктом х у ­
дожнього дослідж ення В алерія Ш евчука є мікрокосм і
віддзеркалений у ньому макрокосм; тобто універсальна
картина світу в космічному обш ирі. Ш ироко вдається
він і до такого компоненту універсальної картини світу,
як антитеза «ж и ття і см ер ть».
Д уж е посутнім є д ля В алерія Ш евчука вузол проблем,
що їх можна означити, як лю дина і родовід або те, що
ми розуміємо під поняттям «а п о л о гія д о м у ». Ш евчукові
герої мають власний дім на ок оли ц і як місце д ля осідку,
для спокою, зрештою, д ля гарм онії, бо м іські, «ін к у б а ­
тор н і» форми буття д ля них неприйнятні, вони прагнуть
« о сіст и » на своїй зем лі надійно і залиш ити *м іцно о сі­
лих д іт е й » (В алер ій Ш евчук). Проте він заперечує д ум ­
Валерій Шевчук 193
ку, нібито його герої відчувають недовіру до великого
міста, неприязнь з ’ являється в них т іль к и тоді, к о ли та­
кі обж иті століттям и ок оли ц і це місто руйнує. Ц ей особ­
ливий тип меш канця ок оли ц і зі своїм психологічним
комплексом і стає об’ єктом худож ньої обсервації.
П исьменник активно використовує у різних інтерпре­
таціях «м ан дрівни й» у світовій літературі мотив блудно­
го сина. Так, герой повісті «П т а х и з невидимого остро­
ва» О лізар потрапляє на чудернацький острів, повертаю­
чись додому з турецького полону. Б лудним сином можна
назвати й Івана Пустовойтенка, героя повісті «Г іс т ь
уд о м а », котрий пройшов такий драматичний і виснаж­
ливий ш л я х із заслання до рідного порогу. Таким и ж
«блуд н и м и синами» є й герої «С теж ки в тр а в і»: Силь-
вестр (« Б іл е ц ь к і»), а також б лу к а льц і М и кола та А ндрій
( « П ’ ятий н ом ер »), хоча кож ен із них з різною мірою
глибини здатний усвідомити всю значущ ість тієї апо­
логетики.
Характерним є д ля письменника й послаблення при-
чинно-наслідкових зв ’ язків - власне, як одна з ознак,
що визначають стильову манеру притчі: автор нерідко
вдається до часових зміщ ень, аби оп ук ліш е показати
якийсь порух душ і свого героя, його рефлексивні роз­
м исли. А д ж е д ля притчевої розповіді важ ливіш ою є л ю ­
дина не в системі реалій, а в системі ф ілософ ських коор­
динат, та «м и слен н а» атмосфера, духовний простір м іж
зем лею і небом, котрий вабить м ож ливістю «п о л ь о т у »,
духовний вимір заданої автором ідеї твору, як це бачимо
в романі-баладі «Д ім на г о р і», творах на історичну тема­
тику, зокрема у «Т р ь о х листках за вік н ом ».
Використовуючи м ож ливість творення уявної м оделі
суспільства, яка проектується на ж иття сучасне й реаль­
не, письменник пиш е свою антиутопію - повість «П т а хи
з невидимого острова» - як одну з форм уявлен ь про
універсальну картину світу. Т ут зображено замкнену
острівну територію, щ о являє собою м одель устрою ж ит­
тя, яке є анти-ідеалом, схемою тоталітарної держави в,
сказати б, «конц ентрованом у», гротесковому вираженні.
І все ж центральним компонентом творення універса­
льн о ї картини світу завжди залиш ається д ля письмен­
ника людина - в усій її неповторності та універсальнос-
7 10-125

194 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ті. Л ю дина «м а л а », звичайна, але глибоко індивідуальна
у своєму відчутті себе й світу, й водночас універсальна у
своїх перетинах з поняттями лю бові й ненависті, ж иття
і смерті, добра і зла, краси й потворності. Отже, таку
лю дину, здавалося б, просту й непомітну, і вчить пова­
жати письменник, сам поважаючи її природою дане пра­
во бути самою собою, робити свій власний вибір у ж итті,
що й простеж ується - хоч би до якого образу ми звер­
нули ся - у його худ ож н іх творах. Однак, часто до то­
го глибинно лю дського, нерідко захованого глибоко у
лю дськом у єстві й часто зовсім не зреалізованого, він
іде не через розкриття достоїнств та цнот, а через сла б­
кості лю д ськ і та вади, персоніфікуючи їх , як, скаж імо,
страх, щ о живе в кож ном у з нас. І то не тому, що прагне
очорнити свого героя чи акцентувати на тому, щ о в
природі лю дській доміную ть риси із зарядом негації, а
щ об змусити цю лю дин у побачити себе нібито збоку,
чуж им и очима й спонукати її до самовдосконалення,
тобто, знову ж таки, прийти від часткового до цілісн ого,
універсального.
І, безперечно, прикладом звертання В алерія Ш евчука
до компонентів барокової універсальної картини світу
служ и ть і різноплощ инність побудови його творів, що,
відповідно, породжує й різнопрочитання, або, можемо
сказати, універсальність їх прочитання, характерне д ля
притч. Тобто неодмінними є тут як «п р и сутн ість» бут-
тєвого пласту творення «н ової д ій сн ості», того «бут-
тєвого Гольф стрім у» (Р . К орогодський), щ о увиразнює
лю д ськ і д олі й характери, так і насичення худож ньої
м ікрогалактики філософським змістом з неодмінними
підтекстами й смисловими різночитаннями, паралелям и
й метафорами.
О скільки В алерій Ш евчук передусім філософ, м исли­
тель, який вільно оперує категоріями духу, а вже за­
тим - історик і белетрист, то видається ц ілк ом законо­
мірним і природним те, щ о у своїх худ ож н іх ш уканнях
сенсу буття, ш ля хів подолання дисгармонії як у макро-
космічному, так і в м ікрокосмічному вимірах, пізнанні
добра і зла він приходить до умовно-метафоричних худож ­
н іх форм, де превалює алегоричне начало, щ о дає зм огу
закодовувати авторську ідею у символічно-знаковій си­
195
Валерій Шевчук
стемі. Ц е, відповідно, забезпечує кільк ап лощ и н н ість
тексту, багатовимірність зм істу і розгалуж еність під-
текстової образності. Отже, йдеться про таку у лю блен у
форму світової літератури, якою є притча, незалеж но від
міри й глибини її умовності та співвіднош ення тієї ум ов­
ності з матеріалом реальності. Бо нерідко притча не є
«р іч ч ю в с о б і», а немовби «захован а» автором у звичай­
ній подієвій розповіді, і рецепція її залеж и ть від здат­
ності побачити прихований зміст за зовніш нім пере­
бігом, здавалося б, звичайних ж итейських к о лізій .
Д ослідж ую ч и Ш евчукові притчі, не можна обійтися
без аналогій з прозою ан глій ц я В. Ґолд ін ґа . А легор ичн е
начало, пріоритет просвітницького, м оралізаторського
чи викривального пафосу не заступає творцям притчі
звертання до м атеріального, насичення розповіді бут-
тєвими реаліям и, подробицями побуту, щ о спостеріга­
ємо у прозі В. Ґолд ін ґа . Власне, таким ш ляхом пішов і
В алерій Ш евчук, яком у ч у ж і чисті категорії абстрактно­
го. А л е одразу потрібно внести одне суттєве уточнення:
якщ о говорити про В. Ґолд ін ґа , то його притчі - саме
ан глій ськ і, тоді як Ш евчукові притчі - саме українські.
А л ю з ії Ш евчукових притч також мають конкретно­
го, часто прозоро завуальованого історично-суспільного
адресата (повість « У пащ у Д р ак он а »), навіть у найфан-
тастичніш их ситуаціях автор зберігає вірність законам
ло гік и , дотримую чись необхідних масштабів і пропорцій
(повість «П т а х и з невидимого острова»).
Одна з характерних особливостей притчевої розповіді:
якщ о дія розгортається в контексті реальної дійсності,
то її алегоричний смисл надійно захований під шарами
оповіді, з-під як и х начебто несподівано прозирає новии,
додатковий «в и м ір ». І навпаки: здавалося б, метафора
очевидна, «ін ом о в лен н я » начебто леж и ть на поверхні,
але письменник дає ц ілком конкретне, заземлене об­
ґрунтування діям своїх героїв. Оця кількаплановість
притчі передбачає, як правило, два рівні прочитання:
реально-побутовий, розповідний та підтекстовий, філо-
софсько-узагальню ючий - усе це знаходимо як у В. Гол-
дінґа, так і у В алерія Ш евчука. Водночас у творенні Ш е ­
вчукової о паралельної д ій с н о с т і» це щ е й компонент
універсальної картини світу.

196 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
На подібність Ш евчукової прози до Ґолд ін ґов ої вка­
зує і прагнення обмеж итися для розповіді певною д і­
лян кою уявної чи реальної дійсності, тобто створити
своєрідне дослідне поле, лабораторний майданчик, де
події м ож уть безперешкодно розвиватися у заданій ав­
тором системі ф ілософ ських та морально-етичних к о­
ординат, «п рацю ю чи» на письменницьке надзавдання:
ф ілософ сько-узагальнений підтекст. Відповідно чи спів-
мірно до ц ієї м оделі універсальності, яка тримає на сво­
їх «п л е ч а х » основну ідею, стрижень роману чи повісті,
як це властиво творам Т. Манна чи В. Ґолд ін ґа , і тво­
риться відповідна поетика. Тобто змодельована автором
худож ня реальність дає універсальну картину світу, яка
цілк ом проектується на сьогодення.
Замкнений простір у прозі В алерія Ш евчука - це або
той же острів, як у В. Ґо лд ін ґа («П о в е л и т е л ь м у х »,
«З лод ю ж к а М а р тін », де традиційний, як у попередньо­
м у творі, острів звуж ується до го л о ї ск елі, на як ій гине
герой), - йдеться, зокрема, про повість «П т а х и з невиди­
мого острова», або обнесений мурами монастир, як у ро­
мані «Н а п о лі см иренном у» чи на сторінках повісті «П о ­
чаток ж а х у », або ж іщ е лок а льн іш а «т е р и то р ія », де й
відбуваються найваж ливіш і події, покликан і розкрити
авторську ідею, як то бачимо в романі-баладі «Д ім на го ­
р і» , сама назва я к ої вказує на територіальну обм еж е­
ність того худож нього «лабораторного м айданчика».
Повість-притча, повість-метафора «П т а х и з невиди­
мого острова», очевидно, має певні перегуки з рома-
ном-притчею В. Ґо лд ін ґа «Р и т у а л и п лав ан н я». А л е най­
більш ою мірою тут можна достосувати типологічне порі­
вняння з Дантовим «П е к л о м ». Острів д ля О лізара - те
саме, що й дійсне пекло д ля душ і Дантового героя, бо
якщ о Дантів мандрівник мав зриме тавро семи гріхів, то
Олізар має незриме тавро невільника.
І Дантове, і Шевчукове пекло були місцями вічного бо­
лю, без співчуття, як сказано в написі над брамою, з т і­
єю відмінністю, що Шевчукові герої ще зберігають ще
одну можливість надії *, -
1 Залеська-Онишкевич Л . Ш ля х вічного повороту // Сучасність. -
1996. - № 1. - С . 95.
197
Валерій Шевчук
справедливо вказує Л . Залеська-Ониш кевич на те, що
м уки Ш евчукового героя, вочевидь, гостріш і й бо ліс н і­
ш і, оск ільк и ситуація, в я к у він потрапив, попри все за­
лиш ає бодай якусь надію, а лиш е втративши надію, л ю ­
дина мож е позбавитися й м ук —у си лу усвідом лення по­
вної безвиході.
Н ай розлогіш і письменникові розмірковування - про
добро і зло. І тут В алерій Ш евчук іде тим ж е ш ляхом ,
який близький й В. Ґо л д ін ґу , вважаючи, щ о ці категорії
іманентно властиві лю дин і од народження. Тем а добра і
зла розвивається у В алерія Ш евчука од твору до твору,
змуш ую чи замислюватися над питаннями: щ о є добро, а
що зло; щ о таке гр іх; чи можна прож ити, а тим більш е
звершити щ ось без гріха; де та межа, за якою зак ін чу­
ється вільний вибір —вибір м іж добром і злом ; у яком у
становищ і людина втрачає зм огу вільно вибирати, тобто
наскільки «в іл ьн е її падінн я» (назва роману В. Ґолд ін ґа
«В іл ь н е п а д ін н я »), чи існує вище об’ єктивне виправдан­
ня зла в ім ’ я творення добра?
Ц і філософські розмисли Валерій Ш евчук, як і В. Ґол-
дінґ, втілю є у своїх історичних романах чи повіс­
тя х - хоча ні перш ий, ні другий не називають свої тво­
ри історичними: Ґо л д ін ґ, скаж імо, заперечує означення
свого роману «Ш п и л ь » як історичного, наголош ую чи
при тому, щ о головне д ля нього не часові, а філософські
координати, а Ш евчук називає свої твори, де він «п од о­
ро ж ує» у гл и б століть, історичною фантастикою. Звичай­
но, таке жанрове означення можна визнати як умовне,
якщ о зважати на трансформацію історичного жанру,
яка характеризується, з одного боку, спорідненістю з
химерною прозою як прагненням передати реальне че­
рез нереальне (щ о виразно бачимо й у латиноамерикан­
ській літер атур і з її «м а гіч н и м » реалізмом , утілен и м у
творах Г. Маркеса, X . Кортасара, К. Ф уентеса, X . Р у ль-
фо, Р. Бастоса), оск ільк и містить у собі елементи ф ольк­
лор у й казкової фантастики, з другого - має й певну до-
тичність до сучасної худож ньої фантастики з її пом іт­
ним науковим началом, а до того ж закорінена в реалії
м и н улої епохи —тією мірою, яка необхідна д ля ^того,
щоб реконструювати людину м инулого, її духовний світ
і ф ілософ ські параметри ї ї світобачення.
 198 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Співвідношення образу, що концентрує у собі певну
філософську символіку, з фактами реальної історії, під­
носить до рівня символу й факти цієї історії, ущ ільнює
їх ...1 -
ц ілк ом слуш но зазначає літературознавець М . Ільни-
цький, намагаючись розібратися у ж анрових структурах
сучасної історичної прози.
Тобто В алерій Ш евчук творчо розвиває жанровий р із­
новид історико-худож нього роману чи повісті, як засво­
юючи глибоко національні традиції, так і вбираючи й
трансформуючи світовий літературний досвід, доводячи
тим, щ о при написанні худож нього твору вільне оперу­
вання вимислом у рамках історичної конкретики, пере­
б ігу історичних подій ли ш е підносить цей твір від зви­
чайного ілю стрування історичної епохи до рівня реконс­
тр ук ц ії ід еї чи концепції, незрідка втілен ої у такій
умовно-образній формі, якою є притча. І, як правило, з
ретроспекцією на сьогодення, як це бачимо у більш ості
творів письменника.
Реконструюючи у романі-триптиху «Т р и листки за вік­
н ом » (це —три ли стки з древа ж иття, три епохи —X V II,
X V I I I і X I X століття) внутріш ні, духовні виміри лю дини
у переломні д ля її свідомості часи, В алерій Ш евчук на­
чебто «ви й м ає» своїх героїв із соціального та побутового
контексту, худож ньо обсервуючи насамперед їх н і мис-
ли тельн о-ін телек туальн і потуги. Тобто письменник ста­
вить тут не завдання навіть —відтворити ту чи ту епоху,
а надзавдання - стилізувати мислення лю дини тогочас­
ної доби, простежити її духовну еволю цію - через істо­
ричні гони —у протиборстві таких вічних категорій,
яким и є добро і зло. І якщ о І л л я та Петро Турчиновські
виступають носіями добра, хоча й ж орстокий та супереч­
ливи й світ такими їх не приймає, відчуж ує од себе, а
К и р ія к Сатановський, котрий живе в еп оху сусп ільн и х
деформацій і сам, власне, є продуктом ц іє ї нестабільної
деструктивної епохи, не вірить у саму м ож ли вість тво­
рення добра перед ли ц ем тотального зла, то Савич, образ
котрого втілю є ідею затворництва, ш укає відповідь в ін ­
ш ій, продуктивніш ій площ и ні. Він вважає - і відчува-
^ Ільницький М . Людина в історії. Ж анрові структури сучасної
історичної прози // Жовтень. - 1988. - № 2. - С. 109.
Валерій Шевчук 199
ється, щ о це й позиція самого письменника, - щ о добро
не може існувати без зла, це вічні взаємонеобхідні анта­
гоністи, два полю си, сказати б, ф ілософ ської антитези
світу, взаємодією, протиборством як и х і забезпечується
поступ цього ж світу.
В. Ґо л д ін ґ своїм романом «Ш п и л ь », який усією
худож ньо-філософською структурою нагадує його ж ро­
ман «С п а д к оєм ц і», утвердж ує дум ку, щ о в історії немає
прям их доріг, розвиток ц и в іліза ц ії оплачується жертва­
ми, і В алерій Ш евчук також ставить перед собою по­
дібну худож ньо-дослідницьку мету:
Наш розвиток, як Ь о т о заріепз, має свою неповтор­
ну історію - людина створювала свій морально-етичний
кодекс важко, переходячи через море бід, через жор­
стокість, дикість, біду, нещастя, водночас вона не забу­
вала про розум, добротворення, красу, любов, віру, спо­
дівання —всі оці тисячі років мільйони індивідуальное-
тей боролися, падали, гинули, зводилися, будували і
руйнували не тільки матеріальні цінності, але й себе,
свою суть, свою духовну структуру - тільки при цій
умові мій народ зміг вижити і скласти в сучасності
живу, наявну реальність. Я хочу в міру сили своєї в цьо­
му розібратися. Я хочу серйозно, уважно простежити
оце зростання духовності історично. Не хочу вживати
тільки рожевих чи тільки темних барв - бажаю у цій
своїй мандрівці по віках бути максимально чесним.
Той тип, який я вибрав для свого спостереження, - л ю ­
дина неординарна. А ле , як правило, вона не належить
до вершителів доль, до сильних світу цього, вона з тих,
про кого не пишуть монографій, однак, як мені здається,
вона з тих, завдяки кому творилося те високе й добре,
що гуманізує людську істоту, що підносить її. Отже,
людина розумна і її боротьба, війна із злом у собі, у на­
вколишньому оточенні, де вона, можливо, не завжди
перемагає, де вона навіть гине переможена («М ісячний
б іл ь », «Л іс лю дей...» - Л . 7і. ) - це тоді, коли міра злого
переходить у ній належні межі, але яка певною мірою
спричинилася до того, що Ь о т о заріепз нашого народу
все-таки історично переміг 1.
1 Жулинський М . ... І метафори реального життя. Розмова з
Валерієм Ш евчуком // Наближення: Літературні діалоги. - К.: Дніп­
ро, 1986. - С. 229.
200 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
А л е Ш евчукові герої не м ож уть до цього світу призви­
чаїтися (ти х, хто може це зробити, І л л я Турчиновський
називає сильним и, а інш их - кволими, оск ільк и ними
рухаю ть вічні сумніви та вагання), а прагнуть утвердж у­
вати як ісь м оральні максими, поменшити зло добром -
відчувають свою інакш ість, ба навіть трагедійність своєї
інакш ості, яка й полягає у їхн ій беззахисності перед во­
рожим їм світом із розлитим у ньом у злом.
Продираючись крізь нетрі найрізном анітніш их і най­
суперечливіш их поглядів у пош уках рецептів д ля подо­
лан ня оцього розлитого в світі зла, В. Ґо л д ін ґ і прийшов
до створення свого алегоричного роману «Ш п и л ь », ш у ­
каючи - через образ Д ж ослін а - відповіді на запитання:
чи можна творити добро, оминаючи при цьому зло?
Подібними ф ілософ ськими розмислами переймається
у своїх худ ож н іх ш уканнях і Валерій Ш евчук, йдучи від
роману «Н а п о лі см иренном у» —через «І л л ю Турчинов-
с ьк о го », «П етр а у т е к л о го », «Л іс лю дей, або „Ч ор н у
кн и гу“ К иріяка Автомоновича С атановського», «М о р »,
«П т а х ів з невидимого острова» - і втіливш и їх зрештою
у такому «п рограм овом у» щодо ц ієї проблематики творі,
яким можна назвати повість «П очаток ж а х у ». Я к герой
Ґо лд ін ґа не знаходить відповіді на основне своє запитан­
ня, так і Іл л я Турчиновський відчуває невідповідність
м іж своїми благим и одкровеннями й намірами - з од­
ного боку, та морем сліз, крові, страждань м ільйонів
своїх співвітчизників, яким у ж орстокій ж итейській
круговерті навряд чи є д іло до його високих м удру­
вань, - з другого.
Ж оден із Ш евчукових героїв (роман-триптих «Т р и
ли стки за в ік н о м ») не у ляга є в цей світ із його супереч­
ливим и законами, і світ цей помщ ається їм - злом за до­
бро. П рагнучи зменш ити зло добром, І л л я Турчиновсь­
кий, що зазнає на собі всіх м ислим их і немислимих
кривд світових, і Петро Турчиновський, прагнучи той
світ поліпш ити, переконуються, щ о навіть намагання
творити добро може породжувати зло, як це простежено
на прикладі реалізац ії Д ж ослін ової ід еї «звеличенн я Б о­
г а » (« Ш п и л ь » В. Ґолд ін ґа ).
Савич, щ о втілю є у В алерія Ш евчука ідею затворниц­
тва, через ж итейські випробування й болю чі роздуми до­
Валерій Шевчук 201
ходить того ж висновку, щ о й Д ж ослін : добро не може
існувати без зла, свого антагоніста. Знищ ивш и того, ч е­
рез кого загинув Христос, вважає Савич, мож на вбити
зло в зародку, але т ільк и помноживш и цим самим зло.
«...К о л и зневажаєш ближ нього, навіть ворога свого, се­
бе зневажаєш; коли б ’ єш ближ нього, навіть у помс­
ту, — себе уби в аєш »1, — так просто розмірковує Іл л я
Турчиновський. Інш ий Ш евчуків герой, ієрей Вовчансь-
кий, доходить висновку, що призначення лю дське п о ля ­
гає у потребі бути бодай комусь потрібним:
хай навіть за рахунок невеличкого зла, яке мав би пус­
тити в душу, бо, коли людина щось собі здобува, будує
собі (хоче чи не хоче), фортецю для оборони супроти
світу, оборона - це вже початок війни, отже, й прийнят­
тя у душу зла 2.
Н е у творенні зла, а в протиставленні себе світові ба­
чить письменник най більш у біду лю дську, бо ж ж ити у
світі й бути вільним од його суперечностей —це щось
протиприродне.
І В. Ґо л д ін ґ, і В. Ш евчук не дають читачеві готових
висновків щодо взаємообумовленості добра і зла, а дош у­
кую ться причини, в якій площ и ні леж и ть природа цих
ф ілософ ських категорій, у чом у слід ш укати причину
протиборства як доброчинного, так і гріховного начал. І
обидва бачать її в самій глибин ній природі лю дини.
Проте Валерій Ш евчук, здається, намагається піти далі,
обґрунтувавш и немож ливість існування добра без його
антипода —зла, через те так розлого розмірковує про
витоки цього д уа лізм у, концентруючи його у лю дській
душ і - як арені боротьби лю дського й тваринного, м о­
рального й аморального, світлого й темного. Ц і його
розмисли розлиті по стооінках багатьох, надто істо­
ричних, творів. Н а його переконання, це роздвоєння,
іманентно властиве індивіду, поглиби лося з приходом
християнства. Двоєдуш ність як проблема лю дського
буття, вважає письменник, з ’ явилася з приходом хр и ­
1 Ш евчук Вал. Три листки за вікном: Роман-триптих. - К.: Рад.
письменник, 1986. - С. 127.
2 Ш евчук Вал. Початок жаху: Повість // Ш евчук Вал. В череві
апокаліптичного звіра. - К.: Рад. письменник, 1995. - С. 113.
202 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
стиянства - як найбільш е його зло, поглибивш и ту бо­
л іс н у розгармонізацію лю дини, яка, проте, і рухає
світом. І щоб пізнати витоки ц ієї розполовиненості лю д ­
ськ ої душ і, власне, щоб знайти пояснення том у страш ­
ному результатові - розгарм онізації лю дини, щ о сягнула
свого апогею за найтрагічніш их умов тоталітаризму
(як ий , власне, і сам є наслідком еволю ції ц ієї двоєдуш ­
ності) письменник і вдався до ц іл о ї низки історичних
творів.
Тобто в пош уках універсальної м оделі світу письмен­
ник, проте, не прагне пош уків універсальної істини,
однозначної відповіді на одвічні запитання лю дськ о­
го буття. І водночас у цьому своєму болю чом у до­
ш укуванні істини Ш евчуків герой приходить від зне­
особленого «м и » до свого власного рефлексивного « Я » ;
тобто через таке протиборство в лю дин і добра і зла і від­
бувається ї ї становлення як особистості, здатної робити
свій вільний вибір.
Від екзистенційної «естетики
абсурду» - до метафоричного
закону піраміди
Витворена уявою Ш евчука худож ня мікрогалакти-
ка - благодатне поле д ля дослідж ення його героїв з по­
гл я д у екзи стенціалізм у як умонастрою, що не м іг не
проникнути у єство, а значить, і у творчість письменни­
ка, тривалий час ізольованого від суспільства нонконфо­
рмізмом, який протистояв суті цього суспільства розу­
м інням самодостатності, вищ ої ж иттєвої цінності в осо­
бистій свободі.
«М асове сусп ільств о », на переконання філософів
екзистенційного напрямку, вбиває у лю д и н і індивідуа­
льно-творче начало, нівелю є, знеособлю є особистість.
Водночас на п си хік у лю дини тисне й ц и в іліза ц ія з її на­
уково-технічним прогресом, часто неконтрольованим,
неспівмірним з природною здатністю лю дини до адап­
тації, внаслідок чого поруш ується усталена гармонія,
рівновага м іж лю дським буттям і природними ритма­
Валерій Шевчук 203
ми, руйнується лад у душ і, лю дина занепадає, втрачає
даровану їй Богом індивідуальність. А розлад лю дини
із суспільством і з лю дьм и, а часом і з самою собою,
і створює відчуття абсурду, беззмістовності й бе згл у з­
дості ж иття.
З екзистенціалістського погляду суспільні відносини, іс­
торичні закономірності —віддалені абстракції, з якими
людина безпосередньо не стикається в своєму існуванні,
реальність існування - життєві ситуації, які повсякчас
вимагають вибору рішення, л ін ії поведінки. Вбачаючи в
свободі особистості вищу життєву цінність, екзистенціа­
лісти тлумачать існування людини як драму свободи, бо
на кожній фазі самотворення особистості воно залежить
від кожного її вибору, кожного рішення х.
Е кзистенціалізм як худож ній напрям базується на
концепції абсурдності ж иття, відчуття як ої викликане
суперечністю між «ж и ттям у со бі» та «буття м у су с п іль ­
с т в і». А п ологети його сприймають лю дське суспільство,
існування в ньому особистості як суц ільн е непорозумін­
ня, абсолютний абсурд, к оли людина стає жертвою без­
ли к о ї організації, втискається у прокрустове лож е норм,
позбавлених лю дського зм істу; однак вони не заперечу­
ють того, щ о лю дський розум прагне цей абсурд подола­
ти, внести в нього л о гік у , сенс. Та попри всі зус и лля це
марна справа, сізіфів труд, бо така мета недосяжна, і в
цьому безрезультатному домаганні мети й полягає увесь
трагізм лю дського існування. Я к « філософія існ у ва н ­
н я » , « філософія сам от ньої с в ід о м о с т і», екзистенціалізм
зосередж ує основну увагу на понятті існування (екзисте­
н ц ії) як закономірної передумови ж иття в тоталітарному
суспільстві і взагалі у такому суспільстві, де лю дина по­
чувається незахищ еною від ворож их їй антилю дяних
си л і змуш ена втікати « у себе», відмежовуватися від
суспільства, внаслідок чого виникає абсурдна ситуація
подвійного ж иття: справжнього в собі і несправжньо­
го - в суспільстві. Основне питання ф ілософ ії екзистен­
ц іа лізм у: як ж ити, якщ о ж ити не варто, яким зм іс­
том наповнити ж иття, позбавлене будь-якого сенсу
(беззмістовним називав своє ж иття один з родона­
1 Наливайко Д . Трагічний гуманізм Альбера Камю: Вступ, стаття //
Камю А . Вибрані твори. - К.: Дніпро, 1991. - С. 14.
204 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
чальників цієї теч ії С. К ’ єркегор, А . Камю вважав,
що абсурд - це метафізичний стан свідомої лю дини, а
Ж .-П . Сартр уза га лі твердив про абсурдність народжен­
ня, як і абсурдність смерті, про те, щ о світом керує то­
тальний абсурд).
Л и ш е у свободі вибору лю дина реалізує себе, і це єди­
но м ож лива форма сам ореалізації особистості в абсурд­
ном у світі —такий постулат домінує у системі екзистен-
ційного сприйняття світу. За тоталітаризму такий вибір
завжди передбачав дилем у: або ти зрадж уєш себе й пра­
цюєш на «си ст ем у » (м ож ли ві хіба щ о варіанти: робиш
це, сліп о вірячи в її ід еологію чи, відчуваючи її о блуд ­
ність або й будучи переконаним у цьому, працюєш на неї
заради якоїсь власної вигоди, як-от благополуччя, кар’ ­
єри тощ о), або, відкинувш и конформізм, зберігаєш себе,
свою індивідуальність, але ціною відчуж ення од с у ­
спільства, ціною внутріш ньої ем іграції, а то й ціною ка­
ральни х методів, щ о їх система застосовувала до інако­
м ислячи х. Перш ий ш л я х перетворював лю дину на під­
невільного раба, на коліщ атко величезного державного
м еханізму, чиє ж иття суворо регламентоване, зведене
до схематизму; при цьому будь-які спроби м ислити
придуш ую ться, узурпується саме право бути людиною
мислячою .
Тож у суспільстві, де все підкоряється ідеологічним
приписам, щоб зберегти своє істинне « Я » , залиш итися
особистістю, лю дина змуш ена робити вибір на користь
другого, вельми нелегкого ш л я х у - в т е ч і «в себе», зо­
середження на своїй екзистенції. Руйнування зв’ язків
лю дини зі світом, інш ими лю дьм и, її зам кнутість на
власному « Я » , самоусвідомлену самотність треба р о згля ­
дати як захисну реакцію індивіда на тотальне понево­
лен н я його свідомості, тотальне контролювання системи
вчинків лю дини, її переконань, світоглядних і м ораль­
них засад та нав’ язування тією ж системою «єдино вір­
ної ід е о л о гії», м оралі, оптимального, з її погляд у, спосо­
бу життя. Вони, Ш евчукові герої, здебільш ого той світ
не розумію ть, уникаю ть його принципово, повсякчас
відчуваючи його ворож ість та антигуманність, уніфіко-
ваність і диктат.
Валерій Шевчук 205
Н а прикладах з творів В алерія Ш евчука бачимо, що
машина ідеологічн ої «обр обк и » чатувала на лю дин у з
дитячих л іт , силкую чись зробити ї ї подібною до інш их,
змусити м ислити, «я к у с і», нічим не виділяю чись з-по­
м іж інш их. Те, що в радянській системі звалося к о ле к ­
тивізмом, насправді було руйнуванням, нівеляцією осо­
бистості, підпорядкуванням її волі й вчинків загально­
прийнятим канонам, позбавленням самостійності думок
і вчинків, втечею від себе, від права власного вибору, бо
те право передається в таких умовах колективові. Те, як
працювала та пекельна ідеологічн а машина, бачимо на
сторінках ранньої повісті В алерія Ш евчука «С ередохрес­
т я » , написаної 1966 р.
У світі тотального пригнічення особистості перед м о­
лодою людиною поставала дилема: або розчинитися в
масі, змирившись із втратою власного « Я » , як це робить
переважна більш ість лю дей, чи залиш итися самим со­
бою - ціною відчуж ення од суспільства, його нормова-
но-уніфікованих приписів і трафаретних моделей пове­
дінки. М и хайло, один з героїв «С ер едохр естя», обирає
друге - йому чуж ий, відразливий агресивно-наступаль­
ний колективізм , який лам ає лю дину, вимагаючи пов­
ного п ослуху, беззастережного підпорядкування думок і
вчинків. Варський, інш ий герой ц ієї повісті, без вагань
приймає перш у пристосовницьку м одель поведінки. Тоб­
то сповідується одна система думок на оф іційному рівні,
загальноприйнята, і д р у г а - д л я власного, «вн утріш ньо­
г о » вж итку, але вже істинна, невдавана. Ц е означає, що
в тоталітарном у суспільстві лю дина змуш ена чинити
так, як її до того спонукаю ть обставини, але при цьому
здебільш ого усвідом лю є, щ о робить зло, або ж сама себе
переконує, щ о воно є добром, помнож уючи при цьому
м іру того зла. Іноді ж ці критерії так у ній переміш ані,
щ о вона й сама не дає собі звіту, де добро, а де зло.
Водночас це зло виступає у Ш евчука формою існуван­
ня абсурду, трагізмом лю дської д олі, яка це зло не
здатна здолати.
Ш евчуків «об р а з» до часу заснулої біди, ворога, що
становить одне із трьох « Я * лю дської д у ш і,- д е щ о
трансформований образ чуми з твору Камю, яка є не л и ­
ше хворобою, руйнівною епідемією, ж орстоким спосо­
206 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
бом ж иття лю дей, але насамперед смертю, котра спить
до часу всередині ж иття і здатна несподівано прокину­
тися. П а р а лелі м іж «Ч у м о ю » А . Камю та «М о р о м » В але­
рія Ш евчука (безпосередній вплив французького твору
останній заперечує, акцентую чи на тому, щ о в час на­
писання «М о р у » із творчістю свого попередника в си лу
ід еологічн и х перепон не був знайомий) дають право го ­
ворити про подібні образи-символи, яким и є чума і мор,
багатозначно використані обома письменниками для
викриття антигуманної вбивчої природи тоталітарних
реж имів, а якщ о дивитися ш ирше - того абсурдного
світу, де так гостро стоїть проблема вибору.
Самою своєю природою тоталітаризм, який, за Вале-
рієм Ш евчуком , є певним результатом розгарм онізації
лю дини, щ о прийш ла з прийняттям християнства, за­
програмований на придуш ення та руйнацію. Власне, він
сам собою абсурдний, оск ільк и спотворює сутність л ю ­
дини, спонукає її ж ити за своїми абсурдними законами.
Інш а річ, щ о людина, народжена й сформована в таких
умовах, к о ли з ранніх л іт вбивається сама здатність
мислити, часто-густо не здатна збагнути алогічності
усього довколиш нього ж иття, зрозуміти, щ о живе вона в
абсурдному світі й змуш ена чинити за його абсурдними
законами. Т е відчуття виникає частіш е десь на ін туїти в ­
ному рівні, і недаремно більш ість Ш евчукових героїв
ураж ена незбагненною тугою , яка позбавляє їх душ евної
рівноваги й спонукає втікати од себе, а насправді, у себе,
свій внутріш ній світ.
Метафізичне страждання - центральну тему літер ату­
ри абсурду - знаходимо на сторінках повісті В алерія
Ш евчука «Н абереж на, 1 2 », написаній щ е 1964-го. Один
з головн их персонажів твору — швець —відчуває беззміс­
товність свого ж иття, глибоко переживає втрату абсо­
лю тн и х цінностей у ньому, щ о спричинює до пияцтва і
розпачливо-болю чих роздумів про ж иття, його зміст,
про ж иття п ісля смерті.
П ’ ять років довелося витратити Іванові, героєві повіс­
ті «Г іс т ь удом а» («Р о м а н ю р б и ») на те, щ об повернутися
до т іє ї домівки, з я к ої його багато років том у було за­
брано (ми про це ли ш е здогадуємося) до таборів. Т і
формальності, що їх тоталітарна система звела в ранг
Валерій Шевчук 207
закону, аби принизити лю дину, позбавити її права
на найелементарніш і речі, зм уси ли його, наче равлика,
пересуватися разом з « порожньою х а т о ю ». Абсурдним є
Іванове відчуття —відчуття гостя у власному домі. А л е
це водночас і закономірність - закономірність тієї то­
талітарної системи, яка має таку безмеж ну владу над
людиною.
Л ін а Іванівна з повісті «Г о л у б и над дзвіницею » —це
образ лю дини, котра беззастережно прийняла «правила
гр и » системи й віддано їй прислуговувала, не вбачаючи
тут ж одних м оральних перешкод. Зробивши свій вибір
на користь системи щ е в м олоді роки, вона вже не зм ог­
л а ж ити інакш е: повністю втративши своє « Я » , підпо­
рядкувала себе тій ід еологіч н ій маш ині, яка потребува­
л а все нових і нових жертв. Я к і все нових виконавців,
яким і стає Юра. Н а таких, власне, і трималася тота лі­
тарна система, і письменник показує «м е х а н із м », з
допомогою якого вона безвідмовно д ія ла на неозорих
просторах останньої в світі імперії.
Ж и ття родини Б ілец ьк и х («Б іл е ц ь к і» із саги «С теж ­
ка в т р а в і») може видатися абсурдним д ля лю дини необі­
знаної, д ля самих же Б ілец ьк и х - це узвичаєний спосіб
існування. Бачимо, як повертається до нас своїм най-
абсурдніш им боком сталінська тоталітарна система, яка
розправлялася з лю дьм и нерідко без будь-якої при­
чини - через те лиш е, щ о пекельну репресивну маш ину
було запущ ено і вона щ одня потребувала все нових і
нових жертв.
Герої «Б іл е ц ь к и х » - антиподи Л ін и Іванівни з повіс­
ті «Г о л у б и над дзвін ицею ». Правильний вибір зробив
Сильвестр, зберігш и свою лю дську індивідуальність, іс ­
тинну свою сутність, прирікш и себе на довгі роки за­
слання - він не ш кодує за тим, як безглуздо склалося
його ж иття. Залиш илася вірною своєму « Я » і Ванда: її
внутріш нє ж иття м инало в цілковитом у відчуж енні від
ж иття зовніш нього з його забороною згадувати навіть
чоловікове ім ’ я, з офіційним документом про розлучен­
ня, з підкресленою байдуж істю до т ієї частини життя,
яка пов’ язана з чоловіком .
Прикметно, щ о більш ість витворених героїв В алерія
Ш евчука свій вибір робить на користь особистої свободи,
208 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
яка м ож лива лиш е за умови відчуж ення від антигуман-
ного, абсурдного у своїй суті світу. Та читач стає свідком
ж иття цих героїв, як правило, за рискою уж е зверш ено­
го вибору. Письменник нечасто стає зі своїм героєм на ту
риску, щ об показати як ісь його сумніви чи душ евні бо­
ріння. Персонажам Ш евчукових творів (йдеться насам­
перед про твори сучасної тематики) ті вагання щодо до­
ц ільності вибору мовби й незнайомі, вони, здається, від
початку свідомі свого однозначного вибору - на користь
збереження свого істинного « я » . З розум іло, ціною «в те­
чі в себе».
За А . Камю, відчуття абсурду виявляється також у
гострому переживанні проминальності часу. Власне,
цим почуттям перейнята більш ість творів В алерія Ш ев­
чука —від тих ж е «Н абереж ної, 1 2 », «С ередохрестя» до
повісті «К ам ін н а лу н а * чи роману «Д зи гар одвічни й».
В ідчуття проминальності часу героями В алерія Ш ев ч у­
ка замикається на відчутті його к о ло обігу (таке бачення
ж иття як вічного р у х у письменник відображає навіть у
назвах творів - «Д зи гар од вічн и й »). Та попри відчуття
вічності й нескінченності ж иття їм не чуж е й таке екзис-
тенційне почуття, як страх перед своїм безповорот­
ним зникненням, а значить, і метафізичне страждання.
А д ж е д ля апологетів екзи стенціалізм у найвищою ц ін ­
ністю та метою лю дського ж иття фактично є смерть, бо
вони вважають, що буття минає на т л і смерті, а відтак
умирання - процес безперервний.
На Ш евчукових героїв також невмолимо чигає смерть,
як-от на старого Діденка («Д з и га р о д в іч н и й »), котрий,
по суті, відчуває, як слабш ає і випускає з рук кермо сво­
го вутлого домаш нього корабля, дихання смерті постій­
но відчуває і герой оповідки «П олю бовн е р о злуч ен н я»
(«Р о м а н ю р би »), якесь «короткочасне вмирання» час
від часу переживає і герой повісті «В т е ч а ». Та д ля Ш ев­
чукових героїв - хай би яким абсурдним, а то й трагіч­
ним було їхн є ж иття —смерть не є найвищою метою
їхн ього буття. Ш видш е, такою метою є досягнення гар­
м онії, гарм онії зі світом і найперше - із самим собою.
Х іб а щ о вся його проза доводить, щ о цей деспотичний
світ не дає мож ливості бути гармонійною істотою.
Валерій Шевчук 209
Прикметно, що Валерій Ш евчук, як правило, не впи­
сується тут у своєрідну схем у екзистенційних пош уків,
коли від « ест етики абсурду» здійснюється перехід до
* ест ет ики бу н т у *. Так, його Пустовойтенко настільки
кволий душ ею, настільки спустош ений своїм страдниць­
ким ш ляхом , поневіряннями та абсурдно-безглуздим за
своїми складнощ ами переселенням з А лта ю до рідної до­
мівки, щ о йому вже немож ливо позбутися отого кволого
в собі, яке, зазначає автор, зневільню є лю дину і робить
її безпорадною. А бсурдність Іванового ж иття не вичер­
пується сюжетом його важкого повернення додому -
адже абсурдним є й те, що герой, власне, не відчуває ра­
дості своєї перемоги на тому неймовірному ш л я х у , щ ас­
тя повернення його якесь кволе, непевне, сказати б, від­
чуж ене од його лю дської сутності.
♦Гість удом а» дає нам д ля осмислення таку ситуацію,
яка на прикладі «лю д и н и абсурду» як породження
абсурдно-ворожого суспільства, якою є Пустовойтенко,
показує злочин ну суть тоталітарної системи, що не т іл ь ­
ки пожирає індивідуальність, гасить будь-яку ін іц іати ­
ву, руйнує творче начало, але й убиває в лю дин і саму
здатність мислити і - що найзлочинніш е - вбиває саму
надію на щ ось кращ е, доводячи лю дей до духовного та
морального змертвіння. Оцей лейтмотив збайдуж іння до
будь-яких проявів ж иття уподібнює героя Ш евчукової
повісті «Г іс т ь удом а» (вдумаймося в абсурдність цього
поняття, винесеного у назву твору, - це трохи нагадує
назву роману Г. Б ьолля «Д ім без господаря», тільк и в
Ш евчука ця назва вже сама собою екзистенційна) до ге­
роя роману А . Камю «С тор он н ій ».
Без перебільш ення можна твердити, щ о майже всі
твори В алерія Ш евчука - незалеж но від того, як ої вони
тематики, сучасної чи історичної, - перейняті мотивами
абсурдності ж иття, ескапізму, відчуж еності від світу
зовніш нього, втрати об’ єктивних і осмислених спонук
д іяльн ості та потреби у ній, відчуттям монотонності та
м еханічності лю дського існування. Письменника перед­
усім цікавлять взаємини лю дини й світу, що дедалі б іл ь ­
ше позначаються відчуж еністю . П ричом у взаємини л ю ­
дини й світу цікавлять письменника у глибинном у вимі­
 210 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
рі» У контексті усього лю дського буття. В інтерв*ю
А . Пивоварській він підкреслював:
Я взагалі вважаю, що безмірна самотність - одне з най­
більших лих людини X X століття. Своїми творами я на­
магаюся лікувати себе, а одночасно й інших людей, що
почуваються самотніми. Ми живемо у досить складні,
часом страшні часи. Один з їхніх парадоксів - що люди­
на може вберегти свої благородні риси саме в самотнос­
ті. Тому вона є водночас і прокляттям, і благом *.
У том у ж інтерв’ ю письменник зазначає, н аголо­
ш ую чи на своїй концепції худож нього відображен­
ня ж иття:
У своїх книгах я намагаюся створити образ мешканця
світу, самотньої Вселенської Людини. Це символ людсь­
кого буття, розкладеного на мільйони інших буттів, роз­
сіяних по цілому світу 2.
І водночас чим це не самозізнання письменника
у прихильності до екзистенційної ф ілософ ської течії?
И окрім того, лейтмотив усієї творчості В алерія Ш ев­
чука, перейнятої філософським осмисленням світу й
лю дини у цьому світі, який бачиться йому, як і його
попередникам, щ о сповідували постулати екзистенці­
алізм у, ворожим лю дині. Л и ш е в своєму домі (містка
й наскрізна метафора багатьох творів В алерія Ш ев­
ч ука), який, власне, є фортецею, лю дина борониться
від нього, однак повсякчас відчуваючи й «.проклят ­
т я світ у в с о б і».
Ц я апологія рідного дому, щ о нею перейнята вся
творчість письменника, може, найбільш е вияскравлю-
ється в образі провінційного поета Сильвестра («Б іл е ц ь -
к і» , сага «С теж ка в т р а в і») - саме він, як зазначає Р . Ко-
рогодський у передмові «В теча від самотності, або А п о ­
л о г ія рідного д ом у » до двотомника В алерія Ш евчука
«С теж ка в тр а ві», віднаходить «стеж к у в траві як сим ­
вол намисленого, ом ріяного ідеалу. Д л я поета (додамо: й
д ля самого письменника також - Л . Т .) було важливо,
1 П ивоварська А. Д ім на горі. Розмова з Валерієм Ш евчуком //
Сучасність. - 1992. - № 3. - С. 56.
2 Там само.
Валерій Шевчук 211
щоб у понятті стеж ки м істили ся й філософ ський ідеал
родини, й естети ч н и й »1.
Самозберігаючись, герої В алерія Ш евчука втікаю ть у
свій внутріш ній світ, який, проте, не є таким одновимір-
ним, як здається на перший погляд. З-поміж них знахо­
дяться лю ди, здатні на філософське осягнення буття й
духовне самовдосконалення, вони ш укаю ть виходу із
свого монотонного, абсурдного існування. Відчуваючи
навіть абсолю тну, неподоланну самотність, вони таки
прагнуть вирватися за її орбіту, подолати оту неподолан­
ну м еж у. Попри увесь свій ескапізм, вони не вилучені
цілковито з усіх систем інтегрування або ж роблять
спробу такої інтеграції. Та, зрештою, немає п ід с т а в - і
ек зи стенц іалізм , власне, неспроможний довести проти­
леж н е —твердити категорично, щ о лю дина може перебу­
вати абсолютно поза суспільством та лю дською сп ільн о­
тою. Х оч би якою самоізольованою вона була, хоч би
як сповідувала засади ескапізму, все ж мусить ходити
на роботу, виконувати найелементарніш і громадянські
ф ункції, тож її існування все ж об’ єктивно бодай певною
мірою підпорядковується специфічним суспільним ви­
могам. Інш а річ, щ о «ф ілософ ія існ ув ан н я », я к у спові­
дую ть ці герої, не дозволяє їм цілковито інтегруватися
в суспільство, вклю чатися в певні суспільно-історичні
процеси, займатися громадсько-політичною роботою чи
навіть цікавитися нею.
Однак втрата осмислених мотивів д іяльн ості за таких
абсурдних умов, я к і пропонує реальне ж иття, не здатна
цілковито поруйнувати структуру особистості: залиш а­
ється м ож ливість бодай якоїсь сам ореалізації, хоч би у
хобі чи у «взаєм орозум ін н і» з природою. З особливою
виразністю цей мотив звучить у повісті «К ам ін н а л у н а »
та в романі «Д зи гар од в іч н и й », що, власне, ріднить його
персонажів —до певної міри —з героями романів А . К а ­
мю «С торонн ій» та К . Гамсуна «П а н ».
Н еваж ко помітити, щ о душевна погідність Ш ев ч ук о­
вих героїв, відчута ними при спілкуван ні з природою чи
за читанням, малюванням, нетривка, бо вони настільки
вразливі, щ о ту їхн ю гармонію дуж е легк о зруйнувати.
1 Корогодський Р . Втеча від самотності, або Ап ологія рідного дому //
Ш евчук Вал. Стежка в траві. Ж итомирська сага. - Т. 1. - С. 17.
 212 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ж а ль , щ о вносить дисонанс у їхн є ж иття, поступово, від
твору до твору, переростає у тугу, котра огортає душ і
цих персонажів дедалі щ ільн іш е й безнадійніш е, р уй н у­
ючи тимчасовий спокій. їх з ’ їдає туга, мучить нуда, на­
відує нудьга чи й нудота (одразу виникають асоціації з
романом Ж .-П . Сартра «Н у д о т а »). Від себе, від свого не­
вдоволення (а невдоволення те —від немож ливості са-
м ореалізуватися, розкритися, виявити свою лю дську
сутність, деформовану абсурдними умовами реального
ж иття) немож ливо втекти. Прикметно, щ о герої ці часто
й не м ож уть збагнути причин тієї незр озум ілої туги,
вони з нею ж ивуть, зживаються, змирившись, не на­
магаючись навіть аналізувати те, щ о з ними відбуваєть­
ся. Вони наче й задовольняються своїм ізольованим
існуванням, ц ілк ом свідомі свого вибору, як, скаж імо,
та ж Ванда Б ілец ьк а («Б іл е ц ь к і», сага «С теж ка в тра­
в і»), але разом з тим щ ось непоясненне руйнує ту іл ю ­
зію. Щ ось, щ о має ц ілк ом конкретну назву - абсурд,
створює відчуття зайвості, непотрібності в цьому світі,
немож ливості досягти гармонії, сповна розкрити свої
природні нахили.
їм знайомий Ясперсів «с т р а х », часто персоніф іко­
ваний, як у повісті «П т а х и з невидимого острова»,
Гайдеґґерова «тр и в ога ». А герой повісті В алерія Ш ев ­
чука «В теч а » здається сам собі сміш ним у спробі вте­
ч і від самого себе; у пош уках неісную чого спокою він
міркує: може, ми ш укаємо того, від чого тікаємо, бі-
ж учи по колу?
Оце екзистенційне коло, щ о замикається і розім кн у­
ти яке не під си л у ніком у, - зайвий доказ того, що
письменник у своїй творчості віддає данину «ф ілософ ії
існ уван ня». А л е , на противагу А . Камю, котрий, відхо­
дячи од ід еї абсолю тної свободи, ф ормулює поняття від­
повідальності, яке тлум ачить, однак, у дусі своєрідної
духовної ем іграції, та ЗК.-П. Сартрові, у котрого відпо­
відальність перетворюється на всезагальну вину, В але­
рій Ш евчук од відчуття трагізм у лю дського існуван­
ня - визначальної риси екзистенціалізм у, - обминаючи
безрезультативне та безнадійне бунтарство героїв К а ­
мю, - приходить до усвідом лення того, щ о вічна невдо­
воленість якраз і рухає нами, спонукаючи знову й знову
Валерій Шевчук 213
починати усе спочатку, аби —попри абсурд ж иття таки
збудувати свою ж иттєву піраміду, вийти переможцем із
цього постійного змагання з абсурдом, який у Ш евчука
має щ е й промовисту назву - будень.
Типово екзистенційний герой в інтерпретації В але­
рія Ш евчука у прагненні зберегти свою внутріш ню сво­
боду спроможний на трагічний жест протесту проти без­
глу зд я існування, хоча заздалегідь розглядає цей жест
як дію, приречену на поразку (перехід від «естетики
абсурду» до «естетики бу н ту» виразно простежено у ро­
мані А . Камю «Ч у м а »). Однак у В алерія Ш евчука пере­
хід від «естетики абсурду» до «естетики бу н ту» не наби­
рає виразних, безперечних рис. То радше не «естетика
б у н т у », а « ест етика прот ист ояння» , властива, власне,
самому письменникові у його хоч і небунтівливому, але
впертому й послідовному протистоянні тоталітарній сис­
темі. Д а лек і від образу «бун тів ли в ої лю д и н и » Камю, ге­
рої В алерія Ш евчука, проте, стають на прю із буднем,
відвойовуючи бодай як ісь клаптики духовного простору.
Власне, «лю ди ною бунтівною » є хіба герой історич­
но-фантастичної повісті-метафори «П т а х и з невидимого
остр ов а ». Вибір свободи ш ляхом смерті - так утвердж ує
О лізар свою свободу духу. Тобто лиш е вільним вибором
лю дської особистості можна побороти абсурдний світ ір ­
реального, в яком у волею обставин опинився герой тво­
ру, —доводить письменник.
Загалом же, за окремими винятками, мож на гово­
рити про те, щ о індивідуум у трактуванні В алерія
Ш евчука, як правило, не повстає проти власної д олі, але
все ж свідомо утвердж ує самодостатність як істинну
свою природу, розум ію чи її як моральний обов язок
протидіяти фатуму.
Теорія «абсурдного бу н ту» А . Камю, заявлена ним у
романах «Ч у м а », «Л ю д и н а бун тів н а», «М іф про С ізіф а»
як перехід від споглядання абсурду до трагічного, без­
цільного та безнадійного бунтарства, загалом чуж а Ва-
лерієві Ш евчук у - йому ближ чим є Ґолд ін ґов е запи­
тання: у яком у становищ і лю дина втрачає зм огу «в ільн о
вибирати» і наскільки «в іл ь н и м » є її падіння? П исьм ен­
ник творить не «лю д и н у бу н тів н у », а Ш евчукову « лю­
дину нескорену» , розвиваючи і збагачуючи погляди
 214 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
екзистенціалістів сковородинівською філософією, яка
мусить бути і є основою україн ської ментальності.
Зазначимо, щ о на противагу А . Камю , котрий сприй­
має будь-яке лю дське діяння як сізіфів труд, тобто ро­
боту, позбавлену будь-якого сенсу, В алерій Ш евчук
створює свою власну метафору бачення й освоєння сві­
т у —пірам іду, я к у будує і не може збудувати дитина.
А л е к о ли б цей процес таки завершився, піраміда стояла
б, наче мертва, бо « все споруджене по-своєму в м и р а є», а
відтак зникає й інтерес. Отже, Ш евчуків закон піраміди
як процес пізнання і самопізнання власних м ож ли вос­
тей дає лю дин і шанс щ оразу починати все спочатку —з
надією на перемогу.
Тож трансформуючи «естетику б у н т у », письменник
приходить від «естетики абсурду» до свого метафорично­
го закону пірам іди, за яким, заздалегідь передбачаючи
м ож ли ву поразку, лю дина все ж наповнює своє ж иття
змістом, прагнучи як оїсь мети, одухотворює його, стаю­
чи зрештою господарем своєї д олі. Ідеалом д ля В алерія
Ш евчука залиш ається гармонія, досконалість, доверш е­
ність. Ідеалом недосяжним, але прагнути якого лю дина
повинна.
При врученні Валерієві Ш евчуку Ш евченківської пре­
м ії письменник так сформулював свою творчу позицію:
Естетична програма мого творчого покоління була і л и ­
шається простою: увага до пересічної людини, до люди­
ни серед людей, людини серед тижня - саме тієї, котра
живе побіч тебе. Навіть у своїх історичних творах я
завжди прагнув до зображення саме такого героя, бо
вважав і вважаю, що це один із достойних способів по­
вернути літературі її високе, гуманістичне, загально­
людське призначення. Вважав і вважаю: тільки лю ­
бов’ ю до малого, часом упослідженого, але добротворно-
го брата свого можна виміряти сенс своєї праці...
І ця естетична програма творчого поколін ня ш істде­
сятників є повною мірою естетичною програмою самого
В алерія Ш евчука: він залиш ається їй вірним упродовж
ц ілого свого ж иття. Працюю чи в літер атур і вже понад
Цит. за: Корогодський Р. Втеча від самотності, або А п ологія
рідного дому // Ш евчук Вал. Стежка в траві. Ж итомирська сага. -
Т. 1. - С. 48.
Валерій Шевчук 215
піввіку і написавши десятки творів як із історичної
тематики, так і з ж иття своїх сучасників, у результаті
худож нього освоєння буття, створення своєї « нової р е­
а л ьн о ст і» він напрацював світовідчуття, яке закорінене
в екзистенціалізм і, однак відрізняється од нього тим, що
попри все має таки життєствердне начало. Н е відкидаю-
чи трагізм у буття, надто в умовах тоталітарного світу,
письменник привносить у лю д ськ і д ії та вчинки сенс,
мету. П исьменник подужав осягнути світ цілісн им , ви­
будувавши ц ілісн у систему філософ ського осмислення
буття лю дини, пізнання її через епохи та часи, і витво­
рити новий д ля наш ої літератури тип сучасного рома­
ну філософ ського насичення, який, синтезую чи новітні
європейські ф ілософ ські віяння, зберігає барокові тради­
ц ії, гли б ок у сковородинівську філософію, «ф ілософ ію
серц я» П . Ю ркевича, гли би н н і пласти власне укра­
їн ськи х ф ольклористики та міф ологи.
П отуж н ий гум аністичний заряд творчості В алерія
Ш евчука, ц ілісн а філософська система бачення світу як
арени боротьби м іж добром і злом дають наш ому сучас­
никові тривкіш у й реальн іш у м ож ливість знайти точку
опертя в ниніш ньому суперечливому посттоталітарному
світі й не піддатися відчаєві од марнотності зуси ль дося­
гти в ньому гармонії. А дж е, попри гли б ок у перейнятість
екзистенційними мотивами, ця проза сконцентрована не
на суґестії розпачу, екзистенційній безвиході, а на
пош уках сенсу буття. Й саме тому вона мож е гідно ре­
презентувати сучасну українську літер атур у на світових
обш ирах 1.
1 Ш ирш е див.: Тарнашинська Л . Свобода вибору єдина форма
самореалізації в абсурдному світі: (проза Валерія Ш евчука як віддзер­
калення екзистенціалізму) // Сучасність. - 1995. - № 3. - С. 1 1 7 1 а » ;
Тарнашинська Л . Х удож ня галактика Валерія Ш евчука. Постать су­
часного українського письменника на т л і західноєвропейської к у л ь ­
тури. - К .: Вид-во ім. Олени Т еліги , 2001.

КАТЕГОРІЯ ІДЕАЛЬНОГО
ЯК ХУДОЖНЯ
ТА ЖИТТЄВА ПРАКТИКА:
Євген Сверстюк
...Хоча зроблене ним ще далеко не всі
оцінили.
І. Дзюба
...Я к гарно й природно ця людина осо­
бистим стилем своєї культури вписуєть­
ся в європейський контекст.
І. Кошелівець
«Свобода думки, духу й чину...»
Ц і слова М. Коцю бинської, здається, щ онайкращ е
характеризую ть суть Євгена Сверстюка, котрому випало
відбути 12-річне у в ’ язнення за літературно-критичні
твори «Собор у ри ш тованн і», «Іван Котляревський см і­
є т ь с я », «Остання с л ь о за », «Н а свято ж ін к и » та інш і,
щ о пош ирювалися в самвидаві, а потім п у б лік ув а ли ­
ся за кордоном українською , англійською , німецькою
та інш ими мовами. І лиш е через роки й роки - аж
1999-го —прийш ли до українського читача у книзі ви­
браного «Н а святі н а д ій », щ о репрезентувала більш ніж
30-річний його творчий доробок.
М. Коцюбинська підкреслю є:
Доробок Євгена Сверстюка як критика і публіциста - а
це доробок значний і якісно, і кількісно —позначений
великою внутрішньою сконцентрованістю ідеї. Магіст­
ральна ідея —значення духовності у формуванні лю ди­
ни, нації, суспільства, її безсумнівний пріоритет у всій
Євген Сверстюк 217
ціннісній системі суспільного буття. Нині ця ідея зага­
льновизнана - корозія бездуховності, що роз’ їдає наше
суспільство, надто очевидна. А він починав «лупати ска­
л у » й бити на сполох давно, коли за такі ідеї дорого тре­
ба було платити *.
«Дні без надій і втіх...»
Думається, що якби навіть не зародилося в ті роки
р у х у ш істдесятництва, не з ’ явилося т ієї когорти (а рад­
ше - горстки) лю дей, котрі відважно п іш ли проти течії,
відчувш и, проте, легк и й повів попутного вітру хрущ ов-
ської «в ід л и г и », Євген Сверстюк усе одно вибрав би ди-
сидентство - хай і одиноке: такий непереборно-донкіхот­
ський романтизм рухав ним тоді, к о ли розум осягав усю
приреченість виступів проти влади. « А я з дитинства не
м іг відмовитись від спокус новизни і кидався в воду і
плив собачим с т и л е м »2 —писав він 31 травня 1981 р. у
ли сті до Ю. Л уц ьк ого, друж ба з яким зав’ язалася від­
тоді, як цей останній, заступник директора Канадського
Інституту українських студій від імені українських нау­
ковців привітав Євгена Олександровича з його 52-річ-
чям - йшов уж е 8-й рік Сверстюкового у в ’ язнення і за­
слання —маючи симпатію до одного з ч ільн и х учасників
р у х у опору в У к р а їн і ще й із тієї причини, щ о чотирма
роками раніш е з допомогою Українського інституту в
Гарварді оп ублікував в англійськом у перекладі його
кн иж ку «Сіапсіезііпе Е ззауз».
Пішов би, розуміючи, що:
Лицарський вік минув.
Лицарство - вік оман.
Може, пародію втну
На лицарський роман?3
( «Сервантес» )
1 Коцюбинська М . К різь велику призму // Сверстюк Є. На святі
надій: В и б р а н е .-К .: Наша віра, 1999. - С. 6 -7 .
2 Луцький Ю . Листування з Євгеном Сверстюком. - Балтимор-То-
ронто: Смолоскип, 1992. - С. 19.
3 Там само. - С. 12.

218 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
«Л и ц ар ськи й р ом а н », щ о часом і справді здавався па­
родією, а надто часто абсурдом, починався, як і кож ний
роман, із зав’ язки. Нею можна назвати те материне на­
вернення до традицій, до християнських традицій, я к і
освітлю вали весь життєвий ш ля х, чи той день, коли пи­
сав на стінах власної хати «С м ерть Г ітлер у й С та лін у»
чи читав х л о п ’ ям 44 правила ж иття українського націо­
наліста... Народж ений у сім ’ ї волинських селян (с. С іл ь ­
це Горохівського району) Олександра Тихоновича та Єв-
д ок ії Я ківни , він був сьомою, наймолодш ою дитиною, а
проте знав усі принади дорослого ж иття: брата Якова бу­
ло засуджено за участь в У П А .
А можна назвати й ті роки, коли приходив у літер ату­
ру «в ід п с и х о л о гії» (1952 р. закінчив відділення «л о гік а
і психологія» Львівського університету, у 1953-1956 рр. -
аспірант К иївського Науково-дослідного інституту пси­
х о л о г ії), свідомо уникнувш и філфаку, де, на його дум ку,
були конячі дози ф альш у, спромож ні вбити будь-яку
ж иву душ у, від учи тельськ ої «к а р ’ єр и » в Почаєві (яка
тривала аж півроку - система цькування «занадто розу­
м н и х » д ія ла безвідмовно на всіх р івн ях), від аспіранту­
ри (до захисту дисертації його не бу ло допущ ено) і да
л і - П олтавського педінституту (19 5 6 -1 9 5 9 ), де спрацю­
вала все та ж система «зр ів н ялів к и у м ів ». Н еваж ко здо­
гадатися, щ о його курс лек ц ій з україн ської літератури
в ті роки «в ід л и ги » істотно відрізнявся од того, щ о тоді
читалося у вишах з обов’ язковим марксистським п ід хо­
дом. Ясна річ, «професорська кар’ єр а» викладача, який
замість рекомендованих дж ерел і сам читав заборонено­
го С. Сфремова, і студентів знайомив, закінчилася вже
на третьому році «скороченням ш татів ». Зрештою, це
видно зі Сверстюкових п ублік ац ій 50-х—60-х років м и­
нулого століття про М ирного, Грабовського, Ш евченка,
Ґете, Сервантеса, Тургенєва...
П ід хід Сверстюка був настільки дистанційований від
матеріалістичного й соціологічн ого, щ о це можна роз­
глядати як перегляд марксо-ленінського стереотипу в
ідеалістичном у й психологічном у к лю ч і. Друковані під
нейтральними псевдонімами, його п у б лік а ц ії не привер­
н ули в той час «п и л ь н о ї» уваги «літер атур н и х нагляда­
Євген Сверстюк 219
ч ів ». А л е те, ясна річ, м огло тривати недовго... Воно й
тривало н е д о в г о - « а ж » до 1965 р.
Ц іл к о м ймовірно, щ о та зав’ язка припадала на роки
роботи в ж урн алі «В ітч и зн а» (1 9 6 1 -196 2), куди в 60-ті
роки горнулася бунтівлива м олодь, і де І. Дзюба оч олю ­
вав тоді відділ критики, Євген Сверстюк - відділ прози,
потім нарису і публіцистики. Саме у той період в ід було­
ся зближ ення з колегам и й однодумцями І. Світличним
та І. Дзюбою. М ож е, вона припала на роки^ перш их
п ублік ац ій у цьому часописі та в «Л ітер атур н ій га зе т і»,
к оли Сверстюкове ім ’ я стало відомим на х в и лі його
критичних виступів, чи на ц ілком конкретний 1962-й,
к оли «в и л е т іл и » з редакції і Дзюба, і Сверстюк, і редак­
тор їхн ій Д. Копиця. А д алі, уж е за к іль к а років, треба
було щ е й пережити те, щ о к оло «с в о їх » дедалі більш е
звуж ується — коли почали один за одним відходити, зда
валося, найнепоступливіш і... Настав момент істини: ма­
ло було думати так, як учора, потрібно було робити так,
як думаєш , - так згодом прокоментує він ту ситуацію.
А мож е, зав’ язка припадала на той період, к о ли через
«н е т у » доповідь на науково-практичній конференції зір ­
вався захист дисертації в Одесі. Ч и , вірогідно, на той
час, к о ли Г. К очур познайомив з рідним братом М. Зе-
рова —Дмитром Костьовичем, котрий працював в Ін-
ститутіботаніки А Н України , а Сверстюк саме влаш тува­
вся на роботу в «н ей тр а льн и й » д ля його репутації
«У к р а їн ськ и й ботанічний ж у р н а л », де його п ’ ять років
(1 9 6 5 -197 2), аж до арешту, терпіли на суто технічній
роботі - відповідального секретаря^ Лю ди того п ок олін ­
ня добре пам’ ятають, як у тісній редакції по вулиці
Рєпіна збиралася творча ін теліген ц ія - ті, хто перебував
під підозрою влади й негласним наглядом. К о ли 1960 р.
в Києві виник К л у б творчої м олоді, щ о став центром не­
оф іційного культурно-громадського ж иття, Євген Свер­
стюк був одним з-пом іж активних його учасників - по­
ряд із В. Симоненком, І. С вітличним , І. Дзюбою, Л . К о с­
тенко, І. Драчем, Л . Таню ком, А . Горською , Г. Севрук,
Л . Семикіною та ін. За Сверстюковими сценаріями
тут проводилися вечори пам’ яті Ш евченка, Ф ранка,
Л е с і Ук раїн к и - і то були незабутні події в культурн ом у
ж итті тогочасної столиці.

220 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Та залиш алося все менше можливостей д ля творчої
самореалізації. К о ли перед Сверстюком зачинилися две­
рі всіх видань (вряди-годи щ е вдавалося надрукуватися
у таких часописах, як «Л ітер атур а в ш к о л і» чи пряшів-
ська «Д у к л я » ), к оли вже не було мож ливості підписува­
ти своїм власним прізвищ ем передмови до видань (так,
передслово до «Д и вн и х пригод Петера Ш л е м іл я » ще
з ’ являється за його авторством, а вже Сверстюкові пе­
редмови до «П ла н ети лю д ей » Екзю пері та «В ибраного»
Ґете довелося підписувати прізвищ ами перекладачів),
він створює свої есеїстичні шедеври «Іван К отляревсь­
кий см іється» та «Собор у риш тованні».
В ірогідно, цією зав’ язкою можна назвати день пер­
ш их обш уків - 12 січня 1972-го р. - у Стуса, С вітлично­
го, Дзюби, Оксани М еш ко, Ш ум ука, л ь в ів ’ ян Чорновола
й К али н ц ів... К о ли зрештою прийш ло усвідом лення, що
підтримки, власне, нізвідки немає - ні з-за кордону, ні з
верхів, ні з низів, і щ о вони, та маленька горстка одчай-
д ухів, зам кнуті у власному просторі, окресленому ї х ­
ньою непоступливістю , безстрашністю й розумінням, що
покликан і йти до кінця.
З початком репресій Євген Сверстюк відкрито ви­
ступає на захист В. Чорновола, С. Караванського, В. Мо-
роза, А . Горської. Н а той ж е період припадає й напи­
сання ним н елегальн ої праці « У справі процесу над
П о гр уж альськ и м » - як спроби сказати чесне слово про
підпал україніки в Ц ентральн ій науковій бібліотец і як
про одну з акцій цілеспрямованого нищ ення національ­
ної спадщини.
Та хоч як би там було, все це разом «з а в ’ я зу в а ло» ту ­
гий вузол Сверстюкової долі.
П ред’ явити звинувачення як таке, конкретне звину­
вачення, не було достатніх підстав. Власне, Сверстюка
було засуджено за виступи опозиційного характеру. До
того ж слід ч і м али в руках неспростовний аргумент - йо­
го кн иж ку «Собор у риш тованні», вперше випущ ену
1970-го спільним виданням П ерш ої У к раїн ської друкар­
ні у Ф ран ц ії та Українського видавництва «С м о ло ск и п »
ім. В. Симоненка у С ІЛ А - без відома і згоди автора, але
з отаким-от (узятим видавцями з тексту) авторським еп і­
графом:
221
Євген Сверстюк
Творці української літератури віддали найкращі сили
мистецтву, не отримавши за це ні гроша, і якщо не всі
вони були знайомі з тюрмами, то всі, принаймні, з жан­
дармами. _ .
Хіба може таку літературу зрозуміти людина, яка ні­
коли не відчула, що таке громадська мужність і обов’ я ­
зок совісті?
М ож ливо, невипадковим - як і все у ж и т т і- є той
факт, щ о п іс ля п ’ ятнадцятимісячного слідства - від січ ­
ня 1972-го до квітня 1973-го - суд над Сверстюком від­
бувся у Великодню п ’ ятницю, у день розп’ яття Христа.
Від Сверстюка чекали зречення, осуду книж ки, вида­
ної за кордоном, яка, по суті, опозиціонувала системі у
головном у - в питаннях устоїв. Осуду не^ було. Тим 61. .-
ше не було зречення. Був тихий, спокійний, неспіш ли-
вий, з ледь вловимими нотками ірон ії голос - голос л ю ­
дини, переконаної у своїй правоті. Останнє слово Євгена
Сверстюка на суді - не спроба виправдання чи покаян­
ня - спроба звіту перед власного совістю. І усвідом лення
своєї д олі, свого покликання:
Мені випало гірке щастя спілкуватися і працювати з лю ­
дьми рідкісно талановитими і шляхетними - про по­
дібних раніше я читав лиш е в книжках. Щ астя жити
високими культурно-громадськими інтересами і нехту­
вати особистими. Щ астя спізнати суворість і вагу вели­
ких слів - правда, честь, обов’ язок, слів, що становлять
морально-етичні підвалини, суть мого світогляду. Честь,
що оплачується кров’ ю, гідність, що є передумовою
життя, істина, до якої йдуть з безстрашністю дослідни­
ка - без гарантії повернутися. На цих поняттях я вирос­
тав і прагнув до них піднестися, вириваючися з замкне­
ного кола порожніх слів ...1
I-
Знову подвійний стиль.
Знов королівський такт.
Чорні в очах хрести -
Т ін і від ґрат в хрестах.
Зболений кожен нерв.
Рублений кожен жест.
1 Сверстюк Є. Останнє слово на суді 11 Сверстюк Є. На святі надій:
Вибране. - С. 32.
 222 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Власне, нема мене -
Дублений палімпсест 1.
( «Сервантес» )
Вирок за статтею 62 ч. І К К У Р С Р «з а систематичне
виготовлення, зберігання та розповсюдження антира-
дянських наклепницьких матеріалів, як і порочать радя­
нський державний та суспільний л а д » звучав як 7 років
позбавлення волі у таборах суворого реж иму із заслан­
ням на 5 років.
...А якби не було того виснажливо довгого слідства
й суду?.. А л е ж були! Та й не м огли не бути —та зір ­
ка, під якою народився на А н д р ія (13 грудня 1928 р.)
Євген Сверстюк у ти хом у волинськом у селі і що її
згодом він назве щ асливою , не м огла не привести його
на заслання.
Табірне ж иття - то, безперечно, кульм ін а ц ія рома­
ну, яка давала духовний «простір свободи», але вима­
гала надто високої плати від страдника, щ о зависав
«роздвоєний м іж небом і зем ле ю ». І про ту кульм інацію ,
яка тривала аж ц іл и х дванадцять л іт ж иття, Євген Свер­
стюк згадує дуж е стримано, з гідністю лю дини, свідомої
свого покликання на цій зем лі й свого долею визна­
ченого хреста. Власне, до українського читача враження
того періоду Сверстюкового ж иття д ій ш ли з його чи не
перш ого розлогого інтерв’ ю 1993 р .2 То, мабуть, був
перш ий прихід дисидента Сверстюка до ш ирокого укр а­
їнського загалу.
А щ е та його стриманість од того, щ о «слов а б о л я т ь ».
Б олять, відлуню ю чи щ ем кими спогадами про час, зак у­
тий у безвихідь, який веде свій рахунок - живим і мерт­
вим, зверш еному й незверш еному...
Як Вічний Ж ид, я поза колом часу
Розводжу ватру спогадів, утрат 3.
(«Т в ій образ —промінь згаслий, біль і пам’я т ь »)
1 Див.: Луцький Ю . Листування з Євгеном Сверстюком. - С. 13.
2 Євген Сверстюк. Профіль на т л і покоління (Інтерв’ ю В. Пащенко
з Є. Сверстюком) // Л іт . Україна. - 1993. - 25 лю т. - 4 бер.
3 Див.: Л уцький Ю . Листування з Євгеном Сверстюком. - С. 27.
Євген Сверстюк 223
Бо табір хоч і «зв ільн яв лю дину від таємного страху,
від прихованого пристосовництва», позбавляю чи свобо­
ди зовніш ньої, усе ж
для справжньої творчості[...] не є місцем ще і в тому
розумінні, що в атмосфері постійної сірості, коли бра­
кує барв, облич, якогось ширшого спілкування, лю ди­
на глухне внутрішньо, вона недоживлена у всіх від­
ношеннях *, -
м ож ливо, й справді виявляю чи риси й таланти, як і
не ви являлися за інш их умов (як , скаж ім о, поезія
ввійш ла в табірну долю 3. Красівського).
Той шмат ж иття —поза часом. А л е він працював і на
час також . Н е той час, котрий ш видкоплинний, котрий
залиш ає нас за вікнами історії, як потяг привокзальні
буд ів лі, а той, що, складаю чись із митей, витворює те,
що поза ним, - В ічність... Працював, гартую чи душ у,
ош ляхетню ю чи стражданням розум і серце, увиразню ю ­
чи риси вдачі —ті, щ о від народж ення...
Б уло би блюзнірством говорити, щ о саме табірне ж ит­
тя й роки заслання, наповнені стражданням самітньої
душ і, приреченої, мож е, на найбільш е випробування,
коли та душ а може говорити хіба щ о з Богом та щ е зоря­
ми, як і « т і самі, що і дві т исячі л іт », і зробили Свер­
стюка тим Сверстюком, яким ми його нині знаємо.
Безперечно, існує л о гік а характеру, яка й визначає
долю . А бо, може, д оля визначає л о гік у характеру? Та
хоч би як будувалися причинно-наслідкові зв’ язки, л о г і­
ка характеру привела Сверстюка до арешту, але та сама
ло гік а характеру (щ о, безперечно, ж ивилася дуж е по­
туж ним дж ерелом родинного виховання) й зробила Свер­
стюка Сверстюком.
Табірне ж иття —то окрема сторінка біограф ії, на якій
так важко спинятися душ і.
Нині Святвечір.
Я сам. З листами.
Тиша - на цілий світ.
1 Сверстюк Є. П роф іль на т л і покоління (Інтерв’ ю В. Пащенко
з Є. Сверстюком) // Л іт. Україна. — 1993. — 25 лю т. — 4 бер.
224 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Музика й зорі - зорі ті самі,
Щ о і дві тисячі л іт *.
(«Н и н і Святвечір»)
Надрукований 1990 р. в альманасі «П о езія -9 0 » разом
із останнім словом на суді (доти відомим лиш е на Заході
з «В ибраного» Євгена Сверстюка, упорядкованого І. Ко-
ш елівцем і випущ еного 1979-го у М ю нхені «С учасніс­
т ю »), цей вірш датований 6.01.80 —один із Святвечорів
довгого табірного ж иття...
М ож на зрозум іти Євгена Олександровича, к оли він
говорить, що арешт був д ля нього своєрідним полегш ен­
ням. Ц е зв ільн я ло від задуш ливої атмосфери тотального
лицемірства й подвійних стандартів, прислуж ництва й
холуйства, стеження й доносів (к о ли в тюрмі чув за в ік ­
ном цокання друкарських маш инок - йому щ оразу зда­
валося, щ о то друкую ть доноси - і це теж можна зрозу­
м іти). Заслання давало чітке усвідом лення того, щ о п ла ­
та за нонконформізм - це постійні переслідування й
репресії. А щ е —ізо ля ц ія . С уцільна зона мовчання. М ер­
тве інформаційне поле, щ о само собою —нонсенс, о с к іл ь ­
ки інформаційне поле - це завжди рух, новизна. А л е
його можна було перекрити ш тучно. Проте був навіть
щ асливий, к о ли сидів у камері сам (підсадж ування про­
вокаторів - річ не найприємніш а) - це давало простір
свободи. Й незалеж ності. На ж аль, н ік оли не жив в од­
ній камері більш е двох місяців - це теж був п си х ологіч ­
ний тиск.
Ми так мало знаємо про таємницю життя, але здогаду­
ємося, що воно живиться радістю сонячних хвилин. Без
них іде повільне згасання, яке просто не відчувається,
лише осцилограф міг би зафіксувати видовжені хвилі в
моменти оборонних реакцій і чекань на стимули з нега­
тивними емоціями (здається, на таких емоціях не виріс
ще жоден колос). Власне, людині не треба довгого ж ит
тя - треба щоб у короткому було чергування стихії при­
роди і гри у людському морі 2 (з листа до Ю. Луцького
від 27 жовтня 1981 р .)~
1 Сверстюк Є. Нині Святвечір // Дніпро. - 1996. - № 3/4. - С. 10.
2 Луцький Ю . Листування з Євгеном Сверстюком. - С. 29-30.
Євген Сверстюк 225
це під впливом випробувань, щ о випали на долю
І. Світличного. А л е й своїх також ...
Щ о залиш алося? Переконання. Н адії. В ідчуття влас­
ної правоти. П очуття гідності. А щ е - ідеалізм . П ізн іш е
згадував:
Ти входиш в зону смерті й у тій зоні хапаєшся за щось
і розбудовуєшся. Це «щ ось» є суто ідеальний світ.
Матеріальний для тебе вже перестав існувати. Якщ о
ти не схопишся за небо, у тебе нічого немає. Тим небом
була віра в Бога. І - саморозбудова (із вище названого
інтерв’ю).
«Т а м не можна було чит ат и нічого ф альш ивого» - це
теж його слова. Перекладав з Ш и ллер а, Ґете, К іп лін ґа ...
Писав п о е зії.. . - аби сягати неба. Багато думав.
Власне, саме це листування стало тим творчим лабо­
раторним майданчиком, а ширше - полем д ух у, - де від­
точувалось перо Євгена Сверстюка, зародж увались і кри­
сталізувались думки, що поступово, вже на волі, розгор­
талися із тезисного формату в окремі дослідницькі студії
й п убліч н і виступи, різьбився той вектор творчого спря­
мування, щ о й визначив місце Євгена Сверстюка в укра­
їнській к у льту р і Х Х - Х Х І ст. Недаремно ж в одному з
інтерв ю Євген Олександрович зізнався: « Письм енником
мене зробили тюрма і за сл а н н я » 1.
Проте, «тезисний с т и л ь », як потяг до чіткого, вкрай
конкретизованого, м істкого й насиченого формулювання
власних дум ок, спостережень і переконань залиш ився з
ним назавжди: Євген Сверстюк належ ить до тих, хто об­
робляє свій лан найперше «у г л и б ».
...Одна справа - ужинок днів у творчій атмосфері, де
світло падає не лише на листок паперу, інша спра­
ва - будні сірої роботи, куди капають занесені вітром чу­
тки, щоб згаснути... Мені не думалось, що просто не бу­
де бажаючих вийти в ідеальний світ поезії, що так вига­
сають з літами ш ляхетні пориви, що буду вічним жидом
поза колом часу 2 (з листа до Ю. Луцького від 22 черв
ня 1986 р.).
1 «Письменником мене зробили тюрма і заслання* / Розмовляв
П . Русенко Ц День. - 1999. - 11 лип.
2 Луцький Ю . Листування з Євгеном Сверстюком. - С. 27.
8 10-125
226 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
О публіковані Ю. Л уц ьк и м табірні листи - то, безпе­
речно, вражаючий документ. Документ незнищ енності
лю дського д ух у в умовах екстраординарних. Там немає
ані озлобленості, ані нарікань - хіба щ о промайне екзис-
тенційна туга («Д а й Бож е нам щось про високу бла­
кит ь - там не загубимось. Лиш им ось м онадам и»* (з л и ­
ста від 9 квітня 1982 р.).
А в п ісляслов і до збірника листів (датованому 20 л и п ­
ня 1991 р., С ан-Дієго) Євген Сверстюк зізнається в тому,
щ о власне, й так видно уваж ному читачеві:
М илий професор Луцький говорить про одвертість ли с­
тування - і це правда, естетична правда. А л е якщо
читач захоче уявити собі життя, від якого я втікав у
листи, то тут проскакує тільки часом якийсь одвертий
чи прихований штрих. Взагалі, я задумувався, чому
допускалась ця епістолярна ідилія в зоні особливо су­
ворого нагляду? Мабуть, їм здавалось, що ці листи до­
помагають приховувати ту реальність, яку вони при­
ховували 2.
За Сверстюковою стриманістю й самоіронією вчува­
ється хіба щ о спрага спілкування, пош ук у Всесвіті бо­
дай однієї-єдиної душ і, яка може вислухати. І зрозум і­
ти. Тобто - з ким можна бути на рівних. Говорити —і б у ­
ти почутим.
Тож - утікання в Ш евченка. У Франка. В Достоєвсь-
кого. У Грабовського. У Свідзінського. Ц е в ті дні траге­
д ія Ф ранка постала д ля нього передусім як трагедія
розум у «без віри осн ов», а трагедія Г оголя - як феномен
роздвоєного духу. « К ож н а велика пост ат ь еволюціонує
в наш ій свід ом ост і» - написав він 12 ли п н я 1981 р. І до­
дав до того:
Мабуть, найцікавіше еволюціонувала постать Павла Гра­
бовського, яка мене завжди манила своєю високою
справжністю і вродженим ідеалізмом 3.
А щ е - вражали його пророчі слова Грабовського: «Н і
в одній країні брак самопошани так лю дей не ж ер е».
1 Там само. - С. 42.
2 Там само. - С. 87.
3 Там само. - С. 25.
Євген Сверстюк 227
«...Й о г о хвалять і ж а л ію т ь »1 - це теж про Грабовського,
ж иття якого, чимось схож е на його власне, намагався
обійняти зором і серцем.
Сам Сверстюк постановив собі бути таким, аби не хва­
л и л и й не ж а ліли . Том у завжди йшов проти течії. І у н и ­
кав похвальби - тієї, щ о від запобігання й бажання дого­
дити, присолодити...
Слабість хвалити йде від млявості думки, яка інер­
тно підтримує замість дивуватися й упокорюватись
духом 2, -
писав до Л уц ьк ого 12 лип ня 1981 р.
Отже, звідти вони, з тих днів і ночей випробування
д уху, три складові м орального імперативу Сверстюка,
про я к і говоритимемо нижче: гідність (тобто самопош а­
на), сум лін н я і віра. А щ е —основа основ —любов.
Сплили злоби вали каламутні,
Пробивається світло основ,
Встає перша, єдина сутність,
І та сутність всього - любов 3, -
(«Я прийду на Свят-Вечір між л ю д и »)
напише Сверстюк пізніш е, повертаючись думками до
ти х вічно пам’ ятних днів «без надій і в т іх ».
І щ е один м аленький ш трих. Євген Олександрович
ум іє зберігати вдячність до тих, хто підтримав його на
ж иттєвій дорозі. Н е просто вдячність, а як усь трепетну
ніж ність - до дисидента Вудки, з яким діли в важ кі та­
бірні дні і котрий завчив Сверстюкові вірш і напам’ ять і
виніс їх у вільний світ, до А .-Г . Горбач, котра слала йо­
м у з Н імеччини по-сестринськи теп лі листи й посилки...
А щ е його морально підтримували професор Сорбонни
А . Ж уковський, член и П Е Н -к лубів А н г л ії, Н імеччини,
Іт а л ії: зв ідусіль надходили листи на адресу в ’ язня табо­
ру Н389/36 селищ а К учино Ч усовського району П ерм сь­
кої області Є. Сверстюка... Т у т же, за колю чим дротом,
1 Там само.
2 Там само. - С. 26.
3 Сверстюк Є. Базилеос // Сверстюк Є. Б лудні сини України. - К.:
Тов-во «Знання* України, 1993. - С. 160.
228 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
багато важ ила підтримка «с в о їх », «п о л іт и ч н и х », зо­
крема звістки від В. Стуса й І. Світличного з інш их та­
бірних зон, членів російської правозахисної групи Саха-
рова-Ковальова...
...Йде світом та рання, прозора і тиха весна, в якій зата­
їлась чиста радість життя, саме та метафізична ясність,
яка потім закриється надміром цвіту і буйною зеленню
дерев. Пробую згадати себе в таку пору життя, але все
насуваються і насуваються хмари, за якими губилась і
розпливалась індивідуальність, входила в стан подій.
М инула ц іла епоха, а індивідові так і не щастить розпра­
вити груди 1 (21 квітня 1986 р.), -
здається, чи не єдине сумовите нарікання на до­
лю - та й то адресоване лю дині, яка вже стала бл и зь­
кою - дарма що ж и ла за океаном і доти вони із Сверстю­
ком жодного разу не бачилися.
А розправити груди судилося не скоро. Х о ч були вже
й закордонні видання - за кордоном публікувати твори
Сверстюка почали з 1970 р. Так, поширювані спочатку
як самвидав («С обо р у риш тованні», «Іван К отляревсь­
кий см іється», «Остання с л ь о за », «Н а свято ж ін к и »), ці
та ін ш і твори п ублік ували ся українською , англійською ,
німецькою та інш ими мовами за кордоном: уж е згадане
видання «С обору в риш тованні», «Сіапсіезііпе Еззауз»
(Гарвардський Інститут українознавчих студій, 1976),
«В и б р а н е», упорядковане автором передмови І. Коше-
лівцем («С у ч а с н іс т ь », М ю нхен, 1979), «А п е зі-ізі; Ьіп
сіісЬ Ьо8£е\гапіеп» (вірш і Є. Сверстюка, В. Стуса, І. Світ­
личного; Гамбург, 1983), «О стрівки приязні. С пільна
боротьба в гу ла зьк и х умовах: Збірник спогадів» («У к р а ­
їнське видавництво», М ю нхен, 1983)...
Попереду було, по суті, повернення у вакуум - окрім
к іл ь к о х найближ чих лю дей, ніхто його в Києві не чекав.
У літературне середовище входити не поспішав, поясню ­
ючи це так: не хотілося зближ уватися з літературою ,
яка до нього не наближ алася. Входив радше в кон­
текст - мав із чим. Попереду були і К ультур о ло гіч н и й
к л у б кінця 80-х - єдиний у ті роки напівлегальний вихід
у світ і м ож ливість бодай якихось п убліч н и х виступів,
1 Луцький Ю. Листування з Євгеном Сверстюком. - С. 68.
Євген Сверстюк 229
і знамените зібрання б іл я пам’ ятника Володимирові,
коли 1988 р. було виріш ено святкувати хрещ ення К и їв ­
ської Р у с і у М оскві та Л ен ін гр аді - тодіш ня Сверстю-
кова промова обійш ла м ало не всі україн ські видання
на Заході. Попереду були перш і відвідини редакцій,
перш і п уб лік ац ії в У к раїн і, перш і виступи в за л і С пілки
письменників та виступи за кордоном...
Усе щ е тоді було попереду... А поки щ о стели ли ся під
ноги сніги, сніги й сніги, що їх пророче передбачив у
своїй д олі Євген Сверстюк, написавши у січн і 1954-го:
« І в т их сн іга х іт и, іт и, іт и ».
Вистраждано власним життям
В слухаю чись у неголосний, неспіш ливий голос Єв­
гена Олександровича, уявляєш його у слід ч ом у ізоля то­
рі: бачиш зумисне пригаш уваний (а все ж непригаше-
ний) тріумф ув очах од несхитної м оральної переваги, од
власної правоти. Й здається, що ті м им овільн і паузи
м іж реченнями (особливий сти ль мовлення, коли с л у ­
хачеві пропонується м ож ливість д ля вдумування у ска­
зане - аби, вникнувш и, погодитися чи подумки запере­
чити висловлене судж ення - ще й через те, що кож не ре­
чення Сверстюкове змістовне й невипадкове, - у ньому
конденсується не просто інформація, а енергія вистраж­
даної дум ки) заповнює щ е й ледь приховувана само­
іронія - та, щ о від виваженого, переж итого, незмірно
глибокого... Та, щ о з ти х підслідчих місяців і днів...
І відчуваючи його несхибну переконаність у своїй
правді - не ум оглядн у, а здобуту ціною нелю дських ви­
пробувань, ціною сумнівів і душ евних терзань, дедалі б і­
льш е переймаєшся усвідом ленням, щ о ця лю дина має
право на ті оцінки й узагальнення, на ті м оральні макси­
ми, той м оральний імператив, на «вн утріш н ій потяг до
абсолю ту» (І. Дзю ба), що сприймається, одначе, далеко
не всіма беззастережно. Вона те право не тільк и вистра­
ж дала своїм ж иттям, а й оберегла в чистоті від тих спо­
кус, що ними постійно випробовує лю дину час, хоч би
яким він був: тоталітарним чи так званим демократич­
ним (і щ е невідомо, який з них спокуш ає більш е!).
230 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Тож якби треба бу ло сказати про феномен Сверстюка
одною-єдиною фразою, я би обм еж илася тим, що він,
цей феномен, полягає в органічном у перет іканні б іо ­
граф ії у т ворчіст ь і навпаки. Біограф ії, що виладнува­
лася в долю творчістю, і творчості, щ о виростає з біогра­
фії. Бо як не потребує доведення те, що страждання
ош ляхетню ю ть лю дин у, увиразнюють її характер, так
аксіоматичним видається мені й те, щ о тривала «за м к ­
н у тість» лю дини на власному « Я » (ясна річ, якщ о ця
лю дина є самодостатньою особистістю ), спонукаючи до
гли бок и х роздумів і переосмислень, вибудовує власну
систему мислення, викристалізовує дум ки й переживан­
ня у сталі ф ілософ ські переконання. Х оч а потрібне одне
суттєве уточнення: якщ о це « Я » зосереджене не тільк и
на власній екзистенції (а це якраз і бачимо з листування
Євгена Сверстюка з Ю. Л уц ьк и м ), а на спілкуван ні з
тим вищим духовним, яке одне й вирятовує лю дину
в годину ж орстоких випробувань і не дає їй м аліти
духом навіть у як ісь кращ і часи, к оли приходять у
д уш у рівновага і спокій.
У цьому розум інні, очевидно, мож емо говорити, що
саме роки заслання і зробили Сверстюка тим, хто узяв
на себе місію розвивати «проповідницьке літературо­
знавство» (І. Дзю ба). Терм ін, прийняти який можна із
застереженням, щ о це проповідницьке літературознавст­
во не має нічого сп ільного з просвітницьким народницт­
вом, а ґрунтується на необхідності органічно заповнити
належ н у ли ш е йому н іш у в посттоталітарному українсь­
ком у соціум і й на засадах християнських традицій та
прагненні наблизити їх до сьогодення у м орально-ф іло­
софському освітленні.
Ц е засвідчила вже книж ка «Б л у д н і сини У к р а їн и »,
щ о містить літературно-критичні статті (д еяк і з-поміж
них були друковані доти лиш е за кордоном українською
мовою та в перекладах - і тільк и п ісля фактичного зни к­
нення цензури вперше прийш ли до наш ого читача) й
публіци сти чні виступи, присвячені відродженню духов­
ності, морально-етичним проблемам у їх філософсь­
ко-релігій ном у перелом лен ні, щ о їх щ одень доводиться
розв’ язувати нашим сучасникам на зла м і віку, коли па­
дають звичні ід оли і йде невблаганна переоцінка вартос­
Євген Сверстюк 231
тей, яка потребує повернення до правічних дж ерел,
християнської традиції.
Образ блудного сина - наскрізний у Сверстюковій
книж ці —це щ е й своєрідна метафора ж ит т я ц іл о ї на­
ц ії, як, власне, й ж иття самого автора, яким він і вист­
раждав свою правду. Т іл ь к и прийшов до неї на десяти­
літ т я раніш е, прозрівш и щ е тоді, коли на очах у всіх
була ідеологічн а полуда. А через те переконаний, щ о л ю ­
дина не може відстоювати якусь дум ку просто як д ум ­
к у - вона може відстоювати лиш е вистраждану дум ку,
заповітну ідею, за я к у мож на офірувати ж иттям. (Ч и не
звідси ця наша прикра реальність, яка вражає і нас са­
м их, звичних уж е до всього?!) А офірувати ж иттям, за
Євгеном Сверстюком, можна тіль к и тоді, коли ти є
лю диною вели кої віри.
Ц ей м от ив великої віри - також один із наскрізних в
Сверстюкових п уб лік ац ія х та виступах останніх десяти­
л іт ь , - і дає клю ч до розум іння ниніш ньої м іс ії ін т е л іге ­
нції, від котрої час потребує не стільк и вели кої витрива­
лості, з якою «іш л и в дисиденти», ск ільк и необхідності
переплавити ту вели ку віру в гор н и лі конкретних д і­
янь - і про це також першим заговорив Євген Сверстюк.
А л е ж усе в цьому ж итті - від Христа - починається з
вибору. З вибору свободи в умовах несвободи і, хоч як це
парадоксально, з вибору несвободи в умовах свободи.
Вибір м іж вигодою та обов’ язком, корисливим і безкори­
сливим постає перед кож ним з нас на кож ном у кроці.
І це страшна правда, зазначає письменник, « але людина
легше зрікаєт ься великого, ніж малого. Велике їй несила
нести проти т ечії...» - і тому так нелегко робити свій
вибір і так легк о продати свободу за шматок хліба. Бо й
справді, уявлен ня про те, що
людина з соцтабору виходить на поле вільного вибору,
виявилось ілюзорним. Людина є такою, якою її зробило
життя [...] її навернення до традицій - неймовірно скла­
дна проблема. Вона робить вибір між чужими святиня­
ми, аж поки відкриває для себе аксіому: матері не ви­
бирають 1.
1 Сверстюк Є. Українська література і християнська традиція //
Сверстюк Є. На святі надій: Вибране. - С. 251.
232 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Так із теми вибору й випливає отой наскрізний мотив
блудн ого сина, котрий - часом через пом илки і п ок ло­
ніння «ч у ж и м святиням » - і робить зрештою свій свідо­
мий вибір, тобто приходить до усвідом лення, ч и їх бать­
ків він син.
Статті та есеї «Б л у д н і сини У к р а їн и », «Ш істд есятн и ­
ки і З а х ід », «П еребудова В авілонської в е ж і», «Ф еном ен
Ш ев ч ен к а», «П р ощ ан ня з М адонною », а ще сторінки,
присвячені В. Стусу, Б. Антоненку-Давидовичу, В. Мар-
ченку, О. М еш ко, О. Заливасі та інш им, несуть потуж ­
ний заряд здорового опозиційного д уху, опірності та тієї
високої віри, яка й допомагає не схибити, обравши чес­
ну дорогу.
Євген Сверстюк аргументовано анатомує руйнівну
природу ім п ерії постіндустріальної епохи, чиїм и дітьми
ми ще донедавна були , дискутую чи із Солж еніциним,
вводить в обіг поняття « ст ероризованої пам ’я т і» та
« іст оричної а м н е зії» , подає кардіограму деформацій су­
сп ільного ж иття, показує м оральну корозію , гли б ок у д у ­
ховну кризу суспільства.
Відродж ення починається з почуття гідності, наголо­
ш ує письменник і навертає нас, « діт ей розореного д о ­
м у », до істин, дорогу до як их загублено за роки к олон іа­
льн ого мислення, зриває з очей полуду, яка так часто за­
важає бачити ім ітацію свободи слова, лж епатріотизм
( « пат ріот изм у нам бракує, але діяльного і м овча зн о­
го ...»). Говорить про речі, може, самоочевидні, але часом
нам, одурманеним сьогоденним словоблуддям , невиди­
м і, чесно, прямо й жорстко, не дозволяю чи потонути в
новому - з протилеж ним знаком - слав ослів ’ ї, за хли н у ­
тися в ейфорії національного самозамилування та само-
вивищення - тобто показує нам нас такими, якими на­
справді ми і є, обтяж ені тоталітарним м инули м . Він роз­
чищ ає авгієві коню ш ні наш ої засміченої свідомості від
сурогатних понять і заскорузлих догматів, показує не­
безпеку од девальвації слова і совісті.
Ц я книж ка, що, за словами І. Дзю би, «дає гострий
психологічний розтин сучасної україн ської суспільнос­
ті - принаймні, сучасного стану її свідомості та м ораль­
Євген Сверстюк 233
ної п р а к ти к и »1, несе великий духовний заряд, бо, по-
перше, виходить на найголовніш у д ля українців пробле­
му - самоідентифікації особистості - не поверхово, ков­
заючи ли ш е по канві національного питання, а всегли-
бинно —через євангельське бачення світу й себе у тому
світі; по-друге, чесно й без упередж ень діагностує укра­
їнський соціум.
Власне, можемо говорити про те, що йому часто вда­
ється першим увиразнити в дум ці й слові те, чого ми ще
й не помічаємо, тобто, скориставшись висловом самого
Сверстюка з приводу таланту Тичини й Толстого, «с х о ­
пити невловиме і вирізьбити ф ор м у»2.
Ч ом у такою небезпечною видалася у 70-ті к н и ж ­
ка «Собор у риш тованні»? Р іч не тільк и в тім , щ о Свер­
стюк наважився вклю читися в дискусію довкола Гон-
чаревого «С о б о р у », а передусім у тім , що зазіхнув на
«святеє св я ти х» —устої самої системи. Б ільш е того,
намагався, як зазначає у передмові до згадуваного вже
закордонного видання М. Антонович, наголош ую чи на
універсальності як самого «С о б о р у », так і «С обору у
риш тованні», «подати відповідь на основні світоглядові
та етичні питання, щ о постають перед людством у сучас­
ному с в іт і», він поруш ує «в а ж ли в і, н а б о лілі питання
сучасності, що фактично виходять далеко поза м еж і про­
блем атики одної к р а їн и »3. Так Сверстюків есей пере­
ростає меж і коментаря одного твору й сягає багатьох
глобальн и х проблем.
Я кщ о усвідомити ті цінності, на утвердж енні й ш ану­
ванні яких, за Сверстюком, змож е надійно розвиватися
людство - а це родина, рід, народ - стає зрозум ілим , як у
загрозу системі несло його прагнення повернути нас до
дж ерел. Саме тих дж ерел, коріння як и х нещадно п ід­
рубувалося вірними слугам и ц ієї системи. Т и х дж е­
рел, як и х нам бракує й понині й чистоту як их нама-
1 Д зю ба І . Феномен Євгена Сверстюка // Л іт . Україна. - 1995. -
2 бер.
2 Луцький Ю. Листування з Євгеном Сверстюком. - С. 12.
3 Ант онович М . Переднє слово // Сверстюк Є. Собор у риштован­
ні. - П ариж -Балтимор, 1970. - С. 8.
234 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
гається зберегти він у наш их душ ах серед розбурханого
сьогодення.
Собор осмислю ється автором як символ духовності,
тяглості традицій та високості духу. А л е водночас Сверс­
тюк розуміє:
Собори минулого не можуть бути універсальним «ф іло­
софським каменем» для нашої молоді. А л е вони були і
будуть колискою її духовного становлення. Як рідне
ГН ІЗДО , без Я КОГО не обходиться жоден птах *.
А л е є там іщ е один момент, м ож ливо, й не помічений
достатньою мірою. Відстоюючи не тільк и право на націо­
нальн у гідність, а й саму національну гідність як спосіб
м ислення, спосіб почування і спосіб вчинку, Євген Свер­
стюк пророчо застерігає від порож нього національного
фразерства, від безп лідн их з ’ ясувань «ч и я мама кр ащ а»,
від самозакоханості й самовивищення.
Ц ей ф ілософ сько-літературознавчий есей, щ о його
І. К ош елівець називає «одним з кращ их (чи не найкра­
щ им ?) шедеврів есеїстики наш ої сучасн ості», за його ж
словами,
написаний поза категоріями оптимізму чи песимізму.
Він лише безжально показує найнижчу точку амплітуди
піднесень і падінь, з якої Україні доведеться підводити­
ся [...] якщо вона спроможеться.
«В и б р а н е», упорядковане в М ю нхені І. Кош елівцем , -
тоді, як автор його вдивлявся в «т ін і від ґрат в хр ест ах»,
серед мороку тоталітарного реж им у стало незаперечним
доказом того, щ о жива дум ка в У к р а їн і, попри все,
існує, вона ж ивиться загальнолю дським и дж ерелами
християнської м оралі, засадами чесності й поряднос­
ті, інтелектуальни м спрямуванням й традиційним під­
ґрунтям родоводу - як повертав до « м оралі, т радицій,
іст оричних уявлень, мови і п існ і свого народу» Сверстю-
ків Котляревський ( « Кот ляревський с м іє т ь с я »), дово­
дячи правомірність закону
1 Там само.
Євген Сверстюк 235
про незнищенність духовної енергії: не можна безслідно
поховати ту силу, що вулканила Україну століттями,
сходила кров’ ю, вкривалась могилами, а потім знову
вставала, налітала вихром і зносила тимчасові палаци
нових панів та перекривала принишклі чуж і голоси
українською піснею 1.
Воно, те «В и бр а н е», повертало до національних осно­
вополож них засад, до неспростовних істин, закодованих
у Ш евченковому слові...
...П ригадується, 1996-го, пиш учи про презентацію
Сверстюкової книж ки «Ш евченко і ч а с », висловила я
таку дум ку: може, це й справді рік високого сонця. Бо
якщ о Євген Сверстюк саме так називає 1845-й, «п ід не­
бом осен і» якого було створено головні Ш евченкові тво­
ри, зокрема й «З а п о в іт», узявш и ці слова за назву одно­
го із своїх есеїв (а м іг би, як ц ілком слуш но зауваж или
тоді йому, наректи так і саму книж ку, взявш и ті, щ о на
обкладинці, за підзаголовок), то мені бачилося небезпід­
ставним означити так і 1996-й. В ельм и прикметний рік,
щ о підносив нас до розум іння справжнього Ш евченка,
скидаючи з нього «ш апку. Та отого дурного к о ж ух а »
(І. Драч).
Відкривання « у нім академіка... Щ е каторжника
роботи» (до чого закликає І. Драч у вступі до документа­
ль н о ї драми «Г о р а »), а надто велета д уху, пророка - і не
лиш е того, котрий провіщає майбутнє, але найперше то­
го, хто перед лицем народу виголош ує істини, осягнуті
ним у розмові з Богом, - уж е почалося. І - щ о особли­
во прикметно - дослідниками з плеяди ш істдесятників
(Грабовичеве провокативне дослідж ення «Ш евченко як
міфотворець» щ е тільк и збурювало літературно-мистець­
к у громадськість, а О. Забуж ко ще т іль к и прикидала
спробу свого філософ ського аналізу «Ш евчен к о як міф
У к р а їн и »), яким доля послала не тільк и випробування,
але й щ асливу м ож ливість у тих випробуваннях м іцніти
духом та осмислювати нескінченний ланцю г буття у всіх
його взаємозв’ язках та вимірах.
1 Кошелівець І . Переднє слово // Сверстюк Є. Вибране / Упор.
І. Кош елівця. - Мюнхен: Сучасність, 1979. —С. 3—6.
236 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Тоді, 1996-го, к о ли ще не вля гли ся враження від
ш евченківського радіоци клу І. Дзюби, щ е звучав на
У к раїн ськом у радіо неспіш ливий голос Євгена Свер­
стюка в аурі Кобзаревого слова та в супроводі ча­
рівного голосу О. Ч арівної, а вже відбулися - одна за
одною - дві презентації, а значить, і прийш ли до чита­
ч а - о д н а за одною - дві промовисті книж ки: «„К а в к а з "
Тараса Ш евченко на фоне непреходящ его пр ош лого»
І. Дзюби та «Ш евчен к о і час» Євгена Сверстюка.
Завважте: у зм істі кож ної назви закладено таку кате­
горію, як час. Ц е крізь його об’ єктивно-невблаганну
призму, а ще - історичну перспективу «п роп ущ ен о» про­
роче Ш евченкове слово. А вже затим - крізь призму
авторського світобачення, мудрість серця і б іль власної
душ і. Ц і видання, власне, відкривають нову сторінку у
Ш евченкіані - не в радянській, вульгарно-соціологічній,
ортодоксальній, а в тій, щ о претендує на перегляд Ш ев­
ченка - і вони закладаю ть добрий підм урівок у ту таку
необхідну нам будівлю пізнання. М ож е, через те у нас
досі була такою убогою «ш евченківська кн игозбірня»
(не кільк існ о, а за духом своїм), що ті стоси книж ок досі
писали лю ди здебільш ого байдуж і, призем лені, також
часто убогі духом своїм, нерідко ж просто спекулю ю чи
на високому імені. Ц і ж книж кові з ’ яви, як мені здаєть­
ся, відкрили нам просту істину: до д олі лю дини висо­
кого болю має право доторкнутися - і душ ею, і ро­
зумом - тільк и той, хто також звідав того болю бодай
дещицю, якщ о не сказати - сповна.
А втім, не можна не сказати, що будь-яке нове сл о ­
во про Ш евченка постає на фундаменті напрацьовано­
го - досить назвати імена О. Кониського, С. Єфремова,
І. Ф ранка, Ф . Колесси, С. Смаль-Стоцького, М . К оцю ­
бинського, О. Б ілец ьк ого, С. Ш аховського, М . А н тох ія ,
Ю. Ш евельова, В. Барки, Г. Грабовича та інш их авторів
з Ук раїни та діаспори (а може, вже час перестати розме­
жовувати самих себе на У к р а їн у та діаспору, бо ж бать­
ківщ ина, як і Ш евченко, у нас одна, і, може, саме це
ім ’ я може стати тією сполучною ланкою , я к ої ми досі не
здатні задіяти?!).
Євген Сверстюк 237
Та в дорозі до Ш евченка кожен долає існ ую чі стерео­
типи, наближ аю чися до розум іння його символічного
коду —через інтуїтивне сприйняття та осмислення обра­
зного ряду. М и ж дістали м ож ливість наблизитися до
справжнього —не уж иткового - Ш евченка, подивитися
на його творчість не по-хрестоматійному, а крізь призму
Сверстюкового серця, яке вміє бачити і навчене відчува­
ти глибш е й прозірливіш е, щ о йде від його переконання
писати ли ш про те, « що чорно знаю серцем».
Повнота думки, насиченість фрази змістом, фрази, де
кож не слово вивірене й осмислене, зум овлю є і своєрід­
ний сти ль ц ієї книж ки - сказати б, лаконічно-тезисний,
ущ ільн ен и й до краю, к о ли за кож ним реченням - дума-
не-передумане, виважене, звірене з пережитим. Автор,
пропонуючи свій клю ч до прочитання творчості Кобза­
ря, наголош ує на тому, що д ля Ш евченка Б іб лія завше
була богонатхненною книгою і, власне, тому він написав
вершинні твори, як і повертають народ до святинь, що
духом своїм підносився до Святого Письма.
Вж е перш і сторінки цієї книж ки налаш товую ть чита­
ча на сприйняття не знаного щ е нами Ш евченка, сприя­
ють увіходж енню в його духовне поле, запрош уючи не
до іконотворення - до доростання. Доростання до д уху
Ш евченкового. Ц е наближ ення до Ш евченка у к лю ч і д у ­
ховності передбачає м ож ливість хоч якоюсь мірою п із­
нати високу таїну пророчого слова, що вм іщ ує цілий
світ —і зем лю гріш ну, і високе небо.
Постання Ш евченка таким, яким він є насправді - без
фальш ивого глянцю , у всій глибин і і пророчій його си­
л і, - таке надзавдання поставив дослідник, вирізьбивш и
у строгу форму афористичності те невловне д ля пересіч­
ного читача, що вдалося йому «сх о п и ти » сперш у, може,
інтуїтивно, певною мірою зі спротиву тому образові, що
його досі іконотворили попередники, а вже затим - м іся­
цями, роками роздумів, перелитих у просвітлю ю чі сло-
ва-образи.
К ниж ка «Ш евчен к о і ч ас» спонукає думати, пере­
осмислювати, виважувати. Бо перед «Ш евченківською
брамою » (Євген Сверстюк) так боязко сфальшивити. Ч и
перебрати міри.
238 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ми живі! Ц іли й вік, сотню літ
Проти хвилі несем його ім ’ я,
Проти вітру кидаєм насіння
І під косу кидаємо цвіт...
І співаєм його заповіт
В поколіннях 1, -
( «Т о була дивовижна зор я»)
так заверш ується вірш, написаний Євгеном Сверстю­
ком у пос. К учино 1977 р.
...1979 р. у передмові до «В ибраного» його упорядник
І. К ош елівець писав:
Можна припустити найгірше: що Сверстюкові не пощас­
тить написати нічого більше. І тоді дещо з уже написа­
ного ним залишиться тривалим вкладом у фонд україн­
ської літератури. Нових відродженців, як судитиметься
їм появитися ще раз, дивуватиме скромність, з якою він
сам визначив себе «невеликою, але поки що живою по­
статтю» в культурному процесі свого часу; і ще б іл ь
ше - ш ляхетність його натури, чисте душевне тепло,
яке, недоторкано збережене в оточенні номенклатурних
монстрів, випромінюється з кожного написаного ним
рядка 2.
Добре, щ о друге припущ ення виявилося ближ чим
до істини, аніж перше. Залиш аю чися «ж ивою постат­
тю » в культурн ом у процесі свого часу, Євген Свер­
стюк продовжує робити свій внесок у золотий фонд
україн ської літератури. Зберігаючи ш ляхетн ість нату­
ри й тепло, що випромінюється з написаного в усі по­
д альш і роки.
Окремою великою темою є: Сверстюк і проблеми
української ін т ел іге н ц ії другої половини X X - початку
X X I століть.
Здається, м ало хто з-поміж наш их сучасників - за ве­
ли к и м рахунком - має таке моральне право на виокрем­
лен н я ц ієї теми, як Євген Сверстюк. І то не тіль к и тому,
що родом із дисидентства, - хіба він один? І не тільк и
тому, що вийшов з у сіх випробувань непереможеним -
1 Сверстюк Є. Ш евченко і час. - К .: Воскресіння, 1996. - С. 9.
2 Кошелівець І . Переднє слово // Сверстюк Є. Вибране / Упор.
І. Кош елівця. - Мюнхен: Сучасність, 1979. - С. 9.
Євген Сверстюк 239
невже ли ш е він? А через свою послідовність. Н есхиб­
ну відданість принципам і переконанням. П ідкреслю ю :
вистражданим принципам і переконанням. У м ін н я
відстоювати їх негучно - але переконливо. І знову ж
таки - послідовно. М ож е, навіть затято —у кращ ому
розум інні цього слова. Н е втомлю ю чись повторюва­
ти те, що ми, очевидно, м усили б і самі бачити - але
не бачимо. Отже, через своє ум іння, обсервуючи укр аїн ­
ський соціум , поставити вчасний «д іа гн о з» том у «ф ер­
м ентном у» шарові суспільства, яким є ін телек т уа ль­
на е л іт а 1. Завважуючи тенденції й узагальню ю чи їх,
прогнозувати хвороби нації, передбачати дальш ий роз­
виток суспільства.
Відправною точкою можна назвати таку у лю блен у
Сверстюкову тріаду: гід н іст ь —сум ління —віра. Ц е ті ко­
нстанти, ті максими, до як их він постійно апелю є, що
становлять основу його м орального імперативу.
Перш е. Сверстюк постійно наголош ує на особливій
р о лі ін т еліген ц ії, необхідність якої, на переконання
ф ранцузького соціолога й філософа Е. Морена, зростає
водночас із загрозою її знищ ення. Я к щ о вірити цим
словам (а не вірити - не можна, бо їхн ю справедливість
уж е не раз потвердж увала наша трагічна історія), то в
ниніш ніх складних умовах можемо говорити саме про
зростання цієї ролі.
Д руге. Офірність, яка ґрунтується на безкорисливості
служ ін н я. С луж ін ня ідеї, принципам, лю дям ...
Трет є. П оняття інтелігентності базується на традиці­
я х роду, на тому родинному корінні, на яком у виплека-
ли ся ц іл і сім ’ ї світочів української к ультури .
Четверте. П оняття «ін т еліген тн о ст і» у Сверстюка
невідривне від поняття офірності, щ о йде від христи­
янської традиції. Отже, неодмінною умовою є етичний
ідеалізм —другим полю сом якого неодмінно виступає
обов’ язок.
1 Див., зокрема: Д іалог: Лю дм ила Тарнашинська - Євген Свер­
стюк: «Я дро духовної аристократії завжди в оп ози ції» // Тарнашин­
ська Л . Закон піраміди. Діалоги про літературу та соціокультур-
ний клімат довкола неї. - К.: Універс. вид-во «П у льс а р и », 2001. -
Є. 34-41.
240 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
П ’яте. Гідність, яка зобов’ язує й тримає на висоті.
У м ін н я ш ануватися й шанувати.
Ш ост е. П остійне апелювання до сум лін ня: якщ о не
ти, то хто?
Сьоме. Ядро духовної аристократії, за Сверстюком,
завжди в опозиції. Ін теліген т відстоює принципи, чи ня­
чи опір бю рократії й охлок ратії. Стоїть на сторож і мора­
льн и х засад, як і завжди вищ і за кланові інтереси.
Восьме. Л и ш е цінності абсолю тні породж ують духов­
ну непохитність, а брак вистражданих цінностей поро­
дж ує безвідповідальність, другим боком я к ої є цинізм.
Д е в ’ят е. Розпалю вати ватру лю бові, яка убож іє.
Д есят е. Л ю д и н у вели кої витривалості має змінити
лю дина вели кої віри.
Одинадцят е. В ироблення національного мислення
має ґрунтуватися на гли бок и х знаннях та ін телек туа ль­
них зус и л л я х .
Д ванадцят е. Ф ундаментом культур и ін теліген ц ії має
бути національно-релігійна самосвідомість.
Т у т я не відкриваю нічого нового - все це є у статтях,
виступах, інтерв’ ю 1 Євгена Сверстюка. Я лиш е синте­
зую , «одягаю чи у ф орм у» сти сли х тезисних фраз.
Вдумливо обсервуючи український соціум кінця
X X - початку X X I століття, Є. Сверстюк не поспішає з
остаточними висновками - він їх постійно трансформує,
модифікує, модернізує - відповідно до зміни часу й най­
менш их тенденцій еволю ції українського суспільства.
«В иходить на л ю д и » ли ш е з виваженими, невипадкови-
ми думками, сконденсованими м ало не до тез. Тим біль-
1 Див., зокрема: Сверстюк Є. Народження української інтеліген­
ц ії // Сучасність. - 1992. - № 2. - С. 73-74; Його ж. Інтелігенція
як самоусвідомлення нації // Наша віра - 1995. - Ж овт. - № 10. -
С. 2 -3; Його ж. Ц іна свободи вибору: [Ф іло с. роздуми про сучас. стан
укр. ін теліген ції] // Всесвіт. - 1995. - № 2. - С. 160-162; Діалог:
Лю дм ила Тарнашинська - Євген Сверстюк: «Я дро духовної аристо­
кратії завжди в опозиції» // Універсум. - 1995. - № 1/2. - С. 27-30;
те саме у: Тарнашинська Л . Закон піраміди. Д іалоги про літературу
та соціокультурний клім ат довкола неї. - С. 34-41; Р оль интел-
лигенции - вакантна // Круг. - 1996. - № 6. - С. 8; Р о л ь і покликан­
ня інтелігенції: [Доп. президента Укр. ПЕН-центру Є. Сверстюка на
Міжнар. конгр. П ен-клубу, М інськ, 13-18 вересня] // Час / Т іт е . -
1996. - 26 листоп. - № 47. - С. 11; Інтелігенція як самоусвідомлення
нації // Укр. мова та літ-ра. - 1998. - Ч. 44. - С. 5 та ін.
Євген Сверстюк 241
ше не поспішає він з присудами. «Н е судіть - і не судимі
будете» - його християнське кредо. П ридивляється, роз­
мірковує, порівнює, намагаючися при цьом у зазирати
вперед. Бодай на крок. Власне, заради цього - й озиран­
ня назад, вивіряння пережитого. Ш уканн я сенсу й сенс
ш укання...
А щ е в тому згадуваному вже передслові до закордон­
ного «В ибраного» вельми слуш ним є Кош елівцеве спос­
тереження про Сверстюків
благословенний дар, який літературознавця і критика
робить майстром: він уміє знайти невловну паскалівську
точку, змінну для кожної доби, з якої в конкретних істо­
ричних обставинах найкраще видно літературну постать
чи явище. І виходить у нього це так природно, що
читач, сам того не помічаючи, стає на ту саму точку і до
кінця лишається в полоні авторової логіки 1.
Авторовою ж логік ою було, є і буде слово. Чесне, пра­
вдиве слово.
У цьому можна переконатися, взявши до рук таку до­
вгоочікувану в У к р а їн і кн игу вибраного Євгена Сверстю­
ка «Н а святі надій» (1999). К н и гу у н ік альн у з багатьох
причин. По-перш е, більш ість із того, що ввійш ло до неї,
було відоме досі лиш е із закордонних видань чи з сам-
видаву. По-друге, у н ік альн у тим, що так довго - аж в і­
сім років незалеж ності! - йш ла до читача —і це при то­
му, що ім ’ я її автора ш ироко відоме і в У к р а їн і, і за її
межами і, здавалося б, саме це ім ’ я зробило би честь
будь-якому видавництву. А по-третє - і це головне - у н і­
к а льн у своїм потуж ним духовним і м оральним заря­
дом — може, саме через те так довго й «пробивалася»
крізь сусп ільн у апатію та деформовану, як і все в наш о­
му пострадянському соціум і, систему меценатства, де
панує своя, часом незбагненна ієрархія вартостей, в ель­
ми далека від вартостей істинних.
А л е й на те надії, аби справджуватися. Справдилися й
Сверстюкові надії - прийш ло свято і на його вулицю :
п ісля скромно виданої в Києві 1993 р. книж ки «Б луд н і
1 Кошелівець І . Переднє слово // Сверстюк Є. Вибране / Упоряд.
І. Кош елівця. - Мюнхен: Сучасність, 1979. - С. 3-6.
242 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сини У к р а їн и », яка, хоч і дрібна шрифтом, та велика
змістом своїм, і принесла авторові Ш евченківську пре­
м ію , з ’ явився друком цей чудово виданий ваговитий (на
вісімсот сторінок) том, який гідно репрезентує доробок
70 -х-90 -х років цього блискучого есеїста, літературозна­
вця й поета.
Н ареш ті на свято надій Євгена Сверстюка зійш лися
у сі гуртом ті, хто найдорожчий його душ і, ком у він за­
лиш ається вірним упродовж ц ілого свого ж иття. Т. Ш е ­
вченко та І. Котляревський, П . Грабовський та М. Зеров,
П . Тичина і О. Довж енко, Б. Антоненко-Давидович і
В. Симоненко, О. Гончар і Б. М озолевський, В. Стус і
3. Красівський, І. Світличний та М. Коцюбинська,
І. Дзюба й М. Руденко, а щ е - М. Сервантес, Й .-В. Ґете,
А . Ш ам іссо, Стендапь, А . де Сент-Екзюпері, І. Тургенєв,
М . Гоголь...
Я к бачимо, тут немає випадкових імен. А л е не т іл ь ­
ки. Немає тут і випадкових думок - як і випадкових
фраз чи навіть слів. К ож не з-поміж них просіяне, обду­
мане, виважене на терезах мудрості й сум лін ня, а від
так - фрази пруж ні й енергом істкі, а дум ки - тезисно
насичені, сконденсовані часом до афористичності.
А все це разом і творить ту потуж ну енергетику зі
знаком «п л ю с », підж ивлення якою так потребує наше
кволе на д ух і волю , ош укане й ош укуване суспільство з
його втраченими м оральними орієнтирами та підупали-
ми ціннісними критеріями.
З авторової в олі під цією обкладинкою «зіб р а л и с я »
й ті, кого вже п огли н ули невблаганні води Л ети , й
ті, хто (маймо те за велике щ астя) щ е є з-поміж
нас, сущ их. К ож ен зі своїм неповторним обличчям,
своїм голосом, своїм самобутнім мікрокосмом, щ о й
витворюють макрокосм ц ієї м істкої книги з промо­
вистою назвою-метафорою. Бачені пильним и й мудри­
ми Сверстюковими очима, повертаються вони до тебе
щораз новим, часом несподіваним боком. Х оча б той
ж е хрестоматійний П . Грабовський, який постає зі
сторінок книж ки передусім як жива лю дина, чи за­
програмований нам хрестоматіями й подальш им и пе­
реоцінками образ П . Тичини з його вічною тугою за
Мадонною.
Євген Сверстюк 243
Є у творчій біографії Євгена Сверстюка щ е одна у л ю б ­
лена тема, до якої він ставиться особливо відповідально і
трепетно. Ц е довж енківська тема. Саме О. Довж енко
є одним із тих, хто потребував і потребує переосмислен­
ня й очищ ення від ідеологічного н а м улу - і однією з
таких спроб є есей «Р о з іп ’ ятий праворуч», щ о з нього
постає образ лю дини, в як ої тоталітарна система вкрала,
за великим рахунком, долю.
А д алі Євген Сверстюк утіли в мрію І. К ош елівц я *,
автора монографії «О лександр Д овж енко» (М ю нхен,
1980), і здійснив два видання книги «О лександр Д о­
вженко. Вчора і сьогодні. Образ дисидента», до як ої
ввійш ли зібрані й упорядковані І. К ош елівцем щ о­
денникові записи О. Довж енка у супроводі також
щ оденникових записів О. Гончара, текстів таємних
доносів, рапортів, аналітичних документів з архівів
Ч К - Д П У - Н К В С - К Д Б та розвідок як самого І. К о ш елів ­
ця, так і Є. Сверстюка.
А л е хоч би хто з-поміж великих потрапляв у поле зо­
ру дослідника, усі вони несуть у собі вели ку трагедію
християнського вибору. Бо вибір їх н ій - м іж честю й
безчестям, м іж служ інн ям собі й служ ін н ям лю дям - бе­
ре початок від вибору Христа - і це автор нагадує по­
всякчас, ш укаючи християнських дж ерел та опертя у
християнській традиції.
У с і ці есеї про товаришів, з якими д іли л и «зо н у мов­
ч а н н я », - гранично чесні, максимально об’ єктивні. П о ­
казую чи лю дин у зусібіч - а найперше в екстремальних
умовах, - автор робить спробу зрозуміти не тільк и моти­
ви її поведінки і вчинків, а й ту м іру духовної та ф ізич­
ної моці, яка й визначає м іру відпірності, розуміючи,
щ о кож ній лю дині призначено нести свій власний хрест
і зійти на свою власну Голгоф у. Ц е дуж е вдумливий,
розваж ливий документ-розмірковування, аналіз психо­
л о г ії лю дини у меж овій ситуації, на рисці вибору між
волею і неволею, нонконформізмом і поступливістю... Ц е
' Про І. Кош елівця див.: Тарнашинська Л . Літературно-критична
думка Івана Кош елівця як альтернатива офіційному дискурсу 11
Тарнашинська Л . Презумпція доцільності. Абрис сучасної літера­
турознавчої концептології. —С. 318—332.
244 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
дослідж ення п си х ології підслідчої лю дини, у в ’ язненої,
такої, як ій випало звідати всі «зон и мовчання».
Перечитайте есей «Іван Д з ю б а -т а л а н т і д о л я » - і
вам багато що відкриється по-новому. До речі, про
щ астя, яке полягає в тому, що є ще ті, незламні духом,
з-поміж нас, сущ их. їх залиш и лося так до болю ма­
ло , —щ о ли ш е потверджує ту просту істину: спіш імо
сказати про кращ их з кращ их щ е за ж иття, яке часто
уривається на півкроці. Сказати так, як сказав Євген
Сверстюк про М и ха й ли н у Х ом івн у Коцю бинську (« С л о ­
во і честь ім е н і»).
Є тут щ е одна, ц ілком окреміш ня «га лер ея героїв» -
з якогось начебто інш ого, паралельного світу, який, про­
те, так тісно сусідив із світом самого Сверстюка й бага­
тьох його сучасників-дисидентів, щ о не м іг залиш итися
без авторової уваги. Ц е численні слід ч і, наглядачі, при­
сутні на сторінках книж ки «во п лоті й к р о в і». Автор
згадує про них незлобливо, із властивою йому ір о­
нією, за якою відчувається переконливість у своїй пра­
воті й безперечна моральна вищ ість. Та ще, сказати
б, згадує з отією поблаж ливістю , яка дає зм огу не
опуститися до непримиренних контрзвинувачень, а вес­
ти полем іку, усвідом лю ю чи, проте, її безнадійність - але
ж на святі надій і така надія має право на існування,
як, очевидно, мають право на оприлю днення й «р ец ензії
д ля с л ід ч и х »: на есеї «Іван К отляревський см іється »,
«Собор у риш тованні», «Н а свято ж ін к и », «Остання
сльоза » - з конкретними титулованими підписами - як
зразки і до сьогодні ж ивучого «замовного ж а н р у», а
якщ о точніш е - стосовно книж ки та її автора - п о л і­
тичного доносу.
Саме д ля того, аби не сл у ж и л и вони такими зразками
нашим дітям та онукам, і прийш ла до нас книж ка Євге­
на Сверстюка. Я к попередження. Я к застереження. Я к
його великий б іл ь за Україн у, яка т іль к и й того, що
спромоглася лиш е на свят о надій - їхн є ж справдження
щ е ген-ген де... Саме том у проводить він нас через драма­
тичні к о л із ії «п р и м іто к » до своїх статей, кож на з яких
є ц ілком завершеним міні-сю ж етом із ж иття одного
дисидента. Здається, ніде й н ік оли не доводилося досі
зустрічати таких цікавих приміток, як у цій книзі.
Євген Сверстюк 245
Щ о примітка - то й драматична к о лізія , промовистий
факт із біограф ії неординарної лю дини, я к і в сукупності
й витворюють канву ц ілого ж иття.
Та, мабуть, найперше, про щ о заповзявся нагадати
нам у цей зневірений час Євген Сверстюк, - це ту бана­
л ьн у істину, без якої, проте, не існувало б самого ж иття:
надія вмирає останньою. І це оптимістичне запрошення
на « свят о н а д ій » - як ковток свіж ої води, як нагадуван­
ня про те, щ о від нас самих залеж ить: перетворимо ми
свої сподівання на цвинтар укотре розбитих ілю зій чи
ще раз зійдемося на свято надій, щоб довести собі - і сві­
тові! - щ о ми є, ми існуємо, ми - попри все - віримо у
своє майбуття. Ч и не тому тло обкладинки книги Євгена
Сверстюка - сліп учо-біле, і тільк и синім і жовтим по
н ь о м у - г р о н а наш их надій?..
І вже у своєму останньому літературном у портреті Єв­
гена Сверстюка «О кремий Євген С верстю к», датованому
1994 р. і вперше друкованому як передслово до книги
вибраного «Н а святі н а д ій », І. К ош елівець напише:
У літературі активно лишився, завжди окремий, - Єв­
ген Сверстюк; але в критиці - лише принагідно; його
жанр останніх літ —філософічно-медитативний (ні, це
не точне визначення, точніше було б - експресивний)
есей, серед персонажів якого виокремлюється постать
«блудного сина У к р а їн и ...»1,
і що не есей - то новий Сверстюк, неповторний і не
подібний до когось інш ого.
Тут муш у дещо скоригувати сам себе: ні, не відійшов
Сверстюк від літературної критики, тільки не вклада­
ється він у збаналізоване, як завжди буває за втрати по­
чуття міри при зловживанні термінами, - означення
«рухома естетика» (либонь, за Бєлінським?). У критиці
він не дуже рухомий у розумінні дійовости сказаного
ним не на рухливу мить, а на тривалий час, і тим окре­
мий, що змушує наново замислюватися над ніби оста­
точно відомим, щоб побачити його ще раз у несподіва­
ному ракурсі 2.
1 Кошелівець І . Окремий Євген Сверстюк // Сверстюк Є. На святі
надій: Вибране. — К.: Наша віра, 1999. —С. 14.
2 Там само. - С. 15-16.
246 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
...У передмові до перш ої виданої в У к раїн і по роках
заборон книж ки «Б л у д н і сини У к р а їн и » Євген Сверстюк
написав:
Я народився під щасливою зіркою: вона висвітлювала
моє обличчя і ніколи не ховала його в тінь того місця, на
якому сиджу. Навіть у найтемніші дні без просвітків я
відчув, що моя зірка висока - і любив її 1.
Достоту парадоксальне зізнання д ля лю дини, котра
відбула дванадцять років у в ’ язнення й заслання, й,
маючи європейську освіту, аж до виходу на пенсію
пропрацювала столяром . Достоту чесне —перед лицем
Бога - й м уж нє усвідом лення того, щ о попри всі ви­
пробування зірка його була щ асливою й високою - і він
лю бив її, несучи свій хрест хоробро й несхитно, без нарі­
кань і ж алю . А ж донині, коли та зірка засяяла й нам,
явивши всю м іру синівської лю бові і всю недаремність
високої жертовності.
П рий ш ло до Євгена Сверстюка і визнання. Він -
доктор ф ілософ ії (захист докторату на тему «У к р а їн ськ а
література і християнська традиція» відбувся у стінах
Ук раїнського В ільн ого Університету в М ю нхені 1992 р.),
дійсний член У В А Н (С Ш А , 1996), лауреат Держ авної
прем ії Ук раїни ім . Т. Г. Ш евченка (1995), Президент
У країнського П Е Н -центру (з 1993), головний редактор
газети «Н аш а віра» (з 1989), президент А со ц іа ц ії незале­
ж ної української ін т еліген ц ії (з 1988), яка відзначає
премією ім. В. Стуса кращ их україн ських митців... Л а у ­
реат почесної нагороди - прем ії Ю НЕСКО ім . К. Копосу
за м іж етнічну і м іж конф есійну толерантність у твор­
чості (2001).
В Українськом у В ільн ом у Університеті Євген Сверс­
тюк читав курси лек ц ій «У к р а їн ськ а література і хрис­
тиянська традиція» та «Л ітер атур н а творчість як свобо­
да ви бору», у Гарварді й М ериленді, Н ью -Й орку, Урбані
звучали його виступи на ф ілософ ські та р е л ігій н і теми.
А ще до його слова дослідника й проповідника д ослуха ­
ю ться в аудиторіях Рима, Л ю блін а, Варшави, Парижа,
1 Сверстюк Є. На моїм віку // Сверстюк Є. Блудні сини України. -
К.: Тов-во «Знання* України, 1993. - С. 10.
Євген Сверстюк 247
Ваш ингтона, Ф ілад ельф ії, Едмонтона, Торонто, Єруса­
лим а, П раги, Л ю блян и , Мінська...
І то вже питання більш риторичне: пізно чи ні, й,
м ож ливо, не таке уж е й посутнє д ля того, чия свідомість
занурена у внутріш ній плин ж иття, у той духовний все­
світ, що витворювався ним упродовж у сіх цих нелегк их
років. Головне, щ о прийш ло. Бо не м огло не прийти. Бо
завжди вірив: ніщ о посіяне не пропадає, воно даватиме
свої паростки. Бо всією душ ею відкрився євангельській
істині: «Т о й , хто дбає про своє ж иття, той його втратить,
той же, хто не про ж иття дбає, здобуде».
«Н а п о лі честі головною зброєю було Слово. І залиш а­
ється С л о в о »1, - з гідністю прозвучало з уст Євгена Свер­
стюка на урочистому зібранні з нагоди вручення йому
Держ авної прем ії ім . Т. Г. Ш евченка.
Ц ій максимі він залиш ається вірним понині, замані-
фестувавши це своєю активною громадянською позиці­
єю початку X X I ст.: свідченням цього є його найновіш і
книж ки —збірник есеїв «Н е мир, а м еч» та збірник
закордонних виступів та есеїв «П равда полинова» (оби ­
дві - 2009 р.). Діагностую чи - точно й безж ально - гри­
маси ниніш ньої реальності, Євген Сверстюк акцентує
увагу на розмитості критеріїв, кон’ ю нктурному м и­
сленні, невиробленості національн о-релігійн ої свідомос­
ті. Окреслений ним ш л я х у I I I ти сячоліття пролягає
через лю д ськ у свідомість, совість і Б о г а - я к «вищ е
н ебо», якого слід прагнути.
М и ж мусимо знати, як нелегко виборюється свобода
думки, д ух у й чину, пам’ ятаючи слова І. Дзюби про те,
щ о зроблене Євгеном Сверстюком щ е далеко не всі оц і­
нили.
1 Сверстюк Є. Нам потрібна висота духу: Слово під час отримання
Ш евченківської премії // Л іт. Україна. - 1995. - 30 бер.

ПЕРСОНАЛІЗМ ЯК ПРИЗМА
ХУДОЖНЬОГО БАЧЕННЯ:
Михайлина Коцюбинська
Михайлинина культура і справжність
були незримо присутні біля нас, як ка­
мертон.
Є. Сверстюк
М и хайлин а Х ом івна Коцюбинська - спадкоємиця
великого роду Коцю бинських - дочка м олодш ого брата
М и хай ла Коцю бинського Х ом и М ихайловича, відомий
літературознавець, одна з когорти ш істдесятників, чий
духовний світ вибудовувався й кристалізувався у н елег­
ки х умовах тоталітарного суспільства, наповнюючись -
через роки й ж орсткі випробування - тим приматом д у ­
ху, що й вивів її на ниніш ні творчі обрії.
« Я виростала з відчут т ям всеприсут ност і К оц ю би­
н с ь к о го », - скаже вона згодом в одному з інтерв’ ю.
Сама вже належність Коцюбинської до шістдесятників
засвідчувала спадкоємність традиції і значила багато. А
коли з цим іменем приходила реальна впливова сила,
здатна ферментувати і творити навколо себе культурне
середовище, то їй ціни не було.
Патріотизм у Михайлини був органічний, інтернаціо­
налізм — розумний, не вдаваний, знання не приблизні.
А л е в основі всього лежав естетизм як надійний імунітет
проти фальшу і зовнішньої імітації *.
Народжена в ін теліген тн ій родині, вона все ж иття г і­
дно несла свою інтеліген тність, або, каж учи словами
Є. Сверстюка, «к оц ю би н ськ ість», зберігаю чи при цьому
1 Сверстюк Є. Михайлина Коцюбинська. Слово і честь імені //
Сверстюк Є. На святі надій: Вибране. - К.: Наша віра, 1999. -
С. 531-532.
Михайлина Коцюбинська 249
не тільк и високість духу, а й лю дську простоту, т о ле­
рантність та відкритість у сп ілкуванні, готовність почу­
ти й зрозуміти інш ого і - щ о важ ливо - повагу до ч уж ої
інди відуальн ості.
«П оп р и все я вдячна д о л і!» —скаже вона потім, уж е в
часи свого наукового визнання, переживши випробуван­
ня, допити й обш уки, замовчування її імені, табу на л і ­
тературознавчі дослідж ення (двадцять років творчого
мовчання - і це при тому, щ о п ісля аспірантури в Інсти­
туті літератури ім. Т. Г. Ш евченка А Н У Р С Р заповідало­
ся на добру наукову дорогу!).
Названа на честь уславленого дядька - письменника
М и хай ла Коцюбинського, М ихайлина зм алк у зростала в
атмосфері шаноби до Слова й Таланту, вчилася цінувати
творчість - і не тільк и духовно, а, як і належ ить спадко­
ємцям, фактично, оскільки й батько, і мати її всі свої
си ли віддали збереженню творчої спадщини письменни­
ка та організації музеїв - сперш у у Вінниці, а потім у
Ч ернігові.
Х ом а М ихайлович не здобув ґрунтовної освіти - мав
за плечима народний університет Ш анявського у Москві,
що не було доброю вищою ш колою , мати, вірменка з по­
ходження, родом з Ф еодосії, закінчила петербурзькі вищі
ж іночі Бестуж евські курси, працювала сперш у в Донба­
сі гувернанткою, потім у Києві вихователькою у дитячо­
м у будинку, де директорував якийсь час X . Коцю бинсь­
кий і де вони й познайомилися. Ц е була гармонійна па­
ра: організаторські здібності та природний розум Хом и
М ихайловича органічно доповнювалися доброю ф іло ло ­
гічною освітою та тонким худож нім смаком Катерини
Яківни, як ій випало чути л е к ц ії таких відомих професо­
рів, як Б. де Куртене, О всянико-Куликовський та ін.
М ихайлина Х ом івна народилася 1931 р. у Вінниці, де
її батько почав створювати й очолив В інницький музей
М и хайла Коцю бинського - перший такого типу в У к р а ї­
ні. Окрім того, що він зберігав раритетні речі й сам дух
письменника, мав цей музей ще одну особливість: довко­
л а будинку буяли сад і квітники, виплекані руками са­
мого директора-садівника.
Катерина Яківна Бедризова (таке дівоче прізвищ е ма­
тері) перейнялася своєю місією друж ини брата відомого
250 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
письменника й добре оволоділа українською мовою - се­
ред її учнів у В інниці, де вона її певний час викладала,
був, зокрема, і письменник М. С тельмах.
Однак 1935 р., залиш ивш и м узей на утримання ін ­
ш их, Х ом а М ихайлович разом з родиною переїздить до
Ч ернігова з таким самим наміром - створити новий м у­
зей, де йому повною мірою знадобився вінницький до­
свід. Батько М и хайлин и сам майстрував стенди, плекав
садок, оберігав безцінні експонати, заповзявш ись ство­
рити не просто музейний заклад, який відвідую ть лю ди,
а культурн и й центр, довкола якого гуртуватим уться ш а­
нувальники Слова й однодумці. М ихайлина Хом івна зга­
дує, щ о м узей М и хай ла Коцю бинського відвідувало ба­
гато літераторів, з-пом іж як их не т іл ь к и чернігівці та в і­
домі кияни, а й петербурж ці, зокрема й скульптор
І. Ґін збур г, письменник В. Боцяновський, бібліограф
Ю. М еж енко та ін ш і...
З-поміж у сіх особливо вирізнявся П . Тичина. Катери­
на Яківна, ш анувальниця таланту поета, радо вітала йо­
го з ’ яви в їх н ій домівці й навіть коли скові наспівувала
м алій М и хасі на слова тичининських «П а с т е л е й ». Тим-
то найяскравіш е враження М ихайлин и Х ом івн и з дити­
нства - портрет П . Тичини над ліж к ом . Та щ е буяння не­
звичних рослин д ов к о ла ...1
Я к щ о роки н елегк и х випробувань, багаторічних зам о­
вчувань та пізнє творче цвітіння М и хай ли н и Коцю бин­
ської ріднить її з відомим істориком, покійною вже
О. М . Апанович, яка хоч і була старшою за віком, але та­
кож по праву вважала себе ш істдесятницею, то спомини
М и хайлин и Х ом івн и про період другої світової війни де­
що нагадують дитячі враження ще однієї подвижниці
д ух у - почесного директора Л ьвівськ ої наукової б іб л іо ­
теки ім ені В. Стефаника, теж зі славного роду українсь­
кої ін теліген ц ії - К р уш ельн и ц ьки х - Л ариси К руш ель-
ницької.
А йдеться про переживання м алої дівчинки, яка до
сьогодні зберігає у пам ’ яті ті страшні дві-три ночі, коли
посеред к о л ії стояв сам ли ш е їх н ій вагон (вокзал уж е л е ­
жав у руїн ах) з експонатами з музею , повантаженими
1Див.: Коцюбинська М . «Попри все я вдячна долі!»: Розмова з С. і
Т. Дзюбою // Літ. Україна. - 1997. - 10 квіт.
Михайлина Коцюбинська 251
зуси ллям и Х ом и М ихайловича (навіть погруддя М . К о ­
цюбинського роботи І. Ґін збур га було поміж н и х), та ще
додатково десять ящ иків експонатів з полтавського м у­
зею В. Короленка; по вагону вночі проскакували оск ол­
ки снарядів, а батьки своїми тілам и вкривали ковану за­
лізо м скриньку з рукописами М и хай ла Коцю бинського
та згорнутою на ній клубочком малою М ихасею - тим
найдорожчим, що в них було...
П ровидіння розпорядилося так, щ о попри всю безна­
дію виїхати цей вагон таки підібрав один з останніх сані­
тарних еш елонів - і потягн ули ся сорок днів ш л я х у до
Б аш кирії, де перебувала в евакуації українська А к а д е­
м ія наук. А кадем ік О. Богом олець дав розпорядж ення
вклю чити музей до складу академії: Х ом а М и х а й ло
вич —директор, Катерина Я ківна —науковий працівник,
а друж ина П . Тичини Л ід ія П етрівна відала б у хга лтер і­
єю. Там, в евакуації, велася й певна наукова робота: са­
ме в Уф і було видано ІІІ-й науковий збірник музею «К о ­
цю бинський і Західна У к р а їн а ».
Повернення назад, до зруйнованого Ч ернігова, також
позначене драматичними переживаннями: батьки з Ми-
хайлиною їх а л и окремо від вагона з експонатами, й ц і­
л и й м ісяць нічого про нього не було чути. Однак музеєві
судилося відродитися й розвиватися: поповнювалася
експозиція, зав’ язувалися нові контакти з київськими
та петербурзькими (тоді ленінградським и) фахівцями,
знову приїздили сюди П. Тичина, М . Ри льськ и й , вчені,
аспіранти. Забуяв і виплеканий батьком садок...
М и хайлин а Х ом івна щ е ш коляркою -старш окласни-
цею і студенткою часто проводила екскурсії по музею.
Там, серед червоних гвоздик, відомих як «гвоздики К о ­
цю бин ського», бо їх письменник привіз із Капрі, серед
агав, мальв та винограду, культивованих на подвір’ ї,
оск ільк и це були у лю б лен і рослини М и хай ла М и ха й ло­
вича, вона не просто переповідала віхи його ж иттєпису й
читала уривки з творів, а й формувалася як особистість,
проходила свої перш і уроки самоусвідомлення й поваги
до таланту й лю д ськ ої особистості. Власне, у тій літер а ­
турній атмосфері все наче відбувалося само собою: при­
кладом б ули батьки й їх н я відданість пам ’ я ті М. Коцю ­
бинського, його творчому ім ені й хисту.
252 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
М и ха й ли н і не треба було доводити, що все в ж итті до­
бувається наполегливою працею: це було самоочевид­
ним, бо зростала дівчина у праці й оточенні працьовитих
і відданих у лю блен ій справі людей. Тим-то й середню
ш к олу вона закінчи ла із золотою м едаллю й легк о всту­
пила на українське відділення ф ілологічного ф акультету
К иївського університету. Ц е був 1949 рік: навчатися
прийш ли серйозні студенти повоєнного призову - на к у ­
рсі були такі обдаровані юнаки, як В. Русанівський,
В. К оптілов, П. Кононенко, К. В олинський... Ж и ття в
університеті було насиченим і цікавим - згадується те­
пер, наче один подих...
По закінченні університету М ихайлина Коцюбинська
навчалася в аспірантурі - і це теж дарунок долі! - в ака­
деміка О. Б ілецького, вбираючи в себе його настанови й
досвід роботи з молоддю. Захист її кандидатської дисер­
тації «П оети ка Ш евченка і український романтизм »
пройшов блискуче.
Праця в академічному Інституті літератури ім.
Т. Г. Ш евченка поряд з відомими науковцями відкри­
вала перед М ихайлиною Коцюбинською нові незвідані
дороги, вона не боялася праці, бо знала, що будь-які з у ­
с и л л я ок уп ляться здобутками.
Тож слова Олександра Івановича Б ілецького, який
покладав на неї сподівання,
...історик літератури повинен всіх терпляче вислухати і
не зважати на те, що замість простої одноповерхової бу­
дівлі йому доведеться вибудувати, творячи історико-лі-
тературну схему епохи, будівлю в кілька поверхів, іноді
з добудовами 1
не відлякували , а надихали її —готувалася до друку
перша монографія... (Д о цього побачили світ книж ка
М . Коцю бинської «Образне слово в літературном у тво­
р і» , 1959, та упорядкована нею разом з В. Іванисенком
збірка хрестоматійного плану «У к р а їн с ь к і письменники
про літературу та м ов у », 1961).
1 Белецкий А. Об одной из очереднчх задач историко-литературной
науки (изучение истории читателя) // Наука на Украине. - Харьков,
1922. - № 2. - С. 97.
Михайлина Коцюбинська 253
Щ е тоді М ихайлина Хом івна виробила своє бачення
перспектив тієї справи, якою збиралася займатися упро­
довж ж иття:
У наш час перед точними методами дослідження в засто­
суванні до гуманітарних наук відкриваються все нові пер­
спективи. Подібні дослідження роблять ще тільки перші
кроки, і судити по них про майбутні наслідки ще рано.
Можливості, закладені в них, не слід ні недооцінювати,
ні перебільшувати. Мова, слово - це матеріальне буття
художньої думки —безсумнівно, піддається певній к іл ь ­
кості схематизації, що дозволяє виявити стилістичні якіс­
ні закономірності художньої творчості. А л е подібна фор­
малізація нездатна передати все художнє багатство пое­
зії, її своєрідність, її аромат. «М о д ел і», «правила», «схе­
м и» можуть дати, так би мовити, стилістичний «к істяк »
твору, поетичної індивідуальності. А л е жива художня
плоть —це щось таке, що неможливе без порушення пра­
вил, без ламання схем, без невпинної реконструкції мо­
делей. Інтуїція письменника, складності його світогля­
ду, ідейно-художній контекст епохи тощо - всі ці об’ єк­
тивні фактори, що є ядром художнього процесу, його
«душ ею », чинять опір математичній схем атизації1.
У монографії «Л ітер атур а як мистецтво слов а» (1965)
виокреслю валися власні підходи до аналізу худож нього
тексту, власне, слова в худож ньом у контексті: влада ко­
нтексту й активність слова, роль деталі у текстовій тка­
нині твору, звучання й смислові навантаження слова,
худож нє призначення синтаксичних форм, єдність про­
цесів творчого м ислення, система образотворення, слово
крізь призму жанрової специфіки та інтеграції жанрів,
контекст худож ньої індивідуальності: від слова й обра­
зу - до стилю , який авторка завжди розглядає як непо­
вторний, самобутній, пильно вловлю ю чи настроєві пере­
ливи і в слові Т. Ш евченка, і М . Коцю бинського, і
B. Стефаника, і М . Бажана, й О. Довж енка...
Ц я праця, можна сказати, знаменувала помітну роз­
кутість мислення теоретика, котрий уж е мав зм огу каза­
ти й таке:
Звичайно, при всій естетичній широті методу соціаліс­
тичного реалізму не кожна стилістична концепція може
1 Коцюбинська М . Література як мистецтво слова. Д еякі принципи
літературного аналізу худож ньої мови. - К.: Наукова думка, 1965. -
C. 33-34.
254 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
відбивати його сутність і служити йому. Нечувана досі
річ! А л е вже можлива
Саме ця книж ка знайш ла відгук у В. Стуса:
Майстерність аналізу конкретних творів, ясність і л огіч ­
на стрункість концепції М. Коцюбинської, вміння поба­
чити крізь призму структуру твору, творчості, літерату­
ри, вільне оперування критичною літературою, здат­
ність доносити красу художнього слова - все це ставить
монографію у ряд далеко не пересічних праць українсь­
кого літературознавства 2.
«М о д е л і», «п р а в и л а », «с х е м и » —це не д ля неї, яка за­
вжди дош укувалась істини, хоч би якою важкою ця іс ­
тина була, несла свою «н еп охи тн у об’ єктивність» крізь
«ж и ттєву п л о т ь » як честь імені: «Б ез гарм онізую чої об ’ ­
єктивності не мож на було виходити на в ели ку п олем ік у
з добою » (Є. Сверстюк). У вели кій п олем іц і з добою їй
допомагала та ж таки ін т уїц ія - це вже к о ли почалися
доноси, обш уки, ареш ти...
Поруш ення правил, лам ання схем, невпинна «р е ­
кон струкц ія » світогляду - то все припадає на початок
60-х... І на її долю теж. Т іл ь к и «к іс т я к » залиш ався не­
змінним - кістяк індивідуальності: та ж таки об’ єктив­
ність, чесність, естетизм, чуття міри, непоступливість,
самоповага й повага до Інш ого.
Праця разом з І. Світличним, Ю. Бадзьом, друж ба з
І. Дзюбою, Є. Сверстюком, А . Горською , інш ими руйнів­
никами табу хрущ овської доби - розумними, м и сляч и ­
ми, зухвалим и, я к і несли нові віяння, розкутість думки
і слова, пош уки того справжнього, чого прагнуть молоді
серця, - все це й визначило її подальш ий ш л я х і всі ті
випробування, щ о випали їй.
Вже пізніш е, пройшовши складні ж итейські й творчі
іспити, вона розмірковуватиме про суть і природу фено­
мена ш істдесятництва:
Шістдесятники - спонтанний вияв духовного дозріван­
ня, нового мислення, нової системи цінностей, нового
осмислення національного досвіду в надрах тоталітарної
1 Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. 1926-2001: Сторінки
історії / Відп. ред. та упоряд. чл.-кор. Н А Н України О. В. Мишанич. -
К .: Наукова думка, 2003. - С. 344.
2 Стус В. Про мистецтво - мистецьки // Ж овтень. - 1968. - № 1. —
С. 149.
Михайлина Коцюбинська 255
системи. Вони виховувалися саме в ній, у цій системі,
нісши на собі родимі плями середовища, яке їх породи­
ло, перейшовши різні стадії його усвідомлення. Багато
хто з них спочатку були щиро перейняті тими ідеологіч­
ними міфами, які потім самі ж відкинули, як облу­
ду й гальмо. Причому, підкреслюю, щиро перейняті -
фальш, пристосовництво, цинізм були їм чуж і завжди.
Коли ж на хвилі післякультівського оновлення відкрив­
ся колосальний масив нових відомостей, відкрилася
прихована Правда, мали мужність з піднятим заборолом
піти їй назустріч - і будувати своє життя вже за новими
критеріями, згідно з велінням цієї Правди. Навіть якщо
задля цього довелося відкинути зручний стереотип «як
ус і» і в своїх життєвих палімпсестах стерти голубу й
асфальтовану дорогу дозволеного, яка стелилася перед
ними, та «написати» для себе нову, ту, яку Стус назвав
«дорога долі, дорога б о л ю »1.
А тоді, з початком 60-х, усе заповідалося як давно
очікуване оновлення, розвій, переміни: дискусії, вечори,
виступи, мандрівки —такою була д іяльн ість К л у б у твор­
чої м олоді, членом бюро якого стала й М ихайлина
Коцюбинська. Особливий резонанс м али вечори, при­
свячені річницям від дня народження Т. Ш евченка,
Л е с і У к раїнк и (до речі, не т іль к и в залах, а й на сх и ­
ла х Д ніпра), поетичні виступи Л . Костенко, І. Драча,
М . Вінграновського, І. Ж и лен к о, де неодмінно виголо­
шував вступне слово І. Дзюба...
Українське шістдесятництво втягнуло в свою орбіту
ш ироке коло творчих особистостей: до поетів та літерату­
рознавців долучи лися худож ники А . Горська, В. Зарець-
кий, Л . Семикіна, О. Заливаха, м олоді композитори. Об­
говорення творчості кож ного з них проходило бурхливо:
читали вірш і, обміню валися думками, ж артували, кпи-
н и ли ... Учасниками подібних заходів стали В. Ч орн овіл,
Г. Кочур, інш і перекладачі, технічна ін теліген ц ія...
Однак робота К л у б у не зводилася до проведення суто
літературно-м истецьких імпрез: М ихайлина Коцю бин­
ська пригадує, щ о її участь у ній розпочалася з під­
тримки організованих худож никами протестів проти
1 Коцюбинська М . Доброокий // Доброокий: Спогади про Івана
Світличного / Серія «Українська модерна література*. - К .: Ч А С ,
1998. - С. 106.
256 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
нищ ення архітектурних пам’ яток у Ч ернігові. Д а л і на­
в’ язали ся контакти з аналогічним новоствореним к л у ­
бом у Л ьвові, очолюваним М . Косівим, виникли нові
знайомства, розш ирилося уявлення про те, чим займа­
ються їх н і ровесники у Західній У к раїні.
Однією з суттєвих граней діяльності ш істдесятників у
той період бу ло перекладацтво, що пояснювалось м ож ­
ливістю обійти в цій царині літератури цензурні утиски
та оф іційні догми, сказавши читачеві в такий спосіб про
як ісь посутні громадянські речі. В к о л і активних пере­
кладачів - Г. Кочура, М. Л укаш а, А . Перепаді, Р . Доцен-
ка та інш их - М ихайлина Коцю бинська увиразнила й
свої перекладацькі студії і на літературних вечорах чи­
тала власні переклади з польської, англійської і францу­
зької мов, відкрила слухачам ім ’ я канадської письмен­
ниці індіанського походження П. Джонсон (Текагіонвейк).
Саме тоді, на початку 60-х, к о ли столиця бурунилася
м олодими талантами, як молодим вином, коли ла м а ли ­
ся схеми й приписи й повсякчас відчувалося друж нє
плече, до М и хайлин и Коцю бинської прийш ло важливе
усвідом лення, «щ о ми —гурт, що ми —с и л а ».
Однак не м инуло й к іл ь к о х років, як над Києвом, а
д алі і над Львовом прош елестіли перш і непогідні вітри:
барометр сусп ільн ої погоди почав поступово обертати
свої стрілки в інш ий бік: влада зля к а ла ся м олодої зухва­
л о ї сили, щ о лам ала стереотипи, утвердж увала нові тен­
денції й волелю бні настрої.
У 1965 р. М ихайлина Хом івна писала 3. Ґеник-Бере-
зовській:
Сиділа на бурхливому симоненківському вечорі в С піл­
ці, такому показовому, такому хвильному —і слухала в
чотири вуха, дивилася в чотири ока. За тебе. Ж аль т іль ­
ки, що ти все одно не чула, а в листі не напишеш... Бою­
ся за Д зю бу...» (з листа від 20.01.65. - С. 199)1.
« Я ж не ж ила яким ись політ ичним и л о зу н га м и », -
скаже пізніш е М ихайлина Хом івна в інтерв’ ю. Просто
читала самвидав - переважно творчість своїх товари-
1 Коцюбинська М . «Зафіксоване і нетлінне»: Роздуми про епістоляр­
ну творчість. - К.: Д ух і Літера - Харківська правозахисна група, 2001.
Тут і далі в дужках при цитуванні листів 3. Ґеник-Березовській кур­
сивом зааначено дати написання листів і вказано сторінки цього видання.
М и ха й л и н а К оцю бинська 257
ш ів, - до якого й сама була причетна повною мірою:
Є. Сверстюк згадує, щ о його твори М ихайлина Хом івна
передруковувала безвідмовно, часом просто з голосу, й
щ е навіть коригувала текст. Д а л і вже, к о ли почалися го ­
ніння, скаж ім о, й вірш і В. Стуса чи В. Голобородька,
І. К алин ця, М . Воробйова «х о д и л и » у с а м в и д а в і-і ч и ­
тання їх теж ставилося на карб, бо навіть просто модерні
вірш і київської ш коли поетів вважалися крам олою ...
А ще ж на цей час припадає читання творів Р о зстр іля ­
ного відродження, книги І. К ош елівця «Сучасна л іт е ­
ратура в У Р С Р », віршів та щ оденника В. Симоненка, п у­
бліцистики Є. Сверстюка, спогадів реабілітованих, сам-
видаву російською мовою, зокрема творів О. Солженіцина,
публікацій «Н ового м ира»... Доводилося надолужувати те,
чого не давали ані університет, ані аспірантура, ані ро­
бота в Інституті літератури - надто багато « б іл и х » плям
і заборонених імен було тоді в українській літературі.
А л е не читанням єдиним... Щ е в ті роки всі гуртом за­
лю бки мандрували Україною - екскурсії організовував
Г. Логвин. Та М ихайлина часто мандрувала й сама. Особ­
ливо пам’ ятними й корисними були відвідини Львова. З
рекомендаційним листом І. Світличного поїхала вона ту ­
ди до м олодого мистецтвознавця Б. Гориня, де зазнайо­
м илася з Л . Левицьким , Т. Бриж, Є. Безніском та інш и­
ми і відкрила д ля себе львівський культурн ий феномен.
Однак чи не найбільш ою крамолою , спрямованою на
«п ід р и в » основ радянської влади, став у її біограф ії той
показовий факт, щ о вона була в кінотеатрі «У к р а їн а » на
пам’ ятному шістдесятникам перегляді кінострічки С. Па-
раджанова «Т ін і забутих предків» (сиділа поряд із В. Сту-
сом) й п ісля виступу І. Дзюби про арешти ін т еліген ц ії на
заклик із зали В. Чорновола «Х т о проти арештів, встань­
те!» підвелася разом з інш ими (а було їх чоловік сто).
КД Б відстеж увало кож ного, хто був під підозрою.
«П р о р о б л я л и » й М и ха й ли н у Х ом івн у, вимагали покая­
тися, сказати, начебто вона підвелася тоді якось випад­
ково. Вона ж незмінно твердила, що робила все осм исле­
но. Таке тоді не прощ алося...
«П и л ьн е о к о » стеж ило й за тим, з ким зустрічається
спадкоємиця Коцю бинського, бо в часи «в ід л и ги » до
України почали приїж дж ати українці з діаспори, з-по­
9 10-125
258 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
м іж як и х В. Вовк, А .-Г . Горбач, болгарська літературоз­
навець і перекладач Л . Мінкова, чеський україніст 3. Ґ е ­
ник-Березовська... (Ц е товаришування з п. Зіною трива­
л о й потім, коли почалися сусп ільн і приморозки.) Часто
збиралися на квартирі Світличних, а то, як було під час
приїзду 3. Ґеник-Березовської з Праги 1968 р. разом з її
колегою А . Курим ським , влаш тували цікаве зібрання в
помеш канні М и хайлин и Хом івни: подруж ж я С вітлич­
них, І. Дзюба, Є. Сверстюк, В. Стус... Розмовам не було
кінця. А д ж е як в У к р а їн і, так і в Ч ехо-Словаччині, від­
бувалися подібні процеси ш істдесятницького ренесансу.
І саме 3. Ґеник-Березовська, добра посестра М и хайлин и
Хом івн и та її товаришів, пропагувала у братній країні
творчість м олодих, надто тоді, коли в У к р а їн і перед ни­
ми вже було закрито всі друковані органи - тоді з її до­
помогою почали з ’ являтися п у б лік а ц ії в « Д у к л і» (вона
сама й перевозила через кордон заборонені м атеріали).
Ц я зустріч на квартирі Коцю бинської, к о ли гостя розпо­
відала про опір реж им у її співвітчизниками, відбулася
приблизно через м ісяць п ісля того, як радянські танки
задуш или «п разьк у весн у»...
Саме 3. Ґеник-Березовській М и хайлин а Х ом івна зві­
р я ла свої б о лі й ж а лі, щ оразу м уж ньо стримуючи себе
від нарікань на несправедливу долю . Л и ш е наприкінці
1967-го в ли сті до неї вирвалося: «М оторош но мені
якось, Зіночко! Д у ж е!»
У листах до празької товаришки, як ніде деінде, не
ли ш е езоповою мовою повідомляється про арешти ш іст­
десятників та загрози їхн ьом у життю, а й розкривається
внутріш ній світ М и хайлин и Хом івни, освітлений м уж ­
нім спокоєм, силою д уху, товариськістю та ще теплою
материнською лю бов’ ю.
Спокійна, навіть до певної міри незворушна зовні, вона
носила у своїй д уш і ц іли й бентежний світ - ліри чни й і
чутливий, здатний відгукуватися і на рядок вірша, і на за­
хід сонця, і на перш у весняну зелень, і на ч уж і біду та ра­
дість. І водночас гостро відчувати всю абсурдність життя:
Живеш в якомусь антисвіті, коли всі природні оцінки,
реакції, імпульси, вчинки, думки вивернуті навиво­
ріт, коли не знаєш, чого сподіватися, як захиститися
від фанатично диких тлумачень, як виборсатися з по­
Михайлина Коцюбинська 259
ставлених на найширшу ногу пліток (з листа від
12.03.72. - С . 224).
І все ж попри всі ж иттєві випробування, внутріш нє
невдоволення таким рутинним, позбавленим творчості
ж иттям («Н ен ор м а льн о, щоб твій щ оденний побут, робо­
та, звичні обов’ язки - все було таким не „тв оїм “ , таким
гнітю чим, таким, що руйнує саму серцевину твого
,,я“ » , - з лист а від 13.07.73. - С. 227), М ихайлина К оцю ­
бинська розум іла:
Та все таки найгірше - це бачити, як страх нищить лю­
дину, знелюднює її і як заради якоїсь подоби спокійного
існування вона ладна паплюжити себе і всіх довкола.
Важко втрачати людей, а ще важче зневірюватися в них
(з листа від 12.03.72. - С. 225).
К о ли почалися репресії проти ш істдесятників, пере­
творивши частину із них на дисидентів, - М и хай ли н у
Коцю бинську почасти захищ ало відоме ім ’ я (р озгублен о­
м у професорові Є. К и р и лю к у - тоді завідувачеві відділу
радянського шевченкознавства - вона м огла прямо й не­
зворуш но сказати: «Знаєте, мене дивує найбільш е, що
ви все ж иття займаєтеся Ш евченком, а настільки анти-
ш евченківський у душ і. От якби сьогодні був Ш евченко,
то він сидів би з вами на вченій раді чи зі Світличним у
тюрмі? От я б і носила у тю рму передачі, а ви н і!» ) - але
значною мірою й ш кодило їй: увага до неї була особливо
пильною , адже «к а р т у » відомого ім ені можна було, як
здавалося спецорганам, розіграти на користь режиму.
Одна з тих, щ о їх гартую ть випробування, вона п ід хо­
дила до всього без зайвого пієтету й гучн их гасел, без де­
кларованої політи ки , часто пояснюючи свій вибір просто
й нелукаво: « М е н і це не підходит ь, я т ак не м о ж у », - і
в цьому була її органічність, незворуш ність і вірність са­
м ій собі.
У своїх спогадах 1 М и хайлин а Коцюбинська як кур­
йоз згадує той факт, що у в ід ділі теорії літератури
інституту, який очолював сумнозвісний М. Ш амота, з і­
бралися такі м олоді творчі індивідуальності, як В. Іва-
нисенко, І. С вітличний, М. Коцюбинська, Г. Сивокінь,
1Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. 1926-2001: Сторінки
історії. - С. 496-503.
260 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
аспіранти В. Стус і Ю. Бадзьо, котрі вже не м огли м ис­
ли ти по-старому, скуш тувавш и свободи інакодумання.
Б ільш ість із них піш ла з від ділу з початком оф іцій­
них утисків, коли * поет ичне відродж ення» (М и хайлин а
Коцю бинська) початку 60-х далі політи зувалося й на
очах влади перетворювалося на правозахисний рух опо­
ру, щ о стало очевидним із самвидавним розповсюджен­
ням праці І. Дзюби «Інтерн ац іоналізм чи русиф іка­
ц ія ? ». Ї ї М ихайлина Х ом івна не ли ш е читала, а й залю б­
ки передруковувала, досі не збагнувш и, як це КД Б не
заф іксувало, щ о перший передрук ц ієї праці було зроб­
лено на її друкарській маш инці (саме такий примірник
було вилучено на кордоні в М. М уш ин ки ); на щастя,
цього звинувачення проти неї не прозвучало.
Проте і її не ом ин ула «чаш а с ія *. Обговорення плано­
вої роботи М ихайлин и Коцю бинської «Н ари си з поетики
Ш евченка» в Інституті літератури відбувалося вже в з гу ­
щ еній атмосфері утисків й недовіри, арештів і доносів і
ви кли к ало в її авторки відчуття болю й гіркоти. Свої пе­
реживання вона звіряла 3. Ґеник-Березовській:
Так, ніби й немає принципових якихось вад у роботі,
але... але... написана вона якимись не такими словами.
Не такими - і край! А л е я все-таки хочу надіятися, що її
рекомендують до друку. Вона мені дорога, я вклала в неї
чимало труду й душі, і якщо забракують (бо ж іншими
словами я писати не вмію), буде мені вельми прикро»
(лист від 19.01.68. - С. 209).
У томі Істор ії Інституту літератури ім . Т. Г. Ш евчен­
ка Н А Н У к раїни читаємо:
...Дирекцією Інституту було інспіровано розгромне обгово­
рення вченою радою рукопису нової праці М. Коцюбин­
ської про поетику Шевченка, написаної з притаманними
дослідниці проникливістю й оригінальністю. На підставі
«обговорення» атестаційна комісія не атестувала М. К о­
цюбинську, і її звільнено з інституту. Рукопис надовго
залишився в ш ухляді, проте публікації, зроблені знач­
ною мірою на його основі (Благородна природа людини:
Людина в естетиці і творчості Т. Г. Шевченка // Укр.
мова і літ. в шк. - 1968. - № 3; Шевченко - поет сучас­
ний // Дніпро. - 1968. - № 6) дають уявлення про ц іл ­
ком оригінальний літературознавчий принцип аналізу
як окремих творів поета, так і його естетики в цілому.
Михайлина Коцюбинська 261
Авторка прагне збагнути цілісне « я » Шевченка, проник­
нути в специфіку його поетичного мислення, екзистен-
ційні мотиви його творчості, функціональність слова 1.
Тож , звичайно, л и х і передчуття винуватиці «ц іл к о м
оригінального літературознавчого прин ци пу» справди­
ли ся: суто формально їй визначили півроку на доопра­
цювання тексту, однак бу ло самоочевидно, щ о працю до
д руку так і не буде рекомендовано. І хоча М и ха й ли ­
на Коцюбинська, як тоді було прийнято, зверталася на­
віть до ідеологічного від д ілу Ц К К ом партії України
(«Н е в ж е робота приречена до повільного старіння в да­
лек ій ш у х л я д і мого с т о л у ? !»), написана тоді з таким на­
тхненням книж ка тільк и через два десятиліття, 1989 р.,
побачила світ у видавництві «Р адян ськ ий пи сьм енник».
Так само не було видано сподіваної збірки перекладів
М ихайлин и Коцю бинської з Ж ака Превера (на тій непе­
реконливій «п ід с та в і», начебто твори цього автора не ви­
вчаються в ш к олі): їй судилося вийти під назвою «В и д о­
вищ е* аж 1993 р. у видавництві «О сн ови ».
Тож роботу в Інституті літератури М ихайлина Х о м ів ­
на втратила п ісля чергової переатестації на відповід­
ність посаді («Т іл ь к и один голос був на мою підтрим­
ку, - згадує М ихайлина Хомівна, - академіка Л . Нови-
ч е н к а ») - через два роки по тому, як в 1966-му поклала
партквиток, - і залиш и лась без шматка хліба з п ’ яти річ­
ною дитиною. Влаш туватися будь-де заради заробітку
було немож ливо: відразу «ви давало» пиізвище.
До речі, її к о ліз ія виклю чення з партії за підтримку
україн ської ін теліген ц ії в кінотеатрі «У к р а їн а » тривала
вісім м іс я ц ів - з жовтня 1965-го по липень 1966-го, за­
бираючи нерви, час, зус и лля , однак М ихайлина Хомівна
попри все зреагувала на ті гоніння гідно: «Я к щ о треба
вибирати м іж квитком і ідеалами, я віддам вам квиток,
а собі залиш у і д е а л и » , - б о до партії вступила «м оло-
дою -зеленою » заради ідеалів, як і виявилися зовсім ін ­
шими. П іс л я довгої епопеї «п рор обк и» й спроб настано­
вити молодого науковця на «ш л я х істи нн ий » на засідан­
ні бюро К иївського обкому К П Р С вона з полегш енням
п оклала на стіл свій партквиток.
1 Там само. - С. 221.

262 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Саме в той період М ихайлина Хом івна м усила зізн а­
тися собі, а вже затим і своїй празькій подрузі:
...Мені останнім часом з різних причин дуже важко на
душі, а я звикла уже навіть автоматично і досить вдало
приховувати це від оточення ( знову згадується мені в
цьому контексті Олена Михайлівна Апанович, яка бу­
ла в такій же ситуації й так само вміло приховувала
своє внутрішнє пригнічення - Л. Т.). А л е іноді настрій
сховатися в якусь незахищену шпаринку виливаєть­
ся, а цією шпаринкою є листи до тебе (з листа від
20.01.68. - С . 210).
Поневіряння з пош уками роботи тривали рік, аж
доки коли ш ня товариш ка з м олодих л іт , комуністка
з діаспори, діячка прорадянського Товариства об’ єдна­
них українців Канади, редактор його органу - англом ов­
ної газети «Т Ь е ТІкгаіпіап Сапасііап» і перекладачка
М . Скрипник з огля д у на свою порядність і співчуття
не зум іла з допомогою компартії Канади переконати
Ц К К П У , щ о негож е спадкоємиці класика української
літератури залиш атися без роботи. А ж тоді к лім ат до­
вкола Коцю бинської трохи пом ’ якшав, і М и ха й ли н у Хо-
мівну, до як ої яким ись довколиш нім и ш ляхам и дійш ла
інформація нібито з ідеологічн ого від д ілу Ц К , куди ж їй
треба нареш ті звернутися, взяли на посаду редактора до
видавництва «В и щ а ш к о л а ». 18 років правила чуж і,
нерідко м алоцікаві, а то й геть далек і від її уподобань
тексти - такий її «п ослуж н и й сп и сок », щ о поламав ті
«п р а в и ла » й «с х е м и », як і простилало перед таланови­
тою й працелюбною випускницею аспірантури ж иття:
адже за ці роки вона м огла написати й видати десятки
монографій - а її просто ніде не друкували.
Окремо варто сказати про досить доброзичливу атмос­
феру довкола М и хайлин и Х ом івни серед к о лег по видав­
ництву, де всі знали, чом у вона опинилася п ісля акаде­
м ічної установи на другорядній роботі, й не опускалися
до ганебної обструкції.
Зміни на гірш е настали, починаючи від зловісного
1972 р., коли було заарештовано Є. Сверстюка, І. Світ­
личн ого, В. Стуса, В. Ч орновола, пізн іш е І. Д зю бу та
Н . Світличну. Особливо п ісля того, як М ихайлина К о ­
цюбинська написала відвертого листа за власним підпи­
Михайлина Коцюбинська 263
сом до В. Щ ербицького, де висловила обурення фактом
ареш ту Н . Світличної, матері хворого м алолітн ього си­
на, та тим, щ о дворічного хлоп чика було забрано від рід ­
них і віддано до дитячого будинку:
Очевидно, це зроблено для того, щоб мати змогу шанта­
жувати тих Світличних, які уже за ґратами, і «добити»
тих, які поки що на волі. Д ля того, щоб ще більш е теро­
ризувати уже вкрай стероризований загал. Та хіба мож­
на як знаряддя для таких не вельми достойних справ ви­
користовувати дитину?!
До якого б юридичного викруту не вдалися ті, що від­
повідають за цей злочин, я певна: це протизаконно і пе­
ред лицем права, і з огляду на елементарні засади лю д­
ської моралі, на яких стоїть цивілізоване суспільство.
Подібні акції мають в історії свою належну кваліфіка­
цію і свою назву.
Я к могло статися таке в країні, на прапорах якої на­
креслено найсвітліші ідеали людства?
Я к можна однією і тією ж рукою підписувати відозву
про звільнення А нж ели Девіс і наказ про дику безглузду
розправу над дитиною?!
Мабуть, мій лист - це глас вопіющого в пустелі. Маю
сумнів, чи взагалі він дійде до Вас. І все-таки звертаюся
до Вас не лиш е як до керівника держави, а й як до л ю ­
дини, до батька, звертаюся до Вашої людяності.
Прислухайтеся: плаче дитина: це означає, що в домі
не все гаразд.
Зупиніть, поки не пізно, руку КДБ, яка знов розгуля­
лася так нестримно і так злочинно!1
Свідома ризику й усіх наслідків, щ о з цього виплива­
л и , М ихайлина Коцюбинська просто не м огла вчинити
інакш е. Всі в редакції знали, що її викликаю ть на допи­
ти у відповідні органи (куди вона завбачливо прихоплю ­
вала якийсь польський детектив чи редакційний рук о­
пис на той випадок, коли її з метою психологічного тис­
к у надовго залиш али під час допитів саму у кабінеті), та
зберігали порядність і толерантність, особливо заві­
дувачка в ід ділу Н. Кучерявенко. П остійн і намагання
«з го р и » ізолю вати, ш антажувати М и ха й ли н у Х ом івн у
(нібито вона не гідна виховувати дитину), чинити тиск,
1Цит. за: Коцюбинська М . Із книги споминів // Кур’єр Крив­
басу. - 2003. - Жовт. - С. 200.
264 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
а п ісля знайдення в неї вдома примірника відозви Г е л ь ­
с ін с ь к о ї групи - прям і вказівки переслідувань на робо­
ті, аж до спроби звільн ити «си лою к олек ти в у» за «анти-
радянську д ія л ь н іс т ь », наш товхувались на мовчазний
опір співробітників, я к і потаємно співчували й практич­
но не вдавалися до непорядних вчинків - ці спроби, по
суті, не увінчалися успіхом .
Періодично М и хай ли н у Коцю бинську ви кликали сві­
дком на судові процеси, зокрема над М . Матусевичем,
М . Мариновичем, В. Стусом... На допитах їй зачитували
як ісь, переважно сфабриковані, свідчення проти неї,
підсовували екстремістські статті тощ о. І все це треба
бу ло спростувати, внутріш ньо переж ити...
Ти ск, шантаж, залякування, нагадування «п р ов и н »,
табу на п у б лік а ц ії - все це атмосфера тих г л у х и х років.
Н е раз на М и хай ли н у Х ом івн у «т и с н у л и », аби від­
меж увалася від однодумців, засудила їхн ю нібито «анти-
радянську д ія л ь н іс т ь », вимагали, аби вона разом із
Зеновією Ф ранко (ось де бу ло зроблено «ста в к у » на в і­
доме ім ’ я!) «п р о го ло си ла » те з телеекрана на вели ку
аудиторію (д ля тиску було влаштовано спеціальне від­
рядж ення до Харкова з викликом до місцевого КД Б,
очну ставку із Зеновією Ф ранко і т. п.). Однак не скори­
лася. Щ е й написала тоді голові К Д Б М. Ф едорчукові,
запевнивши (червоним олівцем підкреслила!):
Ви хочете почути від мене не те, що я кажу, а те, що ви
хочете почути. Та незважаючи на будь-які наслідки для
мене, я цього не зроблю.
Х о ч як це дивно, та п ісля цього трохи попустили, аж
доти, як при черговому обш уку в неї знайш ли вищ езга­
дану декларацію Г ельсін к ськ ої групи, та ще при обш уку
в І. Дзюби до рук кадебістів потрапив написаний нею
Іванові М и хайлови чу ли ст з приводу його покаянної
статті, що стало приводом до нових гонінь. М усила з
почуття суто лю дської приязні до завідувачки редакції
пообіцяти бути трохи обачнішою.
Довелося пережити й наклепницьку кампанію й по­
ливання брудом її ім ені та ім ені Б. Антоненка-Давидо-
вича за так звані «з в ’ язки із закордоном» (див. в « Л іт е ­
ратурній У к р а їн і» від 29 квітня 1977 р. статтю В. Горно­
Михайлина Коцюбинська 265
вого «З а «т а к » грошей не д а ю ть»), кампанію, яка мала
згодом продовження і в інш ом у, особистому ракурсі,
завдавши невимовного болю й зайвої гіркоти.
Та все ж навіть у ті роки іноді вдавалося вирватися із
звичного оточення (марш рути заздалегідь розробляла за
книж кою Г. Л огвина «П о У к р а їн і») - то до ш евченківсь­
к и х м ісць чи в Карпати, а кож ного свята - до Львова, а
то навіть до Самарканда чи Бухари, до П рибалтики, то
щ е деінде, спізнавши « м агію незнаних ландш аф т ів» , й
тоді відчувала * себе центром в се с в іт у », а на душ і роз­
ливалася тиха благодать:
Ось тільки на пару тижнів вирвешся в гості до самої
себе, знову набудеш звички радіти, сміятися, думка
вирветься з кола нав’язливих проблем на якісь ширші
простори... А потім знову повертаєшся до щоденності,
яка, відчуваєш, вбиває тебе потрошку (з листа від
13.07.73.- С . 227).
Дум ається, ці мандри й вирятовували М и хай ли н у Х о ­
мівну від рутинної роботи, тривож них відчуттів і депре­
сивних станів, адже дарували ні з чим не зрівнянні вра­
ж ення її ліри ч н ій душ і, переконували, щ о в цьому світі
є заради чого ж ити й лю бити ж иття. До того ж , вона ще
й мальовничо описувала свої враження у в ’ язненим дру­
зям, скраш уючи своїми поетичними листам и й ли стівка­
ми їх н і одноманітні таборові будні, що особливо важ ли­
во д ля лю дини ізольованої, позбавленої ем оційних вра­
ж ень через брак пересування й спілкування.
Попри все М ихайлина Коцюбинська залиш алася са­
ма собою: працювала там, де в еліла їй доля, товариш у­
вала з тими, до кого «л е ж а л а » душ а й хто також збе­
рігав власну гідність. Вірність побратимам виявлялася
насамперед у листуванні - регулярно й безстрашно писа­
ла до табору й на заслання В. Стусові, І. С вітличному,
Є. Сверстюку...
У своїх споминах вона пише:
Загалом листування у той час для всіх нас мало надзви­
чайно велике враження, було екзистенційно важливим.
Це була така собі віртуальна територія духовна, мовби й
тісно пов’язана з буднями, та водночас - над ними (як
писав у листі до дружини Василь Стус, «людський
дух - аби був неуярмлений в часі, аби - як і належить

266 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
духові - витав, ширяв над»), де ми могли вільно - хай і
відносно - спілкуватися, не відмовляючись від розкоші
бути собою *.
Своєю « єдиною реальніст ю у с в іт і» М ихайлина Х о ­
мівна вважала дочку Таню, клопоти з виховання як ої
хоч якою сь мірою відволікали від гнітю чих дум ок про
закритий д ля неї творчий ш лях.
Все інше - якесь нетривке, примарне, а іноді химерне до
гротесковості. А з нею все - і радощі, і болі, і втома, і
тривоги - все якесь дуже реальне, моє і людське (з лис­
та від 18.02.68. - С. 112).
Однак сама М и хайлин а Х ом івна відчувала й те, що
всі ті випробування, я к і випали їй, «п рацю ю ть» на її д у ­
ховне доростання, внутріш нє духовне вглиблення:
...М ій світ якось дуже звузився за останній час [...] і,
водночас, якось набагато гостріше почала відчувати
«в гл и б »: якісь хвилини життя й природи, чиєсь людсь­
ке обличчя, сторінка оповідання - все, що має присмак
справжнього, все, що не відгонить «псевдо» (з листа від
17.10.73. - С . 229).
...І для мене, як ти пишеш про це в своєму останньо­
му листі, є в житті якісь самозрозумілі постійні ціннос­
ті, без яких не мислю собі його. І оте кляте, таке органіч­
не, не награне «бути собою» (курсив мій - Л. Т.) - воно
для мене, як повітря. А кругом стільки моральних мета­
морфоз, стільки зрушень у стосунках, стільки переоці­
нок цінностей (не стільки внутрішньої суті їх, скільки
форм вияву) [...] бо ніколи не вернуть ті чисті хвилини
людських контактів, впізнавань і розуміння, ті розмови
на моїй канапі, ті веселі поїздки в електричці - в житті
неповторно втрачено щось - дуже цінне і дуже справж­
нє, яке не компенсується, і в ім ’ я чого? - Шевченко
колись називав це «змертвінням лю дської природи»;
до речі, я ту метаморфозу вгадала дуже давно - твої
слова лиш е підтверджують її, - ту перемогу «матері­
ального» над «духовним » - вкотре вже?! (з листа від
7.04.74.- С. 231).
Ц ін увала І. Світличного:
Його «високий поріг» ніколи не відлякував людей, нав­
паки, вабив їх. Шістдесятницький Ренесанс на Україні
1 Там само. - С. 206.
Михайлина Коцюбинська 267
якщо й не починався від цього порогу, то в багатьох су­
ттєвих проявах зосереджувався навколо нього. [...] Світ­
личний був живим містком між Східною й Західною
Україною, між Києвом і Львовом. Багатьох своїх колег і
друзів, зокрема й мене, саме він увів до літературно-ми­
стецьких к іл Львова. Так здійснювалося справжнє наці­
онально-культурне єднання 1.
Безперечно, у день народження М и ха й ли н і Х ом івн і
пригадуються рядки з листа І. С вітличного (в ін у р а ху­
нок «л ім іт у » д ля листів рідним - бо ж існувала офіційна
норма - дозвіл: два листи на місяць - написав їй довгого
листа, аби також чимось розрадити в час її непростих
випробувань і «п ереоцінки ж иттєвих цінностей» —був
1976-й, репресивний рік, к о ли в одних лам али ся хребти,
а в інш и х - гартувалися характери):
Я Тобі зважився написати цього разу без посередників
(тобто не через рідних - Л. Т.), навіть і таких надійних,
бо дуже вже хочеться побувати в Тебе на день народжен­
ня, в теплій, родинній кумпанії, серед своїх, сказати
іменинниці добре, гідне її сутності слово, хоча це й не­
просто, бо скільки пам’ ятаю такі свята, близькі й рідні
утримувалися від дуже високих (і така вона, Михайлина
Хомівна - безпатетична! - Л. Т.), але єдино доречних
слів, чи то боялися бути високохмарними, сентимента­
льними та банальними, і всі такі слова говорилися за­
очно або й більш е - високі почуття виявлялися в німому
захваті й зачаруванні тим, як в крутих ситуаціях і склад­
них перипетіях, коли так просто було, навіть і без особ­
ливих компромісів, збитися на легкий х ліб і легк у сла­
ву, дорога до них була широка і вторована: і багато хто
вкоськував усі свої протуберанці серця, аби вони не бу­
ли в дорозі зайвим тягарем, а моя іменинниця так гордо
й високо, а водночас і природно та недемонстративно не­
сла свою світлу голову, що, дивлячись на неї, й дух від
захвату захоплювало, і коли потім, і в значно складні­
ших ситуаціях наші близькі й рідні виявляли такий са­
мий стиль поведінки, я легко пізнавав у тому риси ро­
динної етики, і образ іменинниці поставав перед моїм
внутрішнім зором зовсім не випадково: не знаю, чи від­
чувала Ти в скрутні часи підтримку від своїх рідних, але
я Твою відчував завжди (курсив мій - Л. Т.), і була вона
1 Коцюбинська М . Доброокий // Доброокий: Спогади про Івана
Світличного. - С.105, 108.
268 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
далеко не другорядним чинником у моїй долі - отож
найперше, що я хотів би сказати у Твій день - це слово
подяки (боячись тієї високохмарності і банальності, я не
буду обставляти свою подяку епітетами-суперлятивами,
але Ти знай: ніякі такі суперлятиви перебільшенням не
були б 1.
Д о речі, й назву книж ки листів І. Світличного «Г о ло с
доби. Книга перша. Л и сти з „Парнасу**», впорядкованої
покійною вже Л . Світличною , підказала М ихайлина Х о ­
мівна, яка також захопилася впорядкуванням та видан­
ням епістолярію . І нині має чом у радіти: побачила світ
уж е й друга книга листів І. С вітличного «Г о л о с доби»
(К .: Сфера, 2008), з передмовою, примітками і за редак­
торської підготовки М . Коцю бинської.
В. Стус писав із заслання в листівці, переданій через
друж ину: «М ихасю , якщ о в день народження ти по­
бачиш, щ о до тебе схиляється небо, то знай, що це зро­
бив я » . А бо інш им разом: «С кучив за тобою, як за Со­
фією К и їв ськ о ю »2.
Ц е неоціненні документи епохи - і треба віддати
належ не літературознавцеві М и ха й ли н і Коцю бинській,
яка свідомо втинала свої наукові розм исли на користь
такої копіткої, але вельми потрібної роботи, яка зреш ­
тою розрослася таки до наукового дослідж ення, де вона
обґрунтувала, що ж собою являє і я к у цінність має еп іс­
толярна творчість. Так, саме творчість, бо листи - це
особливий, дуж е особистісний жанр літературної твор­
чості, коли лю дина, її ставлення до багатьох речей
розкриваються у найсокровенніш ому, часто без вну­
тріш нього цензора, в ти х аспектах, я к і залиш аю ться по­
за сторінками худ ож н іх творів.
Т іл ь к и зі здобуттям Україною незалеж ності М и хай ­
лин а Хомівна повернулася до Інституту літератури
ім . Т . Г. Ш евченка Н А Н України: «Т а к е собі ідилічне
повернення до своєї гавані, „рамкова ком п ози ц ія": від
б. Ш евченка, 14 - до Груш евського, 4 » , - напише вона у
споминах. Тоді ж, як сама скаже, ки нулася до роботи,
1 Світличний І . Голос доби. - Кн. перша: Листи з «Парнасу». - К.:
Сфера, 2001. - С. 356 (Лист від 28.11.76).
2Цит. за: Коцюбинська М. «Попри все я вдячна долі!»: Розмова з
С. і Т. Дзюбою // Літ. Україна. - 1997. - 10 квіт.
Михайлина Коцюбинська 269
«я к вогонь на суху солом у». П очала надолуж увати про­
гаяне з ентузіазмом, вартим усіля к ого захоплення, по­
клавш и собі за мету « відродж ення м ай бу т н ього».
Та й Небо стало прихильніш им до неї як творчої
особистості: вийш ла друком монографія «Е тю ди про по­
етику Ш ев ч ен к а», «зар ізан а» в 60-ті роки, д а лі впоряд­
кована нею перша в У к р а їн і книж ка поезій В. Стуса
«Д орога б о л ю »... З’ явилися десятки п ублік ац ій в часо­
писах «С лов о і ч а с», «С уч асн ість», «Л ітер атур н а У к р а ї­
н а », «К у р ’ єр К р и вбасу»...
Перебуваючи в силовом у п о лі «к оц ю би н ськ ості», не
можна не відзначити ще одну рису М ихайлин и Хомівни:
ї ї жертовність. Маючи перед собою приклад батьків, як і
з такою лю бов’ ю й відданістю берегли творчий спадок
М . Коцю бинського (д а л і він уж е був у добрих руках
Ю лія Романовича Коцю бинського), вона постановила со­
бі повернути (й відкрити!) У к р а їн і ім ’ я В. Стуса. Так, з
1991 р. разом із сином поета Д. Стусом почалася по­
движ ницька праця над архівами замордованого поета:
зібрано, впорядковано й видано шеститомне у дев’ яти
книгах видання (19 94 -199 6 рр.) його спадщини, де, зо­
крема, 6-й том у двох книгах - це епістолярна творчість
(ли сти В. Стуса до друж ини й сина та до друзів, супрово­
дж увані докладними коментарями та ґрунтовною п іс л я ­
мовою М ихайлин и Коцю бинської).
Вважає це найцінніш им з-поміж того, що встигла
зробити. І то не т іль к и тому, що повернула У к р а їн і ім ’ я
поета-мученика, а щ е й тому, що сама багато взяла для
себе з того заочного духовного спілкування з В. Стусом,
бо ж знала його, тоді вже як старший науковий співробі­
тник, коли він був аспірантом, і при сп ілкуван ні давала­
ся взнаки різниця у вікові. Н е м огла забути, як тоді, в
кінотеатрі «У к р а їн а », обійнявш и його за плечі, ін туїти ­
вно провідчула його майбутній страдницький ш лях.
Є. Сверстюк з цього приводу писав:
Велике щастя випало на долю Михайлини Коцюбинсь­
кої, що вона знайшла роботу на міру своїх творчих сил.
Д ля української культури це дуже щаслива обставина,
що розтерзана й розкидана спадщина такого великого
поета, як Василь Стус, потрапила до надійних, ум ілих і
дбайливих рук. Бо то ціла трагедія, що повторюється ча-
270 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сто, коли за тексти талановитого автора беруться люди,
які не знають їхнього значення та їхньої справжньої
вартості...1
Д р уж бу зі своїми ровесниками М ихайлина Хомівна
зум іла пронести крізь усе ж иття. Т ом у з такою лю бов’ ю
впорядкувала кн иж к у і 3. Ґеник-Березовської «Г р а н і
к ультур . Бароко. Романтизм. М о д ер н ізм »2, написавши
до неї передмову й означивши внесок ц ієї дослідниці в
україно-чеські к ультур н і зв’ язки, зокрема і її оцінку
явищ а ш істдесятництва.
Н а початку 90-х, к оли Україна пробудилася від сну,
М ихайлина Хом івна писала, усвідомлю ю чи, я к у важ ли­
ву місію покладено на тих, хто має досвід, худож ній
смак і чуття міри й правди:
К оли наведемо всі мости, заповнимо всі прогалини й по­
вернемо кожному його ім ’ я, то побачимо, що нашим сьо­
годнішнім не загрожує безбатченківство, вони мають на
кого озирнутися 3.
Так фактично від спадщини В асиля Стуса М и хай­
лин а Коцюбинська прийш ла до наукового осмислення
епістолярію як ж анру, значно розвинувш и цю майже не
опрацьовану в У к р а їн і тему, виявивши гідну поваги до­
слід н и ц ьку доскіпливість і м аксим альну охопність те­
ми. С к ільк и терпіння, такту - худож нього й просто
лю дського, - смаку й відчуття міри потрібно було, аби
підготувати до д руку ґрунтовну наукову розвідку «З а ­
фіксоване і нетлінне. Роздум и про еп істолярну твор­
ч ість » (2001) з додатком - розділом листів, де «дійовим и
особами» виступають сотні представників українського
культурн ого материка. Передусім її зачарувала « аура
а в т е н т и ч н о ст і», « своєрідний синт ез га ііо і е т о ііо » , те,
«м еж ове я в и щ е», яке найсильніш е вияскравляє особис­
тість в інтер’ єрі доби за «р ізн и х р ів н ів ї ї сам оусвідом лен­
1Сверстюк Є. Михайлина Коцюбинська. Слово і честь імені //
Сверстюк Є. На святі надій: Вибране. - С. 537.
2Ґеник-Березовська 3. Грані культур. Бароко. Романтизм. Модер­
нізм / Серія «Українська модерна література». - К.: Київський сло­
в’янський університет - Гелікон - Інститут літератури ім. Т. Г. Шев­
ченка НАН України, 2000.
3Коцюбинська М . Вікно у сад // Літ. Україна. - 1991. - 1 трав.
271
Михайлина Коцюбинська
н я » , глибин ні пласти лю дської психіки, подані крізь
призму сучасних реалій.
Н аукове дослідж ення М и хайлин а К оцю бинської -
смію сказати - це трактат, ода ж анру, який в епоху
«всесвітньої павутини» —інтернетизації й глоба ліза ц ії
відходить у забуття, і з цього п огляд у зібраний, глибоко
осмислений нею м атеріал є неоціненним д ля нащадків,
він несе дух, аромат, атмосферу к іл ь к о х епох, до як их
«за в іта л а » мудра наукова дум ка М и хайлин и Хомівни.
Ш ирокою ретроспекцією, неперевершеною ерудицією в
цьому ж анрі, вмінням увести зразки еп істолярію в кон­
текст й належ но та науково коректно їх прокоментува­
ти, вона заявила про себе як про ч ільн ого дослідника
цього жанру.
Треба відзначити, що М ихайлина Коцюбинська тонко
відчуває метафізичну присутність як автора послань від
д уш і до душ і, від серця до серця, так і адресата, вміє
прочитувати не ли ш е тексти, а й підтексти, тонко й к о­
ректно їх прокоментувати, перекидаючи містки й м істо­
чки м іж різними епохами, постатями, епістолярним во­
левиявленням тих чи тих авторів.
«Н о р м а » ретроспективних сторінок дослідж ення тут
досить вагома, бо ж дослідниця по зернині зібрала, сис­
тематизувала й проаналізувала «в с е про і довк ола* цього
ж анру, залучаю чи десятки імен у їх н іх історичному, к у ­
льтурологіч н ом у, особистісному ракурсах, вдаючись до
ш ирокої цитації, аби належ но прокоментувати - часом у
зіткненні - міркування своїх нечисленних попередників
з приводу специфіки епістолярної творчості, часом по­
сперечатися з ними, гідно відстоюючи наукову правду.
Доказово й виважено, без зайвої патетики розбиває вона
д ум ку, що побутувала донедавна, про нібито бідність
української еп істолярної спадщини, показує, щ о д ля ви­
роблення, зокрема, нової української еп істолярної мови
виріш альне значення м али Т. Ш евченко й П . К у ліш .
Можна говорити про недослідженість цього відгалужен­
ня нашого національного культурного доробку, про брак
чи неповноту публікацій з огляду на історичні умови,
політичну кон’ юнктуру, цензурні й ситуативні обмежен­
ня тощо, -
272 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
зауваж ує вона, ц ілк ом свідома того, що саме її д о сл і­
дж ення покликане заповнити цю ла к у н у українського
літературознавства, і додає:
Якщ о б в українському новітньому епістолярії були т і­
льки три феномени цього жанру - листи Василя Стефа-
ника, Катерини Білокур та Василя Стуса - то й тоді ми
мали б повну підставу говорити про вагомий внесок
української епістолярної творчості в духовну скарбницю
людства (курсив мій - Л. Т.). А ці феномени не є по­
одинокими вершинами, вони - в силовому полі інших
гідних явищ цього ж анру...1
Загалом ж е спектр імен у цій книж ці -- від Цицерона
та Сократа, П латона, А р істо теля - до Е. Роттердамсько-
го та М. Д овгалевського з його трактатом «П р о л и с т и »,
від Л е с і У країнки та О. К обилян ської, М . Коцю бинсько­
го та О. А п ла к сін ої, В. Стефаника, М . Драй-Хмари,
Н . Суровцової, Н. Л іви ц ьк ої-Х олодн ої, О. Т е л іги - до
Б. Антоненка-Давидовича, О. Довженка, К . Б ілокур,
ц ілого грона ш істдесятників - 1. С вітличного, В. С ту­
са, І. Дзюби, І. Драча, В. Марченка, А . Горської, самої
М и хайлин и Коцю бинської у її листовній сув’ я зі з ба­
гатьма відомими адресатами, з ретроспекціями та ремі-
нісценціям и до листів Ф . Ш опена і М . Цвєтаєвої чи
Р .-М . Р іл ь к е ...
«Л и с т як худож ній ф еномен» (назва р о зд ілу) - а от­
ж е - як документ епохи, як своєрідна творчість, як авто­
портрет, як інтимний дискурс, як примат д ух у - такий
ї ї підхід і таке її осягнення й тлум ачення цього у н ік а л ь ­
ного й благодатного д ля дослідників літератури жанру.
Здається, жодне з відомих і цікавих нам імен не за ли ­
ш илося поза «ін т е р ’ єром » ц ієї ажурно зведеної «сп ор у­
д и », якою є її науковий трактат. Він наділений якоюсь
містичною силою «неприсутної присутності» багатьох
лю дей, що видаються добре знайомими самій М ихайли-
ні Х ом івн і, яка «п р о в ід ч у ла » їх н ій внутріш ній світ і з у ­
м іла показати нам саме ті грані особистості, що були або
хрестоматійно засхематизовані, або заглянцьовані апо­
логетам и «м ун д и р н ої» форми, чи просто ховалися за
«ц н отою » ревнителів пуританської м оралі.
1 Коцюбинська М . «Зафіксоване і нетлінне»: Роздуми про епі­
столярну творчість. - С. 16, 17.
Михайлина Коцюбинська 273
«Е пістолярн а панорама ш істдесяти х» - розділ у цій
книзі - це внесок М ихайлин и Коцю бинської у вивчен­
ня теми шістдесятництва. П ро ту «ш о п т у » (вислів
В. Стуса) нескорених однодумців, до як ої належ и ть і
сама, вона пише з повагою до кож ного окреміш нього
індивідуального світу, висвітлюю чи ті грані їх н ь о ї вда­
чі, буття, а то й метабуття, я к і належ ить повною мірою
оцінити прийдеш нім поколінням , що мають-таки «н а
кого озирнути ся».
А додаток з 50-ти найцікавіш их листів - своєрідна
«а н то ло гія епістолярних ш едеврів», суттєво доповнена
тими численними добірними прецікавими й найхаракте­
рніш ими цитатами з листів, щ о ними «п ереси пані» тео­
ретичні розділи книж ки.
«М о ї о б р ії» - так безпретензійно й досить репрезента­
тивно назвала М ихайлина Коцюбинська свій двотомник
вибраних праць, що побачив світ 2004 р. - припізніла
компенсація за ті роки, коли на її прізвищ е як літер ату­
рознавця у видавництвах та редакціях було накладено
табу. Він дає ц ілком повне уявлення про її творчі уподо­
бання, пош уки та осяги, к о ли крок за кроком напрацьо­
вувався власний духовний дім - і тут Т. Гундорова, авто­
рка передмови «Ш істдесятництво: метафора, ім ’ я, д ім »,
вдало апелює до духовного мікросвіту М и хайлин и Х о м і­
вни як до її дому, що творився упродовж десятиліть:
фундамент закладався такими іменами, як М . Коцю бин­
ський та П . Тичина, а сама будівля зводилася в ті неза­
бутні 60-ті, коли доводилося лам ати стереотипи, пере­
оцінювати набуті в радянському виш і знання та ідеали,
вчити себе м ислити по-інш ому, знаходити ін ш і виміри
буття, бачити й оцінювати лю дей в інш их - меж ових
ситуаціях, коли все, що пов’ язано було з роботою, твор­
чим самовираженням, публічністю і навіть побутом,
залеж ало від вибору: з ким ти і чи можеш відмовитися
від тих, з ким розділив свою дорогу.
В короткому слові від автора М и хайлин а Коцю бинсь­
ка зазначає, що у свої давні праці вносила лиш е певні
корективи, * знім ала або пом 'якш увала неминучу к он ’­
ю нкт уру» , тобто посилання, цитати або зроблені на « ви ­
могу дня на голоси *, як их виявилось, на щастя, не так
багато; що ж стосується концепцій та напрямів аналізу,
 Михайлина Коцюбинська 275
274 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво

щодо «м у к и бути » і «потреби б у т и », означуючи це бек-

то тут дослідниця постає перед нами такою, якою була
кетівським «гіпотетичним ім перативом ». Тим-то в назву
в ті часи, - і тут теж виявився її характер «зали ш ати ся
цих міркувань винесено нею слово А бсолю т - як розу­
самою собою », не прикраш ати фасадів, не надівати
міння вищ ого лю дського призначення, незбагненного в
масок й не міняти тональності. До того ж подібний
часи найваж чих випробувань, і покликання до Н е­
п ідхід цінний щ е й тим, щ о «ц ей літературознавчий
ба - як єдино правильного суд ії й В ищ ого розум у.
автопортрет» має, на її переконання, історичне значен­
Дотичний до цих її самопош уків і П. Тичина, «с о н я ч ­
ня, простежує еволю цію «п огляд ів , пріоритетів і орієн­
ні к ларн ети » якого ф ундаментували її естетизм, а тра­
тацій п о к о л ін н я ».
гічний надлом та корозія таланту давали пож иву д ля
Ц іл к о м закономірно й прикметно, що перший розділ
власного сам оаналізу й ж итейської стійкості («К о р о з ія
першого том у «З раннього доробку. Ш евченко. Поетична
таланту: болю чі роздуми про поезію П авла Т и ч и н и »).
м ова» являє нам той пріоритетний напрям дослідж ень
Ц іл и й ц и к л статей, присвячених В. Стусові, вклю че­
М и хайлин и Коцю бинської, яким вона збиралася просту­
ний до другого тому, - то намагання збагнути й сказати
вати в науці. «В и б ули перш і д ля мене, - писав їй
нам, наскільки його поезія «за к ор ін ен а в суспільному
Ю. Л уц ьк и й , - щ о писали про Ш евченка так, що я м іг
б у т т і - і наскільки авт ономна я к царина д у х у ». Саме
Вас читати серед радянської сірятини... Я пізнав Вас як
такий - екзистенційний - підхід бачимо у тлум аченні
дуж е цікавого критика Ш евчен к а», поета, якого вона
творчої спадщини поета.
підкреслено називала й називає сучасним.
Однак, читаючи спостереження й аналітичні роздуми
Простеж ую чи генезу Ш евченкового метафоричного
М и хайлин а Коцю бинської про «самособоюнаповнення»
образу, авторка відстоювала своє власне бачення «п о езії
В. Стуса, відчуваєш і її власне самособоюнаповнення,
в п о е з ії», естетика її сягала осягів Ш евченкового світо­
адже вона не боїться зізнатися, щ о доростала до себе
бачення, а кругообіг образів, вирізнений у творчості
ниніш ньої разом із ним: його листами, поезіями, стат­
Кобзаря, давав їй наснагу на власні висновки. Бо ж при­
тями. І хоча в них начебто й не знаходимо «самокомен-
рода худож нього образу, та щ е й явленого таким генієм,
т а р я », щ о про нього поет згадує, коли говорить про свою
як Ш евченко, давала зм огу поміркувати, що ж таке с л о ­
статтю, присвячену творчості В. Кордуна, та це відчува­
во образне й необразне, як народж ується й «п рац ю є» на
ється підспудно: як крок за кроком авторка осягає не­
уяву читача метафоричність, яким и є її «р уш ій н і с и л и »
прості складники ж иття, відш товхуючись від зболе-
та потенції.
но-афористичних рядків В. Стуса, я к і прочитую ться нею
Неабияке місце в духовном у світі М и хайлин и К о ­ завжди кількапланово.
цю бинської посідає ще один світоч вселю дської пра
О сягала В. Стуса вірш за віршем, ли ст за листом, де­
вди - В. Стефаник. Тим-то подибуємо в книж ці не т іл ь ­
далі глибш е входячи як у його, так і у свій внутріш ні
ки статтю «Ч и та ю чи Стеф аника», а й дуж е детальні й
світи, аби пізнати світ через Інш ого, а відтак - і через се­
прискіп ли ві роздуми (або, каж учи словами авторки, ва­
бе саму.
р іац ії на тем у) над книж кою суголосної їй дослідниці з
Спроба М и хайлин и Х ом івн и осягнути - через кіль-
діаспори О. Черненко «Е кспресіонізм у творчості Василя
каповторні наближ ення у слові - екзистенційний світ
Стефаника» (Сучасність, 1 9 8 9 )- «Б е зл и ч н о голі образки
В. Стуса —це розум іння т ієї істини, щ о його «сам осо­
і біле світ ло А б со л ю т у », щ едрі на цікаві ремінісценції,
боюнаповнення» —як а ііег е£о поезії, коли на перший
фактографічні подробиці, цитати з ли стів письменника
план виступає власне духовне ж иття, закорінене в наці­
тощ о. М ихайлини Коцю бинська - і це відчувається я к и ­
ональному.
мось другим планом — постійно підсвідомо порівнює тво­
«Іван С вітличний - ш істдесятн ик», «К р із ь велику
рчі манери В. Стефаника й М. Коцю бинського, ш укаючи
призму: кредо Євгена Сверстю ка», «З ін а Ґеник-Березов-
в них обох відповіді на своє власне болю че запитання
276 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ська, знайома і незн ана», «Н а дія : про Н адію Суров-
ц ов у» - то все надзвичайно цікаві документи епохи, зіб­
рані у двотомнику і важ ливі д ля тих, хто дослідж ує істо­
рію літератури.
Варто віддати належ не М ихайлина Коцю бинській
за її уваж ливе й поваж ливе входження в чуж ий по­
етичний всесвіт: чи то поезія Є. П луж н и к а та В. С ту­
са, чи В. Вовк, чи І. Ж и лен к о, чи Л . Кисельова,
чи А . Паш ко, чи А . Охрімовича, чи Н . Ти хого... І в
кож ного вона віднаходить світ, повний лю бові, бо без
лю бові до всього, щ о тебе оточує, немає поезії, і хоч не­
рідко ця любов зболена, дисонансована, ба навіть трагіч­
на, тим повностигліш ими є відчуття самовіднайдення
автора у слові.
Особливо ґрунтовною є розвідка про поезію В. Вовк;
зачудування її синкретизмом українськості й вселюдсь­
кості, її зосередження на лю дськом у духові, увиразнено­
м у тими реаліям и, щ о їх зберігають зір і пам’ ять, збага­
чені всепланетарними враженнями лю дини, в ільн ої у
пересуванні й м исленні.
Вичерпно прості назви, щ о їх дає М и хайлин а К оцю ­
бинська своїм статтям, відразу наближ аю ть нас до суті
того, про що вона розмірковує. «Г р и гір Тю тю нник: смак
правди» - це роздуми лю дини, яка з роками випрозорює
свою правду про літер атур у і справжність у літературі,
до як ої «зар ахов ує» ли ш е справді гідні імена.
Багато зуси ль д оклала М и хайлин а Коцюбинська й
д ля пропаганди творчості Б. Антоненка-Давидовича -
« одного з когорт и одерж им их* (за її визначенням і на­
звою однієї із статей, також вм іщ еній у «М о їх о б р ія х »).
Знаходимо тут також статтю про П. Дж онсон (Текагіон-
вейк) - як спомин з тих далеких л іт , коли М ихайлина
Хом івна виступала на одній з літературних імпрез м оло­
дих щ е тоді ш істдесятників з розповіддю про цю літер а ­
торку. «Спогади. Д ещ о про саму себе» - це спроба розпо­
вісти про рід Коцю бинських, про письменника, автора
невмирущ их творів, подвиж ницьку працю батька й ма­
тері, часом непрості стосунки м іж спадкоємцями.
Трохи згодом побачила світ і окрема «К н и га споми­
н ів » (X .: А к та , 2006), присвячена пам’ я ті друга - Р. Ко-
Михайлина Коцюбинська 277
рогодського, в якій, за словами авторки, вимальовується
«ц іл іс н а мемуарна версія ж и тт я ».
А щ е існує ц іла низка впорядкованих нею книг
з її коментарями й вступними статтями, як-от ті,
щ о стосуються творчої й епістолярної спадщини І. Світ­
личн ого...
Знаходить М ихайлина Коцюбинська мож ливості й
час д ля , так би мовити, поточного рецензування - т іл ь ­
ки її вибір ім ені й твору завжди виважений і невипадко-
вий. Так, серед її публік ац ій у пресі знаходимо роздуми
про поезію І. Ж и лен к о (я к і вони різні - ці дві ж інки з
п околін ня ш істдесятників!), про книж ки Л . Бойка, при­
свячені Б. Антоненку-Давидовичу «П одви ж ни к д у х у »
(К .: П ульсари , 2003) та «З когорти одерж им их» (К .: В и ­
давничий дім «К М А с а й е т іа », 2003), про худож ню
докум енталістику Н. Д у к ін ої «Н а добрий спом ин» (Х а р ­
ків: вид. ж урн алу «Б е р е з іл ь », 2002), я к у вона ставить в
один ряд з такими відомими родинними хроніками, як
д и логія «С погади » і «Л и с т и » Н . Суровцової та «Р у б а л и
л іс ...» Л . К р уш ельни ц ької тощо.
І це справді роздуми, а не рецензії, бо в них завжди
виявляється особистісне начало при толерантному й г л и ­
бокому прочитанні чуж их текстів. І —щ о головне - про­
стеж уються як ісь важ ливі д ля літературного процесу
тенденції, як це бачимо, зокрема, в невеликій статті з
нагоди ю вілею І. Ж и лен к о «В ік н о у са д », де її ім ’ я вво­
диться авторкою в контекст поетів як материкових, так і
діаспорних:
Вони й до того були в українській поезії, але за закона­
ми театру абсурду, в якому ми донедавна жили, для нас
їх мовби не існувало, і кін української поезії заполонили
персонажі другорядні й необов’ язкові, а то й випадкові
статисти, не здатні навіть утворити більш-менш гідне
тло для тих небагатьох поетів «од Бога», котрі, на щас­
тя, в нас не переводилися і набирали зросту й сили всу­
переч обставинам. До того ж сьогодні відбувається ще
одна, значно потужніша, ніж у 60-ті роки, актуалізація
нашої розстріляної і задушеної спадщини. Особливо від­
чутна довгождана перезва з шістдесятниками - Василь
Стус, Ігор Калинець, Іван Світличний, Євген Сверстюк;
увійш ли нарешті, як повноправні дійові особи, в нашу
278 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
поезію М икола Воробйов, Валерій Іл л я , Надія К ир’ ян,
Тарас Мельничук - знову всіх не перелічиш. Це ті, кого
слідом за Голобородьком можна було б назвати «той, у
кого ім ’ я вкрадено»1.
До речі, М и ха й ли н у Х ом івн у можна віднести до особ­
ли ви х ш анувальників таланту В. Голобородька з його
«ген іальн о-н аївн ою » поезією.
Однак М и хайлин а Коцюбинська не замикається на
періоді ш істдесятництва як єдино «зо л о т ій д обі» або
явищ і, єдино гідном у її літературознавчого покликання.
Стежачи за всіма процесами, щ о відбуваються в літер а ­
турі та довкола неї, М ихайлина Коцюбинська завжди
мож е дати толерантну, виважену характеристику тим
тенденціям, як і найвиразніш е проступають на літер а ­
турном у т л і епохи, оцінити кож не явищ е, визначити
місце й позицію в літер атур і того чи того м олодого імені.
П а лки й , але толерантний полеміст, здатний стати на за­
хист честі й гідності як свого поколін ня, так і «окрем о
в зятої» лю дини, а щ е ц іл о ї га л у зі літературознавства,
вона викликає незм інну повагу й у своїх опонентів. Д о­
сить згадати ли ш е її статтю -відгук у газеті «Л ітер атур н а
У к р а їн а » «Р еф ле к сії з приводу реф лексій Галин и П а ла ­
м ар чук » (від 5 вересня 2002 р.), де досить твердо прозву­
чало слово на захист «м ален ьк о ї ш опти» ш істдесятни­
ків, солідарність як и х «завж ди була і є однією з най­
вищ их духовних ц ін н остей », бо, на її переконання, саме
завдяки взаємопідтримці вони витримали ш алений тиск
і зум іли «в ід б у ти ся ».
Літературно-критична практика М ихайлини Коцюбин­
ської відбила і по-своєму легалізувала персоналістську
самосвідомість українського шістдесятництва. Вона не
лише пережила, а й проявила у своїх працях його ево­
люцію від метафоричного підриву - через політичну і
моральну риторику - до спонтанного мовомислення, від
раціонального персоналізму - до маргінальної по своїй
суті суб’ єктивності. Тут, у силовому полі шістдесятниц­
тва, Михайлина Коцюбинська знайшла свій дім і сотво­
рила своє власне ім ’ я, -
1 Коцюбинська М . Вікно у сад. «Вибране* Ірини Жиленко //
Коцюбинська М . Мої обрії: У 2 т. - Т. 2. - С. 230.
279
Михайлина Коцюбинська
підк реслила в передньому слові «Ш істдесятництво:
метафора, ім ’ я, д ім » до двотомника М и хайлин и К оцю ­
бинської «М о ї о б р ії» Т. Г ун д ор ов а 1.
Так і твориться М ихайлиною Коцюбинською та, ка­
ж учи знову словами О. Б ілецького, історико-літератур-
на м одель епохи —а радше таки «б у д ів л я в к іль к а повер­
х ів », іноді з «добудовам и» та й прибудовами, за одній
ли ш е Д о л і відомою логік ою (час, к оли « ш укат и о б ’є к ­
т ивної л о г ік и -м а р н а р і ч » , має свою невловну л о гік у ),
однак та будівля має ч ітк і обриси й контури, вона
наповнена духом оприявленого Слова й метафізичною
присутністю тих, кого вже немає поряд, тим духом
ін телек туа лізм у, що його принесло з собою покоління
ш істдесятих.
М и хайлин а Коцюбинська - лауреат премій ім . акад.
О. Б ілец ьк ого, В. Стуса, О. Т е л іги , престиж ної премії
Ф ун д а ц ії ім . Антоновичів (С Ш А ), а в рік відзначен­
ня 75-річчя Інституту літератури ім . Т. Г. Ш евченка
Н А Н У к раїни удостоєна почесного звання «Заслуж ен ий
діяч науки і техніки У к р а їн и ».
У своєму виступі з нагоди вручення прем ії Ф ун д ац ії
ім. Антоновичів М и хайлин а Коцюбинська, по суті, роз­
горнула ц іл у програму своєї літературознавчої д іяльн ос­
ті, виклавш и ті принципи й постулати, яким вона зали ­
шається вірною упродовж ж иття, окремо наголосивш и
на тому, щ о явищ е шістдесятництва - дуж е контекстуа­
льн е та історично зумовлене, а тому в його оцінці треба
керуватися об’ єктивізмом та відчуттям перспективи:
Тим часом кожна п’ ядь відвойованого тоді здорового
глузду й свободи самовираження давалася нелегко, став­
лячи людину на кожному кроці перед проблемою вибо­
ру. А головне - була плацдармом для майбутнього роз­
витку, для нового мислення, для розкріпачення духу 2.
Свій моральний іспит, випробування на духовну стій­
кість сприйняла як екзистенційний тест, «запропонова-
1Там само. - Т. 1. - С. 10.
2 Коцюбинська М. «...Я розкоші зазнала». Дещо про себе і про
нас // Літ. Україна. - 1996. - 25 лип.
280 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ний д о л е ю », «н е відмовляю чись від розкош і бути со­
б о ю », постійно «випростую чи себе» (В. Стус).
Відповідаючи на запитання анкети часопису «С лов о і
ч а с », членом ред колегії якого вона є, М ихайлина К о ­
цюбинська зазначала:
У своїх роботах завжди намагаюся підходити до л іте­
ратури як до мистецтва слова й аналізувати твір у його
конкретній словесній матерії як єдину цілісну структу­
ру, підвладну своїм законам *, -
зізнаю чись, щ о через умови, в як и х довелося працю­
вати, а ще довше - мовчати, за радянської доби, відчуває
брак сучасних теорій, ф ілософ ських систем, методів до­
слідж ення, я к і треба надолужувати «н а х о д у » або ін т у ї­
тивно.
Літературним професіоналізмом вважає «повн от у,
неупередженість, о б ’єкт ивніст ь знання, без апріорно
заданої в и б ір к о в о с т и », так само без « б іл и х » чи «ч о р ­
н и х » п лям , оцінка ти х чи тих явищ , за Коцюбинською,
має бути тільк и на ґрун ті об ’ єктивного аналізу, порівня­
ль н о ї характеристики.
І тут ж е показує на прикладах, як ш кодить брак від­
повідних методик, я к і її поколін ня м усило «п роскочи­
т и », не освоївши належ ним чином:
...коли мозок відповідно підготований, натренований
асоціаціями, коли зумієш вирватися на нові рівні пі­
знання, коли тобі відкриються несподівані вигини дум­
ки, починаєш бачити у творі нові шари смислу, нові
можливості інтерпретацій, донедавна недоступні тобі.
Знання породжує знання, а незнання інстинктивно об­
стоює необхідність шор, за якими легш е сховатися, без
яких йому просто не вижити 2.
І це та сама розкіш « нового р івн я п із н а н н я », як і роз­
кіш спілкування, ц ін у я к ій М ихайлина Коцюбинська
знає сповна і я к у цінує впродовж усього свого ж иття.
Цікаво, щ о при всіх драматичних к о л із ія х у ж итті
М и хай ли н і Х ом івн і не властивий трагізм у світосприй­
нятті - натомість якийсь розваж ливо-розмисловий п ід­
1Коцюбинська М . Вікно у сад. «Вибране» Ірини Жиленко //
Коцюбинська М . Мої обрії. - Т. 2. - С. 340.
2Там само. - С. 341.
Михайлина Коцюбинська 281
хід до ж иття, таємницю якого вона навряд чи й розгада­
ла, проте в м іру сил та духовного поступу намагалася
діткнутись до неї серцем і осягнути душ ею. Очевидно, це
тому, щ о вона ніколи не вважала себе планетою, довкола
як ої м усять обертатися інш і планети, - доцентровий его­
їзм їй був чуж ий, рівно як і патетика, а у спілкуван ні з
інш ими персоналізованими «п ла н ета м и » й «св ітам и » во­
на (сама й з товаришами, в як и х багато чого навчилася)
відцентрово оберталася довкола м оральнісного імпера­
тиву - центрального у тій планетарній системі - як д у­
ховної опори й гарантії залиш атися «самою собою ». У
ній, завжди приязній і спокійній ( « з моїм загост реним
почутт ям гу м о р у »), як виявляється з її спогадів, л и с ­
тів, статей, нуртую ть потуж ні підземні води розбурха­
них у глибин ах і п ритлум лени х назовні емоцій.
У цій Сонячній системі шістдесятництва кож ен мав
власне місце, і М ихайлина Коцюбинська свідома свого.
Ї ї «п ла н ета » еволю ціонувала в м іру її духовної роботи,
вона «р оби ла себе» тихо й назагал спокійно, без надри­
ву, з почуттям власної гідності й належ ною скромністю,
за якою ховалася її світло-драматична «коцю бинсь-
к іс т ь ».
С олідаризую чись, за її зізнанням, з «ір рац іон альн и м »
оптимізмом В. Стуса, відчуваючи зродження «нової
ен е р гії», М ихайлина Хом івна плекає нові творчі задуми
й працює - за будь-якої «п о го д и », не покладаючи рук,
вірячи, щ о література знайде «золоти й розти н» - і «н а
стане нова гармонія, нова якіст ь, новий с и н т е з ». Т іл ь ­
ки раз, в уж е згаданій анкеті часопису «С лов о і ч ас» во­
на «в и гу к н у л а »:
...О, якби мені повернути хоча б тих двадцять років
(більш е не прошу!), на які було мене брутально вилучено
з творчого життя... Ми б іще позмагалися!1
Припізнені плоди таки ж гірчать - сказано кимось із
поетів, - і в тому є велика рація.
1 Там само. - С. 342.

ГАРМОНІЯ ПАРАДОКСІВ
ЯК ХУДОЖНЄ
НАДЗАВДАННЯ:
Микола Вінграновський
...М икола Вінграновський, залишаю­
чись собою, постійно «проростає» нови­
ми якостями, змінюється і раз у раз ви­
бухає самовідкриттями.
І. Дзюба
Осіннє марева тремтіння,
І Вінграновський, як видіння...
Д. Іванов
На срібному березі
Миколи Вінграновського
М и кола Вінграновський —один із тих ш істдесят­
ників, хто стрімко й тріумф ально ввійшов у літер а ­
туру й залиш ився у ній назавжди як ц ілк ом неповтор­
не худож ньо-естетичне явищ е, поціноване, але щ е не
розкодоване належ ним чином українським літер атур о­
знавством.
В иплеканий південним степом, він і в літер атур у при­
ніс степовий розмах, масштаб, свій власний простір, у
яком у віддзеркалився увесь простір України.
П оезія М и коли Вінграновського становила органіч­
ну єдність із ним самим як особистістю. Ц е той р ід ­
кісний випадок, що ним нечасто природа обдаровує
мистецьке середовище, к оли внутріш ня сутність по­
ета —його худож ня свідомість —була максим ально аде-
М и к ол а В інгра новський 283
кватною його зовніш ньому образові: власне, таких м ит­
ців в У к р а їн і не так уж е й багато.
В ідкритість - і природна, органічна, й артистично по­
зірна - витворювала неповторний образ того М и к о ли В і­
нграновського, що його, побачивши один раз, уж е немо­
ж ливо бу ло нік оли забути.
...Письменник, сценарист, кінореж исер, кіноактор
М и кола Степанович Вінграновський народився 7 ли сто­
пада 1936 р. у с. Б огоп олі на М и колаївщ ин і (село, яке
разом із Голтою та О рликом затим утворили надбужан-
ське місто Первомайськ). Біографи зазначають, що бать­
ко майбутнього митця, Степан М иколайович, з ти х, кого
називали м іцними господарями, підпадав під розкурку-
лен ня й у 30-х роках мусив рятуватися з родиною добро­
вільним наймом на роботу на Б ілом орканалі; мати, Зіна-
їда О лексіївна, маючи коріння давнього запорізького
роду Садовниченків, зберігала у своєму характері воле­
лю бність, почуття власної гідності, що, безперечно, пе­
редалося й синові. П о к іл ь к о х роках північних поневі­
рянь батьки повернулися на батьківщ ину.
М и кола Вінграновський розпочав свою освіту за о к у ­
пації: 1943 р. пішов до нульового рум унського к ла су по­
чаткової ш коли в с. К ум арі. Згодом його батьки переїха­
л и до Б огополя, де він продовжив навчання у місцевій
десятирічці (ни ні середня ш кола № 17), яка виховала
У к р а їн і двох Ш евченківських лауреатів: письменника
М и к о лу Вінграновського та відомого м аляра А . Антоню-
ка. Закінчивш и навчання 1955 р., М и кола Вінграновсь­
кий вступив на акторський ф акультет К иївського інсти­
туту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.
Д о л я одразу ж усм іхн улася юнакові-красеню: вже за
два ти ж н і його прослухав О. Довж енко й запросив до
Москви на свій власний курс у В Д ІК , де М и к о лі Вінгра-
новському випало щ астя набувати кіноосвіту разом з та­
кими непересічними особистостями, як Л . Ш еп ітько та
О. Іоселіан і. Н а ж аль, досвід спілкування з видатним
українським кінодіячем О. Довж енком тривав недо­
вго —уж е через рік Олександра Петровича не стало. Од­
нак його висока мистецька ш кола, неповторний «довже-
нківський д у х », патріотизм, розмах м ислі, намагання
осягати гли би н у речей справили величезний вплив на
284 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
М и к о лу Вінграновського, який по праву вважав О. Д о­
вженка своїм духовним батьком.
Здавалося б, кар’ єра кінематографіста мала би запо­
лонити все ж иття М и коли Вінграновського, адже щ е
студентом він зіграв головн у роль у ф ільм і «П о в ість по­
л у м ’ яних л іт » , а фахом обрав кінореж исуру, по зак ін ­
ченні В Д ІК у (1960) став режисером К и ївськ ої кін остудії
худ ож н іх ф ільм ів ім . О. Довженка. Проте візуальне к і­
номистецтво, очевидно, не м огло «в м істи ти » всю степову
ш ироку й рвійну натуру М . Вінграновського - і потреба
вербального, словесного самовираження, к оли у рядок,
строфу можна вкласти так багато почуттів, зробила його
неперевершеним поетом такого високого мистецького р і­
вня, щ о ним м огла би пиш атися будь-яка національна
література. А щ е, очевидно, свою р оль відіграла його не­
гнучка, безкомпромісна, відкрита натура - радянський
кінематограф потребував ж е в ті часи режисерів інш ого
ш тибу, особливо із значно меншим зарядом «українсь-
к о с т і». Той заряд національного д ух у був у М и коли
Вінграновського потуж ним, смислонаповненим, вибухо­
вим - і вибухнув у просторі українського Слова.
Вінграновський виявив вищу незалежність художника
від диктату часу так органічно й натхненно, як в україн­
ській літературі X X ст. це вдалося хіба що ранньому
П. Тичині, Б.-І. Антоничу або О. Довженкові. Це - чи
не головний внесок поета в естетичну свідомість до­
би, потверджений здобутками нової української поезії
60-х-90-х років 1.
У літературі дебютував поетичними творами щ е
1957 р. (ж . «Д н іп р о », № 2), д алі була п ублік ац ія наступ­
ного року в часописі «Ж о в т е н ь » (№ 8). Однак слава при­
йш ла до нього саме з тією пам’ ятною публік ац ією в « Л і ­
тературній га зеті» (ни ні «Л ітер атур н а У к р а їн а ») 7 квіт­
ня 1961 р. під назвою «З книги перш ої, щ е не виданої»
(ц іл а сторінка вірш ів!), щ о явила У к р а їн і нового гл а ­
шатая народних дум і сподівань, талановитого, масшта­
бного й образного поета, який вміє наповнити Слово не
т ільк и пристрасною думкою , силою почуття, а й ви­
1Моренець В. Микола Вінграновський // Історія української л і­
тератури X X століття. - Кн. друга. Ч. друга. - К.: Либідь, 1995. -
С. 125.
Микола Вінграновський 285
ш уканою образністю, ш ляхетною метафористикою. Са­
ма ж книга побачила світ уж е наступного року під крас­
номовною назвою, що відповідала духові доби, - «А т о м ­
ні п р елю ди ».
Поетична слава М и коли Вінграновського була не
менш гучною , аніж кінематографічна. Л ітературн і вечо­
ри тих років рідко коли обходилися без його харизма-
тичної особистості, де в неповторному виконанні м олодо­
го автора звучали вірш і високої ем оційної напруги.
Здається, ніхто краще не описав свої враження од
сприйняття цього поета, аніж це зробив у ли сті до
М . Коцю бинської І. Денисю к, відтворюючи атмосферу
60-х років X X століття:
А х , київські поети здобули так само тріумфально Львів,
як і Богдан Хмельницький. Щ о то були за вечори! Я кі
людні! Зали не вміщали людей - стояли по 5 годин - сіс­
ти ніде, і, затамувавши подих, слухали, а потім зрива­
лися урагани оплесків. Не можна було не захоплювати­
ся, бо то таки справді поезія, і один лікар влучно висло­
вив почуття всіх: «Х т о не одержав естетичного задово­
лення на цьому вечорі, того природа тяжко покарала».
І далі:
...Потім вийшов Микола Вінграновський, тим своїм гра­
ціозним кроком. У нього жести полохливого оленя і ра­
зом з тим гордого - на високо піднятій голові, здава­
лось, він несе або пишні росохаті роги оленя, або коро­
лівську корону. Десять разів почервонів до корінців
волосся, десять разів зблід і почав пророчим голосом чи­
тати свого «П ророка», а потім «Д ем она». І було у його
голосі, у читанні, у змісті щось величне й страшне, як в
Апокаліпсисі, щось із глибини людського розуму і
серця. І мав він дар викликати видіння і вогонь, повер­
тати ниць і підносити, показувати інш і світи, виривати
язики, полоскати чорні роти, повні чорної брехні, холо­
дною, що морозить не піднебіння, але й кров у жилах,
водою з інших джерел, з тих, що на високостях, десь
там під Сивулею чи під скалою Кавказу у стін Проме-
тея... Вже давно замовк, десять разів зблід і десять разів
зашарівся червоною трояндою, а зал невгавав, бив свої
інтелігентські руки, щоб ледача кров бризнула...1
1Цит. за: Коцюбинська М . Із книги споминів // Кур’єр Крив­
басу. - 2003. - Жовт. - С. 183.

286 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ц е вже було п ісля того, як плеяда м олодих і рвійних
літературних неофітів, що ввійш ли в історію українсь­
кої літератури як ш істдесятники, заявила про себе пер­
ш ими зухвалим и творами. І з-поміж них просто м агне­
тично притягував до себе увагу м олодий, талановитий,
«ф ак турн и й » степовик з добре поставленим артистич­
ним голосом, уж е трохи «обтертий » у кінематографіч­
них к ола х і навіть оточений турботою самого О. Довж ен­
ка та відомий з кіноафіш як головний герой згадуваного
вже широкоформатного ф ільм у у постановці Ю. Солнце-
вої за кіносценарієм О. Довженка «П ов ість п о лу м ’ яних
л іт » , М и кола Вінграновський.
В ін увірвався в літер атур у наче на степовому коні
й упродовж усього ж иття волів залиш атися на к о­
ні - гордий, амбітний, свідомий свого мистецького по­
кликання й самобутнього хисту. Н авіть тоді, к оли до­
л я була не вельм и прихильною до нього, пригальм ову­
вала його потенційні мистецькі мож ливості й заганяла
у творче «п ід п іл л я », к оли тріумф альний усп іх перших
д есятиліть припорош ила перша, а д алі й друга, й третя
паморозь сусп ільн и х розчарувань, навіть тоді він збері­
гав свою горду поставу вершника, як ом у навіть з обрано­
го ним простору власного усамітнення видно д алі й
осяж ніш е, аніж тим мож новладним муж ам, яким скоря­
лося все і вся, однак не сама суть лю дського призначен­
ня на зем лі.
Сумнівним видавалося б твердження, нібито М и кола
Вінграновський осягнув суть лю дського буття на цій
зем лі, однак він повсякчас пробував ту «с іл ь ж и ття » на
смак, і метафорою його ж итейської д олі ц ілком може
стати оспіваний ним Сиваш, який, він знав це напевно,
«лю б и в його с іл ь », як і поет лю бив свій народ ( « Ц е мій
народ - як с іл ь »), його непросте ж иття. Він «обертав» те
дане Богом ж иття кож ною доступною йом у гранню, аби
довкола осі д олі рідного народу у переливах, химерних
відблисках сяйва кристалика солі, світла й тіней поба­
чити не побачене інш ими, відчути те побачене «н а с л у х і
см а к », і в тому смакові со лі знаходив він справжність,
благість та побожне схи лян н я перед таємницею ж иття,
щ о інш им були незнайомі або недоступні.
Микола Вінграновський 287
«В україн ську поезію М и кола Вінграновський при­
був, як з небес», - пиш е Д. Ш упта, цитую чи його рядки:
« Я сів не в той л іт а к - 11 в л іт ак з одним к р и л ом ».
І коментує це «прибуття з небес» таким чином:
Він кожну свою поезію виконував так, наче грав її перед
глядачем, жив нею водночас і не визнавав того поета,
який, не вивчивши свого вірша напам’ ять, читав з па­
пірця, мовляв, хто ж їх тоді вчитиме й декламуватиме,
якщо автор не спроможний сам цього зробити. Поезії,
продекламовані Миколою Вінграновським, супроводжу­
ють мене все моє життя, енергетичний заряд закладених
у них почуттів - невичерпний. Бездоганне, артистичне
виконання, професійне і разом з тим несподіване читан­
ня автором власних творів для мене було високою шко­
лою, що відкривала нові грані рідного Слова. Це було не
тільки красномовство, не тільки уроки виразного чи х у ­
дожнього читання. Це було священне дійство 1.
Д. Ш упта небезпідставно підкреслю є «р еа ль н у м ону­
м ен тальн ість» портрета М и к оли Вінграновського, гли б о­
ке усвідом лення ним «свого виклю чного п о кли к ан н я » —
всі, хто знав М и к о лу Степановича, м ож уть розвинути ці
спостереження, щ о ф окусую ться у двох пластах його
єства: вивищеності над усім (і всіма) буденним (буден­
ними) і водночас збереж ення, сказати б, м ист ецт ва ж и­
во ї прост от и. В міння зберігати рівновагу цих, здавало­
ся б, непоєднуваних оприЯвленостей, н алеж ало до грона
його щ едрих талантів як м ист ецт во бут и й залиш ат и­
ся собою.
Естетичне чуття у М и коли Вінграновського бу ло орга­
нічно сплавлене з екзистенційним провідчуттям самого
ж иття у всіх його ем оціях, кольорах і напівтонах, пси­
хологіч н и х реф лексіях та найтонш их переживаннях.
А ще з тією підспудною виболеною філософією ж иття,
яка пізнається не з лю бом удрія ф ілософ ських трактатів
і ч уж и х істин, а з чуттєвого проживання, обсервування,
аналізування, а радше «вби ранн я» й переплавлення х у ­
дож ньою свідомістю тих нюансів лю дських переживань
та відчувань од доторку до світу соціального й світу ч у т­
1Ш упт а Д . Йому завше був досвіт // Кур’єр Кривбасу. - 2006. -
Трав. - С. 114.
288 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
тєвого та р у х у самого себе у кривій траєкторії напруги
освоєння цього світу.
Т а к у філософію радше можна було б назвати образ-
но-мисленнєвою, оск ільк и розгорталася вона у просторі
поет ичного омовлення світ у, розкриваючи нам сам про­
цес народж ення думки та її опредмечування у слові, усі
його поступально-логічні етапи. Той процес, що в пере­
важної більш ості поетів залиш ається «з а кадром », я в л я ­
ючи читачам ли ш е квінтесенцію, результат худож нього
мислення, отриманий за домінанти розумової напруги.
Так, розгортаючи дум ку, м ислячи вголос, поет «р озгор ­
та є» й самого себе як особистість, показуючи становлен­
ня лю дської д уш і, її оприЯвнення у світі.
Суть М и коли Вінграновського - як майже нікого ін ­
ш ого з поколін ня 60-х років X X ст. —визначається, як
на мене, самою суттю його семантично м істкого прізви­
ща, яке вповні розкривається у всіх його взаємопроник-
них і взаємовизначальних складових: В ін-гра-гран(ьЬ
панїоУновґийУський. де займеннник він одразу ж пруж ­
но вказує на конкретність, індивідуальність особистості,
її неповторність і, коли хочете, осяйність, гра - та не­
від’ ємна органічна основа вдачі поета, яка визначила йо­
го природний, вроджений артистизм, підняття над бу ­
денністю, зокрема й через карнавалізацію довколиш ньо­
го світу, а щ е гру світла й тіней у чіткій графіці його
поезії й прози, грань - грані кристалика «ж и тей ської со­
л і » з поту й крові його народу, всієї повноти лю дського
буття, гр а (н и ч н и й ) - крайній, межовий, загострено осо-
бистісний, індивідуальний світ, р а н о (к ) - той, хто рано
визначився й утвердився у своєму покликанні, хто про­
віщав і визначав ранок своєї вітчизни, пробуджував су­
м лін н я, хто упродовж усього ж иття сповідував епітет
молодий - як синонім до ранній, ранковий, новий - той,
хто приніс нове —власне, те, щ о збагатило скарбницю
наш ої літератури, дало їй нові творчі ім п ульси й досі
служ ить камертоном пош уку власного поетичного го л о ­
су. Окрім того, є в цьому прізвищ і (хай проститься мені
такий банальний структуралізм , проте в цьому випадку
бачиться він мені певним дешифратором до творчості й
самого феномена цього поета) і - хай і російська, запере-
чувальна частка « н о » , тотожна наш ому « а л е ». І це
Микола Вінграновський 289
контроверсійне «а л е » також наповнене певним змістом,
конструктивними смислами заперечення того, щ о від­
ж ило. Ум овно каж учи, прізвищ е (я к ім ’ я ) визначило,
вигранило й відгранило М и к о лу Вінграновського, його
сутнісну основу щ е від самого його народження.
У М и коли Вінграновського, поета ірраціонального
способу м ислення, превалює органіка почуття, занурена
у стихію образотворення, і навіть декларативні сентенції
вибухають у нього із глибини душ і й, спонтанно підняті
з тих внутріш ніх глибин омовленими, сповненими нової
дж ерельної сили неординарної, енергетично потуж ної
особистості, піднесені до такого рівня переж иття, що не
мають нічого спільного з артистичною чи к о н ’ ю нктур­
ною позою, а виражають глибоко внутріш ню позицію
переконання.
Я к письменник, М и кола Вінграновський не м іг скар­
ж итися на творчу долю . У його мистецькій спадщ и­
ні - такі окремі книги, як перша поетична збірка «А т о м ­
ні п релю ди » (1962), д алі - «С то п оезій » (1967), «П о е з ії»
(1971), «Н а срібнім березі» (1978), «К и їв » (1982), «Г у б а ­
ми теплим и і оком золоти м » (1984), «В ибрані твори»
(1986), «К ін ь на вечірній зор і» (1987), «Ц ю ж ін к у я лю б­
л ю » (1990), «З обійнятих тобою днів» (1993), «Л ю бове,
ніі Н е прощ авай!» (1996), російською мовою - «К о зе р о г»
(1977), «П ерв и н к а» (1982), «Н а серебряном берегу»
(1983) та ін. Ц і магнетичного звучання назви книг добре
відомі ш анувальникам української літератури, як і, зви­
чайно ж , не м ож уть уявити її собі без ім ені цього
письменника.
Н а певному етапі творчого ш л я х у М и кола Вінгранов­
ський заявив про себе і як талановитий прозаїк, якому
підкорилися різноманітні худож ні жанри -- від оповіда­
ння до роману. Так, здобули читацьких симпатій його
оповідання та повісті «Г у с е н я т к о », «Н и зен ьк о зав’ яза­
на, «П ервін ка [С ір ом ан ец ь]», «К ін ь на вечірній з о р і»,
«П ер еся д к а », «Л іт о на Д е с н і», окремі збірники прози
« У глибин і д ощ ів » (1985), « П ’ ять повістей» (1987),
«Северин Н али вай ко» (1996), «М а н ю н я » (2003) та ін.
А щ е - видані окремою книгою нариси з історії України
«Ч отирнадцять столиць У к р а їн и » (2002), в як и х також
залиш илася частка душ і письменника.
10 10-125
290 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Особливий корпус у творчості митця становить по­
езія й проза д ля дітей, зокрема, відомі такі його кн иж ­
ки, як «А н д р ій к о-говор ій к о» (1970), «П ер в ін к а » (1971),
«М а к » (1973), «Л іт н ій ранок» (1976), «Л іт н ій вечір»
(1979), «Л астів к а б іл я вікн а» (1983), «Н а добраніч»
(1983).
Окремою і важ ливою сторінкою у мистецькій біо­
граф ії М и к оли Вінграновського є його кінем атогра­
фічна д іяльн ість. Дебютувавши в кіно 1961 р. як ви­
конавець головн ої р о л і Івана Орлю ка у ш ирокофор­
м атному ф ільм і за сценарієм О. Довж енка «П ов ість
п о лу м ’ ян их л іт » («М о с ф іл ь м »), зіграв також у ф ільм ах
«Б ер ег н а д ії» (1967, роль Вацлава К ун ьк и ), «Д у м а про
Б ританку» (1969, за відомим твором Ю. Яновського,
р оль Н есвятипаски), «Сейм виходить з берегів» (1962,
р о ль Дончака).
Випробував себе на Київській кіностудії ім. О. Довж ен­
ка і в іпостасі режисера —йдеться про постановку
1966 р. ф ільм у «Ескадра повертає на за х ід » (у співавтор­
стві з М . Б іли н ськи м ), ті ж вищеназвані ф ільм и «Б ерег
н а д ії», «Д у м а про Б ри тан ку», «Т и х і береги» (1973),
«К л и м к о » (1984, за повістями Гр. Тю тю нника), д оку­
м ентальні ф ільм и «Г о л у б і сестри л ю д ей » (1966), «С лово
про А н д р ія М а ли ш к а » (1983), «Щ оден н и к О. П. Дов­
ж ен ка» (1989, у співавторстві з Л . Осикою), «Д овж енко.
Щ оденник 1 9 41 -19 45» (1993), «Ч и ги р и н - столиця ге­
тьмана Богдана Х м ел ьн и ц ьк о го », «Б а т у р и н - столиця
гетьмана Івана М а зеп и », «Г а л и ч - столиця князя Д ани­
л а Г али ц ьк ого» (датовані 1993 р.), «Гетьм ан Сагайдач­
н и й » (1999).
М и кола Вінграновський є також автором кіносценарі­
їв «С віт без в ій н и », «Северин Н али вай ко» та інш их.
Ц ін ни м и є і його спогади « Р ік з Д овж енком » (надру­
ковано 1985 р. у кн иж ц і повістей та оповідань «В гли б и ­
ні д о щ ів »).
Знаємо М и к о лу Вінграновського і як перекладача: йо­
го перу належ ать поетичні інтерпретації творів росій­
ського поета Б. Пастернака, грузинського - Н . Барата-
ш в ілі, молдовського - Л . Даміана та деяких інш их.
Микола Вінграновський 291
Твори самого М и коли Вінграновського перекладено
багатьма мовами світу, зокрема російською, литовською,
естонською, грузинською , чеською, словацькою , п о ль­
ською, румунською , англійською , португальською та ін.
Держ авної прем ії ім. Т. Г. Ш евченка М и к ола Вінгра­
новський удостоєний 1984 р. за збірки творів д ля дітей
«Л іт н ій р ан ок», «Л іт н ій в еч ір », «Л астів к а б іл я в ік н а »,
«Н а добран іч», хоча заслуговує її передусім і як один з
ч ільн и х поетів епохи ш істдесятництва, а вже затим - і
як прозаїк, і не тільк и дитячий. Однак власть ім у щ і
радянської системи, розум ію чи всю потуж ність і резо-
нансність таланту М и коли Вінграновського, боялися
си ли цього таланту й м огли зважитися ли ш е на таке
компромісне поцінування (як , власне, й Гр. Тю тю нника
чи Є. Г уц ала) творчості одного з ч іль н и х письмен­
ників України.
Й ого поезію й прозу порівнювали (принаймні, нама­
галися знайти точки зближ ен ня) із творчістю Т. Ш евче­
нка, О. Довженка, М. Ри льськ ого, К . Герасименка
(І. Дзюба, Л . Т а лала й ), Ю. Яновського, В. Стефаника
(І. Дзю ба), В. М исика (В. Базилевський, В. М оренець),
російських поетів. Ц ей ряд «д о ти к а льн и х » імен можна
розш ирити й до поетів-неокласиків, поетів передшістде-
сятницької пори тощо.
Однак В ІН завжди був і залиш ається В ІН грановсь
ким - окрем іш нім , чиї сти ль і манера письма витворю­
ють своєрідний феномен в українській літер атур і другої
половини X X століття.
...Водночас, перебуваючи постійно в поетичній стихії,
«в и ло в лю ю ч и » найпруж ніш і, найнесподіваніш і слова із
метафоричних дж ерел рідної мови, М и кола Степанович
чутливо вловлював ті переміни, що прийш ли в українсь­
ке суспільство з періодом демократизації. П ідняття з ко­
л ін рідного народу, до якого він постійно апелював у
своїй поезії як до потуж ної творчої сили, сприймалося
ним як історична закономірність.
Ц е він відкрито заявив щ е в м олоді роки, публічно
потвердивши свою позицію на нараді представників
творчих сп ілок з партійним та комсомольським акти­
вом, що відбувалася у Верховній Раді під головуванням
першого секретаря Ц К Ком партії Ук раїни М . Підгорного
292 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
(1963). Зійшовши, ніби на ешафот, на трибуну ви­
сокого зібрання, юнак гордо й незалеж но, не сх и ­
ляю чи голови перед своїми хули теля м и , м огутнім го ­
лосом читав гранично відверту синівську сповідь у л ю ­
бові до народу.
Ні! Цей народ із крові і землі
Я не віддам нікому і нізащо!
Він мій, він я, він - світ в моїм чолі,
Тому життя його і ймення не пропащі.
Ви чуєте? Це мій народ - як сіль,
Як хрест і плоть мого життя і віку,
І тому доля моя, щастя моє, біль
Йому належать звіку і довіку.
У битві доль, політик і систем
Мої набої - у його гарматах.
Я не слуга його, я - син його на чатах,
Я - син зорі його, що з Кобзаря росте.
У за л і були присутні П. Тичина, М . Ри льськ и й ,
М. Бажан, А . М алиш ко, окремою групою - Ю. Збанаць-
кий, В. Козаченко, Л . Дмитерко, М . Ш еремет - усі з за­
тамованим очікуванням, як буде д алі розгортатися засу­
дж ення (а точніш е, цькування) «ш тукарів, деструкти-
вістів, авангардистів», як тоді нарекли в оф іційних
к ола х неофітів-ш істдесятників п ісля їх н іх тріум ф аль­
них публік ац ій в «Л ітер атур н ій га зеті» та низки літер а ­
турних вечорів і зустрічей із читачами, і над якими вже
згусти лася гроза - перед тим був ви клик на засідання
спілчанського парткому та ін ш і «в и х о в н і» заходи.
Попередж ений про виступ на «в и со к ій » нараді, М и ко­
ла Вінграновський до її початку обговорив його зміст із
І. Драчем та І. Дзюбою. Однак, вийшовши на трибуну п і­
сля хв и лі інспірованого у за лі обурення т. зв. «м олодим
п о к о лін н я м », дістав із киш ені аркуш із написаним того
дня на світанні вірш ем і почав читати своїм розкотистим
голосом цитовані вище строфи. У з а л і запала тиша —
завмерли й пр ихильники поета, і його х у л и т е л і, вражені
тією потужною енергетикою , що струм еніла у зал із цих
різьблен их рядків:
Микола Вінграновський 293
Я - син його по крові, і кістках,
І по могилах, і по ідеалах.
Не вам з оскіпленими душами в забралах
Його звеличувать в фальшивих голосах.
Я - формаліст? Я наплював на зміст?
Відповідаю вам не фігурально -
Якщ о народ мій числиться формально,
Тоді я справді дійсний формаліст!
Та де вже дінешся, раз мир заколосив
Пустоколоссям вашим в сиві ночі,
Ж аль одного, що в леті до краси
Народу ніколи і плюнуть вам у очі!
Н і! Мій народ не дим, не горевіз,
І я не дам його по брехнях і по кривдах,
Я не пір’їна в гордих його крилах,
Я - гнівний меч його, що від Дніпра до звізд!1
( « Н і ! Цей народ із крові і землі», С. 127)
Своїми спогадами про той час, коли відбувалися ці
(й попередні) події і коли нібито з в олі «т р у д я щ и х » повз
батьківську хату проводили сотні ш колярів, як і по
команді скандували хором: «Ганьба ф ормалісту і від­
щ еп ен ц ю », а також роздумами про те, як «ви про­
стуємось м и », встаючи з колін , М и кола Вінгранов­
ський поділився у пресі з нагоди 10-річчя Н еза леж ­
ності У к раїни 2.
Тоді, на початку творчого ш ля ху , коли тріумфальне
входж ення в літер атур у «п ід заголовком, явно і грізно
скерованим проти наш их видавництв»3, сусіди ло з різ­
ким неприйняттям його метафоричної поетики поборни­
ками «чи стого тр а д и ц іон а лізм у», дуж е вчасною й ваго­
мою виявилася друж ня підтримка М . Р и льськ ого у
«В еч ір н іх розм овах» 1962 р., на якого з поезії цього нео­
фіта повіяло «довж енківським д у х о м ». Ставши в оборо­
ну м олодого поета, чия несподівано розкута творчість
ви клик ала неоднозначну оцін ку критики, він підкрес-
1 Вінграновський М . Вибрані твори: У 3-х т. - Т. 1: Поезії,
1954-2003. - Тернопіль: Богдан, 2004. - С. 127. Далі цитати подано за
цим виданням із зазначенням сторінки в дужках.
2Див.: Вінграновський М . Хто і що для мене незалежність Украї­
ни // Літ. Україна. - 2001. - 23 серп.
' Рильський М . Батьки і діти // Рильський М . Зібр. тв.: У
20 т. - Т. 18: Публіцистика. 1953-1964. - К., 1988. - С. 563.
294 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Микола Вінграновський 295

лив, щ о з-поміж трьох (І. Драча, М . Вінграновського, А множество вже стало станом
Позаду мене в небесах...
В. К оротича) саме М и к ола Вінграновський «м абуть, най­
І я заплакав над лиманом,
б ільш н а ц іо н а льн и й »1.
Де голубим сміявся птах!
К аж учи словами одного з ранніх вірш ів, М и кола В ін ­
грановський усе ж иття був «Спалений, опечалений пе­ ( « В кукурудзинні з-за лиману», С. 256)
чаллю, // Все ж и т т я таврований // Одним і тим
Ч и не звіщ енням Б ож ої Матері, яка вказала поетові
же ім енем » — іменем У к раїни , яким він обіцяв щ е
його істинний ш ля х, був цей загадковий «х т о с ь », що
здивувати світ:
його поет наділяє « вогким і т рем т ким » ж іночим го л о ­
Я ще назову його, ви чуєте? сом (а не голосом роботящ ої і нещ асної ж інки-селян ки,
Я ще потрясу ним всіх і вся! як м іркує про це Л . Т алалай звідси - і сльози очищ ен­
( « Ї ї ім’я », С. 126) ня; хоча в поезії М и коли Вінграновського образи-симво-
л и м ож уть набирати такої злю тованості, щ о їх екзистен-
Романтичний порив 60-х, розбивш ись об ж орстокі ре­ ційне «взаєм оперетікання» важко й пом ітити), яким і
а л ії суспільного ж иття, змінювався з часом більш ою відкрилась йому «дор ога біла середст епна». А д ж е саме
розважливістю, самозаглибленістю, розумінням, щ о кож ­ це віщ е окликування ( « Я оглянувсь - ніде н ік о го ...») - як
не літературне поколін н я —це предтеча п околін ь і пере­ небесний відгук на запитання: «Ч о м у ж т оді все важчає
м ог майбутніх. мені на світ і ж ит и в м нож ині д у х о в н ій ? ». Воно при­
несло поетові відчуття того моменту, коли , за словами
Прощальний час надій прощальних!
Ми тут. Ми є. Ми - всі. Ми - гурт. І. Ж и лен к о, «к ож ен ступив на своє особисте н ебо...»2.
Єднаймося! Ми той є ґрунт І оте «м нож ество» (В. Стус нарік його маленькою
Подій майбутніх, вирішальних, - «ш о п т о ю »), що уособлю вало право генерації ш істдесят­
(«Н іч Івана Богуна», С. 191) ників говорити від ім ені «м и » , розкололося, як косм іч­
ний метеорит, на улам ки особистісних « Я » , кож не з
пророче заявляв поет, відчуваючи ті випробування,
як и х, проте, м істило в собі ц іли й світ - як улам ки мете­
щ о їм посилало ж иття. Вони не тіл ь к и були платою за
орита містять у собі всю менделєєвську таблицю х ім іч ­
ю нацьку зухвалість, а обернулися й позитивом самозаг­
них елементів.
ли блен н я, настроєністю на «в н ут р іш н ю », екзистенційну
Однак у переломні д ля України часи голос М и коли
хви лю , з я к ої зродж увалася нова як ість поезії.
У пригубленій поетом тиш і ж иття, вистояній у д іт­ Вінграновського означав дуж е багато. Свою громадянсь­
кли вій душ і, як добре терпке вино, раптом звучить: к у позицію він ріш уче заявив тоді, коли відбувався злам
в оцінці р о лі К ом партії У к раїни і ф ормувалися п о літи ч ­
Мене окликнув хтось!.. Був голос ні, конституційні зміни, щ о прийш ли до нас з початком
Ж іночий - вогкий і тремкий. 90-х років м и н улого століття:
Я оглянувсь - ніде нікого:
Н і губ, ні кроку, ні руки. Національна гідність кожного народу вирішувала і вирі­
шує все. Без національної гідності, без національної сві­
А л е душа моя затерпла — домості, без відчуття особистого Я, кожен народ, хоч би
Відкрилась голосом отим яким великим чи малим він був, стає похмурою, роздра-
Дорога біла середстепна,
1Талалай Л . Його поезії легко набирають висоту... // Літ. Укра­
Де йшлось великим і малим,
їна. - 1996. - 6 лист.
1 Там само. 2 Ж иленко І . Ношо іегіепз // Сучасність. - 1997. - № 10. - С. 26.
296 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
тованою масою ходячих людей... Такий народ зневажа­
ють усі, і, в першу чергу, в душі він зневажає себе сам, -
прозвучало його наснажене слово зі сторінок «Л іт е р а ­
турної У к р а їн и » під промовистою назвою «Н а р о д - н а д
п а р т ія м и »1. Народ - не полігон, заявляв поет, і п о літи ч ­
ні експерименти над ним м усять закінчитися, і за катас­
трофу українського народу «п а р т ія , я к би вона не нази­
валась... мусить від п о віда т и », адже « суверенніст ь кир­
зови х чобіт , ват яни х куфайок, знекровлених р ік і
земель, от руєного повіт ря, суверенніст ь капіт альних
черг і суверенніст ь Ч орн оби ля » б о л іл и йому не напо­
каз - по-справжньому. Закликаю чи народ рятувати свої
останні м оральні засади, М и кола Вінграновський по­
кладав надії на здатність своїх співвітчизників «будува
ти здорове суспільст во за законам и ц и в іл іза ц ії» . Він
м іг порівняти свою країну «кирзови х чобіт і куф ай ок»,
яка яв лялася йом у з рідних м иколаївських просторів
(часто провідував м алу батьківщ ину) з цивілізаційним
рівнем ж иття поза її межами, адже був учасником Гене­
ральної А са м блеї ООН у Н ью -Й орку, відвідав А м ер и к у й
Канаду, Н ім еччину, П ортугалію та ін ш і країни. П ричо­
м у з-під його пера не з ’ явилося ж одного «викривально­
г о » твору «їх н ьо го способу ж и т т я », як на те розрахову­
вала партійна номенклатура, очікую чи такої «ід е о л о гіч ­
ної вдячності» в обмін на дозвіл виїзду.
Можна лиш е здогадуватися, яке місце займав в іє- рар-
х ії власного творчого доробку д ля самого М и коли Вінгра­
новського його «п рогр ам н ий» вірш 1960 р. з первісною
назвою «У к р а їн ськ и й пр елю д» (я к і, до речі, вірш «К и ­
є в у »), якщ о він вважав за потрібне виголош увати його у
своїх п ублічн и х виступах різного періоду ж иття. Так бу ­
л о й у вересні 1989 р. в М онреалі, к о ли М и кола Степано­
вич виступав від ім ені групи українських письменників,
прийнятих до м іж народної організації П Е Н -к лубу, і де
знову прозвучали його рядки:
Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,
Там губи я торкнув твої, Вітчизно,
Там вивірив по тобі пульс любові,
1 Див.: Вінграновський М . Народ - над партіями // Літ. Україна. -
1990. - 11 жовт.
Микола Вінграновський 297
Годинник людства - з стрілками життя
На цифрах смерті — звірив із твоїм...
(«Ост анній міст проплив удалині», С. 118-119)
Він же й очолив тоді цю україн ську ф ілію , заявивши
про приналеж ність кож ної мови, як і кож ного народу,
собі і лю дству, застерігаючи від смерті мови - найстраш­
ніш ого, на його дум ку, л и х а світового масштабу.
Одному Богові відомо, щ о відбувалося в душ і поета,
к оли він у час національного відродження кін ця X X ст .,
яке, на ж аль, супроводж увалося девальвацією п убліч н о­
го слова й чину, кинув мовчазний виклик таким неспо­
діваним - бо всупереч його романтичним сподіванням і
щ ирим поетичним деклараціям — мутаційним су с п іль ­
ним процесам. Очевидно, обране ним усамітнення в тиш і
кабінету - у затінку бурхли в и х сусп ільн и х потрясінь,
п убліч н и х імен та нових ієрархічних пірамід - було не-
безболісним, ба більш е - провокувало неминучий психо­
логіч н и й злам, який він переборював словом і с п іл к у ­
ванням з лю дьм и близьким и і правдивими - тими, що
«в ід з е м л і», особливо зі своїми зем ляками.
Відмовившись від активної публічності, вглиблю вав­
ся у слово, роздум, у печаль існування, вчився ж ити на
самоті з собою, зі своїм письменницьким сум лін ням , зі
своїми химерними героями, діалогізувати не так зі
світом, який даленів у своїх дисонансах, як із самим
собою - на рівні пізнання таїни буття й свого лю дського
сутнісного ядра. Розгризав горіх мудрості сам - поза
лю дським и очима - і той пласт ж иття залиш ився май­
ж е невидимим - хіба рідні та б ли зьк і добре знають
його «п озатр ибун ни м ». Вразлива гордість (і гідність)
не дозв оляли легковаж ити багатьма сокровенними ре­
чами - так само й почуватися своїм на чуж ом у святі,
де м іцнів к у л ьт вдаваного патріотизму й позірного
«н ар од олю бія ».
Дисонанс м іж ш істдесятницькими ідеалам и та р еа лі­
ями кінця століття переріс у випробування на вірність
самому собі. Тож д ля себе обрав розкош ування сл о ­
вом - трудне, напруж ене - до самозабуття. Тим-то так
самовіддано «грав р о л ь » Северина Н аливайка - до остан­
к у вживався у його ж иття, бо в реальном у часі власна
298 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
р оль бачилась уж е з мистецької перспективи. У цьому
була його послідовність, я к у мож емо простежити від
того раннього періоду його ж иття, к оли з ’ явилися відо­
мі усім поетичні рядки «Ж и в у - назад. Я —Н аливайко.
В с е » з вірша «О стання сповідь Северина Н али вай ка»
(1966), який протягом к іл ь к о х десятиліть був відомим
ли ш е зі списків і з ’ явився друком з початком 90-х років.
...Нині, коли М и коли Вінграновського вже немає з на­
ми, цінним є будь-яке свідчення про його ж иття. Здаєть­
ся, описати його колоритну ф ігуру, яка одразу ж вража­
л а й залиш алася в пам’ яті назавжди, було легк о й вод­
ночас важко: саме в си лу його ем оційної неповторності,
особливої енергетики, я к у непросто вкласти у звичайні
слова. Ось спогади Раїси Т алалай з 1977 р., к о ли вони з
чоловіком , Л . Талалаєм , переїхали з Донецька до Києва
й були запрош ені на гостину до Вінграновського:
У старих капцях, у синіх вилинялих спортивних шта­
нях, розтягнутих на колінах, сидить, широко розставив­
ши ноги, Микола Степанович, спирається кулаками в
коліна і сяє, як той осокір, що вразив мене в лісі.
Усміш ка сонячним зайчиком то зблискує на вилицях, то
пірнає в ямку на щ о ц і 1.
Всі, хто знав чи бодай чув М и к о лу Вінграновського,
перебувають під м агією його особливої декламаторської
суґестії. М ало того, щ о його «надзвичайна пам’ ять втри­
мувала все, щ о він написав учора, п ’ ять, десять років
том у, й він м іг читати ц іли м и д н я м и », він щ е й робив
це «надзвичайно артистично, неповторно, ні крап лі не
схож е на інш их п о е т ів »2.
Ось як про це написав зем ляк, з яким М и кола Вінгра­
новський вчився в одній ш к о лі й товаришував, також
один з-поміж плеяди ш істдесятників О. Різниченко:
Я к він читав! Слова іскрили
І розлітались навкруги,
Вуста обвуглено ж ахтіли
Від слів вселенської ваги.
1 Талалай Р. З першого погляду і назавжди: Спогади про М иколу
Вінграновського // Березіль. - 2005. - № 3 -4 . - С. 139.
2 Різниченко О. Ми вчились в одній ш колі 11 К ур ’ єр Крив­
басу. - 2006. - Трав. - С. 100.
Микола Вінграновський 299
І горло зболено ш аліло,
Вірша виштовхуючи в світ,
І тіло, як у породіллі,
То в холод кидало, то в піт!
Душа, немов печі осердя,
За вінця променила біль.
А очі, вперті і отверзті,
Ш укали відгуку в юрбі.
...Напівбайдуже, мов підкова,
Юрба поета облягла,
Не розуміючи ні слова -
Бо іншомовною була 1.
М и кола Вінграновський чув і м іг оцінити слово, мов­
лен е Інш им. Він вслухався в те слово, мовлене ген іа ль­
ними попередниками. Він співпереживав том у слову як
лю дина, яка пізнала гли би н у пережиття:
...У Тараса Шевченка є рядки: « І день іде, і ніч ід е...»
Це ще може написати людина, яка ... закінчила універ­
ситет. А далі? Щ о вона далі робить? « І голову схопивши
в руки ...» Оце страшно. Це вже пасує Данте. Пасує
Шекспір, пасує Довженко, пасує Ейнштейн. Оце «го ло ­
ву схопивш и», оце дієслово він знайшов. «Ч о м у не йде
апостол правди і науки» - то вже так. А оце «голову схо­
пивши в руки »... Поет - це той, що пише, «голову схо­
пивши в рук и ». Отут поет...2
Таким високим критерієм болю керувався М и ко­
ла Вінграновський.
«Ін о д і мені здається, що Бог навмисно створює таку
красиву лю дину, щоб сказати народові: ви можете бути
всі такими красивим и», —сказав в інтерв’ ю, відзначаю­
чи ц ілковиту гармонію м іж особистістю лю дини і творчі­
стю поета, Гурам П етріаш вілі, автор-постановник д оку­
м ентального ф ільм у у трьох частинах «В ін ! М и кола В ін ­
грановський», знятого незадовго до передчасної смерті
письменника 3.
1 Різниченко О. Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багат­
ша за інші. - X.: Оптик-контакт, 2002. - С. 78.
2Різниченко О. Ми вчились в одній школі // Кур’єр Крив­
басу. - 2006. - Трав. - С. 101-102.
3 «Він! Микола Вінграновський». Інтерв’ю з Гурамом Петріашвілі
Г. Тарасюк // Літ. Україна. - 2005. - 3 листоп.
300 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Раїса Т алалай згадує:
Всі наші зустрічі з Миколою Степановичем закінчували­
ся читанням його віршів. Чи старих, чи нових. Йому л е ­
стило, що Леонід і я знаємо їх чималенько. А л е краще
за нього їх ніхто не декламував. Його випростана спина,
змахи рук, блиск очей, паузи й акценти, його енергія го­
лосу, його гаряче дихання - дивовижне дійство! - одухо-
творювали кожне слово. І коли він читав свого вірша, у
мене всередині стрімко випростовувалась якась невиди­
ма, але дуже потужна пружина, аж перехоплювало по­
дих, аж до сліз. Признаюся, що й по сьогодні не можу ні
проконтролювати цей порух душі, ні приховати 1.
М и к ола Степанович не лиш е «ф актурн о» читав свої
вірш і, а й глибоко, по-вінграновськи співпереживаю­
чи, «п рож и вав» строфи, написані інш ими. Раїса Т а ­
лала й згадує, з яким піднесенням М и кола Степанович
слухав поезію, присвячену йому другом Д. Івановим,
якого, до речі, він своєю підтримкою відродив до твор­
чості. Тр ичі читав гість на прохання Вінграновського
цього вірша, втретє - повільно, «щ об кож не сло в о ...»
М и к ола Степанович
ні на кого не дивився. Закрив очі, опустив голову і слу­
хав, час від часу рухаючи жовнами. Щ оки його палали.
Видно було, що він не просто слухав, він заново пережи­
вав ті незабутні дні на Дону! Він був щасливий з того!..2
В ірш і Вінграновського справляли на Р . Т алалай над­
звичайне враження; ш ю них вона пиш е як про «надзви­
чайно емоційні, п ісля як и х, мов п ісля ковтка нерозбав-
лен ого спирту, - не можеш і слова ви м ови ти»3, а про
Северина Н аливайка він розповідав так переконливо і
яскраво, «наче оце щ ойно примчав з ним на зм илених
конях із П о л ь щ і»4.
П ро те, як багато важ ило д ля М и к оли Вінгранов­
ського враження дорогих йому лю дей, свідчить епізод,
також описаний Р . Т алалай , коли вона необачно оцінила
1Талалай Р. З першого погляду і назавжди: Спогади про Миколу
Вінграновського // Березіль. - 2005. - № 3-4. - С. 142.
2Там само. - С. 146.
3Там само. - С. 142.
4Там само. - С. 148.
Микола Вінграновський 301
його вірш як такий, що має замало емоцій і якийсь
невиразний зміст.
Вінграновський, не зводячи з мене очей, витримав зна­
чущ у паузу, доки червона хвиля не залила йому шию,
обличчя, чоло, а тоді повільно підвівся і різко викинув у
бік вікна праву руку з довгим середнім пальцем, замість
відсутнього вказівного:
- За змістом - на вокзал!
Він це сказав так, що оті три « з » вп’ ялися в мене, не­
мов три оси 1.
Однак, попри таку «га р я ч у » реакцію, той вірш н ік о­
л и не був надрукований.
Неймовірно блідий і не схожий на себе, він лежав у л іж ­
ку на лодж ії, обладнаній під кабінет. На столі лежала
розгорнута книга спогадів Максима Горького про Льва
Толстого. Всього лише три дні тому Леонід дав йому цю
книгу 2, -
згадує Р . Т алалай останні дні ж иття поета, к о­
л и до нього зримо підступило « л и х о » , яке він умів пер­
соніфікувати в слові («В н о ч і, середночі хтось т и х о ...»),
ніби боронився тим від невблаганності долі.
...М оє особисте знайомство з М иколою Степановичем
відбулося 1991 р., коли я, тоді співробітник редакції га­
зети «Л ітер атур на У к р а їн а », домовилась із ним про ін ­
терв’ ю. Отримавши м ої запитання, він попросив дозволу
відповісти на них письмово, а не на диктофон, і коли ро­
бота була завершена, запросив мене до своєї оселі. П ер­
ше враження від його просторої, не надто світлої кім на­
ти: дубовий стіл неподалік дверей, стилізовані лави...
Якась незвична атмосфера, в якій наче загуск, спонуку­
ваний невидимим «геном творчості», концентровано м іс­
ткий образний світ лю дини, здатної мислити метафорич­
но. І при тому відчувалося, що то власний простір,
духовно витворений та екзистенційно окреслений, як
«крейдяним к о л о м », тонким хистом та захисною реакці­
єю надзвичайно вразливої лю дини, щ о його господар
оберігає від небажаних втручань усім а силами.
1 Там само. - С. 142-143.
2 Там само. - С. 149.
302 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Н е знаю, чи вловив господар моє велике здивування,
передавши мені к ільк а аркуш иків, списаних його х а ­
рактерним почерком: по правді, від такої цікавої та емо­
цій н ої лю дини з багатим ж иттєвим досвідом я чекала
справж ньої «словесн ої з л и в и », нестримуваної сповіді д у­
ш і, розгорнутих міркувань, полем ічн их м онологів, а на­
том ість отримала майже скупі, хоча й точні та вичерпні,
відповіді, де, мабуть, чи не найемоційніш им було повто­
рене мені щ е й вслух твердження: «Северин Н али вай­
ко - це, звісно, я сам » (саме тоді письменник завершив
свій роман і щ е «к у п а в с я », ощ асливлений стихією
творення, у тому романному л іт е п л і). А незадовго до
своєї смерті М и кола Степанович передав мені томик
«Северина Н али вай ка» з таким написом: «Л ю д м и л і Бро-
ніславівні від мене з лю бов’ ю. М и кола Вінграновський.
К и їв - осінь - 2003 р ік », який є д ля мене однією з най­
дорож чих літературних реліквій.
Готую чи до друку свою книж ку «Закон піраміди. Д іа ­
логи про літературу та соціокультурний клім ат довкола
н е ї», до деяких своїх розмов я вважала за потрібне дода­
ти постскриптум - з огляду на те, що книж ка охоплюва­
ла період у десять років і деяким літературним реаліям
варто було дати свіже коментування. Цікаво, однак, що
те давнє інтерв’ ю з М иколою Вінграновським я, помірку­
вавши, залиш ила незайманим: очевидно, інтуїтивно в ло­
вила те, що тепер м ож у означити словами: якось не нада­
вався до нього «свіж и й коментар» чи якісь «додатки» з
висоти прожитих десяти л іт - воно несло власну енерге­
тику і являло письменника таким, яким він хотів поста­
ти в очах читача. Та й фраза «За мене відповідає моя
творчість» давала відповідь на всі подальш і запитання.
Насиченість тексту того інтерв’ ю, мож ливо, дещо програ­
вала порівняно з інш ими - розлогіш ими, однак виграш
полягав у тому, що М икола Степанович поставав в іпоста­
сі співрозмовника дуж е конкретного, без бажання щось
прикрасити чи притінити емоціями або розлогими м ір­
куваннями, наче тим казав: справжній я - в поезії 1!
1Див.: Діалог: Людмила Тарнашинська - Микола Вінграновський:
«За мене відповідає моя творчість* // Тарнашинська Л . Закон пі­
раміди: Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола
неї. - К.: Університетське вид-во «Пульсари», 2001. - С. 53-55.
Микола Вінграновський 303
Отже, прагнув читача - розумного, вдумливого, небай­
дужого...
І щ е ніяково згадуються мені з того дня відвідин оселі
М и коли Степановича заспиртовані вишні у ш околаді: у
відповідь на мою сором’ язли в у відмову випити з ним
чаю М и кола Степанович вийшов до к у хн і й за якусь
мить урочисто вручив мені коробку цукерок, я к у я, по­
вагавшись, чомусь узя ла , хоча таке відбувалося зі мною
у стосунках з письменниками й авторами вкрай рід ­
ко - хіба як якийсь поодинокий виняток: як правило, я
завжди відм овлялася від будь-яких презентів, а було й
таке, що відправляла декому ті цукерки поштою назад.
М абуть, ту урочистість і щ ирий порух душ і М и к о­
л и Степановича Вінграновського немож ливо було не
прийняти, аби не образити господаря. Та й тепер я д у­
маю, щ о дарував М и кола Степанович не цукерки - а
вишні! Н іби з власного саду прабатьківської зем лі, хай
і заспиртовані - тому таким щ ирим був той жест приязні
та уваги.
...Кожний істинний талант має своїх пророків, я к і ві­
щ ую ть йому творчу долю , ті чи ті крутозлам и творчого
ш ля ху . 1986 р., коли ще й не заповідалося на виборення
Україною своєї незалеж ності й на ті події, я к і цьому пе­
редували, Іван Дзюба пророкував, щ о розмова М и коли
Вінграновського з вічністю, світом, долею йтиме до б іл ь ­
ш ої повноти й гли бш ої суті:
І мені здається, що на довгій дорозі цієї розмови Вінгра­
новський теперішній ще зустрінеться з Вінграновським
колиш нім (який, звісно ж, живе в ньому і щоразу озива­
ється!), - бо йому ще знадобляться - на повну міру, але
в новій якості - трибунність, і ораторський пафос, і дер-
зновенний максималізм. У майбутньому бачиться Він­
грановський, помножений на самого себе *.
Однак кож ний талант має і свою л о г ік у розвитку, що
часто заперечує видиму л о гік у ж иття. Надто такий кру­
тий талант, «зам іш ан и й » на со лі Сиваша й степовому
вольном у вітрові, як у М и коли Вінграновського. Зда­
валося б, і трибунність, і ораторський пафос, і дерзно-
венний м аксим алізм виявилися б із новою силою з по-
1Дзюба І. «...Що ти - це ти» // Літ. Україна. - 1986. - 6 листоп.
304 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
чатком 90-х років X X століття. А ж ні! То був би легк и й
(і, мож ливо, таки звабливий) спосіб повернути собі гу ч ­
ну трибунну (чи радше м ітингову) славу, ш л я х повто­
рення самого себе, хай би і в новій якості. Ц ей етап
пафосного утвердж ення вже леж ав позаду Вінгранов­
ського. Очевидно, поет мав переконання (чи інтуїтивно
те відчував), що його виспівані у Слові кордоцентрична
любов до України, почуття національної гідності та си­
нівської гордості вже запластовані у свідомості його на­
роду, устален і на генному рівні м олодого покоління - і
на цій дорозі пафосу українського д ух у йому вже нічого
було робити.
І М и кола Вінграновський, «пом нож ений на самого се­
б е », натхненний, оновлений, явився нам хіба щ о не­
сподіваним романом «Северин Н али вай ко» - м іф ологіч­
но-історичним твором, який є, за точним означенням
В. М оренця, не поверненням до історії народу, а повер­
ненням йому майбутнього *.
І тільк и історія здатна оцінити д оцільність, точність і
вивіреність поетом цієї оберненої м одальності часу м и­
н улого й часу майбутнього, яком у ще тіль к и належ ить
прийняти М и к о лу Вінграновського таким, яким він був
насправді —в істинній його творчій іпостасі.
«...І обертається
з землею Україна»
...але такий спокійний світ
стоїть за спиною поета,
хоч рання осінь крадькома
уже підкралась і до нього,
Владики степу...
Д. Іванов
У поетичному космосі українського ш істдесятниц­
тва постать М и коли Вінграновського досі зберігає чар
загадковості - попри те навіть, щ о писати про цього м ит­
ця м али за честь кращ і україн ські літературознавці.
1 Моренець В. Микола Вінграновський // Історія української літе­
ратури X X століття. - Кн. друга. Ч. друга. - С. 136.
Микола Вінграновський 305
Я к правило, літературознавчі студії, присвячені твор­
чості цього майстра слова, обертаються у площ и ні: В ін­
грановський і народ, Вінграновський та Україна, Вінгра­
новський і естетичний імператив, Вінграновський і ж ан­
рово-стильовий спектр його творчості, Вінграновський і
худож ньо-вираж альні засоби у їх переважно традиційно­
м у тлум аченні чи в компаративному ракурсі на т л і ро­
сійської літератури (І. Дзюба, М. Ільницький, Т. Салига,
О. Никанорова, В. Базилевський, Л . Та лала й та ін .).
Однак через певну алогічність розгортання образної
дум ки, віддалену резонансність асоціативного ряду об-
рази-метафори М и коли Вінграновського в ам п літуд і йо­
го творчої д олі не завжди піддаються легк о м у роз-
кодуванню. Таким чином, творчість його вводиться у
контекст українського шістдесятництва як не цілком
осмислена складова цього ц ілісн ого явищ а, щ о м ало своє
призначення й відповідним чином розгортало його через
своїх репрезентантів. П о суті, не означено ще повною м і­
рою справжнє місце поета у парадигмі т ієї м оделі світу,
щ о її витворювали худож нім и засобами ш істдесятники.
Я к щ о виходити з гіпотези про повноту ж иттєбуття
українства, віддзеркалену у поетичному спектрі ш іст­
десятників, тобто про онтологічно-антропологічну, ек-
зистенційну всеохопність ц ієї п о е з ії1, то є підстави
вважати, щ о поезія цього автора не введена в структуру
національного К осм о-П сихо-Л огосу (за Г. Гачевим) як
така образна фактура природного буття, щ о поклик а­
на виявити космічне призначення чотирьох первісних
косм огонічних сти хій будь-якої нації А саме через цю
структуру, архетипізований образ як ої закріплений у
поетичній традиції, на біологічн ом у рівні передаються
національні коди ж иттєбуття, один з як и х і покликаний
був оприявнити М и кола Вінграновський: образ-символ
води як інформаційного коду українства.
Однак немож ливо оминути й більш поверхневі змісто­
ві «в од и » його поетичної сти хії - саме вони винесли по­
ета на хвилю популярності у 60-ті роки X X століття: по­
етова стилістика пафосу національного й громадянсько-
1Див.: Тарнашинська Л . Українське шістдесятництво: аберація
явища у постмодерному прочитанні // Слово і час. - 2006. -М 3.-
С. 59-71.
306 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
го самоутвердження була співзвучною українцям , які
утвердж ували себе як нація, здобуваючись на власну
гідність та впевненість. І ця внутріш ня наснаженість
була передана через специфічну образотворчу систему,
наскрізь позначена індивідуальністю та неповторністю
світобачення 1.
Йдеться саме про поет ичний світ , витворений почут­
тями та уявою М и к оли Вінграновського, гранично ін ­
дивідуалізовану карт ину світ у в поетичних образах
митця, явлен у стихією його таланту за естетичними за­
конами краси та гармонії, де есхатологічн і дисонанси
п оклик ан і лиш е увиразнювати відцентрову напрямну
ц ієї гарм онії у нескінченній боротьбі протилеж ностей -
добра / зла, світла / темряви тощо. Наповненість поети­
чного світу М и коли Вінграновського - не тільк и к іл ь ­
кісне, а й якісне: і тут ці поняття взаємообумовлю ються
як еволю ційний ш л я х розвитку поета.
Тим-то говорити про М и к о лу Вінграновського можна
ли ш е як про ц ілість - у тяглості його худож ньо-естетич­
них домінант, самонабуття й самособоюнаповнення у
визначених ним мистецьких координатах.
І водночас незаперечним є спостереження: розм аї­
тий - різножанровий - талант, як правило, не прагне к і­
л ьк ості - його веде творчим ш ляхом тільк и прагнення
самовираження у різни х формах, нездоланне бажання
відчути й здолати опір різного мовленнєвого матеріалу,
різної словесно-жанрової фактури. Класичний сонет, со-
нет-балада, ел егія , медитація, романс, станси, японське
хок у, верлібр, вірш і, написані гекзаметром, античним
елегійн им дистихом, а ще оповідання, б іл ь ш і й менш і
повісті, повість-феєрія, роман, спогади, публіцистика -
все це М и кола Вінграновський.
Письменник виробляв власну поетичну культур у, що
виростала на його к у л ьту р і почуттєвій, естетичній, родо­
вій, м ентальній - остання була повного мірою обум овле­
на тими етнопсихологічним и чинниками, я к і й форму­
ють українську м ентальність, специф іку поетичного м и­
слення. Син степу і моря, він зумів синтезувати в своєму
поетичному баченні всю У к р а їн у - від просоленого Сива­
1 Моренець В. Микола Вінграновський // Історія української
літератури X X століття. - Кн. друга. Ч. друга. - С. 124-136.
Микола Вінграновський 307
ша до найменш ої річечки. Однак символом України
завжди був і залиш ався д ля нього Дніпро, як ом у він на
повні груди співав величальну, намагаючись «н ап оїти »
Дніпровою величчю м ален ьку українську лю дину, ско­
ли хн ути дніпровими хви лям и її д ух, наблизити в часі
Ш евченкове і власне: « Я на ст орож і коло тебе // П о ­
ст авлю атом і д о б р о », де атом як конкретика сучаснос­
ті та як символ майбуття постає синонімом добра у його
загальнолю дськом у, гум аністичном у значенні.
Поет, який вловив ритми косм ічної епохи й зумів
співвіднести з ними ритми пробудж еної У к раїн и («В ж е
У країну видно мені всю, // І світ , і В сесвіт , повний та­
єм н и ц і»; «...І обертається з Землею У к р а їн а »), прагнучи
послати у «В сесвіту світи » «слова кращ і зб л и ск и », сам
був наснажений ритмами пробудження й настроєний на
відповідну висоту «х в и л і» , на масштабність слова:
Кривавий мій! Могилистий! Космічний!
Споживач пристрасний людських страждань і мрій,
Не спопелись, мій вік двадцятивічний!
Не змавпся ти, двадцятий віче мій!..
(«П релю д землі», С. 128)
У цьому контексті кривавого X X століття, що не до­
зволяє «повірити в щастя наївн о», запеклося на губах
одне найдорожче слово - Україна, бо «д р у ги х У країн не
шукає м ій з ір ».
Саме заради неї поет зважився на вчинок - як сутніс-
ну м іру лю дського буття: « І , кинувш и на небо власну
тінь, 11 Я вст ав з колін і небо взяв за зорі...».
Зважився, бо така реальність: « М о ги л нема. М о г и ­
ли повт ікали! // Д ніпро ут ік - лиш илася в о д а »; « І ни­
пає помазаником Бож им // П івпра вда, півсвобода, п ів ­
ж и т т я »...
І щоб визволити цю напівправду / півсвободу з лещ ат
страху й рабської покори, хтось мусив сказати всю прав
ду. І коли М и кола Вінграновський прорік: « Я каж у пра
вду // Бо за душею ц іє ї правди // Ст оїт ь У к р а їн а » - йо­
м у повірили. П овірили голосу м олодому й чесному.
Н еваж ко помітити, щ о в цьому народоцентричному
контексті поетичні рядки його часто звучать як ряд­
308 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ки-заклинання, суґестивно насичені молитовні текс­
ти - він наче заклинає рідну зем лю на добро і любов, а
народ — на щ асливе майбуття.
Перш а збірка «А т о м н і п релю ди » вже самою назвою
віддзеркалила прикмети часу, коли тільк и заповідало­
ся на оновлення, яке обіц яло нову якість духовного ж ит­
тя. У ній закодовано як відчування реально нового ча­
су, так і потенцію вибуховості слова народним болем.
Вичерпно сказав про це сучасник М и коли Вінгранов­
ського, один з-поміж достойників ш істдесятницького
р у х у І. Дзюба:
«Атом н і прелюди» вразили і скорили своєю незвичайні­
стю - масштабністю поетичної думки й безмежною си­
лою уяви; діапазоном голосу, що вміщував у собі і гро­
мадянську патетику, і благородний сарказм, і щемливу
ніжність; високим моральним тонусом і самостійністю
громадянської позиції; тією гідністю й суверенністю, з
якою говорилося про болі народу, проблеми доби, супе­
речності історії. Космос, людство, земля, народ, доба,
Україна - ось який масштаб узяла поетична мова Вінг­
рановського, ось у яких всепроймаючих вимірах жив
його ліричний герой *.
Означені І. Дзюбою, власне, клю чові слова М . Вінгра­
новський наповнював, а точніш е, наснажував новим з м і­
стом, скидаючи з них маш кару звичних ідеологем , виго­
стрюючи національний д ух українства, пробудж уючи
народ до самосвідомості на рівні всепланетарної вселю д­
ськості, до як ої був звернений погляд поетів доби ш іст­
десятництва.
П оезія М и коли Вінграновського аж стогне народним
стражданням і болем, всотаним плоттю м ільй онів л ю ­
дей, його рідним «к ук уруд зян и м народом» (несподіва­
ний, точний, місткий і зболений, усім зрозум ілий образі)
упродовж багатьох поколін ь, приречених на складний
історичний ш ля х, на довгі пош уки своєї національної
ідентичності. Народ, який змуш ений визнати: * М и на
В кра їн і хворі Україною , // на У к р а ї н і - в пош уках ї ї » .
Ц і знамениті слова, на ж аль, переж или самого поета - у
сенсі актуальності.
1Дзюба І. «...Що ти - це ти* // Літ. Україна. - 1986. - 6 листоп.
Микола Вінграновський 309
Народ в путі. Та він тавра не зніме
Із тих, хто за народ
являв
себе
взамін.
І, відрізаючи живі шматки з народу,
Пророкував народові майбуть.
( « І є народ...», С. 146)
Такі динамічні строфи являю ть нам своєрідну есте­
ти ку «н ац іонального р у х у » як поступу, щ о виробила
зрештою своєрідний «р ухоц ен три зм » М и коли Вінграно­
вського, оприявнений ним у ш ирокій ам п літуд і - від
наснажених громадянських до глибоко інтимних віршів.
Важ ко не помітити, щ о з роками М и кола Вінгранов­
ський все частіш е інтим ізує тему національного харак­
теру і концепції народу, на щ о неодноразово вказували
дослідники його творчості *. Б ільш е того, він інтим ізує і
саму природу, розгортаючи дуж е живий, насичений опо­
зиційний простір істинності природи та ілю зорності
лю дських ідеалів у соціально неблагополучном у, заідео­
логізованом у контексті лю дських стосунків.
Поетичний світ М и коли Вінграновського, як «свято,
яке завжди з тобою », дуж е залеж ний від внутріш ньої
світонастанови, яка визначає стосунки лю дини і світу, в
даному разі поета і світу, як життєствердні, вітальн і -
попри весь драматизм історичних к о лізій і лю дських,
часто таки гамлетівського масштабу пристрастей. Ц е дик­
тує й відповідну сти лісти ку - як специф іку худож ньо-
естетичного мислення і - більш е того - як ст иль ж и т ­
тя поета в соціумі. Саме гуманістичний пафос, зануре­
ний у стихію неоюомантизму, вроджене почуття синівсь­
кої відповідальності витворюють того ідеалістичного
М и к о лу Вінграновського, який, своєю чергою, витворює
власний сти ль письма, тотожний стилеві вчинку.
М икола Вінграновський - поет надчуттєвий: слово йо­
го сягає чуттєвої глибини, розростається «у г л и б р е ч і».
Він пізнає це слово на смак, дотик, колір , температуру,
запах, звук тощо.
1 Прісовський Є. Національний характер і концепція народу в
поезії Миколи Вінграновського // Таїни художнього тексту. - Вип.
5. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 73.
310 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
П ереповненість почуттями у їх м аксимально гострому
переж итті допомагає йому пізнати повноту буття - того,
щ о часто поза соціальним контекстом, зате на рівні все-
буттєвому, космічному.
Провідчування глибини буття (згадаймо принагідно
дивну, як на перш ий погляд, назву його книж ки прози
« У глибин і д ощ ів » - назву, щ о відкриває другий і третій
плани авторського бачення світу) відбувається десь на
енергетичному, астральному рівні, коли виповісти те,
що оприявнюється довкола, можна хіба щ о однією м іст­
кою фразою «ж и ття л еж а ло ти хо»...
І попри таку «ти х ість ж и т т я », я к у м ало ком у вдаєть­
ся «ч у т и » сповна, поезія М и коли Вінграновського - це
завжди рух, дійство - навіть якщ о цей р ух внутріш ній,
затамований, схований за причаєною фразою. Часто ж
поет наче сперечається сам із собою або змагається із
внутріш ньою д іалогік ою ж иття, й тоді з-під його пера
рвуться такі рядки, к оли читач заледве встигає за пере­
міщ енням поетичних «к а д р ів » (я к і завжди - розгорну­
тий сюжет у драматичних к о л із ія х лю дського єства) в
обрамленні однієї строфи:
Наздогнало. Обхопило. Глянуло.
Прокляло. Простило. Обняло.
Засмутилося. Задумалось. Поганило.
Випросталося. Звело. І - повело!
(« Т і ім’я », С. 125)
Л еон ід Та лала й зазначає, щ о в цій строфі - «ц іл а істо­
р ія п о к о л ін н я », «ж и вий д ух самої п лот і історії і її ду­
х у » 1. А л е також - і д ух внутріш нього « Я » , драматичної
к о л із ії, переж итої на рівні глибинного самопізнання.
Такий прийом « дієсл івн ого д ій ст в а » , см іливо вико­
ристовуваний М иколою Вінграновським (зокрема, і у
вірш і «Н е руш мене. Я сам са м ую ...» та ін .), певною м і­
рою свідчить про внутріш ню динам іку його поетичного
м ислення, коли в одне тільк и слово «за к ла д ен о» так ба­
гато визрілого почуття, щ о воно не потребує мовленнєво­
го розгортання («Л ю б л ю я д ум а ть...» —зізнавався він).
1 Т ал а л а й Л . Його поезії легко набирають висоту... // Літ. Укра­
їна. - 1996. - 6 листоп.
Микола Вінграновський 311
Передати не тільк и історичну динам іку, а й динам іку
д уху, градацію почуття скупими засобами д ієслів н ої по­
езії, к о ли слово діє без будь-яких ж ивописних семантич­
них «о п о р », оминаючи ц іли й пласт традиційної та
нетрадиційної метафористики, і при цьому розгорнути
ц іл е панорамне дійство мож е тільк и поет високої вну­
тріш ньої напруги, в якого кож на крапка чи тире несе ве­
ли к е смислове навантаження, а простір м іж дієсловами,
означений цими, здавалося б, звичайними крапками,
вщерть заповнений прихованими згорнутими смислами,
розгортання, відчитування як и х цілковито - і в повній
довірі - покладено автором на читача.
Динаміка д ії (крапки-паузи розраховані на всл у ха н ­
ня / вдум ування) із рваною траєкторією напруги (йдеть­
ся про р ізк у зм іну настроїв, станів, активне контрасту­
вання) надає м ож ливість за кож ним зупиненим крапкою
дієсловом побачити своє, глибинне, відчитати по-своєму
звичне слово, щ о в цьому лан ц ю ж ку постає у зовсім
інш ом у освітленні, розкрити його внутріш ню смислову
потенцію.
І - як гра від супротивного —віртуозна спроба переда­
ти ц іле дійство, розгорнуту картину гострої ж иттєвої
правди в контексті всесвітньої всеохопності без жодного
активного дієслова:
В зіницях просторінь безмежна,
Як світ у птиці під крилом,
І - качка дика, обережна -
Нога гуцулки під столом...
(«Н а д Чернівцями вороняччя», С. 77)
Я знаю: соняшники карі,
І карий грім у гримині,
Та чемодан у автокарі,
І ти, як свічка, в далині.
(«А л е було вже пізно мальвам...», С. 307)
За асоціативними законами якогось незбагненного к і­
нематографічного монтаж у вражень / почувань створю­
ється розлога лірико-ф ілософ ська ситуація з багатьма
сюж етними лін ія м и , сфокусованими в одному автор-
312 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ськом у « Я » , впевнено заявленому: « Я знаю ...». Такий
категоричний імперат ив знання у Я-центристській про­
ек ц ії пронизує всю поезію М и коли Вінграновського: йо­
го слово, по суті, не знає сумнівів, оск ільк и з ’ являється
як остаточне слово-знання, слово-переконання.
У М и коли Вінграновського завжди перемагає краса,
радше, іст ин ніст ь краси як домінанти усього живого,
ж ивотворящ ого, наснаженого природою в лю дині й л ю ­
диною в природі як ар гіо гі органічним буттям у Всесвіті.
Така органіка взаєм озалеж ност ей лю дини і природи
(я к певного локуса, м оделі Всесвіту) особливо відчутна у
М и к оли Вінграновського на рівні естетичної послідовно­
сті, рельєфно проявилася в тому періоді творчого ш л я ­
ху, к о ли в середовищ і ш істдесятників слово і чин почали
набирати різновекторних вимірів. Вона не просто опри-
явнюється, прирощ ується, культивується, напластову­
ється відповідно до нових відчуттів і переживань. Ї ї ек-
зистенційним підґрунтям постає здатність поета вірит и
собі і всупереч усіля к и м літературним модним віянням
та кон’ ю нктурі залиш атися вірним власному відчут­
тю - як тій незримій психічній субстанції, яка є найва­
ж ливіш им і найвищим чинником у м істерії народження
худож нього твору. Якраз із отого глибинного відчуття,
спонукуваного до р у х у підсвідомістю, і розгортається
система поетичних образів М и коли Вінграновського.
Саме розгортається - як м елодія душ і: через повтори,
часто н елогічн і, акцентування... Образ зродж ується б у к ­
вально на наш их очах - автор із самоздивуванням (ця
надзвичайно рідкісна риса постійно присутня лиш е в ц і­
лісн и х митцях - і поодиноким прикладом тут є М и ко­
ла В інграновський) розгортає власну образну дум ку,
творить, увиразнює ї ї рух, оперуючи при цьому гли б о­
кою внутріш ньою силою переконання в тому, що лиш е
так, а не інакш е, світ проявлю ється через лю дське єство
(«М о в ч и т ь печаль, і сум мовчить у сумі, і ти м ов­
чиш ...», « І одинот а-одина у ній о д н іє », « І з т их одвер
тостей хоч крихіт ливу к р и х т у »).
Крихкий світ поета - наче надщ ерблений сумнівом
м ісяць - часто нагадує повільне проявлення зображення
на негативі. Такий своєрідний поетичний кінематограф,
властивий цьому митцеві, живе за своїми рецептивними
Микола Вінграновський 313
законами, раз по раз пропонуючи читачеві сприйняти
освоєний поетом «еф ект п л ів к и » у словесній стихії.
П оетові тісно у «п рав и льн ості» звичної стилістичної
риторики - він часто йде від алогічного, збли ж ує, здава­
лося б, незближ уване, зіш товхую чи різнорідні поняття
й явищ а, якимось незбагненним чином узлагод ж ує їх ,
досягає гармонії, яка м усила би «зв уч ати » дисонансами,
а проте ми їх і не помічаємо - натомість виповнюємось
неповторним чаром поезії.
Н а дум ку Л . Талалая:
Сила Вінграновського в тому, що його думка народ­
жується перед очима, як марево над степом, рухається
й переливається, так і не втілившись в остаточну фор­
му, і залишається у віршованих рядках більшою за са­
му себе 1.
Процес прирощ ування см ислу у М и коли Вінграновсь­
кого відбувається на наш их очах («м а л е з малих, криле-
чечко із к р и л »), він не криється від читача з пош уком
точного слова, навіч показує кроки власного освоєння т і­
єї території, як у йому окреслює його потреба пізнання
світу й самооприЯвнення у меж ах пізнаваного.
За означенням П. Валері (а його худож ньо-естетична
концепція щ онайбільш е надається до прочитання твор­
чості М и коли Вінграновського) лір и к а є розгорнутою
окличністю - у розум інні не розділових знаків, а того са-
моздивування, зачарування, яке властиве істинним по­
етам. Тим-то тезу В. Базилевського, згідно з якою ви гу­
ки постають у творчості Вінграновського «я к заповнен­
ня смислового в а к у у м у »2, можна сприйняти лиш е з
великими застереженнями. Окрім того, що це вияв спів­
звучності слова й внутріш ніх ритмів світосприйняття,
можемо подивитися на таку манеру окличност і і з інш о­
го боку - не як на брак худож ності чи технічн ої вправ­
ності, а як на герменевт ичну проблему, розв’ язану
М иколою Вінграновським цілковито по-своєму.
Й деться передусім про «сам опризначену» роль по­
казат и якийсь ракурс ж иття чи природи, переважно
1Там само.
2Базилевський В . Маршал Вінграновський // Базилевський В.
Лук Одіссеїв. - К.: Ярославів Вал, 2005. - С. 328.
314 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
на позір звичайний ( « Х одім т е в сад. Я покаж у вам
са д ...») - і п ісля к іл ь к о х зображ альних ш трихів, що ста­
ють нібито ім п ульсом , емоційно-змагальною спонукою,
відступити вбік, даючи м ож ливість читачеві побачити й
відчути це по-своєму, а радше, запрошуючи його краси­
вим, щ ирим і ш ляхетн им жестом до такої духовної спів­
праці. А також , м ож ливо, криється тут і авторське
відчуття того, щ о те, що стоїть за крапкою чи знаком
ок ли к у - безумовно відоме читачеві. І - навіщо тоді за­
повнювати той нібито смисловий вакуум детальним фо­
кусуванням, якщ о читач мудрий, зіркий, вдумливий,
здатний і сам відчитати ті смисли, до того ж інтерпре­
тувати їх по-своєму - досить подати йому ли ш сигнал,
заворожити м агією запрош ення до співучасті?.. У цьо­
м у відчувається повага до читача як рівного партнера
по тексту, до його рецептивної спромож ності. Р о зб у ­
дити, зачарувати - й дати м ож ливість самонаповнюва-
тись світом.
Однак така рецепт ивна окличніст ь більш ою мірою
стосується того історико-соціального ландшафту, на­
повненого гарячим національним змістом, який най-
рельєф ніш е проступає у ранній творчості М и коли В ін ­
грановського. Н атомість голос його стиш ується, коли
«природа у формах природи» постає довершеним дивом,
гармонією краси й лю дського д уху, а пейзаж вбирає у
себе те глибинне емоційне переживання, яке часом не
можна відтворити інакш е, ніж поєднанням, «добросусід-
ством» таких, скаж ім о, різносм ислових речей, як соня­
ш ник з конем:
Л іс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Очима синіми вже золотіло літо,
І дихала земля з холонучих люцерн
Притихлим пізнім кавуновим квітом.
Стояв, ходив, лежав осінній щем,
Щ ем іло серце по усіх усюдах,
І обнімались - при базарі й лю дях -
До шиї шия - соняшник з конем.
( « Л іс в осені стояв. Дивився на райцентр...», С. 368)
Микола Вінграновський 315
Щ ем ли в а цнотливість цих рядків, позначена смутком
прощання на невловній м еж і сезонного переходу-переті-
кання л іт а в осінь, передана потужно-стиш еним завер­
ш альним акордом інтимного звучання.
В загалі інтимна лір и к а М и коли Вінграновського по­
требує окремої розгорнутої розмови, однак у контексті
пізнання майстра як ц ілісн ості вона відіграє чи не к л ю ­
чову роль. У ж е хоч би тим, щ о явила собою чудесний
сплав усезагального як міри буття й найсокровеннішо-
го - як особливої міри особистості. В сеохопність почуття
співмірна хіба що зі всеохопністю Всесвіту:
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті, -
Вони мені одне лиш : ви і ви...
(«В а с так ніхто не любить. Я один...», С. 338)
Інтимне почуття піднімається до рівня найсокровен-
ніш ого самовияву природи - здається, так глибинно-
органічно відчувати любов може тільк и М и кола В ін ­
грановський:
Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні...
Я Вас лю блю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.
(«В а с так ніхто не любить. Я один...», С. 338)
Тим-то ця любов і має свій особливий чар ш ляхетн ос­
ті, щ о виходить за м еж і двох, оприявнюється не тільк и
через вбраний у шати слова ш ал закоханого серця, а й
через своєрідний рит м лю бові з її найширшою ам п літу­
дою - від лю бові-схи лянн я перед ж інкою -Панною , жін-
кою-Мадонною (із звертанням на В и) до любові-нена-
висті до ж інки-ф атуму. А м іж цими максимами постає
неповторний уречевлений та нюансований світ закоханої
душ і, яка прагне висповідатись - завжди, здавалось би,
на повну си лу, все з тим ж е категоричним імперативом
знання: «В а с т ак н іх т о не любить. Я один. // Я Вас лю ­
блю, як проклятий. Д о см е р т і».
Проте за тією нібито граничною сповідальністю ( « К о ­
ли моя рука, то т иха, то л у к ава...»), за високими регіс­
316 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
трами зізнань ( « Т и т ут ! Т и т ут ! Кохана, ти, я к
с віт ...»; « Сміят ись вам, м овчати вам и ...»-, «Ц е ти? Ц е
ти. Спасибі... Я ж урю сь...») залиш ається так багато сок­
ровенно-первозданного, залиш еного лиш е «в с о б і», «д л я
себе», яке можна потрактувати як притамоване, глибоко
сховане од лю дських очей прагнення бути завжди коха­
ним, піднесеним в очах коханої ж інки до рівня володаря
світу. Кохання в ліри чного героя, як правило, не розді­
лене опозицією глибоке / м ілк е - воно завжди відміряне
Богом за максимальною ш калою.
К ультур а кохання постає, радше народж ується, к у л ь ­
тивується у М и коли Вінграновського з культури віковіч­
ної, спадкової, родової - як виховання, уш ляхетн ен ня
почуття, як «ти сячолітн я традиція у її аристократично­
м у в и я в і»1. В. Б азилевський звертає увагу на те, що,
зберігаю чи «за ж інкою право бодай на частку небесної
в ласн ості», поет «у м іє поглянути мовби збоку і зачуду­
ватися нею як мистецьким тв ор ом »2.
Т ут вступає у си лу й безвідмовно діє закон відчут т я
міри я к відчут т я т аєм ниці - і в цьому своєрідність ін ­
тимної лір и к и поета.
А л е не тільк и . У М и коли Вінграновського не спосте­
рігаємо ош тучнення, уречевлення інтимного почуття -
воно глибинне, нуртуюче, м інливе, як гра світла й тіні.
Лю бов постає у творчості поета як екзистенційний вияв
лю дської сутності, розгортається перед читачем як доста
цнотливий «в и хід за м еж і внутріш ньої самотності ч о л о ­
віка та ж інки у феномені л ю б о в і»3.
Сміятись вам, мовчати вами,
Вашим ім ’ ям сповнять гортань
І тихотихими губами
Проміння пальчиків гортать...
(«Сміятись вам, мовчати вами...», С. 151)
Однак ліри чни й герой М и коли Вінграновського не
реалізовує в інтим ній царині потребу в любові-співтвор-
1 Там само. - С. 333.
2 Там само.
3 Х ам іт ов Н. Самотність у людському бутті. Досвід метаантро-
п ології. - К.: Гранослов, 2000. - С. 227.
Микола Вінграновський 317
чості: такий активний вияв лю бові як діяння двох йому
не властивий. Поетові достатньо витворити образ коха­
ної і зли тися з цим ідеалізованим образом, переживаючи
при цьому естетичну насолоду від лю бові-взорування.
Звідси - кат егоричний імперат ив лю бові ( « Ц ю ж інку
я люблю. Така моя п е ч а л ь»), закорінений у стихію твор­
чого (а не тільк и чоловічого) самоствердження і стихію
чуттєвого ш алу. І тут, у коханні, ліричний герой не по­
требує співтворчості його обраниці: він або ж демонструє
нам власний процес духовного й тілесного її провідчу-
вання, або ж урамлю є кохану ж ін к у на т л і ж ивого, р у х ­
ливого пейзаж у, творячи синтез природи, почуття та на­
строю.
Сфера взаємин двох д ля М и коли Вінграновського -
особливе «м ін н е поле л ю б о в і», яке « до ранку світ ит ься»
в « краплині щастя, виказаній болем »... Попри всю, зда­
валося б, розгонисто-рвійну сповідальність, відкритість,
насправді поет боїться зробити бодай один «слов есн и й »
необережний крок, від якого поруш иться не тіль к и гар­
м онія стосунків, а й гармонія природної краси.
Еволю ція омовлення інтимного почуття - від вибу­
ховості, пристрасті, ш алу - до ти хої печалі зрілості
лю дського віку - розгортається на наш их очах через
збірки поезій «К и їв », «Ц ю ж ін к у я л ю б л ю », «Н а срібно­
м у березі»...
Видається вельми переконливою думка, щ о все, на­
писане М иколою Вінграновським, як і його вдачу - лю д ­
ськ у і творчу - визначала така, здавалося б, «н егу ч н а » й
досить метафізична риса, як «щ и р іс т ь ». Зуж ите, по­
збавлене глибинного см ислу, ба навіть архаїчне в наш
прагматичний час, це слово, проте, визначає як сутність
самої лю дини у її істинності буття, так і сутність літер а­
тури (згадаймо Франкове « Н а й будуть щирі, щирі,
щ и р і!» чи Стусове « Н а й будем щ и р і...»)1.
Спілкування на регістрах щ ирості й нефальшованості
виявилося м ож ливим хіба у світі природи, до представ­
ників я к ої поет ставився підкреслено поваж ливо, навіть
1Див.: Тарнашинська Л . Імператив щирості в художньо-естетич­
ній парадигмі Івана Франка та його інтерпретація Василем Стусом //
Тарнашинська Л . Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературо­
знавчої концептології. - С. 71-83.
318 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
зі своєрідним пієтетом: «В ясновельможному т умані, //
Д е під березою бугор, // П р и всій-усій своїй осанні //
Коронувався м ухом ор» .
У суспільстві ж деформованої свідомості - по к іл ьк о х
роках хрущ овської «в ід л и ги » - це стало немож ливим.
«Репресивна свідом ість» власть ім у щ и х витворювала си­
туацію «к ри ви х д зер к ал» - щ ирим можна було залиш а­
тися хіба наодинці з собою - навіть слово здатне було
фальш ивити в лещ атах внутріш ніх заборон. Соціум, пе­
реобтяж ений й заш лакований застарілими догмами, пе­
релицьованими міфами, ідеологічним и закономірностя­
ми й тими ж таки несподіванками, щ о суперечать уста­
леним у свідомості митця соціокультурн им концептам і
суспільни м м оделям, заґрунтованим на морально-етич­
них імперативах (а М и кола Вінграновський був і за ли ­
шався романтиком, утопічним ідеалістом - і в цій щ ирій
послідовності - його сила й водночас і глибока душевна
драма), викликає почуття настороженості. П іс л я краху
ш істдесятницьких ілю зій таке суспільство важко було
спрогнозувати: воно, виявляється, має як ісь інш і, ніж
заповідалося й сподівалося в романтичному пориві, за­
кони свого розвитку, свої підводні течії, зрештою, свою
власну криву розвитку. А отже, важко згармонізувати
творчу стихію митця з неповоротким суспільним орга­
нізмом, просякнутим психологією диктату та ф аль­
ш ивих кумирів. М и кола Вінграновський визнавав же
один диктат - диктат вищ ої творчої сили.
Натомість поетова душ а прагла ясності, степової про­
зорості, чітк и х, взорованих закономірностей. Вона куп а­
лася у см исловому багатоманітті й різночитанні слова,
борсалася в нетрях підсвідомості - й ц ієї естетичної на­
солоди від видобування прихованих, затемнених смис­
л ів їй було задосить. І знаходила цю ясність у природі,
завжди передбачуваній у своїй звичній ц и клічності й во­
дночас завжди м ін ли вій , непізнанній завдяки безмеж ній
нюансовій комбінаториці сезонних сюжетів.
А д ж е навіть написання вірш а немож ливо було спрог­
нозувати - він зроджувався спонтанно в навальній мов­
леннєвій сти хії, являвся на світ свавільно й часто
непрошено, поруш ую чи л о г ік у буденних планів і л о гік у
Микола Вінграновський 319
синтаксичних законів, залиш аю чись нез’ ясованим аргу­
ментом на користь ірраціональної природи творчості.
У світі ж довколиш ньої природи легк о бути про­
роком - не тільк и у розум інні очікуваності змін на
рівні провідчування тих «н аступ н и х» емоцій, щ о їх
приносить із собою зміна, перехід, межовий стан
природи:
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину...
Завіє сніг і наш поріг,
І в полі бадилину.
За ногу вхопить вітер дим,
А сніг і дим завіє,
Ще й білим язиком твердим
Прилиже дим, як вміє.
( «Вже неминуче буде сніг...», С. 336)
Однак спроба пояснити дедалі б ільш у закоріненість
поета у світ природи ли ш е способом «сам овтечі» чи
«внутріш нього дисидентства» в умовах девальвацій та
ф альш і виглядала би занадто спрощеною. Ц е було розго­
ртання глибин ної сутності поета, який « у синьому небі...
висіяв ліс...» і зобов’ язаний був не пропустити ту мить,
к о ли «той л іс заш ум и ть», і відчитати його ш ум, і відчу­
ти води древніх річок, і передати наступним поколінням
пам ’ ять роду й родоводу у їх образному закодуванні.
Тим-то не раз «зв у ч и т ь » з його вірш ів тиха-тиха тиш и
на - як неодмінна умова самовслухання поета в себе і
вслухання його у світ природи.
Тож гранична Я -цент ричніст ь розгортається у твор­
чості М и коли Вінграновського одночасно як відкритість
(світові природи), так і замкненість на власному « Я » (т о ­
тожна викликові фальш ованості лю д ськ и х стосунків у
соціокультурн ом у просторі). Рядк и « Я сам са м у ю »,
« М о вчи т ь печаль, і сум мовчить у сумі, і ти мовчиш.
М овча н н я, й те м овчи т ь» та ін. якраз ілю струю ть на­
гнітання цього стану самотності, перерваність комуніка-
тивності з допомогою ф ункції зовніш нього мовчання, що
розмикається у текст.
320 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Т у т «сенс самотності в тексті як атомі к у л ь т у р и »1
обертається д ля М и коли Вінграновського не стільк и
«творчою самотністю як н асолодою »2, ск ільк и станом,
що виражається як «сп ільн е про-живання, сп ільне бут-
тя-ож ивлення персон-героїв та персон-ідей»3, що особ­
ливо виразно простеж ується на прикладі написання
роману «Северин Н а ли вай к о», про який автор ска­
зав просто й лаконічно: «Северин Н аливайко - це, звіс­
но, я с а м »4.
Зрештою
...творча самотність майже завжди замикається лиш е у
тексті. Самотність творця текстів - то є самотність у сві­
ті вчинків. Свідомо чи несвідомо замінює він вчинок
текстом, силкується вмістити життя в свої символи без
зміни сутності символічного. От через що творча самот­
ність може бути феноменом страждальним 5.
Страж дальним тією мірою, наскільки страждальною
взагалі може бути свобода, цією самотністю дарована.
Титулована Вінграновським свобода від удаваності
у світі ф альш ивих кумирів якраз і розкош ує в царині
природи.
Природа наділена у нього ли ш е добротворчим нача­
лом - лихоносність їй не властива. Вона розпогодж ує й
улагідню є душ у, зцілю є барвами й звуками, вивільняє з
буденної суєтності, скутої соціальним и умовностями,
приписами й зобов’ язаннями, гармонізує душ у у вирі
лю дських - не завжди конструктивних - пристрастей.
Ефект спостереж ливого вслухання і вдивляння у
природу безпомильний: він обертається Гі, природи,
вдячністю у ви гляді тих віртуозно написаних творів,
1 Х ам іт ов Н . Самотність у людському бутті. Досвід метаантропо-
ло гії. - С. 193.
2 Там само. - С. 195.
3 Там само.
4 Див.: Діалог: Лю дм ила Тарнашинська - М икола Вінграновський:
«За мене відповідає моя творчість* // Тарнашинська Л . Закон пі­
раміди. Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола
неї. - С. 55.
5 Х ам іт ов Я. Самотність у людському бутті. Досвід метаантро-
пології. - С. 197.
Микола Вінграновський 321
сповнених органіки й новизни бачення, щ о їх мож на на­
звати шедеврами.
Зем ля, побачена очима поета, постає як єдиний зла го­
дж ений організм у розмаїтті форм і виявів, у різних її
іпостасях буттєоприявнення, де в ц ілом у лан ц ю гу архе-
типних образів (степ, дорога, р у х ) чи не основну роль ві­
діграє архетипний образ води. Н е кож ен обдарований
правом «п о ч у т и » щ ось на « ш епіт ній в о д і» - Вінгранов­
ський ж е має таке право й таку здатність.
Вода традиційно асоціюється з плином ж иття, часом,
щ о проминає, і ця данина традиції у М и коли Вінгранов­
ського дуж е помітна: *М и н а є все у плині дорогом у»; у
* плинучих л іт а х » « течуть небес зелені й си н і в о д и »,
« плавбою легкої хм ар и » тощо. Тим-то вода в поета ще й
*ст рум інна» —струменить (плине), випромінюючи світло.
Вода як глибина сим волізує м удрість, виваженість,
далекоглядність, недосяж ність, безмеж ж я; течія —п ли н ­
ність; голос води - інтонаційний лад, чистоту. Море в
народних уявлен н ях сим волізує світовий океан —про­
стір, посеред якого росте Дерево ж иття. У с і ріки, усі м о­
ря до Океан-моря збігаються, Океан-морю поклоняю ться
і з нього нікуди не виходять.
Вода у М и коли Вінграновського характеризується як
важ ка, тобто ваговита, наповнена «ч и м о с ь » - таємни­
чим, невідомим, багатосмисловим. А щ е поруч з епіте­
том важ ка сусідить епітет шовкова ( « плинучий темний
шовк в о д и »), що, очевидно, означає не т іль к и природну
м якість, а й гармонію, доверш еність - ту гармонійно
структуровану воду, щ о її звемо ж ивою водою.
Літа жадань, літа сум’ять і згодні
Усе, усе - водою, з-під човна
ці рядки можна вважати ілю страцією того, що всі
лю дські ем оції, прагнення, вчинки як певний інт еграль­
ний досвід ж ит т я переходять у воду, яка й зберігає цю
інформацію й дається до розкодування через систему ко­
дів, зокрема й поетичних. Присутність човна вказує на
присутність у цій природній косм огонічній м іст ер ії л ю ­
дини, яка, здійснюючи подорож у часі як конкретне
лю дське ж иття, має м ож ливість не тільк и передати свою
11 10-125
322 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
інформацію воді, щ о стане набутком індивідуального, а
відтак і колективного підсвідомого, а й через посередни­
цтво води отримати потрібну інформацію, згущ ену віка­
ми до певних інф ормаційних «з е р е н ».
Ц е взаємопереливання інф ормації худож ньо відтворе­
но М и колою Вінграновським у образі юнки, щ о йде « і з
відрами по березі Д н іп р а », й раптом ця пасторальна кар­
тинка якимось віддаленим асоціативним розрядом ви­
кли кає в уяві поета образ князя Ярослава, щ о коли сь на
цьому м ісці «розбив і розгромив печен ігів» —і тим інф о­
рмаційним м істочком постає рядок: «А л е нараз —вода
з-п ід н и х і хлю пне // на білому піску в слідочки н і г » , що
вказує на тя глість (сл ід у слід ), спадкоємність. М іф оло-
гема води у поетичній творчості М и коли Вінграновсько­
го невпинно прирощ ується додат ковим и смислами, без
як и х годі простежити роль води як інформаційного коду
українства.
Вода як « рухом а пам ’я т ь » наділена у М и коли В ін ­
грановського латентним голосом, що виявляється в я к и ­
хось особливих випадках - як свідчення того, щ о « води
п р и за сн у л і» ховають у собі інф ормаційно-комунікатив­
ний код ( « П ищ ат ь дощ і, і води т оплят ь // / душу, і
т ерпіння, й ч а с »).
Попри те, що ст и х ія води відіграє клю чову роль у
поетиці М и коли Вінграновського, творячи опозицію про­
ст орові степу І зем лі, точкою спостереження ліричного
героя завжди залиш ається берег - як край, місце пере­
ходу, межа води/землі, своєрідний поріг, - за яким роз­
гортається степ. У степу й повітря —як « земна р о п а ».
Отже, міф ологема води як інформаційний код етносу
посилена в поета щ е й міф ологемою солі, «в и з р іл о ї» в
надрах Сиваша.
Сіль, за народними віруваннями, як і вода, є ма­
гічною речовиною, органічним носієм інформації, от­
ж е море І лиман має подвоєну інф ормозберігаючу си лу.
Прикметним щодо такого тлум ачення є рядок «п о в н і
вуха с л із » - вухам легк о «п о ч у т и » солон і сльози. Саме
сльоза є перехідною міф ологемою від міф ологеми вода
до м іф ологеми сіль/ропа (узагальнен о в образі Сива­
ш а) - як солона волога, крапля, в я к у вкладено над­
Микола Вінграновський 323
мір емоцій - найчастіше - важ кого переживання, зрід­
ка - щастя.
У М и коли Вінграновського зв’ язок м іж колективним
підсвідомим ( первісні води ), водою як інформаційним
носієм та ліричним героєм здійснюється через сон - як
своєрідний асоціативно-візуальний екран - тим-то так
часто зринають у його поезіях сновидні образи.
«Т е чу т ь небес зелені й си н і в о д и », к оли вода виразно
промовляє до нас кольором , часто той к о лір стає харак­
теристикою « голосу води »', синій звук (принагідно, синій
та зелений переважає у загалом сріблястій п а літрі поета,
лиш е зрідка розбавленій яскравим)1.
М іф ологема води, як правило, конотується зі спекою
(випаленою травою, зем лею ), спрагою, однак попри сте­
пову атрибутику поезії М и коли Вінграновського ці коно­
тації у нього, по суті, відсутні. Н атомість спрага постає в
поета як відчуття / переживання ж аги ж ит т я через
вітаїстичну риторику та окличність.
Ж ивий довколиш ній світ М и коли Вінграновського
живе за своїми законами гарм онії, він прибуває в слові,
як весняна вода, прирощ уючи см исли дотеперіш ніх від­
криттів.
Зрештою, каж уть, що кож ний твір є і залиш ається
лиш е фрагментом внутріш нього м онологу автора. Ц е так
і не так. У випадку М и коли Вінграновського спостеріга­
ємо потребу не тіль к и почути природу, а й бути почу­
тим нею. Таке прагнення властиве тим, хто наділений
хистом її персоніфікувати, одухотворюючи. А д ж е будь­
-що - звірина, птаха, якась бадилина чи навіть росин­
ка - може змусити серце завмерти в зачудуванні, як при
зустрічі з несподіваним й цікавим подорожнім:
Блакитно на душі... забув, коли мовчав...
Вже гасли пальці, билася дорога,
А тут тобі і нате: молочай
При березі, в камінні, на порогах...
(«Б лакит но на душі... забув, коли мовчав...», С. 257)
1 Див.: Тарнашинська Л . М іфологема води М иколи Вінгранов­
ського в структурі Космо-Психо-Логосу як інформаційний код укра­
їнства // Тарнашинська Л . Презумпція доцільності. Абрис сучасної
літературознавчої концептології. - С. 263-273.
324 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
К о ли говорять про М и к о лу Вінграновського, немину­
че наголош ую ть і на си л і його неповторної уяви, яка суб­
л ім у є неперебутню у нього дитячість світосприйняття,
артистичну здатність до перевтілення, химерно помно­
ж ені на специф іку худож нього м ислення. Власне, В ін ­
грановський та уява - це синонім и, щ о розкодовуються
як індивідуальність (в ін ), гра, багатолике лицедійство у
просторі слова, несподівані грані пообіч (скраю ) яви/ре­
альності, що дають такі «в и б у х о в і» твори, як, наприк­
лад, « Гайявата ».
Однак треба сказати, щ о М и кола Вінграновський
«гр а в » з усією серйозністю - і в творчості, і в ж итті теж.
Власне, хоч, може, це звучить і парадоксально, ли ц ед ій ­
ство було у нього вродженим імперативом серйозност і,
де сам факт виходу на кін, відкриття завіси оголю ю ть
правдиву сутність образу, оприявнюють відвертість, уре-
льєф нену таким чином. Власне, це гра навпаки («З а в іс а !
Все, товариш і боги!.. Я вст ав з колін і небо взяв за з о ­
р і ! » ) , адже саме ж иття поставало аналогом сцени, оск і­
л ь к и в реальному світі доводилося грати р о лі, як і прихо­
вували справжність, надівати захисні маски. Театральна
атрибутика в поезії М и коли Вінграновського, як і зчаста
театральна поза ліри чного героя, його жести «правдиво­
го лиц едійства», — це спосіб «зігр а т и » себе істинного. Т а ­
ка трансформативність таланту допомагала розсунути
м еж і реальності, збагачувала її додатковими смислами.
«У я в а в М и коли часто реальніш а, ніж д ійсність...», -
слуш но зауваж ує Р. Д ід ула, і цим уж е суперечить назві
своєї статті «В ін гранив слово р ід н е »1. Поетичне слово,
щ о зринало з підсвідомості М и коли Вінграновського,
часто залиш алося первозданним, перворожденним, без
вторинної обробки й доскіпливого ш ліф ування. Інакш е
як пояснити ті д алек і асоціативні ряди, злю товані м іж
собою якоюсь незбагненною логікою інтуїтивного влучання
в ц іл ь, коли йдеться не про гру світла / тін і в народжен­
ні художнього образу (хоча й така стилістика властива
поетові), а про складний, вулканічний процес віддаленої
метафоризації, під час як ої магма слів і творить ту висо­
1Дідула Р. Він гранив слово рідне // Літ. Україна. - 2006. -
23 бер.
Микола Вінграновський 325
котемпературну магію єднання непоєднуваного, як-от,
скажімо, у вищенаведених рядках, що розпочинаються
так гіпнотично: «В зін и ц ях просторінь безмежна...*.
У цьому - різночитання, інваріативність М и коли В ін ­
грановського. У різночитанні, інваріативності - весь по­
ет, щ е не розкодований глибинно.
Так, Т. Салига, зазначаючи, щ о в творчості М и к о­
л и Вінграновського «м од ель лю дського ж иття і м одель
буття природи існую ть не осібно одна від одної, а
творять м іж собою га рм он ію », зводить цю гармонію до
взаємопроникання обох сфер —к о ло обігу природи та сти­
х ії лю дських пристрастей, залиш аю чи поза розум інням
непізнане, що до часу має залиш атися таємницею, про­
віщ ає, щ о той, хто цю гармонію «нам агається осягнути,
виходить на ш ля х пізнання істини, на ш л я х відкриття
д ля себе чогось дуж е важ ливого і су т тє в о го »1.
Виникає цілком логіч н е запитання: наскільки ф іло­
софічною є у своїй суті метафорично-емоційна ліри ка
М и коли Вінграновського з його естетичним імперати­
вом? Ч и можемо говорити про ф ілософ ську константу
його творчого самооприЯвнення, якщ о відверто ок ли ч ­
ні, трибунно-пафосні україноцентричні його рядки су­
сідять із медитативно-настроєвими, елегійн им и вірш а­
ми, створюючи ц ілком рельєфний ландшафт його по­
етичного мислення?
Однак, якщо виходити з того, що основу і суть філософ­
ської лір и к и «становить всезагальне, родове, субстан-
ційне, втілене в ліри чн ом у образові-переживанні, який,
проте, у «зад а н ом у» д ля Ф Л (ф ілософ ської лір и к и -
Л . Т .) масштабі антропокосмічної світобудови набуває і
нових своєрідних р и с »2, то можна висловити тезу про
«особисту ф ілософ ію » М и коли Вінграновського, яка ви­
клю чає т. зв. «ф ілософ ування на т е м у », певну філософ­
ську статечність. Н атомість вона органічно вписується у
стихію українського духовного енергетичного поля як
інтуїтивна апологетика «ф ілософ ії ж и ття » у її природ­
них виявах, щ о її можна сформулювати, перефразував­
1 Салига Т. М икола Вінграновський: Літературно-критичний на­
рис. - К.: Рад. писисьменник, 1989. - С. 112, 113.
2 Соловей Е . Українська філософська лірика. - К.: М П «Ю н іверс*,
1 9 9 8 .- С . 14-15.
326 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ш и сковородинівське «Н е буття д ля пізнання, а пізнан­
ня д ля б у т т я », як «Н е буття д ля відчуття, а відчуття д ля
б у ття » (недаремно І. Дзюба означив М и к о лу Вінгранов­
ського як «народж еного д ля україн опочуван ня»).
Р озум ові, надто л о гіч н і абстракції, ф ілософ ічні побу­
дови «в ід простого - до складного, від складного - до ще
ск ла д н іш ого», «в ід п о ч у т т я - д о переконання» чи «в ід
дум ки, щ о раптово осяяла, - до тверезого узагальн ен н я»
однаково чуж і поетичній сти хії М и коли Вінграновсько­
го, де тон задає якась незбагненна внутріш ня л огік а
« сти хій ної д о ц ільн о сті».
С успільне буття (буття в соц іум і), що розгортається
переважно в урбаністичному просторі, витворює н егуч­
ну, а проте чітко заявлену опозицію до буття в його ек-
зистенційному вимірі, яке ототож ню ється в поета з при­
родним буттям , навіть більш е - з буттям у природі. Саме
ф ілософ ія останнього дедалі більш е врівноважує вну­
тріш ній світ поета, в яком у нуртую ть дисонанси м іж
горизонтом очікування з його ідеалами, піднесеними до
рівня максимуму, і порогом оприявненого буття.
З часом у творчості М и к оли Вінграновського людина
втрачає свій «винятковий ста тус», стаючи органічною
частиною природи (сказати б, її дисонанс небуття в соц і­
у м і лиш е потверджує ідею самодостатності природи - за
Спінозою ), що збли ж ує світосприйняття цього митця з
філософією Нового часу, скаж імо, «природно орієнтова­
н и м » м исленням Б. П аскаля. А л е чи не найбільш е на­
ближ ується письменник у результатах своєї «творчої
практики» до ф ілософ ських реф лексій Д. Юма, який
вважав єдино і незаперечно існую чими лиш е вражен­
ня - «враж ення відчуттів і враження р е ф л е к с ії»1. М и с­
л и т е ль вважав, щ о наша уява ц ілком в ільно і цілком
довільно комбінує враження, «р езультатом чого і є ре­
а л ь н іс т ь »2. Система, на переконання Юма, створюється
лю диною саме із вражень або «ід ей пам ’ я т і» й охоплю є
все те, що ми пам’ ятаємо як сприйняте - «ч и то вну­
тріш нім сприйманням, чи зовніш німи ч уття м и », - і кож ­
на частина ц ієї системи, поряд з наявними враженнями,
1 Бичко А ., Бичко І., Табачковський В. Історія філософії. - К.:
Либідь, 2001. - С. 107.
2 Там само.
Микола Вінграновський 327
є реальністю Ч и не про витворений худ ож н ій світ М и ­
коли Вінграновського йдеться? «Одним із центральних
понять його (Ю ма - Л . Т .) ф ілософ ії є віра (а н гл. Ье1іе£ на
відміну од £аіІЬ - р елігій н ої в ір и )»2. І це - теж , безпере­
чно, про поета.
Власне, інтуїтивна внутріш ня ф ілософ ія М и к оли В ін ­
грановського у його «правді ж и ття» найбільш е відповідає
саме такому сповідуванню реальності, витвореної від­
чуттям и, враженнями, «ід еям и пам’ я т і», скомбіновани­
ми худож ньою уявою митця відповідно до вищ их зако­
нів творення, й базується на його твердій внутріш ній в і­
рі в істинність і д оц ільність такої реальності.
Тим-то поет, зберігаю чи естетику громадсько-ф іло­
софської позиції, у свої найважчі часи не втонув у н іг і­
л із м і чи суц ільн ій негації неприйняття, а заглибився в
природу, інтим ізую чи її відповідно до своїх екзистенцій-
них імпульсів-переж ивань.
П о суті, він зробив спробу «п еренести» у свою твор­
чість природу як цілісн ий , повний образ реальності -
ж ивої, пульсую чої, істинної у своїй «н езр а дли в ості».
Й ого «особиста ф ілософ ія» у «ф орм ах ж и тт я » - це
органіка існування як гранично індивідуалізований сві-
товияв, пропущ ений крізь специфічний ф ільтр худ ож ­
нього мислення, яке не піддається розгадці.
Поет, перед яким « ж ит т я лежало т ихо, я к п о сів *,
умів виловити в сіті худож ньої трансформації його фраг­
ментарну розмаїтість, аби витворити свій просторово-ча­
совий континуум, в яком у панує високий д ух поетики
оновлення:
Людина я - і день такий новий
Обов’язок святий мій наближати.
Усе для нього! Все йому віддати -
Від всіх тривог до шелесту трави.
Не буде щастя ні мені, ні люду,
Доки на світі нещаслива буде
Хоча б одна людина роботяща.
(« В ін о к на березі юності», С. 84)
1 Там само.
2 Там само.
328 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Натурф ілософ ічна влада вічного подиву перед красою
та гармонією природного світу (світу природи) спонука­
л а сприймати своє перебування на цій зелен о-голубій
зем лі як святкування ж иття й світу в собі:
А світ стояв у синіх постолах,
Стояв в моїх очах і придивлявся,
як саме світиться він, світ, в моїх очах...
(«Червоною задумливою лінією...», С. 94)
П одібне вітаїстично-язичницьке сприйняття буття,
заґрунтоване у відчуття внутріш ньої свободи, диктує
своєрідну сти лісти ку, яка покликана передати узгодж е­
ність природних явищ , безконечність р уху, постійну
м інливість, що в кінцевому підсум ку оприявнює в поезії
концепт пост ійного оновлення - як найдоц ільніш у не­
минучість, торжество лю дського д уху:
Як міниться усе! І дурень той, хто зміни
Незмінно заміня вчорашнім днем без змін.
Народ в путі...
( « І є народ...», С. 146)
Ц е щ ось на зразок творення власного часопростору
( « У синьому небі я висіяв л іс ...»), геометрія й настро-
євість якого дорівнює душ евному станові поета. Такий
світ —як своєрідне метафізичне поле філософського вро­
стання себе у д ов к ілля й д ов к ілля у себе.
Той світ Вінграновського В. Б азилевський називає
«власністю казкаря, який зупинив ч а с »1, добачаючи у
тій обставині слабкість небуденного таланту поета:
А ле будь-яка зупинка часу - не тільки здобутки, а й
втрати. Бо це час зачинений в собі, позбавлений цикліч­
ності, отже, й приречений на одноманіття й самоповто-
ри. Це мовби час поза часом. Він привабливий, але заву­
зький для польоту. І хоч поет літає високо, це літання в
просторі, ним же самим обмеженому 2.
1 Базилевський В . Маршал Вінграновський // Базилевський В . Л у к
Одіссеїв. - К.: Ярославів Вал, 2005. - С. 327.
2 Там само. - С. 328.
Микола Вінграновський 329
А як ж е тоді дивовижна фраза: « Ж иву - назад. Я -
Н аливайко. В с е »? Просто у поезії М и коли Вінграновсь­
кого з ї ї імперативом оновлення «час себе по ниточці то-
р о ч е», повільно й непомітно, стишено, аби залиш ити на­
томість відчуття зли ття зі світом природи, яка у своїй
ци к ліч н ій сезонності має інш ий, стиш еніш ий рит м пе­
реходу з однієї якості в інш у, аніж вирування лю дського
ж иття з його ш аленством гам летівських пристрастей.
Ц е не вияв у в ’ язненого (чи самоув’ язненого) духу,
потенційно спроможного на інш і висоти - радше це
приклад того, як поет творить свій світ, не озираю­
чись на інш и х, часто усупереч власним інтенціям.
Я-центризм диктує тут вибір простору, углиблю ваного
не філософствуванням-розмислом, а розгортанням себе-
самого у світі «теп ер -і-тут».
Тріада небо-В іт чизна-воля ( « Щ е народись та удайсь
в небо. В іт чи зн у і в о л ю ») вибудовує засадничий синоні­
мічний концепт, на яком у заґрунтовується антропоцент­
ризм поезії М и коли Вінграновського.
В ітчизна - як небо і воля - одне: в такій просторовій
вертикалі вона постає як Вітчизна-дух, Вітчизна, прони­
зана екзистенціалам и лю бові, провини, тривоги, терпін­
ня, прощ ення, страждання, надії.
Пристиш ений час у нуртую чій душ і М и коли Вінгра­
новського - це особливий феномен, очевидно, продикто­
ваний потребою здобуття бодай якоїсь рівноваги - ін а­
кш е не здолати йому пафосних інтонацій, щ о обступа­
ють частоколом окличного м аксим алізму:
Так треба. Повернень - доволі!
Не треба. Даремно.
Недолі потреба?
Напевно, недолі...
Недолі, напевно, потреба? Недолі?
Даремно!
Не треба! Доволі
Повернень! Так треба.
(«Т а к треба. Повернень - доволі.'», С. 228)
«Іщ е , іще... але куди ж іще?..* - скаж емо словами по­
ета. А він ж е іщ е й чародій, який неперевершено чаклує
330 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
словом там, де, здавалося б, уж е все нами побачено, тво­
рячи дивовиж ну сув’ язь буденної конкретики із хим ер­
ним, вигадливим, дуж е «ж и в и м » світом нестримної
уяви, яка, проте, діє у творчості письменника за якоюсь
логічн ою системою, щ о дозволяє розгортати дуж е пере­
кон ли ву «д р у гу р еа льн ість», паралельну дійсність.
Здається, варто лиш е М иколі Вінграновському покласти
на щось своє чаклунське око, - як те «щось» починає
жити само, своїм непередбаченим і суверенним життям,
і розгортається, і розгортається своєю істотою, але ревно
приберігаючи крихітку таїни...1.
Особливо розкош ує слово там, де уява не скута по­
етичними розмірами, а слово вільно снує / м алю є на
папері живе ж иття природи, а в цьому розрізі - й при­
роду лю дської вдачі. Ц е стосується не лиш е поезії, а й
прози, яка займає поважне місце у доробку М и коли
Вінграновського.
«К л ю ч до поезії Вінграновського - його п р о з а » , - н е ­
безпідставно зауважив В. Б азилевський 2, розш ифрову­
ючи своє твердження таким чином: «П р оза Вінграновсь­
кого - то теж його поезія. Різн и ц я тіл ь к и в гр а ф іц і»3.
Окрема сторінка в біограф ії М и коли Вінграновсько­
го - написання роману «Н а л и в а й к о ». Свою письмен­
ницьку лабораторію він розкриває в інтерв’ ю з О. Різ-
ниченком:
Цього літа я закінчив «Н аливайка». А л е ж - шість ро­
ків у нашій хаті всі говорили пошепки: я працював. Те­
пер я дозволив говорити голосно... Це з четвертої ранку
до дев’ ятої - то мій робочий час. Щ одня я о 10-й лягаю
спати, а о четвертій - на ногах. Найліпш ий час для пи­
сання. Я не знав цього, це якось стихійно вийшло. В ме­
не в рукописі «Н аливайка» три тисячі сторінок [...]
Ти не просто пишеш - ти створюєш характери, ко­
жен рух, кожне слово! А рм ії, битви... [...]
Я так викладався, поки писав, що думав - ляж у на
рік, на два й спочиватиму. Я зробив усе, на що здатний.
1Д зю ба І . Історичний міф Миколи Вінграновського // В інгранов­
ський М . Северин Наливайко. - К.: Веселка, 1996. - С. 11.
2Базилевський В. Маршал Вінграновський // Базилевський В . Лук
Одіссеїв. - С. 323.
3Там само. - С. 325.
Микола Вінграновський 331
Я собі запасу не лишив ні грама. Ні таланту, ні обдаро­
вання - як би це не називали. Бо, коли викладаєш­
ся - знаєш, що це *.
Створивши історичний міф про Северина Н аливайка,
М и кола Вінграновський не тільк и заявив себе видатним
баталістом, хроністом, багатошаровим епіком , сти хій ­
ним химерником - він висповідав себе, «хв орого У к р а ї­
н о ю », ш укаючи її в собі і знаходячи усе таку ж запаху­
щ у, щ едру на ріки, поля, степ і море, на цікавих колори ­
тних лю дей, на гумор і дотеп, на добро, вроду й душ евну
красу, й водночас безталанну, приречену на душ евні м у­
ки й страждання від немож ливості бути по-справжньому
Україною . Та попри все, за словами І. Дзюби, картина
історії письменника тут «радісно-україноцентрична»2.
Особливим чаром вирізняю ться його повісті «П ервін-
к а », «С ір ом а н ец ь», « У глибин і д о щ ів », «Л іт о на Д е с н і»,
«С віт без в ій н и », «М а н ю н я », а щ е десятки оп ов ід ан ь-
«Н е дивись мені в сп и н у », «Н а добр ан іч», «С к р и ­
н я », «К о за к Петро М ам ар ига», «Л іт н ь о ї н о ч і», «Б инь-
бинь-бинь...», «Г у с е н я т к о », «Н и зьк о зав’ язан а» та і н . -
колоритні, точні на слово, вони зворуш ую ть якимось
особливим проникненням у світ стосунків лю дини й
природи, трепетною розмовою поета-прозаїка в одній
особі з усім ж ивим, наділеним власною вдачею, го л о ­
сом, таланом.
Запахущ а проза М и коли Вінграновського - це особли­
вий світ, де панують безпосередність, щ ирість і доброта.
Тут легк о (й небуденно!) розгортається сама органіка бут­
тя, коли, здавалося б, непоясненні речі та явищ а поясню­
ються а ргіогі так просто й... переконливо. Від доцільності
такої органічної, несилуваної простоти аж д ух перехоп­
лює. Читач відчуває всю глибину думки автора, який ви­
ходить у своєму письмі від природності буття. М отиваці­
єю у цьому світі служ ать доцільність і гармонія, взаємо­
залеж ність речей і явищ: «В ід п а х л а липа, білим цвітом
взлита, / / І з літ а покот илася гроза. // Т и виглядаєш
інш ого вже літ а, // Т о б і ж цього я ще не доказав...».
1 Різниченко О. Ми вчились в одній ш колі // К ур ’ єр Крив­
басу. - 2006. - Трав. - С. 100-101.
2 Д зю ба І . Історичний міф М иколи Вінграновського // В інгра­
новський М . Северин Наливайко. - С. 7.
332 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Н есилуваність оповіді, п си хологічн і к о л із ії, прозорий
сти ль, де вивірено кож не слово, переплетіння реальності
й вигадки —все це творить неповторний «зоровий р я д»
прози поета.
Особливий пласт прози М и коли Вінграновського -
світ дитячої душ і, щ о його освоювали кращ і майстри
психологічної прози - Гр. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Близ-
нець, М . Кравчук, П ричом у, це та проза, в основі як ої
леж и ть особисте переживання й особистий досвід дорос­
ліш ання.
Й ого, умовно каж учи, проза д ля дітей, надається
д ля читання й дорослими. Уваж ном у й проникливому
читачеві відкривається тут особливий світ гарм онії і л ю ­
бові, природної доцільності, яка часто виступає контрас­
том до світу лю дських взаємин - складних і напруж е­
них. Такий прозопис, пронизаний поетичним баченням
д ов к ілля , пом ’ якш ує душ і, вчить бути видю щ іш им, ч у т­
ливіш им , повертає безпосередність сприйняття, аби кра­
ще спілкуватися з дітьми - на тому рівні довіри, який
пропонує письменник.
Сказати, щ о глибока переконливість ц ієї прози п о ля ­
гає в потуж ном у струмені автобіографізму, значить т іл ь ­
ки наблизитися до розгадки таємниці її безперечного
впливу на читача. А д ж е і повість «П е р е ся д к а », і «Первін-
к а », і «М а н ю н я » - це реальне тло повсякденного ж иття,
події, прямо дотичні до ж иття самого письменника.
М ож ливо, не всі знають, щ о «М а н ю н я » - це реальний
шмат ж иття самого М и коли Вінграновського. Одного ра­
зу, гостюючи на своїй м алій батьківщ ині у Кум арях,
М и кола Степанович попросив двоюрідного брата купити
д ля нього коня, упряж і віз, а згодом надіслав і грош і на
те «за м ов лен н я ». І по приїзді на М и колаївщ ин у роз’їж ­
джав по ок оли ц ях, «ви гой дую чи » у возі побіля реальної
М аню ні (так лагідн о звав ту конячк у) натхнення д ля но­
вої повісті, «п рож и ваю чи» та обдумую чи її колізії-пере-
плетіння спогадів, думок, вражень 1.
Тож складається враження, щ о іноді письменник
сперш у ніби витворював реальну канву своєї майбутньої
1 Див.: К іт Д . Багатогранний талант // На батьківській зем лі... До
70-річчя з дня народження М. С. Вінграновського. - Кумарівська СШ
Первомайського р-ну М иколаївської обл., 2006. - С. 24.
Микола Вінграновський 333
розповіді у повсякденному ж итті, проживав сам ці ви­
творені ситуації, а тоді переносив пережите й спостере­
жене на папір.
Автобіограф ічне підґрунтя оповідей М и к оли Вінгра­
новського 1 все ж не опускає його твори до звичайного
докум енталізм у, хр он о логії ж иття у белетризованому
обрамленні, а дає потуж ний поштовх д ля п си хологіза­
ц ії, естетизації цих, сказати б, лір и ч н и х сповідей душ і.
М и кола Вінграновський володів, здавалося б, дуж е
простим, а проте надзвичайно ефективним наративним
прийомом, що виходить поза «п р а в и ла » творення добір­
ної прози. Й деться про суґестивний ефект повторів, де,
нібито за логік ою , їх не повинно бути: *Д ядько П ет ро
за вів літ ак. Л іт а к з а в ів ся » , * Я подумав собі: подумай
про свою др у ж и н у », « В ін підняв лапу і лапою вм ився*,
« З лат ат т я вискочили водяні ж уки р озди ви т и ся себе у
воді, ж аб і найближ чих су сідів - знову-т аки ж аб *. Т а ­
кий акцент-констатація, потвердження д ії служ и ть за­
собом увиразнення фактури розповіді, створюючи той
чар, щ о ним підсвічена наче зсередини проза цього пись­
менника.
Тим-то й збагнути цей чар простот и - непросто. Од­
нак, як зауважив П . Валері, найкращ им є такий твір,
який довше, ніж інш і, зберігає свою таємницю. Трива­
ли й час лю ди навіть не підозрюють, щ о в ньому схована
таїна 2. Д о певної міри це стосується й м истецької спад­
щ ини М и коли Вінграновського, яка з часом буде приро­
щ уватися тіль к и новими варіантами її прочитання: кож ­
не п околін ня знаходитиме у ній свою суголосність, гар­
монію і красу.
1 Див.: Там само.
2 Валери П . Об искусстве. - М .: Искусство, 1976. - С. 153.

УЯВА-ДО М ІНАНТА
ХУДОЖНЬОГО СВІТУ:
поетичні метаморфози
Ірини Жиленко
У поезії - всі перші, якщо це поети.
І. Ж иленко ( «Ното їегіепв» )
«Земля обітована,
якої на землі нема...»
У д олі Ірини Ж и лен к о немає ти х трагічних к о л і­
зій, я к і гартували характер І. С вітличного, Є. Сверстю­
ка, В. Стуса та багатьох інш их, однак вона по праву
належ ить до когорти тих, кого система не зм огла пере­
інакш ити, змусити стати такою, як усі, приневолити
«співати в х о р і», славословити й зректися самої себе.
« А я - не всі!» - з почуттям власної гідності заявить вона
згодом. А л е це відчуття своєї окреміш ності, усвідом лен­
ня власної неповторності прийш ло до неї не сьогод­
н і - воно з тих, 60-х років, я к і принесли в атмосферу
української культур и інди відуалізацію творчого голосу,
щ о зродилася із спроби виокремити конкретне лю дське
« Я » із знеособленого «м и ».
Кінець 50-х - початок 60-х - це були не просто роки. Це
була «Країна поезія». Не лише Київ (і Україна), але й
весь Радянський Союз раптово вибухнув поезією. Не бу­
ду пояснювати це божественним промислом (чи косміч­
ним). Не буду розводитися про політично-державні при­
чини цього феномену. Вони-бо загальновідомі: «в ідли ­
га », «критика к ульту особи» і пов’ язані з цим великі на­
дії нашого покоління. Відома також думка про те, що
поезія була єдиною формою протесту. Вона заповнювала
собою порожню ніш у душі радянської людини, спраглої
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 335
інформації і правди, тієї «правди», яка, як нам здава­
лось, є десь.
[...] Шістдесятникам пощастило увійти в літературу в
час найвищої потреби суспільства в поезії. В цьому наше
величезне везіння і щастя. 60-й - 62-й роки винагороди­
ли нас (наперед?) на всі наступні лихоліття. За ці [...] ро­
ки сонця ми зросли (і політично, і культурно), зміцніли
й загартувались.
...В роки, про які я зараз пишу, термін «шістдесятни­
ки » тільки народжувався і вживався переважно із нега­
тивним забарвленням нашими недругами в одному ряду
з іншими ярликами: «піротехніки», «ш тук а р і», «верліб-
ристи», «космічно-гіперболічні поети» тощо. Ш істдесят­
ництво - не течія, і тим паче - не «ш к о ла ». Це був рух
опору інтелігенції, дух бунтарства, що об’ єднував абсо­
лютно різних - і за манерою віршування, і за жанром, і
навіть за робом діяльності - людей. А ле , безперечно,
основою шістдесятництва був пошук нового - нових ви­
ражальних засобів і нового світогляду. Шістдесятни­
ки - кожен по-своєму - несли нове!1 -
напише Ірина Ж и лен к о всередині 90-х рр. X X ст.,
озираючись на прожите й пережите.
П іс л я того, як вона оп ублік ув ала свої спогади « Н о т о
їе г іе п з », м ало говорити про неї як про визначну поетесу
другої половини X X століття. Вона стала ще й в один
ряд з помітними мемуаристами, вписавши яскраву сто­
рін ку у відтворення у Слові т ієї епохи, я к у ми звемо
шістдесятництвом і я к у щ е нам належ ить сповна д о слі­
дити, проаналізувати й осмислити.
Наповнена не тіль к и цікавим, «ж и в и м » фактажем,
а й філософськими роздумами, в як и х - самооцінка
й оцінка епохи, переоцінювання всього, щ о залиш и­
лося в серці і досвіді поколін ня, ця сповідальна кни­
га по-новому відкриває нам Іри ну Ж и лен к о, яка, за
законами ж анру, м усила відкинути властиві д ля її по­
е зії карнавально-вертепні інтонації (і все ж вони та­
ки прориваються й тут, на сторінках серйозної, роз-
м ислової прози!) й постати в новій д ля себе іпостасі.
До того ж , ця прозова «проба пера» дала їй м ож ли ­
вість збагнути:
1 Ж иленко І. Ношо їегіепн // Сучасність. - 1997. - № ю. -
С. 16-17, 18.
336 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Проза знає все. Поезія, мов немовля, не знає нічогісінь­
ко і все починає з нуля. Поезія, мабуть, видючіша. їй
відкривається простір і далина незнаності...1
А л е народжена вона й справді була д ля слова по­
етичного, яке в неоромантичному річи щ і поезії ш істде­
сятників вирізняється особливим, властивим лиш е їй
«к ар навальн им » баченням с в і т у - у його казково-сюрре­
алістичн их, парадоксальних виявах. І водночас її поезія
напрочуд чиста і світла. Н авіть коли огорнута печаллю ,
омита сльозою чи приправлена іронією . Ц е про неї Б.Тен
говорив:
Камерність і затишність ЇЇ лірики - річ дуже оманлива.
У неї тихі цвіркуни говорять нам про сучасність гучні­
ше, ніж у декого - гуркіт космічних ракет 2.
Народжена за два м ісяці до війни, зберігаючи в па­
м ’ яті «сірен ьке повоєнне дитинство» на вули ц і Ми-
кільсько-Б отанічній під Ботанічним садом у К иєві з
ком унальним укладом густонаселеного, провінційного
за духом «д в ор и к а », російську ш к олу, де, на щастя,
була чудова вчителька української мови й літератури,
село Стецівку на Ч еркащ ині, де м ала розкіш щ ороку
«л іт у в а т и », вона над усе лю би ла читати і... мріяти.
З 15-ти років працювала у дитсадку, здобувала ф іло ло ­
гічн у освіту в К и ївськом у університеті ім . Т. Г. Ш евчен­
ка на вечірньому відділенні (тоді вже була на ж урн аліст­
ській роботі).
А в поезію Ірина Ж и лен к о прийш ла разом із когор­
тою ш істдесятників, повносило заявивши про себе як
поетеса у 1965 р. збіркою «С о л о на со льф і» (п іс л я вида­
них роком раніш е книж ки д ля дітей «Достигаю ть к о ло ­
сочк и » та збірника нарисів «Б укови нські б а ла д и »), яка
спричинила тривалі дискусії у пресі.
Я вчилася писати, як і плавати. Без стилю, вміння, під­
готовки. Борсалась - аби випливати. Сподіваюсь - ви­
пливла... Подали руку друзі, їхній розум, їхня доброта,
їхня віра в мене і їхня творчість. Я - квіточка міська.
1 Ж иленко І . Ношо їегіепн // Сучасність. - 1999. - № 1. - С. 29.
2 Цит. за: Ж иленко І. Ното іегіепз // Сучасність. - 1997. -
№ 10. - С. 53.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 337
Мені не потрібно багато ґрунту, але потрібно багато сон­
ця. Себто - не добробуту, а доброти людської. Я її мала,
не скаржусь...1
Пейзажно-настроєва, любовна ліри ка, глибока е л е гій ­
ність, щ ира сповідальність, а ще - намагання одухотво­
рити світ реальних речей - ось що вирізняло слово м оло­
дої поетеси з-поміж її ровесників. Задекларувавши свій
«д ев із до старості» - лю бити землю , лю бити лю дей,
лю бити працю і ранкові гомони і в ім ’ я всього сущ ого на
зем лі творити свою «о д у радості», «о д у в есн і», Ірина
Ж и лен к о пронесла його крізь роки сам ітницької поетич­
ної творчості.
Тоді, к о ли на зм ін у тріум ф альній «х о д і» поезії при­
й ш ли перш і сусп ільн і приморозки і настав час робити
вибір, д ля Ірини Ж и лен к о, власне, не існувало дилеми:
служ ити системі чи йти п ліч -о-п ліч із друзями. Вона за­
лиш алася з друзями, але залиш алася і сама собою, н ік о­
го не наслідую чи й ні під кого не підлаш товую чись. Та,
зрештою, її, як і багатьох інш их ш істдесятників, зокре­
ма І. Драча, М. Вінграновського, оберігали м удріш і, по­
яснивши те так: «В аш а найголовніш а робота - писати».
Ц е благородство І. Світличного І. Ж и лен к о оцінить по
праву, як і те, що тоді, в ш істдесяті, І. Світличний,
І. Дзюба, Є. Сверстюк, Б. Горинь, В. Ч орн овіл завищ ува­
ли її поетичні здібності, я к і, звісно ж , не м али жодного
впливу на «н ац іональне пи танн я».
Бо аполітичною (за окремими винятками) я була завж­
ди. Тобто самого терміна «аполітичність» щодо себе я не
приймаю. Аполітизм - це теж політика (протиставлення
себе політиці), як атеїзм - теж богознавство (зі знаком
мінус). Я не протиставляю себе політиці і не заперечую
політику. Я просто ліричний поет. Звісно, були серед
нас і бажаючі «виховати» мене, ополітизувати і осуспі-
льнити. Серед останніх - і я сама. Бо переживала доволі
болісно своє невміння писати «ратні» вірші 2.
А л е були й ті, хто розумів, що її призначення в інш о­
му. Так, І. С вітличний втішав: «Ір и н к о, не си луй себе.
П оезія - це свобода. Де є примус, там уж е нема п о е зії».
1Там само. - С. 20.
2Там само. - С. 43.
338 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
«Б у д ь сама собою і дослухайся тільк и внутріш нього го­
л о с у », - радила Л . Костенко.
Ірина Ж и лен к о згадує:
Отже, доля не наказала, і внутрішній голос не покликав
мене до громадського подвигу. І залишилась я малень­
ким «явищ ем » не дисидентського, а суто літературного
шістдесятництва 1.
А щ е на с х и л і 90-х вона напише:
Умови не міняють і не нищать особистості (як її задумав
Бог), вони лише загострюють її на головному в собі, від-
кидаючи другорядне. Боягузи, завдяки екстремальним
умовам репресій, визначилися як відступники і мерзот­
ники. Благородні й сміливі мусили ставати героями і
мучениками. Я ж, задумана Богом як самітниця (завж­
ди цвіла до середини, в закритому бутоні), в умовах дер­
жавного тиску стала не тільки генетично камерною, але
й принципово. Скойки замкнулись на довгі роки. І там,
у тому замкнутому світі власного дому і власної душі,
мені ніколи не було тісно. Світ був мені велетенським,
загублена в його зелених хвилях, мов коник у траві, я
сюрчала і сюрчала свою вдячність Господу, смиренно
приймаючи життя з усім його добром і злом. Такі нату­
ри приємлють спокійно і старість, і навіть смерть. Не
можу твердити, що я була обережною або боягузливою.
Куди там! Молодечий холодок безстрашного екстазу,
бунтівничості, спротиву, гніву, коли кидаєшся в недо-
зволеність, мов у крижану воду, і серце аж заходиться,
тріумфуючи, - все це мені знайоме. Все це було...2
«В с е » - це робота - на грані дозволеного - у К л у б і
творчої м олоді, виступи перед різними аудиторіями,
і - спілкування з тими, кого вже запідозрила «си ст ем а »,
і листування, листування...
А л е це - щ е й величезна робота над собою. Ірина Ж и ­
лен ко з гіркою самоіронією згадує про свій другий
« г р іх » - м алоосвіченість (перш им вона називає те, що
«б у л а майже пат ологічним ви н я т ком » серед тих, « хт о
писав про с в о б о д у »), який дістався у спадок п ісля радян­
ської ш коли та філфаку. Спіноза, Ш опенгауер, Монтень,
1Там само.
2Там само. - С. 24.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 339
Верлен, М аларме, М ереж ковський, Ібсен, Бехтєрев, Ле-
турно, Гайне, Пш ибиш евський, Гартман, Розанов...
Вона зізнається:
Ми накинулись на культуру зголодніло і неперебірливо,
бо той, хто хотів би перебирати, ризикував залишитися
голодним. Скарби української культури відкрились ме­
ні, як і багатьом іншим, пізніше, коли за нашу освіту
взявся «сонечко-професор» Іван Світличний у супрязі з
Іваном Дзюбою та Євгеном Сверстюком...1
Ц я лю бов до книги («К н и г а залиш ає простір д ля уяви
і не зчиняє г а л а с у »2 - таке її переконання і в епоху теле­
в ізії та ком п ’ ю теризації) залиш ається в неї стійкою
упродовж усього ж иття - досить перечитати її мемуари,
щоб пересвідчитися, яке ш ироке к оло її к у л ь т у р о ло гіч ­
них зацікавлень.
А щ е були тоді «у с н і університети» - тривалі години
з друзями —І. С вітличним , Г. К очуром , Є. Сверстю­
ком, Р. Корогодським, А . Макаровим - б іл я запилю-
ж ених книж кових полиць букіністичних магазинів, у
чергах за квитком до кінотеатрів (на Ф е л л ін і чи Берґ-
мана), в антрактах на симф онічних концертах, у май­
стернях худож ників, на чи їйсь кухні... То вже згодом, в
атмосфері перш их розчарувань і страху кін ця 60-х -
« кожен ст упив на своє особист е небо...». І вже п ізн і­
ш е, десь наприкінці 70-х, до Ірини Ж и лен к о при­
й ш ло розуміння:
Творчий всесвіт шістдесятництва, вибухнувши, - роз­
ширився, і планета віддалялась від планети, набу­
ваючи свої планетні системи. Інакше не буває. Мит­
цям потрібен простір, аби заповнити його собою і сво­
їм трудом 3.
І ще: «К ож ен сам визначає оптим альну відстань між
собою і л ю д ь м и »4. А тоді, наприкінці 60-х, п ісля публі-
1 Там само. - С. 19.
2 Ж иленко І . «Н е розбийте мій ліхтар !» (Замість автобіографії) //
Ж иленко І . Євангеліє від ластівки: Вибране з десяти книг. - X .:
Ф оліо, 2000. - С. 19.
3 Ж иленко І . Н о т о іегіепз // Сучасність. - 1997. - № 10. - С. 26.
4 Ж иленко І . Н о т о іегіеп з // Сучасність. - 1999. - № 1. - С. 31.
340 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
націй, щ о мали гучний розголос, й тріум ф альних пуб­
л іч н и х виступів, вона довго м училася відчуттям, «щ о
пишу немов у прірву, - без від п о віді і відлу н н я *.
А л е - писалося! І це - головне.
П ізн іш е М. Коцю бинська ділитим еться своїми м ір ­
куваннями:
...Мабуть, і творчий доробок Ірини Ж иленко міг бути
іншим, якби замість цих десятиліть несвободи випало їй
(і всім нам) нормальне творче життя, розкуте спілкуван­
ня із собі подібними у природному й повноцінному
національному середовищі. Можливо, ширшими були б
тематичні й інтелектуальні обрії, а то й ще якісь зміни
зайшли б, та що тут сказати: ворожіння - не заняття
для кри ти ка1.
Д руга збірка - «Автопортрет у червоном у» (1971), як
і попередня, виразно засвідчує домінанту особистісного,
інди відуалізацію худож нього світосприйняття, відстою­
вання мож ливості бути самою собою, несхож ою на ін ­
ш их - того, щ о пізн іш е дасть їй право сказати: «в строю
не ходила ні дня, // і в хорі не вм іла сп іва т и *.
Тобто від збірки до збірки увиразнюється індивідуа­
льн и й голос Ірини Ж и лен к о, що відбиває своєрідне, ро­
мантизоване бачення світу, яке йде від неоромантичних
засад ш істдесятництва. 0 . Никанорова свого часу спра­
ведливо зазначала, щ о друга збірка багато в чом у стала
програмною,
тобто показала ті індивідуальні особливості творчості
поетеси, які виявилися тривкими й постійно розвивали­
ся (утверджуючись або еволюціонуючи) й у всіх подаль­
ших її книжках. Так, «Автопортрет у червоному» від­
кривається віршем, мотив якого - мотив Дому - на­
довго заполонив поетесу, став одним із стрижневих, ви­
значальних 2.
1 Коцюбинська М. Вікно у сад. «Вибране» Ірини Ж иленко //
Коцюбинська М. М ої обрії: В 2-х т. - Т. 2. - К .: Д у х і літера -
Харківська правозахисна група, 2004. - С. 232; Те саме: Л іт. У к р а­
їна. - 1991. - 1 трав.
2 Никанорова О. «Д очекалась я щастя ж ить...*. Ш трихи до портре­
та Ірини Ж иленко // Укр. мова і літ-ра в шк. - 1982. - № 2. - С. 13.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 341
В ихід подальш их збірок лиш е потвердив слуш ність
цього спостереження. «Автопортрет у ч ервон ом у», влас­
не, започаткував апологію Д ом у - наскрізну в усій її
творчості, яка - від книж ки до книж ки - поглиблю вала­
ся й трансформувалася відповідно до етично-філософ­
ських переосмислень та набуття життєвого досвіду. І хо ­
ча критика постійно закидала Ірині Ж и лен к о камер-
ність, звуж еність поетичного світу, відчуж еність од
суспільного ж иття, міщанство й «естетство», вона не
зрадила своєму поетичному покликанню , своїй індивіду­
альній манері світобачення й письма.
Згодом, уж е 1998-го, в одному з інтерв’ ю на запитан­
ня, чим є д ля неї Д ім - фортецею, сховком від ж итейсь­
ких ілю зій , од зваб світових, од ж орстоких реалій, од
розчарувань, Ірина Ж и лен к о відповіла:
Колись один жвавий інтерв’юер спитав мене іронічно:
«Ну що? Навіть наші часи не змогли витягнути Вас із
чотирьох стін?» Така вже моя доля. У 60-70-ті роки
мене картали за «камерність» і «міщанство». І в наші
часи не вистачає у людей розуміння, що, можливо, «ка­
мера» - це суспільство; все те, що поза «домом», і, мож­
ливо, свободу мислення забезпечують людині саме «чо­
тири стіни». Суспільство роздає кілька різновидів мун­
дирів, і тільки наодинці з собою людина залишається
без оного ^
Тож з «у с іх майданів в тік а ч », Ірина Ж и лен к о роз­
кош ує у своєму окресленому власними естетичними по­
требами та витвореному творчою уявою сталом у м ікро­
космі, в державі слова, яке, вірить вона, врятує світ.
Я к можемо тепер пересвідчитися, то була не «хвороба
д ом у» (Л . Таран), а послідовна й переконлива пози­
ція (радше - опозиція до загальноприйнятого розуміння
призначення п оезії), а головне - віднаходж ення свободи,
найперше - свободи самовираження - у просторі свого
власного духовного м ікрокосму, де довколиш ній світ,
реальні й буденні речі, проте, нік оли не сл у ж и л и лиш е
1Діалог: Людмила Тарнашинська - Ірина Жиленко: «І я спинила
їхню мить...» // Тарнашинська Л . Закон піраміди. Діалоги про
літературу та соціокультурний клімат довкола неї. - К., 2001. - С. 71;
Те саме: Літ. Україна. - 1998. - 3 верес.
342 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
необхідним або ж екзотичним антуражем, а ц ілк ом орга­
нічно н алеж али до того мікрокосму, оск ільк и поетеса
дивним чином навчилася їх одухотворювати, персоніфі­
кувати і передавати ту здатність читачам. Здається, н і­
хто більш е в українській літер атур і другої половини
X X століття не творив з такою лю бов ’ ю та відданіс­
тю своєрідний «артистично-інтелігентський образ д ом у»
(А . М акаров), і в том у - найбільш ий чар поезії Ірини
Ж и лен к о.
« Я т ак люблю ж ит т я зем н е!» - у цих простих, без­
претензійних словах —її найвища філософ ія і її творче
Небо - те, щ о пр и хи ляє їй Господь... Одухотворюючи к о­
жен прожитий день, знаходячи красу у звичайнісіньких
речах - тих, щ о оточую ть кож ного з нас, поетеса з гід ­
ністю несе «зем ни й свій хр ест» матері й господині лю бо­
го її серцю Д ом у - прихистку душ і й коли ски Богом да­
ної свободи.
Досить симптоматичною є назва третьої збірки Ір и ­
ни Ж и лен к о - «В ік н о у сад» (1978). Поетеса д ек ла­
рує нею те, щ о попри відданість своїй фортеці, своєму
«гн ізд у зем ном у» - рідному Д ом у - вона усвідом лю є і
власну відповідальність за світ, у яком у стільк и дисо­
нансів і катаклізм ів. Еволю ційне переосмислення від­
бувається небезболісно, воно спонукає до граничної
сповідал ьн ості:
І не пройшовши жодної з доріг,
злякалась я життєвої утоми.
І мозок мій послужливо воздвиг
ідею Дому.
Мій дім дивився вглиб. Він прозрівав
мене в собі. Не озиравсь довкола.
Мій дім вважав, що там, за ним - провал
у порожнечу і космічний холод.
Моя стезя життєва пролягла
з кутка в куток, жахаючись провалля, -
Від шафи до письмового стола,
щоби дійти і вмерти на дивані *.
1 Ж иленко І . Дім. Сповідь // Ж иленко І . Вікно у сад. - К.: Молодь,
1978. - С . 12.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 343
Ц е вірш із показового д ля поетеси ц и к лу «Д ім . Спо­
в ід ь », де виразно звучить зізнання: « Смутна межа з вес­
ни у л іт о п р о й д е н а ». За тією межею залиш ився важкий
етап самопізнання й самоусвідомлення, натомість при­
йш ло розум іння: «Б о т ільки той людина, хт о з людьми,
бо т ільки той людина, х т о в дор озі».
Я к наголош ує М. Коцю бинська авторка вміє, ка ж у­
чи словами В. Стуса «зупи ни тися навпроти самої себе»
так, щоб побачити й відчути не тіль к и себе. Тобто зак-
центовано увагу на її схи льн ості до «осібного самовід­
даного ін д и в ід уа лізм у» як органічній потребі поета, що
є своєрідною протиотрутою безликом у індивідуалізм ові,
так і на здатності перепускати всі б о лі цього тривожного
світу через своє вразливе серце: « А я з вік н а весь світ
довкола // хрест ит иму, поки рука // не он ім іє...».
К р ізь своєрідну призму камерності поетеса бачить,
яким недосконалим є світ і якою беззахисною є в цьому
світі лю дина, і те їй, безперечно, боли ть і тривож ить її
М узу. І все ж сторінки цієї збірки найбільш е засвідчили,
що дж ерелом поетичного світобачення залиш ається для
Ірини Ж и лен к о казка її дитинства - як противага усім
розчаруванням та облудам, тобто те безпосереднє дитяче
сприйняття, карнавальне бачення світу, яке спонукає її
до незбагненних поетичних метаморфоз, щ о не піддаю ­
ться л о гіц і звичайного «дорослого с в іт у »: « І в час, коли
мене, мов пізн я осінь, I I обляж е др іб ’язк овіст ь почу­
вань, - // м ахну рукою на смут ну доросліст ь // і випу
щу дит инст во з р у к а в а ».
К ниж ки «К онц ерт д ля скрипки, дощ у і цвіркуна»
(1979) та «Д ім під каш таном » і «Я рм ар ок ч уд ес» (оби ­
дві - 1982 р .), «О станній вуличний ш арманщ ик» (1985),
«Д івчи нк а на к у л і» (1987, премія ім ені В. Сосюри)
стали яскравим виявом синтезу ти х тематичних та
стильових домінант, яким и перейняті попередні збірки
Ірини Ж и лен к о. Ї ї ліри чна героїня, сповідуючи к ульт
краси, як і раніш е, перебуває « в зат ін ку чуда, в світ л і
н а д ії», прагнучи несподіваного дива серед суєти й с і­
рості буднів.
1 Коцюбинська М . Вікно у сад. «Вибране» Ірини Жиленко //
Коцюбинська М . Мої обрії: В 2-х т. - Т. 2. - С. 230-236.
344 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Н ову тематичну акцентацію несе наступна к н и ж ­
к а - «Ч ай н а церем он ія» (1996). У звичну елегійно-м еди­
тативну, часом іронічн у тональність вриваються гір кі,
тривож ні інтонації. Йдеться насамперед про ц и к л «Б іе з
іг а е », де гостро відлуню є трагізм буденного героїзм у та
беззахисності лю дини перед лицем техногенних катаст­
роф. Ч орнобильський апокаліпсис породжує відчуття
постійної небезпеки: « іду ж ит т ям, неначе м інним по­
лем » , а усвідом лення того, щ о «н а всьому зловісн ий за ­
гибелі з н а к », поглиблю є щоденну, щ огодинну тривогу
за дітей, бо це ж наша всенародна біда (пригадуєте мов­
лене раніше: *Н а м в д іт я х народ колисат ь...»?):
Убили землю. Вибили з-під ніг.
Ударили, як в яблучко - під дих.
Даремно рве іржаву шаблю з піхв
розледачіле в холуях козацтво.
Убили...
(«П о х о р о н », С. 375)
Ц ей «поетичний зойк післячорноби льської доби»
(М . Коцю бинська) засвідчує, що слово Ірини Ж и л е н ­
ко —коли «об літа є квіт іл ю з ій » - мож е бути й гострим,
нещадним, безкомпромісним, але не позбавленим світ­
ло го оптим ізм у й надії, яка криється, на її переконання,
у м узиці, красі, чистоті дитини...
Медитативний вірш , пейзажна замальовка, поетич­
ний та психологічни й етюд, фантасмагорії, цикли-ім -
провізації, балади, поеми —такий надзвичайно ш ирокий
жанровий діапазон Ірини Ж и лен к о.
Досі однією з найпом ітніш их у ранній творчості по­
етеси залиш ається її ліри чна поема «Ц а р -К о л о с » (зб.
«В ік н о у с а д »), присвячена К . Б ілокур. Образ, надзви­
чайно близький самій Іри ні Ж и лен к о, оск ільк и несе в
собі глибокий код естетизму, потуж ний життєствердний
струмінь, потяг до природи й краси, переконаність у то­
м у, щ о треба гідно нести свій мистецький дар, посланий
Богом. Спроба побачити мисткиню «зсер ед и н и », переда­
ти внутріш ній плин ем оційної наповненості лір и ч н ої ге­
роїні виводить авторку на гли б ок і роздуми про те, що
краса є мірою добра —і навпаки: « І коли я намалюю к в і­
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 345
тку, // то краса од неї йде така, // т ак світ л іє, так
далеко видко, - // ніби бачиш , що людей чека // і за де­
сять, і за двіст і л іт ...».
Критика, спершу м ало прихильна до творчості Ірини
Ж и лен к о, ба навіть настроєна агресивно, зреш тою поча­
л а віднаходити в її «к а м ер н ій » поезії ту духовність, яка
тримає лю дину над приземленістю щ оденного буття.
Вказую чи на те, щ о у творчості Ірини Ж и лен к о порив до
духовності заявлений у рамках «незакамуф льованого
п о б у ту », Л . Таран так розшифровує свою тезу:
Йдеться не про протиставлення «зем лі» й «неба», а на­
впаки - про природність їх співіснування. Коли нанизу­
ються, переплітаються, перегукуються побутові деталі,
обов’ язкові в контексті віршів І. Жиленко, коли спосте­
рігаєш рух від роздроблених часток побуту до виявлен­
ня у них буття, тоді починаєш розуміти, що все значно
серйозніше, ніж може видатися спочатку. Поетеса під­
креслює, що емпіричний плин буднів є своєрідним ви­
пробуванням людини на справжність її етичних уяв­
лень. Будні можуть формувати в людині певні моральні
цінності і водночас руйнувати їх. Все це ми знаємо тео­
ретично, а тут, на письмі, бачимо у процесі, динаміці...
Лірична героїня сповнена особливого таланту - талан­
ту жити, здатністю перетворювати будень на свято.
І чи не тут, у творенні свята, особливо виявляється
«жіночність» обдаровання поетеси, здатність гармоні­
зувати світ...1
Н аділена особливим ум інням скидати з себе «гн іт щ о­
д ен н ості», творячи свою поезію «приватного ж и ття»
(А . Макаров), Ірина Ж и лен к о, по суті, витворює, за її
власними словами, « Землю обіт овану, яксіі на землі не­
м а », і щедро й гостинно запрош ує на цю благословенну
зем лю й нас, аби поділитися з нами своєю радістю од
відкриття краси й гарм онії світу й щ астям ж ити на цій
зем лі (недаремно один з її вірш ів називається «П р од а­
вець щ а с т я ») й водночас нагадати: «Н е має мабут нього
світ , // в якому нема м илосердя!»
Оречевлюючи свій уявний світ і персоніфікуючи світ
речей, «д е сут інки с и н і», де « золот а свіча на п ід в ік о н ­
1 Таран Л . Кристалізація ідеалу // Вітчизна. - 1984. - № 6. -
С. 195.
346 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
н і », « м ід н і книги за зеленим с к л о м », де « бе зхи т р існ і
с в я т а », « ри п учі веранди, т аємні бу ф ет и», світ, де
«щ е соромно бут и багат им , але ще не соромно бут и
п оет ом », Ірина Ж и лен к о одухотворює прож итий день.
О ригінальність, несподіваність, ба навіть парадокса­
льн ість у світовідчутті поетеси —від побутової «зви чай ­
н о сті» до казкової фантазійності, від романтичної підне­
сеності до зум исної призем леності - допомагає побачити
довколиш нє у новому вимірі, к о ли реальність існує на
м еж і химерної вигадки, а вигадка, м рія - на м еж і р еаль­
ності. Треба тільк и прийняти такі «правила г р и », при­
стати на її умови поетичного бачення часу й простору,
щ о його «заб р а ла » собі авторка разом із «веселим твор­
чим ш а л о м », а точніш е, відвоювала у будня, аби довести
нам, утом леним , щ о кож на мить - хай і найдраматичні­
ша! - неповторна, а через те значущ а й прекрасна.
І якщ о раніш е дом інувало в ній прагнення зупинити
кож ну мить - мить перемоги чи поразки, радості чи ж ур ­
би: «М и т ь ! Зупинись ж е! // Ст ривай ж е! З а ст игни ! I I
В нас, окрім тебе, нічого нем а» (зб. «Ч ай н а ц ер ем он ія»),
то в пізніш ій поезії превалює намагання диференціювати
прож ите, вирізнити з-пом іж отого потоку миттєвостей
« просту і т и х у » —щ о « звучит ь на нейм овірній н о т і»:
Все кане в Лету.
Годі й боронить.
Та мить оцю, що не втонула в хорі,
Господь наниже на безсмертну нить...1
( «М и т ь » )
Вона, екзистенційно відчуваючи плинність часу, пов­
ноту усього сущ ого —того, щ о від Усевиш нього, праг­
не зупинити м ить-ідилію , мить радості чи см утку, роз­
кош і спілкування чи якогось особливого настрою від
доторку до прекрасного і навіть визначити ту невлов­
ну хистку грань, к оли «сп іву ч а мить переливається
в м овчання...».
* Жиленко І . Євангеліє від ластівки: Вибране з десяти книг. — X .:
Ф о л іо , 2000. - С. 463. Д а лі цитати подані за цим виданням із
зазначенням сторінки в дужках.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 347
Екзистенційне відчуття проминальності часу й гостре
переживання цього, а також відстоювання свого права
на власну індивідуальність, властиве усій творчості Ір и ­
ни Ж и лен к о, особливо пронизливо звучить зі сторінок
збірки «В еч ір ка у старій винарні» (1994, Державна пре­
м ія У к раїн и ім. Т. Г. Ш евченка): від н остальгії за «з о л о ­
тою серединою с т о літ т я », за часом, щ о відійш ов у В іч ­
ність, - до тривожного передчуття «гр я д у ч ої ц и в іліза ц ії
З л а » з ї ї агресивним наступом на індивідуальність та
прагненням безли к ої уніф ікац ії й стандартизації. І ця
пром инальність часу нині особливо зрима: вона постає
як в атрибутиці «нового ж и т т я », так і в динам іці душ ев­
них переживань, зм ін і цінностей і девальвації слова й
почуттів.
Та хоч би що там пробив годинник історії, про яке
грядущ е звістив би, хоч щ о б наворкував старенький бу ­
дильни к, ниніш ній автопортрет поетеси, як і раніш е її
«А втопортрет у червон ом у», залиш ається в родинному
інтер’ єрі, звісно ж , на т л і епохи: « . . . Я , певно, з от и х гос­
подинь, І/ що з дому - ні руш. Х о ч пали мене з домом! //
Я в ньому лишусь назавж ди, // н а завж ди» . І то так
звично, так органічно, так переконливо саме д ля Ірини
Ж и лен к о, чию камерність, одомаш неність, напоєну «м е ­
дом сам оти », можна сприймати або заперечувати, та аж
нія к не ігнорувати.
Вона й сама, свідома берегиня родинного вогнища,
поборниця материнської жертовності, котра сповідує ви­
щ ість дитячої сльози над будь-якими «гр яд ущ и м и ж ни­
вам и », дискутую чи з тими, хто називає її «непош тиво:
міщ анкою , естеткою і т. ін .» , начебто визнає: «П р и в ’я за ­
ніст ь поета до дом івки // хоч і не смерт ний гр іх , // але
гріш ок. I I (І чого тут більш е - нищ івної самокритики чи
лукав ої іронії, щ о апелю є до нашого стереотипного
сприйняття, —це щ е питання! - Л . Т .). П оет у, звісно,
т р е б а -о п л іч з л ю д о м ».
Н і, Ірина Ж и лен к о не відкидає закидів у свій бік:
Якщ о виходити з того, що гедонізм - це гостре відчуття
радощів земних, а естетство - гостре відчуття краси, то
я, безумовно, і та, і інша. Але... гострота чуттів поета не
однобока. Так само гостро, можливо, набагато гостріше,
ніж «не поет», страждаю і від людської недоброти, і від
348 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
численних бід. І гостро співчуваю іншим. Співчуття, бу­
ває, набирає мученицьких форм, коли страждаєш про­
сто фізично. Хворієш на співчуття...1
А л е лю д ототожню ється у неї не з тими, щ о з майда­
нів, з мітингів, трибун, а насамперед зі своїми най ближ ­
чими: «...х іб а не лю д —моя сім ’я? // П о д р у ж к и ...»:
І все-таки міщанка та естетка
люблю я люд. Не той, що абсолют.
Не той, що в історичному аспекті,
і не грядущий.
А отой, що тут.
Стоїть у черзі з торбою в руці,
рахує папірці у гаманці,
люд, що при всякій владі - під конем.
Ще й філософствує собі сумирно:
хай там хоч що...
Дасть Бог - переживем.
Аби лиш мирно.
(«Тихе віяння», С. 499)
Ц е - рядки з поеми «Т и х е в ія н н я », сказати б, про­
грамного д ля ниніш ньої Ірини Ж и лен к о, де розкрито і її
естетичну концепцію , і громадянську позицію.
І тут саме час вигукнути, поруш ивш и елегій н у наст-
роєвість вечірки при таємничих свічах: «О добрий світ е
іл ю зій ! / / О ілю зіє доброго с в іт у !» Н е ош укати вам ані
того достойного панства, що пристало на запрош ення по­
етеси до старої винарні а чи затиш ного дому, ані самої
поетеси, оспівувачки ш ляхетності й краси. Бо хоч би як
оберігали твій дім добродуш ні гноми, хоч би як тримала
тебе сила його тяж ін ня як «країни несподіваних радос-
тей і ч у д ес», тобі не сховатися од тривог світу ні в цій
фортеці твоєї м рії, де діти, пес, канарки, ямби і верлібри
й нік оли не змагає нудьга, ні у вежі зі слонової кості, де
ли ш е ти і поезія. Том у й вриваються у казковий м ікро­
світ витвореного авторкою дому —як прихистку душ і й
коли ски Богом даної свободи, —у ту розмову при свічах
дисонанси світу великого, розіп ’ ятого на меж і століть
лю дською глупотою —щ о од незрілості д ух у ...
1 Діалог: Лю дмила Тарнашинська - Ірина Ж иленко: « І я спинила
їхню мить...» // Тарнашинська Л . Закон піраміди. Діалоги про
літературу та соціокультурний клімат довкола неї. - С. 71.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 349
А п о л о гія дому як засаднича тривкість буття, випле-
кана Іриною Ж и лен к о впродовж усього творчого ш ля ху ,
проте, зовсім не зазнає краху під агресивним натиском
«гр я д у щ о го » ж иття, а здобувається на гли б ш у вмотиво­
ваність, трансформуючись у поемі в просту й, здавалося
б, банальну істину:
А я - таки своєї вперто правлю:
якби с о б і з нас кожен раду дав,
і переміг с е б е і звоював
(лиш на таку війну ми маєм право),
то й люд би кращим став,
їй-право.
(«Тихе віяння», С. 4 4 8 -4 4 9 )
А л е , мож е, оте найпростіш е - й найважче збагнути? І
хто, як не Ж ін ка, Мати, котра самою природою своєю
покликана сповідувати ш ля х , що бере витоки ізсереди­
ни материнського « Я » , здатна через відчуття себе храни-
телькою домаш нього вогнищ а йти до загальнолю дсько­
го, а відтак - і національного. Оцей погляд «ізсеред и ­
н и », із затиш ку «н е свят ої, але пресвіт лої к е л ії», де
панує добрий д ух лю бові і краси, внутріш ньої гарм онії і
свободи, й спонукає м олитися за те, аби Бог зберіг і вря­
тував безборонне серце *од злоби, пуст от и, суєт и...»
Так, замало іронії, щоб відтворити час, щ о уособ­
лю ється в образі «пана Х а м а ». (П ригадується й недавнє
поетесине гірке й прозірливе відчуття: *Н ем ає слів.
Н і для конгресів, ні для пісень, ні для літ аній. Бреде
кладовищем словесним, ридаючи, поет ост анній. І голо­
ві його біліть... І попеліт ь нім ій скрижалі... Регоче із йо­
го печалі грядущ ий хам нових с т о л іт ь »). Де й поділася
її звична м ’ яка елегійн ість, легк а самоіронія - що як
щ ит, як форма самозахисту; натомість слово її набирає
твердості, пруж ності, гостроти, воно нещадне й ни­
щ івне, часом аж гнівне, гротесково-саркастичне, уж е
позбавлене позолоти.
Рвійна, навіть «р ван а» ритмомелодика поеми, її емо­
ційна, а відтак інтонаційна поліф онія, за допомогою
як ої відтворено стрибкоподібну кардіограму початку
90-х, днів, «щ о ціле рвут ь на ч а с т к и », служ и ть тлом ,
 ------ ---------------------------------------------------------------------
350 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
на як ом у постає вже заявлений поетесою раніш образ
Хама. Він увиразню ється, набираючи на сторінках по­
еми конкретних, реальних рис, являю чись нам у подобі
сатани: від нього найбільш а загроза і світові, і лю дській
душ і.
Тож кидаючи ви клик оцьому персоніфікованому З л у
на ймення Х ам , Ірина Ж и лен к о ріш уче відкидає свій по­
етичний ім ідж елегій н ої естетки й вдається до п убліц и с­
тичної наповненості твору, що, однак, не применш ує йо­
го худож ності: це справді документ епохи, створений
мистецькими засобами, болю чий роздум про те, як має
іти до своєї мети молода держава і щ о має леж ати в
основі т ієї мети, яким змістом мають бути наповнені ідеї
і як виживати у цій вакханалії простій лю дині, щоб
не спустош ити душ у у боротьбі за ш маток хліба , на бара­
х олк а х не розгубити святої віри, тремткої надії й вселен­
ської лю бові.
«Н е т вій це ярмарок. // Та й час не т вій, м а ­
бут ь» , - із сумом констатує авторка, ностальгійно зізн а­
ючись: «Т а к , я поетеса часу, що п іш о в ». А л е вона свідо­
ма й того, щ о час не вибирають, і єдиний вихід, єдиний
порятунок - це у контексті Богом даного тобі відрізку
Вічності залиш атися самою собою.
Ірина Ж и лен к о не була б Іриною Ж и лен к о, якби не
зізналася, незважаючи на свій скептицизм, зневіру, у
своїй готовності «ш у к а т и казкові скарби / / у м іст і
журби, борот ьби і з л о б и ». Віра у добро, красу і щастя
веде її дорогою лю бові - знову до того ж м істкого дому,
щ о є чи не найтривкіш ою цінністю цього розбурханого
ж иття, його ореальненою казкою чи, радше, офантазова-
ною реальністю . І вже тільк и від тебе самої залеж ить,
яким змістом наповниш його тиш у чи звучання. Бо «д л я
щ аст я не треба ні підст ав, ні умов. // В оно просто при­
ходит ь і в се » - навіть тоді, коли відзвучав уж е концерт
д ля сольфи, в програмі якого були ті незабутні веселі й
безж урні дні. І сад - єдиний храм, де вона - «н е чуж и н ­
к а », храм, що таїть у собі стільк и таємниць, стільк и за­
пахів і барв д ля акварельно прозорих, імпресіоністично
розкутих вірш ів-малю нків, де домінує не нізія пейза­
ж у, а психологічне нюансування настрою, обережний
«д отор к » поетичного зору до чудесного дов к ілля.
П оет и чн і метаморф ози Ір и н и Ж иленко 351
Медитативні реф лексії, позначені органікою асоціа­
тивного пізнання світу, дають зм огу відтворити той світ
у всій його неоднозначності та суперечності. І к о ли душ а
знемож ено спиняється перед тією його незбагненністю,
не в си лах осягнути весь огром таїни, на допомогу при­
ходять вигадка і фантазія —найперш і і найвірніш і с п іл ь ­
ниці Ірини Ж и лен к о. Саме уява є королевою того її ви­
гадливого ситуаційного світу з безліччю одухотворених
речей і деталей ( « Я не люблю абст ракцій, величі, сим во­
ліки. В н и х - х о л о д і н е л ю д я н іст ь »)1, і ли ш ен ь вона
«ор га н ізов ує» авторські почуття й відчуття, витворює
м істкі худ ож н і образи, спонукаючи поетесу до містиф і­
кацій і персоніфікацій - нерідко через іронію та гротеск.
Свободу вкладає нам в душу Господь.
І ти тоді - пан над панами!2 -
переконана поетеса, може, найперше маючи на увазі
оту творчу свободу митця, даровану Богом, щ о й дає їй
право говорити про свою виплекану у самоті творчу ін ­
дивідуальність. Свободу, щ о обертається своїм протиле­
ж ним боком...
0 свята несвободо творчості!.. Та, щ о кли че «...до Сло­
ва. // Того, що врятує світ ...». Попри зневіру і скепсис,
попри власне ж безси лля перед отим Словом.
Лю блю у собі безсловесність поезії.
А віршів своїх не люблю.
Бо - слова.
Навчитись би вірші писати без слів.
Як пише їх час - сивиною на скроні.
Як пише мороз свої вірші на склі.
Як доля вирізьблює їх на долоні.
Яка б поетеса була я - овва! -
Всяк рота б роззявив і солодко млів.
А тут, що не вірш - то, звиняйте, - слова.
Ми так натомились од слів!
(«Тихе віяння», С. 498)
1 Ж иленко І. «Н е розбийте мій ліхтар !» (Замість автобіографії) //
Ж иленко І . Євангеліє від ластівки: Вибране з десяти книг. - С. 16.
2 Ж иленко І . Свято вигнання // Ж иленко І . Вечірка у старій
винарні. - К ., 1994. - С. 17.
352 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ось так. І в цьому - вся Ірина Ж и лен к о. Та, котра по­
стала зі сторінок своїх книж ок «П о р и р о к у » (1999) та
♦Ц вітін ня сивини» (2003) все такою ж романтичною,
вигадливою, іронічною , засвідчивши, щ о її колиш нє
бажання, заявлене в період «см утн ої м еж і з весни у
л іт о », - *Н аворож и мені, осінь, мудре на т хн ен н я !* -
справдилося й натхнення не покидає її.
Осінь помре. Перемию чашки.
В шафку поставлю посудну.
Витягну звично з долоньок цвяшки,
вбиті цинічним буднем.
Всім своїм серцем з сімох кольорів -
ждатиму (все мені мало!) -
снігу веселого і снігурів,
юності і карнавалу *.
Залиш аю чись сама собою, поетеса хіба що явила нам
нову свою ф ілософ ську тем у —п ісля ограненої нею у по­
передній збірці «ф ілософ ії сам оти» (таким ц ілю щ и м і
плідним виявився д ля неї «м ед са м оти ») - своєрідну
♦філософію старості» —хоча так і хочеться виправити
авторку - «ф ілософ ію зр іл о ї ж ін к и », - бо як і там л іт а у
ш істдесятників, тим паче, коли * повна, аж п ’яна д у ­
ш а*, к оли не покидають ані творча наснага, ані м олоде­
ча задерикуватість, ані прагнення дива. Та все ж час
вносить свої безж альні корективи:
А я жила, жила, жила, аж доки -
Не увійш ла у той банальний вік,
Коли залізні черевики стерті,
Коли могилам друзів губиш лік
І вже нікого не здивуєш смертю 2.
Мотив «осін н ьої ж ін к и », яка немало звідала на сво­
єму віку, постійно присутній у пізн ій творчості Ірини
Ж и лен к о, оповиваючи її легк и м серпанком ж итейської
втоми, вистражданої сам озаглибленості й іронічної м уд­
1 Ж иленко І . Пори року. Вірш і та поеми. - К .: Рад. письменник,
1999. - С. 66.
2 Там само. - С. 16.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 353
рості. Н евіддільним од нього є й мотив переосмислення
категорії часу, проминальність якого завжди гостро від­
чувала поетеса. « С покійна звільненіст ь душ і од баж ан­
ня м ож ност і і влади, од пот реби злит ись і спіш ит ь* —
це той благословенний стан, яким над усе дорожить
поетеса. І прихистком, надійним сховком залиш аю ть­
ся д ля неї «м ален ьк і радощі ж и т т я », щ о їх дарують
Д ім , природа, спілкування з найближ чим и лю дьми.
Н аскрізним є тут образ свічки, щ о мусить попри все
«с в іт и т и », тема світіння (це продовження мотиву по­
передніх л іт , коли радісно було од відчуття: * Я , котра
за в с іх сміюсь // і свічу, свічу за в с іх * ), а щ е —усві­
домлення своєї таки неповторності, унік альн ості, «єди-
н ості» на цьому світі: *Н а с в іт і ст ільки є чудес! // І ти
лише одне із них\*.
У збірці «П о р и р о к у » також вияскравилося її вміння
творити «вітраж н ість різних мотивів, їхн є співіснуван­
н я » 1, і ці «тем атичні к о л а ж і» наскрізь органічні, су­
голосні як у своїх деталях, так і в ц ілом у, витворю­
ють виокреслений худож ньою уявою світ добра і краси,
щ о в нього реальне ж иття вносить болю чі д ля серця
поетеси дисонанси.
Однак образом рідного дому, філософією родинного
щастя, пош уком краси у звичайних речах та почуттям
милосердя до всього живого, екзистенційним відчуттям
проминальності часу та гострим переживанням пере-
акцентації новітнього часу на прагматизм, а то й цинізм,
не вичерпуються творчі «о б р ії» Ірини Ж и лен к о. Х о ч во­
на принципово не датує текстів, значно більш ого значен­
ня надаючи рокам п у б лік а ц ії (щ о, з одного боку, має пе­
вні мінуси, а з другого, не дозволяє заакцентовуватись
на хронологічній канві, а змуш ує вибудовувати еволю ­
цію худож нього бачення нею світу, ґрунтую чись на те­
матичних доменах, асоціативних рядах), неважко про­
стежити еволю цію її світоглядних засад - таку м ож ли ­
вість дає дослідникам та читачам її книж ка «Є вангеліє
від ластівки. Вибране з десяти к н и г» (1999). Я к бачимо,
у її поетичних в ізіях незрідка доміную ть к у л ьту р о ло гіч ­
ні розмисли (на що, власне, вказує у своїй передмові до
1 Осадчий В. Пори року // Слово Просвіти. - 1999. - Верес. -
Ч. 9. - С. 12.
12 10-125
354 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
цього видання А . Макаров), віддзеркалюю чи її власні
«стосун ки з ж иттям і з його к ультурологіч н и м и пласта­
ми, з традиціями гу м а н ізм у »1.
М ож на було б сказати, що протягом тридцятилітньої
творчої праці поетеса виробила своє власне бачення кон­
цепції еволю ції людства, небезпідставно вважаючи, що
мистецтво було виявом його дитинності, а сучасна ци­
в іліза ц ія не залиш ає права на « в іч н і іл ю зії культ ури» ,
щ о посилю ється беззахисністю лю дини перед техно­
генними катастрофами, - її чорнобильський ц и кл «Б іе з
іга е » несе відлун ня апокаліпсису - як загальний настрій
кін ця другого ти сячоліття - і звучить наче реквієм по
«вби тій з е м л і», бо на нього посходилися « м ерт ві, і ж иві,
і н ен ародж ен і».
У цій концепції вона спирається на власне переконан­
ня, за яким основою цивілізаційного поступу є лю дина в
усій своїй індивідуальності й неповторності:
Поки ми не збагнемо, що багатство життя - в різномані­
тності, в своєрідності і «необструганості» особи, - ми не
будемо мати повнокровної і здорової культури. Людина
не «момент історії» тої чи іншої держави, як твердять
державні нелюди, людина —єдина і найвища реальна
цінність, бо вона - творіння Боже, а ідеї і держави - ви­
плід нашого смертного, обмеженого мозку і наслідок об­
ставин. Відступ цивілізації починається зі зневаги до
окремої людини і до культури 2.
Тож ц ілком закономірно приходить вона, як слуш но
твердить А . Макаров, до «р озум ін н я необхідності нового
протистояння реальності й к ультур и , примітивних біо­
ло гіч н и х пристрастей і д ух ов н о сті»3, залиш аю чись від­
даною естетичним домінантам краси й добра, не знаючи,
чи врятує світ краса, але будучи переконаною, щ о ніщ о
інш е не врятує. Вона по праву вважає: людство - це
культура, аура духовності творців, щ о пронизує віки,
відблиск раю в лю дській душ і, й щ о т іл ь к и в к у льту р і
наше виправдання, а то й порятунок...
1 Там само.
2 Ж иленко І . «Н е розбийте мій ліх тар !» (Замість автобіографії) //
Ж иленко І. Євангеліє від ластівки: Вибране з десяти книг. - С. 22.
3 М акаров А . Золота свіча на підвіконні // Ж иленко І . Євангеліє
від ластівки: Вибране з десяти книг. - С. 13.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 355
Ірина Ж и лен к о, котра, за спостереженням В. Морен-
ця, з-поміж багатьох історичних моделей самовіддано
культи вує в своїй творчості гум анну естетику Ренесансу,
послідовно сповідуючи імператив естетизму, помнож е­
ний на імператив моральності, зарекомендувала себе ви­
разним представником естетизму як стильової теч ії в
українській поезії другої половини X X ст. - поч. X X I ст.
Д л я її творчої манери особливо характерні колористи­
чне бачення світу, його зорові образи (вона й саму себе
бачить лиш е « у к о л ь о р і»: оБуло в мені щось від пей­
зажу, // де бузковий туман і м іст о в т у м а н і»). К о лір у
неї має не лиш е конкретно-емоційний, тобто настро­
євий, а й естетично-філософський сенс. До того ж , як
зазначала критика, к о лір виконує романтизую чу роль -
що, додамо, ц ілк ом природно й виправдано з о гля д у на
її опертя на травестійно-бурлескну традицію, осучаснену
маскарадно-карнавальну поетику.
Окрім того, вона
володіє своєрідною органікою поетичного голосу. Вели­
ку роль у творенні ліричного образу, епічної картини,
русі асоціацій, взагалі орнаменталістики відіграє ритм.
Він ніби править сюжетом, вступає у контекст, є складо­
вою частиною змісту і форми, а не лише організовує ме­
лодику звучання Ч
Інтонаційний діапазон її поетичного голосу надзви­
чайно ш ирокий —від мрійливості, грайливості, носталь­
гій н ої елегійн ості - до сумовитості, печалі, ір он ії та сар­
казму. А л е в ж одному разі у її текстах не знайдеш с и л у ­
ваності, нарочитості —голос її завше чистий і щирий.
Здається, що таке написати вірш? А я після того по к і­
лька годин ходжу якась зім ’ ята і спустошена, з синцями
під очима. За якусь хвилину я віддаю стільки енергії,
що мені би її вистачило на тиждень життя. Можливо, в
прозі це не так. А мені треба сконцентрувати всі свої си­
ли на один раптовий вибух в 5-7 строф. А тоді - апатія.
І питання - заради чого все?2
1Історія української літератури X X століття. - Книга друга.
Ч. друга. - С. 165-166.
2 Ж иленко І . Ношо їегіепз // Сучасність. - 1999. —№ 1. - С. 47.
356 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Таке питання - заради чого? —ставила собі юна ще
Ірина Ж и лен к о 1964 р., в ли сті до чоловіка Володимира
Дрозда, про якого вона згодом скаже: так, нелегко рости
у затін ку такого високого дерева, але ж це дерево - і
прихисток, і сти м ул до зростання, й атмосфера си ли й
вели чі душ і.
З роками, очевидно, прийш ло розум іння, заради ч о­
го. Просте розум іння: просто інакш е ти не мож еш , бо це
дано тобі Богом, і навіть м олитися мусиш своїми вірш а­
ми - «б о т ільки т ак і вмію м олит ися*. Бо коли до тебе
навідується М уза, «вся ти починаєш звучати ж иттям, як
флейта, наповнена диханням Бога. Оце - ж и тт я ...»1.
«Гедон істка й естетк а», Ірина Ж и лен к о може написа­
ти про себе так щ иро і так відверто, не хизую чись і не
намагаючись видавати себе за когось інш ого —зовсім на
неї не схож ого:
Мої очі тануть від краси світу Божого, як дві крижинки
в золотому вині. Слух, зір, дотик, нюх - все функціонує
гостро і наркотично допінгує. Я вся сповнена неймовір­
ної вдячності до Бога за те, що є оцей світ, і в ньому - я,
отака, як є. Бо, віддаючи собі звіт про всі свої недоско­
налості (і зовнішні, і внутрішні), я себе люблю. Я себе
прикрашаю і вдосконалюю. І якщо у зовнішньому вдос­
коналенні себе я мало що можу, то у внутрішньо­
му - можу багато. Все життя я будую себе. Свою душу.
А вірші... це лише надлишковий продукт моєї екзальта­
ції. Здавалося б, що людина, зосереджена на собі такою
мірою, як я, мусить бути егоїстичною і боягузливою, бо
ж, обороняючи себе, береже «скарб». А л е це не так. Я к ­
би я заради своєї безцінної особи вчинила підлість, - я
вмерла б у своїх очах. Я була б мер-зен-на. З цим усві­
домленням такій естетській максималістці, як я, жити
неможливо. Отже, любов до себе зовсім не тотожна егої­
змові, як гедонізм, врешті, не протилежний аскетизму,
бо насолоджуватись можна і тим, що не коштує ні
копійки.
Я муш у бути гарною, чесною, доброю і працьови­
тою - інакше я не зможу жити. Я не спускаю з себе ока і
знаю про себе все. І оті невеличкі намули неідеальних
думок і вчинків, які мимоволі накопичуються в людсь­
кій душі, як і ш лаки в людському т ілі, - тільки вони ви-
1 Ж иленко І . «Н е розбийте мій ліхтар!* (Замість автобіографії) //
Ж иленко І . Євангеліє від ластівки: Вибране з десяти книг. - С. 16.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 357
нні (я впевнена в цьому), що хода моя важчає з роками,
а гострота чуттів слабне. Якби ми могли зберегти себе в
чистоті духовній - ми б ніколи не вмирали
...Так, у ж итті Ірини Ж и лен к о й справді не було тих
трагічних к о лізій , я к і фатально позначилися на д о л і ба­
гатьох і багатьох з-поміж тих, з ким вона д іл и л а і радо­
щ і, і прикрощ і українського відродження 60-х років
X X століття. А л е через її ч утли в у душ у пропущ ено долю
кожного, без кого вона не може уявити собі тих пам’ я т ­
них л іт , за ким сумує «з а золот им и вікнам и з ір о к »:
Хай береже спочинок ваш Господь
всю довгу-довгу, всю небесну вічність.
А я віршую...
Бо сказав Світличний:
«Іриночко, без віршів не приходь...»2
Добре володію чи даром спиняти щ асливу мить с п іл ­
кування з лю дьм и, яким час дав характерне означен­
ня - ш істдесятники, нанизуючи мить за миттю м инули х
днів, Ірина Ж и лен к о і в поезії, і в мемуарній своїй спові­
ді майстерно відтворює д ух «з о л о т о ї середини с т о літ т я »,
атмосферу того часу, щ о явив нам ц іле гроно таланови­
тих мистецьких імен, як их називає вона своєю родиною,
своїм великим, м уж нім , нещасним й водночас щ асливим
поколінням , лицарями духу...
Ми жили, і щодня прибували нам дари волхвів —нові
радості, любові, діточки, книги. А л е й щодня відбували,
віддані минулому, друзі. А мені все здається, що вони
стоять і печально всміхаються нам услід. Самими вели­
чезними чорними очима всміхається Олекса Булига, до­
бродушно ховає у б ілі вуса посмішку Борис Рябокляч,
серйозно і стурбовано дивиться Федя Бойко - всі ті,
на кого найперше вказала своїм страшним пальцем
Смерть. А потім - Василь Симоненко своїм відходом не­
мовби розчинив двері смерті, і слідом за ним пішли най­
кращі з нас: А л л а Горська, Іван Світличний, Василь
Стус, Микола Лукаш , Борис Харчук, Григір Тютюнник,
Андрій Крижанівський, Віктор Близнець і сумноокий
1 Ж иленко І . Н о т о їегіепв // Сучасність. - 1997. - № 10. - С. 68.
2 Ж иленко І . За золотими вікнами зірок... // Ж иленко І . Пори
року. Вірші та поеми. - С. 62.
358 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Васильок Сидоренко... І такий він довгий - цей похід
смертей, і ніколи йому не спинитись... І тільки - як спа­
лахи —обличчя... Такий молодий Борис Мозолевський
(щ е в матроському буш латі), красуня Наталочка Кащук
(щ е з косою, схожа на Наталку Полтавку), світлоокий і
такий «усіля к и й » Станіслав Тельнюк...1 [...]
І наша ностальгія за початком 60-х - це ностальгія не
тільки за молодістю, за ренесансом «в ід ли ги », але й за
єдністю наших спільних шістдесятницьких зусиль, за
найпершими словами дружби і першими поглядами лю ­
бові 2, -
напише вона тепер, к оли потьмянів «ярмарок ч у д ес»,
«зб у л о с я л іт о » і настав час хіба щ о заздрити тим, хто ро­
бить свої власні відкриття там, де д ля поетеси «в же т і­
льки т ихе блаж енст во повт орення» у звичному щ оден­
ному бутті.
...Н у й щ о, к о ли ж иття таке одноманітне і сіре? Н у
й що, к о ли довкола зневіра, бо «к е виходит ь час із
ш о к у »? Н у й що, к о ли л іто, щ о раніш «з б у л о с я », тепер
вже «в м е р л о », а « від ілю зій спалено м о ст и », й ж ін ­
ка оця, господиня на *св я т і в и гн а н н я » — в «осін н ім
ц в іт у »? П рийм іть, панове, її запрош ення - аж ніяк не
нав’ язливе, адресоване тим лиш , хто почувається не
зайвим на «яр м арк у ч у д ес», хто серед зітхан ь та на­
рікань здатний почути ще « концерт для скрипки, дощу
і ц віркун а » —і завітайте на « вечірку у ст арій ви н а р н і» з
вином у тонких криш талевих келиш ках і при заду­
ш евній розмові.
А бо, ліп ш е, на *чайну церем онію » у затиш ну її
оселю - при м ерехтливих свічах у старовинних кан­
делябрах і срібній тиш і, в атмосфері таємничості,
бо десь там, по кутках, ховаються у скрадливих т і­
н ях добрі феї й лук а в і гномики, десь там, у сусідній
кім наті, прош урхотить важкими ш овками довга с у ­
кня оспіваної поетесою принцеси, а чи ж і самої го­
сподині ц ієї незвичайної домівки. І хто скаж е, чия вона
насправді, та тьмава сукня, коли казка і дійсність пере­
п лели ся й творять оту єдино м ож ли ву поетичну р еаль­
ність, яка тільк и і може зродитися в уяв і Ірини Ж и лен -
1 Жиленко І . Н о т о їегіепз // Сучасність. - 1997. - № 10. - С. 21-22.
2 Там само. - С. 26.
Поетичні метаморфози Ірини Жиленко 359
ко —і нічиїй більш е —десь поміж «яв ою і сн о м ». І відсту­
плять м инущ і клопоти, й подаленіє все дрібне та суєтне,
і зродиться у душ і відчуття повноти усього сущ ого - то­
го, що від Бога. Дарма, щ о часом у неї, поетеси (а може,
в самої П о езії? ), « лице в с л ь оза х» і усм іх, той неповтор­
но іронічний усм іх, нерідко пробивається «к р із ь п л а ч », і
смуток править їй «н и н і за д и ти н у »... А л е мож на почути
крізь той смуток і рятівне зітхання: *Т а , слава Богу, - є
іще краса...»
І запросини ці - до чару краси, до задуш евної розм о­
ви, до розкош ування спілкуванням. А щ е - Словом.
Тим, щ о на м еж і реального й нереального, справдеш ньо­
го й зумисного, вигадливого.
...А ле стривайте, яка ж вона насправді, ця жін-
ка-поетеса - не з юрбищ, а з дому, із черги, із гряд­
ки — « з у с іх м айданів в т ік а ч » —на зла м і двох століть, у
розламі звичних реалій і лю дського духу? Е легійн а та
іронічна, усм іхнена і печальна, зневірена й довірлива,
безтурботна і саркастична, наївна і прозірлива, проста й
парадоксальна?..
С. Антониш ин свого часу запитувала:
То хто ж вона, Ірина Ж иленко: весела химерниця чи
глибокий, тонкий філософ, вічне дитя (« з поведінки й
арифметики в нас по двійці все ж и ття») чи страдни-
ця-мати, безсонна Кассандра, схилена над дитячою ко­
лискою? І хто вона за стилем своєї поезії: прихильниця
сучасного бароко, де все урочисто, сонячно, де найулюб­
леніш і кольори —золотий, синій та багряний, де контра­
стують не біле й чорне, а кольорове й сіре, де серед усіх
звуків владарює дзвін - від затишно святкового пере­
дзвону кришталю до гіркого сполоху тривоги? А може,
вона, як небезпідставно вважають окремі критики, спо­
відує химерний стиль у поезії (за аналогією до химерно­
го роману чи повісті)? Досить назвати поеми «Городок у
табакерці», «От історія —так історія», «М ісяць на золо­
тій нитці» та ще ц ілу в’ язку окремих «казочок» і «п ісе­
ньок», щоб переконатися у справедливості такого твер­
дження 1.
1 Ант ониш ин С. «Н е розбийте мій ліхтар...» // Київ. - 1991. -
№ 6. - С. 130.
360 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ХУДОЖНЄ ОРКЕСТРУВАННЯ
Одне слово, вона була й залиш ається загадковою.
В ласне, як і кож на ж інка. Я к сама П оезія. Я к ж иття.
БУДЕННОСТІ:_______________
А тим - і притягальною . І неповторною. І цілю щ ою
д ля небайдуж ої душ і. баладний вектор
...Хай ми старіємо, але все одно — які ми всі гарні! Ж и т­
тя вислизає з рук, бо й руки вже, як чуж і, і життя теж
Івана Драча
чуж іє, і, бува, відчуваєш себе на чужині. Але... тримай­
мось, друзі мої - шістдесятники! Щ о б там не казали не­
други, ми не марно прожили роки. І я теж (хоч і камер­
на, і аполітична) достойно прожила і свою романтичну
юність, і чесну трудову зрілість. Гідно проживу і муд­
ру чистоплотну старість - теж трудову. Спочинемо -
там...1.
А поки щ о рефреном звучить у ти хій самоті: « Н аворо­ За енергією шукань, розгоном випе­
ж и мені, осінь // мудре н а т х н е н н я !». редження і садизмом самозміни Іван
Драч - явище небувале в усій українсь­
кій поезії.
І. Дзюба
Іван Драч - поет, перекладач, кіносценарист, дра­
матург, громадський діяч - без перебільш ення, став сим­
волом своєї доби - часом викличним , непередбачуваним,
часом суперечливим, але незаперечним і непохитним.
Бо суть, власне, не в тому, чи ти сумнівався і жодного
разу не помилився, а в тому, чи справді ш укаєш істини,
тобто, чи йдеш обраною дорогою.
Дорога Івана Драча п р олягла крізь романтичні споді­
вання та катастрофічні буревії епохи, в як ій « ракет а по­
вінчана з „М аніф ест ом " *, а сама Зем ля «а ж заточуєть­
с я » від «за л іза на лю тій о р б іт і». Звідси - стільк и у його
Слові парадоксів і дисонансів, стільк и запитань і відпо­
відей, запитань без відповідей...
Звідси - не так чемне привітання, як ви клик зух в ало­
го неофіта X X століттю :

Хай же прийме шалений вік

Мій вогнистий,
мій спраглий «добридень!»1,
( « Етюд на добридень» )
1 Драч І . Вибрані твори: В 2-х т. - К.: Дніпро, 1986. - Т. 1. - С. 41.
Д алі до творів, цитованих за цим виданням, у дуж ках подаватимемо
1 Жиленко І. Н о то їегіепз // Сучасність. - 1998. - № 10. - С. 55. том і сторінки.
362 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
який зовсім не передбачає згідливого поклону, а рад­
ше вимогливе запитання:
Таємнице буття - моя болісна рано,
Прадавній мій зболений кореню, де ти?
(«Таємниця буття», Т. 1, С. 257)
«Навіщо я? Куди моя дорога?..»
Сформульоване так категорично запитання (у низ­
ці інш и х запитань) не тільк и персоналістського, а й су­
сп ільного та —ш ирше —філософського звучання —потре­
бувало такої ж чітк о ї відповіді. А л е пош ук її, як і пош ук
істини - завжди вимірю ється довжиною у ц іл е творче
ж иття: така вже д оля кож ного поета, щ о заповзявся
осягнути філософ ський вимір буття.
Однак зухвалій , надто « сократівського закрою » м о­
лодості здається, щ о всі - навіть найскладніш і —відпо­
віді «л е ж а т ь » десь зовсім близько і, вируш аючи в до­
рогу ( « д о правди, до сут і ж и т т я »), варто лиш е постави­
ти собі мету й бути готовим «з го р іт и » у кратері намірів
та амбіцій.
П очуття гарячої причетності до всього, щ о оточує
(критика означила це як « планетарну причет ніст ь» ) , —
ч ільн а риса м олодого Івана Драча, який щ е ідеалістично
вірить у те, щ о Слово може змінити світ. Власне, ця при­
четність залиш и лася з ним назавжди - надалі вже не як
виклик д олі і відгук серця на актуалізм и дня, а більш е
як випробування цієї долі.
...А почалася та дорога у се лі Т еліж е н ц і на К иївщ ині,
коли 17 жовтня 1936 р. у родині робітника радгоспу
народився хлоп чик, якого нарекли Іваном. В иклично
ж овто-золота осінь, в я к у йому випало прийти у цей збу­
рений світ, н аклала свій поетичний відсвіт на всю пода­
ль ш у долю , яка засвітилася символами сонця, що « за в­
ж ди серця ва р т е », доста креативного соняш ника, що
провокує на найнесподіваніш і асоціації, гарячої пізньо-
осінньої калини, ц ієї « арист ократ ки з репаним к орін­
н я м », що напуває те серце терпкою синівською лю бов’ ю
до рідної зем лі.
Баладний вектор Івана Драча 363
Ф ілологічн о-поетичн е чуття довколиш нього, міцно
заґрунтоване у ф ольклорну стихію , притаманне ю нако­
ві, втім, не одразу привело його до Парнасу. П о зак ін­
ченні середньої ш коли у райцентрі Тетієві викладав ро­
сійську мову та літературу у семирічці сусіднього села,
працював якийсь час інструктором Тетіївського райкому
комсомолу, з 1955 по 1958 рр. служ ив у лавах Радянсь­
кої А р м ії. І тіль к и 1958-го вступив до К иївського дер­
жавного університету, адміністрація якого незабаром
«п оба ч и ла » у виклично налаш тованому незалеж ному з у ­
хвальцеві «ворож і настрої» і руками ревних охоронців
ідеологічн ої «ч и стоти » виж ила його зі студентської
лави. Тож завершувати вищ у освіту довелося заочно
(1962), а також потвердити свою мистецьку заангажова-
ність дипломом В ищ их сценарних курсів у М оскві
(1964), куди його «зам ан и в » загадковий світ кіно у його
довж енківському поетичному психотипі. Щ оправда, не
зайвою, а, навпаки, корисною виявилася і короткотри­
вала, у пром іж ку м іж двома дипломами, робота в редак­
ц ії «Л ітер атур н ої газети» (1961-1962; з 1962 - «Л іт е р а ­
турна У к р а їн а »), конструктивну ш к олу я к ої пройш ла
тоді більш ість з-поміж ш істдесятників.
Д а л і пані Ф ортуна вже стрімко «м іт и л а » поважними
віхами біографію амбітного поета, який кинув їй зухва­
ли й ви клик уж е однією з перш их своїх п ублік ац ій : це
була славнозвісна, відразу й назавжди зафіксована в по­
етичних літопи сах п ублік ац ія 1961 р. в «Л ітер атур н ій
га зеті» феєричної трагедії «Н іж у сон ц і» (д а л і вона ж ан­
рово означувалася автором як трагедія): спричинивши
збурення у літературно-м истецькому середовищі, цей
твір одразу ж і зайняв своє поважно-хрестоматійне, а
нині сказати б, і почесне місце в усіх історіях українсь­
кої літератури X X століття. І то не тіль к и як факт не­
ординарної з ’ яви поезії нового худож ньо-стилістичного
звучання, а й як факт стрімкого й успіш ного входження
неофіта-ш істдесятника в саму цю літературу, знекровле­
ну тривалими «вправам и» соцреалізму.
Власне, Іван Драч так само стрімко, на високих гро­
мадянських регістрах, піднімався і на всі щ аблі своєї кар’ ­
єри: 1987 р. він очолив К и ївськ у організацію С П У , у
1989 р. —став головою Народного р у х у України за пере­
364 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
будову, у 1990-му - народним депутатом України (вибо­
рював депутатський мандат протягом к іль к о х ск ли ­
кань), з 1991-го - головою ради Товариства «У к р а їн а »,
із серпня 1992-го - головою У к раїн ської всесвітньої к о­
ординаційної ради, з листопада 1995-го - головою прези­
д ії Конгресу української ін теліген ц ії.
А л е все це сходж ення до у сп іх у почалося таки з виру­
вання сусп ільн и х настроїв початку 60-х років м инулого
століття: із К л у б у творчої м олоді, м истецьких вечорів за
участю найш ирш их прихильників «св іж ого сло в а », щ о в
атмосфері хрущ овської «в ід л и ги » відповідало найсміли-
віш им - як на той час - сподіванням на оновлення сусп і­
льства та відродження національного д ух у українства.
Т е піднесення, щ о його принесли з собою ш істдесят­
ники, зокрема їхн є «поетичне к р и л о », можна порівняти
хіба з цунамі, к о ли одним емоційним поривом, сп лав ле­
ним із наснаженим словом, як потужною хвилею змива­
ли ся всі дотодіш ні (чи майже всі) стереотипи, задавнені
переконання, побоювання, душ евні скніння. Саме т іл ь ­
ки Симоненкове: « Н арод мій є! Н арод м ій завж ди
буде! // Н іх т о не перекреслить м ій н а р од!» перелицьо­
вувало примасковані з вивороту лю д ськ і душ і, вселяло
віру й упевненість, відродж увало лю дську й національ­
ну гідність.
І коли явився українськом у світові «ба лад н и й » Драч
зі своїми натхненними одами будню, в яком у доостанку
розчинялося лю дське ж иття і в якому, власне, й закодо­
вано чи не весь зміст і мету лю дського перебування на
зем лі, ця «п ар титур а» сьогодення заторкнула майже
кож ного, хто не страждав на естетичну й ем оційну г л у ­
хоту, хто прагнув відтанути серцем п ісля криж аної доби
недавнього сталінізм у.
І. Денисюк, львівський ф ілолог і свідок народження
«еп охи ш істдесятництва», відтворюючи атмосферу во­
яж ів до Львова столичних поетів, я к і зривали лавину
оплесків у тих, хто готовий був стояти по 4 -5 годин у
переповнених залах, так описував у ли сті до М. К оцю ­
бинської свої враження від зустрічі з кумирами-тріум-
фаторами:
...Блідий, нічим не вражаючий від першого погляду
Іван Драч мусив знайти сили, щоб не збліднути у тіні
Баладний вектор Івана Драча 365
своїх попередників. Його поезія в його читанні нагаду­
вала цілий ряд несамовитих візій. Якийсь чарівник по­
зривав усі барви з квітів, з веселки, потовк усі кольорові
скельця, змішав усе це в якомусь водовороті, а потім ве­
ликим пензлем мочав у ті барви і ефектовними, см іли­
вими, небаченими мазками творив. І як творив! Заплю­
щивши очі, бачилося ті барви, вони проникали через
замкнуті повіки, вони творили образи, в яких сміялися
барви небувалою свіжістю, переливалися, ж или, говори­
ли, співали. Осінь, дві сестри під хатою, гуси, соняшни­
ки [...] Скільки величних моментів, скільки пережито,
передумано, які букети барв! А коли я відкрив очі, вже
не було за кафедрою блідого і лисого, в окулярах, хлоп­
ця, там стояв на одній нозі і золотисто і сонячно сміявся
найпоетичніший соняшник і повертався тільки у той
бік, де сонце і краса.
Щ е довго після від’їзду тих хлопців Львів не міг за­
спокоїтись, а їхні вірші пішки ходили по вулицях Л ьво­
ва і перелітали з уст в уста...1
А ось спогад актора Л ьвівського театру ім. М . Занько-
вецької, заслуж еного артиста України, а тоді студента
Л ьвівського університету ім . І. Ф ранка:
Іван Драч виступав після Миколи Вінграновського, і ко­
ли йшов до трибуни - спіткнувся, там є таке невелике
підвищення, якого Іван не помітив. А л е вийшов із ситу­
ації, зажартувавши: «От бачите, як небезпечно виступа­
ти після Вінграновського». Драч читав свої прекрасні
балади, ніби дуже прості: звичайні життєві ситуації слу­
гували їм за мотив. А л е трактування, поетична напруга,
мислення, метафорика були виключно свіжі і несподіва­
ні. Мене особливо вразив вірш про українське кіно - про
білого коня, який щоночі йде із Москви, від могили
Довженка в Україну. Білий кінь українського кіно.
Вірш було присвячено М иколі Вінграновському. [...] Л і ­
тературний український ставок, порослий ряскою одно­
манітних тропів і фігур, прорвало [...] Струмені свіжої
думки, нової образності, чиста вода правди сполохали
сонних гусей...2
1 Цит. за: Коцюбинська М . Із книги споминів // К ур ’єр Крив­
басу. - 2003. - Ж овт. - С. 183.
2 Цит. за: Ільницький М . Літературний Львів і шістдесятництво //
У вирі шістдесятницького руху. П огляд з відстані часу / Ідея видання
та впорядкування В. Квітневого. - Львів: Каменяр, 2003. - С. 127.
366 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Іван Драч, який є не тільк и визнаним поетом-рефор-
матором, а й талановитим літературним критиком, до­
тримується дум ки, що «п о творах письменника можна
простеж ити основну болісн у лін ію розвитку його творчо­
го д у х у » 1 - власне, такий принцип поступального р уху й
покладено в м етодологію дослідж ення творчості самого
поета 2.
М айж е щодва роки виходить нова поетична книж ка:
«С он яш н и к » (1962), «П ротуберанці серця» (1965), «Б а ­
лади буднів» (1967), «Д о д ж ер ел» (1972), «К о р ін ь і кро­
на» (1974), «К и їв ськ е небо» (1976), «С онячний ф енікс»
(1978), «С онце і слово» (1979), «А м ери канськи й зош ит»
(1980), «Ш а б л я і хусти н а» (1981), «Д рам атичні поем и»
(1982), «К и ївськ и й обер іг» (1983), «С он яш н и к » (1985),
«Т е л іж и н ц і» (1985), «В ибрані твори в двох том ах»
(1986), «Х р а м сонц я» (1988). І д алі: «В огонь з попелу.
П о езії (3 ш істдесятих - у дев’ я н ості)» (1995), «П р оти вні
строфи» (2005), «Б е р л о » (2008) та ін. - і цей хроно­
метраж переконливо засвідчує стабільну присутність
поета на українськом у літературном у п о лі, показує роз­
гортання його худож ньо-стильової палітри.
Окрім того, перу Івана Драча належ ать такі книж ки:
збірник кіноповістей «Ід у до тебе» (1970), збірник ста­
тей, есе і нотаток «Д уховн и й м еч» (1983), написана у
співавторстві з С. Кримським та М . Поповичем біогра­
фічна повість «Г р и гор ій Сковорода» (1984, серія біогра­
ф ічних творів «У с л а в л е н і ім е н а », випуск 60).
« П о е зія - келія чи величезний світ суча сн ост і? » -
перепитував Іван Драч у відповідь на запитання одного з
кореспондентів і уточнював свою позицію щ е одним за­
питанням:
Навіщо таке протиставлення? Адж е в к елії скромного
відлюдника може просторіше поміститися величезний,
дзвінкий і гамірний світ сучасного життя, аніж в ш але­
них ритмах якого-небудь віршомаза, який встигає від­
гукнутися на кожен парадний пчих. Адж е той же відлю­
дник лікує душу світу - не забудем тільки, що він перед
1 Д рач І . Духовний меч: Літературно-критичні статті та есе. - К.,
1983. - С. 285.
2 Ільницький М . Іван Драч: Нарис творчості. - К.: Рад. письмен­
ник, 1 9 8 6 .- С . 11, 12, 14.
Баладний вектор Івана Драча 367
тим, як заховатися у своїй самотності, мусить сходити
світ вздовж і впоперек. Не будемо стояти на заваді тако­
му відлюднику, -
розмірковував поет, декларую чи свою інакш ість:
Щ о стосується особисто мене, то я весь відкритий вітрам
сучасності. Інколи лаю себе навіть, що занадто багато
пісків од тих вітрів навіяло. Пора б позачиняти трохи і
ворота, і віконниці, і двері. Часто від багатьох і далеких
мандрівок мало що залишається, а від поїздок близьких
і заглиблених - все в душі. Хочеться поєднати в серці
справжню увагу до проблем часу і до долі «тітки Дарки»
(Твардовський). Намагаєшся драматично аналізувати
життя, катуєшся в чагарниках самоаналізу. І так важ­
лива творча безжальність до самого себе, а ще б іль ­
ше - творча увага до праці твоїх далеких і близьких
колег у літературі 1.
Саме збірник літературно-критичних статей та есе
«Д ухов н и й м еч » дає певне уявлення про його погляди на
природу худож ньої творчості, основополож ні «точк и
опори» світоглядних засад творця, без як и х він не може
співвідносити себе зі світом.
« С ходит и світ вздовж і впоперек» Івану Драчеві, без­
умовно, пощ астило - як і відкрити себе «вітрам сучасно­
с т і» у різних посадових і громадських іпостасях. А дж е
« гн ізд о із спориш у» , що його романтично «м ости в » ран­
ній Драч, м усило пройти перевірку часом —і тестувати
його ж иття.
Ситуація «н а к и н ут о ї» історією відповідальності укра­
їнської творчої ін теліген ц ії в посткомуністичному сусп і­
льстві, щ о її афористично сф ормулювала Л . Костенко:
«К у д и подіт ись від політ ики? Залізла в душ і нам по л і­
к т и к и », коли найкращ і сподівання розбиваються об
«в и ш к ір » реальності, досить відверто прокоментована
Іваном Драчем: « Сенс переламується і виламується
зм іст / / І виверт аються нутрощ і, смію т ься з н а с ». Са­
ме ця ситуація, можна сказати, й розм еж увала україн­
ське шістдесятництво, яке стало прообразом суспільни х
перемін, —на тих, хто активно влився в демократичні
державотворчі процеси, як, скаж імо, Іван Драч чи
1 Драч І. Духовний меч: Літературно-критичні статті та есе. -
С. 247.
368 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
І. Дзюба, й на тих, хто «в гли б и в » себе лиш е в худож ню
творчість, як-от В. Ш евчук чи М. Вінграновський.
Іван Драч - лю дина публічна, суспільно заангажова-
на. Один із лідерів демократичного р уху України, бага­
торічний голова Конгресу української ін теліген ц ії, один
з-пом іж тих, хто стояв біля витоків Народного Р у х у
У к раїни (Н Р У ) - перш ої оф іційної української антира-
дянської організації, він чимало зробив д ля повернен­
ня народові його національної гідності й культур н ої
пам ’ яті, д ля розбудови державності.
Я к поет і публіци ст він, безперечно, має свою ш калу
м оральних цінностей, свій власний досвід, власні спо­
стереження, іл ю з ії й розчарування, що прочитую ться як
у його п ублічн и х виступах, так і в рядках поезії остан­
нього десятиріччя.
Речник м олодої україн ської демократії, Іван Драч по­
стійно акцентує на консолідації української ін т еліген ­
ц ії, звертається до уроків У к раїн ської народної респуб­
л ік и , українських визвольних змагань 1917-1921 рр1.
П остійн і ап еля ц ії до держави - як віра в її потенційні
спроможності:
Сама інституція держави придумана народами і націями
для того, щоб утілювати загальну волю до самозбере­
ження, що неможливо без державного піклування про
культуру й духовність, про розум, душу і гідність сп іль­
ноти. Доки суспільство до своєї, ним самим організова­
ної сили - тобто до держави висуває категоричну вимогу
розвивати науку, культуру, освіту, мову, шанувати віру
і звичаї нації, доти ця людська спільнота життєдайна.
Доки вона оцінює придатність своєї влади за цією м ір­
кою, нація має перспективу 2.
Ц ей ш істдесятницький романтизм у п убліч н ій д ія л ь ­
ності, актуалізований самою історією , побивається по­
етовим словом, яке посилається серцем як влучний по­
стр іл в іл ю зії. А д ж е як поет він розум іє: « Ром ант ичні
зам ки будуємо з диму. // І димом розвієм ось. Р озст р іл я ­
ні сльоза м и*. І переймається емоціями: « І таке зат яж ­
не педантичне зна т т я // / надсадний т акий урок*.
1Драч І . Уроки Української народної республіки // Л іт . Україна. -
1998. - 26 лют.
2 Драч І . Інтелігенція і вибори // Л іт. Україна. - 1998. - 26 бер.
Баладний вектор Івана Драча 369
Ц е - пізн ій Іван Драч у своїй поетичній іпостасі. Г ір ­
ко-іронічний, часом глибоко саркастичний. Однак у цій
добі превалює Іван Драч - публіцист, Іван Драч - речник
молодої української демократії, яка важко, надсадно
здобувається на гіркий досвід, отримуючи ж орстокі уро­
ки. Й ого виступи та статті виокреслю ють особистість,
становлення як ої припало на 60-ті роки м и н улого сто­
ліття.
Він заявляє:
Кожна нація з гордістю показує вірчі грамоти свого нау­
кового інтелекту як право на місце у вищому світовому
товаристві, не цураючись при цьому ні пафосу, ні пате­
тики, ні самореклами. Українство напевне має таку вір­
чу грамоту, от тільки ця грамота наша чи десь пропала,
як за Гоголем, чи не потрібна нам
Виступаючи проти «п оліти ч н ого парубоцтва і маро­
дерства», «патріотичного ч у б л ен н я », яке «в ж е не ви­
кликає нічого інш ого, крім презирства, і не обіцяє під­
тримки останнім з х у т о р я н *2, Іван Драч висловлю є волю
не тільк и к іл ін теліген ц ії, а й ш ироких мас насе­
лен ня - тим-то його слово тут гостре й відверте. Він бу ­
ває й різким:
М ільйони сучасників і нащадків мають право найсуворі-
шого осуду і присуду тим, хто береться визначати їхню
історичну долю, не замислюючись, що це таке і як по­
трібно діяти 3.
В останнє десятиріччя X X ст. в ньому превалює не
митець, внутріш ньо вільний від цензури й самоцензури,
а п оліти к дипломатичного ш тибу, який виважує кож ну
мовлену фразу, в чом у сам і зізнається:
Мені не раз дорікали і дорікають за політичну помірко­
ваність. Пояснюється вона просто. Я не хочу, щоб дозрі­
вали і перезрівали грона українського гніву і знову стру­
мували українськими сльозами і кров’ ю 4.
1 Там само.
2 Драч І. Національна консолідація історично неминуча // Л іт.
Україна. - 1998. - 12 листоп.
3 Там само.
4 Драч І . Інтелігенція і вибори // Л іт. Україна. - 1998. - 26 бер.
370 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Баладний вектор Івана Драча 371

Звісно, доповіді на Конгресах української ін т ел іген ­ митцем «ходін н я у в л а д у », адже у складних р еа лія х « се­
ц ії, виступи в парламенті чи навіть у пресі - це кон солі­ бе тримати — щ он а й ва ж ч е».
дую чі зак ли ки й апеляція до влади, як того вимагає по­ Катарсисні мотиви, щ о зазвучали у Драчевій поезії
сада й конкретна історична ситуація. Том у маємо м ож ­ на переломі тисячоліть, не стосуються сумнівів щодо
обраного ним на початку 60-х років ш ля ху : вони всу­
ли вість звернутися і до поезії останнього періоду. Саме у
ц іль спрямовані проти самої абсурдності української
вірш ах виявляється та розкутість дум ки й мислення,
політики:
я к о ї офіційна особа часто не може дозволити собі виго­
лоси ти з трибуни.
Отже, те, що залиш ається поза рядками промов і ви­ Дурна політика. Я знаю
Її лисичого хвоста.
ступів, емоційно проривається у Драчевих поетичних те­ Я наступив на хвіст той скраю.
кстах, нерідко сповнених іронії, а то й убивчого сарказ­ Мене він в смерть позаміта.
м у (йдеться про поезію його «п о літи ч н о ї д о б и »), тоді
як у публіци сти чни х виступах він більш заангажова-
ний політичною етикою й зобов’ язаннями, стиснутий І ще:
обов’ язками й специфікою тих політи чни х чи громад­
ських інституцій, від ім ені як их виступає. Дурна політика. Н іколи
Нікому я не підхлібив.
П а р алельн і дискурси - публіцистично-декларативний
Мої приколи і проколи
та поетично-сповідальний - часто виявляю ть глибокий Вартніші всіх дурних лобів.
внутріш ній конф лікт. О скільки роль індивідуального Це пійло пив я. Повертаю.
мистецького голосу в Івана Драча пізнього періоду дещо Не мій це хліб. Не тих умів.
«стер та» активною політичною діяльністю , спостеріга­ Дурна політика. Картаю,
ємо, по суті, витіснення худож ньої органіки із поетичної Бо мудрої, мабуть, не вмів
палітри: на другий, поетичний дискурс значною мірою
«н ак лад ається » специфіка перш ого, а часом і зовсім по­ Саме тепер поет виявляє «творчу безж а льн ість» до
глинається ним. самого себе, задекларовану у 80-ті роки м инулого сто­
ліття . Відчута ним раніше «...нагіст ь слів. Така газет на
Я п ’ ять років займався політикою і така солона...» набирає інш ого звучання й інш их
І став дурнішим у п ’ ять разів - контекстів.
Проспиртований злободенною пліткою, Вдаючись до худ ож н іх засобів важ кої іронії, навіть
Я ще й досі не протверезів... сарказму, поет зчаста карнавалізує свої «п о літ и ч н і ві-
А в такій неймовірній спиртовості, з і ї » , театралізую чи національну драму з допомогою кар­
Хоч тебе вже вітають світи, навальної поетики см іху і кпину:
Дуже легко слизатись на совісті,
Дуже тяжко по правді іти ...1
Президент за президентом - президентів ціла тьма.
Треба ще якогось -ента, та народу вже нема.
- щиро зізнається поет і політи к Іван Драч, щ о зсере­ В Корпорації стагнації, лиш влучи один момент,
Є реформи для проформи — є для форми президент.
дини відчув на собі всі ті суперечності, я к і ставить перед
1Д рач І . Вогонь з попелу. П оезії (3 шістдесятих - у дев’ яності). -
К .: Рада, 1995. - С. 106. * Драч І. Сторінка поезії // Літ. Україна. — 1996. — 17 жовт. —С. 3.
372 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Лауреат лауреата на лауреаті догани -
І не знайдеш ти баскішого і дурнішого коня.
Графоманською дорогою без поразок і без втрат
Графоман для графомана - завжди Граф Лауреат.
Академік академіка так бундючно велича,
Стільки сяє академій - в дупі вже горить свіча!
І, засвічений, засмічений серед академічних звань,
Я іду студентом вічним в пекло сміху і повстань.
Та й мене вже в академіки - хоч ридай, а хоч вважай -
В Аргентині висувають із провінції Хайфай.
І совою набундючиться повна мудрості душа,
І тоді спалю я гонором цього дикого вірша
( «З е т р е г і і г о » )
Саме в таких поетичних інвективах, щ о нагадують
«важ кий м е т а л», пізній Іван Драч нагадує нам раннього
Івана Драча, т іл ь к и тембр і забарвлення поетичного
голосу - різні.
«Помаранчевий д и ск ур с», започаткований Іваном
Драчем на початку 60-х років м инулого століття, роз­
гортався від «М узи чн ого етю да» з посвятою І. Дзю бі
(зб. «В огонь з п о п е лу », 1995), датованого поетом 1962-м,
де «П ом аранчева ст игла палітра // Горизонт у вина по­
д а є » - ч е р е з рядки: «Т в о є чисте, густ е, провітрене, //
Пом аранчеве серце т во є» - до «оранж евого ш ептання» -
через « П о е з іє , сонце моє оранж еве» («Б а ла д а про со­
н я ш н и к »):
Дивлюся зорям в мерехтливі вічі,
В оранжеве шептання: «Поспіш ай!»
( « Н і ж у сонці», Т. 1, С. 124)
Ц ей ш істдесятницький «помаранчевий дискурс» не
вибухнув на початку X X I століття таким потуж ним нео­
романтичним збуренням, як це мож на було очікувати.
Однак попри весь сарказм, іронію та самоіронію остан­
н іх років у творчості поета переважає державницька ві­
ра в майбутнє України:
1 Драч І . Вогонь а попелу. П оезії (3 ш істдесятих - у дев’яності). -
К .: Рада, 1995. - С. 85.
Баладний вектор Івана Драча 373
Кругом будується біда.
Збудується, держава буде...
І празником повстане будень,
Над всі приниження й труда *.
( «Кругом будується біда» )
Так само щедрою на здобутки є кінематографічна сто­
рінка творчої діяльності Івана Драча. Він —автор сценарі­
їв ф ільм ів: «К ри н и ц я д ля сп р а гли х » (1964), «К ам ін н и й
хрест» (1968), «Ід у до тебе» (1971), «П р оп ала грамота»
(1972), «Д ід лівого крайнього» (1974), м ультф ільм у
«К р и л а », «Вечори на хуторі б іл я Д и к а н ьк и » (1983),
«М ам а рідна, лю би м а» (1986, у співавт.), «В інчанн я зі
см ертю » (1992, у співавт.), «Таєм н иця, забрана Чингіс-
хан ом » (2001, у співавт.) тощо. Автор спогадів про
С. Параджанова «Т рагіч н а к в ітк а» (див.: Сергій Пара-
джанов. Злет. Трагедія. Вічність. - К ., 1994). Очолює
М ем оріальний фонд І. Кавалерідзе. Самому ж Івану Дра­
чеві присвячено телеф ільм Р . Сфименка «Ів а н Драч.
К р едо» (1990).
З-поміж нагород, якими відзначено здобутки митця й
громадського д ія ч а — за збірку поезій «К о р ін ь і крона»
(1976), Державна премія С РС Р, (1983), орден князя
Ярослава М удрого V ступеня (1996), звання «Герой
У к р а їн и » (2006) та ін.
«...А в слові вибухне усе!»
М абуть, ніхто так виразно не окреслив місце свого
сучасника в реаліях другої половини X X століття, як це
зробив Іван Драч - великий бунтівник у царині тради­
ц ійних худож ньо-образних засобів, творець парадоксів
та ін телектуалізм ів , поет, який на повен голос заявив
свою * причет ніст ь планет арну» і водночас зумів, як
ніхто інш ий, «вп исати » у світовий поетичний космос
українську душ у у її часто трагічних метаморфозах,
спровокованих суперечливим часом.
Я к щ о тем поральність Л . Костенко, найбільш у гл и б ­
лен ої з-поміж представників покоління ш істдесятників
в онтологічн і пракорені буття українства - у межах
1 Там само. - С. 105.
374 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
антитези м и ть-вічн ість, то тем поральність Івана Драча,
попри планетарність голосу, відображає алгоритм су­
часної йом у епохи й здебільш ого «урам кована» в м еж і
одного, присутнього в індивідуальній д олі поета, сто літ­
тя. Н авіть тоді, к о ли поет проголош ує: « А день який р о з­
кот ист ий стоїть. / / А я у нім, я к в золот ому кухлі, //
Стою на дн і у с іх м оїх ст ол іт ь» .
П ричом у, ця тем поральність має переважно й персо-
налістський вимір, зосереджена на проблематиці лю д и ­
ни, оск ільк и вимір космічний занадто абстрактний д ля
антропологічних реф лексій, час у ньому стиснуто до
неймовірно м алої величини, адже «ст о л іт т я - змор­
шка на чолі З е м л і». Сучасність —ось його темпораль-
ний маркер.
Саме «розкот ист им д н е м », «зол от и м к у х л е м », пов­
ним сподівань, бачився українським ш істдесятникам
початок їх н ьо ї обнадійливої епохи.
Власне, ця задекларована поетом позиція перебуван­
ня «н а дн і [ . . . ] с т о л іт ь », щ о відсилає дослідника до іс ­
торіософського дискурсу поета, насправді не є активним
«спостереж ним п у н к том », фокусом бачення пекучих
проблем сьогодення, а більш ою мірою допомагає лиш е
виразніше й гостріш е відчути цей «розкотистий ден ь» у
всіх його суголоссях і дисонансах. Намагаючись глибш е
збагнути сучасність - «н е як якийсь універсальний стан,
а як момент р у х у іс т о р ії»1, поет намагається «р озщ еп и ­
т и » цей доста динамічний момент я к атом людського
бут т я і, я к ж ивий крист ал, роздивитися його зусібіч
на сонячному промінні, аби заграв він перед нами усім а
чудодійними відтінками. Т іл ь к и синонім тому момен-
ту-атому - будень: на нього, як на чудодійну нитку, на­
низується лю дський досвід.
Проте не можна однозначно твердити, щ о Іван Драч у
своєму оркест руванні сучасного йому будня (часто у йо­
го небуденних, радше метаморфозних проявах) п ослуго­
вується, так би мовити, виклю чно свідомістю буденнос­
ті: він її всіляко охудож ню є, метафоризує, ін т ел ек т у а л і­
зує, зрештою, ош ляхетню є, тим самим розцвічую чи
1 Ільницький М . Іван Драч: Нарис творчості. - К.: Рад. письмен­
ник, 1986. - С. 99.
Баладний вектор Івана Драча 375
всіма барвами, тонами й півтонами, ускладню є парадок­
сами, запитаннями й несподіваними відповідями. І все
це злагодж ено «п рац ю є» на надмету: «п ід ір в ати » це по­
няття зсередини самої семантичної суті, щ о передбачає
устален у звичність, одноманітність і, зрештою, сірість.
Отже, вибудовується такий ряд:
Іван Драч - і метафоричність.
Іван Драч - і ін телектуалізм .
Іван Драч - і парадоксальність.
Іван Драч - і домінантна для нього солярна символіка.
Парадоксальність «р ан н ього» Івана Драча, попри
спонтанність вислову, ц ілк ом надається до означення
«експ ерим ен тальн а» і наче випробовує м еж і сприйняття
читача, готує його свідомість до подальш их експеримен­
тів у поезії, щ о визрівали в українській худож ній свідо­
мості й б ули розгорнуті в наступні д есятиліття в кращ их
зразках національної поезії.
У с і ці характерологічні ознаки Драчевої поетики вже
хрестоматійно засвоєні нами. Я к і те, щ о худож ня п а літ­
ра цього майстра слова пронизана естетикою новиз­
ни - хоч би як банально це звучало.
Том у ці параметри худож ньої образності можна під­
сумувати таким чином:
Іван Драч - і виклик.
В и к ли к буденності. І — парадокс! —пієтетне схилян ня
перед цією буденністю у всьому її розмаїтті, довжиною у
лю дське буття, оск ільк и ж иття пізнається т іл ь к и у «ф о­
рмах ж и т т я ».
А м п літ у д а « повсякденної бу де н н о ст і» Івана Д р а ч а -
а саме у її розш иренні полягає худож ня креативність по­
ета - від сільського обійстя, де чорно гарую ть «К ричев-
ські з порепаними нога м и » - до безмеж ж я Всесвіту, бо й
там знаходить свій тріумф альний «п р и т у л о к » земна л ю ­
дина, як ій вже затісно поміж переораних меж чорнозе­
му, в « м елодіях к р о п у », в «м ел одія х ги ч к и » і навіть се­
ред «оркест ру м ік р о ч а с т и н ». І саме це «в ер хов іття» ге­
роїзм у й пожертви змуш ує її пи льніш е вдивлятися в
буденний вираз земного.
Така ш ирока ам пліт уда реального будня дає поетові
м ож ливість, відкинувш и «лед а ч у п р остоту», випробову­
вати різні сти льові «те х н ік и худ ож н о сті», я к і апелюють
376 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
як до чуттєвої, так і до ло гіч н о ї сфери сприйняття, збу­
рюючи асоціативну та ін телек туа льн у сфери уяви.
Ц я абсолютизована новизна космічного осягу лю д и ­
ни, розбиваючи кап сулу буденності, розмикає худож ню
свідомість у Всесвіт, наповнюючи її відчуттям косм ічної
спорідненості й ні з чим незрівнянного масштабу буття.
Тим-то наскрізь «просонцене» слово Івана Драча не м ог­
л о не торкнутися косм ічної теми.
Солярна символіка поета, закорінена певним чином у
барокову свідомість (на рівні архетипів), ж ивлячись фо­
льк лор ом та нестримною поетичною уявою, органічно
занурилася у си м волік у косм ічну, яка, своєю чергою,
відлуню є « клекот ом с о н ц я ».
Космічна тема, щ о її Іван Драч намагається «осв оїти »
не лиш е на рівні риторики, а й на рівні наближ ення до
самої загадки буття як метафізичної проблеми, - наскрізь
ант ропоцент рична, перейнята відчуттям того, що розу­
мною «д у ш е ю » світобудови була й залиш ається людина:
Центр Космосу - Земля,
Бо на Землі живе Людина.
(«Спрага», Т. 1, С. 51)
Людина постає тут не тільки активним перетворювачем
світу, а й водночас і носієм ідеї вищої «в ла д и » - космосу.
Т а к у позицію А . Ткаченко називає навіть не стільк и гео­
центричною, ск ільк и гомоцентричною, гуманістичною 1.
Однак при цьом у антропоцентризм Івана Драча має
як персоналістський, так і загальноонтологічний вимір.
Н а перш ому рівні поетове слово перейняте проблем ати­
кою лю дини як індивідуальності - її неповторності, са­
модостатності. Н а другом у - ця проблема розмикається
у Всесвіт, у загальні закони світобудови, дещо романти­
зовані поетом: адже незаперечним центром цього Всесві­
ту залиш ається д ля нього Зем ля - і це мож на зрозуміти
як позицію людини-творця, перетворювача світу. Водно­
час епіцентром онтологічного простору д ля нього завжди
залиш ається сучасність —навіть тоді, к о ли у ньому пов­
ноголосо звучать «го ло си ін т ел ек т у» з м инулого.
1 Ткаченко А . Іван Драч: Літературний портрет. - К.: Дніпро,
1988. - С. 53.
Баладний вектор Івана Драча 377
Саме це останнє - найбільш потуж но відчувається в
поезії Івана Драча, поетика якого втягнута у вир науко­
во-технічних перетворень, і в цьому силовом у п о лі абсо­
лю т ної новизни, що невідворотно тяж іє над худож ньою
свідомістю, він мусить знаходити рятівну рівновагу м іж
традицією і радикальним новаторством.
Й деться, очевидно, не стільк и про т. зв. моду на тему,
ск ільк и про намагання відчути себе часточкою Всесвіту,
розпросторити свою спрагу новизни, почуття причет нос­
т і поза м еж і видимого, мож ливого. Звідси - таке не­
стримне поривання, означене як спрага —один із ч іл ь ­
них образів-концептів Івана Драча, у тому його ско-
вородинівському наповненні, щ о його актуалізували
ш істдесятники в добу науково-технічного прогресу:
...Пожерли ми незчисленну кількість годинників [сис­
тем], що крутяться, як на англійських дзвіницях, з
планетами, а планет з горами, морями й містами, та
однаково жадаємо - не змалюється, а народжується
спрага наша.
Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі
своїми буйними сестрами - чим щедріше їх споживаємо,
тим більше палить серце наше голод і спрага, а груба
наша заскорузлість не може здогадатися, що всі вони
служниці при пані і хвіст при своїй голові, без якої весь
тулуб ніщо (курсив м і й - Л . Г .)1.
Спрага пізнання, щ о є осердям Драчевої поетики й ім ­
ператив я к ої втілено в однойменному творі «С п р ага»,
сповненому п алки х «усек осм іч н и х» інвектив у розрізі
історичного досвіду епох і народів, у відсвіті тривоги за
долю людства, цілковито перебуває в контексті цього
ш аленого розкручування науково-технічного «озброєн­
н я » на всіх рівнях ж иттєдіяльності - з усім а цивіліза-
ційними загрозами та морально-етичними проблемами,
що звідси випливають. І водночас саме імперат ив спра­
ги як найбільш креативний концепт лю дського буття дає
м ож ливість поетові худож ньо освоїти й на своєму рівні
розгорнути таку тем у космічного звучання, вперше за­
явлен у В. Вернадським, як напрацювання ноосфери -
синтетичного втілення інтелектуального й ментального
досвіду людства.
* Сковорода Г. Твори: У 2 т. —Т. 1. —К.: Обереги, 1994. —С. 337—338.
378 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Внутріш ня (і зовніш ня) позиція людини-гвинтика,
що її культи вувала тоталітарна система, духовно чуж а
поетові, несумісна з бунтарським світовідчуттям, потре­
бувала сатисфакції, тим-то його «технократи чна» поезія
героїзується завдяки вивищенню людини-творця. Звід­
си - пафос косм ічної теми, звертання до технічного коду
доби з її синхрофазотронами та протуберанцями.
Однак внутріш ня л о гік а «р аціоналістичного начала в
енергетичному п о тен ц іалі» Івана Драча 1 пробудж ує до
ж иття не тільк и пафосно-вітальні мотиви, а й мотиви
тривож ні, застережні.
Саме в си лу своєї інтелектуально-розм ислової основи,
яка йш ла у парі з емоційною , образно-вибуховою, поезія
Іван Драча відобразила суперечності самої доби: проти­
стояння антропоцентризму (втілен ого у кращ их предста­
вниках гум аністичного спрямування) та технократизму.
Останній, навіть одухотворений поетом із пози ції люди-
ни-творця (а не сліп ого виконавця, «гв и н т и к а »), все ж
опонує лю дськом у духові, оск ільк и перетворює Ь о т о за-
ріепз на істоту, підпорядковану м атеріальній меті, а не
духовній. До того ж ця «осучасн ен а», урбаністично-тех-
нократизована поезія оприявнює, так би мовити, прелю­
ди застереж ення - і в цій м іс ії заст ереж ення Іван Драч
почувається своєрідним деміургом.
Онтологічна парадигма, засадничо окреслена згодом
поетом як «К о р ін ь і крона» (назва збірки, 1984), у як ій і
відбувається вибух метафоричності Івана Драча, має свої
визначальні концепти, що обертаються довкола тріади:
земля, людина і т ворчіст ь (я к процес творення, еквіва­
лен т сам ореалізації лю дини, світотворення). Однак ця
нібито онтологічна парадигма стискається у Івана Драча
до поняття «суча сн ість» (або «теп ер іш н ість» —як кон­
текст і відбиття присутності авторового « Я » у св іті) й
пруж инить у м еж ах цього тем порального розгортання.
П руж инить усім а м ож ливим и дисонансами й парадокса­
ми, що випливають із новітніх характеристик епохи і,
відповідно, новітніх проблем: усе, щ о з ’ являється в світі
під грифом «н о в е », має і свій зворотний бік, щ о леж и ть,
1Д зю ба І. «Народж уйте себе допоки світу...» (Іван Драч) //
Д зю ба І. З криниці літ: Твори: У 3 т. - Т. 3. - К.: Видавничий дім
«Києво-М огилянська академ ія», 2007. - С. 584-602.
Баладний вектор Івана Драча 379
як правило, у сфері етичній, оск ільк и зміню є не тіль к и
параметри довколиш нього ж иття, а й світогляд лю дини.
Власне, це та тема, що її з усією гостротою намагається
актуалізувати на риторичному рівні чи не єдиний з-по­
м іж ш істдесятників - Іван Драч.
У р баніст ична асоціат ивніст ь Івана Драча, попри
всю новітню терм ін ологічн у риторику, пуповиною внут­
ріш нього чуття прив’ язана до сти хії природи з її ж иви­
ми ритмами й несподіваними, але такими зрозум ілим и
нам комбінаціями метаморфоз і синтезом, щ о дає не­
змінний ефект доцільност і й органічност і.
У своєму опоетизовуванні будня, намаганні підняти
його до рівня всепланетарних концептів, поет навіть на­
магається знайти «р ів н ов а гу» неспівмірних величин:
планети і картоплини 1 (згадаймо: лети ть у « косм ічний
кагат наша сипка земля — к а р т о п л и н а »), щ о жодною
мірою не применш ує, не баналізує наш і уявлен ня про
Землю як про одвічну коли ск у нашого буття, а тільк и
розш ирює семантичну наповненість косм ічної теми.
Д л я Івана Драча сфера повсякдення постає як найви­
щ ий акт творення, в яком у полягає сенс буття. Д ов к оли ­
ш ній світ д ля нього —це витвір уяви та рук, «ск лад ен а »
чи, радше, витворена поема чи симфонія, в я к у кожен
повинен додати свою креативну «н о т у »:
А буде світ, яким його складем,
Чи витворим, а чи спородим в муції
Він твориться! По граму! Скільки драм!
З піску життя ці золотаві грами...
Тож не зрони, а сотвори свій грам,
Йдучи від брами і йдучи до брами...
(«Зелена брама», Т. 1, С. 206)
«С вітотворення» тут виступає як усвідом лений акт і
водночас як м ож ливість саморепрезентації лю дини в
просторі й часі, а тем поральність конструктивного будня
тримає на собі всю структуру мистецького бачення.
Імператив творчого начала, сам ореалізації й самоак-
тивапії лю дини, чи їй волі підвладне все - від проростан-
1 Ільницький М . Іван Драч: Нарис творчості. - С. 48.
380 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Баладний вектор Івана Драча 381

ня зерна у чорноземі до прориву в космічне позазе- Л . Костенко, В. Симоненка, В. Забаштанського та ін.

м ’ я - дає м ож ливість поетові розгорнути худож ню м о­ М и нуле століття - час розквіту балади як
д ель надзвичайно інтенсивного буття лю дини у X X сто­
жанрово-поетичного адеквату такої структури світовід­
л іт т і. І водночас Іван Драч постійно театралізує буден­ чуття, в якій героїчна подійність утворює завершений в
ніст ь як процес ж иття, причому діє тут як за законами часі фабульний субстрат, а ідейно-емоційну домінанту
драми, трагедії, так і трагікомедії. А л е при цьому чи не становить актуальне переживання трагедії ліричним
завжди керується принципом символічного - як умовою суб’ єктом 1.
універсальності.
Так, покликана романтизувати трагічну епоху, бала­
На кону —увесь світ, а дійові особи —від скромних
да постає жанровим маркером героїзац ії свідом ост і.
безім енних сівачів до титанів епохи Відродж ення. Проте
Тим-то вона виявилась чи не найоптимальніш им ж ан­
й у цьому розрізі історичний дискурс проектується на
ром репрезентації насиченого драматичними подіями
проблеми сучасного світу, темпоральна амплітуда тут
X X століття. Саме вона є визначальною д ля трагічного
швидше умовна, універсальна, аніж «ж и в а », насичена
історіософського дискурсу ц ієї епохи пош уку людиною
конкретним буттям. Попри це маємо підстави говорити
власної ідентичності та меж м іж добром і злом —уж е то­
про те. щ о саме наскрізь «ба лад н и й » Іван Драч постає у
му, що її худож ньо-естетичні параметри дають ш ирокі
всій своїй драматичній напрузі поетичного розм ислу в
м ож ливості д ля моделювання ескалації напруженого
контексті X X ст., належ ачи до десятки кращ их європей­
ських поетів. розгортання модусу буття в опозиції свій / чужий.
У дискурсі українського шістдесятництва жанр бала­
З огляд у на своєрідні естетичні параметри та поетичні
ди постає не тільк и худож ньо-емоційним полем д ля пе­
засоби жанр балади відіграв важ ливу роль в історії л іт е ­
ратури, змінивш и її парадигму у сфері м оральних ідеа­ реакцентації понять свій / чужий чи д ля випробування
потуж ного метафоричного заряду. Узявш и на себе креа-
л ів та ем оційно-психологічного наповнення універсаль­
них сюжетів. Я к наскрізний д ля слов ’ янських літератур тивну роль носія см ислів, він, однак, певною мірою
спричинений і захисною реакцією свідомості на драма­
жанр, балада має вісьову ром ант ичну рефлексію, в осно­
тичні ви клики X X століття з його револю ціями, голод о­
ві я к ої леж и ть нерв переживання свідомістю драматич­
ної реальності, яка потребує оновлення, тим-то цей морами, війнами, тоталітарними системами. Така сво­
єрідна «втеча у ж анр» ставить певний психологічний
жанр ц ілком вписувався у неоромантичну парадигму по­
бар’ єр м іж межовою ситуацією чи кризовою подією та
етичного дійства українського шістдесятництва.
екзистенційно-сутнісним, глибинним, на рівні внутріш ­
В українській традиції балада, в генезі я к ої особливо­
нього « Я » , переживанням події. Водночас це і певна опо
го значення набуває моральний критерій (у сфері етики)
зи ц ія гіперпаф осові героїзму, яка розгортає дискурс
та завершеність сю ж ету (у сфері форми), займає особли­
буденного героїзму звертанням до реалій повсякдення,
во стабільні позиції. Я к правило, жанр балади обмеж ує
до героя у шатах «п р о с т о ї», «зв и ч ай н ої» лю дини, при­
автора у просторі й часі, тим-то баладний хронот оп має
кладом чого є, зокрема, і творчість Івана Драча.
свою щ іль н у темпорально-просторову м одель, щ о сприяє
переакцентації образного ряду на символічний. Романтичний пафос зазвичай надає трагічній і страш ­
ній у своїй суті реальності смерті, факт я к ої постає вибо­
20-ті-30-ті рр. трагічного X X століття з його пафосом
ром без вибору, ест ет ики подвигу, тим самим відволіка­
героїчної особистості були особливо сприятливими д ля
розвитку традицій баладної творчості доби романтизму, ючи буденну свідомість від екзистенційних вглиблень,
від натуралістичних переживань земного, реально-тра­
я к і й пізніш е пронизую ть собою століття: це засвідчив
баладний доробок і пізніш ого періоду, зокрема «п р и ­ 1 Кодак М . Траєкторія баладного трагізму. Динаміка жанру:
сутн ість» цього ж анру у творчості І. Драча, Б. О лійника, 20-ті-30-ті роки. - Львів: Престижінформ, 1999. - С. 4.
382 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
гічного, замикаючи її на абстрагованих регістрах усе-
загальності.
Натомість Іван Драч працює у сфері обернених по­
нять'. він ест етизуе передусім героїку бу дн ів - на про­
тивагу усталеним зразкам баладного дискурсу століття.
В ін надає своєрідної худож ньої епічності звичним, бу ­
денним речам: і такий підхід до атрибутики буденності
виражає не тільк и пієтетне схи лян н я перед цією буден­
ністю, а й намагання надати їй глибокого змісту, н ад іли ­
ти профанні речі сакральним сенсом.
Ідейна заданість часто диктує і відповідну сю ж ет­
ність, лок а льн о вихоплену з ж иття, яка, своєю чергою,
зміню ється темою -узагальненням. «Н ов елісти ч н е» на­
повнення балад розгортає своєрідні наративні м оделі, де
баладна «р ам ковість» увиразнює «зби р а н н я » в одному
суґестивному п о лі і певних «вставн их» жанрів, вклю че­
них до тканини твору фрагментів інш их жанрових р із­
новидів. Саме балади-розповіді узлагодж ую ть бунтівну
у яву поета із пильним спостережливим поглядом на те,
щ о оточує й визначає зміст поняття «б у д е н ь ».
Через актуалізовані чесноти, закладені в образах зви­
чайних тіток і дядьків, на як их, власне, й тримається
піраміда суспільного буття, та абстрактні ж иттєві кон­
цепти виживання у непростих історичних умовах (« Б а ­
лада про дядька Г о р д ія », «Б алада про дядька З ін ьк а »,
«Городня ба лад а», «Б алада про двох к о н е й », «Б алада
золотої ц и б у л і», «Б алада про в у зл и к и », «Б алада про
б л я х у », «Б алада банальна з бан альн и х» Івана Драча),
к о ли легендаризація доти буденної («б а н а л ь н о ї з баналь­
н и х ») речі переводить її у статус сакральної, твориться
своєрідна м іст ерія дебан ал іза ції худож ньої свідомості.
«Родова присутність» у баладі пам ’ яті чи сліду народ­
них голосінь та невольничих плачів жанрово увиразнює
той комплекс генет ичної вини, щ о його поколіннєво пе­
реж ивали в цілковито новій історичній ситуац ії та по­
етично декларували україн ські ш істдесятники. Тим-то
не викликає заперечення думка, згідно з якою балада
Івана Драча «позначена не тільк и цікавим синтезом ін ­
дивідуального і ф ольклорного (щ о, зокрема, доводить і
ц и к л стилізованих творів «Б алади з криниці ф ольк ло­
р у » - Л . Т .), а й см іливим розвитком літературної тради­
Баладний вектор Івана Драча 383
ц і ї » 1. Проте навіть подібні сти ліза ц ії з виразним ф ольк­
лорним локусом не позбавлені соціального підтексту, за­
глибленн я у драматичний нурт буття рідного народу, як,
скаж імо, це увиразнено в «Б а ла д і роду» чи в «Б алад і
про В довиння», тим-то модифікаційні надбання цього
жанру-трансформера у «в и к он ан н і» Івана Драча значно
розш ирю ю ться.
«П оети чна драм атургія» (М . Ільн и ц ьк и й ) Івана Д ра­
ча, в якого жанрова баладність постає як стан худож ньої
свідомості, дозволяє йому створити власну концепцію
баладного «відчитуванн я» сучасності. Ввібравши у себе
всі ознаки ліро-епосу та драми, балада як своєрідне м іж ­
родове жанрове утворення, розкриваючи свою ком пози­
ційно-значеннєву сутність, дає м ож ливість поетам-шіст-
десятникам худож ньо змоделювати ж иття у трьох його
пластах: подієвому, психологічном у та напружено-дра-
матичному. При цьому дискурс баладної кон ф лік тології
спостерігається у перелом ленні через трагос узвичаєного
буття —таким чином, через деталь буденного творить­
ся зримий портрет доби. Так, «Б алади буд н ів » (1967)
Івана Драча М . Ільн и ц ьки й розглядає
як зворотний бік, негатив «протуберанців серця» (одно­
йменна назва другої книжки поета, датованої 1965 р. -
Л. Т.), як голосу в його поезії «біосу» для врівноваження
з голосом «соц іум у», їх вічної єдності й вічного проти­
венства 2.
Я к щ о героїчна балада передбачає зміщ ення ракурсів
з буденного на героїчне, то опоетизовування ш істдесят­
никами буденност і я к вищ ого концепту епохи (у Д ра­
ча - піднятого до рівня буденного героїзм у з наголосом
на самопожертві, скромності, відчутті обов’ я зк у перед
лю дьм и, терпінні, традиційній для української м енталь­
ності лицарській, генетично козацькій зневазі до матері­
ального тощ о) трансформує поетичні площ ини від про-
фанного до сакрального, чом у сприяє й часом несподіва­
на метафоричність і см ілива асоціативність.
«К о н ф лік т о ло гія д у ш і» як філософсько-поетичний
імператив Івана Драча розгортається у царині соціальної
1 Ткаченко А. Іван Драч: Літературний портрет. - С. 29.
2 Ільницький М . Іван Драч: Нарис творчості. - С. 66.
384 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
проблематики, «зго р н у то ї» у філософські та м ораль­
но-етичні концепти, означені парадигмою л ю д и н а -соц і-
ум, де в центрі уваги перебуває «в а р тість» лю дини як
жертовного творця м атеріальних благ та духовних ц ін ­
ностей і де індивідуальне у його неповторності підноси­
ться до найвищ ої цінності.
У «соц іальн их медитаціях» Івана Драча антиподом ви­
сокої моральності «простого гер оя » виступає, зазвичай,
аморальне суспільство, соціальне тло з його підтексто-
вим навантаженням, а поетові, як правило, відводиться
роль своєрідного медіума м іж соціумом / індивідуумом.
Нова естетична якість баладного мислення Івана Д ра­
ча полягає насамперед у тому, щ о воно вносить у худ ож ­
ньо-естетичні параметри ж анру інш ий темпоральний
код. Я к щ о баладі зазвичай притаманна темпоральна
двоплановість, к о ли через м инуле проектуються акту­
альн і ф ілософ ські, морально-етичні проблеми сучасного,
то в Івана Драча, як правило, траєкторію баладного на­
пруж ення тримає актуалізований план *н и н і прису­
т нього» сьогодення. Нервом його виступає загострене
відчуття справедливості й апеляція до абст рагованої со­
віст і соціумного співтовариства (насамперед в тому кон­
тексті 60-х вчувається апелювання до однодумців, пе­
редовсім ін т ел іген ц ії) та конкрет изованого (актуалізова­
ного в кож ном у реципієнтові) співчут т я, адресованого
соціально упослідж еном у, не поцінованому «м а лен ьк о­
м у героєві ч а с у ». При цьому поетові вдається захопити
читача своєрідною магією іл ю з ії присутності, спровоку­
вати в ньому «від чуття свідка» й уболівальника.
Ц ей інш ий теморальний код дивним чином конгломе-
рує у баладах Івана Драча два паралельні темпоральні ко­
ди - код м и н улого й код майбутнього: вони, перехрещ у­
ючись, наче перетікають один в одного, оприявнюючись
в одному, здавалося б, парадоксальному образі, як-от у
«Б а ла д і про кібернетичний собор». Й тоді, аби пом ’ я к ­
ш ити цей «зу д а р » двох різних тем поральних клю чів
епох, поет відмовляється од «м оралізую ч ого додатку*
(М . Ільн и ц ьк и й ) або повчального пасажу і вдається до
такого ефективного худож нього засобу, як іронія.
Саме іронія (як а іноді переходить й у сарказм: див.
його «С аркасти чн е») узлагодж ує у Драчевих баладах та­
Баладний вектор Івана Драча 385
ке часом виклично-непоєднуване сусідство атрибутики
модерної доби з реаліям и епохи, яка вже стала історією ,
не допускаючи конф лікту м инулого / сучасного / май­
бутнього. Ц ьом у, зокрема, сприяє каскад потуж них
образів-інтелектуалізм ів, по-новаторськи закладений в
енергетику Драчевої балади (скаж ім о, «Б алада про гене­
а л о гію », «Б алада про кібернетичний собор »).
Свідомо приземлюю чи традиційний баладний пафос,
Іван Драч розгортає своєрідний необароковий дискурс,
що полягає, зокрема, у травестійному обігруванні тих
чи ти х тем. М ож на погодж уватись чи не погоджуватись
із думкою, щ о травестійність балад Івана Драча висту­
пає радше сублім ацією пригніченого «безневинного вин­
н о го» авторського « Я » , щ о пов’ язується з відповідальні­
стю за світ і лю дину в світі 1, однак незаперечним є
факт, щ о за переважного дотримання всіх ж анрово-стру­
ктурних особливостей балади (як-от певна заданість, ес­
кізність, наявність антиподів, ретроспекцій, конф ліктна
напруга, таємничість) не всі Драчеві балади відповіда­
ють класичним зразкам ж анру, натомість вони мають
всі ознаки м одернізації жанру.
К лю чові слова худож нього баладного світотворення
українських ш істдесятників, зокрема, й Драча, - древо,
р ід, сонце, соняш ник, коріння, крона, воля, вогонь, надія,
слово, народ, матір, земля, покута, любов, душа, висо­
та, дорога, вода, пісня, голос, совіст ь, світ та ін. нерідко
креативно «закодовані» вже у самих іменникових на­
звах творів, пунктирно означують світоглядне опертя на
основи народної м оралі та християнські цінності.
Принагідно: Іван Драч і в назвах своїх книж ок ном і­
нативно конкретний: тут він свідомо позбавляє себе л і ­
ризму, сентименту, розлогої метафорики: слово як носій
авторської ідеї, см ислу наближ ається тут до символу,
знаку, що передбачає багатозначну підтекстовість: за
ним, як правило, стоїть ц іли й світ, окреслений духов­
ним виміром.
Поєднання лексики простонародної, яка забезпечує
семантичну достовірність буття, і лексики літературної,
інтелектуалізованої, насиченої сентенціями, щ о «п ід т я ­
1 Юрчук О. Необарокові тенденції в українській літературі X X ст. /
Автореф. ... канд. ф ілол. наук. - К ., 2007. - С. 8.
13 10-125
386 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
г у є » читача до рівня світової цивілізаційн ої культури ,
дає чудодійну сум іш співпричетності до постання «н ов о­
го с в іт у », створює відчуття «конкретної р еальн ості», а
отже, тієї правди ж иття, відображення як ої у слові ба­
чи лося ш істдесятниками основним їхн ім мистецьким за­
вданням.
Звідси - своєрідна ритмічна поліф онія поетичного ви­
слову (щоправда, часом збурена дисонансами, але й ті
дисонанси творять у Івана Драча поліф онію - лиш е ін ­
ш ого рівня), всередині як ої виявляє себе й своєрідна
«ситуативн а» ритмомелодика, яка камертонно «задаєть­
с я » яскравістю образу і ним же модифікується й транс­
формується у наступних своїх розгортаннях. Н а це за­
вдання «п рац ю є» апробована поетом практика звукової
поліф онії, морф ологічних повторів, внутріш ніх рим, а
також система тропів, «ор ечевлен а» метафорика, поде­
куди афористичного типу, що, зрештою, забезпечує
ефект асоціативних нашарувань, а отже, стереоскопіч­
ності поетичного бачення.
У точному розумінні слова поетичне «сьогодні» балади
вже не належить теперішньому часові. Воно актуалізо­
ване художнім хронотопом з минулого, завершеного
трагічним чином. Вольова поетична актуалізація доко­
наного минулого —адекватний баладному мисленню спо­
сіб увиразнення трагічного відчуття дійсності, її траге­
дійно намагнічених антагонізмів 1,
однак баладний доробок другої половини X X ст. дає
підстави говорити про модифікацію поетичного балад­
ного мислення, спричинену реаліям и інш ої соціокуль-
турної доби.
Баладний баланс Івана Драча розгортається у паради­
гм і: від притчі до медитації, а сама «нараційна балад-
н ість» (де балада постає «ж анровим архетип ом », за
А . Ткаченком) нерідко випливає і з урбаністично-техно­
кратичної тематики. Таким чином два береги «баладн ої
р ік и » - патріархальний з його поетизацією споконвічної
сільськ ої праці і технократичний з його новими акцен­
тами буденного героїзм у й імперативу творення —і забез­
1 Кодак М . Траєкторія баладного трагізму. Динаміка
20-ті-30-ті роки. - С. 5.
Наладний вектор Івана Драча 387
печують той «між родовий синкретизм » (А . Ткаченко),
що вбирає в себе ознаки ліро-епосу й драми.
Тематично й худож ньо раціональний Іван Драч тим-
то й цікавий, що ця його раціональність, суголосна епосі
науково-технічної револю ції, виброджує, як правило, на
інтуїтивній спонтанності, емоційності, провокативності
і творить той потуж ний заряд метафоричності, щ о вра­
зив свого часу читача й нині не перестає дивувати своєю
парадоксальною «сч еп лен іст ю », дивовижною злю това­
ністю, здавалося б, віддалених м іж собою образів.
...Творець парадоксів, Іван Драч і сам потрапляє у
пастку парадоксів: від них не може застрахуватися на­
віть талановитий митець.
Власне, як наприпочатку свого творчого ш л я х у Іван
Драч заявив про себе вимогливим запитанням: «Н ав іщ о
я? Куди моя д ор о га?..», так і на початку X X I століття
перед зріли м поетом, визнаним майстром Слова, громад­
ським діячем стоїть, образно каж учи, все та ж таки «Б а ­
лада зі знаком запитання» із найширшою амплітудою
невідповідей (або: запитань без відповідей): від нерозга­
даної таїни буття, що все щ е залиш ається, навіть д ля то­
го, хто спрагло ш укав істини, за зачиненими двери­
ма, - до незрозум ілих причин невдач і випробувань, що
їх якісь незбагненні си ли насилаю ть цій «з о л о т ій з е м л і»
у вигляді «д о л і три вож н ої», незр озум ілих навіть д ля то­
го, хто доклав і своїх зуси ль до розбудови державності.
А вже у розрізі цих національно глобальн и х проблем су­
то екзистенційні втрачають нині свою, коли сь гостру по­
требу «озв уч ен н я ».
Ш л я х , « обплет ений кілометрами філософій, // Р а й ­
дугами симфоній і м ісячн их ін т е гр а л ів », певною мірою
наближаю чи поета до «дверей б у т т я », все ж залиш ає за­
гадку і дає підстави —через роки, вже на інш ом у витку
саморозвитку й розум іння, повторити, мовлене далекого
1965-го:
Щ о там, за дверима буття,
Обшпугованими дерматином?
Зірок золоте каяття
Мовчить мені тоном малиновим.
жанру:
388 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Стукаю в двері буття.
Щ о ж там, за дверима, до речі?1
То щ о, пош ук у парадигмі «к о р ін ь » і «к р он а » не ви­
явився плідним такою мірою, як очікувалося? Однак це
запитання слід віднести до риторичних: адже будь-який
ш л я х пош уку Істини приводить до віднаходж ення істин,
сума як и х завжди, у будь-якому випадку, є конструк­
тивним результатом - якщ о розглядати це з погляду
буття нації. Тим-то « з піску ж ит т я ці золот аві грам и»
лю дського досвіду й досвідопокладання у сп ільн у розбу­
дову світу мають свій сенс і своє незаперечне місце.
Н а початку 80-х років м инулого століття Іван Драч
розмірковував над призначенням поета:
Питають часто: коли висихають джерела поезії? Коли
поетові пора перестати мучити себе і читача? Це може
бути натяком і на те, що коли поет виписався, то здійс­
нюй свою суспільну функцію в той спосіб, що негайно
міняй перо з зів’ ялими крилами Пегаса на м ітлу двірни­
ка - більш е користі людям. Поет, справжній поет не мо­
же виписатись — це моє переконання. А що ж до муки,
то вона може бути і святою — не для самозаспокоєння це
тверджу, а в переконанні того, що розвиток людини, її
удосконалення без муки не буває 2.
Однак «час виверт аєт ься новим хут ром » і під о х и т ­
рим логарифмом зл а » у ці «р ок ова н і р ок и * важко збері­
гати первозданно чистий мистецький світ. Тим-то укра­
їн ськ і реалії, заангажувавш и одного з провідних поетів-
ш істдесятників у п оліти чн і обертони, затиснувш и його в
лещ атах політи чни х умовностей і невідповідностей, на
ж аль, неабияк у тя л и й, головне, помітно знебарвили
мистецький світ поета.
Зовсім інш а поетика пізнього Івана Драча відбиває не
так зовніш ні суперечності світу, як внутріш ні супереч­
ності самого автора. Точніш е, саме із перш их пророста­
ють другі, допомагаючи тим самим розкрити драму пи­
1 Драч І. Балада зі знаком запитання // Драч І . Протуберанці
серця. - К.: М олодь, 1965. - С. 74-75.
2 Драч І . Духовний меч: Літературно-критичні статті та есе. -
С. 41.
Баладний вектор Івана Драча 389
сьменника, що у своїх романтичних сподіваннях на до­
корінну перебудову світу зіткнувся, попри всі ін ш і, і з
проблемою персоналістського змісту, яка обертається у
парадигмі філософської антропології «бути самим со­
бою » й актуалізує вже, очевидно, нездійсненне: *М о ж е ,
себе на здогн а т и ...». Нові, іронічні, часом навіть з л і інто­
нації, свою соціальн у втому сам поет пояснює так: *Ц е в
мені т ак хиж о править ч а с ».
Однак, *коли ти в ч о р а ш н ій -я к згадка...*, важко за­
лиш атися, попри всю нібито глобальність проблематики
останніх збірок, таким ж е відкритим світові, всеплане-
тарним, як колись: настав час переосмислень і само­
заглиблень, і тільк и самій лю дині відомо, якою мірою
ця внутрішня робота постає як катарсисний акт «чесності
з собою ». А дж е проголош ений поетом заклик-імператив
вічного духовного поступу: « Н ародж уйт е себе, допоки
світ у !* не втрачає своєї підставовості. Тим-то, очевидно,
«в н утр іш н ій » «п із н ій » Іван Драч назавжди залиш иться
д ля нас загадкою, хоч би як ми його інтерпретували: за
вибором, вчинками чи поетичними інвективами.
Однак поезія цього сонцепоклонника, що заповзявся,
несучи *см ак сонця на ч о л і*, видобути *сіль сонця з гл и ­
бин и* буття (як , власне, й поезія Л . Костенко, М. В ін­
грановського, В. Симоненка, В. Стуса та багатьох ін ш и х)
має здатність повертатися: щ оразу у новому прочитанні.
І навіть якщ о вважати ш істдесятників лиш е дітьми сво­
го часу (я к це властиво багатьом з-поміж тих, хто ступав
у їхн ій слід ), їхн я поезія все одно повертатиметься, адже
історія —як свідчить сама історія —повторюється (якщ о
прагнути точніш ого вислову, розвивається по сп іралі),
а отже, час щ оразу народжує нас, к о ли ш н іх і ниніш ніх
(і наш их наступників), каж учи Драчевими словами, *до-
поки св іт у *. Свідченням том у є і той інтерпретаційний
ряд, що примнож ується від початку 60-х років X X сто­
л іт тя донині іменами відомих літературних критиків і
літературознавців, щ оразу розкриваючи нам дещо « ін ­
ш ого» Івана Драча — щ оразу нового у своїй інакш ості.

Б ІЛ Ь -Я К ЧЕТВЕРТЕ
МИСТЕЦТВО:
«спостережний пункт»
прози Григора Тютюнника
Я пишу трудно...
Гр. Тютюнник
Щ ирий він завжди.
Є. Гуцало
Існує незаперечна думка, щ о б іл ь - це четверте м и­
стецтво... П іс л я м узики, малярства, п оезії... Та водно­
час: чи існували б м узика, малярство, поезія - без болю?
Того, що називається четвертим мистецтвом, насправді
вкрапленим гарячою бурш тиновою краплею у кож не з
трьох попередніх: щоправда, різною мірою . А л е обли ш ­
мо цю нехитру арифметику... Йдеться ж бо про мистецт­
во у б о л іва т и , сп ів переживати, органічне д ля кож ного
справжнього письменника. Б іль, щ о пронизує його сер­
це, відтак є найпотуж ніш им природним сигналом про
неблагополуччя в тій чи тій соціальн ій або екзистенцій-
ній сфері лю дського буття, щ о апелю є до сигнальної сис­
теми: « системи с о в іс т і».
У прозі завжди є, як то окреслив у сповіді «С в ітло
д алекої зо р і» Р. Іваничук щодо творчості Григорія Т ю ­
тюнника, спост ереж ний пункт , «з якого йому видно
найбільш е світу —не в просторі, а в душ ах лю дей, у
їх н іх характерах і п с и х о л о г ії...»1: він його означив то­
понімом —селом Ш и лівк ою , звідки родом Тю тю нники
(відомою читачам під назвою «Т р о я н ів к а » у «В и р і»).
1 Цит. за: Черненко О. Не зм іліє пам’ яті криниця: спогади про
Григорія та Григора Тютюнників. —К.: Ярославів Вал, 2001. —С. 81.
« Спост ереж ний п у н к т » п р ози Г р и го р а Т ю т ю н ника 391
Загалом брати Григорій і Григір Тю тю нники —окреме
явище в історії українського письменства, яке, проте,
попри всі відмінності їхн ьо ї ідейно-худож ньої та сти льо­
вої палітри, слід розглядати в єдиному контексті еволю ­
ції худож ньо-стильової манери української літератури
X X століття. І йдеться тут не стільк и про актуалізац ію
проблеми предтечі і явищ а як такого (Г ри горій ), і навіть
не стільк и про парадигму соцреалізм у (нонсоцреалізм у),
в надрах як ої визрівало слово м олодш ого Тю тю нни­
ка —Григора, ск ільк и про контекст розгортання націо­
нального д ух у у його світоглядній тяглості й глибин і.
Однак, якщ о вести мову про Григора Тю тю нника, то
Ш и лів к а (а ширше —українське село середини м инулого
століття) виступає хіба зовніш нім пункт ом спост ере­
ження, звідки починалися ш ляхи у «в ели к е ж и т т я ».
А внут ріш нім спост ережним пункт ом , глибинним , за-
коріненим у буттєві первні, завжди була д ля письмен­
ника лю дська совіст ь. Н а ці своєрідні «в н утріш н і тере­
зи » проектується сприйняття й осмислення всіх ж итей­
ських ситуацій та душ евних гризот, перипетій д олі та
м оральних викликів.
І якщ о в контексті українського шістдесятництва л і ­
тературознавець і к ультуролог І. Дзюба апелює до совісті
переважно через розум (осм ислення) як сферу свідомого
сприйняття довколиш нього світу, то майстер «м а л о ї
прози» Григір Тю тю нник —через серце, чуттєво-емо­
ційну сферу, яка керується законами внутріш нього
відчуття та ін т уїц ії. Саме він чи не найглибш е зумів
розкрити природу й механізм « д ії» такого поняття, як
совіст ь, актуалізованого ш істдесятниками разом із кон­
цептами вини, відповідальності, м орального обов’ язку.
Совість у нього завжди йш ла поруч із правдою: правда
(правда реального ж иття і правда худ ож н я ) - це той
фундамент, на як ом у й проявляла себе така тонка
психологічна субстанція, як совіст ь. З ц ієї «точ к и кон­
ц ентрації» всіх чеснот і хиб кидає свій пильний погляд
на світ худож ник слова.
Ц я природна сигнальна система, що реалізує себе че­
рез актуалізац ію концепту «с о в іс т ь » , особливо гли би н ­
но спрацьовує саме в екзистенційно-худож ньом у просто­
рі Григора Тю тю нника. Совість зведена у письменника
392 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
до рангу «ви щ ого с у д д і», щ о ц ілк ом відповідало народ­
ній традиції і тим моральним засадам, я к і формува­
л и духовне здоров’ я нації. Письменник дає * знат т я
про совіст ь *, яка «з н а є » таке переживання, як ст ид
(забуте, катарсисне слово з праукраїнських мовних г л и ­
бин, що його в ниніш ньом у часі намагається відродити
І. Дзюба, оск ільк и слово * сором » у си лу різних причин
уж е втратило своє первісне, також «оч и щ ув а льн е» напо­
внення й певною мірою здевальвоване).
Творчість Григора Тю тю нника дає психологічно-
характерологічний зріз соціального ж иття українства
60 -х-7 0 -х років X X століття, завдяки чом у несе в собі
потужний людинознавчий потенціал і є, по суті, непе-
ревершеним худож нім документом епохи, щ о апелює до
емоційного сприйняття читача —найбільш глибокого й
точного. Проте навіть попри численні намагання дослід­
ників «збирати сти глі плоди тю тю нниківського талан ­
т у » 1 ця «м а л а » за формою, але потуж на за змістом проза
досі залиш ається глибинно не дослідж еною . Переважна
більш ість літературознавчих розвідок стосується про­
блем характеротворення, системи худ ож н іх образів то­
щ о, навіть розглядається з погляд у психоаналізу, однак
спроби збагнути драму самого письменника через психо­
логічн е розгортання його худож ньої м оделі світу в кон­
тексті самого шістдесятництва як етапного явищ а укр а­
їнської літератури, по суті, не знайдемо. Насправді ж
внутріш ня к о лізія , щ о спричинилася до трагічного за­
вершення життєвого ш л я х у письменника, ц ілком л о г іч ­
но «вп и сується » в епоху українського шістдесятництва і
віддзеркалює його д ух та атмосферу.
Однак постає питання: а чи був Гри гір Тю тю нник
ш істдесятником? І якщ о був, то яким? Однозначної від­
повіді тут, звичайно, немає, оск ільк и кож ний дослідник
на сьогодніш ній день бачить явищ е шістдесятництва
по-своєму - в різни х часових м еж ах, у різних проблема-
тико-естетичних обріях, я к і обрамлюю ть щ оразу інш ий
«ік он оста с» чи, радше, витворений різними уявленням и
й уподобаннями канон персоналій.
1 Іваничук Р . Один лиш е штрих 11 Вічна загадка любові: Літер а­
турна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письменника. - К.:
Рад. письменник, 1988. - С. 296.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 393
Дебютувавши своїми новелами й оповіданнями у
першій половині 60-х років X X ст. (перш а книж ка
оповідань «З ав ’ я з ь » з ’ явилася 1966 р.), Гри гір Тю тю н­
ник змуш ений був завойовувати прихильність читачів
тоді, коли в пробудж еній хрущ овською «в ід л и го ю » л іт е ­
ратурі «гр и м іл и » імена Л . Костенко, В. Симоненка,
І. Драча, М . Вінграновського, були вже відомі своїми
тріумфальними дебютами м олоді прозаїки В. Дрозд,
Є. Гуц ало, Вал. Ш евчук... Втім, уж е з перш их Гри-
горових публік ац ій в періодиці стало зрозум іло: цей
письменник, що вразив у сіх глибокою правдою ж иття,
оминувши якимось чином (на чому особливо н аголош у­
ють дослідники) важкий етап учнівства, займає окремі-
шнє місце як у культурно-м истецьком у ж итті України,
так і в її літературі: Григір Тю тю нник не належ ав до
К лу б у творчої молоді, довкола якого на початку 60-х гур ­
тувалися м олоді неофіти, не брав участі у його акціях.
Та й писати починав сперш у російською - і тільк и під
впливом старшого брата Григорія вже п ісля його смерті
повернувся до рідної мови, яка несподівано розкрилася
йому всією своєю невичерпною красою і вивчати я к у не
втомлювався ніколи. Власне, серйозне вивчення рідної
мови - як із глибин народної сти хії, так і з писемних
дж ерел, зокрема, словника Б. Грінченка - можна цілком
назвати свідомо продуманим процесом учнівства - як,
зрештою, й ті уроки мудрості й творчої вимогливості,
що їх давав старший брат - Григорій Тю тю нник, чию
дум ку Григір дуж е цінував.
Я к згадує І. Дзюба, Григір був далекий від «буд ь-як о­
го сектантства й гр уп ів щ и н и », зокрема й у літературних
«сим патіях і см а к а х »1, —і вже такою позицією в столи ч­
ному середовищі заявляв про свою ц ілковиту самодоста­
тність. Сповідуючи *силу правди, і т ільки п р а в д и », пи­
сьменник зважився на ризик відмови од худ ож н іх умов­
ностей: замість того, аби привернути до себе увагу
♦ хи м ерн істю », щоб видаватися «м о д н и м », актуальним
(таку худож ньо-стильову палітру, очевидно, сприймав
як відірваність од ж иття, своєрідну зраду «правді фак­
1 Д зю ба І . Смуток правди в Григорових очах // Длоба. І . З криниці
літ: Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський мери­
діан. Зі спогадів. - С. 801.
394 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
т у » й «правді х а р а к тер у ») - занурився у фактуру р еаль­
ного ж иття. Тим-то і явив українській літературі, що
перебувала у пош уках формотворчих засобів, складну
простот у ж и т т євої авт єнт ики такої потуж ної пере­
конливості, щ о відразу зарекомендував себе письменни­
ком стефаниківської глибини, подібних яком у на той
час не знаходилося.
А проте маємо всі підстави —за світоглядно-естетич­
ною настановою та аксіологічною системою коорди­
нат —розглядати постать цього письменника у контексті
ш істдесятництва, зараховуючи його, умовно каж учи, до
«духовн ого ш істдесятництва» або, скориставшись озна­
ченням І. Дзю би, «літер атур ного однодум ства», яке
«п рац ю вало» на розхитування та підрив самих основ де­
кларованого ідеологічною системою «розвинутого соціа­
л із м у » та витвореної ним літературно-м истецької моде­
л і - соцреалізм у (я к дзеркального відображення заідео­
логізованої сусп ільн ої м іф ології).
Проза Григора Тю тю нника - попри відсутність ідео­
л о гіч н и х реалій тієї доби у їх інститутивних формах -
гост ро соціальна. Т іл ь к и гострота ця передана не так
через конф лікт зовніш ній, як конф лікт внут ріш ній,
психологічний, оск ільк и саме лю дське серце у його
тривогах відлуню є суперечностями м іж буттям зовніш ­
нім і буттям внутріш нім, урельєфнюю чи лю дську свідо­
м ість психічними переживаннями ти х чи тих соц іаль­
них к о лізій .
Д іа ло г зі «світом вели к и м » через світ «м а лен ьк и х ге­
р о їв » - т а к и й комунікативний простір розгортає пись­
менник у сфері традиційної м оралі з її усталеним и, пе­
ревіреними віками приписами щодо моделей поведінки
та рольових домінант у царині м іж особистісного с п іл к у ­
вання. І водночас це й худож ньо-образна інтерпретація
суголосся та дисонансів цього світу, пропущ ена крізь
мембрану авторової душ і.
Тим-то проза Григора Тю тю нника постає як вели­
ка м іст ерія душ і « маленької л ю д и н и » радянської епо­
хи в антропологічній парадигмі народж ення / смерть,
щ о, своєю чергою, розгортає антагоністичність кате­
горій добра / зла, правди / неправди, світ ла / піт ьми,
а вже в ній —пош ук відповідей на вічні запитання,
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 395
що обертаються в тому ж таки ж иттєвому к о лі на­
родж ення / смерті.
«...Мав душу, як відкрита рана»
...І що я в господа за людина!!! Н і в чому немає мені ані
міри, ані втіхи - ні в любові, ні в стражданні, ні в захоп­
леннях, ні в сумі пекельному. Неприкаяний я 1, -
записав Григір Тю тю нник 1972 р. у своєму щ оденни­
ку, вихлю пую чи з самого дна душ і неперебутній б іл ь і
силкую чись пізнати складну свою, незбагненну й ним
самим лю дську натуру, свою долю , в якій, як у краплині
води, відбилася доля рідного народу (щ о вже нам, дослід­
никам, підступатися до ц ієї таїни, коли й сам письмен­
ник, тонкий знавець лю дської п си хології, спинявся в
подивуванні перед своєю вдачею).
Часом і сам різкий, непоступливий, непримиренний
до лю дської ницості, до будь-якого крутійства, і водно­
час совісливий, чутливий до чуж ого болю , вразливий,
він, як ніхто інш ий, розумів, яке незахищ ене лю дське
серце, як легк о його скривдити, а то й поранити. Сам
гостро реагував на найменший вияв образи чи прини­
ж ення —і такими ж вразливими створив і своїх героїв.
З лю бов’ ю виписані ним у 60-ті—70-ті роки, вони ще
«ж и в у т ь » меж и нами. Н а їхню долю випало, крім го ло ­
домору, воєн і розрухи, ще одне, вже ниніш нє випробу­
вання —випробування свободою та руйнівною зневірою,
новою ж итейською незахищ еністю перед меркантиліза-
цією м оральних засад та духовних первнів...
...Григір (Григорій - за документами) М ихайлович
Тю тю нник народився 5 грудня 1931 р. в селянській ро­
дині у селі Ш и л ів ц і Зіньківського району на П олтавщ и­
ні. «Х а т а наша, батьківська й дідівська, старовинна, з
плетеним бовдуром і без віконниць, стояла над ш ляхом ,
щ о веде з Полтави до Гадяча. С тояла при самій греб­
л і - вся у вербах, берестах, ж овтій акації та бузи н і»
1 Вічна загадка любові: Літературна спадщина Григора Тютюн­
ника. Спогади про письменника. - К.: Рад. письменник, 1988. У ній:
Немає загадки таланту... Частина перша: Григір Тютюнник: Авто­
біографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 64.
396 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
(«К о р ін н я » ) - писав він про свої родові дж ерела. Зазнав
у с іх випробувань, щ о випали на долю його голодного по­
колін н я. О скільки 1937 р. було безпідставно заарешто­
вано батька, деякий час виховувався в родині дядька,
батькового брата Ф илим она, котрий тоді працював у Д он­
басі. Трудовий життєвий ш л я х юнака складався типо­
во —як у сотень тисяч його сільськ и х ровесників того ча­
су: по закінченні війни навчався у Зіньківськом у реміс­
ничому уч и ли щ і, д а лі працював на заводі (за самовільне
ріш ення покинути завод відбув чотири м ісяці в колон ії,
де зарекомендував себе найактивнішим читачем б іб л іо ­
теки), потім у колгосп і. На знак протесту (неприйняття)
проти материного бажання влаш тувати своє особисте
ж иття покинув рідне село й завербувався у Донбас.
А рм ій ськ а служ ба в морському ф лоті Д алекого Сходу
(вклю чно із навчанням у тамтеш ній вечірній ш к о лі)
остаточно загартувала його самостійний характер: на
час вступу до Харківського університету (російське від­
діленн я філфаку, закінчив 1962 р.) це вже була досить
сформована м олода людина, яка вм іла не зраджувати
своїм моральним принципам.
...Щасливі п ’ ять років навчання в університеті на філо­
логічному факультеті, те, що я й любив. І російське від­
ділення - те, до чого я звик, до чого мене готували шко­
ла, армія, напівросійське донбасівське оточення *, -
так прокоментував він той час у своїй автобіографії.
Залиш алося щ е пройти складну науку обирати власні
пріоритети.
Учителю вання у Донбасі (край складного конглом ера­
ту різних ментальностей українства, де свого часу здобу­
вали свої ж иттєві «університети» І. Дзюба, І. Світлич-
ний, В. Стус), де викладав російську мову й літературу,
вже за рік почало приносити невдоволення: Григір Т ю ­
тюнник дедалі частіш е починав «л о в и т и » себе на дум ці,
щ о час «починати щ ось д ля себе», бо через в сіляк і м о­
ральні утиски та приниж ення ш кільн и м керівництвом
( « Самолюбст во чи непомірно розвинене почут т я неза­
леж ност і?* -з а п и т у є він сам себе) з ’ являється «в ід ч у т­
1 Там само. - С. 32.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 397
тя таке, немов в душ і усихає самий лю бий серцю парос­
т о к »1. В ін писав:
Ж иву я так собі, працюю і жду тої хвилини, коли мож­
на залишатись з самим собою. Думок багато, особливо
ночами...2.
Згодом він навчиться всі свої душ евні си ли спрямову­
вати на формування внутріш нього мікрокосму, в слуха ­
тися в динам іку власного духовного «д озр ів а н н я », зано­
товуючи «в іх и » того непростого процесу на папері (щ о
засвідчують щоденникові записи), аби кращ е розуміти
як внутріш ні резерви власної душ і, так і мотивацію пси­
хологіч н и х к о лізій своїх героїв.
У ж е багато написано і про вплив на нього Гри го­
рія - старшого (на одинадцять років) брата (по батькові),
і про непрості часом їх н і стосунки, що, однак, розвива­
лися за принципами й м аксим алізму, й братерської солі-
даризованості та завше вимірю валися критеріями чесно­
сті - у повсякденні й творчості, а також повної віддачі
тій справі, що її обрано серцем.
У ли сті до друж ини Григорія Тю тю нника Олени Ф е ­
дотівни Ч ерненко письменник писав:
...я любив Григорія щиро, навіть хворобливо щиро, коли
так можна сказати [...] Однак скажу тобі й зараз, і через
кільканадцять років, якщо доживу до того часу: ми з
Григором мали на деякі речі принципово різні погляди,
бо прожили різний вік і в різні епохи формувалися, а во­
ни в нас так часто міняються...
У цих рядках розкривається не тільк и сповідування
«чесності із собою », а й складна динаміка «доростання»
душ і до розум іння Інш ого: хай і рідного, але інш ого,
інакш ого, заґрунтована у постійний самопсихоаналіз.
І далі - повна зболеної гіркоти сповідь:
І коли б я тільки лащився до старшого брата, видатного
письменника, коли б жував лиш е готовеньке - я ніколи
не був би достойним його страдницького життя і страд­
ницького життя нашого батька, шо подарував нам жит­
тя, а сам пішов разом з мільйонами встилати кістками
1 Черненко О. Не м іліє пам’ яті криниця: Спогади про Григорія та
Григора Тютюнників. - К.: Ярославів Вал, 2001. - С. 244.
2 Там само.
398 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
вічну мерзлоту, позаяк теж не міг не думати самотужки
і теж мав душу, як відкрита рана; я просто не був би по
роду-племені Тютюнником і в такій великій мірі братом
свого брата. [...]
Ми десятки разів сперечалися і десятки разів просто­
ювали потім до світання на мосту або десь під сосною, з
радістю закоханих молодят відкриваючи один одно­
го - адже ми тільки в п ’ ятдесят другому році сказали
один одному «брате» —обидва покарьожені, зіжмакані
занадто вже суворою до нас долею і тяжкими, хоч і не
однаковими за формою муками *.
Григір, як, власне, і все поколін ня українських ш іст­
десятників, яким було недодано у радянських навчаль­
них закладах істинних знань про набутки світової к у л ь ­
тури (та й рідної також ), наполегливо й досить системно
займався самоосвітою. Тим-то часто відпочинок братів
Тю тю нників у рідному селі (умовний відпочинок, бо на­
справді кожен, плекаю чи надію написати шедевр, вико­
ристовував цей час д ля письменницької роботи) був
освячений іменами митців світового рівня. Я к згадує
друж ина Гри горія Тю тю нника, одне з «відпочин кови х»
л іт було наповнене читанням роману Р . Кента «Ц е я,
Г осп од и », що його привіз із Харкова до села Григір,
та привезених Григорієм таких книж ок, як «С лов а »
Сартра, творів Н іцш е, Е. Роттердамського, а вже у Зінь-
кові їм пощ астило «р озж и ти ся » книгами Ібн-Сіни та
Ібн-Х озм а, сонетами Сааді, якого все товариство Тю тю н­
ників лю би ло читати напам’ ять. Т а к і «самоуніверсите-
т и » високого ш тибу формували в ньом у худож ній смак,
схи льн ість до розм ислової аналітики, асоціативного м и­
слення та конкретизації проблематики лю дського буття
як сфери не стільк и подієвої, ск іл ьк и психологічної.
А вже «т и п и » —ті лю д ськ і характери «тю тю нниківсько-
г о » наповнення - то вже «з о л о т і розси п и », щ о їх дарува­
ло навколиш нє ж иття: треба було тіл ь к и вміти побачити
й серцем відчути лю дину.
У цьому контексті «перебування» письменника у к о л і
найрізном анітніш их майстрів слова різної стильової ма­
нери сам собою напрош ується висновок, що незалеж ­
ність його мистецького пош уку (який , власне, пош уком
1 Там само. - С. 171-172.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 399
і не був, а відразу став заявкою на самобутність) форму­
валася в умовах ризиків наслідування й спокуси «д ор ів ­
нятися» до світових «м е т р ів », а послідовне прагнення
залиш атися самим собою певною мірою було актом твор­
чого спротиву, творчої м уж ності й послідовності.
Сам ж е Григір Тю тю нник за характером був досить
самодисциплінованим —змуш ував себе до систематичної
праці, бо над усе ставив самоосвіту й самовиховання.
І водночас рефлексивним: умів прислухатися до себе,
вловлювати й аналізувати порухи власної душ і й власно­
го болю чого розм ислу: це значною мірою допомагало йо­
му створювати переконливі типаж і «тю тю н н и ківськи х»
за духом характерів. Звідси - і його вразливість попри
очевидну самодостатність. «П р ям остоян н я» ж письмен­
ника п оля га ло в тому, щ о не вмів підлабузнюватися,
пригинатися, підлаш товуватися, служ ити , «вписувати­
с я »: він - один із-пом іж небагатьох, хто до останнього
залиш ався самим собою —і в цьому бачив лю дське при­
значення.
У 1961 р. Григір Тю тю нник написав перше своє
оповідання «В сум ерки» (російською мовою) - дебют від­
бувся на сторінках союзного ж урн алу «К р естья н к а ».
У 1963-1964 рр. працював у редакції газети «Л іт ер а ту р ­
на У к р а їн а » (саме там він оп ублікував одні з перших
своїх оповідань «Д и в а к », «Р ож ев и й м о р о к », «К лен ов и й
п а гін », «С ито, сито...», а також низку нарисів, писати
як і, за його зізнанням, н ік оли не лю бив). Тоді ж при­
й ш ли до читача нині хрестоматійні новели «З а в ’ я з ь »,
«М іся ч н о ї н о ч і», «Смерть кавалера», «Н а зга р и щ і»,
«Ч у д а с ія » та ін. (надруковані у часописах «Д н іп р о » та
«З м ін а » (п ізн іш е «Р а н о к »)).
Д а л і була робота у сценарній майстерні київської к і­
ностудії ім ені О. Довж енка, де Григір Тю тю нник працює
над літературним сценарієм за романом Григорія Т ю ­
тюнника «В и р », згодом - редакторсько-видавнича ро­
бота. Проте праця над власним худож нім словом за
м аксим алістської вдачі Григора потребувала повної від­
дачі, й незабаром він стає «в ільн и м худ ож н и к ом », не
вільним хіба від власної самовимогливості й пекучого
м аксим алізму.
400 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Письменникове вдивляння у повсякденне ж иття, точ­
ніш е, у «правду ж и т т я », помножене на вміння «п обачи­
т и », а відтак передати на папері, створювало ефект
«правди народного с л о в а »1. Тим-то всі, хто знався на
справжній літературі, визнали Григора Тю тю нника від­
разу й остаточно. Інш а річ, як вони сприйняли сам факт
появи такого висококонкурентного письменника. А д ж е
безперечне визнання м ало й зворотний бік: стосовно р із­
кого й непоступливого, незалеж ного в оцінках і судж ен­
н ях Григора м нож илися ілю зорн і підозри, на його адре­
су з оф іційних кабінетів, із к улуар ів та «оф іцій ни х
д уш » л у н а ли різні недоброзичливі (пош епки й уголос)
закиди, натяки, а то й безпідставні звинувачення, що
їх він, усвідом лю ю чи свою лю дську й м истецьку право­
ту, важко переживав. Т ом у у Григорових всевидящих
очах було «тр охи втоми всерозум іння» і - великий сум.
І. Дзюба уточнює портретну характеристику:
А л е сум не такий собі романтично-сентиментальний,
«красивий». Н і. Важкуватий, застиглий. На самому
денці його леж ала зболена твердість. Здавалося, тими
очима промовляла сувора печаль правди 2.
Власне, саме очі - як віддзеркалення «істи н н ої мови»
душ і (чи не найпромовистіш а худож ня деталь у творчій
палітрі майстра) тотож ні, за Григором Тю тю нником, со­
вісті. Про це гарно сказано в того ж таки І. Дзюби:
Брехуни, пристосуванці, кар’ єристи, службисти, адміні­
стратори сервілістичного правопорядку в літературі та
інші фальшиві людці боялися Григорових очей. Буква­
льно уникали його погляду, ховали свої очиці: «Н е ди­
вися на мене та к », - просили 3.
Письменник усвідомлю вав і осмислював усе, чим
займався: п си хологія власної душ і й п си хологія творчос­
ті переплелися в його д олі в досить органічній сув’ язі.
Власне, щ оденник Григора Тю тю нника —то п си х ологіч ­
на рентгенограма душ евного ж иття лю дини не тільк и
1 Д зю ба І . Смуток правди в Григорових очах // Д зю ба І . З криниці
літ : Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський
меридіан. Зі спогадів. - С. 800.
2 Там само. - С. 802.
3 Там само.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 401
вдумливої, а й совісливої, рефлексивної, здатної до
нещадного самоаналізу: «Н е знаю тяж чого почуття,
ніж невдоволення написаним. Воно їсть душ у, як ір ­
жа залізо. Здається, немає точніш ого в и зн ач ен н я»1.
А ось щ е один щ оденниковий запис: «С идів і думав:
чому мені завжди чогось не вистачає? Х ай не д ля
щастя —д ля душ евної рівноваги хоча б » 2. П ош уки душ е­
вної рівноваги виявилися непосильним випробуванням
д ля чутливого письменникового серця. Т ом у й писав:
«Сумніве! М ій ти м учителю й помош никуі Я к тяж ко з
тобою і як страшно залиш итися без т е б е »3. І ще, збо­
лено: «Х о ч би день, один-єдиний день прожити в душ ев­
ній р івн овазі!»4.
Щ оправда, надзвичайна вірність «правді ж и ття » у
всіх її деталях - атрибутивних та психологічни х, заборо­
на собі самому бавитися із правдою, невідступність од
правди, природність у поводженні з інш ими компенсу­
валася у Григора Тю тю нника наявністю вродженого
артистизму - зрештою, він був у нього природним, як і в
М и коли Вінграновського - двох неперевершених ли ц ед і­
їв, незрівнянних виконавців своїх власних творів. Т іл ь ­
ки якщ о поет М . Вінграновський озвучував свої емо­
ційно наснажені поезії вже тоді, коли вони були сотворе­
ні, відш ліф овані, то прозаїк-новеліст Григір Тю тю нник
оприлюднював свої «оп ов ід к и » ще до того, як їх було по­
кладено на папір, проходячи своєрідний процес порід­
нення зі своїми героями «н а л ю д я х », перевіряючи жит-
тєдоц ільн ість задуму на слухачах і водночас ш ліфуючи
його вголос: відчути й відкоригувати характери в «р о ­
л я х » було д ля нього прийнятніш им. А д ж е й сам почува­
вся дійовою особою т ієї вели кої м істерії душ і людини
X X століття, що ї ї наважився розкрити через характери
своїх сучасників.
1 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 63.
2 Там само. - С. 62.
3 Там само. - С. 70.
4 Там само. - С. 63.
402 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
...Н ем ає загадки таланту?
Є: «Думати на папері»
К о ли ми говоримо про Григора Тю тю нника як
правдошукача й неперевершеного характеротворця, час­
то забуваємо про оте його болісне намагання пізнати
самого себе, свою складну натуру, а ще - намагання до­
скіпливо проаналізувати власний психічний стан у пе­
ріод винош ування й втілення худож нього задуму, про­
стеж ити оте диво із див - народження письменницького
твору. Григір Тю тю нник, який розвивав у собі хист
людинознавця, був совісливий не тільк и у стосунках, а й
у творчості, щ о прийш ла до нього зреш тою як професій­
не заняття, всі етапи якого він аналізував і намагався
мудро дати їм свою оцінку.
М ім етичний спосіб худож ньої інтерпретації ж иття,
навіть якщ о за цим стоїть виснаж лива совісна праця,
видавався Григору Тю тю ннику чимось силуваним, нав’ ­
язуваним лю дській природі.
Може, це риття в собі, але писати мені трудно. Якось
стидно замість живого слова писати значками про свої
почуття. Фальш иве щось є в цих значках і в самому про­
цесі писання. Може, про це найкраще мовчати, хто
вміє, -
зізнавався він у л и с ті до друж ини брата Григорія О ле­
ни Ф едотівни Ч ерненко *. Б олісно відчуваючи певний
розрив м іж ж ивим, мовленим словом і словом писаним,
знаковим, він зберігав свою правічну селян ську природ­
ність сівача, який звик до «ж и в о го » спілкування з усім ,
щ о приходить у ж иття притаманним йому ш ляхом .
Звідси - його специфічна усна апробація м ало не кож но­
го нового твору - як засів зерна. А вже написання, оче­
видно, асоцію валося у нього із проростанням зела.
Н овели та оповідання й справді народж увалися в Т ю ­
тюнника по-особливому: спочатку виникали в уяві чи,
радше, зі споглядання реального ж иття, а потім «п р о ­
гравалися» на с л у х на лю д я х - як правило, в ролях,
майстерно, артистично. Так подати слухачам ту чи ту
1 Черненко О. Не м іліє пам’ яті криниця: Спогади про Григорія та
Григора Тютюнників. - С. 244.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 403
ж итейську історію, ситуацію, характер м іг ли ш е Григір
Тютюнник - артистичний, мембранно-чутливий на чи­
тацьку реакцію. А вже п ісля цього починалася копітка
виснажлива праця над словом. Виснаж лива, бо в безпо­
середній процес написання твору письменник вкладав
надзвичайно багато емоцій, переживань, вн утріш ніх пе­
ревтілень. І - сумнівів. Недаремно ж був переконаний:
«Створити худож ній твір - значить у чом усь вичерпати
с е б е»1. Ц е диво творчості зачаровувало і його самого не­
збагненністю своєї динаміки й розгортання. Звідси - йо­
го намагання самому, на власному «м а т е р іа л і» розібра­
тися в тому специфічному творчому процесі. Тим-то в
його щ оденниках так багато записів, щ о стосуються саме
літературної праці й дають уявлення про роботу пись-
менникової душ і не т іль к и у часопросторі худож нього
твору, а також у часопросторі його естетичної системи та
системи етичних координат. А крім того вони свідчать
про те, що худож ня творчість була д ля письменника
процесом осмисленим, вона ставила перед ним усе нові й
нові ви клики, і він вдумливо ш укав відповідей, як і б за­
довольнили його допитливий розум. А д ж е був свято пе­
реконаний: «Т е , що називають вершиною таланту, - то
вершина критичного ставлення до с е б е »2.
«Літературний матеріал повинен злеж атися в мені, як
сіно в стіж ку, щоб кожна стеблина пропахла ароматом
ін ш о ї»3, - так образно висловлю ється Григір Тю тю нник
про сам процес взаємозалеж ностей рівнозначних д ля пи­
сьменника величин у побудові худож нього твору.
...Мені потрібен такий факт, і тільки такий, який мак­
симально виразить сутність мого героя 4;
...Оповідання - найближче до поезії, до п очуття5;
...Речення художнє - як чаша терпіння. Воно пови­
нне бути повним, але не переповненим 6;
1 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 57.
2 Там само. - С. 69.
3 Там само. - С. 57.
4 Там само. - С. 58.
5 Там само. - С. 55.
6 Там само. - С. 68.
404 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
...Мені потрібно ще й вчитися думати на п а п ер і1;
...Питають часто, над якою темою працюю. Н іколи
не працював над темою. Завжди працюю над почуттями,
що живуть навколо мене і в мені;
...Написати добре - значить не написати нічого зай­
вого;
...Не можна писати новели мовою ром ан у2.
І нарешті:
...Найважче для художника - писати, але ще тяжче не
писати. В оцих лещатах він і живе ціле життя 3.
І найпотаємніш а мрія:
Ото щастя - написати таку книжку, щоб читач навмисно
розтягував читання її найдовше, мацав недочитані сто­
рінки і думав радо: ще є, ще й на завтра зостанеться 4.
Ц е - тільк и дещ иця з творчої лабораторії письменни­
ка, його спроба осягнути своє мистецьке призначення і
тягар відповідальності за народжене ним худож нє слово.
А ще його щ оденники відкривають нам усю м іру нещ ад­
ної вимогливості Григора Тю тю нника до самого себе, йо­
го вищ ої проби самокритичність - аж до безж альності
(тоді, к о ли він катується своїми лю дським и слабкостями
чи професійною незрілістю , сумнівами чи пош уком єди­
но точного, безпомильного слова), дають м ож ливість
зрозуміти, що творення прози - то не є така собі забава,
сховок від реального ж иття, а «чорна письменницька
робота, катувальниця наша і радість» (з листа Григора
Тю тю нника до брата).
♦ Іноді я відчуваю лю дину, як рана - с і л ь » 5 - це не по­
рож ні слова, а вміння (чи присудж ений долею обов’ я ­
зок?) узяти на себе всю ваготу трагізм у своєї доби, пере­
пустити через власне серце весь драматизм існування в
лещ атах тоталітарної системи, яка гнітить, деформує
особистість. Особливо йому б о ліла втрата людиною своєї
екзистенційної автентичності, закоріненої в м ентальні
1 Там само. - С. 69.
2 Там само. - С. 63.
3 Там само. - С. 62.
4 Там само. - С. 63.
5 Там само. - С. 66.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 405
національні глибини, необхідність вибору, який не за­
вжди був на користь одвічної традиційної м оралі - такі
деформації письменник сприймав як ущ ербну неповноту
лю дського буття у його персоналізованому вияві.
При цьом у попри весь трагізм такої важко осмисленої
ситуації авторова позиція, як правило, не сприймається
читачем як остаточна негація, оскільки симптоми при­
стосуванства подавалися письменником радше як сво­
єрідний ви клик лю дської природи існую чій системі вза-
ємозалеж ностей м іж людиною та державою (ід еологією ).
Письменник намагався привернути увагу до тих, здава­
лося б, банальних, уж иткових концептів лю дського бут­
тя, як і, зам улю ю чись нашаруваннями ф альш у й облуди,
втрачають свою енергетичну си лу й спромогу підтрим у­
вати не тіль к и національний, а й взагалі індивідуальний
д ух розвитку.
Гри гір Тю тю нник обстоював власний кодекс добра і
зла, його етичні погляди ґрунтувалися на народних
уявлен н ях та віруваннях, усталених у правічних тради­
ц іях. У цій ієр ар хії чеснот української лю дини найпо-
чесніш е місце віддавав доброті, совісливості, чесності,
милосердю.
Ідеалом для мене завжди були й залишаються доброта,
самовідданість і милосердя людської душі в найрізнома­
нітніших проявах 1, -
сказав письменник в одному з небагатьох своїх інтер­
в ’ ю. Саме лю дську доброту в ограненні немеркантильно-
сті цінував над усе, не раз повторюючи, щ о його герої
добріш і, ніж герої В. Ш укш ина, з чиїм и популярним и
творами тоді, в 70-ті, порівнювали прозу Григора Т ю ­
тюнника. І пояснював це так: бо вони завжди когось або
щ ось лю бля ть - природу, землю , працю, лю бля ть добро
робити. П ричом у не приховують своєї лю бові, хоча й не
демонструють її аж надто відверто.
Щ об передати таку автентичність української душ і, її
властивість, авторові на допомогу завжди приходить від­
чуття міри, яке тіл ь к и й робить письменника Майстром.
Згадаймо, як тонко й тактовно, без жодного зайвого
1 Там само. - С. 135.
406 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ш триха, передає він несподівано щ ем ливе Санькове по­
чуття до Софійчиного немовляти (оповідання «Д и к и й »):
- Давай подержу, - сказав похмуро і відчув у грудях
терпке незнайоме тепло: ніколи ще дітей у руках не три­
мав. - Давай, давай, - простяг до Софійки дві великі,
немов колиска, стулені докупи долоні.
Софійка глянула на ту колиску, ледь затримала на
ній полохливі, змучені соромом очі, повагалася - люди
ж кругом, - тоді таки поклала в неї дитя.
- Не впусти тільки гляди, - і бгала, бгала швидкими
пальцями пелюшки, обгортаючи ними легеньке, як пір’ ­
їна, і - Санько чув це крізь ситець - шовково-ніжне т і­
льце, доки таки скуж еляла чепурний білий снопик, опе­
резаний червоною стрічкою.
Санько не віддав того снопика одразу, хоч Софійка
простягла до нього руки, а поклав собі на коліна і аж то­
ді побачив двоє оченят - просинюватих, як не доспілий
ще терен в отому своєму туманці. Оченята дивилися
мимо Санька в небо і були такі спокійні, такі пречисто
лагідні...
- Н у, як живеться на світі? - спитав Санько в тих
оченят, але вони й не ворухнулися навіть і так само пре­
чисто - ні подиву в них, ні турботи - дивилися в небо,
тільки соска швиденько ворушилась Ч
Власне, все складне насправді дуж е просте у своїй
прозорій глибин і: Григір Тю тю нник вважав найвищою
наукою ж иття - м удрість, а найвищою мудрістю - бути
добрим. Однак саме така мудрість і виявляється найваж­
чою, оск ільк и потребує від лю дини такої м оральної ви­
соти, яка вже чи й м ож лива в тоталітарній атмосфері
нищ ення всього ж ивого, життєдайного, яка підриває са­
м і засади селянської м оралі.
І б о л іл о йому серце за всіх покривдж ених. Сам завж ­
ди слухаю чись совісті, він і від лю дей вимагав також
ж ити по совісті або, як він казав, із неуш кодженою сов іс­
тю. І тяж ко страждав, зазнавши розчарувань. Н іщ о так
боляче не б ’ є лю дин у, як брехня, повторював письмен­
ник, маючи абсолю т ний слух на правду та інтуїтивне
відчуття найменш ого ф альш у. Треба розум іти, яка це
нелегка ноша - мати таку природну властивість. А д ж е в
1 Тютюнник Гр. Дикий // Тю т ю нник Гр. Вибрані твори. - К.:
Дніпро, 1981. - С. 167.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 407
такому випадку совісна лю дина переживає не т іл ь к и со­
ром за інш ого, розчарування в інш ом у, відчуття розриву
природного морального ланцю га, а й свою нібито прови­
ну, свою власну «у ш к од ж ен ість», розрив м іж реальним
та ідеальним .
А щ е Гри гір Тю тю нник ум ів побачити в лю дин і її б іль
та м ук у навіть тоді, коли вони німо застигли в очах. І з і­
знавався в одному зі своїх записників —не лю дям зізн а­
вався - собі самому: « Я лю блю стареньких і м алих - і
тих, і тих за мудрість і д о б р о т у »1. Відчував і давав від­
чути це й нам, читачам, що немає страш ніш ого, ніж чер­
ствість та одинокість: перегорніть к ільк а сторінок опо­
відання «В у т о ч к а », з якого віє пронизливою лю дською
самотиною. Написане психологічно точно, воно передає
всю гаму почуттів старої ж інки, яка втратила Бож ий
дар бачити біли й світ, тонко фіксує відчуття її незрячос-
ті: має баба тепер навіть «невидю щ і р у к и » - така яскра­
во подана деталь промовляє читачеві більш е, н іж будь-
я к і ро злогі розповіді. Безпорадна, покірно усм іхнена
«к уд и сь у п орож н ечу», з почуттям провини перед сина­
ми за те ли хо , що так несподівано її спіткало, Вуточка,
як її к ли ч уть у селі по-вуличному, переймається теплим
почуттям до лю дей, я к і вряди-годи щ ось та й допомага­
ють: то листа відписати, то на стеж ку вивести, якою
вона потім несе «н а вустах лагідн у, ніби назавжди за­
ш ер хлу посм іш ку вдячності...»2. П исьм енник не тільк и
передає ф ізичний стан незрячої ж інки, а й глибоко про­
никає в її психологію , розумію чи й показую чи нам, що
тем інь «за т у л и л а від старої не тільк и сонце, а й ті
нерясні спогади, бо ніщ о вже їх не б у д и л о »3.
Справді, зв’ язок м іж природою, її суголоссям та емо­
ційним звучанням лю дської душ і, їх н ій глибинний вза­
ємозв’ язок помічено надзвичайно тонко й навіть дещо
несподівано. А крім того, приходить щ е й відчуття н і­
яковості й болю за ту бабину змору, щ о нею наливається
від безнадії побачити синів її вутле тіло, за її незмірну
самотину у порож ній хаті, що стоїть посеред села
1 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 67.
2 Тю т юнник Гр. Вуточка // Тю т ю нник Гр. Вибрані твори. - С. 67.
3 Там само. - С. 66.
408 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
«одинока і теж ніби с л іп а ». Таке надзвичайне вміння
розбудити у читачеві співпричетність до д о л і інш ого,
викликати співпереживання - ознака хи сту справжньо­
го майстра пера.
Т ут виявляю ться не тільк и чуттєве осягнення пись­
менником складної теми, розвинене асоціативне м ислен­
ня, а й мудра аналітика, пропущ ена крізь чутливе «м и с ­
л я ч е » серце. Така Тютюнникова кордонут ливіст ь виріз­
няється особливою глибиною проникнення в лю дську
душ у саме завдяки вмінню змоделювати ситуацію не т і­
льк и у своїй уяві, а й у своєму серці, змусити його заби­
тися в чуж ом у ритмі, аби потім той ритм ч уж ої - але не
байдуж ої письменникові - душ і, достовірно передати за­
собами новелістичного письма.
Саме у ф ілософ ському просторі кордоцентризму
Г. Сковороди та П. Ю ркевича розгортається неонародни-
цька парадигма худож нього осягнення світу Григором
Тю тю нником, тоді як його суворий модернізм ім пресії
почут т я, що «ви ростає» із ж орст кого реалізм у «пр а вди
ф акт у» , певним чином відбувався у м еж ах екзист ен­
ціалізм у з його тяж інням до меж ових ситуацій. Однак
у прозописі письменника такі ситуації, щ о обертаються
у парадигмі народження / смерть, мають особливий
лапідарний психол огізм , забарвлений по-селянськи м уд­
рим світосприйняттям, без натуж ного надриву, без над­
м ір у суґестивованого трагізму. А том у можемо гово­
рити, що Григір Тю тю нник відкидав трагізм абсурдного
існування як ж итейську філософію, вибудовуючи свою
худож ню л о гік у екзистенційного вибору не на користь
втечі « у си туац ію », а на користь виходу з неї через уста­
л ен і традиційні м оделі поведінки з виразним мораль-
нісним імперативом.
Так, справді: концептуальність точного відображення
ж иття народж ується в Григора Тю тю нника із сит у ації:
її природи, специфіки, л о гік и розгортання. Зрештою, їй
підкорюється весь плин зображуваного ж иття, перипетії
д олі, вчинки, особливості характеру.
Дефальшований героїзм у системі ф альш ивих к ум и ­
рів і цінностей, сповідуваний письменником, потребував
суворого, часом ж орсткого р еалізм у у відтворенні ж и т­
тя: так постає т ю т ю нниківський, певною мірою ідеалі­
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 409
зований реалізм як своєрідна «п еч а ль правди» (І. Д зю ­
ба). Він продиктований у Григора Тю тю нника нама­
ганням уникнути ф альш у в усьому: і в м алом у, і в
великом у - від стосунків із друзями чи односельцями до
виписаного серцем Слова.
Ц е потребувало особливого ш ліф ування письма, виві­
ряння його на точність, несилуваність, максим альну
природність.
З появою творів Григора прийшла в літературу нова х у ­
дожня фактура: правдиве, жорстке, вивірене авторсь­
кою вимогливістю слово, яке само собою відкидало по­
лову банальності, наліт сентиментальності, було оголе­
не, немов відвіяне зерно, й не поступалося стефаниківсь-
кому слову...1
І ли ш е відсвічування цього ж орсткого реалізм у тон­
кими вкрапленнями експресіонізму та імпресіонізм у
створювали певне природне ідеалізоване психологічне
тло, на яком у лю дська душ а увиразнювалась як жива й
трепетна субстанція.
Ф актурне бачення ж иття диктувало письменникові
принцип розгортання сит уації, а в ній характеру, при­
чом у ці «в ели ч и н и » у письменниковій ієр ар хії зобража­
ль н и х засобів рівнозначні й взаємовпливові: одне фор­
мується інш им рівною мірою: із ситуації «виростає» ви­
явлення ти х чи тих граней характеру, а сам характер,
своєю чергою, впливає на ситуацію - через моральний
вибір - і таким чином пом ’ якш ує деструктивний потен­
ц іа л окресленої ситуації.
У прозі Григора Тю тю нника розгортається не так си­
туація *лю дини з і ст р а ху » (Р . А н д ріяш и к), як людини
із сум ’ят т я душ евного, оскільки страх той п р и тлум ле­
но й «загн а н о» у підсвідомість. Письменник завжди
обирає ситуацію, всередині як ої щ онайкращ е може по­
казати, як набирає «гр а д у су » падіння моральна дефор­
мація лю дини у відповідних соціальних обставинах.
Однак при цьому екзистенційно межова ситуація завж ­
ди пом ’ якш ена питомо українськими рисами вдачі,
1 Іваничук Р. Один лиш е штрих // Вічна загадка любові: Літера­
турна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письменника. -
С. 295.
410 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
як-от доброта, милосердя, мудрість ж итейська - навіть
якщ о вони вгадуються лиш е у підтексті - як потенціал,
щ о його лю дина завжди може, зробивши відповідний
вибір, використати на загальне (і своє власне) добро.
Маємо тут не стільк и нагнітання самонегації у відчут­
ті неповноти свого лю дського буття, надщ ербленості ек ­
зистенції, ск ільк и худож ній аналіз ситуації пристосу­
вання пластичної (за І. Дзю бою ) лю дської душ і, яка
сприймається читацькою свідомістю як своєрідний ви­
к ли к , —а вже том у гостро соціальною , конструктивною
за своєю потенційною природою, бо спонукає, щ онай­
перше, до самоаналізу.
Теперішня наша література прямує до цікавих ситуацій,
у яких діють нецікаві люди або ще гірше - вигадані, -
зафіксував Гри гір Тю тю нник своє спостереження на
сторінках записника 18 квітня 1960 р .1 «С в о ї» ж ситуа­
ц ії письменник виношував під серцем, як дитину - саме
том у його герої н ік оли не видавалися вигаданими, скон­
струйованими:
Страх як лю блю згадувати. Кожне оповідання лежить
під серцем (хоч я його знаю) аж доти, доки не стане мені
спогадом 2.
Я кщ о вдатися до засад п си х ології творчості, то, влас­
не, це і є яскравим прикладом д ії « закону перемоги сп о­
га д у », за яким відбувається « ст ворення порядку з хао
с у », а саме: коли давно поховані, а радше приспалі до
часу комплекси коли ш н іх вражень, зазнавши ц ілк ом та­
ємничої м агії асоціативних «с ч е п л е н ь », за І. Франком,
видобуваються, трансформовані у щ ось ц ілком нове
й несподіване, на денне світло «в е р х н ь о ї» свідомості.
«П ерем огти спогад, в той спосіб, щоб його відкри­
ти наново у відповідніш ому п ор уш ув ан н і»3 - те, щ о є,
1 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 54.
“ Кравчук М . «П р и сонці, в Тетієві» // Вічна загадка любові:
Літературна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письмен­
ника. - С. 300.
3 Л ипа Ю. Бій за українську літературу. ■ Варшава: Народний
стяг, 1935. Цит. за передруком: Український засів. - 1993. - Ч. 4
(8). - С. 43.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 411
за Ю. Л ип ою , народженням «д р у го ї р еа льн ості», або х у ­
дож ньої матерії *.
Тим-то Григір Тю тю нник залиш ився в україн ській л і ­
тературі не тільк и неперевершеним майстром від т во­
рення сит уації, а й майстром відт ворення характеру,
портрета, діалогу, вм іло користуючись внутріш нім м е­
ханізмом розгортання зафіксованого коли сь і пробудж е­
ного в потрібний момент спогаду. Він, зокрема, писав:
Письменник повинен не просто стежити за вчинками ге­
роїв, а думати над ними 2.
«Д у м а т и на папері» —такою була концептуальна пи­
сьменницька самонастанова Григора Тю тю нника, яка
й дисциплінувала й стим улю вала його худож нє слово.
Осмислена. Вимоглива. І продуктивна. А д ж е він на­
магався все робити в цьому ж итті по-селянськи мудро
й добротно. Очевидно, від самого початку творчого
ш л я х у відкрився йому секрет « чист ого аркуша папе
р у » , який має свою креативну потенцію й провокатив-
ну потугу: треба тільк и зм обілізувати себе до конструк­
тивної праці. Така імперативна самовимога письменни­
ка й була певною відповіддю на запитання: чи існує за­
гадка таланту?
...Григір Тю тю нник завжди надзвичайно лю бив своїх
героїв - часто безталанних, невдатливих, безпорадних,
не без якихось химер чи вад, не раз битих ли хо м , часто
гострих на слово, навіть в’ їд ли в и х, але загалом добрих,
незлобли вих, нездатних на п ідлість чи мстивість. Д о­
сить згадати, як поквитався за кривду нім ий Павлен-
тій з оповідання «Н а перекаті». Ч утли в и й на образу,
він не може забути удару батогом, яким покарав його
в дитинстві об’їж дчик Захарій Ш аш ло тіль к и за те,
щ о збирав на колгоспном у п о лі колоски. П о роках Пав-
лен тій став свідком того, як цей же Ш аш ло знущався
над дітьми. Парубок вирішив-таки помститися кривд-
1 Детальніш е див. про ці процеси в: Тарнашинська Л . Іван Фран-
ко - Юрій Липа - Богдан-Ігор Антонич: народження «нової дійснос­
ті* (до питання психології творчості) // Тарнашинська Л . Презум­
пція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології. -
С. 27-40
2 Немає загадки таланту... — Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 46.
412 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
никові - та все, на щ о він здатний, то це викупати Заха-
рія у холодн ій воді.
Ю хим Кравчина і дядько Н икін, учитель Ф едір Не-
сторович, сліп а бабка Ганна, прозвана Вуточкою , пра­
цьовитий Іван Срібний, Л адко, старі Марфа й Тереш ко,
Степан Сакрамент і А ртем Безвіконний, Стоволос і К а ­
люжний... У с іх їх ріднять такі риси, як доброта, ч у й ­
ність, лю дяність, готовність вислухати й допомогти.
Сам у ж итті різкий, вибуховий, письменник к у л ь т и ­
вував у худ ож н іх творах образ лю дини доброї, н езлоб ли ­
вої, здатної на самоконтроль ем оційної сфери. Так,
А ртем із незакінченої повісті «Ж и т іє Артем а Безвікон-
н ого» дає (з волі автора) таку просту, нелукаву пораду:
«Т и , пеемаш, зразу н ік оли не сердься, не спіш и сердить­
ся, а спробуй засміяцця, воно тоді п о л е гш а ...»1. А бо зга­
дую ть односельці покійного Степана: «Л а й к о ю не брав, а
все добрим словом умів якось. Того й сл у х а л и в с і»2... —
це з новели «Т р и плачі над Степаном ». А ось як навер­
тає до добра Устим О лян у з однойменної новели: «К о ­
ли сь лю ди вставали та богу м оли ли ся, а ти - лаятися
м е р щ ій ...»3.
Створивши ц іл у галерею портретів лю дей села, пока­
завши «соц іа льн у і трудову пластичність селянської вда­
ч і » 4, Григір Тю тю нник не просто розкрив національний
характер у різних його соціальних, м оральних, п си холо­
гічн их проявах, а сягнув своїм чесним худож нім словом
тієї міри дослідж ення ж иття, яка дає зм огу говорити
про типологічне узагальнення цього характеру, який не­
се у собі код генет ичної пам’я т і народу.
Письменник М. Слабош пицький писав:
...Якщо через кілька століть люди захочуть дізнатися,
що то за істоти були - останні з могікан безжально зни­
1 Тютюнник Гр. Ж итіє Артема Безвіконного. З незакінченої по­
вісті // Тю т юнник Гр. Вибрані твори. - С. 560.
2 Тю т юнник Гр. Три плачі над Степаном // Тютюнник Гр. Вибрані
твори. - С. 263.
3 Тю т юнник Гр. Устим та Оляна // Тю т ю нник Гр. Вибрані
твори. - С. 268.
4 Дзю ба І . Смуток правди в Григорових очах // Д зю ба І . З криниці
літ: Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський мери­
діан. Зі спогадів. - С. 803.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 413
щеної селянської цивілізації, то найкраще вони це змо­
жуть вивчити саме за Тютюнником. У цьому художнику
слова гармонійно поєдналися філософ, історик і соціо­
лог, аніде не заступивши саме художника, який випо­
відав правду про свій народ і .
Додам: і непересічний етнопсихолог, ще значною м і­
рою не поцінований з цього погляд у соціальною психо­
л огією як наукою. Тим-то варто вести мову про худож ню
аналіт ику Григора Тютюнника: він свідомо відбирав
д ля худож нього зображення щ оразу інш ий характер,
щ оразу інш ий типаж - і з цього калейдоскопу характе­
рів витворюється типологічне узагальнення. «В ели к и м
лю динознавцем » назвав Григора Тю тю нника І. Дзюба 2.
Розвиток української етн оп си хології як окремої дис­
ципліни, що має базуватися на працях І. Н ечуя-Левиць-
кого, М. Костомарова, Ю. Л и п и , Д. Донцова, позамате-
рикових дослідників М . Ш лем кевича, О. К ульчи ц ького,
В. Яніва та інш их, зокрема, довго замовчуваних, як і по­
при все напрацювали значний пласт розум іння націона­
льного характеру, немож ливий нині і без аналітичної
прози Григора Тю тю нника як одного з найвдумливіш их
майстрів, так би мовити, худож ньої ет н опсихології. Са­
ме вона в особі кращ их письменників, як і не цуралися
реалістичного зображення ж иття, заповнювала ту л а ­
кун у, що її в си лу колоніальн ого становища Ук раїни не
м огли наповнити науковим змістом професійні науков­
ці. А н а літи ч н а проза Григора Тю тю нника розкриває на­
ціон альн і етнопсихологічні риси української людини
крізь призму худож нього - а тому оп укліш ого, стереос­
копічного - бачення, сповідує типові українські етичні
цінності, я к і справіку слугув а ли основою народної мора­
л і. Тобто ця перспективна гіл к а етн оп си хології як нау­
ки, що вже має певний людинознавчий потенціал, має
залучити до свого дослідницького інструментарію ті
національно-психологічні (етн оп сихологічн і), худож ньо
змодельовані й худож ньо наснажені риси характеротво-
1 Слабошпицький М. З генетичної пам’ яті народу. На здобуття
Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка // Л іт.
Україна. - 1989. - 26 січ.
2 Д зю ба І . Великий людинознавець: До вивчення творчості Гр. Тю ­
тюнника // Урок української. - 2003. - Л6 3. - С. 38-41.
414 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
рення, щ о їх «у в ів » у поле худож нього осмислення Гри ­
гір Тю тю нник, зокрема попрацювавши і в царині, так би
мовити, м еж ової свідом ост і, адже добре знав «„м а р гін а ­
л ь н і" кола, пром іж ні м іж селом і м іс т о м »1. Йдеться на­
справді про «д в іч і м еж ову» свідомість частини українст­
ва або своєрідну «м еж овість у м еж овості», оск ільк и сама
українська м ентальність у си лу геополітичного станови­
ща У к раїн и є межовою 2.
Саме через органічне поєднання рис філософа, істори­
ка, соціолога, майстра слова і пощ астило письменникові
щ онайглибш е в літер атур і другої половини X X ст. про­
никнути в ментальність українського селянина, як це
вдалося свого часу В. Стефанику, а до того ж і в письмі
досягнути стефаниківських висот. І, мож ливо, сягнути й
того незміряного стефаниківського болю , щ о є четвер­
тим мистецтвом... Бо Григорові Тю тю ннику, як, може,
н іком у інш ом у з-поміж його сучасників, б о л іл о серце за
всіх покривдж ених та упослідж ени х, за знедолених і
безпомічних.
Ясна річ, в умовах тотальних заборон, підозр, в атмо­
сфері страху підняти той глибинний пласт причин, що
породили тотальні страждання українства, було немож ­
ливо. А б и збагнути всю м іру «н едом овок» письменника
т ієї доби, досить повернутися хоча б до оповідання «Н а
п ерекаті», аби побачити, що письменник, розробляю чи
тут м оральну тему, не докопується до істинних причин
того, чом у ж змуш ений був німий П авлентій збирати н у­
ж денні колоски на колгоспном у п о лі, хто - і чому?! - ви­
нен у його голодном у дитинстві.
Згадаймо одну-єдину, повну глибинного значення у
контексті тоталітарного реж им у знамениту тютюнників-
ську фразу про «С ибір неісходи м у» («Т р и з о зу л і з п ок ло­
н о м »): можна тіл ь к и здогадатися, яка напружена внут­
ріш ня робота відбувалася в письменниковій душ і, якщ о
1 Д зю ба І. Смуток правди в Григорових очах // Д зю ба І . З криниці
літ: Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський мери­
діан. Зі спогадів. - С. 803.
2 Див. про це: Тарнашинська Л . «...Ч и ідеал вічної Европи є нашим
ідеалом ?» (Д о питання «інтуїтивної Європи» та «європейського ме­
сіанства») // Тарнашинська Л . Презумпція доцільності. Абрис су­
часної літературознавчої концептології. - С. 444-445.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 415
свої сумніви, відчуття не довіряв навіть щ оденникові. Ті
порухи д уш і - важкі й болю чі - можна було вгадати хіба
що за якою сь фразою, вистражданою, виношеною і вива­
женою - до узагальнення, як-от у такому записі, що,
очевидно, мав стати фрагментом якоїсь ш ирш ої оповід­
ки (саме так любив письменник називати свої новели й
оповідання):
Дядько сидів і їв борщ у чайній...
- Чого ви, дядьку, такі худі? - спитав у нього пле­
мінник (на базар удвох приїхали).
Дядько перестав їсти і сказав:
- Ми перелякані. - І знову пристав до б о р щ у 1.
Ц е вміння сконцентрувати всю напругу почуття в
одній деталі, одній фразі, яка провокує читача на здо­
гад, відчуття, інтуїтивне розум іння, «дом альовуванн я»
уявою того, що залиш и лося поза «к а д р о м », допомагало
письменникові бути повнозвучним у м ін ім альн и х зобра­
ж альн их засобах. Вдумаймося в одну оту ф р а з у - « М и
п ер еля к а н і»: як багато вгадується за нею, написаною за­
довго до того, як в українськом у суспільстві стало м ож ­
ливим говорити про трагічні сторінки історії й злами
лю дської душ і.
«Л ю д и зі стр а ху », що прийш ли в україн ську л і ­
тературу в 60-х роках м инулого століття, м али м уж ­
ність зізнатися собі в цьому й змусити й читача замис­
литися над причинами появи такого психот ипу україн­
ської людини.
Переродж ення лю дини, яка втрачає розум іння істин­
них ж иттєвих цінностей, справжній «с м а к » до зем лі, до
праці на ній, а відтак і дем оралізація ц ієї позбавленої
своєї сутнісної природи лю дини, щ о ми виразно бачимо
на прикладі Ониська («Г в и н т »), —це наслідок цілеспр я­
мованого розселянювання села, щ о випало на долю Тю-
тю нникових героїв. П исьменникові надзвичайно болить
таке жорстоке, цинічне у суті своїй витравлювання з се­
лянина почуття господаря - і те він виразно показує у
низці своїх новел, як-от «О б л о г а », «Б о в к у н », «К о м е т а »,
«М е д а л ь », засуджує культивування споживацького став-
1 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 72.
416 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
лен н я до ж иття, до природи («С и н п р и їх ав », «Оддавали
К а тр ю », «Н ю р а », «У с ти м та О ля н а », «Г р а м о тн и й »).
Ц і та подібні соціальн і тенденції простежено в зви­
чайних ж итейських ситуаціях, через лю дські характе­
ри, творенню як и х значною мірою слугую ть і майстерні,
м істкі, максимально виразного стилю портрети - за­
сіб своєрідної тю тю нниківської інди відуалізації героїв.
Досить прочитати д ек ільк а його простих і м істких
фраз - і ти зримо бачиш лю дину. А вже з того її зовніш ­
нього ви гля ду можеш значною мірою скласти уявлен ня і
про її внутріш ню сутність. П ричом у, вирізняю чи навіть
якийсь ґандж у зовніш ності лю дини, прозаїк пише про
неї з лю бов’ ю, якою сь турботливою співчутливістю - і в
тому його письменницька мудрість, що її І. Дзюба озна­
чив як «ш и р очін ь сп івчутливої перей н ятли в ості»1.
Заклавши руку за спину і рипко потираючи долонями,
Антін Волох швендяв по хаті - од столу до дверей і на­
зад. [...] Був Антін змолоду сутуленький, плечі тримав
рівно і не шкрьобав ногами по долівці, як завжди, а ста­
вив їх чітко, як солдат 2 ( *Обмарило»);
...чоловік худий, цибатий, плоскогрудий, але широ­
кий у кості - сорочка на його плечах розіп’ ята, мовби
кроляча шкурка на граблиці...;
...як швидко йде чи біжить, то крила старого сукон­
ного галіфе обмотуються навколо ніг вище колін, аж
присвистують...3 ( *Деревій»);
Вдався Онисько ще замолоду собою непоказний, без-
телесий, як висушена тютюнова бадилина. Щ о не натяг­
не на плечі, все на ньому теліпається, мов на одводині, і
враз цівочками-стрьопами обростає...4 (*Гвинт»У,
Христоня сивий, як лунь. Лице, шия і навіть гу­
би - б ілі, аж світяться немічно. Руки теж білі. Лежать
на ціпку одна на одній, мов дві пелюсточки. Тільки ніс
1 Д зю ба І . Смуток правди в Григорових очах // Д зю ба І . З криниці
літ .: Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський ме­
ридіан. Зі спогадів. - С. 800.
2 Тю т ю нник Гр. Обмарило // Тю т ю нник Гр. Вибрані твори. -
С. 199.
3 Тю т юнник Гр. Деревій 11 Тю т ю нник Гр. Вибрані твори. -
С. 56, 57.
4 Тю т ю нник Гр. Гвинт // Тю т ю нник Гр. Вибрані твори. - С. 224.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 417
у Савки не білий, а в чорному ряботинні, наче в ньо­
го шевських гвіздочків понабивано —вугрики вийшли 1
( * Кленовий пагін*).
Вираз очей, манера говорити чи ходити, якась особ­
лива усм іш ка чи характерне слівце —оце ті м аксим аль­
но використовувані характеротворчі засоби, щ о ними
виважено послуговується Григір Тю тю нник. Через те
його герої - яскраві, неповторні, їх немож ливо забути чи
з кимось сплутати, адже подані крізь призму граничної
інди відуал іза ції.
Саме через таку ант ропологічну деталь, як очі,
активно присутню в арсеналі характеротворчих рис
письменника, розкодовується вдача Тю тю нникових ге­
роїв, їх н і вади й чесноти. Т іл ь к и ця традиційна худож ня
інтерпретаційна м одель лю дського характеру завдяки
якійсь особливій письменниковій енергетиці слова наби­
рала такої креативності, виразності й переконливості,
що годі було запідозрити тут якусь ш тучність, натягну­
тість чи гіперболізацію : така портретна характеристика
сприймалася переконливо й органічно.
А д ж е моральним імперативом письменника було єди­
не: бути й залиш атися самим собою. Такий принцип спо­
відував він сам, під таким кутом зору розглядав своїх ге­
роїв. У цій антропоцентричній парадигмі письменникові
все було ясно й зрозум іло. Ц ю «я с н іс ть » можна окресли­
ти гранично чітким и Стусовими словами:
Людина завжди мусить відчувати єдиний обов’ язок -
бути вдячним сином землі. Справляти свій земний обов’ ­
язок, тобто бути вірним самому собі, ще точніше - тим
земним силам, які в тобі закладені 2.
М овлені стосовно талановитого українського самітни­
ка —В. Свідзінського, вони щ онайкращ е передають вну­
тріш ню настанову й Григора Тю тюнника, який цей обо-
в язок «бути самим собою » ніс від природної земної суті,
і розрив м іж цим відчуттям та реальністю сприймав як
розлам, кричущ у невідповідність і несправедливість.
1 Тю т ю нник Гр. Кленовий пагін 11 Тю т ю нник Гр. Вибрані тво­
ри. - С. 31.
2 Стус В . Зникоме розцвітання: Твори: У 4 т „ 6 кн. - Т. 4. - Львів:
Видавнича спілка «П р освіта», 1994. - С. 352.
14 10-125
418 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Тим-то не можна оминути увагою тему т. зв. диваків
у творчості Григора Тютюнника: подібне трактування
персонажів має як своїх прихильників, так і заперечува-
льни ків. Д ехто відкидає саму м ож ливість ап еляц ії до та­
кого визначення, так само як і покликання на творчість
В. Ш укш ина, якою Григір Тю тю нник (я к і всі на тодіш ­
ньому радянському просторі - і годі відкинути цей реа­
льн и й факт) насправді дуж е переймався, а самого Ш у к ­
шина вважав своїм духовним наставником і, трагічно
переживш и його відхід, їздив на його похорон). У н и к аю ­
чи паралелей м іж т. зв. диваками ш укш инського й тю-
тю нниківського ш тибу, оскільки це типи досить відм ін­
ні, суто національні, хоча й певною мірою інфіковані
хронічними хворобами тоталітарного реж иму, все ж ма­
ємо всі підстави вважати, щ о це психологічни й витвір
самої радянської системи: як своєрідний опір, «с х о в о к »,
♦ втеча», зрештою, як виклик тим, хто намагався всіх
уніф ікувати й таким чином відрапортувати про створен­
ня виду Ното 80Vе^іси8 .
Л и ш е тип нібито дивака здатний був ♦нести» неушко-
дженою первісну лю дську сутність: у світі уніф ікованих
приписів, де витруювалась сама автентичність лю дини й
процвітав ї ї самозахист за принципом зрівнялівки «у с іх
під у с іх » , характер постає як результат подібних транс­
формацій та м ан іп уляц ій - не стільк и внутріш ніх, ск і­
льк и , мож е, зовніш ніх. Том у автентичність індивідуу­
ма, його вірність своїй природі, яка протистоїть уніф іка­
ц ії й одноманітності, видаються дивацтвом: очевидно,
цей феномен, породжений реаліям и сусп ільн и х дефор­
мацій, потребує окремого розгорнутого дослідж ення.
Ч ерез внутріш ній світ лю дини, звичайної, нічим на­
чебто не примітної, сказати б, м ален ької лю дини, зама-
ніфестованої українським и ш істдесятниками (♦лю дин и
серед т и ж н я »), письменник розкриває соц іальн і зруш ен­
ня, процеси деформації у м оралі, етиці, перерваність
родового коріння, поруш ення традицій, щ о неминуче
призводить до зм ін у лю дській п си х ології та взаємосто­
сунках; як ніхто інш ий у ті роки - через звичайні ж и ­
тейські к о л із ії та спробу їх розв’ язання лю дською свідо­
містю він переконливо показав залеж н ість лю дської пси­
х о л о гії від соціальн их зруш ень та деформацій.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 419
Однак найбільш е імпонує письменникові зображення
внутріш нього світу лю дини, що формується: дитини,
підлітка. Ц е можна пояснити не т іль к и тим, що він
намагається використати свій власний, глибоко пере­
житий досвід доросліш ання у його зовніш ніх, та надто
внутріш ніх, к о лізія х , щ о супроводж ують цей процес
а, очевидно, більш ою мірою тим, що письменникова д у­
ша найбільш е розкош ує у світі ідеальном у, до якого т я г­
неться юна, незіпсована (навіть якщ о вона травмована
війною) істота у своїх пориваннях до справедливого,
світлого, гарного. Саме цей ґрунт найблагодатніш ий для
вибудовування чіткої, зр озум ілої п си хологічн ої та пове-
дінкової логік и : характер тут —як м олоде деревце, що
тягне своє г іл л я вгору, до неба й сонця. Надто такими
пластичними душ ами б ули наділені діт и війни - ті,
кому випало пережити всю ж орстокість 40-х років м ину­
лого століття. З одного боку, дитина війни
твориться у традиційному інтонаційному клю чі сироти,
беззахисної самотньої істоти [...]. З іншого — своєрідна
ініціація пробуджує величезні духовні ресурси, які цін­
нісно перевершують світ дорослих 2.
Письменник дуж е тонко передає вікову психологію —
від новел ♦ У с у т ін к и », ♦Сито, сито...» до повістей
♦О блога », ♦ К л и м к о », ♦Вогник далеко в степу»... Саме у
тому віковому діапазоні, в яком у найяскравіше про­
являється найбільш прийнятна д ля письменника ри­
са - загост рене почут т я справедливост і - Григору Т ю ­
тюнникові щ онайбільш е вдається концепт уалізація х а ­
ракт еру —у тих його характерологічних параметрах, що
визначають стриж невість лю дини. Однак її подальш е
♦ прям остояння» (В. Стус) стає проблематичним, о с к іл ь ­
ки м оральні якості, оп укло проявлені в ранньому, під­
літковом у віці, поступово, під тиском зовніш ніх обста­
вин, стираються з ♦ли ц я д у ш і», змиваються, наче пісок,
залиш аючи по тому інш ий рельєф свідомості.
' Інтерпретацію Тютюнникового досвіду воєнного дитинства див.,
зокрема: Захарчук І. Війна і слово (М ілітарна парадигма літера­
тури соціалістичного реалізму). - Луцьк : П ВД «Т вер ди н я», 2 0 0 8 ,-
С. 325-339.
2 Там само. - 325.
420 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Саме тут письменник, який усім а силами уникає фа­
льш у, проектує героя на самого себе. Насправді маємо
подвійну свідомісну проекцію: на себе колиш нього (у
підлітковом у в іц і) та на себе ниніш нього (свідомість п ід­
літк а , бачена лю диною з «від ста н і» й відповідним чином
худож ньо скоригована).
Ю ний герой Григора Тю тю нника у будь-яких обстави­
нах постає як відповідальна особист іст ь, яка прагне
відстояти себе перед складним ворожим світом, репре­
зентованим в особі Інш ого, соціум у, обставин, ситуації.
Кристалізац ія характеру у підлітковом у віці, за худ ож ­
ньою версією письменника, зосередж ується у площ ині
почуття вла сн ої гід н ост і.
Власне, у розгортанні ц ієї психологічно вивіреної ві
кової верт икалі п ідл іт ок / доросла людина й полягає чи
не найбільш а заслуга Григора Тю тюнника. А дж е це дало
йому м ож ливість психологічно доказово показати, що
лю дина приходить у цей світ сповненою ідеалістичних
настанов, тому намагається культивувати в собі найкра­
щ і риси характеру, будучи певною мірою запрограмова­
ною на ту ідеалістичну ш к а лу лю дяності національною
моральнісною матрицею. І тільк и соціум, надто соціум
ущ ербний, агресивний, тоталітарний, роз’ їдає цей про­
цес кристалізац ії характеру, який від початку заповіда­
ється бути толерантним і до природних задатків, і до са­
мого світу, й до інш их людей.
Тим-то прозу Григора Тю тю нника можна назвати гос­
тро соціальною із чітко заявленою письменницькою по­
зицією: соціум (суспільство) несе відповідальність за
довколиш ню м оральну антиекологію лю дської душ і, за
деформацію характеру кож ної окремо взятої людини.
Н а «х в и л і* потрактування прози українських ш істде­
сятників, зокрема Вал. Ш евчука г , який за внутріш нім
складом та за худож ньо-світоглядною настановою є
своєрідним антиподом Григору Тю тю нникові, почали
1 Див.: Тарнашинська Л . Свобода вибору - єдина форма саморе­
алізації в абсурдному світі (Проза Валерія Ш евчука як віддзеркалення
екзистенціалізму) // Сучасність. - 1995. - № 3. - С. 117-128; Тарна­
шинська Л . Худож ня галактика Валерія Ш евчука: Постать сучасного
українського письменника на т л і західноєвропейської літератури. -
К .: Вид-во ім. О. Т еліги , 2001. - 223 с.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 421
«приписувати» філософію екзи стенціалізм у і Григорові
Тю тю ннику, часто за інерцією, своєрідною «м о д о ю » на
дослідницькі моделі. Насправді як світоглядна основа
творчості й «сам остояння» він був чуж им письмен­
никові, який виховувався на засадах селянської гуртової
потуги і навіть в особистому ж иттєпросторі не належав
до одинаків-самітників, а потребував віддзеркалення се­
бе як у соціум і, так і в Інш ом у. Принцип асоціальності,
виживання людини поза соціумом, відчуж ення й еска­
пізм м ало сум існі із специфікою відкрит ост і, що ї ї за­
кладає у світосприйняття українське село, яким і був
вихований письменник, до якого прихилявся душею.
Саме село як м огутній материк традиційної етн ок уль­
тури виявилося найуразливіш им до соц іальн их дефор­
мацій суспільства, тим-то його меш канці чи «ось-ось
коли ш ні* селяни й стали найяскравішою ілю страцією
худож ніх звинувачень письменника на адресу системи.
Така мета —звинувачення системи у продукованій ідео­
логічн им и натхненниками руїн і, щ о відбувається буква­
льно на очах, і не м огла передбачити інш их, героїчних,
сильних, «м а с к у л ін н и х » героїв-господарів, бо саме ця
домінантна риса - господаря - нещадно виполю валася зі
світогляду селян. Інакш е це була б інш а проза й інш ий
Григір Тютюнник.
Попри певні ідеалістичні іл ю з ії щодо м ож ливості гар­
м онізації системи ін ди від / суспільст во письменник на­
справді усвідом лю є, щ о протистояння лю дини й системи
відбувається не на користь лю дини, оск ільк и її родове
коріння й родове самоусвідомлення власної самодостат­
ності підрубане тими драматичними к о лізія м и в історії
українства, що про них він м іг сказати хіба пошепки або
натяком.
П си хологізм Григора Тю тю нника, щ о його загалом
можна визначити як ж орст кий психол огізм , надзвичай­
но лаконічний, але сутнісно вглиблений у л о г ік у форму­
вання та розвитку характеру. За цим - робота над най­
більш точним, адекватним відчуттю словом, віднай­
дення максимально промовистої деталі, щ о за рівнем
майстерності сягає стефаниківської.
Ф раза тю тюнниківська по-особливому містка, образ­
на, насичена спостереженнями, а тоді, к о ли треба ство-
422 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво «іСпостережний пункт» прози Григора Тютюнника 423

домлюю, тобто страждаю двічі з одного приводу. Боже,

рити портрет чи характер лю дини, - досить лаконічна.
як важко *.
Часом ж е - надто, к о ли йдеться про змалювання приро­
ди, - мож е сприйматися і як самостійна новела: «В ідш укування душ евної рівноваги в стражданні, за­
доволення в горі і задоволення горем —ось його (м истец­
Аж різь у очах - так ясно, так жовтогаряче надворі від
прив’ялого осіннього сонця, спілих динь-дубівок, жов- т в а —Л . Т .) підступна м е т а »2 —так резюмував свої м ір ­
тосподих гарбузів, позбираних у купки, та запізнілого кування про дуалісти чну природу худож ньої творчості
цвіту гарбузового, на котрий уже й бджоли не сідають, В. Стус, щ е один носій української «ф ормули б о л ю »,
бо не про нього пора, а летять собі далі, на червоний бу­ який стверджував творчість як «грим асу інди відуальн о­
дяк чи падалішню гречку1 ( « Г в и н т » ) . го б о л ю »3. Ц ю підступність літератури як худож ньої
творчості, що живе за своїми законами ж орстокої л о г і­
Письменника найбільш е непокоїли бездуховність, не­
ки, повною мірою відчув на собі і Гри гір Тю тю нник.
м ож ливість та спричинена об’ єктивними обставинами
нехіть лю дини сповна реалізуватися в цьому світі, вико­ Багато поруш ених Тю тю нником тем проектується на
долю ц іл о ї нації. Ц е, зокрема, одна з ч ільн и х тем - тема
нати своє призначення на зем лі. І про це він писав з у с і­
батьківства з актуалізованим ним архетипом Батька
єю серйозністю й зболеністю .
( Ш евченкова тема байстрюківства, розгорнута Тю тю н­
Так, трапляється у його прозі й ірон ія —і вже на цій
ником у новій історичній реальності та в новій соц іаль­
ф ормальній підставі його намагаються нині «зан ести » до
ній си туац ії), драматична, глибоко пережита й спроек­
реєстру постмодерністів. Однак іронія Григора Тю тю н­
тована на д олі багатьох персонажів.
ника особлива: вона зболена (й болісна), тоді як у пост­
Його творчість - це була правда, часом жорстока прав­
модерністів іронія знімає з себе будь-яку м оральну від­
да, але правда мудра, лю дяна, яка н ік оли не виходила
повідальність, переходить у скепсис і сарказм. Тютюн-
за м еж у, щ о за нею —натуралізм і смакування темних
никова ж іронія інш ого змісту: це виважена апеляція
сторін ж иття. К у л ь т правдивості й совісті, естетика мо­
зневіреного серця до тверезого розум у і водночас чуттєва
ральної чистоти й цнотливості інтим них почуттів —такі
апеляція до «а к ти в н ої» си ли совісті, це, зрештою, поси­
уроки тю тю нниківської правди худож ності, в оптиці
лен ня моральної відповідальності, а не ї ї скасування.
як ої лю дина постає без прикрас і сентиментальності, але
Часто прозу Григора Тю тю нника називають спові­
й не викликає відчуття надриву чи приниж ення: «з о л о ­
дальною на тій підставі, щ о в ній присутній чим алий
тий перетин» проходить через мудре співчутливе серце
автобіографічний компонент. Однак, якщ о це й справді
митця, яке н ік оли не зваж илося б відібрати в лю дини
сповідальність, то сповідальність особливого, тютюнни-
почуття її власної гідності. «Н е варто писати правду,
ківського ш тибу: сповідальніст ь аналіт ична, хоча по­
яка розслаблю є лю дину, а не зміцню є ї ї » 4, - був твердо
єднання цих термінів насправді нібито взаємовиключа-
переконаним.
ється. Маю на увазі те, що письменникові не властиве
Треба пам’ ятати, що у творчому спадку Григора
спонтанне чуттєве «ви верж енн я» на папері свіж их вра­
Тю тю нника - не тільк и прозорі, талановито виписані
ж ень і спостережень: «ви нош еність» його героїв «п ід се­
новели й оповідання, не тільк и типологічно подані ха­
рцем » вклю чає в себе й серйозну осмисленість, продума­
ність логічн ого розгортання п си х ології характеру. Сам 1 Немає загадки таланту... — Частина перша: Григір Тютюнник:
прозаїк, який виробив у собі звичку до сам оаналізу, зв і­ Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 61.
рявся про це у своєму щ оденнику так: 2 Стус В. Зникоме розцвітання. Твори: У 4 т., 6 кн. - Т. 4. -
С. 347.
Я сприймаю те, що мене оточує, і те, що діється навко­ 3 Там само.
ло мене, спочатку почуттям, серцем, а вже потім усві­
4 Немає загадки таланту... - Частина пешпа: Григір Тютюнник:
1 Тютюнник Гр. Гвинт // Тютюнник Гр. Вибрані твори. - С. 223. Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 66.
424 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
рактери україн ських селян, не тільк и згустки худ ож ­
ньої правди, залиш ені д ля осмислення етнопсихологам і
ш ирокому к о лу читачів, не тільк и уроки безприкладної
чесності «сам ого з собою » та інш ими, уроки правдивос­
ті, чуйності та безкомпромісності, а щ е також логіч н о
вибудувана «кардіограм а» творчого зростання письмен­
ника, уроки творчого пош уку, письменницької самови-
могливості. Ц е засвідчує його щ оденник, де направду
словам - тісно, а думкам - просторо: як зразок граничної
відкрит ост і й щ ирості, коли сповідальніст ь набирає
формату безж альної відповідальності.
У спогадах про письменника П . Мовчан писав:
Григір Тютюнник - це Григір Тютюнник. Такого у нас
не було і ніколи не буде. Він ніби певний підсумок у на­
шому національному бутті: село перероджувалось, зм і­
нювався наш етнос, видозмінювалась відповідно до при­
роди людської і природа навколишня... І все, що б не пи­
салося після Григора Тютюнника про наше село, вигля­
дає нині вторинним *.
Я к щ о судити із творчого доробку українських ш істде­
сятників, то чи не найбільш і «м ор а лісти » серед письмен­
ників, як і яскраво заявили про себе у 60-ті роки, — по­
при всю несхож ість доль і суперечливість окремих си ту­
ацій, попри різножанровість і різноплановість творчого
набутку, - це Гр. Тю тю нник, Є. Сверстюк та І. Д зю ­
ба - кожен у свій спосіб. На перший погляд, наче зовсім
різні, «о к р е м іш н і» особистості, та є в них і багато с п іл ь ­
ного, хоч і не задекларованого жодним із них.
У них щонайперш е актуалізовано моральнісний ім ­
ператив через апеляцію до совісті як субстанції, яка не
повинна «м ов ч а ти ». Те, щ о Григір Тю тю нник подав на
рівні характеротворення - найвищого свого мистецтва,
значно пізніш е І. Дзюба «вбрав» у строгу форму л о г іч ­
них побудов, а Є. Сверстюк - у «ф ор м у ли » христия­
нських сентенцій. Те, щ о Гри гір Тю тю нник творив
письменницькою ін туїц ією та вглибленням у лю дську
психологію , Є. Сверстюк утвердж ує вірою, а І. Дзюба
осягає інтелектуальною доказовістю.
1 М овча н П . Абсолю тний слух на правду // Вічна загадка любові:
Літературна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письмен­
ника. - С. 340.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 425
Однак, і перше, і друге, й третє виконує свою високу
просвітницьку м ісію , навертаючи сучасників до дж ерел
істинного буття. Тут, у просторі шістдесятництва, з і­
йшовся чуттєвий та інтелектуальни й досвід, щ о стоїть
на сторож і моральної чистоти українства, який засвід­
чує ще й ту неспростовну істину, що справжній письмен­
ник через енергетику своїх творів незримо витворює мо­
ральне середовище чи бодай подає етичні сигнали про
потребу його корекції.
Постскриптум:
«Домучуйте КОГОСЬ ІНШ ОГО...»
...Хто з нас, сущ их на цій зем лі, може повідати
всю правду про самого себе так, як це зробив Григір Т ю ­
тюнник - через своїх героїв: щиро, правдиво, без най­
меншого фальш у? Він залиш ив нам неперевершені тво­
ри, як і дають підстави сподіватися на те, що через ха­
рактери героїв ми змож емо подивитися на душ евну
драму письменника, щ о спричинилася до його трагічної
смерті, причина я к ої досі залиш ається незбагненною
для багатьох.
Звичайно, Григір Тю тю нник відчував істинно при­
родні радощі ж иття, вмів переживати його глибинний
ліри зм , суголосність із довколиш нім світом, але су­
перечності доби все ж домінували у його серці, націлено­
м у на ідеал.
Очевидно, - попри зовніш ні, соціальн і, м али місце й
екзистенційно-психологічні моменти, про я к і, ясна річ,
можна говорити з певною мірою ймовірності: надто це
делікатні д ля розум іння й оприлю днення речі. Вже до­
водилося писати про ситуацію довкола самого письмен­
ника (до речі, позбавленого такої м оральної опори, якою
тривалий час був д ля нього старший брат Григорій). Ф е ­
номен слави 1 - а говорити про нього маємо повне пра­
во - має свою притягальну си лу, що спричинює і появу
епігонства, і водночас має своїм подальш им віддзер­
1 Див., зокрема: вичерпний розділ-роздум Івана Дзюби на цю тему
«С лава» у його книжці «Тарас Шевченко. Ж иття і творчість». - К.:
Видавничий дім «Києво-М огилянська академ ія», 2008. - С. 618-637.

426 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
каленням таку антропологічну проблему, як самот ­
ніст ь / несам от ніст ь митця.
Н. Хам ітов зазначає:
Слава може розчинити межі самотності, а може й зроби­
ти самотність нестерпною. Такою є самотність Мартіна
їдена, розбагатілого та знаменитого. Ствердившись у
житті завдяки своїм текстам, він якоїсь миті відчув іл ю ­
зорність цього утвердження [...]. Слава породжує пере­
співи. Знаменитий автор дістає в нагороду десятки і сот­
ні послідовників, які силкуються переймати його мане­
ру та стиль. Такий замах на самотність (курсив
мій. - Л. Т .) приводить до її збільшення й помноження.
Самотність відбивається у безлічі кривих дзеркал, потік
її буття позбавляється цілісності і стає роздрібленим,
винесеним н азовн і 1.
У подібному відбитті кривих дзеркал жив і працював
Гри гір Тю тю нник - незрівнянний «ф орм отворець» і яск­
рава особистість. Оточений численними поціновувачами
й «н аслід ув а ч ам и », здіймаючи довкола себе «ц іл и й ви­
хор уваги й цік авості» (Н . Х ам ітов), він сповна пізнав
граничну сам от ніст ь серед тих, хто, здавалося б, роз­
д іля в його самотність, розбавляв її лю дським с п іл ­
куванням, а насправді лиш е увиразнював внутріш ню
письменникову кризу, а отже, тільк и поглиблю вав мета­
ф ізичну суть ц ієї самотності у Тю тю нниковому особис-
тісном у вимірі. Так «м ода на Тю тю н н и ка», умовно
розсуваючи м еж і особистої самотності талановитого май­
стра, обернулася д ля нього граничним відчуттям ілю зор ­
ності сповідуваних ж иттєвих цінностей і заверш илася
самогубством. Воно сталося у силовом у п о лі визнання
як популярності й визнання як заздрощ ів - і, ц ілком
правомірно, набуло статусу бунту проти всього, що на­
м агалися накинути письменникові суспільство й оточен­
ня у ви гляді сурогатних моделей ж иття 2.
1 Х ам іт ов Н . Самотність у людському бутті. Досвід метаантропо-
ло гії. - К.: Гранослов, 2000. - С. 200.
2 Див.: Тарнашинська Л . Правочинність Франкового креативу
літературної «м оди » в дискурсі українського шістдесятництва //
Тарнашинська Л . П резумпція доцільності. Абрис сучасної літературо­
знавчої концептології. - С. 84-103.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 427
Григір Тю тю нник не зм іг подолати роздвоєності, що
приходить до лю дини, к о ли вона піднімається над звич­
ним д ля неї середовищем, яке дає їй ж иви льні соки, й
починає відчувати неорганічність своєї присутності у
ньому.
Звідки такий ранній сум і втома прийшли до мене? Я іно­
ді проганяю їх гарячковою веселістю, та це рідко вдаєть­
ся. Тільки в самотині - на річці, в лісі, в степу - мені бу­
ває добре. Серед хороших людей, товаришів теж -1, -
запитував він сам себе в ли сті до московського пере­
кладача Н . Д ангулової і водночас заперечував ш тучний,
показний, форсований оптимізм (я к у ж итті, так і в тек­
стах), вважаючи, щ о «оп тим ізм - це професія, професіо­
нальний о п т и м ізм »2. Інш а річ, щ о розібратися в тому,
хто в його оточенні «х о р о ш и й », а хто ні, —було не завж ­
ди просто.
Літературна слава, я к ої зажив письменник, а ще б іл ь ­
ше усвідом лення свого духовного росту, дають відчуття
відчуж ення од навколиш нього світу. Зазвичай,
що більше розвивається індивід і що більшим стає, то
самотнішим він себе почуває, то дужча туга тягне його
назад до мас, до народу 3.
Очевидно, ніхто з-поміж сучасників Григора Тю тю н­
ника не зваж иться заперечити факт його екзистенційної
самотності (попри ц іл у вервечку епігонів), яка у славі
посилю валася тугою за звичним, рідним і водночас гост­
рим усвідом ленням того, щ о він уж е давно - за духов­
ним та інтелектуальни м рівнем «ч уж и й серед св оїх»
(кревняків), та «н е зовсім свій серед ч у ж и х » (городян).
Ц ей розрив, обтяж ений інш ими суттєвими обставинами,
значно поглиблю вав відчуття «н еп ри к ая н ості», непо­
трібності, внутріш ньої розгубленості.
Селянська п си хологія зумовлена ментально чіткою
ієрархією (к о ло обігом ) сезонних ци клів, де все відбува­
1Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щоденникові записи. Листи. Інтерв’ю. - С. 126.
2Там само. - С. 102.
^ Райніс Я . // Даугава. - 1989. - № 5. - С. 114. Цит. за: Д зю ба І.
Універсальні мотиви в Шевченковій поезії //Д зю ба І . Між культурою
і політикою. - К.: Сфера, 1998. - С. 202.
428 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ється закономірно, логічн о й послідовно, а чесні та щ ирі
лю д ськ і зу с и л л я увінчую ться неодмінним результатом
(урож аєм ), а отже, внутріш нім відчуттям сенсу ж иття і
вдоволення. Усвідом лю ю чи це, письменник, попри всі
намагання вж итися в «асф альтову ф ілософ ію » міста, на­
справді важко призвичаювався до соціальн о-психологіч­
ного виміру м іського середовища, надто тому, що цей
дискомфорт обтяжувався синдромом специфічної літер а ­
турної праці з її свободою вибору й водночас із ц ілков и ­
тою залеж ністю від неї.
Звісно, Григір Тю тю нник був не єдиним, хто прийшов
в українську літер атур у «в ід з е м л і»: і Є. Гуц ало, і
В. Дрозд, і І. Драч, і Б. О лійник та ін ш і письменники
епохи ш істдесятих - селянські сини. Однак над п си холо­
гією Григора Тю тю нника, який прожив частину свого
ж иття у Донбасі, тяж іє щ е й «к ом п лек с ш ахтаря» (н е­
втомна праця, яка прирівнюється за важ кістю до праці
хлібороба і дає зримий, чесний д ля всіх - і це стає
д ля письменника еталоном справедливості! - результат).
У просторі столи ці цей образ трудівника розмитий: він
«р озтік ається » меж и видимі й невидимі зваби мегаполі-
су, серед як и х і богемне ж иття, і парадність вулиць, і
масовість заходів, і анонімність. Лю дина опиняється н і­
бито в яком усь вакуумі, де може знайти комфортність
індивідуального увиразнення хіба у корпоративному се­
редовищ і. Письм енницьке середовище, надзвичайно ц і­
каве, насичене подіями, комунікативними дискурсами,
має й свою специф іку ревнощів, дискурсивних поривань
і «п р и м ір я н ь», щ о в різних лю дей по-різному загострю­
ють амбітність і водночас комплекси «втор ин ності».
Саме «в и х ід ц і» з цього середовища й сх и л я л и його до т і­
є ї «гарячкової в еселості», часто припрош уючи до чарки,
вм іло граючи на почуттях справедливост і / несправед­
ливост і, ам біціях, торкаючи найвразливіш і струни його
гордої душ і нащадка козацької вольниці.
Так само не треба забувати й про гнітю чу сутін ­
кову атмосферу 70-х років м инулого століття, коли то­
талітарна система всіляко культи вувала не найкращ і
лю дські якості, тож не всіма сповідувалися криш талево
чисті, а значить прозорі, ч ітк і й зр о зу м ілі поняття лю д ­
ської честі й гідності. «Розчарування - це та сокира,
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 429
що часто обтинала йому к р и л а », - дуж е точно й образ­
но сказав з цього приводу його сучасник і товариш
А . Ш евченко 1.
З одного боку, така атмосфера стим улю вала письмен­
ника (саме тут він м іг «н а р ів н и х », а то й «н а д » рівними
«подати себе» і вдовольнити свої законні а м біц ії), а з
другого - пригнічувала в си лу складного конглом ерату
взаємозалеж них лю дських комплексів. Ц е, зрештою,
стосується кож ної творчої особистості, однак у глибоко
рефлексивного Григора Тю тю нника це випробування на­
було непосильного «гр ад усу переж ивання». М ало не щ о­
дня роблячи безж альні «р озти н и » свого душ евного стану
(йдеться знову ж таки про добровільні «сеа н си » творчого
й чисто лю дського щ оденникового автопсихоаналізу,
який, проте, на практиці був не стільк и автотерапією,
ск ільк и безж альним оголенням проблем и), Григір Т ю ­
тюнник, як людина вразлива й схильна до порівнянь,
зазнавав особливого болю від найменшого вияву неспра­
ведливості (розтиражований дослідниками творчості пи­
сьменника факт присудж ення прем ії ім. Л е с і Українки
замість очікуваної найвищ ої нагороди - Ш евченківської
прем ії - яскраве тому свідчення). А щ о може відчувати
горда від природи людина, коли її зумисне приниж ую ть,
нав’ язую чи комплекс неповноцінності, цькую чи при
цьому нестатками, злидням и? Вона то ховається у м уш ­
лю власного « Я » (щ е більш е культивую чи свою ураж ену
гордість, несум існу з найменшими компромісами), то
вибухає нестримним обуренням - такі емоційні пере­
пади важко вгадати у завжди вивіреному, рівному
прозописі письменника, де існує культ персонажа у йо­
го неповторному колоритном у характері.
Автотерапія, тобто здатність «писати з себе» і цим са­
мим - часто через м еханізм ірон ії та самоіронії - пом’ я к ­
шувати психологічний тиск несприятливих обставин,
була йому невластива, на відміну, скаж імо, від такого ж
рефлексивного письменника, як В. Дрозд, у якого авто­
біографічні мотиви й п сихологічні комплекси часто до­
міную ть - цим письменник «стирав» внутріш ні супереч -
1 Ш евченко А . Зустріч на все життя // Вічна загадка любові:
Літературна спадщина Григора Тютюнника. Спогади про письмен­
ника. - С. 452.
430 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ності м іж індивідуальним сприйняттям та уніфікованіс-
тю світу, оск ільк и саме автобіографічний психологізм
дає зм огу скинути із себе тягар внутріш ніх ком плексів і
негативних пси хологічн и х нашарувань, «п рогр ати» їх
через своїх героїв і цим звільнити власну п си хік у для
інш их, позитивних психічних станів: таке розв’ язання
«п роблем и п р облем » дає своєрідний психотерапевтич­
ний ефект.
А л е Григір Тю тю нник писав насамперед «характе­
р и », де подібна «автотерапія» була м ало прийнятною
(та, власне, й не продуктивною ). Тобто він жодною
мірою не належав у своїй творчості до е ^ о - ц е н т р и ч н и х
письменників: його справжнім покликанням було л іп и ­
ти з «г л и н и » ті виразні особистості, що їх він бачив
довкола себе: прототипами ставали, як правило, знайомі
чи стрінуті колись, частково «д о м и слен і» ним лю ди. Т а ­
ка не е£о-центричність виросла в нім із поваги до Ін ш а
го - мабуть, ч іл ь н о ї внутріш ньої настанови письменни­
ка. Тим-то, очевидно, не м іг змиритися із неповагою до
нього самого як лю дини яскраво індивідуальної, само­
достатньої.
Звісно, можна закидати письменникові й інфанти­
льність, «відсутність м уж н ості», як це намагаються роби­
ти деякі дослідники, однак це радше неосвоєння азів пси­
хологічного «л ік н е п у », психологічної праці над внутріш ­
нім и проблемами, ім пульсивність, відсутність навичок
внутріш нього «л ік у в а л ь н о го » психоаналітичного дис­
курсу, коли д іалог із собою перетворюється на п о ліло г
різни х досвідів і практик психологічного «в и ж и в ан н я»;
нетерпіння серця, коли не спрацьовує здатність вичека­
ти, перечекати, перебути свій стан гострого невдоволен­
ня реаліям и ж иття, наділивш и його статусом тимчасо­
вості, невміння «п ерерости» самого себе, тимчасово
ослабленого, й вийти із того випробування переможцем.
За великим рахунком , це внут ріш ня темпоральна
проблема, що постає в даному контексті як невміння
внутріш ньо співвідносити час теперіш ній (я к індивіду­
альний, так і соціальн ий ) із часом майбутнім, який
завжди все розставляє на свої місця. А д ж е більш ість
лю дей в умовах загострених ситуацій дають собі уста­
новку, що такий плин подій тимчасовий - і тут спрацьо­
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 431
вує темпоральний код динаміки лю дського ж иття у йо­
го розгортанні подій, ситуацій, п си хологіч н и х станів.
Важко погодитися з твердженням Н. Зборовської,
«зв уж ен и м » до психоаналітичного ракурсу у його іп о­
стасі психосемантики еросу, де, за О. Вейнінґером
(«С та ть і хар а к тер »), суб’ єкт прагне ш укати доскона­
лість не в собі, а у «здій сн ен ом у обр азі», заміню ючи цим
динам іку власного розвитку «несвідомою лю бов ’ ю »:
А саме духовного розширення любові немає у творчій
психології Гр. Тютюнника. Його душевна криза і само­
губство пов’ язані з цим обмеженням спонтанного лібідо-
зного почуття, породженим тоталітарною епохою, яка
утримувала національного суб’ єкта від пошуку істини і
глибинного самоаналізу, переконуючи, що абсолютної
істини не існує як і потреби самоусвідомлення
Насправді не бачу підстав д ля дум ки, згідно з якою
Григір Тю тю нник як «н ац іональний суб’ єк т » був по­
збавлений внутріш ньої тенденції, «п о ш ук у істини і г л и ­
бинного сам оан алізу» - його щ оденникові записи засвід­
чую ть протилеж не: граничний самоаналіз - аж до без­
ж альн ої оголеності власних недоліків. Н а потвердження
цього варто звернутися до записів самого письменника:
Часто запитую себе: навіщо тобі істина? І відповідаю:
щоб знати, де брехня. А вона навіщо? Щ об піти на неї і
одержати по пиці. Ніщ о так боляче не б’ є людину, як
брехня. Тому її так і ненавиджу, тому і прагну вперед,
на пошуки істини 2.
Так само гостро виявляється у письменника й «п отре­
ба сам оусвідом лення» - потвердженням цього також є
щ иро сповідальні записи щ оденного свідомого (!) «само-
доростання». І навіть якщ о його пош уки істини зосере­
дж увалися переважно у царині духовності антропоцент-
ричної (тобто заґрунтованої в морально-ціннісну су­
тність лю дини), а не в сфері трансцендентного (щ о й
справді пояснюється цілеспрямованим обезбожненням
Ь о т о зоуеііси з тоталітарною системою), очевидно, без­
1 Зборовська Н. Код української літератури. Проект психоісторії
новітньої української літератури. - К.: Академвидав, 2006. - С. 362.
2 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 61.
432 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
підставно пояснювати таке трагічне розв’ язання вну­
тріш ньої кризи ли ш е цією абсолютизованою причиною.
Насправді проблема ця значно ширша, складніш а й
б ільш контекстуальна - і знаходиться поза суспільно-іс­
торичними формаціями, даючи знати про себе і в постто-
талітарний час.
І зацитований дослідницею , занотований з глибоко
прихованою іронією , запис самого Григора Тютюнника:
Істина - поняття історичне. Тисячі років людям тверди­
ли, а люди вірили, повторювали: бог створив людину.
А виявилося зовсім навпаки: людина створила бога 1,
що його можна доповнити й інш ими нотатками по­
дібної тональності 2, насправді залиш ає по собі відчуття,
щ о письменник із у сіх си л переконував себе у власній
безбож ності, на рівні ін т у їц ії відчуваючи неусвідомлену
(бо не зафіксовану на папері) ту гу за трансцендентним.
Х іб а коли-не-коли проривається вона в його сповідаль­
них рядках, як-от у ли сті до московської перекладачки
Н . Д ангулової від 20.V .1971 р.:
...я часто прокидаюся і думаю бог зна про що [...] під ра­
нок все забувається, залишається тільки настрій: іноді
дуже сумний, іноді вельми феєричний, але частіше -
сумний. Як добре було б жити на світі, коли б менше б у­
ло всяких житейських дрібниць, що пригнічують душу,
чвар, глупоти, багнюки...
Та про це краще всього говорити з богом, напевне, він
слухав і мовчав, а людині ставало легше. Та ба, тепер і
бога немає. А в людей своїх жалів повно. Вже краще
мовчати, дихати, думати й писати - зупиняти прекрас­
ну мить, що вдається нам, грішним, дуже і дуже рідко 3.
У Григора Тю тю нника (як , власне, й у М . Х в и льов о­
го, чи пізніш е у В. Б лизнец я) в критичний період відбу­
лося «коротке зам икання» структур часу (м и н уле / тепе­
ріш нє / майбутнє) з акцентацією (я к утриваленням ) на
теперіш ньому - у його звуж еному спектрі бачення лю д ­
ської д олі, коли втрачається здатність розгортання пев­
ного життєвого етапу у перспективі, й ситуація набуває
1Там само. - С. 58.
2Там само. - С. 31.
3Там само. - С. 108.
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 433
статусу бомби, уникнути вибуху я к ої мож на хіба через
нібито альтернативний вид «п о р я т у н к у ». Ц ей ефект оч і­
кування «б о м б и », щ о має розірватися, і нестерпність
очікування біж ать начебто попереду самих подій й спо­
нукають зробити спонтанне з у с и л л я над собою і вкласти
у руки лю дини знаряддя згуби, аби припинити, зупини­
ти психологічний тиск проблем. Тим-то окремі критики
вважають, щ о в останній незакінченій повісті « Ж и ­
тіє Артем а Б езвіконного» в образі селянина Оксьона
письменник передбачив власну смерть.
А . Ш евченко пояснював:
У нього був, за сучасною термінологією, надто низький
«больовий поріг» - чужий біль він сприймав як свій
власний, а то й ще гостріше. Найменша несправедли­
вість, чиїсь негідні вчинки, брехня, що вдягалася в ша­
ти правди, надовго виводили його з душевної рівноваги
й незрідка вкидали в депресивний стан. У такі важкі
для нього часи він не раз повторював: «Тютюнники
довго не живуть»1.
Письменник не зум ів вивищ итися над обставинами,
постійно перебуваючи у «м о л е к у л і б о л ю » - як у ц егли н ­
ці часу вічно теперіш нього. Темп саморозвитку, що його
було взято на старті, важко було втримувати на тій са­
мій високій позначці. Та й багато чого вже було досягну­
то. Щ е 1972 р. він зболено писав:
Я втомився... Вітер не дме у моє вітрило. Він дме навст­
річ. Я йду на веслах. Уже давно... І втомився. Гребу що­
сили, рухаюся повільно і не жду попутного вітру. Це
найдужче виснажує... Розпачу немає, але й снаги теж 2.
Д алося взнаки невміння письменника - творця пере­
конливих худож ніх ситуацій - вичекати (згадаймо мен­
тальність селянина, де все чітко, сезонно, закономірно
розписано природними ци клам и), «в ід п усти ти » власну
ж итейську ситуацію, взяти тайм-аут, віддатися пли ну
ж иття, як вчить, зокрема, східна ф ілософ ія, повірити,
щ о все у руках Б ож их і щ о кожна ситуація - лиш е зако-
1 Там само. - С. 453.
2 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 65.
434 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
номірна лан ка у лан цю гу життєвого пли ну, з як и х лиш е
згодом «ви будовується» чітка л ін ія ж иттєбуття.
У ніч з 6-го на 7 березня 1980 р. - очевидно, на хв и лі
такого гострого переживання - Гри гір Тю тю нник пішов
із ж иття, залиш ивш и лю дям , як и х так щ иро лю бив,
свої непереверш ені твори - яскравий худож ній д ок у­
мент ж иття українства X X століття.
...Гри гір Тю тю нник, на ж аль, а може - хоч як це па­
радоксально звучить, - у цьому бу ло його щастя, не
встиг осмислити, вповні зрозуміти, наскільки ош уканою
була українська лю дина, я к у він лю бив над усе, н а ск іль­
ки окраденою, зневаженою, уярм леною . Щ е був не час.
«С м уток правди в Григорових о ч а х »1 тіль к и провіщав
наше майбутнє прозріння. Очевидно, Григір Тю тю нник
відчував, щ о його правда, навіть та, щ о без найменш ого
ф альш у, - ще не вся правда. В сієї правди тоді щ е ніком у
не дано бу ло осягнути - і Тю тю нникові теж. Н авіть не­
зважаючи на те, щ о сам зм алечку знав гір к у цін у чи,
радше, ваготу слів «си н ворога н а р оду», щ о жив поряд із
тими, хто пам’ ятав го л о дівки, ком у судилися виморю­
вання, «д обр овільн а » м іграція, національне знеособлен­
ня, зване інтернаціоналізм ом, духовне та м оральне ви­
родження, розпад родини і розірвання родового коріння.
А л е це було швидше передчуття, щ о навіть, сягаючи
словом так глибоко, як дозволяли йом у хист, знання
ж иття, лю дської п си х ології та каторжна праця, йому,
однак, не дістатися чистої дж ерельної води: ще не на­
став час. М абуть, оте неусвідомлене відчуття й тр уїло
Тю тю нникову душ у, терзало совісне серце, випікало со­
вість - відчуття на рівні ін т уїц ії, якою Бог обдаровує л и ­
ше талановитих і щ ирих людей.
Тим-то, змальовую чи своїх героїв сліп им и, глухи м и
(«В у т о ч к а », «Н а п ер ек а ті»), Григір Тю тю нник, безпе­
речно, підсвідомо вдається до метафоричного «закодову-
вання» реальної ситуації: щоб вижити у тоталітарних
умовах, не згинути, не завдати собі ш коди, м исляча л ю ­
дина повинна вдавати із себе г л у х у й сліп у: бачачи, не
бачити, чую чи, не чути, що відбувається насправді у
1 Д зю ба І . Смуток правди в Григорових очах // Д зю ба І . З криниці
літ : Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський мери­
діан. Зі спогадів. - С. 798-806.
« Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 435
жорнах несвободи й визиску. А з інш ого боку, це віддзе­
ркалювало й ситуацію нерозуміння всієї т іє ї прірви, в
як у було вкинуто українську лю дину, всієї м іри її без­
прав’ я й понищення.
А щ е вловлю ємо відчуття тривоги, якоїсь непояснен­
ної вини перед своїми невигаданими героями. М ож е, од­
нією з причин того, щ о письменник так трагічно пішов
із ж иття, стало те, щ о не бачив попереду себе того край­
неба, яке бу ло д ля нього символом чогось світлого, ново­
народженого, зведеного в абсолют, що відчував неспро­
мож ність «н ам ац ати » розумом ту тонку ниточку «най-
правдивіш ої» правди, яка вже снувалася підсвідомо
насподі душ і. Щ е був не час. Внутріш нім відчуттям сво­
їм він, вочевидь, зовсім близько наближ ався до того, що
тоді не м огло остаточно визріти у свідомості, але ще не
настав час вели кої правди. І те напівусвідомлене про­
зріння приходило до нього важко, болісно, гнітюче...
Проте письменник, наче провідчуваючи й провіщува-
ючи, ніс у собі переконання: «У с е на світі поясниме... у
свій час. В ім ’ я цього вже варто ж ити і стр аж д ати »1. Ц і
рядки з його записника - як передчуття, як передбачен­
ня тих змін, щ о їх приніс в українську історію перелом
тисячоліть.
Треба думати, щ о вся творча спадщина Григора Т ю ­
тюнника була лиш е предтечею нового етапу - великої
роботи душ і, доглибинного переосмислення ж иття на
новому витку суспільного розвитку, щ о неминуче в и ли ­
лося б у твори не просто соціального звучання, а соціаль­
ного пот рясіння, якби доля розпорядилася інакш е й пи­
сьменник дожив би до нової наш ої епохи. А д ж е він т іл ь ­
ки починав освоювати як історичні уроки м инулого, так
і соціальний простір великого міста (ясна річ, підходячи
до нього із власними мірками, сформованими у с іл ь ­
ській патріархальній к у л ь т у р і) з його катаклізм ами
та метаморфозами. Однак навіть попри те Григір Т ю ­
тюнник став предтечею змін, щ о відбулися на злам і
80 -х-9 0 -х років м и н улого століття.
Творчість письменника мала не лиш е підсумковий ха­
рактер, а й значною мірою прогностичний. Н е можна
1 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 60.
436 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сказати, щ о Гри гір Тю тю нник випереджав свій час, од­
нак він попереджав: попереджав тими переконливими
худож нім и засобами, я к і диктував йому час (йдеться,
зокрема, про метафорику оповідання «Г в и н т »). Й ого
прогностика була жорсткою, та, на ж аль, не засвоєною
нашим суспільством. П ровісницький характер творчості
Григора Тю тю нника потверджує щ е й його творчий ін ­
терес до стану передчуття, «за в ’ я з і» - і лю дських почут­
тів, і м айбутніх вигинів долі.
...Звичайно, умовного способу ні історія, ні література
не мають, але уява дослідника ц ілк ом може, а часто й
повинна проводити такі «лабораторні д о слід и ».
Ясна річ, передбачити, що би написав нині Григір Т ю ­
тюнник, важко. А л е з о гля д у на його ч утли в у й м о б іль­
ну «си гн альн у си стем у», яка апелює до лю дської совісті,
це, очевидно, були б гостро соціальн і твори, і хтозна, чи
не з ’ явився б у його творчому доробку твір не меншого
епічного звучання про драматичні в духовному плані ко­
л із ії сучасності, ніж , скаж імо, роман його старшого бра­
та Григорія Тю тю нника «В и р ».
А якою була б наша література сьогодні з Григором
Тютю нником? Запитання далеко не риторичні - вони зі
сфери м оралі. А суспільна м ораль (і її віддзеркален­
ня - мораль індивідуальна) - явищ е позачасове. Х о ч би
як си лкували ся витіснити її з духовної аури українства,
хоч би як деформували нав’ язуваними, чуж им и наш ій
ментальності «ц ін н о стя м и », генетична система нації
однаково несе у своєму духовному спадку те, щ о за­
кладалося віками, щ о було актуалізовано совісливим
Тютю нниковим словом. І, думається, зу с и л л я І. Дзюби,
одного з-поміж «н ай ін телек туа льн іш и х ін телектуалів »-
ш істдесятників, відродити морально-етичні концепти
нації, не м инуть намарне —бо живе в наш их генах
Тютюнникове слово, що апелює до найглибш ого у лю д ­
ськом у єстві - совіст і.
Я к би про те написав нині Тю тю нник? Я к переживав
би новітні сусп ільн і землетруси, м оральні деформації,
девальвацію совісті та справедливості? Бо, коли думаєш
про те, де - у політи ц і, як декотрі ім ениті письменники,
чи в літературі - був би нині Григір Тю тю нник, якби не
той похмурий березневий день, щ о забрав його від нас у
«Спостережний пункт» прози Григора Тютюнника 437
Вічність, - приходить переконання, щ о неодмінно за ли ­
шився б у літературі: його пряма, безкомпромісна нату­
ра не зм огла би сприймати політи чної гри, порож ніх обі­
цянок, хитрощів та облуди. « Сигнальна система» Григора
Тютюнника актуалізувала б себе всередині явищ а соціа­
льного розмежування, щ о вразила українське сусп ільст­
во з початком X X I століття, вияскравивши ц іл у низку
морально-етичних та психологічни х проблем нації.
М ож ливо, це запитання та ймовірна відповідь мож уть
видаватися комусь некоректними з погляд у В ічності, бо
ж література, як і та ж таки історія, живе за своїми за­
конами, де оте «я к б и » начебто неправомірне. Та хто мо­
же заперечити, щ о зі втратою Григора Тютюнника, рів­
но як і з втратою В. Симоненка, В. Стуса у наш ій л іт е ­
ратурній атмосфері утворилася ще одна озонна діра?
Отож і думається часом: якби поруч билося його совісне,
чутливе до найменшого ф альш у серце, менше потрапля­
ло би в наш і душ і в сіляк ої нечисті, а надто злоби, безду­
шності, лицемірства, що так роз’їдаю ть сутність україн­
ства. Й ого совість була би пересторогою всім нам. І та
тремтлива Тютюнникова струна милосердя, може, зачі­
пала би зчерствілі душ і не тільк и з розрахунку п оліти ч ­
ного піару?
...Незабаром по смерті брата Григорія Григір Тю тю н­
ник писав його вдові О лені Ф едотівні Черненко:
Затули серце розумом, волею і не пускай туди отрути
житейської - вона тебе доконає. [...] Ж иття розумніше
за людей, бо керує ним безмежний час. Люди ж тимча­
сові. [...] Ти живеш лише минулим. Ж иття цього не лю ­
бить, і за це карає. Отже, подивись перед собою: там ще
не прірва *.
Ц і слова, думається, звернені й до його власного сер­
ця, і до читача, нагадуючи просту істину: лю ди на цій
зем лі тимчасові. І ж иття в кож ного з нас одне-єдине.
Тож цінуймо кож ну його мить, не марнуймо в гризотах,
ум ійм о побачити навколо себе і ж урбу в очах старенької,
і ти ху ч у ж у радість, і кленовий пагін, і крайнебо... Бо
лю дині властиво відчувати, щ о воно, це крайнебо, б ли ­
зько-близько, досить простягнути руку, чекати, що зав’ -
1 Черненко О. Не зміліє пам’яті криниця. - С. 247.
438 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво оСпостережний пункт» прози Григора Тютюнника 439

язь надій та сподівань ось-ось, уж е завтра, виповнить передбачив епоху, котра ш товхає лю дин у у безодню тем ­
ж иття ваговитими плодами, освяченими здобутою неза­ них інстинктів і м оральної безвідповідальності.
леж ністю , а направду виявилося, що вдарили весняні А головне - нам потрібно його совісті, яка одна т іл ь ­
приморозки, і ту зав’ язь ще ген-ген ск ільк и треба оку- ки й дає м ож ливість висвітлити у сі закутки лю дської
рювати, щоб не прибило, не понищ ило її н іж н у плоть, душ і, надто нині, за сучасних містиф ікацій совісті
щ е треба безж ально обрізати сухе, нежиттєздатне г іл л я . тих, від кого залеж ить сутнісне наповнення української
І звучать обнадійливо прості й мудрі у своїй простоті державності.
слова М и колк и з оповідання «З а в’ я з ь », яким і навіяні ці І все ж його незриму присутність українська літер ату­
асоціації із нашою дійсністю , - перейнята ним від діда ра відчуває - як нагадування про критерії. П ро совість.
мудра заповідь: «Н іч о го , [...] буде в лю дей - буде і в Про лю дяність. Про той рівень і ж орсткий пафос пись­
н а с...»1, —застерігаючи проти зневіри, й проти ненависті ма, що не приниж ує, не очорнює, не доруйновує укр аїн ­
також , і супроти сліп ої заздрості теж. «Б о, щ об ш анува­ ську лю дину, якій випало на віку стільк и випробувань,
ти, треба мати талант, щ об заздрити, таланту не тре­ не позбавляє її оптим ізм у. «М и л а моя Л Ю Д И Н О , —пи­
б а »2 - це теж Тю тю нникові слова. І ти готовий осягнути сав Гри гір Тю тю нник, - н ік оли я не скаж у про тебе
просту й гли б ок у істину, що лю ди ж ивуть д ля лю дей, чорного с л о в а !»1. Така ест ет ика душ евної краси героїв
щ о тільк и допомагаючи одне одному, співчуваючи, м ож ­ прози ґрунтується на почутті поваги до лю дини загалом,
на перебути ж итейські негаразди, здолати будь-які труд­ а до старшої - зокрема. Повага ж зростає з почуття влас­
нощ і. Л и ш е доброта, лю дян ість і любов —істинні. У се ної гідності, внутріш ньо властивого письменникові: бо
л и х е - перебутне. тільк и та лю дина, яка його позбавлена, мож е принизи­
Так, кож ном у письменникові судилася своя епоха. ти, образити інш у, виявити до неї зневагу й неповагу.
Однак і нині, на новому етапі многотрудної історії укр а­
їнства, нашого суспільного буття, нам треба було б го­
лосу Григора Тю тю нника - розваж ливого, вдумливого,
несуєтного. І - безпощ адного. Нам треба було б його сер­
ця - чутливого на правду й ф альш , совісного, пр озірли­
вого. А найперше нам треба було б його милосердної
доброти, непозірної (без політи чни х дивідендів) уваги до
простої лю дини, її насущ них потреб, я к і не кож ен здат­
ний побачити за політичним и пристрастями та «страте­
гічн и м и » завданнями. К іл ь к а десятиліть тому, відчува­
ючи всю дисущ у облуду, щ о спустош увала лю дські душ і,
розкладала їх , вселяю чи скепсис і зневіру, Григір Т ю ­
тюнник записав у щ оденнику: «Зараз особливо, як н ік о­
ли , потрібне мистецтво, яке пом ’ якш ує мораль, а не
озлоблю є її. Я к н ік о л и »3. Н ин і, мож е, навіть більш е,
ніж раніш е, актуально звучать ці його застереж ні слова.
Ж и ття довело всю м ір у правоти письменника, який ніби

1 Тютюнник Гр. Зав’ язь // Тю т ю нник Гр. Вибрані твори. - С. 14.

2 Немає загадки таланту... - Частина перша: Григір Тютюнник:
Автобіографія. Щ оденникові записи. Листи. Інтерв’ ю. - С. 68.
3 Там само. - С. 57.
1 Там само. - С. 46.

ТАЛАНТ БАЧИТИ КУЛЬТУРУ
ЯК ЦІЛІСНІСТЬ:____________
Іван Дзюба
в контексті своєї доби
Іван Дзюба був одним з піонерів чесної
думки...
Є. Сверстюк
...Камертон, діагностик, моральний обе­
ріг покоління.
Л. Костенко
Постать Івана Дзюби, як, власне, й більш ості
українських ш істдесятників, некоректно розглядати л и ­
ше в м еж ах 60 -х-7 0 -х років X X століття. А д ж е будь-чия
інтелектуально-творча програма постійно розвивається
й прирощ ується новими смислами, і тільк и через де­
сяти ліття можна говорити про творчу концепцію непере­
січної особистості.
Однак саме 60-ті роки, а якщ о точніш е, 50-ті-60-ті
роки м инулого століття зак лали м іц ну - ідеалістичну у
своїй суті - основу бачення сенсу буття: як окреміш ньо-
го, індивідуального, так і поколіннєвого - у розрізі ж ит­
тя ц іл о ї нації.
Я к популярний коли сь літературний критик Іван
Дзюба виріс в авторитетного академіка, так і Іван Дзюба
ш істдесятник-романтик виріс у переконаного послідов­
ного державника, який м ислить категоріями сусп ільн о­
го буття, спрямованими у майбутнє. П роте, якщ о за ли ­
шатися літературним критиком Д зю бі сьогодні наче вже
й не випадає (хоча він таки ламає подібні стереотипи,
час від часу оприлю дню ючи бли ск уч і рецензії, в яких
вихлю пується і його ліри чне начало, не до решти пере­
Іва н Д зю б а в конт екст і св о єї доби 441
можене аналітикою ), то залиш атися ш істдесятником,
думається, є д ля нього не тільк и досить почесною
місією —власне, як для більш ості тих, хто яскраво
заявив про себе в коротку епоху хрущ овської «в ід л и ги »
(за винятком, може, В. Коротича), а й потребою душ і.
Бо саме ш істдесятницький р ух з його пріоритетами г у ­
манізму, м оралі, гуртової й індивідуальної відповідаль­
ності є тим етичним компасом у ниніш ньому знецінено­
му соціокультурном у просторі України, який допомагає
не збитися курсу гуманітаристики як основи цивіліза-
ційного розвитку суспільства.
Попри всі випробування й тріумфи д олі Іван Дзюба
завжди займав у ш істдесятницькому русі одне з ч ільн и х
місць. Й ого він відстояв послідовною громадянською
позицією , розгорнутою програмою втілення в ж иття -
через непоступливе слово - тих засадничих концептів,
що й визначали ідеалістичну настанову ш істдесятни­
ків на справедливо облаш тований світ із національним
«о б л и ч ч я м ».
А н а літи к а погляду, послідовність громадянської, на­
укової, літературно-критичної позиції та інтерпретації
історичних і наукових дж ерел завжди вирізняє цього до­
слідника з-поміж інш и х, засвідчуючи щораз ширше ко­
ло його зацікавлень: від літературно-критичних до к у л ь ­
турологічни х, суспільно-політичних.
Розвиваючи на новому історичному етапі, в контексті
викликів Х Х - Х Х І століть концепцію ет ичного інт елек­
т уалізму, уфондовану представниками Ренесансного гу ­
м анізм у в У к р а їн і X V - початку X V I I ст., Іван Дзюба, по
суті, став продовжувачем традиції так званого громадян­
ського або ет ико-ф ілологічного гум анізм у *. Звідси - й
виразний антропоцент ризм Івана Дзюби, - як, власне,
й усього українського шістдесятництва.
Тож порівнювати Івана Дзю бу доцільно не тільк и з
видатним гуманістом епохи Відродження Е. Роттердам-
* Виник в Іта лії наприкінці X V ст.; в Україні його ідеї поширю­
валися в першій половині X V I ст. як етико-філологічний гуманізм,
осердям якого були викладання риторики, граматики, поетики, історії
і моральної філософії на базі класичної античної освіти (Див.: Лит ви-
нов В. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Від­
родження в українській філософії X V - початку X V II століття. -
К .: Основи, 2000).
 '
442 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ським, як це зробив О. Тарнавський (хоча «зв ан н я » Ера-
зма українського шістдесятництва йому дуж е пасує), а
й - якщ о сягати тієї д алекої епохи - і з Ю. Дрогобичем
та К. Саковичем, Транквіліоном , М. Смотрицьким чи,
скаж імо, С. Оріховським (цей ряд імен можна продо­
вж ити), д ля чи єї культурницько-просвітницької д ія л ь ­
ності основополож ним було переконання, щ о саме розум
є тим «розум ним інструм ентом » д ля духовного спасіння
та гармонійного вдосконалення світу й себе у цьому сві­
ті, який варто використовувати максимально.
Попри те, щ о Іван М ихайлович остерігається в сіля ­
к и х міфів, я к і створювалися й створюються довкола йо­
го ім ені, не бажаючи бути їхн ім залож ником , підпоряд­
ковуватися їм 1, точніш е, не довіряючи неминучій у них
д олі ф альш у, хоч би з яким знаком це було - «м ін у с » чи
«п л ю с », волію чи радше власноруч подати свій автопорт­
рет, який не влягав би у «готову портретну р а м к у », все
ж з ’ яв ля ли ся й з ’ являю ться спроби інтерпретації його
ж иттєпису. Ц е - одна з них. І підстави д ля такої «р ек он ­
с тр у к ц ії» є: адже попри будь-які застереження має бути
портрет, бачений стороннім оком, бо тіль к и так можна
вирізнити те, щ о самій лю дині видається нібито несу­
ттєвим або настільки природним, щ о цьому просто не
надається жодного значення. Та й природна скромність,
надміру властива Іванові Дзю бі, який бачить себе тільк и
«зсереди ни » процесу роботи - найлю біш ого д ля його д у­
ш і заняття, - заважає побачити самого себе панорамно:
той погляд «ізсеред и н и » завжди є критично-вим огли­
вим. До того ж над ним тяж іє - до певної міри прируче­
ний, а до певної - непоступливий, індивідуально загост­
рений Хронос, драматизм якого полягає у суперечності
м іж намірами й інтелектуальн и м и потенціями - з одно­
го боку, і реальною фізичною спромогою та обставина­
ми - з другого. Тож на його особистих терезах частіш е
переважає доля незреалізованого чи щ е тіль к и задума­
ного, аніж реально зробленого.
1 Д зю ба І . З відстані чвертьстоліття: П ісляслово (до ж урналь­
ної п ублікац ії 1990) // Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи русифікація? -
К .: Видавничий дім «К М А с а й е т іа », 1998. - С. 215.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 443
Знакова постать
українського шістдесятництва
Іван М ихайлович Дзюба народився 26 лип ня
1931 р. на Донеччині у с. М иколаївка, тепер Волновась-
кого району в родині робітників. Закінчив Донецький
педагогічний університет (1953), аспірантуру Інституту
літератури ім. Т. Г. Ш евченка А Н У Р С Р (1956). П рацю ­
вав у видавництвах та редакціях ж урналів та газет: у
1957 р. - редактор в ід ділу літератури і критики видав­
ництва «Д н іп р о », у 1957-1962 рр. - завідувач в ід ділу
критики ж урн алу «В іт ч и з н а », звідки був звільнений
«за ідеологіч н і п о м и лк и », у 1964—1965 рр. —літер атур­
ний консультант в ід д ілу перш ої книги видавництва
«М о л о д ь » (звільн ен ий за участь у протестах проти п о л і­
тичних арештів україн ської ін теліген ц ії 1965 р.), у
1966-1969 рр. - коректор в «У к р а їн ськ ом у біохім іч н о­
м у ж у р н а л і», у 1969-1972 р р .-р е д а к т о р видавництва
«Д н іп р о » (звільн ен ий у січн і 1972 р. під час другої хв и лі
арештів учасників ш істдесятницького р уху).
Дебютувавш и 1950 р. першою своєю рецензією у регі­
ональній пресі Донбасу, Іван Дзюба крок за кроком
осягав таємниці літературно-критичної аналітики. Вже
1959 р. його аналітичні спостереження підсум увала кни­
ж ка літературно-критичних статей « „Звичайна лю дина"
чи м іщ ани н?» Вона засвідчила тяж ін ня автора до конк­
ретизації та увиразнення соц іокультурн и х проблем су­
спільства, в основі як и х завжди леж и ть альтернатива
вибору, а значить, і поглиблен ого внутріш нього аналізу.
Того ж року Івана Д зю бу було прийнято до С пілки
письменників (тоді - С РС Р).
Навчання в аспірантурі академічного інституту, а
головне - прагнення завжди дош уковуватися істини й
висока самодисципліна виробили смак до аналітичної
роботи, системності дослідж ень, самовимогливості. А
ще - той масштаб етико-ф ілологічного гум анізм у, яким
вимірю ється сукупний творчий доробок дослідника.
Випробовуючи своє критичне перо на творчих здобут­
ках О. Довж енка, І. Сенченка, А . М алиш ка, Г . Тю тю н­
ника, В. М ін яй ла , М . С тельмаха, І. Дзюба не оминав
увагою праць О. Б ілец ьк ого, Л . Новиченка, виробляючи
444 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
власний інструментарій та критерії поцінування творчо­
сті представників «ш істдесятницької еп о х и ». Найперше
його увагу привернули твори В ал. Ш евчука, пізніш ого
В. Голобородька, поезія якого репрезентувала пош уки
тих, хто ступав у « ш істдесятницький с л ід ». Очевидно,
диктат заборон, вимуш ена необхідність друкуватися під
псевдонімом, прагнення не нашкодити опальним неофі­
там своїм контроверсійним ім ’ ям, а ще, мож ливо, потре­
ба серйозніш ого вглиблення в худож ній світ своїх ровес­
ників, бажання побачити те чи те мистецьке явищ е з
б ільш віддаленої перспективи дещ о «в ід с у н у л и » в часі
активне писемне поцінування їх непересічної присутнос­
ті в українській поезії й прозі.
Натомість Іван Дзюба був речником більш ості літер а ­
турних вечорів, творчих зібрань ш істдесятників тощо.
Скаж імо, легендарним став його виступ на вечорі, при­
свяченому 30-літтю від дня народження В. Симоненка в
Б удинку літераторів 16 січня 1965 р., оскільки , по суті,
оприявнював ті духовні константи, на як и х базувався
світогляд його ровесників та сучасників. Й ого виважене
красномовне слово, запальна манера переконувати ін ­
ш их, відчуття присутніми цілковитої переконаності йо­
го самого в тому, про що він говорить, - усе це «працю ­
ва ло» на зростання популярності нової хв и лі таланови­
тої м олоді.
На знак протесту проти масових арештів у Києві,
Л ьвові, Івано-Ф ранківську, Л у ц ь к у й Тернополі відо­
м их представників української м олодої ін теліген ц ії Іван
Дзюба виступив у кінотеатрі «У к р а їн а » під час прем’ єри
ф ільм у С. Параджанова «Т ін і забутих п р ед ків», а п ізн і­
ше звернувся з листом до тодіш нього перш ого секретаря
Ц К К П У П. Ю. Ш елеста і голови Ради м іністрів У Р С Р
В. В. Щ ербицького, в яком у намагався донести дум ку
про те, що лю дей засуджено безневинно: за чесне слово,
синівське вболівання за долю України.
Однак відчуття марності таких зуси ль продиктувало
потребу узагальнити цю гостру проблематику, що скон­
центрувалася у тугом у « в у з л і» національних питань, і,
за свідченням самого Івана Дзюби,
спробувати проаналізувати історичну, національно-полі­
тичну ситуацію загалом, викласти позицію тих, кого
Іван Дзюба в контексті своєї доби 445
тривожило становище України, схарактеризувати яви­
ща, які цю тривогу викликали, побачити, що за ними
криється, - а водночас що, яка політика стоїть за репре­
сивними акціями влади *.
Тож ц ілком конкретною реакцією автора на ті події, а
водночас і каталізатором націєтворчих рецепцій, які
проектувалися на худож ню літературу, стала відома
праця Івана Дзюби «Інтерн ац іоналізм чи руси ф ікац ія?»,
написана у вересні-грудні 1965 р. Вона мала надзвичай­
но великий вплив на свідомість ш істдесятників —пере­
важна більш ість із як и х (як-от В. Симоненко, М . Вінгра­
новський, І. Драч, В. Стус) м исли ла худож нім и образа­
ми - на рівні худож ньої ін т у їц ії та поетичних прозрінь.
Так спільним и «з у с и л л я м и » худож нього м ислення та
логіч н ої аналітики в 60-ті-70 -ті рр. м инулого століття
творилося поле національного сам овизначення, в якому
актуалізувалися ті поетично наснажені національні по­
няття, я к і через ем оційну сферу впливали на масову сві­
домість, поступово пробудж уючи й формуючи почуття
національної сам освідом ост і.
Своє звинувачення правлячим колам Радянського
Союзу «дж ер еловглиблени й Д зю ба» (я к назвав його в
одному з листів І. С вітличний) побудував на чи слен­
них документах та матеріалах, щ о дали йому м ож ­
ливість порівняти національну п о літи ку радянських очі-
льни ків із національною політикою російських царів
Х У І І І - Х І Х століть й переконливо аргументувати свою
наскрізну тезу щодо русиф ікації та денаціоналізації
не-росіян, як і меш кають у єдиному радянському просто­
рі. Обґрунтовуючи в «к р а м ольн ом у» рукописі важ ли­
вість і місце національного питання у суспільном у ж ит­
ті, «р ев ізіон іст» Іван Дзюба нічого не вигадував «в ід се­
б е »: його конструктивною ідеологічною зброєю проти
практики переродження комуністичної партії стали,
власне, самі ідеї доби лен ін ської національної політи ки і
чиїм и задокументованими аргументами він дуж е вправ­
но скористався. Н авіть такі актуалізовані ш істдесятни­
1 Д зю ба І . В обороні людини й народу // Д зю ба І . З криниці літ:
Твори: У 3 т. - Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про
добрих сусідів і духовну рідню. - К .: Видавничий дім «Києво-Мо-
гилянська академія», 2006. - С. 17.
446 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ками поняття, як «н ац іональне п о ч у тт я », «нац іональна
свід ом ість», «н ац іон а льн і обов’ я з к и », взяті в актив
їхн ього руху, Іван Дзюба зум ів наповнити змістом і по­
твердити (а значить, у тих умовах, і дати право на ж ит­
тя) «у ста м и » партійних діячів різни х країн.
В загалі структура ц ієї праці свідчить про системний
підхід її автора до винесеної у назву теми: поза його
увагою не зали ш и ли ся передбачення будь-яких м о ж ли ­
вих контраргументів опонентів, окрім, хіба, огульн ої
ідеологічн ої лай ки та різного ш тибу ярликів, щ о їх
радянська апологетика зазвичай застосовувала замість
аргументованого д іа логу з опонентами, оголош ую чи їх
відразу «ворогами народу» та «укр аїн ськ им и бурж уаз­
ними н аціоналістам и». Перед таким брутальним стилем
розв’ язання суперечностей м іж теоретико-методологіч-
ними претензіями марксистів та практикою самого ж ит­
тя виявилася вразливою навіть та сила доказової дж ере­
ль н о ї аргументації, щ о її сповна використав автор начеб­
то у м еж ах самої ком уністичної світоглядної системи.
Різноаспектний підхід до ц ілого корпусу проблем, пов’ я ­
заних із цією темою, дав зм огу Івану Д зю бі розплутати
лабіринти ф альш ивої ф разеології, за якою ховалася
справжня суть великодерж авницької п оліти ки «єди н ої і
спрям овую чої» партії.
Конструктивна й науково обґрунтована спроба Іва­
на Дзюби дати аргументовану відповідь від ім ені поко­
л ін н я на запитання «П р оти чого ми протестуємо і чого
ми хочем о?» ви кли к ала ш алений резонанс: тема й
справді набрала надзвичайної сусп ільн ої гостроти. П ра­
ця не тільк и стала архіпопулярною в українськом у
«сам ви д ав і», а й, починаючи з 1968-го, виходила дру­
ком - без відома й дозволу автора - за кордоном окрем и­
ми виданнями українською , російською, англійською ,
французькою, італій ськ ою (у видавництві Італій ськ ої
ком партії), китайською мовами.
І тільк и 1990 р. праця «Інтерн ац іоналізм чи руси­
ф ік ац ія?» Івана Дзюби, відома нашим співвітчизникам
у статусі «сам видавної» та закордонної, вперше з ’ я ­
вилася в У к р а їн і як авторська п уб лік ац ія (ж . «В іт ­
ч и зн а », № 5 -8 ), а 1998 р. вийш ла без будь-яких змін, у
початковому авторському варіанті 1965 р. (а ле в су­
Іван Дзюба в контексті своєї доби 447
проводі вступного слова автора і післям ов автора та
дослідника Л . Бойка) й окремою книгою *, маючи так
само друге видання з нагоди 40-х роковин її опри­
люднення (2005).
Власне, сісти за письмовий стіл, зосередитися в ум о­
вах арештів, підозр, стеження, обш уків, ви кликів на до­
пити в К Д Б й за такий короткий час (як и хось три-чоти-
ри м ісяц і) на основі проаналізованих перш одж ерел на­
писати фундаментальну доказову працю, де твереза
аналітика обґрунтувань перемагає емоційний запал про­
тесту проти беззаконних дій влади, того свавілля, що
чиниться на твоїх очах, —це вже був учинок см іливця, й
учинок з вели кої літери. За великим рахунком , те вро­
джене (чи набуте силою в олі? ) вміння за будь-яких, час­
то нестабільних суспільно-політич них та соціокультур-
них умов зосереджуватися на інтелек туа льн ій праці,
абстрагуватися від емоцій і тверезо «перевести» свої вра­
ження, спостереження й роздуми у знакову систему ана­
літичн ого тексту не раз працювало на користь Івана
Дзюби (у ниніш ньому часі таким вчинком стало, ск аж і­
мо, написання праці «П астка. Тридцять років зі С талі­
ним. П ’ ятдесят років без С талін а» виразно застереж ли­
вого звучання). Власне, воно й визначило його еволю цій­
ний ш л я х від апологета «ч и с т о ї» комуністичної ідеї,
очищ еної від злодіян ь сталін ізм у (а проте, з певною до­
зою сум ніву), до міцного державника, який став в оборо­
ні національної ід еї українства.
...У ті осінні дні 1965-го найперше своє завдання
Іван Дзюба вбачав у тому, щоб переконати тодіш нє к ері­
вництво У Р С Р і С РС Р (ясна річ, передусім союзне, адже
всі ідеологіч н і вказівки «с п у ск а ли ся » з К р ем ля): назрі­
ла потреба звернути особливу увагу на забезпечення на­
ціональної п оліти ки в том у її варіанті, який проголош у­
вався класиками м арксизм у-ленінізм у. Ц е, так би мови­
ти, зовніш ній адресат. Окрім того, автор розглядав свій
трактат як обвинувачення партійного керівництва у фа­
рисействі, й «м усив сказати їм це в о ч і» 2. Т ож 3. Франко
1 Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи русифікація? - К .: Видавничий дім
«К М А с а й е т іа », 1998.
2 Діалог: В італій А б ліц о і - Іван Дзюба // Спрага / Упоряд. В. Аб-
ліцов. - К .: Український світ, 2001. - С. 37.
448 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
за домовленістю з Іваном Дзюбою віднесла примірник
рукопису в експедицію Ц К . Оперативно, буквально за
тиждень, к ільк а співробітниць Інституту мовознавства
разом із нею переклали цю працю російською мовою,
аби її м огли прочитати і в М оскві, куди й було відразу
надіслано щ е один примірник.
Однак не менш важливою була апеляція й до адресата
внутріш нього. А конкретніш е, з одного боку, - до совіс­
ті, сум лін н я й почуття справедливості, зрештою, до тве­
резого політичного гл у зд у тієї частини російського та
зрусифікованого населення в У к раїн і, яка несла потуж ­
ну «русиф ікаторську енергію системи» (Іван Дзю ба), а з
другого, - до розум у тих, хто стояв на позиції відро­
дж ення Ук раїни на основі лен ін ської національної п о л і­
тики, довкола як ої, як у тому був тоді щ иро перекона­
ний автор, м огли «консолідуватися найш ирш і верстви
української су с п іл ьн о сті*1. Тим-то статус «антирадянсь-
к о го », щ о на нього відразу ж здобувся рукопис, по суті,
суперечив не тільк и задумові, а й змістові праці; проте
вона ви клик ала ш алені звинувачення в антирадянській
пропаганді й спричинилася до послідовного цькування
Івана Дзюби та намагання вилучити його з соціокульту-
рного процесу.
Щ об відтворити гнітю чу д ля автора цієї праці ат­
мосферу тих років, досить згадати бодай к іль к а еп ізо­
дів. Так, Б. Стенчук (псевдонім) у книж ечці «Щ о і як об­
стоює Іван Дзюба. (Щ е раз про кн игу „Інтернаціоналізм
чи р у с и ф ік а ц ія ? ")»2, виконаній на замовлення спец-
служ б, у сіля к о чорнить автора, акцентую чи на начеб­
то перекрученні ним творів К . Маркса, Ф . Енґельса,
В. Л ен ін а та документів К П Р С та К П України , ф аль­
сиф ікації історії, економічного та культурн ого розвитку
С РС Р і Радянської України. Досить навести лиш е к іл ь ­
ка цитат:
1 Д зю ба І. В обороні людини й народу // Д зю ба І. З криниці літ:
Твори: У 3 т. - Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещ о про
добрих сусідів і духовну рідню. - С. 19.
2 Стенчук Б. Щ о і як обстоює Іван Дзюба (Щ е раз про книгу
«Інтернаціоналізм чи русиф ікація?»). - К .: Тов-во культурних зв’ яз­
ків з українцями за кордоном, 1969.
т
Ів а н Д зю б а в конт екст і сво єї доби
І. Дзюба настільки глибоко поринув в націоналізм, що
449
ніде не говорить про комуністичне майбутнє українсько­
го народу. Він взагалі ніде в позитивному плані не веде
мови про комунізм, а лише глумиться з комуністичних
ідей 1 [...].
Книга І. Дзюби - «коштовна» знахідка для буржуаз­
ної пропаганди, яка десятиліттями заперечувала, нищи­
ла, таврувала марксистсько-ленінську думку, вбачаючи
в ній головну небезпеку для себе, а тепер, переорієнтову­
ючись, бере новий курс - використовувати авторитет
марксизму-ленінізму з тим, щоб, ревізуючи його, обсто­
ювати старі концепції та капіталістичні ідеали. Отож
недаремно так ухопилася буржуазна пропаганда за кни­
гу І. Дзюби, видавши її в ряді країн на Заході 2 [...].
Для методології І. Дзюби характерна метафізика,
тобто розгляд всіх понять застиглими, раз назавжди да­
ними, такими, що не розвиваються 3 [...].
Будь-який порядний дослідник із сорому згорів би,
викладаючи оте все, що пише І. Дзюба 4 [...].
Книга І. Дзюби не має нічого спільного з сумлінним
науковим дослідженням, що ведеться - з позицій марк-
сизму-ленінізму. У даному випадку перед нами автор,
який намагається, як це було показано вище, підібрати
аргументи до заздалегідь зроблених, цілком упередже­
них суб’єктивістських висновків, видати завідомо бур-
жуазно-націоналістичні ідеологічні принципи і політич­
ні настанови за марксистсько-ленінську трактовку на­
ціонального питання, за ленінську політику 5.
Ц е досить розлоге цитування виправдане бажанням
не тільк и бодай кільк ом а ш трихами відтворити енерге­
тику злоби й ненависті, яка «п о си ла ла с я » згори й за
якою вгадувався ц ілком відчутний страх ідеологів від
м арксизм у-ленінізм у за «н еп оруш ність» своїх «о с н о в », а
й дати м ож ливість м олодому читачеві дешифрувати ті
«ід е о л о г іч н і» блоки звинувачень від супротивного, тобто
прочитати все навпаки. А д ж е правда, хоч як би її за­
1Там само. - С. 151.
2Там само. - С. 155-156.
3Там само. - С. 23.
4Там само. - С. 121.
5Там само. - С. 163.
15 10-125
450 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ковували в гранітні береги заборон, усе одно постає
правдою, якщ о вдумлива людина хоче її знайти чи бодай
побачити її найперш і пагони.
Ц ікаво, щ о п іс ля появи книж ки Б. Стенчука Іван
Дзюба вирішив написати «в ід п о в ід ь », тобто ще одну
аргументовану працю, «я к а була б „ґрунтовніш ою " за
„Інтерн аціоналізм чи русиф ікацію ?*'»1 і збирав матеріа­
л и в К иєві та областях, у чом у йому особливо допомогли
В. Захарченко та О. Орач, зокрема матеріалами з Донба­
су. Однак не встиг —розпочалися репресії.
Інш ий резонанс на ідеологічн і «п р озр ін н я » Івана
Дзюби був на Заході. Автор передмови до закордонного
видання цієї праці «С учасністю » (1968) С. О лійн ик, зо­
крема, зазначав, щ о серед поваж них закордонних д о сл і­
дж ень про стан національного питання в С РС Р саме вона
має чи не найбільш е значення. А д ж е автор її
остаточно зруйнував міт, що досі панував по обидва боки
«великого ідеологічного вододілу», оскільки «вивів на­
ціональне питання на громадський форум у Радянсько­
му Союзі і таким чином заперечив офіційні та наївні
приватні твердження, що, мовляв, національне питання
там «уже —не проблема». Поза межами СРСР Іван Дзю­
ба своєю студією, немов рефлектором, прослав широку
смугу світла крізь туман байдужості, незнання, поло­
винчастих істин і навіть зловмисної баламутності, що
прикривали цю реальну проблему. Він, зокрема, кинув
виклик усім тим, хто далі твердить, що «на національ­
ному фронті - без змін»2.
Видана з нагоди 40-річчя оприлю днення цього трак­
тату книга «Інтерн ац іоналізм чи русиф ікація?» (К .:
Видавничий дім «К иєво-М огилянська а к адем ія», 2005)
містить також відгуки інш их зарубіж них ін телек ту­
алів, як і м али м ож ливість тоді, у другій половині
60-х років, оцінити систему аргум ентації м олодого Івана
Дзюби. Так, П ітер А . Тома з А різон ського університету
(С Ш А ) писав:
1 Д іалог: В італій А бліц ов - Іван Дзюба // Спрага / Упоряд. В. Аб-
ліцов. - С. 37.
2 Олійник С. Передмова // Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи руси­
фікація? - Мюнхен: Сучасність, 1 9 6 8 .- С . 6 -7 .
Іван Дзюба в контексті своєї доби 451
Праця Дзюби є найглибшим науковим аналізом радян­
ської національної політики, будь-коли здійсненим ра­
дянськими авторами (ТЬе \¥еаіегп РоІШсаІ (^иаіегіу,
22. - № 1. - МагсЬ, 1969. - Р. 203-208).
Стурбований долею представників української інтеліге­
нції, арештованих за націоналістичні погляди, україн­
ський письменник пише свого роду меморандум, голов­
но призначений для партії та уряду України, а насправ­
ді адресований ширшій громадськості, -
писав Д ж . Нью тон (Університет Глазго. - Зоуіеі, 8іи-
сііез, 2 1 . - № 1. - Лиіу 1969. - Р. 101-103).
Відважним звинуваченням радянської національної
політики щ е у 1968 р. називала цю працю Е. Ш и гі, вва­
жаючи її безцінною, оск ільк и вона проливає світло на
причини «національного обурення» в Радянському Союзі.
На початок - середину 60-х років припадає також п у ­
блічна активність Івана Дзюби. Він —незмінний промо­
вець на всіх літературно-м истецьких заходах, щ о їх
організовує К л у б творчої м олоді. А л е не тільк и літер а ­
турно-мистецьких - усім Дзюбиним сучасникам пам’ ят­
ний його виступ на несанкціонованому м ітингу 29 верес­
ня 1966 р. з нагоди 25-х роковин розстрілів у Бабиному
яру. За спогадами Івана Дзюби, у двадцятих чи слах ве­
ресня письменник В. Некрасов запискою запросив його
на розмову, на як ій був присутній і Г. Снєгирьов, згодом
відомий правозахисник, та запропонував разом поїхати
на несанкціонований мітинг. Імпровізований пристрас­
ний Дзюбин виступ хтось записав на магнітофон, і за к і­
льк а днів текст з ’ явився у самвидаві. Згодом цей текст
д олуч и ли до його крим інальної справи. Про друк поді­
бних текстів тоді не м огло бути й мови (опубліковано йо­
го вже у наш час), як, зрештою, не була й не м огла бути
надрукована, скаж імо, стаття «Б іл ь ш и й за самого себе»,
написана 1965 р. до Л укаш евого перекладу «Д он К іхо-
та » (стаття м ала з ’ явитися в ж урн алі «Р а н о к », але не
була пропущ ена цензурою і прийш ла до читача аж
1995 р. зі сторінок ж урн алу «С уч асн ість» (№ 7/8).
Історична пам’ ять ж ивиться фактами, а тому є потре­
ба повернутися до тієї події 1966 р.
В минулому в нас - не тільки спільна ворожнеча і
прикрі непорозуміння, хоч їх було багато. В минуло­
452 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
му - і зразки мужньої солідарності та взаємодопомоги в
боротьбі за спільні ідеали свободи, за кращу долю своїх
націй. Цю традицію ми, теперішнє покоління, і повинні
продовжувати, протиставивши її поганій традиції недо­
віри і недомовок 1, -
закликав молодий запальний доповідач. А л е , очевид­
но, не ці закли ки поставили під підозру ід еологіч н у л о я ­
л ьн ість Івана Дзюби, і навіть не публічн о проголош ена
думка, щ о «євр еї мають право бути євреями, українці
мають право бути українцям и у повному і глибоком у, а
не тільк и ф ормальному значенні цих с л ів » 2, а прозорі
паралелі, до як и х він тоді звернувся:
...Однак не треба забувати, що фашизм починався не з
Бабиного яру і ним не вичерпується. Фашизм почина­
ється з неповаги до людини, а кінчається знищенням
людини, знищенням народів - але не обов’язково тільки
таким знищенням, як у Бабиному яру...3
Тож саме час зазначити, що ант ропоцент ризм Івана
Дзюби, розгорнутий у його літературознавчих студіях
(про що детальніш е йтиметься д а лі), вглиблений у при­
родне право лю дини бути самою собою і - обстоювання
такого права через Слово.
А 2 березня 1972 р. в стінах С пілки письменників
У к раїни розглядалася персональна справа Івана Дзюби.
Ч лен и правління одноголосно проголосували за його ви­
клю чення із член ів С П У — * антирадянське спрямуван­
н я » праці «Інтерн ац іоналізм чи русиф ікація?» вже ні в
кого з керівників С пілки не ви кли к ало сум ніву 4. Поява
такого факту в біографії вільнодум ц я практично вже до­
рівнювала його арешту.
1 Д зю ба І . У 25 роковини розстрілів у Бабиному яру. Виступ на
несанкціонованому мітингу 29 вересня 1966 р. // Д зю ба І . Україна у
пошуках нової ідентичності. Статті. Виступи. Інтерв’ ю. Памфлети.
Вст. слово М. Поповича / Біб-ка Ш евченківського комітету. - К.:
Вид-во «У к р а їн а », 2006. - С. 792.
2 Там само. - С. 793.
3 Там само. - С. 789.
4 Див.: Бойко Л . Я к розпинали Івана Дзюбу // Д зю ба І . Інтер­
націоналізм чи русифікація? - С. 250-271; Ж улинський М . « У мене
свій світ, своя позиція» // Феномен Івана Дзюби. М атеріали круг­
лого столу. - К.: Видавничий дім «Києво-М огилянська академія»,
2007. - С. 31-32.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 453
У квітні 1972 р. Іван Дзюба був заарештований, у
травні 1973-го засудж ений «за антирадянську д ія л ь ­
ність» до 5-ти років таборів суворого реж им у - саме та­
кий термін було визначено слідчим и органами д ля
«ідейного перевиховання»: ц ілком достатній, аби погу­
бити лю дське ж иття, тим паче за умови слабкого здоро­
в’я. Попри всі намагання КД Б «п ри пи сати» трактату
«колективне авторство» й на цій підставі «н ак р ути ти »
термін, подібні спроби успіш но провалилися: Іван Дзюба
зумів усе те спростувати й довести самостійність вико­
нання своєї праці.
П іс ля багатомісячного перебування в ізолятор і К Д Б й
виснажливих допитів та «оч н и х ставок» Іван Дзюба був
помилуваний і випущ ений на волю. Й ого ж иття повер­
нулося нібито у звичайний реж им, якщ о таким можна
назвати режим офіційного нагляд у й заборону працюва­
ти за фахом, що означало також нем ож ливість п у б л ік у ­
ватися. Один тільк и приклад: аж 1995 р. у часописі «С у ­
часність» (№ 1) було вперше надруковано текст виступу
в Б удинку літераторів 16 січня 1965 р. на вечорі, при­
свяченому 30-річчю з дня народження В. Симоненка,
виступу, щ о набув розголосу в українськом у суспільстві
й публікувався за кордоном.
Тим-то в 1974-1982 рр. визнаний ін т елек туа л і п о ле­
міст Іван Дзюба - коректор, літературний кореспондент
багатотиражної газети К иївського авіазаводу (до речі,
цей витвір радянської ід еологічн ої системи, що його
поблаж ливо називали у ж урн алістськи х к о ла х «багато­
ти раж кою », з одного боку, давав у н ік а льн у м ож ливість
бодай якось вижити й хоч якою сь мірою не втратити
творчої «ф орм и» й ритму творчого ж иття, а з друго­
г о -с т а в а в , по суті, своєрідним творчим «цвинтарем»
д ля тих, ком у за родом і силою покликання було надто
тісно в лок а льн и х м еж ах контрольованої «те р и тор ії» ма­
лен ьк ої виробничої газетки з куцим набором дозволених
тем, тим більш е, д ля лю дей такого ш ирокого «зак рою »
та масштабу мислення, як Іван Дзюба).
І тільк и з 1982 р. Іван Дзюба дістав м ож ливість писа­
ти в анкетах: «П еребуваю на творчій р о боті».
...У п ісляслов і до перш ої в У к р а їн і авторської п у ­
блік а ц ії праці «Інтерн ац іоналізм чи русиф ікація?»
454 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
1990 р. (п іс л я численних зарубіж ни х) Іван Дзюба, зо­
крема, звертаючись до сучасного, особливо м олодого ч и ­
тача, торкається теми коли ш н іх своїх переживань із
приводу тодіш ніх закордонних п ублік ац ій та всього, що
б у ло з тим пов’ язано й обросло м іф ологією чуж их трак­
тувань:
Щоб судити про мене і мої душевні терзання, треба було
б знати моє покоління, а ще більше - мене самого, мою
біографію, мою ідейну еволюцію *, -
про все це він згодом розповість на сторінках своїх
спогадів 2. Й деться про складний ш ля х від ранніх л і ­
тературно-критичних студій початку 50-х років м и н уло­
го століття, позначених впливом марксистської ід еоло­
гії, - через відомий антирадянський трактат, який не­
м ож ливо «в и й н я ти » з історії ш істдесятницького руху,
через щ о місце у цьому русі його автора незаперечне й
непохитне, - до підсум кових праць кінця X X - початку
X X I ст. із їх концепцією національної культ урологічної
ідеї як розбудовчої, державотворчої, об’ єднавчої, так би
мовити, енергозберігаю чої та енергоакум улю ю чої д ля
розвитку нації.
М ож на сказати, щ о тоді, у 60-х, Іван Дзюба зазнав по­
разки. Однак насправді це далеко не так. Поразка націо-
нал-патріотичних виступів
це не просто торжество владних репресій, а й вияв гли­
бокої духовної кризи нової української політики. Вона
опинилася перед дилемою: або повернення до ідеології
старого українського націоналізму, або фундаменталіст-
ський націонал-комунізм. Ні той, ні інший шлях не мав
перспектив. Іван Дзюба не з особистісно-психологічних,
а з ідейних мотивів не міг стати на шлях правого ради­
калізму, бо це суперечило тим гуманістичним засадам,
на яких оперта була його культура національних почут­
тів. Не було тоді ще навіть і на обрії альтернативи демо-
1Д зю ба І . З відстані чвертьстоліття: П ісляслово (до журнальної
публікації 1990 р.). // Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи русифікація? -
С. 208.
2 Д зю ба І . Спогади і роздуми на фінішній прямій // Рукопис:
Український альманах щоденників, листів, документів, світлин: У
2 т. - Т. 1. - К.: Криниця, 2004.
Іван Дзюба в контексті своа доби 455
кратичного характеру. А ле фундамент нової української
політичної культури був закладений *.
Ц ілк о м слуш но зазначає М ирослав Попович, щ о нині,
коли стали доступні документи часів «ук р аїн ськ ої рево­
л ю ц ії» 1917 р., стало зрозум ілим , щ о Іван Дзюба
почасти перевідкривав ту демократичну національну
ідеологію, яка була спочатку програмою для незалежної
України. В чомусь повторював Дзюба 1965 року і націо-
нал-комуністичне світорозуміння 20-х років [...] Це було
гуманістичним, демократичним варіантом національних
прагнень України X X століття, нечуваним для тодіш­
нього суспільства. Вперше люди замислились над «к уль­
турою національних почуттів» - ці слова з книги Івана
Дзюби найбільше, мабуть, врізалися відтоді в пам’ять 2.
Саме том у Іван М ихайлович не втомлю ється повторю­
вати, щ о він, власне, займається не політи кою , а ет и­
кою в політ иці. Н аголош ую чи на к у ль ту р і національ­
них почуттів, а, за великим рахунком , на значенні для
національного розвою п ол іт ичної культури, він значно
випередив свій час, який у ниніш ньому варіанті розбу­
дови держави явив нам повну духовну й м оральну варва-
ризацію цих концептуальних понять.
Однак Дзюбине застереження —знати, щ об скласти
правдиве й адекватне уявлення, - стосується не тільк и
гучного епізоду у Дзю биній біограф ії опору системі, по­
в’ язаного з відомою ц ілом у світові працею, а й усього
ж иттєвого й творчого ш ля ху , який не виглядає лін ій н о
прямим, а, швидше, дещ о обхідним, оск ільк и Іван М и ­
хайлович дотримувався власної л о гік и самореалізації.
Проте, йому не властиво було діяти «в обхід самого себе»
(назва однієї з рецензій Івана Дзю би), а тільк и «всере­
д и н і» того душ евного настрою й переконань, я к і й ви­
значили його ж иттєве спрямування.
Власне, саме праця «Інтерн ац іоналізм чи русиф іка­
ц ія ? », щ о виявилася знаковою у ш істдесятницькому р у­
сі й підняла її автора до статусу ідеологічн ого натхнен­
ника ц ілого поколін ня, стала крутим віражем на тій,
1 П опович М . Перевідкривач // Д зю ба І . Україна у пошуках нової
ідентичності. - К.: Вид-во «У к р а їн а », 2006. - С. 7.
2 Там само. - С. 6.
456 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сперш у нібито прям ій (або «с р о д н ій », за Г. Сковородою)
дорозі, я к у сам Іван Дзюба визначив як «зан яття літер а ­
ту р о ю ». Він не раз повторював і повторює, щ о не почу­
вався політиком і не хотів ним бути, а взявся за цю тему
тіл ь к и тому, щ о «н іх т о інш ий тоді за неї не брався в
ш ирш ому о б с я з і»1. Думав: напише, висловить наболіле,
донесе до інш их своє розум іння суті тих процесів, я к і
відбувалися на його очах, а д алі повернеться «д о л іт е ­
ратури, щоб більш е від неї не відриватися, займатися
своїм прямим д іл о м »2.
Однак творча д оля завжди розгортається за власною
логік ою , яка не завжди узгодж ується з намірами того,
кого вона обдарувала талантом. Тож вибір м іж Дзю-
бою -ліриком та Дзю бою -аналітиком відбувся на користь
аналітика.
...Очевидно, тим, хто не мав щ астя бути знайомим із
цією непересічною лю диною , цікаво було би дізнатися: а
який він насправді, Іван М ихайлович Дзюба, в реально­
му, а не тільк и «п ортретн ом у» ж итті?
М ож у запропонувати своє особисте, очевидно, якоюсь
мірою й суб’ єктивне, а проте, зовсім не емоційне, а до­
сить аналітичне бачення ц ієї знакової постаті. З усього,
щ о я знаю про Івана Дзю бу з літератури, «ж и в и х » роз­
повідей ш істдесятників, їх н іх спогадів, із власного дов­
голітн ього знайомства з Іваном М ихайловичем (зокрема,
в роки м оєї роботи в «Л ітер атур н ій У к р а їн і» чи в рам­
ках проекту «Е н ц и к лоп ед ії Сучасної У к р а їн и » та ін .),
м ож у вирізнити к ільк а його визначальних рис, я к і, на
моє глибоке переконання, й творять образ того Івана
Дзюби, щ о залиш ається (хоч як пафосно це д ля когось
звучить) честю й совістю шістдесятництва як питомо
української гум аністичної ідеї (очевидно, дратуючи тих
х у л и те лів цього ун ік альн ого явищ а, я к і х отіли б якщ о
не перекреслити цей історичний етап нації та її л іт е ­
ратури, то хоча б кинути тінь недовіри до істинних
поривань його представників).
1 Д зю ба І . З відстані чвертьстоліття. П ісляслово (до журнальної
публікації 1990 р .) // Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи русифікація? -
С. 215.
2 Там само.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 457
Перш е. Іван Дзюба, безперечно, за своєю суттю інт е­
лігент —у тому глибинном у розум інні цього поняття,
що його пропагує Є. Сверстюк - щ е один інтелігент-мо-
раліст із плеяди соратників і однодумців-ш істдесятни-
ків. (Недаремно ж Ю. Ш ерех-Ш евельов влучно назвав
Івана Д зю бу інтелігентом з вели кої л ітер и .) Стосовно
Івана Дзюби (та й, власне, і Є. Сверстюка теж ) я б іщ е
уточнила: м ’який інт елігент . Проте з одним «а л е » : але
послідовний, твердий у обстоюванні власної позиції.
Друге', він, безперечно, гум аніт арій - у том у ш ироко­
му розум інні цього поняття, щ о його не дає жоден ви­
щий навчальний заклад, а тим паче радянський, а лиш е
постійна самоосвіта й уперта робота над собою. Завдяки
цьому він - найяскравіший з-поміж ти х гум аніт аріїв,
чиїми вустами «говорить к у л ь т у р а », бо, на переконання
Л . Костенко, «сам е вони є обличчям н а ц ії»; «сам е вони
визначали собою ц іл і історичні е п о х и »1.
Трет є. Іван М ихайлович —ром ант ик: згадаймо, з
яким романтичним поривом сприйняв він як шістдесят-
ницьке відродження, так і хвилю національного відро­
дження в період наш ої новітньої історії - здобуття У к р а ­
їною своєї незалеж ності. Проте водночас він і прагма­
т ик (і це, мабуть, четверте) - і то не тіль к и у виборі
«б о л ю ч и х » д ля суспільства тем, конкретизованій, а не
абстрактній передбачливості, а й у виборі життєвого
ш ляху. Так, недовгочасне перебування у ранзі міністра
культури , очевидно, зайвий раз переконало його в тому,
що лю дина універсальної освіти (радше - самоосвіти),
аналітичного складу розуму, незалеж ного мислення,
здатна генерувати не самі лиш е суспільно важ ливі ідеї, а
й суспільно перспективні концепції, повинна скориста­
тись обставинами д ля їх детальної розробки у тиш і кабі­
нету, а не, скаж імо, очолю вати якусь виборчу кампанію
чи блок того чи того політичного лідера або ж займатися
адміністративно-апаратною роботою. Тобто писати, ма­
ючи відповідні умови д ля т яглост і праці всього сво­
го ж иття.
Костенко Л . На тектонічному розломі // Феномен Івана Дзюби.
Матеріали круглого столу. - С. 52.
458 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Іван Дзюба в контексті своєї доби 459

П ’ят е. Іван Дзюба вільний у всьому: у виборі грома­ коли, не покладаючись на ефект від колективних листів
дянської позиції, у виборі ідеологічн ої платформи, у ви­ протесту (я к і, проте, мали відповідний резонанс і давали
борі тем, у виборі друзів та кола спілкування, у виборі право ш істдесятникам називатися ш істдесятниками),
літератури д ля читання (Іван М ихайлович —постійно Іван М ихайлович зібрався з думками й оперативно,
активний читач, і то не тільк и за професійною потре­ «п о-гаряч ом у», написав свою відому працю: це була кон­
структивна відповідь на ви клики часу, позиція, щ о з ’ я ­
бою, а й «з н а тхн ен н я»). Н евіл ьн ий хіба у стосунках зі
своїм індивідуальним часом: він його намагається підко­ совувала причини конфронтації м іж системою і здоро­
вим глуздом (його носіїв називали тоді «ін ак од ум ц я­
рити на користь щ оденній копіткій роботі над рукописа­
м и » - і це було знаменням ш істдесятницької епохи: д у ­
ми, вилучаю чи із розпорядку дня все, на його погляд,
мати інакш е, мати інш у, аніж санкціонована, дум ку).
несуттєве, другорядне, аби встигнути сказат и м акси­
Так, у згадуваній вже передмові С. О лійника до закор­
мально багат о.
донного видання ц ієї праці дуж е слуш но зазначалося:
Очевидно, за своєю внутріш ньою суттю Іван М и ха й ­
«Й о го студія - не тіль к и відверта критика, але й конст­
лович — т онкий лірик, і ця шоста позиція випливає з
руктивний проект інш ої, позитивної п о л іт и к и »1.
попередніх, проте внутрішні суперечності м іж його лір и ч ­
Цю свою рису конструктивізм у (або конструктивної
ним та аналітичним началом назагал заверш илися пере­
критики) Іван Дзюба не раз і не два потверджував упро­
могою аналітичної компоненти його натури - тим-то ми
довж ц ілого свого ж иття: тоді, коли ін ш і розмахували
й бачимо Івана Д зю бу таким, яким він зробив себе сам у
руками з трибун на догоду к о н ’ ю нктурі моменту, він сві­
процесі багаторічної повсякденної праці над собою, не
домо працював на перспективу, доводячи свою продук­
розрахованої на золоті литаври. І ця перемога мала пев­
тивну правоту вагомим доробком останніх десятиліть.
ну мотивацію: іманентним ліри ком можна залиш атися
Є й інш ий бік ц ієї здатності до позитивної конструктив­
впродовж ц ілого ж иття, лиш е поглиблю ю чи й розш ирю ­
ності. Безперечно, не один Іван Дзюба помічає ту чи ту
ючи спектр почуттів й естетичних переживань. Н ато­
симптоматику ж иттєдіяльності або ж розладу сусп ільн о­
мість аналітика потребувала постійної самоосвіти, р уху
го організм у - світли х умів нам не бракує. Однак саме
саморозвитку, а отж е, постійного долання труднощ ів,
він —попри постійну зайнятість і стратегічні творчі п ла ­
чим, очевидно, й привабила Івана М ихайловича: все л е г ­
ни - здатний зм обілізуватися д ля того, аби зафіксувати
ке д ля справжнього пош уковця прохідне, нецікаве.
це у слові (наукові розвідки, статті, відгуки, відкриті
Із цього, відповідно, випливає висока сам оди сц иплі­
листи в мас-медіа —жанрові означення тут можна продо­
на, що само собою зрозум іло й не потребує додаткових
вжувати), тоді як інш і зчаста обмеж ую ться лиш е усною
коментарів. Саме ця риса - сьома, я к у, очевидно, можна констатацією на п у б ліц і та власними внутріш німи ре-
було би поставити першою, дала м ож ли вість здобутися ф лексіями поза п ублік ою , щ о часом переростають у по­
на статус інт елект уала —одного з-пом іж найбільш их рожню балаканину та марно згаяний час.
українських ін телек туа лів Х Х - Х Х І століть (Саме цей
Отже, така діяльна чи акт ивна небайдуж іст ь (ум ов­
ін телектуалізм Івана Дзюби розкриватиме окремий - на­
но каж учи, десята пози ція) - вона звідти, з тих уж е
ступний розд іл). Ц е —його особистісний (та і в м еж ах ц і­
наче й далеких 60-х, коли громадські інтереси ставили­
л о ї нації - також !) поступ, але оплачений певними ж ерт­
ся вище особистих. Тим-то у творчій біограф ії Івана
вами й відмовами від усього, щ о не стосується робо­
Дзюби часом знаходиш теми, здавалося б, далек і від йо­
ти, - і ця ж ерт овніст ь є, очевидно, восьмою рисою, яка
го наукових / творчих зацікавлень, як, скаж ім о, стаття
забезпечила набуття у сіх попередніх.
«„С ек с, секс...“ і трохи „антисексу“ : Ж ін очий ідеал у по­
Окремо варто вирізнити Дзю бин конст рукт ивізм ,
який може бути як дев’ят ою, так і першою рисою його 1 Олійник С. Передмова // Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи русифі­
кація? - Мюнхен: Сучасність, 1968. - С. 19.
вдачі. Власне, він бере витоки з того пам’ ятного 1965 р.,
460 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
е з і ї » 1. А л е й тут вибір теми продиктований пош уком ід е­
а лу «одухотвореної істи ни » буття з «ж ін очим обли ч ч ям ».
Іван Дзюба, за одинадцят ою, звісно ж таки, умовно,
позицією - здавна полеміст. Бо к о ли говорити про енер­
гетичну наповненість його творчості, треба насамперед
мати на увазі саме цю його якість. Дзюбина п олем іч ­
ність, проте, має два пласти: видимий, зовніш ній, за до­
помогою якого автор апелює до опонента (часто уявного)
силою аргументації, і невидимий, внутріш ній, який ви­
будовує лін ію поведінки, розгортання дискурсу - силою
внутріш ніх переконань, щ о «перем агаю ть» у внутріш ніх
д іалогах виважування ідей і тез.
Івану М и хайлови чу властиві також тонка іронія, л ег­
кий гумор, як і все в його характерологічній палітрі, не
агресивний та ненав’ язливий - і це можна умовно об’ єд­
нати порядковим числом дванадцят ь.
І, нарешті, та риса (у цьому контексті вона т ринадця­
т а), яка, мож ливо, визначає всі інш і, але й ін ш і ви­
значаються нею теж. Ц е знаменита Дзюбина т оле­
рант ніст ь - рису такого ш ляхет ного огранення « Я » -
за всієї широти спілкування з інтелектуальною елітою
як материкової України, так і її ем іграційної еліти -
я спостерігала хіба тільк и в І. К ош елівця, завжди т о ле­
рантного зі своїми опонентами - лю дини, яка прож ила
майже все ж иття на Заході й завжди мала, за його з і­
знанням, щ асливу м ож ливість висловлюватися так, як
дум алось. Іван М ихайлович таку щ асливу м ож ливість
не завжди мав, але надзвичайну толерантність і зовніш ­
ній спокій, вилонений із виваженості судж ень, мудрої
розваж ливості, завжди зберігав і зберігає. Ц е толерант­
ність, яка обертається різними гранями до друзів та опо­
нентів, до державників та міфотворців, але н ік оли не
втрачає своєї стриж невої суті: поваги до інш ої особистос­
ті, надто особистості творчої. Б ільш е того, Дзюбина
толерантність (читай - дел іка т н іст ь) має свою власну
філософію поваги до Ін ш о го :
А взагалі я б не хотів говорити, хто мої друзі. Треба ж
мати на це їхній дозвіл. Назвати когось своїм дру-
1 Д зюба І . «Секс, секс...» і трохи «антисексу»: Жіночий ідеал у
поезії // Слово і час. - 1991. - № 8. - С. 26-33.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 461
гом - це назватися чиїмсь другом, а то вже може бути
самозванство. Це речі делікатні, не для публічного обго­
ворення [...] А друзі були і є. Вони мені завжди допома­
гали, завжди виручали в скрутні хвилини *.
Ч и зустрічали ви щ е витонченіш у й м удріш у д елікат­
ність, особливо у наш прагматичний і цинічний час?
Звісно, одна тільк и ця риса ( т олерант ніст ь) не ста­
вить Івана Дзю бу у ряд лю дей, я к і мають виразно «єв р о­
пейську су тн ість », як і означений Л . Костенко «європей­
ського горизонту ін т е л е к т »2, оскільки це сума багатьох
рис і наслідок копіткої праці над собою (внутріш ній ви­
ш кіл, помножений на вроджену ш ляхетн ість і повагу до
інш ого - думки, ш ля ху , особистості), так само як ш иро­
ка освіченість у різних га л узя х знань. Однак вона є дуж е
знаковим психологічним маркером того, щ о ми вклада­
ємо в поняття «європ еєць» - оск ільк и воно інтегральне,
то числове позначення тут просто недоречне. Отже, з
повним правом можемо назвати Івана Д зю бу тим євро­
пейцем, наслідувати якого може вважати за честь кожен
м ислячий сучасник.
Н е претендуючи на категоричність, Іван Дзюба, про­
те, усвідомлю є виваженість і обґрунтованість власного
погляд у чи системи судж ень. Звідси - його послідовна
безком пром існіст ь (і це хай буде чот ирнадцятою пози­
цією, яка формує і визначає чи не всі попередні, хоча з
таким самим успіхом м огла би бути названою другою чи
третьою) - попри м ’ я к у інтеліген тність і толерантність
(«Д зю б а не схильни й до компромісів. Він - постать різко
окреслена, послідовна і навіть по-своєму уп е р та »3). Цю
рису, мабуть, і можна було б назвати визначальною в йо­
го характері, якби... не всі інш і, так само рівноцінні, без
яких годі собі уявити цю лю дину.
Окрім усього названого, Іван Дзюба, безперечно, стра­
тег (про щ о йтиметься далі). Однак він також і т акт ик.
І ця п ’ят надцят а позиція, щ о містить «два в од н ом у»,
1 Діалог: В італій А бліц ов - Іван Дзюба // Спрага / Упоряд. В. Аб-
ліцов. - С. 50-51, 52.
2 Кост енко Л . На тектонічному розломі // Феномен Івана Дзюби.
М атеріали круглого столу. - С. 49.
3 П опович М . Перевідкривач // Д зю ба І . Україна у пошуках нової
ідентичності. - С. 5.
462 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
як два боки однієї медалі, розкриває Івана М ихайловича
якнайповніш е. Він може бути і непоступливим, п о с л і­
довним, і гнучким , що тільк и розгортає цю послідов­
ність у відстоюванні власної позиції. Й деться про те, що
в час заборон та ідеологічн их табу Іван М ихайлович ви­
м уш ено пішов начебто «о б х ід н и м » ш ляхом , намагаю­
чись пізнати закономірності розвитку рідної літератури
через оптику бачення інш их національних літератур - і,
залиш аю чись вірним цій л ін ії впродовж багатьох років,
щ асливо знайшов свою м агістральну тему, щ о також на­
леж и ть до інтегральни х понять, оск ільк и національна
к ультур а - явищ е багатовимірне.
Через посередництво інш их Іван Дзюба зум ів акцен­
тувати (самим вибором «національної літературної тем и»
і спектром обраних д ля дослідж ення, так само у п о слід ­
ж ених у єдиному загальносою зному просторі літер а ­
тур - від як утської до, скаж імо, литовської) на на­
ціональній самобутності, праві національної літератури
на ор игінальність, відмінність. У такий спосіб - через
літературу - доводилася аксіома національної самодо­
ст ат ност і. Тож , обійш овш и ід еологіч н і загати, Іван
Дзюба, на перший погляд, пішов не вглиб явищ а на­
ціон альн ої самобутності, а начебто круж еляв довкола
цього. Однак напрацьовані ним «концентричні кола * до­
слідж ен ь насправді поглиблю вали уявлен ня про це яви­
ще, щ о його І. Ф ранко вирізняв як інтернаціональне, а
ми сьогодні розум ієм о швидше як інтертекстуальне 1.
У се це зовсім не означає, що Івану М и хайлови чу не
властивий сумнів як такий. Сумнів у нього завжди при­
сутній - це безперечно. Без сум ніву не існує аналітики,
вироблення власної системи аргументації. Однак це той
сумнів, що не має нічого сп ільного зі скепсисом: Дзюбин
сум нів конст рукт ивний. Він несе енергетику творення.
Бо ним рухає справжній пош ук «одухотвореної істи ­
н и *2. Отже, цей сумнів «п рац ю є» в аргументаційному
п о лі лиш е до певного часу - доки не викристалізовуєть­
ся у певні уявлення, відтак - у переконання. Тоді його
1Франко І. Інтернаціоналізм і націоналізм у сучасних літера­
турах // Франко І . Зібр. тв.: У 50 т. - К ., 1986. - Т. 31.
2 Див.: Д зю ба І . Інновації інтелекту. Одухотворена істина чи
бенкетування технологій? // Віче. - 2002. - № 9. - С. 32-35.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 463
заступає ріш учіст ь сказат и й, відповідно, баж ання
бути почутим. Однак останнє - окрема досить непро­
ста тема, яка часто обертається у парадигмі відомої
сентенції «Н ем ає пророка у власній В ітч и зн і». Ц я (ум ов ­
но ш іст надцят а) позиція випливає з усього попередньо­
го, що, своєю чергою, свідчить про цілісніст ь Дзю биної
натури.
І, зрештою, сім надцят е - те, що також базується на
всьому життєво набутому: Іван Дзюба переконливо само
дост ат ній: характеристика, як і попередня, також зі
сфери інтегральних понять, а тому числовом у означен­
ню не підлягає.
Однак усі ці характерологічні риси перебувають в
органічній сув’ я зі зі ще однією, теж стрижневою, якістю
його вдачі: це надзвичайна, в ж одному разі не штучна,
а природна його скром ніст ь - риса, властива тільки
справді видатним натурам.
Таким чином, у світоглядній системі Івана Дзюби ви-
окреслю ється струнка ієрархія а к сіол огіч н и х дом інант ,
які обертаються довкола його апологет ики громадянсь­
кого обов’язку. Ч ерез це внутріш ньо викристалізоване
почуття обов’ язку перед громадою він апелює до укр аїн ­
ської ін теліген ц ії. Саме українська ін теліген ц ія у всіх її
активних проявах, а ширше - українська людина, в
основі духовної конституції як ої є небайдуж ість, і до
розуму, серця й совісті я к ої можна апелювати, ста­
новить осердя антропоцент ризму Івана Дзюби. Мова
ж - той ж иттєтворчий субстрат національного буття,
який робить інтеліген та інтелігентом , народ - народом,
націю - нацією. А к у л ьт у р у - культурою .
Звісно, спроба вибудувати логіч н о послідовну струн­
к у ієрархію чеснот ц ієї лю дини досить умовна: ад­
ж е одне випливає з інш ого, а кож не наступне фор­
мується попереднім. Вона продиктована хіба намаган­
ням чіткіш е структурувати власну систему поглядів
на систему поглядів і переконань Івана М и хайлови­
ча Дзюби.
Однак, у цій системі аргум ентації завжди виважених,
продуманих, ло гіч н и х доказів Івана Дзюби є один аргу­
мент, який важко назвати логічн им , але й заперечити
чи спростувати який просто немож ливо - навіть із по­
464 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
гл я д у здорового глузд у. Він - універсальний: на всі ви­
падки ж иття. І наскрізний у Дзю биній ж иттєвій ф ілосо­
фії, бо протистоїть усім філософ іям світу, разом узятим ,
усім сумнівам і найважчим випробуванням. Зрозуміти
його можна тільк и у контексті «неспростовної сучаснос­
т і» та «непром инального м и н у л о го », озвучених цим до­
слідником . Цитата:
І хоч як важко і боляче бачити багато з того, що твори­
ться навколо, але є життя, є надія. І варто працювати
для України, для її майбутнього. Знову для майбутньо­
го?! Ну а що - опустити руки?1 (курсив мій - Л. Т .)
Присутність Івана Дзюби на численних форумах, кон­
гресах, симпозіум ах, «к р у гл и х сто ла х » тощ о жодною м і­
рою не сприймається як гарний жест їх н іх організаторів
щодо «знакової постаті» наш ої національної історії чи
бажання його самого «засвіти ти ся » щ е в одному ак­
туальн ом у контексті сьогодення. Р о л ь «прапора» на
ск ри ж алях сучасності д ля Івана Дзюби просто неприрод­
на. І неприпустима. Він просто не йде туди, де без нього
мож уть обійтися. Вибір аудиторії переважно зважений,
продуманий - як і слова, з якими він до ц ієї аудиторії
звертається, незалеж но від того, чи це наукова доповідь,
чи просто вітальне слово. Тобто його присутність в ауди­
торії завжди активна, конструктивна і відкрита. Ц е -
один із способів спілкування Івана Дзюби із зовніш ­
нім світом.
Та, очевидно, найбільш е імпонує йом у інтимніш ий,
індивідуальний спосіб спілкування: через творчість, кни­
гу, худож ній світ Інш ого. У цьому світі розкош ує душа
Івана Д зю би-лірика, а не лю дини п уб ліч н ої, трибунної.
Тим-то маємо і ми м ож ливість «у в ій т и » у ці Дзю бині
світи, пізнані ним через талановите слово Інш ого - не
чуж ого, а духовно спорідненого, де є свої у лю блен і х у ­
дож ні світи, як, скаж ім о, Б. М озолевського, М . Вінгра­
новського чи Л . Т а лалая. А д ж е він вважає літературою
*все, що написано т алановит о* (з доповіді на пленум і
Н С П У восени 1992 р.) й ум іє відрізнити справжнє від
1 Д зю ба І . «Н авколою вілейне»: Н еполітичні роздуми політичного
маргінала // Д зю ба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? - К.: «Києво-
М огилянська академія», 1995. - С. 269.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 465
того, щ о тільк и під нього маскується. Сам ж е д ля себе
цю планку «талан овитості» підняв так високо, що нава­
жився хіба заявити про свій нереалізований потенці­
ал прозаїка - яскравим «задокум ентованим » свідченням
цього стали його «Спогади і роздуми на ф ініш ній пря­
м ій », де самі вже тільк и нотатки із розділів «С ю ж ети »
та «Д зю б ізм и » складають ш ану Іванові Дзю бі як талано­
витому потенційному майстрові худож нього письма.
Є щ е одна дуж е «доти чна» (у різних аспектах) до
всього мовленого вище тема: Іван Дзюба і дисидент ст -
во. Розум ін н я дисидентства як явища української історії
X X ст. ск лалося на підставі тих подій, що розгорталися
в 60 -ті-70 -ті роки, розмежувавши ш істдесятників на
тих, хто «с и д ів » і був «н а за сла н н і», і тих, хто уник цієї
страдницької д олі. Дзюба сидів. І його нібито «п ок а ян ­
н и й » лист, мож ливо, немає підстав класти на одні тере­
зи разом із останнім словом на суді Є. Сверстюка чи ко­
гось інш ого. Зрештою, ту ситуацію «зсереди ни » самої
ситуації щ онайкращ е м іг пояснити сам Іван Дзюба хо­
ча існую ть численні спроби дослідників якомога об’ єк ­
тивніш е відтворити ситуацію того «м ом енту істи н и », як
це делікатно робить, зокрема, М. Ж у ли н ськ и й 2. Та й
вичерпне роз’ яснення т ієї ситуації устами І. С вітлично­
го, який відбув в у в ’ язненні і на засланні загалом 12 ро­
ків, усе ставить на свої місця:
...І. Дзюба, що визнав себе винним ніби з голови до п’ ят
[...] каявся з юридичного погляду нефахово: він визнав,
що об’єктивно завдав шкоди радянській владі, але жод­
ним словом не прохопився, ніби він того й хотів, ніби са­
ме таку мету він і ставив перед собою, ніби робив те сві­
домо. А стаття кодексу, за якою його судили, передбачає
саме усвідомлену мету - підірвати чи послабити радян­
ську владу, і якщо І. Дзюба цього не визнав, він уже тим
самим і не визнав себе винним по суті звинувачення 3.
1 Д зю ба І. З відстані чвертьстоліття: П ісляслово (до журнальної
публікації 1990 р.) // Д зю ба І . Інтернаціоналізм чи русифікація? -
С. 215-218.
2 Ж улинський М . « У мене свій світ, своя позиція» // Феномен
Івана Дзюби. Матеріали круглого столу. - С. 17-21.
3 Світличний І. Відкритий лист М и колі Бажану // Голос доби: Кн.
перша. Листи з «П арн асу*. - К.: Сфера, 2001. - С. 524.
466 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Тепер безперечно: «п ок а ян н и й » ли ст нерозкаяного
Івана Дзюби ввійшов в історію ш істдесятницького р уху
як щ е одне випробування (чи не найперше) їхн ьої гурто­
вої си ли, взаємної підтримки, мистецтва порозуміння,
«н ер озк олотості» поколіннєвої єдності, що так ля к а ла
оф іційні кола й дратувала радикально налаш тованих
підбурювачів чи просто недалекоглядних лю дей, ревних
«оборон ц ів» ідеї безкомпромісної жертовності, щ о мис­
л и л и ли ш е поняттями «т а к » і « н і » .
Повертаючись до уявних терезів, тепер уж е відповіда­
ємо: а мож ливо, той лист й можна було б туди покласти.
Я к щ о зважити на них як сам трактат «Інтерн ац іоналізм
чи р уси ф ікац ія?», так і все зроблене Іваном Дзюбою за
д есятиліття безж альної до самого себе (за реж имом ж ит­
тя) праці, яка завжди диктувалася одною-єдиною м е­
тою - державницькою. І річ тут не тільк и в такій рисі
характеру, як надзвичайна працьовит іст ь, а й у самій
цій меті теж. Такий погляд на Д зю бину долю ви клика­
ний не бажанням, здавалося б, примирити непримирен­
не (їх примирило саме ж иття з його логік ою якоїсь ви­
щ ої доц ільності), а спробою п оглянути на Івана Дзю бу
як дисидент а у ниніш ньому часі. Саме так - попри висо­
к і наукові ступені й вчені звання, попри високі держав­
ні посади й високі державні нагороди, найвищою з-по­
м іж як их є Зірка Героя Ук раїни - і в цьому парадокс і
певний трагізм не тільк и ц ієї начебто ц ілком успіш ної
лю дини, а й усього нашого сьогодення.
Основним спостереженням, на яком у ґрунтується моя
теза щодо дисидентства Івана Дзюби, є те, щ о «репрезен­
тант» цього нібито колиш нього явищ а випереджає час, в
яком у йому випало ж ити й працювати - як, скаж імо,
випереджав свій час один з улю блен и х Дзю биних «ге р о ­
їв інш ого ч а су» - Г. Сковорода.
З одного боку, все, написане Іваном Дзюбою в останні
д есятиліття, зокрема про стан національної к у л ь т у ­
ри, - на часі: воно має надзвичайно високий «градус
а к туа льн ості». К о ли ж, як не тепер, м олодій У к раїн сь­
кій державі брати «н а озброєння» Дзю бині стратегічні
засади розвитку демократичного суспільства на д ухов­
ній основі? А з інш ого боку, м ож ливо, Іван Дзюба й
справді випереджає свій час, а молода Українська дер-
Іван Дзюба в контексті своєї доби 467
жава (в особі її оч ільн и ків ), роздерта феодальними чва­
рами й змаганнями «ч и я хата кращ а» й «ч и я дум ка ви­
щ а », щ е не дозріла до сист ем ного бачення ш ля х ів роз­
витку держави? Бо роздрібненість загального інтересу
на приватні інтересики, невміння піднятися над осо­
бистим і зосередитися на перспективі, к о н ’ юнктура
«м ом ен ту» породжують і фрагментарність бачення за­
гальнодерж авних пріоритетів, де нема місця не «в и ­
щ и м », а мудрим думкам. А звідси —й відсутність уміння
(і культур и !) політиків-тактиків пошанувати своїх стра-
тегів-інтелектуалів - не ли ш е орденами й званнями, а й
дослуханням до їх н іх спостережень та застережень.
Отже, Іван Дзюба - дисидент незалеж ної У к раїн ської
держави? Звісно, ниніш нє дисидентство, як уточнює сам
Іван М ихайлович, в ім ’ я України , безпечне, воно не несе
загрози існуванню чи навіть остраху перес. ;дування -
безпечне у вимірах ж иття однієї лю дини. А у вимірах
ж иття ц іл о ї нації? Відповідь легк о знайти, якщ о серйоз­
но перечитати Дзю бині праці культур ологіч н ого спряму­
вання і якщ о при цьому мислити масштабно, категорія­
ми національної перспективи.
Я к щ о ж мислити категоріями окремо взятого ж иття,
то воно не менш болісне, - і кому, як не ш істдесятни­
кам, більш ість як и х у г л у х і застійні часи відчули на собі
трагедію незат ребуваност і суспільством, знати це щ о­
найкраще. І звання, і посади, і нагороди, якими доля
щедро обдарувала Івана Дзю бу в роки незалеж ності
(все це заслуж ено самозреченою працею заради самої
праці), думається, не притлум лю ю ть цього болісного
відчуття (а може, й переж ивання) бут и непочутим. Во­
істину парадокс нашого часу: бути поцінованим, але не
почутим. Парадокс, що прийшов на зм ін у парадоксові
60-х років X X ст.: тоді Іван Дзюба був почутим, але
«п оцін ован им » хіба органами КД Б. Така ось оптика
бачення суспільством непересічної особистості. С кільки
щ е таких парадоксів можна нарахувати в д олі україн­
ських ш істдесятників?..
Однак, безперечно, духовного дисидента X X I століття
Івана Д зю бу почує майбутнє. П роблем а тіль к и у тому,
наскільки морально здоровим буде те майбутнє. М о ж ли ­
во (а швидше, таки напевно) почує із каяттям і ж алем за
468 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
спізненість, я к у нічим не виправдати і якої, зрештою,
може й не бути, якщо... А л е така вже доля всіх дисиден­
тів - не бути пророком у рідному краї.
Безпечне дисидентство Івана Дзюби - хоча сам Іван
М ихайлович мож е й не погодитися зі статусом дисиден­
т а - в і н називає себе «п оліти чн и м м а р ґін а л о м »1 - має й
інш ий парадокс. А д ж е у 60-ті апелювати доводилося до
м онолітн ої системи, яка панічно боялася свого краху і
пробити я к у було практично немож ливо. Тепер ж е слово
Івана Дзюби звернене до тих, кому народ довірив будува­
ти демократичне суспільство на ци вілізац ій н и х засадах.
А л е якщ о дивитися у суть ц ієї проблеми оптим істичні­
ше, то насправді попередж увальні сигнали духовного
дисидента чи політичного м арґінала із немарґінальними
стратегіями культурн ого розвитку, тривож ні «в и р ок и »
щодо духовного й морального неблагополуччя ниніш ­
нього суспільства «п о ц іл я ю т ь » якщ о не в кабінети про­
відників нації, то принаймні у духовну матрицю на­
ц ії - а це, як правило, небезрезультатно.
Очевидно, у норм альному громадянському сусп ільст­
ві, яке поважає себе, учений Дзю биного рівня, постави і
♦ проф ілю » здобувся б на статус «ід еолога к ультур н ої по­
л іт и к и » (нехай у даному контексті не лякає подібна тер­
м ін ологія : означник «ід е о л о г ія » не завжди «п рац ю є» зі
знаком «м ін у с » - вона має і будівничий потенціал, надто
в умовах розбудови м олодої демократичної держави).
Натомість маємо свій український сучасний варіант
конф уціанст ва як етико-політичної та культур о логіч н ої
системи поглядів, бо все, щ о написано Іваном Дзюбою у
час наш их глобальн и х перемін, покликається до засте-
реж увального провіденціалізм у Конф уція, тільк и відко-
ригованого інш ою , демократичною системою цінностей.
І щ е один висновок, винесений із власних спостере­
ж ень. Іван Дзюба вірить в інш их, і ту свою віру (довіру
до Ін ш о го ) у творче начало інш ої особистості всіляко
підтримує. Саме Іван М ихайлович Дзюба (я к і М. Ж у ­
линський та А . М акаров) давав мені рекомендацію до
Н аціональної сп ілк и письменників Ук раїни тоді, к оли в
1 Див.: Д зю ба І . «Н авколою вілейне»: Н еполітичні роздуми по­
літичного маргінала // Д зю ба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? -
С. 238-249.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 469
мене не було щ е ж одної виданої книж ки, а тільк и п у б л і­
кації в періодиці - власне, це був виняток із правил у ро­
ки видавничої кризи, який, проте, довелося продуктив­
но виправдовувати всім подальш им творчим ж иттям.
Маю щ е одне, може, дрібне, надто приватне, однак, як
на мене, суттєве спостереження: Іван М ихайлович не
лю бить повільних людей, оск ільк и надзвичайно цінує
свій власний час. Ц е спостереження виникло з такого
незначного епізоду: 2001 р. в Одесі, під час чергового
Конгресу М А У , трапилося так, щ о одного ранку ми з
Іваном М ихайловичем добиралися трамваєм до універ­
ситету на засідання секцій. Заговорившись, проїхали
свою зупинку. В ийш ли на наступній і зм уш ені були по­
вертатися назад піш ки. К о ли вже підій ш ли до універси­
тетського корпусу, Іван М ихайлович раптом сказав:
« А я боявся, що Ви повільно ходите й що ми будемо до­
вго долати цю відстань. Н а щастя, виявилося, щ о це не
т а к ». Ц ей дрібний епізод висвітлив ц іли й спектр харак­
терних д ля Івана Дзюби рис: і толерантність, і уваж ли­
вість та повагу до Інш ого, і, безперечно, здатність посту­
питися заради інш ого своїми внутріш німи домінантами.
Достеменно знаю від інш их, щ о Іван Дзюба в статусі
очільни ка Ш евченківського ком ітету ненав’ язливо й не-
крикливо опікувався родинами померлих лауреатів Ш е ­
вченківської премії; та й, власне, м ало не кожна, навіть
випадкова зустріч із ним (м оя чи будь-кого інш ого)
озвучувалася м ’ яким толерантним: « А як В и ? », за якою
завжди відчувається готовність до співпереживання (не
принизливого, а розум ію чого), а в разі потреби —й готов­
ність підтримати добрим словом чи порадою. Не каж учи
вже про те, що багато хто з-поміж нас, письменників,
зберігає у своєму домаш ньому архіві листи, написані
характерним (твердим!) Дзюбиним почерком (я к прави­
ло, писані від рук и) - із теплою подякою за надіслану
кн иж к у й гарними словами про неї. І при цьому Іван
М ихайлович щиро стверджує: «В за га л і —в ж итті люди
зробили д ля мене більш е, ніж я д ля н и х » 1.
Оця некрикливіст ь (читай - вроджена скром ніст ь),
думається, великою мірою закрила Іванові Дзю бі ш лях
1 Діалог: В італій Абліцов ■ Іван Дзюба / Спрага / Упоряд. В. Аб-
ліцов. - С. 52.
470 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
у вели ку п уб ліч н у п о літи к у - д ля нього було б непри­
йнятним творення свого гучного «п а б л іс іт і», де меж і
м іж доцільністю та пристойністю (совісливістю - у Дзю-
биному розум інні) часто розмиті, де тяж іє примат попу­
л із м у - а все, щ о не є органічним, Дзюба беззастережно
відкидає як непотрібне. Власне, вільний у всьому - ви­
борі, судж еннях, ставленні до оцінки його власних вчи­
нків, він
визначив свою життєву позицію як певну альтернативу,
протиставив її іншим позиціям у такий спосіб, що бага­
то хто так і не зрозумів, у який колір треба його фарбу­
вати. А спроби віднести Дзюбу до якихось політичних
чи інших категорій безглузді - він із тих людей, які са­
мі створюють еталони 1.
І з цим важко сперечатися.
Однак його «п о л іт и к а » неперебутна, бо викликана не
бажанням миттєвої популярності чи її постійним п ід­
твердженням, не спрагою публічн ого самоутвердження,
не хронічною залеж ністю від дум ки інш их, а потребою
розбудови концептуальних засад того духовного середо­
вища, в яком у тільк и й м ож лива еволю ція українства.
М ож на сказати, щ о попри те, щ о Іван М ихайлович
Дзюба - академік, більш е того, тривалий час академік-
секретар В ідділен ня мови, літератури та мистецтвознав­
ства Н А Н У к раїни , провідний науковий співробітник Ін ­
ституту літератури ім. Т. Г. Ш евченка Н А Н України,
він, по суті, залиш ається незаангажованим т. зв. оф іцій­
ною наукою - у том у розум інні, щ о диктат (чи «сп ря м о­
вуючий к у р с ») вищ их інстанцій, к оли , щ о і як «р озр об­
л я т и » на науковому п о лі, д ля нього не існує. Іван Дзюба
завжди керувався і керується власним вибором, орієнто­
ваним на насущні суспільні потреби. Таким компасом у
к о л і проблем завжди було його вміння вслухатися у
ж иття (« Н а п у льсі ж и тт я » —це не банальна назва кн иж ­
ки, а точно заявлена позиція і характерологічна риса).
За покликом серця, власним інтересом, а ще - за гро­
мадянським обов’ язком, рівно як і з бажання забезпечи­
ти тяглість української інт елект уальної т радиції, що її
1 П опович М . Перевідкривач // Д зю ба І . Україна у пошуках нової
ідентичності. - С. 5.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 471
розвивали В. Кубійович в ем іграції, М . Бажан у радян­
ській У к р а їн і, очолив він 1998 р. редакційну к олегію
«Е нц и к лоп ед ії сучасної У к р а їн и ». Е С У —ц іли й окремий
розділ у творчій біографії Івана Дзюби, як і в «біо гр а ф ії»
незалеж ної України , щ е повного мірою не оцінений.
А д ж е він і його команда заповзялися, по суті, не тільк и
відродити засади відкритості «інформативної п о зи ц ії»
В. Кубійовича, а й виробити новий сучасний системний
принцип подачі інф ормації вже новим поколін ням чита­
чів, д ля я к и х навіть недавня радянська духовна «атри ­
бути ка» української дійсності уж е є історією і часто ви­
кликає безліч запитань - бо незрозуміла. Тож видання,
заявлене як «Е н ц и клоп ед ія сучасної У к р а їн и », м ало
претендувати не тільк и на всеохопність деф ініцій сучас­
ного ж иття, а й на історичну ретроспективність у поєд­
нанні з модерністю подачі м атеріалу.
Універсальність світовиміру, «вм іння рівночасно спри­
ймати й діяти в присутності різних систем ц ін н остей »1
сприяли переплетенню у творчості Дзюби історичного та
сучасного, явивши сплав ґрунтовного модерного письма
у кращ их традиціях етичного інтелек туа лізм у.
З початком національного відродження кін ця X X сто­
л іття Іван М ихайлович Дзюба - одна з клю чових поста­
тей не тільк и культурн ого, а й громадського ж иття.
З 1992 р. з перенесенням редакції відомого часопису
«С уч асн ість» із М ю нхена до Києва він - його багаторіч­
ний редактор (п іс л я багаторічного редакторства І. Коше-
л ів ц я ). Так само з 1992-го - був членом Держ авної Дум и
України . З грудня 1992-го до серпня 1994 р. —М іністр
к ультур и України. З 1996-го - академік-секретар В ідді­
лен ня літератури, мови і мистецтвознавства Н А Н У к р а ї­
ни, з 1997-го - співголова Головної редакції «Е н ц и к ло ­
педії сучасної У к р а їн и ».
У 1988-1991 рр. - перший президент Р есп ублік ан сь­
кої асоціації україністів, член наглядової ради М іж наро­
дного фонду «В ід род ж ен н я» (від 1989 р. й досі). З
1999-го по серпень 2005-го - голова К ом ітету з Націона-
1 П авлиш ин М . Явище і норма: Іван Дзюба, критик // Іван
Дзюба - талант і доля: Біобібліографічний нарис / Шістдесятництво:
профілі на т л і покоління / Бібліограф-укладач Т. Заморіна. Передм.
М. Павлишина. - Вип. 7. - К ., 2005. - С. 43.
472 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
л ьн о ї прем ії Ук раїни ім. Т. Г. Ш евченка. Був також од­
ним із ініціаторів створення Народного р уху України.
Іван Дзюба - лауреат прем ії ім. акад. О. Б ілец ьк ого у
га л узі літературно-худож ньої критики (1987), Держ ав­
ної прем ії України ім . Т. Г. Ш евченка (1991, за серію
публіцистичних виступів «Б о то не просто мова, зву­
к и ...», «У к р а їн а і с в іт », «Ч и усвідомлю ємо національну
к у льту р у як ц іл іс н іс т ь ? »), М іж народної прем ії Ф он ду
Антоновичів (С Ш А , 1992), якою були відзначені тільк и
яскраві творчі особистості, щ о у своїх творчих засадах
не в лягали радянському реж имові, та ім. В. Ж аботин-
ського (1996), «В и зн а н н я» (2001), прем ії ім. В. Вернад-
ського (2002). Іван Дзюба - Герой України (2001), наго­
роджений орденом Держави (2001).
А попри все він був і залиш ається українським ш іст­
десятником, який відчуває відповідальність за все своє
поколін ня («К ам ер тон , діагностик, м оральний оберіг по­
к о л ін н я », як означує Дзю бину роль у параметрах гене­
рації Л . Костенко 1), право належ ати до якого здобув
послідовною позицією та вірністю ідеалам національно­
го відродження.
Сила Івана М ихайловича Дзюби не т іль к и у тому,
що він має свою систему поглядів і послідовно й аргу­
ментовано їх обстоює, а ще й у тому, щ о в його силовому
п о лі обертаються ін ш і дослідники, підсилю ю чи той
струмінь націєтворчої енергії, яка мусить живити наш
поступ вперед.
У пошуках
«одухотвореної ІСТИНИ»
У сім своїм творчим ж иттям Іван Дзюба засвідчив
продуктивність т іє ї « г іл к и » українського ш істдесятниц­
тва, яка протягом десятиліть щедро родила добірний
п лід правди й невтомного пош уку в царині ін телектуа­
льн ого розвою. З року в рік вироблялося аналітичне сис­
темне бачення Іваном Дзюбою суспільно-політич них та
соціокультурн их проблем.
1 Костенко Л . На тектонічному розломі // Феномен Івана Дзюби.
М атеріали круглого столу. - С. 53.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 473
Складається враження, щ о Дзюбина урівноваж уюча
мудрість (у тому сенсі, що він зум ів збалансувати
максималізм, незалеж ність судж ень, невміння терпіти
диктат - з одного боку, і ситуативність, тиск обставин,
розумну необхідність «д о ти к а ль н и х » ш ля хів - із друго­
го) дала йому м ож ливість уж е тоді, в « г л у х і » д ля твор­
чого самовияву часи, яким ось глибинно внутріш нім ч у т­
тям «п ровід чути » (на рівні ін т у їц ії) майбутній влас­
ний сукупний доробок панорамно, що нині не залиш ає
сум ніву щодо чіткої системи, структурованості - і це дає
нашим сучасникам уявлення про цілісного Івана Дзюбу.
Така послідовно втілювана програма дій рік за роком
прирощує (в дедалі ш ирш их тематичних обш ирах) смис­
ли , змісти, висновки, прогнози, застереження, виявляю ­
чи, по суті, розгортання системного бачення української
проблематики крізь персоналістську призму послідовнос­
ті життєвого ш ля х у однієї людини. Ц е легко простежити,
взявши до рук біобібліографічний покажчик 1, де скрупу­
льозна рука бібліографа зафіксувала кож ну його (рік за
роком) публікацію - і за тими назвами - його власних
книг та статей і численних публікацій про нього - розгор­
тається ш ля х індивідуальної праці людини високої інте­
лек туальної потуги й високого громадянського обов’язку.
Зовсім не відкидаючи гарної метафори О. Тарнавсь-
кого про Еразма українського ш істдесятництва, все ж
таки спробуємо увиразнити ренесансну паралель у Дзю-
биній світоглядній системі. Принагідно: ми маємо до­
сить добре уявлення про закоріненість у барокову культуру
творчої концепції письменника-ш істдесятника Вал. Ш е ­
вчука: його барокову «заангаж ованість» видно «неозбро­
єним о к о м ». Тим часом ніхто не пробував пошукати
подібних паралелей у Дзю биній творчій д олі, і гарна
ренесансна метафора так досі й залиш алася лиш е мета­
форою. Однак його свідомо обрана, вистраждана й потве­
рджена ц іли м ж иттям інтелектуальна настанова міцно
заґрунтована у той пласт питомо української національ­
ної культури , щ о його розробляла коли ш ня ін телек ­
туальна еліта - викладачі К иєво-М огилянської акаде-
1 Іван Дзюба - талант і доля: Біобібліографічний нарис / Ш істде­
сятництво: профілі на т л і покоління / Бібліограф-укладач Т. Заморіна.
Передмова М. Павлишина. - Вип. 7. - К., 2005.
474 Л . Тарнаш инська. У країнське ш іст десят ницт во
м ії, перш ої академії на теренах С хідної Європи, я к і
вбачали сенс власного ж иття у творчій праці заради гро­
мадської користі.
Є всі підстави вважати, щ о ренесансний універсалізм
Івана Дзю би, про який піде мова д алі, очевидно, най­
ближ че стоїть до конц еп ції ет ичного інт елект уалізм у,
котру обстоював один із ректорів К иєво-М огилянської
академії, яскравий представник барокової доби, бого­
слов і філософ І. Г ізе л ь (б л. 1 6 0 0 -1 8 / 2 8 .1 1 .1 6 8 3 ).
П а р а лелі більш ніж яскраві й переконливі. І леж ать
вони у п лощ и н і не тіл ь к и культивованого ін т елек т уа ліз­
му, а й м оралі. Іван Дзюба, як і його «ренесансний» по­
передник І. Г ізе ль , пріоритетного значення у творчій
сам ореалізації надає сил і розум у. Саме розум, на дум ку
І. Г ізе ля , «даю чи в олі різні варіанти вибору м іж добром
і злом , здійснює м оральний вплив на н е ї » 1. Ц я теза, що
розкриває світоглядні засади барокового м ислителя, ц іл ­
ком органічно «в к ла д ається» у світоглядно-творчу на­
станову Івана Дзюби. Так само привертає до себе увагу
щ е одна подібність: І. Г ізе ль , надаючи великого зна­
чення чуттєвому досвіду, справжнім дж ерелом пізнан­
ня істини вважав «ч и сту ін телек туа льн у д ія л ь н іс т ь »,
ускладнену миттєвостями інтуїтивного осяяння 2. В лас­
не, це та тенденція інтерпретації пізнавальних стратегій
людства, щ о має свої витоки ще у К н яж ій добі. А д ж е
проблема співвіднош ення м іж чуттєвим та раціональ­
ним способами пізнання світу поруш ується як одна із
центральних щ е в «Ізб о р н и к у » Святослава 1076 р .3.
Така рівновага чуттєвого та раціонального у творчій
практиці взагалі-то характерна д ля сучасного україн сь­
кого літературознавства: в такому реж им і інтуїтивного
«балан суванн я» працюють, зокрема, М . ЗКулинський,
М . Ільни цьки й, В. Моренець, А . Ткаченко та ін. Однак у
Дзю биному випадку маємо саме поєднання цих пізнава­
льн и х стратегій із зосередж еністю на м орально-етичній
1Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник /
Ред.-упор. М. Ткачук, відп. ред. В. Горський. - С. 56.
2Там само. - С. 55.
3Л ит винов В. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму
епохи Відродження в українській філософії XV - початку XVII століт­
тя. - К.: Основи, 2000. - С. 112.
Іва н Д зю б а в конт екст і с во єї доби 475
складовій української традиції, або, точніш е, ін т елек т у­
альном у універсалізм і, щ о виходить за м еж і суто літер а ­
турознавства чи к у льту р о логії.
А л е центром будь-якої м орально-етичної системи бу ­
ла й залиш ається людина. Тим-то в осерді уваги Івана
Дзюби завжди перебуває лю дина з усім комплексом її
світоглядно-пош укових, суспільно-ідеологічни х, соціо-
культурн и х, екзистенційних проблем: людина у соціумі,
людина у т ворчост і, людина я к індивідуальне « Я » у
всій сум і чеснот і суперечностей. А дж е, на переконання
дослідника, в « ім ’ я лю дини література завжди зважува­
лася судити час, суспільство, д ер ж а в у »1 - переконання,
висловлене ще 1988 р.
Поступово, рік за роком, у творчості Івана Дзюби ви-
окреслю ється засаднича вертикаль: л ю дин а-явищ е, а ще
далі - й л ю д и н а -н а ц ія - та вертикаль, я к у образно акту­
алізував В. Симоненко своїми відомими рядками «Т и
знаєш, щ о ти - лю дина...» , проте, як поет за поклик ан­
ням і способом світобачення, «нам ацував» хіба п у б ліц и ­
стично загострений «н е р в », не наближ аю чись до а н а лі­
тики системного національного антропоцентризму, що
його натомість розбудовує Іван Дзюба.
Власне, це те, щ о йде від прагнення «бути собою » -
прагнення, що його осмислював молодий Іван Дзюба у
ранніх своїх студіях, і прагнення, яким він вивершує
свої багаторічні роздуми й спостереження у підсумкових
своїх виданнях (див., зокрема, післям ову «Я к нам бути
сооою ?» до солідного тому праць, виданого в Б ібліотец і
Ш евченківського ком ітету), де ця вертикаль л ю д и н а -н а
ція окреслена у всій категоричності й вичерпності пору­
ш еної проблеми - попри знак запитання наприкінці са­
мої назви: «Визначатися кож ном у з самим собою - задля
сп ільного самоозначення на своїй зем лі. Інакш е нас роз­
вію ть холод н і вітри іс т о р ії»2.
1 Д зю ба І . В обороні людини й народу // Д зю ба І . З криниці літ:
Твори: У 3 т. - Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещ о про
добрих сусідів і духовну рідню. - С. 88.
2 Д зю ба І. Я к нам бути собою? (Замість післямови) // Дзю ба І.
Україна у пошуках нової ідентичності: Статті. Виступи. Інтерв’ ю.
Памфлети / Вст. слово М. Поповича (Біб-ка Ш евченківського коміте­
ту). - К.: Вид-во «У к р а їн а *, 2006. - С. 844.
476 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ант ропоцент ризм Івана Дзюби вкорінений у гу-
м аніт арист ику як систему аксіологічни х домінант
(звідси - його сповідування принципу сам оцінност і л ю ­
дини, на чом у акцентує увагу М . Коцю бинська)1 й
акум улю є нарощувану віками а к сіологіч н у традицію
українства у її модерному прочитанні. Власне, це той г у ­
мус, який живить у сі ін телек туа льн і ініціативи й «с и г ­
н а л и », що їх посилає суспільству материк під назвою
«Іван Д зю ба». Попри навіть «феномен соціального і
м орального ф альш у л ю д и н и »2, щ о його «п ри щ епи в»
лю дськ ій природі експеримент під назвою «побудова ко­
м у н ізм у », дослідник у своїх лю динознавчих поглядах
усе ж виходить із потреби розглядати проблем у лю дини
у сув’ я зі екзистенційних, соціальн их, психологічни х
аспектів:
Адж е самоусвідомлення нації починається з самоусві­
домлення особистості, яке, в свою чергу, дістає потужні
імпульси від потенціалу національного самоозначення:
тут діє двобічний зв’ язок 3.
Саме тому він закликає:
Не демонізуйте життя, не підпорядковуйте йому лю ди­
ну... Не робіть життя чимось окремим від людини, чи­
мось, що стоїть над людиною 4.
В загалі оцінити все зроблене Іваном Дзюбою, а над­
то «кам ертонний» вплив його настроїв на св ітогляд ­
ні засади українського ш істдесятництва, можна лиш е
тепер, коли почали з ’ являтися друком не відомі ра­
ніш е його праці. З-поміж таких привертає увагу, зо­
крема, написана 1963 р. стаття «В ідповідальн ість за
1 Коцюбинська М. Іван Дзюба очима колеги й ровесника: кон-
станти і значення // Феномен Івана Дзюби. Матеріали круглого
столу. - С. 47.
2 Дзю ба І . В обороні людини й народу // Д зю ба І . З криниці літ:
Твори: У 3 т. — Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про
добрих сусідів і духовну рідню. - С. 93.
3 Д зю ба І . Я к нам бути сооою? (Замість післямови) // Д зю ба І.
Україна у пошуках нової ідентичності. - С. 342.
4 Дзю ба І . Спогади і роздуми на фініш ній прямій // Рукопис:
Український альманах щоденників, листів, документів, світлин: У
2 т. - Т. 1. - К.: Криниця, 2004. - С. 102.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 477
л ю д и н у »1, не друкована в У к р а їн і аж до 2006 р., а т іл ь ­
ки фрагментарно за кордоном, оск ільк и у 60-ті роки її
авторові приписували «р еабілітац ію ід еа лізм у » як най­
серйозніш у ідеологічн у хи бу. Вже перша її фраза: «П р а ­
вдивими стражами лю дськості в лю дин і й у лю дстві бу­
л и завжди великі письменники, чесна передова літер а ­
т у р а »2 актуалізує «го ло с совісті, голос відповідальності
за л ю д и н у »3 - т і екзистенційно-світоглядні константи,
щ о стали ядром «р озбудови » худож ньої свідомості цього
літературно-мистецького покоління.
У ж е в цій студії нам ітилася та вертикаль дослідниць­
кої м оделі, щ о її й д алі розгортав автор з усією послідов­
ністю переконаного гуманіста: л ю д и н а -ц и в іл іза ц ія , де
людина сама несе відповідальність за деформацію влас­
ної природної суті на ш л я х у цивілізаційного розвитку.
При цьому він звертається до незаперечної аргументації
світової ф ілософ ської дум ки, оск ільк и вбачає у цій
класичній лек тур і напруж ену й болісн у роботу «д ум к и
й совісті найбільш их у м ів »4, зокрема до ідей м орально­
го відродження людства та піднесення його до ідеалу
(І. Кант, Ж .-Ж . Руссо, Г.-Е. Л ессін ґ, Д. Дідро, Ф . Ш и л-
лер, Т. К арлай ль, Д. Раскін, Л . Толстой , Ф . Достоєв-
ський та ін .).
Розглядаю чи естетику І. Канта у її продуктивному роз­
різі, де ідеалістичне набуває сенсу гуманістичного й демо­
кратичного, Іван Дзюба потверджує свій пафос «оборони
лю дини» перед «п ри тлум ленн ям її нездоровим суспільст­
в о м »5 поглядами Ж .-Ж . Руссо з його криком «сум лін н я
при погляді на нівечення природної лю дської істо ти »6 та
Ш иллеровим визнанням «тя ж к ої моральної недуги суспі­
льства і ненормального становища людини в н ь о м у »7.
1Дзюба І. Відповідальність за людину // Дзюба І. З криниці літ:
Твори: У 3 т. - Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо про
добрих сусідів і духовну рідню. - С. 38-60.
2Там само. - С. 38.
3Там само.
4Там само. - С. 54.
5Там само. - С. 41.
6 Там само.
7Там само. - С. 45.
478 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Т іл ь к и незрячий м іг не помітити, щ о «історично-соці­
альний аналіз ж иття, аналіз суспільно-політичного м е­
х а н із м у »1 доби Ш и л л ер а покликається до тих же пара­
метрів суспільного буття початку 60-х років X X ст.
У цій науковій розвідці зійш лися воєдино позиції
Д зю би-лірика (романтика) та Дзю би-аналітика: свої г у ­
маністичні ф ілософ ські погляди він обстоює через есте­
тичний феномен краси - як суґестованого вираження
лю дського духу. Взявш и за відправну точку дум ку
Д. Раскіна, який наголош ує на тому, що ц и в іліза ц ії по­
будовані на послідовном у нищ енні краси, Іван Дзюба са­
ме поняття краси намагається постулювати як к у л ьт гу ­
м аніст ичного антропоцент ризму.
Така позиція домінує й у поглядах Івана Дзюби на
творчість В. Ш експіра, в як ій йому імпонує «в ели к а
тривога за л ю д и н у »: у розгортанні виокремлених ним
тез ця тривога, вже в інш ом у, сучасному часі, набуває
«н ового змісту й сенсу, небаченої н а п р уги ». У се це пода­
ється дослідником крізь призму соціальн их злам ів, як і,
за Іваном Дзюбою, «переформовують л ю д и н у », а отже,
антропоцентризм розглядається у контексті соціальн о­
м у, виводячи дослідника за м еж і антропології екзистен-
ційно-ф ілософ ської.
С уголосність гум анітарних «ід е о л о ге м » ш істдесятни­
цтва із загальнолю дським и принципами та цінностями,
напрацьованими віками, тут очевидна. За всієї надчасо-
вості таких загальноф ілософ ських спостережень анало­
г ії до тодіш ньої сучасності тут більш ніж прозорі.
Тим-то цю статтю не зм огли врятувати навіть звертання
її автора до «надійного к ласи ка» Л ьв а Толстого (щ оправ­
да, у порівнянні його поглядів із м оральними пророцтва­
ми Д. Раскіна).
Б ільш е того, Дзю бин антропоцентризм, розгорнутий
ним д алі через «у р о к и » м и н ули х епох та яскравих осо­
бистостей, актуалізований зрозум ілим и д ля загалу по­
няттями у контексті сучасності, дає йом у зм огу відчути
всі взаємопроникні зв’ язки не тіл ь к и м іж особистостя­
ми, а й м іж подіями та явищ ами національної історії, в
як ій не губиться, а, навпаки, виопуклю ється роль окре-
1 Там само.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 479
мої особистості. Такої виробленої м етодологічн ої позиції
Іван Дзюба послідовно дотримувався, простеж уючи, зо­
крема, стосунки Т. Ш евченка зі слов ’ яноф ілами.
Сам він розкриває подібний антропоцентричний під­
хід до ретроспективного «в ід ч и тан н я» історичних та к у ­
льтурологіч н и х реалій таким чином:
Звичайно, невипадкові, важливі ідеї «носяться у по­
вітрі» - як безособові, як доступні для багатьох. А л е в
реальній духовній історії контактували, взаємодіяли -
впритул або на відстані - й опонували одні одним не ті­
льки такі схеми ідей, не тільки цілісні ідеологічні систе­
ми й конгломерати суспільної думки, а й індивідуальні
погляди, позиції, долі. Різнозумовлена й різноспрямова-
на соціальна та духовна енергія великих особистостей не
тільки визначала контури і полюси всієї сукупної суспі­
льної думки, а й створювала незриму мережу взаємо­
залежності, взаємостимулювання і взаємозаперечення.
Були ідеї, які самим своїм існуванням «вимагали» наяв­
ності інших, протилежних або коригуючих. Були люди,
які своєю появою викликали появу інших діячів...1
Таке панорамне бачення взаємовпливаючих речей на
рівні мікро- та м акроаналізу дало йому зм огу працювати
методом «розбудовування» своєї системи, розш ирення й
поглиблен ня визначеного ним самим дослідницького по­
л я , тим-то «к ож н е явищ е представляється Іванові Дзюбі
в багатьох ракурсах рівн очасн о»2.
Інт елект уальна уява (такий термін ц ілком має пра­
во на існування, к оли йдеться про «випередж увальний
принцип» чи, радше, прогностичний м еханізм ін т елек ­
ту) дозволяє Іванові Д зю бі не тільк и приймати виклики
часу, визначати больові симптоми на ранніх стадіях д у­
ховної недуги та чітко відчувати й усвідомлю вати «іс т о ­
ричні ш ан си », щ о ними так бездумно розкидаються на­
ш і п оліти ки , а й значною мірою передбачати їх появу.
Подібна прогностична здатність - результат вели кої вну­
тріш ньої роботи, вміння.спостерігати, зіставляти, а н алі­
1Д зю ба І . У всякого своя доля (Епізод із стосунків Шевченка зі
слов’ янофілами). — К.: Рад. письменник, 1989. — С. 7.
2 П авлиш ин М . Явище і норма: Іван Дзюба, критик // Іван
Дзюба - талант і доля. Біобібліографічний нарис / Шістдесятництво:
профілі на т л і покоління / Бібліограф-укладач Т. Заморіна. Передм.
М. Павлишина. - Вип. 7. - К ., 2005. - С. 13.
480 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
зувати, вирізняти головне й другорядне, а також прово­
дити відповідні історичні аналогії. І - м ож ливо зовсім
несподівано як д ля характеристики Д зю би -а н а літи к а -
мислити не тільк и конкретними категоріями свого часу,
а й м ислит и метафорично. Бо тільк и так, у зіш тов ху­
ванні нібито звичних поглядів, підходів, уявлень, обра­
зів, народжується нове бачення, з якого й постає, своєю
чергою, нове явищ е, не відрефлексоване п ублічн о ін ш и ­
ми. Ц е стосується не тільк и утривалених тем, як-от Ш е ­
вченко і Кавказ («„К а в к а з " Тараса Ш евченко на фоне не-
преходящ его прош лого. К 150-летию со дня написання
позмьі „К а в к а з "», 1996 і ), що ви кликала резонанс на
сторінках московського ж урн алу «Д р уж ба народов», де
ім ’ я Івана Дзюби завжди було в пош ані як авторитетно­
го автора, який гідно репрезентує національну літер ату­
ру, - а тем нових, поруш уваних уж е в контексті новітніх
історичних реалій.
Однак у г л у х і п іслявід ли гові часи не завжди вдавало­
ся «прорватися» навіть на сторінки тоді дещо лібераль-
ніш ої союзної періодики.
Так, лиш е недавно прийш ла до читача написана на
замовлення московського часопису «Н овьій м и р» 1967 р.
з нагоди виходу п ’ ятитомного зібрання творів О. Б ілець-
кого (1964-1965 рр. видання) велика літературознавча
розвідка «Р ьіц ар ь литературной н ауки » - не оп ублікова­
на тоді і з причини великого обсягу, і в зв’ язку з розгро­
мом редакції «твардовського призову» —нині її з ’ яву
ум ож ли ви ло тритомне російськомовне видання творів
Івана Дзюби 2. Ц е не просто панорамний огляд доробку
видатного попередника, а детальна експрес-студія з ана­
літичним и «ви ход ам и » на різні аспекти літературознав­
чих проблем, ґрунтовний аналіз літературознавчої мето­
д ології тощ о, щ о у «ви кон ан н і» Івана Дзюби значно під­
вищ ує статус самої літературознавчої науки в У к раїн і.
1 Див.: Д зю ба И . «К авк аз» Тараса Ш евченко на фоне непре-
ходящего прошлого: К 150-летию со дня написання позмьі «К а в к а з». —
К .: Глав. спец, редакция литературьі язьїков нац. меньшинств Укра­
йни; Гос. биб-ка Украйни для юношества, 1996.
2 Д зю ба И . Сквозь завихрення времени. - К.: Изд. дом Дмитрия
Бураго. - Т. 1: 2006. - 376 с.; Т. 2: 2007. - 376 с.; Т. 3: 2007. - 352 с.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 481
В загалі Іван Дзюба віддав помітну данину ш ани сво­
єму славетному попередникові. Р о зд іл «Е стетика і к у л ь ­
ту р о ло гія » у перш ому томі тритомника «З криниці л іт »
містить ц іли й корпус статей про О. Б ілецького, як-от:
«Л и ц а р літературознавчої науки (Д о 90-річчя від дня на­
родження О. І. Б іле ц ьк о го », «О лександр Б ілец ьк и й і
проблема літературознавчого си н тезу», «Ч и та ч як есте­
тична проблема у працях Олександра Б іле ц ь к о го », « П е ­
ред ш ироким світом (О. І. Б ілецьк ий про місце україн сь­
кої літератури серед літератур с в іт у )».
Так само в центрі його м етодологічних пош уків і зві­
рянь власного ш л я х у постійно перебуває науковий доро­
бок О. Потебні - рівно як і рецепція його концепції ін ­
ш ими дослідниками. Серед найвідоміш их, очевидно,
слід назвати студію «П отебнянська зоря Івана Ф із е р а »,
запропоновану увазі дослідників у ви гляді передмови до
книж ки І. Ф ізера «П си холін гв істи ч н а теорія літер ату­
ри Олександра Потебні: метакритичне дослід ж ен н я»
(К ., 1996), де «р озти н » потебнянських наукових ідей мо­
ж емо побачити через оптику двох найсолідніш их учених
сучасності. Привертає увагу також аналітична розвідка
«Б ілец ьк и й і Потебня: ідеї О. Потебні в працях О. Б іле ­
ц ьк ого» та ін.
У цьому інтерпретативному п олі сам Іван Дзюба роз­
кривається як вдумливий дослідник пізнавальних мета-
стратегій, я к і через посередництво літератури, всередині
концепції ет ичного інт елект уалізм у встановлюють ес­
тетичну іст ину про людину як творчу, креативну особи­
стість, зберігаю чи при цьому її етичні критерії й виміри.
Іван Дзюба одночасно працює в різних пластах україн­
ської к ультур н ої свідомості: від хрестоматійних імен
Г. Сковороди, Т. Ш евченка, Я . Головацького, О. Коби-
лян ської, Л е с і У країнки, М. Коцю бинського - до повер­
нення українській к у ль ту р і імен забутих чи репресова­
них митців, органічно «п еретікає» до творчості наших
сучасників, надаючи перевагу, ясна річ, тим, із ким роз­
д іля в і розділяє духовне «т я ж ін н я » ш істдесятницьких
ідеалів. Таким чином з ’ явилися в його творчому доробку
і бли ск уч і статті та рецензії на книги М. Вінграновсько­
го « І час був м ірою » (Л іт . Україна. - 1982. - 27 трав.),
Б. М озолевського «С кіф ський степ під небом У к р а їн и »
16 10-125
482 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
(Д ніпро. - 1984. - № 4), ш трихи до портрета Є. Гуц ала
«Ж а га всеосяжності і м еж і та ла н ту» (У к раїнська мова і
літ-ра в ш колі. — 1985. - № 11), передмова «Д ухов н а м і­
ра та ла н ту» до «В ибраних творів» М . Вінграновського
(1986) та одночасно стаття «...Щ о ти —це т и » (Л іт . У к р а ­
їна. - 1986. - 6 ли стоп .) й пізніш а аналітична передмова
до його ж книж ки «Северин Н али вай ко» (К ., 1996),
стаття про В. Симоненка «Б іл ьш и й за самого себе» (Н а у ­
ка і к ультур а України: Щ орічни к. - К . , 1989), передмо­
ва до книж ки І. Світличного «Серце д ля к у л ь і д ля ри м »
(К ., 1990) під назвою «Д у ш а розпластана на п л а с і», «Н е ­
опалима кн ига» (Україна. - 1987. - № 7) про історичний
роман у вірш ах Л . Костенко «М ар уся Ч у р а й », аналіти ч­
ні передмови до творів В. Стуса, І. Драча, С. Параджано-
ва, Г. Ч убая, Б. Чичибабіна, стаття «Ф еном ен Євгена
Сверстюка (Л іт . Україна. - 1995. - 2 бер.), стаття (а по­
тім і передмова до кн иж ки) про щ е одного ш істдесятни­
ка Б. М амайсура «З абуті поруч» (Л іт . Україна. - 1991. -
13 черв.), про також забутого побратима із тих років
Григорія Тименка «А п о к а ліп си с Григорія Ти м ен к а» (С у­
часність. - 1997. - № 2), роздуми про творчість непо­
ступливого В. Некрасова та ін.
У с і ці п уб лік ац ії, як і його книж ки «Н а п ульсі доби»
(1981), «Автограф и відродж ення» (1986) та ін. ставали
помітним явищ ем у культурн ом у ж итті й розш ирювали
уявлення про ту незвідану планету українського ш істде­
сятництва, яка досі залиш ається непізнаною й притяга­
льною д ля читачів та науковців.
При цьому виразний антропоцентризм Івана Дзюби
сягає складного внутріш нього світу творчої особистос­
ті - Особистості з вели кої літери: « І бачу Особистість, ба­
ч у поета, в якого є Б іогр аф ія», - напиш е він про Бориса
М озолевського *. Д л я нього самоцінною є «н е та особис­
тість, щ о приміряє до себе епоху як тло, як декорацію, а
та, що виступає в неї краплею поту на ч о л і або краплею
со лі на ш к ір і»2.
1Д зю ба І . Скіфський степ під небом України // Д зю ба І . З криниці
літ: Твори: У 3 т. - Т. 1: Статті. Доповіді. Рецензії. Передмови. Дещо
про добрих сусідів і духовну рідню. - С. 486.
2 Там само.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 483
Тим-то, за зізнанням самого Івана М ихайловича, пи ­
томим «с в о їм » жанром він вважає жанр літературознав­
чого портрета.
Мені здається, я відчуваю світ письменника і прагну
його інтерпретувати, а не похизуватися своїм ум ін­
ням закрутисто висловлюватися і дивитися на письмен­
ника згори вниз, як це роблять деякі сучасні критики
нарциси і
Витворюючи власне панорамне бачення українського
літературно-мистецького ш істдесятництва, Іван Дзюба
не обмежився самими тільк и творчими портретами своїх
духовних побратимів (йдеться, зокрема, про розділ « Л і ­
тературні портрети» у третьому томі тритомника «З кри­
ниці л і т » ) , аналізом їхн ьої творчості, дослідж енням тен­
денцій худож нього мислення «п ок о лін н я неск орен и х», а
вдався й до ж анру мемуаристики. «Спомини і роздуми
на ф ініш ній п р я м ій », а перед тим розділ «З і спогадів» у
тому ж таки третьому томі тритомника м істять ж и ­
ві яскраві свідчення не тільк и про тих, із ким довело­
ся пройти разом «ш істдесятницький ш л я х » у вимірах
Х Х - Х Х І століть, а й про багатьох лю дей, я к і тією чи
тією мірою зали ш и ли слід у письменниковій душ і. Ц і
спогади органічно доповнюють і розш ирюють панораму
ц іл о ї «біб ліот ек и спогадів» інш их ш істдесятників, як-от
І. Ж и лен к о, В. Дрозда, Л . Танюка, В ал. Ш евчука,
М . Коцю бинської, Є. Сверстюка та інш их.
Т ут доречним буде одне спостереження, що його м ож ­
на в цьому контексті навести в дуж ках. А можна про це
сказати й без дуж ок - бо це, безперечно, також нале­
ж ить до сутнісного Дзюбиного активу й ставить Івана
М ихайловича у ряд тих, хто словом відтворює правду
ж иття. Й деться про його майст ерніст ь портретиста.
Вона виявляється не тільк и у здатності проникати у вну­
тріш ню сутність лю дини, а також у вмінні розкрити цю
внутріш ню сутність через візуальний портрет. Скажімо,
вражає точністю слова портрет Гр. Тю тю нника, що його
м іг змалювати саме так добрий психолог, аналітик та
щ е й донбасівець Іван Дзюба, який н ік оли не цурався
1Діалог: Віталій Абліцов - Іван Дзюба // Спрага / Упоряд. В. Аб-
ліцов. - С. 53.
484 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
простих лю дей свого краю, а придивлявся до них, ш ану­
вав за н елегк у працю:
Він мені нагадував шахтаря, який щойно повернувся з
вибою і несе на собі знак небуденної глибини. Трохи су­
тулиться, відчуваючи над собою незриму стелю, обличчя
наче припорошене, а очі зблискують антрацитовою чор­
нотою. В тих очах було не завзяття. Трохи втоми все-
розуміння і - великий сум. А ле сум не такий собі роман­
тично-сентиментальний, «красивий». Ні. Важкуватий,
застиглий. На самому денці його лежала зболена твер­
дість. Здавалося, тими очима промовляла сувора печаль
правди *.
Іван Дзюба-критик чітко означує тенденції в літер а ­
турі, не замасковуючи їх довколамовленням та недомов-
леностями, рівно як і зайвими «к раси востям и».
Смію думати, що він належ ить до тих небагатьох у
наш ій літературі некон’ ю нктурних критиків, д ля як их
сама ця критика є не так роботою над текстом (текста­
м и), як внутріш ньою робот ою вла сн ої душ і. Й деться про
спромогу - нині практично реліктову - співпереживання
авторові через текст, худож ньо-образну його систему,
здатність сприймати внутріш ньо ті невидимі енергетич­
ні струмені, щ о ними пронизані будь-які талановиті тво­
ри, й, переплавлені у власному енергетичному п о лі, по­
вертати читачеві збагаченими новими ім пульсам и. Ц е та
робота, яка, відбираючи багато душ евних си л та енерге­
тичних запасів, вимуш ено обмеж ує як вибір імен для
п ублічн ої оцінки (бо ж читає Іван М ихайлович надзви­
чайно багато), так і саму к ільк ість енергетично ж ивих
«автороприсутн іх» текстів. Х оча, очевидно, має він і
свій, сказати б, літературний сентимент (очевидно, до
таких належ ить творчість Б. М озолевського, М. Вінгра­
новського, Л . Т а л а л а я ) - рівно як і здатність несподіва­
но «с к о л и х н у ти с я » чуж им свіж им Словом —і «п о гаря­
ч ом у » написатиі - вже, очевидно, без давніх сентимен­
тів, а під тиском гли боки х емоцій, як це відчувається з
однієї з недавніх проникливих рецензій про поезію
Г. Л ю того.
1Д зю ба І . Смуток правди в Григорових очах // Д зю ба І . З криниці
літ: Твори: У 3 т. - Т. 3: Літературні портрети. Дніпровський мери­
діан. Зі спогадів. - С. 801.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 485
Цей сти ль літературної критики можна означити сти­
лем, який діє за законом сполучених посудин, к о ли і
автор твору, і сам критик є наче одним суц ільн и м енер­
гетичним полем, де за законом збереження енергії ніщ о
не щезає, не пропадає марно: думки, виношені першим,
передаються другом у у всій повноті відчуттів і поверта­
ються до нього назад збагаченими і духовно наснажени­
ми. Ц ей сти ль не так критики, як вірт уального сп іл к у ­
вання через т екст завжди передбачає вимогливий вибір
імен або, інш ими словами, споріднених душ , що й ви­
значає обшири свободи вибору, яка обмеж ується хіба
відчуттям духовної спорідненості.
Така крит ика спільного енергет ичного поля у час
ком ерціалізації духовних ім п ульсів та кон’ ю нктурної
«гр уп ів щ и н и » відмирає, поступаючись місцем ерзац-
критиці. Однак її незриму присутність в українсько­
му духовному космосі - як звіряння критеріїв, кон­
стант, домінант - завдяки таким іменам, як, зокрема,
Іван Дзюба, годі заперечити й відкинути як зуж иту:
вона існує в самій матриці української характерології
як одна з її суттєвих частин, що наповнена концептами
розум іння й співпереживання у сфері духовності. І,
думається, в якийсь сприятливий час здетонує якусь
нову, збагачену сучасними духовними напрацюваннями
якість літературно-критичної думки.
Тож з огля д у на все, означене вище, мож емо сказати,
що Іван Дзюба впродовж років виробив власну сигналь­
ну систему, яка має ознаки універсальності, оскільки
діє однаковою мірою як у культурн ом у, так і в су сп іль­
ному п о лі - друге у нього завжди залеж не від першого.
За «барометром* першого якраз і визначається «п огод а»
другого. Ц я сигнальна система включає у себе не тільк и
віднаходж ення «бо льо в и х точок* (я к правило, таку зда­
тність має м ало не кож ен із тих літераторів, хто звик до
критичного м ислення), а й ум іння чітко їх означити і
вчасно вияскравити у сусп ільн ій свідомості. Часто ця
система вклю чає в себе ієрархію рит оричних запит ань і
нат яків, а також ієрархію взаєм озалеж ност ей.
У всьому розм аїтті послідовностей Івана Дзюби при­
вертає увагу його вірність у доборі назв своїм творам,
тон яким задала назва вже перш ої книж ки - збірника
486 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
літературно-критичних статей «„Звичайна лю дина“ чи
м іщ ан и н ?» (1959). Безпретензійне, але чітке й багато­
значне називання власних праць характеризує дослід н и ­
ка як лю дин у, яка прагне м істкого смислового на­
повнення слова-знаку, слова-символу, слова-метафори.
Запит альніст ь (я к апеляція до тверезого розум у й
совісті читача), щ о передбачає вибір відповіді на актуа­
лізоване автором запитання залеж но від рівня усвідом ­
лен н я проблеми й системи переконань, - такий методо­
л огічн ий принцип спілкуван ня дослідника з читачем.
На перший погляд, своїм прикінцевим знаком питан­
ня він завжди начебто залиш ає за собою право на
сумнів. Однак то знак сумніву ли ш е д ля довірливих:
насправді д ля себе Іван Дзюба сум ніву не залиш ає: пози­
ція його завжди вивірена, виважена. Н атомість він за ли ­
шає за читачем право на власну відповідь. А л е й на
сумнів теж, як-от: «Ч и вистачить державі м удрості?»
(виступ на I I Всесвітньому форумі українців 1997 р .) або
ж «Ч и немає і наш ої вини?» (виступ на Конгресі укр аїн ­
ської ін теліген ц ії 11 листопада 1995 р. в К и є в і)» тощ о *.
Подібна апеляція до сум ніву опонента (чи чита­
ча) - це своєрідна ст рат егія спонуки сусп ільн ої свідо­
мості до співдум ання, усамостійнення м ислення, зреш ­
тою, до конструктивного д іалогу: вроджена тактовність,
толерантність й апріорна повага до Ін ш о го не дозво­
ляю ть Іванові Д зю бі бути категоричним, безапеляцій­
ним, «остаточн и м ».
У системі первісної м аніф ест ації пози ції, що нею, як
правило, виступає у Івана Дзюби вже сама назва, завж ­
ди активно присутні конкрет ніст ь, щ о передбачає і ви­
черпність, та простот а, щ о виклю чає банальність (д ля
прикладу: «В ели к и й лю динознавець» - про Г. Тю тю нни­
ка; «Р ізь б я р власного д у х у » - про В. Стуса; «С лово
совісне і добре» - про Б. Чичибабіна; «Випробувано на
справж ність» - про В. Забаштанського; «Забуте ім ’ я » -
пам’ яті М . Вдовиченка, «Забуті - поруч» - пам’ яті Б. Ма-
1Д зю ба І . Ч и вистачить державі мудрості? (виступ на II Всесвіт­
ньому форумі українців) // Слово і час. - 1997. - № 10. - С. 90-91;
Його ж: Ч и немає і нашої вини? (виступ на Конгресі української
інтелігенції 11 листопада 1995 р. в К иєві) // Слово і час. - 1996. -
№ 1. - С. 14-17.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 487
майсура). Т ут чітко простеж ується наголос на стриж не­
вій рисі того чи того письменника, щ о про нього пиш е
Іван Дзюба, а також намагання автора привернути увагу
читача до забутих імен якраз виразною акцентацією на
цій наш ій здатності забуват и гідні імена, котрі попри
все м усять повернутися в історію україн ської літер ату­
ри, аби працював той лотм анівський концепт «к у л ь т у р ­
ної пам’ я т і», про я к у вже м овилося, - інакш е наша л іт е ­
ратура буде неповною, неавтентичною, а отже, «несправ­
ж н ьою ». При цій а к туалізац ії проблеми повернення
забутого чи вилученого сам акт пригадування / за­
повнення лак ун постає не тіль к и як чітко означена наша
потреба «повноти м и н у лого » заради «повноти майбут­
н ь ого», а й як акт іст оричної справедливост і - це та до­
мінанта, щ о також «п рац ю є» у смисловому просторі
ет ичного інт елект уалізм у у його Д зю биному варіанті
тяж іння до антропоцентризму.
Повертаючись до творчої манери самого дослідника,
варто додати, що експресивність відчуємо хіба у розд іло­
вих знаках - якщ о говорити лиш е про називання (вин я­
ток із правил становить хіба «га р я ч а » «С п р а га »); у т екс­
т і ж експресивність завжди відчувається поза т ек с­
том, за силою напруги в суспільстві самої проблеми, що
її спокійно й виважено п ублічн о актуалізує автор.
У с і ці «точк и д оти к у» до різних пластів національної
к ультур н ої свідомості, сходячись воєдино у наскрізній
д ля Івана Дзюби темі національної самоідентичності, ви­
творили того вченого-універсала, який працює не тільк и
«п ан орам но», на різних «п ов ер ха х» рідної культури
(доказом чого є, зокрема, й книж ка 1990 р. «Б о то не
просто мова, зв ук и ...», відповідні розділи «Е стетика і
к у л ь т у р о л о г ія », «Гости ни у світі к ін о » на сторінках
книж ки «З криниці л і т » 1), а й вглиблено, із взаємопере-
тіканням і взаємодоповненням літературознавчих і соці-
о к ультур оло гіч н и х проблем.
У г л у х і застійні роки, позначені всіляким и ід еологіч ­
ними табу, він знаходить свою ніш у, власний, нібито
«о б х ід н и й » ш л я х вияскравлення національного, само­
1Д зю ба І . З криниці літ. - Т. 2: Українська модерна література. -
К.: Обереги-Гелікон, 2001.
488 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
бутнього - через посередництво сусідн іх (або, як м али
за правило їх називати в радянський час, «б р а т н іх »)
національних літератур. Те, щ о офіційними колам и
сприймалося як утривалений інтерес до «єднання брат­
н іх літер а ту р », насправді було увиразненням тези щодо
самобутності, найкращ им ілюстративним способом дове­
сти, щ о ідеологічн а мета «з л и т т я * національних літер а ­
тур і мов суперечить самій природі самоідентифікації
людства. Таким чином, у його доробку з ’ являється ц і­
ли й корпус п ублік ац ій про яскраві з ’ яви і тенденції роз­
витку літератур інш их народів, репрезентованих ім ена­
ми А . У п іта, В. Беекмана, С. Данилова, А . Абу-Бакара,
В. Бубніса (окремими книж ками репрезентовано твор­
чість С. А й н і, 1975, та С. Зоряна, 1982), - як спроба не
тільк и пізнати ін ш у літературу, інш у ментальність,
інш у систему цінностей, специф іку інш ої худож ньої сві­
домості, а й як ц ілк ом продумана спроба через інш е,
чуж е, дотикальне кращ е відчути, вияскравити власне,
національне, довести його право на самобутність, суве­
ренність, зрештою, відстояти ту неспростовну істину,
щ о тільк и національне може бути інтернаціональним
(за І. Ф ранком ), цікавим д ля сприйняття інш ими.
У Дзю биному «ви кон ан ні* оркестрована ним тема
«бр атн іх літер атур » у союзному контексті перетворюєть­
ся з пафосної, ілю стративної на пізнавальну й таку, що
спонукає до мислення, оск ільк и автор підспудно пропо­
нує переконливу систему контраргументів у площ и ні
практики національної політи ки радянської ім п ерії, по­
даних через оптику худож ньої свідомості, яка зберігає в
собі національне на підсвідомому, архетипному рівні й
«д и к т у є » письменникові відповідні худ ож н і засоби. Б і­
льш е того, свій інтерес до цієї теми - а радше мож емо го­
ворити про певне почут т я внут ріш ньої відповідальнос­
т і за «в зя ту на себе т е м у », що розгортає тематичну по­
слідовніст ь, - Іван М ихайлович зберігає й нині: хто,
крім нього, у круговерті внутріш ньодерж авних та осо­
бистих проблем може згадати, скаж ім о, про 80-річчя
осетинського письменника Н . Д ж усойти 1 чи 200-річчя
1 Д зю ба І. Вірний друг України: До 80-річчя Нафі Джусойти [Про
творчість осетинського письменника] // День. - 2005. - 11 листоп.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 489
від дня народження X . А бовяна 1 й написати про них
ґрунтовні статті до масової газети? І це не д ля пафосу де­
кларованої раніше нерозривної «друж би республік-сес-
тер» і літератур, а з істинно братерського почуття солі-
даризованості на тій ниві, де важко висівається й важко
перемагає духовність, в основі як ої завжди леж ать зага­
льнолю дські цінності.
Власне, так він формує не тільк и наш у національну
іст оричну пам’ять, а й пам ’ять культурну, яка є по­
тенційно життєздатною тіль к и тоді, коли зберігає у собі
багатокомпонентність і багатоаспектність, не «зам ик а­
ється» у хутірськом у бутті ли ш е своєї нації. Загалом же
Іванові Дзю бі, завдяки «особливості його інтелекту,
здатного охоплювати, узагальню вати й творчо вико­
ристовувати енциклопедично ш ирокі пласти лю дського
досвіду як сучасного, так і істори чн ого», так само завдя­
ки «винятковом у логіч н ом у і риторичному обдарован­
н ю »2, опертому на гостре відчуття справедливості й гро­
мадянського обов’ язку, вдалося - від перш их років своєї
літературно-критичної д іяльн ості до ниніш нього тр і­
умф ального видавничого «п р ор и в у» - окреслити в укра­
їнській к у льту р і той простір національних проблем,
як і історично належ ить розв’ язати українству. Ш у к а ­
ючи «синтези д ій сн ості», він зосередж ується на клю чо­
вих культур о логіч н и х концептах: національна самосві­
домість, історична пам’ ять, національна мова як основ­
ний атрибут нації, особистість як активний творець
історії та власної долі.
Подібно, за тим ж е лотм анівським концептом « к у л ь ­
турної пам’ я т і», наділеної креативною потенцією, розбу­
довувалися й обшири компаративістської дум ки у дис­
курсі Івана Дзюби, щ о згодом сконцентрувалися у к іл ь ­
кох клю чових іменах світового рівня, через світоглядну
оптику як их стереоскопічніш е вияскравлю ється постать
нашого пророка Тараса Ш евченка.
1Д зю ба І. Родоначальник нової вірменської літератури. До 200-річ-
чя від дня народження Хачатура Абовяна // День. - 2005. - 4 черв.
2 П авлиш ин М . Явище і норма: Іван Дзюба, критик // Іван
Дзюба - талант і доля: Біобібліографічний нарис / Шістдесятництво:
профілі на тлі покоління / Бібліограф-укладач Т. Заморіна. Передм.
М. Павлишина. - Вип. 7. - К., 2005. - С. 9.
490 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ш евченкіана Івана Дзюби —це розлога дослідницька
система ти х аспектів цієї широкоформатної теми, як і,
власне, підпорядковані дослідницькій оптиці цього нау­
ковця. До неї Іван Дзюба послідовно йшов упродовж
ж иття —від з ’ ясування філософського п ід лож ж я націєт-
ворчих поглядів Т. Ш евченка 1 до підсумкових книг, зо­
крема, монографії «Тарас Ш ев ч е н к о »2, я к і становлять
золоту скарбницю наш ої Ш евченкіани.
Ш евченківська тема, актуалізована українськими
ш істдесятниками на початку другої половини X X ст.,
знайш ла в Івана Дзюби розгорнуту парадигму глибокого
дослідж ення концептів національного буття, найперше
закодованих у глибин ній структурі національного х а ­
рактеру. Т ут особливо вияскравилося ум ін ня Івана Д зю ­
би через суспільно-політичні чи к у ль ту р н і явищ а інш ої
національної спільноти (і навпаки) показати «бо льо в і
в у зл и » та домінанти власного народу, яскравою ілю стра­
цією чого й стала низка його праць.
М абуть, мож емо твердити, щ о ніхто інш ий не знає
так добу Ш евченка —у всіх деталях, взаємопереплетен-
н ях доль, як Іван Дзюба. Ґрунтовне дослідж ення « У вся­
кого своя доля (епізод із стосунків Ш евченка зі слов ’ я ­
н оф ілам и )» (К ., 1 9 8 9 )- ц е не тіл ь к и намагання запов­
нити певну тематичну н іш у в Ш евченкіані (бо перед
цією книгою зо два десятиліття праць на подібну тем у не
б у ло ), а й бажання розібратися у досить складній про­
блем і, висвітлення як ої обросло бездоказовими свідчен­
нями, домислами, хибними уявленням и, ідеологічним и
маніпулю ваннями тощо. По-перш е, з ’ ясувати витоки й
природу такого явищ а, як панславізм та споріднене з
ним російське й українське слов ’ яноф ільство. А по-дру­
ге, через стосунки Тараса Ш евченка із слов ’ янофілами,
зокрема з його ідейним очільни ком Х о м ’ яковим, по­
стать якого обросла домислами й легендами, визначити
рівень впливу на поета цієї суспільно-політич ної теч ії в
Р о сії середини X I X ст., а відтак і м ір у присутності чи
1 Дзю ба І. Пророче слово: Студія про філософські погляди
Т. Г. Шевченка // Київ. - 1986. - № 3. - С. 116-140.
2 Д зю ба І. Тарас Шевченко. Ж иття і творчість. - К.: Видавничий
дім «Києво-М огилянська академія*, 2005; 2-е вид., доопрац. - К.:
Видавничий дім «Києво-М огилянська академ ія», 2008.
Іван Дзюба в контексті своа доби 491
відсутності «с л о в ’ яноф ільської наснаж еності» в Ш евчен-
ковій поезії. І все це заради того, аби повніш е і якомога
адекватніше оцінити й усвідомити спадщ ину, діяння та
устрем ління Тараса Ш евченка.
Однак Іван Дзюба не тіл ь к и історик літератури, який
намагається якомога об’ єктивніш е розставити крапки
над « і » , а й талановитий інтерпретатор, який вміє поба­
чити «сучасне обли ч ч я » м инулого, свідченням чого є,
зокрема, праця «„З а стук али сердешну волю...“ (Ш евчен­
ків „К ав каз14 на т л і непроминального м инулого: До
150-річчя з часу написання „ К а в к а з у " )»1.
М. Ж ули н ськ и й зазначає:
Ш евченко д ля Івана Дзю би - своєрідний барометр. Я к и й
у будь-яку політичну погоду і в будь-якій точці планети
непомильно свідчить про збільш ення тиску до критич­
ної м еж і в суспільно-п олітичній атмосфері людства. А
поема «К а в к а з - це мов гуманістичний барометр, яким
поет уловлю вав підвищ ення температури антилю дяності
в будь-якій ділян ц і світового організм у, зараж еного
агресивними мікробами, здатними знесилити гуманіс­
тичну природу людства 2.
І тут Дзюбин конкрет ний ант ропоцент ризм , заґрун­
тований у гум анітаристику як осердя збереж ення істи н­
ності лю дини від корозії та ницих інстинктів, набирає
такої си ли дієвості, що долає кордони й часові простори,
увиразнюючи позачасові, вічні проблеми.
П рагнучи простежити «зустр іч ге н іїв », Іван Дзюба
ставить на перехрестя різних світоглядних систем Ш ев­
ченка і Петефі, Ш евченка і Ш и ллер а, Ш евченка і Гюґо,
Ш евченка і Словацького 3, підсумовуючи свою розлогу
тему «Ш евченко і св іт» неспростовною тезою «Ш евченко
вовіки сущ и й » (назва однієї із статей).
1Д зю ба І. «Застукали сердешну волю...» (Ш евченків «К авказ» на
т л і непроминального минулого: До 150-річчя з часу написання «К ав­
к а зу »). - К.: Дніпро, 1995.
2 Ж улинський М . « У мене свій світ, своя позиція* // Феномен
Івана Дзюби. М атеріали круглого столу. - С. 31-32.
3 Див., зокрема: розділ «Ш евченко і світ»: Д зю ба І . З криниці
літ. - Т. 2: Українська модерна література. - К .: Обереги-Гелікон,
2001, та ін.
492 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Одне суттєве спостереження: Іван Дзюба практично
не вживає у своїх ш евченкознавчих розвідках і студіях
іконічного сим волу «К о б з а р »: д ля нього Тарас Ш евчен­
ко - це завжди Тарас Ш евченко, людина, яка пізнаєть­
ся - з поколін ня в поколін ня - у всіх своїх чеснотах,
прозріннях, запитаннях і суперечностях.
Завжди вільний у виборі тем і м етодологічних п ід хо­
дів, Іван Дзюба, проте, демонструє переконливу самоди­
сц и п лін у у площ и ні обстоювання власної позиції, від­
крито й чесно вказуючи на ті «б о лю ч і в у зл и » нашого су­
спільства, що гальм ую ть розвиток українства як нації.
Іван Дзюба і мова - це не просто окрема тема, а ц іли й
пласт буття українства Х Х - Х Х І століть. У немалій ш е­
рензі тих, хто у своїй творчій та громадській д іяльності
надає пріоритету саме темі мови (А . Погрібний, П. Мов-
чан, П. Кононенко, А . Ткаченко та ін .), Іван М и ха й ло­
вич займає, сказати б, особливе місце - як незаперечний
авт орит ет нації. Д л я нього це не просто тема, а дім
бут т я, за М. Гайдеггером, органічне середовище пере­
бування й м ислення. Вона леж и ть не тільк и у сфері гро­
м адянських пріоритетів, а й в екзистенційному просторі
особистості і, за Дзюбою, рівн означна сам оповазі, із са­
моповаги починається й самоповагою формується.
Романтичний період становлення української незалеж ­
ності кінця X X ст. поставив Івана Д зю бу у ряд (на ж аль,
нечисленний) тих, хто розумів вагу і намагався вироби­
ти концептуальні підходи до устійнення духовних основ
м олодої української держави. Озираючи недалеке м ину­
л е, можна вирізнити принаймні два паралельні - і вза­
ємодоповнюючі - потоки цього процесу. Так, якщ о ака­
дем ік М. Ж у ли н ськ и й намагався з державницьких пози­
цій розробити наукові підходи до вироблення концепції
української національної ідеї, яка б об ’ єднала українсь­
ке суспільство й вивела його на обшири сучасних цивілі-
заційних ш ляхів із збереженням індивідуальної націо­
нальної сутності (про це свідчать його п у б лік а ц ії се­
редини 90-х рр. X X ст.), то академік Іван Дзюба - як
можна підсумувати його науковий й творчий доробок -
поставив собі за мету концептуально забезпечити к у л ь ­
турологічне п ід лож ж я української національної ідеї.
Так пояснюється послідовність і системність розроблен­
іван Дзюба в контексті своєї доби 493
ня ним ц ієї проблематики, широта її охоплення, гли б и ­
на проникнення в усі «в у з л о в і» моменти.
Окрема велика Дзюбина тема, щ о органічно випливає
з його ренесансного універсалізм у, - це тема культури
нації. Точіш е, ц іли й комплекс к ультур о логіч н и х про­
блем, що їх дослідник м ислить як цілісніст ь, ш укаючи
в тому підході цементуючих націєтворчих концептів, що
знайш ли суґестивне вираження у назві книж ки «У к р а ї­
на у пош уках нової іден тичн ості». Іван Дзюба має влас­
ний, ш ирокий погляд на національну к ультур у, заґрун­
тований як у національний духовний світопорядок, так і
у світові соц іокультурн і тенденції.
Власне, до ц ієї наскрізної теми - теми національної
культури як найвищого надбання нації, активного чин­
ника самоусвідомлення суспільства - Іван Дзюба при­
йшов через низку актуальних статей, роздумів, до­
повідей, інтерв’ ю, певною мшою підсумувавш и свої
напрацювання в царині системної розбудови к у льту р о­
логіч н ої програми українства книж кою із промовистою
назвою «М іж культурою і п оліти к ою » (К ., 1998). Все
напрацьоване ним зрештою логіч н о й системно «в к л а ­
дається* в основний концепт його творчості - ту на­
ціон альн у картину світу, щ о ф іксується й передається
поколінням и через к ультур у як певну універсальну
самосвідомість нації.
Такий підхід передбачає передусім позицію відмови
од стереотипів у сприйнятті української культури , мис­
лення концептами нової доби, яке не відкидає тяглості
традиції.
Культ урологічна ст рат егія Івана Дзюби - плід бага­
торічних роздумів і підсумок різнотемних напрацювань.
Діапазон його творчих уболівань у цій сфері окреслю єть­
ся від «невсипущ их безж алісних і безглузди х пересліду­
вань національно-культурного ж и т т я »1 до «м овни х гри­
м ас» суспільства на переломі ти сячоліть 2 та болю чих
проблем масованої мас-медійної інтервенції в інформа­
ційний простір уж е незалеж ної України, яка спотворює
1Д зю ба І. Лист Шелестові П. Ю. і Щербицькому В. В. // Д зю ба І.
Інтернаціоналізм чи русифікація? - Мюнхен: Сучасність, 1968. - С. 26.
2 Д зю ба І . Мова і гримаси суспільства: сучасна мовна ситуація //
Літ. Україна. - 2003. - 20 бер.
494 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
її національне «о б л и ч ч я » до невпізнаваності, а також
прогностичного аналізу ци вілізаційн их шансів України
в умовах глобалізац ій н и х процесів.
Я кою ж є культур о логіч н а концепція академіка Іва­
на Дзюби? О скільки його засадничою позицією стала те­
за про бачення к ультур и як ц ілісн ості, то, безперечно,
йдеться про наповнення ц ієї ц ілісн ості певними концеп­
тами, щ о визначають пріоритетні напрямки. Головне:
вчений визначає к у л ьту р у як досить ш ироке поняття: це
і сфера буденної свідомості, і звичаєві установлення, і
правові поняття, і моральна орієнтованість, й етичне сві-
топереживання, й політична культура, й естетизація по­
буту, й технологічна освіченість (чи неосвіченість), і ха­
рактер взаємодії з природою. Тобто все, щ о формує стан
д ух у і побут народу та спосіб його сам ореалізації у світі.
Варто підкреслити: як антропоцентризм - філософсь­
ко-світоглядна настанова етичного ін т елек т уа лізм у л і ­
тературознавця Івана Дзюби - в основі своїй мав ін д и в і­
дуальне ( персоналізоване) « Я » ( « Я » - як сума неповтор­
ності), так і к у льту р о ло гія академіка Івана Дзюби як
явищ е соборне в основі своїй має поняття сам обут ност і,
національної індивідуальност і. Головний постулат, з
якого виходить дослідник, звучить по-історичному ш и­
рокомасштабно й по-сучасному переконливо: « К у л ь ­
т у р а - ц е самовідтворення нації в часі та п р остор і»1.
Тим-то, за Іваном Дзюбою, політи чні, соціальні, еконо­
м ічні та к ультур н і сфери не просто взаємозалеж ні, а й
глибоко взаємопроникні; більш е того, вони й сти м улю ­
ють одна о д н у -о д н а к , зі знаком «п л ю с » чи зі знаком
«м ін у с » - це залеж ить уж е від ситуац ії та рівня її осмис­
лен ня тими, хто ту ситуацію, зрештою, моделює.
У к у л ь т у р о ло гії Івана Дзюби м іцно зцементувалися
національні концепти (національна та культурн а само-
ідентиф ікація, мова, історична пам ’ ять, культура п о л і­
тична і к ультур а масова, так само к ультур а побуту, зви­
чаїв тощ о). І водночас вчений стоїть на ренесансній за-
садничій позиції універсальності:
1 Діалог: Людмила Тарнашинська - Іван Дзюба: «Культура - це
самовідтворення нації в часі та просторі» // Тарнашинська Л . Закон
піраміди: Діалоги про літературу та соціокультурний простір довкола
неї. - К.: Університетське вид-во «Пульсари», 2001. - С. 10-18.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 495
Не маргінальна культура, а універсальна - ось мета. Але
універсальність - не в абстракції, а в конкретному: в
широкому діапазоні національних самобутніх форм ви­
раження, що збагачують багатоманітність людства Ч
У цьом у контексті прозирання майбутнього українсь­
кої культур и крізь призму процесів гл оба ліза ц ії Іван
Дзюба формує, за його власним визначенням, настрої
поміркованого оптимізму. Тим більш е, щ о сф ормульова­
не 1992 р. й актуалізоване ним у п убліч н и х виступах,
зокрема в 1998, 2001 рр., запитання «Я к и м буде місце
української культури в У к р а їн і»2 залиш ається ак туа ль­
ним і понині й, очевидно, з тією чи тією мірою від­
повідальності переосмислюватиметься і наступними по­
колінням и.
Намагаючись простежити закони розвитку культури ,
він, власне, доводить, щ о сама культура не є результа­
том певного суспільного процесу, а самим цим процесом.
Саме в к у льт у р і і т іль к и в к ультур і, насамперед д ухов­
ній, яка постає узагальненим вираженням творчих зу ­
си ль народу, його осягів у світорозумінні, р е л ігії, мора­
л і, худож ньом у м исленні, науці та ф ілософ ії і водно­
час - способом сам ореалізації української лю дини з у с і­
ма особливостями її психіки, темпераменту, творчої
уяви, на дум ку Івана Дзюби, й дістають остаточну
«с а н к ц ію », як і гарантію історичного тривання, націо­
нальна суб’ єктність, національна ідентичність, націона­
льни й розвиток. А дж е, наполягає дослідник, творення,
збереження і розвиток к ультури було й залиш ається
основним змістом історичного процесу - ли ш е здобутки
культур и здатні зберігати свою актуальність д ля всіх по­
ко лін ь людства і таким чином брати участь у постійному
самовідтворенні «образу лю дства».
У цих універсальних підходах означена нами ви­
ще дослідницька вертикаль л ю д и н а -ц и в іл іза ц ія набирає
особливої повноти зм істу і не втрачає за масштабністю
цього «об р а зу » свого осердя: л ю д ин а-явищ е й люди-
н а -н а ц ія , де лю дина в соціум і, людина у т ворчост і, лю-
1Д зю ба І . Образ української культури // Д зю ба І. Україна у
пошуках нової ідентичності. - С. 245.
2 Д зю ба І . Яким буде місце української культури в Україні //
Спрага. - С. 135.
496 Л . Тарнаш инська. Українське ш іст десят ницт во
дина я к індивідуальне « Я » зберігає за собою право на са­
м обутність і неповторність.
Згідно із системними поглядами Івана Дзюби, вислов­
лен им и у його книж ках, численних наукових розвідках,
статтях та інтерв’ ю, безперечним генератором культур и
є суспільно-етнічна система, у надрах як ої та культура
твориться, сприяючи набуттю цією системою зрілості.
К ультур а стає способом вираження національної іденти­
чності та виявлення сенсу буття народу.
Однак Іван Дзюба не замикає україн ську лю дин у у
просторі національної к ультури - у цьому він бачить
природні і найоптимальніш і м ож ливості д ля самореалі-
зац ії ц ієї лю дини з усім а національними ментальними
та характерологічним и її особливостями. Тобто це її
найдоступніш ий, найорганічніш ий (і духовно найком-
фортніш ий) спосіб «бути укр аїн ц ем » як інди відуаль­
ністю, яка прагне універсальності. Універсальність же,
безперечно, передбачає сповідування загальнолю дських
цінностей, закодованих у пам’ ятках світової культури .
Щ е на початку епохи наш ої незалеж ності Івана Д зю ­
бу передусім непокоїла проблема постколоніального син­
дрому, а саме: к ультурн ої самоідентифікації, брак усв і­
домлення «загальнонаціонального см ислу існ уван ня».
Важко пригадати, хто інш ий з-пом іж українських к у л ь ­
турологів, окрім нього, вирізняє такі концепти к у л ь т у р ­
ної свідомості нації, як соціальна совіст ь та соціальний
ст ид, - на переконання Івана Дзю би, це найточніш ий
індикатор соціальної відповідальності особистості. П р и ­
забуте, особливо в урбаністичному середовищі, слово
«с т и д », підняте із праглибин національної мовної пам’ я ­
ті та національної м ентальності, апелю ю чи до архетип-
них глибин чуттєвості українця, набуває статусу очи­
щення: йому в інтерпретації дослідника повернуто ту
первісну селянську психологічно-етичну насиченість,
щ о змуш ує відчувати за ним процес катарсису.
За всієї зболеності, з якою Іван Дзюба осмислює про­
цеси, щ о відбуваються у свідомості наш их сучасників,
він, власне, не може категорично й бездумно осудити
лю дину-носія тривало колонізованої свідомості - його
апелювання радше розраховане на рівень державних
ум ів, точніш е, їх н ьо ї недалекоглядності, до свідомої
Іва н Д зю б а в конт екст і с в о а доби 497
ін теліген ц ії, щоб заручитися саме її підтримкою й на­
решті «достукати ся» до ц іє ї приспалої, обдуреної й
самообдуреної маленької лю дини. А би , пробудивш и її,
спонукати повірити у свою самобутність і, відповідно,
спровокувати здорові національні амбіції.
Так, актуалізовані ш істдесятниками у поезії м и н уло­
го століття поняття совіст і й відповідальност і (я к гу р ­
тової, суспільної, так і особистісної) повторно а к ту а лізу ­
ються Іваном Дзюбою на переломі століть, уж е у зовсім
інш ій історичній ситуації, на рівні осмислення духов­
них набутків і втрат суспільства, яке так важко здобува­
ється на статус демократичного, розбудовуючи засади
гум аністичної цивілізованості.
Акцентація на дегуманізації практичної соціальної ети­
ки в Івана Дзюби не випадкова. І ось чому: саме ця дегума­
нізація викликає відповідні деструктивні процеси в к у л ь­
турі і мистецтві - вже на рівні явищ і стилів, як і в такому
випадку не формують, «н е підтягую ть» масову свідомість
до певного рівня, а покликані задовольняти спримітизова-
ні смаки нуворишів, як і видають себе не тільки за госпо­
дарів життя, а й його нібито інтелектуальну еліту.
Отже, ц ілісн а к ультурологіч н а концепція Івана Д зю ­
би, згідно з антропоцентричною традицією, проектуєть­
ся (хоч він про це начебто прямо й не каж е) на людську
душу: її м оральну екологію , на змістову й ем оційну на­
повненість без «д о м іш о к » деструктивних емоцій. Спо­
відуваний ним сковородинівський принцип лю дської д у­
ш і як м ікрокосму та світу як макрокосму набуває, та­
ким чином, повного змістового наповнення на рівні
національних та особистісних концептів.
А п елю ю чи до держави щодо її не усвідом леної відпо­
відальності за рівень культури , яка мала би убезпечува­
ти конструктивне майбутнє, Іван Дзюба жодною мірою
не знімає відповідальності із себе та свого покоління.
Тим-то його п убліч н і виступи часто носять дещо покаян­
ний характер, оск ільк и апелю ють і до його власної совіс­
ті, як-от: « Ч и немає і наш ої вини?» (виступ на Конгресі
української ін т еліген ц ії 11 листопада 1995 р. в К и є в і*,
1 Д зю ба І . Чи немає і нашої вини? (виступ на Конгресі української
інтелігенції 11 листопада 1995 р. в Києві) // Слово і час. - 1996. -
№ 1. - С. 14-17.
498 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
продиктований щ ирим бажанням повторити відомі Ш ев ­
ченкові рядки:
Ми просто йшли, у нас нема
Зерна неправди за собою,
яким и Іван Дзюба завершив 1965 р. свою працю
«Інтерн ац іоналізм чи русиф ікація?» і я к і не втрати­
л и д ля нього пекучої актуальності й нині, через сорок
п ’ ять років).
Так само Іван Дзюба чи не єдиний став в обороні ін т е­
лект у нації. Окрім того, щ о вчений чутливо вловлю є
найменш і негативні, тим паче загрозливі тенденції у віт­
чизняній інтелек туа льн ій реф лексії й звертає на це на­
ш у увагу (скаж ім о, свого часу прозвучало досить слуш не
застереження, звернене до «н о с іїв » м етодологічної свідо­
мості, щодо надмірного захоплення децибельним «в п л и ­
вом » новітніх термінів, я к і не завжди органічні при «п е ­
ресадж уванні» на український ґр у н т )1, його застережна
м ісія цим далеко не обмеж ується. Ставлячи проблем у у
звичному д ля себе (й читача вже також ) полем ічном у
к лю ч і - «Ін н ова ц ії інтелекту. Одухотворена істина чи
бенкетування т е х н о л о г ій ? »2, Іван Дзюба таким чином
декларує свою позицію: попри всі техн ологіч н і «в и тів ­
к и » лю дської ц и віліза ц ії, інтелект нації насамперед
має служ ити гуманітарним процесам, спрямованим на
гармонійний розвиток лю дини, а не її маш инізацію ,
звуж ення її інтелек туа льн и х мож ливостей процесами
техн ологізац ії, яка ви холощ ує лю д ськ у природу, позбав­
л я є особистість творчого начала 3. Такий т ехнологічний
акцент у системі гум анітарних антропологічних п о гл я ­
дів Івана Дзюби з ’ явився як відповідь на ви клики часу,
щ о свідчить про тем поральну суголосність ученого з
ритмами доби, в я к у йому випало ж ити й працювати.
Останніми роками академік Іван Дзюба також пере­
ймається інноваційною діяльністю у гум анітарній сфері,
1Дзю ба І. Метод - це насамперед розуміння // Спрага. - С. 124-134.
2 Д зю ба І . Інновації інтелекту. Одухотворена істина чи бенкетуван­
ня технологій? // Віче. — 2002. — № 9. — С. 32—35.
3 Д зю ба І . Які інновації потрібні науці та нації? // Урок укра­
їнської. — 2002. — № 9. —С. 6—8.
Іван Дзюба в контексті своєї доби 499
намагаючись проаналізувати перспективи застосування
сучасних інф ормаційних техн ологій і ви кликан их ними
м етодологічних новацій п ісля ш тучної із о л я ц ії ін т елек ­
туальної дум ки українства. Т ож у р у с лі м етодологічної
свідомості «працю ю ть» й ін ш і Дзю бині аналітичні роз­
робки, п уб ліч н і виступи (скаж ім о, його доповідь на сп і­
льн ій сесії С екції сусп ільн и х і гуманітарних наук Н А Н
України, Міністерства освіти і науки України, А к а д ем ії
педагогічних наук України, А к а д ем ії правових наук
України від 21 серпня 2002 р. «Гум ан істи чн і та гум а­
нітарні витоки інноваційної діяльності в ч ен ого »), де
аналізую ться тенденції розвитку інформаційного су­
спільства, зосереджені, зокрема, в концептуально-мето-
дологічном у апараті лінгвістичн ої науки та загального
наукового гуманітарного ц и клу.
Тем ат ичний блок наукових і творчих інтересів та
надбань Івана Дзюби можна умовно розглядати як сис­
тему цін н існ и х дом інант , складовими як ої є: літератур-
но-худож ня критика, я к у визначає антропоцентрична
позиція (з відчутним перевисанням до свідомості україн­
ського інтелігента, ширше - лю дини совісної, небайду­
ж ої до д олі н ації); література народів світу, зокрема й
коли ш н іх респ ублік колиш нього сп ільного радянського
простору, в контексті я к ої вияскравлю ється толерація
до Ін ш о го й формується вміння у конглом ераті загально­
го вирізнити національне й надати йому європейського
огранення; ш евченківська проблематика як окремий по­
туж ний масив творчих прозрінь та аналітики дослідни­
ка; українське ш істдесятництво - у тенденціях та поста­
тях, надто забутих —як досить плідна вербалізація по­
чуття пок ол ін н євої відповідальност і, вміння м ислити
концептами покоління; мова як буттєва основа нації;
класична літературна спадщина, яка потребує перепро-
читання й переосмислення та нових інтерпретаційних
моделей; м етодологія науки —як спроба вберегти сучас­
ну наукову свідомість від деструктивних процесів і вод­
ночас «зак р іп и ти » у ній ментально національні коди
(дискурс Г. Сковороди, О. Потебні, О. Б ілецького та ін .);
сум іж ні з літературою види мистецтва, зокрема кіно, об­
разотворче мистецтво тощ о. Все це замикається у досить
500 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво

продуктивне к оло Дзю биної концепції к ультури як ц і­

лісн ості, необхідної умови розвитку суспільства.
В еликий трудівник на ниві культури , Іван Дзюба ви­
явив себе і талановитим стратегом, і тонким тактиком.
І не його в тому вина, що надміру заполітизоване й зако-
мерціалізоване українське суспільство досі не виробило
ретрансляційного м еханізм у прийняття тих позивних
його сигнальної сист еми, щ о її він невпинно й послідов­
но розробляв і розробляє впродовж десятиліть у силово­
м у п о лі ш істдесятницької націєтворчої наснаженості.
Очевидно, індивідуальний час Івана Дзюби і націона­
льн и й час У к раїни , хронос нашої доби певною мірою не
збігаються: у хроноса свої л о гіч н і «х о д и » й «контрхо-
д и ». М ож ливо, це властиво перехідним епохам, в одну з
як их випало ж ити Івану М ихайловичу. Та, зрештою, це
Частина II
доля всіх великих: говорити і не бути почутими вчасно.
У ньому їхн я велич і глибока внутріш ня драма. І водно­
час - вияв свідомої сили волі й жертовності: попри
все працювати д алі, ш укаючи « одухот вореної іст и н и ».
Працювати із почуттям виконаного обов’ язку перед рід ­
ним народом і власного совістю. Наперекір усьом у. І йо­
З ДОСЛІДНИЦЬКОГО
го державницький нібито романтизм, а насправді од ухо­ АРХІВУ:
творений прагматизм працює на перспективу: у цьому
матимуть м ож ливість переконатися наступні покоління
українства.

проекції
та ретроспекції
 ■..свято,
ЯКЕ НЕ ПОВЕРТАЄТЬСЯ?

Д ум ка додати до літературознавчих розвідок ще

деякі свої п у б лік а ц ії з дослідницького архіву, щ о «обер­
таю ться» у силовом у п о лі українського ш істдесятниц­
тва, виникла із бажання бодай певною мірою відтворити
у цьом у книж ковом у просторі як саму атмосферу тих
далеких днів, так і сприйняття самого явищ а з відда­
лен ої у часі диспозиції.
Х рестоматійно відомо: велика дорога в літер атур у мо­
лод и х неофітів, що їх ми звемо ш істдесятниками, розпо­
чалася 1961 р. п ублік ац іям и в «Л ітер атур н ій га зеті» (то­
діш ня назва «Л ітер атур н ої У к р а їн и ») І. Драча, М. В ін­
грановського, Є. Гуцала, В ал. Ш евчука, Ю. Щ ербака
та ін. П ри цьому часом забувається, щ о цю газету то­
ді (1961-1963 рр.) очолював П . Загребельний - м оло­
дий, ініціативний письменник. І саме за його гарячого
схвалення й активної підтримки почалося тріумфальне
входж ення м олодих, доти ніком у не відомих поетів і
прозаїків, в історію українського письменства.

Кожен номер «Літературної газети» читачі виривали з

рук один в одного. Павло Архипович був кумиром моло­
дих, -

згадував у своїй книж ці «Я к по струні безодню... К і­

льк а особистих сторінок до біограф ії ш істдесятництва»
очевидець і учасник тих подій Л . Кореневич 1. Отже,
П . Загребельного по праву можна вважати «хрещ еним

1 Кореневич Л . Як по струні безодню... Кілька особистих сторінок

до біографії шістдесятництва. - К.: Смолоскип, 2004. - С. 50.
504 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво ...Свято, яке не повертається? 505

батьком » українського ш істдесятництва - у його л іт е ­ а ширше - той ш істдесятницький код, що його нині Шу­
ратурному, звісно, форматі. кають м олоді дослідники, по суті, не сфокусовуючи свої
зуси лля на ч ільн ій проблем і —проблем і критеріїв та
Пропонована тут розмова з П авлом Архиповичем ,
аксіологічни х вартостей (саме їх обстоював І. К ош елі-
прокоментована в контексті тих подій, очевидно, внесе
вець, обстоювали й обстоюють Вал. Ш евчук та Є. Свер­
цікаві акценти в історико-літературний дискурс укр аїн ­
стюк). Він тим більш цікавий, що не був запрограмова­
ського ш істдесятництва, - рівно як спостереження й
ним, а виник ц ілком несподівано й спонтанно, з «ж и в о ї»
роздуми за м атеріалами конференції, організованої у
спонуки й ж ивої розмови, не «н а диктоф он» - п іс ля я к о­
квітні 1997 р. С пілкою письменників У к раїни та Інсти­
їсь чергової імпрези у стінах Н С П У . І на ниніш ній подив
тутом літератури ім . Т. Г. Ш евченка Н А Н України
і радість, це був саме той щ асливий випадок, коли у ме­
«Ш істдесятництво - як явищ е, його суспільно-естетична
не в руках виявився цей самий диктофон, який чесно
природа, витоки і н а с лід к и », на як ій були присутні як
виконав свою непомітну роботу. І нині, перечитуючи цю
літературознавці, так і самі репрезентанти цього яви­
давню вже публікацію середини бурхли в и х 90-х років
ща, а також письменники, очевидці ти х подій. Якраз
м инулого століття, розумієш , наскільки потрібні наш о­
це багатолюдне зібрання в стінах Н С П У , ініційоване
м у розумінню українського шістдесятництва й ці розста­
й організоване одним із фундаторів «к и їв ськ ої ш к о ли »
влені самими його репрезентантами акценти, бачені ни­
В. Кордуном, викликавш и величезний резонанс у лі-
ми і «зсер ед и н и », і з відстані часу теж.
тературно-мистецькому світі незалеж ної У к раїни , ста­
Власне, і такі «ж и в і д окум ен ти », факти й акценти,
л о потужним поштовхом д ля нової хв и лі інтересу до
як і окремі проф ілі на т л і поколін ня українських ш іст­
ц ієї проблематики: д алі «ф ахову ін іц іати в у» перехопи­
десятників (і дисидентів, що зазнали арештів і таборів, і
л и ентузіасти Дніпропетровського національного універ­
«т и х и х к н и ж н и к ів », як і чи нили тоталітарній системі
ситету (як ий по війні закінчував О. Гончар і де у
внутріш ній спротив, обравши «сам оем ігр а ц ію »), і «м а н ­
1946-1951 рр. навчався П . Загребельний). У 2000 р. дрівка» сторінками періодики 6 0 -70 -х рр. X X ст. здат­
вони провели всеукраїнську наукову конференцію «Ш іс т ­
ні витворити цілокуп ни й портрет т ієї епохи в усіх
десятництво як літературне я в и щ е», а через п ’ ять років, її розмаїтих виявах.
2005-го, так само всеукраїнську наукову конференцію
«Т ворчість ш істдесятників у координатах української
і світової літер а ту р и », на як их було представлено р із­
ні м етодологічні підходи до вивчення ш істдесятництва
як явищ а і в цьому розрізі - творчості його репре­
зентантів *.
Так само цікавим, «ж и в и м » документом є по-своєму
унік альн ий д іалог Є. Сверстюка - В ал. Ш евчука (1997):
співрозмовники торкаються проблеми худож ньо-есте­
тичних вартостей ш істдесятників та їх н іх літературних
наступників, причому проблем драж ливих, часом кон-
троверсійних. Ц ей д іалог несе «нерв переж ивання»,
1 Див. матеріали конференцій: Актуальні проблеми літературо­
знавства. Збірник наукових праць. Т. 7. Наук. ред. проф. Н. І. Завер-
талюк. —Дніпропетровськ: Вид-во «Навчальна книга», 2000; Таїни
художнього тексту (до проблеми поетики тексту). Збірник наукових
праць. - Вип. 5. - Дніпропетровськ: РВВ ДН У, 2006.

ДВА РОКИ,
ЩО ПОТРЯСЛИ...,
АБО КОЛИ РЕДАКТОР
КЛИЧЕ НА ДОПОМОГУ
КО Н Ф УЦІЯ1
У п р ац я х істориків літератури р о згл я ­
дові прози чи поезії часто передує роз­
діл: «Л іт ер ат у р н и й п р оц ес». В ньому
неодмінно йдеться про діяльність літ е­
ратурних газет, ж у р н алів . їх н ій вплив
на худ ож н ій розвиток слуш но в важ а­
ється безсумнівним і значним. М ине
час, і так само досліджуватиметься роль
у худож ньом у русі «Л іт ер ат у р н о ї У к р а ї­
н и », зокрема, того часу, к о ли її очолю ­
вав П а в л о Загребельний.
З книжки В. Дончика «Іст ина -
особистість (Проза Павла За-
гребельного): літературно-кри
тичний нарис». —К.: Радянський
письменник, 1984. —С. 60 (далі
подаємо лише сторінки з цього
видання).
Н у , хай не світ пот рясли - не будемо прив’язува­
т ися до Д ж . Р іда , а, скаж ім о, пот рясли літературу. Та
х іб а т ільки літературу? А Україну?! Ї ї лю дніст ь?! І х о ­
ча дослідж ення р олі «Л іт е р а т у р н о ї У к р а їн и » в р о зви ­
тку худож ньої т ворчост і мусимо й досі залиш ат и іст о­
рикам літ ератури ( агов, де ви, м олоді і доск іп л и ві?) ,
сьогодні є нагода бодай перегорнути ст орінки газет и
1 Інтерв’ ю було надруковане в «Л ітературній Ук р аїні* 20 березня
1997 р. з нагоди 70-річчя від часу заснування газети. Подається з
невеликими скороченнями. Розм овляла Л . Тарнашинська.
Два роки, що потрясли.. 507
т их двох р оків, коли ї ї очолював т акий видат ний про­
заїк, яким є у нашому письм енст ві П . Загребельний.
...З березня 1961 р. номер 18 «Л іт е р а т у р н о ї У к р а їн и »
( т оді - «Л іт е р а т у р н о ї га зе т и » ) вперше підписав новий
редактор, 37-річний П . Загребельний. Заст упником його
був Ю. Б едзик, у складі р едк ол егії - П . П а н ч , В. М и н к о ,
Ю. Д ол ьд-М и ха й л и к , М . Ш ум ило, Б. Буряк, М . Стро-
ковський, Л . Дмит ерко, П . Оровецький, А. Х и ж н я к ,
П . М оргаєнко...
А вже 7 квіт н я вся четверта полоса була присвяче
на поезіям М . В інграновського «З книги першої, ще не
в и д а н о ї», на фото - нат хненний, крокуючий з цигаркою
у руці поет. 5 т равня - ще один дебю т : «В ір ш і лікаря
К ор от и ч а ». З червня надруковано маленькі поеми «Ч о
тири ст орони с в іт у » М . Сингаївського. ЗО червня -
розворот прози дебю т ант ів - прозаїків Є. Гуцала ( «П р и
пут ень» ) та Ю. Щ ербака ( «Т р и оповідан ня» ). 18 л и п ­
ня - піш ла у світ феєрична т рагедія І . Д рача « Н іж у
с о н ц і». 23 січня 1962 го —знову розворот прози «Г о л у ­
бий п о п іл » В. Д розда, «О л ен ь А в гу с т » Є. Гуцала, « М і й
бат ько надумав садит и са д» Вал. Ш евчука. 26 січня -
велика добірка поезій Л . К ост енко з ї ї фотопортретом,
а поряд - ґрунт овна ст ат т я Л . Н овиченка «П о р а зму­
ж н ін н я », у лютому - ціла газет на ст орінка «З перших
новел» Вал. Ш евчука...
Д а л і було відкрит т я п оезії І . Ж иленко. А ще друку­
валися вірш і В. Симоненка, Б. Олійника...
Завваж или, скільки нових імен одразу?! Т а к стрімко,
тріумфально входили в літературу ш іст десят ники...
Тому не випадково наша розмова з т одіш нім редакт о­
ром «Л іт е р а т у р н о ї У к р а їн и » розпочалася з т акого за ­
пит ання:
- П а вл е А рхиповичу, Вас по праву називают ь бат ь­
ком ш іст десят ників - адже саме з Ваш им приходом до
«Л іт е р а т у р н о ї га зе т и » розпочалися от і іст оричні вже
публікації, з ’ява нови х імен, що - без перебільш ення! -
потрясли українську громадськість. Т ож давайте по­
вернемося до т их березневих дн ів т ридцятиш ест иріч-
н ої давності...
— Ц ей рух ш істдесятників зроджувався вже у стінах
С пілки письменників України. П іс ля X X з ’ їзд у К П РС
508 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
там відбулося к ільк а зборів, де з різкою критикою на
адресу московського П олітбю ро, К р ем ля виступив А н д ­
рій М алиш ко. Л ю д и вже перестали боятися. І м олоді ч у ­
л и це, вони народилися з цього...
А редакторствувати в «Л ітер атур н у газету» мене по­
слав тодіш ній голова С П У Олесь Гончар (до того я сім
років працював у редакції ж урн алу «В іт ч и з н а »), кинув­
ш и замість побажань та інструкцій лиш е одну «н ап ут­
н ю » фразу: «Н абри д ли вже „оц і л ю д ц і"»І Так мій попе­
редник, призначений д ля «п ідн яття ідейного рів н я» пи­
сьменницької газети, з трибун у с іл я к и х зборів та нарад
громив ід еологічн и х противників. Я й без слів зрозумів
Гончареву настанову боротися не з ідейними «вор ога­
м и », а з нездарами.
Тож як тільк и став редактором, перше, про що поду­
мав, це про те, як і переміни м ож ливі в літературі і хто
їх принесе. Л ін а Костенко та Дмитро П авличко вже ма­
л и ім ’ я, їх ш ироко друкували. А нові голоси? А дж е л ю ­
ди завжди мріють про переміни, жадоба нового - це до­
мінанта лю дської натури.
К о ли Конф уцій складав свій канон древньої китай­
ської літератури, то, вивчивши увесь її масив, - а во­
на розвивалася до нього майже три тисячі років, -
вибрав з цього величезного культурн ого спадку свого
народу к ільк а книж ок, з-поміж як их б ули томики поезії
«І-Ч ж ін ь », літопису, історії, філософії, а щ е - «І-Д з ін ь » -
книга перемін (на ж аль, ми не маємо її перекладів ні
українською, ні російською, а ли ш е англійською та н і­
мецькою - я бачив німецький переклад і знайомий з її
ідеям и). Ц е видання містить у с іл я к і загадки, ребу­
си, але водночас воно несе гли боку філософію перемін
у ж итті суспільства, природі, характері лю дини - усе
це узагальню є ти сячолітн ій досвід народу. К о ли Гер-
ман Гессе вперше ознайомився з цією книгою перемін,
він був просто приголомш ений і писав прозу та вибудо­
вував свою ж иттєву поведінку під її впливом.
Тож усі, хто зі мною тоді працював, м ож уть засвідчи­
ти, що другого ж дня я поставив вимогу ш укати нові
імена в літер атур і - хоч сам як письменник, звичайно ж,
мав і свої ам біц ії чи, сказати б, ревнощ і, але по-інш ому
я не міг.
Два роки, що потрясли... 509
— У мене таке переконання, П а вл е А рхиповичу, що
подібну позицію може займат и лише людина непере­
січна, котра сама є особист іст ю і вм іє те р озгл едіт и й
поваж ат и в іншому.
- Н у, я себе не м ож у оцінювати сам, але в редактор­
ській роботі завжди дотримувався постулату, що праців­
ники газети, особливо літературної, повинні не просто
відбирати матеріали, а ш укати і знаходити їх самі, від­
криваючи нові імена. Три з половиною десятиліття тому
я надрукував перший поетичний твір Івана Драча й досі
радію з того. А було це так. Прийшов до мене Іван Дзю-
ба - а він тоді був нашим «головни м к р и т и к о м » ,- з
яким ми к іль к а років до того працювали у «В іт ч и з н і», і
приніс к іль к а маш инописних сторінок з вірш ами невідо­
мого автора, сказавши при цьому ц ілком відверто, що
цього хлоп ц я щойно виклю чено з К иївського універси­
тету «з а п о л іт и к у », щ о пробував молодий поет читати
свої вірш і на л іт о б ’ єднанні видавництва «М о л о д ь », але
був затюканий.
Д осі пам ’ ятаю ту ніч у своїй напханій до самої стелі
книж ками кімнаті на вули ц і Мечникова, коли я читав
Драчеві вірш і, дивуючися й вражаючися зухвальству й
новаторству цього талановитого селянського хлоп ц я, ко­
трий написав таку незвичну річ, якою була феєрична
трагедія «Н іж у сон ц і» - саме її я вирізнив з-поміж усьо­
го прочитаного. П аралель Драчевого голови колгосп у із
ш експірівським О телло була несподівана, смілива, вра­
жаюча. Ц ього не можна було не друкувати.
Вранці приніс цю незвичайну поему до редакції, по­
кликав завідувача в ід ділу літератури А н а т о лія Боженка
і сказав: «Ставимо в номер!» К и н ули ся ш укати фотогра­
фію Драча, самого Драча. (Я к и й він? Прекрасно-розви-
хрений, як Вінграновський? Чепурний, як Коротич?)
Немає. К аж уть, поїхав десь із Києва ш укати щастя. М у ­
си ли публікувати поему так, без фотографії, з малюнком
редакційного худож ника Костюченка, не знаючи, влас­
не, чи той поет взагалі існує в природі - мож е, його й на
світі не було, як якогось поручика К іж е. А л е таку си ль ­
ну річ не можна бу ло не друкувати. Я к того ж таки Г у ­
цала чи братів Ш евчуків...
510 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Горт аю чи ст орінки книж ки В. Д он чи ка:
В редагуванні Павла Загребельного виразно відбилася
його органічна і, сказати б, вроджена жилка новатора,
непримиренного звойовувача сірого й стереотипного. І в
редакційній роботі, і в творчості він найбільшим воро­
гом вважав шаблон і трафарет. І це виявлялось і в голов­
ному, і в дрібницях (С. 51).
Звідси - і пош уки нових рубрик, і ди ск у сії на ст орін
ках газет и, і зверт ання до «с у м іж н и х м у з », і публ іка­
ц ії дот епних м альованих рецензій Ю. Щ ербака, і ст ат -
ті-фейлетони « Я к у нас пиш ут ь» І. Д зю би , і блискучі
р еда кційн і ст а т т і самого П . Загребельного, що стосу
валися здебільш ого літ ерат урної крит ики. М ож ет е
уявит и собі нині номери газет и суціль із рецензій?
Т одіш н ій завідувач відділу крит ики В. Д он чи к
згадує:
Це було не тільки незвично, це робилося з певним поле­
мічним викликом: ніяких канонів і забобонів. Чому не
можна вмістити в газеті 20 рецензій? Тільки тому, що
досі так не робилося? Так саме тому й треба спробувати!
(С. 50)
Ідея, звичайно, народилася, як це завжди буває, зніче­
в’я. На одній із перших планірок на традиційне питання
всіх редакторів: «Які статті пропонує відділ крити­
ки?* - я відповів, що статей немає, а рецензій - скільки
завгодно. Павло Архипович зреагував негайно: «Так,
може, дамо номер із рецензій? * - і обвів усіх присутніх
характерним для нього в таких випадках, ніби тріумфу­
ючим після якогось відкриття, іронічно-зухвалим по­
глядом. Іронію сприйняли й дружно засміялися. Не смі­
ятися випадало лише мені. Та я, крім того, відчув, що
слідом за жартом у редактора запрацювала його постій­
но заряджена на нове й цікаве, полемічно-пошукова
думка... «Так що, підготуємо номер з рецензій? А скіль­
ки їх може вміститися?» (С. 55)
Т а к 21 березня 1961 р. побачила світ газет а
де під першим номером у ній значилася «найкорот -
ша р е ц е н зія » - сфотографований чит ацький абонемент
електромонтера Вал. Кардаш а (К и їв сь к а бібліот ека
ім. Л . М . Т о л с т о го ), були рецензії-репліки, рецензія-гу-
мореска О. К овін ьки тощо - редакт орська вимога, аби
Два роки, що потрясли.. 511
ті р ец ен зії були р ізн і жанрово. А передувала цьому ма­
сиву ст ат т я про крит ику П . Загребельного, вміщена
на першій полосі, — «П р о т алановит е — т а л а новит о!».
За кілька м ісяців з ’явився ще один т акий номер, п ід ­
гот овлений з вигадкою, нестандарт но, де з-пом іж м а­
т еріалів були і фейлетони, і рецензія-лист , і гуморис­
т ично-поет ична рецензія, і рецензія «б е з с л ів » - складе­
на з цитат, а заверш увалася добірка рецензією 21-ю,
надплановою, написаною П . Загребельним, т ак би м ови­
ти, « з у я в и » —я к гуморист ична відповідь тим, хт о та­
кі нова ції не сприймав ( публікувалися і його уявні ін ­
терв’ю за підписом « Я . К ор есп он д ен т ен к о», де на за п и ­
т ання «Щ о таке сюж ет ?» О. Гончар, наприклад,
відповідав: « І сюжет має бут и поет ичним » або І. Л е :
«С а їд -А л і-М у хт а р -ба ба -огл и » —в цьому імені більш е сю ­
жету, ніж у всьому тому, що понавигадували наш і мо­
лоді письм енники» ).
Звичайно, як згадує у кни ж ці В. Д он чи к , не можна
сказат и, що ці номери викликали одност айне за х о п ­
лення...
- П а вле А рхиповичу, очевидно, Вам доводилося в ід ­
биват ися і від р евн и х ст раж ів суворих приписів та
канонів...
- Ц е було дуж е тяж ко. М и тоді версталися на к оли ш ­
ній вули ц і Л ен ін а у видавництві «К и їв ська правда». М а­
шини в редакції не було - полосу д ля читання мені при­
носила посильна Н адія Ю химівна, а другу відтискували
д ля Лю бомира Дмитерка, який був заступником Олеся
Гончара по друкованих органах. Той брав цю полосу і біг
у Ц К , там у нього був друж ок, заступник завідувача від­
д іл у Єфремов. І Дм итерко йому казав: «О це дивіться, що
д рукую ть!» А той відповідав: «Вьібросить! Вьібросить!»
Дмитерко прибігав до мене: оце й оце викидай. І так
тривало к ільк а м ісяців. Щ о я тоді придумав? Я при­
думав, щ об посильна приносила мені полосу на десять
хвилин раніше, ніж Д м итерку, хапав її і сам біг до
Єфремова: «В олодим ире М иколайовичу, оце друкува­
ти ?» «Т а печатайте, черт с н и м !» —кидав він цинічно.
Виходж у з Ц К - біж и ть назустріч Дмитерко з полосою.
512 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
К аж у: «Л ю бом и ре Дмитровичу, я вже узгодив!» - «Я к
це ви посм іли? Без м ене?» — «У ж е все. П огод ж ен о». І та­
ким чином я поламав цей порядок.
А л е було й інш е. Т іл ь к и виходить свіж ий номер газе­
ти - хтось із «в е л и к и х » українських письменників неод­
мінно знімає телефонну трубку, набирає номер секрета­
ря Ц К або завідувача від ділу культур и і каже: «В и бачи­
л и сьогодніш ню „Л ітературн у га зе т у "? » Той відповідає:
«Щ е н і» . - «Т о подивіться». І кладе трубку, не називаю­
чи свого ім ені. Тоді весь відділ піднімають на вуха,
і вони починають читати газету - уздовж і впоперек.
І, звичайно, щ ось знаходять. Я к мені М и кола Холодн ий
казав: «Ч и та ю ваш роман - а там написано: «П ов іяв х о ­
лодний в ітер ». Кадебісти - а він читав той роман у внут­
ріш ній тюрмі К Д Б —підкреслили: «холод н и й в ітер ».
М овляв, який мож е бути холодний вітер за радянської
влади? Н е інакш е, як натяк. Оце так і газету читали.
Скаж імо, надрукували ми фейлетон «Є в р о п а - г о п » -
про те, що на дорогах України почали дублю вати написи
англійською мовою - уявляєте, в 1961 році?! Мене ви­
кликаю ть на секретаріат Ц К , бо то, виявляється, дав
«к ом а н д у» перший заступник голови Ради міністрів Се-
нін - щоб нам до Європи наблизитися. У я в іть над перу­
карнею на П ирятинській автостанції напис: «Наігсігезз-
іп£ г о о т » . Оце ми й висм іяли. Так от, ви кликали. Си­
дж у й ж ду - разом з міністрами у черзі за доганами. Вже
й шоста вечора. Виходить Кондуфор, потирає руки:
«Т воє счастье, не хватило времени, а то б и м и тебе вре-
зали! Йди домой!»
- Так В и й дочекалися у т ій черзі свого звільнення?
- Н і, сталося інакш е. У редакції я захворів важкою
формою туберкульозу. Змуш ений був поїхати на л ік у ­
вання до санаторію. У цей час скликається - не пам’ я ­
таю, партійний з ’ їзд чи партійний актив —і перший сек­
ретар Ц К К П Ук раїни П ідгорний потрясає над залом га­
зетою з опублікованою Драчевою «Б аладою про випрані
ш тан и», наказуючи знайти того, хто це написав, і хто
надрукував —Загребельного, не ш кодую чи д ля обох про­
мовистих епітетів. І коли мені це стало відомо, я дав
Два роки, що потрясли.., 513
телеграм у Гончареві: «П р о ш у звільнити мене від обов’ я ­
зків головного редактора». І Гончар спокійно мене
звільнив, бо вже, виявляється, на моє місце був «з а го ­
товлен ий » працівник Ц К Дмитро Ц м окаленко.
Так щ о моє редакторство тривало рівно два роки. А л е
це був вулкан. Ц е була цікава й весела робота - ми всі
були молодими. І працював я справді з гарними лю дьми.
- П а вле Архиповичу, кажуть, що Ви могли взят и
людину на робот у просто з вулиці - навіт ь без пропис­
ки, не питаючи й документа про освіту...
— Так. І Гуц ало, і Драч, і Дрозд, і Макаров, і Лариса
Копань, і Тельню к, і Плачинда, якого ПІамота вигнав з
Інституту літератури і якого ніде ніхто не брав, не дру­
кував - усі вони були в ш таті редакції.
Я к потім виявилося. Гуц ало не хотів служ ити в армії
і втікав з області в область. А я його на роботу взяв. Т е­
лефонує мені завідувач в ід ділу Київського обкому пар­
тії: «Ч т о там у тебя за пристанище д ля дезертиров?!» Я
кинув трубку. Знову дзвінок. Каж у: «П о-перш е, це не
ваш друкований орган, а українська письменницька
газета, а по-друге, чом у звертаєтеся з такою хамською
терм ін ологією ?» К ін чилося тим, що я написав листа ко­
мандуючому К иївським військовим округом і врятував
Гуцала, інакш е його чекав би трибунал. Яка там пропис­
ка —а без неї, ви ж знаєте, не можна було брати на робо­
ту - якщ о в хлоп ців ні кола, ні двора...
У ж е згодом добилися ми їм квартир —і Драчеві, і Гу-
Цалу, і Вінграновському. Тоді Ц К ком сом олу нас підтри­
мав, зокрема його секретар Євгенія Чмихова, котра сим­
патизувала цим хлопцям .
Горт аючи ст орінки книж ки В. Д он чи ка:
Коли серед варіантів назви рубрики виник заголовок
«Десята муза», П. Загребельний запитав: «А скільки їх,
а які вони? Хто знає?» Відповіді були різні й плутані, і
наступного дня, коли ми прийшли на роботу, у нас на
столах лежали акуратні аркушики (один з них і досі збе­
рігається в мене), де було надруковано відомості про всі
дев’ять камен.
17 10-125
514 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Щ о б цей «п осібн и ч ок * для поповнення наш ої еруди­
ц ії виявився на кож ном у столі напередодні наш ого п р и ­
ходу на роботу, треба було його заздалегідь розкласти.
А л е це якраз не дивувало: редактор «Л іт ер ату р н о ї газе­
т и » часто приходив на роботу на к іл ь к а годин раніш е, і
не д ля того, щоб посидіти над своїми власними твора­
ми... (С. 48)
- М е н і здаєт ься, П а вл е А рхиповичу, Ви згадуєт е цей
період свого ж и т т я з приємністю...
- Ц е була моя м олодість. М ені приємно, що я щось
корисне зробив д ля літератури і д ля свого народу. І особ­
ливо приємно, щ о я майже ні в ком у не помилився. У сі,
кого я тоді друкував, увій ш ли в літературу як таланови­
ті письменники. Оце моя найбільш а радість.
М олодь іш л а навально, яскраво. Заголовки тодіш ніх п у ­
б лік ац ій «Л іт ер ат у р н о ї У к р а їн и » — «С в іж і л а в и », «Н о в е
ж иття нового прагне с л о в а », « А таланти ростуть...»,
«Ш и р о к и х доріг у ж иття!»... (С . 59)
- П а вле А рхиповичу, це ж за Ваш ого редакт орст ва
«Л іт ера т урн а га зет а » поміняла назву на «Л іт е р а т у р ­
ну Україну»...
- Так, у М оскві «Л итературн ая га зета», у нас - « Л і ­
тературна га зета», у М оскві — «З н а м я », у нас — «П р а ­
п о р », у М оскві - «О к тя б р ь», у нас - «Ж ов т ен ь»... От я й
задумав поміняти назву. М ені казали, мовляв, наша все
одно старіша... А л е ж московська її «за б и в а ла »: біля
газетних кіосків тільк и й чути було: «Д айте «Л итера-
турную га зету» на русском я з м к е ..». А це ж не так
просто було —поміняти назву: потрібна була постанова
Ц К К П Р С . П іш ов до Гончара, той, спасибі йому, п ід­
тримав: «Давайте п р оп ози ц ії». П очали думати: «Ж и т т я
і слов о »? А потім я сам знайшов: якщ о ми висвітлю ­
ємо літературу україн ську і на У к р а їн і - то хай буде
«Л ітер атур н а У к р а їн а ». Гончар не заперечував. «П р о ­
б и л и » через Ц К ... А п ісля нас уж е в М оскві з явилася
письменницька газета Р осій ської Ф едерації «Л и тер а тур ­
ная Р о сси я ».
Два роки, що потрясли.. 515
Зробили новий заголовок. За лін ій к а м и типографсь-
кими д ля відбивки тексту —і то треба було їхати до М ос­
кви - добувати. Такі часи були.
— П а вле А рхиповичу, В и я к автор багат ьох іст орич­
них ром анів і я к глибокий дослідник минулого, я к н іхт о
інш ий, знаєт е, що іст орія не любить от ого сакрамен­
тального «я к б и »... І все ж : а якби В и були редактором
не два роки, а більше?..
—Я кби я втримався, як Рогоза, 10—15 років, думаю, я
би відкрив і сімдесятників, і вісімдесятників. Р іч не в
тім, щ о в якийсь певний період з ’ являю ться таланти.
Р іч у тім , дають їм дорогу чи не дають. Я дотримуюся
думки, щ о народ увесь час народжує таланти, тільк и ж
чи не вмирають вони десь невідомими?! Оце вічна к о л і­
зія усіх сусп ільн и х формацій: дати чи не дати ш ля х мо­
лодим.
І в 70-ті роки, очевидно, з ’ яв ляли ся в У к р а їн і Драчі,
Вінграновські, Гуц али , Ш евчуки, але не знайш лося ре­
дакторів, я к і відкрили б їм дорогу.
Так само й сьогодні з ’ являється нове поколін ня пись­
менників - звичайно, не на порож ньому м ісці, а на то­
му, що бу ло в нас, хоч вони іноді й заперечують поперед­
ню літературу, заперечують С п ілку, —яке пише нетра­
диційно, ламає канони. І це чудово. Вони діти своєї
епохи, і їм треба давати дорогу.
Зам іст ь післяслова —запит ання, у від п овіді на яке
не було потреби:
— Що дала Вам, відомому ром аніст у, робот а в
газет і?
— Газета виробила в мене лю ту ненависть до стерео­
типного м ислення, до будь-яких ш аблонів, пустослів’ я і
пусто голов ’ я.

УКРАЇНСЬКІ
ШІСТДЕСЯТНИКИ:
ЯКІ ВОНИ І НАВІЩО?
(Тексти і контексти:
за матеріалами періодики
6 0 -7 0 -х рр. XX ст.)
І. Під обстрілом критики...
Історія української літератури, загалом не бідна на
♦ грона» своїх талановитих репрезентантів, такого масо­
ваного «н а сту п у » м олодих неофітів на свідомість читача,
як це було з початком 1961 р., здається, досі не знала.
І призвідницею цього стала доти стабільно передбачува­
на «Л ітер атур на газета» (в скорому часі перейменована
на «Л ітер атур н у У к р а їн у »), я к у очолив молодий редак­
тор, відомий уж е на той час письменник П . Загребель­
ний і оголосив своє кредо: «Ш у к а й м о талан ти !».
І ось числа «Л ітер атур н ої га зе т и »1 за 1961 р.:
7 к в іт н я : добірка на всю четверту сторінку: М. Він-
грановський. «З книги перш ої, щ е не виданої».
5 травня: вірш і лікаря В. Коротича (числом 13).
18 л и п н я: І. Драч. «Н іж у сонці. Ф еєрична трагедія в
двох части нах».
17 вересня: «З елен а радість кон в а лій » Є. Гуц ала
(10 поезій).
20 лют ого 1962 р .: проза В ал. Ш евчука.
Зі ш пальт ж урналів «Д н іп р о », «В іт ч и з н а », «З м ін а »
звучать голоси В. Симоненка, Л . Костенко, В. Стуса,
Б. Олійника, М. Сингаївського, В. Коротича, п ізн і­
ше - Гр. Тю тю нника та ін.
А вже 1962 р. мистецьке середовище ск оли хн у ли сво­
їм новаторством і см іливістю пош уку істини збірки
«А т о м н і прелю ди » М . Вінграновського, «Т и ш а і гр ім »
1 Тодішня назва «Літературної України*.
Українські шістдесятники 517
В. Симоненка, «С он яш н и к» І. Драча, « Б ’ ють у крицю
к о в алі» Б. О лійника, книги м алої п си хологіч н ої прози
В. Дрозда «Л ю б л ю сині зо р і» та Є. Гуц ала «Л ю д и серед
л ю д ей ». їм передували також пом ітні поетичні з ’ яви,
як-от збірка поезій Д. П авличка «Л ю б ов і ненависть»
(1953), яка принесла в український світ поезію со ц іаль­
но стривожену й гостру, збірки «П ром інн я з е м л і» (1957),
«В іт р и л а » (1958), «М андрівки серця» (1961) Л . К остен­
ко —тих, кого по праву називаємо предтечею україн­
ського шістдесятництва.
Вибухова поява творів нової генерації українських
письменників ви кликала значний резонанс у літер атур­
ному середовищі: на них зреагували як літературні ровес­
ники, так і старші побратими по перу. Тим-то дискусія,
що розгорнулася довкола новаторських пош уків м оло­
дих фактично відразу п ісля перш их п ублік ац ій , була
означена творчо-особистісними параметрами «б а ть к и » і
«д іт и », щ о насправді вкладалося в параметри худ ож ­
ньо-стильових пош уків у парадигмі «традиц ія і новатор­
ств о». За цими умовними означеннями стояв ц іли й ком ­
плекс проблем —від ідейно-політичних позицій до ж ан­
рово-стильових прозрінь. Безперечно, мав рацію один із
дискутантів Й . Кисельов, висловивши таку дум ку:
Вже один той факт, що навколо їхніх навіть газетних
виступів (маємо на увазі сторінки «Літературної газе­
ти ») піднялася така жвава дискусія, свідчить про неза­
перечну оригінальність молодої поезії. З приводу сірих,
невиразних, банальних речей, звісно, ніхто не спереча­
тиметься.
М ож на вважати, щ о чи не найпершим поштовхом п у ­
блічного обговорення творчості м олодих стало коротке
вступне слово до самої публікації І. Драча (1961, 18 ли п .)
молодого критика І. Д зю б и , який на той час уж е
був автором помітних літературно-критичних виступів і
навіть перш ої своєї книж ки «„Звичайна людина** чи м і­
щанин? Літературно-критичні статті» (1959), оскільки
м істило як оціночні спостереження, так і прогностичні
прозріння. Н а це критик мав певні підстави, адже був
уж е знайомий з публікацією поета в ж урн алі «В ітч и зн а»
та з рукописною його збіркою, поданою до видавництва
«М о л о д ь ». Спостережена щ аслива поетова поєднаність
518 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ф ілософ ічної загли бленості з «талантом безпосередньо­
го, предметного, гострочуттєвого» сприймання ж иття
виводить критика на узагальнення: «В його поезіях раз
по раз чуєш голос сум лін ня, зверненого до пекучих, м о­
ральни х та й політи чни х питань часу...». І попри те, що
І. Драч «спалахам и своєї поезії засвітлю є фрагментарно
поодинокі вияви й грані ж иття, його «вольови й ж и т­
тєствердний тон » дає підстави І. Д зю бі видати м олодому
авторові дуж е посутні аванси:
...А може стати й таке, що він прийде до цілісної, все-
проймаючої й синтезуючої власної концепції життя (по­
етичної концепції), якщо його душевне не згасне, а зле­
тить вище, поживлюване чуттям відповідальності й по­
кликання невгамовним незадоволенням з себе, потягом
до вищого й кращого прагнення праці, праці й праці...
Ц я п ублік ац ія І. Драча із передсловом І. Дзюби ста­
ла , по суті, детонатором, розбудивш и доти ти хі плеса
української літературно-критичної дум ки. Відразу ж у
періодиці почали з ’ являтися відгуки на перш і яскраві
п у б лік а ц ії м олодих. Так, ж урнал «П р а п ор » (ни ні - «Б е ­
р е з іл ь ») вмістив рецензію Ю. Барабаша з назвою конста­
тую чої суґестії «Ц е — поезія...» (1961, № 6) на згадану
вище п ублік ац ію М . Вінграновського «З книги перш ої,
щ е не виданої...». Проте не забарилися й інспіровані пе­
ред запланованим обговоренням в С П У творчості м о ло ­
дих і відгуки ти х, хто не м іг чи не схотів розділити віру
критика «н е ли ш е в талант, а й у розум, у худож нє здо­
ров’ я, у муж ню си лу м олодого поета» (Ю . Барабаш), не­
сподіваного своїм метафоричним худож нім мисленням.
Йдеться про «зам ов н у» статтю авторства О. В ой нової
« „А соц іац ії-р ебуси “ і тенденційна оц ін ка» ( « Л іт . газе­
т а », 1961, 6 ж овт.), щ о п оклала початок «п уб ліч н ом у
осуд у» свіж ої й ви кличн ої поезії м олодих: продовжен­
ням її стала щ е одна п ублік ац ія у тій ж е газеті цієї побо­
рниці «поетичної правильності» «Новаторство чи ж он г­
лювання словом » (« Л іт . га зета», 1962, 11 груд.), де
йш лося про творчість м олодих україн ських поетів, зо­
крема й М . Вінграновського.
С пільне засідання секцій критики й поезії, що відбу­
лося в С П У 10 листопада 1961 р.. повного мірою віддзер­
ка ли ло ту хви лю неприйняття нових худож ньо-стильо-
Украінські шістдесятники 519
вих тенденцій, з якою зіш товхнулося м олоде поколін ня.
Ц я дискусія, у як ій у зя ли участь як м олоді, так і старші
письменники, відразу ви ли лася на сторінки періодич­
них видань, переважно «Л ітер атур н ої га зети », де 14 л и ­
стопада було опубліковано повідомлення про цей захід,
проведення якого р озд іли ло учасників д и скусії як на за-
перечувальників, так і на прихильників, пом іж яких,
звісно ж , були й «об ер еж н і» —ті, хто обачно займав сере­
динну позицію. Спочатку бу ло надано місце д ля п у б л іч ­
ного оприявнення думок М. Ш ереметові (« Л і т . газета»,
1961, 14 ли ст.), позиція якого була сформульована вже в
самій назві ц ієї п ублік ац ії, наділеній статусом імпера­
тиву заперечення «Н епросте і ш тучне бути гарним
не м о ж е», в наступному номері газети - М . Н агнибіді
(« Л іт . газета», 1961, 17 л и ст.), поряд із доповіддю
С. Криж анівського. Так само було опубліковано виступи
інш их учасників цієї розмови у стінах С П У - В. П ’ яно-
ва, М. Сома, К. В олинського, О. П ід сухи , Т. Масенка,
І. Дзюби, О. Засенка, Л . Новиченка, П. Вороного.
Досить розваж лива доповідь С. К р иж анівського несла
в собі суголосну добі сентенцію «Н е новаторство заради
новаторства, а новаторство в ім ’ я великого мистецтва,
окриленого ідеями ком унізм у, в ім ’ я нової краси, яка
служ и ть народові, лю дству, заради мистецтва нового
суспільства...», що, проте, не завадило критикові в м і­
ру об’ єктивно, без «уся к ого упередж ення» означити
талант М. Вінграновського, «га сл о якого - сучасність,
девіз — поетичність, характерні ознаки — гіперболізм по­
етичного м ислен н я...». Однак доповідач, очевидно, пам’ ­
ятаючи про вимогу «ж ан р у п о д ії» та маючи бажання
відповідати «тенденціям ч а су », намагається вишукати
недоліки (сам задум обговорення «сла бк и х м іс ц ь ») у
творчості М. Вінграновського: саме тому в його доповіді
озвучено такі недоліки, як «розм аш истість і навіть
часом неохайність у вірш уванні» що підводить критика
до думки, нібито поетові «н е дає спокою гр іх „ор и гін аль­
ничання", пози, і тоді поет втрачає почуття м ір и ». Так
само «цікави м яви щ ем » бачився С. Криж анівськом у й
^* Др&ч* «к осм іч н о-гіп ер боліч н и й », перш і вірш і якого
свідчать, що в «п оети чну с ім ’ ю входить щ е один тала­
новитий п о ет». Доповідачеві заімпонувало його «ум ін н я
 Українські шістдесятники 521
520 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво

напластування різних стилів, від зап ізн ілого симво­

мислити образами перш за все, бо поезія попередніх
л ізм у до ф утур и зм у», побачити «сам обутню , обдаровану
років трохи завинила перебільш еною логізац ією і д и ­
й сильно м ислячу лю д и н у» (слова І. Дзюби із вище
д актизм ом ».
названої публік ац ії).
У п о лі зору С. Криж анівського - і В. Коротич, який
П ідм іняю чи а наліти ку інвективним стилем , М. Ш е ­
«б іл ь ш е йде від ж иття і менше від літер а т у р и », тим-то в
ремет не добирає висловів: «...як учасник війни, я р іш у ­
нього, на переконання критика, менше «літер атур щ и ­
че протестую проти спотворення дійсності післявоєнного
н и », ніж у двох попередніх авторів, і яком у слід «б іл ь ш е
ч а су ». «Відваж но просуваючись д алі хащ ами феєрії
працювати над формою, значить над мовою, над сти­
І. Д р ач а », М. Ш еремет полем ізує з оцінками І. Дзюби,
л е м », і М . Сингаївський, який так само часто звертаєть­
В. Іванисенка, наголош ую чи і на їхн ій «гон и тві за мо­
ся до верлібру, і його поетичні декларації так само ви­
дою і ор игін альн ичанн ям », вказуючи при цьому й на
тримані у дусі «новітнього к о см ізм у», і Є. Гуц ало, якого
«п ри глуш ений ідейний т о н у с», а то й «я в н у безідей­
критик називає поетом-філософом, співзвучним У . У їт-
н іс т ь », щ о само собою звучало як вирок і передвіщ ало
мену і чиє прагнення «д о поетично-образного виріш ення
авторам неабиякі проблеми.
т е м », «поетичного експерименту в га лузі ф орми» також
називає співзвучним часові. «...Тріскуча феєрична гра в поезію, але ніяке не но­
ваторство» - так безапеляційно резю мує М . Ш еремет
Ц іл к о м прикметно, по-наставницьки, з позиції стар­
свої враження, посилю ючи емоційний вплив на читача
ш ого колеги доповідь заверш ується темою творчої спад­
і підкреслю ю чи свою лоя льн ість до «оф іц ій ної літер а ­
коємності (тим-то тут «д о м ісц я » цитую ться рядки з вір­
ту р и » фактично заявою: «...я буду непримиренним до
ша Л . Костенко «Е стаф ети», названі критиком зразком
фокусів і трюкацтва, знущ ання над образом, над л о г і­
тієї ф ілософ ської поезії, яка примуш ує дум ати): критик
кою м и слен н я».
по-батьківськи наставляє м олодих дослухатися голосу
старш их майстрів: II. Тичини, М. Ри льськ ого, М . Бажа­ Стаття В. Іва н и сен к а «В пош уках радості і краси»
на, А . М алиш ка, П . Воронька, М . Н агнибіди та ін. (ж . «В іт ч и зн а », 1961, № 10), щ о її, як і публікацію
Із досить лапідарними відгуками С. Криж анівського І. Дзюби, цитує М. Ш еремет, віддзеркалює, безперечно,
про поезію тих, хто несе «привабливість новизни », різко перш у реакцію критика на творчість м олодих, не зам у­
л ен у щ е листопадовим обговоренням у С П У . У ній зву­
дисоную ть загальною тональністю враження М . Шереме-
чить оцінка поеми І. Драча «Н іж у сон ц і» без озирань на
та («Н еп р осте і ш тучне бути гарним не м о ж е», «Л іт . га­
ч уж і враження й авторитети: думка і почуття в ній, зо­
з ета », 1961, 14 л и ст.). П оезія М. Вінграновського, в якій
крема і згодом в особливо критикованих підрозділах
М . Ш еремета «враж ає гостре відчуття сучасності, бачен­
«Б о ж ев іль н а » та «П охор он голови к о лго с п у », на дум ку
ня світу в крупному довж енківському плані, нахил до
автора, предметні, «за ними стоять явища р е а льн і» - те,
у за га льн ен н я », по суті, перекреслю ється думкою, нібито
що ви кликало різке неприйняття у М . Ш еремета. В лас­
в ній присутні «п оза, манірність, словесні викрутаси»:
не, й нові імена не вирізняю ться В. Іванисенком із кон­
уж е такого «п р и су д у » було досить, аби допомогти за-
тексту української літератури, тим самим не п огли блю ­
перечувальникам ц ієї несподіваної поезії начепити на
ючи проблеми «батьки і д іт и », а швидше доповнюють,
поета яр ли к «абстр акц іон іста». І якщ о у В. Коротича,
«в ід св іж ую т ь» загальну картину творчих набутків по­
попри дещ о книж ну, сухувату мову автор знаходить
етичного цеху, я к у визначають переважно імена масти­
«д охід ли в іш і і ч ітк іш і образи », кваліф ікую чи його л ір и ­
тих. Проте вже й Л . Костенко критик відносить не т іл ь ­
к у як предметну, оск ільк и сам автор, на радість крити­
ки до цікавих, а й «з р іл и х » поетів, наділяю чи її такими
кові, не зловживає верлібром, то, говорячи про творчість
характеристиками, як-от уміння «пом ічати п си хологіч­
інш их поетів, М . Ш еремет декларує свій намір —нама­
ні «к о н ф л ік т и », «поєднувати предметність картин з
гання розгадати «п оем у-ребус» І. Драча, « із сумбурного
522 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
лірико-ф ілософ ським підтекстом », тоді як І. Драча й
особливо М . Вінграновського застерігає від «надм ірних
абстракцій, того становища, коли умовність стає не засо­
бом вираження свідомості, точної дум ки, а засобом наро­
читого її уск ла д н ен н я». Досить аналітичний розгляд об­
разно-стильової манери І. Драча й М . Вінграновського,
завважений критиком потяг до «п огли б лен ого виражен­
ня інтелектуального, емоційного ж и т т я » сучасника сфо-
кусовується у п лощ и н і асоціативно-метафоричного мис­
лен н я з усім а його плю сами й прорахунками. Я к щ о до
перш их автор відносить експресивні епітети, асоціатив­
но загли блен у метафору, то до други х - ш тучне зістав­
лен н я речей і понять (І. Драч), вияви «ш тукарського по­
ходж ення образу» (М . Вінграновський). Смак останньо­
го до «л ір и к и ф ілософ сько-психологічної» та відкритість
першого суперечностям світу («с ер ц е н а в стіж ») оприяв-
нюють себе через прагнення «розкрити всесилля і м огут­
ність сучасної лю д и н и » з допомогою предметності, п лас­
тичності, п сихологізм у.
Однак уж е наступні п уб лік ац ії «Л ітер атур н ої газети»
(а це виступи ти х, хто взяв участь в обговоренні доповіді
С. Криж анівського на сп ільн ом у засіданні секцій крити­
ки і поезії в С П У , присвяченому творчості дебютантів)
внесли в дискусію відчуття, що переважна більш ість пи­
сьменників сприйняли прихід нової генерації не те що
прихильно, а навіть із захопленням. Характерно, що
єдиний виступ поета І. В илегж аніна, продиктований по­
вним неприйняттям творів І. Драча, М . Вінграновського
та інш их (виголош ений, до того ж, у досить грубій, нета­
ктовній формі) викликав загальне заперечення учасни­
ків обговорення —як зазначено у редакційному п іс л я ­
слові до п ублік ац ії.
Так само В. П ’ янов висловив власне здивування, як
м іг М. Ш еремет так прям олінійно сприйняти ідеї й обра­
зи феєричної трагедії «Н іж у с о н ц і», переплутавш и по­
чуття ліри чного героя з біографією поета. М . Сом пропо­
нує розш ирити к оло тих, хто вніс свіж ий струмінь в
україн ську поезію й додає імена м олоди х поетів П. Пе-
ди, В. Бондаря та В. Діденка (і тут його підтримали
Л . Новиченко, П . Воронько), тоді як К. Волинський пе-
реакцентовує увагу з худож нього відображення м олоди­
У краінські шістдесятники 523
ми сучасності на образний ряд М . Р и льськ ого і на цій
підставі знаходить «антиестетичні прояви» у Вінгранов­
ського. Однак це не заважає йому визнати м олодь, що
прийш ла в літературу, «цікавим яви щ ем » й відзначити
низку плю сів і м інусів та висловити власні побажання.
До цих побажань приєднується й О. П ід суха, діапазон
вражень якого ш ирокий - від несприйняття до захоп­
лення, й наголош ує на тому, що немає талановитого по­
ета, ш л я х якого в літер атур у був би легк им , простим і
зрозум ілим .
І. Дзюба обстоював дум ку, щ о слід не догодж ати чита­
чеві «з р о з у м іл іс т ю », а виховувати к у ль ту р у сприйняття,
а м олодих поетів схарактеризував як таких, у як их «в и ­
тончена фантазія, і поезія д ля них не популяризація си­
логізм ів , а спосіб м и слен н я».
Напруж ення, яке виникло під час обговорення дебют­
них публік ац ій у площ и ні бат ьки/діт и (часто звучали
слова про протиставлення п околін ь), намагався нейтра­
лізувати Т. Масенко, зайнявш и позицію «п ри м и рен ня»
й закликаю чи до «взаєм опорозум інн я» й «творчого вза­
єм опроникнення», попри його особисте неприйняття
«п о з и », «н ад ум а н ості», «неприродних м етаф ор». П о д і­
бну позицію зайняв і О. Засенко (а потім і Л . Новичен­
ко), знайшовши д ля обох поколін ь сп ільни й знамен­
ник - високу культуру поет ичного слова (при цьому
П. Воронько категорично заявив, щ о не треба вносити
градацію « у наше п о к о л ін н я », оск ільк и ж иття - це вза­
єм озв’ язок). Н е раз звучала дум ка про те, що к ільк а ро­
ків тому подібної суперечки взагалі не м огло виникнути
через те, що просто не було примітних книж ок, як і дава­
л и б д ля того привід (О. П ідсуха, Л . Н овиченко) - і сам
по собі факт такого гострого обговорення втішний.
До названих поетів Л . Новиченко долучив щ е й М. Со­
ма, наголосивш и на радості самого факту появи цих по­
етів і їх н іх творчих пош уків - у цьому, на його дум ку,
«свідчення великих і глибоки х процесів у реальному
ж и т т і», а також того, що в літературі «р ізк о піднялася
температура ш у к а н ь», щ о Л . Н овиченко пов’ язує зі ста­
новленням особистості, яка тяж іє до розкутості тощо.
Попри певні (і досить серйозні) закиди на адресу м оло­
дих Л . Новиченко вважає І. Драча за творчим потенціа­
524 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
лом одним із найталановитіш их поетів з-поміж м оло­
дих, хоча не заперечує й М. Вінграновського, адже обид­
ва поети вміють подивитися на світ «м олодо, свіж о,
бадьоро», вміють «відкривати несподіване в речах*. До
такого оптим ізм у визнаного критика спонукає їхн я
«творча суб’ єк ти вн ість», що є, на його дум ку, рисою
справжнього мистецтва, на противагу суб’ єктивізму,
якого слід уникати.
Щ и ро привітав молоде поповнення і П . Воронько,
яком у попри означену ним книж ність поеми І. Драча
найбільш е заімпонував розділ «П охор он голови к о лгос­
п у* та етюди поета, вміщ ені в ж урн алі «В ітч и зн а*, так
само «безперечно цікави й» йому й М. Вінграновський,
хоча він «б іл ь ш нерівний, ніж усі ін ш і».
Обговорення творчості м олодих спонукало одного
з-поміж ш істдесятників, Є. Сверстюка ( « І навіщо пхати
солом ’ яного д ід а ? », «Л іт . газета», 1961, 28 л и ст.), звер­
нути увагу на таку закономірність: збентеж ення, в и кли ­
кане умовністю поетичної мови М . Вінграновського та
І. Драча, закономірно «б ли ж ч е до крайності суцільн ого
заперечення», ніж схвалення. І саме тому молодий автор
ставить за мету розкрити специфіку сприйняття поетич­
ного образу: «...він наділений силою збудж увати уяву і
дум ку, але позбавлений повноважень передавати нам го­
тову к р у гл у іс т и н у », я к у слід ш укати у публіцистиці.
Н аголош ую чи на справжньому, природному драматизмі
й інтенсивності громадянських почуттів І. Драча, автор
намагався довести, щ о саме це почуття, перелите в «н а й ­
несподіваніш і ф орм и», справляє враження «естетичного
відкриття» знайомих образів. А н а л із Драчевої поеми
«Н іж у со н ц і», до якого вдається Є. Сверстюк, відзна­
чивши і його вади, й чесноти, дає йому підстави висло­
вити припущ ення, щ о «а м п літуд а умовностей і асоціа­
ц ій » зменш уватиметься в м іру зм уж нін ня поета, а сама
поезія, справжня обдарованість неодмінно виявить «свої
м еж і і верш ини», в намаганні якнайповніш ого самови­
явлення. П олем ізую чи з М . Ш ереметом, прихильником
«затятого упередж ення», Є. Сверстюк викриває весь
арсенал примітивної аргументації «зап еречувальн иків»
складної образності м олодої поезії, відстоюючи її право
вирватися із замкненого кола застарілих поетичних
Українські шістдесятники 525
уявлень, оскільки час потребує поезії, «обвітреної ж ит­
тям і схвильованої всенародною боротьбою за нове с у ­
сп ільств о».
У проблем атику дискусії також «в п и сується » і стаття
Й . Кисельова «П о е зія д ум к и » (ж . «В іт ч и зн а », 1961,
№ 11), я к у автор починає з суттєвого застереження: д ум ­
ка в поезії щ е не означає поезію думки. Звернувши ува­
гу на мінорність віршів Л . Костенко, застерігш и її від
зваби «вінчатися з сумом, ходити лиш е печальними стеж­
к а м и », Й. К исельов наголош ує на афористичності пи­
сьма поетеси, її конденсованій лаконічності, на тому, що
щ одалі, то більш е зростає громадянський пафос її тво­
рів, зокрема високо оцінює вірш, присвячений пам’ яті
Т. Ш евченка, заклю чні слова якого, висловлені від імені
Кобзаря і я к і стали афоризмом (« Щ е не було епохи д ля
поетів, // але б ули поети д ля е п о х ») ви клик али тоді не­
схвалення ретроградів від поезії. Розм еж овую чи поезію
чуттєву й раціональну, критик вирізняє ц іли й філософ­
ський напрям в українській поезії, домінантою якого
вважає ін телектуалізм . Однак він не обмеж ується спос­
тереженими тенденціями, а вдається до конкретного
а налізу творчості поета «суворої простоти» В. Бондаря
та авторки «стривож ених вірш ів» Л . Костенко, а також
інш их поетів —Д. П авличка, О. П ідсухи , В. Коротича,
М. Сингаївського, І. Драча, М. Вінграновського, аби
знайти точку в ід лік у, врівноважити і «урочисті литаври
п о х в а л», і «барабанний дріб о гу д и ».
Експериментаторський характер вірш ів, см іливі х у ­
дож ні ш укання, вагомість проблематики - ці серйозні
аргументи переважають закиди і в мотивах деструкції та
бунтарства («д о того ж, анархіствуючого бунтарства»,
уточнює автор стосовно І. Драча і М. Вінграновського), і
переважання пафосу руйнації, й навмисна ускладне­
ність, гра в новаторство заради новаторства (т і ж імена),
акторське кокетування (М . Вінграновський). Найменш
«сп ір н ою » видається йому поезія В. Коротича. Й. К и се­
льов чітко проводить м еж у м іж сірими безкрилими еп і­
гонами, як і зазвичай не викликаю ть збурення в сусп іль­
стві, і поетами-бунтівниками, як і апріорно мають право
на ш укання, «без чого не м ислиться складний процес
творення, розвиток мистецтва». Автор проти формаль­
526 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
них порівнянь М . Вінграновського з М . Семенком, однак
д ля порівняння поезії Л . Костенко вводить у контекст не
ли ш е ім ’ я Тютчева, а й реабілітує «несправедливо забу­
того Є. П л у ж н и к а ». Складається враження, що Й . Кисе-
льов не просто аналізує поезію м олодих, а й прицільно
обороняє її. З почуттям міри віддавши належ не тенден­
ц ії заперечення, він найбільш е зупиняється на си льни х
сторонах поезії м олодого призову. Щ об посилити захи с­
ний ім ун ітет неофітів, автор чітко вирізняє дві найви­
разніш і риси: це політична гострота, смислова насиче­
ність, втілен і в самобутній образній формі, вбрані у фор­
м у л у «ви сокої гром адянськості», і свіж ість та новизна
поетичних мотивів, як і не переспівують «одвічн і тем и ».
Так само до си льни х сторін відносить автор і увиразнен­
ня ліри чного героя як «духовно багатого, ін телек т у­
ально розвиненого», який вільно володіє здобутками
світової культур и , орієнтується у світових процесах.
В річи щ і «за га льн и х проблем розвитку п о езії» автор
щ онайбільш е вирізняє найяскравіш у тенденцію - ясно
виражений ін телектуалізм , суголосний часові.
Вж е сама назва статті Л . Н овиченка «П о р а зм уж н ін ­
н я » (« Л іт . газета», 1962, 26 січ .) вводить ім ’ я Л . К остен­
ко в канон тих, у кого «виразно окреслю ється духовна
зр ілість поетичної особистості». На основі двох виданих
нею книж ок «М андрівки серця» і «В іт р и л а » критик
простежує творчу еволю цію поетеси, доробок як ої від
перш ого етапу не видається йому поезією «легк од ум н ої
зам илованості». А її худож ньо-стильові пош уки вважає
досить цікавими. Т і мінорні, драматичні моменти, «о б ­
рази сердечного негаразду», що їх ін ш і критики зарахо­
вують до «н ега ти в у », Л . Новиченко підносить до рівня
катарсисних, оск ільк и вони наче очищ аю ться й синтезу­
ються «ж и ттєд ум к ою ». Н е нав’ язую чи поетесі тем (йде­
ться про ід еологічн у складову), критик усе ж зазначає,
щ о поки щ о «ш и р ш і теми громадянського, соціально-по­
літичн ого значення» у вірш ах Л . Костенко з ’ являю ться
«досить еп ізоди чно».
Виховний пафос статті, що виражається у побажанні
більш ої активності в її «ствердж еннях і заперечен­
н я х » - не інтонаційної, а життєвої, щ о полягає у грома­
дянській позиції, власне, цим і обмеж ується: відчува-
У к р а їн ськ і ш іст десят ники 527
ється, щ о критик із більш им задоволенням діли ться сво­
їми спостереженнями про худож ні пош уки й знахідки
(подекуди, й про перевитрати, зокрема в поемі «М ан д р і­
вки с е р ц я ») поетеси. Й ом у імпонує її аналітичний метод
худож нього мислення, тяж ін ня до тем етичних, ф ілосо­
фських, єдність «тон к о ї інтелектуальності з сердечною
відкритістю », схи льн ість до предметного, речового обра­
зу, щ о «в тілю є в собі суть м ислі, овіваючи її ніж ним
сердечним ч уттям ...». Вирізнивш и одну з найпоміт­
ніш их тем Л . Костенко - роздуми про поезію, мистец­
тво, Л . Новиченко схвалю є її см іливість поруш увати
подібні питання, бути відкритою «склад н ом у ч асу» —і в
цьому вбачає ознаку зм уж ніння поетеси.
Зовсім іншою за тональністю виявилася стаття Л . Дми-
терка «З новою назвою - до нових ви сот», опублікована
в тій ж е газеті, яка щ ойно дістала нову назву «Л іт е р а ­
турна У к р а їн а » (1962, 16 лю т .), - звідси й закличний
заголовок самої статті. Перейнятий «батьківським п ік ­
лув ан н ям » про виховання м олодої зміни в літер ату­
рі - «ц ій важ ливій д іля н ц і ідеологічн ого ф рон ту», автор
наголош ує на відповідальності редакції газети й піддає
нищ івній критиці к ільк а статей ш істдесятників, оп у б лі­
кованих на сторінках «Л ітер атур н ої га зети », зокрема,
І. Дзюби «П равда ж иття і манера худож ника. Нотатки
про особливості творчого стилю роману М. Стельмаха
«Правда і кривда» (1962, 5, 9 січ.).
Пересипана бравурною марксистсько-ленінською фра­
зеологією та відповідними цитатами з праць Л ен ін а та з
партійних документів, ця стаття, написана в дусі о гу л ь ­
ної «к ри ти ки к р и ти к и », у властивій авторові безапе­
ля ц ій н ій манері, дає рекомендації, чого не слід брати га­
зеті « у спадщ ину, а ліп ш е залиш ити перед брамою...».
Звинувачення І. Дзюби у прихильності до об’ єктивістсь­
кого, «ід еа л ь н о » емпіричного відображення дійсності,
щ о виявилося в поцінуванні романів Г. Тю тю нника
«В и р » та М. Стельм аха «Правда і кривда», потверджу­
ється тезами про те, що характер —це категорія соц іаль­
на, а марксистсько-ленінська естетика (рідна донька
марксистсько-ленінської теорії) є «непримиренним во­
рогом догм, схем, ш аблон ів ». Цікаво, щ о саме намаган­
ня І. Дзюби, а також Є. Сверстюка вести мову про повно-
528 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
кровність української прози, передусім її психологізм
(стаття Є. Сверстюка, яка також потрапила під обстріл
Л . Дмитерка, має промовисту назву «П с и х о ло гізм наш ої
п р ози », ж. «В іт ч и зн а », 1962, № 1) викликає найбільш е
обурення автора і, природно, зводиться саме до відстою­
вання тих догм, схем і ш аблонів, проти як их він нібито
й бореться. Прокрустове лож е абстрактного «п с и х о л о гіз ­
м у », що його «ви рахував» Л . Дмитерко у статті Є. Свер­
стюка, має най більш у хибу - це відсутність «ідейного
спрямування тв ор у», а отже, Сверстюкову «в селю д ськ у»
концепцію можна, на дум ку автора, застосувати до
«будь-як ого бурж уазного ром ан у»: а це вже серйозне
звинувачення в апологетиці бурж уазній к у льту р і, що
стало рівнозначним політичном у доносу.
Звинувачення обох ш істдесятників в тому, щ о вони
жодним словом не згадую ть «історично важ ливого досві­
д у » російської і української «р еволю ц ійн ої літер атур и »
переростає в звинувачення у нечіткості «теоретичних
пози ц ій » (це поширюється й на деяких інш их, не назва­
них тут авторів ж . «В іт ч и з н а ») —під цим кутом зору оц і­
нюються уподобання Дзюби-критика: «п о х м ур и й » ро­
ман Б. Антоненка-Давидовича «З а ш ир м ою », а останнє,
своєю чергою, у відсутності оптим ізм у. «Ід еологіч н а ін ­
стр ук ц ія » як метод написання літературно-критичних
статей «в ід Д м итерка» зайвий раз нагадує тим, хто нава­
жився на власну незалеж ну дум ку, щ о література «б у л а ,
є і буде вірним помічником партії у будівництві к ом ун із­
м у », тим-то критикам «заборонено» «гуд и ти величезні
досягнення партії і народу».
Н е ш укаючи «з о л о т о ї середини», аби не припустити­
ся поступки тим, хто обвинувачує м олодих, М . Ост рик
у статті «В ім ’ я чого вони —громи й блискавиці? П о ле м і­
чні нотатки» (ж . «П р а п о р », 1961, № 6) відразу займає
позицію представників того полю су, на яком у хай і
♦надмірно галаслива п о хв а ла », зате походить вона від
доброзичливих побажань на противагу тим, із ч и їх уст
звучать так само галасли ві, але заперечення, неприйнят­
тя і навіть ід еологічн і звинувачення. А втор намагається
«по-господарськи» чесно, тезисно «впорядкувати» ті за­
киди, що були висловлені під час обговорення м олодої
поезії і з якими не можна не погодитися. Перш а зво­
Украінські шістдесятники 529
диться до того, що в пош уках «нового слов а» вирізняти
лиш е І. Драча й М. Вінграновського і щ е декого - непра­
вомірно. Ц ю дум ку автор потверджує досить промовис­
тими прикладами з творів А . М алиш ка. З тези першої
випливає й друга, теж ц ілком правомірна: не слід проти­
ставляти м олодих старшому поколінню - вони самі про­
тиставляють себе, але не старшим, а деяким негативним
тенденціям, що процвітали за умов к у л ь т у особи. Тезою
третьою М. Острик прямо пов’ язує пош уки сучасного
письменника з тією «свіж ою атмосферою », щ о уста ли ла ­
ся в суспільстві в зв’ язку з історичними ріш еннями X X і
наступних з ’ їздів партії. Четверта теза звучить досить
традиційно: «...але, в їх н іх творах багато н ед олік ів ».
А би встановити «справедливість», автор хронологічно
відтворює картину дискусійних моментів - від терміно­
логіч н о плутаної статті О. Войнової, яка так войовничо
зреагувала на схвальну статтю Ю. Барабаша « Ц е - п о ­
езія...» про творчість М. Вінграновського, до різкого
випаду М . Ш еремета в «Л ітер атур н ій га зеті» проти
І. Драча, зазначивши, що мода лякати письменників
різними «із м а м и », на превеликий ж аль, не м инула
«д л я декого і п о н и н і». Ставши в оборону трагічної феєрії
І. Драча з її «ш иротою п роблем атики», М. Острик об­
стоює право поета на власну систему образності, худ ож ­
нього дом ислу, хоча й застерігає від прям олінійності.
Звісно, інтерпретація деяких сю ж етних л ін ій поеми
суто індивідуальна, суголосна ідеологічн ом у контексту
епохи (ніби підстраховуючи себе, автор висловлює д ум ­
ку, нібито за образом чорта стоїть світ старого, «щ о зво­
дить наклепи на радянську д ій сн ість», а боротьба «за
правду» бачиться йому боротьбою «п роти підступів ім пе­
ріалістичного к о д л а »), не позбавлена ід еологіч н ої рито­
рики та ярли ків, коли йдеться, зокрема, про місце поезії
у «боротьбі народу за к о м у н ізм », однак його запитання,
винесене й у назву статті, «Т о проти чого, в ім ’ я чого
„ш виргаю ть" грім і блискавки » х у л и т е л і м олодої поезії,
так і залиш ається риторичним.
І. С віт личний ( « У поетичнім космосі. П о лем іч н і но­
татки про поезію м о ло д и х », ж. «Д н іп р о », 1962, № 4) на­
голош ує на тому, щ о суперечка довкола «ф ізи к ів » і « л і ­
ри ків » «з усіх поглядів була несерйозною », не перетво-
530 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
рилася на д уель, хоч і набула певної популярності
завдяки сп ек у ля ц ії на реальних і животрепетних потре­
бах читача. Надаючи важ ливості й серйозності проблемі
«н о ж и ц ь» м іж літературою і читачем, автор не спокуш а­
ється втіш анням, нібито цей розрив закономірний і не­
минучий, а звертає увагу на надто сірий середній рівень
поезії, «звин увачую чи» її в надмірній риторичності й де­
кларативності. Саме в цьому надто великом у розриві
м іж літературою і читачем, «тобто реальними ж иттєви­
ми потребам и», означеними автором своєрідною літер а ­
турною кризою, а не якимись особистими примхами чи
модою, вбачає він дж ерело творчих пош уків Л . К остен­
ко, І. Драча, М . Вінграновського, В. Л у ч у к а - і це кон­
цептуальна засада його погляд у на літературну ситуацію
60-х. І. Світличний переводить розмову про м олоди х із
площ ини морально-побутової, на я к у її скеровують ті,
хто звинувачує їх у нескромності й викличності, манір­
ності й умисності, у площ и ну естетичну, художньо-обра-
зну. Вступаючи у п олем ік у з І. Савичем, М. Ш ереметом,
автор, по суті, поруш ує проблем у тематичного автобіо-
граф ізму в поезії, апелю ючи до творчої практики Л є р ­
монтова, М аяковського, Твардовського, Ри льськ ого, те­
матичні обшири як и х виходять за м еж і їх н ьо ї біографії.
Зазначивши, що зак ли к В. Коротича «Давайте багато
на себе візьм ем о» можна вважати поетичним девізом,
І. Світличний обстоює право м олодих на худож нє пере­
втілення, на «п р и м ір я н н я » різни х соціальн их ролей, а
«к осм іч н ість» почуттів і тематичних обширів пов’ язує із
поглибленням самопізнання лю дини, духом «свободи й
ро зк утості», духом «дерзання і тв ор чості», що почали
входити в ж иття п ісля історичного X X з ’ їзду партії.
Автор заакцентовується на тому, щ о на поезії і читачах
позначився д ух к у л ь т у особи С таліна, щ о його намагаю­
ться тепер подолати м олоді.
Поруш ую чи проблем у рецепції худ ож н іх творів (« З а ­
гальнозрозум ілою і загальноприступною може бути л и ­
ше таблиця м нож ення...»), автор, по суті, виступає
проти н ів еляц ії таланту, обстоює право поета на ор и гі­
нальність, індивідуальність - незалеж но від чуж их у н і­
фікованих смаків. Гіпер болізм худож нього м ислення,
означений у цій дискусії «к о с м ізм о м », автор пов’ язує з
У країнські шістдесятники 531
«ріш учи м зла м ом » у сусп ільн ій свідомості, потвердж ую ­
чи свою дум ку також прикладами з поетичного доробку
старших, зокрема А . М алиш ка. І. С вітличний намага­
ється довести, щ о неправомірно говорити про «к о с м ізм »
поеми І. Драча, яка насправді є земною, насущ ною, а
розмови про абстрактність поезії, на його переконання,
є чистим непорозумінням, оск ільк и «безадресність»,
«зам іряність на в ели к е» щ е не є абстрактним, бо наспра­
вді абстрактність чи конкретність поезії, за І. Світлич-
ним, взагалі не залеж ить від «тем и чи предмета зобра­
ж ен н я ». Обстоюючи концепт «природної ск лад н ості»,
критик заперечує М. Ш ереметові, який звинувачує м о­
лодих у винаході «чотирикутного к олеса » і вважає, що
непросте —це нібито штучне. Автор статті наводить пе­
реконливі приклади із творчості Т. Ш евченка і П . Т и ч и ­
ни, розкриваючи смислове наповнення і складності, і
простоти, худож ньої умовності. Спростовуючи звинува­
чення на адресу І. Драча у надмірній трагічності його
поеми, критик проводить паралелі з «Ф а у с т о м » Ґете, а
також із близькою у часі написання трагедією О. Левади
«Ф а у ст і см ер ть», настоюючи на принциповій засаді: не
можна «м ір я т и » творчість «н е властивими їй м ір кам и ».
Н аділяю чи поезію І. Драча характеристиками внутрі­
ш ньої ц ілості й злагодж еності, внутріш ньої єдності по­
чуття, І. С вітличний звертає увагу на відсутність такої
внутріш ньої худож ньої вмотивованості в поезії М. В ін­
грановського.
Свідченням того, який ш ирокий резонанс викликали
поезія й проза м олодих, є матеріали к іл ь к о х подальш их
обговорень. Так, обговорення на засіданні к ом ісії по ро­
боті з молодими С П У в 1962 р. відбувалося у день від­
криття X IV з ’ їзду комсомолу, і вже цим була викликана
певна патетика й ідеологічн а спрямованість у доповідях
і виступах. М атеріали були оп убліковані в «Л ітер а т у р ­
ній У к р а їн і» (1962, 6 кв іт.) під назвою « Ш и р о к и х доріг у
ж ит т я! Н а обговоренні т ворів м олоди х*. На «порядку
денном у» стояло питання про творчість літераторів із
різних областей У к раїни : В. Дрозда, Р. Третьякова,
Ю. Коваля, братів Вал. та А . Ш евчуків, П. Скунця.
В. П ’ янов назвав їх призовом другої (п іс л я війни) хви­
л і, яком у властива «ж а га до ш у к а н н я » - щ о особливо
532 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
добре, на дум ку виступаючого, аби побороти заскоруз-
лість, сірість і невиразність у літературі, породжені
за часів к у л ь т у особи. Так само підтримали м олодих і
деякі ін ш і виступаючі, зокрема Д. Гринько, А . Кацнель-
сон, М . Ш у м и ло , А . Х орунж ий, дозуючи м іру похвали
й критики.
М али м ож ливість висловитися у відповідь на критику
й самі представники цього наймолодш ого «п р и зо в у ».
Вал. Ш евчук наголосив, що всіляк о прагне уникати
будь-яких рецептів, а як автор, не завжди згодний з
тим, щ о говорять його герої. Так само мав м ож ливість
висловитися Р . Третьяков та ін. Гли боким аналізом, на­
маганням урівноважити погляди щодо вірності традиці­
ям та модерних пош уків відзначався виступ І. Дзюби.
Л . Новиченко, поруш ивш и проблем у художньо-образно-
го новаторства, наголосив на високому культурн ом у рів­
ні новобранців, на соціальності й народності літератури,
щ о диктую ть і певні вимоги до її творців. П ідсум овую ­
чи, О. Гончар теп ло привітав м олодих з добрим почат­
ком і побажав творчих успіхів.
А вже за к іл ь к а тижнів у С п ілц і письменників У к р а ї­
ни відбулося обговорення м олодої поезії. Головував на
вечорі й відкривав його голова ко м ісії по роботі з м оло­
дими П. Тичина. Старше поколін ня представляли також
М . Уш аков та С. Криж анівський. Своїми враженнями
п оділи ли ся перед присутніми В. Дончик, М . Уш аков,
Г. Кириченко, В. К олом ієц ь, М. Х олодн ий , В. Ю хим о­
вич, Г. Довнар, С. Тельн ю к та ін. Х о ч і звучала досить
сувора критика, все ж ця розмова попри її «ви ховн у
м ету» справляла загальне враження своєрідної акції
підтримки.
Реакцією на статтю І. С вітличного, який засвідчував
появу якісно нового явища, що виникло з насущ ної по­
треби читачів, стала полемічна стаття П . М ор га єн к а
♦ Слово в п о ле м іц і» (ж . «Д н іп р о », 1962, № 5). Н а дум ку
автора, І. Світличний занадто «п еребільш ує відставання
літератури, величину отого розриву м іж нею й чита­
ч е м », закидає своєму опонентові «нехтування творчим
засвоєнням тр ад и ц ій », коментує п о лем ік у І. С вітлично­
го з М. Ш ереметом, у гостро полем ічном у тоні відстоює
тезу, згідно з якою м олоді письменники, довкола як их
Українські шістдесятники 533
розгорілися такі палкі дискусії, — «то нові, щедро при­
гріті сонцем весни повносокі бруньки на вічнозеленому
дереві наш ої літер атур и ».
Н а захист м олодих виступив також і М . Рильський.
У своїх популярних «В еч ір н іх розм овах» на ш п аль­
тах столичної вечірньої газети він виступив із статтею
під красномовною назвою «Б атьки і д іти » («В еч ір н ій
К и їв », 1962, 4 серп.), яка була відразу передрукована
«Л ітературною У к р а їн ою » (1962, 10 серп.). У досить
емоційному тоні автор намагається «п ри м и рити» «ба ть­
к ів » і «д іт е й », згладити боротьбу поколінь, урівнова­
жити різні позиції, мудро ш укаючи «з о л о т о ї середи­
н и »: «М олодість, загалом каж учи, - не гарантія прогре­
сивності, старість —не обов’ язкова ознака реакційності.
Правда завжди на стороні дітей, бо їм, як то каж уть, на­
леж и ть майбутнє. І правда завжди на стороні чесних
батьків, бо вони зорали ґрунт д ля того м ай бутнього»,
принагідно зазначаючи, щ о м олодій генерації не дуж е
вдало «п р и ліп л е н о » назву «ш естидесятники» - назву,
яка в лю дей його покоління викликає зовсім ін ш і асоці­
ації. Власне, йдеться про етичні засади ц ієї боротьби.
Відстоюючи такий формат цього творчого протистояння,
в яком у «нем а місця взаємним образам і д ріб’ язковому
сам олю бству», М. Р и льськ и й , зокрема, вирізняє твор­
чість М. Вінграновського, І. Драча і В. Коротича з «ц іл о ­
го гурта обдарованої м о л о д і», охарактеризувавш и пер­
шого як «н ай більш нац іональн ого», з чиєї поезії віє
«Д овж енківським д у х о м ».
Розм ову про творчість м олодих було винесено на все­
союзну аудиторію: йдеться про статтю Л . Н овиченка
«Н ов о бр а н ц і», опубліковану на ш пальтах «Литератур-
ной га зе т и » (1962, 30 серп.). Автор зізнається, щ о попри
всі суперечності, як і знаходять у їх н ій поезії й прозі, він
«сповнений до них поваги і си м п атії» за їх н і пош уки, а
їхн є ставлення до мистецтва «н астіль к и серйозне та ви­
со к е», щ о з ними й сперечатися приємно. П олем ізую чи з
позицією І. Дзюби й І. Світличного, критик також від­
значає, що нік оли ще п ісля X X з ’ їзду проблеми новатор­
ства у зм істі й формі не привертали такої загостреної
уваги. Л . Н овиченко висловлює впевненість, щ о після
цих вірш ів, яким «н е можна відмовити ні в творчій смі-
534 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ливості, ні в прагненні виразити д ух сучасн ості», і як і,
по суті, «знам еную ть повернення поезії справж ньої вар­
т о с т і», вже набагато складніш е буде «процвітати л ін ь к у ­
ватому й безлик ом у вірш уванню ». В исловлю ю чи власні
погляди на особливості дискусії з приводу творчості мо­
лод и х та на різні підходи до розум іння новаторства,
автор насамкінець звертає увагу на те, що «п ри нци по­
вої, глибокої, лю б ля ч о ї і тому вимогливої критики, да­
л ек о ї від суєтних компанійських, „сезон н и х" групових
міркувань, вочевидь, більш е за все й не вистачає у так
званій роботі з м олодд ю ».
А вже вересневе число всесоюзного ж урн алу «Д р уж ба
народов» того ж 1962-го репрезентувало творчість Є. Г у ­
цала, В. Дрозда, Г. Завгороднього, Г. Снєгирьова з на­
путнім словом О. Гончара, який запевняв, що молода
проза, як і поезія, вже стала помітним явищ ем у сучас­
ній українській літературі, а голос її творців «я к щ о й
не зовсім зм іц н іли й ще, але схвильований, чистий,
щ ирий - був відразу почутий чи тач ем ». Відзначивши
новизну й см іливість худ ож н іх відкриттів, О. Гончар,
зокрема, наголош ує на тому, щ о є підстави багато чого
чекати від них у майбутньому.
Особливо актуалізувалося обговорення літературних
проблем напередодні запланованої на грудень 1962 р.
Всесоюзної наради м олодих письменників у М оскві. П е­
вні позиції самих м олодих у розгорнутій дискусії відо­
бражає й п ублік ац ія в «Л ітер атур н ій У к р а їн і» мАнкети
одного запит ання перед всесоюзною зуст річчю м олодих
пи сьм енни ків» (1962, 16 ж овт.). Вступивш и в п олем ік у
щодо «уя в н ої боротьби п о к о л ін ь », П . Скунць, зокрема,
зазначає: «Звичайно, ми не проти, щ об старші письмен­
ники нас виховували, але, їй-богу, батьки наш і, не треба
нас одягати у ш иту на вас од еж у». І попри цю принципо­
ву самонастанову, молодий письменник звертає увагу на
те, що, виробляю чи своє худож нє кредо, свої творчі при­
нципи, молодь не перекреслює принципи попередні.
В. Симоненко, зокрема, заперечив тим, хто закидав мо­
лодим поруш ення традицій, посилаю чись на те, щ о к ла ­
сичний вірш почав руйнуватися задовго до народження
теперіш ніх «п оетичних К о л у м б ів », а біли м віршем бли с­
куче володіли О. П уш к ін , І. Ф ранко і Л еся Українка, не
У країнські шістдесятники 535
каж учи вже про відсутність точної рими у «С л о в і о по­
л к у Ігор ев ім ». Важко було не погодитися з думкою
П. Скунця: «К ращ е тисячі прозорих неспокійних струм ­
ків, ніж одна замулена, тиха р ік а ».
«Д а л еб і, ми нічого не збираємось інкримінувати м о­
лодим —д ля цього нема н ія ки х підстав!» —категорично
заявляє Ю. Бурляй у статті «С тановлен ня» (« Л і т . У к р а ї­
н а », 1962, ЗО ж овт.). Критик аргументовано й досить ви­
важено захищ ає позицію м олодих авторів, насамперед
звертаючи увагу на «п евн у к у льт у р у п р ози », зокрема її
п сихологічну загли бленість, що зрештою трактується
ним як продовження традицій М. Горького, В. Стефани-
ка, О. Довж енка, Ю. Яновського, а також на вплив ро­
сійської та зарубіж ної літератури (Гем інґвей, Ремарк,
Б ьолль, Ц вейґ). Проте закидає молодим, як і надають пе­
ревагу морально-етичним аспектам сучасності, відсут­
ність уваги до проблеми героїки праці, що має свою кон­
ф ліктну напругу. В ели к і відкриття змісту, зазначає
Ю. Б урляй, завжди прагнуть відповідної форми, тим-то
лиш е в гармонійній єдності цих категорій народжується
велике мистецтво, переконаний він.
Ґрунтовною була стаття І. Бойчака «Н а п ульсі еп охи »
(ж . «Д н іп р о », 1962, № 12), прихильника друж ньої ко­
лективної розмови «без скидок на м олодість, але й без
дріб’ язкових причіпок, з урахуванням особливостей як
кож ного молодого таланту, так і м олодої поезії в ц іл о ­
м у ». У ній автор обстоював свою позицію, згідно з якою
молода українська генерація постає «новим явищ ем у
розвитку наш ої поезії, початком нового етапу в поетич­
ному освоєнні с в іт у ». Звертаючи увагу на те, щ о поезія
насправді є дуж е неоднорідною - як за силою обдарован­
ня, так і за характером, індивідуальним и особливос­
тями, - 1. Бойчак наголош ує, щ о на стадії свого форму­
вання могутньою опорою став д ля неї досвід старших,
зокрема О. Довж енка, М. Ри льськ ого, А . М алиш ка та ін.
Опонуючи і П. М оргаєнку, і І. С вітличному, п олем ізую ­
чи з М. Ш ереметом і П . Гриньком, він вказує і на фраг­
ментарність поеми І. Драча, її слабку сюжетно-ком-
позиційну структуру —попри те, щ о поет «дав своє,
оригінальне виріш ення проблеми естетичного освоєння
негативних явищ д ій сн ості», а потяг м олоди х до експе-
536 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
риментування загалом заслуговує підтримки. Тим-то, на
переконання автора, слід зосередитися на том у якісно
новому, щ о вони внесли в сучасну поезію. Справжню
причину полем іки, яка розгорнулася в літературном у
світі, щ о її критик означує як «виробничий к о н ф лік т»,
боротьбу нового з консервативним, вбачає у тому, щ о м о­
лодом у, талановитому, справді творчому з усіх си л опи­
рається сіре, посереднє, худож ньо інертне, кволе, закос­
тен іле, старе, творчому дерзанню —заспокоєність, само­
вдоволення, зрештою - «епігон ське ж ивотіння, творчий
застій як вияв обивательщ ини в л іт ер а т у р і». Сигналом
до ідеологічного «перевиховання» творчої м олоді стало
відвідування М . Хрущ овим , Л . Ільїчовим та М. С усло­
вим на початку грудня 1962 р. виставки м олодих худ ож ­
ників у М анеж і з подальш ою організацією в М оскві зус­
трічі того м ісяця керівників партії і держави з представ­
никами творчої ін теліген ц ії, та щ е однієї зустрічі у
березні наступного року.
У ж е п ісля грудневої всесоюзної наради м олодих у
М оскві в С п ілц і письменників України відбувся ве­
чір поезії М. Вінграновського та В. Симоненка, що
його Л . Забашта слуш но назвала продовженням роз­
мови, яка почалася на Л ен ін ськ и х горах у М оскві
за участю М. Хрущ ова, а, за словами головую чого
М . Ри льськ ого, задуманий як робоча частина засідан­
ня секції поезії і який мав би відбутися (згідн о з
його ж застереж ливою заувагою) «в дусі доброзичли­
вої розм ови» (а зібрав він найширш у аудиторію - щ о­
найменше 200 осіб).
Згідно із опублікованою 1987 р. «Л ітер атур н ою У к р а ­
їн о ю » стенограми обговорення поезії М . Вінграновського
і В. Симоненка 8 січ н я 1963 р ., названі поети прочитали
свої вірш і, а п ісля короткої перерви почалося бурхливе
обговорення. Тон йому задав виступ В. Іва ни сенк а , який
нагадав про відповідальність м олоди х авторів перед
читачем, закликав до пафосу громадянської активності
(за прикладом російських поетів) та застеріг проти нама­
гань «п ідн оси ти » україн ську поезію «д о рівня св ітової»,
тоді як треба «зу м іти тримати її на таком у рівні, до я к о­
го її піднесли наш і к л а си к и ». П оезію М . Вінграновсько­
го проаналізував також А. Кацнельсон, висловивши
Українські шістдесятники 537
кільк а власних спостережень і доброзичливих поба­
жань. Досить емоційним був виступ В. Корот ича, який
сприйняв це обговорення «я к інтерес до тенденцій, які
виявились останнім часом у п о е з ії», і намагався розме­
жувати поняття «простота» і «сп р о щ ен н я», а все, про
що говорилося в цьому залі, означив «п р ологом до в ели ­
кої творчості, до як ої прагнуть усі м олоді п о ети ». В ихо­
дячи з того, щ о кож ен має своє власне сприйняття по­
етичного слова, С. Криж анівський наголосив на тому, що
слід говорити про напрями розвитку поезії, до простоти
йти через «в ели ки й п ош ук » через «ш уканн я свого по­
ч ер к у », а в поетів, які щ ойно читали свої твори, є грома­
дянська тема, намагання сказати правду, відчувається
непримиренність до міщанства.
Н а дум ку Л . Коваленка, проведення подібних обгово­
рень одразу двох поетичних книж ок є недоцільним, так
само як і навіш ування ярликів: сам він за критику «к о н ­
кретну, корисну, об’ єк ти в н у», хоча насправді і М. В ін ­
грановський, і В. Симоненко «переросли самі себе». «Ч и
були вони га ласли в і?» - звернувся до за лу Т. М а сен к о, і
сам ж е відповів: «Н а мій погляд, більш галасливим и ви­
явилися критики, як і виступили проти поезії м о ло д и х ».
До полем ічних моментів відносить хіба те, чи правомір­
ною є постановка питання, що саме з названих тут по­
етів і почалася українська поезія. Л . Забаш т а вислови­
ла побажання розібратися, чим ж е насправді є модер-
ність, а самих ш істдесятників назвала новаторами вже
на тій підставі, що вони пиш уть «п ро те, що турбує зараз
кож ного з н а с». Обстоюючи свою позицію, згідно з якою
м олоді автори вийш ли з народу, виросли на наш ій зем лі
і «все роблять д ля того, щоб зробити її гордою, незалеж ­
ною, щ асливою , а в сіля к і «із м и » страшні своєю космо­
політичною природою », письменниця ви кликала оп лес­
ки присутніх словами: «Д е б не з ’ явився такий поет, як
М и кола Вінграновський, ним гордилися б. І ми повинні
ним гордитись». Слово було надано також М . Сому, кот­
рий намагався «розібратися» зі словом «абстракціонізм »,
а знайшов його прояви у творах старших письменників,
ін ш і м огли висловитися в репліках із місць.
Д искусія у пресі тривала й увесь наступний рік.
А. М а л и ш к о у статті «Л ю б л ю нашу м олоду літер атур у»
538 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
(ж . «Д н іп р о », 1963, № 3) наголосив, що він не бачить
відмінності м іж своїм та молодим поколінням и, о с к іл ь ­
ки «ми... одне поколін ня, одна армія радянської ід еоло­
г і ї » , а сама дискусія про «вигаданий антагонізм поко­
л ін ь » була роздмухана штучно. П риналеж ність до одно­
го поколін ня письменник пояснює спільним творчим
духом , спільною роботою й устрем лінням у майбутнє, а
загальний тон його міркувань щ онайкращ е передають
такі рядки:
Молоде і талановите треба любовно доглядати і підтри­
мувати, очищаючи від різних завихрень, формалістич­
ного дивацтва і модерністських впливів (до яких автор,
очевидно, відносить і названих ним вище Б ьолля й
Ремарка, ♦ західномодерністські» думки яких, на його
переконання, можуть зіпсувати їхн і смаки - Л. Т.), од­
ночасно оберігаючи їх від різних і несправедливих на­
падок, від огульного охаювання.
Вступив у п уб ліч н у розмову й В. Корот ич, який стат­
тею «К у р с на п о ш ук » (ж . «Д н іп р о », 1963, № 3) в ід гук­
нувся на зустріч у М оскві керівників партії й уряду з д і­
ячами літератури і мистецтва, аби «щ е й щ е раз відчути
своє місце в літературном у процесі, визначити й глибш е
усвідомити величезне призначення своєї роботи ». Н а
цьому т л і проступає його переконання, щ о протиставили
«б а тьк ів » і «д іт е й » не П. Тичина, О. Гончар, М. Бажан
чи А . М алиш ко, а «посередні, а то й бездарні письмен­
н и к и », як і є в у сіх п околін нях. На д ум ку В. Коротича,
не варто навіть доводити «н ерозсудливість тверджень
про антагонізм поетів за їхн ім и віковими категорія м и »,
оск ільк и сама постановка питання про «боротьбу дітей
проти батьків» є чимось неприродним і навіть прин изли­
вим д ля наш ого мистецтва.
Власне, сформульована ним позиція віддзеркалила
основні «п у н к т и » тодіш ньої дискусії, яка насправді ого­
л и л а значно ш ирш у - наскрізну проблем у, проблем у х у ­
дож нього рівня самої літератури, увиразнивш и суттєвий
розрив м іж горизонтом очікування читача й «п р од ук ­
том » худож ньої свідомості письменників-попередників,
сформованих у «л о н і» методу соцреалізму.
Автор виступає за засвоєння традицій попередни­
ків - але засвоєння творче, підводячи своє переконання
Українські шістдесятники 539
під риторичне запитання: «К о го б задовольнила сп ілка
епігонів [...]? ». А к ту а лізу ю ч и девіз М. Р и льськ ого «8еш -
рег І іг о » —як естафету - від найстарш их до наймолод­
ш их митців, автор наголош ує на потребі сп ільн ої бороть­
би проти «літер атур и пересічної, с ір о ї». А том у йом у ви­
дається дещ о завузькою розмова, в як ій ідеться про
одного-двох-трьох літераторів, оск ільк и справа набагато
ширша; це проблема збереження «тенден ц ії ш укання,
поза якою література н ем и сли м а». А дж е, по правді, йде
«одвічна боротьба м іж гарним та поганим. М іж дуж им
та відж илим . І це - мудре протистояння. Воно - суть на­
шого ж и тт я ».
У цьому ж ч и слі часопису «Д н іп р о » читаємо й прин­
ципово короткий виступ М . Вінграновського «М ій по­
етичний п л а н », вже в самій назві якого закладено певну
іронію щодо «п ла н ув а н н я» на вимогу ід еологіч н и х орга­
нів сти хії поетичної творчості. Проте і в цих к іл ь к о х
абзацах автор ріш уче й емоційно висловив своє непри­
йняття позиції тих, я к і, очевидно, в си лу «інертності
своїх естетичних кр итеріїв» усе нове й прогресивне у л і ­
тературі й мистецтві часом «о гу л ь н о оціню ю ть як явища
ф ормалістичні, а то й абстракціоністичні». І при цьому
заявив, щ о естетичні й політи чні ідеали народу і, зреш ­
тою, всього прогресивного людства, є справою його ж и т­
тя в мистецтві. Н ац іленість на пош ук власного «п оч ер­
к у » поет засвідчив ріш учою констатацією: « Я шукаю.
Я ш укаю нових, свіж их образотворчих засобів. [...] Я
й д алі ш укатим у, бо т ільк и у пош уках реалістичних
можна створити щ ось зн а ч ущ е».
В еликий резонанс викликав у сусп ільн ій свідомості
виступ І. Д зю б и на вечорі, присвяченому 30-літтю з дня
народження В. Симоненка в Б удинку літераторів 16 січ ­
ня 1965 р. (опублікований тільк и 1995 р. в № 1 ж. «С у ­
ч а сн ість»). Критик репрезентував постать В. Симоненка
не як поодиноке, ізольоване явищ е, а у зв’ я зк у з усією
молодою українською поезією, оскільки тільк и в контек­
сті ц ілого процесу, на його переконання, вона повністю
зрозум іла і дає величезний матеріал д ля характеристики
самого цього процесу. І. Дзюба вирізняє у цьому контек­
сті такі складові, як, по-перше, ш л я х поета «в ід плит-
ки х сентенцій до ф ілософ сько-політичного д ум а н н я», до
540 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
поезії «я к арени самостійного д ум а н н я», по-друге, неми­
лосердну самокритичність поета, продиктовану сповіду­
ванням високих ідеалів і критеріїв, щ о сформувала його
як «поета національної ід е ї», і, по-третє, моральний
урок поета, урок громадянської етики. Критик, по суті,
розгортає програму наснаж еност і національною ідеєю
цілого покоління, яка є актуальною й дорівнює ід еї «про
повноту суверенного державного і культурн ого існуван­
ня української соціалістичної н а ц ії», але не має заступа­
ти інтерес до інш и х проблем лю дського духу, а вести до
найпотаємніш их глибин інш их соціальн их і духовних
проблем.
В. Симоненкові, який став символом покоління, при­
святив свою статтю «Щ е не повернувся з плавання...»
(« Л іт . У к р а їн а », 1966, 4 л ю т.) Б. О лій ни к. Розгортаючи
свої міркування довкола теми ускладненості, асоціатив­
ності сучасної поезії, яка стала органічною д ля І. Драча
чи М. Вінграновського, але «н а бу ла пош есті моди, котру
обліп и ли еп іго н и », автор на прикладі збірок «Т и ш а і
гр ім » та «Зем не тя ж ін н я » показує: саме в такій атмос­
фері Симоненкова творчість довела, щ о «п р о с т о т а - ц е
зовсім не сп рощ еність», і що залиш аю чись пр и хи льн и ­
ком традиційного вірша, можна «б у ти новатором на рів­
ні запитів ч а су ».
П омітне місце в обговоренні творчості м олодих ав­
торів займає цікава неординарністю судж ень стаття
В. Стуса «Н а й будем щ ирі...» (ж . «Д н іп р о », 1965, № 2).
А втор намагається, залучивш и доробок ш ирокого кола
сучасних йому поетів, вмотивувати зміни в поетичному
м исленні м олодих потребами читача, який вирізняється
культурою , різнобічними інтересами й знаннями. А са­
ме «гл и б о к о ї ін телектуальн ої означеності» багатьом по­
етам, на його дум ку, й бракує. Тим-то критикові «н е па­
сує роль старателя, що, блукаю чи поетичними пусте­
лям и , вимиває к ільк а піщ инок, я к і тільк и на колір
здаються щ ирим зо ло то м ». Сам же В. Стус ш укає в тво­
рах представників «н ової х в и л і» розум ної рівноваги м іж
інтелектуальністю й образністю (зокрем а т. зв. поетич­
ною умовністю ); обстоюючи «син тезну властивість по­
е з ії», вважає, щ о чимало тут залеж и ть від контексту,
« л ін ії внутріш нього розвитку поетичної д у м к и », вміння
Українські шістдесятники 541
убезпечити себе від неорганічності. Новому естетичному
освоєнню дійсності, за В. Стусом, заважає задавнена
традиція романтизму, яка є найвпливовішою в наш ій
літературі і ще й досі диктує свою естетику, що по­
лягає у тяж ін н і до героїки, ф ормальної надмірності,
прагненні до гіпертрофованої поетичної умовності, яка
часто м еж ує з фальшивістю. Т іл ь к и зваживши на ці
складові інтерпретації худож нього твору, збагатившись
кращим досвідом літератур світу, можна, на дум ку
автора, «п и льн іш е роздивитися і власну національну
ш к о л у ». Н аголос В. Стуса на власній «н ац іональній
ш к о л і», по суті, й ставив українську літер атур у на
рівень літератур світових.
А М акаров у статті «П оет шукає сучасність» (ж . «Д н іп ­
р о », 1966, № 3) намагається оцінити творчі пош у­
ки І. Драча як автора збірки «П ротуберанці серця»
з «в и соти » три-чотирирічних дискусій довкола природи
його новаторства. «Гостро-сучасний і водночас яскраво
національн ий » поет імпонує критикові своїм умінням
досвід зовніш ній синтезувати з досвідом внутріш нім,
а чуттєве сприйняття світу поєднувати з категорія­
ми сучасної філософії. В центрі уваги А . Макарова -
проблема естетичного освоєння поетом нових реалій
сучасності з усіма його плю сами й мінусами - від уміння
активно інтерпретувати сучасність у її соціальних про­
тиріччях, розкривати нові, ше не освоєні літературою
конф лікти - до нездоланних труднощ ів при утворенні
науково-поетичних асоціацій. Н а полем ічно сф ормульо­
ване автором запитання: «Ч и зум ів поет зли ти воєдино
новаторські тенденції з народними традиціям и?» зна­
ходимо досить переконливу, потверджену аналізом, від­
повідь: поет, чиї кращ і вірш і синтетичні за своєю
худож ньою структурою, переконливо продемонстрував
«синтетичну си лу свого т а ла н ту», примиривши м инуле
й теперіш нє, народний і науково-філософський струмені
своєї творчості.
«Гад к и над першим уж и н к ом » Г. А врахова (« Л іт .
У к р а їн а », 1966, 11 бер.), не претендуючи на статус ре­
цензії, полем ічн ої одповіді чи статті з претензією на
абсолю тну істину, ні тим паче заклю чного слова в п оле­
м іц і, певною мірою все ж підсумовують всі ті дискусійні
542 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
проблеми, щ о стояли на «п орядк у денном у» обговорен­
ня. А втор звертає увагу на те, щ о процеси, я к і відбуваю­
ться в літературном у ж итті, характеризую ться не роз’ ­
єднанням, а тяж ін ням до єдності, згуртованості; за
наявності стильового й тематичного розмаїття спостері­
гається в основному прагнення до оновлення, взаємозба­
гачення, піднесення літературної творчості, а молодь
при цьому вивіряє свій голос на старш их. У цьому кон­
тексті яскраво вираженим є, на дум ку критика, пра­
гнення говорити від ім ені ц ілком конкретного, а не аб­
страктного, безликого літературного героя, чим певною
мірою й пояснюється деяка декларативність у поезії.
Панораму 60-х рр., зокрема другої їх половини, важ ­
ко уявити без критичного погляд у І . Д зю б и , який досить
продуктивно реалізовував своє право на об’ єктивність.
Так, у статті «Х л ю п н и нам, море, свіж і л а в и », напи­
саній спеціально д ля україномовного читача П о льщ і
(«У к р а їн с ь к и й кален да р », Варшава, 1966), у своєму
прагненні хоч якою сь мірою показати «розм ах і харак­
тер піднесення наш ої п о е з ії», автор вводить у контекст
українського шістдесятництва й «найм олодш е п о к олін ­
н я », яке прийш ло вслід за «новою генерацією », назива­
ючи імена Г. Кириченка, Б. Нечерди, Б. Мамайсура,
В. П ідпалого, І. Ж и лен к о. До них ж е долучає й пізніш е
поетичне поповнення, репрезентоване іменами І. Калин-
ця, М. Холодного, Р . Лубківського, П . Мовчана, Л . Скир-
ди, С. Йовенко та інш их, і ще «н а й св іж іш и х » - В. Го-
лобородька, Г. Тименка, творчості кож ного даючи при
цьом у коротку в лучн у характеристику. Власне, автор
пропонує градацію літературного п околін ня ш істдесят­
ників, яке не обм еж ується у нього к ільк ом а іменами,
окреслює більш ш ирокі параметри цього явищ а, вказу­
ючи, по суті, на його резонансність (цю свою «в ід ­
кр и тість» у тлум аченні українського шістдесятництва
І. Дзюба потвердить й пізніш ими своїми п ублікаціям и ,
поступово увиразнюючи свій конструктивний погляд).
В українській поезії, яка доти активно худож ньо
освоювала тему села, з приходом «с в іж и х с и л », за
І. Дзюбою, більш е м ісця відвойовує собі «духовн ий світ,
характер уявлен ь і спосіб мислення, образно-асоціатив­
ний лад „міської*4 м олодої лю дини, „м іс ьк е“ ж и т т я ». Са-
Українські шістдесятники 543
ме це й «п рац ю є» на забезпечення «ідей ного повнокро­
в’я, духовно-психічної повноти» поезії, а відтак і розш и­
рює реальні меж і її «в л а д и » над читачем. І. Дзюба
звертає увагу на те, що м олода поезія розвивається під
знаком «гл о б а л із м у » (чи «с обор н ості»), оск ільк и м олоді
неофіти намагаються бути речниками українського ж ит­
тя взагалі, а не окремих його «п ар аф ій».
Певною мірою підсумовувала (на всесоюзному рів­
н і) дискусійні моменти кільк ар іч н и х обговорень стаття
В. Д он чи к а «Ф р он т д ослід ж ен ь» (ж . «Д р уж ба народов»,
1969, № 1). Починаю чи «в ід п о ч атк у», а саме - від твор­
чого дебюту прозаїків, автор розмірковує про його вплив
на весь літературний процес та на долю самого письмен­
ника, особистість якого, на переконання автора, потре­
бує серйозного до себе ставлення та поваги, здатності
критика його найперше зрозуміти, а вже затим - суди­
ти. О скільки ґрунтовних і вдумливих критичних статей
авторів старшого й середнього віку так і не з ’ явилося,
м олоді м усять бути самі д ля себе і суддею, і вчи­
телем - із неминучою при цьому однобокістю оцінок і
критеріїв. Тим-то як ісь важ ливі явищ а літпроцесу опи­
няються поза «о б л ік о м ». А втор висловлю є дум ку, що
роль письменників-шістдесятників полягає у пожвавлен­
ні психоаналітичних тенденцій в наш ій прозі, зміцненні
в ній позицій психологізму, збагаченні лексичного багат­
ства української мови, увиразненні національної само­
бутності української літератури, а також у самому п ід ­
ході літературної критики до творчої індивідуальності.
Саме творчі пош уки Є. Гуц ала, В. Дрозда, Вал. Ш ев ч у­
ка, забезпечуючи еволю ційний розвиток прозових ж ан­
рів, засвідчили, щ о їх н і дебюти були невипадковими.
Даючи портретні і жанрово-стильові характеристики
цим прозаїкам, критик зазначає, щ о силою свого психо­
логіч н ого впливу на читача сама їх н я проза побиває ті
закиди, я к і звучали на їхн ю адресу, а нерідко й сама
виховує свого читача. Проте критика, на дум ку В. Д он­
чика, не зум іла увиразнити уявлення про їх н і худ ож ­
ньо-стильові пош уки, тим-то він сам намагається за­
повнити цю прогалину вже з «в и соти » майже десятиріч­
ного доробку цих м олодих авторів.
544 Л . Тарпашинська. Українське шістдесятництво
Прикметно, щ о проза м олодих прозаїків дає підстави
авторові говорити про народність, національний харак­
тер у літературі, худож нє вираження національно-са­
мобутнього світосприймання, поглиблен ня історизму,
посилену увагу до національної виразності рідної літер а ­
тури - те, щ о було актуальним д ля тодіш нього україн сь­
кого суспільства.
Ц іл и й масив літературно-критичних п ублік ац ій сто­
сувався розвитку м олодої прози, зокрема новелістики,
яка на початку 60-х рр. домінувала з-поміж у сіх інш их
жанрів. Так, уж е стаття Є. Сверстюка 1962-го «П р о б л е ­
ми м олодої пр ози» (ж . «З м ін а », 1962, № 12) м істила роз­
важливий аналіз психологічної складової новонародже­
ної прози, зокрема Є. Гуцала, В. Дрозда й Вал. Ш евчука,
в основі якого - високі вимоги до використання худ ож ­
ньо-образної системи ж анру, адже, на переконання авто­
ра, нариси-романи не поруш ую ть гли боки х проблем, а
пропонують їх підробку, «...суперечка триває: розви­
ток - це боротьба протилежностей... П о ле цієї бороть­
би —творчість» —цю дум ку Є. Сверстюка потвердили й
інш і дискутанти. П одібні проблеми поруш увались і на
сторінках всесоюзної періодики: слово було надано Гр. Т ю ­
т ю ннику («В е л и к і проблеми м алого жанру. Українське
оповідання сьо год н і», «Л и т . га зета», 1968, № 16) та
Є. Гуцалу («Н о в і імена на карті прози. Замітки про м о­
лод и х україн ських оповідачів», ж. «Д р уж ба народов»,
1968, № 2). Так, останній звертає увагу на те, щ о досі за­
мало уваги п р и д ілялося оповіданню, в «центрі якого не
ефектна ситуація, а живий характер», і переконує по­
збутися недовіри до оповідання безсюжетного. Н а голо­
ш уючи на тому, щ о оповідання як жанр переживає небу­
вале піднесення, Є. Г уц ало зазначає: «...якщ о зараз ми
маємо прихильни ків суворого реалістичного письма й
письма романтичного, то в цьому стильовом у розмаїтті
не слабість, а сильний бік наш ої прози» і звертає увагу
на те, щ о кожен із названих ним україн ських новелістів
не тільк и має своє власне обличчя, прагне виразити не
тільк и себе, а й, передусім, виразити свій час.
«Очевидно, к о ли висловлена хоч одна діалектична
думка, то можна вважати, щ о дискусія справді почала­
с я » - такими міркуваннями розпочинає М . М алиновсь-
Украінські шістдесятники 545
ка 1 свою статтю «Р е а л із м у наступ і» (« Л іт . У к р а їн а »,
1969, 7 січ .), оскільки , на її переконання, дискусія - це
необхідність «драматичного» зіткнення різних поглядів.
Саме на цій підставі опонує вона критикам, як і репрезен­
тують той напрямок полем іки, що обстоює необхідність
поглиблен ня реалізм у в прозі. Йдеться, зокрема, про
статті А . Янченка «Д ва „п ід хо д и " до д ій сн ості», А . Х о ­
рунж ого «Н айскладн іш а реальність - лю д и н а» та В. До-
бровольського «З а найвимогливіш ими критеріям и» та
ін. Авторка, зокрема, іронізує з того пафосу, з яким
А . Х орунж и й «ви водить» причетність м олодих прозаїків
до естетичної основи західноєвропейських «антирома-
н ів »: «Н ев ж е Григір Тю тю нник, Євген Гуц ало, Григорій
К о лісн и к творять в антиж анрі антиром ану?». Спросту­
вавши це фактом їхн ьої «старом одн ості», що легк о дово­
диться «реальн істю ж иттєвих конф ліктів, зокрема пово­
єнного с е л а », М. М алиновська не відкидає окрем их не­
д оліків, щ о зводяться до нерозуміння «д іалекти ч н ої
єдності суперечностей»; проте, «ч уж ор ідн и х ф орм» у л і ­
тературу вони не несуть, бо, зрештою, «ви ход ять з того
ж р е а л із м у », продовжуючи кращ і класичні традиції
української прози. «Н е все те ф ормалізм, щ о ш укання,
також не все те екзистенціалізм , що про см ерть» - резо­
нно іронізує М. М алиновська, актуалізую чи фактично
проблем у смислового наповнення понять, що ними ж он­
глю є критика. На її дум ку, реалізм (я к органічне про­
довження реалістичних традицій) - не ангел-охоронець
сірятини, а ж иття вище за метод як худож ній еквіва­
лен т ж иття суспільства. Інш а річ, із позицій якого ідеа­
л у зображувати цю дійсність. Саме проблема ідеалу, на
переконання авторки, - чи не найчільніш а ідеологічна
та естетична проблема часу. М. М алиновська обстоює
синтез нового зм істу й нової форми, вважаючи, що
ш укання у формі теж м ож уть сприяти більш повному
розкриттю дійсності. Тим-то, заперечуючи патетичний
романтизм, дає право на ж иття умовним формам, якщ о
вони «працю ю ть» на концепцію твору.
1 На той час уже авторка цікавих полемічних книжок «Синтез
важкої води. Новела одного рок у» (К .: Радянський письменник, 1967)
та «Лю бов до життя. Нотатки критика» (К .: Вид-во художньої
літератури «Д н іп р о», 1968).
1/2 18 10-125
546 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Л ітературн і новації в У к р а їн і та дискусії 60-х рр.
довкола них ви клик али великий резонанс і на ем іграції.
Так, Б. К равців у статті «Н ародж ення нового (П ро м о­
дерну поезію й прозу в У к р а їн і)», вм іщ еній у перш ому
ч и сл і збірника «С лово. Л ітература. Мистецтво. К р и ти ­
ка. М емуари. Д ок ум ен ти » (Н ью -Й орк, Об’ єднання укр а­
їнськи х письменників в Е к зи лі, 1962), подає літературні
портрети найгучніш их літературних неофітів в контек­
сті літературної ситуац ії У к раїни та в загальном у сою з­
ному літературном у просторі.
Ц ю загальну панораму літературного ж иття допов­
нює О. Зінкевич у статті «М олод а проза в У к р а їн і
(П оети -«ш ести десятн и ки », їх н і проблеми і старше по­
к о л ін н я )» (ж . «С м о ло ск и п », 1962, бер.- кв іт.), досить
конкретний у своїх висловлю ваннях. Вводячи свої м ір ­
кування в ідеологічн ий контекст, автор, зокрема, від­
разу недвозначно заявляє, щ о нова генерація «к аж е
відважне слово партійним політрукам і цензорам », а я р ­
ли к и , як і навіш ують на м олодих, дорівнюють модерно­
м у означенню «укр аїн ськ ого бурж уазного нац іоналіз­
м у ». У к оло письменників нової генерації автор вводить,
окрім тих, чиї імена вже ви кликали таке збурення, й
імена Т. К олом ієц ь, М . К лим енка, М . Сома, Н. Приходь-
ко, В. Бондаря, В. Л уч у к а , Ю. Петренка, О. Стриженю-
ка та «небагатьох ін ш и х », як і щ е «н е зум іли вирватися
з пересічн ости ». Найяскравіш ою з-пом іж них постаттю
вважає Л . Костенко, в якій дехто в У к р а їн і вбачає «н ову
Л есю У к р а їн к у », а на ем іграції - «О л ен у Т е л іг у ». О. З ін ­
кевич не уникає всесоюзного контексту, оск ільк и наго­
лош ує на тому, щ о ш істдесятники прийш ли в літературу
за складних обставин —розвінчання к у л ь т у особи С та лі­
на й повернення замовчуваних доти імен, а їх н ій бунт є
бунтом «п роти м инулого і проти неясного і загадкового
сучасн ого».
Особливою ґрунтовністю вирізняється розділ «Ш е с т и ­
десятники» у кн иж ц і І. К ош елівця «С учасна література
в У Р С Р » (М ю нхен: П р олог, 1964), ім ’ я якого по праву
пов’ язується з актуалізацією творчості та «обороною »
ц ієї літературної генерації. Н айм олодш ом у, четверто­
му - за власного класиф ікацією автора - поколінню , як о­
м у дали назву «ш естидесятн ик и», був підготовлений
Українські шістдесятники 547
ґрунт, на переконання дослідника, кільк ом а роками де-
сталінізац ії, а тому сама проблема літературної м олоді
«виходить за меж і самої тільк и літератури, виростаючи
з загального духовного к л ім а т у ». Б ільш е того, автор роз­
суває м еж і цього явища, пов’ язую чи його з певними
процесами заперечення м инулого способу ж иття на За­
ході. Однак радянська людина, за І. Кош елівцем , має
свої особливі причини д ля «к о н ф л ік т у » з батьками, які
ж и ли й творили в часи Сталіна, і його причину д ослід ­
ник бачить не в політи чній , а в суто п си хологічн ій п л о ­
щ ині, бо старші відчувають потребу «щ ось виправдати в
том у м и н у л о м у », тому й ставлення їхн є до того м и н уло­
го є іншим, ніж у м олодих. О скільки старшим було не
під си лу «впоратися з важким вантажем м и н у л о го », м у­
сила з ’ явитися молода генерація, ч ільн и м представни­
кам як ої автоо дає розлогі характеристики.
Вступивш и у п олем ік у з критиками Радянської У к р а ­
їни, І. К ош елівець, по суті, деполітизує поезію ш іст­
десятників, зокрема Л . Костенко, І. Драча. Він зазначає:
Прикладати до поезії Драча суто політичні мірки, як це
роблять радянські критики, вишукуючи, що в нього від­
повідає «л ін ії» й що відхиляється від неї, - значить ков­
зати по поверхні, не розуміючи суті.
Ч ітк о спостерігш и атмосферу моменту як «к о н ’ ю нк­
туру нової р еста лін іза ц ії», він діагностує це як спробу
«літературного п р и м іти в у», скориставшись сприятливи­
ми обставинами, «вбити справжній т а л а н т » - щ о б «з а ­
безпечити собі й д алі провідне місце в літер а т у р і».
II. ...А методи?
Прикметно, що з дискусії в українській періодиці
про творчість письменників-ш істдесятників вилонила-
ся, по суті, окрема дискусія, я к у можна умовно означи­
ти як «кри тика к р и ти к и », —про ті методи критичного
аналізу, до як их звертаються автори п ублік ац ій , оціню ­
ючи творчість письменників. Її ефективність та перспек­
тивність певною мірою можна було оцінити вже за к іл ь ­
ка років, про що й написав згодом М. Ільни цьки й:
548 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Творчі дискусії є однією з найприкметніших ознак
сучасної критики. В дискусіях та суперечках, як рід­
ко в чому, виявляються і спільність, і розбіжність ду­
мок, уподобань. Дискусії допомагають і читачеві, і кри­
тикові скласти правдиві висновки, вивірити свої смаки
(М . Ільницький «Від спостережень - до узагальнень»,
«Л іт . У країн а», 1965, 3 серп.).
П ош товх обговоренню питань, пов’ язаних із проблем ­
ним полем української критики, дала, власне, стаття
Й . Кисельова «О рієнтація на п ан егір и к », опублікована в
«Л ітер атур н ій га зеті» (1961, 4 квіт.). Ц е була реакція
критика на статтю «П р о талановите —талан овито», як у
перед тим, 21 березня, вмістила ця ж газета. Свій контр­
аргумент —писати треба й про бездарне, але також та­
лановито - Й . Кисельов висновує на засадах принципо­
вості, згідно з яким и критика «повинна серйозно дбати
про етичне та естетичне начало літер а т у р и », і пере­
водить проблем у у площ и ну худож ньої майстерності
взагалі. А це м ож ливо за умови, к о ли її саму пере­
стануть вважати обслуговую чим арсеналом, чимось дру­
горядним, допоміж ним. «Д а льтон ізм щодо к р и ти к и »,
зневажливе до неї ставлення призводять до того, що
критики переходять у прозу або ж «ш укаю ть спокою
в архівній т и ш і». З цього випливає й увесь комплекс
поруш ених автором питань: професійна алілуй щ и н а,
кон’ ю нктурщ ина, псевдонауковість, невимогливість при
вступі до С пілки письменників України.
А н а лізую чи пом ітні праці, в як их критика звертаєть­
ся до естетичної складової творчості, Й. Кисельов, зо­
крема, зауважує:
Тверезі погляди, одвертість оцінки зустрічаємо і в кри­
тичних виступах І. Світличного, якому також близький
пафос пізнання і пояснення мистецьких сторін худож ­
нього твору. Статті І. Світличного про поезію моло­
дих - щирі і пристрасні, багаті на гострі і слуш ні заува­
ження.
Власне, саме з ц ієї статті бере початок і розмова про
«к р и ти к у всередині крити ки » —про п уб ліч н і виступи
тих, кого було названо ш істдесятниками й чия творчість
привертала особливу увагу, оск ільк и часто дисонувала з
позицією старш их представників критичного цеху. Н а­
Украінські шістдесятники 549
далі, зі зміною сусп ільн ої погоди, ця розмова також
набирає ознак дискусії, в якій, за умови приморозків,
виявляються ознаки подальш ої вульгарної соціологізації
літературно-худож ньої критики.
О собливу п олем ік у ви клик ала тоді стаття В. Стуса
«Н а й будем щ и р і!..», на я к у в ідгукн ули ся І. Зуб («О б р ії
к р и ти к а », «Л іт . У к р а їн а », 1965, 29 черв.), М . Логви-
ненко («Т р а д и ц ія і ер у д и ц ія », «Л іт . У к р а їн а », 1965,
20 л и п .), М. Ільни цьки й («В ід спостережень —до узага­
л ь н е н ь », «Л іт . У к р а їн а », 1965, 3 серп.) —останній, роз­
ставляю чи крапки над « і » у закидах своїх попередників,
зазначає, щ о В. Стус розширює рамки, « у я к і вкладала­
ся межа естети чного», так само до його переваг відно­
сить розгляд різних аспектів інтелектуальності поезії,
міркування щодо синтезування у ній ліри чного, епічно­
го й драматичного елементів тощо.
Ш ирокий резонанс м али у ті роки, зокрема, критичні
виступи М. М алиновської (пізніш е узагальнені в літер а­
турно-критичних книж ках «Синтез важ кої води. Новела
одного р о к у » та «Л ю б ов до ж иття. Н отатки крити­
к а » ) - р і д к о в якій статті не згадувалося її ім ’ я. Н а ви­
к ли к М . М алиновської «П оете, захищ айся!» поет «в ід ­
ступив, не вступаючи в гер ц ь», а сама М. М алиновська
здобула собі ім ’ я принципового й оригінального крити­
ка, не втративши свого «ор и гін альн ого сти лю » і в а н а лі­
тичних статтях, писав М. Ільн и ц ьки й («В ід спостере­
ж е н ь —до у за га льн е н ь »). Н а цій підставі М. Ільни цьки й
робить висновок, щ о в критиці бажаний і мож ливий
«ор и гін альн и й с т и л ь », оск ільк и критика тяж іє не лиш е
до науки (я к частина літературознавства), а й до мистец­
тва —як один із його жанрів (щоправда, на переконання
автора, у літературознавстві в складній ієр ар хії «в ід спо­
стережень до у за га льн ен ь », груп та підгруп місця за
критикою ще не визначили).
П роблем а майстерності, зокрема майстерності літер а­
турних критиків, щ о оприявили свої матеріали поперед­
нього року на сторінках ж урн алу «Ж о в т ен ь » (п із н і­
ш е - «Д з в ін ») також у п олі зору В. Іва н и сен к а , автора
статті «М айстерність а н а л із у », опублікованій 28 березня
1961 р. також у «Л ітер атур н ій га зе т і». У центрі ува­
ги опинилися п у б лік а ц ії І. Б ацули « І . Ф ранко про
1/2+18 10-125
550 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
специф іку літературної крити ки » та М . Равлю ка «С оц іа ­
лісти чни й реалізм і літературна к р и ти ка». Автор газет­
ної статті закидає своїм колегам невисокий рівень «ід е й ­
но-худож нього а н алізу творів» у статтях і рецензіях,
відсутність чіткої позиції, визначеності естетичних кри­
теріїв та наступального пафосу. Зазначивши, що в ж у р ­
налі «Ж о в т ен ь» встановився тип «так званої описової
статті й р е ц ен зії», що є результатом ш тучного розподілу
творів на «склад ові части ни », В. Іванисенко д іли ться
своїми спостереженнями: більш ість авторів «п ід м ін ю ­
ють поняття худ ож н іх ідей загальнополітичним и й фі­
лософськими ідеям и, а поняття худож нього зм істу —
предметом зображ ен ня», ігнорую чи худож нє втілення
теми. Саме таку позицію відносить він до «зали ш к ів ву-
льгарн о-соц іологічни х прий ом ів», що існували в крити­
ці до недавнього часу, наголош ую чи при цьому, що на­
ша критика успіш но відстоює і стверджує метод соціаліс­
тичного р еалізм у в літературі, сама не «кори стую чись»
цим методом. В. Іванисенко виступає проти позиції
М . Равлю ка, а запропонований ним «зразок бездумного
схоластичного підходу до ріш ення серйозних пи тань»,
що вилився у тезу, згідно з якою «методом нашої крити­
ки є соціалістичний р е а л із м », спростовує доведенням
розмежування характеру наукового й худож нього мето­
ду. Вітаючи літературознавців та критиків, я к і тяж ію ть
до т. зв. ф ілологічн ого аналізу, автор при цьому застері­
гає проти «м узей н о сті» у цьому ж анрі, стандартності
критичного м ислення й випадковості оцінок.
Над проблемами поточної критики продовжує м ір к у­
вати Л . К оваленко у статті «К р и ти к - к устар ?», о п у б лі­
кованій у цій ж е газеті 16 травня того ж року. Однак він
заакцентовується не стільк и на ф ілологіч н и х премудро-
щ ах та естетичних критеріях цього процесу, ск ільк и на
самій організації праці, вважаючи її невпорядкованість
одним із «го ло в н и х га л ь м » як ідейної озброєності, так і
професійної кваліфікованості. Йдеться, власне, про ви­
вчення критиками самого ж иття: автор виступає проти
«кабінетного ст и л ю » літературної критики, коли на
«студію вання дійсності» у її представників залиш аю ть­
ся ніч та час профвідпустки, оск ільк и кож ен із них має
свою безпосередню роботу (залеж н ий від неї), й озвучує
Українські шістдесятники
дум ку про потребу професійних критиків, як и х ніхто не
вчить специфіці жанру.
Обстоюючи тезу, згідно з якою найвищий критерій
знання —саме ж иття, Л . Коваленко пропонує плановий
підхід до організації процесу: поліпш ити роботу аспіран­
тур» редакцій газет та ж урналів, проводити відповідні
семінари в С П У , а головне - змінити характер плануван­
ня літературознавчих дослідж ень у вузах і наукових
установах та критичних виступів, «р ізк о повернувши їх
обличчям до сучасності», а значить, практикувати твор­
чі відрядження майстрів «р ух ом о ї естетики» на заводи,
в колгоспи та на будови, річні огляди за жанрами тощо.
Такий соціологічний підхід до критики уж е на початку
60-х засвідчував поділ дискутантів на прихильни ків до­
мінування естетичних засад у літературно-критичній д і­
яльн ості та апологетів т. зв. «правди ж и т т я », ця тенден­
ція гостро виявилася пізніш е, коли літературний процес
в У к р а їн і було загнано в рамки панівної ід еології.
Л . Коваленко зауваж ує:
Створилося «діалектичне» протиріччя: літературознав­
ча школа абсолютно необхідна для критика; а водночас
вона в багатьох відношеннях і якось шкодить йому, бо
орієнтує (в силу традицій) - і щодо об’ єктів досліджен­
ня, і щодо стильових розв’ язань, - на минуле, на «чис­
те» літературознавство, а не на активну участь у поточ­
ному літературному процесі.
А втор апелює до почуття відповідальності критика,
наголош ую чи при цьому, що, власне, учасники дискусії
не знають, яким ш ляхом удосконалювати стан критики
в Ук раїні, однак щ иро закликає до його пош уку.
Стаття І. С віт личного «П и сьм ен ни к і критик... А чи­
тач?» (1962; опубліковано 1990 р. в книж ці «Серце для
к у л ь і д ля р и м »), що є свого роду програмною д ля авто­
ра, начебто узагальню є його думки, «р озк и д а н і» по сто­
рінках попередніх публікацій з приводу того, якою насп­
равді має бути літературно-худож ня критика. Заперечу­
ючи її орієнтацію «голов н о на особу письм енника»,
автор виступає проти того, щ о з «певної групи письмен­
н и ків » створено, як він висловлю ється, «своєрідну касту
недоторканих», вбачаючи причину такої ситуації не т і­
л ьк и в амбітності й неадекватності самооцінки поетів і
552 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
прозаїків, а й у перестраховуванні й небажанні псувати
стосунки самими працівниками видавництв, редакцій
часописів. Д уж е слуш но й, мабуть, першим вказував він
і на проблем у спекулю вання авторитетами, щ о не робить
честі ж одній літер атур і. Про ті задавнені й непроми-
н альні «б о льо в і точк и » літературно-критичної ситуації
І. С вітличний завжди писав прямо, чесно й відкрито,
як-от щ е в одній із перш их своїх статей - «Своєрідні
взаємофактори, або В исхідний кінець фантазії М. Рав-
л ю к а » (ж . «П р а п о р », 1959, № 5), що, звичайно, не до­
давало йому прихильників. Однак цій л ін ії поведінки
він залиш ався вірним протягом усього свого ж иття.
Власне, до дискурсу «к ри ти ки крити ки » належ ить і
стаття Л . Д м ит ерка «З новою назвою - до нових ви сот»,
опублікована 16 лю того 1962 р. у тій ж е газеті, яка щ ой ­
но з ініціативи і зуси лля м и редактора П . Загребельного
зм ін ила назву на «Л ітер атур н а У к р а їн а », - звідси й «з а ­
к ли ч н а » назва самої статті. Однак пафос ї ї не стільк и
ствердж увальний, ск ільк и заперечу вальний: адже тона­
льн ість її, різка, роздратована, повчальна, спрямована
проти критиків-ш істдесятників, п у б лік а ц ії як их уж е
привернули увагу читачів свіж им, неупередженим, не-
заідеологізованим поглядом на літературний процес.
Тим-то їх н ій поворот до естетичних критеріїв твору ви­
кликав непримиренне неприйняття ревнителів ід еоло­
гічного вектора у критиці. П ік лую чи сь про виховання
м олоді в літературі як «важ ли вій д іля н ц і ідеологічного
ф рон ту», автор закликає до відповідальності газети у
контексті критики к іл ьк о х статей м олодих неофітів.
Так, Л . Дмитерко висловлю є позбавлені доказової
аргум ентації закиди до статті І. Дзюби «П равда ж иття і
манера худож ника: Н отатки про особливості творчого
стилю роману М. С тельм аха „Правда і кривда1*» (« Л і т .
газета», 1962, 5, 9 січ.). Змайстрована в дусі огульн ої
критики, у властивій авторові повчально-резонерській
манері, підкріплена бравурною марксистсько-ленінсь­
кою ф разеологією та відповідними «п рограм н им и » цита­
тами з творів Л ен ін а та партійних докум ентів, ця п у б л і­
кація «дає вказівки » редакції газети щодо ідеологічн ої
чистоти редакційної політики.
Українські шістдесятники 553
Звинувачення І. Дзюби в прихильності до об’ єктивіст­
ського, «ід еа л ь н о » емпіричного відображення дійсності
Є. Сверстюка («П с и х о л о гіз м наш ої п р ози », ж. «В іт ч и з ­
н а », 1962, № 1) в абстрактному «п с и х о л о гіз м і» пере­
ростає у звинувачення в нечіткості «теоретичних по­
зи ц ій » (це поширюється й на деяких інш и х, не назва­
них тут авторів ж. «В іт ч и з н и »): під цим кутом зору
оцінюю спроби м олодих критиків обстоювати в літер ату­
рі худож ньо-естетичні, а не ід еологіч н і критерії.
«Ід еологіч н а ін стр ук ц ія » написання літературно-кри­
тичних статей, публічн о запропонована Л . Дмитерком
як панацея від недоліків у цьому ж анрі, у категоричній
формі нагадує тим, хто наважився на власну незалеж ну
д ум ку щодо тих чи тих особливостей літературного про­
цесу, щ о література «б у л а , є і буде вірним помічником
партії у будівництві к о м у н ізм у », тим-то критикам не до­
зволено «гуд и ти величезні досягнення партії і н ароду».
П одібні випади зіграли свою з л у ро ль у тих зви­
нуваченнях, що б ули висунуті ш істдесятникам, зокрема
и І. Д зю бі та Є. Сверстюку на судових процесах у се­
редині 60 -х-7 0 -ті рр.
Розш ирене засідання ко м ісії критики С П У (1963), ма­
теріали якого було опубліковано на сторінках газети
«Л ітер атур н а У к р а їн а » (№ 19), своєю чергою, спровоку­
вало дискусійні розмови довкола проблем теорії літер а­
турної критики - цьом у теоретичному аспекту присвя­
тив свій виступ І . Дорош енко, поруш ивш и низку на­
сущ них проблем. Зокрема, він наголосив, щ о важливою
складовою теорії літературної критики є й теорія есте­
тичного аналізу, до чого треба підходити з вивченням
самої її історії. Б. Кот ляров постулював тезу: критична
або літературознавча стаття має будуватися за принци­
пом: ж иття, його проблеми, а вже потім твір (а не навпа­
ки). С. Ш аховськ ий у своїх м іркуваннях виходив із того,
щ о літературна критика - це мистецтво зі своїми теоре­
тичними законами.
Повертаючись до проблем, поруш ених Л . К овален­
ком, можемо сказати, щ о пош уки ш ля хів удосконален­
ня літературної критики не перестали бути актуальним и
й через к ільк а років, «...час розібратись, перевірити
ж иттям істинність [...] найоригінальніш их відкриттів на
554 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
ниві критики й літературознавства», — «зазвучав» голос
/. Зуба у статті «О бр ії кр ити ки » (« Л і т . У к р а їн а », 1965,
29 черв.), який, по суті, пропонує один із «р ец еп тів » по­
ліпш ен ня цієї справи. Розглядаю чи репрезентацію озна­
ченого ж анру на сторінках ж урналів «Д н іп р о », «В іт ­
ч и зн а », «Ж о в т е н ь », «П р а п ор » у січ н і-тр а в н і 1965 р.,
обстоюючи фактично д оцільність існування розмислової
критики, яка би значно вигравала порівняно зі стаття­
ми, де автори детерміновані сюжетом, конф ліктом чи об­
разами героїв, автор незрідка вступає у суперечку саме
із представниками такої критики, звинувачуючи її авто­
рів у «к р а й н ощ а х». Із задекларованої автором позиції
права захищ ати просту, «а л е не спрощену, не примітив­
ну за змістом: прозору, „легк у*1 за формою, але м уд ру»
критику. П ід «о б с т р іл » потрапляю ть статті Л . Сеника,
Л . Новиченка, М. М алиновської, В. Ромаш енка, зокрема
й ш істдесятників: «Н а й будем щ и р і!..» В. Стуса та
« У дивосвіті рідної х а ти » І. Дзюби та ін. Б езап еляц ій­
ний закли к «р озібрати ся» вилився в п олем ік у зі Стусом
щодо насиченості поезії поняттям «п о гли б лен о ї ін т елек ­
ту а л ьн о сті». У статті Л . Сеника « П р о л о г - не е п іл о г!..»
з редакційною приміткою «П орядком обговорення» ува­
гу автора привертає формулювання щодо теоретичного
переінакш ення полож ень естетики, яке інтерпретоване
як «п ро національну форму літератури і про її націо­
нальний зм іст» —замість «н ац іон альн ої за формою і
соціалістичною за зм істом ».
У підрозділі «П о е зія і „ш тука д ля ш т у к и "» І. Зуб ана­
л із у є статті С. Тельню ка, М. Ярош кевича і, вказуючи на
«сла бк ість кр и ти ки » у з ’ ясуванні «позитивного досвіду
п о е з ії», обстоює д ум ку щодо малоперспективності «ш т у ­
ки д ля ш ту к и ». При цьому й «позитивні програми» кри­
тиків уявляю ться йому «я к ш тучно, апріорно зведені
побудови, не зіперті на конкретний ґрунт фактів, літер а ­
турних яв и щ ».
Визнаючи, щ о критика — «н е поле од и н ак ів », а сук уп ­
ність колективних зуси ль, автор, проте, вирізняє ті пуб­
л ік а ц ії, в як их увиразнюються самостійні роздуми, по­
вніш е виявляється авторське « Я » . Однією з таких п у б лі­
кацій і є «П остій н ість зм ін ності» М. М алиновської
(ж . «В ітч и зн а », 1965, № 5), однак і тут автор знаходить
Українські шістдесятники 555
слабкі місця, ефектні протиставлення заради «красивої
ф орм и», закидаючи авторці, си льній « у своїх н е га ц ія х »,
її непевність « у виявленні справді поетичного, худ ож ­
нього, тобто в мистецтві а н а лізу ».
За визначенням І. Зуба, чи «н е найбільш заклопота­
ний визначенням позитивного досвіду м олодої п о езії»
І. Дзюба, який відійш ов від оглядів прози і
зараз охочіше вихоплює з великого літературного проце­
су ті чи ті осібні явища і неодмінно прямує до умовиво-
дів [...], що стосуються літератури в цілому, культури,
навіть духовних моментів у розвитку епох і всього лю д­
ства.
«Літературознавчо-ф ілософ ський трактат» І. Дзюби з
приводу перш их кроків у поезії В. Голобородька в и кли ­
кає в автора прикрість своїми нестримними, як він вва­
жає, розмірковуваннями про «дивосвіти рідної х а ти »,
щ о сягають обріїв світу довкола, самої епохи та «н еза хи ­
щ ен ості» лю дської особистості перед ци вілізацією , що
дає йому нібито підстави закидати м олодому критикові
вихід на вселюдський масштаб проблеми й неврахуван-
ня неоднаковості ідеалів « у наш ому поділеном у на соціа­
ль н і таоори св іт і».
Власне, проблема естетичного д ля І. Зуба «розбива­
ється» об слабкість соціального спрямування критики.
Тим-то він шукає ґрунту (підрозділ статті має назву «М іц ­
ність ґрунту і ш ирочінь горизонтів к р и т и к и ») в питан­
нях про ідейний зміст, «ід ей н і відкр иття», пов’ язуючи
ці питання з питаннями «ід ей н ої спрямованості літер а ­
ту р и », тоді як часто критик «й де від твору до твору на
самих тільк и естетичних або (щ е частіш е) ем оційних ім ­
пульсах, не завдаючи собі труду відповідати на головне,
животрепетне питання: чим значний з ідейного, як і ес­
тетичного погляд у твір, в яком у „стосун к у" він з дійсніс­
тю, з принципами партійності і народності». Таким ч и ­
ном, нібито обстоювана автором потреба в ін т елек туа ль­
ності й духовності критики зрештою цілеспрямовано
зводиться до «ід ей н ої повноти», «ідейно-теоретичної зр і­
л о с т і» критика, а відсутність цих рис у тих чи тих кри­
тиків, по суті, переростає у звинувачення в відсутності
активної громадянської позиції.
556 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Продовжена М . Ільницьким розмова в статті «В ід
спостережень - до уза га льн ен ь» ( « Л іт . У к р а їн а », 1965,
З серп.) спрямовує увагу читача до того, що попри щ едрі
обж инки на ниві критики останнього часу вона все ж та­
ки «б іл ь ш е обіцяє, аніж д а є », оск ільк и поруш ує лиш е
певне й не досить ш ироке коло проблем переважно в те­
матичних огляд ах, рідш е вдаючись до узагальнень, «п ід
як і підводяться певні теоретичні п оло ж ен н я ». Н а дум ку
автора, рідко коли зустрічаємо аналіз проблематики тво­
ру в зв’ язк у з проблемами життя, ш ироку теоретичну й
мистецьку ерудицію —а саме це, переконує М . Іл ь н и ц ь ­
кий, дало би м ож ливість «р озглядати твір у ш ироких з і­
ставленнях на т л і сучасних досягнень і явищ братніх і
зарубіж них літер атур » або ж у контексті з досягнення­
ми сум іж ни х мистецтв - м узики, малярства, кіно. Н а
цьому компаративістському спрямуванні подальшого роз­
витку критики й базую ться оптим істичні очікування
автора, який тим часом відзначає критику поезії —як
багатш у й цікавіш у, аніж критику прози й драматургії.
Однак, на його дум ку, розмова про критику триває,
отож узагальню ю чі висновки робити зарано.
М. Ільни цьки й, зокрема, зазначає:
«Літературна У країн а», що так часто останнім часом
ставить над статтями рубрику «Суперечки», чинить
добру справу. А л е треба подбати, щоб дискусійні матері­
али не залишалися без відповіді і - що особливо важли­
во! - щоб зростало не тільки коло учасників суперечок,
але й розширювалося коло проблем, що їх автори по­
рушують.
Власне, так воно й виявилося насправді: редакція
газети (я к і редакції окремих часописів) не ш кодувала
м ісця на своїх ш пальтах д ля дискусійних п ублік ацій , а
самі дискутанти ви являли досить активну полемічність.
За к ільк а років, 1969-го, В. Дончик, певним чином п ід­
сумовуючи п олем ік у на сторінках періодики щодо ж ан­
ру, що його вже к ільк а років посп іль «тероризує своєю
увагою » критика (і цим жанром є сама критика!), запи­
тує: що це - випадковість чи проходж ення необхідного
д ля кож ного роду й жанру періоду самоусвідомлення?
А може, звичка до компанії? Ч и якесь особливе, три­
вожне становище в наш ому стані? Однак попри ви­
Украінські шістдесятники 557
словлений автором певний сумнів щодо «серй озності»
коеф іцієнту корисності цих полем ічних виступів та
заходів «кри тика крити ки » все ж виявила певні «б о л ь о ­
ві точ к и » рухом ої естетики.
Продовж енням розмови стала стаття С. П ін ч у к а
«К р и ти ц і - високі к р и т ер ії», надрукована в часописі
♦ Радянське літературознавство» (1966, № 7), автор як ої
обстоював дум ку, щ о немає й не повинно бути «я к оїсь
самостійної га лузі (літературознавства чи самої літер а ­
тури, як дехто думає) критики к р и ти к и », оск ільк и «к о ­
жен критик має бути критиком літер а ту р и ». І . М от ор-
нюк же вважає, що С. П ін ч ук заперечує теорію критики
й спростовує саму ідею «к ри ти ки к р и ти ки ».
Певне пож вавлення в дискусію внесло чергове засі­
дання ко м ісії критики і теорії літератури, яке відбулося
в С П У 1967 р. (див. матеріали газети «Л іт . У к р а їн а »,
№ 27) і де виступив із доповіддю «П оговорим о відвер­
то...» І . Д зеверін. Означені ним «в у з л и » проблем, як-то:
щ о таке проблемність; співмірність соціального й есте­
тичного; виміри теоретичної культури , критика без кри­
тики; аспекти стилю , як і проблеми, поруш ені в п у б лі­
каціях, ви кликали жваве обговорення.
«Ч и ж такою має бути крити ка?» - запитує С. Тель-
нюк в огляд і ж урн альн их публікацій , вміщ еному в
♦Літературн ій У к р а їн і» (1967, 3 ж овт.), апелю ючи до
відсутності аргументації їх н іх авторів. Дискутант звер­
тає увагу на те, що критики уникають вживання самого
жанрового означення «р е ц е н з ія », замінюючи його сл о ­
вами «Р озд ум и над прочитаним» (ж . «П р а п о р »), «Н о ­
татки на п о л я х » (ж . «Р а д у г а »), «Д у м к и з приводу»
(ж . «Ж о в т е н ь »). Сучасна пересічна рецензія вибудову­
ється за схемою, яка заверш ується сакраментальним
♦ Проте, незваж аючи...» —за ним вбачає «замаскований
пан егір ик». Автор підтримує дум ку Л . Сеника, щ о пере­
січна критика все більш е перетворюється на ♦гібрид
статистики з п убліц и сти кою » й наголош ує, щ о критика
мусить «показувати правдиву вартість того чи інш ого
літературного твору, показувати, а не голослівн о де­
кларувати ц е*. Біда, на д ум ку С. Тельню ка, не тільк и в
тому, щ о подібні пересічні рецензії спрощ ую ть, прим іти­
візую ть поезію й прозу, а ще й у тім, щ о виконують най-
558 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
реакційніш у, найбільш гальм івн у роль у розвиткові
літературного процесу, привчаючи до невимогливості.
П оділяю чи рецензії на рецензії-панегірики, рецензії-
звіти, рецензії-конспекти, рецензії-гасла, автор пояснює
це тим, що в критиці мало натхнення, а відтак робить
відповідні висновки: по-перше, критика повинна бу ­
ти критикою, «тобто м истецтвом », а не ремісництвом,
по-друге, мусить бути критикою, тобто «м ати критерії
на рівні в ік у », по-третє, має бути критикою, тобто «бути
р еалісти ч н ою ».
Н а дум ку Л . Сеника («Ф о р м и і принципи д іа л о гу »,
« Л іт . У к р а їн а », 1967, 22 вер.), критика успіш но перебо­
рює вузько-практичний погляд на літературу, який при
розгляд і худ ож н іх, естетичних явищ зазвичай призво­
див до вульгарного соц іологізм у. Так само автор вважає
анахронізмом відводити критиці роль тлум ача худож ніх
творів. Позитивно відгукую чись про статті М . Ільниць-
кого з їх худож нім , естетичним проникненням поезії в
ж иття, ум інням автора залучати до аналізу твору й до­
сягнення сум іж них мистецтв, Л . Сеник наголош ує, що
критик має «здійсню вати своє п ок ли к ан н я », а форма й
зміст матеріалів, як і періодичність їх появи, також є
показником критичного рівня. А н а л із ж урн альн их пуб­
лік а ц ій , де, на його дум ку, переважає історико-літе-
ратурний підхід, дає підстави зробити висновок, згідно
з яким «наш а критика ще не перекрила вершин до­
жовтневої прогресивної кр ити ки » - тоді як перед нею
«необмеж ене п о л е ». На цьому п о лі д іалогу м іж крити­
ком і письменником автор відводить місце не тільк и для
естетики, а й д ля суспільно-гром адських проблем, про­
понуючи апелювати до «небайдуж ості громадськості»
(свою позицію підкріплю є спогадом, як І. Ф ранко захис­
тив своє кредо, полем ізую чи з М . Вороним). Н а йо­
го дум ку, нерозробленість теорії, жанрова обмеж еність
особливо відчутні, коли йдеться про «сам у критику як
об’ єкт к р и ти к и ».
Власне, і п ісля кільк ар ічн ої полем іки питання за ли ­
шається відкритим: «Я к о ю повинна бути критика? Есте­
тичною? Науковою? Звідси - висновує свій сумнів П. Се­
ник, - що таке критика - наука чи худож ня творчість?».
Ц я нез’ ясованість самої природи критики не заважає
Украінські шістдесятники 559
Г. А врахову, авторові статті «П р оза крізь призму крити­
к и » (« Л і т . У к р а їн а », 1968, 10 груд.), поруш увати про­
блем у її ефективності, яка, на його переконання, п о ля ­
гає у відвазі критика сказати «всю правду». Саме через
схи льн ість критики до «п рям олін ій н ого анотування, ви­
ставляння балів за твір» замість всебічного а н алізу не
здобув належ ного поцінування роман Р . А ндріяш и ка
«Л ю д и зі стр аху» —одна з к іл ьк о х найпом ітніш их л і ­
тературних з ’ яв наш ої прози останніх л іт. Ц ю прогали­
ну й намагається заповнити автор, кваліф ікую чи цей
твір як твір «незвичайної структури, виповнений гли б о ­
кими думками, інтелектуальни й у щ онайкращ ому розу­
м інні цього п он ят тя», що вимагає від критики вчиту-
вання, зустрічної вдумливої напруги, тим часом як його
м іряю ть «н а арш ин» звичайного побутопису вузької
проблеми. Тим-то Г. Аврахов, вражений тим, щ о навіть
три роки виявилося замало, аби роман став предметом
серйозних студій, закидає тим, хто докоряє письмен­
никові за відсутність сю ж етної плавності, надмірне за­
хоплення цитатами з творів древніх філософів тощо
(див. ж. «Ж о в т е н ь », 1966, № 7). Н а прикрість автора, не
відбулося розмови і з приводу інш их творів, зокрема ро­
ману М. Руд я «З м атір’ ю на сам оті» чи С. Ж ураховича
«Н а м тоді було по двадцять».
На початку 1968 р. критики зібралися на чергову
свою нараду - цього разу у Л ьвові (звіт про неї оп ублік о­
вано на ш пальтах «Л іт . У к р а їн и », № 10). Доповідь
Г. Сивоконя, співдоповіді С. Трофимука, Л . Сеника,
І. Дорош енка доповнило чи не півтора десятка висту­
пів письменників і критиків, в як их прозвучали закиди
як щодо поточної літературної критики, так і окремих
літературознавчих і критичних праць, де попри все
переважала риторика, що її можна узагальнити як
«високе покликання к р и ти к и ». Різнотем ні міркуван­
ня підсумував Л . Новиченко, зазначивши, щ о «л іт е ­
ратурна критика, як і мистецтво взагалі, має висо­
ку й почесну місію - формувати сусп ільн у свідом ість»,
оск ільк и критик, як і письменник, творець «ідейно-
виховних цін ностей ».
Д а л і у розгортанні критичного дискурсу вирізняється
1970-й рік, що його І. Моторнюк окреслю є як «ети ч ­
560 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
но-правовий», оск ільк и в дискусіях превалює думка:
«К р и ти к має право судити творчість письм енника», але
має убезпечити себе від того, аби «т ін ь закиду на адресу
творчості падала на саму особу п и сьм ен н и ка». Ц е —по­
зиція Д . П а вл и чка , висловлена ним у р еп ліц і «П ізн ан н я
поета чи критика?» на статтю О. Никанорової «П із н а н ­
ня себе» (ж . «В іт ч и зн а », № 3) - так розгортається етич­
ний дискурс дискусії «к ри тики к р и ти к и », підхопленої,
зокрема, і Л . Дмитерком у статті «П р о експозиції та ети­
к у » (« Л іт . У к р а їн а », № 40).
Н и зк у риторичних запитань (« Ч и ж такою має бу ­
ти кр и ти ка?»; «К о м у й навіщо потрібна кр и ти ка?»;
« Ч и стане с н а ги ? »), актуалізованих дискусією, допо­
внює суголосними запитаннями В. Д он ч и к у статті
«П р облем и , ш укання, втрати» (« Л іт . У к р а їн а », 1969,
27 черв.). А головне, автор ф ормулює засадниче для
критичного дискурсу того часу, означене ним як смуга
«к ри ти ки к р и ти к и », запитання: випадковим чи необ­
хідним д ля «к ож н ого роду й ж анру» є «період само­
усвід ом лен н я»? А втор розглядає проблеми критики у
площ и ні прозових набутків української літератури, як і
попри те, що не всі твори останніх років можна назвати
видатними, усе ж дають привід уявити авторові не одну
цікаву й серйозну проблем ну чи оглядову статтю, на­
писану на їх м атеріалі. Н а основі цих ймовірностей
висновує щ е одне посутнє запитання: «Щ о таке сьогодні
проза й куди ми йдем о?». Й ого власна відповідь ле-
ж итьу площ и ні активізації морально-етичних проблем
з початком 60-х рр., коли «д у х проблем ності» цілком
увійш ов у літературу. Ц іл а низка претензій до критич­
них п ублік ацій , де не знаходять вирізнення ні експери­
ментальне новаторство П. Загребельного та В. Земляка,
ні, зрештою, творчі пош уки молодш ого поколін ня, пе­
реводиться критиком у сферу конструктивних спосте­
режень. Так, він привертає увагу читача до творчості
Є. Гуц ала, творчість якого, на його дум ку, стає соціаль-
ніш ою, так само й до В. Дрозда, який також помітно
прогресує. Попри те п уб лік ац ії останніх років «м айж е
не донесли до нас у сіє ї атмосфери внутріш нього зростан­
ня, яка протягом цього часу панувала у стані м олодої
прози ш істдесятників (прикладом безперечно зразко-
Українські шістдесятники 561
вої є стаття А . Макарова про І. Драча в «Л іт . У к р а їн і»,
тоді як п ублік ац ія К . Ф ролов ої «Голов н и й к а л іб р » у
ж. «В іт ч и зн а », 1968, № 3 не задовольняє рівнем а н а лі­
зу поетичної творчості). Автор також звертає увагу
на сти ль літературно-критичних публік ац ій (зокрема
С. Тельню ка, А . Макарова, Й. Кисельова, М. М алиновсь­
кої з її свого роду «к у л ь то м сти лю » та ін .).
Вж е в одній із наступних публік ац ій («П р а гн у ч и роз­
в и т к у », «Л іт . У к р а їн а », 1969, 27 черв.) В. Дончик загос­
трює проблеми громадянської позиції, відповідальності
критики, яка вивчає літер атур у боязко, хіба « у перш ому
н а бли ж ен н і», віддає перевагу змістотворним чинникам,
відриваючи зміст від форми —попри те навіть, щ о виріз­
няє її тенденцію підтримувати увагу письменників до
національних літератур і ф ольклорного досвіду. Я к щ о ж
брати д ля прикладу твори лиш е м олодих письменників,
як-от Р . А ндріяш ика, Є. Гуцала, В. Дрозда, Р. Іва-
ничука, Гр. Тютюнника, Б. Харчука, Вал. Ш евчука,
В. М аняка, то й того досить, зазначає автор, аби побачи­
ти «в ели ч езн у різноманітність незвичних, своєрідних,
складних і суперечливих „версій*4 та „варіантів** у х у ­
дож ньому розв’ язанні проблем літературного героя й
авторського ідеалу, автономної си ли ж иттєвої матерії
й авторської концепції, тонкого поєднання соціальності
й психологічного та драматичного».
П оділяю чи критику на передовий еш елон професій­
ної критики й еш елон другого порядку —повсякденного
поточного рецензування, автор застерігає перш у від «г о ­
л и х абстрактних теоретизувань», від висновків, здобу­
тих лиш е логічн им ш ляхом , не зіпертих на ж иву й роз­
м аїту практику літератур різних народів.
Свій запитальний стиль, завважений нами щодо теми
«к ри ти ки к р и ти к и », В. Дончик розпросторює до л іт е ­
ратури загалом: чом у тема національної самобутності,
осягнення народного характеру й народного ідеалу ви­
ступила на перший план в усіх літературах? Ч и не мо­
да це, запитує автор, спричинена самою критикою?
Ч и , може, чинники гли бш і й значніш і? До них критик
відносить тенденцію самої літератури до «усвідом леного
історизм у худож нього м ислення, вистеження зв ’язків
часів» тощо.
562 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Відш товхую чись від розмови, щ о відбулася на розш и­
реному засіданні ко м ісії критики С П У (1963), І. М от ор-
нюк («К р и т и к а : проблеми м айстерності», ж. «Ж о в т е н ь »,
1970, № 10) коментує різні думки своїх колег, ш укаючи
в них «раціонального зерн а». Зосереджуючись на питан­
ня х теорії критики (із застереженням: якщ о така теорія
взагалі може бути), він формулює сакраментальне запи­
тання: але чи можна підмінити теорію літератури есте­
тикою? Відповідь майже однозначна: певно, що ні. Те ж
саме, на дум ку І. Моторнюка, і з теорією критики: на­
вряд чи можна підм інити її теорією літератури, а тим
більш е - естетикою. При цьому д ля нього немає принци­
пової різниці, де розглядати теорію критики: окремо чи
в загальній теорії літератури, оск ільк и остання теж ви­
кликає низку запитань.
П оруш ую чи проблем у ефективності подібних диску­
сій, автор скептично зауважує:
А ці, як і десятки інших питань, уже давно з ’ ясовані те­
оретично і проілюстровані у багатьох майстерних при­
кладах практично. І чи не тому наші численні дискусії
про критику так ні до чого й не приводять, що в них об­
говорюються питання, які давно вже стали банальни­
ми,
і дискутанти це добре розум ію ть. Критика, по с у ­
ті, з ’ ясовує банальні речі: на щ о критик має право,
на що ні, як письменник повинен сприймати критику,
а як не повинен. І. М оторнюк пропонує, щоб на питан­
ня, чи є і чи повинна бути самостійна га лузь (літер атуро­
знавства чи самої літератури) - критика критики - від­
повідає сама практика. Незаперечне одне: критика кри­
тики була і буде. Щ одо теорії критики, в якій, за
І. Дорош енком, ск лалося б уявлення про «ц ілісн и й
процес розвитку критичної д у м к и », то тут автор додає
до схвально прийнятої ним думки свого колеги, що тут
мав би бути «син тез цієї думки, синтез у сіх міркувань
про критику передусім самих к р и ти к ів », приставши
до думки І. Франка, що критик «н е суддя, не Зевс-
громовержець, а тям ущ ий справоздавець». І оптим істич­
но підсумовує: теорія критики уж е фактично розроб­
лена, треба тільк и її узагальнити.
Украінські шістдесятники 563
Вступивш и у розмову про критику, І. Дорош енко
(«К р и т и к а : чи всі проблеми розв’ я з а н і? », «Л іт . У к р а ­
їн а », 1971, 26 бер.) заперечує І. Моторнюкові, нібито об­
говорювані критиками проблеми давно стали банальною
істиною. Попри те, що протягом останніх 10 -15 років
з ’ яви лися серйозні дослідж ення з історії української
критики, повільно вивчаються спадщина видатних кри­
тиків, ще повільніш е - теорія критики. П р оа н а лізу­
вавши різні позиції щодо приналеж ності літературної
критики, автор зазначає, щ о до проблем, я к і приверта­
ють увагу дискутантів, належ ать питання м етодології,
особливостей критичного аналізу, критеріїв оцінки х у ­
дож нього твору. Конкретизую чи ситуацію, автор за­
значає, щ о критики вдаються до трьох видів аналізу:
соціологічного, ест ет ичного та психол огічн ого, я к і р ід ­
ко виступають у класичном у поєднанні: як правило,
віддається перевага одному, в останньому часі більш е
уваги приділяється другом у - естетичним проблемам у
літературном у творі. Автор відверто виступає проти
уникнення обговорення «ідейно-пізнавальних власти­
востей літ ер а т у р и », ц ілком поринувш и у проблеми май­
стерності, обстоює «п равильні критерії о ц ін к и », осу­
дж ує тих, кого називає прихильникам и «ч и стої худ ож ­
н о сті», «ч и стої ф орм и».
Д олучається І. Дорош енко також до розмови про тво­
рчість ш істдесятників. Загалом позитивно оцінюючи
прозу Є. Гуц ала, яка «зм іню ється, набуває зрілості, г л и ­
бше відображає ж иття, хоча цей процес відбувається по­
вільно і наче зиґзаґоподібно» (адж е, на його дум ку, у
«М ертвій зо н і» дію ть не ж иві лю ди, а манекени), а самій
прозі бракує соціальності, автор звертає увагу на появу
епігонів, як і переймають «сла бш і властивості оригіна­
л у » . Не відкидаючи позитивних сторін наймолодш ої ге­
нерації новелістів, заакцентованих А . Колісниченком в
іменах В. Яворівського, Д. Герасимчука, Ю. Логвина
(«П р о з а : тенденції і наймолодш а ген ер а ц ія»), автор зосе­
реджує свою увагу на питанні: чи повинна критика об­
ходити найгостріш і кути їхн ьої творчості, уникати обго­
ворення таких питань, як «ступ ін ь реалістичного зо­
браження дійсності, ідейне спрямування, доцільність,
зум овленість засобів психоаналізу й інш их засобів роз­
564 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
криття внутріш нього світу героїв» , якими користуються
автори?
Д л я М . Ост рика («Т о ч к а опори» в к р и ти ц і», «Л іт .
У к р а їн а », 1971, 14 трав.), який ш укає більш надій­
ні «точк и оп ор и », ніж суб’ єктивні відчуття, коли оц ін ­
ка здійснюється позалогічно, «ш л я х о м інтуїтивного
осягнення істи н и », запорукою об’ єктивності є умова,
щ оби критик «усвідом лю вав твір так само, як задумав
і здійснив його автор». Однак тут ж е він суперечить
сам собі, зазначаючи, щ о «дум аю ть у критиці якось
по-особливом у», тим-то й закликає: «...дум айм о. Н а ­
пруж ено, глибоко, про різне і в різних формах. Ц е на­
дійна „точка опори“ ».
Л . Н овичен ко з перш их рядків своєї статті «П р облем и
і завдання кр ити ки » (« Л іт . У к р а їн а », 1971, 20 трав.) по­
годж ується із закидами щодо того, що критика виявляє
себе пасивно, не встигає за літературним процесом, ч е­
рез те немала частина нових книж ок не знаходить від­
гук у, «падаючи в літературну непам’ ять, як камінь
у м ор е», а деякі п уб лік ац ії засмучую ть «безп ри ціль-
ністю, а то й випадковістю » - і це попри те, що сил у цій
га лузі, на дум ку автора, достатньо. Н а к у льт у р і рецен­
зування (а саме на цьому аспекті зосереджує увагу кри­
ти к ) позначається схи льн ість деяких авторів до «п у х к и х
ком пендіум ів» дисертаційного типу, інш их —до л е гк о ­
к р и ли х «е с е ». Я к негативний приклад згадується рецен­
зія А . Колісни чен ка в ж. «В ітч и зн а » на роман Р . А ндрі-
яш ика «Д одом у нема вороття», де не знайш лося місця
д ля висвітлення питання про соц іальн у та історичну
сутність характеру героя. Л . Новиченко керується тут
настановами партійної преси, яка закидає майстрам с л о ­
ва, нібито вони «н е вважають за потрібне розглядати
літер атур у як форму ід еології, волію чи бачити в ній
тільк и вияв «загальн олю д ськ и х у стр ем лін ь ». Стаття,
просякнута дидактичним пафосом, по суті, м істить ідео­
л о гіч н і «п р и п и си », щ о їх мають дотримуватися як пись­
менники, так і критики - і тут повчальним прикладом
автор знову обирає твір Р . А ндріяш и ка - цього разу
роман «П о л т в а », в яком у за «вузькоф орм альним и ін ­
тересами» та «п ри туп лен им ідеологічним с л у х о м » кри­
тики не зум іли розгледіти ід еологічн і хиби, «озв у ч ен і»
Українські шістдесятники 565
голосами старих комуністів, як і «добре знають західно­
українську дійсність 20-х р о к ів ».
Автор виступає проти тих, хто не імпонує йом у «х и с ­
ткістю принципових позицій к р и ти ка», по суті, засу­
дж ую чи тих, хто «свідомо чи несвідомо» виправдовує й
заохочує «всяке доморосле естетство, ідейну вузькість,
суспільний індиферентизм» (у ряд критиків, яким зава­
ж ають «літер атур щ и н а » й зам кнутість у м еж ах внутрі­
ш ньо-естетичних, потрапляю ть відомі критики М. Іль-
ницький, А . Макаров, Л . Сеник).
Стаття пером Л . Новиченка яскраво відбиває атмо­
сферу часу й ті сусп ільн і тенденції постперіоду «хрущ ов-
ської в ід ли ги », що й диктую ть авторові відповідну ідео-
логічн о-плакатну риторику:
Наші часи владно висувають потребу в критиці того ху-
дожньо-соціологічного типу, чудові зразки якого зали­
шили класики вітчизняної естетичної думки. Критик,
вірний цим традиціям, критик-марксист не може гово­
рити про літературний твір, замикаючись у сфері вузь-
коестетичних проблем і не досліджуючи самої дійсності,
синтезованої в художніх образах, все ще лишається для
нас ідеалом.
Таким ідеалом авторові бачиться, очевидно, критик,
який більш е використовуватиме «д ан і конкретно-соціо-
ло гіч и х дослідж ень та розвідок з питань соціальної пси­
х о л о г ії». Обстоюючи вульгарно-соціологічний поворот
поточної критики, Л . Новиченко апелює до «потреб
ж иття, суспільства, сусп ільн ої свідом ості», закликаю чи
критиків не тільк и виконувати обов’ язок щодо аналізу й
популяри зації «позитивного д осв ід у», а й бути п и льни­
ми щодо «х и б і н е д о лік ів », попередньо «озброївш ись»
теоретично: «В досконалості м арксистсько-ленінської
м етодології критики безпосередньо виявляється ступінь
ї ї партійності, ідейності й науковості». І хоча, за Л . Но-
виченком, тих «виявів безвідповідальної плутанини, тих
мудрованих критичних „арабесок*1, з як их недвозначно
проглядали хибні й сумнівні концепції, тих суб’ єкти­
вістсько-свавільних „точок зору“ , що ними нам агали­
ся свого часу привернути увагу п ублік и автори типу
І. Дзюби, зараз уж е майже не зустрінеш , і цьому можна
т ільк и порадіти », низка зауважень до «експерименте-
566 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
торства» та «новаторських п о ш ук ів », до «лам анн я кано­
н ів » усе ж рефреном звучить зі сторінок статті, що
її можна вважати програмово-виховною, спрямованою
проти «в сяк и х форм націоналізм у і ш овінізму, проти
втрати класового підходу до питань нації і к у л ь т у р и ».
П іс л я такого «д іа гн о зу » критик закликає до написання
статей узагальнено-проблемного характеру, аналітичних
огляд ів за жанрами тощо.
Щ е гостріш і ідеологічн і акценти внесла в дискусію
постанова Ц К К П Р С «П р о літературно-худож ню кри­
т и к у » (1972). Тож разючим дисонансом у доти загалом
фаховій п олем іц і щодо предмету й завдань критики
сприймається стаття М . Ш ам от и «З а конкретно-істо­
ричне відображення ж иття в л ітер а т у р і» (ж . «К ом ун іст
У к р а їн и », 1973, № 5), густо пересипана фразами-гасла-
ми й цитатами класи ків м арксизм у-ленінізм у. Маючи
на меті відстояти «принцип істори зм у» в літературі,
який, за автором, виявляється в увазі до «п онять соціа­
лісти чного способу ж и т т я », у «ф ормуванні нової істори­
чної спільності лю дей - радянського народу, привернути
увагу до «паф осу колективної праці, її м о р а л і», автор
звертається переважно до партійно-класової риторики, а
сти ль викладу думок нагадує радше сти ль партійних
документів.
З о гля д у на поставлене «ви ховн е» завдання критик
висловлю є претензії до «к окетуван н я» з «в іч н іст ю », з
«к ібер н ети кою » в сучасній поезії, де панує «д у х позерст­
в а », до безконф ліктності в прозі. Негативним прикла­
дом останнього служ и ть усе той ж е Є. Гуц ало, яком у
критика вже вказувала на недостатність «соц іа льн ої
наснаженості його творів, на дрібнотем ’ я - до цього
М . Ш амота долучає ще й відсутність у його доробку тво­
рів, подібних до «Б у р ’ я н у » А . Головка чи «З а ги белі ес­
кадри» і «П ла тон а Кречета» О. Корнійчука.
У статті М . Ш ам оти знаходить критичне від лун ­
ня тема, поруш ена В. Дончиком у «Ф р о н т і д ослід ­
ж ен ь» (зб. «Л ітер атур а і сучасн ість», вип. III, Рад.
письменник, 1970) про право письменника «бути самим
собою », повагу критика до «власн и х зак онів» а в т о р а - її
М . Ш амота тлум ачить із позиції, щ о література - це
трибуна, куди можна виходити ли ш е з «активними
Українські шістдесятники 567
громадянськими почуттям и ». Тим-то під «критичний
п р и ц іл» М . Ш амоти потрапляю ть не тільк и оповідання
Гр. Тю тю нника (зокрема, «О ддавали К а т р ю »), повість
Ю. М ейгеш а «С ьогодні і завж ди» (де критик ревно
знаходить «бун т егоїста й ін д и в ід уа ліста»), а й ц іл і те­
матичні напрямки прози кінця 60-х поч. 70-х рр., як-от
сільська тематика, яка «н е зовсім точно відповідає
розстановці соціальних си л у радянському су сп ільств і»,
чи історична проза, позбавлена «конкретно-історичного,
класового п ід х о д у », репрезентована творами Р . Ф едоріва
«Т ур ец ь к и й м іст» (де автор, на дум ку М . Ш амоти,
спрощує тему патріотизму, оск ільк и «нем ає патріотиз­
му взагалі, є радянський п атр іоти зм »), Ю. К олісни-
ченка і С. П лачинди «Н еоп али м а куп ин а» (де нібито
відображено «м іф ічн у картину благополуччя і про­
цвітання України до певного п е р іо д у »), І. Б іли ка «М еч
А р е я » (де «гр убо зігнорований принцип класового під­
ходу до історичного м и н у л о го »). Войовнича ф разеологія
та риторичні закли ки до боротьби з лібер алізм ом за­
мінюю ть авторові будь-яку аргументацію, зводячись
до нагадування про те, що література - це активний
помічник партії у «в е ли к ій справі комуністичного ви­
ховання тр уд я щ и х ».
П огодж ую чись з думкою, що критика - це мистецтво,
К. Фролова («Л ітер а ту р н а критика та її знаряддя»,
«Л іт . У к р а їн а », 1975, 11 бер.), проте, наголош ує, що
вона має стосунок і до науки. Причому, стосовно мето­
дів критичного а н алізу авторка обстоює плю ралістич­
ний підхід, зазначаючи, що д ля вивчення лиш е «л ін ій
й ф ігур », як і вона творить, існує «к іл ь к а геометрій:
Евкліда, Рімана, Л обачевського». Такий погляд на кри­
ти ку як прикладну га лузь науки спонукає авторку до
тези: д ля того, аби виконувати свої ф ункції, критика
не може обійтися без історії й теорії, адже читач
«м уси ть бути переконаним, що дум ки критика мають
під собою науковий ґрунт, спираються на якусь систе­
м у », тим-то «дилетан тськом у суб’ єк ти в ізм у» К. Ф ролова
пропонує протиставити наукову об’ єктивність і партійну
пристрасність.
568 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
П ід час розгортання публічного обговорення проблем
літературної критики спостерігаємо й її повернення до
дж ерел. Згадана вище стаття М . Равлю ка у ж. «Ж о в ­
тен ь» спровокувала низку п ублік ац ій , зокрема, після
неї й з ’ явилася засаднича стаття І. Бацули з промовис­
тою назвою « І . Ф ранко про специф іку літературної кри­
т и к и », в якій автор, обстоюючи свою естетичну позицію
в критиці, наголош ує, щ о трактат І. Ф ранка « І з секретів
поетичної творчості» не втрачає своєї актуальності і ба­
гатьма своїми полож еннями «співзвучний нашим есте­
тичним см акам ». Ц я теза потверджується дещо пізніш е
в статті І. М от орню ка «О гонь і полова в одеж і слова»
(ж . «Ж о в т е н ь », 1965, № 5), автор як ої наголош ує:
однією з найцікавіш их проблем, я к і худож ня література
ставить перед сучасною літературознавчою наукою, є
проблема п си х ології творчості й майстерності письмен­
ника. А втор актуалізує традиції І. Ф ранка в крити­
ці, відш товхуючись від розд ілу Франкового трактату
«В ступ н і уваги про к р и ти к у ». «Я к щ о б сьогодні продо­
вжити м іркування Франка, дослідивш и його критичну
спадщину, — конструктивно зазначає він і, опираючись
на Ф ранкову тезу, згідно з якою критика прямує до га­
л у з і п си хології, робить спробу прогнозу-реконструкції:
то були б підстави д ля нового трактату - „ Із секретів
критичної творчості11, з такими приблизно розділами.
„П си х о ло гіч н і основи критики1*, „Теоретичні, логіко-
естетичні основи**, „Щ о таке критична краса**...». В лас­
не, не випадкова згадка про І. Ф ранка у названій вище
статті Л . Сеника «Ф ор м и і принципи д іа л о гу »: ш укаючи
зв’ я зк у поточної критики з академічним літературознав­
ством, автор з ’ ясовує, що критикою не все осмислено
з класичної спадщ ини, донедавна т. зв. академічний
«п ортр ет» цього класика був утилітарним , а Фран-
ко-критик ли ш е останнім часом привернув увагу д ослід ­
ників. Перекидаючи містки м іж худож ньою творчістю і
критикою, відносячи останню до науки, І. Моторнюк,
відповідно, розглядає особливості наукового мислення
критика, наголош ую чи при цьому, що специфіка одного
роду творчості проникає в інш у, м истец тво—в науку,
яка «вн аслідок цього сама уподібнюється до м истецтва».
Авторові, зрозум іло, імпонує Ф ранкова літературознав­
Украінські шістдесятники 569
ча ш кола, щ о вимагає бути «ск руп ульозн о вибагливим,
кваліфіковано грамотним у своїх судж еннях і аргум ен­
т а ц ія х », тим-то він протиставляє критику-мистецтво,
щ о продовжує Ф ранкову ш колу, «іконоп исній к р и т и ц і»,
вбачаючи майбутнє за першим різновидом.
Отже, попри всі перевитрати ж анру полем іки, як-
то пафосна риторика, загальні міркування й емоційні
заклики, цей дискусійний дискурс «к ри ти ки критики»
виявив не тільк и різні, часом суперечливі погляди
на сам предмет і природу літературно-худож ньої кри­
тики, її методологічне підґрунтя, а й тяж ін ня учасни­
ків ц ієї розлогої розмови до конструктиву, пош уків
оптим альних моделей д іяльн ості критика у літер атур­
ному п о лі сучасності, потвердивши дум ку, щ о кри­
тика - не тільк и привілей, а й необхідність (за В. Брю-
ховецьким ).
Р. 8. Спроба подати «к ар діограм у» літературно-кри­
тичного дискурсу 60-х—70-х рр. X X ст. без надто ш иро­
ки х авторських коментарів викликана настановою як о­
мога об’ єктивніш е, «у ста м и » самих учасників тодіш ньо­
го літпроцесу відтворити атмосферу того періоду, аби
читач здебільш ого сам м іг зробити відповідні висновки
або й розш ирити поле власних дослідж ень. П о гля д и ж
самої авторки на специф іку літературно-худож ньої кри­
тики викладені в окремій с т у д ії*.
Див.: Тарнашинська Л . Літературна критика як ритуал жертво­
приношення: до питання формату етики // Тарнашинська Л . Презумп­
ція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології. - К.:
Видавничий дім «Києво-М огилянська академія», 2008. - С. 145-153.
19 10-125

ШІСТД ЕСЯТН ицтво
ЯК М ІФ ЧИ ПРОФІЛІ
НА ТЛІ ПОКОЛІННЯ?
Суб’єктивні нотатки
учасниці конф еренції1
Міф (від грецьк. - слово, переказ)
1) легенда, оповідь, яка передає
лення давніх народів про явища
роди, про богів, обожнених героїв,
них істот;
2) переносно - вигадка.
Словник іншомовних слів. —К .: УРЕ, 1985
Велике бачит ься на відст а н і - казали древні. І не
помилялися. Тож чи наст ав уже той час X , коли на­
леж ить осм ислит и й о б ’єкт и вно поцінуват и роль в
іст о р ії У країни X X ст оліт т я т акого феномена, яким є
ш іст десят ницт во? ( Саме т ак: в іст о р ії України, бо
цей рух виходив далеко за межі культ урологічні, а
отже, й за тему конференції «Ш іст д е ся т н и ц т в о - як
явище, його суспільно-ест ет ична природа, вит оки і
н а с л ід к и », організованої Спілкою письм енників України
та Ін ст ит ут ом літератури Н А Н Укра:іни). Чи не
зарано погляди звернут о на той відт инок наш ого на­
ціонального поступу? Одразу треба сказат и: ні, не за ­
рано. Але це зовсім не означає, що ми, ниніш ні, здат ні
повною мірою —зу сіб іч —об’єкт ивізуват и це явище у
конт екст і доби —хіба , може, як прозвучало в одному
з вист упів, лише на третину. Т ож якщ о вваж ат и
конференцію розм овою , яка не закінчилася, а т ільки
почалася, то, очевидно, вона стане певною віхою на
ш ляху вивчення цього унікального руху, що його В. Кор-
дун, відкриваю чи конференцію, назвав духовним по­
1 За публікацією Л. Тарнашинської: Літ. Україна. - 1997.
Шістдесятництво як міф... 571
двигом покоління, бо ( теж його слова) все не буде ск а­
зано ніколи.
О рганізат ори конф еренції передбачали прост еж ит и
часово-прост орові межі явищ а, його суспільно-ест етич-
ні вит оки, з ясувати, наскільки воно є винят ковим ,
локальним, чи, може, навпаки, п ов’язане з законом ір­
ними світ овим и процесами, чи зазнавало р ізн ом а н іт ­
ни х впливів, скаж ім о, ст удент ського руху у Ф р а н ц ії чи
т іє ї ж Н ью -Й оркськоі г р у п и —якщ о говорит и про суто
худож н і моменти.
Ц іл к о м слушно В. Кордун бачит ь взаєм озв’я зок м іж
тим, що ш іст десят ники розкололися на два р із н и х век­
- тори, один з я к и х почав зближ уват ися з ком уніст ич­
уяв­ ним режимом, номенклатурою, інш ий —зазн ав переслі­
при­ дувань, т аборів - т обт о той дисидент ський рух, і їх ­
уяв­ нім впливом на наст упні покоління. Ц е й вододіл - м іж
двома потоками одного руху — пот рібен нам, сьогодніш
нім, ясна річ, не для ост ракізм у, а для глибш ого п ізн а н ­
ня природи т алант у і залеж ност і його в ід суспільного
клім ат у (п а м я т а є т е Тю т ю нникове: літ ературі, я к і
х л іб ов і, і яблукам, погоди т реба?). Тим більше, що пере­
важ на більш іст ь із ни х ст оїт ь нині на пози ціях т во­
рення У країнської держави.
Ефект фокуса
«Б удь-яки й вияв особистості не є випадковим
чи неістотним фактом у світобудові», - ці промовис­
ті слова В. Вернадського, що їх часто лю бить по­
вторювати відомий наш історик О. Апанович, котра
також по праву (незважаючи на приналеж ність до інш о­
го п околін н я) вважає себе, як і М. Брайчевського та
О. Компан, ш істдесятницею, здається, несуть у собі по­
яснення того явищ а, сутність якого ми тільк и почина­
ємо розкривати.
А л е , насамперед, очевидно, слід-таки з ’ ясувати суму
тих «невипадкових випадковостей», у як ій , наче у ф оку­
сі, віддзеркалилася потреба часу, та «Б ож а д оц ільн ість»
(В. Д ончик), з я к ої і зродилося це унік альн е явищ е. А бо,
10 квіт. інш ими словами, сума виявів отих особистостей і дала
572 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
нам феномен ш істдесятництва. І вже з т ієї тези великого
вченого проростає й Бажанове формулювання: «Ш іс т д е ­
сятництво —Богом дане яви щ е».
Отже, невипадкове, закономірне, неминуче —в істо­
р ії нації, у контексті доби, ба навіть світобудови. М о­
же, чи не найближ чу до істини «ф о р м у лу » вивела
Н . Околітенко: якщ о зінтегрувати діаметрально проти­
леж н і речі, - вийде фантом ш істдесятництва. Бо фено­
мен м олодості щ асливо поєднався із зустрічною потре­
бою суспільства, спраглого на оновлення, —коли зій ш ­
ли ся умови політи чні, естетичні, мистецькі, —дозрілого
до якоїсь поворотної точки (В . Брю гген).
Ефект фокуса, ясна річ, не можна було розкрити в
одному хай і найґрунтовніш ому виступі - до того роз­
криття, більш ою чи меншою мірою, долучався кож ний
учасник конференції, але саме М . Ж ули н ськ и й у своєму
вступному слові спробував окреслити т і умови, що
сф окусувалися в 60-ті й привели до ш ирокого р уху ін ­
теліген ц ії, якій судилося «відпрацьовувати масштабну
свідом ість» (Р . А н д ріяш и к).
Ц ей р ух М. Ж у ли н ськ и й назвав новою фазою спроти-
ву української ін т еліген ц ії —для вираження духовної
боротьби проти тоталітаризму. С успільн о-політи чні ум о­
ви виникнення цього явищ а, щ о їх можна, власне,
окреслити одним словом - десталінізація, —принесли з
собою імена реабілітованих, відновлення пам яті про
Розстрілян е Відродж ення, перш і контакти із Заходом, а
відтак —і «оза хід н ен н я » м ислення, пош уки нових норм
худож нього самовираження. А щ е - створення клубів
творчої м олоді, рух з вивчення історії України, що
захопив не тільк и письменників, а й лю дей з інш их
гуманітарних сфер. Ц е явищ е, коли нове покоління
ін теліген ц ії у зя ло на себе більш е, н іж бу ло дозволено
офіційно режимом, - як своєрідний бунт проти ритори­
ки, —бу ло ун ік альн им , оск ільк и аналогів не знайдемо в
історії інш их респ ублік колиш нього Союзу. Т ом у до­
повідач простежив хр он ологічн і етапи розвитку ш істде­
сятництва, що наростало пропорційно деградації тота лі­
тарної системи, яка, проте, м огла ли ш е погодитися з
олю дненням, гум анізацією своєї сутності, але аж ніяк
не з демонтажем.
Шістдесятництво як міф.. 573
Руйнування колективної міфології, утверджуючи культ
знань, привело, на дум ку М . Ж ули н ського, до ід еологіч ­
ного, політичного протистояння —ш істдесятники скори­
сталися з іл ю з ії права голосу, а оск ільк и на слово мала
бути відповідь —то система не забарилася відповісти на
нього: упокорюванням, репресіями.
Ж одною мірою не заперечуючи М . Ж ули н ськом у в ан­
ти колон іальном у спрямуванні ш істдесятництва, С. А н -
друсів не конче надає йому суспільно-політичного х а ­
рактеру, вважаючи, що тоді це було немож ливим , а рад­
ше екзистенційного, к ультурологіч н ого. Ц ей рух, на її
переконання, намагався порятувати український світ,
зміст і контури якого знищ увала м етрополія, - поря­
тувати через актуалізацію , омовлення його часово-про-
сторових та метафізичних кш талтів у бінарній опозиції
до м етропольних імперських. О скільки усе метрополь-
но-імперське вваж алося прогресивним, передовим, ін ­
тернаціональним, модерним, відкритим, зрілим , серйоз­
ним, а опозиційне —протилеж не до нього колоніальн е
(в даному разі українське) - відсталим, націоналістич­
ним, провінційним, народницьким, закритим, інфан­
тильним , сміш ним, то цей культурн ий антиколоніалізм ,
на дум ку доповідачки, мав і політичний резонанс (роз­
межовував систему) і, головне, психологічний: повертав
почуття національної гідності, віру в себе, свій народ і
к ультур у, переконання у їх унікальності.
Л . Таню к простеж ує це явищ е - явищ е відкрито­
го способу м ислення - як соціокультурне, заперечуючи,
проте, дум ку В. Іванисенка, що ід еї ш істдесятників зро­
дилися не на асфальті, а на чорноземі, - власне, так воно
і було, бо то навально йш ла урбанізована епоха, косм іч­
на ера, «п ротуберанц і» як ої так ш алено ви бухнули у
слові І. Драча.
Зрештою, здається, зійш лися на тому, що це була сто­
рінка українського національно-визвольного руху, пред­
теча й до певної міри каталізатор здобуття Україною не­
залеж ності.
М ож ливо, й справді, як висловилася Л . Світлична,
не бу ло з ’ ясовано, чому ж виник цей рух? Вона бачить
причину у площ и ні п си хологічн ій - шістдесятниками
рухало почуття невдоволення існую чим станом речей.
574 Л. Тарпашинська. Українське шістдесятництво
А оск ільк и , відповідно до законів природи, спостеріга­
ється періодичність, ц и клічн ість появи талантів (на що
вказав і М . Саченко) - то завжди виникає група людей,
я к і об’ єдную ться навколо якоїсь ідеї.
Ч и була та ідея сформульована досить чітко, виразно?
Ш видш е, ні, але вона була тим духом самоствердження
національного, щ о виявився і в праці І. Дзюби «Ін т е р ­
націоналізм чи русиф ікація?» , й у пізн іш и х дослідж ен­
нях О. Апанович «Збройні си ли У к р а їн и » та М . Брайчев-
ського «П риєднання чи возз’ єднання. Критичні замітки
з приводу однієї кон ц еп ц ії» (на ж а ль, ні ці імена, ні ці
праці, за винятком перш ої, чомусь не прозвучали на
конф еренції).
Щ оправда, простеж ити генезу національної ід еї у її
політи чно-ф ілологічн ом у розрізі, ступінь естетичної сво­
боди письменника, ф ункція якого в У к р а їн і завжди
була - з огля д у на к о ло н іа льн у наш у історію - поліф о­
нічною, спробував В. Скуратівський, та все ж більш ість
доповідачів м ала на меті таки простеж ити процес само­
усвідомлення та самоідентифікації у національному кон­
тексті. А л е хоч би як там було, ми й справді можемо
сказати собі й світові, що таке ун ік альн е явищ е, яким є
у наш ій історії ш істдесятництво, м ала далеко не кож на
культура. І, мабуть, чи не найприкметніш ою його ри­
сою, на я к у слуш но вказував М . Ж ули н ськ и й , була
ін д и відуалізац ія.
Індивідуалізація голосу
У своїй відомій статті «Ш істд есятн ик и і З а хід »
Є. Сверстюк серед ознак, притаманних речникам цього
часу, на перше місце ставить «ю ний ід еалізм , який про­
світлю є, підносить і єднає» на друге — «ш укан н я правди
й чесної п о зи ц ії», на третє — «неприйняття, опір, проти­
стояння оф іційній літер атур і і всьому апаратові будівни­
чи х казарм и ». З юного ід еалізм у, спричиненого свіжим
подихом у сусп ільн ій атмосфері, й проростало оте ш у ­
кання правди й «чесності із собою », яке, ясна річ, поро­
дж увало неприйняття літератури, заґрунтованої на соц-
реалізм і.
Шістдесятництво як міф.. 575
Не можна не погодитися з думкою В. М ельни ка, що
ш істдесятництво - не лок а льн е явищ е, а велика естетич­
на система, ц іла культур о логіч н а епоха, яка охоплю є
Ю -1 2 років (хоча, на д ум ку Ю. Гудзя, часові м еж і тут
дуж е умовні, офіційно канонізовані) і як у, відповідно,
треба розглядати в контексті еволю ції к ультур и X X ст.,
в тяглості, звертаючися передусім до ситуац ії 20-х ро­
ків, тож не виправдано зводити його до проблеми бать­
ків і дітей, на чому наголош ував М. Х олодн ий . Так са­
мо, як замало сказати, щ о ш істдесятники тільк и розкон­
сервували спадщ ину (Г . Ш тон ь). Ц е була таки легальн о
опосередкована худож ньо опозиція системі, як на те
вказує Г. Сивокінь. А , відповідно, досить точно звучать
слова Ю. Коваліва, щ о ш істдесятники побачили себе на­
цією через літературу - цей своєрідний і досить точний
барометр суспільства. Я к вважає С. А ндрусів, пош уки
потвердження своєї унікальн ості, справжності, автен­
тичності, «законності походж ен ня» завжди пов’ язані з
пош уками Батька, Творця —у м инулом у, «зо л о т ій д оц і»
сп ільн ої історії (звідси —виплеск у 60-ті нової хв и лі істо­
ричного роману). Образ матері завше займав центральне
місце в українській свідомості, оприявнюючись у націо­
нальному характері лю бов’ ю до природи (м атері-зем лі),
до ж інки-м атері, в поетичному світосприйманні, але
водночас м іг виражати і страх перед існуванням, до­
рослим ж иттям, регресію у материнське лоно. Такий
к ультур ологіч н и й дискурс у природу цього феномена
дав м ож ливість дослідниці зробити висновок, що ш іст­
десятники намагалися зламати цей інф антильний ком ­
плекс і бути дорослими синами своєї матері України,
готовими її захистити й спокутувати гр іх матеревбив­
ства у м инулом у, коли *ст иналися в герці сини У кра­
їн и », а мати «розкин ула руки в р о в у » (В. Стус). А при­
родно, пош уки правди про «зак он н ість» народження
українського світу, Батька-Матері, були в них і пош у­
ками перш опочатків рідного слова, аби повернути йому
дитинний, без дорослої о л ж і зміст.
Ц я естетична ф ункція шістдесятництва чи не най-
ширше розглядалася на конференції - на ж аль, здебіль­
ш ого на інформативно-мемуарному, проблемному, а не
аналітичном у рівні.
576 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ч и є потреба нагадувати тут, як стрімко ввірвалося в
ж иття і в сусп ільн у свідомість літературне ш істдесят­
ництво, яке чи не найкраще заявило про м іру своєї вну­
тріш ньої свободи рядками Л . Костенко: *А я не хочу
пош епки, І / А я не хочу крізь ґр а т и !*, бо його своєрід­
ним девізом б ули її ж таки слова: * Н і ост раху, ні т ін і
ком пром ісів, // Н а кожен виклик, совіст е, ід и !»?
А л е варто прислухатися до думки В. Іванисенка, так
само, як і Ю. Коваліва, що це явищ е визрівало й форму­
валося не на зла м і 50-х—60-х рр., а десь за півтора
десятиліття раніш е, сягаю чи своїм корінням доби «тот а ­
літарного ш аленства» (зокрема, почалося із дебютів у
50-х Д. П авличка і Л . Костенко), а якщ о йти д алі, за
Р . Андріяш и ком , і голодом ору, а саме —воно зродилося
в ш колах М . Бажана і В. Мисика.
Н а конференції була таки досить виразно відтворе­
на - ф актологічно - атмосфера 60-х років. У виступах
С. Криж анівського, В. Іванисенка, Л . Кореневича, к ін о­
знавця Л . Лем еш евої та ін. звучали ті історичні д ля нас
тепер уж е факти входж ення в літер атур у і свідомість
лю дей творчості І. Драча, М . Вінграновського, І. Дзюби,
Є. Гуц ала, В. Симоненка, Є. Сверстюка, М . Коцю бинсь­
кої, І. Світличного, щ о його Ю. К овалів назвав містком
м іж мистецькими «герм ети кам и » та політично заанга-
жованими речниками ц ієї доби ■ ряд імен можна і варто
продовжувати (на ж аль, на конференції звучала таки
звична усім «о б о й м а »). М ож е, є сенс у дум ці Ю. К о в а лі­
ва, щ о ш істдесятники повірили в те, щ о вони є перш и­
ми, віддавши на заклання попередників, але ж нікуди
не подітися і від фактів, нагаданих В. Іванисенком, що
перш і кроки неофітів благослови ли П . Тичина, М. Р и л ь ­
ський, В. Сосюра, а Л . Первомайський, намагаючися
зберегти оту тяглість, заявляв: «...о вірш і писать, моло­
ді поети, буду вчит ись у вас, але вчит иму й в а с ».
Звичайно, можна було б нарікати на домінування ме­
муарного начала у виступах («Н а м ще треба пере­
ж ити добу м емуаріві» - В. М едвідь) і обмеж ену к іл ь ­
кість справді аналітичних, дослідни цьки х («Ж а н р події
важ кий!» —це Г. ІІІто н ь), але, мож е, й справді має
слуш ність В. Брюгген, коли твердить: «Спогад у л іт е ­
ратурі - це не статика, а динаміка, спогад природно
Шістдесятництво як міф.., 577
вливається в сьогодення, як тонкий і важ ливий літер а ­
турний р у ш ій ». Я хіба, мож е б, уточнила: як літер атур­
ний інструмент, без допомоги якого немож ливо-таки
відтворити ретроспективну ц ілість такого багатогранно­
го явища.
Та все ж залиш имо ті факти літературного буття
60-х років д ля сторінок майбутньої книж ки, яка, за
задумом організаторів конференції, має вмістити як ви­
голош ені (а їх близько тридцяти), так і не виголош ені
доповіді. Тож з огляд у на таку відрадну перспективу не
намагаюся заповнити прогалини наш ого незнання чи
радше неповного знання шістдесятництва фактажем, а
ли ш е окреслити деякі підходи до його вивчення, опри­
лю днені на конференції, приймати як і до розвитку таки
варто, бо тема ця, що вихлю пнулася нині на сторін­
ки преси, зокрема «Л ітер атур н ої У к р а їн и », і знайш ла
відображення в докум ентальній книж ці Г. Касьянова
«Н е з го д н і», звичайно ж , матиме своє продовження у
різних дослідницьких формах і ракурсах.
Власне, учасникам конференції вдалося, зробивши
зріз цього пласта наш ої культури —зріз сусп ільн о-п олі­
тичний, естетичний, - простежити окремі потоки сил,
вихлю пи творчої потенції, намітити —пунктирно —вза-
ємозв язки письменства, малярства, кінематографа, м у­
зики, я к і зазнали розвою у тій озонній атмосфері 60-х,
навіть помітити свіж ий струмінь, яким став у ті роки
епістолярний жанр (В . Брюгген).
Синдром білого коня Шептала
М ож ливо, однією з найпосутніш их проблем, як у
винесло на поверхню ш істдесятництво, є проблема внут­
ріш ньої свободи - те екзистенційне поняття, яке прихо­
д ило до ш істдесятників не стільк и через праці представ­
ників ц ієї ф ілософ ської теч ії - Камю, Сартра та ін., бо в
ті роки екзистенціалізм офіційно оголош увався мертво-
народженим дитям бурж уазної ід еології, а доступ до
перш одж ерел був дуж е обмежений, ск ільк и через влас­
ний досвід зіткнення зі св іто м —світом тоталітаризму
і комуністичних догм. П риходи ло через отой юний
578 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
м аксим алізм, ш укання правди й відстоювання (якою
мірою —це вже залеж ало від міри внутріш ньої свободи й
п оліти чної заангажованості) позиції —аж до опору та
протистояння оф іціозові. («П а р а д ок с, але ш істдесятни­
ки були вільніш и м и од нас, дітей дев’ яностих, - вони
лю би ли У к р а їн у тоді, к оли не можна було, а ми лю бимо
тепер, к о ли д озв олен о», —зізнався О. Яровий, і, може, в
цих словах теж є ш укання правди і чесної позиції
поколін ня 90-х). П о цій ватерлінії, як по л езу бритви,
пройш ли не всі —звідси й отой поділ на тих, я к і п іш ли в
«к а та к о м би », і ти х, хто дозволив собі «прином енклату-
р и ти ся». Тож , сублім увавш и в собі досвід потрясінь,
ш істдесятники зазнали втечі від сподіяного (В. Мед-
відь). Я к щ о говорити не про сум у виявів особистостей, а
розглядати окрем і проф ілі на т л і поколін ня, то чи спра­
вді такий далекий від істини В. М едвідь, який бачить
«б е зл іч осяйних і безглузди х трагедій особистостей»?
Дум ається, не про трагедії табірні йдеться (то - трагедії
інш ого ґатун ку), а про ті, щ о леж ать у п лощ и н і все тієї
ж міри внутріш ньої свободи і м орального вибору і як і
ви кли к али в Ю. Бадзя асоціації з «Б іл и м конем Ш еп-
та ло м » В. Дрозда. Трагедії п околін ня, яке, за словами
С. А ндрусів, витримало катакомбні випробування і
не витримало випробування владою. І найбільш а дра­
ма полягає, на її переконання, у нездатності це ви­
знати - бодай д ля себе, визнати свою лю дську недо­
сконалість - звідси звичка переносити цю тінь на пар­
тію , на народ. І така нездатність до сповіді, підкреслила
вона, - це наша сп ільна трагедія. А л е в тому, щ о справ­
деш ні сповіді нем ож ливі, —може, й не вина самих ш іст­
десятників —просто це наш час змертвів? —риторично
припустив В. Медвідь. Недаремно Ю. Бадзьо поставив в
один ряд ш істдесятництво, дисидентство і «Б іл о го к о­
ня Ш еп т а л а », вбачаючи тут більш е внутріш ній, аніж
хронологічний зв’ язок.
Ц ей «синдром Ш еп та ла » чи не том у актуально про­
звучав, що надто високою виявилася плата за конфор­
м ізм , обернувшися ниніш ньою драматичною ситуацією
в У к р а їн і (Н . О колітенко), к оли , на дум ку Ю. Бадзя, ми
не зум іли створити таку ідейно-м оральну атмосферу, де
чорне було б чорним, а б іл е відтіняло б ту чорноту. Оте
Шістдесятництво як міф.. 579
наше постійне апелювання до влади нагадує швидше
скарги, звернені до влади, щ о звучать із уст тих, хто не
має почуття історичного господаря своєї зем лі.
І чи не тому, щ о постш істдесятники втрапили в пусте­
л ю з поодинокими деревами (В. М едвідь), стоїмо ми нині
перед потребою нового дисидентства —щ об не перетвори­
тися на білого коня Ш ептала? Я к щ о комусь цей «си н д ­
ром Ш еп т а л а », діагностований Ю. Бадзьом, мож е вида­
тися гіперболізованим чи дещ о нав’язливи м , варто при­
слухатися щ е й до слів Л . Танюка: якщ о не оволодіємо
течією в парламенті, розклад сил буде не на наш у к о­
ристь. Т ож мусимо бити на сполох.
А л е д ля того потрібні —ну якщ о не дисидентство в ни­
ніш ньом у часі, - то бодай той критичний пафос, який би
нас очищав, потрібна вибуховість у наш ому суспільстві,
про що говорив В. Д яченко, нарікаючи на розмитість чи­
стоти ідеї.
Свято, яке не повертається
Я к щ о ж повернутися до тих проф ілів на т л і поко­
лін н я , «в и р ізьб лен и х » словесно доповідачами, можемо
констатувати, щ о їх , власне, майже і не було чітко окре­
слено (чи не звідси нарікання М. Саченка: якби конфе­
ренція проходила «б іл ь ш портретно», то, мож е, ми по­
ч у л и б про багатьох відомих і менш відомих ш істдесят­
ників). Так, майж е не були заявлені повною мірою
Л . Костенко, Є. Сверстюк, Є. Гуц ало, В. Дрозд, М. Він-
грановський, І. Світличний, І. К алинець (д еяк і імена
ли ш побіж но вп літалися в тканину виступів), зовсім
не звучали імена, скаж імо, Б. М озолевського, 3. Кра­
ківського, перекладачів —хай і з інш ого покоління —
Г. Кочура і М . Л ук аш а, імена худож ників - цей ряд м о­
ж на продовжувати. Виняток становить хіба що виступ
І. Дзюби про своєрідність не відомого ш ирокому загалові
поета Г . Тименка, чи ї вірш і, якби вони були оприлю дне­
ні вчасно, - істотно в п ли н ули би, на д ум ку доповідача,
на розвиток україн ської поезії (статтю І. Дзюби «А п о к а ­
ліпсис Гри горія Т и м ен к а» та його вірш і п уб лік ує № З
«С уч а сн ості»), та спроба авторки цих рядків окреслити
580 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
м ір у внутріш ньої та естетичної свободи такого п о літи ч ­
но не заангажованого прозаїка, яким є в наш ій літер ату­
рі В ал. Ш евчук.
А л е , м ож ливо, «р ізьб л е н н я » тих профілів - справа
майбутнього, і перш і кроки до того робить своїми публі-
каціями-портретами «Л ітер атур н а У к р а їн а ».
Конференція ж поли ш ила по собі різні - і суперечливі
теж —враження, оск ільк и вона певною мірою віддзерка­
л и л а наш непростий час, який, як на мене, висунув на
перше місце дезінтеграцію лю дей, зокрема в середовищі
ін теліген ц ії. І хоч сюди прийш ла сказати своє слово м о­
лод ь (і це тенденція з розряду відрадних), усе ж не від­
чувалося того піднесення, р о зк ри лля духу, того свята,
щ о його можна було сподіватися й очікування якого
Г. Ш тон ь і «п рочи тав» в очах І. Ж и лен к о, котра, с л у ­
хаючи ті часом таки далек і від теми конференції допо­
віді, певне ж , таки поверталася думками до тих днів,
к о ли її, тендітну м олоду поетку, обдаровували оплеска­
ми й закидали оберемками квітів.
І річ не в тім , щ о, як сказав В. Медвідь, раз при­
частившися, лю ди з тієї доби чекали продовження
свята - звісно ж , двічі в одну рік у не входять. А л е бодай
якогось відлуння свята, наголосу на урочистість по­
д ії - вони, певне, таки м али право сподіватися. М ож е, те
очікуване свято трансформувалося у звичайну буденну
акцію через те, щ о не видно було в за л і багатьох ш іст­
десятників (Н е були запрошені? Н е вваж али за потрібне
прийти, скептично поставившись до самої ід еї конфе­
ренції? Засвідчили свою опозиційність до оф іційних
акцій?). Ч и тому, щ о не вдалося створити того особ­
ливого акценту небуденності такого заходу, просто по­
ш анувати лю дей, як і справді стали легендою і яких
(б іл ьш ість) ми маємо щастя знати —ось вони, з-поміж
нас, творять ще й нині і свою худож ню епопею ( « Л ю ­
бимо мучеників, а про ж ивих забуваєм о», — не зайве
повторити тут слова Р . А н дріяш и ка). Скажете, ми й
так знаємо їх н і імена: он си діли поряд з нами І. Дзюба,
В. Дрозд, І. Ж и лен к о, М . Х олодн ий , Р . А ндріяш и к,
приходив І. Драч —окрем і проф ілі на т л і покоління! —
навіть зазирнув до зали і сам «батько ш істдесятників»
П . Загребельний, який зі сторінок «Л ітер атур н ої У к р а ­
Шістдесятництво як міф.. 581
їн и » дав дорогу у світ багатьом з-поміж н и х... А л е
ті, хто прийшов, —вони прийш ли за святом —другої
м олодості, храмів і молитов, як сказав Г. Ш тонь, у них
уж е не буде...
Тож можна говорити, що конференція так і зали ш и ­
лася конференцією, не здобувшися на свято. А л е назва­
ти святом, яке не відбулося, саме шістдесятництво, як
це дехто намагається довести, - не маємо ні права, ні
підстав. Воно відбулося, полиш ивш и глибоки й слід в іс ­
тор ії народу, ставши предтечею ниніш ніх сусп ільн и х
змін, уроком д ля нас, ниніш ніх, а мож ливо, й тих, хто
прийде п ісля нас.
Саме тому й потрібне комплексне, системне, синте­
тичне і різнобічне вивчення цього явищ а (на чом у наго­
лош ував В. Д ончик) - без п оділу на добре і зле - бо все
воно наше, і лиш зваживши його, нічого не відкинувш и,
змож емо побачити справжність тієї епохи (В. М ельни к).
А поки що у за л і звучали слова: фантом, міф, міфоло-
гізац ія... Вони не випадково впліталися у розмову, не
випадково промовці акцентували на тому, що ш істдесят­
ництво мусить відмовитися від м іф ологізації своєї сут­
ності, щ о всі ми - як і представники тієї доби, так і до­
слідники —мусимо відійти від міфу —міфу ш істдесятни­
цтва, який вже, звісно, ввійшов у наш у свідомість разом
з іменами, і з ореолом - не завжди позитивним - довко­
ла них. А л е не забуваймо, щ о будь-яке розвінчання міфу
є творенням... нового міфу. Т ож чим більш е акцентів б у ­
де розставлено у вивченні цього феномена, тим чи сті­
шим і стереоскопічніш им буде той оновлений і, безпе­
речно, потрібний усім нам міф. А л е ш ля х до нього,
думається, щ е неблизький —ми ли ш на підступах до
осягнення шістдесятництва як сумарного вияву яскра­
вого су зір ’ я особистостей, спалах якого на українському
небозводі, якщ о вірити теорії великого вченого, був аж
ніяк не випадковим *.
1 Див. також про цю подію: Шістдесятництво як явище, його
витоки й наслідки // Слово і час. - 1997. - № 8. - С. 40-55.
582 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Р.З. Із дня сьогоднішнього
Тривала притягальність такого явищ а національ­
ної літератури і національної історії загалом, як україн­
ське ш істдесятництво, щ о її відчули дослідники, має,
очевидно, свої причини. Н аступні п ісля цієї події (таки
події, а не просто ф акту!) наукові розвідки (Г . Касьянов,
0 . Зарецький, М. Ж у ли н ськ и й , О. П ахльовська, М. Пав-
лиш и н, В. Дончик, М. Ільн и ц ьки й , М . Наєнко, Н . Збо-
ровська та ін .) були б немож ливими без в ізії 60-х рр.
X X ст. «п обачен и х» очима й серцем самих представни­
ків того літературного покоління.
Саме М . Коцю бинській, І. Д зю бі, Є. Сверстюку,
1. Ж и лен к о, Вал. Ш евчук у, В. Дрозду, Р . Корогодськом у
та ін. завдячуємо ми тим, щ о вони зум іли не т іль к и до^
нести до нас «ж и ве ди хан н я» своєї динамічної епохи, а й
розгорнути власний дослідницький дискурс. Ступаючи у
їх н ій слід , ми, літературознавці, відчуваємо як певнии
чар їх н іх особистих вражень, так і певне «т я ж ін н я » без­
сум нівних «автор и тетів». А л е тільк и з сукупності по­
гляд ів, оцінок і висновків можна напрацювати адекват­
ну оптику бачення тієї епохи, щ о ввійш ла в наш у істо­
рію як епоха українського ш істдесятництва.
ВАРТОСТІ, СТЕРЕОТИПИ:
ПОГЛЯД ЗСЕРЕДИНИ
Письменницький діалог:
Євген С верстю к
і Валерій Ш евчук1
Є. С. - Мова часу - то клю ч до читача. Щ оправда, до
цензора теж. Б увало, редактор зупинявся з червоним
олівцем : «Ц е незрозум іла строфа. Х то знає, щ о ховаєть­
ся за н ею ?». Тобто він представляв, так би мовити, при­
йнятий смак чи, точніш е, прийняту вартість. Я думаю,
щ о Тичина став у ш к о лі посміховищ ем не ли ш е тому,
щ о був спланований на см іх. Він став таким внаслідок
несумісності естетичних вартостей. Вихований на симво­
л ізм і, на р елігій н ій поетиці, він ніс нову естетику. І зо­
всім не випадково його критикували за «контрреволю ­
цію ф орм и». До зм істу тоді не можна було присікатися,
але його «С он ячні кларн ети » несли в собі цей елемент,
який не випадково так називали. І то є надзвичайно ц і­
каво: боротьба різних худ ож н іх вартостей. Тичина дуж е
добре це виразив в образі Мадонни, яка відходить з
наш ого ж иття, і замість ц ієї сим волічної Мадонни, що
глибоко виражає сутність нашого поняття про красу і
сутність ж иття, - замість неї:
Ж она відважна, діва гріховна
Гряде до нас.
Нагая - без одежі, без прикрас -
Чарує, мов та рожа повна.
Ц е й була нова естетика. Ц іл к о м оголена, ц ілком , я
б сказав, утилітарна. І боротьба за утилітарн і цін­
ності проти естетики не була яким ось несподіваним
дивом. Ц е було закономірне явищ е: російська н іг іл і­
1 За публікацією Л . Тарнашинської: «Б ув крик душ і, тепер вже
свист* / Д іалог Є. Сверстюка і Вал. Ш евчука // Л іт . Україна. -
1994. - 14 лип.
584 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
стична дум ка підготовляла епоху руйнування естетики.
Я думаю, піонер у цій справі був Черниш евський і його
дисертація «Зстетические отнош ения искусства к дей-
ств и тельн ости ».
В. Ш . - Очевидно, щ е раніш е Б єлінськи й...
Є. С. - Б єлінськи й був вихований на західному есте­
тизм і, і йому надавав вели кої ваги...
В. Ш . - А л е він першим висунув постулат, сказати б,
керівництва літературою .
Є . С . - Я думаю, щ о не випадково він вважається рево-
люціонером-демократом, і зерна, безперечно, були , але
про нього не заведено говорити як про н ігіліста в естети­
чном у плані.
В. Ш . - Н і, ми говоримо про предтечу цього яви­
ща. Тобто вони п осіяли вже зерна антиестетики, але
самі вони щ е не б у ли лю дьм и у ш кірянці з револь­
вером —це ясно.
Є. С. - Я пригадую, коли в 60-х роках ця оголеність
стала вже настільки хворобливою, щ о було згори оголо­
шено гасло «Д айош естетику!». І почали з ’ являтися стат­
ті з естетики наприкінці 50-х років. Н іхто не знав, що це
таке, але всі писали, як сьогодні усі пиш уть про релігію .
І я дуж е мучився, намагаючись зрозуміти, про що там
ідеться... А ж поки не взяв «К р и ти к у практичного розу­
м у » Канта і не знайшов там відповіді на всі запитання.
Це, зрештою, вічна книга з естетики. Працював я тоді в
«Ботанічному ж ур н а лі» в Інституті ботаніки. Запропону­
вав організувати гурток з естетики. А л е п ісля першого ж
вільнодумства щодо естетичної бідності Л ен ін а гурток
було розпущено. Я казав: ті речі, як і він писав про
літературу, обминають худож ні якості. Й ого цікавить
виключно політичний бік справи. Тож говорити про
Л ен ін а можна лиш е як про учня руйнівників естетики...
Загалом, проблема з естетичними вартостями дуж е
суперечлива. М и виросли на класичній літер атур і й зви­
к л и до її вартостей. З другого боку, в 60-ті роки ми щ о­
разу мотивували необхідність п у б лік а ц ії своїх творів
тим, що вони дадуть користь...
В. Ш . -С у с п іл ь н у користь...
Є. С. - Авж еж , сусп ільн у. Тобто без утилітари зм у тоді
не м и сли ли собі естетики, тоді як сам естетичний
Вартості, стереотипи: погляд зсередини 585
принцип - це абсолютна безкорисність. Ц е основа, за
Кантом, усякого естетичного та всього етичного. Ц іл к о ­
вита свобода від дум ки про будь-яку користь. М и ж , зви­
чайно, знали від Базарова, щ о горщ ик набагато потрібні-
ший, ніж картина, і щ о народові необхідніш і речі уж и т­
кові, а Раф аель, мовляв, і в підметки не годиться
доброму шевцеві. Отже, я резюмував би так: естетичні й
худож ні вартості тісно пов’ язані зі способом м ислення
лю дей. Вони відбивають рівень худож нього м ислення.
Я думаю, щ о в 60-ті роки, к о ли з ’ явилися м олоді поети,
я к і писали незр озум ілі вірш і, та м олоді прозаїки, зокре­
ма й В алерій Ш евчук, то вони сприймалися не як ідейно
ворож і, а як естетично чуж і, незрозум ілі. Зміню валися
худож ні вартості - і зміню валася форма. Ц я форма була
несприйнятливою , отже, чуж ою - «в ор ож ою ». Д у х часу
диктує худож ні вартості. Г ола соціологізована краса-го-
лота прийш ла на ґрунт спустош еної к ультур и і забуяла,
мов лобода на витоптаному городі. Ц я оголеність, засо-
ціологізованість була, ц ілком ясно, свідком кін ця епохи
сталінського мистецтва. Я пригадую, як тоді ч іп ля ли ся
до худож ників, літераторів з приводу їхн ьо ї ускладненої
форми й називали формалістами.
В. Ш . —Д остопам’ ятна боротьба Хрущ ова проти фор­
м алізм у, абстракціонізму...
Є. С. - Тоді Вінграновський трохи лукаво оборонявся:
« Я - формаліст? Я наплював на зм іст ? // Відповідаю
вам не фігурально - // Я к щ о народ мій числит ься фор­
мально, // Т о ді я справді дійсний ф орм аліст !» . А л е він
був таки трохи формалістом, тобто в нього була якась те­
нденція спекулю вати на новаторстві.
В. Ш . —Вінграновський був прихильником трибунно-
сті в поезії. А це теж є різновид тоталітарності її.
Є. С. - Звичайно, він ц ілком із ц ієї ш коли - акторсь­
кої. У Драча була справжня ускладненість зм істу і, від­
повідно, форми, Вінграновський часом вдавався до та­
ки х ф ормальних ш тук, як, скаж імо, перелік компартій
світу. Часто він відчував і якусь істину глибини - в цьо­
м у його сила. Пригадую такий його образ, над яким він
довго бився і його били: «Є Л ен ін . Є планета, кров і
шмаття, естрада, сало, космос, кавуни, і є народ, в якого
є проклят т я, ж ахл ивіш і водневої в ій н и *. Л ін і Костенко
586 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
закидали не ф ормалізм, а перевантаженість слова. Так
само «перебирав норм у» і Василь Симоненко...
Отже, приходило нове поколін ня, яке пропонувало
нове осмислення ж иття і, відповідно, нову форму. Я б не
сказав, щ о то була велика револю ція форм, але то було
ш укання форми як оїсь європейської.
В. Ш . —Ц е бу ло повернення до загальносвітового ро­
зум іння літератури, мистецтва, бачення естетичного, бо
фактично це, так би мовити, пропагандивне мистецтво
поставило себе поза тим, що розум іється мистецтвом у
традиційному розум інні.
Є. С. - Ш істдесятники творили острівець в окремо
взятій державі. А л е варто говорити про вакуум духовно­
го зм істу в наш час. У цей вакуум затягується все: і не­
лю д ськ і драми в сти лі «Г е р н ік и », і сексуальна револю ­
ція як безлад нав’ язливих уявлень, і еклектика переситу
інформацією... Я сказав би так: якщ о раніше можна було
говорити про крик душ і, то нині - про свист душ і. І ни­
ніш н і вартості мені здаються телевізійним и, якимись
химерними, сезонними. Тобто у них є самозаперечення.
В. Ш . - В них є вартості перехідного часу. І це норма­
льно.
Є. С. - А л е я не все м ож у зрозуміти як вартість. Ска­
ж ім о, «Т ри зуби й Стас» заводить на сли зьк е або небезта-
ланна співачка, виконую чи загалом непогану пісню,
збивається зненацька на скабрезний натяк. А небездар­
ний поет ніби поглиблю є котляревщ ину. Ч ом у це модер­
но? Ч ом у ця грубість селю ка - мистецтво? Ч ом у кож ен
намагається про це писати?
В. Ш . - Я к на мене, все це вельм и зр озу м ілі явища.
Йде реакція на те, щ о проповідувалося раніш е. Тобто іс ­
нувала ерзац-культура, яка прийш ла до свого кінця, але
п ісля кож ної к ультур и за завершенням епохи йде завж ­
ди, так би мовити, етап падіння і естетичного смаку, й
етичних норм, осміш ування тієї старої культури . Н а ­
приклад, наше бароко заверш илось абсолю тно пласким і
несмачним бурлеском, так, як і ін ш і к у льту р и зак ін чу­
валися яким ось осміш уванням.
Є. С. - Реготом над тим, щ о відж ило.
В. Ш . - А л е я дивлю ся на ці речі без великого осу­
дж ення, вони повинні перейти, так, як повинна перейти
Вартості, стереотипи: погляд зсередини 587
брудна весняна вода, яка має вимити з річищ а усе багно.
І тоді воно само собою очиститься.
Є. С. - Х а й так. Сам образ мене заспокоює. Однак я не
розумію , чом у кож ен з авторів вважає за потрібне брати­
ся за цю тему. І чом у вони всі такі подібні? Свобода ж
відкриває м ож ливості вибору.
В. Ш . - Т у т є момент уніф ікації, який щ е називають
модою. Р іч у тім , щ о коли не витворюються си льн і твор­
ч і індивідуальності, як і завжди стоять, так би мовити,
осторонь літературного процесу, то витворюються такі
масові явищ а, де одне одного наслідую ть, намагаються
догнати, спародіювати, запозичити. І як результат -
з-пом іж них у літературі залиш аю ться одиниці. К оли сь
мене вразила така фраза Ван Ґоґа: якщ о митець у сво­
єм у розвитку зупиняється й пропадає, то Бог з ним, зна­
чить, його талант не настільки великий д ля того, щоб
вирости в те, що насправді потрібне. Частина талантів і
мусить пропадати, вони просто не здатні оформитись у
проф есіоналів.
Є. С. - А л е ж не всі пересічні... В ізьм ім о Є. Пашковсь-
кого, Ю. Андруховича. Ц е вели кі плечі. І вже немолоді.
Щ о леж и ть на цих плечах?
В. Ш . - Я вже не раз ділився своїми враженнями щ о­
до прози Євгена Паш ковського. Й ого уява ін к оли витво­
рює цікаві картини, годі заперечити й вели ку експресію
слова. І вже через це він - одна з помітних величин су­
часного літературного процесу. А л е має він і одну слаб­
кість. Прочитавш и один якийсь його твір, можна захо­
питися, визнати, що він дуж е цікавий. За читанням дру­
гого твору починаєш втомлюватися, а третій уж е просто
не хочеться читати. Тобто в нього немає постійного про­
цесу самооновлення, самозміни і самовикористання. А є
якесь певне творче колесо, по-своєму цікаве, багате,
активне. І Ю. Андрухович не такий пересічний, але за
ним тягнеться ц іла вервечка епігонів, я к і втягую ть
Ю рія А ндруховича з його певними відкриттями й одкро­
веннями в ту ж саму юрбу в літературі. Онде я відкрив
«С уч асн ість» - повість К. М оскальця. А бсолю тно ті ж
самі фрази, спосіб м ислення. Я знаю м олоду прозу дуж е
багатьох авторів, помітно, як вони намагаються один од­
ного наслідувати. Ц е те бурлін ня, яке щ е не має вироб­
588 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
л ен и х вартостей. Скаж імо, у нас, ш істдесятників, була
певна мета. П ринаймні в мене, бо м ож у відповідати л и ­
ше за себе, була мета повернути літер атур і її серйозне,
справжнє обличчя. В них ж е цієї мети немає, бо вони
фактично ж ивуть наприкінці епохи, через щ о й не м о­
ж уть творити нових цінностей, а лиш е руйнувати старі.
І через щ о в цій новій прозі немає таких бли скучи х інди­
відуальностей, я к і б у своїй творчості виходили поза м е­
ж і бурлеску й травестії. Тобто поза м еж і естетики кінця.
П оки щ о я таких особистостей не бачу.
Є. С. - Т у т є одне «а л е » . Кож ен приходить, щоб про­
довжити «з о л о т у нитку тр а д и ц ії», як мовила О льга Ко-
билянська. Щ об у своїй в ізії світу розглядати його при­
ховану таємницю. І зрештою, «поети, вчіть планету до­
броти» - хтось з наш их сучасників наївно і щиро волав у
недобрі часи, але ж ця наївність - святаї Звичайно, ко­
жен приходить, щоб не погоджуватись. І тоді м іж нами,
м іж поколінням и, справді дуж е серйозний конф лікт. Те,
щ о ти сказав про себе, може повторити будь-хто з-поміж
нас. М и х о тіл и повернути літературі її лиц е й гідність і
берегли наївно святу віру в її покликання. У всякому ра­
зі - повернути серйозний зміст.
В. Ш . —Так, я думаю, це й було нашою основною про­
грамою, хоч вона й не була проголош ена, але була зак ла­
дена в наш их душ ах.
Є. С. - А тепер відбувається демонтаж чи якесь гл у х е
неприйняття спадщини.
В. Ш . - Справді, демонтаж. А л е я не бачу в цьому ве­
л и к о ї трагедії, і саме том у, щ о так мусить бути. К о ли па­
дає колос на гли н ян и х ногах, він розсипається на к ур я ­
ву, і здіймається велика хмара цієї куряви. Ц е норм аль­
но. К о ли ж курява осяде, залиш аться улам ки.
Є. С. - А л е хотілося б, аби межи них було бодай щось
ж иве...
В. Ш . - 3 того колоса нічого живого не може бути.
Є. С. - К олос - це образ. Насправді ж то ми розуміємо,
щ о тут є і нитка традицій, яка проходить через к ультур у
і є стежкою до її вічного джерела.
В. Ш . - Наш час не тільк и позначений хуліганством
молодої літератури. Я думаю, що наш час попри все щ е й
час певного синтезу. Закінчується X X століття, і ми, хоче­
Вартості, стереотипи: погляд зсередини 589
мо того чи ні, оглядаємо результати напрацювання худож ­
ніх вартостей літератури X X століття. В цьому напрямку
вже роблять дуж е цікаві кроки. Перш ий - вихід хресто­
м атії «У к р а їн ськ е слов о» за редакцією В асиля Ярем ен­
ка, два томи як ої вже є, а третій виходить. Ось перша
спроба, щоправда, зроблена не молодими, а лю дьм и з пев­
ним ж иттєвим досвідом, котрі мають бачення часове й
м ож уть трохи піднятися над часом. Ц е реальний спосіб
відш укувати ті вартості худож ні, як і дуж е часто були на
марґінесах культури , а не в головном у її річи щ і. А л е ,
незважаючи на те, щ о багато письменників стояли саме
на марґінесах культури , саме вони творили справжнє об­
ли ч ч я літератури. Взяти хоча б Володимира Свідзінсь-
кого. У своєму часі це була суто марґінесова поезія...
Є. С. - А в ж еж , тому що посередині їхав трактор, і все
живе м огло бути тільк и на марґінесах...
В. Ш . - К оли сь я, до речі, запитував дуж е симпатич­
ного чоловіка Івана Сенченка, який щиро вболівав за л і ­
тературу й привітав прихід ш істдесятників: «С каж іть,
от зараз ми відкриваємо д ля себе велике ім ’ я Свідзінсь-
кого. А як ставилися до нього ви, сучасники, чи хтось
розумів його велич?» Він подумав і відповів: «Н і. Свідзін-
ський працював коректором, був такий непримітний,
зігнутий, ніхто його не чув і не бачив і всерйоз не сприй­
м ав». І в той ж е час ходили, розвернувши плечі, К орн ій­
ч ук, М икитенко і т. д., котрі були переконані, що саме
вони - фарватер української літератури. А л е в тому-то й
річ, що ніхто з них і не підозрював, що фарватер україн­
ської літератури —творчість саме цього непримітного ч о­
ловіка, якого ніхто не знав.
П ереоцінка худ ож н іх вартостей має здійснюватися не
зміною одного русла на якесь інш е. А д ж е виявляється,
щ о література розвивається саморушно, без отого, що
Б єлінський вважав керівництвом літературою і Л ен ін
вважав партійністю літератури. В иявляється, щ о впро­
довж усього X X століття в різних куточках різними л ю ­
дьми - великими, м алими, знаними, незнаними, відоми­
ми, невідомими, творилася від початку до кінця сто літ­
тя справжня література.
Є. С. - А л е вона була лиш е збереженням справжності.
Свідзінський не був кимось, хто кидав виклик часові,
590 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
щоб бути поміченим. Він просто зберігав коріння і п л е ­
кав квіти своєї душ і.
В. Ш . —Знову ж таки, література не повинна робити
виклик часові. Бо ми знову починаємо дивитися на неї
утилітарно. Л ітература повинна нести естетичні вічні
цінності. Т і цінності, я к і мають непроминальний харак­
тер. К о л и література має здатність старіти, це літер ату­
ра без вартостей. Є вартості тимчасові, а є вічні. Отже,
переоцінка вартостей у наш ому часі - це намагання по­
бачити й зрозуміти справжні вартості в літературі. Я пе­
реконаний, щ о вони є. Ч и знаємо ми їх? Я переконаний,
щ о погано знаємо... Є, щоправда, певні спроби. Так,
вийшов перший том «Іс т о р ії української літератури
X X с т .», підготовлений співробітниками Інституту л іт е ­
ратури А Н У к раїни під керівництвом В іта лія Дончика.
Ц е також намагання переоцінити худож ні вартості. А л е
з як ої позиції? М онета з орла перекидається на ріш ку.
Фактично нового мислення, нового розуміння літератури
немає. Д еякі імена викинуто, натомість введено нові, але
к оли починаєш читати, відчуваєш, щ о знову ж таки
якихось естетичних орієнтирів ці автори зовсім не мають.
Є. С. - Висоти немає... На все треба п оглянути з нової
висоти.
В. Ш . - Ось у чом у проблема переосмислення і зміни
вартостей. Переосм ислення в тому, щ о треба навчитися
думати інакш е, ніж це було накладено на наш і мізки.
Очевидно, треба позбутися постулату, щ о література й
мистецтво ціняться тільк и з ідеологічн ого критерію - чи
з того боку чи з протилеж ного. М усим о дивитися на л і ­
тературу як на сум у естетичних вічних вартостей. І т іл ь ­
ки так ми можемо збагнути літер атур у X X століття і на­
віч побачити її велич. Власне, проект « Ф о л іо » , який за­
раз розгортається, - підготовлено до д руку вже десять
видань - і ставить за мету таку переоцінку худож ніх
вартостей. Ц е якийсь реальний ш л я х до того, щоб поди­
витися на історію духовного розвитку новими очима.
Є. С. - В чому ти бачиш переоцінку?
В. Ш . - Я к раніш е визначалися літературні вартості?
Б у ло прийнято, щ о лю дина, яка пиш е на суспільно важ ­
л и в і, актуальн і «д л я партії й народу» теми, виявляє
свою лояльн ість, наділяється такими-то преміями, зван­
Вартості, стереотипи: погляд зсередини 591
нями, як-то поет-академік, лауреат тощ о, і таким чином
посідає місце у суспільстві як певний стовп. П ро те, чи
мають його твори естетичну вартість, питання не стояло
зовсім. Т аки х стовпів було наставлено впродовж усієї іс ­
торії чимало.
Є. С. - А л е ж і стовпи прибери - все одно дороги ще
немає... В аж ливіш е повернути на свої місця високі по­
статі. Стовпи самі впадуть.
В. Ш . - Отож-то, якщ о ці стовпи ш тучні, гли н ян і.
А л е , на щастя, як я казав, література розвивається і на­
віть твориться не тільк и офіціозно, а й саморуш но, - бу­
л и ж і П луж н и к , А нтонич, Гординський, Багряний, Га­
лин а Ж урба та ін ш і... Л ітература творилася десятками
індивідуальностей такого перш окласного рівня, як их то­
ді м ало хто й знав, з як и х ніхто не робив стовпців і ніхто
не вішав на них в сіляк ої біж утерії.
Є. С. - Власне, потреба переоцінки вартостей стоїть
щ е й тому, щ о ми в літер атур і своїй багато чого просто
не знаємо. Десятки перш орядних імен викорчувати, як
десятки дубів у діброві - залиш аться тільк и хащ і й ре­
лік т и . А л е це тіль к и образ. А д ля нас важ лива ш кола,
через я к у мають проходити покоління. К ож не ім ’ я —це
дорога пош уків. От хоч би той же модернізм, довкола
якого ведуться суперечки, був він чи ні?..
В. Ш - Він у нас був під забороною. Н априклад, ж ур ­
нал «У к р а їн ськ а ха та » тривалий час не можна було й
згадувати. К о ли ж з ’ явилася така м ож ливість, я поста­
вив за м ету видати не тільк и поезію «У к р а їн сь к о ї х а т и »,
щ о й було зроблено, а й прозу, але тут на заваді стали фі­
нансові труднощ і. М одернізм в У к р а їн і був, проте так
само модифікований, як, скаж імо, бароко, і мав якісь
свої характерні риси. Українська к ультур а була, як пра­
вило, принаймні з X V I століття, повернута обличчям до
Європи. Схід теж частково приходив сюди й мав якісь
впливи. А л е що відбулося насправді? У країна н ік оли не
наслідувала Європу сліп о. Образно каж учи, коли к у л ь ­
турний кам інь бовкав десь в Іт а л ії чи Н ім еччині, то хви­
л і розходились і доходили до нас, і ми завжди були на
краю розходж ення цих хви ль. А л е відомо, що хвиля,
яка котиться, доходячи до берега, дає сплеск. І фактич­
но в українській к у л ьт у р і дуж е часто й відбувалися такі
592 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
сплески. Я кщ о якась літературна течія зароджувалась у
Європі, в У к р а їн і ми наче не бачимо її виразно. А л е к о­
л и починаємо вивчати глибоко розпорошені, не впоряд­
ковані літературні пам’ ятки, виявляється, щ о все у нас
було. А що ж відбувалося в тоталітарний час? Н аш у на­
туральн у поставу повернули обличчям на північний
схід. А д ля українців це була неприродна ситуація, яка
д ія ла фатально - вбивала нас естетично й робила нас ес­
тетично упослідж еними.
Є. С. —Ц е реформований образ культури - д ля вироб­
лен ня стереотипу провінційності. А л е ми все-таки ж иве­
мо в якихось традиціях надбаних і не можемо від них
одійти, знайти щ ось принципово нове.
В. Ш . - Том у й потрібно, щоб з ’ яв ля ли ся потуж ні м и­
стецькі одиниці, як і знаходили б якесь зовсім нове ба­
чення. Тоді ли ш матимемо поступ.
Є. С. - Підсум овую чи, чи не можна сказати, що сьо­
годніш ні мистецькі, й зокрема літературні, стриптизи
великою мірою зум овлен і вибухом свободи в ш ирокому
значенні цього слова? Від свободи, як від свіж ого повіт­
ря, «пам орочиться го л о в а », аж поки вона не ввійде в бе­
реги закону.
В. Ш . - Так, звичайно. Ц е своєрідний протест проти
років несвободи.
Є. С. —Навіть не як протест, а як ланцю гова реакція...
В. Ш . —М ож ливо.
Є. С . - 1 це вже неконтрольоване, несвідоме...
В. Ш . - В тім-то й річ, що несвідоме. А л е біда в
тім , щ о у нас відсутня високоінтелектуальна критика,
яка б розум іла й осмислю вала всі ці процеси, усвідом лю ­
вала б їх . Та критика, яка щ е тільк и мусить народитися
й зовсім по-новому осмислювати все, що відбувається в
літературі.
Є. С. —Т іє ї критики чекаємо від тих, котрі своє вже
знатимуть не з коментарів, а з дж ерел, як спадок, що на
ньом у тримаються всі наш і цінності. Є аксіоми, як их не
треба доводити.
КОМЕНТАР
ПОЗА ДИКТОФОНОМ -
НАВЗДОГІН ЧАСОВІ
...Справді, є аксіоми, як і не потребують доведення.
З-поміж них і та, що її можна вкласти у «ф ор м улу поко­
л ін ь », залиш ену нам у спадок М. Євшаном: «К ож д е по­
к о лін н я - це новий, зовсім окремий с в іт...»1.
Однак нічого не буває з нічого, все має свої предтечі, і
те, щ о було напрацьовано досі, хоч і зухвало нібито від­
кидається наступниками, насправді акум улю ється в їх ­
ньому духовному досвіді, збагачується, модифікується й
трансформується в нові форми й тенденції, оск ільк и на­
справді «...генерації постають одна з одної, тож нова сти­
кається з формами, породженими попередньою. Таким
чином, д ля кож ної генерації ж иття є процесом у двох
вимірах. В одному з них ж иття одерж ує вже пережите
попередньою генерацією - ідеї, поцінування, інституції
тощ о; в другом у - пускається сам опливом ...»2.
Тож , поза всяким сумнівом, завжди існує те спільне,
що визначає рівень худож нього мислення репрезентан­
тів будь-якого літературного покоління: це сповідувані
ними естетичні й морально-етичні вартості - власне, те
основне в розвитку літератури, на щ о постійно вказував
І. Кош елівець. Про це й ведуть одвертий д іалог такі яс­
краві представники українського ш істдесятництва, як
Є. Сверстюк та В ал. Ш евчук, зовсім не маючи на меті
1 Євшан М. Боротьба генерацій і українська література // Єв-
шан М. Критика. Літературознавство. Естетика / Упор., передмова та
примітки Н. Шумило. - К.: Основи, 1998. - С. 47.
2 Ортеґа-і-Ґасет X. Ідея генерацій // Ортеґа; Ґасет X. Вибрані
твори / Пер. з ісп. - К.: Основи, 1994. - С. 318-319.
594 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво

ані протиставити п околін ня, ані означити розрив м іж

ними. Навпаки: наголосити на ти х вартостях, щ о їх
обстоює національна література впродовж десятиліть,
при цьом у з ’ ясувавш и, я к і ж стереотипи та «п а стк и » пе­
р елом у століть заважають побачити ситуацію в адекват­
ному рецептивному освітленні. «Звичайно, кож ен при­
ходить, щ об не погодж уватись» (Є. Сверстюк), проте
«час певного си н тезу» (В ал. Ш евчук ) триває. І це не­
минучий процес.

Додатки
 ВИБРАНА БІБЛІОГРАФІЯ
Л. ТАРНАШИНСЬКОІ
З ПРОБЛЕМАТИКИ
УКРАЇНСЬКОГО
ШІСТДЕСЯТНИЦТВА

Окремі видання
Х уд ож н я галактика В алерія Ш евчука: Постать сучас­
ного українського письменника на т л і західноєвропейсь­
кої літератури. - К .: Вид-во ім . О. Т еліги , 2001. - 223 с.
Закон піраміди: Д іа логи про літературу та соціокуль-
турний к лім ат довкола неї / Передм. П . Загребельно-
го. - К . : У н ів . вид-во «П у л ь с а р и », 2 0 0 1 .- 2 6 4 с.

Ірина Ж и лен к о: « Я так лю блю ж иття зем н е!»: Біобіб-

ліогр . нарис / Нац. парлам. б-ка України, Ін-т л-ри
ім. Т . Г. Ш евченка Н А Н України; Текст - Л . Тарна-
ш инської; Б ібліограф -уклад. Т. Заморіна. - К ., 2 0 0 1 .-
С. 3 -2 3 . - (Ш істдесятництво: П р оф ілі на т л і покоління;
Вип. 2.)

Л ін а Костенко: « Я вибрала Д олю собі сам а»: Б іобіблі-

огр. нарис / Нац. парлам. б-ка України, Ін-т л-ри
ім. Т . Г. Ш евченка Н А Н України; Текст - Л . Тарна-
ш инської; Б ібліограф -уклад. Т. Заморіна. - К ., 2 0 0 2 .-
С. 4 -3 4 . - (Ш істдесятництво: проф ілі на т л і покоління;
Вип. 3.)

В алерій Ш евчук: «М ав дерзновення бути самим со­

б о ю »: Б іобібліогр. нарис / Нац. парлам. б-ка У к р а ­
їни, Ін-т л-ри ім . Т . Г. Ш евченка Н А Н України;
Текст - Л . Тарнаш инської; Бібліограф -уклад. В. Кононе-
нко. - К ., 2002. - С. 7-5 4. - (Ш істдесятництво: проф ілі
на т л і поколін ня; Вип. 1.)

Іван Світличний: «Б о в ір у ю »: Б іобібліогр. нарис /

Нац. парлам. б-ка України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Ш евченка
Н А Н України; Текст - Л . Тарнаш инської; Бібліограф-
уклад. Т. Заморіна. - К ., 2 0 0 2 .- С . 4 -4 0 . - (Ш істдесят­
ництво: П р оф ілі на т л і поколін ня; Вип. 4.)
598 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Євген Сверстюк: « Ц е - в и б і р » : Б іобібліогр . нарис /
Нац. парлам. б-ка України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Ш евченка
Н А Н У к раїни ; Текст - Л . Тарнаш инської; Бібліограф-
уклад. В. Патока. - К ., 2002. - С. 7-3 9. - (Ш істдесятн и­
цтво: проф ілі на т л і поколін ня; Вип. 5.)
М и хайлин а Коцюбинська: «Б у ти собою »: Б іо б іб л і­
огр. нарис / Нац. парлам. б-ка України, Ін-т л-ри
ім . Т. Г. Ш евченка Н А Н України; Текст - Л . Тар-
нашинської; Бібліограф-уклад. В. Патока. - К., 2005. -
С. 5-29. —(Ш істдесятництво: проф ілі на т л і поколін ня;
Вип. 9.)
М и кола Вінграновський: На срібному березі М и ко­
л и Вінграновського// М и кола Вінграновський: «В се на
світі з лю д ськ ої д у ш і»: Б іобібліогр. нарис / Нац. пар­
лам . б-ка У к раїни , Ін-т л-ри ім . Т. Г. Ш евченка Н А Н
Ук раїни ; Текст - Л . Тарнаш инської; Бібліограф - уклад.
О. Гриценко. - К ., 2006. - С. 4 -4 5 . - (Ш істдесятництво:
проф ілі на т л і п околін ня; Вип. 10.)
В асиль Симоненко: «У к р а їн о , ти моя м оли тва...»: Б іо­
бібліогр. нарис / Нац. парлам. б-ка У к раїни , Ін-т л-ри
ім . Т. Г. Ш евченка Н А Н України; Текст - Л . Тар­
нашинської; Бібліограф-уклад. Г. Гамалій. —К., 2007.—
С. 4-38. - (Ш істдесятництво: проф ілі на т л і покоління;
Вип. 11.)
П резум пція доцільності. Абрис сучасної літературо­
знавчої концептології. —К .: Видавничий дім «К иєво-
М огилян ськ а а к адем ія». - 2008. - 534 с.
Наукові праці, статті, рецензії
Закон піраміди, або Ч и існує ф ормула ід еальн о­
го « Я » // Дніпро. - 1990. - № 2 . - С . 134-136. - Рец.
на кн.: Ш евчук В. Кам інна луна: П о в іс т і.- К .: М о­
лодь, 1987.
«О тж е, подивись перед собою ...» - мож е, й до нас
звернені ці Тю тю нникові слова?: [Р озд ум и над прозою
письм .] // Уряд, к у р ’ єр. - 1994. - 26 берез. - С. 9.
Вибрана бібліографія Л . Тарнашинської 599
К о ли повертаються блудн і сини...: [Євген Сверстюк
і його кн. «Б л у д н і сини У к р а їн и » (К ., 1993)] // Уряд,
к у р ’ єр. - 1995. - 16 лю т. - С. 8. - (Н а здоб. Держ . прем ії
У к раїни ім . Т. Г. Ш евченка.)
Свобода вибору - єдина форма сам ореалізації в аб­
сурдному світі: (П роза В алерія Ш евчука як віддзер­
калення екзистенціалізм у) // Сучасність. - 1995. - № 3. -
С. 117-128.
Автопортрет на злам і двох сторіч: « Я і св іт» - так
означує обшир своєї поезії Ірина Ж и лен к о // Л іт . У к р а ї­
на. - 1996. - 22 лю т. - С. 6.
Григір Тю тю нник: «Ін о д і я відчуваю лю дину, як
р а н а - с іл ь » // У к р . мова та л-ра. - 1996. - Ч ис. 1 2 . -
С. 2 -3 .
Д ум на дорога Романа А ндріяш ика: П іс ля сл . до творч.
вечора // Л іт . Україна. - 1997. - 18 груд. - С. 3.
Ш істдесятництво як міф чи проф ілі на т л і п о к олін ­
ня?: [За матеріалами конф. «Ш істдесятництво - як яви­
щ е, його сусп.-естет, природа, витоки і н а с л ід к и »] //
Л іт . Україна. - 1997. - 10 квіт. - С. 3.
Парадигма добра і зла, або Л исток з дерева пізнання
В алерія Ш евчука // А г і Ьіпе. - 1997. - № 4. - С. 39-41.
Парадигми «н ов ої реальн ості» В алерія Ш евчука //
Слово і час. - 1998. - № 6. - С. 46 -51 .
Ефект кривих дзеркал, або Заперечення м азохізм у як
національної риси: Роздум и над кн. Л ін и Костенко [ « Г у ­
манітарна аура нації, або Дефект головного д зеркала»
(К .: Видавн. дім «К М А с а й е т іа », 1999)] // Л іт . У к р а ­
їна. - 1999. - 16 груд. - С. 3.
Іван К ош елівець, відомий і невідомий // Слово і
ч а с .- 1 9 9 9 . - № 4/5. - С. 19-21.
Мав дерзновення бути самим собою, або «Сад ж итей­
ський дум ок, трудів та почуттів» В алерія Ш евчука //
П а м ’ ять століть. - 1999. - № 4. - С. 25 -54 .
М атерик, що належ ить одній лю дині: В алерію Ш ев­
ч у к у - 6 0 // У к р . культура. - 1999. - № 8/9. - С. 8 -9 .
600 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
На Святі надій міцніймо духом, закликає нас Євген
Сверстюк // Визвол. шлях. - 1999. - № 7. - С. 881-883.
♦ Паралельна дійсність* у координатах притчі: Віль-
ям Ґолдінґ та Валерій Шевчук // Всесвіт. - 1999. -
№ 2 . - С . 105-110.
«Я народився під щасливою зіркою...*: Кілька сю­
жетів із життя укр. Дон Кіхота: [Есей про Є. Сверстю­
ка] // Сучасність. - 1999. - № 1 . - С . 115-128.
«Благословенна кожна мить життя...*: [Роздуми
про поезію Л . Костенко] // Літ. Україна. - 2000. - 13
квіт. - С. 5.
«Вибрала Долю собі сама...*: [До ювілею Л . Костен­
ко] // Київ, правда. - 2000. - 21 берез.
Іван Кошелівець: погляд на літературний процес із
віддалі та перспективи // Філол. семінари. —К., 2000. —
Вип. 3. —С. 53-60.
Художній просторово-ментальний універсум як мо­
дель реального життя: (типологічні зіставлення прози
Валерія Шевчука) // [IV Міжнародний конгрес украї­
ністів], Одеса, 26-29 серп. 1999: Доп. та повідомл. /
Упоряд. і відп. ред. О. Мишанич. - К., 2000. - Кн. 2.
Літературознавство. —С. 183-194.
Шістдесятництво: свобода вибору як єдина форма ін­
дивідуалізації особистості // Актуал. пробл. літературо­
знавства: 36. наук, праць. - Дніпропетровськ, 2000. -
Т. 7 . - С . 16-23.
Від колиски до «поминання*...: [Про книжку О. Чер­
ненко «Н е міліє пам’яті криниця: Спогади про Григорія
та Григора Тютюнників* (К .: Ярославів Вал, 2001)] //
Літ. У к р аїн а .- 2 0 0 1 . - 6 груд. - С . 2.
Простір «авторового існування* в інтерпретації Ва­
силя Стуса // Актуал. пробл. укр. л-ри і фольклору:
Наук. зб. -Д онецьк, 2001.-В и п . 6: Василь Стус в
контексті європейської літератури: Матеріали II Все-
укр. наук, конф., присвяч. вшануванню пам’яті письм.,
літературознавця, мислителя і громадянина (Донецьк,
20-21 верес. 2001 р.). —С. 144-151.
Вибрана бібліографія Л . Тарнашинської 601
Контекст - європейський: (П роза В алерія Ш евчука як
чинник нац. культур и ) // У р ок української. - 2002. -
№ 8 . - С . 61-63.
М одуси буття: ти пологічн і зіставлення прози В алерія
Ш евчука з прозою зарубіж них письменників // Сучас.
пробл. мовознавства та літературознавства / Уж город,
нац. ун-т. - Уж город, 2002. - Вип. 5: М іж нар. наук,
конф. «У к р . л-ра в загальноєвроп. контексті» [Уж город,
16 -17 жовт. 2 0 0 1 ].- С . 161-168.
Ш істдесятництво: філософія покоління як «п уб ліч н а
свідом ість» // [IV конгр. М іж нар. асоц. україн істів] /
М іж нар. асоц. україністів, Н А Н України . Ін-т л-ри
ім. Т. Г. Ш евченка. - Ч ернівці, 2003. - Кн. 2: Л ітер а ту ­
рознавство. - С. 344-352.
Високе небо Л ін и Костенко // У країнки в історії / За
заг. ред. В. Бош ісенко. - К ., 2 0 0 4 .- С . 287-294.
П о цей бік, де С вітличний...: [Творчість І. Світ­
ли ч н ого] // Л іт . Україна. - 2004. - ЗО в е р е с .- С . 1, 7;
7ж ов т.--С . 7.
У силовом у п о лі «коцю бин ськості» // Книж ник-ге-
у іє \у .
- 2004. - № 19 (100). - С. 27. - [Р ец . на кн.: Коцю ­
бинська М. М ої обрії: В 2 т. - К .: Д у х і літера, 2004.]
М ихайлина Коцюбинська: мистецтво залиш атися со­
бою // Б ерезіль. - 2005. - № 10. - С. 159-178.
Н овелістичне входж ення ш істдесятників у літер ату­
ру: орієнтація на західну модерну літературу? // Сучас.
пробл. мовознавства та літературознавства. - Уж город,
2005. - Вип. 9: Українська література в загальноєвро­
пейському контексті: М атеріали М іж нар. наук, конф.,
10-12 жовт. 2005, Уж город. - С. 277-282.
Час у творчості Л ін и Костенко як темпоральний код
структури лю дського досвіду // Слово і час. - 2005. -
№ 6 . - С . 42 -52 .
Ш істдесятництво: філософ ія покоління як «п убліч н а
свід ом ість»: (Дискурс шістдесятництва: зауваги до спро­
би д ем ітологізац ії, або Щ е раз - і не востаннє - про фе­
номен ш істдесятництва) // Сучасність. - 2005. - № 4. -
С. 105-117.
20 10-125
602 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
У к раїнське ш істдесятництво: аберація явища у пост-
модерному прочитанні // Слово і час. - 2006. - № 3. -
С. 59-71.
У к раїнське шістдесятництво і слов’ янський контекст:
Витоки, тенденції, перспективи дослідж ення // Исга-
іпіса: оибазпа ик гаііп ізіік а : Р г о Ь Іе т у іагука, Ш ега їи гу а
к и їіи гу: 3 О іотои ск е з у т р о г іи т и к гадп ізіи , 24 -26 згрпа
2006 / ІІп іу е г з ііа ііз раїаскіапае О іо т о и с , 2006. - С. 2:
ЗЬогпік біапки. - 8 . 323-331.
Українське ш істдесятництво: аберація явищ а у пост-
модерному прочитанні // Таїни худож нього тексту (до
проблеми поетики тексту): 36. наук, праць. Вип. 5. -
Дніпропетровськ: РВ В Д Н У . - 2006. - С. 75-85.
П оетика «поривань» Василя Симоненка як естетична
норма // Сучасний погляд на літературу. Вип. 10. Збір­
ник наукових п р а ц ь .- К ., 2006. - С. 276-289.
Високі регістри В асиля Симоненка. Ф рагм енти з біо-
бібліограф ічного нарису // К у р ’ єр Кривбасу. - № 205. -
грудень 2006. - С. 187-203.
Концепт д олі в творчості Олени Т е л іги та поетів-шіст-
десятників // На сторож і ц ілості, щастя і могутності
більш ої родини - нації. М атеріали наукової конференції
22-23 вер. 2006. До 100-річчя від дня народження. К.:
[У к р . ж ін. тов-во ім. О. Т е л іги ]. - 2006. - С. 43 -48 .
Ф ранків концепт мистецької «щ и р о сті» в літер атур­
но-критичній творчості ш істдесятників // Ф ранківські
читання. 150-річчю з дня народження Івана Яковича
Ф ранка присвячується. Збірник статей. Черкаси: вид-во
Ч Н У . - 2007. - С. 6 -1 9 .
Правочинність Ф ранкового імперативу літературної
«м о д и » в дискурсі українського шістдесятництва // С ло­
во і час. - 2007. - № 7. - С. 11-22.
П си хологіч н а структурованість канону худож нього
образу в дискурсі ш істдесятництва (д еяк і аспекти те­
оретичних засад) // V I М іж народний конгрес україн іс­
тів. Літературознавство. Кн. 4. К и їв -Д он ец ь к . - 2005. -
К и їв-Д он ец ьк . - 2007. - С. 312-328.
Вибрана бібліографія Л . Тарнашинської 603
М іф ологема води М и коли Вінграновського в стр укту­
рі К осм о-П сихо-Л огосу як інформаційний код україн ст­
ва // Н ауковий вісник М иколаївського державного у н і­
верситету. 36. наук, праць. Ф іл о л о гіч н і науки. Вип. 14.
М и колаїв: М Д У . - 2007. - С. 66 -73 .
Українська версія сю рреалізму: ґенеза, естетика, по­
етика (від Б. І. А нтонича до українських ш істдесят­
ни ків) // Поетика худож нього твору. 36. матеріалів Все­
україн ської наукової конференції. - Дніпропетровськ. -
2 0 0 7 .- С . 70-88.
Кордоцентрична концепція Гри горія Сковороди та
П ам ф іла Ю ркевича як філософська й етична основа
топ ології ш л я х у в творчості українських ш істдесятни­
ків // Григорій Сковорода - духовний орієнтир д ля су­
часності. Н аукові матеріали X I I I Сковородинівських
читань: У 2-х кн. - Кн. 1. - К . - 2007. - С. 233-247.
Концепт щ ирості в худож ньо-естетичній парадигмі
І. Ф ранка та його інтерпретація В. Стусом / ^агзга\У8-
кіе хєзхуЬу икгаіпо2па\УС2Є. Зроікапіа роїзко-икгаігізкіе.
І І п т е г з у і е і \¥агз 2а\¥зкі-І\¥апо\уі Ггапсе. З іш їіа Исга-
іпіса. - № 23 -24 . - ДУагзгалуа. - 2007. - 8. 266-277.
Українське ш істдесятництво як концепція «д у х у ча­
с у ». К осгп ік і Н и т а п ізіу с гп е . Зіотапогпачузілуо. То^а-
гузілуо Каикотое К а їоіоск іеео ІІп Ь ге гз у їе іи ЬиЬе1зкіе£о
^ п а Ра\УІа II. Т о т Ь І У - Ь У . - Е езгуі 7. - 2006-2007. -
ЬиЬІіп. - 2007. - 8. 109-124.
Балада у творчості українських ш істдесятників: мо­
диф ікації ж анру (сл о в ’ янський контекст). С. 319-326 //
ІГсгаіпіса III: оиіазпа икгаДпізйка: Р г о Ь Іе т у іагука,
Іііе га іи г у а к и їіи гу: 2. сазі. ЗЬогпік сіапкй. IV О іотои ск е
з у т р о г і и т и к га ііп ізіи , 28 -30 згрпа 2008 / И п іуегзіїа-
1І8 раїаскіапае О іо то и с, 2008. - С. 2: ЗЬогпік бШікй. -
8. 301-308.
К ом п ’ ютери працюють занадто швидко. До 100-річчя
від дня народження Івана К ош елівця // Українська
культура. - 2008. - № 2. - С. 38-39.
Альтернативний дискурс Івана К ош елівця: критерії
як домінанта принципів // ^Уагзгашзкіе г е з г у іу икгаіпо-
г п а т іг е . Зроікапіа роїзко-икгаігізкіе. І і п т е г з у ї е і \Уаг-
604 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Фотоматеріали 1
82а\узкі-І\уапо\уі Ггапсе. Зіисііа ІІсгаіпіса. - № 2 5 -26 . -
^а гзгалуа. - 2008. - 8. 261-274.
Правочинність Ф ранкового імперативу літературної
«м о д и » в дискурсі українського шістдесятництва //
«Д л я добра м іліон ів хай вічно ж иве...» 36. наук, праць
на пошану 150-річчя від дня народження Івана Ф ранка.
Івано-Франківськ. - 2008. - С. 118-139.
Модус м инуле / майбутнє як проекція сучасного у
ж иттєвій д олі й творчості Василя Стуса: філософсь­
ко-антропологічний та літературознавчий зріз // А к т у ­
а льн і проблеми української літератури і ф ольклору.
Н аук, збірник. Вип. 12. - Василь Стус: ж иттєві і творчі
контексти. М атеріали IV Всеукраїнської наукової кон­
ференції. - Донецьк. - 2008. - С. 195-207.
Досвід повсякдення у Сковородинівському етичному
вимірі лю дського буття (на м атеріалі поезії й прози
українських ш істдесятників) // Григорій Сковорода -
дж ерело духовної величі та сучасність. Вип II. 36. наук,
праць. М атеріали X IV Сковородинівських ч и т а н ь .- К .:
Вид. центр «П р о с тв іта », 2 0 0 9 .- С . 204-214.
Концепт «сучасного Ш евченка» в інтерпретаційній
парадигмі українських ш істдесятників (М . Коцю бинсь­
ка, І. Світличний, В. Ш евчук ) // Збірник праць Всеукра­
їн ської X X X V I I наукової Ш евченківської конференції.
22-24 квітня 2009. 195-й річниці з дня народження
Тараса Григоровича Ш евченка. - Черкаси: Вид-во Ч аба­
ненко Ю. А . - 2 0 0 9 . - С . 221-234.
М немонічне коло у структурі худож ньої свідомос­
ті: метаморфози пам’ яті. Літературознавчо-ф ілософ сь­
кий зріз поетики Л ін и Костенко // Слово і час. - 2010. -
№ 3. - С . 51-67.

Н а відкрит т і меморіальної дош ки на будинку, де в роки

німецько-румунської окупа ції ж ив М и к ол а Вінграновсь-
кий. Село Кумарі, Первом айський район, М и к ол аївськ а
область. Ж овт ень 2006.

1 Всі фото з архіву автора.

606 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Фотоматеріали 607

Емма А ндієвськ а та Ів а н Кош елівець після захист у до

У кварт ирі Л еон іди Світ личної. Грудень 2002. кт орату Лю дм илою Тарнаш инською. У країнський В іл ь­
ний Університ ет (М ю н х е н ). Серпень 1997.

М и ха й л и н а Коцю бинська на презент ації кни ж ки Л ю д ­

мили Тарнаш инської «Х у д о ж н я галакт ика Валерія Ш е
в ч у к а ». Н аціональний музей літ ератури України. Сер У київській кварт ирі вдови Григорія Тю т ю нника Олени
пень 2001. Ф едот івни Черненко. О сінь 1997.
608 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Л ін а Кост енко після презент ації книж ки Л ю дм или
Тарнаш инської «С х о дж ен н я на Ф у д зія м у ». Н ац іон ал ь­
ний музей Тараса Ш евченка. К віт ень 2000.
У Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федь-
ковича під час V М іж н а р одн ого Конгресу А со ц іа ц ії Укра
їн іст ів . Л ін а К ост енко та Лю дм ила Тарнаш инська в
кулуарах конгресу: обговорення доповідей та дискусій.
Серпень 2002.
Фотоматеріали 609
М іж н а р одн а наукова конференція «В а лер ій Ш евчу к
у духовном у просторі У к р а їн и ». Зліва направо: А н а ­
т олій Ш евченко, Б огдан Горинь, Валерій Ш евчук, кот ­
рий щойно отримав звання почесного професора універ­
ситету, Н ат ал я Городнюк, Лю дм ила Тарнаш инська.
Ж ит ом ирський державний університ ет ім. І. Франка.
Ж овт ень 2004.
Валерій Ш евчу к ділит ься враженнями на презент ації
монограф ії Л ю дм или Тарнаш инської «Х у д о ж н я галак­
тика Валерія Ш е в ч у к а ». Н аціональний музей літ ера­
тури України. Серпень 2001.
610 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Фотоматеріали 611

Євген Сверстюк вист упає на презент ації монограф ії Д іа л о г двох ш іст десят ників: Валерій Ш евчу к та Євген
Л ю дм или Тарнаш инської «Х у д о ж н я галакт ика Валерія Сверстюк. Н аціональний музей літератури України.
Ш е в ч у к а ». Н аціональний музей літ ератури України. Серпень 2001.
Серпень 2001.

Ір и н а Ж иленко вист упає на презент ації книж ки Л ю д ­

мили Тарнаш инської «З а к о н піраміди. Д іа л о ги про л і­
П резент ація монограф ії Л ю дм или Тарнаш инської « Х у ­
тературу та соціокульт урний клім ат довкола н е ї».
дож ня галакт ика Валерія Ш е в ч у к а ». Вист упає Євген
Н аціональний музей літератури України. Л и ст оп а д
Сверстюк. Н аціональний музей літ ерат ури України.
2001 .
Серпень 2001.
612 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Іменний покажчик

А Б

Абліцов В. - 447, 450, 461, 469, Бабаєвський С. - 116

483 Багалій Д. - 153
Абовян X . - 489 Багряний І. - 591
Абу-Бакар А . - 488 Бадзьо Ю. - 68, 254, 260, 578,
579
Августин Святий - 37, 38
Бажан М. - 32, 33, 74, 253,
Аврахов Г. - 541, 559
292, 465, 471, 520, 538,
А й н і С. - 488 572, 576
Андерсен Єртенес А . - 159 Базилевський В. - 291, 305,
Андріяшик Р. - 20, 409, 559, 313, 316, 328, 330
561, 564, 572, 576, 580 Барабаш Ю. - 518, 529
Андрусів С. - 191, 573, 575, Бараташвілі Н. - 290
578 Барка В. - 236
Андрухович Ю. - 587 Бастос Р. - 197
Антоненко-Давидович Б. - 68, Бахтін М. - 167, 168, 172
70, 94, 232, 242, 264, 272, Бацула І. - 549, 568
Ів а н Д рач та Лю дм ила Тарнаш инська під час Всеукра­ 276, 277, 528 Бедзик Ю. - 507
їн ськи х С ковородинівських читань у Переяславі-Хм ель- Беекман В. - 488
Антонич Б.-І. - 181, 284, 411,
ницькому. Ж овт ень 2007. 591
Безніско Є. - 257
Беранже П.-Ж. - 72, 95, 96
Антонишин С. - 359
Берґман - 339
Антонович В. - 154 Берґсон А. - 14
Антонович Д. - 152 Бехтєрев - 339
Антонович М. - 233 Бєлінський - 245, 584
Антонюк А . - 283 Бичко А. - 326
Антонюк 3. - 73 Бичко І. - 326
Антохій М. - 236 Білаш О. - 145
Апанович О. - 68, 250, 262,
Білецький О. - 63, 64, 87, 89,
571, 574 90, 92, 236, 252, 279, 443,
480, 481, 499
Аплаксіна О. - 272
Білик І. - 567
Араґон Л. - 95
Білинський М. - 290
Аріосто Л. - 97 Білодід І. - 88
Арістотель - 272 Білокур К. - 272, 344
614 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Білоус Г. П. - 9, 104
Близнець В. - 332, 357, 432
Блок 0 . - 1 1 6
Бовсунівська Н. - 174
Богомолець О. - 251
Бодлер Ш . - 95
Боженко А . - 509
Бойко Л . - 277,441, 447, 452
Бойко Ф . - 154, 357
Бойчак І. - 535
Бондар В. - 522, 524, 546
Боцяновський В. - 250
Брайчевський М. - 68, 571, 574
Брандес - 154
Брентан - 10
Бриж Т. - 257
Брюгген В. - 572, 576
Брюховецький В. - 37, 569
Бубніс В. - 488
Буєвський Б. - 145
Булига 0 . - 3 5 7
Бурляй Ю. - 535
Буряк Б. - 507
Б ьолль Г . - 209, 535
В Гамсун К. - 154, 184, 211
Валері П. - 313, 333
Ващенко В. - 88
Вдовиченко М. - 486
Вейнінґер О. - 431
Величко С. - 151, 156, 160,
162, 163
В елі О. - 95
Верлен П. - 95, 339
Вернадський В. - 67, 137, 377,
571
Вилегжанін І. - 522
Винниченко В. - 154
Вишенський І. - 162
Вінграновська 3. - 283
Вінграновський М. - 9, 19, 59,
64, 68, 69, 83, 87, 94, 95,
100, 110, 113, 114, 120,
127,
333,
137, 154, 255, 282-
337, 365, 368, 389,
393, 401, 445, 464, 481,
482, 484, 503, 507, 509,
513, 515, 516, 518-520,
522, 523-526, 529-531, 533,
536, 537, 539, 540, 576,
579, 585
Вінграновський С. - 283
Вовк В. - 60, 258, 276
Войнова О. - 518, 529
Волинський К. - 252, 519, 522
Воробйов М. - 68, 69, 257, 278
Вороний М. - 519, 558
Воронько П. - 520, 522-524
Вудка - 227
Г Гринько Д. - 532
Гаврилець Г. - 145
Гайдеґґер М. - 212, 492
Гайне - 339
Галчинський К.-І. - 156, 159
Гартман М. - 14, 339
Гачев Г. - 305
Герасименко К. - 291
Герасимчук Д. - 563
Герострат - 116
Гессе Г. - 508
Гемінґвей Е. - 535
Гізель І. - 474
Гітлер - 218
Гоголь - 226, 242
Голобородько В. - 68, 69, 257,
278, 444, 542, 555
Головацький Я. - 481
Головко А . - 566
Іменний покажчик
Гончар О. - 100, 233, 242, 243,
504, 508, 511, 512, 514,
532, 534, 538
Горбаль М. - 60
Горбач А.-Г. - 52, 157, 227,
258
Гординський - 591
Горині (брати) - 64, 71, 158
Горинь Б. - 60, 257, 337
Горинь М. - 60
Горська А . - 59, 60, 66-68, 104,
107, 120, 158, 219, 220,
254, 255, 272, 357
Горський В. - 462, 474
Горький М. - 28, 301, 535
Грабович Г. - 235, 236
Грабовський - 218
Грабовський П. - 88, 226, 227,
242
Грабовський С. - 145
Гринько П. - 535
Грінченко Б. - 393
Грушевський М. - 153
Гудзь Ю. - 575
Гундорова Т. - 279
Гуцало Є. - 19, 20, 59, 110,
154, 291, 332, 390, 393,
428, 482, 503, 507, 509,
513, 516, 520, 534, 543-
545, 560, 563, 566, 576,
579
Гюґо В. - 491
Ґ Дідула Р. - 324
Ґеник-Березовська 3. - 69, 256,
258, 260, 270, 275
Ґете - 218, 220, 225, 242, 531
Ґінзбург І. - 250, 251
Ґлузман С. - 73-75, 99
Ґоґ В. ван - 587 Д обровольський В . - 454
615
Ґолдінґ В. - 184, 194-197, 199-
201, 213
д
Даміан Л. - 290
Дангулова Н. - 161, 427, 432
Данило Галицький - 290
Данилов С. - 488
Данте - 192, 196, 299
Девіс А . - 263
Денисюк І. - 285, 364
Джонсон П. - 256, 276
Джуйсота Н. - 488
Дзеверін І. - 557
Дзюба І. - 16, 19, 62, 65, 66,
69, 72, 76, 81, 92, 96, 99,
117, 118, 145, 216, 219,
220, 229, 230, 232, 233,
236, 242, 244, 247, 254-
258, 260, 262, 264, 272,
282, 291, 292, 303, 305,
308, 326, 330, 331, 337,
339, 361, 368, 372, 378,
391-394, 396, 400, 409, 410,
412-414, 416, 424, 425, 427,
434, 436, 440-500, 509, 510,
517-519, 521, 523, 527, 528,
532, 533, 539, 542, 543, 552-
555, 565, 574, 576, 579, 580,
582
Дзюба С. і Т. - 250, 268
Діденко В. - 114, 522
Дідро Д. - 477
Дільтей В. - 10
Дмитерко Л. - 507, 511, 512,
528, 552, 553, 560
Дмитренко Л. - 511
Дмитренко 0 . - 1 1 1 , 113, 115,
292
616 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво Іменний покажчик 617

Добролюбов - 89 Енґельс Ф . - 448 Заморіна Т . - 4 7 1 , 473, 479, К

Довгалевський М. - 272 Еразм Роттердамський - 272, 489
Довженко О. - 70, 94, 242, 398, 441, 442, 473 Калинець І. - 18, 60, 64, 68,
Зарецький В. - 59, 66, 255, 582
243, 253,272, 283, 284, 72, 95, 220, 257, 277, 542,
Засенко П. - 113, 519, 522
286, 290,291, 299, 365, 579
Є Захарченко В. - 450
443, 535 Камю А. - 7, 25, 29, 203-206,
Євтушенко Є. - 115 Захарчук І. - 419 208, 209, 211-214, 577
Довнар Г. - 532
Євшан М. - 593 Збанацький Ю. - 292 Кант І. - 477, 584, 585
Дольд-Михайлик Ю. - 507
Єфименко О. - 153 Зборовська Н . - 4 3 1 , 582 Караванський С. - 72, 157, 220
Донцов Д. - 413
Дончик В. - 34, 506, 510, 511, Єфименко Р. - 373 Земляк В. - 154, 155, 560 Кардаш В. - 510
513, 532,543, 556, 560, Єфремов В . -5 1 1 Зеров Д. - 219 Карлайль Т. - 477
561, 566,571, 581, 582, Єфремов С. - 218, 236 Зеров М . - 6 5 , 84, 151, 153, Касьянов Г. - 66, 577, 582
590 156, 242 Кацнельсон А. - 532, 536
Дорошенко І. - 553, 559, 562, Зінкевич 0 . - 2 1 , 456 Кащук Н. - 358
Ж
563 Зорян С. - 488 Квітневий В. - 365
Достоєвський Ф . - 226, 477 Жаботинський П. - 101 Кемеров В. - 13, 169
Зуб І. - 549, 554, 555
Доценко Р. - 256 Ж иленко І. - 10, 19, 68, 69, Кент Р. - 398
Драй-Хмара М. - 272 111, 124, 149, 255, 276- К ’єркегор С. - 204
І
278, 280, 295, 334-360, 483, Кириленко М. - 145
Драч І. - 18, 59, 64, 68, 69,
507, 542, 580, 582 Ібн-Сіна - 398 Кирилкж Є. - 259
80, 83, 87, 94, 95, 104, 113,
116, 127,137, 154, 159, Ж ук П. - 108 Ібн-Хозм - 398 Кириченко Г. - 114, 532, 542
160, 219,235, 255, 272, Ж уковський А . - 227 Кир’ ян Н. - 278
Ібсен - 339
292, 294, 337, 361-389, Ж улинський М . - 4, 21, 199, Кисельов Й. - 517, 524, 526,
Івакін Ю. - 90, 160
393, 428,445, 482, 503, 452, 465, 468, 474, 491, 548, 561
Іванисенко В. - 252, 521, 549,
507, 509,512, 513, 515- 492, 572-574, 582 Кисельов Л. - 276
550, 573, 576
525, 529-531, 533, 535, 540, Ж урахович С. - 559 К іп лін ґ - 225
Іваничук Р. - 159, 161, 390,
541, 547,561, 573, 576, Ж урба Г. - 591 Кіт Д. - 332
392, 409, 561
580, 585 Клименко М. - 546
Іванов Д. - 300, 304
Дрогобич Ю. - 442 З Кобилянська О. - 272, 481, 588
Івашкевич Я. - 159 Ковалевський О. - 34
Дрозд В. - 19, 20, 59, 68, 110,
Забашта Л. - 537 Іллєнко Ю. - 68 Коваленко Л. - 64, 537, 550,
154, 356,393, 429, 483,
513, 517,531, 534, 543, Забаштанський В. - 381, 486 Іл л я В. - 278 551, 553
544, 560, 578-580, 582 Забужко О. - 146-148, 235 Ільїчов Л. - 536 Ковалів Ю. - 575, 576
Дроздовський Д. - 17 Заверталюк Н. І. - 4, 21, 504 Ільницький М. - 198, 305, 365, Ковальов - 228
Дукіна Н. - 277 Завгородній Г. - 534 366, 374, 379, 383, 384, Коваль Ю. - 531
Дяченко В. - 579 Загребельний П. - 19, 159, 160, 474, 547-549, 556, 558, 565, Ковінька О. - 510
503, 504, 506, 507, 509- 582 Кодак М. - 381, 386
515, 552, 560, 580 Іоселіані О. - 283 Козаченко В. - 292
Е
Залеська-Онишкевич Л. - 191, Компан О. - 571
Евклід - 567 196, 197 Кониський О. - 236
Й
Ейнштейн А . - 299 Заливаха 0 . - 6 0 , 68, 71, 82, Кононенко В. - 21
Елюар П. - 95 117, 232, 255 Йовенко С. - 542 Кононенко П. - 252, 492
618 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво Іменний покажчик 619

Конфуцій - 506, 508 Коцюбинська М. - 10, 19, 35, Л Макаров А. - 33, 113, 339, 342,
Концевич Є. - 153 61, 62, 68-70, 72, 75, 81, 345, 353, 354, 468, 513,
Лавріненко Ю. - 28, 137
Колесса Ф . - 236 82, 98, 120, 216, 217, 242, 541, 561, 565
Лафонтен Ж . - 95
Колісник Г. - 545 244, 248-281, 285, 340, 343, Максимович Д. - 95
Л е І. - 511
Колісниченко А. - 563, 564, 567 344, 364, 365, 476, 483, Максимович М. - 122
576, 582 Левада О. - 531
Коломієць В. - 532 Маланчук В. - 157
Коцюбинський М. - 88, 175, Левицький Л . - 257 Маларме - 339
Коломієць Т. - 546
236, 248, 250, 251, 253, Левкович О. - 145 Малиновська М. - 544, 545, 549,
Копань Л . - 513
257, 269, 272, 274, 481 Леконт де Л іл ь Ш. - 95 554, 561
Копелєв Лев - 60
Коцюбинський X . - 248-250 Лемешева Л . - 576 Малишко А. - 290, 292, 443,
Копиця Д. - 219
Коцюбинський Ю. - 269 Ленін В. - 448, 552, 584, 585 508, 520, 528, 531, 535,
Коптілов В. - 252
Кочур Г. - 68, 72, 95, 219, 255, Лєрмонтов - 530 537, 538
Кордун В. - 275, 504, 571
256, 339, 579 Лессінґ Г.-Е. - 477 Мамайсур Б. - 68, 69, 482, 486,
Кореневич Л . - 503, 576
Кошарська Г. - 35, 41 Летурно - 339 487, 542
Корнійчук В. - 176
Кошелівець І. - 20, 79, 109, Липа Ю. - 4 1 0 , 411, 413 Мамчур С. - 82
Корнійчук О. - 566, 589
142, 144, 147, 148, 154, Литвин М. - 145 Манн Т. - 196
Корогодський Р. - 60, 110, 117,
216, 224, 228, 234, 235, Литвинов В . - 4 4 1 , 474 Маноха І . - 1 1 , 13
119, 158, 185,187,188,
238, 241, 243, 245, 257, Лисенко-Єржиківська Н. - 21 Маняк В. - 561
194, 210, 214,276,339,
460, 471, 505, 546, 547, Лищенко О. К. - 9, 104 Маринович М. - 73, 264
582
593 Маркес Г. - 197
Короленко В. - 251 Лівицька-Холодна Н. - 272
Кравців Б. - 546 Маркс К. - 448
Коротич В. - 113, 154, 294, Лісовський Я. - 145
Кравченко А. - 21 Марченко В. - 7 4 ,7 5 ,2 3 2 ,2 7 2
441, 509, 516,520,525, Лобачевський - 567
Кравчук М. - 332, 410 Масенко Т. - 519, 522, 537
530, 533, 537, 538 Логвин Г. - 257, 265
Красівський 3. - 223, 242, 579 Маслюк В. - 164
Кортасар X . - 197 Логвин М. - 66
Крижанівський А. - 357, 519, Матусевич М. - 264
Косів М . - 6 0 , 71, 256 Логвин Ю. - 563
520, 522, 532, 537, 576 Маяковський В. - 530
Костенко Л . - 10, 12, 15, 19, Логвиненко М. - 549 Медвідь В. - 576, 578, 580
Кримський А. - 153 Лондон Дж. - 116
25-59, 64, 68, 69, 83, 94, Меженко Ю. - 250
104, 114, 148-150, 219, Кримський С. - 366 Лотман Ю. - 8 Мейгеш Ю. - 567
255, 338, 367,373,381, Крушельницька Л. - 250, 277 Лубківський Р. - 542 Мельник В. - 575, 581
389, 393, 441,457,461, Крюбе Е. - 72
Лукаш М. - 68, 256, 357, 451, Мельничук Т. - 278
472, 482, 507,508,516, Кубійович В. - 471 579 Менкуш Г. - 145
517, 520, 521,524,526, Кузякіна Н. - 91
Л у к ’ янова В. - 157 Мережковський - 339
530, 546, 547,576,579, К уліш М. - 156
Луцький Ю .- 2 1 7 , 222, 224- Мешко О. - 220, 232
585 К уліш П. - 271 228, 230, 233, 274 Микитенко - 589
Костомаров М. - 413 Кульчицький О. - 14, 413 Лучук В. - 530, 546 Минко В. - 507
Костюченко В. - 142, 509 Кундера М ілан - 147 Лютий Г. - 484 Мирний П. - 88, 218
Котляревський І. - 74, 171, 216, Курбас Л . - 84 Мисик В. - 291, 576
220, 228, 234, 242, 244 Куримський А. - 258 Мишанич О. В. - 254
М
Котляров Б. - 553 Куртене Б. де - 249 Мінкова Л . - 258
Коцюбинська К. Я. (Бедризо- Кучерявенко Н. - 263 Мазепа І. - 165, 290 М іняйло В. - 443
ва) - 249-251 Кушнір В. - 60 Майборода П. - 145 Мовчан П. - 424, 492, 542
620 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Мовчан Р. - 164
Мозолевський Б. - 68, 242, 357,
464, 481, 482, 484, 579
Монтень - 338
Мопассан Ґ і де - 96
Моргаєнко П. - 507, 532, 535
Морен Е. - 239
Моренець В. - 36, 127, 128,
284, 291, 304, 306, 355,
474
Мороз В. - 220
Морозов В. - 145
Москаленко М. - 97, 99
Москалець К. - 587
Моторнюк І. - 557, 559, 562,
563, 568
Муньє Е. - 12, 14, 19
Муратов І. - 94
Мушак Ю. - 37
Мушинка М. - 260
Мушкетик Ю. - 94
Н Павлишин
Нагнибіда М. - 519, 520
Наєнко М. - 582
Наливайко Д. - 203
Негода М. - 108
Неживий О. І. - 72
Некрасов В . - 4 5 1 , 482
Нечерда Б. - 542
Нечуй-Левицький І. - 413
Никанорова О. - 305, 340, 560
Ніцше Ф. - 398
Новиченко Л . - 261, 443, 507, Пашкевич А. - 145
519, 522, 523, 526, 527, Пашко А. - 276
533, 554, 559, 564, 565 Пашковський Є. - 587
Норвід Ц. - 95
Носань С. - 145
Ньютон Дж. - 451
О Первомайський Л . - ЗО, 576
Овсянико-Куликовський - 249
Околітенко Н. - 572, 579
Олійник Б. - 74, 111, 113, 130,
380, 428, 507, 516, 517,
540
Олійник С. - 450, 459
Онойко В. - 108, 109
Орач Олег - 450
Оріховський С. - 442
Оровецький П. - 507
Ортеґа-і-Ґасет - 593
Осадчий В. - 119, 353, 354
Осика Г. - 68, 290
Остапенко-Щербань В. - 101
Острик М. - 528, 529, 564
Осьмачка Т. - 192
Охрімович А. - 276
П
Павличко Д. - 64, 159, 508,
517, 525, 560, 576
М. - 178, 471, 473,
479, 489, 582
Паламарчук Г. - 278
Панч П. - 507
Панченко В. - 40, 57
Паньков Н. - 167, 168
Параджанов С. - 257, 373, 444,
482
Паскаль Б. - 326
Пастернак Б. - 290
Патока В. - 21
Пахаренко В. - 126
Пахльовська 0 . - 1 7 , 28, 582
Пащенко В. - 222, 223
Педа П. - 522
Пелех П. - 156
Іменний покажчик 621
Ремарк Е.-М. - 535
Перепади А. - 64, 65, 112, 116, Рембо А . - 116
119, 120, 256 Рильський М. - 251, 291-293,
Петефі ПІ. - 491 520, 522, 530, 532, 535,
Петренко Ю. - 546 536, 539, 576
Петріашвілі Г. - 299 Рід Дж. - 506
Петрова П. - 88 Різниченко О. - 298-331
Пивоварська А. - 150, 210 Рікер П. - 11
Підгорний М . - 2 9 1 , 512 Рільке Р.-М . - 272
Підмогильний В. - 153, 163, Ріман - 567
175 Рогоза - 515
Підпалий В. - 113, 542 Розанов - 339
Підсуха О. - 519, 522, 525 Ромашенко В. - 554
Пінчук С. - 557 Роменець В. - 11, 13
Платон - 97, 272 Ронсар П. - 72, 95
Плахотнюк М. - 68, 120, 121
Рот Ф. - 147
Плачинда - 513, 567
Рубан В. - 68
Пліфон Г. Г. - 96, 97
Руденко М. - 68, 242
Плужник Є. - 77, 153, 276, 591 Рудь М. - 559
Погрібний А. - 492 Рульфо X. - 197
Погружальський - 67 Русанівський В. - 252
Поліщук К. - 153 Русенко П. - 225
Попович Є. - 64, 158 Руссо Ж.-Ж. - 7, 477
Попович М. - 366, 452, 455, Рябокляч Б. - 357
461, 470, 475
Потебня 0 . - 4 8 1 , 499 С
Потьомкін - 117
Превер Ж . - 261 Сааді - 398
Приходько Н. - 546 Савицький Р. - 145
Прісовський Є. - 309 Савич І. - 530
Пшибишевський - 339 Саченко М. - 579
Пушкін О. - 534 Сакович К. - 442
П ’янов В. - 120, 519,522,531 Салига Т. - 305, 325
Сартр Ж .-П . - 46, 204, 212,
Р 398, 577
Сар’ ян - 135
Равлюк М. - 93, 550, 552, 568 Сахаров - 228
Райніс Я. - 427 Саченко М. - 574
Райс - 181 Сверстюк Є. - 10, 19, 60, 61,
Раскін Д. - 477, 478 64-69, 72, 75, 82, 92, 100,
Рафаель - 585 101, 104, 109-111, 114-
Рачук М. - 121 117, 120, 122, 144, 158,
622 Л . Тарнашинська. Українське шістдесятництво
216-231, 233-248, 254, 257,
258, 262, 265, 269, 270,
275, 277, 334, 337, 339,
424, 440, 457, 465, 483,
504, 505, 524, 527, 528,
544, 553, 554, 574, 576,
579, 582-594
Свідзінський В. - 226, 417, 589
Світлична Л . - 19, 67, 70- 76,
82, 83, 97, 268, 573
Світлична М. - 62
Світлична Н. - 19, 62, 63, 71,
72, 82, 87, 97, П О , 262
Світличний І. - 10, 59-100, 104,
105, 112, 116-121, 158, 219,
220, 225, 228, 242, 254, 255,
257-259, 262, 265, 266, 268,
272, 275, 277, 334, 337,
339, 357, 396, 445, 465,
482, 529-533, 535, 548, 551,
552, 576, 579
Святослав (князь) - 474
Севрук Г. - 4, 60, 68, 75, 82,
158, 219
Семикіна Л . - 60, 68, 120, 219,
255
Семенко М. - 526
Сеник Л . - 554, 557-559, 565,
568
Сенін - 512
Сент-Екзюпері - 116, 220, 242
Сенченко І. - 156, 443, 589
Сенюк 0 . - 1 5 9
Сервантес - 61, 218, 242
Сердюк-Баран Л . - 101
Серпілін Л . - 94
Сивокінь Г. - 259, 559, 575
Сидоренко В. - 358
Сизоненко Г. - 101
Симоненко А . - 101
Симоненко В. - 5, 9, 12, 59,
61, 64, 66, 68, 69, 82, 87,
100-145, 219, 220, 242,
357, 364, 381, 389, 393,
437, 444, 445, 453, 475,
482, 507, 516, 517, 534,
536, 537, 539, 540, 576,
586
Сингаївський М. - 113, 154,
507, 516, 520, 525
Сіренко М. - 114
Скирда Л . - 542
Сковорода Г. - 17, 151, 153,
156, 158, 159, 165, 175,
377, 408, 456, 466, 481,
499
Скочко П. - 159
Скрипник М. - 262
Скунць П. - 113, 531, 534, 535
Скуратівський В. - 574
Слабошпицький М. - 412, 413
Словацький Ю. - 95, 491
Смаль-Стоцький С. - 236
Смотрицький М. - 442
Снєгирьов Г . - 4 5 1 , 534
Сократ - 272
Солецький О. - 185
Солженіцин О. - 232, 257
Солнцева Ю. - 286
Соловей Е. - 8 1 , 325
Сом М. - 519, 522, 523, 537,
546
Сосюра В. - 576
Спенсер - 154
Спіноза - 338
Сталін - 218, 447, 530, 546,
547
Стась А. - ЗО
Стельмах М. - 94, 250, 443,
527, 552
Стендаль - 242
Стенчук Б. - 448, 450
Степаненко А . - 156
Іменний покажчик 623
Стефаник В. - 171, 250, 253, 426, 494, 506, 569, 570,
272, 274, 291, 414, 535 583
Стриженюк О. - 546 Твардовський - 367, 530
Строковський М. - 507 Т еліга О. - 272, 279, 546
Стус В. - 20, 60, 62, 64, 65, Тельнюк С. - 358, 513, 532,
68-70, 72, 74, 82, 83, 97, 554, 557, 561
100, 101, 119, 142, 143, Тен Б. - 153, 154, 336
158, 220, 228, 232, 242, Тименко Г. - 482, 542, 579
254, 255, 257, 258, 260, Тихий Н. - 276
262, 264, 265, 268-270, 272,Тичина Л. - 251
273,275-277, 279-281, 295, Тичина П. - ЗО, 135, 233, 242,
317, 334, 343, 357, 389, 250, 273, 275, 284, 292,
396, 417, 419, 423, 437, 520, 531, 532, 538, 576,
445, 482, 486, 516, 540, 583
541, 549, 554, 575 Ткаченко А. - 142, 376, 383,
Стус Д. - 269 386, 387, 492
Судима М. - 4, 21 Ткаченко Ю. - 68
Суровцова Н. - 70, 272, 276, Ткачук М. - 462, 474
277 Толстой Л. - 135, 233, 301, 477,
Суслов М. - 536 478
Суховершко Г. - 103 Тома Пітер А. - 450
Сюперв’єль Ж . - 95 Транквіліон - 442
Третьяков Р. - 114, 531, 532
Трофимук С. - 559
Т
Тургенєв - 218, 242
Табачковський В. - 136, 326 Тютчев - 526
Таборі П. - 71
Тютюнник Г р и г ір -1 2 , 20,
Талалай Л. - 291, 295, 298,
276, 290, 291, 332, 357,
301, 305, 310,313,464,
390-432, 434-439, 483, 516,
484
544, 545, 561, 567, 571
Талалай Р. - 298-301
Тютюнник Григорій 20, 94,
Танюк Л. - 65, 66, 68, 119,
390, 391, 393, 397-399, 402,
219, 483, 573, 579 425, 443, 486, 527
Таран Л. - 166, 341, 345
Тарасюк Г. - 299
У
Тарнавський О. - 442, 473
Тарнашинська Л. - 10, 12, Уїтмен У. - 520
16-19, 36, 150, 159, 164, Українка Л. - 88, 171, 219, 255,
181, 215, 239,240,243, 272, 481, 535, 546
302, 305, 317,320,323, У піт А. - 488
341, 348, 411,414,420, Ушаков М. - 532
624 Л. Тарнашинська. Українське шістдесятництво
Ф Ч
Федорів Р. - 567
Федорчук - 75
Федькович Ю. - 159, 161
Ф е л лін і - 339
Фізер І. - 481
Філянський М. - 163
Фолкнер В. - 155, 182, 184
Франко 3. - 264, 447
Франко І. - 79, 88, 151, 153,
219, 226, 236, 317, 410,
411, 426, 462, 488, 534,
549, 558, 562, 563, 568,
569
Фройд - 149
Фролова К. - 561, 567
Фуентес К. - 197
X Шевельов Ю. - 236, 457
Халимоненко Г. - 120
Хамітов Н. - 172, 173, 426,
316, 320
Харчук Б. - 357, 561
Хвильовий М. - 432
Хиж няк А . - 507
Хмельницький Б. - 121, 285,
290
Холодний М. - 68, 72, 512, 532.
542, 575
Х ом ’ яков - 490
Хорунжий А . - 532, 454
Хрущов М. - 68, 536, 585
ц 532,
Цвейґ С. - 535
Цвєтаєва М. - 272
Цицерон - 272
Цмокаленко Д. - 513
Іменний покажчик 625
Ш епітько Л . - 283 Щербань П. - 101
Чарівна О. - 236 Шеремет М. - 292, 519-521, Щербань Ф. - 101
524, 529-532, 535 Щербицький В. - 263, 444, 493
Чердаклі А. - 35
Черненко О. - 20, 274, 390, Ш ерех-Ш евельов Ю. - 457
Ш игі Е. - 451 Ю
397, 402, 437
Чернишевський М. - 74, 584 Ш и ллер Ф. - 225, 477, 478,
491 Юм Д. - 326, 327
Чичибабін В. - 482, 486
Ш лемкевич М. - 413 Юркевич П. - 17, 34, 215, 408
Чмихова Є. - 513
Шопен - 272 Юрчук О. - 385
Чорновіл В. - 64, 155, 220, 255,
Шопенгауер - 154, 338 Юхимович В. - 532
257, 262, 337
Чубай Г. - 68, 482 Шостакович - 135
Шпранґер Е. - 10 Я
Чумак В. - 153, 154
Штерн В. - 10
Яворівський В. - 563
Штонь Г. - 575, 576, 580, 581
Ш Янів В. - 413
Ш укшин В. - 405, 418
Яновський Ю. - 290, 291, 535
Шаміссо А. - 242 Ш ум ило М. - 507, 532
Янченко А. - 545
Шамота М. - 259, 513, 566, Ш умійко В. - 145
Яременко В. - 158, 160, 164,
567 Ш ум ук - 220
Шаховський Ю. - 236, 553 Шупта Д. - 287 589
Яременко С. - 145
Яровий 0 . - 5 7 8
Шевченко А. - 429, 433 Щ
Шевченко Т. - 88, 90, 106, 110. Ярошкевич М. - 554
117, 122,129, 139, 142. Щ ербак Ю. - 503, 507, 510 Ясперс -212
161, 163,165, 218, 219.
226, 232, 235-238, 242, 252.
253, 255, 259-261, 266, 269,
271, 274,291, 299, 307,
423, 425, 427, 479-481, 489-
492, 498, 525, 531
Шевчук А. - 153
Ш евчук В. - 10, 17, 19, 20, 59,
68, 88, 118, 134, 146-215,
368, 393,420, 444, 483,
504, 505,507, 515, 516,
543,544, 561, 580,
582, 584-594
Шевчуки (брати) - 509, 531
Шекспір В. - 299, 478
Ш елест Ю. - 444, 493
Ш еллер М. - 14
 Коротка довідка про автора 627
К о р о тк а д о в ід к а п р о а в то р а
Ч о р н о б и ля », 1996) та «Оіе КіігЬізїїіг&Ііп. Еіпе АпіЬоІодіе гигп
РгаиепіЬета і п сіег Окгаіпе» («Г ар бузов а к н я г и н я » , 1999).
Ч ле н Н аціональної С п і л к и письменників України.
Л ауреат літературних премій: ім . акад. О. Б ілецького,
ім. І. К ош елівця, «Б л а го в іс т », Ф он ду Воляників-Ш ва-
Л Ю Д М И Л А Т А Р Н А Ш И Н С Ь К А - старший науковий бінських при Ф ун д ац ії Ук раїнського В ільн ого Ун івер си­
тету в Н ью -Й орку та ін.
співробітник В ід д ілу україн ської літератури X X сто літ­
Наукові інтереси - українська література Х Х - Х Х І ст.
тя Інституту літератури ім. Т. Г. Ш евченка Н А Н У к р а ї­
(історико-поетикальний аспект), теорія літератури, ком ­
ни. Тривалий час працювала в редакціях газет «Д р у г ч и ­
паративістика (українська література в контексті євро­
тача» та «Л ітер атур н а У к р а їн а ».
пейської к ультур и ), література українського зарубіж ­
З акінчила Київський державний університет імені ж я,п си хологія творчості, сучасний літературний процес.
Т. Г. Ш евченка. Стаж увалася в Ук раїнськом у В ільн ом у Д ослідж ує проблем атику українського ш істдесятництва.
Університеті (М ю нхен): доктор ф ілософ ії (диплом Р Ь Б
У країнського В ільн ого Університету), у Варшавському
університеті (П о льщ а ). Кандидат ф ілологіч н и х наук.
А вторка книж ок: монографії «Х у д о ж н я галактика
В алерія Ш евчука. Постать сучасного українського пись­
менника на т л і західноєвропейської літер атур и » (К .,
2001), літературно-критичних текстів «С езон вічності»
(Л ь в ів -П а р и ж -Ц в ік а у , 2001), «Закон піраміди. Д іалоги
про літер атур у та соціокультурн ий клім ат довкола н еї»
(К ., 2001), «П р езум п ц ія доцільності. А брис сучасної л і ­
тературознавчої ко н ц еп то логії» (К ., 2008), а також про­
зових книг «С ходж ення на Ф у д зія м у » (Л ьв ів , 1999),
«П а р асоля на кож ен д ощ » (К ., 2008), збірки ліри ки
«Л у н а мовчань» (К ., 2005), «Й о го В еличність Час.
В аріації на (ф ілосо)тем у» (К ., 2010), авторської серії
біобібліограф ічних літературознавчих нарисів «Ш іс т д е ­
сятництво: проф ілі на т л і п о к олін н я » (у співавторстві з
бібліографами Н аціональної П арлам ентської бібліотеки
У к р а їн и ), співавтор низки колективних праць, автор со­
тень наукових, літературознавчих, літературно-критич­
них, к ультур о логіч н и х та ін. п ублік ац ій у наукових,
літературно-м истецьких збірниках та періодичних ви­
даннях України та українського зарубіж ж я. Н овели
друкувалися в перекладі німецькою мовою в укладених
і виданих у видавництві «В гой іпа Уег1а£» (Н ім еч ч и ­
на) А нн ою -Галею Горбач а н тологіях україн ської прози
« З і і т т е п оиз ТвсЬогпоЬуІ. Еіпе Апі;Ьо1о£іе» («Г о л о с и з
 Ф ілософ ські універсали:
ЗМІСТ компаративний в и м ір ........................................132
Від екзистенційної «естетики абсурду» -
до метафоричного закону піраміди 202

К а тегор ія ід еа льн ого як худож ня

та ж иттєва практика: Є вген С в е р с т ю к ................ 216
«Свобода дум ки, д ух у й ч и н у . . . » ....................... 216
«Д н і без надій і в т і х . . . » ........................................217
Вистраждано власним ж и т т я м .............................. 229

П ерсон а лізм я к призма худож нього бачення:

М и х а й ли н а К о ц ю б и н с ь к а ............................................ 248
Зоряний інтеграл знакового покоління:
персоналістський вим ір.............................................. 7 Г а р м он ія парадоксів я к худож нє надзавдання:
М и к о л а В ін г р а н о в с ь к и й ...............................................282
Ч А С Т И Н А І. Я -О Б Е Р Н Е Н Е С В ІТ О В І ........................... 23 На срібному березі М и коли В інгр ан овського. .282
«...І обертається з зем лею У к р а ї н а » ................ 304
Худож ній час як категорія
індивідуального « Я » : Уява — домінанта художнього світу:
творчість Л ін и К о ст е н к о ...................................... 25 поети чні м етам ор ф ози Ір и н и Ж и л е н к о ......... 334

Письменник як «відкрита система»: домінанта «З е м л я обітована, я к ої на зем лі нема...» . . . .334

художнього бачення Івана Світличного..................59 Х у д о ж н є о р к е с т р у в а н н я б у д е н н о с т і:
«Т и с а м - с в о б о д а ».......................................................... 59 б а л а д н и й в е к т о р Ів а н а Д р а ч а ............................ 361
П о цей бік, де С вітли ч н и й .......................................62
«Н а в іщ о я? Куди моя д о р о г а ? ..»....................... 362
М іряти високою м ір о ю ................................................ 76
П ісля слов о......................................................................... 98 «...А в слові вибухне у с е ! » ................................... 373

«Поетика поривань» як естетична норма: Б іл ь — я к ч е т в е р т е м и с т е ц т в о :

Василь Симоненко.....................................................100 «с п о с т е р е ж н и й п у н к т »
«Симоненко - і д е я » ....................................................... 100 прози Григора Т ю тю н н и к а............................... 39 0
Високі регістри слова як потреба ч а с у ............. 122 «...Мав душ у, як відкрита р а н а » ....................... 395

Самодостатність кожного « Я » — принцип ...Немає загадки таланту? Є: «Д ум ати на папері» 402

творення внутрішнього світу героя: Постскриптум: «Д ом уч уй те когось інш ого...» . .425
В алерій Ш е в ч у к .....................................................146
Т а л а н т бачити к у л ь т у р у як ц ілісн ість:
Й ого Кастальське д ж е р е л о .......................................146
Іван Дзюба в контексті своєї доби.......................4 4 0
Поетика повсякдення:
ф ілософсько-естетичний з р із ............................. 166 Знакова постать українського шістдесятництва . .443
В ізія України В алерія Ш е в ч у к а ........................... 176 У пош уках «одухотвореної іс т и н и »..................... 472
 НБ ПНУС
____________________ Н аукове видання Щ ЦЦ||Щ |
Ч А С Т И Н А II. З Д О С Л ІД Н И Ц Ь К О ГО А Р Х ІВ У :
П Р О Е К Ц ІЇ Т А Р Е Т Р О С П Е К Ц ІЇ.......................... 501 764202

...С в я т о , як е не повертається? .................................503 Л ю д м и л а Тарнаш инська

Д ва роки, щ о потрясли..., або К о л и редактор
У К Р А ЇН С Ь К Е Ш ІС ТД Е С Я ТН И Ц ТВ О ::
к л и ч е на доп ом огу К онф уц ія ..................................... 506
п р оф ілі на т л і п околін н я
У к р а їн с ь к і ш істдесятники: які вони і навіщ о?
(Т е к с т и і контексти : за м атеріалам и періодики (Істор и к о-літер атур н и й та поети кальн ий асп екти )
60-70-х рр. X X с т . ) .......................................................... 516
І. П ід обстрілом критики....................................... 516
II. ...А м е т о д и ? ..............................................................547

Ш істд есятн и ц тво як міф чи проф ілі Відповідальний за випуск Рост ислав Семків.
Випусковий редактор Н а т а л ія Ксьондзик.
на т л і п о к олін н я? С у б ’ єктивні нотатки
Літературний редактор Л ариса Білик.
учасни ці к он ф ер ен ц ії........................................................570
М акет і верстка Свят ослава Бичка.
Ефект ф ок уса ..................................................................571
Коректор Л ід ія Ж елєзна.
Індивідуалізац ія г о л о с у ...............................................574 Х удож н є оформлення М и к о л и Леоновича.
Синдром білого коня Ш е п т а л а .............................. 577
Свято, яке не п о в ер тається..................................... 579
Р .8 . Із дня сь о го д н іш н ь о го ..................................... 582

В артості, стереотипи: п о гля д зсередини. Підписано до друку 28.03.2010.

П и сьм ен н и ц ьки й д іа л о г: Формат 84 х 108/32. Тираж - 1000 прим.
Є вген С вер стю к і В алер ій Ш е в ч у к ............................583 Папір офсетний. Друк офсетний. Умови, друк. арк. 33,18.
Зам. № 10-125.
К ом ен тар поза диктоф оном —
н а в з д о г ін ч а с о в і ............................................................ 593

Д О Д А Т К И .............................................................................595
«Смолоскип»
04071, Київ, вул. Межигірська, 21.
В ибрана бібліограф ія Л . Т арн аш и н ської Тел./факс (380-044) 425-23-93
з п роблем атики ук р аїн ськ ого ш істдесятництва .597 Е-шаіІ: тМ.зт0І08кур(Й>|гтаі1.с0т
Окремі в и д а н н я ............................................................ 597 Іпіегпеї; \у\у\у.зто1оакур.ог£.иа
Державний реєстраційний номер 2348 від 21.11.2005.
Н аукові праці, статті, р е ц е н з ії..............................598

Ф о т о м а т е р іа л и ................................................................... 605

Ім енн ий п о к а ж ч и к ............................................................ 613

Віддруковано
К ор отк а довідка про а втора......................................... 626 в В А Т «Білоцерківська книжкова фабрика»,
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
 ТА

Тарнаш инська Л ю д м и л а
Т21 У К Р А ЇН С Ь К Е Ш ІС Т Д Е С Я Т Н И Ц Т В О : проф ілі на
т л і поколін ня: (історико-літературний та поети-
кальний аспекти). - К .: Смолоскип, 2010. - 632 с.
І 8 І Ш 978-966-2164-06-6
У монографії досліджуються історико-літературний
та поетикальний аспекти українського шістдесятництва
в іменах. Такий персоналістський вимір (окремі профілі
на тлі покоління) дозволяє читачеві побачити епоху і в
постатях, і через призму творчості, а також скласти
уявлення про «зоряний інтеграл» того покоління, яке
залишило такий значний слід у свідомості українства.
Видання розраховане на науковців, викладачів, сту­
дентів, аспіратнів, широке коло тих, кого цікавить істо­
рія та проблематика українського шістдесятництва.

Б Б К 8 3 .3 4 У К Р 6