Шановні студенти, ось план нашої ДІЛОВОЇ ГРИ (по суті, це буде СЕМІНАР-

ДОСЛІДЖЕННЯ, проте будемо вже називати «традиційно» для нас із вами – ДГ, щоб
не плутатися) із дисципліни «Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту».

Ми будемо аналізувати нижченаведений вірш Оксани Забужко.

НОВИЙ ЗАКОН АРХІМЕДА

 – так, за переказом, мовив
занурений у роздуми Архімед римському леґіонерові, коли римське військо
взяло Сіракузи. 
NB: коло для давніх греків – не тільки форма запису думки, а й символ
цілости та суверенности духовного життя взагалі.
Не руш моїх кіл – мої кола тобі не належать.
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить.
Збирай рушники й парасолі – не руш моїх кіл.

Вони самоправні – як в камінь вціловані морем,

Але і зникомі – піском-попід-вітром крихкі…
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
То власне тому, що над міру винищував кіл!

А я свої довго плекала (ховала, ростила…) –

Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
Що – ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
У нашому світі!
Ніколи.
Ні в чому.
Ні з ким.

При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..

А ти їй смієшся – мов зараз готовий на скін,
І все, що я можу насправді для тебе зробити, –
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
Про це – всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
І риби у морі, і звірі у полі – про це ж:
Не руш моїх кіл! – бо нема в них для тебе користі,
Бо поза своїми – нічого в життю не знайдеш!

О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав

Напаснику в очі – на двадцять потомних віків!..
І мовлю по-еллінськи: «ме му тос кікльос тарате», –
Мужчинам,
Імперіям,
Часу:
Не руш моїх кіл.

Коли прочитаєте цей вірш – ймовірно, злякаєтеся, бо вірш не легкий, але на те ж і

влаштовуємо ДГ, щоби його проаналізувати, «розібрати по кісточках», аби все
зрозуміти! І зрозуміти не тільки, «що й до чого» у вірші, а і те, навіщо ми його
читаємо, аналізуємо, інтерпретуємо!!! Навіщо все це потрібно і чи потрібно взагалі???
Головне, пам’ятайте: що будь-яка інтерпретація має право на існування!!! За умови
виваженої аргументації тієї чи іншої думки.
ДГ передбачає наявність чотирьох груп, кожна з яких використовує свій підхід до
інтерпретації вірша Оксани Забужко.

1. ІСТОРИКО-БІОГРАФІЧНИЙ ПІДХІД – інтерпретація вірша з погляду біографії і долі

творця (автора). Також – враховується історична доба, культурні, соціальні, політичні
та інші особливості, світогляд автора тощо.

2. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗГІДНО З ТЕОРІЄЮ РОЛАНА БАРТА ПРО СМЕРТЬ АВТОРА.

«Смерть автора» – есе 1967 р., один із найвідоміших творів французького філософа,
літературного критика і теоретика Ролана Барта, ключова для постструктуралізму
праця. Р. Барт виступає проти практики традиційної літературної критики, в якій
наміри і біографія автора включаються в інтерпретацію тексту, натомість
стверджуючи, що написане і творець не мають жодного стосунку одне до одного.
У своєму есе Барт критикує метод читання і критики (з метою розкриття сенсу роботи
автора), які спираються на аспекти особистості автора – його політичні погляди,
історичний контекст, віросповідання, етнічну приналежність, психологію та інші
біографічні та особисті якості. У цьому типі критики досвід і пристрасті автора
служать вирішальним «роз'ясненням» тексту. За Бартом, цей метод читання точний і
зручний, але насправді ненадійний і має значні недоліки: «присвоїти тексту
авторство» і привласнити одну відповідну йому інтерпретацію «є накладенням
обмежень на текст».
• Читачі повинні розглядати літературний твір окремо від його творця, щоб звільнити
текст від тиранії тлумачення.
• Кожна частина тексту містить кілька шарів і смислів. Барт проводить аналогію між
текстом і тканиною, заявляючи, що «текст – тканина з цитат», узятих із «незліченних
центрів культури», а не з одного, тобто не з індивідуального досвіду. Основний сенс
тексту залежить від вражень читача, а не від «пристрасті» або «смаку» письменника.
• автор – просто письменник. Функція письменника в тому, щоб «виробляти», а не
пояснювати роботу. Письменник «народжується одночасно з текстом, жодною мірою
не володіє буттям під час до або після написання».
• Барт зазначає, що традиційний критичний підхід до літератури піднімає складну
проблему: чи можемо ми виявити саме те, що вкладав у текст письменник? Його
відповідь – це неможливо.
Від студентів під час ДГ вимагається зрозуміти, уяснити самим і пояснити іншим
(студентам інших груп), чому саме поетесі «таке написалося».
Власне, ця сама проблема цікавить останнім часом і мене як дослідника зокрема
сутності поетичної творчості – тому пересилаю вам статтю (з нею я виступала в
Інституті філософії в Києві навесні ц.р.), сподіваючись, що в ній знайдете
відповіді на ці запитання.

3. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗГІДНО З ТЕОРІЄЮ АРХЕТИПІВ К.-Г. ЮНГА.

Юнг вважав, що кожен архетип пов'язаний із тенденцією виражати певні почуття або
думки як ставлення до відповідного об'єкта чи ситуації. Наприклад, у сприйнятті
дитиною своєї матері присутні аспекти її актуальних характеристик, притаманних
неусвідомленим уявленням про такі архетипні материнські атрибути, як виховання,
родючість і залежність. К.-Г. Юнг припускав, що архетипні образи та ідеї переважно
відображаються у сновидіннях, а також переважно трапляються в культурі у вигляді
символів, що використовуються у живописі, літературі, релігії. Особливо він
підкреслював, що символи, характерні для різних культур, зазвичай виявляють
разючу подібність тому, що вони належать до загальних для всього людства
архетипів. Наприклад, у багатьох культурах йому траплялися зображення «мандал» як
символічних втілень єдності і цілісності «Я». Кількість архетипів у колективному
несвідомому може бути необмеженою – і водночас особлива увага приділяється
вченими саме персоні, аніме й анімусу, тіні та самості.
4. ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ – по суті, дублює ДЗ з інтерпретації
українського вірша, яке ви маєте надіслати мені на пошту. Дві частини:
 аналіз образно-символічної тканини вірша;
 «етимологічний аналіз» із визначенням ВФС ключових образів (ідея полягає в
тому, що автор свідомо, за допомогою раціонального розуму, не конструював
художні образи, це прийшло до нього на підсвідомому рівні – як до носія
української культури. Тут можна багато говорити про національно-культурний та
психологічний еґреґор (еґреґор, за С. Ютеном, – це «структурна психологія народу»).

У кожній групі – по 5-7 студентів (четверта група буде, мабуть, найменшою, адже ми
такий аналіз робимо на парі, і він буде для вас найлегшим при підготовці).
Кожна дослідницька група обирає головного – студента, який на початку ДГ протягом
3-5 хв. презентує відповідний тип інтерпретації, тобто висвітлює основні позиції, на
на основі яких група інтерпретуватиме вірш.
Отже, на початку ДГ протягом 15-20 хв. – презентації груп. Далі – власне
інтерпретація-аналіз вірша. Вірш має п’ять строф, ведучий строго стежить за часом
(необхідно призначити таймера!!!), виходить по 10 хв. на кожну строфу. Маємо це все
влаштувати у формі полілогу-полеміки всіх груп!!! Щоб не було скучно і
засинабельно)))) (від слова «засинати»). Наприкінці ведучий (можна також
призначити «незалежних журналістів» чи спостерігачів) підсумовує все сказане,
робить висновки. Спостерігачі – будемо дивитися по часу! – можуть також зробити
своє усне резюме, проте основне їхнє завдання буде письмовим.