1.

Авторитет – соціально-психологічне явище, що характеризує

положення й роль особистості у групі, а також ставлення до неї на
основі довіри, поваги й визнання моральних, професійних та інших
переваг.
2. Атракція – особлива форма пізнання іншої людини, яка заснована
на формуванні по відношенню до неї стійкого позитивного відчуття.
3. Велика соціальна група – це кількісно не обмежена, складно
організована соціальна група, що формується на основі певних
соціальних ознак (стать, вік, національність, релігія).
4. Вербальне спілкування - спілкування словами, промовою, процес
обміну інформацією та емоційної взаємодії між людьми або групами
за допомогою мовних засобів.
5. Громадська думка – форма масової свідомості, в якій виявляється
відношення (приховане або явне) різних груп людей до подій і
процесів реального життя, що зачіпають їхні інтереси і потреби.
6. Емпатія – осягнення емоційних станів іншої людини; психічний
процес, який дає змогу зрозуміти переживання іншої людини
(механізм пізнання).
7. Жести – виражальні рухи рук, пальців. Жести виступають як
імпульсивно-інстинктивні дії людини, розраховані на те, що
присутні за їх допомогою зрозуміють внутрішній стан людини та її
вимоги.
8. Життєві орієнтації – система переваг, що мають прояв в
усвідомленій або несвідомій вибірковій поведінці, у виборі
пріоритетів за альтернативних умов.
9. Загальногрупова мотивація – групові потреби, інтереси, цінності,
які є прийнятними для членів даної соціальної групи, оскільки вони
стимулюють й мотивують діяльність і поведінку людей, визначаючи
спрямованість як особистості так і групи.
10.Ідеал – це образне віддзеркалення якогось реального чи нереального
явища, це зразок, вищий ступінь прагнень особистості або
соціальної спільноти.
11.Ідентифікація – це такий спосіб пізнання іншої людини, при якому
уявлення про її внутрішній стан будується на основі спроби
поставити себе на місце партнера по спілкуванню.
12.Імперативне спілкування – це авторитарна, директивна форма
впливу на партнера по спілкуванню з метою досягнення контролю
за його поведінкою, примус його до певних дій. Особливість
імперативу в тому, що кінцева мета спілкування – примус партнера
 – не приховується . Для здійснення впливу використовують такі
засоби як накази, вказівки, розпорядження й вимоги.
13.Індивідуальність – сукупність особливостей і певних властивостей
людини, які характеризують її неповторність і виражаються в рисах
характеру, у специфіці інтересів, якостей. Індивідуальність може
виявлятися в інтелектуальній, емоційній, вольовій сфері чи одразу в
усіх сферах психічної діяльності. Індивідуальність є найяскравішою
ознакою особистості.
14.Інтеріоризація – процес формування внутрішньої структури
людської психіки за допомогою засвоєння соціальних норм,
цінностей, ідеалів, процес переведення елементів зовнішнього
середовища у внутрішнє «Я».
15.Каузальна атрибуція – інтерпретація необхідної суб'єкту
інформації шляхом приписування партнеру по взаємодії можливих
почуттів, причин і мотивів поведінки.
16.Колективні уявлення – сукупність вірувань, почуттів, знань,
поглядів, ідеалів, моральних і правових норм, які є спільними для
членів соціальної групи і мають стійкий характер.
17.Комунікативний бар’єр– це психологічна перешкода на шляху
адекватної передачі інформації між партнерами по спілкуванню.
18.Конформізм– це підпорядкування суджень або дій індивіда
груповому тиску, що виникає через конфлікт між його власними
думками та думками групи.
19.Лідерство у групі – це процес стійкого домінування окремих членів
групи, які реалізують свій соціально-рольовий статус.
20.Маніпуляція – це розповсюджена форма міжособистісного
спілкування, що передбачає вплив на партнера з метою досягнення
своїх прихованих намірів.
21.Менталітет – спосіб мислення, склад розуму, світосприйняття,
умонастрій народу як групи та окремої особистості.
22.Міжгрупова диференціація - соціально-психологічні процеси
міжгрупового сприймання, порівняння, оцінки, що пов’язані з
встановленням відмінностей між своєю та іншими групами.
23.Міжгрупова інтеграція – це наявність між групами таких зв’язків
та залежностей, які сприяють їх об’єднанню, взаємній співпраці,
більш успішній реалізації функцій як своєї групи, так і більш
широкої спільноти, в яку включені групи, що взаємодіють.
24.Міжособистісна сумісність – це оптимальне поєднання
психологічних особливостей партнерів, що сприяють оптимізації їх
спілкування і діяльності.
25.Міжособистісні відносини – це сукупність об’єктивних зв’язків та
взаємодій між індивідами, які належать до однієї групи.
26.Мова – це система знаків, що функціонують як засіб спілкування
між членами спільноти, засіб взаємного розуміння, обміну думками,
знаннями.
27.Мовлення – процес користування мовою, тобто процес
спілкування, обміну думками, взаємного розуміння. Отже, мовлення
є такою психічною діяльністю, яка проявляється як процес
спілкування людей за допомогою мови.
28.Навіювання – процес неусвідомленого відтворення індивідом
внутрішнього досвіду, думок, почуттів і психічних станів тих
людей, з якими він спілкується.
29.Натовп – безструктурне скупчення людей, які позбавлені чітко
усвідомлених спільних цілей, але взаємно пов'язані подібністю
емоційного стану і спільним об'єктом уваги.
30.Невербальне спілкування – вид спілкування, для якого характерне
використання безсловесних засобів передачі інформації. До
основних невербальних засобів слід віднести: жестикуляція, міміка,
пантоміміка
31.Особистість – це суб’єкт свідомої продуктивної діяльності та
суспільної поведінки індивіда із соціально зумовленою системою
вищих психічних властивостей, що формується і виявляється у
самозмінній діяльності, спілкуванні, опосередковує, регулює
взаємодію людини з довкіллям.
32.Паніка – це психічний стан, що виникає при реальній або уявній
небезпеці й охоплює людей, які знаходяться в умовах поведінкової
невизначеності в підвищеному емоційному збудженні від
некерованого почуття страху.
33.Референтна група– це реальна або ідеальна група на яку
орієнтована людина, цінності, ідеали та норми поведінки якої вона
поділяє.
34.розташування партнерів у просторі, візуальний контакт, зображення
тощо.
35.Самооцінка – це та цінність, значущість, якої надає собі індивід
загалом (відображає рівень самоповаги, прийняття чи неприйняття
себе) та окремим рисам своєї особистості, діяльності, поведінки.
36.Соціалізація – це процес входження індивіда в суспільство,
активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей,
норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в
певному суспільстві.
37.Соціальна адаптація – вид взаємодії особи із середовищем, у
процесі якого відбувається узгодження вимог та сподівань обох
сторін. Цей процес вказує на пристосування індивіда до рольових
 функцій, соціальних норм, спільностей, до умов функціонування
різних сфер суспільства.
38.Соціальна ідентичність – усвідомлення індивідом своєї
приналежності до конкретних соціальних груп разом з емоційною та
ціннісною значимістю цього членства для самої особистості.
39.Соціальна перцепція– сприймання зовнішніх властивостей
людини, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками,
інтерпретація, прогноз на цій основі її вчинків.
40.Соціальна рефлексія – здатність людини уявляти, як вона
сприймається партнером по спілкуванню.
41.Соціальна роль – це модель поведінки, орієнтована на певний
статус. Вказує на поведінку, яка притаманна даному статусу.
42.Соціальна стратифікація – розподіл суспільства на соціальні
прошарки залежно від різних ознак, головною з яких виступає
ставлення до влади, професії, соціальний престиж, рівень культури,
економічне становище.
43.Соціальна установка (атитюд) – стійке, фіксоване утворення
особистості, що надає стабільності та спрямованості її діяльності,
поведінці, уявленням про світ і саму себе.
44.Соціальне порівняння – це процес співвіднесення якісних ознак
соціальних груп однієї з іншою, результатом якого є встановлення
відмінностей між ними (міжгрупова диференціація).
45.Соціальний статус – позиція індивіда у суспільстві, яка пов’язана з
іншими позиціями через систему прав і обов’язків. Визначає місце
особи у групі або у суспільстві.
46.Соціально-психологічна компетентність особистості – сукупність
спеціальних комунікативних, перцептивних та інтерактивнихзнань,
які дають змогу орієнтуватися в соціальних ситуаціях,
міжособистісних відносинах (взаємодія, відображення соціальних
оцінок, регуляція поведінки тощо), приймати правильні рішення та
досягати визначених цілей.
47.Соціометрична структура – сукупність супідрядних позицій
учасників групи в системі внутрішньогрупових міжособистісних
уподобань.
48.Спілкування – це та сторона людської діяльності, що вказує на
зв’язок, взаємодію та взаємовплив людей у процесі матеріального та
духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, що
здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які
особистості та групи вступають у процесі їхньої соціальної
життєдіяльності.
49.Спільність – це характеристика стану соціальної спільноти як
сукупного суб'єкта спілкування.
50.Спільнота – сукупність людей, які здатні до спілкування один з
одним і відчувають потребу в спільних діях.
51.Спрацьованість– ефект поєднання взаємодій індивідів, який
засвідчує максимально можливу успішність (у сумісній роботі) при
мінімальних енергетичних витратах (на діяльність і взаємодію), на
фоні значної суб’єктивної задоволеності сумісною роботою і високої
адекватності взаєморозуміння.
52.Стереотипізація – процес формування враження про людину на
основі сформованих стереотипів.
53.Суспільна свідомість – це сукупність поглядів, уявлень, настроїв,
почуттів, традицій, ідей, теорій, що відображають суспільне буття в
цілому або його окремі сторони у свідомості людей.
54.«Я-концепція»–це динамічна система уявлень людини про себе, яка
включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших
особливостей; самооцінку та суб’єктивне сприймання зовнішніх
чинників, які впливають на особистість.