Professional Documents
Culture Documents
07 Gutsul
07 Gutsul
Володимир ГУЦУЛ
К
омплекс озброєння, котрий «Пахолка на добром кони, штобы конь
зображено на фрагменті пам’ят- стоял за чотыре копы грошей, а на нем
ки станкового живопису першої бы панцер, прилбица, а корд, павезка,
третини XVI ст. «Битва під Оршею» а древце с прапорцом». У Литовському
(рис. 1) у 1530-1560 рр. став пануючим Статуті 1566 р. – прописаний той самий
трендом в середовищі шляхетської кін- стандарт з різницею в ціні коня – 8 коп
ноти Великого князівства Литовського. грошей. І тільки в Статуті 1588 року
Цьому маємо чіткі документальні під- припис було змінено на фразу «конно,
твердження. Згідно «Уставу королів- збройно, яко се на сейме постановит».
ського і сеймового о наряді земського У Пописах війська литовського 1565 й
войська» від 1 травня 1528 р. комбатант, 1567 років такий стиль озброєння по-
котрого військовозобов’язана шлях- значається терміном «по-гусарськи» і
та повинна була виставляти з восьми зустрічається в статистичних кількос-
служб власних маєтків, мусив бути «на тях, щонайменше кілька тисяч разів.
добром коні, во зброі, з древом с прапо- Схоже на те, що русько-литовська
ром; на котором би бил панцер, прил- шляхта того часу все ще у централізо-
биця, меч або корд, сукня цвітная, па- ваний спосіб була зорієнтована саме на
веза і остроги дві» [4, с. 188]. ближній бій і в цьому законодавчі по-
Статут Вел. Кн. Литовського 1529 р. ложення Великого князівства Литов-
повторює цю норму майже дослівно. ського були міцно вкорінені в серед-
98 ІСТОРІЯ ДАВНЬОЇ ЗБРОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ 2014
Рис. 4. Йорг
Бреу-старший.
Балканські
вершники.
Дереворит,
1530 р.
100 ІСТОРІЯ ДАВНЬОЇ ЗБРОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ 2014
walnej bitwie lekie stroili, czym byście mo- турецької кінноти з котрих радить бра-
gli bez obciążenia władać. Abociem Turcy ти приклад християнам.
takiem rządem wiele naprzód mają. Jeśli «Sarachory są jakoby u nas żołnierze
ji gonisz, tedyć uciecze a jeśli cię on goni; albo służebni, a ci też są z gońcow
tedy mu nie ujedziesz. Turcy i konie ich dobrowolnych ...Zbroja ich jest szabla,
dla wielkiej lekkości zawżdy prędcy są, a szczyty, drzewce, niktorzy z nich miewają
my zawżdy prze ciężkie konie i obciąże- pancerze. Mortaliszy są Chrzecijanie, a
nie zbroje jestechmy leniwi abociem wie- zwłaszcza przy krainach bywają ... jem
le na głowie mając, duch trudny masz, a k służba trwa, poki ktory chce. Zbroje też
temu nie słyszysz i wszędy dobrze nie wi- mają, jako i Sarachorowie.) Chce li kto
dzisz, rękoma też i sam sobą dla ciężkości wicej mieć, to w jego woli. Sąć też niektórzy
zbroje nie władniesz. Abociem drudzy ta- Chrzecijanie swobodni nie dając żadnemu
ko się przyprawują w ciężką zupełną zbro- nic a żadnej służby nie biorą. Zowi je
ję, jakoby go kto miał dobywać, z deką na Wojennicy...» (рис. 2).
niem siedząc; gdyż dobry człowiek z czy- Ранньомодерна сербська епічна тра-
stem sercem a męzkiem ma bojować…». диція корелюється з відомостями Кон-
[7, с. 141-142]. стантина Михайловича – Марко Крале-
«...A tako ktoby kolwiek z Turkiem вич, один із центральних її персонажів,
chciał walkę począć, wszystek by obyczaj користується ідентичним комплексом
dzisiejszy miał opuścić, a tego się trzymać». озброєння (спис – «копіє», шабля, пер-
Константин докладно описує різновиди нач), час від часу вступає на службу до
Рис. 6. Атака гусарської хоругви. Фрагмент пам’ятки станкового живопису першої третини XVI ст. «Битва під Оршею»
1525–1535 рр. Національний музей у Варшаві, № MP 2575.
101
102 ІСТОРІЯ ДАВНЬОЇ ЗБРОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ 2014
Рис. 9.
Поєдинок гусара
та московіта.
Фрагмент
пам’ятки
станкового
живопису
першої тре-
тини XVI ст.
«Битва
під Оршею»,
1525–1535 рр.
Національний
музей у Варшаві,
№ MP 2575.
ДОПОВІДІ В. Гуцул. ОЗБРОЄННЯ І ТАКТИКА ГУСАРСЬКОЇ КІННОТИ... 105
widzą słabiej, albo też objazd uczyniwszy z рицарського меча. З тим винятком, що
boku uderzyć...» [9, c. 284]. викривлення клинка збільшувало точ-
У західних нараціях албанців, стра- ність та потужність січного удару, про-
тіотів хвалять більше за вправність у те виключало «кушування» зброї на по-
рейдовій війні і спонтанних сутичках, добу списа для таранного удару. Таким
за здатність блискавично навести страх прийомом з мечем, активно користува-
на противника. Проте спеціалістів та- лися рицарі, він помітний, до прикладу,
кого роду ніколи не бракувало і серед на батальній композиції Паоло Учелло
латинського збройного люду. У Євро- «Битва під Сан Романо».
пі їх цінували за інше. Автор «Битви У Національному музеї в Будапешті
під Оршею» наочно демонструє нам збереглася надзвичайно близька ана-
найсильніший бік цих вершників. Во- логія оршанським шаблям, до того ж
ни поєднували техніку таранного уда- датована 1514 р. – зброя колись нале-
ру, так званий «mounted shock combat», жала ерцгерцогу Фердінанду Тіроль-
котрий у попередні часи вважався мо- ському (рис. 10).
нополією рицарської кінноти, із мобіль- Необхідно звернути вашу увагу на до-
ністю азійських вершників. Таранну ата- сить рідкій сюжет для польсько-литов-
ку підтримують лучники зі східними ської баталістики. Це – використання
рефлексійними луками (рис. 6). Імпера- короткої клинкової зброї (рис. 9). В час
тор Максиміліан наголошував у власній написання пам’ятки коротку клинкову
автобіографії, що серед його придвор- зброю в Польсько-Литовській державі
них гусарів так само були кінні лучни- ніби не помічає ані військово-фіскаль-
ки, котрі навчили його стрільбі із сід- на документація, ані іконографія, хоча
ла (рис. 7). Згадана раніше робота Урса безперечною видається її пильна необ-
Графа демонструє і неабиякий бойовий хідність як в бою, так і в поході.
дух цих бійців, котрі атакують швейцар- Артикул 16 «О томъ, хто бы ножомъ
ську фалангу пікінерів без металевого або якимъ иным до бою незвыклым
захисного обладунку. начиньемъ кого забил або ранил» Ли-
Шаблі оршанських гусарів (рис. 8) товського статуту 1588 р. частково
мають варіації у декорі, незначні роз- проливає світло на причини такого іг-
біжності у конструкції руків’я та роз- норування.
мірі перехрестя, проте всі вони нале- «Кгды бы хто кого умысльне з гнѣву
жать до так званого «угорського» типу. а запаметалости серца злого ножомъ,
Ця зброя була призначена для потуж- пуйналомъ, кгинчалом забилъ, таковый,
них січних та проламуючих ударів, що естли будет шляхтичь, а то теж шляхти-
завдавалися від плеча та ліктя – на ор- чу учинить, за доводомъ слушнымъ чет-
шанських шаблях виразно акцентова- вертованъ быти маеть. А естли простого
но «перо» або «єлмань». Разом з тим, стану ч[о]л[о]в[е]къ шляхтичу учинить,
будова клинка та вістря не виключала тот будеть каранъ четвертованьемъ. А
уколу, що здійснювався по дугоподіб- где бы шляхтичь простого ч[о]л[о]в[е]
ній траєкторії. Конструкція руків’я до- ка тымъ способомъ забилъ, тотъ ру-
зволяла удар кінцем перехрестя, осо- ку тратить, окромъ пойманья на горя-
бливо ефективний у тісняві битви. Усе чомъ учынку, о чомъ есть в семъ статуте
це говорить про те, що оршанські ша- описано. А головщизна по каждомъ та-
блі функціонально були наближені до комъ з маетности плачона быти маеть.
106 ІСТОРІЯ ДАВНЬОЇ ЗБРОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ 2014
Author’s data. Dr. Volodymyr Hutsul, Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine.
Сведения об авторе. Гуцул Владимир Николаевич, доцент кафедры истории Украины Ужгород-
ского Национального университета, кандидат исторических наук, г. Ужгород, Украина.