РОЗДІЛ 1.

СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ВИДИ РИЗИКІВ

1.1. Поняття та сутність ризику
1.2. Класифікація ризиків. Спеціальні види ризиків
1.3. Ситуація ризику та фактори ризиків в сучасних проектах
1.4. Причини виникнення ризиків в проектах
1.5. Класифікація ризиків за можливістю управління
1.6. Функції ризику
Ключові поняття і терміни:
Ризик, Невизначеність, Виробничий ризик, Фінансовий ризик, Інвестиційний
ризик, Валютний ризик, Природа ризику, Фактори ризику, Причини виникнення ри-
зиків, Внутрішні ризики, Зовнішні ризики, Основні функції ризику.

1.1. Поняття та сутність ризику

Підприємницька діяльність містить певну частку ризику, що повинен взяти
на себе підприємець, визначивши характер і масштаби цього ризику. Закон "Про
підприємства й підприємницьку діяльність" визначає підприємництво як "ініціати-
вну, самостійну діяльність громадян і їхніх об'єднань, здійснювану на свій страх і
ризик, під свою майнову відповідальність і, спрямовану на одержання прибутку".
Таким чином, законодавчо встановлене, що здійснення підприємницької діяльності
в будь-якому виді пов'язане з ризиком.
Для того, щоб охарактеризувати поняття “ризик” розглянемо, що таке ситуа-
ція ризику. Кожна людина у побутовій, виробничій і інших видах діяльності по-
стійно стикалася із ситуаціями, коли вона не має однозначного рішення, але
обов’язково потрібно зробити вибір одного з декількох варіантів рішень, які мають
різну ймовірність здійснення. Акт розуміння людиною того, що вона стикнулася із
ситуацією ризику можна охарактеризувати терміном “усвідомлення ризику”. Це
необхідний компонент, що пов’язує існуючу ситуацію ризику і безпосередню ри-
зикову дію, оскільки усвідомлення змісту ситуації ризику дозволяє людині зняти її
шляхом-вибору й реалізації однієї з наявних альтернативних дій.
Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”.
Ризик (Вебстер) – визначається як небезпека, можливість збитку або
втрат [1].
Ризик (Райсберг) – це загроза або небезпека виникнення збитку в найшир-
шому сенсі слова [2].
Ризик (Бобров) – це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з
варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом [3].
Ризик (Вітлінський, Наконечний) – є вартісним виразом імовірної події, що
може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціноч-
них щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи [4, 5].
Ризик (Грабовий) – це ймовірність втрати підприємством частини своїх ре-
сурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної
виробничої, фінансової або іншої діяльності [6].
Ризик – це об’єктивно–суб’єктивна категорія, яка пов’язана з подоланням
невизначеності, випадковості і конфліктності в ситуації неминучого вибору [7].
У загальному випадку під ризиком розуміють можливість настання деякої
несприятливої події, що тягне за собою різного роду втрати (наприклад, одержання
фізичної травми, втрата майна, одержання доходів нижче очікуваного рівня й т.д.).
9
 Найбільш повно природа ризику відображена в наступному визначенні: госпо-
дарський ризик – це діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з доланням неви-
значеності в ситуації необхідного вибору, у процесі якого вони мають можливість
оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.
Економічний ризик представляє собою об’єктивно-суб’єктивну категорію.
Основними характеристиками ризику є його елементи:
- об’єкти;
- суб’єкти;
- джерела ризику.
Об’єкт ризику – це економічна система, ефективність та умови функціону-
вання якої наперед точно не відомі.
Суб’єкт ризику – це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом
управління об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єктів
ризику.
Джерела ризику – це чинники (явища або процеси), які спричиняють неви-
значеність або конфліктність результатів.
У явищі "ризик" можна виділити наступні елементи, взаємозв'язок яких і
становить його сутність:
- можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася
обрана альтернатива;
- імовірність досягнення бажаного результату;
- відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;
- можливість матеріальних, моральних і ін. втрат, пов'язаних зі здійсненням
обраної в умовах невизначеності альтернативи.
Наявність всіх елементів ризику є необхідною умовою наявності ризику. Для
забезпечення раціональності прийняття рішень в умовах ризику обов’язковою умо-
вою є оцінка та обґрунтування ризику.
Алгоритм проведення економічної оцінки господарського ризику:
1) Визначення всіх можливостей ризиків певного виду діяльності на основі
співставлення сприятливих і негативних наслідків такої діяльності;
2) Оцінка кожного виду ризику:
- кількісна;
- якісна;
- інтегральна.
3) Вибір та обґрунтування заходів по мінімізації ризику. Визначення ефекти-
вності цих заходів.
Основними принципами ризик-менеджменту є принцип масштабності й
принцип мінімізації.
Суть першого полягає в тому, що господарюючий суб’єкт повинен прагнути
до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Основним
методом, що дозволяє ідентифікувати ці сфери ризику є причинно-наслідковий ме-
тод, сутність якого можна зобразити графічно (рисунок 1.1): метод дає змогу роз-
глядати господарське рішення одночасно в декількох вимірах, відшукуючи “слабкі
місця” з закладеним потенціалом негативних наслідків.
Основними рисами ризику є: суперечливість, альтернативність і
невизначеність.
1. Така риса як суперечливість у ризику приводить до зіткнення об'єктивно
існуючих ризикованих дій з їхньою суб'єктивною оцінкою. Тому що поряд з ініціа-
тивами, новаторськими ідеями, впровадженням нових перспективних видів діяль-
10
ності, що прискорюють технічний прогрес і впливають на суспільну думку й духо-
вну атмосферу суспільства, ідуть консерватизм, догматизм, суб'єктивізм і т.д.
2. Альтернативність у ризику припускає необхідність вибору із двох або
декількох можливих варіантів рішень, напрямків, дій. Якщо можливість вибору ві-
дсутній, то не виникає ризикованої ситуації, а, отже, і ризику.
3. Невизначеністю називається неповнота або неточність інформації про
умови реалізації проекту (рішення). Існування ризику безпосередньо пов'язане з
наявністю невизначеності, що неоднорідна за формою прояву й по змісту. Підпри-
ємницька діяльність здійснюється під впливом невизначеності зовнішнього середо-
вища (економічної, політичної, соціальної й т.д.), безлічі змінних, контрагентів,
осіб, поводження яких не завжди можна пророчити із прийнятною точністю.
Основними причинами невизначеності є:
1. Спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха (землетрусу, ура-
гани, повені, посуха, мороз, ожеледь).
2. Випадковість. Коли в подібних умовах те саме подія відбувається не-
однаково в результаті багатьох соціально-економічних і технологічних процесів.
3. Наявність протиборчих тенденцій, зіткнення інтересів (воєнні дії, міжна-
ціональні конфлікти).
4. Імовірнісний характер науково-технічного прогресу. Практично не-
можливо визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів, техніч-
них винаходів.
5. Неповнота, недостатність інформації про об'єкт, процес, явищі. Ця при-
чина приводить до обмеженості людини в зборі й переробці інформації, з постій-
ною мінливістю цієї інформації.
6. Обмеженість, матеріальних, фінансових, трудових і ін. ресурсів при при-
йнятті й реалізації рішень; неможливість однозначного пізнання об'єкта при сфор-
мованому рівні й методах наукового пізнання; обмеженість свідомої діяльності
людини, що існують розходження в соціально-психологічних установках, оцінках,
поводженні.

Рисунок 1.1 –– Схема ідентифікації ризиків в господарській діяльності

11
 1.2. Класифікація ризиків. Спеціальні види ризиків
Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків в господарській
практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного підбору заходів по мі-
німізації ризику, здійснюється його класифікація.
Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:
1) За належністю до країни функціонування господарського об'єкта:
- внутрішні;
- зовнішні.
2) За рівнем виникнення:
- фірмовий (мікрорівень);
- галузевий;
- міжгалузевий;
- регіональний;
- державний;
- глобальний.
3) За сферою походження:
- соціально-політичний;
- адміністративно-законодавчий;
- виробничий;
- комерційний;
- фінансовий;
- природно-екологічний;
- демографічний;
- геополітичний.
4) В залежності від причин виникнення:
- ризики, пов’язані з невизначеністю майбутнього;
- пов’язані з нестачею інформації;
- пов’язані із суб’єктивним впливом.
5) За ступенем обґрунтованості прийнятого ризику:
- обґрунтований;
- частково обґрунтований;
- авантюрний.
6) За ступенем системності:
- системний (систематичний);
- несистематичний (унікальний – носять разовий характер).
7) У відповідності до допустимих меж:
- допустимий;
- критичний;
- катастрофічний.
8) За адекватністю часу прийняття рішення:
- попереджувальний;
- поточний;
- запізнілий.
9) В залежності від кількості осіб, що приймають рішення:
- індивідуальний;
- колективний.

12
 10) За характером дії:
- динамічний – це ризик непередбачуваних втрат, які може нести підприємс-
тво протягом деякого періоду часу;
- статистичний – це ризик можливих втрат, які несе підприємство за корот-
кий період часу.
11) В залежності від можливого результату:
- чистий;
- спекулятивний.
Чисті ризики – передбачають отримання або нульового, або негативного ре-
зультату. До них належать: погодні ризики, виробничі ризики.
Спекулятивні – виражаються в можливості отримання як позитивного, так і
негативного результату. До них відноситься більша частина фінансових ризиків, в
тому числі інвестиційний ризик.
В результаті проведених досліджень окремих галузей господарської діяльно-
сті для них виявили усталені характерні комплекси ризиків.
Наприклад, види ризиків цінних паперів містять такі комплекси ризиків:
1) ризик падіння загально-ринкових цін;
2) ризик інфляції;
3) галузевий ризик;
4) фінансовий ризик;
5) ризик ліквідності цінних паперів;
6) систематичний і несистематичний ризики.
Фінансовий ризик являє собою частину комерційного ризику і характеризу-
ється потенційними фінансовими втратами.
В фінансовому менеджменті виділяють такі основні види ризиків:
- кредитний;
- відсотковий;
- валютний;
- ризик втрачених фінансових зисків.
Фінансовий менеджмент у практичній діяльності проявляється в двох аспектах:
1) як складова частина господарської діяльності суб’єкта ринку;
2) як спеціалізована галузь підприємницької діяльності.
Банківський ризик як ризик спеціалізованої фінансової установи:
- кредитний;
- відсотковий;
- валютний;
- ризик ліквідності банку;
- ризик фінансування;
- акціонерний ризик;
- товарний ризик;
- ризик андерфракенгу (ризик гарантування випуску цінних паперів);
- політичний ризик;
- загальноекономічний ризик;
- демографічний ризик;
- ризик репутації.
Валютний ризик – це загроза втрат, пов’язаних із зміною курсу іноземних
валют під час здійснення угод по їх купівлі-продажу.

13
 Основні види валютного ризику:
- трансляційний ризик – випадкове зменшення певної суми коштів (пасивів
підприємства) у результаті перерахунку їх вартості з однієї валюти в іншу.
- операційний валютний ризик – це випадкове зменшення чистого притоку
грошових коштів (зниження прибутків) від господарських операцій у результаті
зміни валютного курсу.
- економічний валютний ризик виражається через випадкове зниження кон-
курентоспроможності товару, зниження довгострокової рентабельності підприємс-
тва внаслідок зміни валютного курсу.
Інвестиційний ризик - представляє собою можливість неотримання, недоот-
римання або невчасного отримання коштів від проекту, на реалізацію якого здійс-
нено інвестиції. Виділяють такі ризики інвестування:
1) в залежності від сфери прояву:
- економічні;
- політичні;
- соціальні;
- екологічні;
- інші.
2) за формами інвестування:
- ризик реального інвестування;
- ризик фінансового фінансування.
3). в залежності від джерел виникнення:
- систематичний, який “вбудований” у механізм дії інвестиційного ринку і не
залежать від конкретного проекту;
- несистематичний ризик або ризик, який пов’язаний з функціонуванням да-
ного конкретного інвестиційного проекту.

1.3. Ситуація ризику та фактори ризиків в сучасних проектах

Існування ризику безпосередньо пов'язане з невизначеністю.
Розрізняють наступні три типи ситуації:
а) ситуація визначеності, коли вибір конкретного плану дій з множини зав-
жди можливих приводить до відомого, точно певного результату;
б) ситуація ризику, при якій вибір конкретного плану дій може привести до
будь-якого результату з фіксованої множини. Однак для кожної альтернативи ві-
домі ймовірності здійснення можливого результату, тобто кожна альтернатива ха-
рактеризується кінцевою імовірнісною множиною;
в) ситуація невизначеності характеризується тим, що вибір конкретного спо-
собу дій може привести до будь-якого результату з фіксованої множини вихідних
даних, але ймовірності їхнього здійснення невідомі. Тут можна виділити два випа-
дки: або ймовірності невідомі в силу відсутності необхідної статистичної інформа-
ції, або про об'єктивні ймовірності взагалі говорити не має змісту.
У такий спосіб ситуація ризику характеризується наступними ознаками:
- наявність невизначеності;
- необхідність вибору альтернатив дій (при цьому потрібно мати на увазі, що
відмова від вибору також є різновидом вибору);
- можливість оцінити ймовірність здійснення обраної альтернативи.
Ситуація ризику - це різновид ситуації невизначеності, коли настання подій
імовірно й може бути виразно. Іншими словами, ризик - це оцінена будь-яким спо-
собом імовірність, а невизначеність - це те, що не піддається оцінці.
14
 Існують три основні точки зору, що визнають або суб'єктивну, або об'єктив-
ну, або суб'єктивно-об'єктивну природу ризику, остання точка зору є переважною.
1. Ризик пов'язаний з вибором певних альтернатив, розрахунком імовірності
їхнього результату - у цьому його суб'єктивна сторона. Крім цього, суб'єктивна
сторона (природа ризику) проявляється й у тім, що люди неоднаково сприймають
одну й те ж величину економічного ризику в силу розходжень психологічних, мо-
ральних, ідеологічних орієнтацій, установок і т.д.
2. Об'єктивна природа ризику обумовлює імовірнісна сутність багатьох
природних, соціальних і технологічних процесів, багатоваріантність матеріальних і
ідеологічних відносин, у які вступають об'єкти соціально-економічного життя. Об'-
єктивність ризику проявляється в тім, що поняття ризик відбиває реально існуючі в
житті явища, процеси, сторони діяльності. Причому ризик існує незалежно від то-
го, чи усвідомлюють його чи наявність ні, ураховують або ігнорують його.
3. Суб'єктивно-об'єктивна природа ризику визначається тим, що ризик по-
роджується процесами, як суб'єктивного характеру, так і такими, існування яких не
залежить від волі й свідомості людини.
Фактори ризику визначаються на основі аналізу політичної, економічної й
фінансово-кредитної політики, як окремих країн, так і світового співтовариства в
цілому. Фактори ризиків служать ядром так називаної теорії "твердої підстави"
(Firm-Foundation Theory) і відіграють першорядну роль у прийнятті рішень про ін-
вестування інноваційних проектів великими компаніями, що володіють більшими
довгостроковими диверсифікованими інвестиційними портфелями.
Фактори ризиків - одна із самих складних частин і в той же час один із клю-
чових напрямків роботи з управління ризиком. Проводити факторний аналіз наба-
гато складніше, ніж який-небудь інший, оскільки ті самі фактори роблять у різних
умовах неоднаковий вплив на ринок або можуть із вирішальна стать абсолютно не-
значними.
Необхідно знати взаємозв'язок і взаємний вплив різних факторів, що відби-
вають зв'язки між різними державами, історію їхнього розвитку, визначати сукуп-
ний результат тих або інших економічних заходів і встановлювати зв'язок між аб-
солютно незв'язаними на перший погляд подіями.
Найбільш важливу групу фундаментальних факторів становлять політичні.
Політичні фактори ризику включають:
- війни, конфлікти, вибухонебезпечні ситуації й будь-які висловлення полі-
тичних діячів із приводу загострення ситуації;
- відставку або зміну уряду, вибори (зміна уряду веде до можливості зміни по-
літичного й економічного курсу країни впливає на привабливість капіталовкладень у її
економіку; відставка глави Центрального банку або зміна кого-небудь із тих, хто за-
ймає важливі політичні або фінансові пости викликають негайну реакцію ринку);
- погрозу націоналізації;
- зміну політичного ладу й т.д.
Повний економічний аналіз проводиться на трьох рівнях. Спочатку в його
рамках розглядається стан економіки в цілому. Це дозволяє з'ясувати, наскільки за-
гальна ситуація сприятлива для інвестування й дає можливість визначити основних
факторів, що детермінують зазначену ситуацію.
Після вивчення кон'юнктури в цілому здійснюється аналіз окремих сфер ри-
нку з метою виявлення тих з них, які в сформованих загальноекономічних умовах
найбільш сприятливі для приміщення засобів з погляду обраних інвестиційних ці-
15
лей і пріоритетів. При цьому розглядається стан галузей і підгалузей економіки.
Виявлення найбільш кращих напрямків розміщення засобів створить основу для
вибору в їхніх рамках конкретних видів вкладень, інвестиції в які забезпечили б
найбільш повне виконання поставлених завдань.
Тому на третьому рівні аналізу докладно висвітлюються конкретні іннова-
ційні програми, проекти, стан окремих фірм і компаній, чиї часткові або боргові
фондові інструменти звертаються на ринку. Це дає можливість вирішити питання
про те, які інструменти є привабливими, і від яких варто позбутися.
Вивчення загальної економічної ситуації на першому етапі аналізу засновано
на розгляді показників, що характеризують динаміку виробництва, рівень економі-
чної активності, споживання й нагромадження, вплив інфляційних процесів, фінан-
сове стан держави. При цьому вживають спроби встановити конкретні механізми
впливу на положення справ в економіці найважливіших політичних і соціальних
подій. Виявлення факторів, що визначають господарську ситуацію в цілому й без-
посередньо віддзеркалюваних на ринку, дозволяє визначивши загальні умови, на
тлі яких прийде проводити інвестиційну політику й будувати прогнози щодо перс-
пектив їхньої зміни. Оскільки макроекономічна обстановка є предметом пильної
уваги з боку широких кіл економістів, при проведенні фундаментального аналізу є
можливість опиратися на досить глибокі пророблення й висновки, які робляться
провідними експертами в даній області.
Загальноекономічна ситуація відбиває стан у більшості сфер господарства,
однак кожна із цих сфер підкоряється не тільки загальним, але й своєю часткою
(внутрішнім) закономірностям. Відповідно, висновки, зроблені на макрорівні, бі-
дують стосовно них у конкретизації й коректуванні. Навіть якщо аналіз обстановки
в цілому показує, що вона несприятлива для інвестування, те це не означає, що не
можна знайти галузі, у які можна було б з великою вигодою перешкодити гроші.
У ході галузевого аналізу здійснюється зіставлення показників, що відбива-
ють динаміку виробництва, обсяги реалізації, величину товарних і сировинних за-
пасів, рівень цін і заробітної плати, прибутку, нагромаджень як у розрізі галузей,
так і в порівнянні з аналогічними показниками в цілому по національному госпо-
дарству. При цьому в країнах з розвитий економікою аналітики опираються на ста-
ндартні індекси, що характеризують положення справ у різних галузях.
Після того, як визначені найбільш підходящі галузі для приміщення засобів,
із усього різноманіття вхідних у них компаній і існуючих інноваційних проектів
треба вибрати ті, які дозволяють реалізувати поставлені інвестиційні цілі.
Таким чином, фактор ризиків припускає облік минулого в динаміку, еконо-
мічні знання взагалі й зокрема, що дозволяють мислити масштабно й вчасно роз-
глянути й оцінити якісні зміни, що відбуваються.
1.4. Причини виникнення ризиків в проектах
З точки зору причин виникнення проектні ризики обумовлені:
- постановкою помилкової цілі, невизначеністю ситуації;
- можливістю відхилень в процесі реалізації рішень від цілей, що передбаче-
ні проектом, внаслідок внутрішнього та зовнішнього впливу;
- ймовірністю досягнення помилкового результату;
- можливістю виникнення несприятливих наслідків в ході реалізації проекту;
- очікуванням безпеки, невдачі;
- обмеженістю ресурсів;
16
 - зіткненням інтересів учасників складання плану проекту та виконавців;
- недостатньою кваліфікацією персоналу, схильністю до суб’єктивізму;
- протидією партнерів;
- обов’язковістю вибору при прийнятті рішень;
- форс-мажорними обставинами (природними, політичними, економічними,
технологічними, ринковими і т.д.);
- договірною дисципліною (затримкою постачань, розривом контрактів);
- дисципліною зобов’язань (несвоєчасною сплатою відсотків, податків та ін-
ших платежів);
- низькою якістю продукції, робіт, послуг тощо.
Втрати пов’язані з ризиком, можуть бути: матеріальними (додаткові витрати
сировини, матеріалів, палива, обладнання та іншого майна), фінансовими (штрафи,
пені, неустойки, неповернення дебіторської заборгованості, зменшення реалізації
внаслідок зменшення цін та ін.), трудовими (непередбачені простої, виплати за
простої та ін.), втратами часу та ін.
В залежності від причин виникнення ризики класифікують на такі групи: зо-
внішні ризики, внутрішні та інші ризики.
Зовнішні ризики поділяються в свою чергу на:
1. Непередбачувані зовнішні ризики:
- заходи державного впливу у сфері оподаткування, ціноутворення, землеко-
ристування, фінансово-кредитній сфері, охорони навколишнього середовища,
вплив органів експертизи та ін.;
- природні катастрофи (землетруси, повінь та інші природні катаклізми);
- кримінальні та економічні злочини (тероризм, саботаж, рекет та ін.);
- зовнішні ефекти: політичні (заборона на діяльність тощо), економічні (зрив
постачання, банкрутство партнерів, клієнтів), екологічні (аварії), соціальні (страй-
ки) і т.д.
2. Передбачувані зовнішні ризики:
- ринковий ризик (зміна цін, валютних курсів, вимог споживачів,
кон’юнктури, конкуренція, інфляція та ін.);
- операційний ризик (відмова від цілей проекту, порушення правил експлуа-
тації та техніки безпеки, неможливість підтримки робочого стану обладнання, спо-
руд і т.д.).
Внутрішні ризики поділяються на:
1. Внутрішні організаційні ризики:
- зриви робіт через нестачу робочої с, матеріалів, затримку постачань, поми-
лки у плануванні та проектуванні, незадовільне оперативне управління, зміну ра-
ніше узгоджених вимог та появу додаткових вимог із сторони замовників та парт-
нерів, ін.;
- перевитрати, що виникли внаслідок: зриву планів робіт проекту, низької
кваліфікації розробників проекту, помилок в складанні кошторисів та бюджетів,
неефективної стратегії постачання та збуту, виявлення претензій зі сторони парт-
нерів, постачальників та споживачів .
2. Внутрішні технічні ризики:
- зміна технології виконання робіт, помилкові технологічні рішення,
- помилки в проектній документації, невідповідність проектним стандартам,
поломки техніки тощо.
До інших ризиків відносять:
- транспортні, митні інциденти,
17
 - ризики пов’язані зі здоров’ям людей,
- пошкодженням майна,
- правові, які виникають при придбанні ліцензій, патентів, авторських прав та ін.
З перерахованих ризиків слід виділяти ризики, які можуть бути застрахо-
вані. До таких ризиків можна віднести:
- прямі майнові збитки, пов’язані з перевезенням, поставкою матеріалів та
непрямі збитки, що спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна,
неодержанням орендної плати, повторним встановленням обладнання;
- ризики, що підлягають обов’язковому страхуванню (від пошкодження май-
на, від викрадення транспортних засобів, від нещасних випадків на виробництві,
від захворювань).
Причини, що зумовлюють ризик можна згрупувати також за сферою прояву:
1). внутрішні:
- недоліки у системі управління;
- недоліки організації процесу виробництва;
2) зовнішні:
- поведінка контрагентів;
- похибки у визначені попиту;
- природно-кліматичні умови;
- зміни ринкової кон’юнктури;
- зміни економічних факторів;
- політичні.

1.5. Класифікація ризиків за можливістю управління

З точки зору проектного менеджменту важливо класифікувати ризики за
можливістю управляти ними (рисунок 1.2).

Ризики

Некеровані Керовані

правовий ризик виробничий ризик

політичний ризик ринковий ризик

галузевий ризик технічний ризик

ринковий ризик ризик, пов'язаний з використанням

людського фактора

Рисунок 1.2 –– Класифікація ризиків за можливістю управління ними

18
 Некеровані ризики характеризуються тим, що в процесі прийняття рішень
можна лише враховувати їх вплив і не можна змінити масштабів. Негативну дію
некерованих ризиків на виробництво можна зменшити, прийнявши відповідні
управлінські рішення.
Керовані ризики можна розрізняти за можливістю контролювати їх негатив-
ний вплив:
а) повністю контрольовані - негативний вплив можливо майже повністю ні-
велювати (ризику загибелі худоби від хвороб можна запобігти шляхом проведення
вакцинації);
б) частково контрольовані - негативний вплив можливо зменшити;
в) неконтрольовані - негативний вплив від настання несприятливої події
зменшити неможливо (загибель судна в морі, вантажу в результаті автокатастрофи
і т.д). Негативний вплив таких ризиків можна зменшити лише шляхом страхування.
Враховуючи, що всі суб`єкти економічних відносин діють в одному середо-
вищі, яке не виділяючи рівень країна – світ, можна назвати економікою, то є ризи-
ки загальні, які підпадають всі суб`єкти, і специфічні, які пов`язані з галузевою
приналежністю.
Ризик також можна розглядати і по галузях (сферах) економіки: виробницт-
во, торгівля, будівництво, транспорт і т.д.
В зв`язку з цим можна виділити ризики загальні, які властиві або проявля-
ються в усіх галузях, і специфічні або галузеві. Так, сільськогосподарське підпри-
ємство, промислове підприємство, торгове підприємство, банківська установа од-
наково піддаються правовому, політичному ризику, ризику, пов`язаному з викори-
станням людського фактору виробництва. В той же час торгове підприємство
менш підпадає під вплив технічного ризику, ніж виробничі підприємства.
Такий підхід до класифікації дає можливість при вивченні ризиків в конкре-
тній галузі народного господарства використати загальні досягнення у вивченні ри-
зику і, при цьому врахувати і галузеву специфіку.
Всі вищенаведені класифікації ризику практично не пов`язані між собою, що
не дозволяє їх систематизувати за ієрархією, але в залежності від ситуації мають
певне практичне значення.
Для всебічної оцінки конкретного ризику доцільно застосувати до нього рі-
зні класифікації. Це дасть змогу оцінити одне й теж явище з різних сторін. При
цьому потрібно враховувати, що вирішення цієї проблеми буде залежати від конк-
ретного суб`єкта, який приймає рішення, від розмірів його підприємства, його міс-
ця в управлінській ієрархії.
Так, керівника виробничого підрозділу у великій багатогалузевій фірмі бу-
дуть цікавити в першу чергу ризики, пов`язані безпосередньо з виробництвом, а
керівника цієї фірми - весь їх можливий спектр.
Займаючись класифікацією ризиків, доцільно скласти “функцію” описання
ризиків, в яку включити різні види класифікації ризиків. Вона може мати такий ви-
гляд:
Ri = ( Ak , Bl , K C m )
,
де Ak – характеризує даний ризик за джерелами виникнення,
Bl – за територіальної ознакою,
C m – за можливістю контролювати даний вид ризику.

19
 Наприклад, можливе підвищення цін на паливо - ризик кон`юнктурний, гло-
бальний, неконтрольований.
Така характеристика даної події дозволяє:
- оцінити причину ( Ak ) її виникнення і на основі цього спробувати прогно-
зувати подальший розвиток подій;
- виявити, чи впливає вона на конкурентів ( Bl );
- розробити план заходів ( C m ), по можливості, з метою зменшення її нега-
тивного впливу на підприємство.
В практиці при розробці такої функції, виборі кількості змінних потрібно
виходити з умов конкретного підприємства, а саме:
- потреби в глибині розробки такої функції, що визначається галуззю, в якій
функціонує підприємство, його часткою на ринку продукції, досвідом ро-
боти в даній сфері і т.д.;
- доступності інформації для аналізу та її вартості.
Для будь якого підприємства, принципове значення має поділ ризиків за мо-
жливостями управління ними на мікрорівні. Такий підхід до класифікації ризиків
поки-що залишається малодослідженим. В той же час керівникам і спеціалістам пі-
дприємств важливо знати, якими ризиками вони можуть повністю управляти, яки-
ми частково, а які ризики не піддаються з боку суб’єкта господарювання контролю
взагалі.
Використаємо викладений підхід до класифікації ризиків за ступенем їх кон-
трольованості на рівні суб’єктів господарювання з наступним розподілом ризиків
за цим критерієм з одночасним врахуванням їх джерел виникнення (рисунок 1.3).
Такий підхід дозволяє поєднати найбільш просту і широко використовувану
класифікацію ризиків за джерелами їх виникнення з цінною для менеджменту кла-
сифікацією по ступеню контрольованості ризиків.
Чітка і детальна класифікація ризиків за розглянутим критерієм дасть змогу
підприємствам більш обґрунтовано будувати систему управління ризиками на ста-
дії прийняття тріадного рішення: чи контролювати ризик, чи брати ризик на себе,
чи передавати іншим.

1.6. Функції ризику

Розуміння сутності ризику безпосередньо пов’язана з виявленням функцій,
які він виконує при здійсненні господарської діяльності.
До числа основних функцій належать регулююча, захисна та соціально-
економічна.
Регулююча функція ризику має суперечливий характер і може виступати у
двох формах:
- конструктивна;
- деструктивна.
Конструктивність ризику проявляється, зокрема, у тому, що ризик при здійс-
ненні господарської діяльності виконує роль своєрідного каталізатора. Йому нале-
жать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторсь-
ких рішень.

20
 Види ризику за джерелами
Ступінь контро-
льованості ризику Людський
Виробничий Ринковий Фінансовий Технічний Правовий
фактор

Технологія ви-
робництва, особ- Збої та полом- Низька ква-
Контрольований ливості нових - - ки обладнан- - ліфікація
передових тех- ня, техніки персоналу
нологій

Моральний
Кредитний, ін- знос техніки і Крадіжки,
Частково контро- Погодні умови та Нестабільність цін
вестиційний, обладнання псування
льований природні явища (біржові угоди)
дебіторський під впливом обладнання
НТП

Зміни в наці-
Нестабільність цін
ональному
Погодні умови та на продукцію і ре- Смерть
законодавстві
Неконтрольований природні явища, сурси, викликана Валютний ключових
Ратифікація
нестача ресурсів. інфляцією, моно- працівників
міжнародних
полізацією ринку
актів.

Рисунок 1.3 – Розподіл основних видів ризиків аграрного підприємства за можливістю контролювати їх

21
 Конструктивний аспект складається в дослідженні джерел ризику при проек-
туванні операцій і систем, конструюванні спеціальних пристроїв, операцій, форм
угод, що виключають або знижують можливі наслідки ризику як негативного від-
хилення
Деструктивний характер ризику проявляється у тому, що прийняття і реалі-
зація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до волюнтаризму й авантюризму.
У цьому випадку ризик виступає у якості дестабілізуючого фактора. Деструктив-
ний аспект проявляється в тому, що реалізація рішень із недослідженим або необ-
ґрунтованим ризиком може приводити до реалізації об'єктів або операцій, які від-
носяться до авантюрних або волюнтаристичних.
Практика показує, що відбувається реальне перетворення ризику в інстру-
мент регулювання економічних відносин, що допомагає підприємцям виробляти
навички орієнтацій в ймовірному світі і формувати необхідні якості мислення, такі
як альтернативність, варіантність і діалектичність.
Захисна функція ризику має також два аспекти:
- історико-генетичний;
- соціально-правовий.
У першому випадку йдеться про те, що вже на ранніх стадіях розвитку циві-
лізації люди стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних на-
слідків.
У сучасних умовах така передбачуваність проявляється у вигляді створення
фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з од-
ного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого – захищати під-
приємця від негативних наслідків. Таким чином сама природа ризику спонукає
суб’єкта господарювання захистити об’єкт від негативних наслідків ризикованої
події.
Сутність соціально-правового аспекту захисної функції проявляється у за-
безпеченні прав новатора на ризик, оскільки необхідні правові й економічні гаран-
тії, які б виключали у випадку невдачі покарання працівників, що йдуть на ризик.
Практична реалізація цього аспекту пов’язана з введенням в кримінально-
господарське й трудове законодавство категорії правомірного ризику, яке б відо-
кремлювало б випадки, в яких негативні наслідки настали від некомпетентності й
безгосподарності від тих випадків, коли було при прийнятті рішення було здійсне-
не обґрунтування ризику.
Соціально-економічна функція ризику, що полягає в тому, що в процесі рин-
кової діяльності ризик і конкуренція дозволяє виділити соціальні групи ефективних
власників у суспільних класах, а в економіці - галузі діяльності, у яких ризик при-
йнятний. Втручання держави в ризикові ситуації на ринках (включаючи гарантії,
наприклад, у фінансово-кредитній сфері) обмежує ефективність соціально-
економічної функції ризику. У соціальному плані це спотворює принципи рівності
для всіх учасників ринку з різних галузей господарства, що може породжувати
дисбаланс ризиків у галузях економіки.

22
 1.7. Типові завдання
Завдання 1. Розглянемо проект розширення комерційної діяльності підпри-
ємства. Які ризики можуть виникнути в цьому проекті?
Розв’язок
В проекті розширення комерційної діяльності магазину одягу можуть вини-
кати такі ризики:
1. Ризик отримання невірних даних від досліджень передінвестиційної фази.
2. Технологічний ризик обумовлений технологічною інновацією, необхідної
для технічного здійснення нововведення.
3. Ризик, пов'язаний з несвоєчасною товарів в магазин одягу.
4. Ризик зменшення попиту на товари, що продаються в магазині.
5. Низька кваліфікація продавців.
6. Поява на ринку конкуруючої фірми або магазину.
7. Маркетинговий ризик.
8. Інфляційний ризик.
9. Податковий ризик.
10. Ризик погіршення здоров’я провідних працівників магазину.
11. Пошкодження товару під час перевезення.

1.8. Навчальні розрахункові завдання

Завдання 1
З якими ризиками стикається людина, купуючи товари чи послуги, що про-
понуються на певному ринку товарів або послуг? Визначаючи ризики, проаналі-
зуйте основні положення Закону «Про захист прав споживачів».
Завдання 2
Якщо припустимо, Ви працюєте в банку фінансовим директором, то які ри-
зики супроводжують Вашу службову банківську діяльність?
Завдання 3
При виробництві певного виду товару, виробники стикаються з різними си-
туаціями та обставинами, що пов’язані з виробничою діяльністю. Опишіть, які ри-
зики зв’язані з виробництвом та які основні причини цих ризиків?
Завдання 4
Припустимо, Ви збираєтесь стати приватним підприємцем. Які ризики на
етапі відкриття власної справи можуть з’явитися?
Завдання 5
Припустимо, що деяка фірма розробляє і впроваджує деякі нові інформаційні
технології. З якими видами ризиків стикається фірма в своїй діяльності?
Завдання 6
Розглядається проект впровадження у виробництво нового інноваційного то-
вару і не відомо чи буде мати цей товар попит на ринку. Назвіть основні причини
інноваційного ризику. Що ви розумієте під інтелектуальними ризиками?
Завдання 7
Припустимо, Ви працюєте в спільному підприємстві і відповідаєте за зовні-
шньоекономічну діяльність (ЗЕД). ЗЕД на підприємстві проявляється в укладанні і
виконанні контрактів з іноземними партнерами. Назвіть, які ризики виникають під
час здійснення ЗЕД?

23
 Завдання 8
Розглядаючи ситуацію в країні, можна виділити політичні і макроекономічні
ризики. Вкажіть, які ситуації та невизначеності в країні викликають найсуттєвіші
країнні ризики в Україні?
Завдання 9
Припустимо, що деяка фірма займається вантажними перевезеннями і часто
обирає і підписує контракти з різними партнерами. Запропонуйте, надійні способи
уникнути помилок при виборі партнерів. Назвіть, які види транспортних та митних
ризиків супроводжують діяльність вантажних перевізників?
Завдання 10
Приведіть приклади екологічних ризиків. В яких галузях та в якій діяльності
можуть виникнути ці ризики? Опишіть наслідки несприятливих впливів на довкіл-
ля та на життя і здоров’я людей.
1.9. Завдання для перевірки знань
1.9.1. Питання для самоконтролю
1. Що розуміють під невизначеністю та ризиком проекту?
2. Зробіть аналіз різних визначень ризику, які з них найбільше відбивають
сутність ризиків?
3. Що таке суб’єкт і об’єкт ризику?
4. Які основні риси ризику?
5. Які найбільш поширені види ризиків Ви знаєте?
6. Назвіть різні види класифікації ризику, що лежить в основі кожної кла-
сифікації?
7. Чим відрізняється чистий ризик від спекулятивного?
8. Які комплекси ризиків відносяться до ризиків цінних паперів?
9. Що таке банківський ризик?
10. Які основні види валютного ризику?
11. Що таке інвестиційний ризик?
12. Що показує ситуація ризику?
13. В чому проявляється суб'єктивна, об'єктивна та суб'єктивно-об'єктивна
природа ризику?
14. Як визначаються фактори ризику?
15. Назвіть основні політичні фактори ризику.
16. Як класифікуються ризики за джерелами виникнення?
17. Які причини виникнення проектних ризиків?
18. Яка класифікація ризиків залежно від причин їх виникнення?
19. Як класифікуються ризики за можливістю управління ними?
20. Назвіть основні функції ризику.
1.9.2. Тестові завдання
1. Основними характеристиками ризику є його елементи:
а) невизначеність;
б) суб’єкти;
в) підприємці.
2. Основними рисами ризику є:
а) вміння знайти причину;
б) альтернативність;
в) складність визначення.
24
3. Невизначеністю називається:
а) зіткнення суб’єктів і об’єктів;
б) неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту (рішення);
в) необхідність вибору з декількох варіантів.
4. Альтернативність у ризику припускає:
а) прагнення до найбільш повного охоплення можливих сфер ризику;
б) вибір заходів по мінімізації ризиків;
в) необхідність вибору з двох можливих варіантів рішень, дій.
5. За рівнем виникнення ризики бувають:
а) виробничий;
б) зовнішній;
в) регіональний.
6. За адекватністю часу прийняття рішень ризики бувають:
а) спекулятивний;
б) запізнілий;
в) обґрунтований.
7. В залежності від можливого результату ризики бувають:
а) спекулятивний;
б) динамічний;
в) обґрунтований;
г) фінансовий.
8. В фінансовому менеджменті розрізняють такі види ризиків:
а) катастрофічний;
б) комерційний;
в) валютний.
9. Які ризики відносяться до чистих:
а) погодні ризики;
б) фінансові ризики;
в) інвестиційні ризики.
10. Які ризики відносяться до спекулятивних:
а) погодні ризики;
б) виробничі ризики;
в) фінансові ризики.
11. Інвестиційний ризик за формою інвестування буває:
а) валютний ризик;
б) ризик репутації;
в) ризик реального інвестування;
г) економічний ризик.
12. Зовнішні ризики поділяються на:
а) непередбачувані та передбачувані ризики;
б) організаційні та технічні ризики;
в) транспортні, митні інциденти та ризики пов’язані зі здоров’ям людей.
13. Внутрішні ризики поділяються на:
а) непередбачувані та передбачувані ризики;
б) організаційні та технічні ризики;
в) транспортні, митні інциденти та ризики пов’язані зі здоров’ям людей.
14. Управляємі ризики розподіляються на:
а) частково контрольовані;
б) внутрішні управлінські;
в) соціальні.

25
15. До основних функцій ризику відносяться:
а) соціальна;
б) захисна;
в) конструктивна;
г) політична.
16. До неуправляємих ризиків відносяться:
а) технічний;
б) політичний;
в) галузевий;
г) виробничий.
17. До управляємих ризиків відносяться:
а) виробничий;
б) політичний;
в) галузевий;
г) правовий.
18. Негативний вплив від настання несприятливої події неможливо зменшити для:
а) частково контрольованих ризиків;
б) неконтрольованих ризиків;
в) повністю контрольованих ризиків.
1.9.3. Теми рефератів
1. Ризик і успіх підприємницької діяльності.
2. Ризики зовнішньоекономічної діяльності.
3. Характеристика банківських ризиків.
4. Поняття галузевих ризиків.
5. Характеристика інвестиційних ризиків.
6. Характеристика проявів екологічних ризиків на рівні фірми, регіону,
держави, у світовому масштабі.
7. Управляємі та неуправляємі ризики.
8. Тести для визначення ставлення людини до ризику.
9. Керівники і ризик.
10. Класифікація проектних ризиків інвестиційного проекту.

1.10. Рекомендовані літературні джерела

1. Тлумачний словник Вебстера. – М.: Мир, 1985. – 354 с.
2. Райзберг В.А. Предпринимательство и риск. – М.: 3нание, 1992. – 64 с.
3. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. Підручник. Київ:
Вища школа, 2003. – 719 с.
4. Вітлінський В. В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ Борисфен-
М, 1996. – 336 с.
5. Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. Економічний ризик і методи
його вимірювання: Підруч. – К.: ІЗМН, 1996. – 400 с.
6. Грабовый П.Г., Петрова С.Н., Полтавцев С.И. и др. Риски в современном биз-
несе. – М.: Аланс, 1994. – 200 с.
7. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навчальний посі-
бник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 188 с.
8. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник
для студентів екон. спец. вищ. навч. закладів. – К.: АртЕк, 1997. – 248 с.

26
 ЗАВДАННЯ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

Лабораторна робота 1. Управління ризиками в програмі MS Project

Основні теоретичні відомості

Досить часто після формальних процедур планування та одержання бюджету
проектні документи виявляються в сміттєвому кошику. Причина цього полягає, в
тому, що з найперших кроків проекту можуть з'ясуватися серйозні недоліки в пла-
нуванні, може бути виявлено, що план піддається значним ризикам. Необхідно
провести досить складну роботу з модифікації плану.
Наприклад, може скластися така ситуація: не встиг проект початися, як ме-
неджер виявив, що його співробітники не можуть відразу приступити до роботи,
тому що проект побудований на нових технологіях і їх необхідно вивчити. Проана-
лізувавши ситуацію, менеджер планує навчання і знову проходить процедуру твер-
дження бюджету та строків.
Таких перезатверджень бюджету та строків можна робити нескінченно бага-
то раз, якщо не проаналізувати причини подібних проблем. Вони набагато глибше
конкретного недоліку кваліфікації персоналу. Справа в тому, що більшість прямих
робіт, що випливають прямо із завдань проекту, породжує велику кількість непря-
мих, які пов'язані з їхнім виконанням. Проблема полягає в тому, що точно оцінити
склад і трудомісткість непрямих робіт неможливо. Можна дати лише статистичні
оцінки. З іншого боку, непрямі роботи часто обумовлені впливом ризиків на проект.
Для того щоб непрямі роботи не розвалили проект, можна дати наступні ре-
комендації:
1) Плануйте навчання і якість. Це запобігає типовим технологічним ризикам.
2) Досліджуйте ризики і плануйте дії по їхньому попередженню.
У стандарті ANSI по управлінню проектами (PMBoК) вимоги по управлінню
ризиками відбиті в наступних розділах (рисунок 1.4):
- Планування управління ризиками (PMBoК 11.1);
- Ідентифікація ризиків (PMBoК 11.2);
- Якісний аналіз ризиків (PMBoК 11.3);
- Кількісний аналіз ризиків (PMBoК 11.4);
- Планування відповідних дій на ризики (PMBoК 11.5);
- Відстеження ризиків (PMBoК 11.6).
Основними інструментами для управління ризиками в MS Project є:
- Ризик-листи (нове в Microsoft Project 2003).
- Резервування ресурсів на випадок виникнення ризиків (нове в Microsoft
Project 2003).
- Моделювання поводження портфеля проектів під вплив ризиків (поліпшене
в Microsoft Project 2003).
- PERT-засоби моделювання впливу ризиків на строки і бюджет.
Дерево рішень (Decision Tree) - це деревоподібна структура що дозволяє
проаналізувати різні варіанти впливів або прийнять рішень на кінцевий результат,
наприклад виникнення ризику з важкими наслідками.
Найпростіше використання аналізу методом Дерев Рішень (Decision Tree
Analysis) складається в створенні дерева можливих рішень вручну і максимум на-
півавтоматичний розрахунок показників по кожному можливому варіанту в дереві
(рисунок 1.5).

27
Виявлення ризику
Відомі ризики
- Аналіз і виявлення
ризиків;
- Виявлення
симптомів і причин Якісний
ризиків аналіз

Кількісний
аналіз План управління
ризиками

Планування
відповідних заходів

Нові ризики Моніторинг і контроль

- Реалізація плану управління
ризиками;
- Моніторинг нових ризиків;
- Коректування;
- Контрольні списки і
БД ризиків

Рисунок 1.4 –– Управління ризиками по PMBoК

Рисунок 1.5 – Аналіз методом Дерев Рішень (Decision Tree Analysis)

28
 Професійні аналітичні системи Microsoft і SAS ідуть далі, сама система роз-
робляє дерево рішень використовуючи попередній досвід ведення проектів. Хоча
для користувача це виглядає досить просто, всередині працює фантастично складна
аналітична система, що шукає кореляції, тобто закономірності в даних і по них
конструює реальну картину прийняття рішень і впливів, а не як здається або навіть
планується менеджерами.
Типові завдання, які вирішують за допомогою «Дерева Рішень»:
1. Сукупність яких факторів і рішень приводить нас до виникнення ризиків з
важкими наслідками?
2. Які причини виникнення дефектів якості?
3. Що впливає на прибуток проектів?
4. Які наслідки прийняття комбінації рішень із погляду ризикових наслідків
за фінансовими показниками?
Ілюстрація Дерева Рішень наведена на рисунку 1.5. Дане дерево рішень
отримане за допомогою технології Microsoft Decision Tree і продукту Project Risk
Analyzer. Наведений приклад показує, що на виникнення ризиків з високою небез-
пекою найбільший вплив робить персонал. Причому для одного зі співробітників
(Сидоров) є додаткові критерії визначальне виникнення небезпечного ризику. У
вашому випадку Data Mining може показати, що небезпечні ризики в першу чергу
залежать від типу технології й т.п. На вашій статистиці дерево рішень може досяга-
ти вкладеності в 5-15 рівнів.
Для управління ризиками по теорії PMBoK потрібно виконувати такі дії:
1) Визначення ризиків (Risk Identification & Quantification).
Необхідно провести аналіз проекту з метою ідентифікації причин ризиків.
При аналізі ризиків потрібно звірятися зі статистикою попередніх проектів
(Historical information). Ризики повинні бути оцінені кількісно (Risk Quantification).
Повинна бути статистична оцінка тривалості/вартості проектів з урахуванням ри-
зиків. Самі ризики повинні бути розділені на ті, які вимагають спеціальних дій по
попередженню, і на ті, що не роблять відчутного впливу на хід виконання проекту.
2) Дослідження ризиків (Risk Response Development).
Необхідно чітко визначити ризик, його наслідки й імовірність, виробити
стратегію його попередження. На даному етапі повинен бути вироблений план бо-
ротьби з ризиками. Варто розробити як обов'язкові заходи, так і заходу для тих ви-
падків, коли якийсь ризик почав негативно впливати (запасний план). Необхідно
передбачити часовий і ресурсний резерв із урахуванням впливу ризиків.
3) Виконання плану з відстеженням ризиків (Risk Control). Необхідне вико-
нання антиризикових заходів і пошук нових ризиків.
З теоретичних рекомендацій треба важливий висновок: план може і повинен
піддаватися змінами в результаті пошуку та усунення ризиків.
Приведемо приклади деяких документів по роботі з ризиками, які корисні в
малих проектах.
Приклад 1. Аналіз ризику
Визначення Умови: Замовник вимагає використання Z-технології, з якої ми
ризику не знайомі Наслідок: Кодування може зайняти більше часу
Імовірність Роботи з кодування можуть зайняти до 25% більше часу (фактор
продуктивності = 1.25).
Імовірне значення трудомісткості кодування: 1.25x20=25 людино-
днів Імовірне значення тривалості кодування: 1.25x4= 5 місяців
29
 Стратегія Послати програмістів на навчання Z-технології. Вартість навчан-
ня $2,200. Очікуване значення фактора продуктивності повинне
знизиться до 1.1
Зробити одного із програмістів експертом. Виділити йому 1 день у
тиждень на вивчення Z-технології та вироблення внутрішніх стан-
дартів по її використанню. Це повинне знизити фактор продуктив-
ності до 1.0. Всього витрат на роботу експерта - 5 робочих днів.

Приклад 2. Список ризиків (Risk list, Risk Log)

Но- Пріо- Дата Відпові- Опис Стратегія Поточний стан
мер ритет вияв- дальний (порядок
ри- лення дозволу)
зику
7 1 5.1.2011 Петров Система Зробити На старих драй-
вимагає бетта- верах система не
нових тестиро- працює.
драйверів вание на Ризик високий.
нових Призначено на-
драйверах раду.
2 2 5.7.2011 Сидоров Замовник Провести Навчання завер-
вимагає ви- навчання шене.
користання Виробити Є деякі пробле-
Z-технології внутрішні ми зі зборкою
стандарти системи.
Ризик середній.
Як бачимо форма дуже схожа на традиційний баг-лист (Bug List).
Тільки статистика дозволяє оцінити значимість ризиків. Проект звичайно
підданий дуже великій кількості ризиків, запланувати заходи щодо боротьби з усі-
ма практично неможливо. Що ж робити?
Необхідно звернутися до статистики. Потрібно порахувати, які види ризиків
викликають найбільша кількість проблем. На рисунку 1.6 наведений графік дефек-
тів продукції залежно від видів дефектів.

Рисунок 1.6 – Графік дефектів продукції

30
 Видно, що працює правило 80/20. Приблизно 20% ризиків створюють 80%
погрози. Саме на них варто направляти основні зусилля. У технологічних проектах
звичайно ризиків уникають навчанням, контролем і підтримкою якості (тестуван-
ням і іншими методами).
Для того, щоб ефективно боротися з ризиками, потрібно вести статистичний
облік виникаючих проблем по видах ризиків. У даній якості може бути використа-
на система обліку дефектів продукції.
Після твердження нового плану навчання пройшло успішно і у строки закін-
чилося необхідною сертифікацією. Співробітник успішно приступив до виконання
першого завдання. Однак у день її завершення він повідомив, що "завдання готове
на 90% і потрібно ще 1 день". Наступного дня він відповів те ж саме.
На рисунку 1.7 показаний вид перегляду проекту Tracking Gantt, на якому
видно відмінність первісного плану від фактичного виконання.
Що можна сказати про сформовану ситуацію? Постійне твердження вико-
навців, що завдання готове на "90% і потрібно ще мало-мало" - вірну ознаку прова-
леного завдання.
У нашому випадку менеджер зрозумів це, викликав співробітника на відверту
бесіду і став з'ясовувати глибинні причини зриву строків. Вони виявилися наступними:
1) Співробітник заявив, що не брав участь в ухваленні рішення щодо строків
по даному завданню. Це рішення одноосібно прийняв менеджер, хоча строк явно
занижений.
2) Бесіда показала, що сам співробітник слабко орієнтується в реальних
строках завдань. Це нормально, тільки менеджер концентрується на строках і перс-
пективах. Співробітника звичайно хвилюють локальні проблеми буквально в рам-
ках декількох робочих годин.
3) Обговорення показує, що звіт про виконання завдання у відсотках ні про
що не говорить. Подання про відсотки суб'єктивно. Більше важлива інформація про
реальні витрати часу по проекті. Зроблені витрати робочого часу - це вже статисти-
ка для прийняття рішень.

Рисунок 1.7 –– Діаграма Ганта

31
 Які виходи зі сформованої ситуації?
1) Строк повинен визначатися в першу чергу виконавцем. Виконавець, як пра-
вило - самий досвідчений експерт у завданнях даного роду. Не слід побоюватися, що
виконавець сильно завищить строки, скоріше строк буде занижений. Справа в тому,
що виконавці дуже рідко враховують у своїх оцінках необхідність непрямих робіт.
2) У план можуть бути прийняті тільки строки, погоджені між менеджером і
співробітником. Це дозволяє розділити відповідальність між ними і уникнути по-
милок при оцінці строків. В Microsoft Project вбудована система розсилання повід-
омлень TeamAssign через e-mail або Web. Дане повідомлення є міні-контрактом
щодо завдання між виконавцем і менеджером.
3) Для нагромадження достовірної статистики про реальний трудозатратах
необхідно вести облік робочого часу по проектах. Правильні контрольні питання
про стан завдання (Team Status) наступні:
- на що вже був витрачений час (work complete)?
- скільки ще потрібно часу (remain work)?
Microsoft Project дозволяє через пошту або браузер автоматизувати звітність
виконавців про витрати робочого часу і їхніх прогнозів. Інформація, надавана ни-
ми, відображається в плані. Менеджер, порівнюючи план і факт (про це докладніше
нижче), може судити про успішність ходу проекту по строках і витратам.
До методів обчислення реальних строків завдань відносять:
1) Метод резервування. В Microsoft просто додають 30% до загальної тривалос-
ті планових завдань (Buffer time в 30%). Цей резерв витрачається на покриття ризиків.
2) Метод Load Factor (або на скільки помножити слова програміста), що ре-
комендує групою XP. Статистичний аналіз проектів у малих групах розробки пока-
зав, що можна досить точно довідатися реальний строк завдання, просто помножи-
вши слова виконавцям на якийсь коефіцієнт. От орієнтовні значення коефіцієнта:
x=2 - оптимістична оцінка,
x=3 - нормальний проект,
x=4-5 - застосування нестандартних технологій.
3) Схема PERT обчислення реального строку. Часто буває, що різні оцінки
дають різні строки; у цьому випадку можна застосувати метод розрахунку реально-
го строку по наступній формулі:
Реальний_Строк = ( Оптимістичний_Строк + 4 * Очікуваний_Строк +
+Песимістичний_Строк) /6
Коефіцієнти в даній формулі (4 і 6) отримані шляхом аналізу статистики ве-
ликої кількості проектів. Слід зазначити, що схема PERT ефективна тільки в тому
випадку, якщо дійсно є різні оцінки.
Як це часто і буває на практиці, розрахунок реалістичних строків для проек-
ту менеджер почав виконувати після його початку. Якщо проект для менеджера
новий, то подібна помилка майже неминуча.
Використовуючи Load Factor, менеджер оцінив песимістичні строки. За очі-
кувані строки менеджер взяв ті, що вийшли шляхом узгодження через Team Assign
з виконавцями. За оптимістичні взяв свої первісні.
Методом PERT перерахував очікувані строки. На рисунку 1.8. в колонці
Work Variance видно, що в порівнянні із планом була недооцінка трудомісткості в
226 людино-годин.
Стовпчик Variance може показати відмінність стану проекту від первісного
плану. Можна додати ці стовпчики в будь-який вид перегляду.

32
 Рисунок 1.8 –– Оцінка ризику методом PERT

Хід виконання роботи

Планування, визначення та зменшення ризику в різні моменти часу протягом
всього проекту може дозволити витримати календарний план проекту та залишити-
ся в рамках бюджету.
1. Визначення задач з підвищеним ступенем ризику
Визначення задач із підвищеним ступенем ризику використовується, якщо
потрібно переглянути задачі, які швидше за все будуть тривати довше, ніж очіку-
ється, завершуватися пізніше відповідних дат закінчення, затримають початок або
закінчення інших завдань або викличуть запізнювання закінчення проекту.
Оцінка тривалості є можливим значенням, що може істотно змінюватися в ході
виконання проекту. Після початку проекту невизначеність в оцінці тривалості поро-
джує невизначеність дати закінчення проекту, тобто оцінка дати закінчення є ризико-
ваною.
Тривалі по часу задачі несуть більші ризики в порівнянні із задачами малої три-
валості. Збільшення календарного плану або витрат для тривалих задач може помітно
вплинути на загальні витрати проекту або дату його закінчення.
Для оцінки тривалості завдань може бути використаний аналіз по методу PERT.
Після завдання оптимістичної, песимістичної та очікуваної тривалостей задач кален-
дарного плану виконується розрахунок зваженої величини цих трьох значень. Крім
того, оптимістичні, песимістичні та очікувані значення можуть використатися окремо
для визначення найбільш ранньої, пізньої та ймовірної дат закінчення проекту.
Використання методу PERT в Microsoft Project:
1. В меню «Вид» виділіть пункт «Панели инструментов», а потім виберіть
команду «Анализ по методу PERT».
2. На панелі інструментів «Анализ по методу PERT» натисніть кнопку «Лист
ввода PERT».
3. Для кожного завдання введіть оптимістичне, песимістичне та очікуване
значення тривалості в поля «Оптимістична тривалість», «Очікувана тривалість» і
«Песимістична тривалість» відповідно. Якщо передбачається, що тривалість задачі
не буде змінюватися, введіть очікуване значення у всі три поля.
4. Для розрахунку очікуваних тривалостей натисніть кнопку «Расчет по ме-
тоду PERT».
2* 33
 В Microsoft Project виконується оцінка тривалості проекту на підставі серед-
ньозваженого трьох значень тривалості кожної задачі.
5. На панелі «Анализ по методу PERT» натисніть кнопку «Діаграма Ганта -
оптимістична оцінка», «Діаграма Ганта - очікувана оцінка» або кнопку «Діаграма
Ганта - песимістична оцінка».
2. Створення плану для управління ризиками
Підготовка плану обробки непередбачених ситуацій використовується, якщо
потрібно точно описати дії, які варто почати при виникненні подій, пов'язаних з
ризиком, що дозволяє максимально швидко та ефективно відреагувати на них.
Повний деталізований план проекту служить для управління очікуваними
подіями проекту. План управління ризиками дозволяє оперативно та ефективно
справлятися з більшістю виникаючих ризиків.
Такий план включає наступні складові:
• Список можливих ризиків.
• Індикатори настання ризику.
• Викладення планів зниження ризиків.
• На які ризики варто реагувати, а які можна залишити без уваги.
• Кроки для зниження ризиків.
• Особи, відповідальні за управління різними типами ризиків.
План управління ризиками створюється в Microsoft Word, а потім зв'язується
з файлом проекту в Microsoft Project.
Для створення плану управління ризиками:
1. В меню «Вид» виберіть команду «Диаграмма Ганта».
2. В поле «Название задачи» виберіть сумарну задачу проекту, у яку потрібно до-
дати документ. Якщо в проекті немає такої задачі, можна відобразити сумарну за-
дачу проекту та додати документ до неї, для цього:
- У меню «Сервис» виберіть команду «Параметры» і відкрийте вкладку «Вид».
- Щоб відобразити сумарну задачу проекту, у групі «Параметры структуры» вста-
новіть прапорець «Сумарна задача проекту».
3. Виберіть із контексного меню «Заметки задачи».
4. Натисніть кнопку «Вставка объекта».
5. Виберіть варіант «Создать из файла».
6. В полі «Файл» введіть шлях і ім'я файлу документа, який необхідно вставити,
або натисніть кнопку «Огляд», щоб знайти і виділити файл.
7. У діалоговому вікні «Вставка объекта» зніміть прапорець «Связь».
8. Встановіть прапорець «В виде значка» і натисніть кнопку ОК.
3. Визначення бюджетних ризиків
Визначення бюджетних ризиків використовується, якщо потрібно перегля-
нути завдання, які виходять за рамки бюджету, можуть вийти за рамки бюджету
або можуть привести до виходу за рамки бюджету по всьому проекту.
Якщо загальні витрати проекту не відповідають бюджету, може виникнути
необхідність перевірити загальні витрати для кожного окремого завдання, щоб ви-
значити, які можливі зміни. Можна відсортувати завдання для зручності подання
загальних витрат по кожному завданню.
Для цього необхідно:
1. У меню «Вид» виберіть команду «Другие представления».
2. У списку «Представления» виберіть «Лист задач» і натисніть кнопку
«Применить».
3. У меню «Вид» виберіть команду «Таблица», а потім — команду «Затраты».
У полі «Фиксированные затраты» відображаються будь-які витрати на за-
вдання, що не відносяться до ресурсів. Додайте в поле «Фиксированные затраты»

34
фіксовані витрати для задач, наприклад витрати на кур'єрів або транспортні витра-
ти, пов'язані із конкретною задачею.
В полі «Базовые затраты» відображається значення «0,00 р.», поки для проекту
не буде заданий базовий план, який можна зберегти навіть після початку виконання
проекту. У меню «Сервис» виділіть пункт «Отслеживание», виберіть команду «Сохра-
нить базовый план», а потім установіть перемикач у положення «Сохранить базовый
план». Поточні загальні витрати задач будуть скопійовані в поле «Базовые затраты».
Змініть ставки деяких робітників в «Листе ресурсов». Базові витрати не змі-
нюються при зміні значень трудозатрат.
В полі «Фактические затраты» відображаються витрати, зроблені по трудо-
затратам, які вже виконані всіма ресурсами задачі, а також інші записані витрати,
пов'язані із задачею. Можна вказати введення фактичних витрат або їх автоматич-
ний розрахунок за допомогою Microsoft Project.
В меню «Сервис» виберіть команду «Параметры» та відкрийте вкладку «Ра-
счеты». Установіть або зніміть прапорець «Фактические затраты всегда рассчиты-
ваются Microsoft Project». При встановленому прапорці значення раніше введених
фактичних витрат удаляються. Цей параметр вибирається за замовчуванням. Якщо
прапорець зняти, в Microsoft Project не обчислюються ніякі фактичні витрати. Але
триває розрахунок витрат, що залишилися, на основі значень трудозатрат. Якщо
вибирається розрахунок фактичних витрат засобами Microsoft Project, користувач
не може ввести фактичні витрати до завершення завдання на 100%.
4. В полі зі списком «Фильтр» виберіть рядок «Затраты сверх бюджета».
Відображення задач із перевищенням бюджету показує всі завдання, які ви-
ходять за рамки своїх бюджетів. Такі завдання породжують ризик перевищення
бюджету проекту.
4. Визначення ризиків ресурсів
У більшості проектів потрібні ресурси, що володіють спеціальними навич-
ками. Для зручності пошуку таких ресурсів можна додати поле з відомостями про
вміння та навички ресурсів.
1. В меню «Вид» виберіть команду «Лист ресурсов».
2. Клацніть поле, ліворуч від якого варто вставити нове поле.
3. В меню «Вставка» виберіть команду «Столбец».
4. В поле зі списком «Имя поля» виберіть одне з текстових полів, наприклад,
Текст1.
5. В поле «Текст заголовка» введіть заголовок для поля, наприклад «Навички».
6. Для кожного ресурсу введіть значення в поле «Навички».
7. Для перегляду ресурсів зі спеціальними навичками використайте в поле
«Навички» автофільтр.
Визначення ресурсів зі спеціальними навичками дає можливість переглянути
ресурси з навичками, яким важко знайти заміну.
Повністю виділені ресурси та ресурси з перевищенням доступності в умовах
тривалої напруги можуть викликати труднощі і відсунути дату закінчення проекту.
Назви ресурсів, для яких перевищена доступність у будь-якій частині проекту, за
замовчуванням відображаються червоними кольорами.
Визначивши такі ресурси, можна почати дії, спрямовані на рішення даної
проблеми. Наприклад, можна зменшити кількість годин, коли ці ресурси задіяні в
задачах, затримати або перепланувати для них деякі завдання або вишукати додат-
кові ресурси.
1. В меню «Вид» виберіть команду «Використання ресурсів».
2. В меню «Формат» виберіть команду «Стили подробных данных».

35
 3. В списке «Доступные поля» виберіть «Процент загрузки» і натисніть кно-
пку «Показать».
Для швидкого переходу від одного ресурсу з перевищеною доступністю до
іншого в меню «Вид» виберіть команду «Панели инструментов», а потім (якщо во-
на ще не обрана) — панель «Управление ресурсами». На панелі «Управление ре-
сурсами» натисніть кнопку «Перейти к следующему превышению доступности».
Відображення повністю розподілених ресурсів або ресурсів з перевищенням
доступності показує ресурси, які працюють із максимальним завантаженням або її
перевищенням або можуть утомлюватися або знижувати ефективність.
5. Вказання ймовірності ризику
Імовірність ризику — це оцінка здатності задачі викликати ризик, що приве-
де до фінансових втрат або затримки проекту. Прикладами ризиків, які можуть
вплинути на задачу, є зміна вимог, недостатня кваліфікація ресурсів, невірні оцінки
та помилки планування.
1. В меню «Вид» виберіть команду «Другие представления».
2. В списку «Представления» виберіть «Лист задач» і натисніть кнопку «Применить».
3. В меню «Вставка» виберіть команду «Столбец».
4. В поле зі списком «Имя поля» виберіть невикористовуване числове поле, на-
приклад «Число1».
5. В поле «Текст заголовка» введіть заголовок для числового поля, наприклад
Імовірність ризику, і натисніть кнопку OK.
6. Для задач, які можуть викликати ризик, введіть в поле, додане в кроці 5, число
в діапазоні від 0 до 1, що відповідає оцінці ризику задач. Наприклад, якщо оцінка
ймовірності настання ризику становить 20%, введіть значення 0.2.
7. Аналогічно додайте стовпець «Число2» з ім'ям Очікувані втрати.
8. Введіть значення стовпця, де значення виміряються в гривнях. Наприклад, очі-
кувані втрати при настанні ризику будуть оцінені в 1 000 грн.
9. Аналогічно додайте стовпець «Число3» з ім'ям Ціна ризику. Фінансове значен-
ня ризику, або ціну ризику, можна розрахувати помноживши значення ймовірності
ризику на величину очікуваних втрат: 0.2 * 1 000 = 200 грн.
Для введення формули:
1. В меню «Сервис» виділіть пункт «Настройка», а потім виберіть команду «Поля».
2. Встановіть перемикач у положення задач або ресурсів, а потім виберіть тип поля,
що потрібно настроїти, у полі «Тип».
3. У списку «Поля» виділіть поле, що потрібно настроїти.
4. Щоб змінити ім'я поля, натисніть кнопку «Переименовать», введіть нове ім'я для
поля, а потім натисніть OK.
5. В групі «Настраиваемые атрибуты», натисніть кнопку «Формула. Настройка».
6. В групі «Изменение формулы» введіть формулу, що потрібно застосувати до но-
вого поля: Число1*Число2.
Звіт з лабораторної роботи 1 повинен містити:
1. Титульна сторінка.
2. Мета роботи.
3. Теоретичні відомості з управління ризиками проекту (3-5 стор.).
4. PERT-діаграми: «Диаграмма Ганта - оптимистическая оценка», «Диагра-
мма Ганта - ожидаемая оценка» и «Диаграмма Ганта - пессимистическая оценка».
5. План управління ризиками проекту.
6. Підсумкова таблиця затрат з розрахованою ціною ризиків.
7. Висновки.

36