Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Кафедра інженерії програмного забезпечення

Основи програмування
Лабораторна робота 1.2
Створення, виконання та відлагодження програм в інтегрованих
середовищах програмування
ВАРІАНТ № 10

Виконав: студент групи ПІ-124

Спеціальність:
121“Інженерія програмного
забезпечення”
Ткачук Катерина Дмитрівна
(ПІБ студента)
Прийняв: Васильєва М.Д.
(ПІБ викладача)

Київ 2021
 Мета лабораторної роботи – дослідити та вивчити наперед визначені
цілі та дійсні типи, устрій їх значень та операції над значеннями цих типів

Завдання 1
Написати програми, які складаються з наступних дій:
1. Опису констант цілого типу.
2. Опису змінних цілого типу.
3. Ініціювання об'єктів при описі.
4. Ініціювання об'єктів оператором привласнення, використовуючи значення
з варіантів (табл. 2.2). Дослідити входження даних з варіанта до діапазону
подання значень відповідного типу.

Хід роботи

1. Створюємо новий проект з назвою «Task 1» в рішенні «Lab_1_2»

2. Одразу присвоюємо значення константи, щоб не з’являлося повідомлення про

помилку. Поставимо breakpoint та запустимо програму на виконання.
3. У вікні «Локальные» можна побачити значення константи та змінних.

4. Аналогічно створюємо константу та змінні типу int

5. Створюємо константу та змінні типу long

6. Створюємо константу та змінні типу unsigned int

 Завдання 2

Написати програми, які складаються з наступних дій:

1. Опису змінних дійсного типу.
2. Опису констант дійсного типу.
3. Ініціювання об'єктів при описі.
4. Ініціювання об'єктів оператором привласнення, використовуючи значення
з варіанта (табл. 2.3). Дослідити входження даних з варіанта до діапазону
подання значень відповідного типу.

Хід роботи
Аналогічно створюємо новий проект, в якому описуємо змінну дійсного
типу, константу, ініціюємо об’єкти при описі.
 Завдання 3
Написати програми, які складаються з наступних дій:
1. Опису змінних цілого та дійсного типів.
2. Використання арифметичних унарних операцій над змінними цілого (табл.
2.4) та дійсного типів. Значення дійсних типів обираються довільно.
3. Використання арифметичних бінарних операцій над змінними цілого та
дійсного типів. Значення дійсних типів обираються довільно
int iVar1 =-69;
int iVar2 = iVar1;//-69

int iVar3 = 154;

int iVar4 = -iVar3;//-154

int iVar5 = 203, iVar6 = 32;

int iSum = iVar5 + iVar6;//235

int iVar7 = -184, iVar8 = 84;

int iSub = iVar7 - iVar8;//-168

int iVar9 = 20, iVar10 = 7;

int iMul = iVar9 * iVar10;//90

int iVar11 = 9, iVar12 = 3;

int iDiv = iVar11 / iVar12;//12

int iVar13 = 9, iVar14 = 4;

int iDiv2 = iVar13 / iVar14;//2

int iVar15 = 46, iVar16 = 4;

int iDiv = iVar15 % iVar16;//2

float fltVar17 = 35, iVar18 = 9;

float fltDiv = fltVar17 / fltVar18;//3,(8)

Дослідження символьних типів

Контрольні запитання:
1. Поняття типу в мовах програмування, класифікація типів.
2. . Що таке дискретний діапазон та дискретні типи?
3. Перелічить існуючі цілі та дійсні типи.
4. Наведіть приклади значень цілих типів та їх зображень у різних системах числення.
5. Наведіть приклади значень дійних типів та їх зображень.
6. Чому обчислення над дійсними значеннями є неточними за своєю природою?
7. Як досягти найменшої похибки в обчисленнях з дійсними значеннями?

Відповіді на контрольні питання

 1. Поняття типу в мовах програмування, класифікація типів.
Тип даних – це множина допустимих значень, які може приймати той чи інший об’єкт,
а також множина допустимих операцій, які можна застосувати до нього. Таким чином,
дані різних типів зберігаються та обробляються по-різному.
Тип даних визначає:
- Об’єм пам’яті, який виділяється під дані;
- Множина (діапазон) значень, які може приймати величини даного типу;
- Операції та функції, які можна застосовувати до даних даного типу.
Обов’язкове описання типу дозволяє компілятору здійснювати перевірку допустимості
різних конструкцій програми.

Основні типи даних:

1. Цілі: int;
2. Дійсні: float, double;
3. Символьні: char;
4. Логічні: bool.

Специфікатори типів:
1. Короткий: short;
2. Довгий:long;
3. Знаковий: signed;
4. Беззнаковий: unsigned.

2. Що таке дискретний діапазон та дискретні типи?

Цілі числа представляють нескінченну множину дискретних значень. Дискретна – це така

змінна, яка може приймати значення лише з деякого списку певних числових значень.
Прикладами дискретної змінної є число дітей в сім’ї, число викликів «швидкої допомоги»
тощо. Дискретні типи даних (можна перерахувати всі можливі типи значень):
- Цілі (integer);
- Логічні (boolean);
- Символьні (char);
- Діапазон (частина значень стандартного дискретного типу, наприклад, від 1 до 100); -
Перерахунок (явно перераховані всі допустимі значення).
Дискретні типи описують множини впорядкованих дискретних значень.
Дійсні числа не можуть бути дискретними, оскільки між двома будь-якими дійсними
числами міститься нескінченна множина дійсних чисел.

3.Перелічить існуючі цілі та дійсні типи.

4. Наведіть приклади значень цілих типів та їх зображень у різних системах
числення.
Для запису числа в 16-річній системі числення використовують префікс «0x». Наприклад,
int nFirstNum=0x3d; Для запису числа в 8-річній системі числення використовують
префікс «0» (нуль). Наприклад, int nSecondNum=0157; Десяткова система числення: 157;
549; 764. Восьмирічна система числення: 0167; 0123; 0743. Шістнадцятирічна система
числення: 0х169; 0хf67; 0x56c.

5. Наведіть приклади значень дійних типів та їх зображень.

Змінні дійсного типу можуть містити числа з дробовою частиною. Такі дані можуть бути
представлені у двох формах: стандартній десятковій або експоненціальній. Зображення
стандартної десяткової форми включає цілу частину, крапку та дробову частину
(наприклад: 6.768, 0.0012, -45.789, 23.0).
Експоненціальна форма (або наукова нотація) використовується для написання дуже
великих або дуже малих чисел. Експоненціальна форма включає три частини: 1)
коефіцієнт, який виглядає як стандартна десяткова форма дійсного числа; 2) буква E або e;
3) експонента, яка має ту ж форму, як ціла константа.

Отже, експоненціальна форма у мовах програмування зв’язана з науковою нотацією

наступним чином: (коефіцієнт)E(експонента) = (коефіцієнт) x 10 (експонента)

6. Чому обчислення над дійсними значеннями є неточними за своєю природою?

Переведення дійсних чисел в двійкову систему може бути неточним, тому дійсні числа
можуть бути представлені в пам’яті ЕОМ з деяким наближенням. Наприклад, замість
очікуваного числа 0.516999 ми можемо отримати 0.517.

7. Як досягти найменшої похибки в обчисленнях з дійсними значеннями? Результати

машинних обчислень з дійсними числами містять похибку. При використанні подвоєної
точності ця похибка зменшується.

Висновок:
Отже, на цій лабораторній роботі я дослідила та вивчила наперед визначені цілі та дійсні
типи, устрій їх значень та операції над значеннями цих типів.