Лекц ія 1

За га льні відом ості п ро ви мірюва льні

п еретво рю вачі
1 . Вступ
1.1. Сфера застосування ВП. Використання ВП
Один із напрямків науково-технічного прогресу – вдосконалення існуючих і
створення нових засобів вимірювань, зокрема вимірювальних перетворювачів
(ВП), які призначені для перетворення фізичних величин у зручні для
вимірювань або подальших перетворень вихідні сигнали і які все ширше
застосовуються як у вимірювальній техніці, так і в автоматизованих системах
керування технологічними процесами.
На теперішній час велика увага приділяється подальшому розвитку
інформаційно-вимірювальної техніки (і зокрема ВП), призначеної для
автоматизованих систем керування. Тому актуальним є розширення
виробництва приладів і ВП для наукових досліджень, контролю за станом
навколишнього середовища, а також сучасних медичних приладів і апаратури.
Тисячі фізичних величин (в тому числі лінійні і кутові розміри, параметри
технологічних процесів) доводиться вимірювати за різноманітних, іноді
несприятливих умов, що неможливо без досконалих ВП.
Подальший розвиток космічних досліджень, проникнення вимірювань в
області надвисоких і наднизьких температур і тисків, частот і енергій, вивчення
таємниць живого організму, боротьба з хворобами, охорона навколишнього
середовища та праці людини, коли умови вимірювань стають все складнішими,
дають поштовх до створення принципово нових засобів вимірювань і
насамперед ВП.
Мета даного курсу – викласти принцип дії, основи теорії та розрахунку
основних типів вимірювальних перетворюючих пристроїв приладів.
Завдання курсу:
- навести основні відомості, необхідні для теоретичного вивчення пристроїв,
які виконують функціональне перетворення за контрольованим або керованим
фізичним параметром у процесі передачі інформації по вимірювальному колу
різноманітних видів вимірювання (тиску, витрат, швидкості і т. ін.);
- надати основні положення для набуття вмінь та навичок щодо розрахунку
та проектування типових перетворюючих пристроїв приладів;
- розкрити професійну, методичну направленість дисципліни, її зв'язок з
іншими дисциплінами спеціальності.
У КЛ передбачено:
- викладення основних відомостей про нові досягнення вчених у галузі
створення ВП, удосконалення техніки наукового експерименту, що потребує, у
свою чергу, створення великого класу високоточних та надійних
перетворювачів,
- висвітлення основних перспективних напрямів в області вимірювальних
перетворювачів;
- викладення в систематизованому вигляді методів розрахунків найбільш
поширених і перспективних перетворювачів.
Мета лабораторних робіт - закріпити викладений лекційний матеріал,
отримати практичні навички експериментальних досліджень, вміння
аналізувати одержані експериментальні результати.
Основні задачі, що стоять перед студентом при вивченні навчальної
дисципліни:
- набути знання:
основних напрямків і перспектив розвитку приладобудування, контрольно-
вимірювальної техніки, ВП; математичних методів рішення задач зі
спеціальності; прийомів самостійної роботи для освоєння змісту дисципліни і
вивчення технічної літератури;
- набути уміння:
володіти раціональними прийомами пошуку і використання науково-технічної
інформації в галузі ВП; використовувати сучасну обчислювальну техніку при
дослідженні і проектуванні ВП; виконувати всі необхідні розрахунки при
дослідженні і проектуванні ВП.
 1.2. Фактори, що визначають особливу роль ВП як елементів засобів
вимірювання
Особлива роль ВП як елементів засобів вимірювань визначається такими
факторами:
1. Точність багатьох засобів вимірювань, що містять первинні вимірювальні
перетворювачі, здебільшого визначається точністю саме ВП, оскільки вторинні
засоби вимірювань досить досконалі. Поліпшення характеристик первинних
перетворювачів буде й надалі головною передумовою підвищення точності
засобів вимірювань в цілому.
2. Все більшого значення набувають вимірювальні перетворювачі, принципи
роботи яких ґрунтуються на нових фізичних явищах. Ці перетворювачі
потребують детального вивчення й вдосконалення, зокрема уточнення їх
фізичних принципів перетворення, щоб можна було отримати найбільш
вірогідне рівняння перетворення і сконструювати ВП з кращими
метрологічними та технічними характеристиками.
1.3. Зв'язок ВП і різних галузей науки та техніки
Розвиток вимірювальної техніки (і зокрема ВП) в значній мірі визначається
досягненнями в галузі фізики, хімії та інших наук. У свою чергу, досягнення
згаданих наук залежать від досконалості технічних засобів проведення
наукових експериментів, тобто від досконалості ВП.
Розвитку ВП сприяли такі досягнення в галузі фізики, як відкриття явищ
термоелектрики, надпровідності, ефектів Гаусса і Холла, Джозефсона та
Месебауера, ядерного магнітного резонансу, а також досягнення в галузі
напівпровідникової електроніки, електрохімії та інших наук.
1.4. Найважливіші наукові результати, досягнуті в галузі ВП
Енергетичне тлумачення принципу роботи вимірювальних перетворювачів
(ВП), що базується на двох фундаментальних законах (законі, збереження
енергії та принципі оборотності), стало передумовою для створення академіком
А.А. Харкевичем основ загальної теорії вимірювальних перетворювачів і
представлення цих перетворювачів у вигляді пасивних чотириполюсників зі
сторонами різної фізичної природи.
 Така теорія дає змогу описувати основні властивості перетворювачів, не
вдаючись (до певного моменту) до розгляду конкретних перетворювачів.
Розвиток загальної теорії вимірювальних перетворювачів відображено в
працях Л.О. Островського.
Велику роботу щодо подальшого розвитку питань теорії вимірювальних
перетворювачів, систематизації фізичних явищ, що використовуються для
створення первинних перетворювачів вимірювальної інформації, проведено
групою санкт-петербурзьких вчених – співробітників кафедри інформаційно-
вимірювальної техніки Санкт-Петербурзького політехнічного інституту
А.М. Туричиним, П.В. Новицьким, О.С. Левшиною, В.С. Гутниковим,
С.А. Спектором, В.Г. Кнорингом, Е.А. Кудряшовим та ін.
Фундаментальним дослідженням з питань систематизації перетворювачів
фізичних величин, що випускаються промисловістю, є праця Д.І. Агейкіна та
співавторів [1].
Проблему машинного синтезу систем корекції вимірювальних
перетворювачів вирішено в працях П.М. Таланчука [61].
Важливу роль у розвитку вимірювальних перетворювачів температури
відіграли, праці таких учених: О.М. Гордова, М.О. Яришева, механотронних
перетворювачів – Г.С. Берліна [8, 9], потенціометричних – А.Т. Бєлевцева [6],
оптико-електронних – В.Ф. Бахмутського, М.І. Гореликова, Ю.М. Кузіна [5],
п'єзоелектричних – Р.Г. Джагупова, А.А. Єрофєєва [24], індукційних –
О.Л. Дорофєєва [25], тензометричних – С.М. Засєдателєва, Л.В.Бєлікова [29].
Узагальнюючими в галузі побудови гальваномагнітних перетворювачів є
праці О.К. Хомерики, зокрема [72].
Усе більшого значення набувають питання аналізу і синтезу вимірювальних
перетворювачів, розвинуті в працях М.Т. Заріпова, Ю.І. Петрової [28], а також
проблеми розвитку нових фізичних принципів і засобів перетворення фізичних
величин тощо.
 1.5. Нові завдання в галузі ВП
Сучасний розвиток і вдосконалення ВП, системний підхід до проектування
цих засобів вимірювань ставлять перед розробниками ВП нові завдання. Для їх
виконання необхідно:
1. Уніфікувати й стандартизувати конструкції первинних перетворювачів,
узгоджувати основні параметри окремих перетворювачів складних
вимірювальних пристроїв і систем, вдосконалюючи методи корекції їх
характеристик.
2. Застосовувати комплексний підхід до проектування і використання
первинних перетворювачів з урахуванням конкретних умов їх експлуатації,
спираючись на конструктивні, технологічні та структурні методи поліпшення їх
характеристик.
3. Встановлювати залежності між метрологічними характеристиками та
конструктивними параметрами перетворювача для визначення оптимальних
значень останніх.
1.6. Місце ВП (вимірювального перетворювача) у складі сучасних
засобів вимірювання
Сучасна вимірювальна техніка дає змогу отримувати, передавати,
перетворювати, зберігати контрольну інформацію, порівнювати контрольну та
програмну інформацію, а також формувати командну інформацію для впливу
на процес, яким керують.
Засіб вимірювань, призначений для вироблення сигналу вимірювальної
інформації в формі, доступній для безпосереднього сприймання спостерігачем,
називають приладом [39].
Прилади є поєднанням найпростіших функціональних комірок – елементів і
пристроїв, що виконують одну або декілька операцій з сигналами, які
проходять через вимірювальну частину.
Елемент засобу вимірювань, в якому відбувається одне з ряду перетворень
величини, називають перетворюючим елементом засобу вимірювань.
Перетворюючий елемент не завжди конструктивно виділений, тобто один
елемент конструкції засобу вимірювань може містити два і більше
перетворюючі елементи, які утворюють ВП.
Перетворюючі елементи, які виконують однакові функції, тобто однакові
операції з сигналами, можуть мати найрізноманітніші принципи дії. Цим
зумовлюється пошук найкращих розв'язків кожної конкретної задачі зі
створення новітніх засобів вимірювань.
1.7. Види перетворень, що виконуються в приладах
Вимірювальну інформацію подають в формі сигналів. Під сигналом
вимірювальної інформації розуміють сигнал, функціонально пов'язаний з
фізичною величиною, що вимірюється, тобто мають на увазі умовну зміну
дійсного (довжина, форма, колір тощо) або енергетичного (струм, напруга,
тиск) параметра, однозначно пов'язану з інформацією, що сприймається або
передається. В автоматичних пристроях в якості сигналів здебільшого
використовують енергетичні параметри, оскільки їх легко генерувати,
формувати, передавати та перетворювати.
1.8. Сигнали вимірювальної інформації
Як сигнали застосовуються такі параметри:
1) в разі використання електричної енергії – сила струму, напруга, амплітуда,
тривалість імпульсу, частота і т. ін.;
2) в разі використання енергії стисненого газу – величина тиску, потоку газу;
3) в разі використання енергії рідини під тиском – величина тиску, потоку
рідини;
4) в разі використання механічної енергії – величина сили (моменту),
переміщення (лінійного або кутового), швидкості (лінійної або кутової) тощо.
1.9. Види операцій, що виконуються з сигналами вимірювальної
інформації
У процесі роботи вимірювального кола приладу або автоматичного
пристрою з сигналами вимірювальної інформації в загальному випадку
потрібно виконати такі операції:
1) отримати сигнал, однозначно пов'язаний з інформацією про параметр, що
контролюється;
 2) перетворити сигнал за родом енергії (наприклад, механічний сигнал в
електричний);
3) перетворити сигнал за видом (наприклад, безперервний сигнал в
імпульсний тощо);
4) перетворити сигнал за величиною (підсилити);
5) перетворити сигнал за функціональною залежністю між вхідними та
вихідними сигналами;
6) порівняти сигнали;
7) розподілити сигнали за різними шляхами;
8) забезпечити зберігання сигналів та їх використання для впливу на процес,
яким керують.
1.10. Основні питання аналізу та синтезу приладів
Проблема вдосконалення приладів, тобто поліпшення їх точнісних
характеристик, підвищення надійності тощо, тісно пов'язана з розв'язанням
питань аналізу та синтезу приладів.
Під аналізом розуміють комплексні всебічні дослідження приладу, в
результаті яких визначаються його основні характеристики за даних умов
експлуатації. Синтез – це створення нових приладів, що мають наперед задані
характеристики.
Основні етапи синтезу:
1) вибір методу вимірювання;
2) розробка структурної схеми;
3) знаходження характеристик ланок (ВП) і порівняння їх з
потрібними характеристиками для визначення похибок;
4) визначення характеристик і похибок приладу в цілому на основі
перетворення структурної схеми.
Отже, один з головних етапів під час розробки приладу – це розрахунок
характеристик ВП і обґрунтування їх вибору.

2. Основні положення та визначення ВП

 2.1. Загальні положення та визначення
Сучасні засоби вимірювання складаються з вимірювальних перетворювачів,
певним чином пов'язаних між собою (рис. 1).

ВП
xвх yвих
ПВП ПрВП 1 ПрВП 2 ... ПрВП N РП

САК

Рис.1. Функціональна схема засобу вимірювання

Первинна інформація xвх надходить на вхід первинного вимірювального

перетворювача (ПВП), який функціонально пов'язаний з проміжними
вимірювальними перетворювачами (ПрВП1, ПрВП2, ..., ПрВПN) так, що вихідна
величина yвих  yвих ( xвх ) (рис. 1).
Поточне значення yвих (t ) може подаватися на відліковий (ВП) і реєструючий
(РП) пристрої, на вхід системи автоматичного керування (САК) або на інші
системи, в яких використовується інформація yвих (t ) .

Вимірювальний перетворювач – це засіб вимірювань, призначений для

вироблення сигналу вимірювальної інформації у формі, зручній для
передавання, подальшого перетворення та зберігання, але такої, що не може
безпосередньо сприйматися спостерігачем [39].
Для прикладу розглянемо найпростіший однокомпонентний вимірювач
(акселерометр) лінійних прискорень a маятникового типу (рис. 2),
функціональну схему якого зображено на рис. 3.
Якщо точка підвісу маятника рухатиметься з прискоренням а, то під дією
сили інерції Р=тa маса маятника т відхилиться від вертикального положення
на кут   (a) .
 a х вх= а  yвих
ПВП ПрВП

yвих = Uвих (а)
m

U вих

Рис. 3. Функціональна
Рис. 2. Акселерометр
схема акселерометра

При цьому повзунок вихідного потенціометра переміститься і на виході буде

напруга
uв их  uв их(а) (1)
В даному вимірювачі лінійних прискорень первинним вимірювальним
перетворювачем є маятник, який перетворює вимірюване прискорення а у кут
нахилу маятника .

Таким чином, ПВП – це перетворювач, до якого підведено вимірювану

величину, тобто перший перетворювач у вимірювальному колі. Вимірювальне
коло – це сукупність вимірювальних перетворювачів, що забезпечують всі
перетворення сигналу вимірювальної інформації.
Чутливий елемент – частина першого у вимірювальному колі
перетворюючого елемента, яка перебуває під безпосереднім впливом
вимірюваної величини.
У зазначеному прикладі чутливим елементом є маса маятника m, оскільки
інерційні сили, що виникають при появі прискорення, насамперед діють на неї.
Потенціометричний перетворювач застосовується як проміжний
вимірювальний перетворювач.
Проміжний вимірювальний перетворювач розміщений у вимірювальному
колі після ПВП і призначається для дистанційного передавання вимірювальної
інформації (наприклад, пристрій дистанційного передавання).
 Масштабний вимірювальний перетворювач призначається для зміни
вимірюваної величини (або проміжної інформації) у задане число разів
(наприклад, подільник напруги, трансформатор, підсилювач тощо).
2.2. Основні вимоги, що ставляться до ВП
До вимірювальних перетворювачів ставляться такі основні вимоги:
– висока надійність на весь термін служби або на міжремонтний строк;
– достатня стабільність характеристик під час зберігання та експлуатації;
– відповідність діапазонів зміни вхідних і вихідних величин;
– допустима інерційність у перетворенні вимірювальної інформації;
– відсутність зворотного впливу вихідної величини на вхідну і мінімально
допустимий вплив на роботу попередніх вимірювальних перетворювачів.
Стабільність характеристик у часі t визначається стабільністю залежності
yв их  f ( xв х ), (2)
причому зміна вихідної величини
yв их  yв их(t )  yв их.доп ( xв х  const), (3)
де yвих.доп – допустима зміна в часі вихідної величини.
У найпростішому випадку, якщо
yв их  k x xв х (4)

(kx – передаточний коефіцієнт), то стабільність перетворювача визначається

співвідношенням
k x (t )  const

або
k x  kдоп (5)
kдоп – допустима зміна передаточного коефіцієнта.
В умовах експлуатації перетворювачів
k  k (t , P, 0 , n), (6)
де t – час; P – тиск навколишнього середовища; ° – його температура; n –
перевантаження.
 Тому в загальному випадку стабільність характеристики перетворювача
визначається стабільністю залежності
k  k (t , 0 , Р, n)  const

або
k (t , 0 , P, n,)  kдоп (7)
Відповідність діапазонів зміни вхідної та вихідної величин визначається за
формулами
хв хmin  хв х (t )  хв х max
(8)
yв ихmin  yв их(t )  yв ихmax

Допустима інерційність визначається сталими часу перехідної функції

перетворювача. Наприклад, якщо динаміка перетворювача описується
рівнянням виду
(Tp  1) yв их  kxв х, (9)
то інерційність перетворення сигналу визначається сталою часу Т
перетворювача.
У такому разі допустима інерційність
Т  Т доп

Для випадку, коли рівняння динаміки вищого порядку зі сталими часу

Tn , Tn1,...,T2 , T1 , допустима інерційність визначається наведеними далі
нерівностями, які повинні виконуватися:
Т п  Т п доп;
Т п 1  Т п 1 доп;

Т 2  Т 2 доп;
Т1  Т1 доп.

Запізнювання у перетворювачі можна знайти із залежності (рис. 4):

yв их(t )  f [ xв х (t   )];
t   yв их  0, якщо хв х  0; (10)
t   yв их  0, якщо хв х  0.
 yвих yвих

Yвих m 3
3‘
2
2‘
1 1‘
X вх t
 4 
4‘‘
5 5
6 6‘

7 7‘

Рис. 4. До визначення поняття запізнювання

2.3. Класифікація ВП
Вимірювальні перетворювачі, можна класифікувати за такими основними
ознаками:
– фізичні величини, які підлягають перетворенню, вид вхідної та вихідної
інформації як функцій часу;
– місце, що займає ВП у вимірювальному колі;
– наявність джерела енергії, що споживається перетворювачем;
– характер залежності вихідної величини від вхідної;
– властивість оборотності.
2.3.1. Основні відомості про перетворювачі та системи передавання
інформації
Крім ПВП у системах автоматичного контролю та керування широко
застосовують і різноманітні проміжні перетворювачі, до яких належать також
передавальні перетворювачі, призначені забезпечувати передавання сигналів
вимірювальної інформації на відстань – саме на їх основі створюють системи
дистанційного передавання інформації.
Зазвичай такі перетворювачі пасивні, тобто вони не можуть перетворювати
енергію безпосередньо, а лише керують енергією чи збудженням, які надходять
від зовнішнього джерела.
Виходячи з поділу енергії на шість різних форм, на рис. 5 показано
можливі комбінування вхідного (вимірюваного) та вихідного сигналів і
збудження для будь-яких перетворювачів. Легко бачити, що схема охоплює
велику кількість різних типів перетворювачів.

Рис. 5. Варіанти використання перетворювачів

Конструктивно перетворювачі різних систем реалізують два основні
принципи: принцип компенсації переміщень або принцип компенсації сил. З
електричних аналогових перетворювачів, виконаних за схемою компенсації
переміщень для перетворення неелектричних величин в електричний вихідний
сигнал і передавання показань на відстань, найбільшого поширення набули
диференціально-трансформаторні, феродинамічні, сельсинні,
магнітомодуляційні (тільки для перетворення), з пневматичних – перетворювачі
лінійне переміщення – пневмосигнал, а за схемою компенсації сил – силові
(сила – тиск і сила – струм), перехідні (електропневматичні, пневмоелектричні)
перетворювачі.
Характерна особливість перетворювачів, виконаних за схемою компенсації
переміщень, – великі (до 20…25 мм) переміщення рухомих деталей
конструкції, що спричиняє виникнення значних реактивних сил у пружних
елементах (мембранах, сильфонах, стрічкових опóрах тощо). Це знижує
точність таких перетворювачів, збільшує їх інерційність. Переміщення рухомих
елементів перетворювачів, виконаних за схемою компенсації сил, настільки
малі (соті частки міліметрів), що проблеми врахування дії реактивних сил у
пружних елементах узагалі не виникає, а наявність силового зворотного зв’язку
забезпечує значне підвищення їх точності.
 Значущість ПВП у системах автоматичного контролю та керування важко
переоцінити – недарма серед фахівців з автоматизації віддавна побутує
переконаність у тому, що проблеми автоматизації – це, власне, проблеми
створення необхідних ПВП. Саме невирішеність цих питань завадила
завершити у повному обсязі зведення у 1970–1980 рр. грандіозної споруди
автоматизованої системи керування (АСК) народно-господарським комплексом
СРСР. Було побудовано й запущено верхні поверхи споруди (АСК підприємств,
галузей), тобто ті, на яких потрібну інформацію у величезні ЕОМ можна було
вводити вручну, а от поставити АСК верхніх рівнів на надійний фундамент
численних АСК технологічними процесами (АСК ТП), які мали б ґрунтуватися
на оперативній та достовірній інформації про стан тисяч технологічних об’єктів
керування, що стала б надходити до керувальних ЕОМ від мільйонів
різноманітних ПВП (сенсорів, датчиків), так і не вдалося – саме через брак
останніх.
2.3.2. Загальна класифікація первинних вимірювальних
перетворювачів автоматичних систем
Наявність численних обʼєктів, різних за фізичною природою, на яких
застосовують автоматичні системи, значної кількості полів фізичних величин,
які потрібно перетворювати за різних умов і на різних об’єктах, зумовили
створення та використання різноманітних ПВП.
Класифікувати ПВП фізичних величин, як і засоби вимірювань у цілому,
дуже важко, а часом і неможливо через інтенсивний розвиток ПВП, як і засобів
вимірювання взагалі. Класифікаційних ознак ПВП автоматичних систем може
бути дуже багато. Розглянемо одну з можливих узагальнених класифікаційних
схем ПВП [35], яка призначена для загального ознайомлення з ПВП і дає
уявлення про їх різноманітність.
1. За функціональним призначенням ПВП автоматичних систем поділяють
на індикаторні, вимірювальні та комбіновані.
Індикаторні ПВП, що простіші за схемами і конструкціями, призначені для
контролю без складного оброблення інформації. До таких ПВП належать
сенсори наявності диму, вогню, охоронної сигналізації тощо.
 Вимірювальні перетворювачі складніші, ніж індикаторні; до них
висувають значно жорсткіші вимоги, особливо в царині метрологічних
характеристик, зокрема щодо їх метрологічної надійності. Це пов’язано з тим,
що вимірювальні ПВП використовують як складові частини засобів
вимірювання (вимірювальних каналів інформаційних вимірювальних систем),
разом з якими ПВП застосовують для вимірювань значень перетворюваних
цими ПВП фізичних величин.
2. Оскільки перетворення, які відбуваються в ПВП, пов’язані з
витрачанням енергії, їх можна поділити на дві великі групи:
– ПВП, які перетворюють енергію;
– ПВП, які керують енергетичними потоками (модулюють енергетичні
потоки).
3. За видом перетворюваних фізичних величин ПВП поділяють на дві
великі групи: ПВП електричних величин і ПВП неелектричних величин.
Первинні вимірювальні перетворювачі електричних величин призначені
для перетворювання електричних величин – електричного струму, напруги
електричного струму, напруженостей електричного та магнітного полів,
магнітної індукції, потужності, частоти струму тощо.
Первинні вимірювальні перетворювачі неелектричних величин становлять
переважну більшість сучасних ПВП. Їх призначено для перетворювання
фізичних величин неелектричної природи – концентрацій рідких, газових,
сипких і твердих речовин, механічних, гідравлічних, оптичних, акустичних та
інших величин, великої кількості величин, які характеризують стан об’єктів,
якість сировини та продукції (наприклад, вологість, щільність, деформацію,
твердість, шорсткість, тиск крові, частоту пульсу, температуру тіла людини
тощо).
4. За кількістю виконуваних функцій (найчастіше це кількість
перетворюваних ПВП фізичних величин) розрізняють ПВП однофункціональні
та багатофункціональні.
 Багатофункціональні ПВП почали розвиватися років 10–15 тому завдяки
використанню в ПВП досягнень мікроелектронної та мікропроцесорної техніки.
Цей процес дедалі прискорюється.
5. За кількістю перетворюваних компонентів поля перетворюваної
фізичної величини ПВП поділяють на одно-, дво- та трикомпонентні.
6. За фізичним принципом дії розрізняють ПВП фізичні (електричні,
магнітні, теплові, оптичні, акустичні тощо), хімічні та комбіновані (фізико-
хімічні, електрохімічні, біоелектричні тощо). Принцип дії ПВП визначається
насамперед тим, яку закономірність використано в чутливому
перетворювальному елементі або в чутливих перетворювальних елементах
багатоелементного ПВП – фізичну чи хімічну. Однак є ПВП (наприклад,
механоелектричні), які не належать до якогось одного типу. Їх називають
комбінованими ПВП.
7. За видом перетворення фізичної величини ПВП поділяють на такі класи:
– прямого одноступеневого та багатоступеневого перетворень – фізична
величина перетворюється в іншу фізичну величину, якою є вихідний сигнал
ПВП;
– непрямого перетворення – фізична величина спочатку перетворюється в
проміжну фізичну величину, а потім – у вихідний сигнал ПВП з використанням
компенсаційного (зрівноважувального) методу;
– комбінованого типу – одночасно використовують пряме і непряме
перетворювання фізичної величини або кількох фізичних величин (частіше це
відбувається у багатофункціональних ПВП, у ПВП з автоматичним
коригуванням похибок тощо).
8. Перетворення фізичних величин ПВП завжди пов’язане з витрачанням
енергії nf (або) матерії (речовини). Залежно від того, використовується чи не
використовується у ПВП для перетворення значення фізичної величини
зовнішнє основне джерело енергії, ПВП поділяють на пасивні або
параметричні, активні або генераторні та комбіновані.
Активні ПВП на виході видають заряд, напругу або струм, пропорційні
вхідній величині, тобто вони є джерелом сигналу вимірювальної інформації. У
пасивних ПВП пропорційно вхідній величині змінюються вихідний опір,
індуктивність або ємність, тому параметричний ПВП має бути обов’язково
ввімкненим у схему із зовнішнім джерелом живлення, а вимірювання
здійснюється за зміною струму або напруги. Джерело електричного сигналу в
цьому разі – сукупність електричної схеми та пасивного ПВП.
Комбіновані ПВП використовують для вимірювання окремих
неелектричних величин, які не вдається відразу перетворити в електричні. Це
потрібно робити поетапно за допомогою двох перетворювачів. На першому
етапі вихідну вимірювану величину перетворюють у проміжну неелектричну,
на другому (за допомогою другого перетворювача) – у вихідну електричну.
Сукупність цих двох перетворювачів і утворює комбінований ПВП.
Наприклад, тиск можна вимірювати за допомогою мембрани, яка служить
первинним перетворювачем і деформація якої перетвориться в електричну
величину перетворювачем (диференціально-трансформаторним, ємнісним,
індуктивним тощо), який реагує на механічні зміщення.
9. За здатністю розрізняти зміну фази або полярності вхідної фізичної
величини ПВП поділяють на реверсивні та нереверсивні. Реверсивні ПВП
чутливі до змін полярності перетворюваної величини. У нереверсивних ПВП
вихідний сигнал не залежить від полярності перетворюваної величини.
10. За характером зміни вихідного сигналу ПВП поділяють на три групи:
– з аналоговим вихідним сигналом, що безперервно змінюється;
– з дискретним (наприклад, що імпульсно змінюванюється) вихідним
сигналом;
– з кодовим вихідним сигналом.
Вихідні сигнали ПВП можуть бути електричними, механічними,
пневматичними, акустичними чи оптичними, що пов’язано з відповідно
використовуваними в них фізичними принципами перетворення вхідних
фізичних величин, призначеннями ПВП. Для побудови ПВП більш придатні
класифікації ПВП за їх функціональним призначенням, видом і принципом
перетворень фізичної величини, виглядом рівнянь, які описують процеси, що
відбуваються в ПВП.
 11. За виглядом математичних моделей, що описують їх. Одна з таких
класифікацій передбачає наведений розподіл ПВП на лінійні, лінеаризовані та
нелінійні. Так за характером залежності вихідної величини від вхідної: лінійні,
в яких yвих  kxвх , де xвх  const ; нелінійні, в яких yвих  f ( xвх ) , де f ( xвх ) – нелінійна
функція (наприклад, yвих  sin( xвх ) або yвих  kxвх
2
).
12. За характером перетворення значень фізичних величин у часі ПВП
поділяють на дві групи: ПВП безперервної дії та ПВП дискретної (циклічної)
дії.
13. За характером взаємодії ПВП з об’єктом вони бувають стаціонарні та
рухомі, контактні та безконтактні, просторово розподілені, безперервні,
дискретні, багатоелементні та зосереджені, чи одноелементні. Причому
стаціонарні й рухомі, одноелементні та багатоелементні ПВП можуть бути як
контактними, так і безконтактними. Прикладом безперервного просторово
розподіленого ПВП є волоконно-оптичний ПВП.
Безконтактні (не мають механічного контакту з об’єктом, інформаційний
контакт ПВП з об’єктом має бути завжди) ПВП можуть бути такими, що
сприймають зовнішнє поле (наприклад, теплове, оптичне, акустичне,
електромагнітне), а також такими, що випромінюють і сприймають відбите від
об’єкта поле. Перші нерідко називають також пасивними, оскільки вони не
діють на об’єкт своїм первісним полем, а другі – активними.
14. За просторовою вибірковістю ПВП поділяють на дві групи: ПВП
спрямованої дії та ПВП неспрямованої дії. За цією ознакою ПВП спрямованої
дії мають дещо спільне з ПВП, які перетворюють визначену кількість
просторових компонентів поля перетворюваної фізичної величини.
15. Крім ПВП тривалої дії, інколи використовують ПВП одноразової дії. Є
також ПВП із ЧЕ, які витрачаються без поновлювання, і з ЧЕ, які періодично
можна поновлювати або регенерувати.
16. Зза властивістю оборотності: необоротні (потенціометричні,
механотронні перетворювачі тощо) та оборотні (електромагнітні перетворювачі
тощо).
 Останніми роками швидко розвивається новий напрям у створенні ПВП –
створення та використання інтегральних ПВП. Завдяки використанню
мікроелектронної технології, мікропроцесорної техніки і чутливих
перетворювальних елементів, побудованих на нових фізичних, хімічних,
фізико-хімічних та біоелектронних принципах перетворення фізичних величин,
такі ПВП виконують як один пристрій (часто досить малих розмірів).
Застосування таких ПВП дало змогу значно спростити і підвищити надійність
функціональних перетворювачів, увести додаткові сервісні та метрологічні
характеристики (самотестування, автокалібрування, зовнішнє керування
алгоритмом функціонування). Такі вимірювальні перетворювачі називають
інтелектуальними.
Ці ПВП зазвичай не ремонтують, а замінюють після закінчення
встановленого терміну роботи чи в разі відмови. У разі застосування ПВП в
особливо відповідальних умовах їх резервують.
Ще один важливий напрям розвитку первинних перетворювачів –
подальше вдосконалення первинних перетворювачів з уніфікованим вихідним
сигналом, які набувають дедалі більшого поширення.
Під вимірювальним перетворювачем з уніфікованим вихідним сигналом
розуміють первинний перетворювач та нормувальний (уніфікувальний)
перетворювач, які поєднані схемно, конструкційно й алгоритмічно для
забезпечення уніфікації вихідного сигналу – це і є, власне, датчик.
Уніфікацію здійснюють за такими основними характеристиками:
– інформативними параметрами (напругою, струмом, частотою, цифровим
кодом тощо);
– робочим діапазоном (0...10 В; 0…100 мВ; 0...5 мА тощо);
– функціональною залежністю між значенням вимірюваної величини та
значенням інформативного параметра вихідного сигналу (зазвичай ця
залежність має бути лінійною).
Основні функції, які реалізує нормувальний перетворювач, можна
розділити на лінійні (встановлення нуля, масштабування, компенсація
температурних впливів тощо) та нелінійні (лінеаризація функції перетворення
ПВП).
Сучасні технологічні процеси передбачають вимірювання великих масивів
різних фізичних величин за допомогою різних первинних перетворювачів.
Різноманіття інформативних параметрів та робочих діапазонів їх значень дуже
ускладнюють побудову систем багатопараметричного контролю та керування
технологічними процесами. Використання довгих ліній зв’язку між
первинними перетворювачами і вторинними засобами вимірювання послаблює
стійкість вимірювань до зовнішніх чинників (насамперед електричних та
електромагнітних завад).
З огляду на це розроблення вимірювальних перетворювачів з уніфікованим
вихідним сигналом – наразі цілий напрям вимірювальної техніки, що набув
значного розвитку впродовж останніх років. Цьому сприяло виникнення нової
елементної бази з мікроспоживанням, високим ступенем інтеграції, широким
діапазоном робочих температур та високими метрологічними
характеристиками. Здебільшого традиційні первинні перетворювачі
розглядають не як закінчений виріб, а як складову частину перетворювачів з
уніфікованим вихідним сигналом.
Новий напрям розвитку вимірювальних перетворювачів передбачає
використання уніфікованих цифрових вихідних сигналів і роботу з так званими
віртуальними вторинними засобами вимірювання на базі персональних
комп’ютерів. Такі вимірювальні перетворювачі здебільшого мають гнучкий
алгоритм функціонування, тож дістали назву інтелектуальних.
Найбільш поширені нормувальні перетворювачі сигналів постійного
струму і напруги. До таких сигналів, наприклад, належать вихідні сигнали
термопар, мостових вимірювальних схем постійного струму,
потенціометричних сенсорів, каліброваних шунтів тощо. Окрім цього, такі
нормувальні перетворювачі часто є елементами складніших засобів
вимірювання і забезпечують належний рівень (і форму) вихідного сигналу.
Нині переважають вимірювальні перетворювачі з цифровим уніфікованим
сигналом. Насамперед це зумовлено високою стійкістю цифрового сигналу до
зовнішніх впливів, можливістю безпосередньої роботи з персональними
комп’ютерами, можливістю паралельної роботи багатьох вимірювальних
перетворювачів на спільній лінії зв’язку.
2.4. Загальні рівняння ВП та їх основні характеристики
У загальному випадку процес перетворення інформації є динамічним і його
можна описати відповідним диференціальним рівнянням, що характеризує
залежність вихідної величини перетворювача від вхідної та їх похідних, а також
від зовнішніх факторів, що впливають на роботу ВП, тобто
F ( yв их, y в их, yв их,..., yв( nих) , t , xв х, xв х, xв х,...
(11)
...xв( mх ) , f в1 , f в 2 ,... f в )  0,

де F – в загальному випадку нелінійна функція; ( m)

xвх , xвх ,...,xвх – похідні від вхідної
величини за часом; f в1 , f в2 ,..., f вv – збурюючі фактори, які впливають на роботу
перетворювача; (n)
y вих , yвих ,..., yвих – похідні від вхідної величини за часом.
Рівняння (11) – це один з різновидів математичної моделі вимірювального
перетворювача.
Отже, рівнянням вимірювального перетворювача називатимемо математичні
часові залежності вихідної величини від вхідної і від збурень, що впливають на
процес перетворення.
У деяких випадках рівняння вимірювального перетворювача, що враховує
динаміку процесу перетворення, можна подати у вигляді рівняння
Fв их( yв их, yв их, yв их, , yв( пих) , t ) 
(12)
Fв х ( xв х, xв х, , xв( тх ) , fв1, , fв ),

яке називають динамічним рівнянням, або динамічною моделлю,

вимірювального перетворювача.
Рівняння усталеного режиму (математична модель в усталеному режимі), яке
визначає залежність вихідної величини від вхідної в усталеному режимі (при
t=) роботи перетворювача, можна отримати з рівняння (12), якщо
yв их  0, yв их  0, , yв( пих)  0;
xв х  0, xв х  0, , xв( тх )  0.

Тоді рівняння (12) набуває вигляду

Fвих( yвих)  Fвх ( xвх, f в1 , f в 2 , f в ), (13)
 Останнє рівняння часто записують так:
yв их  Fв х ( xв х, fв1, fв 2 , fв ), (14)
Якщо вплив зовнішніх факторів зведено до допустимого мінімуму, то
рівняння (14) можна спростити:
yв их  Fв х ( xв х ). (15)
Рівняння виду (15) називають статичним рівнянням, градуювальною або
статичною характеристикою. Статичне рівняння вимірювального
перетворювача визначає залежність вихідної величини від вхідної в статичному
режимі роботи.
Статичні характеристики бувають лінійні та нелінійні. Лінійною статична
характеристика ВП є тоді, коли вихідний параметр лінійно залежить від
вхідного. З рис. 6, а бачимо, що при
 хв х.т  хв х  хв х.т ;
(16)
 ув их.т  ув их   ув их.т

виконується рівняння
ув их  k x xв х,

де kx – коефіцієнт перетворення вимірювального перетворювача, або його

чутливість.
yвх yвх
yвх m

-xвх m 
xвх m xвх

-yвх m
  xвх
а б xвх1 xвх2 xвх m

Рис. 6. Статична характеристика ВП: а – лінійна; б – нелінійна

Чутливість характеризується кутом  нахилу лінійної характеристики:

ув их
kх   tg  S x .
хв х

У разі нелінійної статичної характеристики вимірювального перетворювача

вихідна величина нелінійно залежить від вхідної (рис. 6, б), тобто
ув их  ув их( хв х ),
де yвих ( xвх ) – нелінійна функція.
Отже, чутливість вимірювального перетворювача є функцією вхідної
величини:
dув их
S x ( хв х )  .
dхв х

Наприклад, якщо (рис. 6, б)

ув их  ах 2 ,

То
S x ( хв х )  2ахв х.

У загальному випадку
ув их  ув их( хв х, fв1, fв 2 ,  fв ),

тоді
S х  k x ( х, fв1 , fв 2 ,  fв ).

Наприклад, на практиці чутливість існуючих вимірювальних перетворювачів

S x  S x (o , P, n, )  var,

якщо змінюється будь-який з параметрів

  var, P  var, n  var .

Реальні вимірювальні перетворювачі мають поріг чутливості, який

характеризується найменшим значенням вхідної величини x вх 0 , при якому на
виході перетворювача з'являється вихідна величина (рис. 7).
yвих yвих

yвих m

-xвх t
xвх
 t1 t2

t1

t2

Рис. 7. До визначення порогу чутливості

Очевидно, що наявність у характеристиці ВП порогу чутливості

спричиниться до появи в процесі перетворення часового запізнювання . При
цьому
 yв их(t )  k x xв х (t   ).

Реальні вимірювальні перетворювачі мають свої діапазони перетворень, які

характеризують область значень вхідної величини, для якої нормовані
допустимі похибки вимірювального перетворювача:
D  xв х. max  xв х. min ,

Якщо
ув их  ув их.доп,

де yвих.доп – допустимі значення похибок вихідної величини.

У разі симетричної статичної характеристики (див. рис. 1, а) діапазон
перетворень
D  хв х.т  ( хв х.т )  2 хв х.т .

2.5. Загальні положення про похибки ВП

Розрізняють абсолютні похибки перетворювача за входом і за виходом.
Абсолютна похибка ВП за входом – це різниця між значенням *
xвх вхідної
величини реального перетворювача (яке називають приладним) і істинним її
значенням в усталеному режимі роботи:
хв х  хв*х  хв х.

При цьому приладне значення *

xвх обчислюють за відповідною статичною
характеристикою перетворювача *
yвих *
( xвх ).

Абсолютна похибка ВП за виходом є різницею (рис. 8) між значенням

вихідної величини реального перетворювача *
yвих в усталеному режимі його
роботи (при t=) і її істинним значенням за відсутності похибок вхідної
величини ( xвх  0 ):
ув их  ув*их()  ув их.

Динамічна похибка вимірювального перетворювача – це різниця між

значенням вихідної величини *
yвих (t ) в перехідному режимі і її значенням *
yвих ( )

в усталеному режимі (рис. 8):

ув их.д (t )  ув*их(t )  ув*их().

Інструментальна похибка ВП – це різниця між приладним значенням

вихідної величини і її істинним значенням у всіх режимах роботи:
 ув их(t )  ув*их(t )  ув их(t ).

Очевидно, що
увих(t )  увих.д (t )  увих.ст.

При t   увих.д (t )  0, увих(t )  увих.ст.

y*вих
y*вих (t)

yвих ст
yвих g (t) y*вих( )
y*вих( )
yвих

Рис. 8. До визначення динамічної похибки ВП