МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
КАФЕДРА ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до виконання лабораторних робіт
з дисципліни «Твердотіла електроніка. Частина 2»
для студентів денної та заочної форм навчання усіх спеціальностей

ПОКРОВСЬК – 2017
 УДК 621.38:004:681.586(072)
М 54

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни

«Твердотіла електроніка. Частина 2» (для студентів денної та заочної форм
навчання усіх спеціальностей) [ Електронний ресурс ] / уклад. О.В. Вовна,
А.А. Зорі, І.С. Лактіонов. – Покровськ : ДонНТУ, 2017. – 53 с.

Методичні вказівки є лабораторним практикумом з дисциплін «Твердотіла

електроніка. Частина 2», у них викладено необхідні положення під час підготовки
до лабораторних робіт, порядок виконання та завдання до лабораторних робіт,
зміст звіту і контрольні запитання.

Укладачі: Вовна О.В. – доцент, д.т.н., в.о. зав. каф. електронної техніки.
Зорі А.А. – професор, д.т.н., професор каф. електронної техніки.
Лактіонов І.С. – к.т.н., доцент каф. електронної техніки.

Рецензент Федоров Є.Є. – доцент, д.т.н., завідувач каф. комп’ютерних наук.

Відповідальний за випуск: Вовна О.В. – в.о. завідувача кафедри електронної

техніки, д.т.н., доцент.

Затверджено навчально-методичним відділом ДонНТУ,

протокол № 3 від 24.10.2017 р.

Розглянуто на засіданні кафедри електронної техніки,

протокол № 3 від 03.10.2017 р.

Ó ДонНТУ, 2017 рік

2
 ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................... 4
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1 – Дослідження RC-підсилювачів на
біполярних транзисторах.................................................................................... 9
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2 – Дослідження RC-підсилювачів на
польових транзисторах........................................................................................ 16
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 – Дослідження впливу зворотного зв’язку
на характеристики та параметри RC-підсилювачів.......................................... 22
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 – Дослідження підсилювачів постійного
струму................................................................................................................... 29
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 – Дослідження лінійних аналогових схем
на інтегральних операційних підсилювачах..................................................... 37
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6 – Дослідження активних фільтрів на
інтегральних операційних підсилювачах.......................................................... 47
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................... 53

3
 ВСТУП

Методичні вказівки є лабораторним практикуму з дисциплін «Твердотіла

електроніка. Частина 2», у них викладено необхідні положення під час
підготовки до лабораторних робіт, порядок виконання та завдання на
лабораторні роботи, зміст звіту й контрольні запитання.
На першому занятті викладач повідомляє студентам план лабораторних
занять на поточний семестр, рекомендує необхідну літературу, знайомить із
прийнятою методикою проведення робіт та заходами під час контролю щодо
підготовленості студентів до лабораторних занять. У вступній бесіді зі
студентами викладач пояснює мету виконання робіт, знайомить зі
застосуванням основного устаткування та дає загальні методичні вказівки до
проведення досліджень. При цьому викладач вказує на специфічні умови
роботи у лабораторії, які обумовлено правилами внутрішнього розпорядку,
організацією робочого часу, вимогами техніки безпеки та правилами
протипожежної безпеки під час роботи з електричними колами, приладами,
апаратами й установками. Кожен студент повинний самостійно вивчити
перераховані документи та підтвердити розписом у спеціальному журналі
кафедри про ознайомлення його зі заходами щодо безпечного виконання робіт
у лабораторії та зобов’язанні не порушувати встановлені правила.
Виконання кожної лабораторної робот складається із двох етапів:
1. Підготовка до лабораторної роботи, вивчення теоретичного матеріалу,
виконання всіх розрахунків, складання плану досліджень.
2. Складання з розрахованих та підібраних елементів робочої схеми і
дослідження її відповідності зі складеним планом, зіставлення теоретичних і
практичних результатів та їхній аналіз, оформлення звіту.
У процесі підготовки до лабораторної роботи студент повинен чітко
усвідомити собі кінцеву мету лабораторного дослідження, форму і характер
зміни вхідних і вихідних параметрів досліджуваної схеми та виконати необхідні
розрахунки. Протокол, підготовлений до лабораторної роботи, повинен містити
назву і мету роботи, досліджувані схеми, і часові діаграми, які пояснюють їх
роботу, план досліджень.
Звіт з лабораторної роботи, який представлено до захисту, додатково
містить часові діаграми реальних процесів, що протікають у схемі, аналіз і
порівняння отриманих результатів з теоретичними.
Часові діаграми обов’язково складаються таким чином, щоб вони

4
знаходились, одна під іншою, синхронізовані та були ілюстрацією фізичних
процесів, які протікають у схемі. Оформлення звітів виконується відповідно до
вимог ЄСКД до текстових документів.
Порядок, виконання досліджень у лабораторії:
1. Студені допускається до виконання чергової лабораторної роботи при
наявності підготовленого, відповідно до приведених вище вимог протоколу.
2. Після дозволу виконувати дослідження студент збирає схему і
самостійно проводить налаштування її у випадку, якщо схема не працює або
працює неправильно, він має знайти причину несправності та усунути її.
3. Налаштувавши схему та перевіривши відповідність її вихідних сигналів
розрахунковим даним, студент запрошує викладача для огляду та перевірки.
4. Після цього виконуються заплановані дослідження, по закінченню яких
результати пред’являються викладачеві та за його дозволом схема розбирається
і робоче місце прибирається.
5. До наступної лабораторної роботи остаточно оформлюється звіт і
пред’являється викладачеві. Зміст з попередньої роботи захищається студентом
на наступному лабораторному занятті, студент не допускається до наступної
лабораторної роботи, якщо не представлений звіт із попередньої роботи.
Перед виконанням кожної лабораторної роботи викладач, опитує
студентів як за змістом самої роботи, так і за методикою її виконання.
Непідготовлені студенти не допускаються до виконання лабораторної роботи, а
вивчають у лабораторії не засвоєний ними матеріал за літературою, що
рекомендується.
Лабораторний стенд виконаний у вигляді настільного приладу.
Конструктивно стенд складається з двох стандартних приладових модулів. У
верхньому модулі розміщується передня панель управління (див. рис. 1), у
нижньому – касета з друкованими платами, силовий трансформатор і передня
панель з контрольними клемами. Панель управління містить:
– перемикач «Номер роботи» зі світловою індикацією;
– перемикач «кГц (a)» на десять положень;
– перемикач з кнопками «S1 – S5» зі світловою індикацією;
– перемикач з кнопками розрядів «Р7 – Р0» і «А1 – А0» зі світловою
індикацією;
– перемикач з кнопками команд для лабораторних робіт 9 – 14;
– кнопки «комутатор» для підключення входів осцилографа і комутатора
до вимірювальних клем;

5
6
Рисунок 1 – Передня панель лабораторного стенда
 – вимірювальні клеми «Y1 (I)», «Y2», «Y3 (II)», «Y4» для підключення
входів комутатора та клема «Y» для підключення входу цифрового вольтметра;
– органи управління комутатором: ручка «Y2» регулює відхилення за
вертикаллю променя каналу Y2; ручка «Y3» регулює відхилення за вертикаллю
променя каналу Y3; ручка «Y4» регулює відхилення за вертикаллю променя
каналу Y4;
Панель з контрольними клемами має складальне поле, на якому певним
чином розташовані групи клем. До цих клем підключені контрольні точки
досліджуваних електричних схем лабораторних робіт. З правого боку панелі
розташовані кнопка «Мережа» з індикацією і п’ять ручок управління стендом:
– ручки «E1» і «E2» джерел сигналу постійного струму з діапазоном
регулювання ±7 В;
– ручка «EГ» джерела сигналів синусоїдальної форми з діапазоном
регулювання амплітуди від 0 до 7 В, частота яких змінюється перемикачами
«кГц (a)» в діапазоні від 80 Гц до 20 кГц;
– ручка «UВХ» регулювання джерела сигналів постійного струму в
лабораторних роботах 3 і 9;
– ручка «RН» регулювання опору навантаження в електричних схемах
робіт 1, 2, 3.
На складальному полі панелі внизу праворуч розташовані підстроювальні
потенціометри «ЕГ» і «RН».
Лабораторні роботи забезпечені змінними панелями, на яких зображені
досліджувані електричні схеми зі зазначенням контрольних точок. Накладна
панель кріпиться на панелі з контрольними гніздами. Фіксатор складається з
притискної планки і гвинта. На накладної панелі в місцях контрольних точок є
отвори, під якими розташовані контрольні гнізда для кожної лабораторної
роботи. Ці отвори пронумеровані та використовуються для підключення до
клем вимірювальних приладів.
На лівій боковій стінці нижнього модулю (див. рис. 2) встановлено гнізда
«I» і «II» для підключення входів осцилографа, гніздо «V» для підключення
цифрового вольтметра. Гнізда «СИНХ.» і « » служать для підключення
входу зовнішньої синхронізації та виходу генератора розгортки. На задній
стінці встановлений запобіжник і клема заземлення лабораторного стенду.
Електрична схема стенду розділена на окремі блоки, які розміщені на семи
друкованих платах PL1 – PL7. Друковані плати встановлені в загальній касеті
таким чином, що знімання їх виконується зі заднього боку стенду.
7
Рисунок 2 – Ліва бокова панель лабораторного стенда

8
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1
ДОСЛІДЖЕННЯ RC-ПІДСИЛЮВАЧІВ НА БІПОЛЯРНИХ
ТРАНЗИСТОРАХ

Мета роботи – дослідити схему RC-підсилювача на біполярному

транзисторі за схемою включення зі спільним емітером, експериментально
визначити основні характеристики та параметри підсилювача й порівняти їх
значення з теоретичним розрахунком.

1. Підготовка до роботи

Електронні підсилювачі призначені для підсилення сигналів, що

подаються на його вхід. За підсилювальними сигналами ці пристрої розділяють
на підсилювачі гармонійних та імпульсних сигналів. За характером зміни
підсилювального сигналу в часі їх розділяють на підсилювачі сигналів, що
повільно змінюються, вони називаються підсилювачі постійного струму та
підсилювачі змінного струму. Останні розділяють на підсилювачі низької та
високої частоти, широкосмугові та вибіркові підсилювачі.
За призначенням вони розділяються на підсилювачі напруги, струму та
потужності. Підсилювачі напруги забезпечують на опорі навантаження (RH)
задану величину вихідної напруги (UВИХ). У такому режимі підсилювач
функціонує, якщо його вхідний опір (RВХ) набагато більший ніж опір джерела
вхідного сигналу (RДЖ), тобто RВХ>>RДЖ, а опір навантаження (RН) набагато
більший ніж вихідний опір підсилювача (RВИХ), тобто RН>>RВИХ. Це забезпечую
відносно велику зміну напруги на навантаженні (UВИХ=UН) під час невеликих
змін струмів вхідного (IВХ) та вихідного (IВИХ=IН) кіл.
Основні параметри підсилювачів:
U&
– коефіцієнт підсилення за напругою, КU = ВИХ ;
U& ВХ

I&ВИХ
– коефіцієнт підсилення за струмом, К I = ;
I&
ВХ

PВИХ
– коефіцієнт підсилення за потужністю, К P = ;
PВХ
U& ВХ
– вхідний опір, RВХ = ;
I&
ВХ

9
 U& ВИХ ХХ - U& ВИХ
– вихідний опір, RВИХ = ;
I&ВИХ

КU CP
– коефіцієнт частотних спотворень на нижніх частотах, М& Н = & , та на
КU H
К
верхніх, М& B = &U CP , де КU CP , К& U H , К& U B – коефіцієнти підсилення за
КU B
напругою на середніх, низьких і високих частотах.
До основних характеристик підсилювача відносяться передаточна
(амплітудна) та амплітудно-частотна характеристики (АЧХ).
У залежності від використаних у підсилювача активних елементів
розділяються на лампові, напівпровідникові – на біполярних і польових
транзисторах.

2. Порядок виконання роботи

2.1. Принципову схему RC-підсилювача на біполярному транзисторі за

схемою включення зі спільним емітером наведено на рис. 1.1. До складу схеми
входить: біполярний транзистор VT1, коло термостабілізації (RЕ, СЕ), дільник
напруги для встановлення точки спокою (R1, R2), розділові конденсатори
(СР1, СР2), резистори RК та навантаження RН.

Рисунок 1.1 – Принципова схема RC-підсилювача на біполярному

транзисторі за схемою включення зі спільним емітером

Данні каскаду: VT1 типу KT315Г.

EК=15 B; RГ =1 кОм; R1=30 кОм; R2=3 кОм; RК=1,5 кОм; RЕ=160 Ом;
RН=3 кОм; CЕ=4,7 мкФ; СР1=6,8 мкФ; СР2=3,3 мкФ.

10
 Для дослідження підсилювального каналу використовується генератор
звукової частоти, осцилограф і цифровий вольтметр.
2.2. Дослідження підсилювального каскаду.
2.2.1. Експериментальне визначення режиму роботи біполярного
транзистора за постійним струмом. Виконати вимірювання напруги цифровим
вольтметром за постійним струмом у точці x3 (Ux3) та розрахувати значення
току колектора за постійним струмом (IKсп):

ЕК - U x 3
I Kсп = .
RK

Розрахувати значення напруги колектор-емітер (UКЕсп) за постійним

струмом:
U KЕсп = U x 3 - I Kсп × RЕ .

На вхідні та вихідні вольт-амперні характеристик (ВАХ) нанести

координати точки cпокою біполярного транзистора та методом графічного
диференціювання в околиці цієї точки визначити h-параметри схеми заміщення
транзистора.
2.2.2. Зняти та побудувати передаточні характеристики підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ ) без зворотного зв’язку (кнопка S1 нажата) для двох випадків:
– навантаження відключено (кнопка S2 віджата) RН=¥;
– навантаження підключено (кнопка S2 нажата) RН=3,0 кОм.
Передаточні характеристики підсилювача зняти в області середніх
звукових частот, рекомендується встановити частоту звукового сигналу
генератору f=1 кГц. Вхідну напругу UВХ змінювати від мінімального до
максимального значення завдяки зміні вихідної напруги генератора (ЕГ).
Виконувати вимірювання значень напруг UВХ та UВИХ в контрольних точках
схеми х2 та х4 за допомогою цифрового вольтметра в режимі вимірювання за
змінним струмом. Результати вимірювання передаточної характеристики
занести до таблиці 1.1. За експериментальними даними, які наведено у
табл. 1.1, побудувати графіки залежності U ВИХ = f (U ВХ ) та U ВИХ ХХ = f (U ВХ ) .
На лінійних ділянках графіків визначити коефіцієнт підсилення за напругою у
режимі холостого ходу на виході та під навантаженням: КU ХХ = DU ВИХ ХХ / DU ВX
та КU = DU ВИХ / DU ВX .
11
 Таблиця 1.1 – Результати експериментальних досліджень щодо
визначення передаточних характеристик підсилювача
U ВХ , В
U ВИХ , В
U ВИХ ХХ , В

2.2.3. Підключити осцилограф до вхідних (UВХ) та вихідних (UВИХ) клем

підсилювача. Кнопки S1 та S2 нажати. Під час зміни напруги на ЕГ від
мінімального до максимального значення вхідної напруги (UВХ) необхідно
визначити за допомогою осцилографа нелінійні спотворення вихідного сигналу
підсилювача. Зарисувати осцилограми вхідної та вихідної напруг без
нелінійних спотворень та з нелінійними спотвореннями на виході підсилювача.
Виконати вимірювання значень UВХ та UВИХ у момент появи нелінійних
спотворень на виході підсилювача за допомогою цифрового вольтметра.
Отримане значення вхідного сигналу, при якому з’являються нелінійні
спотворення на виході підсилювача, прийняти за максимальне (UВХ max), на
основі цього отриманого значення визначити UВХ const=0,5×UВХ max. Значення
вхідної напруги UВХ const необхідно використовувати для визначення вторинних
параметрів підсилювача (KU, KU XX, KI, KР, RВХ, RВИХ), а також для побудови АЧХ
і визначення за допомогою її коефіцієнтів частотних спотворень вихідної
напруги підсилювача (МН та МВ).
2.2.4. Експериментально визначити вторинні параметрі підсилювача
(KU, KU XX, KI, KР, RВХ, RВИХ).
2.2.4.1. Необхідно усунути нелінійні та частоті спотворення вихідного
сигналу підсилювача, а саме виконувати вимірювання вхідних та вихідних
напруг на середніх звукових частотах (рекомендується f=1 кГц) та встановити
значення вхідної напруги UВХ const. Виконати вимірювання значення напруг, які
наведено у табл. 1.2 за допомогою цифрового вольтметра у режимі за змінним
струмом.

Таблиця 1.2 – Результати експериментальних досліджень для визначення

вторинних параметрів підсилювача
ЕГ UВХ=UВХ const UВИХ UВИХ ХХ

12
 2.2.4.2. Визначення коефіцієнту передачі за напругою в режимі холостого
ходу (KU XX) на виході та під навантаженням (KU). На основі отриманих значень
напруг UВХ, UВИХ та UВИХ ХХ (див. табл. 1.2) визначити KU XX та KU за формулами:

U ВИХ ХХ U ВИХ
КU ХХ = ; КU = .
U ВХ U ВХ

2.2.4.3. Визначення коефіцієнту передачі за струмом (KI). На основі

отриманих значень напруг ЕГ, UВХ та UВИХ ХХ (див. табл. 1.2) визначити KI за
формулою:
U ВИХ
I RН U ВИХ R
К I = ВИХ = = × Г,
I ВХ Е Г - U ВХ ЕГ - U ВХ RН
RГ
U ВИХ Е - U ВХ
де I ВИХ = та I ВХ = Г .
RН RГ
2.2.4.4. Визначення коефіцієнту передачі за потужністю (KР). На основі
отриманих значень KU та KI визначити KР за формулою:

К Р = КU × К I .

2.2.4.5. Визначення вхідного опору підсилювача (RВХ). На основі

отриманих значень напруг ЕГ та UВХ (див. табл. 1.2) визначити RВХ за
формулою:
U ВХ U ВХ U ВХ
RВХ = = = ×R .
I ВХ Е Г - U ВХ Е Г - U ВХ Г
RГ

2.2.4.6. Визначення вихідного опору підсилювача (RВИХ). На основі

отриманих значень напруг UВИХ та UВИХ ХХ (див. табл. 1.2) визначити RВИХ за
формулою:

U ВИХ ХХ - U ВИХ U ВИХ ХХ - U ВИХ U ВИХ ХХ - U ВИХ

RВИХ = = = × RН .
I ВИХ U ВИХ U ВИХ
RН

13
 2.2.5. Зняти та побудувати АЧХ підсилювача без зворотного зв’язку
(кнопка S1 нажата) для двох випадків:
– навантаження відключено (кнопка S2 віджата) RН=¥;
– навантаження підключено (кнопка S2 нажата) RН=3,0 кОм.
Результати вимірювання АЧХ занести до таблиці 1.3. За
експериментальними даними, які наведено у табл. 1.3, побудувати графіки
залежності КU = j ( lg ( f ) ) та КU ХХ = j ( lg ( f ) ) .

Таблиця 1.3 – Результати експериментальних досліджень для визначення

АЧХ підсилювача
f, кГц 0,08 0,15 0,4 0,8 1,0 1,2 3 5 10 20
lg(f)
UВХ, В
UВИХ, В
UВИХ ХХ, В
U ВИХ
КU =
U ВX
U ВИХ ХХ
КU ХХ =
U ВX

2.2.6. За отриманими у пункті 2.2.5 даними визначити коефіцієнти

частотних спотворень М& підсилювача для двох випадків:
– навантаження відключено (кнопка S2 віджата) RН=¥;
– навантаження підключено (кнопка S2 нажата) RН=3,0 кОм,
на нижній fН = 150 Гц (МН) та верхній fВ = 20 кГц (МВ) частотах:

КU CP КU CP
МН = ; МB = ,
КU H КU B

де КU CP – коефіцієнт підсилення за напругою на середній звуковій частоті

(рекомендується f=1 кГц); КU Н та КU В – коефіцієнти підсилення за напругою
на нижній (fН = 150 Гц) та верхній (fВ = 20 кГц) звукових частотах.
2.2.7. Теоретично розрахувати значення досліджуваних параметрів
підсилювача, порівняти їх з експериментальними даними та пояснити отримані
розбіжності.
14
 3. Зміст звіту

3.1. Мета роботи.

3.2. Схеми експериментальних досліджень.
3.3. Експериментальні значення координат точки спокою під час
визначення режиму роботи біполярного транзистора за постійним струмом.
3.4. ВАХ транзистора з нанесеними на них координатами точки спокою, в
околиця якої визначені h-параметри схеми заміщення транзистора.
3.5. Таблиця експериментальних значень передаточних характеристик
підсилювача, та визначені за ними коефіцієнти підсилення за напругою.
3.6. Експериментально визначені значення вторинних параметрів
підсилювача та теоретичний розрахунок цих параметрів.
3.7. Таблиці експериментальних значень амплітудно-частотних
характеристик підсилювача та визначені за ними коефіцієнти частотних
спотворень, а також теоретичний розрахунок цих коефіцієнтів.
3.8. Висновки за результатами виконаної роботи.

4. Контрольні запитання

1. Що таке електронні підсилювачі, які вони мають основні

характеристики та параметри?
2. Дайте визначення підсилювача електричних сигналів та поясніть
необхідність джерела живлення у його складі.
3. Поясніть умови оптимального узгодження вихідного каскаду
підсилювача з навантаженням для підсилювачів напруги, струму та потужності.
4. Проаналізуйте вхідні опори підсилювачів для трьох основних схем
вмикання біполярного транзистора, порівняйте між собою.
5. Назвіть елементи схем підсилювачів на біполярних транзисторах, що
визначають режими роботи каскадів за постійним струмом.
6. Поясніть призначення розділових конденсаторів у підсилювачах.
7. Назвіть методики визначення вихідного опору підсилювачів, який з
каскадів має найменший (найбільший) вихідний опір?
8. Який з розглянутих каскадів має максимальний коефіцієнт підсилення
за потужністю і чому?
Література: [1 – 3], [5].

15
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2
ДОСЛІДЖЕННЯ RC-ПІДСИЛЮВАЧІВ НА ПОЛЬОВИХ
ТРАНЗИСТОРАХ

Мета роботи – дослідити схему RC-підсилювача на польовому

транзисторі за схемою включення зі спільним витоком, експериментально
визначити основні характеристики та параметри підсилювача й порівняти їх
значення з теоретичним розрахунком.

1. Підготовка до роботи

Теоретична частина, яку наведено у лабораторній роботі № 1, прийнятна

як для підсилювачів на біполярних, так і на польових транзисторів. Наявні
відмітні особливості деяких параметрів будуть відображені у відповідних
пунктах лабораторної роботи № 2.

2. Порядок виконання роботи

2.1. Принципову схему RC-підсилювача на польовому транзисторі за

схемою включення зі спільним витоком наведено на рис. 2.1. До складу схеми
входить: польовий транзистор VT1, коло автоматичного зсуву (RВ, СВ, RЗ),
резистор R3 використовується для передачі напруги зсуву до затвору VT1,
розділові конденсатори (СР1, СР2), резистори RС та навантаження RН.

Рисунок 2.1 – Принципова схема RC-підсилювача на польовому

транзисторі за схемою включення зі спільним виток

16
 Данні каскаду: VT1 типу КП303Г.
EС=15 B; RГ =10 кОм; RЗ=470 кОм; RС=3 кОм; RВ=300 Ом; RН=6,2 кОм;
CВ=15 мкФ; СР1=0,1 мкФ; СР2=3,3 мкФ.
Для дослідження підсилювального каналу використовується генератор
звукової частоти, осцилограф і цифровий вольтметр.
2.2. Дослідження підсилювального каскаду.
2.2.1. Експериментальне визначення режиму роботи польового
транзистора за постійним струмом. Виконати вимірювання напруги цифровим
вольтметром за постійним струмом у точці x7 (Ux7) та розрахувати значення
току стоку за постійним струмом (IСсп):

ЕС - U x 7
I Ссп = .
RС

Розрахувати значення напруги стік-витік (UСВсп) за постійним струмом:

U СВсп = U x 7 - I Ссп × RВ .

Розрахувати значення напруги затвор-витік (UЗВсп) за постійним струмом:

U ЗВсп = - I Ссп × RВ .

На вихідні ВАХ нанести координати точки cпокою польового

транзистора та методом графічного диференціювання в околиці цієї точки
визначити параметри схеми заміщення транзистора (S, Ri, m).
2.2.2. Зняти та побудувати передаточні характеристики підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ ) без зворотного зв’язку (кнопка S3 нажата) для двох випадків:
– навантаження відключено (кнопка S4 віджата) RН=¥;
– навантаження підключено (кнопка S4 нажата) RН=6,2 кОм.
Передаточні характеристики підсилювача зняти в області середніх
звукових частот, рекомендується встановити частоту звукового сигналу
генератору f=1 кГц. Вхідну напругу UВХ змінювати від мінімального до
максимального значення завдяки зміні вихідної напруги генератора (ЕГ).
Виконувати вимірювання значень напруг UВХ та UВИХ в контрольних точках
схеми х6 та х8 за допомогою цифрового вольтметра в режимі вимірювання за
змінним струмом. Результати вимірювання передаточної характеристики
17
занести до таблиці 2.1. За експериментальними даними, які наведено у
табл. 2.1, побудувати графіки залежності U ВИХ = f (U ВХ ) та U ВИХ ХХ = f (U ВХ ) .
На лінійних ділянках графіків визначити коефіцієнт підсилення за напругою у
режимі холостого ходу на виході та під навантаженням: КU ХХ = DU ВИХ ХХ / DU ВX
та КU = DU ВИХ / DU ВX .

Таблиця 2.1 – Результати експериментальних досліджень щодо

визначення передаточних характеристик підсилювача
U ВХ , В
U ВИХ , В
U ВИХ ХХ , В

2.2.3. Підключити осцилограф до вхідних (UВХ) та вихідних (UВИХ) клем

підсилювача. Кнопки S3 та S4 нажати. Під час зміни напруги на ЕГ від
мінімального до максимального значення вхідної напруги (UВХ) необхідно
визначити за допомогою осцилографа нелінійні спотворення вихідного сигналу
підсилювача. Зарисувати осцилограми вхідної та вихідної напруг без
нелінійних спотворень та з нелінійними спотвореннями на виході підсилювача.
Виконати вимірювання значень UВХ та UВИХ у момент появи нелінійних
спотворень на виході підсилювача за допомогою цифрового вольтметра.
Отримане значення вхідного сигналу, при якому з’являються нелінійні
спотворення на виході підсилювача, прийняти за максимальне (UВХ max), на
основі цього отриманого значення визначити UВХ const=0,5×UВХ max. Значення
вхідної напруги UВХ const необхідно використовувати для визначення вторинних
параметрів підсилювача (KU, KU XX, KI, KР, RВХ, RВИХ), а також для побудови АЧХ
і визначення за допомогою її коефіцієнтів частотних спотворень вихідної
напруги підсилювача (МН та МВ).
2.2.4. Експериментально визначити вторинні параметрі підсилювача
(KU, KU XX, KI, KР, RВХ, RВИХ).
2.2.4.1. Необхідно усунути нелінійні та частоті спотворення вихідного
сигналу підсилювача, а саме виконувати вимірювання вхідних та вихідних
напруг на середніх звукових частотах (рекомендується f=1 кГц) та встановити
значення вхідної напруги UВХ const. Виконати вимірювання значення напруг, які
наведено у табл. 2.2 за допомогою цифрового вольтметра у режимі за змінним
струмом.
18
 Таблиця 2.2 – Результати експериментальних досліджень для визначення
вторинних параметрів підсилювача
ЕГ UВХ=UВХ const UВИХ UВИХ ХХ

2.2.4.2. Визначення коефіцієнту передачі за напругою в режимі холостого

ходу (KU XX) на виході та під навантаженням (KU). На основі отриманих значень
напруг UВХ, UВИХ та UВИХ ХХ (див. табл. 2.2) визначити KU XX та KU за формулами:

U ВИХ ХХ U ВИХ
КU ХХ = ; КU = .
U ВХ U ВХ

2.2.4.3. Визначення коефіцієнту передачі за струмом (KI). На основі

отриманих значень напруг ЕГ, UВХ та UВИХ ХХ (див. табл. 2.2) визначити KI за
формулою:
U ВИХ
I RН U ВИХ R
К I = ВИХ = = × Г,
I ВХ Е Г - U ВХ ЕГ - U ВХ RН
RГ
U ВИХ Е - U ВХ
де I ВИХ = та I ВХ = Г .
RН RГ
2.2.4.4. Визначення коефіцієнту передачі за потужністю (KР). На основі
отриманих значень KU та KI визначити KР за формулою:

К Р = КU × К I .

2.2.4.5. Визначення вхідного опору підсилювача (RВХ). На основі

отриманих значень напруг ЕГ та UВХ (див.табл. 2.2) визначити RВХ за формулою:

U ВХ U ВХ U ВХ
RВХ = = = ×R .
I ВХ Е Г - U ВХ Е Г - U ВХ Г
RГ

2.2.4.6. Визначення вихідного опору підсилювача (RВИХ). На основі

отриманих значень напруг UВИХ та UВИХ ХХ (див. табл. 2.2) визначити RВИХ за
формулою:
19
 U ВИХ ХХ - U ВИХ U ВИХ ХХ - U ВИХ U ВИХ ХХ - U ВИХ
RВИХ = = = × RН .
I ВИХ U ВИХ U ВИХ
RН

2.2.5. Зняти та побудувати АЧХ підсилювача без зворотного зв’язку

(кнопка S3 нажата) для двох випадків:
– навантаження відключено (кнопка S4 віджата) RН=¥;
– навантаження підключено (кнопка S4 нажата) RН=6,2 кОм.
Результати вимірювання АЧХ занести до таблиці 2.3. За
експериментальними даними, які наведено у табл. 2.3, побудувати графіки
залежності КU = j ( lg ( f ) ) та КU ХХ = j ( lg ( f ) ) .

Таблиця 2.3 – Результати експериментальних досліджень для визначення

АЧХ підсилювача
f, кГц 0,08 0,15 0,4 0,8 1,0 1,2 3 5 10 20
lg(f)
UВХ, В
UВИХ, В
UВИХ ХХ, В
U ВИХ
КU =
U ВX
U ВИХ ХХ
КU ХХ =
U ВX

2.2.6. За отриманими у пункті 2.2.5 даними визначити коефіцієнти

частотних спотворень М& підсилювача для двох випадків:
– навантаження відключено (кнопка S4 віджата) RН=¥;
– навантаження підключено (кнопка S4 нажата) RН=6,2 кОм,
на нижній fН = 150 Гц (МН) та верхній fВ = 20 кГц (МВ) частотах:

КU CP КU CP
МН = ; МB = ,
КU H КU B

де КU CP – коефіцієнт підсилення за напругою на середній звуковій частоті

(рекомендується f=1 кГц); КU Н та КU В – коефіцієнти підсилення за напругою
на нижній (fН = 150 Гц) та верхній (fВ = 20 кГц) звукових частотах.

20
 2.2.7. Теоретично розрахувати значення досліджуваних параметрів
підсилювача, порівняти їх з експериментальними даними та пояснити отримані
розбіжності.

3. Зміст звіту

3.1. Мета роботи.

3.2. Схеми експериментальних досліджень.
3.3. Експериментальні значення координат точки спокою під час
визначення режиму роботи польового транзистора за постійним струмом.
3.4. ВАХ транзистора з нанесеними на них координатами точки спокою, в
околиця якої визначені параметри схеми заміщення транзистора (S, Ri, m).
3.5. Таблиця експериментальних значень передаточних характеристик
підсилювача, та визначені за ними коефіцієнти підсилення за напругою.
3.6. Експериментально визначені значення вторинних параметрів
підсилювача та теоретичний розрахунок цих параметрів.
3.7. Таблиці експериментальних значень амплітудно-частотних
характеристик підсилювача та визначені за ними коефіцієнти частотних
спотворень, а також теоретичний розрахунок цих коефіцієнтів.
3.8. Висновки за результатами виконаної роботи.

4. Контрольні запитання

1. Назвіть відмітні особливості підсилювачів на біполярних та польових

транзисторах.
2. Назвіть елементи схем підсилювачів на польових транзисторах, що
визначають режими роботи каскадів за постійним струмом.
3. Які елементи утворюють ланку автоматичного зсуву, як їх
розрахувати?
4. Визначте параметри моделі польового транзистора у точці спокою на
вихідних вольт-амперних характеристиках транзистора.
5. Побудуйте лінію навантаження схеми зі спільним витоком за
постійним струмом. Якими елементами визначається її кут нахилу?
6. Визначите вхідні та вихідні опори схем зі спільним витоком і спільним
стоком, встановіть їх порядок і позначте можливості використання цих схем.
Література: [1 – 3], [5].

21
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ НА
ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ПАРАМЕТРИ RC-ПІДСИЛЮВАЧІВ

Мета роботи – дослідити влив зворотного зв’язку на характеристики та

параметри RC-підсилювачів на біполярному та польовому транзисторі,
експериментально визначити основні характеристики та параметри
підсилювача й порівняти їх значення з теоретичним розрахунком.

1. Підготовка до роботи
Під зворотним зв'язком у підсилювача розуміється передача сигналу з
його виходу до входу. Якщо сигнал, який передається з виходу, збільшує
вхідний сигнал, то такий зв'язок називається позитивним, а якщо зменшує –
негативним. Існує зворотний зв'язок за струмом, напругою та комбінований (за
струмом і напругою). Під час дії зворотного зв'язку за струмом напруга
зворотного зв'язку ( U& ) пропорційна струму навантаження підсилювача ( I& ).
ЗЗ H

У зворотний зв'язок за напругою, напруга зворотного зв'язку пропорційна

вихідній напрузі U& ВИХ ( U& Н ). У комбінованому зворотному зв'язку U& ЗЗ
пропорційна і струму, і напрузі в навантаженні.
Залежно від підключення зворотного зв'язку до входу підсилювача
розрізняють зворотний зв'язок зі складанням напруг і зі складанням струмів. У
першому випадку вихід зворотного зв'язку підключається до входу підсилювача
послідовно з джерелом вхідного сигналу, а в другому випадку – паралельно.
Для оцінки фактора зворотного зв'язку використовується коефіцієнт
передачі ланки зворотного зв'язку (b), який визначається за формулою:

U&
b& = & ЗЗ .
U ВИХ

Коефіцієнт підсилення за напругою підсилювача без зворотного зв'язку

КU і коефіцієнт підсилення підсилювача, який охоплено зворотним зв'язком
КU b , пов'язані між собою співвідношенням:

К& U
К& U b = ,
1 ± b& × К& U

22
де знак «+» відноситься до негативного зворотного зв'язку (НЗЗ);
знак «–» відноситься до позитивного зворотного зв'язку (ПЗЗ);
F = 1 ± b& × К& – фактор зворотного зв’язку.
U

ПЗЗ збільшує коефіцієнт підсилення К& U , К& I , К& P , але зменшує частотний
діапазон підсилювальних сигналів, що призводить до нестійкості роботи
підсилювача – його порушення і тому використовується для створення на їх
базі електронних генераторів. НЗЗ надає протилежну дію і тому
використовуються в підсилювачах для поліпшення їх параметрів і
характеристик.

2. Порядок виконання роботи

2.1. У цій лабораторній роботі використовуються принципові схеми RC-

підсилювачів на біполярному та польовому транзисторах, які наведено на
рис. 1.1 та 2.2. У цих схемах кнопки S1 і S3 повинні бути віджаті, що призводить
до створення послідовного негативного зворотного зв’язку за змінним струмом
зі складанням напруг.
2.2. Дослідження характеристик і параметрів схеми RC-підсилювача на
біполярному транзисторі з НЗЗ, схему якого наведено на рис. 1.1.
2.2.1. Зняти та побудувати передаточні характеристики підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ ) з підключеним навантаженням (RН=3,0 кОм) на виході (кнопка
S2 нажата) для двох випадків:
– без НЗЗ (кнопка S1 нажата);
– з НЗЗ (кнопка S1 віджата).
Передаточні характеристики підсилювача зняти в області середніх
звукових частот, рекомендується встановити частоту звукового сигналу
генератору f=1 кГц. Вхідну напругу UВХ змінювати від мінімального до
максимального значення завдяки зміні вихідної напруги генератора (ЕГ).
Виконувати вимірювання значень напруг UВХ та UВИХ в контрольних точках
схеми х2 та х4 за допомогою цифрового вольтметра в режимі вимірювання за
змінним струмом. Результати вимірювання передаточної характеристики
занести до таблиці 3.1. За експериментальними даними, які наведено у
табл. 3.1, побудувати графіки залежності U ВИХ = f (U ВХ ) та U ВИХ b = f (U ВХ ) . На
лінійних ділянках графіків визначити коефіцієнт підсилення за напругою під
навантаженням на виході: КU = DU ВИХ / DU ВX та КU b = DU ВИХ b / DU ВX .

23
 Таблиця 3.1 – Результати експериментальних досліджень щодо
визначення передаточних характеристик підсилювача
U ВХ , В
U ВИХ , В
U ВИХ b , В

2.2.2. Підключити осцилограф до вхідних (UВХ) та вихідних (UВИХ) клем

підсилювача. Кнопки S1 та S2 нажати. Під час зміни напруги на ЕГ від
мінімального до максимального значення вхідної напруги (UВХ) необхідно
визначити за допомогою осцилографа нелінійні спотворення вихідного сигналу
підсилювача. Зарисувати осцилограми вхідної та вихідної напруг без
нелінійних спотворень та з нелінійними спотвореннями на виході підсилювача.
Виконати вимірювання значень UВХ та UВИХ у момент появи нелінійних
спотворень на виході підсилювача за допомогою цифрового вольтметра.
Отримане значення вхідного сигналу, при якому з’являються нелінійні
спотворення на виході підсилювача, прийняти за максимальне (UВХ max), на
основі цього отриманого значення визначити UВХ const=0,5×UВХ max. Значення
вхідної напруги UВХ const необхідно використовувати для визначення вторинних
параметрів підсилювача (KU, KU XX, KI, KР, RВХ, RВИХ), а також для побудови АЧХ
і визначення за допомогою її коефіцієнтів частотних спотворень вихідної
напруги підсилювача (МН та МВ).
2.2.3. Експериментально визначити вторинні параметрі підсилювача
(KU, KU XX, KI, KР, RВХ, RВИХ).
2.2.3.1. Необхідно усунути нелінійні та частоті спотворення вихідного
сигналу підсилювача, а саме виконувати вимірювання вхідних та вихідних
напруг на середніх звукових частотах (рекомендується f=1 кГц) та встановити
значення вхідної напруги UВХ const. Виконати вимірювання значення напруг, які
наведено у табл. 3.2 за допомогою цифрового вольтметра у режимі за змінним
струмом.

Таблиця 3.2 – Результати експериментальних досліджень для визначення

вторинних параметрів підсилювача без НЗЗ (S1 нажата) та з НЗЗ (S1 віджата)
НЗЗ ЕГ UВХ=UВХ const UВИХ UВИХ ХХ
без НЗЗ (S1 нажата)
з НЗЗ (S1 віджата)

24
 2.2.3.2. Виконати розрахунок вторинних параметрів підсилювача,
отримані результати занести до табл. 3.3. Виконати порівняльний аналіз
отриманих результатів.

Таблиця 3.3 – Результати експериментальних досліджень для визначення

вторинних параметрів підсилювача без НЗЗ (S1 нажата) та з НЗЗ (S1 віджата)
без НЗЗ (S1 нажата) КUЕ = КUЕ ХХ = К IЕ = К PЕ = Е
RВХ = Е
RВИХ =
з НЗЗ (S1 віджата) КUЕb = КUЕ ХХ b = К IЕb = К PЕb = Е
RВХ b =
Е
RВИХ b =

2.2.3.3. Теоретично розрахувати значення вторинних параметрів

підсилювача на основі результатів експериментальних досліджень
(див. табл. 3.3), результати розрахунку звести до табл. 3.4.

Таблиця 3.4 – Результати експериментальних досліджень та теоретичного

розрахунку вторинних параметрів підсилювача з НЗЗ
Експериментальні
КUЕ = КUЕ ХХ = К IЕ = К PЕ = RВХЕ
= Е
RВИХ =
дослідження
Теоретичний
КUТ b = КUТ ХХ b = К IТb = К PТb = Т
RВХ b =
Т
RВИХ b =
розрахунок

Наприклад, теоретичний розрахунок коефіцієнта підсилення за напругою

на основі експериментальних досліджень підсилювача без НЗЗ:

КUE
К Т
Ub = ,
1 + b × КUE

RE
де b = – коефіцієнт НЗЗ для RC-підсилювача на біполярному
RК × RН
RE +
RК + RН
транзисторі за схемою включення зі спільним емітером, у якому використано
послідовний зворотній зв’язок зі складанням напруг.
2.2.4. Зняти та побудувати АЧХ підсилювача з підключеним
навантаженням (RН=3,0 кОм) на виході (кнопка S2 нажата) для двох випадків:
– без НЗЗ (кнопка S1 нажата);
– з НЗЗ (кнопка S1 віджата).

25
 Результати вимірювання АЧХ занести до таблиці 3.5. За
експериментальними даними, які наведено у табл. 3.4, побудувати графіки
залежності КU = j ( lg ( f ) ) та КU b = j ( lg ( f ) ) .

Таблиця 3.5 – Результати експериментальних досліджень для визначення

АЧХ підсилювача
f, кГц 0,08 0,15 0,4 0,8 1,0 1,2 3 5 10 20
lg(f)
UВХ, В
UВИХ, В
UВИХ b, В
U ВИХ
КU =
U ВX
U ВИХ b
КU b =
U ВX

2.2.5. За отриманими у пункті 2.2.4 даними визначити коефіцієнти

частотних спотворень М& підсилювача з підключеним навантаженням
(RН=3,0 кОм) на виході (кнопка S2 нажата) для двох випадків:
– без НЗЗ (кнопка S1 нажата);
– з НЗЗ (кнопка S1 віджата),
на нижній fН = 150 Гц (МН) та верхній fВ = 20 кГц (МВ) частотах:

КU CP КU CPb
МН = ; М Нb = ;
КU H КU H b
КU CP КU CPb
МB = ; М Bb = ,
КU B КU Bb

де КU CP і КU CPb – коефіцієнти підсилення за напругою на середній звуковій

частоті (рекомендується f=1 кГц) без і при наявності НЗЗ; КU Н і КU Н b –
коефіцієнти підсилення за напругою на нижній (fН = 150 Гц) звуковій частоті
без і при наявності НЗЗ; КU В та КU Вb – коефіцієнти підсилення за напругою на
верхній (fВ = 20 кГц) звуковій частоті без і при наявності НЗЗ.

26
 2.3. Дослідження характеристик і параметрів схеми RC-підсилювача на
польовому транзисторі з НЗЗ, схему якого наведено на рис. 2.1.
Експериментальні дослідження та теоретичні розрахунки виконати відповідно
до п.п. 2.2.
Кнопка S3 – підключення конденсатора СВ:
– без НЗЗ (кнопка S3 нажата);
– з НЗЗ (кнопка S3 віджата).
Кнопка S4 – підключення навантаження RН=6,2 кОм.
Коефіцієнт НЗЗ для RC-підсилювача на польовому транзисторі за схемою
включення зі спільним витоком, у якому використано послідовний зворотній
зв’язок зі складанням напруг, розраховується за формулою:

RВ
b= .
RС × RН
RВ +
RС + RН

3. Зміст звіту

3.1. Мета роботи.

3.2. Схеми експериментальних досліджень.
3.3. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик RC-
підсилювача на біполярному транзисторі, та визначені за ними коефіцієнти
підсилення за напругою без і при наявності НЗЗ.
3.4. Експериментально визначені та теоретично розраховані значення
вторинних параметрів RC-підсилювачів на біполярному транзисторі без і при
наявності НЗЗ.
3.5. Таблиці експериментальних значень амплітудно-частотних
характеристик RC-підсилювачів на біполярному транзисторі без і при наявності
НЗЗ, визначені за ними коефіцієнти частотних спотворень, а також теоретичний
розрахунок цих коефіцієнтів.
3.6. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик RC-
підсилювача на польовому транзисторі, та визначені за ними коефіцієнти
підсилення за напругою без і при наявності НЗЗ.
3.7. Експериментально визначені та теоретично розраховані значення
вторинних параметрів RC-підсилювачів на польовому транзисторі без і при
наявності НЗЗ.

27
 3.8. Таблиці експериментальних значень амплітудно-частотних
характеристик RC-підсилювачів на польовому транзисторі без і при наявності
НЗЗ, визначені за ними коефіцієнти частотних спотворень, а також теоретичний
розрахунок цих коефіцієнтів.
3.9. Висновки за результатами виконаної роботи.

4. Контрольні запитання

1. Які основні призначення та класифікація зворотних зв'язків?

2. Поясніть вплив НЗЗ на якісні характеристики і параметри
підсилювачів.
3. Який тип зворотного зв'язку треба застосувати для збільшення вхідного
опору підсилювача?
4. Наведіть схему підсилювача зі зворотним зв’язком та оцініть її вхідний
опір.
5. Який тип зворотного зв'язку треба використовувати для зменшення
вихідного опору підсилювача?
6. Наведіть практичну схему підсилювача зі зворотним зв'язком та оцініть
її вихідний опір.
7. Проаналізуйте схему зі спільним колектором з погляду зворотних
зв'язків і встановіть їх вплив на вхідний та вихідний опори.
8. Поясніть суть методу Найквіста-Михайлова для визначення стійкості
підсилювачів зі зворотними зв'язками.
Література: [1 – 5].

28
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4
ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДСИЛЮВАЧІВ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ

Мета роботи – дослідити схему підсилювача постійного струму на

біполярних транзисторах та інтегральній мікросхемі, експериментально
визначити основні характеристики та параметри підсилювачів і порівняти їх
значення з теоретичним розрахунком.

1. Підготовка до роботи
Диференціальний підсилювальний каскад, принципову схему якого
наведено на рис. 4.1, має два входи UBX1 і UBX2 та підсилює різницю вхідних
напруг DUBX=UBX1 – UBX2.

Рисунок 4.1 – Диференційний підсилювач на біполярних транзисторах

Під час абсолютної симетрії схеми: RК1 = RК2 =RК і однакових

характеристиках транзисторів VT1 і VТ2 диференційний каскад не підсилює
синфазний сигнал й інваріантний до зміни температури навколишнього
середовища. Тому підсилювальні каскади цього типу застосовують під час
побудови підсилювачів постійного струму (ППС).
Основні параметри диференційного каскаду за змінним струмом:
– вхідний диференційний опір каскаду:

DU ВХ
RВХ диф = » 2 × h11Е ; (4.1)
I ВХ
29
 – вхідний синфазний опір каскаду:

DU ВХ 1
RВХ сф = » 2 × (1 + h21Е ) × RЕ ; (4.2)
I ВХ

– вихідний опір каскаду:

RВИХ = 2 × RК ; (4.3)

– коефіцієнт підсилення за напругою каскаду під час холостого ходу:

U ВИХ 1 - U ВИХ 2 h ×R
КU ХХ = » - 21Е К , (4.4)
DU ВХ RГ + RВХ сф

де RГ – внутрішній опір джерела сигналу UВХ1 (UВХ2);

– коефіцієнт підсилення за напругою каскаду під навантаженням RH:

RK × RН
h21Е ×
U Н1 - U Н 2 RK + RН
КU = »- . (4.5)
DU ВХ RГ + RВХ сф

На практиці ідеальної симетрії схеми диференціального підсилювача

досягти неможливо. Для поліпшення характеристик ППС застосовують
операційні підсилювачі (ОП) в інтегральному виконанні. ОП – високоякісні
ППС, які призначені для виконання різних операцій над аналоговими
величинами.

2. Порядок виконання роботи

2.1. Дослідження характеристик і параметрів схеми диференційного

підсилювача постійного струму на біполярних транзисторах (див. рис. 4.1).
Данні каскаду диференційного ППС: VT1 та VT2 типу KT315Г.
EК=15 B; EЕ=–15 B; RК1=RК2=3 кОм; RЕ=300 Ом.
2.1.1. Зняти та побудувати передаточну характеристику підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ 1 ) під час UВХ2 = 0. Підключити джерела сигналів Е1 та Е2 до

30
входів диференційного підсилювача (клеми х4 і х6). Установити Е2 = UBX2 = 0.
Під час зміни Е1 = UВХ1 від – 0,6В до + 0,6 В фіксувати значення напруг UВИХ1 і
UВИХ2 (клеми x3 і х5). Результати вимірювання передаточної характеристики
занести до таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 – Результати експериментальних досліджень щодо

визначення передаточної характеристики підсилювача U ВИХ = f (U ВХ 1 )
U ВХ 2 = 0 В
U ВХ 1 , В
U ВИХ 1 , В
U ВИХ 2 , В
U ВИХ = U ВИХ 1 - U ВИХ 2 , В

За експериментальними даними, які наведено у табл. 4.1, побудувати

залежність U ВИХ = f (U ВХ 1 ) . На лінійній ділянці передаточної характеристики
визначити коефіцієнт підсилення за напругою в режимі холостого ходу:

DU ВИХ
КU ХХ = .
DU ВX 1

З передаточної характеристики підсилювача визначити:

– напругу зсуву UЗС – значення вихідної напруги UВИХ = UВИХ1 – UВИХ2 під
час UВХ1 = 0 та UВХ2 = 0;
– максимальні значення вихідної напруги UВИХ1 і UВИХ2, які відповідають
ділянкам насичення.
2.1.2. Зняти та побудувати передаточні характеристики підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ 2 ) під час UВХ1 = 0. Підключити джерела сигналів Е1 та Е2 до
входів диференційного підсилювача (клеми х4 і х6). Установити Е1 = UBX1 = 0.
Під час зміни Е2 = UВХ2 від – 0,6В до + 0,6 В фіксувати значення напруг UВИХ1 і
UВИХ2 (клеми x3 і х5). Результати вимірювання передаточної характеристики
занести до таблиці 4.2.
За експериментальними даними, які наведено у табл. 4.2, побудувати
залежність U ВИХ = f (U ВХ 2 ) . На лінійній ділянці передаточної характеристики
визначити коефіцієнт підсилення за напругою в режимі холостого ходу:

31
 DU ВИХ
КU ХХ = .
DU ВX 2

Таблиця 4.2 – Результати експериментальних досліджень щодо

визначення передаточної характеристики підсилювача U ВИХ = f (U ВХ 2 )
U ВХ 1 = 0 В
U ВХ 2 , В
U ВИХ 1 , В
U ВИХ 2 , В
U ВИХ = U ВИХ 2 - U ВИХ 1 , В

2.1.3. Дослідження ослаблення синфазного сигналу UВХ сф=UВХ1=UВХ2 та

підсилення диференційного сигналу UВХ диф=UВХ1 – UВХ2. Для цього виконати
вимірювання значень напруг UВИХ1 і UВИХ2 і визначити UBИX:
а) UВХ1=0 B; UВХ2=0,05 В; UВХ диф=UВХ1 – UВХ2;
UВИХ1= B; UВИХ2= B;

U ВИХ 1 - U ВИХ 2
КU диф = ;
DU ВХ диф

б) UВХ1=0,05 B; UВХ2=0 В; UВХ диф=UВХ1 – UВХ2;

UВИХ1= B; UВИХ2= B;

U ВИХ 1 - U ВИХ 2
КU диф = ;
DU ВХ диф

в) UВХ1=0,4 B; UВХ2=0,4 В; UВХ сф=UВХ1=UВХ2;

UВИХ1= B; UВИХ2= B;

U ВИХ 1 - U ВИХ 2
КU сф = .
U ВХ сф

2.2. Дослідження характеристик і параметрів схеми диференційного

підсилювача постійного струму на операційному підсилювачі (див. рис. 4.2).

32
 Рисунок 4.2 – Диференційний підсилювач
на операційному підсилювачі постійного струму

Данні каскаду диференційного ППС: DA1 типу K140УД608.

+Vs=+15 B; –Vs=–15 B; R1=200 кОм; R2=100 Ом; R3=100 кОм; R4=510 Ом;
RH=62 кОм.
2.2.1. Визначення напруги зсуву (UЗС). Виконати компенсацію напруги
зсуву UЗС ОП. Для цього підключити джерело сигналу Е2 до входу дільника R3,
R4 (клема х8) з коефіцієнтом ділення:

R4 510
К Д+ = = = 5,07 × 10-3.
R3 + R4 100 000 + 510

Під час обертання ручки Е2 домогтися встановлення значення вихідної

напруги ОП (UBИX) не більше 10 мВ і зафіксувати значення сигналу Е2.
2.2.2. Підключити джерело сигналу Е1 до входу дільника R1, R2 (клема х7)
з коефіцієнтом ділення:

R2 100
К Д- = = = 5,00 × 10-4.
R1 + R2 200 000 + 100

Не змінюючи напругу Е2 (UЗС), зняти передаточну характеристику

U ВИХ = f (U ВХ 1 ) , де UBX =E1×5×10–4. Зняття характеристики необхідно почати з
установки максимальної негативного та позитивної напруг (– E1 та +E1)
Результати вимірювання передаточної характеристики диференційного
підсилювача на операційному підсилювачі постійного струму занести до
таблиці 4.3.

33
 Таблиця 4.3 – Результати експериментальних досліджень щодо
визначення передаточної характеристики підсилювача U ВИХ = f (U ВХ 1 )
U ВХ 2 = U ЗС = В
U ВХ 1 , В
U ВИХ , В

За експериментальними даними, які наведено у табл. 4.3, побудувати

залежність U ВИХ = f (U ВХ 1 ) . На лінійній ділянці передаточної характеристики
визначити коефіцієнт підсилення за напругою в режимі холостого ходу:

DU ВИХ
КU ХХ = .
DU ВX 1

З передаточної характеристики підсилювача визначити максимальні

значення вихідної напруги, які відповідають ділянкам насичення.
2.2.3. Визначення вихідного опору підсилювача (RВИХ). Для цього
відключити джерело сигналу Е1 до входу підсилювача (клема х8), повторити
компенсацію UЗС завдяки використанню Е2 та домогтися встановленню
значення вихідної напруги ОП (UBИX) не більше 10 мВ. Потім підключити до
входу підсилювача джерело сигналу Е1 (клема х8), за допомогою якого
встановити значення вихідної напруги UBИX ХХ = (4 – 5) В і зафіксувати його:

UBИX ХХ = В.

Натиснути кнопку S1 та під час підключення навантаженні RH зафіксувати

значення UBИX (клема х9):

UBИX = В.

Визначити RВИХ за формулою:

U ВИХ ХХ - U ВИХ U ВИХ ХХ - U ВИХ U ВИХ ХХ - U ВИХ

RВИХ = = = × RН .
I ВИХ U ВИХ U ВИХ
RН

34
 3. Зміст звіту

3.1. Мета роботи.

3.2. Схеми експериментальних досліджень.
3.3. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик
диференційного каскаду на біполярних транзисторах, та визначені за ними
коефіцієнти підсилення за напругою в режимі холостого ходу, напруга зсуву та
максимальні значення вихідної напруги, які відповідають ділянкам насичення.
3.4. Експериментально визначені коефіцієнти ослаблення синфазного та
підсилення диференційного сигналів.
3.5. Теоретичний розрахунок основних параметрів диференційного
каскаду за змінним струмом: вхідний диференційний та синфазний опори
каскаду, вихідний опір каскаду; коефіцієнти підсилення за напругою каскаду
під час роботи в режимі холостого ходу та під навантаженням.
3.6. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик
диференційного каскаду на операційному підсилювачі, та визначені за ними
коефіцієнти підсилення за напругою в режимі холостого ходу та максимальні
значення вихідної напруги, які відповідають ділянкам насичення.
3.7. Експериментально визначене значення вихідного опору операційного
підсилювача та порівняння його значення зі довідниковими даними для
використаної під час досліджень типу інтегральної мікросхеми.
3.8. Висновки за результатами виконаної роботи.

4. Контрольні запитання

1. Які особливості мають підсилювачі постійного струму?

2. Поясніть принципи узгодження джерела сигналу з входом підсилювача
та навантаження з його виходом?
3. Наведіть основні схеми узгодження, оцініть їх переваги та недоліки.
4. Назвіть особливості міжкаскадних зв'язків у ППС і можливі варіанти їх
застосування на рівні принципових схем.
5. Які основні причини дрейфу нуля ППС?
6. Назвіть варіанти оцінок значення дрейфу нуля ППС та основні способи
його зменшення.
7. Поясніть переваги диференціальних каскадів ППС, встановіть у них
наявність або відсутність зворотних зв'язків за постійним та змінним струмами.

35
 8. Встановіть фізичний зміст і формулу для визначення коефіцієнта
ослаблення синфазного сигналу.
9. Поясніть призначення елементів диференціального каскаду на
біполярних транзисторах.
10. Які елементи інтегральних мікросхем є взаємними компонентами?
11. Який вплив взаємних компонентів на характеристики мікросхем?
12. Поясніть фізичний зміст напруги зсуву диференціального каскаду,
встановіть його величину і температурний дрейф.
13. Як впливає напруга зсуву на величину дрейфу вихідного сигналу?
14. Встановіть вплив вхідних струмів диференціального каскаду та
різницевого вхідного струму на величину додаткової напруги зсуву, визначте
його значення.
15. Яка залежність додаткової напруги зсуву від температури, значення
якої зумовлено різницевим вхідним струмом?
16. Поясніть переваги та недоліки схеми Дарлінгтона.
17. Наведіть еквівалентну схему ОППС і вкажіть основні джерела
похибок.
Література: [1], [3 – 5].

36
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5
ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІНІЙНИХ АНАЛОГОВИХ СХЕМ НА
ІНТЕГРАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ПІДСИЛЮВАЧАХ

Мета роботи – дослідити лінійні аналогові схеми на інтегральних

операційних підсилювача, експериментально визначити основні
характеристики та параметри підсилювача й порівняти їх значення з
теоретичним розрахунком.

1. Підготовка до роботи
У залежності від умов подачі на вхід операційного підсилювача сигналу,
а також від підключення зовнішніх компонентів, можна отримати інвертуючу,
неінвертуючу та диференціальну схеми включення підсилювачів. На рис. 5.1
наведено схему інвертуючого підсилювача, на рис. 5.2 – схему неінвертуючого
підсилювача, а на рис. 5.3 – схемі інвертуючого суматора.

Рисунок 5.1 – Принципова схема інвертуючого підсилювача на

інтегральному операційному підсилювачі
R3

DA1
R1
IN OUT

+Vs
UВИХ
+IN
Vs
UВХ
R2

Рисунок 5.2 – Принципова схема неінвертуючого підсилювача на

інтегральному операційному підсилювачі

37
 Інтегральний операційний підсилювач близький за своїми
характеристиками до ідеального підсилювача ( KUxx ® ¥; RВХ ® ¥; RВИХ ® 0 );
коефіцієнт підсилення за напругою схеми на операційному підсилювачі
визначається тільки параметрами вхідного кола та кола зворотного зв’язку:
– інвертуюче включення:

R3
KU = - ; (5.1)
R1
– неінвертуюче включення:
R3
KU = 1 + . (5.2)
R1

Рисунок 5.3 – Принципова схема інвертуючого суматора на

інтегральному операційному підсилювачі

Вихідна напруга інвертуючого суматора (UВИХ) розраховується за таким

співвідношенням:

æR R ö
U ВИХ = - ç 4 × U ВХ 1 + 4 × U ВХ 2 ÷ , (5.3)
è R1 R2 ø

якщо R1=R2=R, то формула для розрахунку вихідної напруги інвертуючого

суматора матиме такий вигляд:

R4
U ВИХ = - × (U ВХ 1 + U ВХ 2 ) . (5.4)
R

38
 2. Порядок виконання роботи

2.1. Дослідження характеристик і параметрів схеми інвертуючого

підсилювача на ОППС (див. рис. 5.4, б).

а) б)
Рисунок 5.4 – Принципова схема неінвертуючого (а) та
інвертуючого підсилювача з інвертуючим суматором (б)

Данні схеми, які наведено на рис. 5.4: DA1 та DA2 типу К140УД608.
+Vs=+15 B; –Vs=–15 B;
– неінвертуючий підсилювач на ОППС (див. рис. 5.4, а) R1=10 кОм;
R2=20 кОм;
– інвертуючий підсилювач та інвертуючий суматор на ОППС
(див. рис. 5.4, б) R1=R2=10 кОм; R3=R4=50 кОм.
2.1.1. Зняти та побудувати передаточну характеристику підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ 1 ) під час UВХ2 = 0. Підключити джерело сигналу Е1 до входу
підсилювача UВХ1 (клема х7), а джерело сигналу Е2 до входу UВХ2 (клема х8) не
підключати. Під час зміни Е1 = UВХ1 від максимального негативного до
максимального позитивного значень фіксувати значення напруги UВИХ
(клема x9) для двох режимів:
– U ВИХ : кнопка S1 віджата, опір НЗЗ становить RНЗЗ=R4;
R3 × R4
– U 'ВИХ : кнопка S1 нажата, опір НЗЗ становить R 'НЗЗ = , якщо
R3 + R4
R3=R4, то R 'НЗЗ = R4 / 2.
Результати вимірювання передаточних характеристик інвертуючого
підсилювача на ОППС занести до таблиці 5.1. За експериментальними даними,
які наведено у табл. 5.1, побудувати залежності U ВИХ = f (U ВХ 1 ) та

39
U 'ВИХ = f (U ВХ 1 ) . На лінійних ділянках цих передаточних характеристик
визначити коефіцієнти підсилення за напругою:

DU ВИХ DU 'ВИХ
КU = та КU = .
DU ВX 1 DU ВX 1

Таблиця 5.1 – Результати експериментальних досліджень щодо

визначення передаточних характеристик інвертуючого підсилювача на ОППС
U ВХ 1 , В
U ВИХ , В при RНЗЗ
U 'ВИХ , В при R 'НЗЗ

З передаточних характеристик підсилювача визначити:

– напругу зсуву UЗС – значення вихідної напруги UВИХ під час UВХ1 = 0;
– максимальні позитивні та негативні значення вихідних напруг U ВИХ і
U 'ВИХ , які відповідають ділянкам насичення.
2.1.2. На лінійній ділянці передаточних характеристик визначити
коефіцієнт підсилення за напругою інвертуючого підсилювача. Під час
підключення до входу підсилювача UВХ1 (клема х7) джерела сигналу Е1
встановити значення вхідної напруги від +0,5 до +1,0 В та від –0,5 до –1,0 В,
зафіксувати ці значення, при цьому виконати вимірювання вихідних напруг
UBИX (клема х9):

UBX1 = В; UBИX = В;
UBX1 = В; UBИX = В.

Натиснути кнопку S1 та під час підключення резистора R3 зафіксувати

значення U 'ВИХ (клема х9):

U 'ВИХ = В; U 'ВИХ = В.

Визначити KU та K 'U за формулами:

U ВИХ U'
KU = та K 'U = ВИХ .
U ВХ U ВХ

40
 2.1.3. Теоретично розрахувати коефіцієнт передачі за напругою
інвертуючого підсилювача за формулою (5.1) для двох випадків:
– опір НЗЗ становить RНЗЗ=R4;
R ×R
– опір НЗЗ становить R 'НЗЗ = 3 4 , якщо R3=R4, то R 'НЗЗ = R4 / 2 ,
R3 + R4
порівняти результати теоретичного розрахунку з результатами
експериментальних досліджень, які отримано в п.п. 2.1.2.
2.2. Дослідження характеристик і параметрів схеми неінвертуючого
підсилювача на ОППС (див. рис. 5.4, а).
2.2.1. Зняти та побудувати передаточну характеристику підсилювача
U ВИХ = f (U ВХ ) . Підключити джерело сигналу Е1 до входу підсилювача UВХ
(клема х5). Під час зміни Е1 = UВХ від максимального негативного до
максимального позитивного значень фіксувати значення напруги UВИХ
(клема x6).
Результати вимірювання передаточної характеристики неінвертуючого
підсилювача на ОППС занести до таблиці 5.2. За експериментальними даними,
які наведено у табл. 5.2, побудувати залежність U ВИХ = f (U ВХ ) . На лінійній
ділянці цієї передаточної характеристики визначити коефіцієнти підсилення за
напругою:

DU ВИХ
КU = .
DU ВX

Таблиця 5.2 – Результати експериментальних досліджень щодо визначен-

ня передаточної характеристики неінвертуючого підсилювача на ОППС
U ВХ , В
U ВИХ , В

З передаточної характеристики підсилювача визначити:

– напругу зсуву UЗС – значення вихідної напруги UВИХ під час UВХ = 0;
– максимальні позитивні та негативні значення вихідних напруг U ВИХ , які
відповідають ділянкам насичення.
2.2.2. На лінійній ділянці передаточної характеристики визначити
коефіцієнт підсилення за напругою інвертуючого підсилювача. Під час
підключення до входу підсилювача UВХ (клема х5) джерела сигналу Е1
41
встановити значення вхідної напруги від +0,5 до +1,0 В та від –0,5 до –1,0 В,
зафіксувати ці значення, при цьому виконати вимірювання вихідних напруг
UBИX (клема х6):

UBX = В; UBИX = В;
UBX = В; UBИX = В.

Визначити KU за формулою:

U ВИХ
KU = .
U ВХ

2.2.3. Теоретично розрахувати коефіцієнт передачі за напругою

неінвертуючого підсилювача за формулою (5.2) та порівняти результати
теоретичного розрахунку з результатами експериментальних досліджень, які
отримано в п.п. 2.2.2.
2.3. Дослідження характеристик і параметрів схеми інвертуючого
суматора на ОППС (див. рис. 5.4, б).
2.3.1. Зняти та побудувати передаточні характеристики інвертуючого
суматора U ВИХ = f (U ВХ 1 ) під час UВХ2 від +0,5 до +1,0 В. Підключити джерело
сигналу Е1 до входу UВХ1 (клема х7), а джерело сигналу Е2 до входу UВХ2
(клема х8). Під час зміни Е1 = UВХ1 від максимального негативного до
максимального позитивного значень фіксувати значення напруги UВИХ
(клема x9) для двох режимів:
– U ВИХ : кнопка S1 віджата, опір НЗЗ становить RНЗЗ=R4;
R3 × R4
– U 'ВИХ : кнопка S1 нажата, опір НЗЗ становить R 'НЗЗ = , якщо
R3 + R4
R3=R4, то R 'НЗЗ = R4 / 2.
Результати вимірювання передаточних характеристик інвертуючого
суматора на ОППС занести до таблиці 5.3. За експериментальними даними, які
наведено у табл. 5.3, побудувати залежності U ВИХ= f (U ВХ 1 ) та
U 'ВИХ= f (U ВХ 1 ) . На лінійних ділянках цих передаточних характеристик
визначити коефіцієнти підсилення за напругою:

DU ВИХ DU 'ВИХ
КU = та КU = .
DU ВX 1 DU ВX 1
42
 Таблиця 5.3 – Результати експериментальних досліджень щодо
визначення передаточних характеристик інвертуючого суматора на ОППС
U ВХ 2 від +0,5 до +1,0 В
U ВХ 1 , В
U ВИХ , В при RНЗЗ
U 'ВИХ , В при R 'НЗЗ

2.3.2. Зняти та побудувати передаточні характеристики інвертуючого

суматора U ВИХ = f (U ВХ 2 ) під час UВХ1 від –0,5 до –1,0 В. Підключити джерело
сигналу Е1 до входу UВХ1 (клема х7), а джерело сигналу Е2 до входу UВХ2
(клема х8). Під час зміни Е2 = UВХ2 від максимального негативного до
максимального позитивного значень фіксувати значення напруги UВИХ
(клема x9) для двох режимів:
– U ВИХ : кнопка S1 віджата, опір НЗЗ становить RНЗЗ=R4;
R3 × R4
– U 'ВИХ : кнопка S1 нажата, опір НЗЗ становить R 'НЗЗ = , якщо
R3 + R4
R3=R4, то R 'НЗЗ = R4 / 2.
Результати вимірювання передаточних характеристик інвертуючого
суматора на ОППС занести до таблиці 5.4. За експериментальними даними, які
наведено у табл. 5.4, побудувати залежності U ВИХ= f (U ВХ 2 ) та
U 'ВИХ= f (U ВХ 2 ) .

Таблиця 5.4 – Результати експериментальних досліджень щодо

визначення передаточних характеристик інвертуючого суматора на ОППС
U ВХ 1 від –0,5 до –1,0 В
U ВХ 2 , В
U ВИХ , В при RНЗЗ
U 'ВИХ , В при R 'НЗЗ

На лінійних ділянках цих передаточних характеристик визначити

коефіцієнти підсилення за напругою:

DU ВИХ DU 'ВИХ
КU = та КU = .
DU ВX 2 DU ВX 2

43
 2.3.3. На лінійній ділянці передаточних характеристик інвертуючого
суматора визначити значення його коефіцієнту підсилення за напругою. Під час
підключення до входу підсилювача джерела сигналу Е1=UВХ1 (клема х7), а
Е2=UВХ2 (клема х8) встановити значення вхідних напруг та зафіксувати ці
значення, при цьому виконати вимірювання вихідних напруг UBИX (клема х9):

UBX1 = від +0,5 до +1,0 В; UBX2 = від +0,5 до +1,0 В;

UBX1 = В; UBX2 = В; UBИX = В;
UBX1 = від +0,5 до +1,0 В; UBX2 = від –0,5 до –1,0 В;
UBX1 = В; UBX2 = В; UBИX = В;
UBX1 = від –0,5 до –1,0 В; UBX2 = від +0,5 до +1,0 В;
UBX1 = В; UBX2 = В; UBИX = В;
UBX1 = від –0,5 до –1,0 В; UBX2 = від –0,5 до –1,0 В;
UBX1 = В; UBX2 = В; UBИX = В.

Натиснути кнопку S1 та під час підключення резистора R3 зафіксувати

значення U 'ВИХ (клема х9):

U 'ВИХ = В; U 'ВИХ = В; U 'ВИХ = В; U 'ВИХ = В.

Визначити KU та K 'U за формулами:

U ВИХ U'
KU = та K 'U = ВИХ .
U ВХ U ВХ

2.3.4. Теоретично розрахувати коефіцієнт передачі за напругою

інвертуючого суматор за формулою (5.4) для двох випадків:
– опір НЗЗ становить RНЗЗ=R4;
R ×R
– опір НЗЗ становить R 'НЗЗ = 3 4 , якщо R3=R4, то R 'НЗЗ = R4 / 2 ,
R3 + R4
порівняти результати теоретичного розрахунку з результатами
експериментальних досліджень, які отримано в п.п. 2.3.3.

44
 3. Зміст звіту

3.1. Мета роботи.

3.2. Схеми експериментальних досліджень.
3.3. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик
інвертуючого підсилювача, та визначені за ними коефіцієнти підсилення за
напругою, напруга зсуву та максимальні значення вихідної напруги, які
відповідають ділянкам насичення.
3.4. Експериментально визначені значення коефіцієнту передачі за
напругою інвертуючого підсилювача на ОППС та порівняння отриманого
значення з теоретичним розрахунком.
3.5. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик
неінвертуючого підсилювача, та визначені за ними коефіцієнти підсилення за
напругою, напругу зсуву та максимальні значення вихідної напруги, які
відповідають ділянкам насичення.
3.6. Експериментально визначені значення коефіцієнту передачі за
напругою неінвертуючого підсилювача на ОППС та порівняння отриманого
значення з теоретичним розрахунком.
3.7. Таблиці експериментальних значень передаточних характеристик
інвертуючого суматора, та визначені за ними коефіцієнти підсилення за
напругою.
3.8. Експериментально визначені значення коефіцієнту передачі за
напругою інвертуючого підсилювача на ОППС та порівняння отриманого
значення з теоретичним розрахунком.
3.9. Висновки за результатами виконаної роботи.

4. Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте призначення та особливості застосування ОППС?

2. Назвіть основні характеристики та параметри операційних
підсилювачів у інтегральному виконанні.
3. Наведіть схему інвертуючого підсилювачів на базі ОППС.
4. Теоретично визначте основні характеристики і параметри інвертуючого
підсилювача.
5. Наведіть схему неінвертуючого підсилювачів на базі ОППС.
6. Теоретично визначте основні характеристики і параметри

45
неінвертуючого підсилювача.
7. Охарактеризуйте та наведіть схеми інвертуючих та неінвертуючих
повторювачів вхідної напруги, визначне та порівняйте між собою їх основні
характеристики і параметри.
8. Наведіть амплітудно-частотну характеристику ОППС без та з
негативним зворотнім зв’язком.
9. Як здійснюється та для чого призначена корекція частотних
характеристик ОППС?
10. Як здійснюється та для чого призначена схема встановлення нуля
ОППС?
11. Наведіть основні розрахункові співвідношення для схеми
встановлення нуля ОППС.
12. Які вимоги пред'являються до величин опорів резисторів у
досліджуваних схемах на ОППС?
13. Яким вимогам повинно задовольняти навантаження досліджуваних
схем на ОППС?
14. Наведіть схему інвертуючого суматору на ОППС.
15. Теоретично визначте основні характеристики та параметри
інвертуючого суматора.
16. Наведіть схему неінвертуючого суматору на ОППС.
17. Теоретично визначте основні характеристики та параметри
неінвертуючого суматору.
18. Визначте та порівняйте між собою основні характеристики і
параметри інвертуючого та неінвертуючого суматорів.
19. Встановіть значення вхідних та вихідних опорів інвертуючого та
неінвертуючого суматорів, поясніть вплив на їх величини зворотних зв’язків.
20. Наведіть схему диференційного підсилювача на ОППС.
21. Теоретично визначте основні характеристики та параметри
диференційного підсилювача.
22. Наведіть схему інструментального підсилювача на ОППС.
23. Теоретично визначте основні характеристики та параметри
інструментального підсилювача.
Література: [1], [5], [6 – 9].

46
 ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 6
ДОСЛІДЖЕННЯ АКТИВНИХ ФІЛЬТРІВ НА
ІНТЕГРАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ПІДСИЛЮВАЧАХ

Мета роботи – дослідити схеми активних фільтрів на інтегральних

операційних підсилювача, експериментально визначити основні
характеристики та параметри підсилювача й порівняти їх значення з
теоретичним розрахунком.

1. Підготовка до роботи

Інтегральні операційні підсилювачі використовуються для побудови

активних фільтрів. Активні фільтри – це підсилювачі, які мають у своєму складі
RC-кола, які включено таким чином, щоб у підсилювачів виникали вибіркові
властивості. На рис. 6.1 – 6.3 наведено принципові схеми активних фільтрів
першого порядку низьких частот (ФНЧ), високих частот (ФВЧ), смугові
фільтри (СФ) та їх логарифмічні амплітудно-частотні характеристики (ЛАЧХ).
Для цих фільтрів передаточні функції та граничні частоти (частоти зрізу)
знаходяться за такими співвідношеннями:

R3
– ФНЧ K H ( p) = - , (6.1)
R1 (1 + pt В )
де t В = R 3C 1 ;
1 1
wВ = = ; (6.2)
tВ R 3C 1

R 3 pt Н
– ФВЧ K В ( p) = - , (6.3)
R1 (1 + pt Н )
де t Н = R1C1 ;
1 1
wН = = ; (6.4)
tН R1C 1

- R 3 pt Н
– СФ KС ( p) = . (6.5)
R1 (1 + pt Н )(1 + pt В )

47
 20
дБ
/д
ек
а) б)
Рисунок 6.1 – Принципова схема ФНЧ (а) та його ЛАЧХ (б)

к
/ де
дБ
20

а) б)
Рисунок 6.2 – Принципова схема ФВЧ (а) та його ЛАЧХ (б)
20
ек
/д

дБ
дБ

/д
ек
20

а) б)
Рисунок 6.3 – Принципова схема СФ (а) та його ЛАЧХ (б)

48
 2. Порядок виконання роботи

2.1. Дослідження характеристик і параметрів схеми активного ФНЧ на

ОППС. Для отримання схеми ФНЧ необхідно в макеті стенда, схему якого
наведено на рис. 6.4, ключ S1 – натиснути, а S2 – натиснути.

Рисунок 6.4 – Принципова схема макета

для дослідження характеристик і параметрів:
ФНЧ: S1 – натиснути; S2 – натиснути;
ФВЧ: S1 – віджати; S2 – віджати;
СФ: S1 – віджати; S2 – натиснути

Данні схеми, які наведено на рис. 6.4: DA1 типу К140УД608.

+Vs=+15 B; –Vs=–15 B; R1=R2=6,8 кОм; С1=С2=0,22 мкФ.
2.1.1. Зняти та побудувати АЧХ активного ФНЧ. Результати вимірювання
АЧХ занести до таблиці 6.1. За експериментальними даними, які наведено у
табл. 6.1, побудувати графік залежності КU = j ( lg ( f ) ) .

Таблиця 6.1 – Результати експериментальних досліджень для визначення

АЧХ активного ФНЧ
f, кГц 0,08 0,15 0,4 0,8 1,0 1,2 3 5 10 20
lg(f)
UВХ, В
UВИХ, В
U ВИХ
КU =
U ВX

49
 2.1.2. За графіком АЧХ активного ФНЧ визначити коефіцієнти
підсилення за напругою в області низьких частот (КU НЧ), верхню частоту зрізу
(fB) та полосу пропускання вихідного сигналу ФНЧ (Df=fB – 0=fB). Теоретично
розрахувати значення цих параметрів та виконати порівняльний аналіз з
результатами експериментальних досліджень.
2.2. Дослідження характеристик і параметрів схеми активного ФВЧ на
ОППС. Для отримання схеми ФНЧ необхідно в макеті стенда, схему якого
наведено на рис. 6.4, ключ S1 – віджати, а S2 – віджати.
2.2.1. Зняти та побудувати АЧХ активного ФВЧ. Результати вимірювання
АЧХ занести до таблиці 6.2. За експериментальними даними, які наведено у
табл. 6.2. побудувати графік залежності КU = j ( lg ( f ) ) .

Таблиця 6.2 – Результати експериментальних досліджень для визначення

АЧХ активного ФВЧ
f, кГц 0,08 0,15 0,4 0,8 1,0 1,2 3 5 10 20
lg(f)
UВХ, В
UВИХ, В
U ВИХ
КU =
U ВX

2.2.2. За графіком АЧХ активного ФВЧ визначити коефіцієнти підсилення

за напругою в області високих частот (КU ВЧ) та нижню частоту зрізу (fН).
Теоретично розрахувати значення цих параметрів та виконати порівняльний
аналіз з результатами експериментальних досліджень.
2.3. Дослідження характеристик і параметрів схеми активного СФ на
ОППС. Для отримання схеми СФ необхідно в макеті стенда, схему якого
наведено на рис. 6.4, ключ S1 – віджати, а S2 – натиснути.
2.3.1. Зняти та побудувати АЧХ активного СФ. Результати вимірювання
АЧХ занести до таблиці 6.3. За експериментальними даними, які наведено у
табл. 6.3. побудувати графік залежності КU = j ( lg ( f ) ) .
2.3.2. За графіком АЧХ активного СФ визначити коефіцієнти підсилення
за напругою в області середніх частот (КU СЧ), верхню (fB) та нижню (fН) частоти
зрізу, а також полосу пропускання вихідного сигналу СФ (Df=fB – fН).
Теоретично розрахувати значення цих параметрів та виконати порівняльний
аналіз з результатами експериментальних досліджень.
50
 Таблиця 6.3 – Результати експериментальних досліджень для визначення
АЧХ активного СФ
f, кГц 0,08 0,15 0,4 0,8 1,0 1,2 3 5 10 20
lg(f)
UВХ, В
UВИХ, В
U ВИХ
КU =
U ВX

3. Зміст звіту

3.1 Мета роботи.

3.2 Схеми експериментальних досліджень.
3.3. Таблиці експериментальних значень АЧХ активного ФНЧ та
визначені за ними: коефіцієнт підсилення за напругою в області низьких частот,
верхня частота зрізу та полоса пропускання вихідного сигналу ФНЧ.
Теоретичний розрахунок значень цих параметрів та порівняльний аналіз з
результатами експериментальних досліджень.
3.4. Таблиці експериментальних значень АЧХ активного ФВЧ та
визначені за ними: коефіцієнт підсилення за напругою в області високих частот
та нижня частота зрізу. Теоретичний розрахунок значень цих параметрів та
порівняльний аналіз з результатами експериментальних досліджень.
3.5. Таблиці експериментальних значень АЧХ активного СФ та визначені
за ними: коефіцієнт підсилення за напругою в області середніх частот, верхня
та нижню частоти зрізу, а також полосу пропускання вихідного сигналу СФ.
Теоретичний розрахунок значень цих параметрів та порівняльний аналіз з
результатами експериментальних досліджень.
3.6 Висновки за результатами виконаної роботи.

4. Контрольні запитання

1. Назвіть області застосування фільтрів.

2. Чим відрізняються активний та пасивний фільтри?
3. Наведіть схему пасивного ФНЧ.
4. Теоретично визначте основні характеристики та параметри пасивного
ФНЧ.

51
 5. Наведіть схему пасивного ФВЧ.
6. Теоретично визначте основні характеристики та параметри пасивного
ФВЧ.
7. Наведіть схему пасивного СФ.
8. Теоретично визначте основні характеристики та параметри пасивного
СФ.
9. Яку функцію виконує ОППС в схемах активних фільтрів?
10. Наведіть основні характеристики фільтрів.
11. Наведіть схему активного ФНЧ на ОППС.
12. Теоретично визначте основні характеристики та параметри активного
ФНЧ на ОППС.
13. Наведіть схему активного ФВЧ на ОППС.
14. Теоретично визначте основні характеристики та параметри активного
ФВЧ на ОППС.
15. Наведіть схему активного СФ на ОППС.
16. Теоретично визначте основні характеристики та параметри активного
СФ на ОППС.
17. Наведіть схему активного режекторного фільтру (РФ) на ОППС.
18. Теоретично визначте основні характеристики та параметри активного
РФ на ОППС.
Література: [7 – 9].

52
 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойко, В.І. Аналогова схемотехніка та імпульсні пристрої : підручник /

В.І. Бойко, В.Я. Жуйков, А.А. Зорі та ін. – 3-е вид., доповн. і переробл. –
К.: Освіта України, 2010. – 480 с.
2. Гусев, В.Г. Электроника и микропроцессорная техника : учеб. для вуз. /
В.Г. Гусев, Ю.М. Гусев. – 4–е изд., доп. – М.: Высш. шк., 2006. – 799 с.
3. Зорі, А.А. Аналогова схемотехніка та імпульсні пристрої :
[Електронний ресурс] : підручник / А.А. Зорі, В.П. Тарасюк, О.М.
Стародубцева, О.В. Вовна ; ДонНТУ. – Донецьк, 2008. – 1 електрон. опт. диск
(DVD-ROM); 12 см. – Режим доступу : http: //fkita.donntu.edu.ua/ et/ book / obo
bshen/index.html. – Загл. з екрану.
4. Опадчий, Ю.Ф. / Аналоговая и цифровая схемотехника (Полный курс) :
учеб. для вуз. / Ю.Ф. Опадчий, О.П. Глудкин, А.И. Гуров ; [под ред.
О.П. Глудкина]. – М. : Горячая Линия – Телеком, 2000. – 768 с.
5. Схемотехника электронных систем. Аналоговые и импульсные
устройства : учебник / В.И. Бойко, А.Н. Гуржий, В.Я. Жуйков и др. – СПб.:
БХВ-Петербург, 2004. – 496 с.
6. Титце, У. Полупроводниковая схемотехника : в 2 т. / У. Титце, К.
Шенк ; [пер. с нем.].– Т.1.– М.: Додэка–ХХI, 2008. – 832 с.
7. Титце, У. Полупроводниковая схемотехника : в 2 т. / У. Титце, К.
Шенк ; [пер. с нем.]. – Т.2. – М.: Додэка–ХХI, 2008. – 942 с.
8. Хоровиц, П. Искусство схемотехники : монография / П. Хоровиц, У.
Хилл ; [пер. с англ.]. – 7–е изд., перераб. и доп. – М.: БИНОМ, 2009. – 704 с.
9. Щербаков, В.И. Электронные схемы на операционных усилителях :
справочник / В.И. Щербаков, Г.И. Гнездов. – К.: Техника, 1983. – 213 с.

53
54
55
56