МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

"КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

Телевізій ні наукові
та технологічні прилади
і системи
Методичні вказівки
до виконання лабораторних робіт

Київ 2010
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
"КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

Телевізійні наукові та технологічні

прилади і системи

Методичні вказівки
до виконання лабораторних
робіт для студентів спеціальності
7.090902 "Наукові, аналітичні
та екологічні прилади та системи"

Затверджено на засіданні кафедри наукових,

аналітичних та екологічних приладів і систем

Затверджено Методичною радою НТУУ "КПІ"

Київ
НТУУ "КПІ"
2010
2
 Телевізійні наукові та технологічні прилади та системи [Текст] : метод. вказівки до викон.
лаборатор. робіт для студ. спец. 7.090902 "Наукові, аналітичні та екологічні прилади і
системи" / Уклад.: В. А. Порєв, С. Х. Кушнір, М.О. Маркін [та ін.]. – Вид. 2-ге, випр. та
допов. – К. : НТУУ "КПІ", 2008. – 44 с.
Гриф надано Методичною радою НТУУ "КПІ"
(Протокол № 10 від 19.06.2008 р.)

Навчальневидання

Телевізійні наукові та технологічні

прилади і системи

2-ге видання, виправлене та доповнене

Методичні вказівки
до виконання лабораторних робіт
для студентів спеціальності
7.090902 "Наукові, аналітичні
та екологічні прилади та системи"

Укладачі: Порєв Володимир Андрійович, д-р техн. наук, проф.

Кушнір Станіслав Харитонович
Маркін Максим Олександрович
Маркіна Ольга Миколаївна

Відповідальний
редактор Майстренко Володимир Миколайович, канд. техн. наук, доц.

Рецензент Тимчик Григорій Семенович, д-р техн. наук, проф.

3
 ЗМІСТ

Загальні умови до виконання лабораторних робіт.........................................5

1 Формування телевізійного зображення.....................................................6
1.1 Лабораторна робота №1. Дослідження впливу
освітленості об’єкту на якість телевізійного зображення.......................................6
2 Телевізійна пірометрія...............................................................................11
2.1 Лабораторна робота №2. Об’єктивний пірометр..........................11
2.2 Лабораторна робота №3. Суб’єктивний пірометр.........................15
2.3 Лабораторна робота №4. Телевізійний
вимірювальний комплекс..........................................................................................19
3 Телевізійна мікроскопія............................................................................27
3.1 Лабораторна робота № 5. Вивчення будови та
роботи телевізійного мікроскопу.............................................................................27
3.2 Лабораторна робота №6. Застосування телевізійного
мікроскопу в трихінелоскопії...................................................................................33
Додаток А. Обробка результатів прямих рівноточних вимірювань...........38
Додаток Б. Графік залежності яскравісної температури від величини
струму через лампу СИ10-300..................................................................................40
Додаток В. Інструкція користувача програми OWLEYE............................41

4
 Згідно з навчальним планом студенти, які вивчають курс "Телевізійні
наукові та технологічні прилади і системи", повинні виконувати лабораторні
роботи за основними розділами.
Виконуючи лабораторні роботи, студенти поглиблюють теоретичні
знання з пройдених розділів курсу, набувають практичних навичок проведення
наукових досліджень, постановки експерименту та обробки одержаних
результатів.

Загальні умови до виконання лабораторних робіт

Перед виконанням робіт кожен студент повинен пройти інструктаж з

техніки безпеки.
Підготовка до лабораторної роботи полягає в досконалому вивченню її
опису і закінчується оформленням звіту.
До проведення лабораторної роботи викладач проводить співбесіду зі
студентом, який чітко проявляє знання мети роботи, основні теоретичні
відомості, побудову та принцип дії приладу, порядок виконання роботи та має
на руках оформлений згідно з ДСТУ 3008-95 звіт (крім експериментальних
даних).
Вмикання приладів здійснюється тільки з дозволу викладача.
Після виконання роботи кожен студент повинен подати викладачу
результати роботи та вимкнути устаткування.
Звіт про роботу оформляється індивідуально кожним студентом. Звіт
повинен містити назву роботи, короткі теоретичні відомості, схему
устаткування, результати роботи у вигляді таблиць або графіків та висновки по
роботі.

5
 1 Формування телевізійного зображення

1.1 Лабораторна робота №1. Дослідження впливу освітленості об’єкту на

якість телевізійного зображення

Мета роботи: ознайомлення із засобами вимірювання освітленості

об’єктів та з методикою розрахунку освітленості світло-електричного
перетворювача (СЕП)

Теоретичні відомості
Для отримання якісного телевізійного зображення характеристики
випромінення об’єкту (характеристики випромінення джерела світла) повинні
бути узгодженими з характеристикам компонентів телевізійної системи (ТС).
Головною вимогою є, по-перше, відповідність спектральних
характеристик джерела світла і блоку формування зображення, в який входять
світлофільтр, об’єктив та СЕП.
По-друге, світловий потік з поверхні об’єкту має бути достатнім для
забезпечення нормальної роботи ТС, тобто система повинна працювати в
області чутливості СЕП більшої за порогове значення.
По-третє, просторовий розподіл світимості повинен забезпечити
оптимальне сприйняття зображення глядачами (для мовного телебачення
використовується весь діапазон світлосигнальної характеристики СЕП) або
його достовірний аналіз (для прикладного телебачення, як правило,
використовується лінійна ділянка світлосигнальної характеристики).
Для освітлення об’єктів використовуються як природні джерела (пряме та
розсіяне випромінювання Сонця або Місяця) так і штучні (різноманітні
електричні джерела та лазери).
Для вимірювання освітленості застосовуються фотоелектричні прилади,
наприклад, люксметр, за допомогою якого можна визначити середню

6
освітленість E' в межах ділянки dSф , площа якої дорівнює площі фотоелемента

люксметра.
Освітленість E та характер відбиття поверхні об’єкту визначають
величину потоку випромінювання, який попадає в апертуру ТС, тобто в
підсумку на мішень СЕП.
При визначенні освітленості мішені врахуємо, що мішень СЕП являє
собою матрицю незалежних елементів розкладу зображення. Тому освітленість
визначаємо для елемента розкладу з площею dS' , який є спряженим до
відповідного елемента на поверхні об’єкту з площею dS . Припустимо, що
поверхня об’єкту дифузно розсіює світло з коефіцієнтом відбиття  . Тоді
частка відбитого потоку, який попадає у вхідну апертуру і обумовлює
освітленість елемента dS' , визначиться формулою
dФ  E dS  .
Відповідно, світимість елемента dS
M E.
Встановимо зв’язок між освітленістю E поверхні об’єкту та освітленістю
E' мішені СЕП за умови параксиальності пучка випромінювання.
Виділимо на поверхні об’єкту елементарну ділянку dS , в межах якої
яскравість L постійна. Нехай об’єктив ТП характеризується фокусною
відстанню f ' та вхідним отвором з діаметром D . Розглянемо ситуацію, коли
об’єкт знаходиться на відстані
R f '.
Тоді 
2
 D
E' L  (1.1)
4  f'
Вираз може застосовуватись для розрахунку освітленості в системі з
будь-яким СЕП. В загальному випадку треба враховувати спектральний
розподіл яскравості, спектральні характеристики коефіцієнтів пропускання

7
атмосфери  , фільтра  та об`єктива  . Тоді, враховуючи, що E
L , вираз
а ф о
2
(1.1) буде
2
1 D
E' E   афо  (1.2)
8  f'

Із величиною освітленості СЕП тісно пов’язана така важлива
характеристика ТС як діапазон лінійності. Нагадаємо, що діапазоном лінійності
називається діапазон вхідних сигналів, в межах якого відгук системи на
складний вхідний сигнал дорівнює сумі відгуків на окремі його складові.
Нелінійність ТС в першу чергу є наслідком нелінійності світлосигнальної
характеристики СЕП, яка представлена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Типова світлосигнальна характеристика СЕП

На цій характеристиці умовно можна виділити дві ділянки: лінійну 1 та

нелінійну 2. При малій освітленості, коли кількість збуджених носіїв менше
кількості рівновагових для даного матеріалу, величина сигналу пропорційна
освітленості – маємо лінійну ділянку 1. При збільшенні освітленості
характеристика стає нелінійною (ділянка 2). Для прикладного телебачення
використовується ділянка 1, а для мовного телебачення – ділянка 1 і 2.

8
 Завдання на лабораторну роботу
Ознайомитися із засобами вимірювання освітленості об’єктів та з
методикою розрахунку освітленості світло-електричного перетворювача.
В роботі використовується люксметр "Ю-117" та об’єктиви "Геліос" та
"Мир-113".

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з будовою, роботою та технічними характеристиками
приладу "Ю-117".
2. Обґрунтовано вибрати об’єкт досліджень.
3. Виміряти освітленість E поверхні обраного об’єкту в характерних
точках та занести в наведену нижче таблицю вимірювань, оцінити похибку
вимірювання.
4. Виходячи із заданих  (вказано в таблиці) та виміряного E розрахувати

значення відносного D так, щоб освітленість СЕП була в межах лінійної

отвору f'
ділянки характеристики (2-8 лк). При обрахунках прийняти  а   ф   о 1.

Таблиця 1.1 – Таблиця результатів вимірювань

D
№ п/п Ei , лк Eср  Ei  2
f'
E' = 2 лк ,  = 0,3 E' = 8 лк ,  = 0,7
1
2
… …
n


Середнє

9
 Звіт про лабораторну роботу
1. Короткий опис лабораторної роботи.
2. Таблиця результатів, середні значення та похибки вимірювань
освітленості E об’єкту. Обчислення вести згідно з Додатком А.

3. Зробити висновки відносно значень D . Якщо ці значення виходить

f'
за межі можливостей об’єктиву, то визначити необхідну додаткову освітленість
об’єкту при її недостатності, або коефіцієнт ослаблення нейтрального фільтру
при надмірності освітленості.

Контрольні запитання
1. Дайте визначення поняття освітленість?
2. В яких одиницях визначається освітленість?
3. Що таке світлосигнальна характеристика?
4. Який зв’язок між освітленостями мішені СЕП та поверхні об’єкту?
5. Вимоги для отримання якісного телевізійного зображення?

Література
1. Гуревич М.М., Фотометрия (теория, методы и приборы).—
Л.:Энергоатомиздат, 1983.— 273 с.
2. Киреев А.А., Кривошапкин И.Б., Павлов В.А. Телевизионный
фотометр // Оптико-механическая помышленность.—1991.—№ 1.— С. 44-46.

10
 2 Телевізійна пірометрія

2.1 Лабораторна робота №2. Об’єктивний пірометр

Мета роботи: вивчити будову, принцип роботи об’єктивних пірометрів

та особливості пірометра "Смотрич-4П".

Теоретичні відомості
Існуючі прилади та системи для дослідження температурних полів
умовно можна розділити на дві групи. Прилади першої групи базуються на
використанні суб’єктивної пірометрії, а другої – на використанні об’єктивних
методів [1, 2].
Типовим представником приладів другої групи є пірометр "Смотрич-4П"
та його модифікації. Оптична система пірометра зображена на рисунку 2.1.

6 7

0 1 2 3 4 5

Рисунок 2.1 – Оптична система пірометра "Смотрич-4П"

Випромінення від об’єкту 0 проходить через світофільтр 1, об’єктив 2 та

ділиться напівпрозорим дзеркалом 3 на дві частини. Частина випромінення, що
проходить через напівпрозоре дзеркало та через світофільтр 4 попадає на
приймач 5, друга відбивається від напівпрозорого 3 та непрозорого 6 дзеркал,

11
проходить через окуляр 7 і попадає в око оператора, який наводить пірометр на
об’єкт.
Робота пірометра "Смотрич-4П" базується на законі Планка, який
встановлює залежність спектральної щільності яскравості
LA (,T АЧТ від
температури T . C1  C2 )
L (,T )  exp 1 ,
1
(2.1)
A
 5   

де  - довжина хвилі;
C1  3,74 108 Вт  м-2  мкм-4 , C2 1,44 104 мкм
– сталі Больцмана;
К
Вираз (2.1) для реального тіла з спектральним коефіцієнтом
випромінювальної здатності  ,T  в наближені Віна перепишеться так
C  C 
L ,T    ,T  1 exp  2 . (2.2)
O  

5 T
 
Освітленість
E,T  приймача 5 визначається формулою
E,T   Q1L,T , (2.3)
де – константа, що залежить від умов експерименту.
Q1
Пірометричний сигнал
AT   Q2 Le ,T , (2.4)
де Le,T  – еквівалентна енергетична яскравість;
e – ефективна довжина хвилі пірометра;
Q2 – константа, що залежить від умов експерименту.
Підставивши (2.2) в (2.4) отримаємо
C1  C2 

AT   Q2 e ,T  5

exp . (2.5)
 T
e  e 
C1
Позначимо B  Q , тоді прологарифмувавши вираз (2.5) отримаємо
2 C
T  2 ln B
5
e
12 e
  )  ln  (
 ln A(T
e
,T ) .
1
(2.6)

13
 Ефективна довжина хвилі e та постійна експерименту B визначаються

при градуюванні приладу "Смотрич-4П".

В пірометрі "Смотрич-4П" величина сигналу перераховується в значення
температури та виводиться на цифрове табло. При цьому перед виміром
температури обов’язково треба вводити значення випромінювальної здатності
поверхні об’єкту  . Для цього в конструкції пірометра передбачено можливість
задавати її.
Робота з приладом описана в інструкції по експлуатації.

Завдання на лабораторну роботу

Ознайомитись з інструкцією по експлуатації пірометра "Смотрич -4П".
Виміряти температуру умовного об'єкту.
В роботі використовуються пірометр "Смотрич -4П" та умовний об’єкт.

Порядок виконання роботи

1. Ввімкнути в мережу умовний об’єкт.
2. Згідно з інструкцією по експлуатації привести в робочий стан
пірометр "Смотрич-4П".
3. Виміряти температуру T умовного об’єкту. При вимірюванні
задавати  = 0,23. Результати вимірювань заносити в таблицю 2.1.
Вибір кількості вимірювань та обробку результатів проводити згідно з
додатком А.

14
Таблиця 2.1 – Таблиця результатів вимірювань

№ п/п Ti , К Tср  Ti 2
1
2
… …
n


Середнє

Звіт про лабораторну роботу

1. Опис роботи пірометра.

2. Таблиця результатів, середні значення, похибки вимірювань.
3. Висновки.

Контрольні запитання

1. Що таке "об’єктивний пірометр"?

2. На якій формулі базується робота об’єктивного пірометру?
Наведіть її.
3. Наведіть схему проходження світла через оптичний пірометр.
4. Основні характеристики пірометра "Смотрич-4П"?
5. Для чого потрібно вводити в пірометр значення випромінювальної
здатності об’єкту?

Література
1. Гордов А.Н. Основы пирометрии. – М.: Металургия, 1971. – 448 с.
2. Свет Д.Я. Оптические методы измерения истинных температур. – М.:
Наука, 1982.

15
 2.2 Лабораторна робота №3. Суб’єктивний пірометр

Мета роботи: вивчити будову, принцип роботи та особливості пірометра

"Промінь-1".

Теоретичні відомості
Типовим представником суб’єктивних пірометрів є пірометр "Промінь-1"
та його модифікації.
Оптична система приладу складається з об’єктива та окуляра, у фокальній
площині якого розміщена лампа з тонкою ниткою розжарення (рисунок 2.2).

Об’єкт Об’єктив Нитка Окуляр

Рисунок 2.2 – Оптична схема пірометра "Промінь-1"

Оператор спостерігає зображення нитки розжарення на фоні зображення

об’єкту. Оператор має змогу змінювати струм через нитку, що призводить до
зміни її яскравості. Методика контролю температури об’єкта полягає в тому,
що оператор змінює яскравість нитки розжарення, порівнює її з яскравістю
об’єкта та фіксує момент, коли, на його думку, вони зрівнюються.
Нехай LО – яскравість об’єкта, а LН – яскравість нитки. Тоді можливі три
ситуації (рисунок 2.3):
1. LН
 LО , оператор спостерігає темну нитку на яскравому фоні.
2. L
Н
 LО , яскрава нитка на менш яскравому фоні.

3. L  LО , зображення нитки зливається з фоном.

Н

16
 LН  LО LН  LН  LО
LО
Рисунок 2.3 – Вигляд поля зору при різних яскравостях
нитки розжарення пірометра та об’єкта

Оператор фіксує цей момент, а вмонтований в пірометр обчислювальний

пристрій виконує розрахунок градуйованої залежності температури T від сили
струму I лампи розжарення пірометра (T  T I ).
Робота приладу "Промінь-1" ґрунтується на співвідношенні
LО ,TO O ,TO   LH ,TH  H ,TH  , (3.1)
де LО ,TO , O ,TO – яскравість і коефіцієнт випромінювальної

здатності поверхні об’єкта при температурі TO ,
LH ,TH ,  H ,TH  – яскравість і коефіцієнт випромінювальної
здатності поверхні об’єкта при температурі TH .
В межах наближення Віна співвідношення (3.1) можна записати так
 C2   C2 
εH λ,TH . (3.2)
exp λT εO λ,TO   exp
λT
 O   H

Прологарифмувавши вираз (3.2) та вирішивши відносно

отримаємо
TO

TO 
TH
 O (,TO . (3.3)
)
1  TH ln
C2 H (,TH )
Далі виходимо з того, що TH
і  H ,TH  відомі. Тоді температуру об’єкта
TO можна знайти, підставивши в (3.3) значення  O ,TO .

17
 Робота з приладом описана в інструкції по експлуатації.
Пірометр "Промінь-1" широко застосовується при вимірюванні
температури в металургійному виробництві, виробництві скла, порцелянових
ізоляторів тощо.

18
 Завдання на лабораторну роботу
Ознайомитись з інструкцією по експлуатації пірометра "Промінь -1".
Виміряти температуру лампи розжарення.
В роботі використовуються пірометр "Промінь -1" та лампа розжарення.

Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з інструкцією по експлуатації пірометра "Промінь-1".
2. Привести в робочий стан пірометр згідно з описом приладу.
3. Виміряти температуру лампи розжарення. Результати вимірювань
заносити в таблицю 2.2.
Вибір кількості вимірювань та обробка результатів проводити згідно з
додатком А.
Таблиця 2.2 – Таблиця результатів вимірювань

№ п/п Ti , К Tср  Ti 2
1
2
… …
n


Середнє

Звіт про лабораторну роботу

1. Опис роботи пірометра.
2. Таблиця результатів, середні значення температур, похибки
вимірювань.
3. Висновки.

19
 Контрольні запитання
1. Що таке суб’єктивний пірометр?
2. На якій формулі базується робота суб’єктивного пірометру?
Наведіть її.
3. Які основні характеристики пірометра "Промінь-1"?
4. Наведіть оптичну схему суб’єктивного пірометру.
5. Яка принципова різниця поміж суб’єктивним та об’єктивним
пірометрами?

Література
1. Гордов А.Н. Основы пирометрии. – М.: Металургия, 1971. – 448 с.
2. Свет Д.Я. Оптические методы измерения истинных температур. – М.:
Наука, 1982.

20
 2.3 Лабораторна робота №4. Телевізійний вимірювальний комплекс

Мета роботи: Вивчити будову та роботу телевізійного вимірювального

комплексу (ТВК).

Теоретичні відомості
В пірометричній практиці поширено визначення температур за
допомогою суб’єктивних та об’єктивних пірометрів. Головним недоліком
суб’єктивних пірометрів є використання ока, як приймача випромінювання.
Вони непридатні для аналізу динамічного поля та температур, менших 600 ºС.
Об’єктивні пірометри мають низьку роздільну здатність і застосовуються,
в основному, для аналізу температурних полів значних розмірів.
Застосування телевізійної техніки та сучасних засобів обчислювальної
техніки (комп’ютера) з відповідним програмним забезпеченням дозволило
об’єднати вимірювання лінійних розмірів та температури в одному приладі –
ТВК. Аналізуючи телевізійне зображення об’єкту можна отримати відомості
про лінійні розміри та характер розподілу температури на його поверхні.
Знаючи лінійні розміри об’єкту при різних температурах та самі температури
легко знайти, наприклад, середній коефіцієнт теплового розширення (КТР) α
нитки еталонної розжарення лампи СИ10-300.
Зміна лінійних параметрів твердих тіл, зокрема, металів описується
формулою
L  LT 1  T2  T1 , (4.1)
T2 1

де L , L – лінійні розміри тіла при температурах T1 та T2 ;

1 2
T T
 – середній коефіцієнт теплового розширення.
Таким чином можемо отримати
 L L .   (4.2)
T2 T1
LT T2  T1 
1

Визначення температури базується на законі Планка.

21
 Класична форма закону Планка
8h 3  h
1
L( ,T )   ,
 exp   (4.3)
C 3
 kT 
1
де  – частота випромінення;
C – швидкість світла у вакуумі;
h – константа Планка;
k – константа Больцмана;
В пірометрії використовують іншу форму закону Планка
C  C
1
L(,T )  1
exp
1   ,
2
(4.4)
5   T 
де  – довжина хвилі;
C1  3,74 108 Вт  м-2  мкм-4 , C2 1,44 104 мкм
– сталі Больцмана.
К
C2
Якщо exp 10 , то
T
C  C 
L(,T )  1 exp  2 . (4.5)

5  
T 
Інколи формулу (4.5) називають формулою Планка в наближенні Віна.
Цією формулою можна користуватися тільки тоді, коли добуток довжини
хвилі на температуру менше за 6000 мкм.К.
На рисунку 2.4 приведено структуру моделі формування сигналу у
телевізійному пірометрі.

y
x

T L(x,y) і U
об’єкт с()
f' ЗК
R
СФ О ПЗ
L(x,y)
22
 Рисунок 2.4 – Структура моделі формування сигналу
 C   – спектральний коефіцієнт пропускання середовища; СФ – світлофільтр із
спектральним коефіцієнтом пропускання  Ф    ; О – об’єктив, спектральний

23
 коефіцієнт пропускання  О  , відносний D ; ПЗ – площина зображень,
отвір f'
k – коефіцієнт перетворення; ЗК – зарядовий канал.

На рисунку 2.5 представлена фізична модель формування інформаційного

сигналу в телевізійному пірометрі.

Рисунок 2.5 – Фізична модель формування інформаційного сигналу

Спектральна енергетична світимість поверхні визначається за формулою

C  C 
M ,T    ,T  1 exp  2 . (4.6)

5  
T 
де  ,T – коефіцієнт випромінювальної здатності поверхні об’єкту на

довжині хвилі  та при температурі T .
Таким чином, спектральна освітленість СЕП (для параксіального пучка)
визначається за формулою
 D
  2
   C  C 
 
E    C   OC    ,T 1
exp 2
, (4.7)
 
4 f  5  T 

де D – відносний отвір об’єктива оптичної системи;

f'
 C   – спектральний коефіцієнт пропускання середовища;
 OC   – спектральний коефіцієнт пропускання оптичної системи.
Заряд, сформований ЕРЗ
24
 q  kE, (4.8)
де k - коефіцієнт пропорційності.

25
 За час комутації tк сформується струм комутації
q
i. (4.9)
tк
А напруга на опорі R
U iR
(4.10)
Таким чином можна отримати остаточний вираз для пірометричного
сигналу, вираженого в одиницях напруги, що може бути використаний для
визначення температури поверхні об'єкта контролю
kR C  2    D  C 
 
U ,T 1
  O    exp 2  . (4.11)
 4
5
 f'  T 
 C
tк
Якщо оперувати в межах одного експерименту, тобто прийняти що
зовнішні умови та параметри ТП незмінні, то прийнявши
2
kR C   D 
     
B 1  C i    const
tк i 5 ,T 4 i O  f `
спростимо формулу (4.11)
 C 
U  B exp  2 . (4.12)
 
T
 
Одним із основних понять пірометрії є ефективна довжина хвилі – умовне
значення довжини хвилі монохроматичного випромінювання, дія якого на СЕП
з точки зору формування сигналу еквівалентна дії реального випромінювання.
При температурі еталонної лампи Т1 отримаємо сигнал
 C2 

U1  B exp . (4.13)
T
 1 
При температурі еталонної лампи Т2 отримаємо сигнал
 C2 

26
 U 2  B exp . (4.14)
T
 2 
Поділимо (4.13) на (4.14)

27
  C2 
B exp 
U T
U21   C21  .

B exp 
T
 2 
Прологарифмувавши отримаємо
ln  T T   (4.15)
 U  C 2  1 


 U2  
З формули (4.15) знайдемо ефективну довжину хвилі пірометра

1
C T T
1

e  2 2 U 1 . (4.16)
1
ln 
U2
Температура об’єкту T визначається за формулою, яка випливає з (4.12)
C2
T . (4.17)
e ln B
U
Будова та робота ТВК
На рисунку 2.6 представлено лабораторний стенд ТВК.

1 2 3 4 5 6 7 8
Рисунок 2.6 – Телевізійний вимірювальний комплекс
1 - блок живлення лампи СИ10-300; 5 - відеокамера з ПЗЗ-матрицею;
2 – еталонна лампа СИ10-300; 6 - комп’ютер з програмним
28
3 - об’єктив; забезпеченням.
4 - тубус;

29
 Блок живлення 1 лампи СИ10-300 служить для регулювання та
стабілізації її струму.
Еталонна лампа 2 СИ10-300 використовується як об’єкт дослідження.
Об’єктив 3 утворює зображення на ПЗЗ-матриці.
Тубус 4: забезпечує необхідний масштаб зображення; захищає ПЗЗ-
матрицю від стороннього світла; фіксує площину зображень.
Відеокамера 5 виробляє відеосигнал, що передається в комп’ютер 6 для
подальшої обробки.
Зображення на екрані монітору представляється у вигляді масиву
пікселів, отже, піксел є найзручнішою одиницею вимірювання – елементом
розкладу зображення (ЕРЗ). Для переходу до розмірів об’єктів (в мкм),
необхідно визначити, якому реальному розміру відповідає ЕРЗ зображення.
Найпростіше зробити це шляхом експериментального калібрування.
Для калібрування вимірювань лінійних розмірів замість лампи вводиться
зображення щічок мікрометра, розведених на певну визначену відстань.
Величина цієї відстані співставляється з кількістю пікселів. Це співвідношення
використовується для вимірювання лінійних розмірів нитки лампи СИ10-300.
Очевидно, що таке калібрування необхідно повторювати при зміні відстані до
об’єкта.
Для калібрування вимірювань температури використовується формула
(4.12) для двох близьких значень температури лампи. Температура лампи
визначається з графіка залежності її температури від струму, що протікає через
неї (Додаток Б). При цьому визначається стала B  const .
експерименту
Калібрування полягає в визначенні величин сигналу для двох відомих
температур. Зокрема, температура нитки розжарення градуювальної лампи
може задаватись регулюванням струму розжарення лампи. В даній роботі
калібрування проведено попередньо.
Інструкція з користування програмним забезпеченням OWLEYE наведена
30
в додатку В.

31
 Завдання на лабораторну роботу
1. Виміряти ширину нитки розжарення лампи в холодному L (мм).
стані 1T

2. Виміряти ширину та температуру нагрітої нитки в центральній частині.

3. Вирахувати середній КТР нитки розжарення за формулою (4.2).
4. Температури вимірюються в градусах Кельвіна. Прийняти T1 =293 К.

Порядок виконання роботи

1. Ввімкнути комп’ютер (з дозволу викладача).
2. Запустити програму "OWLEYE".
3. Користуючись інструкцією по роботі програми (див. Додаток В) виміряти
ширину нитки розжарення лампи СИ10-300 в холодному стані ( L ).
1T

4. Ввімкнути блок живлення лампи ( з дозволу викладача).

5. Витримати в розігрітому стані лампу на протязі 15 хвилин.
6. Виміряти температуру T2
нитки лампи в центральній частині та її середнє
квадратичне відхилення ( ).
7. Виміряти ширину нитки лампи в розігрітому стані ( L ).
T
2

8. Розрахувати середній КТР нитки розжарення лампи.

9. Вимкнути живлення лампи та комп’ютер.
10.Скласти приведену нижче таблицю вимірювань та вирахувати похибки
величин
LT , ,T2 , .
LT
1 2

Таблиця 2.3 – Таблиця результатів вимірювань

№ п/п LT
1i
L
T1c
L
T1i
 2
LT
2i
L
T2c
L
T2i
 2

1
2
… …
n
32
 
Середнє

33
 Звіт про лабораторну роботу
1. Будова та робота ТВК.
2. Таблиця результатів вимірювань та розрахунки похибок вимірюваних
величин.
3. Висновки.

Контрольні запитання
1. Принцип дії ТВК?
2. Як проводиться калібрування ТВК?
3. Який закон випромінювання використовується ПЗ для отримання значень
температури?
4. Що таке ефективна довжина хвилі?
5. Наведіть формулу Планка в наближенні Віна.

Література
1. Папаян Г.В., Агроскин Л.С., Барский И. Я. Приборы для аналитической
микроскопии. Оптический журнал, -1993, №12, с. 16-25.
2. Порев В.А. Телевизионная пирометрия // Техническая диагностика и
неразрушающий контроль. – 2002. –№4.
3. Маркін М.О., Згуровський Г.М., та ін. Мультиспектральні телевізійні
прилади контролю високотемпературних технологій // Восточно-
европейский журнал передовых технологий. – 2006. – №4/2 (22). – С. 34-
39.
4. Маркін М.О., та ін. Вплив еквівалентної довжини хвилі на точність
біспектрального телевізійного пірометра // Наукові праці ДонНТУ, Серія
"Обчислювальна техніка та автоматизація", – 2007. – вип. 14 (129), – С.
196-200.

34
 3 Телевізійна мікроскопія
3.1 Лабораторна робота № 5. Вивчення будови та роботи телевізійного
мікроскопу

Мета роботи: ознайомитись з будовою, принципом роботи та

можливостями телевізійного мікроскопу (ТМ). Виміряти за допомогою ТМ
розміри мікрооб’єкту.

Теоретичні відомості
Протягом багатьох років світлова мікроскопія є основним інструментом
для досліджень в фізиці, матеріалознавстві, біології, ботаніці, медицині тощо.
Застосування телевізійної техніки значно розширило можливості мікроскопії.
З’явилась можливість досліджувати мікрооб’єкти значно менші по розміру від
традиційних в світловій мікроскопії та на відміну від електронної мікроскопії з
живими препаратами. Телевізійна схемотехніка в мікроскопії суттєво спростила
проблему обробки зображень (вимірювання лінійних розмірів, площ та
порівняльної інтенсивності). Телевізійна апаратура в поєднанні з сучасними
засобами обчислювальної техніки значно полегшує обробку великої кількості
різноманітних вимірювань мікрооб`єктів.
ТМ називається прилад, в якому збільшене зображення світлового
мікроскопа перетворюється в відеосигнал, який в свою чергу може бути
поданий на монітор, або для подальшої обробки в комп’ютер. На рисунку 3.1
наведена структурна схема ТМ.

1 2 3

Рисунок 3.1 – Структурна схема ТМ

1 – світловий мікроскоп; 2 – відеокамера; 3 – комп’ютер

35
 ТМ - це не просте механічне поєднання світлового мікроскопа,
телевізійної камери та засобів обчислювальної техніки, а єдиний прилад, в
якому параметри кожного із компонентів взаємно узгоджені та оптимізовані в
цілому по відношенню до конкретної задачі. В найпростішому ТМ із світлового
мікроскопу використовується освітлювальна система та мікрооб’єктив. Такий
ТМ придатний для досліджень порівняно великих об’єктів, більших за 50 мкм.
Переважна більшість сучасних ТМ містять ще й окуляр з проекційним
об`єктивом, або оптичний телевізійний адаптер (ОТА). ОТА разом з
мікрооб’єктивом забезпечує мінімізацію аберацій та додаткове збільшення.
Будова та робота ТМ
На рисунку 3.2 наведена будова найпростішого ТМ.

5
6

4
3
2

8 9
Рис. 3.2 Будова телевізійного мікроскопу
1 – освітлювальна система; 2 – столик з дослідним
препаратом; 3 – мікрооб’єктив; 4 - тубус; 5 – відеокамера; 6 -
ПЗЗ-матриця;
7 - монітор; 8 - ручка грубого налаштування різкості; 9 – ручка точного
налаштування різкості

Освітлювальна система забезпечує рівномірне і достатнє освітлення

36
об’єкту.

37
 Об’єкт дослідження розміщується на предметному столику, який
забезпечує можливість переміщення препарату в двох взаємно
перпендикулярних напрямках нормальних до оптичної осі мікрооб’єктива.
Мікрооб’єктив утворює збільшене зображення на ПЗЗ-матриці
відеокамери.
Тубус фіксує площину зображень на певній відстані від мікрооб’єктиву.
Відеокамера виробляє повний відеосигнал, який в свою чергу передається
на монітор.
Монітор відтворює збільшене зображення мікрооб’єкту на екрані.
Головними характеристиками ТМ є ефективне лінійне збільшення та
роздільна здатність в площині мікрооб’єкту. Збільшення ТМ визначається
відношенням розміру зображення предмету на екрані монітора LM (мм) до
розміру самого предмету LП
(мм)
LM
Г ТМ  (5.1)
L
П

Збільшення ( ГТМ ) є добутком збільшення світлового мікроскопу ( ГСМ )

та електронного збільшення (масштабування) Г М
ГТМ
  ГМ (5.2)
ГСМ
Масштабування – це відношення діагоналі екрану ( Д Е ) монітора до
діагоналі ПЗЗ-матриці ( Д М )
Д
Г  Е (5.3)
М
ДМ
ГСМ
обумовлюється фокусною відстанню та відстанню від
мікрооб'єктива до площини зображень.
Роздільна здатність ТМ визначається як максимальна просторова частота
періодичного тест-об’єкту, складеного з чорно-білих штрихів (міри Фуко), в
зображенні якого на екрані монітора ще розрізняються штрихи при заданому

38
контрасті, та позначаються в лініях на міліметр (1/мм).

39
 Завдання на лабораторну роботу
1. Визначити збільшення ТМ. Для цього виміряти розмір вибраного
штриха міри №4 (ГОСТ 15114-78) на екрані монітора ( LM ) в мм та обрахувати
розмір вибраного штриха.
2. Виміряти лінійні розміри мікрооб’єкту.
Для виконання роботи використовуються ТМ, міра №4, штангенциркуль.

Порядок виконання роботи

1. Ввімкнути живлення ТМ, відеокамери та монітора (тільки з дозволу
викладача).
2. Встановити міру на предметний столик мікроскопа.
3. Отримати чітке зображення міри на екрані монітора, користуючись
ручками налаштування різкості мікроскопа.
4. Вибрати поле штрихів міри та його номер ( n ).
5. Виміряти розмір
зображення штриха міри на екрані монітора
LM
штангенциркулем. Ширина темних та світлих штрихів однакова. Скласти
таблицю вимірювань (таблиця 3.1).
6. Розрахувати розмір вибраного штриха міри за формулою

80  2,5n
L  (мм) (5.4)
1
П
1000
Примітка. Міра складається з 25 полів. На рисунку 3.3 показане
зображення міри з нумерацією полів. Кожне поле складається з 4-х груп
штрихів. На рисунку 3.4 зображене розташування штрихів міри.
7. Обрахувати ГТ за формулою (5.3).
М

8. Встановити мікрооб’єкт на предметний столик, отримати його чітке

зображення та виміряти лінійні розміри на екрані монітора
LOM в мм.

Вирахувати дійсні лінійні розміри LOM

LO за формулою LO 
об’єкту
40
ГТМ .

Кількість вимірів та обробка результатів проводити згідно з додатком А.

Результати вимірювань заносити в таблицю 3.1.

41
 Рисунок 3.3 - Зображення міри Рисунок 3.4 – Зображення штрихів міри

Таблиця 3.1 - Результати вимірювань

№ п/п LMi LMC  LMi 2 LOMi LOMC  LOMi 2

1
2
… …
n

Середнє

Звіт про лабораторну роботу

1. Будова та робота телевізійного мікроскопа.
2. Таблиця результатів вимірювань та обчислення похибок.
3. Висновки.

Контрольні запитання
1. Що таке телевізійний мікроскоп?
2. Принцип дії телевізійного мікроскопа?
3. Характеристики телевізійного мікроскопа?
4. Навести приклади застосування телевізійного мікроскопа.
5. Для чого використовується міра?

42
 Література
1. Орнатский П.П. Теоретические основы информационно-измерительной
техники. - Киев: Вища школа, 1983. -456с.
2. Папаян Г.В., Агроскин Л.С., Барский И. Я. Приборы для аналитической
микроскопии. Оптический журнал, -1993, №12, с. 16-25.
3. Бронштейн И.Н. и Семендяев К.А. Справочник по математике. Москва:
ГИТТЛ, 1953. с. 565-570.
4. Порєв В. А., Якименко Ю. І., Петренко С. Ф. Телевізійна мікроскопія //
Отпико-електронні інформаційно-енергетичні технології.-2004(8).-с 52-57.

43
 3.2 Лабораторна робота №6. Застосування телевізійного мікроскопу в
трихінелоскопії

Мета роботи: Отримати практичний досвід роботи з телевізійним

мікроскопом (ТМ) при виявленні збудника трихінельозу.

Теоретичні відомості
Трихінельоз – смертельне захворювання тварин та людини спричинене
личинками та дорослими нематодами з роду Thrichinella. Захворювання, крім
людини, вражає таких тварин: дикі та свійські свині, ведмеді, борсуки, нутрії,
собаки, кішки, щурі, миші, білуги, моржі та тюлені. Це захворювання
проявляється в відмиранні м’язів, що призводить до паралічу. Найчастіше
уражаються м’язи діафрагми, язика, стравоходу а також жувальні м’язи.
Зараження відбувається через вживання м’яса, що містять дорослі нематоди
трихінели. Після розмноження в травному тракті личинки трихінели попадають
з током крові та плазми в м’язи. Обеззараженню вражене трихінельозом м’ясо
не піддається – трихінела переносить, допустиму для продукту, термічну
обробку.
Ліків від трихінельозу зараз не існує. Поширенню трихінельозу сприяє
низька санітарія ведення тваринництва, що призводить до появи епідемій.
Єдиним і досить надійним способом запобігання захворюванню людини на
трихінельоз це проведення ветеринарно-санітарної експертизи.
Тому виникла необхідність мати простий та надійний прилад для
виявлення збудника трихінельозу. Найпростіший метод виявлення збудника
трихінельозу – це дослідження зрізів м’яса за допомогою світлового мікроскопа
(СМ). Такі дослідження трудомісткі та викликають професійні захворювання
лаборантів за два роки роботи.
Поєднання СМ з телевізійною технікою і є телевізійним мікроскопом.
Переваги ТМ перед СМ полягають в тому, що спостереження проводиться на

44
екрані монітора, що знижує ризик профзахворювань очей та підвищується
ефективність виявлення трихінели за рахунок того, що зображення проби
можуть спостерігати декілька лаборантів.

Будова та робота ТМ для трихінелоскопії

На рисунках 3.5 та 3.6 представлено структурну схему та фотографію
трихінелоскопа.

5
4

3
2
1
Рисунок 3.5 – Структурна схема телевізійного трихінелоскопа
1 – освітлювальна система, блок переміщення компресорію та блок живлення
відеокамери; 2 – пульт управління рухом столика з компресорієм; 3 – столик з
компресорієм; 4 – мікрооб’єктив; 5 – тубус; 6 – відеокамера з ПЗЗ-матрицею;
7 – монітор; 8 - ручка налаштування різкості

45
 6
5
4
3

7 2 1
Рисунок 3.6 – Фотографія трихінелоскопа
1 – освітлювальна система, блок переміщення компресорію та блок живлення
відеокамери; 2 – пульт управління рухом столика з компресорієм; 3 – столик з
компресорієм; 4 – мікрооб’єктив; 5 – тубус; 6 – відеокамера з ПЗЗ-матрицею;
7 – монітор; 8 - ручка налаштування різкості

Примітка. Компресорій – це дві пластинки прозорого скла, між якими

затиснуті проби м’яса. Поле компресорію розділено на пронумеровані комірки,
в яких розміщуються зразки м’яса.
Освітлювальна система 1 забезпечує рівномірне та достатнє освітлення
об’єкту досліджень. За допомогою блока переміщень 1 змінюється положення
проби в перпендикулярній до оптичної осі мікрооб’єктива 4 площині. Блок
управління 2 слугує для керування блоком переміщень 1. Мікрооб’єктив 4
утворює зображення фрагменту на ПЗЗ-матриці відеокамери 6. Тубус 5 фіксує
площину предметів на певній відстані від мікрооб’єктива 4 та обмежує доступ
стороннього світла на ПЗЗ-матрицю 6.
Відеокамера 6 виробляє повний відеосигнал, що відповідає зображенню
на ПЗЗ-матриці. На екрані монітора 7 відтворюється зображення фрагменту
зразка.

46
 Завдання на лабораторну роботу
Дослідити проби м’яса на присутність трихінели. Обрахувати збільшення
ТМ та виміряти лінійні розміри трихінели.
В роботі використовуються ТМ, компресорій з пробами м’яса, міра №4
(ГОСТ 15114-78), штангенциркуль.

Порядок виконання роботи

1. Ввімкнути живленням ТМ та монітора. Встановити компресорій з
пробами м’яса на столик ТМ. Ручкою налаштування різкості отримати чітке
зображення проби.
2. За допомогою блока управління рухом столика переміщувати пробу і
знайти трихінелу. Якщо в вибраному полі компресорію не вдається знайти
трихінелу, то вибирають інше поле компресорію.
3. Виміряти лінійні розміри зображення трихінели LТ в мм на екрані
Е
монітора штангенциркулем.
4. Обрахувати збільшення ТМ. Для цього встановити замість
компресорію міру №3, отримати чітке зображення першого поля міри.
Виміряти на екрані монітора штангенциркулем розмір штриха
LШ в мм.
Е

Обчислити збільшення
ГТМ за формулою
мікроскопа
ГТМ
 0,04 . (6.1)
LШЕ
5. Використовуючи значення
ГТМ вирахувати дійсні лінійні розміри

трихінели LТ
за формулою
LТ  LТЕ
ГТМ . (6.2)

Результати вимірювань занести в таблицю 3.2. Вибір кількості

47
вимірювань та обробка результатів проводити згідно з додатком А.

48
Таблиця 3.1 - Результати вимірювань

№ п/п LTEi LTEC  LTEi 2 LШЕi LШЕC  LШЕi 2

1
2
… …
n

Середнє

Звіт про лабораторну роботу

1. Теоретичні відомості про трихінельоз. Телевізійний мікроскоп в
трихінелоскопії.
2. Таблиця результатів вимірювань та розрахунки похибок.
3. Висновки.

Контрольні запитання
1. Що таке трихінельоз?
2. Як розповсюджується трихінельоз.
3. Методи боротьби з трихінельозом?
4. Будова та робота ТМ для трихінелоскопії.
5. Чим відрізняється ТМ для трихінелоскопії від звичайного ТМ?

Література
1. Хоменко В.І. та інші ―Практикум з ветерінарно-санітарної експертизи…‖.
Київ. ВЕТІНФОРМ. 1998. с. 57-62.
2. Папаян Г.В., Агроскин Л.С., Барский И. Я. Приборы для аналитической
микроскопии. Оптический журнал, -1993, №12, с. 16-25.

49
Додаток А. Обробка результатів прямих рівноточних вимірювань

В математичній статистиці приймається, що для рівноточних вимірювань

оцінкою математичного очікування величини X , яка вимірюється, є середнє
арифметичне значення виборки X1, X 2 ,…X n , яке і приймається за результат
вимірювання 1
X   . (А.1)
Х
C і
ni
Точність отриманого значення оцінюється середнім квадратичним
відхиленням результату вимірювання, яке визначається наступною формулою

Xі  Xс  2
 і
. (А.2)
n(n 1)
Мінімально необхідне число вимірювань визначається за формулою

nmin  2 , (А.3)
1
P
де P – значення довірчої ймовірності.
Визначення довірчих меж X випадкової складової результату
вимірювання провадиться для вибраної довірчої ймовірності P (як правило, P
=0,95) після обчислення середнього квадратичного відхилення та перевірки
гіпотези про нормальність виборки
X  2 . (А.4)
Якщо число вимірювань менше 30, то довірчі межі визначають за
формулою
X  KC , (А.5)
де KC – коефіцієнт Ст’юдента (Госсета).

Таблиця А.1 – Значення коефіцієнтів Ст’юдента [1]

n1 1 2 3 4 5 6 7 8
P =0,95 12,7 4,30 3,18 2,77 2,57 2,45 2,36 2,30
50
P =0,99 63,65 9,92 5,84 4,60 4,03 3,70 3,59 3,35

51
 Продовження таблиці А.1
n1 9 10 11 12 13 14 15 16
P =0,95 2,26 2,20 2,20 2,20 2,20 2,10 2,10 2,10
P =0,99 3,25 3,20 3,10 3,10 3,00 3,00 2,90 2,90

Перед проведенням вимірювань вибирається число вимірювань за

формулою (А.3), приймаючи значення довірчої імовірності рівній 0,95. Або
обирається довільне інше число вимірювань n . Проводиться обрана кількість
вимірювань та складається таблиця вимірювань (таблиця А.2).

Таблиця А.2 – Результати вимірювань

№ п/п
 X c  X i 2
Xi
1
 X c  X1 2
X1
… … …
n Xn X  X
c n
 2

 c i
 2
Середнє Xc X  X
X c ,  та X вираховуються за формулами (А.1), (А.2) та (А.4).

Якщо обрано кількість вимірювань n менше 30, то X

вираховують за
формулою (А.5).
Далі записується
X c  X .
результат
Якщо
X c залежить від декількох вимірювальних величин, то спочатку
вираховують відносну похибку кожної вимірювальних величин, а X
обчислюється за формулою
 Y Z 
X  X c  … . (А.6)
Y
 c Zc 

Література
1. Орнатский П. П. Теоретические основы информационно-измерительной
техники. – К. : Вища шк., 1976. – 432 c.
2. Бронштейн И. Н., Семендяев К. А. Справочник по математике. – М. :

52
ГИТТЛ, 1953. – С. 565 – 570.

53
Додаток Б. Графік залежності яскравісної температури від величини
струму через лампу СИ10-300

Рисунок Б.1 – Графік залежності яскравісної температури від

велечини струму через еталонну лампу СИ10-300

54
 Додаток В. Інструкція користувача програми OWLEYE

Запуск та підготовка до роботи

Запуск програми OWLEYE здійснюється відповідним значком робочого столу.
Вигляд програми одразу після запуску:

Рисунок В.1 – Первинний вигляд програми

Програма має функцію автоматичного зручного розташування вікон, при якому вони
щільно згруповані але не перекриваються. Передбачені два режими — вертикальний для
екранів зі стандартним відношенням сторін 4:3 та горизонтальний для екранів з
широкоформатним відношенням сторін 16:10.
Функція вибору розташувань знаходиться в головному меню «Вікна», розташування
також доступні швидкими клавішами F3 та F4.

Рисунок В.2 – Автоматичне горизонтальне та вертикальне розташування

Огляд користувацького інтерфейсу програми OWLEYE

Інтерфейс програми складається з 5 вікон.
Вікно «Перегляд» відображає отримане з телевізійної камери зображення в
реальному масштабі часу та без будь-якої обробки, так зване «живе відео».
Вікно «Вимірювання» відображає попередньо оброблене зображення (усереднення
сигналів, вибір кольорових компонент) а також вимірювальні маркери «точка» та «лінія».

55
 Рисунок В.3 – Вікно «Вимірювання» з обробленим зображенням та двома маркерами

Вікно «Керування» містить елементи керування, які стосуються первинної обробки

зображення, параметрів його вводу і передачі в подальші обчислення, а також координати та
режим відображення маркерів.

Рисунок В.4 – Вікно «Керування»

Вікно «Результати» відображає виміряні значення сигналів та похідну інформацію, а
також елементи керування для здійснення геометричних та температурних обчислень.

Рисунок В.5 – Вікно «Результати» в геометричному та температурному режимі

56
 Вікно «Розподіл» в графічному вигляді відображає розподіл отриманих або
обчислених даних у просторі вздовж маркеру «лінія». Використовується для побудови
графіків сигналів температур та відношень.

Рисунок В.6 – Вікно «Розподіл» в режимі відображення розподілу сигналів

Введення зображення з телевізійної камери
Для початку введення зображення з телевізійної камери необхідно вибрати так зване
джерело вводу. Ця функція знаходиться в головному меню під назвою «Джерело», швидка
клавіша F2. Вікно вибору джерела має такий вигляд:

Рисунок В.7 – Вікно вибору джерела і формату введення даних

Звичайно в системі встановлене лише одне джерело. На прикладі, зображеному на

рисунку В.7, джерело має ім’я «Conexant Capture». Після вибору джерела потрібно вибрати
формат введення даних.
Увага! Незважаючи на те, що в списку форматів може пропонуватися велика їх кількість,
з метою забезпечення стабільної роботи програми OWLEYE і точності вимірювань потрі-
бно вибирати лише такі формати, які позначені як «24bpp RGB 24 біт».
Після вибору формату натисніть кнопку «OK» і переконайтеся що у вікні «Перегляд»
є зображення з телевізійної камери.
Якщо зображення має видимі аналогові дефекти та сніг, порушена синхронізація або
зображення є чорно-білим замість кольорового, або якщо пристрій вводу зображення має
декілька вхідних каналів і поточний активний канал є невірним, скористайтеся кнопками
«Вхід» та «Стандарт» у вікні «Керування» для налаштування відповідних параметрів.
57
Підказка: телевізійні камери, що використовуються в телевізійних пірометрах, звичайно
передають відеосигнал у форматі PAL на композитному вході джерела, а режими підсилення
бажано встановлювати «за замовчуванням».

Налаштування параметрів попередньої обробки зображення

Зверніться до вікна «Керування» (рисунок В.4) і налаштуйте два основні параметри
попередньої обробки даних: інтервал взяття кадрів та кількість кадрів в циклі вимірювання.
Інтервал взяття кадрів встановлюється в секундах за допомогою викидного списку у
групі «Джерело» вікна «Керування» (див. рисуно В.4). Зверніть увагу, що реальний інтервал
взяття кадрів обмежений швидкодією системи і може виявитися більшим від встановленого.
Кількість кадрів в циклі вимірювання задається повзунком, розташованим в тій самій
групі нижче. Програма дає можливість встановити кількість від 1 до 32. Тривалість
вимірювального циклу як добуток інтервалу взяття кадрів на їх кількість відображається в
полі, розташованому нижче від повзунка.
Протягом вимірювального циклу дані із взятих кадрів накопичуються в програмному
акумуляторі, і по закінченні циклу обчислюється усереднений масив сигналів, який
передається для подальшої обробки у вимірювальні алгоритми програми OWLEYE.
Є можливість вибірково виключати кольорові компоненти з накопичених даних, для
цього призначені елементи з позначками R, G, B праворуч від параметрів циклу. Якщо
виключені всі 3 кольорові компоненти, кольоровий простір зображення перетворюється на
градації сірого.
Якщо джерело вводу зображення відповідно до п.3 налаштовано вірно, у вікні
«Керування» можливо активувати елемент «Активне з інтервалом», який запускає або
припиняє вимірювальний цикл.
Під підказкою про тривалість повного циклу вимірювання розташований індикатор
прогресу, який показує поточний стан акумуляторів даних. Тільки в крайньому правому
положенні індикатору накопичені дані передаються у вимірювальні алгоритми, в усіх інших
відбувається лише накопичення даних.

Рисунок В.8 – Вікно «Керування» в процесі циклу

Увага! Для зміни будь-яких параметрів у вікні «Керування» потрібно зупиняти вимірюва- льний цикл

Використання вимірювальних маркерів

Коротка допомога про сполучення клавіш для використання вимірювальних маркерів
розташована у вбудованій довідці (клавіша F1).
Координати маркерів встановлюються за допомогою миші у вікні «Вимірювання»
(рисунок В.3) шляхом однократного натискання кнопки миші без її утримання.
Координати маркера «точка» встановлюються безпосередньо.
Координати маркера «лінія» встановлюються із затисканням клавіш «Ctrl» і «Shift»
для кінця і початку лінії відповідно (не одночасно!).

58
 Числові значення координат маркерів відображаються у вікні «Керування» в групі
«Координати».
При необхідності точного встановлення координат активуйте вікно «Вимірювання» та
скористайтеся клавішами стрілок на клавіатурі з тими самими модифікаторами, які
використовувалися для миші.
Увага! Відображення змінених положень маркерів здійснюється тільки по закінченні ви- мірювально

Маркер типу «лінія» зображується з точкою в його початку. Якщо для геометричних
вимірювань необхідно наочно зобразити вертикальну та горизонтальну складову довжини
маркера, встановіть елемент «Катети» у вікні «Керування».
Для скидання координат всіх маркерів скористайтеся кнопкою «Скинути».

Геометричні вимірювання в програмі OWLEYE

Для геометричних вимірювань скористайтеся вікном «Результати» (рисунок В.5),
закладкою «Геометрія». Приблизний алгоритм геометричних вимірювань такий:
1. встановіть в полі зору телевізійної камери об’єкт з відомим розміром по гори-
зонталі;
2. розташуйте вимірювальний маркер «лінія» по цьому відомому розміру об’єкта;
3. у вікні «Результати», вкладка «Геометрія», група «Калібровка» натисніть кноп-
ку «…» біля мітки «Горизонтальна»;
4. у вікні, що з’явиться, введіть кількість одиниць довжини відомого розміру
об’єкту без одиниць вимірювання; можна використовувати десяткові дроби.
Таким чином буде встановлена відповідність між кількістю пік селів зображення і
лінійним розміром об’єкту вздовж горизонтальної осі.
Слід повторити пункти 1-4 для вертикальної калібровки.
Після завершення обох калібровок маркер «лінія» можливо встановлювати будь-яким
чином, і у вікні «Результати», вкладка «Геометрія», група «Розміри» отримувати виміряну
довжину в лінійних одиницях.

Рисунок В.9 – Геометричні вимірювання

Підказка: для отримання таких розмірів у пікселях, виконайте калібровку з кількістю

одиниць довжини – 1.

Температурні вимірювання в програмі OWLEYE

Для температурних вимірювань скористайтеся вікном «Результати» (рисунок В.5),
закладкою «Моноспектральна ТП».

59
 Рисунок В.10 – Температурні вимірювання

Числові значення виміряних сигналів з маркеру «точка» з врахуванням усереднень та

включених кольорових каналів зображуються у верхній частині вікна «Результати».
Значення сигналу «яскравість» (сірий прямокутник) не вимірюється безпосередньо, а
обчислюється з трьох кольорових компонент, тому має сенс лише тоді, коли всі три
компоненти включені у вікні «Керування».
Діапазон значень сигналів — від 0 до 255, що зумовлено апаратними особливостями
джерела відеосигналу.
Праворуч від значення сигналу «яскравість» прямокутник відображає поточний колір
простору RGB, отриманий з маркеру «точка».
Приблизний алгоритм температурних вимірювань наступний:
1. вибрати один з 4 кольорових каналів (червоний, синій, зелений, яскра-
вість) для подальших вимірювань за допомогою викидного списку в
групі «Знаходження ЕДХ»;
2. встановити маркер типу «точка» на об’єкт з відомою температурою,
отримати значення сигналу з точки, зафіксувати цю відповідність кноп-
кою «…» біля напису «1-й відлік»;
Увага! Значення температури вводяться, обчислюються і виводяться тільки в кельвінах (K), а не гра

3. повторити пункт 2 для іншого значення температури, зафіксувавши йо-

го кнопкою «…» біля напису «2-й відлік»;
4. пересвідчитися, що значення ЕДХ обчислене і відображається під вики-
дним списком;
5. повторити пункт 2 для ще одного відмінного значення температури, за-
фіксувавши його кнопкою «…» біля напису «B-відлік»;
Встановлені таким чином 3 відповідності дозволяють проводити вимірювання
температури в точці, значення температури відображаються в групі «Вимірювання
температури».
Метрологічні дані поточного вимірювання в точці – СКВ сигналу та відповідне йому
СКВ температури – відображаються в групі «Похибка».

Режими графічного відображення розподілу

Тип інформації, яка відображається у вікні «Розподіл», задається у вікні «Керування»
викидним списком під групою «Координати».
Наразі підтримується два режими відображення.

60
 Режим «Розподіл сигналу», в якому зображується розподіл значень сигналу вздовж
маркеру «лінія» з урахуванням активних на даний момент кольорових компонент (або
обчисленої яскравості, якщо всі компоненти вимкнено).

Рисунок В.11а – Розподіл сигналу

Режим «Розподіл температури» активується лише після того, як виконані всі
процедури градуювання з пункту 7.

Рисунок В.11б – Розподіл температури

61
 Додаткові можливості програми OWLEYE
Отримані та обчислені дані температурного градуювання можна зберегти на диск та
прочитати за допомогою пункту меню «Градуювання», а також клавішами Ctrl+S
(збереження) та Ctrl+O (відновлення).
Поточний розподіл сигналів та температур можна експортувати для аналізу в інших
програмах (наприклад, Microsoft Excel) у вигляді файлу формату CSV (Comma-Separated
Variables) за допомогою пункту меню «Дані».
Автоматично перенести маркер «точка» в позицію, яка відповідає максимальному
сигналу вздовж маркеру «лінія» можна, натиснувши кнопку «Лок» в групі «Похибка» вікна
«Вимірювання», закладка «Моноспектральна ТП».

62