@zno__2021_

Конспект з української
мови

4кк5е5екаккекек

1
 Розділ I. Фонетика і правопис.
Фонетика (від гр. phone - звук) - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.

Звук
В український мові всього 38 звуків. За особливостями творення, звучанням і роллю в мові
звуки поділяються на голосні і приголосні.

Голосні звуки утворюються лише за допомогою голосу. Голосних звуків всього 6: [а],[о],[у],
[і],[е],[и].

Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу і шуму або тільки шуму. Приголосних
звуків 32 : [б], [в], [г], [г], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [де], [де], [й], [к], [л], [л’], [м], [н], [н], [п],
[р], [р’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [X], [ц], [ц’], [ч], [ш].

Приголосні звуки поділяються на:

 тверді та м’які.

 дзвінкі та глухі

Цікаво!
Існують мнемонічні фрази, які полегшують запам’ятовування класифікацій
приголосних звуків.
 «Де Ти З'їСи Ці ЛиНи, ДЗиРе?»- м’які приголосні.
 «МаВПа БуФ» - губні приголосні звуки
 «БуДе ГоЖе ҐеДЗю у ДЖаЗі» - дзвінкі приголосні.
 «УСе Це КаФе «ПТаХ і ЧаШа»- глухі приголосні звуки
 «Ще їЖДЖу»– шиплячі приголосні.

2
 Алфавіт

В сучасному українському алфавіті 33 букви. Більшість з них

позначають один звук.
Але!
 Букви Ї[йі] та Щ[шч] – завжди позначають 2 звуки.
Київ — [ки́ йів] —, 4 букви, 5 звуків
Щебiнь — [шчеб’iн’] — 6 букв, 6 звуків
 Ь – не позначає жодного звука.
 Я[йа], Ю[йу], Є[йе] позначають два звуки в таких випадках :
1. На початку слова.
2. Після голосного.
3. Після м’якого приголосного.
4. Після апострофа.
Здоров’я — [здорóвйа] — 7 букв, 8 звуків
 Дж[дж], Дз[дз] – у корені слова позначають один звук.
Бджола - [бд͡жолá] — 6 букв, 5 звуків

3
Фонетична транскрипція- спосіб передавання на письмі усної мови
з усіма її звуковими особливостями.

4
 Орфоепія
Орфоепія – це розділ мовознавства, який вивчає правила вимови звуків та наголошування
слів.

Основні орфоепічні норми:

 голосний [о] перед складом з наголошеним звуком [у] або [і] вимовляється з
наближенням до [у], напр.: [соуйуз], [соуб'і];
 голосні звуки [е], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються з легким відтінком
[еи], [ие], напр.: [деиржава], [книежки].
 Дзвінкі приголосні не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед глухими
приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох'ід], [наказ], [дубки], [н'іжка], але [н'іхтЧ],
[леихкий], [ш:умом] (з шумом);
 Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко: [бород'ба], [проз'ба], [вогзал],
[фудбол].
 Звук [г], який у словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю, дігтяр (і похідних)
вимовляється як [х]: [лехко], [вохко] і т. д
 Приголосні [д], [т], [з], [дз], [с], [л], [н], [ц] перед наступним м’яким або
пом’якшеним пом’якшуються: [п'іс'н'а], [мо^ут н'ій], [д'н'і].

Складні випадки уподібнення

Пишемо Вимовляємо Приклад
- шся [с':а] робишся – [рóбиес':а]
- ться [ц':а] носиться – [нóсиец':а]
- жся [з'с'а] розважся – [розвáз'с'а]
- чся [ц'с'а] не скалічся – [неи скал'íц'с'а]
- шці [с'ц'і] ромашці – [ромáс'ц'і]
- жці [з'ц'і] мережці – [меирéз'ц'і]
- чці; -тці [ц':і] квочці – [квó ц':і]
- зж [ж:] зжати – [ж:áти]
- зч [шч] (з чим – [шчим]
- здж [жд͡ж] з джурою – [жд͡жýройу]
- зш; - сш [ш:] зарісши – [зáр'іш:и]
- тч; - тш [ч:] братчик – [брáч:иек]

5
 Наголос
Наголос- це виділення голосом одного зі складів слова.

А Б В
агронОмія багаторазОвий вАги (у множині) вишИваний
алфАвАт безпринцИпни вантажІвка відвестИ
Аркушик й веснЯнИй вІдгомін
асиметрІя бЕшкет вИгода (користь) віднестИ
близькИй вигОда (зручність) вІдомість (список)
болотИстий визвОльний відОмість
борОдавка вимОга ( повідомлення,
босОніж вИпадок популярність)
боЯзнь вирАзний вІрші
бурштинОвий вИсіти віршовИй
бюлетЕнь вИтрата вітчИм
блАговіст

Г Д Е
гАльма данИна довІдник експОрт
гальмО дАно дОгмат
глядАч децимЕтр донестИ
горошИна джерелО дОнька Є
граблІ дИвлячись дочкА
єретИк
гуртОжиток діалОг дрОва
добовИй
добУток
довезтИ
Ж
жалюзІ
довестИ
З
завдАння заіржАвіти зАпонка зобразИти
завестИ закінчИти заробІток зОзла
завезтИ зАкладка ( у книзі) зАставка зрАння
зАвждИ зАкрутка зАстібка зрУчний
зАгадка залишИти звИсока зубОжіння
заіржАвілий замІжня 6 здАлека
занестИ зібрАння
І К
індУстрія кАмбала кОпчений (дієприкметник) кропивА
каталОг копчЕний (прикметник) кулінАрія
квартАл корИсний кУрятина
кИшка кОсий
кіломЕтр котрИй
кінчИти крицЕвий
кОлесо крОїти
кОлія

Л М Н
лАте мАбУть навчАння ненАвисний
листопАд магістЕрський нанестИ ненАвисть
літОпис мАркетинг напІй нестИ
лЮстро мерЕжа нАскрізний нІздря
металУргія нАчинка новИй
мілімЕтр ненАвидіти

О П
павИч перенестИ
обіцЯнка Олень
партЕр перЕпад
обрАння оптОвий
пЕкарський перЕпис
обрУч (іменник) осетЕр
перевезтИ піалА
одинАдцять отАман
перевестИ пІдданий(дієприкметник)
одноразОвий Оцет
перЕкис піддАний (іменник, істота)
ознАка
перелЯк пІдлітковий

пізнАння помОвчати принестИ

пітнИй понЯття прИчіп
піцЕрія П
порядкОвий прОділ
пОдруга посерЕдині промІжок
пОзначка привезтИ псевдонІм
пОмИлка привестИ
помІщик прИморозок
7
Р С
рАзом сантимЕтр слИна
рЕмінь (пояс) свЕрдло соломИнка
рЕшето серЕдина стАтуя
рИнковий сЕча стовідсОтковий
рівнИна симетрІя стрибАти
роздрібнИй сільськогосподАрський
рОзпірка сімдесЯт
рукОпис
руслО

Т У Ф Х
текстовИй фартУх хАос (у міфології: стихія)
украЇнський
течіЯ фаховИй хаОс (безлад)
уподОбання
тИгровий фенОмен
урочИстий
тисОвий фОльга
усерЕдині
тім’янИй фОрзац
травестІя
тризУб
тУлуб

Ц Ч Ш Щ
цАрина чарівнИй шляхопровІд щЕлепа
цемЕнт черговИй шовкОвий щИпці
цЕнтнер читАння шофЕр щодобовИй
ціннИк чорнОзем
чорнОслив
чотирнАдцять

Я
ярмаркОвий
8
 Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні
[е], [и], [о] в коренях слів
Написання слів з ненаголошеними звуками е, и, о перевіряється наголосом. Треба змінити
форму слова або дібрати спільнокореневе слово так, щоб сумнівний голосний став
наголошеним: великий — велич, помиритися — мир, розумний — розум. Якщо не можна
перевірити написання слова за допомогою наголосу, застосовуємо правила.

Пишеться е У складах з ненаголошеними е та и далЕкий (дАль), селО (сЕла)

пишемо ту ж букву, що й під
наголосом
У словах з постійним наголосом левАда, лЕміш, кишЕня
варто перевіряти його написання за
словником
У буквосполуках –ере-, -еле- пелена, черевики
Коли е випадає або чергується з і осені — осінь, серпень —
серпня
У суфіксах: -ець, -ень, -тель, -еро, - палець, велетень, учитель,
елезн-, -ен-,-енн- , -еньк-, -есеньк- п'ятеро, довжелезний,
ечок-, -ечк- кошеня, мислення,
оголошення,рідненький,
тонесенький, вершечок,
горлечко.
Пишеться и У буквосполуках -ри- -ли-: блищати, тривога
у суфіксах: -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ, - столик, вулиця, вогнище,
ив(о), -ин (від -ик, -иц(я)) посміховисько, печиво,
мереживо (виняток: марево,
зарево), чужина, киянин,
мамин.
Пишеться о У словах з ненаголошеним о пишемо борОтися ( бОреться),
ту ж букву о, що й під наголосом голУбка (гОлуб)
О пишемо і в таких словах, де лопУх, сокИра, соЮз
сумнівний звук наголосом
перевірити не можна
У буквосполуках -оро-, -оло- дорога, колосся
У словах: гончар, корявий, погано,
лопата, товар, монастир, богатир
(силач), борсук, отаман, але: яблуко,
яблуня, парубок, будяк, мармур,
ворушити, пурхати

9
 Сполучення йо, ьо

Йо ьо
1. На початку слова: йому, Йосип, йон, йод. 1.після приголосного для позначення
м'якості приголосного перед о: сьогодні,
льон, сьомий, льодовий, льодяний, льонар.

2.Після голосного: гайок, район, майоріти

3. Після приголосного, переважно на

початку слова: серйозний,
Воробйов,мільйон, бульйон, вйокати .

10
 Правила вживання апострофа
Апостроф – це надрядковий знак, що не позначає жодного звука, а вживає в українському
письмі для передачі роздільної вимови твердих приголосних перед наступним я, ю, є, ї,
що позначають два звуки [йа],[йу],[йе],[йі].

Апостроф пишемо: Апостроф не пишемо:

Апостроф перед я, ю, є, ї ставлять:
1. Після губних приголосних (б, п, в, м,
ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї,
м’ясо, рум’яний, тім’я,
Мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.
2.Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю,
кур’єр, на подвір’ї.
3. Після префіксів та першої частини
складних слів, що закінчуються на твердий
приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний,
з’їхати, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити;
дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але
з власними назвами через дефіс: пів-Європи
тощо.
4. Після к в імені Лук'ян і похідних від нього
словах: Лук'яненко, Лук'янівка, Лук'янов.
1. Апостроф не ставлять, коли перед
губним звуком є приголосний (крім р), який
належить до кореня: дзвякнути, мавпячий,
свято, тьмяний, цвях, але: верб’я,
торф’яний, черв’як.
Коли такий приголосний належить до
префікса, то апостроф вживають, як і в
словах без префікса: зв’язок, зв’ялити.
2. Апостроф не ставлять, коли ря, рю, рє
означають сполучення м’якого р із
наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати,
рябий, ряд, крюк, Рєпін.
3.Після префіксів із кінцевим приголосним
перед наступними і, е, а, о, у апостроф не
пишемо: безіменний, загітувати,
зекономити, зокрема, зуміти.

Апостроф в іншомовних словах

1. В іншомовних словах апостроф перед я, 1. Апостроф не пишеться перед йо: курйоз,
ю, є, ї ставиться не тільки після губних б, п, в, серйозний.
м, ф, р, г, к, х, ж,ч, ш, якщо після них чується
звук [й]: комп’ютер [-пйу-], Дансм’юр [-
мйур], бар’єр [-рйер], миш’як [-шйа-], Руж’є
[-жйе], Х’юстон [хйу-], Рейк’явік [-кйа-], Г’ята
[гйа-].
2. Після кінцевого зубного приголосного в 2. Коли я, ю означають пом’якшення
префіксах: ад’ю́ нкт, ад’юта́нт, ін’є́кція, попереднього приголосного а, у, то
кон’ю́ нктура, диз’ю́ нкція. апостроф перед ними не пишеться: Бядуля,
Пясецький, Рюмін;
Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

11
 Правила вживання м’якого знака
Знаком і позначається м’якість приголосних звуків.

М’який знак пишеться: М’який знак не пишеться:

1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці 1) після букв, що позначають губні та
слова чи складу, якщо ці букви передають шиплячі звуки: степ, голуб, кров, сім, вісім
м’які звуки: сядь, донька, різьба
2) після м’яких приголосних перед о: льон, 2) після р у кінці складу: кобзар, товар,
трьох, сьомий, сьогодні писар, Харків (виняток Горький)
3) у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, - 3) між приголосними, якщо перший
зькість, -цькість, -ськи, -зьки, -цьки: пом’якшується під впливом другого: сонця,
український, європейський, по- пісня, радість, якість, кінця
французькому
4) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, 4) після н перед ж, ч, ш, щ: тонший,
-ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька менший, інший, кінчик
5) після м’якого звука [л] перед наступним 5) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-,
м’яким: учительський, стільця, пальці що утворені від буквосполучень -лк-, -нк-:
Наталці, Наталчин бо Наталка
6) у формах родового відмінка множини
іменників жіночого роду: пісень, робітниць
7) у дієслівних формах наказового способу:
стань, винось, виходь; станьте, виносьте
8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та
множини дійсного способу: стоїть, спить
У словах іншомовного походження
1) Післяд, т, з, с, ц, л, н перед я, ю, є, ї (що 1) перед я, ю, коли вони позначають
позначають два звуки) та йо при роздільній сполучення пом’якшеного приголовного з а,
вимові: конферансьє, портьєра, віньєтка, у : малярія, тюль, тюбик.
альянс, ательє, барельєф, браконьєр,
Ньютон, медальйон, мільйон, компаньйон,
більярд, але: мадяр, нюанс, резюме, ілюзія.
2) Відповідно до вимови після л перед
приголосним та в кінці слів: фільм,
магістраль, Рафаель, але: меморіал, бал,
пенал, залп.

12
 Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких
приголосних і збігу однакових приголосних звуків
Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
а) префікса й кореня: відділ, ввічливий, віддати, заввишки, оббити, роззброїти;
б) кінця першої і початку другої частини складноскорочених слів: військкомат, .міськком;
в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н(ий), -ник: день - денний, ранок - ранній,
причина - причинний, закон - законний, година - годинник, вікно - віконниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках та прислівниках, утворених
від прикметників із подвоєним н: безвинний - безвинність - безвинно, законний -
законність - законно, туманний - туманність - туманно;
г) якщо основа дієслова минулого часу закінчується на с, після якого йде частка -си:
винісся, розрісся, трясся.

Буквосполучення нн пишеться:
а) в суфіксі -енн(ий): здоровенний, сич єн пий, численний;
б) у прикметниках з наголошеними суфіксами -анн(ий), -енн(ий), -янн(ий): здійсненний,
вблаганний, недозволенний, недоторканний, незрівнянний, нечисленний,
непримиренний, несказанний, нескінченний. а також у прикметнику старанний;
в) у прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: благословенний,
блаженний, священний, огненний.

Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:

а) перед я, ю, і, с в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового
множини): знання, знанню, у знанні; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; життя, життю, ужитті;
знаряддя, знаряддю, у знарядді; зілля, зіллю, у зіллі; Запоріжжя, Запоріжжю, у Запоріжжі;
волосся, волоссю, у волоссі; питання, питанню, на питанні;
б) якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів,
подвоєння зберігається: почуття - почуттів; відкриття - відкриттів та ін;
в) перед я, ю, І, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни
(за винятком родового множини з закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. д.;
стаття, статті, статтю, статтею (але в. родовому множини - статей); рілля, ріллі, ріллю,
рі.иею;
г) перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в
називному відмінку основа їх закінчується на один м'який або шиплячий приголосний:
тінь - тінню; мить -миттю; молодь - молоддю; вісь - віссю; міць - міццю; подорож -
подорожжю: ніч - ніччю; розкіш -розкішшю; річ - річчю; Рось
- Россю;
г) перед я, ю в прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання та
ін.:
д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися)
- ллю, ллєш, ллє, ллємо, лчєте, ллють, ллється, ллються; а також у похідних вшию, наллю,
наллсмо, наллють.

13
 Правопис префіксів
Префікси роз-, без-, через- тощо
У всіх префіксах, що закінчуються на приголосний : роз-, без-, через-, від- (од-), між-, над-,
об-, під-, перед-, понад-, пред-, - кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не
змінюється : розписка, безтурботний, возвеличувати, черезсмужжя, міжпланетний,
відкривати, надходження, представник.

Префікси пре-, при-, прі-

Пре- При- Прі-

Префікс пре- вживаємо
переважно в якісних
прикметниках і числівниках
для вираження найвищого
ступеня ознаки: прега́рний,
презавзя́тий, прекра́сний,
прему́дрий, прекра́сно,
препога́но.
Крім того, префікс пре-
виступає у словах
прези́ рливий, прези́ рство й у
словах старослов’янського
походження:
преосвяще́нний,
преподо́ бний, престо́ л.
Префікс при- вживаємо Префікс прі- вживаємо
здебільшого в дієсловах, що тільки в словах прізвисько,
означають наближення, прізвище, прірва.
приєднання, частковість дії,
результат дії тощо, а також у
похідних словах: прибі́гти,
прибудува́ти, прикрути́ ти,
прибо́ ркати, пришви́ дшити;
прибуття́, приту́лок,
при́ браний, прива́бливо.
Крім того, префікс при-
вживаємо в іменниках та
прикметниках, утворених
внаслідок поєднання
іменників із
прийменниками: при́ гірок,
при́ ярок; прибере́жний,
прикордо́ нний.

14

З-(Із-)
Префікс з- виступає
переважно в словах, корінь
яких починається голосним
звуком або сполученням
приголосного й голосного:
зеконо́ мити, зігнорува́ти,
зорієнтува́тися, зумо́ вити;
зга́слий, з’є́днувати, з’їзд,
зма́зати, знадли́ вий і под.
Інколи вживається префікс
із-: ізнову, ізгасати і под.
Префікси з-(с-), (зі-(зо-)
С-
Префікс з- перед глухими
приголосними к, п, т, ф, х
( КаФе «ПТаХ»)переходить у
с-: сказа́ти, спалахну́ти,
стовкти́ , сфотографува́ти,
схил.
15
Зі-(Зо-)
У тих випадках, коли корінь
слова починається
сполученням приголосних,
пишемо здебільшого
префікс зі-: зібга́ти, зігну́ти,
зідра́ти, зізна́тися,
зіпсува́тися, зіста́вити,
зі́ткнення, зіщу́литися тощо.
Префікс зі- вживається
також у словах із коренем,
перший склад якого
становить звукосполучення
губний + й: зів’я́лий,
зімкну́ти, зім’я́ти, зіп’я́стися
(і сп’ясти́ ся) тощо.
У деяких словах префікс зі-
чергується із зо-: зігріва́ти й
зогріва́ти, зімліва́ти й
зомліва́ти, зіпріва́ти й
зопріва́ти, зітлі́ти й зотлі́ти.
 Правопис суфіксів
Пишемо и
У суфіксах –ик : хлопчик; -иц(я): палиця; -
ищ(е): вогнище, полотнище
У суфіксі іменників середнього роду -ив(о):
печиво, вариво.
Винятки: марево, маєво.
У суфіксах –ин-, -ин(а):
1) іменників жіночого роду : величина.
Галичина.
2) іменників чоловічого роду типу болгарин
(у множині суфікс випадає – болгари)
У суфіксах –ичок, -ичк(а) іменників зі
зменшувально-пестливим значенням,
утворених від іменників із суфіксами –ик, -
иц(я): вогник – вогничок, вулиця – вуличка.
Пишемо О
У суфіксі –ов(ий):
1) прикметників (незалежно від наголосу),
які мають перед ним твердий приголосний:
вітровий, казковий
2) прикметників, що мають перед ним ж,ч,
ш, щ, й і в яких наголос падає на закінчення:
грошовИй, гайовИй
16
Пишемо е
У суфіксах –елезн(ий): височезний
-ер(о): восьмеро, -тель: вихователь
-еньк-: ніженька; -есеньк-: малесенький
У суфіксі –ен-:
1) іменників середнього роду IV відміни:
тигреня, лелеченя
2)іменників імена, племена тощо
Суфікс –енн- вживається у віддієслівних
іменниках середнього роду: утворення,
рішення
3)дієприкметників: утворений
У суфіксах –ечок, -ечк(а) всіх інших
іменників зменшувально-пестливим
значенням: річка - річечка
Пишемо Е
У суфіксі –ев(ий) прикметників, утворених
від іменників з основою на м’який або
шиплячий приголосний і в яких наголос
падає на основу: меблЕвий ( бо меблІ),
грущЕвий (бо грушА). (Є пишеться в суфіксі -
єв(ий) перед м’якими подовженими н, т або
й : мовленнєвий, життєвий)
 Правопис великої літери. Лапки у власних назвах
Правило
З великої літери пишуться:
1. Імена людей, по батькові, прізвища,
псевдоніми, конспіративні клички,
прізвиська.
2.У складних прізвищах, псевдонімах та
іменах, які пишуться через дефіс, кожна
складова частина починається великою
літерою.
3.Назви міфологічних істот і божеств.
4.Дійові особи у байках, казках,
драматичних творах.
5.Назви найвищих державних установ
України:
6.Назви найвищих державних посад
України та міжнародних посад:
7.Клички свійських тварин:
8.Назви сортів рослин у спеціальній
літературі:
9. Астрономічні назви
Так само пишуться народні назви сузір'їв і
галактик
10.Назви сторін світу: захід, південь, північ,
схід, південний захід, якщо під цими
назвами розуміються краї чи народи:
11. Географічні й топографічні власні назви
пишуться з великої літери, крім службових
слів і родових означень (затока, море,
озеро, хребет і тд)
12.Назви вулиць, шляхів, течій, каналів
площ, парків і т.д. пишуться з великої
17
Приклад
Іван Петрович Котляревський, Леся
Українка (Лариса Петрівна Косач), Марко
Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська),
Юрій Клен (Освальд Бургардт), Данило
Галицький, Нестор Літописець, Олександр
Невський, Ярослав Мудрий; також: Кобзар
(про Тараса Шевченка), Каменяр (про Івана
Франка) тощо.
Квітка-Основ'яненко, Нечуй-Левицький,
Сергеєв-Ценський; Жан-Жак, Зиновій-
Богдан, Марія-Тереза.
Антей, Аполлон, Афіна, Ахіллес, Будда,
Венера, Молох, Перун.
Щука; Лісовик, Мавка, Перелесник; Дід
Мороз; Той, що греблі рве; Червона
Шапочка; Буряк, Троянда, Хліб.
Верховна Рада України, Конституційний Суд
України, Кабінет Міністрів України.
Генеральний секретар ООН, Президент
України, Голова Верховної Ради України,
Генеральний прокурор України.
Сірко (собака); Сніжинка (кішка); Гнідко
Стріла (коні); Круторогий, Сивий (воли);
Рекордистка, Лиска (корови) та інші.
Антонівка звичайна, Білий налив, Сніговий
кальвіль, Папіровка (яблуні); Українська
глива, Лісова красуня (груші); Рекорд,
Угорка (сливи); Шпанка рання (вишня). Але
в загальному вжитку вони пишуться з малої
літери: антонівка, глива, угорка.
Козеріг, Марс, Молочний Шлях, Сатурн,
Юпітер.
Великий Віз, Квочка, Пасіка, Чумацький
Шлях
Далекий Схід, Західна Україна, країни
Заходу, курорти Півдня, народи Півночі,
Південне Полісся, Північна Буковина, Схід
прокинувся.
Антарктида, Азія, озеро Байкал, Перська
затока
Андріївський узвіз, Байкало-Амурська
магістраль, бульвар Тараса Шевченка,
літери, а їхні родові позначення – з малої:
13.Назви груп або союзів держав і
найвищих міжнародних організацій:
14. Неофіційні назви держав, одиниць
територіального поділу та образні назви
географічних об'єктів:
15. У словосполученнях — назвах
державних, партійних, громадських,
профспілкових та інших установ і
організацій як України, так і інших держав, з
великої літери пишеться тільки перше
слово, що входить до складу назви:
16. У назвах міністерств і їхніх головних
управлінь, а також у назвах інших установ та
організацій, що складаються з кількох слів, з
великої літери пишеться тільки перше
слово:
17. Перше слово власних назв академій,
інститутів, науково-дослідних установ,
кінотеатрів, театрів, музеїв, парків культури
та відпочинку тощо пишеться з великої
літери, попри те, що воно є родовим
позначенням:
18. З великої літери пишеться перше слово
складених назв типу:
19. Назви історичних подій, епох, війн,
революцій, народно-визвольних рухів,
повстань, революційних свят, знаменитих
дат тощо:
20. Якщо початковий порядковий числівник
у складений назві написаний цифрою, то
наступне слово пишеться з великої літери:
21. Прикметники, утворені від іменників —
власних назв, якщо вони входять до складу
назв, які з змістом дорівнюють
словосполуки «імені когось», «пам'яті
когось»:
22. Складно-скорочені назви (абревіатури),
якщо вони вживаються на позначення
одиничних установ:
18
Військово-Грузинська дорога, вулиця Петра
Сагайдачного, Житомирська автострада
Антанта, Балканські країни, Європейське
Економічне Співтовариство, Співдружність
Незалежних Держав, Всесвітня Рада Миру,
Міжнародний комітет Червоного Хреста
Буковина, Вінниччина, Закавказзя,
Закарпаття, Золотоверхий, (Київ)
Наддніпрянщина.
Верховний суд США, Генеральні штати
Королівства Нідерландів, Збройні сили
України, Народна палата Республіки Індії.
Національний банк України, Міністерство
освіти України, Міністерство культури
України, Палата мір і вимірних приладів,
Українське товариство охорони пам'яток
історії та культури.
Академія наук України, Кінотеатр імені
Олександра Довженка, Книжкова палата,
Державний музей українського
образотворчого мистецтва;
Київський будинок мод, Львівський палац
одруження, Харківський клуб
метробудівників.
Велика французька революція, епоха
Відродження, Вітчизняна війна, Коліївщина,
Хмельниччина, Семирічна війна, Кривава
неділя
8 Березня, 1 Травня.
Нобелівська премія, Франківська кімната,
Шевченківська премія.
Укрінформ, Укрпрофрада, Укрспілка, НЛО,
АТС, КНР, СНД, УРП, УТН.
 Лапки у власних назвах
Пишуться в лапках з великої літери:
1. символічні назви будь-яких установ та
організацій
2. назви творів мистецтва, газет, книг,
журналів тощо
Але! Назви культових книг , а також
релігійних понять пишуться без лапок
3. символічні назви машин (авто, літаків.
Комбайнів тощо)
4. фірмові чи сортові назви продуктів
завод «Арсенал», фабрика «Нова», стадіон
«Динамо», ресторан «Космос».
кіноповість «Україна в огні», роман
«Тигролови», журнал «Українка».
Біблія, Псалтир, Коран, Бог, матір Божа.
літак «Мрія», автобус «Богдан», автомобіль
«Таврія»
цукерки «Супутник», вино «Маренго»,
ковбаса «Львівська»

19
 Чергування у-в
В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси у-,
в- у словах.У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних,
важких для вимови. В уживаємо для того, щоб уникнути збігу
голосних.

у в
1. Між приголосними: наш учитель, 1. Між голосними: У нього в очах
десь у хлібах кричав перепел. засвітилася відрада (Панас Мирний.)

2.На початку речення перед 2.На початку речення перед

приголосним: У присмерку літають голосним: В очах його жила надія.
ластівки так низько (Д. Павличко).

3.Незалежно від закінчення 3.після голосного перед більшістю

попереднього слова перед наступним приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і
в, ф, а також перед сполученнями под.): Пішла в садок вишневий (Т.
літер льв, св, те, хв і под.: сидимо у Шевченко).
вагоні.
4.Після паузи, що на письмі
позначена комою, крапкою з комою,
двокрапкою, тире, дужкою й
крапками, перед приголосним:
Стоїть на видноколі мати - у неї
вчись (Б. Олійник).

у – в не чергуються:
 у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа,
вступ (удача, уклад, управа, уступ – з іншим значенням); взаємини,
влада, власний, властивість, вплив і т. ін.; увага, ударник,
узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у
похідних утвореннях: вступний, владар, уважність та ін,;
 у власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко,
Врубель, Вла-дивосток, Угорщина, Удовиченко, увертюра, утопія та
ін
20
 Чергування і - й
І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови.
Й уживається, щоб уникнути збігу голосних.

І Й
1. Після приголосного або паузи, що
на письмі позначається крапкою,
комою, крапкою з комою,
двокрапкою, крапками, перед
словами з початковим приголосним
звуком: Нема вже тієї хатини. І я в
сивині, як у сні (Павличко); Вірю в
пам’ять і серце людське (Б. Олійник)
2. На початку речення: І долом геть
собі село Понад водою простяглось
(Шевченко); І приковують [гори] до
себе очі, і ваблять у свою далечінь
імлисту (Коцюбинський).
1. Між голосними: У садку співали
Ольга й Андрій; Оце й уся врода
(Панас Мирний); Квітли вишні й
одцвітали (Малицький).
2. після голосного перед
приголосним: Навчає баєчка
великого й малого (Глібов); На траві
й квітках росинки, шелестіння й
гомін гілки, щебетання й пісня
пташки (Щоголів).
Примітка. Так само чергується
початковий ненаголошений і з й у
словах: імення — ймення, імовірний
— ймовірний, іти — йти, ітися —
йтися (ідеться — йдеться).

Чергування і — й не буває:
 при зіставленні понять: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир;
 перед словом, що починається на й, є, ї, ю, я: Ольга і Йосип — друзі; І
раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як? (Рильський);
  після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось (Шевченко)

21
 Зміни приголосних
Чергування приголосних
1.Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з’являється
інший, тобто відбувається чергування звуків.
Характерні такі чергування приголосних:
[г] – [з] – [ж] (нога – нозі - ніженька);
[к] – [ц] – [ч] (рука - руці- рученька);
[х] – [с] – [ш] (вухо – у вусі – вушенько);
2. [г] – [з’]
[к] – [ц’]
[х] – [с’]
Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку
однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників
чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:
 колега – колезі
 книга – книзі
 поріг - на порозі
Спрощення в групах приголосних
Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому вони спрощуються.
1. У вимові й на письмі відбувається спрощення в таких групах приголосних:
a. –ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л- (випадають д і т)
Тиждень – тижня – тижневий.
Виїздити- виїзний.
Честь – чесний.
ВИНЯТКИ: зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути,
хворостняк, шістнадцять, шістдесят, шістсот.
б. –з(к)н-, -с(к)н- (випадає к при творенні дієслів із суфіксом –ну-)
Брязк – брязнути.
Тріск - тріснути.
ВИНЯТКИ: випуск-випускний, виск- вискнути, риск – рискнути.
в. –с(л)н- , -р(д)ц- (випадають л та д)
Масло – масний.
Серденько- серце.
2. Лише у вимові відбувається спрощення в таких групах приголосних:
а. –стц- , -стч-
Невістка – невістці, невістчин.
б. –стськ-, -нтськ-, -нтств-
Фашист- фашистський.
Студент- студентський.

22
 Найпоширеніші випадки чергування приголосних звуків

Чергування приголосних, як і чергування голосних, пов’язане із розвитком української

мови. Чергування звуків – це закономірна зміна звуків у коренях етимологічно
споріднених слів та словоформ.

[г],[к],[х] перед голосним [е] переходять в [ж],[ч],[ш]. Наприклад: нога – ніженька, рука –
рученька, вухо – вушенько.

[г],[к],[х] перед голосним [і] переходять в [з'],[ц'],[с']. Наприклад: нога – нозі, рука – руці,
вухо – у вусі.
Це чергування стосується не лише питомо українських слів, а й запозичених або тих, що
виникли пізніше.

Інколи ці чергування об’єднують у ряди:

[г] - [ж] - [з]: друг – друже – друзі.

[к] - [ч] - [ц]: ріка – річечка – у ріці.

[х] - [ш] - [с]: цокотуха – цокотушин – цокотусі.

Відповідно при творенні прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- в коренях слів
теж відбуваються чергування приголосних звуків, ускладнені уподібненням, які отримали
назву «Зміна в групах приголосних»:

[г], [ж], [з] + -ськ-, -ств-= -зьк-, -зтв;

Наприклад: Прага – празький.

[к], [ч], [ц] + -ськ-, -ств-= -цьк-, -цтв;

Наприклад: козак – козацький.

[х] - [ш] - [с] + -ськ-, -ств-= -ськ-, -ств;

Наприклад: чех – чеський.

Увага! Це правило стосується лише українських за походженням слів.

В іншомовних словах пишуться всі літери, хоча у вимові ( а отже і в фонетичному записі)
зміна приголосних не відбувається. Наприклад: Бангкок – бангкокський, Ла-Манш – ла-
маншський.
Це стосується і деяких самоназв народів: казахський, тюркський, баскський.

23
Також чергуються наступні приголосні звуки (в дієслівних формах і деяких іменниках):
[г] - [ж]: бігти – біжу; [зд] - [жд͡ж]: їздити – їжджу;
[к]- [ч]: скакати – скачу; [ст] - [шч]: мастити – мащу;
[х] - [ш]: брехати – брешу; [б] - [бл]: любити – люблю;
[д] - [д͡ж]: сидіти – сиджу; [в] - [вл]: мовити – мовлю;
[т] - [ч]: крутити – кручу; [м] - [мл]: тямити – тямлю;
[з] - [ж]: казати – кажу; [п] - [пл]: купити – куплю;
[с] - [ш]: носити – ношу; [ф] - [фл]: рифити – рифлю.

Зміни приголосних перед -ш(ий) у вищому ступені прикметників

(прислівників)
У вищому ступені прикметників і прислівників г,ж,з перед суфіксом -ш(ий)
змінюються в -жч(ий), а с+ ш(ий)– у -щ(ий) : високий — вищий (вище), вузький — вужчий
(вужче), дорогий — дорожчий (дорожче), дужий — дужчий (дужче), низький — нижчий
(нижче),але:легкий—легший (легше).

Це стосується й дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: ближчати, вужчати,

кращатита ін., і похідних від них іменників:підвищення(відпідвищити),
подорожчання(відподорожчати).

-Чн-, -шн-
Приголосні звуки к,ц(ь)перед суфіксом -н- змінюються нач:безпека —безпечний,
безпечність, безпечно; вік — вічний, вічність, вічно; кінець – кінечний, місяць — місячний,
околиця — околичний, пшениця — пшеничний, рік — річний. Приголосний
основичзберігається:поміч — помічний, помічник; ніч — нічний, ячмінь — ячний(або
ячмінний).
Виняток становлять слова: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний(у
значенні «бідолашний»),соняшник, торішній.

Примітка 1.Приголосні ж, ч, ш, щ, т(ь)у давальному та місцевому відмінках іменників

(жін. р.) та в дієсловах перед постфіксом -сяна письмі зберігаються: діжці, дочці, квітці; не
вріжся,не морщся, радишся, спиться.
Примітка2.Глухі приголосні основи перед дзвінкими на письмі зберігаються:боротьба(бо
бороти), молотьба (бо молотити), просьба (бо просити).Так само й дзвінкі перед глухими
на письмі зберігаються:бабка, борідка, вогкий, дігтяр, кігті, книжка, легкий,
нігті.Але:затхлий, зітхнути(хочдихати), натхнути, тхір.

24
 Найпоширеніші випадки чергування голосних звуків
Чергування о, е - і
Це чергування притаманне лише українській мові. Голосні о, е, що стоять у відкритих
складах, змінюються на і в закритих.
Чергування відбувається Чергування не відбувається
а) При словозміні: а) Коли ці звуки вставні або випадні: вікно
1) водопій — водопою, дохід — доходу, кінь — вікон, земля — земель, казка — казок,
— коня, камінь — каменя, лід — льоду, мій сотня — сотень; витер – витру, вітер —
— мого, сім — семи, устрій — устрою; ніч — вітру, вогонь — вогню, день — дня, роздер
ночі — ніччю, певність — певності — — розідрати, смуток — смутку, сон — сну,
певністю, радість — радості — радістю; травень — травня.
виселок — висілка, осінь — осені — осінню, Примітка 1. В окремих словах при їх зміні
у великому — у великім; о, е не випадають: лоб — лоба, мох —
2) гір — гора, ніг — нога, осіб — особа, слів моху, рот — рота, лев — лева.
— слово, сіл — село; Примітка 2. За аналогією до форм
3) батьків — батькового, батькова; братів — книжок, казок маємо о між приголосними
братового, братова; Василів — Василевого, в родовому множини й від деяких
Василева; ковалів — ковалевого, ковалева; іншомовних слів: арка — арок, марка —
Петрів — Петрового, Петрова; шевців — марок, папка — папок тощо, але: парт,
шевцевого, шевцева; форм, сакль та ін.
4) Канів — Канева, Київ — Києва, Фастів —
Фастова, Харків — Харкова, Чернігів — б) У групах -ор-, -ер-, -ов- між
Чернігова; приголосними: торг — торгу, хорт — хорта,
5) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі; смерть — смерті, вовк — вовка, шовк —
6) бійся — боюся, стій — стояти; шовку.
Виняток: погірдний (пор. погорда).
7) вів, вівши — вела (вести); замів, замівши в) У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -
— замела (замести); міг, мігши — можу ере-, а також -еле-: город, мороз, подорож,
(могла, могти); ніс, нісши — несу (несла, порох, сторож; волос, солод; берег, перед,
нести); плів, плівши — плела (плести), а серед, через; зелень, пелех, шелест та ін.
також ріс, рісши — росла, рости. Але: моріг, оборіг, поріг, сморід.
г) У родовому відмінку множини іменників
б) При словотворенні: будівник (пор. середнього роду на -ення: значень
будова), вільний (пор. воля), кілля (пор. (значення), положень (положення),
кола), підніжжя (пор. нога), подвір’я (пор. тверджень (твердження), творень
двора), робітник (пор. робота); зілля (пор. (творення).
зелений), сільський (пор. село) та ін. д) В абревіатурах і в похідних утвореннях:
спецназ, торгпред та ін.
е) У словах іншомовного походження:
агроном, інженер, студент, том та ін.
Примітка. За аналогією з тими словами
української мови, де є чергування о, е з і,
таке чергування з’явилося й у деяких
давно засвоєних словах іншомовного
походження: Антін — Антона, ґніт —
ґнота, колір — кольору, Прокіп —
Прокопа; курінь — куреня, папір — паперу.
25
 Чергування голосних у дієслівних коренях

1. Чергування [о] з [а] відбувається в коренях деяких дієслів, змінюючи їх значення: котити
— качати, ломити — ламати, схопити — хапати.
[о] переходить в [а] в коренях дієслів перед наголошеним складом з [а].
Дієслова з кореневим [о] зазвичай передають тривалу дію або одноразову, закінчену.
Дієслова з кореневим [а] виражають багаторазову, повторювану дію.
Проте у більшості дієслів таке чергування не відбувається: установити — установлювати,
виносити — виношувати.
2. Чергування [е] (невипадного) з [і] (невипадним) відбувається у коренях дієслів,
впливаючи на зміну значення: [е] стоїть у дієсловах доконаного виду, [і] — у дієсловах
недоконаного виду: вимести — вимітати, прилетіти — літати, зберегти — зберігати.
3. Чергування [е] (невипадного) з [и] відбувається у дієсловах перед р, л: видерти —
видрати — видирати, витерти — витирати.
4. Чергування [е] з [о]: нести – носити, везти – возити, брести – бродити.
5. Чергування [і] з [а]: лізти – лазити, сісти – садити.
6. Чергування [і] з [и]: сідати – сидіти, ліпити – липнути.

Чергування е – о після ж, ч, ш, щ, дж, й

Після ж, ч, ш, щ, дж, й:
а) перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и (яке походить від
давньоукраїнського и) пишемо е: вече́ря, джерело́ , жени́ ти, ні́женька, пшени́ ця, ста́єнь,
уве́чері, у́чень, черне́тка, четве́ртий, шестиде́нка, щемі́ти, щети́ на;
б) перед твердим приголосним, а також перед складами з а, о, у та и (яке походить від
давньоукраїнського ы) пишемо о: бджола́, буди́ ночок, вечори́ (пор. вече́ря), вчо́ ра,
жона́тий (пор. жени́ ти), і́грашок, копійо́ к, мішо́ к (пор. міше́чок), пшоно́ (пор. пшени́ ця),
чолові́к, чому́сь, чо́ рний (пор. черне́тка), чоти́ ри (пор. четве́ртий), шо́ стий (пор. шести́ ),
щока́.

Примітка. У словах ло́жечка — ло́жечок, кни́жечка — книжечо́к, лі́єчка — лі́єчок і под.

зберігається е (є), бо приголосний ч у наступному складі в давні часи був м’яким.

2. О виступає замість сподіваного е після шиплячих та й перед м’яким приголосним:

а) в іменниках жіночого роду ІII відміни в суфіксі -ост(и): безкра́йности, ме́ншости,
пеку́чости, сві́жости та ин. (відповідно до ві́чности, ра́дости тощо);
б) у давальному й місцевому відмінках однини деяких іменників: бджолі́, на бджолі́, на
ве́чорі, у пшоні́, на щоці́ (відповідно до більшости відмінкових форм із наступним твердим
приголосним: бджола́, бджолу́, ве́чора, вечори́ та ин.);
в) у закінченнях родового та орудного відмінків прикметників і займенників та числівників
прикметникового типу жіночого роду: безкра́йої, безкра́йою, гаря́чої, гаря́чою, на́шої,
на́шою, пе́ршої, пе́ршою та ин. (відповідно до безкра́його, безкра́йому, на́шого тощо або
до дру́гої, молодо́ ї й под., де о закономірне);
г) у похідних утвореннях типу вечорі́ти, вечорі́є (відповідно до ве́чора, ве́чорові тощо),
чорні́ти, чорні́є, чорни́ ці, чорни́ ти, чорни́ ло та ин. (відповідно до чо́ рний, чо́ рного тощо.

26
 Правопис слів іншомовного походження
Пишемо и:
1) У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш,
ж, р (за правилом «дев’ятки») перед
приголосними кореня:
2) У географічних назвах в кінцевих -ида, -
ика:
3)У географічних назвах після приголосних
дж, ж, ч, ш, щ, ц перед наступним
приголосним:
4) У географічних назвах Із
звукосполученням -ри- перед
приголосними:
5)В інших назвах після приголосних д, т та в
деяких випадках згідно з традиційною
вимовою:
Пишемо і:
1)На початку слова
2)Після приголосного перед голосним та й
3)У словах, які закінчуються на -ія:
4)У кінці невідмінюваних слів після
приголосних пишеться і, а не и:
5)Після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед
наступним приголосним у загальних назвах:
6) Після префіксів та першої частини
складних слів
Пишемо ї
1)Після голосного
27
дискета, таксист, цирк, методика,
стимул, зигзаг, шифр, риф, чипси.
Флорида, Колхида, Мексика, Корсика.
Вірджинія, Алжир, Чилі, Чикаго, Йоркшир,
Вашингтон, Лейпциг (але Віші, Шіофок).
Великобританія, Мадрид, Рим, Рига, Крим,
Цюрих (але Австрія, Ріо-де-Жанейро).
Аддис-Абеба, Единбург, Кордильєри,
Сардинія, Скандинавія, Ватикан,
Палестина, Тибет, Вавилон, Єгипет,
Єрусалим, Китай.
ідея, інструкція, імпорт, інфляція,
імітатор;
артеріальний, геніальний, аудієнція,
клієнт, партійний, радій;
артерія, рація;
візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі,
таксі, поні, пенальті;
бізнесмен, пірат, вітраж, міф, фільтр,
гіпотеза, гід, кіно, хімія, ліра, німб;
староіндійський, дезінфекція, розіграти;
мозаїка, прозаїк, наївний, руїна, Каїр;
 Пишемо е
1) на початку слова та в середині слова екватор, екзамен, енергія, Есхіл, Еквато.;
після голосного, якщо вимовляється як [е]
2) після приголосного (слід звіряти зі дециметр, метр, деградація, семестр.;
словником)

Пишемо є:
1) на початку слова, якщо вимовляється як європеєць, єнот, ересь, Європа, Євпаторія.
[йе]
2) після апострофа, е, і, й, ь Бар’єр, конвеєр, пацієнт, В’єтнам, Трієст,
Але! Після префіксів і споріднених з ними реевакуація, діелектрик
елементів пишемо е
У слова траєкторія пишеться є; у словах
проект, проекція пишеться е

Пишемо у:
1)Пишеться у, а не ю після ж, ш журі, брошура, Жуль

28
 Основні правила переносу слів
Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: га́й-ка,
зо́-шит, кни́ж-ка, ко-ло́-дязь, па́ль-ці, са-дів-ни́к, Ха́р-ків.
При цьому:
 Не можна розривати буквосполучення йо та ьо. Наприклад, га-йок, льо-
довик.
 Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один
звук. Отже, переносити можна лише так: ґу́-дзик, хо-джу́. Якщо дж, дз
не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж
або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звича́й-ний (а не на-
дзвича́йний), під-жив-ля́ти (а не пі-дживля́ти).
 Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від
попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-це́ (а не кіл-ьце́), Лук’-я́н
(а не Лук-’я́н).
 Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в
наступний: ака-де́-мія (а не а-каде́мія), Ма-рі́я (а не Марі́-я), олі-ве́ць (а
не о-ліве́ць).
 При збігові однакових звуків на межі кореня і суфікса, який
позначається на письмі подвоєнням літер, одна з них залишається в
попередньому рядку, інша переноситься в наступний : безімен-ний,
буден-ний. Подвоєні літери мають два способи переносу: збіж-жя, збі-
жжя.
 При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову
частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-
ступі́нчастий (а не багатос-тупі́нчастий), восьми-гра́нний (а не
восьмиг-ра́нний), далеко-схі́дний (а не далекос-хі́дний).
 Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані
абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: ЗІЛ-111,
ЛАЗ-105, МАУ, УРП.

29
 Правопис складних та складноскорочених слів
Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.
Складні слова пишемо разом і через дефіс.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПРАВОПИСУ СКЛАДНИХ СЛІВ
Разом пишемо:
а) усі складноскорочені слова й похідні від
них: Нацба́нк, Міносві́ти, міськра́да,
профспі́лка, соцстра́х; профспілко́ вий,
соцстра́хівський. Сюди належать і всі
складні слова, першою частиною яких
виступають компоненти: авія-, авто-, агро-,
біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-,
екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-,
кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-,
мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-,
псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-,
супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й
под.;
б) складні слова, утворені від залежних
слів, основи яких поєднані сполучними
голосними о, е: пароплав, землекоп,
землетрус, АЛЕ Південно-Африканська
Республіка.
в) складні слова, першою частиною яких є
кількісний числівник (коли він не
позначений цифрою): двобі́чний,
сімдесятирі́ччя, трику́тник, тривідсо́ тковий,
чотиримі́сячний, двоосьови́ й,
чотириа́ктний.
30
Через дефіс пишемо:
а) складні слова, утворені повторенням того
самого слова: писа́в-писа́в, роби́ в-роби́ в,
ходи́ в-ходи́ в, бі́лий-бі́лий, леге́нький-
леге́нький, бага́то-бага́то, си́ ньо-си́ ньо, ти́ хо-
ти́ хо;
б) складні слова — поєднання синонімів:
ги́ дко-бри́ дко, зро́ ду-ві́ку, ти́ шком-ни́ шком,
ча́сто-гу́сто; антонімів: більш-ме́нш, ви́ димо-
неви́ димо; близьких за значенням слів, що
передають єдине поняття: ба́тько-ма́ти
(батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих
слів різної будови: вели́ кий-превели́ кий, з
да́вніх-даве́н, з ді́да-пра́діда, ма́ло-пома́лу,
пові́к-ві́ки, ра́дий-раді́сінький, си́ ла-силе́нна,
ти́ хий-тихе́сенький.
Примітка. Два слова, одне з яких має
форму називного, а друге — орудного
відмінка, пишемо окремо; кіне́ць кінце́м,
одни́ м одна́, честь че́стю, чин чи́ ном. Так
само займенника та іменника того ж кореня:
сама́ самото́ ю;
в) сполучення слів на позначення
приблизности: день-дру́гий, годи́ на-дві, не
сього́ дні-за́втра, три-чоти́ ри.
Примітка. Поєднання слів зі значенням
приблизности або певних числових меж
можуть складатися й з двох числівників,
позначених цифрами. У таких випадках між
ними ставимо тире: 3—4 (дні), учні 8—10
класів;
 г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-
ге́й, гей-гей-ге́й, ого-го́ , бом-бо́ м, бом-бом-
бо́ м;

ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій!

По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-
а-к біля мене (А. Тесленко);
д) літерні абревіатури з належними до них
цифрами: Ту-154, ЗШ-111, АН-24;
е) літерні найменування паралельних класів
у школах, різних будинків з однаковими
номерами на тій самій вулиці: 7-А, 10-Б; вул.
Зодчих,буд. 26-А;
є) терміни, у складі яких є літера алфавіту: П-
подібний, Т-подібний;
ж) літерні скорочення складних слів: с.-г. —
сільськогосподарський, с.-д. — соціял-
демократ, соціял-демократичний, ст.-сл. —
старослов’янський. Але скорочення,
утворені від словосполук, пишемо окремо:
с. г. — сільське господарство.

Розділ ІІ. Лексика. Фразеологія.

31
Лексикологія - розділ науки про мову, який вивчає словниковий склад мови.
Слово – це основна одиниця мови, яка служить для називання предметів, властивостей,
дій і процесів.
Лексичне значення слова – це те, що слово означає, це зміст, вкладений у нього народом
– творцем певної мови.
Багатозначні й однозначні слова. Слова у переносному значенні.
Слова можуть бути однозначні й багатозначні.
Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають
переважно:
 назви людей за різними ознаками {українець, киянин, слюсар, лікар, директор,
родич, удівець),
 назви тварин {олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець,
комар),
 назви рослин {сосна, тополя, вишня, шородина, пшениця, буряк, жоржина,
ромашка, чистотіл),
 назви конкретних предметів {споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба,
піджак, паркан) тощо.
Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним. Більшість
загальновживаних слів української мови — багатозначні. Кожне конкретне значення
багатозначного слова реалізується в контексті, у ситуації: важка колода (має велику вагу),
важка будівля (велика, масивна), важкі кроки (повільні, втомлені), важка робота (вимагає
значних зусиль), важкий день (сповнений труднощів), важкий удар (сильний), важкий
настрій (гнітючий), важкий біль (нестерпний), важкий характер (незлагідний), важкий
погляд (суворий, похмурий).
Багатозначні слова можуть уживатися в прямому й переносному значенні.
Пряме значення слова — це його основне лексичне значення. Найчастіше пряме значення
є первинним, тобто тим, що вперше стало назвою.
Наприклад, слово гніздо означає “у птахів — влаштоване або пристосоване місце для
кладки яєць і виведення пташенят”: пташине гніздо.
Переносне значення слова — це його вторинне значення, яке виникло на основі прямого,
наприклад: сімейне гніздо.

Синоніми. Антоніми. Омоніми. Пароніми.

Синоніми - це слова, які звучать по-різному, але мають приблизно однакове лексичне
значення.
Кілька синонімів утворюють синонімічний ряд: гарний, красивий, вродливий, прекрасний,
чудовий, чарівний. У цьому ряду першим стоїть так зване стрижневе (головне) слово з
якнайширшим, стилістично нейтральним значенням. У наведеному синонімічному ряду
таким є слово гарний.
Антоніми – слова з протилежним значенням.
Наприклад, великий – малий, сумно - весело, плакати - сміятися.
Антоніми, як і синоніми, завжди належать до однієї частини мови.
Омоніми— це слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.
Синоніми завжди належать до однієї частини мови.
Наприклад, кран «механізм для підіймання й переміщення вантажів», і кран «трубка з
закривкою, якою перекриваємо воду, газ тощо»
Крім омонімів, існують омонімічні явища:

32
Пароніми відрізняються від омонімів тим, що вони тільки близькі за звучанням, але не
однакові і часом навіть не близькі за значенням.
 акціонерний – той, що стосується акцій, заснований на них;
 акціонерський – той, що належить, властивий акціонерам;
 апендикс – червоподібний відросток сліпої кишки;
 апендицит – запалення апендикса;
 вдача – сукупність психічних особливостей людини;
 удача – позитивний, бажаний наслідок чогось; успіх;
 веліти – вимагати, наказувати;
 воліти – хотіти, бажати;
 виборний – що визначається чи обирається голосуванням;
 виборчий – пов’язаний з виборами;
 воєнний – пов’язаний з війною;
 військовий – той, що стосується війська;
 громадський – належний до певного колективу людей;
 громадянський – той, що стосується громадянина як члена суспільства;
 дружний – згуртований, одностайний;
 дружній – товариський, приязний;
 книжковий – той, що стосується книжки;
 книжний – характерний для літературно-писемного викладу;
 корисливий – той, хто прагне наживи, власної вигоди;
 корисний – який дає користь;
 мимохідь – проходячи мимо;
 мимохіть – мимо хотіння;
 музичний – який стосується музики як виду мистецтва;
 музикальний – схильний до музики, має здатність тонко сприймати її;
 нечисленний – який складається з невеликої кількості когось, чогось;
 незчисленний – який складається з великої кількості когось, чогось; незліченний;
 пам’ятник – споруда на честь когось або чогось;
 пам’ятка – предмет матеріальної культури минулого;
 приводити – допомагати чи примушувати йти за собою (приводити до хати);
 призводити – щось, що спричиняє певний негативний наслідок;
 рідкий – негустий; розташований нещільно;
 рідкісний – що трапляється, буває не часто; незвичайний;
 сніговий – утворений зі снігу, який несе сніг; складова частина ботанічних і
зоологічних назв;
 сніжний – багатий на сніг, подібний до снігу; покритий снігом;
 сусідній – розміщений поруч, поблизу когось;

33
  сусідський – що стосується сусіда;
 талан – доля, життєвий шлях, щастя;
 талант – хист, обдаровання людини;
 уява – здатність образно створювати або відтворювати предмет у думках,
свідомості;
 уявлення – розуміння чого-небудь, знання; чуттєво-наочний образ предметів або
явищ, що зберігається і відтворюється в свідомості людини поза безпосереднім
впливом на органи чуття;
 шкірний – який стосується шкіри;
 шкіряний – виготовлений зі шкіри.

Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика.

Загальновживані слова – це слова, які знає кожен носій мови. Вони становлять основу
лексичного складу української мови. До загальновживаних належать такі основні групи
слів на позначення: спорідненості і свояцтва (Мати, батько, брат, дочка, дід), частин та
органів тіла (Голова, рука, нога, вухо, серце), явищ природи (сніг, мороз, вітер, туман,
земля, сонце, повітря), тварин (Корова, свиня, вовк, сорока), рослин (Клен, дуб, осика,
вишня), приміщень і їх частин (Хата, кімната, вікно, двері, поріг), їжі й питва (Борщ,
вареник, сметана, молоко, квас, кисіль) тощо
Загальновживані слова входять у наше повсякденне мовлення і вживаються без обмежень
у всіх стилях мови.
Терміни – це спеціальні слова, які вживають для точного найменування наукових понять.
Наприклад, у математиці вживають терміни радіус, діаметр, натуральне число, у
мовознавстві – артикль, орфоепія, присудок. Для пояснення термінів існують спеціальні
словники: “Словник літературознавчих термінів”, “Медичний словник”, “Словник
юридичних термінів” тощо.

Професійними називають слова, що вживаються лише в мовленні людей певної професії.

Наприклад, працівники сільського господарства вживають слова боронування, косовиця,

добрива, обмолот; медичні працівники – ін’єкція, знеболення, діагноз; педагоги –
педрада, семестр, вікно (“вільний урок”).

Діалектними називаються слова, що вживаються лише мешканцями певної місцевості:

когут – півень; банувати – жалкувати, тужити; мольфар – чарівник; звори – урвища. Деякі
діалектні слова стають загальновживаними: трембіта, полонина.

Письменники у своїх творах уживають діалектизми для кращого відображення мовлення

мешканців певної місцевості, їхніх звичаїв, побуту. У тлумачному словнику при поясненні
діалектних слів подається скорочення діал.

34
 Застарілі й нові слова (неологізми)
Застарілі слова, тобто такі слова, які нині вийшли з ужитку поділяються на дві групи.

Архаїзми
слова, які в процесі мовлення були замінені
більш сучасними, оскільки явище, дія чи
предмет, який вони називали, широко
використовується.
Історизми
ці слова виникають і виходять із ужитку
разом із певними явищами, соціальними
устроями, речами.

Наприклад, старослов’янське слово Наприклад, князі, джури, виборні, сотники,

«десниця» означає права рука, а «шуйця» -
ліва. Тому лівшу в давнину називали
«шульгою». Зараз це не таке вже й рідке
прізвище серед українців. «Глагол», яке в
російській мові закріпилося за дієсловом, в
старослов’янській мові означало просто
будь-яке «слово». Тобто «глаголити»
означало «говорити».
гетьмани, парторги, комісари – вже
давно у минулому. Лише у двадцятому
столітті двічі значний масив лексики
перейшов у історизми. У двадцятих роках,
під час боротьби за незалежність України,
зникли з активного вживання царі, князі,
купці, управителі, дворяни, так само як і
багато назв побутових речей, наприклад,
штиблети, гасова лампа, порохівниця,
личаки. Короткий свій вік прожили слова:
«петлюрівці», «махновці», «УНР», «ЗУНР»,
«Центральна Рада».

Натомість постійно виникають і засвоюються мовцями нові слова – неологізми. Проте

дуже швидко новостворені слова можуть перейти в розряд активної лексики. Наприклад,
десять років тому неологізмом було слово «мобільний телефон», потім, як побілки стали
поширеним явищем, їм на зміну прийшли «кпк», «смартфони», «комунікатори» з великою
кількістю можливостей, таких як «блютуз», «інфрачервоний порт», передачею інтернет
даних тощо.

Нейтрально та емоційно забарвлена лексика

За емоційним забарвленням лексику поділяють на нейтральну та емоційно забарвлену
лексику, або експресивну.
Нейтральна лексика- слова, що позбавлені будь-якого стилістичногго забарвлення і вільно
вживані у всіх стилях мови. Наприклад, іти, сидіти, високий, нога, дерево.
Емоційно забарвлена лексика, крім власне називання об’єкта, передає ще й суб’єктивну
оцінку мовцем цього об’єкта, всієї повідомлюваної інформації або адресата
повідомлення.
Це додаткове стилістичне забарвлення може мати якнайширший спектр – урочисте,
схвальне, лагідне, зневажливе, іронічне тощо. Наприклад, величний, тюхтій, свиня,
писака.

35
 Фразеологізми
Розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, називають фразеологією.
Фразеологізм- стійке словосполучення , що виступає в мові як неподільний за
значенням вислів. Стійкі сполучення слів лексично неподільні.
Зазвичай фразеологізм має форму словосполучення. Форму закінченого речення мають
прислів’я та приказки.
Прислів’я – синтаксично закінчений образний вислів, що має повчальний зміст.
Приказка – образний вислів, близький до прислів’я, але без повчального змісту.
Крилатий вираз – влучна словосполука, влучний вислів літературного походження,
що стисло й образно передає думку та є загальновживаним.
Афоризм – будь-яка узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній формі.

Приклади фразеологізмів:
 Скласти зуби на полицю – голодувати.
 Віддати чортові душу – померти.
 Розводити боби – базікати.
 Розводити кислиці- плакати.
 Хоч мак сій- тихо.
 Хоч греблю гати – багато.
 Хоч голки збирай – ясно.
 Наче турецький святий- бідний.
 Наче з лика шитий – здібний.
 На воловій шкурі не списати – багато.
 Землі не чує під собою, на сьомому небі – щасливий, радісний.
 Хоч у вухо бгай, хоч свічки ліпи - спокійний, лагідний.
 Прибитий на цвіту, не всі вдома – не дуже розумна людина.
 Мати лій в голові, мати смалець в голові – розумна людина.
 Бачити види – досвідчена людина.
 Бити лихом об землю, тримати хвіст трубою – не зважати на невдачі.
 Вскочити вище халяв, попасти на слизьке – потрапити в скрутне становище.
 Давати березової каші, брати в шори - гостро критикувати, лаяти.
 Летіти ковбасою – швидко.
 Гнути шию – принижуватися.
 Виходець з того світу- виснажений, ледве живий.
 Гріти чуба, гнути горба- важко працювати.
 Продавати зуби, смішки справляти – сміятися.
 Знімати стружку, читати проповідь – критикувати когось.
 Витрачати порох – докладати значних зусиль.
 Мало квасу випити- мати мало досвіду.
 Заганяти голки – говорити щось неприємне.
 Хоч лопатою горни – багато.
 Дерти кирпу – зазнаватися.
 Ламати шапку – принижувати свою гідність.
 Милити шию – критикувати.
 Сушити зуби – сміятися.
36
 Гріти зуби – базікати.
 Як за гріш маку – багато.
 Хоч вовк траву їж – все одно.
 Давати горобцям дулі- лінуватися.
 Кров з молоком – здорова людина.
 Мов з хреста знятий – втомлений.
 Без царя в голові – дурна людина.
 Витрачати порох – докладати зусиль.
 Й за вухом не свербить – людина нічого не робить.
 Як на гарячому вугіллі – активна людина.
 Аж ребра знати – худа людина.
 Чорна хмара – сумний.
 Аж вікна дрижать – голосно.
 Аж з горла лізе – багатий.
 Або день до вечора – нічого робити.

Розділ ІІІ. Будова слова. Словотвір.

37
Морфеміка - розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.
Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова. Кожна морфема має своє
значення.
Закінчення – це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, сказуючи на
відношення з іншими словами у словосполученні та реченні : добр(ий).
Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я),
земл(і), земл(ею). Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком: дим(0).

Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з
одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад),
префікса, кореня і суфіксе. Основа виражає лексичне значення слова, тому вона є
спільною для всіх форм слова.

Форми слова розрізняються не лексичним, а лише граматичним значенням. Граматичне

значення найчастіше виражають закінчення , рідше — одночасно закінчення і
прийменники. Утворення форм слова називають словозміною.

Слова бувають змінювані і незмінювані.

Незмінювані слова мають одну форму: кіно, хакі, холодно, вчора.
Незмінювані слова закінчення не мають.
Змінювані слова здебільшого розрізняються закінченнями (cecmpа, сестрі, сестрою,
сестру)
До незмінюваних слів належать:
 Невідмінювані іменники: Колорадо, пюре, таксі.
 Невідмінювані прикметники: беж, хакі, комі, гонді.
 Невідмінювані числівники: півтора, мло, чимало.
 Неозначена форма дієслова: писати, сидіти, читати.
 Дієприслівник: співаючи, граючи.
 Дієслівні форми на –но, -то: написано, зроблено.
 Прислівники: вчора, вгору, швидко.
 Службові частини мови.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить у собі спільне значення
споріднених слів: стіл, столик, столовий, столуватися.
Слова з одним і тим самим коренем називають спільнокореневими.
Спільнокореневі слова можуть належати до однієї частини мови: ліс — лісочок — лісник —
пролісок; або до різних частин мови: ліс — лісовий — по-лісо-вому.

У багатьох випадках у процесі зміни і творення слів звуковий склад коренів змінюється
(відбувається чергування звуків):
шість — шести, ніс — нести.

Префікс — це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і слугує для
утворення нових слів. Префікси доповнюють значення первісного слова. Наприклад,
префікс в-(у-) у дієсловах вказує на напрямок руху об'єкта: вбігти, влізти, увійти.
У слові може бути два й більше префіксів: посаджений — непосаджений, найвищий —
якнайвищий.

38
Префікси поділяються за походженням. Більшість префіксів суто українські: при-, на-, з-(с-),
але існують префікси іншомовного походження: а-, екс-, інтер-.
Префікси можуть мати декілька значень. Наприклад, префікс при- може означати
приєднання, наближення, неповноту дії, близьке місцезнаходження: прибити, прийти,
прилягти, прибережний.

Суфікс — значуща частина слова, яка стоїть після кореня і слугує для творення слів із
новим лексичним значенням. Наприклад, суфікс -к- відповідає за творення назв жіночого
роду за професією: вчителька, авторка, доярка.
Також суфікси можуть слугувати для творення форм того самого слова (молодий —
молодший, курча — курчати, мати — матері, пробити — пробивати).
У слові може бути 2-3 суфікси: перукарська, розповсюджувачка .
Багато суфіксів належать тільки певним частинам мови. Наприклад, суфікси -учи- (-ючи-)
слугують для творення дієприслівників.

Словотвір
39
 Способи словотворення
 Суфіксальний спосіб словотвору (суфіксація) – творення похідних слів
приєднанням до твірної основи суфікса.
Суфікс може додаватися до твірної основи, яка дорівнює слову без закінчення (вод–а →
вод–иц–я, криг–а → криж–ин–а) та до частини основи (чит–а–ти →чит–анн–я, весел–и–ти–
ся → весел–ощ–і).

 Префіксальним способом словотвору (префіксацією) відбувається творення

похідних слів приєднанням префікса до цілого слова без зміни його
частиномовного статусу: звичайний →над–звичайний, смак → при–смак, весна →
про–весна.
Унаслідок приєднання префікса лексичне значення мотивувального слова може
суттєво видозмінюватися: гнати → по–гнати, за– гнати, ви–гнати, розі–гнати, зі–
гнати, віді–гнати, піді–гнати.

 Суфіксально-перфіксальний (конфіксація). Цим способом похідні слова

утворюються шляхом одночасного приєднання до твірної основи особливої
морфеми (конфікса) – префікса і суфікса одночасно: ліс → про–лі–сок, нога → об–
ніж–ок, робити → не–роб–ств–о. Похідне слово може змінювати частиномовний
статус порівняно з твірним (здоровий → о–здоров–и–ти, межа → роз–меж–ува–ти,
стіл → на–стіль–н– ий) або залишатися у його межах (дорога → по–дорож–ник, ліс
→ пере–ліс–ок).

Основоскладання, словоскладання і абревіація – різні типи складання основ. Такими

способами словотвору виникають складні і складноскорочені слова.
 Складання. Спосіб творення слів поєднанням двох і більше основ чи цілих слів або
їх скорочень (усічень). Цей спосіб пов’язаний із системою словосполучень, які
стають твірною базою складного слова. Інші способи словотвору орієнтовані на
творення простих слів.
 Основоскладання (композиція) – це поєднання кількох основ за допомогою
інтерфіксів о, е (зичити добра → добр–о–зич–лив–ий, здатний до праці → прац–
е–здатн–ий, ліс і степ → ліс–о–степ, землю міряти → земл–е– мір–Ø) або без
них (три поверхи → три–поверх–ов–ий, чотири кути → чотири–кут–н–ий).

Основоскладання часто супроводжується суфіксацією (матеріально вираженою або

нульовою) Такий спосіб творення слів називають складносуфіксальним: землю
зрошувати → земл–е–зрош–енн–я, гуртом жити 31 → гурт–о–жит–ок, всюди
ходити → всюди–хід–Ø, довгий ніс → довг–о–нос– ик, книги друкувати → книг–о–
друкув–анн–я.

 Словоскладання. Це поєднання двох або кількох слів, що виражають одне поняття,

в складному слові. Словоскладання виникає на базі словосполучень апозитивного
(прикладкового) типу: дівчина-красуня, вагон- ресторан, місто-гігант, фільм-опера.
Специфічним в українській мові є тип складних слів, першим компонентом яких
виступає форма імперативу (ломи камінь → ломикамінь, гори цвіт → горицвіт,
перекоти поле → перекотиполе, крути вус → крутивус). Такі конструкції
закріпилися в українських прізвиськах та прізвищах: Непийпива, Тягнирядно,
Задериногу, Убийвовк.
40
 Абревіація. При творенні нових слів використовуються й усічені основи. Цим
способом утворюються лише іменники. Усічення може відбуватися у різний спосіб.
Відповідно до різновиду усічення розрізняють абревіатури

Розділ ІV. Морфологія.

41
Морфологія - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.
Частини мови – це класи слів, які характеризуються спільними ознаками.
В сучасній українській мові 10 частин мови:
Назва Приклади
Самостійні частини мови
Іменник Стіл, вітер, Ганна.
Прикметник Високий, красива, дерев'яний.
Дієслово Біжу, переїхав, зробити.
Займенник Я, твій, той.
Прислівник Холодно, тричі, стрімко.
Числівник Сто, перший, десятеро.
Службові частини мови
Сполучник І, та, або.
Прийменник В, під, проміж.
Частка Тільки, ледве, мов.
Окрема група частин мови
Вигук Ой, ах, тьху.

Іменник
Іменник – це самостійна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто?
що?. Іменники змінюються за числами та відмінками і належать до певного роду.
Серед іменників розрізняємо загальні та власні назви.
Загальні назви дають багатьом однаковим предметам : держава, місто, дерево, річка,
книга, ручка.
Крім того, загальні назви піддаються рахунку, тому їм властиві форми однини і множини.
Власні назви дають окремим предметам, щоб відрізнити їх від інших подібних: Україна,
Київ, Тарас Шевченко, Миколаївка.
Власні назви вживаються лише в однині (Василь, Рівне, Крим), або лише в множині
(Черкаси, Товтри)
Власними назвами виступають:
а) прізвища, імена, по батькові, псевдоніми людей (Левчук, Пав-личко, Клименко, Василь,
Оксана, Володимирівна, Петрович, Леся Українка);
б) назви найвищих державних та урядових посад (Президент України, Голова Верховної
Ради, Генеральний прокурор України);
в) індивідуальні назви установ, організацій, газет, часописів, творів, готелів, пароплавів
(Театр ляльок, Український дім, видавництво "Вища школа", газета "Вечірній Київ",
теплохід "Тарас Шевченко";
г) назви визначних історичних подій, свят, урядових нагород (Полтавська битва. День
незалежності, Державна премія імені Т.Г. Шевченка);
г) географічні й астрономічні назви (Волинь, Рівне, Дніпро, Кавказ, Меркурій);
д) назви релігійних свят, постів, культових імен (Різдво, Покрова, Христос, Бог);
е) клички тварин (Рябко, Пушок).
Іменники можуть означати назви істот (хто?) та неістот (що?).
До істот належать іменники, що називають:
- осіб (мати, дитина, людина, футболіст, викладач);
- тварин (теля, кіт, голуб, зозуля, змія, комар, шершень);
- міфологічних істот (мавка, домовик, демон, чорт);
42
 - померлих (мрець, небіжчик, покійник);
- означення людей у переносному значенні (зірка, дуб, пень, довбня);

Усі інші іменники є назвами неістот (кімната, метр, сміх, перемога, гурт, фінанси).

Рід іменників
Іменники бувають чоловічого, жіночого або середнього роду. Рід іменника визначаємо,
співвідносячи його із займенниками він, вона, воно або поєднуючи із цей, ця, це: цей степ
(він), цей біль (він), цей собака (він), ця путь (вона), ця адреса (вона), це листя (воно).

Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід

насип, підпис, літопис,
ступінь, пил, продаж, кір,
Сибір,
сип, собака, степ, степінь,
толь, тунель, тюль,
фенхель, шампунь,
ярмарок.
адреса (місце проживання), добро, озеро, село, поле,
антресоль, бандероль, море, листя, життя, теля.
бешамель, ваніль, вуаль, емаль,
зала, каніфоль, консоль, криза,
мігрень, нехворощ, папороть,
президія, путь, розкіш, філігрань,
філія/

В українській мові є іменники, в яких рід визначається за статтю. Це іменники спільного

роду. Вони означають назви осіб за характерними рисами чи діями і мають закінчення -а, -
я: сирота, плакса, нікчема, нероба, базіка, бідолаха, лівша. Рід цих іменників визначається
синтаксично, тобто за допомогою означальних слів: Ріс я круглим сиротою. Бува і чоловік
сьому колючці пара: людей товче, та й жде, щоб хто його кохав. Де вона тепер, бідолаха?
— задумався Григорій.

Рід незмінюваних іменників встановлюється так:

 назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, цей кюре, ця леді, ця фрау;
 назви тварин мають звичайно чоловічий рід: цей шимпанзе, цей поні, цей какаду,
цей колібрі, цей кенгуру (але якщо треба вказати на самку, назві надається
значення жіночого роду: ця кенгуру, ця шимпанзе);
 назви неістот мають середній рід: це кашне, це комюніке, це меню, це журі, це
алібі;
 власні назви мають рід відповідно до роду загальної назви: цей Кракатау (вулкан),
цей Хокайдо (острів), ця Міссісіпі (річка), ця Монако (країна), це Гельсінкі Онтаріо
(озеро); порівняйте ще каламутна Міссурі (річка), рівнинне Міссурі (плато),
густонаселений Міссурі (штат у США);
 незмінювані складноскорочені слова мають рід відповідно до роду іменника, який
входить до абревіатури в називному відмінку: цей райвно (відділ), цей НБУ (банк),
ця СБУ (служба), ця СОУ (спілка), це МЗС (міністерство), це МП (підприємство).

Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: ці двері, ці сани,

ці канікули, ці Карпати, ці Черкаси.

43
 Число іменників
Іменники вживаються в однині й множині.
Іменник у формі однини вживається для позначення одного предмета, іменник у формі
множини – для позначення двох і більше предметів.
Частина іменників вживається лише в однині.
Вони позначають :
 назви речовин : молоко, кров, віск.
 збірні назви: молодь, волосся, студентство.
 назви дій, якостей, почуттів: хода, дружба, доброта.
 власні назви: Олег, Назар, Петро.
Деяка частина іменників вживається лише в множині.
Вони позначають:
 назви предметів, парних за своєю будовою : штани, ножиці, челюсті.
 назви сукупності предметів: гроші, діти, люди.
 назви дій, станів, почуттів (переважно з суфіксом –ощ-): лінощі, пахощі, жнива.
 назви відрізків часу, свят, обрядів, : канікули, вечорниці, іменини.
 Деякі власні назви: Карпати, Анди, Черкаси.
Іменники, які позначають сукупність однакових чи подібних предметів, що сприймаються
як єдине ціле, називають збірними: волосся, колосся. Вони мають форму однини: золоте
колосся, біле волосся.

Відмінювання іменників
В українській мові 7 відмінків:
Називний Хто? Що? Мама, родина
Родовий Кого? Чого? Мами, родини
Давальний Кому? Чому? Мамі, родині
Знахідний Кого? Що? Маму, родину
Орудний Ким? Чим? Мамою, родиною
Місцевий На кому? На чому? На мамі, в родині
Кличний Уживається при звертанні Мамо, родино

Називний відмінок вважається прямим, всі інші –непрямі. Називний, як і кличний ,

відмінки завжди вживаються без прийменника (ненька, ненько), місцевий – завжди з
прийменником ( у лісі, на дереві). Всі інші відмінки можуть уживатися як з прийменником,
так і без них.

44
 Відміни іменників

Але! До жодної відміни не належать :

 Іменники, які вживаються лише в множині (ножиці, Карпати).
 Іменники, які перейшли із прикметників (поранений, учительська).
 Незмінювані іменники (поні, метро).

Розділ іменників І та ІІ відмін на групи

Іменники першої та другої відмін за характером закінчень поділяються на групи: тверду,
м’яку і мішану.
Перша відміна
Тверда група М’яка група Мішана група
До твердої групи належать До м’якої групи належать До мішаної групи належать
іменники з твердим іменники з м’яким іменники з шиплячим
приголосним основи (крім приголосним основи перед приголосним основи перед
шиплячого) перед закінченням -я. закінченням -а.
закінченням -а.
вереда, кривда, плакса вишня, скриня, богиня огорожа, святоша, межа

45
 Зразок відмінювання іменників першої відміни

Однина
Тверда група М’яка група Мішана група
Н.в. кобза зброя свіча
Р.в. кобзи зброї свічі
Д.в. кобзі зброї свічі
З.в. кобзу зброю свічу
О.в. кобзою зброєю свічею
М.в. (на) кобзі (на) зброї (на) свічі
К.в. кобзо зброє свіче
Множина
Тверда група М’яка група Мішана група
Н.в. країни пісні листоноші
Р.в. країн пісень листонош
Д.в. країнам пісням листоношам
З.в. країн пісень листоноші
О.в. країнами піснями листоношами
М.в (на) країнах (на) піснях (на)листоношах
К.в. країни пісні листоноші

Тверда група
До твердої групи належить
більшість іменників з
основою на р, у тому числі
іменники іншомовного
походження з суфіксами -ар
(-яр), -ир, -ур, у яких наголос
припадає на останній склад
основи (абажур, командир,
гектар), іменники
чоловічого роду з кінцевим
твердим приголосним
основи (граб, час), а також
іменники середнього роду з
закінченням о- (вікно,
Петро, батько).
Друга відміна
М’яка група Мішана група
До м’якої групи належать До мішаної групи належать
іменники середнього роду з іменники чоловічого роду з
закінченнями -е, -я, але не шиплячим приголосним в
після шиплячого (сонце, кінці основи (товариш, дощ,
здоров’я, життя), а також сторож), середнього роду з
іменники чоловічого роду з закінченням -е (явище,
кінцевим м’яким плече, прізвище), а також
приголосним основи (Івась, частина іменників на -р:
учитель, обрій). назви осіб за фахом чи родом
діяльності з наголошеним
суфіксом -яр та сталим
наголосом на
закінченні(каменяр, скляр,
газетяр).

Зразок відмінювання іменників другої відміни

46
 Однина
Тверда група М’яка група Мішана група
Н.в. батьк-о Ігор каменяр-і
Р.в. батьк-а Ігор-я каменяр-а
Д.в. батьк-ові Ігор-еві каменяр-еві
З.в. батьк-а Ігор-я каменяр-а
О.в. батьк-ом Ігор-ем каменяр-ем
М.в. (на) батьк-ові (на) Ігор-еві (на) каменяр-ах
К.в. батьк-у Ігор-е каменяр-і
Множина
Тверда група М’яка група Мішана група
Н.в. дядьк-и ковал-і горищ-а
Р.в. дядьк-ів ковал-ів горищ
Д.в. дядьк-ам ковал-ям горищ-ам
З.в. дядьк-ів ковал-ів горищ-а
О.в. дядьк-ами ковал-ями горищ-ами
М.в. (на) дядьк-ах (на) кова-ях (на) горищ-ах
К.в. дядьк-и ковал-і горищ-а

Незмінювані іменники
До незмінюваних іменників в українській мові належать:
– слова іншомовного походження (таксі, колібрі, меню, бра);
– жіночі прізвища українського і іншомовного походження, що закінчуються на -к(о), -
енк(о): Потапенко, Яценко, на приголосний (Остапчук, Копчанич), російські прізвища на -
ово (Муромо, Коновало), -их (Сірих, Білих), -аго (Живаго); складноскорочені слова
буквенного типу (США), та складноскорочені слова, друга частина яких виступає у формі
непрямого відмінка (завгар, замдиректора).

Хоча форма таких слів не змінюється, зміни в залежності від відмінків вони виражають за
допомогою зв’язку з іншими словами, а також за допомогою прийменників (принесли
меню, у меню налічувалося багато різних страв, рука лягла на меню).

Рід незмінюваних іменників визначається так:

 назви тварин- належать до чоловічого роду (невеличкий шимпанзе, кмітливий
колібрі);
 іменники, що називають чоловіків (молодий Франк, знайомий
бібліотекар)належать до чоловічого роду; іменники, що називають жінок
(неуважна Марі, весела касир)- до жіночого роду;
 незмінювані іменники, що називають неістоти, належать до середнього роду
(вікно, озеро, небо, доля);
 іменники- географічні назви, назви міст, річок, газет, журналів та таке ін.
визначаються за загальною назвою (журнал “Наталі”- чоловічого роду,
телепрограма “Михайло”- жіночого; країна Германія- жіночого роду, місто Туапсе-
середнього).

Особливості відмінювання іменників ІІ відміни

47
 -а, -я -у, -ю
назви осіб, власні імена та прізвища назви речовин, матеріалів
Мороза, учителя гіпсу, спирту, крім хліба
назви конкретних предметів збірні поняття
комбайна, мікроскопа вишняку, чаю, крім вівса
назви тварин і дерев назви будівель, споруд, приміщень та їх
пса, вовка частин,
крім тих, що мають наголос на закінченні,
в іменниках – архітектурних деталях
заводу, мезоніну,
крім бліндажá, гаражá,
еркера, портика
назви населених пунктів (однослівні) назви населених пунктів, які складаються
Києва, Лондона з двох слів
Кривого Рогу, Зеленого Гаю
назви установ, закладів, організацій
інституту, штабу
географічні назви з наголосом у родовому переважна більшість слів із значенням місця
відмінку на кінцевому складі, а також із і простóру
суфіксами присвійності (-ов, -ев, -єв, -ин, -їн) світу, яру,
Дінця, Тетерева крім горба, хутора, ліска, ставка
явища природи
вихору, інею, туману

наукові і технічні терміни іншомовного назви почуттів

походження, що означають елементи болю, гніву
будови чогось, конкретні предмети,
геометричні фігури та їх частини назви процесів, станів, властивостей, ознак,
параграфа, радіуса, формацій тощо
крім складу, роду, бігу, винятку
виду, стану
терміни іншомовного походження, що
означають фізичні та хімічні процеси,
частину
площі, а також літературознавчі терміни
імпульсу, ферменту,
сюжету, фейлетону
назви машин і їх деталей назви ігор і танців
мотора, поршня баскетболу, тенісу,
крім гопака, козака
назви мір, прóстору, довжини, ваги, часу більшість складних безсуфіксних слів
гектара, січня вибою, прикладу
назви річок, озер, гір, островів, півостровів,
країн
Чаду, Кавказу
Творення і правопис імен по батькові
Чоловічі імена по батькові творяться Жіночі імена по батькові творяться
48
додаванням до основ власних імен суфікса - додаванням до основ власних імен суфікса -
ович: Михайло — Михайлович, Василь — івн(а): Михайло — Михайлівна, Юрій —
Васильович, Юрій — Юрійович, Георгій — Юріївна (Юрій+івна), Георгій — Георгіївна,
Георгійович, Ігор — Ігорович. Ілля — Іллівна, Кузьма — Кузьмівна
Кілька чоловічих імен по батькові творяться
за допомогою суфікса -ич: Лука — Лукич (і
Лукович), Сава — Савич (і Савович), Кузьма
— Кузьмич (і Кузьмович), Хома — Хомич (і
Хомович), Яків — Якович, Ілля — Ілліч.
Як виняток, в імені Григорій при творенні З відхиленням від цього правила творяться
імені по батькові відпадає ій — Григорович, лише такі імена по батькові: Яків — Яківна,
а до основи імені Микола додаємо ай — Григорій — Григорівна, Микола —
Миколайович (і рідко — Миколович). Миколаївна (і рідко — Миколівна).

Кличний відмінок
Закінчення Відміни іменників Приклади
о 1. іменники І відміни твердої групи Ольго, паро
2. деякі іменники ІІ відміни твердої залізо
групи
е 1. іменники І відміни м’якої і мішаної скрине, богине, листоноше,
групи каше
2. іменники ІІ відміни твердої групи без брате, соколе
суфіксів стрільче, хлопче, крім
3. іменники ІІ відміни м’якої групи із знавцю, бійцю, мудрецю
суфіксом -ець- любове, ноче
4. іменники ІІІ відміни однини Довбуше
5. іменники ІІ відміни мішаної групи
ю 1. іменники І відміни пестливої форми Олю, кумасю, матусю
2. іменники ІІ відміни м’якої групи лікарю, місяцю
у 1. іменники ІІ відміни твердої групи із батьку, синку
суфіксом -к-, -ок-, -ик- читачу, товаришу, але кряже
2. іменники ІІ відміни мішаної групи Фрідріху, Людвігу
крім з основою на -ж, -р
3. іменники ІІ відміни – іншомовні
імена з
кінцевими -г, -к, -х
Запам’ятай!
1. У звертаннях, до складу яких входять два іменники, форму кличного відмінка
здебільшого мають обидва слова: пане Іване, пані Ольго, Катерино В’ячеславівно.
2. Коли поєднуються дві загальні назви, то перше слово – клична форма, а друге – клична
форма, або називний відмінок: пане лікарю (лікар).
3. Якщо звертання складається із загальної назви та прізвища, то останнє вживається у
формі називного відмінка: пане Ковальчук, колего Єрохіна.
4. Чоловічі прізвища на приголосний, -о (-ко, -нко) – відмінюються: Шкурó, Малько,
Коваленко

Прикметник
49
 Прикметник — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на
питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий).
Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками.
У реченні прикметник найчастіше виступає означенням, рідше – присудком.

Розряди прикметників
За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.
Якісні виражають такі ознаки предмета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мірою
(довгий – довший – найдовший)
Найголовнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність
утворювати форми ступенів порівняння.
Ознаки якісних прикметників:
 приєднують прислівник із значенням міри або ступеня вияву ознаки (мало,
надто, надзвичайно, трохи): відомий — трохи відомий, мало відомий;
 вступають у антонімічні відношення: свіжий — черствий, великий — малий;
 утворюють якісно-означальні прислівники або іменники з узагальненим
значенням прикмети: чуйний — чуйно; добрий — добро;
 утворюють ступені порівняння: білий — біліший, найбіліший
 за допомогою суфіксів зменшеності і збільшеності та префікса пре- утворюють
похідні прикметники: тонкий — тонесенький, тонюсінький; здоровий —
прездоровий;
 окремі прикметники можуть мати коротку форму (ясен, весел, певен).
Відносні виражають ознаку предмета опосередковано — через відношення до іншого
предмета, явища, дії або стану (туманний ранок, працьовита людина, земляний вал).
Ознаки відносних прикметників:
 за призначенням предмета (підйомний кран, читальна зала);
 за належністю організації чи установі (міська адміністрація, військова
частина);
 за матеріалом (дерев’яний будинок, залізні двері);
 за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край, приміський
вокзал);
 за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика,
сорокаградусний мороз).
Присвійн Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і
і відповідають на питання чий? чия? чиє?
Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині
або (рідше) тварині (мамина казка, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у
випадку уособлення неживих предметів, можуть вживатися прикметники з
присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати-земля).
Присвійні прикметники творяться:
o від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн): товаришів, Сергіїв,
братів;
o від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), їн (-ий):
орлине крило, заячий хвіст;
o в деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -ин, -їв:
зозулине дитя, соловейкова пісня.

50
 Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках
мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин,
мають повну форму (собачий, коров’ячий).
Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть
переходити в розряд якісних: срібний перстень (відн.) — срібний голос (якісн.)

Відмінювання прикметників
В українській мові розрізняють дві групи прикметників: тверду і м'яку.
До твердої групи належать: До м'якої групи належать:
- прикметники, основа яких закінчується на - прикметники, основа яких закінчується на
твердий приголосний. м'який приголосний.
У називному відмінку однини вони мають У називному відмінку однини вони мають
закінчення -ий, -а, -е: білій, біла, біче: закінчення -ій, -я, -є: синій, синя, синє;
гарний, гарна, гарне; каштановий, осінній, осіння, осіннє; братній, братня,
каштанова, каштанове; весняний, весняна, братнє; ранній, рання, раннє; вечірній,
весняне; солов’їний, солов 'їна, солов’їне; вечірня, вечірнє; житній, житня, житнє;
казковий, казкова, казкове; дружній, дружня, дружнє*;

Тверда група
Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід Множина
Н.в. красивий красива красиве красиві
Р.в. красивого красивої красивого красивих
Д.в. красивому красивій красивому красивим

З.в. красивий, красиву красиве красиві,красивих

красивого
О.в. красивим красивою красивим красивими
М.в. (на) красивому. красивій красивому,красивім красивих
красивім

М’яка група
Чоловічий рід Жіночий рід Середній рід Множина
Н.в. осінній осіння осіннє осінні
Р.в. осіннього осінньої осіннього осінніх
Д.в осінньому осінній осінньому осіннім
З.в. осінній, осіннього осінню осіннє осінні
осінніх
О.в осіннім осінньою осіннім осінніми
М.в. (на) осінньому осінній осінньому осінніх
осіннім осіннім

Ступені порівняння якісних прикметників

51
Ступені порівняння – це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву
ознаки, якості чи властивості в предметі.
Розрізняють два ступеня порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння прикметника вказує на те, що в одному об’єкті ознака

проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншому.
 Проста форма вищого ступеня порівняння створюється за допомогою додавання
суфіксів –ш та -іш: спритний – спритніший. Але будьте уважні, тому що деякі
прикметники можуть втрачати суфікси –к, -ек, -ок: легкий – легший.
Після додавання суфікса –ш, у будові деяких прикметників може спостерігатися
чергування приголосних, та як результат – звукові сполуки: жч: близький – ближчий, але
с+ш міняється на щ: високий – вищий.
 Складена форма порівняння вищого ступеня утворюється дуже легко – шляхом
додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: товстий –
більш товстий, гучний – менш гучний.

Найвищий ступінь порівняння є свідченням того, що в цьому об’єкті відповідна ознака

проявляється найбільшим або найменшим чином у порівнянні до всіх інших об’єктів.
 Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою
додавання до прикметника вищого ступеня порівняння такого префікса, як най-:
кращий – найкращий. Але це значення можна також додатково ще посилити
префіксами що- та як-: модний - щонаймодніший, спокійна - якнайспокійніша.
 Складена форма порівняння найвищого ступеня утворюється так само, як і форма
вищого ступеня – за допомогою додавання слів найбільш або найменш до
звичайної форми прикметника: холодний – найбільш холодник, гостра – найменш
гостра.

Але! Не можна змішувати просту і складену форми вищого і найвищого ступенів

порівняння (не можна вживати більш віщий або найбільш м’якший)

Слово самий із прикметниками ніколи не вживається ( не самий добрий, а

найдобріший)

52
Ступені порівняння ніколи не утворюють такі якісні прикметники:
- ті, що називають абсолютну якість: порожній;
- ті, що утворюються за допомогою наступних суфіксів: -уват, -езн, -есеньк, -еньк, -енн, :
здоровенний, чорнесенький.
- прикметники, що називають масті тварин : буланий, гнідий.
- прикметники із префіксами пре-, архі-, ультра-: прегарний, архіважливий.
- складні прикметники, які виражають якість з додатковим відтінком, або поєднання
кольорів: жовтогарячий, світло-рожевий.
-прикметники на означення кольору, утворені за кольоровою схожістю до інших
предметів: малиновий, вишневий.

Правопис Н і НН у прикметниках
Подвоєння відбувається:
1. При збігові двох однакових приголосних:
- на межі префікса і кореня: беззубий, віддячити, оббити, роззява;
- на межі кореня і суфікса: докорінний, неписьменний, щоденний, осінній, ранній;
2. У наголошених прикметникових суфіксах -енн-(ий), -анн-(ий), -янн-(ий), що вказують на
міру, більшу, ніж звичайна, або на можливість чи неможливість виконання дії:
здорове'нний, невблага'нний, страше'нний, незрівня'нний, незліче'нний.
3. У прикметниках-старослов’янізмах: огненний, благословенний, блаженний, окаянний,
священний, мерзенний.

Подвоєння не відбувається:
1. У прикметникових суфіксах -н-, якщо основа закінчується на будь-який інший звук, крім -
н: реформа — реформений, дерево — дерев’яний.
3. У прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання
дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: шалений, жаданий, довгожданий, буквений,
потомствений, морквяний, лебединий.

Числівник
53
 Числ́івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок
при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?.
Основною граматичною категорією числівників є відмінки. Порядкові числівники
змінюються ще й за числами й родами.
У реченні числівники можуть виконувати роль підмета, іменної частини складеного
присудка, додатка.
За значенням числівники поділяються на кількісні і порядкові.
Розряди числівників за значенням
кількісні власне кількісні: один, два, п’ять, тисяча;
(скільки?) збірні — вживаються з назвами осіб чоловічого роду, з назвами
малих істот та з множинними іменниками: двоє (хлопців), троє
(гусят), п’ятеро (дверей), двадцятеро;
дробові: одна друга, п’ять десятих, півтора;
неозначено-кількісні — вказуть на приблизну кількість предметів:
кілька, кількасот, багато;
Примітка! Слова зі значенням одиниця, двійка, трійка, пара,
дюжина, сотня, половина, третина, чверть належать до
іменників .
порядкові позначають порядок предметів при лічбі: перший, двадцятий,
(котри́ й?) сотий.

Відмінювання числівників
Числівник один, одне, одна відмінюється так:
Однина
Чол . рід Жін. рід Множина
Н.в. один одна одні
.Р.в. одного однієї (одної) одних
Д.в. одному одній одним
З.в. =Н або Р.в одну = Н. або Р.
О.в. одним однією (одною) одними
М.в. …одному ..одній ..одних
1. Прислівники від п'яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п'ятдесят,
шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:
Н.в. п'ять сімнадцять п'ятдесят
Р.в п'яти (п'ятьох) сімнадцяти (сімнадцятьох) п'ятдесяти
(п 'ятдесятьох)
Д.в. п'яти (п'ятьом) сімнадцяти (сімнадцятьом) п'ятдесяти
(п 'ятдесятьом)
З.в. п'ять (п'ятьох) сімнадцять (сімнадцятьох) п'ятдесят
(п 'ятдесятьох)
О.в. п'ятьма (п 'ятьома) сімнадцятьма (сімнадцятьома) п'ятдесятьма
(п 'ятдесятьома)
М.в. на п'яти (п 'ятьох) на сімнадцяти (сімнадцятьох) на п'ятдесяти
(п 'ятдесятьох)

54
Запам 'ятайте: в усіх відмінках, крім називного, маємо паралельні форми. У всіх
складних числівниках на -дцять, -десят — відмінюється тільки друга частина; у числівниках
одинадцять, чотирнадцять наголошується склад -на-, на відміну від російської мови. Але у
знахідному відмінку — наголос на закінченні -ох: одинадцятьох, чотирнадцятьох; у
числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування і з е, о: шести,
семи, восьми.

2. Числівники сорок, дев'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають
закінчення -а (сорока, дев'яноста, ста).

3. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за зразком:

Н.в. двісті триста п'ятсот

Р.в двохсот трьохсот п'ятисот
Д.в двомстам трьомстам п'ятистам
З.в. двісті (двохсот) триста (трьохсот) п'ятсот (п 'ятисот)
О.в. двомастами трьомастами п'ятьмастами
(п'ятьомастами)
М.в. (на) двохстах (на) трьохстах (на) п'ятистах

Числівник чотириста відмінюється як триста.

Числівники шістсот, сімсот, вісімсот, дев'ятсот відмінюються як п'ятсот.
У цих числівниках відмінюються обидві складові частини і пишуться вони разом.
У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на -дцять зберігається
пом'якшення після кінцевого приголосного т.
Усередині такого складного числівника пом'якшення після т немає. Наприклад: п'ятсот,
п'ятдесят, шістсот, п 'ятнадцять, дев 'ятсот. Але в орудному відмінку в числівниках: три,
п'ять, шість, дев'ять, десять зберігається пом'якшення кінцевого приголосного основи.
Наприклад: трьома, п 'ятьма (п 'ятьома), шістьма (шістьома). Зберігається пом'якшення в
усіх числівниках на -дцять в орудному відмінку: дванадцятьма (дванадцятьома), дев
'ятьма (дев 'ятьома) тощо.

4. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини:

Н.в. триста вісімдесят сім
Р.в трьохсот вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох)
Д.в трьомстам вісімдесяти (вісімдесятьом) семи (сімом)
З.в. триста (трьохсот) вісімдесят (вісімдесятьох) сім (сімох)
О.в. трьомастами вісімдесятьма (вісімдесятьома) сьома (сімома)
М.в. (на) трьохстах вісімдесяти (вісімдесятьох) семи (сімох)

5. У складених порядкових числівниках відмінюється лише останнє слово: дев'ять тисяч

дев'ятсот дев'яносто дев'ятий — ...дев'ятого (дев'ятих), дев'ятому (дев'ятим), дев'ятий
(дев'яті), дев'ятим (дев'ятими), на дев'ятому (дев'ятих).

6. У дробових числівниках чисельник відмінюється як кількісний числівник, знаменник —

як порядковий: дві п 'я-тих, двом п 'ятим, двома п 'ятими; три десятих, трьом десятим,
трьома десятими і т. д.

55
7. Неозначені числівники багато, небагато, кілька, декілька — відмінюються як числівники
п'ять, шість (але без паралельних форм):
Н.в. кілька декілька багато
Р.в кількох декількох багатьох
Д.в кільком декільком багатьом
З.в. Н. або Р Н. або Р Н. або Р
О.в. кількома декількома багатьом
М.в. (на) кількох декількох багатьох

8. Збірні числівники обидва, обидві відмінюються у непрямих відмінках так: обох, обом,
обома, (на) обох.

Збірні числівники двоє, троє, п'ятеро та ін. — у непрямих відмінках мають форми
кількісних числівників (два, три, п 'ять).

Займенник
56
Займенник – це самостійна частина мови, що вказує на предмет, ознаку, кількість, але не
називає їх. Займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками, числівниками і
відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?. Наприклад, «Є різна тиша —
тишина, у кожної— свій звук і колір» (А. Демиденко). «Думи мої молодії—Понурії діти І
ви мене покинули!..»(Т. Шевченко).
Деякі займенники змінюються за відмінками. Інші – за родами, числами і відмінками. У
реченні займенники частіше виступають підметом, додатком або означенням.
Співвіднесеність займенників з іменниками,
прикметниками й числівниками
За здатністю співвідноситись із певними частинами мови, за граматичними
значеннями, особливостями відмінювання і роллю в реченні займенники поділяються на
три групи:
1. займенники, співвідносні з іменниками.
2. займенники, співвідносні з прикметниками.
3. займенники співвідносні з числівниками.

Займенники, співвідносні з іменниками, - я, ти, ми, ви, воно, він, вона, вони та інші –
змінюються лише за відмінками, за відмінками і числами. . У реченні бувають підметом,
іменною частиною складеного присудка або додатком. Наприклад: Мислив я (підм.), що
нас (дод.) багато, хто ( підм.) поетом зоветься (М. Рильський).

Займенники, співвідносні з прикметниками, - мій, твій, твоя, наш, чий, який тощо –
змінюються за родами, числами і відмінками. У реченні виконують переважно роль
означення, іменної частини складеного присудка. Наприклад: В твоєму сріблі я пізнала
свою найпершу сивину (В. Ткаченко).

Займенники співвідносні з числівниками, - скільки, стільки, - вказують на неозначену

кількість , змінюються лише за відмінками, виконують роль підмета, означення, додатка.
Наприклад, Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті
(П. Тичина).

РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

особові я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони
зворотний себе
питальні що? хто? скільки? який? чий? котрий?
відносні ті ж питальні, але без знаку питання
присвійні мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);
вказівні цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий
означальні весь, всякий, сам, кожний, самий, інший
неозначені абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь
заперечні ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий,

Відмінювання займенників
57
  Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти,
він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і
відмінками; займенник вінзмінюється також за родами.
Однина
1 особа 2 особа 3 особа
Н.в. я ти він воно вона
Р.в. мене тебе його (до нього) її (до неї)
Д.в. мені тобі йому їй
З.в. мене тебе його (на нього) її (на неї)
О.в. мною тобою Ним нею
М.в. (на) мені (на) тобі (на) ньому (нім) ній

Множина
1 особа 2 особа 3 особа
Н.в. ми ви вони
Р.в. нас вас Їх (до них)
Д.в. нам вам їм
З.в. нас вас Їх (на них)
О.в. нами вами ними
М.в. (на) нас вас них

 Зворотній займенниксебе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані
числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

себе
Н.в. --------
Р.в. себе
Д.в. собі
З.в. себе
О.в. собою
М.в. собі

 Питальні займенники містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?),
ознаку (чий? який? котрий?), кількість (скільки?).
Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками; чий, який, котрий - за родами,
числами і відмінками, як прикметники.

Н.в. хто що
Р.в. кого чого
Д.в. кому чому
З.в. кого що
О.в. ким чим
М.в. …кому (кім) …чому (чім)

Однина Множина
чол. і сер. рід жін. рід
58
 Н.в. чий чиє чия чиї
Р.в. чийого чиєї чиїх
Д.в. Чийому (чиєму) чиїй чиїм
З.в. = Н.в. або Р.в. чию =Н. в або Р.в.
О.в. чиїм чиєю чиїми
М.в. …чийому (чиєму, чиїм) …чиїй …чиїх
 Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних
речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання: хто, що,
скільки, чий, який, котрий.
Відмінювання відносних займенників відбувається так само, як і питальних.
 Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій (мій, наш),
другій (твій, ваш), третій (його, її, іхній) чи будь-якій (свій) особі.
Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як
прикметники. Займенники його, її - незмінні.
Однина Множина
чол. і сер. рід жін.рід
Н.в. мій моє моя мої
Р.в. мого моєї моїх
Д.в. моєму моїй моїм
З.в. = Н.в. або Р.в. моє мою моїх
О.в. моїм моєю моїми
М.в. ..моєму (моїм) ..моїй …моїх

 Вказівні займенники вказують на предмет (сей, цей, той), ознаку (такий), кількість
(стільки).
Займенники той (отой) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
Однина Множина
чол. і сер. рід жін. рід
Н.в. той те та ті
Р.в. того тієї(тої) тих
Д.в. тому тій тим
З.в. =Н.в або Р.в. те ту =Н.в або Р.в.
О.в. тим тією(тою) тими
М.в. ..тому(тім) ..тій ..тих

 Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку (кожний, всякий (усякий),

весь (увесь, ввесь), інший, сам, сaмий, самuй).
Однина Множина
чол. і сер. рід жін. рід
Н.в. весь(увесь, ввесь) все (усе) вся (уся) всі (усі)
Р.в. всього всієї всіх
Д.в. всьому всій всім
З.в. =Н.в або Р.в. все (усе) всю =Н.в або Р.в.
О.в. всім всією всіма
М.в. ..всьому (всім) ..всій ..всіх

 Неозначені займенники вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку

чи кількість (абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-
59
 хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-
небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось,
якийсь, чийсь, котрийсь, скількись).
Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від
яких вони утворюються.
З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс (казна-хто,
хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь), а з частками аби-, де-, -сь- разом (абиякий, дещо,
хтось).
Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (будь
для кого, аби з ким, хтозна в чому).
Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони
утворилися.
 Заперечні займенники вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи
кількості (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки).
З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і
займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (ні в якому, ні для чого, ні
для кого).
Заперечні займенники відмінюються так, як і питальні займенники.

Дієслово
Дієслово- це самостійна частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на
питання що робити? що зробити?
60
Дієслова мають такі граматичні категорії: час, число, особу, рід, вид,Ж спосіб.
У реченні дієслова частіше виконують роль присудків: Катря вийшла до школи.
Дієслово має 5 основних форм:
Форма дієслова Загальне значення Відповідає на Приклади
питання
інфінітив Дія, стан або процес що робити? що Писати
поза часом, способом, зробити? Написати
числом, особою
особова форма Дія, стан предмета що роблю? що Пишу
робив? що Буду писати
робитиму? що Писав
робив би? що
робимо?
дієприкметник Ознака предмета за який(а, е, і)? Написаний
дією
безособова (форми Дія, яка сприймається що зроблено? Написано
на -но/-то) як результат
дієприслівник Додаткова дія, що роблячи? що Написавши
ознака, обставина дії зробивши?
Форми дієслова бувають дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і
незмінні ( інфінітив, дієприслівник, форми на –но, -то)

Безособові дієслова
Деякі дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи
(предмета). Такі дієслова називаються безособовими:
Світає, морозить, вечоріє, дощить.

У таких реченнях не може бути підмета.

Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому й
майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (морозить), а в минулому —
форму однини середнього роду (посутеніло, не спалося).
Безособові дієслова означають явища природи, психічний або фізичний стан людини.

Деякі дієслова можуть вживатися і в особовому, і в безособовому значенні:

Повіває прохолодою (повіває — безособове дієслово). Вітерець повіває (3-тя особа
однини).
Тягне на подвір'я (безособове). Мураха тягне соломину (3-тя особа однини).

Перехідні й неперехідні дієслова

Перехідні  при них стоїть прямий додаток,
(означають дію, що переходить або виражений іменником
61
 спрямована на предмет) (займенником) у знахідному відмінку
без прийменника: доглядати сад,
відвідати друга
 значенням частини від цілого:
насипати цукру, випити кави
Неперехідні  не вимагають додатка: стояти,
(означає дію, що не переходить на плакати
предмет)  усі дієслова з постфіксом -ся (-сь):
розрісся, хвилюватися

Вид дієслова
Недоконаний Доконаний

(означає незавершену, необмежену в (означає дію, що завершилася в минулому

тривалості дію в минулому, теперішньому
або майбутньому)
що робити ? що робив? що робить ? що
робитиме? що буде робити?
співати, виконуватиме
або неодмінно відбудеться в майбутньому)
що зробити? що зробив? що зробить?
переконати, підійшов

Час дієслова
Теперішній Майбутній Минулий
Означає дію, яка Означає дію, яка Означає дію, яка відбулася
відбувається постійно або в відбуватиметься чи або відбувалася до моменту
момент мовлення відбудеться після моменту мовлення про не
мовлення про неї
пишемо, гуляю зроблю, працюватиму мав, писав
Дієслова минулого часу змінюються за числами, а в однині — й за родами: мали, бігла,
бігло.
Дієслова теперішнього і майбутнього часів змінюються за числами та особами.

Дійсний
Означає дію, яка відбулася,
відбувається чи
відбуватиметься. Змінюється
за часами, числами й
особами (у теперішньому,
майбутньому часах) та за
родами (у минулому)
знати, писав, робитиму, хочу
Спосіб дієслова
Умовний
Означає дію, можливу за
певної умови або бажану.
Змінюється за числами, а в
однині — й за родами).
Твориться додаванням до
форми минулого часу частки
б (після голосного), би (після
приголосного)
хотів би, написала б
Наказовий
Означає наказ, прохання,
побажання, пораду, заклик
до виконання дії.
Змінюється за числами
й особами. В однині
дієслова мають форму 2-ї
особи, а в множині —
форми 1 -ї та 2-ї особи
прийди, хай (нехай) працює

Дієвідміна дієслова
I II
Належать дієслова, які в 3 – тій особі Належать дієслова, які в 3 – тій особі
62
множини мають закінчення –уть, ють. множини мають закінчення –ать, -ять.

Визначити, до якої дієвідміни належить дієслово, можна двома способами:

І спосіб — за закінченнями 3 ос. множини

уть , - ють — І дієвідміна (читати — читають, знати — знають);
ать ;- ять — II дієвідміна (любити — люблять, говорити — говорять).

II спосіб — за основою інфінітива (частина слова без -ти)

Дієвідміна Умова Приклад

II якщо дієслово в інфінітиві кле[йі]ти — кле[йу](-і-
має суфікси -н-, -і- (-ї-) або випадає), мовчати — мовчу (-
після ж, ч, ш, щ суфікс -а-, а- після шиплячого, випадає),
які зникають у 1 особі стелити — стелю (-и- випадає)
однини
І усі інші дієслова (з іншими полоти (відсутні згадувані
суфіксами, із суфіксами -і- (- суфікси), сипати (-а- не після
ї-), які залишаються, із шиплячих), червоніти (-і-
суфіксом -я- не після зберігається: червонію)
згаданих приголосних)
Винятки бігти, спати, стояти, боятися - II дієвідміна; хотіти, гудіти,
іржати, ревіти, сопіти — І дієвідміна.

Дієвідмінювання дієслів дати, їсти,...повісти, бути

Дієслова дати, їсти, ...повісти (розповісти, доповісти тощо,) та похідні від них
(продати, доїсти тощо) не належать до дієвідмін, бо мають норми давньої
системи дієвідмінювання.
Однина Множина
1 ос. дам їм відповім дамо їмо відповімо
2 ос. даси їси відповіси дасте їсте відповісте
3 ос. дасть їсть відповість дадуть їдять відповідять

Видові пари таких дієслів (давати, доїдати, заповідати тощо) дієвідмінюються

за сучасним зразком: давати — даю, даєш, дає, даємо, даєте, дають тощо.

Дієприкметник як особлива форма дієслова

63
 Дієприкметник - це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і
відповідає на питання який? яка? яке? які? (хмарою повиті, врятована планета,
зачарований красою). Дієприкметник поєднує в собі граматичні особливості прикметника
і дієслова.
дієслова прикметника
Вид: доконаний або недоконаний Вказує на ознаку предмета, відповідає на
(заіржавілий, іржавіючий) питання який? яка? яке? які? : битий, бита,
бите
Час: теперішній або минулий ( тільки 2 часи) Узгоджується з іменником (займенником) :
наповнена діжка, наповнене серце.
Буває активного або пасивного стану: Змінюється за родами, числами,
виконуючий, виконуваний. відмінками: збудований будинок, навислої
загрози.
Може мати залежні слова (іменник, У реченні виступає означенням, частиною
займенник, прислівник) : закінчена ними іменного присудка : Цей звичай
недавно робота. збережений лише у гуцулів.

Активні і пасивні дієприкметники

Активні  теперішнього часу (від основи
Виражають ознаку предмета за його ж теперішнього часу (форми 3-ї особи
дією. Утворюються лише від неперехідних множини) за допомоги суфіксів -уч- (-
дієслів. юч-), -ач- (яч-)): ревучий, дрижачий
 минулого часу (від основи інфінітива
дієслів доконаного виду за допомоги
суфікса-л-): посивілий, опалий
Пасивні  мають ознаку минулого часу (від
Виражають ознаку предмета за дією над основи інфінітива або 1-ї особи
ним. однини теперішнього чи майбутнього
часу дієслів доконаного виду за
допомоги суфіксів -н-, -ен-, -є-, -т-):
написаний, ношений, скошений

Відмінювання дієприкметників
Дієприкметники відмінюються, як прикметники, за родами, відмінками і числами:

Однина Множина
чол. рід сер. рід жін. рід
Н.в. зроблений зроблена зроблене зроблені
Р.в. зробленого зробленої зробленого зроблених
Д.в. зробленому зробленій зробленому зробленим
З.н. зроблений зроблену зроблене зроблені
О.в. зробленим зробленою зробленим зробленими
М.в. (на) зробленому (на) зробленій (на) зробленому (на) зроблених
Дієприкметниковий зворот
64
Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник із залежними від нього словами.
Дієприкметникові звороти, які стоять після означуваного слова, відокремлюються комами.
Навіть діти, занепокоєні батьківською тривогою, довго не засинали. Але: Навіть
занепокоєні батьківською тривогою діти довго не засинали.
Дієприкметникові звороти, що стоять перед означуваним словом, відокремлюються
лише тоді, коли вони мають додаткове обставинне значення, наприклад, причинове.
Захоплений своєю тяганиною з конем, Сивоок не зауважував безлічі подій і речей.

НЕ з дієприкметниками
1. Не є префіксом і пишеться разом, якщо дієприкметник виступає в ролі означення і не
має залежних слів. Плаче жінка з діточками в нетопленій хаті.
2. Не є часткою і пишеться окремо, якщо дієприкметник:
а. виступає в ролі присудка. Хата не метена;
б. має залежне слово: ніким не метена хата;
в. має протиставлення: не заплетене, а розпущене волосся.
Безособові форми на -но, -то
У сучасній українській мові від усіх пасивних дієприкметників минулого часу із суфіксами -
н-, -т- утворюються незмінні дієслівні форми на -но, -то, наприклад: засіяний – засіяно,
покладений – покладено, з’ясований – з’ясовано, здобутий – здобуто, политий – полито,
розкритий – розкрито.
Дієприслівник як особлива форма дієслова
Дієприслівник — особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить
головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?
Наприклад: читаючи, співаючи, узявши, схопивши.
Дієприслівник поєднує ознаки:
дієслова прислівника
Має з дієсловом близьке значення : Не змінюється
співаючи пісень – співати пісень
Керує іменником або займенником : У реченні є обставиною: Усі принишкли,
працюючи вчителькою, йдучи на роботу вслухаючись у тишу.
Утворюється від дієслівних основ : прийшов
- прийшовши

Дієприслівник виражає додаткову дію. Основна дія, виражена дієсловом, і додаткова дія,
виражена дієприслівником, здійснюється однією і тією є істотою (або неістотою) в реченні.
Наприклад: Над степом місяць стоїть, високий. Обледенілі дерева в його промінні
блищать, тільки трохи притьмарившись, все ж таки ніч.
Притьмарившись – що зробивши? Це дієприслівник. Він виражає додаткову дію. Основна
дія виражена дієсловом блищать. Додаткову й основну дію здійснюють у реченні дерева.
Тому слід уникати помилок типу: Приїхавши у село, нас чекала цікава пригода. Основна
дія, виражена дієсловом чекала, і додаткова дія, виражена дієприслівником приїхавши,
разом аж ніяк не стосуються підмета пригода.

Як і прислівники, дієприслівники незміні і в реченні виступають обставинами.

Дієприслівниковий зворот
65
Дієприслівник разом із залежними словами становить дієприслівниковий зворот: Не
спитавши броду, не лізь у воду. У реченні він виступає обставиною.
Дієприслівниковий зворот і одиничний дієприслівник на початку речення або в кінці його
виділяється комою, а в середині виділяється з обох боків комами.
Але!
Не виділяються комами:
1. Фразеологічні звороти: Сидіти склавши руки.
2. Одиничний дієприслівник, який стоїть у кінці простого речення (в основному, відразу
після присудка) і відповідає на питання як? яким способом?: Ми працювали не
відпочиваючи.

Вид дієприслівників
Дієприслівники недоконаного виду означають незакінчену додаткову дію, яка
відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком. І полем, степом ідучи,
свого ти сина закриваєш. (Т. Шевченко.)
Дієприслівник ідучи – що роблячи? – недоконаного виду, вказує на додаткову дію, яка
відбувається одночасно з основною дією закриваєш, виражену дієсловом-присудком.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від дієслів недоконаного виду теперішнього
часу за допомогою суфіксів -учи (ючи), -ачи (ячи), -учись (-ючись), -ачись (ячись).
Дієприслівники доконаного виду означають завершену додаткову дію, відповідають на
запитання що зробивши? і творяться за допомогою суфіксів -вши, -ши.
!!!У суфіксах дієприслівників після ч, ш пишемо и: будуючи, накресливши .

Прислівник
66
Прислівник — це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, стан предмета
або ознаку якості і відповідає на питання як? де? звідки? наскільки? якою мірою?

Прислівник у реченні пов'язується з дієсловом, виконуючи роль обставини дії, наприклад:

Синіла (де?) навкруги далечінь (Гончар); Дорога все глибше (як?) врізалась в ущелину,
зверху (звідки?), зі скель, покапувало. (М. Олійник)

Може також пов'язуватися з прикметником або іншим прислівником, служачи для

вираження ознаки якості до ролі обставини міри, ступеня: Ось зовсім (наскільки?)
близько з води вихопилась гостра скеля. (Я. Баш) Коли моя білява донька виросте, я буду
надто (якою мірою?) старий. (О. Досвітній)

Розряди дієприслівників за значенням

Означальні прислівники
Якісно-означальні прислівники гарно, розумно, вдало, гаряче, добре.
Кількісно-означальні двічі, утричі, дуже, надзвичайно
Способу дії гуртом, уплав, по-нашому, по-
материнському
Обставинні прислівники
Прислівники часу тепер, колись, віддавна, щороку, завжди,
учора, понині, одвіку
Прислівники місця угорі, вниз, здалеку
Прислівники причини спросоння, згарячу, зопалу
Прислівники мети умисне, наперекір, напоказ
Ступені порівняння прислівників
Прислівники на -о (-е), як і якісні прикметники, від яких вони утворені, мають вищий і
найвищий ступені порівняння.
Ступінь Форми ступенів Творення Приклади
порівняння порівняння
Вищий проста твориться за допомогою більш доречно, менш
суфіксів -ш-, -іш- практично
складена утворюється якнайдружніше,
додаванням до найтепліше
прислівника вищого
ступеня слів більш, менш
Найвищий проста твориться за допомогою якнайдружніше,
префікса най-: для найтепліше
підсилення можуть
уживатися префікси як-,
що-
складена утворюється найбільш дружно,
додаванням до найменш докладно
прислівників слів
найбільш, найменш

При утворенні вищого ступеня прислівників відбуваються ті самі зміни приголосних, що й у

прикметниках: г, к, з при сполученні з суфіксом -ш- змінюється на: жч: дорого — дорожче.
67
С змінюється на шч (на письмі щ): високо — вище. Суфікси -ок-, -ек-, -к-, -ик- при творенні
форм ступенів порівняння випадають: глибокий — глибший. Деякі прислівники вищого й
найвищого ступенів утворюються від прислівників з іншим коренем: добре — краще —
найкраще.
У прислівниках, утворених від прикметників із н, пишуть одну літеру н: слухняний –
слухняно.
У прислівниках, утворених від пасивних дієприкметників, так само пишуть н : несказанний
– несказанно.
У прислівниках, утворених від прикметників із нн, пишуть нн: сонний – сонно.
З нн пишуть прислівники зрання, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню,
востаннє.
Увага! Прийменник слід розрізняти від інших однозвучних частин мови ( за контекстом) .
наприклад, вивчити напам’ять – подарувати на пам’ять, зайти всередину – зайти в
середину круга.
Правопис прислівників
Разом пишуться прислівники:
1. утворені від різних частин мови за Безвісти, заочі, згори, наперебій, укупі,
допомогою прийменників: наостанок
а) прийменник + іменник
б) прийменник + прикметник Віддавна, вручну, помалу, сповна.
в) прийменник + числівник Вперше, надвоє, утрьох, спершу.
г) прийменник + займенник Втім, нащо, при чому
Винятки: до чого, за віщо, за що.
д) прийменник + числівник Дотепер, віднині, навічно, забагато,
подекуди.
2. утворені з кількох основ Чимдуж, мимохіть, тимчасово.
3. утворені за допомогою часток аби-, ані-, Чимало, анітрохи, якнайдовше.
чи-, де-, що-, як-
Через дефіс пишуться прислівники:
1. прислівники, утворені від прикметників, по-новому, по-батьківськи, по-
займенників і прийменника по: домашньому, по-літньому, по-українськи,
по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-
нашому;
2.прислівники, утворені від порядкових по-перше, по-друге, по-третє;
числівників за допомогою префікса по-:
3. прислівники, утворені від синонімічних зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-
або антонімічних слів: нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-
дорого;
4. прислівники, в яких повторюються слова овго-довго, ледве-ледве, давним-давно,
або корені (без службових слів або із навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-
службовими словами між ними): не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч.
Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю,
на-гора, по-латині, десь-колись.
При повторенні інших частин мови з прийменником між ними все пишеться окремо.
Наприклад, сам на сам, рік у рік, день у день.

Окремо пишуться прислівники:

1. утворені від іменника, що не втратив До лиця, на славу, як слід, до крихти, з
68
свого самостійного лексичного значення, та розуму тощо
прийменника
2. утворені від двох іменників з двома З дня на день, з боку на бік.
прийменниками
3. утворені від сполучення повного В основному, в цілому
прикметника з прийменником
4. утворені поєднанням по, на з кількісним По двоє, по п’ятеро.
числівником: по два, по чотири. Та
прийменника по зі збірним числівником

Прийменник як службова частина мови

69
Прийменник – службова незмінна частина мови, що виражає відношення між
предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника,
займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час,
причину, мету: Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі трепетні ліси…
(В.Симоненко).
Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але разом з повнозначними
частинами мови, здебільшого іменниками, може бути у структурі підмета, присудка,
додатка, обставини, неузгодженого означення. Ми пішли до лісу (обставина), минаючи
сухі балки та невеличкі болітця.
Прийменники не мають постійного лексичного значення, але разом з відмінковими
формами іменників, займенників і числівників можуть вказувати на:
 місце: Ходить ніч по саду місячними кроками (П.Тичина)
 час: На другий день Оксана встала рано (О.Гончар)
 причину: Вона аж ахнула від захоплення (О.Гончар)
 об’єкт: Тесля міряв складаним метром колоду й зовсім байдуже подивився на
хлопця (В.Мисик)
 мету: А я піду за волю проти рабства (Л.Українка).
 кількість: У майстерні невеликі, на чотири шибки, віконця (С.Стельмах).
За походженням прийменники діляться на такі групи:
а) первинні: без, в, від, для, до, з, за, на, над, під, по, при, про, ради, через;
б) вторинні (складні, утворені від первинних): попід, понад, побіля, поміж, попри, поза,
задля, заради, з-під, з-понад, з-проміж, щодо;
в) відприслівникові: близько, внаслідок, всупереч, вслід, довкола, кругом, навкруги,
навпроти, напередодні, навколо, назустріч, осторонь, обабіч, поперек, позад, упродовж,
відповідно до, залежно від, згідно з тощо;
г) відіменникові: край, кінець, коло, перед, протягом, шляхом, за допомогою, під час, у
напрямі до, на шляху до, у зв’язку з, в силу, в результаті, внаслідок;
ґ) віддієслівні: завдяки, виключаючи, незважаючи на.
Примітка! Інколи одне й те ж слово у реченні може виступати або прислівником чи
іменником, або прийменником. Наприклад: Навколо розкинувся безмежний степ і Діти
забралися навколо багаття. У першому реченні слово навколо – прислівник, а в другому
– прийменник.
Написання прийменників
1. Разом пишуться прийменники, утворені від іменників, прислівників та прийменників:
внаслідок, вподовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, навпроти, назустріч,
наперед, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід,
поперед(у), попри, посеред, проміж, услід, щодо.
2. Окремо пишуться прийменники, утворені від іменників та прислівників з непохідними
прийменниками: в кінці, в напрямі до, в результаті, в середині, в силу, з метою, за
винятком, за допомогою, на відміну від, на випадок, на чолі, залежно від, за рахунок,
згідно з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, по
відношенню до, у відношенні до, у зв'язку з, у відповідь на, у(в) разі.
3. Через дефіс пишуться прийменники, утворені приєднанням до прийменників з, із інших
прийменників: з-за, із-за, з-над, із-над, з-перед, з-під, із-під, з-поза, з-поміж, з-понад, з-
поперед, з-попід, з-проміж, з-серед, з-посеред.

За будовою поділяються на
70
Прості Складні(утворені
поєднанням кількох простих)
у, по, про, над, і, під, через, понад, з-посеред, попід,
між тощо задля, з-перед, заради тощо
Складені (утворені
поєднанням прийменника з
повнозначним словом)
з метою, відповідно до, у
вигляді, у зв’язку з тощо

Прийменник по
Прийменник по властивий українській мові, коли йдеться про
 місце дії (“По діброві вітер виє, гуляє по полю...” Т. Шевченко),
 мету дії (пішли у ліс по грибочки),
 час (по обіді, по канікулах),
 міру,
 кількість чогось (по цукерці, по сотні),
 а також сферу діяльності (по господарству, по службі).
неправильно правильно
діяти по правилах діяти за правилами
жити по закону жити за законом

продавати по ціні продавати за ціною

комітет по нагляду комітет з нагляду
судячи по реакції судячи з реакції
твір по темі твір з теми
працювати по буднях працювати в будні
прийти по питанню прийти у питанні
відвідати по справах служби відвідати у службових справах
гарний по вигляду гарний на вигляд
діяти по власному розсуду діяти на власний розсуд
поширити по цілій земній кулі поширити на всій земній кулі
помилитися по незнанню помилитися через незнання
схибити по неуважності схибити через неуважність
запізнитися по сімейних обставинах запізнитися через сімейні обставини
заходи по врятуванню лісів заходи для врятування лісів
організації по пошуку позаземного розуму організації для пошуку позаземного розуму
повідомити по виборах повідомити щодо виборів
закон по врегулюванню закон щодо врегулювання
висновок по легалізації висновок щодо легалізації
по виконанні завдання виконавши завдання
надіслати по пошті надіслати поштою
іти по шляху прогресу іти шляхом прогресу

Сполучник як службова частина мови

71
Сполучник-це незмінна службова частина мови, що сполучає однорідні члени речення та
частини складного речення.
Сполучники не мають лексичного значення, а лише виражають смислові відношення між
однорідними членами або частинами складного речення.. Вони ніколи не виступають
членами речення і не відповідають на питання.
Групи сполучників за значенням
Сполучники сурядності(з'єднують однорідні Сполучники підрядності(поєднують головну
члени речення або рівноправні частини та залежну частини складнопідрядного
складного речення) речення)
єднальні: причинові: бо, тому що, через те що,
і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й оскільки, у зв'язку з тим що

часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як

тільки, після того як

протиставні: умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б,

а, але, та (але), зате, проте, однак якщо...то
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб

розділові: допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи

або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, на те що, хай, нехай
то...то, чи то...чи то, не то...не то порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов,
ніби, немовбито
з'ясувальні: що, щоб, як

міри та ступеня: аж, що аж, що й

наслідкові: так що

Групи сполучників за будовою

Прості – непохідні первинні Складні
сполучники (пишуться завжди разом)-
утворені злиттям в одне
слово двох
і, й, а, але, та, чи, би, як, якби (як + би), щоб (що + б),
коли, хоч зате (за + те), немов (не +
мов)
Складені
(пишуться завжди окремо) –
утворені з кількох слів
тому що, дарма що, для того
щоб, так що

Групи сполучників за вживанням

Одиничні Повторювані Парні
а, але, зате, проте, однак, і...і, ні,..ні, або...або, то...то, хоч...але, не тільки...а й,
бо, коли не то...не то як...так і, якби...то й
(Караюсь, мучуся, але не (Місяць... то виринав, то (Як дбаєш, так і маєш).
каюсь ). потопав).
Розрізнення сполучників та інших частин мови
Сполучники Самостійні частини мови з
72

1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте
(але) пісня продовжувала звучати (0.
Гончар)
2. На гору доступитися нелегко, зате (але) з
гори зручніше боронитись (Леся Українка).
Сполучники проте, зате можна замінити
сполучником але.
3. Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за
партою (І. Нехода).
4. Якби ви вчились так, як треба, то й
мудрість би була своя (Т. Шевченко).
прийменниками або частками
1. Звився жайворонок високо під чисте,
неначе нове, небо і заспівав про те, що
мертва земля ожила знов (М.
Коцюбинський).
2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки
маєш ти у високості.
До займенника те, вжитого з
прийменником про або за, можна
поставити питання (про що?)
3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся
Українка).
Займенник що логічно наголошений, а
частка б може змінювати позицію в
реченні.
4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий
світ і рідну землю милу (В. Масенко).
Прислівник як завжди виділяється
наголосом, а частку би можна перенести в
інше місце речення.

Зверніть увагу! Прості речення у складному можуть з’єднувати сполучні слова –

самостійні частини мови, які є членами речення: відносні займенники (хто, що, який,
чий, котрий, скільки); прислівники (де, куди, звідки, коли, відколи, чому): Пишіть листи і
надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли
навіть ні про що писати (Л.Костенко).

Розрізнення сполучників та сполучних слів

Сполучники
Не бувають членами речення: Слухай,
діброво, що ліс говорить (Нар. прислів’я);
Вона сказала, що була вдома. В обох
реченнях сполучник що приєднує підрядну
частину, підмет якої або наявний (ліс), або
його можна підставити (…що вона була
вдома).
На сполучники не падає логічний наголос:
Вона сказала, що була вдома. Наголос
падає на слово вдома.
Підрядну частину із сполучником не
можна замінити питальним реченням:
Грицунь сказав, що він іде найматись
(В.Винниченко)
Сполучні слова
Є членами речення: Вона так гарно
намалювала сімейку грибів-боровиків, що
стали в коло на лісовій галявині (В.
Чухліб).Що можна замінити або іншим
сполучним словом (які), або словом-
об’єктом із першого простого речення
(гриби-боровики).
Часто вимовляються з логічним наголосом:
Вона знала, хто був у парку. Наголос падає
на слово хто
Часто (але не завжди) підрядну частину
можна замінити питальним реченням:
Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те
не спитав. (Звідки вони взялися?)

Частка як службова частина мови

Частка — це незмінна службова частини мови, яка надає словам або реченням певних
смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить засобом творення форм слів
73
та похідних слів. Основне значення частки — видозміна значень окремих слів, цілих
речень.
Групи часток за значенням і вживанням

Розряд Роль у мовленні Приклади

Формотворчі Утворюють форми: би (б)
 дієслів умовного хай, нехай
способу най-, як-, що-
 3-ї особи наказового
способу
 Вищого ступеня
порівняння
прикметників та
прислівників
Словотворчі Виступають у ролі префіксів і Де-, аби-, будь-, -небудь,
суфіксів казна-, хтозна-, -завгодно, -
сь, -би, -же, -ж, не-, ні-, ані-
Модальні Вказівні ось, це, оце, осьде, от, он,
 Частки, що надають онде, то
реченню додаткових
Означальні якраз, саме, ледве, власне,
смислових відтінків
майже, справді, точно
обмежувально-видільні лише, тільки, хоч, хоча б,
навіть, уже, таки
підсилювальні і (й), та, навіть, бо аж, -то,
же, ж –таки, ой
 Частки, що вказують стверджувальні так, отак, атож, авжеж,
на модальні відтінки гаразд
Заперечні не, ні, ані
Спонукальні ну, давай, бодай, годі, -но, -
бо
власне модальні навряд чи, ледве чи, ба, ну,
чи не, мовби, немовби,
немовбито, нібито
Питальні чи, невже, хіба, що за
емоційно-експресивні як, що за, ну й, куди там, де
й

Правопис часток

74
Написання часток разом з іншими словами або через дефіс пояснюється тим, що вони
виконують словотворчі чи формотворчі функції, тобто стають частиною іншого слова чи
часткою його форми.
Разом пишуться
1. Частки би (б), же (ж),
то, ось, он пишуться
разом лише в складі
сполучників та інших
часток: авжеж (пор. адже
ж), атож, аякже, таж,
мовби, немовби,
немовбито, неначебто.
2.Частки ось і он пишуться
разом лише в словах
осьде і онде. Але залежно
від вимови їх можна
писати й окремо: ось де,
он де.
3. Разом пишуться частки
аби-, де-, -сь, ані-, ні-,
чим-, чи-, як-, що-: абихто,
дехто, хтось, ніхто, аніхто,
аніскільки, чимало.
Словотворчі частки
Через дефіс пишуться Окремо пишеться
1. Через дефіс пишуться частки частки хай, нехай, за
казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, допомогою яких
-но, -то (підсилювальна), -от, -таки: творяться форми
казна-який, хтозна-де, будь-де, де- наказового способу
небудь, скажи-бо, слухай-но, якби- дієслів: нехай заспіває,
то, отакий-то, як-от, вивчив-таки. хай не розбудить;
Примітка. Якщо між часткою і частка би (б), за
займенником стоїть прийменник, допомогою якої
то всі три слова пишуться утворюється форма
окремо: казна в чому, будь із ким. умовного способу
дієслів: спочив би,
прийшла б;
частка же (ж), яка
відіграє підсилювано-
видільну роль: знайшов
же;
частки то, це, які у складі
речення мають значення
вказівності: Мова й
історія -тож єдине ціле,
один кровообіг, тож і
відроджувати їх маємо
одночасно (Гонч.);
2. Частки бо, но, то, от, таки, коли частка що у сполученнях
вони підкреслюють значення дарма що, тільки що,
окремого слова: пиши-бо, якось- хіба що, що ж до
то, як-то, дістав-таки. частка то в експресивних
Примітки: 1. Якщо між часткою сполучниках що то за,
та словом, до якого вона що то, чи то, які
приєднується, стоїть інша виконують функції
частка, всі три слова пишуться підсилювальних часток.
окремо: хто б то, скільки ж то.
2. Якщо частка таки стоїть
перед словом, до якого
відноситься, вона пишеться
окремо: таки намалював, таки
зрозумів;
75
 Разом пишеться
Частка не
1. Якщо слово без не не
вживається:ненависть, невістка; нещадний,
негативний; невдовзі,
2. У складі префікса недо- в іменниках,
прикметниках, дієсловах, дієприкметниках:
недосяжність, недооцінка; недозрілий,
недовиконаний, недочутий; недоїдати
(погано харчуватися), недоказувати (щось
замовчувати).
3. З іменниками, прикметниками,
прислівниками, займенниками, якщо
додаванням не утворюється слово, яке
можна замінити синонімом без не: правда –
неправда (брехня), веселий – невеселий
(сумний).
4. У займенниках неабихто, неабищо,
неабиякий.
5. У частках невже, нехай.
6. У сполучниках незважаючи на,
невважаючи на, немовбито, немов,
немовби, неначе, неначебто.
7. При зіставленні непротилежних ознак:
річка нешвидка, а глибока; вітер несильний,
а теплий.
76
Окремо пишеться
1. Із дієсловами: не пише, не слухає, не
доїдати страву, не дочути до кінця.
2. Коли в реченні є протиставлення: море
не чорне, а синє; не довго він був у полі, а
лише три дні.
3. Якщо прикметник має при собі
пояснювальне слово (займенник,
прислівник) із часткою ні, а також якщо
перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж
ніяк: нікому не відомий; мені зовсім не
приємний.
4. Якщо частка не становить одного поняття
з наступним словом, а є лише
запереченням: йому бракує не знань, а
бажання.
5. З дієсловами та дієприкметниками, що
виступають присудками, а також у
дієслівних формах на -но, -то та
дієприслівниках: книга не прочитана;
підлогу не вимито; не прочитавши, важко
зрозуміти зміст.
6. Із дієприкметниками, якщо вони мають
пояснювальні слова: не переписаний мною
текст.
7. Із прикметниками у функції присудка,
якщо часткою заперечується ознака,
виражена даним словом: той котик не
великий (заперечення); той невеликий
котик сидів біля дерева (одне означальне
поняття).
8. Якщо між часткою та прикметником-
присудком можливе дієслово є (був, була):
цей будинок не старий (не є старий); але:
цей будинок (є) нестарий (тобто відносно
недавно збудований).
9. Із прислівниками, числівниками,
займенниками, сполучниками, частками,
прийменниками та з незмінюваними
присудковими словами: не гаразд, не
досить, не дуже (але недуже дитя – хворе),
не зовсім, не варто, не можна, не треба, не

Частка ні
1. З іменниками, прикметниками,
дієсловами, прислівниками, сполучниками,
якщо слово без ні не вживається:
нісенітниця, нівечити, ніяковий, нібито.
2. У заперечних займенниках, якщо частку
не відокремлює прийменник: ніхто, ніщо,
нічий, ніякий.
3. У заперечних прислівниках: ніде, нікуди,
нінащо, нітрохи, ніколи.
цілком, не випадково, не дивно, не інакше,
не раз, не сьогодні, не слід, не вісім тощо
1. У сталих словосполученнях із часткою ні:
ні на йоту, ні при чому; ні світ ні зоря; ні сяк
ні так; ні пуху ні пера.
2. Якщо частку від займенника
відокремлює прийменник: ні до чого; ні з
кого.

«Запам’ятайте».
Слід розрізняти написання немає, не має : давно немає листів від сина; він не має грошей
на квиток.

77
 Вигук
Вигук— це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не
називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови,
оскільки не мають номінативного значення і не виконують у реченні службових функцій.

Групи вигуків
За походженням непохідні (утворені з одного о! ого! ех! гм!
або кількох звуків)
похідні (утворені від інших жах! отакої! прощавай!
частин мови)
За значенням емоційні (передають Боже мій! еге!
почуття, емоції,
переживання)
волевиявлення (виражають годі! геть! алло! марш!
спонукання до певної дії)
мовного етикету привіт! бувайте!
(виражають привітання, перепрошую! будь ласка!
прощання, подяку,
вибачення тощо)
Звуконаслідувальні слова окремий вид слів, що їх ку-ку! ш-ш-ш! дзень-дзень!
умовно зараховують до
вигуків (відтворюють голоси
істот і шуми)

Пунктуаційне оформлення вигуків у реченнях

1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:
Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то
після нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина).
3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього
ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені
лани!(М. Рильський)
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять
перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією,
виступають у ролі часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови...(М. Чернявський)
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)

78
 Синтаксис. Пунктуація
Синтаксис – це розділ мовознавства, який вивчає будову та значення словосполучень і
речень.
Основними одиницями синтаксису є словосполучення і речення .

Словосполучення-
це поєднання двох або більше повнозначних
слів, що виражають єдину назву предмета,
поняття, уявлення і виступають однією
поширеною назвою.
Словосполучення :
 Складається з головного та залежного
слова.
 Не є комунікативною одиницею , не має
інтонації та закінченої думки.
Речення –
це інтонаційно і граматично оформлена
одиниця мовного спілкування, що
виражає закінчену думку.
Речення:
 є одиницею спілкування
 за допомогою речення
формується та передається
думка.
 граматично оформлене у
закінчену цілість;
 - має модально – часовий план,
тобто граматичну основу.

Словосполучення
Не є словосполученням :
 підмет + присудок = граматична основа речення, зв’язок між ними не підрядний:
вона студентка; він агроном, я йду, він сидить.
 Службове слово( прийменник, частка) і повнозначне: на дереві, у школі, казала ж.
 Стійкі сполучення слів (фразеологізми, власні назви) : вхопити облизня, Чорне
море.
 Складені форми різних частин мов (прикметник, прислівник, дієслово): буду
вчитися, більш гарний, більш світлий.

Типи словосполучень
Словосполучення поділяються:
 За будовою
Прості - з двох повнозначних слів (+ складні форми, фразеологізми): грати першу
скрипку в бригаді; брати участь у конкурсі; українська література, гідно тлумачень.
Складні - З трьох і більше повнозначних слів: розповідь про героїв війни, студентка
педагогічного училища, посивілий дід з бородою.
 Залежно від морфологічного вираження:
- іменникові: перший курс, наші пропозиції, юні таланти;
- прикметникові: розумний надзвичайно, готовий до всього;
- дієслівні: працювати на заводі, поводитись натхненно;
- прислівникові: сумно за школою, дуже добре, тепло вам;
- числівникові: п’ятеро друзів, один з вас, двоє каченят;
- займенникові: хтось із присутніх, кожен з відпочиваючих.

79
 Типи підрядного зв’язку між головними і залежними словами

Узгодження Керування Прилягання

Головне і залежне слово Головне слово вимагає від До головного слова
стоять в однакових формах залежного певного відмінка приєднується залежні
(рід, число, відмінок.) любити країну, зелень (незмінювані частини мови:
веселого гомону, зеленим просторів, дорога до школи прислівники,
шумовинням, мої радощі дієприслівники, інфінітив,
незмінювані іменники)
При зміні головного слова При зміні головного слова Колір хакі, ідуть
змінюється і залежне залежне не змінюється розмовляючи, бажання
вчити, повертатися
додому.

Речення
Слова в реченні пов’язані за змістом і граматично. Граматичний зв’язок здійснюється за
допомогою закінчень і службових слів. В усному мовленні на початок і кінець речення
вказує відповідна інтонація. На письмі в кінці речення ставиться крапка, знак питання або
знак оклику.
Кожне речення має свою граматичну основу.
Граматична основа речення становлять головні члени – підмет і присудок. Або один
головний член речення.
Присудок (що робить предмет? який предмет? хто, що є предмет?) — те, що
говориться про підмет.
Другорядні члени речення (додаток, обставина, означення) утворюють групу підмета і
групу присудка.
Послідовне розміщення членів речення називають порядком слів. В українській мові
порядок розташування слів у реченні вільний, адже за членами речення не закріплені
постійні місця. Проте певні правила розміщення слів існують. Розрізняють прямий і
зворотній (інверсія) порядки слів.
За прямого порядку слів кожний член речення стоїть на певному місці:
 Підмет – перед присудком
 Узгоджене означення – перед означуваним словом, а неузгоджене – після
означуваного слова
 Додаток – після слова, до якого відноситься
 Обставини способу дії, місця і часу здебільшого вживаються перед дієсловом –
присудком, але можуть займати і будь-яке інше місце в реченні.
За зворотного порядку слів члени речення розміщені на невластивих для них місцях.
Зворотній порядок ( або інверсія) переважає у фольклорі та в художній літературі.

80
 Види речень
За будовою прості(мають одну граматичну Вечір.
основу)
складні (мають дві або більше Вечір, надворі швидко
граматичних основ) темнішає.
За метою висловлювання розповідні(передають Сьогодні холодно.
повідомлення)
питальні (передають запитання) Сьогодні холодно?
спонукальні (виражають Одягайся тепліше!
спонукання до дії)
За емоційним окличні(думка виражена з Ходи-но сюди!
забарвленням сильним емоційним
забарвленням)
неокличні(думка виражена Ходи-но сюди.
спокійно)
За структурою односкладні(граматична основа Дощило.
граматичної основи має або підмет, або присудок)
двоскладні (граматична основа Йшов невеликий дощ.
складається з підмета і присудка)
За наявністю другорядних поширені(мають один та більше Надворі було холодно.
членів другорядних членів)
непоширені(не мають Холодно.
другорядних членів)
За наявність необхідних повні ( речення містить всі Вода в ріці сурмила
членів речення структурно необхідні члени) срібно-срібно
Неповні ( речення, в якому не Уже сонце на небі
названо один або кілька членів,
що легко встановлюються з
контексту)
За наявністю Ускладнені ( мають однорідні Небо, холодне та темне,
ускладнювальних засобів члени речення, звертання, байдуже блимало
вставні слова (словосполучення і зірочками
речення)
Неускладнені Веселе сонечко сховалось
в веселих хмарах
весняних

81
 Просте двоскладне речення. Підмет і присудок.
Двоскладним реченням називають просте речення, що має граматичну основу, яка
складається з підмета і присудка.
Підмет (хто? що?) — те, про що йдеться у реченні.
За способами вираження підмет може бути простим ( виражений одним словом ) і
складеним (виражений нерозкладним словосполученням)

Підмет

Складени
Простий
й
Способи вираження простого підмета

Тире між підметом і присудком

Між групою підмета і групою присудка на місці пропущеної дієслівної зв’язки є може
ставитися тире: життя прожити – не поле перейти. В усному мовленні відсутність
слова- зв’язки позначається паузою.
Тире ставиться Тире не ставиться
1. Якщо обидва головні члени речення 1. Якщо перед присудком, що має
виражені іменниками або кількісними порівняльне значення,
числівниками у називному відмінку, а стоять сполучники як, мов, ніби, наче та ін.
дієслова-зв’язки немає, наприклад: Промені як вії сонячних очей (П.Тичина).
Природа – наймудріший співрозмовник, 2. Якщо іменна частина складеного
рівного їй нема (Є. Гуцало). Наш народ – присудка
океан (П. Тичина). виражена прикметником, дієприкметником,
2. Якщо підмет і присудок або один із цих займенником, порядковим числівником.
членів виражений інфінітивом, Наприклад: Море тихе і спокійне.
Дитину народить – нелегка справа то... 3. Якщо присудок виражений іменником чи
(В. Сторожук). Зрадити душу – найнижче займенником у непрямих відмінках.
рабство (М. Луків) Я від коріння. Я із первовіку (Б.Олійник).
3. Якщо присудок, виражений іменником у 4. Якщо підмет виражений займенником.
називному відмінку або інфінітивом, Я син свого часу і весь належу
приєднується до підмета за допомогою слів сучасникам своїм (О.Довженко).
це (це є), оце, то, ось, (це) значить, 5. Якщо підмет виражений словами це, то
наприклад: Коровай – то щедрість нив То кремень, а не чоловік.
(М. Костін). А календар – це непомітний
кущик, який щодня скидає по листочку (В.
Сторожук).

Запам’ятай!
1. Якщо іменна частина складеного присудка виражена прикметником, дієприкметником,
займенником, порядковим числівником, але в реченні є смислове або інтонаційне
виділення, то в такому випадку можна ставити тире: Люди – прекрасні (В.Симоненко).
2. Якщо на підмет-займенник падає логічний наголос, тире ставиться: Я – син краси і
голубої мрії, Я автор ненаписаних поем (В.Симоненко).

82
3. Якщо перед присудком, що має порівняльне значення, стоять сполучники як, мов, ніби,
наче тощо, тире ставиться лише для смислового інтонаційного виділення присудка й
наявній паузі
між підметом і присудком: Весна – неначе карусель (Б.-І.Антонич).

Другорядні члени речення

Речення у своєму складі, крім головних членів речення, можуть мати
другорядні члени: додаток, обставину, означення.

Додаток
Додатком називається другорядний член речення, що означає предмет, на який
спрямована дія або розповсюджується стан чи ознака, і відповідає на питання непрямих
відмінків кого? чого? ким? чим? кому? чому? кого? що? на кому? на чому?(Місяць
заливає (чим?) своїм холодним промінням (що?) кімнату).Додаток виділяють пунктиром.
Найчастіше додаток виражається:
 іменником,
 займенником у формі непрямих відмінків,
 іншими частинами мови у значенні іменника,
 іншими частинами мови у значенні іменниками,
 сполуками слів,
 навіть інфінітивом
Наприклад, доручаємо цю справу черговому; Школяр досить швидко поділив
дванадцять на чотири; Прибулих вітали хлібом-сіллю учасники фестивалю.
Додатки бувають прямі і непрямі.
Прямий додаток – це додаток у формі знахідного відмінка без прийменника, який
залежить від перехідного дієслова, неозначеної форми дієслова, дієприслівника; означає
предмет, на який безпосередньо спрямована дія присудка: Надійка зірвала грушу.
Прямий додаток може стояти і у формі родового відмінка, якщо перед словом-
присудкомє заперечна частка не: Я не брав зошита.
Непрямий додаток – це додаток у формі будь-якого непрямого відмінка, крім знахідного
без прийменника; означає предмет, на який безпосередньо дія не спрямована: Іван хоче
розповісти про своє життя.

Обставина
Обста́вина — другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки,
виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин
відбувається дія, вказує на спосіб, міру або ступінь вияву дії або ознаки.
Обставини виражаються:
 прислівниками: Спросоння він голосно закричав.
 іменником (із прийменником або, рідше, без нього): Він поїхав поїздом.
 дієприслівником, дієприслівниковим зворотом: Він зрадів, побачивши сина.
 неозначеною формою дієслова: Він прийшов послухати.
 словосполученням: Люди стоять у три ряди.

83
 Типи обставин

Тип Значення Питання, на які Приклади

відповідає
Способу дії Спосіб здійснення дії, як? яким способом? Він поїхав поїздом
вияву ознаки.
Міри і ступеня Інтенсивність дії чи наскільки? у якій Шляхом на цілий
ознаки, міра їх вияву мірі? кілометр
розтягнулась танкова
колона
Місця Місце дії, напрям руху де? куди? звідки? Я прийшов додому
Часу Час дії, її часова межа коли? відколи? Завтра вставати рано
доки?
Причини Причина, підстава чому? з якої Він зрадів,
виникнення дії причини? побачивши сина.
Мети Мета дії для чого? з якою Погонич зумисне
метою? гнав коні з усієї сили
Умови Умова, за якої за якої умови? Лежачи й сокира
відбувається дія іржавіє
Допусту Умова, всупереч якій незважаючи на що? Було душно,
відбувається дія незважаючи на таку
рань

84
 Означення
Означення – це другорядний член речення, який називає ознаку предмета і відповідає на
питання який? чий? котрий? скількох? : Горіли солом’яні стріхи (Л.Костенко).
Означення залежить від члена речення, вираженого іменником, і найчастіше виражається:
 прикметником
 дієприкметником
 займенником
 рідше- іншими частинами мови.
Означення поділяються на узгоджені та неузгоджені.
Узгоджені означення
До узгоджених означень відносяться такі, які виражені слово, що стоїть в тому ж числі і
відмінку та має такий самий рід, що й означуване слово.
Вдома на Наталку чекала бабусина смачна та духмяна вечеря.
Як правило, означення, які належать до узгоджених, найчастіше бувають вираженими у
вигляді прикметників або займенників, які мають прикметникову форму. Крім того,
означення можуть виражатися також порядковими числівниками чи дієприкметниками.
Вже другий день тривали зливи; Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.
Крім того, у ролі поширених узгоджених означень, можуть виступати і дієприкметникові
звороти.
Коло воріт стояв Василько, одягнений в гумові чоботи.
Неузгоджені означення
До неузгоджених означень належать такі, які вказують на ознаку або належність предмета
та мають форму різних частин мови.
Це можуть бути:
•По-перше, іменники із прикметниками або без них, які стоять в непрямих відмінках: Час
(який?) для гри настав. Голос (чий?) бабусин був ледь чутний.
•По-друге, це можуть бути такі займенники, як: його, її, їх, або в Р.в. від займенників: він,
вона, вони, які мають значення присвійного: Знання (чиї?) його були неповними.
•По-третє, вони можуть виступати в ролі прислівників: Зійшов над хатою місяць (який?)
уповні.
•В четверте, неузгоджені означення можуть виступати у ролі неозначеної форми дієслова:
У мене з’явилося бажання (яке?) не відповідати. Спортсмен з плавання брасом.
•В п’яте, словосполученням: До будинку під’їхала машина (яка?) швидкої допомоги. Вся
увага була прикута до дитини (якої?) років п’яти.

Крім того, слід зазначити, що узгоджені та неузгоджені означення можуть бути

поширеними залежними від них другорядними членами: По дорозі йшла Марійка
Залевська (яка?) з модною розкішною зачіскою.

85
 срібний ланцюжок
Узгоджене
означення
шовкова сукня

ланцюжок зі срібла
Неузгоджене
означення
сукня в горошок

Прикладка як різновид означення

Прикладкою називають такі означення, які виражені іменником, характеризують предмет
та надають йому другу назву. Як і означення, прикладка відповідає на запитання: який?
Усі зібрані кошти до лікарні передала дівчина-волонтерка.
Але слід зазначити, що крім іменника, прикладка також може виступати у ролі
займенника, чи іншої частини мови, яка уживана в ролі іменника. Також, слід знати, що
найчастіше прикладка, яка узгоджується з означуваним словом, має то й же рід, число і
відмінок.
На галявині паслась корова Зірка.

Але запам’ятайте, що не узгоджуються з означуваним словом у непрямих відмінках ті

прикладки, які означають власні назви планет, озер, гір чи станцій.
Наприклад: Туристи довго добиралися до вершини Карпат. В озері Байкал водиться різних
видів риби.

Порівняльний зворот
Порівняльний зворот — це другорядний член речення, яка вводиться до речення за
допомогою порівняльних сполучників як, мов, немов, наче, ніби, що, немовби, начебто.
Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з іншими, характеризує їх.
Порівняльний зворот може бути виражений:
1) іменником:
а) у називному відмінку: Дуб стоїть, як воїн;
б) у непрямому відмінку: Треба навчитися шанувати свою Батьківщину, як матір. (А.
Яна.);
2) прикметником: Повітря тут у видолинку особливо прозоре, наче скляне. (В.
Пономаренко.);
3) займенником: Волю першу твою виконаю, як мою;
4) дієприкметником: Микола раптово пішов, а Марія залишилась стояти, як вкопана.
(В. Підмогильний.);
5) дієприслівником: До хати, наче рятуючись, вбіг Миколка. (В. Підмогильний.);
6) числівником: Всі, як один, вони повернулись до рідного села (З газ.);
7) прислівником: Далекий ліс також видавався не сірим, як раніше, а бархатно-чорним.
(О. Десняк.)

Порівняльний зворот може виконувати різні синтаксичні функції:

1) порівняльного означення: Наче зачарований, дивився Василько на вогонь, дивився не
кліпаючи. (В. Підмогильний.);

86
2) обставини мети, часу, місця, способу дії, причини: У цей час, наче на сміх, зайшов до
передпокою вітчим і щось почав розповідати…(А. Яна.); Ганна була такою ж стрункою
та привабливою, як колись. (О. Донченко.);
3) означення:Іван поступово заглиблювався у високий, наче мокрий ще від вранішньої
роси, очерет. (В. Підмогильний.);
4) присудка: Вийшовши з вулички, Гнат наче впірнув у море білого світлаю. (М.
Коцюбинський.)

Порівняльні звороти не відокремлюються комами, якщо:

1) Вони входять до складу присудка (А дівчинка в неї була як квітка (М. Вовчок)).
2) Вони стали фразеологізмами (Я почервонів як рак).
3) Перед як, ніби стоять прислівники зовсім, майже, частка не (Ходжу на лижах майже
як пінгвін (Л. Костенко)).

УВАГА! Порівняльний зворот в жодному разі не слід ототожнювати з порівняльною

підрядною частиною складнопідрядного речення. Відмінність між ними полягає в тому,
що підрядна частина містить граматичну основу: A тепер у серці щось тремтить і грає, як
тремтить на сонці гілка золота.

Також порівняльний зворот слід відрізняти від прикладки зі словом як: Тарас Шевченко як
художник посідає одне найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві.

87
 Односкладні речення
Односкладні речення — це такі речення, граматична основа яких має у своєму складі
лише один головний член (підмет або присудок), причому зміст речення залишається
зрозумілим і без другого головного члену. Наприклад, Заграй мені мелодію любові, ту, без
якої холодно словам. (Л. Костенко).
Залежно від значення та способу вираження головного члена односкладні речення
поділяються на два типи:
1. З головним членом у формі присудка:
2. З головним членом у формі підмета:
Типи односкладних речень
Вид односкладного Спосіб вираження головного
речення члена
Означено – особові  дієслово у формі 1-ї чи 2-ї
(дію виконує певна особи теперішнього або
особа, яку можна майбутнього часу;
встановити)  дієслово наказового
способу.
Неозначено- особові  дієслово у формі 3-ї
(дію виконує особи множини;
невизначена особа)  дієслово минулого часу у
формі множини;
Узагальнено- особові • дієслово у формі 2-ї особи
(дія сприймається однини;
узагальнено як властива
будь-якій особі) • дієслово 1-ї або 3-ї особи
множини.
Безособові  дієслово у формі 3-ї
(називаються речення, особи множини;
головний член яких  безособове дієслово;
означає дію чи стан,  безособові форми на -но,
що відбувається без -то; особове дієслово в
активної участі особи) значенні безособового;
 прислівник (часто
сполучається з дієсловом-
зв'язкою);
 інфінітив;
 заперечне слово нема
(немає).
Називні іменник у формі називного
(ствердження існування відмінка
предмета чи явища)
88
Приклад
Йду поміж люди (М.
Коцюбинський)
Не милуй мене шовково (П.
Тичина
Вже і пороги ось-ось
одягнуть в крицю та
граніт (Є. Плужник).
На другий день тільки про
повінь і говорили (О.
Довженко).
Хоч вовком вий! (Нар. тв.).
Лежачою не б'ють (Нар.
тв.).
Надворі світає. Багато слів
написано пером. (Л.
Костенко).
З поля тягне холодом (А.
Головко).
На серці у Насті було тихо,
весело (М. Коцюбинський).
Доволі мовчати! (О. Олесь).
Нема на світі Заходу і Сходу
(О. Пахльовська).
Сухе надвечір'я (3 газети).
Океан чистоти й сяйва (О.
Гончар).
 Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами.
Ускладненими називають такі речення, до складу яких входять однорідні
члени речення, відокремлені члени речення, звертання й встановлені
компоненти.
Речення з однорідними членами речення та їх пунктуаційне
оформлювання
Однорідними називаються члени речення, які з’єднані сурядним зв’язком, відносяться до
одного й того самого члена речення, належать до однієї й тієї ж частини мови,
відповідають на те саме питання і характеризують предмет (дію, явище) з одного боку:
Серед хвиль і піни, й шуму чайка утлая несеться (П.Тичина).
Здебільшого однорідні члени речення виражаються однією і тією ж частиною мови, але в
ролі однорідних членів можуть виступати й різні частини мови (Хоч був тато грізним, але
нас дуже любив).

Однорідні члени речення бувають непоширені й поширені (Широкою, вкритою туманом

долиною верталися додому, Улас Самчук). У реченні може бути не один, а кілька рядів
однорідних членів (Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці і закривали
подекуди воду).
Однорідні члени речення вимовляються з інтонацією переліку.

Типи зв’язку між однорідними членами речення

Сполучниковий Безсполучниковий Змішаний
Теслярі робили мости на В один день затопило ліси, Сонце росло, палало і тихо
Дніпрі, і Дінці, і на тихому сінокоси, городи. спускалося додолу.
Збручі.

Не є однорідними членами:
 Повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення кількості предметів,
тривалості дії, вираження емоційності; вони розглядаються як єдиний член речення
(Квітки куплю в переході, ніжну, ніжну красу, радість в теплих долонях в дім
принесу, принесу)
 Повторювані однакові форми слів, об'єднані частками не, так (хоч не хоч, писати
так писати, дивиться не надивиться);
 Стійкі словосполучення з парними сполучниками і…і, ні…ні (ні слуху ні духу, ні пава
ні ґава, і сміх і гріх).
 Два однакові за формою дієслова, що позначають дію та її мету (піду подивлюся).

89
 Розділові знаки при однорідних членах речення
Розділові знаки при однорідних членах речення

1. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані перелічувальною інтонацією без
сполучників, ставиться кома: Щастя, радість, доброта прийшли тепер до кожної оселі (Ю.
Збанацький).
Якщо однорідні члени дуже поширені, між ними іноді ставиться крапка з комою: Парубок
плівся повагом, позакладавши руки назад себе; позирав навкруги своїми блискучими
очима; іноді зупинявся і довго розглядав земне нив ’я (П. Мирний).

2. Кома ставиться між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані повторюваним
сполучником: Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко); Крик, та
гул. та жарт стоять понад річкою (П. Мирний).

3. Якщо сполучники і (й), та (= 1), або, чи не повторюються, то кома перед ними не

ставиться: Летів і танув сніг (М. Рильський). Сила та розум — краса людини (Нар. те ). Над
дорогою попадалась вся в цвіту груша або кущ черемхи (М. Коцюбинський).

4. Перед протиставними сполучниками а, яле, та (= але), що з’єднують однорідні члени,

ставиться кома: Не вітер, а буря завіяла (Г1. Мирний). Марко озирнувся, але нічого не
побачив (М. Стельмах). Світить місяць, та не гріє (Нар. тв.).

5. Між парами однорідних членів ставиться кома: Наука й труд, знання і школа манливо
кличуть до мети (П. Усаченко).

6. Якшо однорідні члени з’єднані парним сполучником, то кома ставиться перед другою
частиною сполучника: Не тільки будівельники, а й селяни з довколишніх сіл ще вночі
збирались па берег (Я. Баш).

Однорідні и неоднорідні означення

Означення однорідні й між ними ставиться кома, якщо вони:

1) характеризують предмет в одному плані (при переліку різних особливостей предмета,

які можна замінити одним словом): За шкільними партами схилились чорняві, біляві,
русяві (різнокольорові) голівки (І. Цюпа);

2) вказують на різні споріднені ознаки предмета (позитивні або негативні риси характеру,
розмір, матеріал, колір, форму тощо): Вечір непомітно переходив у вологу, росяну піч (Л.
Дмитерко);

3) виступають у ролі художніх означень (епітетів): Збирають світлі, золоті меди веселокріиі
і прозорі бджоли (М. Рильський);

4) наступні означення конкретизують, підсилюють значення першого: Якось раз над

містечком стояла тика, місячна, літня ніч (1. Нечуй-Левицьки й);

5) стоять після означуваного слова: Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д.
Павличко).
90
Означення неоднорідні, якщо прикметники-означення характеризують предмет з різних
сторін. Кома між ними не славиться: За осокором виблискувало чисте плесо прозорої
блакитної води (М Старицький).

Завжди неоднорідними є означення, виражені сполученням займенника й прикметника

імій найкращий друг), якісного і відносного прикметників {високий дніпровський берег),
якісного і присвійного прикметників {улюблена мамина пісня) Кожне попереднє з
неоднорідних означень стосується всього подальшого словосполучення, а не
безпосередньо означуваного слова

Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами

При однорідних членах речення можуть бути узагальнювальні слова, які виконують
об’єднувальну функцію щодо однорідних членів: І на тім рушникові оживе все знайоме до
болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А. Мал.).
Узагальнювальні слова є тими ж членами речення, що й однорідні члени при них. У ролі
узагальнювальних слів часто виступають займенники все, всі, ніхто, ніщо та прислівники
скрізь, всюди.

Розділові знаки при узагальнювальних словах

Правила
Двокрапка:
- після узагальнювального слова, що стоїть
перед однорідними членами речення;
- якщо узагальнювального слова не-має, але
перед однорідними членами робиться
очікувальна пауза;
Приклади
Жнива для селянина це все: статок у
господарстві, затишок у родині, щаслива
пісня й веселе свято (В. Ск.).
У саду ростуть: груші, яблуні, сливи.
З маком робили різноманітні печива, як-
от: книші, струделі, коржі, пироги,
вареники (В. Ск.).

- якщо після узагальнювального слова

стоять слова а саме, як-от, наприк-лад, то
перед ними ставиться кома, а після них –
двокрапка.
Тире: Луки, гори, пишні сади – все зелене і
принишкле (О. Г.).
- перед узагальнювальним словом, що Людей в ньому ніколи не видно – ні вдень,
стоїть після однорідних членів рече-ння; ні вночі, ні звечора, ні зранку (О. Сиз.)

- після узагальнювального слова, що стоїть

перед однорідними членами речення, якщо
вони вимовляються з підвищеною
інтонацією;
- якщо однорідні члени речення стоять після Ранок зачинався тьмяний і лагідний, все
узагальнювального сло-ва, а речення ними навкіл: і трави, і дерева, і кущі – наче
не закінчується, то після узагальнювального замерзало (Ю. См.).
слова ста-виться двокрапка, а після
однорідних членів – тире.

91
 Речення зі звертанням
У складі простого речення, крім головних і другорядних членів, можуть бути слова, що не є
членами речення і не пов’язані з іншими членами ні сурядним, ні підрядним зв’язком. Так,
синтаксично не пов’язані з членами речення звертання. До них не можна поставити
питання і вони не є членами речення.
Звертання — слово або сполучення слів, що називає особу або предмет, до якого
звертається мовець (Не тремти, моя берізонько, стій під зливою, не гнись).
Звертання виражається іменником у КЛИЧНОМУ відмінку або в називному в значенні
кличного. Інколи в ролі звертання виступають слова інших частин мови, вжиті у значенні
іменника: Будь щаслива та здорова, чорноброва!

Звертання бувають поширеними й непоширеними.

Поширені (виражені групою Зоре моя вечірняя, зійди над горою…(Т. Шевченко).
слів) Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром
жалібно голосиш на ріллі? (О. Олесь).

Непоширені ( виражені одним Ой не ходи, Грицю, та на вечорниці.

словом) Гей, бики, чого ви стали? (С. Руданський).

Звертання вимовляються з ОКЛИЧНОЮ інтонацією, високим тоном, особливо на початку

речення. У вимові перед звертанням паузи зазвичай немає, є пауза, як правило, після
нього. Якщо звертання стоїть у середині речення, воно читається швидким темпом.

На письмі звертання виділяється комами.

Проте, коли звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією,
після нього ставиться знак оклику, а наступне слово в такому випадку пишеться з великої
літери: Життя моє! Дозволь тебе любити.
Перед звертанням часто бувають вигуки, які від звертання виділяються комами. Не
виділяються лише слова О, ОЙ, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.

Звертання вживаються здебільшого в розмовному, художньому та публіцистичному

стилях мови. У мові художньої літератури та приватному листуванні звертання емоційно
забарвлені, тому вживаються з вигуками, частками, повторюються. Часто вживаються в
питальних і спонукальних реченнях, у діалогах.

92
 Речення зі вставними словами, словосполученнями,
реченнями

Вставними є слова (словосполучення, речення), які граматично не пов’язані з

членами речення і виражають ставлення мовця до висловленого, його
оцінку, характеризують спосіб оформлення думки тощо. Вставні слова не
несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне
повідомлення: Ти на мене пилинці не дозволила б, мабуть, упасти.
Вставні конструкції не є членами речення.

ГРУПИ ВСТАВНИХ СЛІВ І СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

ЩО ВИРАЖАЮТЬ ВСТАВНІ СЛОВА ПРИКЛАДИ
1. Упевненість, Безумовно, безперечно, без І я був неправий, звичайно
невпевненість, сумніву, дійсно, звичайно, правда,
сумнів, передбачення певна річ,здається, певно, мабуть,
тощо видно, може, може бути, очевидно
тощо
2. Емоційну оцінку На радість, на щастя, на жаль, як на Шкода, ми втрачаємо
повідомлюваного біду, як навмисне, на сором, дивна прекрасного солдата.
(радість, річ тощо
задоволення, жаль,
здивування,
незадоволення тощо)
3. Оцінку фактів з Як водиться, як завжди, було, Отак, бува, німі вітри ячать,
погляду їх бувало тощо гойдаючи небес ясну
звичайності колиску.
4. Вказівку на зв’язок По-перше, по-друге, нарешті, Ніжність, наприклад, описати
думок, послідовність зрештою, інакше кажучи, математично неможливо.
викладу наприклад, проте, однак, навпаки,
отже, таким чином, значить,
виходить тощо
5. Вказівку на Словом, правду кажучи, сказати Хоч, правду кажучи, юнак у
способи оформлення правду, признатися по правді, ніде душі не вважав спів за
думок, на правди діти, грубо висловлюючись професію.
експресивний тощо
характер
висловлювання
6. Вказівку на З погляду, на думку, за На його думку, ситуація
джерело повідомленням, як кажуть, каже, набуває загрозливого
повідомлення мовляв, як відомо, як указано, по- характеру.
твоєму, по-моєму, по-вашому тощо
7. Активізацію уваги Знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть А завтра ж у мене, знаєш,
слухача або читача увагу, зрозумійте тощо важливі справи в місті.

Ніколи не бувають вставними слова майже, навіть, мовби, нібито, причому, приблизно,
притому, при цьому, все-таки, саме, якраз, просто, тобто, адже, буквально, принаймні,
особливо, отож, тож, тільки.
93
Вставні слова, словосполучення і речення вимовляються зниженим тоном, у
прискореному темпі. Перед ними і після них робиться пауза.
На письмі вставні слова, словосполучення і речення, як правило, виділяються комами.
Рідше – тире.
Зверніть увагу!
Деякі дієслова (здається, кажуть, думаю), прислівники (звичайно, видно, можливо),
іменники (правда, на жаль, на щастя) тощо в реченні можуть виконувати різні функції -
бути членами речення і вставними словами. Якщо до слова в реченні можна поставити
питання від інших слів, то воно не вставне і виділяти його комами не потрібно.

Речення з відокремленими членами

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяються в усному
мовленні інтонацією й паузами, а на письмі – відповідними розділовими знаками,
називаються відокремленими: На відстані метра від мене на вікні сиділо галченя, майже
доросле. (О.Копиленко.)
Відокремлені члени речення бувають поширеними (виражені групою слів) та
непоширеними (виражені одним словом).
За функцією та синтаксичною роллю в реченні розрізняють:
 Відокремлені означення( узгоджені й неузгоджені)
 Відокремлені прикладки
 Відокремлені обставини
 Відокремлені уточнювальні члени речення ( додатки та обставини)

Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від
способу вираження того члена речення, до якого означення належить.

Поширені означення відокремлюються:

•якщо стоять після означуваного слова,
вираженого іменником
•якщо стосуються особового займенника:
•якщо стоять перед означуваним словом і
мають відтінок причини:
•якщо стоять перед означуваним словом,
вираженим іменником, але відірвані від
нього іншими словами:
За вікном спить ніч, в темне небо загорнена,
зорями прихорошена.
З природи мовчазна, вона залюбки слухала
веселу та гарну бесіду.
У червонім намисті, зав’язана великою
хусткою, Марта була дуже гарною
молодицею.
Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами
весна.

Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені

дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова:
Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.

94
 Непоширені означення відокремлюються:
• якщо стоять після означуваного
слова, вираженого іменником, якщо перед
ним є своє означення.
• перед або після означуваного слова,
вираженого особовим займенником.
• перед означуваним словом, якщо
непоширені означення мають відтінок
причини (до них можна поставити питання
чому? з якої причини? незважаючи на що?).
• перед означуваним словом або після
нього, якщо непоширені означення
відірвані від нього іншими словами.
• якщо в реченні відсутнє слово, якого
стосується непоширене означення.
Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний,
чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось
дитяче.
А він іде, високий, посивілий, на схід, на
захід поле огляда.
Наляканий громовицею, кінь тихенько
заіржав.
Він не чув, як, зрушений пострілами,
сиплеться з гілля дерев і вкриває його
пушистий сніг.
Невідомий нікому, сідаю на лавку, слухаю і
дивлюся.

Комами не відокремлюються:
 два означення (виражені дієприкметниковими зворотами), що з’єднані
сполучником і (й): Пробуджений ранком і сполоханий дощем птах знявся з гілки й
згубився у верховітті.
 означення, що стоять перед означуваними словами і не мають обставинного
відтінку: Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

Якщо відокремлене означення має виразно підкреслене експресивне значення, то на

письмі воно може виділятися за допомогою т и р е: І тоді ж світ, уся земля — буйна й
радісна — поринула в цім болю.

95
 Відокремлені прикладки
Відокремлена прикладка — це іменниковий зворот, який виступає в реченні як різновид
означення. Відокремлюється комами:
 Якщо стоїть після пояснювального Навкруги чорне страшне море, безодня
слова, виражається іменником води і гніву.
(здебільше власною назвою).
 Якщо стосується особового Далеко за синім морем на чужій чужині
займенника. гинули вони, безталанні шукачі щастя.
 Якщо приєднується сполучником як і Як сестра, схилилась над тобою невтомна
має відтінок причини. Таке подруга, сувора творчість.
відокремлення не залежить від місця
прикладки в реченні.
 Якщо приєднується словами або, на Людський хлопець, дядька Лева небіж,
ім’я, на прізвище, родом, Лукаш на імення.
походженням, на ймення, так званий,
як-от, а саме, тобто, або (тобто), чи
(тобто), наприклад, зокрема,
особливо та ін.:
 Якщо стоїть перед пояснювальним Чудовий піаніст, Лисенко надзвичайно
іменником і має відтінок обставини точно й художньо передав твори Шопена,
Шумана, Ліста.

Зверніть увагу! Не відокремлюються прикладки, які разом зі словом як указують на інші

додаткові відтінки або мають значення «в ролі кого, чого»: Ліс зустрів мене як друга.

Відокремлені прикладки відділяються тире:

 якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту,
вставити слова а саме: У хаті є ще у нього дві дівчини — Домаха й Меланка
 якщо поширені прикладки уже мають у своєму складі розділові знаки: Мати —
ставна, смаглява гречанка, що була ніби старшою сестрою Ользі, — сама ув’язувала
вузли, коли дівчата зайшли до хати.

Відокремлені додатки

Відокремлюються:
 Додатки зі значенням включення, Ви здійснюєте волю Батьківщини. Все
виключення або заміщення, що відкиньте, все забудьте, крім неї, крім
починаються словами крім, окрім, обов’язку.
опріч, замість, за винятком, щодо, що
ж до, часто, часом, завжди,
особливо, навіть, хоч і.

Зверніть увагу! Деякі додатки з прийменником замість не відокремлюються:

- замість можна замістити прийменником за: Шматочки мармуру на вулицях Помпеї
колись служили замість ліхтарів (порівняйте: служили за ліхтарі);
- якщо додаток можна замінити іншим: Замість квіток шаблі, списи виблискують у долині
(порівняйте: не квіти, а шаблі, списи виблискують у долині).

96
 Відокремлені обставини
Відокремлюються обставини:
виражені дієприслівниковим зворотом у Сторож, несучи сніданок, стукнув дверима.
будь-якій частині речення.
- виражені одиничним дієприслівником і Повечерявши, полягали спати.
означають додаткову дію, причину, час,
умову дії (якщо стоять перед присудком).
- мають прийменники незважаючи на, Сікач, незважаючи на свою чималу вагу й
починаючи з, кінчаючи. короткі ноги, дуже прудко бігає.

Комами не відокремлюються:
 одиничні дієприслівники, що означають спосіб дії і своїм значенням близькі до
прислівника: Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись.
 обставини перед неповторюваними сполучниками і, та = і, або, чи, які з’єднують дві
відокремлені обставини, виражені дієприслівниками або дієприслівниковими
зворотами: Хвилюючись і все ще не отямившись, солдат розповідав про себе.
 дієприслівникові звороти фразеологічного типу: Говорити не переводячи руху. Бігти
не чуючи ніг. Тікати не пам’ятаючи себе.

Зверніть увагу! Обставини з прийменниками внаслідок, залежно від, у зв’язку з, згідно з,

завдяки, відповідно до, на відміну від можуть відокремлюватися або не
відокремлюватися залежно від ролі в реченні або бажання автора: Отруйні опеньки, на
відміну від їстівних, не мають на своїй ніжці білого кільця.

Відокремлені уточнюючі члени речення

Уточнюючі члени речення — такі, які доповнюють, характеризують інші члени речення,
звужуючи, обмежуючи їх значення, уточнюючи кількість предметів або виділення із
загальної маси. Відповідають на питання: а де саме? а коли саме? а як саме? а який саме?
а що саме?: Уранці, ще до схід сонця, Надійку збудив батько.
Уточнюючі члени речення в усному мовленні відокремлюються паузами, а на письмі —
комами, рідше — тире: Дніпро несе Тарасові здаля — з усіх усюд — поклони і привіти.
Відокремлюються уточнюючі члени речення, при яких стоять слова тобто, цебто, а саме,
або = тобто, чи = тобто, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що,
причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються:
Людям хотілося жити, тобто творити. Людині власно звикати до всього, в тім числі й до
творів мистецтва.

97
 Складне речення. Типи складних речень за способом зв’язку їх частин.
Складним називають речення, що має в своєму складі дві або кілька граматичних основ.
Кожна граматична основа разом із другорядними членами речення або без них має
утворює частину складного речення, яка має будову простого речення. Частини складного
речення об’єднуються в одне ціле за змістом, інтонацією, за допомогогю сполучників або
сполучних слів.
Складні речення мають такі ознаки :
 виражають відносно закінчену думку.
 Характеризуються інтонацією завершення, співвіднесеністю свого змісту з
дійсністю.
 Слугують досконалим засобом формування, вираження і повідомлення думок.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин

Складні речення розрізняються за будовою і смисловими зв’язками між частинами.
Залежно від способу поєднання частин бувають складні сполучникові та складні
безсполучникові речення.

Складне
речення

Сполучникове Безсполучникове

складносурядне складнопідрядне

Складні сполучникові речення поділяються на складносурядні та складнопідрядні.

 У складносурядному реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, відносно
рівноправні. Вони поєднуються між собою сполучниками сурядності і, та, а, але,
проте, зате, однак, все ж, або, чи (=або), або...або, чи...чи, то...то.
Наприклад, на сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло. (М. Рильський.)
 У складнопідрядному реченні одна частина головна (від неї ставиться питання), а
друга—підрядна (вона відповідає на поставлене питання).
Підрядна частина до головної приєднується сполучниками підрядності або сполучними
словами.
Наприклад, той, [хто?] що [підмет] занепав духом, уже не страждає. (Д. Павличко.)
 У складному безсполучниковому реченні частини, що мають свої синтаксичні
центри, поєднуються між собою без сполучників.
Наприклад, ми чорні гори перегорнем, ми вдарим серцем в мур зажур. (І. Драч.)

98
 Складносурядне речення
Складносурядним називають таке складне речення, у якому частини – сурядні речення –
рівноправні й поєднуються інтонацією та сполучниками сурядності.
Частини складносурядного речення мають будову простих речень, однак вони дуже тісно
пов’язані тістом та інтонаційно оформлені як єдине ціле.
Наприклад,
Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко)
Ялинка затремтіла від низу до вершечка, і кілька зелених глиць упало на сніг (А.
Антонов)

Для поєднання частин складносурядного речення використовують сполучники

сурядності:

Розділові Єднальні Протиставні

або, чи, хоч;або…або, чи…чи,
хоч…хоч, то…то, не то…не то.
У таких складносурядних
реченнях виражається
взаємовиключення кількох
подій.Також може
виражатися чергування
подій одна з одною.
Наприклад:
 Чи ти чула, чи ти їла?
 Івасик то
підстрибував на місці,
то спокій змушував
його всістися за
партою.
і, й, та (в значенні і),
також;і…і, ні…ні (ані…ані).
У таких складносурядних
реченнях виражається
одночасність протікання
якихось подій, певна
послідовність якихось подій,
а також причинно-
наслідкова залежність однієї
події від іншої. Наприклад:
 На городі була річка,
і ми робили це на
задньому подвір'ї.
 Сашко зробив
домашнє завдання,
склав речі до
портфелю, і мати
полегшено зітхнула.
А, але, та (в значенні але),
проте, зате, все ж, однак.
У таких складносурядних
реченнях може виражатися
через сполучники
зіставлення, поєднування
двох подій між собою. А
також протиставлення
певних подій чи явищ.
Наприклад:
 Вже зійшло сонце, а
півень ще не співав .
 Івасик йшов по
вулиці з
розв'язаними
шнурками на
кросівках, однак він
не впав.

Розділові знаки у складносурядному реченні

99
Прості речення, що входять до складносурядного, відокремлюються одне від одного
комою, крапкою з комою або тире.
Кома
Кома ставиться між частинами складносурядного речення, поєднаними сполучниками і
(й), та, а, але, проте, зате, однак, або … або, чи … чи, ні … ні, то … то, не то … не то, хоч …
хоч, наприклад:
Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький).
Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М
Коцюбинський).

Кома не ставиться:
 якщо перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є
спільний другорядний член, вставне слово або частки лише, ще, навiть:
На хвилину раптом стихли голоси і спинились тіні (Ю. Смолич).
 між простими реченнями, що входять до складносурядного і тоді, коли для обох
простих речень є спільним не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне:
Лише гул од копит степом котився та хліба шелестіли (А. Головко)
 між двома питальними, спонукальними або окличними реченнями, з'єднаними
сполучниками і (й), та (у значенні і), або, чи:
Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?
 між двома односкладними безособовими або номінативними реченнями:
Сумно й глухо! (П. Мирний). Ніч і тиша.

Крапка з комою
Крапка з комою ставиться між частинами складносурядного речення, якщо вони:
 дуже поширені і вже мають в середині розділові знаки:
Ся розмова лишила в мені якийсь гіркий несмак; але миритись, брати назад свої слова у
мене не було бажання (Леся Українка).
 досить далекі за змістом:
Розжарене, червоне сонце низько спустилося; багряним світлом грало на деревах (Леся
Українка).

Тире
Тире ставиться між частинами складносурядного речення перед сполучниками і, та (у
значенні і), якщо:
 говориться про швидку зміну подій чи явищ:
Несподіваний ривок — і ми відриваємося від землі (А. Шиян)
 обидві частини виражають причинно-наслідкові відношення:
Ще мить — і сад загубить пишну вроду (Д.Луценко).
 одна частина речення різко протиставляється другій.

Складнопідрядне речення
Складнопідрядним називають речення, що складається з двох залежних одна від одної
частини , з’єднаних за допомогою сполучників підрядності або сполучних слів.
Незалежну частину називають головною, залежну- підрядною.

100
Головна частина є граматично незалежною і підпорядковує собі підрядні частини
складного речення. Підрядна частина може пояснювати окремий член головної частини
або всю частину.
Види складнопідрядних речень
 Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
Підрядні з'ясувальні речення — це підрядні речення, які відповідають на питання
відмінків: «хто?» «що?» «кого?» «чого?» «кому?» «чому?» «кого?» «що?» «ким?» «чим?»
«на кому?» «на чому?» Підрядні з'ясувальні речення приєднуються до головного речення
за допомогою сполучних слів: «який», «чий», «котрий», «де», «куди», «як»; та
сполучників: «що», «щоб», «мов», «ніби», «наче», «неначе». «Раптом виявилось, що
Павка великий винахідник-конструктор» (Олександр Копиленко)
 Складнопідрядні речення з підрядними означальними
Складнопідрядне речення з підрядними означальними і підрядними з'ясувальними
Підрядними означальними називаються речення, що пояснюють іменник у головному
реченні й відповідають на питання «який?» «яка?» «яке?» «які?»
«Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало» (І. Нечуй-Левицький).
З головним реченням підрядні означальні можуть поєднуватися сполучними словами —
займенниками який, котрий, чий, сполучними словами — прислівниками де, куди, звідки,
коли, як та сполучниками що, щоб, мов, наче, неначе. У головному реченні можуть бути
вказівні слова той, такий.
«Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла» (В. Сосюра)

 Складнопідрядні речення з підрядними обставинними

Підрядні значення.. Засоби зв’язку
Місця
Вказує на місце, напрям дії
головної частини
Часу
Вказує на час здійснення того,
про що йдеться в головній
частині
Способу і ступеня дії
Вказує на ступінь виявлення
ознаки або спосіб дії головної
частини
Умови
Вказує на умову здійснення
того, про що йдеться в головній
частині
Причини
Вказує на причину здійснення
того, про що йдеться в головній
частині
Мети
Вказує на мету здійснення того,
Питання і приклади
спол. сл.: де, куди, де? куди ? звідки ?
звідки Тепер я скрізь, де світло і
любов.
спол.: як, після того як, коли? як довго? доки? з
відколи, відтоді як, з тих яких пір?
пір як Доки сонце зійде, роса очі
спол. сл.: коли, поки, виїсть.
доки
спол.: що, чим...тим, аж, як?яким способом?якою
що аж мірою? наскільки?
спол. сл.: як, скільки, Сердега так перелякався,
наскільки що аж тремтить.
спол.: якщо, коли, якби, за якої умови?
як, раз,аби Якби ви вчились так, як
треба, то й мудрість би
була своя.
спол.: бо, що, оскільки, чому? через що? з якої
адже, тому що, через те причини?
що, внаслідок того що, у Нам з тобою, видно, по
зв 'язку з тим що дорозі, бо ігили й нікуди не
прийшли.
спол.: щоб, аби, для того з якою метою? навіщо? для
щоб, з тим щоб чого?

101
про що йдеться в головній Пішла вночі до ворожки,
частині щоб поворожити.
Порівняльні спол.: як, ніби, наче, як?
Пояснює головну частину через мовби Зацвіла в долині червона
порівняння. спол. сл.: як калина, ніби засміялась
дівчина-дитина.
Допусту спол.: хоч, хай, незважаючи на що?
Вказує на факт, усупереч якому незважаючи на те що, Хоч не рідний cин Ярема, а
відбувається те, про що йдеться дарма що щира дитина.
в головній частині
Наслідку спол.: так що умовно можна поставити
Вказує на наслідок дії, про яку питання і що ж? і який
йдеться в головній частині наслідок?
Теплий туман наливав балку
по самі вінця, так що дерева
потопали в ньому

Розділові знаки в складнопідрядному реченні

1.Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами: Таке це літо
золоте, що забуваються жалі (Г. Чубач); Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у
путь (М. Рильський);

2. Якщо підрядна частина стоїть після головної й з’єднується з нею складеним

сполучником підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що,
внаслідок того що, з тих пір як, після того як, перед тим як, то кома ставиться, або перед
усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз.

3. Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть на першому місці

(перед головною), то сполучник комою не розділяється: Перед тим як одхилити ляду,
вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка).

4. Якщо підрядна частина з’єднується з головною складеними сполучниками в той час як,
перш ніж, лише коли, тоді як, тимчасом як, то кома ставиться лише перед складеним
сполучником: Але я теж ні разу там не була, після того як ми відтіля виїхали в
шістдесят дев’ятому році (В. Канівець).

5. За збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників,

підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучника або
сполучного слова) кома ставиться між ними тільки в тому випадку, коли, опускаючи другу
підрядну частину, складне речення не потребує перебудови: Я з друзями прийшов у ті
місця, де ще стоять глибокі озерця, що, як дівчата, заглядають в очі (А. Малишко); Але:
Голова йому видалась неймовірно важкою, бо коли захотів озирнутися, то йому було
несила її повернути (Н. Рибак).

6. Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки,
може ставитися крапка з комою: Я люблю їхати на поле тоді, коли ниви зеленіють та
хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха;
коли ниви поцяцьковані волошками та червоними маківками (І. Нечуй-Левицький).
102
7. Між частинами складнопідрядного речення може ставитися тире для сильнішого їх
інтонаційного виділення: Щоб глибоко збагнути душу народу – треба знати його
літературу (Ю. Мартич).

8. Якщо підрядна з’ясувальна частина відноситься до слова в головній частині, яке

потребує роз’яснення, перед нею ставиться двокрапка: Серпень вінчає літечко красне. У
народі говорять: що в цей час збереш, з тим і зиму проведеш (М. Ткаченко).

9. Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, що

говориться в попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире: Хто сіє хліб,
хто ставить дім, хто створює поему, – той буде предком дорогим народові своєму (М.
Рильський).

Кома не ставиться між частинами складнопідрядного речення, якщо:

а) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник: Ми
не знали й коли розпочнеться зустріч;
б) перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не: Хотілось би
знати не що він сказав, а як він сказав;
в) підрядна частина складається з одного сполучного слова: Він обіцяв прийти, але не
сказав коли;
г) перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім: Син виріс заввишки майже як
батько.

Кома не ставиться в суцільних виразах, близьких за значенням до іменної частини

складеного присудка або обставини способу дії, а також у порівняннях фразеологічного
типу: упав як підкошений, білий як сніг, пролетів як стріла, все йде як по маслу, свіжий
як огірочок, зробіть як слід, робіть як хочете, невідомо скільки, зробив скільки міг,
зробили хто коли зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто і
под.

103
 Складнопідрядне речення з кількома підрядними,
розділові знаки в них

Складнопідрядне речення з кількома підрядними

частинами

Речення з Речення з Речення зі

послідовною супідрядністю спільною
підрядністю підрядною
частиною при
Однорідною Неоднорідною

Одночленною Різночленною

Одне складнопідрядне речення може включати в себе кілька (дві або більше) підрядних
частин різних типів.
Серед таких речень виділяють три види багатокомпонентних складнопідрядних речень.
Складнопідрядні речення з кількома підрядними поділяються на кілька різновидів:
1) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;
2) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;
3) складнопідрядні речення з неоднорідною або паралельною підрядністю;
4) складнопідрядні речення, що об'єднують супідрядність і послідовну підрядність;
5) складнопідрядні речення з супідрядністю і неоднорідною (паралельною) підрядністю та
інші, так званого змішаного типу.

Однорідною підрядністю називається такий вид підрядності, коли однакові за значенням

підрядні частини відносяться до одного члена головної частини чи до всієї головної
частини в цілому: У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій
ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину (В.
Гжицький).

104
Неоднорідною, або паралельною, підрядністю називається такий вид підрядності, коли:
а) кілька підрядних частин відносяться до різних членів головної частини;
б) одна підрядна частина пояснює один із членів головної частини, а друга - головну
частину в цілому: Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не
слались тіні (О. Олесь).

Послідовною підрядністю називається такий вид підрядності, коли перша підрядна

частина залежить від головної, друга - від першої підрядної частини, третя - від другої і т.
д.: У мене викликає протест, коли я чую, що десь прориваються тенденції зазнайства,
спроби протиставити молодих старшим (О. Гончар).

105
 Безсполучникове складне речення

Безсполучниковим складним реченням називають речення, частини якого поєднані за

змістом на інтонацією без допомоги сполучників і сполучних слів. Частини
безсполучникових складних речень можуть вимовлятися з інтонацією переліку, пояснення
і зіставлення.
За характером смислових відношень між частинами безсполучникові складні речення
поділяються на дві основні групи:
1. речення з однорідними частинами, які є синтаксично рівноправними. Такі речення
співвідносяться з складносурядними реченнями. Наприклад,
2. речення з неоднорідними частинами, одна з яких залежить від іншої. Такі речення
співвідносяться з складнопідрядними реченнями. Наприклад,
Безсполучникове речення

З однорідними частинами:
 Відношення одночасності
подій, явищ
Ридає щастя безутішно, надії в
траурах стоять...
 Відношення послідовності
подій, явищ
Чорними ярами покотився
білий туман, одежа вкрилася
дрібненькою росою…
 Зіставно-протиставні відношення
Думав, доля зустрінеться – Спіткалося
горе
З неоднорідними частинами:
 Наслідкові відношення
Защебетав соловейко — пішла
луна гаєм
 Причинові відношення
День обіцяє бути погожий: на
небі ні хмариночки, ні плямочки
 Часові відношення
Прийде вечір — всі вулиці в селі
аж гудуть піснями
 Умовні відношення
Вам страшно — геть ідіть з
дороги
 Доповнювальні відношення
Знаю: з попелу сходять квіти.
Вірю: з каменю б’є джерело
 Пояснювальні відношення
В осінній час сім погод у нас: сіє,
віє, туманіє, шумить , мете,
гуде і зверху йде.

106
 Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні

Кома і крапка з комою ставляться між реченнями, що входять до складу

безсполучникового складного речення, якщо вони є рівноправними і між ними можна
поставити єднальні сполучники.
Кома між реченнями ставиться тоді, коли вони тісно пов’язані одне з одним (Земля
чорніє, дрімає розум, серце мліє (Т. Шевченко)).
Якщо частини безсполучникового речення значно поширені, далекі за змістом або вже
мають в середині розділові знаки, то між ними ставиться крапка з комою (Всі женці
стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то
на Миколу (І. Нечуй-Левицький)).

Двокрапка ставиться в таких випадках:

 Якщо друге речення пояснює, доповнює або розкриває зміст першого (Надворі
було видно, як удень: було видно усе дерево в садку, всі верби, кожну гілляку,
кожний збляклий листок… (І. Нечуй-Левицький)). У таких реченнях між частинами
можна поставити слова а саме.
 Якщо друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому реченні
(А вас просив би я зразки ліпити: (чому?) ви чоловік тямущий і бувалий (Леся
Українка)).
 Якщо в першій частині є слова так, такий, одно, бачити, знати, чути, розуміти,
вирішувати, які разом з інтонацією попереджають, що в наступному реченні буде
викладений якийсь факт (Я відчував: пахне м’ятою (М. Хвильовий)).

Тире ставиться в таких випадках:

 у реченні відображається швидка зміна подій (Пройшла мить — літак зник за
лісом);
 між висловленими реченнями маємо причинно-наслідковий зв’язок (Тепловоз на
станції чмихнув дуже — у лісі покотилася луна);
 зміст першого речення протиставляється змісту другого (До неї люди говорять — не
чує, не слухає (Марко Вовчок));
 у першому реченні вказується на час або умову того, про що говориться в другому
(Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко));
 зміст першого речення порівнюється зі змістом другого (Подивилась ясно —
заспівали скрипки (П. Тичина)).

107
 Складне речення з різними типами зв’язку
Складним реченням з різними видами зв'язку називається складне речення, що поєднує в
собі три і більше частин (компонентів), з'єднаних за допомогою різних видів
сполучникового (сурядного і підрядного) та безсполучникового зв'язку.

Залежно від наявності видів зв'язку виділяється 4 типи таких речень.

Різновид
Складне речення із
сполучниковим сурядним та
підрядним зв'язками
(сурядне - підрядне)
Складне речення із
сполучниковим сурядним і
безсполучниковим зв'язками
Складне речення із
безсполучниковим зв'язком
на основному рівні та
сполучниковим у межах
компонента, що є
складнопідрядним реченням
Складне речення із
сполучниковим сурядним,
підрядним та
безсполучниковим зв'язками
Графічна схема Приклад
[ ], то [ ], ( що ). Довго ще говорили обоє,
обмірковуючи прочитане,
то знову вони замовкали з приводу
якоїсь думки,
що випадково надходила одному чи
другому до голови. (І. Сенченко)
[ ], і [ ]: [ ]; [ ]: [ ]. Але малюнком тоскним і недбалим
Не хоче годувати листопад
І мріють зорі:
ми серця запалим;
Радіє місяць:
повернувсь назад. (П. Филипович)
(хто), [той], (хто), Хто боязкий, той не рушить,
[той]. хто відважний, той віз підважить
[ ]: [ ], а [ ], і [ ], Стояла тиха і по - своєму хвилююча
(що). година: згори на верховіття лісу
опускався сизий присмерк, а внизу з
- під кожного куща виповзав
туман,тому здавалось, що над
землею коливалися два неба. (М.
Стельмах)

Розділові знаки у складному реченні з різними типами зв’язку

У складних реченнях із різними видами зв’язку розділові знаки ставимо так само, як і між
будь-якими двома частинами складносурядних, складно-підрядних чи складних
безсполучникових речень.

Найчастіше в таких реченнях уживаємо кому: Мусимо зажди дбати, щоб дім наш
оздобою виглядав по-українському, українські вишивки нехай прикрашають усе, як було в
нас у рідному краї: наш одяг, постіль, подушки, столову білизну, бо вони овівають душу
родини теплом і спокоєм (За І. Огієнком).

У реченнях зі сполучниковим і безсполучниковим зв’язком також можлива двокрапка або

тире: Співом душі називають мистецтвознавці вироби відомих майстрів Івана Гончара
й Олександра Ганжі з Поділля, а чародійницею дитячої іграшки (малої скульптури)
заслужено величають Олександру Селюченко з Опішні: вона створила тисячі й тисячі
неповторних глиняних коників, півників, баранчиків, вершників (П. Ганжа).
108
 Способи відтворення чужого мовлення
Пряма мова
Чуже мовлення, відтворене дослівно (із
збереженням змісту, форми та інтонації)
„От і принесли нам лебеді на крилах
життя”, – говорить до неба і землі мій дід
Дем’ян; у його руці весело поблискує струг,
яким він донедавна вистругував шпиці
(М.Стельмах).
Пряма мова супроводжується словами
автора і разом з ними становить особливий
тип синтаксичної конструкції, близької до
складного безсполучникового речення з
різноманітними частинами.
Пряма мова і слова автора виступають як
окремі реченням і регламентуються
спеціальними пунктуаційними правилами.
Непряма мова
Чуже мовлення, відтворене із збереженням
змісту, не дослівно.
Нащо, нащо тобі питати, чи я люблю тебе, чи
ні... (О.Олесь).
А вулицею іде дядько Миколай питає, чи я
сплю на пні, чи дрімаю? (М.Стельмах).
Непряма мова передається за допомоги
з’ясувальної підрядної частини
складнопідрядного речення, у якому головна
частина – це слова автора.
Пряма мова трансформується в непряму за
участі сполучників що, щоб, чи або
сполучних слів займенниково-
прислівникового походження.

Розділові знаки в реченнях із прямою мовою

1. А: „П (?!... .)” Я прощаюся з літом. І воно мені каже: „Прощай!” (Л.Костенко).
2. А: „П (?!... ,)” – а. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан,
чому верба, від крапель кришталева, мені сказала : „Здрастуй!”
– крізь туман (Л.Костенко).
3. „П(?!... ,)” – а. „Буде дощ”, – затремтіли тополі (М.Стельмах).
4. „П, – а, – п.” „Роби добро, – мені казала мати, – і чисту совість не віддай за
шмати!” (Д.Павличко).
5. „П (,!?...) – а. – П.” „Яке то щастя дано людині, – заговорив знову
Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого
простору. – Отакий світ!.. Скільком би вистачило!.. А що з
того?.. Не вміє вона його спожити!” (О.Гончар).
6. „П, – а: – П.” „Чого б ото людям не зробити однакове письмо – і читане, і
писане? – журиться мати над наукою, а далі наказує: – Біжи,
сину, до дядька Миколи, хай прийде прочитає”.
7. „П?” – „П.” – „П?” – „А в тебе земля ще де є?” – „Ні, нема.” – „А хата є?” – „Є”
„П.” (Панас Мирний).
або
– П? – „П”. – П? – „П.” – На добридень, ти моя голубко! – „Надобридень, мій коханий
друже!” – Що ж сьогодні снилось тобі, любко? – „Сон
приснився, та дивненький дуже” (Леся Українка).
8. „П, – а, – П(,!?)” – „Ура! Ура! – котилося полями, – ура!” – і знову чулося
речення. відлунням у кожному серці.

109
 Заміна прямої мови на непряму
 Коли пряма мова виражена розповідним реченням, то вона передається
підрядним реченням із сполучником що: Я сказав йому повчально: «Географію
завжди треба, сину, добре знати» — Він сказав сину, що географію завжди треба
добре знати.
 Коли пряма мова виражає спонукання, просьбу або наказ, тоді вона замінюється
підрядним реченням зі сполучником щоб або простим реченням з неозначеною
формою дієслова: «Робіть, як ми домовились,» — порадив Гаврило. — Гаврило
порадив, щоб робили, як вони домовились.
 Коли пряма мова виражена питальним реченням, то вона замінюється підрядним
за допомогою сполучників хто, що, куди, де тощо: «Оце увесь ар’єргард?» — сумно
спитав командир. — Командир сумно спитав, чи оце увесь ар’єргард.

Діалог
Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне мовлення.
Діалог – це дослівно відтворена розмова двох або кількох осіб. Чуже мовлення, передане
у формі діалогу, може супроводжуватись і словами автора, але це буває далеко не
завжди: нерідко діалогічне мовлення виступає без супроводу слів автора. Та й
пунктуаційне діалог оформляється своєрідно (перед кожною реплікою ставиться тире, а
слова кожної особи пишуться з нового рядка):
— Миколка, це ти?
— Я ... — та скривився, скривився.
— Як це ти, що це?
— Та... та... їсти нічого, топить нічим, удягтися...

Цитата
У наукових та публіцистичних працях з метою підтвердження висловленої думки чи її
пояснення використовуються цитати.
Цитата – це особливий різновид чужого мовлення. Вона становить дослівно переданий
уривок з якогось твору. Цитати можуть наводитися як у супроводі слів автора, так і без них:
«Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка
людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає й своє давнє життя, і свої
сподіванки, розум, досвід, почування» (Панас Мирний);
Синтаксична будова цитат буває різною. Одні з них становлять просте чи складне речення,
інші мають у своєму складі кілька речень, а деякі – лише частину речення
(словосполучення чи й одне слово)
Кожна цитата, зокрема в наукових працях, звичайно паспортизується: внизу сторінки під
текстом (у виносках) чи в самому тексті в дужках після наведення цитати вказується на її
джерело (автор, назва праці, місце видання, видавництво, рік видання, номер тому,
сторінка, на якій міститься наведена цитата).

110