Українська література 2021

@zno__2021_
Конспект
з української літератури
1
«Віють вітри»
Жанр: соціально-побутова пісня.
Рік створення: друга половина XVII ст.
Мотив: зображення дівочих страждань у розлуці з милим.
Особливості: паралелізм, риторичні фігури.
Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде».
Головні образи: закохана дівчина, козак, заздрісні люди; вітри, дерева; сльози, щастя,
заздрість.
Художні засоби:
епітети: «лютім горі», «тяжко жити»
постійні епітети: «вітри буйні», «чорнобривий»
метафора: «не поможуть сльози щастю», «серцю легше буде», «трачу літа».
персоніфікація: болить серце.
паралелізм:
«Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як болить моє серце, а сльози не ллються».
зменшувальні суфікси: «часочок», «сторонці».
анафора (єдинопочаток):
«Без милого долі нема, стане світ тюрмою,
Без милого щастя нема, нема і спокою».
риторичні оклики:
«Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу!»
«Тяжко жити без милого на чужій сторонці!»
«Озовися!»
«Як без тебе я горюю, прийди подивися!»
риторичні запитання:
Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?
До кого ж я пригорнуся, і хто приголубить,
Коли тепер нема того, який мене любить?
звертання: «де ти, милий, чорнобривий»

антитеза: «полетіла б я до тебе, та крилець не маю», «болить моє серце, а сльози не
ллються».
Примітки:
 ймовірна авторка - легендарна співачка з Полтавщини Маруся Чурай.
 цю пісню згодом використав І. Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка».
2
«Засвіт встали козаченьки»
Жанр: літературна козацька пісня.

Тема: козак збирається в дорогу, лишає матір і кохану.
Особливості: форма діалогу.
Основна думка: захоплення патріотизмом козаків й подвигом матерів та коханих у
розлуці з дорогими людьми.
Головні образи: козак, Маруся, мати.
епітети: «ясні очі», «мати… слізко проводжає», «кінь вороненький».
повторення: перший і останній куплети.
метафори: «Стоїть місяць», «кінь спіткнувся», «година настала».
звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій
синочку».
риторичні оклики: «Через чотири недільки Додому вертайся!». «Бо хто знає, чи жив
вернусь, Чи ляжу в полі!».
риторичне запитання: «Щоб чужая дитиночка За рідною стала?»
Примітки:
 Ймовірна авторка - легендарна співачка з Полтавщини Маруся Чурай.
 У творі відображено події козацької доби XVІ – XVІІ століть.
«Ой Морозе, Морозенку»

Жанр: історична пісня
Мотив: возвеличення подвигу козака Морозенка.
Особливості: метонімія, метафора.
Основна думка: нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні
пожертвувати власним життям; народ, що б’ється за свою незалежність, неодмінно
переможе.
Центральний образ - образ Савур-могили. Місце розгортання

подій - Савур-могила.
епітети: «славний козаче», «буйне військо», «голова завзята», «тяжке горе», «білий
світ».
метафори: «Вкраїна плаче», «Морозенко… сивим конем виграває», «живцем серце
виривали», «Україна славою покрита».
гіпербола: «татар велика сила».
риторичні оклики: «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!», «Тяжким горем та
сльозами, Та кров’ю полита!»
Примітки:
 Зображення боротьби козацтва з татарами
3
«Чи не той то Хміль»
Жанр: історична народна пісня.
Рік: пісня написана в 50-х рр. ХІХ ст.
Мотив: возвеличення боротьби проти поляків під проводом Б. Хмельницького .
Головний образ - Богдан Хмельницький
Основна думка: народ шанує і поважає своїх захисників і тому прославляє їх у піснях.
Місце розгортання подій: Жовті Води (Золотий брід).
метафори: «Хміль в’ється, грає, кисне», «становили хати».
епітети: «Золота Вода», «хороша врода».
гіпербола: «Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду,— Гей, не один лях лежить
Головою у воду».
повтори: «Чи не той то хміль?», «Ой, той то Хмельницький», «…вражі ляхи».
риторичні запитання: «Що коло тичини в’ється?», «Що по ниві грає?», «Що у пиві
кисне?».
Примітки:
 Зображення у пісні подій національно-визвольної війни 1648-1654 рр.
«Дума про Марусю Богуславку»

Жанр: дума.
Мотив: зображення визволення козаків-невольників Марусею Богуславкою з турецького
полону.
Головні образи: Маруся, козаки.
Основна думка: скільки горя, поневірянь зазнав народ у боротьбі з загарбниками, тільки
мужність, рішучість українців позбавить їх від ворожого гніту, приниження.
Місце розгортання подій: Туреччина.
Композиція твору:
Вступна частина: розповідь про те, як козаки перебувають в ув’язненні у пана
турецького.
Основна частина: Маруся обіцяє звільнити запорожців з неволі після від’їзду турецького
пана до мечеті.
Закінчення: Маруся дотрималась обіцянки, але сама відмовилася тікати на рідну землю.
епітети: «білий камень», «бідні невільники», «святий день», «тяжка неволя», «розкіш
турецька», «лакомство нещасне», «тихі води».
метафора: «сльозами проливали».
повтори: «…стояла темниця кам’яная»; «…козаки, ви, бідні невольники»; «Словами
промовляли, Сльозами проливали»; «…дівкабранка, Маруся, попівна Богуславка».
риторичні оклики: «Козаки, ви, бідні невільники!», «Гей. Козаки, ви, бідні невільники!»,
«Як ти нам святий Великдень і сказала!», «Тільки города Богуслава не минайте!», «…
Между мир хрещений!», «Пошли, Боже, на многая літа І до конця віка!».
риторичне запитання: «Чи ви знаєте, Що в нашій землі Та й день затепера?»
4
Примітки:
 Ймовірна авторка - легендарна співачка з Полтавщини Маруся Чурай.
 Полонянка Маруся з Богуслава – реальна особа.
«Ой летіла стріла»

Рід літератури: ліро-епос.
Жанр: народна балада.
Мотив: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним сином.
Особливості: гіпербола, метаморфози (перетворення).
Головні образи: мати, наречена, сестра.
Основна думка:
Ой матінка плаче,
Поки жити буде,
А сестриця плаче,
Поки не забуде;
А миленька плаче,
Поки його бачить…
Композиція
Експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина.
Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль.
Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької, смерть героя.
Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про неї.
Місце розгортання подій: Вдовине поле.
5
«Повість минулих літ»
Автор: Нестор Літописець (чернець Києво-Печерського монастиря, бл. 1055-1113 рр).
Рік: 1113.
Жанр: літопис часів Київської Русі (ХІІ ст.)
Тема: зображення історії східних слов’ян і князівської влади, легенда про заснування
Києва, про помсту княгині Ольги (Ольга тричі помстилася древлянам за смерть Ігоря).
Ідея: уславлення Русі, заклик до боротьби проти зовнішніх ворогів.
Напрям: монументалізм.
Головні образи: Кий, Щек, Хорив, Либідь.
Місце розгортання подій: Іскоростень, Київ, Вишгород.
Примітки:
 «Повість минулих літ» - найдавніша оригінальна історико-літературна пам’ятка
Київської Русі.
 Літопис побудований на особистих спостереженнях автора й розповідях, які він
почув.
6
«Слово про похід Ігорів»
Автор: невідомий, можливо лицар, що був у Ігоревій дружині.
Жанр: героїчна поема.
Тема: зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р.
Ідея: заклик руських князів до єднання в боротьбі проти ворогів Руської землі.
Напрям: орнаменталізм.
Головні образи: образ рідної землі – центральний образ твору, Ігор, Святослав, Всеволод,
Ярославна (дружина Ігоря), половці Овлур, Гзак і Кончак.
Місце розгортання подій: Половецька земля, р.Каяла, Путивль.
Історична основа твору: невідомий автор розповідає про реальну історичну подію: похід
новгород-сіверського князя на половців 1185 р. Міжусобні змагання князів Київської Русі
за землю призвели до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, захоплення
полонених, убивства родичів. Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. нападали на
східнослов’янські землі. Керуючись головним завданням (захист Руської землі), у 1183 р.
великий князь київський Святослав з допомогою ще кількох князів переміг половців. Князь
Ігор також вирішує завоювати половців: перший похід – вдалий, другий (через 2 роки, у
1185 р.) – закінчився поразкою у битві на р. Каялі.
Сюжет:
Експозиція: підготовка Ігоря з дружиною князів до військового походу, зловісні знаки
(наприклад, пророче затемнення сонця).
Зав’язка: бій з половцями.
Кульмінація: поразка руської дружини; Ігор потрапив у полон. Всеволод загинув під час
бою.
Розв’язка: втеча Ігоря з половецької неволі.
Примітки:
 Рукопис знайшов А. Мусін-Пушкін.
 Змістовим центром твору є «золоте» слово Святослава.
7
Григорій Сковорода (1722-1794) -
«De libertate» , «Всякому місту – звичай і
права…», «Бджола та Шершень»
Про автора:
 Мандрівний філософ
 Український Сократ
 Перший розум наш
 Світоч української духовної історії
 Син Миру, син Спокою, Вар-Сава ( з
євр.: вар - син, тобто син Сави)
 Український Горацій
 Степовий Ломоносов
«De libertate» («Про свободу»)

Рід літератури: лірика .
Вид лірики: філософсько-громадянська.
Жанр: ода.
Тема: роздуми про волю як найвищої цінності людського життя.
Мотив: возвеличення свободи в образі Богдана Хмельницького.
Стиль, напрям: бароко.
Ода присвячена Богдану Хмельницькому.
Художні засоби: Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє? – – риторичні питання
Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото. – – антитеза
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись.
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане-герою! – риторичне звертання
«Всякому місту – звичай і права…»

Рід літератури: лірика.
Рік: 1785.
Жанр: філософсько-сатирична поезія.
Тема: гостра сатира на суспільне життя XVIII ст.; осуд панів, чиновників, купців,
дворянсько-бюрократичної системи.
Ідея: ушанування справжніх життєвих цінностей, висміювання моральних вад тогочасного
суспільства.
Стиль, напрям: бароко.
8
повтори: «Всякому…», «Той…», «Я ж у полоні нав’язливих дум; Лише непокоїть мій ум».
порівняння: «В сих дім, як вулик, гуде від гуляк».
риторичний оклик: «Інший гендлює, візьми перевір!»
метафори: «горло свій смак віднайшло», «дім гуде», з диспутів учню тріщить голова»,
«всякому голову крутить свій дур».
епітети: «нав’язливі думи», «ясний розум».
Примітки:
 Входить до збірки «Сад божественних пісень».
 Головні образи : ліричний герой-оповідач, смерть, представники різних верств
суспільства (Федір-купець, юрист, учень та інші).
 Наприкінці XVIII – на початку XIXст. вірш став надзвичайно популярної
народною піснею. Декілька варіантів пісень І. Котляревський використав у
п’єсі «Наталка Полтавка»
«Бджола та Шершень»
Жанр: літературна байка.
Тема: розповідь про важливу роль «сродної» праці.
Ідея: осуд людей-паразитів, уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя.
Пізнавай себе, свої нахили - у цьому щастя.
Композиція: складається з 2 частин: сюжет і «сила» (тлумачення).
Стиль, напрям: класицизм.
Алегоричні образи: Бджола (алегоричний образ працьовитої, мудрої, досвідченої
людини); Шершень (алегоричний образ людини лінивої, яка звикла користуватися резуль-
татами чужої праці).
Примітки:
 Автор висловлює свої погляди на життєву необхідність працювати за природними
нахилами, здібностями.
 Входить до збірка «Байки харківські»
9
Висловлювання відомих людей про творчість Григорія Сковороди
 «Творчість Сковороди була визначним явищем в українській культурі. Вона підготовляла

шлях Котляревському, Квітці-Основ’яненку та іншим письменникам епохи становлення
нової української літератури» (О. Білецький).
 «Якби ніхто нічого не знав про Г. Сковороду, якби час не пощадив для нас його рукописні
твори..., якби народ не зберіг легенд про його дивовижне життя, якби зосталася одна-
єдина його епітафія, то і вона блиснула би для людства спалахом дивовижної сили і
осяяння: «Світ ловив мене, та не впіймав!» (І. Драч).
 «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і яких би так пам’ятав
і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва у багатьох будинках висять
його портрети. Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд...» (М. Костомаров).
 «Г. Сковорода, мов та Діва Божа, — істина, хто в убогості творив промисел Божий —
продовжував рід людський, примножував для власної вигоди чесною працею добро» (М.
Жулинський).
 «Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні його твори» (Л. Толстой).
10
Іван Котляревський (1769-1838)
«Енеїда», «Наталка Полтавка»
• Зачинатель нової української літератури
• «Коперник українського слова»
(М.Рильський)
«Енеїда»
Рід літератури : ліро-епос.
Видана 1798-1842.
Жанр: епічна бурлескно-травестійна поема.
Тема: змалювання життя українського суспільства кінця XVIII, подорож Енея.
Ідея : утвердження українського народу, його традицій; духу свободи і побратимства;
В образах троянців – запорожці, богів – пани.
Композиція: 6 частин.
Стиль, напрям: класицизм.
Місце розгортання
Головні герої: подій –
 Еней, троянський цар, син Венери й Анхіза. Карфаген.
 Юнона, богиня шлюбу, його дружина.
 Зевс, верховний бог, бог блискавки і грому.
 Дідона, цариця Карфагена.
 Анхіз ,цар Трої, батько Енея.
 Венера, богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея.
Сюжет:
Експозиція: знайомство з Енеєм і його ватагою троянців, які нагадують козаків-запорожців, з їх
завзяттям, хоробрістю, веселими звичаями і войовничим настроєм.
Зав’язка: подорож Енея з троянцями у пошуках Італії.
Кульмінація: битва Енея з Турном, в результаті якої боги також розділились на два загони.
Розв’язка: перемога Енея над Турном, бо Зевс зглянувся на героя і став на його бік: «Живе хто в
світінеобачно, / Тому нігде не буде смачно, / А більш, коли і совість жметь.»
Проблематика:
 Соціальної нерівності;
 Засудження негативних суспільних вад;
 Патріотизму
 Захисту рідної землі від ворогів.
11
Примітки:
 Перша пам’ятка українського письменства, укладена розмовною
українською мовою.
 Перший твір нової української літератури.
 Сюжет запозичений у давньоримського класика Вергілія.
 Твір називають енциклопедією українського життя XVIII ст.
«Наталка Полтавка»
Рід літератури: драма.
Рік : 1819.
Жанр: соціально-побутова драма, малоросійська опера (за автором).
Тема: життя та побут українського села XIXст., зображення кохання бідної української
дівчини-селянки.
Ідея: оспівування духовної величі людини з народу, її моральної краси.
Композиція: складається з 2 дій.
Стиль, напрям: класицизм, елементи сентименталізму.
Любовний трикутник
Головні герої:
Наталка
 Наталка Полтавка,
 її коханий Петро ,
 мати Горпина Терпелиха,
 возний Тетерваковський ,
 виборний Макогоненко,
Возний
 бурлака Микола. Петро
Тетерваковський
Місце розгортання подій – село під Полтавою.
Сюжет:
Експозиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою,
хата Терпелихи), перша поява Наталки, її розмова з возним. Тут ми дізнаємося, що
Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів.
Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою,
в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І).
Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє
через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який
оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не
погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже,
на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність.
Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною обозного (ява 9 дії ІІ). Поява
Петра.
Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив:
«Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щоб
зробив її благополучною».
12
Примітки:
 Перший драматичний твір нової української літератури.
 Твір називають «праматір’ю українського народного театру»
 Вступна арія драми – «Віють вітри, віють буйні», автором якої є Маруся Чурай;
використано один із варіантів пісні «Всякому місту – звичай і права…» як арія
возного.
 У тексті використано 19 пісень.
 Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у
суспільстві.
Висловлювання відомих людей про творчість Івана Котляревського
 Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть! (Т. Шевченко).
 «Енеїда» — перша ластівка українського національного відродження» (С.

Єфремов).
 «Наталка Полтавка» — праматір українського народного театру» (І. Карпенко-

Карий).
 «Драматичний витвір І. Котляревського — найкраща оздоба української сцени»

(Анджело де Губернатіс, італійський учений).
 «І вогник, ним засвічений, не згас» (І. Франко).
 «Світове письменство знає чимало травестійних «енеїд», але тільки українська

«Енеїда» Котляревського «має самостійну й оригінальну вартість»... Секрет її
довговічності — в іскрометному гуморі, у майстерному використанні лексичних
багатств української мови...» (Альфред Єнсен, шведський учений).
 «Звернення І. Котляревського до живої народної мови — за тих конкретно-

історичних обставин — було актом громадянської мужності, явищем винятково
прогресивним» (Олесь Гончар).
 «З появою «Енеїди» забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс з
попелу, воскресло знову» (М. Коцюбинський).
13
Тарас Шевченко ( 1814-1861)
«Катерина», «Сон» («У всякого своя
доля»), «Кавказ», «І мертвим, і
живим…», «Заповіт»
 Основоположник нової
української літератури й
літературної мови
 Великий Кобзар
 Батько української нації
 Володар українського духу
 Пророк України
 Український Рембрандт
 Світоч української культури
 Будитель нації
«Катерина»
Рік: 1838.
Жанр: соціально-побутова поема (рання творчість).
Тема: зображення трагічної долі жінки-покритки і дитини-безбатченка.
Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки, засудження підступності,
жорстокості.
Композиція: твір складається з 5-ти розділів та епілогу.
Стиль, напрям: романтизм.
Композиція: складається з 5 частин та епілогу.
Проблематика :
 Батьків і дітей;
 Любові і страждання;
 Моральних законів суспільства;
 Честі та відповідальності за свої вчинки.
Сюжет:
Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із застереженням не кохатися із москалями;
кохання і розлучення Катерини з офіцером.
Зав’язка: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.
Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.
Розв ’язка: епілог — життєва доля Івася-байстряти, його випадкова зустріч з «батьком».
14
Примітки:
 Новим для української поезії елементом композиційної техніки є в Т. Шевченка
ліричні відступи, діалогічні вставки, у яких поет раз у раз звертається
безпосередньо до свого уявного читача. Таких ліричних відступів у поемі кілька:
«Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями»; «Катерино, серце моє» і т.д.
«Сон» («У всякого своя доля»)

Рік: 1844.
Жанр: сатирична поема (комедія – за автором, період «трьох літ»).
Тема: зображення загарбницької політики самодержавства і прогнилої дворянської
моралі.
Ідея: заклик до боротьби проти свавілля і жорстокості російського царату.
Стиль, напрям: реалізм.
 Оповідач,
 землячок (петербурзький чиновник з України),
 цар,
 цариця,
 інші чиновники
Композиція: вступ, 3 частини ( Україна, Сибір, Петербург), завершення.
Сюжет:
Експозиція: пролог, у якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну
долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають у країні.
Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.
Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення
самодержавством простого люду.
Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що
приснилось».
Примітки:
 Епіграфом до твору є цитата зі Святого Письма.
 Іван Франко назвав поему «Сон» «сміливим маніфестом слова проти
темного царства», «першим у Росії сміливим і прямим ударом на гниль і
неправду кріпацтва»
15
«Кавказ»
Рід літератури: ліро-епос
Рік:1838.
Жанр: сатирична поема (період «трьох літ»).
Тема: зображення загарбницької політики самодержавства та прогнилої дворянської
моралі.
Ідея: заклик до боротьби проти загарбницької політики самодержавства на Кавказі.
Сюжет:
Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір;
давньогрецький міф про Прометея.
Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від
жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду
в зв’язку з цим. Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доброму», «незабутньому» Якову де
Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця —
царизм, а не горці.
Примітки:
 Образи-символи – Прометей (народ) та орел (імперія).
 Іван Франко так писав про поему: «…це огниста інвектива проти темного
царства…»
 Твір присвячений другові поета Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час
війни з горцями.
«І мертвим, і живим, і ненарожденним…»

Рік: 1845.
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Жанр: поема-послання.
Тема: зображення морального обов’язку свідомого громадянина перед своїм власним
народом.
Ідея: заклик до самоусвідомлення , пробудження його національної гідності.
Стиль,напрям:реалізм.
Примітки:
 Мертві - українські поміщики, живі — інтелігенція, ненароджені — простий
народ.
 Послання написано в грудні 1845 року в с. В’юнищах. Там Тарас Шевченко гостив
у маєтку С. Самойлова
 Поема не має сюжету. Поет звертається до своїх земляків, закликаючи їх до
боротьби та духовного відродження.
16
«Заповіт»
Вид лірики: патріотична (громадянська).
Жанр: ліричний вірш.
Провідний мотив: заклик до українського народу боротися за вільне життя , віра в світле
майбутнє України.
Сюжет: «Заповіт»
Експозиція: «Як умру, то поховайте... На Вкраїні милій...». завершує
Зав ’язка: «...Як понесе з України... Кров ворожу...». збірку «Три
Кульмінація: «...Вставайте, / Кайдани порвіте...». літа»
Розв’язка: «...І мене... Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом».
Примітки:
 Він став основою для музичних творів багатьох композиторів, перекладений
понад 150 мовами народів світу.
 Усі дієслова (поховайте, вставайте, порвіте, окропіте) вжито в наказовому
способі. Цим висловлюється впевненість у тому, що все здійсниться: народ
повстане і розірве кайдани. У кінці вірша — звернення до майбутніх поколінь, у
якому звучить віра в перемогу, у те, що щастя прийде, Україна буде вільною.
Висловлювання відомих людей про творчість Тараса Шевченка
 Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все —
«Кобзар Тарас» Він, ким зайняло і запалало (Є. Маланюк).
 «Він був сином мужика — і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком — і став
велетнем у царстві людської культури» (І. Франко).
 «Народ знає Тараса, любить Тараса, співає його пісні, пересилає з уст в уста оповіді про
нього, як про живого сучасника і учасника нашої дійсності» (М. Рильський).
 «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю!» (Остап Вишня).
 «Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета
Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вклад у культуру не тільки України, яку
він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благо-
родною частиною нашої історичної спадщини» (Джон Ф. Кеннеді).
 «Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше

минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його
гідність, дух і пам’ять...» (Є. Сверстюк).
17
Пантелеймон Куліш (1819-1897)
«Чорна рада»
 Автор першого українського
історичного роману.
 «Один із корифеїв української
літератури» (І. Франко)
 «Перворядна зірка нашого
письменства» (І. Франко)
«Чорна рада. Хроніка 1663 року»

Рід літератури: епос.
Рік: 1857 р.
Жанр: Історичний роман-хроніка.
Тема: зображення історичних подій у Ніжині 1663 року – доби Руїни.
Ідея: утвердження думки про необхідність злагоди українців, викриття і засудження доби
Руїни.
Композиція: 18 розділів.
Стиль, напрям: романтизм. Дві сюжетні лінії
 Павло Тетеря
 Яким Сомко
Історична Любовна
 Іван Брюховецький
(Боротьба за владу (Петро, Леся,
 козак Черевань
Сомка та Брюховецького) Сомко)
 Васюта
 Матвій Гвинтовка
 полковник Шрам
 Кирило Тур
 Петро Місце розгортання подій -
 Леся Київ, Ніжин, хутір Хмарище,
Романівський Кут
 Патріотизму і зради;
 Незалежності України;
 Ставлення влади до народу;
18
Сюжет:
Експозиція: зображення історичної епохи, у якій відбуватимуться події твору, знайомство з
головними героями роману.
Зав’язка: прагнення Шрама підтримати на раді Я. Сомка, подолати розбрат і безлад серед
козацтва.
Кульмінація: проведення «чорної ради», за підсумками якої І. Брюховецький — гетьман,
Я. Сомко — в’язень.
Розв’язка: смерть Я. Сомка, І.Шрама; одруження Петра з Лесею.
Примітки:
 Куліш працював над романом 14 років.
Висловлювання відомих людей про творчість Пантелеймона Куліша
 «Дедалі все видніше стає, яку велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я.
Могутній майстер української мови й творець українського правопису,
благородний поет «Досвіток», перекладач... має право на велику повагу і
вдячність» (М. Коцюбинський).
 «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої подарунки і особливо — за
«Чорну раду». Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз і все-таки не скажу
більш нічого, як спасибі... Добре, дуже добре ти зробив, що надрукував «Чорну
раду» по-нашому...» (З листа Т. Шевченка до П. Куліша).
 «Чорна рада» — найліпша історична повість в нашій літературі» (І. Франко).
 «...Роман «Чорна рада» засвідчив, що український народ має свою давню і гідну
пошани історію, велику культуру» (Б. Степанишин).
 «Заслугою П. Куліша є те, що він не тільки створив перший роман, а й поставив його
в контекст тогочасної світової літератури» (В. Неділько).
19
Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)
«Кайдашева сім’я»
 «Великий артист зору»
 «Колосальне, всеобіймаюче око
України»
 «Майстер живописання словом»
( І. Франко).
«Кайдашева сім’я»
Рік: 1879.
Жанр: соціально-побутова сатирично-гумористична повість-хроніка.
Тема: зображення життя селянства в перші десятиріччя після скасування кріпацтва.
Ідея: засудження окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, засудження
жорстокості, егоїзму, морального занепаду людини.
Композиція: 9 розділів.
Місце розгортання подій
– село Семигори, Біївці,
• Кайдаш,
• Ліврін, Київ
• Карпо,
• Маруся,
• Мотря,
• Мелашка,
• родини Балашів,
• Довбишів,
• баба Палажка.
 Добра і зла;
 Батьків і дітей;
 Кохання і сімейних стосунків;
 Людської гідності та свободи;
20
Сюжет: розмова братів Карпа й Лавріна про майбутнє одруження, роздратування батька
через неробство синів (експозиція) — сватання й одруження Карпа (зав’язка) — поступове
назрівання конфлікту між свекрухою і невісткою, сварки між членами родини, одруження
Лавріна, наростання сімейних конфліктів, Мелашка на прощі в Києві, повернення
Мелашки в Семигори, смерть Кайдаша через пияцтво (розвиток дії) — сварки через
мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана і грушу (кульмінаційні моменти впродовж
викладеного попереду розвитку дії) — усихання груші (розв’язка).
Примітки:
 Окремі герої мають прототипів.
 Перший в українській літературі твір, який зображує життя української сім’ї в
пореформений період.
 Зображення руйнування патріархальних відносин на селі та в сім’ї (син піднімає
руку на батька).
 Діалоги в повісті рухають і розгортають дію.

Висловлювання відомих людей про творчість Івана Нечуй-Левицького
 «Іван Левицький — се великий артист зору, се колосальне, усеобіймаюче око

України» (І. Франко).
 «Кайдашева сім’я» з погляду «на високо-артистичне змалювання селянського

життя і добру композицію належить до найкращих оздоб українського
письменства» (І. Франко).
 «Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив. Яке знання народних
звичаїв, народного життя!» (М. Коцюбинський).
 «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного,

сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору..., як
«Кайдашева сім’я» Нечуя» (М. Рильський).
 «Кайдашева сім’я» — сумний твір, повість-трагікомедія» (С. Процюк).
 «Кайдашева сім’я» — це модель всієї України. Автор блискуче розкрив деякі

непривабливі риси нашої національної вдачі, які існують поза часом. Україна XXI ст.
залишається схожою на «Кайдашеву сім’ю» (В. Панченко).
21
Панас Мирний ( Панас Рудченко, 1849-
1920)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
 Написав перший український
соціально-психологічний роман.
 «Корифей української прози»
 "Перший симфоніст української
прози" (О. Гончар)
 "В цій людині билося палке серце
патріота, справжнього гуманіста"
(О. Гончар)
 «Суворий літописець епохи» (І.
Франко)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Рік: 1875.
Жанр: перший соціально- психологічний роман («роман з народного життя»).
Тема: зображення історії життя і морального падіння Чіпки Варениченка.
Ідея: якщо суспільство недосконале, то рано чи пізно народ протестуватиме. Заперечення
боротьби з несправедливістю через злочин.
Композиція: роман складається з 4 частин.
Стиль, напрям: критичний реалізм.
Місце розгортання подій
Головні герої: – село Піски
 Чіпка Варениченко,
 його мати Мотря,
 батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов),
 баба Оришка;
 друг Чіпки з дитинства Грицько Чупруненко і його дружина Христя;
 друзі Чіпки — Матня, Лушня й Пацюк.
 Добро і зло; Примітки:
 Роман став першою в українському
 Батьки і діти;
письменстві монументальною селянською
 Життєвий шлях;
епопеєю, усебічним змалюванням життя
 Людська гідність та свобода. українського села.
22
Історія написання твору: поштовхом до написання роману стала подорож Панаса
Мирного від Полтави до Гадяча. 1874 року у журналі «Правда» письменник опублікував
нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча», який і був покладений в основу майбутнього
роману. Почута від візника розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку»
Гнидку, що був засуджений на каторжні роботи, зосталася в пам’яті, «як здоровенний
іржавий цвях, забитий в білу стіну його споминів». Найбільше ж дивувало Панаса Мирного
те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки співчували йому, називали його
нещасним чоловіком.
Робота над романом тривала чотири роки: з 1872 до 1875. Немає жодних свідчень про те,
чи збирав Панас Мирний додаткові відомості про Василя Гнидку. Вочевидь, головний
персонаж твору — Нечипір Вареник (Чіпка) — вигаданий персонаж, якого автор поселив у
селі Піски Гетьманського повіту на Полтавщині. Село Піски існувало насправді, проте
знаходилося воно у Гадяцькому повіті, а Гетьманський — вигаданий письменником.
Готовий рукопис повісті Рудченко надіслав братові Іванові, який тоді працював під
літературним псевдонімом Іван Білик, був відомим фольклористом і літературним
критиком. Той загалом схвально оцінив сюжет роману, проте зробив деякі суттєві
зауваження. Всього редакцій роману було шість. Уже після третьої редакції, поради Івана
Білика переросли у співпрацю з Панасом Мирним, спрямовану на вдосконалення твору.
Остаточний варіант роману не зміг вийти друком в Україні. Він був надрукований лише
1880 року у Женеві за сприяння Михайла Драгоманова.
Висловлювання відомих людей про творчість Панаса Мирного
 «Перший симфоніст української прози» (О. Гончар).
 «Заглянув у душу чоловіка глибоко-глибоко» (І. Франко).
 «Роман цей справді — народний твір..це вже не просто пісня про наше гірке
безталання, а велична симфонія» (М. Наєнко).
 «Ваші твори мали великий вплив на мене. Опріч величезного літературного хисту,
який зразу зачарував мене, я бачив у них широкий та вільний розмах думки —
власне те, чого не стає мало не всім белетристам» (М. Коцюбинський).
23
Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич,
1845-1907)
«Мартин Боруля»
 «Один з батьків новочасного
українського театру» (І. Франко)
«Мартин Боруля»
Рік: 1886.
Жанр: трагікомедія.
Тема: зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянськими привілеями
ігнорує моральні норми.
Ідея: гідність людини визначає не належність до привілейованого соціального стану, а
чесна праця, простота і щирість у стосунках з людьми.
Стиль, напрм: реалізм.
Композиція: комедія в 5-ти діях. Події відбуваються протягом кількох тижнів.
 Мартин Боруля,
 Палажка, Примітки:
 Марися,  Драму було надруковано в журналі «Зоря» 1891
 Степан, року.
 Гервасій Гуляницький,  Сюжет побудовано на реальних фактах із життя
 Націєвський, Тобілевичів.
 Красовський,
 Трандалєв.
 людської гідності,
 усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді;
 праці як духовної потреби і джерела матеріального статку;
 батьків і дітей;
 кохання і сімейного щастя.
24
Сюжет:
Зав’язка – Мартин подає в суд на Красовського.
Розвиток дії – Мартин намагається прищепити членам своєї родини дворянські риси.
Кульмінація – Мартин дізнається про відмову у дворянстві.
Розв’язка – Боруля спалює папери і дає згоду на шлюб Марисі і Миколи.
Висловлювання відомих людей про творчість Івана Карпенко-Карого
 «...Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та

при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література» (І. Франко).
 «Драматична творчість Карпенка-Карого — це найвище досягнення нашого

класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів
нового часу» (Р. Пилипчук)
25
Іван Франко (1856-1916)
«Захар Беркут», «Чого являєшся мені у
сні?», «Мойсей»
 Український Мойсей
 Велетень філософської думки
 Великий Каменяр
 Титан праці
 Геній галицької землі
«Захар Беркут»
Літературний рід: епос.

Рік: 1882
Жанр: історична повість.
Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від
монголо-татарської навали.
Ідея: возвеличення єдності народу, всеосяжного патріотизму, готовності боротися за свою
Батьківщину; уславлення мужності, хороброго подолання труднощів, взаємоповаги;
засудження зради, віроломства, жадібності.
 Захар Беркут,
 Максим Беркут,
 Тугар Вовк,
 Мирослава,
 Бурунда
Сюжет:
Експозиція: виконання Максимом громади; побратимство з лучниками та охоронцями
будинка Т.Вовка
Зав'язка: боротьба русичів на чолі з Максимом проти монголів під керівництвом боярина і
Бурунди.
Розв'язка: звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його
товаришів.
Кульмінація: захоплення Максима у полон; смерть усіх прибічників молодого Беркута.
26
Примітки:
 повість Івана Франка, маючи у своїй основі реальні історичні події, сприяла
подальшому розвитку історичної прози в українській літературі.
 Іван Франко написав «Захар Беркут» у 1882 р. на конкурс, що проводила
газета «Зоря»
«Чого являєшся мені у сні?»

Рід літератури: інтимна лірика.
Рік: 1896.
Тема: осмислення власних душевних переживань. Збірка
Мотив нерозділеної любові. "Зів'яле
Стиль, напрям: модернізм (неоромантизм). листя"
епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»;
«щастя молодого»; «дива золотого».
Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…,
неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе
ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання.
Тавтологічні повторення: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я
люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій
жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…» тощо
Риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько,
мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!».
Примітки:
 Покладений на музику композитором К. Данькевичем, став популярним
романсом.
 Поезія має автобіографічні мотиви.
27
«Мойсей»
Рік: 1905.
Жанр: філософська поема-притча.
Тема: зображення «смерті Мойсея як пророка, не признаного своїм народом».
Головна ідея: заклик вірити у свій народ, у своє майбутнє, позбутися рабської психології й
будувати нове життя.
Стиль , напрям: неоромантизм.
 ліричний герой,
 Мойсей, Місце розгортанні подій
 князь конюхів Єгошуа; - Близький Схід, пустеля
 Єгова (Бог);
 єврейський народ;
 супротивники Мойсея — Датан і Авірон;
 демон пустелі Азазель.
 Життя і смерті;
 історичний шлях нації;
 пробудження національної свідомості, історичної пам’яті.
Розділи І-ХІ — експозиція, виникнення і наростання конфлікту між пророком і народом,

що, підбурюваний Авіроном і Датаном, не розуміє Мойсея, не бажає іти з ним до мети —
зав ’язка конфлікту, розвиток дії розгортається у ХІІ-ХУІІІ розділах; розділ XIX —
кульмінація, відтворює розмову Мойсея з Єговою та смерть вождя;
розв ’язка реалізується у XX розділі — ідеали, за які боровся Мойсей, втілюються в
суспільство.
Примітки:
 Біблійна основа сюжету;
 Шукання Обітованої землі ізраїльтянами – це історія пошуку українцями
національного та духовного відродження.
28
Висловлювання відомих людей про творчість Івана Франка
 Івана Франка «Мойсей» Франка — це заповіт українському народові» (О. Білецький)
 «Влада не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу. На-
працювався за десятьох, а життя було дано лише одне, та й те недовге» (Т. Франко)
 «Твір Франка наскрізь оригінальний. Ключів до нього слід шукати у Франкові і в самій
поемі, не поза ними» (Ю. Шевельов)
 «Не можу забути одного образу, який врізався мені у пам’ять... У своїй убогій хаті сидів він
за столом і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей»... Душу
мою він полонив своєю поемою» (М. Коцюбинський)
29
Михайло Коцюбинський (1864-1913)
«Intermezzo», « Тіні забутих предків»
 Великий Сонцепоклонник
 Сонях
«Intermezzo» («Перепочинок»)
Рід літератури: епос (з ознаками драми).
Рік: 1908.
Жанр: психологічна новела з автобіографічною основою.
Тема: роль митця і призначення мистецтва в суспільстві.
Ідея: зображення поглядів митця та його ставлення до народу. Заклик до людини
відпочити морально, духовно оновитися.
Стиль, напрям: імпресіонізм.
Головні образи:
Присвята
 Моя утома – символ зневіри, Твір присвячений
надломленості розчарування; кононівським полям
 Ниви у червні – символ життєвої
енергії (ниви в червні тільки набирають сили);
 Сонце – символ вічності, космічної енергії, сили;
 Три білих вівчарки;
 Залізна рука міста;
 Людське горе;
 Зозуля;
 Жайворонки. Примітки:
 Новелу називають вершиною імпресіоністичного
Проблематика: письма М.Коцюбинського.
 Твір написаний у формі внутрішнього монологу.
 душевної рівноваги,
 повноцінного життя,
 людина і суспільство.
30
«Тіні забутих предків»
Рік: 1911.
Жанр: повість.
Тема : зображення життя гуцулів на межі XIX-XX ст., Їхніх звичаїв, побуту, , єдності з
природою.
Ідея : гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, осуд бездуховного життя.
Стиль, напрям: модернізм з елементами імпресіонізму
Головні герої твору:

 Марічка Гутенюк та її родина,
 Іван Палійчук та його родина,
 Палагна, Місце розгортання подій
 Юра, - Гуцульщина, Карпати,
 нявка, біля р.Черемош
 щезник,
 Чугайстер.
 гармонія людини і природи,
 життя і смерть,
 вічність кохання,
 вірність і зрада,
 сенс життя
1 частина твору
Експозиція - «бісова» дитина Іванко, ворожнеча родів Гутенюків і Палійчуків;
Зав'язка - Бій між батьками родів; знайомство Івана та Марічки; дружба і перша любов
між ними;
Розвиток дії - Іван йде у найми на полонину; смуток хлопця за коханою;
Кульмінація - «страшний сон»; загибель Марічки;
Розв'язка- Думка про самогубство; втеча на 6 років.
2 частина
Експозиція - Повернення додому; Одруження з Палагною;
Зав'язка - Ворожба Палагни і зустріч з мольфаром Юрою;
Розвиток дії - Ворожба Юри на хмарою; кохання Палагни і Юри; бійка мальфара Юри і
чоловіка;
Кульмінація - Нявка Марічка прийшла за Іваном. Танці з чугайстром;
Розв'язка - Смерть Івана Палійчука.
31
Примітки:
 Автор написав твір під враженням від подорожі на Гуцульщину. В повісті яскраво
зображено життя та побут гуцулів.
 В основу сюжету покладено сюжет про закоханих з ворогуючих родин, подібний
до «Ромео і Джульєтти».
Висловлювання відомих людей про творчість Михайла Коцюбинського
 «Михайло Коцюбинський — письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі

сонце», як сам про себе казав... Уся його проза... — це світлий, відкритий простір для душі
й духу» (О. Логвиненко).
 «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят... був

справжнім аристократом Духа без жодного силування зі свого боку...» (С. Єфремов).
 «У Коцюбинського [«Тіні забутих предків»] реальне і міфічне займають два плани: у

зображенні суспільного життя домінує реальний компонент, у змалюванні життя особи —
міфічний» (М. Кіяновська).
 «Гуцульщині «Тінями забутих предків» Коцюбинський поставив в українському

письменстві пам’ятник» (А. Крушельницький).
32
Василь Стефаник (1871 - 1936)
«Камінний хрест»
 Майстер психологічної новели.
 Належав до «Покутської трійці».
 «Правдивий артист із Божої ласки»
(І.Франко)
 «Бетховен українського села»
«Камінний хрест»
Рік: 1899
Жанр: психологічна новела ( підзаголовок «студія»).
Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба
Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади).
Ідея: єдність селянина з рідною землею.
Стиль, напрям: експресіонізм.
 Іван Дідух, Місце розгортання
 Катерина, подій –
 Їхні діти, Західна Україна
 кум Михайло
Композиція: складається з 7-ми розділів.
Сюжет:
Експозиція - розповідь про життя Івана Дідуха.
Зав'язка - гостина у Івана Дідуха.
Розвиток дій - розповідь Івана Дідуха про камінний хрест.
Кульмінація - Іван Дідух з дружиною збираються в дорогу, Іван танцює польку.
Розв'язка - Іван показує дружині камінний хрест.
33
Примітки:
 Мотивом до написання твору стали реальні події, що пов’язані з
еміграцією односельця автора за океан.
 Завдяки цьому твору автор став майстром психологічної новели.
Висловлювання відомих людей про творчість Василя Стефаника
 «Між слова Ваші там... тиснулись великі сльози, мов перли. Страшно сильно
пишете Ви... Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша..., котру не можна
забути... Плакала-м, тай вже» (О. Кобилянська).
 «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина» (Максим Горький). «Камінний

хрест» — єдиний відгук Стефаникового серця на трагічні для українського народу
події... Але який?..» (Н. Горик).
 «...Він уміє найпростішими засобами справити якнайбільше враження» (Леся

Українка).
34
Ольга Кобилянська (1863 - 1942)
«Valse melancolique»
 Гірська орлиця.
 Царівна української літератури.
 «Пишна троянда в саду української
літератури» (І.Франко)
«Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»)

Рік: 1897.
Жанр: новела
Літературний рід: епос.
Тема: зображення життя жінок-інтелектуалок, які прагнуть краси в житті.
Ідея: мистецтво є віддзеркаленням внутрішнього світу людини, її свободою.
Стиль, напрям: модернізм, неоромантизм.
 Софія Дорошенко
 Марта
 Ганна Примітки:
 мати й дядько Софії,  Кобилянська перша в українській літературі
зобразила типи жінок-інтелігенток, які є
 гуцули,
аристократками духу, мають високу мету у житті,
 господиня помешкання,
прагнуть удосконалити свою особистість, убираючи в
 її син. душу світові культурні надбання. Це жінки
європейського типу.
 жіноча рівноправність,
 свобода вибору,
 мистецтво і буденність,
 музика і реальність,
 пошуки щастя.
35
Сюжет:
Експозиція — оповідь Марти про музику, враження від неї, життя з Ганнусею.
Зав’язка — рішення подруг взяти третього компаньйона для спільного проживання; поява
Софії Дорошенко.
Розвиток дії – розмови подруг, їх уподобання, навчання, проблеми; смерть матері Софії.
Кульмінація – серцевий напад Софії, її згасання.
Розв’язка твору — похорон Софії, від’їзд Ганни до Італії, повернення, Мартине заміжжя.
Історія написання: безпосереднім поштовхом до написання новели стали її непрості

особисті стосунки з О. Маковеєм. Про автобіографічність твору сама письменниця в
листі до нього в 1989 р. писала: «Прочиталисьте «Valse melanc.» і знаєте історію мого
життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого». Чи здогадувався він, на що так недвозначно
натякала письменниця? Напевне, так. Можливо, навіть відчував докори сумління за її
розбите кохання, адже першим твором, який підготував до друку на посаді редактора
«Літаратурно-наукового вісника», була саме новела «Valse melancolique».
Висловлювання відомих людей про творчість Ольги Кобилянської
 «Серед українських письменниць вона не має собі рівної на ниві новели і повісті» (І.
Франко).
 «У її творах тонкі обрисування людської психіки, глибокий аналіз і знання людської

душі» (Г. Хоткевич).
 «Ми й сьогодні приходимо до творчості Кобилянської по естетичну насолоду і

знання жіночого характеру, адже ж вона створила цілу енциклопедію жіночої душі»
(С. Павличко).
36
Леся Українка (Лариса Косач, 1871-
1913)
«Contra spem spero»,«Лісова пісня»
 Дочка Прометея.
 «Чи не єдиний мужчина на всю
соборну Україну» (І.Франко).
 «Геніальна жінка» (М.Павлик)
«Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»)

Рід літератури: медитативна лірика.
Рік: 1890.
Вид лірики: філософська.
Тема: роздуми про тяжку долю, боротьбу з негараздами .
Головний мотив: підняття морального духу людини, сподівання на краще життя,
зображення незломності духу оптимізм людини.
Стиль, напрям: модернізм (неоромантизм).
епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі,
барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна, весела весна, гора крута
крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня весела, довга нічка, зірка провідна.
метафори: владарка темних ночей
звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні! ; геть, думи сумні!
Примітки:
 У основу вірша покладено міф про сізіфову працю. Таким шляхом Леся
Українка зображує своє власне життя ( боротьбу з хворобою, впевненність у
світлому майбутньому).
 Головний ліричний герої виступає від імени поетеси.
37
«Лісова пісня»
Рід лірики: драма.
Рік: 1911.
Жанр: драма-феєрія.
Тема: зображення єдності світу природи та світу людини, її проблеми та особливості.
Ідея: оспівування сили людських взаємин, справжнього кохання.
Композиція: складається з прологу та трьох частин (весна, літо, осінь).
Стиль, напрям: неоромантизм.
 Лукаш,
 Мавка,
 дядько Лев, Місце розгортання подій -
 Килина, Ліси на Волині (Полісся)
 мати,
 лісові істоти.
 добро і зло,
 боротьба матеріального і духовного,
 людина і мистецтво.
Сюжет:
Експозиція: пробудження навесні лісових мешканців.
Зав’язка: Лукаш хоче надрізати ножем березу. щоб сточити сік, Мавка зупиняє його.
Розвиток подій: Лукаш грає на сопілці; Мавка закохується в нього; зустрічі Мавки та
Лукаша в лісі; починаються жнива, Лукашева мати гримає на Мавку; з’являється Килина,
яка через свою працю подобається матері; Лукаш забуває про Мавку; Мавку забирає
Марище — “Той, хто в скалі сидить”; Лісовик перетворює Лукаша на вовка; родину Лукаша
обступають Злидні; кохання Мавки повертає Лукашеві людську подобу, він повертається
до своєї родини; Мавка перетворюється на вербу; син Килини вирізає з верби сопілку, і
вона промовляє голосом Мавки
Кульмінація: Килина хоче зрубати вербу, але Перелесник охоплює її вогнем. Разом із
вербою згоряє й хата.
Розв’язка: Килина, її діти, матір йдуть до села. Лукаш залишається в зимовому лісі, де
поступово замерзає.
Примітки:
 Авторка написала цей твір всього за три тижні в Кутаїсі (на Кавказі).
 Сама Леся Українка писала, що цей твір з’явився внаслідок ії спогадів про
дитинство на Волині.
38
Висловлювання відомих людей про творчість Лесі Українки
 Леся Українка «силою свого генія... створила надзвичайно своєрідну поему, піднесла її на
небувалу в історії світової літератури височінь» (Б. Мельничук).
 «На свій вік це геніальна жінка... в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння
поезії, освіти та людського життя» (М. Павлик).
 «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого
сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої хорої дівчини» (І. Франко).
39
Микола Вороний (1871-1938)
«Блакитна панна»
 Співець краси
 Зачинатель українського
модернізму
 «Майстер гармонійних дисонансів,
піонер формальних пошуків,
мрійливий лицар захмарного
князівства» (І. Лучук)
«Блакитна панна»
Вид лірики: пейзажна.
Рік:1912.
Тема : оспівування весни, зображення її як блакитної панни.
Ідея: звеличення краси природи, життєвої енергії.
Стиль:символізм, неоромантизм.
епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою,
променистою росою;
метафори: сміючись на пелюстках, на квітках;
порівняння: а вона, як мрія сна чарівна;
гіпербола: сміючись на пелюстках, на квітках;
анафора: має крилами Весна запашна;
окличні речення: ось вона — Блакитна Панна! ЇЇ виспівує: «Осанна!»
Примітки:
 Головний образ-символ – Весна.
 Вірш ввійшов до збірки «Гротески».
 Автор був репресований, розстріляний.
 Вороного виявилося в розширенні музичних можливостей українського вірша.
«Я писав не так од образу, як од звуку”, — зазначав він.
40
Висловлювання відомих людей про творчість Миколи Вороного
 «Він, дійсно, піонер, прокладай нових шляхів...» (О. Білецький).
 «Перший правдивий модерніст української поезії. Увірвався до літературного буття з

лагідними інтенціями реформувати поетичну мову. Майстер гармонійних дисонансів,
піонер формальних пошуків, мрійливий лицар захмарного князівства... Мав сміливість
понад усе цінувати красу, прагнув облагороднювати марудну дійсність...» (І. Лучук).
 «Моя девіза — йти за віком І бути цілим чоловіком» (М. Вороний).
41
Олександр Олесь (Олександр
Кандиба, 1878-1944)
«Чари ночі», «О слово рідне! Орле
скутий!..»
 «Україна дістала поета-лірика,
котрого виглядала від часів
Шевченка!» (М. Грушевський)
 «Майстер віршової форми і легких,
граціозних пісень» (І. Франко)
 «Бард національного відродження»
«Чари ночі»
Вид лірики : інтимна.
Рік: 1904 .
Жанр: романс.
Тема: захоплення красою життя і красою кохання.
Ідея: гімн молодості, коханню, філософське осмислення скороминущості життя і його
вічності.
Стиль, напрям: символізм.
епітети: «шумляче море», «летюча мить життя», «струни золоті», «боги скупі... глухі й
нечулі», «палкі обійми ночі», «верби п’яні», «свято радісне квіток»;
метафори: «весна іде», «весна рада», «летять до хмар тумани», «гнуться верби п’яні»,
«бенкет весна справляє», «погасне в серці багаття», «захолонуть груди»; гіпербола: «уся
земля тремтить», «весь світ співає»;
персоніфікація («сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди», «весна рада», «лист
квітці рвійно шелестить, траві струмок воркоче») оживлює увесь світ, передає багатство
емоцій, захват від життя;
риторичне питання «Чому ж стоїш без руху ти, коли весь світ співає?» це підтверджує;
риторичні оклики: «Цілуй, цілуй, цілуй її, знов молодість не буде! Лови летючу мить
життя!»;
рефрен — у творі повторюється перша строфа:
42
Примітки:
 Твір став популярною народною піснею (« Сміються, плачуть солов’ї», музика
В. Безкоровайного)
 У поезії можна виділити три образи – безпосередньо автор, ліричний герой та
адресат, тобто читач, до якого звертається автор, намагаючись надихнути його
на любов до життя.
«О слово рідне! Орле скутий!..»

Вид лірики: патріотична.
Рік: 1907.
Жанр: вірш-медитація.
Мотив: щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить і
зневажає.
Ідея: роль поетичного слова в житті народу, осуд національного безпам’ятства.
риторичні вигуки й звертаннями: О слово рідне! Орле скутий!..,
пейзажні порівняння: шум дерев, музика зір блакитнооких, шовковий спів степів
широких,
епітети: співочий грім, шовковий спів, левій рев Дніпра,
міфологічно-біблійна символіка: дощами судними.
анафора: О слово! підсилює патетичність звучання, надає поезії урочистості, динамізму й
мелодійної завершеності.
Примітки:
 Провідний образ поезії – українське слово; образ автора – патріот, який щиро
захоплюється рідним словом.
 Поезія – відгук на революційні події 1917 р.
 Вірш перегукується з поезією Лесі Українки.
43
Павло Тичина (1891-1967)
«Пам’яті тридцяти», «Ви знаєте, як липа
шелестить…», «О панно Інно»
 Сонячний кларнетист
 Поет світового масштабу
 Хліборобський (селянський) Орфей
 Бард Центральної Ради
 «Феномен доби» (В.Стус)
 «Яблуневоцвітний геній України» (Олесь
Гончар)
«Пам’яті тридцяти»
Рік: 1918.
Жанр: вірш-реквієм, поетична епітафія.
Тема: зображення самопожертви молодих людей заради Батьківщини.
Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму, засудження жорстокості, терору, ненависті.
епітети: «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» —
окреслюють смисловий візерунок вірша;
метафори: «квітне сонце, грає вітер», «посміла знятись... рука», «вмерли в Новім
Заповіті»;
риторичні оклики: «на Аскольдовій могилі український цвіт!», «Боже, покарай!» —
допомагають зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів України;
риторичні запитання: «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся
Каїн?» — передають оцінку ліричним героєм того, що відбулося;метонімія «зрадника
рука»;
Примітки:
 Ліричний герой - збірний образ студентів.
 В основі твору – бій під Крутами 29 січня 1918 роки, загибель юних українців у
боротьбі за вільну Україну проти російсько-більшовицької навали.
44
«Ви знаєте, як липа шелестить…»
Вид лірики: інтимно-пейзажна.
Рік:1911.
Мотив: кохання. Паралелізм картин природи і людських переживань.
Епітети: місячні ночі .
Риторичні питання: «Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі?», «Ви знаєте,
як сплять старі гаї?»
Риторичні окличні речення: «А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, Як сплять гаї!»
Примітки:
 У вірші можна виділити образи безпосередньо автора як ліричного героя, його
коханої, та читачів як аудиторію, до яких звертається автор.
 Вірш – “пейзаж-паралелізм” (картини природи пов’язані з душевним настроєм
за фольклорним зразком).
«О панно Інно»
Вид лірики: інтимна.
Рік: 1915.
Жанр: вірш.
Мотив : глибокі переживання ліричного героя, що згадує про юнацьке кохання.
Епітети: зимовий вечір.
Метафори: любові усміх квітне.
Порівняння: очі пам’ятаю, як музику, як спів.
Рефрен: О, панно Інно, панно Інно.
Неологізми: дитинно, злото цінно.
Примітки:
 Автор виступає головним героєм, який звертається до сестри своєї в минулому
коханої дівчини.
 Вірш присвячений першому коханню юного Тичини до Поліни Коновал, але
оскільки дівчина не відповіла взаємністю, він, переживши нерозділене
кохання, пише вірш і дарує Поліниній сестрі Носі Коновал (Інна).
45
Висловлювання відомих людей про творчість Павла Тичини:
• «Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів

відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» (О. Гончар).
• «Тичина уже в «Сонячних кларнетах» відкрив усі свої козирі, а потім не раз був примушений до
гри слабої і безкозирної» (М.Зеров).
46
Максим Рильський (1895-1964)
«У теплі дні збирання винограду...»
 Поет – неокласик
 Золоте Серце
 «Рильський досить
витончений і складний поет»
(М.Зеров)
«У теплі дні збирання винограду...»

Рік: 1922.
Жанр:сонет.
Тема: вічність і кохання, близькість до нас людей, які жили так давно, але відчували так
само.
Ідея: оспівування краси любові та людських взаємовідносин.
Стиль, напрям: модернізм, символізм.
Примітки:
 Виноград символізує людське щастя, яке має два рівноправні крила — красиве і
корисне.
 Вірш «У теплі дні збирання винограду» - це гімн життю і молодості, що відображає
шукання юної душі, яка прагне до щастя, радості і любові. У поезії втілюється
своєрідний спогад про зустріч мандрівника Одіссея і прекрасної Навсікаї.
Висловлювання відомих людей про творчість Максима Рильського
 «Він України мав чарівну вроду,

Носив її наймення гордолиць.
Він виріс від суниць аж до зірниць,
Великий гранослов свого народу» (Д. Павличко).
 «Класики — це ті, що створили невмирущі твори. «Нео» — новий. Неокласики —

нові класики... Вони вважали себе учнями, послідовниками тих, що становлять
славу й гордість людства, — учнями класиків» (М. Рильський).
47
 «Увесь смисл поезії в тому, щоб відтворити в ній відчуття, вами в дійсності
пережиті, відбити зв’язок між своїм буденним і поетичним» (М. Рильський).
 «Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт Рильський проніс крізь бурю і
сніг, крізь усе своє життя». (М. Стельмах)
 «…Рильський досить витончений і складний поет… І живе він зі своїм часом,

напружено і уважно в навколишнє життя вдивляється, уміє помічати в його глибині
струю вічно людського, близького всім часам і народам». (М. Зеров)
48
Микола Хвильовий ( Микола Фітільов,
1893-1933)
«Я (Романтика)»
 «Основоположник української прози
ХХ ст.»
 «Революціонер з голови до п’ят»
(А. Лебідь)
«Я (Романтика)»
Рік: 1924.
Жанр: психологічна новела.
Тема: зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії. Руйнація
особистості та взаємин між людьми.
Ідея: засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.
Стиль, напрям: імпресіонізм, експресіонізм, романтика вітаїзму.
Композиція: складається з прологу та 3 частин (три різні душевні стани героя).
 «Я»,
 доктор Тагабат, Місце розгортання подій –
 дегенерат, Палац шляхтича, хата матері,
 Андрюша, узлісся.
 мати.
 гуманність і фанатична відданість революції,
 протистояння добра і зла в душі героя,
 роздвоєність ( «я чекіст, але і людина»).
Збірка
Присвята «Цвітові яблуні», новелі М. оповідань
Коцюбинського, де душа головного героя, «Сині етюди»
батька, у якого померла донька, подібно до
душі «Я», роздвоїлась.
49
Композиція: Складається з ліричного вступу й трьох частин, у яких відтворено три різні ситуації на
фронті й три різні душевні стани ліричного героя.
Сюжет: образ революційних подій, почуття «Я» до матері та матері до нього (пролог) — палац на
горі, де засідає чека-трибунал, члени трибуналу (експозиція) — міркування «Я» про минуле й
теперішнє, про себе як про чекіста й водночас людину (зав'язка) — низка смертних вироків
(розвиток дії) — з-поміж черниць, яких привели до «чорного трибуналу», «Я» впізнає свою матір,
але виносить присуд: «Розстрілять» (кульмінація) — «Я» розстрілює матір (розв'язка).
Висловлювання відомих людей про творчість Миколи Хвильового
 «Істинно: Хвильовий. Сам хвилюється і нас усіх хвилює, п'янить і непокоїть, дратує,
знесилює і полонить. Аскет і фанатик, жорсткий до себе і до інших, хворобливо вражливий
і гордий, недоторканий і суворий, а часом - ніжний і сором'язливий, химерник і
характерник, залюблений у слово, у форму, мрійник.» (Володимир Коряк)
 «Шукання Хвильового почались там, де урвалися шукання Коцюбинського» (М.Рильський)
 «Микола Хвильовий, крім того, що він поет — як слід тому бути — з повним розумінням
науки поетики, ще й іде своїм шляхом, яким до нього не йшов ніхто ні в російській, ні в
українській літературі, — це справжній і оригінальний майстер» (М. Йогансен).
 «…Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він
вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю,
усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді
ленінським комунізмом». (Іван Драч)
50
Володимир Сосюра (1898 - 1965)
«Любіть Україну»
 Найніжніший лірик
 Український соловейко
 Співець донецького краю
 «Глибинно-бентежний березень та
замріяно прозорий вересень» (М.
Стельмах)
«Любіть Україну»
Вид лірики: громадянська.
Рік: 1944.
Жанр: вірш-послання.
Тема: Зображення поетичного образу України, її краси і величі.
Ідея: заклик бути патріотами своєї держави, возвеличення патріотизму.
Стиль, напрям: символізм, романтизм.
Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі
Порівняння – любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води, між братніх народів, мов
садом рясним, сіяє вона над віками, «як та купина, що горить — не згора»
Метафора «в просторів солодкому чарі»
Примітки:
 Головні образи - ліричний герой, що закликає любити Батьківщину, образ
України.
 У 1951 році вірш став причиною звинувачень поета в націоналізмі. Володимира
Сосюру перестали друкувати, він жив під загрозою арешту.
Висловлювання відомих людей про творчість Володимира Сосюри
 «Як не можна уявити весни без березневої безпосередньості, а осені без вересневої
щедрості, так не можна уявити нашої поезії без Володимира Сосюри» (М. Бажан).
 «Чарівні й загадкові прості образи переповнювали його щомиті, рвали душу з душі, розлі-
таючись кольоровими світами радості й печалі» (В. Моринець).
51
Валер’ян Підмогильний ( 1901- 1937)
«Місто»
 Автор першого урбаністичного
роману української літератури
 Один із найвизначніших
представників «розстріляного
відродження»
 «Університет на дому»
 «Ходяча енциклопедія»
«Місто»
Рік: 1928.
Жанр: перший урбаністичний роман в українській літературі.
Тема: підкорення людиною міста, зображення історії розвитку людини, яка потрапила з провінції
до столиці.
Ідея: аналіз вічних цінностей буття, взаємини людини і урбаністичного простору.
Стиль, напрям: екзистенціалізм.
 Степан Радченко,
 Вигорський, Місце розгортання
 Зоська, подій –
 Борис, місто Київ.
 Надійка,
 Рита.
 сенс людського життя,
 добро і зло,
 біологічне і духовне,
 маргінальне суспільство.
Сюжет:
Експозиція : Приїзд Степана до Києва, знайомство із містом.
Зав’язка : Поселення С. Радченка у Гнідих.
Кульмінація: Смерть Зоськи
Розв’язка : Знайомство з Ритою
Дві сюжетні лінії: 1-ша лінія - становлення Степана Радченка як письменника.

2-га лінія – стосунки Степана Радченка із жінками.
52
Примітки:
 Розповідь у романі ведеться від третьої особи, але читач сприймає світ очима
головного героя.
 Твір має два епіграфи.
 В. Підмогильний створив модерний твір, де відійшов від селянської і соціальної
тематики, зробивши акцент на урбаністичну проблематику.
Висловлювання відомих людей про творчість Валер’яна Підмогильного
 «Коли б хтось із читачів оцих моїх спогадів та запитав мене, кого з молодих українських
письменників двадцятих—тридцятих років я вважаю найбільш інтелектуально
заглибленим, душевно тонким або, по-простому кажучи, найбільш інтелігентним, то я б ні
на хвилину не задумався і відказав: — Валер’яна Підмогильного». (Ю. Смолич)
 «Він бачив її [людину], розумів і творив її образ в усій суспільній, психологічній і біологічній
складності… Він знав людську силу, велич її розуму, її здібності, але в той же час був
свідомий усіх її слабкостей» (Г.Костюк).
 «Це [«Місто»] роман про людину, про місто, про життя, про незгасність вогню, сповнений
скептицизму переможця і оптимізму приреченого» (Юрій Шерех).
53
Юрій Яновський (1902 - 1954)
«Майстер корабля»
 "Поет людської чистоти" (О.
Гончар).
 "Яновський у прозі був
поетом" (Юрій Смолич).
 «Український Гомер» (Луї
Арагон)
 «Лицар культури нації»
(Г.Костюк)
«Майстер корабля»
Рік: 1928.
Жанр: роман.
Тема: розповідь про створення фільму,для зйомок якого будується справжній вітрильник
Ідея: життя на планеті має будуватися з творчим натхненням, з турботою про завтрашній день
людства, сповнений гармонії й творчості.
Композиція: вільна.
 Людина і мистецтво
 Роль митця в суспільстві.
 Любовний трикутник.
Сюжет:
Експозиція – розповідь оповідача про себе і мету початку своєї розмови.
Зав’язка – приїзд молодого редактора на кінофабрику, знайомство з балериною Тайях,
врятування Богдана.
Розвиток дії – підготовка до зйомок нового фільма Сева, історії, які ляжуть в його основу,
розповідь про будні на кінофабриці, розгортання стосунків між редактором, Севом і Тайях.
Кульмінація – напад на редактора і Богдана, закінчення будівництва корабля.
Розв’язка – спільна перемога Сева і редактора над нападниками, вибір Тайях, прочитання
батькових мемуарів синами.
54
Примітки:
 “Майстер корабля” — перший роман Ю. Яновського, автобіографічний.
 Більшість героїв мають прототипів – людей із оточення Яновського тієї пори
 У романі події зображено не в логічній послідовності, а в їхній розкутості,
асоціативності. Взаємодіють різні часові площини, поєднані спогадами,
вставними новелами.
Висловлювання відомих людей про творчість Юрія Яновського
 «...У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу
— книгу мудрого великого Буття» (М. Строковський).
 «Я любив романтичні твори Юрія Яновського — і вся його особа була оповита для мене
романтичним серпанком» (А. Кацнельсон).
 «Юрій Яновський — наша національна гордість» (М. Шумило).
 «Яка ж то була напрочуд приваблива людина!.. Стриманий і м’який, надзвичайно простий і

привітливий у стосунках з людьми, з товаришами, скромний і вдумливий...» (Н. Забіла).
 «Письменницький талант Юрія Яновського, наскрізь пройнятий поезією українського на-

роду, завжди викликав у нас справжню радість за українську літературу...» (П. Панч).
 «Дбайливо, з великою любов’ю ставився письменник до слова. Варіюючи, відбираючи, він

нанизував їх, як намистинки, одне до одного, будучи до себе безмірно вимогливим. Щоб
оновити відчуття мови, почути її з народних вуст, він любив поринати в саму гущу народу»
(Т. Яновська).
 «До безуму люблю степ. Кожен свій день устаю з бажанням їхати за моря і сині обрії. Ля-
гаю теж із цим. Люблю багато ходити. Всі мої бажання скеровані на те, як би побачити
побільше світу! Мандри мене тягнуть» (Ю. Яновський).
55
Остап Вишня ( Павло Губенко , 1889-1956)
«Моя автобіографія», «Сом»
 «Король українського тиражу»
 «Остап Вишня – справжній
мисливець і при тому поет
полювання» (М. Рильський)
 «Хай живуть зайці!» — життєве
кредо
«Моя автобіографія»
Рік: 1927.
Жанр: гумористичне оповідання.
Тема: автобіографічна розповідь про батьків, дитинство і формування світогляду письменника.
Ідея: у гумористичній формі висвітлення факторів, що впливають на формування митця.
Стиль, напрям: неореалізм + реалізм.
 Ліричний герой (образ самого автора),
 його батько,
 мати,
 баба,
 бариня,
 вчитель Іван Максимович
Засоби творення комічного :

Уживання наукових, військових та політичних термінів для зображення щоденної роботи та
побутових подій.
Поєднання ділового та художнього стилів (змішування стилів).
Уживання фразеологізмів у прямому, а не переносному значенні.
Іронія, прихована насмішка.
Парадокси – несумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному.
Примітки:
 Написана за 2 дні.
 3 розділи. 1 розділ – народження Остапа Вишні, його дитинство ( де й коли
народився, про батьків та дідів); 2 і 3 розділи – навчання Остапа Вишні;
формування його світогляду.
56
«Сом»

Рік: 1956.
Жанр: усмішка.
Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл.
Ідея: виховання любові до природи.
Композиція: складається з 4 автономних частин.
Місце розгортання подій -
Стиль, напрям: неореалізм + реалізм.
річка Оскіл
Присвята Максиму Рильському
Композиція: 4 частини.
1 частина - читача запрошують побувати на річці Оскіл і помилуватися краєвидами.
2 частина - дід Панас застерігає туристів бути обережними біля ковбані, в якій живе сом.
3 частина - розповідь про сома, який тягав за собою паровий катер.
4 частина - розповідь героя-оповідача про те, як живляться соми і як їх ловити.
Примітки:
 Уперше цю усмішку було надруковано в 1953 р. в журналі «Дніпро» з підзаго-
ловком «З мисливських усмішок».
 Збірка «Мисливські усмішки».
 У гуморесці "Сом" як і у всіх "Мисливських усмішках" О. Вишня широко
використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим,
змішування ліричного, сатиричного й фантастичного.
 Дід Панас - знавець безлічі мисливських вигадок і побрехеньок, але разом з
тим щирий любитель й охоронець природи.
57
Висловлювання відомих людей про творчість Остапа Вишні
 «Автор «Усмішок» — дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю.

Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ — наслідувати
його» (М. Рильський).
 «Тут [«Моя автобіографія»] — увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до
отого «щасливого» дитинства...» (М. Рильський).
 «Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того
грому боялись усі плазуни й негідники» (М. Рильський).
 «Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до
зеленого листу!» (Остап Вишня).
 «Коли входиш в літературу, чисть черевики! Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був
Шевченко! Обітріть черевики!» (Остап Вишня).
 «Його фейлетони і гуморески робили тираж газетам, у яких друкувалися. Він скоро завою-
вав село, його ім’я стало чи не найпопулярнішим після Тараса Шевченка» (В. Гжицький).
58
Микола Куліш (1892-1937)
«Мина Мазайло»
 Творець «модерної драми»
 Один із найвизначніших
представників «розстріляного
відродження»
«Мина Мазайло»
Рік: 1929.
Жанр: сатирична комедія.
Тема: Зображення проблеми українізації 20-30 рр. ХХ ст.
Ідея: засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної зверхності.
Стиль, напрям : експресіонізм.
Засоби комічного: гротеск, сатира.
 Мина Мазайло,
 Лина, Місце розгортання подій
 Рина, – місто Харків
 Мокій,
 Уля,
 тьотя Мотя,
 дядько Тарас.
Твір називають філологічним
Проблематика: водевілем.
 мова,
 батьки і діти,
 уміння відстоювати свою думку.
Сюжет:
Експозиція – знайомство з сім‘єю Мини Мазайло.
Зав'язка – 2 перші дії: Мина повертається з загсу після подання заяви на зміну прізвища;
приїжджають тьотя Мотя і дядько Тарас.
Розвиток дії – Мина бере лекції, дії Улі і Рини, прихід комсомольців, друзів Мокія.
Кульмінація – публікація в газеті рішення про зміну прізвища.
Розв'язка – Мина Мазайло дізнається з газети про своє звільнення через… опір
українізації.
59
Примітки:
 В образі головного героя Мини Мазайла автор показав нового перевертня,
який в ім’я особистих вигод здатен змінити прізвище, відцуратися власного
народу, історії, мови.
 Лесь Курбас про п'єсу: "Я вважаю п'єсу "Мина Мазайло" за виключну річ, як і
взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину!"
Висловлюванні відомих людей про творчість Миколи Куліша
 Суттєве у психологічному фарсі Миколи Куліша те, що, всупереч багатьом твердженням,
мовна проблема, хоч і яка важлива, не головна в ньому,— вона лише зовнішній сюжет
“дискусії з національного питання”, лише символ, знак проблеми глибшої, суспільно-
громадської, зумовленої відчуттям (чи запереченням) як свого “національного я”, так і
своєї загальнолюдської сутності. (Лесь Танюк)
 «Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в

класиці – між Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але в сучасній йому…
драматургії він не мав собі рівних…» (Ю. Смолич)
60
Богдан-Ігор Антонич (1909 - 1937)
«Різдво»
 Він сам себе називав малим
хрущем на дереві нашої
національної поезії, яке
вросло глибоко в
шевченківську традицію.
«Різдво»
Місце розгортання подій –
Рік: 1934.
лемківське містечко Дуклі
Мотив: возвеличення таїнства Різдва Христового.
Примітки:
 Входить до збірки «Три перстні».
 Поєднання язичницьких і християнських мотивів , зв’язок з лемківським
фольклором.
 Основні образи: сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос);
лемки (символ-аналог волхвів).
Висловлювання відомих людей про творчість Богдана-Ігоря Антонича
 «Він [Антонич] усвідомлює, що все живе підпорядковане закону тлінності, і тут же бачить,
що смерть відступає перед єдністю всього живого... Антонич думку про минущість усього
живого вкладає в похвалу життю як єдиній вічності» (Д. Павличко).
 «Я не мандолініст ніякого гуртка. Не вистукую верблів на барабані дерев’яного пафосу.

Знаю добре, що криця й бунтарство, котурни й сурми наших поетів — це здебільше векслі
без покриття» (Б.-І. Антонич).
61
Олександр Довженко (1894 - 1956)
«Зачарована Десна»
 Один із основоположників
національного кінематографа.
 Гомер кіно ХХ ст.
 «Український да Вінчі»
(А.Малишко)
 Класик світового кінематографа.
 Перший поет кіно.
«Зачарована Десна»
Рік: 1957.
Жанр: кіноповість («автобіографічне кінооповідання»)
Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело
його духовності й мистецького таланту.
Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину
духовно багатою і щасливою.
«Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє»
Стиль, напрям: реалізм і романтизм, елементи експресіонізму.
Чіткий сюжет відсутній.
 Сашко,
 дід Семен,
 мати, Місце розгортання подій –
 дядько Самійло, Сосниця, р. Десна
 баба Марусина.
62
Примітки:
 Перші записи в «Щоденнику» митця, що стосуються планів написання
«Зачарованої Десни», датуються ще 1942 роком.
 Довженко працював над «Зачарованою Десною» упродовж 14 років, з 1942
по 1956 рік, щоразу вертаючись до неї. Тільки в березні 1956 року журнал
«Дніпро» видрукував повість , а наступного року, вже по смерті автора, твір
вийшов окремим виданням.
Висловлювання відомих людей про творчість Олександра Довженка
 «Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і

поета — Олександра Довженка» (Чарлі Чаплін).
 «І це міг народ, якого душили поміщики і царі, такого могутнього народити! І це міг вічно
замріяний лісостеп такого пружного до звершення дій найтрудніших завжди
поспішаючого, гарячого появити!» (Тичина).
 «Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист свого народу, коли отака велика загроза
нависла над нещасною моєю землею. Україну знає лише той, хто був... на її пожарах
сьогодні. ..» (О. Довженко).
63
Андрій Малишко (1912-1970)
«Пісня про рушник»
 «Глибинно-бентежний березень
та замріяно прозорий вересень»
(М. Стельмах)
 Солов’їне серце України
 Назвав себе сурмачем, що «кличе
військо в битву й першим йду у
битву сам»
«Пісня про рушник»

Рік: 1959 р. Рушник –
Жанр: вірш (пісня - музика П.Майдороди). символ дороги
Мотив материнської та синівської любові , патріотизму.
Стиль, напрям: модернізм, символізм.
звертання: «Рідна мати моя». Епітети: «далека дорога», «засмучені очі», «незрадлива, вірна
усмішка», «тихий шелест трав».
повтори: «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала». «І
твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої». «І на тім
рушничкові оживе все знайоме до болю: І дитинство, й розлука, і вірна любов».
метафори: «цвіте… доріжка», «шелест трав», «щебетання дібров», «оживе…. і дитинство, й
розлука, і вірна любов».
порівняння: «…той рушник простелю, наче долю…».
Примітки:
 пісню перекладено 35 мовами світу.
 Композитор Платон Майборода написав музику до цієї поезії.
 Виконавців твору було багато, зокрема Дмитро Гнатюк, Олександр Таранець, гурт
«Чарівна», Ірина Сказіна, Олександр Малінін, Квітка Цісик та ін.
Висловлювання відомих людей про творчість Андрія Малишка
 «Малишко — один з найяскравіших наших національних поетів... він згорів

дочасно, упав на пів- шляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, нев’янучу
красу своїх пісень» (Олесь Гончар).
64
Василь Симоненко ( 1935-1363)
«Ти знаєш, що ти – людина?»,
«Задивляюсь у твої зіниці»,
«Лебеді материнства»
 ШІСТДЕСЯТНИК
 «Син мужицький, золоте
коріння» (І.Драч)
 «Витязь молодої української
поезії» (О.Гончар)
«Ти знаєш, що ти – людина?»

Рік: 1962.
Тема: роздуми про швидкоплинність життя.
Ідея: утвердження думки про неповторність кожної хвилини людського життя, заклик раціонально
використовувати цей час.
Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука
єдина».
Особливості твору:
 Головний образ - ліричний герой, що звертається до кожного і до суспільства
загалом.
 Вірш презентує творчість українських шістдесятників, які в період відлиги хотіли
пробудити національну свідомість.
 Поезія має глибокий філософський підтекст. Людина повинна знати, що вона
не бездушний гвинтик.
65
«Задивляюсь у твої зіниці»
Вид лірики: патріотична.
Рік: 1962.
Тема: роздуми над долею рідної землі, її історії, розкриття щирих синівських почуттів поета до
Батьківщини.
Ідея: возвеличення любові до рідної землі.
епітети: «червоні блискавиці», «мамо, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні занадто
куці та малі», «зіниці голубі, тривожні»,— змальовують тривожний світ, у якому ми живемо;
метафори: «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать Америки й Росії», «чорти живуть
на небі», «палають хмари», «сичать образи»;
порівняння: «зіниці голубі, тривожні, ніби рань»;
звертання: «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «нене»;
гіпербола: «битви споконвічний грюк» створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій
частіше панує неспокій, бій;
риторичне запитання: «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?»; риторичні
оклики: «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!».
літота: «Я проллюся крапелькою крові» передає думку про те, що кожен з нас — це немов
маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України.
Примітки:
 Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов
до України.
 У поезії «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко гордо й відверто заявляє
про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і
буде найважливішою для нього.
«Лебеді материнства»
Літературний рід: лірика
Вид лірики: громадянська
Рік:1960-1963 .
Жанр: ліричний вірш (колискова)
Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини.
Форма оповіді: монолог
Тема : відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога
жінки за долю сина, чистоту його душі.
Ідея : уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати,
як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.
повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
66
епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві
очі».
метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді»,
«заглядає в шибку казка».
порівняння: «лебеді, як мрії».
Особливості твору:
 Символічні образи - казка (символ добра); лебеді (символ материнської
любові, відданості, мрії); верби та тополі (символ Батьківщини); мати й
Батьківщина (символ найдорожчого в людському житті).
Висловлювання відомих людей про творчість Василя Самоненка
 «Двадцять вісім — це дуже мало. Двадцять вісім — це наче й не жив. І поклали поета в
хмари — І до хмари немає стежин» (А. Кравченко).
 «Щось у мене було від діда Тараса і від прадіда Сковороди» (В. Симоненко).
 «Я — українець. Оце і вся моя автобіографія» (В. Симоненко).
 «Казати правду — це мистецтво мужніх. Симоненко володів цим мистецтвом навіть тоді,
коли у його віршах декларативність заступає художність» (А. Шевченко).
 «У його простоті ви відчуваєте людину високої інтелектуальної культури — масштабний

розум, який уміє відсівати дрібниці й оголювати суть...» (Є. Сверстюк).
 «Витязь молодої української поезії» (Олесь Гончар).
 «З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя
його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона
пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симонен
кових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагучо й
неповторно вибурхнулись в нашому красному письменстві...» (Олесь Гончар).
67
Василь Голобородько (1945)
«Наша мова»
 ПОСТШІСТДЕСЯТНИК
 Від 1969 року і аж до 1986 року
твори Голобородька не
друкували в Україні – діяла
заборона компартійних цензорі.
 Член Національної спілки
письменників України, АУП.
«Наша мова»
Вид лірики: патріотична, філософська.
Жанр: верлібр (неримований нерівно наголошений віршорядок).
Тема: висловлення почуття любові, пошани до рідної мови, яка «проспівана у Пісні», «записана у
Літописі».
Ідея: уславлення ролі мови, її значимості у житті нашого народу; гордості українців за свою мову.
тавтологія: «проспіване у Пісні».
епітет: «пісенні слова».
повтори: «кожне слово нашої мови», «тож…».
Примітки:
 Це вільний вірш, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми
засобами. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова –
кожне слово її виспіване в пісні, записане в літописі.
Висловлювання відомих людей про творчість Василя Голобородька
 «Василь Голобородько — поет зі своєрідним світосприйманням, органічним чуттям

музики слова, закоханий у життя, яке в його баченні є отією білою казкою, де наче
на рушнику, червоні й чорні барви створюють неповторну картину живої
дійсности» (В. П’янов).
 «...Процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся
душею саме на цих виразах... Моє слово не вогнисте, в моїй поезії— метелики,
бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна і ви, українці»
(В. Голобородько).
68
Олесь Гончар (1918 - 1995)
«Модри Камень»
•ШІСТДЕСЯТНИК
•Патріарх української літератури.
•«Інтелектуал світу»
•«Художник світла» (М.Бажан).
«Модри Камень»
Рік: 1946.
Жанр: новела.
Тема: спогади українського вояка-партизана про зустріч з дівчиною Терезою у словацьких
горах.
Ідея: показ цінності простих людських почуттів (доброти, симпатії, довіри, закоханості) у
надзвичайно складні воєнні часи.
Композиція: складається з п’яти розділів.
Стиль, напрям: романтизм.
 Оповідач;
 його товариш Ілля;
 дівчина Тереза;
 мати Терези;
 словацькі вояки (у спогадах матері).
 війна як руйнівник життя;
 подвиг солдатів-партизанів;
 прості людські почуття у воєнний час;
 закоханість як ознака життя в людських серцях;
 любов до рідного дому, рідної землі;
 кохання як вічне почуття.
Сюжет:
Експозиція: оповідач зі сховку спостерігає за дівчиною.
Зав’язка: прихід партизанів (оповідача і його друга Іллі) у дім Терези і її матері.
Розвиток дії: перебування партизанів в словацькому домі, їх відхід.
Кульмінація: розповідь матері про те, як забрали Терезу.
Розв’язка: спогади-мрії оповідача про кохану.
69
Примітки:
 Новела написана у формі звертання оповідача до Терези
 Твір є глибоко меланхолічним, передає сум оповідача, його тугу за нерозквітлим
коханням.
Висловлювання відомих людей про творчість Олеся Гончара
 «Він ніколи нічого не хотів для себе. Був красивий і гордий в юності і в високі свої літа» (Д.
Білоус)
 «Він норма сам, він сам в своєму стилі»
70
Григір Тютюнник (1931-1980)
«Три зозулі з поклоном»
 Один із найвизначніших новелістів
української літератури
 «Живописець правди» (О.Гончар)
«Три зозулі з поклоном»

Рік:1966.
Жанр: новела.
Тема: складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.
Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, що вивищує людину над буденністю.
 Оповідач,
 його батьки – Михайло і Софія, Має епіграф
 Марфа Яркова,
«Любові всевишній
 дядько Левко – поштар
присвячується»
 відданість кохання,
 спорідненість людських душ.
Сюжет: студент повертається з міста в новому костюмі (заробив гроші, розвантажуючи вагони) —
його проводжає поглядом Марфа Яркова, бо він схожий на батька — студент питає у матері Софії
про Марфу (пролог-обрамлення) — мати розповідає: та любила його батька Михайла (зав'язка) й
завжди відчувала прихід листів від нього із заслання, поштар дозволяв їй потримати ці листи; в
останньому листі з каторги Михайло жаліється Софії, що десь поряд із ним ходить Марфина душа
(своєрідна кульмінація), не даючи йому спокою, і просить дружину передати їй від нього «три
зозулі з поклоном», які «чи перелетять через Сибір неісходиму» (розв'язка) — син питає себе «Як
вони чули одне одного — Марфа і тато?», «Чому вони не одружилися, так одне одного чуючи?»,
на що чує відповідь великої «татової» сосни: «Тоді не було б тебе» (епілог-обрамлення).
Примітки:
 Твір також має автобіографічні моменти.
 Поштовхом для написання новели, за спогадами очевидців, послужила доволі
незначна подія. Григір Тютюнник побачив виступ сліпого бандуриста. Він
виконував пісню «Летіла зозуля через мою хату...». Автора так вразила ця пісня,
що він підхопився і побіг до своєї кімнати. Так народилася ця новела.
71
Висловлювання відомих людей про творчість Григора Тютюнника
 «Може, то й був природний стан його душі – вболівати за інших… Боліти й страждати, але
не мовчки, не потай, а – відкрито… отим своїм болем та стражданням порятувати інших…»
(Є.Гуцало)
 «Чесний до прямолінійності… від чого сам не раз потерпав… Безмежно талановитий, він
умів словесно, експромтом накидати таку виразну картину, що тільки записуй – і до
друку…» (Б. Олійник)
 «І що я в Господа за людина!!! Ні в чому немає мені ані міри, ані втіхи – ні в любові, ні в
стражданні, ні в захопленнях, ні в суму пекельному…» (Гр.Тютюнник)
 «Інколи я відчуваю людину, як рана сіль» (Гр.Тютюнник)
72
Василь Стус (1938-1985)
«Господи, гніву пречистого…»
 «Цільність і всеохопність… патріотизму».
(М. Коцюбинська)
 «Різьбяр власного духу» (І. Дзюба)
«Господи, гніву пречистого…»

Рік: 1972.
Жанр:медитація (віршова молитва).
Тема: звернення ліричного героя до Всевишнього з проханням не осудити його за глибоку
віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу.
Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не загубити у тяжких випробуваннях
своєї самототожності, неповторності своєї долі.
Епітети: гнів пречистий; мале людське життя;
Риторичне звертання: Господи, гнiву пречистого;
Метафори: думою тугу розвіюю; надiєю довжу його в вiки.
Примітки:
 У основу вірша ««Господи, гніву пречистого…»покладено канон,
запропонований християнським богословом VІІІст. Іоаном Дамаскіном, як
«сходження розуму до Бога, прохання потрібного в Бога».
 У вірші автор говорить про власну силу й незламність: «Де не стоятиму —
вистою». Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів
за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність.
73
Висловловлювання відомих людей про творчість Василя Стуса
 «Поетичне слово стало причиною Василевої біди, за його Слово його тяжко
покарано. Але воно ж, Слово, віддячилося тим, що додало сили і гордості за
найтяжчих умов» (І.Дзюба)
 «Я боровся за демократію – це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад;

моя любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури
кваліфікувалися як націоналізм» (В.Стус).
 «Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь,
одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених
зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу». (Ю. Шевельов)
74
Іван Драч (1936)
«Балада про соняшник»
• ШІСТДЕСЯТНИК
• «Сонячний поет»
«Балада про соняшник»

Рік: 1962.
Жанр: балада.
Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті,
у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши
на це сонце, навіки ним захоплюється.
Стиль, напрям: символізм, імпресіонізм.
епітети «красиве засмагле сонце», «золоті переливи кучерів», «золоте німе захоплення»
допомагають побачити не тільки колір, але й збагнути ставлення до зображуваного —
«золоте»;
метафора (сонце) «їхало на велосипеді» пов’язана з персоніфікованим образом дядька
Сонця;
гіпербола «застиг він на роки й століття» підкреслює вічність поезії;
звертання «дядьку», «поезіє» допомагають зрозуміти паралелізм у смисловому підтексті;
риторичне питання: «хіба вам шкода?»;
риторичні оклики «Дайте покататися, дядьку!», «Поезіє, сонце моє оранжеве!» роблять
картину впізнаваною, емоційно доступною широкому загалу;
Примітки:
 У творі є автобіографічні елементи, пов’язані з дитинством автора.
 Належить до першої збірки Драча «Соняшник» (1962 рік).
 Головні образи - соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело
натхнення); природи: груші-гнилиці, горобці; предметів і явищ:
велосипед, млин.
75
Висловлювання відомих людей про творчість Івана Драча
 «І. Драч реформував жанр балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й

фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет» (М.
Ткачук).
 «І. Драч модернізував українську поезію не лише за формою, а й за типом образного мис-
лення, наповнивши концептуальною ємністю, філософською глибиною й великою
експресивною силою» (М. Ткачук).
76
Дмитро Павличко (1929)
«Два кольори»
•ШІСТДЕСЯТНИК
•«Дмитро Павличко – це мислитель,
достойний продовжувач Франка,
каменяр нової доби» (Олесь Гончар)
«Два кольори»
Рік: 1964.
Жанр: пісня.
Тема: роздуми про долю людини, про те, що для неї найдорожче, це вияв любові до рідної матері,
яка своїми руками вишила синові сорочку червоними і чорними нитками, що стала ліричному
герою й оберегом на все життя, і нагадуванням про рану домівку.
Ідея: заклик не забувати про своє коріння, про батьків, про те, що є основою життя.
Композиція: вірш написаний у формі монологу сина. У якому він висловлює свою любов до матері
й подяку за її любов і турботу
епітети: «незнані шляхи», «щасливі і сумні дороги», «вишите життя»;
метафори: «водило в безвісти життя», «переплелись... мої дороги», «війнула в очі сивина»;
символи: «червоне — то любов, чорне — то журба», вишита сорочка — символ материнської
любові, дорога — символ життєвого шляху;
Примітки:
 Поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш створили пісню «Два
кольори» буквально за півгодини, окрилені вишитими яскраво-червоними
трояндами на темному тлі жіночої хустки.
 Усе життя людину супроводжують два кольори: червоний символізує любов,
а чорний — журбу. Такими самими кольорами вишивали рушники, сорочки
українські жінки. Вишиту цими кольорами сорочку й рушник усе життя
Павличко зберігав як найдорожчу святиню, бо їх вишила мати й дала синочку,
щоб вони оберігали його від усякого лиха.
77
Ліна Костенко (1930)
«Страшні слова, коли вони
мовчать», «Маруся Чурай»
 ШІСТДЕСЯТНИЦЯ
 «Цитадель духу української
літератури»
 «Цариця поезії в Україні»
(Джордж Луцький)
«Страшні слова, коли вони мовчать»

Рік: 1977.
Мотив: ліричний роздум про значення слова в житті, свідомості людини.
Основна думка:
«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»;
метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мутився, болів»
оживлюють, олюднюють слова;
анафора: у першій строфі другий і третій рядки починаються словом «коли*, яке
підкреслює і пояснює
оксиморон «слова мовчать»;
антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» змальовують і різноманітність
світу, і його повторюваність.
Примітки:
 Головні образи - поезія (слова), «хтось» (люди, митці).
 Збірка «Неповторність»
 Поетеса доводить, що відповідальність митця перед людьми за свої слова
велика, адже їм вірять, до них прислухаються. Вона стверджує, що важливо
створювати щось нове, неповторне, яке б зачіпало душі людей, розраджувало і
заспокоювало їх.
78
«Маруся Чурай»
Рік: 1979.
Жанр: історичний роман у віршах.
Тема: нещасне кохання Маруся та Грицька у поєднанні з широкою картиною України XVII
ст.;
Головна ідея: незнищенність українського народу, глибока віра в його духовну силу і
могутність.
Стиль, напрям : неоромантизм.
Композиція: 9 розділів, ключовий розділ – «Сповідь».
 Маруся Чурай,
 Гриць Бобренко, Місце розгортання
 полковий обозний Іван Іскра, подій - Київ, Полтава
 полтавський полковник Мартин Пушкар,
 козак Лесько Черкес,
 Галя Вишняківна,
 війт Семен Горбань.
Сюжет: йде суд над Марусею Чурай, її звинувачують в тому, що вона отруїла свого
коханого Гриця Бобренка через те, що він вирішив одружитися з іншою (Галею
Вишняківною). Допит свідків. Прибуття посланця з Січі, у якому йдеться про необхідність
допомоги Хмельницькому. Він впевнений, що треба подивитися ще й з іншого
боку:«Зрадити в житті державу — злочин, а людину — можна?!» Ухвалення вироку -
страта на шибениці. Полтава вражена власним вироком. Полтавський полк виходить в
похід без пісень. Іван Іскра мчить до Богдана Хмельницького. Маруся Чурай чекає смерті.
Вона згадує своє життя, дитинство, кохання до Гриця. Коли Гриць її зрадив, вона вирішила
покінчити життя самогубством і приготувала отруйне зілля, яке й випив Гриць. Іван Іскра
повідомляє Б. Хмельницькому, що полк уже в дорозі, і розповідає йому про Марусю
Чурай. Гетьман пише наказ про помилування піснярки. Маруся готова до страти. Навколо
зібралася юрба. Приїжджає вершник (Іван Іскра) з наказом Б. Хмельницького про
помилування. Мати Марусі помирає. Маруся іде на прощу до Києва і дорогою
знайомиться з мандрівним дяком. Вони відвідують монастирі. Дяк роздумує над тим, хто
ж такі святі. В Полтаві зима. В Дідовій Балці живе дід Галерник, який 20 років пробув у
неволі на галерах. До нього приходить Іван Іскра порадитись щодо Марусі.Під Полтавою
стоїть вороже військо. Маруся відмовляється стати дружиною Івана. Голод. Облогу знято.
Маруся хвора на сухоти, але радіє приходу весни. Іван пішов у похід. Маруся стоїть край
шляху і дивиться як іде полк. Вона чує, що співають її пісні.
 вірність і зрада,
 митець і народ.
79
Примітки:
 В основі твору Балада «Ой не ходи, Грицю».
 Роман відзначено Шевченківською премією
Висловлювання відомих людей про творчість Ліни Костенко
 «Маруся Чурай» Ліни Костенко — не просто наша обікрадена й поганьблена історія, не

тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст. Це історія, яка
осмислює саму себе, мисляча історія. Це — партитура вічних мотивів духовного буття на-
роду...» (М. Слабошпицький).
 «Ліна Костенко довела, що традиційна форма послідовного розгортання подій таїть у собі
невичерпні можливості художньої типізації і філософської глибини» (М. Ільницький).
 «Мамина поезія з самого початку, від перших віршів, була бунтом. Бунтом особистості.
Повстання духу. І слава, що до неї приходила, була не популярністю, не модою. Вона була
вистражданою надією людей на свої відродження, на можливість повернутися до себе, на
можливість відродження вже нібито виродженої і остаточно приборканої нації» (О.
Пахльовська).
 «Ліна Костенко з тих поетів, які здатні крізь вселюдське бачити національне, а крізь
національне прозирати вселюдське» (В. Базилевський).
80
Твори українських письменників-емігрантів
Іван Багряний (Іван Лозов’ягін,

1906-1963)
«Тигролови»
•Репресований 1940 р.
•Емігрував в Німеччину.
•Член МУРу у Німеччині.
«Тигролови»
Рік: 1944 (перша назва «Звіролови»).
Жанр: пригодницький роман.
Тема: зображення трагедії України в часи тоталітарного режиму, відображення впливу сталінських
репресій на долі інженера-авіатора Г. Многогрішного.
Ідея: перемога добра над злом. За будь-яких обставин людина має залишатися Людиною.
Стиль: екзистенціалізм, неоромантизм.
 Григорій Многогрішний — молодий український інженер-авіатор;
 родина Сірків — Денис Сірко, Сірчиха та їх діти Гриць та Наталка;
 майор НКВС Медвин
Проблематика: Місце розгортання подій -

 виживання людини в умовах Зелений Клин, Сибір, тайга,
жорстокого терору, Уссурійський край, Хабаровськ
 боротьба добра і зла,
 людські відносини,
 справедливість і кара.
Сюжет: Григорій Многогрішний втікає з "ешелону смерті" (потяг, який перевозить смертників
ГУЛАГу до Сибіру). Він переховується в родині Сірків. Потім разом з названим братом Грицем
Сірком їде до Хабаровська. Його переслідують. Многогрішний зустрічається з Медвиним у тайзі і
розправляється з ним. Закохані Григорій і Наталка втікають за кордон СРСР. (Події відбуваються в
30-их роках ХХ ст.)
81
Примітки:
 Роман «Тигролови» Іван Багряний написав за 14 днів. Він швидко став
популярним в США, Канаді, Англії.
 Життєве кредо Григорія Многогрішного - «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити
гніючи»
Висловлювання відомих людей про творчість Івана Багряного
 Іван Багряний «...стверджує жанр українського пригодницького роману,

українського усім своїм духом, усім спрямуванням, усіми ідеями, почуттями,
характерами. Цим він говорить нове слово в українському літературному процесі»
(Юрій Шерех).
 Твір «Тигролови» «є епопеєю мужньої боротьби й перемоги нового українства над

природою і над його ворогами... Твір високопатріотичний, високомистецький і по-
вселюдському гуманний» (В. Чорнограй).
82
Євген Маланюк (1897-1968)
«Уривок з поеми»
 «Імператор залізних строф»
 «Пражанин»
 Князь Духу
 «Український Одіссей в
Америці» (О.Тарнавський).
 «Я - кривавих шляхів
апостол» (Є. Маланюк).
«Уривок з поеми»
Вид лірики: патріотична, філософська.
Дата написання: 5 червня 1924.
Тема: монолог українця, що пишається своєю Батьківщиною та її історією.
Ідея: поет намагався пробудити в читача психологію переможця, згадуючи колишні
звитяги прадідів, що “Уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя – муці ”
епітети: кремезного чумака, блідий праправнук, в гучних віках, державну волю, дні
буденні, запорозька кров, міцних поплічників тощо;
метафори: я закохавсь в гучних віках; я волю полюбив державну; рокоче запорозька
кров; (отамани) уміли кинуть п’яний сміх в скривавлене обличчя – муці тощо;
порівняння: (голова) жбурляла в чернь такі слова, що їй мороз ішов за шкіру; вони
лишилися, як криця!; херсонські прерії — мов Січ, а кобзарем — херсонський вітер;
звертання: Даремно, вороже, радій; народ мій — в гураган подій жбурне тобою ще,
невірний!
Примітки:
 Вірш має епіграф – «Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren» (Переклад: Я син цієї породи
… Е. Верхаерен).
 Яскравим прикладом “козацької лірики” слугує вірш “Уривок з поеми”, де перед читачем
з’являються імена Б. Хмельницького, І. Мазепи, М. Залізняка, І. Гонти, а також образи
січовика, отамана, Січі тощо. Використавши козацьку тематику, Є. Маланюк провів
паралелі до ХХ ст., апелюючи до народної пам’яті, що закарбувала на своїх сторінках славні
звитяги таперемоги українських козаків.
83
Висловлювання відомих людей про творчість Євгена Маланюка
 «Маланюкова поезія залишиться... доказом суворої сили українського слова, його

здатності бути не лише мелодійним, ніжним, барвистим, гнучким, вигадливим, —
ай згустком волі і думки, що концентруються в пекуче почуття» (І. Дзюба).
84
Художні засоби
Назва Визначення Приклад

Епітет Художнє означення. гнів пречистий; мале
людське життя;
Алегорія Перенесення властивостей та коник-стрибунець, вовк та
характеристик одного ягня, каменярі – борці за
предмета чи явища на інший свободу України.
для кращого відображення
образу.
Порівняння Схожість явищ, виділення вони лишилися, як криця!;
певної риси предмета через херсонські прерії — мов Січ,
зіставлення з іншим. а кобзарем — херсонський
вітер;
Іронія Прихована насмішка. «Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить,
І на апостольськім престолі
Чернець годований сидить.
Людською кровію шинкує
І рай у найми оддає!”
Метонімія Вказівка на окреме явище, за «Радіє Київ рідний мій»
яким передбачаються інші, (Київ – замість кияни);
заміна назви одного «І Коллара читаєте з усієї
предмета назвою іншого на сили, і Шафарика, і Ганка»
основі тісного зв’язку між (Коллара, Шафарика, Ганка
ними. – замість назви твору — ім’я
автора).
Гіпербола Художнє перебільшення. Я це вже тисячу разів казав!
Швидкий як блискавка!
Літота Надмірне неприховане «це такий чоловік, що в
применшення. ложці води втопиться».
Метафора Вживання слів і ходять чутки, вушко голки
словосполучень в непрямому тепла атмосфера, час
значенні на основі подібності. бежить
Риторичні питання, Посилюють увагу читача, не «За що кара? За що мені
оклики вимагаючи від нього відповіді муки? Кому я що
заподіяв?»; «Село! Село!
Веселі хати!»; «І вам слава,
сині гори, кригою окуті!»
Анафори Єдинопочаток. «Як тяжко рветься на цій
землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі

руки,
Як тяжко почати і зупинити»
85
Епіфори Єдність кінцівок. «— У тебе задовгі руки, —
сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш
щасливий.
— У тебе задовгі ноги, —
щасливий.
— У тебе задовгі вуха, —
щасливий.
— У тебе задовгий язик, —
щасливий…»
Антитеза Протиставлення Люди мучились, як в пеклі,
пан втішався, мов в раю
Паралелізм Паралельне зображення «Твій розум глибокий, наче
чимось подібних предметів. море, Твій дух високий,
наче гори» (В. Брюсов)
Інверсія Порушення узвичаєного «Гойдається вечора
порядку слів. зламана віть, мов косту
сліпого, що тичеться в
простір осінньої невіді».
(Василь Стус)
Алітерація Повторення приголосних «Тінь там тоне, тінь там
звуків. десь…» - т
Асонанс Повторення голосних звуків «І день іде, і ніч іде». - і
Оксиморон Сполучення слів, що дзвінка тиша, крижаний
виражають протилежні або вогонь, квадратура круга.
суперечливі поняття, і як
результат, виникає нове
смислове значення (дотепно-
безглузде, алогізм).
Любовні трикутники української літератури
Герої Твір Автор

1. Еней – Лавінія - Турн «Енеїда» Іван Котляревський
2. Петро – Наталка – «Наталка Полтавка»
86
возний
Тетерваковський
3. Петро – Леся – Яким «Чорна рада» Пантелеймон Куліш
Сомко
4. Чіпка – Галя – «Хіба ревуть воли, як ясла Панас Мирний
москаль Сидор повні?»
5. Мавка – Лукаш - «Лісова пісня» Леся Українка
Килина
6. Микола – Марися – «Мартин Боруля» Іван Карпенко-Карий
Націєвський
7. Зоська – Степан – «Місто» Валер’ян Підмогильний
Рита
8. То-Ма-Кі – Сев - Тайах «Майстер корабля» Юрій Яновський
9. Софія – Михайло – «Три зозулі з поклоном» Григір Тютюнник
Марфа
10. Маруся – Гриць – «Маруся Чурай» Ліна Костенко
Галя
Місця розгортання подій

Твір Місце розгортання подій
«Ой Морозе, Морозенку» Савур-могила
«Чи не той то Хміль» Жовті Води (Золотий брід)
87
«Дума про Марусю Туреччина
Богуславку»
«Ой летіла стріла» Вдовине поле
«Повість минулих літ» Іскоростень, Київ, Вишгород
«Слово про похід Ігорів» Половецька земля, р. Каяла, Путивль
«Енеїда» Карфаген
Івана Котляревського
«Наталка Полтавка» Івана село від Полтавою
Котляревського
«Сон» («У всякого своя Україна, Сибір, Петербург
доля») Т. Шевченко
«Чорна рада» Київ, Ніжин, хутір Хмарище, Романівський Кут
«Кайдашева сім’я» село Семигори, Біївці, Київ
«Хіба ревуть воли, як ясла Село Піски
повні?»
«Захар Беркут» І. Франко Село Тухля,
«Мойсей» І.Франко Близький Схід, пустеля
«Intermezzo» Кононівка
М.Коцюбинський
«Тіні забутих предків» Гуцульщина, Карпати, біля р. Черемош
М.Коцюбинський
«Камінний хрест» Захід України
В.Стефаник
«Valse melancolique» Рим, Італія, Відень
(«Меланхолійний вальс»)
О.Кобилянська
«Лісова пісня» Леся Українка Ліси на Волині (Полісся)
«Пам’яті тридцяти» П.Тичина Аскольдова могила
«Я (Романтика)» Палац шляхтича, хата матері, узлісся.
М.Хвильвоий
«Місто» В. Підмогильний Київ
«Майстер корабля» Ю. м.Одеса (Голлівуд на березі Чорного моря)
Яновський
«Сом» Остап Вишня Річка Оскіл
«Мина Мазайло» М.Куліш м. Харків
«Різдво» Богдан-Ігор лемківське містечко Дуклі
Антонич
«Зачарована Десна» Сосниця, р.Десна
О.Довженко
«Модри Камень» О.Гончар Словаччина
‘«Маруся Чурай» Л. Костенко Київ, Полтава
«Тигролови» І.Багряний Зелений Клин, Сибір, тайга, Уссурійський край, Хабаровськ
Псевдоніми письменників
Псевдонім Справжнє прізвище
Іван Нечуй-Левицький Левицький Іван Семенович
Панас Мирний Рудченко Панас Якович
88
Іван Карпенко-Карий Тобілевич Іван Карпович
Леся Українка Косач Лариса Петрівна
Олександр Олесь Кандиба Олександр Іванович
Микола Хвильовий Фітільов Микола Григорович
Остап Вишня Губенко Павло Михайлович
Іван Багряний Лозов’ягін (Лозов’яга) Іван Павлович
Присвяти
“Кавказ” Т. Шевченка Іскрєннєму моєму Якову де Бальмену
Т. Шевченко присвятив поему “Кавказ” своєму
другові, графу Якову де Бальмену. Присвятив її
посмертно – Яків де Бальмен був убитий у сутичці
з горцями на Кавказі. Винуватець його смерті, за
Т. Шевченком, – російський царат, адже Яків де
Бальмен змушений був відправитися на Кавказ,
щоб брати участь у загарбницькій війні.
“Катерина” Т. Шевченка В. Жуковському

Поема “Катерина” була присвячена В.
Жуковському, який брав участь у викупі Т.
Шевченка з кріпацтва.
“Intermezzo” М. Коцюбинського Кононівським полям
Кононівка – село, яке на той час належало Євгену
Чикаленку, громадському діячеві та меценату,
другу М. Коцюбинського.
“Я (Романтика)” М. Хвильового “Цвітові яблуні”
“Цвіт яблуні” – психологічно напружена новела
М. Коцюбинського, в якому оповідач –
талановитий пиьсменник – переживає смерть
своєї маленької доньки і тяжко кається,
розуміючи, що вже думає про новий роман.
«Сом» О. Вишні Максиму Рильському
“Три зозулі з поклоном” Г. Любові всевишній
Тютюнника
Епіграфи до творів
Тарас Шевченко “Дух істини, його ж світ не

«Сон» може прийняти, якщо не
бачить його, якщо не
89
знає його» (з Біблії)
Тарас Шевченко «Коли хто говорить:
«І мертвим, і живим…» люблю Бога, а брата
свого ненавидить, лже
оце»(з Біблії)
Іван Франко Дела давно минувших
«Захар Беркут» дней. Преданья стариньі
глубокой...(А.С. Пушкин)
Справи давно
минулих літ. Переказ
старовини глибокої... (О. С. Пушкін)
Юрій Яновський 1. Забирайте ж з собою в путь,
«Майстер корабля» виходячи з м‘яких юнацьких літ до
сурової, загартованої мужності,
-забирайте із собою всі людські
поруки, не залишайте їх на дорозі:
не знайдете потім (М.В. Гоголь)
2. Hi! Все добре на землі:

Чорна дівка, білий хліб!
Завтра в інший край мандрівка:
Чорний хліб і біла дівка.
J. W. Gothe
3. О корабле, тебе вже

манить хвиля Моря?
Horatius
4. «Але я завше пив лише за те,

що любив. Лиш за «Вітер», що
дме, корабль що пливе. За
дівча що любить матроса!»
C. Dibdin
В. Підмогильний 1.“Шість прикмет має людина:
«Місто» Трьома подібна вона на тварину,
а трьома на янгола; як тварина
-людина їсть і п‘є; як тварина- вона
множиться і як тварина викидає;
як янгол - ходить просто і як янгол
-священною мовою розмовляє»
2. «Як можна бути вільним, Екваріте, коли маєш тіло?»
Євген Маланюк Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren

«Уривок з поеми» (Переклад: Я син цієї породи … Е. Верхаерен).
Прототипи героїв творів
90
 «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панас Мирний - прототип головного героя Чіпки
– розбійник Василь Гнидка, що був засуджений на каторжні роботи.
 «Тигролови» Іван Багряний - автор є прототипом uоловного героя Григорія

Многогрішного.
 «Мартин Боруля» Іван Карпенко-Карий - прототипом Мартина Борулі є

батько драматурга – Карпо Адамович, який прагнув відновити
втрачене дворянство, довгий час судився та витратив немалі гроші.
Усі мрії зруйнувала маленька помилка в документах.
 «Камінний хрест» Василь Стефаник - в основу новели покладено справжні події в

рідному селі письменника. Штефан Дідух (у творі Іван), емігруючи до Канади,
поставив камінний хрест, який і досі стоїть на горбі в Русові.
 «Кайдашева сім’я» Іван Нечуй-Левицький - сім’я Мазурів, відома своїми бійками та

колотнечами. Проживала на кутку Солоному біля церкви. По-вуличному їх звали
Кайдашами.
91
92

Українська література 2021

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Українська література 2021

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

@zno__2021_

зменшувальні суфікси: «часочок», «сторонці».

звертання: «де ти, милий, чорнобривий»

Жанр: літературна козацька пісня.

«Ой Морозе, Морозенку»

Центральний образ - образ Савур-могили. Місце розгортання

«Дума про Марусю Богуславку»

«Ой летіла стріла»

Місце розгортання подій: Вдовине поле.

«De libertate» («Про свободу»)

Ода присвячена Богдану Хмельницькому.

Художні засоби: Що є свобода? Добро в ній якеє?

«Всякому місту – звичай і права…»

 «Творчість Сковороди була визначним явищем в українській культурі. Вона підготовляла

Висловлювання відомих людей про творчість Івана Котляревського

 Будеш, батьку, панувати,

 «Енеїда» — перша ластівка українського національного відродження» (С.

 «Наталка Полтавка» — праматір українського народного театру» (І. Карпенко-

 «Драматичний витвір І. Котляревського — найкраща оздоба української сцени»

 «І вогник, ним засвічений, не згас» (І. Франко).

 «Світове письменство знає чимало травестійних «енеїд», але тільки українська

 «Звернення І. Котляревського до живої народної мови — за тих конкретно-

«Сон» («У всякого своя доля»)

«І мертвим, і живим, і ненарожденним…»

Висловлювання відомих людей про творчість Тараса Шевченка

 «Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше

«Чорна рада. Хроніка 1663 року»

Висловлювання відомих людей про творчість Пантелеймона Куліша

 «Чорна рада» — найліпша історична повість в нашій літературі» (І. Франко).

Висловлювання відомих людей про творчість Івана Нечуй-Левицького

 «Іван Левицький — се великий артист зору, се колосальне, усеобіймаюче око

 «Кайдашева сім’я» з погляду «на високо-артистичне змалювання селянського

 «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного,

 «Кайдашева сім’я» — сумний твір, повість-трагікомедія» (С. Процюк).

 «Кайдашева сім’я» — це модель всієї України. Автор блискуче розкрив деякі

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Висловлювання відомих людей про творчість Панаса Мирного

 «Перший симфоніст української прози» (О. Гончар).

 «Заглянув у душу чоловіка глибоко-глибоко» (І. Франко).

Висловлювання відомих людей про творчість Івана Карпенко-Карого

 «...Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та

 «Драматична творчість Карпенка-Карого — це найвище досягнення нашого

Літературний рід: епос.

«Чого являєшся мені у сні?»

Розділи І-ХІ — експозиція, виникнення і наростання конфлікту між пророком і народом,

 Івана Франка «Мойсей» Франка — це заповіт українському народові» (О. Білецький)

Головні герої твору:

Висловлювання відомих людей про творчість Михайла Коцюбинського

 «Михайло Коцюбинський — письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі

 «Людина культурна, до найменших подробиць, європеєць з голови до п’ят... був

 «У Коцюбинського [«Тіні забутих предків»] реальне і міфічне займають два плани: у

 «Гуцульщині «Тінями забутих предків» Коцюбинський поставив в українському

Композиція: складається з 7-ми розділів.

Висловлювання відомих людей про творчість Василя Стефаника

 «Як коротко, сильно і страшно пише ця людина» (Максим Горький). «Камінний

 «...Він уміє найпростішими засобами справити якнайбільше враження» (Леся

«Valse melancolique» («Меланхолійний вальс»)

Рід літератури: епос.

Історія написання: безпосереднім поштовхом до написання новели стали її непрості

Висловлювання відомих людей про творчість Ольги Кобилянської

 «У її творах тонкі обрисування людської психіки, глибокий аналіз і знання людської

 «Ми й сьогодні приходимо до творчості Кобилянської по естетичну насолоду і

«Contra spem spero» («Без надії сподіваюсь»)

 «Він, дійсно, піонер, прокладай нових шляхів...» (О. Білецький).