1.

Фінляндія — північноєвропейська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півночі

— з Норвегією (спільний кордон — 709 км), на північному заході — зі Швецією (545 км), на
сході — з Російською Федерацією (1309 км). Загальна довжина державного кордону —
2563 км[1]. Найбільша відстань з півночі на південь 1160 км, максимальна ширина — 540
км[4].
Фінляндія омивається водами Ботнічної на заході та Фінської затоки Балтійського моря
Атлантичного океану на півдні[5]. Загальна довжина морського узбережжя 1250 км[1]. Згідно
з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року,
протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км) (у
Фінській затоці — 3 морські милі). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в
якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних,
фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 14 морських миль (25,9
км) від узбережжя (стаття 33)[6]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 12
морських миль (22,2 км) і поширюється до кордонів континентального шельфу Швеції,
Естонії і Росії. Континентальний шельф — 200 морських миль від узбережжя
2.Населення Фінляндії. Чисельність населення країни 2015 року становила 5,476 млн осіб
(117-те місце у світі)[1]. Чисельність фінів стабілізувалась і незначно збільшується,
народжуваність 2015 року становила 10,72 ‰ (183-тє місце у світі), смертність — 9,83 ‰
(47-ме місце у світі), природний приріст — 0,4 % (165-те місце у світі)Густота населення
країни 2015 року становила 18,1 особи/км² (199-те місце у світі) [1]. Більша частина
населення країни мешкає на півдні й узбережжі Балтійського моря. Найбільшою густотою
населення відрізняються узбережжя Фінської затоки, південно-західне узбережжя поблизу
Турку і деякі райони, розташовані безпосередньо на північ і схід від Гельсінкі — навколо
Тампере, Лахті та інших міст, що мають зв'язок по каналах і ріках з узбережжям. Новітні
зрушення у розміщенні населення тісно пов'язані з промисловим розвитком внутрішніх
районів. Багато центральних районів і майже вся Лапландія заселені
спорадично .Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний
рік, дорівнює 5,6; коефіцієнт розлучуваності — 2,5; індекс розлучуваності, тобто
відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 45 (дані за 2010 рік) [2]. Середній вік,
коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32,9 року, жінки — 30,6 року, загалом — 31,8
року (дані за 2014 рік
3.Залізо Родов. залізняку розташовані в центр. і півн.-західній частинах країни і пов'язані з
лептитовою формацією карельського орогенезу. Руди представлені залізистими
кварцитами (родов. Пахтовара), апатито-магнетитами (Каймаярві та інш.), магнетитовими
скарнами (Тервола, Оріярві) та ільменіт-магнетитами (Отанмякі та інш.). Розробляються
комплексні магматичні і скарнові родов.
Титанові і ванадієві руди приурочені до сх. околиці найбільшої титанорудної пров.
Балтійського щита. Родовища пов'язані з нижньо- і середньопротерозойськими
ультраосновними масивами габро-піроксеніт-дунітів і контролюються розломами
субмеридіонального простягання. Осн. запаси титанових і ванадієвих руд зосереджені в
родов. Отанмякі і Муставара.
Хромові руди сконцентровані в єдиному пром. родов. Кемі, розташованому на півн. березі
Ботнічної затоки. Родовище пов'язане з масивом анортозит-серпентинітового складу, що
залягає на контакті кварцитів і сланців з ґнейсами архею. Запаси хромітів родов. Кемі
оцінюються в 50 млн т при вмісті триоксиду хрому 24,8 %. Співвідношення Cr до Fe в рудах
1,55:1.
Руди кольорових металів сульфідного типу (міді, нікелю, кобальту та ін.) зосереджені в
межах Ладозько-Ботнічного пояса (Головний сульфідний пояс Ф.) півн.-зах. простягання.
Гол. родов. мідно-нікелевих руд приурочені до ефузивно-осадових метаморфічних
утворень свекофено-карельського комплексу. Виявлено мідно-нікелеві лікваційні родов.,
пов'язані з ультрамафітами (Коталахтінська зона сульфідного пояса – родов. Коталахті,
Хітура, Маккола та ін., сер. вміст нікелю 0,7-1,2%, міді 0,3%), і колчеданні стратиформні
родов. карельського типу, що асоціюють з чорними графітовими сланцями (родов.
Оутокумпу, Вуонос, Хаммаслахті та ін.; вміст міді 1-3,5%, кобальту 0,2%, нікелю 0,1%,
цинку 1-7%, золота 0,8-1 г/т, срібла 8-11 г/т).
Родовища поліметалічних руд є в півд. частині Балтійського щита і пов'язані з породами
лептитової формації. Руди, крім свинцю і цинку, містять мідь, золото, срібло та ін.
елементи.
Родовища руд благородних металів розташовані в межах Головного сульфідного поясу,
в зоні нікеленосних родов. в півд. частині країни, в районі м. Кемі і в півн. Лапландії.
Золото, срібло і платиноїди є в рудах сульфідних родов. (Оутокумпу, Віханті, Ваммала та
ін.), родов. золото-сульфідної формації з кварцом (Ільоярві, Гавері), в розсипах донного
типу (Інарі, Лемменйокі), а також разом з урановою мінералізацією – в кварцито-
конґломератах середнього докембрію (Паукаянваре). Прогнозні ресурси МГП Фінляндії
незначні і складають до 300 т (~ 0,6% світових).
Родовища руд рідкісних металів пов'язані з пегматитами і карбонатитами. Пегматитові
жили виявлені г.ч. у Півд.-Фінляндській і Центрально-Фінляндській зонах, що обрамовують
орогенний масив гранітів рапаківі. Осн. родов. – Кемійо і Кангасала. У пегматитах виявлені
сподумен, лепідоліт, монацит, берил, колумбіт, апатит та ін. мінерали. Найбільш відомі
карбонатитові родов. Соклі (Фінська Лапландія) і Силіньярві (центр. частина Головного
сульфідного поясу). Руди містять пірохлор, флогопіт, циркон, баделеїт, ільменіт, магнетит
(до 25%), апатит. Флуорапатит містить 1,2% SrO і 0,4% оксидів рідкісних земель.
Уран. Родов. уранових руд приурочені до карельського кварцитово-сланцевого комплексу і
до його границі з архейським ґрануліт-граніто-ґнейсовим комплексом. Деякі родов.
пов'язані зі свекофенськими метаморфічними породами. Найбільші родовища:
Кесанкітунтурі (Коларі) Палтамо, Ноутіярві і група родов. Паукаянваре.
Нерудні мінеральні ресурси. На тер. Ф. виявлено значну к-ть родов. нерудних корисних
копалин: апатитових руд, каоліну, польового шпату, вапняку, тальку, азбесту, воластоніту,
бариту та ін
4.Фінляндія — високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі
промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та
ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна,
текстильна, швейна, харчова промисловість. Основні природні багатства країни — ліс (бл.
65 % всієї тер.) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та інш.). Розвинені всі види сучасного
транспорту. Порти: Гельсінкі, Турку, Коккола, Котка, Ловійса, Оулу, Порі, Раума,
Уусікаупункі, Варкаус, Порвоо. Поромне сполучення з Швецією, Естонією, Польщею,
Німеччиною. Високорозвинений мобільний зв'язок. Корпорація «Нокіа», заснована у
Фінляндії, є найбільшим світовим виробником мобільних телефонів. Фінляндія веде перед
також у розвитку системи Інтернет.
За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $
144,6 млрд. Темп зростання ВВП — 4,7 %. ВВП на душу населення — $ 28 075. Прямі
іноземні інвестиції — $ 8,2 млрд. Імпорт — $ 37,5 млрд (г.ч. Німеччина — 15,2 %; Швеція —
11,7 %; США — 8,2 %; Велика Британія — 7,3 %; Росія — 6,6 %; Японія — 5,7 %). Експорт
— $ 48,4 млрд (г.ч. Німеччина — 11,8 %; Швеція — 9,4 %; Велика Британія — 9,2 %; США
— 7,3 %; Росія — 6 %; Франція — 5,1 %).
Економіка Фінляндії базується на приватному підприємництві, але уряд контролює ряд
галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після Другої світової війни
Фінляндія була переважно аграрно-індустріальною країною, в якій були розвинуті
лісівництво та гірничодобувна промисловість. Упродовж перших післявоєнних десятиліть
економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Країна стала
своєрідним торговельним мостом між країнами Західної Європи і СРСР. На початку 1990-х
років економіка Фінляндії пережила сильну кризу, викликану розпадом Радянського Союзу і
втратою великого замовника. А з середини 1990-х років почався плавний економічний
підйом: Фінляндія стала працювати на ринки західних країн.
У період 1980—1989 ВВП в середньому збільшувався на 3,1 % на рік. Потім почалося
скорочення: у 1991 ВВП зменшився на 6 %, у 1992 — на 4 %, у 1993 — на 3 %. З 1994 по
1997 реальне зростання ВВП відповідно становило 4,5 %, 5,1 %, 3,6 % і 6,0 %. У 1998 році
ВВП Фінляндії становив 123 502 млн дол. США, а в 1999 році — 126 130. На кінець 2001
року реальний ВВП Фінляндії у порівнянні з роками підйому цього показника істотно
скоротився
5.Фінляндія - одна з тих країн , які давно перетнули межу просто розвинених. А сільське
господарство тут, як не дивно, є одним із найпотужніших та найрозвиненіших не тільки в
Європі, але й у світі. Пропонуємо дізнатися, що саме забезпечує їй такий рівень ⬇️:
1. Рушій галузі ― тваринництво🐮 (м’ясо-молочне скотарство та рибальство), що зовсім не
дивно, враховуючи дуже суворі кліматичні умовами та розташування, фактично, у
найхолоднішій зоні Європи.
2. Фермери годують країну👨‍🌾 У Фінляндії переважають малі та середні ферми, які мають
у своєму розпорядженні земельні ділянки розміром до 20 га. Однією із основних
спеціалізацій є ВРХ молочного напрямку. Саме молочна продукція фінського походження
вважається однією з найкращих у світі.
3. Більша частина процесів на фермах автоматизована🕹 Саме винахідливість фінських
селян у сільському господарстві спричинила використання тільки найефективнішої техніки.
Усі процеси автоматизовані до дрібниць. Тому з великою кількістю худоби легко
справляється сім’я із двох чоловік.
4. Екологічність понад усе♻️Тут діють дуже жорсткі обмеження щодо внесення поживних
речовин у грунт. Фінські продукти ― переважно органічні, а ті мінеральні добрива, які
використовуються, піддаються суворому контролю з боку спеціальних служб.
5. Овочівництво – другий хліб🥕 Через те, що тут достатньо води, країна повністю
забезпечує себе найрізноманітнішими овочами, які люблять вологу, та кормами для
тварин. А обсяг вирощених овочів в теплицях не лише забезпечує внутрішні потреби
країни, а також йде на експорт.
6. Лісівництво ― галузь приватного бізнесу🌳 У Фінляндії 71% земельних ділянок країни
займає ліс. І часто ліс перебуває у приватній власності. Поводженню із лісом вчать як у
вищих навчальних закладах, так і на спеціальних курсах. Дохід від використання лісу
складає істотну частину бюджету господарств, який може бути навіть більшим, ніж
землеробство.
7. Біобезпека та суворі санітарні заходи☣️Птахоферми, свинарники або корівники мають
найвищий рівень чистоти. Приміщення просторі та світлі. Фермер на своїй фермі ходить
тільки у спеціальному одязі: білому халаті та бахілах.
8. Державний контроль за якістю❗️ тварини у Фінляндії мають свої документи –
Усі
біометричний паспорт. Також тут постійно контролюються корми, якими годують худобу.

6.Лісова[ред. | ред. код]

Зазвичай кажуть, що Фінляндія та її економіка зобов'язані всім лісової промисловості.
Дійсно, у Фінляндії немає інших природних ресурсів, ліс — головне багатство Фінляндії.
Фінські лісопереробні компанії UPM-Kymmene та Stora Enso одні з найбільших у світі, крім
того, багато відомих фінських компаній починали з лісопереробки, у тому числі і гордість
фінської економіки компанія Nokia, яка почала свою діяльність в 1865 році з невеликого
целюлозного заводу. Цікаво, що Nokia продала свої целюлозні підприємства тільки на
початку 1990-х років, коли вирішила зробити ставку на телекомунікації.
Процес індустріалізації спирався на розвиток металургії, машинобудування, хімії і
енергетики. До кінця 1990-х років у порівнянні з початком 50-х років за доданою вартістю
частка машинобудування зросла з 25 % до 36 %, частка хімії збільшилася з 7 % до 10 %,
зросла також частка металургії з 3 % до 5 %, частка енергетики підвищилася з 4 % до 9 %,
поліпшила свої позиції поліграфія з 3 % до 6 %, лісова промисловість практично зберегла
своє положення на рівні 20 %, але всередині неї зменшилася частка деревообробки з 10 %
до 5 %, а частка целюлозно-паперової промисловості зросла з 10 % до 15 %, скоротилася
питома вага харчової промисловості з 11 % до 8 %, легкої промисловості з 17 % до 2 %,
промисловості будматеріалів з 5 % до 3 %, гірничодобувної промисловості з 3 % до 1 %[8].
До 2007 року на Фінляндію припадало 10 % світового обсягу експорту лісової і целюлозно-
паперової продукції, а за друкарського паперу її сегмент у світовому експорті склав 20 % .

Електротехнічна та ІТ[ред. | ред. код]

Nokia — фінська транснаціональна компанія, один зі світових лідерів в області мобільних
комунікаційних технологій, провідний постачальник обладнання для мобільних, фіксованих,
широкосмугових і IP-мереж.

Металургійна і машинобудівна[ред. | ред. код]

Компанія Sisu Auto виробляє вантажні автомобілі та спецтехніку. Компанія Wärtsilä
виробляє суднові двигуни різної потужності, гвинтові механізми, різні типи ущільнювачів,
контрольні системи та інше обладнання. Компанія Kone спеціалізується на виробництві
ліфт ів, ескалатор ів, траволатор ів і пасажирських підйомників. Компанія Abloy — відомий
виробник замків, систем замикання та будівельних залізних виробів, а також розробник
виробів в області технології електромеханічних замків.

Хімічна[ред. | ред. код]

На світовому ринку відома косметична компанія Lumene. Nokian Renkaat — великий
виробник шин у Скандинавії.

Харчова[ред. | ред. код]

Компанія Valio — лідер молочного ринку Фінляндії. Понад сто років працює компанія Fazer,
відома перш за все своїм шоколадом. Paulig Group — виробник кави. З 1819 року працює
пивоварна компанія Sinebrychoff, також пиво і різні алкогольні і безалкогольні напої
виробляє компанія Hartwall і т д

7Туризм у Фінляндії - один із елементів

економіки Фінляндії.

За попередніми даними Статистичного комітету,

у 2017 році кількість іноземних туристів у
Фінляндії перевищила 6 млн осіб. Найбільше
зросла кількість туристів із Китаю (↗ 46 %).
Разом про те, найбільшими групами іноземців
залишаються туристи з Росії, Швеції та
Німеччини[1].

За оцінками центру просування туризму MEK,

розвиток туристичного бізнесу країни
стримується сформованими в іноземців
стереотипами, що Фінляндія далека, холодна
і дорога країна, у зв'язку з чим MEK закликав
руйнувати упередження, що склалися [2]