ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 5

Тема.  Оцінка небезпек під час експлуатації електрообладнання

Мета.  Показати небезпеки, які виникають під час випадкового дотику до
електричних провідників та через перевантаження електричної мережі.
Завдання 1
Підберіть максимальну кількість побутових електроприладів з наведеного у
таблиці переліку, які одночасно можна підключити у вітку електромережі з напругою
220 В та із запобіжником в 25 А.
Перелік електроприладів та їхніх потужностей

Прилад Потужність, Вт

Домашній кінотеатр 300

Міксер 250
Кухонний комбайн 750
Бойлер 1700
Вентилятор 550
Праска 1500
Фритюрниця 1350

Приклад розв’язку завдання 1.

Умовою безпечного ввімкнення електроприладів є:
Сумарна потужність приладів (СП)
1. Знайдемо сумарну потужність усіх приладів, які є у переліку:
СП=300+250+750+1700+550+1500+1350=6400Вт
2. Знайдемо I∙U: 25∙220=5500 Вт
3. Порівняємо СП і I∙U. Отже, СП (6400) перевищує допустиме значення I∙U
(5500). Тому всі прилади з переліку підключити не можна.
4. Знайдемо на яку величину СП перевищує I∙U, 6400-5500=900 Вт. Отже,
необхідно відключити прилад чи декілька приладів із сумарною потужністю
900 Вт. Ми відключаємо 1 прилад Фритюрниця із потужністю 1350 Вт,
оскільки її потужність є найближче до 900 Вт і виконується умова
максимальна кількість електроприладів, які можна підключити.
5. Записуємо Висновок: з 7 приладів, які є у переліку одночасно в мережу
можна підключити 6, не підключаємо фритюрницю.

Завдання 2
Оцініть можливі небезпеки, які можуть виникнути в квартирі за експлуатації
електричної мережі, де використовують алюмінієві провідники діаметром 2,5 мм у
разі одночасного під'єднання всіх електроприладів, наведених у переліку, та їхній
експлуатації впродовж 4 год.

Приклад розв’язку завдання 2.

Для виконання завдання необхідні такі формули:
I 2t P 2t
Tм  30 4  30 2 4 – для мідних провідників ,
d U d
I 2t P 2t
Ta  69 4  69 2 4 – для алюмінієвих провідників
d U d
TP  TK  10lnT
Р – сумарна потужність усіх приладів з переліку,
t – час експлуатації, год
U – напруга мережі, В
d – діаметр провідника, мм.
1. Знаходимо T. P ми знайшли у першому завданні пункт 1, яка становить 6400

Вт. t=4 год, U=220 В, d=2,5 мм.

2. Знаходимо Тр. Як ТК беремо 20ºС. ln – це натуральний логарифм, який є на

калькуляторах у телефоні.
Якщо Тр перевищує 90 ºС, це призведе до загоряння ізоляції і відповідно пожежі.
Якщо Тр менше чи рівне 90 ºС, отже, небезпек немає.
Отже, робимо Висновок: у разі роботи усіх приладів з переліку протягом 4
год можливим є виникнення пожежі.
СП, Вт 6400
I∙U, Вт 5500
Кількість приладів, які можна підключити 6
Прилади, які не підключаємо Фритюрниця
Тр, °С 106,9
Можливі небезпеки виникнення пожежі

Теоретичні відомості

Електричний струм, проходячи через людський організм, спричиняє

біологічну, електрохімічну, теплову і механічну дії.
Біологічна дія електричного струму виявляється у подразненні та
збудженні тканин організму і супроводжується судомним скороченням м’язів,
викликаючи різні порушення у функціонуванні організму – аж до повної зупинки
дихання та роботи серця.
Електрохімічна дія електричного струму супроводжується електролізом
(розкладом) рідин, у тім числі й крові, порушуючи їхній фізико-хімічний склад.
Теплова дія електричного струму призводить до різного ступеня опіків
окремих ділянок тіла, аж до обвуглення.
Механічна дія виявляється у розшаруванні тканин, а також у відриванні
окремих частин тіла.
Така багатоманітна дія електричного струму на організм людини
спричиняє багато травм, які об’єднують у три групи: місцеві, загальні та змішані
(місцеві та загальні одночасно). Статистика свідчить, що місцеві травми
становлять 20%, загальні – 25%, а змішані – 55% від усіх електричних травм.
Місцеві електротравми – це чітко виражені місцеві порушення тканин
організму, які можна вилікувати, і працездатність людини відновлюється
повністю або частково. До них зараховують: опіки, електроплями, металізацію
шкіри, електроофтальмію та механічні пошкодження.
Опіки становлять до 65% від усіх місцевих травм і можуть бути викликані
проходженням електричного струму чи електричною дугою. На шляху
проходження електричного струму через виділення теплоти відбувається
нагрівання тканин до виникнення опіків. Такі опіки виникають під час
експлуатації електрообладнання невисокої напруги – до 1000 В. Через
закорочення на електрообладнанні високої напруги (понад 1000 В) виникає
електрична дуга, яка спричиняє опіки.
Електроплями (до 20% від усіх місцевих травм) виникають на шкірі, яка
потрапила під дію електричного струму. Це чітко окреслені плями сірого чи
блідо-жовтого кольору, які не викликають болю і під час лікування шкіра
відновлює свої властивості.
Металізація шкіри (до 10% від усіх місцевих травм) відбувається
внаслідок проникнення в її верхні шари частинок металу, який розплавився під
дією електричної дуги.
Електроофтальмія (до 1% від усіх місцевих травм) – це запалення
зовнішніх оболонок очей унаслідок дії потужного потоку ультрафіолетових
променів, що виникають при електричній дузі.
Механічні пошкодження трапляються зрідка і виникають унаслідок різних
мимовільних судомних скорочень м’язів під дією електричного струму.
Загальні травми або електричні удари виникають через збудження тканин
організму і виявляються через судомне скорочення м’язів. Результат такої дії
електричного струму може бути різним: від ледь відчутного пощипування шкіри
до зупинки роботи серця. Електричні удари мають 4 ступені:
 1-й – судомне скорочення м’язів без втрати свідомості;
2-й – судомне скорочення м’язів із втратою свідомості, але із збереженням
дихання та з роботою серця;
3-й – судомне скорочення м’язів із втратою свідомості і порушенням
роботи серця та дихання;
4-й – клінічна смерть (зупинка дихання та кровообігу).
Ступінь ураження організму людини визначають за силою електричного
струму, який проходить через тіло людини. Характер дії змінного електричного
струму на організм людини наведено в табл. 2.6.1.
Наслідки від дії електричного струму на людину залежать від
електричного опору тіла людини, напруги електричної мережі, сили струму,
тривалості дії, шляху проходження, роду і частоти струму й індивідуальних
особливостей потерпілого.
Таблиця 2.6.1
Характер дії змінного електричного струму на організм людини у разі проходження через тіло
по шляху рука – рука чи рука – ноги
Значення
Характер дії струму
струму, мA
0,6–1,6 Початок відчуття – слабке свербіння, пощипування шкіри під
електродами
2–4 Відчуття струму поширюється і на зап’ястя руки, злегка
зводить руку
5–7 Больові відчуття посилюються в усій кисті руки,
супроводжуються судорогами, слабкий біль відчувається по
всій руці аж до передпліччя. Руки здебільшого можна
відірвати від електродів
8–10 Сильні болі і судороги в усій руці, охоплюючи й передпліччя.
Руки важко, але у більшості випадків можна відірвати від
 електродів
10–15 Ледве стерпний біль в усій руці. У багатьох випадках руки не
можна відірвати від електродів. Із збільшенням часу
протікання струму біль посилюється
20–25 Руки паралізує миттєво, відірвати їх від електродів неможливо.
Сильний біль, дихання утруднене
25–50 Нестерпний біль у руках і грудях. Дихання дуже утруднене.
Під час тривалого протікання струму може наступити параліч
або послаблення роботи серця із втратою свідомості
50–80 Дихання паралізується через декілька секунд, порушується
робота серця. Під час тривалого протікання струму може
настати фібриляція серця
100 Фібриляція серця через 2–3 с, ще через декілька секунд –
параліч серця
300 Така сама дія, але за коротший час
Понад 5 000 Дихання паралізується миттєво – через частки секунди.
Фібриляція серця не настає, можлива тимчасова зупинка серця
у період протікання струму. Під час тривалого протікання
струму (декілька секунд) виникають важкі опіки, руйнування
тканини

Електричний опір тіла людини при сухій, чистій та неушкодженій шкірі

під час напруги 15–20 В перебуває в межах від 3 000 до 100 000 Ом. У разі
видалення верхнього шару шкіри він понижується до 500–700 Ом, а в разі
повного зникнення шкіри – до 300–500 Ом.
Крім того, на тілі людини є дуже чутливі до електричного струму ділянки
площею 2–3 мм2, опір яких завжди менший.
Електричний опір тіла зменшується зі збільшенням напруги електричної
мережі через пробій верхнього шару шкіри. Він також зменшується зі
збільшенням сили струму та тривалості дії струму внаслідок місцевого
нагрівання тканин організму теплом, що виділяється під час проходження
струму.
Електричний опір тіла людини також залежить від статі та віку: у жінок та
молодих людей він є меншим, ніж у чоловіків і літніх людей.
Фізіологічний стан людини впливає на опір її тіла: хвороба, депресія,
сп’яніння, втома зменшують його і роблять організм чутливішим до дії
електричного струму.
Враховуючи залежність електричного опору тіла людини від багатьох
чинників і його мінливість, у розрахунках під час обґрунтування безпечних умов
експлуатації електрообладнання приймають, що він дорівнює 1 000 Ом.
Наслідки від дії електричного струму також залежать від шляху його
проходження. Найхарактернішими електричними колами, які проходять через
тіло людини, є: рука-ноги (~57%), рука–рука (~12%), рука–тулуб (~10%). Серед
них найнебезпечніші ті електричні кола, в яких беруть участь: дві руки–ноги;
ліва рука–ноги; рука–рука; голова–руки.
Постійний струм приблизно в 4–5 разів безпечніший за змінний струм
частотою 50 Гц, але це характерно у випадку невисоких напруг – до 250–300 В. В
інтервалі напруг 300–600 В небезпека від обох видів струму є приблизно
однаковою, а під час напруг понад 650 В постійний струм стає більш
небезпечним, ніж змінний з частотою 50 Гц.
Підвищення частоти змінного струму від 0 до 50–60 Гц призводить до
зменшення повного опору тіла людини. Струм, що проходить через тіло,
збільшується, але подальше підвищення частоти супроводжується зменшенням
небезпеки ураження змінним струмом, яка при частоті 450–500 кГц зникає
повністю.
Головним чинником, який визначає результат дії електричного струму на
тіло людини, є сила струму, тому для оцінки небезпеки ураження електричним
струмом використовують такі поняття:
 пороговий відчутний струм;
 пороговий невідпускаючий струм;
 пороговий фібриляційний струм.
Пороговий відчутний струм – це найменше значення струму, який,
проходячи через організм, викликає подразнення. Його значення при 50 Гц
становить 0,6–1,6 мA. Наприклад, струм силою 0,63 мA відчуває 1 особа з тисячі;
1,59 мA – 999 осіб з тисячі; 1,11 мA – 500 осіб із тисячі.
Пороговий невідпускаючий струм – це найменше значення струму, який,
проходячи через організм, викликає непереборне судомне скорочення м’язів
руки, в якій міститься провідник. Його значення при 50 Гц становить 5–25 мA.
Зокрема, струм силою 5,3 мA є невідпускаючим тільки для однієї особи з тисячі;
24,6 мA – для 999 осіб із тисячі; 14,9 мA – для 500 осіб із тисячі.
Пороговий фібриляційний струм – це найменше значення струму, який,
проходячи через організм, викликає фібриляцію серця (порушення ритму
роботи). Його значення при 50 Гц становить 50–350 мA. Струм силою 67 мA
викликає фібриляцію тільки в однієї особи з тисячі; 367 мA – у 999 осіб із тисячі;
струм 157 мA – у 500 осіб із тисячі.
Проаналізуємо можливі схеми дотику людини до провідників електричних
мереж і оцінимо силу струму, який проходить через тіло людини (рис. 2.6.1 та
2.6.2):
1) однофазний дотик у трифазній мережі з ізольованою нейтраллю в
нормальному режимі роботи;
2) однофазний дотик у трифазній мережі з ізольованою нейтраллю в
аварійному режимі роботи (одна з фаз закорочує на землю);
3) двофазний дотик у трифазній мережі з ізольованою нейтраллю;
4) однофазний дотик у трифазній мережі з глухозаземленою нейтраллю у
 нормальному режимі роботи;
5) однофазний дотик у трифазній мережі з глухозаземленою нейтраллю в
аварійному режимі роботи (одна із фаз закорочує на землю);
6) двофазний дотик у трифазній мережі з глухозаземленою нейтраллю.

Для обчислень приймаємо, що:

 опір ізоляції електричних проводів r  = 90 кОм;
 опір ланцюга людини RЛ дорівнює сумі опорів одягу RО тіла людини RТ ,
взуття RВ і опори ніг RН ;
 опір одягу RО коливається в межах 0,5–15 кОм, однак в обчисленнях у
найгіршому випадку приймають, що він дорівнює нулю;
 опір тіла людини RТ може коливатися в межах 0,3–100 кОм, а в
обчисленнях його приймають за 1 кОм;
 опір взуття RВ може коливатися у межах 0,2–500 кОм, а в обчисленнях
приймають, що він дорівнює нулю;
 опір опори ніг RН може коливатись в межах від декількох МОм до
декількох Ом, а в обчисленнях приймають, що він дорівнює нулю;
 опір робочого заземлення нейтралі r0 є значно менший за опір тіла людини
і приймаємо, що r0  0 ;
 RK – опір у разі закорочення на землю, який, звичайно, є меншим від RЛ і
в обчисленнях RK  0 ;
 U Ф – фазна напруга в електричній мережі, яка дорівнює 220 В;

 U Л  3U Ф – лінійна напруга в електричній мережі, яка дорівнює 380 В;

 U А – напруга, яка є меншою від лінійної, однак більшою від фазної.

Рис. 2.6.1.  Схеми можливих дотиків людини до проводів електричної трифазної
мережі з ізольованою нейтраллю
Рис. 2.6.2.  Схема можливих дотиків людини до проводів електричної трифазної
мережі з глухозаземленою нейтраллю

Згідно зі схемами можливого під’єднання, визначаємо силу струму, який

проходить через тіло людини. Одержані результати зображено на рис. 5 та 6
поряд з можливими схемами дотику.
Найнебезпечнішими є двофазний дотик незалежно від стану нейтралі та
однофазний дотик до мереж у аварійному режимі, але в усіх випадках, крім 1,
сила струму перевищує силу фібриляційного струму.
 Останнім часом частішими стали випадки ураження людей, в головному
молоді, електричним струмом внаслідок підняття на дах електропоїздів. Згідно з
Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України підніматися
на електровагони або пролазити попід них суворо заборонено через небезпеку
ураження електричним струмом високої напруги – 27000 В. Сила струму, яка у
такому випадку може пройти через тіло людини буде надзвичайно велика.
Згідно з попередніми розрахунками струм, який пройде через тіло людини у разі
дотику до електромереж з напругою 220 В, перевищував фібриляційний струм.
А у випадку електромережі з напругою 27000, він зросте більше, ніж у сто разів.
До того ж необхідно враховувати погодні умови, зокрема відносну вологість
повітря. Адже із зростанням вологості повітря небезпека ураження струмом
зростає, оскільки зменшується напруга пробою повітря і відповідно
зменшується безпечна відстань.
З метою захисту населення від на електрифікованих лініях заборонено
підніматися на опори, а також торкатись до металевих проводів заземлення, які
йдуть від опори до рейки; наближатися до електропроводу, що лежить на землі,
ближче ніж на 10 метрів. Щодо працівників, то згідно із Правилами безпеки для
працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях забороняється
наближатися до неогороджених проводів чи частин контактної мережі, що
перебувають під напругою, на відстань менше 2 м, а також торкатися до
електроустаткування електрорухомого складу як безпосередньо, так і через
будь-які предмети. За потреби наближення за умовами виконання робіт (ремонт
колії, фарбування та огляд штучних споруд та рухомого складу, перевірка
габариту наближення будівель, огляд дахів будинків тощо) до неогороджених
частин контактної мережі і повітряних ліній, що перебувають під напругою, на
відстань менше 2 м, з контактної мережі, поітряних ліній і підключеного до них
обладнання має бути знята напруга і поставлене заземлення на весь термін
виконання робіт.
 Безпеку експлуатації електрообладнання можна забезпечити комплексом
заходів безпеки, використанням електрозахисних засобів і правильною
організацією його експлуатації. Комплекс заходів безпеки залежить від
параметрів приміщення, в якому розміщене електрообладнання. За цією ознакою
приміщення поділяємо на три групи: приміщення без підвищеної небезпеки,
приміщення з підвищеною небезпекою та приміщення особливо небезпечні щодо
ураження електричним струмом.
Для приміщень з підвищеною небезпекою характерні такі умови: відносна
вологість повітря понад 75%, температура повітря понад 35С, струмопровідна
підлога, струмопровідний пил, можливість одночасного дотику до
металоконструкцій, які з’єднанні із землею, та корпусів електрообладнання.
Якщо ж одночасно наявні дві або більше умов із підвищеної небезпеки, а також
відносна вологість повітря близька до 100% та хімічно-активне середовище, то
таке приміщення є особливо небезпечним. Всі інші приміщення зараховують до
приміщень без підвищеної небезпеки.
Умовно заходи безпеки поділяють на дві групи:
1) заходи, які забезпечують безпеку експлуатації у нормальному режимі
роботи електрообладнання;
2) заходи, які забезпечують безпеку в аварійному режимі (у випадку появи
напруги на частинах електрообладнання, на яких вона не повинна бути:
корпусах, кожухах та ін).
У нормальному режимі роботи електрообладнання безпеку його
експлуатації забезпечують:
 недоступність і робоча ізоляція струмопровідних частин обладнання;
 захисне розділення мереж;
 використання малих напруг.
Призначення ізоляції – запобігти потраплянню напруги із струмопровідних
частин обладнання на неструмопровідні. Електрична ізоляція буває:
  основною – ізоляція струмопровідних частин, що призначена для
основного захисту від ураження електричним струмом;
 додатковою – незалежна ізоляція, передбачена додатково до основної для
захисту від ураження електричним струмом у випадку пошкодження
основної ізоляції (наприклад, пластмасовий корпус побутових приладів);
 подвійною – ізоляція, що охоплює основну та додаткову (наприклад, у
електричного ручного інструменту);
 посиленою – ізоляція, що поєднує в собі високі ізоляційні та механічні
властивості і забезпечує безпеку на рівні подвійної ізоляції.
Усі електротехнічні вироби за ступенем захисту від ураження електричним
струмом поділяють на п’ять класів:
 клас 0 – електроприлади на номінальну напругу понад 42 В, у яких усі
частини, досяжні до дотику, відокремлені основною ізоляцією від частин,
що перебувають під напругою, та в яких немає елемента для заземлення;
 клас 01 – електроприлади на номінальну напругу понад 42 В, у яких усі
частини досяжні до дотику, відокремлені основною ізоляцією від частин,
що перебувають під напругою, а також з’єднані з елементом для
заземлення, розташованим зовні приладу;
 клас І – електроприлади на номінальну напругу понад 42 В, у яких усі
частини, досяжні до дотику, відокремлені основною ізоляцією від частин,
що перебувають під напругою, а також з’єднані з елементом для
заземлення, розташованим всередині приладу;
 клас ІІ – електроприлади на номінальну напругу понад 42 В, у яких усі
частини, досяжні до дотику, відокремлені подвійною або посиленою
ізоляцією від частин, що перебувають під напругою, і в яких немає
елемента для заземлення;
 клас ІІІ – електроприлади на номінальну напругу до 42 В, у яких немає
частин (зовнішніх та внутрішніх), які працюють при вищій напрузі.
 Для електричної ізоляції використовують полімерні матеріали, які під
впливом різноманітних чинників з часом втрачають свої властивості і
зумовлюють пониження безпеки експлуатації електроприладів. Серед причин,
які викликають деградацію властивостей ізоляції, найпоширенішою є нагрівання
електропровідників робочими та пусковими струмами, струмами закорочення,
теплом від сторонніх джерел.
До додаткових заходів, які сприяють безпеці людини у випадку появи
напруги на неструмопровідних частинах обладнання, зараховують захисне
заземлення, занулення, захисне від’єднання, вирівнювання потенціалів.
Захисне заземлення – це свідоме електричне з’єднання із землею або її
еквівалентом металічних неструмопровідних частин обладнання, які можуть
потрапити під напругу. Захисна дія заземлення ґрунтується на зниженні напруги
дотику під час переходу напруги на неструмопровідні частини. Вона досягається
зменшенням потенціалу корпусу стосовно землі як завдяки малому опору
заземлення (не більше як 4 Ом для електрообладнання при напругах менших як
1 кВ), так і завдяки підвищенню потенціалу поверхні землі, на якій розміщене
обладнання. Згідно з правилами встановлення електрообладнання, заземленню
підлягають:
 електрообладнання, яке працює при напрузі 380 В і вище від змінного
струму та 440 В і вище від постійного струму;
 електрообладнання, яке працює при напрузі понад 42 В змінного струму та
110 В постійного струму і розташоване в приміщеннях з підвищеною
небезпекою, особливо небезпечних приміщеннях і зовні них;
 електрообладнання, яке працює при будь-яких напругах і розміщене у
вибухонебезпечних приміщеннях.
Оцінимо захисну дію заземлення, визначивши силу струму, який
проходить через тіло людини у разі її дотику до заземленого корпусу
електрообладнання, що через несправність виявився під напругою.
 Випадок закорочення однієї із фаз трифазної мережі з ізольованою
нейтраллю на корпус, згідно із схемою, зображено на рис. 2.6.3, а.
Якщо знехтувати ємністю фазних провідників і прийняти, що опори
ізоляції r однакові, то струм, який проходить через тіло людини, визначають за
формулою
UФ
IЛ  ,
RЛ  r 3  RЛ r 3RЗ

де RЗ – опір захисного заземлення електрообладнання.

У випадку дотику людини до струмопровідних частин трифазної мережі з
ізольованою нейтраллю матимемо (див. рис. 5, схему 1):
UФ
IЛ  .
RЛ  r 3
Отже, захисне заземлення зменшує силу струму, який проходить через
людину. Чим менший опір заземлення Rç , тим менший струм проходить через
тіло людини.
При RЛ= 1000 Ом, r = 90000 Ом і RЗ= 4 Ом маємо
220
IЛ   2,9  10 5 A  0,03мA .
1000  90000 3  1000  90000 3  4
У випадку закорочення на корпус однієї із фаз трифазної мережі з
глухозаземленою нейтраллю захисне заземлення не забезпечує повної безпеки
(див. рис. 2.6.3, б). Струм, який проходить через людину, в цьому випадку
визначають за формулою
UФ
I .
RЛ  r0  R Л r0  RЗ 

Оскільки величини r0 і RЗ спільномірні за величиною і значно менші за

RЛ , то
UФ 220
IЛ    0,11A  110мА .
2 RЛ 2000
 Для таких мереж використовують занулення – під’єднання металічних
частин корпуса електрообладнання до нульового провідника. У цьому випадку
закорочення фази на корпус перетвориться у однофазне закорочення, яке
викликає спрацювання захисту за максимальним струмом і від’єднання
обладнання.

Рис. 2.6.3.  Схема дотику людини до заземленого корпусу електрообладнання: а

– трифазна мережа з ізольованою нейтраллю; б – трифазна мережа з
глухозаземленою нейтраллю.

Вирівнювання потенціалів — це зниження напруг дотику та кроку між

точками електричної ланки, до яких можливий одночасний дотик або на котрих
може одночасно стояти людина. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом
штучного підвищення потенціала опорної поверхні ніг до рівня потенціала
струмоведучої частини, а також при контурному заземленні.
Автоматичне від’єднання:
До автоматичного від’єднання можна віднести захист за максимальним
струмом. Він може здійснюватись за допомогою плавких вставок чи
автоматичних від’єднувачів, розрахованих на певну силу струму. У
випадку плавких вставок його надійність визначають за товщиною
провідника, розташованого в ній. Захисна дія плавких вставок
ґрунтується на тому, що тепло, яке виділяється під час проходження
через провідник, нагріває його до температури плавлення і розплавляє
його, розриваючи коло. У випадку автоматичних від’єднувачів
номінальний струм спрацювання автомата не повинен перевищувати
80% сили струму закорочення.
Пристрій захисного вимкнення (ПЗВ) — захисний пристрій, який
встановлюється в мережу живлення електроприймача і вимикає її у
разі виникнення витоку електричної енергії (наприклад, внаслідок
пошкодження ізоляції та ураження електричним струмом у разі
попадання людини під напругу). Принцип дії заснований на
вимірюванні струму на вході і виході пристрою. Як тільки різниця
перевищує уставку пристрою – ПЗВ спрацьовує. Датчик наявності
струму витоку – диференціальний трансформатор струму, сигнал з
якого подається на пристрій роз’єднувача силових контактів, що
розмикає одночасно як фазові, так і нульові контакти. ПЗВ здатні
запобігати спалахам і пожежам, викликаними несправністю
електромережі, а також не допускати ураження людини електричними
струмами витоку. Очевидним є те, що для захисту людини необхідний
ПЗВ зі струмом відсічення меншим ніж небезпечний струм, тому
величина такої уставки повинна бути не більше ніж 30 мА.
 Релейний захист (РЗ) здійснює безперервний контроль за станом усіх
елементів електроенергетичної системи і реагує на виникнення
пошкоджень і ненормальних режимів. При виникненні ненормальних
режимів РЗ також повинен виявляти їх і в залежності від характеру
порушення або відключати обладнання, якщо виникла небезпека його
пошкодження, або проводити автоматичні операції, необхідні для
відновлення нормального режиму (наприклад, включення після
аварійного відключення з надією на самоусунення аварії або
підключення резервного харчування), або здійснювати сигналізацію
оперативному персоналу, який повинен вживати заходів до ліквідації
ненормальності.

Електрообладнання є також джерелом пожежної небезпеки внаслідок

закорочень, перегрівання опорних поверхонь, струмових перевантажень та
інших причин. Кількість пожеж, викликаних неправильною експлуатацією
електричних мереж та обладнання, останнім часом різко зросла. Струмові
перевантаження, які найчастіше є їхньою причиною, виникають тому, що старі
електричні мережі не розраховані на сучасну кількість електроспоживачів.
Збільшення потужності електроспоживачів призводить до надмірного виділення
тепла і перегріву електропровідників, який спричиняє деградацію властивостей
ізоляції.
Визначимо, до якої температури нагрівається провідник під час
проходження через нього електричного струму.
Тепло, яке виділяється у провіднику, обчислюють за формулою:
Q  I 2 Rt ,
де I – сила струму, R – опір провідника і t – час протікання струму.
Опір провідника
 l 4l
R  2 ,
S d
де  – питомий опір матеріалу, l – довжина провідника, d – його діаметр, S –
площа поперечного перерізу.
Підставивши другу формулу в першу одержуємо:
4l
Q1  I 2t .
d 2
З фізики відомо, що кількість теплоти, яка необхідна для нагрівання тіла
від температури T1 до T2 , дорівнює:
Q2  cmT2  T1  ,
де c, m – питома теплоємність матеріалу провідника і відповідно його маса.
Маса провідника:
d2
m l ,
4
де d – діаметр провідника, l – його довжина і  – густина матеріалу, з якого
зроблено провідник.
Підставивши попередню в останню, матимемо:
d 2
Q2  lcT2  T1 .
4
Прирівнявши Q1 з Q2, знаходимо на скільки градусів максимально може
нагрітися провідник:
16 I 2 t
T  T2 - T1  .
 2cd 4
Оскільки величини  ,  , c є постійними, то для електричних провідників
із конкретних матеріалів виходить, що
I 2t P 2t
Tм  30 4  30 2 4 – для мідних провідників ,
d U d
I 2t P 2t
Ta  69  69 – для алюмінієвих провідників,
d4 U 2d 4
де I – сила струму, A; d – діаметр провідників, мм; t – час протікання струму, год;
P – потужність споживача, Вт і U – напруга електричної мережі, В.
За двома останніми формулами визначаємо, на скільки градусів
максимально (теоретично) може нагрітися електричний провідник. У реальних
умовах частина тепла розсіюється, віддається у навколишнє середовище, тому
температура, до якої може нагрітися провідник в умовах реального теплообміну
з оточенням, є нижчою, її визначають за формулою
TP  TK  10lnT ,

де TP – температура, до якої може нагрітися провідник, TK – кімнатна

температура; T  Ta чи Tм залежно від матеріалу провідників електричної
мережі.
Отже, підвищення температури провідників суттєво залежить від їхнього
діаметра ( d 4 ), потужності ( P 2 ), часу експлуатації (t) і природи матеріалу. Для
мідних провідників підвищення температури є приблизно вдвічі меншим, ніж
для алюмінієвих. Важливо додати, що матеріали електроізоляції провідників
починають розм’якшуватися і втрачати свої властивості при температурі в межах
від 90°С до 110°С. Багаторазове розм’якшування і затвердіння матеріалу
електроізоляції призводить до її деградації і може спричинити закорочення та
пожежі.