Відповіді

1. Організаційно-штатна структура бойових підрозділів механізованого батальйону.
2. Сутність морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України.

3. Сутність лідерства військовослужбовців.
4. Організаційна структура підрозділів всебічного забезпечення механізованого батальйону.
5. Завдання морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України.
6. Місія, принципи, мета, завдання, умови лідерства військовослужбовців.
7. Тактико-технічні характеристики озброєння та військової техніки бойових підрозділів.
8. Загальні обов’язки заступника командира роти (батареї) з морально-психологічного забезпечення
згідно Статуту внутрішньої служби ЗС України.
9. Стандарти і компетентності прояву лідерства військовослужбовців у воєнний період.
10. Організація механізованого взводу (роти).
11. Обов’язки щодо організації морально-психологічного забезпечення заступником командира роти
(батальйону) з морально-психологічного забезпечення згідно Бойового статуту механізованих і
танкових військ Сухопутних військ ЗС України.
12. Цінності (атрибути), чесноти військового лідера.
13. Механізований взвод (рота) в обороні.
14. Сутність планування морально-психологічного забезпечення у підрозділі.
15. Модель військового лідерства.
16. Організація та несення служби на блокпостах та контрольно-перепускних пунктах.
17. Принципи та види планування морально-психологічного забезпечення.
18. Самооцінювання ціннісних орієнтацій військового лідера.
19. Механізований взвод в наступі.
20. Особливості планування заходів морально-психологічного забезпечення виконання службово-бойових
завдань.
21. Психічні властивості військового лідера.
22. Механізована рота в наступі.
23. Структура інформаційно-пропагандистського забезпечення та мета здійснення.
24. Визначення рівня авторитету та лідерства командира (начальника).
25. З’ясування бойового завдання. Оцінка обстановки. Прийняття рішення. Бойовий наказ командира
взводу на оборону.
26. Завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення.
27. Розподіл лідерських функцій сержанта і офіцера.
28. Порядок знищення противника під час висування та розгортання.
29. Аналіз проведених дій.
30. Прийоми, способи та форми мотивації особового складу до активної участі у бойових діях.
31. Управління взводом під час відбиття атаки противника.
32. Сутність, мета, шляхи реалізації внутрішньо-комунікаційної роботи.
33. Аналіз конкретних ситуацій успішного лідерства і токсичної (контрпродуктивної) поведінки офіцерів
(сержантів) в бойовій обстановці.
34. Дії командира взводу після відбиття атаки противника.
35. Основні завдання та зміст командирського та бойового інформування.
37. З’ясування бойового завдання. Оцінка обстановки. Визначення завдань особового складу.
38. Організація та методика аналізу проведених дій.
40. Бойовий наказ командира взводу на наступ. Підготовка до наступу.
41. Методика проведення командирського інформування.
43. Дії командира взводу під час вогневої підготовки атаки.
44. Методика проведення бойового інформування.
46. Управління взводом в ході атаки переднього краю противника.
47. Робота заступника командира роти (батареї) з морально-психологічного забезпечення щодо поліпшення
матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і правовий захист.
48. Управління взводом під час наступу в глибині оборони противника.
49. Порядок ведення соціального паспорта військової частини.
51. Призначення, бойові властивості та будова 9-мм пістолет Макарова (ПМ). Приладдя до нього.
52. Соціально-правові гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей.
54. Призначення, бойові властивості та будова 5,45-мм автомату Калашникова (АК-74).
55. Права і пільги військовослужбовцям.
56. Призначення, бойові властивості та будова кулемету Калашникова (РПК-74).
57. Статус учасника бойових дій.
58. Призначення, бойові властивості та будова ручного протитанкового гранатомету РПГ-7В.
59. Основні форми і способи інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад.
60. Організація та ведення розвідки.
61. Оперативні прийоми щодо виявлення серед особового складу підрозділу панікерів, людей, що
розповсюджують ворожу інформацію та інших осіб, які формують у військовослужбовців панічні,
пацифістські і інші негативні настрої. Порядок дій заступника командира роти з МПЗ при виявленні
таких осіб.
62. Технічні засоби військової розвідки.
63. Робота заступника командира роти з МПЗ з особовим складом підрозділу щодо збору інформації про
настрої підлеглих, що можуть негативно впливати на їх морально-психологічний стан.
64. Класифікація вибухових речовин та способи їх підриву.
65. Порядок взаємодії заступника командира роти з МПЗ з представниками військової контррозвідки у
військовій частині.
66. Призначення, класифікація та принципи дії протипіхотних мін.
67. Структура психологічного забезпечення та мета здійснення.
68. Призначення, класифікація та принцип дії протитанкових мін.
69. Завдання психологічного забезпечення.
70. Способи встановлення протипіхотних вибухових пристроїв.
71. Сутність соціально-психологічного діагностування та шляхи його реалізації.
72. Способи встановлення протитанкових мін.
73. Складові психологічної підготовки, її зміст та особливості.
74. Порядок встановлення мінного поля стройовим розрахунком.
75. Організації та проведення психологічного супроводу особового складу.
76. Нанесення мінних полів на карту.
77. Особливості службової діяльності заступника командира підрозділу з морально-психологічного
забезпечення в організації та проведенні заходів психологічного забезпечення.
78. Мета та основні завдання оцінювання морально-психологічного стану.
79. Способи подолання невибухових загороджень.
80. Оціночні компоненти і критерії морально-психологічного стану особового складу військових частин
(підрозділів).
81. Інженерне обладнання окопу, блокпосту, контрольно-пропускних пунктів.
82. Порядок оцінювання морально-психологічного стану особового складу підрозділу.
83. Способи маскування особового складу та техніки.
84. Керівні документи, що визначають діяльність щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку
в Збройних Силах України.
85. Організація військового зв’язку.
86. Система роботи командирів та офіцерів органів з морально-психологічного забезпечення щодо
профілактики порушень статутних правил взаємовідносин (на досвіді сучасних бойових дій).
87. Сучасні засоби зв’язку та робота на них. Порядок ведення радіообміну.
88. Методика профілактики порушень статутних правил
взаємовідносин.
89. Види ушкоджень в бойових умовах.
90. Сутність та причини девіантної поведінки на війні.
91. Засоби індивідуального медичного оснащення.
92. Алгоритм діяльності посадових осіб підрозділу щодо мінімізації проявів девіантної поведінки на війні.
93. Поняття домедичної допомоги.
94. Методика визначення та профілактика суїцидальної поведінки у військовому підрозділі.
95. Надання домедичної допомоги в бойових (секторах обстрілу та укриття) і небойових умовах.
96. Основні причини поведінки військовослужбовців, які призводять до самоушкодження з летальними
наслідками.
97. Надання первинної само- та взаємодопомоги при різних видах кровотеч.
98. Основні заходи для запобігання суїцидальної поведінки військовослужбовців.
99. Надання первинної само- та взаємодопомоги при пораненнях дихальних шляхів та грудної клітки.
100.Порядок роботи груп спостереження за суїцидальною поведінкою військовослужбовців.
101.Надання первинної само- та взаємодопомоги при пораненнях живота.
102.Основний зміст та порядок застосування вимог Закону України «Про внесення змін до деяких
законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців, надання
командирам додаткових прав та покладення обов’язків в особливий період».
103.Надання медичної допомоги при переломах та ранах різної локалізації, контузіях.
104.Порядок організації та проведення службового розслідування у військовій частині.
105.Переміщення пораненого в укриття в бойових і небойових умовах.
106.Порядок складання протоколу та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення.
107. Класифікація топографічних карт. Види масштабів.
108.Розграфка і номенклатура топографічних карт.
109.Порядок надання доповідей про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні
правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової
дисципліни та їх облік у Збройних Силах України.
110.Читання топографічних карт.
111.Зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення військової дисципліни та
профілактики правопорушень.
112.Визначення координат за топографічною картою.
113.Організація індивідуальної роботи посадових осіб підрозділу.
114.Визначення за картою відстаней та площ.
115.Вивчення мотиваційної сфери та спрямованості особистості військовослужбовця в процесі лужбово-
бойової діяльності.
116.Азимути та дирекційні кути.
117.Методика роботи з військовослужбовцями групи посиленої психологічної уваги.
118.Рух за азимутами на місцевості.
119.Проведення індивідуальної бесіди.
120.Орієнтування без карти під час руху при виконанні бойових завдань у складі підрозділу.
121.Види індивідуального впливу на особистість військовослужбовця.
122.Орієнтування за картою під час руху при виконанні бойових завдань у складі підрозділу.
123.Методи морально-психологічного впливу на особовий склад.
124.Оформлення схеми маршруту руху у складі підрозділу.
125.Прояви психіки і поведінки військовослужбовців перед боєм і в бою.
126.Надання первинної само- та взаємодопомоги при різних видах кровотеч.
127.Стрес, види стресів, бойовий стрес, групи симптомів стресу.
128.Загальні обов’язки командирів (начальників). Наслідки психологічного впливу застосування артилерії і
ракетних військ в бою.
129.Права та відносини між військовослужбовцями.
130.Наслідки психологічного впливу застосування авіації в бою.
131.Розміщення військовослужбовців в зоні бойових дій.
132.Психологічні аспекти бойових дій вночі.
133.Розподіл часу і повсякденний порядок.
134.Психологічні аспекти бойових дій вночі.
135.
1. Організаційно-штатна структура бойових підрозділів механізованого

батальйону.
Механізо́ваний батальйон — основний загальновійськовий тактичний підрозділ у

механізованих військах багатьох держав, який призначений для виконання тактичних
завдань у складі загальновійськового формування (полк, бригада, дивізія), а в деяких
випадках і самостійно у тісній взаємодії зі з'єднаннями, частинами і підрозділами інших
родів військ і спеціальних військ Сухопутних військ в різних умовах.
Механізований батальйон оснащений сучасною бойовою та іншою технікою,
високоманевренний на полі бою, має значний броньований захист та стійкість до зброї
масового ураження противника. Батальйон здатні при взаємодії з сусідами і самостійно
міцно утримувати зайнятий район оборони на різній місцевості і при будь-якій погоді,
знищувати повітряні десанти, вертольоти і інші низьколітаючі цілі противника, успішно
вести наступ, проводити марш на великі відстані, швидко використовувати результати
вогневих ударів для завершення розгрому противника.
Організаційна структура механізованого батальйону у Збройних силах України
Механізований батальйон на БМП:
 штаб (4 ос.)
 управління (5 ос.)
 танкова рота (у роті — управління, 3 танк. взводи по 12 ос. по 4 Т-64Б/БМ «Булат» +
танк командира роти. Всього: 13 танків, 41 ос.)
 3 мех.роти на БМП (у роті — ком.роти+управління 7 ос.: зам. з мпз, старшина, технік,
навідник-оператор, механік.-водій, писар, санінструктор і 3 мех.взводи по 3 БМП і 28 ос. У

 кожному взводі: ком.взводу+управління 3 ос.: зам.ком.взвода, стрілець-санітар,
снайпер і 3 відділення по 8 ос. Склад відділення: командир, навідник-оператор, механік-
водій, стрілець-кулеметник, стрілець-гранатометник, стрілець-помічник гранатометника,
старший стрілець, стрілець. Всього в роті: 11 БМП і 92 ос.: 5 офіцерів, 2 прапорщика, 85
сержантів і солдат)
 120 мм мінометна батарея (взвод управління, 2 мінометних взводи по 3 120 мм
міномета 2С12. Всього: 6 мінометів, 61 ос.)
 гранатометний взвод (25 ос., 6 АГС-17)
 зенітно-ракетний взвод (16 ос., 9 ПЗРК «Стріла-3»)
 розвідувальний взвод (22 ос., 1 БРМ-1К)
 вузол зв'язку (29 ос.)
 інженерно-саперний взвод (19 ос.)
 рота забезпечення (48 ос.)
 медпункт (9 ос.)
Всього у механізованому батальйоні на БМП: 555 ос. (40 оф., 12 пр., 84 серж., 419
солд.), 13 танків Т-64Б/БМ «Булат», 38 БМП-1, 1 БМП-1К, 1 БМП-1КШ, 1 БРМ-1К, 1 БТР-
60ПБ, 6 120 мм мінометів 2С12 (їздять на ГАЗ-66), 9 ПЗРК, 6 АГС-17, 1 ПЗМ-2, 1 БРЭМ, 15
вантажних автомобілів, 19 спец.автомобілів.
2. Сутність морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування

Збройних Сил України
Морально-психологічне забезпечення – це комплекс взаємопов’язаних і узгоджених

заходів державного і військового керівництва, органів військового управління з метою
досягнення достатнього рівня морально-психічного стану особового складу для ефективного
виконання поставлених завдань.
Керівництво МПЗ у військах здійснюється командиром через структури МПЗ. Безпосереднім
його організатором є заступник командира з МПЗ..
Метою МПЗ є формування у особового складу необхідних морально-психологічних,
бойових і професійних якостей, необхідних при виконанні завдань за призначенням та у
екстремальних ситуаціях.
Результатом морально-психологічного забезпечення є високий моральний дух і високий
морально-психічний стан населення і військовослужбовців України, як складова бойового
потенціалу держави та її збройних сил.
Складові МПЗ:
 інформаційно-пропагандистське забезпечення;
 психологічне забезпечення;
Інформаційно-пропагандистське забезпечення (ІПЗ) - це система цілеспрямованих
заходів щодо формування стійкого морально-психологічного стану на підставі оперативного
інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки,
покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.
Напрямки ІПЗ:
- Внутрішньо-комунікаційна робота
- Військово-патріотична робота
- Культорологічна робота
- Забезпечення технічними засобами пропаганди
Психологічне забезпечення (ПЗ) - комплекс психодіагностичних, психопрофілактичних і
психокорекційних заходів, спрямованих на вивчення, формування та розвиток в осіб
рядового і начальницького складу, рятувальників та працівників професійно важливих
психологічних якостей, підтримання позитивних психічних станів, необхідних для
успішного виконання завдань за призначенням та збереження високого рівня психологічної
безпеки.
Складові психологічного забезпечення:
- прогнозування та оцінювання морального духу, морально-психологічного стану,
психологічних втрат і психологічної безпеки о/с;
- психологічну підготовку о/с до виконання службово-бойових завдань;
- психологічне супроводження виконання завдань бойової служби;
- психологічну допомогу о/с, який отримав бойові психічні травми;
- соціально-психологічну реабілітацію та реадаптацію в-с .
Принципи МПЗ (Коротко декілька на вибір)

 патріотичної спрямованості;
 спадкоємності;
 наукового підходу до проблематики МПЗ;
взаємозалежності змісту, форм і методів МПЗ від завдань, покладених на військові
формування, суспільно-політичних і економічних умов їх виконання, вікових,
індивідуальних, психофізичних особливостей особового складу;
 використання досвіду інших армій світу та новітніх досягнень науки;
 визнання особистості в-с як мети, результату і показника ефективності МПЗ;
 формування особистісних властивостей та якостей при опорі на мотиваційну сферу
людини;
 взаємозв'язку соціально-психологічної діагностики, консультації і корекції поведінки
особового складу;
 розвитку у в-с позитивної мотивації до служби, виконання вимог військової присяги
та службових обов'язків;
 стимулювання соціально-ціннісних потреб, в першу чергу бойової активності та
стійкості в-с і військових колективів;
Загальні завдання МПЗ (Коротко декілька на вибір)
 формування в особового складу (ОС) віри в політичне та військове керівництво
держави, вірності військовій присязі та військовому обов'язку, високої
відповідальності за захист Батьківщини;
 інформування й роз'яснення ОС військово-політичної та морально-психологічної
обстановки, яка склалася в даний час, основних заходів, які проводяться державним і
воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;
 підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної підготовки,
індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо
національних і державних ідей;
 сприяння підвищення бойової активності та напруги в-с під час виконання
поставлених завдань;
 вивчення, оцінка і прогнозування морально-психологічного стану військ як у мирний,
так і у воєнний час;
 проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-психологічного
впливу противника, профілактика і попередження дезінформації та деморалізації ОС;
 організація психологічної допомоги ВС і психологічної реабілітації у воєнний час;
Лідерство військовослужбовців полягає в здатності вести людей до досягнення

спільної мети. Сутність лідерства полягає у здатності керувати, мотивувати та координувати
дії підлеглих, забезпечуючи досягнення поставленої мети. Лідерство військовослужбовців
базується на авторитеті, здібностях керування та знаннях військової справи.
У військовому контексті, лідерство може мати вирішальне значення для успішного
виконання завдань та забезпечення безпеки особового складу. Лідери повинні мати високу
військову кваліфікацію та знання військової стратегії та тактики. Вони повинні бути
прикладом для наслідування для своїх підлеглих та здатні забезпечити дисципліну та
порядок у підрозділі.
Лідерство військовослужбовців є важливою складовою ефективного управління
військовими силами.Лідерство спонукає до здобуття авторитету й успішного командування
підрозділом. Наприклад, командир без авторитету не є лідером. Військовий лідер – це
завжди авторитетна людина. Але будь-який авторитетний військовослужбовець не завжди є
військовим лідером. Лідерству можна навчитися. Чим більше військових лідерів, а не тільки
номінальних командирів і начальників – тим сильніша армія. Лідерство військовослужбовця
– процес неформального впливу на особовий склад на основі:
 чіткого формулювання мети, визначення способів її досягнення;
 ефективної внутрішньої комунікації;
 мотивації до дії, під час підготовки і виконання поставлених завдань;
 забезпечення механізмів вдосконалення бойових спроможностей, розвитку і
згуртування особового складу в єдину команду.
Місія військовослужбовця Збройних Сил України – захищати українську націю від
агресора. Місія військових лідерів: постійно прагнути до цілеспрямованого вдосконалення
своїх лідерських якостей, а також морально, психологічно, професійно готувати себе і
підлеглий особовий склад до виконання завдань за призначенням, згуртовувати його і вести
за собою до визначеної мети, бути прикладом для своїх людей – і на службі, і в приватному
житті.
Головні індивідуальні лідерські здатності військовослужбовця :
-критично оцінювати реальний стан речей;
-чітко усвідомлювати існуючі загрози та наявні можливості;
-залучати необхідні ресурси, визначати шляхи і способи їх використання;
-досягати очікуваних результатів та сприяти розвитку й удосконаленню бойової -
спроможності кожного окремого військовослужбовця та підрозділу загалом.
4. Організаційна структура підрозділів всебічного забезпечення механізованого

батальйону
1. Механізований батальйон
1.1 Бойове забезпечення
1.1.1 Управління
1.1.1.1 Командир батальйону
1.1.1.2 Заступник командира батальйону з МПЗ
1.1.1.3 Заступник командира батальйону з технічної частини
1.1.1.4 Заступник командира батальйону з тилу
1.1.2 Розвідувальний взвод
1.1.2.1 Управління
1.1.1.1.1 Командир взводу
1.1.2.2 Відділення управління
1.1.2.2.1 Ком відділення
1.1.2.2.2 Ст. оператор
1.1.2.2.3 Радіотелефоніст
1.1.2.2.4 Механік-водій
1.1.2.3 Розвідувальне відділення
1.1.2.3.2 Ст. розвідник
1.1.2.3.3 Розвідник
1.1.2.3.4 Водій
1.1.3 Інженерно-саперний взвод
1.1.3.1 Управління взводу
1.1.3.1.1 Командир взводу
1.1.3.2 Інженерно-позиційне відділення
1.1.3.2.2 Механік водій
1.1.3.3 Інженерно-саперне відділення
1.1.3.3.2 Ст. сапер
1.1.3.3.3 Сапер 5 в/с
1.1.3.3.4 Водій
1.1.4 Рота забезпечення 42 в/с
1.1.4.1 Управління роти
1.1.4.2 Взвод матеріального забезпечення
1.1.4.2.1 Управління взводу
1.1.4.2.2 Автомобільне відділення (БП)
1.1.4.2.3 Автомобільне відділення (ПММ)
1.1.4.2.4 Господарче відділення
1.1.4.3 Взвод технічного забезпечення
1.1.4.3.1 Управління взводу
1.1.4.3.2 Відділення ТО(АТ)
1.1.4.3.3 Відділення ТО(БТ)
1.1.4.3.4 Евакуаційне відділення
1.1.5 Медичний пункт
1.1.5.1 Управління
1.1.5.2 Медичне відділення (4 відділення)
1.1.5.2.1 Санінструктор/радіо телефоніст
1.1.5.2.2 Водій
1.1.6 Взвод зв’язку
1.1.6.1 Відділення управління (КБ)
1.1.6.1.1 Командир відділення
1.1.6.1.2 Механік водій
1.1.6.2 Відділення управління (НШ)
1.1.6.2.2 Радіотелеграфіст
1.1.6.2.3 Механік-водій
1.1.6.3 Відділення зв’язку
1.1.6.3.1 командир відділення
1.1.6.3.2 Старший телеграфіст 2 в/с
1.1.6.3.3 Телеграфіст 4 в/с
1.1.6.3.4 Водій
1.1.6.4 Відділення радіозв’язку
1.1.6.4.2 Старший радіотелеграфіст 2 в/с
1.1.6.4.3 Майстер
1.1.6.4.4 Радіотелеграфіст 5 в/с
1.1.6.4.5 Водій
5. Завдання морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування

Збройних Сил України.
формування в особового складу віри в політичне та військове керівництво держави,

вірності військовій присязі та військовому обов’язку, високої відповідальності за захист
Батьківщини;
Інформування й роз’яснення ОС військово-політичної та морально-психологічної
обстановки, яка склалася в даний час, основних заходів, які проводяться державним і
воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;
Підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної підготовки,
індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо національних і
державних ідей;
Сприяння підвищення бойової активності та напруги військовослужбовців під час
виконання поставлених завдань;
Вивчення, оцінка і прогнозування морально-психологічного стану військ як у мирний,
так і у воєнний час;
Проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-психологічного впливу
противника, профілактика і попередження дезінформації та деморалізації ОС;
Організація психологічної допомоги ВС і психологічної реабілітації у воєнний час;
Організація в бойовій обстановці системи радіомовлення, поліграфічного
устаткування, воєнного друку, центрів культури та дозвілля, забезпечення військ засобами
інформації та МПЗ, їх своєчасний ремонт і поновлення.
Серед критеріїв оцінювання лідерства визначальним є рівень теоретичних знань

керівника. Так само важливі: вміння застосувати ці знання на практиці, готовність до
виконання бойових завдань та їхня результативність.
Серед критеріїв також можна побачити: рівень сформованості ідейних та моральних
цінностей, особисту військову дисципліну, рівень вогневої й фізичної підготовки, а також
стан здоров’я.
Лідер — це більше, ніж командир. Необхідність у лідері з’являється тоді, коли
система виходить із ладу. Якщо особовий склад не готовий за певних обставин виконувати
накази або накази не відповідають умовам, в яких перебуває підрозділ. Адже трапляються
ситуації, які виходять за рамки звичного, буденного, зазделегідь продуманого. Лідер — це
той, хто може приборкати хаос.
Передусім це означає бути лідером у власному житті – вміти впорядкувати свій
внутрішній хаос, забезпечувати взаємодію фізичної, емоційної, інтелектуальної складових
своєї особистості. Це дає можливість впоратися з викликами різного масштабу і калібру, які
можуть трапитися у житті.
Лідер також має аналізувати проведені дії, бачити якісні кроки і помилки, аби з
одного боку дисциплінувати підрозділ, а з іншого — мотивувати. Для нього важливий не
лише результат, а й постійне вдосконалення команди, її спільних спроможностей. Бо
військове лідерство — це не про амбітність когось, а про відповідальність за кожного.
7. Тактико-технічні характеристики озброєння та військової техніки бойових

підрозділів.
Легка стрілецька зброя

5,45-мм пістолет самозарядний малогабаритний (ПСМ)
5,7-мм пістолет «Форт-28»
7,62-мм пістолет ТТ
9-мм пістолет Макарова (ПМ)
9-мм пістолет «Форт-12»
9-мм пістолет «Форт-14ТП»
9-мм пістолет «Форт-14ПП»
9-мм пістолет «Форт-17»
Помпова гладкоствольна рушниця «Форт-500»
7,62-мм самозарядний карабін Симонова (СКС)
9-мм пістолет-кулемет «Форт-224»
5,45-мм автомат Калашникова (АК-74)
5,45/5,56-мм штурмова гвинтівка «Форт-221» (222, 223, 224)
5,56 /7,62-мм штурмові гвинтівки «Форт-227 / 228 / 229»
5,45/7,62-мм штурмова гвинтівка (автомат) «Малюк» (Вулкан-М)
Снайперські гвинтівки
7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (СГД)
7,62-мм снайперська гвинтівка «Форт-301»
7,62-мм снайперська гвинтівка ВТ APR308
7,62-мм снайперська гвинтівка ВМ2 МП-УОС
12,7-мм снайперська гвинтівка СГМ-12,7
12,7-мм снайперська гвинтівка Barrett M82
12,7-мм напівавтоматична гвинтівка Snipex .50 BMG Rhino Hunter
12,7-мм напівавтоматична гвинтівка Snipex M75 (12,7x108)
12,7-мм гвинтівка Snipex M100 (12,7x108)
14,5-мм напівавтоматична гвинтівка SNIPEX 14,5
14,5-мм далекобійна гвинтівка Snipex T-Rex
14,5-мм далекобійна гвинтівка Snipex ALLIGATOR
Кулемети
5,45-мм ручний кулемет Калашникова (РПК-74)
5,56-мм (7,62) легкий кулемет «Форт-401»
7,62-мм кулемет КМ-7,62 (модифікації КТ-7,62, КТМ-7,62)
7,62-мм універсальний (єдиний) кулемет UK vz. 59
Ручні гранатомети
30-мм ручний гранатомет РГШ-30
40-мм ручний гранатомет РПГ-7 (РПГ-7Д)
40-мм гранатомет «Форт-600»
Автоматичні гранатомети
30-мм автоматичний гранатомет на станку (АГС-17)
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) 9-мм пістолета ПМ

Калібр, мм 9х18
Принцип дії вільний затвор
Вага пістолета (без набоїв), г 733
Вага пістолета із спорядженим магазином, г 810
Довжина, мм 161,5
Довжина ствола, мм 93,5
Ширина, мм 29,4
Початкова швидкість польоту кулі, м/с: 315
Бойова швидкострільність, пострілів/хв: 30
Прицільна дальність, м: 50
Ефективна дальність, м 50
Максимальна дальність до якої зберігається вбивча дія кулі, м 350
Місткість магазину, патронів 8
Нарізи, шт 4 шириною 4,5 мм ±0,2
Тактико-технічні характеристики (ТТХ) АК-74 (АКС-74) і РПК-74 (РПКС-74)

Калібр, мм 5,45х39 5,45х39
Принцип дії відведення порохових газів, поворотний затвор
Прицільна дальність, м: 1000
Дальність прямого пострілу, м:
– По грудній фігурі 440 460
– По ростовій фігурі 625 640
Темп стрільби, пострілів/хв: ~600
Бойова швидкострільність, пострілів/хв:
– Одиночними пострілами 40 50
– При стрільбі чергами 100 150
Початкова швидкість польоту кулі, м/с: 900 1350
Відстань, на якій зберігається убійна дія кулі, м 1350 305
Максимальна дальність польоту кулі, м 3150 3150
Висота лінії вогню, мм – 305
Вага автомата (кулемета)*, кг
– Без спорядженого пластмасового магазина 3,3 / 3,2 5,0 / 5,15
– Зі спорядженим пластмасовим магазином 3,6 / 3,5 5,46 / 5,61
Місткість магазину, патронів 30 45
Вага пластмасового магазина, кг 0,23 0,3
Вага багнета (з піхвами / без) 0,49 / 0,32 –
Довжина, мм:
– Зі складеним прикладом 700 845
– З відкинутим прикладом (АК без багнета) 940 1060
– З примкнутим багнетом та відкинутим прикладом 1089 –
Довжина ствола, мм 415 590
Довжина нарізаної частини ствола, мм 372 549
Кількість нарізів, шт. 4
Вулкан М(малюк)
Характеристики
Вага
3,2 кг без магазину
Довжина
712 мм[1]
Довжина ствола
415 мм[1]
Набій
5,45×39 мм, 7,62×39 мм, 5,56×45 мм[1]
Калібр
5,45; 7,62; 5,56
Дія
Відведення порохових газів, поворотний затвор, булпап
Темп вогню
650-700
Дальність вогню
Ефективна
750 м
Система живлення
Ріжковий магазин 30 патронів (від АК-74, або M4A1
Снайперська гвинтівка драгунова
Вага
4,3 кг (ранній випуск, без багнет-ножа, з оптичним прицілом, неспорядженим
магазином і щокою прикладу)[3]
4,5 кг (сучасний варіант, без багнет-ножа, з оптичним прицілом, неспорядженим
магазином і щокою прикладу)[4]
4,68 кг СВДС
4,40 кг СГУ
5,02 кг СГД-М
Довжина
1220 мм[4]
610 мм
Набій
7,62 × 54 мм R[2]
Калібр
7,62-мм
Дія
Поворотний затвор, відведення порохових газів
Темп вогню
30 постр/хв. (бойова)
Дульна швидкість
830 м/с СГД, СГД-С, СГД-М[4]
800 м/с СГУ
Ефективна
1200 (відкритий приціл)
1300 (оптичний приціл)[4]
Коробчастий магазин на 10 набоїв
Приціл
Відкритий секторний (резервний), є кріплення для встановлення оптичних
(наприклад, ПСО-1, або 1П59 «Гіперон») або нічних (наприклад, НСПУ-3 або НСПУМ)
прицілів
ПКМ
Вага
На сошках: 8,99 кг
На тринозі: 16,48 кг
Довжина
1173 мм
658 мм
Набій
7,62×54 мм R
Калібр
7,62
Дія
Поворотний затвор, відведення порохових газів
Темп вогню
650/800 (ПКТ) п/хв
Практичний: до 250 п/хв
825/855 (ПКТ) м/с
Ефективна
1500 м
Максимальна
3800 м
Стрічка
(100/200/250(ПКТ) набоїв)
Приціл
Механічний секторний (оптичний)
АГС-17
Вага
31 кг
Довжина
840 мм
Снаряд
30×29 мм
Калібр
30 мм
Темп вогню
400 п/хв
185 м/с
Ефективна
1700 м
ТАНКИ
Т64-БВ
Рік прийняття на озброєння — 1984;
Бойова маса, т — 42,5;
Екіпаж, чол. — 3;
Швидкість руху, км/год.:
По ґрунту — 35-45;
По шосе — 60,5;
Витрати на 100 км по ґрунтовій дорозі, л:
Палива — 300-450;
Мастила — 6 −15;
Запас ходу по пальному по ґрунтовій дорозі
З додатковими бочками, км — 310-450;
Перешкоди, які долаються:
Макс. Кут підй., град. — 30;
Ширина рову, м — 2,85;
Висота стінки, м — 0,8;
Водні переш. По дну, м:
Ширина — без обмежень;
Глибина — 5;
Тип радіостанції — Р-123М (173);
Дальність зв’язку, км — 20;
Габаритні розміри (мм):
Ширина — 3600;
Висота — 2172;
Довжина — 9225;
Основна зброя — 125 мм ГС гармата 2 А46-2;
Типи снарядів — БП, ОФ, БК, ПТКР;
Марка ПТРК — 9К 112-1;
Марка ПТКР — «КОБРА» 9М 112;
Дальність стрільби ПТКР, м — 100-4000;
Макс. Дальн. Стрільби ОФС, м — 10000;
Бойова скорострільність, пост./хв.- до 8;
Боєкомплект, шт. — 36;
Бронебійність снарядів, мм — 170-190 (250);
Спосіб заряджання гармати — мех. Зарядж.;
Ємність механізованої укладки, шт. — 28;
Час заряджання міn/мах, сек. — 7,1/19,5;
Спарений з гарматою кулемет — 7,62 мм ККТ;
Боєкомплект, патр. — 1250;
Зенітно-кулем. Установка закритого типу — 12,7 мм НСВТ;
Макс. Приц. Дальн. Стр. По пов. Цілях, м — 1500.
Танк Т-64 БВ
Танк Т-64 БВ призначений для посилення механізованих підрозділів у всіх видах
загальновійськового бою, прориву укріплених позицій, знищення вогневих точок, техніки і
живої сили противника, швидкої організації оборонних рубежів.Рік прийняття на озброєння
— 1984;
Палива — 300-450;
Мастила — 6 −15;
Тип радіостанції — Р-123М (173);
Марка ПТРК — 9К 112-1;
Марка ПТКР — «КОБРА» 9М 112;
Макс. Дальн. Стрільби ОФС, м — 10000;
Бойова скорострільність, пост./хв.- до 8;
Силова установка
Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 5ТДФ;

Макс. Потужність, кВт (к/с) — 515 (700);
Паливо, яке використовується — багатопаливний;
Ємність баків, л — 1640.
Танк Т-64 БМ «Булат»
Танк Т-64 БМ «Булат» призначений для посилення механізованих підрозділів у всіх
видах загальновійськового бою, прориву укріплених позицій, знищення вогневих точок,
техніки і живої сили противника, швидкої організації оборонних рубежів.


Палива — 440;
Мастила — до 18;
З додатковими бочками, км — 430;



Тип радіостанції — Р-173 (173М);
Основна зброя — 125 мм ГС гармата 2 А46М1;

Марка ПТРК — ТАКО-612;
Марка ПТКР — 9М 119 (9М 119М);
Макс. Дальн. Стрільби ОФ снарядом, м — 10 000;
Бойова скорострільність, пост./хв.- до 6-8;
Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 5ТДФМ;

Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 5ТДФ;

Ємність баків, л — 1640
Танк Т-84
Танк Т-84 призначений для посилення механізованих підрозділів у всіх видах
загальновійськового бою, прориву укріплених позицій, знищення вогневих точок, техніки і
живої сили противника, швидкої організації оборонних рубежів.

По ґрунту — 39;
По шосе — 60;
Палива — 330-370;
Мастила — 8-16;


Водні перешк. По дну, м:
Тип радіостанції — Р-173 (173М);

Марка ПТРК — 9К119;
Марка ПТКР — «Рефлекс» 9М 119 (9М 119М);
Макс. Дальн. Стрільби ОФC, м — 10 000;
Бойова скорострільність, постр./хв.- до 9;
Бронебійність снарядів, мм — 170-190;
Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 6ТД;

Бойові машини піхоти та бойові машини десанту

БМП-1
Бойова машина піхоти БМП-1 призначена для оснащення механізованих частин і
підрозділів, підвищення їх маневрових і вогневих можливостей в бою, особливо щодо
боротьби із броньованими цілями противника, забезпечення захищеності особового складу
від ЗМУ, а також підвищення можливостей військ по подоланню водних перешкод.

Бойова маса, т — 13,0+2%;
Екіпаж, чол. — 3+8;
На плаву — 7;
Мастила — 2,8;
Запас ходу по пальному по ґрунт. Дорозі, км — 400-570;

Тип радіостанції — Р-123 (Р-123М);
Броньов.захист лобової проекції — від 23 мм АП з 500 м;
Основна зброя — 73 мм гармата 2А28;
Тип гармати — напівавтоматична;

Типи снарядів — ПГ-15В, ОГ-15В;
Боєкомплект, пострілів, шт — 40;
Прицільна дальність стрільби, м:
ПГ — 1 300;
ОВ — 1 600;
Бронебійність, 0°, мм — 40 (на 1500 м);
Керов. Зброя ПТРК «Малютка» — 4 ПТКР (9М14М);
Бронебійність, 0°, мм — 400;

Дальність стрільби, м — 75...2000;
Боєкомплект, патр. — 2000.

Тип та марка двигуна — 4-х такт. Дизель, УТД-20;

Паливо, яке використовується — ДП;
БМП-1

Бойова маса, т — 13,0+2%;

Тип гармати — напівавтоматична;

Типи снарядів — ПГ-15В, ОГ-15В;
ПГ — 1 300;
ОВ — 1 600;
Керов. Зброя ПТРК «Малютка» — 4 ПТКР (9М14М);


Тип та марка двигуна — 4-х такт. Дизель, УТД-20;

БМП-2

Спосіб десантування — посадочний;

Тип радіостанції — Р-123 (Р-123М, Р-173);
Тип гармати — автоматична;

Типи снарядів — ОФ, БТ, ОТ;
ОФ — 4000;
БТ — 2000;
Бронебійність 9 0°, мм — 18 (на 1000 м);
Керована зброя, ПТРК — 9П135М — 4 ПТКР −9М111;

ПТРК — 9П135М — 4 ПТКР −9М113;
Тип та марка двигуна — 4-х такт. Дизель, УТД-20С1;

Ємність баків, л — 462
БМД-2
Бойова машина десантна БМД-2 призначена для транспортування о/с
повітрянодесантних та аеромобільних військ, підвищення його мобільності, озброєності та
захищеності на полі бою.

Бойова маса, т — 8;
Екіпаж + десант, чол. — 3+4;
Спосіб десантування — парашутний;
На плаву — 9-10;
Витрати палива на 100 км, л:
По ґрунтовій дорозі — 72-85;


Висота −1615-1965;
Довжина — 5400 (5910);
Тип гармати — автоматична;

Типи снарядів — ОФ, БТ, ОТ;
ОФЗ — 4000;
БТС — 2000;
Керов. Зброя, ПТРК 9П135, — 3 ПТКР (9М111 /9М113);
Бронебійність, 0°, мм — 360/500;

Дальність стрільби, м — 75...2500/4000;
Спарений кулемет — 7,62 мм ККТ;
Курсовий кулемет — 7,62 мм ККТ;
Тип та марка двигуна — 4-х такт. Дизель, 5Д-20;

8. Загальні обов’язки заступника командира роти (батареї) з морально-психологічного

забезпечення згідно Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Заступник командира роти з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за

організацію і проведення виховної роботи, за військову дисципліну, морально-психологічний
стан, за морально- психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бо-
йових завдань, повсякденної діяльності особового складу роти, за гуманітарну підготовку,
Інформаційну і культурно-виховну роботу, дозвіл- ля військовослужбовців, за їх соціальний
захист.
Заступник командира роти з виховної роботи підпорядковується командирові роти і є
прямим начальником усього особового складу роти. У виховній роботі з особовим складом
головні зусилля він зосере- джує на індивідуальній роботі з кожним військовослужбовцем.
Заступник командира роти з виховної роботи зобов’язаний:
Брати участь у розробленні розкладу занять роти, планувати виховну роботу,
здійснювати заходи щодо соціально-психологічного забезпечення повсякденної діяльності
Забезпечувати виконання рішень командира роти, вивчати та аналізувати морально-
психологічні якості кожного військовослужбовця, соціально-психологічний клімат у
підпорядкованих підрозділах, подавати допомогу командирам взводів у його поліпшенні;
Проводити роботу з виховання у військовослужбовців відданості Українському
народові, формування в особового складу високих морально-психологічних якостей
громадянина – патріота України, свідомого виконання положень Конституції України і
законів України, вимог Військової присяги, військових статутів Збройних Сил України,
інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників);
Виховувати особовий склад роти в дусі свідомого ставлення до виконання військового
обов’язку, вірності Військовій присязі, Бойовому Прапорові, традиціям дружби і військового
товариства, любові до своєї частини, постійної пильності та бойової готовності;
Проводити виховну роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової
підготовки, підвищення боєздатності роти, зміцнення єдиноначальності, поліпшення
морального стану особового складу;
Здійснювати конкретні заходи щодо зміцнення військової дисципліни та
правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування
військових колективів;
Забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов
служби з урахуванням їх спеціальності та індивідуально-психологічних особливостей;
Знати кожного військовослужбовця роти, його ділові, професійні якості, морально-
психологічний стан, запити, настрої, сімейний стан і відповідно до цього вести виховну
роботу;
Проводити заняття з сержантами з основ педагогіки та психології, навчати їх методів і
форм Індивідуальної роботи з підлеглими;
Навчати особовий склад роти безконфліктному нерепресивному спілкуванню і
ненасильницькому розв’язанню проблем, які виникають під час служби, постійно
підвищувати свій теоретичний і практичний рівень з цих питань;
Здійснювати морально-психологічну підтримку військовослужбовців та їх підготовку
до екстремальних умов під час бойових дій, формувати у них стійкість до психологічного і
морального впливу противника;
Проводити виховну роботу з особовим складом роти, призначеним до варти (бойового
чергування);
Брати участь у роботі з організації якісного опанування військовослужбовцями і
зразкового збереження ними озброєння, бойової та іншої техніки, додержання заходів
безпеки та охорони довкілля;
Організовувати гуманітарну підготовку і постійно інформувати військовослужбовців
про суспільно-політичне життя, особисто керувати однією з груп гуманітарної підготовки
особового складу роти, подавати керівникам груп та їх помічникам допомогу в підготовці та
проведенні занять;
Дбати про створення соціальних і психологічних передумов гармонійного розвитку
особистості кожного військовослужбовця;
Піклуватися про поліпшення матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і
правовий захист, знати потреби і запити військовослужбовців, вживати заходів для
вирішення скарг і заяв, підтримувати зв’язок із сім’ями особового складу роти;
Вивчати і впроваджувати передовий досвід виховної роботи, вдосконалювати форми і
методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
Розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, разом з
командиром роти організовувати та проводити культурно- масову та спортивну роботу з
особовим складом, керувати художньою самодіяльністю роти;
Правильно використовувати технічні засоби під час проведення виховної роботи,
забезпечувати своєчасність доставки особовому складові газет та журналів;
Вести облік злочинів, правопорушень, надзвичайних подій та дисциплінарних
провинностей;
Своєчасно доповідати командирові роти та інформувати заступника командира
батальйону з виховної роботи про стан військової дисципліни та морально-психологічний
стан особового складу, про заплановані та здійснені заходи
Цінності військового лідера – це критерії прийняття особистих рішень, внутрішні

вимоги, стимули, мотиви поведінки і прояву культури військовослужбовця у суспільстві та
при виконанні професійних обов’язків, що характеризують цілісність і гармонійність його
особистості, її активність удосягненні самореалізації, самовдосконалення, духовного і
творчого саморозвитку у військовому середовищі, що надає можливість оцінювати дійсність
та орієнтуватися в ній.
Основними цінностями військовослужбовців ЗС України є честь, відвага, відданість,
братерство.
Базовими компетентностями військового лідерства є такі: аналізувати і синтезувати –
здатність військового лідера до розчленування і поєднання частин, аспектів, процесів і явищ
у військовій діяльності як єдиного цілого; надихати і мотивувати – здатність військового
лідера викликати душевне піднесення, натхнення і спонукати особовий склад до шляхетних
вчинків і дій; керувати поведінкою військовослужбовця, визначаючи її організованість,
активність і стійкість; вести – здатність військового лідера досконало вивчити можливості
особового складу і на основі свого авторитету, довіри і прикладу вести за собою до
визначених цілей; розвивати – здатність військового лідера вдосконалювати в особового
складу професійні знання, навички та вміння, спонукати його до самовдосконалення,
формування світоглядних і ціннісних основ, згуртування навколо визначених цілей і
виконання завдань; досягати – здатність військового лідера досягати цілей і успішних
результатів військової діяльності на основі володіння способами, методиками і технологіями
з оптимальним використанням наданих для цього ресурсів; трансформувати – здатність
військового лідера позитивно перетворювати (змінювати) корпоративну культуру військової
організаційної структури і досягати мети завдяки відданості вищим ідеалам і моральним
цінностям; приділення індивідуальної уваги і підтримки кожному військовослужбовцю;
сприяння творчим та інноваційним ідеям для вирішення проблем.
10. Організація механізованого взводу (роти)
До складу механізованої роти входять управління роти та три механізовані взводи.

До управління роти входять:
- командир роти;
- заступник командира роти з виховної роботи;
- старший технік роти (прапорщик);
- старшина роти (прапорщик);
- санінструктор;
- командир БМП;
- старший механік-водій;
- снайпер;
- оператор СБР-3.
Всього в управлінні роти 9 чоловік; одна БМП; одна снайперська гвинтівка СВД;
радіолокаційна станція ближньої розвідки СБР-3.
До складу механізованого взводу входять управління взводу та три механізовані
відділення.
До управління взводу входять:
- командир взводу;
- заступник командира взводу;
- кулеметник ПК;
- номер розрахунку.
До складу механізованого відділення входять:
- командир бойової машини  командир відділення (АК-74);
- заступник командира бойової машини – навідник-оператор (АКМСу);
- механік-водій ( в 1 мвід – старший механік-водій) (АКМСу);
- кулеметник (РПК-74);
- гранатометник (РПГ-7);
- стрілець  помічник гранатометника (АК-74);
- снайпер (СВД) ;
- старший стрілець (АК-74);
- стрілець (АК-74) (в 1 мвід – стрілець-санітар).
Всього в механізованому відділенні: особового складу — 9 чоловік, БМП — 1;
гранатомет РПГ-7 — 1; кулемет РПК — 1; автоматів АК-74 — 6; снайперська гвинтівка СВД
— 1.
Всього в механізованому взводі налічується: особового складу — 31 чоловік, БМП —
3; гранатомети РПГ-7 — 3; кулемет ПК — 1; кулемети РПК — 3; снайперських гвинтівки
СВД — 3; автомат АК-74 — 21.
Всього в механізованій роті налічується: особового складу — 102 чоловіки; БМП —
10; гранатометів РПГ-7 — 9; кулемети ПК — 3; кулеметів РПК — 9; снайперських гвинтівок
СВД — 10; автомати АК-74 — 64; радіолокаційна станція ближньої розвідки СБР-3 — 1.
11. Обов’язки щодо організації морально-психологічного забезпечення згідно Бойового

статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗСУ
брати участь у розробленні розкладу занять роти, планувати заходи з морально-

психологічного забезпечення, здійснювати заходи щодо соціально-психологічного
забезпечення повсякденної діяльності особового складу;
забезпечувати виконання рішень командира роти, вивчати та аналізувати морально-
проводити роботу з виховання у військовослужбовців відданості Українському
громадянина - патріота України, свідомого виконання положень Конституції України і
виховувати особовий склад роти в дусі свідомого ставлення до виконання військового
товариства, любові до своєї військової частини, постійної пильності та бойової готовності;
проводити виховну роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової
здійснювати конкретні заходи щодо зміцнення військової дисципліни та
правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування
військових колективів;
забезпечувати соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов
служби з урахуванням їх спеціальності та індивідуально-психологічних особливостей;
знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця
офіцерського, сержантського (старшинського) складу роти;
проводити, організовувати проведення навчально-виховних заходів з офіцерами роти,
проводити з ними заняття з воєнної педагогіки і психології, особисто навчати їх практиці
роботи з особовим складом, надавати необхідну методичну допомогу;
навчати особовий склад роти безконфліктному нерепресивному спілкуванню і
здійснювати заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в
екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного
впливу противника;
проводити заходи з морально-психологічного забезпечення з особовим складом роти,
призначеним до варти (бойового чергування);
брати участь у роботі з організації якісного опанування військовослужбовцями і
організовувати і проводити заходи з культурологічної роботи та дозвілля особового
складу роти та членів їх сімей;
дбати про створення соціальних і психологічних передумов гармонійного розвитку
піклуватися про поліпшення матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і
вивчати і впроваджувати передовий досвід морально-психологічного забезпечення,
вдосконалювати форми і методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
розробляти план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, організовувати і
проводити заходи з культурологічної роботи та дозвілля особового складу роти та членів їх
сімей;
правильно використовувати технічні засоби під час проведення заходів з морально-
психологічного забезпечення, забезпечувати своєчасність доставки особовому складові газет
та журналів;
вести облік кримінальних та інших правопорушень, надзвичайних подій та
дисциплінарних провинностей;
своєчасно доповідати командирові роти та інформувати заступника командира
батальйону з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та
морально-психологічний стан особового складу, про заплановані та здійснені заходи.

особистості, її активність у досягненні самореалізації, самовдосконалення, духовного і
та орієнтуватися в ній.
Основними цінностями військовослужбовців ЗС України є честь, відвага, відданість,
братерство.
Честь військового лідера визначається його здатністю керуватися в особистому житті
та при виконанні військового обов’язку загальнолюдськими принципами, моральними та
етичними нормами, цінностями ЗС України, ставити вимоги військової служби та інтереси
підлеглих понад власні амбіції.
При прийнятті складних рішень військовий лідер діє відповідно до засадничих
принципів професійної етики, воїнського етосу та духовної спадщини українського війська.
Честь гартує силу волі та визначає поведінку військового лідера. В особливий спосіб вона
проявляється у твердій рішучості військовослужбовця суворо дотримуватися ідеалів
Військової присяги та не зраджувати їм за будь-яких обставин. Відповідальне ставлення до
воїнської честі вимагає від військового лідера поваги, справедливого та неупередженого
ставлення до бойових побратимів, особливого вшанування пам’яті полеглих
військовослужбовців. Вірна та віддана служба українському народові –найвищий прояв честі
військовослужбовця ЗС України.
Відвага – основна цінність воїна. Вона не дозволяє зовнішнім і внутрішнім
перешкодам зупинити його на шляху до виконання визначеного завдання. Відвага – це не
відсутність страху, а здатність рухатися всупереч страхам і сумнівам, коли цього вимагає
наказ і воїнська честь. Відвага військовослужбовця – це плід безумовної довіри тим, хто
завжди поруч, навіть у найважчі миті бойової обстановки, хто ніколи не підведе і не
залишить. Вона гартує дух військового лідера, набуваючи форм фізичної витривалості,
розумової ясності та емоційної стійкості. Відвага дозволяє військовому лідеру невтомно
рухатися шляхом особистого вдосконалення та є неминучою передумовою здобуття
авторитету та довіри підлеглих.
Відданість проявляється у незламній рішучості продовжувати шлях навіть тоді, коли
інші зупинилися. Військова служба сповнена труднощів і вимагає відповідної особистої
готовності до їх подолання. Відданість – це розумова та емоційна рішучість не піддаватися
труднощам, не лякатися викликів, не зупинятися навіть тоді, коли з виду зникає сам обрій.
Відданість військовому обов’язку та власному званню, відданість бойовим побратимам та
спільній боротьбі, відданість Україні та рідному народові дозволяють виконати наказ,
досягнути перемоги над собою, над життєвими викликами, над противником. Військовий
лідер цілковито відданий своїй службі, він стає одним цілим із тим, що робить – втіленням
постійної та відданої боротьби.
Його невтомна праця над собою та стремління до вершин дозволяють йому стати
прикладом для підлеглих. Військовий лідер виконує громадянський обов’язок на службі
Українському народові і присягає тільки йому. Він відданий захисник Української держави.
Усі його перемоги для України.
Братерство стає вирішальною цінністю для формування ефективної боєздатної
команди. Тут проявляється здатність лідера брати на себе відповідальність за власний
підрозділ та допомагати підлеглим плекати в команді культуру взаємної допомоги та
підтримки в умовах повсякденної військової служби та в бою. Кожен військовослужбовець
покликаний бути професіоналом та відважним захисником держави, проте перемога – це
завжди досягнення команди, результат спільної відповідальності, відданої жертовності та
злагодженості в діях. Ефективний військовий лідер стає органічним центром військової
організаційної структури, він притягує та підсилює особовий склад своєю увагою та довірою,
справедливим ставленням до підлеглих, повагою до кожного військовослужбовця, служить
прикладом у виконанні обов’язків. Відчуття військового братерства підсилюється
розділеною радістю спільних досягнень, відповідальністю за виконання завдань та спільною
пам’яттю про полеглих побратимів.
13. Механізований взвод (рота) в обороні.

Взвод обороняє опорний пункт по фронту до 400 м і до 300 м у глибину. Проміжки
між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, між позиціями механізованих
відділень – до 50 м. Вони повинні бути під безперервним спостереженням, прикриватися
вогнем і загородженнями.
Механізована рота може оборонятися в першому або другому ешелоні полку
(батальйону), в смузі забезпечення або на передовій позиції, складати загальновійськовий
резерв або знаходитися в протидесантному резерві. Під час виходу з бою і відходу рота може
бути призначена в тилову похідну заставу або для дій як підрозділ прикриття.
Побудова оборони роти включає бойовий порядок роти, систему опорних пунктів і
вогневих позицій, систему вогню, систему інженерних загороджень.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником відділення (взвод) може
переходити до оборони з метою:
відбиття контратаки переважаючих сил противника під час наступу;
в результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника;
для закріплення та утримання захоплених рубежів;
— для прикриття флангів на загрозливому напрямку.
14. Сутність планування морально-психологічного забезпечення у підрозділі.
Це визначення напрямів, шляхів, змісту, засобів, методів, конкретних, адресних,
обґрунтованих рішень командира щодо реалізації цілей МПЗ.
Результатом планування заходів морально-психологічного забезпечення в підрозділі
є його план
План – це комплекс заходів, які взаємоузгоджені між собою, заходами бойової
підготовки, розпорядком дня підрозділу та повинні здійснюватися посадовими особами й
активом підрозділу.
Основою планування є керівні, науково обґрунтовані положення, що визначають
методику організації виховання особового складу на певний період, виходячи із вимог
керівних документів, завдань, що стоять перед підрозділом, вимог життя та практики.
15. Модель військового лідерства.
Головними умовами успішного здійснення військового лідерства є формування

професійних навиків, особистої гідності, колективної взаємоповаги, дотримання засад
воїнської культури, створення позитивної морально-психологічної атмосфери у військовому
середовищі, показ прикладів солідарної підтримки і побратимства, стійкої мотивації щодо
досягнення поставленої мети, проявлення відкритості та щирості у взаємовідносинах на
основі налагодження внутрішніх комунікацій.
Лідерство військовослужбовців засноване на єдиному розумінні ціннісних засад,
нормативних правил, етичних норм, вимог, настанов і характеристик щодо результатів
лідерської поведінки, що визначені у Доктрині.
Загальне визначення лідерства військовослужбовців може бути виражено одним
словом – довіра.
Довіра є результатом оволодіння лідерськими компетенціями, проявом волі та
згуртованості особового складу. Військовий лідер не може віддати наказ довіряти йому.
Довіра завжди формується зсередини. Особовий склад знає, бачить і постійно тестує довіру
до військового лідера. Вона є винагородою за вірність ідеалам військової служби та воїнської
честі.
Критерієм успішної імплементації положень Доктрини є впевнене знання того, що
кожен висококваліфікований військовослужбовець і кожний підрозділ діє злагоджено, і що
всі вони належать до сильних, компетентних, добре навчених ЗС України, які розуміють, що
саме вони повинні робити і як діяти. Основним стандартом лідерської компетенції
командира є довіра підлеглих. Високий рівень довіри до військового лідера забезпечує
перемогу в бойових умовах.
16. Організація та несення служби на блокпостах та контрольно-перепускних пунктах.
Для організації та несення служби на блокпосту, необхідно виділяти, як мінімум:

Зміну огляду:
шлагбаум № 1 (лівий) - двоє військовослужбовців,
шлагбаум № 2 (правий) - двоє військовослужбовців,
зона огляду № 1 (ліва) - двоє військовослужбовців,
зона огляду № 2 (права) - двоє військовослужбовців.
Разом: вісім військовослужбовців.
Чергова (вогнева ) зміна:
Навідник-оператор, механік-водій, командир БМП (БТР, БМД) – три
військовослужбовця.
Стрілки - п’ятеро військовослужбовців.
Разом: вісім військовослужбовців.
Зміна, що відпочиває - вісім військовослужбовців.
Резерв - чотири військовослужбовця.
Всього – 28 осіб
При такій організації служби, блокпост здатний здійснювати огляд цілодобово. Зони
огляду, шлагбаум, прилегла територія контролюється черговими вогневими засобами.
Часто на блокпост прибуває місцеве населення з різних причин.
Наприклад, для очікування попутного транспорту поблизу блокпоста, як в найбільш
безпечному в кримінальному відношенні місці. Але в жодному разі в службові приміщення
не можна допускати нікого зі сторонніх. Для укриття населення від дощу може
обладнуватись навіс (поблизу поста, але не на його території).
Тимчасовий блокпост може бути виставлений пішим або моторизованим патрулем.
Вони встановлюються на короткий проміжок часу і їх дислокація на дорогах носить
тимчасовий, блукаючий характер. Місцезнаходження поста визначається обставинами які
склалася в ході оперативної обстановки. Воно вибирається так, щоб пост неможливо було
об’їхати, наприклад, біля залізничного переїзду, поблизу ділянки дороги з високими
схилами, глибокими кюветами і в інших місцях, де машини з підозрюваними не зможуть
розвернутися і поїхати в бік. Місцевість навколо поста повинна бути відкрита для кругового
обстрілу і добре проглядатися. Навіть у разі некомплекту особового складу наряд, що
здійснює перевірку повинен складатися не менше ніж з трьох осіб. Перший – перевіряє
документи, другий (старший поста) - для під страховки, третій – з автоматом (ручним
кулеметом) напоготові.
Якщо у наявності є два автомобіля, їх потрібно розмістити по обидва боки дороги на
відстані 25 м один від одного. У разі відсутності техніки повинна бути передбачена стрічка з
шипами для екстреної зупинки автомобіля.
Зупиняти автомобілі повинні, принаймні, два члени групи, інші забезпечують
прикриття з заздалегідь підготовлених позицій. Відстань між групами огляду та прикриття
має бути достатнім, щоб нормально оцінювати ситуацію. Право на відкриття вогню
належить старшому групи прикриття. На ньому лежить відповідальність за безпеку оглядової
групи. Він повинен бути дуже обачним. Машина, яка різко звернула на узбіччя – це ще не
причина для відкриття вогню.
Щоб сповільнити рух, в зоні перевірки встановлюються загородження з колючого
дроту на відстані 5-7 метрів один від одного. Це виключить можливість прориву машин
відразу уздовж дороги. Крім особового складу, який використовується для огляду машин,
принаймні, 4 військовослужбовця має бути виставлено по обох кінцях полотна дороги. Їх
завдання – обмежити потік машин в зону перевірки і натягнути шиповану стрічку якщо
терористи спробують пробитися з боєм. На блокпостах має бути резервний транспортний
засіб для погоні за машиною, яка прорвалась.
17. Принципи та види планування МПЗ
Принципи планування – це керівні обгрунтовані положення, що визначають методику

організації виховання о/с на певний період, виходячи із вимог керівних документів, завдань,
що стоять перед підрозділом, вимог життя та практики.
ПРИНЦИПИ:
- Принцип наукового підходу
- Принцип конкретності і цілеспрямованності
- Принцип комплексного підходу до планування
- Принцип реальності плану
- Принцип особистої відповідальності виконання кожного заходу.
ВИДИ:
- Перспективне
- Цільове
- Поточне
18. Самооцінювання ціннисних орієнтацій військового лідера
Військове лідерство – це цілеспрямований вплив військовослужбовців різних

категорій у повсякденній, службовій, навчальній і бойовій діяльності, а також в
неупорядкованих (нестандартних, критичних) ситуаціях на особовий склад шляхом
підтримання довіри і поваги, надання мети, спрямування на її досягнення, забезпечення
дисципліни і мотивації до виконання завдань за призначенням та вдосконалення Збройних
сил України як суспільного інституту.
Лідерство залишається ключовим компонентом забезпечення професійної діяльності
як окремих військовослужбовців різних категорій, так і органів військового управління,
військових частин (підрозділів) під час виконання завдань за призначенням, не дивлячись на
різноманіття визначень та методів реалізації. Визначальну роль лідерство
військовослужбовців відіграє, зокрема, у цінностях, традиціях, етиці поведінки, досвіді
дотримання військової дисципліни та корпоративної військової культури.
Військовий лідер – це авторитетний військовослужбовець, якому група інших
військовослужбовців за будь-яких обставин надають право приймати важливі для них
рішення, що відповідають загальним національним інтересам оборони держави і визначають
напрям та характер їх діяльності. Він здатний забезпечити успішне виконання завдань,
згуртовувати особовий склад для злагодженої роботи, максимально задовольняти
індивідуальні потреби військовослужбовців і вести їх до мети та подальшого вдосконалення
професійних навичок.
Для успішного досягнення мети військовий лідер повинний:
- формувати позитивний морально-психологічний клімат і здійснювати
ефективний вплив на особовий склад;
- формувати мету (цілі) і визначати способи її досягнення;
- застосовувати ефективні способи внутрішньої комунікації;
- мотивувати і надихати особовий склад своїм прикладом до прийняття рішень і
дій під час підготовки і виконання завдань за призначенням;
- вдосконалювати індивідуальну і колективну бойові спроможності;
- забезпечити інтегральний розвиток, командостворення і згуртування особового
складу;
- утверджувати відданість військовослужбовців національним традиціям
воїнського етосу;
- сприяти особистій та командній (колективній) відповідності міжнародним
принципам військового лідерства;
- задовольняти індивідуальні потреби особового складу в розвитку і
самовдосконаленні.
Основними цінностями військового лідера є:
- Честь
- Відвага
- Братерство
- Відданість
Базовими компетентностями військового лідерства є такі:
- аналізувати і синтезувати
- надихати і мотивувати
- вести
- розвивати
- досягати
- трансформувати
19. Механізований взвод в наступі

Наступ полягає:
- Ураження противника з усіх видів зброї
- Рішучій атаці на противника
- Стрімкого просування підрозділів у глибину бойового порядку оборони противника
- Знищення та взяття в полон живої сили противника, захоплення озброєння і воєнної
техніки противника
- Захопленні намічені рубежі місцевості.
Залежно від характеру місцевості М.В. може наступати:
- у пішому порядку
- На БМП
- Десантом на танках
Рубіж розгортання у взводні колони – розпочинається з 2 – 3 км від переднього краю
оборони противника.
Рубіж переходу в атаку призначається на відстані до 600м до переднього краю
оборони противника. З виходом на рубіж переходу в атаку взвод розгортається в лінію
бойових машин, витримуючи при цьому напрямок руху для виходу на призначений об’єкт
атаки.
Рубіж спішування призначається якнайближче до переднього краю оборони
противника. Як правило розгортається в місцях захищених від вогню кулеметів і
протитанкових засобів ближнього бою противника. З досягненням рубіжу, о/с висажується з
БМП та розгортається в бойову лінію і продовжує наступ в пішому порядку.
Взвод атакує по фронту до 300 м. Бойовий порядок М.В. складається з бойових
порядків відділень, з інтервалами між ними до 50м, і групи управління вогневої підтримки,
що діє за бойовими порядками відділень на відстані до 50 метрів. Засоби посилення як
правило залишаються у безпосередньому підпорядкуванню км. Взводу.
20. Особливості планування заходів МПЗ виконання службово-бойових завдань.

Складання плану передбачає творче і комплексне застосування форм, методів та
засобів виховання.
Формулювання заходів МПЗ:
- Загальні заходи
- Заходи за категоріями (для різних категорій в/с)
- Методичні заходи
- Організаційні заходи
- Аналітичні заходи
- Заходи ІВР культурно-просвітницької роботи та дозвілля
- Виготовлення наочної агітації
Види планування:
1. Перспективне – здійснюється на основі вимог керівних документів та визначає
заходи на тривалий період (рік) з найбільш важливих проблем за напрямами лояльності.
2. Поточне – здійснюється на підставі визначених перспективним плануванням
заходів, є засобом реалізації перспективного планування та передбачає заходи на нетривалий
період часу (місяць) та спрямована на вирішення конкретного комплексу завдань, які
витікають з наказів і вказівок командирів, планів бойової подготовки.
3. Цільове – проводиться з метою організації МПЗ окремих важливих,
відповідальних та конкретних завдань (наприклад тактичне навчання, стрільби, свята тощо).
Особливості планування МПЗ на період виконання конкретних завдань (цільове
планування)
• При виконанні підрозділом конкретних завдань (навчання, бойове чергування,
вартова служба, стрільби, парко-господарчі дні й т.ін.) відпрацьовуються окремі плани
роботи з особовим складом.
• Їх особливістю є те, що всі заходи, які плануються, повинні підлягати
забезпеченню виконання конкретного завдання і тільки цьому. Такі плани, як правило,
компактні за обсягом і охоплюють певну сферу діяльності воїнів.
Структура цільового плану:
Підготовчий період  Період виконання конкретного завдання  Заключний період.
21. Психічні властивості військового лідера

До таких якостей відносять: уміння переконати, готовність прийти на допомогу,
упевненість у своїх силах, уміння знайти ефективний підхід. Емоційне лідерство тісно
пов’язане зі справедливістю в оцінюванні інших, готовністю прийти на допомогу та
товариськістю . Також виділяються такі лідерські якості, як авторитетність, активність,
вимогливість, витривалість, ініціативність, інтелект, компетентність, комунікативність,
креативність, критичність, надійність, наполегливість, незалежність, оптимізм тощо .
Переліку таких якостей входить: спроможність управляти собою, повною мірою
використовувати свій час, енергію, вміння долати труднощі, виходити зі стресових ситуацій і
т. і.; наявність чітких цілей, розуміння реальності поставлених цілей та оцінка просування до
них; вміння вирішувати проблеми, виокремлювати головне та другорядне, оцінювати
варіанти, прогнозувати наслідки, оцінювати і розподіляти ресурси; творчий підхід до
вирішення управлінських задач, вміння генерувати ідеї, готовність до нововведень; знання
особливостей організаторської та організаційної діяльності, вміння управляти людьми,
мотивувати і стимулювати їх до роботи, вміння працювати з групою, наявність специфічних
організаторських якостей особистості.
22.Механізована рота в наступі.
Механізована рота, приадана танковому батальйону, як правило, повзводно

придається танковим ротам.
Танкова рота, яка придана механізованому батальйону, діє, як правило, у повному
складі, а під час наступу в місті, горах, лісі може повзводно надаватися механізованим ротам.
Механізована (танкова) рота наступає, як правило, на фронті до 1 км., а на ділянці
прориву – на фронті до 500 м..
Роті першого ешелону вказується найближче завдання і напрямок продовження
наступу.
Найближче завдання роти першого ешелону, в тому числі і танкової роти, приданої
механізованому батальйону, як правило, полягає у знищенні противника в опорному пункті
взводу першого ешелону і оволодінні ним.
Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб
забезпечувалось виконання найближчого завдання батальйону.
Найближче завдання роти другого ешелону під час введення її в бій може полягати
у завершенні знищення противника спільно з ротами першого ешелону в опорних пунктах у
глибині оборони і оволодінні першою позицією.
Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким
розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання батальйону.
23. Структура інформаційно-пропагандистського забезпечення та мета здійснення.

1 Інформаційна робота
2 Використання наочної агітації в інтересах інформаційно-пропагандистського
забезпечення
3 Зв’язки з громадськістю та засобами масової інформації
проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань воєнної політики
держави;
доведення та оперативне роз’яснення особовому складу законів України, інших
нормативно-правових актів, що стосуються проходження військової служби, соціального та
правового захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, міжнародних зобов’язань
України у військовій сфері;
виховання у військовослужбовців відданості українському народові, Військовій
присязі та Бойовому прапору військової частини, готовності до свідомого виконання
положень Конституції України, законів України, вимог статутів Збройних Сил України, актів
Президента України, Кабінету Міністрів України та наказів командирів (начальників);
формування позитивного іміджу Збройних Сил України, образу військовослужбовця -
захисника Вітчизни, підвищення престижу військової служби;
роз’яснення внутрішньої і зовнішньої політики України у сфері оборони,
функціонального призначення Збройних Сил України в мирний та воєнний час;
здійснення моніторингу засобів масової інформації та суспільно-політичної
обстановки в районах дислокації військ (сил);
організація та здійснення заходів щодо захисту особового складу від негативного
інформаційно-психологічного впливу;
доведення до особового складу воєнно-політичної обстановки у світі та суспільно-
політичної обстановки в районах виконання завдань у частині, що стосується;
пропагування військово-технічних знань, виховання у військовослужбовців прагнення
до вдосконалення свого професійного вишколу, утримання в готовності до застосування
озброєння та військової техніки;
підтримання і розвиток військових традицій Збройних Сил України, виду та роду
військ, військової частини;
інформування особового складу щодо суспільно-політичного, соціально-
економічного, культурного та духовного розвитку України;
організація і проведення заходів з метою ознайомлення громадськості з діяльністю
Збройних Сил України, формування громадської думки в інтересах підтримки воєнної
політики України, налагодження зв’язків із цих питань з органами державної влади,
місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян;
використання технічних засобів виховання і наочної агітації під час проведення
інформаційно-пропагандистських заходів.
1.7. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення обумовлюється
характером воєнної та інформаційної політики держави, а також особливостями суспільно-
політичної обстановки в районах дислокації та завдань, які покладені на військову частину.
1.8. Основними складовими інформаційно-пропагандистського забезпечення є:
воєнно-ідеологічна підготовка, інформаційна робота, зв’язки з громадськістю та засобами
масової інформації.
Мета Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні органами
військового управління, військовими навчальними закладами, військовими частинами,
установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини) заходів щодо
впровадження гуманітарної політики держави через систему інформації і військово-
патріотичного виховання особового складу
24. Визначення рівня авторитету та лідерства командира (начальника).
Оцінювання рівня авторитету і лідерства командира (начальника) здійснюється

методами експертної оцінки, самооцінки, анкетування та фокусного інтерв'ювання
Авторитет командира (начальника) характеризується рівнем поваги до нього з боку
старших начальників, всього особового складу і його спроможністю ефективно впливати на
підлеглих, завдяки якому, вони свідомо та добровільно виконують визначені завдання.
25. З’ясування бойового завдання. Оцінка обстановки. Прийняття рішення. Бойовий

наказ командира взводу на оборону.
Робота командира щодо організації бою починається з отриманням завдання і

здійснюється, як правило, на місцевості, а якщо це неможливо - у вихідному районі по карті
(схемі, на макеті місцевості). У цьому випадку бойові завдання відділенням (танкам) і
доданим засобам командир взводу уточнює на місцевості в період заняття ними позицій
(висування їх до рубежу переходу в атаку).
Командир взводу після отримання бойового завдання:
- з’ясовує його;
- оцінює обстановку;
- приймає рішення;
- проводить рекогносцировку;
- віддає бойовий наказ;
- організовує взаємодію, бойове забезпечення і управління;
- організовує і особисто керує підготовкою особового складу, озброєння і
військової техніки до бою;
- потім перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання;
- у встановлений час доповідає командиру роти.
З’ясування задачі є початком роботи командира з організації бою. Воно, як правило,
здійснюється командиром взводу при одержанні задачі від командира роти і нанесенні її на
карту.
При з'ясуванні отриманої задачі командир взводу повинен:
- зрозуміти завдання роти і взводу;
- які об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів;
- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;
- а також час готовності до виконання завдання.
Оцінка обстановки включає оцінку противника, своїх підрозділів та сусідів,
місцевості, стану погоди, пори року, а також інші фактори, які впливають на виконання
бойового завдання.
ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ КОМАНДИРОМ
На кожному етапі процесу прийняття рішень командир, після завершення самостійної
роботи або отримання пропозицій штабу, приймає остаточне рішення за планом дій та
постановки завдання підлеглим. Цей обов’язок охоплює військові, командні, індивідуальні та
правові аспекти й виконується протягом всієї операції завдяки реалізації постійної функції
командира із здійснення контролю. Командир у разі потреби повинен мати можливість
залучати юридичного радника під час вибору плану дій. Відповідно процес прийняття
рішень або інструкція з прийняття рішень мають враховувати такі аспекти: y наявність
юридичних радників на різних рівнях для виконання їхніх завдань (їхня кількість, доступ до
командира, наявність у військових частинах і підрозділах, що забезпечується незалежно від
чисельності особового складу підрозділу); y механізм можливості консультування
командира з юридичними радниками, коли у складі штабу немає власного спеціаліста.
26. Завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення.
Основним завданням ІПЗ є:

- збір, аналіз та оцінювання СПО в районі (зоні) дій і підготовка висновків щодо неї.
- організація внутрішніх комунікацій командувачів, командирів (начальників) з
особовим складом військ (сил).
- виховання в особового складу військ (сил)
почуття патріотизму, відповідальності за дотриманням положень Конституції
України,
дисциплінованості, вірності Військової присязі, Бойовому прапору, бойовим
традиціям (братерству), готовності до саможертовності в ім'я Батьківщини.
- оперативне роз'яснення особовому складу причин, характеру і мети війни (збройного
конфлікту, бойових дій), стану світового політичного процесу навколо держави та
внутрішньо - політичної обстановки всередині країни , завдань щодо її захисту:
- організація та керівництво воєнно - ідеологічною підготовкою особового складу
військ (сил) .
- доведення наказів командирів, командувачів (начальників) командирське
(оперативно - бойове ) інформування особового складу про хід підготовки і ведення операцій
(бойових дій).
- мобілізація (мотивація) військовослужбовців на безумовне виконання поставлених
завдань.
- організація інформаційно - роз'яснювальної
роботи (зонах) дій військ (сил), зокрема через
ЗМІ, соціальні мережі тощо з питань практичної реалізації соціальних гарантій
військовослужбовців та членів їх сімей .
- забезпечення культурологічних потреб військовослужбовців, організація відпочинку
і дозвілля особового складу військ (сил).
- сприяння в організації забезпечення духовних потреб військовослужбовців.
- поширення бойового досвіду, прикладів мужності, пропаганда героїзму ,
взаємодопомоги , товариських взаємовідносин традицій бойового братерства. Віцськово -
патріотичне виховання молоді.
- виховання особистого складу військ (сил) на національно - ідейних та військово -
патріотичних цінностях і традиціях Українського народу і його збройних сил.
- налагодження та підтримання внутрішньої
та зовнішньої комунікації з питань соціального і правового захисту
військовослужбовців та членів їх сімей з метою підтримання зворотного зв'язку вищого
керівництва ЗСУ з особовим складом (військ) щодо оперативного вирішення проблемних
питань .
- формування в особового складу впевненості і правильності прийнятих рішень
командування , у надійності і ефективністі штатної зброї і бойової техніки , зміцнення віри у
перемогу над противником.
27. Розподіл лідерських функцій сержанта і офіцера.
Офіцер командує, представляє офіційну «політику» командування, планує та

програмує діяльність військової організаційної структури.
Сержант здійснює повсякденну діяльність військової організаційної структури і
реалізує наміри офіцера у встановлених межах і вимогах наказів, настанов і офіційної
«політики» (командування).
Офіцер зосереджується на колективній підготовці, яка дозволить військовій
організаційній структурі успішно виконувати завдання (місію).
Сержант зосереджується на індивідуальній підготовці кожного військовослужбовця,
яка розвиває здатність особового складу виконувати завдання (місію).
Офіцер в основному бере участь у виконанні оперативних завдань вищої військової
організаційної структури, навчанні особового складу та забезпеченні супутньої повсякденної
діяльності.
Сержант головним чином займається підготовкою окремих солдатів, формуванням,
розвитком і підтримкою боєздатних команд військової організаційної структури.
Офіцер концентрується на бойовій ефективності та готовності військової
організаційної структури, якою командує.
Сержант концентрується на кожному підлеглому сержантові та солдатові, а також на
боєздатних командах військової організаційної структури, щоб кожен із них був добре
навченим, високомотивованим, дисциплінованим, професійно, морально і психологічно
готовим до бойових дій та дієздатним.
Офіцер приділяє особливу увагу встановленню стандартів діяльності (виконанню
службових завдань), підготовці та професійному розвитку (саморозвитку) офіцерів та
сержантів.
Сержант зосереджується на дотриманні стандартів діяльності (виконанню службових
завдань), підготовці та професійному розвитку підлеглих сержантів та новоприбулих
солдатів.
Офіцер створює умови – тобто забезпечує час та інші ресурси, щоб підлеглі офіцери і
сержанти могли якісно виконувати свої функції.
Сержант максимально якісно виконує свої функції відповідно до ресурсів, якими
забезпечений.
Офіцер аналізує інформацію про потреби особового складу, планує заходи і
забезпечує ресурси, необхідні для військової організаційної структури, щоб виконувати
визначене завдання (місію).
Сержант надає офіцеру інформацію та пропозиції з питань проходження військової
служби військовослужбовцями сержантського складу, рівня індивідуальної підготовленості,
дисципліни та морально-психологічного стану підлеглого сержантського складу і солдатів
військової організаційної структури.
Офіцер визначає мету всьому підлеглому особовому складу військової організаційної
структури, щоб ефективно виконувати визначене завдання (місію).
Сержант забезпечує за сержантською вертикаллю своєчасне й ефективне виконання
завдань, визначених офіцером, інформує та координує діяльність підлеглих сержантів та
згуртовує рядовий і сержантський склад у боєздатну команду.
Офіцер організовує і забезпечує систематичне використання «Методики пріоритету
заохочень особового складу» військової організаційної структури у повсякденній (бойовій)
Сержант надає офіцерові пропозиції щодо заохочення або притягнення до
дисциплінарної відповідальності військовослужбовців рядового і підлеглого сержантського
складу.
Офіцер організовує і забезпечує систематичне використання «Методики аналізу
проведених дій» у повсякденній (бойовій) діяльності військової організаційної структури.
Сержант проводить особисто і бере безпосередню участь в аналізі проведених дій для
визначення сильних і слабких сторін і покращення якості та ефективності результатів
повсякденної (бойової) діяльності підлеглого особового складу військової організаційної
структури.
Офіцер організує і проводить командирське (цільове, бойове) інформування
військовослужбовців офіцерського і сержантського складу.
Сержант особисто проводить командирське (цільове, бойове) інформування
військовослужбовців рядового і підлеглого сержантського складу.
Офіцер організовує щорічне оцінювання та атестацію офіцерського і сержантського
складу військової організаційної структури.
Сержант особисто проводить щорічне оцінювання та атестацію всього підлеглого
особового складу.
Офіцер забезпечує формування, розвиток та підтримку боєздатних команд підлеглої
військової організаційної структури
Сержант формує, розвиває і підтримує боєздатні команди у військовій організаційній
структурі.
28. Порядок знищення противника під час висування та розгортання.
Для забезпечення організованого висування, розгортання у бойовий порядок і

одночасної атаки противника призначаються: маршрут висування, вихідний пункт, рубежі
(пункти) розгортання, рубіж переходу в атаку, а за умов атаки механізованих підрозділів у
пішому порядку — рубіж спішування.
Висування до рубежу і розгортання у взводні колони взвод, як правило, здійснює у
складі роти. Рубіж розгортання у взводні колони призначається, якщо можливо, за складками
місцевості, за 2-3 км від переднього краю оборони противника, а на відкритій місцевості і на
більшій відстані.
Місця посадки особового складу механізованих підрозділів на автомобілі і танки, як
правило, вибираються на відстані 2-4 км від переднього краю оборони противника на
місцевості, яка забезпечує приховану і швидку посадку. Для автомобілів підрозділів
призначаються місця збору автомобілів. З виходом на рубіж переходу в атаку взвод
розгортається в лінію бойових машин, витримуючи при цьому напрямок руху для виходу на
призначений об’єкт атаки.
Із виходом роти на рубіж розгортання у взводні колони взвод без зупинки висувається
на свій напрямок і стрімко продовжує просування до рубежу переходу в атаку.
Рубіж переходу в атаку вибирається таким чином, щоб висунення до нього
здійснювалося приховано, а його віддалення забезпечувало ведення дійсного вогню з
основних видів зброї взводу і дозволяло досягти переднього краю оборони противника у
встановлений час (“Ч”). Він може призначатися на відстані до 600 м від переднього краю
оборони противника, а іноді й далі.
РУБІЖ (ПУНКТ) РОЗГОРТАННЯ У ВЗВОДНІ КОЛОНИ ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ
ЗАЗВИЧАЙ ЗА СКЛАДКАМИ МІСЦЕВОСТІ НА ВІДСТАНІ 2-3 КМ ВІД ПЕРЕДНЬОГО
КРАЮ ОБОРОНИ ПРОТИВНИКА, А НА ВІДКРИТІЙ МІСЦЕВОСТІ - І НА БІЛЬШІЙ
ВІДСТАНІ. ВИСУВАННЯ ДО НЬОГО ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ У СКЛАДІ РОТИ. ІЗ
ДОСЯГНЕННЯМ РОТОЮ РУБЕЖУ РОЗГОРТАННЯ У ВЗВОДНІ КОЛОНИ ВЗВОД БЕЗ
ЗУПИНКИ ВИХОДИТЬ НА СВІЙ НАПРЯМОК І СТРІМКО ПРОДОВЖУЄ ПРОСУВАННЯ
ДО РУБЕЖУ ПЕРЕХОДУ В АТАКУ.
29. Аналіз проведених дій
Аналіз проведених дій – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи командирів

(начальників), призначений для організації професійного спілкування і обговорення події
(завдання, ситуації), що впливає на досягнення результатів і дотримання вимог та дозволяє
особовому складу самостійно визначити особистий рівень підготовки та шляхи її
удосконалення.
Аналіз проведених дій забезпечує:
особисте розуміння дій (ситуацій) кожним військовослужбовцем, командиром
(начальником);
оцінку сильних та слабких сторін підрозділу з різних точок зору;
некаральну атмосферу і розвиток критичного мислення командирів (начальників)
та особового складу;
налагодження комунікації і зворотного зв’язку командирів (начальників) з
особовим складом, що забезпечує спільне розуміння дій і розвиток злагодженості під час
виконання завдань за призначенням.
30. Прийоми, способи та форми мотивації особового складу до активної участі у

бойових діях
Для покращення вмотивованості військовослужбовців на виконання бойових завдань

щодо захисту України, необхідно впливати на те, щоб потреба захисту країни стала
особистою потребою військовослужбовця.
Довідково. Необхідно показати військовослужбовцю, чому його власне життя,
життя його дітей, добробут родини тощо залежить від нашої перемоги у війні, від його
особистої участі у ній, від сумлінного виконання службових обов'язків тощо.
Однією з найважливіших умов мотивації військових є створення у кожного з них
позитивних мотивів у їх нелегкій діяльності. Цьому можуть сприяти наступні способи
мотивації, які повинні застосовувати посадові особи у підрозділах:
виявлення турботи про підлеглих: організація харчування та відпочинку
Довідково. Якщо немає об’єктивної можливості задовільнити всі базові потреби,
необхідно чітко пояснити причини і прикласти усіх можливих зусиль, у т.ч. із залученням
волонтерської допомоги, для вирішення проблемних питань;
створення позитивного настрою військовослужбовців: в умовах бойового стресу
військовим дуже нелегко зберігати оптимізм та вірити у позитивний результат дій. Саме
тому необхідно дозволяти військовослужбовцям розслабитись. У цьому випадку дуже
корисно організувати різноманітні заходи дозвілля і відпочинку: спортивні ігри (активні,
настільні тощо), спільний перегляд фільмів, гра на музичних інструментах, сон тощо, при
цьому категорично забороняється вживання алкогольних (слабоалкогольних) напоїв;
чітка планова організації занять з бойової підготовки, у першу чергу - з фахової
підготовки, з дотримання процесу формування навичок: пояснення, демонстрація,
відпрацювання за елементами, відпрацювання в цілому, систематичні повторювання;
щоденне проведення командирського інформування та занять з антистресової
підготовки, на яких розглядати питання, які будуть мотивувати особовий склад до виконання
бойових завдань.
Враховуючи досвід ЗС СІЛА рекомендуються “альтернативні” способи мотивації
військовослужбовців:
використання словесної похвали та позитивного консультування, або просто кажіть
солдатам “дякую”;
дозвіл кращим військовослужбовцям самостійно займатися фізичним тренуванням у
зручний для них час;
надання вихідного дня (вільного часу) військовослужбовцям у День народження;
визначення найкращого підрозділу для першочергового транспортування
(пересування) з польових навчань;
звільнення найкращих військовослужбовців від додаткового чергування
(патрулювання) або наряду;
розміщення зображення найкращого солдата (сержанта, офіцера) за місяць на “Дошці
визнання” в казармах (розташуваннях) за чіткими критеріями і показниками;
вручення сертифікатів або спеціальних відзнак про досягнення у певній кваліфікації
чи діяльності;
підготовка та подання матеріалів про гідних військовослужбовців для розміщення у
регіональних ЗМІ за місцем проживання його родини або ресурсах у соціальних мережах;
дозвіл найкращим військовослужбовцям присвоювати особисті найменування
озброєнню і бойовій техніці, наносити малюнки, знаки, що мають для них символічне
значення;
вручення найкращим військовослужбовцям недорогих подарунків;
позбавлення від створення “оманливого авторитету”;
акцентоване виявлення турботи про безпеку своїх солдатів (“я своїх дітей туди не
пошлю”);
розробка та впровадження системи об’єктивної оцінки службової діяльності
військовослужбовців.
31. Управління взводом під час відбиття атаки противника.
В умовах безпосереднього зіткнення з противником взвод може переходити до

оборони з метою:
– відбиття контратаки переважаючих сил противника під час наступу;
– в результаті невдалого зустрічного бою з переважаючими силами противника;
– для закріплення та утримання захоплених рубежів;
– для прикриття флангів на загрозливому напрямку.
Отримавши наказ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із
противником командир взводу організовує захоплення вказаного (вигідного) рубежу. Під час
закріплення на ньому він повинен:
- швидко прийняти рішення;
- поставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій в указаному
опорному пункті;
- організовувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту;
- створити бойовий порядок, систему вогню та організовувати інженерне
обладнання опорного пункту;
- віддати вказівки з питань взаємодії, управління та всебічного забезпечення
бою.
У подальшому командир взводу: вивчає місцевість; за необхідності уточнює завдання
відділенням (танкам) і порядок взаємодії; віддає бойовий наказ.
Після цього він складає схему опорного пункту, перевіряє готовність взводу до бою і
у встановлений час доповідає старшому командиру. У всіх випадках робота командира
взводу з підготовки оборонного бою не повинна затримувати зайняття підрозділами оборони
й створення ними системи вогню.
32. Сутність, мета, шляхи реалізації внутрішньо-комунікаційної роботи.
Внутрішньо-комунікаційна робота - це напрямок інформаційно-пропагандистського

забезпечення військових частин (підрозділів), військових навчальних закладів, установ та
організацій Збройних Сил України, що здійснюється в системі інформаційної роботи
посадових осіб, командирів (начальників) через сукупність дій, пов’язаних з обробкою і
передачею інформації до особового складу шляхом спілкування.
Головна мета внутрішньо-комунікаційної роботи – формування довіри до військово-
політичного керівництва держави та військового командування, встановлення зворотного
зв’язку з підпорядкованим особовим складом, його готовності до виконання завдань,
підтримання і відновлення морально-психологічного стану.
Внутрішньо-комунікаційна робота, реалізується шляхом: налагодження
комунікаційного процесу; систематичного та цільового проведення командирського
(бойового) інформування з особовим складом військової частини (підрозділу); аналізу
проведених дій; забезпечення методичними матеріалами, необхідними для організації
інформаційної роботи з особовим складом в будь-яких умовах обстановки; душпастирської
опіки військовослужбовців.
33. Аналіз конкретних ситуацій успішного лідерства і токсичної (контрпродуктивної)

поведінки офіцерів (сержантів) в бойовій обстановці.
Успішне лідерство в бойовій обстановці часто вимагає від лідера здатності приймати
швидкі та точні рішення в умовах підвищеного ризику та несприятливих умов. Також
важливою характеристикою успішного лідерства є здатність забезпечувати команду
засобами та ресурсами, необхідними для виконання поставлених завдань.
Теоретично, токсична поведінка офіцерів (сержантів) в бойовій обстановці може бути
пояснена поганою підготовкою та недостатнім контролем над діями військовослужбовців.
Також може відігравати роль недостатнє розуміння важливості етики та моральних
принципів у поводженні зі своїми військовими обов'язками.
У теоретичному аспекті, лідери можуть розвивати успішне лідерство, навчаючи своїх
військовослужбовців специфічним знанням та вмінням, які допоможуть їм ефективно
працювати в бойових умовах та допомогти уникнути токсичної поведінки. Зокрема,
важливими аспектами є навчання комунікації та співпраці в команді, а також підготовка до
прийняття рішень в умовах нестабільності та підвищеного ризику.
Також для запобігання токсичній поведінці в бойових умовах важливо розвивати
етичне поводження серед військовослужбовців, дотримуючись моральних принципів та
етичних стандартів. З цією метою, військові організації можуть проводити навчання з етики
та моральних принципів, щоб забезпечити, що їхні офіцери розуміють та відповідають
високим стандартам поведінки та етики в бойових умовах. Навчання може включати етичні
дискусії, симуляції ситуацій, де офіцери повинні приймати рішення, що вимагають етичного
розуміння, а також тренінг з контролю над емоціями та стресом.
Також важливим є розуміння того, що токсична поведінка може мати серйозні
наслідки для команди та виконання місії. Це може призвести до недовіри та конфліктів в
команді, зниження моралі, відчуття страху та непевності серед підлеглих. Тому важливо,
щоб лідери усвідомлювали свою роль у формуванні командного духу та створювали
сприятливу атмосферу для розвитку та роботи команди.
Нарешті, успішне лідерство в бойових умовах передбачає також здатність лідера до
самовдосконалення та постійного вдосконалення своїх навичок та знань. Це може включати
навчання новим технологіям, вивчення досвіду інших команд, підвищення рівня фізичної
підготовки та здоров'я. Такі заходи допоможуть лідерам не лише виконувати свої обов'язки
ефективніше, але й стати прикладом для своїх підлеглих та зміцнити довіру та повагу всієї
команди.
Важливим аспектом успішного лідерства в бойовій обстановці є також здатність до
адаптації до нових умов та вирішення непередбачуваних проблем. Для досягнення цього
лідер повинен мати відповідні знання та досвід, щоб вирішувати проблеми, які виникають у
процесі виконання завдань. Також важливою є здатність до організації ресурсів та людських
ресурсів для досягнення конкретних цілей.
Щодо токсичної поведінки, вона може бути викликана різними факторами, такими як
стрес, втома, недостатня підготовка або погане керівництво. Також можуть відігравати роль
внутрішні особистісні проблеми, такі як високий рівень агресії, недоліки у розвитку
емоційної стійкості або недостатня самооцінка.
Для запобігання токсичної поведінки серед офіцерів (сержантів) в бойовій обстановці
важливо розвивати механізми для виявлення та корекції такої поведінки, а також надавати
підтримку військовослужбовцям, щоб вони могли долати свої проблеми та зберігати етичні
та моральні стандарти.
У контексті токсичної поведінки, теоретичні аспекти включають такі концепції, як
етика, мораль та емоційна стійкість. Для того, щоб запобігти токсичної поведінці, лідер
повинен бути свідомим своєї відповідальності та моральних стандартів. Важливим є також
розуміння своїх емоцій та стресу та вміння контролювати їх. Етика та мораль можуть
слугувати основою для прийняття рішень та ведення себе в бойовій обстановці.
Отже, успішне лідерство в бойовій обстановці передбачає не тільки здатність до
прийняття рішень та дій в найбільш важливий момент, але і здатність до ефективного
комунікування та координації дій з іншими військовослужбовцями, а також здатність
адаптуватися до різних ситуацій та коригувати свої дії в залежності від потреб команди.
34. Дії командира взводу після відбиття атаки противника.
Після відбиття наступу командир взводу повинен:

1. Перевірити бойовий стан взводу (бойовий і чисельний склад, стан запасів
боєприпасів та інших матеріальних засобів);
2. Вжити заходів щодо надання медичної допомоги пораненим, винести
важкопоранених і, по можливості, розшукати загиблих;
3. Відновити систему вогню, зруйновані фортифікаційні споруди та інженерні
загородження, поповнити запаси боєприпасів, привести до порядку зброю і військово-
технічне майно. У разі потреби провести заміну вогневих позицій (танків, БМП та інших
вогневих засобів) та підготуватися до наступних атак;
4. Про результати оборонного бою командир взводу доповідає командиру роти, де
повідомляє про втрати озброєння та військової техніки, особового складу (свої та
противника), а також прийняті рішення та вжиті заходи щодо відновлення боєздатності
взводу.
35. Основні завдання та зміст командирського та бойового інформування.
Командирське інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи посадових

осіб органів військового управління, командирів (начальників), який реалізується під час
підготовки і виконання завдань за призначенням через спілкування (групове, індивідуальне)
з особовим складом з метою формування необхідних національно-ідейних переконань,
підтримання і відновлення його морально-психологічного стану.
Бойове інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи командира
(начальника) для оперативного доведення інформації особовому складу про бойову
обстановку, що склалася, порядок і умови виконання бойових завдань.
Бойове інформування проводять особисто командири (начальники) тактичного рівня
управління (від відділення (розрахунку) до батальйону (дивізіону) включно. Відповідно до
змін бойової обстановки вони можуть уточнювати зміст бойового інформування.
Основним методом бойового інформування є пояснення.
36. Сутність лідерства військовослужбовців
1. Сутність військового лідерства розкривається у процесі впливу на особовий склад

шляхом: чіткого формулювання мети; визначення способів її досягнення; застосування
ефективних методів внутрішньої комунікації; мотивації до дії під час підготовки і виконання
поставлених завдань; розвиток бойових спроможностей; інтегрального розвитку і
згуртування особового складу.
2. Військовий лідер – це авторитетний військовослужбовець, якому група інших
військовослужбовців за будь-яких обставин надають право приймати важливі для них
рішення, що відповідають загальним національним інтересам оборони держави і визначають
напрям та характер їх діяльності. Він здатний забезпечити успішне виконання завдань,
згуртовувати особовий склад для злагодженої роботи, максимально задовольняти
індивідуальні потреби військовослужбовців і вести їх до мети та подальшого вдосконалення
професійних навичок.
3. Мета військового лідерства будь-якого рівня управління полягає у фаховому
виконанні військовослужбовцями свого обов’язку і поставлених завдань щодо оборони
України. Для успішного досягнення мети військовий лідер повинний: формувати позитивний
морально-психологічний клімат і здійснювати ефективний вплив на особовий склад;
формувати мету (цілі) і визначати способи її досягнення; застосовувати ефективні способи
внутрішньої комунікації; мотивувати і надихати особовий склад своїм прикладом до
прийняття рішень і дій під час підготовки і виконання завдань за призначенням;
вдосконалювати індивідуальну і колективну бойові спроможності; забезпечити інтегральний
розвиток, командостворення і згуртування особового складу; утверджувати відданість
військовослужбовців національним традиціям воїнського етосу; сприяти особистій та
командній (колективній) відповідності міжнародним принципам військового лідерства;
задовольняти індивідуальні потреби особового складу в розвитку і самовдосконаленні.
4. Місія військового лідера Збройних Сил України будь-якого рівня військового
управління – “Бути. Знати. Вести”. “Бути”. Військове лідерство – це, перш за все,
повсякденна демонстрація тих цінностей і принципів, які складають характер військового
лідера. Можна вважати це внутрішніми морально-психологічними якостями і властивостями,
12 які характеризують військовослужбовця. Він володіє ними постійно, проявляє їх наодинці
та з іншими. Вони визначають, хто він є насправді і формують міцну основу характеру
військового лідера. Ці цінності та принципи однакові для всіх військових лідерів – від
солдата до генерала, незалежно від посади. Безумовно військовий лідер, уточнює своє
розуміння цих якостей і властивостей, усвідомлює подальший їх розвиток, коли стає більш
досвідченим та займає посади з більшим рівнем відповідальності. Наприклад, головний
сержант з бойовим досвідом глибше розуміє і усвідомлює самовіддану службу та
персональну відповідальність за виконання обов’язків і поставлених завдань, ніж це робить
рекрут. “Знати”. Сукупність знань, навичок і вмінь, цінностей і властивостей характеру,
отриманого попереднього досвіду – це професійна компетентність військового лідера у
всьому: від професійних знань, навичок та вмінь до порядку прийняття рішень і вмінь
командувати. Критерії професійної майстерності застосовуються до всього особового складу
і військових лідерів. Однак, якщо військовий лідер займає посаду з більшою
відповідальністю, то він повинний оволодівати додатковими професійними вміннями і
навичками та критерії його професійної майстерності будуть також змінюватися. Професійна
майстерність військового лідера на різних рівнях військового лідерства – прямого,
організаційного та стратегічного – буде відрізнятися одна від одної.
“Вести”. Характеру та знань, хоча вони надзвичайно необхідні, для військового
лідерства недостатньо. Військовий лідер не зможе бути ефективним, не зможе взагалі бути
лідером, доки не застосує те, що знає і вміє, на практиці, до тих пір, поки не буде діяти і
виконувати те, що повинний. Як і з професійною компетентністю, військовий лідер набуває
більшого досвіду лідерських дій, перебуваючи на різних посадах. Оскільки вести – це
основна дія і сутність лідерства, то воно починається саме з них. Військовий лідер своїми
діями впливає на особовий склад – забезпечуючи досягнення мети, спрямованість та
мотивацію під час виконання місії (завдань) та вдосконалення всіх процесів у військовій
організаційній структурі.
37.З’ясування бойового завдання

це процес роботи командира, у ході якого він приймає рішення, доводить до підлеглих
командирів бойові завдання, організовує взаємодію, вживає заходів щодо всебічного
забезпечення бойових дій і підготовки підрозділів до виконання бойових завдань.
Підготовка бойових дій починається з отриманням завдання від старшого командира і
передбачає:
- організацію бойових дій (прийняття рішення, планування бойових дій, постановку завдань,
організацію взаємодії, всебічне забезпечення бойових дій і управління);
- підготовку підрозділів до виконання поставлених завдань;
- вибір, підготовку районів вогневих позицій;
- організацію і проведення виховної роботи;
- практичну роботу командира, його заступників і штабу в підлеглих підрозділах;
- інші заходи.
При з’ясуванні отриманого завдання командир повинен зрозуміти:
- бойове завдання і замисел командира загальновійськового підрозділу;
- об’єкти (цілі), які уражуються засобами старшого командира на напрямі дій
загальновійськового підрозділу;
- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними;
- завдання підрозділів з вогневого ураження противника;
- район ВП (вогневу позицію), рубіж (місце) КСП (ПСП, БСП);
- основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження;
- порядок забезпечення боєприпасами;
- час і порядок висування підрозділів у призначений район (рубіж), порядок маневру;
- час готовності до виконання завдань;
- сигнали управління та сповіщення.
Після з’ясування завдання командир визначає заходи, які необхідно провести негайно. Це
заходи з підготовки техніки, озброєння, особового складу, поповнення матеріальних запасів,
евакуації поранених і хворих, захисту від ЗМУ, поповнення підрозділів, ремонту техніки,
озброєння.
Розрахунок часу – це, по суті, план роботи командира після з’ясування завдання. Вхідними
даними для розрахунку є: час отримання завдання і готовність підрозділу до його виконання,
час доповіді, час роботи на місцевості, час сходу і заходу Сонця.
Після розрахунку часу командир підрозділу організовує підготовку підрозділів до бойових
дій, розвідку противника і району вогневих позицій.
Оцінка обстановки. Основна мета оцінки обстановки – прийняття обґрунтованого рішення.
Досвід Другої світової війни і практика бойової підготовки військ доводять, що оцінку
обстановки необхідно проводити з кожного елемента окремо: оцінку противника; оцінку
своїх підрозділів; оцінку місцевості; оцінку радіаційної, хімічної і біологічної обстановки;
оцінку стану погоди, часу доби і пори року.
У висновках командир підрозділу визначає можливість і повноту виконання заходів з
підготовки підрозділів до бойових дій у світлий час.
Прийняття рішення. Основу управління підрозділами становить рішення командира. Під
рішенням розуміють остаточно складений командиром порядок дій підрозділів щодо
виконання поставленого завдання і використання сил і засобів під час ведення бойових дій.
Рішення дає відповідь на питання, що, коли, кому і як зробити, щоб із найменшою затратою
сил і засобів виконати поставлене завдання.
Рішення командир доводить до підлеглих.
Доведення бойових завдань підлеглим залежно від конкретних умов обстановки
здійснюється різними способами. За наявності часу командир доводить завдання підлеглим у
формі бойового наказу. Під час організації бойових дій у короткі терміни бойові завдання
доводяться, як правило, бойовими розпорядженнями і командами.
Розглянемо зміст бойового наказу командира дивізіону (батареї).
Визначення завдання особового складу
1. Кому.
2. Напрямок руху.
3. Направляючий (направляючий підрозділ).
4. На який рубіж.
5. Спосіб руху.
6. Момент руху (виконавча команда).
38. Організація та методика аналізу проведених дій
1. Аналіз проведених дій – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи посадових осіб

органів військового управління, командирів (начальників), призначений для організації
професійного спілкування і обговорення події (завдання, ситуації), що впливає на досягнення
результатів і дотримання вимог та дозволяє особовому складу самостійно визначити
особистий рівень підготовки та шляхи її удосконалення.
2. Аналіз проведених дій забезпечує:
особисте розуміння дій (ситуацій) кожним військовослужбовцем, командиром
(начальником);
оцінку сильних та слабких сторін підрозділу з різних точок зору;
некаральну атмосферу і розвиток критичного мислення командирів (начальників) та
налагодження комунікації і зворотного зв’язку командирів (начальників) з особовим
складом, що забезпечує спільне розуміння дій і розвиток злагодженості під час виконання
завдань за призначенням.
Місія принципи мета завдання умови лідерства військовослужбовців
Військове лідерство – це рух вперед та розвиток. Як елемент бойової сили у поєднанні
з управлінням та інформацією, забезпечує виконання завдань в ході операцій (бойових дій).
Доктрина є визначальною з питань розвитку військового лідерства у Збройних Силах
України, вона застосовується для планування, розробки, впровадження та удосконалення
військових стандартів, військових публікацій (доктринальних документів, навчально-
методичних матеріалів) та розробки інших документів, які деталізують зазначений процес.
1 Лідерство військовослужбовців засноване на єдиному розумінні ціннісних засад,
лідерської поведінки, що визначені у Доктрині. Загальне визначення лідерства
військовослужбовців може бути виражено одним словом – довіра. Довіра є результатом
оволодіння лідерськими компетенціями, проявом волі та згуртованості особового складу.
Військовий лідер не може віддати наказ довіряти йому. Довіра завжди формується
зсередини. Особовий склад знає, бачить і постійно тестує довіру до військового лідера. Вона
є винагородою за вірність ідеалам військової служби та воїнської честі.

Військове лідерство – це рух вперед та розвиток. Як елемент бойової сили у поєднанні
з управлінням та інформацією, забезпечує виконання завдань в ході операцій (бойових дій).
Доктрина є визначальною з питань розвитку військового лідерства у Збройних Силах
України, вона застосовується для планування, розробки, впровадження та удосконалення
військових стандартів, військових публікацій (доктринальних документів, навчально-
методичних матеріалів) та розробки інших документів, які деталізують зазначений процес.
Лідерство військовослужбовців засноване на єдиному розумінні ціннісних засад,
лідерської поведінки, що визначені у Доктрині. Загальне визначення лідерства
військовослужбовців може бути виражено одним словом – довіра. Довіра є результатом
оволодіння лідерськими компетенціями, проявом волі та згуртованості особового складу.
Військовий лідер не може віддати наказ довіряти йому. Довіра завжди формується
зсередини. Особовий склад знає, бачить і постійно тестує довіру до військового лідера. Вона
є винагородою за вірність ідеалам військової служби та воїнської честі.
40. Бойовий наказ командира взводу наступ
Бойовий наказ — це документально оформлене бойове завдання.

Бойовий наказ оформляється перед боєм, плануванням бойового застосування
(застосування за призначенням спеціальних військ), тощо. Якщо терміновість завдання не
дозволяє письмово оформити бойовий наказ, командир (начальник) ставить бойове завдання
усно, і робить його письмове оформлення негайно, як тільки дозволить бойова обстановка.
Бойові завдання підрозділам перед боєм ставляться бойовим наказом (попередніми
бойовими розпорядженнями), а в ході бою – бойовим розпорядженням.
В основних питаннях взаємодії командир батальйону (роти) визначає порядок
взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і взаємодіючих підрозділів під час виконання
поставлених завдань по рубежах, напрямках дій і часу.
В основних питаннях управління командир батальйону (роти) уточнює місце і час
розгортання командно-спостережного пункту, напрям і порядок його переміщення; визначає
порядок управління підрозділами під час підготовки та в ході бою (дій), завдання і порядок
роботи органів управління, заходи забезпечення стійкості і безперервності управління.
Рішення командир батальйону (роти) оформляє на своїй робочій карті.
У бойовому наказі командир батальйону (роти) вказує:
у першому пункті – стислі висновки з оцінювання противника;
у другому пункті – об’єкти та цілі, які уражаються засобами старшого командира на
напрямку майбутніх дій, завдання сусідів, розмежувальні лінії з ними, порядок застосування
повітряних десантів в інтересах батальйону (роти);
у третьому пункті – бойове завдання батальйону (роти) та замисел бою (дій);
у четвертому пункті – після слова “наказую” ставляться бойові завдання:
механізованим (танковим) ротам (взводам) першого ешелону, у тому числі доданим;
механізованим (танковим) ротам (взводам) другого ешелону або резерву; тактичним групам;
бронегрупам і вогневим засідкам; передовому (рейдовому, обхідному) загону, підрозділам на
передовій позиції (у бойовій охороні); підрозділам артилерії та ППО, іншим вогневим
засобам, у тому числі доданим; гарматам і танкам, які виділені для стрільби прямою
наводкою; іншим підрозділам підсилення і елементам бойового порядку;
у п’ятому пункті – витрату ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання;
у шостому пункті – час готовності до виконання завдання;
у сьомому пункті – об’єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця,
цивільної оборони; культурні цінності, устаткування, споруди, що містять небезпеки і
знаходяться на напрямку майбутніх дій; визначний старшим начальником порядок
супроводження військовополонених до пунктів їх збору;
у восьмому пункті – місце і час розгортання командно-спостережного пункту, та
порядок його переміщення в ході бою, свого заступника та на кого покладається управління
батальйоном на випадок виходу з ладу командно-спостережного пункту.
У попередньому бойовому розпорядженні командир батальйону (роти), як правило,
вказує: відомості про противника; об’єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу)
засобами старшого командира; бойове завдання роті (взводу) зі ступенем деталізації, який
відповідає прийнятому рішенню, на час віддання попереднього бойового розпорядження; час
готовності й основні заходи щодо підготовки до бою (дій); час і способи доведення завдань
та інші дані.
У бойовому розпорядженні командир батальйону (роти) вказує: короткі висновки з
оцінювання противника; об’єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами
старшого командира; бойове завдання роті (взводу) та час готовності до дій. У разі потреби в
бойовому розпорядженні можуть вказуватися завдання сусідів та інші дані.
Усі накази, розпорядження і вказівки командира батальйону записуються
начальником штабу в журнал відданих і отриманих розпоряджень.
41. Методика проведення командирського інформування
Командирське інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи посадових

осіб органів військового управління, командирів (начальників), який реалізується під час
підготовки і виконання завдань за призначенням через спілкування (групове, індивідуальне)
з особовим складом з метою формування необхідних національно-ідейних переконань,
підтримання і відновлення його морально-психологічного стану.
Командирське інформування проводять командири усіх рівнів, щоденно.
Основними завданнями командирського інформування є: налагодження та
підтримання внутрішньої комунікації з особовим складом військової частини ; проведення
інформаційно-роз’яснювальної роботи з особовим складом в будь-яких умовах; навчання
командирів за підпорядкованістю ефективним методикам внутрішніх і зовнішніх
комунікацій; забезпечення прикладними інформаційними і методичними матеріалами,
необхідними для роботи з особовим складом в умовах ведення бойових дій.
До проведення командирського інформування залучаються:
 в органах військового управління – о/с органу військового управління;
 у з’єднаннях, в/ч, військово-навчальних закладах – о/с управлінь, командири
батальйонів та їм рівні;
 у батальйонах – командири рот, взводів, головні сержанти;
 у ротах, взводах, відділеннях та їм рівних – о/с підрозділу.
Метою командирського інформування є:
- сформовані переконання військовослужбовців щодо свідомого виконання
обов’язку із захисту національних інтересів, незалежності, територіальної цілісності і
недоторканності України;
- довіра військовослужбовців до командирів (начальників), військового
командування;
- інформованість особового складу щодо актуальної інформації про суспільно-
значущі події, рішення військово-політичного керівництва держави щодо зміцнення
обороноздатності країни; своєчасне упередження і спростування неправдивої інформації
навколо діяльності вищого військово-політичного керівництва, органів військового
управління, військових частин Збройних Сил України, яка може негативно впливати на
морально-психологічний стан особового складу;
- знання особовим складом стану воєнно-політичної, суспільнополітичної та
бойової обстановки в районах виконання завдань за призначенням, а також мети та завдань,
що стоять перед військовою частиною;
- володіння о/с інформацією щодо соціально-правових, фінансових, матеріально-
технічних, кадрових, навчально-бойових та інших питань; розуміння о/с необхідності
досягати професійної майстерності та морально-психологічної готовності до дій в будь-яких
умовах обстановки;
- дотримання військовослужбовцями вимог Військової присяги, виконання
наказів командирів (начальників);
- розуміння факторів та чинників, які використовує противник для здійснення
негативного інформаційно-психологічного впливу на особовий склад та місцеве населення;
- знання військовослужбовцями можливих каналів розповсюдження негативної
інформації, визначення верств, груп особового складу та населення, що найбільш піддаються
негативному впливу.
Основними методами командирського інформування є:
- доведення інформації;
- роз’яснення;
- дискусія (обговорення);
- показ (демонстрація, ілюстрація);
- аналіз конкретних ситуацій.
Засоби, які необхідно використовувати в ході підготовки і проведення заходів
командирського інформування:
a) інформаційні бюлетені;
b) інформаційні вісники;
c) бойові бюлетені;
d) буклети; листівки;
e) звернення;
f) періодичні друковані видання;
g) тематичні відеофільми;
h) повідомлення теле- радіо новин, національно-ідеологічний контент яких
співпадає з тематикою командирського інформування;
i) офіційні портали (Інтернет-ресурси) вищого військово-політичного
керівництва держави та органів державної влади.
42. Стандарти і компетентності прояву лідерства військовослужбовців
Характер військового лідера визначається моральними та етичними чеснотами і

властивостями особистості, що дозволяють військовослужбовцю приймати правильні та
вчасні рішення, не зважаючи на обставини та наслідки. Уміння правильно реагувати на
виклики вимагає системи засвоєних цінностей.
Основними чеснотами і властивостями характеру військового лідера ЗС України є:
1. ментальні властивості характеру військового лідера:
- патріотичні переконання,
- авторитет (повага, довіра),
- професійність (фаховість, компетентність),
- досвід,
- прагнення до постійного самовдосконалення та вимогливість до
особового складу як до самого себе,
- воля,
- самодисципліна,
- ініціативність,
- розсудливість,
- впевненість,
- ерудованість,
- відповідальність,
- підзвітність,
- комунікабельність.
2. фізичні властивості характеру військового лідера :
- здоров’я,
- фізична підготовленість,
- військова і професійна виправка (постава).
3. емоційні властивості характеру військового лідера :
- мужність (емоційна зрілість),
- самоконтроль,
- емоційний баланс і стабільність,
- емоційний інтелект.
Базовими компетентностями військового лідерства є:
1. аналізувати і синтезувати – здатність військового лідера до
розчленування і поєднання частин, аспектів, процесів і явищ у військовій діяльності як
єдиного цілого;
2. надихати і мотивувати – здатність військового лідера викликати
душевне піднесення, натхнення і спонукати особовий склад до шляхетних вчинків і дій;
3. керувати поведінкою військовослужбовця, визначаючи її
організованість, активність і стійкість;
4. вести – здатність військового лідера досконало вивчити
можливості особового складу і на основі свого авторитету, довіри і прикладу вести за собою
до визначених цілей;
5. розвивати – здатність військового лідера вдосконалювати в
особового складу професійні знання, навички та вміння, спонукати його до
самовдосконалення, формування світоглядних і ціннісних основ, згуртування навколо
визначених цілей і виконання завдань;
6. досягати – здатність військового лідера досягати цілей і
успішних результатів військової діяльності на основі володіння способами, методиками і
технологіями з оптимальним використанням наданих для цього ресурсів;
7. трансформувати – здатність військового лідера позитивно
перетворювати (змінювати) корпоративну культуру військової організаційної структури і
досягати мети завдяки відданості вищим ідеалам і моральним цінностям;
8. приділення індивідуальної уваги і підтримки кожному
військовослужбовцю;
9. сприяння творчим та інноваційним ідеям для вирішення
проблем.
43. Дії командира взводу під час вогневої підготовки атаки.
З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і доданих

йому підрозділів (вогневих засобів) за командою командирів укривається в окопах з
протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, щілинах, бліндажах,
БМП (танках), на дні окопів і траншеї в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях
для відбиття атаки.
Чергові вогневі засоби залишаються на своїх позиціях у готовності до відкриття
вогню.
Командири підрозділів і спостерігачі ведуть спостереження за діями противника для
своєчасного виявлення переходу його в атаку.
З отриманням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ЗМУ
весь особовий склад займає укриття, а в разі застосування 18 противником хімічної зброї –
негайно надягає засоби індивідуального захисту (у танках, БМП вмикається система
колективного захисту).
У разі знищення противником під час вогневої підготовки частини вогневих засобів,
командир взводу негайно відновлює систему вогню і уточнює завдання особовому складу,
який залишився.
Відхід підрозділів, які діють попереду своїх військ, підтримується вогнем взводу.
Вони пропускаються через мінно-вибухові загородження перед переднім краєм оборони
заздалегідь підготовленими (залишеними) проходами, які після їх подолання негайно
закриваються. За розпорядженням старшого командира для супроводу підрозділів, що
виходять за передній край, може виділятися провідник.
44. Методика проведення бойового інформування
Бойове інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи командира

(начальника) для оперативного доведення інформації особовому складу про бойову
обстановку, що склалася, порядок і умови виконання бойових завдань.
Бойове інформування проводять особисто командири (начальники) тактичного рівня
управління (від відділення (розрахунку) до батальйону (дивізіону) включно. Відповідно до
змін бойової обстановки вони можуть уточнювати зміст бойового інформування.
Основним методом бойового інформування є пояснення.
Сутність методики бойового інформування полягає у доведенні командиром
(начальником) загальної інформації до особового складу підрозділу про порядок виконання
бойового (навчально-бойового) завдання способом відповіді на структуровані запитання:
1. Що? (командир (начальник) доводить інформацію про те, що відбувається зараз або
має бути найближчим часом, доводить зміст завдання підрозділу, що треба виконати).
2. Де? (командир (начальник) доводить (показує) конкретне місце (населений пункт,
об’єкт, позицію, рубіж) виконання завдань тощо).
3. Коли? (командир (начальник) доводить інформацію про час виконання завдань).
4. Як? (командир (начальник) доводить інформацію про способи і особливості
виконання рішень, бойових (навчально-бойових) завдань, розпоряджень і наказів).
5. Для чого? Чому? (командир (начальник) розкриває важливість, причини, мету і
результати, які треба досягти).
Командир (начальник), відповідно до змін бойової обстановки, може додавати
інформацію, що необхідна особовому складу, але не передбачена вищезазначеними
запитаннями.

особистості, її активність у досягненні самореалізації, самовдосконалення, духовного і
та орієнтуватися в ній. Основними цінностями військовослужбовців ЗС України є честь,
відвага, відданість, братерство. Честь військового лідера визначається його здатністю
керуватися в особистому житті та при виконанні військового обов’язку загальнолюдськими
принципами, моральними та етичними нормами, цінностями ЗС України, ставити вимоги
військової служби та інтереси підлеглих понад власні амбіції. При прийнятті складних
рішень військовий лідер діє відповідно до засадничих принципів професійної етики,
воїнського етосу та духовної спадщини українського війська. Честь гартує силу волі та
визначає поведінку військового лідера. В особливий спосіб вона проявляється у твердій
рішучості військовослужбовця суворо дотримуватися ідеалів Військової присяги та не
раджувати їм за будь-яких обставин. Відповідальне ставлення до воїнської честі вимагає від
військового лідера поваги, справедливого та неупередженого
ставлення до бойових побратимів, особливого вшанування пам’яті полеглих
військовослужбовців. Вірна та віддана служба українському народові – найвищий прояв
честі військовослужбовця ЗС України.
Відвага – основна цінність воїна. Вона не дозволяє зовнішнім і внутрішнім
перешкодам зупинити його на шляху до виконання визначеного завдання. Відвага – це не
відсутність страху, а здатність рухатися всупереч страхам і сумнівам, коли цього вимагає
наказ і воїнська честь. Відвага військовослужбовця – це плід безумовної довіри тим, хто
завжди поруч, навіть у найважчі миті бойової обстановки, хто ніколи не підведе і не
залишить. Вона гартує дух військового лідера, набуваючи форм фізичної витривалості,
розумової ясності та емоційної стійкості. Відвага дозволяє військовому лідеру
невтомно рухатися шляхом особистого вдосконалення та є неминучою передумовою
здобуття авторитету та довіри підлеглих. Відданість проявляється у незламній рішучості
продовжувати шлях навіть тоді, коли інші зупинилися. Військова служба сповнена
труднощів і вимагає відповідної особистої готовності до їх подолання. Відданість – це
розумова та емоційна рішучість не піддаватися труднощам, не лякатися викликів, не
зупинятися навіть тоді, коли з виду зникає сам обрій. Відданість військовому обов’язку та
власному званню, відданість бойовим побратимам та спільній боротьбі, відданість Україні та
рідному народові дозволяють виконати наказ, досягнути перемоги над собою, над життєвими
викликами, над противником. Військовий лідер цілковито відданий своїй службі, він стає
одним цілим із тим, що робить – втіленням постійної та відданої боротьби. Його невтомна
праця над собою та стремління до вершин дозволяють йому стати прикладом для підлеглих.
Військовий лідер виконує громадянський обов’язок на службі Українському народові і
присягає тільки йому. Він відданий захисник Української держави. Усі його перемоги для
України. Братерство стає вирішальною цінністю для формування ефективної боєздатної
команди. Тут проявляється здатність лідера брати на себе відповідальність за власний
підрозділ та допомагати підлеглим плекати в команді культуру взаємної допомоги та
підтримки в умовах повсякденної військової служби та в бою. Кожен військовослужбовець
покликаний бути професіоналом та відважним захисником держави, проте перемога – це
завжди досягнення команди, результат спільної відповідальності, відданої жертовності та
злагодженості в діях. Ефективний військовий лідер стає органічним центром військової
організаційної структури, він притягує та підсилює особовий склад своєю увагою та довірою,
справедливим ставленням до підлеглих, повагою до кожного військовослужбовця, служить
прикладом у виконанні обов’язків. Відчуття військового братерства підсилюється
розділеною радістю спільних досягнень, відповідальністю за виконання завдань та спільною
пам’яттю про полеглих побратимів.
46. Управління взводом в ході атаки переднього краю противника.
З метою організованого висування, розгортання в бойовий порядок і проведення

одночасної атаки переднього краю противника призначаються: маршрут висування, вихідний
пункт, рубежі (пункти) розгортання, рубіж переходу в атаку і рубіж безпечного віддалення,
рубіж спішування за умов атаки в пішому порядку. Висування до рубежу розгортання у
взводні колони взвод, як правило, здійснює в складі роти. Рубіж розгортання у взводні
колони призначається, якщо можливо, за складками місцевості, за 2-3 км від переднього
краю оборони противника, а на відкритій місцевості і на більшій відстані. Місця посадки
особового складу механізованих підрозділів на автомобілі і танки, як правило, вибираються
на відстані 2-4 км від переднього краю оборони противника на місцевості, яка забезпечує
приховану і швидку посадку. Для автомобілів підрозділів призначаються місця збору
автомобілів. Із виходом роти на рубіж розгортання у взводні колони взвод без зупинки
висувається на свій напрямок і стрімко продовжує просування до рубежу переходу в атаку.
Рубіж переходу в атаку вибирається таким чином, щоб висунення до нього здійснювалося
приховано, а його віддалення забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї
взводу і дозволяло досягти переднього краю оборони противника у встановлений час (“Ч”).
Він може призначатися на відстані до 600 м від переднього краю оборони противника, а іноді
й далі. 5 З виходом на рубіж переходу в атаку взвод розгортається в лінію бойових машин,
витримуючи при цьому напрямок руху для виходу на призначений
об’єкт атаки.
47. Робота заступника командира роти (батареї) з морально-психологічного

забезпечення щодо поліпшення матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і
правовий захист.
- бере участь у розробленні розкладу занять роти, планувати заходи з морально-
психологічного забезпечення, здійснювати заходи щодо соціально-психологічного
забезпечення повсякденної діяльності особового складу;
- забезпечує виконання рішень командира роти, вивчати та аналізувати морально-
- проводить роботу з виховання у військовослужбовців відданості Українському
громадянина - патріота України, свідомого виконання положень Конституції України і
- виховує особовий склад роти в дусі свідомого ставлення до виконання військового
товариства, любові до своєї військової частини, постійної пильності та бойової готовності;
- проводить виховну роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової
- здійснює конкретні заходи щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку,
профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів;
- забезпечує соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців до умов служби
з урахуванням їх спеціальності та індивідуально-психологічних особливостей;
- знає ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця
офіцерського, сержантського (старшинського) складу роти;
- проводить, організовує проведення навчально-виховних заходів з офіцерами роти,
проводити з ними заняття з воєнної педагогіки і психології, особисто навчати їх практиці
роботи з особовим складом, надавати необхідну методичну допомогу;
- навчає особовий склад роти безконфліктному нерепресивному спілкуванню і
- здійснює заходи щодо психологічної підготовки особового складу до дій в
екстремальних умовах мирного і воєнного часу, захисту від інформаційно-психологічного
впливу противника;
- проводить заходи з морально-психологічного забезпечення з особовим складом
роти, призначеним до варти (бойового чергування);
- бере участь у роботі з організації якісного опанування військовослужбовцями і
- організовує і проводить заходи з культурологічної роботи та дозвілля особового
складу роти та членів їх сімей;
- дбає про створення соціальних і психологічних передумов гармонійного розвитку
- піклується про поліпшення матеріально-побутових умов підлеглих, їх соціальний і
- вивчає і впроваджує передовий досвід морально-психологічного забезпечення,
вдосконалювати форми і методи морально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
- розробляє план проведення вихідних, святкових та неробочих днів, організовувати і
проводити заходи з культурологічної роботи та дозвілля особового складу роти та членів їх
сімей;
- правильно використовує технічні засоби під час проведення заходів з морально-
психологічного забезпечення, забезпечувати своєчасність доставки особовому складові газет
та журналів;
- веде облік кримінальних та інших правопорушень, надзвичайних подій та
дисциплінарних провинностей;
- своєчасно доповідає командирові роти та інформувати заступника командира
батальйону з морально-психологічного забезпечення про стан військової дисципліни та
морально-психологічний стан особового складу, про заплановані та здійснені заходи.
48. Управління взводом під час наступу у глибині оборони противника.
Наступальний бій у глибині оборони противника характеризується нерівномірністю

просування підрозділів і розвивається у складній і швидкозмінній обстановці. Успішне
просування хоча б одного з відділень (танків) або сусідів командир взводу негайно
використовує для розвитку успіху. При зупинці сусідів взвод, не припиняючи наступ,
частиною вогневих засобів подавляє цілі, які заважають їх просуванню. Противника, який
чинить опір, взвод атакує зазвичай з ходу, охоплюючи його з флангів повним складом або
частиною сил. Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки у бойових
порядках або відкриті фланги противника, з метою приховування маневру застосовуються
дими (аерозолі). Якщо атака з ходу не має успіху і обійти противника не вдається, командир
взводу зосереджує вогонь взводу і доданих засобів по цілях, які перешкоджають
просуванню, висуває відділення (танки) на вигідний для атаки рубіж і викликає вогонь
засобів старшого командира (підрозділів, які підтримують), одночасно вживає заходів щодо
пророблювання проходу у виявлених загородженнях. Використовуючи результати ВУП,
атакою з фронту завершує його знищення і продовжує рух вперед. На важкодоступних для
танків ділянках місцевості особовий склад механізованого взводу при наступі у пішому
порядку може обганяти танки і наступати під прикриттям їх вогню і вогню БМП (БТР). Після
подолання складних ділянок танки знову виходять вперед і взвод продовжує наступати за
ними. У ході розвитку наступу в глибині оборони противника у разі послаблення його опору
механізований взвод, який наступає у пішому порядку, може здійснювати посадку в бойові
машини або десантом на танки (у випадку виходу з ладу БМП (БТР). Для цього за командою
командира взводу БМП (БТР) доганяють свої відділення, сповільнюють рух або роблять
коротку зупинку (танки, які виділені для дій з десантом, роблять зупинку). За командою “ДО
МАШИНИ” особовий склад бігом висувається до своїх БМП (БТР), танків, ставить зброю на
запобіжник і за командою “ПО МІСЦЯХ” займає місця в машинах (на броні) під прикриттям
вогню БМП (БТР), танків. Діючи на БМП (БТР), десантом на танках, взвод своїм вогнем
знищує живу силу і вогневі засоби противника, насамперед протитанкові засоби ближньої
дії. Для знищення противника, який перешкоджає просуванню танків, а також для надання їм
допомоги у подоланні загороджень і перешкод особовий склад може спішуватися. При
виявленні засобів ЗМУ та ВТЗ противника взвод, уміло використовуючи приховані підступи,
стрімко виходить до них, рішучою атакою знищує живу силу і виводить з ладу пускові
установки (гармати, міномети). Загородження і перешкоди у глибині оборони противника
взвод обходить або долає по пророблених проходах. Зони зараження взвод долає на БМП
(БТР), танках з використанням засобів індивідуального і колективного захисту або обходить
їх напрямками, що вказав командир роти.
49. Порядок ведення соціального паспорта військової частини.

Соціальний паспорт військової частини, підрозділу, гарнізону - документ, який містить дані
про соціально-демографічні характеристики особового складу, стан дотримання соціальних
гарантій, відомості, що відображають соціальні процеси у військовій частині (гарнізоні), а
також іншу інформацію з питань організації та здійснення соціального і правового захисту
військовослужбовців та членів їхніх сімей, працівників;
Правила ведення соціального паспорта:
1)якщо підрозділи військової частини дислокуються в різних населених пунктах,
соціальний паспорт оформлюється для кожного підрозділу. В інших підрозділах військової
частини соціальний паспорт ведеться за рішенням командування;
2)соціальний паспорт уточнюється: періодично – станом на 01 січня та 01 липня;
 у разі прибуття до військової частини (гарнізону) вищих посадових осіб держави,
Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, під час підготовки до
інспектувань та перевірок;
 ‌у разі значних якісних змін в організаційно-штатній структурі та
укомплектованості особовим складом військової частини;
3) обробка персональних даних здійснюється за згодою суб’єкта персональних даних. Під
час збору, обробки та збереження персональних даних військовослужбовців, членів їхніх
сімей, працівників особи, яким надаються такі дані для заповнення соціального паспорта,
повинні забезпечувати дотримання вимог Закону України “Про захист персональних даних”.
Персональні дані військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників підлягають
видаленню та знищенню у термін протягом п’яти робочих днів з дня уточнення соціального
паспорта у разі, якщо суб’єкт персональних даних припинив правовідносини з військовою
частиною;
4) складання та ведення соціального паспорта мають здійснюватися з урахуванням
чинного законодавства України з питань охорони державної таємниці.
Ведення соціального паспорта покладається:
 у‌ військових частинах та підрозділах – на заступників командирів з морально-
психологічного забезпечення, а у разі відсутності в штаті військової частини
(підрозділу) такої посади – на посадову особу, яку визначає командир військової
частини (підрозділу);
 ‌у гарнізонах – на заступників начальників гарнізону з морально-психологічного
забезпечення.

Військове лідерство – це цілеспрямований вплив військовослужбовців різних
категорій у повсякденній, службовій, навчальній і бойовій діяльності, а також в
неупорядкованих (нестандартних, критичних) ситуаціях на особовий склад шляхом
підтримання довіри і поваги, надання мети, спрямування на її досягнення, забезпечення
дисципліни і мотивації до виконання завдань за призначенням та вдосконалення Збройних
сил України як суспільного інституту.
Місія військового лідера Збройних Сил України будь-якого рівня військового
управління – “Бути. Знати. Вести”.
Мета військового лідерства будь-якого рівня управління полягає у фаховому
виконанні військовослужбовцями свого обов’язку і поставлених завдань щодо оборони
України
Головними умовами успішного здійснення військового лідерства є: формування
професійних навиків, особистої гідності, колективної взаємоповаги, дотримання засад
воїнської культури, створення позитивної морально-психологічної атмосфери у військовому
середовищі, показ прикладів солідарної підтримки і побратимства, стійкої мотивації щодо
досягнення поставленої мети, проявлення відкритості та щирості у взаємовідносинах на
основі налагодження внутрішніх комунікацій.
51. Призначення, бойові властивості та будова 9-мм пістолета Макарова (ПМ).

Приладдя до нього.
Призначення та бойові властивості пістолета
Пістолет Макарова (ПМ) являється особистою зброєю нападу і захисту, і призначений
для ураження противника на коротких відстанях. Стоїть на озброєнні офіцерів, солдатів, а
також сержантів і солдатів спеціальних підрозділів.
Властивості
Вогонь із пістолета найбільш ефективний на відстанях до 50 м.
- убійна сила кули зберігається до 350 м;
- бойова скорострільність -30 пострілів за хвилину;
- вага пістолета з спорядженим магазином 810 гр.;
- для стрільби з ПМ застосовуються 9 мм пістолетні патрони;
- початкова швидкість польоту кулі 315м/с;
- місткість магазину 8 патронів;
Приладдя до пістолета
До кожного пістолета додаються :
1. запасний магазин
2. кобура
3. пістолетний ремінець
4. протирка
52. Соціально-правові гарантії військовослужбовців та членам їх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована

на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію
конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб
військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в
суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на
забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати
годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших
випадках, передбачених законом.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та
громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах
України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом
Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та
компенсації.
Мають право на продовольче, речове, медичне та інше забезпечення .
Військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,
відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання.
Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання
обов’язків військової служби з мотивів релігійних переконань та використовувати службові
повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.
Військовослужбовці – громадяни України, які проходять службу на території України,
беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути
обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з
Конституцією України. На них поширюються положення Закону України «Про вибори
Президента України».
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види
забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення
кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
Посадовий оклад, оклад за військовим званням;
Щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу,
надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
Одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також
інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в
розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням,
надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення
постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги
років та норм грошового забезпечення. Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно
виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового
забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в
полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі
Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань та правоохоронних органів.
53. Стандарти і компетентності прояву лідерства військовослужбовців у воєнний

період.
Сутність військового лідерства розкривається у процесі впливу на особовий склад

шляхом:
чіткого формулювання мети;
визначення способів її досягнення;
застосування ефективних методів внутрішньої комунікації;
мотивації до дії під час підготовки і виконання поставлених завдань;
розвиток бойових спроможностей;
інтегрального розвитку і згуртування особового складу
Військове лідерство реалізується на особистісному (безпосередньому),
організаційному і стратегічному рівні.
Особистісний (безпосередній) рівень військового лідерства ґрунтується на поєднанні
характеру і професійної компетентності військових лідерів та реалізується шляхом
формулювання мети, спрямування до неї та мотивування особового складу виконувати
завдання за призначенням. До особистісного (безпосереднього) військового лідерства
відносяться військові лідери тактичного рівня військового управління. Військове лідерство
на особистісному (безпосередньому) рівні проявляється на основі властивостей характеру
військового лідера: ментальних, фізичних і емоційно-вольових.
Основні дії особистісного (безпосереднього) військового лідерства
поділяються на:
безпосередній вплив (комунікація, прийняття рішень, мотивування);
операційні дії (планування, підготовка, виконання, оцінювання);
вдосконалення (вивчення, розвиток, впровадження).
54. Призначення, бойові властивості та будова 5,45-мм автомату Калашникова (АК-74).
Ак74 калібру 5,45 мм є індивідуальною зброєю і призначений для знищення живої сили й
ураження вогневих засобів противника. Для ураження противника у рукопашному бою до
автомата прикріплюється штик-ніж. З автомата ведеться автоматичний або одиничний
вогонь. Автоматичний вогонь е основним: він ведеться короткими (до 5 пострілів) і довгими
(до 10 пострілів) чергами або безперервно.
Автомат складається з таких десяти основних частин : ствол із ствольною коробкою,

прицільним пристроєм і пістолетною рукояткою; кришка ствольної коробки; затворна рама з
газовим поршнем; затвор; по» воротний механізм; газова трубка зі ствольною накладкою;
ударно-спусковий механізм; цівка; магазин; дуловий гальмо-компенсатор (в АК-74). У
комплект автомата входять: штик-ніж, приладдя, ремінь, шомпол і сумка для магазинів.
Автоматична дія автомата базується на використанні порохових газів, що відводяться від
каналу ствола до газового поршня затворної рами
55. Права і пільги військовослужбовцям
Права військовослужбовців закріплені у Законі України “Про соціальний і правовий

захист військовослужбовців та членів їх сімей”
Соціально-економічні права військовослужбовців

право на достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що
відповідає умовам військової служби, зокрема право на отримання підйомної допомоги та
добових при переїзді на нове місце служби (статті 9 та 91);
право на соціальну та професійну адаптацію (пункт 5 статті 8);
право на охорону здоров’я, медичну та соціально-психологічну допомогу (стаття 11);
право на забезпечення жилим приміщенням (стаття 12);
право на безоплатний проїзд (стаття 14);
право на звільнення від штрафних санкцій та пені за невиконання зобов’язань (пункт
15 статті 14);
право на санаторно-курортне лікування (стаття 11);
право на пенсійне забезпечення (стаття 15);
право на отримання одноразової грошової допомоги у разі звільнення (пункт 2 статті
15);
право на отримання грошової допомоги на оздоровлення та державної допомоги
сім’ям з дітьми (пункт 3 статті 15);
право на відшкодування заподіяної шкоди (стаття 17);
право на оскаження неправомірних рішень та дій (стаття 19).
право на отримання статусу учасника бойових дій (пункт 19 частини першої статті
6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
право на догляд за дитиною (стаття 141 Сімейного кодексу України). Але батько-
військовослужбовець має право піти у відпустку для догляду за дитиною лише в мирний час.
Трудові права (згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей”):
обмеження відносно звільнення (п. 2 ст. 8);
поновлення на військовій службі (посаді) (ст. 8);
право на працевлаштування після звільнення з військової служби (п. 3 ст. 8);
право на дострокове звільнення від проходження військової служби (абзац 2 п. 3 ст.і
8);
мають переважне право щодо укладення контракту на проходження військової
служби (п. 6 ст. 8);
право на визначення тривалості службового часу і часу відпочинку (ст.10);
право на відпустки (ст .101)
А також – право на працю та рівні права у соціально-економічній сфері (ст.
119 Кодексу законів про працю України, Закон “Про забезпечення рівних прав та
можливостей жінок і чоловіків”).
Право на безоплатну правову допомогу
Крім того, військові мають право на безоплатну правову допомогу (п .9 ч.1 ст.
14 Закону України “Про безоплатну правову допомогу”), що полягає в захисті, здійсненні
представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого
самоврядування та перед іншими особами, складанні документів процесуального характеру
(позовів до суду).
Інші права військовослужбовців
Політичні права : ст. 5 Закону “Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей” - Військовослужбовці мають право на участь у
виборах і референдумах, створювати свої громадські об’єднання у відповідності до
українського законодавства.
Культурні права :
право на свободу наукової, технічної та художньої творчості (ст.54 Конституції
України);
право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових
навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення
кваліфікації військовослужбовців (ст. 13 Закону України “Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей”).
Релігійні права : на свободу віросповідання та світогляду (ст. 35 Конституції України).
У відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний і правовий захист
військовослужбовців та членів їх сімей» ,ніхто не може перешкоджати задоволенню
військовослужбовцями своїх релігійних потреб .
Військовослужбовці та резервісти мають право сповідувати будь-яку релігію або не
сповідувати жодної релігії , відкрито висловлювати переконання щодо віросповідання.
Військовослужбовці можуть придбати , володіти й використовувати релігійну
літературу будь-якою мовою, а також інші предмети та матеріали релігійного призначення.
У відповідності до ч.8,9 ст.17 Закону України «Про Збройні Сили України» ,
військовослужбовці та резервісти можуть відправляти, одноособово чи колективно, релігійні
культи і ритуальні обряди, проводити релігійну діяльність з додержанням вимог Конституції
України та законів України. Командування військових частин зобов'язано надавати
можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях і виконанні релігійних
обрядів (ч. 3 ст. 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»)
Класифікація пільг що надаються військовослужбовцям:
- Пільги по праці і соціальному забезпеченню
- Житлові пільги
- Пільги у сфері охорони здоров'я
- Пільги у сфері освіти
- Пільги по перевезенню і проїзду
- Пільги по податках і зборах
- Пільги за службу в місцевостях зі складними географічними умовами
- Інші пільги
56. Призначення, бойові властивості та будова кулемету Калашникова (РПК-74).

Призначення РПК-74.
5,45 мм ручний кулемет Калашникова (РПК) є зброєю механізованого відділення та
призначений для враження живої сили противника та його вогневих засобів. Для стрільби з
кулеметів застосовуються патрони зі звичайними (зі сталевим сердечником) та трасуючими
кулями.
Будова:
Стовбур зі ствольною коробкою, з прицільним пристосуванням, сошкою і прикладом;
- Кришка ствольної коробки;
- Рама затвора з газовим поршнем;
- Затвор;
- Поворотний механізм;
- Газова трубки зі ствольною накладкою;
- Ударно-спускового механізм;
- Цівка;
- Магазин.
Тактико-технічні характеристики
• Калібр - 5.45 мм
• Маса без патронів - 5.0 кг
• Маса з патронами - 5.46 кг
• Початкова швидкість кулі - 960 м/с
• Темп стрільби - 600 п/хв
• Скорострільність - 50/150 п/хв
• Прицільна дальність стрільби - 1000 м
• Дальність прямого пострілу - 460-640 м
• Дальність забійної дії - 1350 м
• Ємність магазину - 45 п
• Маса патрона - 10.2 гр
• Маса магазину - 0.30 кг
57. Статус учасника бойових дій.
21 жовтня цього року на засіданні Кабміну прийнято довгоочікувані зміни до

постанови № 413. Саме цей документ регулює питання присвоєння статусу учасника
бойових дій військовослужбовцям, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення
оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави (далі – заходи із
забезпечення оборони). На момент написання цього матеріалу відповідні зміни опубліковані
на сайті Кабміну в тексті постанови КМУ від 21.10.2022 № 1193, згідно з якою вносяться
зміни до постанови № 413.
Зміни в постанові, зокрема, вирішують відразу кілька актуальних питань щодо:
- присвоєння статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, які беруть участь в
опорі повномасштабному вторгненню рф після 24.02.2022;
- присвоєння статусу УБД бійцям Сил територіальної оборони;
- порядку отримання статусу УБД.
Як отримати статус учасника бойових дій
Для цього військовослужбовцю необхідно звернутися до відповідної комісії,
утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним
органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи),
установи та заклади, де військовослужбовець виконував свої обов’язки. Причому звернутися
може безпосередньо особа, яка оформляє статус, або командир відповідного підрозділу.
Під час комунікації з будь-яким органом державної влади звернення необхідно
оформляти письмовою заявою довільної форми, оскільки нормативно вона не закріплена.
До заяви треба додати мінімум один документ, який підтверджує участь у бойових
діях.
Згідно з постановою це можуть бути витяги / копії з:
бойових донесень;
журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки);
вахтових журналів;
польотних листів;
матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень,
контузій, каліцтв.
За бажанням військовослужбовець може надавати й інші документи, які не вказані в
цьому переліку, проте свідчать про виконання бойових завдань.
Також до заяви обов’язково додається довідка про безпосередню участь у заходах із
забезпечення оборони, форма якої затверджена новим додатком до постанови Кабміну №
413.
Вивчаючи зміни до постанови № 413, наші аналітики виявили низку практичних
проблем, які можуть виникнути при оформленні статусу УБД.
1. Місячний строк на подання документів
Згідно з текстом постанови № 1193 особа, яка претендує на оформлення статусу, або її
командир мають подати відповідні документи на розгляд комісії в місячний строк із дня
участі у виконанні бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів,
отримання поранення, контузії, каліцтва. Звісно, з одного боку, обмеження в часі можуть
стимулювати командирів подавати такі документи вчасно. Однак можливою є проблема,
коли командир або сам військовослужбовець (з особистих причин або через
лікування / реабілітацію після поранення, наприклад) не встиг вчасно зібрати та подати
документи. Ніяких негативних наслідків для військовослужбовця зміни до постанови не
передбачають, однак існує ризик відмов у поданні документів командирами з тієї підстави,
що особа брала участь у бойових діях більше місяця назад.
2. Добровольці ДФТГ[1]
Ще в березні 2022 року Верховна Рада України підтримала зміни до законодавства,
які надають право на статус учасника бойових дій для добровольців територіальних громад
(Закон України № 2121-IX від 15.03.2022). Проте в тексті постанови добровольці
територіальних громад не згадані взагалі, як і необхідні документи для підтвердження їхньої
участі у відсічі російській агресії. Тобто особи, які у складі добровольчих формувань брали
безпосередню участь у виконанні бойових завдань, наразі не зможуть оформити статус
ветерана, право на який вони мають відповідно до законодавства.
3. Строк виконання бойових завдань як підстава для оформлення статусу
Щоб набути статусу учасника бойових дій, людина, яка виконувала свої обов’язки в
зоні АТО / ООС, мала перебувати там у сукупності не менше ніж 30 днів (строк не
обчислювався, якщо така особа була поранена, травмована тощо). Відповідно до змін,
пропонованих у постанові № 1193, «статус учасника бойових дій надається особам, … які
брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України,
захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської
Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини
(органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення
розвідувальних заходів, зокрема які отримали поранення, контузії, каліцтва».
Як бачимо, мінімальний строк безпосередньої участі в обороні держави для осіб, які
набувають право на статус УБД після 24.02.2022, не встановлено. Також не конкретизовано,
що статус у цьому випадку надається незалежно від кількості днів перебування в зоні
бойових дій. Однак відсутність часових меж може мати низку негативних наслідків: від
неправомірних відмов у наданні статусу УБД до корупційних ризиків під час оформлення
документів, які є підставою для присвоєння статусу ветерана. Це може також негативно
позначитися на реалізації принципу рівності між тими, хто набуває право на статус УБД
зараз, та ветеранами, які розпочинали військову службу під час АТО / ООС.
58. Призначення, бойові властивості та будова ручного протитанкового гранатомету

РПГ-7В.
Ручний протитанковий гранатомет — індивідуальна вогнепальна зброя,
різновид гранатомету, що призначений для ураження броньованої техніки, фортифікаційних
споруд або живої сили противника за допомогою пострілу гранатометною гранатою.
Спочатку РПГ-7 призначався для ураження танків та іншої бронетехніки, що
захищена гомогенною сталевою бронею і не має засобів динамічного захисту, згодом
завдяки застосуванню удосконалених боєприпасів, отримав можливість пробивати ДЗ і
уражати живу силу противника. Дешевизна і ефективність РПГ-7 забезпечили йому
застосування в локальних конфліктах по всьому світу, гранатомет перебуває на озброєнні
збройних сил більш ніж 50 держав, а також у безлічі незаконних збройних формувань та
угруповань організованої злочинності.
Гранатомет складається із
 ствола з оптичним і механічним прицілами,
 ударно-спускового механізму з запобіжником,
 бойкового механізму.
Характеристики:
Вага 6,3
Довжина 950
Довжина ствола 417 мм
Набійміна 82 мм, граната з СПГ, граната надкаліберна, протитанкова, кумулятивної
діїКалібр40-мм
Дальність вогню - Ефективна до 550
59. Основні форми і способи інформаційно-психологічного впливу противника на

особовий склад.
Інформаційно-психологічний вплив являє собою цілеспрямоване розроблення і

поширення спеціальної актуальної інформації, здатної безпосередньо або непрямо впливати
на суспільну свідомість, психологію і поведінку населення, військовослуж-бовців. При
цьому інформація психологічного і пропагандистського типу може бути не тільки усного,
друкованого, письмового, аудіо і візуального походження, але й екстрасенсорного,
телепатичного й іншого типу, розрахована, насамперед, на підсвідомість реципієнта впливу.
Можна виділити наступні види інформаційно-психологічного впливу :
– нейролінгвістичний;
–психоаналітичний (психокорекційний);
– психогенний;
– психотропний.
Нейролінгвістичний вплив – вид психологічного впливу, що припускає використання
спеціальних прийомів, спрямованих на створення позитивної мотивації, психологічної
корекції внутрішніх джерел поведінки й світоглядуособистості людини.
Психогенний вплив – це психічний або фізичний вплив подій або явищ на мозок,
свідомість людини. При цьому спостерігається порушення вищої нервової діяльності, а саме
з’являється відчуття паніки й страху, людина перестає раціонально мислити.
Психоаналітичний (психокорекційний) вплив є вивченням (аналіз) підсвідомості
людини й впливом на нього шляхом, що виключає опір на рівні свідомості (здійснюється в
стані гіпнотичного сну).
Психотропний вплив – це вплив на мозок і поведінку особистості шляхом введення в
її організм різних препаратів, засвоєння яких відбивається на її вищій нервовій діяльності (у
тому числі фармацевтичних препаратів, запахів) .
Психотронний вплив – вплив, що може здійснюватися за допомогою передачі енергії
мислення через позачуттєве сприйняття і яке охоплює опосередковане свідомістю і
процесами сприйняття дистантної взаємодії між навколишнім середовищем та живими
організмами
Аналізуючи та порівнюючи завдання захисту особового складу від негативного ІПВ
противника та завдання інформаційно-пропагандистського забезпечення можна
стверджувати що вони є спорідненими та полягають як правило у зборі інформації, її оцінці
та прогнозуванні обстановки, організації та проведенні пропагандистської
(контрпропагандистської), ідеологічної та інформаційно-роз’яснювальної роботи з особовим
складом військ (сил).
Захист військ (сил) від ІПВ противника є комплексом погоджених заходів за місцем,
часом та цілями, що проводяться у воєнний та мирний часи органами військового та
державного управління усіх рівнів, командуючими, командирами, штабами, органами МПЗ з
метою запобігання, зриву, нейтралізації і усунення наслідків негативного ІПВ противника
населення країни та на особовий склад військ.
60. Організація та ведення розвідки.
Військова́ ро́звідка — вид тактичної розвідки, що

організується командирами та штабами вінтересах загальновійськових з'єднань, частин та під
розділів з метою добування відомостей про противника. Найважливіший вид бойового
забезпечення військ. Військова розвідка полягає у добуванні, зборі та узагальненні
відомостей про бойовий склад, положення, стан угруповань військ наземного противника,
характер його дій і наміри, сильних та слабкі сторони, а також ступінь та
характер інженерного обладнання займаних ним районів та позицій, системи загороджень,
нові засоби боротьби та способи дій в бою.
Способами ведення військової розвідки є: спостереження, підслуховування,
Захоплення (зразків озброєння, техніки та документів) пошук, наліт, засідка, опитування
місцевих мешканців, допит військовополонених, розвідка боєм.
Спостерігачі призначаються від відділення, взводу, роти і на кожному командно-
спостережному пункті. Спостережні пункти у складі двох-трьох солдатів призначаються
від батальйону. Розвідувальний дозор у складі взводу виділяється від батальйону і діє на
відстані до 10 км. Дозорне відділення висилається від підрозділу, що веде розвідку, і діє на
дистанції, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем. Розвідувальні
групи у складі відділення висилаються за відсутності зіткнення з противником та діють на
віддаленні до 50-80 км. В умовах можливого зіткнення з противником попереду головних
сил висилається розвідувальний загін у складі посиленою роти (батальйону) на відстань до
50 (80) км. Підрозділ для проведення пошуку, влаштування засідки створюється зі складу
розвідувальних (мотострілецьких) підрозділів силою до взводу.
Спостереження і підслуховування, зазвичай, здійснюється з допомогою спеціальних
приладів. Органи військової розвідки оснащуються оптичними засобами
спостереження (біноклями, бусолями), радіолокаційними засобами спостереження
(РЛС різних модифікацій), приладами нічного бачення (ПНВ, нічними біноклями),
приладами інфрачервоного спостереження (тепловізорами), телевізійними засобами,
розвідувально-сигналізаційною апаратурою. Застосовується візуальний огляд місцевості
з фото-фіксацією, перехоплення і пеленгування випромінювань радіоелектронних засобів,
вивчення захоплених у противника документів, зразків озброєння і техніки. Крайнім, але
дієвим заходом з отримання даних про чисельність, систему оборони та озброєння
противника є розвідка боєм.
61_Оперативні прийоми щодо виявлення серед особового складу підрозділу панікерів,

людей, що розповсюджують ворожу інформацію, та інших осіб, які формують у
військовослужбовців панічні, пацифістські і інші негативні настрої. Порядок дій ЗКР з
МПЗ при виявленні таких осіб.
У військовій психології під панікою розуміють певний емоційний стан (емоційне

потрясіння, збентеження, жах тощо, які виникають у масі воїнів або в окремого воїна),
різновид поведінки натовпу внаслідок дефіциту або надлишку інформації. Безпосереднім
приводом до паніки стає певна ситуація, шокувальний стимул, що перериває звичні форми
поведінки. Ця ситуація може бути реальною або уявною.
Паніка виникає і виявляється як індивідуально-психічне явище у формі страху, а в критичній
бойовій обстановці - відразу у формі панічного жаху і як масового, групово-психічного. При
цьому індивідуальний страх первинний, він є передумовою, грунтом для групового
потрясіння та паніки. У свою чергу, панічний стан пригнічує, діє на більш стійких членів
підрозділу.
Паніка належить до таких явищ, які важко вивчити, тому складно охарактеризувати
природу цього явища. Це пов'язано з тим, що її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки:
по-перше, на війні дії ворога ніколи завчасно невідомі і, як наслідок, невідомий час
виникнення паніки; по-друге, у ситуації паніки складно залишатися спостерігачем (її грізна
сила полягає в тому, що будь-яка людина, потрапивши за бойових обставин у ситуацію
паніки, так чи інакше піддається їй).
Під час паніки починають одночасно діяти кілька соціально-психологічних механізмів
впливу на поведінку людини. Спрацьовують механізми комунікативного, перцептивного та
інтерактивного впливів. Ситуація паніки завжди супроводжується зараженням і
навіюванням. Вона може виникати як у малих військових підрозділах, так і у великих
військових з'єднаннях і об'єднаннях.
Деякі основні умови виникнення будь-якої паніки:
- наявність шокувального стимулу;
- дефіцит інформації про подію (особливо інформації достовірної) і, водночас,
надлишок неперевіреної інформації з неофіційних джерел.
Люди, які були охоплені панікою, виявляли такі особливості поведінки:
- неадекватну оцінку ситуації (перебільшення небезпеки), прагнення врятуватися
втечею;
- посилену метушливість, хаотизм поведінки або, навпаки, її загальмованість;
- погіршення дисципліни, працездатності;
- пошук заспокійливих засобів (наприклад, алкоголю);
- прагнення одержати інформацію.
Причини виникнення та посилення паніки:
- фізіологічні;
- психічні;
- соціально-психологічні.
До фізіологічних причин належать явища, які спричинюють виникнення умов, що
фізично ослаблюють воїнів. Це, зокрема, втома, депресія, тривале безсоння, психічне
потрясіння внаслідок тривалого перебування в небезпечній ситуації, гнітючого чекання
супротивника тощо. Кожна з цих причин серйозно ослаблює емоційно-вольову сферу
військовослужбовця, його здатність швидко і правильно оцінювати бойову ситуацію.
До психічних причин належать такі психічні явища, як раптовість, сильне здивування,
невпевненість, почуття ізоляції, усвідомлення безсилля перед безпекою, недостатнє знання
військової справи, незадовільне володіння зброєю і бойовою технікою, неспроможність
вміло діяти на полі бою, незнання супротивника (його тактики дій та характеристик бойової
техніки) тощо.
До соціально-психологічних причин належать:
- відсутність згуртованості військового підрозділу;
- втрата довіри воїнів до командирів;
- дефіцит або надлишок інформації, що посилює напруження;
- бездіяльність;
- відсутність організованості та порядку, втрата управління в бою;
- наявність негативних тенденцій у морально-психологічному кліматі та психології
військового колективу тощо.
Один із головних попереджувальних прийомів панічних настроїв – це психологічна
підготовка та організація ефективного управління підрозділом в бою з одночасним
формуванням у особового складу довіри до командирів. Не менш важливі для запобігання
паніці такі фактори: знання воїнами своїх функціональних обов'язків, обставин, причин
бойової ситуації, можливість одержання достовірної інформації про них; знання
супротивника, його дій і тактики; вміння управляти своєю поведінкою в екстремальних
ситуаціях тощо.
Коли паніка виникла, покласти їй край може лише рішуча й інтенсивна дія
командирів, яка виведе воїнів із ситуації шоку або потрясіння.
Загальні заходи щодо попередження та припинення паніки в бою такі:
- усунення впливу причин паніки;
- ізоляція джерела паніки;
- недопущення передумов виникнення паніки.
У підрозділах, де воїни пережили паніку, необхідно вести цілеспрямовану роботу з
ліквідації її наслідків. Вона має розпочинатися відразу ж після інциденту, оскільки паніка є
своєрідною кризою в психології військового колективу, що залишає нездоровий слід,
ослаблює психічну стійкість підрозділу в наступних бойових діях. У зв'язку з цим такий
підрозділ доцільно використовувати лише після відповідної «оздоровчої роботи», яку
провадять
За такими напрямами:
- виявлення осіб, які показали психічну нестійкість і усунення їх з підрозділу;
- часткове або повне переформування підрозділу;
- влиття в підрозділ нового поповнення;
- допомога особовому складу щодо усвідомлення випадку паніки та подолання її
наслідків;
- цілеспрямована виховна робота з оздоровленням морально-психологічної атмосфери
у підрозділі;
- змістовна бойова підготовка тощо.
62.Технічні засоби військової розвідки.
Технічні засоби військової розвідки – це обладнання, прилади тощо, за допомогою

яких підрозділи виконують завдання з спостереження, отримання розвідувальної інформації.
За допомогою технічних засобів спостереження, можна встановити сили і склад
противника, місця розташування його резервів на глибину, що проглядається, уточнити
накреслення переднього краю противника, місця вогневих позицій артилерії, мінометів,
інженерних споруд, загороджень і пунктів управління; визначити характер дій противника
(підготовка до наступу, перехід до оборони, підхід, відхід, перегрупування військ тощо);
встановити деякі ознаки підготовки противника до застосування зброї масового ураження,
початок застосування противником цієї зброї; вивчити характер місцевості в смузі майбутніх
дій на глибину видимості.
Для ведення військової розвідки використовуються різні технічні засоби. Вони
поділяються на:
оптичні; До оптичних засобів розвідки відносяться біноклі, перископи, стереотруби,
переносні артилерійські бусолі.
оптико-електронні; До найбільш сучасних приладів відносяться лазерні далекоміри,
нічні прилади
спостереження, тепловізійні прилади та прилади із стабілізованим полем зору.
радіо-локаційні; до них відносяться радіо-локаційні станції.
прилади обладнання бойових і розвідувальних машин: Можуть встановлюватися
далекоміри, гірокомпаси, прилади радіаційної і хімічної розвідки, станції розвідки, тощо.
З їх допомогою розвідники можуть вивчати місцевість у розташуванні противника,
виявляти цілі і об'єкти, вести за ними спостереження, визначати їх положення на місцевості
відносно орієнтирів шляхом вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, визначати
дальність до цілей, вести радіаційну та хімічну розвідку.
63. Робота заступника командира роти з МПЗ з особовим складом підрозділу щодо збору
інформації про настрої підлеглих, що можуть негативно впливати на їх морально-
психологічний стан
Вивчення соціально-психологічного клімату у підрозділі здійснюється з метою

підтримання соціальної стабільності серед особового складу, попередження випадків
соціальної напруги, що можуть впливати на якісне виконання військовослужбовцями
поставлених завдань.
Для цього необхідно систематично спілкуватися з командирами, головними
сержантами взводів про їх оцінку стану соціальної стабільності у взводах. Також необхідно
безпосередньо опитувати військовослужбовців роти (бажано окремо за категоріями, для
об’єктивності результатів): офіцерів, сержантів (старшин) і солдатів (матросів) про їх стан
задоволеності умовами проходження військової служби у підрозділі, проблемами, які їх
турбують.
Крім того, заступник командира роти з МПЗ повинен мати відомості соціального
характеру про особовий склад, які уточнювати не рідше одного разу на 6 місяців та надавати
заступнику командира батальйону (дивізіону) з МПЗ для опрацювання соціального паспорту
Перелік інформації, яка вноситься до соціального паспорту визначена у Додатку 3 (в
особливий період) до Інструкції про організацію у Збройних Силах України соціального і
правового захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, призваних на
навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних
Сил України.
За результатами збору, узагальнення та аналізу отриманої інформації про стан
соціально-психологічного клімату у підрозділі заступник командира роти з МПЗ готує
пропозиції командиру роти та з його дозволу заступнику командира батальйону з МПЗ
щодо його покращення.
Такі пропозиції мають містити конкретні заходи, зокрема щодо управлінського
впливу на осіб, які вносять елементи соціальної нестабільності в підрозділі (панічні настрої,
поширення чуток, необ’єктивних суджень, дискримінації інших військовослужбовців за
ознаками статі, віросповідання, світогляду тощо), прогнозування змін соціальної
стабільності на найближчий час, можливі ризики за умов ігнорування рекомендацій.
Крім того, важливим елементом пропозицій є надання рекомендацій щодо роботи з
військовослужбовцями, які потребують додаткового соціального захисту (які мають
поранення, систематичні проблеми зі станом здоров’я, соціально-побутові проблеми в сім’ї
та інші особисто значущі для військовослужбовця проблеми, що можуть безпосередньо
вплинути на його психологічний стан та виконання поставлених завдань).
64. Класифікація вибухових речовин та способи їх підриву.

Класифікація вибухових речовин та способи їх підриву.
Вибухові речовини (далі ВР) – хімічні сполуки або механічні суміші і склади речовин,
які під впливом окремих зовнішніх дій здатні до миттєвого саморозповсюджуючого
хімічного перетворення з утворенням великої кількості газів, що мають високий тиск і
високу температуру. Гази, які розширюються, проводять механічну роботу. Таке хімічне
перетворення ВР прийнято називати вибуховим перетворенням. Вибухове перетворення
може бути у формі детонації (вибуху) або горіння.
Класифікація вибухових речовин:
ІНІЦІЮЮЧІ А)Димний порох

А)Гримуча ртуть Б)Бездимний порох
Б)Азид свинцю
В)Тенерес (ТНРС) БРИЗАНТНІ
МЕТАЛЬНІ А) Підвищеної потужності
- ТЕН
- Гексоген
- Тетрил
Б)Нормальної потужності
- Тротил
- Пластит 4
- Пікринова кислота
В)Пониженої потужності
- Амоніти
- Динамони
- Амонали
Способи підриву
- вогневий (іскра, полум’я, нагрівання);

- електричний (нагрівання, іскровий розряд);
- механічний (удар, наколювання, тертя);
- хімічний (реакція з інтенсивним виділенням тепла);
- підривом іншого заряду ВР (підрив капсуль-детонатора або зосередженого заряду).
65. Порядок взаємодії заступника командира роти з МПЗ з представниками

військової контррозвідки у військовій частині.
Загальні рекомендації щодо проведення психологічної підготовки особового

складу військової частини (підрозділу)
Психологічна підготовка планується, організовується і проводиться: - в системі
комплексу занять з бойової підготовки і як вивчення окремих питань; - у суворій
відповідності до визначеної теми занять; 52 - індивідуально або у складі групи
(підрозділу) чисельністю не більше 30 осіб. Планування психологічної підготовки
здійснюється командирами і штабами військових частин (підрозділів) за участі заступника
командира по роботі з особовим складом та психолога військової частини (підрозділу)
відповідно до програми бойової підготовки. Час та обсяг годин для виконання завдань
психологічної підготовки командир військової частини визначає своїм рішенням, з
урахуванням набутих підлеглими знань та навичок, відповідно до тематики навчань
(тренувань) та переліку тем (питань) психологічної підготовки. Час на відпрацювання тем
та навчально-бойові завдання з психологічної підготовки можуть бути збільшені та
розширені на розсуд командира залежно від особливостей та умов військової служби.
Заняття з психологічної підготовки особового складу проводяться з підрозділами “взвод” і
йому рівними під керівництвом командира взводу (заступника командира роти по роботі з
особовим складом), психолога. До проведення занять з психологічної підготовки за
необхідності залучаються медичні фахівці (лікарі, фельдшери, санітарні інструктори).
Підсумковий контроль засвоєння військовослужбовцями отриманих знань здійснюється
методом проведення контрольного заняття, який включає тестову частину (усно або
письмово) й оцінку володіння практичними навичками за стандартом підготовки
особового складу.
Завдання психолога перед початком психологічної підготовки особового
1. Аналіз та уточнення соціально-психологічного паспорту військової частини
(підрозділу), розстановки особового складу у екіпажах, групах, розрахунках за
психологічною сумісністю, визначеною та реалізованою у ході професійно-
психологічного відбору особового складу військової частини (підрозділу).
2. Доповідь командиру військової частини (підрозділу) про результати розстановки
особового складу у екіпажах, групах, розрахунках за показниками психологічної
сумісності (або необхідності її зміни). 3. Контроль зміни розстановки особового складу у
екіпажах, групах, розрахунках за результатами попередньої доповіді (у разі наявності
такої).
4. Участь у плануванні керівним складом військової частини (підрозділу) заходів
бойової підготовки особового складу в частині дотримання вимог, визначених стандартом
підготовки особового складу І– СТ-4. Контроль урахування під час планування заходів
психологічної підготовки таких чинників: 53 - основні завдання, що покладені на
військову частину, підрозділ; - наявний ступень колективної та індивідуальної
професійної, фізичної та психологічної підготовки військовослужбовців; - тематика,
загальна мета та завдання навчання (тренування); - необхідність суворого дотримання мір
безпеки під час проведення занять, збереження життя і здоров’я особового складу.
Загальні завдання психолога під час психологічної підготовки особового
Щоденно:
Доповідь командиру військової частини (підрозділу) про: виявлені під час бойової
(психологічної) підготовки у особового складу ознаки психічної дезадаптації, стресових
реакцій, кризових психологічних станів, отримання психічних травм, граничних нервово-
психічних розладів; результати проведення додаткового діагностування
військовослужбовців; про необхідність направлення військовослужбовців на додаткове
обстеження до закладів охорони здоров’я у разі виникнення підозри щодо наявності у них
клінічних форм психічних розладів.
Щомісяця:
Письмова доповідь командиру військової частини (підрозділу) про досягнуті
результати психологічної підготовки особового складу військової частини (підрозділу),
пропозиції щодо внесення коректив у плани бойової (психологічної) підготовки, виявлені
проблемні питання та результати їх вирішення.
Раз на півріччя:
Складання письмового звіту про результати психологічної підготовки особового
складу військової частини (підрозділу).
Після завершення проходження особовим складом військової частини (підрозділу)
курсу бойової (психологічної) підготовки:
Участь у організації та проведенні підсумкового контролю якості проходження
особовим складом військової частини (підрозділу) курсу бойової (психологічної)
підготовки за стандартом підготовки особового складу І–СТ-4.
Командири (начальники) підрозділів військових частин щодня усно доповідають
своїм безпосереднім командирам (начальникам) про всі порушення військової
дисципліни, скоєні підлеглими, та вносять пропозиції щодо накладення на них
дисциплінарних стягнень.
Про самовільне залишення військової частини або місця служби
військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід
без поважних причин на службу, нез'явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони
здоров'я, нез'явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби
командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам
(начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби
правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за
призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а
протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.
Про самовільне залишення військової частини або місця служби
військовослужбовцем строкової військової служби, його нез'явлення вчасно зі звільнення
в розташування військової частини, у разі призначення або переведення до іншого місця
служби, нез'явлення з відрядження, відпустки або закладу охорони здоров'я командири
(начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам
(начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби
правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за
призначенням, усно (негайно протягом 15 хвилин) - з моменту встановлення факту
самовільного залишення частини, а протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді -
письмово.
66. Призначення, класифікація та принципи дії протипіхотних мін.

Протипіхо́тна мі́на (ППМ) — інженерний боєприпас (міна), призначений для
ураження живої сили противника дією продуктів вибуху (фугасні)
або осколками (осколкові). Різновидом осколкових мін є ті, що виплигують, та вибухають
у повітрі на висоті 0,5—1,5 м, та міни направленої дії при вибуху яких осколки
розлітаються в визначеному напрямку. Маса фугасних мін 85—450 г (заряду 30 — 200 г);
що виплигують осколкових 1,6— 4,5 кг (заряду 75—500 г). В ролі протипіхотних
осколкових мін інколи використовуються артилерійські снаряди з різними детонаторами.
У фугасних протипіхотних мінах застосовуються детонатори натискної дії, в
осколкових — натискної або комбінованої — натяжного-натискної дії.
Протипіхотні міни складаються: із заряду вибухової
речовини, детонатора (замикача), датчика цілі, підривника і корпусу
(з металу, дерева, пластмас) відомі безкорпусні конструкції — з вибухової речовини
підвищеної міцності. Деякі типи протипіхотних мін мають пристрої (запобіжники), що
забезпечують безпеку при установці, елементи невитягуваності та незнешкоджуваності,
які ускладнюють зняття і знешкодження, а також самоліквідатори, що викликають вибух
міни або що приводять її в безпечний стан через заданий проміжок часу.
Класифікація протипіхотних мін:
За способом приведення в дію протипіхотні міни поділяються
на некеровані і керовані.
Некеровані міни вибухають від дії людини (тварини) на детонатор (датчик цілі
детонатора), а також після закінчення заданого часу.
Керовані міни переводяться в бойове положення або спрацьовують по команді,
переданій по радіо або дротам.
За термінами спрацьовування протипіхотні міни бувають миттєвої дії — що
вибухають при дії уражаємого об'єкту і сповільненої дії (МСД) — що автоматично
спрацьовують або приходять в бойове положення після закінчення заданого часу.
Залежно від конструкції детонатору протипіхотні міни поділяються на контактні та
неконтактні. Контактні спрацьовують при безпосередньому натиску вагою кілька десятків
кілограм на їх детонатор (датчик цілі детонатора), а неконтактні — від дії фізичного
поля цілі (магнітного, акустичного, вібраційного).
За способами установки розрізняють такі протипіхотні міни: витягуванні, які
можна витягати з місця установки, та невитягуванні — що вибухають при такій спробі.
За способом спричинення шкоди протипіхотні міни діляться:
 Фугасні (ураження об'єкта продуктами вибуху)
 Осколкові (ураження об'єкта осколками які розташовані в корпусі міни або
шматками корпусу)
 Осколково-фугасні
За типом датчика цілі протипіхотні міни бувають:
 натискної дії;
 магнітної дії;
 теплової дії;
 інфрачервоної дії.

67. Структура психологічного забезпечення та мета здійснення.
Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) у військових формуваннях
Україні — це:
1. Система заходів, спрямованих на формування й підтримання високого
морального духу армії, морально-психологічного стану й дисципліни особового складу,
військового правопорядку, згуртування військових колективів і протидію інформаційно-
психологічному впливу противника.
2. Комплекс узгоджених за цілями, часом, послідовністю, силами та засобами
заходів, що здійснюються командирами, штабами, органами виховної роботи, службами
для досягнення високого морального духу особового складу, який забезпечує успішне
виконання службово-бойових завдань в умовах мирного і воєнного часу.
МПЗ є складовою частиною виховної роботи у Збройних Силах та інших
військових формуваннях України.
Види МПЗ:
Концепцією виховної роботи в ЗС та інших військових формуваннях України (далі
по тексту — Концепція), п 3, визначено що серед складових виховної роботи є:
 Морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної
готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової
підготовки, специфічної діяльності військових формувань
включає комплекс організаційних, виховних та соціально-психологічних заходів,
спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об'єднань,
з'єднань, частин та підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного
потенціалу особового складу під час виконання навчально-бойових завдань.
Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та
профілактика правопорушень
це система організаційних, соціально-правових та виховних заходів щодо
формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме
виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги,
функціональних і службових обов'язків, наказів командирів і начальників, досягнення
такого рівня морально-психологічного стану особового складу військ (сил), який
забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.
Складові МПЗ
Складовими МПЗ є:
 інформаційно-пропагандистське забезпечення;
 психологічне забезпечення;
 військово-соціальна робота;
 культурно-виховна робота;
 інформаційно-психологічна протидія
Складники психологічного забезпечення:
Психологічне забезпечення включає:
 прогнозування та оцінювання морального духу, морально-психологічного
стану, психологічних втрат і психологічної безпеки особового складу;
 психологічну підготовку особового складу до виконання службово-бойових
завдань;
 психологічне супроводження виконання завдань бойової служби (бою);
 психологічну допомогу особовому складу, який отримав бойові психічні
травми;
 соціально-психологічну реабілітацію та реадаптацію військовослужбовців.
Керівництво МПЗ
Керівництво МПЗ здійснюють командири (начальники).
Організація МПЗ:
Організують МПЗ заступники командирів (начальників) по роботі з особовим
складом.
Принципи МПЗ
Морально-психологічне забезпечення службово-бойової діяльності військових
формувань базується на принципах:
 патріотичної спрямованості;
 спадкоємності;
 наукового підходу до проблематики МПЗ;
 взаємозалежності змісту, форм і методів МПЗ від завдань, покладених на
військові формування, суспільно-політичних і економічних умов їх виконання, вікових,
індивідуальних, психофізичних особливостей особового складу;
 використання досвіду інших армій світу та новітніх досягнень науки,
особливо психології, соціології, психофізіології тощо;
 визнання особистості військовослужбовця як мети, результату і показника
ефективності МПЗ;
 формування особистісних властивостей та якостей при опорі на мотиваційну
сферу людини;
 взаємозв'язку соціально-психологічної діагностики, консультації і корекції
поведінки особового складу;
 розвитку у військовослужбовців позитивної мотивації до служби, виконання
вимог військової присяги та службових обов'язків;
 стимулювання соціально-ціннісних потреб, в першу чергу бойової
активності та стійкості військовослужбовців і військових колективів;
 забезпечення активності, безперервності, системності і конкретності заходів
МПЗ.
Загальні завдання МПЗ
 формування в особового складу (ОС) віри в політичне та
військове керівництво держави, вірності військовій присязі та військовому обов'язку,
високої відповідальності за захист Батьківщини;
 інформування й роз'яснення ОС військово-політичної та
морально-психологічної обстановки, яка склалася в даний час, основних заходів, які
проводяться державним і воєнним керівництвом щодо підготовки та ведення бойових дій;
 підтримання на високому рівні процесу бойової та гуманітарної
підготовки, індивідуальної та колективної дисциплінованості, згуртованості навколо
національних і державних ідей;
 сприяння підвищення бойової активності та
напруги військовослужбовців під час виконання поставлених завдань;
 вивчення, оцінка і прогнозування морально-психологічного
стану військ як у мирний, так і у воєнний час;
 проведення заходів щодо зриву та послаблення інформаційно-
психологічного впливу противника, профілактика і попередження дезінформації та
деморалізації ОС;
 організація психологічної допомоги ВС і психологічної
реабілітації у воєнний час;
 організація в бойовій обстановці системи радіомовлення,
поліграфічного устаткування, воєнного друку, центрів культури та дозвілля, забезпечення
військ засобами інформації та МПЗ, їх своєчасний ремонт і поновлення.
Психологічне забезпечення включає:
Психологічне супроводження виконання завдань бойової служби
(бою); психологічну допомогу особовому складу, який отримав бойові психічні травми;
соціально-психологічну реабілітацію та реадаптацію військовослужбовців.
Мета:
Метою його є максимальне розширення психологічних можливостей
військовослужбовців щодо ефективного вирішення бойових завдань, збереженню
психічного здоров'я на полі бою і повернення в суспільство психологічно і соціально
повноцінних громадян.
68. Призначення, класифікація та принцип дії протитанкових мін.

Протита́нкова мі́на (ПТМ) — інженерний боєприпас (міна), призначений для
знищення або виведення з ладу танків і інших броньованих машин противника.
Характеристики та устрій
Протитанкові міни складаються із заряду вибухової речовини, детонатора
(замикача), датчика цілі, підривника і корпусу (з металу, дерева, пластмас; відомі
безкорпусні конструкції — з вибухової речовини підвищеної потужності. Деякі типи
протитанкових мін мають пристрої (запобіжники), що забезпечують безпеку при
установці, елементи невитягуваності та незнешкоджуваності, які ускладнюють зняття і
знешкодження, а також самоліквідатори, що викликають вибух міни або що приводять її в
безпечний стан через заданий проміжок часу.
Сучасні протитанкові міни, які знаходяться на озброєнні армій багатьох країн,
частіше використовуються безкорпусні варіанти з детонаторами з пластмаси. Такі міни не
виявляються індукційними міношукачами і для розвідників зазвичай не несуть небезпеки,
оскільки спрацьовують при тиску на них вагою не менше ніж 180 кг.
Класифікація протитанкових мін
За способом приведення в дію протитанкові міни поділяються на некеровані і
керовані.
Некеровані міни вибухають від дії танку (БМП, БТР тощо), автомашини і тому
подібне на детонатор (датчик цілі детонатора), а також після закінчення заданого часу.
Керовані міни переводяться в бойове положення або спрацьовують по команді,
переданій по радіо або дротам.
За термінами спрацьовування протитанкові міни бувають миттєвої дії — що
вибухають при дії уражаємого об'єкту і сповільненої дії (МСД) — що автоматично
спрацьовують або приходять в бойове положення після закінчення заданого часу.
Залежно від конструкції детонатору протитанкові міни поділяються на контактні та
неконтактні.
Контактні спрацьовують при безпосередньому наїзді танку на їх детонатор
(датчик цілі детонатора).
Неконтактні — від дії фізичного поля цілі (магнітного, акустичного,
вібраційного).
За способами установки розрізняють такі протитанкові міни: витягуванні, які
можна витягати з місця установки, та невитягуванні — що вибухають при такій спробі.
За способом спричинення шкоди протитанкові міни діляться:
Протигусеничні, протидніщеві, протибортові.
За типом датчика цілі протитанкові міни бувають:
натискної дії, магнітної дії, теплової дії, похилої дії, сейсмічної дії, інфрачервоної
дії.
69. Завдання психологічного забезпечення.
Психологічне забезпечення – цілеспрямована діяльність органів військового

управління, командувачів, командирів (начальників), службових осіб структур морально-
психологічного забезпечення з метою психологічного відбору, формування, підтримання і
відновлення в особового складу військ (сил) психологічної готовності до виконання
завдань, емоційно вольової стійкості до негативних психологічних чинників у будь-яких
умовах обстановки, зниження психогенних втрат та збереження психічного здоров’я
Основними завданнями психологічного забезпечення є:
оцінювання психологічних показників боєздатності підрозділів та військових
частин, передусім морально-психологічного стану особового складу військ (сил);
аналіз впливу психологічних чинників бою (бойових дій) на морально
психологічний стан та поведінку особового складу військ (сил);
виявлення психологічних особливостей майбутніх бойових дій (операцій),
врахування їх вимог до емоційно-вольових та психофізіологічних якостей
військовослужбовців, злагодженості та згуртованості особового складу військ (сил);
забезпечення та створення соціально-психологічних умов для ефективного
виконання особовим складом своїх службових обов’язків;
сприяння в організації та проведенні заходів соціально-психологічної та
професійної адаптації і реабілітації військовослужбовців;
соціально-психологічний аналіз управлінських рішень діяльності командирів
(начальників) з питань підтримання належного рівня морально психологічного стану
особового складу військ (сил);
аналіз психологічних аспектів тактики можливих дій противника, негативного
інформаційно-психологічного впливу тощо;
виявлення осіб з нервово-психічною нестійкістю та вжиття психопрофілактичних і
психо корекційних заходів;
прогнозування можливих бойових психогенних втрат особового складу;
планування, організація та проведення заходів психологічної підготовки
(загальної, спеціальної, цільової) особового складу військових частин (підрозділів) до
виконання бойових завдань у конкретних (суспільно політичних, фізико-географічних,
природно-кліматичних, ергономічних тощо) умовах обстановки;
формування та утвердження оптимізму і впевненості особового складу в своїх
силах, можливості виконати поставлене завдання;
навчання особового складу психологічним методам надання само- та
взаємодопомоги;
вжиття заходів психологічного відбору особового складу для комплектування,
доукомплектування, поповнення підрозділів та військових частин тощо.
70. Способи встановлення протипіхотних вибухових пристроїв.
В літніх умовах міни встановлюються в ґрунт с підвищенням кришки на 1-2 см над

поверхнею ґрунту та маскуються місцевим матеріалом (трава, листя, ґрунт тощо). Зимою
встановлюються в сніг з маскувальним шаром снігу 3-5 см.
В твердий втрамбований сніг міни встановлюються так само як в ґрунт.
Для установки міни необхідно :
відрити лунку за розміром міни глибиною 3,5-4 см
встановити міну в лунку та тримаючи за ковпачок висмикнути чеку,
замаскувати міну.
Міна протипіхотна осколкова натяжної дії. Призначена для виведення з ладу
особового складу супротивника. Поразка людині (або декільком одночасно) завдається
осколками корпусу міни при її підриві в той момент, коли солдат противника,
зачепившись ногою за дротяну розтяжку, мимоволі висмикне бойову чеку підривника.
Міни ПОМЗ-2М і ПОМЗ-2 рекомендується встановлювати на місцевості з
рослинним покривом (травою, дрібним чагарником і т.п.), що забезпечує хорошу їх
маскування. При установці хв в лісі і високій траві слід мати на увазі, що міни можуть
спрацювати від падіння гілок і грудок снігу з дерев на дротяну розтяжку.
Тому місце для установки міни слід вибирати так, щоб по можливості виключити
спрацьовування міни від падаючих гілок, снігу і вилягання трави.
При установці хв в лісі і чагарнику не рекомендується прив'язувати дротові
розтяжки до дрібних дерев і чагарників, так як вони при вітрі розгойдуються, що може
привести до спрацьовування хв.
Міна ПОМЗ-2 (ПОМЗ-2М) може встановлюватися з однієї або двома гілками
дротяною розтяжки.
Для установки міни з двома гілками дротяною розтяжки необхідно:
забити в ґрунт два кілочка розтяжки на відстані близько 8 м один від іншого
прив'язати кінці дротяної розтяжки до забитих кілочків з слабким місцем 5-8см (дротова
розтяжка повинна вільно провисати до поверхні землі) на рівні середини дротяної
розтяжки, відступивши від неї в сторону противника 1м, забити інсталяційний кілочок і
надіти на нього корпус міни з вкладеною в нього тротилової шашкою згорнути на
середині дротяної розтяжки петлю примірявши довжину відрізка дроту, прив'язати
карабін до петлі на дротяної розтяжці всі залишилися операції виконати так само як при
установці міни з однією гілкою дротяної розтяжки.
При установці міни на мерзлому ґрунті без снігового покриву і при тонкому шарі
снігу (до 15 см) отвори для кілочків пробиваються в ґрунті за допомогою лома. При
сніговому покриві понад 15 см кілочки уморожували в утрамбований сніг. При установці
хв в лісі і чагарнику в передбаченні снігових заметів міни можуть підв'язувати до товстих
деревах або встановлюватися на кілках на висоті грудей людини.
71. Сутність соціально-психологічного діагностування та шляхи його реалізації
Системний підхід до організації психологічногозабезпечення передбачає

необхідність проведення заходів соціально психологічного діагностування, про які мають
знати командири (начальники), заступники командирів з морально-психологічного
забезпечення, офіцери психологи для якісної їх організації.
Соціально-психологічне діагностування реалізується шляхом:
психологічного відбору та соціально-психологічного вивчення особового складу,
прогнозування ефективності його професійної дієздатності та доцільним розподілом за
функціональним призначенням;
здійснення аналізу психологічного змісту завдань та психологічних умов їх
виконання;
оцінювання морально-психологічного стану особового складу військ (сил) та
прогнозування динаміки можливих його змін;
системного використання методів виявлення та вимірювання ступеня психо
травмованості військовослужбовців тощо.
Іншими словами, соціально-психологічне діагностування передбачає виявлення
усієї сукупності чинників, які певною мірою визначатимуть установки, мотиви, психічні
стани, бойову активність військовослужбовців у майбутній діяльності, і побудову
адекватних їм психо діагностичних, психопрофілактичних і психо корегувальних програм
роботи.
Щоб зрозуміти психологічний зміст бою, бойових дій в цілому, необхідно
побудувати психологічну модель бою.
72. Способи встановлення протитанкових мін.
Протитанкові міни призначені для мінування місцевості проти танків та іншої

броньованої техніки противника. Вони спрацьовують від дії на них танків, самохідних
установок, бронетранспортерів, інших бойових або транспортних машин, та виводять їх з
ладу. Протитанкові міни бувають проти гусеничними, протиднищевими та проти
бортовими. Проти гусеничні міни спрацьовують при наїзді на них гусениці танка (колеса
автомобіля) й забезпечують руйнування елементів ходової частини машини.
Протиднищеві міни спрацьовують під усією проекцією цілі (танка, БТР, автомобіля) та
забезпечують пробивання днища, ураження екіпажу й пошкодження вузлів та агрегатів
або руйнування ходової частини. Проти бортові міни спрацьовують при входженні танків
або іншої рухомої техніки в зону дії підривника міни та забезпечують пробивання
бортової броні, ураження екіпажа, пошкодження вузлів та агрегатів цілі. Найбільш
розповсюдженими протитанковими мінами є міни серії ТМ-62. Залежно від пори року,
типу ґрунту й наявності часу протитанкові міни можна встановлювати в ґрунт (сніг) з
маскуванням або на поверхню ґрунту. Засоби механізації мінування забезпечують
встановлення мін у ґрунт із маскуванням дерном або ґрунтом, у сніг із маскуванням
снігом або на поверхню ґрунту й у сніг без маскування.
При встановленні протитанкових мін вручну в ґрунт влітку, для них відривають
лунки у відповідності до їх форми й розмірів.
У центрі майданчика, де зрізаний дерн, відривають лунку для міни, міну
встановлюють в лунку, з боків обсипають ґрунтом і маскують дерном.
Заборонено встановлювати міни у заглиблення й вибоїни, а також поряд з пеньками
та валунами.
Протитанкову міну натискної дії встановлюють у лунку таким чином, щоб кришка
міни у твердому ґрунті була на 2-3 см вища, відносно рівня поверхні ґрунту.
Взимку міни встановлюють на поверхню ґрунту, а при сніговому покрові більш ніж
25 см на ущільнений шар снігу й маскують шаром пухкого снігу.
У болотистих ґрунтах під міну підкладають щит із дощок, жердин або хмизу,
розміри яких удвічі-втричі перебільшують діаметр міни.
Протитанкові мінні поля загальновійськові підрозділи улаштовують стройовим
розрахунком. Рекомендується встановлювати трьохрядні мінні поля з відстанню між
рядами 40-60 кроків, між мінами в ряду 6-8 кроків. На місцевості розбивається базисна
лінія за 10-15 кроків від останнього ряду мінного поля (ряди нумеруються від
противника). Кожний номер розрахунку підносить по три міни. Командир взводу
послідовно виводить взвод на кожний ряд мінного поля, де кожний номер розрахунку
одноманітно кладе міну (наприклад , біля лівої ноги) та робить 2 кроки в бік. Після
розносу мін зворотнім ходом міни встановлюються, після чого проводиться наступний
захід. Зібранні чеки зариваються біля однієї з мін третього ряду (місце вказується в
формулярі).
Протитанкові міни призначені для мінування місцевості проти танків та іншої
броньованої техніки противника. Вони спрацьовують від дії на них танків, самохідних
установок, бронетранспортерів, інших бойових або транспортних машин, та виводять їх з
ладу. Протитанкові міни бувають протигусеничними, протиднищевими та
протибортовими. Протигусеничні міни спрацьовують при наїзді на них гусениці танка
(колеса автомобіля) й забезпечують руйнування елементів ходової частини машини.
Протиднищеві міни спрацьовують під усією проекцією цілі (танка, БТР,
автомобіля) та забезпечують пробивання днища, ураження екіпажу й пошкодження вузлів
та агрегатів або руйнування ходової частини.
Протибортові міни спрацьовують при входженні танків або іншої рухомої техніки в
зону дії підривника міни та забезпечують пробивання бортової броні, ураження екіпажу,
пошкодження вузлів та агрегатів цілі.
Танкова міна ТМ-83 може встановлюватися в некерованому (автономному)
варіанті і в керованому варіанті, керованість міни полягає в тому, що за допомогою 100м.
провідної лінії та пульту управління. Якщо міну встановлено в некерованому варіанті, то
вона може вважатися такою що не підлягає знешкодженню, у зв’язку з високою
чутливістю сейсмічного датчику є можливість спрацювання «ІЧ» датчику від теплового
випромінювання.
73. Складові психологічної підготовки, її зміст та особливості.
Зміст: Психологічна підготовка особового складу – це система цілеспрямованих

дій командирів (начальників), що має за мету сформувати і закріпити у воїнів
психологічну готовність та стійкість до психотравмуючих факторів, переважно на основі
самоудосконалення особистісних і розвитку професійно важливих якостей, набуття
досвіду успішних дій у змодельованих умовах бойової обстановки.
Складові:
1. Виховна складова – реалізується у формі психологічного просвітництва – це
систематичне та організоване розповсюдження серед військовослужбовців психологічно
значимої для них інформації з метою формування у них розуміння закономірностей
функціонування людської психіки в умовах військової життєдіяльності, знання шляхів та
способів керування можливостями психіки та надання психологічної допомоги
співслужбовцям. Способи проведення: планові заняття (тренування), інструктажі,
інформування особового складу.
2. Навчально-бойова складова – реалізується у формах занять (тренувань) за
предметами бойової підготовки – орієнтоване на розвиток необхідних психологічних
якостей та станів. Моделювання умов що ускладнюють діяльність військовослужбовців
під час виконання бойової задачі.
Особливості: незалежно від роду військ, психологічна підготовка має на меті
формування воїнської моралі, етики та дисципліни, зміцнення військово-патріотичного
духу, а також розвиток командно-керівницьких навичок. Також психологічна підготовка
для різних родів військ ЗСУ має свої особливості.
Наприклад, для зв'язку та інформаційних військ необхідна підготовка з
комунікаційних та когнітивних навичок, зокрема управлінням інформацією, швидким
прийняттям рішень та виконанням завдань у напружених умовах.
Для десантних та повітряно-десантних військ необхідна підготовка з питань
фізичної підготовки, аеромобільної техніки та техніки безпеки, а також підвищення
стійкості до стресу та шокових ситуацій.
Для танкових військ - підготовка з технічної експлуатації бойової техніки,
управління бойовими діями в умовах зниженої видимості, розробка тактичних дій та
стресової стійкості.
Для артилерії - підготовка з техніки безпеки, вогневої підготовки, вимірювання
вогневих параметрів, а також підвищення стійкості до стресу та психологічного
дискомфорту під час роботи з важким обладнанням.
74. Порядок встановлення мінного поля стройовим розрахунком.
1. Вибір місця для встановлення мінного поля. Місце повинно бути вибране
таким чином, щоб була можливість ефективного захисту від противника та забезпечення
безпеки власних військ.
2. Підготовка місця під встановлення мінного поля. Необхідно забезпечити
добру видимість на ділянку, звести будь-які перешкоди, які можуть завадити
встановленню мінного поля.
3. Перевірка місця на наявність противника. Необхідно здійснити розвідку
ділянки та переконатися, що немає противника, який може завадити встановленню
мінного поля.
4. Встановлення мінного поля. Спочатку слід встановити контрольні точки для
вимірювання відстаней, потім встановити міни на визначеній відстані одна від одної.
Міни слід укладати у ряди, які можуть бути паралельними або зміщеними.
5. Організація охорони мінного поля. Після встановлення мінного поля слід
організувати охорону його та розмітити ділянку, на якій встановлено міни, щоб
забезпечити безпеку військовослужбовців.
6. Проведення інструктажу з питань безпеки. Необхідно провести інструктаж з
питань безпеки з усіма військовослужбовцями, які мають виконувати завдання біля
мінного поля. У інструктажі слід пояснити правила поведіннки в районі мінного поля,
вказати на небезпеки, пов'язані з неправильним розміщенням чи пересуванням мін. Також
слід пояснити про правила використання засобів захисту від мін.
7. Забезпечення реєстрації мінного поля. Після встановлення мінного поля слід
забезпечити його реєстрацію в документах, що відображають стан бойової підготовки
підрозділу. Реєстрація поля дозволить контролювати термін дії мін та планувати їх заміну
вчасно.
75. Організації та проведення психологічного супроводу особового складу
Організація та проведення психологічного супроводу особового складу ЗСУ

передбачає ряд заходів, які мають на меті забезпечення психологічної підтримки
військовослужбовців у різних етапах їх професійної діяльності. Це включає:
1. Організацію психологічних служб у ЗСУ.
2. Розробку та впровадження психологічної підготовки особового складу.
3. Проведення психологічних діагностичних обстежень та вивчення
психологічного стану військовослужбовців.
4. Здійснення індивідуальної та колективної психологічної корекції.
5. Проведення психологічного супроводу військових операцій та тренувань.
6. Організацію психологічної допомоги військовослужбовцям, що пережили
психотравму або мають психологічні проблеми.
7. Підготовку психологів для проведення психологічного супроводу військової
8. Взаємодію з іншими службами ЗСУ з метою психологічної підтримки
9. Проведення науково-дослідної роботи з психології військової діяльності для
вдосконалення психологічного супроводу.
76. Нанесення мінних полів на карту.
Передбачає графічне відображення мінної загрози на місцевості за допомогою

нанесення на карту зон мінування, мінних полів та інших елементів.
Порядок нанесення мінних полів на карту:
1. Отримання актуальної картографічної інформації про місцевість,
включаючи топографічні карти, фотографії, дрон-знімки та інші джерела інформації.
2. Підготовка картографічного матеріалу, на якому будуть нанесені мінні поля.
Для цього можна використовувати спеціальні картографічні програми, такі як QGIS,
ArcGIS або інші.
3. Визначення зон мінування та мінних полів на місцевості на підставі
розвідки, відомостей про місцевість та інших джерел інформації.
4. Нанесення мінних полів на карту. Мінні поля зазвичай наносять у вигляді
зон з різними типами мін, що відображається різними символами та кольорами. Можливо
використання стандартних символів для мін, таких як трикутники, круги та квадрати, що
мають відповідні кольори та штрихування.
5. Підготовка доповідей про мінні поля:
Кожне мінне поле повинно мати свою доповідь. Доповідь про мінне поле повинна
містити наступні дані:
 назву мінного поля;
 координати мінного поля;
 характеристику мінного поля (кількість мін, їх тип, глибину закладання);
 час та дату закладання мінного поля;
 призначення мінного поля (захист території, блокування шляхів підхіду до
об'єкту або об'єктів, і т.д.);
 дані про особу, яка закладала мінне поле.
6. Підготовка інструкції для обслуговуючих мінні поля
Для безпечного обслуговування мінних полів необхідно підготувати інструкцію.
Вона має містити наступні дані:
 назву мінного поля;
 характеристику мінного поля;
 особливості проходження мінного поля (траєкторію руху, пункти виходу та
входу, зона захисту);
 порядок розміщення позначок на місцях розташування мінного поля;
 порядок ведення обліку входження та виходження з мінного поля;
 порядок ведення обліку використання матеріалів для розмінування мінного
поля;
 порядок ведення обліку випадкового збройного контакту з мінним полем;
 порядок повідомлення команди про випадки входження в мінне поле або
збройного контакту з мінним полем.
7. Підготовка карти для використання в операційному плануванні та
проведенні військових дій. Карта повинна бути зручною для використання на місцевості, а
також забезпечувати необхідну точність та інформаційну насиченість.
8. Постійне оновлення картографічної інформації та моніторинг мінних полів
на місцевості, що дозволяє своєчасно виявляти та усувати нові мінні загрози, а також
використовувати цю інформацію для планування військових дій.
9. Забезпечення належного рівеня охорони карт, щоб уникнути їхньої витоку
до противника.
77. Особливості службової діяльності заступника командира підрозділу з морально-

психологічного забезпечення в організації та проведенні заходів психологічного
забезпечення.
Існує певний алгоритм в організації та проведенні заходів.

Алгоритм організації морально-психологічного забезпечення — це комплекс
аналітичних і практичних дій в межах сфери відповідальності заступників командирів
(начальників) з виховної роботи (по роботі з особовим складом) для досягнення
високого морального духу особового складу, який спонукає військовослужбовців до
свідомого виконання службово-бойових завдань в умовах мирного і воєнного часу.
Алгоритм організації МПЗ виконання СБЗ передбачає наступну послідовність
дій заступника командира (начальника) з виховної роботи (по роботі з особовим
складом:
 надання пропозицій щодо МПЗ до рішення командира (начальника);
 підготування попереднього розпорядження щодо здійснення МПЗ;
 з’ясування рішення командира, його вказівок, розпорядження старшого
начальника з виховної роботи (по роботі з особовим складом);
 оцінювання обстановки, сил та засобів МПЗ виконання СБЗ,
рівня психологічного захисту особового складу;
 прийняття рішення про МПЗ;
 планування МПЗ та доведення запланованих заходів до частин (підрозділів);
 оформлення робочої карти щодо МПЗ виконання СБЗ;
 підготування додатка до робочої карти у формі довідки-доповіді про МПЗ
виконання СБЗ;
 віддання розпорядження про МПЗ виконання СБЗ ;
 подання донесень про МПЗ виконання СБЗ ;
 навчання та інструктування командирів, офіцерів виховної роботи (по роботі
з особовим складом), активу методиці проведення запланованих заходів;
 надання допомоги у здійсненні МПЗ;
 контроль за підготовкою та проведенням запланованих заходів МПЗ;
 узагальнення та поширення передового досвіду МПЗ виконання СБЗ;
 оцінювання ефективності проведених заходів МПЗ;
 підбивання підсумків МПЗ виконання СБЗ .
78. Мета та основні завдання оцінювання морально-психологічного стану.
Метою оцінювання МПС особового складу є своєчасне забезпечення

командувачів, командирів (начальників) систематизованою, об'єктивною інформацією
щодо рівня сформованості морально-психологічної спроможності особового складу
виконувати завдання за призначенням, врахування її у підготовці військ (сил), виробленні
замислу.
Одними з основних завдань морально-психологічного забезпечення підготовки та
застосування ЗС України є: оцінка МПС особового складу військ (сил) та прогнозування
динаміки його можливих змін; аналіз психологічних умов виконання військами (силами)
бойових завдань, прогнозування можливого їх впливу на МПС військ (сил) .
79. Способи подолання невибухових загороджень.
Подолання невибухових загороджень здійснюють проходами й переходами, які

влаштовують інженерні підрозділи, а також підрозділи родів військ із використанням
інженерної техніки, навісного бульдозерного обладннаня й вибухових речовин.
Для влаштування переходу через протитанковий рів вибуховим способом
необхідно підірвати чотири заряди по 25 кг кожний, які укладають на ґрунт, або
чотири заряди по 6-8 кг кожний, що встановлюються у ґрунт на глибину 1 м. Проходи в
надовбах проробляють підриванням зосереджених зарядів. Маса заряду для кожного
надовбу залежить від матеріалу виготовлення й може складати: для рейки – 0,2-1 кг; для
швелера й двотавру – 3-5 кг; для труб – 5-10 кг; для колод – 0,8-1,2 кг; для залізобетону –
3-5 кг.
Проходи в дротяних загородженнях проробляють танками (окрім малопомітних
перешкод), вибуховим способом або вручну ножицями та шанцевим інструментом. Для
пророблення проходів у дротяних загородженнях вибуховим способом застосовують
подовжені заряди, які укладають під дріт кілків або на дріт. Довжина зарядів
повинна бути не менше ширини загородження.
У результаті вибуху подовженого заряду масою 4-6 кг у загородженні
утворюється прохід шириною 4-5 м.
Дротяні загородження також долають влаштовуючи переходи шляхом накидання
на дріт матів з хмизу, соломи, дошок, жердин, одягу.
У малопомітних і переносних дротяних загородженнях проходи проробляють
розтягуючи окремі ланки за допомогою кішок і гаків, які прикріплені канатами до
танків і тягачів.
80. Оціночні компоненти і критерії морально-психологічного стану особового складу

військових частин (підрозділів).
МПС включає в себе певну структуру, яка дозволяє виділити з різноманіття проявів
внутрішнього стану військовослужбовця найбільш значимі показники, які виражаються в
поточних оціночних судженнях військовослужбовців. Ці показники об’єднані в оціночні
компоненти. У структурі МПС виділяються такі взаємопов’язані оціночні компоненти:
- морально-етичний;
- військово-професійний;
- психологічний.
Морально-етичний компонент проявляється через світогляд особистості,
своєрідність реагування військовослужбовців на моральні та етичні аспекти фактів, подій,
обставин відповідно до сформованих моральних цінностей. Військово-професійний
компонент розглядається як ступінь підготовки військовослужбовців до виконання
конкретних завдань, рівень військової майстерності, згуртованості і готовності до
відповідних дій. Психологічний компонент визначає психологічну готовність
військовослужбовців до виконання поставлених завдань і рівень їх стійкості до впливу
несприятливих умов бойових дій, виконання завдань в особливий період та інших
факторів службової діяльності.
81. Інженерне обладнання окопу, блокпосту, контрольно-пропускних пунктів.
На місцевості військовослужбовець відшукує природне укриття (канава, вирва,

колода тощо), потім оглядає все довкола і непомітно переміщується до нього. Перш ніж
розпочати обладнання позиції, необхідно швидко вивчити місцевість, звернувши особливу
увагу на низини, канави, борозни та інші укриття, що їх противник може використати для
непомітного наближення.
Одиночний окоп для автоматника (кулеметника) влаштовують спочатку для
стрільби з положення «лежачи», потім його заглиблюють для стрільби з положень «з
коліна» і «стоячи». Послідовність виривання окопу залежить від умов переходу до
оборони.
Ширина готового окопу – 60 см, довжина – 170 см, об’єм вийнятого ґрунту – 0,3 м3.
На улаштування окопу піхотною лопатою необхідно 0,5 люд.-год
Якщо противник не проявляє активності, то робота з вдосконалення окопу
продовжується: його поглиблюють і роблять придатним для стрільби з коліна або стоячи.
Окоп для стрільби з автомата з коліна, а надалі для стрільби стоячи влаштовують
поглибленням окопу для стрільби з автомата лежачи відповідно до 60 см і 110 см.
Вириваючи окоп, ґрунт викидають вперед і в боки, утворюючи бруствер, який захищає
стрільця від фронтального й флангового автоматного та кулеметного вогню й осколків.
Бійницю для ведення вогню влаштовують із сектором не більше ніж 60°. У боковій
частині окопу обладнують нішу для боєприпасів.
Блокпостом вважається контрольно-перепускний пункт, який тимчасово

встановлюється на в’їзді/виїзді в окрему місцевість, у якій запроваджені заходи
визначеного правового режиму.
Блокпост встановлюються з метою: показати сторонам конфлікту і місцевому
населенню району військову присутність; перевіряти, оглядати та реєструвати весь рух
людей, майна та транспортних засобів до і від контрольованої зони, а також у зоні
відповідальності; запобігати контрабандному перевезенню зброї, боєприпасів та
вибухових речовин, а також вільному пересуванню екстремістів, терористів, осіб
оголошених у розшук; блокування дороги і припинення або обмеження руху у
відповідності до визначеного порядку; звітування про всю діяльність по команді.
Типи блокпостів (КПП)
Блокпости (КПП) поділяються на стаціонарні (постійні) і рухомі (мобільні), крім
того можуть розгортатися тимчасові, приховані та спровоковані перепускні пункти.
Для підрозділів на позиціях оборони блокпосту (КПП) по його периметрі

відривається кільцева траншея з окопами для ведення вогню зі штатної зброї. Над
окопами обов'язково обладнуються проти осколкові покриття.
В середині блокпосту (КПП), позначеного траншеєю або шлагбаумом на дорозі,
влаштовуються окопи для штатної бойової техніки, а також запасні окопи для техніки
можливого посилення.
Для вогневого прикриття чергових контролерів біля шлагбаумів з кожного боку
дороги доцільно зводити кулеметні споруди закритого типу.
Для захисту і відпочинку гарнізону блокпосту влаштовуються 1-2 бліндажа
збільшеної площі з урахуванням розміщення додаткового побутового обладнання і місць
для відпочинку лежачи всього особового складу.
Навколишня територія блок посту повинна бути очищена від чагарників і сторонніх
предметів. Прожектори не повинні освітлювати і засліплювати особовий склад блокпосту.
Для укриття особового складу на блокпосту обладнується сховище (бункер), а
також місця для відпочинку, прийому їжі, умивання і відхоже місце.
Для техніки готується укриття чи декілька укриттів. Як правило, для укриття
техніки можуть використовуватись кам’яні стіни або окопи.
По обидва боки від дороги при під’їзді до посту за 300 – 150 м встановлюються
інформаційно-вказівні знаки, знаки обмеження швидкості руху і за 100 – 50 м знак
зупинки.
Навколо блокпоста повинні бути передбачені наступні перешкоди:
колючий дріт або дротяна спіраль (типу “Єгоза”). Повинна захищати блокпост з усіх
боків за винятком одного вузького проходу. Цей прохід повинен прикриватись кулеметом.
Висота дротяного загородження не повинна перевищувати рівня спостереження. Колючий
дріт або дротяну спіраль потрібно встановити на дорозі і навколо зовнішнього периметра
блокпоста, щоб запобігти ворожим діям ззовні комплексу.
Для блокування руху повинен бути передбачений великий важкий, але в теж час
такий, що швидко опускається шлагбаум (рухомий бар’єр);
між лінією очікування машин і головною дорогою встановлюється загородження з
колючого дроту;
на кожному напрямку руху дороги розміщуються великі бетонні блоки;
по периметру КПП повинні бути розташовані сигнальні ракети, що запускаються
пристроями натяжної дії, або інші засоби попередження наближення противника;
довкола блокпосту повинно бути вирублено рослинність, також засипані або залиті
відпрацьованим маслом (мазутом) ямки і впадини;
для зупинки транспорту повинні бути передбачені настили з шипами або виступи
дорожнього покриття, для обмеження швидкості руху;
прожектори встановлюються так, щоб не засліплювати особовий склад блокпосту.
В міських умовах блокпост повинен мати групу прикриття, розташовану на дахах
довколишніх будинків.
Вимоги, які висуваються до оборонних споруд на території блокпоста:
позиція БМД (БМП , БТР) повинна бути організована тактично грамотно. Переважно
вище дороги і на відстані приблизно 30-60 м від неї;
обладнання часткового перекриття позиції для БМД (БМП, БТР) дротові сітки
(паркани з ланцюгових ланок) повинні знаходитися на відстані 15 – 20 м перед позицією
БМД ( БМП, БТР ), щоб запобігти нападу гранатометників на БМД (БМП, БТР) з відстані
враження.
82. Порядок оцінювання морально-психологічного стану особового складу

Наказ МОУ від 21.05.2013 №355 «Про затвердження Інструкції про порядок оцінки
морально-психологічного стану особового складу в Міністерстві оборони України та
Збройних Силах України»
Оцінка МПС здійснюється за результатами вивчення та складання оцінних
компонентів окремого військовослужбовця та військового колективу підрозділу,
військової частини, з’єднання, органу військового управління, військового навчального
закладу, установи, організації.
Під час оцінки МПС враховуються фактори, що впливають на морально-
психологічний стан військовослужбовців і його формування, які відображаються
документально. Такими є:
матеріально-побутові: грошове забезпечення, побут, відпочинок, медичне,
продовольче та речове забезпечення;
соціальна захищеність: практична реалізація правових гарантій, соціальних пільг,
ступінь турботи про військовослужбовця;
стан військової дисципліни та правопорядку;
регіонально-кліматичні умови виконання службових завдань: територіальні,
природні, кліматичні, екологічні, радіаційні та інші.
Індивідуальна оцінка МПС військовослужбовця здійснюється на підставі
індивідуальної бесіди та аналізу результатів повсякденної діяльності за визначеними
показниками оцінних компонентів МПС з урахуванням результатів службової діяльності,
бойової підготовки, особистої дисциплінованості, вивчення особистості
військовослужбовця.
Командири (начальники) підрозділів, їх заступники по роботі з особовим складом
(психологи) на підставі індивідуальної оцінки МПС військовослужбовця складають
характеристику МПС особового складу підрозділів.
Оцінка МПС військовослужбовців органу військового управління, з’єднання,
військової частини, військового навчального закладу, установи, організації складається з
оцінки МПС офіцерів органів військового управління, з’єднання, військової частини, яка
здійснюється за допомогою складання показників за оціночними компонентами за
результатами проведеного опитування та оцінок МПС військовослужбовців підрозділів.
У структурі МПС виділяються такі взаємопов’язані оціночні компоненти:
морально-етичний;
військово-професійний;
психологічний.
Індивідуальні бесіди та аналіз результатів повсякденної діяльності з метою вивчення

МПС окремого військовослужбовця проводяться командирами (начальниками)
підрозділів, їх заступниками по роботі з особовим складом шляхом уточнення
особистісного ставлення військовослужбовця та вивчення рівня його стану за певними
показниками оцінних компонентів МПС.
В обов’язковому порядку проводиться дослідження за всіма критеріями оцінки
МПС, якщо один та більше військовослужбовців підрозділу під час заповнення анкети
зазначив наявність фактів перевищення влади до підлеглих з боку командирів
(начальників), нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями, порушень
законодавства України та корупційних діянь.
За результатами вимірювання основних компонентів МПС з урахуванням факторів,
що впливають на МПС військовослужбовців підрозділу, а також додаткових критеріїв
оцінки (якщо воно проводилося) робиться висновок з оцінки МПС, який має таке
визначення: “Морально-психологічний стан особового складу (підрозділу, військової
частини, з’єднання, органу військового управління, військового навчального закладу,
установи, організації) забезпечує (не забезпечує) виконання поставлених завдань”.
Результати вивчення та оцінки МПС оформляються окремим розділом акта про
результати інспектування (обстеження, перевірки) із зазначенням кількості
військовослужбовців, підрозділів, військової частини, з’єднання, органу військового
управління, військового навчального закладу, установи, організації описом висновків за
оціночними показниками, остаточним висновком про МПС військовослужбовців та
рекомендаціями щодо підтримання і зміцнення МПС військовослужбовців.
83. Способи маскування особового складу та техніки.
Маскування – це комплекс заходів, які спрямовані на прихованість від противника

об’єктів і підрозділів, їх стану, дій та намірів.
Організаційні заходи маскування:
 використання маскувальних властивостей місцевості;
 використання для приховування дій військ темного часу доби та інших умов
обмеженої видимості ( дощ, туман, сніг і т.п.) а також димів і аерозолів;
 розосередження частин, підрозділів та періодична зміна районів їх розташування;
 проведення демонстративних дій військ;
 збереження у таємниці відомостей про свої війська, запобігання та недопущення
втрати інформації щодо підрозділів, їх дій та заходів ;
 протидія розвідці противника;
 виконання особовим складом правил та вимог маскувальної дисципліни;
 постійний контроль за своєчасністю та якістю маскування.
Способами маскування є:
прихованість; імітація; демонстративні дії; дезінформація.
Прихованість полягає в недопущенні або усуненні демаскувальних ознак підрозділів
і об’єктів.
Імітація передбачає створення фальшивих районів розташування та пересування
підрозділів, об’єктів, інформації про стан об’єкта, відтворення демаскувальних ознак.
Демонстративні дії полягають у передбачених діях виділених для цього підрозділів,
спрямованих на посилення прихованості дійсного розташування і дій підрозділів та на
введення противника в оману стосовно їх намірів.
Дезінформація передбачає доведення до противника фальшивих новин за допомогою
технічних засобів зв’язку, радіо, через неофіційні канали та іншими засобами і способами.
Інженерні заходи маскування:
 маскувальне фарбування;
 застосування табельних засобів приховування та масок військового виготовлення;
 обладнання хибних споруд та застосування інженерних засобів імітації;
 застосування зрізаної рослинності та обробка місцевості.
До проведення заходів з маскування використовують як природні, так і табельні
засоби маскування.
До табельних засобів маскування належать:
- засоби індивідуального маскування особового складу;
- маскувальні комплекти та маски;
- радіолокаційні кутові відбивачі;
- каталітичні підігрівачі;
- світломаскувальні пристрої;
- покриття, що поглинають або відбивають радіохвилі;
- спеціальні машини та обладнання.
Маскування особового складу досягається шляхом використання особливостей
місцевості, умов обмеженої видимості, застосуванням зрізаної рослинності, табельних
засобів маскування, а також дотриманням вимог маскувальної дисципліни.
Використання маскувальних властивостей місцевості полягає у розташуванні та
діяльності особового складу під прикриттям природних масок.
До індивідуальних засобів маскування особового складу відносять:
- маскувальний комбінезон;
- маскувальний костюм.
Маскувальний комбінезон призначений для маскування особового складу
спеціальних підрозділів (снайперів, розвідників, саперів тощо).
Маскувальний костюм призначений для маскування особового складу на фоні снігу.
У комплект костюма входять куртка з капюшоном, штани, рукавиці і біла стрічка для
маскування особистої зброї.
Маскування військової техніки та озброєння під час пересування та розташування
досягається використанням приховуючих та маскувальних особливостей місцевості, умов
обмеженої видимості, застосуванням місцевих маскувальних матеріалів, табельних
засобів приховування та імітації, а також маскувальним фарбуванням.
При маскуванні військової техніки та озброєння слід уникати їх розташування на
відкритій місцевості з одноманітним фоном, позбавленим природних масок, нерівностей і
контрастних плям.
Не допускається розташування військової техніки та озброєння на місцевості таким
чином, щоб їхні силуети спостерігалися противником на фоні неба або на світлому фоні.
Для зменшення помітності відкрито розташованої воєнної техніки та озброєння,
особливо взимку, їх слід розташовувати на наявних або спеціально підготовлених
контрастних до фону темних плямах
В рідких насадженнях для приховування від повітряної розвідки виробляються
стягання крон дерев, ущільнення крон закріпленням на гілках зрізаною рослинності.
Обладнуються горизонтальні та похилі маски. На покриття масок накидаються зрізані
гілки.
Для вирішення питань протидії сучасним засобам розвідки Харківським НУ ім.
Каразіна було створено маскувальну сітку «Контраст». Дана сітка дозволяє зменшити
дальність захвату цілі (бойових машин) засобами ВТЗ в 9 разів за рахунок зниження
виявлення техніки в інфрачервоному, радіо- тепловому та радіолокаційному діапазонах і
може застосовуватися для рухомих об’єктів озброєння, військової техніки при цьому
стійка до впливу паливно-мастильних матеріалів.
Маскувальний комплект МКО-Л - літній
Маскувальний комплект МКО-С - степовий
Універсальна каркасна маска «УМК» призначена для маскування військової техніки
на технологічних майданчиках, стоянках а також для створення масок – макетів будівель.
84. Керівні документи, що визначають діяльність щодо зміцнення військової

дисципліни та правопорядку в Збройних Силах України.
1. Конституція України. - К., 1996, (зі змінами).

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (зі змінами).
3. Кримінальний кодекс України (зі змінами).
4. Кодекс адміністративного судочинства України.
5. Дисциплінарний статут ЗС України від 24.03.1999 р. (зі змінами).
6. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 року (зі
змінами).
7. Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
8. Закон України “Про запобігання корупції”.
9. Наказ Генерального штабу ЗС України від 27.04.2018 року №173 “Про затвердження
Настанови з морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування ЗС
України”.
10 Наказ Генерального штабу ЗС України від 04.01.2017 року № 4 «Про затвердження
Інструкції з організації інформаційно-пропагандистського забезпечення у Збройних
Силах України».
11. Наказ Генерального штабу ЗС України від 29.04.2017 року №153 «Про затвердження
Інструкції з оцінювання морально-психологічного стану особового складу Збройних Сил
України».
12. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних
Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №
1153/2008.
13. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду,
заподіяну державі, затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995
року № 243/95-ВР.
14. Інструкція з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення,
військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з
корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України,
Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затверджена
наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року № 604.
85. Організація військового зв'язку
Зв'язок є основним елементом управління військами (силами), бойовими засобами

та зброєю .
Командири та начальники штабів зобов’язані постійно, за будь-яких обставин та
умов, мати зв'язок з вищестоящими та підлеглими (підпорядкованими) командирами та
штабами і використовувати засоби автоматизації та управління військами для успішного
виконання бойових завдань.
Зв'язок виконує завдання щодо обмінну всіма видами інформації
(повідомленнями) у процесі управління військами, бойовими засобами та зброєю.
Особливими завданнями зв’язку є :
1) Забезпечення своєчасного приймання та передавання сигналів бойового
управління.
2) Забезпечення обміну інформацією з вищим штабом та підпорядкованими
частинами (підрозділами) за будь-яких умов обстановки.
3) Забезпечення своєчасного приймання та передавання сигналів оповіщення і
попередження військ.
Роди військового зв’язку:
1) Радіозв’язок
а) прямої видимості
б) іоносферний
в) транкінговий зв'язок
г) радіорелейний
д) тропосферний
е) супутниковий
2) Проводовий зв'язок
а) за допомогою металевого кабеля
б) за допомогою волоконно-оптичного кабеля
3) Гідроакустичний зв'язок
4) Рухомими засобами
86. Система роботи командирів та офіцерів, органів з МПЗ що до

профілактики порушень статутних правил взаємовідносин
Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями –

протиправна підміна встановлених військовими статутами Збройних Сил України
стосунків між військовослужбовцями фізичним насильством, моральним знущанням,
приниженням честі і гідності, примушуванням одним військовослужбовцем іншого
виконувати за нього обов’язки військової служби та наданням йому особистих послуг,
заподіянням шкоди фізичному та психічному здоров’ю, яка тягне за собою дисциплінарну
або кримінальну відповідальність.
Основними формами прояву порушень статутних правил взаємовідносин між
військовослужбовцями є: перекладання військовослужбовцями своїх обов’язків по службі
та у побуті на військовослужбовців молодшого періоду служби; нерівномірний розподіл
добових нарядів, чергувань по днях тижня та годинах доби, самовільна підміна
військовослужбовців старшого періоду служби під час несення служби; призначення на
найбільш брудні, важкі роботи військовослужбовців молодшого періоду служби,
залучення їх до виконання додаткових завдань; прання і прасування обмундирування,
прибирання приміщень і території; заправлення ліжок військовослужбовців старшого
періоду служби; вимагання грошей, продуктів харчування, речей; періодичні побори з
місячного грошового забезпечення та грошових переводів; поповнення рахунків
мобільних телефонів; примусове відбирання у військовослужбовців молодшого призову
нових предметів обмундирування (як правило футболки), заміна їх на старі; позбавлення
військовослужбовців молодшого періоду служби відпочинку, часу для особистих потреб,
звільнення, перегляду телепередач і кінофільмів; грубе викривлення дисциплінарної
практики, зловживання владою, знущання над підлеглими, рукоприкладство (у кімнатах
побутового обслуговування, для вмивання, у туалеті); знущання заради розваги, створення
з числа фізично слабких новоприбулих військовослужбовців групи для виконання різних
завдань щодо обслуговування та задоволення особистих примх; створення важчих
побутових умов для військовослужбовців молодшого періоду служби, розміщення їх біля
дверей, на другому ярусі ліжок; примушення новоприбулих військовослужбовців до
жебракування поблизу розташування військових частин з метою добування грошей на
закупівлю алкогольних напоїв, продуктів харчування, цигарок; вимагання грошей за
відправлення у відпустку, тощо.
Поетапна профілактика порушень статутних правил взаємовідносин між
військовослужбовцями – системний комплекс заходів, що організовується та
проводиться командуванням і посадовими особами військової частини із залученням
громадських військових організацій та органів правопорядку, спрямований на усунення
або нейтралізацію причин, умов і факторів, які сприяють скоєнню порушень статутних
правил взаємовідносин між військовослужбовцями. Кінцевою метою є ствердження і
підтримання статутного внутрішнього порядку, задовільного морально-психологічного
стану, які б забезпечили якісне і своєчасне виконання покладених на військову частину
(підрозділ) завдань.
З цією метою проводяться: індивідуальні бесіди, в ході яких уточнюються
соціально-демографічні дані, ціннісні орієнтації, мотивація, життєві плани; аналіз
інформації з попереднього місця навчання (роботи) щодо соціальнопсихологічних,
моральних якостей призовників; проводяться групові бесіди щодо порядку проходження
військової служби, відповідальність за ухилення від військової служби; професійно-
психологічний відбір у військових комісаріатах у період призову, професійна орієнтація
на військово-облікові спеціальності, виявлення осіб з ознаками низької нервовопсихічної
стійкості, підвищеним суїцидальним ризиком та експертна оцінка їх придатності до
військової служби.
На етапі підготовки до прийому поповнення проводиться якісний підбір та
підготовка посадових осіб в адміністрацію пункту прийому молодого поповнення.
Призначення найбільш дисциплінованих та підготовлених офіцерів, сержантів (старшин);
особливу увагу звернути на знання ними форм та методів організації
індивідуальновиховної роботи з підлеглими, вирішення конфліктних ситуацій;
індивідуальні бесіди з військовослужбовцями старшого періоду служби з метою
націлення їх на надання допомоги новоприбулому поповненню в подоланні труднощів
адаптації до військової служби; виявлення осіб, схильних до девіантних форм поведінки
та порушень статутних правил взаємовідносин, проявів відкритої та скритної форми
агресивної поведінки, організація індивідуально-виховної роботи з ними; постановка
завдань сержантському і старшинському складу підрозділів щодо рішучого попередження
випадків знущань і глузувань над новоприбулими військовослужбовцями, проведення
роз’яснювальної роботи з солдатами (матросами), які схильні до проявів грубості і
зневажливості.
Провести правове інформування з метою доведення до новоприбулих
військовослужбовців вимог законів України і військових статутів Збройних Сил України
про взаємовідносини у військових колективах. Роз’яснення порядку дій у разі порушення
статутних правил взаємовідносин, морального та фізичного приниження; роз’яснення
порядку дій у випадках обмеження їхніх прав, приниження їх гідності, положень
Кримінального кодексу України про відповідальність за військові злочини; забезпечення
обстановки доброзичливості і турботи про підлеглих у військових колективах; щоденне
заслуховування сержантського складу про морально-психологічний стан
військовослужбовців, їх настрій, стан здоров’я, наявність осіб з відхиленою поведінкою
87. Сучасні засоби зв’язку та робота на них. Порядок ведення радіообміну

Досвід показав що, станом на кінець 2015 року в Сухопутних військах за рахунок
державних закупівель, волонтерської допомоги активно використовувались засоби зв’язку
іноземного, але, як правило, цивільного, виробництва: транкінгове обладнання Motorola,
супутникові термінали Tooway, станції широкосмугового доступу фірм Ubiquiti, Microtik,
комутатори і маршрутизатори фірм Cisco, Microtik, обладнання мережі “Укртелекому”
тощо .
Це дозволило реалізувати першочергові завдання щодо забезпечення зв’язку:
 створити цифрову польову систему захищеного зв’язку;
 розгорнути систему супутникового зв’язку;т
 розгорнути систему цифрового транкінгового зв’язку;
 розпочати переобладнання апаратних зв’язку виробництва СРСР на цифрові
засоби зв’язку.
Застосування комплектів (станцій) супутникового зв'язку. Основою польової
складової системи зв'язку ЗС України сьогодні залишається супутниковий зв'язок.
Застосування системи Tooway дозволяє забезпечити ефективні, захищені,
інтерактивні лінії зв'язку високої якості за технологією Ethernet із сотнями і навіть із
десятками тисяч віддалених пунктів. Віддалені термінали Tooway можуть забезпечувати
двосторонній супутниковий зв'язок через мережу Інтернет.
Переносні (мобільні) вузли зв’язку (рис. 1) призначені для забезпечення зв’язком
мобільних підрозділів у польових умовах та побудовані на базі універсального шасі, яке
дозволяє конфігурувати вузол зв’язку залежно від технічних умов Застосування засобів
транкінгового зв'язку. Широко використовуються комплекси ультракороткохвильового
транкінгового зв'язку компанії “Motorola”, які характеризуються високою якістю і
функціональними можливостями. Ефективність застосування цих засобів пов’язана, насамперед, з
невеликими габаритами і стійкістю до перешкод, можливістю технічного маскування під час
ведення радіообміну.
Система Mototrbo відповідає європейському стандарту DMR. В ній реалізована
технологія TDMA, яка забезпечує високу ефективність використання радіочастотного
ресурсу шляхом створення двох логічних розмовних каналів (два часових слоти) в межах
одного фізичного каналу.
Основні функціональні можливості цифроаналогової системи радіозв’язку
Mototrbo:
 блокування радіостанції (будь-яка радіостанція може бути дистанційно
заблокована, наприклад, у разі крадіжки);
 телеметрія (передача телеметричних даних);
 телефонні виклики (напівдуплексні виклики абонентів телефонної мережі);
 сканування (сканування як цифрових, так і аналогових каналів);
 передача GPS координат (радіостанція має вбудований GPS-приймач, координати
передаються по радіоканалу);
 програмування через радіоефір (віддалене програмування радіостанцій та
ретрансляторів);
 оповіщення про виклик (індикація та тонове оповіщення про вихідний виклик);
 шифрування (може бути використаний один з видів шифрування: базовий,
розширений чи AES);
 системні рішення (IP site connect, capacity plus, linked capacity plus, connect plus).
У подальшому, протягом 2015–2017 років у ЗСУ проводилось нарощування та
удосконалення системи зв’язку й автоматизованого управління військами. З початком
широкого застосування противником засобів і комплексів радіоелектронної боротьби
виникла необхідність в оснащенні радіостанціями військового призначення фірм Harris,
Aselsan, Elbit [].
Засоби радіозв’язку фірми HARRIS. Крім УКХ радіостанцій, у т.ч. транкінгових,
для зв'язку на далеких відстанях створено КХ радіомережі з використанням радіостанцій
Harris . Сьогодні у Збройних Силах України вже протягом багатьох років успішно
проходить експлуатацію чимало радіостанцій Harris Falcon II та Falcon III, які
зарекомендували себе як надійні та стабільні засоби зв’язку, сумісні між собою (рис. 2).
Перевагами використання цих радіостанцій є: забезпечення надійної роботи в
радіонапрямку та в радіомережі як в телефонному режимі, так і в режимі передачі даних.
Радіостанції мають покращену систему шифрування, забезпечують надійний
зв’язок в робочому (розширеному) діапазоні частот. Режим псевдовипадкової перебудови
робочої частоти (ППРЧ) забезпечує надійний захист від радіоелектронної протидії
противника.
Використання діапазону частот від 30 МГц до 512 МГц дозволяє інтегрувати в
одну радіостанцію наступні можливості: одноканальне тактичне радіо, вузькосмуговий та
широкосмуговий режим роботи, автоматичну ретрансляцію та маршрутизацію інформації
(MANET), конвенціональне радіо стандартів Apko 25 або DMR та ін.
GPS система забезпечує визначення місцеположення та автоматичну передачу цієї
інформації в межах роботи даних радіостанцій. Вони можуть використовуватися в
переносному, мобільному (на автошасі) та стаціонарному варіантах .
Протягом 2017–2018 років у ЗС України було проведено ряд заходів щодо
переоснащення польової (мобільної) компоненти автоматизованої системи управління,
зв’язку, розвідки та спостереження, що відповідає стандартам НАТО.
Сьогодні в Сухопутних військах Збройних Сил України майже не залишилось
пунктів управління підрозділів та військових частин, вузли зв'язку в яких використовують
застарілі технології та аналогові засоби зв'язку.
Як первинну (транспортну) мережу передачі даних сьогодні використовують
цифрові канали передачі даних, утворені за допомогою технології Ethernet з
використанням проводових, волоконно-оптичних, супутникових ліній зв'язку.
Провайдерами надання телекомунікаційних послуг є ПрАТ “Укртелеком”
(виділення ресурсу телекомунікаційної мережі загального призначення, послуга MPLS),
ПрАТ “Датагруп” (послуга MPLS, надання супутникових каналів) тощо.
Радіорелейні станції. Радіорелейний зв’язок забезпечується для організації
прив’язки вузлів зв’язку пунктів управління до опорної мережі зв’язку та для організації
ліній прямого зв’язку між пунктами управління
Для цього використовують застарілі радіорелейні станції Р-409 (Р-419), на які
встановлено цифрове обладнання, що дозволяє організувати передачу цифрових потоків
інформації; цифрові радіорелейні станції Р-450; комплексні апаратні зв'язку; радіорелейні
станції Р-414МУ.
Радіорелейна станція прямої видимості сантиметрового діапазону Р-414МУ (рис. 3)
призначена для передачі та прийому цифрової інформації на значні відстані шляхом
побудови багатоінтервальних магістральних радіорелейних ліній.
Тропосферний зв'язок. Під час організації зв’язку з вищими штабами для передачі
цифрових сигналів Ethernet використовуються модернізовані тропосферні станції Р-423-
1М, Р-412. В якості джерела сигналів SHDSL (стандарт G.921.2) тропосферної станції Р-
412 використовується модем для передачі цифрових сигналів Ethernet по радіоканалу який
утворюється за допомогою приймально-передавального обладнання станції.
88. Методика порушень статутних правил, статутних взаємовідносин
Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями - це

моральне і фізичний вплив окремих військовослужбовців, груп на земляцької,
національної або іншій основі з метою досягнення певних привілеїв «казарменого
комфорту» за рахунок інших військовослужбовців.
Нестатутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями є найбільш
гострою формою протікання і вирішення конфліктів і мають глибокі соціально-
психологічні коріння. Вони виражаються в порушенні порядку і правил взаємовідносин
військовослужбовців, передбачених військовими статутами і знаходять свій прояв у
моральному і фізичному образі (приниженні) людської гідності, крайньої неповажності і
брутальності.
Командир підрозділу, здійснюючи заходи щодо виключення з життя військового
колективу фактів глумління і знущань військовослужбовців, повинен керуватися такими
основними положеннями:
Перше. Організувати систематичний аналіз і виробити об'єктивну оцінку
дотримання військовослужбовцями встановлених порядку і правил поведінки
військовослужбовців в училище (підрозділі).
Друге. Організаторська і виховна робота із забезпечення дисциплінованості
військовослужбовців повинні вестися виключно на основі законів, вимог Військової
Присяги, загальновійськових статутів, настанов, інструкцій, наказів командирів і
начальників.
Третє. Виховний процес повинен організовуватися на основі знання реальної
морально-психологічної обстановки у військових колективах та індивідуально-
психологічних особливостей військовослужбовців.
Четверте. Для ефективної профілактики нестатутних взаємовідносин необхідно
знати форми їх прояву в конкретному підрозділі, значення відповідних негативних
традицій. Вміти надавати вплив на мікрогрупи, знаходити форми і способи протидії цим
негативним явищам.
П'яте. Сформувати ефективну систему впливу громадських організацій та активу

на морально-психологічний клімат у військових колективах.
Шосте. Враховувати фактори, що зумовлюють появу цього негативного соціально-
психологічного явища, механізму його функціонування, забезпечити психологічну
готовність командирів усіх ступенів цілеспрямовано і систематично вести роботу з
попередження порушень статутних правил взаємовідносин.
Як показує аналіз, найбільш часто проявляються формами «нестатутних
взаємовідносин» є:
- перекладання окремими військовослужбовцями своїх обов'язків на інших
військовослужбовців;
- словесні образи;
- відбирання грошей, продуктів харчування;
- знущання заради розваги;
- спонукання до вчинення дисциплінарних проступків . Найчастіше це відбувається
у вечірній час, на господарських роботах, в нарядах, коли ослаблений контроль за
особовим складом, після відбою, у відрядженнях, караулах.
89. Види ушкоджень в бойових умовах
Ушкодження, або травма – це раптова, одночасна дія на організм людини

зовнішнього чинника, який викликає в органах і тканинах анатомічні і фізіологічні зміни,
що супроводжуються місцевою і загальною реакцією організму.. Цей термін охоплює всі
види поранень та інших пошкоджень, зазнаних у діях, чи то психічна або психологічна
травма, чи то фізична рана тіла, проникаюча або наскрізна так і забиті рани,
всі переломи, опіки, струси від вибуху, всі наслідки дії біологічних і хімічних агентів,
наслідки впливу іонізуючого випромінювання або будь-якої іншої руйнівної зброї.
Серед ушкоджень у бойових умовах виділяють 3 види поранень:
- легкі ( поранення , які не потрібно лікувати, поранений сам виживе, кровотечі
зупиняться);
- важкі (поранення створюють певним чином загрозу життю: критична кровотеча,
людина не дихає, поранення грудної клітини)
- украй важкі (поранення несумісні з життям поранення – приводять до смерті).
У разі ушкодження декількох частин тіла можуть бути численні та комбіновані
поранення.
За глибиною рани розрізняються на поверхневі та проникаючі ті, що проникають у
порожнину черепа, грудної клітки та черевну порожнину.
Рани можуть ускладнюватися:
• травматичним шоком;
• ушкодженнями важливих судин і нервових стовбурів;
• некрозами (змертвінням тканин).
У сучасних збройних протистояннях найчастіше виникають такі пошкодження які
приводять до загибелі: кровотеча з магістральних судин кінцівок, із судин шиї, із судин
голови, з ран передпліччя, гомілки чи тулуба, раптова зупинка серця внаслідок ударної
хвилі, закритої травми грудної клітки, сильного стресу, проникаюче поранення грудної
клітки. Від крововтрат гине найбільше осіб 60%, від пневмотораксу– 30%, обструкції
дихальних шляхів – 5%, від інших причини - 5%
90. Сутність та причини девіантної поведінки на війні
Під девіантною поведінкою в психології прийнято розуміти систему вчинків або

окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві соціальним нормам (правовим,
етичним) або нормам психічного здоров'я.
Нормальною в бойових обставинах вважається поведінка, що не виходить за межі
правового поля, орієнтована на основний етичний порядок воєнного часу, не призводить
до дезорганізації в колективі та не ставить під загрозу життя і здоров’я самого суб’єкта й
товаришів по службі.
Девіантна поведінка багатообразна, багатоаспектна. Залежно від того, які норми
порушуються або не виконуються військовослужбовцем у військовий час, його поведінка
може кваліфікуватися як:
1) асоціальна поведінка, 2) антисоціальна поведінка,
3) делінквентна поведінка, 4) аномальна поведінка
Девіантні вчинки, можна поділити на три групи..
До першої групи девіацій можна зарахувати ті які спрямовані на отримання
особистої вигоди це боягузтво, зрада, добровільна здача в полон, мародерство.
Другу групу відхилень девіації становлять дії спрямовані на ухилення від бойових
дій. Це дезертирство, симуляція нездатності брати участь у бою, самоскалічення, пияцтво,
наркотизм і самогубство, добровільну здачу в полон.
До третьої групи належать девіації, пов’язані з агресивними проявами особи і
спрямовані на розв’язання тих чи інших особистісних проблем шляхом насильства щодо
місцевого населення, вбивства товаришів по службі і командирів тощо.
Девіантну поведінку необхідно чітко відмежовувати від поведінки аномальної.
Аномальна поведінка пов'язана з відхиленням від норми психічного здоров'я. Якщо
психічно хвора людина, найчастіше не усвідомлює можливі згубні наслідки своєї
поведінки, то людина з девіантної поведінкою в більшості випадків усвідомлює у свої дії
та їх можливі наслідки, але через різні причини (боязкості, байдужості, пошуку особистої
вигоди й ін.) здійснює девіантний вчинок.
Причини девіацій пов'язують із дефектами раннього розвитку особи та з
недоліками соціального навчання. Причини девіантної поведінки військовослужбовців
пов’язані з особливостями проходження військової служби, жорсткою субординацією,
чіткою регламентацією діяльності та поведінки військовослужбовців, необхідністю
суворого і точного дотримання вимог військових статутів, наказів, указівок, інструкцій і
настанов. Швидше за все, в девіації виявляються як дефекти особистісного розвитку, так і
помилки виховання, що поєднуються з несприятливою ситуацією.
91. Засоби індивідуального медичного оснащення
Засоби індивідуального медичного оснащення призначаються для надання

допомоги при надзвичайних ситуаціях та для надання першої медичної допомоги
військовослужбовцям у порядку самодопомоги та взаємодопомоги при пораненнях,
опіках, для зниження впливу отруйних речовин, бактеріальних засобів та іонізуючого
випромінювання.
Засоби медичного оснащення поділяються на індивідуальні та колективні.
Для воїна ЗСУ засобами індивідуального медичного оснащення є правильно
укомплектувана індивідуальна аптечка, вона значно збільшує можливості бійця в наданні
самодопомоги. Така аптечка забезпечує термінову допомогу при двох основних причинах
смерті на полі бою: сильної кровотечі та недостатності дихальних шляхів.
У аптечці ЗСУ має бути:
 бинт марлевий стерильний;
 пакет перев’язувальний індивідуальний стерильний;
 лейкопластир на нетканній основі;
 гофрований кровоспинний бинт;
 пара рукавичок медичних оглядових;
 термоковдра;
 два джгути-турнікети типу;
 ножиці атравматичні для розрізання одягу та взуття;
 маркер для нанесення інформації;
 назофарингеальний повітропровід;
 Набір протизапальних засобів, антибіотик, знеболювальне.
Лікарські засоби, що містяться в аптечці, використовуються як за вказівкою
командира, так і самостійно із урахуванням конкретної обстановки, що склалася. Для
швидкого знаходження потрібного засобу препарати в аптечці розміщені у чітко
визначеній послідовності в спеціально відведених гніздах.
Усі засоби індивідуального медичного оснащення у аптечці містять інструкції із
правилами їх використання.
92. Алгоритм діяльності посадових осіб щодо мінімізації девіантної поведінки на
війні.
Прояви девіантної поведінки в армії негативно впливають на згуртованість,

керованість, рівень боєздатності, боєготовності Збройних Сил, ускладнює виконання ними
головного призначення – захисту суверенітету держави. Таким чином, боротьба з цим
явищем – пріоритетне завдання на загальновійськовому і загальнодержавному рівні.
Проведення діагностик для вивчення схильності особистості до девіантної
поведінки свідчить про те, що керування процесом мінімізації поведінкових відхилень
військовослужбовців у бойовій обстановці означає цілеспрямований психологічний вплив
військового керівництва на особовий склад з метою запобігти девіаціям та зменшити шкоду
від них під час виконання бойових завдань. Для цього потрібно проводити загальну
профілактику відхильної поведінки таку як:
 Оперативна діагностика
 Цілеспрямований вплив військового керівництва на побутові умови
військовослужбовців, їхні ціннісні орієнтації, діяльність та поведінку.
 Мінімізація відхильної поведінки
 Формування у військовослужбовців позитивних мотивів щодо виконання своїх
службово-професійних обовʼязків у бойовій обстановці.
 Підвищення самооцінки військовослужбовця щодо своїх професійних
можливостей.
 Моделювання бойових ситуацій, показ
 Військовослужбовцям прикладів наполегливості і шляхів подолання професійних
труднощів у бойовій обстановці.
 Настроєнність на професійне самовдосконалення.
 Зворотній звязок, мотивація.
 Мотивуючи військовослужбовця можна суттєво знизити кількість поведінкових
відхилень в бою.
 Розвиток особистісно-психологічного потенціалу військовослужбовця.
Агресія у якій би формі вона не проявлялася, являє собою відхильну поведінку та
являє собою складний поведінковий комплекс явищ, які неможливо повністю усунути й
агресія в тій чи іншій формі завжди буде нас супроводжувати. Тому посадовим особам
слід приділяти більше уваги щодо мінімізації девіантної поведінки на війні створенням
позитивного середовища для військовослужбовців та керуватись у цьому пропозиціями
щодо профілактики девіантної поведінки, котрі запропоновані сучасними науковцями.
93. Поняття домедичної допомоги.
Домедична допомога — це найпростіші невідкладні медичні дії, що виконуються

безпосередньо на місці пригоди терміново після травми. Зазвичай, вона надається не
медичними працівниками, а особами, що на момент пригоди знаходяться поруч,
безпосередньо на місці пригоди або поблизу від постраждалого.
94. Методика визначення та профілактика суїцидальної поведінки у військовому

підрозділі.
Динамічне професійне спостереження за поведінкою військовослужбовців та її

характерними ознаками (коливання настрою, прагнення до усамітнення, тривога,
роздратованість, стурбованість, порушення сну, погіршення апетиту, неадекватне
реагування на те, що відбувається, конфліктність, переживання негативного спрямування,
суїцидальні думки, ідеї, вчинки тощо);
Аналіз результатів професійно-психологічного відбору, соціальнодемографічних
даних військовослужбовців; вивчення індивідуально-психологічних якостей військово-
службовців з метою вичленення специфічних характерологічних факторів суїцидального
ризику;
Вивчення соціально-психологічних особливостей малої групи військового
підрозділу з метою визначення адаптаційних факторів ризику;
Міжособистісне спілкування з військовослужбовцем, його оточенням.
Основні напрямки діяльності офіцерів структур виховної роботи щодо
профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців:
З’ясування передумов, причин і обставин, які можуть призводити до суїцидальної
поведінки військовослужбовців, та їх усунення;
Проведення цільових заходів психологічного і соціальнопсихологічного
спрямування щодо оптимізації соціально-психологічної, психічної, фізіологічної,
військово-професійної адаптації військовослужбовців у військовому середовищі;
Вивчення соціально-психологічних явищ у військових колективах, з’ясування їх
тенденцій, виявлення факторів, які провокують військовослужбовців до суїцидальної
поведінки чи можуть до неї призвести;
Активне виявлення і психологічне обстеження військовослужбовців з
суїцидальними тенденціями та проявами, а також тих, у кого вони вже були;
Організація психологічного консультування, проведення цілеспрямованої
психокорекційної і психореабілітаційної роботи;
Всебічний психологічний аналіз кожного випадку суїцидальної поведінки
військовослужбовців;
виявлення військовослужбовців з девіантною поведінкою, з’ясування причин такої
поведінки та їх усунення (ця категорія потенційно може поповнити ряди
військовослужбовців з суїцидальним ризиком);
Організація повноцінного періодичного амбулаторного огляду
військовослужбовців; Залучення медиків, соціальних працівників, правознавців до
профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців та проведення з ними
цілеспрямованої роботи (бесіди, лекції, демонстрація фільмів);
Проведення занять з офіцерським і сержантсько-старшинським складом підрозділів
щодо формування у них психологічної культури, індивідуальної системи роботи щодо
профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців, оптимального розв’язання
конфліктних ситуацій у 13 підрозділах, виявлення, аналіз і вирішення міжособистісних і
внутрішньоособистісних конфліктів у військовослужбовців.
95. Надання домедичної допомоги у бойових і не бойових умовах.
Розрізняють два місця надання домедичної допомоги під час ведення бойових дій:
а) безпосередньо в секторі обстрілу;
б) в секторі укриття.
Виділяють три етапи надання допомоги пораненим у військово-польових умовах.
Перший етап – допомога в «червоній зоні» (англ. Care Under Fire – в різних
джерелах перекладається як: «надання допомоги під вогнем», в зоні обстрілу).
Другий етап – допомога в «жовтій зоні» (англ. Tactical Field Care – в різних
джерелах перекладається як: «надання допомоги на полі бою», «надання допомоги в зоні
укриття»).
Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації з поля бою в медичні
заклади «зеленої зони» – мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі,
спеціалізовані клініки (англ. Tactical Evacuation Care).
Перший етап. Надання допомоги «під вогнем»
Перший етап – при наданні допомоги в «червоній зоні» рятувальник знаходиться
під вогнем супротивника, що значно обмежує допомогу, яку він може надати. Допомога
переважно складається з використання джгута і якнайшвидшого переміщення потерпілих
у безпечне місце.
В умовах бою бути бійцем-рятувальником – це вторинна місія. Основна
функція – виконати первинну місію. Першим пріоритетом на полі бою є ведення вогню у
відповідь і відбивання ворогів. Цілі під час надання допомоги пораненим в зоні обстрілу:
1) Виконати бойове завдання;
2) Запобігти більшій кількості;
3) Зберегти життя пораненого.
Після завершення етапу надання медичної допомоги в умовах обстрілу надається
медична допомога в «зоні укриття».
Другий етап – надання медичної допомоги у військово-польових умовах в жовтій
зоні
Починати ІІ етап надання медичної допомоги у військово-польових умовах після того,
як рятувальник і поранений більше не знаходяться під прямим вогнем противника. На
цьому етапі є більше часу для надання допомоги. При наданні медичної допомоги
у військово-польових умовах медичне обладнання та матеріали часто обмежені тими, які
були принесені на поле бою бійцем-рятувальником або окремими солдатами. процедури
при наданні медичної допомоги у військово-польових умовах:
 Оцінити стан пораненого застосовуючи правило C-A-B-C
(Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) і надати пораненому
необхідну допомогу.
 Оглянути пораненого на наявність небезпечних для життя кровотеч.
 Зробити необхідні заходи для відновлення прохідності дихальних шляхів,
включаючи введення носоглоткового повітроводу при необхідності.
 Обробити будь-які відкриті ушкодження грудної клітини. В разі напруженого
пневмотораксу провести декомпресію.
 Перевірити стан кровоспинного джгута, якщо він застосовувався. Якщо на етапі
надання медичної допомоги в умовах обстрілу ви накладали пораненому джгут для
зупинки кровотечі з ран кінцівок, перевірити кровотечу.
 Оглянути пораненого на наявність незначних кровотеч.
 Оглянути пораненого на предмет наявності будь-яких необроблених ран на
кінцівках, які можуть бути небезпечні для життя, і обробити їх.
 Продовжувати обробляти інші травми (накладення шин на переломи, перев’язка
інших ран, опіків і т.д.).
 Ввести знеболюючі та антибіотики з польової аптечки IFAK. Використовуючи
IFAK пораненого. Не використовувати свою польову аптечку, так як вона може
знадобитися вам самим.
 Вживати необхідних заходів для запобігання розвитку шокового стану або надати
допомогу при шоку, що вже розвинувся.
 Передати інформацію про медико-санітарну обстановку командиру підрозділу. При
необхідності викликати військового парамедика (санітарного інструктора) з
додатковими засобами. Повідомити командира підрозділу, якщо поранений не
зможе продовжити виконання бойового завдання.
 Слідкувати за пораненим. Слідкувати за рівнем свідомості кожні 15 хвилин і
диханням пораненого. Якщо він у свідомості – розмовляти з ним при можливості –
підбадьорити, заспокоїти.
 В разі необхідності підготувати пораненого до евакуації. Записати дані клінічного
огляду, відомості про виконані лікувальні заходи.
Третій етап – надання допомоги під час тактичної евакуації.
При здійсненні евакуації допомога надається до надходження постраждалого в пункт
збору або до медичної установи.
Розрізняють немедичну та медичну евакуацію.
1) Немедична евакуація потерпілого відноситься до переміщення потерпілих з
використанням немедичного транспортного засобу або літального апарату. Під час такої
евакуації рятувальник може перебувати з потерпілим для надання йому допомоги під час
транспортування.
2) Медична евакуація відноситься до евакуації потерпілих з використанням
спеціалізованого санітарного автомобіля або санітарного літака. На медичних
транспортних засобах для евакуації (наземних і повітряних) присутній медичний персонал
для надання потерпілим допомоги під час евакуації.
В обох випадках допомога надається по протоколу C-A-B-C.
Поранених слід оперативно переміщати на наступний рівень надання допомоги,
інакше наявні цінні ресурси витрачатимуться на підтримання пацієнтів, що
перешкоджатиме іншим постраждалим отримати допомогу.
Завдання для повторення.
1.Які етапи надання допомоги пораненим в умовах бойових дій вам відомі.
2.Їх коротка характеристика.
3.Від яких дій слід утримуватися, надаючи першу допомогу? Наведіть конкретні
приклади
96. Основні причини поведінки військовослужбовців, які призводять до

самоушкодження з летальними наслідками.
Емоційна в’язкість (невротичне зациклювання) – зосередження на певному

емоційному стані, панування цього стану (постійне “внутрішнє” повторення переживань,
пов’язаних із неприємними подіями);
Дратівливість, вразливість, висока конфліктність, які проявляються у вибухово-
агресивних реакціях, звинуваченнях без уваги до позиції інших осіб;
Слабкий особистісний психічний захист, зокрема недостатній опір емоційним
навантаженням (вразливість, яка спричиняє психічне виснаження військовослужбовця);
Неадекватна самооцінка – може бути завищеною (схильність звинувачувати інших
у власних невдачах) чи заниженою (нерішучість особи щодо реалізації свого потенціалу);
Гіпертрофована потреба самореалізації – прагнення досягти високого соціального
статусу шляхом здобуття визнання будь-яким чином;
Невпевненість у собі;
Симбіотичність – потреба в позитивно забарвлених, “теплих” емоційних зв’язках,
щирих стосунках, у розумінні і підтримці, розвинута емпатійність (незадоволення такої
потреби може зумовити сильну тугу, сум);
Слабкий вольовий контроль – утрудненість вольових зусиль під час прийняття
рішень, несамостійність;
Низька активність песимізм – інтегрований прояв депресивних переживань, станів;
Схильність до самозвинувачень – може розвинутися до суїцидонебезпечних меж,
насамперед, під впливом звинувачень інших;
Високий рівень тривожності – особливо в стресогенних умовах;
Особистісна незрілість, інфантильність – унеможливлюють самоствердження,
самореалізацію; властива інфантильним особам імпульсивність зумовлює високу
ймовірність суїцидальних дій.
Конфлікти суїцидогенного характеру можна умовно класифікувати на декілька
груп:
1. Конфлікти, зумовлені специфікою військово-службової діяльності та військово-
соціальної взаємодії військовослужбовців: пов’язані з труднощами військової служби
(індивідуальні адаптаційні труднощі, жорстка регламентація життєдіяльності,
вимогливість, значні фізичні та психологічні навантаження, відрив від звичних умов
життя – основні чинники, що можуть спричинити у певної категорії військовослужбовців
суїцидальні настрої);
Конфлікти між начальниками та підлеглими; міжособистісні конфлікти між
військовослужбовцями, викликані проблемами соціально-психологічного характеру;
негативні результати виконання конкретного службового завдання.
2. Особистісно-сімейні конфлікти: нерозділене кохання, зрада коханої (дружини);
розлучення; хвороба, смерть близьких; статева неспроможність
3. Конфлікти, пов’язані з антисоціальною поведінкою суїцидента: побоювання
відповідальності (у тому числі кримінальної); побоювання ганьби за негативні вчинки.
4. Стан здоров’я: психічні захворювання; соматичні (тілесні) захворювання; фізичні
недоліки (дефекти мовлення, особливості зовнішнього вигляду, що суб’єктивно
сприймаються як недоліки).
5. Матеріально-побутові та інші мотиви.
Низький морально-психологічний стан військовослужбовця; Напружені стосунки з
рідними та близькими на фоні матеріальнопобутової скрути, вживання спиртних напоїв,
ревнощів, сварок, підозр у подружніх зрадах, побутових негараздів; загострення сімейних
сварок від невлаштованості у побутовому плані, втрати життєвої перспективи в
подальшому після звільнення в запас;
Емоційні переживання, пов’язані із розривом стосунків з дружиною (чоловіком),
коханою дівчиною, співмешканкою;
Смерть рідних чи близьких; наявність боргів, які військовослужбовець не мав
можливості повернути; (пов’язаних із кредитами, ігроманією, необхідністю винаймати
житло за високими цінами);
Невпорядковані статеві стосунки, венеричні захворювання; почуття провини від
негідного вчинку, побоювання ймовірної відповідальності;
Гострий депресивний стан військовослужбовця, втома від життя, зумовлена
проблемами матеріального характеру, відсутністю власного житла; часткова психологічна
напруженість військовослужбовців у військових колективах, яка обумовлена значною
кількістю добових нарядів;
Неадекватні ситуативні реакції військовослужбовців, пов’язані з вище
перерахованими чинниками.
Серед встановлених причин самогубств, що сталися у 2011 році, домінують
почуття провини за вчинені неблаговидні дії (самозвинувачення 9 або звинувачення
оточення друзів і близьких людей, а також родичів, як правило, дружин і співмешканок),
небажання терпіти життєві негаразди. суїцидальні дії спровоковані надмірним вживанням
спиртних напоїв, особистими переживаннями, пов’язаними з датами втрат близьких та
рідних людей, розлученням з коханими, ревнощами у стосунках з жінками
Труднощі військової служби, службові неприємності
Несприятливий морально-психологічний клімат у військових колективах,
конфлікти між військовослужбовцями.
Недотримання законності і соціальної справедливості в житті військових
колективів
Нудне, заорганізоване дозвілля, його невідповідність інтересам і особистим
потребам військовослужбовців
Сімейні негаразди, розлучення, ревнощі, нерозділене кохання
Низька якість медичного обслуговування.
Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів: накласти тугу

пов'язку; затиснути пальцем судину, що кровоточить; накласти кровоспинний джгут і
максимально зігнути кінцівку. Накладання тугої пов'язки: для такої пов'язки ви-
користовують індивідуальний пакет. Її не слід накладати занадто туго, якщо після
накладання пов'язки нога чи рука посиніє, то це означає, що пов'язка здавила вени, відтік
крові до серця утруднений і вона застоюється, кровотеча може тільки посилитися.
Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої пов'язки означає повне припинення
кровообігу. Затиснути артерію пальцями з метою зупинки кровотечі можна за будьяких
обставин. Затискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед
накладанням джгута або пов'язки, потрібно добре знати місця затискання артерій.
Знаходять артерію за пульсом. Намацавши артерію, притискують її до найближчих кісток
вище місця поранення до припинення пульсу і зупинки кровотечі. Джгут для зупинки
крові накладають вище рани і якомога ближче до неї. Не можна накладати джгут у
середній третині плеча через небезпеку придушення нерва і розвитку згодом паралічу
руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-
марлевою пов'язкою і тп., потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо
кінцівки одне-два кільця і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, то
кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для
зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої
достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки, мотузки. Наклавши на кінцівку джгут або
закрутку, рану закривають первинною пов'язкою і на ній позначають час накладання
джгута або закрутки. Влітку джгут накладають на кінцівку не більш ніж на годину, взимку
— на півгодини. Наприкінці цього часу потрібно, притиснувши пальцями відповідну
артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потеплішає, джгут знову затягують.
Усього джгут накладається не більш ніж на 2 години. Щоб тимчасово спинити кровотечу
при пораненнях кінцівок, треба максимально зігнути кінцівку і зафіксувати її в цьому
положенні. У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі потерпілого слід негайно
відправити до лікувальної установи. Якщо є така можливість, у тому місці тіла, де
підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий пузир з льодом чи
холодною водою та якнайшвидше накласти на рану стерильну пов'язку.
98. Основні заходи для запобігання суїцидальної поведінки військовослужбовців.
Загальними заходами щодо профілактики суїцидальної поведінки є: висока якість

бойової підготовки у військовому підрозділі; чітка організація бойового чергування,
вартової, гарнізонної і внутрішньої служб; повне доведення до військовослужбовців усіх
видів забезпечення; створення і підтримання у підрозділах здорового
моральнопсихологічного клімату, формування позитивних колективних традицій; якісна
організація психолого-педагогічної роботи з усіма категоріями особового складу,
підвищення їх психолого-педагогічної культури і компетентності; ефективна організація і
проведення індивідуально-виховної роботи, всебічне морально-психологічне забезпечення
повсякденної діяльності військ. Крім загальних заходів, за напрямками діяльності
посадових осіб військової частини організовуються організаційні, правові, соціальні,
педагогічні, психологічні й медичні заходи, спрямовані на своєчасне виявлення осіб з
ознаками суїцидальної поведінки у військовому підрозділі (частині) та надання їм
своєчасної професійної допомоги. Зазначені заходи спрямовуються на: організацію
заходів психопрофілактичного характеру, орієнтованих на збереження психічного
здоров’я військовослужбовців; забезпечення соціального захисту військовослужбовців та
членів їх сімей, їх прав, визначених законодавством України; профілактику нестатутних
правил взаємовідносин між військовослужбовцями, упровадження здорового морально-
психологічного клімату у малих групах військових підрозділів; надання
військовослужбовцям, схильним до суїцидальної поведінки, своєчасної кваліфікованої
медичної, психологічної та іншої допомоги; створення ефективної системи індивідуальної
виховної роботи у ланці відділення – рота.
99. Надання первинної само- та взаємодопомоги при пораненнях дихальних шляхів.
Визначте рівень свідомості пораненого: перевірте його реакцію на подразники.

Запитайте його: «З вами все гаразд?» Також обережно струсіть або поплещіть його по
плечу. Якщо поранений не відповідає, вам необхідно укласти його на спину і відкрити
його дихальні шляхи. Положіть пораненого на спину: це положення дозволить вам краще
оцінити стан пораненого і зробити штучне дихання, якщо знадобиться. Відкрийте
дихальні шляхи пораненого (метод нахилу голови назад і підняття підборіддя) : коли
поранений втрачає свідомість, усі його м’язи розслабляються, це розслаблення може
привести до того, що язик западе в горло і перекриє дихальні шляхи, якщо витягнути язик
і усунути перешкоду, дихання пораненого може відновитися самостійно. Перевірте
наявність дихання у пораненого. Метод «Дивитися – Слухати – Відчувати». Дивіться, чи
рухається грудна клітка. Слухайте, чи виходить повітря при видиху. Відчуйте потік
повітря на щоці. Визначте потрібну дію: а. Якщо поранений у свідомості і дихає
самостійно, порахуйте кількість вдихів/видихів за 15 секунд. Якщо частота дихання
менше двох дихальних циклів за 15 секунд (один дихальний цикл — це один вдих і один
видих), вставте носоглотковий повітропровід і укладіть пораненого в безпечне положення
на боці; b. Якщо поранений у свідомості і дихає самостійно, але видає звуки, що хропуть
або булькають, вставте носову трубку і укладіть пораненого в безпечне положення на
боці; c. Якщо поранений без свідомості, вставте носоглотковий повітропровід і укладіть
його в безпечне положення на боці. d. Якщо поранений не дихає, і у нього немає
проникаючих поранень в груди, перевірте пульс на сонній артерії (якщо пульсу немає,
припините спроби порятунку, якщо пульс є, починайте робити штучне дихання). e. Якщо
поранений не дихає, у нього проникаюче (відкрите) поранення в груди, і він не
намагається дихати, робити штучне дихання не слід. Серцево-легенева реанімація: •
виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з
частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину; • виконати 2 вдихи з використанням
маски-клапану, дихальної маски, тощо. При відсутності захисних засобів можна не
виконувати штучне дихання, а проводити тільки натискання на грудну клітку. Виконання
двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд. Поперемінно повторювати попередні
два пункти до приїзду швидкої.
100. Порядок роботи груп спостереження за суїцидальною поведінкою

Груповий нагляд – це механізм гарантування безпеки методами догляду та

підтримки, який може знизити шанси помилкового судження щодо стану психічного
здоров’я військового, тому що члени підрозділу бачать та взаємодіють із ним на
повсякденній основі. Командири та військовослужбовці сержантського складу часто
надають безцінну підтримку особам, які підлягають груповому нагляду, вже тим, що
дослуховуються до їхніх переживань, інколи модифікуючи методи взаємодії із
підлеглими. Будучи у ролі наглядача, вони особливо чутливо ставляться до проблем
військовослужбовця, надають поради й соціальну підтримку, навіть розмова з членами
групи спостереження є корисною. Існує багато різних підходів до використання групового
нагляду у військовій системі. Є два основних типи групового нагляду. Перший - “нагляд
товариша (співслужбовця)”; він рекомендує тримати солдата в полі зору тільки з ранку до
відбою, а не 24 години на добу, до 5 днів із моменту початку нагляду до моменту
повторного оцінювання. Цей нагляд призначений для осіб із низьким ризиком, має певну
гнучкість у використанні (наприклад, лише протягом вихідних). Другий “цілодобове
спостереження” - військовослужбовець перебуває під наглядом 24 години на добу, після
чого має пройти оцінювання свого стану у офіцера з морально-психологічного
забезпечення або офіцера-психолога (психолога). Якщо вжиті заходи не дали позитивного
результату протягом часу визначеного на обраний тип нагляду, офіцер з морально-
психологічного забезпечення або офіцер-психолог (психолог) рекомендує командиру
військової частини (підрозділу) направити військовослужбовця на консультацію до
лікарів з відповідною освітою
101. Надання первинної само- та взаємодопомоги при пораненнях живота.
Закрита травма живота – травма, при якій шкіра, підшкірна клітковина та

апоневроз залишаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних ділянках
спостерігаються підшкірні крововиливи;
проникаюча травма живота – травма, при якій канал рани проникає у черевну
порожнину.
Ознаки проникаючої травми живота: наявність рани; біль в рані та в черевній
порожнині; нудота; блювота; слабкість; відчуття тиску, “розпирання” в животі; наявність
сторонніх предметів у рані (ніж, арматура тощо); наявність в рані кишківника чи сальника
(евентерація).
Ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею: посиніння
шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття хвилювання або неспокою; часте
дихання; бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги;
втрата свідомості.
Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на
пошкодження живота не медичними працівниками:
1) переконатися у відсутності небезпеки;
2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
3) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої
реанімації;
4) при закритій травмі живота:
а) надати постраждалому зручне положення;
б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;
в) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
6) при проникаючій травмі живота:
а) надати постраждалому зручне положення;
б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;
в) накласти чисту, стерильну пов’язку на рану та зафіксувати її за допомогою
лейкопластиру;
г) не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину;
ґ) не виймати з рани сторонні предмети;
д) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;
е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим.
102. Основний зміст та порядок застосування вимог Закону України «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності
військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення
обов’язків в особливий період».
Законодавчим актом покладено на командирів обов'язок вживати рішучих заходів
щодо припинення вчинення кримінального правопорушення підлеглими та відновлення
правопорядку.
Законом також запроваджено адміністративну відповідальність за вчинення
військових адміністративних правопорушень. Зокрема, запроваджено відповідальність за
відмову від виконання законних вимог командира (начальника), недбале ставлення до
військової служби, порушення правил несення бойового чергування, порушення правил
несення прикордонної служби, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв
військовослужбовцями. Командирам надано право складати адміністративні протоколи.
Законом вирішено питання відбування покарання у дисциплінарному батальйоні
військовослужбовцями військової служби за контрактом та призваними за під час
мобілізації.
Відповідні зміни внесено до Кримінального кодексу, Кодексу України про
адміністративні правопорушення, Кримінально-виконавчого кодексу, Дисциплінарного
статуту, Статуту внутрішньої служби та Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних
Сил України та Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів
їх сімей".
24 січня 2023 року Президент України підписав Закон «Про внесення змін до
Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України
та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в
умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» 2839-IX (реєстр. № 8271).
Законом вносяться зміни до:
1. Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
1.1. У новій редакції викладено статтю 32-1, а саме арешт з утриманням на
гауптвахті встановлюється і застосовується лише у виключних випадках за окремі види
військових адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб (раніше до 10
діб);
1.2. До статей 172-10 – 172-20 розділу 13-Б у частині деталізації сутності
правопорушень з врахуванням умов особливого періоду та воєнного стану, підвищено
рівень санкцій за вчинення військових адміністративних правопорушень;
1.3. У частині доповнення Кодексу новою статтею 266-1 огляд
військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також
військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи
іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують
їх увагу та швидкість реакції.
2. Кримінального кодексу України, а саме:
2.1. До статей 69 та 75 у частині виключення можливості призначення більш
м’якого покарання, ніж передбачено законом та звільнення від відбування покарання з
випробуванням за вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які
передбачена такими статтями Кримінального кодексу:
• стаття 403 Невиконання наказу начальника;
• стаття 405 Погроза або насильство щодо начальника;
• стаття 407 Самовільне залишення військової частини або місця служби;
• стаття 408 Дезертирство;
• стаття 429 Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю за умови,
якщо правопорушення вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (якщо ці
злочини вчинено в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці).
2.2. Посилюється санкція за вчинення такого кримінального правопорушення як
невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (частини 3
статті 403) – мінімальне покарання становитиме 5 років позбавлення волі;
2.3. У новій редакції викладено частину 5 статті 407, а саме самовільне залишення
військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних
причин військовослужбовцем, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
103. Надання медичної допомоги при переломах та ранах різної локалізації,

контузіях.
Перелом - ушкодження кістки з порушенням її цілісності. Травматичні переломи
розділяють на відкриті (є ушкодження шкіри в зоні перелому) і закриті (шкірний покрив
не порушений). При відкритому переломі травма не викликає сумнівів. Закритий перелом
не так очевидний, особливо, якщо він неповний, коли порушується частина поперечника
кістки, частіше у вигляді тріщини.
Для усіх переломів характерні:
- різкий біль при будь-яких рухах і навантаженнях;
- зміні положення і форми кінцівки, її укорочення;
- порушення функцій кінцівки (неможливість звичних дій або ненормальна рухливість);
- набряклість і синець в зоні перелому.
Надання першої допомоги при переломах кінцівок багато в чому визначає
результат травми: швидкість загоєння, попередження ряду ускладнень (кровотеча,
зміщення відламків, шок) і переслідує три мети:
1) створення нерухомості кісток в області перелому (що попереджає зміщення відламків і
ушкодження їх краями посудин, нервів і м'язів);
2) профілактику шоку;
3) швидку доставку потерпілого до медичної установи.
Перша допомога при закритому переломі:
Якщо є можливість викликати швидку допомогу, то зробіть це. Після чого
забезпечте нерухомість пошкодженої кінцівки, наприклад, покладіть її на подушку і
забезпечте спокій. На передбачувану зону перелому покладіть що-небудь холодне.
Самому постраждалому можна дати випити гарячий чай або знеболювальний засіб.
Якщо транспортувати потерпілого вам припаде самостійно, то заздалегідь
необхідно накласти шину з будь-яких підручних матеріалів (дошки, лижі, палиці, лозини,
парасольки). Будь-які два тверді предмети прикладають до кінцівки з протилежних сторін
поверх одягу і надійно, але не туго (щоб не порушувати кровообіг) фіксуються бинтом або
іншими відповідними підручними матеріалами (пояс, ремінь, стрічка, мотузок). Фіксувати
потрібно два суглоби - вище і нижче місця перелому. Наприклад, при переломі гомілки
фіксуються гомілковостопний і колінний суглоби, а при переломі стегна - усі суглоби
ноги. Якщо під рукою зовсім нічого не виявилось, пошкоджену кінцівку слід
прибинтовувати до здорової (руку - до тулуба, ногу - до другої ноги). Транспортування
потерпілого з переломом ноги здійснюється в положенні лежачи.
Перша допомога при відкритому переломі
Відкритий перелом небезпечніший за закритий, оскільки є можливість інфікування
відламків. Якщо є кровотеча, її потрібно зупинити. Якщо кровотеча незначна, то досить
накласти пов'язку, що давить. При сильній кровотечі накладаємо джгут, не забуваючи
відмітити час його накладення. Якщо час транспортування займає більше 1,5-2 годин, то
кожні 30 хвилин джгут необхідно послабляти на 3-5 хвилин. Шкіру навколо рани
необхідно обробити антисептичним засобом (йод, зеленка). У разі його відсутності рану
потрібно закрити бавовняною тканиною. Тепер слід накласти шину, так само як і у разі
закритого перелому, але уникаючи місця, де виступають назовні кісткові уламки і
доставити потерпілого до медичної установи.
контузія може бути не лише у військових, а й у людей, які опинилися поряд з обстрілами в
містах. Навіть якщо в людини немає зовнішніх ушкоджень, це не означає, що вона не
травмована. За контузії до струсу мозку може додатись ураження слухового й
вестибулярного апаратів.
ХАРАКТЕРНІ СИМПТОМИ В РАЗІ КОНТУЗІЇ ВІД ДІЇ ВИБУХОВОЇ ХВИЛІ:
 дезорієнтованість;
 втрата свідомості на короткий термін: від декількох секунд до 30 хвилин;
 нудота й блювання;
 сильний головний біль;
 проблеми зі слухом та/або зором;
 погіршення пам’яті або амнезія;
 зміна психоемоційного стану;
У разі наявності хоча б кількох із наведених симптомів потрібно викликати бригаду
швидкої медичної допомоги.
АЛЕ ПОКИ ЧЕКАЄТЕ, МОЖНА НАДАТИ ПЕРШУ ДОМЕДИЧНУ ДОПОМОГУ:
 Якщо постраждалий втратив свідомість, необхідно забезпечити прохідність
дихальних шляхів методом виведення нижньої щелепи. Але намагайтеся обмежити
рухи в шийному відділі хребта. У людини також може бути блювота. Украй
необхідно забезпечити вільне дихання, оскільки є ризик аспірації блювотними
масами.
 Спробуйте очистити порожнину рота від сторонніх предметів, які могли потрапити
туди під час вибуху й заважають прохідності дихальних шляхів.
 Звільніть груди й шию від одягу, якщо він стискає й заважає постраждалому вільно
дихати.
 Якщо постраждалий не дихає, розпочніть базові реанімаційні заходи до приїзду
медиків: натискання на грудну клітку й за можливості штучну вентиляцію у
співвідношенні 30:2.
Сам по собі струс мозку від вибухової хвилі не смертельний. Зазвичай людина швидко
відновлюється, звичайно, за умови, що пацієнт суворо дотримується рекомендацій лікаря.
104. Порядок організації та проведення службового розслідування у військовій

частині.
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення

причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня
вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування проводиться для встановлення:
 неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;
 причинного зв’язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено
службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов’язків
військової служби;
 вини військовослужбовця;
 порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;
 причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;
 у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення
шкоди, її розміру та винних осіб.
Службове розслідування призначається у разі:
 невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових
обов’язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або
загрожувало життю і здоров’ю особового складу, цивільного населення чи
заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
 невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних
документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності,
бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання
покладених на Збройні Сили завдань;
 неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї,
спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи
цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або
смерті;
 дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого
військовослужбовця;
 втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
 порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової
(вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило
негативні наслідки;
 недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
 внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне
військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
 повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального
правопорушення;
 вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов’язаного з корупцією;
 скоєння військовослужбовцем під час виконання обов’язків військової служби
дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні
ушкодження інші особи;
 надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення
вимог Закону України “Про запобігання корупції”, а наведена в ньому інформація
стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може
призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою)
військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або
підозри.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром
(начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого
дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом
командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета
призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк
проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа,
якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового
розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом
Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця,
дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових
обов’язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника війСлужбове
розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення
командиром (начальником).
В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником),
який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не
більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування
військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні
або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення
строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом
посадової особи, яка призначила службове розслідування.ськовослужбовця, який вчинив
дисциплінарне правопорушення.
105. Переміщення пораненого в укриття в бойових і небойових умовах.

Способи переміщення пораненого:
 індивідуальне переміщення;
 відтягування (волочіння);
 винесення;
 використання імпровізованих та табельних засобів виносу
Індивідуальна техніка пересування – це специфічна техніка для самопересування в
укриття.
Способи індивідуальної евакуації пораненого з сектору обстрілу
 Переповзання по-пластунськи
 Переповзання навколішки
 Перебігання
 Ходьба/біг
Відтягування – це техніка, призначена для переміщення постраждалого на короткі
відстані. При проведенні відтягування постраждалий залишається малопомітним.
Відтягування в положенні лежачи
Свою зброю взяти за лямку в ліву руку. Правою рукою захопити в кулак ремінь зброї
пораненого і лямку його бронежилета, після чого приступи до пересування в укриття,
відштовхуючись від землі правою ногою та лівою рукою або навпаки.
Відтягування в положенні стоячи.
1. Однією рукою захопіть лямку бронежилета пораненого та підніміть верхню частину
його тіла, іншою рукою утримуйте свою зброю, зігніть свої ноги в колінах та переміщуйте
пораненого.
2. Взяти пораненого за обидві лямки бронежилета і тягнути в напівзігнутому положенні .
3. «Дай свій годинник» або «Рятувальний хват» Ліву руку проведіть під лівою пахвою
пораненого. Захопіть лівою рукою ліве передпліччя пораненого в верхній третині. Праву
руку проведіть під правою пахвою пораненого. Захопіть правою рукою захватом зверху
ліве передпліччя пораненого в нижній третині Підніміться з пораненим на напівзігнутих
ногах..
Відтягування двома особами - Пораненого транспортують два бійці, тягнучи за лямки
бронежилета.
Устаткування для волочіння
Лямка спеціальна – це ремінець для волочіння, який можна прикріпити за допомогою
карабіна до бронежилету постраждалого солдата
Лямка-Rat. це лямка, яку можна швидко прикріпити до постраждалого за допомогою
карабіна і до ременя рятувальника за допомогою пряжки швидкого скидання
Волокуші - допомагають полегшити переміщення постраждалого. Для цього
використовують підручні матеріали (наприклад, плащ-намет або ковдра). Найголовнішою
перевагою використання таких пристроїв є значне зменшення тертя під час волочіння
постраждалого по землі
Винесення на плечі – це техніка переміщення постраждалого однією людиною .Даний
метод може бути використаний при евакуації пораненого з кабіни або салону автомобіля.
Винесення на спині - pахопіть зап’ясток і передпліччя пораненого солдата через одне
плече і нахиліться вперед, відірвавши його від землі.
Винесення двома особами - Два рятувальники захоплюють зап’ястки постраждалого і
поміщають на протилежні плечі, нахиляються вперед і піднімають його для переміщення.
Засоби виносу пораненого
Ноші SKED і Talon – це система для евакуації постраждалого наземним шляхом
Імпровізовані ноші
 з ковдри і жердин
 Ноші з куртки і жердин
 Ноші з мішка і жердин
 ноші з ковдри
Транспортування здійснюється чотирма бійцями для швидкого і безпечного переміщення
постраждалого до пункту збору.
106. Порядок складання протоколу та оформлення матеріалів про військові

адміністративні правопорушення.
Протокол про військове адміністративне правопорушення щодо в-с мають право складати:
 командири в/ч щодо підлеглих в-с;
 командири підрозділів, які уповноважені на те командиром в/ч, щодо підлеглих в-
с;
 уповноважені посадові особи органів військового управління ЗСУ, органу
управління ДССТ, щодо підлеглих в-с;
 уповноважені посадові особи органів управління Служби правопорядку.
У разі вчинення в-с кількох окремих військових адміністративних правопорушень
протоколи складаються щодо кожного з вчинених правопорушень.
У разі вчинення військового адміністративного правопорушення кількома в-с протокол
складається щодо кожного в-с окремо.
Оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення
1. Протокол про правопорушення, передбачені статтями 172-10-172-20 КУпАП, складається:
командиром в/ч або уповноваженим ним командиром підрозділу (далі - уповноважена
посадова особа в/ч) у разі виявлення ним безпосередньо факту вчинення підлеглим в-с
військового адміністративного правопорушення або отримання інформації про вчинення
такого правопорушення від інших осіб;
Протокол складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення в-с, що вчинив військове
адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку
вручається військовослужбовцю, який притягується до адміністративної відповідальності.
2. Уповноважена посадова особа в/ч, яка склала протокол щодо підлеглого в-с, який
вчинив військове адміністративне правопорушення, на протязі трьох діб повідомляє
безпосереднього командира в/ч, де проходить службу зазначений в-с.
3. Протокол заповнюється державною мовою друкованим способом або від руки
розбірливим почерком.
Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією і засвідчуються підписами
особи, щодо якої складається протокол, та уповноваженою посадовою особою, яка склала
протокол.
Не допускаються закреслення чи виправлення записів, що заносяться до протоколу, а
також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої
він складений.
У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк.
4. У протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, ПІБ особи, яка склала
протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у
разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; ПІБ
адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
5. Під час складання протоколу особідоводиться зміст статті 63 Конституції України та
роз’яснюється її права та обов’язки, передбачені статтею 268 КУпАП.
6. Уповноважена посадова особа, яка склала протокол ознайомлює особу яка
притягається до адміністративної відповідальності із складеним протоколом.
7. До протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення
військового адміністративного.
8. З метою припинення військового адміністративного правопорушення,
передбаченого статтею 172 КУпАП, в-с може бути доставлено представником в/ч до
-20
відповідного органу управління Служби правопорядку.

9. Командир в/ч протягом п’яти діб надсилає до органу управління Служби
правопорядку та відповідної прокуратури, у зоні діяльності яких військова частина
виконує завдання за призначенням завірену копію протоколу, складеного
уповноваженими посадовими особами в/ч.
107. Класифікація топографічних карт. Види масштабів.
Топографічні карти - це різновид загальногеографічних карт, що детально відображають

ділянку земної поверхні без виділення якихось певних її елементів серед інших
Класифікація:
Точні вимірювальні карти призначені в армії для проведення точних вимірів і
розрахунків, пов'язаних з використанням бойової техніки, інженерним обладнанням
місцевості і здійснення інших заходів оборонного значення.
Карта масштабу 1:25000. У військах ця карта найбільш великого масштабу, а отже,
найдетальніша і найточніша. Вона використовується для детального вивчення і оцінки
лише окремих, порівняно невеликих, але важливих ділянок місцевості при прориві
підготовленої оборони противника і форсуванні водних перешкод, при повітряному
десантуванні, при діях у великих населених пунктах, при проектуванні і здійсненні
заходів по інженерному обладнанню місцевості, а в артилерії і ракетних військах для
топографічної підготовки стрільб і пуску ракет.
Карта масштабу 1:50 000 є основною вимірювальною картою. В артилерії і ракетних
військах вона використовується для топографічної підготовки стрільб і пуску ракет.
Оперативнотактичні карти призначені головним чином для планування бойових дій і
для керування військами на поле бою.
Карта масштабу 1:100000 використовуються командирами і штабами з'єднань, частин і
підрозділів у всіх видах бою. По ній вивчається і оцінюється місцевість, організовуються
бойові дії, ведеться цілевказівка і орієнтування на полі бою.
Карта масштабу 1:200 000 використовується головним чином для оперативної роботи
штабів, а також усіма родами військ при плануванні і здійсненні пересування військ.
Оперативні карти призначені для оперативної роботи штабів.
Карта масштабу 1:500000 використовується штабами для вивчення фізикогеографічних
особливостей місцевості при плануванні операцій. Може використовуватися також у
якості дорожньої карти при пересуванні військ.
Карта масштабу 1:1000 000 використовується для вивчення фізикогеографічних умов
великих територій і для загальних, наближених розрахунків по забезпеченню бойових дій
військ при плануванні операцій.
Масштаби топографічних карт та планів
Масштаб - відношення довжини відрізка на плані або карті до відповідної йому
горизонтальної проекції на місцевості.
Чисельний масштаб це дріб, чисельник якого одиниця, а знаменник число, яке вказує на
показник зменшення при зображенні на карті або плані. Наприклад, масштаб плану 1:10
000 вказує, що горизонтальна проекція відрізка лінії місцевості зменшена на плані в 10
000 разів, тобто 1 см на плані відповідає 10 000 см на горизонтальній проекції місцевості.
Лінійний масштаб графік, на якому відкладені відрізки, що відповідають певним
відстаням на місцевості , які називаються основою масштабу. Основу лінійного масштабу
вибирають таких розмірів. щоб вона в даному чисельному масштабі виражала ціле й
кратне число метрів на проекції місцевості.
Поперечний масштаб це графічне зображення чисельного масштабу в вигляді
номограми, що вигравіювана на металевій пластині або транспортирі. Для побудови
поперечного масштабу на прямій лінії відкладають рівні відрізки, що їх приймають за
основу масштабу.
Топографічні плани складають в масштабі 1:200, 1:500, 1:1000, 1:2000, 1:5000, 1:10 000, а
топографічні карти загальнодержавного значення в масштабах 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000,
1:100 000 та 1:200 000.
108. Розграфка і номенклатура топографічних карт.
Топографічні карти - це різновид загальногеографічних карт, що детально відображають

ділянку земної поверхні без виділення якихось певних її елементів серед інших.
Розграфка та номенклатура топографічних карт
Система поділу карти на окремі фрагменти - аркуші називається розграфкою карти, а
позначення окремих аркушів в прийнятій системі розграфки - номенклатурою карт.
Основою розграфки та номенклатур аркушів топографічних карт масштабів 1:10 000 -
1:500 000 є міжнародна розграфка та номенклатури аркушів карти масштабу 1:1 000 000.
Аркуші цієї карти по паралелях створюють пояси, кожен по 4° широти, а по меридіанах -
колони, кожна по 6° довготи. Пояси позначаються великими літерами латинського
алфавіту (від А до V), починаючи від екватора на північ та на південь, а колони -
арабськими цифрами (від 1 до 60) від меридіана 180° з заходу на схід. Номенклатура,
аркуша карти 1:1 000 000 складається з номеру поясу та колони, наприклад, M-37, L-35 і
т.п.
Аркуши карти масштабу 1:500 000 отримуються поділом карти масштабу 1:1 000 000 на 4
аркуші з розмірами 2° по широті та 3° по довготі, які позначаються великими літерами А,
Б, В, Г. Номенклатура аркуша карти масштабу 1:500 000 включає позначення аркуша
карти 1:1 000 000 та відповідну літеру А, Б, В або Г, наприклад, M-37-А, L-35-В.
Аркуши карти масштабу 1:200 000 отримуються поділом карти масштабу 1:1 000 000 на
36 аркушів з розмірами 40' по широті та 1° по довготі, які позначаються римськими
цифрами від I до XXXVI. Номенклатура аркуша карти масштабу 1:200 000 складається з
номенклатури аркуша карти 1:1 000 000 та відповідної римської цифри, наприклад, M-37-I
або L-35-XXV.
Аркуши карти масштабу 1:100 000 отримується поділом карти масштабу 1:1 000 000 на
144 аркуші з розмірами 20' по широті та 30' по довготі , які позначаються арабськими
цифрами від 1 до 144. Номенклатура аркуша карти масштабу 1:100 000 складається з
номенклатури аркуша карти 1:1 000 000 та відповідної арабської цифри, наприклад, M-37-
142 або L-35-12.
Аркуш карти масштабу 1:100 000 є основою розграфки топографічних карт масштабів
1:10 000 - 1:50 000. Аркуш карти масштабу 1:100000 містить 4 аркуші карти масштабу
1:50000, які позначаються великими літерами - А, Б, В, Г. Аркуш карти масштабу 1:50000
містить 4 аркуші карти масштабу 1:25000, які позначаються малими літерами - а, б, в, г.
Аркуш карти масштабу 1:25000 містить 4 аркуші карти масштабу 1:10000, які
позначаються арабськими цифрами - 1, 2, 3, 4.
109 Порядок надання довідей про події, кримінальні правопорушення, військові

адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов’язані з
корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Збройних Силах України
Згідно Наказу МОУ «Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень

про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та
адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, порушення військової
дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та
Державній спеціальній службі транспорту» №604 від 29.11.2018
Доповіді та донесення надаються:
- негайно (протягом 15 хвилин) після отримання інформації про подію,
кримінальне правопорушення, адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією,-
усно (у доповіді мають зазначатися умовне найменування, пункт дислокації та
підпорядкованість військової частини, дата і час скоєння правопорушення, стислий зміст,
обставини та місце скоєння (вчинення), ким виявлено правопорушення, заподіяні
матеріальні збитки, загибель, поранення людей, демографічні дані учасників, військове
звання, прізвище, ім’я, по батькові командира військової частини, номери телефонів для
уточнення інформації);
- про обставини вчинення події, кримінального правопорушення - за формою,
наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; адміністративного правопорушення, пов’язаного
з корупцією,- за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції,- письмово протягом
доби з моменту надання усної доповіді про подію, кримінальне правопорушення,
адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією. У разі вчинення військового
адміністративного правопорушення завірена копія протоколу про військове
адміністративне правопорушення протягом 5 діб надсилається до органу управління
Військової служби правопорядку та до спеціалізованої прокуратури у військовій та
оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за
призначенням.
110. Читання топографічних карт
Різновид загальногеографічних карт у великому масштабі без спотворень (бо

зображують невелику ділянку земної поверхні) називають топографічними.
Оскільки на цих картах майже всі об’єкти позначені досить детально (населені
пункти, дороги, рельєф, водні об’єкти тощо), ними користуватися дуже зручно.
Вона дає змогу орієнтуватися на місцевості, точно вимірювати напрямки
та відстані, площі та, навіть, висоту.
Відстань на карті між двома точками 2 см, наприклад масштаб карти
1:25 000 тобто в 1 см 250 м. 2 см*250м = 500 м.
Набагато складніше із визначенням звивистих чи ламаних ліній. В цьому випадку
можна скористатися ниткою (розмістити її на карті таким чином, щоб вона повторила
форму вимірюваної лінії, а потім визначити її довжину лінійкою) або скористатися
спеціальним приладом. А далі знову за допомогою масштабу робимо невелику
математичну дію.
На картах умовні знаки поділяють на:
- масштабні;
- позамасштабні;
- лінійні;
- пояснювальні.
111. Зміст та основні напрямки морально-психологічного забезпечення війскової

дисциплини та профілактики правопорушень
МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень серед усіх категорій

військовослужбовців є важливим напрямом діяльності органів військового управління,
командирів (начальників) усіх ступіней.
Зміст морально-психологічного забезпечення військової дисципліни полягає в
забезпеченні:
- практичне втілення в життя Концепцію виховної роботи у Збройних силах
та інших військових формуваннях України”;
- забезпечення особистої взірцевості та відповідальності офіцерського складу
у зміцненні військової дисципліни і правопорядку;
- забезпечення оптимального МПС-у особового складу, якісного вирішення
завдань бойової підготовки, зміцнення військової дисципліни та правопорядку;
- створення оптимальних умов служби, які б забезпечували якісне виконання
поставлених завдань, навчання та виховання особового складу, збереження життя та
здоров’я військовослужбовців як під час виконання службових обов’язків, так і поза
службою.
Основні напрямки:
1) підбір, розстановки, навчання і виховання молодих командирів ;
2) вивчення та аналіз МПС, планування підготовка,та проведення необхідних
заходів що до його підвищення;
3) контроль за діяльністю посадових осіб;
4) право Виховна робота з усіма категоріями військовослужбовцями;
5) контроль за своєчасним,повним і якісним забезпеченням встановленими
нормами усіх видів забезпечення;
6) підтримання статутного порядку у підрозділі,регламентація повсякденної
діяльності військовослужбовців.
112. Визначення координат за топографічною картою
Координата Х визначається за горизонтальними лініями кілометрової сітки й

показує відстань у метрах будь-якої точки від екватора. Координату У визначають
за вертикальними лініями кілометрової сітки. Вона показує відстань у метрах від осьового
меридіана певної геодезичної зони.
За топографічними картами, на яких є градусна сітка з паралелями і меридіанами,
визначають географічні координати. Паралелі створюють верхню й нижню (північну і
південну), а меридіани - бічні (західну і східну) частини рамки топографічної карти.
Географічні координати листа топографічної карти вказані по кутках даного листа.
Координати - величини, які визначають положення точки на площині або у
просторі. Військові застосовують наступні системи:
- географічна;
- плоска прямокутна;
- полярна;
- біполярна.
113. Організація індивідуальної роботи посадових осіб підрозділу.
Індивідуальна виховна робота – це комплекс заходів щодо вивчення

індивідуальних особливостей особистості військовослужбовця і з їх урахуванням вплив на
його свідомість, волю та почуття з метою формування необхідних якостей.
До кожної особи обов’язково повинен бути застосований суворо індивідуальний
підхід. Індивідуальні особливості особистості військовослужбовця вивчають за
допомогою методів індивідуальної виховної роботи: роботи з документами,
спостереження, ознайомчої бесіди, анкетування, експерименту, тестування, узагальнення
незалежних характеристик, аналізу результатів діяльності, соціометрії, листування з
батьками військовослужбовців.
Розглянемо зміст зазначених методів.
Вивчення та аналіз документів починається у військових комісаріатах,
продовжується на збірних пунктах військових комісаріатів, під час навчальних зборів у
військових частинах і після прибуття військовослужбовців у підрозділ.
Під час індивідуальної ознайомчої бесіди доцільно з’ясувати, як знає свої
документи військовослужбовець, що і чому знає погано. Цей метод дає змогу оцінити
вплив сім’ї, соціального середовища на розвиток особистості, допомагає розкрити деякі
якості військовослужбовця.
Результатом вивчення та аналізу документів є карта вивчення соціально-
психологічних якостей особистості, яку складають після завершення навчального збору та
зберігають у особовій справі військовослужбовця.
Спостереження – система цілеспрямованої та систематичної фіксації фактів
поведінки і реакцій особистості з подальшим аналізом отриманих даних та прогнозування
її поведінки.
Перед тим як розпочати спостереження, потрібно визначити мету та завдання;
вибрати об’єкт, ситуацію та досліджувані якості; спосіб спостереження; спосіб реєстрації
(як вести записи?); визначити, як обробляти та інтерпретувати отриману інформацію
(який результат?)
Інформацію щодо військовослужбовця можуть дати:
осанка тіла (пряма, згорблена, зігнута, пропорційна);

свобода рухів, динамічні характеристики тіла (хода, ширина та частота кроку,
амплітуда коливань тіла, рухи руками);
зовнішній вигляд (охайний, дратівливий, прилизаний, неохайний);
манера триматися;
вираз обличчя, очей, міміка;
емоційна експресія (живі емоції, стримані, без емоцій)
характеристика мови (чітка, з дефектами, в’яла, швидка, тріскуча).
Ознайомча бесіда – метод отримання інформації про військовослужбовця на основі

вербальної (словесної) комунікації.
Результат бесіди здебільшого залежить від підготовки до неї і дотримання певних
правил під час її проведення.
Не запрошуйте людину до себе на бесіду через третіх осіб, а тільки особисто,
бажано віч-на-віч. Краще спочатку зустрітися мов би випадково, звернутися з нескладним
проханням чи дорученням, виконання якого передує зустрічі.
Можна, звичайно, розмовляти у службовому кабінеті, але краще обрати інше, не
таке офіційне місце. Головне – це відсутність сторонніх осіб. Ніхто не повинен переривати
розмову, як би довго вона не тривала.
Бажано призначити бесіду в позаслужбовий час (вдень кожен виконує свої
обов’язки), можливо навіть перед самим відбоєм, і продовжити її після нього. Нічна
розмова довірливіша.
Головним завданням на першому етапі бесіди є налагодження емоційного зв’язку з
військовослужбовцем, встановлення взаємовідносин довіри та співпереживання,
привернення уваги, формування зацікавленості співрозмовника у спілкуванні.
Під час бесіди намагайтеся не робити ніяких записів, хіба що стислі помітки. Не
поглядайте на годинника і не виконуйте будь-які інші справи. Будьте уважним та
зацікавленим. Демонструйте, що нічого важливішого за цю бесіду, на цей час не існує. У
ході бесіди задавайте різні запитання.
Анкетування – це метод письмового опитування з метою отримання необхідної
інформації за допомогою спеціально розроблених питань, які вимагають творчого та
об’єктивного письмового звіту.
Експеримент – метод емпіричного збирання інформації про військовослужбовців у
спеціально створених умовах.
Постановка експерименту потребує точного знання і врахування умов його
проведення, точної та об’єктивної фіксації результатів, усунення всіх незапланованих
впливів.
Експеримент називають лабораторним, якщо використовують спеціальні
реєстраційні пристрої та обладнання для вивчення якостей військовослужбовця.
Лабораторний експеримент забезпечує глибоке і всебічне дослідження результатів, але
його штучність може призвести до помилкових висновків.
естування – метод виявлення індивідуальних якостей особистості за результатами
виконання попередньо визначеного завдання чи запитання (тесту).
Запитання можуть передбачати стандартні або творчі відповіді. У першому
випадку військовослужбовець вибирає один із запропонованих варіантів відповіді. У
другому – самостійно відповідає на запитання і тим виявляє свої логіку мислення,
мотивацію, пам’ять тощо.
Індивідуальна допомога – форма мобілізації військовослужбовця на успішне
оволодіння знаннями та навичками практичної діяльності, порада, пояснювання,
переконання з окремих службових або особистих питань, моральна підтримка в період
будь-яких гострих переживань, конфліктних ситуацій та психологічних труднощів
спілкування в колективі або за межами підрозділу (частини).
Вихователь не нав’язує, а пропонує пораду та підтримку. Необхідно допомогти
військовослужбовцю знайти самого себе, визначити своє місце в колективі. Перед тим, як
надати допомогу, треба чітко зрозуміти, що потрібно вихованцю: моральна підтримка чи
матеріальна допомога, порада чи співчуття.
Індивідуальний контроль – це спосіб оцінювання діяльності військовослужбовця у
підрозділі та за межами частини.
Регулярний контроль дозволяє оцінити розвиток особистості та скоректувати
індивідуальну роботу з нею. Він може бути у формі нагадування, заборони, засудження
тощо.
Згідно з вимогами командувача внутрішніх військ всі офіцери та прапорщики, які
мають підлеглих, ведуть за довільною формою у зошиті обсягом 96 аркушів щоденники
індивідуальної виховної роботи, а сержанти – блокноти.
Отже, індивідуальна виховна робота є важливим засобом виховання
військовослужбовців. Її змістом є вивчення особливостей особистості і вплив на
свідомість, волю та почуття з метою формування необхідних якостей.
114. Визначення за картою відстаней та площ.
Визначення відстаней за картою

Для визначення відстаней між об’єктами вимірюють відстань на карті в сантиметрах між
ними і множать на величину масштабу карти.
Масштаб карти надається під південною рамкою у числовій формі (чисельний масштаб), в
графічній (лінійний масштаб) – у вигляді графіку та словесний масштаб
довжин або іменований масштаб відповідним підписом. Наприклад, на карті масштабу
1:50 000 надається підпис ,,в 1 сантиметрі 500 метрів”
Для вимірювання відстаней і координат за картою потрібно знати положення головних
точок умовних знаків. Відстані між об’єктами за картою визначають наступними
способами.
Лінійкою вимірюють відстань між об’єктами в сантиметрах, які множать на величину
масштабу. Наприклад, якщо на карті масштабу 1:100 000 (в 1см карти 1 000м на
місцевості) відстань між об’єктами – 7,5см, то відстань між об’єктами на місцевості – 7
500м.
Циркулем вимірюються короткі відстані. Ніжки циркуля ставлять у головні точки
умовних знаків об’єктів, між якими визначають відстань, і, не змінюючи розхилу циркуля,
прикладають його до лінійного масштабу
Кроком циркуля вимірюють відстані, які перевищують довжину лінійного масштабу. Для
цього беруть за масштабом розхил циркуля, який відповідає якому-небудь цілому числу
кілометрів або метрів, і таким “кроком” проходять на карті відстань, яку необхідно
визначити, ведучи рахунок перестановок ніжок циркуля
Курвіметром. Стрілку курвіметра встановлюють на нульову поділку, а потім коліщатком
проводять по вимірюваній звивистій лінії зліва направо або знизу вгору; отриманий відлік
у сантиметрах множать на величину масштабу карти.
Визначення площі за картою
Площі об’єктів місцевості визначають окомірно, порівнюючи їх з розмірами (площею)
квадрата координатної сітки за табл. 4.
Розміри сторони квадрата Площа квадрата
Масштаб
карти
в см в км кв. км га
1:25 000 4 1 1 100
1:50 000 2 1 1 100
1:100 000 2 2 4 400
1:200 000 2 4 16 1 600

Великі площі визначають палеткою, у якої сторони квадратів нанесені через 4мм для
карт масштабів 1:25 000 та 1:50 000 і через 5мм – для карти масштабу 1:100 000. В цьому
випадку кожен квадрат палетки відповідатиме для карти масштабу 1:25 000 – 1га, для
карти 1:50 000 – 4га, а для 1:100 000 карти – 25га. Палетку виготовляють за допомогою
технічних засобів або власноруч нанесенням на кальку (пластик) сітки квадратів через
відповідні інтерва.
115. Вивчення мотиваційної сфери та спрямованості особистості військовослужбовця

в процесі лужбово-бойової діяльності.
Мотиви умовно можна поділити на прості (стимулюючі: потяг, бажання,

прагнення) і складні (змістоутворюючі). Прості мотиви часто воїнами не усвідомлюються
і можуть бути спонукаючою силою антигромадських вчинків. Безумовно, нас більше
цікавлять змістоутворюючі або професійні мотиви, де основне місце посідає інтерес. Тому
першим кроком офіцера як керівника має бути виявлення змістоутворюючих мотивів
військової праці своїх підлеглих і вивчення мотиваційних структур поведінки особистості
в різних ситуаціях. Офіцер визначає, що є головним рушієм у ставленні підлеглих до
служби (матеріальні стимули, задатки лідера та інші фактори).
Мотиви класифікують за такими ознаками.
За силою спонукання: сильні та слабкі.
За ознакою зумовленості особистими якостями: стійкі та нестійкі.
За характером впливу на процес досягнення мети: позитивні і негативні.
За змістовністю орієнтації: соціальні, колективні та особисто-престижні.
Мета - мотиваційний фактор, що пояснює безпосередній, обов'язково
усвідомлений результат, на який в даний момент спрямована поведінка воїна.
Психологічно мета є той мотиваційно-спонукаючий зміст свідомості, який воїном
сприймається як безпосередній і найближчий очікуваний результат його діяльності.
Таким чином, потреби, мотиви й мети основні складові мотиваційної сфери воїна.
Вона оцінюється за такими параметрами:
розвиненість - наявність якісно різноманітних мотиваційних факторів;
гнучкість (більш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, в якій для
задоволення різних потреб застосовується більше різноманітних мотивів);
ієрархізованість (чим більше розрізнень у силі і частоті актуалізації мотивів одного
й того ж рівня, тим вища ієрархізованість мотиваційної сфери воїна).
Отже, потреби і мотиви складають підвалину мотивації особистості та дійсно
пов'язані з інтересами, переконаннями та ідеалами особистості.
Інтерес є формою прояву пізнавальних потреб. Він виражається у особливому
ставленні воїна до певних речей та явищ реального світу і в бажанні пізнати їх. Інтереси
дають змогу воїну швидше більш повно і глибоко відобразити дійсність. Вони спонукають
до знань, до розширення світогляду збагачення психічного життя. Військова діяльність,
виконувана з інтересом, має позитивне емоційне тло.
Інтереси, як і потреби, дуже різноманітні. Їх також поділяють на матеріальні (до
їжі, одягу, різних речей) та духовні (до навчання, спілкування тощо). Інтереси розрізняють
за змістом, глибиною та стійкістю. Інтерес може стати найсильнішим мотивом діяльності
воїна.
Інтереси можна розрізняти за обсягом. Одні мають широкі, але поверхові інтереси,
інші - глибокі, але дуже вузькі за своїм спрямуванням, треті - широкі, різнобічні й глибокі.
Найменшу групу становлять люди із всебічними інтересами.
Широта інтересів обов'язково передбачає відокремлення одного з них як головного,
навколо якого групуються всі інші інтереси. Різнобічність інтересів збагачує особистість
воїна.
Поряд з інтересом людина має переконання та ідеали. Переконання - це
усвідомлена потреба особистості, яка спонукає її дія ти відповідно до її ціннісних
орієнтацій. Переконання особистості - це глибока й обгрунтована віра людини в принципи
та ідеали, якими вона керується в своєму житті. Як упорядкована система поглядів,
сукупність переконань виступає у вигляді світогляду, якого особистість додержує на
певному етапі онтогенетичного розвитку. Переконання органічно пов’язані зі знаннями і
практичними діями. Вони проявляються у діяльності воїна, в його ставленні до товаришів
по службі, військового колективу, військової служби.
Формуються переконання в процесі життя під впливом виховання, навчання,
самовиховання і життєвого досвіду.
На основі інтересів, переконань воїна складається власний ідеал, - основний стимул
його самовдосконалювання та формування. Ідеал - це модель, яка є еталоном в усіх
проявах життєдіяльності людини
116. Азимути та дирекційні кути.
Визначення дирекційних кутів і азимутів за картою

Цілеуказання і ведення прицільного вогню по цілях противника неможливе без
точного указання напрямку стрільби. Для цього треба вміти визначати за картою
дирекційні кути та азимути, знати взаємозв’язок між ними і правила їх обчислення.
Дирекційний кут (α) – кут від північного напряму вертикальної лінії кілометрової
сітки до напряму на ціль.
Істинний азимут (Аі) – кут від північного напряму істинного меридіана (західної
чи східної рамки карти) до напряму на ціль.
Магнітний азимут (Ам) – кут від північного напряму магнітного меридіана
(стрілки компаса) до напряму на ціль.
Вказані кути визначаються тільки від північного напрямку відповідної полярної осі
за ходом годинникової стрілки і можуть бути від 0 до 360
Пiдготовка даних для руху за азимутами виконується за великомасштабною
картою i складається з вибору та вивчення маршруту руху, вибору основних і допоміжних
орiєнтирiв на шляху руху, визначення магнiтних азимутів, вимірювання відстаней на
ділянках маршруту та складання i оформлення схеми (таблиці) руху.
Маршрут вибирають таким, щоб вiн забезпечував швидкий, а в бойовiй обстановцi
i скритий вихiд до кінцевого пункту та був при цьому з мiнiмальною кiлькiстю поворотiв.
При виборi маршруту руху необхiдно обирати дороги, просіки, лісосмуги, лінії
електропередачі та зв’язку й інші лiнiйні об’єкти і якщо вони проходять приблизно в
напрямку руху, то їх треба включати до маршруту.
Орієнтири вибирають з урахуванням отриманого завдання, часу доби, пори року і
стану погоди. Орієнтирами можуть бути місцеві предмети, які добре можна впізнати на
місцевості (споруди баштового типу, труби промислових підприємств, перехрестя доріг,
просік, мости, шляхопроводи, окремі дерева тощо).
Дирекційні кути напрямів за маршрутом вимірюють транспортиром з точністю до
1°, які переводять у магнітні азимути, враховуючи поправку напряму для даного аркуша
карти.
Рух за азимутами. Важливе значення під час орієнтування має вміння рухатися
прямолінійно, особливо на закритій місцевості.
Перед початком руху назначають двох-трьох ведучих, які визначають за компасом і
витримують напрямок руху. Крім того, призначають дві-три особи, які ведуть рахунок
парами кроків. Якщо від одного орієнтира іншого не видно, обирають проміжний орієнтир
і дійшовши до нього, обирають наступний, поки не буде пройдена відстань між
основними орієнтирами.
117. Методика роботи з військовослужбовцями групи посиленої психологічної уваги?
Особи, віднесені до ГППУ потребують надання індивідуальної психологічної

допомоги. Організація заходів психологічної роботи з такими особами включає наступні
складові:
- поглиблене і глибинне психологічне обстеження та соціально-психологічне
вивчення військовослужбовців ГППУ;
- навчання посадових осіб, які мають у своєму підпорядкуванні особовий склад,
основам психологічної допомоги підлеглим з метою залучення їх до проведення
індивідуальної роботи з військовослужбовцями, віднесеними до ГППУ;
- навчання військовослужбовців, які віднесені до ГППУ формам, методам та
прийомам психологічної самодопомоги, контролю та регуляції психологічних станів під
час виконання службових завдань та в побуті;
- формування, розвиток (тренування) психологічних властивостей особового
складу ГППУ, що підвищують його психологічну резистентність, професійно-
психологічну готовність до дій та професійну надійність в умовах виконання службових
завдань та в позаслужбовому житті (навичок копінг-поведінки, навичок управління
стресом, застосування методів психологічної саморегуляції тощо);
- надання психологічної допомоги військовослужбовцям, віднесеним до ГППУ;
- психологічна просвіта особового складу ГППУ;
- контроль психогігієнічних умов виконання службових завдань
військовослужбовцями, включеними в склад ГППУ;
- здійснення підготовки та надання рекомендацій безпосереднім начальникам осіб,
віднесених до ГППУ щодо здійснення заходів психологічного супроводу;
- контроль за виконанням посадовими особами рекомендацій щодо порядку роботи
з особовим складом ГППУ;
- моніторинг психологічного стану військовослужбовців, що перебувають у ГППУ,
умов та чинників їх професійної діяльності та позаслужбового життя, аналіз та оцінка
результатів моніторингу; визначення поточного психологічного стану особи та
прогнозування його змін з відпрацюванням психологічної характеристики та складанням
індивідуальної програми психокорекційних заходів (додатки 1;2);
- цілеспрямоване виявлення осіб з ГППУ, які потребують проведення заходів
психологічної корекції та профілактики;
- проведення заходів психологічної корекції індивідуального психоемоційного
стану, індивідуальних психологічних характеристик, що призводять до психологічної
дезадаптації та погіршення психологічного стану;
- проведення психологічного обстеження особи після реалізації індивідуальної
програми психокорекційних заходів;
- проведення психодіагностичної співбесіди з військовослужбовцем за
результатами реалізації індивідуальної програми психокорекційних (психотренінгових)
заходів;
- визначення психологічного стану військовослужбовця після реалізації
індивідуальної програми психокорекційних (психотренінгових) заходів з відпрацюванням
висновку про доцільність подальшого перебування у ГППУ;
- визначення рівня ефективності застосування психокорекційних заходів, їх
ефективності та планування подальшої роботи з військовослужбовцем;
- повторне поглиблене і глибинне психологічне обстеження та соціально-
психологічне вивчення осіб ГППУ після проведених психокорекційних заходів та
психодіагностичних бесід;
- обґрунтування рішення про доцільність виключення із складу ГППУ осіб, у яких
спостерігається поліпшення показників у особистій поведінці, не спостерігається ознак
дезадаптації та відсутні негативні прояви у психологічному стані;
- уточнення списку ГППУ на підставі вище перерахованих заходів.
118. Рух за азимутами на місцевості?
Важливе значення під час орієнтування має вміння рухатися прямолінійно,

особливо на закритій місцевості. Перед початком руху назначають двох-трьох ведучих,
які визначають за компасом і витримують напрямок руху. Крім того, призначають дві-три
особи, які ведуть рахунок парами кроків. Якщо від одного орієнтира іншого не видно,
обирають проміжний орієнтир і дійшовши до нього, обирають наступний, поки не буде
пройдена відстань між основними орієнтирами
119. Проведення індивідуальної бесіди?
Індивідуальна виховна робота спрямована на вирішення таких завдань: • всебічне

вивчення життєвого досвіду, індивідуальних і психофізіологічних особливостей
військовослужбовця та оцінка ступеня їх розвитку; • визначення та оцінка результатів
службової діяльності військовослужбовця; • визначення форм і способів індивідуально-
виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним і
цілеспрямованим виховним впливом усіх сержантів та солдатів; • формування необхідних
для службової діяльності соціально-психологічних характеристик військовослужбовців,
ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних її
результатів, попередження на основі знання індивідуальних особливостей
військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни; • найбільш
доцільним є військово-професійне використання військовослужбовців за фахом, який
відповідає його можливостям та здібностям.
120. Орієнтування без карти під час руху при виконанні бойових завдань у складі
підрозділу?
Сутність орієнтування на місцевості без карти полягає у розпізнанні місцевості за її

характерними ознаками та орієнтирами, визначенні свого місцезнаходження і необхідних
об’єктів відносно сторін горизонту, місцевих предметів (орієнтирів), розташування своїх
військ і військ противника, а також у знаходженні та визначенні потрібного напрямку
руху чи дії.
Для орієнтування на місцевості без карти треба вміти: а) знаходити напрями на
сторони горизонту;
б) визначати азимути (напрями) руху;
в) вибирати і призначати орієнтири;
г) визначати відстані до місцевих предметів (цілей, орієнтирів).
121. Види індивідуального впливу на особистість військовослужбовця.
Узагальнення досвіду індивідуальної роботи дозволяє виділити наступні види

індивідуального впливу на особу: невербальний, емоційний, раціональний і
вольовий.
1. Невербальний вплив. Невербальний вплив спирається не на слова, а на зрозумілі
воїнові жести, рухи, пози, міміку, вираз очей, інтонацію голосу. Значення багатьох жестів
рук певною мірою знайомо кожному. Наприклад, піднята рука означає увагу, а розкрита
права долоня – довіра, витягнутий вказівний палець направляє погляд, а піднесений до губ
вимагає мовчання. Кулаком зазвичай погрожують, а великим пальцем руки схвалюють
або захоплюються.
2. Емоційний вплив. Емоційний вплив на особу воїна здійснюється за допомогою
способів і прийомів, які безпосередньо зачіпають його інтереси, емоції і відчуття.
3. Раціональний вплив. Раціональний вплив на особу здійснюється за допомогою
різних вербальних способів і прийомів, які мають на меті сформувати політичні, військові,
етичні, соціальні, правові знання.
Для успішного раціонального впливу офіцерові необхідне багато що: знати рівень
інтелекту воїна й яка інформація йому потрібна, володіти словом та уміти ясно
розповідати воїнові те, що йому належить засвоїти і надовго запам'ятати. Потрібно
постійно пам'ятати про те, що індивідуальним інформуванням не можна захоплюватися.
Інформація, що повідомляється одному підлеглому, повинна бути точною, ясною,
короткою і професійно правильною. Необхідний самоконтроль і здатність розподіляти
свій час поміж підлеглими. Погано, коли офіцер приділяє одному воїнові багато часу, а
іншому не знає, що сказати.
4. Вольовий вплив. Вольовий вплив полягає у використанні різних способів і
прийомів, що примушують військовослужбовця виконувати вимоги командира
(начальника).
122. Орієнтування за картою під час руху при виконанні бойових завдань у складі
Орієнтування під час руху. Важливою умовою правильності витримування

напрямку руху є безперервність орієнтування. Основне завдання полягає в тому, що у
будь-якій точці шляху чітко уявляти своє місцезнаходження стосовно вибраних орієнтирів
і кінцевого пункту руху. На полі бою це здійснюється по орієнтирах, що заздалегідь
вказані і добре вивчені безпосередньо на місцевості. Під час здійснення маршу на
незнайомій місцевості витримувати потрібний напрямок руху доводиться переважно по
карті, ретельно перевіряючи по ній своє місцеположення і своєчасність проходження
намічених орієнтирів.
Особливо уважно потрібно порівнювати карту з місцевістю і стежити за
правильністю витримування напрямку руху у місцях, які викликають сумнів у
правильності орієнтування.
Найчастіше такі сумніви виникають під час виходу із населених пунктів, на
перехрестях і розвилках доріг, особливо коли на місцевості буває більше доріг, ніж
позначено на карті. У таких випадках правильний напрямок руху встановлюється за
допомогою компаса, з використанням магнітних азимутів, що записані на карті під час
підготовки до пересування.
Під час орієнтування по компасу необхідно, однак, врахувати, що користування
ним безпосередньо біля машини можливо лише для наближеного визначення напрямків (з
точністю 10-150). Для більш точного орієнтування слід з компасом відходити від машини
на 10-40м, залежно від ступеня впливу її металевої маси на показники приладу. Замість
того, щоб кожного разу виходити з машини для уточнення орієнтування, можна
обмежитися введенням у показники компаса відповідної поправки. Цю поправку
визначають так. У вихідному пункті маршруту двічі вимірюють по компасу магнітний
азимут напрямку на будь-який віддалений орієнтир: перший раз – перебуваючи поза
машиною на відстані 40-50 м, а другий раз – у машині, як під час руху. Різниця у
показниках компаса і покаже величину поправки, яка обчислюється.
Кожного разу досягаючи наміченого орієнтиру, необхідно одразу ж уявити собі по
карті і запам’ятати загальний напрямок руху стосовно сторін горизонту і характерні
особливості наступної ділянки шляху, а також відстань або час руху по ній до наступного
орієнтиру і за цими даними контролювати правильність подальшого руху.
Якщо на місцевості наміченого орієнтиру немає, то необхідно встановити своє
місцезнаходження за іншими місцевими предметами і деталями рельєфу, що позначені на
карті і, лише впевнившись у правильності руху, продовжувати рух. Безперервність
уважного спостереження під час руху за правильністю маршруту гарантує від втрати
орієнтування і витрат значного часу на відновлення орієнтування.
Якщо орієнтування все ж буде втрачено, то для його відновлення потрібно уявити
собі пройдений шлях від останнього надійно розпізнаного орієнтиру на карті і,
враховуючи основні повороти шляху, намітити на місцевості приблизний напрямок на цей
орієнтир.
Визначивши потім по компасу азимут цього напрямку і перевівши його у
зворотний, накреслити цей напрямок від розпізнаного орієнтиру і відкласти по
накресленій лінії пройдену відстань (показник спідометра). Отримана на карті точка
покаже приблизне місце, де було втрачене орієнтування. Після цього, уважно порівнюючи
карту з місцевістю, розпізнають на ній в цьому районі окремі об’єкти і уточнюють своє
місцезнаходження.
123. Методи морально-психологічного впливу на особовий склад.
Виділяють такі методи морально-психологічного впливу на особовий склад:

1. Переконання;
2. Приклад;
3. Тренування;
4. Заохочення;
5. Примушення.
Переконання - це один із способів впливу на особистість, прийом впливу на
свідомість, почуття і волю вихованця з метою розвитку свідомого ставлення до
навколишньої дійсності.
Переконання звернене до логіки і розуму воїна. Тому вихователю, який
організовує та провадить виховну роботу в підрозділі, необхідно керуватися принципами
формальної логіки, до яких належать:
- зрозумілість та конкретність висловлювань;
- послідовність та несуперечливість міркувань;
- обґрунтованість висловлювань.
В основі переконань лежать певні знання військовослужбовця. Переконаннями є
такі знання, які для військовослужбовця мають особистісний смисл, тобто вони перевірені
ним у житті та які, відповідно, формують його світогляд.
Метод переконання формує погляди військовослужбовця, мотиви поведінки і
дій.
Приклад як метод мотивації - це спосіб пред'явлення зразка як готової програми
поведінки.
Сутність прикладу як методу виховання полягає у використанні офіцером
особистого прикладу та кращих зразків поведінки і діяльності інших людей для того, щоб
викликати у військовослужбовців прагнення (потребу) до активної роботи над собою, до
розвитку та вдосконалення своїх особистісних властивостей та якостей і подолання
власних недоліків. За допомогою цього методу закладається основа для формування
ідеалу поведінки.
Психологічною основою впливу позитивного прикладу на воїнів є механізм
наслідування
Тренування (вправи) – це планомірно організоване свідомо осмислене
багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування,
закріплення та удосконалення у воїнів навичок і вмінь вихованої поведінки.
Неможливо сформувати необхідний тип поведінки, не залучаючи вихованців до
активної цілеспрямованої діяльності. Способом такого залучення стає вправа –
практичний метод виховання.
У військовій частині військовослужбовець має перебувати в таких умовах, що
він щоденно виховується під час виконання розпорядку дня, занять з бойової підготовки,
перебування у військовому колективі, чіткості дотримання норм і правил воїнського
етикету, загальної культури поведінки.
Метод заохочення – це система засобів і прийомів морального та матеріального
стимулювання воїнів і військових колективів, які виявляють високий рівень
відповідальності, старанності, ініціативи і наполегливості у виконанні військового
обов’язку і які досягли високих результатів у бойовій підготовці, службі та громадській
роботі.
Заохочувати воїнів, що відзначилися у виконанні своїх службових обов’язків –
найважливіша педагогічна функція командира підрозділу.
Метод примусу – це система педагогічних і організаційних впливів на воїнів, які
недбало ставляться до виконання своїх службових обов’язків, порушують військову
дисципліну і громадський порядок, з метою спонукати їх бездоганно виконувати
військовий обов’язок і виправити свою поведінку.
Сутність методу полягає в негативній оцінці, засудженні, а за необхідності – і
припиненні негідних дій вихованця, який порушує норми моралі, правила військового
етикету й вимоги військових статутів, для того, щоб викликати в нього почуття провини
за скоєне, допомогти йому усвідомити неправильність, а інколи і шкідливість своїх дій,
змінити свою поведінку в кращий бік.
З усіх різновидів методу примусу крайнім є покарання, яке в армійських умовах
набуває в основному форми стягнень.
124. Оформлення схем маршруту руху у складі підрозділу
Підрозділ може пересуватися своїм ходом (маршем) або перевозитися різними

видами транспорту (залізничним, повітряним, морським (річковим) транспортом або
колісними тягачами на трейлерах). Пересування може здійснюватися комбінованим
способом: перевезенням із використанням зазначених видів транспорту та маршем.
Марш – організоване пересування військ у колонах дорогами і колонними
шляхами з метою виходу в призначений район або на визначений рубіж у встановлений
час у повному складі та в готовності до виконання бойового завдання.
Основним способом пересування взводу (відділення, танка) є марш. У сучасних
умовах марш став одним із основних способів пересування і є складовою частиною
високоманеврених бойових дій військ.
Залежно від змісту бойового завдання марш може плануватись як:
 окремий основний вид тактичних дій (пересування у складі військової
частини з одного району в інший);
 складовий елемент здійснення маневру, удару;
 допоміжна тактична дія для виконання головного бойового завдання (у
наступі — висування на рубіж переходу в атаку, рух у колонах підрозділів другого
ешелону, переслідування противника;
 в обороні – підвезення та евакуація ОВТ і МТЗ;
 висування резервів на вказані рубежі (райони);
 допоміжна тактична дія для виконання інших тактичних дій
(супроводження колон та вантажів, охорона дорожніх комунікацій та об’єктів,
патрулювання району, завдання повсякденної діяльності тощо).
Підрозділ завжди повинен бути готовим до пересування в умовах загрози
застосування противником будь-яких засобів ураження, систем дистанційного мінування,
десантів, ДРС, НЗФ, РХБ зараження, руйнування доріг і переправ, а також протидії руху
колон з боку вороже налаштованого місцевого населення.
Незалежно від способу та умов пересування взвод (відділення, танк) повинен
здійснювати його організовано, високими темпами, з дотриманням заходів прихованості.
Залежно від напрямку маршу він може здійснюватися до фронту, вздовж фронту
або від фронту в тил. У всіх випадках марш здійснюється приховано, як правило, вночі
або за інших умов обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в тилу своїх військ – і
вдень.
Відділення може здійснювати марш в умовах передбачення зустрічі з противником
і вступу з ним у бій або поза загрозою зіткнення з противником.
Відділення здійснює марш у складі взводу або самостійно.
Самостійно відділення здійснює марш у якості дозорного відділення.
Відділення здійснює марш на штатній техніці, механізоване відділення крім того
може здійснювати марш у пішому порядку або на лижах.
Можливості підрозділу із здійснення маршу визначаються його маршовими
можливостями.
Маршові можливості – це здатність підрозділу до пересування з одного району у
інший у встановлений час при збереженні боєздатності і повної готовності до виконання
поставленого завдання.
Основними показниками маршових можливостей є загальна протяжність маршу,
тривалість маршу, величина добового переходу, середня швидкість руху колони. Вони
залежать від завдань, стану маршруту, технічного стану машин, підготовки механіків-
водіїв і маршового вишколу підрозділу, погоди, пори року і доби, а також від всебічного
забезпечення маршу.
Загальна протяжність маршу – це відстань за маршрутом від вихідного рубежу
(пункту) до найвіддаленішого пункту у новому районі. Величина переходу визначається
за картою шляхом вимірювання маршруту руху в кілометрах з урахуванням поправки на
звивистості доріг.
125. Прояви психіки і поведінки військовослужбовців перед боєм і в бою.

Психічне переживання перед боєм зветься тривожним очікуванням. В цей період
(дні, години) у тебе можуть виявлятися такі ознаки: метушливість, зайва балакучість,
глибока заклопотаність, часте куріння, прагнення якнайшвидше йти в бій, підвищена
чутливість до усіляких звісток. Настрій може легко змінюватись, від неприємно-
томливого до підвищено-веселого стану.
В інтелектуальній сфері спостерігається:
– безперервний потік різних думок;
– зниження уваги;
– нездатність зосередитися на чому-небудь.
В емоційній сфері спостерігається:
– напруженість;
– очікування чого-небудь важкого, скрутного.
Характерними об’єктивними показниками можуть бути:
− прискорення пульсу (понад 90 ударів за хвилину у стані фізичного спокою);
− збільшення частоти дихання (до 20-30 подихів за хвилину);
− підвищення температури тіла до 39 градусів та ін.
Такий стан відображає процес уявної психологічної підготовки, настроювання
організму на ті небезпеки та труднощі, з якими доведеться зіткнутися в бою. З
психологічної точки зору, психічний стан військовослужбовців в очікуванні бою − стан
тривожного очікування. Цей стан переживає більшість, хоча ступінь вираженості його у
різних людей не однаковий, в залежності від багатьох умов та факторів. В період
підготовки і очікування бойових дій ти повинен бути постійно в процесі діяльності
(чищення зброї, обслуговування техніки). За відсутності корисної діяльності виникають
роздуми, різні передчуття, розповсюджуються тривожні чутки, зароджується страх перед
невідомістю, може статися зниження бойового духу.
Основна реакція військовослужбовців на бойові дії − бойовий стрес.
Організм активно адаптується в умовах бойової обстановки.
Включається напруженість механізмів саморегуляції, формується
пристосувальна поведінка для дій в небезпечних умовах.
Екстремальна стресова ситуація – суворе та жорстоке випробування на міцність
всіх психічних і фізичних можливостей. Кожний може зіткнутися з тим, чого не розуміє,
відчути те, що раніше ніколи не відчував. Переживання кожної людини індивідуальні,
специфічні. Проте, є немало спільного в тих реакціях, якими людина відповідає на
небезпеку, необхідність знищувати противника, брак часу й інформації та інші
несприятливі чинники.
Нормальними переживаннями людини в бойовій обстановці є не тільки відчуття
патріотизму, любові до України, прагнення помститися ворогу, виконати бойову задачу,
відчуття гніву, але і, такі негативні, як страх смерті, поранення, каліцтва, полонення
противником, страх не виконати поставлену бойову задачу та виявитися боягузом в очах
товаришів.
Безстрашних людей не буває. Більшість учасників бою відчувають, немов
внутрішнє завмирання, “мурашки” по тілу, “ворушіння” волосся, прискорене серцебиття,
брак повітря, відчуття фізичної слабкості, жару або холоду, дискомфорту або болю в
грудях, підвищену пітливість, тремтіння окремих частин тіла або всього тіла. Іноді, страх
може супроводжуватись запамороченням, нудотою, блювотою (у 25%); неспроможністю
контролювати акти сечовипускання та дефекації (нетримання сечі, пронос) (у 20%).
Це − нормальні реакції на ненормальні умови перебування.
Перелічені негативні відчуття загострюються по мірі накопичення втоми, при
тривалій участі в бойових діях, у разі втрати бойових товаришів, при несприятливому
розвитку бойових подій, негативному відношенні до військ населення регіону та ін.
Кожна людина має різні реакції і переживання різної інтенсивності, тому, якщо ти
відчуваєш, що можеш контролювати себе в бойових умовах, то продовжуй виконувати
бойові завдання.
У разі, якщо ти відчуваєш, що твої переживання мають доволі інтенсивний
характер, тобі складно контролювати себе і свою поведінку, що, в свою чергу, заважає
виконанню бойових завдань, скористайся нашими рекомендаціями і ти зможеш
самостійно повернути під контроль свої емоції, переживання, поведінку.
Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, що безпосередньо загрожують

життю постраждалих. Кровотечею називають вихід крові з ушкоджених кровоносних
судин. Кровотечі бувають зовнішні (артеріальні, венозні, капілярні) та внутрішні
(паренхіматозні).
Класифікація кровотеч за часом виникнення
Первинні – виникають одразу після пошкодження судин.
Вторинні – виникають через певний час після пошкодження судин.
Ранні вторинні – виникають в перші години або добу внаслідок відриву тромбу,
підвищення АТ, купування спазму.
Пізні вторинні – виникають через нагноєння рани, ерозії стінки судини, порушення
згортуваності крові.
При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових
оболонках або з порожнин назовні. При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини
й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові,
особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.
Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий
проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові.
Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає
пульсуючим струменем. При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно,
явного струменя не спостерігається. Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження
дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся
раньова поверхня.
Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки,
селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.
При наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову зупинку зовнішньої
кровотечі.
Тимчасово кровотечу можна спинити одним із таких способів:
Накласти кровоспинний джгут або тугу пов’язку; притиснути пальцем
магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути кінцівку.
Накладання тугої пов’язки — найпростіший спосіб зупинки незначної кровотечі.
Для такої пов’язки використовують індивідуальний перев’язувальний пакет. Проте,
пов’язку не слід накладати занадто туго.
Якщо, після накладання пов’язки, кінцівка посиніє, то це означає, що пов’язка
здавила вени, відтік крові до серця утруднений і вона застоюється. У такому випадку
кровотеча може тільки посилитися. Збліднення кінцівки нижче місця накладання тугої
пов’язки означає повне припинення кровообігу.
Притиснути артерію пальцями до кісток або поверхні суглобів, з метою зупинки
кровотечі, можна за будь-яких обставин. Притискання проводиться не в рані, а вище —
ближче до серця, перед накладанням джгута або пов’язки.
У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя,
збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у
вухах, холодного поту – постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи.
Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно
прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.
Будь-яка, навіть невеличка, рана становить загрозу для життя постраждалого,
оскільки вона може бути джерелом зараження різноманітними мікроорганізмами або
причиною сильної кровотечі.
Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги –
якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки.
127. Стрес, види стресів, бойовий стрес, групи симптомів стресу.
Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється

психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін.
У людини стрес часто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники
сприймаються як загроза добробуту організму.
Види стресу:
Фізіологічний стрес пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності
людини. Стресорами при цьому можуть бути мікроклімат, радіація, шум, вібрація,
природні стихійні лиха (землетрус, повінь, виверження вулкана) та навіть затоплення
квартири сусідами.
Психоемоційний стрес виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те,
що її оточує згідно зі своєю інтерпретацією зовнішніх стимулів, яка залежить від
особистісних характеристик, соціального статусу, рольової поведінки, віку, вихованості,
життєвого досвіду. Скажімо, крадіжка гаманця для одного стане стимулом бути
уважнішим, сконцентрованим, більше попрацювати, щоб повернути втрачене. А іншого
навпаки охопить апатія, відчуття своєї нікчемності та постійного невезіння. Повна
відсутність стану стресу при впливі збуджуючих факторів означає смерть. Здатність
організму до адаптації поступово втрачається з віком бойовий стрес Змінені психічні
стани, що виникають у військовослужбовців в період ведення бойових дій, включають
бойову стресову реакцію (початковий прояв дезадаптаційних розладів), бойову втому та
посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), а також реактивні стани як найважчі форми
бойової психіатричноїпатології. Досвід показує, що психологічно неадаптивні реакції на
бойові обставини складають від 10 до 50% всіх санітарних втрат в сучасних локальних
війнах.
Групи симптомів стресу:

1) Стадія тривожності — характеризується зменшенням розмірів вилочкової
залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.
2) Стадія резистентності — розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким
підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість
циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється
утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія
організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та
м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або
надзвичайну ситуацію. Якщо дія чинника на цій стадії припиняється або слабшає, зміни,
які він викликав, поступово нормалізуються.
3) Стадія виснаження. Однак, якщо вплив стресового фактора не припиняється, він
продовжує бути надто сильним і тривалим, розвивається стійке виснаження
кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і
закінчуються загибеллю організму (смертю).
128.Загальні обов’язки командирів (начальників). Наслідки психологічного впливу

застосування артилерії і ракетних військ в бою.
Загальні обов’язки командирів (начальників)
Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою
за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля
(підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку,
виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і
зміцнення здоров’я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження
озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за
всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів
соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти
самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів
України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Командир (начальник) зобов’язаний:
знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного
дотримання норм міжнародного гуманітарного права;
планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення
бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів
роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці,
забезпечення прихованого управління військами;
негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи
адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, вчинене підлеглим
військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно
повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи
адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією військовослужбовцем
Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України;
знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі),
ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих
військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у
підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у
повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати
контроль за її ходом, об’єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати
підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у
практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну
базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;
постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих
командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем
(підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової
частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно
вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової
підготовки;
завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та
іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у
підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній
порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів
Збройних Сил України;
показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог
законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і
справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;
постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при
цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;
проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання
надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу,
своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і
об’єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);
виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і
принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту,
забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них
перед старшими командирами (начальниками);
знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами,
скаргами та іншими зверненнями;
організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його
повноту;
організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров’я
та фізичного розвитку;
здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля
(підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою,
обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та
вахтової) служби, виконання інших військових обов’язків;
особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до
військових навчальних закладів;
організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням
казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для
розквартирування військових частин і підрозділів;
контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на
кораблі (у підрозділі);
вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;
організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу,
озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження,
звичайних засобів ураження;
під час вирішення питань, пов’язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо
додержуватися законодавства про працю;
вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій
частині, кораблю (підрозділу).
У разі неможливості виконання службових обов’язків у зв’язку з відбуттям за межі
гарнізону, через хворобу та з інших поважних причин командир (начальник) для
виконання цих службових обов’язків призначає одного із заступників. Якщо штатний
заступник відсутній і ніхто не був призначений командиром (начальником), командування
бере на себе старший за посадою, а у разі відсутності старшого за посадою - старший за
військовим званням, про що доповідає старшому командирові (начальникові).
Наслідки психологічного впливу застосування артилерії і ракетних військ в бою
Застосування артилерії і ракетних військ, а також авіації – це безперечно суворе
випробування фізичних і духовних сил воїна, його здатності протистояти їх дії. Використання
цього виду озброєння, має чи не найбільший психотравмуючий вплив на військовослужбовців,
бойову обстановку чи хід подій.
Основні специфічні фактори впливу на особовий склад під час застосування
артилерії і ракетних військ, авіації:
 раптовість події;
 висока ступінь загрози життю;
 ізольованість в момент події від інших військовослужбовців;
 можлива тяжкість та велика кількість втрат
Деякі психологічно-фізіологічні наслідки під час застосування артилерії і ракетних
військ, авіації:
 виникнення головного болю й запаморочень;
 болючі або неприємні відчуття в області серця, а також шлунка, що можуть
супроводжуватися блювотинням та виділення фекалій;
 неконтрольоване тремтінням рук, ніг, голови, вік і інших частин тіла
 нездатність упоратися з переживаннями страху, поява панічних настроїв та
різке зниження психологічної стійкості
 поява деструктивних форм спілкування з навколишніми
 втрата орієнтації в ситуації бою, відчуття нереальності бойової ситуації
відчуттям розбитості;
 підвищена пітливість;
Деякі психологічні наслідки після застосування артилерії і ракетних військ, авіації:
 страх можливого повторення ситуації, нав’язливі спогади, образи, відчуття,
що нагадують про психотравмуючу ситуацію;
 нездатність відтворити в пам’яті події або їхні окремі обставини, що
відбулися в психотравмуючій ситуації;
 різкі коливання настрою від підвищено-припіднятого до
придушенотужливого; неконтрольовані вибухи гніву й злобно-агресивні реакції;
 “застрявання” на певних думках, переживаннях, діях, необґрунтована
дріб’язкова прискіпливість до оточуючих;
 загальмованість мислення;
 нездатність повністю сконцентруватися на рішенні того або іншого
завдання;
 труднощі запам’ятовування нескладної інформації;
 різке зниження працездатності й продуктивності діяльності;
 моральні конфлікти між військовослужбовцями, пов’язані з подією
У свою чергу, ефективність психологічних наслідків впливу артилерією і

ракетними військами, залежить від рівня спрямованої поведінки військовослужбовця на
протидію негативному впливу факторів цього роду військ; характеру способів подолання
дестабілізуючого впливу бойових стресорів на психіку, поведінка і життєдіяльність у
цілому; наявності у військовослужбовця досвіду поведінки в бойовій обстановці і його
змісту.
129. Права та відносини між військовослужбовцями
Основним документом, що визначає права та обов'язки військовослужбовців

Збройних Сил України, є Кодекс законів про працю України та Закон України "Про
Збройні Сили України". Військовослужбовці мають право на захист своїх прав та
інтересів, зокрема, шляхом звернення до командування, службових осіб, органів
військового управління, контролюючих органів тощо.
Права та обов'язки військовослужбовців визначаються військовою дисципліною,
статутами, положеннями та іншими нормативно-правовими актами Збройних Сил
України. Військовослужбовці зобов'язані виконувати службові обов'язки, додержуватися
військової дисципліни та підпорядковуватися командуванню, а також дотримуватися
норм внутрішнього розпорядку та етики.
Військовослужбовці мають право на захист своєї честі та гідності, на рівність перед
законом, на охорону здоров'я, на соціальний захист та інші права, передбачені
законодавством. Водночас, військовослужбовці зобов'язані не розголошувати державну,
військову та службову таємницю, не втручатися в політичну діяльність та не вчиняти дій,
які можуть завдати шкоди національній безпеці та обороноздатності держави.
Щодо взаємин між військовослужбовцями, то вони побудовані на принципах
дисципліни, підпорядкування та взаємодопомоги. Кожен військовослужбовець повинен
дотримуватися правил внутрішньої служби, виконувати накази своїх начальників, а також
допомагати своїм товаришам у разі потреби.
При цьому, військовослужбовці мають право на захист своїх прав та інтересів, а
також можуть звертатися до вищих посадових осіб з скаргами чи пропозиціями щодо
поліпшення умов служби.
130. Наслідки психологічного впливу застосування авіації в бою.

Авіація в сучасних конфліктах відіграє одну з головних ролей на полі бою. За її
допомогою здійснюється розвідка, евакуація поранених, транспортування вантажів,
десантування особового складу та, власне, завдання вогневих ударів по базах, колонах та
скупченнях противника.
Воєнно-політичне керівництво НАТО відводить ВПС провідну роль у підготовці і
веденні бойових дій. Успішне застосування авіації, окрім суто воєнно-технічних аспектів,
справляє і психологічне враження, яке полягає у здійсненні морально-психологічного
впливу на війська і населення противника. Якщо спробувати підсилити цей ефект за
допомогою активної інформаційно-психологічної дії, спрямованої на підрив морального
духу протиборчої сторони, то можна добитися перемоги до початку бойових дій або ж
значно полегшити досягнення такої мети. Військові дослідники НАТО вважають, що
механізм психологічного впливу авіації на противника полягає в тому, що його частини і
підрозділи, що зазнали ефективних ударів авіації протягом достатньо тривалого часу і
відчувають гострий брак харчів та інших компонентів матеріально-технічного
забезпечення в результаті знищення авіацією ліній комунікації та транспортних засобів, є
морально зломлені. Скориставшись низьким моральним рівнем особового складу
протиборчої сторони, частини і підрозділи Сухопутних військ зміцнюють успіх
своєчасним наступом.
131. Розміщення військовослужбовців в зоні бойових дій
В умовах відсутності зіткнення з противником командир взводу, одержавши

бойове завдання: · приймає по карті рішення, оголошує його командиру роти та доводить
командирам відділень (танків); · виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите
місце на підступах до нього, потай розташовує його і організовує безпосередню охорону; ·
спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку,
віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, бойове забезпечення і
управління; · організовує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему
вогню, організовує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту.
Порядок і зміст роботи командира взводу по організації оборони в умовах
безпосереднього зіткнення з противником Одержавши наказ на перехід до оборони в
умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу організовує
захоплення вказаного (вигідного) рубежу. Після захоплення рубежу командир взводу
організовує його закріплення. У ході закріплення командир взводу повинен: · з’ясувати
завдання; · оцінити обстановку; · швидко прийняти рішення; · поставити завдання
відділенням (танкам) на заняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті; ·
організувати спостереження перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу,
взаємодію, управління, систему вогню, бойове забезпечення та інженерне обладнання
опорного пункту; · в подальшому він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням
(танкам) і порядок взаємодії, а в разі необхідності і інші питання.
133. Розподіл часу і повсякденний порядок.
Розподіл часу і повсякденний порядок військовослужбовців Збройних сил України

Розподіл часу здійснюють таким чином, щоб забезпечити у військовій частині
постійну бойову готовність і провелення занять з бойової підготовки та створити
умовидля підтримання порядку, військової дисципліни і виховання військовослужбовців,
підвищення хї культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку і
харчування.
Для офіцерів, прапорщиків, а також військовослужбовців, які проходять службу аз
контрактом, встановлюється пʼятиленний робочий тижлень з лвома вихілними днями,
лявійськовослужбовців строкової служби і курсантів (слухачів) військово-навчальних
закладів, курсантів навчальних центрів (частин) - шестиденний робочий тиждень з одним
вихілним днем.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування,
несення служби в добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження
загальної тривалості службового часу.
Розподіл часу у військовій частині протягом доби і протягом тижня здійснюється
згідно з розпорядком дня, яким встановлюється проведення основних заходів
повсякденної діяльності, навчання іпобуту особового складу підрозділів, штабів.
Розпорядок дня встановлюється командиром (начальником) відповідно до завдань,
покладених на військову частину, та залежно від пори року. Він затверджується на період
навчання і може уточнюватися командиром (начальником) на час проведення навчань,
походів кораблів, бойових стрільб, бойового чергування, несення служби в добовому
наряді, варті тощо з урахуванням особливостей їх виконання.
У розпорядку дня необхідно передбачати час для проведення ранкової фізичної
зарядки, ранкового огляду, ранкового і вечірнього туалету; навчальних занять і підготовки
до них; інструктажу та розводу добового наряду; зміни спеціального (робочого) одягу,
чищення одягу, взуття, миття рук перед їжею, харчування, обслуговування озброєння.
бойової та іншої техніки; національно-патріотична підготовка, культурно-освітньої та
спортивно-масової роботи, слухання радіо і перегляду телепередач; прийому хворих у
медичному пункті, прийому військовослужбовців командуванням з особистих питань,
відвідування військовослужбовців; особистих потреб військовослужбовців, вечірньої про-
гулянки, вечірньої перевірки та восьмигодинного сну.
Проміжок між харчуванням не повинен перевищувати 7 годин. Після обіду
протягом не менше ніж 30 хвилин заняття не проводяться і роботи не виконуються.
Збори, засідання, а також концерти, кінофільми та інші заходи, необхідно закінчити
до вечірньої перевірки.
Захоли, повʼязані з забезпеченням бойової та мобілізаційної готовності військової
частини, проводять, за наказом ї командира, в будь-який час доби з наданням
військовослужбовцям не менше 4 годин відпочинку на добу.
Для обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів,
дообладнання і впорядкування парків та обʼєктів навчально-матеріальної бази, військових
містечок, будівель, приміщень і виконання інших робіт у військовій частині
встановлюється парко-господарський день. 3 метою підтримання озброєння, бойової та
іншої техніки в постійній бойовій готовності у військовій частині встановлюються паркові
дні з залученням усього особового складу. Парко-господарські й паркові дні проводяться
згідно з планами, які розробляються штабом разом з заступниками командира і
затверджуються командиром частини. Витяги з планів завчасно доводяться до відома
особового складу частини.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу,
крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обовʼязків. Ці дні згідно з
планами, а також вільний від занять час, відводяться для відпочинку, проведення
культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор.
Офіцерам, прапорщикам, військовослужбовцям-жінкам, які виконували службові
обовʼязки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається
командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Напередодні днів відпочинку концерти, кінофільми та інші заходи для
військовослужбовців строкової служби дозволяється закінчувати на 1годину пізніше, ніж
звичайно. Підйом у дні відпочинку здійснюється пізніше за рішенням командира
військової частини. У дні відпочинку ранкова фізична зарядка не проводиться.
134. Психологічні аспекти бойових дій вночі?
До найважливіших негативним особливостей відносяться:

- порушення орієнтування в просторі;
- дію ефекту новизни, невизначеності;
- зниження військового майстерності воїнів;
- ускладненість злагоджених спільних дій;
- погіршення управління підрозділами;
- зростання тривоги і відчуття ізольованості від своїх військ;
- посилення схильності паніці і ін.;
До позитивних особливостей можна віднести:
- можливість досягнення раптовості і вести бойові дії з дезорганізовані і
деморалізованим супротивником;
- можливість знизити страх перед противником, що викликають страх візуально;
знижується дія деяких фобій (наприклад, снайперобоязні, агорафобії (боязні
відкритих просторів) та ін.)

Відповіді

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Відповіді

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1. Організаційно-штатна структура бойових підрозділів механізованого батальйону.

2. Сутність морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування Збройних Сил України.

1. Організаційно-штатна структура бойових підрозділів механізованого

Механізо́ваний батальйон — основний загальновійськовий тактичний підрозділ у

2. Сутність морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування

Морально-психологічне забезпечення – це комплекс взаємопов’язаних і узгоджених

Принципи МПЗ (Коротко декілька на вибір)

3. Сутність лідерства військовослужбовців.

Лідерство військовослужбовців полягає в здатності вести людей до досягнення

4. Організаційна структура підрозділів всебічного забезпечення механізованого

5. Завдання морально-психологічного забезпечення підготовки та застосування

формування в особового складу віри в політичне та військове керівництво держави,

6. Місія, принципи, мета, завдання, умови лідерства військовослужбовців.

Серед критеріїв оцінювання лідерства визначальним є рівень теоретичних знань

7. Тактико-технічні характеристики озброєння та військової техніки бойових

Легка стрілецька зброя

Тактико-технічні характеристики (ТТХ) 9-мм пістолета ПМ

Тактико-технічні характеристики (ТТХ) АК-74 (АКС-74) і РПК-74 (РПКС-74)

Поворотний затвор, відведення порохових газів

650/800 (ПКТ) п/хв

Практичний: до 250 п/хв

Механічний секторний (оптичний)

Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 5ТДФ;

Рік прийняття на озброєння — 2004;

Швидкість руху, км/год.:

З додатковими бочками, км — 430;

Макс. Кут підй., град. — 30;

Ширина — без обмежень;

Габаритні розміри (мм):

Типи снарядів — БП, ОФ, БК, ПТКР;

Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 5ТДФМ;

Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 5ТДФ;

Рік прийняття на озброєння — 2000;

Швидкість руху, км/год.:

З додатковими бочками, км — 450-500;

Макс. Кут підй., град. — 32;

Габаритні розміри (мм):

Типи снарядів — БП, ОФ, БК, ПТКР;

Тип та марка двигуна — 2-х такт. Диз., 6ТД;

Бойові машини піхоти та бойові машини десанту

Рік прийняття на озброєння — 1966;

Швидкість руху, км/год.:

Перешкоди, які долаються:

Макс. Кут підй., град. — 35;

Габаритні розміри (мм):

Основна зброя — 73 мм гармата 2А28;

Тип гармати — напівавтоматична;

Бронебійність, 0°, мм — 400;

Боєкомплект, патр. — 2000.

Тип та марка двигуна — 4-х такт. Дизель, УТД-20;

Рік прийняття на озброєння — 1966;

Швидкість руху, км/год.:

Перешкоди, які долаються:

Макс. Кут підй., град. — 35;

Габаритні розміри (мм):

Тип гармати — напівавтоматична;

Бронебійність, 0°, мм — 400;

Боєкомплект, патр. — 2000.

Тип та марка двигуна — 4-х такт. Дизель, УТД-20;

Рік прийняття на озброєння — 1980;

Спосіб десантування — посадочний;

Швидкість руху, км/год.:

Перешкоди, які долаються:

Макс. Кут підй., град. — 35;