Навчальний Посібник Вогнева Підготовка

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ
ВОГНЕВА ПІДГОТОВКА
Стрілецька зброя
Навчальний посібник
Дніпро
2019
ЗМІСТ
Вступ...............................................................................................................6
1. Історія та класифікація вогнепальної зброї.....................................7
2. 5,45-мм автомат Калашникова АК-74............................................10
2.1. Призначення, тактико-технічні характеристики, загальна будова
автомата Калашникова АК-74 10
2.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів автомата.......13
2.3. Розбирання та збирання автомата…...............................................18
2.4. Затримки під час стрільби з автомата та способи їх усунення.....21
3. 5,45-мм кулемет Калашникова РПК-74..........................................24
кулемета Калашникова РПК-74 24
3.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів кулемета......27
3.3. Розбирання та збирання кулемета..................................................32
3.4. Затримки під час стрільби з кулемета та способи їх усунення.....35
4. 9-мм пістолет Макарова ПМ...........................................................37
пістолета Макарова ПМ.....................................................................37
4.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів пістолета......39
4.3. Розбирання та збирання пістолета..................................................42
4.4. Затримки під час стрільби з пістолета та способи їх усунення....43
5. 7,62-мм кулемет Калашникова ПКМ..............................................46
кулемета Калашникова ПКМ (ПКМБ)................................................46
5.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів кулемета......49
5.3. Розбирання та збирання кулемета..................................................53
5.4. Затримки під час стрільби з кулемета та способи їх усунення.....56
6. 7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (СГД).........................59
снайперської гвинтівки.......................................................................59
6.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів гвинтівки.....62
6.3. Розбирання та збирання снайперської гвинтівки..........................70
6.4. Затримки під час стрільби зі снайперської гвинтівки
та способи їх усунення....................................................................74
7. Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В..................................76
3
гранатомета РПГ-7В..........................................................................76
7.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів гранатомета......79
7.3. Розбирання та збирання гранатомета.............................................83
7.4. Затримки під час стрільби з гранатомета та способи
їх усунення.......................................................................................85
8. 40-мм підствольний гранатомет ГП-25..........................................86
підствольного гранатомета ГП-25 86
8.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів
гранатомета…..................................................................................89
8.3. Розбирання та збирання гранатомета.............................................91
8.4. Затримки під час стрільби з гранатомета та способи
їх усунення.......................................................................................93
9. Ручні гранати....................................................................................94
9.1. Загальні відомості............................................................................94
ручних осколкових гранат і запалів до них.........................................96
ручних (реактивних) протитанкових гранат....................................106
10. Догляд за стрілецькою зброєю......................................................118
10.1. Загальні положення.......................................................................118
10.2. Матеріали та речовини, які застосовуються
для обслуговування стрілецької зброї..........................................119
10.3. Поточне обслуговування стрілецької зброї.................................120
11. Вибухові речовини та боєприпаси................................................126
11.1. Класифікація вибухових речовин.................................................126
11.2. Боєприпаси до стрілецької зброї...................................................129
11.3. Постріли до гранатометів..............................................................135
12. Основи та правила стрільби..........................................................139
12.1. Відомості з внутрішньої балістики...............................................139
12.2. Відомості з зовнішньої балістики.................................................144
12.3. Міра вимірювання кутів – тисячна...............................................149
12.4. Правила стрільби...........................................................................156
13. Перевірка бою та приведення до нормального бою стрілецької зброї
169
13.1. Перевірка бою та приведення до нормального бою автоматів, кулеметів,

снайперських гвинтівок...................................................................169
4
13.2. Перевірка бою та приведення до нормального бою пістолета ПМ
176
13.3. Перевірка прицільних пристроїв гранатомета РПГ-7В...............177
13.4. Перевірка бою та приведення до нормального бою
підствольного гранатомета ГП-25...................................................179
Висновок......................................................................................................182
Список використаної літератури................................................................183
5
ВСТУП
Для знищення противника в бою застосовуються різні вогневі засоби,

але наймасовішим залишається стрілецька зброя. Вона знаходиться
на озброєнні всіх родів військ та видів Збройних Сил. Невипадково
«найголовнішою» зброєю останніх 50 років уважають автомат
Калашникова.
Значення «легкої» зброї та переносних засобів вогневої підтримки
особливо велике під час локальних воєн, контрпартизанських
та антитерористичних операцій, які стали основним типом військових
конфліктів сучасної епохи. У таких конфліктах знищення розосередженої
живої сили противника набагато важливіше ніж захоплення або знищення
об’єктів інфраструктури, і тут стрілецька зброя незамінна.
Та й у широкомасштабній війні вона стає головним засобом ураження
під час бою в місті, лісі, горах, якщо можливості інших засобів обмежені.
Такі умови бойових статутів належать звичайно до «особливих умов
бою», але це зовсім не означає їх рідкість або винятковість. Навпаки, бої
в таких умовах все більш стають звичайними.
Різноманітність і швидка зміна ситуацій бою, характеру цілей
і завдань вимагають наявності на озброєнні підрозділів зброї з різними
бойовими властивостями.
Сучасна зброя  вінець творіння людського інтелекту, адже найбільш
досконале, що створюють люди,  це зброя.
6
1. Історія та класифікація вогнепальної зброї
Вогнепальна зброя  зброя, у якій для викидання снаряда (міни,
кулі) із каналу ствола використовується сила тиску газів,
що утворюються під час згоряння метальної вибухової речовини (пороху)
або спеціальних горючих сумішей. Поєднує в собі засоби
безпосереднього ураження (снаряд, міна, куля) і засоби метання їх до цілі
(гармата, міномет, кулемет, автомат, гвинтівка, пістолет тощо). Сучасна
вогнепальна зброя розподіляється на артилерійську, стрілецьку зброю
та гранатомети.
Першу зброю з застосуванням пороху вигадали китайці ще в VI ст.,
вона називалась «хо-пао». Хо-пао мало кулясту форму й було схожим
на сучасну гранату. Щоб використати давньокитайську зброю досить
було підпалити кулю й метнути її або з катапульти або з рук.
Для виготовлення хо-пао сірку, селітру, дерев’яні волокна, олію
та миш’як загортали в багато шарів грубого паперу й обмазували смолою.
У Європі порох відкрили в XIII столітті. Багатьом ученим надають
звання відкривача пороху (англієць Роджер Бекон, німецький філософ
Альберт Великий і монах Бертольд Шварц).
Офіційно вважається, що у Європі вогнепальна зброя виникла
в XIV столітті, коли розвиток техніки дозволив використовувати енергію
пороху. Це знаменувало нову еру у військовій справі  появу артилерії,
у тому числі окремої галузі артилерії  ручної артилерії. На Русі вперше
про стрілецьку зброю згадує «Софийский временник» у 1382 р. під час
оборони Москви від татар і «Галицький часопис» у 1389 р. Перші зразки
ручної вогнепальної зброї являли собою порівняно короткі залізні або
бронзові труби, глухо залютовані з одного кінця, який іноді закінчувався
стрижнем (суцільно металевим або перехідним у спис). Труби без
стрижнів прикріплювалися до лож, що являли собою грубо оброблені
дерев’яні колоди. Заряджання зброї здійснювалася найбільш
примітивним чином  у канал засипався заряд пороху, а потім туди
вводилася залізна або свинцева куля. Зброю стрілець затискав під пахвою
або впирав у плече (утім, іноді упором слугувала й земля). Запалювання
заряду відбувалося піднесенням тліючого ґнота до невеликого отвору
в стінці ствола. Уже в першій чверті XV століття в будові ручної
вогнепальної зброї виникли перші вдосконалення  стволи стали
довшими, приклади вигнутими, запалювальні отвори розташованими
не на лінії прицілювання, а збоку (причому близько до цих отворів
розміщувалися полички, на які насипався порох), а на самому стволі
виникли прицільні пристосування. Така зброя в Західній Європі
називалася «кулевринами». Ефективність стрільби подібних зразків
залишалася досить низкою, а процес заряджання займав декілька хвилин.
Спосіб запалювання заряду був дуже незручним для використання
(тліючий ґніт відволікав стрільця від прицілювання).
7
Конструкція стрілецької зброї протягом XIVXV століть залишалася
незмінною. Уносилися лише дрібні поліпшення. Зокрема із другої
половини XV століття ґніт стали кріпити на кінці важеля, шарнірно
закріпленого на зброї. Під час натискання на один кінець важеля інший
(із прикріпленим тліючим ґнотом) доторкався запалу й запалював його.
Важіль дістав назву «серпантин». Іноді серпантином називалася й уся
зброя. Але у Європі частіше використовувалося слово «аркебуз»,
а на Русі  «пищаль».
Поштовхом до подальшого розвитку вогнепальної зброї стала поява
іскрових замків на початку XVI століття. Їхнє велике поширення стало
можливим лише завдяки загальному розвитку техніки у Європі.
Найбільшого поширення набув так званий «нюрнберзький колесцовий
замок».
Щоб пустити в рух його попередньо зведений механізм, слід
натиснути на спусковий гачок. Рушниці з колесцовими замками
порівняно з ґнотовими мали більше переваг: більш зручне обертання,
надійність і можливість стріляти в будь-яку погоду. Головним недоліком
колесцових замків була їхня дорожнеча, що дозволяла озброювати
подібними рушницями лише елітні частини армії.
Приблизно в той же час (початок XVI століття) у Європі виникає
іскровий ударно-кремнієвий замок. У ньому іскри, які запалювали заряд,
викресалися зі шматочка, що вдарявся в сталеву пластину кременя,
закріпленого на курку. Перевага ударно-кремнієвого замка перед
колесцовим була в простоті виготовлення та використання. Конструкція
ударно-кремнієвого замка дозволила стрільцям скоротити інтервал між
двома пострілами до 1 хвилини.
Одним із видів вогнепальної зброї є стрілецька зброя.
Стрілецька зброя  ствольна зброя для стрільби кулями та іншими
уражальними елементами, найбільш масова з усіх видів сучасної зброї.
Стрілецьку зброю розрізняють:
 за калібром: малого (до 6,5 мм), нормального (6,59 мм)
та великого (914,5 мм) калібрів;
 призначенням: бойова, пристрілювальна, навчальна, спортивна,
мисливська;
 типом енергії для виштовхування уражального елемента:
вогнепальна, пневматична, механічна та електрична;
 шляхом використання: ручна (стрілець сам тримає зброю під час
стрільби), станкова (потребує спеціального станка або установки);
 шляхом обслуговування: індивідуальна, групова;
 ступенем автоматизації: зброя з ручним перезарядженням,
самозарядна та автоматична;
 кількістю стволів: одноствольна, двоствольна та багатоствольна;
 конструкційними особливостями ствола: нарізна
та гладкоствольна;
 компонуванням і боєприпасом: гвинтівки (рушниці, карабіни),
автомати (штурмові гвинтівки), пістолети-кулемети, кулемети, пістолети,
револьвери, атипова зброя.
Гвинтівки (рушниці, карабіни)  довгоствольна вогнепальна зброя,
призначена для озброєння піхоти, для ведення вогневого бою, а також дій
у рукопашному бою багнетом і прикладом або використання
на полюванні, у спорті.
Автомати (штурмові гвинтівки)  автоматична вогнепальна зброя,
призначена для озброєння піхоти та ведення вогневого бою, а також дій
у рукопашному бою багнетом і прикладом.
Пістолети-кулемети  компактна (порівняно із гвинтівками
й автоматами) автоматична вогнепальна зброя для ведення бою
на близьких і середніх дистанціях. Боєприпасами є пістолетний патрон.
Часто помилково пістолети-кулемети називають «автоматами».
Кулемети  вогнепальна зброя, яка відрізняється високою щільністю
вогню, що досягається більшим обсягом споряджених боєприпасів
і закладеною в конструкцію можливістю вести тривалий автоматичний
вогонь. Стволи кулеметів, як правило, мають засоби охолодження
(повітряні або водяні радіатори) і/або можливість швидкої заміни.
Залежно від способу (місця) використання, будови й призначення
кулемети розподіляються на ручні (на сошках), станкові, крупнокаліберні
піхотні, зенітні, танкові, бронетранспортерні, казематні, корабельні
й авіаційні. У наш час великого поширення набули так звані «єдині
кулемети», що мають великий спектр тактичного застосування.
Пістолети  короткоствольна вогнепальна зброя, призначена для
стрільби на коротких дистанціях (найчастіше до 50 метрів).
Конструктивно орієнтовані на можливість утримання однією рукою, хоча
часто їх тримають двома руками.
Револьвери  різновид пістолетів, короткоствольна вогнепальна
зброя, призначена для стрільби на коротких дистанціях. Відмітною
конструктивною особливістю револьверів, що відрізняють їх від
пістолетів, є барабанний спосіб спорядження патронами.
Атипова зброя  саморобна вогнепальна зброя (обрізи, самопали,
саморобні пістолети й револьвери, інші пристрої, що стріляють).
9
2. 5,45-мм автомат Калашникова АК-74
2.1. Призначення, тактико-технічні характеристики,
загальна будова автомата Калашникова АК-74
5,45-мм автомат Калашникова (рис. 1) є індивідуальною зброєю,

призначений для знищення живої сили й ураження вогневих засобів
противника. Для поразки противника в рукопашному бою до автомата
приєднується багнет.
г
Рис. 1. Загальний вигляд 5,45-мм автомата Калашникова:
а – із постійним прикладом (АК-74); б – постійним прикладом і нічним
прицілом (АК-74Н); в – прикладом, що складається (АКС-74);
г – прикладом, що складається, укорочений (АКС-74У)
Для стрільби та спостереження в умовах природного нічного
освітлення до автоматів АК-74Н, АКС-74Н, АКС-74УН приєднується
нічний стрілецький приціл універсальний (НСПУ).
Автоматична дія автомата базується на використанні частини
енергії порохових газів, що відводяться з каналу ствола в газову камеру .
Тактико-технічні характеристики автомата АК-74
Узятий на озброєння, рік..............................................................................1974

Калібр, мм.......................................................................................................5,45
Кількість нарізів у стволі (зліва вгору направо)..............................................4
Прицільна дальність стрільби, м.................................................................1000
Найбільш ефективний вогонь по наземних цілях, літаках,
вертольотах і парашутистах на дальності, м...................................................до 500
Зосереджений вогонь по наземних, групових цілях ведеться на
дальності, м......................................................................................................до 1000
Дальність прямого пострілу, м:
 по грудній фігурі.................................................................................440
 ростовій фігурі.................................................................................... 625
Види вогню:
 автоматичний (основний);
 короткими чергами (до 5 пострілів);
 довгими чергами (до 10 пострілів);
 безперервний;
 поодинокий.
Бойова швидкострільність, постр./хв:
 під час стрільби чергами...............................................................до 100
 поодинокими пострілами................................................................до 40
Ємність магазина, патр....................................................................................30
Для стрільби застосовуються:
 патрони зі звичайними (зі сталевим осердям) кулями;
 трасерними кулями;
 холості патрони.
Вага автомата без багнета з не спорядженим патронами
пластмасовим магазином, кг..................................................................................3,3
Вага автомата без багнета зі спорядженим патронами
пластмасовим магазином, кг..................................................................................3,6
Вага багнета з піхвами, г................................................................................490
11
Загальна будова автомата
Автомат складається з таких основних частин і механізмів (рис. 2):
 ствола зі ствольною коробкою, прицільним пристроєм, прикладом
і пістолетною рукояткою;
 кришки ствольної коробки;
 зворотного механізму;
 затворної рами з газовим поршнем;
 затвора;
 газової трубки зі ствольною накладкою;
 ударно-спускового механізму;
 цівки;
 магазина.
Рис. 2. Основні частини автомата АК-74 та його приладдя:

1 – ствол зі ствольною коробкою, прицільним пристроєм, прикладом
і пістолетною рукояткою; 2 – кришка ствольної коробки; 3 – зворотний механізм;
4 – затворна рама з газовим поршнем; 5 – затвор; 6 – газова трубка зі ствольною
накладкою; 7 – ударно-спусковий механізм; 8 – цівка; 9 – магазин;
10 – дульне гальмо-компенсатор; 11 – багнет; 12 – шомпол;
13 – пенал із приладдям; 14 – ремінь; 15 – сумка для магазинів; 16 – обойма;
17 – перехідник; 18 – втулка для стрільби холостими патронами
Крім того, в автомата є дульне гальмо-компенсатор, багнет, шомпол.
До комплекту автомата входять: пенал із приладдям, ремінь, сумка
для магазинів, обойми – 4 шт., перехідник, втулка для стрільби
холостими патронами.
2.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів автомата
Ствол (рис. 3) призначений для надання напрямку польоту кулі

та початкової швидкості. Усередині ствол має канал із чотирма нарізами,
що йдуть зліва вгору направо. Нарізи призначені для надання кулі
обертального руху. Проміжки між нарізами називають «полями».
Відстань між двома протилежними полями (діаметр) називається
«калібром каналу ствола» (в автомата він дорівнює 5,45мм). У казенній
частині канал гладкий і зроблений за формою гільзи (ця частина каналу
слугує для розміщення патрона й називається «патронником»). Перехід
від патронника до нарізної частини каналу ствола називається «кульовим
входом».
а б
Рис. 3. Ствол:
а – зовнішній вигляд ствола автомата; б – казенна частина в розрізі:
1 – калібр; 2 – нарізна частина; 3 – кульовий вхід; 4 – патронник
Дульне гальмо-компенсатор автомата (рис. 4) призначене для

підвищення кучності бою та зменшення енергії віддачі. Воно має
дві камери: передню й задню (із круглим отвором для вильоту кулі).
Рис. 4. Дульне гальмо-компенсатор автомата
Ствольна коробка (рис. 5) призначена для з’єднання частин

і механізмів автомата, для забезпечення замикання каналу ствола
затвором і затвора.
У ствольній коробці розміщується ударно-спусковий механізм.
13
Рис. 5. Ствольна коробка
Прицільний пристрій призначений для наведення автомата під час

стрільби по цілях на різні дальності.
Він складається із прицілу та мушки (рис. 6).
а б
Рис. 6. Прицільний пристрій:
а – приціл; б – мушка
Кришка ствольної коробки (рис. 7) запобігає забрудненню частин

і механізмів, розташованим у ствольній коробці.
З правого боку вона має виріз для проходу гільз, що викидаються
назовні, і для руху ручки затворної рами; ззаду отвір для виступу
напрямного стрижня зворотного механізму.
Рис. 7. Кришка ствольної коробки
Приклад і пістолетна рукоятка (рис. 8) слугують для зручності дій

автоматом під час стрільби.
Рис. 8. Приклад і пістолетна рукоятка автомата
Затворна рама з газовим поршнем (рис. 9) слугує для приведення

в дію затвора й ударно-спускового механізму.
Рис. 9. Затворна рама з газовим поршнем
Затвор (рис. 10) слугує для досилання патрона в патронник,

замикання каналу ствола, розбивання капсуля та виймання з патронника
гільзи (патрона).
Рис. 10. Затвор
Зворотний механізм (рис. 11) слугує для повертання затворної рами

з затвором у переднє положення.
Рис. 11. Зворотний механізм
Газова трубка зі ствольною накладкою (рис. 12) слугує для

спрямування руху газового поршня та запобігання опікам рук
автоматника під час стрільби.
15
Рис. 12. Газова трубка зі ствольною накладкою
Ударно-спусковий механізм (рис. 13) слугує для спуску курка

з бойового зводу чи зведення автоспуска, завдання удару по ударнику,
забезпечення ведення автоматичного чи поодинокого вогню, припинення
стрільби, запобігання пострілам за незакритого затвора та ставлення
автомата на запобіжник.
Рис. 13. Ударно-спусковий механізм
Цівка (рис. 14) слугує для зручності дій і запобігання опікам рук
автоматника. Вона може бути дерев’яною або пластмасовою
(пластмасова цівка має металевий екран, призначений для зменшення
нагрівання цівки під час стрільби).
Рис. 14. Цівка (пластмасова)

Магазин (рис. 15) слугує для розміщення патронів і подавання
їх у ствольну коробку.
Рис. 15. Магазин
Багнет (рис. 16) приєднується до автомата для поразки противника

в бою. Крім того, він використовується як ніж, пилка (для розпилювання
металу) і ножиці (для розрізання дроту).
Рис. 16. Багнет
Піхви (рис. 17) слугують для носіння багнета на поясному ремені.

Крім того, вони використовуються разом із багнетом для розрізання
дроту.
Рис. 17. Піхви
Приладдя (рис. 18) слугує для розбирання, збирання, чищення,

змащування автомата та прискореного спорядження магазина патронами.
До приладдя належать: шомпол, протирка, йоржик, викрутка,
вибивач, пенал, маслянка, обойма, перехідник.
17
Рис. 18. Приладдя:
1 – шомпол; 2 – протирка; 3 – йоржик; 4 – викрутка; 5 – вибивач; 6 – пенал;
7 – кришка; 8 – маслянка; 9 – обойма; 10 – перехідник
Шомпол застосовується для чищення та змащування каналу ствола,

а також каналів і порожнин частин автомата.
Протирка застосовується для чищення та змащування каналу ствола,
каналів і порожнин інших частин автомата.
Йоржик використовується для чищення каналу ствола
розчином РЧС.
Викрутка та вибивач застосовуються під час розбирання
та збирання автомата.
Пенал слугує для зберігання протирки, йоржика, викрутки
та вибивача. Він закривається кришкою.
Маслянка слугує для зберігання мастила.
Обойма слугує для перенесення патронів і прискореного
спорядження ними магазина. В обоймі розміщується 15 патронів.
Перехідник слугує для з’єднання обойми з магазином під час
спорядження його патронами.
2.3. Розбирання та збирання автомата

Розбирання автомата може бути:
 неповним  для чищення, змащування та огляду зброї;
 повним  для чищення в разі сильного забруднення зброї, після
того як вона була під дощем чи в снігу та під час ремонту.
Надмірно часто розбирати автомат шкідливо, оскільки
це прискорює спрацювання частин і механізмів.
Навчання розбирання та збирання на бойових зразках зброї
дозволяється лише у виняткових випадках і з дотриманням особливої
обережності з частинами й механізмами.
Вимоги:
1. Розбирання та збирання автомата здійснювати на столі або
чистій підстилці.
2. Частини й механізми складати за порядком розбирання, бути
з ними обережними.
3. Не класти одну частину на іншу.
4. Не застосовувати надмірних зусиль і різких ударів.
5. Під час збирання автомата звірити номери на його частинах
(у кожного автомата номеру на ствольній коробці повинні відповідати
номери на газовій трубці, затворній рамі, затворі, кришці ствольної
коробки та інших частинах).
Порядок неповного розбирання автомата:
1. Від’єднати магазин
2. Перевірити, чи немає патрона

в патроннику
3. Вийняти пенал із приладдям

із гнізда приклада
19
4. Від’єднати шомпол
5. Від’єднати дульне гальмо-

компенсатор
6. Від’єднати кришку ствольної

коробки
7. Від’єднати зворотний механізм
8. Від’єднати затворну раму

з затвором
9. Від’єднати затвор від затворної
рами
10. Від’єднати газову трубку

зі ствольною накладкою
Збирання автомата після неповного розбирання здійснюється

у зворотній послідовності.
2.4. Затримки під час стрільби з автомата та способи їх усунення

Частини й механізми автомата за правильного поводження
та належного догляду довгий час працюють надійно й безвідмовно. Але
в результаті забруднення механізмів, спрацювання частин і неохайного
поводження з автоматом, а також у разі несправностей патронів можуть
виникнути затримки під час стрільби.
Затримку, що виникла під час стрільби, необхідно спробувати
усунути перезаряджанням, для цього швидко відвести затворну раму
за ручку назад до упору, відпустити її та продовжити стрільбу. Якщо
затримка не усунута, то необхідно з’ясувати причину її виникнення
та усунути затримку так, як указано нижче.
Затримка Причина затримки Спосіб усунення

Неподавання патрона
Затвор у передньому Забруднення чи Перезарядити
положенні, але постріл несправ- ність магазина.
не здійснено – у автомат і продовжувати
патрон- нику немає стрільбу.
патрона У разі повторення
Несправність затримки замінити
магазин.
У разі несправної
защіпки магазина. защіпки
21
магазина відправити
автомат до ремонтної
майстерні
22
Утикання патрона
Патрон кулею Несправність Утримуючи ручку
уткнувся в казенний магазина затворної рами, вийняти
зріз ствола, рухомі патрон, що уткнувся, і
частини зупи- нилися продовжити стрільбу.
в середньому У разі повторної
положенні затримки замінити
магазин
Осічка
Затвор у передньому Несправність патрона. Перезарядити
положенні, Несправність ударника
або ударно-спускового зброю та продовжити
патрон у патроннику, механіз- му; забруднення стрільбу.
курок спущений – чи засти- гання мастила У разі повторення
постріл не відбувся (відсутнє або мале затримки оглянути й
наколювання бойка на почистити ударник та
капсулі). ударно- спусковий
механізм.
У разі поломки чи
Заклинювання ударника спрацю- вавння
в затворі ударно-
спускового механізму
автомат відправи- ти до
ремонтної майстерні.
Від’єднати ударник
від затвора та
прочистити отвір у
затворі під ударником.
Невиймання гільзи
Гільза в патроннику, Брудний патрон Відвести ручку затворної
черговий патрон упи- або рами і, утримуючи
рається в неї кулею, забруднення патронника її в задньому положенні,
рухомі частини від’єднати магазин і
зупини- лися в вийняти патрон, що
середньому уткнувся. Вийняти
положенні затвором чи шомполом
гільзу з патрон- ника,
продовжувати стріль- бу.
У разі повторення
затримки прочистити пат-
ронник і патрони.
Забруднення чи Оглянути та прочистити
несправ- ність викидача від бруду викидач і
або його пружини продовжу- вати стрільбу.
У разі несправності
викидача авто-
мат відправити до
ремонтної майстерні
Прихоплення чи невідбиття гільзи
Гільзу не Забруднення частин, що Відвести ручку затворної
викинуто зі ствольної труться, газових шляхів рами назад, викинути
коробки, вона або патронника. гільзу та продовжити
залишилась у ній стрільбу. У разі
попереду затвора або повторення затримки
дослана затвором почистити газові шляхи,
назад у патронник частини, що
труться, і патронник;
частини, що труться,
змастити.
Забруднення чи За несправності викидача
несправ- ність викидача автомат
відправити
до ремонтної майстерні
Недоходження затворної рами в переднє
положення
Затворна рама зупини- Зламана зворотна Замінити пружину (у
лася в одному із пружина бойо- вій обстановці
середніх положень передню частину
пружини повернути
заправленим кінцем назад
і продовжувати
стрільбу)
23
3. 5,45-мм кулемет Калашникова РПК-74

загальна будова кулемета Калашникова РПК-74
5,45-мм ручний кулемет Калашникова (рис. 19) є зброєю

механізованого відділення, призначений для знищення живої сили
й ураження вогневих засобів противника. Для стрільби та спостереження
в умовах природного нічного освітлення до кулеметів РПК-74Н, РПКС-
74Н приєднується нічний стрілецький приціл універсальний (НСПУ).
Автоматична дія кулемета базується на використанні частини
енергії порохових газів, що відводяться з каналу ствола в газову камеру.
Рис. 19. Загальний вигляд 5,45-мм кулемета Калашникова:

а – із постійним прикладом (РПК-74); б – постійним прикладом і нічним
прицілом (РПК-74Н); в – прикладом, що складається (РПКС-74)
Тактико-технічні характеристики кулемета РПК-74
Узятий на озброєння, рік...............................................................................1974

Калібр, мм........................................................................................................5,45
Кількість нарізів у стволі (зліва вгору направо)...............................................4
Прицільна дальність стрільби, м..................................................................1000
Найбільш ефективний вогонь по наземних цілях, літаках,
вертольотах і парашутистах на дальності, м....................................................до 600
Зосереджений вогонь по наземних, групових цілях ведеться на
дальності, м........................................................................................................до 1000
 по грудній фігурі................................................................................. 460
 ростовій фігурі.....................................................................................640
Види вогню:
 автоматичний (основний);
 короткими чергами (до 5 пострілів);
 довгими чергами (до 10 пострілів);
 безперервний;
 поодинокий.
Бойова швидкострільність, постр./хв:
 під час стрільби чергами...............................................................до 150
 поодинокими пострілами................................................................до 50
Ємність магазина, патр.....................................................................................40
Для стрільби застосовуються:
 патрони зі звичайними (зі сталевим осердям) кулями;
 холості патрони.
Вага кулемета з не спорядженим патронами пластмасовим
магазином, кг............................................................................................................5,0
Вага кулемета зі спорядженим патронами пластмасовим
магазином, кг ………………………………………………………………. .… 5,46
….
Загальна будова кулемета

Кулемет складається з таких основних частин і механізмів (рис. 20):
 ствола зі ствольною коробкою, прицільним пристроєм, прикладом
і пістолетною рукояткою;
 кришки ствольної коробки;
 зворотного механізму;
 затворної рами з газовим поршнем;
 затвора;
25
 газової трубки зі ствольною накладкою;
 цівки;
Рис. 20. Основні частини кулемета РПК-74 та його приладдя:

1 – ствол зі ствольною коробкою, прицільним пристроєм, прикладом
і пістолетною рукояткою; 2 – кришка ствольної коробки; 3 – зворотний механізм;
4 – затворна рама з газовим поршнем; 5 – затвор; 6 – газова трубка зі ствольною
накладкою; 7 – ударно-спусковий механізм; 8 – цівка; 9 – магазин;
10 – полум’ягасник; 11 – багнет; 12 – шомпол; 13 – пенал із приладдям;
14 – ремінь; 15 – сумка для магазинів; 16 – обойма; 17 – перехідник;
18 – втулка для стрільби холостими патронами
Крім того, у кулемета є полум’ягасник, сошка, шомпол.

До комплекту кулемета входять: пенал із приладдям, ремінь,
дві сумки для магазинів, обойми – 4 шт., перехідник, втулка для стрільби
холостими патронами.
3.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів кулемета
Ствол (рис. 21) призначений для надання напрямку польоту кулі
що йдуть зліва вгору направо. Нарізи призначені для надання кулі
обертального руху. Проміжки між нарізами називають «полями».
Відстань між двома протилежними полями (діаметр) називається
«калібром каналу ствола» (у кулемета він дорівнює 5,45мм).
У казенній частині канал гладкий і зроблений за формою гільзи
(ця частина каналу слугує для розміщення патрона й називається
«патронником»). Перехід від патронника до нарізної частини каналу
ствола називається «кульовим входом».
а б
Рис. 21. Ствол:

а – зовнішній вигляд ствола кулемета; б – казенна частина в розрізі:
1 – калібр; 2 – нарізна частина; 3 – кульовий вхід; 4 – патронник
Ствольна коробка (рис. 22) призначена для з’єднання частин

і механізмів кулемета, забезпечення замикання каналу ствола затвором
і затвора. У ствольній коробці розміщується ударно-спусковий механізм.
27
Полум’ягасник кулемета (рис. 23) призначений для зменшення
величини полум’я під час пострілу.
Рис. 23. Полум’ягасник кулемета
Прицільний пристрій призначений для наведення кулемета під час

стрільби по цілях на різні дальності. Він складається із прицілу та мушки
(рис. 24).
а б

Кришка ствольної коробки (рис. 25) запобігає забрудненню частин

і механізмів, розташованих у ствольній коробці. З правого боку вона має
виріз для проходу гільз, що викидаються назовні, і для руху ручки
затворної рами; ззаду отвір для виступу напрямного стрижня зворотного
механізму.
Рис. 25. Кришка ствольної коробки

Приклад і пістолетна рукоятка (рис. 26.) слугують для зручності
дій кулеметом під час стрільби.
Рис. 26. Приклад і пістолетна рукоятка кулемета
Сошка кулемета (рис. 27) слугує опорою під час стрільби. Вона має
основу, дві ноги з полозками для опори в ґрунт. Сошка від кулемета
не відділяється.
Рис. 27. Сошка кулемета

в дію затвора й ударно-спускового механізму.

замикання каналу ствола, розбивання капсуля та виймання з патронника
29
Зворотний механізм (рис. 30) слугує для повертання затворної рами
з затвором в переднє положення.
Рис. 30. Зворотний механізм
Газова трубка зі ствольною накладкою (рис. 31) слугує для руху

газового поршня та для запобігання опікам рук кулеметника під час
стрільби.
Рис. 31. Газова трубка зі ствольною накладкою
Ударно-спусковий механізм (рис.32) слугує для спуску курка

з бойового зводу чи зведення автоспуска, завдання удару по ударнику,
забезпечення ведення автоматичного чи поодинокого вогню, припинення
стрільби, запобігання пострілам за незакритого затвора та ставлення
кулемета на запобіжник.
Рис.32. Ударно-спусковий механізм

Цівка (рис. 33) слугує для зручності дій і запобігання опікам рук
кулеметника. Вона може бути дерев’яною або пластмасовою
(пластмасова цівка має металевий екран, призначений для зменшення
нагрівання цівки під час стрільби).
Рис. 33. Цівка (пластмасова)
Магазин (рис. 34) слугує для розміщення патронів і подавання їх

у ствольну коробку.
Приладдя (рис. 35) слугує для розбирання, збирання, чищення,

змащування кулемета та прискореного спорядження магазина патронами.
До приладдя належать: шомпол, протирка, йоржик, викрутка,
вибивач, пенал, маслянка, обойми, перехідник.

1 – шомпол; 2 – протирка; 3 – йоржик; 4 – викрутка; 5 – вибивач; 6 – пенал;
7– кришка; 8 – маслянка; 9 – обойма; 10 – перехідник
31
Шомпол застосовується для чищення та змащування каналу ствола,
а також каналів і порожнин частин автомата.
Протирка застосовується для чищення та змащування каналу ствола,
каналів і порожнин інших частин автомата.
Йоржик використовується для чищення каналу ствола розчином РЧС.
Викрутка та вибивач застосовуються під час розбирання
та збирання автомата.
Пенал слугує для зберігання протирки, йоржика, викрутки
та вибивача. Він закривається кришкою.
Маслянка слугує для зберігання мастила.
Обойма слугує для перенесення патронів і прискореного
спорядження ними магазина. В обоймі розміщується 15 патронів.
Перехідник слугує для з’єднання обойми з магазином під час
спорядження його патронами.
3.3. Розбирання та збирання кулемета

Розбирання кулемета може бути:
 повним  для чищення в разі сильного забруднення зброї, після
Надмірно часто розбирати кулемет шкідливо, оскільки
це прискорює спрацювання частин і механізмів.
Навчання розбирання і збирання на бойових зразках зброї
Вимоги:
1. Розбирання та збирання кулемета здійснювати на столі або
5. Під час збирання кулемета звірити номери на його частинах
(у кожного кулемета номеру на ствольній коробці повинні відповідати
Порядок неповного розбирання кулемета:


із гнізда приклада
4. Від’єднати шомпол
5. Від’єднати полум’ягасник
33
коробки
7. Від’єднати зворотний механізм
8. Від’єднати затворну раму

з затвором

рами
10. Від’єднати газову трубку

зі ствольною накладкою
Збирання кулемета після неповного розбирання

здійснюється у зворотній послідовності.
3.4. Затримки під час стрільби з кулемета та способи їх усунення
Частини й механізми кулемета за правильного поводження
та належного догляду довгий час працюють надійно й безвідмовно. Але
в результаті забруднення механізмів, спрацювання частин і неохайного
поводження з кулеметом, а також у разі несправностей патронів можуть
виникнути затримки під час стрільби.
Затримку, що виникла під час стрільби, необхідно спробувати
усунути перезаряджанням, для цього швидко відвести затворну раму
за ручку назад до упору, відпустити її та продовжити стрільбу. Якщо
затримка не усунута, то необхідно з’ясувати причину її виникнення
та усунути затримку так, як указано нижче.

Затвор у передньому Забруднення чи не Перезарядити кулемет і
положенні, але справ- ність магазина. про- довжувати стрільбу.
постріл не здійснено – У разі повторення
у патрон- нику немає затримки замінити
патрона Несправність защіпки магазин.
мага- зина У разі несправної
защіпки
магазина відправити куле-
мет до ремонтної
майстерні
Патрон кулею Несправність Утримуючи ручку
уткнувся в казенний магазина затворної рами, вийняти
зріз ствола, рухомі патрон, що уткнувся, і
частини зупини- лися продовжити стрільбу.
в середньому поло- У разі повторної
женні затримки замінити
магазин
Осічка
положенні, Несправність ударника
або ударно-спускового зброю та продовжити
патрон у патроннику, механіз- му; забруднення стрільбу.
курок спущений – чи засти- гання мастила У разі повторення
постріл не відбувся (відсутнє або мале затримки оглянути й
наколювання бойка на почистити удар- ник та
капсулі). ударно-спусковий
механізм. У разі поломки
чи спрацювання ударно-
спускового механізму
35
куле- мет відправити до
Заклинювання ремонтної майстерні.
Від’єднати ударник від
ударника в затворі зат-
вора та прочистити
отвір у затворі під
ударником
36
Невиймання гільзи
Гільза в патроннику, Брудний патрон або Відвести ручку
черговий патрон упи- забруднення затворної рами і,
рається в неї кулею, патронника утримуючи її в зад-
рухомі частини зупи- ньому положенні,
нилися в середньому від’єд- нати магазин і
положенні вийняти патрон, що
уткнувся.
Вийняти затвором чи
шом- полом гільзу з
патронника,
продовжувати стрільбу.
Забруднення чи не затримки прочистити
справ- ність викидача
або його пружини патронник і патрони.
Оглянути та прочистити
від бруду викидач і
продов- жувати стрільбу.
У разі несправності
викидача куле-
мет відправити до
ремонтної майстерні
Прихоплення чи невідбиття гільзи
Гільзу не Забруднення частин, що Відвести ручку
викинуто зі ствольної труться, газових шляхів затворної рами назад,
коробки, вона або патронника. викинути гільзу та
залишилась у ній продовжити стрільбу.
попереду затвора або У разі повторення
дослана затвором затрим- ки почистити
назад у патронник газові шляхи, частини,
що труться, і
патронник; частини, що
Забруднення чи труться, змастити.
несправ- ність викидача За несправності
викидача
кулемет відправити до
ре- монтної майстерні
положення
Затворна рама зупини- Зламана зворотна Замінити пружину (у
лася в одному із пружина бойо- вій обстановці
середніх положень передню частину
пружини поверну- ти
заправленим кінцем назад
і продовжувати
стрільбу)
4. 9-мм пістолет Макарова ПМ

загальна будова пістолета Макарова ПМ
9-мм пістолет Макарова є особистою зброєю нападу та захисту,

призначеною для поразки противника на невеликій відстані (рис. 36).
Рис. 36. Пістолет Макарова ПМ
Пістолет – зброя самозарядна, бо його перезаряджання під час

стрільби здійснюється автоматично. Робота автоматики пістолета
побудована на принципі відбою вільного затвора. Затвор зі стволом
зчеплення не має. Надійність замикання каналу ствола під час пострілу
досягається за рахунок великої маси затвора та сили зворотної пружини.
Завдяки самозбудному ударно-спусковому механізму куркового типу
можна швидко відкривати вогонь, безпосередньо натискаючи на хвіст
спускового гачка без попереднього зведення курка. Безпека
в користуванні пістолетом забезпечується надійно діючим запобіжником,
розташованим на лівому боці затвора. Вогонь ведеться поодинокими
пострілами.
Тактико-технічні характеристики пістолета ПМ

Калібр, мм.............................................................................................................9
Довжина пістолета, мм....................................................................................161
Висота пістолета, мм...................................................................................126,75
Вогонь із пістолета найбільш ефективний, м..................................................50
Убивча сила кулі зберігається, м....................................................................350
Бойова швидкострільність пістолета, постр./хв.........................................до 30
Маса пістолета із магазином без патронів, г.................................................730
Маса пістолета з спорядженим магазином, г................................................810
37
Початкова швидкість польоту кулі, м/с.........................................................315
Маса патрона, г...................................................................................................10
Ємність магазина, патр........................................................................................8
Загальна будова пістолета

Пістолет складається з таких частин і механізмів (рис. 37):
 рамки зі стволом і спусковою скобою;
 затвора з ударником, викидачем і запобіжником;
 зворотної пружини;
 рукоятки з гвинтом;
 затворної затримки;
Рис. 37. Основні частини й механізми пістолета:

1 – рамка зі стволом i спусковою скобою; ,
2 – затвор з ударником, викидачем i запобіжником; 3 – зворотна пружина;
4 – частини ударно-спускового механізму; 5 – рукоятка з гвинтом;
6 – затворна затримка; 7 – магазин
До кожного пістолета надається приладдя: запасний магазин,
протирка, кобура, пістолетний ремінь.
4.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів пістолета
Рамка зі стволом i спусковою скобою (рис. 38).
Рис. 38. Рамка зі стволом i спусковою скобою:

1 – основа рукоятки; 2 – ствол; 3 – спускова скоба
Ствол призначений для надання напрямку польоту кулі

які йдуть зліва вгору направо. Нарізи призначені для надання кулі
обертального руху. Відстань між нарізами називають «полями». Відстань
між двома протилежними полями (діаметр) визначає калібр каналу
ствола; він дорівнює 9 мм. З казенної частини канал ствола гладкий
і більшого діаметра; він слугує для розміщення патрона й називається
«патронником».
Рамка слугує для з’єднання всіх частин пістолета. Рамка з основою
рукоятки складає одне ціле.
Основа рукоятки слугує для кріплення рукоятки, бойової пружини
та розміщення магазина.
Спускова скоба слугує для запобігання випадковому натисканню
на хвіст спускового гачка.
Затвор (рис. 39) слугує для подання патрона з магазина в патронник,
замикання каналу ствола під час пострілу, утримання гільзи (витягування
патрона) i ставлення курка на бойовий звід.
39
Ударник слугує для розбивання капсуля.

Викидач слугує для утримання гільзи (патронів) у чашечці затвора
до зустрічі з відбивачем.
Запобіжник призначений для замикання спускового курка
й одночасного обмеження руху затворної рами назад, цим виключається
можливість випадкового пострілу.
Цілик разом із мушкою слугує для прицілювання.
Зворотна пружина (рис. 40) слугує для повернення затвора
в переднє положення після пострілу.
Рис. 40. Зворотна пружина
Ударно-спусковий механізм складається з курка, шептала

з пружиною, спускової тяги з важелем зводу, спускового гачка, бойової
пружини й засувки бойової пружини.
Курок слугує для завдання удару по ударнику.
Шептало слугує для утримання курка на бойовому й запобіжному
зводі.
Спускова тяга з важелем зводу слугує для спуску курка з бойового
зводу та зведення курка під час натискання на хвіст спускового гачка.
Спусковий гачок слугує для спуску курка з бойового зводу
та зведення курка під час стрільби самозводом.
Бойова пружина слугує для приведення в дію курка, важеля зводу
та спускової тяги.
Рукоятка з гвинтом (рис. 41) прикриває бокові вікна й задню стінку
основи рукоятки та слугує для зручності тримання пістолета в руці.
Рис. 41. Рукоятка з гвинтом
Гвинт рукоятки слугує для закріплення рукоятки та зсуву на основі

рукоятки. Він має головку й нарізну частину.
Затворна затримка утримує затвор у задньому положенні після
витрати всіх патронів із магазина.
Магазин (рис. 42) призначений для розміщення восьми патронів.
Він складається з корпусу, подавача, пружини подавача та кришки.
До приладдя пістолета входять (див. рис. 43): кобура, протирка,

запасний магазин, пістолетний ремінь.
Кобура слугує для носіння та зберігання пістолета, запасного
магазина та протирки.
Протирка використовується для розбирання, збирання, чищення
та змащування пістолета.
Пістолетний ремінь забезпечує кріплення пістолета до поясного
ременя.
41
Рис. 43. Приладдя до пістолета:
1 – кобура; 2 – протирка; 3 – запасний магазин; 4 – пістолетний ремінь
4.3. Розбирання та збирання пістолета

Розбирання пістолета може бути:
 повним  для чищення за сильного забруднення зброї, після
Вимоги:
1. Під час розбирання та збирання пістолета необхідно частини
та механізми класти за порядком їх від’єднання.
2. Поводитись із ними слід обережно.
3. Уникати надмірних зусиль і різких ударів.
Порядок неповного розбирання пістолета:
2. Оглянути патронник (чи немає в ньому патрона)

3. Від’єднати затвор від рамки:
– відтягнути спускову скобу вниз
– від’єднати затвор від рамки
4. Зняти зі ствола зворотну

пружину
Збирання пістолета після неповного розбирання здійснюється

4.4. Затримки під час стрільби з пістолета та способи їх усунення

Затримки під час стрільби можуть виникнути під час довгострокової
роботи в результаті спрацювання частин і механізмів, а частіше –
за необережного поводження та неуважного догляду.
Для запобігання затримкам під час стрільби з пістолета
необхідно:
 правильно підготовляти пістолет до стрільби;
 своєчасно та за всіма правилами оглядати, чистити та змащувати
пістолет;
43
 особливо ретельно стежити за чистотою та змащувати частини
пістолета;
 своєчасно робити ремонт;
 перед стрільбою оглянути патрони (несправні, іржаві
та забруднені патрони для стрільби не застосовувати);
 під час стрільби та транспортування оберігати пістолет від
забруднення та ударів.
Якщо під час стрільби буде затримка, то її необхідно усунути
перезаряджанням. Якщо перезаряджанням вона не усунеться,
то необхідно з’ясувати причину та усунути затримку так, як указано
нижче.
Затримки Причина затримки Спосіб усунення

Осіч
ка
Затвор у крайньому Капсуль патрона Перезарядити
передньому несправний за наявності
положенні, курок глибокого сліду від бойка. пістолет, продовжити
спущено, але постріл Загущення мастила або стрільбу
не відбувся забруднення
Оглянути та
ударника прочистити пістолет
та курка
Неповне покриття патрона затвором
Затвор зупинився, не Забруднення Дослати затвор уперед
дій- шовши до поштовхом руки.
переднього крайнього патронника, пазів рамки.
положення, спуск Оглянути та
курка зробити Важкий рух викидача прочистити пістолет
неможливо через забруднення
пружини вики-
дача та гнєтка
Неподавання або непроходження патрона з магазина в патронник
Затвор є в Забруднення магазина та Перезарядити
передньому ру- хомих частин
положенні, але пістолета. пістолет та продовжити
патрона в патроннику стрільбу.
немає. Погнутість верхніх
Затвор зупинився у країв Прочистити пістолет і
сере- дньому корпусу магазина ма- газин.
положенні разом Замінити несправний
з патроном, не ма- газин
дославши його в
патронник
Прихоплення (зачеплення) гільзи затвором
Гільза не викинута Забруднення рухомих Викинути прихоплену
назовні через частин пістолета. гільзу і продовжити
вікно в затворі та стрільбу.
заклинилась між Несправність викидача, У разі несправності
затвором та казен- його пружини або вики- дача з пружиною
ним зрізом ствола відбивача або відбивача
відправити
пістолет до майстерні
Автоматична
стрільба
Загущення мастила або Оглянути та
забруднення частин прочистити пістолет.
ударно- спускового
механізму.
Спрацювання бойового Відправити пістолет
зводу курка або носика до майстерні.
шептала.
Ослаблення або Те ж саме
поломка
пружини шептала.
Торкання поличкою Те ж саме
уступу запобіжника зуба
шептала
45
5. 7,62-мм кулемет Калашникова ПКМ

загальна будова кулемета Калашникова ПКМ (ПКМБ)
7,62-мм кулемет Калашникова (ПКМ, модернізований

бронетранспортерний ПКМБ) є могутньою автоматичною зброєю,
призначений для знищення живої сили й ураження вогневих засобів
противника (рис. 44).
Кулемет ПКМБ – це відповідно кулемет ПКМ, розміщений (рис. 44)
на бронетранспортерній установці машини.
Для стрільби та спостереження в умовах природної нічної
освітленості до кулеметів Калашникова, що мають у скороченій назві
додаткову букву «Н» (наприклад, ПКМН), приєднується нічний
стрілецький приціл НСПУ.
Рис. 44. Загальний вигляд 7,62-мм кулемета Калашникова:

а – кулемет ПКМ; б – кулемет ПКМБ
Тактико-технічні характеристики 7,62-мм кулемета ПКМ, ПКМБ
ПКМ (ПКМБ)
Калібр, мм........................................................................................................7,62
Прицільна дальність, м …………………………….................. ……...… 1500
….
Дальність прямого пострілу:
– по грудній фігурі..................................................................................420
– ростовій фігурі......................................................................................640
Темп стрільби, постр./хв.........................................................................650–670
Бойова швидкострільність, постр./хв.......................................................до 250
Вага кулемета (зі станком), кг.................................................................7,5 (17)
Вага ствола, кг...................................................................................................2,4
Кількість нарізів (зліва вгору направо).............................................................4
Довжина ствола з полум’ягасником, мм.......................................................677
Охолодження ствола кулемета............................................................повітряне
Ведення безупинного вогню з кулемета, постр.......................................до 400
Довжина нарізної частини ствола, мм...........................................................550
Початкова швидкість польоту кулі, м/с........................................................825
Вага патрона, г................................................................................................21,8
Вага кулі, г.........................................................................................................9,6
Ємність коробки, патр.....................................................................100, 200, 250
Маса спорядженої коробки, кг:
– на 100 патронів.............................................................................3,4 (3,9)
– 200 патронів....................................................................................6,5 (8)
– 250 патронів.........................................................................................9,4
Загальна будова кулемета

Кулемет складається з таких основних частин і механізмів (рис. 45):
 ствола;
 ствольної коробки з кришкою, основою приймача та прикладом;
 затворної рами з витягачем і газовим поршнем;
 затвора;
 зворотно-бойової пружини з напрямним стрижнем;
 трубки газового поршня із сошкою;
 спускового механізму.
47
Рис. 45. Загальна будова кулемета ПКМ (ПКМБ):
1 – ствол; 2 – ствольна коробка з кришкою, основою приймача та прикладом;
3 – затворна рама з витягачем і газовим поршнем;
4 – затвор; 5 – зворотно-бойова пружина з напрямним стрижнем;
6 – трубка газового поршня із сошкою; 7 – спусковий механізм
До комплекту кулемета також уходять: коробки з патронними

стрічками, приладдя, ремінь, чохол, запасні частини й запасний ствол;
до комплекту кулемета з нічним прицілом уходить також нічний
стрілецький приціл універсальний (НСПУ). Кулемети ПКМ (ПКМС)
комплектуються полегшеними коробками.
Рис. 46. Комплект кулемета Калашникова ПКМ (ПКМБ):

1 – коробка на 100 патронів; 2 – коробка на 200 патронів; 3 – ударник; 4 – пенал;
5 – викрутка; 6 – шомпол; 7 – вибивач; 8 – йоржик; 9 – витягяч;
10 – протирка; 11 – втулка для стрільби холостими патронами;
12 – планка для стрільби холостими патронами; 13 – запасний ствол.
5.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів кулемета
Ствол слугує для надання напрямку польоту кулі (рис. 47).
Усередині ствол має канал із чотирма нарізами, що йдуть зліва вгору
направо. Нарізи слугують для надання кулі обертального руху.
Проміжки між нарізами називаються «полями». Відстань між двома
протилежними полями (діаметр) називається «калібром каналу ствола»;
у кулемета він дорівнює 7,62 мм.
Рис. 47. Ствол кулемета ПКМ (ПКМБ):

а – ствол; б – казенна частина ствола
Полум’ягасник слугує для зменшення величини полум’я під час

пострілу (рис. 48).
Рис. 48. Полум’ягасник
Газова камера (рис. 49) слугує для спрямування порохових газів,

що відводяться з каналу ствола, на газовий поршень затворної рами
та розміщення регулятора.
49
Рис. 49. Газова камера
Регулятор (рис. 50) слугує для регулювання кількості порохових

газів, що діють на поршень затворної рами.
Рис. 50. Регулятор
Рукоятка кулемета (рис. 51) слугує для зручності заміни ствола

та перенесення кулемета.
Рис. 51. Рукоятка кулемета
Ствольна коробка слугує для з’єднання частин і механізмів

кулемета, для спрямування руху затворної рами з затвором
і забезпечення замикання каналу ствола затвором і затвора; згори вона
закривається кришкою (рис. 52).
Кришка ствольної коробки слугує для закривання приймача

та ствольної коробки (рис. 53).
Приймач слугує для пересування стрічки з патронами й подавання
патронів у процесі стрільби зі стрічки в приймальне вікно основи
приймача.
Рис. 53. Кришка ствольної коробки з приймачем:

1 – кришка ствольної коробки; 2 – приймач
Приклад і пістолетна рукоятка слугують для зручності дії

з кулеметом (рис. 54).
Рис. 54. Приклад із пістолетною рукояткою
51
в дію затвора й подавача та витягання патрона зі стрічки.
Газовий поршень слугує для приведення в дію затворної рами
під час стрільби.
Затвор слугує для досилання патрона в патронник, замикання каналу

ствола, розбиття капсуля та витягування з патронника гільзи (рис. 56).
Рис. 56. Затвор з ударником:

а – затвор; б - ударник
Спусковий механізм слугує для утримання затворної рами

на бойовому зводі, спуску її з бойового зводу та ставлення кулемета
на запобіжник.
Прицільний пристрій слугує для наведення кулемета під час
стрільби по цілях на різні дальності.
Він складається з прицілу й мушки (рис. 57).
а б

Зворотно-бойова пружина з напрямним стрижнем (рис. 58) слугує
для повернення затворної рами з затвором у переднє положення
та передавання ударнику енергії, необхідної для розбивання капсуля
патрона.
Рис. 58. Зворотно-бойова пружина з напрямним стрижнем
Трубка газового поршня слугує для спрямування руху затворної

рами з газовим поршнем і кріплення сошки (рис. 59).
Сошка слугує упором під час стрільби.
Рис. 59. Трубка газового поршня із сошкою
5.3. Розбирання та збирання кулемета

Розбирання кулемета може бути:
 неповним – для чищення, змащування та огляду зброї;
 повним – для чищення за сильного забруднення зброї, після
Надмірно часто розбирати зброю шкідливо, оскільки це прискорює
спрацювання частин і механізмів.
Навчання розбирання та збирання на бойових зразках зброї
Вимоги:
1. Розбирання та збирання кулемета здійснювати на столі або чистій
підстилці.
5. Під час збирання кулемета звірити номери на його частинах
(у кожного кулемета номеру на ствольній коробці повинні відповідати
53
Порядок неповного розбирання та збирання після неповного розбирання:
1. Установити кулемет на сошку
2. Від’єднати коробку зі стрічкою

від кулемета

5. Від’єднати ланки шомпола

від ноги сошки
6. Від’єднати зворотно-бойову
пружину з напрямним стрижнем
7. З’єднати затворну раму

з затвором

рами
9. Від’єднати ударник від затвора
10. Від’єднати ствол
Збирання кулемета після неповного розбирання

здійснюється у зворотній послідовності.
55
5.4. Затримки під час стрільби з кулемета та способи їх усунення
Кулемет за належного догляду, правильного зберігання й обережного
поводження з ним є надійною та безвідмовною зброєю. Однак
у результаті необережного поводження з кулеметом, забруднення
та спрацювання частин, а також у разі несправності патронів можуть бути
затримки під час стрільби.
Для запобігання затримкам під час стрільби необхідно:
– постійно утримувати кулемет у повній справності;
– вчасно і з дотриманням усіх правил оглядати, чистити та змащу-
вати кулемет; особливо ретельно стежити за чистотою та справністю
рухомих частин, каналу ствола, газових шляхів і коробки зі стрічкою;
– перед стрільбою протирати канал ствола, прочищати та змащувати
тонким шаром мастила тертьові під час стрільби поверхні частин,
оглядати кулемет і патрони; несправні та брудні патрони для стрільби
не застосовувати;
– під час стрільби та пересування оберігати кулемет від забруднення
та ударів;
– у бою після тривалої стрільби за першої ж нагоди прочистити
газові шляхи та злегка змастити затвор і затворну раму; за сильного
забруднення (піском, брудом, снігом) кулемет розібрати та вичистити;
– не доводити ствол до перегріву, для цього міняти чи прохолод-
жувати його під час напруженої стрільби через кожні 400 пострілів.
– якщо кулемет тривалий час знаходився на морозі чи його внесли
з морозу в тепле приміщення, то перед заряджанням кулемета необхідно
затворну раму кілька разів поставити на бойовий звід і спустити
з бойового зводу.
У разі виникнення затримки під час стрільби спочатку необхідно
перезарядити кулемет. Якщо перезарядженням затримка не усувається чи
після усунення знову повторюється, то розрядити кулемет, визначити
причину та усунути затримку так, як указано нижче.
Затримки Причини затримок Способи усунення

положення
Затворна рама, не дій- Забруднення Не розбираючи кулемета,
шовши в переднє ствольної коробки чи змастити патронник,
положе- ння, патронника, нагар у частини, що труться,
зупинилася, черговий патрубку газової патрубок газової камери. За
патрон у патроннику, камери першої нагоди прочистити
зачепи викидача не кулемет чи замінити ствол.
захо- пили патрон у Замінити патрони чи
приймачі Пошкодження чи стрічку
забруд-
нення патрона або
стрічки
Осічка
Затворна рама в перед- Несправність Оглянути витягнутий із
ньому положенні, патрона. пат- ронника патрон і, якщо
патрон у патроннику, Забруднення немає глибокої вм’ятини на
пострілу не відбулося кулемета. капсулі, прочистити затвор,
патронник і частини, що
труться.
У разі поломки чи
Несправність спрацю- вання ударника
ударника кулемет відправити до
ремонтної
майстерні
Невилучення гільзи
Затворна рама Забруднення Якщо гільза під час
зупинилася патронника чи переза- ряджання з
в проміжному патрона. патронника не
положенні, гільза витягається, вибити її
залишилася в пат- шом- полом чи замінити
роннику й черговий ствол.
патрон уткнувся в неї Зрив закраїни гільзи. У разі зривання закраїни
кулею гільзи прочистити
патронник, переставити
регулятор на менший
Несправність розподіл.
викидача чи його За несправності викидача
пружини чи його пружини кулемет
від-
правити до ремонтної
майс- терні
Прихоплення гільзи
Гільза, яка Забруднення Вирвати гільзу зі
витягнута з патронника, тертьових частин, ствольної коробки та
залишається в газових шляхів чи продовжувати стрільбу. У
ствольній коробці чи патронника. разі повторення затримки
защемляється в її вікні змастити тертьові частини
затвором й патронник.
Несправність За несправності викидача,
відбивного виступу чи його пружини, відбивного
штовхача щитка. виступу чи штовхача
Несправність щитка кулемет відправити
викидача чи його до ре-
пружини монтної майстерні
Поперечний розрив гільзи
Затворна рама не Великий зазор між Якщо під час
57
дійшла в переднє казенним зрізом перезаряджання кулемета
положення, тому що ствола і затвором. викинутий патрон витяг
передня частина гільзи, Несправність передню частину гільзи,
що розірвалася, за- патрона стрільбу продовжувати.
лишилася в патроннику Якщо передня частина
та не дозволяє ввійти в гільзи залишилася в
нього патроннику,
патрону, що витягти її за
досилається допомогою
58
викидача гільзи чи
замінити ствол. Для
витягування передньої
частини гільзи треба
розрядити кулемет,
вставити викидач у пат-
ронник, спустити затворну
раму з бойового зводу й
енергійно відвести її
назад. У разі повторення
затримки змістити ствол
назад, для цього вибити
шпильку гвинта замикача
ствола, вигвинтити
викруткою гвинт на один
оберт і вставити шпильку
Неповний відхід затворної рами назад
Затворна рама Забруднення За рукоятку
зупинилася в перезарядження затворну
проміжному положенні, частин, що труться. раму поставити на
патрон, викинутий Заклинювання бойовий звід і продов-
із приймача, стрічки в патронній жувати стрільбу.
залишився в зачепах коробці. У разі повторення
викидач Перекіс стрічки в затримки, розрядити
прий- мачі кулемет, оглянути
укладання та правильність
спорядження стрічки. Якщо
стрічка покладена та
споряд- жена правильно,
переставити регулятор на
більший розпо-
діл. За першої нагоди
прочис- тити та змастити
кулемет.
Мимовільна стрільба
У разі відпускання Несправність Зупинити стрільбу, шляхом
спускового гачка притискання рукою стрічку
(кнопки електроспуска спуско- вого до приймача.
чи спуско- вого механізму. Розрядити кулемет,
важеля) стрільба не оглянути шептало й
припиняється Округлення бойовий звід. Якщо вони
справні, переставити
бойового зводу регулятор на більший
розподіл і змастити
затворної рами. частини, що труться.
Забруднення У разі повторення
затримки
кулемета, застигання кулемет відправити до ре-
мастила монтної майстерні
6. 7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (СГД)

загальна будова снайперської гвинтівки
7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (рис. 60) є зброєю

снайпера, призначена для ураження різноманітних поодиноких цілей
противника: відкритих і замаскованих; тих, що з’являються та рухаються.
Снайперська гвинтівка є самозарядною зброєю. Перезаряджання
гвинтівки базується на використанні енергії порохових газів, які
відводяться з каналу ствола до газового поршня.
Для стрільби зі снайперської гвинтівки застосовуються гвинтівкові
снайперські патрони або гвинтівкові патрони зі звичайними, трасерними
та бронебійно-запальними кулями. Вогонь зі снайперської гвинтівки
найбільш ефективний на відстані до 800 м.
Для стрільби та спостереження в умовах природного нічного
освітлення до гвинтівки може приєднуватися нічний стрілецький приціл
універсальний (НСПУ).
Рис. 60. Загальний снайперської гвинтівки Драгунова:

а – із прицілом ПСО-1; б – прицілом НСПУ
59
Тактико-технічні характеристики гвинтівки
Узята на озброєння, рік..................................................................................1963

Калібр, мм........................................................................................................7,62
Прицільна дальність стрільби, м:
 з оптичним прицілом........................................................................1300
 відкритим прицілом..........................................................................1200
 по грудній фігурі................................................................................430
 ростовій фігурі …………........................................................... … 640
….
Найбільш ефективний вогонь, м................................................................до 800
Бойова швидкострільність, постр./хв..........................................................до 30
Ємність магазина, патр......................................................................................10
Оптичний приціл:…....................................................................................ПС0-1
 збільшення прицілу, кратність..............................................................4
 кут поля зору прицілу, град...................................................................6
Вага гвинтівки без багнета-ножа, з оптичним прицілом,
неспорядженим магазином та щокою приклада, кг.............................................4,3
Загальна будова гвинтівки

Снайперська гвинтівка (рис. 61) складається з таких основних частин
і механізмів:
– ствольної коробки з механічним прицілом і прикладом;
– кришки ствольної коробки зі зворотним механізмом;
– затворної рами;
– затвора;
– газової трубки з регулятором;
– газового поршня;
– штовхача з пружиною;
– ствольних накладок (правої та лівої);
– ударно-спускового механізму;
– запобіжника;
– магазина;
– щоки приклада;
– оптичного прицілу;
– багнета-ножа.
Рис.61. Основні частини й механізми снайперської гвинтівки:
1 – ствольна коробка з механічним прицілом і прикладом;
2 – кришка ствольної коробки зі зворотним механізмом; 3 – затворна рама;
4 – затвор; 5 – газова трубка з регулятором; 6 – газовий поршень;
7 – штовхач із пружиною; 8 – ствольні накладки (права та ліва);
9 – ударно-спусковий механізм; 10 – запобіжник; 11 – магазин;
12 – щока приклада; 13 – оптичний приціл; 14 – багнет-ніж
До комплекту снайперської гвинтівки (рис. 62) входять:

приладдя, ремінь, чохол для оптичного прицілу, сумка для перенесення
оптичного прицілу й магазинів, сумочка для перенесення зимового
пристрою для освітлення сітки, запасних батарей і маслянки, запасні
магазини – 3шт.
61
Рис. 62. Комплект снайперської гвинтівки:
1 – приладдя; 2 – ремінь; 3 – чохол для оптичного прицілу;
4 – сумка для перенесення оптичного прицілу і магазинів;
5 – сумочка для перенесення зимового пристрою для освітлення
сітки, запасних батарей і маслянки; 6 – запасні магазини – 3шт.
6. 2. Призначення, загальна будова частин і механізмів гвинтівки
Ствол (рис. 63) слугує для надання напрямку польоту кулі.

Усередині ствол має канал із чотирма нарізами, що йдуть зліва вгору
направо, патронник, кульовий вхід і газовідвідний отвір. Калібр каналу
ствола – 7,62 мм.
Рис. 63. Ствол зі ствольними накладками
Газова камера (рис. 64) слугує для спрямування порохових газів

зі ствола на газовий поршень.
Рис. 64. Газова камера
Газовий поршень (рис. 65) поміщається в газовій трубці та слугує

для передавання тиску порохових газів штовхачеві.
Рис. 65. Газовий поршень
Штовхач із пружиною (рис. 66) слугує для відведення рами затвора

назад під час пострілу.
Пружина штовхача слугує для повернення штовхача в переднє
положення.
Рис. 66. Штовхач із пружиною:

1 – штовхач; 2 – пружина штовхача
Затворна рама (рис. 67) слугує для приведення в дію затвора

й ударно-спускового механізму.
Рис. 67. Затворна рама
63
замикання каналу ствола, розбивання капсуля та витягання з патронника
Регулятор слугує для приєднання ствольних накладок до ствола.

Ствольна коробка (рис. 69) слугує для з’єднання частин і механізмів
гвинтівки, для забезпечення запирання каналу ствола затвором
і замикання затвора. До ствольної коробки прикріплений приклад.
Кришка ствольної коробки (рис. 70) слугує для запобігання

забрудненню частин і механізмів, що поміщаються у ствольній коробці.
У ній розміщується зворотний механізм.
Зворотний механізм слугує для повернення рами затвора з затвором
у переднє положення.
Рис.70. Кришка ствольної коробки зі зворотним механізмом
Ударно-спусковий механізм (рис. 71) слугує для спуску курка

з бойового зводу та зведення автоспуска, забезпечення ведення
поодинокого вогню, припинення стрільби, запобігання пострілу
за незакритого затвора та ставлення гвинтівки на запобіжник.
Запобіжник (рис. 72) слугує для замикання шептала, спускового

гачка й одночасного обмеження руху затворної рами назад, чим
унеможливлюється випадковий постріл, а також закріплення ударно-
спускового механізму у ствольній коробці.
Рис. 72. Запобіжник
Приклад (рис. 73) слугує для зручності дії з гвинтівкою.

Щока приклада слугує для зручності стрільби з гвинтівки;
застосовується тільки під час стрільби з оптичним прицілом.
Рис. 73. Приклад зі щокою
Прицільні пристрої призначені для наведення гвинтівки під час

стрільби по цілях на різні дальності. Прицільні пристрої снайперської
гвинтівки складаються з оптичного прицілу ПСО-1 і механічного
(відкритого) прицілу.
65
Оптичний приціл (рис. 74) є основним прицілом снайперської
гвинтівки, слугує для наведення гвинтівки під час стрільби по цілях
на різні дальності.
а
Шкала Основний
бокових кут для
поправок стрільби до
1000 м
0-20
0-10
0-05
10 10
1100 0-01
2
1200 м м
4
10 8 6 1300 м
1,7
Шкала 10 10
вимірюванн
я дальності
0-
б 02
Рис. 74. Оптичний приціл:

а – оптичний приціл ПСО-1; б – сітка оптичного прицілу
Зимовий пристрій для освітлення сітки прицілу слугує для

освітлення сітки за температур від + 2 оС та нижче (рис. 75).
Рис. 75. Зимовий пристрій для освітлення сітки прицілу
Механічний (відкритий) приціл. Слугує для наведення гвинтівки

під час стрільби по цілях на різні дальності в разі пошкодження (виходу
з ладу) оптичного прицілу.
Він складається з прицілу й мушки (рис. 76).
а б
Рис. 76. Механічний (відкритий) приціл:
Магазин (рис. 77) слугує для розміщення патронів і подавання їх

до ствольної коробки.
Багнет (рис. 78) приєднується до снайперської гвинтівки перед

атакою та слугує для поразки противника в рукопашному бою. Крім того,
він використовується як ніж, пилка (для розпилювання металу) і ножиці
(для розрізання дроту).
Рис. 78. Багнет
67
Піхви (рис. 79) слугують для носіння багнета на поясному ремені.
Крім того, вони використовуються разом із багнетом для розрізання
дроту.
Рис. 79. Піхви
Приладдя (рис. 80) слугують для розбирання, збирання, чищення

та змащення снайперської гвинтівки.
До приладдя належать:
 шомпол;
 протирка;
 йоржик;
 викрутка;
 вибивач;
 пенал;
 маслянка.
Приладдя (окрім маслянки) переноситься в сумці для оптичного
прицілу й магазинів.

1 – шомпол; 2 – протирка; 3 – йоржик; 4 – викрутка; 5 – вибивач;
6 – пенал; 7 – маслянка
Запасні частини, інструменти та приладдя до оптичного прицілу
(рис. 81):
 світлофільтр;
 запасні електролампочки;
 гумовий ковпачок на тумблер;
 зимовий пристрій для освітлення сітки прицілу;
 запасні батареї;
 ключ-викрутка для вгвинчування та вигвинчування
електролампочок;
 серветка.
Рис. 81. Запасні частини, інструмент і приладдя до оптичного прицілу:

1 – світлофільтр; 2 – запасні електролампочки; 3 – гумовий ковпачок на тумблер;
4 – зимовий пристрій для освітлення сітки прицілу; 5 – запасні батареї;
6 – ключ-викрутка для вгвинчування та вигвинчування електролампочок;
7 – серветка
Сумка для перенесення оптичного прицілу й магазинів

призначена для розміщення оптичного прицілу, магазинів, шомпола,
пенала, щоки-приклада, ключа-викрутки, серветки, світлофільтра.
Чохол для оптичного прицілу слугує для захисту прицілу від дощу,
снігу й пилу під час розміщення його на гвинтівці.
Сумочка для перенесення зимового пристрою для освітлення сітки,
запасних батарей і маслянки (див. рис. 82).
69
а б в
Рис. 82. Сумки і чохол:
а – сумка для перенесення оптичного прицілу й магазинів;
б – чохол для оптичного прицілу; в – сумочка для перенесення
зимового пристрою для освітлення сітки, запасних батарейок і маслянки
6.3. Розбирання та збирання снайперської гвинтівки

Розбирання снайперської гвинтівки може бути неповним і повним:
 неповним – для чищення та огляду гвинтівки;
 повним – для чищення за сильного забруднення гвинтівки, після
того як вона була під дощем або в снігу, у разі переходу на нове мастило
та під час ремонту.
Часте розбирання гвинтівки не допускається, оскільки прискорює
спрацювання частин і механізмів.
Вимоги:
1. Розбирання та збирання гвинтівки слід проводити на столі або
2. Частини та механізми класти в порядку розбирання, поводитися
з ними обережно.
5. Під час збирання гвинтівки звірити номери на її частинах: номеру
на ствольній коробці повинні відповідати номери на затворній рамі,
затворі, ударно-спусковому механізмі, кришці ствольної коробки,
оптичному прицілі та інших частинах гвинтівки.
6. Навчання розбирання та збирання на бойових гвинтівках
дозволяється лише у виняткових випадках із дотриманням особливої
обережності в користуванні частинами й механізмами.
Порядок неповного розбирання снайперської гвинтівки:

3. Від’єднати оптичний приціл
4. Від’єднати щоку приклада

коробки зі зворотним
механізмом:
– повернути замикач кришки

ствольної коробки
71
 від’єднати кришку ствольної
коробки зі зворотним механізмом
6. Від’єднати затворну раму з затвором
7. Від’єднати затвор від затворної рами
8. Від’єднати ударно-спусковий
механізм:
– від’єднати запобіжник
– від’єднати ударно-спусковий
механізм
9. Від’єднати ствольні накладки:
 повернути замикач верхнього

упорного кільця
– від’єднати ствольні накладки
– зняти ствольні накладки
10. Від’єднати газовий поршень

і штовхач з пружиною:
– від’єднати штовхач
– від’єднати газовий поршень
Збирання гвинтівки після неповного розбирання здійснюється

у зворотному порядку.
73
6.4. Затримки під час стрільби зі снайперської гвинтівки
та способи їх усунення
Частини та механізми снайперської гвинтівки за правильного

поводження та належного догляду за нею тривалий час працюють
надійно й безвідмовно. Однак у результаті забруднення механізмів,
спрацювання частин і недбалого поводження з гвинтівкою, а також у разі
несправності патронів можуть виникати затримки під час стрільби.
Затримку, що виникла під час стрільби усувати перезаряджанням, для
цього енергійно відвести затворну раму за рукоятку назад, відпустити
її та продовжувати стрільбу. Якщо затримка не усунута, то необхідно
з’ясувати причину її виникнення та усунути затримку, як указано нижче.
Способи
Затримки Причини затримок
усунення
затримок
Затвор у передньому Забруднення або Перезарядити
положенні, але нес- правність
пострілу не відбулося – магазина гвинтівку та продовжувати
у патрон- нику відсутній стрільбу.
патрон У разі повторення
Несправність затримки замінити
магазин.
застібки магазина У разі несправності застібки
магазина відправити
гвинтівку до ремонтної
майстерні
Патрон кулею Погнуті загини Утримуючи рукоятку пере-
уткнувся в казенний зріз бічних стінок заряджання, видалити
ствола, рухомі частини магазина патрон, що уткнувся, та
зупини- лися в продовжувати стрільбу.
середньому поло- женні У разі повторення
затримки замінити
магазин
Осічка
положенні, патрон у пат- Несправність
роннику, курок ударника або гвинтівку та продовжувати
спущений – пострілу не ударно- стрільбу.
відбулося. спускового У разі повторення затримки
механізму. оглянути та прочистити
Забруднення або ударник та ударно-
загу- щення масла спусковий механізм; у разі
їх поломки або
спрацювання гвинтівку
відпра- вити до ремонтної
майстерні
Способи усунення
Затримки Причини затримок
затримок
Невилучення гільзи
Гільза в патроннику, Брудний патрон або Відвести рукоятку переза-
наступний патрон за- бруднення ряджання назад і
уткнувся в неї кулею, патронника. тримати її в задньому
рухомі частини положенні, від’єднати
зупинилися в магазин і вилучити патрон,
середньому положенні що уткнувся.
Вилучити затвором або
шомполом гільзу з патрон-
ника. Зарядити
гвинтівку та продовжувати
стрільбу.
затримки прочистити
патронник.
Забруднення чи Оглянути та очистити
несп- равність від бруду викидач та
викидача або його продовжу- вати стрільбу.
пружини. У разі несправності
викидача гвинтівку
відправити до ре-
монтної майстерні
Прихоплення або невідбиття
гільзи
Гільза не Забруднення частин, Відвести рукоятку
викинута зі ствольної що труться, газових перезаряд- жання назад,
коробки, а залишилася в шляхів або викинути гільзу і
ній попереду затвора або патронника. продовжувати стрільбу.
дослана затвором У разі повторення
назад у патронник затримки прочистити
газові шляхи, частини, що
труться, і пат- ронник;
частини, що труться,
Забруднення або не- змастити.
справність викидача При несправності
викидача гвинтівку
відправити до ре- монтної
майстерні
75
7. Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В
загальна будова гранатомета РПГ-7В
Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7В (рис. 83) призначений для

боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками й іншими
броньовими засобами противника. Крім цього, він може
використовуватися для знищення живої сили противника, що знаходиться
в легких укріпленнях, а також у спорудах міського типу. Додаткові літери
у скороченій назві гранатомета РПГ-7В означають такі його різновиди:
РПГ-7Д  десантній варіант; РПГ-7ВН  із нічним прицілом; РПГ-7ДН 
десантний варіант із нічним прицілом.
Рис. 83. Загальний вигляд гранатомета РПГ-7В
Стрільба із гранатомета виконується пострілами ПГ-7В і ПГ-7ВМ

(рис. 84) із надкаліберною протитанковою гранатою кумулятивної дії.
Рис. 84. Загальний вигляд пострілу до гранатомета
Граната має бронепробивну властивість, яка дає можливість вести

ефективну боротьбу зі всіма типами сучасних танків, САУ противника.
Постріл ПГ-7ВМ є модернізацією штатного пострілу ПГ-7В, дещо
легший і переважає його за бронепробивністю, купчастістю бою
та вітростійкістю.
Під час пострілу із гранатомета від удару бойка по капсулю-
запальнику гранати запалюється пороховий заряд. Гази, які утворюються
від згоряння порохового заряду, надають гранаті обертального руху
(за допомогою турбінки) і викидають її з каналу ствола зі швидкістю
під час стрільби пострілами: ПГ-7В – 120 м/с, ПГ-7ВМ – 140 м/с.
Після вильоту гранати з каналу ствола відкриваються крила
стабілізатора, відбувається зведення підривника й на відстані, що
забезпечує безпеку того, хто стріляє, запалюється пороховий заряд
реактивного двигуна.
Під час горіння порохового заряду реактивного двигуна внаслідок
витікання порохових газів через соплові отвори утворюється реактивна
сила та швидкість польоту гранати збільшується, досягаючи в кінці
повного згоряння заряду 300 м/с. Надалі граната летить за інерцією.
За рахунок перерозподілу стартової (початкової) і маршової
(від реактивного двигуна) швидкостей під час стрільби пострілом ПГ-
7ВМ досягнуто поліпшення зовнішніх балістичних характеристик гранат.
Під час зустрічі гранати з перешкодою (ціллю) п’єзоелемент
підривника стискається, у результаті цього виникає електричний струм,
під дією якого вибухає електродетонатор підривника, а потім вибуховий
заряд гранати.
Під час вибуху гранати утворюється кумулятивний (зосереджений,
спрямований) струмінь, який пробиває броню (перешкоду), знищуючи
живу силу, руйнує озброєння та обладнання, а також запалює пальне.
Під час пострілу гранатомет віддачі не має. Це забезпечується
витіканням порохових газів назад через сопло й розтруб патрубка ствола.
Утворена внаслідок цього реактивна сила, спрямована вперед,
зрівноважує силу віддачі, а дія порохових газів на передні стінки
та розширення труби спричиняє деякий рух гранатомета вперед
(коливання), яке майже не сприймається тим, хто стріляє.
Тактико-технічні характеристики гранатомета РПГ-

7В, пострілу ПГ-7В І ПГ-7ВМ

Калібр гранатомета, мм.....................................................................................40
Калібр гранати (у головній частині), мм:
– ПГ-7........................................................................................................85
– ПГ-7В.....................................................................................................70
Довжина гранатомета, мм...............................................................................950
Довжина гранати з пороховим зарядом (пострілу), мм:
– ПГ-7В...................................................................................................925
– ПГ-7ВМ................................................................................................940
Початкова швидкість гранати, м/с:
– ПГ-7......................................................................................................120
– ПГ-7ВМ................................................................................................140
Максимальна швидкість гранати, м/с............................................................300
Бойова швидкострільність, постр./хв...........................................................4 - 6
77
Прицільна дальність, м...................................................................................500
Відстань прямого пострілу по цілі висотою 2 м, м:
– під час стрільби пострілом ПГ-7В.....................................................330
– пострілом ПГ-7ВМ..............................................................................310
Вага гранатомета з оптичнім прицілом, кг....................................................6,3
Вага гранати з пороховим зарядом (пострілу), кг:
– ПГ-7В....................................................................................................2,2
– ПГ-7ВМ.................................................................................................2,0
Оптичний приціл.....................................................................................ПГО-7В
Збільшення оптичного прицілу (кратність)...................................................2,7
Поле зору прицілу, град....................................................................................13
Вага прицілу, кг................................................................................................0,5
Загальна будова гранатомета

Гранатомет складається з таких основних частин і механізмів (рис. 85):
– ствола з механічним (відкритим) прицілом;
– ударно-спускового механізму з запобіжником;
– бойкового механізму;
– оптичного прицілу.
Рис. 85. Основні частини та механізми гранатомета та його приладдя:

1 – ствол; 2 – ударно-спусковий механізм; 3 – бойковий механізм;
4 – оптичний приціл; 5 – ключ-викрутка; 6 – вибивач; 7 – пристрій для збирання
ударно-спускового механізму з пазами для вибивача і ключа-викрутки;
8 – шомпол у складеному стані; 9 – сумка для 3 гранат;
10 – сумка для 2 гранат і ЗІП
До комплекту гранатомета входять: ключ-викрутка, вибивач,
пристрій для збирання ударно-спускового механізму з пазами
для вибивача та ключа-викрутки, шомпол, сумка для 3 гранат, сумка
для 2 гранат і ЗІП.
7.2. Призначення, загальна будова частин

і механізмів гранатомета
Ствол гранатомета (рис. 86) слугує для надання напрямку польоту

гранати та відведення порохових газів під час пострілу.
Канал ствола гладкий, відкритий з обох кінців. Діаметр каналу
ствола називається «калібром» (у гранатомета він дорівнює 40 мм).
Рис. 86. Ствол
Ударно-спусковий механізм (рис. 87) слугує для спуску з бойового

зводу, завдання удару по бойку та ставлення гранатомета на запобіжник.
79
Бойковий механізм (рис. 88) слугує для розбивання капсуля-
запальника гранати. Він розміщується у гнізді основи бойкового механізму
та складається з бойка, пружини бойка й опорної втулки ніпеля.
Рис. 88. Бойковий механізм
Прицільні пристрої слугують для наведення гранатомета під час

стрільби по цілях на різні відстані. Прицільні пристрої гранатомета скла-
даються з оптичного прицілу ПГО-7В і механічного (відкритого) прицілу.
Оптичний приціл (рис. 89) є основним прицілом гранатомета
збільшення прицілу 2,7х; поле зору – 13о.
2
3
4
55 4 3 2 11 2 3 4 5
2
4 6 8 10
2,7
а б
Рис. 89. Оптичний приціл:
а – приціл ПГО-7В; б – сітка оптичного прицілу
Механічний (відкритий) приціл (рис. 90) використовується в разі

пошкодження (виходу з ладу) оптичного прицілу.
Рис. 90. Механічний (відкритій) приціл
Зимовий пристрій для освітлення сітки (рис. 91) слугує для
освітлення сітки за температури +2 оС і нижчої.
Батарейка встановлюється в корпус так, щоб центральний електрод
був під’єднаним до контактного гвинта, а боковий електрод (зміщений
у бік) – до зрізу на контакті корпусу.
Рис. 91. Зимовий пристрій освітлення сітки
Чохол (рис. 92) слугує для перенесення оптичного прицілу та ЗІП

до нього.
Рис. 92. Чохол для перенесення оптичного прицілу
До комплекту кожного гранатомета входять:

1. Запасні частини – бойки, опорні втулки, пружини бойка та ніпель.
2. Шомпол (рис. 93а) для чищення та змащення гранатомета.
3. Стебло з шайбою (рис. 93б) для усунення з каналу ствола решток
гільзи порохового заряду, якщо вони перешкоджають заряджанню;
у цьому разі стебло з шайбою нагвинчуються на заднє стебло (із ручкою)
шомпола.
Рис. 93. Шомпол та стебло з шайбою:

а – шомпол; б – стебло з шайбою
81
4. Ремінь із чохлами (рис. 94а) для запобігання забрудненню каналу
ствола гранатомета.
5. Наплічний ремінь (рис. 94б) для перенесення гранатомета.
а б
Рис. 94. Ремені гранатомета:

а – ремінь з чохлами; б – наплічний ремінь
6. Сумка для зберігання та перенесення трьох гранат із пороховими

зарядами й сумка для зберігання та перенесення двох гранат і ЗІП
(рис. 95). У сумках є гнізда для розміщення гранат і пеналів
із пороховими зарядами; у сумці для двох гранат, крім цього, є гніздо для
шомпола й кишеня для запасних частин та інструменту.
а б
Рис. 95. Сумки для гранат:
а – сумка для трьох гранат; б – сумка для двох гранат і ЗІП
7. Інструмент (рис. 96) – ключ-викрутка, вибивач і пристрій для
збирання та розбирання ударно-спускового механізму.
Рис. 96. Інструмент:

а – ключ-викрутка; б – вибивач;
в – пристрій для збирання та розбирання ударно-спускового механізму
7.3. Розбирання та збирання гранатомета

Розбирання гранатомета може бути:
– неповним – для чищення, змащення, огляду гранатомета;
– повним – для чищення за сильного забруднення гранатомета,
після того як він був під дощем або в снігу, у разі переходу на нове
мастило, для огляду в розібраному стані та під час ремонту.
Надмірно часте розбирання гранатомета шкідливе, оскільки
прискорює спрацювання частин і механізмів.
Вимоги:
1. Розбирання і збирання гранатомета проводити на столі або чистій
підстилці;
2. Частини й механізми класти за порядком розбирання, бути з ними
обережним.
3. Від’єднуючи або приєднуючи частини гранатомета, не
застосовувати надмірних зусиль, різких ударів.
4. Під час розбирання та збиранні гранатомета застосовувати
інструмент, що входить до комплекту ЗІП.
83
Порядок неповного розбирання гранатомета:
1. Зняти чохли спочатку з казенної, а потім із дулової частини

гранатомета
2. Від’єднати ударно-спусковий
механізм:
– виштовхнути (вибити)
вибивачем чеку
– від’єднати ударно-спусковий
механізм від ствола
3. Від’єднати бойковий механізм
4. Від’єднати кришку корпусу

ударно-спускового механізму
Збирання гранатомета після неповного розбирання здійснюється

7.4. Затримки під час стрільби з гранатомета
та способи їх усунення
Гранатомет за належного догляду, правильного зберігання

та обережного користування є надійною та безвідмовною зброєю.
Але в результаті недбалого використання частин, а також у разі
несправності гранат можуть бути затримки під час стрільби.
У разі затримки під час стрільби, повторно звести курок,
перезарядити гранатомет і продовжувати стрільбу. Якщо
перезаряджанням затримка не усувається, визначити й усунути причину
затримки, як вказано нижче.
Затримка Причини затримки Способи усунення

Осічка Не повністю досланий Дослати постріл до
постріл у канал ствола упору у виріз на дуловій
гранатомета частині ствола
Несправності капсуля- Замінити гранату

запальника
Замінити бойок на
Спрацьований або зламаний
бойок запасний Прочистити
Не енергійний удар УСМ.

бойка по капсулю-запальнику Змінити мастило
внаслідок забруднення або
застигання мастила УСМ і
бойкового
механізмів
Постріл не Забруднений ствол (рештки Прочистити ствол
вхо- дить у картонної гільзи, пороховий
канал ствола нагар)
Докрутити патрубок до за-
Не повністю докручений ходження застібки; якщо
патрубок щодо труби й застібка патрубок туго
(виступ важеля) не зайшла за докручується, почистити
торець секторного виступу з’єднання труби й
патрубка патрубка.
85
8. 40-мм підствольний гранатомет ГП-25

загальна будова підствольного гранатомета ГП-25
40-мм підствольний гранатомет ГП-25 (рис. 97) є індивідуальною

зброєю, призначений для знищення відкритої живої сили, а також живої
сили, що знаходиться у відкритих окопах, траншеях і на задніх схилах
місцевості. Гранатомет застосовується в комплексі з 5,45-мм автоматами
Калашникова (АК-74 і АКС-74). За приєднаного підствольного
гранатомета автоматник залежно від поставленого завдання може вести
вогонь як із гранатомета, так і з автомата.
Для стрільби із підствольного гранатомета застосовуються постріли
ВОГ-25 з осколковою гранатою, забезпеченою головним підривником
миттєвої дії із самоліквідатором. Стрільба із гранатомета може вестися
прямою й непрямою (навісною траєкторією) наводкою (стрільба прямою
наводкою може вестися настильною та навісною траєкторіями).
Рис. 97. Підствольний гранатомет ГП-25:

а – гранатомет, приєднаний до автомата АК-74; б – загальний вигляд
гранатомета; в – частини, що укладаються в сумку для перенесення гранатомета
в похідному стані
Тактико-технічні характеристики
40-мм підствольного гранатомета ГП-
25 і пострілу ВОГ-25 осколковою
гранатою

Індекс гранатомета ГП-25............................................................................6Г15
Калібр гранатомета, мм.....................................................................................40
Довжина нарізної частини каналу ствола, мм................................................98
Кількість нарізів.................................................................................................12
Маса гранатомета без затильника, кг.............................................................1,5
Довжина гранатомета, мм...............................................................................323
Прицільна дальність стрільби, м:
 максимальна….....................................................................................400
 мінімальна, за навісної траєкторії ………………... …………….. 200
….
Бойова швидкострільність, постр./хв...........................................................4 - 5
Носимий боєкомплект, постр...........................................................................10
Постріли, що використовуються для стрільби ВОГ-25:
Початкова швидкість польоту гранати, м/с.....................................................76

Калібр гранати, мм.............................................................................................40
Максимальна довжина пострілу, мм.........................................................0,1057
Маса пострілу, кг …………………………………………… ………….……
0,255
Маса ВВ розривного заряду, кг …………………………… …………….…
0,048
Дальність зведення детонаторавід дулового зрізу
гранатомета, м ………………………………………………….. ……. від 10 до 40
….
Час самоліквідації гранати, с....................................................не менше ніж 14
Розсіювання під час стрільбі на 400 м:
 «Вд» не більше ніж 6,6 м
 «Вб» не більше ніж 3 м
Загальна будова гранатомета
Гранатомет ГП-25 є підствольним гранатометом, тобто кріпиться під

стволом автомата. Він складається із трьох основних частин (див. рис. 98):
87
– ствола із прицільними пристроями та кронштейном для
кріплення гранатомета на автоматі;
– казенника;
88
– корпусу ударно-спускового механізму з рукояткою.
Крім того, у гранатомета є чека, перевідник, вісь корпусу.
Рис. 98. Основні частини гранатомета ГП-25 та його приладдя:

1 – ствол із прицільними пристроями та кронштейном для кріплення гранатомета
на автоматі; 2 – казенник; 3 – корпус ударно-спускового механізму з рукояткою;
4 – чека; 5 – перевідник; 6 – вісь корпусу; 7 – сумка для гранатомета;
8 – сумка для пострілів; 9 – затильник з ременем; 10 – банник;
11 – напрямний стрижень зворотної пружини з защіпкою.
До комплекту гранатомета входять: сумка для гранатомета; сумка для

пострілів; затильник із ременем; банник; напрямний стрижень зворотної
пружини з защіпкою.
Приєднання гранатомета до автомата здійснюється за допомогою
спеціального кронштейна, з’єднано зі стволом шляхом пресової посадки,
від поздовжнього зсуву кронштейн утримується штифтом.
Фіксується гранатомет у певному положенні на автоматі защіпкою,
розміщеною на кронштейні. Ударно-спусковий механізм гранатомета
самозвідного типу, тобто під час натискання на спуск послідовно
відбуваються зведення курка і його зривання з бойового зводу.
В ударно-спусковому механізмі передбачено блокувальний пристрій,
завдяки якому стрільба з гранатомета, що не приєднаний або не повністю
приєднаний до автомата, а також за не повністю досланого пострілу
неможлива.
Крім того, гранатомет забезпечений запобіжником, що виключає
випадкові постріли після приєднання гранатомета до автомата.
Заряджання гранатомета виконується з дулової частини ствола.
Постріл хвостовою частиною вводиться у ствол гранатомета
та просувається до упору в казенник. У цьому разі фіксатор заскакує
у фіксувальну канавку на пострілі та утримує його в каналі ствола.
8.2.Призначення, загальна будова частин і механізмів гранатомета

Ствол гранатомета (рис. 99) слугує для надання напрямку польоту
гранати. Усередині канал ствола має нарізну й гладкоствольну
(із казенного боку) частини. Нарізна частина має дванадцять правих
нарізів і слугує для надання гранаті обертового руху під час польоту,
чим забезпечується її стійкість на траєкторії. Калібр ствола (відстань між
полями нарізної частини по діаметру) дорівнює 40 мм.
Рис. 99. Ствол гранатомета з кронштейном
Кронштейн (рис. 100) призначений для приєднання гранатомета

до автомата й розміщення прицільних пристроїв.
Рис. 100. Кронштейн із прицільними пристроями
Казенник (див. рис. 101) являє собою камеру високого тиску, у якій
відбувається згоряння метального заряду гранати. На казеннику
є виступи, що слугують для з’єднання казенника зі стволом і корпусом
89
ударно-спускового механізму. У казеннику є центральний отвір, у який
уходить ударник.
Рис. 101. Казенник
Корпус ударно-спускового механізму з рукояткою (рис. 102)

з’єднується з казенником і разом із ним являє собою частину
гранатомета, від’єднану від ствола із кронштейном під час укладання
гранатомета в сумку для перенесення. У корпусі розміщується ударно-
спусковий механізм.
Рукоятка слугує для утримання гранатомета під час стрільби.
Ударно-спусковий механізм слугує для виконання пострілу
з гранатомета.
а б
Рис. 102. Корпус ударно-спускового механізму з рукояткою:
а – загальний вигляд; б – ударно-спусковий механізм і блокувальний пристрій
Перевідник (рис. 103) під час установлення в положення ПР (важіль

у вертикальному положенні) блокує курок, охороняючи заряджений
гранатомет від випадкового пострілу. Перед виконанням пострілу
перевідник ставлять у положення ОГ (важіль у горизонтальному
положенні), тим самим звільняючи курок.
Рис. 103. Перевідник
Напрямний стрижень зворотної пружини з защіпкою (рис. 104)
ставиться на автомат замість штатного напрямного стрижня для
виключення мимовільного від’єднання кришки ствольної коробки від
автомата у процесі стрільби.
Рис. 104. Напрямний стрижень зворотної пружини із защіпкою
Затильник (рис. 105) слугує для пом’якшення сили віддачі під час
стрільби із гранатомета в разі упору приклада автомата в плече стрільця
та запобігання деформації приклада автомата під час стрільби з упором
на твердий ґрунт.
Рис.105. Затильник
8.3. Розбирання та збирання гранатомета

Розбирання гранатомета може бути:
 повним  під час технічного обслуговування, для чищення
за сильного забруднення гранатомета, після того як він був під дощем
чи в снігу та під час ремонту.
Вимоги:
1. Розбирання та збирання гранатомета здійснювати на столі або
91
Порядок неповного розбирання гранатомета:
1. Від’єднати корпус ударно-

спускового механізму з казенником
і рукояткою від ствола
2. Від’єднати чеку
3. Від’єднати вісь корпусу
4. Від’єднати перевідник
5. Від’єднати казенник від корпусу

ударно-спускового механізму
Збирання гранатомета після неповного розбирання здійснюється
8.4. Затримки під час стрільби з гранатомета і способи їх усунення
У разі затримки під час стрільби ще раз натиснути на спуск.

У разі повторення затримки перезарядити гранатомет і продовжувати
стрільбу. Найбільш характерні затримки, їх причини та способи усунення
вказані нижче.
Затримка Причини затримки Спосіб усунення

Осічка Постріл не повністю Дослати постріл до
досла- ний у канал упору в казенник (має бути
чутне клацання фіксатора).
Повторно натиснути на
спуск
Ударник забруднений
Прочистити ударник
Туге входження Канал ствола Протерти канал
пострілу в канал гранатомета або постріл ствола і
ствола забруднений постріл.
Деформація пострілу Замінити постріл
Туге вилучення Деформація пострілу Витягувати постріл,
пострілу з каналу ударяючи по екстрактору
ствола рукояткою багнета-ножа
автомата.
Замінити постріл
93
9. Ручні гранати
9.1. Загальні відомості
Збройні Сили та інші силові структури України оснащені ручними

осколковими та протитанковими гранатами.
Ручні осколкові гранати (рис. 106) призначаються для поразки
осколками живої сили противника у ближньому бою (під час атаки
в окопах, укриттях, населених пунктах, у лісі, горах тощо).
Залежно від відстані розлітання осколків гранати діляться:
 на наступальні РГД-5, РГ-42 і РГН;
 оборонні Ф-1 і РГО.
а б в
г д
Рис. 106. Ручні осколкові гранати

а – ручна граната РГ-42; б – ручна граната РГД-5; в – ручна граната Ф-1;
г – ручна граната РГН; д – ручна граната РГО
Ручні осколкові гранати комплектуються запалами:
 РГД-5, РГ-42, Ф-1 – модернізованим запалом до ручних гранат
(УЗРГМ-1, УЗРГМ-2);
 РГН, РГО – ударно-дистанційним запалом УДЗ.
Гранати РГД-5, РГ-42, РГН, Ф-1, РГО безвідмовно вибухають під час
падіння в багнюку, сніг, воду тощо. Під час вибуху утворюється велика
кількість осколків, що розлітаються в різні боки для поразки живої сили.
Ручні (реактивні) протитанкові гранати призначені для боротьби
з танками та іншими броньованими цілями (самохідно-артилерійськими
установками, бронетранспортерами, бронеавтомобілями), крім того вони
можуть використовуватися для знищення живої сили противника,
що знаходиться в легких укриттях, а також спорудах міського
та польового типу.
Ручна кумулятивна граната РКГ-3 (рис. 107):
Рис. 107. Загальний вигляд ручної кумулятивної гранати РКГ-3
Ручна кумулятивна граната під час влучення в ціль (тверду

перешкоду) миттєво вибухає, у цьому разі утворюються гази, які завдяки
кумулятивній воронці збираються у вузький пучок, здатний пробити
броню сучасного танка й знищити всередині нього екіпаж та обладнання.
Найбільш ефективна дія гранати під час удару по цілі дном.
Напрямок польоту гранати дном уперед забезпечується стабілізатором.
Реактивна протитанкова граната РПГ-18 «Муха» (рис. 108):
Рис. 108. Загальний вигляд реактивної протитанкової гранати РПГ-18
95
Реактивна протитанкова граната РПГ-22 «Нетто» (рис. 109):
Рис. 109. Загальний вигляд реактивної протитанкової гранати РПГ-22
Під час зустрічі головної частини гранати із ціллю (перешкодою)

утворюється кумулятивний (зосереджений, спрямований) струмінь, який
пробиває броню (перешкоду), поражає живу силу, руйнує озброєння
та устаткування, а також запалює пальне.

загальна будова ручних осколкових гранат і запалів до них
Запал УЗРГМ (УЗРГМ-2)

Для вибуху розривного заряду гранат РГ-42, РГД-5, Ф-1
призначається запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2) – уніфікований запал
ручної гранати модернізований (рис. 110).
а б
Рис. 110. Запал гранати УЗРГМ (УЗРГМ-2):

а – загальний вигляд: 1 – ударний механізм; 2 – з’єднувальна втулка; 3 – запал;
б – у розрізі: 1 – трубка ударного механізму; 2 – напрямна шайба;
3 – бойова пружина; 4 – ударник; 5 – шайба ударника; 6 – спусковий важіль;
7 – запобіжна чека з кільцем; 8 – з’єднувальна втулка; 9 – капсуль-запальник;
10 – втулка уповільнювача; 11 – уповільнювач; 12 – капсуль-детонатор
Загальна будова запалу УЗРГМ (УЗРГМ-2):
 ударний механізм;
 запал.
Призначення, загальна будова частин і механізмів запалу
Ударний механізм слугує для запалювання капсуля-запальника
запалу. Він складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної
втулки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника,
спускового важеля й запобіжної чеки з кільцем.
Ударник слугує для наколювання та запалювання капсуля-
запальника. Він розміщується у середині трубки ударного механізму.
Шайба ударника надіта на нижній кінець ударника та є упором для
нижнього кінця бойової пружини.
Спусковий важіль слугує для утримання ударника під час зведеного
положення (бойова пружина стиснута). На трубці ударного механізму
спусковий важіль тримається запобіжною чекою.
Запобіжна чека проходить через отвори вушок спускового важеля
та стінок трубки ударного механізму. Вона має кільце для
її висмикування.
Власне запал слугує для підривання розривного заряду гранати.
Він складається з втулки уповільнювача, капсуля-запальника,
уповільнювача та капсуля-детонатора.
Капсуль-запальник призначений для запалювання уповільнювача.
Уповільнювач передає полум’я вогню від капсуля-запальника
до капсуля-детонатора. Він складається з запресованої малогазованої
суміші.
Капсуль-детонатор слугує для підривання розривного заряду
гранати. Він розміщений у гільзі, закріпленій на нижній частині втулки
уповільнювача.
Запал УДЗ
Для підривання вибухової суміші під час удару гранат РГН і РГО
об перешкоду призначений запал УДЗ – ударно-дистанційний запал
(див. рис. 111). У разі, якщо датчик цілі відмовляє в ударній дії, запал
спрацьовує від дистанційного пристрою через 3,3–4,3 с.
Загальна будова запалу УДЗ

Ударно-дистанційний запал, розміщений у пластмасовому корпусі,
складається з таких частин:
 наколювально-запобіжного механізму;
97
 механізму далекого зведення;
 датчика цілі;
 детонаційного вузла;
 механізму самоліквідатора.
а б
Рис. 111. Запал гранати УДЗ:

а - загальний вигляд; б - у розрізі: 1 – корпус; 2 – спусковий важіль;
3 – ударник з жалом; 4 – бойова пружина; 5 – кільце із чекою; 6 – планка;
7 – заглушка; 8 – капсуль-запальник; 9 – порохові запобіжники;
10 – капсуль-запальник; 11 – движок; 12 – пружина; 13 – жало; 14 – пружина;
15 – гільза; 16 – втулка; 17 – вантаж; 18 – уповільнювач;
19-20 – капсулі-детонатори;
Призначення, загальна будова частин і механізмів запалу

Наколювально-запобіжний механізм убезпечує запал
у службовому використанні та проколювання капсуля-запальника після
метання гранати, складається з жала, ударника, запобіжної чеки
з кільцем, пружини, важеля, заглушки, планки та капсуля-запальника КВ-
Н-1.
Механізм далекого зведення убезпечує у службовому використанні
та зведення запалу через 1–1,8 секунди з моменту метання. Складається
із двох втулок з уповільнювачами, стопорів, движка, капсуля-запальника
КВ-Н-1 та пружини.
Датчик цілі забезпечує роботу запалу під час удару гранати
об перешкоду, складається з інерційного вантажу, гільзи, втулки, жала
та пружини.
Дистанційний вузол забезпечує підривання детонатора через 3,2–
4,2 секунди з моменту метання гранати. Він складається із втулки з
уповільнювачем і капсуля-детонатора Б-37.
Детонаційний вузол складається з капсуля-детонатора 7К1 і втулки,
закріпленої у стакані.
Механізм самоліквідатора спрацьовує в разі не спрацьовування
датчика цілі під час зустрічі з перешкодою.
Ручна осколкова граната РГ-42

Ручна осколкова граната РГ-42 (див. рис. 106) – граната дистанційної
дії, призначена для поразки живої сили противника в наступі й обороні.
Метання гранати здійснюється з різних положень під час дій у пішому
порядку й на бойових машинах (автомобілях).
Технічна характеристика
Маса спорядженої гранати, г.........................................................................420

Середня дальність метання гранати, м.....................................................30–40
Запал.....................................................................................УЗРГМ (УЗРГМ-2)
Дія запалу.........................................................................................дистанційна
Час горіння уповільнювача запалу, с.....................................................3,2–4,2
Розривний заряд........................................................................................тротил
Маса розривного заряду, г ……………………………… 110–120
Радіус розлітання осколків гранати, які мають убивчу
силу, м …………………………………………………………. …………….. до 25
Радіус зони ефективного ураження, м..............................................................5
Будова гранати
Ручна осколкова граната РГ-42 (див. рис. 112) складається:
 із корпусу з трубкою для запалу;
 металевої стрічки з насічками;
 розривного заряду:
 запалу.
Корпус гранати (жерстяний) слугує для розміщення розривного
заряду, металевої стрічки, трубки для запалу, а також для утворення
осколків під час вибуху гранати. У верхній частині корпусу є нарізний
отвір для вгвинчування запалу. Під час зберігання та перенесення гранати
трубка закривається пластмасовою пробкою або металевим ковпачком.
Розривний заряд заповнює корпус і слугує для розривання гранати
на осколки.
99
Рис. 112. Будова ручної осколкової гранати РГ-42:
1 – корпус гранати; 2 – розривний заряд; 3 – трубка для запалу;
4 – металева стрічка; 5 – запал.
Металева стрічка слугує для утворення осколків під час вибуху

гранати, вона скручена в 3–4 шари всередині корпусу. Для збільшення
кількості осколків на поверхні стрічки висічені квадратики.
Ручна осколкова граната РГД-5

Ручна осколкова граната РГД-5 (див. рис. 106) – граната дистанційної
дії, призначена для поразки живої сили противника в наступі й обороні.
Метання гранати здійснюється з різних положень під час дій у пішому
порядку й на бойових машинах (автомобілях).

Запал ……………………………………………………............... .… УЗРГМ-
2 Дія запалу......................................................................................дистанційна
Час горіння уповільнювача запалу, с......................................................3,2–4,2
Маса розривного заряду, г.............................................................................110
Радіус розлітання осколків гранати, які мають убивчу силу, м…….… до 25
Ручна осколкова граната РГД-5 (рис. 113) складається:
 розривного заряду;
 запалу.
Рис. 113. Будова ручної осколкової гранати РГД-5:

1 – корпус гранати; 2 – розривний заряд; 3 – трубка для запалу; 4 – запал
Призначення частин гранати
Корпус гранати (сталевий) слугує для розміщення розривного

заряду, трубки для запалу, а також для утворення осколків під час вибуху
гранати.
Трубка слугує для приєднання запалу до гранати й герметизації
розривного заряду в корпусі. Для запобігання забрудненню трубки для
запалу в неї закручують пластмасову пробку.
Розривний заряд заповнює корпус і слугує для розривання корпусу
гранати на осколки.
Ручна осколкова граната РГН
Ручна граната наступальна РГН (див. рис. 106) призначена для

поразки живої сили противника в наступальному бою, різних умовах
місцевості, будь-яку пору року за температури навколишнього повітря
від +50 до – 50 С.
101

Запал...............................................................................................................УДЗ
Маса розривного заряду, г.............................................................................114
Радіус розлітання осколків гранати, які мають убивчу силу, м ……… до 24
Граната РГН під час вибуху утворює 220–300 осколків середньою

вагою 0,42 грама з початковою швидкістю розльоту 700 м/с, наведена
площа розльоту осколків становить 95–96 м2.
Ручна осколкова граната РГН (рис. 114) складається:
 уніфікованого ударно-дистанційного запалу.
Рис. 114. Будова ручної осколкової гранати РГН:

1 – пробка пластмасова захисна; 2 – стакан з манжетою;
3 – верхня півсфера корпусу; 4 – нижня півсфера корпусу; 5 – розривний заряд.
Корпус гранати призначений для розміщення в ньому вибухової

речовини, а також для утворення осколків під час вибуху. Складається
із двох півсфер, виготовлених з алюмінієвого сплаву.
У верхній частині корпусу за допомогою манжети закріплений стакан
із різзю для вгвинчування в нього запалу та забезпечення герметизації
вибухової речовини.
На час транспортування та під час зберігання у стакан укручується
пластмасова пробка.
Вибухова речовина заповнює корпус і слугує для розривання
Ручна осколкова граната Ф-1

Ручна осколкова граната Ф-1 (див. рис. 106) – граната дистанційної
дії призначена для поразки живої сили противника під час оборонного
бою. Метання гранати здійснюється з різних положень лише із-за
укриття, з БМП, БТР або танка (самохідної артилерійської установки).

Запал ……………………………………………........................... .… УЗРГМ-
2 Дія запалу.......................................................................................дистанційна
Маса розривного заряду, г...............................................................................60
Радіус розлітання осколків гранати, які мають убивчу силу, м ….…. до 200
Ручна осколкова граната Ф-1 (див. рис. 115) складається:
 запалу.
Корпус гранати слугує для розміщення розривного заряду й запалу,
а також для утворення осколків під час вибуху гранати.
Корпус гранати чавунний із поздовжніми й поперечними борознами,
по яких граната, як правило, розривається на осколки. У верхній частині
корпусу є нарізний отвір для вгвинчування запалу. Під час зберігання,
транспортування та перенесення гранати в цей отвір укручена
103
Рис. 115. Будова ручної осколкової гранати Ф-1:
1 – корпус гранати; 2 – розривний заряд; 3 – трубка для запалу; 4 – запал.
Розривний заряд заповнює корпус і призначений для розривання

Ручна осколкова граната РГО
Ручна граната оборонна РГО (див. рис. 106) призначена для поразки
живої сили противника в оборонному бою, різних умовах місцевості,
будь-яку пору року за температури навколишнього повітря
від +50 до – 50 С.
Технічна характеристика:

Запал...............................................................................................................УДЗ
Маса розривного заряду, г...............................................................................92
Радіус розлітання осколків гранати, які мають убивчу силу, м…..…. до 150
Радіус зони ефективного ураження, м............................................................12
Граната РГО після вибуху дає приблизно 670–700 осколків вагою

0,46 грама та швидкістю до 1200 м/с. На утворення осколків іде до 73 %
ваги корпусу гранати. Енергія осколків РГО втроє перевищує осколки
РГН, наведена площа розльоту становить 213–286 м 2. Граната РГО
забезпечує велику щільність ураження, у той же час має більшу безпеку
для того, хто її кидає, та його підрозділу за рахунок швидкої втрати
осколками енергії.
Ручна осколкова граната РГО (рис. 116) складається:
 уніфікованого ударно-дистанційного запалу.
Рис. 116. Будова ручної осколкової гранати РГО:

1 – пробка пластмасова захисна; 2 – стакан із манжетою; 3 – верхня зовнішня
і внутрішня півсфери корпусу; 4 – нижня зовнішня та внутрішня півсфери
корпусу; 5 – розривний заряд
Корпус ручної гранати призначений для розміщення в ньому

вибухової речовини, а також для утворення осколків під час вибуху.
Для збільшення кількості осколків корпус ручної гранати РГО
складається з двох зовнішніх і двох внутрішніх півсфер, виготовлених
зі сталі. Нижня півсфера гранати має на зовнішній поверхні насічку для
зручності розрізнення гранат за призначенням.
У верхній частині корпусу за допомогою манжети закріплено стакан
із різзю для вгвинчування в нього запалу та забезпечення герметизації
вибухової речовини.
На час транспортування та під час зберігання у стакан укручується
105
загальна будова ручних (реактивних) протитанкових гранат
Ручна протитанкова кумулятивна граната РКГ-3

Ручна кумулятивна граната РКГ-3 (див. рис. 107) – протитанкова
граната спрямованої дії, призначена для боротьби з танками, самохідно-
артилерійськими установками, бронетранспортерами та бойовими
машинами піхоти противника, а також для руйнування довгочасних
і польових оборонних споруд. Метання гранати виконується з різних
положень і тільки з укриття.
Маса спорядженої гранати, г.......................................................................1070

Бронепробивність, мм:
 зі сталевою воронкою (РКГ-3, РКГ-3Е)...........................................170
 мідною воронкою (РКГ-3ЕМ).......................................................... 220
Під час влучення в ціль граната миттєво вибухає, струмінь газів

високої густини та температури пробиває броню сучасної техніки та інші
міцні перешкоди.
Протитанкова кумулятивна граната РКГ-3 (рис. 117) складається:
– із корпусу;
– рукоятки;
– розривного заряду;
– запалу.
Рис. 117. Будова ручної протитанкової кумулятивної гранати РКГ-3:

1 – корпус; 2 – розривний заряд; 3 – запал; 4 – рукоятка
Корпус гранати циліндричний, призначений для розміщення
розривного заряду й запалу. Корпус має: знизу – дно; усередині –
кумулятивну воронку; згори – кришку, яка закручується, із трубкою для
запалу. Верхня частина кришки закінчується різзю для нагвинчування
рукоятки. Зовні на корпус гранати нанесені правила метання
та маркування.
Рукоятка слугує для зручності метання гранати та приведення в дію
ударного механізму.
Вона складається:
– із корпусу;
– рухомої муфти з пружиною;
– відкидної планки;
– відкидного ковпака з планкою;
– запобіжної чеки з кільцем.
У рукоятці розміщуються ударний механізм, стабілізатор
і запобіжний пристрій.
Ударний механізм призначений для запалювання капсуля-
детонатора запалу.
Він складається:
– корпусу;
– трубки із фланцем;
– корпусу ударника;
– бойової та контрзапобіжної пружини;
– запобіжних кульок;
– інерційного тягарця.
Стабілізатор призначений для надання гранаті спрямованого
польоту дном корпусу вперед.
– із тканинного конусу;
– чотирьох дротяних пер;
– втулки;
– кільця;
– пружини.
Запобіжний пристрій містить у собі чотири запобіжники, які
убезпечують поводження із гранатою та її політ:
перший запобіжник – це запобіжна чека, що з’єднує рухому муфту
з відкидною планкою та убезпечує поводження з гранатою.
Він вимикається перед метанням гранати;
другий – убезпечує гранату під час випадкового падіння, якщо
запобіжна чека висмикнута. Він складається з планки відкидного ковпака
з кулькою, рухомої муфти та її пружини. Запобіжник вимикається
в момент метання гранати;
третій – убезпечує гранату після метання (другий запобіжник
спрацював), під час випадкового удару об перешкоду, розміщену ближче
107
за 1 м від того, хто кидає гранату. Він складається зі стрижня з ковпачком
і пружиною, рухомої та центральної трубок, ніпеля та двох кульок.
Запобіжник вимикається стабілізатором після його розкриття під час
польоту гранати;
четвертий – контрзапобіжна пружина, що убезпечує гранату під
час польоту, утримуючи інерційний тягарець від пересування вперед.
Розривний заряд призначений для пробивання броні (бетону)
і руйнування міцних перешкод. Для утворення під час вибуху вузького
струменю газів високої густини (декілька тисяч атмосфер) і спрямування
її дії на броню (перешкоду), заряд у передній частині має конусоподібну
кумулятивну воронку. Крім того, між дном корпусу й кумулятивною
воронкою є вільний простір (без вибухової речовини), який забезпечує
оптимальні умови для формування кумулятивного струменю.
Розривний заряд складається з основного й допоміжного зарядів, між
якими знаходиться картонна прокладка.
Запал миттєвої дії призначається для підривання розривного заряду
гранати. Він складається з гільзи та втулки. У втулці розміщений
капсуль-детонатор, а в гільзі – допоміжний детонатор.
Призначення, будова та робота частин і механізмів більш пізніх
зразків ручної кумулятивної гранати РКГ-3Е і РКГ-3ЕМ аналогічні
гранаті РКГ-3.
Реактивна протитанкова граната РПГ-18 «Муха»

Реактивна протитанкова граната РПГ-18 (див. рис. 108) призначена
для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками
та іншими броньованими засобами противника. Крім того, вона може
в легких польових укриттях, а також у спорудах міського типу. Реактивна
протитанкова граната РПГ-18 є індивідуальною зброєю.
Під час стрільби реактивною протитанковою гранатою РПГ-18
віддачі немає. Відсутність віддачі (безвідкатність) під час пострілі
забезпечується витіканням порохових газів назад через ствол пускового
пристрою.
Тактико-технічні характеристики гранати
Узята на озброєння, рік..............................................................................1972

Калібр, мм.......................................................................................................64
Початкова швидкість польоту гранати, м/с...............................................114
Прицільна дальність стрільби, м.................................................................200
Дальність прямого пострілу по цілі заввишки 2 метри, м.......................135
Довжина, мм:
 у похідному стані................................................................................ 705
 бойовому стані..................................................................................1050
Вага, кг...........................................................................................................2,6
Час переведення з похідного стану в бойовий, с....................................8–10
Бронепробивність, мм.............................................................................до 300
Найкращі результати стрільби досягаються в межах дальності

прямого пострілу.
Реактивна протитанкова граната РПГ-18 одноразового застосування
(рис. 118) складається:
 із пускового пристрою одноразового застосування у вигляді
гладкоствольної труби телескопічного типу;
 гранати, розміщеної в пусковому пристрої.
Рис. 118. Реактивна протитанкова граната РПГ-18:

а – пусковий пристрій; б – граната у польоті
У задній частині пускового пристрою (див. рис. 119) розміщений

запал, закритий затворною пластиною з гумовим ущільнювачем. Під час
пострілу пострілі полум’я від запалу передається по трубці (газоводу)
до запальника реактивного двигуна гранати.
109
а

а – у бойовому положенні: 1 – зовнішня труба; 2 – внутрішня труба; 3 – діоптр;
4 – мушка; 5 – передня кришка; 6 – задня кришка;
б – у розрізі: 1 – головна частина гранати; 2 – реактивний двигун;
3 – головна частина підривника; 4 – донна частина підривника; 5 – стабілізатор
Граната вистрелюється за допомогою реактивного двигуна,

пороховий заряд якого повністю згоряє за час руху гранати у стволі
пускового пристрою. Під час зустрічі головної частини гранати з ціллю
(перешкодою) утворюється кумулятивний (зосереджений, спрямований)
струмінь, який пробиває броню (перешкоду), знищує живу силу, руйнує
озброєння та устаткування, а також запалює пальне.
Для запобігання переміщенням гранати у стволі пускового пристрою
під час транспортування в похідному стані та утримання гранати
від випадання за кутів підвищення в бойовому стані слугує стопор.
Під час транспортування РПГ-18 стопор притискається стаканом задньої
кришки.
Пусковий пристрій слугує для надання напрямку польоту гранати.
 із зовнішньої труби (на зовнішній трубі розміщений прицільний
пристрій і спусковий механізм);
 внутрішньої труби (має ударний механізм і механізм блокування).
Зовнішня труба виготовляється зі склопластику. Вона має основу,
кожух, дві накладки й кільце.
Основа призначена для кріплення до нього мушки з пружиною,
передньої кришки й антабки плечового ременя.
Кожух слугує для кріплення діоптра з пружиною та розміщення
частин спускового механізму. Кожух утримується на трубі за допомогою
трьох хомутів.
Накладки, прикріплені до задньої частини труби, являють собою
штамповані пластини. Обидві накладки спереду мають пази, куди
входять відповідні виступи на кожусі, що обмежують зсув кожуха
в поздовжньому й поперечному напрямках.
Кільце приклепане до заднього торця труби. До кільця кріпиться
задня кришка з антабкою плечового ременя.
Передня й задня кришки мають стяжки. Усередині кришок наклеєні
гумові прокладки для запобігання потраплянню в труби пилу та вологи.
Внутрішня труба виготовлена з алюмінієвого сплаву. На казенній
частині труби є гумове кільце й приклепана розрізна втулка. До розрізної
втулки згори кріпиться корпус, а до корпусу – спиця та напрямна лінійка.
Корпус слугує для розміщення ударного механізму, механізму
блокування та запального пристрою.
Ударно-спусковий механізм слугує для виконання пострілу
та складається зі спускового й ударного механізмів.
Спусковий механізм розміщується в основному в кожусі зовнішньої
труби та складається з шептала з пружиною, запобіжника з упором
і спиці.
Шептало являє собою важіль, що має наскрізний отвір для осі,
переднє плече для взаємодії з роз’єднувачем напрямної лінійки й заднє
плече для зачеплення з упором запобіжника за зведеного ударного
механізму. Верхня частина заднього плеча шептала слугує спусковим
важелем. Із внутрішнього боку до шептала приварений обмежувач для
забезпечення примусового западання шептала за упор запобіжника.
Запобіжник з упором слугує для запобігання випадковому пострілу.
Спиця слугує для з’єднання частин спускового й ударного
механізмів.
Ударний механізм розміщається в передньому гнізді корпусу.
Він слугує для розбиття капсуля запального пристрою, розміщеного
в задньому гнізді корпусу, і складається з бойової пружини, заглушки,
втулки й бойка, з’єднаних між собою й надітих на спицю.
Механізм блокування, що розміщується в задній частині корпусу,
слугує для блокування ударного механізму в похідному стані,
запобігання пострілу за не повністю розведених труб пускового
пристрою та блокування фіксатора труб, що перебувають у бойовому
стані. Він складається з осі та важеля із пружиною.
Напрямна лінійка слугує для з’єднання зовнішньої та внутрішньої
труб. Вона складається із планки, роз’єднувача, копіра та вушка.
Прицільний пристрій слугує для наведення пускового пристрою
на ціль. Він складається з мушки, що має пружину, та діоптра,
розміщених на зовнішній трубі.
111
Мушка кріпиться на основі зовнішньої труби за допомогою осі,
на яку надіта пружина. Мушка має оправу, у пази якої вставляється
власне мушка, що являє собою прозоре скло з нанесеними прицільними
марками й цифрами 5, 10, 15, 20, які відповідають дальностям стрільби
50, 100, 150, 200 м.
На рівні вершини прицільної марки 15 (прицілу 15) по обидва боки
нанесені горизонтальні штрихи, які можуть використовуватися для
визначення дальності до танка.
Оправа має: угорі (над склом) – мушку для прицілювання в умовах
обмеженої видимості (мушка й проріз розраховані для прицілювання
в умовах обмеженої видимості на дальності 70 м у середину цілі)
у вигляді виступу, унизу – виступ мушки (штампований) для зачеплення
стяжки передньої кришки.
Діоптр кріпиться на кожусі зовнішньої труби за допомогою осі,
на яку надіта пружина. На діоптрі є два близько розташовані один
до одного діоптрійних отвори: верхнє – для прицілювання при
температурі повітря від 0 до –50 ° С, нижнє – для прицілювання
за температури повітря від 0 до +50 ° С.
Верхнє й нижнє діоптрійні отвори перекриваються шторкою, для
цього її нижній вигнутий кінець фіксується у крайніх положеннях
(«–» або «+») за допомогою фігурного паза, наявного в середній частині
діоптра. Нижній кінець шторки повертається вліво за мінусової
температури повітря чи вправо – за плюсової температури.
Примітки:
1. Із заводу РПГ-18 надходять з установленням шторки на «+».
2. На діоптрах РПГ-18 першого випуску шторок немає, тому верхнє й нижнє
діоптрійні отвори під час прицілювання залишаються відкритими. До тогож верхній отвір
необхідно використовувати для прицілювання за температури повітря нижчої за 0 °С,
а нижній отвір – за температури повітря вищої за 0 °С.
3. На верхньому торці діоптра є прямокутний проріз для прицілювання в умовах
обмеженої видимості, знизу діоптра – виступ для зведення ударного механізму.
Граната (див. рис. 119) каліберна, кумулятивної дії.
Граната складається:
– із головної частини;
– реактивного двигуна.
Головна частина слугує для ураження цілі. Вона складається
з корпусу з угвинченою в нього упорною втулкою, обтічника,
струмопровідного конуса з обгорткою та ізоляційною втулкою, кільця,
підтискного кільця, прокладки, ізолятора, воронки з провідником, екрана
із втулкою та розривного заряду.
В обтічник угвинчується головна частина підривника ВП-18
із гумовим ущільнювачем, а в донне вічко вставляється донна частина
підривника ВП-18, яка підтискається упорним кільцем.
Реактивний двигун слугує для надання гранаті початкової
швидкості. Він складається з перехідного дна; передньої діафрагми;
камери; порохового заряду; задньої діафрагми; запальника; вузла
форсування, який містить у собі склеєні між собою диск, пробку
та трубку (газовід); сопла; стабілізатора, який має чотири пера, одне
з яких має паз для стопора; запалу, що складається зі стакана, ніпеля,
припаяного до стакана, порохової шашки та капсуля.
У перехідному дні є чотири загерметизовані тангенціальні отвори,
що забезпечують прокручування гранати у стволі пускового пристрою.
Запальником слугує наважка димного пороху, поміщеного в картуз
із міткалю.
Підривник ВП-18 (п’єзоелектричний) ударно-миттєвої дії,
запобіжного типу, із далеким зведенням і самоліквідатором. Підривник
слугує для забезпечення детонації розривного заряду бойової частини
гранати під час зустрічі з ціллю (перешкодою). Він складається з головної
та донної частини.
Головна частина підривника має п’єзоелемент, який під час удару
головної частини гранати об перешкоду виробляє електричний струм.
Донна частина підривника має іскровий електродетонатор, який під
час подавання на нього електричного струму від п’єзоелемента вибухає
та спричиняє розрив бойової частини гранати.
Електричний зв’язок обох частин підривника здійснюється через
зовнішні та внутрішні ланцюги, які утворюються металевими частинами
гранати. Підривник після пострілу зводиться на відстані від 2 до 15 м від
дулового зрізу пускового пристрою. У службовому використанні
підривник безпечний, тому що повзун, на якому розміщений іскровий
електродетонатор, зміщений убік та іскровий електродетонатор
від’єднаний від електричного ланцюга. Підривник безпечний під час
падіння РПГ-18 із висоти до 3 м. Якщо відмовить електрична частина
підривника або граната протягом 4–6 с після вильоту зі ствола пускового
пристрою не зустрінеться із ціллю (перешкодою), відбувається
самоліквідація підривника, а отже, і гранати.
Реактивна протитанкова граната РПГ-22 «Нетто»

Реактивна протитанкова граната РПГ-22 (див. рис. 109) призначена
для боротьби з танками, самохідно-артилерійськими установками
та іншими броньованими засобами противника. Крім того, вона може
в легких польових укриттях, а також спорудах міського типу. Реактивна
протитанкова граната РПГ-22 є індивідуальною зброєю.
Під час стрільби реактивною протитанковою гранатою РПГ-22 віддачі
немає. Відсутність віддачі (безвідкатність) під час пострілу забезпечується
витіканням порохових газів назад через ствол пускового пристрою.
113
Тактико–технічні характеристики гранати
Узята на озброєння, рік..................................................................................1980

Калібр, мм........................................................................................................72,5
Початкова швидкість польоту гранати, м/с..................................................133
Прицільна дальність стрільби, м....................................................................250
Дальність прямого пострілу по цілі заввишки 2 метри, м..........................160
Довжина, мм:
 у похідному стані.............................................................................755
 бойовому стані..................................................................................850
Вага, кг...............................................................................................................2,7
Час переведення із похідного стану в бойовий, с.......................................8–10
Бронепробивність, мм.................................................................................до 400
Найкращі результати стрільби досягаються в межах дальності
прямого пострілу.
Реактивна протитанкова граната РПГ-22 одноразового застосування
(рис. 120), складається:
– із пускового пристрою у вигляді гладкоствольної труби
телескопічного типу із прицільним пристроєм та ударно-спусковим
механізмом;
– гранати, розміщеної в пусковому пристрої;
– вузла кріплення гранати в ПУ.

а – пусковий пристрій; б – граната в польоті
У корпусі пускового пристрою розміщений запал, закритий
затворною пластиною з гумовим ущільнювачем. Під час пострілу
полум’я від запалу передається по трубці (газоводу) до запальника
реактивного двигуна гранати.
Граната вистрелюється за допомогою реактивного двигуна,
пороховий заряд якого повністю згоряє за час руху гранати у стволі
пускового пристрою.
Під час зустрічі головної частини гранати з ціллю (перешкодою)
утворюється кумулятивний (зосереджений, спрямований) струмінь, який
пробиває броню (перешкоду). Струмінь та утворені осколки уражають
екіпаж та обладнання, а також запалюють пальне й боєприпаси.
Для запобігання переміщенням гранати у стволі пускового пристрою
під час транспортування в похідному стані та для втримання гранати від
випадання за кутів зниження (піднесення) у бойовому стані слугує вузол
кріплення гранати.
Пусковий пристрій (рис. 121) слугує для виконання пострілу
та надання напрямку польоту гранати, а також є контейнером для
зберігання та транспортування гранати.

а – у бойовому стані: 1 – пусковий пристрій; 2 – діоптр; 3 –
мушка; б – у розрізі: 1 – головна частина гранати; 2 – реактивний
двигун; 3 – головодонний підривник
Пусковий пристрій складається з труби, насадки, ударно-спускового

механізму, прицільного пристрою (мушки й діоптра), плечового ременя.
115
Труба й насадка під час розведення утворюють ствол, що слугує для
надання напрямку польоту гранати та відведення порохових газів назад.
У похідному стані насадка насунута на трубу. Труба виготовлена
зі склотканини.
На трубі розміщені ударно-спусковий механізм (УСМ) і прицільний
пристрій.
Ударно-спусковий механізм слугує для виконання пострілу.
Прицільний пристрій слугує для наведення РПГ-22 на ціль.
Він складається з мушки й діоптра. Мушка, що має пружину,
за допомогою осі закріплена на корпусі УСМ.
На мушці є прицільні марки, під якими нанесені цифри 5, 15, 25,
що відповідають дальностям стрільби 50, 150, 250 м.
Діоптр, через отвір якого виконується прицілювання, установлений
на стояку та втримується фіксатором. На діоптрі нанесені знаки «+» і « –»
для введення температурних поправок під час прицілювання.
за температури навколишнього середовища від 0 до +50 °С знак «+»
на діоптрі необхідно з’єднати з білою точкою на стояку. За температури
від 0 до –50 °С діоптр установити на знак «–».
Фіксатор утримує діоптр у необхідному положенні.
Граната ПГ-22 (див. рис. 121) розміщена в ПУ та складається
з головної частини, реактивного двигуна та підривника.
Головна частина складається з корпусу з угвинченою в нього
упорною втулкою, обтічника, струмопровідного конуса з обгорткою
й ізоляційною втулкою, підтискного кільця, ізолятора, воронки
із провідником, екрана із втулкою, розривного заряду та кільця.
Реактивний двигун слугує для надання гранаті початкової
швидкості. Пороховий заряд складається із трубчастих порохових
елементів, скріплених з одного боку герметиком із металевим диском.
Підривник ВП-22 призначений для забезпечення детонації
розривного заряду головної частини гранати під час зустрічі
з перешкодою.
Підривник ВП-22 головодонний, п’єзоелектричний, ударно-миттєвої
дії, запобіжного типу, із далеким зведенням і самоліквідатором.
Підривник складається із двох частин:
– головної частини ВП-16ГЧ;
– донної частини ВП-22ДЧ.
Головна частина вгвинчується в головне вічко обтічника. Донна
частина вставляється в донне вічко корпусу головної частини гранати
й підтискається кільцем. Дистанція далекого зведення підривника від 2,5
до 15 м від дулового зрізу пускового пристрою.
Самоліквідація підривника (і гранати) відбувається після закінчення
3,5–6,5 с після пострілу.
Підривник безпечний у службовому використанні, під час
транспортування будь-яким видом транспорту, пострілу та польоту
до дистанції далекого зведення.
Головна частина підривника ВП-16ГЧ являє собою п’єзогенератор
і складається з п’єзоелемента, ударника, гайки, нижнього контакту,
контакту, спресованого прес-матеріалом, корпусу, мембрани, прокладки.
П’єзоелемент є перетворювачем механічної енергії в електричну під
час зустрічі підривника з перешкодою. З метою забезпечення
герметичності об’єму, у якому розташований п’єзоелемент, і виключення
у процесі транспортування та експлуатації самостійного відкручування,
гайка накручується на корпус на герметику.
Донна частина підривника ВП-22 складається з таких вузлів
і механізмів:
– наколювально-запалювального механізму;
– вузлів далекого зведення та самоліквідації;
– запобіжно-інерційного механізму;
– вузла, що детонує.
Наколювально-запалювальний механізм забезпечує запалювання
піротехнічних складів вузлів далекого зведення та самоліквідації.
Вузол далекого зведення призначений для фіксації заслінки
з електродетонатором у службовому положенні та забезпечення зведення
підривника на дистанції від 2,5 до 15 м.
Вузол самоліквідації слугує для підривання вузла, що детонує, у разі
промаху гранати по цілі.
Запобіжно-інерційний механізм слугує для додаткового фіксування
заслінки на випадок викришування піротехнічної суміші у вузлі далекого
зведення.
Вузол, що детонує, слугує для підривання головної частини гранати
під час зустрічі з перешкодою або дії самоліквідатора.
Усі деталі та вузли донної частини підривника зібрано в корпус
і підтиснуті гайкою, накрученою на корпус із герметиком.
зовнішній і внутрішній ланцюги, які утворюються металевими частинами
гранати.
У службовому використанні підривник безпечний.
Від дії капсуля-підривника здійснюється запалювання піротехнічної
суміші вузла далекого зведення та вузла самоліквідатора.
Вузол кріплення гранати в ПУ складається із пластмасового кільця,
кришки та кружка.
117
10. Догляд за стрілецькою зброєю
10.1. Загальні положення
Зброя має бути справною та завжди готовою до дії. Цього досягають

своєчасним і вмілим чищенням, змащуванням і правильним зберіганням
зброї.
Чищення стрілецької зброї, що знаходиться в підрозділі,
здійснюється:
 під час підготовки до стрільби;
 після стрільби бойовими й холостими патронами – негайно після
закінчення стрільби на стрільбищі (у полі), у цьому разі чистяться
та змащуються основні частини й механізми (кінцеве ж чищення
стрілецької зброї здійснюється після повернення зі стрільби й протягом
наступних 2–3 діб щоденно);
 після наряду й занять у полі без стрільби – після повернення
з наряду чи занять;
 у бойовій обстановці й на довготривалих навчаннях – щоденно
в періоди затихання бою та під час перерв у навчаннях (якщо стрілецька
зброя не застосовувалася – не більше від одного разу на тиждень).
Після чищення стрілецьку зброю змастити. Мастило наносити
лише на якісно очищену й суху поверхню металу негайно після чищення,
щоб не допустити дії вологи на метал. Чищення та змащування
стрілецької зброї здійснюється під безпосереднім керівництвом
командира відділення.
Командир відділення повинен визначити ступінь необхідного
розбирання, чищення та змащування, перевірити справність приладдя
та якість матеріалів для чищення; перевірити правильність та якість
здійсненого чищення та дати дозвіл на змащування та збирання;
перевірити правильність здійсненого змащування та збирання зброї.
Офіцери повинні періодично бути присутніми під час чищення зброї
та перевірити правильність її здійснення.
Під час казарменого чи табірного розміщення чищення
стрілецької зброї здійснювати у спеціально відведених місцях,
на обладнаних для цієї мети столах, а в бойовій обстановці й на
навчаннях – на чистих підстилках, дошках, фанері тощо.
На стрільбищі стрілецьку зброю після стрільби чистити
у відведених для цього місцях розчином РЧС чи рідким маслом для зброї.
Чищення стрілецької зброї розчином РЧС здійснюється лише під
керівництвом офіцерів чи старших у підрозділах. Стрілецьку зброю,
вичищену на стрільбищі рідким маслом для зброї, після повернення
в казарму необхідно вичистити розчином РЧС. У польових умовах
чищення та змащування стрілецької зброї здійснюється лише рідкими
рушничними маслами.
10.2. Матеріали та речовини які

застосовуються для обслуговування
стрілецької зброї
Для чищення та змащення стрілецької зброї застосовуються:

 рідке рушничне масло – для чищення стрілецької зброї
та змащування його частин і механізмів за температури повітря
від +5 до –50 °С;
 рушничне мастило – для змащування каналу ствола, частин
і механізмів стрілецької зброї після їх чищення; це масло застосовується
за температури повітря вищої за +5 °С;
 приладове масло – для змащування ТХП, механізмів
електроспуска в будь-яку пору року;
 гас – для промивання кулеметів та їх частин із метою усунення
старого масла та іржі; частини й механізми після чищення гасом
необхідно ретельно й насухо протерти, змастити рідким рушничним
маслом; застосовувати гас для змащування в суміші з іншими маслами
не дозволяється;
 розчин РЧС (розчин для чищення стволів) – для чищення каналів
стволів та інших частин стрілецької зброї, на які діють порохові гази.
Примітка: Розчин РЧС готується в підрозділі в кількості, необхідній для чищення
зброї протягом однієї доби.
Склад розчину:
– питна вода – 1 л;
– вуглекислий амоній – 200 г;
– двохромовокислий калій (хромпік) – 3–5 г.
Невелику кількість розчину РЧС дозволяється зберігати не більше ніж 7 діб у
скляних посудинах, закупорених пробками, у темному місці й подалі від нагрівальних
приладів. У металеві маслянки розчин РЧС наливати заборонено;
 ганчір’я або папір КВ-22 –- для обтирання, чищення
та змащування стрілецької зброї;
 клоччя (коротке льоноволокно), очищене від костриці, – лише
для чищення каналу ствола.
119
 комплект паличок різної товщини, виготовлених із твердого
дерева, – для чищення пазів і заглибин;
 фланель – для чищення скла ТХП.
Інструмент і приладдя для розбирання та чищення мають бути
справними, а всі змащувальні й обтиральні матеріали – чистими
та якісними (без піску, бруду, вологи).
Категорично забороняється використовувати для
чищення стрілецької зброї абразивні матеріали (наждачний
папір, пісок тощо). У холодну пору року за температури +5 °С і нижчої
зброю змащувати лише рідким рушничним маслом. У разі переходу з
одного масла на інше потрібно ретельно усунути старе масло з усіх
частин автомата (кулемета). Для усунення масла необхідно
здійснити повне розбирання зброї, помити всі металеві частини в
рідкому рушничному маслі й обтерти
їх чистим ганчір’ям.
Примітка: Застосування рушничного мастила за температури повітря, нижчої
ніж +5 °С, замість рідкого рушничного масла забороняється. Допускається цілорічне
застосування рідкого рушничного масла в районах із невисокими температурами в літній
період.
Стрілецьку зброю, внесену з морозу в тепле приміщення, чистити
через 10–20 хв (після того як вона відпотіє). Рекомендується перед
входженням у тепле приміщення зовнішні поверхні зброї обтерти
ганчір’ям, змоченим рідким маслом для зброї.
Зброю, яка здається до складу на тривале зберігання, змастити
рідким маслом для зброї, загорнути в один шар інгібітованого, а потім
в один шар парафінованого паперу. Оптичні приціли консервації
інгібітованим папером не підлягають.
Дегазація, дезактивація та дезінфекція зброї здійснюється згідно
вказівок командира підрозділу.
10.3. Поточне обслуговування стрілецької зброї
5,45-мм автомат (кулемет) Калашникова (АК-74, РПК-74)
Чищення автомата (кулемета) здійснювати в такій послідовності:

1. Підготувати матеріали для чищення та змащування.
2. Розібрати автомат (кулемет).
3. Оглянути приладдя та підготувати його для використання під час
чищення.
4. Прочистити канал ствола.
5. Прочистити газову камеру.
6. Прочистити газову трубку.
7. Прочистити дульне гальмо-компенсатор (полум’ягасник).
8. Прочистити ствольну коробку.
9. Прочистити затворну раму.
10. Прочистити затвор.
11. Прочистити газовий поршень.
12. Решту металевих поверхонь насухо протерти ганчір’ям, у разі
сильного забруднення частин прочистити їх рідким рушничним маслом,
а потім насухо протерти.
13. Дерев’яні частини обтери сухим ганчір’ям.
14. Самосвітні насадки протерти чистим ганчір’ям, змоченим у воді
або гасі, та після усунення бруду протерти цілик і мушку чистим сухим
ганчір’ям.
Про закінчення чищення автомата (кулемета) солдат доповідає
командиру відділення; потім із дозволу командира відділення
здійснюється змащення та збирання автомата (кулемета).
Змащування автомата (кулемета) здійснювати в такому порядку:
1. Змастити канал ствола.
2. Змастити патронник і дульне гальмо-компенсатор
(полум’ягасник).
3. Решту металевих частин і механізмів автомата (кулемета)
за допомогою промащеного ганчір’я покрити тонким шаром масла.
4. Після закінчення змащування зібрати автомат (кулемет),
перевірити роботу його частин й механізмів, вичистити й змастити
магазини та приладдя, а потім автомат (кулемет) показати командиру
відділення.
9-мм пістолет Макарова (ПМ)

Чищення пістолета здійснювати в такій послідовності:
1. Підготувати змащувальні матеріали та матеріали для протирання.
чищення.
3. Розібрати пістолет.
5. Вичистити рамку пістолета зі стволом та спусковою скобою.
6. Вичистити затвор.
121
7. Вичистити зворотну пружину.
8. Вичистити затворну затримку.
9. Вичистити частини ударно-спускового механізму.
10. Обтерти рукоятку.
11. Вичистити магазин.
12. Обтерти кобуру.
13. Обтерти насухо протирку.
Змащування пістолета здійснювати в такому порядку:
2. Змастити всі металеві частини та механізми пістолета.
3. Змастити протирку.
4. Після закінчення змащування пістолет зібрати.
Пістолет, унесений з морозу в тепле приміщення, не можна
змащувати, поки він не «відпотіє». Коли з’являться краплі води,
не потрібно чекати, поки він висохне, а насухо протерти частини
й механізми та змастити.
7,62-мм снайперська гвинтівка Драгунова (СГД)

Чищення гвинтівки здійснювати в такій послідовності:
2. Розібрати гвинтівку.
3. Оглянути приладдя та підготувати їх для використання.
4. Прочистити канал ствола. Після закінчення чищення нарізної
частини каналу ствола таким же чином вичистити патронник
і полум’ягасник.
5. Прочистити газову камеру.
6. Почистити ствольну коробку.
7. Почистити раму затвора.
8. Почистити затвор.
9. Почистити газову трубку.
10.Вичистити газовий поршень, штовхач із пружиною.
11.Решту металевих частин насухо протерти ганчір’ям; у разі
сильного забруднення частин прочистити їх рідким рушничним маслом
і насухо протерти.
12.Дерев’яні частини обтерти сухим ганчір’ям.
Про закінчення чищення гвинтівки снайпер доповідає командирові
відділення; потім із дозволу командира відділення виконує змащування
та збирання гвинтівки.
Змащування гвинтівки здійснювати в такому порядку:
2. Змастити патронник.
3. Решту всіх металевих частин і механізмів гвинтівки покрити
за допомогою промащеного ганчір’я тонким шаром масла.
4. Дерев’яні частини не змащувати.
5. Обслужити приціл.
Після закінчення змащування зібрати гвинтівку, перевірити
роботу її частин і механізмів, вичистити й змастити магазини
та приладдя, а потім гвинтівку й оптичний приціл показати командиру
відділення.
Гвинтівку, що здається до складу на тривале зберігання в штатній
закупорці, змастити рідким рушничним маслом, загорнути в один шар
інгібітованого паперу й потім в один шар парафінованого паперу.
Оптичний приціл консервації інгібітованим папером не підлягає.
40-мм підствольний гранатомет (ГП-25)
Чищення гранатомета, що знаходиться в підрозділі, здійснюється

одночасно з чищенням автомата.
Чищення гранатомета здійснювати в такому порядку:
2. Оглянути приладдя автомата та гранатомета й підготувати його
для використання під час чищення.
3. Від’єднати гранатомет від автомата.
4. Нагвинтити банник на шомпол автомата.
5. Виконати розбирання гранатомета в необхідному обсязі.
7. Прочистити казенник.
8. Протерти всі частини й механізми всередині та зовні сухим
9. Про закінчення чищення гранатомета доповісти командиру
відділення та з його дозволу змастити гранатомет.
Змащування гранатомета здійснювати в такому порядку:
2. Решту металевих частин і механізмів гранатомета покрити
за допомогою промащеного ганчір’я тонким шаром масла. Надмірність
масла сприяє забрудненню частин і механізмів.
123
3. Після закінчення змащування зібрати гранатомет. Після збирання
гранатомета перевірити роботу частин і механізмів.
40-мм ручний протитанковий гранатомет (РПГ-7В)
Чищення гранатомета здійснювати в такому порядку:

2. Розібрати гранатомет.
3. Оглянути шомпол і підготувати його для чищення.
4. Прочистити канал ствола. Після чищення ретельно оглянути
канал ствола на світло з казенної частини, повільно повертаючи ствол
у руках.
5. Після закінчення чищення каналу ствола протерти зовнішню
поверхню ствола.
6. Вичистити бойковий механізм.
7. Вичистити ударно-спусковий механізм.
8. Решту металевих частин насухо протерти ганчір’ям або клоччям.
9. Дерев’яні частини обтерти сухим ганчір’ям.
10. Чищення гранатомета розчином РЧС виконувати в такому ж
порядку, як і рідким рушничним маслом.
11. Чистим ганчір’ям протерти зовнішні поверхні оптичного прицілу,
протерти серветкою захисне скло об’єктива й окуляра. Не дозволяти
протирати скло ганчір’ям, яким протиралися інші частини прицілу.
12. Після закінчення чищення оптичного прицілу показати
гранатомет та оптичний приціл командиру відділення, а потім вичистити
приладдя.
13. З дозволу командира відділення виконати змащування.
Змащування гранатомета здійснювати в такому порядку:
2. Решту металевих частин і механізмів гранатомета покрити
за допомогою промащеного ганчір’я тонким шаром мастила. Надмірність
мастила сприяє забрудненню частин і механізмів.
4. Після закінчення змащування зібрати гранатомет. Після збирання
гранатомета перевірити роботу частин і механізмів.
7,62-мм кулемет Калашникова (ПКМ, ПКМБ)
Чищення кулемета здійснювати в такому порядку:

2. Розібрати кулемет.
чищення.
5. Прочистити газову камеру й регулятор.
6. Прочистити ствольну коробку.
7. Прочистити трубку газового поршня.
8. Прочистити затворну раму.
9. Прочистити затвор.
10. Усі металеві частини кулемета та станка насухо протерти
11. Дерев’яні частини обтерти сухим ганчір’ям.
Про закінчення чищення доповісти командиру відділення, потім
із дозволу командира відділення змастити кулемет.
Змащування кулемета здійснювати в такому порядку:
2. Усі інші металеві частини й механізми кулемета та станка за
допомогою промащеного ганчір’я покрити тонким шаром масла.
4. Після закінчення змащування зібрати кулемет.
Після збирання кулемета перевірити роботу його частин і механізмів,
вичистити й змастити коробки з патронними стрічками та приладдям,
а потім кулемет показати командиру відділення.
125
11. Вибухові речовини та боєприпаси
11.1. Класифікація вибухових речовин
Вибух – це процес дуже швидкого перетворення вибухової речовини
на велику кількість сильно стиснутих і нагрітих газів, які,
розширюючись, виконують механічну роботу (руйнування, переміщення,
дроблення, викидання).
Вибухова речовина (ВР) – хімічні сполуки або суміші таких сполук,
які під впливом певних зовнішніх впливів здатні до швидкого
самостійного хімічного перетворення на велику кількість газів. Простіше
кажучи, вибух – це те саме, що горіння звичайних горючих речовин
(вугілля, дрова), але відрізняється від простого горіння тим, що цей
процес відбувається дуже швидко, за тисячні й десятитисячні частки
секунди. Звідси за швидкістю перетворення вибухи розподіляють на два
типи – горіння та детонація.
Під час вибухового перетворення за типом горіння, передача енергії
від одного шару речовини до іншого відбувається шляхом
теплопровідності. Вибух за типом горіння характерний для пороху.
Процес утворення газів відбувається досить повільно. Завдяки цьому
під час вибуху пороху в замкненому просторі (гільзі патрона, снаряда)
відбувається викидання кулі, снаряда зі ствола, але не відбувається
руйнування гільзи, патронника зброї.
Під час вибуху за типом детонації процес передачі енергії
обумовлюється проходженням ударної хвилі по ВР із надзвуковою
швидкістю (6–7 тис. м/с). У цьому разі гази утворюються дуже швидко,
тиск зростає миттєво до дуже великих величин. Простіше кажучи, у газів
немає часу йти шляхом найменшого опору і вони, прагнучи розширитися,
руйнують усе на своєму шляху. Цей тип вибуху характерний для тротилу,
гексогену, амоніту й подібних речовин. Для того щоб почався процес
вибуху (далі він розвивається мимовільно) необхідний зовнішній вплив,
потрібно подати на ВР певну кількість енергії.
Зовнішні впливи розподіляються на такі типи:
1. Механічний (удар, наколювання, тертя).
2. Тепловий (іскра, полум’я, нагрівання).
3. Хімічний (хімічна реакція взаємодії будь-якої речовини з ВР).
4. Детонаційний (вибух поряд із ВР іншої ВР).
Різні ВР по-різному реагують на зовнішні впливи. Одні з них
вибухають за будь-якого впливу, інші мають вибіркову чутливість.
Наприклад, чорний димний порох сильно реагує на тепловий вплив, дуже
слабко на механічний і практично не реагує на хімічний. Тротил
же в основному реагує лише на детонаційний вплив. Капсульні склади
(гримуча ртуть) реагують практично на будь-який зовнішній вплив.
Є вибухові речовини, які вибухають узагалі без видимого зовнішнього
впливу, але практичне застосування таких ВР взагалі неможливе.
Залежно від типу вибуху й чутливості до зовнішніх впливів усі ВР
розподіляють на чотири основні групи:
1. Ініціювальні.
2. Бризантні.
3. Метальні.
4. Піротехнічні.
Ініціювальні ВР. Вони мають високу чутливість до зовнішніх
впливів. Інші характеристики в них зазвичай невисокі. Але вони мають
цінну властивість – їх вибух (детонація) робить детонаційний вплив
на бризантні й метальні ВР, які зазвичай до інших типів зовнішнього
впливу не чутливі зовсім або ж мають незадовільну чутливість. Тому
ініціювальні речовини й застосовують тільки для збудження вибуху
бризантних або метальних ВР. Для убезпечення застосування
ініціювальні ВР, їх упаковують у захисні пристрої (капсуль, капсульні
втулки, капсуль-детонатор, електродетонатор, детонатор). Типовими
представниками цього типу ВР є гримуча ртуть, азид свинцю, тенерес
(ТНРС).
Бризантні ВР. Це основний бойовий заряд, яким споряджають
снаряди, міни, бомби, ракети, фугаси. Бризантні ВР за їх вибуховими
характеристиками розподіляють на три групи:
 підвищеної потужності (представники – гексоген, тен, тетрил);
 нормальної потужності (представники – тротил, меліна, пластит);
 зниженої потужності (представники – аміачна селітра та її суміші).
ВР підвищеної потужності трохи більш чутливі до зовнішніх впливів
і тому їх частіше застосовують у суміші з флегматизаторами
(речовинами, що знижують чутливість ВР) або суміші з ВР нормальної
потужності для підвищення потужності останніх. Іноді ВР підвищеної
потужності застосовують як проміжні детонатори.
Метальні ВР. Це різні види пороху – чорний димний, бездимний
піроксиліновий і нітрогліцериновий. До них також належать різні
піротехнічні суміші для феєрверків, сигнальних та освітлювальних ракет,
освітлювальних снарядів, мін, авіабомб.
Піротехнічні ВР являють собою суміш вибухових і невибухових
речовин. Їм притаманні спеціальні якості (світлові, димові, запалювальні,
звукові), які застосовуються в освітлювальних і сигнальних патронах,
шашках.
Усі ВР характеризуються рядом даних, залежно від величин яких
вирішується питання про застосування даної речовини для виконання тих
чи інших завдань. Найбільш істотні з них такі:
1. Чутливість до зовнішніх впливів.
2. Енергія (теплота) вибухового перетворення.
3. Швидкість детонації.
4. Бризантність.
5. Фугасність.
127
6. Хімічна стійкість.
7. Тривалість та умови роботоздатного стану.
8. Нормальний агрегатний стан.
9. Густина.
Досить повно властивості ВР можна описати, використовуючи всі
дев’ять характеристик. Однак для розуміння в цілому того, що зазвичай
називають «потужністю» або «силою», можна обмежитися двома
характеристиками: бризантність і фугасність.
Бризантність – це здатність ВР дробити, руйнувати стичні з нею
предмети (метал, гірські породи тощо). Величина бризантності говорить
про те, наскільки швидко утворюються гази під час вибуху. Чим вища
бризантність тієї чи іншої ВР, тим більше вона підходить для
спорядження снарядів, мін, авіабомб. Така ВР під час вибуху краще
роздрібнить корпус снаряда, надасть осколкам найбільшої швидкості,
створить більш сильну ударну хвилю. З бризантністю безпосередньо
пов’язана швидкість детонації, тобто наскільки швидко процес вибуху
поширюється по ВР. Вимірюється бризантність у міліметрах (мм).
Це умовна одиниця.
Фугасність – інакше кажучи, роботоздатність ВР, здатність
зруйнувати та викинути з зони вибуху матеріали, що оточують (ґрунт,
бетон, цеглу тощо). Ця характеристика визначається об’ємом газів, що
утворюються під час вибуху. Чим більше утворюється газів, тим більшу
роботу здатна виконати дана ВР. Вимірюється фугасність у кубічних
сантиметрах (см3). Це теж досить умовна величина.
Звідси стає очевидно, що для різних цілей підходять різні ВР.
Наприклад, для вибухових робіт у ґрунті (у шахті, під час улаштування
котлованів, руйнування крижаних заторів тощо) більш придатна ВР,
що має найбільшу фугасність, а бризантність підійде будь-яка. Навпаки,
для спорядження снарядів у першу чергу цінна висока бризантність
і не настільки важлива фугасність. Нижче наведено дві ці характеристики
декількох типів ВР.
Вибухова речовина Фугасність, Бризантність,

см мм
Гексоген 490 24
Тротил 285 19
Пластид 280 21
Амоніт 360 14
Таким чином, для обладнання котлована в землі краще підійде

амоніт, а для спорядження снарядів пластид. Утім, це дуже спрощений
і не цілком правильний підхід до розуміння потужності вибухових
речовин.
Насправді всі дев’ять характеристик тісно пов’язані одна з одною,
одна від одної залежать, і зміна однієї з них спричиняє зміну всіх інших.
Є більш простий, а головне реальний спосіб порівняння потужностей
різних ВР. Він називається «тротиловим еквівалентом». Його суть
полягає в тому, що потужність тротилу умовно взята за одиницю
(приблизно так, як за одиницю потужності машин у свій час була взята
потужність одного коня). А всі інші ВР (у тому числі і ядерні ВР)
порівнюються з тротилом.
Простіше кажучи, скільки треба було б взяти тротилу, щоб виконати
таку ж вибухову роботу, що й дана кількість цієї ВР: 100 г гексогену
дають той же результат, що й 125 г тротилу, а 75 г тротилу замінять
100 г амоніту.
Ще простіше буде сказати, що ВР підвищеної потужності відсотків
на 25 сильніша від тротилу, а ВР зниженої потужності на 20–30 % слабша
від тротилу.
11.2. Боєприпаси до стрілецької зброї
5,45-мм патрони
Типи зброї, що використовує 5,45-мм патрони (див. рис. 122):
автомат АК-74 та його модифікації, кулемет РПК-74 та його модифікації.
а б
Рис. 122. Будова 5,45-мм патрона:

а – загальний вигляд патронів; б – будова патрона: A – металева оболонка;
B – сталеве осердя; C – пустотіле вилучення; D – свинцева вставка;
E – пороховий заряд, капсуль
129
Технічні характеристики
Початкова швидкість кулі, м/с......................................................................890
Дулова енергія кулі, Дж...............................................................................1347
Вага патрона, г...............................................................................................10,2
Вага кулі, г........................................................................................................3,4
Довжина патрона, мм.......................................................................................57
Довжина гільзи, мм.......................................................................................39,6
Довжина кулі, мм...........................................................................................25,5
Діаметр патрона по обідку гільзи, мм.........................................................7,62
5,45-мм патрони випускаються зі звичайними та трасерними кулями.

Головна частина трасерної кулі пофарбована в зелений колір. Для імітації
стрільби застосовуються холості патрони з пластмасовою кулею, стрільба
якими ведеться з застосуванням спеціальної втулки.
Звичайна куля призначена для знищення живої сили противника,
розміщеної відкрито й за перешкодами, які пробиває куля. Звичайна куля
складається зі сталевої, покритої томпаком оболонки та сталевого осердя.
Між оболонкою та осердям є свинцева сорочка.
Трасерна куля також призначена для знищення живої сили
противника. Крім цього, під час польоту кулі в повітрі її трасерна суміш,
що горить, на дальностях стрільби до 800 м залишає світний слід, який
дозволяє здійснювати коректування вогню та цілевказання. В оболонці
трасерної кулі в головній частині розміщене осердя, а в донній – шашка
пресованої трасерної суміші. Під час пострілу полум’я від порохового
заряду запалює трасерну суміш, а під час польоту кулі залишає слід,
що світиться.
Гільза слугує для з’єднання всіх частин патрона, захисту порохового
заряду від впливу зовнішніх умов та виключення прориву порохових
газів убік затвора. Вона має корпус для розміщення порохового заряду,
дульце для закріплення кулі та дно. Ззовні біля дна гільзи зроблене
кінцеве проточування для зачепу викидача. У дні гільзи є гніздо для
капсуля, ковадло та два запалювальних отвори.
Пороховий заряд слугує для надання кулі поступального руху;
він складається з пороху сферичного зернування.
Капсуль слугує для запалювання порохового заряду. Він складається
з латунного ковпачка, упресованої в нього ударної суміші та фольгового
кружка, який прикриває ударну суміш.
5,45-мм патрони запаковані в картонні пачки кількістю 30 штук у дві
герметично закриті металеві коробки кількістю 1080 патронів,
які вкладаються в дерев’яні ящики. Усього в ящику розміщується
2160 патронів. На бічних стінках ящиків, у яких закупорені патрони
з трасерними кулями, нанесена зелена смуга. У кожному ящику є ніж для
відкривання коробки.
7,62-мм патрони
Тип зброї, що використовують 7,62-мм патрони (рис. 123): кулемети
Калашникова (ПК, ПКМ, ПКС, ПКМС, ПКБ, ПКМБ, ПКТ), снайперська
гвинтівка Драгунова (СВД).
а б
Рис. 123. Будова 7,62-мм патрона:

а – загальний вигляд патронів; б – 7, 62-мм патрон ЛПС: А – патрон;
В – куля; 1 – оболонка; 2 – сорочка; 3 – осердя сталеве;
4 – метальний заряд; 5 – капсуль
7,62-мм 7,62-мм 7,62-мм 7,62-мм
патрон патро снайперськ патро
із кулею н із ий патрон н із
БЗТ кулями куле
Т-30, Т-46 ю
ЛПС
Калібр, мм 7,62 7,62 7,62 7,62
Довжина патрона, 75,91– 75,91– 75,91– 75,91–
мм 77,16 77,16 77,16 77,16
Маса патрона, г 20,27– 21,6–22,0 21,72– 21,2–21,8
23,15 21,76
Тип пороху бездимний, піроксиліновий
Марка пороху ВТ
Маса порохового 3,12–3,16 3,15–3,20 3,1–3,2 3,10–3,15
заряду, г
Тип кулі оболонко
ва
Маса кулі, г 9,0–9,2 9,3–9,8 9,52–9,56 9,45–9,75
Довжина кулі, мм 39,9–40,4 37,8–38,2 33,4–33,6 31,78–
32,30
131
Фарбування у
у
вершини кулі фіолетови у
зеле –
й колір срібно-
ний
із білий
колір
червоним колір
пояском
132
Для стрільби з кулемета ПКМ (ПКТ) застосовуються патрони:
 зі звичайними (зі сталевими осердями, легкими зразка 1908 р.
і важкими зразка 1930 р.) кулями;
 бронебійно-запалювальними кулями.
Для стрільби з гвинтівки СВД застосовуються спеціальні
снайперські патрони.
Щоб розрізняти патрони, головні частини куль фарбують у різний колір.
Звичайні кулі призначені для знищення живої сили противника,
розміщеної відкрито й за укриттям, що пробивається кулею.
Куля зі сталевим осердям складається зі сталевої плакованої
томпаком оболонки, свинцевої сорочки та сталевого осердя. Головна
частина кулі пофарбована в сріблистий колір.
Легка куля зразка 1908 р. складається зі сталевої плакованої
томпаком оболонки, осердя (сплав свинцю із сурмою), упресованого
в оболонку. Відмітного кольору ця куля не має.
Важка куля зразка 1930 р. має таку саму будову, як і легка куля,
але відрізняється від неї формою та великою масою. Головна частина кулі
пофарбована в жовтий колір.
Трасерна куля призначена для цілевказань і коректування вогню
на відстанях до 1000 м, а також для знищення живої сили противника.
Вона складається з оболонки, свинцевого осердя та стаканчика
з запресованою трасерною сумішшю. Під час пострілу горіння від
порохового заряду передається трасерній суміші, що, згоряючи під час
польоту кулі, дає яскравий світний слід, добре видимий удень і вночі.
Головна частина кулі пофарбована в зелений колір.
Бронебійно-запалювальна куля призначена для запалювання
горючих рідин і для знищення живої сили противника, що знаходиться
за легкими броньовими укриттями, на відстанях до 500 м. Вона
складається з оболонки, сталевого осердя, свинцевої сорочки й
запалювальної суміші. Під час удару кулі об броню запалювальна суміш
запалюється й полум’я через отвір у броні, пробитий сталевим осердям
кулі, запалює горючу рідину. Головна частина кулі пофарбована в чорний
колір із червоним пояском.
Гільза слугує для розміщення порохового заряду й з’єднання всіх
частин патрона. Вона має корпус для розміщення порохового заряду,
дульце для закріплення кулі та дно з закраїною для захоплення гільзи
зачепом викидача. У дні гільзи є гніздо для капсуля, ковадло, на якому
капсуль розбивається бойком ударника, і два запалювальні отвори, через
які проникає полум’я від капсуля до порохового заряду.
з латунного ковпачка, ударної суміші та фольгового кружка,
що прикриває ударну суміш.
Пороховий заряд слугує для приведення кулі в рух енергією газів,
що утворюються під час їх згоряння.
Патрони упаковують у дерев’яні ящики. У ящик укладають дві
герметично закриті металеві коробки по 440 патронів у кожній; патрони
в коробках упаковані в пачки по 20 патронів. Усього в ящику міститься
880 патронів. На бічних стінках ящиків, у які упаковані патрони з кулями
зі сталевим осердям, важкими, трасерними та бронебійно-
запалювальними кулями, нанесені кольорові смуги, що відповідають
кольору головних частин куль. Якщо у ящику знаходяться патрони
з легкою кулею, на бічні стінки ящика кольорові смуги не наносять.
7,62-мм патрон снайперський (сорочка відсутня) (рис. 124) – така
конструкція кулі дозволила оптимально розмістити центр ваги кулі,
що значно підвищило точність стрільби.
а б
Рис. 124. Будова 7,62-мм снайперського патрона:

а – загальний вигляд патронів; б – будова патрона: А – патрон; Б – куля;
1 – оболонка; 2 – осердя сталеве; 3 – осереддя свинцеве;
4 – метальний заряд; 5 – капсуль
133
9-мм пістолетні патрони
Типи зброї, що використовують 9-мм патрони (рис. 125): пістолети ПМ,

АПС.
а б
Рис. 125. Будова 9-мм патрона:

а – загальний вигляд патронів; б – будова патрона:
1 – сталеве осердя; 2 – куля; 3 – пороховий заряд; 4 – гільза; 5 – капсуль
Початкова швидкість кулі, м/с...............................................................315–340

Дулова енергія кулі, Дж..........................................................................348–353
Вага кулі, г..........................................................................................................10
Довжина патрона, мм........................................................................................25
Довжина гільзи, мм...........................................................................................18
Довжина кулі, мм............................................................................................25,5
Гільза слугує для розміщення порохового заряду й з’єднання всіх

частин патрона; під час пострілу вона запобігає прориванню газів із
каналу ствола через патронник. У донній частині гільзи є гніздо для
капсуля; ковадло, на якому бойком ударника розбивається капсуль;
два запалювальних отвори, через які до порохового заряду проходить
полум’я від ударної суміші капсуля. Ззовні, біля дна гільзи, є кільцеве
проточування для зачепу викидача.
Заряд складається з бездимного піроксилінового пороху.
з латунного ковпака зі впресованою в нього ударною сумішшю
та фольгового кружка, який прикриває ударну суміш. Під час удару бойка
ударна суміш загоряється.
Куля складається з біметалевої (плакованої) оболонки, у яку впресоване
сталеве осердя. Між кулею та сталевим осердям є свинцева сорочка.
Патрони для заряджання пістолета споряджаються в магазин
на 8 патронів. Спорядження магазина виконується шляхом укладання
та заглиблення патронів рукою.
Патрони упаковуються у штатні патронні дерев’яні ящики по 2560 шт.
у кожному. У кожному ящику розміщуються дві залізні закатані
чи запаяні оцинковані коробки, у яких знаходяться патрони в картонних
пачках по 16 патронів у пачці. В одній залізній коробці розміщується
80 картонних пачок.
На бокових стінках дерев’яних ящиків є написи, які визначають
номенклатуру патронів, укладених у ці ящики: номер партії патронів,
місяць і рік виготовлення патронів, завод-виготівник, марку та партію
пороху, кількість патронів у ящику. Вага одного ящика з патронами
близько 33 кг.
11.3. Постріли до гранатометів
Будова пострілу до гранатомета РПГ-7В
Постріл до гранатомета (рис. 126) складається із протитанкової

гранати та порохового заряду.
Протитанкова граната складається з таких основних частин:
 головна частина з вибуховою речовиною;
 головодонний підривник;
 реактивний двигун;
 стабілізатор (розміщується в пороховому заряді).
Рис. 126. Основні частини пострілу до гранатомета:

1 – головна частина; 2 – головна частина підривника;
3 – донна частина підривника; 4 – реактивний двигун; 5 – пороховий заряд,
конструктивно об’єднаний зі стабілізатором
Головна частина гранати складається з корпусу, обтічника,

струмопровідного конуса, ізоляційної втулки, ізоляційного кільця, втулки
заряду, воронки, провідника й розривного заряду.
135
У втулку обтічника вгвинчується головна частина підривника,
у донне вічко вставляється донна частина підривника.
Підривник (п’єзоелектричний) слугує для забезпечення розривання
гранати під час зустрічі її з ціллю (перешкодою). Він складається
з головної та донної частин.
Головна частина підривника має п’єзоелемент, який під час удару
гранати об перешкоду виробляє електричний струм. Для захисту
п’єзоелемента від випадкового удару у службовому використанні
на корпус головної частини підривника надітий запобіжний ковпачок
із чекою.
Донна частина підривника має електродетонатор, який під час
подавання на нього електричного струму від п’єзоелемента вибухає
та спричиняє розривання головної частини гранати.
зовнішній і внутрішній ланцюги, які утворюються металевими частинами
гранати. Зовнішній ланцюг: обтічник – корпус; внутрішній ланцюг:
струмопровідний конус – воронка – провідник.
У службовому використанні підривник безпечний, оскільки
двигунець, на якому розміщений електродетонатор, зміщений убік
та електродетонатор від’єднаний від ланцюга.
У донній частині підривника розміщується самоліквідатор,
призначений для розривання гранати, якщо відмовить електрична частина
підривника або граната протягом 4 –6 с після вильоту з каналу ствола
гранатомета не зустрінеться з перешкодою.
Реактивний двигун гранати слугує для збільшення швидкості
польоту гранати. Він складається із труби, соплового блока, фіксатора
з шайбою, упора, діафрагми та дна. У трубі розміщуються порохові
заряди, запальник і піроуповільнювач, який слугує для запалювання
порохового заряду реактивного двигуна. Сопловий блок має шість
закритих герметизаторами соплових отворів, через які після пострілу
витікають порохові гази з реактивного двигуна. Фіксатор під час
зарядження входить у виріз на дуловій частині ствола гранатомета
й забезпечує розміщення капсуля-запальника гранати напроти бойка.
Шайба за рахунок пружних якостей утримує гранату в гранатометі,
що дозволяє вести стрільбу під кутами нахилу.
Дно має радіальний та осьовий канали, заповнені димним порохом.
У радіальному каналі розміщений капсуль-запальник, а в осьовому –
ковпачок, який захищає порох від вологи та висипання. Дно, крім цього,
має виступ із різзю. для нагвинчування порохового заряду.
Для захисту капсуля-запальника від випадкового наколювання
та різ виступу від пошкодження під час транспортування на дно
нагвинчується запобіжник із прокладкою.
Пороховий заряд призначається для надання гранаті початкової
швидкості. Він конструктивно з’єднаний зі стабілізатором, складається
зі стрічкового нітрогліцеринового пороху й розмішений у гільзі
з пресованого паперу. Позаду стабілізатора встановлений пиж із
пінопласту. Пороховий заряд розміщується в паперовому пеналі для
оберігання його від вологи й механічних пошкоджень під час зберігання
та транспортування.
Стабілізатор забезпечує стійкий політ гранати. Він розміщений
усередині порохового заряду та складається із хрестовини, чотирьох пер
(що вільно обертаються на осях), цоколя та турбінки. Цоколь виконує
роль обтюратора, перешкоджаючи прориванню порохових газів
до реактивного двигуна. Хрестовина має різь для нагвинчування
порохового заряду на виступ дна реактивного двигуна.
Турбінка слугує для надання гранаті обертання. У гнізді турбінки
розміщений трасер.
Будова пострілу до гранатомета ГП-25
Постріл ВОГ-25 за своєю будовою унітарний (рис. 127).

Він складається із гранати, у головну частину корпусу якої вгвинчений
підривник, а в дно – метальний заряд. На корпусі гранати встановлений
обтічник.
Рис. 127. Постріл ВОГ-25:

А – підривник ВМГ-К; Б – осколкова граната: 1 – корпус; 2 – обтічник;
3 – розривний заряд; 4 – дно; 5 – картонна сітка; 6 – прокладки;
В – метальний заряд: 7 – гільза; 8 – капсуль КВМ-3; 9 – пороховий заряд
Граната (рис. 127) складається з корпусу, дна, розривного заряду,

картонної сітки та прокладок.
Корпус гранати має циліндричну форму, виготовлений зі сталі
та призначений для монтажу всіх частин пострілу, надання гранаті
поступального й обертального руху в каналі ствола й одержання осколків
137
під час розривання гранати. По обидва боки корпусу нарізана внутрішня
різь для встановлення підривника й дна. Можливі варіанти конструкції,
якщо дно з’єднується з корпусом шляхом пресової посадки.
Дно слугує для кріплення метального заряду та фіксації гранати
в каналі ствола гранатомета після заряджання.
Розривний заряд ВР циліндричної форми призначений для
розривання корпуса на осколки й надання їм певної швидкості розльоту.
Розривний заряд завернутий у корпусі гранати прокладками.
Сітка виготовлена з картону, вона призначена для дроблення
корпусу на осколки.
Обтічник установлений на корпусі гранати й слугує для зменшення
впливу опору повітря.
Пороховий метальний заряд (рис. 128) призначений для надання
гранаті початкової швидкості. Він складається з гільзи, у якій розміщені
пороховий заряд і капсуль-запальника. Пороховий заряд закритий
кільцем і кришкою, виготовленими з алюмінієвої фольги.
Рис. 128. Пороховий метальний заряд:

1 – капсуль-запальник; 2 – гільза; 3 – кільце; 4 – кришка; 5 – пороховий заряд
Підривник ВМГ-К призначений для підривання розривного заряду

гранати. Підривник головний, ударно-миттєвої та інерційної дії,
напівзапобіжного типу, із піротехнічним далеким зведенням
і самоліквідацією. Підривник безпечний у службовому використанні, під
час транспортування, стрільби й польоту до зведення, під час падіння
з висоти до 3 м на будь-яку поверхню в будь-якому положенні. Він
складається з ударного й запалювального механізмів, запобіжного
механізму далекого зведення, механізму самоліквідації.
Ударний механізм призначений для передачі зусилля реакції
перешкоди, для забезпечення спрацьовування вогневого ланцюга
підривника.
Запалювальний механізм забезпечує запуск запобіжного механізму
далекого зведення.
Запобіжний механізм далекого зведення убезпечує підривник під
час використання.
Запобіжно-відцентровий механізм утримує заслінку від
переміщення в бойовий стан.
Механізм самоліквідації призначений для ліквідації гранати в разі
відмови під час зустрічі з перешкодою.
12. Основи та правила стрільби
12.1. Відомості з внутрішньої балістики
Внутрішня балістика – це наука, що займається вивченням

процесів, що відбуваються під час пострілу й особливо руху снаряда
(кулі) по каналу ствола.
Постріл і його періоди
Пострілом називається викидання кулі (гранати) з каналу ствола

зброї енергією газів, що утворяться під час згоряння порохового заряду.
Під час пострілу зі стрілецької зброї відбуваються такі явища.
Від удару бойка по капсулю бойового патрона, досланого в патронник,
спалахує ударний склад капсуля та утворюється полум’я, що через
запалювальні отвори в дні гільзи проникає до порохового заряду
й запалює його. Під час згоряння порохового (бойового) заряду
утворюється великий об’єм сильно нагрітих газів, що створюють у каналі
ствола високий тиск на дно кулі, дно та стінки гільзи, а також стінки
ствола й затвор. У результаті тиску газів на дно кулі вона зрушується
з місця й урізається в нарізи; обертаючись по них, просувається по каналу
ствола з безупинно зростаючою швидкістю та викидається назовні
напрямком осі каналу ствола. Тиск газів на дно гільзи спричиняє рух
зброї (ствола) назад. Від тиску газів на стінки гільзи та ствола
відбувається їхнє розтягнення (пружна деформація), і гільза, щільно
притискаючись до патронника, перешкоджає прориванню порохових
газів убік затвора. Одночасно під час пострілу виникає коливальний рух
(вібрація) ствола та відбувається його нагрівання. Розпечені гази
й частинки незгорілого пороху, що проходять із каналу ствола слідом
за кулею, під час зустрічі з повітрям породжують полум’я та ударну
хвилю; остання є джерелом звуку під час пострілу.
Під час пострілу з автоматичної зброї, будова якої базується
на принципі використання енергії порохових газів, що відводять через
отвір у стінці ствола (наприклад, автомат і кулемети Калашникова,
снайперська гвинтівка Драгунова), частина порохових газів, крім того,
після проходження кулею газовідвідного отвору спрямовується через
нього в газову камеру, ударяє в поршень і відкидає поршень із затворною
рамою назад.
Поки затворна рама не пройде певну відстань, що забезпечує виліт
кулі з каналу ствола, затвор продовжує замикати канал ствола.
Після вильоту кулі з каналу ствола відбувається його відмикання;
затворна рама й затвор, рухаючись назад, стискають зворотну (зворотно-
139
бойову) пружину; затвор у цьому разі витягає з патронника гільзу.
Під час руху вперед під дією стиснутої пружини затвор досилає черговий
патрон у патронник і знову замикає канал ствола.
Під час пострілу з автоматичної зброї, будова якої базується
на принципі використання енергії віддачі (наприклад, пістолет
Макарова), тиск газів через дно гільзи передається на затвор і спричиняє
рух затвора з гільзою назад. Цей рух починається в той момент, коли тиск
порохових газів на дно гільзи переборює інерцію затвора й зусилля
зворотно-бойової пружини. Куля до цього часу вже вилітає з каналу
ствола. Відходячи назад, затвор стискає зворотно-бойову пружину,
потім під дією енергії стиснутої пружини затвор рухається вперед
і досилає черговий патрон у патронник.
Іноді після удару бойка по капсулю пострілу не відбувається, або він
відбувається з деяким запізненням.
У першому випадку має місце осічка, а в другому – затяжний постріл.
Осічки найчастіше відбуваються через таке: відволожився ударний склад
капсуля, не відбулося запалювання запальника чи бойового заряду,
слабкий удар бойка по капсулю. Тому необхідно оберігати боєприпаси
від вологи й утримувати зброю у справному стані.
Затяжний постріл є наслідком повільного розвитку процесу
загоряння або спалахування бойового заряду. Тому після осічки
не слід відразу відкривати затвор, тому що можливе явище затяжного
пострілу. Якщо осічка відбудеться під час стрільби зі станкового
гранатомета, то перед його розряджанням необхідно очікувати
не менше від однієї хвилини.
Під час згоряння порохового заряду приблизно 25 –35 %
енергії, яка виділяється, витрачається на надання кулі поступального
руху (основна робота); 15–25 % енергії – на здійснення другорядних
робіт (урізання та подолання тертя кулі під час руху по каналу
ствола; нагрівання стінок ствола, гільзи й кулі; переміщення рухомих
частин зброї, газоподібної та незгорілої частини пороху);
близько 40 % енергії не використається та втрачається після вильоту
кулі з каналу ствола.
Постріл відбувається за дуже короткий проміжок часу (0,001 –0,06 с).
Під час пострілу розрізняють чотири послідовні періоди (рис. 129):
– попередній;
– перший, або основний;
– другий;
– третій, або період післядії газів.
Рис. 129. Періоди пострілу
Попередній період триває від початку горіння порохового

заряду до повного врізання оболонки кулі в нарізи ствола.
Протягом цього періоду в каналі ствола створюється тиск газів,
необхідний для того, щоб зрушити кулю з місця та перебороти
опір її оболонки врізанню в нарізи ствола.
Цей тиск називається тиском форсування; він досягає 250 –500 кг/см2
залежно від нарізів, ваги кулі та твердості її оболонки (наприклад,
у стрілецької зброї під патрон зразка 1943 р. тиск форсування дорівнює
близько 300 кг/см2). Уважають, що горіння порохового заряду в цьому
періоді відбувається в постійному обсязі, оболонка врізається в нарізи
миттєво, а рух кулі починається відразу ж під час досягнення в каналі
ствола тиску форсування.
Перший, або основний, період триває від початку руху кулі
до моменту повного згоряння порохового заряду. У цей період горіння
порохового заряду відбувається в обсязі, що швидко змінюється.
На початку періоду, коли швидкість руху кулі по каналу ствола
ще невелика, тиск газів росте швидше, ніж об’єм закульового простору
(простір між дном кулі та гільзи), тиск газів швидко підвищується
й досягає найбільшої величини (наприклад, у стрілецької зброї під патрон
зразка 1943 р. – 2800 кг/см2, а під гвинтівковий патрон – 2900 кг/см2). Цей
тиск називається «максимальним тиском». Він створюється у
стрілецькій зброї під час проходження кулею 4 –6 см шляху. Потім
унаслідок швидкого збільшення швидкості руху кулі обсяг закульового
простору збільшується швидше від припливу нових газів, тиск починає
падати, до кінця періоду він дорівнює приблизно 2/3 максимального
тиску. Швидкість руху кулі постійно збільшується й до кінця періоду
досягає приблизно 3/4 початкової швидкості. Пороховий заряд повністю
згоряє незадовго до того, як куля вилетить із каналу ствола.
141
Другий період триває від моменту повного згоряння порохового
заряду до моменту вильоту кулі з каналу ствола. З початку цього періоду
приплив порохових газів припиняється, однак дуже стиснуті й нагріті
гази розширюються і, натискаючи на кулю, збільшують швидкість
її руху. Спад тиску у другому періоді відбувається досить швидко й біля
дулового зрізу дуловий тиск становить у різних зразках
зброї 300–900 кг/см2. Швидкість кулі в момент вильоту її з каналу ствола
(дулова швидкість) трохи менша від початкової швидкості.
У деяких видів стрілецької зброї, особливо короткоствольних
(наприклад, пістолет Макарова), другий період відсутній, тому що
повного згоряння порохового заряду до моменту вильоту кулі з каналу
ствола фактично не відбувається.
Третій період, або період післядії газів, триває від моменту вильоту
кулі з каналу ствола до моменту припинення дії порохових газів на кулю.
Протягом цього періоду порохові гази, що проходять канал ствола
зі швидкістю 1200–2000 м/с, продовжують впливати на кулю й надають їй
додаткової швидкості. Найбільшої (максимальної) швидкості куля досягає
наприкінці третього періоду на відстані декількох десятків сантиметрів від
дулового зрізу ствола. Цей період закінчується в той момент, коли тиск
порохових газів на дно кулі буде зрівноважено опором повітря.
Що таке початкова швидкість кулі?
Початковою швидкістю кулі називається швидкість руху кулі
в дуловому зрізі ствола.
За початкову швидкість береться умовна швидкість, що трохи більша
від дулової й менша від максимальної. Вона визначається
експериментальним шляхом із подальшими розрахунками. Величина
початкової швидкості кулі вказується в таблицях стрільби й бойових
характеристиках зброї.
Початкова швидкість є однією з найважливіших характеристик
бойових властивостей зброї. Під час збільшення початкової швидкості
збільшується дальність польоту кулі та прямого пострілу, убивча
та пробивна дія кулі, а також зменшується вплив зовнішніх умов
на її політ.
Величина початкової швидкості кулі залежить від довжини ствола;
ваги кулі; ваги, температури та вологості порохового заряду, форми
й розмірів зерен пороху та щільності заряджання.
Чим довший ствол, тим повільніше на кулю діють порохові гази
й більша початкова швидкість.
За постійної довжини ствола й ваги порохового заряду початкова
швидкість тим більша, чим менша вага кулі.
Зміна ваги порохового заряду спричиняє зміну об’єму порохових
газів, а отже, і зміну величини максимального тиску в каналі ствола й
початкової швидкості кулі. Чим більша вага порохового заряду, тим
вищий максимальний тиск і більша початкова швидкість кулі.
Довжина ствола та вага порохового заряду збільшуються під час
конструювання зброї до найбільш раціональних розмірів.
Із підвищенням температури порохового заряду збільшується
швидкість горіння пороху, а тому підвищується максимальний тиск
і збільшується початкова швидкість.
У разі зниження температури заряду початкова швидкість
зменшується.
Збільшення (зменшення) початкової швидкості спричиняє
збільшення (зменшення) дальності польоту кулі. У зв’язку з цим
необхідно враховувати поправки дальності на температуру повітря
й заряду (температура заряду приблизно дорівнює температурі повітря).
Із підвищенням вологості порохового заряду зменшуються швидкість
його горіння та початкова швидкість кулі.
Форма й розміри пороху впливають на швидкість горіння порохового
заряду, а отже, і на початкову швидкість кулі. Вони підбираються
відповідним чином під час конструювання зброї.
Під час будь-якого пострілу зі зброї є віддача.
Віддачею називається рух зброї (ствола) назад під час пострілу.
Віддача відчувається у вигляді поштовху в плече, руку або ґрунт.
Дія віддачі зброї характеризується величинами швидкості й енергії,
які вона має під час руху назад. Швидкість віддачі зброї приблизно
у стільки разів менша від початкової швидкості кулі, у скільки разів куля
легша за зброю. Енергія віддачі в ручної стрілецької зброї звичайно
не велика та сприймається стрільцем безболісно.
Під час стрільби з автоматичної зброї, будова якої базується
на принципі використання енергії віддачі; частина її витрачається
на надання руху рухомим частинам і перезарядження зброї. Тому енергія
віддачі під час пострілу з такої зброї менша, ніж з неавтоматичної зброї
або ж автоматичної зброї, будова якої базується на принципі
використання енергії порохових газів, що відводять через отвір у стінці
ствола. Сила тиску порохових газів (сила віддачі) і сила опору віддачі
(упор приклада, рукоятки, центр ваги зброї тощо) розміщені не на одній
прямій і спрямовані в протилежні боки. Вони утворять пару сил, під дією
якої дулова частина ствола зброї відхиляється догори (рис. 130).
Рис. 130. Віддача зброї
143
Величина відхилу дулової частини ствола даної зброї тим більша,
чим більше плече цієї пари сил. Крім того, під час пострілу ствол зброї
робить коливальні рухи – вібрує. У результаті вібрації дулова частина
ствола в момент вильоту кулі може також відхилитися від початкового
положення в будь-який бік (нагору, униз, управо, уліво). Величина цього
відхилу збільшується за неправильного використання упора для стрільби,
забруднення зброї тощо. В автоматичній зброї, що має газовідвідний
отвір у стволі, у результаті тиску газів на передню стінку газової камери
дулова частина ствола зброї під час пострілу трохи відхиляється в бік,
протилежний розміщенню газовідвідного отвору.
Поєднання впливу вібрації ствола, віддачі зброї та інших факторів
спричиняє утворення кута між напрямком осі каналу ствола до пострілу
та її напрямком у момент вильоту кулі з каналу ствола; цей кут
називається «кутом вильоту». Величина кута вильоту вважається
додатною, якщо вісь каналу ствола в момент вильоту кулі вища
за її положення до пострілу, і від’ємною, якщо вона нижча. Величина
кута вильоту надається в таблицях стрільби.
Вплив кута вильоту на стрільбу в кожного зразка зброї усувається
під час приведення його до нормального бою. Однак під час порушення
правил прикладки зброї, використання упору, а також правил догляду
за зброєю та її збереженням змінюються величина кута. Для забезпечення
однаковості кута вильоту й зменшення впливу віддачі на результати
стрільби необхідно точно дотримуватись прийомів стрільби та правил
догляду за зброєю, визначених у настановах зі стрілецької справи.
З метою зменшення шкідливого впливу віддачі на результати
стрільби в деяких зразках стрілецької зброї (наприклад, автомат
Калашникова) застосовуються спеціальні пристрої – компенсатори.
Гази, які витікають із каналу ствола, ударяючись об стінки компенсатора,
трохи опускають дулову частину ствола вліво й униз.
12.2. Відомості з зовнішньої балістики
Зовнішня балістика – це наука, що вивчає рух кулі (гранати) після

припинення на неї дії порохових газів.
Вилетівши з каналу ствола під дією порохових газів, куля рухається
за інерцією. Крива лінія, що описує центр ваги кулі в польоті, називається
«траєкторією» (рис. 131). Куля під час польоту в повітрі зазнає дії двох
сил; сили тяжіння та сили опору повітря.
Рис. 131. Траєкторія польоту кулі
У результаті дії цих сил швидкість польоту кулі постійно

зменшується, а її траєкторія нагадує за формою нерівномірно зігнуту
криву лінію. Опір повітря польоту кулі спричиняється тим, що повітря
є пружним середовищем. Тому на рух у цьому середовищі витрачається
частина енергії кулі. Сила опору повітря спричиняється трьома
основними факторами: тертям повітря, утворенням завихрень
і балістичної хвилі.
Форма траєкторії залежить від величини кута піднесення.
Зі збільшенням кута піднесення висота траєкторії та повна горизонтальна
дальність польоту кулі збільшується, але не досягає межі, за якою висота
траєкторії продовжує збільшуватись, а повна горизонтальна дальність
починає зменшуватись (рис. 132).
Навісні траєкторії
Настильні траєкторії
Лінія піднімання
Сполучені траєкторії
Траєкторія найбільшої дальності
Кут найбільшої дальності
Горизонт зброї
Рис. 132. Види траєкторій
Кут піднесення, за якого повна горизонтальна дальність польоту кулі

стає найбільшою, називається «кутом найбільшої дальності».
о
Ця величина для куль різних видів зброї становить близько 35 .
145
Траєкторії, описані за кутів піднесення, менших від кута найбільшої
дальності, називаються «настильними».
Траєкторії, які описані за кутів піднесення, більших від кута
найбільшої дальності, називаються «навісними».
Траєкторії, які мають однакову горизонтальну дальність за різних
кутів піднесення, називаються «суміжними».
Постріл, за якого траєкторія не піднімається над лінією
прицілювання вище від цілі на всій своїй довжині, називається «прямим
пострілом» (рис. 133).
Д = 600
Приціл 6 м
Висота цілі
Траєкторія Найбільше 150 см
Найвища точка перевищення
траєкторії траєкторії
Лінія прицілювання
Точка вильоту Точка прицілювання

Приціл 6.
дальність
стрільби до Дальність прямого пострілу
600 м.
Рис. 133. Прямий постріл
У межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою

стрільба може вестись без переставляння прицілу. У цьому разі точка
прицілювання за висотою, як правило, вибирається на нижньому краю цілі.
Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності
траєкторії (рис. 133). Чим вища ціль і настильніша траєкторія, тим більша
дальність прямого пострілу й на більшій відстані на місцевості ціль може
бути уражена з одного встановлення прицілу. Під час стрільби по цілях,
розміщених на відстані, більшій від дальності прямого пострілу, траєкторія
поблизу її вершини піднімається вище від цілі та ціль на якійсь ділянці
не буде уражатися за того самого встановленого прицілу.
Відстань на місцевості, на якій низхідна гілка траєкторії
не перевищує висоти цілі, називається «уразним простором».
Глибина уразного простору залежить від висоти цілі (вона буде тим
більша, чим вища ціль), від настильності траєкторії (вона буде тим
більша, чим настильніша траєкторія), та від кута нахилу місцевості
(на передньому схилі вона зменшується, на задньому – збільшується).
Простір за сховищем, який не пробивається кулею, від його гребеня
до точки зустрічі, називається «прикритим простором» (рис. 134).
Мертвий простір
Уразний простір
Точка
зустрічі
Прикритий простір
Рис. 134. Прикритий постріл
Прикритий простір буде тим більшим, чим більша висота сховища

й чим настильніша траєкторія.
Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена
за даної траєкторії, називається «мертвим простором». Знання величини
прикритого, мертвого простору дозволяє правильно використати сховище
для захисту від вогню противника, а також вжити заходів для зменшення
мертвих просторів шляхом правильного вибору вогневих позицій
та обстрілу цілей зі зброї з найбільшою навісною траєкторією.
Чинники, які впливають на купчастість і влучність стрільби.
Середня точка влучення та її визначення
На політ кулі та її траєкторію впливають:
а) метеорологічні умови:
 атмосферний тиск на горизонті зброї;
 температура повітря на горизонті зброї;
 відносна вологість повітря;
 вітер;
б) балістичні умови:
 вага кулі, початкова швидкість і кут вильоту;
 температура заряду;
 форма кулі;
 висота мушки, установлена за даними приведення зброї
до нормального бою в топографічних умовах;
 ціль розміщена на горизонті зброї;
 бічний нахил зброї.
Зменшення розсіювання куль досягається зразковими навичками
стрільця, ретельною підготовкою зброї та боєприпасів до стрільби,
умілим застосуванням правил стрільби, правильним приготуванням
до стрільби, однаковим прикладанням, точним прицілюванням, плавним
спуском гачка, стійким та однаковим утриманням зброї під час стрільби,
а також належним доглядом за зброєю та боєприпасами.
147
Під час стрільби з однієї і тієї ж зброї за найретельнішого виконання
пострілів кожна куля в результаті низки причин описує свою траєкторію
та має свою точку влучення, що не збігається з іншими, у результаті
цього відбувається розкидання куль.
Явище розкидання куль під час стрільби з однієї зброї в однакових
умовах називається «натуральним розсіюванням куль». Точка
перетину середньої траєкторії з поверхнею цілі називається «середньою
точкою влучення», або «центром розсіювання». Площа, на якій
розміщені точки зустрічі куль, отримані від перетину снопа траєкторії
з якою-небудь площиною, називається «площею розсіювання».
Фактори, які впливають на розсіювання куль, можуть бути зведені
в три групи:
 ті, які спричиняють різноманітність початкових швидкостей;
 які спричиняють різноманітність кутів розкидання та напрямку
стрільби;
 які спричиняють різноманітність умов польоту кулі.
Розсіювання куль підпорядковується нормальному закону
випадкових похибок. Він називається «законом розсіювання», який
характеризується трьома положеннями (рис. 135):
1. Точки зустрічі на площі розсіювання розміщуються нерівномірно –
щільніше до центра розсіювання.
2. На площі розсіювання можна виділити точку, яка є центром
розсіювання (середню точку влучення).
3. Пробоїни в кожному випадку займають обмежену площу.
2 % 7 % 16 % 25 % 25 % 16 % 7 % 2
%
2
%
7
%
1
6
%
2
СТВ 5
%
2
5
%
1
6
Рис. 135. Закономірність розсіювання
Усунути повністю фактори, які спричиняють розсіювання, а значить

і саме розсіювання, практично неможливо; знаючи причини, від яких
залежить розсіювання, можна зменшити вплив кожної з них і тим самим
зменшити розсіювання куль або підвищити купчастість стрільби.
Влучність стрільби визначається точністю суміщення середньої точки
влучення з визначеною точкою на цілі та розміром розсіювання. І чим
ближча середня точка влучення до визначеної точки й менше
розсіювання куль, тим краща влучність стрільби. Влучність стрільби
забезпечується точним приведенням зброї до нормального бою,
старанним збереженням зброї та боєприпасів і відмінним умінням того,
хто стріляє.
12.3. Міра вимірювання кутів – тисячна
Ураження цілі вогнем з того чи іншого виду зброї називається

«вирішенням вогневого завдання». Ефективне вирішення вогневого
завдання залежить від правильного визначення вихідних даних для
стрільби, а саме:
 установлення прицілу (відповідно до відстані до цілі);
 прицільної марки;
 точки прицілювання.
Відстань до цілі звичайно визначається окомірно й за кутовою
величиною цілі. Іноді командири підрозділів визначають відстань до цілі
за картою.
Окомірне визначення відстані до цілі може застосовуватися в будь-
яких умовах обстановки: її порівнянням із відомою відстанню
до орієнтира (місцевого предмета); за відрізками місцевості, що добре
запам’яталися в зоровій пам’яті; ступенем видимості та приблизною
величиною цілі, а також шляхом поєднання останніх двох прийомів.
Якщо ціль виявлена поблизу орієнтира (місцевого предмета),
відстань до якого відома, то під час визначення відстані до цілі необхідно
враховувати її відстань до орієнтира (місцевого предмета). Під час
визначення відстані за відрізками місцевості необхідно яку-небудь звичну
відстань, що міцно закріпилася в зоровій пам’яті, уявно відкладати від
себе до цілі (варто враховувати, що зі збільшенням відстані приблизна
величина відрізка в перспективі поступово скорочується).
Під час визначення відстані за ступеням видимості й приблизною
величиною цілі необхідно видиму величину цілі порівняти з видимими
розмірами, що запам’яталися, даної цілі на визначених відстанях.
Відстань до цілі за її кутовою величиною визначається під час
стрільби з місця та зупинки. Наприклад, під час цілевказання від
орієнтирів необхідно вказати кут між напрямками на орієнтир і ціль; під
час коректування стрільби за напрямком необхідно точно виміряти,
на який кут відхиляється розрив снаряда від цілі.
149
Загальноприйнятими одиницями вимірювання кутів є градус,
хвилина та секунда. Вимірювання кутів у градусах, хвилинах і секундах
у бою не прийнятне через велику кількість математичних обчислень,
значних витрат часу та низької точності, тому що здебільшого під час
стрільби доводиться обчислювати малі кути. Тому й виникла потреба
введення нової одиниці вимірювання кутів, що усуває недоліки градусної
системи, спрощує техніку обчислень і в той же час зберігає необхідну
точність.
Якщо поділити коло на 6000 рівних частин і точки поділу з’єднати
з центром кола, то вийде 6000 центральних кутів, які спираються на дугу,
що дорівнює 1/6000 частині кола. Величина такого центрального кута
береться за одиницю вимірювання кутів і називається «поділкою
кутоміра», або «тисячною» (рис. 136).
1
100 R
0
0
-
0
1 0 R
Рис. 136. Тисячна
Поділка кутоміра є найменшою ціною поділу шкал приладів

спостереження, прицілів, баштового кутоміра (азимутального
покажчика), бокового рівня, біноклів, стереотруб, бусолей та інших
приладів. Розглянемо залежність між радіусом і дугою кола, на яку
спирається центральний кут в одну тисячну. Довжина кола дорівнює
2 R якщо її поділити на 6000 однакових частин, то кожна така частина
буде дорівнювати:
1 1
2 R 2ґ 3,14ґ R R R.
= =
6000 6000 955 1000
Відповідно під час виконання розрахунків коефіцієнт 1 955 не зовсім

зручний і його округляють до 1 1000.
Прийнявши, що 1 955ґ R  1 1000ґ R, ми припускаємо похибки
у вимірюваннях, значення якої невелике і становить  5 % (тобто тисячна
на 5 % менша від поділки кутоміра), але на практиці це не суттєво.
Так поділку кутоміра назвали «тисячною». Тисячні записуються не як
у десяткових дробах, а шляхом відокремлення рискою тисяч і сотень від
десятків та одиниць. Вимовляються тисячні окремо та чітко.
Порядок запису та вимови тисячних
Кількість
Порядок Порядок вимови
поділок
запису
кутоміру
1 поділка 0-01 нуль, нуль, один
10 поділок 0-10 нуль, десять
100 1-00 один, нуль
поділок
105 1-05 один, нуль, п’ять
поділок
1235 12-35 дванадцять, тридцять
поділок п’ять
Поділки шкал оптичних приладів спостереження та прицілів,

призначених для вимірювання кутів, нанесені в тисячних. Тому їхню ціну
треба знати та вміти ними користуватися.
Співвідношення між кутами, вираженими в градусах і тисячних,
визначається в такій послідовності: коло має 360°, або 6000 тисячних.
Отже, одна тисячна дорівнює:
0 - 01 = 60 21600
360ґ = = 3,6ў.
6000 600
6000
Звідси один градус дорівнює =16, 7 тисячної, або заокруглено
360
1о = 0-17.
Кути, виміряні в Ці ж кути, виміряні в

градусах тисячних
360о 60-00
180о 30-00
90о 15-00
60о 10-00
45о 7-50
30о 5-00
151
15о 2-50
6о 1-00
3о 0-50
1о 0–17
152
Формули тисячної та їх застосування
Тисячна дозволяє легко переходити від кутових одиниць до лінійних
і назад. Це необхідно в практиці: знаючи розмір цілі (предмета) у метрах
і кут, у який вона вміщується, можна визначити відстань до неї або,
знаючи відстань до цілі та її розмір у метрах, визначити величину кута,
у який вона вміщується, тощо.
Довжина дуги, що відповідає куту в одну тисячну, на всіх відстанях
дорівнює одній тисячній радіуса (відстані до цілі або місцевого
предмета). Так, наприклад, куту в одну тисячну відповідає дуга,
яка дорівнює: на відстані 1000 м – 1 м ( 1000 1000 = 1 м ), на відстані
500 м – 0,5 м ( 500 1000 = 0,5 м ) тощо.
Куту (У) у тисячних відповідає дуга довжиною В, яка дорівнює одній
тисячній відстані ( Д 1000 ), помноженій на кут, що відповідає
У тисячних (рис. 137), тобто
ДУ
В , звідси В1000 В1000
У ; Д .
1000 Д У
У В
1Д
1ду 1000
Д
Рис. 137. Залежність дуги (В) від відстані (Д) і кута (У)
Ці формули називають «формулами тисячної» та широко

використовують у вогневій підготовці.
Для того, щоб ці формули не забути є мнемонічна фраза
«ДУЙ в ТИСЯЧУ», тобто Дґ У = Вґ 1000,
де Д – відстань до предмета (цілі), м;
У – кут, під яким ми бачимо предмет (ціль), тис.;
В – висота (ширина) предмета (цілі), м.
За їх допомогою швидко вирішуються завдання, що виникають під
час стрільби.
Приклад. Танк противника, висотою 2,4 м спостерігається під кутом
0-02. Визначити відстань до танка.
Розв’язання:
1000 1000
Д = Вґ = 2, 4ґ =1200 м.
У 2
Кутова величина цілі (предмета) виміряється за допомогою оптичних
приладів (бінокля, перископа тощо), а якщо їх немає, за допомогою
пальців руки та підручних засобів (звичайної лінійки з міліметровими
поділками, олівця, сірникової коробки тощо).
Під час вимірювання кутових величин за допомогою підручних
засобів їх необхідно тримати перед собою на відстані 50 см від ока.
Тоді одна міліметрова поділка лінійки буде відповідати двом тисячним
дальності (2 т. д.). Це випливає з формули, що може бути записана
в такому вигляді:
В1000
У Д .
Приклад. Виміряти кутову величину (У) дерева, якщо відстань (Д)
до нього 500 м, а висота дерева (В) дорівнює 25 м.
Розв’язання:
В1000 25 1000
У   5 тис.  0 -
05 Д 500
Якщо немає приладів, а також у разі, якщо величину кута треба
визначити хоча б приблизно, але швидко, можна виміряти кутову
величину в тисячних за допомогою руки (рис. 138) або підручних засобів
(рис. 139).
Рис. 138. Ціна в тисячних кулака та пальців руки
Рис. 139. Ціна в тисячних підручних засобів
153
Сутність наводки
Надання осі каналу ствола необхідного для стрільби положення
в просторі називається «прицілюванням», або «наводкою».
в горизонтальній площині називається «горизонтальною наводкою».
у вертикальній площині називається «вертикальною наводкою».
Пряма лінія, що сполучає середину прорізу прицілу з вершиною
мушки, називається «прицільною лінією».
Для здійснення наведення за допомогою відкритого прицілу
необхідно заздалегідь шляхом переміщення цілика (прорізу цілика)
надати прицільній лінії такого положення, за якого між цією лінією
та віссю каналу ствола утворюється у вертикальній площині кут
прицілювання, відповідний відстані до цілі, а в горизонтальній площині –
кут, що дорівнює бічній поправці, залежній від швидкості бічного вітру,
деривати або швидкості бічного руху цілі (рис. 140).
Рис. 140. Встановлення прицілу
Потім спрямуванням прицільної лінії на ціль (зміни положення

ствола за допомогою механізмів наведення або переміщенням самої
зброї, якщо механізмів наведення немає) надати осі каналу ствола
необхідного положення в просторі.
Зброї, що має постійну установку цілика (наприклад, у пістолета
Макарова), необхідного положення осі каналу ствола у вертикальній
площині надають шляхом вибору точки прицілювання, відповідної
відстані до цілі, і напрямку прицільної лінії на цю точку. Зброї, що має
нерухомий у бічному напрямку проріз прицілу (наприклад, в автомата
Калашникова), необхідного положення осі ствола в горизонтальній
площині надають шляхом вибору точки прицілювання, відповідної бічній
поправці, і напрямку на неї прицільної лінії.
Прицільною лінією в оптичному прицілі є пряма, що проходить через
вершину прицільного пенька й центр об’єктива.
Для здійснення наведення за допомогою оптичного прицілу
необхідно заздалегідь за допомогою механізмів прицілу надати
прицільній лінії (каретці з сіткою прицілу) такого положення, за якого
між цією лінією та віссю каналу ствола утворюється у вертикальній
площині кут, що дорівнює куту прицілювання, а в горизонтальній
площині – кут, що дорівнює бічній поправці. Потім шляхом зміни
положення зброї потрібно сумістити прицільну лінію з ціллю, у цьому
разі осі каналу ствола надають необхідного положення в просторі.
Для вимірювання кутів за допомогою оптичних приладів необхідно
знати ціну поділок їхніх кутомірних сіток. Так, наприклад, так званий
«еталон» купчастості снайперської гвинтівки за 1 кутову хвилину буде
дорівнювати 0,29 тисячних (рис. 141).
20
10
А Б 1
5
10 3,4 10
3,8
2
4 4,2
10 8 6
1,7
10 10
2
4
10 8 6
1,7
Г
В
Рис. 141. Сітка прицілу ПСО-1 гвинтівки СГД:

А – шкала бічних поправок; Б – центральна марка для стрільби (до 1000 м);
В – марки для стрільби на 1100, 1200, 1300 м; Г – далекомірна шкала
Ліворуч унизу розташована далекомірна шкала, де цифра 1,7 означає

середній зріст людини, що дорівнює 1,7 метра, а цифри 2, 4, 6 тощо –
відстань до цілі в сотнях метрів (200 400, 600 800 і 1000м). На правому
рис. показані розміри марок прицілу в тисячних.
155
12.4. Правила стрільби
Правила стрільби передбачають рекомендації з визначення вихідних
даних – прицілу, цілика (прицільної марки) і точки прицілювання –
залежно від відстані до цілі, її характеру й умов стрільби, за яких середня
траєкторія пройшла б через середину, а також як вести стрільбу, щоб ціль
була уражена за найкоротший термін із найменшою витратою
боєприпасів. Ураження цілі вогнем з того чи іншого виду зброї
називається «вирішенням вогневого завдання».
Правила стрільби не є постійними раз і назавжди. Створення нових
зразків зброї або її модернізація вимагає теоретичного доопрацювання
правил стрільби.
Правила стрільби мають забезпечувати:
 можливість найбільш швидкої знищення противника
за найменших витрат боєприпасів і часу;
 можливість повного охоплення способів вирішення типових
вогневих завдань;
 можливість легко запам’ятовуватися та бути простими
для застосування;
 можливість швидкого їх застосування;
 можливість повного використання в бою властивостей свого
озброєння; мистецтва того, хто стріляє.
На теоретичних розрахунках, висновках із практичного використання
зброї побудовані таблиці стрільб для кожного виду зброї. Усі таблиці
стрільб розраховані для нормальних умов стрільби, які містять у собі
метереологічні, балістичні та топографічні умови.
Метеорологічні умови такі:
 атмосферний тиск на горизонті зброї 750 мм рт. ст.;
 температура повітря +15 оС;
 відносна вологість повітря 50 %;
 вітру немає (атмосфера нерухома).
Балістичні умови такі:
 маса кулі, початкова швидкість і кут вильоту дорівнюють
значенням, указаним у таблицях стрільби;
 температура заряду +15 оС;
 форма кулі відповідає встановленому кресленню;
 висота мушки, установлена за даними приведення зброї
до нормального бою.
Топографічні умови такі:
 ціль знаходиться на горизонті зброї;
 бічного нахилу зброї немає.
Під час відхилення умов стрільби від нормальних може виникнути
потреба у визначенні та урахуванні поправок до дальності й напрямку
стрільби.
Зі збільшенням атмосферного тиску густина повітря збільшується,
а внаслідок цього збільшується сила опору повітря та зменшується
дальність польоту кулі.
Навпаки, зі зменшенням атмосферного тиску густина та сила опору
повітря зменшується, а дальність польоту кулі збільшується. У разі
підвищення місцевості на кожні 100 м атмосферний тиск знижується в
середньому на 9 мм.
Під час стрільби на рівній місцевості зі стрілецької зброї поправки
дальності на зміну атмосферного тиску незначні й не враховуються.
У гірській місцевості за висоти над рівнем моря 2000 м і вищої,
ці поправки необхідно враховувати під час стрільби. Так під час стрільби
з АК-74 на відстані більшій ніж 400 м приціл, який відповідає відстань
до цілі, слід зменшувати на 1 поділку.
У разі підвищення температури густина повітря зменшується,
а внаслідок цього зменшується сила опору повітря, збільшується
дальність польоту кулі. Навпаки, зі зниженням температури густина
та сила опору повітря зменшується, а дальність польоту кулі
збільшується.
Під час стрільби в літніх умовах поправки на зміну температури
повітря й порохового заряду незначні та практично не враховуються, під
час стрільби взимку ці поправки необхідно враховувати. Так під час
стрільби на відстані більшій ніж 400 м за температури повітря нижчої ніж
–25 оС необхідно збільшувати приціл на одну поділку, а за температури
вищої ніж –25 оС точку прицілювання вибирати на верхньому краю цілі.
У разі ходового вітру зменшується швидкість польоту щодо повітря.
Наприклад, якщо швидкість кулі щодо землі дорівнює 800 м/с,
а швидкість ходового вітру 10 м/с, то швидкість кулі щодо повітря буде
дорівнювати 790 м/с.
Зі зменшенням швидкості польоту кулі щодо повітря сила опору
повітря зменшується, тому куля летить далі.
У разі зустрічного вітру дальність польоту кулі зменшиться.
Зустрічний вітер на політ кулі має незначний вплив і в практиці
стрільби зі стрілецької зброї поправки на нього не вводяться. Бічний вітер
тисне на бічну поверхню кулі та відхиляє її в бік протилежний від
площини стрільби залежно від його напрямку: вітер справа відхиляє кулю
вліво; вітер зліва відхиляє кулю вправо.
Зміна вологості повітря має незначний вплив на густину повітря
й тому вона не враховується під час стрільби зі стрілецької зброї.
Залежно від обстановки й застосовуваного виду зброї стрільба може
вестися по наземних, надводних і повітряних цілях, та передбачаються
різні положення для стрільби (способи ведення вогню).
Наземні цілі – це танки, самохідні гармати, бойові машини піхоти,
бронетранспортери, пускові установки ПТКР, артилерійські гармати та їх
обслуга, пункти управління, засоби ядерного нападу, оборонні споруди
157
та інші важливі об’єкти, протитанкові гранатомети, кулемети, жива сила
противника.
Надводні цілі – це бойові машини, які плавають: танки,
бронетранспортери, бойові машини піхоти, десантно-переправні засоби,
судна підтримки десанту.
Повітряні цілі – це літаки, вертольоти, повітряні кулі, парашутисти
тощо.
Стрільба зі стрілецької зброї по наземних цілях є найбільш
характерною, тому стрільцю необхідно знати класифікацію цілей
за характером, станом та умовами стрільби:
– броньовані або неброньовані;
– групові та поодинокі;
– нерухомі й рухомі;
– мають додаткові захисні засоби або не мають;
– ведуть й не ведуть вогонь у відповідь.
Тут потрібно знати, що характеристика та стан цілі визначається
її тактичними властивостями, діями. Залежно від цього змінюється
відповідно й імовірність ураження цілі.
Для того щоб визначити найбільш доцільну черговість ураження
цілей, необхідно вміти виділити з усієї їх кількості найбільш важливі
та небезпечні.
Важливими вважаються ті, які за своїми вогневими можливостями
можуть завдати значних утрат нашим підрозділам, або ураження яких
у даних умовах може полегшити та прискорити виконання бойового
завдання. До них належать вогневі засоби противника (у першу чергу
броньовані), а також КНП тощо.
Якщо важливі цілі знаходяться від наших підрозділів у межах
їх дальності дієвого вогню, вони називаються «небезпечними». Потрібно
знати, що особливо небезпечними цілями в усіх випадках є засоби
ядерного ураження (пускові установки), вони мають знищуватись
у першу чергу, цьому повинні надавати першочергового значення.
Крім того, цілі класифікують за напрямком руху цілі та швидкістю
руху до площини стрільби.
За напрямком рух цілі може бути:
1. Фронтальний – це рух цілі на стрільця (або від нього) під
курсовим кутом від 0 до 30°.
2. Фланговий – рух цілі, за якого вони переміщуються
перпендикулярно площині стрільби (під кутом від 60 до 120о).
3. Косий – рух цілі, за якого вона переміщується під курсовим кутом
від 30 до 60°.
Вид руху цілі (фронтальний, фланговий, косий) визначається
за видимою проекцією цілі.
Швидкість руху цілі на полі бою буде залежати в першу чергу від
виду цілі та її тактичного призначення, а також від рельєфу місцевості,
погоди й інших умов. Вона визначається на око. Прийнято такий розподіл
цілей за їх можливою швидкістю руху:
 швидкість переміщення піхоти на полі бою буде 5–10 км/год (1,5–
3 м/с);
 швидкість руху танків під час атаки переднього краю у взаємодії
з піхотою 10–12 км/год (3 м/с);
 швидкість руху танків під час розвитку успіху й наступу без
піхоти 18–20 км/год (5 м/с);
 швидкість руху БТР, автомобілів і мотоциклів 10–30 км/год (3–
8 м/с);
 швидкість руху бойової техніки на плаву 8–12 км/год (3 м/с).
До повітряних цілей належать літаки, вертольоти, а також
освітлювальні авіабомби.
Стрільба по цих цілях зі стрілецької зброї ведеться, як правило,
у складі підрозділу (відділення, взводу) і за командою командира.
Під час дій у пішому порядку вогонь із гранатометів і снайперських
гвинтівок ведеться з місця (у тому числі з окопів, траншей,
ходів сполучення) з положення лежачи, із коліна та стоячи,
а з автоматів, ручних кулеметів і кулеметів Калашникова, крім того,
на ходу. Вогонь із бойових машин ведеться з місця, на коротких зупинках
і з ходу.
Вирішення вогневого завдання стрільбою з будь-якої зброї звичайно
містить у собі підготовку до стрільби та стрільбу по цілі.
Підготовка до стрільби в цілому має завдання забезпечити
за найкоротший термін готовність вогневих засобів до відкриття вогню.
Залежно від бойових умов підготовка вихідних даних для стрільби може
бути завчасною (за орієнтирами й рубежами, де очікується поява
противника тощо) або безпосередньо за цілями.
Під час завчасної підготовки більш точно визначається відстань
до цілі, поправки на відхил від умов стрільби. Є досить часу для
виконання розрахунків, підготовки зброї та боєприпасів і вибору вогневої
позиції.
Завчасна підготовка до стрільби містить у собі:
– технічну підготовку до стрільби, що проводиться, щоб забезпечити
своєчасність відкриття вогню, надійність і безвідмовність дії озброєння
під час вирішення вогневих завдань;
– вивчення місцевості, вибір місця розташування заняття і, якщо
потрібно, обладнання вогневих позицій, а також підготовку вихідних
даних для стрільби по ділянках і рубежах імовірної появи противника.
Усе це здійснюється до отримання вогневого завдання чи моменту
виявлення цілі.
Підготовка даних безпосередньо по цілі проводиться за найкоротший
термін, часто під дією вогню противника, коли неможливо зробити будь-
які розрахунки на папері.
159
Тому під час підготовки даних для стрільби мають бути засвоєні
способи більш повних і точних розрахунків і найпростіші вирішення без
записування, із використанням польових (мнемонічних) правил.
Підготовка даних містить у собі:
– виявлення та вибір цілі;
– визначення дальності (відстані) до цілі;
– вибір озброєння та боєприпасів;
– заряджання зброї;
– визначення напрямку та швидкості руху цілі (якщо вона рухається)
і величин поправок на рух цілі;
– вибір положення для стрільби (способу ведення вогню);
– визначення напрямку та швидкості руху своєї машини, а також
величин поправок на її рух (під час стрільби з бойових машин,
на коротких зупинках і з ходу);
– визначення поправок на відхил умов стрільби від табличних;
визначення сумарних поправок для першої черги (пострілу);
– визначення вихідних установок для першої черги (пострілу).
Кінцевим завданням безпосередньої підготовки до стрільби
є визначення вихідних установок.
До вихідних установок для стрільби, необхідних для прицільної
стрільби зі стрілецької зброї належать:
1. Приціл.
2. Точка прицілювання.
3. Винос точки прицілювання.
Для вибору установок прицілу й точки прицілювання необхідно
визначити відстань до цілі та врахувати зовнішні умови, які можуть
вплинути на дальність і напрямок польоту кулі. Під час стрільби
по рухомій цілі, крім того, необхідно врахувати напрямок і швидкість
її руху.
Приціл і точка прицілювання вибираються так, щоб під час стрільби
траєкторія польоту кулі проходила посередині цілі.
Для сучасної стрілецької зброї, яка має високі бойові властивості,
за точного визначення відстані до цілі й табличних умов стрільби
ураження цілі досягається зазвичай першою чергою.
Вирішальним у досягненні такого результату є точне визначення
відстані до цілі.
Приціл вибирається залежно від дальності цілі, а також ураховуючи:
 температуру навколишнього повітря (зимою);
 атмосферний тиск (у горах);
 фронтальний рух цілі.
Винос точки прицілу робиться в бічному напрямку залежно
від флангового або косого вітру.
Прийнято класифікувати вітер, як і рух цілі, за напрямком
і швидкістю.
За напрямком, вітер може бути:
1. Поздовжній (зустрічний чи ходовий), він за напрямком
збігається із фронтальним рухом цілі.
2. Бічний – за напрямком збігається із фланговим рухом цілі.
3. Косий – за напрямком збігається з косим рухом цілі.
За швидкістю вітер класифікують таким чином:
1. Слабкий вітер – 2–3 м/с.
2. Помірний – 4–6 м/с.
3. Сильний – 8–12 м/с.
Швидкість вітру визначається з достатньою точністю за простими
ознаками: за слабкого вітру (2–3 м/с) носова хустка та прапорець
коливаються; за помірного вітру (4–6 м/с) носова хустка та прапорець
тримаються розгорнутими; за сильного вітру (8–12 м/с) носова хустка
виривається з рук, а прапорець із шумом розвивається (рис. 142).
Рис. 142. Визначення напрямку та швидкості вітру

Тут необхідно знати, що бічний вітер під час стрільби з більшості
видів зброї відхиляє кулю в бік, куди дме вітер. Виняток становить
активно-реактивна граната (РПГ-7), яка на активній ділянці польоту
(під час роботи реактивного двигуна) відхиляється в бік, звідки дме вітер.
Таке явище пояснюється тим, що бічний вітер повертає хвостову частину
гранати (оскільки вона легша від головної) у напрямку вітру, а головна
частина повертається проти вітру, і під дією реактивної сили,
спрямованої вздовж осі, гранати відхиляються від площини стрільби
в бік, звідки дме вітер.
Винос точки прицілювання робиться у фігурах цілі (для автомата),
установкою цілика (для кулемета) чи вибором тієї чи іншої прицільної
марки (для РПГ-7) (рис. 143).
161
в
Рис. 143. Винос точки прицілювання:

а – уліво на одну фігуру; б – управо на півтори фігури; в – унесення поправок
на бічний вітер за допомогою цілика для кулемету.
Точка прицілу – вибирається на цілі чи біля неї залежно від усіх

умов, названих вище.
Усі названі умови (рух цілі, температура, тиск і вітер) спричиняють
відхилення гранат (куль) за висотою (дальністю), у бічному напрямку
чи зміну відстані до цілі.
Тому виникає потреба враховувати їх, тобто роботи на них поправки.
Поправки прийнято розподіляти на дві групи:
а) поправки до дальності. До них належать поправки
на температуру, тиск, поздовжній вітер, фронтальний рух цілі. Вони
враховуються під час установлення прицілу чи виносу точки
прицілювання за висотою;
б) поправки до напрямку. До них належать поправки на бічний
вітер і фланговий рух цілі, вони враховуються під час виносу точки
прицілювання в бічному напрямку, установлення цілика, вибору
прицільної марки. Необхідно знати, що під час вибору вихідних
установок для стрільби враховуються лише ті умови, вплив яких
на стрільбу значний. Порівняно невеликі дальності стрільби
зі стрілецької зброї, якісна балістика дозволяє навіть на око визначити
малі за величиною поправки. Слід сказати, що якщо умови стрільби були
б нормальними, а облік малих за величиною поправок не потрібен,
то відстань до цілі відповідала б певному числу сотень метрів (300, 500
тощо), то вихідні установки були б такі:
– приціл відповідав би числу сотень метрів;
– точка прицілювання залежала від розміру цілі та відстані до неї.
Стрільба по цілі містить у собі виконання черги (пострілу),
спостереження за результатами стрільби та її корегування.
Стрільба ведеться звичайно до ураження (знищення, придушення
чи руйнування) цілі.
Вибір цілі та цілевказання. Вибір цілі для ураження здійснюється
на підставі оцінювання її важливості, відстані та ураження. Насамперед
оцінюється важливість цілі.
Під час оцінювання декількох цілей для ураження варто керуватися
таким правилом: вибирати найбільш важливу на даний момент ціль,
а з однаково важливих – найближчу й найлегше уразливу.
Під час дій відділення як у пішому порядку, так і на бойових
машинах цілевказання здебільшого здійснюються:
– щодо орієнтирів (місцевих предметів) і напрямку руху машини;
– стрільбою патронами з трасерною кулею;
– сигнальними ракетами, що випускаються в напрямку цілі.
Крім того, цілевказання можливе наведенням зброї на ціль
(наприклад, командиром за допомогою наведення зброї бойової машини
на ціль).
Цілевказання, здійснене голосом, має бути коротким, чітким, точним
і зрозумілим. Той, хто приймає цілевказання, відшукавши ціль, звичайно
доповідає: «Бачу».
Якщо той, хто приймає цілевказання не бачить цілі, він доповідає:
«Не бачу».
Якщо ж він не може знайти ціль через незрозумілість цілевказання,
то доповідає: «Не зрозумів». У цьому разі цілевказання повторюється
чи уточнюється.
Наприклад:
– «Орієнтир перший, ліворуч 40, далі 200 – кулемет, 1000»;
– «Широкий кущ, праворуч 30, ближче 50 – протитанковий
гранатомет, 300».
Командир під час цілевказання ставить вогневе завдання або подає
команду для відкриття вогню.
Наприклад:
«Кулеметнику, широкий кущ, управо 30, ближче 50 – протитанковий
гранатомет, 300 – знищити».
Визначення відстані до цілі. Відстань до цілі звичайно визначається
окомірно й за кутовою величиною цілі. Іноді командири підрозділів
визначають відстань до цілі за картою.
Окомірне визначення відстань до цілі може застосовуватися в будь-
яких умовах обстановки: її порівнянням з відомою відстанню
до орієнтира (місцевого предмета); за відрізками місцевості, що добре
запам’яталися в зоровій пам’яті; ступенем видимості та приблизною
величиною цілі, а також шляхом поєднання останніх двох прийомів.
Відстань до цілі за її кутовою величиною визначається під час
стрільби з місця та зупинки. Для цього використовуються шкали сітки
оптичного прицілу або приладу спостереження, а також прицільні
163
пристрої стрілецької зброї. Крім того, можуть зробити обчислення
за формулою тисячної:
В1000
Д У ,
де Д – відстань до цілі або предмета, м;
В – висота (ширина) цілі або предмета, м;
1000 – постійна величина;
У – кут, під яким видна ціль або предмет, у тисячних.
Вибір зброї та боєприпасів. Вибір зброї та боєприпасів
здійснюється, ураховуючи уразливість цілі та відстані до неї, а також
наявності часу на виконання вогневого завдання.
Якщо обстановка вимагає, щоб ціль була уражена за короткий проміжок
часу, варто вибирати зброю з більш високою бойовою швидкострільністю
або зосереджувати по ній вогонь декількох вогневих засобів.
Заряджання зброї. Заряджання зброї здійснюється, як правило,
за командою. У команді для заряджання стрілецької зброї чи гранатомета
вказується, кому треба буде стріляти, наприклад: «Гранатометнику»,
«Кулеметникам та автоматникам лівого (правого) борта», «Снайперу»,
«Відділенню» тощо.
Визначення напрямку та швидкості руху цілі
(якщо вона рухається) і величин поправок на її
рух
Під час стрільби по рухомих цілях особлива увага приділяється

визначенню й обліку випередження.
Випередження – це відстань, на яку переміститься ціль за час
польоту кулі до неї. Напрямки руху цілей щодо того, хто стріляє, можуть
бути: фронтальний, косий і фланговий.
Під час стрільби по цілі, що рухається на стрільця, за фронтального
руху, на відстані, що не перевищує дальність прямого пострілу, вогонь
ведеться без випередження, із прицілом, що відповідає відстані до цілі.
На більших відстанях – із прицілом, що відповідає тій відстані, на якій
може виявитися ціль у момент відкриття вогню.
Під час стрільби по рухомих цілях за фланговому руху (швидкість
3 м/с) на всі відстані випередження дорівнює прицілу, тобто
Впр = Пр,
де Впр – випередження у фігурах людини;

Пр – приціл, що відповідає відстані до цілі.
Приклад. Стрільба ведеться із РПК по ростовій фігурі на дальність
400 м. Рух цілі зліва на право фланговий. Визначити величину
упередження.
Розв’язання: Впр = Пр = 4 фігури вправо.
Для ручних протитанкових гранатометів РПГ-7 правило взяття
випередження таке: «На кожні 10 км/год швидкості за фланговому руху цілі
упередженням брати одну поділку шкали бічних поправок сітки прицілу».
Швидкість руху танків на полі бою звичайно становить 12–15 км/год.
По таких цілях упередженням за флангового руху цілі беруть півтори
поділки шкали бічних поправок. За косого руху цілі випередження у два
рази менше, ніж за флангового.
Відлік випередження у всіх випадках визначається від середини цілі,
щоб за правильного вибору вихідних установок і прицілювання через цю
точку пройшла середня траєкторія.
Під час ведення вогню з кулемета вогонь можна вести,
прицілюючись у середину цілі. Для цього потрібно пересунути цілик убік
руху цілі на величину випередження.
Для ураження цілі, що з’являється, необхідно, помітивши місце
її появи, швидко приготуватися до стрільби та відкрити вогонь.
Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження
цілі. Якщо за час приготування до стрільби ціль зникла, то під час
вторинної її появи відкрити вогонь.
Під час стрільби по цілі, що з’являється неодноразово, варто мати
на увазі, що вона може з’явитися й у новому місці, тому ураження її буде
залежати від уважності під час спостереження, швидкості приготування
до стрільби та відкриття вогню.
Вибір положення для стрільби (способу ведення вогню). Вибір
способу ведення вогню для ураження конкретної цілі вогнем того
чи іншого виду зброї залежить від умов обстановки та стрільби.
Вогонь на ходу ведеться, як правило, з установлених на бойових
машинах кулеметів, а також із кулеметів та автоматів через бійниці БТР
(БМП).
Вогонь на ходу без зупинки ведеться з автоматичної стрілецької
зброї під час дій у пішому порядку. Вогонь на ходу – основний спосіб
ведення вогню під час атаки й контратаки.
Вогонь на коротких зупинках застосовується у випадках, якщо
вогонь на ходу через велику відстань до цілі, малих її розмірів чи різких
коливань корпусу бойової машини малодієвий. У цьому разі вся
підготовка до стрільби виконується в русі, а для ведення вогню машина
(чи солдат) робить коротку зупинку на кілька секунд. На кожній короткій
зупинці здійснюється один постріл з озброєння БТР, гранатомета й кілька
черг (поодиноких пострілів) зі стрілецької зброї (зі стрілецької зброї, як
правило, до ураження цілі). Рух машини між короткими зупинками
відбувається з якомога більшою швидкістю.
Величина стрибка визначається умовами тактичної обстановки,
місцевості, спостереження та наявністю часу на підготовку до виконання
чергового пострілу.
165
Вогонь із місця ведеться з усіх видів зброї в обороні, під час дій
у засідці, а також у наступі під час відбиття контратак противника.
У цьому разі з однієї вогневої позиції (місця для стрільби) може
уражатися декілька цілей.
Вогонь по цілях, що рухаються під кутом до площини стрільби,
ведеться способом супроводження цілі або способом очікування цілі.
Під час ведення вогню способом супроводження цілі солдат,
переміщаючи зброю убік руху цілі, у момент найбільш правильного
наведення зброї, ураховуючи поправку, відкриває вогонь.
Під час ведення вогню способом очікування цілі солдат
прицілюється в точку, обрану попереду цілі, і з підходом цілі до цієї
точки на величину випередження, міцно тримаючи зброю, відкриває
вогонь. Якщо ціль не уражена, вибирається спереду нова точка
прицілювання та під час підходу до неї цілі на величину випередження
знову відкривається вогонь.
Необхідно пам’ятати, що стрільба способом очікування вимагає
твердих практичних навичок у плавному спуску курка за обмежений час
і випередження береться у два рази більше.
Визначення поправок на відхил умов стрільби від нормальних
(табличних). Під час відхилу умов стрільби від табличних може
виникнути потреба у визначенні й обліку поправок до дальності
та напрямку стрільби.
Поправки до дальності враховуються під час визначення вихідних
установок шляхом збільшення (зменшення) установки прицілу
чи підвищення (зниження) точки прицілювання.
Під час стрільби зі стрілецької зброї найбільш істотними поправками
до дальності є поправка на зміну температури повітря (порохового
заряду), а під час стрільби з гранатомета РПГ-7 додатково до цього
й поправки на поздовжній вітер.
Поправки на температуру під час стрільби зі стрілецької зброї
в літніх умовах незначні та практично не враховуються. Ці поправки
взимку (в умовах низьких температур) необхідно враховувати під час
стрільби зі стрілецької зброї патронами зразка 1943 р., 5,45-мм
і гвинтівковими патронами на відстані понад 400 м.
Поправки на температуру під час стрільби з гранатомета РПГ-7
ураховуються маховичком температурних поправок, що встановлюється:
на поділку «+» за температури повітря вищої ніж 0 °С; на поділку «–»
за температури повітря нижчої ніж 0 °С.
Поздовжній сильний вітер робить значний вплив на дальність
польоту протитанкової гранати.
Під час стрільби з гранатомета РПГ-7 для врахування поправок
до дальності за сильного зустрічного вітру прицілюватися треба у верхній
край цілі, а за сильного побічному вітру – у нижній край. Запам’ятати
значення табличних поправок до всіх дальностей стрільби неможливо,
та й немає потреби. У реальних умовах на полі бою швидкість і напрямок
вітру, як і швидкість руху цілі, визначаються приблизно, на око.
Тому поправки можна враховувати за так званими мнемонічними
правилами, зручними для запам’ятовування, що дає достатню для
практики точність підготовки вихідних даних для стрільби.
Поправки на бічний вітер для стрілецької зброї зручно визначати
й розраховувати у фігурах цілі. Розрахунок звичайно роблять у величинах
найбільш типової цілі – фігурах людини (шириною 0,5 м). Результат
легко перераховувати у фігурах інших цілей.
За бічного помірного вітру, що дує під кутом 90° до площини
стрільби, мнемонічні правила такі:
1. Для стрілецької зброї під гвинтівковий патрон і патрон калібру
5,45 мм «Вітер кулю так відносить, як від прицілу два відкинути
й поділити на два», або Пв = (Пр – 2) : 2
Приклад 1. Стрільба ведеться з АК-74 по грудній фігурі на відстані
400 м. Вітер помірний бічний праворуч. Визначити поправку.
Розв’язання: Пв = (Пр – 2) : 2 = (4 – 2) : 2 = 1 фігура вправо.
Приклад 2. Стрільба ведеться із ПКМБ по цілі кулеметною обслугою
на відстані 600 м. Вітер бічний помірний праворуч. Визначити поправку.
Розв’язання: Пв = (Пр – 2) : 2 = (6 – 2) : 2 = 2 фігури вправо.
2. Для ручних протитанкових гранатометів РПГ-7 поправки
на бічний вітер зручніше брати не у фігурах цілі, а за допомогою сітки
шкали бічних поправок до оптичного прицілу «Вітер відхиляє гранату
на півтори поділки сітки шкали прицілу». Винос точки прицілювання
робиться, ураховуючи те, що реактивний снаряд під час стрільби
відхиляється у бік, звідки дує вітер (рис. 144).
Відхиле Напрямок
ння вітру
Площина стрільби
гранати
Напрямок
польоту
гранати
Реактивна
Дія вітру сила
на
гранату
2
3
4
55 4 3 2 1 1
2 3 45
2
4 6 8 10
2,7
Рис. 144. Дія реактивної сили на гранату за наявності бічного вітру

та прицілювання по танку за бічного помірного вітру справа
167
Для правильного виконання наведення гранатомета варто
запам’ятати, що вертикальна подвійна лінія сітки прицілу відповідає
напрямку осі ствола, тому її треба виносити за вітром на величину певної
поправки: граната, випущена в напрямку подвійної лінії сітки прицілу,
відхиляється назустріч вітру та влучає в ціль.
Наведені правила й приклади показують порядок визначення
поправок на бічний помірний вітер. За сильного (8 м/с) або слабкого
(2 м/с) вітру поправки відповідно збільшуються або зменшуються вдвічі,
за косого – зменшуються у два рази порівняно з бічним вітром.
Призначення вихідних установок. Правила призначення вихідних
установок із будь-якого виду зброї по нерухомій цілі та цілі,
яка з’являється, і рухомої цілі розрізняються залежно від умов, у яких
ведеться вогонь:
а) якщо відстань до цілі й напрямок на неї не змінюються та інші
умови стрільби мало відрізняються від табличних, визначають:
 установку прицілу відповідно до визначеної відстані до цілі;
 установку цілика на 0 (чи центральну прицільну марку під час
стрільби з гранатомета РПГ-7 тощо);
 точку прицілювання – центр цілі.
Точку прицілювання під час стрільби зі стрілецької зброї з відкритим
прицілом по низьких цілях (наприклад, лежачих фігурах) зручніше мати
на нижньому краї цілі. У цьому разі установка прицілу має вибиратися,
ураховуючи перевищення траєкторії;
б) якщо відстань до цілі й напрямок на неї не змінюються,
але стрільба ведеться в умовах, що істотно відрізняються від табличних,
визначають:
 установку прицілу відповідно до визначеної відстані до цілі
(для стрілецької зброї, ураховуючи поправку до дальності на температуру
повітря взимку);
 установку цілика (прицільної марки), ураховуючи поправки на
бічний вітер;
 точку прицілювання – центр цілі (для гранатомета РПГ-7,
ураховуючи поправки до висоти на сильний поздовжній вітер).
Спостереження за результатами стрільби ведеться
для визначення моменту ураження цілі та оцінки відхилення куль
(гранат) від цілі.
Ураження цілі оцінюється за результатами, що точно
спостерігаються: ціль припинила вогонь чи рух, зруйнована, горить тощо.
Про промахи судять за відхилом місць падіння куль (трас, розривів
гранат) від цілі за напрямом і дальністю (або висотою).
Величини відхилів куль (гранат) виміряються в тисячних або фігурах
цілі від її центра до центра групування трас або рикошетів (хмари
від розриву гранати).
13. Перевірка бою та приведення до нормального бою
стрілецької зброї
13.1. Перевірка бою та приведення до нормального бою автоматів,
кулеметів, снайперських гвинтівок
Стрілецька зброя, яка знаходиться у підрозділі, має бути завжди

готовою до застосування та приведеною до нормального бою. Перевірка
бою стрілецької зброї здійснюються:
 під час надходження її до підрозділу:
 після ремонту, заміни частин, які могли б змінити її бій;
 у разі виявлення під час стрільби ненормальних відхилів куль.
У бойовій обстановці мають бути використані всі можливості для
періодичної перевірки бою зброї та приведення її до нормального бою.
Перед перевіркою бою зброю необхідно ретельно оглянути
й усунути виявлені несправності. Перевірка бою зброї та приведення
її до нормального бою здійснюється під керівництвом командира роти
(батареї, взводу) на стрільбищі в безвітряну погоду, у закритому тирі або
на захищеній від вітру ділянці стрільбища за нормального освітлення.
Стрільба під час перевірки бою стрілецької зброї та приведення
її до нормального бою здійснюється кращими стрільцями, відібраними
командиром підрозділу. Під час перевірки бою мають бути присутні
стрільці, за якими закріплена зброя, їх командири відділень і майстер
із ремонту зброї з необхідним інструментом (стрільба під час перевірки
бою снайперської гвинтівки та приведення її до нормального бою
здійснюється особисто снайпером, за яким вона закріплена).
Стрільба ведеться по контрольній мішені або чорному прямокутнику
розміром:
 для автоматів, кулеметів 35 см висотою і 25 см шириною,
закріпленому на білому щиті висотою та шириною 0,5 м;
 для снайперської гвинтівки 20 см шириною і 30 см висотою,
закріпленому на білому щиті шириною 0,5 м і висотою 1 м.
Перевірка бою АК-74, РПК-74 і приведення до нормального бою
здійснюється стрільбою патронами зі звичайною кулею (ПКМ, СГД –
звичайною кулею зі сталевим осердям).
Дальність стрільби 100 м, приціл 3, цілик 0. Положення для
стрільби: з автомата, гвинтівки – лежачи з упора, із кулемета – лежачи
із сошки.
169
Автомат приводиться до нормального бою без багнета з дульним
гальмом-компенсатором, а кулемет – із полум’ягасником, які
в подальшому під час стрільби не скручуються.
Снайперська гвинтівка перевіряється та приводиться до нормального
бою з відкритим прицілом, після цього здійснюється вивіряння оптичного
прицілу й контрольна стрільба з оптичним прицілом.
Під час стрільби по перевірочній мішені (рис. 145) точкою
прицілювання є середина нижнього краю мішені, відрізаної під час
стрільби:
 із АК-74 – по п’ятій горизонтальній лінії;
 РПК-74 – восьмій горизонтальній лінії;
 ПКМ – третій горизонтальній лінії;
 СГД – першій горизонтальній лінії.
1
0 5
КТ
16
14 15
37,5
8
7
6
25
453
2
2
5
Рис. 145. Перевірна мішень

Лінії для перевірки: 1 – зброї, де використовується патрон зр. 1943 р.;
2 – снайперської гвинтівки; 3 – кулеметів зі гвинтівковими патронами;
4 – станкових кулеметів із патронами з кулею зр. 1930 р.;
5 – станкових кулеметів із патронами з кулею зр. 1908 р. та 5,45-мм автомата
Калашникова; 6 – пістолетів; 7 – 12,7-мм великокаліберного кулемета;
8 – 5,45-мм ручного кулемета Калашникова
Під час стрільби по чорному прямокутнику точкою прицілювання

є середина нижнього краю прямокутника; положення контрольної точки
позначається за прямовисною лінією вище від точки прицілювання
під час стрільби з АК-74 на відстані 13 см, РПК-74 – на відстані 11 см,
ПКМ – на відстані 15 см, СГД – на відстані 16 см. Точка прицілювання
має знаходитись приблизно на рівні очей того, хто стріляє.
Перевірка бою та приведення до нормального бою здійснюється:
автомата, гвинтівки – стрільбою поодинокими пострілами (4 патрони),
кулеметів – спочатку стрільбою поодинокими пострілами (4 патрони),
а потім автоматичним вогнем (РПК по 8 патронів у 2–3 черги, ПКМ
по 10 патронів у 3–4 черги).
Перевірка бою
Для перевірки бою поодинокими пострілами той, хто стріляє,

здійснює чотири постріли, ретельно й одноманітно прицілюючись під
середину нижнього краю перевірної мішені (чорного прямокутника).
Після припинення стрільби командир, що керує перевіркою бою, оглядає
мішень і за розміщенням пробоїн визначає купчастість бою та положення
середньої точки влучення.
Солдатам і сержантам, які здійснюють стрільбу, оглядати
мішені забороняється.
Купчастість бою визнається нормальною, якщо всі чотири пробоїни
або три (за однієї, що відірвалася) уміщуються у круг діаметром 15 см
(для СГД – у круг діаметром 8 см). Якщо купчастість розміщення пробоїн
не задовольняє вимог, то стрільба повторюється. За повторного
незадовільного результату стрільби зброю відправити до ремонтної
майстерні для усунення причин розкидання куль.
Якщо купчастість розміщення пробоїн буде визнана нормальною,
то командир визначає середню точку влучення та її розміщення щодо
контрольної точки.
Для визначення середньої точки влучення за чотирма пробоїнами
(рис. 146а) потрібно:
 з’єднати прямою лінією дві найближчі пробоїни та відстань між
ними поділити навпіл;
 отриману точку з’єднати із третьою пробоїною та відстань між
ними поділити на три однакові частини;
 точку поділу, найближчу до двох перших пробоїн, з’єднати
з четвертою пробоїною та відстань між ними поділити на чотири однакові
частини.
 точка поділу, найближча до перших трьох пробоїн і буде
середньою точкою влучення чотирьох пробоїн.
171
Середню точку влучення можна визначити також таким способом:
з’єднати пробоїни попарно, потім з’єднати середини обох прямих та
отриману лінію поділити навпіл – точка поділу й буде середньою точкою
влучення (рис. 146б).
СТВ
СТ
В СТВ
а б в
СТВ
СТ
В
г д
Рис. 146. Визначення положення середньої точки влучення способом

послідовного поділу відрізків:
а, б – за чотирма пробоїнами; в – трьома пробоїнами; г – п’ятьма пробоїнами;
д – під час стрільби автоматичним вогнем
Для визначення середньої точки влучення за трьома пробоїнами

(рис. 146в) потрібно:
 з’єднати прямою лінією дві найближчі пробоїни та відстань між
ними поділити навпіл;
 отриману точку з’єднати з третьою пробоїною та відстань між
ними поділити на три однакові частини.
 точка поділу, що є найближчою до перших двох пробоїн і буде
середньою точкою влучення.
За нормального бою автомата (кулемета) середня точка влучення має
збігатися з контрольною точкою або відхилятися від неї в будь-якому
напрямкові не більше ніж на 5 см (гвинтівки – не більше ніж на 3 см),
тобто вона має не виходити за межі малого круга перевірної мішені.
Зброя, бій якої під час перевірки поодинокими пострілами виявиться
ненормальним, приводиться до нормального бою повторно.
Після перевірки бою кулемета поодинокими пострілами здійснюється
перевірка бою автоматичним вогнем. Для цього кулеметник РПК (ПКМ)
здійснює 2–3 (3–4) черги, витрачаючи вісім (десять) патронів, ретельно
прицілюючись під середину нижнього краю перевірної мішені (чорного
прямокутника) та уточнюючи наведення кулемета для кожної черги.
Бій кулемета вважається нормальним, якщо не менше ніж 6 пробоїн
із 8 (7 із 10) уміщуються у круг діаметром 20 см і середня точка влучення
в цьому разі відхиляється від контрольної точки не більше ніж на 5 см
у будь-який бік, тобто не виходить за межі малого круга (габариту
влучності) на перевірній мішені.
Середня точка влучення під час стрільби автоматичним вогнем
визначається таким способом:
 згори чи знизу відраховується половина пробоїн і відділяється
горизонтальною лінією;
 таким самим чином відраховується половина пробоїн праворуч
або ліворуч і відділяється вертикальною лінією.
 точка перетину горизонтальної та вертикальної ліній визначає
положення середньої точки влучення (див. рис. 145д).
Купчастість бою кулемета під час автоматичної стрільби залежить
не лише від стану кулемета, а і від того, хто стріляє. Тому в сумнівних
випадках за незадовільної купчастості бою, стрільбу необхідно повторити
з залученням більш досвідченого кулеметника.
Приведення до нормального бою
Якщо під час стрільби поодинокими пострілами середня точка

влучення відхилилась від контрольної в будь-який бік:
– для АК-74, РПК-74 більше ніж на 5 см, то згідно з цим
здійснюються зміни положення мушки: якщо середня точка влучення
нижча від контрольної точки, то мушку потрібно вкрутити, якщо вища –
викрутити; якщо середня точка влучення знаходиться лівіше від
контрольної точки, тоді полозок мушки пересунути ліворуч, якщо
правіше – праворуч.
Примітка: У разі переміщення мушки вбік на 1 мм середня точка влучення під час
стрільби на 100 м з автомата зміщується на 26 см, із кулемета – на 18 см. Один повний
оберт мушки переміщує середню точку влучення за висотою під час стрільби на 100 м
з автомата на 20 см, із кулемета – на 14 см.
173
– для ПКМ більше ніж на 5 см, то відповідно до цього здійснюється
зміна положення мушки чи її полозка. Якщо середня точка влучення
нижча від контрольної, мушку треба вкрутити, якщо вища – викрутити.
Якщо середня точка влучення лівіша від контрольної, полозок
пересунути вліво, якщо правіша – управо. Правильність переміщення
мушки перевіряється повторною стрільбою.
Примітка: Один повний оберт мушки змінює положення середньої точки влучення
за висотою під час стрільби на 100 м на 12 см, а переміщення полозка мушки вбік
на 1мм – на 15 см;
– для СГД більше ніж на 3 см, то відповідно до цього потрібно
змінити положення мушки за висотою або її запобіжника в бічному
напрямку. Якщо середня точка влучення нижча від контрольної точки,
мушку треба вгвинтити, якщо вища – вигвинтити. Якщо середня точка
влучення лівіша від контрольної, запобіжник пересунути ліворуч, якщо
правіша – праворуч. Правильність переміщення мушки перевіряється
повторною стрільбою.
Примітка: У разі переміщенні запобіжника мушки вбік на 1 мм і під час
вгвинчування (вигвинчування) мушки на один повний оберт середня точка влучення під
час стрільби на 100 м зміщується на 16 см. Поділки на передньому торці основи мушки
дорівнюють 0,6 мм, що відповідає зміщенню середньої крапки влучення в бічному
напрямку на 10 см.
Якщо під час автоматичної стрільби середня точка влучення
відхилилася від контрольної більше ніж на 5 см, то після огляду кулемета
стрільбу необхідно повторити. Якщо в результаті повторної стрільби
середня точка влучення все ж відхиляється більше ніж на 5 см,
то потрібно змінити положення мушки. Після зміни положення мушки
стрільба повторюється.
Якщо кулемет не вдалось привести до нормального бою
автоматичним вогнем, то він направляється до ремонтної майстерні для
огляду й ремонту.
Останній результат стрільби під час приведення до нормального бою
автомата (кулемета) поодинокими пострілами й автоматичним вогнем
заноситься в картку якісного стану автомата (кулемета).
Вивіряння оптичного прицілу
Після закінчення перевірки бою гвинтівки або приведення
її до нормального бою здійснюється вивіряння оптичного прицілу.
Для цього необхідно:
 приєднати до гвинтівки оптичний приціл і щоку приклада;
 обертанням маховичків поставити приціл на поділку «3» і шкалу
бічних поправок на «0»;
 закріпити гвинтівку у прицільному пристрої та навести її
по відкритому прицілу, поставленому на поділку «3», на точку
прицілювання, у яку здійснювалося наведення під час стрільби
з відкритим прицілом; потім нижню частину прямокутника заклеїти
білою смужкою паперу завширшки 2 см;
 подивитися в оптичний приціл і перевірити, куди спрямований
основний (верхній) кутик сітки прицілу; якщо він спрямований
у середину нижнього краю прямокутника, то оптичний приціл уважається
вивіреним;
 якщо основний кутик сітки прицілу не збігається з точкою
прицілювання, необхідно відпустити стопорні (бічні) гвинти маховичків
на один-два оберти, а потім обертанням торцевих гайок підвести вістря
основного кутика сітки під точку прицілювання та обережно загвинтити
стопорні гвинти маховичків до упору;
 перевірити, чи не змістився кутик сітки прицілу щодо точки
прицілювання під час загвинчування стопорних гвинтів; якщо він
змістився, знову вивірити приціл у викладеній вище послідовності.
Після вивіряння оптичного прицілу здійснюється контрольна
стрільба з оптичним прицілом за тих самих умов, що й під час перевірки
бою гвинтівки з відкритим прицілом, лише контрольна точка
позначається на висоті 14 см від точки прицілювання (знизу білий папір
підклеїти до третьої білої лінії перевірної мішені). Якщо в результаті
контрольної стрільби всі чотири пробоїни вміщуються у круг діаметром
8 см, а середня точка влучення відхилилася від контрольної точки більше
ніж на 3 см, потрібно визначити відхил середньої точки влучення,
відпустити стопорні гвинти маховичків і внести відповідні поправки
до встановлення торцевих гайок.
Примітка: Переміщення торцевої гайки на одну поділку додаткової шкали під час
стрільби на 100 м відповідає переміщенню середньої точки влучення на 5 см.
Після внесення поправок до встановлення торцевих гайок необхідно
зробити повторну стрільбу. Якщо під час повторної стрільби всі чотири
пробоїни вміщуються у круг діаметром 8 см, а середня точка влучення
збіглася з контрольною точкою або відхилилася від неї в будь-який бік
не більше ніж на 3 см, то гвинтівка вважається приведеною до нормального
бою. Після закінчення приведення гвинтівки до нормального бою
положення середньої точки влучення заноситься у формуляр.
175
13.2. Перевірка бою та приведення до нормального бою пістолета ПМ
Перевірка бою пістолетів здійснюється офіцерами або відмінними

стрільцями у присутності військовослужбовців, за якими закрiпленi
пістолети. Перед перевіркою бою пістолети ретельно оглядаються
та виявлені несправності усуваються. Під час перевірки має бути
присутній технік зі зброї з необхідним інструментом.
Перевірка бою проводиться у сприятливих умовах: у ясну безвітряну
погоду, або закритому тирі, або захищеній від вітру дiлянцi стрільбища.
Перевірка бою пістолета проводиться стрільбою на 25 м патронами
однієї партії.
Стрільба ведеться по чорному кругу діаметром 25 см, закріпленому
на щиті висотою 1 м i шириною 0,5 м.
Точка прицілювання має бути на середині нижнього краю чорного
круга або у його центрі. Точка прицілювання має знаходитись приблизно
на висоті очей того, хто стріляє.
На прямовисній лінії над точкою прицілювання позначається
(крейдою, кольоровим олівцем) нормальне положення середньої точки
влучення, яка має бути вищою від точки прицілювання на 12,5 см або
збігатися з нею, якщо точка прицілювання буде центром круга.
Позначена точка буде контрольною.
Перевірка бою пістолета проводиться з положення стоячи, із руки,
або з упора (мішок набитий тирсою, покладений на який-небудь місцевий
предмет або підставку). Під час стрільби з упора кисть руки з
пістолетом має бути у висячому положенні та не торкатися упора.
Для перевірки бою пістолета стрілець виконує підряд чотири
постріли, ретельно та одноманітно прицілюючись. Після закінчення
стрільби оглядають щит i за розміщенням пробоїн визначається
купчастість бою пістолета та положення середньої точки влучення.
Купчастість бою пістолета визначається нормальною, якщо всі чотири
пробоїни (у крайньому разі три, за однієї, що випадково відхилилася)
уміщуються в круг діаметром 15 см.
За задовільної кучності бою командир визначає середню точку
влучення (див. рис. 146) і вимірює величину відхилу від контрольної
точки з допомогою сантиметрової лінійки. Для зручності вимірювання
через контрольну точку проводять (крейдою або кольоровим олівцем)
дві лінії – вертикальну та горизонтальну.
Визначивши середню точку влучення, командир виміряє величину
відхилу від контрольної точки.
Середня точка влучення не має відхилятися більше ніж на 5 см від
контрольної точки в будь-якому напрямку. Якщо середня точка влучення
відхилилася від контрольної точки більше ніж на 5 см, то пістолет
передається техніку зі зброї для відповідного переміщення або заміни
цілика; цілик замінюється більш низьким (високим), якщо середня точка
влучення виявиться вище (нижче) від контрольної точки; цілик
переміщують ліворуч (праворуч), якщо середня точка влучення виявилась
правіше (лівіше) від контрольної точки.
Примітка: Збільшення (зменшення) висоти цілика або переміщення його праворуч
(ліворуч) на 1 мм змінює положення середньої точки влучення у відповідний бік на 19 см.
Мушку пістолета підпилювати заборонено.
Приведення пістолета до нормального бою вважається закінченим,
якщо пістолет як за купчастістю, так i середньою точкою влучення
відповідає вимогам нормального бою.
Після приведення пістолета до нормального бою цілик
за допомогою керна закріпляється, стара позначка на цілику
зачищається, а замість неї набивається нова. Зачищати позначки на
стінці затвора заборонено.
13.3. Перевірка прицільних пристроїв гранатомета РПГ-7В
Гранатомет, що знаходиться у підрозділі, повинен мати справні

й перевірені прицільні пристрої.
Перевірка прицільних пристроїв гранатомета проводиться:
 під час находження гранатомета до підрозділів;
 після першої стрільби й потім після кожних 3–5 стрільб;
 після ремонту гранатомета;
 у разі виявлення під час стрільби значних відхилів середньої
точки влучення (СТВ) від точки прицілювання.
У бойовій обстановці перевірка прицільних пристроїв гранатомета
проводиться періодично за кожної можливості. Перед перевіркою
прицільних пристроїв гранатомет слід ретельно оглянути й усунути
виявлені недоліки. Перевірка прицільних пристроїв гранатомета
проводиться під керівництвом командира роти (батареї, взводу).
Перевірка прицільних пристроїв гранатомета проводиться
за допомогою призначених для цього приладу й мішені (рис. 147). У всіх
177
випадках перевірки прицілів ПГО-7В застосовуються мішені, у яких
розмір по вертикалі між центрами великого й малого перехресть 108 мм.
Під час перевірки оптичного прицілу маховичок температурної поправки
встановлюється на знак «+», а хомутик механічного прицілу – на поділку «3».
60
68 а
1
0
120
108
25
Ø 250
2
616
5
673
б 1
9
30
а
60
207
60
4 16
30
5 0
25
б0
Рис. 147. Мішень для перевірки прицільних пристроїв гранатомета
Для перевірки прицільних пристроїв необхідно:

 установити гранатомет на прицільному станку;
 установити щит із мішенню вертикально попереду гранатомета
на відстані 20 м від прицільної планки;
 у прорізах натягнути дві нитки хрестом для перевірки прицільних
пристроїв і встановити прилад у дулову частину каналу ствола
гранатомета так, щоб виступ (штифт) приладу ввійшов повністю у виріз
на дуловій частині ствола;
 навести гранатомет через канал ствола й отвір приладу
у верхній круг мішені та міцно закріпити гранатомет у станку; у цьому
разі перехрестя приладу має збігатися з великим перехрестям верхнього
круга мішені;
 виконати візування через прицільні пристрої.
Під час перевірки оптичного прицілу знак «+», розміщений у верхній
частині сітки, має збігатися з маленьким перехрестям на верхньому кругу
мішені.
Якщо дана вимога не виконується, виправити установку прицілу,
для цього необхідно:
 викрутити кришку вивірного гвинта в бічному напрямку;
 уставити викрутку у шліц гвинта й обертати його до збігу
знака «+» та сітки з вертикальною лінією маленького перехрестя
на верхньому кругу мішені;
 викрутити на 1,5–2 оберти три бічні гвинти на маховику
температурної поправки і, підтримуючи маховичок у положенні
знака «+» напроти покажчика на корпусі прицілу, обертати вивірний
гвинт по висоті (центральний) до збігу знака «+» на сітці
з горизонтальною лінією маленького перехрестя верхнього круга;
 після перевірки оптичного прицілу закрутити кришку
та викрутити бічні гвинти до упору, а потім перевірити правильність
наведення гранатомета та вивірення прицілу.
У прицілу з двома мушками лінія прицілювання основної мушки
не має виходити за межі нижнього білого прямокутника, а лінія
прицілювання додаткової мушки – за межі верхнього білого
прямокутника.
Якщо під час візування виявиться, що в більше ніж 50 % випадках
спостережень лінія прицілювання виходить за межі відповідного
прямокутника (круга), прицільний пристрій гранатомета вважається
несправним і підлягає ремонту.
13.4 Перевірка бою та приведення до нормального бою

підствольного гранатомета ГП-25
Перевірку бою гранатомета та приведення його до нормального бою
робити з тим автоматом, за яким закріплений гранатомет.
Перевірка бою гранатомета та приведення його до нормального бою
виконуються стрільбою пострілами ВОГ-25 з інертною гранатою.
Постріли мають бути з однієї партії.
179
Положення для стрільби – лежачи з упора.
Стрільбу вести групою по чотири постріли по перевірній мішені,
наклеєній на фанерний щит, установлений на відстані 100 м від дулового
зрізу гранатомета. Приціл установити в положення 1.
Для перевірки бою той, хто стріляє, виконує чотири постріли,
ретельно й одноманітно прицілюючись у середину нижнього зрізу
чорного прямокутника перевірної мішені (рис. 148). Підводить верхній
зріз мушки під нижній край прямокутника так, щоб бічні сторони
прямокутника були продовженням бічних сторін мушки.
0,5 м
ТП
1м
0,1
2
0,2
5
R
0,35
0,5 м
1м
Рис. 148. Перевірна мішень

Після припинення стрільби командир, що керує перевіркою бою,
оглядає мішень і за розміщенням пробоїн визначає купчастість бою
та положення середньої точки влучення.
Солдатам і сержантам, які здійснюють стрільбу, оглядати
мішені забороняється.
За нормального бою середня точка влучення (СТВ) має перебувати
в межах контрольного круга радіусом 35 см із центром у точці
прицілювання (ТП). Якщо СТВ вийшла за межі контрольного круга,
то залежно від отриманого відхилу СТВ від точки прицілювання
здійснюється відповідна зміна положення мушки й цілика: якщо СТВ
нижча від ТП, мушку потрібно вгвинтити, якщо вища – вигвинтити; якщо
СТВ виявиться ліворуч ТП, цілик потрібно змістити праворуч, якщо
праворуч – ліворуч, тобто в бік, протилежний відхилу СТВ.
Примітка: У разі вгвинчування (вигвинчування) мушки на один оберт СТВ під час
стрільби на 100 м зміщується на 0,75 м догори (у разі вгвинчування) або вниз
(у разі вигвинчування).
У разі повороту гвинта цілика на один оберт (чотири клацання), що відповідає зміщенню
цілика на одну поділку, під час стрільби на 100 м СТВ зміщається на 1 м вправо, якщо гвинт
обертати за ходом годинникової стрілки (у разі зміщення цілика вправо), або вліво, якщо гвинт
обертати проти ходу годинникової стрілки (у разі зміщення цілика вліво).
Правильність переміщення мушки й цілика перевіряється повторною
стрільбою.
Після досягнення задовільного результату колишня риска на корпусі
прицілу забивається, а замість неї набивається нова риска напроти
центральної риски на цілику.
181
ВИСНОВОК
Сукупність бойових засобів (озброєння та військової техніки), якими

оснащені Збройні Сили, утворюють систему озброєння. У сучасних
військових конфліктах бере активну участь не тільки армія, але
й підрозділи правоохоронних органів, велику роль відіграють частини
й підрозділи спеціального призначення різних силових структур держави.
Стрілецька зброя, що знаходиться на їхньому озброєнні, призначена для
вирішення бойових і оперативно-службових завдань.
Варто відзначити, що розроблення будь-якої перспективної
стрілецької зброї повинно здійснюватись одночасно з розробкою
екіпірування й іншого спорядження піхотинця.
Комплексний підхід до створення зброї й екіпірування для
сухопутних військ дозволить вивести тактико-технічні характеристики
піхотинця на якісно новий рівень та ефективно вирішувати завдання, що
виникають перед підрозділами різних силових структур у XXI столітті.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Курс стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин (КС СЗ і БМ). –

К., 2009. – 198 с.
2. Настанова зі стрілецької справи 5,45-мм автомати Калашникова (АК-
74, АКС-74, АК-74Н, АКС-74Н) та 5,45-мм ручні кулемети Калашникова
(РПК-74, РПКС-74, РПК-74Н, РПКС-74Н). – К., 2004. – 176 с.
3. Настанова зі стрілецької справи 9-мм пістолет Макарова (ПМ). –
К., 2004. – 62 с.
4. Настанова зі стрілецької справи. Ручний протитанковий
гранатомет РПГ-7В. – К., 2004 – 160 с.
5. Настанова зі стрілецької справи. Ручні гранати. – К., 2005. – 48 с.
6. Настанова зі стрілецької справи 7,62-мм кулемети Калашникова
(ПК, ПКМ, ПКС, ПКМС, ПКБ, ПКМБ і ПКТ). – К., 2003. – 152 с.
7. Настанова зі стрілецької справи 7,62-мм снайперська гвинтівка
Драгунова (СГД). – К., 2006. – 94 с.
8. Методика вогневої підготовки механізованих підрозділів. – К.,
2006. – 225 с.
9. Руководство по 40-мм подствольному гранатомету ГП-25. – М.,
1983. – 80 с.
10. Руководство по реактивной противотанковой гранате РПГ-18. –
М., 1974. – 63 с.
11. Руководство по реактивной противотанковой гранате РПГ-22. –
М., 1980. – 63 с
183

Навчальний Посібник Вогнева Підготовка

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Навчальний Посібник Вогнева Підготовка

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ МИТНОЇ СПРАВИ ТА ФІНАНСІВ

13.1. Перевірка бою та приведення до нормального бою автоматів, кулеметів,

Для знищення противника в бою застосовуються різні вогневі засоби,

5,45-мм автомат Калашникова (рис. 1) є індивідуальною зброєю,

Тактико-технічні характеристики автомата АК-74

Узятий на озброєння, рік..............................................................................1974

Рис. 2. Основні частини автомата АК-74 та його приладдя:

2.2. Призначення, загальна будова частин і механізмів автомата

Ствол (рис. 3) призначений для надання напрямку польоту кулі

Дульне гальмо-компенсатор автомата (рис. 4) призначене для

Рис. 4. Дульне гальмо-компенсатор автомата

Ствольна коробка (рис. 5) призначена для з’єднання частин

Прицільний пристрій призначений для наведення автомата під час

Кришка ствольної коробки (рис. 7) запобігає забрудненню частин

Рис. 7. Кришка ствольної коробки

Приклад і пістолетна рукоятка (рис. 8) слугують для зручності дій

Затворна рама з газовим поршнем (рис. 9) слугує для приведення

Рис. 9. Затворна рама з газовим поршнем

Затвор (рис. 10) слугує для досилання патрона в патронник,

Рис. 10. Затвор

Зворотний механізм (рис. 11) слугує для повертання затворної рами

Рис. 11. Зворотний механізм

Газова трубка зі ствольною накладкою (рис. 12) слугує для

Ударно-спусковий механізм (рис. 13) слугує для спуску курка

Рис. 13. Ударно-спусковий механізм

Рис. 14. Цівка (пластмасова)

Рис. 15. Магазин

Багнет (рис. 16) приєднується до автомата для поразки противника

Рис. 16. Багнет

Піхви (рис. 17) слугують для носіння багнета на поясному ремені.

Рис. 17. Піхви

Приладдя (рис. 18) слугує для розбирання, збирання, чищення,

Шомпол застосовується для чищення та змащування каналу ствола,

2.3. Розбирання та збирання автомата

Порядок неповного розбирання автомата:

2. Перевірити, чи немає патрона

3. Вийняти пенал із приладдям

5. Від’єднати дульне гальмо-

6. Від’єднати кришку ствольної

7. Від’єднати зворотний механізм

8. Від’єднати затворну раму

10. Від’єднати газову трубку

Збирання автомата після неповного розбирання здійснюється

2.4. Затримки під час стрільби з автомата та способи їх усунення

Затримка Причина затримки Спосіб усунення

3.1. Призначення, тактико-технічні характеристики,

5,45-мм ручний кулемет Калашникова (рис. 19) є зброєю

Рис. 19. Загальний вигляд 5,45-мм кулемета Калашникова:

Узятий на озброєння, рік...............................................................................1974

Загальна будова кулемета

Рис. 20. Основні частини кулемета РПК-74 та його приладдя:

Крім того, у кулемета є полум’ягасник, сошка, шомпол.

Рис. 21. Ствол:

Ствольна коробка (рис. 22) призначена для з’єднання частин

Рис. 22. Ствольна коробка

Рис. 23. Полум’ягасник кулемета

Прицільний пристрій призначений для наведення кулемета під час

Рис. 24. Прицільний пристрій:

Кришка ствольної коробки (рис. 25) запобігає забрудненню частин

Рис. 25. Кришка ствольної коробки

Рис. 26. Приклад і пістолетна рукоятка кулемета

Рис. 27. Сошка кулемета

Затворна рама з газовим поршнем (рис. 28) слугує для приведення