Наукові новини

Україні 30
2021
 ТОВ "ДИЛЕМА ПЛЮС"
Свідоцтво видавця і розповсюджувача ДК №7236

© Дмитро Демиденко

Турбів, Україна
2021
 Зміст

Передмова 1
https://www.naukaizakon.org/ 6
Початок змін 10
Коментарі про журналістику “Нейчер” щодо реформ науки в Україні 12
205-та річниця з дня народження Т. Г. Шевченка 15
Електронне голосування 16
Чий Крим? 18
Космос 19
ВВП України за 2018 рік 21
Чорнобильська катастрофа – 33 роки потому 23
Променева зброя 28
Конституція і автоматизація 35
Закони і алгоритми у загальному користуванні 36
Деякі аспекти психології влади загалом і влади в науці зокрема 54
Наука, інженерія, медицина і маніпулювання свідомістю 59
День Незалежності/Відновлення державності у певному контексті історії 64
Ви говорите/пишете/співаєте російською в Україні, тому що... 66
Україна і титан 75
Наука і Китай 83
Акт війни 86
Про причини штучно організованого голодомору 87
2019 — Наукові підсумки в Україні 90
Віруси і коронавірус 2019-nCoV 92
Масовий психоз – короткий екскурс 96
ACE2, шипи, гідроксихлорокін і собаки 103
Юриспруденція і узурпація 107
Депутати і низька якість 109
Плагіат є різновидом шахрайства 111
Квантові комп’ютери 113
Селяни 118
2020 - підсумки Наукових Новин 121
Різноманітність 123
150 річниця народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач) 126
"Наполегливість" ... імені Глушко 128
Спадкоємці 131
Перша Конституція України 1710 року 138
12 квітня 2021 року - 60 років першому польоту людини в космос 140
Колонізатори 142
Червень 2021року - 25 років сучасній Конституції України 147
"Про ефективне керівництво" 150
Замість післямови 154
 Для тих, хто не читає передмов:

Щодо порад до читання, то можете просто подивитись зміст, вибрати назву, яка
вам сподобалась, і відкрити потрібну сторінку або знайти статтю через текстовий
пошук - майже кожна стаття є закінченим індивідуальним твором, і ці твори здатні
розкрити вам очі багато на що навколо вас у сучасній Україні і не тільки. Загалом
ситуацію в Україні найкраще характеризують статті "Селяни", "Спадкоємці" і
"Колонізатори". У статті "Спадкоємці" описано метод дерегуляції нервової системи
чутливих людей, який разом з його модифікаціями все частіше використовується в
політичних баталіях, і у державних установах і комерційних компаніях, а також
корумпованими правоохоронними органами для провокацій, дискредитації і
тимчасового "виведення з ладу" опонентів, конкурентів і критиків.

Для всіх інших:

Передмова

Ця книга є збірником вибраних статей (насправді - майже

всіх статей, були виключені лише деякі не дуже важливі) з
електронного журналу "Наукові новини" (ISSN: 2663-9645), який
почав виходити у січні 2019 року і станом на липень 2021 року
досі виходить у останній четвер кожного місяця на сайті
www.naukovinovyny.com.

Для цитування статей будь-ласка використовуйте

реквізити наведені на початку кожної статті, які також є на сайті
журналу.

Засновником і головним редактором журналу є я - Дмитро Демиденко.

Коротко про себе і про те, що привело до створення журналу і цього збірника.

Я народився у Києві 25 серпня 1975 року у сім'ї юриста Василя Демиденко

родом з хутора Осівка тоді Ємільчинського району Житомирської області і інженера

1
Мінвуглепрому УРСР за освітою хіміка високомолекулярних сполук Павліни
Демиденко (дівоче прізвище - Щур, що старослов'янською мовою означає "предок")
родом з смт Турбів, тоді Липовецького району, Вінницької області. Закінчив з срібною
медаллю середню школу №1 м. Києва у 1992 році і з відзнакою Біологічний факультет
Київського університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю Загальна та
Молекулярна Генетика у 1997 році. З 1997 по 2003 рік жив в Угорщині, м. Сегед,
навчався і працював у Біологічному Дослідницькому Центрі - www.brc.hu (це те місце,
де я дійсно зрозумів, що таке наука і навчився її робити), в результаті чого отримав
PhD у галузі Молекулярної і Клітинної Біології. З 2003 по 2005 рік працював у Інституті
імунології - www.lji.org, Ла-Хойа, Сан-Дієго, Каліфорнія США.

Після повернення в Україну у 2005 році з тої причини, що весь час перебування
за кордоном, незважаючи на часто приємних людей і атмосферу, які я там зустрічав, я
там почувався незатишно і як чужинець, змінив 4 місця роботи в Україні, на собі
відчувши усю недоліки української системи управління наукою, перед тим, як
спробувати займатись підприємницькою діяльністю.

Але оскільки зайняття наукою приносило і досі приносить мені задоволення, я

не переставав задаватись питанням, чому все так "незадовільно" з наукою в Україні.
Ці питання приблизно на початку 2010 року призвели до появи сайту юей сайєнс
чейнж (uasciencechange), який пізніше трансформувався у www.naukaizakon.org (його
текст є серед статей, дивіться "Зміст"), де за допомогою власного досвіду,
аналітичних статей і думок інших науковців я склав список проблем організації
наукової діяльності в Україні і шляхів їх вирішення, що власне і стало концепцією
реформування наукової сфери України.

У грудні 2013 року після початку Євромайдану цю концепцію мною особисто

було передано на майдані Незалежності у Києві Лілії Гриневич, яка тоді була головою
Комітету з освіти і науки Верховної Ради України.

2 липня 2014 року я відвідав слухання у Верховній раді України на тему "Про
стан та законодавче забезпечення розвитку науки та науково-технічної сфери
держави".

Приблизно через три тижні у кінці липня 2014 року я частково втратив
дієздатність, у чому з великою долею ймовірності мені "допомогли" люди, яким не

2
подобались зміни, які я проштовхував, оскільки вони втрачали владу і контроль над
фінансовими потоками у науковій сфері України, а це близько 4 млрд. грн. на рік для
НАНУ і ще близько 4 млрд. грн. на рік для НАМНУ. Зайдіть на сайт НАНУ
(www.nas.gov.ua) і подивіться на фото членів президії, я майже впевнений що деяких
організаторів мого знешкодження можна знайти там, якщо вони досі не померли від
старості.

Цікаво, що школа №1 (www.first-school.org.ua), яку я закінчив, є фактично копією

будівлі Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАНУ (www.icbge.org.ua),
яка теж колись була школою (тільки для дітей з інвалідністю), але була перетворена
на Інститут НАНУ задля директорської посади для академіка НАНУ, сина одного з
високопоставлених чинів КДБ УРСР, про що я дізнався у 2011 році, коли відвідував
там колишнього колегу.

Оскільки я у той час не міг уявити хто, був причиною моєї часткової
недієздатності, то приблизно у жовтні 2014 спробував спровокувати на відповіді
посольство США у Києві, намалювавши два смайлики (див. фото нижче) на стеллі
посольства, за що пізніше вибачився. Але, дивним чином, дві подібні посмішки
з'явились знов через шість з половиною років у статті "Спадкоємці".

Приблизно у листопаді 2014 року у наслідок часткової втрати дієздатності, а

можливо і з "допомогою" інших осіб, авто, яким я керував, перекинулось на межі
Київської і Житомирської областей на ділянці Кривошиїнці-Мовчанівка. Мене врятував
пристебнутий пасок безпеки. У травні 2015 році я втратив дієздатність повністю вже за
допомогою системи "охорони здоров'я" України і можливо інших зацікавлених у цьому
людей, і це тривало до лютого 2016 року.

В кінці 2015 року новий закон "Про наукову і науково-технічну діяльність", який
частково втілював одні з головних постулатів вищезгаданої концепції, а саме

3
забезпечував частково прозорий, конкурентний розподіл коштів на наукову діяльність
був прийнятий ВР і під тиском наукової громадськості був підписаний Президентом
Петром Порошенком, схильним до використання корупційних схем, а не їх ліквідації, у
останній день терміну підписання 25 грудня 2015 року.

На моє відновлення пішло приблизно 2 роки. Довелось знову вчитись рухатись,

говорити, думати і діяти.

У кінці 2018 року я побачив, що саме мої дії зіграли велику роль у просуванні
нового закону і зрозумів, що в Україні потрібне видання для обміну інформацією між
науковцями і не науковцями.

Так у січні 2019 року вийшов перший номер журналу "Наукові новини". Було
задумано випустити його не пізніше кінця місяця і за дивним збігом обставин останнім
днем січня 2019 року був четвер, тобто той самий день, коли зазвичай виходять одні з
найбільш відомих наукових журналів світу, частково подібного спрямування, Саєнс
(Science - www.sciencemag.org) і Нейчер (Nature - www.nature.com), хоча вони є
щотижневиками, а "Наукові новини" виходять раз на місяць.

Цей збірник складено для підсумку діяльності "Наукових новин" за два з

половиною роки і до 30-річчя незалежності сучасної України, яке відзначається 24
серпня 2021 року.

Якщо окремо не зазначено на початку статті, то автором всіх матеріалів є я, так

само як замовником і редактором.

Більше читайте у самих статтях і, будемо сподіватись, продовження буде.

Але, оскільки деякі статті торкаються питання національних меншин України, то

окремо хотілося б зазначити наступне. У школі №1 міста Києва у 1982-1992 роках
моїми вчителями переважно були представники національних меншин. Я зрозумів,
чому все було саме так у Вінниці у 2020-2021 роках, коли після ненависті, з
незрозумілих мені причин, у очах представниці національної меншини на касі
сервісного центру авто, і найважчого випадку булінга з використанням, як мінімум 5-ти
автомобілів, який частково координувався іншою представницею національних
меншин, причому настільки безсоромно, що це було не важко помітити, і після
наступного вкрай цинічного застосування булінгу, який у мене не піднімається рука

4
навіть описати, я вийшов на поховання тисяч жертв НКВС на кладовищі Підлісному
недалеко від центру Вінниці.

Ті, хто мав стати моїми вчителями--українцями були там у ямах Вінниці, Биківні
і Сандармоха, і інших місць поховань жертв злочинів НКВС, і нащадки тих, хто
здійснював ті злочини, керують Україною і досі. І це не завжди ті політики і олігархи,
яких ми бачимо на екранах, а часто керівники освітніх і наукових закладів, непомітні
чиновники і співробітники правоохоронних органів, які роблять все, щоб зберегти
джерело власного збагачення - погано контрольовану систему державного управління
і безліч можливостей для корупції в ній.

Д. Демиденко Липень 2021 року

5
 https://www.naukaizakon.org/

Проблеми (організації наукової діяльності в Україні):

1) Надмірна кількість бюрократів між державою, яка надає кошти платників

податків на наукові дослідження, і науковцями, які ці дослідження здійснюють
(існування багато чисельних академій наук, які витрачають надані кошти в основному
на фінансування досліджень академіків і інших наукових бюрократів та лояльних до
них осіб та родичів, а не на конкуренто спроможні дослідження світового рівня).

2) Низька якість наукової експертизи, що веде до виділення коштів на наукові

проекти сумнівної якості, і відповідних результатів цих проектів.

3) Відсутність прозорої системи розподілу коштів на дослідження.

4) Занадто поважний вік ключових осіб при владі у науці.

5) Низький рівень фінансування науки в державі.

6) Погано розроблені механізми впровадження наукових відкриттів в практику -

продукти корисні для суспільства.

7) Відтік наукових кадрів за кордон.

8) Відірваність наукового і освітнього процесів.

9) Велика кількість плагіату у наукових(?) роботах.

10) Підробка наукових результатів (фальсифікація досліджень).

11) Торгівля авторством наукових робіт (статей, дипломів, дисертацій).

12) Велика кількість перманентних ставок у наукових установах, що надає

можливість отримувати зарплату не здійснюючи суттєвої наукової діяльності.

6
 13) Існування надбавок до заробітної платні за вчені ступені, що дуже часто
веде до порушень, що згадуються в пунктах 9-11.

14) Невизнання закордонних наукових ступенів в Україні.

Шляхи вирішення визначені на основі ідентифікації існуючих проблем і

врахування закордонного досвіду організації наукової діяльності:

1) Організація прямого надходження коштів від наукових фондів до

безпосередніх керівників досліджень, керівників дослідницьких груп і лабораторій.

2) Чітке закріплення стандартів наукової експертизи на рівні кращих світових

стандартів (peer-review) з її акцентом на анонімність, неупередженість, професійність і
незалежність. Залучення закордонних фахівців до експертизи проектів і публікацій.

3) Введення англійської мови як другої обов'язкової, як для наукових проектів,

так і для наукових публікацій у тих галузях, де це можливо.

4) Встановлення граничного віку для керівних посад у всіх наукових структурах

що фінансуються державою на рівні 65 років.

5) Передбачення відчутної адміністративної відповідальності за порушення

введених норм. Закріплення в законодавстві норм про позбавлення дипломів і
наукових ступенів за плагіат і підробку наукових результатів (фальсифікацію
досліджень), і торгівлю авторством дипломів, дисертацій і наукових робіт. Утворення
департаменту контролю за дотриманням належних дослідницьких практик при МОН.

6) Створення державних фондів розпорядників коштів на фундаментальні та

прикладні наукові дослідження. Створення конкурентних умов при розподіленні
коштів. При експертній оцінці грантових пропозицій виставляти оцінки і фінансувати ті
проекти, які мають високий середній бал за оцінкою не менш як 5-ти експертів з
дотриманням стандартів наукової експертизи (див. пункт 2).

7) Перетворення НАНУ на громадську організацію. Ліквідація або перетворення

на громадські організації всіх інших академій. НДІ передати університетам.

7
 8) Створення сприятливих умов для повернення наукових кадрів з-за кордону.

9) Надання перманентних ставок (позицій) лише науковцям з визначним

науковим доробком (що визначатиметься якістю статей, патентів, винаходів).
Переведення всіх інших науковців на контрактну форму оплати праці.

10) Скасування надбавок до заробітної платні за вчені ступені.

11) Збільшення рівня фінансування науки в державі.

12) Створення законодавчих умов для визнання закордонних наукових ступенів

в Україні.

(Вищенаведені проблеми почали вирішуватись у 2015 році, коли був прийнятий

новий Закон України Про Наукову і Науково-Технічну Діяльність (розроблений за
активної участі Лілії Гриневич, і поданий до Верховної Ради України Арсенієм
Яценюком від імені Уряду України), згідно з яким було утворено Національну Раду
України з питань розвитку науки і технологій, у складі якої діє Науковий комітет, що
складається з одних з найкращих науковців України, відібраних ідентифікаційним
комітетом, що складався з 3-х вітчизняних та 6-ти закордонних визначних науковців.
Також на стадії створення знаходиться Національний Фонд Досліджень (НФД), що
розподілятиме кошти на дослідження на конкурсній основі. За рекомендацією
європейських експертів НФД має в перспективі розподіляти 40% всіх коштів, що
виділятимуться в бюджеті країни на наукову галузь. За діяльністю НФД згідно
вищезазначеного Закону буде наглядати Науковий комітет ("виконує функції
наглядової ради Національного фонду досліджень України"). 8-9.XII.2018)

2010 - 2020

Література:
1) Демченко О.П.: "Українська наука: точки біфуркації" Тижневик Дзеркало
Тижня, 17 квітня, 2009 року

8
 2) Законотворчість: Участь громадськості у законотворчому процесі. Основні
аспекти законодавчого процесу / Базілевич Д.С., Валентайн Е., Вінокуров І.М.,
Гаращенко М.В., Жугай Н.С., Крижанівський В.П., Нечипоренко Л.О., Рахімкулов Е.Р.,
Руденко М.О., Суслова О.І., Фулей Т.І., Чередніченко С.Г. – К.: [ФОП Москаленко О.
М.], 2013. – 232 с.

9
 Наукові новини, Том 1 № 1, 31 січня 2019 року

Початок змін
“Рівень розвитку науки і техніки є визначальним чинником
прогресу суспільства, підвищення добробуту громадян,
їх духовного та інтелектуального зростання.”
Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність"

У вищенаведеній цитаті замість "є визначальним чинником" доречніше було б

написати "є одним з визначальних чинників".

На 2019 рік в Україні заплановано початок роботи Національного Фонду

Досліджень України (далі НФД). Його існування і діяльність покликані забезпечити
прозорий розподіл коштів на дослідження на конкурсній основі з експертною оцінкою
проектів, незалежність і об’єктивність якої повинні забезпечити, як норми нового
Закону, так і існування і функціонування передбачених Законом структур, таких як
Наукова Рада НФД і Науковий Комітет Національної Ради України з питань розвитку
науки і технологій (далі Національна Рада).

Створення НФД є одним з наслідків прийняття у 2015 році нового Закону

України Про наукову і науково-технічну діяльність, який створив законодавчу базу для
зміни системи науки в Україні. Ініціатива реформування наукової галузі йшла від
самих науковців, які доволі давно говорили і писали про її проблеми. Розроблений за
участі міжнародних експертів, новий Закон не вирішує всіх проблем, хоча і є суттєвим
кроком уперед у порівнянні з минулим Законом.

Створенню фонду передувало створення самої Національної Ради, яка згідно

Закону є консультаційно-дорадчим органом Уряду і складається з Наукового і
Адміністративного Комітетів.

До складу Наукового Комітету входять 24 визначних науковці України. Законом

передбачена складна процедура відбору членів Наукового Комітету. Але варто
зазначити, що одним з основних критеріїв відбору на всіх його рівнях є високі науково

10
метричні показники науковців, такі як індекс Хірша. Одною з функцій Наукового
Комітету є функція наглядової ради НФД. Також Науковий Комітет вибирає членів
Наукової Ради НФД, яка є органом управління Фонду, і, серед іншого, Науковий
Комітет здійснює експертну оцінку проектів рішень виконавчої влади, що стосуються
наукової галузі.

До складу Адміністративного Комітету входять 24 особи, які представляють

Уряд, академії наук, основні наукоємні регіони України, великі наукоємні підприємства,
університети тощо.

Важливим також є, що у Законі закріплено поняття “гранту”, як “фінансових чи

інших ресурсів, наданих на безоплатній і безповоротній основі” і зафіксовано напрям
на інтеграцію у Європейський дослідницький простір.

На 2019 рік на НФД планують виділити 262 млн. гривень. Така низька сума, що
складає лише 1,88% коштів на наукову галузь, зумовлена тим, що Фонд ще фактично
не створений. Хоча процес створення знаходиться на фінальній стадії. Європейські
експерти рекомендували довести долю коштів, що розподілятиме НФД до 40% всіх
коштів, що виділятимуться в країні на наукову галузь, фінансування, якої зараз
складає приблизно 0,36% ВВП країни, хоча закон передбачає збільшення бюджету
наукової галузі до 1,7% ВВП країни. Чи буде досягнута рекомендована цифра
фінансування Фонду - час покаже, але якщо результати проектів профінансованих
ним покажуть ефективність такого способу фінансування, то досягнення
вищезазначеного відсотку буде цілком реальним.

11
 Наукові новини, Том 1 № 2, 28 лютого 2019 року

Коментарі про журналістику “Нейчер”

щодо реформ науки в Україні
11 лютого 2019 року один з найвідоміших наукових журналів “Нейчер” (Nature)
опублікував статтю "Українська наукова революція спотикається через п'ять років
після початку" ( doi:10.1038/d41586-019-00512-3 ) написану Кіріном Шиємаєром.

Я був здивований побачити таку неповну і в деякій мірі неадекватну картину

стану української науки і наукових реформ, представлену читачам “Нейчер”. Отже, це
відповідь на вищезгадану статтю у вигляді коментарів до найважливіших на мою
думку цитат із статті Кіріна Шиємаєра.

Але спочатку запитання: Чи була демонстрація, зображена на початку статті,

поставлена для іноземців? Чому плакати англійською мовою?

Цитата 1: "Українська наукова революція спотикається через п'ять років після

початку"

Коментар: В Україні не було наукової революції. Було щось більше схоже на

наукову еволюцію у формі нового закону "Про наукову і науково-технічну діяльність",
прийнятого у 2015 році. Детальніше про це є у попередньому випуску (стаття "Початок
змін"). І жодних ознак спотикання на даний момент немає. Просто втілення норм
закону в життя йде повільно через мляву українську бюрократію.

Коротко про новий закон. Він призвів до появи науково-консультативного органу

уряду, а саме Національної Ради України з питань розвитку науки і технологій,
половина членів якої (Науковий комітет) складається з одних з найкращих вчених
України, відібраних міжнародними експертами. Новий закон також законодавчо
створив Національний Фонд Досліджень (НФД), який зараз знаходиться на
завершальній стадії формування, і за ним буде наглядати Науковий комітет, який
також має функцію ідентифікаційного комітету керівного органу НФД. Згідно з новим
законом НФД має прозоро розподіляти кошти на дослідження на конкурсній основі.

12
 Непрозорий та неконкурентний розподіл коштів був і залишається (оскільки
НФД ще не функціонує) головною проблемою української наукової системи.

Цитата 2: «Початкові наслідки були багатообіцяючими: новий уряд пообіцяв

оновити застарілу наукову систему Радянського стилю та підвищити витрати на
дослідження та розробки».

Коментар: Уряд України не може і не міг би змінити наукову систему. Зміна

системи вимагала зміни базового законодавства, що було зроблено Верховною
Радою України у 2015 році (див. вище). Не було обіцянок суттєвого збільшення
фінансування науки до впровадження законодавчих змін. І не було сенсу це робити до
того.

Цитата 3: «... навіть цієї відносно щедрої суми не буде достатньо для інститутів
академії для придбання сучасних дослідницьких інструментів, таких як електронні
мікроскопи та спектрометри, без зовнішньої допомоги».

Коментар: Низькоякісна наука, зроблена на сучасному обладнанні, не принесе

багато плодів.

Цитата 4: «Втрачається терпіння, зокрема, серед молодих науковців країни, які

ледве можуть зводити кінці з кінцями на свої мізерні зарплати. Аспіранти в Україні
отримують від 3000 до 4800 гривень на місяць, і навіть досвідчені дослідники рідко
заробляють понад 13 500 гривень на місяць».

Коментар: Складно коментувати фразу "втрачається терпіння". Через те, що

заробітна плата в науці в Україні є відносно низькою останні близько 25 років. Вони
втрачають терпіння вже 25 років? Причиною низької заробітної плати в науці є не
тільки низьке фінансування, а й надмірна кількість аспірантів і постійних посад у
науково-дослідних установах. І це згадується в статті далі.

Цитата 5: «Академія запустила програму на 1 мільйон гривень (37 000 доларів

США; 32 250 євро) для молодих дослідників у минулому році, щоб запобігти відтоку
талантів з науки або їх виїзду за кордон».

Коментар: Мається на увазі Національна академія наук України (НАН). В Україні

існує принаймні ще 3 академії. У своїй заяві про статтю Кіріна Шиємаєра НАН

13
відзначила, що ця сума насправді є приблизно у 27 разів більшою (27 млн. грн. або 1
млн. дол. США), хоча цю цифру не вдалось перевірити. Проте навіть якщо це і
правда, то тільки щорічний бюджет керівного органу НАН України (президії НАН
України), укомплектованого в основному людьми похилого віку, становить близько 100
млн. гривень (3,7 млн. дол. США, 3,3 млн. євро), тобто майже в 4 рази більше. І його
існування майже не має сенсу після формування відповідно до нового закону
Національної Ради України з питань розвитку науки і технологій. Згадана вище заява
також зазначає, що є й інші помилки щодо реорганізації НАН України у статті.

І зауваження:

По-перше: писати про наукові реформи в Україні, не поспілкувавшись з

нинішнім міністром освіти і науки Лілією Гриневич , яка була і залишається одним з
головних двигунів наукової реформи в цій країні є, принаймні, не зовсім нормальним.

По-друге: це Kyiv, а не Kiev (русофонічна назва на рисунку «Очікування

наукової революції»). Це столиця України (Ukraїna). Міжнародно відома англофонічна
назва Ukraine, швидше за все, буде також справою минулого у недалекому
майбутньому. Тому що України не належить ні Англії, ні Росії (Rossia) (Russia також є
англофонічною назвою).

14
 Наукові новини, Том 1 № 3, 28 березня 2019 року

205-та річниця з дня народження Т. Г.

Шевченка
9 березня виповнилось 205 років з дня народження Тараса Шевченка - поета,
письменника, художника і одного з головних символів України.

Художня творчість Літературна творчість

Інтерактивна біографія Заповідник.

15
 Наукові новини, Том 1 № 3, 28 березня 2019 року

Електронне голосування

15 березня в УНІАН пройшла прес-конференція/круглий стіл - "Українці за

кордоном: конституційне право голосу на виборах без можливості ним скористатись",
на якій прозвучала пропозиція запровадити електронне голосування для українських
громадян за кордоном. Хоча система електронного голосування на виборах
застосовується в такій країні, як Естонія, недавня доповідь Національних Академій
Наук, Інженерії та Медицини Сполучених Штатів (National Academies of Sciences,
Engineering and Medicine) зазначає:

“На теперішній час ми не можемо запропонувати технології для безпечного

способу Інтернет-голосування. Цілком можливо, що громадяни зможуть голосувати
через Інтернет в майбутньому, але технічні проблеми заважають робити це безпечно
на даний момент. Важко гарантувати безпеку електронних систем, що
використовуються при голосуванні, навіть зараз. У системах, починаючи від
електронних баз даних реєстрації виборців і електронних журналів виборців до
систем голосування, відповідні фізичні записи є важливими для цілей перевірки
відповідності.” (Securing the Vote Protecting American Democracy (2018) Washington,
DC: The National Academies Press. https://doi.org/10.17226/25120 )

У прес-конференції/круглому столі приймали участь представники Глобального

Руху "Моя Україна", ГО Обміни Лотарингія-Україна (Франція), Громадської ініціативи
«Євромайдан-Варшава» (Польща), української громади в США, Асоціації Українців в
республіці Ірландія (АУРІ), Української громади у Франції та у Швейцарії - доктор
Віолета Москалу, Наталка Панченко, Ірина Мазур, Микола Круцик, доктор Ігор
Решетняк, Ірина Головатенко, Максим Праздников, Денис Ярославський.

До складу комітетів Національних Академій Наук, Інженерії та Медицини, які

приймали участь у підготовці доповіді “Securing the Vote Protecting American
Democracy (2018)” увійшли представники відомих університетів, бізнесу, урядових
структур Сполучених Штатів.

16
 Національні Академії Наук, Інженерії та Медицини США
(www.nationalacademies.org) - є приватними неурядовими організаціями
започаткованими у 1863 році актом Конгресу США для дорадчої функції з питань
науки та технологій. Їх членів науковці, інженери і медики обирають серед себе за
значні досягнення у відповідних галузях.

17
 Наукові новини, Том 1 № 3, 28 березня 2019 року

Чий Крим?

Це дуже популярне в Україні питання.

Скоріше за все, найкращою відповіддю на нього буде зустрічне запитання: “В

якому сенсі?”

В етнічному - це територія народів Криму, включаючи корінні народи (кримські

татари, караїми і кримчаки).

В юридичному - це територія держави Україна.

У фактичному - це територія держави Російська Федерація (РФ).

Ще один варіант відповіді - окупована РФ територія України.

Але і народи і держави є тимчасовими на цій планеті. Народи змінюються з

плином еволюції а з ними змінюються і держави.

18
 Наукові новини, Том 1 № 4, 25 квітня 2019 року

Космос

12 квітня ООН відзначає Міжнародний день польоту людини в космос

На веб-сторінці ООН присвячений цьому зазначається:

“Генеральна асамблея в резолюції A/RES/65/271 від 7 квітня 2011 року

проголосила 12 квітня Міжнародним днем польоту людини в космос “для урочистого
відзначення кожного року на міжнародному рівні початку космічної ери для людства,
підтверджуючи важливий внесок космічної науки і технологій у досягненні цілей
сталого розвитку і підвищення добробуту держав і народів, а також для забезпечення
реалізації їх прагнення продовжувати використання космічного простору у мирних
цілях.

12 квітня 1961 року було датою першого польоту людини в космос, виконаного
Юрієм Гагаріним - радянським громадянином. Ця історична подія відкрила шлях для
дослідження космосу на благо всього людства.”

Якщо розмірковувати про це у біологічному сенсі, то це був перший політ

представника виду Homo sapiens (людини) за межі планети його походження. Тобто
першим кроком поширення людей за межі планети Земля і в перспективі на інші
планети.

Генеральним конструктором радянської ракетної програми, яка призвела до

появи першої людини в космосі був українець, уродженець Житомира - Сергій
Корольов, який пройшов радянські тюрми і табори.

Свого часу змагання за космос між Радянським Союзом і Сполученими

Штатами отримало на Заході назву Космічна Гонка. Обидві держави крім власних
розробок використали напрацювання німецьких інженерів з розробки німецької
ракетної програми і самих німецьких інженерів захоплених в результаті окупації

19
Німеччини під час другої світової війни. Головною фігурою розробки ракетної техніки
спочатку Німеччини, а пізніше Сполучених Штатів був Вернер фон Браун.

12 квітня 2019 року було подано громадське звернення до Верховної Ради

України наступного змісту:

“Пропоную Верховній Раді України заснувати Міжнародну щорічну премію імені

Сергія Корольова - українця, генерального конструктора радянської ракетної
програми, яку вручати фахівцям з будь-якої країни за значні досягнення у космічній
галузі. Повідомлення про вручення такої премії буде щорічно нагадувати людству, про
ключову особистість, яка стояла за відкриттям ери польотів людини в космос і країну,
яка була його батьківщиною. Вручати премію 12 квітня кожного року у річницю
першого польоту людини в космос. Цей день відзначається ООН на міжнародному
рівні (https://www.un.org/en/events/humanspaceflightday/index.shtml). Розмір премії
варто зробити значним з огляду на важливість досягнення. Суму премії можна
зробити символічною, еквівалентною, наприклад, вартості 12 кілограм золота, або
вручати 12 кг золота. Саме золото добував у копальнях Корольов, перебуваючи у
сталінському таборі в ув'язненні. Запропоновані витрати є невеликими, якщо
враховувати велике значення особистості Сергія Корольова для престижу України.

До складу комітету з вручення премії ввести провідних фахівців ракетно-

космічної галузі України.”

Корисні лінки: Державне космічне агентство України, Музей космонавтики ім.

С.П. Корольова.

20
 Наукові новини, Том 1 № 4, 25 квітня 2019 року

ВВП України за 2018 рік

За інформацією Держстату Валовий внутрішній продукт України за 2018 рік

склав близько 3,6 трильйонів гривень (3558706 млн. грн) або приблизно 132,4 млрд.
USD чи 117,8 млрд. EUR. Для порівняння ВВП сусідньої Польщі приблизно у 4 рази
вищий (586 млрд. USD) при невеликій різниці у кількості населення (Україна - 42 млн.
людей, Польща - 38 млн. людей)

Нижче наведена діаграма розподілу ВВП розрахованого виробничим методом

по різних галузях.

21
 Інформація Держстату України:

“Розрахунки ВВП здійснюються трьома методами: виробничим, за категоріями

доходу та кінцевого використання. Схема розрахунку ВВП та джерела інформації
наведені у Методологічних положеннях розрахунку валового внутрішнього продукту,
затверджених наказом Держстату від 17.09.2018 №187 (розміщені на офіційному веб-
сайті Держстату (www.ukrstat.gov.ua) в розділі «Методологія та класифікатори» /
“Статистична методологія” / “Економічна статистика” / “Національні рахунки”)

При цьому надаємо в електронному форматі дані ВВП та його складових у

фактичних постійних цінах за 2018 рік.

Принагідно зазначаємо, що надана інформація оприлюднена на зазначеному

сайті в розділах “Експрес-випуски” та “Статистична інформація” (підрозділ “Економічна
статистика” / “Національні рахунки”).”

“Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів

і послуг, вироблених усередині країни за певний період часу (наприклад, за місяць чи
рік).

Під кінцевими товарами й послугами розуміється готова продукція, яка покидає

процес виробництва як така, що придатна для задоволення потреб кінцевих
споживачів. Вона представлена споживчими товарами й послугами, а також
інвестиційними товарами (такими, що купуються виробниками як засоби праці, тобто
будинками, спорудами, машинами, обладнанням тощо).” (Сірко, А. В. Економічна
теорія. Політекономія, ISBN 978-617-673-308-9, УДК 330(075.8)).

22
 Наукові новини, Том 1 № 5, 30 травня 2019 року

Чорнобильська катастрофа – 33 роки потому

Олексій Березовський
Старший науковий співробітник сектору хроматографічних досліджень, відділу моніторингу якості та безпеки продукції
АПК, Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК, 08162, смт. Чабани, Київсько-Святошинський район, Київська
область, Україна

Від редактора: Чорнобильська атомна електростанція носила ім’я В.І. Леніна …

Чи не є ця катастрофа і її наслідки справжнім “пам’ятником” Ульянову-Леніну?
Демиденко Д.В.

Взято з [1]

Хоча 26 квітня 2019 року із дня Чорнобильської трагедії [2] що стала

найбільшою техногенною аварією у світі, минуло 33 роки, досі її наслідки
продовжують відчуватись та залишаються проблемою для України [3]. Для подолання
наслідків цієї катастрофи, є важливою детальна оцінка екосистем забруднених
територій, дослідження змін в екосистемах та оцінка впливу на здоров’я населення,
що постраждало від радіоактивних викидів.

Нагадаємо, що в результаті вибуху були зруйновані активна зона реактора і

покрівля четвертого енергоблоку. Після вибуху і подальшої двотижневої пожежі в
навколишнє середовище потрапили радіоактивні речовини. Аварія призвела до
забруднення більш як 145 тис. кв.км території України, Республіки Білорусь та

23
Російської Федерації, щільність забруднення цієї території радіоактивним цезієм-137
перевищувала 37 кБк/кв.м [4], що є рівнем, який дозволяв вважати ці території
радіоактивно забрудненими за законодавством згаданих країн. Хоча найбільш
небезпечним в короткостроковому терміні радіоактивним ізотопом, що потрапив в
повітря був йод-131 (період напіврозпаду – вісім днів) через його небезпеку для
щитоподібної залози, яка є головним споживачем йоду в організмі людини і
використовує його для синтезу гормонів тироксину та трийодтироніну, що регулюють
ріст, розвиток і деякі функції всіх органів тіла людини. Внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС в Україні постраждало більше 2,6 млн. громадян, на забруднених
територіях було розташовано 2293 населених пункти [4].

До економічних збитків внаслідок аварії на ЧАЕС для України можна віднести

прямі збитки, такі як втрата матеріально-майнових комплексів і окремих об'єктів
економіки в зоні відчуження на території України, втрати працездатного населення, і
непрямі збитки, такі як невикористання сільськогосподарських, водних і лісових
ресурсів, вартість недоотриманої електроенергії, збитки від мораторію на введення в
дію нових потужностей на об'єктах атомної енергетики і віддалені наслідки для
здоров’я людей. Хоча у кількісному грошовому вираженні ці збитки оцінити важко і
вони є предметом спекуляцій.

Наслідки впливу Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей є

різноманітними і пов’язані, як з прямим впливом іонізуючої радіації, так і з іншими
негативними чинниками аварії, пов’язаними, наприклад, з переміщенням великої
кількості людей з забруднених територій і психоемоційним перенавантаженням [3].

У дітей, які зазнали тривалої дії радіаційного опромінення в період вагітності

матері і після народження, спостерігається збільшення частоти змін генетичного
матеріалу, зокрема хромосом 1, 4, 5, 9, 17, 22 [5].

Довідка: всього у людини 23 пари хромосом, що містять спадковий матеріал -

ДНК, загальна довжина ланцюгів якої складає приблизно 3 млрд. нуклеїнових основ.

Діти, які народилися в матерів, що були евакуйовані з 30-км зони, у віддалений

після аварійний період відзначались підвищенням частоти структурних змін хромосом
із превалюванням стабільних ушкоджень і переважною їх локалізацією в 1, 2, 3, 5, 7,
11, 13, 17 хромосомах. [5].

24
 Встановлено, що опромінення малими дозами радіації спричиняє підвищення
рівня тривожності, агресивності,впливає на психічний розвиток дитини[6].

Чисельність постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи постійно

зменшується. З 2007 по 2015 р. чисельність постраждалих загалом зменшилася на
501 075 осіб. За період після 25-х роковин Чорнобилю продовжується зростання числа
випадків раку щитоподібної залози у опромінених в дитячому та підлітковому віці, з
опромінених у дорослому віці – в учасників ліквідації наслідків аварії та евакуйованих
з 30-кілометрової зони [3].

Максимальний радіаційний вплив на об’єкти живої природи припав на перші 10-

20 днів з моменту аварії. Наступна фаза включала літо і ранню осінь 1986 року,
протягом яких потужність дози на поверхні ґрунту знизилася до 20-25% початкової
величини [7]. Встановлено, що в Чорнобильській зоні відчуження спостерігалися
значні, які раніше ніколи не спостерігалися в природі, ушкодження екосистем, хоча і
на відносно невеликих територіях [7]. Так загибель соснових лісів фіксувалася на
території близько 500 га (“рудий ліс”) у безпосередній близькості від ЧАЕС. На цій же
площі відзначено практично повну загибель ґрунтових безхребетних, пізніше в цих
районах відзначені ознаки зміни популяційних показників у мише подібних гризунів [7].

Проведення широкомасштабних радіоекологічних досліджень на територіях, що

зазнали радіоактивного забруднення в результаті цієї найбільшої в історії ядерної
енергетики аварії дозволяє одержувати інформацію про відповідні реакції живої
природи на різних рівнях біологічної організації – від молекулярного і клітинного до
екосистемного – в умовах широкомасштабного радіоактивного забруднення великих
територій. Узагальнення і всебічний аналіз цієї інформації дасть можливість оцінити
необхідність розробки норм, що обмежують радіаційний вплив на біоту, і
сформулювати принципи, на яких вони повинні бути засновані.

З метою координації зусиль для ефективнішої боротьби із наслідками

катастрофи проектом ООН “Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань
Чорнобиля” (International Chornobyl Research and Information Network, ICRIN) був
створений Міжнародний чорнобильський портал [1]. Це інтернет-ресурс, що надає
інформацію з радіологічних та пов'язаних з ними аспектів питань безпеки проживання
населення на територіях, що постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській

25
АЕС. Портал створений за підтримки агенцій ООН (Всесвітня організація охорони
здоров’я, Дитячий фонд ООН, Міжнародна агенція з атомної енергії та Програма
розвитку ООН) та у співпраці з профільними міжнародними організаціями,
міністерствами та організаціями Республіки Білорусь, Російської Федерації та України.

У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив

тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для
ЧАЕС. Переможцем тендеру в серпні 2007 року був визнаний консорціум NOVARKA
[8], спільне підприємство французьких компаній Vinci Construction Grands Projets і
BOUYGUES.

Новий саркофаг у формі арки, який є найбільшою мобільною конструкцією в

світі, виготовлений із 25 050 тон металоконструкцій. Його розміри: 108 метрів у висоту,
162 метри у довжину і 257 метрів у ширину, нестандартна арка досить велика, щоб
накрити стадіон Stade de France, статую Свободи чи підніжжя Ейфелевої вежі. Під час
збирання арка стояла на двох бетонних балках і розташовувалась із заходу від
зруйнованого реактора. Зараз вона накриває існуючий об’єкт укриття, побудований у
1986 році (зразу після аварії). Приблизно 10 000 людей з майже 30 країн світу
працювали над цим проектом [9].
Основна мета цієї арки - забезпечення утримання радіоактивних матеріалів в
тому числі при роботах про демонтажу першого укриття і 4-го блоку ЧАЕС з метою
видалення відпрацьованого ядерного палива і перевезення його в сховища.
Передбачається, що роботи під аркою будуть здійснюватись дистанційно керованим
обладнанням, встановленим всередині. Арка розрахована на експлуатацію впродовж
наступних 100 років.

На момент 33-ї річниці Чорнобильської катастрофи проект готовий на 99% і

повинен бути завершений у травні-червні 2019 року[10].

На будівництво арки більш ніж 40 країн надали 2 млрд. євро [9].

Також варто зазначити, що Указом Президента України від 26 квітня 2016 року
[11] був створений Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник [12]

26
 Список літератури
1. Міжнародний чорнобильський портал проекту ООН “Міжнародна науково-
інформаційна мережа з питань Чорнобиля” (International Chornobyl Research and
Information Network, ICRIN) (http://chernobyl.info/uk-UA/Golovna.aspx)
2. Чорнобильська катастрофа, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорнобильська_катастрофа)
3. Тридцять років чорнобильської катастрофи: радіологічні та медичні наслідки.
Національна доповідь України. Національний науковий центр радіаційної медицини,
Національна академія медичних наук, Київ, 2016, 177 стор.
(http://dazv.gov.ua/images/pdf/national_dopovid_2016.pdf)
4. Радіологічний стан територій, віднесених до зон радіоактивного забруднення
(у розрізі районів). Під редакцією В.І. Холоші, МНС України, Київ 2008 р.
(http://www.rv.gov.ua/sitenew/data/upload/photo/table1.pdf)
5. Мішаріна Ж. А. Соматичні та генетичні ефекти в дітей у віддалені строки
після внутрішньоутробного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС:
Автореф. дис. канд. биол. наук: 03.00.15. – К., 2006. – 12 с.
6. Бакуменко В. Д. та ін. Сучасні підходи до вирішення проблем Чорнобильської
Зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення: Монографія. -К: УАДУ,
2000. -С. 151.
7. Які наслідки Чорнобильської аварії?, Чорнобильський центр,
(http://www.chornobyl.net/uk/які-наслідки-чорнобильської-аварії).
8. NOVARKA (https://www.bouygues-tp.com/fr/projets/nouvelle-arche-de-
confinement-de-tchernobyl)
9. Chernobyl New Safe Confinement: a one-of-a-kind project. 29 листопада 2016,
матеріали прес конференції, Чорнобиль, Україна (http://www.novarka.com/wp-
content/uploads/2016/11/VINCI-RV_Dossier-de-presse_Tchernobyl_GB_v31_HD2.pdf).
10. З глибокою шаною дякуємо ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які мужньо
виконали свій обов’язок, - Глава Уряду під час відвідання зони відчуження, Урядовий
портал, 26 квітня, 2019 (https://www.kmu.gov.ua/ua/news/z-glibokoyu-shanoyu-
dyakuyemo-likvidatoram-avariyi-na-chaes-yaki-muzhno-vikonali-svij-obovyazok-glava-
uryadu-pid-chas-vidvidannya-zoni-vidchuzhennya)
11. Про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного
заповідника, Указ Президента України №174/2016
(https://www.president.gov.ua/documents/1742016-19957)
12. Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник
(https://zapovidnyk.org.ua/index.php)

27
 Наукові новини, Том 1 № 5, 30 травня 2019 року

Променева зброя

Променева зброя (Directed Energy Weapons) у вигляді лазерів, все частіше

з’являється в полі зору широкої публіки. Але на сьогоднішній день її відоме
використання обмежується застосуванням проти безпілотних летальних апаратів і
для пошкодження оптичних приладів і очей солдат противника.

Лауреати Нобелівської премії з фізики 1964 року Ч. Таунс, М. Басов та О.

Прохоров «За фундаментальні роботи в області квантової електроніки, що призвели
до створення випромінювачів та підсилювачів на лазерно-мазерному принципі» [1, 2,
3] скоріш за все не уявляли, що їхнє відкриття дасть можливість створити принципово
нову зброю, здатну майже миттєво вражати ціль. Насамперед це були саме мазери
(Microwave Amplification by Stimulated Emission of Radiation - MASER). Перший мазер
був побудований Ч. Таунсом, Д. Гордоном, та Г. Цейгером в Колумбійському
університеті в 1953 році [1], який працював на аміаку й давав випромінювання на
частоті близько 24 ГГц, не видимій для ока людини (людське око сприймає частоти в
діапазоні 429 — 750 ТГц ).

Когерентно випромінююче джерело світла видимого діапазону, в якому би різні

атоми випромінювали хвилі узгоджено, тобто з однаковими частотами, фазами,
поляризацією і напрямком поширення вперше вдалося реалізувати в кінці 1960 року
А. Джаваном, У. Беннетом і Д. Герріотом. Так був створений першим газовий (гелій-
неоновий) лазер (Light Amplification by Stimulated Emission of Radiation - LASER). Того
ж року, в серпні у одному з найвідоміших світових наукових журналів «Nature» [4] T.
Мейман представив результати, які свідчили, що створений перший твердотільний
квантовий генератор - рубіновий лазер.

Довідка: Видиме світло від Сонця це суміш випромінювання різних частот,

фаз і поляризації, яке утворюється внаслідок злиття у ядрі Сонця ядер атомів
водню з утворенням атомів гелію через великі тиск і температуру (теоретично
близько 15 млн. градусів Цельсія), які є наслідком великої сили гравітації на Сонці,

28
яка в свою чергу є наслідком великої маси цієї зірки, що складає 99,87% маси всієї
сонячної системи [5]. Згаданий вище процес злиття ядер атомів одних елементів з
утворенням інших і виділенням великої кількості енергії у вигляді випромінювання
називається термоядерною реакцією. Людські очі бачать лише видиму частину
випромінювання сонця в діапазоні частот (f) 429 — 750 ТГц (Тера Герц), або іншими
словами в діапазоні довжин хвиль (λ) від 780—380 нм (нанометрів)(формула
перерахунку λ=υ/f, де λ – довжина хвилі, с – фазова швидкість (у даному випадку –
швидкість світла с), f- частота). Також сонце випромінює в невидимих людському
оку діапазонах – радіо, інфрачервоному, ультрафіолетовому і рентгенівському.

Взято з [6]

Першою широко відомою лазерною зброєю (або першою променевою зброєю

(directed energy weapon)) була система LaWS (Laser Weapons System), створена в
США [7].
З того часу не пройшло десяти років, як в мережі Інтернет можна знайти відео з
демонстрацією принципу дії та масштабу руйнувань систем з бойовою лазерною
установкою [7, 8, 9, 10, 11]. Помітні ушкодження системи такого типу можуть нанести:

1. безпілотним літальним апаратам (вочевидь через неметалічні матеріали

виготовлення, або шляхом нагріву електронних компонентів),

2. певним оптичним пристроям (наземної техніки, літаків, супутників),

3. людському зору.

Провідні місця в списку країн-виробників такого типу зброї займають США та

Китай. Інформація щодо російських лазерних установок, окрема комплексу
«Пєрєсвєт», розробленому в Федеральному ядерному центрі в Сарові [9], є вкрай

29
обмеженою і в переважній своїй більшості носить відверто пропагандиський характер
[13, 14].
Причому ніяких конкретних бойових характеристик (параметрів) комплексу у
відкритих засобах інформації не представлено. Очевидно, в цьому випадку можна
думати про вкрай вражаючі показники, або ж, що є більш ймовірно, навпаки, в
порівнянні із заявленими американськими системами параметри не є
конкурентоздатними. Фото та відео [15], які можна знайти у відкритих джерелах
можуть свідчити про достатньо великі розміри (в порівнянні із LaWS), що очевидно
пов’язані з великим об’ємом енергії, необхідної для стабільної та ефективної роботи
установки (слід відзначити, що LaWS встановлена на корабель [7], очевидно має під
палубою також чималий блок живлення). Тим самим знижується її мобільність та
потенційна точність. Хоча за даними Пентагону [16] вони становлять суттєву загрозу
для американських супутників.

До успіхів китайських розробників лазерної зброї, принаймні з відомої на даний

момент інформації, окрім можливості створення завад роботі супутників та літакам
потенційного військового противника [16, 17], можна віднести розробку лазерної
гвинтівки ZKZM-500 [18], створеної в Сіаньському Інституті оптики і точної механіки
Китайської академії наук.
Причому на опублікованому відео [19] можна бачити реальні розміри і руйнівну
силу, які візуально не відрізняються від заявлених. Якщо це відповідає дійсності, то це
дійсно суттєвий прогресивний крок у напрямку портативності. Проте є одне «але». В
опублікованій статті серед характеристик зброї наведене значення калібру (15 мм)
[18], проте для лазерних джерел випромінювання такий параметр взагалі не є
характерним. В той час як вихідна потужність, є тим критерієм, який для променевої
зброї може слугувати індикатором її ефективності і значення порядку 100 кВт є таким,
яке дозволяє говорити про бойове використання лазера з можливим суттєвим
ушкодженням. Проте інформація про потужність відсутня, а представлене фото ніби
обрізане з правого боку і як відзначив автор статті [20], ємності літієвого акумулятора
для заявлених 1000 пострілів на 800 метрів явно не достатньо для більш-менш
відчутного руйнування. Скептицизму додає згадування в статті [18] невдалого
американського досвіду з розробки ручного лазерного пістолету та називанням
лазерної гвинтівки ZKZM-500 «лазерним АК-47», що явно віддає замовленою
пропагандою. Якщо відео [19] містить реальні кадри, то, скоріш за все, потужність для

30
показаного ефекту надходить не від літієвого акумулятора, а від доволі великого
джерела енергії, яке завбачливо приховане на відео [19]. Можливо залежність від
такого джерела і змусила обрізати фото ZKZM-500 з правого боку. Та й відстань до
цілі на демо-відео порядку 100 м, а це суттєво важливо.
Якщо розмірковувати про необхідну потужність лазерів, то потрібно
враховувати наступні фізичні закономірності. При енергії 1 Дж, яка зосереджена в
інтервалі часу 1 с, потужність випромінювання складатиме всього 1 Вт (1 Ват - це
енергія (1 Джоуль) за 1 с). Але якщо ми будемо скорочувати тривалість лазерного
імпульсу, при незмінній енергії 1 Дж, то при тривалості 1 мс (в 1 тис. разів менше 1 с)
ми вже матимемо 10 000 Вт, а при 10 мкс (в 1 млн. разів менше 1 с) – 10 000 000 Вт. А
при збільшенні енергії до 1000 Дж і зменшенні тривалості імпульсу до 10 нс (в 1 млрд.
разів менше 1 с) потужність досягне 10 000 000 000 Вт. Адже відомо [21], що при
потужності 100 000 Вт/кв.см залізна поверхня починає плавитись.

Також при поширені електромагнітного випромінювання інтенсивність (Вт/кв.м)

самого випромінювання зменшується відповідно до закону Бугера-Ламберта-Бера за
експоненційним законом і залежить від багатьох факторів: довжини хвилі,
атмосферного тиску, вологості, температури та інших природних чинників. Лазери
створюють такими, які б випромінювали у «вікнах прозорості» атмосфери, але навіть у
цих вікнах прозорості атмосфера послаблює інтенсивність променя. Для наближених
розрахунків можна прийняти, що (із врахуванням власного поглинання, молекулярного
розсіювання, аерозольного розсіювання, атмосферних опадів), втрати інтенсивності
можуть сягати 100 разів на відстанях більші за 1 км [22].

Оцінка необхідної вихідної потужності, використовуючи закон Бугера-Ламберта-

Бера, дає наступний результат. При відстані до цілі приблизно 1000 м для досягнення
питомої потужності 100 кВт/кв.см вихідна потужність має становити 10 000 000 Вт.
Щоб оцінити масштаб системи, яка має виробляти таку потужність, можна порівняти її
з потужністю Рівненської АЕС, яка за відкритими даними [23] генерує потужність 2 835
000 000 Вт. Тобто, необхідна потужність всього в приблизно 200 разів менша за
потужність атомної електростанції. Це означає, що на сучасному рівні технологій при
відсутності достатньо компактних високоефективних засобів зберігання енергії, і
компактних потужних випромінювачів, лазерне озброєння має доволі обмежене
застосування (див. вище). Проте сучасні технології не стоять на місці, а якщо

31
врахувати експоненційний розвиток технологій, то, можливо, в недалекому
майбутньому ми будемо свідками створення більш ефективної лазерної зброї.

Протокол Женевської конвенції 1980 року забороняє використовувати лазерну

зброю для повного і невідновленого ушкодження зору людини, проте
часткове/тимчасове ушкодження не є під забороною. У поки усі сильні країни світу
працюють у напрямку подальшого розвитку лазерного озброєння, Україні дістається
роль полігону [24].

Але не слід забувати і про можливість використання променевої зброї

невидимих людському оку діапазонів. Звичайно сенс її застосування залежить від того
ефекту, який вона може дати. Наприклад випромінювання мікрохвильового радіо
діапазону може доволі специфічно діяти на людей, викликаючи так званий
мікрохвильовий слуховий ефект [25], який був вперше описаний Аланом Фреєм [26] у
Сполучених Штатах.

Що стосується захисту від променевої зброї, то ним можуть бути матеріали і

засоби, які добре гасять, поглинають, розсіюють або відбивають випромінювання
певних частот.

(При написанні статті автор користувався консультаціями Романа Редько,

старшого наукового співробітника Лабораторії фізико-технологічних проблем
твердотільної НВЧ електроніки Інституту фізики напівпровідників імені В.Є.
Лашкарьова НАН України.)

Використані джерела:
1. Gordon, Zeiger, and Townes, Phys. Rev. 95, 282 (1954).
2. N. G. Bassov and A. M. Prokhorov, J. Exptl. Theoret. Phys. (U.S.S.R.) 27, 431
(1954).
3. N. G. Bassov and A. M. Prokhorov, Proc. Acad. of Sciences (U.S.S.R.) 101, 47
(1945)
4. T.H. Maiman, “Stimulated Optical Radiation in Ruby”, Nature, vol. 187, 493–494
(1960).
5. Сонце, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5)
6. Електромагнітне випромінювання. Вікіпедія. (http://bit.ly/2Xaarn5)
7. AN/SEQ-3 Laser Weapon System, Wikipedia
(https://en.wikipedia.org/wiki/AN/SEQ-3_Laser_Weapon_System)

32
 8. Watch the US Navy's laser weapon in action, CNN, YouTube, Jul 17, 2017,
(https://www.youtube.com/watch?v=tyUh_xSjvXQ).
9. 8 Insane Future Military LASER WEAPONS, Freeze Lists, YouTube, Dec 21,
2016 (https://www.youtube.com/watch?v=Yn-_oWl_x90)
10. China unveils their revolutionary ZKZM-500 laser assault rifle, Fanatical Futurist,
YouTube Jul 7, 2018 (https://www.youtube.com/watch?v=1Og5CAGFfYo)
11. ATHENA Laser Weapon System Defeats Unmanned Aerial Systems, Lockheed
Martin,YouTube, Sep 20, 2017
(https://www.youtube.com/watch?v=hNsUtZmWgdg&feature=youtu.be)
12. Добьет ли "Пересвет" до цели, Независимая Газета, 5 грудня 2018
(http://www.ng.ru/armies/2018-12-05/2_7456_target.html)
13. Лазер "Пересвет" заступил на боевое дежурство в России. Что это за
система?, Русская Служба BBC, 5 грудня 2018 (https://www.bbc.com/russian/features-
46452274).
14. Боевой лазерный комплекс «Пересвет» глазами зарубежной прессы,
Военное Обозрение, 12 грудня 2018 року (https://topwar.ru/151101-boevoj-lazernyj-
kompleks-peresvet-glazami-zarubezhnoj-pressy.html)
15. Peresvet combat laser system, Минобороны России,YouTube, 19 липня, 2018,
(https://www.youtube.com/watch?v=ghDvDFb3lM0)
16. Chalenges to security in space, USA Defense Intelligence Agency, січень, 2019
(https://www.dia.mil/Portals/27/Documents/News/Military%20Power%20Publications/Space
_Threat_V14_020119_sm.pdf)
17. Laser From Chinese Base Aimed at U.S. Military Pilots In Africa’s Skies,
Pentagon Charges, Wall Street Journal, 3 травня, 2018,
(https://www.wsj.com/articles/laser-from-chinese-base-aimed-at-u-s-military-pilots-in-
africas-skies-pentagon-charges-1525351775)
18. China brings Star Wars to life with ‘laser AK-47’ that can set fire to targets a
kilometre away, South China Morning Post, 1 липня, 2018
(https://www.scmp.com/news/china/diplomacy-defence/article/2153310/china-brings-star-
wars-life-laser-ak-47-could-set-fire)
19. Chinese ‘Star Wars’ laser weapon appears to set fire to objects at a distance,
South China Morning Post, 4 липня, 2018
(https://www.scmp.com/video/offbeat/2153779/chinese-star-wars-laser-weapon-appears-
set-fire-objects-distance)
20. Science calls bullshit on China's 'AK-47 laser gun', Big Think, 2 липня, 2018,
(https://bigthink.com/news/we-call-bullshit-on-that-chinese-army-laser-gun-thats-making-
the-rounds).
21. Федоров Б.Ф. Лазери. Основы устройства и применение. –М.:ДОСААФ,
1988.-190 с.
22. Назаров В.Н., Балашов И.Ф. Энергетическая оценка импульсных лазерных
дальномеров. Электронный учебник по дисциплине: "Специальные оптические
приборы"
23. Рівненська атомна електростанція, Вікіпедія (http://bit.ly/2EDB3ph).
24. Російські окупанти застосували на Донбасі лазерну зброю, Еспресо ТБ, 9
лютого, 2019
(https://espreso.tv/news/2019/02/09/rosiyski_okupanty_zastosuvaly_na_donbasi_lazernu_z
broyu)
25. Микроволновой слуховой эффект, Википедия (http://bit.ly/2VUwn4b)
26. Fray A.H., Human auditory system response to modulated electromagnetic
energy, J Appl Physiol. 1962 Jul;17:689-92 (DOI: 10.1152/jappl.1962.17.4.689).

33
 Більше корисних матеріалів:
- D.L. Carroll, Overview of High Energy Lasers: Past, Present, and Future?, 42nd
AIAA Plasmadynamics and Lasers Conference (http://www.magenlaoref.org.il/Carroll-AIAA-
2011-3102-383.pdf)
- Olson M, History of Laser Weapon Research, Naval Surface Warfare Center,
Dahlgren Division,Corporate Communication, C6,6149 Welsh Road, Suite 239, Dahlgren,
VA, 22448-5130
(https://pdfs.semanticscholar.org/3043/1906ceb269c09ae08f68076368a183a0a27f.pdf)

34
 Наукові новини, Том 1, No 6, 27 червня 2019 р.

Конституція і автоматизація

28 червня Україна відзначає День Конституції. Наша країна далека від статусу
держави з верховенством права особливо на вищих щаблях влади. І проблема не
тільки у корупції, а і у законодавстві, включаючи Конституцію, і супутніх процесах –
законотворчості, процесі прийняття законів і їх імплементації. В цьому номері
публікується переклад статті Дага Візе Шетума, професора Юридичного факультету
Університету Осло, Норвегія, Голови Норвезького Дослідницького Центру
Комп’ютеризації і Законодавства - “Закони і алгоритми у загальному користуванні”, яка
була вперше опублікована у журналі Nord J Appl Ethics (2016), 15–26. У статті
законотворчий, законодавчий і імплементаційний процеси розглядаються з точки зору
автоматизації державного управління, поліпшення цих процесів і збільшення їх
відкритості, а значить і контрольованості не тільки “невеликою кількістю посвячених
осіб”. Для автоматизації державного управління закони потрібно алгоритмізувати,
тобто перекласти на мову комп’ютерних алгоритмів. Це не завжди можливо. Те які
проблеми заважають алгоритмізації і можливі шляхи їх подолання і розглянуті в
статті. Будемо сподіватись, що очікувані прогресивною більшістю українських
громадян зміни Конституції і інших Законів України врахують передовий досвід
законодавців світу і, перш за все, уникнуть двозначностей, що створюють “мутну
водицю”, яка дає можливість приймати правові рішення в залежності від особистих
зв’язків тих, хто їх приймає, і товщини гаманця зацікавлених осіб. Чи будуть їх
створювати придатними для автоматизації? Побачимо. Але, з великою долею
ймовірності, за цим майбутнє.

35
 Наукові новини, Том 1, №6, 27 червня 2019

Закони і алгоритми у загальному користуванні

Даг Візе Шетум (Dag Wiese Schartum)

Норвезький Дослідницький Центр Комп'ютеризації і Законодавства, Юридичний

факультет, Університет Осло

d.w.schartum@jus.uio.no

DOI: http://dx.doi.org/10.5324/eip.v10i1.1973

(Переклад – Дмитро Демиденко)

Вперше було опубліковано: Schartum, D. W. (2016). Law and algorithms in the

public domain. Etikk I Praksis - Nordic Journal of Applied Ethics,10(1), 15-26.
(https://www.ntnu.no/ojs/index.php/etikk_i_praksis/article/view/1973)

Це стаття з відкритим доступом, яка розповсюджується відповідно до умов

міжнародної ліцензії Creative Commons Attribution 4.0, яка дозволяє необмежене
використання, розповсюдження та відтворення в будь-якому середовищі, за умови,
що на автора і джерело є посилання.

Реферат

Ця стаття пояснює і обговорює взаємозв'язок між традиційними законодавчими

процесами та розвитком автоматизованих урядових систем прийняття рішень. Можна
стверджувати, що певні юридичні аспекти процесу розробки таких систем слід
розглядати як квазі-законодавчу діяльність. Автор досліджує і обговорює можливі
шляхи зміни цього процесу з метою збільшення і поліпшення його відкритості і

36
політичної участі у процесах, які на сьогоднішній день часто розглядаються, як просто
імплементація.

Ключові слова: алгоритмічний закон, автоматизація, державне управління,

загальне користування, законодавство.

Вступ

Більшість законів реалізуються вручну і ґрунтуються на презумпції того, що

текст буде прочитано, піддано розумінню і йму будуть слідувати в кожному окремому
випадку. У деяких частинах законодавства, особливо в різних гілках державного
управління, є очікування що законодавство буде впроваджено за допомогою
автоматизованих систем прийняття рішень. Якщо це так, то перше, що трапиться
після введення закону в дію, це те, що група експертів прочитає і інтерпретує закон
«раз і назавжди», і перетворить його на комп'ютерну систему призначену для
автоматизації індивідуальних рішень. Такі урядові системи означатимуть, що обробка
окремих випадків буде відбуватись у відповідності до заздалегідь визначених
алгоритмів, і з обмеженою участю людей, якщо така участь взагалі буде. Для того,
щоб заснувати такі системи, відповідний державний орган повинен ініціювати процес
розробки цих систем.1(див. Нотатки в кінці тексту — прим. перекладача)
Важливою частиною цього
процесу є вбудований процес прийняття правових рішень, який можна розглядати як
«прихований» квазі-законодавчий процес, який включає процеси і рішення, які може
розпізнати і зрозуміти лише невелика кількість посвячених осіб. У цій статті я опишу і
обговорю регуляторні аспекти адміністративного законодавства, яке цифровізується
та автоматизується. Зокрема, я обговорю відносини між традиційним законодавчим
процесом, з одного боку, і розробкою інформаційних систем для впровадження
законодавства, з іншого боку.2 Ця дискусія стосується відносин між відкритими
політичними процесами відповідно до законодавчого процесу і виникненням закритих
правових процесів, які є частиною розробки систем. На завершення обговорення, я
обговорюю можливості зміни законодавчого процесу з метою сприяти участі політики
та сприяти відкритості майбутнього державного управління.

Цифровізація законодавства та розробка систем прийняття правових рішень

37
 Важливі складові адміністративного законодавства розробляються зі знанням і
очікуванням, що реалізація, після введення їх в дію, значною мірою буде спиратись на
цифрові системи як засіб досягнення повного або частково автоматизованого
застосування. У таких системах алгоритми, що містять поєднання заданих
арифметичних і логічних операцій, будуть контролювати кожний автоматизований
процес прийняття рішень.3 На даному етапі технологічного розвитку найбільше
цифровізованого законодавства застосовується у галузі мас-адміністрування,
наприклад і зазвичай, того, яке стосується схем соціального забезпечення, пенсій,
податків, акцизів тощо; тобто законодавства, яке має відношення до розподілу і
перерозподілу багатства в суспільстві. Під мас-адміністрацією розуміється державна
адміністрація створена для обробки великої кількості окремих випадків, як правило, за
допомогою високоавтоматизованих процесів. Законодавство, яке користується такими
мас-адміністративними системами, часто дуже складне,4 і поєднання дуже великої
кількості окремих випадків і правової складності ставлять високі вимоги до
адміністративного механізму для забезпечення швидкої обробки, рівного ставлення,
великого ступеня передбачуваності тощо. Державні установи, як правило директорати
(міністерства, відомства — прим. перекладача) розробляють та підтримують ці
системи - системи прийняття правових рішень, які призначені для обробки окремих
випадків і їх фіналізації за допомогою дійсних у правовому сенсі рішень без (значної)
участі людей.

Існування систем прийняття правових рішень передбачає, що відповідна

державна установа збирає всі відповідні правові джерела, інтерпретує їх і екстрагує
прийнятні юридичні норми з цього матеріалу, і виражає ці правила за допомогою мови
програмування.5 Я позначаю процес, через який правові джерела написані природною
мовою переформатуються у формальне вираження законів за допомогою мови
програмування, як трансформацію правових джерел (або коротко –
6
"трансформацію"). У Норвегії така трансформація зазвичай здійснюється командою
проекту що складається з представників державної установи, яка відповідає за цю
систему і зовнішніх експертів.7

Трансформація є лише однією частиною складного процесу розвитку цих

систем. Процес розробки містить ряд різних і багато в чому взаємопов'язаних питань,
серед яких встановлення юридичних правил і вираження їх мовою програмування є

38
лише одним питанням.8 В цій статті я обмежу обговорення процесом трансформації
правових джерел. Як результат, трансформація повинна мати чіткі інструкції для
комп'ютера, що означає, що закон, виражений природною мовою, з усією його
невизначеністю і неоднозначністю повинен бути перетворений в точні набори
інструкцій. Це передбачає перехід від природної мови до мови програмування.
Оскільки мови програмування точні і тому однозначні, трансформація означає, що
невизначеність та гнучкість у тлумаченні законодавства замінюються точними і
фіксованими, придатними для прочитання машиною, наборами юридичних правил.

На протязі процесу трансформації здійснюється декілька виборів на основі

права, які можуть мати суттєві наслідки для обробки окремих справ і суттєвий
результат кожного випадку. Марго (1991:20) підкреслює, що «необхідно ...
передбачити всі можливі відповіді на всі питання і всі можливі взаємодії між цими
відповідями ... ». Вирішальні питання полягають у розумінні понять на основі яких
формулюється закон, і особливо понять, що позначають факти окремих випадків.
Багато таких понять не визначені або пояснюються лише частково.9 Наприклад, текст
закону використовує такі поняття, як "річний дохід", "студент", “працівник”,
“співмешканець”, “пенсіонер” та ін. Після введення в дію, на протязі процесу розробки
систем, багато таких понять можуть бути жорстко визначені. Шанси на те, що це
трапиться є особливо високими, якщо однією з адміністративних цілей є базування
обробки на автоматичному зборі даних. При умові, що доступні визначення даних
знаходяться в межах інтерпретації, результатом буде те, що буде надаватись
перевага доступним даним з джерел, придатних для прочитання машиною. Ефекти
такого вибору можуть бути значними. Наприклад, термін "пенсіонер" може
тлумачитись як такий, що свідчить про членство у державних та приватних пенсійних
фондах. Вони можуть включати великі загальні пенсійні схеми і різноманітні дрібні,
спеціалізовані схеми, і одна й та сама особа може бути членом двох схем або більше.
У якості частини розробки автоматичної системи для обробки справ, що стосуються
пенсіонерів, відповідальне державне установа буде вирішувати, яку вибрати
комбінацію джерел даних з існуючих пенсійних схем, які можна визначити, як такі, що
відповідають концепції «пенсіонер» у відповідному введеному в дію законі. Вибір буде
зроблено в межах існуючої інтерпретації та у світлі можливого доступу до джерел
даних придатних для прочитання машиною.

39
 Аналогічно, як частина трансформації, можливі невизначеності щодо логічної
структури закону необхідно буде пояснити: в якій послідовності умови закону повинні
застосовуватись; є умови альтернативними або кумулятивними умовами; як слід
розуміти описані обчислення і т.д. Крім того, законодавство може не торкатись певних
юридично актуальних проблем; з іншого боку, системи прийняття рішень повинні не
містити жодних "прогалин". Таким чином, часто розробка систем прийняття рішень
часто вимагає, щоб закон був доповнений. Наприклад, як частина опису привілею або
обов'язку, закон використовує поняття «тиждень», але не згадує кількість днів у тижні,
тобто не зрозуміло яке розуміння є правильним - семиденний календарний тиждень
або шести- або п'ятиденний робочий тиждень. Такі детальні питання, очевидно,
можуть мати великий вплив на окремі рішення, наприклад, як частина розрахунку
пільг і податків.

Повна автоматизація означає, що як збір даних, що описують факти пов'язані з

випадками, так і обробка цих даних є автоматизованими. У цьому випадку система
програмується на доступ до відповідних фактів, пов'язаних з конкретними випадками,
з попередньо визначених джерел придатних для прочитання машиною. Таким чином,
вона, наприклад, автоматично отримає доступ до базових біографічних даних з
Реєстру населення, показників доходу від податкової адміністрації, даних про
пенсійне забезпечення та схеми соціальних виплат від національної служби
зайнятості та соціальних служб, медичної інформації від медичних служб
(ідентифіковану за допомогою баз даних лікарів і пацієнтів) і т. д. Всі зібрані дані
будуть потім оброблені відповідно до алгоритмів, встановлених на основі правових
норм, що описують те, як факти певних випадків призводять до індивідуальних
рішень. Однак, як Марго (1991: 21) підкреслює: “Правові положення рідко
виражаються як детальні алгоритми, і завдання перетворення навіть невеликого
фрагмента законодавства в цю форму може бути таким складним, що стає практично
неможливим». Таким чином, мас-адміністративні системи прийняття рішень часто є
результатом таких надскладних процесів тлумачення і представлення відповідного
законодавства, і саме це алгоритмічне представлення - а не автентичний закон -
застосовується до окремих випадків і має вирішальне значення для результату.

Якщо стисло, то трансформація з автентичних правових текстів у правила,

виражені в комп'ютерних програмах, полягає в спробі зрозуміти право, як проблему

40
виконання логічних і арифметичних операцій з деякими чітко визначеними даними.
Випробовування умов (тобто виконання логічних операцій) і обчислень10 (тобто
виконання арифметичних операцій) являють собою два основні типи правил обробки,
і правила, які не можуть бути представлені таким чином, наприклад, дискреційні
правила, не можуть бути представлені в програмі як дискреції.11 Комп'ютерна
програма, наприклад, спробує накопичувальні та альтернативні критерії відбору для
вступу до університетської програми навчання, і в рамках цього процесу буде
обчислювати бали згідно з отриманими оцінками з відповідних шкіл, віку заявника
тощо. Повна автоматизація означає, що рішення будуть прийняті тільки на основі
заздалегідь визначеної, придатної для прочитання машиною, інформації, що
стосується певних випадків, і яка обробляється у відповідності до визначених
алгоритмів.

Крім програмного коду, який визначає суттєвий зміст індивідуальних рішень,

трансформація та формальне представлення закону є ключовими для загалом
пов'язаних питань, таких як захист даних і конфіденційності, безпека інформації,
ступінь повторного використання зібраних даних, шляхи організації обробки, рівень
автоматизації, роль громадян (у тому числі самообслуговування) і т.д. Таким чином,
розробка систем і трансформація законів у системи прийняття рішень в державному
управлінні стосуються не тільки дуже детального встановлення існуючих процедурних
та суттєвих правил; вони також торкаються різних інших пов'язаних питань, які
стосуються проектів майбутнього державного управління - від ядра до поверхні.

Хоча трансформаційні процеси ми можемо розглядати як інтерпретацію і

застосування закону, трансформація сильно відхиляється від традиційного
застосування принаймні двома шляхами: По-перше, трансформація вимагає більш-
менш повної визначеності та представлення правових норм, які можна виводити з
положень Законів, відповідного прецедентного права тощо. Коли юристи
застосовують законодавство традиційним способом у відповідності до певних
випадків, вони не повинні визначати всі потенційні питання інтерпретації. Фактично,
деякі потенційні проблеми інтерпретації ніколи не можуть бути виявлені до скасування
Законів. Навпаки, трансформація і розробка мас-адміністративних систем прийняття
рішень вимагають систематичного визначення та вирішення “всіх”12 можливих
альтернатив інтерпретації; система повинна бути здатна обробляти будь-який

41
окремий випадок у відповідній юридичній сфері. По-друге, коли ми застосовуємо
законодавство традиційно, випадок за випадком, інтерпретація відбувається протягом
тривалого періоду - зазвичай років і навіть десятиліть - і багато питань не вирішуються
до тих пір, поки не з'являться в окремому випадку. За допомогою системного підходу
ми повинні вирішувати кожне питання про інтерпретацію до того, як систему введуть в
експлуатацію і перед настанням реальних випадків.

Трансформація законів в комп'ютерні програми з докладними викладеннями у

комп'ютерному коді, який визначає кожне і всі питання інтерпретації, можна
розглядати як процес, що відповідає традиційним стратегіям видання листів-
циркулярів з інструкціями і рекомендацій щодо застосування законів. Проте є
принаймні дві суттєві відмінності: По-перше, у той час, як листи-циркуляри зазвичай
будуються на основі досвіду проблем інтерпретації і т.д., юридичні інструкції в
програмному коді буде створено до введення в дію і, таким чином, до такого досвіду.
По-друге, у той час як листи-циркуляри можуть бути прочитані, їх інструкції виконані
або проігноровані людьми, які відповідають за окремі випадки, автоматична обробка
завжди буде дотримуватися юридичних правил, записаних в програмному коді;
машини не ухиляються від виконання наказів та не забувають (при відсутності
апаратних проблем — прим. перекладача).13

Хоча ці процеси трансформації формально стосуються застосування закону,

вони можуть альтернативно і, можливо, з більшим виправданням вважатися такими,
що відображають законодавчі процеси: Трансформація стосується встановлення
точних правил для цифрової обробки окремих випадків. Якщо ступінь автоматизації
високий, то він наперед визначає майбутні рішення в різній мірі у всіх окремих
випадках, що охоплюються системою. У Норвегії перший приклад процесу повністю
автоматизованого прийняття юридичних рішень у державній адміністрації - без
елементів оцінки людиною - відбувся у системі житлових пільг у 1972 році.14 Сьогодні
ряд центральних процесів прийняття рішень є високо автоматизованими без ручного
втручання в "тривіальних" випадках.15 В результаті, у переважній більшості випадків,
обробка позбавлена оцінки людиною є реальністю. Опитування щодо очікувань
відносно автоматизованого прийняття рішень у норвезькій центральній державній
адміністрації демонструє, що державні установи очікують зростання ступеня
автоматизації.16 Ступінь автоматизації значно відрізняється, як між країнами, так і

42
всередині них. Тим не менш, цілком ймовірно що багато західноєвропейських країн
продовжуватимуть шлях до більшої автоматизації процесів і рішень, що
встановлюються законом. Поточна ситуація і ймовірні продовження розробок в
країнах, які вже мають високий ступінь автоматизації, спонукають для обговорення
взаємозв'язку між законодавством та його впровадженням за допомогою
автоматизованих системи прийняття рішень.

Чорні скриньки

Законодавчі процеси принципово відкриті в тому сенсі, що ці процеси є

відомими, і що основні пропозиції, аргументи та висновки є загальнодоступними. На
противагу цьому, якщо не продукується доступна документація юридичного змісту,
інтерпретаційні рішення щодо трансформації, описані вище, приймаються за
зачиненими дверима і «законсервовані» в технічних системах.17 Якщо це
відбувається, сторонні особи не можуть бачити юридичний зміст і не мають легкого
доступу до точних знань про цей юридичний зміст. Коли є можливість бачити лише
вхідні та вихідні дані процесу і внутрішня структура або функція не є зрозумілими, ми
можемо використовувати розширену метафору чорної скриньки. У галузі
обчислювальної техніки «чорна скринька» може описувати ситуацію, в якій ми здатні
спостерігати лише за вхідними даними (введенням) та результатом; що дійсно
відбувається з введеним знаходиться у темряві.18 У повністю автоматизованих
системах прийняття рішень кожне введення і більшість результатів також
інкапсульовані в скриньці: джерела інформації, що представляють вхідні дані, не є
доступними для спостереження. Ми можемо бачити тільки певні результати, але якщо
ми не знаходимося у положенні з правом «відкрити скриньку» ми не можемо знати
всіх типів результатів. Індивідуальні сторони можуть, наприклад, бачити рішення по
своїх справах, але не обов'язково можуть отримати доступ до інших результатів,
таких як інформація про справи, що зберігаються в базах даних доступних певним
групам людей, з якими система ділиться копіями, наприклад, зовнішніми органами і
підприємствами тощо.

У демократіях, де панує верховенство права, базовим правом є те, що люди

повинні користуватися відкритістю і можливістю самостійно приймати рішення, і
вживати заходів, якщо вони не згодні з здійсненням державних повноважень. Таким
чином, незалежно від того, чи бачимо ми описані процеси трансформації, як

43
застосування і реалізацію закону чи як квазі-законодавство, доступ до інформації про
детальні правила в системі повинен бути загальним. Як уникнути «чорних скриньок»?

Результати процесу трансформації, тобто загальні правила, які будуть

застосовуватися в кожному окремому випадку, який буде оброблятись системою,
можуть бути виражені щонайменше трьома шляхами: По-перше, правила, викладені в
програмному коді (щодо визначень даних, правил, що контролюють точну обробку
даних тощо) можуть бути виражені за допомогою природної мови (наприклад,
англійської). На практиці це означало б, наприклад, що державна установа робить
вибір найбільш важливих юридичних рішень, зроблених на протязі розробки системи.
Очевидною перевагою такої лінії дії є те, що описані правила, загалом, зрозумілі і
можуть бути легко оприлюднені. Недоліком такого методу є те, що висловлювання в
природній мові є менш точними, ніж ті програмні визначення, на яких вони базуються.
По-друге, правила, вбудовані в комп'ютерні програми, можуть бути виражені за
допомогою специфікацій вимог, що описують юридичний зміст у напівформальній
формі (псевдокод).19 Такі специфікації є тим, на чому в основному базується
програмування, але коли є підтвердженим те, що програмування завершено
відповідно до специфікацій, псевдокод виражає фактичні правила, придатні для
застосування. Важлива перевага використання псевдокоду для вираження правил
автоматичної системи є точність і близькість до правил, фактично реалізованих.
Недоліком є те, що вирази псевдокоду є набагато більш деталізованими та
всеосяжними, ніж, наприклад, вирази природної мови, як згадано вище. Таким чином,
псевдокод переважно підходить для фахівців і людей з конкретними потребами
розуміння юридичних особливостей системи. По-третє, програмний код виразить
правовий зміст системи повністю і з 100% точністю, і відображення коду дасть точну і
повну інформацію кожному, хто зможе його прочитати. Однак, очевидно, програмний
код не пишеться для читання людьми,20 і буде мати цінність лише для дуже малої
групи експертів з програмування. Сотні або тисячі рядків програмного коду, швидше
за все, не створить багато відкритості.

Змінена законодавча модель?

Розрив між традиційним законодавством та комп'ютеризованим впровадженням

виникає тоді, коли законодавцям не вдається реалізувати потреби сучасного
цифрового управління і, навіть розуміючи, що впровадження буде

44
високоавтоматизованим, правила формулюються так, нібито будуть люди
відповідальні за розгляд кожного окремого випадку, інтерпретацію слів закону,
проведення дискреційних оцінок тощо. Коли законодавці очікують і підтримують
автоматизоване прийняття рішень, вони повинні значною мірою також враховувати
важливі суттєві юридичні наслідки цього способу здійснення державних повноважень.
Іншими словами, законодавство має відповідати реальним потребам
автоматизованих процесів прийняття рішень.21 «Комп'ютерно-свідома
законотворчість» була запропонована ще в 1970-х роках, але ніколи не була високо
пріоритетним пунктом порядку денного.22 У порівнянні з минулим, віддаленим на 40
років, законодавство, звичайно, значно більше комп'ютеризоване сьогодні, і наслідки
розриву між законодавством і комп'ютеризованим впровадженням набагато більші
сьогодні, ніж раніше. Таким чином, на думку автора, нам потрібно переглянути хід
процесу від законопроекту до запрограмованого закону. Тут я не буду обговорювати
докладні методики комп'ютерно-свідомої законотворчості, але обговорю лише три
загальні моделі, які могли б дати можливість для такого підходу.23

Перша можливість полягає в модернізації процесу трансформації без адаптації

попереднього законодавчого процесу. Модернізація може включати надання
офіційного статусу юридичним інтерпретаціям, які становитимуть основу
програмування, і розробку процедур для забезпечення високого рівня відкритості та
демократичної участі в процесі трансформації. Державні адміністрації/уряди,
наприклад, можуть доручити відповідним державним установам встановлювати такі
фіксовані правила, які вони вважають розумними і необхідними для справедливого та
ефективного впровадження. Більше того, державні установи можуть бути зобов'язані
документувати ці правила і робити їх публічними. У випадку, якщо запропоновані
детальні правила повинні бути відкриті для юридичного розгляду судами. Іншими
словами, можна було б дати зрозуміти, що навіть альтернативні інтерпретації до тих,
що були впроваджені в системі можуть розглядатись як такі, що є юридично
придатними для захисту розуміння закону. Недоліком такого впорядкування є
небезпека отримання великої кількості скарг і, таким чином, зниження результату
ефективності автоматизованого прийняття рішень. Якщо лише невеликий відсоток
платників податків або отримувачів пільг соціальної допомоги подадуть скарги,
стверджуючи, що державна система ґрунтується на неправильному або
неадекватному розумінні закону, це саме по собі створить величезний і дорогий

45
адміністративний тягар. Таким чином, я припускаю, що в багатьох випадках така
ситуація буде небажаною і навіть такою, з якою неможливо впоратися.

Друга можливість полягає в трансформації основних частин того, що зараз

розглядається як впровадження, в процедури делегування та впровадження
законодавства. Під цим, я маю на увазі обов'язкове, вторинне законодавство, яке
доповнює суттєвий і процесуальний зміст первинного законодавства. Документація та
доступність необов'язкових правил впровадження, як описано вище, представляють
лише суперечливі тлумачення закону, від яких можна було б відхилятися в окремих
випадках. На противагу цьому, делегування та впровадження законодавства означає,
що ми бачимо юридичні норми вбудовані в системи прийняття рішень у якості
здійснення загальних, обов'язкових державних владних повноважень.

Делегування та реалізація влади має ґрунтуватись на чітких юридичних

повноваженнях, які встановлюють і обмежують повноваження державних установ у
здійсненні обов'язкового за законом вибору ефективної та адекватної цифрової
реалізації закону. Більше того, такий юридичний орган повинен встановити необхідні
процесуальні вимоги щодо забезпечення достатньої відкритості та можливості
контролю законності здійснення повноважень. Приклади включають в себе передачу
правил щодо того, як джерела даних можуть використовуватись; включаючи
визначення даних; оновлення вимог тощо; і будь-які нові правила необхідні для
покриття прогалин у первинному законодавстві.

Владні повноваження з прийняття вторинного законодавства про визначення

тощо, можливо могли б сформувати основу громадського розгляду законопроектів, де
громадянам, або, альтернативно, обмеженому переліку зацікавлених сторін,
надається право на заперечення та пропонування альтернативних рішень. Якщо,
наприклад, пропонується автоматично збирати та застосовувати дані про місце
проживання з Реєстру населення, але зацікавлені сторони стверджують, що
процедури оновлення даних є недостатніми для необхідного використання,
зацікавлені сторони повинні мати право вимагати використання інших додаткових
джерел даних. У разі таких скарг з приводу запропонованих стратегій впровадження,
остаточне рішення може бути прийняте на відповідному політичному рівні, наприклад,
у відповідному міністерстві.

46
 Третім варіантом може бути зміна самого первинного законодавчого процесу
шляхом включення розв'язання технологічних і організаційних питань в нормальний
законодавчий процес. Така стратегія може означати, що більшість необхідних
юридичних, технологічних та організаційних рішень приймаються до набрання
законами чинності. З такою законодавчою стратегією, експертний розгляд
регуляторних питань буде загалом здійснюватись на постійній основі, але з
додатковим елементом формального аналізу пропозицій в проекті. Якщо
законодавчий орган пропонує такі правила, як таке, що наведене нижче, аналітична
група могла б дослідити пов'язані з цим можливості та виклики. Наприклад,
пропонується визначити термін «партнер» як подружжя, цивільного партнера або
одного з пари тої ж самої статі чи протилежної статі, які хоча і не одружені один з
одним, живуть разом і відносяться один до одного як подружжя. (Закон про добробут
майбутніх поколінь (Wales) 2015).

Команда, на яку покладено завдання формального аналізу, розглядає

технологічно-адміністративні аспекти таких пропозицій. У наведеному вище прикладі
одна така проблема полягала б у тому щоб перевірити, чи існує джерело придатне
для прочитання машиною, яке базується на правильному визначенні терміну
"партнер", з точними, надійними і досить актуальними даними. Якщо такого джерела
не існує, то наступне питання може бути, чи існує база даних придатна для
прочитання машиною з альтернативним, але прийнятним визначенням цього терміну.
У випадку негативної відповіді на це друге запитання, можливий висновком є те, що
новий реєстр повинен бути заснований, як частина впровадження. Враховуючи
очевидні адміністративні наслідки цього, команда формального аналізу дала б
експертам вирішувати, чи має бути прийняте визначення запропоноване спочатку.
Здавалося б що, процитоване визначення передбачає перевірку будь-якого зв'язку
між можливими партнерами: Як можна встановити, що вони дійсно “живуть разом” і
“ставляться один до одного як до подружжя”? Якими будуть адміністративні наслідки і
витрати, якщо визначення буде введено в дію? Група може оцінити ці наслідки та
запропонувати можливі альтернативні визначення, які можуть бути оброблені у більш
автоматизованій системі, наприклад:

"партнер" означає подружжя, цивільного партнера або одного з пари, чи то

одної статі або протилежних статей, які хоч і не одружені один з одним були

47
зареєстровані в Національному реєстрі як такі, що сумісно проживають на протязі
щонайменше двох років, або зареєстровані як батьки спільної дитини або спільних
дітей і зареєстровані в Національному реєстрі як такі, що сумісно проживають. (нові
елементи виділено курсивом).

Хоча це дуже звичайний (!) приклад, він демонструє, що в автоматизованих

державних системах, правові умови повинні бути формального характеру для
усунення необхідності перегляду людиною. Натомість, можна використовувати,
офіційні записи в державні реєстри та державні рішення в кожному окремому випадку.
Я не стверджую, що дві нові умови, включені в наведений вище приклад, будуть
політично прийнятними. Справа просто в тому, що політики в законодавчому процесі
повинні знати про ці вимоги, присутні в автоматизованому державному управлінні і
повинні враховувати ці вимоги при прийнятті суттєвих юридичних рішень. Якщо
законодавство формулюється таким чином, що передбачає індивідуальне вивчення
того, як люди "живуть разом", і чи вони "ставляться один до одного, як подружжя", і у
той же час намагається задовольнити потреби в більш дешевих і більш
автоматизованих державних процедурах, ймовірно, що впроваджений результат не
буде відповідати намірам законодавців. У демократичних системах наміри
законодавців повинні завжди бути вирішальними. Тому законодавцям слід допомагати
встановлювати оптимальні, добре обґрунтовані компроміси між політичною
справедливістю (цікавий термін, який заставляє задуматись, а що таке справедливість
не політична — прим. перекладача) та ефективними адміністративними процедурами.

Цілком можливо, що політики обирають рівень індивідуального ставлення і

уважного вивчення, що випливає з першого прикладу, наведеного вище, тим самим
приймаючи те, що, як автоматизація не є можливою або бажаною, так і те що
відбудуться додаткові витрати пов'язані з обробкою окремих випадків. Звичайно, з
демократичних принципів випливає те, що законодавці вільні робити такий політичний
вибір. Проте, поєднання традиційного регуляторного методу і державної політики з
сильним акцентом на модернізації та автоматизованій адміністративній роботі може
призвести до несумісних політичних цілей. На думку автора, цілі, які суперечать одна
одній, для майбутнього комп'ютеризованого здійснення державних повноважень
мають обговорюватись і вирішуватися у відкритому політичному процесі. Прагнення
уникати дрібниць не повинно спонукати законодавців утримуватися від участі в

48
обговоренні питань, які стосуються значних суттєвих правових рішень і моделей
державної адміністрації майбутнього.

Publicatio legis (публікація закону)

У 304 р. до н.е. секретар Папської ради, Гней Флавій, досягнув успіху у

оприлюдненні кодифікації технічних правил у Римському законодавстві (legis
actiones). Первинний закон Дванадцяти таблиць був відомим для громадськості, але
існувала велика невизначеність з приводу того, що складало належні форми, дії і
формулювання, а також з приводу того, як слід розуміти закон. Частина проблеми
полягала в дуже казуїстичних положеннях які застосовувалися аналогічно відповідно
до секретних технічних правил Консула. Наприклад, чи могли б бути положення про
відповідальність власника повозки запряженої конем, застосовуватись до власників
повозки, запряженої биком? До того, як Гней Флавій опублікував технічні правила,
понтифіки мали фактичну монополію на закон, яка полягала в тому, що вони були
єдиними, хто знав і міг вибірково поширювати свої правові знання відповідного закону
та дійсні тлумачення.25

Публікація законодавчих актів (legis actiones) надала плебеям доступ до

правової передбачуваності. Під верховенством права і в правових демократіях ми
знаходимося на завершальних стадіях розробки великого обсягу дуже детальних
правил, які описують правильне розуміння і процедури традиційно розробленого
законодавства. Це нове приховане юридичне зростання являє собою заяви
державних органів, які в значній мірі приймаються без суперечок, але не є видимими
або доступними для звичайних людей. У демократичних країнах і під верховенством
права ми повинні уникати незрозумілого законодавства, і, таким чином, не повинні
допускати перетворення проектних груп з розвитку систем у прихованих законодавців.
Навіть законодавство нашого комп'ютеризованого суспільства повинно завжди
залишатись загальнодоступним.

Нотатки

1 - Організований як проект внутрішньо у певній установі, або шляхом

запрошення розробників програмного забезпечення для створення систем відповідно
до вимог, визначених установою.

49
 2 - Основною базою знань цієї статті є тематичні дослідження в (Schartum 1993:
356-435) та інтерв'ю щодо взаємозв'язку між розвитком систем прийняття державних
рішень та розробкою законодавчих актів (Schartum & Eide 2016) серія CompLex).

3 - У деяких сферах права домінуватимуть розрахунки пільг і податків тощо, у

той час як випробування умов є найбільш важливим в інших областях, наприклад, у
зв'язку з процесами вступу у школи та університети. Sergot (1991: 20) розрізняє
неявне та явне подання права за допомогою "алгоритмічних програм", "програми
обробки даних" і "системи оплати" у якості прикладів для першої категорії. У
відповідності до знань цього автора, неявне подання очевидно є домінуючим
способом подання права в державному управлінні, особливо у випадку “мас-
адміністрування”, порівняння нижче.

4 - Cormacain (2013: 5) аналізує природу законодавства, яка може ускладнити

доступ до нього.

5 - Можливі й інші моделі; наприклад, розробка приватними фірмами

програмного забезпечення систем відповідно до стандартних специфікацій вимог,
встановлених державною установою.

6 - Hjelseth (2012: 4) розрізняє три рівні перетворення: "транскрипція" вказує на

те, що регуляторна норма може бути безпосередньо оброблена автоматично;
«трансформація» відображає те, що транскрипція потребує подальшої оцінки; і
"передача" означає те, що автоматична обробка неможлива і що правила повинні
бути передані на професійну (ручну) інтерпретацію. Тут я відношусь до випадків
транскрипції і трансформації як ідентичних, а саме як питань трансформації.

7 - Багато державних установ або власників систем не мають достатньої

кількості власного персоналу з необхідною технологічною та юридичною
компетентністю. Таким чином, зовнішні розробники програмного забезпечення часто
залучаються до виконання великої частини завдання, за контрактом та під наглядом
відповідальної державної установи.

8 - Інші проблеми, наприклад, технологічні питання, питання реорганізації,

фінансові питання, графічний дизайн і оболонка користувача (інтерфейс) тощо.

50
Schartum (2010) підкреслюють близькі зв'язки між розробкою технологічних систем,
відповідними нормативними актами і реорганізацією робочих завдань.

9 - Один з небагатьох варіантів глибокого аналізу правового змісту в

програмному коді державних установ можна знайти в Schartum (1994: 190-232).

10 - Наприклад, щодо грошей, годин, віку тощо.

11 - Замість цього, дискреційні правила можуть, наприклад, бути відправлені до

ручного процесу, або відправлені до вводу значення "так" чи "ні", які вказують на те чи
задоволена дискреційна умова. Grimmelmann (2005: 1732) говорить про правила і
стандарти, і підкреслює, що стандарти спонукають тих, хто приймає рішення,
здійснювати дискрецію і таким чином не можуть бути автоматизовані.

12 - Деякі винятки можуть бути зроблені, наприклад, через особливо високі

витрати на трансформацію, низьку практичну значущість, або якщо очікується, що
відповідні положення будуть змінені або скасовані.

13 - Grimmelmann (2005: 1740) порівнює програмне забезпечення з фізичною

архітектурою і законами природи.

14 - Для історичного дослідження див. Bing (1977: 196) про дослідження, що

стосуються автоматизованих правових рішень та «зручне для автоматизації»
законодавство.

15 Оподаткування окремих платників податків та обробка заяв до Державного

освітнього кредитного фонду є прикладом галузей державного управління, де відсоток
повністю автоматизованих випадків є дуже високим.

16 - Див. Hildonen і Gulstuen (2012: 27).

17 - Паскуале (2015: 8) розглядає «Секретні судження програмного

забезпечення» як загальну проблему, не тільки для державного сектору: “Тоді, чому
це має значення? Це важливо тому що влада все частіше виражається алгоритмічно.
Програмне забезпечення кодує тисячі правил і інструкцій, які обчислюються за долю
секунди."

18 - Див. огляд різних застосувань метафори "чорна скринька" у Вікіпедії (2016).

51
 19 - Специфікація також приймає форму інформаційних моделей і моделей
даних та моделей процесів тощо.

20 - Крім того, програмний код часто створюється машиною в генераторах

правил, тобто цифрових інструментах, які автоматично переводять напівформальні
специфікації в код, який може використовуватись в комп'ютерній системі. Опис
генератора правил і пояснення принципів його роботи можно знайти у Eriksen and
Smogeli (2007: 23).

21 - Taylor and Bench-Capon (1991: 95 - 113) обговорюють, як системи,

засновані на знаннях розроблені для правової сфери можуть бути спроектовані для
підтримки законодавців, наприклад щодо специфікації рішення.

22 - Див. Fiedler (1973). Kennedy (2016: 82) пропонує «Е-регулювання», як нову

галузь досліджень. Хоча більшість елементів, які можуть бути охоплені такою галуззю,
є відомими і добре розробленими, може бути корисним проаналізувати всі ці аспекти
інтегративно; тим самим також створюючи більш широке розуміння і більший інтерес.

23 - Однак важливо підкреслити, що формулювання законів і в той же час

піклування про особливі міркування щодо автоматизованого прийняття рішень, не
означає написання законів у стилі програмування. Швидше, характеристики повинні
включати логічно строгі тексти, лаконічне і послідовне використання понять і т.д. - все
це виражено в природній мові.

24 - Однак у більшості випадків комп'ютерні програми будуть юридично

правильними і, таким чином, будуть представляти дійсні закони. У Норвегії системи
прийняття державних рішень зазвичай є квазі-обов'язковими, тобто хоча вони лише
висловлюють погляд уряду на те, як закон слід тлумачити, вони мають фактичну
обов'язкову дію.

25 - На основі Bing (2016), and Schiller (1978: §55, §133).

Список літератури
Bing, J. (1977). Automatiseringsvennlig lovgivning. Tidsskrift for Rettsvitenskap:195-
229.
Bing, J. (2016). Fremtidens fortid. Oslo, Gyldendal forlag (forthcoming).

52
 Cormacain, R. (2013). Have the Renton Committee’s Recommendations on
Electronic Access to Legislation been Fulfilled? European Journal of Current Legal Issues
19(3) Available at: http://webjcli.org/article/view/264/361
Eriksen, Ø. and Smogeli A. L. (2007). Rule Engine (Master thesis, Norwegian
University of Science and Technology, Department of Computer and Information Science),
Trondheim: Norwegian University of Science and Technology. Available at:
http://brage.bibsys.no/xmlui/bitstream/handle/11250/252837/536428_FULLTEXT01.pdf?se
quence=3&isAllowed=y
Fiedler, H. (1973). Computer-conscious law-making. In Data Processing in the
Government, Luxemburg. Available at the Norwegian Research Center for Computers and
Law (NRCCL) collection of conference papers, Oslo, Norway.
Grimmelmann, J. (2005). Regulation by Software. Yale Law Journal, Vol. 114: 1719-
58.
Hildonen, B.H. and Gulstuen, S. (2012). Kartlegging av automatiserte avgjørelser i
offentlig forvaltning. Oslo: Datatilsynet 2012. Доступно за посиланням:
http://www.uio.no/studier/emner/jus/afin/FINF4001/h12/undervisningsmate
riale/automatisert_forvaltning.pdf
Hjelseth, E. (2012). Experiences on converting interpretative regulations into
computable rules, Proceedings of the CIB W78 2012: 29th International Conference –
Beirut, Lebanon.
Kennedy, R. (2016). E-regulation and the rule of law: Smart government, institutional
information infrastructures, and fundamental values. Information Polity 21(1): 77-98.
http://dx.doi.org/10.3233/IP-150368
National Assembly for Wales. The Well-being of Future Generations (Wales). (Act
2015 (Registrable Interests) Regulations 2015, Laid before the National Assembly for
Wales 2 November 2015, Part I.) Available at:
http://www.legislation.gov.uk/anaw/2015/2/contents/enacted
Pasquale, F. (2015). The Black Box Society. The Secret Algorithms That Control
Money and Information, Harvard University Press.
http://dx.doi.org/10.4159/harvard.9780674736061
Schartum, D.W. & Eide, C.S. (2016). Forprosjekt vedrørende digitalisering av
bygningsretten (Kartleggingprosjektet). Oslo, forthcoming in CompLex.
Schartum, D.W. (2010). Developing eGovernment Systems – Legal, Technological
and Organizational Aspects, Scandinavian Studies in Law (56): 125–147.
Schartum, D.W. (1994). Dirt in the Machinery of Government – Legal Challenges
Connected to Computerized Case Processing in Public Administration. International Journal
of Law and Information Technology 94(2): 327–354. http://dx.doi.org/10.1093/ijlit/2.3.327
Schartum, D.W. (1993). Rettssikkerhet og systemutvikling i offentlig forvaltning.
Oslo, Universitetsforlaget.
Schiller, A. A. (1978). Roman law: mechanisms of development. The Hague; New
York: Mouton. http://dx.doi.org/10.1515/9783110807196
Sergot, M. (1991). Chapter 1 - The Representation of Law in Computer Programs. In
Bench-Capon, T.J.M. (ed.) Knowledge-Based Systems and Legal Applications (Vol. 36, pp.
3-67). Academic Press, London. http://dx.doi.org/10.1016/b978-0-12-086441-6.50006-4
Taylor, A. and Bench-Capon, T.J.M. (1991). Support for the formulation of
legislation. In Bench-Capon, T.J.M. (ed.) Knowledge-Based Systems and Legal
Applications (Vol. 36, pp. 95-113). Academic Press, London 1991.
http://dx.doi.org/10.1016/B978-0-12-086441-6.50010-6
Black Box. (n.d). In Wikipedia. Retrieved March 1, 2016, from
https://en.wikipedia.org/wiki/Black_box

53
 Наукові новини, Том 1, №6, 27 червня 2019

Деякі аспекти психології влади загалом і влади в

науці зокрема

Олександра Шаповалова

(магістр еспериментальної психології, психолог, викладач психології; спеціалізація - психологічний аналіз текстів та
методів наукового дослідження)

Людське, надто людське…

Ф. Ніцше

Реферат

У статті коротко розглянуто наступні аспекти психології влади: хто прагне

влади, навіщо потрібна влада, що влада робить з людиною. Також піднімається
питання: чому так важко відмовитись від влади.

Стикаючись з суспільними проблемами, звичайно ми думаємо, що знаємо їх

причини – неналежні люди займають владні позиції. Ми звикли до цього, але
відчуваємо подив, застосовуючи таке ж розуміння до питань, пов’язаних зі світом
науки. Нам здається, що люди, які пройшли спеціальну підготовку направлену на
розвиток інтелектуальних здібностей, мають відрізнятись від усіх інших та діяти
інакше. Отже, давайте розглянемо питання влади та зловживання владою взагалі і в
науковій сфері зокрема .

Аспект 1. Хто прагне влади

54
 Розглядаючи психологічні характеристики особистості, яка прагне влади,
науковці пропонують різні характеристики. Б.Рассел [1] вважав, що прагнення до
влади закладене в кожну людину, що досить схоже на розуміння потягу людини до
влади у Ф.Ніцше [2]. І, хоча А. Адлер [3] не підтримував таку саме трактовку, бажання
влади як засобу досягнення безпеки та само досконалості описано і у нього. Навпаки,
розглядаючи аналітичну психологію К.Г.Юнга [4] та її наслідки, ми побачимо, що,
принаймні деяка частина людства, влади може не тільки не хотіти, але й відчувати її
як неприємний та зайвий тягар. Але й тут, розділяючи владу на явну, видиму владу,
яку можна унаочнити у фігурі, наприклад, політичного лідера, та владу «сірого
кардиналу» - приховану, непомітну, ту, що діє, якби «смикаючи за нитки», ми вже не
будемо настільки певні, що людина, яка відмовляється від влади першого типу, не
буде бажати влади другого типу. До цього типу відносяться всі ті випадки, які вивчає
психологія впливу під назвою маніпулювання описані Е. Шостромом [5], типи
маніпуляторів та ігри Е.Берна [6]. Таких звичайно називають маніпуляторами, а їх
особистість характеризується тріадою рис – схильність до брехні, аномалій психіки та
нарцисизму. Це – так звана «темна тріада». [7]. Це – те, що звичайно називається в
психології «Емоційно-нестабільним типом особистості», або «Прикордонним типом
особистості». Тобто це ще не хвороба, але вже і не нормальний стан здорової, за
загально прийнятими мірками, людини. Це – життя на кордоні між відносно
нормальним, на думку більшості людей, світосприйняттям і відношенням до світу та
інших людей, та аномальним, психотичним, знову ж таки на думку більшості людей,
світосприйняттям та відношенням [8]. І, як не дивно, люди саме цього типу часто
досягають кар’єрних та ділових успіхів, адже їх не зупиняють загальноприйняті
моральні та емоційні гальма, як інших. Отже, узагальнимо: прагнути влади може
кожна людина. Це – природна потреба людської істоти, хоча не завжди людина може
її усвідомлювати та ще рідше має можливість її задовольнити, у випадку прагнення
високих керівних посад. Але цей базовий потяг трансформується у деяких людей в
нав’язливу домінантну потребу влади над іншим, реалізуючи яку, такі люди не
зупиняються перед маніпуляціями та зловживаннями. Саме ці люди йдуть далі там,
де зупиняється пересічна людина, для якої влада не є самоціллю.

Аспект 2. Навіщо потрібна влада

55
 Дуже часто, говорячи про владу, науковці використовують порівняння з
наркотиком. Але що ж саме робить її такою принадливою?

По-перше – компенсація вад особистості. Той, хто «вчора був ніким, а сьогодні
став всім», почуває себе не лише у більшій безпеці, більш сильним, впевненим та
досконалим, він начебто стає вище, фізично сильнішим, більш привабливим [9].
Згадаємо історії, коли ректори ВУЗів розповідають про несамовите кохання, яке
поєднує їх з юними красунями. Вони самі вірять в це кохання, а часом і красуні вірять
в силу цього кохання, бо влада сама по собі робить людину сексуальною [10]. По-
друге, і це не менш важливо. Влада дає людині можливість досягти того, чого вона
досі прагнула [11]. Якщо в неї були амбіції – вона задовольняє багато з них. Якщо
вона прагнула змінити світ на краще – наразі їй дано таку можливість (інше питання,
чи вона дійсно зможе це зробити). Якщо вона хотіла щось створити, дізнатись, кудись
потрапити, перевірити якусь гіпотезу – зараз вона має можливості для такої творчості,
як інтелектуальної, так і соціальної.

І третє – влада дає людині в найбільш повній мірі використати свої здібності,
тобто вона дає найбільшу інтелектуальну, емоційну та фізичну стимуляцію організму
людини. І це вже схоже на відчуття людини, яка страждає на пристрасть до азартних
ігор, або того самого наркомана [12].

Аспект 3. Що влада робить з людиною

Отже, як ми бачимо, влада начебто робить людину більш досконалою,

бездоганною, популярною, сильною. Вона надає почуття азарту, відкриває нові
горизонти, ставить нові цілі та дає можливість їх досягати. Завдяки владі людина стає
більш привабливою та цікавою іншим, адже її оточують ті, хто хочуть чогось отримати
з її допомогою, тому багато лестять їй. Крім цього, ті, хто мають владу, гроші,
можливості, схильні до створення зв’язків з подібними до себе. «Рука руку миє», «ти -
мені, я – тобі», «свої люди, розрахуємось». Таким чином створюються альянси та

56
союзи, вихід з яких не завжди безпечний або взагалі можливий, адже вчорашній
соратник завтра може перетворитись на небезпечного свідка.

Чому так важко відмовитись від влади, незважаючи на коефіцієнт інтелекту і

підготовку

І ось ми дісталися питання, з якого почали – як трапляється, що добрі люди з

натренованим інтелектом, що отримали спеціалізовану освіту, мають високий IQ та
добре знають світ, стають некритичними саме в цьому питанні – в оцінці своєї ролі в
світі та науці, та чіпляються за владу “до останнього”. Розглянемо уявний приклад
еволюції такого спеціаліста.

Ось, навчається певний студент - талановитий та розумний, амбітний і має

деякі ідеї стосовно розвитку власної галузі. Він закінчує університет, аспірантуру,
отримує гарну посаду та робить кар’єру. При цьому він багато у чому собі відмовляє.
Поки його однолітки гуляють, він навчається та працює. Він заводить дружбу з тими,
хто може бути корисним, одружується на тій, хто може допомогти йому в розвитку
кар’єри. Потрапивши на високі щаблі влади, витративши на це десятиріччя, він
розуміє, що досяг всього цього власною працею та талантом. Адже там, звідки він
прийшов, таких талановитих та розумних були тисячі, а керівником високого рівня
став лише він. Його оточують сотні людей, які кожного дня лестять йому, і він цьому
вірить. Багато договорів тримається на його авторитеті та імені, стосунках з іншими,
він подобається жінкам. І ось він старіє. З’являються нові талановиті та розумні, що
хочуть зайняти його місце. «Але я краще!» - думає науковець. – «Я досяг так багато, я
зробив такі речі, мене так хвалять, вся історія мого життя доводить, що я –
найсильніша та найрозумніша “тварина” в цих наукових “джунглях”». А крім цього,
відмовитись від влади інколи означає втратити все набуте. Стати водночас не
перспективним розумним красенем, а просто старцем. Не тим, до кого йдуть з
проханням та договорами, а тим, хто вже мало кому потрібен. З’ясувати, що “друзі”
ніколи його не любили і не поважали насправді. Залишити всі можливості для
творчості та нудьгувати. Втратити доступ до джерел збагачення та отримання
потрібних ресурсів. Та, мабуть, стати небажаним свідком, і тим, кого завтра
звинуватять у помилках, про які сьогодні лише шепочуться за спиною.

57
 Ні, щоб відмовитись від влади добровільно, потрібно бути надлюдиною. А він –
просто людина. Як пам’ятаємо, архієпископ гренадський з роману А. Лесажа [13]
найняв Жиль Бласа слідкувати за якістю своїх промов (тобто, літературним критиком),
щоб не пропустити момент, коли старіючий архієпископ втратить свій літературний
дар та вберегти старого від ганьби. Відчуваючи щиру любов до доброго старця, Жиль
Блас виконав його прохання. Та в той же день був звільнений. Влада – надто людське
явище, щоб бути відкинутою так просто, навіть розумною та тренованою людиною.
Протягом усієї історії людства лише одиниці наважувались на це добровільно – йшли
не під впливом обставин, не через погане здоров’я, або зберігаючи «добре лице при
поганій грі» в домовленостях з противниками, а просто кидали владу та йшли.

Список літератури
1. Рассел Б. Влада. Інтерв’ю 1959 року http://noblit.ru/node/1320
2. Ніцше Ф. Про владу. – Москва, 2018 https://bookz.ru/authors/nic6e-fridrih/o-
vlasti_022.html
3. Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. Лекції по введенню до
психотерапії для лікарів, психологів та учнів. – М., 2002. https://bookz.ru/authors/adler-
al_fred/audiokniga_praktika_292.html
4. Юнг К.Г. Аналітична психологія. Тавістокські лекції. - СпБ. 1994
https://royallib.com/book/yung_karl/tavistokskie_lektsii.html
5. Шостром Е. Людина-маніпулятор. Внутрішня подорож від маніпуляції до
актуалізації http://psylib.org.ua/books/shost01/index.htm
6. Берн А. Ігри, в які грають люди. - М., Ексмо. 2016 https://mybook.ru/author/erik-
bern/igry-v-kotorye-igrayut-lyudi-kniga-1/read/
7. Єгорова М.С., Ситнікова М.А. Темна тріада. Психологічні дослідження. 2014
Т.7, №32 http://psystudy.ru/index.php/num/2014v7n38/1071-egorova38.html
8. Лічко А.Є. Психопатії та акцентуації характеру у підлітків. Психологія
індивідуальних відмінностей. Тексти. / Під. ред. Ю.Б. Гіппенрейтер, В.Я. Романова. М.:
МГУ, 1982, С.288-318. https://www.psychology.ru/library/00034.shtml
9. Пир’янова О. А. Методологія дослідження сексуальності: від З.Фрейда до
М.Фуко. Відомості Уральского федерального университету. - 2015. Серія 3. Суспільні
науки https://journals.urfu.ru/index.php/Izvestia3/article/view/1214
10. Кожев А. Психоаналіз метафізичних основ влади: З. Фрейд. Відомості ВУЗів.
Північно-Кавказьський регіон. Суспільні науки. 2015 №3.
11. Вятр Е.Й. Соціологія політичних стосунків. Пер. В. Скляр, А. Ніколаєв. - М.:
Прогрес, 1979. С.199.
12. Конфісахор А.Г. Психологія влади. Кафедра політичної психології Санкт-
Петербургського Державного Университету. 2002.
http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s01/z0001083/st000.shtml
13. Лесаж А. Жиль Блас. Видавництво Академії наук БССР https://www.e-
reading.club/book.php?book=73757

58
 Наукові новини, Том 1, № 7, 25 липня 2019 р.

Наука, інженерія, медицина і маніпулювання

свідомістю

Наука, за розумінням більшості науковців, – це, перш за все, галузь людської

діяльності направлена на здобуття нових, до того нікому невідомих, базових знань.
Інженерія і медицина – це галузі людської діяльності, які застосовують наявні знання
для вирішення певних технічних проблем або лікування людей, відповідно.

Національною академією наук України (НАНУ) вже більше 40 років керує

інженер-технолог зварювальник Борис Патон, який багато інженерних і технологічних
напрямків, які розвиває НАНУ, називає науковою діяльністю і фінансування цієї
“наукової” діяльності державою сильно лобіюється керівництвом НАНУ, як от на
нещодавньому візиті до новообраного президента Володимира Зеленського [1]. В
Україні існує Національна академія медичних наук (НАМНУ), яка працює за схожою
схемою майже повністю (оскільки в НАНУ, окрім інженерної і технологічної, існує і
дійсно наукова діяльність) і, займаючись фактично медициною, фінансується як
наукова організація.

Отже у цих випадках ми маємо наявність застосування такого методу

пропаганди з боку українських академій, як підміна понять, який є складовою
частиною такої галузі пропаганди, як маніпулювання свідомістю [2]. Цей метод широко
застосовується релігійними організаціями і в рекламі.

(Щодо повзучої маніпуляції свідомістю великою частиною світової медицини,

яка хоче називатись наукою, то це тема окремої статті, і на думку автора відображає
зростаючу роль фальсифікованих досліджень і дослідників-фальсифікаторів у цій
галузі. Рівень фальсифікацій у біомедичній галузі набув загрозливих масштабів і про
це все частіше пише світова наукова преса [3]).

59
 І все б нічого, але це маніпулювання свідомістю державних діячів керівниками
українських академій буде коштувати українським платникам податків приблизно 8,5
млрд. гривень у 2019 році [4], що складає приблизно 0,9% всіх бюджетних видатків
України, які витратять на НАНУ і НАМНУ і які використовуються вкрай неефективно
йдучи на низьку заробітну платню науковцям, утримання застарілої нерухомості і
задоволення потреб у самореалізації пристарілого керівництва цих академій у вигляді
фінансування напрямків досліджень сумнівної цінності, оскільки розподіл цього
фінансування і цінність результатів ніким не контролюється окрім самого керівництва
цих академій. Тобто ці дідусі просто вибивають собі гроші на “іграшки”.

Окрім методів маніпулювання свідомістю, наприклад НАНУ, застосовує і інші

методи впливу на державних діячів, такі як хабарництво. Однак хабарництво доволі
специфічне. Хабарництво у вигляді присвоєння титулів академіків і членів
кореспондентів НАНУ.

Серед таких випадків відомі наступні:

1. Присудження звання академіка НАНУ Володимиру Литвину у 2003 році [5],

тобто у той час, коли він обіймав посаду голови Верховної Ради України VI-го
скликання 2002-2004 років [6].

2. Присудження звання академіка НАНУ Богдану Данилишину у 2009 році [7], у

той час, коли він був міністром економіки України у 2007-2010 роках [8]. Чи є збігом
поява першого президента НАНУ (Володимира Вернадського) – людини з доволі
сумнівними науковими досягненнями, і будівлі президії НАНУ на проекті банкноти у
1000 гривень від Національного Банку України (НБУ) [9], у той час як пан Данилишин
обіймає посаду голови наглядової ради НБУ [10] чи ні? Важко сказати. І чи не є збігом
той факт, що купюри великого номіналу в основному використовуються для уникнення
контролю за обігом коштів і саме такого контролю не хоче і НАНУ також? Нагадаю, ЄС
цього року остаточно припинив друк банкнот у 500 євро [11], оскільки вони часто
використовуються для незаконних операцій.

3. 6 з 24 членів Наукового Комітету Національної Ради з питань науки і

технологій, який відіграватиме ключову роль у контролі діяльності Національного
Фонду Досліджень, що має розподіляти кошти на конкурсній контрольованій основі на
відміну від НАНУ і НАМНУ, у 2018 році отримали заохочення/хабарі у вигляді посад

60
членів кореспондентів і академіків НАНУ (а саме: Климчук, Єгоров, Мчедлов-
Петросян, Стасик – членів кореспондентів; Слюсаренко, Дідух – академіків) [12]. Чи
вплинуло і вплине це на прийняття ними рішень, що стосуватимуться преференцій
для потрібних осіб НАНУ у розподілі коштів НФД. Знову ж таки важко сказати.

Про хабарі у вигляді кандидатських і докторських дисертацій, чи про продаж їх

за гроші науковцями академій, годі вже й казати. До речі, найбільш відомі компанії, які
займаються організацією таких продажів вільно шукають науковців для цього в Україні
на Інтернет ресурсах для роботодавців і шукачів роботи.

Хабарі у вигляді звань членів-кореспондентів і академіків (дійсних членів) йдуть

з бонусом щомісячної стипендії у розмірі 3400 гривень і 5112 гривень, відповідно,
згідно Статті 36 відповідного Закону [13] і окремої постанови Уряду [14]. Грошове
вираження хабарів у вигляді кандидатських/PhD і докторських дисертацій істотно
обмежили прийняттям норми, що надбавки за наукові ступені (15 і 25 %, відповідно)
можуть сплачуватись тільки у випадку здійснення діяльності за профілем наукового
ступеня, але це рішення залишили на розсуд керівників установ [15].

Повертаючись до лобіювання керівництвом академій виділення фінансування

від держави, хочеться запитати: Якщо у вас так багато успіхів, то чому ваші
здебільшого інженерні і медичні здобутки не приносять прибутку, який би покривав
ваші видатки? Навіщо вам кошти платників податків? Часто можна почути у відповідь,
що наука не приносить прибуток у короткостроковій перспективі. Але, повторюсь,
інженерія і медицина – це не науки. Це практичне застосування здобутих наукою
знань, тобто ця діяльність повинна приносити прибуток. Якщо його немає, то
організації, які її здійснюють (НАНУ і НАМНУ у цьому випадку) займаються
окозамилюванням при власній бездіяльності або неспроможності.

Інше питання – питання академічної свободи, яку начебто повинні

забезпечувати академії. Про яку академічну свободу йдеться, якщо мова йде про
кошти платників податків? На ці кошти мають здійснюватись дослідження для
поліпшення добробуту і задоволення потреб громадян країни. А академічно вільними
можна бути за власні кошти, за кошти держави після фахової незалежної експертизи
проектів, за кошти різноманітних недержавних фондів, якщо у останніх двох випадках
буде зацікавленість напрямками такого вільнодумства.

61
 28 років академічно вільного зварювання – це вже занадто навіть для такого
професійного окозамилювання.

Після прийняття у 2015 році нового закону Про Наукову і Науково-Технічну

діяльність існування академій в Україні, як розпорядників державних коштів на
дослідження, поступово стає недоцільним. Сподіваюсь нова Верховна Рада після
закінчення організаційних процедур з створення і налагодження роботи
Національного Фонду Досліджень (НФД) продовжить наукову реформу і, розділить
наукові, інженерно-технологічні і медичні установи, перетворить президії академій,
наприклад, на ради директорів інститутів, які не вирішуватимуть істотних фінансових
питань, або розподілить науково дослідницькі інститути між університетами давши
можливість керівному складу академій сформувати громадську або приватну
організацію, яка захищатиме інтереси науковців.

Науково дорадчу функцію вже виконує Науковий комітет Національної Ради з

питань Науки і Технологій. Розподіл коштів здійснюватиме НФД. Необхідний ще
контролюючий орган з питань дотримання академічної доброчесності і законодавчі
механізми позбавлення наукових ступенів і інших видів відповідальності у разі
виявлення випадків академічної недоброчесності (плагіат, підробка результатів
досліджень, торгівля авторством досліджень).

Найближчим часом можна просто скасувати постанову Уряду про збільшення

довічних стипендій членам кореспондентам і академікам [14], щоб зменшити до
мінімуму можливість академій легально давати істотні грошові хабарі.

Усе вищезгадане (застосування методів маніпулювання свідомістю, плагіат,

фальсифікації досліджень, торгівля авторством наукових робіт) сьогодні створює у
академіях таку атмосферу, що більшість людей, які цим не займаються (тобто людей
тверезомислячих, здібних і орієнтованих на результат), там нормально і плідно
працювати не можуть.

І останнє – кваліфікований інженер чи медик є не менш цінними ніж

кваліфікований науковець. Розмежування цих понять у свідомості тих, хто займається
цими видами діяльності і у свідомості суспільства піде тільки на користь, оскільки
посприяє ближчому до реальності сприйняттю власної діяльності і ближчому до
реальності світосприйняттю суспільства загалом.

62
 Джерела:
1. Президент обговорив з представниками НАН перспективи розвитку науки в
Україні,26 червня 2019 р, Офіційне інтернет-представництво президента України
(https://www.president.gov.ua/news/prezident-obgovoriv-z-predstavnikami-nan-perspektivi-
rozvitk-56073).
2. Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти): Підручник/Остроухой Б.
В., Петрик Б. М., Присяжнюк М. М. та ін. ; за заг- ред. Є. Д. Скулиша. - К- : КНТ, 2010. -
776 с.
3. Rein in the four horsemen of irreproducibility, Dorothy Bishop, Nature 568, 435
(2019), doi: 10.1038/d41586-019-01307-2 (https://www.nature.com/articles/d41586-019-
01307-2).
4. Верховна Рада України, Закон України Про Державний бюджет України на
2019 рік (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2629-19), бюджетна таблиця —
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/68/f479611n176.xls).
5. Національна академія наук України, Литвин Володимир Миколайович
(http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Statuses/Pages/default.aspx?PersonID=00000076
48).
6. Вікіпедія, Верховна Рада України IV скликання
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Верховна_Рада_України_IV_скликання).
7. Національна академія наук України, Данилишин Богдан Михайлович
(http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Statuses/Pages/default.aspx?PersonID=00000033
63).
8. Вікіпедія, Данилишин Богдан Михайлович
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Данилишин_Богдан_Михайлович).
9. Національний банк України, Нова банкнота 1000 гривень
(https://1000uah.bank.gov.ua/).
10. Національний банк України, Персональний склад ради НБУ
(https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=38459269).
11. Радіо Свобода, Остаточно припинено випуск банкнот номіналом 500 євро,
27 квітня 2019 р. (https://www.radiosvoboda.org/a/news-ostatochno-prypyneno-500-
euro/29907037.html).
12. Національна академія наук України, До складу Національної академії наук
України обрано нових членів, 7 березня 2018 року
(http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=3825).
13. Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Відомості
Верховної Ради (ВВР), 2016, № 3, ст.25 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19).
14. Кабінет міністрів України, Постанова від 17 жовтня 2007 р. N 1229, Київ,
“Про збільшення розміру довічної плати за звання дійсного члена (академіка) та
члена-кореспондента Національної академії наук і національних галузевих академій
наук” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1229-2007-%D0%BF).
15. Кабінет міністрів України, Постанова від 30 серпня 2002 р. № 1298, Київ,
"Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з
оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної
сфери" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1298-2002-%D0%BF).

63
 Наукові новини, Том 1, № 8, 29 серпня 2019 р.

День Незалежності/Відновлення державності у

певному контексті історії

Період, що почався у СРСР 5 серпня 1937 року і тривав до 1938 року увійшов в
історію під назвою Великий терор [1]. Головною дійовою особою у плануванні і
керівництві цими подіями була людина нетрадиційної сексуальної орієнтації “етнічний
росіянин з литовським корінням” Микола Єжов [2, 3]. 5 серпня світова спільнота
відзначає день пам’яті жертв Великого терору, значна частина цих жертв була
розстріляна в урочищі Сандармох [4, 5], республіка Карелія, Росія. В результаті цього
терору була знищена значна частина культурної і інтелектуальної еліти і українського
народу також.

12 серпня 1962 року Павло Попович [6], перший космонавт-українець, заспівав

на орбіті Землі пісню Михайла Петренка, що стала народною, “Дивлюсь я на небо і
думку гадаю” [7, 8], яка стала першою піснею, виконаною людиною за межами
планети Земля.

24 серпня Україна святкувала 28 річницю здобуття незалежності/відновлення

державності. Втім і досі мало хто, серед далеких від дослідження історії людей,
дивиться комплексно на історію України останніх 3,5 століть з початку вимушеного
союзу з Московським царством у 1654 році, який обернувся на спроби колонізації,
асиміляції і геноциду для України і українців (що дивним чином відобразилось у змісті
першої української пісні в космосі), намагаючись зрозуміти наслідки цих відносин з
Москвою. Намагання комплексного погляду на історію і її наслідків для мовного і
частково культурного середовищ України зроблено в статті “Ви
говорите/пишете/співаєте російською в Україні, тому що...” в цьому номері журналу. В

64
статті зокрема зазначається, що надмірна толерантність може бути деструктивною і
додам, як з точки зору логіки, так і з точки зору біології.

Використані джерела:
1. Вікіпедія. Великий Терор (https://uk.wikipedia.org/wiki/Великий_терор)
2. Вікіпедія. Микола Єжов
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Єжов_Микола_Іванович)
3. Шаповал Ю.І.,"ЄЖОВЩИНА", [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії
України: Т.3:Е-Й (http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21F
MT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COL
ORTERMS=0&S21STR=Ezhovchshyna)
4. Вікіпедія. Сандармох. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Сандармох)
5. Шаповал Ю.І. САНДАРМОХ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії
України (http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21F
MT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COL
ORTERMS=0&S21STR=sandarmokh).
6. Вікіпедія. Попович Павло Романович
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Попович_Павло_Романович).
7. YouTube. Перша пісня, яка пролунала в космосі, була українською!
(https://www.youtube.com/watch?v=JbsfBjmS-ZQ&feature=youtu.be)
8. YouTube. Иван Ганзера. Чому я не сокiл
(https://www.youtube.com/watch?v=t2Zgx40YBw4).

65
 Наукові новини, Том 1, № 8, 29 серпня 2019 р.

Ви говорите/пишете/співаєте російською в
Україні, тому що...

Наталія Залєток
Старший науковий співробітник сектора розроблення технологій забезпечення збереженості архівних документів
відділу технологічного забезпечення архівної справи Українського науково-дослідного інституту архівної справи та
документознавства, 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 24, Україна
«А на москалів не вважайте,
нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму.
У ïх народ i слово, i у нас народ i слово.
А чиє краще, нехай судять люди».
Тарас Шевченко

Відповідно до даних перепису населення України (2001), українську мову

вважають рідною 67,5% громадян, російську – лише 29,6% [1]. Водночас в нашій країні
спостерігається диспропорційно велика наявність російськомовних «зірок» естради і
телебачення та інших публічних особистостей, чию діяльність суспільство нерідко
сприймає більш охоче, ніж їхніх україномовних колег. Вони ж, своєю чергою, вряди-
годи навіть можуть відтворити декілька фраз українською на камеру або порадувати
україномовного фана продуктом на його рідній мові. Все це частенько
представляється у ЗМІ мало не як подвиг [наприклад, див. 2]. Що стосується
використання російської в побуті, то в Україні чимало міст, де його показник
перевищує 80% (наприклад, Харків, Одеса, Миколаїв) [3]. Все це означає, що
наведені вище дані перепису є вкрай оманливими, адже коли копнути глибше, стає
зрозуміло, що використання української мови в Україні далеко не таке масштабне, як
могло б видатися на перший погляд, оскільки назвати мову рідною ще не означає
постійно нею користуватися. Однак, чи задумувалися ви коли-небудь про причини
такого становища?

Нагадаємо, що в 2019 році минуло 365 років з часу Переяславської ради та

підписання «Березневих статей», які ознаменували собою початок методичного
знищення ознак української державності та самобутності. Декілька століть по тому
події січня-березня 1654 року стали також і потужною ідеологічною зброєю радянської
влади, яка не втомлювалася стверджувати про так зване «возз’єднання» Росії та

66
України в межах загального міфу про «три братні народи» (білорусів, українців і
росіян), який росіяни і нині використовують для виправдання своїх загарбницьких дій
[4; 5].

Звідси цілком закономірно виникає питання: як же так сталося, що українці

вирішили піти на зближення з росіянами і ось уже впродовж 3,5 століть не можуть від
нього відкараскатися? А вийшло це ось як: фактично в 17 столітті Українська козацька
держава (Гетьманщина) перебувала у сфері загарбницьких інтересів Речі Посполитої
(Польщі, Литви) та Кримського ханства (союзника Османської імперії (Туреччина)).
Опинившись на початку Національної революції 1648–1676 рр. між такими потужними
на той час державами й відчайдушно відбиваючи їхні атаки, паралельно козаки
намагалися відшукати країни, з якими можна було б укласти військово-політичний
союз задля успішної відсічі тодішнім ворогам. Гетьман Війська Запорозького Богдан
Хмельницький (1596-1657) висунув пропозицію піти на такий союз з Московським
царством, яке на той час агресивних дій щодо України не здійснювало. 8 січня (за
старим стилем — 18 січня) 1654 року козаки зібралися в Переяславі і вирішили після
тривалих перемовин і під тиском обставин визнати зовнішньополітичну зверхність
російського царя [6]. У березні 1654 року козацьке посольство прибуло до Москви, де
згодом були укладені «Березневі статті». Вони номінально закріплювали усі привілеї
козаків та права інших прошарків українського суспільства, а також номінально
підтверджували незалежність українського уряду у веденні внутрішньої політики. Що
стосується зовнішньополітичної діяльності, то український уряд й справді відмовлявся
від самостійного її ведення, визнавав протекторат московського царя і погоджувався
сплачувати щорічно податок до його казни. Московити, в свою чергу, обіцяли вступити
у війну проти Польщі на боці України та надати військову допомогу у випадку нападу
Кримського ханства [7]. І все. Тобто про контроль московитів над внутрішніми
справами українців не йшлося.

Однак подальші події продемонструють, що договір, який українці вважали

тимчасовим військово-політичним союзом, московити потрактували по-своєму і
вирішили підкорити собі перших. Б. Хмельницькому знадобилося два роки, щоб
усвідомити це. У 1656 році він вже переконував, що від росіян треба тікати, а у
зовнішньополітичному плані прагнув переорієнтуватися на Швецію [8]. Проте цим його
планам не судилося здійснитися : у 1657 році Хмельницький помер, а його наступники

67
не змогли протистояти одночасно полякам, туркам та російському царю, чия
потужність продовжувала зростати. Так, у жовтні 1659 року гетьман Юрій
Хмельницький був змушений підписати Переяславську угоду, яка передбачала низку
кабальних умов Московії щодо України [9]. У 1662 році було створено приказ (який
було названо Малоросійським, щоб психологічно затвердити статус
московської/російської колонії) для управління територіями Лівобережної України.
Саме цей орган затверджував кандидатури на посаду гетьмана, призначав воєвод в
українські міста, контролював дії гетьманського уряду, а також координував діяльність
православної церкви в Україні [10]. Так, за вельми короткий термін, українці були
змушені звітувати перед «союзниками» щодо своїх внутрішніх справ, а ті вже
розпочали на їхніх територіях кампанію зі зросійщення. У контексті розвитку
української мови перебудова управлінського апарату і необхідність звітувати перед
Москвою означала, що козацькі полки та сотні, документообіг яких вівся українською
мовою (скорописом), почали поступово переходити на російську, щоб московське
чиновництво могло зрозуміти зміст їхніх документів [11]. Вже на початку 18 століття
починається масштабний наступ на мову на законодавчому рівні. Так, у 1720 році
Петро І видав указ про заборону видавати книги українською мовою та вилучення
українських текстів з церковних книг. Указом Петра ІІ всі державні постанови і
розпорядження, видані українською, необхідно було перекласти російською (1729).
Крім офіційних вказівок були й таємні. Наприклад, відомо, що імператриця Анна
Іванівна (1693-1740) в 1734 році наказувала «правителю Малоросії» князю Олексію
Шаховському (бл. 1690-1737) заохочувати шлюби українців з росіянами з метою
приведення «в свойство с великоросами», а по суті – асиміляції [12]. Природна
толерантність більшості українців до інших культур стала деструктивно небезпечною
при взаємодії з більш агресивними, більш амбітними і набагато менш толерантними
росіянами.

Деяке послаблення тиску на українську мову і культуру спостерігалося під час

правління Єлизавети Петрівни (1709–1761), проте її наступниця – Катерина ІІ (1729–
1796) – завдала нищівного удару по українській державності та культурі [13]. У 1764
році імператриця остаточно ліквідувала Гетьманщину, українську козацьку державу на
території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля [14], віддавши
правління на її територіях колегії. Наступного року територію колишньої Гетьманщини
було реформовано в губернію. Паралельно йшов процес ліквідації автономії

68
слобідських козацьких полків, що завершився утворенням того ж року Слобідсько-
Української губернії. У 1775 році було зруйновано Запорізьку Січ.

Знищуючи залишки державності, імператриця паралельно взялася за мову та

культуру: у 1763 році вона заборонила викладати українською в Києво-Могилянській
академії, а 1775 року закрила українські школи при полкових козацьких канцеляріях. Її
наступники цю справу продовжили і навіть вивели на новий рівень у 1804 році
Олександр І (1801-1825) забороняє всі україномовні школи, що призвело до падіння
рівня освіченості українства. У 1832 році вже новий цар Микола І організував на
Правобережжі російськомовні школи за тим самим зразком, що і по всій імперії. А 15
років по тому за його ж правління буде ліквідовано славнозвісне Кирило-Мефодіївське
товариство, членами якого були видатні постаті української культури, такі як Тарас
Шевченко, Микола Куліш, Микола Костомаров [15].

У 1860-1870-х рр. українській мові було завдано потужного удару: у 1863 році
відповідно до указу міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва (1815-
1890) було заборонено друкувати освітню, духовну та наукову літературу українською
мовою (в історію документ увійшов під назвою Валуєвський циркуляр). У 1876 році
імператор Олександр ІІ видав Емський указ, розширивши дію цієї заборони: відтоді не
допускалося ввезення україномовної літератури на територію імперії. Крім того, не
дозволяли видавати українською твори та переклади з іноземних мов, проводити
театральні вистави, публічні читання. Заборона діяла також на навчання українською
мовою.

Наслідки очевидні: діяльність українських освітян і діячів культури була

паралізована. Припинив існування Південно-Західний Відділ географічного
товариства [16], навіть російськомовна газета «Киевский телеграф» (яка торкалась
багатьох культурних проблем українства, а тому була під прицілом російської влади).
Багатьом українським діячам, таким як М. Драгоманов, Ф. Вовк, М. Зібер, П.
Чубинський, С. Подолинський, П. Житецький та інші, довелося через свою діяльність
емігрувати за кордон. Паралельно в свідомості населення Російської імперії
формувався імідж російської мови як престижної, такої, що є показником високого
соціального походження, освіченості та міщанства на противагу малоосвіченим і
зубожілим україномовним селянам, так званим «малоросам». Докладалося чимало
зусиль для «сближения» росіян та «инородцев», «обрусения» останніх [17].

69
 Проіснував Емський указ до 1905 року. Однак нове століття, початок якого
подарував українському народу чимало непересічних особистостей в багатьох
сферах, що пробудило національну свідомість, в кінцевому рахунку обернулося для
нього ще більшою кількістю формальних та неформальних заборон на національно-
культурне самовираження і, найголовніше, небаченого масштабу кривавими
репресіями, внаслідок яких велика частка культурної і інтелектуальної еліти нації була
знищена фізично.

Після поразки у нерівній боротьбі під час Української революції (1917-1921),

було сформовано одну із союзних республік Радянського союзу – Українську
Радянську Соціалістичну Республіку, що увійшла до його складу в 1922 році. У квітні
1923 р. задля стабілізації становища у союзних республіках, радянський уряд
проголосив курс на коренізацію, тобто, просування національних мов і культур у всіх
сферах життя. В УРСР це означало початок українізації. Під час впровадження цієї
політики чимало видатних українців із завзяттям розпочали активну діяльність, за що
невдовзі поплатилися. Радянський режим швидко усвідомив, що розвиток
національних культур несе загрозу існуванню СРСР, проте його заохочення впродовж
нетривалого проміжку часу показало їм найактивніших його провідників, яких влада і
вирішила позбутись. Багато молодих українських літераторів, філософів, художників,
музикантів та діячів інших сфер, що подарували українському народові високохудожні
твори були знищені сталінським режимом і цей культурний геноцид отримав назву
«Розстріляне відродження» [18]. Відправлені у заслання, доведені до самогубства,
розстріляні радянською владою у 1930-х рр., вони мали стати тим поколінням, яке б
відродило українську культуру, століттями пригноблювану російськими царями. Лише
серед вбитих в урочищі Сандармох (Республіка Карелія), де знайшли свою смерть від
рук радянського режиму 9500 осіб 58 національностей, налічувалося 287 уродженців
України [19]. Серед них Лесь Курбас (1887-1937), Михайло Яловий (1895-1937),
Валер'ян Підмогильний (1901-1937), Микола Куліш (1892-1937), Микола Зеров (1890-
1937), Марко Вороний (1904-1937) та багато інших.

Незручним і загрозливим для радянської влади був і незалежний український

селянин. Його знищували шляхом розкуркулення, а численні повстання проти
радянської влади на початку 30-х років вдалось загасити тільки штучно створеним
Голодомором (1932-1933) [20]. «Зачистивши» території від неугодних, радянська

70
влада переселяла на них росіян, особливо до східних та південних частин України –
Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Одеської,
Миколаївської та Херсонської областей. Станом на кінець 1933 року лише до
Дніпропетровщини було відправлено 109 ешелонів з переселенцями [21].

Черговий наступ на українство відбувся у роки Другої світової війни та після неї.
Багато фактів свідчать про боротьбу радянського уряду безпосередньо з бійцями ОУН
та УПА, проте маловідомою залишається інформація про те, що навесні 1944 року
НКВС СРСР видав інструкцію щодо депортації із Західної України ще й членів їхніх
родин. Лише в 1944-1948 роках з Рівненської, Львівської, Волинської, Станіславської,
Тернопільської, Дрогобицької, Чернівецької областей депортували більше 100 тисяч
осіб [22].

У 1960-1970-х роках радянський уряд продовжував наступ на українську мову.

Зокрема, було взято курс на «зближення» української та російської мов шляхом
пристосування першої до останньої. У квітні 1960 року О. Палладін, Ю. Даденков та І.
Білодід повідомляли до ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР, що: «У зв’язку з виходом
“Правил русской орфографии и пунктуации” (Москва, Учпедгиз, 1956), [...] за нашим
дорученням комісія Інституту мовознавства Академії наук УРСР підготувала 2-ге
видання “Українського правопису”[...]. У 2-му виданні “Українського правопису” усунуто
непотрібні розбіжності з правилами російської орфографії і пунктуації [...]» [цит. по 23].
І зараз поступово відбувається відновлення самобутності українського правопису,
русифікованого в радянські часи [24]. Паралельно у 1960-1970-х роках спостерігалася
нова хвиля репресій проти українських діячів (шістдесятників, дисидентів).

Вивчення ж російської стало обов’язковим ще з 1938 року. Побудувати більш-

менш пристойну кар’єру без її знання в Радянському Союзі було просто неможливо
[25]. Широко практикувалося призначення на адміністративні посади у державних
органах столиці і обласних центрів УРСР саме етнічних росіян, завдяки чому досі
чимало середніх і великих українських міст заселено їхніми нащадками. Багато з них і
їхніх нащадків, завдяки радянським адміністративним зв’язкам, заснували власний
бізнес і домінують у бізнесовому середовищі цих міст нині. Але якщо ви відвідаєте
села навіть в Донецькій і Луганській областях, то пересвідчитесь, що там говорять
українською, тому що там насильно не міняли етнічний склад населення.

71
 Все вищезазначене справило неабиякий вплив на українців. Подолання
наслідків потребує чимало часу адже до недавнього часу значна кількість українських
громадян розглядала україномовність як ознаку ретроградності, сільського
походження, малоосвіченості. Недарма чимало вихідців з села, переїхавши до міста
часто намагались відразу перейти на російську, ніби відмежовуючи своє «старе і
неблагополучне» сільське життя від «модного та успішного» міського. Насправді ж,
упереджене ставлення до села, його дискредитація і занепад є наслідком радянської
пропаганди, як і той факт, що україномовний громадянин змушений відчувати себе
чужим серед своїх, намагаючись заговорити українською в компанії друзів, на роботі
чи у будь-якому іншому місці, де звикли говорити російською. На жаль, покоління
українців, народжених у незалежній державі, все ще є носієм комплексу
меншовартості, успадкованого від старших родичів, що є джерелом деструктивних
для української мови та культури стереотипів. Проте в останні роки неможливо не
помітити позитивної динаміки, бо чимало громадян у великих містах усупереч
ментальному тиску оточення вже спілкуються переважно українською.

Отже, здійснивши історичний екскурс у колонізаційну, мовну та культурну

політику Московського царства, Російської імперії і Радянського союзу на українських
теренах, стає зрозуміло, що знищення української мови, знецінення її авторитету
методично і цілеспрямовано здійснювалося впродовж 3,5 століть. Багато в чому мети
вдалося досягти, адже на сьогодні в Україні й справді недостатньо україномовного
продукту пристойної якості, гідного для наслідування і шанування, а значний відсоток
населення й досі вважає, що українська мова поступається престижністю російській.

У цьому контексті ухвалення і введення в дію 9 липня 2019 року закону про
мову виглядає вже не як «репресії проти російськомовних» і «перешкоджання
діяльності незалежних українських російськомовних ЗМІ», як багато хто намагається
це представити. Це цілком гуманний, прийнятний і толерантний засіб відновлення
належного статусу української мови в Україні, де її віками намагалися знищити [26].

Сьогодні відбувається поступове відродження україномовного культурного

продукту, збільшилась талановита плеяда акторів, композиторів, письменників,
перекладачів, співаків, яка поволі зростає кількісно та якісно. Проте у публічному
просторі держави ще непропорційно до етнічної складової населення країни
поширена російська мова, і щоб змінити ситуацію замало просто мати закон про мову

72
і стимулювати українських митців виробляти більше якісного україномовного продукту,
потрібно також, щоб кожен громадянин України долучився до цього процесу шляхом
усвідомлення важливості української культури, історії та ідентичності для нашої
країни, і діяв на основі цього усвідомлення — спілкуйтесь, творіть, співайте
українською!

Список літератури

1. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського

перепису населення 2001 року, Всеукраїнський перепис населення, 2001
(http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/language/)
2. MONATIK поразил новой песней на украинском языке (видео), РБК-Україна,
20 травня, 2018 (https://styler.rbc.ua/rus/zvyozdy/monatik-porazil-novoy-pesney-
ukrainskom-zyke-1526824189.html)
3. Бігай К. Хто в Україні розмовляє українською, НВ, 22 лютого, 2017
(https://nv.ua/ukr/opinion/hto-v-ukrajini-govorit-ukrajinskoju-691367.html)
4. Загальноросійська ідея, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Загальноросійська_ідея)
5. Янковський О. Переяславська рада 1654 року: «зрада» чи «перемога»?
(https://ua.krymr.com/a/pereiaslavska-rada-1654-roku-zrada-chy-peremoha/29719524.html)
6. Горобець В. М. Переяславська рада 1654, Енциклопедія історії України
(http://www.history.org.ua/?termin=Pereiaslavska_rada_1654)
7. Степанков В. С. Березневі статті 1654 р., Енциклопедія історії України
(http://www.history.org.ua/?termin=Bereznevi_statti_1654)
8. Даниленко В. Ідеологічні засади «возз'єднання» України з Росією // Україна
ХХ ст.: Культура, ідеологія, політика : Зб. ст. - К. : Ін-т історії України НАН України,
2005. - Вип. 8. - С. 3-11
(http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/13487/1/Danylenko.pdf)
9. Газін В. В. «Переяславська наступальна операція»: московська політика
стосовно козацької України в 1654-1659 рр. // Наукові праці Кам'янець-Подільського
національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. - 2012. - Т. 22. - С.
246-264 (http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkpnu_2012_22_24)
10. Малоросійський приказ, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Малоросійський_приказ)
11. Ділова документація Гетьманщини XVIII ст.: 3бірник документів / Упорядн.,
авт. передм. та комент. В. Й. Горобець; Авт. вступ. ст. В. В. Панашенко;. Ред. кол.: О.
М. Мироненко (голова), К. А. Вислобоков, Л. А. Дубровіна (відп. ред.), І. Б. Усенко, В.
В. Цвєтков, Ю. С. Шемшученко. АН України. Інститут української археографії;
Центральна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського; Інститут держави і права ім. В.
М. Корецького. – К.: Наук. думка. 1993. – 392 с.
12. Хронологія заборон української мови, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Хронологія_заборон_української_мови)

73
 13. Гуржій О. І. Україна в суспільно-політичних комбінаціях імперського уряду
Росії (30-90-ті рр. XVIII ст.). – Київ: Інститут історії України НАН України, 2019. – 205 с.
14. Гуржій О.І. Гетьманщина, Енциклопедія історії України,
(http://www.history.org.ua/?termin=Getmanshchyna)
15. Кирило-Мефодіївське товариство, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Кирило-Мефодіївське_товариство)
16. Південно-західний відділ Російського географічного товариства, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Південно-
західний_відділ_Російського_географічного_товариства)
17. Доклад министра народного просвещения Д. А. Толстого «О мерах с
образованием населяющих Россию инородцев» (1870 г.), Хрестоматия по истории
педагогики под ред. С.А.Каменева, сост. Н.А.Желваков, М., 1936 г. (публикуется с
небольшими сокращениями) (http://www.detskiysad.ru/raznlit/istped012.html)
18. Розстріляне відродження, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Розстріляне_відродження)
19. Сандармох, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Сандармох#Розстріляні_українці)
20. Голодомор в Україні (1932—1933), Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_(1932—1933))
21. Зануда А., Дорош С. Розкриття архівів: як після Голодомору на Донбас
переселяли росіян, ВВС, 2 червня, 2015
(https://www.bbc.com/ukrainian/society/2015/06/150522_holodomor_donbass_russia_az)
22. Цалик С. Блог історика: як українців до Сибіру виганяли, ВВС, 5 квітня, 2019
(https://www.bbc.com/ukrainian/news-47815544)
23. Парахіна М. Б. Особливості русифікації в УРСР у другій половині 1950 –
першій половині 1960-х рр. (з історії мовної проблеми) // Український історичний
журнал. - 2014. - № 4. - С. 128-146 (http://nbuv.gov.ua/UJRN/UIJ_2014_4_10)
24. Український правопис 2019 року, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_правопис_2019_року)
25. Клочко Р. Мова не на часі. Становище української мови в радянській Україні
(1960–1970-ті роки), Дзеркало тижня, 21 липня, 2019 (https://dt.ua/HISTORY/mova-ne-
na-chasi-317961_.html)
26. В Україні набув чинності закон про державну мову. Для кого українська є
обов'язковою і які штрафи, ТСН Україна, 16 липня, 2019 (https://tsn.ua/ukrayina/v-
ukrayini-nabuv-chinnosti-zakon-pro-derzhavnu-movu-dlya-kogo-ukrayinska-ye-obov-
yazkovoyu-1378620.html)

74
 Наукові новини, Том 1, № 9, 26 вересня 2019 р.

Україна і титан
Ігор Ніколаєв, геолог, Маріуполь, Україна

Титан-легкий і міцний сріблясто-білий метал. Кора Землі згідно різних джерел

містить приблизно 0,44-0,57% титану за масою [1]. Cамородного титану не існує. У
природі цей метал зустрічається у вигляді окису і двоокису в ільменіті, рутилових
рудах, титаномагнетиті (див. Таблицю 1). Підлегле значення, тобто вони
зустрічаються рідше і мають більш низький вміст титану, мають перовскит і титаніт. В
якості домішки титан може бути присутнім також і в інших мінералах.

Довідка: уда (англ. Ore, нім. Erz n) — природне мінеральне утворення, що

містить метали та їх сполуки у кількостях та у вигляді, придатних і економічно
доцільних для їх промислового використання. Іноді рудами називають також деякі
види неметалевої сировини, наприклад, азбестова, баритова, графітова, сірчана,
п'єзокварц, флюорит та інші.» [2]

інерал (через нім. Mineral від пізньолат. Minerale — руда, рудна жила»,
копальня») — природна тверда речовина (хімічна сполука кристалічної будови), що
утворилась внаслідок прояву геологічних процесів в земній корі чи інших космічних
тілах.» [3].

Таблиця. 1. Руди та мінерали, що містять титан.

Назва руди/ Хімічний склад Особливості
мінералу

Ільменіт Формула мінералу Ільменіт – це основне джерело титану в

непостійна: (Fe, Mg, Україні. Він присутній, як в магматичних
Mn)TiO3, Fe — 36,8 %, породах, так і утворює розсипи. Збагачується
Ti — 31,6 %, O — 31,6 гравітаційною сепарацією. Подальше
збагачення залежить від його особливостей і
може істотно відрізнятися .

75
 Рутилові руди Поліморфний різновид Pутил в Україні є також джерелом отримання
ТіО2. Ізоморфні Nb і Ta. Збагачується за допомогою
домішки: Cr, Nb, Ta, V, гравітаційної сепарації з доведенням до
Sn. мономінеральної фракції електромагнітом
(для дрібної фракції застосовується флотація
олеїновою кислотою).

Титаномагнетит (Fe, Ti)Fe2О4. В рудах цього типу титан частково заміщає

Ізоморфні домішки: V, залізо в магнетиті. Майже цілком
Mn, Al. збагачується магнітною сепарацією.

Перовскит CaTiO3 Рідкісний мінерал. Гравітацією збагачується

погано. Через особливості кристалічної
решітки (кубічна сингонія) має самостійне
значення. Розробляється застосування
перовскиту в світлодіодах і сонячних
батареях. Основне джерело - Китай, Росія.
Даних по Україні немає.

Титаніт CaTiSiO5 Акцесорний (другорядний) мінерал гранітів і

метаморфічних порід. Самостійно
промислових родовищ не утворює. Однак
може використовуватись для вилучення
титану.

За походженням титанові руди пов'язані з ультраосновним, основним, рідше -

кислим магматизмом. Завдяки своїй стійкості, мінерали титану можуть утворювати
розсипи та накопичуватися в глинах.

Довідка. агматизм (рос. магматизм, англ. magmatism, нім. Magmatismus m)

— сукупність процесів виплавлення магми, її еволюції, переміщення, взаємодії з
твердими породами і застигання. агматизм — один з найважливіших виявів
глибинної активності Землі та планет земної групи» [4].

агма (від грец. Μάγμα — тісто) — природний, переважно силікатний

високотемпературний розплав, який утворюється в надрах Землі» [5].

Промислові типи родовищ титану відомі в ПАР, Росії, Україні, Казахстані, Китаї,
Кореї, Австралії, на півострові Індостан і в Південній Америці.

В Україні присутні промислові родовища титану практично всіх видів: корінні

(магматичні), розсипні (алювіальні, прибережні) і залишкові (кори вивітрювання). Це

76
дозволяє пристосовуватися під різні технології збагачення. Офіційні джерела
стверджують, що кількість запасів дозволяє країні займати одне з провідних місць на
ринку в титановій галузі.

Титан в Україні вважається стратегічною сировиною, тому що використовується

в оборонній промисловості і інноваційних технологіях. Грифом ДСК (для службового
користування) позначені, тобто засекречені, запаси руди і координати об’єктів з
прив'язкою до адміністративної площі. З цих міркувань ця стаття, як і теоретично
офіційні джерела, не містить відомостей про запаси по родовищах. Діяльність в сфері
видобутку титану ліцензується.

З відкритих джерел відомо, що всього в Україні близько 40 промислових

родовищ титану [6]. З них розробляється 14 [7]. Ліцензії на розробку титанових
родовищ мають державні і приватні компанії [7].

Рис. 1. Карта розташування в Україні деяких родовищ руд кольорових металів,

включаючи титановмісні руди, взята з відкритих офіційних джерел [6].

77
 Розподіл на родовища є вельми умовним. Всі об'єкти просторово можна
пов'язати в титанову провінцію Українського щита і розглядати як щось єдине. На
одному об'єкті може бути десяток ліцензій, 3-4 кар'єра і кожен веде свій облік руху
запасів від прогнозів до освоєних.

Вартість ліцензії сильно залежить від того, скільки фінансових ресурсів вже
вкладено в об'єкт і менше залежить від виду сировини і запасів (це тільки поправочні
коефіцієнти). Якщо родовище велике, його швидше за все розділять на кілька
ліцензійних площ з тим, щоб діюче підприємство було забезпечене сировинною базою
на 10-50 років. Сама методика розрахунків ТЕО (техніко-економічне обґрунтування)
вартості ліцензії не афішується. Але сама ліцензія коштує однаково для підприємств
усіх форм власності й оподатковування.

Залежно від типу титанової руди розрізняються і способи її збагачення. На

першій стадії здійснюється витяг титановмістного мінералу з рудної породи.
Ільменітові піски промиваються, а міцний рудний матеріал попередньо дробиться до
розміру зерен (кристали, частки кристалів, некристалічних агрегати вкраплень)
мінералу, що містять титан. При наявності в рудному концентраті інших важких
компонентів, застосовуються додаткові методи сепарації: магнітні, електромагнітні,
флотаційні. Кінцевим продуктом збагачення є мономінеральна фракція рудного
мінералу. В подальшому, залежно від типу мінеральної сировини, застосовуються такі
способи вилучення титану:

• концентрат титановмістної руди обробляють сірчаної кислотою, отримуючи в

результаті порошок діоксиду титану;

• пірометалургійним методом руду спікають з коксом і обробляють хлором;

пари, що утворюються при 850° (TiCl4) відновлюють магнієм; отриману титанову
«губку» переплавляють і очищують.

Для отримання титанових злитків застосовують дугову, електронно-променеву

або плазмову переробку.

Україна має повний цикл виробництва титану: від видобутку руди до

виробництва титанових злитків.

78
 Титан використовується як у вигляді чистого металу, так і порошкового
двоокису. Легкість, міцність і корозійна стійкість у широкому діапазоні температур
чистого металу [8] і чистий білий колір діоксиду чотирьохвалентного титану
визначають і їх застосування.

Споживачами металевого титану є аерокосмічна, оборонна і інші галузі, де

титан використовується, як у відносно чистому вигляді, так і в натуральних і штучних
сплавах. Двоокис титану застосовується, як барвник в текстильній, паперовій,
харчовій промисловості і інших галузях. Рутил використовується для покриття
зварювальних електродів.

За різними даними, від 70 до 90% титанової руди йде на виробництво діоксиду

титану для вищенаведеного застосування. Відповідно, 10-30% руди йде на
виробництво титанової губки і злитків, які споживаються аерокосмічною, оборонною і
іншими галузями.

Таблиця. 2. Деякі підприємства титанової галузі в Україні

Назва Розташування Споживана Продукція
сировина

ПАТ "Об'єднана гірничо-хімічна Вільногірськ, Видобуток корисних Ільменітовий,

компанія" (ОГХК) Іршанськ, копалин кар'єрним рутиловий і
(https://umcc.com.ua/) Житомирська способом цирконієвий
обл. концентрати

Виробничо-комерційна фірма Дніпро, Руди титану Концентрат

«Велта» (https://velta-ua.com/uk) Дніпровська ільменіту
обл.

Запорізький титано-магнієвий Запоріжжя, Ільменітовій Титанова

Запорізька концентрат губка, злитки,
комбінат (http://ztmc.zp.ua/ru/) обл. сляби

ТОВ «Галант» Київ Титанова губка, Вироби з

(http://titangalant.com.ua/) злитки титану і
сплавів на його
основі

Державна акціонерна Київ Титанові злитки Титанові

вироби для
холдингова компанія «Артем» оборонпрому
(http://www.artem.ua/ua/)

79
 Київський лакофарбовий завод Київ Двоокис титану Лаки, фарби,
(http://klfz.com.ua/) емалі

ВАТ «Сумихімпром» Суми, Рудний концентрат Двоокис

(http://sumykhimprom.com.ua/ua/) Сумська титану
область

«Юкрейніан Кемікал Продактс» Армянськ, Рудний концентрат Двоокис

(у минулому “Кримський титан”) Крим титану
(https://groupdf.com/uk/nash-
biznes-2/titanovyiy-biznes/dioksid-
titanu/)

ПРАТ «НВО «Червона хвиля» Київ - Обладнання

(http://www.xbeam3d.com/ ) для 3D друку
титановим
дротом.

Існує також інші дрібніші підприємства і організації, аналогічних профілів, які

застосовують у роботі титанові руди та їх похідні.

Діапазон коливання цін на металічний титан на світовому ринку у період з 1997

по 2018 роки був приблизно 4200-21000 USD/т [9]. Динаміка цін на металічний титан
на світовому ринку продемонстрована на Рис. 2.

Рис. 2. Динаміка цін на металічний титан на світовому ринку (USD/т) [9].

80
 Ціни на діоксид титану складають за різними джерелами приблизно 2600-3500
USD/т [10].

Варто також зазначити, що в Україні існує Інститут титану (http://timag.org/), який

займається технологіями титанової галузі.

Висновки:

I. Виробництво титану в Україні може відігравати велику роль в економіці

країни, тому, що:

• у країні існує потужна сировинна база;

• створено повний цикл від видобутку і збагачення до виробництва металевого

титану, діоксиду титану і продуктів, які їх містять.

II. Об'єктивно відбувається переорієнтація українського ринку в бік західних

партнерів.

III. Намітилася тенденція щодо демонополізації ринку в сфері видобутку

титанової руди.

IV. Демпінгова політика Китаю в сфері виробництва титану слабо відбивається

на стані видобутку руди в Україні, оскільки на китайський ринок орієнтовані країни Азії
і переорієнтується економіка Росії. В той час, як Україна, маючи внутрішній потенціал
виробництва кінцевого продукту, освоює турецький і європейський ринки.

V. Відмова від Російського ринку вдарить по економіці галузі, але не буде

критичною з огляду на налагодження нових партнерських відносин з іншими країнами.

Використані джерела:
1. Кларки елементів. Вікіпедія. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Кларки_елементів)
2. Руда. Вікіпедія. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Руда)
3. Мінерал. Вікіпедія. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Мінерал).
4. Магматизм. Вікіпедия (https://uk.wikipedia.org/wiki/Магматизм)
5. Магма. Вікіпедія. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Магма )
6. Мінеральні ресурси України, Карта металічних корисних копалин.
(http://minerals-ua.info/mapviewer/metali.php)

81
 7. Мінеральні ресурси України - Київ, Державне науково-виробниче
підприємство «Державний інформаційний геологічний фонд України», 2018. 270с.
(http://geoinf.kiev.ua/publikatsiyi/shchorichnyky/mineralni-resursy-ukrayiny/)
8. Титан (хімічний елемент). Вікіпедія.
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Титан_(хімічний_елемент).
9. Titanium price. Metalary. (https://www.metalary.com/titanium-price/)
10. TiO2 prices hold steady; market reaches equilibrium. Fastmarkets IM.
(https://www.indmin.com/Article/3826556/TiO2-prices-hold-steady-market-reaches-
equilibrium.html)

82
 Наукові новини, Том 1, № 10, 31 жовтня 2019 р.

Наука і Китай

Провідні держави світу уже досить тривалий час усвідомлюють важливість

розвитку науки, відкриття якої кладуться в основу технологій, які в свою чергу
необхідні для розвитку усіх напрямків діяльності людини.

Але усвідомлення того, що важлива не тільки кількість фінансових ресурсів, що

виділяються на науку, а важливе і забезпечення ефективного використання цих
коштів, приходить не одразу, оскільки люди при владі, у своїй більшості, мало знайомі
з деталями наукового процесу, хоча пробіли у цій обізнаності з часом стають все
меншими.

Китай почав суттєво збільшувати витрати на науку доволі давно. Зрозуміло, що

це стало можливим завдяки зростанню економіки цієї країни.

Після збільшення фінансування почали збільшуватись і науковометричні

показники Китаю у плані кількості проведених досліджень і опублікованих наукових
результатів [1], але їх якість здебільшого залишала і залишає бажати кращого.

Але з часом прийшло і усвідомлення необхідності покращення якості

досліджень, шляхом встановлення законодавчих запобіжників на шляху
недоброчесних науковців.

За повідомленням світових наукових ЗМІ [2] зараз у Китаї на громадському

обговоренні знаходиться проект закону, що стосується академічної недоброчесності, в
якому передбачена відповідальність за неоголошення конфлікту інтересів, нецільове
використання коштів, порушення прав інтелектуальної власності, підробку наукових
результатів і, що цікаво, за дослідження “які підривають національну безпеку”, що
можливо є дещо надмірним, оскільки національну безпеку можуть підривати не
дослідження, а використання результатів досліджень. А як відомо і найпростішу річ

83
можна використати, як з користю, так і на шкоду чомусь. За вищенаведені порушення
пропонується, припиняти фінансування проектів, забороняти подачу на гранти,
позбавляти привілеїв, нагород і звань. Також пропонується передбачити
відповідальність керівників науково-дослідних груп і установ за приховування випадків
академічної недоброчесності.

Це відбувається на фоні інших змін, таких як, наприклад, запровадження норми

[3] про обов’язковий дозвіл на публікацію результатів досліджень, які перед
публікацією мають бути подані до урядового центру обробки даних, ймовірно щоб
попередити публікацію результатів, які важливі для тієї ж національної безпеки.

Окрім того не так давно там запровадили відповідальність за підробку

результатів клінічних випробувань медичних препаратів [4]. Тепер, якщо у результаті
підробки результатів клінічних випробувань препарат вийшов на ринок у Китаї і наніс
шкоду пацієнтам, то ті хто підробив ці результати можуть понести відповідальність аж
до смертної кари, якщо заподіяною шкодою була смерть пацієнтів.

Приходить і усвідомлення важливості наукового медіапростору. Нещодавно

урядові агентства Китаю оголосили про плани підтримки власних наукових і
технологічних журналів [5], що видаються англійською і китайською мовами, для
створення альтернативи закордонним аналогам. Очікується, що фінансування, яке
виділяється на гранти для журналів істотно збільшиться.

За даними UNESCO витрати Китаю на дослідження і розробки, що включають

витрати на науку, у 2018 році склали 371 млрд. USD (2,1% ВВП) і поступаються тільки
витратам США, які у 2018 році витратили на дослідження і розробки 476 млрд. USD
(2,86% ВВП) [6]. Хоча є і дещо інші дані [7].

Використані джерела
1. Scimago Journal & Country Rank 2018 (
https://www.scimagojr.com/countryrank.php?year=2018 ).
2. Seven Days, Policy, Miscondact law, Nature 574, 300-301 (2019), doi:
10.1038/d41586-019-03059-5 (https://www.nature.com/articles/d41586-019-03059-5).
3. China asserts firm grip on research data D. Normile, Science, April 9, 2018, (
https://www.sciencemag.org/news/2018/04/china-asserts-firm-grip-research-data ).
4. China cracks down on fake data in drug trials, D. Cyranoski, Nature 545, 275 (18
May 2017) doi:10.1038/nature.2017.21977 (https://www.nature.com/news/china-cracks-
down-on-fake-data-in-drug-trials-1.21977).

84
 5. China to boost domestic science and technology journals, H. Jia, Chemical &
Engineering News, September 6, 2019, Vol 97, Issue 35
(https://cen.acs.org/policy/publishing/China-boost-domestic-science-technology/97/i35).
6. UNESCO Institute for Statistics
(UIS)(http://uis.unesco.org/apps/visualisations/research-and-development-spending/).
7. List of countries by research and development spending, Wikipedia
(https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_countries_by_research_and_development_spending)

85
 Наукові новини, Том 1, № 11, 28 листопада 2019 р.

Акт війни

Українська ментальність, здебільшого схильна до демократії, толерантності,

розвитку і свободи особистості, була і є антиподом імперській ментальності керівних
верхівок країни на сході, яка зараз називається Російською Федерацією. Більше того,
ця ментальність є несумісною з функціонуванням тоталітарної імперії, а саме ця
форма правління панує і панувала на землях на схід від України, незалежно від того,
як називались ті землі.

І трагедія 1932-1933 років, однією з головних причин якої були повстання

українських селян, викликані зубожінням внаслідок дій імперської Радянської влади,
була наслідком саме акту війни у вигляді організації штучного голоду, з боку нащадків
правителів Московського царства.

Ця війна продовжується і зараз на сході України. І світ поки не знайшов іншої

зброї проти агресора, окрім теж “голоду”, “голоду” економічного і фінансового у
вигляді санкцій.

86
 Наукові новини, Том 1, № 11, 28 листопада 2019 р.

Про причини штучно організованого голодомору

Нижченаведені цитати з статті у Вікіпедії [1], які пояснюють певні аспекти

трагедії, яка сталась у 1932-1933 роках. Всі посилання на джерела можна знайти на
сторінці статті у Вікіпедії [1].

“Голодомор 1932—1933 років — акт геноциду українського народу,

організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом
створення штучного масового голоду. Убивство голодом відбувалося в Україні й на
Кубані як до 1933 р., так і в 1932 році. Різниця полягає лише в масштабах злочину.
Якщо протягом 1932 р. голодом було замордовано сотні тисяч людей, то в 1933 р. лік
ішов на мільйони. Однак і в 1932, і в 1933 рр. в Україні й на Кубані, на відміну від
інших регіонів СРСР, де від голоду також загинуло чимало людей, голод був актом
геноциду, оскільки він був навмисне спрямований проти української нації як такої.[1]
Кількість людей, які загинули від голоду, оцінювалась деякими істориками в 3,941 млн
у сільській місцевості на території Української СРР[2] та Кубані[3], переважну
більшість населення якої становили українці, та склав 6,122 млн втрат
ненародженими[4][5]. Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами
вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Сталіним,
розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного
знищення частини українських селян[6].

Передумови

З відомих на наш час документів (зокрема[22]) випливає висновок про свідому

організацію керівництвом Радянської Росії (пізніше — СРСР) винищення голодом
саме українців. Голод організовувався на всіх їх етнічних землях, а не лише в межах

87
УСРР. Організаційні дії та відкритий грабунок селян, який спричинював голод серед
селянства, із застосуванням війська, розпочалися не пізніше 1920 року, із часу, коли
Україна була, як зараз відверто пишуть, — «завоевана Красной армией в 1920»[23]. І
першими організаторами й керівниками цих дій були В. Ульянов-Ленін і Л. Троцький.

У 1930 році генсек ЦК ВКП(б) Йосип Сталін дав поштовх новій хвилі
колективізації в СРСР. У квітні того року було прийнято Закон про хлібозаготівлі,
згідно з яким колгоспи мусили здавати державі від чверті до третини зібраного збіжжя.
Тим часом, внаслідок Великої депресії ціни на сільськогосподарську продукцію на
Заході стрімко впали. Радянський Союз став на порозі економічної кризи, адже
довгострокових позик йому ніхто не давав, вимагаючи визнати за собою борги
Російської імперії. Щоб заробити валюту, було вирішено збільшити обсяги продажу
зерна, внаслідок чого хлібозаготівельні плани різко і невмотивовано зростали, з
колгоспів забирався майже весь урожай, що мотивувало селян відмовлятися від праці
на землі, і породило масову неконтрольовану урбанізацію. Для боротьби із цим
явищем у грудні 1932 року в СРСР було запроваджено внутрішні паспорти.

На тлі цього продовольче становище українських сіл ставало дедалі важчим. У

результаті хлібозаготівель з урожаю 1931 року, що затяглися до весни 1932, в певних
сільських районах Української СРР почався голод, унаслідок якого загинуло близько
150 тисяч селян. Він тривав до того часу, поки визрів урожай 1932 року.

З іншого боку, зі збільшенням тиску на селян активізовувався селянський рух

опору. Тільки за даними ГПУ, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Українській СРР
відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися «як широкі збройні
повстання проти радянської влади». Вони об'єднували до двох тисяч людей і
відбувалися під гаслами: «Верніть нам Петлюру!», «Дайте другу державу!», «Хай живе
самостійна Україна!», «Геть СРСР!», «Давайте завойовувати іншу свободу, геть
комуну!». У ті часи люди організовувалися як могли, озброювались вилами, лопатами,
сокирами, були навіть кінні загони. Натовпи селян зі співом «Ще не вмерла Україна»
ліквідовували місцеві органи влади. Партійці й комсомольці втікали. Прикладом таких
ситуацій, а також методів боротьби Радянської влади із селянами, слугують
документально зафіксовані події у селах Устивиця та Федунка на Полтавщині.

88
 Радянська влада не приживалася в Українській СРР. Керівництво СРСР
розуміло це. На партійних зборах влітку 1930 року керівник Компартії України Косіор
заявив:

«Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче
згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог
прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з
куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і
відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують
на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх
відкрити свої ями»

Розумів це і Сталін. У листі до Кагановича від 11 серпня 1932 року, вождь

писав:

«Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, Україну можемо

втратити… Поставити собі за мету перетворити Україну у найкоротший термін на
справжню фортецю СРСР; на справжню зразкову республіку. Грошей на це не
шкодувати»

Таким чином, радянське керівництво ставило перед собою дві мети. По-перше,
загнати селян у колгоспи і збільшити обсяги хлібозаготівель. По-друге, зламати
класовий і національний рух опору, який на хвилях українізації набував обертів.“

Використане джерело

1. Голодомор в Україні (1932—1933), Вікіпедія

(https://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_(1932—1933))

89
 Наукові новини, Том 1, № 12, 26 грудня 2019 року

2019 — Наукові підсумки в Україні

Найбільш очікуваною подією 2019 року в науковій сфері України був початок
роботи Національного Фонду Досліджень (НФД) України [1], існування якого необхідне
для прозорого і контрольованого розподілу коштів на дослідження на конкурсній
основі. І хоча адміністративна структура НФД була сформована майже повністю,
тобто було обрано директора [2], виконавчого директора [3] і наукову раду НФД,
розпочати перші конкурси не вдалось через занадто великий час витрачений на
формування адміністрації фонду. Старт роботи НФД на даний момент заплановано на
першу половину 2020 року і на фінансування фонду у бюджеті країни передбачено
525 млн. грн [4].

До значних здобутків можна віднести збільшення фінансування розбудови

дослідницької структури університетів [5], заплановані зміни законодавства щодо
відповідальності за академічну недоброчесність для здобувачів вищої освіти [6],
початок роботи Фонду Розвитку Інновацій (також відомий, як Український Фонд
Стартапів) [7]. Також запрацювала база даних і пошукова система Відкритий
Український Індекс Цитувань [8].

Гучною подією стала поява на банкноті у 1000 грн. портрета Володимира

Вернадського [9], серед досягнень якого більшість науковців не можуть знайти дійсно
знакового наукового відкриття. Його поява на вищезгаданій банкноті стала в
основному результатом багаторічного хабарництва з боку Національної Академії Наук
України (НАНУ) по відношенню до державних чиновників. Хабарництва у вигляді
роздачі звань академіків і членів кореспондентів, а також ступенів кандидатів і
докторів наук [10]. Заслуги Вернадського перед НАНУ величезні — він був
засновником і першим президентом цієї організації, яка сьогодні більше схожа на
релігійну організацію, ніж на наукову.

90
 Використані джерела
1. Початок змін, Наукові новини, Том 1 № 1, 31 січня 2019 року
(https://www.naukovinovyny.com/%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2/2019/%D
1%82%D0%BE%D0%BC-1-1)
2. ГОЛОВОЮ НАЦІОНАЛЬНОГО ФОНДУ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРИЗНАЧЕНО
ЛЕОНІДА ЯЦЕНКА – РІШЕННЯ КМУ, Міністерство Освіти і Науки України, 06 березня
2019 (https://mon.gov.ua/ua/news/golovoyu-nacionalnogo-fondu-doslidzhen-priznacheno-
leonida-yacenka-rishennya-kmu).
3. ПРОТОКОЛ № 4 засідання Наукового комітету Національної ради України з
питань розвитку науки і технологій від 06 серпня 2019 р., Кабінет Міністрів України (
https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/uploaded-files/4zasidannya-nk06082019.pdf )
4. РОЗПОДІЛ видатків Державного бюджету України на 2019 рік, Додаток № 3
до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»,
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/76/f490523n131.xls)
5. До КІНЦЯ 2019-ГО В УКРАЇНСЬКИХ ВИШАХ ПРАЦЮВАТИМЕ 16 ЦЕНТРІВ
КОЛЕКТИВНОГО КОРИСТУВАННЯ НАУКОВИМ ОБЛАДНАННЯМ – УРЯД ІНВЕСТУЄ
66 МЛН ГРН., Міністерство Освіти і Науки України, 29 березня 2019 року
(https://mon.gov.ua/ua/news/liliya-grinevich-do-kincya-2019-go-v-ukrayinskih-vishah-
pracyuvatime-16-centriv-kolektivnogo-koristuvannya-naukovim-obladnannyam-uryad-
investuye-66-mln-grn)
6. ЕЛЕКТРОННЕ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ВИШІВ, KPI В ДОГОВОРАХ З РЕКТОРАМИ
ТА ВІДКЛИКАННЯ ДИПЛОМУ ЗА ПЛАГІАТ – ЗАКОНОПРОЄКТ ЩОДО ЗМІН У ВИЩІЙ
ОСВІТІ ПІДТРИМАНО У 1 ЧИТАННІ, Міністерство Освіти і Науки України, 12
листопада 2019 (https://mon.gov.ua/ua/news/elektronne-licenzuvannya-vishiv-kpi-v-
dogovorah-z-rektorami-ta-vidklikannya-diplomu-za-plagiat-zakonoproyekt-shodo-zmin-u-
vishij-osviti-pidtrimano-u-1-chitanni).
7. Фонд Розвитку Іновацій (Український Фонд Стартапів) (https://usf.com.ua/).
8. Відкритий Український Індекс Цитувань (http://ouci.dntb.gov.ua/).
9. Національний банк України, Нова банкнота 1000 гривень
(https://1000uah.bank.gov.ua/)
10. Наука, інженерія, медицина і маніпулювання свідомістю, Наукові новини,
Том 1, № 7, 25 липня 2019 р. (https://www.naukovinovyny.com/архів/2019/том-1-
7/наука-інженерія-медицина-і-маніпулювання-свідомістю)

91
 Наукові новини, Том 2, № 1, 30 січня 2020 року

Віруси і коронавірус 2019-nCoV

Віруси – це неклітинна форма життя, яка, за найбільш вірогідною на думку

багатьох біологів теорією, виникла з клітинних форм життя [1], шляхом випадкової
зміни впорядкування певних компонентів клітин, що дало змогу окремим наборам цих
компонентів існувати поза клітинами і переходити в інші клітини і організми.

Віруси бувають різні. Наприклад бувають віруси, що інфікують бактерії. Вони

називаються бактеріофаги [2]. Бактеріофаги можуть бути використані для боротьби з
патогенними бактеріями, тобто з корисною метою. Існують також генно-інженерні
віруси, що можуть вбивати ракові клітини. Ці віруси називаються онколітичними
вірусами [3]. Віруси також можливо використовувати у якості біологічної зброї [4].

Але більшість відомих широкому загалу вірусів є природніми патогенними

вірусами людини, тварин і рослин.

У ході еволюції клітинні форми життя [5], до яких належить і людина, виробили
механізми захисту від вірусних інфекцій. Вони є різноманітними і доволі складними [6].
Але віруси постійно змінюються через мутації їх спадкового матеріалу (нуклеїнових
кислот – РНК та ДНК) і тому виникають нові лінії вірусів проти яких, клітинні форми
життя вимушені шукати новий захист, в основному теж через зміну власного
спадкового генетичного матеріалу, здебільшого ДНК. Але інколи захист від певних
вірусів можливий через генетичну мінливість популяцій, тобто невеликі відмінності
генетичного матеріалу, які роблять, наприклад, людей несхожими один на одного.
Прикладом цього є стійкість певних людей до інфікування ВІЛ (вірус імунодефіциту
людини), через відмінну форму білка-рецептора (умовно кажучи “замка”), через який
ВІЛ, маючи “ключ” у вигляді білкової молекули на поверхні вірусної частинки,
потрапляє у клітини людини, тобто ВІЛ не може потрапити у клітини цих людей і

92
інфікувати їх. Серед європейців люди резистентні до ВІЛ складають 2-25% популяції в
залежності від країни [7, 8].

Спалах епідемії коронавірусу 2019-nCoV в Китаї [9] є наступною, на жаль

трагічною, сторінкою у еволюції як коронавірусів, так і еволюції людини. Респіраторні
віруси, до яких належить 2019-nCoV, що передаються повітряно-крапельним шляхом
розповсюджуються найшвидше серед людей, через їх здатність передаватись з
мікрокраплями рідини з слизових оболонок людини, які відділяються від цих оболонок
під час того, як ми навіть просто говоримо або дихаємо. Звичайно і у випадку
коронавірусу будуть люди не схильні до інфікування при контакті з вірусом, але таких
буде не багато.

Тваринне походження 2019-nCoV не є новим механізмом для початку вірусних

епідемій і наводить на думку, що постійний моніторинг спектру вірусів диких тварин,
які контактують з людиною був би корисним для запобігання таким епідеміям.

Але оскільки епідемія вже наявна, то нижче наведені рекомендації дій від МОЗ
України [10] у ситуації, що склалась зараз.

“Рекомендації для громадян щодо коронавірусу 2019-nCoV

26 січня 2020

( https://moz.gov.ua/article/news/rekomendacii-dlja-gromadjan-schodo-koronavirusu-
2019-ncov )

Міністерство охорони здоров’я України закликає громадян та мандрівників

дотримуватись звичайних заходів обережності.

Коронавіруси – це велика родина респіраторних вірусів, що можуть спричиняти

захворювання: від звичайної застуди до тяжкого гострого респіраторного синдрому.

Основними клінічними ознаками та симптомами коронавірусу є гарячка та

утруднене дихання.

93
 У разі появи симптомів, що свідчать про гострі респіраторні захворювання під
час подорожі або після неї, мандрівникам рекомендується звернутися до лікаря та
надати відомості про історію подорожей.

Стандартні рекомендації ВООЗ для широкої громадськості щодо зменшення

впливу та передачі ГРВІ:

- часто мийте руки або обробляйте дезінфікуючими засобами;

під час кашлю та чхання прикривайте рот і ніс паперовою хустинкою.

Використану хустку варто негайно викинути та помити руки;

- уникайте тісного контакту з усіма, хто має гарячку та кашель;

- якщо маєте підвищену температуру тіла, кашель й утруднене дихання,

якнайшвидше зверніться до лікаря та повідомте йому попередньою історією
подорожей;

- відвідуючи живі ринки в районах, в яких зараз фіксуються випадки нового

коронавірусу, уникайте контакту з живими тваринами та поверхнями, які контактують з
тваринами;

- не споживайте сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів

тваринного походження. Із сирим м'ясом, молоком тощо слід поводитися обережно.

Міністерство охорони здоров'я України та координаційний штаб щоденно

надають актуальну інформацію про випадки захворювання, спричинених новим
коронавірусом.

Актуальна інформація на сайті Міністерства охорони здоров'я України.

Більше рекомендацій для громадян на сайті Центру громадського здоров'я.

Використані джерела:
1. Віруси, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірус).
2. Бактеріофаги, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Бактеріофаги).
3. Oncolytic virus, Wikipedia ( https://en.wikipedia.org/wiki/Oncolytic_virus).
4. Biological warfare, Wikipedia ( https://en.wikipedia.org/wiki/Biological_warfare ).

94
 5. Клітина, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Клітина)
6. Імунна система, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Імунна_система).
7. CTL escape and increased viremia irrespective of HIV-specific CD4+ T-helper
responses in two HIV-infected individuals / [M.J. Geels, C.A. Jansen, E. Baan et al.] //
Virology. – 2006. – Vol. 345, N 1. – P. 209-219
(https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0042682205005969?via%3Dihub).
8. Relative resistance to HIV-1 infection of CD4 lymphocytes from persons who
remain uninfected despite multiple high-risk sexual exposure / [W.A. Paxton, S.R. Martin, D.
Tse et al.] // Nat. Med. – 1996. – Vol. 2, N 4. – P. 412-417
(https://www.nature.com/articles/nm0496-412).
9. European Centre for Disease Prevention and Control, Novel coronavirus (
https://www.ecdc.europa.eu/en/novel-coronavirus-china ).
10. МОЗ України, Рекомендації для громадян щодо коронавірусу 2019-nCoV, 26
січня 2020 ( https://moz.gov.ua/article/news/rekomendacii-dlja-gromadjan-schodo-
koronavirusu-2019-ncov )

95
 Наукові новини, Том 2, № 3, 26 березня 2020 року

Масовий психоз – короткий екскурс

Олександра Шаповалова

(магістр еспериментальної психології, психолог, викладач психології; спеціалізація - психологічний аналіз текстів та
методів наукового дослідження)

Незважаючи на актуальність, проблема масових психозів викликає багато

суперечливих реакцій. Вона, як сумно відоме питання «теорії заколотів», водночас і
існує, і не існує як в свідомості загальної публіки, так і фахівців суспільно-політичних
наук. В кращому випадку ми схильні визнавати, що така проблема існує «взагалі», але
завжди десь там, де є «погані» («недостатньо освічені» / «недостатньо розумні»/
«недостатньо сумлінні») люди. Але я – ні, я не можу підпасти під його вплив, це ніколи
не може трапитись поряд зі мною, бо мої рішення завжди виважені, а дії усвідомлені –
так вважає майже кожен з нас.

Отже, розглянемо питання масових психозів детальніше та розберемось з тим,

чи може це трапитись «поряд зі мною».

По-перше, чим відрізняється маса, що це таке?

Маса, в найзагальнішому розумінні – це скупчення людей, натовп, певна

кількість людей, які знаходяться на певній території в певний проміжок часу. Але це
найпростіше розуміння, яке було розроблено дослідниками [3] ще за часів
формування науки про масову поведінку. З тих часів з’явилися речі, яких просто не
існувало тисячоріччя тому - засоби дистанційного зв’язку та засоби масового впливу.
З появою телефонів, радіо, телевізорів, комп’ютерів та мережі Інтернет людство
зробило наступний, після початку книговидавництва та масового розповсюдження

96
газет, крок. Якщо раніше, у випадку незгоди з суспільством, людина або група людей
могла просто піти в інше місто, а разом з цим повністю змінити всю культурну картину
свого буття, то зараз, навіть подорожуючи світом, ми рідко надовго «випадаємо» з
соціуму, адже з нами лишаються наші гаджети, за допомогою яких ми можемо
дізнатись новини, зв’язатись з родинами, спілкуватись в соціальних мережах. Отже,
навіть майже в пустелі, людина фактично не змінює культурного оточення, змінивши
країну проживання, ми залишаємось ментально та емоційно зв’язаними з тим
середовищем, яке є для нас звичним. І вже мало просто лишитися дома, щоб
позбутися зв’язку з натовпом. Для збереження незалежності від соціуму потрібно
також виключити всі засоби зв’язку – телефони, телевізори, не переглядати новини в
Інтернет, не спілкуватись в соціальних мережах. А це, як ми розуміємо, надто складне
завдання для людини сучасності – адже, якщо вона не живе в малонаселеному місці,
харчуючись тим, що виробляє на землі сама, то вона має заробляти на життя в
суспільстві – або щоденно працюючи на заводі, в офісі, або працюючи «віддалено»,
як фріланс, але обмінюючись з суспільством інформацією. Отже, в наш час, якщо ви
не живете в віддаленому селищі десь на Мадагаскарі (наприклад) без Інтернету, так
або інакше, ви – частина маси, частина того інформаційного світу, «мураха», яка
виконує свою частину інтелектуальної та емоційної роботи суспільства як цілого.

Але повернемось до маси в її класичному розумінні. Чим вона характеризується

[2]:

1) Несвідомість та емоційність – маса діє під впливом імпульсів, нераціонально,

емоційно.

2) Високий рівень образності мислення та чуттєвості – маса не оперує

логічними схемами, вона нібито «бачить» кінцевий результат запропонованого образу
одразу, без проміжних ланок, приймаючи або відкидаючи ідею цілком. При цьому
образ має досить конкретний, чуттєвий зміст. Якщо пропонується образ «ворога»,
який підбурювачі лише умовно позначають, то натовп, маса підставляє в цей образ
конкретні обличчя фізично існуючих людей, тощо.

3) Категоричність, активність та екстремізм – одразу ж, як тільки маса

приходить до якогось висновку, вона готова діяти згідно отриманих установок. І в
своїх діях вона не знає меж та відтінків. Якщо діяти, то вже діяти до кінця. І той, хто

97
ще хвилину тому був другом, якщо буде намагатись втримати масу від дії, за мить
стане ворогом, якого необхідно усунути з тим більшою люттю, через те, що він
здається масі «зрадником».

4) (А)моральність та релігійність – натовп ніколи, навіть вже на шляху до

майбутньої жертви, вголос обговорюючи засоби її винищення, не вважає, що робить
щось дурне. Ніхто не каже собі: «Я тут трохи сказився, зараз повбиваю, познущаюся
над можливо безневинною жертвою, а потім піду додому». Ні, це завжди бачиться
масою як «високий» порив до захисту чогось дуже важливого (родини, дітей, моралі,
Вітчизни) від погані, яка загрожує цьому або хоче скривдити це. Може вже за годину
або добу окремі особистості цього натовпу будуть шкодувати про те, що зробили, але
під час масової дії всі вони впевнені в своїй правоті.

5) Дифузність, анонімність та безвідповідальність. Разом нас багато, ніхто

ззовні не може відрізнити мене від мої сусідів, всі навколо мене впевнені в тому, що
ми праві та в тому, що необхідно робити саме зараз. Отже певен і я. Разом з
однодумцями я відчуваюсь таким… сильним, таким… впевненим, як ніколи в житті. Це
почуття швидко охоплює всю групу, стаючи базою наступних дій.

Таким чином, емоційно заряджений, несхильний до рефлексії натовп отримує

або випрацьовує в своїх межах ідею, яка є, водночас, інструкцією та спонуканням до
дії, її візуальним та майже фізичним образом уяви. До того ж, впевнений в безпеці та
відсутності майбутньої відповідальності за власні дії, в тому, що цими діями він
захищає світ, Вітчизну, родину або мораль, натовп рушає до дії. І чим більше її розмір
(кількість людей, які до нього відносяться), тим більш він рішучий та впевнений, тим
швидше та сильніше діють механізми впливу на масову свідомість: зараження,
навіювання та переконання [4].

А тепер повернемось до маси розрізненої, яку ми обговорювали на початку.

Скупчений натовп, який знаходиться в певному місці в певний час, звісно, дуже
швидко та легко піддається впливу. Але потім він розходиться, а разом з цим, частини
натовпу, які тепер набувають індивідуальності та стають окремими особами,
втрачають велику частину свого заряду. Хтось повернеться до тих ідей, почуттів та
дій, які були йому прищеплені в натовпі, а хтось відчує їх як щось чуже та
відсахнеться. А ще у когось вони будуть «тліти» в прихованому вигляді, ніяк не

98
проявляючи себе, поки зовнішній стимул не «активує» потяг та не спонукає людину до
дії.

Уявімо, що деяка група людей не буває на масових заходах, уникає скупчень.

Але вона ходить на роботу в офіс, де щоденно спілкується з колегами. Вечорами вона
передивляється улюблених передач, час від часу зустрічається з друзями.
Спілкуючись в звичайному колі колег та друзів, окрема людина підпадає під дію
загальних колективних ідей, сукупність яких складає зміст колективної свідомості. [2]
Звичайно зміст цієї свідомості складається з загальновживаної інформації – знання,
набуті в школі, дома в родині ще в дитинстві, в інституті, під час роботи та
спілкування, а також інформація, набута через ЗМІ.

Уявімо тепер, що десь в цьому ланцюгу набуття ідей трапляється похибка.

Хтось випадково або навмисно вносить невірну інформацію. Скажімо, для прикладу –
що на Землю з ознайомчою місією прибули марсіани (до речі, випадок масового
психозу через слухи про напад марсіан є дуже відомим в історії соціальної психології)
[1], і кожний сумлінний член суспільства повинен отримати щеплення від марсіанської
бацили, яку вони занесли. Ця інформація подається у вигляді спліток та чуток, про неї
говорять, як про достовірну інформацію, колеги та друзі, про неї починають писати в
Інтернеті та говорити в ЗМІ, спростовуючи чутки, що лише сильніше підігріває
цікавість до образу марсіан та «марсіанської хвороби». І ось в один день стає
небезпечно не вірити в «марсіанську хворобу», бо всі сумлінні та розумні люди в
вашому оточенні переконані в її існуванні. Тому відмова вірити в це призведе до
появи конфліктів на роботі, дома з найближчими людьми. Зустрічаючись з таким
тиском, більшість з нас обирає сторону близьких людей та робочого оточення. Бо що
мені марсіани, і що мені – колеги? Марсіани як прилетіли, так і улетять, а в цьому
відділку мені ще працювати.

Коли кількість пересічних громадян, які розділяють певні погляди, досягає

критичної маси, розділяти ці погляди починає майже все суспільство, якими б
дивними вони не були. Це відбувається навіть простіше, коли мова йде про звичайні
буденні погляди. Звісно, якщо хтось з нас, копіюючи Шерлока Холмса, почне говорити,
що не знає що Земля обертається навколо Сонця (до речі, наразі набуває
популярності теорія заколоту вчених, які, нібито, приховують інформацію про те, що
Земля – пласка) [5], або про те, що наші сусіди слідкують за нами через стіни – це

99
випадок хибного переконання окремої людини (якщо в усьому іншому людина
демонструє здорову поведінку) або психозу окремої людини (якщо це – один з
симптомів шизофренії). Але ми цілком можемо не помітити хибний/хворобливий
погляд там, де ідея стосується питань більш нечітких, не буденних або складних.
Наприклад, у політиці або тлумаченні сенсу певних явищ та подій. Оскільки не існує
одного-єдиного погляду і різні люди можуть мати різні погляди, причому кожний з них
буде сумлінно вважати істинними саме свої погляди, ми знаємо, що можлива часткова
розбіжність таких тлумачень. Ми залишаємо певний «ідейний проміжок» для такої
розбіжності, коли спілкуємось з колегами та друзями. «Так, цей Х – великий дивак, він
вважає політиків А та Б. порядними, коли всім відомо, що вони злодії та шахраї, але ж
ми так мило працюємо разом та випиваємо пиво по п’ятницях… то хай собі думає.
Здебільшого, він безпечний дивак». Але може статись так, що з якоїсь причини ідеї Х
стають розповсюдженими, критична маса суспільства вважає, що А та Б порядні
люди, хоча це зовсім не так (на думку спостерігача), і вдома, в офісі та друзями
розмовляти про це стає небезпечно, бо конфлікти, які виникають, можуть призвести
до втрати друзів, роботи та навіть родини. Що це – мода, масова свідомість,
переконання чи масовий психоз? Те, що здається дивним спостерігачу, все ще є
нормальним для маси. Уявимо далі, що створюються комітети по зустрічі марсіан,
інститути людсько-марсіанської взаємодії та марсіанського добробуту, виділяються
кошти, назначаються посадовці, люди скупують зброю, щоб зустріти ворога,
починаються масові хвилювання та жертви… Це що? Це – масовий психоз. І стосовно
цього збігається думка як у спостерігача, так і багатьох інших людей (але явище не
стає при цьому менш масовим). Але відстань між першим і другим дуже мала, ми
мали зародок цього психозу ще на стадії появи чуток.

Отже, явище масового психозу – це явище дуже близьке до нас та нашого

сьогодення, водночас воно дуже «тонке» в тому розумінні, що здебільшого може бути
виявленим лише на відстані, коли спостерігач не знаходиться в цьому процесі сам. А
це дуже важко, зважаючи на масовий характер явища та складність виходу з-під
впливу масової культури. Тому спостерігати, зрозуміти, описати та якимось чином
реагувати на нього можна або через деякий час, або переїхавши до іншої частини
світу, змінивши коло спілкування – а отже, потрапивши в сферу впливу інших
соціальних процесів, коли минуле для спостерігача втратить свою актуальність.

100
 То що ж робити? Як захистити себе від масового психозу?

1. Якщо питання постає про вплив скупченого натовпу, то тут все просто – не
ходіть до місць масового скупчення, а якщо потрапили в них – негайно їх залиште.

2. Складніше, якщо питання про вплив ЗМІ та оточення в розрізненій масі.

Уникнути цього впливу набагато складніше. І перше, що потрібно визначити в цьому
випадку, це розрахувати «ціну питання», або співвідношення ціни та мотивації.

Чи дійсно ви хочете уникнути цього впливу? Наскільки критичним для себе ви

вважаєте це? Можливо, для того, щоб зберегти свободу від цього впливу, вам буде
необхідно звільнитися з роботи, залишити друзів (або вони залишать вас), переїхати –
ви готові заплатити таку ціну? Відомі випадки, коли людина, що потрапила до лав
секти, та через деякий час бажала покинути її, втрачала родину, близьких людей та
більшу частину соціальних контактів, отже це не пусті слова.

3. Зміст колективної свідомості, який входить в ядро впливу, це - завжди певна

інформація, емоція, це - «щось», що існує. Неможливо замістити «щось» - «нічим»,
тобто неможливо сказати собі: «Я не піддамся цьому впливу» і не піддатись йому. В
найкращому випадку ви потрапите під вплив чогось ще, чогось протилежного або
схожого, але це також буде вплив. Отже, вам необхідно знайти для себе інший зміст,
інше «щось», що ви оберете свідомо і чим «перекриєте» зміст впливу. Але це буде
ваш усвідомлений вибір (якщо таке взагалі можливе в умовах суспільства).

4. Зіставляйте інформацію з різних джерел і виділяйте по можливості джерела

достовірної інформації перевірені особистим досвідом. Хоч би якою простою не була
ця порада, ви здивуєтесь, як багато освічених та розумних людей знехтували цим
правилом. Аналізуючи інформацію, на яку ви спираєтесь, обираючи характер дій, не
можна оминати джерела, які вам не подобаються лише тому, що вам, наприклад, не
подобається їх автор. Бо, якщо ви спираєтесь лише на думку тих, хто вам
подобається, не дивно, що його погляди співпадають з вашими («він думає як я –
значить, він добра людина. Раз він добра людина – значить, його інформації можна
довіряти»), так ви заженете себе у коло без доступу свіжої інформації.

5. Критично оцінюйте інформацію з будь-яких джерел.

101
 Використані джерела:
1. Баландина А. Паника в США: как американцы поверили во вторжение
марсиан. 80 лет самому знаменитому розыграшу в истории радио.
https://www.gazeta.ru/social/2018/10/28/12038653.shtml
2. Ольшанский Д.В. Психология масс. - СПб.: Питер, 2002.
3. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс. // Вопросы философии. 1989. №3, 4.
4. Соціальна психологія. Під. Ред. Корнєва М.Н., Коваленко А.Б. – К., 1995.
5. We Can Blame YouTube And Ourselves For The Rise in Flat-Earthers, Says
Study https://www.sciencealert.com/flat-earther-s-are-mostly-youtube-s-fault-but-none-of-
us-are-helping

102
 Наукові новини, Том 2, № 4, 30 квітня 2020 року

ACE2, шипи, гідроксихлорокін і собаки

Станом на 29 квітня 2020 року хвороба COVID-19 (COrona VIrus Disease 2019)
була діагностована у 3 млн. людей і близько 200 тис померло з діагностованою
наявністю коронавірусу SARS-CoV-2 (інша назва 2019-nCoV) [1].

Рецепторний білок на поверхні клітин або “замок” чи “ворота”, через який SARS-
CoV-2 потрапляє до клітин, називається ACE2 (angiotensin-converting enzyme 2 –
ангіотензин-конвертуючий фермент 2). Одна частина ACE2 – це фермент, який
відрізає кінцеві компоненти деяких білкових молекул, таких як ангіотензин, виконуючи
функцію їх деактивації. Але це не єдина функція ACE2, оскільки він взаємодіє не
тільки з ангіотензином, окрім того він ще має іншу частину, що виконує функцію
транспортування певних молекулярних компонентів. Загалом функція ACE2 до кінця
не відома. У людському організмі ACE2 присутній у нирках, легенях, шлунково-
кишковому тракті, мозку [2] та, за деякими непідтвердженими даними, на внутрішній
поверхні носової порожнини. Зумовлена вищенаведеними особливостями
багатофункціональність є основою участі ACE2, серед іншого, у регуляції кров’яного
тиску, обміну речовин у нирках та легенях, функції серця та центральної нервової
системи [2].

Тобто SARS-CoV-2, використовуючи “ключ” - глікопротеїн його шипа, може

проникати всюди де є ACE2 і прямо чи непрямо порушувати функціонування багатьох
органів тіла людини [3].

103
 Схематичне зображення SARS-CoV-2 (Центр по запобіганню і контролю хвороб
(Centers for Disease Control and Prevention (CDC)), США)

Сруктуру “ключа” SARS-CoV-2, або глікопротеїна його шипа, було нещодавно

визначено [4]. Також було виміряно його здатність зв’язуватись з ACE2. Виявилось,
що вона в 10-20 разів вище здатності зв’язуватись з ACE2 шипа глікопротеїна вірусу
SARS-CoV-1 [4], що викликав епідемію SARS 2003-2004 років. Можливо цим і
пояснюється набагато вища інфекційність SARS-CoV-2.

Відсоток летальних випадків (приблизно 6%) говорить про те, що захисні

механізми організму більшості людей успішно справляються з інфекцією. Хоча
можливо роль грає і те, що структура ACE2 є дещо відмінною у різних людей і у одних
SARS-CoV-2 легко потрапляє в клітини, а у інших потрапляє набагато гірше, або не
потрапляє зовсім. Генетичні відмінності між людьми і відмінності стану організму
різних людей скоріше за все є ще і причиною проблем з пошуком терапевтичних
підходів для лікування COVID-19 [5].

Що до терапевтичних підходів, то багато медиків звернули увагу на

гідроксихлорокін [6], який є м’яким імунодепресантом, тобто пригнічує імунну систему і
може бути корисним коли імунна відповідь на інфекцію SARS-CoV-2 є занадто
сильною і може бути летальною. Але дехто плутає гідроксихлорокін і хлорокін [7], який
є набагато більш токсичним для організму людини.

Гідроксихлорокін, як і хлорокін, не має чітко визначеної мішені в організмі

людини. Він діє на багато компонентів організму людини, маючи здебільшого загальну

104
токсичність, яку першою відчуває імунна система, завдяки складності механізмів її
функціонування. Це і є причиною його використання, як імунодепресанта.

Більш успішними терапевтичними агентами є ті, які вибірково впливають на

компоненти вірусу. Пошук таких терапевтичних агентів часто ведеться через
визначення тривимірних структур компонентів вірусу і подальший підбір і синтез
хімічних сполук, які б могли блокувати функцію цих структур. Про визначення
структури глікопротеїну шипа SARS-CoV-2 згадувалось вище. Також структуру
протеази SARS-CoV-2 було визначено і опубліковано цього місяця [8]. Ці
розшифровані структури прискорять пошук ліків для націленої проти-SARS-CoV-2
терапії.

Цікавим є той факт, що для визначення наявності SARS-CoV-2 в організмі

людини намагаються використовувати собак [9]. Відомо, що треновані собаки можуть
визначати наявність деяких онкологічних і інших хвороб [10].

Експериментально доведена здатність собак визначати патоген цитрусових

ліберібактер азіатікус (Liberibacter asiaticus) була опублікована цього місяця [11].
Хворба цитрусових з назвою Хуанлонгбінг (HLB), що викликається ліберібактер
азіатікус, є найбільш поширеною сучасною пандемічною хворобою цитрусових
рослин.

Використані джерела:

1. Google.com (https://news.google.com/covid19/map?hl=uk&gl=UA&ceid=UA:uk)
2. ACE2 in Brain Physiology and Pathophysiology: Evidence from Transgenic Animal
Models. Alenina N, Bader M. Neurochem Res. 2019 Jun;44(6):1323-1329. doi:
10.1007/s11064-018-2679-4. Epub 2018 Nov 15. Review
(https://link.springer.com/article/10.1007/s11064-018-2679-4).
3. A rampage through the body. Wadman M, Couzin-Frankel J, Kaiser J, Matacic C.
Science. 2020 Apr 24;368(6489):356-360. doi: 10.1126/science.368.6489.356.
(https://science.sciencemag.org/content/368/6489/356/tab-pdf)
4. Cryo-EM structure of the 2019-nCoV spike in the prefusion conformation. Wrapp
D, Wang N, Corbett KS, Goldsmith JA, Hsieh CL, Abiona O, Graham BS, McLellan JS.
Science. 2020 Mar 13;367(6483):1260-1263. doi: 10.1126/science.abb2507. Epub 2020
Feb 19. (https://science.sciencemag.org/content/367/6483/1260)

105
 5. How does COVID-19 kill? Uncertainty is hampering doctors' ability to choose
treatments. Ledford H. Nature. 2020 Apr;580(7803):311-312. doi: 10.1038/d41586-020-
01056-7. PMID: 32273618 DOI: 10.1038/d41586-020-01056-7
(https://www.nature.com/articles/d41586-020-01056-7)
6. Hydroxychloroquine
(https://pubchem.ncbi.nlm.nih.gov/compound/Hydroxychloroquine).
7. Chloroquine (https://pubchem.ncbi.nlm.nih.gov/compound/chloroquine).
8. Crystal structure of SARS-CoV-2 main protease provides a basis for design of
improved α-ketoamide inhibitors. Science. 2020 Apr 24;368(6489):409-412. doi:
10.1126/science.abb3405. Epub 2020 Mar 20. Zhang L1,2, Lin D1,3, Sun X1,2, Curth U4,
Drosten C5, Sauerhering L6,7, Becker S6,7, Rox K8,9, Hilgenfeld R10,2
(https://science.sciencemag.org/content/368/6489/409).
9. Medical Detection Dogs is looking into whether man’s best friend could play a role
in preventing the spread of Coronavirus. Благодійна організація Medical Detection Dogs
(https://www.medicaldetectiondogs.org.uk/covid-19-dogs/)
10. Bio Detection Dogs, Благодійна організація Medical Detection Dogs
(https://www.medicaldetectiondogs.org.uk/about-us/bio-detection-dogs/).
11. Canine olfactory detection of a vectored phytobacterial pathogen, Liberibacter
asiaticus, and integration with disease control. Gottwald T, Poole G, McCollum T, Hall D,
Hartung J, Bai J, Luo W, Posny D, Duan YP, Taylor E, da Graça J, Polek M, Louws F,
Schneider W. Proc Natl Acad Sci U S A. 2020 Feb 18;117(7):3492-3501. doi:
10.1073/pnas.1914296117. Epub 2020 Feb 3 (https://www.pnas.org/content/117/7/3492).

106
 Наукові новини, Том 2, № 6, 25 червня 2020 року

Юриспруденція і узурпація

2004 року Конституційний Суд (КС) України прийняв рішення (№ 14-рп/2004 [1])
про невідповідність Конституції України норми тодішнього закону “Про Вищу Освіту”
про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу
третього або четвертого рівня акредитації, який на той момент складав 65 років.
Мотивація рішення була заснована на нормі Конституції про “право на працю” і нібито
дискримінаційності обмеження віку кандидатів. Це рішення суперечить базовим
принципам юриспруденції і логіки, оскільки права на працю у цих людей вищезгадана
норма не відбирала, а специфічні вимоги для певних посад і вікові обмеження існують
і будуть існувати у законодавстві (див. окрему думку судді Шаповала В. М. в кінці
рішення [1]). Окрім того, у цього рішення був очевидний корисливий мотив ініціаторів
розгляду відповідного подання до КС щодо неконституційності вищезгаданої норми,
який полягав у прагненні зберегти свої посади певними особами, які на той час
досягли або досягали граничного віку 65 років і не могли бути кандидатами на
наступний термін зайняття посади у зв’язку з досягненням граничного віку для
кандидата.

Це рішення КС загальмувало реформи не тільки освіти, а і науки - через те, що

воно унеможливило введення норми про граничний вік у нових законах “Про вищу
освіту” та “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Через нього керівний склад у
цих галузях складається переважно з ще радянських менеджерів епохи застою в
СРСР, або “вихованих” ними кадрів, що великою мірою гальмує істотні прогресивні
зміни у ВУЗах і НДІ. Тобто це рішення призвело до узурпації влади у багатьох ВУЗах і
установах академій наук застійними менеджерами, які в основному лише імітують, як
освітній, так і науковий процес.

Ще одним прикладом маніпулятивного рішення КС є скасування норми про

відповідальність за незаконне збагачення (№ 1-р/2019 [2]) - знову, очевидно, з
присутністю корисливих мотивів у ініціаторів відповідного подання.

107
 Цього місяця КС добрався і до узурпації і ліквідації важливих механізмів
контролю і судової влади.

А саме, добрались і до скасування важливого, хоча і практично мало

розробленого, запобіжника проти корупції у гіперкорумпованій судовій системі України
– Статті 375 Кримінального кодексу (КК) України “Постановлення суддею (суддями)
завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови”. Рішення КС № 7-
р/2020 від 11 червня 2020 року [3] визнало неконституційною вищезгадану статтю КК.
Що, звичайно, відкриває нові можливості для розвитку тіньового бізнесу суддів на
судових рішеннях. Корисливі мотиви прийняття цього рішення є також очевидними.

Важко придумати просте рішення проблем судової влади в Україні. Очевидним,

але складним, рішенням цих і інших проблем українського законодавства є
конституційна реформа. Україні потрібна нова Конституція, написана не
пострадянськими функціонерами, а новими поколіннями, що керуються у житті
переважно здоровим глуздом, а не догмами. Наявність КС у сучасній Конституції
України, на мою думку, суперечить здоровому глузду, оскільки відповідність
Конституції законодавчих актів і змін до них має визначатись до їх прийняття, а не
після.

Використані джерела:
1. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 14-рп/2004
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v014p710-04)
2. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 1-р/2019
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-19#Text)
3. РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ № 7-р/2020
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-20#Text)

108
 Наукові новини, Том 2, № 7, 30 липня 2020 року

Депутати і низька якість

Нещодавно депутат фракції “Слуга народу” Верховної Ради України голова

Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів [1] Галина Третьякова
[2] на вебінарі використала термін “діти низької якості” у зв’язку з дітьми народженими
задля отримання соціальної допомоги [3]. Застосування цього терміну потребує не
тільки засудження, а і пояснення, чому його не доречно застосовувати взагалі.

Приблизно 20 000 генів людини, що кодують будівельні блоки нашого організму

(білки), у різних людей певною мірою відрізняються. Тобто може бути багато варіантів
одного гена і білка, саме тому люди і відрізняються один від одного. Ці варіанти
називаються алелями. Але це ускладнюється ще й тим, що більшість ознак людини,
включаючи інтелект, залежать не від одного гену або алеля, а від багатьох інколи
сотень генів. Тобто на варіацію генів, іншими словами на існування алелів,
накладається ще варіація комбінацій цих алелів. А якщо додати, що на це ще
накладається варіація у активності і, інколи, кількості копій алелів, то картина загалом
вийде за межі тої, яку може уявити середньостатистична людина. Ця складна система
існує для забезпечення адаптації людської популяції до умов зовнішнього
середовища, які постійно змінюються.

Тобто, з точки зору генетики, не існує людей низької якості. Існують люди
більше пристосовані до умов навколишнього середовища і менше пристосовані. Але,
оскільки зовнішнє середовище постійно змінюється, то передбачити, який саме алель
гену, комбінація алелів, рівень їх активності і кількості копій, нададуть кращу
пристосованість їх носіям практично неможливо. Це означає, що навіть діти народжені
задля отримання соціальної допомоги, безхатьки і т.д., з точки зору популяції (тобто,
населення країни, наприклад), мають цінність, оскільки можуть бути носіями алелів, їх
комбінацій, активності і кількості копій, які через 5, 10, 20, 50 років, якщо умови
середовища зміняться, можуть забезпечити виживання популяції загалом, через

109
наявність у них певних потрібних для нових умов існування алелів, їх комбінацій,
активності і кількості копій.

А от щодо Якості діяльності всіх гілок влади в країні, то тут дійсно є великі
питання, саме існування яких наводить на думку, що ті комбінації алелів, які керують
країною зараз, не схильні до системного мислення і дійсно дієвих реформ для
забезпечення підвищення якості життя в Україні загалом.

Використані джерела:
1. Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів
(http://komspip.rada.gov.ua/).
2. Верховна Рада України, Третьякова Галина Миколаївна
(https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/21121)
3. "Слуга народу" Третьякова заявила, що у безробітних народжуються діти
"низької якості". Профспілки вимагають відставки", Марко Погуляєвський, Громадське
телебачення, 25 червня 2020 року (https://hromadske.ua/posts/sluga-narodu-tretyakova-
zayavila-sho-u-bezrobitnih-narodzhuyutsya-diti-nizkoyi-yakosti-profspilki-vimagayut-
vidstavki).

110
 Наукові новини, Том 2, № 8, 27 серпня 2020 року

Плагіат є різновидом шахрайства

Бажання здаватись кращим, ніж ти є насправді, притаманне багатьом людям.

Аналіз цього бажання з точки зору біології популяцій займе багато часу і тому його не
варто робити у цій статті.

Одним з наслідків вищенаведеного бажання інколи є явище плагіату, яке

сумлінні дослідники вже не перший раз виявляють [1] у роботах тимчасово
виконуючого обов’язки міністра освіти і науки Сергія Шкарлета [2].

Що можна зробити відносно швидко, то це проаналізувати, що саме призводить

до широкого розповсюдження плагіату, зокрема, в Україні.

Окрім самого бажання приписати собі неіснуючі досягнення (1) є ще декілька

факторів, які сприяють розповсюдженню плагіату, як виду шахрайства.

До них можна віднести ще відсутність дієвих механізмів покарання за плагіат (2)

і існування атмосфери підробок і шахрайства як в освітньому, так і в науковому
середовищі (3). Атмосфери, в якій, якщо ти цим не займаєшся, то інколи стаєш ізгоєм.

Яскравий приклад цього можу навести з власної кар’єри. У 1997 році, при
написанні дипломної роботи, я почав писати її сам на основі прочитаних статей і
підручників. Трохи згодом приніс перші 3-4 сторінки керівнику дипломної роботи. Він
почав читати і з подивом зауважив приблизно наступне: "Вы так витиевато пишете.
Зачем вообще вы это делаете?! Возьмите текст из нашей методички, текст из разных
статей, скомпонуйте и всё - диплом готов!" Тобто, мені намагались привити відчуття
провини за оригінальну роботу, за справжній авторський текст!!! Я особисто не можу
уявити нічого більш збоченого, якщо говорити про освіту і науку. Але у вітчизняних
освіті і науці культ плагіату і підробки створювали і створюють саме такі керівники (до
речі, той, про кого я пишу, зараз очолює відділ у науково дослідному інституті НАНУ).

111
 Засилля подібного роду збоченців у освітній і науковій сфері і призвело до
фактичного руйнування більшості галузей освіти і науки в Україні.

Що стосується випадку з Сергієм Шкарлетом, то він скоріше за все просто

продукт цієї збоченої системи, а його призначення є свого роду діагнозом для тих хто
його призначав, який говорить про те, що систему збудовану інтелектуальними
збоченцями поки що керівництво держави змінювати не збирається, скоріше за все
тому що переважна частина держслужбовців є сумлінними учнями цих застійних
“інтелектуалів”.

У випадку, якщо людина у цій системі здійснила акти плагіаризму або інших
видів академічної недоброчесності внаслідок впливу свого роду масового психозу і під
впливом вищезазначених збоченців і їй за це соромно, то можна порадити вихід у
вигляді публічного особистого визнання фактів здійснення академічної
недоброчесності і відмови від усіх статей, дипломів і посад отриманих внаслідок
здійснення таких актів. Але я не уявляю, що абсолютна більшість працівників освітніх і
наукових установ України, які здійснювали акти академічної недоброчесності, на це
здатні.

Отже потрібні радикальні методи боротьби з академічною недоброчесністю аж

до її криміналізації.

Використані джерела:
1. Сайт "Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях" (http://false-
science.ucoz.ua/news/stattja_sergija_shkarleta_dlja_doktorskoji_disertaciji_sucilnij_plagiat/
2020-08-09-99?fbclid=IwAR1HUZHOrNozmVnj5Zl3HCTvCqsBpESjOELC5W-
kckiuRVHBFplGBu9rKNI).
2. Урядовий портал, Шкарлет Сергій Миколайович
(https://www.kmu.gov.ua/profile/sergiy-shkarlet).

112
 Наукові новини, Том 2, № 10, 29 жовтня 2020 року

Квантові комп’ютери

Катерина Гнатюк
аспірант, фізичний факультет, Київський Національний Університет ім. Т. Г. Шевченка

У житті більшості із нас комп’ютери відіграють важливу роль, адже вони

застосовуються повсюдно: починаючи із звичайного редагування фотографій на ПК, і
закінчуючи комп’ютеризованими системами керування на виробництвах та
моделюванням фізичних систем на комп’ютерних кластерах у науково-дослідних
установах. Завдання комп’ютера очевидні – за допомогою програмного забезпечення
обчислювати дані, аналізувати їх та керувати пристроями.

Класичним називатимемо комп’ютер, принцип дії якого ґрунтується на роботі

логічного елемента (вентиля) – системи, яка виконує логічну операцію (ТА, АБО, НЕ і
т.д.).

Основою логічного елемента комп’ютера є тригер. Тригер – це електрична

система, яка може перебувати у двох стійких станах: «0» або «1». Ці стани носять
назву бітів. За допомогою послідовності цих станів передається інформація. На
практиці роль тригера відіграє транзистор.

Щоб краще зрозуміти принцип його роботи проведемо аналогію транзистора із

звичайним тумблером, який механічним способом можна перевести у стан «вкл» або
«викл». Ввімкнення таких станів в польових транзисторах, які використовуються в
процесорах, керується електричним способом, а саме напругою на вході транзистора.
Якщо напруга на вході менше певного порогового значення, тоді на виході
транзистора струму немає, що у інформаційній інтерпретації передає біт «0»; у
протилежному випадку, коли напруга на вході більша певного значення, струм через
транзистор проходить та передає біт «1». Спосіб передачі інформації ідейно схожий

113
на азбуку Морзе, де текст передається за допомогою комбінацій коротких та довгих
сигналів (крапок та тире на письмі).

Логічні елементи, які складаються з транзисторів, у свою чергу теж

комбінуються, утворюючи логіку, яка може виконувати певну операцію (додавання,
віднімання, тощо). Комбінуючи логічні елементи переходимо на рівень
мікропроцесора, який виконуватиме не одну, а певний набір інструкцій (операцій).

Чому саме квантові? Тому що деякі види обчислень навіть найсучаснішими

звичайними комп'ютерами не здійснюються або здійснюються доволі повільно.

Доцільність використання квантових комп’ютерів уперше була висвітлена у

1994 р. П. Шором [1]. Він запропонував квантовий алгоритм розкладання цілих чисел
на прості множники. Квантовий комп’ютер може виконати вищезазначене завдання за
декілька хвилин. А от класичний комп’ютер не може виконати це завдання ефективно
уже для чисел, кількість десяткових знаків у яких перевищує 200. Цей факт, до речі,
використовується у розробці криптографічного протоколу RSA, який використовують
для захисту інформації [2].

Отже, користь з використання квантових систем, у першу чергу, пов’язана з

більшою швидкістю виконання певних типів обчислень. Швидкість виконання цих
певних типів обчислень квантовим комп’ютером експоненційно зростає тобто, чим
більший масив інформації обробляється, тим швидше він працює.

Принцип дії квантового комп’ютера ґрунтується на основних положеннях

квантової механіки [3]. Цей розділ фізики застосовується для опису систем, які
належать до мікросвіту. Основні положення цієї теорії (дискретність, корпускулярно-
хвильовий дуалізм, принцип невизначеності) здаються парадоксальними, проте є
підтвердженими експериментально. У квантових комп’ютерах роботу тригера
виконують квантові (елементарні) частинки. Реалізація відбувається завдяки певним
особливостям таких систем. Наприклад, електрон може знаходитися у двох станах: зі
спіном (напрямком обертання навколо власної осі) вгору, або зі спіном вниз, які
відповідно передають біти «0» та «1». Визначають спін завдяки його властивості
взаємодіяти з магнітним полем. Різна орієнтація спінів – різна взаємодія. Фотон,
потрапляє в пристрій реєстрації у певні моменти часу: якщо прибув раніше
очікуваного часу – передає стан «0», пізніше – стан «1». Передані таким способом

114
біти, називаються квантовими бітами, або ж кубітами [4]. Логічні вентилі побудовані за
допомогою кубітів називаються квантовими вентилями.

Побудова таких механізмів повинна узгоджуватися з квантовою заплутаністю та

принципом квантової суперпозиції.

У квантовій фізиці квантова заплутаність – це кореляція (взаємний вплив)

квантових станів суб’єктів взаємодії, навіть на великій відстані, тоді як у класичній
фізиці вважається, що вплив на частинку чинить лише її близьке оточення. [4]

Принцип квантової суперпозиції передбачає, що система або частинка може

бути у всіх можливих станах до того моменту як її виміряють.

Тепер, розуміючи масштабні особливості квантових систем, окреслимо

сучасний стан розвитку даної галузі, основні труднощі та завдання, які постають перед
розробниками [1].

Створення технічного забезпечення квантових обчислювальних приладів

потребує індивідуального підходу, оскільки стан кожного кубіту може зазнавати
певних відхилень у зв’язку з вище наведеними фактами. Цей так званий “шум”
призводить до виникнення похибок. Чим менша кількість кубітів тим менша похибка
роботи приладу. З іншого боку, чим більша кількість кубітів, тим швидше виконуються
операції. У 2018 р. для системи з понад 5 кубітів похибка становила більше декількох
відсотків. Це неприпустимо велике значення для сучасних комп’ютерів.

На сьогоднішній день квантові комп'ютери можна розділити на три загальні

категорії: аналогові квантові комп'ютери, цифрові NISQ (Noisy Intermediate-Scale
Quantum) комп'ютери та квантові комп’ютери з повністю скорегованими помилками. У
перших двох типах пристроїв присутній “шум”, а це означає, що результуюча похибка
обчислень обмежує діапазон завдань, які ці машини можуть виконати. NISQ
комп’ютери – це комп’ютери, що мають “недовершені” кубіти (є “шум”) і
характеризуються середньою кількістю кубітів. Дані пристрої стали доступними у 2017
році, та характеризувалася десятками кубітів. До кінця 2017 року кількість кубітів у
механізмі зросла до 2000. Цю подію можна ототожнити з досягненням певного рівня
та переходу до нового етапу розробок. Станом на сьогодні даний тип пристроїв
використовується для демонстрації переваг квантового комп’ютера над класичним у

115
ряді завдань та перевірки основних принципів роботи квантових пристроїв. Квантовий
комп’ютер з повністю скорегованими помилками - це версія квантового комп’ютера,
яка стала більш надійною завдяки розробці квантової корекції помилок (QEC). Ця
методика дозволяє “шумним” фізичним кубітам (див. приклади вище) імітувати
стабільні логічні кубіти, що значно зменшує ймовірність виникнення похибки та
зумовлює більш надійну поведінку комп'ютера при обчисленнях. Подальша розробка,
впровадження та вдосконалення цієї методики є актуальним напрямком розвитку
квантових комп’ютерів.

Оскільки процес передачі інформації за допомогою квантових механізмів, у

зв’язку з особливостями квантових систем, відрізняється від такого процесу в
класичному комп’ютері, квантові пристрої потребують власного програмного
забезпечення, яке матиме новий підхід до реалізації, на відміну від програмного
забезпечення звичайних комп’ютерів. І оскільки вони ймовірно будуть виконувати
роль додаткових пристроїв для інших типів обчислень, як от прискорювач чи
співпроцесор, спеціалізований для виконання певного завдання, то це, у свою чергу,
породжує нове актуальне завдання перед винахідниками – потрібно створити
механізм перетворення інформації класичного комп’ютера у інформацію, яку
сприйматиме квантовий комп’ютер і навпаки, та спосіб її передачі.

Передбачувана швидкість певних типів обчислень квантовими комп’ютерами

стала активатором нових розробок у галузі криптографії. У майбутньому використання
квантових комп’ютерів може поставити під сумнів надійність існуючих на сьогоднішній
день методів захисту інформації та шифрування загалом, адже значно зменшать час
обчислень для підбору ключа доступу до асиметричних шифрів, які використовуються
для захисту майже всього інтернет-трафіку та збережених зашифрованих даних.
Оскільки реалізація такого процесу є вкрай небажаною і небезпечною, існує великий
комерційний інтерес до створення постквантової криптографії задовго до того, як
квантовий комп'ютер з такими можливостями буде побудовано.

Оперуючи загальнодоступною інформацією щодо прогресу в області квантових

обчислень, теоретичних причин, які б не дозволили створити потужний, безвідмовний
квантовий комп'ютер немає. Однак на шляху до створення такої системи і її
практичного використання для вирішення важливих завдань стоять серйозні технічні
проблеми (стабілізація роботи квантового процесора, розробка підходів для їх

116
програмування і взаємодії з звичайними комп’ютерами тощо). Чи буде їх подолано і
скільки часу на це знадобиться – невідомо, але продовження досліджень і розробок у
галузі квантових обчислень і квантових технологій розширять межі знань людства про
навколишній світ.

Використані джерела:
[1] Quantum computing: progress and prospects, National Academies Press,
2019 (https://www.nap.edu/catalog/25196/quantum-computing-progress-and-prospects).
[2] І.Д. Войтович, В.М. Корсунський, Перспективи квантових обчислень з
використанням надпровідності, Математические Машины и Системы. 1 (2008).
[3] І.О. Вакарчук, Квантова механіка, Львів ЛНУ. (2004).
[4] Вікіпедія, Кубіт --- Вікіпедія, (2020).
(https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кубіт&oldid=27364528).

117
 Наукові новини, Том 2, № 12, 31 грудня 2020 року

Селяни

(фото взяті з відкритих джерел)

Євген Щербань (найбагатший підприємець Ураїни 90-х років, політик, вбитий

1996 року) — народився — село Костянтинівка, Краснокутський район, Харківська
область [1].

Вадим Гетьман (фінансист,“батько” української гривні, політик, вбитий 1998

року) — народився — село Снітин, Лубенський район, Полтавська область [2].

В’ячеслав Чорновіл (політичний в’язень у СРСР, публіцист, політик, загинув у

ДТП при загадкових обставинах незадовго до президентських виборів 1999 року) —
народився — село Єрки, Катеринопільский район, Черкаська область [3].

Віктор Ющенко (фінансист, політик, замах на вбивство (отруєння) під час

президентської кампанії 2004 ріку) — народився — село Хоружівка, Недригайлівський
район, Сумська область [4].

118
 Всі вищезгадані люди були етнічними українцями, належали і належать до
українських еліт і мали свідомо патріотичні погляди під час політичної діяльності. Вони
всі народились у селах і були природними носіями української ментальності схильної
до демократії і рівних прав членів суспільства, тобто — європейської ментальності. Ця
ментальність є антиподом ментальності міщан в Україні, яка сформувалась
переважно під впливом Російської Імперії і Радянського Союзу. Більше того, внаслідок
завезення представників нацменшин за радянських часів і призначення їх на
адміністративні посади і недопущення до ключових посад етнічних українців,
підприємницькі і політичні еліти більшості обласних центрів і столиці сьогодні
здебільшого належать до нацменшин, і вони контролюють засоби масової інформації і
багато галузей підприємництва, і, як наслідок, багатьох політиків і громадську думку.

Чи варто нагадувати чиїми методами були винищення українських еліт і селян,

які опирались зрадянщенню? ... Так, це були методи радянських НКВС і КДБ.
Голодомор [5], Биківня [6], Сандармох [7], Вінниця [8] — таких прикладів в Україні і за
її межами ще багато, випадків і місць масового знищення людей з європейською
ментальністю — етнічних (в тому числі українських) еліт і селян. Те що ці методи були
перенесені у 90-ті роки 20-го сторіччя не є дивним, а є закономірною спадщиною
радянського минулого.

Чи довго етнічні українці будуть терпіти і забувати знущання над ними і їхніми
найкращими представниками? Це питання є досі відкритим.

Варто також згадати, що нинішнім очільником Національного Фонду Досліджень

є Леонід Яценко (народився — село Степанівка, Ємільчинський район, Житомирська
область), а новим Президентом Національної Академії Наук України є Анатолій
Загородній (народився — село Велика Багачка, Великобагачанського району,
Полтавської області).

Реформа децентралізації що почалась після підписання Україною у 1996 році

Європейської Хартії Місцевого Самоврядування [9], активна фаза якої стартувала в
Україні 2014 року [10], а початок фінальної фази з утворенням Об’єднаних
Територіальних Громад на території всієї України припав на 2020 рік [10], передає
більше повноважень і фінансових ресурсів у громади, розвиток яких і стане скоріше за
все запорукою успішного розвитку України, через те, що регіони населені переважно

119
людьми з ментальністю незалежних господарників, у яких десятиріччями панівні
“клани” відбирали ресурси і можливості для розвитку.

Також нагальною необхідністю є реформа всієї системи влади в Україні,

дисбаланс якої, її залежність від тих небагатьох осіб, що контролюють засоби масової
інформації і центри прийняття рішень, корумпованість і надмірна
забюрократизованість говорять про те, що необхідні кардинальні зміни або нова
редакція основного закону — Конституції України.

Використані джерела:
1. Євген Щербань, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Щербань_Євген_Олександрович).
2. Вадим Гетьман, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Гетьман_Вадим_Петрович).
3. В’ячеслав Чорновіл, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорновіл_В%27ячеслав_Максимович).
4. Віктор Ющенко, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Ющенко_Віктор_Андрійович).
5. Голодомор. Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_(1932—1933) ).
6. Биківнянські могили. Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Биківнянські_могили).
7. Сандармох. Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Сандармох).
8. Вінницька трагедія. Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вінницька_трагедія).
9. Європейська Хартія Місцевого Самоврядування. Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Європейська_хартія_місцевого_самоврядування).
10. Портал “Децентралізація” (https://decentralization.gov.ua/about).

120
 Наукові новини, Том 2, № 12, 31 грудня 2020 року

2020 - підсумки Наукових Новин

Найважливішою темою 2020 року була пандемія COVID-19. Коронавірус SARS-

CoV-2 став головним об'єктом і предметом біомедичних досліджень у світі.
Підвищення температури атмосфери Землі (1), що призводить до збільшення частоти
мутацій загалом і мутацій вірусів зокрема, а отже і виникнення їх особливо
небезпечних різновидів, зростаюча кількість у певних регіонах (України це не
стосується) і щільність (урбанізація) населення планети (2), порушення балансу
імунітету людей внаслідок надмірних стресів, як соціальних внаслідок перенаселення і
все більш поширеного неприродного способу життя, так і хімічних і інших забруднень
середовища існування (3) можливо стануть причиною більшої частоти пандемій у
майбутньому у порівнянні з минулим. Інвестиції у розвиток інфраструктури для
швидкої розробки і виробництва вакцин допоможуть швидше впоратись з можливими
майбутніми пандеміями. А популяризація природного здорового способу життя,
деурбанізація і боротьба з глобальним потеплінням допоможуть вирішити не тільки
проблему пандемій.

Цього року в Україні були оголошені перші конкурси Національного Фонду

Досліджень (НФД), який очолює Леонід Яценко [1] і законодавча база для існування і
функціонування якого була створена ще у 2015 році [2]. Незважаючи на велику
кількість проблем при організації і проведенні перших конкурсів [3], загалом рух у
напрямку конкурентного прозорого розподілу коштів на дослідження після адекватної
експертної оцінки є позитивною зміною, а закладені у законодавстві механізми
контролю діяльності НФД скоріше за все призведуть до вдосконалення механізмів
його функціонування у найближчому майбутньому, але аналізуючи результати
перших конкурсів [4], у яких незначно більшу кількість грантів отримали інститути
академій (близько 52-56%) у порівнянні з закладами вищої освіти (близько 42-47%),

121
можна сказати, що науковці закладів вищої освіти перше змагання загалом виграли, з
огляду на приблизно у 10 разів менші базові кошти на наукову діяльність, які вони
отримують від держави у порівнянні з науковцями академій.

Національну Академію Наук України (НАНУ), яку багато науковців вважають

більше схожою на релігійну організацію, або організацію створену для задоволення
марнославних амбіцій її членів, ніж науковою організацією, що опікується прогресом
науки і вирішенням проблем суспільства і держави, очолив новий президент Анатолій
Загородній [5]. Це навряд чи призведе до кардинальних реформ НАНУ не тільки з
огляду на поважний вік (69 років) нового президента, а і з огляду на суть її створення і
існування викладену вище. Широкі і глибокі звʼязки НАНУ у владних структурах
призвели до того, що її запланований бюджет на 2021 рік (близько 5,2 млрд. грн) є у
10 разів більшим ніж запланований бюджет НФД (близько 583 млн. грн) на 2021 рік [6].
Конкурентний прозорий розподіл коштів — це не для НАНУ. Те ж саме можна сказати і
про НАМНУ (Національна Академія Медичних Наук України), запланований бюджет
якої (близько 4,8 млрд. грн) на 2021 рік є не набагато меншим, ніж НАНУ [6]. Передача
інститутів академій університетам, суттєве скорочення штатів і перетворення президій
академій на громадські або приватні організації — ось що виглядало б як логічні кроки
держави у фактичному стані війни для підвищення ефективності використання коштів,
що витрачаються на дослідження, у тому числі дослідження для підвищення
обороноздатності країни.

Використані джерела:
1. Леонід Яценко. Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Яценко_Леонід_Петрович ).
2. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”
(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text).
3. О. Бородіна, С. Вільчинський, О. Солдаткін, Л. Яценко, Усі не можуть стати
переможцями, Тижневик Дзеркало Тижня, 25 листопада 2020 року
(https://zn.ua/ukr/science/usi-ne-mozhut-stati-peremozhtsjami.html).
4. Національний Фонд Досліджкень України, Розподіл проектів переможців за
інституціями грантотримувачами (https://nrfu.org.ua/news/infografika-rozpodil-proyektiv-
peremozhcziv-za-instytucziyamy-grantootrymuvachamy/).
5. Національна Академія Наук України, Національна Академія Наук України
обрала нового Президента
(http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/Pages/View.aspx?MessageID=7022).
6. Верховна Рада України, Проект Закону про Державний бюджет України на
2021 рік (https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69938)

122
Наукові новини, Том 3, № 1, 28 січня 2021 року

Різноманітність

Монумент Покрови Божої матері, м. Коростень, Житомирська обл., скульптор -

Ігор Зарічний

123
 27 січня людство поминає жертв Голокосту, геноциду головним чином
єврейського народу у часи другої світової війни. Поминає для того, щоб не забувати,
не забувати для того, щоб подібне не повторювалось у майбутньому.
Фотографія на початку статті була зроблена біля 10 років тому, коли під час
екскурсії по місту Коростеню (Житомирська область), ми підійшли до цього монументу
з моїм однокласником, який належить до національних меншин України. Я був
позитивно вражений і заворожений монументом, коли ж я подивився на обличчя мого
супутника, то "прочитав" на ньому щось схоже на страх і неприємне збентеження.
Про те, що різні люди по-різному сприймають витвори мистецтва і інші речі
було відомо давно. Про причини різного сприйняття різними людьми одних і тих самих
речей відомо мало. Хоча найбільш ймовірними найочевиднішими причинами, для
науковця-біолога будуть відмінності структури і функції нейронних мереж головного
мозку різних людей. Ці відмінності визначаються, як генами, тобто спадковістю, і
умовами виховання, так і іншими факторами, деякі з яких ймовірно ще є невідомими.
Нейронні мережі мого головного мозку сприйняли позитивно цей монумент.
Нейронні мережі головного мозку мого однокласника сприйняли його негативно.
Більше того я впевнений, що якби йому довелось проходити біля цього монументу
кожен день, то він почав би шукати обхідний шлях, щоб не проходити біля нього і не
відчувати неприємних емоцій.
Чи можна було б його засуджувати за це? Звичайно ні. Оскільки дерегуляція
його мозку внаслідок неприємних емоцій від монументу заважала б його нормальному
життю, а можливо і роботі.
Це саме стосується не тільки людини, про яку йде мова, і цього монументу, а і
інших людей і речей, і не тільки речей.
І більшість науковців погодяться, що для того щоб змінити сприйняття людьми
речей потрібно буде змінити їх гени, а не тільки виховання. Змінити ж фактори впливу,
які невідомі, просто неможливо, оскільки вони невідомі. Але знову ж таки більшість
науковців скаже, що змінювати гени задля зміни сприйняття не варто. Оскільки
генетична різноманітність потрібна для виживання людей, як біологічного виду. Окрім
того та ознака, що не дозволяє комусь позитивно сприймати щось, може допомогти
йому у чомусь іншому, а отже може бути цінною ознакою. І якщо всі люди стануть
схожими один на одного, то це зробить людство загалом вразливим і мало здатним
до виживання у майбутньому.
Все вищенаведене примушує поставити певні питання.

124
 Наприклад:
- а чи варто примушувати когось бути толерантним до того, що йому дуже
неприємне? чи можливо варто просто зробити так, щоб люди і неприємні їм люди і
речі не зустрічались, тобто знаходились у різних районах, містах, селах або країнах?
- чи різноманітність між осередками не краще, ніж різноманітність у кожному
осередку?
- якщо когось сприймають як гомофобів, то чи не варто їх антиподів сприймати
як гетерофобів або натурофобів?
- чому ті, хто пропагують різноманітність забувають про те, що відсутність
толерантності до чогось теж є частиною різноманітності?
- наскільки сильна дерегуляція мозку людей, яких заставляють толерувати те,
що їм неприємне? чи не заважає ця дерегуляція нормальній роботі їхнього мозку і не
шкодить їхньому здоров'ю?
- чи не варто розділяти людей за рівнем чутливості нервової системи і
сприйняття речей і людей?

У резолюції ООН щодо Голокосту сказано: "Голокост, що призвів до винищення

однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде
завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що приховують у собі
ненависть, фанатизм, расизм і упередженість" [1] (це резолюція дивним чином зникла
декілька днів тому з веб-сайту ООН [2]).
Останнім часом на думку спадає, що те що призвело до голокосту, а саме
"ненависть, фанатизм, расизм і упередженість " беруть на своє озброєння різні
меншини, як то національні і сексуальні, так і інші.
Шлях вирішення конфліктів між різними людьми лежить у дослідженні їхніх
причин і в тому числі біологічних причин сумісності і несумісності різних людей і речей.

Використані джерела:
1. https://drive.google.com/file/d/1N6jIEw_K9Vr0MtnYiL9qmnLDwbVjenkn
/view?usp=sharing
2. https://www.un.org/en/holocaustremembrance/docs/res607.shtml

125
 Наукові новини, Том 3, №2, 25 лютого 2021 р.

150 річниця народження Лесі Українки (Лариси

Петрівни Косач)

Лариса Косач. Фото 1878..1879 рр. [1]

126
 25 лютого виповнюється 150 років з дня народження однієї з найвідоміших
особистостей української культури Лесі Українки, яка народилась у 1871 році у місті
Новоград-Волинський (тоді Звягель) Житомирської області [2, 3].
В одному з публіцистичних творів вона писала:
"... одного вечора, вислухавши промову про конечну потребу "науки на
національному грунті", ми вдались до бесідника, молодого українського патріота:
"Скажіть, добродію, що, властиве, має значити "наука на національному грунті"? Чи се
значить, що ми мусимо винайти яку спеціальну українську математику?" Бесідник
глянув сурово і промовив катоновським (зверхньо-зневажливим - прим. ред.) тоном:
"Що ви за українець, коли не розумієте таких простих речей?" Ми десять раз
вдавались до різних патріотів з нашим питанням і десять раз чули однакову одповідь.
Ми б дуже хотіли обернутися з сим питанням ще до буковинських патріотів, та
страшно, що вони розсердяться і почнуть нас "нищити без пардону". Краще мовчати."
[4]
Я не думаю, що зараз краще мовчати. Звичайно немає української математики,
а є математика. Є українські гени (а точніше їх форми - алелі), українська мова,
українська культура, український народ, українська держава. Української математики
немає. І ті науковці, які кажуть, що вони займаються українською математикою,
скоріше за все шахраї, але український інтелект сформований на основі українських
генів і української культури, можливо здатен робити ті відкриття у галузі математики і
інших наук, які можливо будуть не під силу інтелектам на основі інших генів і культур.
Так само, як і інтелекти на основі інших генів і культур можливо можуть бути здатними
робити те, що не може робити український інтелект.
Тому кожна нація має першочергове право на розвиток власної культури і
інтелекту на її основі у межах власної країни або автономної території, у разі
відсутності країни у нації. Саме культура виховує інтелект, хоча ймовірно є і інші
фактори.

Використані джерела:
1. Косач-Кривинюк О., Леся Українка : хронологія життя і творчости. – Нью Йорк
: 1970 р., с. 882. (https://www.l-ukrainka.name/)
2. Леся Українка, Енциклопедія життя і творчості (https://www.l-ukrainka.name/).
3. Леся Українка, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Леся_Українка)
4. «Безпардонний» патріотизм, Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. :
Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 12 – 14. (https://www.l-ukrainka.name/)

127
 Наукові новини, Том 3, №2, 25 лютого 2021 р.

"Наполегливість" ... імені Глушко

18 лютого 2021 року марсохід NASA "Наполегливість" (англ. "Perseverance") [1]

досяг поверхні червоної планети. Метою цієї місії NASA є продовження дослідження
Марсу і випробовування нових технологій.
Зокрема марсохід обладнано камерами для зйомки поверхні планети,
сенсорами для визначення температури, швидкості і напрямку вітру, тиску, відносної
вологості, форми і розміру складових марсіанського пилу, спектрометрами для
аналізу хімічного складу матеріалів поверхні Марсу і визначення наявності води і
органічних молекул, геологічним радаром для "погляду" під поверхню планети [2].
Передбачається випробовування технології польоту у марсіанській атмосфері
за допомогою гелікоптера "Винахідливість" (англ. - "Ingenuity") і випробовування
технології синтезу кисню [3].
Не дуже афішується те, що головний двигун ракети-носія Atlas V-541 [4, 5], який
було використано для запуску марсоходу "Наполегливість" з Землі, РД-180 [6] (РД -
ракетний двигун), який є одним з найпотужніших ракетних двигунів на сьогоднішній
день, був розроблений і зроблений у "НВО Енергомаш імені академіка В.П. Глушко"
(Російська Федерація) [7], на основі двигуна РД-170 [8], розробленого для ракетоносія
"Енергія" [9] під керівництвом Валентина Петровича Глушко [10] - українця, який
народився в Одесі і був одним з ключових інженерів радянської ракетної програми.

В.П. Глушко у Бутирській тюрмі 1938 р. [11]

128
 Його фото вище з Бутирської тюрми в Москві, куди він потрапив через
сфабриковану кримінальну справу, дуже добре демонструє, як до найкращих
інженерів ставився авторитарний режим СРСР у 1930-50-х роках. Це дивне
співпадіння, але 23 лютого 2021 року було ув'язнено [12] Сергія Стерненка -
громадського активіста, який народився і мешкає в Одесі і який активно боровся з
корупцією в Одесі і Києві. Співпадіння ще у тому, що кримінальна справа проти нього
теж скоріше за все була сфабрикована і він має фізіогномічну подібність до
Валентина Глушко.

В. Глушко С. Стерненко

Варто також нагадати, що першою місією, в ході якої було здійснено вихід на
орбіту Марса і потім здійснено посадку на поверхню планети 2 грудня 1971 року, була
радянська місія Марс-3 [13, 14]. Від неї з поверхні планети вдалось отримати лише
одну фотографію з нечіткою лінією горизонту (див. нижче), яка і стала першою
фотографією, зробленою на поверхні Марсу.

Фото взято з [15]

Використані джерела:

129
 1. Mars 2020 Mission Overview
(https://mars.nasa.gov/mars2020/mission/overview/).
2. Science With Perseverance (https://mars.nasa.gov/mars2020/mission/science/).
3. New Technologies for Mars Exploration
(https://mars.nasa.gov/mars2020/mission/technology/).
4. Mars 2020 Mission, Perseverance Rover Launch
(https://mars.nasa.gov/mars2020/timeline/launch/).
5. United Launch Alliance, Atlas V, (https://www.ulalaunch.com/rockets/atlas-v).
6. РД-180, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/РД-180)
7. АО "НВО Энергомаш имени академика В.П. Глушко" (http://engine.space/).
8. РД-170, Вікіпедія (https://ru.wikipedia.org/wiki/РД-170).
9. Энергия (ракета-носитель), Вікіпедія
(https://ru.wikipedia.org/wiki/Энергия_(ракета-носитель)).
10. Валентин Петрович Глушко, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Глушко_Валентин_Петрович).
11. Академик Валентин Петрович Глушко
(http://selena.sai.msu.ru/Home/Resear/Glushko/glushko.htm).

12. Стерненка засудили до 7 років ув'язнення. Звинуватили у викраденні

ексдепутата. (https://hromadske.ua/posts/virok-dlya-sternenka-primorskij-rajonnij-sud-
zasudiv-aktivista-do-7-rokiv-uvyaznennya).
13. Марс-3, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Марс-3).
14. List of missions to Mars, Wikipedia
(https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_missions_to_Mars).
15. Марс - красная звезда, Космические исследователи Марса
(http://galspace.spb.ru/index435-2.html).

130
 Наукові новини, Том 3, №3, 25 березня 2021 р.

Спадкоємці

еферат

Злочини фашистської Німеччини були розслідувані на міжнародному рівні, ті,

хто їх здійснював, були названі і по можливості притягнуті до відповідальності, і
самі німці усвідомлюють свою причетність до геноциду і злочинів проти людства.
Злочини ж радянської влади на Україні, які переважно організовувались і скоювались
не українцями, не розслідувались на міжнародному рівні і багатьох винних не було
названо.

Іван Корабльов Сєргєй Моргунов

Рис. 1.
Начальник НКВС Уродженець Вінниці.
по Вінницькій Мер Вінниці від партії
області під час Українська Стратегія
масових репресій Гройсмана станом на
1930-х років 2021 рік

Коли я вперше показав ці два (і не тільки ці два) фото поруч професійним

історикам, то отримав від них на свою адресу коментарі на кшталт "неосвічений
журналіст, що шукає причини проблем у фізіогномічній подібності до колишніх

131
злочинців". Мені почали розповідати про теорії пошуку злочинців по фізіогномічній
подібності і про те, що ці теорії не підтвердились.

Тож я маю зазначити, що я перш за все професійний науковець-біолог, а вже

потім намагаюсь бути усім чим можу бути, щоб розв'язати певну проблему, і
розповісти про те, як я прийшов до наведеної вище подібності і інших подібностей
наданих нижче.

Все своє свідоме життя я прагнув виїхати з великого міста і жити в селі або
невеликому містечку. У 2019 році це прагнення здійснилось і я переїхав жити у
селище міського типу Турбів за 25 км від Вінниці, звідки була родом моя матір, де
живе багато моїх родичів і де я провів велику і кращу частину дитинства.

Оскільки придбаний старий будинок потребував ремонту, то я часто у справах

ремонту їздив до Вінниці для купівлі необхідних інструментів і матеріалів. Що одразу
кинулось у вічі, то це негативне ставлення більшості населення Вінниці до моєї особи,
особливо з боку національних меншин, які там присутні. Відчувалось ніби до мене
ставляться, як до людини другого сорту не тільки тому, що я постійно розмовляв
українською (більшість містян говорять російською), а і тому що я схожий на селян з
сіл біля Вінниці, до яких мешканці Вінниці ставляться зверхньо.

Це відношення з часом почало виливатись у цькування очевидно з

застосуванням професійних методів психологічного тиску, що навело на думку, що
мене переслідують професійні психологи і співробітники Служби Безпеки України
(колишнього НКВС/КДБ).

Ця думка пізніше підтвердилась, коли, після застосування найбільш

неприємного методу психологічного тиску або цькування, який неодноразово
застосовувався щодо мене у Вінниці і Турбові, і який був застосований одним з
депутатів (до речі, представником однієї з нацменшин) на сесії селищної ради
Турбівської громади щодо інших депутатів, до мене, після написання заяв до поліції і
СБУ, зателефонував співробітник правоохоронних органів для з'ясування обставин
можливого правопорушення на сесії, який непрямо підтвердив застосування цих
професійних методів тиску раніше на моїй особі. Я був присутній на сесії як журналіст.

Суть вищезгаданого методу тиску або цькування полягає у тому, що спочатку у

особи-мішені викликається негативна емоція, шляхом або входження у особисту зону

132
 особи-мішені, або повідомлення різко негативної інформації, або якимось іншим
чином, і потім ця негативна емоція певним чином посилюється (засоби посилення, які
мені спали на думку як біологу, могли бути 1) випромінювачі на частотах головного
мозку людини, 2) стимуляція чутливих слизових оболонок або шкіри, особи, яка
здійснює вплив, з метою введення її у стан, коли її мозок випромінює потрібні частоти
для посилення, 3) використання хімічних речовин, що впливають на психіку), що
особисто у мене викликало миттєву сильну психоемоційну дестабілізацію, яка, по-
перше робила майже неможливою просто концентрацію свідомості навіть для
нескладної роботи, і по-друге вимагала негайної розрядки у тому вигляді, якому за
звичай розряджаються більшість не схильних до насильства людей, тобто брутальної
лайки або інших дій, які повернуть цю негативну емоцію тим, хто був її причиною,
тобто у моєму випадку написання заяв до правоохоронних органів.

Під час особливо вигадливого застосування вищезгаданого методу щодо мене

у Вінниці у грудні 2020 року, після якого робити щось осмислене було й годі, Гугл вивів
мене на інформацію про Вінницьку трагедію, потім на людей, які займались її
вивченням і потім на книгу видану у 1944 році у Берліні [1,2] за матеріалами
розслідувань у 1943 році розстрілів НКВС, що здійснювались у Вінниці в основному у
1937-38 роках під час Великого Терору, головним організатором, якого у СРСР був
Ніколай Єжов [3,4], а на Україні Ізраїль Леплевський (Рис. 2) [5,6].

Рис. 2.

Ізраїль Леплевський (нім. - Офіційні матеріали про масові вбивства у

Вінниці, Берлін 1944 р.)
З 14 червня 1937 — голова НКВС Української РСР.
Керував масовими репресіями в Україні до 1938,
після чого був розстріляний.

133
 У 1943 році міжнародна і німецька комісії під час окупації України фашистською
Німеччиною здійснили ексгумацію тіл приблизно 9400 жертв, які були поховані у
Вінниці у центральному міському парку і колишньому фруктовому саду [1], який після
поховань радянська влада перейменувала у кладовище. Жертви мали переважно
смертельні поранення з пістолета у голову, метод, який застосовувався НКВС для
страт у ті часи.

Варто також згадати, що біля селища Биківня [7] недалеко від Києва
підтверджені поховання біля 18 000 жертв репресій тих часів, але історики оцінюють
реальну цифру у 50 000 - 100 000 похованих жертв, і такі поховання менших
масштабів є фактично скрізь в Україні, де були управління НКВС тих часів. Ситуацію
ускладнює те, що багато документів про ці злочини було знищено під час
розслідувань радянською владою.

Щодо Вінниці, то, після знахідки вищезгаданого дослідження міжнародної і

німецької комісій [1], виникло нерозуміння деяких фактів. По-перше, чому колишня
будівля НКВС, одне з місць розстрілів 1937-38 років, зараз є будівлею Головного
управління поліції у Вінницькій області [8], чому її не знесено і там не встановлено
пам'ятник? По друге, чому на будівлі взагалі немає ніяких згадок про трагедію 1937-38
років і більшість поліцейських в управлінні ніколи не чули про трагедію (я розмовляв з
деякими)? По-третє, чому центральний парк [9], у якому було поховано біля 1400
розстріляних людей у групових могилах, не перетворено на меморіальний парк?

Варто зазначити, що після ексгумації у 1943 році, було ідентифіковано і забрано

родичами останки близько 400 жертв, решту приблизно 9000 жертв було
перепоховано (з парку поховання прибрали) на згаданому вище кладовищі [10].

Подальші пошуки осіб причетних до репресій 1930-х років у Вінницькій області

вивели на фото голови вінницького НКВС тих років Івана Корабльова, обличчя якого
на диво було схоже на обличчя чинного мера Вінниці Сергія Моргунова члена партії
Українська стратегія Гройсмана (УСГ) (див. Рис. 1) [11,12]. Ось тут і прийшло
розуміння чому і парк не меморіальний, і на будівлі просто поміняли вивіску на
Вінницьке обласне управління поліції і про розстріли у ній там не згадують.

А подальший пошук, що вивів на фізіогномічну подібність лідера партії УСГ

Володимира Гройсмана і секретаря вінницького обкому комуністичної партії

134
Радянського Союзу (КПРС) 1930-х років Володимира Чернявського (Рис. 3) [13,14],
теж, за свідченнями істориків, причетного до репресій, це розуміння посилив.

Рис. 3.

Володимир Чернявський Володимир Гройсман

Секретар обкому КПРС у Уродженець Вінниці. Лідер

Вінницькій обл. у 1930-х партії Українська стратегія
роках. Гройсмана станом на 2021
рік.

Дивним підтвердженням спадкоємності було і те, що стратегія УСГ (як і деяких

інших партій в Україні, заснованих переважно представниками нацменшин) збігається
і з стратегією КПРС саджати на керівні посади не здібних управлінців, а своїх людей,
коли, наприклад, у нашій Турбівській територіальній громаді [15] при відсутності
гідного кандидата на виборах у жовтні 2020 року від УСГ, на посаду Голови громади
за допомогою виборчих технологій і можливо порушень виборчого законодавства
була посаджена не тільки людина з, м'яко кажучи, недоведеними управлінськими
здібностями, а і взагалі не мешканець Турбівської територіальної громади.

Але ще більше здивування викликало застосування на виборах вищезгаданого

методу тиску і цькування проти, як кандидатів на виборах, так і інших учасників
виборчого процесу. Одне з таких застосувань на виборчій дільниці під час підрахунку
голосів проти мене і спонукало почати звертатись до правоохоронних органів щодо
неправомірного тиску як на виборах, так і поза ними. Жодній з моїх заяв не дали ходу.

Застосування ж цього методу 19 лютого 2021 року на сесії Турбівської селищної

ради і подальше непряме підтвердження телефоном з боку співробітника
правоохоронних органів, що це дійсно має місце, спонукало до залучення
професійних юристів до цієї справи.

135
 І ще це примусило згадати 2013 рік, коли щось подібне застосовувалось щодо
мене у компанії Укроргсинтез (Енамін, Бієнта, УОС лаб) [16, 17, 18], де я працював на
посаді Голови лабораторії Клітинної біології.

У більшості випадків у здійсненні тиску і цькування щодо мене приймали участь

люди, що належать до національних меншин або іноземців. Тиск на виборах взагалі
здійснювався особою частково африканського походження. Цікаво, що згадану
компанію Укроргсинтез (Енамін, Бієнта, УОС лаб) теж контролюють представники
нацменшин.

Все вищезгадане примушує задуматись про наступне. Злочини фашистської

Німеччини були розслідувані на міжнародному рівні, ті, хто їх здійснював, були названі
і по можливості притягнуті до відповідальності, і самі німці усвідомлюють свою
причетність до геноциду і злочинів проти людства.

Злочини ж радянської влади на Україні, які переважно організовувались і

скоювались не українцями, не розслідувались на міжнародному рівні і багатьох
винних не було названо. А отже і нацменшини, представники, яких здійснювали ці
злочини і, більше того, нащадки яких зараз утримують економічну і політичну владу в
Україні, як внаслідок знищення етнічних українців, так і внаслідок дискримінації
етнічних українців у радянські часи, не усвідомлюють їхньої причетності до злочинів
радянської влади, більше того етнічні українці здебільшого не усвідомлюють цього
теж, як і того, що варто з обережністю віддавати або взагалі не віддавати свій голос
на виборах за представників нацменшин, які причетні до знищення і дискримінації
українців у радянську епоху.

Документальні свідчення розслідування міжнародною і німецькою комісіями

Вінницької трагедії 1937-38 років опубліковані у 1944 році [1] можуть бути відправною
точкою у новому міжнародному досліджені злочинів радянського режиму, яке
однозначно варто провести. Провести щоб дати можливість, як самим українцям, так і
представникам нацменшин в Україні, дізнатись про головних дійових осіб, цих
злочинів, їх етнічну приналежність і причини цих злочинів.

Як один з нащадків тих, хто був жертвами злочинів радянської влади, і можливо
тих хто зараз похований у масових похованнях у Вінниці, я бачу за доцільне їх
ексгумацію, генетичну ідентифікацію і перепоховання у місцях поховань їхніх родин

136
(більшість ідентифікованих у 1943 році жертв були селянами), будівництво нової і
знесення старої будівлі Головного управління поліції у Вінницькій області (колишнього
управління НКВС) і будівництва на її місці пам'ятника жертвам репресій, а також
перетворення центрального парку Вінниці на меморіальний парк.

Використані джерела:

1. Amtliches Material zum Massenmord von Winniza, Berlin 1944 (

https://drive.google.com/file/d/1s1_dKQRCgaFNQLhCzUUkCWAEIkW07NJv/view?usp=sha
ring )
2. Вінниця: злочини без кари (Частина третя) (http://memorial.kiev.ua/genocyd-
ukrajinciv/dokumentalni-svidchennja/174-vinnycja-zlochyny-bez-kary-chastyna-tretja.html)
3. День Незалежності/Відновлення державності у певному контексті історії,
Наукові новини, Том 1, №8, стор 1-2, 29 серпня 2019 року
(https://www.naukovinovyny.com/архів/2019/том-1-8/день-незалежностівідновлення-
державності-у-певному-контексті-історії) ,
4. Ніколай Єжов, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Єжов_Микола_Іванович )
5. Ізраїль Леплевький, Енциклопедія Історії України, Інститут Історії України
(http://resource.history.org.ua/cgi-
bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21F
MT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COL
ORTERMS=0&S21STR=Leplevsky_I_M)
6. Ізраїль (Григорій) Коломойський (https://sportarena.com/blogs/home-of-
basketball/grigorij-kolomojskij-pribuv-v-roztashuvannya-bk/ )
7. Биківнянські Могили (https://uk.wikipedia.org/wiki/Биківнянські_могили )

8. Головне Управління Поліції у Вінницькій області (https://vn.npu.gov.ua/)

9. Центральний парк Вінниці
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Центральний_міський_парк_Вінниці)
10. Вінницька трагедія, Вікіпедія (https://uk.wikipedia.org/wiki/Вінницька_трагедія)
11. Корабльов Іван Михайлович, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Корабльов_Іван_Михайлович)
12. Моргунов Сергій Анатолійович, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Моргунов_Сергій_Анатолійович)
13. Чернявський Володимир Ілліч, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Чернявський_Володимир_Ілліч).
14. Гройсман Володимир Борисович, Вікіпедія
(https://uk.wikipedia.org/wiki/Гройсман_Володимир_Борисович).
15. Турбівська територіальна громада (http://turbivska.gromada.org.ua/).
16. УОС лаб (https://uoslab.com/).
17. Компанія Енамін (https://enamine.net/).
18. Компанія Бієнта (http://bienta.net/)

137
 Наукові новини, Том 3, №4, 29 квітня 2021 р.

Перша Конституція України 1710 року

Гетьман Пилип Орлик - автор першої Конституції України

5 квітня 1710 року з вступом на посаду Гетьмана України Пилипа Орлика

(зображений на обкладинці [1]) була прийнята перша Конституція України [2], автором
якої був також він.
Якщо коротко викласти її положення, багато з яких містять обґрунтування в
оригінальному тексті [2], то вийде приблизно наступне:
1. Дозволена тільки одна релігія - православне християнство.
2. Заборона проживання іновірцям, особливо "зловірам" іудаїстам.
3. Підпорядкованість церкви Константинополю.
4. Непорушність кордонів.
5. Шведський протекторат.

138
 6. Відновлення дружніх відносин з Кримською державою.
7. Недоторканість територій війська Запорізького.
8. Медичне забезпечення та турбота про старих та немічних.
9. Влада виборної ради. Неприйняття авторитаризму.
10. Періодичність засідання ради - три рази на рік.
11. Вирішення термінових справ Гетьманом з радою Генеральних старшин,
тобто меншим складом ради.
12. Ведення закордонних справ Гетьманом обов'язково разом з Генеральними
старшинами.
13. Право публічних скарг на гетьмана раді.
14. Принцип взаємоповаги осіб при владі.
15. Існування судів для визначення провини і покарання.
16. Ієрархія доступу до Гетьмана.
17. Виборність підскарбія (прем'єр міністра)
18. Відсутність доступу Гетьмана до казни.
19. Заборона Гетьману привласнювати і роздавати маєтки і угіддя.
20. Обов'язок Гетьмана дбати про власний народ.
21. Заборона хабарництва.
22. Звільнення від сплати податків певних категорій осіб.
23. Заборона протекціонізму задля поширення привілеїв і ухиляння від сплати
податків.
24. Самоврядність міст.
25. Визначення чисельності війська в мирний час Генеральною радою.
26. Неоподаткування особистої комерційної діяльності для задоволення
життєво важливих потреб.

Ця Конституція стала першою демократичною конституцією світу. Вона діяла

лише 4 роки.
Наступні 300 років український народ провів у постійній боротьбі за власну
землю, мову, культуру і спосіб мислення і життя.

Використані джерела:
1. https://poltava.to/project/6102/
2. http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1710.html

139
 Наукові новини, Том 3, №4, 29 квітня 2021 р.

12 квітня 2021 року - 60 років першому польоту

людини в космос

Сергій Корольов Валентин Глушко Юрій Гагарін

(1906-1966) (1908-1989) (1934-1968)

Першою людиною в космосі був Юрій Гагарін — росіянин, але він був лише
пасажиром ракети створеної під керівництвом Сергія Корольова і, яку приводили у рух
двигуни Валентина Глушко - обоє були українцями. Їх не знищив радянський режим
тільки тому, що вони потрібні були для будівництва ракет.
Сергій Корольов народився в Житомирі. Займався вітрильним спортом,
планеризмом, мав фах муляра та черепичника. Закінчив механічний факультет
Київського політехнічного інституту.
Працював на авіа будівництві і пізніше займався створенням ракет. Очолював
ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу
міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено
перший політ людини в космос та вихід людини в космос.
Валентин Глушко народився в Одесі. Грав на скрипці, мав фах слюсаря і
токаря, захоплювався науковою фантастикою. З 15 років цікавився космосом.
Захоплювався ідеями польоту на Місяць і створення орбітальних станцій Землі.
Закінчив фізичне відділення фізико-математичного факультету. Ленінградського

140
державного університету. Був основоположником радянського ракетного
двигунобудування.

141
Наукові новини, Том 3, №5, 27 травня 2021 р.

Колонізатори

Лазар Каганович (1893-1991) - один з головних організаторів голодомору 1932-

33 років і масових вбивств в СРСР.

142
 Рух за права пригноблюваних у минулому народів давно набрав обертів у США.
І його розвиток є цілком логічним, оскільки територія Сполучених Штатів складається з
колишніх колоній європейських держав, які набули свої багатства, відбираючи землі у
корінних народів Північної Америки і використовуючи рабську працю людей інших
народів. Після скасування рабства дискримінація цих народів не припинилась.

Сучасну територію України і український народ і його попередників намагались

колонізувати декілька разів, але найбільшу активність у цьому напрямку проявляло
Московське царство, Російська Імперія і СРСР.

І хоча методи колонізації Московського царства і Російської Імперії були

жорсткими, вони не йшли ні у яке порівняння з методами колонізації СРСР, які
складались з організації голодомору з мільйонами жертв для непокірних в основному
етнічних Українців, а потім винищення тих же непокірних шляхом прямого знищення
через масові вбивства, а також вивезення з території України. На додачу до цього на
територію України завозились інші народи і заселялись в основному в Українські міста
і, що важливо, призначались на керівні посади, щоб сприяти колонізації економічній і
культурній [1].

Після здобуття незалежності у 1991 році нащадки колонізаторів СРСР частково

емігрували, але більша їх частина залишилась в Україні. І тепер вони належать до
національних меншин.

Тобто ситуація в Україні є дещо парадоксальною у порівнянні з ситуацією в

США. В Україні в основному саме національні меншини, на відміну від США, де до
наших національних меншин можна прирівняти расові меншини США, утримують
перш за все економічні владу, і як наслідок політичну, але спільним є те, що ці люди
при економічній і політичній владі є здебільшого нащадками колонізаторів, внаслідок
чого цю владу і отримали, нагадаю, шляхом знищення в основному етнічних українців
і їх дискримінації у радянські і не тільки у радянські часи.

А підтримка деяких національних меншин певними лобі на заході сприяла і

сприяє їх часто неправомірному збагаченню.

Особливістю України є також той факт, що знищення національних еліт не

припинилось і після здобуття незалежності [2].

143
 Особливістю шляху дискримінації і елімінації опонентів задля приходу до влади
є те, що владні еліти є продуктом не здорової конкуренції, а дискримінації і знищення
більш здібних опонентів.

До чого це веде?

До того, що вони не можуть, оскільки не витримають конкуренцію з більш

здібними опонентами, триматись при владі без корумпованої правоохоронної і судової
системи, які власне, і наявні сьогодні в Україні.

Західні партнери України зробили багато для допомоги у поліпшенні

законодавства України в багатьох напрямках. Однак наша країна відома не тільки
недосконалою законодавчою системою, але і тим, що навіть ті закони, які є,
здебільшого, не виконуються.

Наприклад, у нашій територіальній громаді і регіоні загалом вже багато років

ступінь вини правопорушника вимірюється величиною хабара, який потрібно
заплатити судовій або правоохоронній системі для того щоб спокутувати вину, а не
розміром штрафу або строком тюремного ув'язнення, передбаченими
законодавством. А правоохоронці і судова система розглядають правопорушення і
правопорушників, як джерело додаткового заробітку. І ця практика скоріше за все є
поширеною у багатьох інших регіонах. Загалом це створює атмосферу безкарності у
якій неможливе правове суспільство.

Існує ціла технологічна база у правоохоронній і судовій системі для уникнення

покарання за правопорушення, у разі сплати винним необхідного розміру хабара. Ця
технологічна база використовує недоліки правоохоронної і судової системи для
майже легального уникнення покарання.

І тільки залучення адвокатів у певних випадках може призвести до покарання

винних, але якщо за справою стоять великі кошти, то інколи і це не допомагає.

Думаю, не варто згадувати, що на фоні зубожіння населення, особливо у

сільській місцевості, витрати на адвокатів є непосильними для абсолютної більшості
громадян.

Враховуючи це, особливо небезпечним виглядає відкриття ринку землі в

Україні. Хоча воно виглядає законодавчо більш-менш врегульованим, вищезгадані

144
проблеми з правоохоронною і судовою системою, а також зубожіння населення у
сільській місцевості, можуть призвести до ще однієї колонізації і масового порушення
прав громадян.

Що ж до особистостей колонізаторів, то нещодавно була знайдена цікава

фізіогномічна подібність мультиміліонера Олександра Гереги [3], одного з гравців
агроринку [4, 5], який належить до однієї з національних меншин України, до одного з
організаторів голодомору 1932-33 років і масових вбивств в СРСР Лазаря Кагановича
[6], якій одного разу сказав:

"Ми відкидаємо поняття правової держави. Якщо людина, що претендує на

звання марксиста, говорить серйозно про правову державу і тим більше застосовує
поняття "правової держави" до радянської держави, то це означає, що він йде на
поводу буржуазних юристів ..." [7].

Правова держава майже відсутня в Україні сьогодні.

Олександр Герега
Лазар Каганович

(1967 р.н.)
(1893-1991)

Мультиміліонер (статки
Один з головних організаторів
приблизно $900 млн), власник
голодомору 1932-33 років і
торгівельної мережі Епіцентр,
масових вбивств в СРСР.
агрохолдингу Епіцентр-Агро і
інших компаній.

Західним партнерам України потрібно зрозуміти, що з нащадками колонізаторів

співробітничати не варто, оскільки це не зробить з України надійного партнера, а
лише погіршить ситуацію в Україні. Більше того потрібно спрямовувати зусилля на її
деколонізацію, як економічну і політичну, так і ментальну або психологічну.

145
 Використані джерела:
1. https://www.naukovinovyny.com/архів/2019/том-1-8/ви-
говоритепишетеспіваєте-російською-в-україні-тому-що
2. https://www.naukovinovyny.com/архів/2020/том-2-12/селяни
3. https://uk.wikipedia.org/wiki/Герега_Олександр_Володимирович
4. https://epicentr-agro.com/
5. https://epicentrk.ua/
6. http://histpol.narod.ru/person/pers-11/pers11-260.htm
7. https://nampuom-pycu.livejournal.com/292741.html

146
 Наукові новини, Том 3, №6, 24 червня 2021 р.

Червень 2021року - 25 років сучасній Конституції

України

25 років тому у червні (28 червня) 1996 року була прийнята перша Конституція
сучасної України. Вона є недосконалою і є головною причиною проблем у державі.

У зв'язку з цим пропонуються наступні принципові зміни до Конституції України,

які можуть стати початком вкрай необхідної конституційної реформи в Україні.

Одою з ключових систем закріплених у Конституції України є виборча система,

яка передбачає пряме виборче право, що означає що кожен виборець безпосередньо
голосує за певного кандидата у депутати рад різних рівнів і кандидата в Президенти
України.

Така виборча система має певні недоліки, які фактично нівелюють суть
демократії.

До таких недоліків належать:

1. Неможливість виборців у більшості випадків особисто познайомитись з

кандидатом і скласти про нього адекватне враження. Враження складається з
картинки в телевізорі, постах у соціальних мережах, матеріалах у інших мас медіа,
зображень у передвиборчій рекламі, які є відірваними від реальності і залежать від
акторських здібностей кандидата і PR-технологій.

2. Нерівний доступ кандидатів до мас медіа і ресурсів для виборчих кампаній,

що робить таку виборчу систему залежною від заможних громадян і структур, які
хочуть впливати на владу з корисливою метою.

3. Проблеми з комунікацією і відповідальністю обраних осіб і партій, оскільки їх

обирає велика кількість людей і доступ до них є фізично неможливим через
неможливість спілкуватись з великою кількістю охочих (наприклад, якщо приблизно 35
млн. існуючих виборців України поділити на умовні 450 депутатів (зараз менше через
неможливість проведення виборів у Криму і окупованій частині Луганської і Донецької

147
областей) Верховної Ради, то на кожного депутата припаде близько 78 тис. виборців і
спілкування з кожним з виборців для депутатів є фізично неможливим). Мова про
Президента України навіть не йде.

Правильно організована непряма виборча система здатна подолати

вищезгадані проблеми.

Для вирішення цих проблем пропонується:

- поділити всіх виборців країни на округи 1-го рівня за територіальним

принципом, у яких налічується не більше 500 виборців, які обирають 1-го
представника, мешканця округу, 1-го рівня (яких загалом буде приблизно 70 тис. (35
млн./500 осіб)) і делегують йому/їй виборче право; представники 1-го рівня самі
стають депутатами рад територіальних громад з невеликою кількістю виборців;

- 20 представників 1-го рівня, об'єднані за територіальним принципом в округи

2-го рівня, після дебатів обирають між собою 1-го представника 2-го рівня (яких буде
приблизно 3500 (70 тис./20)) і делегують йому/їй виборче право; представники 2-го
рівня стають депутатами рад територіальних громад з великою кількістю виборців і
депутатами районних і обласних рад;

- 20 представників 2-го рівня, об'єднані за територіальним принципом в округи

3-го рівня, після дебатів обирають між собою 1-го представника 3-го рівня, яких буде
175 (3500/20) і це буде Верховна Рада України;

- Верховна Рада обирає прем'єр міністра, який є головою держави, і

Президента, який виконує представницькі функції.

Ця виборча система загалом здатна вирішити вищезгадані проблеми, а саме:

1. Виборці особисто знатимуть людину, яку обирають, а якщо додати вимогу

про те, що кандидат має народитись і прожити як мінімум перші 15 років життя у
територіальному виборчому окрузі, якому обирається, то знатимуть таку людину і її
схильності дуже добре.

2. Мас медіа стануть непотрібні для виборчих кампаній. Політичну рекламу

взагалі можна заборонити.

148
 3. Відпадають проблеми з комунікацією і відповідальністю, оскільки кожен
виборець може зустрітись з тим, кого обирав. Так само обрані представники всіх рівнів
будуть знати тих, кого обирали.

Окрім того відпадає необхідність окремих виборів селищних, міських, районних і

обласних рад і простішою може бути система контролю осіб при владі через їх
відкликання по вертикалі обрання.

Зрозуміло, що і кількість рівнів обрання представників і кількість осіб у округах

на кожному рівні може бути предметом обговорення для досягнення їх оптимальної
кількості.

Доречно було б зробити виборними також посади представників судової влади і

правоохоронних органів.

149
Наукові новини, Том 3, №7, 29 липня 2021 р.

"Про ефективне керівництво"

Єлизавета ІІ (1926 р.н.) [1] Брюс Альбертс (1938 р.н.) [2]

Королева Сполученого Королівства та 15-ти Американський біохімік, колишній

країн Співдружності Націй Президент Національної Академії Наук США
(1993-2005) і головний редактор журналу
Саєнс (2008-2013)

Брюс Альбертс [3] широко відомий у колах науковців, як колишній Президент

Національної Академії Наук США (1993-2005) [4] і головний редактор одного з найповажніших
наукових журналів Саєнс (2008-2013) [5], а також як адвокат наукової освіти і перший автор і,
в подальшому, редактор одного з найкращих підручників для університетів у своїй галузі
"Молекулярна Біологія Клітини" [6, 7].

Спільним, окрім зовнішності, у нього і Королеви Сполученого Королівства та 15-ти країн

Співдружності Націй є ще й те, що Королева Єлизавета ІІ [8] була і залишається моральним
лідером для багатьох у англомовному світі, а Брюс Альбертс був і залишається, одним з
найвизначніших лідерів у науці і науковій освіті.

150
 У заголовок винесена назва статті останнього, опублікована у журналі Саєнс у 2013 році
[9], у якій зазначається:
"У суспільстві, що базується на заслугах, вибір найбільш кваліфікованої людини на кожну
відповідальну посаду, незалежно від особистих зв’язків, походження, статі чи віку, має
очевидну перевагу у тому, щоб давати можливість приймати критичні рішення найбільш
здібним. Набагато менш очевидним є дивовижний факт, що А-особистості, як правило, мають
впевненість у собі та здатність вибору, необхідні для найму інших А-особистостей, і, коли це
можливо, А-плюс-особистостей, на підпорядковані посади. І навпаки, коли низько
кваліфіковану людину обирають керівником, трапляється навпаки. Відчуваючи себе
невпевнено, такі В-особистості наймають підпорядкованих особистостей типу В-мінус або С,
що породжує ланцюжок посередності, який поширюється і погіршує стан усієї установи".

Я б додав, що в українських реаліях важливим також є схильність особи до дотримання

законності.

В Україні майже всі керівні посади в державному управлінні займають особистості В-типу
[10, 11] або особистості А-типу не схильні до дотримання законності, тому ні про яке
ефективне керівництво на благо платників податків і мови йти не може. Більше того очевидно,
що ключовими держслужбовцями нижчих рангів і іншими наближеними до влади особами,
створюється ціла система недопущення до влади законослухняних особистостей А-типу,
оскільки вони будуть заважати створений ними корупційній системі. І чим довше такі люди
перебувають на державній службі, тим більше вони мають корупційних зв'язків і тим краще
працює корупційна система.

Довідка [10]:
Типи особистостей:
Тип А - орієнтовані на досягнення цілей, схильні до ризику, добре витримують стрес.
Тип В - орієнтовані на особисті зв'язки, екстраверти, ентузіасти.
Тип С - уважні до деталей, логічні, завжди напоготові.
Тип D - орієнтовані на виконання завдань, стабільні, обережні.
Тип Х - комбінація двох або більше зазначених вище типів.

Одним зі шляхів вирішення цієї проблеми (окрім, звичайно, дотримання законності) може
бути існування граничного терміну перебування на державній службі і працевлаштування у
органах державної влади всіх рівнів. Тобто будь-яка особа від керівників департаментів до
прибиральниць повинна мати граничний термін перебування на посаді у державній установі,
скажімо, 4 роки, після чого не матиме більше права працювати у органах державної влади.
Окрім того у центральних органах державної влади варто мати держслужбовців, які

151
представлятимуть всі регіони України, щоб уникнути "узурпації посад" корінними мешканцями
столиці.

Повне оновлення держапарату у найближчий час може почати руйнувати корупційну

систему в Україні.

До чого призводить займання керівних посад особистостями А-типу дуже добре

демонструють не тільки Королева Єлизавета ІІ-га і Брюс Альбертс, а і ще одна особа схожа
на них, фото якої є нижче.

Ілон Маск [12]

Використані джерела:

1. http://www.nationalarchives.gov.uk/doc/open-government-licence/version/3/
2. Photograph by Tom Kochel, courtesy of the Department of Biochemistry and Biophysics,
The University of California San Francisco. - Gitschier J. (2012) "Scientist Citizen: An
Interview with Bruce Alberts
3. https://brucealberts.ucsf.edu/
4. http://www.nasonline.org/
5. https://science.sciencemag.org/
6. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK21054/
7. https://www.amazon.com/Molecular-Biology-Sixth-Bruce-Alberts/dp/0815345240
8. https://en.wikipedia.org/wiki/Elizabeth_II
9. On Effective Leadership, Bruce Alberts, Science 10 May 2013: Vol. 340, Issue 6133, pp.
660 DOI: 10.1126/science.1239927 (https://science.sciencemag.org/content/340/6133/660)
10. Understanding the 4 Personality Types: A, B, C, and D
https://www.hiresuccess.com/help/understanding-the-4-personality-types

152
 11. Understanding Personality: A, B, C, and D Types (https://lsbc.lu/understanding-
personality-a-b-c-and-d-types/)
12. https://en.wikipedia.org/wiki/Elon_Musk

153
 Замість післямови
“... дії НКВС (КДБ) щодо українського населення слід розглядати, як
холоднокровне вбивство й тероризм, єдиною метою якого було довести населення до
стану страху й стероризованості, щоб тримати його таким чином у покорі”
Цитата з видання “Звіт про розслідування масових вбивств у Вінниці”, Берлін 1944 р.

Нижче є попередня програма об’єднання громад, яке планується у подальшому

зареєструвати, як партію. Це програма для нового покоління тих, хто не боїться, хто
оговтався від десятиріч радянського фізичного і морального терору, який і зараз
практикується нащадками тих, хто його здійснював, як ви бачили зі статті
“Спадкоємці”. Ми, в свою чергу, спадкоємці тих, кого знищували і, якщо не боротись,
то ми назавжди залишимось під їх владою або зникнемо. Ми тепер чудово
усвідомлюємо, хто наші політичні вороги і плануємо використовувати законні методи
боротьби з ними, на відміну від них.

Програма об’єднання громад

1. Україна — єдина незалежна неподільна держава і окуповані зараз території

Донбасу і Криму теж належать Україні (нас єднають мова, культура і спільна історія).
2. Єдина державна мова України — українська. Сприяння розвитку української мови і
культури, задля відновлення після сторіч гноблення і знищення, які не припинились і
досі різношерстими наглими колонізаторами (мова і культура - це зброя, необхідна
для захисту власного способу мислення і життя).
3. Міжнародне розслідування злочинів радянського режиму в Україні, ідентифікація і
оприлюднення особистостей радянських злочинців. Ідентифікація і перепоховання не
ідентифікованих жертв радянського режиму (це необхідно для відновлення історичної
пам'яті і запобіжників, які ця пам'ять встановлює, наприклад, не голосувати на виборах
за нащадків радянських катів і колонізаторів).
4. Нова Конституція України, яка усуне проблеми дисбалансу влади в Україні і інші
проблеми державного управління
- нове виборче законодавство, при якому виборчі права делегуються шляхом
виборів відомому члену громади і ці обрані представники поміж себе обирають
представника на наступний рівень і так само на наступних рівнях
(обґрунтування див. у статті "Червень 2021року - 25 років сучасній Конституції
України");
- обрання суддів і працівників правоохоронних органів з членів громади (це
посилить їх контрольованість і відповідальність);
- обов’язковість голосування на виборах; позбавлення громадянських привілеїв
за неучасть у виборах (необхідно для більш повного волевиявлення
громадян).
6. Побудова прозорої і доступної для всіх громадян правоохоронної системи (зараз
вона відсутня через велику кількість можливостей для відмови розслідувати

154
правопорушення, затягувати їхнє розслідування і фактичну відсутність доступу до
правосуддя незаможних людей, через нестачу коштів для найму адвокатів).
7. Посилення кримінальної відповідальності за будь-яку корупцію аж до довічних
ув'язнень без права амністії і довічного позбавлення права займати будь-які посади у
державних органах (основна причина всіх проблем у державі продаж чиновниками за
хабарі права красти кошти сплачені нами, як податки, або які призначаються до
сплати у бюджет країни, іншими словами це називається "корупція")
8. Кримінальна відповідальність за академічне шахрайство (плагіат, підробку
досліджень, торгівлю дипломами і дисертаціями) у освіті і науці (необхідно для
підвищення рівня якості освіти, який зараз знаходиться на дуже низькому рівні, через
що більшість випускників ВНЗ практично нічого не вміють робити добре за фахом
зазначеним у дипломі).
9. Кримінальна відповідальність за наркоманію і алкоголізм (бодай один наркоман чи
алкоголік у сім'ї чи колективі здатен створити депресивну атмосферу і понівечити
життя членів сім'ї або перетворити на пекло атмосферу в колективі, через те що і
наркоманія і алкоголізм згубно впливають на мозок людини).
10. Ротація чиновників усіх держорганів. Перебування чиновника на держслужбі не
більше 4 років (обґрунтування див. у статті "Про ефективне керівництво").
11. Повернення історичних назв регіонам України - Поділля, Наддніпрянщина,
Слобожанщина і т.д. Перенесення столиць областей з міст надмірно населених
нащадками колонізаторів.
12. Організація центрів допомоги фермерським господарствам у кожній громаді
(рівень сільськогосподарської освіти фермерів у більшості випадків дуже низький).
13. ЛГБТ спільнота має проявляти свою орієнтацію на окремих територіях і не
проявляти її за їх межами, не нав’язуватись звичайним людям. Заборона ЛГБТ
пропаганди (загалом, секс — це спосіб продовження роду).
14. Щоб стати членом об’єднання потрібно мати хорошу репутацію у тому місці, де ви
живете і працюєте.

Подобається програма?
Або хочеш прийняти участь у створенні, функціонуванні або наповненні Фонду
"Відновлення пам'яті", який планується створити для ексгумації, ідентифікації,
дослідження і перепоховання останків жертв радянських репресій, похованих у Вінниці
і інших містах і селах України?

Заходь на сайт www.naukovinovyny.com і пиши у розділі "Контакт" або на адресу ТОВ

"ДИЛЕМА ПЛЮС", яку можна знайти у відкритих реєстрах.

155