Міністерство освіти і науки України

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Кафедра комп’ютерних систем та мереж

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5
Налаштування автоматичного процесу отримання ІР-адресу комп’ютером в
локальній мережі від DHCP-сервера на Windows Server 2019

Виконав студент групи

КІз-21-1К

Підграб’я Ігор Володимирович

Перевірив викладач:

Бабчук Сергій Миронович

Івано-Франківськ
2022
 Мета: ознайомитись з процесом налаштування автоматичного процесу
отримання ІР-адресу комп’ютером в локальній мережі від DHCP-сервера на
Windows Server 2019

Хід роботи:
1 Заходимо на віртуальну машину на якій встановлений Windows Server
2019 (рис.5.1)

Рисунок 5.1 – Робочий стіл віртуальної машини на якій встановлений Windows

Server 2019
2 Скачуємо установщик Windows 10 (рис.5.2):

https://www.microsoft.com/uk-ua/software-download/windows10

Рисунок 5.2 – Сторінка з якої можна скачати установщик Windows 10

3 Створюємо ISO образ для інсталяції Windows 10

Запускаємо установщик Windows 10 (рис.5.3).

Рисунок 5.3 – Установщик Windows 10

Відкривається вікно зображене на рис.5.4.

 Рисунок 5.4 – Програма інсталяції Windows 10

У вікні що з’явилося (рис.5.4) вибираємо “Створити інсталяційний диск

(USB-носій, DVD або файл ISO) для іншого ПК”.
Створюється ISO образ для інсталяції Windows 10 на віртуальну машину
(рис.5.5).

Рисунок 5.5 – Створення ISO образу для інсталяції Windows 10

 4 Створюємо ще одну віртуальну машину у VMware Workstation і
встановлюємо на неї ОС Windows 10 PRO (рис.5.6).

У VMware Workstation створюємо нову віртуальну машину натиснувши

“Створити” (рис.5.6).

Рисунок 5.6 – Створюємо ще одну віртуальну машину у WMvare

Відкривається вікно зображене на рис.5.7.

Враховуємо що згідно завдання назва віртуальної машини: Win10variant7.
 Рисунок 5.7 – Вікно “Назва ВМ та розташування ОС”

Створюємо віртуальний жорсткий диск (рис.5.8).

Рисунок 5.8 – Вікно “Жорсткий диск”

 Вибираємо тип жорсткого диску (рис.5.9).

Рисунок 5.9 – Вікно “Тип жорсткого диску”

Визначення розташування та розміру віртуального жорсткого диску

(рис.5.10).

Рисунок 5.10 – Вікно “Розмір віртуального жорсткого диску”

 5 Запускаємо новостворену віртуальну машину Win10variantX
(рис.5.11).

Рисунок 5.11 – Запуск новоствореної віртуальної машини Win10variant7

Вибираємо файл з образом інсталяційного пакету Windows 10 (рис.5.12,

5.13, 5.14).

Рисунок 5.12 – Вибір файла з образом інсталяційного пакету Windows 10

Рисунок 5.13 – Вибір файла з образом інсталяційного пакету Windows 10

Рисунок 5.14 – Вибір файла з образом інсталяційного пакету Windows 10

 Запускаємо процес інсталяції Windows 10 (рис.5.15).

Рисунок 5.15 – Перші налаштування при запуску інсталяції Windows 10

Визначаємо диск на якому буде інсталюватися ОС Windows 10 (рис.5.16).

Рисунок 5.16 – Визначення диску на якому буде інстальовано ОС Windows 10

 Запуск процесу інсталяції ОС Windows 10 (рис.5.17).

Рисунок 5.17 – Запуск процесу інсталяції ОС Windows 10

В результаті ми створили віртуальну машину і завантажили на неї

Windows 10 (рис.5.18).
Рисунок 5.18 – Робочий стіл створеної віртуальної машини з ОС Windows 10
Відкриваємо панель керування (рис.5.19).

Рисунок 5.19 – Панель керування

Відкриваємо сторінку “Адмінстрування” (рис.5.20).

 Рисунок 5.20 – Сторінка “Адмінстрування”

Відкриваємо “Відомості про систему” (рис.5.21).

Рисунок 5.21 – Сторінка “Відомості про систему”

 6 Здійснюємо налаштування мережевого адаптера нової віртуальної
машини, де встановлений Windows 10 (рис.5.22):
- отримати IP-адрес автоматично;
- отримати адрес DNS-сервера автоматично.
Для цього необхідно натиснути “Пошук” → “Панель управления” → “Сеть
и Интернет” → “Центр управления сетями и общим доступом” “Просмотр
состояния сетей и задач” → “Изменение параметров адаптера” →
вибір адаптера” → “Свойства” → “IP версии 4 (TCP/IPv4)” → провести
налаштування.

Рисунок 5.22 – Встановлення на віртуальній машини на якій встановлений

Windows 10: отримати IP-адрес автоматично та отримати адрес DNS-сервера
автоматично.
9 Вмикаємо віртуальну машину, де встановлений Windows Server 2019.
10 Вмикаємо віртуальну машину, де встановлений Windows 10.
 11 Заходимо у віртуальну машину з встановленим Windows Server 2019 ->
Деспетчер серверів -> Засоби -> DHCP -> variant7 -> IPv4 -> Область
[192.168.56.0] dhcp19var7 -> Орендовані адреси (подібний шлях ми виконували
в лабораторній роботі 4) і бачимо сторінку зображену на рис.5.24.

Рисунок 5.24 – Вкладка “Орендовані адреси” в Області [192.168.56.0]

dhcp19var7 у вікні DHCP

На рис.5.24 видно автоматично доданий обчислювальний засіб з іменем

“Desktop-2RD30NH”, автоматично присвоєний і наданий йому ІР-адрес:
192.168.56.132, тип DHCP, та час дії оренди ІР-адресу до 06.04.2022 20:46:04 (7
діб). Отже встановлений нами в лабораторній роботі 4 DHCP-сервер працює
належним чином та виконує поставлені на нього функції.

12 На віртуальній машині з встановленим Windows Server 2019 відкриємо

командний рядок та за допомогою команди ping перевіримо з’язок між даним
сервером та віртуальною машиною на якій було встановлено в цій лабораторній
роботі ОС Windows (рис.5.25).
 Рисунок 5.25 – Результати виконання команди ping 192.168.56.132 на
віртуальній машині з встановленим Windows Server 2019 (192.168.65.207)

13 Також зайдемо на віртуальну машину де було встановлено Windows 10 і

звідти за допомогою команди ping перевіримо з’язок між даною віртуальною
машиною та віртуальною машиною з встановленим Windows Server 2019
(рис.5.26).

Рисунок 5.26 – Результати виконання команди ping 192.168.56.207 на

віртуальній машині з встановленим Windows 10 (192.168.56.132)
14 Виконаємо команду ipconfig /all (рис.5.27).
 Рисунок 5.27 – Результати виконання команди ipconfig /all на віртуальній
машині з встановленим Windows 10 (192.168.56.132)

На рис.5.27 наявна інформація про IP-адрес віртуальної машини з

встановленим Windows 10 (192.168.56.132), яка співпадає з інформацією, яку
ми бачили на віртуальній машині з встановленим Windows Server 2019.
Також наявна інформація про:
назву віртуальної машини: Desktop-2RD30NH,
ІР-адресу DHCP-сервера: 192.168.56.207.
ІР-адресу DNS-сервера: 192.168.56.254.

Отже встановлений нами в лабораторній роботі 4 DHCP-сервер працює

належним чином та виконує поставлені на нього функції. Коли ми запустили
віртуальну машину з встановленим Windows 10 вона автоматично отримала IP-
адрес 192.168.56.132 від налаштованого нами DHCP-сервера (192.168.56.207),
адже в налаштуваннях віртуальної машини з встановленим Windows 10
вказано:
 - отримати IP-адрес автоматично;
- отримати адрес DNS-сервера автоматично.

Контрольні запитання
1 Яка структура протоколу DHCP?
Протокол DHCP є клієнт-серверним, тобто в його роботі беруть участь
клієнт DHCP і сервер DHCP. Передача даних здійснюється за допомогою
протоколу UDP, при цьому сервер приймає повідомлення від клієнтів на порт
67 і відправляє повідомлення клієнтам на порт 68.

2 Як працює DHCP?
Протокол DHCP побудований так, що клієнт може звертатися із запитом
відразу до декількох серверів.
Клієнт DHCP, що потребує адресу, посилає широкомовний пакет
DHCPDISCOVER в пошуках сервера. Пакет містить апаратну адресу
запитувача клієнта. Потім один або кілька серверів DHCP розглядають запит і
посилають у відповідь пакет DHCPOFFER, що містить пропоновану IP-адресу і
“час оренди”.
Клієнт вибирає адресу з отриманих пакетів DHCPOFFER. Вибір клієнта
залежить від його призначення - наприклад, він може вибрати адресу з
найбільшим часом оренди. Слідом за тим клієнт посилає пакет DHCPREQUEST
з адресою вибраного сервера.
Обраний сервер посилає підтвердження (DHCPACK) і процес узгодження
завершується. Пакет DHCPACK містить обумовлені адресу та час оренди.
Сервер позначає виділену адресу як зайняту - до закінчення терміну оренди цю
адресу не можна буде присвоїти іншому клієнту. Клієнту залишилося тільки
сконфігурувати себе відповідно до надісланих даних і можна приступати до
роботи в мережі.
Отже, на запит DHCPDISCOVER може відповісти кілька серверів. Клієнт
повинен вибрати одну з пропозицій і послати у відповідь пакет
DHCPREQUEST з ідентифікатором вибраного сервера. Інші сервери
переглядають пакет DHCPREQUEST і укладають на основі ідентифікатора
сервера, що їх пропозиція була відкинута. Таким чином, вони знають, що
запропоновані ними IP-адреси вільні для призначення іншим клієнтам.
У разі якщо сервер не може прийняти конфігурацію, він посилає пакет
DHCPNAK (відмова в підтвердженні), що змушує клієнта почати процес
узгодження заново.
Виходячи з цього, якщо в мережі два DHCP-сервера з різними
конфігураціями, немає ніякої гарантії, що клієнт вибере саме ваш сервер.

Висновок:

На даній лабораторній роботі я ознайомився з процесом налаштування

автоматичного процесу отримання ІР-адресу комп’ютером в локальній мережі
від DHCP-сервера на Windows Server 2019.