ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5

Тема: Налаштування WiFi-роутера. Конфігурування комп’ютера для його

роботи в якості точки доступу WiFi.

Мета: Отримати теоретичні знання та практичні навички по створенню та

налаштуванню бездротових мереж на основі технології Wi-Fi у режимі
інфраструктури.

Час виконання: 2 год.

Теоретичні відомості

У сучасному інформаційному суспільстві технології бездротових мереж

отримали заслужену популярність і продовжують завойовувати нові сфери
застосування. Бездротові мережі надають можливість користувачам отримувати
доступ до мережі Інтернет чи ресурсів локальних мереж з мобільних пристроїв
чи ноутбуків, використовуючи для цього у якості середовища передачі даних
радіоканал. Це підвищує їх мобільність та спрощує сам процес під’єднання.
Також радіомережі суттєво зменшують витрати на облаштування та
обслуговування локальних чи домашніх мереж. Бездротові мережі часто
встановлюють у місцях, де прокладка кабельних мереж неможлива, або
економічно невигідна. Однак бездротові мережі мають і недоліки. По-перше,
радіомережі мають невеликий радіус дії, наприклад, у приміщені бездротові
мережі покривають площу до 100 метрів, однак у більшості випадків цього
достатньо для розгортання мереж малого масштабу. Для збільшення радіусу дії
мережі використовують зовнішні потужніші антени чи встановлюють додаткові
точки доступу. По-друге, бездротові мережі передають інформаційний сигнал по
радіо-середовищу, яке є загальнодоступним всім, у тому числі зловмисникам.
Однак сучасні технології автентифікації, шифрування та моніторингу даних і
стану мережі унеможливлюють незаконне перехоплення інформації.
Основними сучасними технологіями побудови бездротових мереж є:
комп’ютерні бездротові мережі Wi-Fi та мобільні мережі стільникового зв’язку
3G та 4G. Wi-Fi (від англ. Wireless Fidelity) – загальновживана назва для
стандарту бездротового зв'язку передачі даних, який об'єднує декілька
протоколів та ґрунтується на сімействі стандартів IEEE 802.11. Найвідомішим і
найпоширенішим на сьогодні є протокол IEEE 802.11g, однак більш сучасний
стандарт IEEE 802.11n отримує все більшу популярність і став стандартом для
всіх нових пристроїв, які випускаються на ринку. Вперше технологія Wi-Fi була
представлена в 1999 році у вигляді стандарту IEEE 802.11b. На сьогодні існує
декілька стандартів на технологію Wi-Fi, кожен з яких має свої особливості та
технічні характеристики.
 Частотний Теоретична Реальна
Рік
Стандарт IEEE діапазон, пропускна пропускна
ратифікації
ГГц здатність, Мбіт/с здатність, Мбіт/с
802.11b 2,4 1999 11 5
802.11a 5 2001 54 20
802.11g 2,4 2003 54 20
802.11g Super G 2,4 2005 108 40
802.11n 150Mbps 2,4 2009 150 50
802.11n 2,4 2009 270 80
802.11n Dual Band 2,4 + 5 2009 300 120
802.11ac 5 2014 1000 500

Кожен частотний діапазон Wi-Fi мереж поділений на канали, які частково

перекриваються між собою (рис. 1). Мережі можуть вибирати будь-який канал
для своєї роботи, на одному каналі можуть працювати декілька мереж, однак для
роботи краще вибирати канали 1, 6 чи 11.

Рис. 1. Канали WiFi та їх частотне розподілення.

Дальність дії Wi-Fi мережі залежить багато в чому від якості виробу
(виробника), фізичних перешкод на шляху проходження сигналу, наявності
поряд інших Wi-Fi мереж та електромагнітних завад. У технічних
характеристиках, як правило, наводять максимально можливі відстані передачі,
однак на практиці ці відстані суттєво відрізняються. У приміщеннях зона
покриття Wi-Fi мережі може коливатись в межах 20-70 м, на відкритому просторі
– в межах 100-400 м (рис. 2).

Рис. 2. Відстань від WiFi AP до клієнта (1 фут – приблизно 31 см)

 Wi-Fi мережі можуть працювати в одному з двох режимів: інфраструктури
(Access Point) (рис. 4) та точка-точка (Ad-Hoc чи Wi-Fi Direct) (рис.3). В режимі
інфраструктури використовується топологія зірка з центральним пристроєм у
середині. Центральним пристроєм може бути Wi-Fi точка доступу чи Wi-Fi
маршрутизатор. У цьому режимі до центрального пристрою можуть приєднатись
декілька клієнтів одночасно, однак, слід пам’ятати, що перепускна здатність
радіоканалу буде ділитись між всіма клієнтами. Для режиму Ad-Hoc можна не
використовувати центральний пристрій, а залучити для розгортання мережі лише
два клієнтських пристрої. Порівняно з режимом інфраструктури це буде
дешевше, однак відстань та швидкість роботи може скоротитись.

Рис. 3. Режим Ad-Hoc. Рис. 4. Режим інфраструктури.

Wi-Fi точка доступу – це окремий пристрій, який має вбудований радіомодуль

та Ethernet-порт для з’єднання з комутатором локальної мережі чи комп’ютером.
Весь обмін даними в мережі відбувається через точку доступу. Wi-Fi
маршрутизатор відрізняється від точки доступу тим, що він має у своєму складі
вбудовані комутатор на кілька Ethernet-портів та, можливо, порт USB для
під’єднання периферійних пристроїв (принтерів, жорстких дисків). Як клієнти
можуть використовувати різноманітні мобільні пристрої чи ноутбуки зі
вбудованими Wi-Fi модулями або стаціонарні персональні комп’ютери з
зовнішніми Wi-Fi клієнтами (радіомодеми), які приєднують до порту USB чи
вставляють у слот розширення материнської плати.
 Хід роботи

Для розгортання Wi-Fi мережі необхідно виконати наступні кроки:

1. Включити центральний пристрій та дочекатись поки він ініціалізується,
про що будуть свідчити світлові індикатори на пристрої.
2. Для початкового налагодження центрального пристрою необхідно
підімкнути його за допомогою патчкорду до комп’ютера, в іншому
випадку перейти до виконання пункту 7.
3. Встановити IP-адресу комп’ютера з діапазону IP-адреси пристрою, яка
вказана на етикетці зворотного боку пристрою. Цей крок можна
пропустити, якщо центральний пристрій виконує роль DHCP-сервера, у
цьому випадку комп’ютер автоматично отримає правильну IP-адресу від
центрального пристрою.
4. Запустити WEB-оглядач на комп’ютері та перейти на IP-адресу
центрального пристрою.
5. У Web-інтерфейсі пристрою за допомогою відповідних елементів меню
вибрати радіоканал та задати назву мережі (SSID мережі), назва може бути
не унікальною, однак краще встановити її замість назви за замовчуванням.
6. Задати інші параметри роботи Wi-Fi мережі та, за необхідності,
перевантажити центральний пристрій.
7. До клієнтського комп’ютера підімкнути радіопристрій (якщо він не має
вбудованого) та інсталювати програмне забезпечення радіомодема.
8. Запустити на клієнтському комп’ютері відповідне програмне забезпечення
радіомодема та виконати пошук радіомережі.
9. Зі списку знайдених Wi-Fi мереж вибрати потрібну та натиснути кнопку
Connect, на цьому етапі буде встановлено зв’язок клієнта з центральним
пристроєм та можна розпочати обмін даними.
Зразок Web-інтерфейсу налаштування центрального пристрою подано у
додатку.

Створення bat-файлу, який дозволяє створювати віртуальну Wi-Fi точку

доступу з паролем (у Windows XP і новіших).
Процес проілюстровано на прикладі Windows 7.
1. Перевірка можливості роботи адаптера в режимі точки доступу Wi-Fi.
Увімкніть бездротовий адаптер. Відкрийте командний рядок від імені
адміністратора та введіть наступну команду:
netsh wlan show drivers
Навпроти параметра Hosted network supported (Підтримка розміщеної
мережі) має бути значення Yes (Так), якщо у вас No (Ні), то це означає що
ваш Wi-Fi модуль не підтримує цієї функції.
2. Створення bat-файлу.
Для створення віртуальної точки доступу вам необхідно створити
спеціальний *.bat файл з наступним кодом:
netsh wlan set hostednetwork mode=allow ssid=”PC-WiFi”
key=”12345678” keyUsage=persistent
Для цього беремо звичайний текстовий редактор, створюємо новий файл,
вписуємо туди наш код і зберігаємо з розширенням *.bat. У параметр ssid
можна прописати іншу назву мережі, в параметр key прописується пароль.
Для зупинки роздачі безпровідної мережі використовується команда
netsh wlan stop hostednetwork
для її запуску –
netsh wlan start hostednetwork

netsh wlan – «локальна мережа», зміни в контексті wlan

set hostednetwork – Задати властивості розміщеної мережі
mode=allow – дозвіл на розміщення.
ssid="*****" – назва мережі.
key="********" – пароль для мережі (не менше 8 символів).
keyUsage= persistent | temporary – постійний | тимчасовий ключ
мережі.
start – розмістити мережу.
stop – зупинити мережу.
Тепер запускаємо наш файл з правами адміністратора, в принципі, цю
позицію можна було просто набрати в командному рядку, запустивши її з
правами адміністратора, і після створення віртуальної точки доступу даємо
їй доступ до Інтернету.
Для цього заходимо в Центр мережних підключень та спільного доступу /
Змінити настройки адаптера. Потім вибираємо властивості мережі, через
які ми отримуємо доступ до мережі і встановлюємо спільний доступ для
мережі, яка створилася після запуску bat-файла.
Додаткове завдання (необов’язкове, додатковий бал :). Створити точку
доступу Wi-Fi в ОС Linux (Використовуйте hostapd). Інструкції для
дистрибутиву Ubuntu – за наступними посиланнями:
http://help.ubuntu.ru/wiki/wifi_ap
https://habrahabr.ru/post/188274/
(для інших дистрибутивів дії подібні).

Питання для контролю

1. Що таке бездротові мережі?
2. Які популярні технології бездротових мереж?
3. Які технічні характеристики стандарту IEEE 802.11g?
4. Які технічні характеристики стандарту IEEE 802.11n?
5. На яку відстань може передаватись сигнал у Wi-Fi?
6. У яких режимах може працювати Wi-Fi мережа?
7. Які пристрої використовуються для створення Wi-Fi мереж?
8. Скільки каналів можна використовувати для розгортання Wi-Fi мережі?
9. Як здійснюється налаштування Wi-Fi точки доступу?
10. Яким чином здійснюється пошук та під’єднання до Wi-Fi мережі?
Додаток

Web-інтерфейс поширеної лінійки Wi-Fi-роутерів TP-Link:

Налаштування WAN

Параметри безпровідної мережі

Параметри безпеки.

Налаштування DHCP (за потреби).

Налаштування логіну / паролю.