МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

СТРУКТУРИЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ МЕРЕЖІ.

МОДЕЛЮВАННЯ ТРАФІКУ СТРУКТУРОВАНОЇ КОРПОРАТИВНОЇ
МЕРЕЖІ У СЕРЕДОВИЩІ PACKET TRACER

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до лабораторної роботи № 5
з навчальної дисципліни “Комп’ютерні мережі”
для студентів спеціальності 125 «Кібербезпека»

Затверджено
на засіданні кафедри
"Захист інформації"
Протокол № 2 від “ 17” 09 2020р.

Львів 2020
 Структуризація об’єднаної комп’ютерної мережі. Моделювання роботи
структурованої корпоративної мережі у середовищі Packet Tracer: Методичні вказівки до
лабораторної роботи № 5 з курсу ”Комп’ютерні мережі” для студентів спеціальності 125
«Кібербезпека» / Укл. А.З. Піскозуб, Б.М. Березюк, І.Я.Тишик – Львiв: Національний
університет "Львівська політехніка", 2020. - 18 с.

Укладачі: А.З. Піскозуб, к. т. н, доцент

Б.М. Березюк, к. т. н, доцент
І.Я. Тишик, к. т. н, доцент

Вiдповiдальний за випуск В.Б. Дудикевич, д.т.н, професор

Рецензенти: В.В. Хома, д.т.н, професор

 Мета роботи – ознайомитись з особливостями адресації приватної комп’ютерної та
набути практичних навиків з структуризація об’єднаної мережі з використанням
«вироджених» мереж

1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1. Іntranet-мережа та особливості її адресації
Іntranet – це корпоративна мережа, яка використовує стек ТСР/ІР, але не має прямого
виходу в мережу Internet. Встановлено три наступні діапазони приватного адресного
простору (Private Address Space) IP-адрес для присвоєнням хостам корпоративних мереж:
ІРА: 10.0.0.1 - 10.255.255.254;
ІРВ: 172.16.0.1 - 172.31.255.254;
ІРС: 192.168.0.1 - 192.168.255.254.
При використанні IP-адреси чи діапазону IP-адрес з цього адресного простору
організація не зобов’язана реєструвати їх, тобто координувати з ISP чи з RIPE і, отже,
платити за їх використання. Таким чином, приватний адресний простір може бути
використаний багатьма організаціями. І тому IP-адреси з цього діапазону вважаються
унікальними в межах організації чи сукупності організацій, які використовують приватний
діапазон і яких об’єднує одна іntranet мережа.
Для того, щоб не порушити унікальність адреси кожного хоста в Internet, не
допускається під’єднання до мережі Internet хостів з IP-адресами, що належить до
приватного адресного діапазону. Проте цей недолік ліквідовується за допомогою механізму
NAT (Network Address Translation). При цьому іntranet–мережа з’єднується з Internet черех
хост – уповноважений посередник (proxy), який всі запити від хостів іntranet–мережі
здійснює від свого імені. Обов’язковою вимогою для proxy-сервера є зареєстрована IP-
адреса його зовнішнього мережевого адаптера (мережевому адаптеру, в даному випадку
зовнішньому, може бути присвоєно декілька IP-адрес, в даному випадку зареєстрованих).
Таким чином, організація яка може нараховувати мільйони хостів, може підключатись до
мережі Internet, використовуючи лише одну або декілька зареєстрованих IP-адрес, що дає
суттєву економію коштів на підключення хостів.

1.2. Установка і налаштування стеку TCP/IP в об’єднаній мережі

Установка та налаштування стеку TCP/IP на хості може здійснюватись в двох
режимах – ручному (звичайний режим, який, проте, вимагає знання усіх параметрів TCP/IP
для даного хоста, - їх можна взнати в системного адміністратора мережі) та автоматичному
(з використанням протоколу динамічної конфігурації хостів DHCP (Dynamic Host
Configuration Protocol)). Для установки та настройки стеку TCP/IP на хості в ручному режимі
необхідно задати наступні параметри:
1) IP-адресу хоста (яка повинна бути унікальною);
2) маску підмережі;
3) IP-адресу шлюзу по замовчуванню.
Якщо останній параметр не задати, то зв’язок буде обмежений локальною мережею.
Установка в ручному режимі для хостів з операційними системами від корпорації
Microsoft здійснюється через вкладку “Панель управління” (“Control Panel”) --> “Мережа”
(“Network”). Для операційної системи Windows NT при цьому необхідно мати права
адміністратора.
 Установка TCP/IP з використанням протоколу DHCP, що автоматизує процес
призначення IP-адрес, суттєво спрощує адміністрування мереж, особливо великих, а також у
випадках, коли хост переключається з одної мережі на іншу. Протокол DHCP працює згідно
клієнт-серверної моделі, де клієнт-хост під час старту операційної системи здійснює запит
до сервера на отримання IP-адреси. При динамічному розподіленні адрес сервер видає
адресу клієнту на обмежений час – час оренди (lease duration). Це дає можливість потім
повторно використовувати цю IP-адресу для призначення її іншому хосту. Можлива навіть
ситуація, коли хостів є більше, ніж зареєстрованих IP-адрес (при цьому максимальна
кількість включених хостів буде рівна кількості зареєстрованих IP-адрес).
DHCP - сервер, окрім надання хосту зазначених вище параметрів TCP/IP, може
надавати додатково інформацію про IP-адреси DNS-, WINS-серверів, тип хоста в мережі
Microsoft – наприклад, гібридний чи широкомовний, доменне ім’я хоста, тощо.

1.3. Конфігурація приватної мережі за допомогою маршрутизаторів

Маршрутизатори локальних мереж мають, здебільшого, фіксоване число портів з
мережевими адаптерами, що підтримують стандарти мережевої технології, і
характеризуються високою швидкістю опрацювання пакетів даних. Більшість сучасних
маршрутизаторів LAN мають вбудовану операційну систему та програмні засоби, які
дозволяють мережевим адміністраторам шляхом налаштування реалізовувати цілий ряд
важливих функцій. Для структуризації LAN використовують, здебільшого, комутатори 3-
рівня, які виконують протоколи мережевого рівня стеку ТСР/ІР і розподіляють трафік на
основі аналізу ІР-адрес.
Більшість моделей маршрутизаторів локальних мереж забезпечують функціонування
служби автоматичного виділення клієнтам IP-адрес (DHCP-сервер), відображення доменних
адрес (DNS - серевер), налаштування на проксі-сервері трансляції адрес (NAT – служба),
фільтрацію транзитного потоку даних та захист локальної мережі від зовнішніх загроз
(мережевий екран). Виробники сучасних апаратно-програмних маршрутизаторів крім
описаних відповідними стандартами основних функцій, забезпечують виконання багатьох
інших функцій. Так, маршрутизатори можуть підтримувати функцію РоЕ (Power over
Ethernet), що передбачає одночасне передавання даних і забезпечення електроживленням
віддалених пристроїв, сервер друку (Print Server), який дозволяє роздруковувати документи
різних клієнтів локальної мережі на спільному мережевому принтері.
На рис. 1.1 наведений приклад адресації вузлів корпоративної об’єднаної мережі, до
складу якої входять три комп’ютерні мережі ІР1: 172.20.0.0/16, ІР2: 192.168.1.0/24 та
ІР3:10.0.0.0/8. Шлюзом за замовчуванням першої мережі є перший порт маршрутизатора R1,
якому присвоєна ІР-адреса 172.20.0.1, другої мережі – перший порт маршрутизатора R2 з
адресою 192.168.1.1, третьої - перший порт маршрутизатора R3 з адресою 10.0.0.1. На схемі
показані можливі діапазони адресації вузлів першої (172.20.0.2 - 172.20.255.254), другої
(192.168.1.2 - 192.168.1.254) та третьої (10.0.0.2 – 10.255.255.254) мереж.
Для з’єднання портів маршрутизаторів R1 і R3 з маршрутизатором R2 можуть бути
використані вироджені ІР-мережі будь-якого класу. На наведеній схемі це мережі класу А
172.21.0.0/30 і 172.22.0.0/30. При цьому другим портам маршрутизаторів R1 і R3 присвоєні
відповідно адреси 172.21.0.1 і 172.22.0.2, а портам маршрутизатора R2 - адреси 172.21.0.2 і
172.22.0.1.
 R4 ISP
201.30.1.1
201.30.1.0/30

R1 201.30.1.2 R2 R3
172.21.0.0/30 172.22.0.1 172.22.0.2
172.21.0.1 172.21.0.2 172.22.0.0/30
172.20.0.1 192.168.1.1 10.0.0.1

10.0.0.0
172.20.0.0 192.168.1.0
255.0.0.0
255.255.0.0 255.255.255.0

172.20.0.2 172.20.255.254 192.168.1.2 192.168.1.254 10.0.0.2 10.255.255.254

Рис. 1.1. Приклад адресації вузлів об’єднаної мережі

Маршрутизатор R3 виконує також функції сервера-посередника між закритою
корпоративною мережею і зовнішніми мережами. Для виходу абонентів у зовнішню мережу
провайдером ISP для корпоративної мережі виділена адреса 201.30.1.2. За допомогою NAT-
служби трансляції адрес маршрутизатор R3 в кадрах абонентів приватної мережі замінює їх
адреси на виділену провайдером адресу і відправляє у мережу Інтернет від свого імені.

1.4. Основні утиліти для конфігурації та діагностики TCP/IP

В даному пункті приводяться утиліти для хостів під управлінням операційних систем
Windows
ping.exe – програма для тестування зв’язку із зазначеним хостом.
Формат:
ping [-t] [-a] [-n count] [-l size] [-f] [-i TTL] [-v TOS]
[-r count] [-s count] [[-j host-list] | [-k host-list]]
[-w timeout] destination-list
Опції:
-t “пінгувати” зазначений хост до моменту переривання.
-a привести відповідну текстовій числову чи відповідну числовій текстову
адреси (задіяти DNS протокол для вирішення адрес).
-n count кількість ехо-запитів, що посилаються.
-l size розмір буфера посилання.
-f встановити прапорець “не робити фрагментацію” в пакеті.
-i TTL час життя.
-v TOS тип сервісу.
-r count записати маршрут для кількості count транзитних ділянок.
-s count мітка часу для count транзитних ділянок.
-j host-list зробити довільним маршрут від джерела вздовж списку хостів.
-k host-list зробити “жорстким” маршрут від джерела вздовж списку хостів.
-w timeout таймаут в мілісекундах для очікування на кожну відповідь.

tracert.exe – програма для визначення маршруту до зазначеного хоста.

Формат:
tracert [-d] [-h maximum_hops] [-j host-list] [-w timeout] target_name
Опції:
 -d не здійснювати вирішення адрес (не задіювати DNS протокол).
-h maximum_hops максимальна кількість транзитних ділянок при пошуку цільового
хоста.
-w timeout таймаут в мілісекундах для очікування на кожну відповідь.

ipconfig.exe – програма для встановлення TCP/IP конфігурації на хості під управлінням

Windows NT.
Формат:
ipconfig
/? Показати допоміжну інформацію про синтаксис команди.
/all Показати повну інформацію про конфігурацію TCP/IP на хості.
/release звільнити оренду IP-адреси для зазначеного адаптера (протокол DHCP).
/renew поновити оренду IP-адреси для зазначеного адаптера.

Netsh (від англ. «мережева оболонка» або network shell) - програма, яка включена в
лінійку продуктів операційних систем Microsoft Windows NT починаючи з Windows
2000. Дозволяє здійснювати локальне або дистанційне конфігурування мережевих
параметрів. Найбільш часто netsh використовується для скидання налаштувань
TCP/IP-стеку до налаштувань за замовчуванням, таким собі коректним значенням.
Netsh також дозволяє користувачеві змінювати IP-адресу на його машині, а також
вмикати/вимикати мережеве з'єднання через командний рядок.
Приклади використання:
Запис статичних IP-адрес:
netsh interface ip set address local static 123.123.123.123 255.255.255.0
netsh interface ip add address local 234.234.234.234 255.255.255.0
Запис динамічної IP-адреси:
netsh interface ip set address name="Local Area Connection" source=dhcp
Додавання першого DNS сервера:
netsh interface ip set dns "Підключення по локальній мережі" static 192.9.0.100
Додавання другого DNS
netsh interface ip add dns "Підключення по локальній мережі" 192.9.0.101
Додавання третього DNS
netsh interface ip add dns "Підключення по локальній мережі" 192.9.0.101 index=3
Відключення і включення мережевого інтерфейсу (не підтримується в Windows XP)
netsh interface set interface name = "Підключення по локальній мережі 2" admin = DISABLED
netsh interface set interface name = "Підключення по локальній мережі 2" admin = ENABLED
За допомогою Netsh можна переглядати або змінювати конфігурацію мережі на
локальних або віддалених машинах. Можна вручну запускати команди Netsh або створювати
файли сценаріїв для автоматизації процесу. Ці команди можна запускати не тільки на своїх
локальних машинах, але і на віддалених комп'ютерах по мережі.
Netsh також надає функцію роботи зі сценаріями, що дозволяє запускати групу команд
в режимі черговості на певному комп'ютері. Завдяки netsh можна зберігати сценарії
конфігурації в текстові файли для архівації, або з метою налаштування інших машин.
Netstat – команда, яка відображає поточний статус і статистику підключень за
протоколами TCP або UDP (User Datagram Protokol). При використанні команди
 Netstat виводяться дані як про локальні, так і про віддалені імена та порти активних
мережевих з’єднань.
Синтаксис команди Netstat:
Netstat [-a] [-e] [-n] [-o] [-p протокол] [-r] [-s] [інтервал],
де параметр:
-a – виводить усі активні TCP/IP-підключення і прослуховуванні комп’ютером портів
TCP/IP і UDP.
-e – виводить Ethernet статистику, наприклад кількість відправлених і прийнятих байтів
і пакетів. Даний параметр може комбінуватися з ключом -s.
-n – виводить активні TCP/IP-підключення з відображенням адрес і номерів портів у
числовому форматі. Ім’я локального комп’ютера (або зовнішньої адреси), які
відповідають IP-адресі й імені порта, виводиться лише у тому випадку, якщо не
вказаний параметр -n. При цьому, якщо порт не назначений, замість його номера
буде виведена зірочка (*).
-o – виводить усі активні TCP/IP-підключення і PID коди процесу для кожного
підключення. Код процесу PID дозволяє знайти додаток на вкладці “Процеси”
диспетчера задач Windows. Даний параметр може комбінуватися з ключами -a, -n -p.
-p потокол – виводить підключення для протоколу, вказаного параметром протокол. У
цьому випадку параметр протокол може приймати значення tcp, udp, tcpv6 або
udpv6. Якщо даний параметр використовується з ключем -s для виводу статистики
по протоколу, параметр протокол може мати значення tcp,
udp, icmp, ip, tcpv6, udpv6, icmpv6 ipv6.
-s – виводить статистику по протоколу. За замовчуванням виводиться статистика для
протоколів TCP, UDP, ICMP IP. Якщо встановлений протокол IPv6 для ОС Windows
XP, відображається статистика для протоколів TCP через IPv6, UDP через IPv6,
ICMPv6 і IPv6.
-r – виводить вміст таблиці маршрутизації IP. Дана команда еквівалентна команді
Route print.
інтервал – вказує на оновлення вибраних даних з інтервалом визначеним у секундах.
Клавішами CTRL+C можна зупинити оновлення.

Діагностична утиліта і однойменна їй службова команда Nbtstat – призначені для

відображення статистики протоколу і поточних з’єднань TCP/IP з використанням
NetBIOS over TCP/IP (NetBT). Крім того, утиліта дозволяє відобразити таблиці імен
NetBIOS для локального і віддаленого вузлів мережі, а також кеш імен NetBIOS з
можливістю його оновлення для зареєстрованих імен в службі WINS (Windows
Internet Name Service).

route.exe-- програма для встановлення таблиці маршрутизації на хості

Формат:
route [-f] [-p] [command [destination] [MASK netmask] [gateway] [METRIC metric]
[IF interface]
-f очищення усіх записів таблиці маршрутизації. Якщо вживається разом з однією з
команд, то таблиця очищується перед тим, як виконується команда.
-p коли використовується з командою ADD, то записується маршрут, який зберігається
після перезавантаження комп’ютера (persistent). По замовчуванню нові маршрути
 після перезавантаження не зберігаються. Коли використовується з командою PRINT,
то показує список зареєстрованих постійних (persistent) маршрутів. Ігнорується для
інших команд, бо вони мають відношення лише до постійних маршрутів. Ця опція
не працює на Windows'95- хості.
command Одна з наступних:
PRINT друкує маршрут;
ADD додає маршрут;
DELETE ліквідує маршрут;
CHANGE модифікує існуючий маршрут.
destination вказує хост.
MASK вказує, що наступним параметром є значення netmask.
netmask вказує значення маски підмережі для зазначеного маршруту.
Якщо маска не вказана, то значення по замовчуванню рівне 255.255.255.255.
gateway вказує шлюз по замовчуванню.
interface номер інтерфейсу для зазначеного маршруту.
METRIC вказує метрику, тобто вартість затрат для досягнення зазначеної
адреси отримувача. Вартість затрат вимірюється в транзитних ділянках (hop).
Кількість транзитних ділянок рівна 1, вказує на те, що отримувач знаходиться в
локальній мережі. Додатковий транзитна ділянка вводиться в якості додаткових
затрат по доставці пакету кожен раз, як пакет проходить через маршрутизатор.
Наприклад, додавання нового маршруту:
route ADD 194.128.12.0 MASK 255.255.255.0 150.50.70.1 METRIC 3 IF 1,
де IF 1 – перший інтерфейс.
Якщо параметр IF не задається, то хост намагається знайти інтерфейс самостійно для
зазначеного шлюзу по замовчуванню.

2. Приклад структуризації мережі на мережевому рівні

Розглянемо приклад сполучення двох мереж (192.168.1.0 і 192.168.2.0) на
мережевому рівні. Для цього:

1. З поля 8 виберіть маршрутизатори (Routers), а з поля 9 перенесіть у вікно робочої

області відповідний тип маршрутизатора. Навівши на Routers курсор миші, можна
побачити основну конфігураційну інформацію про цей об’єкт. Для конфігурації
маршрутизатора потрібно його відкрити (здійснити одноразовий натиск “лівої”
клавіші миші на його ярлику в робочій області. Перед Вами появляться наступні
опції: Physikal, Config, CLI (рис. 5).

2. У вікні Physikal (рис. 5) виберіть і вставте у слот апаратні модулі, які

забезпечуватимуть відповідні інтерфейси для реалізації відповідної мережевої
технології (перед цим необхідно вимкнути живлення). Типи маршрутизаторів та їх
відповідні апаратні модулі наведені у Додатках.
Рис. 5. Вікно вибору фізичних пристроїв конкретного маршрутизатора.

Рис. 6а. Заповнення таблиці маршрутизатора статичним способом.

 Рис. 6б. Заповнення таблиці маршрутизатора статичним способом.
3. У вікні Config (рис. 6) виберіть опцію Static. У цьому вікні в полі Network введіть
ІР адресу мережі, в полі Mask – маску мережі, в полі Next Hop (у нашому випадку!)
– адресу мережі. Після заповнення цих полів необхідно натиснути на кнопку Add.
Альтернативою статичному методу заповнення таблиці маршрутизації може
слугувати метод на основі протоколу RIP. Для цього необхідно вибрати опцію RIP
вікна Config та ввести ІР адреси наших мереж у полі Network (рис. 7)

Рис. 7. Реалізація таблиці маршрутизатора на основі протоколу RIP.

 4. Виберіть у вікні Config опцію INTERFACE/FastEthernet0/0 (у нашому випадку). У
цьому вікні (рис. 8) в полі ІР Address необхідно задати ІР адресу порта
маршрутизатора для вибраної мережі. У полі Subnet Mask – маску
мережі/підмережі. Аналогічно, для FastEthernet1/0 потрібно задати ІР адресу порта
маршрутизатора для іншої мережі

 
Рис. 8а. Конфігурація портів маршрутизатора

Рис. 8б. Конфігурація портів маршрутизатора

 5. З поля 8 виберіть комутатори (Switches), а з поля 9 виберіть і перенесіть у вікно
робочої області відповідний тип комутатора на кожну мережу. Навівши на Switch
курсор миші, можна побачити основну конфігураційну інформацію про цей об’єкт.
Для конфігурації цього об’єкту потрібно його відкрити (здійснити одноразовий
натиск “лівої” клавіші миші на його ярлику в робочій області.
6. Виберіть з поля 8 PC (Personal computer), а з поля 9 виберіть і перенесіть його у
вікно робочої області (рис. 9). Відкрийте вікно Physikal, і встановіть заданий модуль
мережевого інтерфейсу. (При здійснені маніпуляцій з апаратними модулями будь-
якиий пристрій має бути вимкнений).
7. Відкрийте вікно Config і в полі, наприклад, Fast Ethernet задайте ІР-адресу
192.168.1.2. Переконайтеся, що Port Status є у режимі on. Відкрийте Settinqs і в
полі Gateway задайте ІР-адресу шлюзу за замовчуванням 192.168.1.1.
8. Перетягніть інший РС у вікно робочої області. Відкрийте вікно Config і в полі,
наприклад, Fast Ethernet задайте ІР-адресу 192.168.2.2. Переконайтеся, що Port
Status є у режимі on. Задайте ІР-адресу шлюзу Gateway 192.168.2.1.
9. Виберіть з поля 9 з’єднувачі (Connections), і виберіть з поля 8 відповідний тип
з’єднувача (у нашому випадку мідний з’єднувач: Copper Straight-through)
З’єднайте РС на основі вибраних Вами мережевих портів з комутаторами, а
комутатори – з відповідними портами маршрутизатора згідно (рис. 9). Ознакою
того, що з’єднання мережевих портів пристроїв відбулося коректно, має бути поява
зелених крапок при кожному.

Рис. 9. Приклад сполучення двох мереж на мережевому рівні

10. Відкрийте вікно Desktop будь-якої РС. Тут виберіть вікно Command prompt. У
командному рядку цього вікна за допомогою утиліт ping протестуйте зв’язок з
іншим РС.

На рис. 10. наведено приклад побудованої у середовищі Packet Tracer об’єднаної

комп’ютерної мережі.
 Рис. 10. Структура об’єднаної комп’ютерної мережі

До складу об’єднаної мережі входять три комп’ютерні мережі: 192.168.12.0/24,

10.0.0.0/8 та172.20.0.0/16. В кожній мережі використано один маршрутизатор. Для з’єднання
маршрутизаторів між собою використані «вироджені» мережі 128.16.0.0/30 та 128.18.0.0/30.
Налаштування маршрутизаторів і комп’ютерів проведено згідно описаних вище процедур.
Правильність конфігурації і працездатність об’єднаної мережі перевіряють шляхом
обміну кадрами між парами вузлів як в межах окремої мережі, так і між мережами. Для
використовують утиліти, описані в п. 1.4.
 2. ЗАВДАННЯ
2.1 Підготовка до виконання роботи
1. Ознайомитись з основними принципами установки та налаштування стеку TCP/IP на
хості.
2. Вивчити принципи іntranet-адресації приватних мереж.
3. Ознайомитися з основними функціями та службами, виконання яких забезпечують
маршрутизатори локальних мереж.
4. Ознайомитися з основними принципами конфігурації іntranet-мережі за допомогою
маршрутизаторів.
5. Освоїти установку і настройку стеку TCP/IP на хостах та маршрутизаторах приватних
мереж.
6. Освоїти синтаксис основних утиліт при роботі та діагностиці стеку TCP/IP.

2.2 Виконання лабораторної роботи

1. Підтвердити необхідний рівень освоєння теоретичних знань, необхідних для виконання
ЛР.
2. Виконати IP-структуризацію об’єднаної мережі з використанням «вироджених» мереж.
Для кожної заданої мережі використати один маршрутизатор;
3. Провести моделювання розробленої мережі у середовищі Packet Tracer.
4. Для перевірки працездатності мережі застосувати діагностичні утиліти. У кожній підмережі має
бути задіяно не менше 3-х хостів.

ЗМІСТ ЗВІТУ
1. В теоретичній частині коротко описати особливості адресації вузлів в іntranet-мережі та
функції маршрутизаторів (до 2-х сторінок).
2. Повний текст індивідуального завдання.
3. Схема побудованої об’єднаної мережі з позначеними вузлами та їх ІР-адресами.
4. Результати тестування, які б підтверджували правильність виконання поставленого
завдання.
5. Висновки, що містять аналіз отриманих результатів.

3. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які діапазони адрес використовують в приватних інтранет-мережах
2. Якого класу IP-адреси застосовуються на хостах приватної мережі
3. Які параметри необхідно задати при налаштуванні стеку TCP/IP на хості в ручному
режимі
4. Які служби можуть функціонувати на більшості моделей маршрутизаторів локальних
мереж
5. Які параметри необхідно задати при налаштуванні маршрутизатора об’єднаної мережі
6. Як організовано вихід абонентів приватної мережі у зовнішні мережі
7.
8. Поясніть алгоритм визначення приналежності хоста-отримувача повідомлення до
локальної чи віддаленої мереж ? Для чого він використовується ?
9. Порівняйте переваги та недоліки широкомовного (broadcast) трафіку і unicast трафіку
точка – точка (трафіку з зазначенням конкретної адреси отримувача та відправника).
10. Що таке MAC-адреса? Приведіть формат запису MAC-адреси. Які Ви знаєте адресації
загалом?
11. Порівняйте адресації на канальному та мережевому рівнях (доцільність їх використання,
недоліки та переваги при застосуванні тої чи іншої адресації).
12. Чи хости, з’єднані між собою комутатором, належать до віддалених мереж чи до
локальної мережі? На якому рівні працює комутатор? Приведіть відповіді на ці два
запитання у випадку, якщо замість комутатора використовуватиметься маршрутизатор ?
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. [RFC791] Postel, J., "Internet Protocol", RFC-791, USC/Information. Sciences Institute,
September 1981.
2. [RFC1918] Y. Rekhter, B. Moskowitz, D. Karrenberg, G. J. de Groot & E. Lear.
“Address Allocation for Private Internets”, RFC-1918. February 1996.
3. [RFC1631] K. Egevang & P. Francis. “The IP Network Address Translator (NAT).”,
RFC-1631. May 1994.
4. [RFC1883] S. Deering & R. Hinden. “Internet Protocol, Version 6 (IPv6) Specification.”,
RFC-1883. December 1995.
5. Буров Є. Комп’ютерні мережі. СП “Бак”, Львів, 1999.
6. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы / В.Г.Олифер,
Н.А.Олифер.-Спб.:Издательство «Питер», 2000.
7. Microsoft corporation. Microsoft TCP/IP. Учебный курс / Пер. с англ. - М.:
Издательский отдел “Русская редакция” ТОО “Channel Trading Ltd”. - 1998.
 Додаток 1.
Індивідуальні завдання до ЛР №5 .
Структуризація об’єднаної комп’ютерної мережі. Моделювання роботи
структурованої корпоративної мережі у середовищі Packet Tracer
Здійснити IP-структуризацію об’єднаної мережі з використанням «вироджених»
мереж. Для цього:
1) заповнити таблиці маршрутизації усіх маршрутизаторів об’єднаної мережі. Для кожної
заданої мережі використати один маршрутизатор;
2) назначити IP-адреси інтерфейсам маршрутизаторів та значення масок їх підмереж;
3) назначити IP-адреси хостам, значення масок підмереж та IP-адресу шлюзу по
замовчуванню;
Провести моделювання розробленої локальної мережі у середовищі Packet Tracer.
Для перевірки працездатності мережі застосувати діагностичні утиліти. У кожній підмережі має бути
задіяно не менше 3-х хостів.

Варіанти індивідуальних завдань:

1. -192.168.4.0; 7. - 172.23.0.0; 13 - 172.16.0.0; 19 - 172.17.0.0; 25 - 192.168.128.0;
-10.0.0.0; - 10.0.0.0; - 172.21.0.0; - 192.168.12.0; - 172.30.0.0;
-192.168.9.0 . - 192.168.201.0 - 192.168.6.0 - 10.0.0.0. - 172.29.0.0

2. -172.31.0.0; 8. - 172.25.0.0; 14 - 172.24.0.0; 20 - 192.168.34.0; 26 - 172.31.0.0;

- 10.0.0.0; - 192.168.36.0; - 192.168.6.0; - 172.17.0.0; - 10.0.0.0;
-192.168.5.0 - 192.168.206.0 - 10.0.0.0. - 192.168.10.0 - 192.168.4.0

3. - 172.16.0.0; 9. - 172.20.0.0; 15 - 192.168.4.0; 21 - 172.23.0.0; 27 - 172.16.0.0;

- 172.21.0.0; - 172.18.0.0; - 10.0.0.0; - 10.0.0.0; - 172.21.0.0;
- 192.168.6.0 . - 10.0.0.0. - 192.168.9.0 - 192.168.201.0 - 192.168.6.0.

4. - 172.20.0.0; 10 - 10.0.0.0; 16 - 172.31.0.0; 22 - 172.25.0.0; 28 - 172.24.0.0;

- 172.18.0.0; - 192.168.16.0; - 10.0.0.0; - 192.168.36.0; - 192.168.6.0;
- 10.0.0.0. - 172.27.0.0 - 192.168.4.0 - 192.168.206.0 - 10.0.0.0.

5. - 172.17.0.0; 11 - 192.168.128.0; 17 - 172.16.0.0; 23 - 172.20.0.0; 29 - 172.20.0.0;

- 192.168.12.0; - 172.30.0.0; - 172.21.0.0; - 172.18.0.0; - 172.18.0.0;
- 10.0.0.0. - 172.29.0.0 - 192.168.6.0 - 10.0.0.0 - 10.0.0.0

6. - 192.168.34.0; 12 - 172.31.0.0; 18 - 172.20.0.0; 24 - 10.0.0.0; 30 - 172.20.0.0;

- 172.17.0.0; - 10.0.0.0; - 172.18.0.0; - 192.168.16.0; - 172.18.0.0;
- 192.168.10.0 - 192.168.4.0 - 10.0.0.0. - 172.27.0.0 - 10.0.0.0.
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

СТРУКТУРИЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ МЕРЕЖІ. МОДЕЛЮВАННЯ

РОБОТИ СТРУКТУРОВАНОЇ КОРПОРАТИВНОЇ МЕРЕЖІ У СЕРЕДОВИЩІ
PACKET TRACER

Укладачі: Піскозуб Андріян Збігнєвич,

Березюк Богдан Михайлович,
Тишик Іван Ярославович

Редактор

Комп’ютерне видання: Тишик Іван Ярославович

Підписано до друку
Формат 70 х 100 1/16. Папір офсетний.
Друк на різографі. Умовн. друк. арк. Обл.-вид. Арк.
Наклад. Прим. Зам.

Поліграфічний центр
Видавництва Національного університету "Львівська політехніка"
Вул. Ф.Колеси, 2, 79000, Львів