МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

НАЛАШТУВАННЯ СТЕКУ TCP/IP НА ВУЗЛАХ КОМП’ЮТЕРНОЇ

МЕРЕЖІ. МОДЕЛЮВАННЯ ОБ’ЄДНАНОЇ МЕРЕЖІ У СЕРЕДОВИЩІ
PACKET TRACER

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до лабораторної роботи № 4
з навчальної дисципліни “Комп’ютерні мережі”
для студентів спеціальності 125 «Кібербезпека»

Затверджено
на засіданні кафедри
"Захист інформації"
Протокол № 2 від “ 17 ” 09 2020 р.

Львів 2020
 Налаштування стеку TCP/IP на вузлах комп’ютерної мережі. Моделювання
об’єднаної мережі у середовищі Packet Tracer: Методичні вказівки до лабораторної
роботи № 4 з курсу ”Комп’ютерні мережі” для студентів спеціальності 125
«Кібербезпека» / Укл. Б.М. Березюк, А.З. Піскозуб, І.Я.Тишик – Львiв: Національний
університет "Львівська політехніка", 2020. - 14 с.

Укладачі:
Б.М. Березюк, к. т. н, доцент
А.З. Піскозуб, к. т. н, доцент
І.Я. Тишик, к. т. н, доцент

Вiдповiдальний за випуск В.Б. Дудикевич, д.т.н, професор

Рецензенти: В.В. Хома, д.т.н, професор

 Мета роботи – ознайомитись з стеком протоколів TCP/IP та набути практичних навиків
з конфігурації мережевих параметрів та створення об’єднаних комп’ютерних мереж.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1. Стек комунікаційних протоколів ТСР/ІР
Стек (сімейство) комунікаційних протоколів ТСР/ІР (Transmissen Control
Protokol/Internet Protokol) – це стандартний промисловий набір протоколів, призначений для
роботи в об’єднаних мережах, до складу яких входять мережі, побудовані за стандартами
різних мережевих технологій. На сьогоднішній день стек ТСР/ІР вважається найбільш
досконалим і розповсюдженим набором комунікаційних протоколів. Його підтримують усі
сучасні операційні системи. Стек протоколів ТСР/ІР використовується у великих мереж
передавання даних, в т.ч. в мережі Internet, а також великому числі корпоративних мереж.
Комп’ютерні мережі, які використовують стек комунікаційних протоколів ТСР/ІР називають
ІР-мережами. В ІР-мережі протоколи стеку ТСР/ІР функціонують як на кінцевих, так і на
проміжних вузлах (хостах) і маршрутизаторах.
Структуру стеку ТСР/ІР наведено
на рис. 1.1. Як видно з наведеної схеми,
стек ТСР/ІР містить чотири рівні
протоколів: прикладний,
транспортний, рівень мережевої
взаємодії та рівень мережевих
інтерфейсів.
Прикладний рівень забезпечує
функціонування різноманітних
мережевих служб та надає користувачу
доступ до ресурсів об’єднаної мережі.
На цьому рівні працюють протоколи
SNMP - керування мережею, FTP і
TFTP - пересилання файлів, SMTP і
РОР3 - електронної пошти, HTTP -
передачі гіпертекстової інформації, telnet - емуляції віддаленого терміналу, DNS -
відображення імен тощо.
Транспортний рівень використовує протоколи ТСР і UDP і забезпечує зв’язок між
кінцевими вузлами об’єднаної мережі. Протокол ТСР використовують при передаванні
великих обсягів інформації, а також при необхідності забезпечити високу надійність
передавання даних. Протокол UDP використовують при передаванні одним блоком
невеликих обсягів інформації дейтаграмним способом. З його допомогою передають
службову та мультимедійну інформацію, системні повідомлення, оголошення імен njoj.
Рівень міжмережевої взаємодії (мережевий рівень), основним протоколом якого є ІР-
протокол, забезпечує формування IP-пакетів, визначення їх маршруту та обмін даними між
вузлами різнорідних КМ. Протоколи RIP, OSPF та BGP забезпечують збирання інформації
про структуру об’єднаної мережі, наявні маршрутизатори та зв’язки між ними, будують
таблиці маршрутизації; DHCP - протокол динамічного присвоєння адрес вузлам мережі;
NAT - протокол трансляції мережевих адрес, здійснює відправку запитів абонентів
приватної мережі у зовнішню мережу від свого імені; ICMP – формує керуючі
повідомлення, в т. ч. про неполадки в роботі апаратно-програмного забезпечення і та
помилки, що виникли при передаванні даних.
 Рівень мережевих інтерфейсів відповідає канальному та фізичному рівням моделі OSI.
Цей рівень підтримує протоколи всіх популярних базових технологій LAN і WAN та
відповідає за інкапсуляцію ІР-пакетів в кадри мережевої технології та передавання їх як
абонентам внутрішньої мережі, так і маршрутизатору для виходу у зовнішню мережу.

1.2. Протокол ІРv4 та ІР-адресація

Стандарти ТСР/ІР описують дві версії протоколу IP: IPv4 довжиною 4 байти та IPv6
довжиною 16 байт. Протокол ІРv6 окрім розширення адресного простору забезпечує вищу
достовірність і конфіденційність інформації та підтримку більшого числа фільтрів. Хости,
які використовують протокол IPv4, не можуть взаємодіяти з хостами, які використовують
протокол IPv6, оскільки підтримується лише зворотня сумісність.
В сучасних комп’ютерних мережах широкого розповсюдження набула версія IPv4.
Згідно протоколу ІРv4 IP-адреса має довжину 32 біти, поділених для зручності на чотири
октети: [В4 В3 В2 В1]. IP-адреса може бути записана як у двійковому, так і у десятковому
форматах. У десятковому форматі кожен октет записується у вигляді десяткового числа у
діапазоні від 0 до 255 і відділяється від іншого октету крапкою.
Наприклад, ІР-адреса ‘11000000 01000000 00001100 00010000’ у десятковому форматі
буде мати вигляд ‘192.64.12.16’.
ІР-адреса містить ідентифікатор мережі ІМ (network IDN) та ідентифікатор вузла ІВ
(host IDH): [IDN/IDH]. Ідентифікатор IDN визначає фізичну мережу і є спільним для всіх
вузлів цієї мережі. Ідентифікатор IDH являє собою адресу конкретного вузла в цій мережі.
Поділ ІР-адреси на ідентифікатор мережі та ідентифікатор вузла в протоколі ІРv4 може
здійснюватися як шляхом поділу адрес на класи, так і з допомогою масок.
В протоколі IPv4 існує п'ять класів IP-адрес: A, B, C, D і E. Клас визначає, які байти
(октети) ІР-адреси відносяться до ідентифікатора мережі IDH, а які - до ідентифікатора вузла
IDH. Клас також визначає максимально можливе число вузлів у даній мережі.
В об’єднаних мережах реально використовуються ІР-адреси класів А, В і С. При
цьому кожна ІР-адреси складається з виділеного провайдером ідентифікатора мережі ІМ та
ідентифікатора вузла ІВ, вибраного адміністратором з допустимого діапазону даного класу.
У Таблиці 1.1 для мереж з ІР-адресами класів А, В і С наведені значення найбільших
та найменших ідентифікаторів мереж та вузлів відповідно.
Таблиця 1.1
Характеристики ІР-мереж класів А, В, С
Клас Байт [B4] ІМmin IMmax IBmin IBmax
A 0XXXXXXX 1.0.0.0 127.0.0.0 0.0.0.1 0.255.255.254
B 10XXXXXX 128.0.0.0 191.255.0.0 0.0.0.1 0.0.255.254
C 110XXXXX 192.0.0.0 223.255.255.0 0.0.0.1 0.0.0.254.
Максимальне число хостів N у мережі визначають за формулою:
, де n – кількість двійкових розрядів, відведених під ідентифікатор хоста.
Зменшення максимального числа хостів на 2 пояснюється наявністю в полі кожної мережі
особливих адрес: «даний хост» (всі нулі) та «всі хости» (всі одиниці).
ІР-адреса з ідентифікатором мережі 127 носить назву шлейфової адреси (loopback) і
використовується для тестування модулів різних рівнів даного хоста. Так, пакет з адресою
127.0.0.1 не посилається канальним рівнем в мережу, а повертається протоколам верхніх
рівнів. ІР-адреси з ідентифікатором 127 заборонені для присвоєння мережам.
Сучасні маршрутизатори у парі з ІР-адресою використовують маски. У двійковому
форматі маска містить одиниці у тих розрядах, які займає ідентифікатор мережі. Якщо маска
містить «1» у розрядах, які належать ідентифікатору мережі певного класу, то вона носить
назву маска за замовчуванням МЗ.
Для класів А, В, і С маски за замовчуванням у двійковому і десятковому форматах
відповідно мають такі значення:
 - клас А: МЗ: 11111111 00000000 00000000 00000000; 255.0.0.0;
- клас В: МЗ: 11111111 11111111 00000000 00000000; 255.255.0.0;
- клас С: МЗ: 11111111 11111111 11111111 00000000; 255.255.255.0.
Крім двійкового та десяткового форматів маска може бути представлена у
шістнадцятковому форматі. Шістнадцятковий формат масок за замовчуванням для класів А,
В і С має вигляд:
- клас А: МЗ: FF.00.00.00;
- клас В: МЗ: FF.FF.00.00;
- клас С: МЗ: FF.FF.FF.00.
Маска мережі може бути задана неявно. Так, запис 126.64.23.96/8 означає, що під
ідентифікатор мережі в даній ІР-адресі відведено вісім двійкових розрядів.
Якщо в парі з ІР-адресою використовується маска, то поділ адреси на ідентифікатор
мережі та ідентифікатор вузла відбувається не за класовою ознакою, а за маскою М. Маски
порівняно з класами дозволяють більш гнучко поділити ІР-адресу на ідентифікатор мережі
та ідентифікатор вузла.
Наприклад, запис:
ІР-адреса: 126.65.23.96/16
свідчить, що під ідентифікатор мережі відведено два октети і він становить IDN:126.65.0.0, а
ідентифікатором вузла буде IDH: 0.0.23.96.
Число одиниць в масках не обов’язково повинно бути кратним 8.
Наприклад, запис:
ІР-адреса: 126.65.23.96 - 01111110 01000001 00010111 01100000
М: 255.192.0.0 - 11111111 11000000 00000000 00000000
свідчить, що ідентифікатор мережі становить IDN: 126.64.0.0, а ідентифікатором вузла буде
IDH: 0.1.23.96.
Маски в ІР-мережах використовують для поділу ІР-адреси на ідентифікатор мережі та
ідентифікатор вузла, структуризації мережі (поділу мережі на підмережі) та визначення, в
якій мережі (внутрішній, чи зовнішній) знаходиться отримувач пакету.

1.3. Особливості присвоєння ІР-адрес вузлам мережі

Приватна комп’ютерна мережа, яка використовує набір протоколів Microsoft TCP/IP,
але не має виходу в Internet, носить назву іntranet. Для приватних ІР-мереж, які не мають
виходу в Internet і працюють в автономному режимі стандарти передбачили три наступні
діапазони ідентифікаторів для іntranet -мереж:
- клас А: IDN: 10.0.0.0;
- клас В: IDN: 172.16.0.0 - 172.31.0.0;
- клас С: IDN: 192.168.0.0 - 192.168.255.0.
При використанні IP-адрес з цього адресного простору організація не зобов’язана
отримувати дозвіл на їх використання. Для виходу у всесвітню мережу Internet приватна
мережа повинна отримати IP-адресу від організації, яка має право на надання відповідних
послуг і є точкою входу (POP) в мережу Internet. Це може бути регіональний сервіс-
провайдер Internet (ISP), який у свою чергу повинен отримати діапазон адрес для надання їх
клієнтам в організації IANA, або ж в організації "Мережевий інформаційний центр
Інтернету" (InterNIC).
Intranet може підключатись до мережі Internet через сервер-посередник (proxy-server),
який здійснює запити від хостів мережі іntranet в мережу Internet від свого імені. Функції
проксі-сервера може виконувати маршрутизатор або виділений комп’ютер з виділеною
регіональним провайдером зовнішньою адресою.
 Кожному вузлу мережі присвоюється унікальна ІР-адреса, яка складається із
спільного для всіх вузлів ідентифікатора мережі та ідентифікатора вузла з допустимого
172.20.0.1 192.168.1.1 діапазону даного класу ІР-мережі.
R Крім ІР-адреси кожному хосту
172.20.0.2
192.168.1.2 адміністратор повинен вказати маску
S1 S2
мережі та ІР-адресу порта
172.20.0.3 маршрутизатора для виходу в іншу
192.168.1.0
172.20.0.0
255.255.255.0
192.168.1.2
мережу. Прийнято, що найменша IP-
255.255.0.0
адреса вузла мережi присвоюється
172.20.255.254 192.168.1.254 порту маршрутизатора - шлюзу за
Рис. 1.2. Приклад присвоєння адрес вузлам ІР- замовчуванням.
мереж На рис. 1.2 наведений приклад
адресації вузлів об’єднаної мережі,
до складу якої входять дві мережі ІР1: 172.20.0.0/16 та ІР2;192.168.1.0/24. Шлюзом за
замовчуванням для виходу в іншу мережу для хостів мережі 172.20.0.0/16 є порт
маршрутизатора з адресою 172.20.0.1, а для хостів мережі 192.168.1.0/24 - порт
маршрутизатора з адресою 192.168.1.1.
При відправленні стеком ТСР/ІР пакету відбувається перевірка, в якій мережі
знаходиться адресат – у внутрішній, чи зовнішній. Для цього над двійковими кодами IP-
адреси відправника пакету і його маски та над двійковими кодами IP-адреси отримувача
пакету і його маски виконуються операції “логічне і”. Якщо виявлені таким чином
ідентифікатори мереж співпадають, то сформований МАС-рівнем кадр направляється
комп’ютеру внутрішньої мережі. При неспівпадінні – кадр направляється на шлюз за
замовчуванням.

2. Приклад конфігурації об’єднаної мережі

Розглянемо приклад сполучення двох мереж (192.168.1.0 і 192.168.2.0) на
мережевому рівні. Для цього:

1. З поля 8 виберіть маршрутизатори (Routers), а з поля 9 перенесіть у вікно робочої

області відповідний тип маршрутизатора. Навівши на Routers курсор миші, можна
побачити основну конфігураційну інформацію про цей об’єкт. Для конфігурації
маршрутизатора потрібно його відкрити (здійснити одноразовий натиск “лівої”
клавіші миші на його ярлику в робочій області. Перед Вами появляться наступні
опції: Physikal, Config, CLI (рис. 5).

2. У вікні Physikal (рис. 5) виберіть і вставте у слот апаратні модулі, які

забезпечуватимуть відповідні інтерфейси для реалізації відповідної мережевої
технології (перед цим необхідно вимкнути живлення). Типи маршрутизаторів та їх
відповідні апаратні модулі наведені у Додатках.

3. У вікні Config (рис. 6) виберіть опцію Static. У цьому вікні в полі Network введіть
ІР адресу мережі, в полі Mask – маску мережі, в полі Next Hop (у нашому випадку!)
– адресу мережі. Після заповнення цих полів необхідно натиснути на кнопку Add.
Альтернативою статичному методу заповнення таблиці маршрутизації може
слугувати метод на основі протоколу RIP. Для цього необхідно вибрати опцію RIP
вікна Config та ввести ІР адреси наших мереж у полі Network (рис. 7)
Рис. 5. Вікно вибору фізичних пристроїв конкретного маршрутизатора.
 Рис. 6. Заповнення таблиці маршрутизатора статичним способом.

Рис. 7. Реалізація таблиці маршрутизатора на основі протоколу RIP.

4. Виберіть у вікні Config опцію INTERFACE/FastEthernet0/0 (у нашому випадку). У
цьому вікні (рис. 8) в полі ІР Address необхідно задати ІР адресу порта
маршрутизатора для вибраної мережі. У полі Subnet Mask – маску
 мережі/підмережі. Аналогічно, для FastEthernet1/0 потрібно задати ІР адресу порта
маршрутизатора для іншої мережі

Рис. 8. Конфігурація портів маршрутизатора

5. З поля 8 виберіть комутатори (Switches), а з поля 9 виберіть і перенесіть у вікно
робочої області відповідний тип комутатора на кожну мережу. Навівши на Switch
курсор миші, можна побачити основну конфігураційну інформацію про цей об’єкт.
 Для конфігурації цього об’экту потрібно його відкрити (здійснити одноразовий
натиск “лівої” клавіші миші на його ярлику в робочій області.
6. Виберіть з поля 8 PC (Personal computer), а з поля 9 виберіть і перенесіть його у
вікно робочої області (рис. 9). Відкрийте вікно Physikal, і встановіть заданий модуль
мережевого інтерфейсу. (При здійснені маніпуляцій з апаратними модулями будь-
якиий пристрій має бути вимкнений).
7. Відкрийте вікно Config і в полі, наприклад, Fast Ethernet задайте ІР-адресу
192.168.1.2. Переконайтеся, що Port Status є у режимі on. Відкрийте Settinqs і в
полі Gateway задайте ІР-адресу шлюзу за замовчуванням 192.168.1.1.
8. Перетягніть інший РС у вікно робочої області. Відкрийте вікно Config і в полі,
наприклад, Fast Ethernet задайте ІР-адресу 192.168.2.2. Переконайтеся, що Port
Status є у режимі on. Задайте ІР-адресу шлюзу Gateway 192.168.2.1.

Рис. 9. Приклад сполучення двох мереж на мережевому рівні

9. Виберіть з поля 9 з’єднувачі (Connections), і виберіть з поля 8 відповідний тип
з’єднувача (у нашому випадку мідний з’єднувач: Copper Straight-through)
З’єднайте РС на основі вибраних Вами мережевих портів з комутаторами, а
комутатори – з відповідними портами маршрутизатора згідно (рис. 9). Ознакою
того, що з’єднання мережевих портів пристроїв відбулося коректно, має бути поява
зелених крапок при кожному.
10. Відкрийте вікно Desktop будь-якої РС. Тут виберіть вікно Command prompt. У
командному рядку цього вікна за допомогою утиліт ping протестуйте зв’язок з
іншим РС.
 2. ЗАВДАННЯ
2.1 Підготовка до виконання роботи

1. Вивчити основні властивості стеку протоколів TCP/IP.

2. Ознайомитися з функціями мережевого рівня моделі TCP/IP, особливостями
протоколів IPv4 та IPv6.
3. Вивчити поділ ІР-адрес на індикатори мережі та вузла згідно з протоколом IPv4.
4. Ознайомитися з особливостями адресації вузлів локальної мережі.
5. Ознайомитися з особливостями присвоєння ІР-адрес вузлам мережі.
6. Ознайомитися з особливостями конфігурації маршрутизатора при моделюванні
роботи об’єднаної мережі в середовищі Packet Tracer.

2.2 Виконання лабораторної роботи

1. Підтвердити необхідний рівень освоєння теоретичних знань, необхідних для
виконання ЛР.
2. В середовищі Packet Tracer створити об’єднану мережу з позначенням ІР-адрес
вузлів згідно заданого варіанту індивідуального завдання (див. Додаток 1).
3. Утилітою PING перевірити зв'язок між парами вузлів як всередині мереж, так і
межах об’єднаної мережі.

3. ЗМІСТ ЗВІТУ
1. В теоретичній частині коротко описати структуру стеку ТСР/ІР та адресацію вузлів
згідно протоколу IPv4 (до 2-х сторінок).
2. Повний текст індивідуального завдання.
3. Схема побудованої об’єднаної мережі з позначеними вузлами та їх ІР-адресами.
4. Результати тестування, які б підтверджували правильність виконання поставленого
завдання.
5. Висновки, що містять аналіз отриманих результатів.

4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які рівні містить стек ТСР/ІР? Охарактеризуйте функції кожного рівня.
2. Охарактеризуйте функції рівня мережевих інтерфейсів.
3. Які версії протоколу IP Ви знаєте? Опишіть їх.
4. Які способи поділу IP-адреси на ідентифікатор мережі та ідентифікатор хоста
використовує протокол IP.
5. Які види адресації використовують на канальному та мережевому рівнях
6. Яку приватну комп’ютерну мережу називають іntranet –мережею
7. Які діапазони IP-адрес використовують в іntranet –мережі
8. Яку IP-адресу називають шлюзом за замовчуванням
9. Які організації можуть надати приватній мережі право виходу в мережу Internet
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. [RFC791] Postel, J., "Internet Protocol", RFC-791, USC/Information. Sciences Institute,
September 1981.
2. [RFC1918] Y. Rekhter, B. Moskowitz, D. Karrenberg, G. J. de Groot & E. Lear.
“Address Allocation for Private Internets”, RFC-1918. February 1996.
3. [RFC1631] K. Egevang & P. Francis. “The IP Network Address Translator (NAT).”,
RFC-1631. May 1994.
4. [RFC1883] S. Deering & R. Hinden. “Internet Protocol, Version 6 (IPv6) Specification.”,
RFC-1883. December 1995.
5. Буров Є. Комп’ютерні мережі. СП “Бак”, Львів, 1999.
6. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы / В.Г.Олифер,
Н.А.Олифер.-Спб.:Издательство «Питер», 2000.
7. Microsoft corporation. Microsoft TCP/IP. Учебный курс / Пер. с англ. - М.:
Издательский отдел “Русская редакция” ТОО “Channel Trading Ltd”. - 1998.
 Додаток 1.
Індивідуальні завдання до ЛР№4.
Налаштування стеку TCP/IP на вузлах комп’ютерної мережі.
Моделювання об’єднаної мережі у середовищі Packet Tracer

Створити об’єднану мережу з трьох мереж на базі одного маршрутизатора. Для цього:
1) заповнити таблиці маршрутизації ;
2) назначити IP-адреси інтерфейсам маршрутизатора та значення масок їх підмереж;
3) назначити IP-адреси хостам, значення масок підмереж та IP-адресу шлюзу по
замовчуванню;
Провести моделювання розробленої локальної мережі у середовищі Packet Tracer.
Для перевірки працездатності мережі застосувати діагностичні утиліти. У кожній підмережі має бути
задіяно не менше 3-х хостів.
Варіанти індивідуальних завдань:
1. -192.168.4.0; 7. - 172.23.0.0; 13 - 172.16.0.0; 19 - 172.17.0.0; 25 - 192.168.128.0;
-10.0.0.0; - 10.0.0.0; - 172.21.0.0; - 192.168.12.0; - 172.30.0.0;
-192.168.9.0 . - 192.168.201.0 - 192.168.6.0 - 10.0.0.0. - 172.29.0.0
2. -172.31.0.0; 8. - 172.25.0.0; 14 - 172.24.0.0; 20 - 192.168.34.0; 26 - 172.31.0.0;
- 10.0.0.0; - 192.168.36.0; - 192.168.6.0; - 172.17.0.0; - 10.0.0.0;
-192.168.5.0 - 192.168.206.0 - 10.0.0.0. - 192.168.10.0 - 192.168.4.0
3. - 172.16.0.0; 9. - 172.20.0.0; 15 - 192.168.4.0; 21 - 172.23.0.0; 27 - 172.16.0.0;
- 172.21.0.0; - 172.18.0.0; - 10.0.0.0; - 10.0.0.0; - 172.21.0.0;
- 192.168.6.0 . - 10.0.0.0. - 192.168.9.0 - 192.168.201.0 - 192.168.6.0.
4. - 172.20.0.0; 10 - 10.0.0.0; 16 - 172.31.0.0; 22 - 172.25.0.0; 28 - 172.24.0.0;
- 172.18.0.0; - 192.168.16.0; - 10.0.0.0; - 192.168.36.0; - 192.168.6.0;
- 10.0.0.0. - 172.27.0.0 - 192.168.4.0 - 192.168.206.0 - 10.0.0.0.
5. - 172.17.0.0; 11 - 192.168.128.0; 17 - 172.16.0.0; 23 - 172.20.0.0; 29 - 172.20.0.0;
- 192.168.12.0; - 172.30.0.0; - 172.21.0.0; - 172.18.0.0; - 172.18.0.0;
- 10.0.0.0. - 172.29.0.0 - 192.168.6.0 - 10.0.0.0 - 10.0.0.0
6. - 192.168.34.0; 12 - 172.31.0.0; 18 - 172.20.0.0; 24 - 10.0.0.0; 30 - 172.20.0.0;
- 172.17.0.0; - 10.0.0.0; - 172.18.0.0; - 192.168.16.0; - 172.18.0.0;
- 192.168.10.0 - 192.168.4.0 - 10.0.0.0. - 172.27.0.0 - 10.0.0.0.
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Налаштування стеку TCP/IP на вузлах комп’ютерної мережі.

Моделювання об’єднаної мережі у середовищі Packet Tracer

Укладачі: Піскозуб Андріян Збігнєвич,

Березюк Богдан Михайлович,
Тишик Іван Ярославович

Редактор

Комп’ютерне видання: Тишик Іван Ярославович

Підписано до друку
Формат 70 х 100 1/16. Папір офсетний.
Друк на різографі. Умовн. друк. арк. Обл.-вид. Арк.
Наклад. Прим. Зам.

Поліграфічний центр
Видавництва Національного університету "Львівська політехніка"
Вул. Ф.Колеси, 2, 79000, Львів