ЛЕКЦІЯ

ТЕМА ЗАНЯТТЯ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ

Мета: ознайомлення з призначенням та основними принципами побудови
локальних і глобальних мереж, інформаційних сервісів; з комп’ютерними мережами
та їхніми видами, способами об’єднання комп’ютерів в мережі; глобальною
мережею Інтернет, її ресурсами та програмами-браузерами для їх перегляду.
Основні поняття: комп’ютерні інформаційні технології, Інтернет-технології,
комп’ютерні мережі, поняття про локальну мережу, поняття про глобальну мережу
Інтернет та її ресурси.
План
1. Основні поняття мережних технологій ...................................................................... 1
2. Основні поняття мережі Інтернет................................................................................ 5
3. Служби мережі Інтернет .............................................................................................. 8

Література
1. Єрохін А. Л. Методи та засоби Інтернет-технологій : навчальний посібник /
А. Л. Єрохін, В. В. Самсонов. – Харків : ТОВ «Компанія СМІТ», 2006. – 264 с.
1. Основні поняття мережних технологій
Мережі комп’ютерів поділяються на глобальні та локальні (корпоративні).
Локальні мережі припускають з’єднання комп’ютерів за різноманітними
топологіями. Інформація, що передається між комп’ютерами, упаковується в пакет.
Основні терміни сучасних мережних технологій.
1. Глобальна мережа Internet (Інтернет). Структура мережі Інтернет зображена на
рис. 1.

Рисунок 1. Структура мережі Інтернет

Вузол – це комп’ютер, що знаходиться в мережі.
2. Intranet (Інтранет) – різновид локальної мережі, у якій інформація передається за
протоколами TCP/ІР. Це просто локальна мережа, що працює за Інтернет-
стандартом.
3. Extranet (Екстранет). Сутність цієї мережі продемонстрована на рис. 2.

Рисунок 2. Екстранет

1
 Локальні комп’ютерні мережі – це системи розподіленої обробки даних і, на
відміну від глобальних та регіональних комп’ютерних мереж, охоплюють невеликі
території (діаметром 5-10 км) всередині окремих контор, банків, бірж, вузів,
установ, науково-дослідних організацій і т.д. При допомозі загального каналу
зв’язку локальна мережа може об’єднувати від десятків до сотень абонентських
вузлів, що включають персональні комп’ютери, зовнішні запам’ятовуючі пристрої,
дисплеї, друкуючі і копіюючі пристрої, касові і банківські апарати, інтерфейсні
схеми та інші. Локальні мережі можуть під’єднуватися до інших локальних і
великих (регіональних або глобальних) мереж ЕОМ за допомогою спеціальних
шлюзів, мостів і маршрутизаторів, які реалізуються на спеціалізованих пристроях
або на персональних комп’ютерах з відповідним програмним забезпеченням.
Відносно невелика складність і вартість локальних обчислювальних мереж,
основу яких складають персональні комп’ютери, забезпечують широке
використання їх в сферах автоматизації комерційної, банківської та інших видів
діяльності, діловодства, технологічних і виробничих процесів, для створення
розподілених управлінських, інформаційно-довідкових, контрольно-вимірювальних
систем, систем промислових роботів і гнучких промислових виробництв. В
більшості випадків успіх використання локальних мереж обумовлений їх
доступністю масовому користувачу, з одного боку, і тими соціально-економічними
наслідками, які вони вносять в різноманітні види людської діяльності з іншого.
Якщо на початку своєї діяльності локальні мережі здійснювали обмін міжмашинною
і міжпроцесорною інформацією, то на наступних стадіях свого розвитку вони
дозволяють передавати, в доповненні до цього, текстову, цифрову, графічну і мовну
інформацію. Завдяки цьому почали з’являтися центри машинної обробки ділової
(документальної) інформації – наказів, звітів, відомостей, калькуляцій, рахунків,
листів і т.д. Такі центри об’єднали певну кількість автоматизованих робочих місць і
стали новим етапом на шляху створення в майбутньому безпаперових технологій
для застосування в керівних, фінансових, облікових та інших підрозділах. Це
дозволило відмовитись від громіздких, незручних і трудомістких карткових
каталогів, конторських і бухгалтерських книг та іншого, замінивши їх компактними
і зручними комп’ютерними носіями інформації - магнітними і оптичними дисками,
магнітними стрічками і т.д. У разі необхідності можна легко отримати копію
документа на паперовому носії.

2
 Види класифікацій локальних обчислювальних мереж.
Широка і постійно зростаюча номенклатура локальних обчислювальних
мереж, мережні програмні продукти і технології покладають на потенційного
користувача складну задачу вибору потрібної системи з великої кількості
існуючих. Сьогодні в світі нараховується десятки тисяч різних локальних
обчислювальних мереж і для їх розгляду корисно мати систему класифікації.
Усталеної класифікації локальних мереж поки що не існує, але для них можна
виявити певні класифікаційні ознаки за:
 призначенням;
 типом використовуваних ЕОМ (Електронна обчислювальна машина);
 організацією управління;
 організації передачі інформації;
 топологією;
 методах теледоступу;
 фізичних носіях сигналів;управлінню доступом до фізичного середовища
передачі і так далі.
Класифікація за топологією мережі (порівняльна таблиця можливостей).
Топологія, тобто конфігурація з’єднання елементів в локальних мережах, притягує
до себе увагу більше, ніж інші характеристики мережі. Це пов’язано з тим, що саме
топологія багато в чому визначає основні властивості мережі, наприклад, такі, як
надійність (живучість), продуктивність та інші. Механізм передачі даних,
допустимий в тій чи іншій локальній мережі, багато в чому визначається топологією
мережі. По топологічних ознаках локальні мережі поділяються на мережі з
довільною, кільцевою, деревовидною конфігурацією, мережі типу «загальна шина»
(моноканал), «зірка» та інші.
Порівняльні характеристики топології обчислювальних мереж.

3
 Фізично комп’ютерні мережі можуть з’єднуватися за кількома топологіями.
Розглянемо найпоширеніші топології мереж.
1. Топологія «Кільце» (рис. 3).
Для обміну пакетами в такій мережі використовується метод маркера. Пакет
надходить більш надійно. Мережа вважається зайнятою, якщо в ній перебуває пакет
із маркером. Кільцева топологія передбачає послідовне з’єднання абонентів з
каналами передачі даних, внаслідок чого утворюється замкнуте кільце. Кожен
абонент відіграє роль ретранслятора повідомлення з невеликою часовою затримкою.

Рисунок 3. Топологія «Кільце»

2. Топологія «Шина» – магістральне з’єднання (рис. 4).
Має такі недоліки: швидкість нижча, ніж в інших видах з’єднань; виникає
необхідність у додаткових пристроях (термінаторах). Магістральна (шинна)
топологія реалізується у вигляді пасивного моноканалу (магістралі). Ця топологія
найпоширеніша. Вона використовується у випадку, коли інформація передається
рідко (в порівнянні з можливостями комп’ютерів), дані комплектуються в пакет,
дістають адресу і після того, як магістраль стане доступною, відбувається передача
повідомлення.

Рисунок 4. Топологія «Шина»

3. Топологія «Зірка» (рис. 5). На теперішній час є найпоширенішою топологією в
локальних мережах. Переваги: висока надійність. Має суттєвий недолік: висока
вартість. Зіркоподібна топологія передбачає з’єднання каналів приєднаних до
різних абонентів в одній точці, яка називається центральним вузлом.

Рисунок 5. Топологія «Зірка»

4
 У мережах може бути виділений і невиділений файл-сервер. Мережі без
виділення сервера називаються одноранговими мережами. Якщо виділено головний
комп’ютер, то він називається хостом (host) або сервером.
2. Основні поняття мережі Інтернет
Глобальна мережа – це об’єднання комп’ютерів, розташованих на великій
відстані для загального використання світових інформаційних ресурсів.
Найбільшою глобальною мережею є Інтернет, яка дозволяє здійснювати
комп’ютерний зв’язок між усіма континентами світу. Глобальна мережа інтернет
має апаратні, програмні та інформаційні ресурси.
Інтернет (від англ. Internet, дослівно – «міжмережа») – це глобальна
комп’ютерна мережа, побудована на базі протоколу TCP/IP та містить у собі
різнорідні регіональні, корпоративні та локальні мережі.
У 1995 році організацією Federal Networking Council USA, що покликана
сприяти розвитку мережі, було дане до цього часу актуальне визначення Інтернет:
«Інтернет – це глобальна інформаційна система, що складається з логічно
взаємозалежних чистин з унікальним адресним простором, заснованим на протоколі
IP або його подальших розширень, здатна підтримувати зв’язок з використанням
протоколів TCP/IP, їхніх наступних розширень або інших IP-сумісних протоколів, а
також яка забезпечує, використовує або робить доступним, публічно або приватним
чином, комунікаційний сервіс та інфраструктуру високого рівня».
Підтримка роботи мережі здійснюється територіально розподіленими вузлами –
Інтернет-серверами (хостами).
Складовими Інтернету є мережі різного масштабу: великі національні
магістральні мережі, багато регіональних і локальних мереж.
Mережі, які є складовими Інтернету, поширюються на великі відстані та
можуть перекривати одна одну, тому будь-яка пара вузлів пов’язана між собою не
одним, а багатьма каналами зв’язку, завдяки чому Інтернет забезпечує стійкий
зв’язок. При руйнуванні частини мережі пакети інформації можуть обходити
ушкоджені ділянки.
Комп’ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді
хостами). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких зв’язаний
каналами зв’язку з іншими. Серед вузлів є такі, що надають послуги іншим
комп’ютерам – сервери. Наприклад, під час отримання електронної пошти ви
звертаєтесь до поштового серверу, бажаєте переглянуть будь-яку Web-сторінку –
зв’язуєтесь з певним Web-сервером.
Апаратні ресурси глобальної мережі – це під’єднанні до Інтернету
комп’ютери, канали передавання даних і мережеве обладнання. Під’єднавши свій
комп’ютер до інтернету, користувач використовує апаратні ресурси того
комп’ютера, який забезпечує це під’єднання.
Програмні ресурси Інтернету – це програми, за допомогою яких
забезпечується функціонування мережі.
Інформаційні ресурси Інтернету – це документи, які зберігаються на вузлових
серверах глобальної мережі. Ці ресурси можуть бути відкритими або закритими.

5
 Перелік інформаційних ресурсів Інтернету:
 Гіпертекстова система WWW (World Wide Web)
 Електронна пошта
 Віддалений доступ до мережі
 Тематичні конференції Usenet
 Розмова в мережі або IRC (Internet Relay Chat)
 Голосове спілкування і відео конференції
 FTP (File Transfer Protocol – протокол передавання файлів).
Які відмінності між словом «Интернет» та абревіатурою WWW, то, скоріш за
все, відповіддю буде: «Відмінностей немає». Але це не вірно.
WWW – це абревіатура від «World Wide Web» («всесвітня павутина»), що
означає один із найбільш популярних сервісів мережі, орієнтований на надання
універсального доступу до документів з використанням технології гіпертексту.
Гіпертекстові документи пов’язані між собою за допомогою посилань, які
однозначно адресують потрібний документ.
Переглядати web-ресурси та здійснювати навігацію між документами
дозволяють спеціальні програми – браузери (або броузери). Браузери відрізняються
за ступенем підтримки стандартів, додаткових можливостей, способом
відображення сторінок та багатьма іншими параметрами. На теперішній час лідером
за популярністю серед браузерів є Microsoft Internet Explorer, якому поступаються
Netscape Navigator, Opera та Mozilla.
Основним вмістом Інтернету є так званий контент у вигляді різноманітних
Інтернет-проектів, які розміщуються на сайтах.
Сайт – це сукупність інформаційних ресурсів, які поєднані один з одним за
тематикою чи предметною галуззю.
Що ж входить до загального поняття «Інтернет-проект» (або web-проект)?
По-перше, це сайти комерційних організацій, які, як самі ці організації,
спрямовані на отримання вигоди. Причина створення Інтернет-магазинів і сайтів,
що надають усілякі платні сервіси, отримання прямої вигоди, вираженої в
збільшенні банківського рахунку. Як платні сервіси можуть виступати контекстний
показ реклами на пошукових серверах, продаж банеропоказів, надання платного
онлайн-доступу до деякої інформації і таке інше. Більшість сайтів комерційних
організацій лише непрямим способом збільшують прибутки, вирішуючи задачу
прямої реклами, надання інформації про компанію, її продукції чи послуги,
просування торгових марок, PR (зв’язки з громадськістю) тощо. Багато компаній
надають за допомогою свого сайта технічну підтримку своїм споживачам або
організують онлайнову довідкову службу (рис. Типові завдання комерційного
Інтернет-проекту).
По-друге, це некомерційні сайти, які найчастіше є інформаційними. Вони
надають інформацію про діяльність якоїсь некомерційної організації, партії, фонду
або ж просто є тематичними ресурсами, присвяченими будь-якій сфері людської
діяльності або предметній галузі. Окрім інформаційної функції, такі сайти нерідко
виконують функції моніторингу цієї галузі, дозволяючи проводити різноманітні
опитування, анкетування, збирати статистику активності відвідувачів.

6
 Інтернет-сайт може брати участь в автоматизації окремих частин
інформаційних потоків підприємства. Наприклад, робота з філіалами може
будуватися не на телефонних дзвінках та листах, а на централізованій базі даних
(БД) з шеЬ-інтерфейсом. Аналогічно за допомогою онлайнової системи можна
побудувати взаємовідносини з постійними клієнтами.

Рисунок. Типові завдання комерційного Інтернет-проекту

Надання послуг Інтернет побудовано за схемою «клієнт-сервер». Надання
послуг здійснюється спільною роботою двох процесів: на комп’ютері користувача і
на комп’ютері-сервері. Процес на комп’ютері користувача називається клієнтом, а
на комп’ютері-сервері – сервером.
Клієнт і сервер є, по суті, частинами однієї програми, взаємодіючи по
віртуальному зв’язку в мережі. Сервер за вказівками клієнта виконує відповідні дії,
наприклад, пересилає клієнту файл. Для надання послуги необхідна наявність двох
цих модулів – клієнта і сервера, та їх одночасна погоджена робота.
Взаємодія клієнта і сервера описується відповідними стандартними
протоколами, тому програмне забезпечення клієнта і сервера може бути випущене
різними виробниками і працювати на різнорідних комп’ютерах. Тому ж існує
невелика проблема нестандартності інтерфейсу клієнта безпосередньо вже з
користувачем. Ця взаємодія може мати зовсім різні форми: інтерактивну, командну
тощо. Системи команд можуть мати відмінності, але від цього самі можливості не
змінюються, оскільки клієнт і сервер завжди взаємодіють однаково – відповідно до
протоколу.

7
 3. Служби мережі Інтернет
1. ВЕБ
2. ЕЛЕКТРОННА ПОШТА ТА СПИСКИ РОЗСИЛКИ
3. ФАЙЛООБМІННІ МЕРЕЖІ
4. ЕЛЕКТРОННІ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ
5. ІНТЕРНЕТ-РАДІО
6. ІНТЕРНЕТ-ТЕЛЕБАЧЕННЯ
7. IP-ТЕЛЕФОНІЯ
8. СИСТЕМИ ОБМІНУ ПОВІДОМЛЕННЯМИ
9. FTP-СЕРВЕРИ
10. IRC – ПРОТОКОЛ ПРИКЛАДНОГО РІВНЯ ДЛЯ ОБМІНУ
ПОВІДОМЛЕННЯМИ В РЕЖИМІ РЕАЛЬНОГО ЧАСУ

Розглянемо більш детальніше служби мережі Інтернет.

1. ВЕБ
Всесвітня павутина (англ. World Wide Web, скорочено: WWW також:
всемережжя, веб або тенета) – найбільше всесвітнє багатомовне сховище
інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов’язаних між собою
документів, що розташовані на комп’ютерах, розміщених на всій земній кулі.
Вважається найпопулярнішою і найцікавішою службою мережі Інтернет, яка
дозволяє отримувати доступ до інформації незалежно від місця її розташування.
Основні особливості. В наш час, найбільш бурхливо прогресуюча
компонента мережі Інтернет. Користувачі автоматично переходять від однієї бази
даних (сайту) до іншої за допомогою гіперпосилань. Кількість серверів WWW
постійно зростає, а швидкість росту WWW навіть більша ніж у самої мережі
Internet. WWW – найрозвиненіша технологія Internet, вона вже стала масовою.
Перспективи розвитку – необмежені.
WWW – інформаційна система, якій не можна дати конкретного визначення.
Наведемо лише деякі з епітетів, якими вона може бути позначена:
гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче
буде показано, що слід розуміти від кожною з цих властивостей у
контексті WWW.
Принцип роботи. WWW працює за принципом клієнт-сервер: існує велика
кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ.
Такий документ складається із частин з різним представленням інформації (текст,
графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). В ньому кожен елемент може бути
посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW
організовані так, що кожний інформаційний ресурс в глобальній мережі Internet
однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші
документи на цьому ж сервері, чи на документи на інших комп’ютерах Internet. При
цьому користувач не помічає цього і працює з усім інформаційним простором
Internet, як з єдиним цілим. Посилання WWW вказують не тільки на документи,
специфічні для самої WWW, але й на інші сервіси і інформаційні ресурси Internet.
8
Більш того, більшість програм клієнтів WWW (браузер) не просто розуміють такі
посилання, а є додатково програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, Gopher,
новин мережі Usenet, електронної пошти і т. і. Таким чином, програмні засоби
WWW – універсальні для різних сервісів Internet, а сама інформаційна система
WWW грає інтегруючу роль.
Основні терміни Всесвітньої павутини. Наведемо роз’яснення деяких
термінів, які використовуються в WWW.
HTML (hyper text markup language, мова розмітки гіпертексту). Це формат
гіпермедійних документів, які використовують в WWW для представлення
інформації. Цей формат описує вміст документу, його структуру, а також його
зв’язки з іншими документами. Зовнішній вигляд документа на екрані користувача
визначається навігатором — якщо користувач працює за графічним або текстовим
терміналом, у кожному випадку документ на екрані матиме різний вигляд. HTML
виконує інтегруючу роль для елементів гіпермедійного документа. Імена файлів у
форматі html, як правило, закінчуються на html (або мають розширення htm у
випадку, якщо сервер працює під Windows). URL (uniform resource locator,
універсальний вказівник на ресурс). Таку назву носять словесні посилання на будь-
які інформаційні ресурси Internet. До ресурсів Internet можна отримувати доступ і за
IP-адресою певного комп’ютера. HTTP (hypertext transfer protocol, протокол передачі
гіпертексту). Таку назву носить протокол, за яким взаємодіють клієнт та сервер
WWW для передавання гіпермедійного документа клієнту.
WWW – сервіс прямого доступу, який потребує повноцінного підключення до
Internet. Він вимагає швидких ліній зв’язку для документів, що містять багато
графічної або іншої нетекстової інформації. Коли швидкості нижчі, втрачається
частина переваг, які зробили WWW таким популярним.
Веб 2.0
Розвиток WWW останнім часом значним чином здійснюється шляхом
активного впровадження нових принципів та технологій, які отримали спільну назву
Веб 2.0. Сам термін Веб 2.0 вперше з’явився в 2004 році та покликаний ілюструвати
якісні зміни в WWW на 2-му десятилітті його існування. Веб 2.0 є логічним
вдосконаленням Веб. Головною особливістю Веб 2.0 є покращення та
пришвидшення взаємодії веб-сайтів з користувачами, що призвело до стрімкого
зростання активності користувачів. Це проявилось у:
 участі в Інтернет-спільнотах (зокрема, в форумах);
 розміщенні коментарів на сайтах;
 ведення персональних журналів (блогів);
 розміщення посилань у WWW.
Веб 2.0 запровадив активний обмін даними, зокрема:
 експорт новин між сайтами;
 активна агрегація інформації зі сайтів.
З точки зору реалізації сайтів Веб 2.0 підвищує вимоги до простоти та
зручності сайтів для звичайних користувачів та націлений на стрімке падіння
кваліфікації користувачів у близькому майбутньому.

9
 Таким чином, Веб 2.0 зафіксував перехід WWW від одиничних дорогих
комплексних рішень до сильно типізованих, дешевих, легких у використанні сайтів
з можливістю ефективного обміну інформацією. Основними причинами такого
переходу стали:
 критична нестача якісного інформаційного наповнення;
 потреба активного самовисловлення користувача в WWW;
 розвиток технологій пошуку та агрегації інформації в WWW.
Перехід до комплексу технологій Веб 2.0 має такі наслідки для глобального
інформаційного середовища WWW. Зокрема:
 успішність проекту визначається рівнем активного спілкування користувачів
проекту та рівнем якості інформаційного наповнення;
 сайти можуть досягати високої успішності та рентабельності без великих
капіталовкладень, за рахунок вдалого позиціонування в WWW;
 окремі користувачі WWW можуть досягати значних успіхів в реалізації своїх
ділових та творчих планів в WWW без наявності власних сайтів;
 поняття персонального сайту поступається поняттям "блог", "авторська
рубрика";
 з’являються принципово нові ролі активного користувача WWW (модератор
форуму, авторитетний учасник форуму, блогер).
Приклади Веб 2.0. Наведемо кілька прикладів сайтів, що ілюструють
технології Веб 2.0 і, фактично, змінили середовище WWW. Це зокрема:
LiveJournal.com – глобальна спільнота блогерів;
eBay.com – Інтернет-аукціон зі саморегульовною спільнотою;
WikiPedia.org – найбільша в світі енциклопедія;
ODP (dmoz.org) – найбільший каталог сайтів, котрі редаговані людиною.
Facebook.com – глобальна соціальна мережа;
Gmail.com – один із найпопулярніших сервісів електронної пошти;
Крім цих проектів, існують інші проекти, які формують сучасне глобальне
середовище і базуються на активності своїх користувачів. Сайти, наповнення та
популярність яких формуються в першу чергу не зусиллями та ресурсами їх
власників, а спільноти користувачів, зацікавлених в у розвитку сайту, складають
новий клас сервісів, які визначають правила глобального середовища WWW.
1.1.ВЕБ-ФОРУМИ
Форум – інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в інтернеті. На форумі
створюються теми для спілкування, що робить його кращим за чат. Всі, кого
цікавить певна інформація, можуть зручно й швидко переглянути її на форумі. На
форумі є адміністратори (власники форуму) та модератори (обслуговуючий
персонал, який стежить за виконанням установлених правил і порядку). Форуми
можуть бути присвячені програмному забезпеченню, автомобілям, футбольній
команді і т. д.
Веб-форум – це клас веб-застосунків для організації спілкування відвідувачів
веб-сайту. Термін відповідає значенню початкового поняття «форум». Форум
пропонує набір розділів для обговорення. Робота форуму полягає у створенні
10
користувачами тем у розділах і можливістю обговорення всередині цих тем. Окремо
взята тема, по суті, являє собою тематичну гостьову книгу. Найпоширеніше ділення
веб-форуму: розділи→теми→повідомлення.
1.2.БЛОГИ
Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник
подій») – це веб-сайт, головний зміст якого – записи, зображення чи мультимедіа,
що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової
значущості.
Блогерами називають людей, які є авторами блогів. Сукупність усіх блогів в
Інтернеті створює блогосферу.
1.3.ВІКІ-ПРОЕКТИ (В ТОМУ ЧИСЛІ Й ВІКІПЕДІЯ)
Вікі – це веб-сайт (або інша гіпертекстова збірка документів), що дозволяє
користувачам змінювати самостійно зміст сторінок на ньому.
Термін Вікі може також стосуватися спільного програмного забезпечення
(collaborative software), яке створюється для створення такого сайту. Терміни Вікі (з
великої літери) та ВікіВікіВеб (WikiWikiWeb) часом використовують, щоб сказати
конкретно про Portland Pattern Repository – перший вікі в історії. Прихильники
такого використання пропонують використовувати слово з малої літери для вікі-
сайтів загалом.
1.4.ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНИ
Інтернет-магазин (англ. Internet shop, англ. Online shop) – місце в інтернеті, де
відбувається прямий продаж товарів споживачеві (юридичній або фізичній особі),
враховуючи доставку. При цьому розміщення споживацької інформації, замовлення
товару і оборудка відбуваються там же, всередині мережі (на сайті інтернет-
магазину).
1.5.ІНТЕРНЕТ-АУКЦІОНИ
Інтернет-аукціон – це формально дошка оголошень з розширеною
функціональністю. Торги відбуваються за аукціонною схемою. Тобто за один товар
можуть сперечатись декілька покупців, постійно підвищуючи ціну. Чия сума буде
найбільшою, той і стає власником товару.
1.6.ІНТЕРНЕТ-ЧАС
Інтернет-час (англ. Swatch Internet Time) – одна із концепції альтернативної
системи відліку часу доби, що запропонована, у рамках рекламної кампанії,
швейцарською компанією-виробником годинників Swatch.Концепція базується на
тому, що доба поділена на 1000 «биттів», кожне з яких триває 1 хвилину і 26,4
секунди. Символ інтернет-часу – @. Таким чином, початок доби – 00:00:00 –
позначається @000, а кінец – 23:59:59 – @999. Сторонніми розробниками була
запропонована дрібніша одиниця — сантибиття, рівне 864 міллісекундам.
2. ЕЛЕКТРОННА ПОШТА ТА СПИСКИ РОЗСИЛКИ
Електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) –
популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого
змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).
Призначення та функції E-mail. Електронною поштою можна надсилати не
11
лише текстові повідомлення, але й документи, графіку, аудіо-, відеофайли, програми
тощо. Електронна пошта дуже корисна, якщо немає повноцінного доступу (on-line)
до Інтернету. Через електронну пошту можна отримати послуги інших сервісів
мережі.
Електронна пошта – типовий сервіс відкладеного зчитування (off-line). Після
відправлення повідомлення, як правило, у вигляді звичайного тексту, адресат
отримує його на свій комп’ютер через деякий період часу, і знайомиться з ним, коли
йому буде зручно.
Електронна пошта схожа на звичайну пошту, маючи ті ж самі переваги і
недоліки. Звичайний лист складається із конверта, на якому зазначена адреса
отримувача і стоять штампи поштових відділень шляху слідування, та вмісту –
власне листа. Електронний лист складається із заголовків, які містять службову
інформацію (про автора листа, отримувача, шляху проходження листа), які служать,
умовно кажучи, конвертом, та власне вміст самого листа. По аналогії зі звичайним
листом, відповідним методом можна внести в електронний лист інформацію якого-
небудь іншого роду, наприклад, фотографію тощо. Як і звичайному листі можна
поставити свій підпис. Звичайний лист може не дійти до адресата або дійти з
запізненням, – аналогічно і електронний лист. Звичайний лист доволі дешевий, а
електронна пошта – найдешевший вид зв’язку.
Програми-клієнти для роботи з E-mail. Функціонування електронної пошти
побудовано на принципі клієнт-сервер, стандартному для більшості мережевих
сервісів. Для обміну листами з поштовим сервером, потрібна спеціальна програму-
клієнт. Існує багато різних програм-клієнтів електронної пошти, які можуть
відрізнятися окремими функціями, можливостями та інтерфейсом, в тому числі й
такі, що працюють на сервері (в режимі on-line). Проте загальні функції у більшості
пакетів однакові. До них можна віднести:
 підготовка тексту;
 імпорт файлів-додатків;
 відправка листа;
 перегляд і збереження кореспонденції;
 знищення кореспонденції;
 підготовка відповіді;
 коментування і пересилка інформації;
 експорт файлів-додатків.
Сучасний пакет програм електронної пошти має добре організований
інтерфейс користувача, який не потребує багато часу і зусиль для засвоєння, та
звичайно забезпечує такі додаткові функції:
 ідентифікація власника поштової скриньки;
 автоматичне приєднання підпису;
 адресні книги;
 перевірка орфографії;
 можливість створення поштових скриньок різного призначення;
 шифрування/дешифрування повідомлень;

12
  робота у автономному (off-line) режимі;
 фільтрацію/маршрутизацію повідомлень;
 автоматична відправка відповіді про тимчасову відсутність отримувача
або автоматична переадресація листа на іншу адресу електронної пошти.
3. ФАЙЛООБМІННІ МЕРЕЖІ
Файлообмінна мережа – сукупна назва мереж для сумісного використання
файлів. Часто в основі файлообмінних мереж лежать однорангові комп’ютерні
мережі, засновані на рівноправ’ї тих, хто бере участь в обміні файлами, тобто кожен
учасник одночасно є і клієнтом, і сервером
Основні принципи роботи файлообміну полягають в наступному: користувач
викачує програму до себе на комп’ютер; дає доступ іншим користувачем до частини
своїх ресурсів (цей процес називається «розшарюванням», англ. sharing); у кожній
такій програмі присутній пошук, який шукає ресурси, викладені на комп’ютерах
інших користувачів для вільного викачування. Будь-який користувач,
використовуючи пошук, може знайти на комп’ютері будь-якого іншого користувача
ті ресурси, які він виклав у вільний доступ, і безоплатно викачати їх. А оскільки
кількість користувачів таких файлообмінних програм обчислюється сотнями тисяч,
а іноді навіть мільйонами, користувач напевно знайде файл, що цікавить його.
Ця технологія отримала назву P2P (pear to pear), в приблизному перекладі –
децентралізована.
4. ЕЛЕКТРОННІ ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ
Електронні платіжні системи (англ. Electronic Payment Systems) – призначені
для здійснення платіжних операцій у всесвітній мережі Інтернет. За допомогою
платіжної системи можна здійснювати розрахунок за товари та послуги різних
проектів і сервісів. Наприклад, оплачувати мобільний зв’язок, комунальні послуги,
кабельне або супутникове телебачення, послуги Інтернет-провайдерів, а також
різноманітні покупки в Інтернет- магазинах.
5. ІНТЕРНЕТ-РАДІО
Інтернет-радіо або веб-радіо – група технологій передачі потокових
аудіоданих через мережу Інтернет. Також як термін інтернет-радіо або веб-радіо
може розумітися радіостанція, що використовує для мовлення технологію
потокового мовлення в Інтернет.
6. ІНТЕРНЕТ-ТЕЛЕБАЧЕННЯ
7. IP-ТЕЛЕФОНІЯ
IP-телефонія – це технологія, що дозволяє використовувати будь-яку IP-
мережу як засіб організації та ведення телефонних розмов, передачі відеозображень
та факсів у режимі реального часу.
При відправленні або отриманні електронної пошти відбувається передача
«пакета» інформації через мережу Інтернет. Аналогічним чином працює й IP-
телефонія. Створення «пакетів» – перетворення аналогових (зокрема, звукових)
сигналів у цифрові, їх стискання, передачу мережею Internet і зворотне перетворення
в аналогові відбувається завдяки існуванню протоколу передачі даних через
Інтернет (IP – Internet Protocol), звідси і назва «IP-телефонія».
Основною перевагою IP-телефонії є нижча вартість міжміських і
13
міжнародних переговорів у порівнянні з традиційною телефонією за рахунок
цифрування і наступної компресії (стиснення) голосового потоку, що дозволяє
знизити собівартість послуги. Друге – нижча вартість кінцевого устаткування. На
шляху проходження пакетів інформації про голосовий сигнал не використовується
дороге устаткування, що стало вже традиційним для міжнародної та міжміської
телефонії . У цій високоякісній технології використовуються відносно недорогі
комутатори-маршрутизатори.
8. СИСТЕМИ ОБМІНУ ПОВІДОМЛЕННЯМИ
9. FTP-СЕРВЕРИ
Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) – дає можливість
абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп’ютером
мережі, що підтримує протокол FTP. Установивши зв’язок з віддаленим
комп’ютером, користувач може скопіювати файл з віддаленого комп’ютера на свій,
або скопіювати файл з свого комп’ютера на віддалений.
При розгляді FTP як сервісу Інтернет мають на увазі не просто протокол, а саме
сервіс – доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах.
FTP – стандартна програма, яка працює за протоколом TCP, яка завжди
поставляється з операційною системою. Її початкове призначення — передача
файлів між різними комп’ютерами, які працюють у мережах TCP/IP: на одному з
комп’ютерів працює програма-сервер, на іншому — програма-клієнт, запущена
користувачем, яка з’єднується з сервером і передає або отримує файли через FTP-
сервіс. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на
сервері та використовує логін та пароль на цьому комп’ютері.
10.IRC – протокол прикладного рівня для обміну повідомленнями в режимі
реального часу
IRC (англ. Internet Relay Chat) — сервіс Інтернет, який надає користувачам
можливість спілкування шляхом надсилання текстових повідомлень багатьом
людям з усього світу одночасно (в режимі реального часу). Аналогію можна знайти
у радіо на коротких хвилях, навіть використовується аналогічне поняття англ.
channel (канал, хвиля). Розроблено в основному для групового спілкування, також
дозволяє спілкуватися через особисті повідомлення та обмінюватися даними, в тому
числі файлами.
Надруковане на комп’ютері користувача повідомлення стає видимим всім
користувачам на тому ж каналі. Користувач може приєднатися до вже наявного
каналу або налаштувати свій. Користувач може створити свій особистий канал
тільки для себе і буквально однієї-двох людей. Так само, як і у короткохвильовиків,
користувач може присвоїти собі унікальний «позивний» («нік», «псевдонім», англ.
nick).

14
 Завдання для самостійної роботи
Представити інформацію з питання служби мережі Інтернет у вигляді таблиці.
Питання до самоконтролю
1. Принципи організації мереж.
2. Класифікація комп’ютерних мереж.
3. Локальні комп’ютерні мережі.
4. Топології локальних комп’ютерних мереж.
5. Робота в локальній мережі
6. Що таке Internet. Концепція мережі Internet.
7. Історія розвитку Internet.
8. Способи підключення до мережі Internet
9. Призначення та характеристика основних протоколів Internet..
10. Протоколи ІР та ТСР. ТСР/ІР.
11. Адресація в Internet. ІР-адреси. Структура адреси.
12. Доменні адреси. Структура адреси.
13. Технологія World Wide Web.
14. Універсальний локатор ресурсу (URL).
15. Браузери і їх призначення.
16. Засоби пошуку інформації в Інтернет.
17. Електронна пошта E-mail.
18. Порядок створення поштової скриньки в середовищі Інтернет.
19. Характеристика режиму написання електронного листа і перегляду електронної
кореспонденції.

15