Загальні відомості Internet

.
Тема уроку: Загальні відомості про Internet. Основи мережних
систем
Тип уроку: комбінований.

Мета уроку: надати можливість слухачам набути відповідних

компетентностей, ознайомити слухачів із створенням Інтернету та
його протоколом та підключенням, електронною поштою -
програмами та сесрвісами; розвивати уяву, логічне мислення,
уміння добирати, аналізувати та систематизувати інформацію до
даної теми, а також виховувати у слухачів зацікавленість до
обраної професії загалом.

Обладнання: ноутбук або комп’ютер, презентація, підручник.

 План уроку
1. Internet.
2. Історія виникнення Інтернету.
3. Протоколи Інтернету: TCP/IP —
основний протокол Інтернету.
4. Підключення до Інтернету
 Повторення пройденого матеріалу
Що таке MS Excel?
Основні функції табличного процесора?
Що таке електроні таблиці?
За допомогою якої програми можна створити
базу даних?
Як добавити аркуш робочої книги?
 1. Internet
Інтернет — це велика, розгалужена (розподілена) мере­жа,
що включає комп'ютерні вузли, розміщені у світі. Коли відбувається
з'єднання із Інтернетом, то комп'ютер стає час­тиною цієї всесвітньої
мережі комп'ютерів.

Інтернет — це мережа комп'ютерів,

що зв'язані за допомогою
міжмережевих шлюзів.

Існує два важливих правила для

з'єднання мереж із Інтернетом:
усі мережі згодні використовувати єдині умовні познач­
ки, щоб вирішити яким чином дані будуть переміщені, і як
будуть оброблені помилки;
усі мережі мають загальний спосіб адресації повідо­
млень і спеціальну ідентифікацію комп'ютерів, що знахо­
дяться в системі Інтернет.
Засобами Інтернету можна використовувати електронну пошту,
здійснювати пошук у базах даних, мати доступ і бра­ти участь у
телеконференціях і обговоренні різних питань, передавати
файли та інше.

Зауважимо, що Інтернет не є кампанія. Не існує єдиної влади,

яка б керувала Інтернетом. Кожна автономна мережа в складі
Інтернету має свої індивідуальні правила, інструкції, і приймає
рішення щодо загального доступу до інформації. Ніхто не є
власником Інтернету.

Інтернет це інфраструктура,
мережі якої можуть надавати
доступ до інформаційних
ресурсів, послуг зв'язку
(електронної пошти,
інформаційного табло,
комп'ютерної конференції,
архівів даних, віртуальних бібліотек і т. п.).
Інтернет — не засіб зв'язку і не канали зв'язку. Інтернет — не засіб масової
інформації (ЗМІ). Інтернет — не засіб вироб­ництва. Інтернет несе в собі
відтінки всіх трьох вищезгаданих якостей — зв'язку (як джерело комунікацій),
ЗМІ (як джере­ло інформації) і виробництва (як основа для бізнесу).

Інтернет — це величезна мережа, що безперервно розви­вається людьми, які

користуються її послугами. Інтернет во­лодіє унікальною світоглядною
властивістю: це глобальне за­гальнодоступне середовище,
інтелектуальної і культурної
взаємодії людства. От чому
ступінь розвитку Інтернет у
дер­жаві на сьогоднішній день є
критерієм розвитку демократії.
 2. Історія виникнення
Інтернету
Інтернет народився в США наприкінці 60-х років із про­екту мережі з
комутацією пакетів ARPANetAdvanced Research Project Agency Network).
Інтернет розроблявся з метою забезпечення взаємодії віддалених комп'ютерів
і за­думувався як децентралізована територіальне розподілена мережа з
безліччю альтернативних пунктів збереження і шляхів поширення інформації.
Передбачалося, що це доз­волить забезпечити надійну взаємодію комп'ютерів
Міністерства оборони США, навіть у випадку, якщо части­на мережі вийде з
ладу унаслідок воєнних дій, наприклад, ядерних вибухів.
Перша комп'ютерна мережа з пакетною комутацією на­звана на честь
організації, що її породила, ARPANet. Вона з'явилася в 1970 році і зв'язала
університети в Лос-Андже­лесі і Санта-Барбарі (штат Каліфорнія) зі
Стендфордским університетом і університетом штату Юта в Солт-Лейк-Сіті. В
основу мережі був покладений створений компанією Bolt Baranek and Newman
(BBN) протокол комутації пакетів. Спо­чатку можна було тільки увійти в систему
і запустити про­граму на віддаленому комп'ютері. У результаті, до 1972 року
більш сорока комп'ютерних центрів могли обмінюватися між собою
електронною поштою, здійснювати сеанси роботи з віддаленими на кілька
сотень кілометрів машинами і пере­давати файли з даними.
 Наступний етап розвитку Інтернету пов'язаний з розробкою відносно
дешевого міні-комп'ютера і машинно-незалежної опе­раційної системи UNIX.
Як перший фактор виступили комп'ютери фірми DigitalEquipment Corporation
(DEC), що ви­пускала на противагу дорогим IBM і Control Data порівняно дешеві і
компактні машини для масового споживача. Спочатку DEC випускала серію PDP,
а на початку 70-х років з'явилися перші машини сімейства VAX. Ці, порівняно
могутні комп'юте­ри, закуповувалися у великих кількостях коледжами, універ­
ситетами і корпораціями середнього розміру.
Другим фактором стала багатозадачна операційна система, розроблена
компанією AT&T Bell Labs, що одержала назву UNIX. Для нової системи була
характерна необмежена для того часу свобода дії, надана рядовому користувачу,
і, що особливо важливо, із самого почат­ку свого існування UNIX була системою,
орієнтованою на робо­ту в мережі і не вимагала для цього додаткових
компонентів.
У 1976 році Майк Леек (Mike Lesk) з AT&T Bell Labs створив програму
UNIX-to-UNIX Copy Program, скорочено названу UUCP. У результаті, будь-який
комп'ютер із уста­новленою на ньому програмою UUCP і оснащений модемом
тепер міг зв'язуватися з будь-яким іншим комп'ютером через звичайну телефонну
мережу й обмінюватися файлами даних. Поширення міні-комп'ютерів DEC і
операційної системи UNIX, що відбувалося в той час, послужило основою для
виникнення великої і значною мірою випадково організованої комп'ютерної
UUCP-мережі, що використовує як фізичне середовище звичайні телефонні
канали і що ста­ла прообразом майбутньої незалежної децентралізованої мережі,
якою став Інтернет.
 У 1979 році відбулася зустріч, у якій взяли участь ряд університетів, DARPA і
Національний науковий фонд СІЛА (National Science Foundation, NSF). На цій зустрічі
було вирішено створи­ти мережу CSnetComputer Science Research Network), головним
джерелом фінансування якої став NSF. Трохи пізніше, у 1980 році було запропоновано
зв'язати разом ARPANet і CSnet через шлюз з використанням протоколів TCP/IP, щоб усі
під множини мереж CSnet мали у своєму розпорядженні доступ до шлюзу в ARPANet. Цю
подію можна вважати перетворенням Інтернету в співдружність незалежних мереж, що
прийшли до угоди щодо способу міжмережевого спілкування. (У 1990 році Федеральна
рада з інформаційних мереж (Federal Networking Council) скасувала правило, відповідно до
якого, для приєднання до Інтернету була необхідна реко­мендація якого-небудь державного
органу. Це рішення по­служило початком широкого припливу в Інтернет ко­мерційних
організацій найрізноманітнішого масштабу, оскільки тепер доступ в Інтернет можна було
одержати без будь-яких серйозних застережень чи обґрунтувань.

Сьогоднішній день Інтернету — це епоха електронної ко­мерції, електроних

бібліотек, віртуального офісу, дистанцій­ного навчання, мультимедіальних цифрових
ресурсів.

Якщо початково Інтернет представляв собою засіб поши­рення інформації, а

розробка цілого ряду, що пішла за цим, програм для забезпечення різних видів мережевої
взаємодії, операційних систем і лрограм-навігаторів Інтернет дозволи­ли найбільш повно
використовувати можливості нового сере­довища, то сьогодні інформаційна концепція
мережі починає відходити на другий план. На перше місце виходить викори­стання
Інтернету в комерційній діяльності підприємств, еле­ктронного урядування та дистанційного
навчання.
 На закінчення введення в історію Інтернету, представимо його
визначення й опишемо загальну схему його побудови. Визначення
Інтернету, дане Федеральною радою з інфор­маційних мереж (Federal
NetworkingCouncil) 24 жовтня 1995 року, говорить:

«Інтернет — глобальна інформаційна мережа, частини якої

логічно взаємозв'язані одна з одною за допомогою унікального
адресного простору, заснованого на протоколі IP (Inetrnet Protocol) чи
його наступних розширеннях, здатна підтримувати зв'язок за допомогою
комплексу протоколів TCP/IPTransmission Control Protocol/Internet
Protocol), їхніх наступних розширень чи інших IP-сумісних протоколів і
загальнодоступно чи приватно забезпечує, використовує чи робить
доступною комунікаційну службу високого рівня».

Доступ в Інтернет, що надається організаціями, які нази­ваються

постачальниками послуг Інтернету (Internet Service Provider, ISP),
користувач може одержати, наприклад, з дому через модем чи з офісу
через локальну мережу організації. Для підключення до постачальника
послуг Інтернету можуть використовуватися звичайні телефонні лінії,
кабельні мережі телебачення, радіоканали зв'язку чи супутниковий
зв'язок. Постачальник зазвичай має одне чи кілька підключень до
магістральних каналів (backbones) чи великих мереж.
3. Протоколи Інтернету: TCP/IP —
основний протокол Інтернету
Для організації міжмережевих з'єднань, необхідний
відповідний протокол. Усі параметри, від швидкості пере­дачі даних і
до методів адресації при транспортуванні окре­мих повідомлень —
визначаються і задаються протоколами, що використовуються в
даній конкретній мережі.

Протокол Інтернету — це просто сукупність пого­джень, що

визначає обмін даними між різними програмами. Протоколи задають
способи передачі даних, повідомлень, об­робку помилок мережі, а
також дозволяють розробити
стан­дарти, що не пов'язані з
конкретною апаратною
платформою.
 В Інтернеті базовим протоколом є протокол TCP/IP
(Transmission Control Protocol/Internet Protocol).

IР відповідає за доставку повідомлень за необхідною

адресою. Ці протоколи були запропоновані в 1974 році Робертом
Кеном, одним з основ­них розроблювачів ARPANET, і вченим-
комп'ютерщиком Віктором Серфом. Необхідно мати на увазі, що
TCP/IP не яв­ляється єдиним протоколом, що дозволяє з'єднувати
різні ме­режі. Інтернет є багатопротокольною мережею, що інтегрує
й інші стандарти. Основні серед них — стандарти взаємодії
відкритих систем (OSI). Запропоновані Міжнародною організацією
стандартизації (ISO) протоколи OSIодержали ши­роке поширення в
Європі, де не так сильно, як у СІЛА, відчу­вався вплив TCP/IP.

Системи, що засновані на інших протоко­лах, також

підключаються до Інтернет через шлюзи. Напри­клад, BITNET — це
мережа, що для передачі даних використо­вує особливі стандарти,
але частково, вона доступна через шлюзи Інтернет.Іншими
словами, визначити Інтернет можна як взаємо­зв'язок мереж, що
базується на єдиному комунікаційному протоколі — TCP/IP.
 4. Підключення до Інтернету
Для того, щоб використовувати будь-які комунікаційні й інформаційні послуги Інтернет, необхідно
забезпечити підключення комп'ютера до мережі, що вже має вихід в Інтернет і надає потрібний сервіс;
також необхідно мати на комп'ютері, що підключається, необхідне програмне забез­печення. Послуги з
підключення до Інтернет надаються ор­ганізаціями, що називаються постачальниками мережевих послуг
або сервіс-провайдерами (service provider). Постачальник мережевих послуг має комп'ютерну мережу, що
постійно з'єднана з Інтернет, і містить комп'ютери (сервери доступу), через які здійснюється підключення
абонентів — окремих користувачів або локальних мереж.

Перед тим, як вибирати

постачальника послуг, необхідно
обміркувати, які послуги Інтернет Ви
хотіли б мати. До пи­тання вибору
провайдеру потрібно підходити дуже
ретельно. Адже невдало підібраний
провайдер може бути причиною
ба­гатьох проблем у роботі з мережею.
 5. Мобільний Інтернет
Інтернет швидко стає мобільним. Вже в 2003 році кількість користувачів
Інтернету, що одержують доступ з мобільних пристроїв, стала більшою, ніж кількість
користу­вачів з фіксованим доступом, і досягла 600 млн. чоловік, а згідно з прогнозами
Yankee Group, кількість мобільних терміналів з доступом до Інтернету у 2005 році
перевищить мільярд.
Розвиток мобільного Інтернету сьогодні обумовлено дво­ма важливими
факторами.
По-перше, переходом телекомунікаційних компаній до нових стандартів
мобільного зв'язку, появою мереж «третьо­го покоління» і удосконалюванням наявних
комунікацій до так званого покоління 2,5. Основні стандарти «поколін­ня 2,5» — GPRS
(General Packet Radio Services) і EDGE (Enhanced Data rates forGSM Evolution)
дозволяють досягати швидкостей передачі даних до 171 і 384 Кбіт/с відповідно.
Основні переваги цих мереж — пакетна передача даних і висока швидкість
з'єднання досягаються не завдяки корінній перебудові мереж операторів, а за
допомогою посту­пового нарощування можливостей наявного комунікаційно­го
устаткування, що робить впровадження таких мереж відносно недорогим. Пакетна
передача даних дозволяє засто­сувати нові методи ціноутворення (оплата за обсяг
переданої інформації, а не за час, проведений в режимі онлайн), зни­жує вартість
переданої інформації і дозволяє терміналам ви­користовувати функцію «always on»,
тобто бути постійно на зв язку і не витрачати час на встановлення з'єднання при
кожному виході в Інтернет.
 Другий фактор, що обумовлює розвиток мобільного Інтер­нету,
— розвиток терміналів. Зрозуміло, що до мережі зі швидкістю
передачі даних 2 Мбіт/с підключати звичайний стільниковий
телефон не має сенсу. Багато компаній-виробників, як стільникових
телефонів (Nokia, Ericsson, Siemens), так і комп'ютерів (Compaq,
Hewlett-Packard, IBM) — розроб­ляють цілий клас нових пристроїв, що
інтегрують у собі функції могутнього кишенькового комп'ютера і
мобільного телефону, що дозволяє підключатися до швидкісних
безпро-водних мереж. Прототипи деяких пристроїв обладнані відео-
камерами для проведення відеоконференцій і GPS-приймача-ми для
встановлення точного місця розташування абонента.
Нові мережеві термінали DoCoMo 3-го покоління, осна­щені
відеокамерою, дозволяють передавати й одержувати
відеозображення. Уже багато провайдерів відеоінформації готові
представити свої матеріали користувачам нової ме­режі, що одержала
назву FOMA. Багато виробників, у тому числі Ericsson, проектують
пристрої, зв'язані через інтер­фейс Bluetooth. Телефон у середині
наручних годинників і PDA, між якими встановлений беспроводний
зв'язок, кліпса з вбудованим мікрофоном — подібними концептами-
прист-роями сьогодні вже нікого не здивуєш.
 Питання для закріплення нового
матеріалу
Що таке Internet?
За що відповідає ІР?
Що називають протоколом Інтернету?
Хто такий провайдер?
Що називають електронною поштою?
З яких частин складається електронна пошта?
Які Ви знаєте протоколи e-mail?
Які Ви знаєте поштові програми?
Які Ви знаєте поштові online сервіси?
Домашнє завдання:
https://buklib.net/books/21985/ параграф
4. пункт 4.1; 4.2; 4.3; 4.4