Professional Documents
Culture Documents
Інтернет речей
Інтернет речей
Саме визначення "Інтернет речей" ввів в обіг Британський технолог Кевін Ештон у 1999
році і визначає його так: «якщо у двадцятому столітті дані потрапляли в комп'ютер
тільки від людини, яка використала для їх введення додаткові пристрої, то у двадцять
першому столітті ми вже маємо справу з гаджетами, які самі можуть збирати і
відправляти дані. Подивіться, наприклад, на свій смартфон: можна сказати, що у нього є
десять чуттів. Він може визначити, де знаходиться, в якому напрямку рухається. У нього
є уявлення про зміну тиску, часу. Він навіть може передбачити погоду. Вам не потрібно
повідомляти йому всі ці дані за допомогою введення, завдяки мобільним додаткам
смартфон збирає їх самостійно. В цьому і полягає суть Інтернету речей: дані збираються,
опрацьовуються і передаються пристроями без участі людини».
Ідея, що пристрої можуть обмінюватися інформацією один з одним без участі людини
з'явилася досить давно. Ще наприкінці 70-х обговорювалася можливість повної
автоматизації передачі даних. Тоді подібний підхід мав назву "повсюдний комп'ютинг"
(pervasive computing). Знадобилося майже десятиліття для того, щоб словосполучення
«Інтернет речей» увійшло в повсякденне життя. Разом зі штучним інтелектом IoT став
передовим напрямком розвитку Інформаційних технологій. Так, у 2008 році IPSO Alliance
створив союз компаній, які підтримали розробку технологій, пов'язаних з Інтернетом
речей. Це стало сигналом для великих корпорацій.
Інтернет речей завойовував світ. У 2012 році найбільша європейська інтернет
конференція LeWeb була присвячена цій темі, а такі журнали як Forbes, Fast Company і
Wired почали активно використовувати термін Internet of Things. Весь світ заговорив про
Інтернет речей, а компанії почали гонку технологій. У 2013 році IDC опублікувало
дослідження, в якому спрогнозувало зростання ринку IoT до 2020 року до 8.9 трильйонів
доларів.
У січні 2014 року Google купує за 3.2 мільйона доларів компанію Nest, яка займалася
розробкою пристроїв "розумного дому" і створенням систем керування будівлями.
Вважається, що саме тоді ринок повністю визнав - за Інтернетом речей найближче
майбутнє. У тому ж році найбільша американська технологічна виставка Consumer
Electronics Show пройшла у Лас-Вегасі під вивіскою Internet of Things. Так почалася
епоха IoT.
IoT заснований на зборі, опрацюванні, передачі та зберіганні даних. Одним із основних
напрямків став розвиток технологій M2M - від машини до машини. Розробка протоколів
передачі даних від одного пристрою до іншого почалася задовго до винаходу терміна і
визначення його специфіки. Спочатку було зрозуміло, що передача даних повинна бути
енергоефективною, безпечною і точною.Індустріальний Інтернет речей пов'язаний з
темою, якою займався Ештон, тобто оптимізацією виробництва. На відміну від M2M, він
також враховує людський фактор, але в цілому будується на принципах передачі даних
від машини до машини.
Також інтернет речей сприяє появі нових концепцій. Одним з результатів є ідея
"Всеосяжного інтернету" або Internet of Everything (IoE). Вона розглядає не різниці між
людиною та пристроєм, а лише обмін інформацією, як явище, наявність або не наявність,
втручання людини не має значення.
Або ще набирає популярності ідея Четвертої індустріальної революції, за участі саме
інтернету речей.На думку її прихильників, IoT нарівні з віртуальною і доповненою
реальністю, великими даними (Big Data), 3D-друком, блокчейном і квантовими
обчисленнями повністю змінить не тільки виробництво, але і уявлення про світ.
Сьогодні інтернет речей став дуже поширеним явищем, через свою затребуваніть він
навіть привів до створення нового терміну - Інтернету медичних речей (Internet of
Medical Things). Також він використовується у, наприклад, в розробці гаджетів для
«розумного дому», що є, мабуть, основною гілкою розвитку інтернету речей на сьогодні.
Важлива деталь у використанні Інтернету речей - енерговитратність. Підключення
кожної речі до інтернету вимагає колосальних ресурсів. Саме тому сьогодні особлива
увага сконцентрована на розробці протоколів передачі даних. Фахівці вважають, що
майбутнє за LPWAN-мережами, у той час як теперішнє - за протоколами, що аналогічні
до ZigBee. Його ми і обрали при розробці системи керування будівлею Perenio. Протокол
передачі даних ZigBee, не витрачає багато енергії, дозволяє пристроям працювати в
автономному режимі, а також має дуже високу для Інтернету речей швидкістю передачі
даних.
Якщо, намагатися передбачити майбутній розвиток цієї концепції, то можна сказати, що
на далі вона буде лише збагачуватись більшою користувацькою базою та набором
технологій.
Джерела
https://perenio.ua/blog/the-history-of-the-internet-of-things
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%
B5%D1%82_%D1%80%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%B9