Історія появи інтернету

речей
Ковальова Дарина
 Що таке Інтернет

речей?

Якщо коротко, то це мережа, в якій між собою спілкуються не користувачі (люди), а

пристрої. Британський технолог Кевін Ештон ввів в обіг визначення "Інтернет речей" у

1999 році і визначає його так: «якщо у двадцятому столітті дані потрапляли в комп'ютер
тільки від людини, яка використала для їх введення додаткові пристрої, то у двадцять

першому столітті ми вже маємо справу з гаджетами, які самі можуть збирати і

відправляти дані. Подивіться, наприклад, на свій смартфон: можна сказати, що у нього є

десять чуттів. Він може визначити, де знаходиться, в якому напрямку рухається. У нього є

уявлення про зміну тиску, часу. Він навіть може передбачити погоду. Вам не потрібно

повідомляти йому всі ці дані за допомогою введення, завдяки мобільним додаткам

смартфон збирає їх самостійно. В цьому і полягає суть Інтернету речей: дані збираються,

опрацьовуються і передаються пристроями без участі людини».

 Історія
Ідея, що пристрої можуть обмінюватися інформацією один з одним

без участі людини з'явилася досить давно. Ще наприкінці 70-х

обговорювалася можливість повної автоматизації передачі даних.

Інтернету
Тоді подібний підхід мав назву "повсюдний комп'ютинг" (pervasive

computing). Технологіям знадобилося кілька десятиліть розвитку для

того, щоб нарешті стало можливим заговорити про Інтернет речей.

речей У другій половині дев'яностих британець Кевін Ештон працював на

компанію Procter and Gamble і займався оптимізацією виробництва.

Він зауважив, що оптимізація безпосередньо залежить від швидкості

передачі і опрацювання даних. Коли збором і обробкою даних

займаються люди, то на це можуть піти дні. Використання

радіочастотної ідентифікації (RFID) дозволило прискорити процес

передачі даних безпосередньо між пристроями. Саме тоді у нього і

з'явилася ідея - а що, якщо речі збиратимуть, опрацьовуватимуть і

передаватимуть дані без участі людини? Як би це називалося?

"Інтернет речей", подумав Ештон, і став провидцем.

Знадобилося майже десятиліття для того, щоб словосполучення

«Інтернет речей» увійшло в повсякденне життя. Разом зі штучним

інтелектом IoT став передовим напрямком розвитку інформаційних

технологій. Так, у 2008 році IPSO Alliance створив союз компаній, які

підтримали розробку технологій, пов'язаних з Інтернетом речей. Це

стало сигналом для великих корпорацій.

Влітку 2010 року стало відомо, що сервіс Google StreetView крім показу панорамних фотографій вміє збирати
дані про використання Wi-Fi мереж. Експерти заговорили про розробку нового протоколу передачі даних,

який дозволить обмінюватися даними між пристроями. У тому ж році Китай заявив, що планує включити

Інтернет речей у список пріоритетних напрямків досліджень на найближчі п'ять років. Стало зрозуміло, що

збором, опрацюванням і зберіганням даних зацікавилися не лише великі корпорації, а й уряд. У 2011 році

компанія Gartner, яка займається дослідженням ринку, включила IoT в свій список найбільш перспективних

технологій, що розвиваються.
Інтернет речей завойовував світ. У 2012 році найбільша європейська інтернет конференція LeWeb була

присвячена цій темі, а такі журнали як Forbes, Fast Company і Wired почали активно використовувати термін
Internet of Things. Весь світ заговорив про Інтернет речей, а компанії почали гонку технологій. У 2013 році IDC
опублікувало дослідження, в якому спрогнозувало зростання ринку IoT до 2020 року до 8.9 трильйонів

доларів.
У січні 2014 року Google купує за 3.2 мільйона доларів компанію Nest, яка займалася розробкою пристроїв

"розумного дому" і створенням систем керування будівлями. Вважається, що саме тоді ринок повністю

визнав - за Інтернетом речей найближче майбутнє. У тому ж році найбільша американська технологічна

виставка Consumer Electronics Show пройшла у Лас-Вегасі під вивіскою Internet of Things. Так почалася
епоха IoT.

 Основні напрямки розвитку Інтернету

речей

IoT заснований на зборі, опрацюванні, передачі та зберіганні даних. Одним із основних напрямків став розвиток

технологій M2M - від машини до машини. Розробка протоколів передачі даних від одного пристрою до іншого почалася

задовго до винаходу терміна і визначення його специфіки. Спочатку було зрозуміло, що передача даних повинна бути

енергоефективною, безпечною і точною.

Індустріальний Інтернет речей пов'язаний з темою, якою займався Ештон, тобто оптимізацією виробництва. На відміну від
M2M, він також враховує людський фактор, але в цілому будується на принципах передачі даних від машини до машини.
Також Інтернет речей підштовхнув до розвитку нових концепцій. Так з'явилася ідея «Всеосяжного інтернету» або Internet

of Everything (IoE). Ця технологічна концепція не бачить різниці між людиною і пристроєм, вважаючи, що першочергово

необхідно знаходити способи обміну даними. Не важливо, відбувається ця операція за участю людини чи без неї.

Популярності набирає й ідея Четвертої індустріальної революції, невід'ємним елементом якої вважається Інтернет речей.

На думку її прихильників, IoT нарівні з віртуальною і доповненою реальністю, великими даними (Big Data), 3D-друком,

блокчейном і квантовими обчисленнями повністю змінить не тільки виробництво, але і уявлення про світ.
Сьогодні Інтернет речей використовується практично в усіх сферах життя людини. Наприклад, він дуже затребуваний у

медицині. Це призвело до створення нового терміну - Інтернету медичних речей (Internet of Medical Things). На ньому

ґрунтуються «розумні міста» (Smart Cities). Він також використовується в розробці гаджетів для «розумного дому».

 Чого очікувати
Темпи розвитку IoT випереджають очікування. Реально уявити,

що у найближчі роки наші квартири будуть оснащені

Інтернету речей у
підключеними до інтернету датчиками, а всіма побутовими

найближчому
приладами можна буде керувати за допомогою мобільних

додатків. Базові технології відомі вже сьогодні, тепер питання

майбутньому? залишається за їхньою оптимізацією.

Інтернет речей вирішує кілька основних завдань: як з

мінімальними витратами ресурсів збирати дані, як їх швидко

опрацьовувати, з незначними затратами і безпечно передавати

й, нарешті, як оптимізувати їх зберігання.

Важлива деталь у використанні Інтернету речей -

енерговитратність. Підключення кожної речі до інтернету

вимагає колосальних ресурсів. Саме тому сьогодні особлива

увага сконцентрована на розробці протоколів передачі даних.

Фахівці вважають, що майбутнє за LPWAN-мережами, у той час

як теперішнє - за протоколами, що аналогічні до ZigBee. Його ми

і обрали при розробці системи керування будівлею Perenio.

Протокол передачі даних ZigBee, не витрачає багато енергії,

дозволяє пристроям працювати в автономному режимі, а також

має дуже високу для Інтернету речей швидкістю передачі даних.

 джерела

https://perenio.ua/blog/the-history-of-the-internet-of-things

https://uk.wikipedia.org/wiki/Інтернет_речей