Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

Факультет інтелектуальних інформаційних технологій та автоматизації
Кафедра КН

Лабораторна робота №1
з дисципліни «Комп’ютерні мережі та хмарні технології»

Виконав: ст. гр. 1КН-23б. Максим ПАТИК

Перевірив асистент: Ігор АРСЕНЮК

Вінниця 2023
 Лабораторна робота №1
Тема: Настроювання комп’ютерів для їх роботи у мережі на прикладі ОС Windows
(Linux).
Мета: Вивчення, настроювання та досліджування основних мережевих
компонентів ОС Windows. Настроювання параметрів мережевого оточення.
Теоретичні відомості
В сучасній інформаційній епохі надзвичайно важливо забезпечити ефективний
та надійний зв'язок між комп'ютерами та іншими пристроями у мережі. Це завдання
стає актуальним з урахуванням зростаючої потреби в обміні даними і спільному
використанні ресурсів.
Не секрет, що комп’ютерна мережа охоплює весь земний глобус, і для того, щоб
комп’ютери могли знайти один одного, їм потрібні адреса. Кожен комп'ютер
в Інтернеті має свою власну унікальну адресу, і для коректного користуванням ПК
потрібно налаштувати IP параметри, такі як: IP-адреса, маска, шлюз, DNS, проксі-
сервер, DHCP.
З ip-параметрів виділяють:
1. IP-адреса (IP Address):
• Що це таке? IP-адреса - це унікальний числовий ідентифікатор, який
призначається пристрою (комп'ютеру, смартфону, серверу і т. д.) для
ідентифікації його в мережі.
• Для чого воно? IP-адреси використовуються для локалізації та
ідентифікації пристроїв в мережі, щоб можливо було маршрутизувати
пакети даних до відповідного призначення.
• Що буде, якщо його не буде? Без IP-адреси пристрій не зможе взаємодіяти
в мережі, не зможе отримувати або відправляти дані через Інтернет або
локальну мережу. Інші пристрої не зможуть знайти і спілкуватися з ним.
2. Маска (Mask):
• Що це таке? Маска - це числовий параметр, який визначає, яка частина IP-
адреси призначена для ідентифікації мережі, а яка - для пристроїв в цій
мережі.
• Для чого воно? Маска використовується для визначення підмереж та
маршрутизації пакетів даних в мережі.
• Що буде, якщо її не буде? Без правильно налаштованої маски мережа
може працювати некоректно, пристрої не зможуть зв'язуватися між собою
або з іншими мережами.
3. Шлюз (Gateway):
• Що це таке? Шлюз - це пристрій або комп'ютер в мережі, який
використовується для маршрутизації пакетів даних між різними
мережами.
 • Для чого воно? Шлюз необхідний для того, щоб пристрої в одній мережі
могли комунікувати з пристроями в інших мережах або в Інтернеті.
• Що буде, якщо його не буде? Без шлюза пристрої в мережі не зможуть
взаємодіяти з іншими мережами або Інтернетом, ізольовані від
зовнішнього світу.
4. DNS (Domain Name System):
• Що це таке? DNS - це система, яка перетворює доменні імена (наприклад,
example.com) в IP-адреси, що дозволяє пристроям знаходити інші пристрої
в мережі за допомогою легко запам'ятовуваних імен.
• Для чого воно? DNS дозволяє нам використовувати доменні імена замість
числових IP-адрес для зручності взаємодії в мережі.
• Що буде, якщо його не буде? Без DNS доменні імена не
перетворюватимуться в IP-адреси, і користувачі не зможуть легко
знаходити та доступатися до веб-сайтів та інших служб за їх доменними
іменами.
Різниця між ipv4 та ipv6:
IPv4(32 біт) і IPv6(128 біт)[1] - це дві різні версії Інтернет Протоколу (IP), який
використовується для ідентифікації та маршрутизації пристроїв у світовій мережі.
Ось основні різниці між ними:
1. Розмір адресного простору:
• IPv4: Має обмежену кількість доступних адрес, що призводить до нестачі.
• IPv6: Має дуже багато адрес, які не закінчуються, що вирішує проблему
нестачі.
2. Запис адреси:
• IPv4: Адреси виглядають, як чотири числа, розділені крапками
(наприклад, 192.168.1.1).
• IPv6: Адреси виглядають, як комбінація букв та чисел (наприклад,
2001:0db8:85a3:0000:0000:8a2e:0370:7334).
3. Підтримка NAT (Network Address Translation):
• IPv4: Часто використовує NAT для розділення однієї зовнішньої IP-адреси
між багатьма пристроями.
• IPv6: Зазвичай не вимагає NAT завдяки великому адресному простору.
4. Майбутнє:
• IPv4: Застаріла версія, яка має обмеження на кількість адрес.
• IPv6: Майбутність Інтернету, має безмежний адресний простір.
Усе в інтернеті має свою IP-адресу, схожу на поштову адресу. IPv4 має
обмежену кількість "поштових адрес", тоді як IPv6 надає нам багато більше "адрес".
Це допомагає забезпечити з'єднання всіх пристроїв в мережі.
Способи отримання мережевих параметрів:
1. Налаштування вручну (Static IP):
 • Спосіб:
В цьому випадку, адміністратор мережі вручну призначає IP-адресу, маску
підмережі, шлюз, та DNS-сервери кожному пристрою в мережі.
• Переваги:
o Повний контроль: Адміністратор має повний контроль над
налаштуваннями мережі.
o Стійкість до змін: IP-адреси залишаються сталими, що корисно для служб
і серверів.
• Недоліки:
o Складно: Великих мережах це може бути надто складним і часом
незручним завданням.
o Ризик помилок: Існує ризик помилок при налаштуванні, що може
призвести до проблем.
2. Автоматична настройка через DHCP (Dynamic Host Configuration Protocol):
• Спосіб:
DHCP-сервер автоматично призначає IP-адреси, маски підмережі, шлюзи та
DNS-сервери пристроям в мережі.
• Переваги:
o Спрощення: Зменшується ручна робота, що особливо корисно в великих
мережах.
o Запобігає конфліктам: DHCP допомагає уникнути конфліктів адрес, які
можуть виникнути при налаштуванні вручну.
• Недоліки:
o Втрата контролю: Адміністратор втрачає деякий контроль над
призначенням адрес, що може бути важливим для деяких систем.
o Стійкість до відмов: Якщо DHCP-сервер відмовляє, це може викликати
проблеми в мережі.
3. Отримання адрес від ОС (Automatic Private IP Addressing - APIPA):
• Спосіб:
Якщо пристрій не може отримати адрес через DHCP і не налаштований вручну,
ОС може автоматично призначити IP-адресу зі спеціального діапазону (наприклад,
169.254.0.0/16 в IPv4).
• Переваги:
o Спрощення: Корисно для домашніх мереж або для швидкого
встановлення підключення без конфігурації.
• Недоліки:
o Не забезпечує з'єднання з Інтернетом: Такі адреси зазвичай не дозволяють
з'єднання з Інтернетом, що обмежує можливості пристрою.
o Не підходить для багатьох сценаріїв: APIPA використовується лише в
деяких сценаріях, і не завжди підходить для всіх типів мереж.
 Який спосіб варто використовувати, залежить від конкретного сценарію та
потреб мережі. Для домашніх мереж DHCP або автоматичне призначення IPv6-
адрес можуть бути найкращими виборами, оскільки вони спрощують процес. У
великих корпоративних мережах або для серверів часто використовується
налаштування вручну для забезпечення повного контролю.
Proxy сервер[2] - це проміжний комп'ютер, який є посередником ("proxy" -
посередник) між Вашим комп'ютером і інтернетом. Через нього проходять усі Ваші
звернення в Internet. Proxy їх обробляє, і результати (скачані з Internet файли)
передає Вам.

Існує в основному два типи проксі[3] : ті, які працюють локально в мережі -
це має сенс в компаніях, наприклад, для полегшення передачі по корпоративним
інтернет-ліням. І ті, які надаються провайдером.

Хоча перші в основному служать кешем, тобто гарантують, що дані не

потрібно перезавантажувати з Інтернету, проксі-сервер провайдера особливо
цікавий для повсякденного приватного використання: він не тільки прискорює
мережевий доступ, але також може забезпечити вашу повну анонімність. Це
означає, що сервіс провайдера може дати значно більшу швидкість та захист, і
легко налаштовується.

Висновок: отже, я систематизував свої знання із функціями та призначенням

IP-параметрів. Розширив свої знання про способи отримання мережевих
параметрів. А також дізнався про значення proxy серверів у сучасному світі.

Список використаної літератури:

[1] https://community.fs.com/ru/blog/ipv4-vs-ipv6-whats-the-difference.html

[2] https://itstatti.in.ua/stvorennya-sajtiv/77-shcho-take-proksi-server-i-navishcho-vin-
potriben.html

[3] https://www.ukraine.com.ua/uk/blog/virtualnyj-server/chto-takoe-proksi-server.html